Кількість абзаців - 75 Розмітка (ліва колонка)


Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції Закон створює умови для ефективного функціонування механізмів державної підтримки виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції, з метою зростання прибутковості господарювання сільськогосподарських товаровиробників.  
2. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів. В цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: Стратегічно важливі види сільськогосподарської продукції і продовольства - це основні види продукції, що формують продовольчу безпеку країни. Перелік їх затверджується Кабінетом Міністрів України. Продовольча безпека - здатність держави гарантувати фізичний та економічний доступ населення до продуктів харчування, які забезпечують рівень здорової й активної життєдіяльності, формувати державні продовольчі резерви. Аграрний фонд - це структурний підрозділ в складі Центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України, який акумулює та забезпечує ефективне та цільове використання коштів для здійснення інтервенцій, заставних операцій, стимулювання залучення кредитів, здійснення страхування та інших заходів на ринку сільськогосподарської продукції визначених його Положенням яке затверджує Кабінет Міністрів України. Фінансові інтервенції на ринках сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів - це закупка цієї продукції уповноваженими агентами за рахунок коштів Аграрного фонду, яка застосовується при зниженні цін на внутрішньому біржовому ринку нижче мінімального рівня. Товарні інтервенції - це продаж сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів уповноваженими агентами при зростанні цін на внутрішньому біржовому ринку понад максимальний рівень. Заставні операції - це надання товаровиробникам грошових позичок під заставу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів на обумовлений договором термін. При цьому вартість застави визначається за мінімальним рівнем цін. Мінімальний рівень цін - встановлений Кабінетом Міністрів України рівень цін на сільськогосподарську продукцію та продовольчі товари, який визначається як 90 відсотків від середньої фактичної ціни за попередні три роки з урахуванням рівня інфляції. Максимальний рівень цін - встановлений Кабінетом Міністрів України рівень цін на сільськогосподарську продукцію та продовольчі товари, який визначається як 115 відсотків від середньої фактичної ціни за попередні три роки з урахуванням рівня інфляції. Місцеві потреби - потреби територіальної громади в обсягах продукції сільського господарства і продовольства для використання установами і організаціями, утримання яких здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Аграрна біржа - це юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", що здійснює біржові торги товарами, визначеними у групах 1-24 Гармонізованої номенклатури кодування та опису товарів, та в якої доходи від інших операцій не перевищують 20 відсотків від суми загальних доходів за результатами звітного року. Узгоджувальні комісії по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство - консультативно-дорадчі недержавні органи, що створюються для оперативного узагальнення цінової ситуації на ринках сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, підготовки узгоджених пропозицій суб'єктам ринку, центральним та місцевим органам влади. Моніторинг ринку сільськогосподарської продукції - відстеження ситуації на ринку шляхом збору, обробки, зберігання і поширення інформації про попит і пропозицію та ціни на сільськогосподарську продукцію, продовольство та матеріально-технічні ресурси для потреб сільського господарства, розробка відповідних прогнозів. Уповноважені агенти по здійсненню інтервенційних та заставних операцій із сільськогосподарською продукцією та продовольством - учасники ринку, визначені на конкурсних засадах центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, яким надаються повноваження для виконання зазначених операцій. Професійна організація - об'єднання суб'єктів господарювання в межах кожної окремої галузі, а саме: сільськогосподарського виробництва, сфери зберігання, транспортування, переробки, реалізації одного виду продукції або групи споріднених видів продукції, інших видів господарської діяльності. Міжпрофесійні організації - це об'єднання суб'єктів господарювання, що охоплюють своєю діяльністю сільськогосподарське виробництво та сфери зберігання, транспортування, переробки і реалізації одного виду продукції або групи споріднених видів продукції.  
3. Розділ П. ПІДТРИМКА ВИРОБНИЦТВА (СТИМУЛЮВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ) СІЛЬСЬКОГОСПО-ДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ  
4. Стаття 2. Механізми підтримки сільськогосподарського виробництва  
5. Держава здійснює підтримку виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства сільськогосподарськими товаровиробниками шляхом: 1. Регулювання виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції та продовольства через: а) фінансування за рахунок коштів Державного бюджету цільових програм виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції та розвитку окремих галузей сільського господарства; б) стимулювання розвитку прозорого ринку сільськогосподарської продукції і продовольства; в) закупівлю сільськогосподарської продукції і продовольства для державних резервів, державних та місцевих потреб, включаючи обсяги продукції, необхідні для забезпечення продуктами харчування малозахищене населення в межах мінімальних норм споживання за рахунок субсидій з державного бюджету (порядок застосування продуктових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України); г) стимулювання виробництва якісної продукції, фінансової підтримки селекції, насінництва та рибництва (порядок і умови застосування встановлюється Кабінетом Міністрів України);  
6. 2. Посилення антимонопольного контролю за цінами і тарифами на продукцію та послуги природних монополій, регулювання співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і ресурси які споживає сільське господарство;  
7. 3. Запровадження механізмів захисту внутрішнього продовольчого ринку та створення сприятливих умов для експорту сільськогосподарської продукції;  
8. 4. Фінансування заходів по підтримці родючості ґрунтів за рахунок цільового використання 50 відсотків коштів податку плати за землю;  
9. 5. Зниження податкового навантаження шляхом застосування фіксованого сільськогосподарського податку та особливого порядку справляння податку на додану вартість, удосконалення системи оподаткування яка не збільшує податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників;  
10. 6. Запровадження державної підтримки страхування ризиків сільськогосподарського виробництва;  
11. 7. Підтримки розвитку особистих селянських та фермерських господарств;  
12. 8. Запровадження сприятливої кредитної політики;  
13. 9. Розвиток фінансового лізингу та здешевлення закупівлі складної сільськогосподарської техніки;  
14. 10. Підвищення рівня платоспроможного попиту населення на продовольчі товари.  
15. Стаття 3. Регулювання та підтримка виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції та продовольства 3.1. Потреба держави в стратегічно важливих видах сільськогосподарської продукції і продовольства визначається Кабінетом Міністрів України щорічно. 3.2. Стимулювання виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції та підтримка загальногалузевих програм у перші п'ять років дії даного Закону здійснюються шляхом застосування: 3.2.1. дотацій та мінімальних цін на реалізовані сільськогосподарськими товаровиробниками молоко, м'ясо великої рогатої худоби, свиней та птиці згідно обсягів, визначених для реґіонів України; 3.2.2. підтримки виробництва продукції дитячого харчування; 3.2.3. підтримки виробництва цукру шляхом запровадження мінімальних цін реалізації; 3.2.4. підтримки закладання і догляд за молодими садами, виноградниками, ягідниками та хмелем; 3.2.5. створення і забезпечення діяльності Державного страхового фонду елітного та гібридного насіння; 3.2.6. селекції в рослинництві; 3.2.7. селекції в тваринництві і птахівництві; 3.2.8. селекції в рибному господарстві; 3.2.9. докорінного поліпшення земель сільськогосподарського призначення; 3.2.10. агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; 3.2.11. заходів по боротьбі із шкідниками та хворобами сільськогосподарських тварин і рослин; 3.2.12. підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах. 3.3. Виходячи із потреби в стратегічно важливих видах сільськогосподарської продукції в Державному бюджеті щороку передбачаються кошти для підтримки їх виробництва у вигляді прямого фінансування чи виплати дотацій. 3.4. Кабінет Міністрів України може запроваджувати нові програми підтримки розвитку сільського господарства, шляхом внесення пропозицій до проектів Державного бюджету України.  
16. Стаття 4. Дотації на підтримку виробництва окремих видів тваринницької продукції  
17. 4.1. Дотації на підтримку виробництва окремих видів тваринницької продукції запроваджуються з метою стимулювання виробництва молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней, птиці, інших видів сільськогосподарських тварин, стабілізації доходів вітчизняних виробників тваринницької продукції. Порядок і умови застосування дотацій визначаються Кабінетом Міністрів України.  
18. 4.2. Обсяги дотацій на виробництво молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней та птиці в розрахунку на реалізовану одиницю продукції (або одну голову) визначаються Кабінетом Міністрів України щороку, виходячи із необхідності відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам витрат до рівня середньогалузевих нормативних витрат на їх виробництво.  
19. 4.3. На вирощування великої рогатої худоби, свиней та птиці дотації вводяться поетапно протягом трьох років до рівня повного відшкодування середньогалузевих нормативних витрат для забезпечення беззбиткового виробництва.  
20. 4.4. Порядок визначення середньогалузевих нормативних витрат на виробництво молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней та птиці встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
21. Розділ ІІІ. ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРОДОВОЛЬСТВА  
22. Стаття 5. Основні засади підтримки розвитку ринку сільськогосподарської продукції та продовольства  
23. Підвищення ефективності функціонування вітчизняного ринку сільськогосподарської продукції та продовольства забезпечується шляхом: 5.1.збалансування попиту і пропозицій; 5.2.створення умов для сприятливої цінової політики на сільськогосподарську продукцію і продовольство, запровадження фінансових і товарних інтервенцій, заставних операцій та мінімальних цін на окремі види сільськогосподарської продукції і продовольство; 5.3.здійснення заходів по створенню та функціонуванню державної системи моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства; 5.4.стимулювання розвитку інфраструктури ринку; 5.5.забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції, створення гармонізованої до міжнародних вимог системи стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції і продовольства, ветеринарно-санітарних правил та карантину; 5.6.регулювання вартості послуг державних установ на ринку сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів; 5.7.запровадження механізмів державного регулювання ринку шляхом: а) удосконалення системи державного управління стосовно регулювання ринку, контроль за якістю сільськогосподарської продукції і продовольства; б) створення узгоджувальних комісій по цінах на рівні держави та реґіонів; в) вдосконалення діяльності державних інспекційних та контролюючих служб по контролю за цінами, якістю та безпекою сільськогосподарської продукції і продовольства; г) створення умов для підвищення ролі професійних і міжпрофесійних самоврядних організацій в формуванні ринку сільськогосподарської продукції і продовольства.  
24. Стаття 6. Заходи для стабілізації цін на сільськогосподарську продукцію та продовольство.  
25. 6.1. Стабілізація цін на сільськогосподарську продукцію та продовольство здійснюється шляхом запровадження: а) фінансових та товарних інтервенцій щодо продовольчої пшениці, насіння соняшнику, ячменю, зерна кукурудзи, цукру, масла вершкового, згущеного та сухого молока; б) заставних операцій із продовольчою пшеницею, ячменем, зерном кукурудзи, насінням соняшнику, цукром; в) дотацій та мінімальних цін на окремі стратегічні види сільськогосподарської продукції і продовольства; г) фінансової підтримки окремих програм які мають стратегічне значення для гарантування продовольчої безпеки держави; 6.2. Перелік сільськогосподарської продукції і продовольства, на які поширюються зазначені форми стабілізації цін може уточнятися Кабінетом Міністрів України, але не раніше, ніж через три роки з часу вступу в дію цього Закону.  
26. Стаття 7. Фінансові та товарні інтервенції. 7.1. Фінансові інтервенції. 7.1.1. Фінансові інтервенції щодо визначених в статті 6 цього Закону видів сільськогосподарської продукції і продовольства запроваджуються при зниженні цін на внутрішньому біржовому ринку нижче мінімального рівня, встановленого Кабінетом Міністрів України.  
27. 7.1.2. Мінімальний рівень цін встановлюється щорічно до початку бюджетного року і може уточнятися не пізніше 31 березня.  
28. 7.1.3. На окремі види сільськогосподарської продукції та продовольства, визначені в статті 6 цього Закону, Кабінет Міністрів України може встановлювати сезонний рівень мінімальних цін в залежності від кон'юнктури ринку.  
29. 7.1.4. Фінансові інтервенції здійснюються шляхом закупівлі уповноваженими агентами сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів виключно від сільськогосподарських товаровиробників та від переробних підприємств.  
30. 7.1.5. Кабінет Міністрів України щорічно в Державному бюджеті передбачає необхідні обсяги коштів для фінансових інтервенцій на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, в тому числі для використання їх на зворотній основі.  
31. 7.2. Товарні інтервенції. 7.2.1. При зростанні цін на внутрішньому біржовому ринку до рівня максимальних на визначені в статті 6 цього Закону види сільськогосподарської продукції і продовольства запроваджуються товарні інтервенції. 7.2.2. Кошти, отримані від реалізації продукції при товарних інтервенціях за мінусом витрат на її зберігання та реалізацію, використовуються для наступних фінансових інтервенцій або для погашення залучених на ці цілі кредитів. 7.2.3. У разі відсутності потреби в товарних інтервенціях на внутрішньому ринку, сільськогосподарська продукція і продовольство, закуплені уповноваженими агентами в результаті фінансових інтервенцій, за дозволом органа Центральної виконавчої влади з питань аграрної політики реалізуються на зовнішніх ринках. 7.3. Фінансові та товарні інтервенції на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства здійснюються виключно через біржовий ринок.  
32. Стаття 8. Заставні операції (закупки) сільськогосподарської продукції та продовольства.  
33. 8.1. Заставні операції (закупки) сільськогосподарської продукції та продовольства запроваджуються з метою тимчасового надання сільськогосподарським товаровиробникам необхідних для виробництва фінансових ресурсів та стабілізації цін шляхом короткотермінового вилучення із ринку надлишкових пропозицій продукції.  
34. 8.2. Порядок (або його уточнення) щодо здійснення заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції та продовольства визначається Кабінетом Міністрів України щорічно не пізніше 31 березня.  
35. 8.3. Для фінансування заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції та продовольства Кабінет Міністрів України щорічно передбачає виділення з Державного бюджету на зворотній основі відповідні обсяги коштів. Для фінансування заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції та продовольства можуть також залучатися кредити комерційних банків, здешевлені за рахунок держбюджету.  
36. Стаття 9. Реєстр.картка № ) 9.2. Кабінет Міністрів України щорічно не пізніше березня поточного року затверджує граничний розмір вартості послуг державних установ на ринку сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, який оприлюднюється в офіційному друкованому виданні протягом 10 днів після затвердження. 9.3. Кабінет Міністрів України здійснює заходи, пов'язані з мінімізацією вартості послуг державних установ для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та продовольства.  
37. Розділ ІV. КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  
38. Стаття 10. Мета та механізми державної підтримки кредитування  
39. 10.1. Метою державної підтримки кредитування сільського господарства є створення умов для доступного і своєчасного забезпечення потреб товаровиробників в кредитних ресурсах.  
40. 10.2. Державна підтримка кредитування сільського господарства здійснюється шляхом: а) створення Аграрного фонду та надання йому зокрема функцій здійснення державної підтримки кредитування сільського господарства; б) часткової компенсації вартості кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України; в) запровадження стимулюючих умов для рефінансування Національним Банком комерційних банків, які кредитують сільське господарство; г) запровадженням Національним банком України порядку обов'язкового резервування коштів комерційними банками, які кредитують сільське господарство; д) запровадження державних гарантій при залученні кредитів для здійснення фінансових інтервенцій та заставних операцій (закупок) з сільськогосподарською продукцією, а також при кредитуванні проектів які мають загальнодержавне значення;  
41. Стаття 11. Аграрний фонд 11.1. Метою створення Аграрного фонду є акумуляція коштів Державного бюджету України для здійснення на зворотній та довготерміновій основі фінансових та товарних інтервенцій на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння залученню короткострокових та довгострокових кредитів комерційних банків, надання гарантій сільськогосподарським товаровиробникам для отримання кредитів на конкурсних засадах, здійснення заходів щодо державної підтримки страхування ризиків в сільському господарстві. Аграрний фонд є неприбутковою організацією. 11.2. Основними функціями Аграрного фонду є: а) акумуляція коштів для здійснення фінансових та товарних інтервенцій на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства; б) здешевлення довгострокових та короткострокових кредитів для сільського господарства; в) надання гарантій банкам при залученні кредитів сільськогосподарськими товаровиробниками; г) сприяння розвитку кредитних спілок в сільській місцевості; д) сприяння страхуванню ризиків в сільському господарстві. 11.3. Аграрний фонд створюється Кабінетом Міністрів України в складі Центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики, порядок використання коштів Фонду та надання гарантій регулюються Положенням про Аграрний фонд, який затверджується Кабінетом Міністрів України.  
42. Стаття 12. Здешевлення довгострокових та короткострокових кредитів 12.1. Для часткового здешевлення кредитів для сільського господарства в Державному бюджеті України щорічно передбачаються відповідні кошти.  
43. 12.2. Кошти Державного бюджету передбачені на зазначені цілі спрямовуються головним розпорядником до Аграрного фонду.  
44. 12.3. Кошти Аграрного фонду використовуються для надання гарантій та часткового здешевлення довгострокових та короткострокових кредитів сільськогосподарським товаровиробникам і не обмежуються терміном використання.  
45. 12.4. Часткова компенсація вартості кредитів здійснюється в розмірах не менше облікової ставки, встановленої Національним банком України.  
46. 12.5. Надання часткової компенсації вартості кредитів сільськогосподарським товаровиробникам здійснюється за рішеннями конкурсних комісій, створених Аграрним фондом.  
47. Стаття 13. Надання державних гарантій 13.1. Кабінет Міністрів України надає гарантії банкам по кредитах, наданих уповноваженим агентам для здійснення фінансових інтервенцій та заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції, а також для кредитування інших проектів які мають загальнодержавне значення за поданням Центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.  
48. Стаття 14. Цільове кредитування та спеціальний порядок обов'язкового резервування коштів комерційних банків  
49. 14.1. Національний банк України першочергово надає кредити банкам, які приймають для кредитування інноваційно-інвестиційні проекти від сільськогосподарських підприємств, на строк не менше одного року. Порядок кредитування Національним банком України банківських установ, які здійснюють середньо та довгострокове кредитування сільськогосподарських підприємств за інноваційно-інвестиційними проектами, встановлюється Національним банком України.  
50. 14.2. Спеціальний порядок обов'язкового резервування коштів комерційними банками, які кредитують сільське господарство, враховує зниження ставок обов'язкового резервування для кредитів банків, які надаються сільськогосподарським підприємствам на термін не менше одного року. Порядок формування обов'язкових резервів банків України за кредитами, які надаються сільськогосподарським підприємствам на термін не менше року, затверджується Національним банком України.  
51. 14.3. Для залучення довгострокових кредитів під інноваційно-інвестиційні проекти які мають загальнодержавне значення, зокрема для створення сучасних оптових продовольчих ринків, організації виробництва конкурентноздатних стратегічних видів сільськогосподарської продукції та продовольства Кабінету Міністрів України надається право виступати гарантом перед вітчизняними банками, консорціумами банків та іноземними банками.  
52. Розділ V. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СТРАХУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ  
53. Стаття 15. Механізми державної підтримки страхування ризиків  
54. 15.1. Державна підтримка страхування ризиків в сільському господарстві здійснюється шляхом: а); часткової компенсації страхових платежів за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських підприємств з коштів Державного бюджету; б) створення сільськогосподарського страхового резерву; в) підтримки захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників через товариства взаємного страхування.  
55. 15.2. Розміри часткової компенсації страхових платежів: а) при страховому покритті 50 відсотків розмір компенсації становить не менше 60 відсотків понесених витрат сільськогосподарським підприємством; б) при 60 відсотках страхового покриття сума компенсації складає не менше 55 відсотків витрат; в) при 70 відсотках страхового покриття розмір компенсації складає не менше 50 відсотків понесених витрат сільськогосподарським підприємством.  
56. 15.3. Порядок відшкодування страхових платежів встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
57. 15.4. Для часткової компенсації страхових платежів за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських підприємств щорічно в Державному бюджеті передбачаються відповідні кошти.  
58. Стаття 16. Сільськогосподарський страховий резерв 16.1. З метою забезпечення майнового захисту сільськогосподарських товаровиробників від негативного впливу стихійних явищ страхові компанії, які займаються обов'язковими видами страхування в сільському господарстві, створюють сільськогосподарський страховий резерв. Він формується за рахунок відрахувань в розмірі 5 відсотків від загальної суми страхових внесків, які надійшли за договорами обов'язкових видів страхування. 16.2. Сільськогосподарський страховий резерв акумулюється у Аграрному фонді і використовується для: а) надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування страхових резервів товариствами взаємного страхування в сільській місцевості; б) надання фінансової допомоги на зворотній основі сільськогосподарським підприємствам, які постраждали від негативного впливу стихійних явищ; в) проведення протиепізоотичних та карантинних заходів; г) проведення інформаційно-консультативних заходів щодо забезпечення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників. 16.3 Порядок використання коштів сільськогосподарського страхового резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
59. Стаття 17. Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості 17.1. З метою страхового захисту майнових інтересів сільськогосподарські товаровиробники можуть створювати товариства взаємного страхування та використовувати для формування страхових резервів таких товариств страхові платежі за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. 17.2. Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості здійснюється шляхом надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування або поповнення страхових резервів визначених у статті 15.2 цього Закону.  
60. Розділ VІ. ІНФРАСТРУКТУРА ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ПО ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННЮ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРОДОВОЛЬСТВА ТА ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Стаття 18. Органи виконавчої влади з державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 18.1. Функції з регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства покладаються на центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, який з цією метою створює спеціальні органи в своєму підпорядкуванні для забезпечення наступних функцій: а) щорічної підготовки балансів попиту і пропозиції сільськогосподарської продукції і продовольства; б) створення конкурсних комісій для визначення уповноважених агентів по здійсненню фінансових і товарних інтервенцій, заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції; в) здійснення контролю за діяльністю Аграрного фонду; г) здійснення управління сільськогосподарським страховим резервом; д) забезпечення організації державного моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства; е) створення представництв в реґіонах для підготовки пропозицій та організації роботи конкурсних комісій по визначенню уповноважених агентів, здійсненню контролю за їх діяльністю.  
61. 18.2. Для уповноважених агентів по здійсненню фінансових інтервенцій та заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції і продовольства поширюється механізм часткової компенсації вартості кредитів за рахунок Державного бюджету у відповідності із ст.11 цього Закону.  
62. Стаття 19. Узгоджувальні комісії по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство 19.1. На загальнодержавному рівні створюється Міжвідомча узгоджувальна комісія по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство. Міжвідомча узгоджувальна комісія складається із представників самоврядних професійних і міжпрофесійних організацій, центральних об'єднань профспілок, народних депутатів України, міністрів з питань аграрної політики, економіки, фінансів, праці і соціальної політики, голів Антимонопольного комітету, Держпідприємництва та голів реґіональних узгоджувальних комісій. Очолює комісію Прем'єр-міністр України.  
63. 19.2. Узгоджувальні комісії в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюються із довірених представників самоврядних професійних і міжпрофесійних організацій (спілок, союзів, асоціацій), профспілкових об'єднань, місцевих органів влади та самоврядування.  
64. 19.3. Реґіональні комісії узагальнюють цінову ситуацію на ринках сільськогосподарської продукції і продовольства в реґіонах та надають пропозиції відповідним органам виконавчої влади та Міжвідомчій узгоджувальній комісії для прийняття рішень в межах їх повноважень по стабілізації цін.  
65. 19.4. Рекомендації реґіональних комісій по цінах, прийнятих шляхом домовленостей, повідомляються всім учасникам ринку для застосування в торговельних відносинах.  
66. 19.5. Міжвідомча узгоджувальна комісія по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство надає пропозиції Кабінету Міністрів України по застосуванню фінансових та товарних інтервенцій, заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції, надає рекомендації всім учасникам ринку для застосування їх в торговельних відносинах, а у разі необхідності пропонує реґіональним комісіям переглянути свої рішення.  
67. 19.6. Положення про Міжвідомчу узгоджувальну комісію по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство затверджує Кабінет Міністрів України, а положення про реґіональні узгоджувальні комісії - Рада Міністрів Автономної республіки Крим та відповідні обласні державні адміністрації.  
68. 19.8. Узгоджувальні комісії проводять засідання за необхідністю, але не рідше одного разу за квартал. Рішення комісій приймаються на основі консенсусу.  
69. Стаття 20. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 20.1. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства створюється для вивчення та безкоштовного розповсюдження оперативної інформації учасникам ринку та органом влади про ситуацію на внутрішньому та зовнішньому ринках. 20.2. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства створюється у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України та відповідно у складі Міністерства агропромислового комплексу АР Крим, управлінь сільського господарства і продовольства обласних та районних державних адміністрацій. 20.3. Фінансування заходів по створенню та функціонуванню державної системи моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства здійснюється за рахунок коштів, які щороку передбачаються в Державному бюджеті. 20.4. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства здійснює також моніторинг ринків сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та насіння.  
70. Стаття 21. Інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 21.1. Кабінет Міністрів України створює правові, фінансові та організаційні умови для розвитку конкурентного середовища, функціонування інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції і продовольства. 21.2. Основними напрямками вдосконалення та розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції і продовольства є: а) створення та запровадження державної програми розвитку оптових продовольчих ринків, біржового ринку та аукціонів живої худоби і птиці, торгових домів; б) державна підтримка реґіональних програм розвитку обслуговуючих кооперативів в сільській місцевості; в) сприяння розвитку виставкової діяльності, зміцненню матеріально-технічної бази виставкових комплексів для проведення загальнодержавних та реґіональних сільськогосподарських виставок; г) бюджетна підтримка участі українських товаровиробників в міжнародних сільськогосподарських виставках.  
71. Стаття 22. Державні інспекції і контролюючі органи (служби) на ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 22.1. Державний контроль за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції під час їх виробництва, переробки, закупівлі, транспортування, зберігання, експортно-імпортних операцій, утилізації або знищення покладається на органи державного управління у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України, які здійснюють свої повноваження у межах визначених цим Законом та у відповідності з положенням , затвердженим Кабінетом Міністрів України. 22.2. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики через органи державного управління по контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції здійснюють наступні основні функції: а) забезпечують виконання законодавчих і нормативних актів по контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції; б) координує діяльність відповідних установ по розробці та запровадженню стандартів та іншої нормативно-технічної документації на сільськогосподарську продукцію; в) забезпечує організацію та узагальнення інформації по декларуванню сільськогосподарської продукції відповідно діючого законодавства; г) здійснює сертифікацію складських приміщень (сховищ, споруд, холодильників, силосів і т. ін.) для зберігання сільськогосподарської продукції; 22.3. Орган державного управління по контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції, його територіальні підрозділи утримуються за рахунок державного бюджету України, працівники інспекційних служб є державними службовцями; 22.4. Державне регулювання і контроль якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюють ветеринарні, санітарні, карантинні та інші служби згідно діючого законодавства.  
72. Розділ VІІ. ФІНАНСУВАННЯ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Стаття 23. Джерела фінансування підтримки розвитку сільського господарства Джерелами фінансування підтримки розвитку сільського господарства є: а) додаткові кошти сільськогосподарських товаровиробників, отримані за рахунок зниження податкового навантаження; б) видатки загального та спеціального фондів Державного бюджету; в) пільгові кредитні ресурси; г) видатки місцевих бюджетів спрямованих на підтримку розвитку сільського господарства; д) кошти від запровадження спеціальних зборів на окремі види діяльності та види продукції; е) кошти від запровадження спеціального збору на експортно-імпортні операції сільськогосподарською продукцією; є) додаткові кошти сільськогосподарських товаровиробників отримані в результаті запровадження механізмів регулювання внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції і продовольства.  
73. Стаття 24. Бюджетне фінансування підтримки аграрного ринку 24.1. Видатки Державного бюджету за рахунок загального фонду спрямовуються на фінансування державних цільових програм, які щорічно визначаються Кабінетом Міністрів України. Питома вага коштів, спрямованих на підтримку розвитку сільського господарства за рахунок загального фонду Державного бюджету, не повинна бути меншою 5 відсотків. 24.2. Кошти спеціального фонду Державного бюджету, які спрямовуються на підтримку розвитку сільського господарства, складаються із: а) повернених кредитів підприємствами аграрного сектору, отриманих під гарантії Уряду; 6) повернених лізингових платежів, які виділялись за рахунок Державного бюджету для закупівлі сільськогосподарської техніки; в) 1-відсоткового збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства; г) коштів податку на додану вартість переробних підприємств, які спрямовуються для нарахування дотацій на молоко і м'ясо; д) коштів податку на додану вартість на реалізовану сільськогосподарську продукцію сільськогосподарських товаровиробників, які їм залишаються для закупівлі матеріально-технічних ресурсів; ж) коштів, отриманих від сплати митних зборів при експорті та імпорті сільськогосподарської продукції гармонізованої групи товарів 1-24; з) коштів від введення спеціального збору для підтримки розвитку сільського господарства в розмірі одного відсотка доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без податку на додану вартість, суб'єктів підприємницької діяльності України. 24.3. Порядок справляння та використання коштів спеціального фонду Державного бюджету для підтримки розвитку сільського господарства визначається Кабінетом Міністрів України.  
74. Розділ VІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 25. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року. Стаття 26. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, які виникли після набрання чинності цим Законом. 26.1. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: - підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до Законів України, що випливають із цього Закону; - привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; - забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; 26.2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня набуття чинності цим Законом: - внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про товариства взаємного страхування"; -разом із Національним банком України розробити проект Закону України про особливості кредитування сільського господарства.