Кількість абзаців - 279 Розмітка (ліва колонка)


Про охорону земель (Друге читання)

0. Проект Закон України  
1. Про охорону земель  
2. Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.  
3. Розділ І. Загальні положення  
4. Стаття 1. Поняття охорони земель та інші основні поняття і терміни  
5. Охорона земель - система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, недопущення вилучення земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.  
6. Застосовані в цьому Законі інші поняття і терміни вживаються в такому значенні:  
7. агроландшафт - ландшафт, основу якого становлять сільськогосподарські угіддя та захисні лісові насадження (лісосмуги, протиерозійні ліси тощо);  
8. граничнодопустима концентрація - максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх продуктивності, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров'я людини;  
9. ґрунт - природно-історичне біооргано-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори внаслідок тривалої взаємодії біотичних, абіотичних і антропогенних чинників, основною із специфічних генетико-морфологічних ознак і властивостей якого є родючість;  
10. ґрунтова маса - знятий родючий шар ґрунту;  
11. гумус - органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток і формує його родючість;  
12. деградація ґрунтів - погіршення властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів (водна і вітрова ерозія, забруднення тощо);  
13. деградація земель - природне або антропотехногенне спрощення, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій ґрунтів та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів;  
14. забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;  
15. земельні ресурси - сукупний природний ресурс земельної території як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві;  
16. земля - найважливіший компонент біосфери, що включає ґрунти та інші органічно взаємозв'язані природні елементи ландшафту, які забезпечують життєдіяльність флори і фауни;  
17. консервація земель - тимчасове виведення земельних ділянок із господарського використання з метою зупинення подальшої деградації, відновлення родючості грунтів, недопущення негативного впливу на довкілля;  
18. охорона ґрунтів - система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості, цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля;  
19. порушені землі - землі, які втратили свою господарську та екологічну цінність у зв'язку з порушенням ґрунтового покриву внаслідок дії природних явищ і виробничої діяльності людини;  
20. родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення та воді, повітрі і теплі в достатніх для їх нормального розвитку обсягах, які в сукупності є основним показником якості земель сільськогосподарського призначення.  
21. Стаття 2. Земля як об'єкт охорони  
22. Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах України незалежно від цільового призначення, форми власності, способів використання і видів господарської діяльності.  
23. Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель  
24. Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:  
25. забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;  
26. пріоритет екологічних інтересів суспільства у використанні земельних ресурсів над його економічними інтересами;  
27. відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону земель;  
28. нормування і планомірне обмеження впливу господарської та інших видів діяльності на земельні ресурси;  
29. поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;  
30. публічність у вирішенні завдань охорони земель, використанні коштів державного та місцевих бюджетів.  
31. Стаття 4. Органи, які здійснюють управління у сфері охорони земель  
32. Державне управління у сфері охорони земель здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації і спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи згідно з повноваженнями.  
33. Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері охорони земель є:  
34. центральний орган виконавчої влади по земельних ресурсах;  
35. центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;  
36. центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.  
37. У складі зазначених центральних органів виконавчої влади утворюються спеціальні підрозділи охорони земель.  
38. Органи місцевого самоврядування здійснюють управління у сфері охорони земель комунальної власності.  
39. Стаття 5. Контроль у сфері охорони земель  
40. Державний контроль у сфері використання та охорони земель здійснюють центральний орган виконавчої влади по земельних ресурсах і центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.  
41. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.  
42. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики здійснює контроль за охороною родючості ґрунтів.  
43. Органи місцевого самоврядування здійснюють самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності.  
44. Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами, що діють відповідно до положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.  
45. Розділ ІІ. Система заходів у сфері охорони земель  
46. Стаття 6. Система заходів у сфері охорони земель  
47. Система заходів у сфері охорони земель включає:  
48. а) державну комплексну систему спостережень;  
49. б) загальнодержавні та регіональні програми охорони земель, проекти землеустрою та плани з охорони земель;  
50. в) створення екологічної мережі;  
51. г) еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель;  
52. ґ) економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів;  
53. д) стандартизацію і нормування.  
54. Порядок організації та здійснення заходів з охорони земель регулюється системою правових, організаційно-господарських, технологічних, економічних та екологічних заходів, які мають землеохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.  
55. Стаття 7. Державна комплексна система спостережень  
56. Державна комплексна система спостережень включає топографо-геодезичні, картографічні, грунтові, агрохімічні, радіологічні та інші обстеження і розвідування стану земель, їх моніторинг та контроль за охороною.  
57. На базі даних державної комплексної системи спостережень формується національний, регіональний та місцевий банки даних про стан земель.  
58. Стаття 8. Загальнодержавна та регіональні програми охорони земель  
59. Загальнодержавна програма охорони земель розробляється на розвиток програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України та охорони довкілля.  
60. Загальнодержавна програма охорони земель визначає склад та обсяги першочергових і перспективних заходів з охорони земель, а також обсяги і джерела ресурсного забезпечення виконання робіт з їх реалізації.  
61. Регіональні програми охорони земель розробляються на розвиток загальнодержавної програми з урахуванням місцевих особливостей.  
62. Виконання загальнодержавної і регіональних програм охорони земель забезпечують органи виконавчої влади, які здійснюють управління у сфері охорони земель, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.  
63. Розроблення схем планування територій і схем землеустрою, планування територій і розвитку продуктивних сил проводиться з урахуванням еколого-економічного зонування території на основі проектів землеустрою, які складаються на території району (міста), області та Автономної Республіки Крим.  
64. Землевпорядною документацією повинні передбачатися обмеження щодо господарського використання земель, які виконують важливі екосистемні функції (схили, водоохоронні зони тощо).  
65. Стаття 9. Проекти землеустрою та плани з охорони земель  
66. Проекти землеустрою адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань розробляються на екологоландшафтній основі і включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін.  
67. У разі необхідності в складі проекту землеустрою може розроблятися проект землеохоронних заходів для конкретної земельної ділянки.  
68. Проектом землеохоронних заходів визначаються види, обсяги, порядок здійснення та фінансування заходів. За визначеними видами та обсягами землеохоронних робіт встановлюються екологічні обмеження щодо використання земель та плани здійснення заходів.  
69. Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання планів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель.  
70. Стаття 10. Еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель  
71. Еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель - це об'єднання або виділення територій, які мають відповідну схожість за визначеними ознаками.  
72. Еколого-економічне районування (зонування) земель включає:  
73. а) диференціацію земель за певним цільовим (господарським) призначенням виходячи з потреб розвитку господарської діяльності та вимог забезпечення екологічної стабілізації;  
74. б) визначення напрямів забезпечення раціонального використання земель у районі (зоні);  
75. в) визначення територій, які потребують особливого захисту від антропогенного впливу;  
76. г) встановлення в межах окремих зон необхідних видів екологічних обмежень у використанні земель або ґрунтів з урахуванням їх геоморфологічних, природно-кліматичних, ґрунтових, протиерозійних та інших особливостей;  
77. ґ) розроблення нормативів і стандартів з охорони земель та ґрунтів.  
78. Стаття 11. Економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів  
79. Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості грунтів землевласниками та землекористувачами, зокрема:  
80. надання податкових і кредитних пільг фізичним і юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення родючості грунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і регіональними програмами використання та охорони земель;  
81. звільнення землевласників і землекористувачів від плати за земельні ділянки, на яких проводяться роботи з меліорації, рекультивації, консервації, екологічного оздоровлення тощо, впродовж усього проектного періоду;  
82. компенсування недоодержаної сільськогосподарськими товаро-виробниками частки доходу в результаті консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель;  
83. застосування прискореної амортизації основних фондів землеохоронного і природоохоронного призначення.  
84. Заходи щодо економічного стимулювання землевласників і землекористувачів включаються до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок коштів відповідних бюджетів.  
85. Підставою для розгляду питання про економічне стимулювання за раціональне використання та охорону земель є заява (клопотання) землевласників і землекористувачів до органів, що здійснюють управління у сфері охорони земель.  
86. Розділ ІІІ. Стандартизація і нормування у сфері охорони земель  
87. Стаття 12. Завдання стандартизації і нормування у сфері охорони земель  
88. Завдання стандартизації і нормування у сфері охорони земель полягає у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якісного стану земель, родючості грунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.  
89. Стаття 13. Стандартизація у сфері охорони земель  
90. До комплексу нормативних документів із стандартизації у сфері охорони земель входять документи, які встановлюють:  
91. терміни, поняття класифікації;  
92. методи, методики і засоби визначення складу та властивостей земель;  
93. вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації про якісний стан земель, прогнозування зміни родючості ґрунтів;  
94. вимоги щодо раціонального використання та охорони земель;  
95. технічні умови щодо процесів та послуг у сфері охорони земель;  
96. метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;  
97. правила проектування земельних ділянок;  
98. інші нормативні документи із стандартизації в цій сфері.  
99. Нормативні документи із стандартизації у сфері охорони земель розробляються, затверджуються, перевіряються і переглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про стандартизацію".  
100. Стаття 14. Нормативи у сфері охорони земель  
101. У сфері охорони земель встановлюються такі нормативи:  
102. якісного стану ґрунтів;  
103. гранично допустимого забруднення ґрунтів;  
104. оптимального співвідношення земельних угідь;  
105. рівня деградації земель та ґрунтів.  
106. Стаття 15. Нормативи граничнодопустимого забруднення ґрунтів  
107. Нормативи граничнодопустимого забруднення ґрунтів запроваджуються з метою встановлення критеріїв придатності земель за їх основним цільовим призначенням (сільськогосподарським, оздоровчим, рекреаційним тощо).  
108. До нормативів граничнодопустимого забруднення ґрунтів належать:  
109. граничнодопустимі концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;  
110. максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами.  
111. Стаття 16. Нормативи якісного стану ґрунтів  
112. Нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються для здійснення ефективного контролю за якісним станом ґрунтів сільськогосподарських угідь, які використовуються у сільськогосподарському виробництві, та запобігання їх виснаженню.  
113. Нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються для різних типів ґрунтів і визначають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо.  
114. Стаття 17. Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь  
115. Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному, в тому числі сільськогосподарському, освоєнню території та надмірній розораності земельних угідь сільськогосподарського призначення.  
116. До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать:  
117. а) оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;  
118. б) оптимальне співвідношення сільськогосподарських угідь інтенсивного (рілля) та ощадливого використання (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища), а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах.  
119. Стаття 18. Нормативи рівня деградації земель та ґрунтів  
120. Нормативи рівня деградації земель встановлюються для кожної категорії земель з метою здійснення ефективного контролю за земельними ресурсами та запобігання погіршенню їх стану.  
121. До нормативів рівня деградації земель належать показники гранично- допустимого тиску ходових частин сільськогосподарської техніки на ґрунт та нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення.  
122. Показники граничнодопустимого питомого тиску ходових частин сільськогосподарської техніки на ґрунт встановлюються для запобігання надмірному ущільненню ґрунтів сільськогосподарських угідь у процесі виконання технологічних операцій, пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарських культур.  
123. Використання в сільськогосподарському виробництві сільсько-господарської техніки, питомий тиск ходових частин якої перевищує нормативи, забороняється.  
124. Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель.  
125. При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначається перелік сільськогосподарських культур, вирощування яких обмежується або забороняється, а також окремих технологій їх вирощування та окремих агротехнічних операцій.  
126. Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення використовуються у процесі складання проектно-технологічної документації на вирощування сільськогосподарських культур.  
127. Розділ ІV. Охорона земель при веденні господарської діяльності  
128. Стаття 19. Вимоги до власників і користувачів земельних ділянок при веденні господарської діяльності  
129. Власники і користувачі земельних ділянок при веденні господарської діяльності повинні:  
130. додержуватися вимог законодавства України про охорону земель;  
131. провадити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не здійснюють шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;  
132. забезпечувати збереження та підвищення родючості ґрунтів на основі застосування екологобезпечних технологій і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів і корисних властивостей;  
133. додержуватися стандартів, норм, правил і порядку здійснення протиерозійних (гідротехнічних, лісомеліоративних, агротехнічних), агрохімічних, меліоративних та фітосанітарних заходів;  
134. здійснювати протиерозійні, агротехнічні, агрохімічні, меліоративні, фітосанітарні та інші заходи, пов'язані з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;  
135. надавати в установленому порядку відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;  
136. сприяти проведенню спостережень (зйомки, обстеження і вишукування) за станом земель та динамікою родючості ґрунтів;  
137. своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про виявлення фактів деградації та забруднення земельних ділянок;  
138. не допускати необґрунтованого зменшення площі земель, придатних для використання в сільському, лісовому, рибному та курортно-рекреаційному господарстві;  
139. забезпечувати додержання встановленого режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;  
140. забезпечувати використання земельних ділянок відповідно до цільового призначення та умов надання їх у користування з урахуванням природно-екологічних властивостей грунтів і ландшафтів;  
141. передбачати обов'язковий комплекс необхідних організаційних та інженерно-технічних заходів щодо охорони і раціоналізації використання земель у процесі планування, проектування та проведення робіт;  
142. забезпечувати захист земель від водної і вітрової ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження та підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;  
143. вживати заходів щодо запобігання негативному та екологонебезпечному впливу на землі і ліквідації наслідків цього впливу.  
144. Стаття 20. Охорона земель сільськогосподарського призначення  
145. Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження площі та продуктивності земельних угідь, підвищення їх екологічної стійкості і родючості грунтів.  
146. Зміна цільового призначення сільськогосподарських земель допускається за умови обґрунтування доцільності такої зміни. У разі вилучення (викупу) сільськогосподарських земель для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.  
147. Черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, які створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до проектів землеустрою.  
148. Захист земель сільськогосподарського призначення від ерозії та інших видів деградації здійснюється на основі реалізації заходів, передбачених державними і регіональними програмами і планами, відповідно до землевпорядних, містобудівних та інших проектів.  
149. Стаття 21. Основні вимоги до охорони родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення  
150. Власники та користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства України.  
151. Використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення способами, що призводять до погіршення якісного стану ґрунтів, зменшення їх сільськогосподарської придатності, а також зняття родючого шару грунту забороняються.  
152. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо:  
153. 1) вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій;  
154. 2) розорювання угідь (сіножатей, пасовищ тощо);  
155. 3) використання деградованих, малопродуктивних і технічно забруднених земельних ділянок з покладенням на їх власників чи користувачів обов'язку щодо здійснення заходів з докорінного поліпшення властивостей ґрунтів (меліорація, залуження, заліснення);  
156. 4) інтенсивного використання угідь.  
157. З метою здійснення контролю за динамікою родючості грунтів на земельні ділянки сільськогосподарського призначення видаються агрохімічні паспорти, у яких фіксуються початкові показники родючості та їх зміна.  
158. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються у процесі регулювання земельних відносин, проведення грошової оцінки земельних ділянок, визначення розмірів плати за землю, а також для аналізу динаміки родючості грунтів.  
159. Форма агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.  
160. Стаття 22. Охорона родючості ґрунтів при здійсненні меліоративних заходів  
161. Меліоративні заходи на землях сільськогосподарського призначення (вапнування, гіпсування, інші види хімічної меліорації грунтів, регулювання їх водного режиму - зрошення та осушення угідь, культуртехнічна, протиерозійна і полезахисна лісомеліорація) здійснюються фізичними і юридичними особами згідно з проектами, затвердженими в установленому законодавством порядку.  
162. Порядок охорони меліоративних (зрошуваних та осушених) земель від виснаження, деградації, засолення і заболочення, втрати ними екологічної стійкості тощо встановлюється Законом України "Про меліорацію земель".  
163. Стаття 23. Охорона родючості ґрунтів при використанні осадів стічних вод  
164. Використання з метою удобрення ґрунтів або для інших цілей осадів та механічних домішок стічних вод, що накопичуються на водоочисних спорудах, може здійснюватися лише за наявності відповідного рішення, яке у кожному конкретному випадку приймається органом місцевого самоврядування за погодженням з органами виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, аграрної політики, установами і закладами державної санітано-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я з урахуванням результатів аналітичних досліджень ступеня забруднення, осадів та ґрунтів токсичними речовинами.  
165. На землях природоохоронного, оздоровчого і рекреаційного призначення, землях водного фонду, водоохоронних зон та на інших територіях, що підлягають особливій охороні, на земельних ділянках, які використовуються для випасання худоби, вирощування овочів та фруктів, а також на тих, де вміст будь-якої із токсичних речовин в осадах перевищує граничнодопустиму концентрацію, застосування осадів стічних вод не допускається.  
166. Ввезення на митну територію України осадів стічних вод забороняється.  
167. Стаття 24. Агрохімічне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників  
168. Агрохімічне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників здійснюється спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями, які мають відповідні дозволи (допуски, посвідчення) на виконання таких робіт.  
169. Агрохімічне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників включає:  
170. проведення державного моніторингу стану ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення та їх агрохімічну паспортизацію;  
171. здійснення заходів щодо збереження та відтворення родючості ґрунтів, включаючи хімічну меліорацію, внесення добрив, а також запобігання надходженню хімічних речовин у водойми та хімічному забрудненню грунтів;  
172. забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пестицидами та агрохімікатами;  
173. організація видобування і раціонального використання добрив, вапнякових та гіпсовмісних матеріалів сільськогосподарського призначення та продуктів їх переробки;  
174. надання землевласникам і землекористувачам послуг із здійснення агрохімічних та протиерозійних заходів.  
175. Стаття 25. Охорона земель при веденні лісового господарства  
176. На землях лісового фонду незалежно від форми власності і господарювання обов'язково забезпечується на довгостроковій основі збереження і підвищення родючості грунтів, їх належний екологічний стан.  
177. Лісозаготівля на схилах повинна проводитися на основі екологобезпечних та ґрунтозахисних технологій, які зводять до мінімуму руйнування ґрунтового покриву та інші небезпечні процеси.  
178. Застосування в лісовому господарстві пестицидів та агрохімікатів, а також виконання авіаційно-хімічних робіт здійснюється з обов'язковим додержанням вимог природоохоронного законодавства.  
179. Стаття 26. Охорона земель при веденні водного господарства  
180. Охорона земель водного фонду (водоохоронних зон, прибережних захисних смуг тощо) здійснюється шляхом обмеження антропогенного впливу на такі землі та додержання особливого режиму їх використання.  
181. При плануванні, проектуванні, будівництві та експлуатації водогосподарських об'єктів, реконструкції джерел водопостачання, водовідведення і водоочищення передбачаються заходи, спрямовані на запобігання затопленню, підтопленню та заболоченню продуктивних земель, погіршенню якості грунтів, їх забрудненню, виснаженню тощо.  
182. Забороняється скидання на сільськогосподарські угіддя та землі іншого призначення вод, що забираються із забруднених джерел, а також стічних вод, якщо внаслідок цього може відбутися деградація і забруднення грунтів небезпечними речовинами.  
183. Особливості використання земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються законом.  
184. Стаття 27. Охорона земель при спорудженні та експлуатації  
185. лінійних інженерних споруд  
186. При спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд уповноважені органи виконавчої влади у сфері охорони земель здійснюють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на земельних ділянках, де розміщуються лінійні інженерні споруди, та прилеглих до них землях.  
187. У разі забруднення небезпечними речовинами, що транспортуються трубопроводами, такі землі підлягають очищенню у порядку, визначеному центральними органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, аграрної політики, по земельних ресурсах.  
188. Відповідальність за забруднення земель небезпечними речовинами, що транспортуються трубопроводами, несуть фізичні і юридичні особи, у власності або користуванні яких перебувають ці об'єкти.  
189. Стаття 28. Охорона земель і ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами  
190. Господарська та інша діяльність, що призводить до забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.  
191. Нормативи граничнодопустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральними органами виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, з питань екології та природних ресурсів.  
192. У разі виявлення фактів забруднення грунтів отруйними та іншими небезпечними речовинами уповноважені органи виконавчої влади у сфері охорони земель вживають заходів до припинення діяльності, яка призводить до таких наслідків, притягнення винних до відповідальності згідно із законодавством і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь та визначення режимів їх подальшого використання.  
193. Особливості режиму і порядку використання забруднених земель обов'язково узгоджуються з установами і закладами державної санітано-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, органами виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів та аграрної політики.  
194. Стаття 29. Охорона земель і ґрунтів від забруднення, захаращення і засмічення  
195. При плануванні, проектуванні і здійсненні заходів щодо зберігання, оброблення, утилізації та виділення, знищення (знешкодження) і захоронення твердих та рідких відходів обов'язково забезпечується:  
196. максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанту територіального розміщення проектованих об'єктів;  
197. зняття родючого шару ґрунтового покриву, його складування, збереження та перенесення на малопродуктивні земельні ділянки;  
198. запобігання в установленому порядку негативному впливу об'єктів складування, захоронення, утилізації і знищення (знешкодження) відходів виробничої та іншої антропогенної діяльності на ґрунтовий покрив прилеглих територій;  
199. відновлення ґрунтового покриву на земельних ділянках після ліквідації об'єктів складування та утилізації відходів виробничої та іншої антропогенної діяльності.  
200. Підприємства, установи та організації діяльність яких пов'язана з накопиченням виробничих та інших відходів які забруднюють грунт, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти для їх зберігання, знищення (знешкодження)або переробку.  
201. Розміщення на земельних ділянках відходів виробничої та іншої діяльності без дозволу місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування або в місцях, не призначених для таких цілей (захаращення земель), забороняється.  
202. У районах можливого забруднення земель небезпечними техногенними, в тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу грунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, окремі види природних ресурсів і довкілля в цілому.  
203. Стаття 30. Охорона земель від ерозії та зсувів  
204. Використання земельних ресурсів для провадження господарської та іншої діяльності дозволяється за умови вжиття науково обґрунтованих заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного захисту.  
205. З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядних, містобудівних та інших проектах передбачаються заходи щодо забезпечення протиерозійної стійкості території.  
206. Розорювання земель (використання їх як ріллі), якщо це призводить до посилення ерозійних процесів та погіршення стану довкілля, не допускається. Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок для залуження, заліснення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутизною від 3 до 7 градусів обмежується розміщення ділянок просапних культур, чорного пару тощо.  
207. Власники землі та землекористувачі зобов'язані здійснювати ґрунтоохоронні заходи щодо запобігання негативному впливу на земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні, а також на суміжні території та довкілля в цілому.  
208. На землях, віднесених до дефляційно небезпечних, протиерозійні заходи здійснюються відповідно до спеціальних схем і проектів.  
209. Стаття 31. Охорона земель у процесі містобудівної діяльності  
210. та будівництва  
211. У межах населених пунктів територіальний розвиток житлової та громадської забудови, а також спорудження об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюються з урахуванням вимог раціонального використання земель.  
212. Оптимізація використання та охорона земель на територіях населених пунктів, об'єктах промисловості, транспорту, енергетики спрямовується на збереження ґрунтового покриву, його природоохоронних і ландшафтних функцій.  
213. Спорудження об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, рекреаційного, іншого призначення здійснюється згідно з державними стандартами, нормами, правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Розширення території населених пунктів або ділянок окремих господарських об'єктів здійснюється відповідно до проектів землеустрою, комплексних містобудівних та техніко-економічних обґрунтувань їх розвитку, генеральних планів населених пунктів, переважно на несільськогосподарських угіддях або сільськогосподарських угіддях гіршої якості.  
214. Під час містобудівної діяльності, встановлення режимів використання земель у межах населених пунктів передбачаються заходи щодо:  
215. максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом, зменшення частки відводів для допоміжних об'єктів і раціоналізації виконання будівельних робіт;  
216. зняття та складування в окремих місцях родючого шару ґрунту при проведенні будівельних робіт з наступним його використанням для поліпшення продуктивності інших земель;  
217. недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок.  
218. Відведення земель для будь-якого будівництва здійснюється в установленому порядку з урахуванням необхідності максимального збереження сільськогосподарських і лісових угідь та ґрунтового покриву.  
219. Стаття 32. Охорона земель при проектуванні та застосуванні нових технічних засобів і технологій  
220. При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових і реконструйованих об'єктів, застосуванні існуючих і нових технічних засобів і технологій, які можуть здійснювати негативний вплив на екологічний стан та умови використання земельних ресурсів, проводиться інтегральна оцінка цього впливу і передбачаються заходи щодо запобігання небезпечним екологічним і санітарно-гігієнічним наслідкам та забезпечення раціонального використання земель.  
221. Територіальне розміщення об'єктів, які можуть здійснювати негативний вплив на екологічний стан і якість земельних ресурсів, погоджується з органами виконавчої влади у сфері охорони земель.  
222. Стаття 33. Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення  
223. Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення здійснюється шляхом створення екологічної мережі, обмеження антропогенного впливу на такі землі, їх вилучення для інших потреб.  
224. Особливості використання земель оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також створення екологічної мережі встановлюються законом.  
225. Стаття 34. Консервація земель  
226. Консервації підлягають деградовані, техногенно забруднені і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним або економічно неефективним.  
227. Консервація земель здійснюється за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.  
228. Підставою для прийняття рішень про консервацію земель є подання органів, які здійснюють контроль за використанням та охороною земель.  
229. Порядок консервації земель встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
230. Стаття 35. Рекультивація земель  
231. Рекультивації підлягають землі, цілісність ґрунтового покриву, структура рельєфу, материнських порід та гідрологічний режим яких зазнали значних змін (порушення) унаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.  
232. При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням (відокремленням) ґрунтового покриву, відокремлена від земельної ділянки ґрунтова маса підлягає збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки. При відокремленні ґрунтового покриву здійснюється пошарове, відповідно до структури ґрунтового профілю, зняття і роздільне складування верхнього, найбільш родючого, та інших прошарків грунту, а також материнської породи.  
233. Рекультивація земельних ділянок здійснюється шляхом пошарового нанесення на малопродуктивні земельні ділянки або ділянки без ґрунтового покриву відокремленої ґрунтової маси, а у разі потреби і материнської породи у порядку, який забезпечує найбільшу продуктивність рекультивованих угідь.  
234. Роботи з рекультивації земель здійснюються комплексно відповідно до проектів рекультивації земельних ділянок.  
235. Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок громадян та юридичних осіб, з ініціативи або вини яких порушено ґрунтовий покрив, а роботи з нанесення знятої ґрунтової маси на малопродуктивні землі здійснюються за рахунок власників або користувачів цих земельних ділянок.  
236. Стаття 36. Заборона вивезення грунтів за межі території України  
237. Вивезення грунтової маси за межі території України, крім зразків для проведення наукових досліджень, забороняється.  
238. Стаття 37. Моніторинг земель і ґрунтів  
239. Моніторинг земель і ґрунтів проводиться з метою своєчасного виявлення зміни стану земель та властивостей ґрунтів, оцінки ефективного здійснення заходів щодо охорони земель, збереження і відтворення родючості ґрунтів, відведення та ліквідації наслідків негативних процесів.  
240. Залежно від цілей спостережень та охоплення територій моніторинг земель може бути міжнародним, національним, регіональним і локальним.  
241. Для ведення моніторингу земельних ресурсів на національному рівні рішенням відповідних органів виконавчої влади на всій території України створюється мережа дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами з метою проведення на них необхідних спостережень, вимірювань та обстежень екологічного стану земель, зміни показників корисних властивостей грунтів під впливом господарської та інших видів діяльності.  
242. Ведення моніторингу земель здійснюється органами виконавчої влади по земельних ресурсах, з питань екології та природних ресурсів. Зазначені органи забезпечують збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін.  
243. Одержана інформація надсилається органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування для розроблення науково обґрунтованих рекомендацій та своєчасного прийняття рішень щодо поліпшення охорони земель, запобігання негативним змінам їх стану та додержання вимог екологічної безпеки.  
244. З метою забезпечення діагностики, прогнозування та управління якісним станом грунтів, їх родючістю ведеться моніторинг грунтів сільськогосподарського використання.  
245. Моніторинг ґрунтів сільськогосподарського використання включає:  
246. агрохімічне обстеження ґрунтів;  
247. контроль змін якісного стану ґрунтів в процесі сільськогосподарського використання земель;  
248. агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.  
249. Агрохімічна паспортизація зрошуваних та осушених земель здійснюється через кожні 3 роки, богарних земель - через кожні 5 років.  
250. Суцільне обстеження всіх земельних ресурсів проводиться через кожні 20 років.  
251. Ведення моніторингу ґрунтів сільськогосподарського використання покладається на органи виконавчої влади з питань аграрної політики.  
252. Порядок ведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
253. Розділ V. Фінансування у сфері охорони земель  
254. Стаття 38. Фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів  
255. Фінансування заходів щодо охорони земель і грунтів здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законодавством.  
256. За рахунок державного бюджету здійснюється:  
257. реалізація заходів загальнодержавних програм охорони земель;  
258. здійснення заходів, спрямованих на усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (грунти), а також заходів щодо запобігання безповоротній втраті грунтового покриву у разі неможливості встановлення винних у цьому фізичних і юридичних осіб або внаслідок стихійного лиха;  
259. будівництво та реконструкція протиерозійних, гідротехнічних і протизсувних споруд, систем і мереж для зрошення та осушення земель;  
260. створення нових і реконструкція існуючих захисних лісонасаджень;  
261. проведення систематичних обстежень грунтів;  
262. здійснення інших заходів щодо охорони земель.  
263. За рахунок місцевих бюджетів здійснюється:  
264. реалізація заходів регіональних програм;  
265. освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб;  
266. поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь;  
267. виконання робіт щодо відновлення господарської цінності земель, якщо це відбулося не з вини власників і користувачів земельних ділянок;  
268. здійснення інших заходів щодо охорони земель.  
269. За рахунок коштів землевласників і землекористувачів здійснюються:  
270. організаційно-господарські, організаційні і технологічні протиерозійні заходи на їх земельних ділянках;  
271. заходи щодо охорони земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів;  
272. заходи щодо відновлення стану та функцій еродованих і порушених з їх вини земель та органічно поєднаних з ними інших природних ресурсів і об'єктів довкілля, запобігання заростанню сільськогосподарських угідь бур'янами, чагарниками і дрібноліссям, а також земель іншого цільового призначення.  
273. Розділ VІ. Відповідальність за порушення законодавства про охорону земель  
274. Стаття 39. Відповідальність за порушення законодавства про охорону земель  
275. Юридичні і фізичні особи, винні у порушенні законодавства про охорону земель, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.  
276. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону земель, підлягає компенсації в повному обсязі.  
277. Розділ VІІ. Прикінцеві положення  
278. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.