Кількість абзаців - 43 Розмітка (ліва колонка)


Про соціальні послуги (Друге читання)

0. Проект Закон України Про соціальні послуги  
1. Цей Закон визначає основні організаційні і правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.  
2. Стаття 1. Визначення основних термінів У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: соціальні послуги - різні види послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), для забезпечення їх життєдіяльності та повернення до повноцінного життя;  
3. складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість тощо);  
4. соціальний працівник - фахівець у галузі соціальної роботи, який професійно надає соціальні послуги;  
5. соціальна робота - діяльність суб'єктів, що надають соціальні послуги, спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності та розв'язання проблем осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.  
6. Стаття 2. Основні принципи надання соціальних послуг Надання соціальних послуг грунтується на принципах адресності та індивідуального підходу, доступності, добровільності, гуманності, конфіденційності, відповідальності суб'єктів, що надають соціальні послуги, за дотримання етичних і правових норм.  
7. Стаття 3. Види соціальних послуг 1. Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі соціальні послуги: 1) соціально-побутові послуги на дому - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;  
8. 2) психологічні послуги - надання консультацій, спрямованих на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації;  
9. 3) соціально-педагогічні послуги - виявлення різнобічних інтересів і потреб особи, організація індивідуального навчального процесу, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо;  
10. 4) медико-соціальні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;  
11. 5) соціально-економічні послуги - надання натуральної чи грошової допомоги, допомоги у вигляді одноразових компенсацій;  
12. 6) юридичні послуги - надання юридичних консультацій, допомога в оформленні правових документів, захист прав та інтересів особи тощо;  
13. 7) послуги щодо працевлаштування - пошук підходящої роботи, допомога в працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;  
14. 8) послуги щодо професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями.  
15. 2. У разі недієвості перелічених соціальних послуг можуть надаватися спеціальні соціальні послуги: 1) у стаціонарних інтернатних закладах; 2) у реабілітаційних закладах; 3) у закладах денного догляду; 4) у закладах тимчасового проживання; 5) в інших закладах соціального догляду.  
16. 3. Суб'єкти, що надають соціальні послуги, можуть надавати також інші соціальні послуги, не передбачені цією статтею.  
17. 4. Перелік соціальних та спеціальних соціальних послуг, опис їх змісту зазначається у Каталозі соціальних послуг, що розробляється, затверджується та щороку публікується спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.  
18. 5. Перелік та порядок надання послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюється законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.  
19. Стаття 4. Суб'єкти, що надають соціальні послуги, умови та порядок їх надання 1. Соціальні послуги можуть надаватися: державними і комунальними спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями, підпорядкованими центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - державні і комунальні суб'єкти, що надають соціальні послуги); іншими підприємствами, установами та організаціями, створеними відповідно до законодавства України, які не мають на меті отримання прибутку від цієї діяльності (далі - недержавні суб'єкти, що надають соціальні послуги).  
20. 2. Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.  
21. 3. Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги, зазначені в пунктах 2-4, 8 частини першої та в частині другій статті 3 цього Закону, для отримання права на їх надання звертаються з письмовою заявою до місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, в якій зазначаються види соціальних послуг, що будуть надаватися, та прогнозовані джерела фінансування. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії свідоцтва про їх державну реєстрацію та зареєстрованого положення (статуту) про них.  
22. У місячний строк після отримання зазначених документів місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять обстеження недержавних суб'єктів, що бажають надавати соціальні послуги, щодо наявності у них належних умов для їх надання, а також відповідної освіти або підготовки працівників.  
23. За результатами обстеження місцеві органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування видають недержавним суб'єктам, що бажають надавати соціальні послуги, дозвіл на їх надання, в якому зазначаються види соціальних послуг, що можуть надаватися. Такий дозвіл видається на 3 роки, якщо він видається вперше (надалі надається безстроково) і може бути анульований органом, який його видав, у разі порушення недержавним суб'єктом, що надає соціальні послуги, умов їх надання.  
24. Порядок проведення обстеження, зразки заяви та дозволу виходячи з виду соціальних послуг, що будуть надаватися, затверджуються відповідними спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, охорони здоров'я, освіти і науки, молодіжної політики, спорту і туризму. Вичерпний перелік платних соціальних послуг, умови їх надання державними і комунальними суб'єктами, що надають соціальні послуги, порядок регулювання цін на них відповідними спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, охорони здоров'я, освіти і науки, молодіжної політики, спорту і туризму, а також порядок використання одержаних за надання цих послуг коштів визначаються Кабінетом Міністрів України.  
25. 4. Суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють це відповідно до затвердженого в установленому порядку положення (статуту) про них, де обов'язково зазначаються перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання.  
26. 5. Суб'єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші установи, підприємства, організації, окремих фізичних осіб, зокрема волонтерів.  
27. Стаття 5. Співробітництво під час організації надання соціальних послуг 1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування під час організації надання соціальних послуг співробітничають між собою, а також з суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.  
28. 2. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі залучення до фінансування соціальних послуг бюджетних коштів на тендерній основі укладають з суб'єктами, що надають соціальні послуги, або окремими фізичними особами двосторонній договір щодо умов, фінансування та контролю надання соціальних послуг. Такий договір може бути укладений на безтендерній основі з членами сім'ї та іншими родичами особи, яка потребує соціальних послуг.  
29. 3. Суб'єкти, що надають соціальні послуги, які уклали з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування договір щодо умов, фінансування та контролю надання соціальних послуг, щороку звітують перед зазначеними органами про використання наданих коштів.  
30. Стаття 6. Отримання соціальних послуг 1. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.  
31. 2. Для отримання соціальних послуг особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб'єкта, що їх надає. Для отримання спеціальних соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або до органу місцевого самоврядування.  
32. 3. У разі коли особа, що потребує спеціальних соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки і піклування відповідно до законодавства.  
33. Стаття 7. Фінансування соціальних послуг 1. Фінансування соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, не заборонених законодавством.  
34. 2. У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг.  
35. 3. У державному бюджеті можуть передбачатися кошти для фінансування програм надання цільових соціальних послуг.  
36. 4. Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.  
37. Стаття 8. Обмеження права на соціальні послуги Суб'єкти, що надають соціальні послуги, власним рішенням можуть зменшувати їх обсяг або припиняти на певний період надання тим особам, які систематично свідомо не виконують умови надання соціальних послуг, визначених положенням (статутом) про відповідний суб'єкт.  
38. Стаття 9. Організація, координація роботи та контроль за наданням соціальних послуг 1. Спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охорони здоров'я, освіти і науки, молодіжної політики, спорту і туризму, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів, що надають соціальні послуги. 2. Контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг, здійснюється відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань фінансового контролю відповідно до їх повноважень.  
39. Стаття 10. Порядок оскарження рішення про відмову у наданні, зменшення обсягу або припинення надання соціальних послуг Рішення про відмову у наданні, зменшення обсягу або припинення надання соціальних послуг може бути оскаржене до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якому підпорядкований відповідний суб'єкт, що надає соціальні послуги (для державних і комунальних суб'єктів, що надають соціальні послуги), до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги на підставі дозволу), або до суду.  
40. Стаття 11. Кадрове забезпечення надання соціальних послуг Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники та інші фізичні особи, зокрема волонтери, які мають відповідну освіту чи пройшли спеціальну підготовку.  
41. Стаття 12. Прикінцеві положення. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
42. 2. Кабінету Міністрів України: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд та у разі необхідності скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.