Кількість абзаців - 191 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України "Про колективні договори і угоди" (Друге читання)

0. проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про колективні договори і угоди"  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
2. І. Внести зміни до Закону України "Про колективні договори і угоди" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 36, ст. 361; 1997 р., № 6, ст. 49, № 11, ст. 89), виклавши його у такій редакції:  
3. "Закон України  
4. ПРО КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ І УГОДИ  
5. Розділ І Загальні положення  
6. Стаття 1. Визначення термінів  
7. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
8. колективний договір - правовий акт, який регулює трудові та соціально-економічні відносини найманих працівників і роботодавців на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності (далі - підприємства), а також їх структурних підрозділах;  
9. угода - правовий акт, який укладається на державному, галузевому та територіальному рівні з метою встановлення соціально-трудових гарантій для найманих працівників на відповідному рівні та регулювання трудових і соціально-економічних відносин між найманими працівниками і роботодавцями;  
10. найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві чи у фізичної особи;  
11. представники найманих працівників - органи профспілок чи їх об'єднань, представники (довірені особи) профспілкових організацій, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі відсутності профспілок - представники, вільно обрані на загальних зборах (конференції) найманих працівників та уповноважені ними;  
12. роботодавець - фізична чи юридична особа, яка є власником підприємства (у тому числі такого, що проводить свою діяльність на території України через філії та представництва); орган, уповноважений управляти майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній, комунальній власності чи належить Автономній Республіці Крим, або особа, уповноважена цим органом, а також фізична особа - суб'єкт підприємництва, яка використовує найману працю;  
13. організація роботодавців - громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів;  
14. об'єднання організацій роботодавців - неприбуткова організація роботодавців, яка об'єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів;  
15. представники роботодавців - уповноважені роботодавцями особи;  
16. територія - територія відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Автономна Республіка Крим, область, район, місто, район у місті, селище, село).  
17. Стаття 2. Завдання і сфера дії Закону  
18. Цей Закон визначає правові засади розроблення, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою регулювання трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів найманих працівників і роботодавців.  
19. Дія Закону поширюється на роботодавців та їх представників, найманих працівників та їх представників, а також на органи державної влади і органи місцевого самоврядування.  
20. Стаття 3. Законодавство України про колективні договори і угоди  
21. Законодавство України про колективні договори і угоди складається з Конституції України, Кодексу законів про працю України, цього Закону та інших актів законодавства.  
22. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про колективні договори і угоди, то застосовуються правила міжнародного договору.  
23. Стаття 4. Неприпустимість втручання у законну діяльність, пов'язану з укладенням колективних договорів і угод  
24. 1. Забороняється будь-яке втручання, що може обмежити законні права роботодавців та їх представників, найманих працівників та їх представників, які беруть участь у переговорах щодо укладення колективних договорів і угод, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, інших об'єднань громадян, релігійних організацій.  
25. 2. Забороняється будь-яке втручання роботодавців та їх об'єднань, що може обмежити законні права найманих працівників або їх представників на укладення колективних договорів і угод та на здійснення контролю за їх виконанням.  
26. 3. Забороняються будь-які дії сторін, спрямовані на обмеження законних прав іншої сторони під час укладення колективних договорів і угод та здійснення контролю за їх виконанням, що може обмежити законні права іншої сторони.  
27. Стаття 5. Недійсність положень колективних договорів і угод  
28. 1. Положення колективних договорів і угод, які погіршують порівняно із законодавством та угодами вищого рівня становище найманих працівників чи суперечать їм, є недійсними.  
29. 2. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами становище працівників.  
30. Стаття 6. Повідомна реєстрація колективних договорів і угод  
31. Колективні договори і угоди підлягають повідомній реєстрації.  
32. Повідомна реєстрація колективних договорів і угод проводиться органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування безоплатно згідно з положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій профспілок та роботодавців.  
33. Стаття 7. Статистичні дані про укладення та виконання колективних договорів і угод  
34. Статистичні дані про укладення та виконання колективних договорів і угод подаються органам державної статистики у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики.  
35. Розділ ІІ Колективні переговори  
36. Стаття 8. Право на ведення колективних переговорів  
37. 1. Право на ведення колективних переговорів щодо розроблення, укладення чи внесення змін до колективних договорів мають представники найманих працівників, роботодавці чи їх представники.  
38. 2. Право на ведення колективних переговорів з розроблення та укладення угод надається профспілкам, їх об'єднанням, організаційним ланкам відповідного рівня в особі уповноважених ними органів, роботодавцям, їх об'єднанням, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств, що перебуває у державній чи комунальній власності, і належать до сфери їх управління.  
39. Стаття 9. Підготовка до ведення колективних переговорів  
40. 1. Укладенню колективного договору чи угоди передують колективні переговори.  
41. 2. Будь-яка сторона колективного договору чи угоди, визначена статтями 15 і 21 цього Закону, як правило, за три місяці до закінчення строку дії колективного договору чи угоди або визначеного ними строку у письмовій формі вносить іншій стороні пропозицію про початок колективних переговорів.  
42. Інша сторона протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї пропозиції повинна розпочати колективні переговори, а в разі створення відповідно до статті 10 цього Закону об'єднаного представницького органу сторін - протягом 40 календарних днів.  
43. Початком переговорів вважається перше спільне засідання представників сторін.  
44. Стаття 10. Утворення спільного представницького органу сторін  
45. 1. За наявності на підприємстві кількох первинних профспілкових організацій вони повинні утворити спільний представницький орган для ведення колективних переговорів та укладення колективного договору.  
46. 2. За наявності на державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок, їх об'єднань, організаційних ланок відповідного рівня, роботодавців, їх об'єднань відповідного рівня кожна сторона повинна утворити об'єднаний представницький орган для ведення колективних переговорів та укладення угоди.  
47. 3. Жодній профспілці, об'єднанню профспілок, організаційній ланці відповідного рівня, організації роботодавців чи об'єднанню їх не може бути відмовлено в участі у колективних переговорах та укладенні угод відповідно до визначеного цим Законом порядку.  
48. 4. Кількість представників (але не менше одного) у спільному представницькому органі визначається пропорційно чисельності:  
49. для профспілок - їх членів;  
50. для роботодавців - працюючих на підприємствах, які вони представляють.  
51. 5. Профспілки та їх об'єднання, роботодавці та їх об'єднання, які виступають ініціаторами проведення колективних переговорів та укладення колективних договорів чи угод, повинні надіслати свої пропозиції про початок переговорів у письмовій формі іншим профспілкам та їх об'єднанням, роботодавцям та їх об'єднанням, що мають право брати участь у колективних переговорах і в укладенні колективного договору чи угоди, а також іншій стороні колективного договору чи угоди, та провести організаційну роботу з утворення спільного представницького органу кожної сторони.  
52. Відсутність письмової згоди на участь у спільному представницькому органі вважається відмовою від участі в переговорах та укладенні колективного договору чи угоди.  
53. Стаття 11. Порядок ведення колективних переговорів  
54. 1. Порядок і строки ведення колективних переговорів про розроблення та укладення колективного договору чи угоди або внесення змін до них визначаються сторонами і оформляються протоколом.  
55. 2. Для ведення колективних переговорів і підготовки проектів колективного договору чи угоди сторони або їх представницькі органи можуть утворювати робочу комісію з рівною кількістю представників, яких кожна сторона визначає самостійно.  
56. Робоча комісія готує проект колективного договору чи угоди на основі пропозицій, що надійшли від найманих працівників, профспілок та їх об'єднань, роботодавців та їх об'єднань, інших громадських організацій, і виносить його на розгляд сторін.  
57. 3. Сторони колективного договору чи угоди можуть за взаємною згодою на у визначений ними строк зупинити колективні переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання даних для підготовки відповідних рішень і пошуку компромісів.  
58. 4. Сторони колективного договору чи угоди зобов'язані надавати учасникам колективних переговорів необхідну інформацію для ведення цих переговорів. Учасники колективних переговорів не мають права розголошувати відомості, що є державною або іншою захищеною законом таємницею.  
59. Переговори, як правило, повинні тривати не більш як три місяці і вважаються завершеними лише після підписання колективного договору чи угоди.  
60. Стаття 12. Урегулювання розбіжностей  
61. Якщо сторони колективного договору чи угоди не дійшли згоди під час колективних переговорів щодо укладення колективного договору чи угоди, то розбіжності врегульовуються згідно із законодавством.  
62. Стаття 13. Гарантії та компенсації учасникам колективних переговорів  
63. Особи, які беруть участь у колективних переговорах як представники сторін колективного договору чи угоди, на час ведення колективних переговорів і підготовки проекту колективного договору чи угоди звільняються від виконання обов'язків за основним місцем роботи із збереженням середнього заробітку, їм можуть надаватися інші гарантії та компенсації, передбачені законодавством і колективним договором.  
64. Розділ ІІІ Колективний договір  
65. Стаття 14. Сфера укладення колективних договорів  
66. 1. Колективний договір укладається на підприємствах, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.  
67. 2. Колективний договір може укладатися також у відокремлених структурних підрозділах підприємств у межах компетенції сторін.  
68. Стаття 15. Сторони колективного договору  
69. Сторонами колективного договору є, з одного боку, наймані працівники підприємства, з іншого - роботодавець.  
70. Стаття 16. Зміст колективного договору  
71. 1. Зміст колективного договору визначається сторонами колективних переговорів самостійно в межах їх компетенції.  
72. 2. У колективному договорі визначаються зобов'язання роботодавця і найманих працівників, зокрема, з таких питань:  
73. змін в організації виробництва і праці;  
74. забезпечення продуктивної зайнятості;  
75. режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку, встановлення внутрішнього трудового розпорядку;  
76. форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантованих виплат;  
77. умови формування і зростання фонду оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;  
78. гарантії, компенсації, трудові та соціально-побутові пільги;  
79. участь найманих працівників у використанні прибутку підприємства;  
80. забезпечення прав та інтересів найманих працівників у разі приватизації (реприватизації) підприємства, його реорганізації, ліквідації чи банкрутства;  
81. умови праці;  
82. охорона праці;  
83. житлово-побутове забезпечення, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку, зайняття фізичною культурою і спортом працівників;  
84. умови та гарантії діяльності первинних профспілкових організацій на підприємстві та в його структурних підрозділах;  
85. мінімальні гарантії в оплаті праці, строки виплати заробітної плати;  
86. соціальне страхування;  
87. професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів на виробництві.  
88. 3. Колективний договір з урахуванням економічних можливостей підприємства може передбачати крім гарантій та соціально-побутових пільг, установлених законодавством і угодами відповідних рівнів, додаткові гарантії та пільги.  
89. Стаття 17. Підписання колективного договору, внесення змін до нього  
90. 1. Проект колективного договору обговорюється у структурних підрозділах підприємства і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) найманих працівників і роботодавця.  
91. Якщо одна із сторін відхилить проект колективного договору чи окремі його положення, сторони зобов'язані поновити колективні переговори для пошуку взаємоприйнятного рішення. У такому разі строк додаткових переговорів, як правило, не повинен перевищувати 10 календарних днів. Доопрацьований проект колективного договору або окремих його положень повторно виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) найманих працівників і роботодавця.  
92. Колективний договір підписується роботодавцем або його представником та уповноваженими представниками найманих працівників не пізніш як через 5 календарних днів від дня схвалення його загальними зборами (конференцією) або в інші строки, визначені за взаємною згодою сторін.  
93. 2. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі для ведення колективних переговорів та укладення колективного договору, позбавляється права підписання колективного договору.  
94. 3. У разі недосягнення за підсумками переговорів згоди в об'єднаному представницькому органі, утвореному первинними профспілковими організаціями, колективний договір вважається укладеним, якщо його підписали роботодавець та уповноважений (уповноважені) представники первинної профспілкової організації (організацій), яка (які) представляє більш як половину найманих працівників підприємства.  
95. До укладеного колективного договору може приєднатися інша (інші) профспілкова організація (організації) підприємства, яка (які) взяла (взяли) на себе відповідні зобов'язання щодо його виконання. При цьому первинній профспілковій організації (організаціям) гарантуються права, визначені цим колективним договором.  
96. 4. Колективний договір укладається у письмовій формі.  
97. У кожного суб'єкта сторони та у реєструючого органу зберігається по одному примірнику підписаного колективного договору.  
98. 5. Зміни до колективного договору вносяться за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному договором.  
99. Стаття 18. Дія колективного договору  
100. 1. Дія колективного договору поширюється на всіх найманих працівників підприємства незалежно від членства у профспілці. Положення колективного договору обов'язкові для сторін, які його уклали.  
101. 2. Колективний договір набирає чинності з дня його підписання або з дня, зазначеного у колективному договорі.  
102. 3. Строк дії колективного договору визначається сторонами, які його підписали. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до прийняття сторонами рішення про продовження його дії або до укладення нового колективного договору.  
103. 4. У разі реорганізації підприємства колективний договір продовжує діяти протягом строку, на який його укладено, або за згодою сторін може бути переглянутий.  
104. У разі зміни роботодавця колективний договір продовжує діяти протягом строку, на який його укладено, але не більш як один рік. У цей період сторони повинні розпочати колективні переговори про укладення нового чи внесення змін до чинного колективного договору.  
105. Якщо підприємство ліквідується, колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.  
106. На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства або після ухвалення рішення про заснування підприємства, якщо його реєстрація не передбачена.  
107. Стаття 19. Обов'язок роботодавця щодо ознайомлення працівників з умовами колективного договору  
108. Роботодавець зобов'язаний у місячний термін від дня набрання чинності колективного договору або внесення змін до нього ознайомити з цими документами всіх працюючих, а працівників, які приймаються на роботу, - під час укладення з ними трудового договору.  
109. Роботодавець ознайомлює найманого працівника з колективним договором на його вимогу.  
110. Розділ ІV Угода  
111. Стаття 20. Сфера укладення угоди  
112. 1. Угода укладається на державному, галузевому та територіальному рівні на дво- чи тристоронній основі.  
113. 2. На державному рівні укладаються генеральна угода, міжгалузеві та галузеві угоди.  
114. 3. На територіальному рівні укладаються територіальні міжгалузеві угоди, а також можуть укладатися територіальні галузеві угоди.  
115. Стаття 21. Сторони угоди  
116. 1. Сторонами угоди, що укладається на державному рівні, є:  
117. а) генеральної угоди:  
118. всеукраїнські організації роботодавців та їх об`єднання в особі уповноважених ними органів;  
119. Кабінет Міністрів України;  
120. всеукраїнські профспілки та їх об`єднання в особі уповноважених ними органів;  
121. б) міжгалузевої, галузевої угоди:  
122. організації роботодавців та їх об`єднання, що діють у відповідній галузі, в особі уповноважених ними органів;  
123. центральні органи виконавчої влади;  
124. всеукраїнські профспілки та їх об`єднання, що діють у відповідній галузі, в особі уповноважених ними органів.  
125. 2. Сторонами угоди, що укладається на територіальному рівні, є:  
126. організації роботодавців та їх об`єднання, що діють на відповідній території, в особі уповноважених ними органів;  
127. місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування;  
128. профспілки, їх об'єднання чи організаційні ланки, які мають відповідний статус (місцевий, обласний, регіональний, республіканський, всеукраїнський), що об`єдналися на цьому ж рівні, в особі уповноважених ними органів.  
129. 3. Стороною угод усіх рівнів від найманих працівників не можуть бути організації або органи, які створені чи фінансуються роботодавцями та їх об`єднаннями або уповноваженими ними органами, політичними партіями, релігійними організаціями.  
130. Стаття 22. Зміст угоди  
131. 1. Генеральною угодою встановлюються основні норми, принципи та взаємні зобов'язання сторін стосовно регулювання на державному рівні соціально-економічних та трудових відносин, стимулювання розвитку економіки, проведення активної соціальної політики, забезпечення економічних, соціальних і культурних прав найманих працівників, зокрема щодо:  
132. гарантій праці, забезпечення продуктивної зайнятості, соціального захисту безробітних;  
133. мінімальних соціальних гарантій оплати праці та доходів найманих працівників;  
134. умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;  
135. соціального страхування;  
136. режиму роботи та відпочинку;  
137. умов і соціально-економічних наслідків приватизації (реприватизації);  
138. охорони праці та здоров'я;  
139. розвитку соціального партнерства і регулювання соціально-трудових відносин.  
140. 2. Галузевою і міжгалузевою угодами встановлюються основні норми, принципи та взаємні зобов'язання сторін стосовно регулювання соціально-економічних та трудових відносин у відповідній галузі, зокрема, щодо:  
141. нормування і оплати праці;  
142. встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації, важкості та складності робіт і гарантованих мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій найманих працівників;  
143. умов зростання фондів оплати праці, встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;  
144. встановлення галузевих мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці та зайнятості;  
145. умов праці;  
146. режиму роботи та відпочинку;  
147. охорони праці;  
148. житлово-побутового забезпечення, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку;  
149. забезпечення продуктивної зайнятості та соціального захисту вивільнюваних працівників;  
150. соціального забезпечення та соціального страхування;  
151. розвитку соціального партнерства.  
152. Галузева і міжгалузева угоди можуть передбачати порівняно із законодавством та генеральною угодою додаткові соціально-економічні та трудові гарантії.  
153. 3. Територіальна угода регулює норми соціального захисту найманих працівників, може включати, виходячи з умов та економічних можливостей відповідних адміністративно-територіальних одиниць, більш високі порівняно з установленими генеральною і у відповідних випадках галузевою угодою соціальні гарантії та компенсації.  
154. Стаття 23. Дія угоди  
155. 1. Норми генеральної угоди діють безпосередньо на всіх підприємствах і є обов'язковими для застосування в колективних договорах та угодах усіх інших рівнів.  
156. 2. Норми галузевої, міжгалузевої угод є обов`язковими для врахування в колективних договорах і застосування на всіх підприємствах, які за основним видом діяльності відповідно до державного реєстру належать до даної галузі.  
157. 3. Норми територіальної угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для застосування в колективних договорах підприємств, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (адміністративно-територіальних одиниць).  
158. 4. Угода набирає чинності з дня її підписання повноважними представниками сторін або з дня, зазначеного в угоді.  
159. 5. Строк дії угоди визначається сторонами, які її підписали. Після закінчення строку, на який укладена угода, вона продовжує діяти до укладення нової угоди або перегляду чинної.  
160. Угода не втрачає чинності у разі зміни складу, структури, найменування органу (органів), уповноваженого (уповноважених) роботодавцем, чи профспілки (об'єднання профспілок), від імені яких вона укладена.  
161. Стаття 24. Підписання угоди, внесення змін до неї  
162. 1. Угода підписується уповноваженими представниками сторін не пізніш як через 10 календарних днів після завершення колективних переговорів або в інші строки, визначені за згодою сторін.  
163. 2. До укладеної угоди можуть приєднатися інші організації роботодавців та їх об'єднання, профспілки та їх об'єднання, які взяли на себе зобов'язання щодо її виконання.  
164. Сторони не можуть відмовити в приєднанні до угоди жодній організації роботодавців чи профспілці відповідного рівня. Рішення про приєднання приймається сторонами не пізніш як за 45 календарних днів з моменту звернення. Порядок приєднання до угоди визначається сторонами, які її підписали.  
165. 3. Угода укладається у письмовій формі.  
166. У кожного суб'єкта сторони, який підписав угоду, та в реєструючому органі зберігається по одному примірнику підписаної угоди.  
167. 4. Зміни і доповнення до угоди вносяться у разі потреби за згодою сторін у порядку, визначеному угодою.  
168. Стаття 25. Обов`язок сторін щодо інформування громадян про укладення угоди  
169. Сторони забезпечують інформування осіб, на яких поширюється дія угоди, про її укладення, внесення до неї змін та хід реалізації.  
170. Розділ V  
171. Контроль і відповідальність  
172. Стаття 26. Контроль за виконанням колективного договору чи угоди  
173. 1. Контроль за виконанням колективного договору чи угоди здійснюється безпосередньо сторонами, які їх підписали, або їх уповноваженими представниками у порядку, визначеному колективним договором чи угодою.  
174. 2. Під час здійснення контролю за виконанням колективного договору чи угоди сторони зобов'язані взаємно надавати одна одній необхідні документи на безоплатній основі, інформацію з питань, що є предметом колективного договору чи угоди.  
175. 3. Сторони, які підписали колективний договір чи угоду, не рідше ніж два рази на рік розглядають хід їх виконання.  
176. 4. У разі порушення однією із сторін умов колективного договору чи угоди інша сторона має право надсилати їй подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути ці порушення чи недосягнення згоди у зазначений строк ця сторона має право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб іншої сторони до суду.  
177. Стаття 27. Контроль за дотриманням законодавства про колективні договори і угоди  
178. Державний контроль за дотриманням законодавства про колективні договори і угоди здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.  
179. Громадський контроль за дотриманням законодавства про колективні договори і угоди здійснюють відповідні профспілки, їх організаційні ланки та об'єднання, роботодавці, їх організації (об'єднання).  
180. Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про колективні договори і угоди  
181. Якщо особи, які представляють інтереси роботодавців чи найманих працівників, ухиляються від участі в переговорах про укладення, внесення змін до колективного договору чи угоди, умисно порушують установлений частиною другою статті 9 цього Закону строк початку колективних переговорів або не забезпечують роботу комісії з представників сторін у визначений сторонами переговорів строк, порушують чи не виконують зобов'язання, зазначені у колективному договорі чи угоді, порушують право інших суб`єктів на приєднання до колективного договору чи угоди, не надають інформацію, необхідну для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів чи угод, вони несуть дисциплінарну або адміністративну відповідальність згідно із законодавством. На вимогу представників найманих працівників роботодавець зобов'язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, який порушує законодавство про колективні договори і угоди аж до розірвання з ним трудового договору (контракту).  
182. Стаття 29. Обов'язок сторін усунути виявлені порушення законодавства України про колективні договори і угоди  
183. Рішення суду про притягнення до відповідальності за порушення законодавства України про колективні договори і угоди або невиконання чи затримку виконання колективного договору, угоди не звільняє сторони соціально-трудових відносин відповідного рівня від усунення виявлених порушень або їх наслідків."  
184. ІІ. Прикінцеві положення  
185. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
186. 2. Установити, що колективні договори і угоди, укладені до введення в дію цього Закону, не втрачають чинності.  
187. 3. Кабінету Міністрів України:  
188. у двомісячний строк подати до Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;  
189. привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
190. забезпечити приведення у відповідність з цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.