Цивільного процесуального кодексу України (Друге читання)
| 0. | Проект |
| 1. | ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
| 2. | Розділ І ЗАГАЛЬНІ положення |
| 3. | Глава 1 ОСНОВНІ положення |
| 4. | Стаття 1. Законодавство про цивільне судочинство |
| 5. | 1. Порядок провадження в цивільних справах у судах України визначається Конституцією України, Законом України "Про судоустрій України", цим Кодексом та іншими законами України. |
| 6. | 2. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. |
| 7. | Стаття 2. Завдання цивільного судочинства |
| 8. | Завданнями цивільного судочинства є правильний та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав та свобод фізичних і юридичних осіб, а також охорони державних та громадських інтересів. |
| 9. | Стаття 3. Порядок провадження в цивільних справах |
| 10. | 1. Провадження в цивільних справах у судах України здійснюється за законами, чинними на час розгляду і вирішення справи, вчинення окремих процесуальних дій. |
| 11. | 2. Цивільний процесуальний закон, який покладає нові обов'язки, скасовує чи звужує належні учасникам судового процесу права, обмежує їх використання додатковими умовами, зворотної дії в часі не має. |
| 12. | 3. У разі відсутності в процесуальному праві норми, яка регулює відносини, що виникли в ході провадження у цивільній справі, суд застосовує норму, яка регулює подібні відносини, а за відсутності такої норми - суд виходить із загальних засад здійснення судочинства в Україні. |
| 13. | Стаття 4. Право на судовий захист |
| 14. | 1. Кожна особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав чи свобод. |
| 15. | 2. У випадках, передбачених законом, до суду можуть звертатися особи, які діють на захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів. |
| 16. | 3. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. |
| 17. | Стаття 5. Способи судового захисту |
| 18. | 1. Суд видає судові накази і розглядає цивільні справи в позовному або в окремому провадженні. |
| 19. | 2. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та свободи фізичних і юридичних осіб, державні та громадські інтереси шляхом: |
| 20. | 1) визнання права; |
| 21. | 2) відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують права та свободи; |
| 22. | 3) присудження до примусового виконання обов'язку; |
| 23. | 4) заборони дій, що створюють загрозу порушення прав та свобод; |
| 24. | 5) припинення або зміну правовідносин; |
| 25. | 6) стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені) та компенсації моральної шкоди; |
| 26. | 7) застосування інших передбачених законодавством способів. |
| 27. | Стаття 6. Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом |
| 28. | 1. Суд зобов'язаний поважати честь і гідність учасників цивільного судочинства і здійснювати правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання, мовних та інших ознак. |
| 29. | Стаття 7. Усність та гласність судового розгляду |
| 30. | 1. Розгляд справ у всіх судах провадиться усно і відкрито. У разі коли відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці, розгляд провадиться в закритому засіданні. |
| 31. | 2. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність. |
| 32. | 3. Особисті нотатки, листи, записи особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень можуть бути оголошені у судовому засіданні тільки за згодою осіб, які вели записи, листувались, відправляли чи одержували повідомлення, вели телефонні чи інші розмови. Це правило застосовується при дослідженні звуко- і відеозаписів такого ж характеру. |
| 33. | 4. При розгляді справ у закритому судовому засіданні повинні бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разі необхідності - свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі. |
| 34. | 5. Розгляд справи у закритому судовому засіданні провадиться з додержанням усіх правил судочинства. |
| 35. | 6. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні суд приймає ухвалу. |
| 36. | 7. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі. |
| 37. | 8. Рішення суду в усіх випадках проголошується прилюдно, якщо інше не обумовлюється інтересами малолітнього чи неповнолітнього або одного з подружжя чи захистом державної або іншої охоронюваної законом таємниці. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не були притягнуті до участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи. |
| 38. | 9. Хід судового процесу фіксується технічними засобами у порядку, встановленому цим Кодексом. |
| 39. | Стаття 8. Мова, якою ведеться судочинство |
| 40. | 1. Судочинство провадиться державною мовою. |
| 41. | 2. Особам, які беруть участь у справі і не володіють державною мовою, забезпечується право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. |
| 42. | 3. Судові документи оформляються державною мовою і відповідно до встановленого цим Кодексом порядку вручаються особам, які беруть участь у справі, перекладеними на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють. |
| 43. | Стаття 9. Законодавство, на підставі якого вирішуються справи |
| 44. | 1. Суд зобов'язаний вирішувати справи на підставі Конституції України, міжнародних договорів України, законів України та інших нормативно-правових актів України. |
| 45. | 2. Суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті в установленому порядку і в межах компетенції відповідних органів. |
| 46. | 3. Установивши під час розгляду справи невідповідність закону чи іншого нормативно-правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до повноважень Конституційного Суду України, суд зупиняє провадження у справі і в установленому законом порядку з'ясовує можливість його застосування. |
| 47. | 4. У разі невідповідності нормативно-правового акта закону України або міжнародному договору України суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. |
| 48. | 5. У разі невідповідності закону України міжнародному договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір. |
| 49. | 6. Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором України. |
| 50. | 7. У разі відсутності закону чи іншого нормативно-правового акту, що регулюють спірні відносини, суд застосовує закон чи інший нормативно-правовий акт, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). |
| 51. | Стаття 10. Застосування норм права інших держав |
| 52. | 1. Під час застосування норм права інших держав суд встановлює зміст цих норм відповідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування у відповідній державі. |
| 53. | 2. З метою встановлення змісту норми права іншої держави суд може звернутися в установленому порядку до Міністерства юстиції України чи іншого компетентного органу або залучити експертів. |
| 54. | 3. Особи, які беруть участь у справі, можуть надавати відповідні документи, що підтверджують зміст норм права іншої держави, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог або заперечень, а також іншими засобами сприяти суду у встановленні змісту цих норм права. |
| 55. | 4. Якщо зміст норм права іншої держави, незважаючи на прийняті згідно з цією статтею заходи, в розумні строки не встановлено, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України. |
| 56. | Стаття 11. Здійснення судочинства на засадах змагальності і рівності сторін |
| 57. | 1. Судочинство здійснюється на засадах змагальності і рівності сторін. |
| 58. | 2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. |
| 59. | 3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. |
| 60. | 4. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного з'ясування обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках, передбачених цим Кодексом. |
| 61. | Стаття 12. Межі судового розгляду |
| 62. | 1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, зазначених у статті 4 цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. |
| 63. | 2. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми правами на свій розсуд, не порушуючи при цьому права та охоронювані законом інтереси інших осіб. Таким правом користуються також особи (за винятком недієздатних та обмежено дієздатних), в інтересах яких заявлено вимоги. |
| 64. | Стаття 13. Правова допомога |
| 65. | Кожна особа, яка бере участь у справі, має право користуватися правовою допомогою, яка надається в установленому законом порядку. |
| 66. | Стаття 14. Обов'язковість судових рішень |
| 67. | 1. Судові рішення в цивільних справах ухвалюються судами іменем України. |
| 68. | 2. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, передбачених міжнародними договорами України, - і за її межами. |
| 69. | 3. Невиконання судового рішення, а також інші прояви неповаги до суду тягнуть відповідальність, передбачену законом. |
| 70. | 4. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їх права і законні інтереси. |
| 71. | Глава 2 Склад суду, відводи |
| 72. | Стаття 15. Склад суду |
| 73. | 1. Розгляд цивільних справ у судах першої інстанції провадиться одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. |
| 74. | 2. Розгляд справ у судах апеляційної інстанції провадиться у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку. |
| 75. | 3. Розгляд справ у судах касаційної інстанції провадиться у складі не менш як п'яти суддів. |
| 76. | 4. Під час перегляду судового наказу, заочного рішення, а також рішення та ухвали за нововиявленими обставинами суд діє в такому ж складі, в якому вони були постановлені (одноособово або колегіально). |
| 77. | Стаття 16. Порядок вирішення питань колегіальним складом суду |
| 78. | 1. Усі питання, що виникають під час розгляду справи колегіальним складом суду, вирішуються більшістю голосів суддів. |
| 79. | 2. Під час вирішення кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Головуючий голосує останнім. |
| 80. | 3. Суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ приєднується до справи і не оголошується в судовому засіданні. |
| 81. | Стаття 17. Підстави для відводу судді |
| 82. | 1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу): |
| 83. | 1) якщо під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, прокурор, секретар судового засідання; |
| 84. | 2) якщо він особисто прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; |
| 85. | 3) якщо він є родичем чи свояком (батьки, подружжя, діти, брати, сестри, дід, баба, внуки, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), усиновителем чи усиновленим, опікуном чи піклувальником сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; |
| 86. | 4) якщо він перебуває в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі; |
| 87. | 5) за наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та безсторонності судді. |
| 88. | 2. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами чи свояками. |
| 89. | Стаття 18. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи |
| 90. | 1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі. |
| 91. | 2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї ж справи в судах касаційної і першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення суду апеляційної інстанції. |
| 92. | 3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї ж справи в суді першої чи апеляційної інстанції. |
| 93. | Стаття 19. Підстави для відводу секретаря судового засідання експерта, спеціаліста, перекладача |
| 94. | 1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не може брати участі в розгляді справи та підлягає відводу з підстав, зазначених у статті 16 цього Кодексу. |
| 95. | 2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участі у розгляді справи, якщо він: |
| 96. | 1) перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; |
| 97. | 2) проводив ревізію, матеріали якої використовуються при розгляді цієї справи; |
| 98. | 3) при з`ясуванні обставин, які мають значення для цієї справи, виходить за межі своєї компетенції. |
| 99. | 3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача у судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їх відводу. |
| 100. | Стаття 20. Заяви про самовідводи та відводи |
| 101. | 1. За наявності підстав, зазначених у статтях 17, 18 і 19 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. |
| 102. | 2. На підставах, зазначених у статтях 17, 18 і 19 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі. |
| 103. | 3. Відвід (самовідвід) повинен бути мотивованим і заявленим до початку розгляду справи по суті. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку розгляду справи по суті. |
| 104. | Стаття 21. Порядок вирішення заявленого відводу |
| 105. | 1. У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. |
| 106. | 2. Питання про відвід вирішується судом, що розглядає справу, в нарадчій кімнаті з прийняттям ухвали. Під час розгляду справи колегіально питання про відвід судді вирішується за відсутності цього судді. При рівній кількості голосів, поданих за відвід і проти відводу суддя вважається відведеним. Питання про відвід, заявлений декільком суддям або всьому складу суду, вирішується простою більшістю голосів. |
| 107. | Стаття 22. Наслідки задоволення заяви про відвід |
| 108. | 1. У разі задоволення заяви про відвід судді суду першої інстанції справа розглядається в тому ж суді іншим суддею. |
| 109. | 2. У разі задоволення заяви про відвід всього складу суду справа розглядається в тому ж суді іншим складом суддів. |
| 110. | 3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у статті 18 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд приймає ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому цим Кодексом. |
| 111. | Глава 3 Підвідомчість |
| 112. | Стаття 23. Підвідомчість цивільних справ судам |
| 113. | 1. Суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи: |
| 114. | 1) про захист порушених або оспорюваних прав, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, що виникають у державі, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів провадиться за правилами іншого судочинства; |
| 115. | 2) наказного провадження; |
| 116. | 3) окремого провадження; |
| 117. | 4) про оскарження рішень третейських судів і про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів; |
| 118. | 5) про визнання і виконання рішень іноземних судів. |
| 119. | Стаття 24. Підвідомчість кількох пов'язаних між собою вимог |
| 120. | Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено законом. |
| 121. | Стаття 25. Передача спору на розгляд третейського суду |
| 122. | Майнові та інші спори громадян між собою або з юридичними особами, крім випадків, передбачених законом, сторонами можуть передаватися на розгляд третейського суду. Розгляд спорів третейськими судами регулюється законом України про третейські суди, іншими нормативно-правовими актами, що стосуються діяльності третейських судів. |
| 123. | Глава 4 Особи, які беруть участь у справі |
| 124. | Стаття 26. Склад осіб, які беруть участь у справі |
| 125. | Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, органи державної влади та органи місцевого самоврядування у передбачених цим Кодексом випадках, особи, які за законом діють з метою захисту прав і свобод інших осіб, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження. |
| 126. | Стаття 27. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі |
| 127. | 1. Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії приєднаних до справи документів, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити запитання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового процесу технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду чи відмовлятися від оскарження, користуватися іншими процесуальними правами, наданими законом. |
| 128. | 2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За недобросовісне використання цих прав та невиконання зазначених обов'язків особи несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом. |
| 129. | Стаття 28. Цивільна процесуальна правоздатність |
| 130. | Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) визнається за всіма фізичними і юридичними особами. |
| 131. | Стаття 29. Цивільна процесуальна дієздатність |
| 132. | 1. Здатність особисто здійснювати свої права в суді та доручати ведення справи представникові (цивільна процесуальна дієздатність) належить фізичним особам, які досягли повноліття, а також юридичним особам. |
| 133. | 2. Права і свободи неповнолітніх, а також громадян, визнаних обмежено дієздатними, захищають у суді їх законні представники. Суд притягує до участі в таких справах неповнолітнього та особу, визнану обмежено дієздатною. |
| 134. | 3. Неповнолітні можуть виступати в суді як сторона або третя особа в передбачених законом випадках. Суд вправі притягнути до участі в таких справах законного представника неповнолітнього. |
| 135. | 4. Права і свободи малолітніх, а також громадян, визнаних недієздатними, захищають у суді їх законні представники. |
| 136. | 5. У разі коли в установленому порядку неповнолітнім громадянином зареєстровано шлюб до досягнення вісімнадцятирічного віку, такий громадянин набуває цивільної процесуальної дієздатності в повному обсязі з моменту реєстрації шлюбу. У такому ж обсязі набуває повної процесуальної дієздатності неповнолітній, якому у встановленому цим Кодексом порядку надано повну дієздатність. |
| 137. | Стаття 30. Сторони |
| 138. | 1. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. |
| 139. | 2. Стороною можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. |
| 140. | Стаття 31. Процесуальні права та обов'язки сторін |
| 141. | 1. Сторони користуються рівними процесуальними правами і несуть рівні процесуальні обов'язки. Крім прав та обов'язків, зазначених у статті 27 цього Кодексу, позивач вправі протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, повинен довести наявність підстав позову і умов, з якими законодавство пов'язує можливість його задоволення. |
| 142. | 2. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов, а в разі заперечення проти позову - повинен довести наявність обставин, якими обґрунтовує ці заперечення. |
| 143. | 3. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали суду в частині, що стосується цієї сторони. |
| 144. | 4. Особи, які беруть участь у справі як заявники або заінтересовані особи у справах, що розглядаються в порядку окремого провадження, користуються правами і несуть обов'язки сторін, за винятками, передбаченими в підрозділі В розділу ІІ цього Кодексу. |
| 145. | 5. Суд не приймає відмову від позову, визнання позову відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують права та свободи інших осіб. |
| 146. | Стаття 32. Участь у справі кількох позивачів або відповідачів |
| 147. | 1. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони виступає в процесі самостійно. |
| 148. | 2. Співучасть допускається якщо: |
| 149. | 1) предметом спору є загальні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; |
| 150. | 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів мають єдину підставу; |
| 151. | 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки. |
| 152. | 3. Співучасники можуть доручити вести справу одному з них, якщо він не є особою, яка не набула повної процесуальної дієздатності або визнана недієздатною або обмежено дієздатною. |
| 153. | 4. Особа, в інтересах якої розпочато справу іншою особою, повідомляється про це судом і може взяти участь у процесі як позивач поряд з особою, що подала заяву. |
| 154. | Стаття 33. Заміна неналежного відповідача, притягнення співвідповідачів |
| 155. | 1. Суд, встановивши під час розгляду справи, що позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, за заявою позивача, не припиняючи справи, допускає заміну первісного відповідача належним відповідачем або притягує до участі в справі як співвідповідачів інших осіб. |
| 156. | 2. Після заміни відповідача або притягнення до участі в справі співвідповідачів розгляд справи розпочинається заново. |
| 157. | Стаття 34. Процесуальне правонаступництво |
| 158. | У разі вибуття однієї із сторін у спірних або встановлених судом правовідносинах (смерть сторони, припинення діяльності юридичної особи, уступка вимоги, перевід боргу, інші випадки заміни осіб у матеріальних правовідносинах) суд допускає на всіх стадіях процесу заміну відповідної сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього такою самою мірою, якою вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. |
| 159. | Стаття 35. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору |
| 160. | 1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до ухвалення судового рішення, шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін. Ці треті особи користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. |
| 161. | 2. Після вступу в справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, розгляд справи розпочинається заново. |
| 162. | Стаття 36. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору |
| 163. | 1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. |
| 164. | 2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути притягнуті до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. |
| 165. | 3. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки, передбачені статтею 27 цього Кодексу. |
| 166. | 4. Після вступу в справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи розпочинається заново. |
| 167. | Стаття 37. Порядок притягнення до участі в справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог |
| 168. | 1. Сторона, в якої у результаті ухвалення рішення виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої в такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана мотивованою заявою повідомити суд про цю третю особу. |
| 169. | 2. У такій заяві повинна бути зазначена точна назва третьої особи, місце її проживання або місцезнаходження та підстави, з яких вона підлягає притягненню до участі в справі. |
| 170. | 3. Суд в установленому цим Кодексом порядку повідомляє третю особу про порушену справу, направляє їй копію заяви і роз'яснює її право вступити у справу в десятиденний строк. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. |
| 171. | 4. Якщо в зазначений строк від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без її участі. |
| 172. | 5. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може сама звернутися з мотивованою заявою про вступ у порушену справу, щодо якої сторони мають право висловити свої заперечення. |
| 173. | 6. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти притягнення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи. |
| 174. | 7. З питання притягнення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу. |
| 175. | Стаття 38. Участь у справі представника |
| 176. | 1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права та свободи інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть вести цивільні справи або брати участь у них через представника. |
| 177. | 2. Особиста участь у справі громадянина (фізичної особи) не позбавляє його права мати в цій справі представника. |
| 178. | 3. Справи юридичних осіб ведуть (беруть у них участь) їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. |
| 179. | 4. Справи держави ведуть відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника. |
| 180. | Стаття 39. Законні представники |
| 181. | 1. Права та свободи, громадян, які не мають повної дієздатності, громадян, визнаних недієздатними або обмежено дієздатними, захищають відповідно їх батьки, усиновлювачі, опікуни або піклувальники. |
| 182. | 2. У справі, в якій повинен брати участь громадянин, визнаний в установленому порядку безвісно відсутнім, як його представник виступає опікун, призначений для охорони та управління майном безвісно відсутнього. |
| 183. | 3. У справі, в якій повинен брати участь спадкоємець особи, померлої або оголошеної в установленому цим Кодексом порядку померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, як представник спадкоємця виступає особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна. |
| 184. | 4. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам. |
| 185. | Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками |
| 186. | 1. Представником у суді може бути адвокат або будь-яка дієздатна особа, яка має належно посвідчені повноваження на ведення справи в суді, за винятком осіб, зазначених у статті 41 цього Кодексу. |
| 187. | 2. Одна і та ж особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору або вступили у справу на стороні протилежної сторони. |
| 188. | 3. Неповнолітні батьки можуть бути представниками в суді, якщо вони захищають права та свободи своїх дітей у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 29 цього Кодексу. |
| 189. | Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками |
| 190. | 1. Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок. |
| 191. | 2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники. |
| 192. | Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження представників, та порядок їх оформлення |
| 193. | 1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на ведення справи в суді повинні бути посвідчені такими документами: |
| 194. | 1) довіреністю фізичної особи; |
| 195. | 2) витягом з протоколу засідання відповідного органу управління юридичної особи, уповноваженого вести справу в суді, чи довіреністю, якщо орган управління не є колегіальним, або документами, що посвідчують повноваження і службове становище її керівника; |
| 196. | 3) свідоцтвом про народження або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи хранителем спадкового майна. |
| 197. | 2. Витяг з протоколу, довіреність від імені юридичних осіб видається за підписом службової особи, уповноваженої на це статутом (положенням), з прикладенням печатки підприємства, установи, організації. |
| 198. | 3. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально на підприємстві, в установі, організації, де працює чи навчається фізична особа, або в органі місцевого самоврядування чи в житлово-експлуатаційному органі за місцем її проживання. |
| 199. | 4. Повноваження адвоката в якості представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням. |
| 200. | 5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них приєднуються до справи. |
| 201. | 6. Повноваження представнику фізичної особи можуть бути надані усною заявою, повідомлення про яку заноситься до журналу судового засідання. |
| 202. | Стаття 43. Призначення або заміна законного представника судом |
| 203. | У разі відсутності представника у недієздатної або обмежено дієздатної сторони чи третьої особи, а також у разі коли законний представник цих осіб не вправі вести справу в суді з підстав, передбачених законом, суд зупиняє провадження в справі і порушує перед органами опіки і піклування чи іншими передбаченими законом органами питання про призначення чи заміну законного представника. |
| 204. | Стаття 44. Повноваження представника в суді |
| 205. | 1. Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, що їх може вчинити ця особа. |
| 206. | 2. Обмеження повноважень представника на вчинення якоїсь процесуальної дії повинні бути обумовлені у виданій йому довіреності. |
| 207. | 3. Повноваження представника чинні протягом строку, зазначеного в довіреності. До закінчення цього строку повноваження можуть бути скасовані шляхом письмового повідомлення про це суду або усною заявою, повідомлення про яку заноситься до журналу судового засідання, або припиняються з часу смерті особи, яка уповноважила представника. |
| 208. | 4. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому представник не може виступати в цій же справі представником протилежної сторони. |
| 209. | Стаття 45. Участь у процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права та свободи інших осіб |
| 210. | 1. У випадках, передбачених законом, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні і юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав та свобод інших осіб, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів та брати участь у порушених провадженням справах. |
| 211. | 2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, самостійно визначає підстави для представництва у судах, його форму і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства. |
| 212. | 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути притягнуті судом до участі в справі або вступити в справу за своєю ініціативою для дачі висновків з метою виконання покладених на них обов'язків. Участь зазначених органів у процесі для дачі висновків у справі є обов'язковою у випадках, передбачених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. |
| 213. | Стаття 46. Процесуальні права прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права та свободи інших осіб |
| 214. | 1. У разі коли зазначені в статті 45 цього Кодексу органи та інші особи порушують справу в суді в інтересах інших осіб, невизначеного кола осіб або державних чи громадських інтересів, вони користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою. |
| 215. | 2. Відмова зазначених у статті 45 цього Кодексу органів та інших осіб від поданої ними заяви або зміна заявлених ними вимог не позбавляє особу, на захист прав і свобод якої подано заяву, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення вимоги у первісному обсязі. |
| 216. | 3. Якщо дієздатна особа, в інтересах якої порушено справу, не підтримує заявлені вимоги, суд залишає заяву без розгляду. |
| 217. | 4. Прокурор з метою вирішення питання про наявність підстав для внесення апеляційної та касаційної скарги, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на рішення у справі, розглянутій без участі прокурора, має право ознайомлюватися з матеріалами справи в суді, робити витяги з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. |
| 218. | 5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для дачі висновку, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки, передбачені статтею 27 цього Кодексу, а також правом висловити свою думку щодо вирішення справи по суті. |
| 219. | Глава 5 Інші учасники судового процесу |
| 220. | Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками судового процесу |
| 221. | Учасниками судового процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є перекладач, експерт, спеціаліст, свідок. |
| 222. | Стаття 48. Перекладач |
| 223. | 1. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою ведеться судочинство або іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка розуміє знаки глухого чи німого. Перекладач призначається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду. |
| 224. | 2. Перекладач має право ставити запитання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у справі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на винагороду за виконану роботу та на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом до суду. |
| 225. | 3. Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у журналі судового засідання, проведеного з його участю, і в процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють. |
| 226. | 4. За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за інше невиконання обов'язків - відповідальність, передбачену цим Кодексом чи іншим законом. |
| 227. | Стаття 49. Експерт |
| 228. | 1. Експертом є особа, якій у порядку, встановленому цим Кодексом, доручається шляхом проведення дослідження матеріальних об`єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, давати висновки з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи. |
| 229. | 2. Експертом може бути особа, яка має спеціальні знання в певній галузі науки, техніки, мистецтва, має відповідну вищу освіту на кваліфікаційному рівні не нижче спеціаліста, пройшла відповідну підготовку і отримала кваліфікацію судового експерта з певних видів експертиз та внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. |
| 230. | 3. Не можуть залучатися до виконання обов`язків експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. |
| 231. | 4. Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, в необхідних випадках роз'яснити його, забезпечити під час проведення дослідження збереження об'єкта експертизи, а у разі проведення досліджень, пов'язаних з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, - одержати на це відповідний дозвіл суду. |
| 232. | 5. Експерт не має право самостійно збирати матеріали для проведення експертизи; вступати в особисті контакти з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учасниками процесу, якщо це ставить під сумнів його незацікавленість в результатах розгляду справи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи. |
| 233. | 6. Експерт повинен повідомити суд про неможливість проведення експертизи через відсутність необхідних у нього знань або без залучення інших експертів. |
| 234. | 7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення експертизи. |
| 235. | 8. Експерт не має права передоручати проведення призначеної йому експертизи іншій особі. |
| 236. | 9. У разі прийняття ухвали суду про припинення проведення експертизи, на вимогу суду експерт зобов'язаний негайно надати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи. |
| 237. | 10. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, порушувати клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені запитання, бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об'єктів експертизи, ставити запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, а також на винагороду за виконану роботу та на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду, а також користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу". |
| 238. | 11. Експерт може відмовитися від дачі висновку, якщо надані йому матеріали недостатні або він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов'язків. |
| 239. | 12. За дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, передбачену цим Кодексом чи іншими законами. |
| 240. | Стаття 50. Спеціаліст |
| 241. | 1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати допомогу суду під час вчинення процесуальних дій, а також стороні (її представнику) шляхом надання консультацій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. |
| 242. | 2. Спеціаліст може бути залучений до участі в процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта. |
| 243. | 3. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на поставлені судом запитання, давати усні чи письмові консультації і пояснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу. |
| 244. | 4. Допомога спеціаліста не може надаватися з правових питань. |
| 245. | 5. Якщо спеціаліста було залучено стороною (її представником) для надання консультацій з питань, що потребують спеціальних знань, то на прохання сторони (її представника) він складає висновок спеціаліста, який носить консультативний (допоміжний) характер. Можливість його використання як доказу у справі визначає суд. |
| 246. | 6. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі в провадженні у справі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду ставити запитання особам, які беруть участь у справі та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на винагороду за виконану роботу та на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом до суду. |
| 247. | Стаття 51. Свідок |
| 248. | 1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини (факти), що стосуються справи. |
| 249. | 2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час, дати правдиві показання про відомі йому обставини (факти). |
| 250. | 3. У разі неможливості явки за викликом суду свідок зобов'язаний завчасно повідомити про це суд. |
| 251. | 4. За злісне ухилення від явки до суду свідок несе адміністративну відповідальність, а за дачу завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань з не передбачених законом підстав - кримінальну відповідальність. |
| 252. | 5. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими нотатками, відмовлятися від дачі показань в установлених законом випадках, а також на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі показань, та грошову компенсацію за витрачений на це час. |
| 253. | 6. Свідок зобов'язаний добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За недобросовісне використання прав та невиконання обов'язків свідок несе відповідальність, передбачену цим Кодексом. |
| 254. | Стаття 52. Особи, які не підлягають допиту як свідки |
| 255. | Не підлягають допиту як свідки: |
| 256. | 1) особи, визнані недієздатними внаслідок психічної хвороби або недоумства, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати з цього приводу показання; |
| 257. | 2) представники по цивільній справі або захисники по кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника або захисника; |
| 258. | 3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; |
| 259. | 4) судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку; |
| 260. | 5) особи, які мають статус дипломатичної недоторканності, - без їх згоди, а також представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. |
| 261. | Стаття 53. Особи, які мають право відмовитися від дачі показань |
| 262. | 1. Від дачі показань мають право відмовитися: |
| 263. | 1) фізична особа проти самої себе; |
| 264. | 2) подружжя, батьки, діти, брати й сестри, усиновителі та усиновлені, дід, баба, внуки - один проти одного. |
| 265. | 2. Особа, яка заявляє про відмову від дачі показань, зобов'язана повідомити факти, на підставі яких вона відмовляється від дачі показань. |
| 266. | Глава 6 Докази |
| 267. | Стаття 54. Докази |
| 268. | 1. Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. |
| 269. | 2. Докази встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, звуко- і відео- записів, висновків експертів, а також можуть встановлюватись на підставі висновків спеціалістів. |
| 270. | 3. Докази, одержані з порушенням закону, не мають юридичної сили. |
| 271. | Стаття 55. Належність доказів |
| 272. | Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. |
| 273. | Стаття 56. Допустимість засобів доказування |
| 274. | Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування. |
| 275. | Стаття 57. Обов'язки доказування і подання доказів |
| 276. | 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. |
| 277. | 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. |
| 278. | 3. Суд визначає, які обставини мають значення для справи, якій стороні належить їй доказувати, виносить обставини на обговорення, навіть якщо сторони на будь-які з них не посилались. |
| 279. | Стаття 58. Підстави звільнення від доказування |
| 280. | 1. Обставини, що визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не доводяться. |
| 281. | 2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. |
| 282. | 3. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили в даній справі, не доводяться знову при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. |
| 283. | 4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. |
| 284. | Стаття 59. Строк подання доказів |
| 285. | Сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про них суд до початку судового засідання в справі. Питання про прийняття доказів після цього строку вирішується судом в залежності від обставин справи. |
| 286. | Стаття 60. Судові доручення по збиранню доказів |
| 287. | 1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його території, доручає відповідному судові провести певні процесуальні дії. |
| 288. | 2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини (факти), що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення. Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована, і має бути виконана в строк до десяти днів. |
| 289. | 3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за правилами, встановленими цим Кодексом. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення. |
| 290. | 4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу. |
| 291. | 5. Якщо особи, які беруть участь у справі, або свідки, які дали пояснення або показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають пояснення і показання у загальному порядку. |
| 292. | 6. На час виконання судового доручення провадження у справі може бути зупинено. |
| 293. | Стаття 61. Забезпечення доказів |
| 294. | 1. Особи, які беруть участь у справі, і мають підстави побоюватись, що подання потрібних для них доказів стане згодом неможливим або утрудненим, мають право просити суд забезпечити ці докази. |
| 295. | 2. В заяві про забезпечення доказів має бути зазначено суть і форму потрібних доказів, обставини (факти), які підтверджуються цими доказами, підстава, що обґрунтовує необхідність забезпечення доказів. |
| 296. | 3. Суд за заявою зацікавленої особи може вжити заходи по забезпеченню доказів до подання позовної заяви. |
| 297. | 4. Забезпечення доказів здійснюються за правилами, встановленими цим Кодексом для забезпечення позову. |
| 298. | Стаття 62. Витребування доказів |
| 299. | 1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть у справі, є труднощі, суд за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів. |
| 300. | 2. В заяві про витребування доказів повинно бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться у іншої особи, обставини (факти), які може підтвердити цей доказ. |
| 301. | 3. Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити зацікавлену сторону або іншу особу одержати доказ для представлення його суду. |
| 302. | 4. Особи, які не мають можливості надати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд з зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання запиту. |
| 303. | 5. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, в тому числі і з причин, визнаних судом не поважними, винні особи несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом. |
| 304. | 6. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє від обов'язку подати суду докази. |
| 305. | Стаття 63. Огляд і дослідження доказів за місцем їх знаходження |
| 306. | 1. Суд може оглянути і дослідити докази за місцем їх знаходження у випадках не можливості їх доставлення до суду. |
| 307. | 2. Огляд і дослідження доказів здійснюється з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає огляду і дослідженню доказів. |
| 308. | 3. В разі необхідності для участі в огляді і дослідженні доказів за місцем їх знаходження можуть бути залучені експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відео- запис. |
| 309. | Стаття 64. Пояснення сторін і третіх осіб |
| 310. | 1. Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини (факти), що мають значення для справи, підлягають перевірці і оцінці поряд з іншими зібраними в справі доказами. |
| 311. | 2. Визнання стороною в суді обставин (фактів), якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, звільняє останню від обов'язку подальшого доказування і не є для суду обов'язковим. Визнання заноситься в журнал судового засідання. Визнання, викладене письмово, приєднується до матеріалів справи. |
| 312. | 3. На доказування визнаного в суді обставини (факту) не поширюються правила, встановлені статтею 56 цього Кодексу, крім випадків, коли факт повинен бути стверджений нотаріально оформленим документом. |
| 313. | Стаття 65. Показання свідка |
| 314. | 1. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому будь-які обставини (факти), які мають значення для справи. Не може бути доказом показання свідка, який не може назвати джерела обізнаності щодо обставини (факту). |
| 315. | 2. Особа, яка просить про виклик свідка, повинна в заяві зазначити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, обставини (факти), що він може ствердити. |
| 316. | Стаття 66. Письмові докази |
| 317. | 1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, угоди, довідки, листування службового або особистого характеру, що містять відомості про обставини (факти), які мають значення для справи. |
| 318. | 2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи вправі, в разі необхідності, вимагати подання оригіналу. |
| 319. | Стаття 67. Повернення оригіналів письмових доказів |
| 320. | 1. Оригінали письмових доказів, що є в справі, на прохання осіб, які подали їх, можна повернути після того, як рішення суду набере законної сили. Проте в справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. |
| 321. | 2. Залежно від конкретних обставин суддя має право провести заміну оригіналу письмового доказу його копією до закінчення розгляду справи або набрання рішенням законної сили, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. |
| 322. | Стаття 68. Речові докази |
| 323. | Речовими доказами є предмети (речі) та інші об'єкти матеріального світу, що містять інформацію про обставини (факти), які мають значення для справи. |
| 324. | Стаття 69. Зберігання речових доказів |
| 325. | 1. Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. |
| 326. | 2. Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються в місці їх знаходження; вони повинні бути докладно описані і опечатані, а в разі потреби - сфотографовані. |
| 327. | 3. Суд вживає заходів до зберігання речей у незмінному стані. |
| 328. | 4. Витрати на зберігання речових доказів розподіляються між сторонами в порядку, передбаченому статтею 99 цього Кодексу. |
| 329. | Стаття 70. Огляд речових доказів, що швидко псуються |
| 330. | 1. Продукти та інші речі, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає огляду речових доказів. |
| 331. | 2. Після огляду ці речі повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються підприємствам, установам чи організаціям, що можуть їх використати за призначенням. Ці підприємства, установи або організації згодом повертають володільцеві предмети того ж роду і якості або їх вартість за цінами на час повернення. |
| 332. | Стаття 71. Повернення речових доказів |
| 333. | 1. Речові докази після набрання рішенням суду законної сили повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі. |
| 334. | 2. Предмети, що за законом не можуть бути у володінні громадян, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі предмети можуть бути передані їм для використання у експертній та науковій роботі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. |
| 335. | 3. В окремих випадках речові докази після огляду та дослідження їх судом можуть бути до закінчення розгляду справи або до набрання рішенням законної сили повернуті особам, від яких вони були одержані, якщо останні про те просять і якщо задоволення такого клопотання можливе без шкоди для розгляду справи. |
| 336. | Стаття 72. Звуко- і відео- записи |
| 337. | 1. Звуко- і відео- записами є будь-які магнітні, електронні та інші носії інформації, за допомогою яких зафіксовано відомості про обставини (факти), які мають значення для справи. |
| 338. | 2. Запис, проведений з порушенням конституційних гарантій прав та свобод громадян або встановленого порядку його проведення, не є доказом. |
| 339. | Стаття 73. Призначення експертизи |
| 340. | 1. Для з'ясування обставин (фактів), що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Суд може також призначити експертизу з власної ініціативи. |
| 341. | 2. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості, але може обмежити вибір сторін певною кількістю експертів. |
| 342. | 3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому суд має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі. |
| 343. | 4. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу в відповідній судово-експертній установі, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту, давати пояснення експерту, знайомитися з висновком експерта, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу. |
| 344. | 5. Якщо проведення експертизи доручено державній спеціалізованій експертній установі, її керівник має право доручити проведення експертизи одному або декільком експертам, створювати комісії з експертів, керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців експертизи, заявити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи. |
| 345. | 6. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються підстави для проведення експертизи, з яких питань потрібні висновки експертів, прізвище експерта або назва державної експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи, об'єкти, які мають бути досліджені, перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. |
| 346. | 7. У випадку, коли експертизу призначено експертам декількох установ, в ухвалі про її призначення зазначається назва провідної установи, на яку покладається проведення експертизи. Якщо проведення експертизи доручається державній експертній установі та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною визнається експертна установа. Ухвала про призначення експертизи направляється в кожну установу - виконавців, а також особі яка не є працівником експертної установи. Об`єкти дослідження та матеріали справи направляються провідній установі. |
| 347. | 8. При визначенні об`єктів та матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, суд в необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків. |
| 348. | 9. Якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, проінструктувати його про доручене завдання і на його прохання дати відповідні роз'яснення щодо сформульованих питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні. |
| 349. | 10. Призначення експертизи є обов'язковим, якщо у справі необхідно встановити: |
| 350. | 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; |
| 351. | 2) психічний стан особи; |
| 352. | 3) вік особи, якщо про це не має відповідних документів і неможливо їх одержати; |
| 353. | 4) у разі клопотання про призначення експертизи обох сторін. |
| 354. | 11. У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від надання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд в залежності від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. |
| 355. | Стаття 74. Комісійна експертиза |
| 356. | 1. Комісійна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напрямку знань. |
| 357. | 2. Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів співпадають, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згідний з висновком іншого експерта (експертів), має право дати окремий висновок по всіх питаннях або по деяких питаннях, які викликали розбіжності. |
| 358. | Стаття 75. Комплексна експертиза |
| 359. | 1. Комплексна експертиза проводиться не менше як двома експертами різних галузей знань або різних напрямків у межах однієї галузі знань. |
| 360. | 2. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і до яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень і несе за неї відповідальність. |
| 361. | 3. Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку. У випадках виникнення розбіжностей між експертами висновки оформляються відповідно до частини другої статті 74 цього Кодексу. |
| 362. | Стаття 76. Проведення експертизи та висновок експерта |
| 363. | 1. Експертиза проводиться в суді або поза судом, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду. |
| 364. | 2. Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який приєднується до справи. Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання. |
| 365. | 3. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по-батькові, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання. |
| 366. | 4. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. |
| 367. | 5. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі свої міркування про ці обставини включити до свого висновку. |
| 368. | 6. Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 78 цього Кодексу. |
| 369. | 7. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі. |
| 370. | Стаття 77. Додаткова і повторна експертиза |
| 371. | 1. У разі недостатньої ясності або повноти висновку експерта суд може призначити додаткову експертизу, доручивши її проведення тому ж самому або іншому експерту (експертам). |
| 372. | 2. У разі виникнення сумнівів в достовірності, обґрунтованості висновку експерта або у разі наявностей суперечностей у висновках експертів при комісійній або комплексній експертизі з тих самих питань судом може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертом). |
| 373. | 3. В ухвалі суду мають бути викладені мотиви призначення додаткової або повторної експертизи. |
| 374. | Стаття 78. Оцінка доказів |
| 375. | 1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. |
| 376. | 2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. |
| 377. | 3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. |
| 378. | 4. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви прийняття чи відмови у прийнятті доказів в якості обґрунтування рішення. |
| 379. | Глава 7 Процесуальні строки |
| 380. | Стаття 79. Види процесуальних строків |
| 381. | Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом або призначаються судом, якщо вони не встановлені законом. |
| 382. | Стаття 80. Обчислення процесуальних строків |
| 383. | 1. Строки, встановлені законом або призначені судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. |
| 384. | 2. В строки, які обчислюються днями, не включаються неробочі дні. |
| 385. | Стаття 81. Закінчення процесуальних строків |
| 386. | 1. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. |
| 387. | 2. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. |
| 388. | 3. Якщо строки визначаються днями, їх обчислюють з дня, що настає після того дня, з якого починається строк. Якщо кінець строку припадає на неробочий день, останнім днем строку вважається перший після нього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, розпочинається наступного дня після настання події. |
| 389. | 4. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчуються раніше, строк закінчується в момент припинення цього часу. |
| 390. | 5. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту, телеграф чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. |
| 391. | Стаття 82. Зупинення процесуальних строків |
| 392. | Із зупиненням провадження у справі зупиняються і всі поточні, але ще не вичерпані щодо нього процесуальні строки. Зупинення цих строків розпочинається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується. |
| 393. | Стаття 83. Наслідки пропуску процесуальних строків |
| 394. | 1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. |
| 395. | 2. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. |
| 396. | Стаття 84. Поновлення та продовження процесуальних строків |
| 397. | 1. Стороні або іншій особі, яка бере участь у справі, в разі пропущення встановленого законом строку з причин, визнаних судом поважними, суд може на її прохання поновити пропущений строк. |
| 398. | 2. Строки, призначені судом, за обґрунтованим клопотанням сторони або іншої особи, яка бере участь у справі, суд може продовжити. |
| 399. | 3. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує з викликом сторін і повідомленням осіб, які беруть участь у справі, той суд, у якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого слід було подати документ, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню порушеного перед судом питання. |
| 400. | 4. Одночасно з проханням про поновлення чи продовження строку належить вчинити ту дію або подати той документ, стосовно якого порушено прохання. |
| 401. | 5. У тому разі коли стороні чи іншій особі, яка бере участь у справі, судом призначено строк для надання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, від яких залежить подальше проходження справи, пропуск строку не звільняє таку особу від обов'язку вчинити цю процесуальну дію. |
| 402. | 6. З питань, зазначених у цій статті, постановлюються ухвали. |
| 403. | Глава 8 СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ |
| 404. | Стаття 85. Судові повістки |
| 405. | 1. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. |
| 406. | 2. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. |
| 407. | 3. Повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно, а повістка про виклик - з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів. |
| 408. | 4. Судова повістка разом із розпискою, а в передбачених цим Кодексом випадках разом з копіями відповідних документів, надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через розсильних за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представнику за їх згодою можуть бути видані повістки для вручення відповідним учасникам процесу. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. |
| 409. | 5. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. |
| 410. | 6. Якщо насправді особа не проживає за повідомленою суду адресою, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи. |
| 411. | 7. Судова повістка юридичній особі направляється за місцем її знаходження (або за місцем знаходження її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їх діяльністю). |
| 412. | 8. Відповідач, місце проживання або місцезнаходження якого позивачу невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини третьої цієї статті. |
| 413. | 9. Друкований орган, у якому вміщуються оголошення про виклик відповідача протягом наступного року, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. |
| 414. | Стаття 86. Зміст судової повістки |
| 415. | 1. Повістка про виклик у суд повинна містити: |
| 416. | 1) прізвище, ім'я, по батькові або інше офіційне найменування особи, якій адресується повістка; |
| 417. | 2) назву та адресу суду із зазначенням місця, дня і часу явки за викликом; |
| 418. | 3) назву справи, за якою робиться виклик; |
| 419. | 4) вказівку, в якості кого викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); |
| 420. | 5) вказівку, чи викликається особа в судове засідання чи на попередній розгляд справи, а у разі повторного виклику сторони у зв'язку з необхідністю дачі особистих пояснень - про потребу дачі особистих пояснень; |
| 421. | 6) пропозицію особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази; |
| 422. | 7) вказівку про обов'язок особи, яка одержала повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату; |
| 423. | 8) роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов'язок повідомити суд про причини неявки. |
| 424. | 2. В оголошенні про виклик вміщуються дані, передбачені в пунктах 1 - 6 і 8 цієї статті. |
| 425. | 3. Повістка-повідомлення повинна містити назву та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою. |
| 426. | 4. У разі, коли згідно із законом разом з повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці особі, якій вони надсилаються, повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про її право подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження. |
| 427. | Стаття 87. Порядок вручення судових повісток |
| 428. | 1. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а адресовані юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. |
| 429. | 2. Розписка про одержання повістки з відміткою про дату вручення в той же день особами, які її вручали, повертається до суду. |
| 430. | 3. У раз, коли особу, якій адресовано повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідному житлово-експлуатаційному органу або виконавчому органу місцевого самоврядування. Особа, яка одержала судову повістку, зобов'язана негайно вручити її адресату. |
| 431. | 4. У разі тимчасової відсутності адресата особа, що доставляє повістку, повертає її до суду з відміткою про причини невручення. |
| 432. | 5. Вручення повістки представнику особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі. |
| 433. | 6. У разі коли особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця ув'язнення, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду. |
| 434. | 7. Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами України, в разі відсутності таких - через представницькі органи України за місцем проживання цих осіб. |
| 435. | 8. У разі відмови адресата одержати повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці і повертає її до суду. При цьому особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається повідомленою. |
| 436. | Стаття 88. Вручення судової повістки відповідачу, місце фактичного перебування якого невідоме |
| 437. | Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей про це з останнього відомого місця проживання відповідача. |
| 438. | Стаття 89. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та про причини неявки в судове засідання |
| 439. | 1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місце знаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місця знаходження повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. |
| 440. | 2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин. |
| 441. | Стаття 90. Розшук відповідача |
| 442. | Якщо місце фактичного перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук провадиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду. |
| 443. | Глава 9 Судові витрати |
| 444. | Стаття 91. Види судових витрат |
| 445. | 1. Судові витрати складаються з державного мита, витрат, пов'язаних з розглядом справи. |
| 446. | 2. Розмір державного мита, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законодавством України про оподаткування. |
| 447. | 3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: |
| 448. | 1) витрати, пов'язані із судовими викликами і повідомленнями; |
| 449. | 2) суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам (експертним установам), спеціалістам, перекладачам; |
| 450. | 3) витрати на оплату послуг адвокатів та інших осіб, які надають правову допомогу; |
| 451. | 4) витрати на проїзд і проживання сторін і третіх осіб, пов'язаних з явкою до суду; |
| 452. | 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; |
| 453. | 6) канцелярські витрати; |
| 454. | 7) інші витрати, пов'язані з розглядом справи, визнані судом необхідними. |
| 455. | Стаття 92. Ціна позову |
| 456. | 1. Ціна позову визначається: |
| 457. | 1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою; |
| 458. | 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; |
| 459. | 3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за один рік; |
| 460. | 4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; |
| 461. | 5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; |
| 462. | 6) у позовах про зменшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; |
| 463. | 7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; |
| 464. | 8) у позовах про дострокове розірвання договору майнового найму (оренди) - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; |
| 465. | 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належать фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належать юридичним особам, - не нижче їх балансової вартості; |
| 466. | 10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. |
| 467. | 2. Ціну позову визначає позивач. Якщо зазначена ціна явно не відповідає дійсній вартості відшукуваного майна, ціну позову встановлює суд, про що приймає ухвалу. |
| 468. | 3. Якщо в момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір мита попередньо визначає суддя з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого мита відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. |
| 469. | 4. У разі збільшення розміру позову недоплачену суму державного мита належить внести одночасно із заявою про збільшення позовних вимог. |
| 470. | 5. У разі зменшення позовних вимог, відмови від позову, закриття справи за мировою угодою, залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктами 3 - 7 і 9 статті 228 цього Кодексу, сплачена сума мита не повертається. |
| 471. | Стаття 93. Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати |
| 472. | 1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, але не більше як до закінчення розгляду справи. |
| 473. | 2. Коли у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, вони стягуються у примусовому порядку. |
| 474. | 3. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних стороні витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. |
| 475. | 4. У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення позову в порядку, встановленому частиною сьомою статті 153 цього Кодексу, розмір державного мита зменшується на розмір державного мита, оплаченого за відповідну заяву про забезпечення позову. |
| 476. | Стаття 94. Повернення державного мита |
| 477. | 1. Сплачена сума державного мита повертається за ухвалою суду у разі: |
| 478. | 1) внесення державного мита у розмірі більшому, ніж це передбачено законодавством; |
| 479. | 2) відмови в порушенні справи; |
| 480. | 3) повернення заяви (скарги) з підстав, передбачених цим Кодексом; |
| 481. | 4) закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 статті 226 цього Кодексу; |
| 482. | 5) залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 8 статті 228 цього Кодексу. |
| 483. | 2. У випадку, передбаченому пунктом 1 цієї статті, державне мито повертається у розмірі зайво внесеної суми; у випадках, передбачених іншими пунктами цієї статті, - повністю. |
| 484. | 3. Державне мито повертається і в інших випадках, передбачених законодавством. |
| 485. | Стаття 95. Визначення розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи |
| 486. | 1. Розмір витрат, необхідних для розгляду справи, з урахуванням вимог статей 97 і 98 цього Кодексу, визначає суд під час попереднього розгляду справи чи підготовки справи до апеляційного або касаційного розгляду, про що приймає ухвалу. |
| 487. | Стаття 96. Порядок внесення коштів на оплату витрат, пов'язаних з розглядом справи |
| 488. | 1. Кошти на оплату витрат, пов'язаних з розглядом справи, вносить наперед на визначений у встановленому порядку рахунок у органах державного казначейства сторона, яка порушила клопотання про виклик свідків, призначення експертизи, огляд на місці тощо. Якщо ці дії вчиняються за клопотанням обох сторін, кошти вносяться обома сторонами порівну. |
| 489. | 2. У разі несплати у визначений строк витрат, пов'язаних із задоволенням клопотання про виклик свідків, призначення експертизи, огляд на місці тощо, клопотання вважається незаявленим. |
| 490. | Стаття 97. Витрати на судові виклики і повідомлення |
| 491. | 1. Витратами на судові виклики і повідомлення є вартість бланків судових повісток, витрати, пов'язані з врученням телеграм та судових повісток через пошту, опублікуванням повідомлень у пресі, з факсовими повідомленнями та з учиненням інших подібних дій. |
| 492. | 2. Розпорядження суду щодо судових викликів і повідомлень є обов'язковим для всіх, кому доручається вчинення цих дій. |
| 493. | Стаття 98. Виплата сум, належних експертам, спеціалістам, перекладачам, свідкам |
| 494. | 1. Експертам, спеціалістам та перекладачам за ухвалою суду виплачується винагорода за виконану роботу, відшкодовуються витрати, пов'язані з переїздом, найманням житла, а також добові. |
| 495. | 2. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, свідкам відшкодовуються фактичні витрати, пов'язані з переїздом, найманням житла, добові, а також виплачується компенсація за відрив їх від роботи чи звичайних занять відповідно у розмірі втраченого середнього заробітку чи мінімальної заробітної плати. |
| 496. | 3. Розмір і порядок виплат, передбачених частинами першою, другою цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України; |
| 497. | 4. Якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок державного бюджету. |
| 498. | Стаття 99. Розподіл судових витрат між сторонами |
| 499. | 1. Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати, хоча б остання і була звільнена від оплати цих витрат на користь держави, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 98 цього Кодексу. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. |
| 500. | 2. Судові витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, стягуються з кожної сторони пропорційно до тієї частини позову, щодо якої рішення постановлено проти неї, і зараховуються у дохід держави. |
| 501. | 3. Якщо сторону, на користь якої постановлено рішення, звільнено від відшкодування судових витрат, ці витрати стягуються з другої сторони в дохід держави. |
| 502. | 4. У разі відмови в позові, закриття провадження в справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від відшкодування судових витрат, судові витрати відносяться на рахунок держави і за її рахунок відшкодовуються відповідачеві. |
| 503. | 5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або постановляє нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. |
| 504. | 6. У разі скасування рішення і закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду суд, який скасував рішення, вирішує питання про повернення сум судових витрат, у тому числі пов'язаних з поданням скарги. |
| 505. | Стаття 100. Розподіл витрат у разі відмови від позову і мирової угоди |
| 506. | 1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. |
| 507. | 2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, суд вирішує це питання відповідно до статті 99 цього Кодексу. |
| 508. | 3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. |
| 509. | Стаття 101. Відшкодування державі витрат, пов'язаних з розглядом справи, і стягнення державного мита |
| 510. | 1. Витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, і державне мито, від сплати яких позивач був звільнений, стягуються з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог. |
| 511. | 2. Якщо відповідача звільнено від відшкодування судових витрат, то у разі відмови в позові витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, стягуються з позивача у дохід держави. |
| 512. | 3. Якщо позов задоволено частково, а відповідача звільнено від відшкодування судових витрат, понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи стягуються у дохід держави з позивача, не звільненого від відшкодування судових витрат, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено. |
| 513. | 4. Якщо обидві сторони звільнено від відшкодування судових витрат, понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться на рахунок держави. |
| 514. | Стаття 102. Канцелярські витрати |
| 515. | За видачу особам, які беруть участь у справі, судових рішень, ухвал, виконавчих листів та посвідчення копій цих документів і вчинення інших подібних дій справляється плата в розмірі і порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України. |
| 516. | Стаття 103. Відшкодування витрат з оплати послуг адвоката або іншої особи, яка надавала правову допомогу |
| 517. | Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката або іншої особи, яка надавала правову допомогу, але не більше встановлених Кабінетом Міністрів України розмірів. |
| 518. | Глава 10 Заходи процесуальної відповідальності |
| 519. | Стаття 104. Підстави і порядок застосування заходів процесуальної відповідальності |
| 520. | 1. Заходами процесуальної відповідальності є передбачені цим Кодексом стягнення та інші процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. |
| 521. | 2. Заходи процесуальної відповідальності застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом прийняття ухвали. |
| 522. | Стаття 105. Види заходів процесуальної відповідальності |
| 523. | 1. Заходами процесуальної відповідальності є: |
| 524. | 1) попередження; |
| 525. | 2) видалення із залу судового засідання; |
| 526. | 3) штраф; |
| 527. | 4) привід через органи внутрішніх справ; |
| 528. | 5) арешт. |
| 529. | 2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуальної відповідальності за одне й те саме правопорушення. |
| 530. | 3. Обираючи вид і межі процесуальної відповідальності, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого порушення та їх достатність для примусу вчинення певних процесуальних дій. |
| 531. | 4. Судові штрафи, накладені на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій стягуються з їх власних доходів. |
| 532. | Стаття 106. Відповідальність осіб, які беруть участь у справі, за неявку без поважних причин на виклик суду, неповідомлення причин неявки або про зміну адреси |
| 533. | 1. За неявку без поважних причин на виклик суду, неповідомлення причин неявки, невиконання обов'язку повідомити суд про зміну своєї адреси під час провадження в справі, а так само повідомлення неправильної адреси суд має право на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, накласти штраф у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
| 534. | 2. За вчинені повторно діяння, передбачені частиною першою цієї статті, суд може накласти штраф у розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
| 535. | 3. У разі неявки в судове засідання без поважних причин осіб, які беруть участь у справі і відсутність яких потягла за собою відкладення розгляду справи, суд накладає на них, а також на службову особу, з вини якої не було забезпечено явку представника юридичної особи в судове засідання, штраф у розмірі до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та стягує з них у дохід держави понесені у зв'язку з цим судові витрати. |
| 536. | Стаття 107. Відповідальність за невиконання вимог суду подати письмові або речові докази |
| 537. | 1. Особа, в якої знаходяться письмові чи речові докази, що витребувані судом, зобов'язана надати їх у встановлений судом строк. |
| 538. | 2. У разі невиконання без поважних причин вимоги суду подати письмові чи речові докази, а також неповідомлення про причини такого невиконання суд має право накласти на винну особу штраф у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
| 539. | Стаття 108. Відповідальність свідка за неявку на виклик суду |
| 540. | 1. У разі неявки на виклик суду в судове засідання без поважних причин на свідка може бути накладено штраф у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або піддано приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. |
| 541. | 2. Для забезпечення доставки в суд особа, яка підлягає приводу, може бути взята під варту тривалістю до 18 годин. У разі доставки особи в суд з іншого населеного пункту строк тримання під вартою продовжується до 48 годин. Про взяття під варту орган внутрішніх справ зобов'язаний негайно повідомити близького родича затриманого, а на його прохання - сповістити адміністрацію за місцем роботи чи навчання. |
| 542. | 3. Не підлягають приводу в суд непрацездатні особи, неповнолітні, вагітні жінки та жінки, які мають дітей у віці до дванадцяти років або дітей-інвалідів. |
| 543. | 4. Про привід суд приймає ухвалу, в якій зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. |
| 544. | 5. Ухвала про привід у суд передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. |
| 545. | 6. Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її виконує. |
| 546. | 7. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання. |
| 547. | Стаття 109. Відповідальність за неявку в судове засідання перекладача, експерта, спеціаліста |
| 548. | 1. У разі неявки в судове засідання без поважних причин на перекладача, експерта, спеціаліста може бути накладено штраф у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
| 549. | 2. За повторне вчинення зазначених у частині першій цієї статті дій накладається штраф у розмірі до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
| 550. | Стаття 110. Відповідальність за порушення заходів щодо забезпечення доказів або позову |
| 551. | На осіб, винних у порушенні заходів щодо забезпечення доказів або позову, може бути накладено штраф у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, позивач має право вимагати з цих осіб відшкодування збитків, завданих невиконанням ухвали про забезпечення доказів або позову. |
| 552. | Стаття 111. Заходи щодо порушників порядку в судовому засіданні |
| 553. | 1. За порушення особами, які беруть участь у справі, порядку в судовому засіданні застосовується попередження їх про те, що в разі повторного вчинення зазначених дій до них буде застосовано інші заходи процесуальної відповідальності. У разі невиконання розпоряджень головуючого чи повторного порушення порядку в судовому засіданні на осіб може бути накладено штраф у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або видалено із залу судового засідання, а справа розглядається в їх відсутності. У разі видалення із залу судового засідання позивача чи заявника заява залишається без розгляду. |
| 554. | 2. Відповідальність, передбачена частиною першою цієї статті, може бути застосована до свідків, а також інших осіб, які не є учасниками процесу. |
| 555. | 3. Порушення адвокатом, перекладачем, спеціалістом, експертом порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого, а так само вчинення під час судового засідання дій, які перешкоджають судочинству чи порушують встановлені в суді правила, може бути накладено штраф у розмірі до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. |
| 556. | Стаття 112. Звільнення від процесуальної відповідальності або її пом'якшення |
| 557. | 1. Особа, до якої застосовано захід процесуальної відповідальності, має право протягом десяти днів після оголошення ухвали, а у разі коли вона була відсутня у судовому засіданні - після одержання копії ухвали, просити суд, що застосував цей захід, про звільнення від відповідальності або її пом'якшення. Ця заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням цієї особи, проте її неявка не є перешкодою для розгляду заяви. Про наслідки розгляду заяви суд приймає ухвалу. |
| 558. | 2. Вирішуючи питання про поважність причин неявки особи на виклик суду, невиконання його вимог про вчинення певних дій або неповідомлення письмово про неможливість виконання зазначених обов'язків, суд враховує, що такими можуть бути обставини, які позбавили особу можливості своєчасно їх виконати. |
| 559. | Розділ ІІ ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ А. НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ |
| 560. | Глава 11 Судовий наказ |
| 561. | Стаття 113. Стягнення на підставі судового наказу |
| 562. | 1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошової суми або витребування рухомого майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. |
| 563. | 2. Судовий наказ має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень. |
| 564. | Стаття 114. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ |
| 565. | 1. Судовий наказ може бути видано, якщо: |
| 566. | 1) вимоги ґрунтуються на простій письмовій угоді або письмовій угоді посвідченій нотаріусом; |
| 567. | 2) вимоги ґрунтуються на вчиненому нотаріусом протесті векселя у неплатежі або неакцепті; |
| 568. | 3) заявлена вимога про стягнення аліментів на утримання малолітніх або неповнолітніх дітей, не пов'язана з установленням батьківства або притягненням до участі в справі третіх осіб; |
| 569. | 4) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; |
| 570. | 5) заявлено вимогу про відшкодування витрат на проведення розшуку відповідача. |
| 571. | 2. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках, передбачених законом. |
| 572. | Стаття 115. Підсудність |
| 573. | Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. |
| 574. | Стаття 116. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу |
| 575. | 1. Заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі. |
| 576. | 2. У заяві повинно бути зазначено: |
| 577. | 1) назву суду, в який подається заява; |
| 578. | 2) повну і точну назву заявника та боржника, а також назву представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, номер засобів зв'язку; |
| 579. | 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; |
| 580. | 4) перелік документів, що додаються до заяви. |
| 581. | 3. У разі витребування рухомого майна зазначається грошова сума, яку заявник погоджується одержати замість цього майна. |
| 582. | 4. Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. |
| 583. | 5. До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження. |
| 584. | 6. До неналежно оформленої заяви застосовуються правила статті 140 цього Кодексу. |
| 585. | Стаття 117. Державне мито |
| 586. | 1. За подання заяви про видачу судового наказу сплачується державне мито у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження. |
| 587. | 2. У разі відмови у прийнятті заяви або видачі судового наказу внесена сума державного мита стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми державного мита, встановленої за позовну заяву. |
| 588. | Стаття 118. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу |
| 589. | 1. Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо: |
| 590. | 1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 114 цього Кодексу; |
| 591. | 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право. |
| 592. | 2. Про відмову у прийнятті заяви суддя приймає ухвалу. |
| 593. | Стаття 119. Наслідки повернення заяви або відмови в її прийнятті |
| 594. | 1. Повернення заяви у випадку, передбаченому частиною другою статті 140 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою ж заявою після усунення її недоліків. |
| 595. | 2. Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою ж заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими ж вимогами у позовному порядку. |
| 596. | Стаття 120. Порядок видачі судового наказу |
| 597. | 1. У разі прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу суд у п'ятиденний строк видає судовий наказ по суті заявлених вимог. |
| 598. | 2. Видача судового наказу провадиться без судового розгляду і виклику сторін для заслуховування їх пояснень. |
| 599. | Стаття 121. Зміст судового наказу |
| 600. | 1. У судовому наказі зазначається: |
| 601. | 1) дата видачі наказу; |
| 602. | 2) назва суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; |
| 603. | 3) повна і точна назва стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження; |
| 604. | 4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; |
| 605. | 5) розмір грошових сум, які підлягають стягненню, або назва і ознаки рухомого майна, що підлягає витребуванню, його вартість; |
| 606. | 6) розмір неустойки та пені, якщо заявнику належить право на їх одержання; |
| 607. | 7) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника. |
| 608. | 2. У судовому наказі про стягнення аліментів на малолітніх або неповнолітніх дітей, крім відомостей, зазначених у пунктах 1 - 5 цієї статті, зазначається дата і місце народження боржника, місце його роботи, прізвище, ім'я і дата народження дитини, на утримання якої стягуються аліменти, розмір виплат, що стягуються щомісяця з боржника, і строк їх стягнення, а також сума державного мита, що підлягає стягненню з боржника у визначеному законодавством розмірі в дохід держави. |
| 609. | 3. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу. |
| 610. | Стаття 122. Надіслання боржнику копії судового наказу |
| 611. | 1. Після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржнику. |
| 612. | 2. Одночасно з копією судового наказу боржнику надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів та роз'яснюється його право в разі оспорення вимог стягувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування. |
| 613. | Стаття 123. Видача судового наказу стягувачу |
| 614. | Якщо в установлений строк на оспорення судового наказу від боржника не надійде до суду заяви, суд видає стягувачу судовий наказ для пред'явлення його до виконання. |
| 615. | Стаття 124. Скасування судового наказу |
| 616. | 1. Заява боржника про скасування судового наказу, що надійшла в установлений для її подання строк, розглядається судом протягом п'яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що приймається ухвала, якою скасовується судовий наказ. |
| 617. | 2. В ухвалі суд одночасно роз'яснює, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. |
| 618. | 3. Копії ухвали надсилаються сторонам не пізніше трьох днів після її постановлення. |
| 619. | Б. ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ Глава 12 Підсудність |
| 620. | Стаття 125. Суд першої інстанції |
| 621. | Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, крім тих, що належать до компетенції інших судів, розглядаються місцевими судами. |
| 622. | Стаття 126. Підсудність справ, у яких стороною є суд |
| 623. | 1. Підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд, визначається ухвалою суду вищої інстанції без виклику сторін. |
| 624. | 2. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України, визначається за загальними правилами підсудності. |
| 625. | Стаття 127. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача |
| 626. | 1. Позови пред'являються в суді за місцем проживання відповідача. |
| 627. | 2. Позови до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб пред'являються за їх місцезнаходженням. |
| 628. | Стаття 128. Підсудність справ за вибором позивача |
| 629. | 1. Позови про стягнення коштів на утримання (аліменти) і про визнання батьківства, позови працівників, що випливають з трудових правовідносин, позови про розірвання шлюбу з особами, визнаними безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, а також з особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше ніж три роки, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача. |
| 630. | 2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за місцем проживання позивача також у випадку, коли на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або коли йому за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача неможливо. На бажання подружжя справу можна розглядати за місцем проживання будь-кого з них. |
| 631. | 3. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника можуть пред'являтися позивачем за його місцем проживання чи за місцем заподіяння шкоди. |
| 632. | 4. Позови про поновлення трудових, пенсійних і житлових прав, повернення майна або його вартості, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням запобіжного заходу, незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, можуть пред'являтися позивачем за місцем його проживання або місцезнаходженням відповідача. |
| 633. | 5. Позови про захист прав споживачів можуть бути пред'явлені також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. |
| 634. | 6. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. |
| 635. | 7. Позови, що випливають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть бути пред'явлені також за їх місцезнаходженням. |
| 636. | 8. Позови, що випливають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть бути пред'явлені за місцем виконання. |
| 637. | 9. Позови до відповідача, місце постійного проживання якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням його майна або за місцем його тимчасового проживання чи перебування, або за останнім відомим місцем постійного проживання чи постійного заняття відповідача. |
| 638. | 10. Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть бути пред'явлені за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи заняття відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені. |
| 639. | 11. Позови про стягнення збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за допомогу і рятування на морі можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту прописки судна. |
| 640. | 12. До особи, яка за місцем тимчасового проживання в результаті укладеної угоди або іншим способом стала боржником, позов може бути пред'явлено також за місцем її тимчасового проживання до того часу, поки вона там знаходиться. |
| 641. | 13. Вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, належить позивачеві, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 132 цього Кодексу. |
| 642. | Стаття 129. Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві із сторін проживають за її межами |
| 643. | Підсудність справ про спори між громадянами України, якщо обидві сторони проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається Верховним Судом України, про що приймається ухвала. |
| 644. | Стаття 130. Договірна підсудність |
| 645. | Сторонам надається право письмово встановлювати договірну територіальну підсудність, крім позовів, щодо яких встановлена виключна підсудність. |
| 646. | Стаття 131. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог |
| 647. | 1. Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. |
| 648. | 2. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову. |
| 649. | Стаття 132. Виключна підсудність |
| 650. | 1. Позови про право на житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно належить пред'являти за місцезнаходженням цього майна, про виключення майна з опису - за місцезнаходженням майна або основної його частини. |
| 651. | 2. Позови, пов'язані з правом на земельну ділянку, її наданням, вилученням, викупом, володінням, користуванням, розпорядженням і орендою розглядаються судами за місцезнаходженням земельної ділянки. |
| 652. | 3. Позови кредиторів спадкодавця, що пред'являються до прийняття спадщини спадкоємцями, підсудні суду за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини. |
| 653. | 4. Позови до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, пасажирів або багажу, пред'являються за місцезнаходженням перевізника. |
| 654. | Стаття 133. Підсудність позову, що випливає з кримінальної справи |
| 655. | Цивільний позов, що випливає з кримінальної справи, пред'являється за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. |
| 656. | Стаття 134. Наслідки порушення правил підсудності |
| 657. | Якщо суддя, вирішуючи питання про порушення справи, встановить, що справа цьому суду не підсудна, заява повертається позивачеві для подання до належного суду з усіма додатками до неї разом з ухвалою про причини її неприйняття. |
| 658. | Стаття 135. Передача справи з одного суду до іншого |
| 659. | 1. Суд передає прийняту до свого провадження справу на розгляд іншого суду, якщо: |
| 660. | 1) відповідач, місце проживання якого раніше не було відоме, порушив клопотання про передачу справи за місцем його проживання або знаходження; |
| 661. | 2) під час розгляду справи в цьому суді виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності; |
| 662. | 3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи. |
| 663. | 2. Передача справи з одного суду до іншого провадиться на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги - після залишення її без задоволення. |
| 664. | 3. Справа, щодо якої судом розпочато розгляд її по суті, повинна бути розглянута ним, хоча б у подальшому вона стала підсудна іншому суду. |
| 665. | Стаття 136. Недопустимість суперечок про підсудність |
| 666. | 1. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 135 цього Кодексу, повинна бути розглянута судом, якому вона надіслана. |
| 667. | 2. Суперечки між судами про підсудність не допускаються. |
| 668. | Глава 13 Пред'явлення позову та порушення справи |
| 669. | Стаття 137. Пред'явлення позову |
| 670. | Позовна заява подається не інакше як через канцелярію суду, де вона реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості. |
| 671. | Стаття 138. Зміст і форма позовної заяви |
| 672. | 1. Позовна заява подається у зрозумілій письмовій формі. |
| 673. | 2. Позовна заява повинна містити: |
| 674. | 1) назву суду, до якого подається заява; |
| 675. | 2) повну і точну назву позивача і відповідача, а також назву представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; |
| 676. | 3) зміст позовних вимог і ціну позову; |
| 677. | 4) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; |
| 678. | 5) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; |
| 679. | 6) перелік документів, що додаються до заяви; |
| 680. | 7) підпис позивача або його представника із зазначенням дати подання заяви. |
| 681. | 3. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав та свобод іншої особи, в заяві повинні обґрунтовуватися причини неможливості пред'явлення позову самою особою. |
| 682. | 4. Позовна заява повинна відповідати іншим зазначеним у законі вимогам. |
| 683. | 5. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. |
| 684. | 6. Позовна заява, подана після вжиття заходів забезпечення позову, повинна містити, крім зазначеного у частині другій цієї статті, відомості про забезпечення позову відповідно до глави 15 цього Кодексу. |
| 685. | Стаття 139. Подання копії позовної заяви та доданих до неї документів |
| 686. | 1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. |
| 687. | 2. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позовні заяви фізичних осіб у трудових справах і справах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я або втратою годувальника. |
| 688. | Стаття 140. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви |
| 689. | 1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 138 і 139 цього Кодексу, або без сплати державного мита, приймає ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. |
| 690. | 2. Якщо позивач відповідно до вказівок судді у встановлений строк виконає всі перелічені в статтях 138 і 139 цього Кодексу вимоги та сплатить суму державного мита, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У противному разі заява вважається неподаною і повертається позивачеві. |
| 691. | 3. Крім цього, заява повертається у випадках, коли: |
| 692. | 1) позивач до порушення провадження у справі подав про це заяву; |
| 693. | 2) заяву подано недієздатною особою; |
| 694. | 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; |
| 695. | 4) у провадженні цього ж або іншого суду є справа у спорі між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав; |
| 696. | 5) справа не підсудна цьому суду; |
| 697. | 6) немає згоди дружини на порушення справи про розірвання шлюбу під час її вагітності і протягом одного року після народження дитини, крім випадків, встановлених законом. |
| 698. | 4. Про повернення позовної заяви суддя приймає ухвалу. |
| 699. | 5. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо буде усунуто допущене порушення. |
| 700. | 6. У разі непідсудності справи цьому суду питання про повернення заяви вирішується в порядку, встановленому статтею 134 цього Кодексу. |
| 701. | Стаття 141. Порушення справи |
| 702. | 1. Суддя порушує цивільну справу не інакше як на підставі поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом, заяви. |
| 703. | 2. Відмова в порушенні цивільної справи не допускається, за винятком випадків, коли: |
| 704. | 1) заява не підлягає розглядові в судах у порядку цивільного судочинства; |
| 705. | 2) є таке, що набрало законної сили, постановлене у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін. Відмова від позову не позбавляє другу сторону пред'явити такий же позов до особи, яка відмовилася від позову; |
| 706. | 3) якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливий; |
| 707. | 4) після смерті громадянина, а також у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва; |
| 708. | 5) якщо пропущено строк позовної давності або за заявою заявника він не поновлений судом. |
| 709. | 3. Питання про порушення справи або відмову в її порушенні суддя вирішує в десятиденний строк відповідно з дня надходження заяви до канцелярії суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків. |
| 710. | 4. Про порушення справи чи відмову в порушенні справи суддя приймає ухвалу. |
| 711. | 5. Ухвала про відмову в порушенні справи повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою і усіма доданими до неї документами. |
| 712. | 6. Відмова в порушенні справи перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. |
| 713. | Стаття 142. Зустрічний позов |
| 714. | Відповідач вправі до початку судових дебатів пред'явити зустрічний позов. |
| 715. | Стаття 143. Умови прийняття зустрічного позову |
| 716. | 1. Зустрічний позов приймається до сумісного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і сумісний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони випливають з одних правовідносин або коли вимоги з таких правовідносин можуть братися до уваги, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. |
| 717. | 2. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. |
| 718. | Стаття 144. Зміст і форма зустрічної позовної заяви |
| 719. | 1. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 138 і 139 цього Кодексу і обкладається державним митом. |
| 720. | 2. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням встановлених частиною першою цієї статті вимог, застосовуються правила статті 140 цього Кодексу. |
| 721. | Стаття 145. Позов третьої особи із самостійними вимогами |
| 722. | Правила статей 142-144 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору в порушеній справі. |
| 723. | Стаття 146. Об'єднання і роз'єднання позовів |
| 724. | 1. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою. |
| 725. | 2. Суддя під час порушення справи, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до одного й того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того ж відповідача. |
| 726. | 3. Допустиме об'єднання лише таких вимог, які стосуються одного виду провадження. |
| 727. | 4. Залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання однією або кількох поєднаних в одне провадження вимог у самостійне провадження, якщо їх сумісний розгляд утруднює вирішення справи. |
| 728. | Глава 14 Провадження У справі до судового розгляду |
| 729. | Стаття 147. Строки підготовки справи |
| 730. | Підготовка справи до судового розгляду повинна бути проведена не більше як у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження заяви, а у виключних випадках по складних справах цей строк може бути продовжений до одного місяця. |
| 731. | Стаття 148. Надіслання копії ухвали про порушення справи, копії позовної заяви та доданих до неї документів |
| 732. | 1. Про порушення справи суд постановляє ухвалу, яку невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, в якій зазначається: |
| 733. | 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який порушив справу, номер справи; |
| 734. | 2) який позов, ким і до кого пред'явлено; |
| 735. | 3) час і місце попереднього судового засідання; |
| 736. | 4) пропозиції відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються. |
| 737. | 2. Одночасно з копією ухвали про порушення справи відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви. |
| 738. | Стаття 149. Заперечення проти позову |
| 739. | 1. Після одержання ухвали про порушення справи і копії позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову. |
| 740. | 2. Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для порушення справи. |
| 741. | 3. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. |
| 742. | Стаття 150. Попереднє судове засідання |
| 743. | 1. Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до розгляду справи по суті або забезпечення термінового та правильного вирішення справи. |
| 744. | 2. Для врегулювання спору до розгляду справи по суті суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. У разі відмови позивача від позову або укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження в справі, по досягненні згоди про передачу справи на розгляд третейського суду - ухвалу про залишення заяви без розгляду, а по визнанні позову відповідачем - ухвалює рішення про задоволення вимог. |
| 745. | 3. Прийняття відмови від позову, ухвалення рішення в разі визнання позову, затвердження мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтею 174 цього Кодексу. |
| 746. | 4. У разі коли спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною другою цієї статті, суд: |
| 747. | 1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову; |
| 748. | 2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи по суті; |
| 749. | 3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; |
| 750. | 4) з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки для їх надання; |
| 751. | 5) вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі в справі спеціаліста, перекладача або про судові доручення щодо збирання доказів; |
| 752. | 6) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; |
| 753. | 7) у невідкладних випадках провадить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів; |
| 754. | 8) визначає розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, та строків їх оплати; |
| 755. | 9) вчиняє інші дії, необхідні для розгляду справи по суті; |
| 756. | 10) визначає час і місце розгляду справи по суті. |
| 757. | 4. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. |
| 758. | 5. За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду розгляд справи в попередньому судовому засіданні може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними. |
| 759. | 6. У разі неявки позивача без поважних причин у попереднє судове засідання або неповідомлення ним причин неявки суд залишає його заяву без розгляду. |
| 760. | 7. У разі неявки у попереднє судове засідання відповідача без поважних причин або неповідомлення ним причин неявки розгляд справи по суті проводиться на підставі доказів, про надання яких було заявлено в попередньому судовому засіданні, а також у поданих до цього засідання письмових запереченнях. У подальшому прийняття інших доказів залежить від суду, що розглядає справу по суті. |
| 761. | 8. Про процесуальні дії, які необхідно вчинити для розгляду справи по суті, суд постановляє ухвалу. |
| 762. | Стаття 151. Призначення справи до розгляду |
| 763. | Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи. |
| 764. | Глава 15 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ |
| 765. | Стаття 152. Підстави для забезпечення позову |
| 766. | 1. Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи до забезпечення позову. У цій заяві повинно бути зазначено, в чому полягає необхідність забезпечення позову, який саме спосіб забезпечення позову і чому належить його застосувати, а також інші відомості, потрібні для його виконання. |
| 767. | 2. Забезпечення позову допускається в усякій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. |
| 768. | 3. Суд за заявою зацікавленої особи може вжити заходи до забезпечення позову до подання позовної заяви. До цієї заяви також додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі. Разом з заявою подаються її копії відповідно до кількості зацікавлених осіб. |
| 769. | Стаття 153. Способи забезпечення позову |
| 770. | 1. Позов забезпечується: |
| 771. | 1) накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; |
| 772. | 2) забороною або обов'язком вчиняти певні дії; |
| 773. | 3) забороною іншим особам провадити платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; |
| 774. | 4) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; |
| 775. | 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; |
| 776. | 2. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення позову. Суд може також допустити декілька способів забезпечення позову. |
| 777. | 3. Способи забезпечення позову мають бути домірними заявленим позивачем вимогам. |
| 778. | 4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, виплачувану у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, виплачувану касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, крім позовів про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на речі і продукти, що швидко псуються. |
| 779. | 5. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. |
| 780. | 6. Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозит суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим від розміру ціни позову. |
| 781. | 7. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення ухвали про забезпечення позову. |
| 782. | Стаття 154. Розгляд заяви про забезпечення позову, виконання ухвали про забезпечення позову |
| 783. | 1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. |
| 784. | 2. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає спосіб забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення (виконання). |
| 785. | 3. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє мотивовану ухвалу. |
| 786. | 4. Ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення застави в повному розмірі. |
| 787. | 5. Подання скарги на ухвалу про забезпечення позову не зупиняє її виконання і не перешкоджає подальшому розглядові справи. |
| 788. | 6. Подання скарги на ухвалу про скасування забезпечення позову або про заміну одного способу забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали. |
| 789. | 7. Особи, винні в порушенні заходів по забезпеченню позову, несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом. |
| 790. | Стаття 155. Заміна способу забезпечення позову або його скасування |
| 791. | 1. Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача необхідна згода позивача, за винятком випадку, передбаченого частиною другою цієї статті. |
| 792. | 2. У разі забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач може з дозволу суду замість допущеного способу забезпечення внести на депозит суму, зазначену в позовній заяві. |
| 793. | 3. Ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу. |
| 794. | 4. Питання про скасування забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розглядові питання про скасування забезпечення позову. |
| 795. | 5. Якщо в позові було відмовлено, вжиті заходи щодо забезпечення позову застосовуються до набрання рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням рішення або після цього постановити ухвалу про скасування забезпечення позову. |
| 796. | 6. Заходи по забезпеченню позову, вжиті судом до подання позовної заяви, припиняються у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно вимог частини сьомої статті 153 цього Кодексу або у разі залишення позовної заяви без руху чи повернення заяви в порядку, передбаченому статтею 140 цього Кодексу. |
| 797. | Стаття 156. Відшкодування відповідачу збитків, заподіяних забезпеченням позову |
| 798. | 1. У випадку відмови позивача від позову або у випадку набрання законної сили рішенням щодо відмови у задоволенні позову, відповідач має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову. |
| 799. | 2. У разі внесення позивачем застави відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється за рахунок цієї застави. |
| 800. | 3. Застава повертається позивачу, якщо суд задовольнив його позов, або якщо відповідачем було визнано позов, або якщо судом затверджено мирову угоду сторін. |
| 801. | Глава 16 Судовий розгляд |
| 802. | Стаття 157. Строки розгляду справ |
| 803. | Справи розглядаються в строк до двох місяців з дня надходження заяви, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - в строк до одного місяця, якщо інше не передбачено законом. |
| 804. | Стаття 158. Розгляд справ у судовому засіданні |
| 805. | 1. Розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. |
| 806. | 2. Особа, яка бере участь у справі, має право порушити клопотання про розгляд справи під час її відсутності. |
| 807. | 0Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом. |
| 808. | Стаття 159. Безпосередність судового розгляду. Перерви в судовому засіданні |
| 809. | 1. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі. |
| 810. | 2. Справа розглядається одним і тим же складом суду. У разі заміни одного із суддів в процесі розгляду справа повинна розглядатися із самого початку. |
| 811. | 3. Судовий розгляд здійснюється безперервно, за винятком часу, призначеного для відпочинку. В судовому засіданні можуть бути й інші перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали. |
| 812. | 4. До закінчення розгляду справи або до його відкликання суд не має права розглядати інші справи. |
| 813. | Стаття 160. Головуючий у судовому засіданні |
| 814. | 1. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу. |
| 815. | 2. Головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. |
| 816. | 3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення виноситься ухвала суду. |
| 817. | 4. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. |
| 818. | 5. Головуючий розглядає скарги на дії судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язків, про що постановляє ухвалу. |
| 819. | Стаття 161. Порядок спілкування з судом |
| 820. | Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, адвокати, свідки, звертаючись до судді, вживають слова "Ваша честь". Усі документи та інші матеріали передаються головуючому через судового розпорядника. |
| 821. | Стаття 162. Обов'язки присутніх у залі судового засідання |
| 822. | 1. Усі присутні в залі судового засідання повинні встати, коли до залу входить суд. Рішення суду всі присутні в залі заслуховують стоячи. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, адвокати дають відповідно показання, пояснення, висновки стоячи. |
| 823. | 2. Відступ від вимог, передбачених частиною першою цієї статті, допускається з дозволу головуючого. |
| 824. | 3. Учасники судового процесу, а також усі присутні в залі судового засідання зобов'язані додержувати в судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого. |
| 825. | Стаття 163. Відкриття судового засідання |
| 826. | 1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься. |
| 827. | 2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручено повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та повідомляє причини їх неявки. |
| 828. | 3. Суд встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників та адвокатів. |
| 829. | Стаття 164. Роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків. Присяга перекладача |
| 830. | 1. Головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки, передбачені цим Кодексом, і приводить його до присяги: "Я (прізвище, ім'я, по батькові) згідно із своєю совістю і честю обіцяю і підтверджую, що виконаю свій обов'язок перекладача, використовуючи всі свої можливості". Після проголошення присяга підписується перекладачем. Одночасно головуючий попереджає перекладача під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Підписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи. |
| 831. | Правила цієї статті поширюються на особу, яка розуміє знаки німого та глухого і запрошена у зв'язку з цим до участі в розгляді справи. |
| 832. | Стаття 165. Видалення свідків із залу судового засідання |
| 833. | 1. Свідки видаляються із залу судового засідання у відведені для цього приміщення. |
| 834. | 2. Судовий розпорядник вживає заходів до того, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав. |
| 835. | Стаття 166. Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу |
| 836. | 1. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. |
| 837. | 2. Підстави для відводу, порядок розгляду заяви про відвід та наслідки її задоволення визначаються главою 2 цього Кодексу. |
| 838. | Стаття 167. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків |
| 839. | 1. Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в журналі судового засідання. |
| 840. | Стаття 168. Розгляд судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі |
| 841. | 1. Заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом негайно після того, як буде заслухана думка решти осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню. |
| 842. | Стаття 169. Наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі |
| 843. | 1. Суд відкладає розгляд справи у разі: |
| 844. | 1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені повістки; |
| 845. | 2) неявки в судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; |
| 846. | 3) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи під час її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. |
| 847. | 2. Неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. |
| 848. | 3. У разі неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи під час його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. |
| 849. | 4. Якщо відомостей про причини неявки належним чином повідомленого відповідача немає або причини неявки буде визнано неповажними, справа вирішується на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляється заочне рішення). |
| 850. | 5. Наслідки, передбачені частинами другою - четвертою цієї статті, настають і в разі, коли сторона покине зал судового засідання. |
| 851. | Стаття 170. Наслідки неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача |
| 852. | У разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи під час відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та приймає ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися. |
| 853. | Стаття 171. Роз'яснення прав та обов'язків експерта, присяга експерта |
| 854. | 1. Головуючий роз'яснює експерту його права та обов'язки, передбачені цим Кодексом, і приводить його до присяги: "Я (ім'я, по батькові, прізвище) обіцяю і запевняю, що згідно із своєю совістю і честю виконаю покладені на мене обов'язки експерта з використанням усіх моїх можливостей". Після проголошення присяга підписується експертом. Дія присяги поширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її принесення. Одночасно головуючий попереджає експерта під розписку про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи. |
| 855. | 2. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду, права, обов'язки експертів і їх відповідальність роз'яснюються головуючим одразу після залучення їх до участі в процесі. |
| 856. | 3. Експертам, що працюють у державних експертних установах, роз`яснення прав і обов`язків експерта та приведення його до присяги здійснюється керівником експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Підписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з правами і обов`язками експерта та про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків приєднується до особової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих документів подаються на вимогу суду. |
| 857. | Стаття 172. Роз'яснення спеціалісту його прав та обов'язків, присяга спеціаліста |
| 858. | Головуючий роз'яснює спеціалісту його права та обов'язки, передбачені цим Кодексом, і приводить його до такої присяги: "Я (ім'я, по батькові, прізвище) обіцяю і запевняю, що згідно із своєю честю і совістю з використанням усіх своїх можливостей спеціаліста надам необхідні консультації, роз'яснення і технічну допомогу". Після проголошення присяга підписується спеціалістом і приєднується до справи. |
| 859. | Стаття 173. Початок розгляду справи по суті |
| 860. | 1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися для вирішення спору до третейського суду. |
| 861. | 2. У разі розгляду справи під час відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. Якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається. |
| 862. | Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін |
| 863. | 1. Зміст заяви позивача про відмову від позову, визнання позову відповідачем чи умов мирової угоди сторін заноситься до журналу судового засідання і підписується відповідно позивачем, відповідачем або обома сторонами. |
| 864. | 2. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем або мирову угоду сторін викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи, про що зазначається в журналі судового засідання. |
| 865. | 3. До прийняття відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем або до затвердження мирової угоди сторін суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи надано повноваження на вчинення цих дій представнику сторони, який висловив намір їх вчинити. |
| 866. | 4. Мирова угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета позову. У разі невідповідності мирової угоди зазначеним вимогам суд постановляє ухвалу про відмову в її затвердженні. В ухвалі про затвердження мирової угоди мають бути зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін, цією ж ухвалою передбачається закриття провадження у справі. |
| 867. | 5. Про прийняття відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. |
| 868. | 6. У разі визнання відповідачем позову і прийняття його судом ухвалюється рішення про задоволення заявлених вимог. |
| 869. | 7. Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси. У цих випадках суд виносить відповідну ухвалу і продовжує розгляд справи по суті. |
| 870. | Стаття 175. Пояснення осіб, які беруть участь у справі. |
| 871. | 1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі. |
| 872. | 2. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників, а за їх проханням пояснення може давати тільки їх представник. Особи, які звернулися в суд за захистом прав та свобод інших осіб, дають пояснення першими. |
| 873. | 3. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. |
| 874. | 4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, чи визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні". |
| 875. | 5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання один одному. |
| 876. | 6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень. |
| 877. | Стаття 176. Встановлення порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів |
| 878. | 1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. |
| 879. | 2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від суті спірних правовідносин і у разі потреби може бути змінений. |
| 880. | Стаття 177. Відмова від визнання обставин |
| 881. | 1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози або збігу тяжких обставин. |
| 882. | 2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд приймає ухвалу. |
| 883. | 3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. |
| 884. | Стаття 178. Дослідження доказів |
| 885. | 1. Під час судового розгляду предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог чи заперечень або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення рішення. |
| 886. | 2. Для встановлення зазначених у частині першій цієї статті фактів у судовому засіданні досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів, звуко- і відеозаписи. |
| 887. | Стаття 179. Порядок допиту свідків |
| 888. | 1. Кожний свідок допитується окремо. |
| 889. | 2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. |
| 890. | 3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, причетність до справи і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із передбачених законом підстав від дачі показань. |
| 891. | 4. Відмова від дачі показань приймається судом шляхом постановлення ухвали. |
| 892. | 5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий приводить його до присяги: "Я (ім'я, по батькові, прізвище), обіцяю і підтверджую, що згідно із своєю совістю і честю буду говорити правду, нічого не приховуючи, не додаючи і не змінюючи". Після проголошення присяга підписується свідком. Одночасно головуючий попереджає свідка під розписку про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і відмову без поважних причин від їх дачі. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. |
| 893. | 6. Допит свідка розпочинається з пропозиції головуючого розповісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою ставить запитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. |
| 894. | 7. Головуючий вправі ставити запитання свідку в будь-який час його допиту. |
| 895. | 8. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити зал засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін. |
| 896. | 9. Свідок може бути допитаний повторно в тому ж або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити запитання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд. |
| 897. | 10. Суд може призначити очну ставку для з'ясування причин розходжень у показаннях свідків. |
| 898. | Стаття 180. Використання свідком письмових заміток |
| 899. | Свідок, даючи показання, може користуватися нотатками в тих випадках, коли його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці нотатки подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду. |
| 900. | Стаття 181. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків |
| 901. | 1. Допит малолітніх свідків, і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків обов'язково провадиться в присутності педагога або близьких для свідка осіб (батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників), якщо вони не заінтересовані в справі. |
| 902. | 2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дачі правдивих показань, не попереджуючи про відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, і не приводить до присяги. |
| 903. | 3. Зазначені в частині першій цієї статті особи можуть з дозволу суду ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку стосовно особистості свідка, змісту його показань. |
| 904. | 4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із залу судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до залу судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість поставити йому запитання. |
| 905. | 5. Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, по закінченні його допиту видаляється із залу судового засідання, крім випадків, коли суд визнав за необхідну присутність цього свідка в залі судового засідання. |
| 906. | Стаття 182. Оголошення показань свідків |
| 907. | Показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, у разі відкладення розгляду справи або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було прийняте скасоване рішення, повинні бути оголошені і досліджені в судовому засіданні, в якому постановлено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні виявилась неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення. |
| 908. | Стаття 183. Дослідження письмових доказів |
| 909. | 1. Письмові докази або протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися запитання свідкам, а також експертам, спеціалістам. |
| 910. | 2. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. |
| 911. | 3. Якщо прохання про виключення документа з числа доказів не подавалося, суд надає можливість особі, яка порушила це питання, звернутися до органів попереднього слідства або прокурора із заявою про порушення щодо цього факту кримінальної справи і відкладає розгляд справи до закінчення розслідування. У разі неможливості порушити відповідно до Кримінально - процесуального кодексу України кримінальну справу суд перевіряє заяву передбаченими цим Кодексом засобами і оцінює документ поряд з іншими зібраними в справі доказами. |
| 912. | Стаття 184. Оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень громадян |
| 913. | З метою охорони таємниці листування і телеграфних повідомлень зміст особистого листування та особистих телеграфних повідомлень громадян може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, яких це листування і телеграфні повідомлення стосуються. |
| 914. | Стаття 185. Дослідження речових доказів |
| 915. | 1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним іншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання. |
| 916. | 2. Протоколи огляду речових доказів, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів під час огляду їх судом на місці, оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. |
| 917. | 3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали. |
| 918. | Стаття 186. Огляд на місці |
| 919. | 1. Речові та письмові докази, які не можна доставити в суд, оглядаються і досліджуються за їх місцезнаходженням. Про проведення огляду на місці суд приймає ухвалу. |
| 920. | 2. Про час і місце огляду на місці повідомляються всі особи, які беруть участь у справі, однак їх неявка не є перешкодою до проведення огляду. У необхідних випадках на місце огляду викликаються свідки, експерти, спеціалісти. |
| 921. | 3. Про огляд на місці і проведення при цьому будь-якої дії складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть в огляді участь. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки письмових і речових доказів, відеозаписи тощо. |
| 922. | 4. Особи, які беруть участь в огляді на місці, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду. |
| 923. | 5. Протоколи огляду на місці оголошуються в судовому засіданні, після чого особи, які беруть участь у справі, можуть дати пояснення. |
| 924. | Стаття 187. Оголошення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження |
| 925. | 1. Під час оголошення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також під час їх дослідження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень громадян. |
| 926. | 2. Оголошення звукозапису і демонстрація відеозапису провадяться в судовому засіданні або в іншому спеціально підготовленому для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання особливостей ознак оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. |
| 927. | 3. У разі потреби звукозапис і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. |
| 928. | 4. З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису, а також в зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість, судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу. |
| 929. | Стаття 188. Дослідження висновку експерта |
| 930. | 1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні. |
| 931. | 2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання. Першою ставить запитання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін або за ініціативою суду, першим ставить запитання експертові позивач і його представник. Суд вправі ставити запитання експертові в будь-який час його допиту. |
| 932. | 3. Відповіді експерта заносяться до журналу судового засідання. Викладені письмово і підписані експертом відповіді приєднуються до справи, про що зазначається в журналі судового засідання. |
| 933. | Стаття 189. Дослідження консультації спеціаліста |
| 934. | 1. Консультація спеціаліста, дана в письмовій формі, оголошується в судовому засіданні. Усна консультація і пояснення спеціаліста заносяться до журналу судового засідання. |
| 935. | 2. З метою роз'яснення і доповнення консультації спеціалісту можуть бути поставлені запитання. Першою ставить запитання особа, за заявою якої було залучено спеціаліста, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі, і їх представники. Спеціалісту, залученому до участі в справі судом, першим ставить питання позивач і його представник. |
| 936. | 3. Суд має право ставити запитання спеціалісту в будь-який час його допиту. |
| 937. | Стаття 190. Оголошення висновків органів державної влади або органів місцевого самоврядування |
| 938. | Висновки органів державної влади або органів місцевого самоврядування, залучених до справи, оголошуються в судовому засіданні, після чого суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання представникам цих органів з метою роз'яснення і доповнення висновків. |
| 939. | Стаття 191. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді |
| 940. | 1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи в зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або притягнення до участі в справі інших осіб. |
| 941. | 2. У разі неможливості продовження розгляду справи в зв'язку з необхідністю надання нових доказів суд оголошує перерву на необхідний для цього час. |
| 942. | 3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників процесу, присутніх у судовому засіданні. Тих учасників процесу, які не з'явилися або яких суд заново притягує до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день. |
| 943. | 4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. |
| 944. | 5. У справі про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення. |
| 945. | 6. Якщо справа відкладалась, розгляд її розпочинається заново. |
| 946. | 7. У випадках, коли сторони не наполягають на повторенні пояснень учасників процесу, наданих раніше, знайомі з матеріалами справи, в тому числі з поясненнями учасників процесу, якщо склад суду не змінився і до участі в справі не було притягнуто інших осіб, суд має право надати учасникам процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і задати додаткові запитання. |
| 947. | Стаття 192. Закінчення розгляду справи по суті |
| 948. | 1. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи. |
| 949. | 2. У зв'язку з додатковими поясненнями особи, яка бере участь у справі, суд може поставити запитання іншим учасникам процесу. |
| 950. | 3. Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів. |
| 951. | Стаття 193. Судові дебати |
| 952. | 1. У судових дебатах виступають з промовами особи, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні. |
| 953. | 2. У судових дебатах першим надається слово позивачеві та його представникові. |
| 954. | 3. Третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги на предмет спору, та її представник у судових дебатах виступають після сторін. На прохання зазначених осіб у судових дебатах можуть виступати лише їх представники. |
| 955. | 4. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. |
| 956. | 5. Особи, які діють на захист прав та свобод інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких порушено справу. |
| 957. | 6. Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може спинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом, або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові. |
| 958. | Стаття 194. Поновлення розгляду справи по суті |
| 959. | Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про поновлення розгляду справи по суті. Після закінчення розгляду справи по суті судові дебати проводяться в загальному порядку. |
| 960. | Стаття 195. Вихід суду для ухвалення рішення |
| 961. | 1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення. |
| 962. | 2. Якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, поновлює судовий розгляд справи, про що постановляє ухвалу. |
| 963. | 3. Розгляд справи у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, провадиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. |
| 964. | 4. Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення справи чи оголошує перерву. |
| 965. | Стаття 197. Таємниця нарадчої кімнати |
| 966. | 1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім судді, який розглядає справу. |
| 967. | 2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. |
| 968. | Глава 17 Судові рішення |
| 969. | Стаття 198. Види судових рішень |
| 970. | 1. Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження в справі, залишення заяви без розгляду у випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються шляхом постановлення ухвал. |
| 971. | 2. Розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду. |
| 972. | Стаття 199. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал, їх форма |
| 973. | 1. Суди України ухвалюють рішення ім'ям України негайно після розгляду справи. |
| 974. | 2. Рішення суду оформляється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, який розглядав справу. |
| 975. | 3. Ухвали в судовому засіданні постановляються в нарадчій кімнаті, а з окремих нескладних питань можуть бути прийняті судом не виходячи до нарадчої кімнати. |
| 976. | 4. Ухвали суду, прийняті окремим процесуальним документом, підписуються суддею і приєднуються до справи. Ухвали суду, прийняті не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання. |
| 977. | 5. Ухвали, прийняті в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх прийняття. |
| 978. | 6. Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді. |
| 979. | 7. Сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, надсилаються копії рішень, а також ухвал, постановлених окремим процесуальним документом. |
| 980. | Стаття 200. Зміст ухвали |
| 981. | 1. В ухвалі, що постановляється окремим процесуальним документом, зазначається: |
| 982. | 1) час і місце її прийняття; |
| 983. | 2) найменування суду, прізвище та ініціали судді та секретаря судового засідання; |
| 984. | 3) прізвища та ініціали осіб, які беруть участь у справі, і предмет спору; |
| 985. | 4) суть питання, що вирішується ухвалою; |
| 986. | 5) мотиви, з яких суд дійшов своїх висновків, і посилання на закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; |
| 987. | 6) висновок суду; |
| 988. | 7) порядок і строк оскарження ухвали. |
| 989. | 2. Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити відомості, передбачені пунктами 4, 5 і 6 частини першої цієї статті. |
| 990. | Стаття 201. Окремі ухвали суду |
| 991. | Суд, виявивши під час розгляду справи порушення законності, може постановити окрему ухвалу і надіслати її відповідним органам, підприємствам, установам та організаціям та їх посадовим особам для реагування. |
| 992. | Стаття 202. Законність і обґрунтованість рішення |
| 993. | 1. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. |
| 994. | 2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законодавством. |
| 995. | 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. |
| 996. | Стаття 203. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення |
| 997. | Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: |
| 998. | 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; |
| 999. | 2) чи є інші фактичні дані (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; |
| 1000. | 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених фактів; |
| 1001. | 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; |
| 1002. | 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; |
| 1003. | 6) як розподілити між сторонами судові витрати; |
| 1004. | 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; |
| 1005. | 8) чи є підстави для скасування заходів по забезпеченню позову. |
| 1006. | Стаття 204. Зміст рішення |
| 1007. | 1. У рішенні суду зазначаються: |
| 1008. | 1) час та місце його оформлення; |
| 1009. | 2) найменування суду, що ухвалив рішення; |
| 1010. | 3) прізвище та ініціали судді; |
| 1011. | 4) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; |
| 1012. | 5) найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі; |
| 1013. | 6) вказівка на вимоги позивача, заперечення відповідача, узагальнений виклад пояснень інших осіб, які беруть участь у справі; |
| 1014. | 7) встановлені судом факти і відповідно визначені правовідносини; |
| 1015. | 8) мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, взяв до уваги або відхилив докази, застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти. |
| 1016. | 9) чи були і ким порушені або оспорені права та свободи, за захистом яких мало місце звернення до суду, невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; |
| 1017. | 10) назва статті, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта (стаття 9 цього Кодексу), на підставі яких вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з яких суд виходив; |
| 1018. | 11) висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівка на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення. |
| 1019. | 12) порядок та час набрання рішенням суду законної сили. |
| 1020. | Стаття 205. Рішення про визнання права власності та присудження майна |
| 1021. | 1. У рішенні про право власності на майно або його частину суд повинен зазначити, на які конкретно речі особа має це право або яка ідеальна частка належить їй у спільній власності. |
| 1022. | 2. Присуджуючи майно в натурі, суд зобов'язаний зазначити вартість майна, яку належить стягнути з відповідача, якщо під час виконання рішення присудженого майна не буде в наявності. |
| 1023. | 3. Якщо у зв'язку з неподільністю речі виділення частки в натурі неможливе, з тієї сторони, якій залишається це майно, на користь інших учасників спільної власності стягується грошова компенсація в розмірі дійсної вартості належної їм частки майна, залишеного цій стороні. |
| 1024. | Стаття 206. Рішення, що зобов'язує відповідача вчинити певну дію |
| 1025. | 1. Суд, ухвалюючи рішення, яким на відповідача покладається обов'язок вчинення певних дій, не пов'язаних з передачею майна або грошових сум, може в цьому рішенні зазначити, що у разі невиконання відповідачем рішення протягом встановленого строку позивач вправі вчинити цю дію за рахунок відповідача, стягнувши з нього суми необхідних витрат. |
| 1026. | 2. Якщо зазначені дії можуть бути вчинені тільки відповідачем, суд встановлює в рішенні строк, протягом якого рішення повинно бути виконане. |
| 1027. | Стаття 207. Рішення про припинення або зміну правовідносин |
| 1028. | Ухвалюючи рішення за вимогами про припинення або зміну правовідносин, суд відповідно розриває або визнає недійсною угоду, анулює чи визнає недійсним інший правовий акт або вносить до них певні зміни та визначає, які правові наслідки тягне за собою припинення або зміна правовідносин. |
| 1029. | Стаття 208. Рішення про стягнення грошових сум з юридичних осіб |
| 1030. | Суд, ухвалюючи рішення про стягнення грошових сум з юридичних осіб, зазначає характер грошових сум, що підлягають стягненню, з якого рахунку відповідача у фінансово-кредитній установі повинна бути переказана присуджена сума. |
| 1031. | Стаття 209. Рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів |
| 1032. | Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них або зазначити, що відповідальність чи право стягнення є солідарним. |
| 1033. | Стаття 210. Визначення порядку і строку виконання рішення, забезпечення його виконання |
| 1034. | Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів до забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. |
| 1035. | Стаття 211. Проголошення рішення |
| 1036. | Рішення суду приймається негайно після закінчення розгляду справи і проголошується прилюдно. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Складання мотивованого рішення може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але резолютивну частину суд зобов'язаний проголосити в тому ж засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошена резолютивна частина рішення має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи. |
| 1037. | Стаття 212. Індексація присудженої грошової суми |
| 1038. | 1. За заявою особи, на користь якої постановлено рішення, суд, який розглянув справу, може провести індексацію стягнутих грошових сум на день виконання рішення. |
| 1039. | 2. Заява розглядається в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце судового засідання, але їх неявка не перешкоджає розгляду справи. |
| 1040. | Стаття 213. Виправлення помилок на письмі та явних арифметичних помилок у рішенні |
| 1041. | 1. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не вправі сам скасувати або змінити це рішення. |
| 1042. | 2. Суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені в рішенні помилки на письмі чи явні арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що приймається ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання, проте їх неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень. |
| 1043. | Стаття 214. Додаткове рішення |
| 1044. | 1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: |
| 1045. | 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; |
| 1046. | 2) якщо суд, розв'язавши питання про право, не зазначив точної грошової суми присудженого стягнення, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; |
| 1047. | 3) якщо суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, передбачених статтею 218 цього Кодексу; |
| 1048. | 4) якщо судом не вирішено питання про судові витрати. |
| 1049. | 2. Питання про ухвалення додаткового рішення може бути порушено до закінчення строку на виконання рішення. |
| 1050. | 3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з викликом сторін, проте їх неявка не перешкоджає розгляду цього питання. |
| 1051. | 4. На додаткове рішення може бути подано скаргу. |
| 1052. | 5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. |
| 1053. | Стаття 215. Роз'яснення рішення |
| 1054. | 1. У разі коли рішення суду є неясним, суд на прохання осіб, які брали участь у справі, а також державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. |
| 1055. | 2. Питання про роз'яснення рішення розглядається в судовому засіданні з викликом сторін, проте неявка їх не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення. |
| 1056. | Стаття 216. Оформлення рішення, видача або направлення рішення особам, які брали участь у справі |
| 1057. | 1. Рішення виготовляється на спеціальному бланку, підписується суддею, який його ухвалив і скріплюється печаткою суду. |
| 1058. | 2. Суд направляє копії рішення особам, які брали участь у справі, протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручає їм під розписку. |
| 1059. | 3. Повторна видача копій рішення здійснюється на платній основі, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. |
| 1060. | Глава 18 Негайне виконання судових рішень |
| 1061. | Стаття 217. Обов'язок суду допустити негайне виконання рішення |
| 1062. | 1. Рішення суду підлягає обов'язковому негайному виконанню у справах: |
| 1063. | 1) про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; |
| 1064. | 2) про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; |
| 1065. | 3) про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, - у межах суми стягнення за один місяць; |
| 1066. | 4) про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. |
| 1067. | 2. Негайне виконання судового рішення допускається в інших випадках, передбачених законом. |
| 1068. | Стаття 218. Право суду допустити негайне виконання рішення |
| 1069. | 1. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у випадках: |
| 1070. | 1) присудження винагороди авторам за використання творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також об'єктів права інтелектуальної власності, на які видано охоронні документи; |
| 1071. | 2) стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, передбачених пунктами 1 і 2 статті 217 цього Кодексу. |
| 1072. | 2. Подання скарги на ухвалу суду про негайне виконання рішення не зупиняє виконання рішення. |
| 1073. | Стаття 219. Недопустимість негайного виконання рішення |
| 1074. | Негайне виконання рішення не допускається: |
| 1075. | 1) якщо це може викликати такі зміни у майні, після яких повернути його до попереднього стану, в разі скасування рішення, буде неможливим або дуже утрудненим; |
| 1076. | 2) у справах про виселення громадян з житлових приміщень. |
| 1077. | Глава 19 Набрання рішенням суду законної сили |
| 1078. | Стаття 220. Умови набрання рішенням суду законної сили |
| 1079. | 1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо воно не було оскаржене. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції. |
| 1080. | 2. Після набрання рішенням законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих же підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. |
| 1081. | 3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, передбачених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. |
| 1082. | 4. Якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона вправі шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. |
| 1083. | Глава 20 Зупинення провадження у справі |
| 1084. | Стаття 221. Обов'язок суду зупинити провадження у справі |
| 1085. | 1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: |
| 1086. | 1) смерті або оголошення в установленому порядку померлим громадянина, який був стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; |
| 1087. | 2) припинення юридичної особи, яка була стороною у справі; |
| 1088. | 3) втрати стороною дієздатності; |
| 1089. | 4) перебування відповідача в діючій частині Збройних Сил України або за заявою позивача, який перебуває у діючій частині Збройних Сил України; |
| 1090. | 5) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, кримінального чи адміністративного судочинства; |
| 1091. | 6) для призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи у випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; |
| 1092. | 7) виявлення під час розгляду справи невідповідності закону чи іншого нормативно-правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до повноважень Конституційного Суду України. |
| 1093. | 2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. |
| 1094. | Стаття 222. Право суду зупинити провадження у справі |
| 1095. | 1. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: |
| 1096. | 1) перебування сторони на дійсній строковій військовій службі, альтернативній (невійськовій) службі або притягнення сторони до виконання державного обов'язку; |
| 1097. | 2) тяжкого захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом невизначеного тривалого часу; |
| 1098. | 3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні; |
| 1099. | 4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи під час його відсутності; |
| 1100. | 5) призначення судом експертизи. |
| 1101. | 2. Суд не зупиняє провадження у випадках, передбачених |
| 1102. | пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. |
| 1103. | 3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. |
| 1104. | Стаття 223. Строки, на які зупиняється провадження у справі |
| 1105. | Провадження у справі зупиняється: |
| 1106. | 1) у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 6 частини першої статті 221 цього Кодексу, - до вступу в справу або притягнення до справи правонаступника чи законного представника; |
| 1107. | 2) у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 221 та статтею 222 цього Кодексу: |
| 1108. | до припинення перебування сторони в складі Збройних Сил України, на дійсній строковій військовій службі, альтернативній (невійськовій) службі, виконання державного обов'язку, службового відрядження; |
| 1109. | на час хвороби сторони; |
| 1110. | до розшуку відповідача; |
| 1111. | на час проведення експертизи; |
| 1112. | 3) у випадках, передбачених пунктом 5 статті 222 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи; |
| 1113. | 4) у випадку, передбаченому пунктом 7 статті 221 цього Кодексу - до вирішення в установленому законом порядку питання про Конституційність закону чи іншого нормативно-правового акту. |
| 1114. | Стаття 224. Обчислення строків позовної давності у зв'язку із зупиненням провадження |
| 1115. | 1. У випадках зупинення провадження з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 221 цього Кодексу, перебіг строку позовної давності починається з дня зупинення провадження. |
| 1116. | 2. Перебіг строку позовної давності у випадках, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої статті 221 та статті 222 цього Кодексу, розпочинається з наступного дня після закінчення строку зупинення провадження, зазначеного у пунктах 2 і 3 статті 223 цього Кодексу. |
| 1117. | Стаття 225. Відновлення провадження у справі |
| 1118. | 1. Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка звернулася за захистом порушеного права чи свободи, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення. |
| 1119. | 2. Після відновлення провадження суд викликає сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на загальних підставах і продовжує судовий розгляд за правилами глави 14 цього Кодексу. |
| 1120. | Глава 21 Закриття провадження у справі |
| 1121. | Стаття 226. Підстави закриття провадження у справі |
| 1122. | Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі: |
| 1123. | 1) якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; |
| 1124. | 2) якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, постановлені з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; |
| 1125. | 3) якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; |
| 1126. | 4) якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; |
| 1127. | 5) якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому ж третейському суді виявився неможливим; |
| 1128. | 6) якщо після смерті громадянина, який був однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. |
| 1129. | Стаття 227. Наслідки закриття провадження у справі |
| 1130. | 1. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. |
| 1131. | 2. Якщо провадження у справі закривається з підстав, передбачених пунктом 1 статті 226 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. |
| 1132. | 3. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, проте наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. |
| 1133. | Глава 22 Залишення ЗАЯВИ без розгляду |
| 1134. | Стаття 228. Підстави залишення заяви без розгляду |
| 1135. | Суд своєю ухвалою залишає заяву без розгляду: |
| 1136. | 1) якщо заяву подано недієздатною особою; |
| 1137. | 2) якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; |
| 1138. | 3) у разі неявки в судове засідання без поважних причин позивача або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи під час його відсутності; |
| 1139. | 4) якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав перебуває на розгляді в іншому суді; |
| 1140. | 5) якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; |
| 1141. | 6) якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду і від відповідача надійшло до початку розгляду справи по суті заперечення проти вирішення спору в суді; |
| 1142. | 7) якщо особа, в інтересах якої в передбачених законом випадках порушена справа іншою особою, не підтримує заявлених вимог; |
| 1143. | 8) якщо справу було порушено за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 138 і 139 цього Кодексу, та не було сплачене державне мито, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; |
| 1144. | 9) якщо позивач до закінчення розгляду справи залишив судове засідання і не звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності. |
| 1145. | Стаття 229. Наслідки залишення заяви без розгляду |
| 1146. | Після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право знову звернутися до суду із заявою в загальному порядку. |
| 1147. | Глава 23 Заочне рішення |
| 1148. | Стаття 230. Умови ухвалення заочного рішення |
| 1149. | 1. У разі неявки в судове засідання відповідача, про виклик якого в судове засідання є необхідні відомості і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. |
| 1150. | 2. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. |
| 1151. | 3. Ухвалюючи заочне рішення, суд виходить з наявних у справі доказів і не може змінити предмет або підстави позову, збільшити розмір позовних вимог. |
| 1152. | Стаття 231. Порядок заочного розгляду справи |
| 1153. | 1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. |
| 1154. | 2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими цією главою. |
| 1155. | Стаття 232. Форма і зміст заочного рішення |
| 1156. | За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 202 і 204 цього Кодексу і, крім цього, містити вказівку на строк і порядок подання заяви про його перегляд. |
| 1157. | Стаття 233. Повідомлення про заочне рішення |
| 1158. | Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення. |
| 1159. | Стаття 234. Порядок і строк порушення клопотання про перегляд заочного рішення |
| 1160. | 1. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. |
| 1161. | 2. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії. |
| 1162. | Стаття 235. Форма і зміст заяви про перегляд заочного рішення |
| 1163. | 1. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана в зрозумілій письмовій формі. |
| 1164. | 2. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: |
| 1165. | 1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення; |
| 1166. | 2) повну і точну назву відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку; |
| 1167. | 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це; |
| 1168. | 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; |
| 1169. | 5) прохання про перегляд заочного рішення; |
| 1170. | 6) перелік доданих до заяви матеріалів. |
| 1171. | 3. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. |
| 1172. | 4. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів. |
| 1173. | 5. До заяви, поданої представником відповідача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження. |
| 1174. | 6. Заява про перегляд заочного рішення державним митом не обкладається. |
| 1175. | 7. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила статті 140 цього Кодексу. |
| 1176. | Стаття 236. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення |
| 1177. | 1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви. |
| 1178. | 2. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження. |
| 1179. | Стаття 237. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення |
| 1180. | 1. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. |
| 1181. | 2. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників і адвокатів, після чого доповідає стисло зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення. |
| 1182. | 3. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: |
| 1183. | 1) залишити заяву без задоволення; |
| 1184. | 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку. |
| 1185. | 4. У разі залишення заяви без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення. |
| 1186. | Стаття 238. Підстави для скасування заочного рішення |
| 1187. | 1. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. |
| 1188. | 2. Повторне заочне рішення не може бути переглянуте в порядку, передбаченому цією главою. |
| 1189. | Стаття 239. Законна сила заочного рішення |
| 1190. | Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загальних правил. |
| 1191. | Глава 24 Фіксування судового процесу |
| 1192. | Стаття 240. Фіксування судового процесу технічними засобами |
| 1193. | 1. Суд під час судового розгляду справи у судовому засіданні здійснює повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувальної апаратури чи інших технічних засобів. |
| 1194. | 2. Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. |
| 1195. | 3. Одночасно з проведенням фіксування судового процесу секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. |
| 1196. | 4. Повне або часткове відтворення технічного запису судового процесу здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду. |
| 1197. | 5. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового процесу (касета, дискета тощо), після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. |
| 1198. | 6. Роздрукування технічного запису судового процесу здійснюється за розпорядженням головуючого в судовому засіданні для суду, що розглядає справу в порядку апеляційного чи касаційного оскарження. Роздруківка технічного запису судового процесу як додаток до журналу приєднується до справи і зберігається разом з матеріалами судової справи. |
| 1199. | 7. Особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу мають право на підставі замовлення на роздрукування технічного запису судового процесу та отримання на платній основі роздруківки технічного запису судового процесу чи його частини або отримати копію носія інформації, на який здійснювався технічний запис судового процесу. |
| 1200. | 8. Розмір плати за роздрукування технічного запису судового процесу та надання копії з носія інформації встановлюється Кабінетом Міністрів України. |
| 1201. | Стаття 241. Журнал судового засідання |
| 1202. | 1. Про хід судового засідання секретар судового засідання веде журнал. |
| 1203. | 2. У журналі судового засідання зазначаються наступні відомості: |
| 1204. | 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; |
| 1205. | 2) час початку судового засідання; |
| 1206. | 3) назва суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання, прокурора; |
| 1207. | 4) справа, що розглядається, повна і точна назва сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; |
| 1208. | 5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, представників, захисників, експертів, спеціалістів, перекладачів або їх неявку, причини відсутності та про вручення їм судових повісток; |
| 1209. | 6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків; |
| 1210. | 7) усі розпорядження головуючого та ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, а також відомості про оголошення ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті, дані про застосування технічних засобів фіксування судового процесу; |
| 1211. | 8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; |
| 1212. | 9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені йому додаткові запитання; пояснення спеціалістів та роз'яснення висновків прокурора або органів державної влади, органів місцевого самоврядування, залучених для цього до справи; |
| 1213. | 10) подані в судовому засіданні докази, звуко- і відеозаписи, а у разі, якщо докази не додаються до справи, - номер, дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових доказів, звуко- і відеозаписів; |
| 1214. | 11) проведення окремої процесуальної дії та приєднання протоколу окремої процесуальної дії; |
| 1215. | 12) зміст судових дебатів; |
| 1216. | 13) відомості про оголошення рішення, ухвали; |
| 1217. | 14) роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, змісту рішення, ухвали, порядку і строку їх оскарження, а також права на ознайомлення з журналом судового засідання та подачу на нього зауважень; |
| 1218. | 15) час закінчення судового засідання в даній справі; |
| 1219. | 16) інші відомості передбачені цим Кодексом. |
| 1220. | 3. Заповнений журнал судового засідання підписується головуючим та секретарем судового засідання, приєднується до справи і зберігається в установленому порядку разом з її матеріалами. |
| 1221. | Стаття 242. Зауваження щодо технічного запису судового процесу, журналу судового засідання та їх розгляд |
| 1222. | 1. Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового процесу та протягом трьох діб з дня вирішення справи подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти його запису. |
| 1223. | 2. Головуючий розглядає зауваження з приводу неповноти технічного запису судового процесу і в разі згоди із зауваженнями посвідчує їх правильність. |
| 1224. | 3. У разі незгоди головуючого з поданими зауваженнями вони розглядаються в судовому засіданні судом, який ухвалив рішення, з повідомленням осіб, які брали участь у справі, про час і місце проведення судового засідання. Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх. |
| 1225. | 4. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду. |
| 1226. | 5. Зауваження з приводу неповноти технічного запису судового процесу повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх подання. |
| 1227. | 6. Зауваження щодо повноти фіксації судового процесу приєднуються як додаток до журналу до справи. |
| 1228. | 7. Зауваження щодо журналу судового засідання розглядаються в порядку, передбаченому частинами першою-шостою цієї статті. |
| 1229. | Стаття 243. Порядок складання і оформлення протоколів 1. Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол. При його складанні можуть застосовуватися технічні засоби. |
| 1230. | 2. Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії. |
| 1231. | 3. Протокол приєднуються до справи, як додаток до журналу судового засідання. |
| 1232. | В. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ Глава 25 Загальні положення |
| 1233. | Стаття 244. Окреме провадження |
| 1234. | 01. Окреме провадження - це такий вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів чи обставин, що мають значення для охорони прав і законних інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності безспірного суб'єктивного права. |
| 1235. | 62. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: |
| 1236. | 1) визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною; |
| 1237. | 2) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; |
| 1238. | 3) усиновлення; |
| 1239. | 4) встановлення неправильно зазначених відомостей в актових записах цивільного стану; |
| 1240. | 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; |
| 1241. | 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; |
| 1242. | 7) оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні; |
| 1243. | 8) надання неповнолітньому повної дієздатності; |
| 1244. | 9) визнання речей безхазяйними; |
| 1245. | 10) надання особі психіатричної допомоги примусово; |
| 1246. | 11) про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. |
| 1247. | 3. Законом може бути передбачено розгляд інших справ у порядку окремого провадження. |
| 1248. | Стаття 245. Порядок розгляду справ окремого провадження |
| 1249. | 1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законодавством України прав та свобод. |
| 1250. | 2. З метою з'ясування справжніх обставин справи суд вправі за власною ініціативою витребувати необхідні докази. |
| 1251. | 3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені Главами 25 - 36 цього Кодексу. |
| 1252. | 4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб, відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування. |
| 1253. | 5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди. |
| 1254. | 6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, підвідомчий судам, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. |
| 1255. | 7. При ухваленні судом рішення судові витрати та витрати на оплату допомоги адвоката не відшкодовуються, якщо інше не передбачено законом. |
| 1256. | Глава 26 Визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною |
| 1257. | Стаття 246. Підсудність |
| 1258. | 1. Справу про визнання фізичної особи обмежено дієздатною внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами може бути порушено за заявою членів його сім'ї, органу опіки і піклування, наркологічного закладу. |
| 1259. | 2. Справу про визнання фізичної особи недієздатною внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу може бути порушено за заявою членів його сім'ї, близьких родичів, незалежно від їх спільного проживання, органу опіки і піклування, психіатричного закладу. |
| 1260. | 3. Заява про визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу. |
| 1261. | Стаття 247. Зміст заяви |
| 1262. | 1. У заяві про визнання фізичної особи обмежено дієздатною повинні бути викладені обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, поставила себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище. |
| 1263. | 2. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. |
| 1264. | Стаття 248. Призначення експертизи в справах про визнання фізичної особи недієздатною |
| 1265. | 1. Суд за наявності достатніх даних про хронічний, стійкий психічний розлад фізичної особи призначає для визначення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. |
| 1266. | 2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої порушено справу про визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу. |
| 1267. | Стаття 249. Розгляд справ |
| 1268. | 1. Справи про визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною суд розглядає за участю представників органу опіки та піклування, прокурора. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я. |
| 1269. | 2. Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмежено дієздатною, відносяться за рахунок держави. |
| 1270. | 3. Суд, установивши, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавлення дієздатності або обмеження дієздатності психічно здорової фізичної особи, стягує із заявника всі судові витрати. |
| 1271. | Стаття 250. Рішення суду |
| 1272. | 1. Рішення суду про визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною після набрання ним законної сили надсилається органу опіки і піклування. Таке рішення є підставою для призначення обмежено дієздатному піклувальника, а недієздатному - опікуна. |
| 1273. | 2. Скасування обмеження дієздатності фізичної особи, яка припинила зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, прокурора або органу опіки і піклування. |
| 1274. | 3. Поновлення фізичної особи в дієздатності в разі її видужання або значного поліпшення стану здоров'я здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, прокурора, органу опіки і піклування. |
| 1275. | 4. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу опіки і піклування. Таке рішення є підставою для зняття встановлених над фізичною особою опіки чи піклування. |
| 1276. | Глава 27 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою |
| 1277. | Стаття 251. Підсудність |
| 1278. | Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою розглядаються судом за місцем проживання заявника. |
| 1279. | Стаття 252. Зміст заяви |
| 1280. | У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували фізичній особі, яка пропала без вісті, або обставини, що дають підставу припустити її загибель від певного нещасного випадку. |
| 1281. | Стаття 253. Підготовка справи до розгляду |
| 1282. | 1. Суддя до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про відсутнього, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні органи, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем його роботи про наявність відомостей щодо відсутнього. |
| 1283. | 2. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки і піклування щодо призначення опікуна для охорони майна відсутнього, а якщо потрібно, то і для управління цим майном. |
| 1284. | Стаття 254. Розгляд справи |
| 1285. | 1. Суд розглядає справу за участю заявника, прокурора, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. |
| 1286. | 2. Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному державному органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріальних контор, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна. |
| 1287. | Стаття 255. Дії суду в разі з'явлення фізичної особи, яка була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою |
| 1288. | 1. У разі одержання заяви про з'явлення фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи, суд призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою. |
| 1289. | 2. Копію рішення суд надсилає відповідному державному органу реєстрації актів цивільного стану для анулювання запису про смерть, а також органам опіки та піклування для зняття опіки над майном фізичної особи, яка з'явилася. |
| 1290. | Глава 28 Усиновлення |
| 1291. | Стаття 256. Підсудність |
| 1292. | Справи про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька, або була позбавлена їхнього піклування розглядаються судом за місцем їх проживання. |
| 1293. | Стаття 257. Зміст заяви |
| 1294. | 1. Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини та запис заявника (заявників) матір`ю або батьком дитини, відомості про стан здоров'я дитини. |
| 1295. | 2. До заяви про усиновлення дитини мають бути додані: |
| 1296. | 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя - при усиновленні дитини одним із подружжя; |
| 1297. | 2) медичний висновок про стан здоров'я усиновлювачів; |
| 1298. | 3) довідка з місця роботи з зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; |
| 1299. | 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням. |
| 1300. | 3. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються дозвіл Центру по усиновленню дітей при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти, висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та його постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною. |
| 1301. | 4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються згода законного представника дитини та компетентного органу держави, громадянином якої є дитина. |
| 1302. | 5. Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути у встановленому порядку легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи мають бути перекладені на українську мову, а переклад має бути засвідчений нотаріально. |
| 1303. | 6. Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), прізвище, ім`я, по батькові усиновлюваної особи та запис заявника (заявників), матір`ю або батьком цієї особи, дані про відсутність у заявника (заявників) своїх дітей, інші обставини, що мають істотне значення. |
| 1304. | Стаття 258. Підготовка справи до розгляду |
| 1305. | 1. Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідних органів опіки і піклування, а в справах, порушених за заявами іноземних громадян, - Центру по усиновленню дітей при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти. |
| 1306. | 2. Органи опіки і піклування повинні надати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дитини. |
| 1307. | 3. До висновку органу опіки і піклування мають бути додані: |
| 1308. | 1) акт дослідження умов життя усиновлювачів, складений за місцем їх проживання; |
| 1309. | 2) свідоцтво про народження дитини; |
| 1310. | 3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; |
| 1311. | 4) у випадках, передбачених законом згода на усиновлення батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини. |
| 1312. | Суд у разі необхідності може вимагати надання інших документів. |
| 1313. | Стаття 259. Розгляд справи |
| 1314. | 1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника (заявників), органів опіки і піклування або Центру по усиновленню дітей при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти, а також дитини, якщо вона у зв'язку з віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. |
| 1315. | 2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи за обов`язковою участю заявника (заявників) усиновлюваної особи з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. |
| 1316. | 3. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, передбачених Сімейним кодексом України, суд розглядає справу у закритому судовому засіданні. |
| 1317. | 4. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи. |
| 1318. | Стаття 260. Рішення суду |
| 1319. | 1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення. |
| 1320. | 2. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). |
| 1321. | 3. За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. |
| 1322. | 4. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). |
| 1323. | 5. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем винесення рішення, а в справах про усиновлення дітей іноземцями - також |
| 1324. | до Центру по усиновленню дітей при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі освіти. |
| 1325. | Глава 29 Встановлення неправильно зазначених відомостей в актових записах Цивільного стану |
| 1326. | Стаття 261. Підсудність |
| 1327. | Заява про встановлення неправильності зазначення відомостей в актових записах цивільного стану подається до суду за місцем проживання заявника. |
| 1328. | Стаття 262. Зміст заяви |
| 1329. | У заяві про встановлення неправильності зазначення відомостей в актових записах цивільного стану повинно бути зазначено в чому саме полягає неправильність зазначення відомостей в актових записах цивільного стану, а також коли і яким державним органом реєстрації актів цивільного стану було відмовлено у виправленні цих відомостей. |
| 1330. | Стаття 263. Розгляд справи |
| 1331. | Суд розглядає справу про виправлення відомостей зазначених в актових записах цивільного стану з викликом заявника та представника державного органу реєстрації актів цивільного стану. |
| 1332. | Стаття 264. Рішення суду |
| 1333. | Рішення суду, яким встановлено неправильність зазначення відомостей в актових записах цивільного стану, після набрання ним законної сили є підставою для виправлення таких відомостей державним органом реєстрації актів цивільного стану, їх вилучення або анулювання відповідного актового запису. |
| 1334. | Глава 30 Встановлення фактів, що мають юридичне значення |
| 1335. | Стаття 265. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення |
| 1336. | 1. Суд розглядає справи про встановлення факту: |
| 1337. | 1) родинних відносин фізичних осіб; |
| 1338. | 2) перебування фізичної особи на утриманні; |
| 1339. | 3) каліцтва у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; |
| 1340. | 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, народження і смерті; |
| 1341. | 5) перебування у фактичних шлюбних відносинах у встановлених законом випадках, якщо шлюб в органах реєстрації актів громадянського стану не може бути зареєстрований внаслідок смерті одного з подружжя; |
| 1342. | 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; |
| 1343. | 7) факту народження особи в певний час у разі неможливості державним органом реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт народження; |
| 1344. | 8) факту смерті особи в певний час у разі неможливості державним органом реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті. |
| 1345. | 2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення. |
| 1346. | 3. Справи про встановлення факту належності особі квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, паспорта, а також свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. |
| 1347. | Стаття 266. Підсудність |
| 1348. | Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядають суди за заявами фізичних осіб за місцем їх проживання. |
| 1349. | Стаття 267. Зміст заяви |
| 1350. | 1. У заяві повинно бути зазначено: |
| 1351. | 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; |
| 1352. | 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; |
| 1353. | 3) докази, що підтверджують факт. |
| 1354. | 2. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. |
| 1355. | Стаття 268. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення |
| 1356. | 1. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. |
| 1357. | 2. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в державних органах реєстрації актів цивільного стану або оформленню в нотаріальному порядку, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. |
| 1358. | Глава 31 ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ НА ВТРАЧЕНІ ЦІННІ ПАПЕРИ НА ПРЕД'ЯВНИКА ТА ВЕКСЕЛІ |
| 1359. | Стаття 269. Підсудність |
| 1360. | 1. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або вексель може звернутися до суду з заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір або вексель. |
| 1361. | 2. Справу розглядає місцевий суд за місцезнаходженням емітента цінного паперу на пред'явника або за місцем платежу за векселем. |
| 1362. | Стаття 270. Зміст заяви |
| 1363. | У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера на пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на них повинно бути зазначено: |
| 1364. | 1) прізвище, ім'я та по батькові і місце проживання заявника, найменування та місце знаходження юридичної особи - заявника; |
| 1365. | 2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель; |
| 1366. | 3) повну і точну назву емітенту втраченого цінного паперу на пред'явника і його характерні ознаки, а для векселя - вид векселя, номер вексельного бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу за векселем, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя. |
| 1367. | Стаття 271. Ухвала суду до розгляду заяви по суті |
| 1368. | Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє: |
| 1369. | 1) зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя до суду; |
| 1370. | 2) заборонити здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред'явника або за векселем. |
| 1371. | Ухвала надсилається емітенту втраченого цінного паперу на пред'явника. У справі про визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем. Пред'явлення нотаріусу векселя для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус, зобов'язаний повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя. |
| 1372. | З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг всіх строків, щодо обігу втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя, передбачених законодавством про обіг векселів. |
| 1373. | Стаття 272. Зміст публікації |
| 1374. | Публікація про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду, повинна містити інформацію, передбачену пунктами 1 і 3 статті 270 цього Кодексу, а також пропозицію держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя повідомити суд в тримісячний строк про свої права на цінний папір або вексель. |
| 1375. | Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газеті за місцезнаходженням емітенту цінного паперу, або за місцем платежу за векселем, а також в одному з офіційних друкованих видань. |
| 1376. | Стаття 273. Обов'язки держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя |
| 1377. | Держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя повинен у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з цінним папером на пред'явника або векселем заяву про те, що він є його держателем. |
| 1378. | Стаття 274. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера або векселя |
| 1379. | Якщо держатель втраченого цінного папера на пред'явника або векселя подасть заяву до суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви про визнання втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на нього без розгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову в загальному порядку до держателя цього цінного паперу на пред'явника або векселя про їх витребування. |
| 1380. | Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути більшим двох місяців. |
| 1381. | Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явить позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за векселем. |
| 1382. | Копія ухвали надсилається особам зазначеним у частині другій статті 271 цього Кодексу. |
| 1383. | Стаття 275. Призначення справи до розгляду |
| 1384. | Якщо протягом тримісячного строку з дня публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не надійде заяви, зазначеної в статті 273 цього Кодексу, суд призначає справу до розгляду. |
| 1385. | Про день розгляду справи суд повідомляє заявника, емітента втраченого цінного паперу на пред'явника або зобов'язаних за векселем осіб. |
| 1386. | Стаття 276. Вирішення справи |
| 1387. | За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя недійсним або про відмову в задоволенні заявленої вимоги. Рішення про визнання втраченого цінного паперу на пред'явника або векселя недійсним є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення передбачених за ним операцій; для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов'язаними за векселем особами передаточних написів. |
| 1388. | Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред'явника або векселя публікується в порядку, передбаченому частиною другою статті 272 цього Кодексу. |
| 1389. | Стаття 277. Права держателя цінного папера на пред'явника або векселя щодо відшкодування збитків |
| 1390. | У разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги держатель цінного папера на пред'явника або векселя має право звернутися до суду із заявою про відшкодування за рахунок заявника збитків, заподіяних йому забороною здійснювати будь - які операції за цінним папером на пред'явника або за векселем. |
| 1391. | Держатель цінного папера на пред'явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цінний папір на пред'явника або вексель, може пред'явити позов до особи, за якою визнано право на цінний папір на пред'явника або на вексель. |
| 1392. | Глава 32 Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні |
| 1393. | Стаття 278. Право на подання скарги, заяви |
| 1394. | 1. Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до суду за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, робочого місця приватного нотаріуса, сільської, селищної, міської ради. |
| 1395. | 2. Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на відмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у статті 40 Закону України "Про нотаріат", подаються до суду за місцезнаходженням відповідно лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі. |
| 1396. | 3. Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна. |
| 1397. | 4. Спір про право на підставі вчиненої нотаріальної дії розглядається судом у порядку позовного провадження. |
| 1398. | Стаття 279. Строк на подання скарги, заяви |
| 1399. | На подання скарги, заяви встановлюється десятиденний строк з дня, коли заявнику стало відомо про вчинення неправильної нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію. |
| 1400. | Стаття 280. Порядок розгляду скарги, заяви |
| 1401. | Скарга, заява розглядається судом за участю заявника, нотаріуса або посадової особи, яка вчинила нотаріальні дії або відмовила у їх вчинені. Проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи. |
| 1402. | Стаття 281. Рішення за скаргою, заявою |
| 1403. | 1. У разі задоволення скарги, заяви суд ухвалює рішення про скасування вчиненої нотаріальної дії або зобов'язує нотаріуса чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні дії, вчинити відповідну нотаріальну дію. |
| 1404. | 2. Копія рішення за скаргою, заявою надсилається нотаріусу чи посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії. |
| 1405. | Глава 33 НАДАННЯ неповнолітньоМУ повнОЇ дієздатнОСТІ |
| 1406. | Стаття 282. Підсудність |
| 1407. | 1. Неповнолітній, який досяг шістнадцятирічного віку, може звернутися до суду за місцем свого проживання із заявою про надання йому повної дієздатності у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. |
| 1408. | 2. Заява про надання неповнолітньому повної дієздатності приймається судом за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або у разі відмови органів опіки і піклування надати неповнолітньому повну дієздатність. |
| 1409. | Стаття 283. Зміст заяви |
| 1410. | У заяві про надання неповнолітньому повної дієздатності повинні бути викладені обставини, які стверджують здатність неповнолітнього за рівнем свого розвитку самостійно своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, а також дані про те, що неповнолітній працює за трудовим договором або записан матір`ю чи батьком дитини. |
| 1411. | Стаття 284. Розгляд справи |
| 1412. | Справи про надання неповнолітньому повної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки і піклування. Участь представників органів опіки і піклування у розгляді справи є обов'язковою. |
| 1413. | Стаття 285. Рішення суду |
| 1414. | 1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітньому повної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відхиляє прохання заявника. |
| 1415. | 2. У разі задоволення заявленого прохання неповнолітньому, який досяг шістнадцятирічного віку, надається повна дієздатність з дня набрання рішенням суду законної сили. |
| 1416. | 3. Рішення суду про надання неповнолітньому повної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається органові опіки і піклування. |
| 1417. | Стаття 286. Скасування надання неповнолітньому повної дієздатності |
| 1418. | 1. Заява про скасування надання неповнолітньому повної дієздатності подається батьками (усиновлювачами) або піклувальником, а також органом опіки і піклування до суду, який ухвалив рішення про надання неповнолітньому повної дієздатності, або за місцезнаходженням органу опіки і піклування, який ухвалив таке рішення. |
| 1419. | 2. За наявності підстав, які свідчать про нездатність неповнолітнього самостійно своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, суд ухвалює рішення про скасування надання судом або органом опіки і піклування неповнолітньому повної дієздатності. |
| 1420. | Глава 34 Визнання майна безхазяйним |
| 1421. | Стаття 287. Підсудність |
| 1422. | 1. Заява про визнання рухомого майна безхазяйним у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка вступила у володіння цим майном. |
| 1423. | 2. Заява про визнання нерухомого майна безхазяйним у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цього майна органом, уповноваженим управляти муніципальним майном. |
| 1424. | Стаття 288. Зміст заяви |
| 1425. | 1. У заяві про визнання рухомого майна безхазяйним повинно бути зазначено, яке майно підлягає визнанню безхазяйним, описано його основні особливі ознаки, а також наведено докази, які свідчать про залишення майна власником без намірів зберігати право власності на нього, і докази, які свідчать про вступ заявника у володіння майном. |
| 1426. | 2. У заяві органу, уповноваженого управляти муніципальним майном, про визнання нерухомого майна безхазяйним повинно бути зазначено, яке майно підлягає визнанню безхазяйним, ким і яким чином воно виявлене і поставлене на облік як безхазяйне, його основні особливі ознаки, а також наведено докази, які свідчать про залишення цього майна власником без намірів зберігати право власності на нього. |
| 1427. | Стаття 289. Відмова в прийнятті заяви |
| 1428. | Суд відмовляє в прийнятті заяви про визнання нерухомого майна безхазяйним, якщо орган, уповноважений управляти муніципальним майном, подасть заяву до закінчення одного року з дня прийняття його на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, в порядку, встановленому законодавством. |
| 1429. | Стаття 290. Розгляд справи |
| 1430. | Справа про визнання майна безхазяйним розглядається судом з обов'язковою участю заявника і повідомленням усіх заінтересованих осіб. |
| 1431. | Стаття 291. Рішення суду |
| 1432. | 1. Суд, визнавши, що рухоме майно не має власника або залишено ним без намірів зберігати право власності на нього, ухвалює рішення про визнання рухомого майна безхазяйним та про передачу його у власність особи, яка вступила у його володіння. |
| 1433. | 2. Суд, визнавши, що нерухоме майно не має власника або залишено ним без намірів зберігати право власності на нього і взято на облік в установленому порядку, ухвалює рішення про визнання нерухомого майна безхазяйним і таким, що перейшло в муніципальну власність органу місцевого самоврядування, на території якого воно знаходиться. |
| 1434. | Глава 35 Примусова госпіталізація фізичної особи до психіатричного ЗАКЛАДУ |
| 1435. | Стаття 292. Підсудність |
| 1436. | Заява про примусову госпіталізацію фізичної особи до психіатричного закладу подається до суду психіатричним закладом за його місцезнаходженням. |
| 1437. | Стаття 293. Зміст і строк подання заяви |
| 1438. | 1. У заяві про примусову госпіталізацію фізичної особи до психіатричного закладу повинно бути зазначено передбачені законом підстави для такої госпіталізації. До заяви додається мотивований висновок комісії лікарів-психіатрів про необхідність госпіталізації фізичної особи до психіатричного закладу. |
| 1439. | 2. Заява про примусову госпіталізацію фізичної особи до психіатричного закладу подається протягом двадцяти чотирьох годин з часу поміщення цієї особи до психіатричного закладу. |
| 1440. | Стаття 294. Підготовка та розгляд справи |
| 1441. | 1. Порушуючи справу, суд одночасно продовжує перебування фізичної особи у психіатричному закладі на строк, необхідний для розгляду справи в суді. |
| 1442. | 2. Справи про примусову госпіталізацію фізичної особи до психіатричного закладу суд розглядає не пізніше трьох днів з дня порушення справи. Особі повинно бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними психіатричного закладу психічний стан цієї особи не дозволяє їй брати у ньому особисту участь. |
| 1443. | 3. Участь у розгляді справи представника психіатричного закладу, за ініціативою якого порушено справу, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, представника органу опіки і піклування, прокурора є обов'язковою. |
| 1444. | Стаття 295. Рішення суду |
| 1445. | 1. Розглянувши заяву про примусову госпіталізацію фізичної особи до психіатричного закладу по суті, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. |
| 1446. | 2. Рішення про задоволення заяви про примусову госпіталізацію фізичної особи до психіатричного закладу є підставою для примусової госпіталізації і подальшого тримання фізичної особи в психіатричному закладі на встановлений у законі строк. |
| 1447. | Глава 36 Обов'язкова госпіталізація до протитУберкульозного закладу |
| 1448. | Стаття 296. Підсудність |
| 1449. | Заява про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим. |
| 1450. | Стаття 297. Зміст і строк подання заяви |
| 1451. | У заяві про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу повинно бути зазначено передбачені законом підстави для такої госпіталізації. До заяви додається заключення лікувально -контрольної комісії. |
| 1452. | Стаття 298. Розгляд справи |
| 1453. | 1. Справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу суд розглядає не пізніше трьох днів з дня порушення справи. Особі повинно бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби. |
| 1454. | 3. Участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, з ініціативи якого порушено справу, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, прокурора є обов'язковою. |
| 1455. | Стаття 299. Рішення суду |
| 1456. | 1. Розглянувши заяву про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. |
| 1457. | 2. Рішення про задоволення заяви про примусову госпіталізацію фізичної особи до протитуберкульозного закладу є підставою для примусової госпіталізації і подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі на встановлений у законі строк. |
| 1458. | Розділ ІІІ ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ |
| 1459. | Глава 37 Апеляційне провадження |
| 1460. | Стаття 300. Суди апеляційної інстанції |
| 1461. | 1. Апеляційною інстанцією є судові колегії для розгляду справ в апеляційному порядку, утворені у складі судових палат у цивільних справах апеляційних судів областей, апеляційних судів міст Києва та Севастополя, апеляційного суду Автономної Республіки Крим, військових апеляційних судів регіонів, апеляційного суду Військово-Морських сил України та Апеляційного суду України. |
| 1462. | Стаття 301. Право апеляційного оскарження |
| 1463. | 1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не були притягнуті до участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. |
| 1464. | 2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом. |
| 1465. | 3. Скарги на ухвали суду першої інстанції подаються і розглядаються в тому ж порядку, що і апеляційні скарги на рішення. |
| 1466. | Стаття 302. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду |
| 1467. | 1.Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: |
| 1468. | 1) забезпечення доказів або позову, скасування заходів забезпечення позову ; |
| 1469. | 2) відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; |
| 1470. | 3) визначення розміру судових витрат та ціни позову; |
| 1471. | 4) відмову звільнити від застосування заходу процесуальної відповідальності або пом'якшити його; |
| 1472. | 5) повернення заяви з мотивів непідсудності; |
| 1473. | 6) передачу справи на розгляд іншого суду; |
| 1474. | 7) визнання заяви неподаною і повернення її позивачеві; |
| 1475. | 8) відмову в порушенні справи; |
| 1476. | 9) відмову чи задоволення забезпечення позову або скасування заходів забезпечення; |
| 1477. | 10) прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди ; |
| 1478. | 11) індексацію присудженої грошової суми; |
| 1479. | 12) внесення виправлень у рішення; |
| 1480. | 13) відмову ухвалити додаткове рішення; |
| 1481. | 14) роз'яснення рішення; |
| 1482. | 15) зупинення провадження у справі; |
| 1483. | 16) відновлення провадження у справі; |
| 1484. | 17) закриття провадження у справі; |
| 1485. | 18) залишення заяви без розгляду; |
| 1486. | 19) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду; |
| 1487. | 20) відхилення заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами; |
| 1488. | 21) видачу дубліката виконавчого листа; |
| 1489. | 22) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання; |
| 1490. | 23) відстрочку і розстрочку, зміну способу і порядку виконання рішення; |
| 1491. | 24) тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; |
| 1492. | 25) оголошення розшуку боржника або дитини; |
| 1493. | 26) поворот виконання рішення; |
| 1494. | 27) відмову в поновленні втраченого судового провадження. |
| 1495. | 2. Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. |
| 1496. | Стаття 303. Строки апеляційного оскарження |
| 1497. | 1. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення. |
| 1498. | 2. Скарги на ухвали суду першої інстанції подаються протягом п'ятнадцяти днів з наступного дня після їх прийняття. |
| 1499. | 3. Скарги, подані після закінчення строків, установлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що приймається ухвала. |
| 1500. | Стаття 304. Форма і зміст апеляційної скарги |
| 1501. | 1. За формою апеляційна скарга повинна відповідати вимогам частини першої статті 138 цього Кодексу. |
| 1502. | 2. В апеляційній скарзі повинно бути зазначено: |
| 1503. | 1) найменування суду, до якого подається скарга; |
| 1504. | 2) повну і точну назву особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження, номер засобів зв'язку; |
| 1505. | 3) повну і точну назву інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження, номер засобів зв'язку; |
| 1506. | 4) рішення, ухвала, що оскаржуються, та межі оскарження; |
| 1507. | 5) обґрунтування апеляційної скарги: в чому полягає неправильність рішення (ухвали), обставини справи, якими спростовується рішення; нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи, коли суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті, або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; які з використаних судом першої інстанції доказів підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; |
| 1508. | 6) прохання особи, яка подає скаргу; |
| 1509. | 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. |
| 1510. | 3. Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. |
| 1511. | 4. До апеляційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. |
| 1512. | 5. До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. |
| 1513. | Стаття 305. Порядок подання апеляційної скарги |
| 1514. | 1. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду не інакше як через канцелярію суду, де вона реєструється і передається в порядку черговості судді-доповідачу. |
| 1515. | 2. До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, передбачених статтею 304 цього Кодексу, або не оплаченої державним митом, застосовуються правила статті 140 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала. |
| 1516. | Стаття 306. Надіслання копій апеляційної скарги особам, які беруть участь у справі, та передача справи до суду апеляційної інстанції |
| 1517. | 1. Одержавши апеляційну скаргу, суд не пізніше наступного дня надсилає копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані пояснення на апеляційну скаргу. |
| 1518. | 2. Одночасно з надісланням копій апеляційної скарги суд витребовує справу із суду першої інстанції. |
| 1519. | Стаття 307. Пояснення на апеляційну скаргу |
| 1520. | 1. Особи, які беруть участь у справі, вправі у встановлений судом строк подати пояснення на апеляційну скаргу. |
| 1521. | 2. За змістом і формою пояснення на апеляційну скаргу повинно відповідати вимогам статті 304 цього Кодексу. |
| 1522. | Стаття 308. Зустрічна апеляційна скарга |
| 1523. | 1. Особи, які беруть участь у справі, до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції вправі подати зустрічну апеляційну скаргу. |
| 1524. | 2. Зустрічна апеляційна скарга подається за правилами, встановленими для подання апеляційної скарги. |
| 1525. | Стаття 309. Приєднання до апеляційної скарги |
| 1526. | 1. Співучасники та інші особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не були притягнуті до участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. |
| 1527. | 0Заява про приєднання до апеляційної скарги може бути подана до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції. |
| 1528. | 4Заява про приєднання до апеляційної скарги державним митом не обкладається. |
| 1529. | Стаття 310. Доповнення, зміна апеляційної скарги або відкликання її та відмова від неї |
| 1530. | 1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. |
| 1531. | 2. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а протилежна сторона може визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. |
| 1532. | 3. При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в суді апеляційної інстанції, постановляє ухвалу про повернення скарги. |
| 1533. | 4. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. |
| 1534. | 5. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується судом апеляційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні. У разі закриття з цих підстав апеляційного провадження повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається. |
| 1535. | 6. Визнання апеляційної скарги протилежною стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. |
| 1536. | Стаття 311. Дії з підготовки розгляду справи судом апеляційної інстанції |
| 1537. | 1. Протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач вчиняє такі дії: |
| 1538. | 1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі; |
| 1539. | 2) визначає характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює; |
| 1540. | 3) з'ясовує обставини (факти), на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень; |
| 1541. | 4) з'ясовує, які обставини (факти) визнаються і проти яких заперечують сторони та інші особи, які беруть участь у справі; |
| 1542. | 5) визначає розмір судових витрат та строки їх сплати; |
| 1543. | 6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування інших доказів та про залучення до участі в справі спеціалістів; |
| 1544. | 7) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. |
| 1545. | 2. Підготовчі дії, передбачені пунктами 5-7 частини другої цієї статті, здійснюються за правилами, встановленими главою 14 цього Кодексу. |
| 1546. | Стаття 312. Призначення справи до розгляду у суді апеляційної інстанції |
| 1547. | Після вчинення необхідних підготовчих дій справа призначається до розгляду, про що постановляється відповідна ухвала. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше місячного строку з дня закінчення підготовчих дій. Канцелярія суду відповідно до цієї ухвали невідкладно надсилає повідомлення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання. |
| 1548. | Стаття 313. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції |
| 1549. | 1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Суд може встановлювати нові факти, якщо судом першої інстанції докази досліджувалися або відмовлено у їх дослідженні з порушенням встановленого порядку, а також, якщо неможливість їх подання до суду першої інстанції зумовлена поважними причинами. |
| 1550. | 2. Суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено не правильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення. |
| 1551. | Стаття 314. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції |
| 1552. | 1. Справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справи в суді першої інстанції, з винятками і доповненнями, зазначеними в цій главі. |
| 1553. | 2. Суддя-доповідач доповідає зміст оскаржуваного рішення (ухвали), мотиви апеляційної скарги, межі, в яких повинна здійснюватися перевірка законності і обґрунтованості рішення (ухвали), встановлюватися обставини (факти) і досліджуватися докази. |
| 1554. | 3. Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу, а якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. |
| 1555. | 11Закінчивши з'ясування обставин (фактів) і перевірку наявності їх доказами, суд апеляційної інстанції надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у дебатах у тій же послідовності, в якій вони давали пояснення. |
| 1556. | 15Суд може обмежити тривалість пояснень і судових дебатів, встановлюючи для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. |
| 1557. | 5. Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати. |
| 1558. | 6. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошена перерва або розгляд її відкладено. Розгляд справи після її відкладення розпочинається заново. |
| 1559. | Стаття 315. Наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі |
| 1560. | 1. Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. |
| 1561. | 2. Неявка сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Проте в разі виникнення потреби в заслуховуванні особистих пояснень особи, яка не з'явилася, суд може відкласти розгляд справи. |
| 1562. | Стаття 316. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін |
| 1563. | У суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. |
| 1564. | Стаття 317. Повноваження суду апеляційної інстанції |
| 1565. | 1. Розглядаючи справу за апеляційною скаргою на рішення, суд апеляційної інстанції має право: |
| 1566. | 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; |
| 1567. | 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції; |
| 1568. | 3) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження у порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; |
| 1569. | 4) скасувати рішення першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення; |
| 1570. | 2. Під час розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: |
| 1571. | 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; |
| 1572. | 2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої інстанції; |
| 1573. | 3) скасувати ухвалу і вирішити питання по суті. |
| 1574. | Стаття 318. Підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін |
| 1575. | 0Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. |
| 1576. | 4Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. |
| 1577. | Стаття 319. Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд |
| 1578. | 1. Рішення суду в будь-якому разі підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: |
| 1579. | 1) справу розглянуто неправомочним суддею; |
| 1580. | 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; |
| 1581. | 3) справу розглянуто під час відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; |
| 1582. | 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі; |
| 1583. | 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції. |
| 1584. | 2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, що це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. |
| 1585. | 3. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи. |
| 1586. | Стаття 320. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду |
| 1587. | 1. Рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених статтями 226 і 228 цього Кодексу. |
| 1588. | 2. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи - сторони в спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. |
| 1589. | Стаття 321. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення |
| 1590. | 1. Підставами для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: |
| 1591. | 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; |
| 1592. | 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; |
| 1593. | 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; |
| 1594. | 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. |
| 1595. | 2. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон (інший нормативно-правовий акт), який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. |
| 1596. | 3. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. |
| 1597. | Стаття 322. Підстави для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції або її скасування |
| 1598. | Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції: |
| 1599. | 1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції прийнято ухвалу з додержанням вимог закону; |
| 1600. | 2) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив встановлений для його вирішення порядок; |
| 1601. | 3) скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції всупереч правилам цього Кодексу або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування. |
| 1602. | Стаття 323. Порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал судом апеляційної інстанції |
| 1603. | 1. Суд апеляційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвали за правилами статті 15, глави 17 цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними в статті 324-326 цього Кодексу. |
| 1604. | 2. Рішення суду апеляційної інстанції оформляється суддею - доповідачем і підписується всім складом суду, який бере участь в ухваленні рішення. |
| 1605. | 3. Судді не мають права розголошувати міркувань, що були висловленні в нарадчій кімнаті. |
| 1606. | Стаття 324. Ухвала та рішення суду апеляційної інстанції |
| 1607. | 1. Розглянувши справу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу у випадках: |
| 1608. | 1) відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін; |
| 1609. | 2) скасування рішення з направленням справи на новий розгляд; |
| 1610. | 3) скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; |
| 1611. | 4) відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін; |
| 1612. | 5) скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирішенням питання по суті. |
| 1613. | 2. Суд апеляційної інстанції ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення. |
| 1614. | Стаття 325. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції |
| 1615. | 1. В ухвалі суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено: |
| 1616. | 1) час і місце її прийняття; |
| 1617. | 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; |
| 1618. | 3) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; |
| 1619. | 4) найменування справи та ініціали і прізвища осіб, які беруть участь у справі; |
| 1620. | 5) стислий зміст заявлених вимог; |
| 1621. | 6) посилання на рішення (ухвалу) суду першої інстанції; |
| 1622. | 7) узагальнені доводи апеляційної скарги; |
| 1623. | 8) мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався; |
| 1624. | 9) наслідки розгляду апеляційної скарги - резолютивну частину ухвали, сформульовану відповідно до повноважень, наданих суду апеляційної інстанції. |
| 1625. | 2. У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначається мотиви її відхилення. |
| 1626. | 3. У разі скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення процесуального права було допущено судом першої інстанції. |
| 1627. | 4. Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена під час розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції, повинна відповідно містити відомості, передбачені пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, і посилання на ухвалу суду першої інстанції. Залежно від результатів розгляду скарги в ухвалі наводяться мотиви, якими спростовуються доводи скарги або викликається необхідність зміни ухвали, скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції чи постановлення нової ухвали суду апеляційної інстанції. |
| 1628. | Стаття 326. Зміст рішення суду апеляційної інстанції |
| 1629. | 1. У рішенні суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено: |
| 1630. | 1) час і місце його ухвалення; |
| 1631. | 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; |
| 1632. | 3) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; |
| 1633. | 4) найменування справи та ініціали і прізвища осіб, які беруть участь у справі; |
| 1634. | 5) стислий виклад заявлених вимог; |
| 1635. | 6) посилання на рішення суду першої інстанції; |
| 1636. | 7) узагальнені доводи апеляційної скарги; |
| 1637. | 8) мотиви, на підставі яких суд апеляційної інстанції визнав за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення або змінити рішення; |
| 1638. | 9) встановлені судом апеляційної інстанції факти і визначені відповідно до них правовідносини; |
| 1639. | 10) чи були і ким порушені або оспорені права та свободи, за захистом яких мало місце звернення до суду, невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; |
| 1640. | 11) назва статті, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта (стаття 9 цього Кодексу), за якими вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з яких суд виходив; |
| 1641. | 12) висновок суду про скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення. |
| 1642. | 2. За письмовою заявою сторони, іншої особи, яка бере участь у справі, поданою протягом десяти днів з дня проголошення рішення, суд у десятиденний строк з дня заявлення вимоги викладає мотивувальну частину рішення окремим процесуальним документом, де зазначається дата його складення, прізвище та ініціали судді і наводяться мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів (обставин), якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, взяті при цьому до уваги докази (доводи), за якими суд відхилив ті чи інші докази (доводи), застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти. |
| 1643. | 3. Обґрунтування висновків суду не може бути оскаржене окремо. |
| 1644. | Стаття 327. Проголошення рішення та ухвали судом апеляційної інстанції |
| 1645. | Ухвалене рішення чи постановлена ухвала суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 211 цього Кодексу. |
| 1646. | Стаття 328. Порядок розгляду поданої несвоєчасно апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи |
| 1647. | 1. У разі коли апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції або скарга на його ухвалу були подані в установлені строки, але надійшли до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені, суд апеляційної інстанції розглядає цю скаргу за правилами цієї глави Кодексу. |
| 1648. | 2. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 317 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу суду апеляційної інстанції. |
| 1649. | Стаття 329. Законна сила рішення і ухвали суду апеляційної інстанції |
| 1650. | 1. Ухвалене судом апеляційної інстанції рішення або постановлена ухвала за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції або за скаргою на ухвалу цього суду набирають законної сили негайно після ухвалення рішення або постановлення ухвали. |
| 1651. | 2. Одночасно з ухваленням рішення або постановленням ухвали судом апеляційної інстанції замість рішення чи ухвали суду першої інстанції рішення чи ухвала суду першої інстанції втрачають свою юридичну силу. |
| 1652. | Стаття 330. Окрема ухвала суду апеляційної інстанції |
| 1653. | Суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, передбачених статтею 201 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції. |
| 1654. | Стаття 331. Оформлення рішень, видача або направлення їх сторонам особам, які брали участь у справі |
| 1655. | 1. Рішення суду апеляційної інстанції оформляються і видаються в порядку, встановленому статтею 216 цього Кодексу і підписуються усіма суддями, які його постановили, та скріплюється печаткою цього суду. |
| 1656. | 2. Повторна видача копій судових рішень здійснюється судом першої інстанції, де зберігається справа. |
| 1657. | Стаття 332. Повернення справ |
| 1658. | Після закінчення апеляційного провадження справа направляється до суду першої інстанції, який її порушив. |
| 1659. | Глава 38 Касаційне провадження |
| 1660. | Стаття 333. Суди касаційної інстанції |
| 1661. | Касаційною інстанцією є судові колегії для розгляду справ в касаційному порядку, утворені у складі судових палат у цивільних справах апеляційних судів областей, апеляційних судів міст Києва та Севастополя, апеляційного суду Автономної Республіки Крим, військових апеляційних судів регіонів, апеляційного суду Військово-Морських сил України та Апеляційного суду України. |
| 1662. | Стаття 334. Право касаційного оскарження судових рішень |
| 1663. | 1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не були притягнуті до участі в справі, коли суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення і ухвали суду першої інстанції, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. |
| 1664. | 2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. |
| 1665. | Стаття 335. Строк на касаційне оскарження |
| 1666. | 1. Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня проголошення рішення або ухвали суду апеляційної інстанції або протягом трьох місяців з дня проголошення рішення, ухвали суду першої інстанції, якщо вони не були оскарженні в апеляційному порядку. |
| 1667. | 2. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. |
| 1668. | 3. Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено. |
| 1669. | 4. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується ухвалою суду. |
| 1670. | Стаття 336. Форма і зміст касаційної скарги |
| 1671. | 0За формою касаційна скарга повинна відповідати вимогам частини першої статті 138 цього Кодексу. |
| 1672. | 3У касаційній скарзі повинно бути зазначено: |
| 1673. | 1) найменування суду, до якого подається скарга; |
| 1674. | 2) повна і точна назва особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження, номер засобів зв'язку; |
| 1675. | 3) повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження, номер засобів зв'язку; |
| 1676. | 4) рішення (ухвала), що оскаржуються, та межі оскарження; |
| 1677. | 5) обґрунтування касаційної скарги: в чому полягає неправильність рішення (ухвали), порушення або неправильне застосування закону та що свідчить про те, що рішення чи ухвала постановлені внаслідок цього порушення; |
| 1678. | 6) прохання особи, яка подає скаргу; |
| 1679. | 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. |
| 1680. | 3. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. |
| 1681. | 4. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. |
| 1682. | 5. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. |
| 1683. | Стаття 337. Порядок подання касаційної скарги |
| 1684. | 1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції не інакше, як через канцелярію суду, де вона реєструється, оформляється і передається в порядку черговості судді-доповідачу. |
| 1685. | 2. При надходженні касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, передбачених статтею 336 цього Кодексу, або не оплаченої державним митом, застосовуються правила статті 140 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем протягом десяти днів з дня надходження скарги постановляється відповідна ухвала. |
| 1686. | Стаття 338. Надіслання копій касаційної скарги особам, які беруть участь у справі, та пояснення на касаційну скаргу |
| 1687. | 1. Одержавши належно оформлену касаційну скаргу, суд не пізніше десяти днів з дня її надходження надсилає копії касаційної скарги та додані до неї матеріали особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані пояснення на касаційну скаргу. |
| 1688. | 2. Особи, які брали участь у справі, мають право в установлений судом строк подати пояснення на касаційну скаргу. |
| 1689. | 7За формою і змістом пояснення на касаційну скаргу повинні відповідати вимогам статті 336 цього Кодексу. |
| 1690. | 11Одночасно з надісланням копій касаційної скарги витребовується справа із суду першої інстанції. |
| 1691. | Стаття 339. Зустрічна касаційна скарга |
| 1692. | 1. Особи, які беруть участь у справі, до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції вправі подавати зустрічну касаційну скаргу. |
| 1693. | 2. Зустрічна касаційна скарга подається за правилами, встановленими цією главою для подання касаційної скарги. |
| 1694. | Стаття 340. Приєднання співучасників до касаційної скарги |
| 1695. | 1. Співучасники та інші особи, які беруть участь у справі мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не були притягнуті до участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. |
| 1696. | 2. Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції. |
| 1697. | 3. Заява про приєднання до касаційної скарги державним митом не обкладається. |
| 1698. | Стаття 341. Доповнення, зміна касаційної скарги або відкликання її та відмова від неї |
| 1699. | 1. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. |
| 1700. | 2. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право до початку розгляду справи відкликати її або відмовитися від неї протягом усього часу розгляду справи. |
| 1701. | 3. При відкликанні касаційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в суді касаційної інстанції, постановляє ухвалу про повернення скарги. |
| 1702. | 4. Питання про прийняття відмови від касаційної скарги і закриття у зв'язку з цим касаційного провадження вирішується судом касаційної інстанції, що розглядає справу, в судовому засіданні. У разі закриття з цих підстав касаційного провадження повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається. |
| 1703. | 5. Допущена до касаційного розгляду справа приймається суддею- доповідачем для підготовки. |
| 1704. | Стаття 342. Підготовка справи до касаційного розгляду |
| 1705. | 1. При підготовці справи до судового розгляду суддя-доповідач готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі, в разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали). |
| 1706. | Після закінчення підготовки справи до розгляду справа призначається до розгляду, про що постановляється відповідна ухвала. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше місячного строку з дня закінчення підготовчих дій. Канцелярія суду відповідно до цієї ухвали невідкладно надсилає повідомлення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання. |
| 1707. | Стаття 343. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції |
| 1708. | 1. У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі не менше п'яти суддів. |
| 1709. | 2. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого суду розглядається. |
| 1710. | 3. Головуючий з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з'явився, перевіряє їх особу, а також повноваження представників і адвокатів, після чого оголошує склад суду, а також прізвище перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права і обов'язки. |
| 1711. | 4. Заявлені відводи, а також клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, з усіх питань, пов'язаних з розглядом судом касаційної інстанції, вирішуються після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому цим Кодексом. |
| 1712. | 5. Суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає підтвердження, що їй вручено повістку, або за її клопотанням, якщо повідомлені нею причини неявки судом буде визнано поважними. |
| 1713. | 6. Неявка сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. |
| 1714. | 7. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги. |
| 1715. | 8. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. |
| 1716. | 9. У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, вправі наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного перегляду справи. |
| 1717. | 10. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати. |
| 1718. | 11. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено. Розгляд справи після її відкладення розпочинається заново. |
| 1719. | Стаття 344. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін |
| 1720. | Незалежно від того за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було порушено касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. |
| 1721. | Стаття 345. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції |
| 1722. | 1. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. |
| 1723. | 2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. |
| 1724. | 3. Суд касаційної інстанції має право вийти за межі, встановлені частиною першою цієї статті, якщо встановить, що судові рішення було ухвалено з порушенням закону, на який не було посилання в касаційній скарзі. |
| 1725. | Стаття 346. Повноваження суду касаційної інстанції |
| 1726. | 1. Розглядаючи справу за касаційною скаргою на рішення, суд касаційної інстанції має право: |
| 1727. | 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; |
| 1728. | 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскарженого рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції; |
| 1729. | 3) постановити ухвалу про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасоване судом апеляційної інстанції; |
| 1730. | 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; |
| 1731. | 5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. |
| 1732. | 2. Під час розгляду скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право: |
| 1733. | 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; |
| 1734. | 2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції; |
| 1735. | 3) скасувати ухвалу і вирішити питання по суті; |
| 1736. | 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована судом апеляційної інстанції. |
| 1737. | Стаття 347. Підстави для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін. |
| 1738. | 1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права; |
| 1739. | 2. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань. |
| 1740. | Стаття 348. Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд |
| 1741. | 0Судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо: |
| 1742. | 1) справу розглянуто неправомочним суддею або складом суду; |
| 1743. | 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу; |
| 1744. | 3) справу розглянуто під час відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; |
| 1745. | 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі. |
| 1746. | 2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи. |
| 1747. | 3. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті порушення закону було допущено судом першої інстанції і не було усунено судом апеляційної інстанції або одночасно допущено судом апеляційної інстанції після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише судом апеляційної інстанції справа передається на новий апеляційний розгляд. |
| 1748. | 4. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи. |
| 1749. | Стаття 349. Підстави для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково |
| 1750. | Установивши, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. |
| 1751. | Стаття 350. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду |
| 1752. | 1. Судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених статтями 226 і 228 цього Кодексу. |
| 1753. | 2. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи - сторони в спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування правил частини першої цієї статті. |
| 1754. | Стаття 351. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення |
| 1755. | Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але застосовано закон (інший нормативно-правовий акт), який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню, або неправильно витлумачено закон. |
| 1756. | Стаття 352. Підстави для відхилення скарги на ухвалу суду або її скасування. |
| 1757. | Розглянувши скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції: |
| 1758. | 1) відхиляє скаргу і змінює ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону; |
| 1759. | 2) скасовує ухвалу і передає питання на повний розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено встановлений для його вирішення порядок; |
| 1760. | 3) скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч правилам цього Кодексу або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підставі її застосування. |
| 1761. | Стаття 353. Порядок ухвалення рішення та постановлення ухвал судом касаційної інстанції |
| 1762. | 1. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвали відповідно до правил глави 16 цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними в статтях 354 - 356 цього Кодексу. |
| 1763. | 2. Судове рішення ухвалюється в порядку, передбаченому статтею 15 цього Кодексу. |
| 1764. | 3. Рішення або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється |
| 1765. | суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу. |
| 1766. | 4. Судді не мають права розголошувати міркувань, що були висловлені у нарадчій кімнаті. |
| 1767. | Стаття 354. Ухвала та рішення суду касаційної інстанції |
| 1768. | 1. Розглянувши справу, суд касаційної інстанції приймає ухвалу у випадках: |
| 1769. | 1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін; |
| 1770. | 2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд; |
| 1771. | 3) скасування судових рішень суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; |
| 1772. | 4) скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване судом апеляційної інстанції; |
| 1773. | 5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; |
| 1774. | 6) скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті. |
| 1775. | 2. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у випадках скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення. |
| 1776. | Стаття 355. Зміст ухвали суду касаційної інстанції |
| 1777. | 1. В ухвалі суду касаційної інстанції повинно бути зазначено: |
| 1778. | 1) час і місце її прийняття; |
| 1779. | 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; |
| 1780. | 3) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; |
| 1781. | 4) найменування справи та ініціали і прізвища осіб, які беруть участь у справі; |
| 1782. | 5) стислий зміст заявлених вимог; |
| 1783. | 6) вказівку на рішення (ухвалу) суду першої та апеляційної інстанцій; |
| 1784. | 7) узагальнені доводи касаційної скарги; |
| 1785. | 8) мотиви, за якими суд касаційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався; |
| 1786. | 9) наслідки розгляду касаційної скарги - резолютивну частину ухвали, сформульовану відповідно до повноважень, наданих суду касаційної інстанції. |
| 1787. | 2. У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначається мотиви її відхилення. |
| 1788. | 3. У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення процесуального права було допущено судом першої або апеляційної інстанції. |
| 1789. | Стаття 356. Зміст рішення суду касаційної інстанції |
| 1790. | 1. У рішенні суду касаційної інстанції повинно бути зазначено: |
| 1791. | 1) час і місце його ухвалення; |
| 1792. | 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; |
| 1793. | 3) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; |
| 1794. | 4) найменування справи та ініціали і прізвища осіб, які беруть участь у справі; |
| 1795. | 5) стислий зміст заявлених вимог; |
| 1796. | 6) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини; |
| 1797. | 7) узагальнені доводи касаційної скарги; |
| 1798. | 8) мотиви, на підставі яких касаційний суд визнав необхідним скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення; |
| 1799. | 9) чи були і ким порушені або оспорені права та свободи, за захистом яких мало місце звернення до суду, невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; |
| 1800. | 10) назва статті, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта (стаття 9 цього Кодексу), за якими вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з яких суд виходив; |
| 1801. | 11) висновок суду про скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення. |
| 1802. | Стаття 357. Проголошення рішення і ухвали судом касаційної інстанції |
| 1803. | Ухвалене рішення чи постановлена ухвала суду проголошується за правилами, встановленими статтею 211 цього Кодексу. |
| 1804. | Стаття 358. Порядок розгляду поданої несвоєчасно касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи |
| 1805. | 1. У разі коли касаційну скаргу на судове рішення, ухвалу було подано в установлені строки, але надійшла вона до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами цієї глави Кодексу. |
| 1806. | 2. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 356 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції. |
| 1807. | Стаття 359. Законна сила рішення і ухвали суду касаційної інстанції |
| 1808. | 1. Ухвалене судом касаційної інстанції рішення або постановлена ухвала відповідно за касаційною скаргою на судові рішення набирають законної сили негайно після оголошення. |
| 1809. | 2. Одночасно з ухваленням судом касаційної інстанції рішення замість судових рішень першої або апеляційної інстанції останні втрачають свою юридичну силу. |
| 1810. | Стаття 360. Окрема ухвала суду касаційної інстанції |
| 1811. | Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, передбачених статтею 201 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд також може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали. |
| 1812. | Стаття 361. Оформлення рішень суду касаційної інстанції видача або направлення їх особам, які беруть участь у справі |
| 1813. | 1. Рішення суду касаційної інстанції оформлюються в порядку, встановленому статтею 216 цього Кодексу. |
| 1814. | 2. Повторна видача копій рішень здійснюється судом першої інстанції, де зберігається справа. |
| 1815. | Стаття 362. Повернення справ |
| 1816. | Після закінчення касаційного провадження справа надсилається в суд першої інстанції, який її порушив. |
| 1817. | Глава 39 Перегляд судових рішень Верховним Судом України в порядку повторної касації |
| 1818. | Стаття 363. Право повторного касаційного оскарження судових рішень |
| 1819. | 1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не були притягнуті до участі в справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов`язки, мають право оскаржити рішення і ухвали, прийняті судом касаційної інстанції. |
| 1820. | Стаття 364. Підстави для повторного касаційного оскарження |
| 1821. | Підставами для повторного касаційного оскарження судових рішень, ухвал є: |
| 1822. | 1) застосування судом закону чи іншого нормативно-правового акта, який не відповідає нормам Конституції України; |
| 1823. | 2) виявлене після касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами касаційної інстанції одного і того ж положення закону; |
| 1824. | 3) невідповідність рішенням Верховного Суду України; |
| 1825. | 4) неправильне застосування судом норм міжнародних договорів України; |
| 1826. | 5) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення Україною міжнародних зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення справи. |
| 1827. | Стаття 365. Строк на повторне касаційне оскарження судових рішень, ухвал |
| 1828. | 1. Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня відкриття обставин для повторної касації. |
| 1829. | 2. У разі пропуску строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк, але не більше як в межах одного року з дня виникнення права на оскарження, якщо наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про наявність підстав для перегляду судових рішень, ухвал. |
| 1830. | 3. Касаційні скарги після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. |
| 1831. | 4. Питання про поновлення строку на оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується ухвалою суду. |
| 1832. | Стаття 366. Форма і зміст касаційної скарги |
| 1833. | 1. За формою касаційна скарга повинна відповідати вимогам частини першої статті 138 цього Кодексу. |
| 1834. | 2. В касаційні скарзі повинно бути зазначено: |
| 1835. | 1) назва суду, до якого подається скарга; |
| 1836. | 2) повна і точна назва особи, яка подає скаргу, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв`язку; |
| 1837. | 3) повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв`язку; |
| 1838. | 4) вказівка на рішення, ухвалу, що оскаржується; |
| 1839. | 5) обґрунтування скарги з посиланням на підстави повторного касаційного розгляду справи; |
| 1840. | 6) прохання особи, яка подає скаргу; |
| 1841. | 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. |
| 1842. | 3. Скарга підписується особою, яка її подає, або її представником. |
| 1843. | 4. До скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. |
| 1844. | 5. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі. |
| 1845. | Стаття 367. Порядок подачі касаційної скарги |
| 1846. | 1. Касаційна скарга подається до Верховного Суду України не інакше як через канцелярію суду, де вона реєструється, оформляється і передається в порядку черговості судді-доповідачу. |
| 1847. | 2. При надходженні касаційної скарги оформленої без дотримання вимог, зазначених у статті 366 цього Кодексу або не оплаченої державним митом, застосовуються правила статті 140 цього Кодексу, про що колегією у складі семи суддів протягом десяти днів з дня отримання скарги постановляється відповідна ухвала. |
| 1848. | Стаття 368. Витребування справи |
| 1849. | 1. Питання про витребування справи для повторного касаційного розгляду вирішується колегією у складі семи суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. |
| 1850. | 2. Справа витребовується, якщо хоча б один із суддів дійшов висновку про необхідність цього. |
| 1851. | 3. Про витребування справи або відмови у її витребуванні суд постановляє ухвалу. Ухвала про витребування справи надсилається до відповідного суду. |
| 1852. | Стаття 369. Допуск справи до повторного касаційного розгляду |
| 1853. | 1. Протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання справи колегія у складі семи суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про допуск справи чи відмову у допуску до повторного касаційного розгляду. |
| 1854. | 2. Справа допускається до повторного касаційного розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суддів дійшов висновку про необхідність повторного касаційного розгляду. |
| 1855. | 3. Про відмову у допуску або допуск справи до повторного касаційного розгляду суд постановляє ухвалу, в якій визначає дату призначення справи до розгляду. Справу має бути призначено до розгляду не пізніше місячного строку з дня постановлення цієї ухвали. |
| 1856. | 4. Якщо справа допущена до повторного касаційного розгляду, суд може зупинити виконання відповідних рішень, про що зазначає в ухвалі передбаченій у частині третій цієї статті. |
| 1857. | 5. Допущення до повторного касаційного розгляду справи приймається суддею-доповідачем до підготовки. |
| 1858. | Стаття 370. Надіслання копій ухвали про допуск до повторного касаційного розгляду касаційної скарги особам, які беруть участь у справі |
| 1859. | 1. Копія ухвали про допуск до повторного касаційного розгляду та копія касаційної скарги і додані до неї матеріали надсилаються особам, які беруть участь у справі. При цьому суд встановлює строк, протягом якого можуть бути подані пояснення на касаційну скаргу. |
| 1860. | 2. Особи, які брали участь у справі, мають право у встановлений строк подати до Верховного Суду України пояснення на касаційну скаргу. |
| 1861. | 3. За формою і змістом пояснення мають відповідати вимогам статті 366 цього Кодексу. |
| 1862. | Стаття 371. Зустрічна касаційна скарга |
| 1863. | 1. Особи, які беруть участь у справі, до початку розгляду справи вправі подати зустрічну касаційну скаргу. |
| 1864. | 2. Зустрічна касаційна скарга подається за правилами, встановленими цією главою для подання касаційної скарги. |
| 1865. | Стаття 372. Приєднання співучасників до касаційної скарги |
| 1866. | 1. Співучасники та інші особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не були притягненні до участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. |
| 1867. | 2. Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана до початку розгляду справи. |
| 1868. | 3. Заява про приєднання до касаційної скарги державним митом не обкладається. |
| 1869. | Стаття 373. Доповнення, зміна або відкликання касаційної скарги та відмова від неї |
| 1870. | 1. Особа, яка подала касаційну скаргу має право доповнити чи змінити її протягом строку на повторне касаційне оскарження. |
| 1871. | 2. Особа, яка подала касаційну скаргу має право до початку розгляду справи відкликати її або відмовитися від неї протягом усього часу розгляду справи. |
| 1872. | 3. При відкликанні касаційної скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу про повернення скарги. |
| 1873. | 4. Питання про прийняття відмови від касаційної скарги і закриття в зв`язку з цим провадження вирішується судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. У разі закриття з цих підстав повторного касаційного провадження повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається. |
| 1874. | Стаття 374. Підготовка справи до розгляду |
| 1875. | 1. При підготовці справи до судового розгляду суддя - доповідач готує доповідь, в якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. |
| 1876. | 2. Підготовлена доповідь разом із копіями оскаржуваних судових рішень, ухвал копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів передається суддям Судової палати по цивільних справах не менш як за п'ять днів до початку розгляду справи. |
| 1877. | 3. При надходженні справи з журналом судового засідання оформленим без дотримання вимог статті 241 цього Кодексу чи з нерозглянутими зауваженнями на нього; або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення; або з іншими порушеннями цього Кодексу, суддя-доповідач ухвалою повертає її до відповідного суду для усунення допущених порушень. |
| 1878. | Стаття 375. Порядок розгляду справи |
| 1879. | 1. Справа розглядається не менше як двома третинами складу суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. |
| 1880. | 2. Якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднозначне застосування судами одного і того ж положення закону, то справа розглядається на спільному засіданні відповідних палат Верховного Суду України. При цьому головує на спільному засіданні Голова Верховного Суду України. |
| 1881. | 3. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення якого суду розглядається. |
| 1882. | 4. Головуючий з`ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з`явився, перевіряє їх особу, а також повноваження представників і адвокатів, після чого оголошує склад суду, а також прізвище перекладача і роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права і обов`язки. |
| 1883. | 5. Заявлені відводи, а також клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, з усіх питань, пов`язаних з розглядом справи в порядку повторної касації, вирішуються судом після заслухання думки інших осіб, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому цим Кодексом. |
| 1884. | 6. Суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручена повістка, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. |
| 1885. | 7. Неявка сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. |
| 1886. | 8. Суддя - доповідач доповідає зміст оскарженого рішення, ухвали суду та доводи скарги. |
| 1887. | 9. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення, ухвалу оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість судових дебатів, встановлюючи для всіх учасників процесу рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. |
| 1888. | 10. У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, вправі наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав повторного касаційного розгляду справи. |
| 1889. | 11. Після пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд ухвалює рішення. При ухваленні судового рішення ніхто не має права бути присутнім, крім складу суду в даній справі. |
| 1890. | 12. У разі необхідності, при розгляді справи може бути оголошена перерва або розгляд її відкладено. Новий розгляд справи після її відкладення починається заново. |
| 1891. | Стаття 376. Відмова позивача від позову та мирова угода сторін |
| 1892. | Незалежно від того за касаційного скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було порушено повторне касаційне провадження, позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій. |
| 1893. | Стаття 377. Межі розгляду справи |
| 1894. | 1. При розгляді справи в порядку повторної касації суд перевіряє правильність застосування судами першої, апеляційної та касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. |
| 1895. | 2. Суд в порядку повторного касаційного розгляду перевіряє законність судових рішень, ухвал в межах доводів скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. |
| 1896. | 3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги якщо під час розгляду справи встановить, що судові рішення, ухвали було ухвалено чи поставлено з порушенням закону, на який не було посилання в касаційній скарзі. |
| 1897. | Стаття 378. Повноваження суду при розгляді справи в порядку повторної касації |
| 1898. | 1. Розглядаючи справу в порядку повторної касації Верховний Суд України має право: |
| 1899. | 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення, ухвали без змін; |
| 1900. | 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного судового рішення, ухвали і справу направити відповідно на новий розгляд в суд першої або апеляційної, або касаційної інстанції; |
| 1901. | 3) постановити ухвалу про скасування оскаржуваного рішення, ухвали і залишити в силі судове рішення, ухвалу що було помилково скасовано судом апеляційної або касаційної інстанції; |
| 1902. | 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду; |
| 1903. | 5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення по суті справи або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. |
| 1904. | 2. У випадках, коли допущені судом першої інстанції порушення закону не були усунені судом апеляційної чи касаційної інстанції або одночасно допущені судом першої, апеляційної і касаційної інстанції, Верховний Суд України скасовує всі винесені в справі рішення, ухвала. |
| 1905. | Стаття 379. Підстави для відхилення касаційної скарги і залишення рішення, ухвали без змін |
| 1906. | Верховний Суд України відхиляє касаційну скаргу якщо визнає, що судові рішення, ухвала винесені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, вони відповідають Конституції та міжнародним договорам України. |
| 1907. | Стаття 380. Підстави для скасування рішення, ухвали і передачі справи на новий розгляд |
| 1908. | 1. Рішення, ухвала в будь-якому разі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо: |
| 1909. | 1) справу розглянуто неправомочним складом суду; |
| 1910. | 2) рішення, ухвалу постановлене не тими суддями, які розглядали справу; |
| 1911. | 3) справу розглянуто під час відсутності будь-кого осіб, які беруть участь в справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; |
| 1912. | 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі у справі. |
| 1913. | 2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, ухвали лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи. |
| 1914. | 3. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті порушення закону було допущено судом першої інстанції і не було усунено судом апеляційної та касаційної інстанцій або одночасно допущені судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій після скасування судових рішень, ухвал справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень судом апеляційної чи касаційної інстанцій справа передається на новий розгляд відповідно до суду апеляційної чи касаційної інстанції. |
| 1915. | 4. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, ухвали Верховним Судом України, є обов'язковими для суду при повторному розгляді справи. |
| 1916. | Стаття 381. Підстави для скасування оскаржуваного рішення, ухвали і залишення в силі судового рішення, ухвали скасованого помилково |
| 1917. | Установивши, що судом касаційної інстанції скасовано судове рішення, ухвала постановлено згідно із законом, Верховний Суд України скасовує судове рішення суду касаційної інстанції і залишає в силі судове рішення апеляційної або першої інстанції. |
| 1918. | Стаття 382. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду |
| 1919. | 1. Судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених статями 226 і 228 цього Кодексу. |
| 1920. | 2. Якщо суд касаційної інстанції ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи - сторони в спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування правил частини першої цієї статті. |
| 1921. | Стаття 383. Підстави для скасування або зміни судових рішень, ухвал |
| 1922. | 1. Верховний Суд України скасовує або змінює ухвалені в справі судові рішення, ухвали якщо: |
| 1923. | 1) судом застосовано закон чи інший нормативно-правовий акт, який не відповідає нормам Конституції України; |
| 1924. | 2) неоднозначно застосовано касаційною інстанцією одне і теж положення закону; |
| 1925. | 3) неправильно застосовано судом норми міжнародних договорів України. |
| 1926. | 4) міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, встановлено факт порушення Україною міжнародних зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення справи. |
| 1927. | Стаття 384. Порядок постановлення ухвал та ухвалення рішень |
| 1928. | 1. Верховний Суд України постановляє ухвали та постановляє рішення відповідно до цього Кодексу. |
| 1929. | 2. Жоден із суддів не має права утримуватися від висловлювання думки щодо обговорюваних питань та правильності оскаржуваного рішення, ухвали. |
| 1930. | 3. Рішення або ухвала суду касаційної інстанції готується суддею - доповідачем і підписується головуючим та суддею-доповідачем. |
| 1931. | 4. Судді не мають права розголошувати обговорення суті справи в нарадчій кімнаті. |
| 1932. | 5 . Про постановлені ухвали та ухваленні рішення головуючий оголошує особам, які беруть участь у справі. |
| 1933. | 6. Копії рішень, ухвал протягом десяти днів надсилається особам, які беруть участь у справі. |
| 1934. | Стаття 385. Зміст рішення та ухвали Верховного Суду України |
| 1935. | У рішенні, ухвалі Верховного Суду України зазначається: |
| 1936. | 1) час і місце їх ухвалення; |
| 1937. | 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого і суддів; |
| 1938. | 3) найменування справи; |
| 1939. | 4) найменування осіб, які беруть участь у справі; |
| 1940. | 5) стислий зміст заявлених вимог; |
| 1941. | 6) посилання на оскаржуване рішення, ухвалу, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини; |
| 1942. | 7) узагальнені доводи касаційної скарги ; |
| 1943. | 8) мотиви, за якими суд дійшов свого висновку і посилання на закон, яким він керувався; |
| 1944. | 9) висновки за результатами розгляду касаційної скарги - резолютивна частина сформульована відповідно до повноважень Верховного Суду України. |
| 1945. | Стаття 386. Порядок розгляду несвоєчасно поданої повторної касаційної скарги, що надійшла до суду після закінчення розгляду справи в порядку повторної касації |
| 1946. | 1. У разі, коли повторна касаційна скарга на судові рішення, ухвали була подана в установлені строки, але надійшла до Верховного Суду України після закінчення повторного касаційного розгляду справи або коли строки на подання повторної касаційної скарги підлягають поновленню, Верховний Суд України розглядає цю касаційну скаргу за правилами цієї глави. |
| 1947. | 2. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті касаційної скарги, суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення. При цьому за наявності підстав може бути скасована ухвала або рішення Верховного Суду України. |
| 1948. | Стаття 387. Законна сила рішень і ухвал Верховного Суду України |
| 1949. | Постановлені Верховним Судом України рішення або ухвали набирають законної сили після оголошення про їх ухвалення і оскарженню не підлягають. |
| 1950. | Стаття 388. Окремі ухвали суду |
| 1951. | Верховний Суд України у випадках і в порядку, передбачених статтею 201 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судами, які не є підставою для зміни або скасування рішення, ухвали. |
| 1952. | Стаття 389. Повернення справ |
| 1953. | Після закінчення касаційного провадження справа направляється в суд першої інстанції, який відкрив провадження в справі. |
| 1954. | Глава 40 Перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами СУДОВИХ НАКАЗІВ, ЗАОЧНИХ РІШЕНЬ, рішень, ухвал, що набрали законної сили |
| 1955. | Стаття 390. Підстави перегляду |
| 1956. | 1. Судовий наказ, заочне рішення, рішення і ухвали судів першої, апеляційної та касаційної інстанції можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. |
| 1957. | 2. Підставами для перегляду судового наказу, заочного рішення, рішень і ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами є: |
| 1958. | 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові; |
| 1959. | 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; |
| 1960. | 3) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, злочинні дії сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, чи злочинні діяння суддів, вчинені під час розгляду даної справи; |
| 1961. | 4) скасування вироку, судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали (постанови) суду чи постанови іншого органу, що стали підставою для ухвалення цього рішення, постановлення ухвали; |
| 1962. | 5) визнання неконституційним закону, який був застосований судом під час вирішення справи; |
| 1963. | 6) інші обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. |
| 1964. | Стаття 391. Строк подання заяв про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення і ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами |
| 1965. | 1. Заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення і ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для їх перегляду. |
| 1966. | 2. Строк для подання заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення, ухвали обчислюється: |
| 1967. | 1) у випадках, передбачених пунктом 1 та 6 частини другої статті 390 цього Кодексу, - з дня встановлення виключних обставин, що мають істотне значення для справи; |
| 1968. | 2) у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 390 цього Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної сили; |
| 1969. | 3) у випадках, передбачених пунктом 4 частини другої статті 390 цього Кодексу, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано вирок, рішення, ухвалу, постанову суду, постанову іншого органу або з дня прийняття рішення вищестоящою інстанцією про скасування постанови іншого органу, що стали підставою для ухвалення цього судового наказу, заочного рішення, рішення, постановлення ухвали. |
| 1970. | 4) у випадках, передбачених пунктом 5 частини другої статті 390 цього Кодексу, - з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. |
| 1971. | Стаття 392. Суди, що переглядають судові накази, заочні рішення, рішення, ухвали |
| 1972. | 1. Судові накази, заочні рішення, рішення чи ухвали переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив судовий наказ, заочне рішення, рішення чи постановив ухвалу. |
| 1973. | 2. Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу. |
| 1974. | Стаття 393. Форма і зміст заяви |
| 1975. | 1. Заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішень або ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами за формою і за змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. |
| 1976. | 2. У заяві обов'язково зазначаються: |
| 1977. | 1) назва суду, якому адресується заява; |
| 1978. | 2) особа, яка подала заяву, місце її проживання чи знаходження; |
| 1979. | 3) інші особи, які брали участь у справі; |
| 1980. | 4) дата ухвалення чи постановлення і зміст рішення, ухвали, про перегляд яких подано заяву; |
| 1981. | 5) нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд рішення, ухвали, і дату їх відкриття або встановлення; |
| 1982. | 6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. |
| 1983. | 3. До заяви додаються їх копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі. |
| 1984. | Стаття 394. Розгляд заяви |
| 1985. | 1. Заяву про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами суд розглядає у судовому засіданні в одному провадженні зі справою, з якої винесено ці судові накази, заочні рішення, судове рішення чи ухвала. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання, але їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви. |
| 1986. | 2. Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує судовий наказ, заочне рішення, рішення чи ухвалу в зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви. |
| 1987. | 3. Після скасування судового наказу, заочного рішення, рішення, ухвали справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. |
| 1988. | Стаття 395. Оскарження ухвали суду |
| 1989. | 1. Ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає. |
| 1990. | 2. Ухвала суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена. |
| 1991. | Розділ ІV |
| 1992. | Глава 41 Звернення судових рішень до виконання та поворот виконання |
| 1993. | Стаття 396. Звернення рішення суду до виконання |
| 1994. | 1. Усі питання, пов'язані із зверненням рішення до виконання, вирішує місцевий суд, у якому перебуває справа. |
| 1995. | 2. За кожним рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. |
| 1996. | Стаття 397. Зміст виконавчого листа |
| 1997. | Виконавчий лист оформляється відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". |
| 1998. | Стаття 398. Видача дубліката виконавчого листа |
| 1999. | Замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист, має право видати його дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. |
| 2000. | Стаття 399. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання |
| 2001. | 1. Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. |
| 2002. | 2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. |
| 2003. | Стаття 400. Мирова угода в процесі виконання |
| 2004. | 1. Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення на затвердження. |
| 2005. | 2. Суд має право перевірити і не затвердити мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. |
| 2006. | 3. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до правил цього Кодексу. |
| 2007. | Стаття 401. Відстрочка і розстрочка виконання рішення |
| 2008. | За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити спосіб і порядок виконання рішення. |
| 2009. | Стаття 402. Вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу |
| 2010. | 1. Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу вирішується судом за поданням державного виконавця. |
| 2011. | 2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін та за обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Проте неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу. |
| 2012. | Стаття 403. Вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини |
| 2013. | 1. Розшук оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. |
| 2014. | 2. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. |
| 2015. | 3. Суд розглядає подання державного виконавця у десятиденний строк. |
| 2016. | Стаття 404. Порядок вирішення питань про поворот виконання |
| 2017. | 1. Питання про поворот виконання вирішує суд вищого рівня, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. |
| 2018. | 2. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. |
| 2019. | 3. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації. |
| 2020. | Стаття 405. Строк подання заяв про поворот виконання |
| 2021. | 1. Якщо питання про поворот виконання рішення не було розв'язано судом при новому розгляді справи або судом вищого рівня, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах загального строку позовної давності. Вона не обкладається державним митом. |
| 2022. | 2. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з викликом сторін і постановляє ухвалу. |
| 2023. | Стаття 406. Особливості повороту виконання з окремих категорій справ |
| 2024. | 1. У разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах: про стягнення винагороди за використання авторського права, права на відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника - поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. |
| 2025. | 2. Із справ про стягнення аліментів, а також із справ про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. |
| 2026. | РОЗДІЛ V |
| 2027. | Глава 42 Відновлення втраченого судового провадження |
| 2028. | Стаття 407. Порядок відновлення втраченого судового провадження |
| 2029. | Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або закриттям провадження, провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом. |
| 2030. | Стаття 408. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення провадження |
| 2031. | Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі. |
| 2032. | Стаття 409. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження |
| 2033. | Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті спору або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. |
| 2034. | Стаття 410. Зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження |
| 2035. | 1. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме провадження просить заявник, чи було у справі ухвалено рішення по суті спору або постановлена ухвала про закриття провадження, якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення. |
| 2036. | 2. До заяви про відновлення втраченого провадження додаються документи або їх копії (навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку), що збереглися у заявника або у справі. |
| 2037. | Стаття 411. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у порушенні справи або залишення заяви без розгляду |
| 2038. | 1. За відсутності у заяві вказівки на мету відновлення провадження або відомостей, необхідних для його відновлення, суд ухвалою залишає заяву без руху і надає заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. |
| 2039. | 2. У разі коли зазначена заявником мета звернення до суду не пов'язана із захистом його прав і охоронюваних законом інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у порушенні справи про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо справу було порушено. |
| 2040. | 3. Судове провадження, втрачене до розгляду його по суті, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом Кодексу порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. В ухвалі суду про порушення нової справи у зв'язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов'язково зазначено. |
| 2041. | Стаття 412. Розгляд справи |
| 2042. | 1. При розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані із справи громадянам, підприємствам, установам, організаціям до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження. |
| 2043. | 2. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали участь у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення. |
| 2044. | Стаття 413. Рішення суду |
| 2045. | 1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. |
| 2046. | 2. У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження. |
| 2047. | 3. За недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою ж заявою за наявності необхідних документів. |
| 2048. | 4. Строк зберігання судового провадження не має значення для вирішення заяви про його відновлення, проте у випадку звернення з такою заявою з метою виконання рішення, коли строк на пред'явлення виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлюється, суд також закриває провадження за заявою. |
| 2049. | Стаття 414. Звільнення заявника від судових витрат |
| 2050. | У справі про відновлення втраченого провадження заявник звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником. |
| 2051. | Розділ VІ |
| 2052. | Глава 43 ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ |
| 2053. | Стаття 415. Цивільні процесуальні права та обов'язки іноземних осіб |
| 2054. | 1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні підприємства, установи, організації, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів. |
| 2055. | 2. Іноземні особи користуються процесуальними правами та несуть процесуальні обов'язки нарівні з громадянами, підприємствами, установами, організаціями України. |
| 2056. | 3. Законодавством України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян, установ, підприємств і організацій тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав громадян або юридичних осіб України. |
| 2057. | Стаття 416. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців та осіб без громадянства |
| 2058. | 1. Процесуальна правоздатність та дієздатність іноземців та осіб без громадянства визначаються їх особистим законом. |
| 2059. | 2. Особистим законом іноземця є право країни, громадянство якої він має. За наявності в особи двох або більше громадянств її особистим законом вважається право країни, в якій особа має місце проживання. |
| 2060. | 3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання. |
| 2061. | 4. Особа, яка відповідно до свого особистого закону не є процесуально дієздатною, може бути визнана процесуально правоздатною на території України, якщо вона відповідно до українського права є процесуально дієздатною. |
| 2062. | Стаття 417. Процесуальна правоздатність іноземних підприємств, установ, організацій та міжнародних організацій |
| 2063. | 1. Цивільна правоздатність іноземного підприємства, установи та організації визначається їх особистим законом. |
| 2064. | 2. Особистим законом іноземного підприємства, установи та організації є право країни, в якій їх засновано. |
| 2065. | 3. Процесуальна правоздатність міжнародної організації встановлюється на основі міжнародного договору, відповідно до якого її створено, її установчих документів або угоди з компетентним органом України. |
| 2066. | Стаття 418. Позови до іноземних держав та міжнародних організацій. Дипломатичний імунітет |
| 2067. | 1. Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором або законом України. |
| 2068. | 2. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України. |
| 2069. | 3. В тих випадках, коли в іноземній державі не забезпечується Україні, її майну або представникам України така ж судова недоторканність, яка, згідно з цією статтею, забезпечується іноземним державам, їх майну або представникам іноземних держав в Україні, Кабінетом Міністрів України або іншим повноважним органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або представника цієї держави застосування відповідних заходів. |
| 2070. | 4. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у цивільних справах в межах, визначених міжнародними договорами або законами України. |
| 2071. | Стаття 419. Підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні особи, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном |
| 2072. | Підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні особи, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України. |
| 2073. | Стаття 420. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів |
| 2074. | 1. Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли: |
| 2075. | 1) виконання доручення суперечило б суверенітетові України або загрожувало б безпеці України; |
| 2076. | 2) виконання доручення не належить до компетенції суду. |
| 2077. | 2. Виконання доручень іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій провадиться на підставі законодавства України. |
| 2078. | 3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів з дорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами визначається законодавством України і міжнародними договорами України. |
| 2079. | Стаття 421. Визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів |
| 2080. | Порядок визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів визначається міжнародними договорами України про надання правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних справах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими міжнародними двосторонніми або багатосторонніми договорами за участю України, якими передбачається визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів, і законами України. |
| 2081. | Стаття 422. Міжнародні договори України |
| 2082. | Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про цивільне судочинство, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору. |