Кількість абзаців - 179 Розмітка (ліва колонка)


Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
2. Затвердити Загальнодержавну програму розвитку малих міст (додається).  
3. 2. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року.  
4. ЗАТВЕРДЖЕНО Законом України від_________________2002 року №________  
5. ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ  
6. Загальна частина  
7. Ця Програма визначає основні напрями сталого соціально-економічного розвитку малих міст України (далі - малі міста) до 2010 року і містить науково-методичні, економічні, організаційні, правові заходи щодо забезпечення їх реалізації. Прийняття Програми дасть змогу органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування самостійно складати й реалізовувати конкретні плани відродження та розвитку малих міст за допомогою відповідної державної підтримки, ураховувати потреби малих міст під час розроблення реґіональних програм і реґіональних стратегій їх розвитку, сприятиме активному залученню до цієї роботи місцевих управлінських кадрів, населення та підприємців.  
8. Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено роль міст у системі адміністративно-територіального устрою та управління соціально-економічним розвитком як самостійних адміністративно-територіальних одиниць, носіїв місцевого самоврядування, суб'єктів економічної та фінансової діяльності.  
9. На нинішньому етапі розбудови держави в малих містах має місце складна економічна та соціальна ситуація, передусім у сфері формування і функціонування ринку праці. Недостатнє врахування специфіки малих міст під час проведення економічних реформ загострило соціально-трудові відносини в них, призвело до безробіття в значних масштабах. Виконання соціально-економічних і культурних програм розвитку територіальних громад цих міст не забезпечено фінансовими ресурсами. Важливість визначення економічних механізмів перспективного розвитку малих міст зростає завдяки підвищенню ролі органів місцевого самоврядування у зв'язку з передачею в реґіони багатьох функцій та повноважень з управління соціально-економічним розвитком, що посилює вплив територіальних громад на формування містоутворювальної бази і сфери зайнятості населення.  
10. Розділ І. МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ПРОГРАМИ  
11. Мета Програми полягає у створенні організаційних, нормативно-правових та економічних механізмів забезпечення позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку малих міст, екологічної безпеки їх території, підвищення життєвого рівня населення, поліпшення якості громадських послуг, які надаються населенню, на основі ефективного використання ресурсного та науково-виробничого потенціалу, ринкових перетворень у господарському комплексі, а також у розробленні правових засад та інструментів державного стимулювання цих процесів.  
12. Основними завданнями Програми є:  
13. формування системи державної підтримки розвитку малих міст, а також створення умов для їх розвитку за рахунок власних фінансових, матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів;  
14. забезпечення фінансування заходів, спрямованих на розвиток малих міст, за рахунок різних джерел, у тому числі інвестицій, коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, благодійних внесків, інших джерел, не заборонених законодавством;  
15. урізноманітнення видів господарської діяльності, що забезпечують зайнятість більшості населення малих міст та значною мірою впливають на дохідну частину місцевих бюджетів, створення на базі підприємств нових виробничих комплексів, призначених для виготовлення конкурентоспроможної продукції;  
16. зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування;  
17. розвиток мікрокредитування малого підприємництва, пошук ефективних шляхів взаємодії великих підприємств і суб'єктів малого підприємництва;  
18. планування та забудова територій малих міст з урахуванням ландшафтних, історичних, архітектурних, екологічних та інших особливостей;  
19. розв'язання проблем водозабезпечення населення та галузей економіки;  
20. охорона водних об`єктів і ресурсів;  
21. запобігання шкідливій дії вод у межах малих міст;  
22. прискорення розвитку ринку землі в малих містах;  
23. забезпечення зайнятості населення, зокрема молоді, передусім шляхом створення сприятливих умов для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності;  
24. розвиток соціальної інфраструктури, житлово-комунального, готельного та дорожнього господарства, транспортного комплексу;  
25. збереження культурної спадщини, реставрація та реабілітація об'єктів культурної спадщини, відродження та підтримка розвитку народних художніх промислів і ремесел, розроблення маршрутів туристичних подорожей малими містами;  
26. забезпечення доступності всіх видів культурних послуг для громадян, які проживають у малих містах, у тому числі організації надання цих послуг провідними творчими колективами, а також проведення в малих містах виставок відомих творів образотворчого мистецтва;  
27. збереження, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, у тому числі зведення до мінімуму відходів, зокрема небезпечних, їх утилізація та знешкодження.  
28. Пріоритетними напрямами Програми на 2002-2010 роки є:  
29. створення правових та економічних умов для соціального розвитку малих міст, підвищення життєвого рівня населення, формування соціально-побутової та соціально-культурної інфраструктури, поліпшення демографічної ситуації, розвиток духовної сфери;  
30. розроблення та запровадження механізмів стимулювання соціального та економічного розвитку депресивних малих міст;  
31. формування фінансової самодостатності розвитку малих міст шляхом зміцнення їх матеріально-фінансової бази;  
32. розвиток економічного та науково-технічного потенціалу, створення нових робочих місць з безпечними і здоровими умовами праці;  
33. забезпечення оптимальної зайнятості населення;  
34. створення ринкової інфраструктури;  
35. сприяння інвестиційній діяльності та розвитку підприємництва;  
36. розвиток промислової інфраструктури, житлово-комунального господарства;  
37. охорона культурної спадщини, розвиток туризму;  
38. охорона довкілля;  
39. формування складових частин екологічної мережі України.  
40. Пріоритетні напрями Програми обумовлюють її структуру, а цільові орієнтири - зміст.  
41. Розділ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ  
42. Малі міста (міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік) посідають особливе місце в історичному розвитку України. У них формувалася національна культура народу, вони є основою прогресу та створення великих виробничих і містобудівних комплексів, гарантом стабільності держави і суспільства.  
43. Спад виробництва, дестабілізація соціально-економічного та фінансового стану в Україні протягом 1991-2001 років послабили економічну базу малих міст.  
44. Малі міста є найчисленнішою за кількісним складом групою міст, значна частина їх - це адміністративні центри районів, з малими містами безпосередньо пов'язане життя 22, 4 млн. міських та сільських жителів. Ці міста відіграють важливу роль у формуванні поселенської мережі та розвитку і розміщенні продуктивних сил України.  
45. Станом на 1 січня 2001 року в Україні нараховувалося 350 малих міст (3/4 загальної їх кількості), в яких проживає 13 відсотків населення країни (19 відсотків міського населення).  
46. У малих містах у 1991-2001 роках спостерігався як природний приріст населення (1, 1-1, 3 відсотка), так і його приріст за рахунок міграції (1, 7-3, 6 відсотка), тоді як в Україні загальна кількість населення та кількість міського населення зменшилася.  
47. В Україні є 13 міст з чисельністю населення до 5 тис. чоловік,  
48. 55 міст - від 5 тис. до 10 тис. чоловік, 163 міста - від 10 тис. до 20 тис. чоловік, 119 міст - від 20 тис. до 50 тис. чоловік.  
49. За питомою вагою населення, зайнятого в різних сферах економічної діяльності, можна виділити такі категорії малих міст:  
50. міста з переважно промисловими функціями;  
51. транспортні вузли;  
52. санаторно-курортні та рекреаційні центри;  
53. історичні, історико-архітектурні, культурні та туристичні центри;  
54. адміністративні центри районів;  
55. господарські центри місцевого значення;  
56. центри низових локальних систем розселення, що виконують функції з надання соціально-культурних, комунально-побутових та інших послуг населенню.  
57. Найбільш поширені в Україні малі міста, які за характером економічної діяльності є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами місцевого значення ( майже 50 відсотків загальної кількості).  
58. Близько 25 відсотків малих міст належать до міст з відносно розвинутою економічною базою - міста з переважно промисловими функціями. Головною ознакою віднесення малого міста до цієї групи є перевищення середнього по Україні рівня зайнятості населення в галузях матеріального виробництва. Значна частина цих міст - це монофункціональні міста, галузями спеціалізації яких є гірничодобувна промисловість, енергетика, перероблення сільськогосподарської сировини тощо. В Україні нараховується 111 таких міст. До них належать:  
59. індустріальні центри: вугледобування - 32 міста, видобутку рудної і нерудної сировини - 7, енергетичні - 9, обробної промисловості - 27, хімічної і нафтопереробної промисловості - 6;  
60. аграрно-індустріальні центри - 18;  
61. транспортні центри - 9;  
62. лікувально-оздоровчі центри - 2;  
63. центр художніх промислів - 1.  
64. Найбільш гострими загальними проблемами розвитку малих міст є:  
65. низький рівень соціального розвитку;  
66. відсутність матеріальної та фінансової бази, необхідної для надання якісних громадських та адміністративних послуг населенню;  
67. низький рівень фінансування з бюджету;  
68. одностороння спеціалізація промислових комплексів, недостатня завантаженість потужностей промислових підприємств інших галузей;  
69. низькі темпи будівництва житла, об'єктів соціальної інфраструктури;  
70. слабка диференційованість містоутворювальної бази, обмеженість вибору професій, нерозвинутість сфери обслуговування, що ускладнює ситуацію на ринку праці та породжує демографічні проблеми малих міст;  
71. недостатньо розвинута система водо-, енерго-, теплопостачання та каналізаційних мереж;  
72. аварійний стан об`єктів систем водо-, енерго-, теплопостачання в багатьох малих містах;  
73. незадовільний стан ресурсозбереження;  
74. незадовільний стан дорожнього господарства;  
75. низький рівень розвитку міської інфраструктури, сфери соціальних послуг, об'єктів культури;  
76. недостатній розвиток транспортних зв'язків із сільськими населеними пунктами в зоні впливу малого міста;  
77. низький рівень благоустрою міст, незадовільна ситуація із збиранням та знешкодженням твердих відходів;  
78. недостатній рівень професійно-кваліфікаційної підготовки управлінських кадрів;  
79. обмеженість можливостей населення в одержанні освітніх послуг.  
80. За характером динаміки соціально-економічного розвитку малі міста поділяють на:  
81. міста, що інтенсивно розвиваються та протягом останніх трьох років мають позитивні показники зростання виробництва (22 малих міста);  
82. міста, які слабо розвиваються (60 відсотків малих міст);  
83. депресивні малі міста (33 відсотки малих міст).  
84. Порядок віднесення малих міст до категорії депресивних та механізм надання державної підтримки для їх розвитку запроваджується відповідно до законодавства.  
85. Розділ ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ  
86. Програма спрямована на реалізацію державної політики щодо прискорення соціально-економічного розвитку малих міст, забезпечення їх соціально-культурного та духовного відродження, збереження історико-культурної спадщини. Основними напрямами Програми є:  
87. запровадження ефективних механізмів стимулювання соціально-економічного розвитку малих міст, у тому числі депресивних;  
88. сприяння створенню робочих місць, формування та розвиток ринку праці, забезпечення ефективної зайнятості;  
89. розвиток малого підприємництва, місцевої промисловості, оновлення технологічної бази виробництва;  
90. розвиток соціальної сфери малих міст;  
91. підвищення ролі територіальних громад, органів місцевого самоврядування в розробленні та виконанні програм розвитку малих міст;  
92. формування та відновлення складових частин екологічної мережі як основного природного елемента екологічної безпеки території.  
93. Стимулювання державою соціально-економічного  
94. розвитку малих міст  
95. Державна підтримка соціально-економічного розвитку малих міст, у тому числі депресивних, надається з метою забезпечення позитивної динаміки рівня та якості життя населення, створення умов для розвитку виробництва, стимулювання підприємницької ініціативи за рахунок власних фінансових, матеріальних, трудових і природних ресурсів територіальних громад малих міст.  
96. Комплексна державна підтримка малих міст забезпечується шляхом:  
97. запровадження організаційно-правових і економічних форм державного регулювання розвитку малих міст, включення заходів з розвитку малих міст до основних напрямів державної стратегії регіонального розвитку до 2010 року;  
98. формування комунальної власності територіальних громад малих міст;  
99. стимулювання розвитку регіональних, міжрегіональних та міжнародних економічних зв'язків малих міст на основі виробничої кооперації та інтеграції;  
100. визначення переліку завдань центральних органів виконавчої влади, спрямованих на сприяння розвитку малих міст, виконання яких є обов'язковим на всій території України;  
101. формування інфраструктури підтримки та розвитку підприємництва в малих містах.  
102. Особлива увага приділятиметься державою соціально-економічному розвитку малих монофункціональних міст, які найбільше потерпіли від кризових явищ в економіці держави. Вузька спеціалізація виробництва в таких містах обумовила залежність економіки міста від стабільності роботи одного-двох промислових підприємств та поставила під загрозу можливість подальшого існування малих монофункціональних міст.  
103. З метою державної підтримки малих монофункціональних міст:  
104. залучатимуться до розв'язання окремих соціальних і економічних проблем цих міст відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади;  
105. прийматимуться відповідні програми залучення інвестицій для відродження або переорієнтації виробництва профільних підприємств малих монофункціональних міст;  
106. розроблятиметься єдиний каталог інвестиційної привабливості малих монофункціональних міст.  
107. Формування ринку праці та забезпечення  
108. ефективної зайнятості  
109. Збалансованому соціально-економічному розвитку малих міст сприятиме розроблення пропозицій та обґрунтування шляхів зменшення напруженості на локальних ринках праці, а також забезпечення зайнятості населення.  
110. Головними чинниками кризи на ринку праці для малих міст є спад виробництва, зростання безробіття (як прихованого, так і зареєстрованого), криза платежів. Наслідком загальносистемної та економічної кризи для ринку праці малих міст стала глибока деформація його структури, нестабільність трудових відносин, зниження рейтингу освіти і кваліфікації, поширення тіньових форм зайнятості, підрив трудової мотивації.  
111. Розвиток сфери зайнятості та формування ринку праці малих міст будуть підпорядковані досягненню таких цілей:  
112. забезпечення раціонального розміщення продуктивних сил та їх подальший розвиток з урахуванням особливостей навколишнього середовища;  
113. створення умов для гармонійної життєдіяльності населення;  
114. забезпечення раціональної системи розселення з урахуванням особливостей навколишнього середовища.  
115. Державна політика щодо розвитку малих міст спрямовуватиметься на збереження та оновлення існуючих і створення нових робочих місць у пріоритетних галузях економіки шляхом проведення активної інвестиційної політики, інтенсивного розвитку малого та середнього бізнесу. Забезпечуватиметься продуктивне використання наявного трудового потенціалу малих міст, які особливо чутливо реагують на структурні зрушення в економіці.  
116. Головним напрямом розв'язання проблеми зайнятості населення у малих містах стане економічне стимулювання платоспроможного попиту на робочу силу, а саме:  
117. підтримка приватного бізнесу, спрямованого на створення нових робочих місць з безпечними і здоровими умовами праці;  
118. розвиток самостійної зайнятості населення.  
119. Важливим джерелом соціально-економічної стабілізації ринку праці малого міста є вплив на економічні інтереси суб`єктів господарювання на основі зростання рівня заробітної плати, формування ринку житла, розвитку транспортного сполучення та підвищення мобільності робочої сили.  
120. Створюватиметься правова база сфери самозайнятості, що дасть змогу знизити гостру проблему безробіття. Це особливо актуально для ринку праці малих монофункціональних міст, де запровадження різних форм самозайнятості буде своєрідною диверсифікацією всієї сфери зайнятості.  
121. Формуванню гнучкого ринку праці в малих містах і посиленню його соціальної спрямованості сприятимуть активізація процесу перепідготовки робочої сили, в тому числі за професіями, які дадуть змогу забезпечити подальший розвиток підприємницької діяльності та самозайнятості, підвищити професійно-кваліфікаційну мобільність робочої сили, оновити техніко-технологічну базу виробництва.  
122. Першочерговими заходами із забезпечення зайнятості населення в малих містах будуть:  
123. стимулювання інвестиційної діяльності в малому бізнесі;  
124. збереження, оновлення та модернізація функціонуючих продуктивних робочих місць і створення нових високоефективних;  
125. регулювання процесу вивільнення працівників та їх працевлаштування;  
126. удосконалення системи професійного навчання кадрів;  
127. забезпечення соціальної адаптації населення малих міст до ринкових умов.  
128. Передбачається протягом 2002 - 2005 років створити в малих містах  
129. 110-140 тис., а протягом 2006 - 2010 років - 130-150 тис. робочих місць. Пріоритетними в цьому напрямі будуть західні області, у малих містах яких рівень працевлаштування незайнятого населення є вкрай низьким (до15 відсотків).  
130. У загальній кількості населення, зайнятого економічною діяльністю, питому вагу осіб, які працюють на малих підприємствах, буде доведено до 50 - 55 відсотків. Пріоритет надаватиметься створенню малих підприємств саме у сфері виробництва, особливо у малих містах Полісся, Поділля, Київської, Черкаської, Чернігівської областей, де питома вага малих підприємств виробничої сфери в загальній їх кількості не перевищує 30 відсотків. Нового розвитку набуде система підготовки кадрів для малого і середнього бізнесу шляхом створення широкої мережі бізнес-інкубаторів за прикладом великих міст.  
131. Розвиток сфери зайнятості малих міст забезпечуватиметься шляхом систематичного і оперативного регулювання обігу робочої сили, реалізації цільових комплексних програм професійної підготовки та перепідготовки.  
132. Основні напрями розвитку промислового виробництва в малих містах  
133. Промисловість більш як третини малих міст є монофункціональною, тому основою їх соціально-культурного та економічного відродження є сталий розвиток промислового виробництва. Сучасний стан промисловості не відповідає цій умові.  
134. Концепція та пріоритетні напрями перспективного розвитку промислового комплексу будуть основою формування стратегії соціально-економічного розвитку малих міст.  
135. Промислова політика держави щодо малих міст формуватиметься на засадах науково-технологічного оновлення виробництва та структурних змін у галузях, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництв.  
136. На першому етапі передбачається оздоровлення та відродження виробництв у малих містах, створення на цій основі умов для виконання соціальних програм, на другому етапі - формування промислового комплексу, який відповідатиме ресурсному та виробничому потенціалу і соціальним завданням розвитку таких міст.  
137. Найважливішим напрямом промислового розвитку малих міст є прискорений розвиток соціально орієнтованих галузей промисловості, насамперед:  
138. місцевої промисловості з метою забезпечення ефективного і найбільш повного використання місцевих матеріальних і сировинних ресурсів;  
139. легкої промисловості, яка повинна задовольняти потреби населення та внутрішнього ринку шляхом стабілізації та нарощування виробництва текстильної і хутряної продукції, натуральних і штучних шкір, льняних тканин, взуття та шкіряно-галантерейних виробів, розширення виробництва імпортозамінної продукції;  
140. харчової промисловості на базі перероблення сільськогосподарської продукції;  
141. деревообробної, целюлозно-паперової промисловості та промисловості будівельних матеріалів;  
142. виробничої інфраструктури та підприємств, що обслуговують основне виробництво.  
143. Для установ і організацій, розташованих у малих містах, передбачатиметься фінансування з державного бюджету відповідно до програм економічного і соціального розвитку.  
144. З метою сприяння розвиткові промислових виробництв у малих містах здійснюватимуться такі заходи:  
145. санація підприємств структуроутворювальних галузей малих міст, питома вага галузевої спеціалізації яких у матеріальному виробництві міста перевищує 70 відсотків;  
146. сприяння екологічно- та ресурсозбалансованому розвитку підприємств;  
147. посилення взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами, організаціями з питань розвитку міст;  
148. запровадження еколого- і ресурсозберігаючих конструктивних рішень будівництва об'єктів інженерної інфраструктури;  
149. промислова забудова територій з урахуванням регіональних особливостей та місцевих умов.  
150. Державними галузевими пріоритетами розвитку малих монофункціональних міст визначатимуться:  
151. для вугільної галузі - надання державної підтримки, у тому числі на реструктуризацію вугледобувних і вуглепереробних підприємств;  
152. для об'єктів електроенергетики - забезпечення модернізації енергетичних об'єктів із збереженням інженерних споруд.  
153. Подальший розвиток малих міст - центрів вугледобування та енергетики потребує:  
154. визначення загальної стратегії розвитку таких міст;  
155. розроблення механізмів подолання кризової ситуації у вугільній промисловості, зокрема в малих містах вугледобування, виходячи з альтернативних можливостей вугледобування та напрямів розвитку економіки малих міст.  
156. Економічний розвиток малих міст, які формувалися як супутники великих машинобудівних центрів чи як самостійні, спеціалізовані на одному - двох напрямах машинобудування, залежить від структурної перебудови машинобудівного комплексу (переважно оборонного призначення).  
157. Сталий розвиток економіки міст гірничо-хімічного профілю забезпечуватиметься шляхом вишукання альтернативних напрямів розв'язання екологічних проблем, що виникли внаслідок нераціональної господарської діяльності.  
158. Загальними проблемами малих міст, промисловість яких базується на переробці сільськогосподарської продукції, є розширення виробничої інфраструктури, зокрема мережі складських приміщень, холодильників, елеваторів, під'їзних колій та автомобільних шляхів у межах однієї області чи суміжних областей.  
159. У будь-якому з цих випадків (або в їх комбінації) заходи щодо розвитку виробництва спрямовуватимуться на використання місцевих природних та матеріальних ресурсів.  
160. Стратегічним напрямом розвитку промисловості в малих містах є поступова ліквідація існуючого розриву між рівнями розвитку соціальної та виробничої інфраструктури у великих і малих містах, у результаті чого малі міста можуть стати більш привабливими для інвесторів, розміщення нових високотехнологічних виробництв, утворення технопарків.  
161. Для промислового розвитку малих міст передбачатимуться заходи щодо оптимізації організаційної структури діючих у них виробництв, створення їх об'єднань, а також кооперування з підприємствами інших міст, у тому числі великих.  
162. Перспективи розвитку малого підприємництва та місцевої промисловості малих міст пов'язані із забезпеченням тісного взаємозв'язку та співробітництва малих і великих підприємств, а також максимального використання місцевих матеріальних та сировинних ресурсів.  
163. Зміцненню ділової кооперації між великими і малими підприємствами сприятиме політика держави, спрямована на підтримку малого бізнесу, особливо в малих містах на регіональному рівні. Найважливішими формами державної підтримки малого підприємництва є створення необхідної інфраструктури (інкубатори, технопарки тощо), надання податкових пільг і переваг фінансовим інститутам, що забезпечують "стикування" великого та малого бізнесу (венчурні фонди, лізингові компанії).  
164. Розвиток соціальної сфери малих міст  
165. Ефективне функціонування соціальної сфери забезпечуватиме сприятливі умови для життєдіяльності населення малих міст. Цей фактор є основним при розробленні якісно нового підходу до розвитку малих міст. Зростатиме роль галузей соціального спрямування як важливого містоутворювального чинника.  
166. Соціальна політика держави щодо малих міст спрямована на задоволення різноманітних інтересів і потреб людей у сфері праці, освіти, культури, охорони здоров'я, забезпечення житлом, торговельного і побутового обслуговування, відпочинку.  
167. Основою для визначення необхідних бюджетних коштів є мінімальні соціальні стандарти та відповідні соціальні й фінансові нормативи для виконання завдань із задоволення найважливіших соціально-побутових потреб населення, створення єдиного соціального простору та наближення рівня соціально-культурного розвитку малих міст до середнього по Україні.  
168. Житлово-комунальне господарство. Соціальна орієнтація економіки країни передбачає віднесення житлово-комунального господарства як основи підвищення матеріального добробуту населення до числа пріоритетних галузей національного господарського комплексу, що вимагає нових підходів до розвитку житлово-комунальної інфраструктури малих міст.  
169. Цьому сприятиме реалізація таких завдань:  
170. застосовування для фінансування будівництва житла та реконструкції існуючого житлового фонду довгострокового іпотечного кредитування із залученням коштів населення та інших позабюджетних фінансових ресурсів;  
171. заохочення підприємств та інших суб'єктів, місцевих органів виконавчої влади до використання землі в малих містах під будівництво приватного житла для населення;  
172. розроблення нормативно-правових актів з питань використання земель і будівель, спрямованих на розвиток будівництва;  
173. створення підприємств для поліпшення інфраструктури, енерго-, тепло-, водопостачання, збирання та знешкодження твердих відходів, оборотного використання рідких стоків;  
174. збільшення надходжень до місцевих бюджетів шляхом удосконалення міжбюджетних відносин;  
175. підвищення якості житлово-комунальних послуг населенню та зниження їх собівартості;  
176. створення ринку місцевих кредитів та облігацій.  
177. Виконання зазначених завдань дасть змогу поліпшити умови життя населення.  
178. Рівень забезпеченості населення малих міст основними елементами соціальної інфраструктури на період до 2010 року наведено у таблиці. (табл.1) (в повному вигяді див. обов'язковий додаток) Показники Загальна площа житла, кв. метрів на одного чоловіка Обладнання житлового фонду, відсотків: централізованим водопостачанням централізованим теплопостачанням каналізацією централізованим газопостачанням Кількість лікарняних ліжок, на 10 тис. чоловік Місткість амбулаторно-поліклінічних закла-дів, відвідувань за зміну на 10 тис. чоловік Відсоток учнів, які навчаються у другу зміну Завдання розвитку соціальної сфери окремих малих міст виконуватимуться з урахуванням його особливостей, а саме: у монофункціональних промислових центрах створюватимуться завершені комплекси об'єктів обслуговування населення, які складаються передусім з підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, навчальних закладів, закладів освіти та культури, охорони здоров'я; у малих містах - центрах вугледобування, металургійної, хімічної промисловості, які мають несприятливу демографічну ситуацію внаслідок зниження народжуваності та природного приросту і в яких переважає населення старших вікових груп (в основному жінки), особлива увага приділятиметься розвиткові соціальних служб, медичного обслуговування (особливо геронтологічного профілю), сфери побуту; у малих містах - центрах розвитку електроенергетики, в тому числі атомної, де відбувається швидке зростання чисельності населення за рахунок природного приросту і значної частки осіб молодших вікових груп, гострий дефіцит житла та інших об'єктів соціальної інфраструктури буде ліквідовуватися шляхом прискорення темпів житлового будівництва, комунального благоустрою, формування мережі дитячих дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів. Діяльність установ та закладів медичної допомоги, культури та організації дозвілля буде зорієнтована передусім на забезпечення потреб дітей та матерів; на території малих міст - супутників великих промислових центрів, населенпечення виконання Програми Наукове забезпечення виконання Програми здійснюватиметься Національною академією наук України, науковими установами центральних органів виконавчої влади, іншими організаціями та повинно передбачати розв'язання комплексу завдань, пов'язаних з особливим статусом малих міст та їх місцем у системі адміністративно-територіального устрою держави. Тому основними напрямами наукових досліджень є: розроблення методичного та програмного забезпечення програм комплексного розвитку малих міст; розроблення заходів щодо розвитку підприємництва в малих містах, мікрокредитування малого підприємництва, налагодження ефективних шляхів взаємодії великих підприємств і суб'єктів малого підприємництва; дослідження стану матеріальних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів малих міст з метою ефективного їх залучення в господарський обіг; проведення дослідно-пошукових робіт з оптимізації планування та забудови територій малих міст з урахуванням ландшафтних, історичних, архітектурних, екологічних та інших особливостей; розроблення методичних рекомендацій щодо розвитку ринку земель малих міст; проведення експертних оцінок стану соціальної інфраструктури, житлово-комунального і транспортного господарств малих міст; комплексне дослідження забезпечення зайнятості населення, зокрема молоді, визначення шляхів створення сприятливих умов для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності; розроблення проектів нормативних актів з питань збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки малих міст; розроблення відповідно до Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України регіональних програм захисту малих міст від шкідливої дії вод, а також програм протизсувних заходів; підготовка на основі сучасних історичних, економічних та інших наукових досліджень і опублікування енциклопедичного багатотомного видання "Історія міст і сіл України" в новій редакції. Інформаційне забезпечення Програми Метою інформаційного забезпечення Програми є об'єктивне інформування громадськості та публічне обговорення стану справ у малих містах, привернення уваги вітчизняних і зарубіжних інвесторів до цього питання. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що будуть залучені до виконання Програми, повинні не менше ніж один раз на рік проводити засідання колегії з розгляду в межах своєї компетенції питань щодо розвитку сфер і галузей економіки та доводити прийняті рішення до громадськості. Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України здійснюватиме підготовку тематичних передач та аналітичних програм на державних каналах телебачення і радіомовлення за участю відповідних фахівців, організовуватиме семінари та "круглі столи" для журналістів, керівників прес-центрів центральних органів виконавчої влади і засобів масової інформації. Контроль за виконанням Програми Контроль за виконанням Програми організовуватиме Кабінет Міністрів України. Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, відповідальні за здійснення заходів Програми, повинні забезпечувати організацію їх виконання та щороку подавати Кабінетові Міністрів України звіти про хід виконання цих заходів і завдань. Кабінет Міністрів України на підставі поданої інформації передбачає виділення коштів на реалізацію заходів Програми під час розроблення проекту закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та Державної програми економічного і соціального розвитку України на черговий рік, які подає Верховній Раді України в установленому порядку. Розділ V. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ Виконання Програми дасть інтенсивний поштовх до комплексного розвитку малих міст, сприятиме піднесенню їх економіки, поліпшенню інвестиційного клімату і стану міського господарства, а також збереженню архітектурно-містобудівної спадщини та поліпшенню умов життєдіяльності населення. Удосконалення законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють різні аспекти функціонування малих міст, проведення економічних реформ стимулюватимуть економічне зростання малих міст на основі максимального використання місцевих ресурсів. Виконання Програми сприятиме: збереженню історичного середовища малих міст, розвитку малих міст, що є рекреаційними і туристичними центрами, пожвавленню туристичної галузі як однієї з найперспективніших в економіці; забезпеченню сталого розвитку економіки та соціальної сфери малих міст, збільшенню ресурсних можливостей територій та підвищенню якості управлінських рішень з цих питань; залученню коштів державного і місцевих бюджетів, фізичних та юридичних осіб України та інших держав до виконання заходів соціально-економічного розвитку малих міст, значному скороченню централізованих державних видатків, їх ефективному використанню.ня яких має змогу користуватися розвинутою сферою соціальних послуг великого міста - центра цієї міської агломерації, розвиватимуться об'єкти повсякденного та невідкладного попиту: станції швидкої допомоги, аптеки, відділення соціального забезпечення, дитячі садки, школи, магазини з продажу товарів першої необхідності; у малих містах - курортах забезпечуватиметься подальший розвиток соціальної сфери, роль якої у таких населених пунктах є провідною, а також розвиток пов'язаних з нею галузей та видів діяльності. Так, поряд з лікуванням, відпочинком, туризмом розвиватимуться наука (курортологія, медична, інтродукція рослин тощо), фестивальна, театрально-концертна, спортивно-видовищна діяльність, будівельна індустрія, харчова, легка, сувенірна промисловість, виробництво будівельних матеріалів, транспорт, роздрібна торгівля, громадське харчування та інші галузі, велика увага приділятиметься підготовці кадрів (для охорони здоров'я, екскурсійної справи, перекладачів тощо). Розвиток транспорту та інженерно-технічної інфраструктури здійснюватиметься шляхом технічного переоснащення підприємств автомобільного та залізничного транспорту, аеропортів, морських, річкових портів, реабілітації дорожніх мостів, вулиць за рахунок виділення централізованих коштів та використання комунальних позик. Одним із завдань соціального розвитку малих міст є охорона культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" шляхом реконструкції та реставрації пам'яток культурної спадщини в малих містах, формування мережі будинків ремесел з відродженням національної культури та народних ремесел. Реалізація зазначених заходів поряд із розвитком і реконструкцією дорожньої мережі сприятиме створенню ефективної індустрії туризму, удосконаленню готельного господарства, максимальному використанню діючих зон відпочинку та лікування. Наявність у багатьох малих містах історико-культурної спадщини дає можливість їх включення до системи туристичних маршрутів держави. Одночасно з розвитком туризму та рекреації розвиватимуться пов'язані з ними галузі та види діяльності. Крім забезпечення лікування, відпочинку, туризму, стимулюватимуться розвиток науки, підготовка кадрів (для галузі охорони здоров'я, екскурсійної справи, а також перекладачів тощо), фестивальна, театрально-концертна, спортивно-видовищна діяльність. З метою поліпшення побутового обслуговування жителів малих міст і надання якісних послуг населенню створюватимуться багатопрофільні підприємства, організації різних форм власності. Важлива роль у розвитку малих міст належить освіті як пріоритетній сфері соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Першочерговими завданнями в цій сфері є: створення умов для всебічного розвитку особистості, трудової підготовки, професійного самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними національно-культурними потребами обсягу знань, а також екологічне виховання, фізичне вдосконалення; формування соціально-культурного середовища; приведення профілю професійно-технічної освіти у відповідність з потребами економіки конкретного міста у кваліфікованих та конкурентоспроможних на ринку праці працівниках. Одним із пріоритетних напрямів розвитку малих міст є фізичне виховання населення як ефективний засіб профілактики захворюваності та зміцнення генофонду нації. Для задоволення потреб широких верств населення, зокрема молоді, у заняттях фізичною культурою і спортом розширюватиметься мережа спортивних споруд, передбачатимуться в місцевих бюджетах окремим рядком видатки на фінансування фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи, утримання спортивних шкіл, секцій тощо. З метою поліпшення медичного обслуговування жителів малих міст розвиватимуться установи сімейної медицини, забезпечуватиметься 100-відсоткова укомплектованість лікарень лікарями, середнім медичним персоналом та поступово запроваджуватиметься медичне страхування згідно із законодавством. Обсяги введення в експлуатацію в малих містах потужностей соціальної сфери до 2010 року наведено в таблиці. (Таб.2-) Показник Загальна площа житла, тис. кв. метрів Лікарняні ліжка, одиниць Місткість амбулаторно-поліклініч-них закладів, відвідувань за зміну Програма реалізовуватиметься у два етапи. На першому етапі (2002-2005 роки) передбачається реконструкція існуючої матеріальної бази соціальної сфери та поступове збільшення обсягів будівництва нових споруд у тих містах, де вони відсутні. На другому етапі (2006-2010 роки), здійснюватиметься подальше будівництво об'єктів соціальної сфери до досягнення оптимальних нормативів забезпечення ними населення. Цей підхід ураховує заходи щодо ринкових перетворень та пропозиції місцевих органів виконавчої влади. Прогноз потреби у фінансових ресурсах на розвиток соціальної сфери малих міст до 2010 року за рахунок усіх джерел наведено у таблиці. (тис. гривень) (табл.3) (В повному вигяді див. обов'язковий додаток) Показник Усього на заходи, спрямовані на розвиток галузей соціальної сфери у тому числі: житлове господарство комунальне господарство побутове обслуговування торгівля громадське харчування освіта охорона здоров'я фізична культура культура рекреація інші кошти на заходи соціального призначення (без розподілу за галузями) Реалізація цієї Програми дасть змогу істотно поліпшити умови життєдіяльності територіальних громад, підвищити добробут жителів малих міст і України в цілому. Профілактика правопорушень і злочинності Основними напрямами профілактики правопорушень та злочинності в малих містах є: підвищення ролі територіальних громад, органів місцевого самоврядування в розробленні та виконанні програм, спрямованих на забезпечення правопорядку; створення достатньої кількості центрів реабілітації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі та не мають постійного місця проживання, а також закладів, які забезпечуватимуть належні умови для соціальної адаптації зазначених осіб та лікування хворих на алкоголізм і наркоманію; подолання дитячої безпритульності та бездоглядності, злочинності та правопорушень серед підлітків. Вирішення питання щодо організації необхідної кількості притулків для неповнолітніх в малих містах: запобігання побутовій злочинності, належне виконання Закону України "Про попередження насильства в сім`ї". Створення в малих містах кризових центрів для жертв насильства в сім`ї. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації Загальнодержавної програми розвитку малих міст Примітка. Повна форма таблиці приведена в обов'язковому додатку №4 до порівняльної таблиці Завдання 1. Організація системи управління розвитком малих міст: Затвердження на законодавчому рівні критеріїв віднесення малих міст до депресивних (слаборозвинутих), запровадження ефективних меха-нізмів надання їм державної підтримки та стимулювання соціально-економічного розвитку Забезпечення розроблення та виконання місцевих програм соціально-економічного розвитку малих міст на тривалу перспективу з метою створення передумови для стабілізації їх соціально-економічного розвитку Створення інформаційно-консультаційних центрів на місцях 2. Розвиток соціальної сфери Розроблення державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів Збереження мережі дитячих оздоровчих закладів (заміських, пришкільних, праці та від-починку) 3.Профілактика правопорушень і злочинів Забезпечення охорони громадського порядку Побутове забезпечення та працевлаштування раніше судимих Запобігання вчиненню злочинів на побутовому грунті Подолання злочинності серед неповнолітніх 4. Збільшення обсягів житлового будівництва в малих містах 5. Пріоритетні напрями розвитку виробництва Надання галузі вугільної промисловості державної підтримки, в тому числі на реструктуризацію вугледобувних і вуглепереробних підприємств у малих монофункціональних містах, підвищення ефективності її використання Забезпечення модернізації об'єктів електроенергетики в малих містах із збереженням і модернізацією інженерних споруд Залучення підприємств малих монофункціональних міст до виробництва металургійної продукції Подолання тенденції зниження обсягів промислового вироб-ництва, збитковості діяльності підприємств, їх неплатоспро-можності 6. Водозабезпечення, охорона водних об`єктів і ресурсів Забезпечення населення та промислового виробництва у малих містах водою, охорона водних об`єктів і ресурсів, запобігання шкідливій дії вод у межах малих міст 7. Надання державної підтримки малим монофункціональним депресивним містам 8. Економічне заохочення суб'єктів приватного бізнесу до створення нових робочих місць Створення умов для самостій-ної зайнятості населення 9. Сприяння проведенню земельної реформи 10. Благоустрій 11. Містобудівний розвиток, планування та забудова малих міст 12. Обмін міжнародним досвідом з проблем розвитку малих міст Проведення міжнародної науко-во-практичної конференції з питань розвитку малих міст (Івано-Франківська область) Розділ ІV. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ ПРОГРАМИ Нормативно-правове та організаційне забезпечення Програми Реалізація основних завдань Програми передбачає тісну взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Організацію виконання Програми забезпечуватимуть центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які повинні: щороку подавати Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерству фінансів України пропозиції про фінансування передбачених Програмою заходів щодо розвитку малих міст для врахування їх у проектах Державного бюджету України та Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік; вносити Кабінетові Міністрів України пропозиції про надання малим містам на відповідний термін статусу депресивних, умови продовження терміну дії цього статусу або його скасування, а також пропозиції щодо форм і механізмів стимулювання розвитку депресивного міста. Розв'язання завдань з розвитку малих міст значною мірою залежить від створення економічного механізму, адекватного новим умовам господарювання та ринкової економіки, який забезпечуватиме ефективне управління соціально-економічним розвитком малих міст на державному, регіональному та місцевому рівні. На державному рівні формуватимуться елементи економічного механізму для всіх малих міст як частини господарського комплексу і системи розселення, забезпечуватиметься необхідне вдосконалення законодавчої бази, в тому числі спрямоване на проведення експериментів у сфері управління господарськими комплексами регіонів, створення спеціального інвестиційного режиму на територіях пріоритетного розвитку та спеціальних (вільних) економічних зон тощо. На регіональному рівні необхідно забезпечити програмування соціально-економічного розвитку територій та систем розселення, формування місцевих бюджетів з урахуванням пріоритетності розв'язання проблем малих міст, розроблення та реалізацію регіональних програм зайнятості населення, передачу місцевим органам виконавчої влади повноважень щодо управління державними корпоративними правами, об'єктами державної власності, затвердження правил забудови з урахуванням особливостей малих міст. На місцевому рівні забезпечуватиметься розроблення місцевих програм соціально-економічного та екологічного розвитку малих міст, взаємодія органів місцевого самоврядування з державними, комунальними та приватними підприємствами з питань розвитку малих міст, ефективне використання повноважень органів місцевого самоврядування щодо формування власних доходів, сприяння розвиткові підприємництва, залученню інвестицій, спільних з іншими територіальними громадами проектів розвитку регіонів, утримання об'єктів соціально-культурної сфери, регулювання забудови відповідно до генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Важливою складовою економічного механізму є фінансово-кредитний механізм, який містить механізм оподаткування, формування бюджетів, кредитування тощо. Відповідно до положень Бюджетного кодексу України визначено поняття мінімально необхідних видатків бюджетів сільських і селищних рад, бюджетів районів та міст. Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими мінімальними соціальними та фінансовими нормативами. У зв'язку з нерівномірністю розвитку регіонів та окремих міст, диференціацією витрат у сфері надання державних і громадських послуг застосовується перерозподіл фінансових ресурсів між регіонами через державний бюджет. З метою стимулювання розвитку малих міст держава застосовуватиме такі інструменти: спрямування цільових державних інвестицій в основний капітал на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури; запровадження підтримки, в тому числі фінансової, малого бізнесу, створення інфраструктури розвитку підприємництва на засадах партнерства з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами, іншими органами місцевого самоврядування та суб'єктами підприємництва; цільове фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку людських ресурсів; спрямування міжнародної технічної допомоги на підготовку та перепідготовку фахівців з питань розвитку підприємництва, розв'язання соціально-економічних проблем депресивних територій; пріоритетне розміщення державного та регіонального замовлення серед суб'єктів господарювання, що зареєстровані як юридичні, фізичні особи та сплачують податки до місцевого бюджету на території, яка одержала статус депресивної; розроблення та реалізація спеціальних заходів щодо сприяння зайнятості, розвитку соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров'я та довкілля; надання державної фінансової підтримки розвитку депресивної території на зворотній основі відповідно до законодавства. Фінансове забезпечення Програми Фінансування заходів Програми здійснюватиметься в рамках державної бюджетної політики. Стимулювання розвитку малих міст забезпечуватиметься на засадах концентрації державних та місцевих ресурсів у регіонах з метою досягнення найбільшої ефективності їх використання, конкурентності, партнерства, яке передбачає тісну співпрацю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, недержавних організацій, суб'єктів господарювання в питаннях розвитку малих міст. Цільове бюджетне фінансування розвитку соціальної та виробничої інфраструктури малих міст здійнюватиметься за умовами та в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Крім передбачуваних щороку Законом України про Державний бюджет України обсягів фінансування та міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання, субвенцій), доходи місцевих бюджетів, які не враховуються під час розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів, можуть спрямовуватися на видатки з позашкільної освіти, соціального захисту і соціального забезпечення, фінансування місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства, благоустрою, транспорту, дорожнього господарства, розвитку фізичної культури і спорту, природоохоронних заходів, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення тощо. За рахунок бюджетів розвитку місцевих бюджетів здійснюватиметься цілеспрямоване використання власних джерел, що повинні забезпечити першочергові потреби малих міст. Одним із джерел забезпечення розвитку виробничих потужностей підприємств малих міст, їх соціальної інфраструктури будуть державні централізовані капітальні вкладення, обсяги яких формуватимуться у Державній програмі економічного і соціального розвитку України і забезпечуватимуться коштами Державного бюджету України на відповідні роки. З метою фінансування виробництв, які є визначальними у формуванні бюджету малих міст, передбачатимуться кошти на їх розвиток за рахунок відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - головних розпорядників бюджетних коштів. Фінансування Програми здійснюватиметься також за рахунок зовнішніх і внутрішніх запозичень, грантів міжнародних організацій, благодійних внесків, коштів міжнародних програм тощо. Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики та з питань європейської інтеграції здійснюватиме аналіз виконання завдань Програми, формуватиме разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади пропозиції Кабінету Міністрів України стосовно щорічного їх включення до Державної програми соціального і економічного розвитку України та обсягів фінансування з державного бюджету. Наукове забез