Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Друге читання)
0. | Проект ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу |
1. | Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: |
2. | 1. Затвердити Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (додається). |
3. | 2. Кабінету Міністрів України: |
4. | 1) привести у відповідність з цим Законом власні нормативно-правові акти; |
5. | 2) відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; |
6. | 3) забезпечити перегляд міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; |
7. | 4) у проектах законів про Державний бюджет України на 2004 та наступні роки передбачити кошти на фінансування Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. |
8. | 3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. |
9. | ЗАТВЕРДЖЕНО Законом України від 2003 року № Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу |
10. | Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ |
11. | Ця Програма визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування. |
12. | Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. |
13. | Адаптація законодавства є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу. |
14. | Розділ ІІ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ |
15. | Асquіs соmmunаutаіrе - правова система Європейського Союзу, включаючи акти законодавства Європейського Союзу, прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки і Спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ. |
16. | Адаптація законодавства - процес розроблення та прийняття нормативно-правових актів і створення умов для їх належного виконання з метою досягнення відповідності правової системи України асquіs соmmunаutаіrе. |
17. | Акт законодавства Європейського Союзу - нормативно-правовий акт, прийнятий компетентним органом Європейського Союзу відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства, Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі, Договору про Європейське співтовариство з атомної енергії, Договору про Європейський Союз. |
18. | Біла книга - документ, що складається Європейською комісією і містить пропозиції та їх обґрунтування щодо заходів у конкретній сфері чи з конкретної проблеми. |
19. | Зелена книга - документ, що складається Європейською комісією з метою започаткування обговорення та консультацій на рівні Європейського співтовариства щодо конкретного питання чи проблеми. |
20. | Гармонізація законодавства - процес приведення законодавства держав-членів Європейського Союзу у відповідність з певною правовою моделлю, визначеною актами законодавства Європейського Союзу. |
21. | Рецепція законодавства Європейського Союзу - процес транспонування правової системи, її частини та/або правової культури Європейського Союзу до правової системи України. |
22. | Джерела права Європейського співтовариства: |
23. | первинне законодавство: |
24. | Договір про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 року (з 1993 року - Договір про заснування Європейського співтовариства), Договір про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі 1951 року (втратив чинність 2002 року), Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 року (далі - засновницькі договори) із змінами, внесеними Єдиним європейським актом 1986 року, Маастрихтським договором 1992 року, Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року; |
25. | Договір про Європейський Союз 1992 року, із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року; |
26. | Договір про об'єднання 1965 року; |
27. | акти про приєднання нових держав-членів; |
28. | вторинне законодавство: |
29. | директива - акт, прийнятий або Європейським парламентом разом з Радою Європейського співтовариства, або Радою Європейського співтовариства, або Європейською комісією (далі - компетентні органи), що є обов'язковим для кожної держави-члена Європейського співтовариства, якій він адресований, щодо результату, який повинен бути досягнутий, однак залишає національним органам державної влади вибір форм та методів імплементації. Це поняття також включає: |
30. | директиви, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, та |
31. | рекомендації, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі; |
32. | регламент - юридично обов'язковий акт, прийнятий компетентним органом, що має загальне застосування та юридичну силу у всій своїй цілісності і прямо застосовується у всіх державах-членах Європейського Союзу. Це поняття також включає: |
33. | регламенти, прийняті відповідно до Договору про утворення Європейського співтовариства з атомної енергії, |
34. | рішення, прийняті відповідно до Договору про утворення Європейського співтовариства вугілля та сталі, включаючи рішення, прийняті Високим органом Європейського співтовариства вугілля та сталі до моменту укладення Договору про об'єднання, |
35. | акти законодавства Європейського співтовариства, які незалежно від своєї назви мають характер регламентів за своїм змістом, що було визнано рішенням Європейського суду справедливості; |
36. | рекомендація або висновок - правовий акт, який приймається компетентним органом та не є юридично обов'язковим. Це поняття також включає: |
37. | рекомендації та висновки, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, |
38. | висновки, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі; |
39. | рішення - акт, прийнятий компетентним органом Європейського Союзу, який має юридичну силу в усій своїй цілісності стосовно тих осіб, яким він адресований. Це поняття також включає: |
40. | рішення, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, |
41. | рішення індивідуального характеру, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі, |
42. | акти законодавства Європейського співтовариства, які незалежно від своєї назви мають характер рішень за своїм змістом, що було визнано рішенням Європейського суду справедливості, |
43. | рішення Європейського суду справедливості; |
44. | правові акти, що не є юридично обов'язковими (резолюції Європейського парламенту, програми). |
45. | Джерело права у формі міжнародної угоди - міжнародна угода, укладена між європейськими співтовариствами та третіми державами або між державами-членами європейських співтовариств. |
46. | Загальний принцип права Європейського співтовариства - принцип, що випливає з положень засновницьких договорів або юриспруденції Європейського суду справедливості, а також правила поведінки, які мають форму загальновизнаних процедур або рішень правового характеру та обумовлені тривалою практикою застосування і визнаються юридично обов'язковими. |
47. | Рішення Європейського суду справедливості - судове рішення по суті справи, яке прийняте: |
48. | у провадженні про надання попереднього висновку згідно з засновницькими договорами, |
49. | у провадженні про визнання акта законодавства Європейського співтовариства недійсним, |
50. | у провадженні щодо недотримання зобов'язань, які виникають за засновницькими договорами, |
51. | у провадженні щодо незастосування регламентів згідно з засновницькими договорами, |
52. | у провадженні щодо невиконання зобов'язань, які виникають згідно з Статутом Європейського інвестиційного банку, |
53. | у провадженні щодо невиконання зобов'язань, які виникають за Договором про заснування Європейського співтовариства та Статутом Європейської системи центральних банків. |
54. | Джерела права Європейського Союзу в сфері спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки: |
55. | первинне законодавство - Договір про Європейський Союз 1992 року, із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року; |
56. | вторинне законодавство: |
57. | загальне положення або принцип - акт, що стосується питань спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки; |
58. | спільна стратегія - акт, що стосується питань, які є предметом важливих спільних інтересів держав-членів, і визначає цілі, тривалість та засоби, що виділяються Європейським Союзом і державами-членами для цього. Цей акт має форму рекомендацій і реалізується, в основному, через прийняття спільних дій та спільних позицій; |
59. | спільні дії - акт, що приймається для врегулювання конкретної ситуації у тому разі, коли оперативні дії Європейського Союзу вважаються необхідними. Цей акт визначає цілі, сферу та засоби, що виділяються Європейському Союзу державами-членами, та, якщо це необхідно, їх тривалість і умови виконання; |
60. | спільна позиція - акт, яким визначається підхід Європейського Союзу до конкретної проблеми; |
61. | рішення з питань спільної зовнішньої політики та політики у сфері безпеки - акт, що приймається на основі загальних положень і стосується питань спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки. |
62. | Джерела права Європейського Союзу в сфері спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ: |
63. | первинне законодавство - Договір про Європейський Союз 1992 року, із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року; |
64. | вторинне законодавство: |
65. | джерело права у формі міжнародної угоди - міжнародна угода, яку держави-члени повинні прийняти протягом визначеного періоду відповідно до внутрішньодержавних процедур, та заходи щодо її імплементації; |
66. | рамкове рішення - акт, що є юридично обов'язковим для держав-членів, яким він адресований, щодо результату, який повинен бути досягнутий. Рамкове рішення не є актом прямої дії та залишає національним органам влади вибір форми та методів досягнення такого результату; |
67. | рішення з питань спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ - акт, що приймається на основі загальних положень і стосується питань співробітництва в сфері юстиції та правового співробітництва у кримінальних справах за винятком наближення правових норм держав-членів у цій сфері; |
68. | спільна позиція - акт, яким визначається підхід Європейського Союзу до конкретної проблеми; |
69. | спільні дії - акт, що приймається для врегулювання конкретної ситуації у тому разі, коли оперативні дії Європейського Союзу вважаються необхідними. Цей акт визначає цілі, сферу та засоби, що виділяються Європейському Союзу державами-членами, та, якщо це необхідно, їх тривалість і умови виконання. |
70. | Акти вторинного законодавства Європейського Союзу мають такі ж самі характеристики, що і акти вторинного законодавства Європейського співтовариства тільки у тому разі, коли це прямо передбачено Договором про Європейський Союз або коли Європейський суд справедливості визнав це в своєму рішенні. |
71. | Загальний принцип права Європейського Союзу - принцип, що випливає з положень Договору про Європейський Союз, а також правила поведінки, які мають форму загальновизнаних процедур або рішень правового характеру, обумовлені тривалим періодом практики застосування та визнаються юридично обов'язковими. |
72. | Офіційні видання Європейського Союзу: |
73. | Офіційний вісник Європейських Співтовариств (Оffісіаl Jоurnаl оf Еurореаn Соmmunіtіеs) - офіційне видання Європейського Союзу, яке видається Бюро офіційних публікацій Європейських співтовариств у Люксембурзі. Публікуються чотири частини Офіційного вісника: серія L (законодавство Європейського Союзу), серія С (проекти законодавства та інші роз'яснення), серія S (додаткова інформація - примітки та державні замовлення) та додатки (дебати в Європейському парламенті). Після набрання чинності Ніццьким договором (2003 рік) Офіційний вісник Європейських Співтовариств перейменований на Офіційний вісник Європейського Союзу (Оffісіаl Jоurnаl оf Еurореаn Unіоn); |
74. | Вісник Європейського Суду (Еurореаn Соurt Rероrts) - офіційне видання Європейського суду справедливості, в якому публікуються його рішення. |
75. | Розділ ІІІ ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА |
76. | Державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов'язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституційного, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України. |
77. | В Україні створено основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства. |
78. | Зокрема, Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року (далі - УПС) визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства. |
79. | Спільною стратегією щодо України, схваленою Європейською Радою на Гельсінському саміті 11 грудня 1999 року, Європейський Союз підтримав процес економічних перетворень в Україні та поступового наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу у визначених пріоритетних сферах. |
80. | Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615, визначено основні положення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України в європейський правовий простір, мету та етапи правової адаптації. |
81. | Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, схваленою Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072, визначено шляхи і темпи реалізації окремих пріоритетів, які повинні бути обумовлені ходом проведення економічних реформ та спрямовані на досягнення критеріїв, що випливають із цілей валютного, економічного та політичного союзу держав-членів Європейського Союзу і сформульовані Європейською Радою на Копенгагенському саміті в червні 1993 року. |
82. | Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1033 з метою координації діяльності органів державної влади з питань адаптації законодавства створено при Президентові України Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. |
83. | На виконання Указу Президента України від 9 лютого 1999 року № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади" Кабінет Міністрів України запровадив єдину систему планування, координації та контролю нормотворчої діяльності і роботи з адаптації законодавства органів виконавчої влади, затвердив Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Крім того, щороку розробляє і затверджує план роботи з адаптації законодавства, передбачаючи в проекті Державного бюджету на відповідний рік видатки для фінансування заходів з його виконання. |
84. | На Копенгагенському саміті Європейський Союз - Україна 4 липня 2002 року Європейський Союз підтвердив свою готовність продовжувати співробітництво і підтримувати Україну в адаптації законодавства, що є одним з ключових елементів співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Європейський Союз привітав прагнення України розробити графік адаптації законодавства у пріоритетних сферах. |
85. | Розділ ІVЕТАПИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА |
86. | Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу. |
87. | З урахуванням етапів адаптації законодавства визначаються етапи виконання Програми. |
88. | Перший етап виконання цієї Програми розрахований на 2004 - 2007 роки. |
89. | Періоди наступних етапів виконання Програми визначатимуться залежно від результатів, досягнутих на попередніх етапах, економічної, політичної та соціальної ситуації, яка складеться в Україні, а також розвитку взаємовідносин України з Європейським Союзом. |
90. | Розділ V МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПЕРШОГО ЕТАПУ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ |
91. | На першому етапі виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється адаптація законодавства, є сфери, визначені статтею 51 УПС, а саме: |
92. | митне право; |
93. | законодавство про компанії; |
94. | банківське право; |
95. | бухгалтерський облік компаній; |
96. | податки, включаючи непрямі; |
97. | інтелектуальна власність; |
98. | охорона праці; |
99. | фінансові послуги; |
100. | правила конкуренції; |
101. | державні закупівлі; |
102. | охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин; |
103. | довкілля; |
104. | захист прав споживачів; |
105. | технічні правила і стандарти; |
106. | енергетика, включаючи ядерну; |
107. | транспорт. |
108. | На першому етапі виконання Програми слід: |
109. | провести порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу у пріоритетних сферах; |
110. | здійснити переклад на українську мову актів законодавства Європейського Союзу у цих сферах; |
111. | на підставі вивчення та узагальнення відповідного досвіду держав Центральної та Східної Європи створити ефективний загальнодержавний механізм адаптації законодавства, в тому числі щодо перевірки проектів законів та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності положенням законодавства Європейського Союзу; |
112. | створити загальнодержавну інформаційну мережу з питань європейського права, забезпечити вільний доступ до неї учасників адаптації законодавства; |
113. | створити систему навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейського права, включаючи розроблення та затвердження відповідних навчальних програм. |
114. | Розділ VІ ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА В ПРІОРИТЕТНИХ СФЕРАХ |
115. | В пріоритетних сферах адаптація законодавства здійснюється у такій послідовності: |
116. | визначення переліку актів законодавства Європейського Союзу; |
117. | переклад на українську мову актів законодавства Європейського Союзу; |
118. | проведення комплексного порівняльно-правового дослідження відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу; |
119. | розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність із законодавством Європейського Союзу; |
120. | проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій; |
121. | визначення переліку законопроектних робіт; |
122. | підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття; |
123. | моніторинг імплементації актів законодавства. |
124. | Елементом адаптації законодавства повинна стати перевірка проектів законів та інших нормативно-правових актів на їх відповідність положенням законодавства Європейського Союзу з метою недопущення прийняття актів, які суперечать нормам і стандартам Європейського Союзу. |
125. | Розділ VІІ ЩОРІЧНІ ПЛАНИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ |
126. | Ця Програма визначає мету, основні терміни, інституціональний механізм адаптації законодавства, засади фінансового, кадрового та інформаційного забезпечення її виконання. |
127. | Конкретні заходи з адаптації законодавства (в тому числі інституціональні перетворення), прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків (в тому числі видатки на підготовку нормативно-правових актів, навчання, інституціональні зміни, проведення порівняльно-правових досліджень, переклад актів законодавства Європейського Союзу на українську мову, підготовку глосарію термінів європейського права тощо) визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Міжвідомчою координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України. |
128. | Розділ VІІІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ |
129. | Верховна Рада України: |
130. | забезпечує експертизу законопроектів, унесених до Верховної Ради України всіма суб'єктами права законодавчої ініціативи, на їх відповідність положенням законодавства Європейського Союзу на всіх етапах розгляду законопроектів. |
131. | Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: |
132. | розглядає пропозиції стосовно внесення змін до Програми; |
133. | визначає цілі та завдання другого та наступних етапів виконання Програми, встановлює їх період; |
134. | щороку заслуховує доповідь про стан виконання Програми, яку готує Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. |
135. | Кабінет Міністрів України: |
136. | затверджує після погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції щорічний план заходів з виконання Програми; |
137. | передбачає в проектах Державного бюджету України витрати на фінансування заходів з виконання Програми. |
138. | Органом, що координує роботу з виконання Програми, є Міністерство юстиції України, яке: |
139. | в установленому порядку щороку подає Міністерству фінансів України пропозиції щодо фінансування заходів з виконання Програми для врахування їх у проекті Державного бюджету України; |
140. | за пропозиціями заінтересованих органів державної влади готує та в установленому порядку погоджує проект щорічного плану заходів з виконання Програми, в якому, зокрема, передбачається переклад актів європейського права; |
141. | Разом з Комітетом Верховної Ради з питань Європейської інтеграції проводить моніторинг виконання Програми. |
142. | Сприяння взаємодії органів державної влади та інших інституцій в процесі виконання Програми, підготовка пропозицій щодо виконання Програми, заходів і завдань відповідно до наявних фінансових, матеріальних та організаційних можливостей та розвитку взаємовідносин України з Європейським Союзом покладається на Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Координаційна рада). |
143. | Головою Координаційної ради є Міністр юстиції України. |
144. | Положення про Координаційну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України. |
145. | Координаційна рада щороку готує доповідь про стан виконання Програми. Після обговорення на засіданні Національної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу доповідь представляється не пізніше ніж 1 березня на сесійному засіданні Верховної Ради України. |
146. | Науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Програми, переклад актів законодавства Європейського Союзу на українську мову, підготовку глосарію термінів європейського права здійснює Центр європейського та порівняльного права. |
147. | Розділ ІХ ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ |
148. | Розділ Х. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Фінансування заходів з виконання Програми на кожному етапі здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, коштів технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством України. |
149. | Конкретні обсяги фінансування заходів, спрямованих на виконання Програми, визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми. |
150. | Розділ Х КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ |
151. | З метою належного кадрового забезпечення виконання Програми Кабінетові Міністрів України протягом року забезпечити: |
152. | запровадження програм професійної підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців у сфері європейського права і європейської інтеграції; |
153. | створення кафедр і напрямів підготовки з європейського права у вищих навчальних закладах України, розроблення навчальних курсів з права Європейського Союзу у програмах юридичних факультетів; |
154. | організацію обов'язкового поглибленого вивчення іноземних мов на юридичних факультетах вищих навчальних закладів; |
155. | створення системи курсів поглибленого вивчення іноземних мов державними службовцями; |
156. | проведення переговорів з Європейською комісією та державами-членами Європейського Союзу щодо участі українських фахівців у його навчальних програмах, які поширюються на держави-кандидати на вступ до Європейського Союзу. |
157. | Розділ ХІ ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ |
158. | Інформаційне забезпечення виконання Програми покладається на Центр європейського та порівняльного права. |
159. | В основу інформаційного забезпечення слід покласти створення та функціонування загальнодержавної інформаційної мережі з питань європейського права, забезпечення вільного доступу до неї учасників процесу адаптації. |
160. | Елементами загальнодержавної інформаційної мережі з питань європейського права мають бути: |
161. | створення інтернет-порталу; |
162. | створення електронної системи документації Європейського Союзу, перекладеної на українську мову, в тому числі актів законодавства Європейського Союзу; |
163. | створення спеціалізованої бібліотеки європейського права та її філіалів у регіонах України; |
164. | забезпечення доступу учасників процесу адаптації до бази даних законодавства Європейського Союзу - системи СЕLЕХ; |
165. | забезпечення передплати на офіційні видання Європейського Союзу |