Кількість абзаців - 387 Розмітка (ліва колонка)


Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (Третє читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування  
3. Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає принципи, правові, організаційні та фінансові засади і механізми функціонування загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування громадян в Україні.  
4. Розділ І Загальні положення  
5. Стаття 1. Визначення термінів  
6. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
7. суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування - застраховані особи, страхувальники, надавачі медичної допомоги та страховик;  
8. застраховані особи - особи, які відповідно до цього Закону підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню та мають право на медичну допомогу за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
9. представники застрахованих осіб - об'єднання громадян, у тому числі профспілки або їх об'єднання, та інші особи, уповноважені відповідно до закону;  
10. страхувальники - це:  
11. а) роботодавець - для осіб, зазначених у пунктах 1-5, 8, 17, 18 та 20 частини першої статті 6 цього Закону;  
12. б) навчальні заклади - для осіб, зазначених у пунктах 6, 7 та 19 частини першої статті 6 цього Закону;  
13. в) особи, зазначені у пункті 12 частини першої статті 6 та у частині другій (особи, які застраховані добровільно) і у частині третій статті 6 цього Закону;  
14. г) органи місцевого самоврядування - для осіб, зазначених у пунктах 10, 11, 14, 15 (крім осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання), 16 частини першої статті 6 цього Закону;  
15. д) відповідні фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування України (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування на випадок безробіття) - для осіб, зазначених у пунктах 9, 13 та 15 (за осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) частини першої статті 6 цього Закону;  
16. роботодавці - підприємства, установи, організації, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання; підприємства, установи, організації, військові частини, де проходять військову службу (працюють) військовослужбовці; об'єднання громадян, громадяни-підприємці чи фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв чи інших відокремлених підрозділів, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;  
17. платники страхових зборів - особи (юридичні або фізичні), на яких згідно з цим Законом покладено обов'язки сплати страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування або які добровільно приймають на себе ці обов'язки;  
18. страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України (далі - Фонд медичного страхування України);  
19. надавачі медичної допомоги - заклади охорони здоров'я усіх форм власності; особи, які здійснюють медичну практику та надають медичну допомогу за договором про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
20. представники надавачів медичної допомоги - власники закладів охорони здоров'я чи уповноважені ними особи; особи, які здійснюють медичну практику (їх об'єднання) чи уповноважені ними особи;  
21. об'єкт загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування - страховий випадок, із настанням якого застрахована особа має право на отримання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
22. страховий випадок - подія, передбачена законодавством (профілактика, діагностика, лікування захворювань і невиробничих травм, реабілітаційні заходи, вагітність і пологи тощо), з настанням якої виникає обов'язок страховика сплатити надавачу медичної допомоги страхову суму за надання медичної допомоги застрахованій особі;  
23. страхові збори - загальнообов'язкові платежі, які страхувальники зобов'язані сплачувати відповідно до цього Закону.  
24. Стаття 2. Поняття і мета загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
25. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, спрямованим на забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров'я та реалізацію державних гарантій на одержання безоплатної медичної допомоги.  
26. Метою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є:  
27. забезпечення рівних прав громадян на одержання медичної допомоги належного обсягу та якості;  
28. створення умов для поліпшення та збереження здоров'я населення;  
29. підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, що спрямовуються на охорону здоров'я;  
30. посилення правової та економічної заінтересованості держави, підприємств, установ, організацій та населення в охороні здоров'я;  
31. удосконалення медичного обслуговування населення, підвищення його якості та ефективності.  
32. Стаття 3. Законодавство України у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
33. Законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.  
34. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, то застосовуються правила міжнародного договору.  
35. Стаття 4. Принципи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
36. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування ґрунтується на принципах:  
37. законності;  
38. обов'язковості;  
39. гарантованості медичної допомоги;  
40. доступності та рівності громадян в одержанні медичної допомоги належного обсягу та якості;  
41. солідарності та субсидування;  
42. цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
43. широкого залучення громадян, закладів охорони здоров'я до вироблення державної політики в сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
44. невідворотності юридичної відповідальності суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування за правопорушення в сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
45. Стаття 5. Право на одержання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням  
46. Право на одержання медичної допомоги, в тому числі на забезпечення лікарськими засобами, за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та застраховані відповідно до цього Закону.  
47. Стаття 6. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню  
48. Загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню підлягають:  
49. 1) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, в їхніх філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах, в об'єднаннях громадян, у громадян-підприємців чи у фізичних осіб, які на договірних засадах або інших умовах відповідно до законодавства за винагороду використовують працю найманих працівників (службовців), у тому числі тих, хто виконує роботу на умовах трудового договору (контракту), за договорами цивільно-правового характеру чи на інших умовах, передбачених законодавством;  
50. 2) члени колективних чи орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств;  
51. 3) особи, які згідно з законодавством України працюють на іноземних підприємствах, в установах та організаціях (у тому числі міжнародних), філіях, представництвах чи інших відокремлених підрозділах, які провадять діяльність на території України;  
52. 4) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, розташованих на території України;  
53. 5) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;  
54. 6) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищують кваліфікацію з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ чи організацій без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства;  
55. 7) особи, які навчаються в інтернатурі, клінічній ординатурі, магістратурі, аспірантурі, докторантурі, ад'юнктурі;  
56. 8) особи, трудовий договір з якими розірвано у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, та за якими на визначений законодавством термін на період працевлаштування зберігається середня заробітна плата за попереднім місцем роботи;  
57. 9) особи, зареєстровані як безробітні;  
58. 10) особи, яким надано відпустку по догляду за дитиною;  
59. 11) непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;  
60. 12) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, а також особи, які провадять підприємницьку діяльність, і члени їхніх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;  
61. 13) непрацюючі пенсіонери;  
62. 14) непрацюючі діти віком до 18 років;  
63. 15) непрацюючі інваліди;  
64. 16) непрацюючі багатодітні матері, які мають трьох або більше дітей віком до 18 років;  
65. 17) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;  
66. 18) працівники воєнізованих формувань, утворених відповідно до законів України, особи рядового і начальницького складу фельд'єгерської служби центрального органу виконавчої влади в галузі зв'язку, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкованості, а також працівники спеціалізованих воєнізованих аварійно-рятувальних служб центрального органу виконавчої влади у сфері надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;  
67. 19) особи, які навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах за денною (очною) формою навчання;  
68. 20) особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формуваннях та в органах Міністерства внутрішніх справ України.  
69. Інші особи, які не увійшли до переліку осіб, визначених частиною першою цієї статті, та перебувають в Україні на законних підставах, можуть одержувати в Україні медичну допомогу за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням відповідно до загальнодержавних чи регіональних програм або за договорами добровільного медичного страхування, укладеними із Фондом медичного страхування України.  
70. Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення медичною допомогою за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням в Україні за договорами добровільного медичного страхування, укладеними із Фондом медичного страхування України.  
71. Стаття 7. Платники страхових зборів  
72. Платниками страхових зборів є:  
73. 1) страхувальники - роботодавці:  
74. підприємства, установи та організації, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання; підприємства. установи, організації, військові частини, де проходять військову службу (працюють) військовослужбовці; об'єднання громадян, громадяни-підприємці чи фізичні особи, які на договірних засадах або на умовах трудового договору (контракту), за договорами цивільно-правового характеру чи на інших умовах, передбачених законодавством, за винагороду використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні);  
75. іноземні підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародні), філії та представництва чи інші відокремлені підрозділи, які відповідно до законодавства чи на інших умовах використовують за винагороду працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;  
76. громадяни України, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та на договірних засадах або на інших умовах відповідно до законодавства використовують за винагороду працю інших найманих працівників;  
77. страхувальники - роботодавці, якщо інше не встановлено законом, сплачують 50 відсотків розміру нарахованих страхових зборів за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1-5, 7, 8, 17, 18 та 20 частини першої статті 6 цього Закону;  
78. 2) застраховані особи, зазначені у пунктах 1 - 5, 7, 8, 17, 18 та 20 частини першої статті 6 цього Закону, які сплачують 50 відсотків розміру нарахованих страхових зборів;  
79. 3) особи, зазначені у пункті 12 частини першої статті 6 та у частині другій (за осіб, які застраховані добровільно) і у частині третій статті 6 цього Закону;  
80. 4) органи місцевого самоврядування за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 6, 10, 11, 14, 15 (крім осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання), 16 та 19 частини першої статті 6 цього Закону;  
81. 5) відповідні фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування України за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 9, 13, 15 (за осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) частини першої статті 6 цього Закону.  
82. Стаття 8. Програми у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
83. Для забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров'я в Україні органами державної влади та місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються загальнодержавні, державні, регіональні та інші програми в сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
84. Базова програма загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (далі - Базова програма) затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади в сфері охорони здоров'я та фінансів, Фонду медичного страхування України і включає в себе обсяги медичної допомоги, які надаються громадянам в межах загальнообов'язкового державного медичного страхування. На основі Базової програми можуть розроблятися регіональні та інші програми в сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Обсяг та умови надання медичної допомоги, передбачені регіональними програмами, не можуть бути нижчі ніж встановлені Базовою програмою.  
85. Загальнодержавна програма затверджується з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни у сфері охорони здоров'я і становить комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян на отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги безоплатно.  
86. На перехідний період загальнодержавною програмою забезпечується:  
87. баланс між витратами на охорону здоров'я з державного та місцевих бюджетів та витратами, пов'язаними із наданням медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
88. поетапне збільшення переліку видів медичної допомоги, які надаються за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
89. поетапний перехід на безпосереднє фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів загальнодержавних та інших медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних цільових програм, пов'язаних з імунізацією, наданням медичної допомоги при соціально небезпечних захворюваннях, невідкладних станах, що загрожують життю або здоров'ю громадян, здійсненням надзвичайних заходів, в тому числі, в зонах стихійного лиха, катастроф, забезпеченням лікарськими засобами та виробами медичного призначення пільгових категорій населення, а також пов'язаних із наданням медичної допомоги в інших, визначених законодавством випадках;  
90. поступовий перехід на фінансування надавачів медичної допомоги залежно від обсягу та якості наданої ними медичної допомоги.  
91. Відповідно до загальнодержавної програми можуть розроблятися відповідні регіональні медико-санітарні, оздоровчо-профілактичні та інші цільові програми.  
92. Стаття 9. Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  
93. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є документом суворої звітності, єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.  
94. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.  
95. Стаття 10. Інформація у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
96. Інформація у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування надається та використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію.  
97. Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи чи її законного представника конфіденційну інформацію стосовно даних про застраховану особу, отримувані нею доходи та надану їй медичну допомогу, крім випадків, передбачених законом.  
98. Розділ ІІ Права та обов'язки суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
99. Стаття 11. Права та обов'язки застрахованої особи  
100. 1. Застрахована особа має право:  
101. отримувати за договорами про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням медичну допомогу належного обсягу та якості незалежно від місця її постійного проживання;  
102. вільного вибору надавача медичної допомоги відповідно до умов договору про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
103. брати участь в управлінні Фондом медичного страхування України через своїх представників відповідно до цього Закону;  
104. на захист своїх прав у суді;  
105. отримувати безоплатно в Фонді медичного страхування України консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
106. 2. Застрахована особа зобов'язана:  
107. своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові збори до Фонду медичного страхування України у випадках, передбачених цим Законом;  
108. додержуватися вимог законів України в сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
109. дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я та режиму лікування;  
110. свідомо не створювати ризику для свого здоров'я;  
111. отримати свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і пред'являти його при зверненні по медичну допомогу;  
112. виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом.  
113. Стаття 12. Права та обов'язки страхувальника  
114. 1. Страхувальник має право:  
115. брати участь в загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванні відповідно до цього Закону;  
116. захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді;  
117. отримувати в органах управління Фонду медичного страхування України безоплатно інформацію про порядок та умови сплати страхових зборів та використання страхових коштів Фонду;  
118. брати участь у підготовці пропозицій щодо визначення розміру страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;  
119. отримувати безоплатно в Фонді медичного страхування України консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.  
120. 2. Страхувальник зобов'язаний:  
121. зареєструватися у Фонді медичного страхування України як платник страхових зборів в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;  
122. подати Фонду медичного страхування України відомості:  
123. про сплату страхових зборів, у тому числі застрахованими особами;  
124. про ліквідацію (реорганізацію) підприємства, установи, організації в десятиденний строк з дня прийняття рішення про це;  
125. про зміну облікових реквізитів підприємства, установи, організації, їх місцезнаходження та юридичної адреси в десятиденний строк з дня виникнення відповідних змін;  
126. про чисельність найманих працівників, розмір їхньої заробітної плати за встановленою формою звітності;  
127. про зміну відомостей про застраховану особу в десятиденний строк з дня одержання цих змін;  
128. допускати посадових осіб Фонду медичного страхування України, органу державного контролю, інших контролюючих органів до перевірок правильності обчислення та сплати страхових зборів, використання страхових коштів і надавати їм інші необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;  
129. надавати застрахованій особі безоплатно відомості про заробіток (дохід), розмір сплачених страхових зборів та інші відомості, що стосуються цієї особи та подаються до Фонду медичного страхування України;  
130. виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом.  
131. Стаття 13. Права та обов'язки надавача медичної допомоги  
132. 1. Надавач медичної допомоги має право:  
133. одержувати кошти від Фонду медичного страхування України та самостійно їх використовувати для забезпечення надання медичної допомоги застрахованим особам;  
134. здійснювати діяльність, не пов'язану з загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням відповідно до законодавства;  
135. на видачу листків непрацездатності, інших документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність застрахованої особи, в порядку, встановленому законодавством;  
136. брати участь у визначенні розмірів страхових сум за надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
137. 2. Надавач медичної допомоги зобов'язаний:  
138. забезпечити надання застрахованим особам медичної допомоги відповідно до стандартів медичних технологій в обсягах та на умовах, передбачених договором про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
139. у разі неможливості надання застрахованим особам медичної допомоги залучати відповідних фахівців або направляти їх для надання медичної допомоги в інші заклади охорони здоров'я на підставі відповідних договорів;  
140. вести облік: застрахованих осіб; обсягу наданої застрахованим особам медичної допомоги; коштів, одержаних від страховика;  
141. надавати медичну допомогу застрахованим особам незалежно від місця їх проживання;  
142. здійснювати заходи, спрямовані на удосконалення надання медичної допомоги, підвищення її якості;  
143. виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом та умовами договору про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
144. Стаття 14. Права та обов'язки страховика  
145. 1. Страховик має право:  
146. в установленому порядку отримувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього обов'язків;  
147. вимагати від страхувальників та застрахованих осіб своєчасної сплати страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування та додержання законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
148. укладати з надавачами медичної допомоги договори про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
149. здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхувальниками страхових зборів та одержувати необхідні документи та пояснення;  
150. розробляти пропозиції щодо розміру страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;  
151. брати участь у визначенні розмірів страхових сум за надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
152. порушувати відповідно до законодавства питання про притягнення посадових осіб до відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;  
153. застосовувати стягнення, передбачені цим Законом та іншими законами.  
154. 2. Страховик зобов'язаний:  
155. покривати надавачам медичної допомоги витрати відповідно до договору про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
156. зареєструвати страхувальника як платника страхових зборів;  
157. вести облік та звітність щодо страхових коштів;  
158. здійснювати контроль за нарахуванням та своєчасним надходженням страхових зборів;  
159. в межах компетенції здійснювати контроль за якістю, достатністю та доцільністю медичної допомоги, яка надається застрахованим особам за договорами про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
160. захищати відповідно до законодавства інтереси застрахованих осіб;  
161. надавати застрахованим особам і страхувальникам безоплатно консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, роз'яснювати їх права та обов'язки;  
162. публікувати в засобах масової інформації бюджет Фонду медичного страхування України на поточний рік та звіт про виконання бюджету Фонду медичного страхування України за минулий рік;  
163. виконувати інші обов'язки, передбачені Положенням про Фонд медичного страхування України та цим Законом.  
164. Розділ ІІІ Управління загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням  
165. Стаття 15. Фонд медичного страхування України  
166. Фонд медичного страхування України - спеціалізована державна неприбуткова організація, створена для акумуляції фінансових ресурсів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, яка не має на меті одержання прибутку і виконує функції державного управління загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
167. Фонд медичного страхування України діє на підставі Положення про Фонд медичного страхування України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
168. Фонд медичного страхування України: бере участь у розробці засад державної політики у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та у підготовці і впровадженні загальнодержавної та Базової програми; приймає в межах повноважень рішення на підставі та на виконання цього Закону та інших актів законодавства.  
169. Фонд медичного страхування України є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням, відокремлене майно та рахунки в банках.  
170. Фонд медичного страхування України не може здійснювати будь-яку іншу діяльність, крім тієї, для якої він створений, і використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю.  
171. Стаття 16. Управління Фондом медичного страхування України  
172. Управління Фондом медичного страхування України здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб та надавачів медичної допомоги.  
173. Органами управління Фондом медичного страхування України є його правління та виконавча дирекція.  
174. Стаття 17. Правління Фонду медичного страхування України  
175. Вищим органом Фонду медичного страхування України є його правління, яке складається із представників від держави, застрахованих осіб і надавачів медичної допомоги.  
176. До складу правління Фонду медичного страхування України входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб і надавачів медичної допомоги, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.  
177. Правління Фонду медичного страхування України обирається чи призначається строком на шість років.  
178. Представники від держави призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів України, представники від застрахованих осіб і надавачів медичної допомоги обираються в порядку, визначеному Положенням про Фонд медичного страхування України. Членами правління Фонду медичного страхування України не можуть бути особи, які перебувають у трудових відносинах із одним і тим же роботодавцем.  
179. Повноваження члена правління Фонду медичного страхування України може припинятися достроково за рішенням правління Фонду у разі:  
180. подання членом правління письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням;  
181. неможливості виконання ним обов'язків (у тому числі за станом здоров'я) або його смерті;  
182. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.  
183. Повноваження члена правління Фонду медичного страхування України може припинятися достроково за рішенням органу, який його обрав чи призначив.  
184. Строк повноважень членів правління Фонду медичного страхування України закінчується в день першого засідання новоутвореного складу правління.  
185. Правління Фонду медичного страхування України очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Обраним головою вважається член правління, за якого проголосувало більше половини загальної кількості членів правління.  
186. Голова правління Фонду медичного страхування України має двох заступників, які разом з головою представляють три сторони.  
187. Голова та два його заступники обираються на закритому засіданні Фонду медичного страхування України.  
188. Правління Фонду медичного страхування України проводить свої засідання згідно з затвердженим ним планом, але не рідше одного разу на квартал. Засідання правління є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів правління.  
189. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови правління Фонду медичного страхування України.  
190. За ініціативою голови правління Фонду медичного страхування України або за пропозицією більшості членів однієї з представницьких сторін правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду медичного страхування України можуть проводитися позапланові засідання.  
191. Рішення правління Фонду медичного страхування України, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим до виконання суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування на всій території України.  
192. Члени правління Фонду медичного страхування України можуть брати участь у виїзних засіданнях правління або виконувати інші завдання правління. У цьому разі Фонд медичного страхування України відшкодовує членам правління Фонду витрати на проїзд і проживання, а також фактично втрачений у зв'язку з виконанням цих обов'язків заробіток за місцем роботи.  
193. Стаття 18. Повноваження правління Фонду медичного страхування України  
194. Правління Фонду медичного страхування України:  
195. визначає перспективні завдання Фонду медичного страхування України;  
196. спрямовує і контролює діяльність виконавчих органів Фонду медичного страхування України;  
197. затверджує заходи щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників Фонду медичного страхування України;  
198. подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення розміру страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;  
199. формує резерви коштів Фонду медичного страхування України та затверджує порядок їх використання;  
200. затверджує:  
201. регламент роботи правління Фонду медичного страхування України;  
202. директора виконавчої дирекції та його заступників, а також приймає рішення про їх звільнення;  
203. Положення про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування України та її структуру;  
204. структуру Фонду медичного страхування України, чисельність його працівників, асигнування на адміністративно-господарські витрати;  
205. порядок використання коштів резерву Фонду медичного страхування України;  
206. порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджений з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;  
207. річні бюджети Фонду медичного страхування України, звіти про їх виконання;  
208. управляє майном, що перебуває у власності Фонду медичного страхування України;  
209. здійснює інші повноваження, передбачені Положенням про Фонд медичного страхування України та цим Законом.  
210. Стаття 19. Повноваження Голови правління Фонду медичного страхування України  
211. веде засідання правління;  
212. підписує протоколи засідань правління;  
213. розподіляє обов'язки між членами правління щодо управління Фондом медичного страхування України;  
214. приймає рішення з інших питань відповідно до Положення про Фонд медичного страхування України.  
215. Стаття 20. Виконавчі органи Фонду медичного страхування України  
216. Виконавчими органами Фонду медичного страхування України є виконавча дирекція Фонду медичного страхування України та її робочі органи.  
217. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування України є підзвітною правлінню Фонду медичного страхування України, здійснює свою діяльність від його імені в порядку, визначеному Положенням про Фонд медичного страхування України і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування України. Директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.  
218. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України є її управління - в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та відділення в районах і містах обласного значення.  
219. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України є юридичними особами, мають печатку зі своїм найменуванням, відокремлене майно, рахунки в банках.  
220. Керівники управлінь і відділень призначаються директором виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України за погодженням з правлінням Фонду медичного страхування України.  
221. Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України вирішують покладені на них завдання у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.  
222. Стаття 21. Повноваження виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та її робочих органів  
223. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування України та її робочі органи:  
224. ведуть облік застрахованих осіб;  
225. ведуть реєстр страхувальників і платників страхових зборів;  
226. беруть участь у визначенні розмірів страхових сум за надану медичну допомогу за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
227. збирають та ведуть облік страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;  
228. здійснюють контроль за правильним нарахуванням та своєчасною сплатою страхових зборів;  
229. прогнозують потреби в грошових коштах для покриття витрат за надану медичну допомогу за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
230. укладають з надавачами медичної допомоги договори про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
231. здійснюють розрахунки з надавачами медичної допомоги за надану застрахованим особам медичну допомогу відповідно до договорів про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
232. вживають комплекс заходів для забезпечення фінансової стабільності загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та створення умов для вирівнювання обсягу та якості медичної допомоги, що надається застрахованим особам за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням на всій території України;  
233. забезпечують контроль за якістю, достатністю та доцільністю наданої застрахованим особам медичної допомоги за договорами про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;  
234. взаємодіють з іншими страховими фондами, що здійснюють загальнообов'язкове державне соціальне страхування;  
235. здійснюють інші повноваження, передбачені Положенням про Фонд медичного страхування України і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування України.  
236. Стаття 22. Повноваження виконавчого директора Фонду медичного страхування України  
237. Виконавчий директор Фонду медичного страхування України:  
238. формує виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування України;  
239. без доручення Фонду медичного страхування України представляє його інтереси і діє від його імені;  
240. керує поточною діяльністю Фонду медичного страхування України;  
241. головує на засіданнях виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України;  
242. підписує протоколи засідань виконавчої дирекції, накази та розпорядження, обов'язкові до виконання працівниками Фонду медичного страхування України;  
243. затверджує штатний розпис, призначає на посади та звільнює з посад працівників Фонду медичного страхування України відповідно до законодавства;  
244. несе персональну відповідальність за діяльність виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України;  
245. здійснює інші повноваження відповідно до Положення про Фонд медичного страхування України.  
246. Стаття 23. Майно Фонду медичного страхування України  
247. Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду медичного страхування України, є майно, придбане ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно, передане йому у власність іншими власниками.  
248. Майно, що передається Фонду медичного страхування України для здійснення страхової діяльності, використовується ним у порядку, встановленому законодавством України.  
249. Стаття 24. Контроль за діяльністю Фонду медичного страхування України  
250. Контроль за діяльністю Фонду медичного страхування України щодо додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, завдань Фонду медичного страхування України і цільового використання його коштів здійснює Наглядова рада.  
251. Члени Наглядової ради діють на громадських засадах і не можуть бути одночасно членами правління Фонду медичного страхування України, його виконавчої дирекції та її робочих органів.  
252. До складу Наглядової ради входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб і надавачів медичної допомоги.  
253. Представники від держави призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів України. Представники від застрахованих осіб і надавачів медичної допомоги обираються в порядку, визначеному Положенням про Фонд медичного страхування України.  
254. Участь держави у Наглядовій раді здійснюється уповноваженими Кабінетом Міністрів України представниками центральних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, фінансів, економіки, праці та соціальної політики.  
255. Строк повноважень членів Наглядової ради становить 6 років. Наглядову раду очолює голова, який обирається строком на два роки із складу членів Наглядової ради почергово від представників кожної сторони і не може представляти ту сторону, від якої обрано голову правління Фонду медичного страхування України.  
256. Стаття 25. Повноваження Наглядової ради  
257. Наглядова рада:  
258. здійснює контроль за діяльністю Фонду медичного страхування України;  
259. заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України з питань виконання його завдань і цільового використання коштів Фонду медичного страхування України, дає відповідні рекомендації Фонду;  
260. приймає рішення про проведення позачергових перевірок фінансової діяльності Фонду медичного страхування України або окремих напрямків його роботи, діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України;  
261. одержує необхідну інформацію про роботу Фонду медичного страхування України;  
262. у разі потреби вимагає скликання засідання правління Фонду медичного страхування України;  
263. відповідно до законодавства порушує питання про відповідальність посадових осіб Фонду медичного страхування України у разі виявлення грубих порушень законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;  
264. щорічно інформує Кабінет Міністрів України про свою діяльність;  
265. здійснює інші повноваження, передбачені Положенням про Наглядову раду Фонду медичного страхування України.  
266. Стаття 26. Порядок діяльності Наглядової ради  
267. Порядок діяльності Наглядової ради визначається регламентом, який затверджується на першому засіданні Наглядової ради Фонду медичного страхування України.  
268. Наглядова рада Фонду медичного страхування України проводить свої засідання відповідно до плану, але не рідше одного разу на півріччя. Позачергові засідання у разі необхідності скликаються головою Наглядової ради, а також на вимогу однієї третини її членів або за рішенням правління Фонду медичного страхування України.  
269. Засідання Наглядової ради є правомочним за наявності не менше двох третин її складу і не менше половини кожної із представницьких сторін. Рішення приймається більшістю голосів від загальної кількості членів Наглядової ради. У разі рівності голосів вирішальним є голос голови Наглядової ради.  
270. У засіданні Наглядової ради з правом дорадчого голосу можуть брати участь голова правління та директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України або їх заступники.  
271. Члени Наглядової ради можуть брати участь у засіданнях правління Фонду медичного страхування України з правом дорадчого голосу. Наглядова рада провадить свою діяльність на принципах рівноправності сторін та їх відповідальності за прийняті нею рішення.  
272. Оформлення матеріалів засідання Наглядової ради та ведення її документації здійснюється виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування України.  
273. Положення про Наглядову раду Фонду медичного страхування України затверджується Кабінетом Міністрів України.  
274. Стаття 27. Державний контроль у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
275. Державний контроль у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в межах своєї компетенції здійснюють органи державної влади. Відповідно до законів України окремі функції щодо державного контролю у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування можуть делегуватися органам місцевого самоврядування.  
276. Координація діяльності органів виконавчої влади у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування здійснюється Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.  
277. Розділ ІV Джерела коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, порядок їх надходження та використання  
278. Стаття 28. Джерела формування коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, порядок їх надходження та використання  
279. Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є:  
280. суми страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, що сплачуються страхувальниками на умовах та в порядку, передбачених цим Законом;  
281. асигнування з Державного бюджету України та з місцевих бюджетів;  
282. кошти Фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у випадках, передбачених цим Законом;  
283. суми штрафів, накладених за порушення норм цього Закону;  
284. суми благодійних та добровільних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;  
285. інші надходження, не заборонені законодавством.  
286. Кошти Фонду медичного страхування України не включаються до складу Державного бюджету України, інших бюджетів та фондів і не підлягають вилученню та використовуються виключно за своїм цільовим призначенням. Зазначені кошти зараховуються на рахунок Фонду медичного страхування України та зберігаються в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або в спеціалізованому банку, який обслуговує фонди з окремих видів соціального страхування.  
287. У разі невикористання коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в поточному році вони не підлягають вилученню і використовуються в наступному фінансовому році.  
288. Кошти Фонду медичного страхування України спрямовуються на:  
289. фінансування медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням, яка надається застрахованим особам відповідно до цього Закону;  
290. формування резерву коштів Фонду медичного страхування України;  
291. витрати, пов'язані з виконанням повноважень, покладених на виконавчі органи Фонду медичного страхування України, в межах кошторису витрат, затвердженого правлінням Фонду медичного страхування України і погодженого з центральним органом виконавчої влади в сфері фінансів.  
292. Стаття 29. Резерв коштів Фонду медичного страхування України  
293. Резерв коштів Фонду медичного страхування України утворюється з метою забезпечення його фінансової стабільності та своєчасного і повного фінансування витрат на надання медичної допомоги застрахованим особам в порядку, визначеному цим Законом. Резерв коштів Фонду медичного страхування України формується за рахунок страхових зборів у сумі, яка дорівнює двомісячному бюджету Фонду. Формування резерву коштів проводиться рівними частками в перші два роки роботи Фонду медичного страхування України.  
294. Резерв коштів Фонду медичного страхування України використовується виключно на цілі, передбачені цим Законом, в порядку, визначеному правлінням Фонду.  
295. Резерв коштів Фонду медичного страхування України зараховується на рахунок Фонду медичного страхування України та зберігається в уповноваженому банку, визначеному відповідно до частини другої статті 28 цього Закону.  
296. Стаття 30. Бюджет, бухгалтерський облік та звітність Фонду медичного страхування України  
297. Бюджет Фонду медичного страхування України - основний фінансовий документ, що визначає доходи та видатки страхових коштів на надання медичної допомоги застрахованим особам за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
298. Бюджет Фонду медичного страхування України затверджується правлінням Фонду медичного страхування України не пізніше 31 грудня року, що передує року, на який складено бюджет.  
299. Порядок розгляду, затвердження та виконання бюджету Фонду медичного страхування України визначається правлінням Фонду.  
300. Фонд медичного страхування України щорічно складає звіт про результати своєї діяльності, подає його уповноваженим центральним органам виконавчої влади в сфері охорони здоров'я та фінансів і доводить до відома застрахованих осіб через засоби масової інформації.  
301. Стаття 31. Визначення розмірів страхових зборів  
302. Розміри страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України і повинні забезпечувати:  
303. покриття витрат за рахунок Фонду медичного страхування України, пов'язаних з наданням застрахованим особам медичної допомоги в обсягах та якості відповідно до загальнодержавної та Базової програми;  
304. формування резерву коштів Фонду медичного страхування України;  
305. покриття витрат Фонду медичного страхування України на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, розвиток їхньої матеріально-технічної бази.  
306. Страхові збори на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування відповідно до цього Закону обчислюються та сплачуються (перераховуються) платниками страхових зборів.  
307. Розмір страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування встановлюється у відсотках до виплат (доходу), з якого обчислюються страхові збори:  
308. 1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;  
309. 2) для застрахованих-працюючих ( крім осіб, зазначених у пункті 10 частини першої статті 6 цього Закону) та осіб, зазначених у пункті 7 частини першої статті 6 цього Закону, - від сум оподатковуваного доходу (прибутку);  
310. 3) для осіб, зазначених у пункті 12 статті 6 цього Закону, - до сум сукупного оподатковуваного доходу (прибутку);  
311. 4) для осіб, зазначених у пунктах 6, 9-11, 13-16, 19 та 20 (щодо осіб, які проходять строкову службу) частини першої статті 6 та у частині другій статті 6 (крім осіб застрахованих добровільно), - у вигляді фіксованої суми в розмірі середньодушових витрат на охорону здоров'я, які забезпечують виконання загальнодержавної та Базової програми;  
312. 5) для осіб, які застраховані добровільно у загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванні - на суми, обумовлені договором про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
313. Розмір страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування відповідно до загальнодержавної та Базової програми встановлюється щорічно до прийняття закону про Державний бюджет України з урахуванням положення статті 27 Бюджетного кодексу України.  
314. Стаття 32. Порядок обчислення та сплати страхових зборів  
315. Страхові збори обчислюються і сплачуються у грошовій одиниці України - гривні, в тому числі з доходу, що виплачується в натуральній формі.  
316. Обчислення страхових зборів з сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється у національній валюті України після перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом Національного банку України на день обчислення страхових зборів.  
317. Обчислення та сплата страхових зборів здійснюється страхувальником на підставі відомостей про виплату заробітної плати, декларацій про доходи, бухгалтерських та інших фінансових документів, відповідно до яких здійснюється нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), з яких відповідно до цього Закону обчислюються страхові збори.  
318. Платники страхових зборів сплачують страхові збори один раз на місяць в строк, встановлений для отримання заробітної плати (доходу), на яку вони нараховуються, в тому числі коли заробітна плата (дохід) виплачується з виручки від реалізації продукції (послуг).  
319. У разі нарахування страхових зборів на заробітну плату (дохід), яка виплачується у натуральній формі, ця заробітна плата (дохід) оцінюється за вільними ринковими цінами на момент виплати, але не нижче собівартості отриманої продукції.  
320. Роботодавці та застраховані особи, зазначені у пунктах 1-5, 7, 8, 17, 18 та 20 частини першої статті 6 цього Закону, сплачують страхові збори один раз на місяць в строк, встановлений для отримання заробітної плати за місяць, що минув.  
321. Особи, зазначені у пункті 12 частини першої статті 6 цього Закону, сплачують страхові збори у строки, що визначаються для цієї категорії працюючих законодавством про прибутковий податок з фізичних осіб, а за застрахованих осіб, зазначених у частині другій (за осіб, які застраховані добровільно) та у частині третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові збори у строки, визначені страховиком.  
322. Платники страхових зборів за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 6, 9-11, 13-16, та 19 частини першої статті 6 цього Закону, сплачують страхові збори не пізніше 10 числа кожного наступного місяця, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
323. Сплата страхових зборів за загальнодержавними чи регіональними програмами здійснюється в порядку, встановленому відповідними програмами або Кабінетом Міністрів України.  
324. У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових зборів на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування у повному обсязі, нарахування таких зборів на заробітну плату і перерахування їх до Фонду медичного страхування України провадиться у пропорційних сумах.  
325. У разі несвоєчасного перерахування банківськими установами страхових зборів до Фонду медичного страхування України одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують до Фонду суму несплачених страхових зборів за рахунок власних коштів.  
326. У разі здійснення (отримання) виплат у натуральній формі страхувальник зобов'язаний сплатити страхові збори не пізніше ніж через три дні після здійснення (отримання) таких виплат.  
327. Страхувальники - суб'єкти підприємницької діяльності відносять страхові збори на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування на валові витрати.  
328. Суми страхових зборів, сплачених найманими працівниками, виключаються з їх доходів, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.  
329. Страхувальники - бюджетні організації сплачують страхові збори на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування за рахунок асигнувань, передбачених кошторисом видатків.  
330. Страхувальники - відповідні фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування України сплачують страхові збори на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування за рахунок страхових зборів за окремими видами соціального страхування.  
331. Страхувальники - органи місцевого самоврядування сплачують страхові збори на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах. Держава компенсує зазначені витрати органів місцевого самоврядування за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевих бюджетів у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків.  
332. У разі ліквідації або реорганізації юридичної особи роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових зборів до Фонду медичного страхування України на день ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем його реєстрації як платника страхових зборів для зняття з обліку.  
333. Підприємства, установи, організації та військові частини сплачують страхові збори шляхом безготівкових розрахунків, а страхувальники - фізичні особи - шляхом безготівкових або готівкових розрахунків через банківські установи.  
334. Платники страхових зборів подають установам банків платіжні доручення на перерахування страхових зборів до Фонду медичного страхування України одночасно з поданням документів на видачу фінансових коштів на оплату праці. Без подання зазначених платіжних доручень фінансові кошти на оплату праці не виплачуються.  
335. Для страхувальників днем сплати страхових зборів вважається:  
336. у разі перерахування сум страхових зборів у безготівковій формі з банківського рахунку платника страхових зборів на банківський рахунок Фонду медичного страхування України - день списання установою банку суми страхових зборів з банківського рахунку платника страхових зборів, незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок Фонду медичного страхування України;  
337. у разі сплати сум страхових зборів готівкою - день внесення коштів у банківську установу для перерахування на рахунок Фонду медичного страхування України.  
338. Стаття 33. Страхові суми за надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням  
339. Страхові суми за надання медичної допомоги обчислюються на підставі статистичних даних щодо настання страхових випадків у відповідності із переліком видів медичної допомоги, які надаються за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
340. Розмір страхової суми за надану застрахованій особі медичну допомогу включає вартість наданої медичної допомоги та лікарських засобів і визначається за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України відповідно до загальнодержавної та Базової програми. Встановлення розмірів страхових сум здійснюється на паритетних засадах відповідними суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в залежності від виду, обсягу та якості наданої медичної допомоги на терміни, обумовлені загальнодержавною та Базовою програмою.  
341. Покриття витрат надавачам медичної допомоги за рахунок Фонду медичного страхування України здійснюється шляхом часткового авансування з наступним дорозрахунком відповідно до договорів про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням.  
342. Стаття 34. Договір про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням  
343. Медична допомога за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням надається на підставі договору про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням (далі - Договір про медичне страхування).  
344. Договір про медичне страхування укладається між Фондом медичного страхування України (робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України) та акредитованим і ліцензованим у порядку, встановленому законодавством, закладом охорони здоров'я або особою, яка здійснює медичну практику, відповідно до законодавства, і які можуть надавати окремі види медичної допомоги у відповідності із загальнодержавною та Базовою програмою.  
345. У Договорі про медичне страхування зазначається:  
346. 1) повна назва, місцезнаходження (юридична адреса) та інші реквізити договірних сторін;  
347. 2) предмет договору;  
348. 3) максимальна чисельність осіб, яким може бути надана медична допомога за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням належного обсягу та якості у строк дії договору;  
349. 4) перелік видів медичної допомоги, що можуть надаватися надавачем медичної допомоги;  
350. 5) розмір страхових сум за надання конкретних видів медичної допомоги;  
351. 6) порядок проведення покриття витрат за надану медичну допомогу;  
352. 7) порядок здійснення страховиком контролю за обсягом та якістю наданої медичної допомоги;  
353. 8) строк дії договору;  
354. 9) умови виконання, зміни та припинення дії договору;  
355. 10) відповідальність сторін;  
356. 11) інші обов'язкові умови, передбачені Типовим договором про медичне страхування та інші умови, визначені сторонами, які не можуть суперечити цьому Закону.  
357. Форма зазначеного у пункті 11 частини першої цієї статті Типового договору про медичне страхування, порядок та умови його укладення визначаються Кабінетом Міністрів України.  
358. Відмова в укладенні договору про надання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням може бути оскаржена до суду.  
359. Розділ V Відповідальність суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
360. Стаття 35. Відповідальність Фонду медичного страхування України за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування  
361. Фонд медичного страхування України, його виконавчі органи, їх посадові та службові особи за порушення цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування несуть відповідальність згідно з законом.  
362. Стаття 36. Відповідальність надавачів медичної допомоги  
363. Надавачі медичної допомоги, їх посадові та службові особи за порушення цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування несуть відповідальність згідно з законом.  
364. Стаття 37. Відповідальність страхувальника  
365. Страхувальник несе відповідальність: за ухилення від реєстрації як платника страхових зборів; за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових зборів, у тому числі страхових зборів, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців; за порушення порядку використання страхових коштів.  
366. У разі несвоєчасної сплати страхових зборів страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових зборів, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих страхових зборів (недоїмки) Фонду медичного страхування України.  
367. Органи Фонду медичного страхування України застосовують до страхувальника фінансові санкції у вигляді штрафу:  
368. за порушення строку його реєстрації як платника страхових зборів або несвоєчасність сплати страхових зборів - у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових зборів;  
369. за неповну сплату страхових зборів - у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові збори, а у разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми;  
370. за порушення порядку витрачання страхових коштів та у разі відсутності ведення встановленого обліку та звітності про розмір заробітної плати (доходу), на який нараховуються страхові збори чи у разі неподання або несвоєчасного подання звітності страховику - у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових зборів.  
371. У разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) страхових зборів в установлені строки або в установленому порядку платниками страхових зборів, у тому числі тими, що несвоєчасно зареєстровані в виконавчих органах Фонду медичного страхування України як платники страхових зборів, пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Заборгованість із страхових зборів разом з нарахованою пенею стягуються в доход Фонду медичного страхування України із страхувальника у судовому порядку або за нотаріальними виконавчими написами.  
372. Строк давності у разі стягнення страхових зборів, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.  
373. На посадових осіб та громадян, винних у порушенні встановленого порядку обчислення та строків сплати зазначених зборів, ухиленні від реєстрації чи несвоєчасної реєстрації платників у виконавчих органах Фонду медичного страхування України, порушенні порядку здійснення операцій з коштами Фонду медичного страхування України та порядку витрачання цих коштів, несвоєчасному поданні або неподанні звітності за страховими зборами та коштами Фонду медичного страхування України і відомостей про застрахованих осіб, передбачених цим Законом, органи Фонду медичного страхування України мають право накладати адміністративні стягнення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.  
374. Стаття 38. Відповідальність застрахованої особи  
375. Застрахована особа несе відповідальність за невиконання своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування відповідно до закону.  
376. Стаття 39. Вирішення спорів  
377. Спори, що виникають у зв'язку з реалізацією чи застосуванням положень цього Закону, вирішуються судом у встановленому законом порядку.  
378. Розділ VІ Прикінцеві положення  
379. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2002 року.  
380. 2. До приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
381. 3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:  
382. підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;  
383. забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;  
384. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
385. забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.  
386. 5. Внести зміни до таких законів України: 1) в Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст.121): частину другу статті 4 Основ викласти у такій редакції: "відносини, що випливають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються цими Основами з особливостями, визначеними відповідними законами з окремих видів страхування"; абзац сьомий пункту 2 статті 25 Основ виключити;"; 2) Статтю 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст.44) доповнити пунктом "2.1.2-1 такого змісту: "2.1.2-1) установи Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України - стосовно зборів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України".