Кількість абзаців - 285 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про рекламу'' (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про внесення змін до Закону України "Про рекламу"  
1. Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі виробництва, розміщення та розповсюдження реклами.  
2. Доповнення і скасування норм цього Закону здійснюються Верховною Радою України шляхом внесення змін до нього та не можуть встановлюватися іншими законодавчими актами України.  
3. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
4. Стаття 1. Визначення термінів  
5. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:  
6. виробник реклами Ї особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;  
7. особа Ї фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, постійне представництво нерезидента в Україні;  
8. реклама - інформація про особу чи товар, спрямована на споживачів реклами, яка розповсюджена рекламними засобами і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару, чи спрямована на досягнення іншого результату, необхідного рекламодавцю;  
9. рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб;  
10. рекламодавець Ї - соба, яка є замовником реклами;  
11. розповсюджувач реклами Ї - соба, яка здійснює розповсюдження реклами;  
12. соціальна реклама Ї- суспільно спрямована реклама, що не ставить на меті отримання прибутку;  
13. споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямована реклама;  
14. спонсор Ї - соба, яка бере участь у прямому чи непрямому фінансуванні будь-якої діяльності (спонсорстві) без одержання прибутку безпосередньо від цієї діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви), об'єктів інтелектуальної власності, що їй належать;  
15. товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти інтелектуальної власності, ідеї.  
16. Стаття 2. Сфера застосування Закону  
17. 1. Дія цього Закону поширюється на правовідносини в сфері реклами, призначеної для розміщення та розповсюдження на території України.  
18. 2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України.  
19. Стаття 3. Законодавство про рекламу  
20. 1. Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини в сфері реклами.  
21. 2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.  
22. Стаття 4. Авторське право та суміжні права на рекламу  
23. Використання реклами, яка повністю або частково є об'єктом авторського права та суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.  
24. Стаття 5. Реклама імені (назви) та знаку для товарів і послуг спонсорів  
25. 1. У створенні теле-, радіопередач, підготовці матеріалів для розповсюдження іншими рекламними засобами, організації театрально-концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори. У таких матеріалах та під час проведення таких заходів не дозволяється робити посилання рекламного характеру щодо властивостей товарів спонсорів. Спонсор має право лише на оприлюднення свого імені (назви) та знаків для товарів та послуг, що їй належать. Оприлюднення реквізитів спонсора забороняється.  
26. 2. Не можуть виступати спонсорами особи, що виробляють чи розповсюджують товари, виробництво або розповсюдження яких заборонені на території України.  
27. 3. Не дозволяється спонсорство з використанням назви та знаку для товарів і послуг товарів, виробництво або розповсюдження яких заборонено на території України.  
28. 4. Програма (передача), підготовлена за участю спонсора, повинна бути ясно й належно означена за допомогою титрів чи дикторського тексту.  
29. 5. Спонсор не має права впливати на зміст та час програми (передачі), або зміст матеріалів друкованого видання, які він спонсорує, якщо це буде стосуватися відповідальності чи редакторської незалежності мовника чи видавця стосовно таких програм та матеріалів, або іншим способом буде суттєво обмежувати права мовника чи видавця.  
30. 6. Спонсорство новин забороняється.  
31. Стаття 6. Мова реклами  
32. 1. Застосування мов у рекламі здійснюється відповідно до закону про мови в Україні.  
33. 2. Знаки для товарів і послуг, у тому числі ті, об'єктами яких є логотипи (словесні позначення), промислові зразки, зареєстровані у встановленому порядку, або на які встановлено дату пріоритету, або ті, що охороняються на території України згідно з її міжнародними договорами, можуть розповсюджуватися та подаватися в рекламі мовою оригіналу.  
34. РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ  
35. Стаття 7. Принципи рекламної діяльності  
36. Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.  
37. Стаття 8. Загальні вимоги до реклами  
38. 1. У рекламі забороняється:  
39. поширювати інформацію щодо товарів, виробництво або реалізацію яких чи ввіз на митну територію України заборонено законодавством України;  
40. вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичними поглядами, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, за іншими обставинами або такі, що поширюють неправдиву інформацію про товари інших визначених осіб;  
41. подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;  
42. використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача реклами;  
43. наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;  
44. використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;  
45. рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;  
46. вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;  
47. імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права;  
48. рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків загальної площі (обсягу) всієї реклами;  
49. 2. Рекламодавець зобов'язаний надати виробнику реклами документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва реклами, а на вимогу розповсюджувача реклами - документи, необхідні для розповсюдження реклами.  
50. 3. Розповсюджувач реклами зобов'язаний на вимогу споживача реклами надати йому інформацію про місцезнаходження рекламодавця.  
51. 4. Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розиграшів призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки їх проведення. Інформація про будь-які зміни в умовах, місці та строках проведення конкурсів, лотерей, розиграшів призів тощо має подаватися у тому ж порядку, в якому вона була розповсюджена.  
52. 5. Реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства України потребують ліцензії, повинна містити номер ліцензії, дату її видачі та найменування органу, який видав ліцензію.  
53. 6. Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж) повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення розпродажу, а також процентне співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.  
54. 7. Забороняється використовувати для реклами безплатні номери телефонів міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аварійних служб.  
55. 8. Забороняється рекламні прийоми, що впливають на підсвідомість людини.  
56. Стаття 9. Ідентифікація реклами  
57. 1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.  
58. 2. Реклама на телебаченні і радіо повинна бути чітко відокремлена від інших програм (передач) на її початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, логотипу телерадіоорганізації або коментарів ведучих, з використанням слова „реклама".  
59. 3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, який цілеспрямовано привертає увагу споживачів на конкретну особу чи її товари з метою формування інтересу або сприяння реалізації товару, а також містить інформацію про контактні телефони, місце знаходження особи, яка виробляє чи реалізує товар, вважається рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".  
60. 4. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, профіль її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), про час роботи, розміщені на внутрішній поверхні чи у вітрині власного чи орендованого особою приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди (не вище першого поверху), де знаходиться власне чи орендоване особою приміщення, біля входу у таке приміщення не вважаються рекламою.  
61. 5. Логотип телерадіоорганізації, що розміщується під час трансляції, не вважається рекламою.  
62. 6. Інформація, яка відповідно до законодавства України підлягає обов'язковому розміщенню та оприлюдненню, не вважається рекламою.  
63. 7.Прихована реклама не допускається.  
64. Стаття 10. Недобросовісна реклама  
65. 1. Недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.  
66. Недобросовісна реклама заборонена.  
67. Прийоми та спеціальні ефекти, мета яких ? привернути увагу або викликати сміх чи інші позитивні емоції і які при цьому не створюють неправильного розуміння споживачем реклами таких прийомів, не вважаються недобросовісною рекламою.  
68. 2. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону, у компетенцію яких входять такі повноваження.  
69. 3. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе рекламодавець.  
70. Стаття 11. Порівняльна реклама  
71. 1. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з однорідними товарами іншої визначеної особи.  
72. 2. Визнається правомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів реклами.  
73. 3. Будь-яке інше порівняння в рекламі визнається неправомірним і забороняється.  
74. 4. Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону, у компетенцію яких входять такі повноваження.  
75. 5. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець.  
76. Стаття 12. Соціальна реклама  
77. 1. У соціальній рекламі не повинні згадуватися конкретний товар та/або його виробники. Замовником соціальної реклами може бути будь-яка особа;  
78. 2. Особи, які на безоплатній основі виробляють і розповсюджують соціальну рекламу, передають свої майно і кошти іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами, користуються пільгами, передбаченими законодавством України для благодійної діяльності.  
79. 3. Розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, повинні розміщувати соціальну рекламу державних органів та органів місцевого самоврядування безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу (друкованої площі), відведеного для реклами.  
80. 4. Засоби масової інформації, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів, повинні розміщувати на пільгових умовах соціальну рекламу навчальних закладів, медичних та культурних установ, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійних організацій.  
81. Стаття 13. Реклама на телебаченні і радіо  
82. 1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків загального фактичного об'єму мовлення на протязі однієї астрономічної доби за місцевим часом для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності. Ця вимога не поширюється на спеціалізовані канали мовлення, що займаються виключно розповсюдженням реклами.  
83. 2. Доля реклами протягом кожної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків.  
84. 3. Реклама може розміщуватися у перервах між програмами (передачами) чи під час трансляції програм (передач) за умови обмежень, викладених у цій статті.  
85. 4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних передач, документальних фільмів, програм (передач) для дітей та програм новин.  
86. 5. Трансляція концертно-видовищних і спортивних програм тривалістю понад 45 хвилин можуть бути перервані для реклами лише один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу.  
87. Під час трансляції кіно- і телефільмів реклама розміщується перед початком фільму або після закінчення фільму. (Початком фільму вважається перший кадр зображувального чи звукового ряду незалежно від того, що це є титри, зображення або фонограма. Кінцем фільму вважається останній кадр зображувального чи звукового ряду, включаючи титри і знак охорони авторського права).  
88. Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості до 42 хвилин, не може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси телепередач).  
89. Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості від 42 до 70 хвилин може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси телепередач) один раз, тривалістю від 70 до 90 хвилин - 2 рази, а понад 90 - кожні 30 хвилин.  
90. Оприлюднення (виголошення) у програмі (передачі) імені (назви) спонсора, знаків для товарів і послуг, що йому належать, не вважається рекламою.  
91. 6. Відповідальність за виконання вимог щодо порядку розміщення та розповсюдження реклами у програмах (передачах) несе телерадіоорганізація.  
92. 7. Ведучим, дикторам та іншим учасникам інформаційних та інформаційно-аналітичних телерадіопередач забороняється займатися рекламою під виглядом інформації, а саме вказувати вихідні дані, банківські рахунки, контактні телефони, місце знаходження виробника товарів, ціну або споживчі властивості товарів.  
93. 8. Трансляція (ретрансляція) реклами дозволяється, якщо за розповсюдження такої реклами буде сплачено телерадіоорганізації України, що є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством України порядку, що внесена до реєстру телерадіоорганізацій України і має ліцензію на користування каналами мовлення, на супутникове мовлення чи кабельне мовлення, якщо інше не передбачено міжнародними угодами України.  
94. 9. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України незалежно від способу здійснення такої трансляції (ретрансляції), забороняється, за винятком випадку, вказаного у частині 8 цієї статті.  
95. Стаття 14. Реклама у друкованих засобах масової інформації  
96. Обсяг реклами в друкованих засобах масової інформації визначається ними самостійно. Друковані засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.  
97. Стаття 15. Реклама з використанням телефонного і документального електрозв'язку та електронної пошти  
98. 1. Реклама послуги, що надається з використанням місцевого, міжміського або міжнародного телефонного зв'язку, при розповсюдженні її в рекламних засобах має містити точну інформацію про:  
99. платний чи безплатний характер послуги та її вартість;  
100. зміст запропонованої послуги;  
101. вікові та інші обмеження, встановлені чинним законодавством і виробником послуги щодо кола споживачів послуги;  
102. платне використання каналу телефонного зв'язку і вартість однієї хвилини його використання для отримання послуги у відповідному регіоні.  
103. Ця інформація повинна друкуватись шрифтом розміром не менше половини розміру шрифту, яким набрано номер телефону, що використовується для надання рекламованої послуги.  
104. 2. Реклама з використанням електронної пошти, телексного або факсимільного зв'язку повинна містити повну назву, адресу та інші реквізити відправника.  
105. 3. Реклама з використанням електронної пошти, телексного або факсимільного зв'язку шляхом розсилки невизначеному колу осіб за відсутності спеціального запиту з боку кожного з одержувачів забороняється.  
106. Стаття 16. Зовнішня реклама  
107. 1. Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на окремих тимчасових і стаціонарних спеціальних конструкціях - установках, щитах, екранах тощо, розташованих просто неба, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд (у тому числі тих, які будуються), на опорах вуличного освітлення, над проїжджою частиною вулиць і доріг, на елементах вуличного обладнання.  
108. 2. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами відповідно до типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
109. Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об'єктах поза населеними пунктами провадиться лише за погодженням з їх власниками або уповноваженими ними органами.  
110. Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.  
111. 3. Вимоги щодо розміщення зовнішньої реклами:  
112. зовнішня реклама повинна розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та забезпечення видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування, а також за умови, що така реклама не повторює зображення дорожніх знаків;  
113. освітлення зовнішньої реклами не повинно викликати засліплення учасників дорожнього руху, а також квартир у житлових будинках;  
114. фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;  
115. опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами заввишки до 2 метрів від поверхні землі;  
116. нижній край зовнішньої реклами що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватись на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;  
117. у місцях, де дорога, вулиця межують з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.  
118. 4. Забороняється розташовувати зовнішню рекламу:  
119. на пішохідних доріжках завширшки менш ніж 1 метр;  
120. у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини;  
121. поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.  
122. 5. Розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон пам'яток історії та культури, об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади.  
123. 6. Забороняється без погодження з власниками або уповноваженими ними органами (особами) розміщувати зовнішню рекламу на квітниках і газонах, на поверхнях будинків, споруд, елементах вуличного обладнання і торговельних місць методом фарбування та/або наклеювання.  
124. Стаття 17. Внутрішня реклама  
125. 1. Внутрішня реклама - реклама, що розміщується та розповсюджується рекламними засобами всередині будь-яких приміщень, будинків і споруд. Підставою для розміщення внутрішньої реклами є будь-яка форма угоди між розповсюджувачем реклами (рекламодавцем) та особою, що використовує приміщення, будинок, споруду. При цьому не допускається втручання у форму і зміст реклами.  
126. 2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, дошкільних закладах освіти, середніх загальноосвітніх школах та спеціальних загальноосвітніх закладах освіти.  
127. Ці обмеження не поширюються на соціальну рекламу.  
128. Стаття 18. Реклама на транспорті  
129. 1. Реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту і метрополітену.  
130. 2. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами) відповідно до Закону України „Про транспорт" без втручання у форму та зміст реклами.  
131. 3. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки, правил дорожнього руху.  
132. Відповідно до вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється розміщувати рекламу на поверхні світлових пристроїв транспортних засобів (фари, протитуманні ліхтарі, габаритні вогні, розсіювачі, лампи), на поверхні номерних знаків, бамперів, шин, а також на поверхнях лобового, правого і лівого скла кабіни водія, що забезпечують з місця водія прямий огляд.  
133. Перелік поверхонь, заборонених для розміщення реклами, є вичерпним та на інші поверхні транспортних засобів не поширюється.  
134. При розміщенні реклами на транспорті відповідно до вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати оформлення будь-яких дозволів, погоджень, формулярів та інших видів реєстрації і систематизування інформації, а також справляти за це плату з будь-яких осіб.  
135. 4. Не дозволяється розміщення на транспортних засобах реклами, яка повторює (чи імітує) кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів, реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів чи реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.  
136. 5. Забороняється розповсюдження реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком соціальної реклами. Також забороняється розміщувати рекламу на аварійних виходах, засобах аварійного відключення систем транспорту.  
137. Стаття 19. Реклама під час демонстрації кіно- та відеопродукції  
138. Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів.  
139. Стаття 20. Обмеження щодо реклами, розрахованої на неповнолітніх  
140. 1. Забороняється реклама:  
141. з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи заборонену для придбання або споживання неповнолітніми;  
142. з інформацією, яка може підірвати авторитет дорослих та довіру до них неповнолітніх;  
143. з вміщенням прямих закликів до дітей придбати продукцію або звернутись до третіх осіб з проханням зробити покупку, яка використовує легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх;  
144. з використанням справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.  
145. 2. Реклама не повинна містити тверджень або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітнім або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.  
146. 3. Реклама, розрахована на дитячу аудиторію або із залученням дітей, не повинна містити того, що може завдати шкоди їхнім інтересам, і вона має враховувати їхню особливу чутливість.  
147. 4. Реклама в телевізійних програмах (передачах), розрахованих на дитячу аудиторію, не може створювати у них хибне (неправдиве) уявлення про ціну продукції, зокрема, шляхом використання слів "тільки", "лише" та подібних виразів, а також шляхом прямого або опосередкованого вказування на те, що рекламована продукція є доступною для будь-якого сімейного бюджету.  
148. 5. Реклама в телевізійних програмах (передачах), розрахованих на дитячу аудиторію, не може привертати їхню увагу до того, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми, а відсутність такої продукції дає зворотній ефект.  
149. РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ  
150. Стаття 21. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, медичних послуг  
151. 1. Допускається реклама лише таких лікарських засобів, медичної техніки, медичних послуг, що в установленому порядку дозволені центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я до застосування на території України.  
152. 2. Забороняється реклама лікарських засобів, які:  
153. вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря;  
154. містять наркотичні або психотропні речовини.  
155. 3. Забороняється реклама допінгових препаратів для їх застосування у спорті.  
156. 4. Реклама лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг повинна містити:  
157. повну (зокрема і міжнародну) фармакологічну назву лікарського засобу та назву виробника;  
158. загальні застереження щодо застосування лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг;  
159. чітку рекомендацію обов'язкового уважного ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до медичних товарів.  
160. 5. Реклама не може містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.  
161. 6. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, медичних послуг забороняється розміщення:  
162. відомостей, які можуть справляти враження, що за умови їх вживання чи застосування медична консультація з фахівцем не є необхідною;  
163. відомостей про те, що лікувальний ефект від їх вживання чи застосування є абсолютно гарантованим;  
164. зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок хвороби, поранень;  
165. тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг;  
166. тверджень, що сприяють можливості самостійної постановки діагнозу для деяких хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного лікування з використанням медичної продукції, що рекламується;  
167. посилань на лікарські засоби, вироби медичної техніки, медичні послуги як на найбільш ефективні, найбільш безпечні, виняткові по відсутності побічних ефектів;  
168. порівнянь з іншими лікарськими засобами, медичною технікою та медичними послугами з метою посилення рекламного ефекту;  
169. посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики та лікування;  
170. рекомендацій або посилань на рекомендації медичних працівників, вчених, медичних закладів та організацій;  
171. спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії від окремих осіб;  
172. зображень і згадок імен популярних людей та авторитетних організацій;  
173. інформації, що може вводити споживача в оману відносно складу, походження, ефективності, патентної захищеності лікарського засобу.  
174. 7. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки та методів лікування забороняється участь лікарів, наукових медичних працівників, інших медичних професійних працівників.  
175. 8. Забороняється вміщувати в рекламі про лікарські засоби, інформацію про те, що цей лікарський засіб є продуктом харчування, косметичним або іншим продуктом для вживання.  
176. 9. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не були доведені виробником та не підтверджені у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.  
177. 10. Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу.  
178. 11. Забороняється реклама діагностики або лікування, які не ґрунтуються на безпосередньому контакті лікаря з пацієнтом.  
179. 12. Положення цієї статті не поширюються на рекламу, яка розміщується виключно у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів.  
180. Стаття 22. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв  
181. 1. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв:  
182. забороняється на продукції та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;  
183. забороняється на радіо та телебаченні, на перших і останніх сторінках газет, перших і останніх сторінках обкладинок журналів та інших періодичних видань;  
184. забороняється з використанням осіб віком до 25 років як фотомоделей;  
185. не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв;  
186. не може розташовуватися ближче ніж за 200 метрів від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких навчаються діти віком до 18 років;  
187. не може формувати думку що паління або вживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній, сексуальній або інших сферах життя;  
188. не може формувати думку, що вживання алкогольних напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв'язанню особистих проблем;  
189. не може формувати думку, що алкоголь чи тютюнові вироби мають лікувальні якості, або що вони є стимулюючими чи заспокійливими засобами;  
190. не повинна заохочувати до надмірного вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;  
191. не може містити зображень медичних працівників або людей, які мають вигляд медичних працівників.  
192. 2. Реклама знаків для товарів та послуг, під якими випускаються тютюнові вироби на телебаченні та радіо забороняється.  
193. Спонсорування теле-, радіопередач, трансляція спонсорованих передач, театрально-концертних, спортивних та інших заходів по телебаченню та радіо з використанням знаків для товарів та послуг, під якими випусаються алкогольні напої, дозволяється лише шляхом демонстрації (виголошення) назви такого знаку.  
194. Спонсорування теле-, радіопередач, трансляція спонсорованих передач, театрально-концертних, спортивних та інших заходів по телебаченню та радіо з використанням знаків для товарів та послуг, під якими випускаються тютюнові вироби забороняється.  
195. 3. Реклама тютюнових виробів повинна супроводжуватись інформацією про кількісний вміст в димі однієї сигарети смоли та нікотину.  
196. 4. Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв у закладах соціально-культурного призначення, де відбуваються масові видовищні заходи (крім спеціальних виставково-презентаційних рекламних заходів, спрямованих на промоцію цієї продукції).  
197. 5. Видача подарунків чи грошей, нагородження переможців лотерей, вручення призів в обмін на купони чи використані пачки під час промоції тютюнових виробів та алкогольних напоїв, торгових марок, під якими випускаються дані вироби та напої здійснюються лише за умови, що особа, яка отримує такий подарунок, засвідчує, що досягла 18-річного віку.  
198. 6. Забороняються такі види діяльності з рекламування тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також торгівельних марок, під якими випускаються дані вироби та напої:  
199. безкоштовне розповсюдження зразків тютюнових виробів та алкогольних напоїв (крім спеціальних виставково-презентаційних заходів, під час яких розповсюдження здійснюється виключно із дотриманням вимог частини 5 цієї статті) ;  
200. спонсорування заходів, призначених переважно для осіб віком до 18 років, з використанням знаків для товарів та послуг, під якими випускаються тютюнові вироби та алкогольні напої;  
201. розповсюдження та продаж будь-яких товарів з використанням знаків для товарів та послуг, під якими випускаються тютюнові вироби та алкогольні напої особам віком до 18 років.  
202. 7. У всіх випадках, реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також торгівельних марок, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна супроводжуватись текстами попередження такого змісту: „Куріння може викликати захворювання на рак", "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути контрастним щодо кольору фону попередження.  
203. 8. Рекламодавці у передбаченому законодавством порядку зобов'язані спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження в межах України реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв.  
204. Стаття 23. Реклама зброї  
205. 1. Реклама зброї здійснюється тільки у відповідних спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах).  
206. 2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства України може перебувати у власності осіб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
207. Стаття 24. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення  
208. 1. Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх здійснюють, можлива лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії), що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, дату його видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл.  
209. Це положення не застосовується у випадках, коли дається тільки реклама знаку для товарів і послуг, назви особи (без реклами послуг).  
210. 2. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють, забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менш як одного року.  
211. Стаття 25. Реклама цінних паперів  
212. 1. Рекламою цінних паперів визнається реклама про:  
213. цінні папери, які емітуються та/або перебувають в обігу;  
214. учасника ринку цінних паперів та його діяльність;  
215. угоди з цінними паперами та/або умови цих угод.  
216. Інформація, яка відповідно до чинного законодавства про цінні папери та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягає обов'язковому оприлюдненню, не вважається рекламою цінних паперів.  
217. 2. Рекламодавцями реклами цінних паперів можуть бути лише учасники ринку цінних паперів.  
218. 3. Реклама рекламодавців ? учасників ринку цінних паперів, що передбачені Законом України " Про цінні папери і фондову біржу", обов'язково повинна містити відомості про наявність спеціального дозволу (ліцензії), що підтверджує право на здійснення відповідного виду діяльності на ринку цінних паперів, із зазначенням номеру дозволу, дати її видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл.  
219. Це положення не застосовується у випадках, коли здійснюється рекламування знаків для товарів та послуг учасника ринку цінних паперів без надання послуг щодо рекламування цінних паперів.  
220. 4. Рекламодавцям при виробництві та розповсюдженні реклами цінних паперів забороняється:  
221. вказувати розмір доходу, який передбачається одержати за цінними паперами, окрім випадків, коли таке повинне вказуватися відповідно до вимог чинного законодавства про цінні папери, та надавати прогнози щодо зростання курсової вартості цінних паперів;  
222. рекламувати цінні папери до публікації інформації про випуск цінних паперів та їх реєстрацію відповідно до чинного законодавства про цінні папери та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;  
223. використовувати відомості, які відсутні в інформації про емісію цінних паперів, що зареєстрована в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.  
224. 5. У разі, коли випуск цінних паперів визнано таким, що не відбувся, емітент таких цінних паперів зобов'язаний припинити розповсюдження реклами цих паперів у 3-денний термін з моменту реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про наслідки підписки на цінні папери.  
225. РОЗДІЛ ІV. КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ  
226. Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу  
227. 1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своєї компетенції:  
228. Центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у справах захисту прав споживачів - щодо рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у сфері захисту споживачів реклами від порушень законодавства про рекламу;  
229. Антимонопольний комітет України - щодо порушень законодавства про захист економічної конкуренції;  
230. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;  
231. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами цінних паперів.  
232. 2. На вимогу органів виконавчої влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.  
233. 3. Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право:  
234. бути присутнім на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону, про що їх повідомляють не пізніше як за 3 дні до такого засідання, а в невідкладних випадках не пізніше як попереднього дня перед засіданням;  
235. виступати на таких засіданнях;  
236. подавати письмові та усні докази, давати пояснення;  
237. отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них;  
238. оскаржувати дії чи бездіяльність виконавчого органу контролю та її посадових осіб до суду.  
239. 4. З метою координації діяльності суб'єктів рекламного ринку Кабінет Міністрів України створює Раду з питань реклами, до складу якої входять представники об'єднань громадян, підприємств у галузі реклами.  
240. Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу  
241. 1. Відповідальність за порушення цього Закону несуть:  
242. а) рекламодавці, винні:  
243. у замовленні реклами продукції, виробництво та/або реалізацію якої заборонено чинним законодавством,  
244. у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами,  
245. у розповсюдженні забороненої реклами,  
246. у недотриманні встановлених вимог щодо змісту реклами,  
247. у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;  
248. б) виробники реклами, винні у недотриманні встановлених вимог щодо змісту реклами та порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами у випадку, вказаному у пункті а) цієї статті;  
249. в) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні порядку розповсюдження та розміщення реклами.  
250. 2. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного процесу виконавчі органи, визначені в статті 26 цього Закону, можуть порушити питання про заборону реклами в судовому порядку та вимагати її публічного спростування  
251. 3. Центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням виконавчих органів або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, мають право накладати штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:  
252. рекламодавців за дії, вказані у пункті а) частини першої цієї статті - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;  
253. виробників реклами за дії, вказані у пункті б) частини першої цієї статті - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;  
254. розповсюджувачів реклами за дії, вказані у пункті в) частини першої цієї статті - у розмірі чотирикратної вартості розповсюдженої реклами.  
255. Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу на суб'єкта підприємницької діяльності у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.  
256. 4. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Законом України "Про систему оподаткування".  
257. 5. За неподання або подання завідомо недостовірної інформації Центральному органу виконавчої влади у справах захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними, передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
258. 6. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням Центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у справах захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
259. 7. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, приймається виключно Центральним органом виконавчої влади з реалізації державної політики у справах захисту прав споживачів.  
260. 8. У разі невиконання рішень Центрального органу виконавчої влади з реалізації державної політики у справах захисту прав споживачів та його територіальних органів, справа про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу передається до суду відповідної юрисдикції.  
261. 9. Центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що коригують (уточнюють, доповнюють) рекламу, та звертатися з позовом до суду (господарського суду), в тому числі від споживачів реклами з приводу протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.  
262. 10. Антимонопольний комітет України накладає стягнення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.  
263. 11. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду або господарського суду у встановленому порядку.  
264. 12. Положення цієї статті не обмежують прав споживачів реклами, яким було завдано шкоди недобросовісною та неправомірною порівняльною рекламою, на відшкодування цієї шкоди відповідно до законодавства України.  
265. Стаття 28. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами  
266. 1. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду (господарського суду).  
267. 2. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється за рахунок винної особи.  
268. 3. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється в такому ж порядку, в якому вона була розміщена.  
269. Стаття 29. Права об'єднань громадян, підприємств у галузі реклами  
270. Об'єднання громадян та об'єднань підприємств у галузі реклами мають право:  
271. здійснювати незалежну експертизу реклами та нормативно-правових актів з питань реклами щодо відповідності вимогам законодавства України та давати відповідні рекомендації рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами;  
272. звертатись до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань порушення законодавства про рекламу;  
273. звертатися у встановленому порядку з позовом до суду, господарського суду в інтересах рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у випадку порушення їх прав, передбачених законодавством України;  
274. представляти своїх членів в органах, створених відповідно до чинного законодавства України.  
275. РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
276. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
277. 2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
278. 3. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №13, ст. 113, №26, ст. 281, №49, ст. 459; 1994 р., №28, ст. 241, №29, ст. 257, №33, ст. 300; 1995 р., №13, ст. 85, №14, ст. 90; 1996 р., №9, ст. 43, №41, ст. 192, №52, ст. 306; 1997 р., №6, ст. 46, №9, ст. 70, №18, ст. 131; 2000 р., №19, ст. 143, №29, ст. 232, №46, ст. 398, №50, ст. 436; 2001 р., №24, ст.124) доповнити пунктом 45 такого змісту:  
279. "45) Центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи ? за позовами, з якими вони звертаються до суду або до господарського суду у зв'язку з порушенням Закону України "Про рекламу".  
280. 4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після введення в дію Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про рекламу":  
281. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Законів України, що випливають з цього Закону;  
282. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
283. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;  
284. розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.