Кількість абзаців - 166 Розмітка (ліва колонка)


Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Друге читання)

0. Проект ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
2. 1. Затвердити Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (додається).  
3. 2. Кабінету Міністрів України:  
4. 1) привести у відповідність з цим Законом власні нормативно-правові акти;  
5. 2) відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
6. 3) забезпечити перегляд міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;  
7. 4) у проектах законів про Державний бюджет України на 2004 та наступні роки передбачити кошти на фінансування Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.  
8. 3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
9. ЗАТВЕРДЖЕНО Законом України від 2003 року № Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу  
10. Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
11. Ця Програма визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування.  
12. Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України асquіs соmmunаutаіrе з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього.  
13. Адаптація законодавства є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу.  
14. Розділ ІІ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ  
15. Асquіs соmmunаutаіrе - правова система Європейського Союзу, включаючи акти законодавства Європейського Союзу, прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки і Спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ.  
16. Адаптація законодавства - процес розроблення та прийняття нормативно-правових актів і створення умов для їх належного виконання з метою досягнення відповідності правової системи України асquіs соmmunаutаіrе.  
17. Акт законодавства Європейського Союзу - нормативно-правовий акт, прийнятий компетентним органом Європейського Союзу відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства, Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі, Договору про Європейське співтовариство з атомної енергії, Договору про Європейський Союз.  
18. Біла книга - документ, що складається Європейською комісією і містить пропозиції та їх обґрунтування щодо заходів у конкретній сфері чи з конкретної проблеми.  
19. Зелена книга - документ, що складається Європейською комісією з метою започаткування обговорення та консультацій на рівні Європейського співтовариства щодо конкретного питання чи проблеми.  
20. Гармонізація законодавства - процес приведення законодавства держав-членів Європейського Союзу у відповідність з певною правовою моделлю, визначеною актами законодавства Європейського Союзу.  
21. Рецепція законодавства Європейського Союзу - процес транспонування правової системи, її частини та/або правової культури Європейського Союзу до правової системи України.  
22. Джерела права Європейського співтовариства:  
23. первинне законодавство:  
24. Договір про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 року (з 1993 року - Договір про заснування Європейського співтовариства), Договір про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі 1951 року (втратив чинність 2002 року), Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 року (далі - засновницькі договори) із змінами, внесеними Єдиним європейським актом 1986 року, Маастрихтським договором 1992 року, Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року;  
25. Договір про Європейський Союз 1992 року, із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року;  
26. Договір про об'єднання 1965 року;  
27. акти про приєднання нових держав-членів;  
28. вторинне законодавство:  
29. директива - акт, прийнятий або Європейським парламентом разом з Радою Європейського співтовариства, або Радою Європейського співтовариства, або Європейською комісією (далі - компетентні органи), що є обов'язковим для кожної держави-члена Європейського співтовариства, якій він адресований, щодо результату, який повинен бути досягнутий, однак залишає національним органам державної влади вибір форм та методів імплементації. Це поняття також включає:  
30. директиви, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, та  
31. рекомендації, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі;  
32. регламент - юридично обов'язковий акт, прийнятий компетентним органом, що має загальне застосування та юридичну силу у всій своїй цілісності і прямо застосовується у всіх державах-членах Європейського Союзу. Це поняття також включає:  
33. регламенти, прийняті відповідно до Договору про утворення Європейського співтовариства з атомної енергії,  
34. рішення, прийняті відповідно до Договору про утворення Європейського співтовариства вугілля та сталі, включаючи рішення, прийняті Високим органом Європейського співтовариства вугілля та сталі до моменту укладення Договору про об'єднання,  
35. акти законодавства Європейського співтовариства, які незалежно від своєї назви мають характер регламентів за своїм змістом, що було визнано рішенням Європейського суду справедливості;  
36. рекомендація або висновок - правовий акт, який приймається компетентним органом та не є юридично обов'язковим. Це поняття також включає:  
37. рекомендації та висновки, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії,  
38. висновки, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі;  
39. рішення - акт, прийнятий компетентним органом Європейського Союзу, який має юридичну силу в усій своїй цілісності стосовно тих осіб, яким він адресований. Це поняття також включає:  
40. рішення, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії,  
41. рішення індивідуального характеру, прийняті відповідно до Договору про заснування Європейського співтовариства вугілля та сталі,  
42. акти законодавства Європейського співтовариства, які незалежно від своєї назви мають характер рішень за своїм змістом, що було визнано рішенням Європейського суду справедливості,  
43. рішення Європейського суду справедливості;  
44. правові акти, що не є юридично обов'язковими (резолюції Європейського парламенту, програми).  
45. Джерело права у формі міжнародної угоди - міжнародна угода, укладена між європейськими співтовариствами та третіми державами або між державами-членами європейських співтовариств.  
46. Загальний принцип права Європейського співтовариства - принцип, що випливає з положень засновницьких договорів або юриспруденції Європейського суду справедливості, а також правила поведінки, які мають форму загальновизнаних процедур або рішень правового характеру та обумовлені тривалою практикою застосування і визнаються юридично обов'язковими.  
47. Рішення Європейського суду справедливості - судове рішення по суті справи, яке прийняте:  
48. у провадженні про надання попереднього висновку згідно з засновницькими договорами,  
49. у провадженні про визнання акта законодавства Європейського співтовариства недійсним,  
50. у провадженні щодо недотримання зобов'язань, які виникають за засновницькими договорами,  
51. у провадженні щодо незастосування регламентів згідно з засновницькими договорами,  
52. у провадженні щодо невиконання зобов'язань, які виникають згідно з Статутом Європейського інвестиційного банку,  
53. у провадженні щодо невиконання зобов'язань, які виникають за Договором про заснування Європейського співтовариства та Статутом Європейської системи центральних банків.  
54. Джерела права Європейського Союзу в сфері спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки:  
55. первинне законодавство - Договір про Європейський Союз 1992 року, із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року;  
56. вторинне законодавство:  
57. загальне положення або принцип - акт, що стосується питань спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки;  
58. спільна стратегія - акт, що стосується питань, які є предметом важливих спільних інтересів держав-членів, і визначає цілі, тривалість та засоби, що виділяються Європейським Союзом і державами-членами для цього. Цей акт має форму рекомендацій і реалізується, в основному, через прийняття спільних дій та спільних позицій;  
59. спільні дії - акт, що приймається для врегулювання конкретної ситуації у тому разі, коли оперативні дії Європейського Союзу вважаються необхідними. Цей акт визначає цілі, сферу та засоби, що виділяються Європейському Союзу державами-членами, та, якщо це необхідно, їх тривалість і умови виконання;  
60. спільна позиція - акт, яким визначається підхід Європейського Союзу до конкретної проблеми;  
61. рішення з питань спільної зовнішньої політики та політики у сфері безпеки - акт, що приймається на основі загальних положень і стосується питань спільної зовнішньої політики та політики в сфері безпеки.  
62. Джерела права Європейського Союзу в сфері спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ:  
63. первинне законодавство - Договір про Європейський Союз 1992 року, із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 року та Ніццьким договором 2001 року;  
64. вторинне законодавство:  
65. джерело права у формі міжнародної угоди - міжнародна угода, яку держави-члени повинні прийняти протягом визначеного періоду відповідно до внутрішньодержавних процедур, та заходи щодо її імплементації;  
66. рамкове рішення - акт, що є юридично обов'язковим для держав-членів, яким він адресований, щодо результату, який повинен бути досягнутий. Рамкове рішення не є актом прямої дії та залишає національним органам влади вибір форми та методів досягнення такого результату;  
67. рішення з питань спільної політики в сфері юстиції та внутрішніх справ - акт, що приймається на основі загальних положень і стосується питань співробітництва в сфері юстиції та правового співробітництва у кримінальних справах за винятком наближення правових норм держав-членів у цій сфері;  
68. спільна позиція - акт, яким визначається підхід Європейського Союзу до конкретної проблеми;  
69. спільні дії - акт, що приймається для врегулювання конкретної ситуації у тому разі, коли оперативні дії Європейського Союзу вважаються необхідними. Цей акт визначає цілі, сферу та засоби, що виділяються Європейському Союзу державами-членами, та, якщо це необхідно, їх тривалість і умови виконання.  
70. Акти вторинного законодавства Європейського Союзу мають такі ж самі характеристики, що і акти вторинного законодавства Європейського співтовариства тільки у тому разі, коли це прямо передбачено Договором про Європейський Союз або коли Європейський суд справедливості визнав це в своєму рішенні.  
71. Загальний принцип права Європейського Союзу - принцип, що випливає з положень Договору про Європейський Союз, а також правила поведінки, які мають форму загальновизнаних процедур або рішень правового характеру, обумовлені тривалим періодом практики застосування та визнаються юридично обов'язковими.  
72. Офіційні видання Європейського Союзу:  
73. Офіційний вісник Європейських Співтовариств (Оffісіаl Jоurnаl оf Еurореаn Соmmunіtіеs) - офіційне видання Європейського Союзу, яке видається Бюро офіційних публікацій Європейських співтовариств у Люксембурзі. Публікуються чотири частини Офіційного вісника: серія L (законодавство Європейського Союзу), серія С (проекти законодавства та інші роз'яснення), серія S (додаткова інформація - примітки та державні замовлення) та додатки (дебати в Європейському парламенті). Після набрання чинності Ніццьким договором (2003 рік) Офіційний вісник Європейських Співтовариств перейменований на Офіційний вісник Європейського Союзу (Оffісіаl Jоurnаl оf Еurореаn Unіоn);  
74. Вісник Європейського Суду (Еurореаn Соurt Rероrts) - офіційне видання Європейського суду справедливості, в якому публікуються його рішення.  
75. Розділ ІІІ ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА  
76. Державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов'язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституційного, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.  
77. В Україні створено основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства.  
78. Зокрема, Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року (далі - УПС) визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства.  
79. Спільною стратегією щодо України, схваленою Європейською Радою на Гельсінському саміті 11 грудня 1999 року, Європейський Союз підтримав процес економічних перетворень в Україні та поступового наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу у визначених пріоритетних сферах.  
80. Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженою Указом Президента України від 11 червня 1998 року № 615, визначено основні положення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України в європейський правовий простір, мету та етапи правової адаптації.  
81. Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, схваленою Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072, визначено шляхи і темпи реалізації окремих пріоритетів, які повинні бути обумовлені ходом проведення економічних реформ та спрямовані на досягнення критеріїв, що випливають із цілей валютного, економічного та політичного союзу держав-членів Європейського Союзу і сформульовані Європейською Радою на Копенгагенському саміті в червні 1993 року.  
82. Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1033 з метою координації діяльності органів державної влади з питань адаптації законодавства створено при Президентові України Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.  
83. На виконання Указу Президента України від 9 лютого 1999 року № 145 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади" Кабінет Міністрів України запровадив єдину систему планування, координації та контролю нормотворчої діяльності і роботи з адаптації законодавства органів виконавчої влади, затвердив Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Крім того, щороку розробляє і затверджує план роботи з адаптації законодавства, передбачаючи в проекті Державного бюджету на відповідний рік видатки для фінансування заходів з його виконання.  
84. На Копенгагенському саміті Європейський Союз - Україна 4 липня 2002 року Європейський Союз підтвердив свою готовність продовжувати співробітництво і підтримувати Україну в адаптації законодавства, що є одним з ключових елементів співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Європейський Союз привітав прагнення України розробити графік адаптації законодавства у пріоритетних сферах.  
85. Розділ ІVЕТАПИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА  
86. Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу.  
87. З урахуванням етапів адаптації законодавства визначаються етапи виконання Програми.  
88. Перший етап виконання цієї Програми розрахований на 2004 - 2007 роки.  
89. Періоди наступних етапів виконання Програми визначатимуться залежно від результатів, досягнутих на попередніх етапах, економічної, політичної та соціальної ситуації, яка складеться в Україні, а також розвитку взаємовідносин України з Європейським Союзом.  
90. Розділ V МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ПЕРШОГО ЕТАПУ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ  
91. На першому етапі виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється адаптація законодавства, є сфери, визначені статтею 51 УПС, а саме:  
92. митне право;  
93. законодавство про компанії;  
94. банківське право;  
95. бухгалтерський облік компаній;  
96. податки, включаючи непрямі;  
97. інтелектуальна власність;  
98. охорона праці;  
99. фінансові послуги;  
100. правила конкуренції;  
101. державні закупівлі;  
102. охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин;  
103. довкілля;  
104. захист прав споживачів;  
105. технічні правила і стандарти;  
106. енергетика, включаючи ядерну;  
107. транспорт.  
108. На першому етапі виконання Програми слід:  
109. провести порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу у пріоритетних сферах;  
110. здійснити переклад на українську мову актів законодавства Європейського Союзу у цих сферах;  
111. на підставі вивчення та узагальнення відповідного досвіду держав Центральної та Східної Європи створити ефективний загальнодержавний механізм адаптації законодавства, в тому числі щодо перевірки проектів законів та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності положенням законодавства Європейського Союзу;  
112. створити загальнодержавну інформаційну мережу з питань європейського права, забезпечити вільний доступ до неї учасників адаптації законодавства;  
113. створити систему навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейського права, включаючи розроблення та затвердження відповідних навчальних програм.  
114. Розділ VІ ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА В ПРІОРИТЕТНИХ СФЕРАХ  
115. В пріоритетних сферах адаптація законодавства здійснюється у такій послідовності:  
116. визначення переліку актів законодавства Європейського Союзу;  
117. переклад на українську мову актів законодавства Європейського Союзу;  
118. проведення комплексного порівняльно-правового дослідження відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу;  
119. розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність із законодавством Європейського Союзу;  
120. проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій;  
121. визначення переліку законопроектних робіт;  
122. підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття;  
123. моніторинг імплементації актів законодавства.  
124. Елементом адаптації законодавства повинна стати перевірка проектів законів та інших нормативно-правових актів на їх відповідність положенням законодавства Європейського Союзу з метою недопущення прийняття актів, які суперечать нормам і стандартам Європейського Союзу.  
125. Розділ VІІ ЩОРІЧНІ ПЛАНИ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ  
126. Ця Програма визначає мету, основні терміни, інституціональний механізм адаптації законодавства, засади фінансового, кадрового та інформаційного забезпечення її виконання.  
127. Конкретні заходи з адаптації законодавства (в тому числі інституціональні перетворення), прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків (в тому числі видатки на підготовку нормативно-правових актів, навчання, інституціональні зміни, проведення порівняльно-правових досліджень, переклад актів законодавства Європейського Союзу на українську мову, підготовку глосарію термінів європейського права тощо) визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Міжвідомчою координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.  
128. Розділ VІІІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ  
129. Верховна Рада України:  
130. забезпечує експертизу законопроектів, унесених до Верховної Ради України всіма суб'єктами права законодавчої ініціативи, на їх відповідність положенням законодавства Європейського Союзу на всіх етапах розгляду законопроектів.  
131. Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу:  
132. розглядає пропозиції стосовно внесення змін до Програми;  
133. визначає цілі та завдання другого та наступних етапів виконання Програми, встановлює їх період;  
134. щороку заслуховує доповідь про стан виконання Програми, яку готує Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.  
135. Кабінет Міністрів України:  
136. затверджує після погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції щорічний план заходів з виконання Програми;  
137. передбачає в проектах Державного бюджету України витрати на фінансування заходів з виконання Програми.  
138. Органом, що координує роботу з виконання Програми, є Міністерство юстиції України, яке:  
139. в установленому порядку щороку подає Міністерству фінансів України пропозиції щодо фінансування заходів з виконання Програми для врахування їх у проекті Державного бюджету України;  
140. за пропозиціями заінтересованих органів державної влади готує та в установленому порядку погоджує проект щорічного плану заходів з виконання Програми, в якому, зокрема, передбачається переклад актів європейського права;  
141. Разом з Комітетом Верховної Ради з питань Європейської інтеграції проводить моніторинг виконання Програми.  
142. Сприяння взаємодії органів державної влади та інших інституцій в процесі виконання Програми, підготовка пропозицій щодо виконання Програми, заходів і завдань відповідно до наявних фінансових, матеріальних та організаційних можливостей та розвитку взаємовідносин України з Європейським Союзом покладається на Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Координаційна рада).  
143. Головою Координаційної ради є Міністр юстиції України.  
144. Положення про Координаційну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
145. Координаційна рада щороку готує доповідь про стан виконання Програми. Після обговорення на засіданні Національної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу доповідь представляється не пізніше ніж 1 березня на сесійному засіданні Верховної Ради України.  
146. Науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення виконання Програми, переклад актів законодавства Європейського Союзу на українську мову, підготовку глосарію термінів європейського права здійснює Центр європейського та порівняльного права.  
147. Розділ ІХ ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
148. Розділ Х. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Фінансування заходів з виконання Програми на кожному етапі здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, коштів технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством України.  
149. Конкретні обсяги фінансування заходів, спрямованих на виконання Програми, визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми.  
150. Розділ Х КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
151. З метою належного кадрового забезпечення виконання Програми Кабінетові Міністрів України протягом року забезпечити:  
152. запровадження програм професійної підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців у сфері європейського права і європейської інтеграції;  
153. створення кафедр і напрямів підготовки з європейського права у вищих навчальних закладах України, розроблення навчальних курсів з права Європейського Союзу у програмах юридичних факультетів;  
154. організацію обов'язкового поглибленого вивчення іноземних мов на юридичних факультетах вищих навчальних закладів;  
155. створення системи курсів поглибленого вивчення іноземних мов державними службовцями;  
156. проведення переговорів з Європейською комісією та державами-членами Європейського Союзу щодо участі українських фахівців у його навчальних програмах, які поширюються на держави-кандидати на вступ до Європейського Союзу.  
157. Розділ ХІ ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
158. Інформаційне забезпечення виконання Програми покладається на Центр європейського та порівняльного права.  
159. В основу інформаційного забезпечення слід покласти створення та функціонування загальнодержавної інформаційної мережі з питань європейського права, забезпечення вільного доступу до неї учасників процесу адаптації.  
160. Елементами загальнодержавної інформаційної мережі з питань європейського права мають бути:  
161. створення інтернет-порталу;  
162. створення електронної системи документації Європейського Союзу, перекладеної на українську мову, в тому числі актів законодавства Європейського Союзу;  
163. створення спеціалізованої бібліотеки європейського права та її філіалів у регіонах України;  
164. забезпечення доступу учасників процесу адаптації до бази даних законодавства Європейського Союзу - системи СЕLЕХ;  
165. забезпечення передплати на офіційні видання Європейського Союзу