Кількість абзаців - 307 Розмітка (ліва колонка)


Про охоронну діяльність (Повторне друге читання)

0. проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про охоронну діяльність Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади провадження охоронної діяльності суб`єктів господарювання усіх форм власності, у тому числі недержавної форми власності, органів виконавчої влади та підпорядкованих їм державних організацій, підприємств, установ, а також акціонерних товариств з визначальною часткою в їх майні власності держави в особі уповноважених органів (далі - власник), по збереженню належного їм майна, забезпеченню особистої безпеки їх засновників та/або службових осіб (далі - фізичні особи) шляхом їх охорони, її здійснення у формі надання на договірній основі послуг юридичним і фізичним особам з охорони належного їм майна та забезпеченню безпеки фізичних осіб, у тому числі як особливого виду підприємницької діяльності, повноваження суб`єктів охоронної діяльності щодо захисту майнових прав власників та особистої безпеки фізичних осіб, гарантії прав громадян і юридичних осіб під час виконання персоналом охорони покладених на нього обов'язків, гарантії правового та соціального захисту працівників охорони, а також здійснення контролю за їх діяльністю.  
1. Р о з д і л І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1.Визначення термінів  
2. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
3. Охоронна діяльність - визначені законодавством заходи з охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб (далі - заходи з охорони та безпеки);  
4. охорона майна - професійна діяльність суб'єктів охоронної діяльності по організації та практичному здійсненню заходів, спрямованих на забезпечення схоронності визначених власником майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна (далі - майно) з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення несанкціонованого власником доступу до нього для збереження його фізичного стану, завдяки чому забезпечується здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень;  
5. особиста безпека фізичної особи - поточний стан захищеності її життєдіяльності від безпосередніх загроз її життю, здоров'ю, а також особистій свободі;  
6. забезпечення особистої безпеки фізичної особи - професійна діяльність суб'єктів охоронної діяльності по організації та практичному здійсненню заходів, спрямованих на відвернення та/або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів кримінального, побутового або екологічного характеру на стан життєдіяльності фізичної особи;  
7. суб (єкти охоронної діяльності - самостійні господарюючі суб'єкти, у тому числі державні підприємства, установи та організації (далі - державні організації), суб`єкти господарювання, засновані на недержавній формі власності, які мають права юридичної особи, здійснюють виробничу, комерційну, науково - дослідницьку чи службову діяльність у відповідності з їх спеціальною компетенцією, визначеною окремим актами законодавства або статутними завданнями, та на професійній основі виконують заходи охорони та безпеки щодо належного їм майна та їх службових осіб, а також такі заходи щодо майна інших власників та фізичних осіб за цивільно-правовими угодами для виконання статутних завдань та\або одержання прибутку (доходу).  
8. державна охоронна діяльність - охоронна діяльність державних організацій, у тому числі тих, що мають у статутному фонді визначальну частку державної власності, щодо охорони належного їм майна, забезпечення особистої безпеки їх службових осіб, а також діяльність спеціально уповноважених державних організацій на надання послуг з охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів;  
9. об'єкти державної охоронної діяльності - майно громадян та юридичних осіб усіх форм власності, у тому числі об'єкти, що підлягають охороні виключно державними організаціями - суб'єктами охоронної діяльності, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;  
10. недержавна охоронна діяльність - охоронна діяльність суб (єктів господарювання недержавної форми власності, у тому числі тих, що не мають у статутному фонді визначальної частки державної власності, щодо охорони належного їм майна, забезпечення особистої безпеки їх засновників та\або службових осіб, а також вид підприємницької діяльності у галузі охорони майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб з надання послуг охорони та безпеки на підставі цивільно-правових договорів;  
11. об'єкти недержавної охоронної діяльності - фізичні особи, крім посадових осіб органів державної влади та громадян, щодо яких заходи захисту життя, здоров`я та майна здійснюються у відповідності з окремими законами України, та майно громадян та юридичних осіб усіх форм власності, крім того, що підлягає охороні виключно державними організаціями - суб'єктами охоронної діяльності за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;  
12. Стаття 2.Правова основа охоронної діяльності  
13. Охоронна діяльність здійснюється відповідно до Конституції України, цього Закону, інших законів України та актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону.  
14. Стаття 3.Сфера дії Закону  
15. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з професійною діяльністю по здійсненню заходів охорони та безпеки, крім відносин, які регулюються законами України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України", "Про прикордонні війська України", "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб", "Про захист працівників суду та інших правоохоронних органів", "Про захист учасників кримінального судочинства" та статутами Збройних Сил України.  
16. Передбачені цим Законом заходи охорони та безпеки здійснюються під час перевезення вантажів та проїзду фізичних осіб відповідно до вимог законодавства, що регламентує виробничу діяльність підприємств транспорту та зв'язку.  
17. Особливості охорони вантажів і об'єктів залізничного, повітряного, річкового і трубопровідного транспорту визначаються законодавством України з урахуванням положень цього Закону.  
18. Стаття 4.Охоронна діяльність та права і свободи людини і громадянина  
19. Охоронна діяльність провадиться відповідно до цього Закону та інших актів законодавства з метою забезпечення схоронності майна від незаконних посягань та його використання, несанкціонованого власником, а також забезпечення тілесної неушкодженності, відвернення та припинення незаконних посягань на особисту свободу фізичної особи.  
20. Порушення прав і свобод людини і громадянина персоналом охорони не допускається. У взаємовідносинах з громадянами працівник охорони повинен виявляти високу культуру і такт. При виконанні обов (язків по здійсненню заходів охорони та безпеки працівник охорони на вимогу громадянина зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду та пред'явити службове посвідчення або інший документ встановленого зразку, що посвідчує особу.  
21. Стаття 5.Фінансування охоронної діяльності  
22. Фінансування охоронної діяльності здійснюється за кошти суб (єктів господарювання, що утримуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також за кошти, одержані від господарської діяльності суб`єктів охоронної діяльності.  
23. Охоронна діяльність може здійснюватись за кошти замовників послуг охорони за укладеними цивільно-правовими угодами. На послуги з охорони встановлюються та застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи відповідно до законодавства України про ціноутворення.  
24. Стаття 6.Особливий характер охоронної діяльності  
25. Охоронна діяльність, безпосередньо пов'язана з виконанням на професійній основі функцій з організації та / або здійснення заходів охорони та безпеки, є роботою з підвищеною небезпекою.  
26. Під час здійснення заходів охорони та безпеки захист життя та здоров'я громадян і персоналу охорони є пріоритетним.  
27. Створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться суб'єктами охоронної діяльності в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, не зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою.  
28. Стаття 7.Персонал охорони  
29. Персоналом охорони є працівники суб'єктів охоронної діяльності, які одержали відповідну фахову підготовку, що засвідчується документами встановленого зразка, і на професійній основі безпосередньо виконують функції з організації та/або здійснення заходів охорони та безпеки.  
30. До персоналу охорони суб (єктів охоронної діяльності, у тому числі суб (єктів підприємництва, відносяться:  
31. керівники охорони суб (єктів охоронної діяльності (їх заступники, на яких в установленому порядку покладені обов"язки по організації та\або здійсненню заходів охорони та безпеки);  
32. охоронники - працівники охорони суб (єктів охоронної діяльності, які за функціональними обов'язками безпосередньо виконують функції з охорони майна;  
33. охоронці - працівники охорони суб (єктів охоронної діяльності, які за функціональними обов'язками безпосередньо виконують функції із забезпечення особистої безпеки фізичних осіб.  
34. Персоналу охорони суб (єктів охоронної діяльності та громадянину - підприємцю, який отримав ліцензію на надання охоронних послуг, відповідним суб (єктом охоронної діяльності, відповідним територіальним підрозділом органу ліцензування видається документ встановленого зразка, що посвідчує особу.  
35. Для персоналу охорони встановлюються єдині кваліфікаційні вимоги.  
36. Професійні вимоги щодо участі громадян у здійсненні охоронної діяльності встановлюються цим Законом, іншими законами та прийнятими на їх підставі нормативно-правовими актами, що визначають правову основу діяльності суб'єктів охоронної діяльності.  
37. Вимоги щодо професійної підготовки персоналу охорони суб (єктів охоронної діяльності, у тому числі обов`язкова наявність свідоцтва про проходження відповідної підготовки для роботи охоронником та/або охоронцем, поширюються також на персонал охорони суб (єктів підприємницької діяльності, що надають охоронні послуги на підставі отриманих ліцензій за укладеними цивільно-правовими угодами.  
38. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу охорони може здійснюватися відповідно до законодавства у закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України, інших закладах освіти, заснованих на державній та інших формах власності.  
39. Стаття 8. Обмеження щодо залучення громадян до державної охоронної діяльності  
40. Не залучаються до державної охоронної діяльності громадяни:  
41. 1) які не досягли повноліття;  
42. 2) які за станом здоров'я і фізичного розвитку не можуть виконувати обов'язки працівника охорони відповідно до вимог, установлених Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України;  
43. 3) які перебувають на обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічного захворювання, алкоголізму чи наркоманії;  
44. 4) визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;  
45. 5) яким пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину - до вирішення питання про їх винність у встановленому законом порядку;  
46. 6) засуджені, у тому числі судами інших країн, а також особи, які мають непогашену чи не зняту судимість за умисні злочини;  
47. 7) яких звільнено з державної служби за вчинення дій, передбачених статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" чи за порушення Присяги державного службовця, звільнених з правоохоронних органів та військової служби в порядку дисциплінарного стягнення, якщо з дня звільнення не минув один рік;  
48. 8) яким в установленому законодавством порядку заборонено займатися охоронною діяльністю або роботою, пов'язаною з матеріальною відповідальністю;  
49. 9) які не мають визначеного місця проживання;  
50. 10) іноземці та особи без громадянства, крім випадків, обумовлених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
51. Не допускаються до здійснення заходів з охорони та безпеки працівники, які в установленому порядку не пройшли відповідної підготовки, а також обов'язкової періодичної перевірки знань та стану здоров'я за займаною посадою та не мають відповідних документів на право участі в охоронній діяльності.  
52. Відомості про особу під час вирішення питання про можливість її залучення до охоронної діяльності одержуються відповідно до законодавства.  
53. Р о з д і л ІІ ЗАСАДИ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
54. Стаття 9. Забезпечення охорони майна та особистої безпеки фізичних осіб  
55. Охорона майна та забезпечення особистої безпеки фізичних осіб забезпечується шляхом:  
56. організації охорони місць зберігання майна, особистої охорони фізичних осіб;  
57. інженерно-технічного укріплення місць зберігання майна, постійного або тимчасового перебування фізичних осіб (будівлі, відокремлені приміщення, території, (далі - об'єкти охорони) за рішенням або згодою власників цих об'єктів;  
58. здійснення щодо об'єктів охорони заходів фізичного або технічного контролю за станом їх майнової та/або екологічної безпеки із застосуванням пропускного чи внутрішньооб'єктного пропускного режиму, встановленого власником, використанням технічних систем та засобів тривожної сигналізації, технічного захисту, контролю доступу та відеоспостереження (далі - технічні засоби охоронного призначення), а також службових собак;  
59. здійснення заходів фізичної охорони;  
60. припинення очевидних протиправних дій щодо об'єктів охорони та фізичних осіб шляхом здійснення заходів реагування на них.  
61. Стаття 10.Організація заходів охорони та безпеки  
62. Організацією охорони місць зберігання майна, особистої охорони фізичних осіб є діяльність з визначення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення схоронності майна на об'єктах охорони, особистої безпеки фізичних осіб.  
63. Стаття 11. Порядок організації та здійснення заходів охорони та безпеки  
64. Порядок організації та здійснення заходів охорони та безпеки встановлюється законодавством, що визначає повноваження суб'єктів охоронної діяльності, а також цивільно-правовими угодами.  
65. Перелік та обсяг заходів охорони, достатніх для забезпечення схоронності майна, визначається його власником, а також у випадках, передбачених законодавством - уповноваженими державними органами.  
66. Перелік та обсяг заходів безпеки, достатніх для забезпечення особистої безпеки фізичної особи в межах, визначених законодавством, та за умови дотримання законних прав, інтересів, а також безпеки інших громадян, визначаються:  
67. стосовно працівників підприємств, установ і організацій - їх засновниками та\або керівниками за згодою цих осіб;  
68. стосовно громадян - ними самостійно.  
69. Порядок здійснення заходів охорони та безпеки у випадках, передбачених законодавством, повною мірою або частково визначається цивільно-правовими угодами.  
70. Стаття 12. Інженерно-технічне укріплення об'єктів охорони  
71. Інженерно-технічним укріпленням об'єктів охорони, місць перебування фізичних осіб є здійснення інженерно-технічних заходів по створенню умов, необхідних для забезпечення схоронності майна на цих об'єктах, особистої безпеки фізичних осіб шляхом унеможливлення несанкціонованого власником проникнення (доступу) до них.  
72. Рівень достатності інженерно-технічного укріплення об'єктів охорони державної форми власності визначається у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ.  
73. Стаття 13.Пропускний та внутрішньооб'єктний пропускний режим  
74. Пропускний та внутрішньооб'єктний пропускний режим - це комплекс організаційно - правових та інженерно-технічних заходів, здійснюваних персоналом охорони з метою контролю за проникненням на об'єкт охорони, пересуванням по його території, а також залишенням його осіб, переміщенням предметів відповідно до порядку, встановленого власником цього об'єкта.  
75. Умови, підстави і правила встановлення власником на об (єкті пропускного та/або внутрішньооб'єктного режиму затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.  
76. Стаття 14.Використання технічних засобів охоронного призначення  
77. Технічні засоби охоронного призначення відповідно до їх технічних характеристик і цільового призначення використовуються під час здійснення заходів охорони та безпеки виключно для виявлення осіб, які проникли (намагалися проникнути) на об'єкти охорони, пересуваються по них або залишають їх, у тому числі за дозволом їх власника.  
78. З метою контролю за станом схоронності визначеного власником майна може застосовуватися централізоване спостереження за роботою технічних засобів охоронного призначення, встановлених на об'єктах.  
79. Перелік заходів охорони та безпеки, здійснюваних за допомогою технічних засобів охоронного призначення, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
80. Стаття 15.Використання службових собак  
81. Службові собаки, що пройшли відповідне дресирування, використовуються під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки лише для виявлення осіб, які без санкції власника проникли (намагалися проникнути) на об'єкти охорони, та виявлення зброї, бойових припасів чи вибухових речовин.  
82. Порядок підготовки працівників охорони - кінологів із службовими собаками та перевірки з питань використання службових собак в охоронній діяльності визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
83. Порядок використання службових собак під час здійснення заходів охорони та безпеки встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
84. Стаття 16.Заходи фізичної охорони  
85. Заходами фізичної охорони є безпосередні дії (заходи оперативного реагування) персоналу охорони за місцем знаходження об'єкта охорони, особи, щодо якої здійснюються заходи безпеки, спрямовані на виявлення, запобігання та припинення:  
86. несанкціонованих власником проникнень на об'єкт охорони (на територію, в приміщення);  
87. перебування осіб, яким власник не надав відповідних повноважень, на об'єкті охорони поза визначений власником час;  
88. протиправного заволодіння майном на об'єкті охорони шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, шахрайства тощо;  
89. протиправного використання майна на об'єкті охорони особами, яким власник не надав відповідних повноважень;  
90. завдання збитків майну шляхом його умисного пошкодження або знищення, протиправних посягань на особисту безпеку фізичних осіб, їх недоторканність та належне їм майно особами, які потрапили на об'єкт охорони в установленому порядку;  
91. заподіяння майнової шкоди власнику, ушкодження здоров`я фізичній особі шляхом очевидних порушень техніки безпеки, належних умов зберігання майна або внаслідок стихійного лиха, аварій, катастроф та інших надзвичайних подій за відсутності протиправних дій щодо об'єктів охорони.  
92. Стаття 17.Заходи реагування персоналу охорони  
93. Заходами реагування персоналу охорони на протиправні дії щодо майна або на події та обставини, що заподіюють (можуть заподіяти) майнову шкоду власникам, а також створюють очевидну загрозу особистій безпеці працівників об`єкта охорони, іншим громадянам та персоналу охорони є негайні дії персоналу охорони, починаючи з мінімально необхідних, з визначення конкретного місця можливого вчинення правопорушення чи виникнення небезпечних обставин, їх індивідуалізації, локалізації, а у разі потреби - нейтралізації протиправних дій або інших згубних для майна та\або фізичних осіб наслідків у межах наданих повноважень.  
94. Стаття 18.Припинення протиправних дій щодо майна  
95. Припинення протиправних дій щодо майна та фізичних осіб здійснюється персоналом охорони виключно у місцях, у зв'язку та безпосередньо під час здійснення цих дій або відразу після їх вчинення.  
96. Припинення протиправних дій щодо майна та фізичних осіб здійснюється з дотриманням вимог законодавства про необхідну оборону, крайню необхідність, затримання правопорушника.  
97. Р о з д і л ІІІ ОСНОВНІ ОБОВ'ЯЗКИ ТА ПРАВА СУБ'ЄКТІВ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  
98. Стаття 19. Основні обов'язки суб'єктів охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки  
99. Суб'єкти охоронної діяльності відповідно до своїх завдань під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки, у тому числі за угодами, зобов'язані:  
100. 1) забезпечувати цілісність об'єктів охорони та схоронність майна, що на них зберігається, недоторканість фізичних осіб;  
101. 2) припиняти шляхом здійснення заходів реагування безпосередні правопорушення проти майна, фізичних осіб, порушення режиму роботи об'єктів охорони та\або спеціальної зони його охорони;  
102. 3) негайно повідомляти відповідні правоохоронні органи про вчинення протиправних дій щодо майна та фізичних осіб та інших незаконних дій у місцях здійснення заходів охорони;  
103. 4) забезпечувати недоторканність місця вчинення протиправних дій щодо майна та фізичних осіб до прибуття представників правоохоронних органів;  
104. 5) терміново повідомляти відповідні підрозділи пожежної охорони про виявлення пожеж на об`єктах охорони і вживати заходів до їх ліквідації у відповідності з правилами безпеки праці;  
105. 6) зберігати таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційну інформацію про господарську діяльність організацій або замовника послуг на здійснення заходів охорони та безпеки, оголошену такою в установленому порядку, відомості про приватне життя фізичних осіб, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків або обов'язків за угодами.  
106. 7) безперешкодно допускати на об (єкти охорони народних депутатів України при пред (явленні посвідчення народного депутата України, прокурора за посвідченням, що підтверджує займану посаду.  
107. Персонал охорони суб`єктів охоронної діяльності, заснованих на державній формі власності, зобов`язаний взаємодіяти із службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів.  
108. Стаття 20. Основні права суб'єктів охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки  
109. Суб'єкти охоронної діяльності під час та у місцях здійснення заходів охорони та безпеки, у тому числі за угодами, для виконання покладених на них обов'язків мають право:  
110. 1) вимагати від громадян припинення протиправних дій, що:  
111. порушують права власників майна, оголошені в установленому порядку режими роботи об'єктів охорони;  
112. створюють загрозу особистій безпеці працівникам об`єкта охорони, іншим громадянам та персоналу охорони;  
113. перешкоджають здійсненню повноважень персоналу охорони;  
114. 2) перевіряти у громадян документи, необхідні для з'ясування питання про додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких в установленому порядку покладений на суб'єкта охоронної діяльності;  
115. 3) перевіряти відповідність матеріальних цінностей, які вивозяться за межі території об'єкта або ввозяться на територію об'єкта, що охороняється, транспортним документам і здійснювати огляд транспортних засобів, які ці цінності перевозять;  
116. 4) проводити відкрито кіно-, відео-, фотозйомку і звукозапис подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям та розкриття правопорушень;  
117. 5) затримувати і негайно передавати до органів внутрішніх справ особу, підозрювану у вчинені злочину в місцях здійснення охороною заходів охорони та безпеки лише при наявності однієї з таких підстав :  
118. коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;  
119. коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;  
120. коли на підозрюваному або на його одягу або при ньому буде виявлено явні види злочину;  
121. а також особу, яка виявила непокору законним вимогам персоналу охорони щодо припинення порушень умов діяльності суб`єкта господарювання, нагляд і контроль за додержанням яких в установленому порядку покладений на суб'єкта охоронної діяльності;  
122. 6) одержувати на письмовий запит у встановленому порядку від організацій, установ і підприємств відомості, необхідні для здійснення заходів з охорони та безпеки.  
123. Р о з д і л ІV СУБ'ЄКТИ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГЛАВА 1. Охоронна діяльність суб`єктів господарювання недержавної форми власності  
124. Стаття 21. Недержавна охоронна діяльність  
125. Недержавна охоронна діяльність суб (єктів господарювання недержавної форми власності, у тому числі таких, що не мають у статутному фонді визначальної частки держави в особі Фонду державного майна, може здійснюватися :  
126. за наявності дозволу, отриманого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у формі діяльності самостійних відокремлених або структурних підрозділів охорони чи призначених відповідальних осіб для здійснення заходів охорони та безпеки щодо належного їм майна та їх службових осіб, без права виконувати функції, не пов`язані із забезпеченням майнової безпеки свого суб (єкта господарювання та особистої безпеки його засновників та\або службових осіб;  
127. за наявності ліцензії, отриманої у порядку, встановленому уповноваженим органом державної влади у сфері ліцензування недержавної охоронної діяльності (далі - орган ліцензування), у формі надання громадянам або юридичним особам послуг з охорони та безпеки на підставі цивільно-правових договорів.  
128. Стаття 22. Обмеження у недержавній охоронній діяльності  
129. Для організації та під час здійснення недержавної охоронної діяльності забороняється :  
130. 1) придбавати та використовувати для виконання функцій з організації та здійснення заходів охорони нерухомого та рухомого майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб майно, що згідно з законодавством може використовуватися лише військовими формуваннями та правоохоронними органами держави;  
131. 2) залучати до безпосереднього виконання функцій з організації та здійснення заходів охорони майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб громадян, освіта, кваліфікація та тривалість спеціального стажу роботи яких не відповідають умовам, визначеними статтею 8 та абзацом третім статті 25 цього Закону та цього Закону.  
132. 3) здійснювати за цивільно - правовими договорами заходи по охороні майна без наявності відповідних документів, які підтверджують повноваження замовника охоронних послуг щодо розпорядження цим майном, законність перевезення належного йому вантажу тощо, та заходів по забезпеченню особистої безпеки - без підтвердження повноважень замовника представляти законні інтереси фізичної особи, на користь якої запропоновано укласти угоду;  
133. 4) надавати охоронні послуги, виконувати роботи з монтажу, ремонту і профілактичного обслуговування засобів тривожної сигналізації, систем гласного аудіоконтролю, відео - та телеспостереження з метою забезпечення заходів особистої та майнової безпеки на об'єктах, які підлягають охороні виключно суб'єктами державної охоронної діяльності;  
134. 5) протидіяти представникам правоохоронних органів під час виконання покладених на них завдань по забезпеченню правопорядку та громадської безпеки, а також іншим посадовим особам і громадянам, які виконують службові обов'язки в межах своїх повноважень, визначених законодавством;  
135. 6) розголошувати відомості про вжиття конкретних заходів для організації та здійснення заходів охорони майна, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб, конфіденційну інформацію про господарську діяльність, оголошену такою в установленому порядку, а також відомості про приватне життя особи, щодо якої здійснюються заходи безпеки, що стали відомі у зв`язку з виконанням охоронних функцій;  
136. 7) передавати дозвіл або ліцензію на здійснення недержавної охоронної діяльності для використання іншими юридичними особами і громадянами.  
137. Під час здійснення недержавної охоронної діяльності персоналу охорони суб (єктів господарювання забороняється:  
138. 1) удаватися до неправомірних дій, що посягають на права і свободи громадян, ставлять під загрозу їх життя, здоров`я, честь, гідність та майно;  
139. 2) видавати себе за представників правоохоронних органів;  
140. 3) використовувати форменний одяг та знаки розрізнення працівників Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, правоохоронних та природоохоронних органів держави, утворених відповідно до законів України.  
141. 4) використовувати несертифіковані в установленому порядку спеціально призначені технічні засоби охоронного призначення, засоби радіозв`язку без наявності дозволів на їх використання на наданих радіочастотах, а також інші технічні засоби, що завдають шкоди життю та здоров`ю громадян, довкіллю.  
142. ГЛАВА 2. Підприємницька діяльність суб`єктів господарювання у галузі охорони  
143. Стаття 23. Ліцензування недержавної охоронної діяльності.  
144. Недержавна охоронна діяльність, передбачена пунктами 1, 2 та 3 статті 24 цього Закону, підлягає ліцензуванню.  
145. Умови та порядок видачі ліцензій, умови і правила здійснення недержавної охоронної діяльності, що ліцензується, встановлюються цим Законом, іншими актами законодавства, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та органу ліцензування.  
146. Стаття 24. Види послуг, що надаються під час здійснення недержавної охоронної діяльності  
147. Під час здійснення недержавної охоронної діяльності надаються послуги з :  
148. 1) охорони майна фізичних і юридичних осіб, у тому числі у разі його транспортування;  
149. 2) забезпечення особистої безпеки фізичних осіб;  
150. 3) проектування, монтажу, ремонту та експлуатаційному обслуговування засобів тривожної сигналізації, технічних систем централізованої охорони та/або спостереження, гласного аудіоконтролю, відео - та телеспостереження з метою забезпечення заходів особистої та майнової безпеки;  
151. 4) надання консультацій з питань правомірного захисту від протиправних посягань, створення систем майнової та особистої безпеки суб`єктів господарювання та фізичних осіб.  
152. Стаття 25. Умови отримання ліцензії на здійснення недержавної охоронної діяльності  
153. Для отримання ліцензії на здійснення недержавної охоронної діяльності обов`язкове додержання таких умов :  
154. наявність у статутних документах суб`єктів господарювання посилання на здійснення охоронної діяльності;  
155. для керівників (їх заступників, на яких в установленому порядку покладені обов`язки по організації та\або здійсненню заходів охорони та безпеки) суб`єктів господарювання, що надаватимуть послуги, передбачені пунктами 1 та 2 статті 24 цього Закону - наявність юридичної освіти, або стажу роботи не менш як три роки на посадах начальницького, керівного або оперативного складу органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, на посадах командного складу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, чи стажу роботи не менш як п`ять років на будь-якій з посад, зазначених у статті 4 цього Закону.  
156. Керівникам суб`єктів охоронної діяльності недержавної форми власності, а також персоналу охорони забороняється поєднувати охоронну діяльність з державною службою або виборною оплачуваною посадою в громадських організаціях.  
157. Стаття 26. Обмеження у видачі ліцензії  
158. Ліцензія на здійснення недержавної охоронної діяльності не видається громадянам, зазначених у пунктах 1- 10 статті 8 цього Закону. Забороняється видача ліцензій на здійснення будь-якого виду недержавної охоронної діяльності громадянам, ліцензії яких на провадження цієї діяльності анульовані з причин, зазначеному у цьому Законі та інших актах законодавства, якщо з часу прийняття остаточного рішення про анулювання ліцензії не минуло одного року. Заборона щодо видачі ліцензій згідно з частиною першою цієї статті поширюється на юридичні особи, очолювані громадянами, внаслідок недосконалого керівництва яких були анульовані ліцензії, видані очолюваними ними раніш недержавним охоронним установам, або якщо ці громадяни були (є) засновниками недержавних охоронних установ, ліцензії яких анульовані упродовж останнього року. Надання послуг, передбачених пунктом 3 статті 24 цього Закону, дозволяється тільки суб`єктам господарювання, спеціально заснованим для їх здійснення.  
159. Стаття 27. Анулювання ліцензії на здійснення недержавної охоронної діяльності  
160. У разі порушення або невиконання недержавною охоронною установою вимог, передбачених цим Законом, іншими актами законодавства України, та ліцензійних умов на здійснення недержавної охоронної діяльності (далі - ліцензійні умови), затверджених в установленому порядку, орган ліцензування може дати розпорядження про усунення порушень, віднесених до його компетенції, чи зупинення дії ліцензії на визначений строк або до усунення порушень. У разі повторного або грубого порушення ліцензійних умов ліцензію може бути анульовано за рішенням органу ліцензування. Прийняттю рішення про анулювання ліцензії (зупинення її дії), як правило, повинно передувати письмове попередження із зазначенням порушень і встановленням строку для їх усунення. Мотивоване рішення про зупинення дії ліцензії або про її анулювання доводиться до відома суб`єкта підприємницької діяльності у п`ятиденний термін. Факт анулювання ліцензії (призупинення її дії) є підставою для негайного припинення недержавної охоронної діяльності. Рішення про анулювання ліцензії (призупинення її дії) може бути оскаржене до господарського суду. Ліцензія на здійснення недержавної охоронної діяльності анулюється також у разі добровільної відмови громадянина від її здійснення чи ліквідації суб`єкта недержавної охоронної діяльності в установленому порядку.  
161. ГЛАВА 3. Відомча охорона центральних органів виконавчої влади  
162. Стаття 28.Охоронна діяльність державних організацій  
163. Здійснення державними організаціями охоронної діяльності - охорони належного їм майна та забезпечення особистої безпеки їх службових осіб покладається на спеціально створені відокремлені служби охорони (далі - відомча охорона державних організацій).  
164. Повноваження державних організацій на створення підрозділів воєнізованої охорони у складі відомчої охорони (далі - воєнізована охорона) визначаються законами України. Порядок створення та діяльності воєнізованої охорони, визначення їх правового статусу встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
165. Державні організації, у складі відомчої охорони яких створюється воєнізована охорона, мають право придбавати за рахунок власних коштів та забезпечувати персонал воєнізованої охорони вогнепальною зброєю, у тому числі нарізною автоматичною та напівавтоматичною, оснащувати його засобами оперативного радіозв'язку, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони.  
166. Стаття 29.Права воєнізованої охорони під час та у місцях здійснення заходів з охорони майна  
167. Воєнізована охорона під час та у місцях виконання покладених на неї обов'язків, крім повноважень, передбачених статтею 20 цього Закону, має право:  
168. 1) вимагати від громадян і службових осіб припинення протиправних дій, що:  
169. порушують оголошені в установленому порядку режими роботи об'єкта охорони або спеціальної зони охорони;  
170. перешкоджають здійсненню повноважень працівників воєнізованої охорони або уповноважених службових осіб органів виконавчої влади, правоохоронних та інших державних органів під час виконання ними службових обов'язків, у тому числі обов'язків по охороні правопорядку;  
171. грубо порушують громадський порядок;  
172. 2) входити безперешкодно у будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, що охороняються :  
173. для їх огляду, в тому числі використовуючи службових собак для виявлення осіб, які незаконно перебувають на об'єктах в час та у місцях, непогоджених власником;  
174. з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;  
175. під час стихійного лиха та за інших надзвичайних обставин.  
176. 3) проводити в установленому законодавством порядку з метою запобігання розкраданню майна особистий огляд громадян, які перебувають у приміщенні або на території об'єкта, що охороняється, або поблизу нього за наявності законних підстав для затримання осіб, які скоїли правопорушення безпосередньо на території об'єкта охорони, також огляд речей, що знаходяться при них, та тимчасово вилучати документи і предмети, які можуть бути речовими доказами вчинення правопорушень або використані на шкоду здоров'ю громадян;  
177. 4) при вчиненні правопорушення, зв`язаного з посяганням на охоронювані об`єкти, затримувати і доставляти особу, що його вчинила, до службового приміщення воєнізованої охорони для припинення правопорушення, встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення;  
178. 5) складати відповідно до своїх повноважень у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення і передавати їх на розгляд органам (посадовим особам), уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення;  
179. 6) тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян, рух транспорту на окремі ділянки місцевості і об'єкти, що охороняються, з метою затримання правопорушників та у разі інших надзвичайних обставини, що загрожують громадській безпеці, нормальному функціонуванню об'єктів життєзабезпечення населених пунктів, інших об'єктів народногосподарського комплексу, майновим правам власників;  
180. 7) припиняти в місцях здійснення заходів охорони та безпеки незаконні дії осіб, що безпосередньо створюють загрозу громадській безпеці, життю та здоров'ю громадян;  
181. 8) затримувати і негайно передавати до органів внутрішніх справ осіб, які запідозрені у скоєні злочину, вчинили адміністративне правопорушення в місцях здійснення воєнізованою охороною заходів з охорони майна, а також осіб, які виявили непокору законним вимогам персоналу охорони у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.  
182. Стаття 30. Формений одяг персоналу воєнізованої охорони  
183. Персонал воєнізованої охорони має формений одяг і знаки розрізнення, їм видається службове посвідчення, зразки яких розробляються відповідним центральним органом виконавчої влади відповідно до Типового положення про воєнізовану охорону, що затверджується Кабінетом Міністрів України.  
184. ГЛАВА 4.Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ  
185. Стаття 31. Правовий статус Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ  
186. Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі - Державна служба охорони) створена для розроблення та здійснення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України заходів:  
187. щодо реалізації єдиної на території України концепції охорони об (єктів усіх форм власності;  
188. охорони об (єктів та майна, вантажів, а також грошових знаків і цінних паперів та інших цінностей, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Національного банку України, а також забезпечення особистої безпеки фізичних осіб на договірних засадах.  
189. Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Центральним агентством Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі - Центральне агентство), яка складається з регіональних (міжрегіональних) представництв та агентств в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі міських, районних, міжрайонних бюро, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів (далі - цивільна охорона), стройових підрозділів міліції охорони, пунктів централізованого спостереження, у тому числі на окремих об (єктах, інших спеціалізованих підрозділів охорони, а також підприємств, установ та навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони.  
190. Агентства, бюро, інші підрозділи, підприємства та установи Державної служби охорони є суб (єктами господарювання, фінансово-господарська діяльність яких здійснюється у відповідності з Законом України "Про підприємства в Україні".  
191. Положення про Центральне агентство затверджується Міністром внутрішніх справ.  
192. Суб (єктам господарювання, що створюються у складі Державної служби охорони, може бути надано статус юридичної особи у відповідності з положеннями про них, що затверджуються Центральним агентством, яке визначає порядок володіння, користування і розпорядження майном та коштами Державної служби охорони відповідно до законодавства.  
193. Стаття 32. Участь міліції охорони у виконанні завдань Державної служби охорони  
194. Організація службової діяльності та порядок залучення міліції охорони, що утримується за рахунок коштів Державної служби охорони, для здійснення Державною службою охорони заходів з охорони майна, керівництва нею, її організаційно-штатного та кадрового забезпечення визначається Міністром внутрішніх справ.  
195. Під час здійснення заходів з охорони майна працівники міліції охорони керуються Законом України "Про міліцію", цим Законом, іншими законами, а також виданими на їх виконання нормативно-правовими актами.  
196. Міліція охорони з питань, передбачених пунктом сьомим статті 29 цього Закону, оперативно підпорядковується керівникам відповідних органів внутрішніх справ.  
197. Стаття 33. Додаткові обов`язки Державної служби охорони по охороні майна  
198. Державна служба охорони відповідно до своїх завдань при здійсненні охорони майна, крім виконання обов'язків, передбачених статтею 19 цього Закону, зобов'язана визначати за погодженням із замовниками послуг з охорони майна вид охорони.  
199. Стаття 34. Додаткові права Державної служби охорони для охорони майна за умовами договорів  
200. Державна служба охорони для виконання покладених на неї обов'язків, крім прав, передбачених статтею 20, частиною третьої статті 28 та пунктами 1, 3, 4, 5, 6, 7 та 8 статті 29 цього Закону, за згодою власників згідно з умовами договорів може здійснювати інженерно-технічне укріплення об'єктів, що охороняються, у тому числі обладнувати їх технічними засобами охоронного призначення.  
201. Стаття 35. Економічна основа діяльності Державної служби охорони  
202. Державна служба охорони діє на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами, підприємствами та установами за підготовку та здійснення послуг з охорони майна за договорами, та інших надходжень, передбачених законодавством. Кошти та майно, отримані при здійсненні господарської діяльності, а також інші надходження, передбачені законодавством, належать Державній службі охороні на праві повного господарського відання. Чистий прибуток Державної служби охорони спрямовується на вдосконалення її службової діяльності, матеріально-технічне та фінансово-господарче забезпечення, здійснення заходів соціального захисту її працівників.  
203. Центральне агентство здійснює функції щодо управлінням майном та коштами Державної служби охорони згідно з чинним законодавством.  
204. Крім заходів по матеріально-технічному та фінансово-господарському забезпеченню службової діяльності, Державна служба охорони за рахунок власних коштів:  
205. запобігає скоєнню злочинів та адміністративних правопорушень та припиняє їх у громадських місцях за місцем виконання службових обов'язків;  
206. приймає участь в розробці та здійсненні заходів щодо реалізації єдиної на території України концепції охорони об'єктів усіх форм власності;  
207. розробляє основні вимоги до захисту об'єктів усіх форм власності від злочинних посягань, типові договори і вимоги до інженерно-технічної укріпленності та оснащення технічними системами та засобами охоронного призначення об'єктів державної та інших форм власності, інструкції, технічні умови, інші нормативно - методичні акти, що регламентують виконання охоронних функцій;  
208. забезпечує проведення єдиної технічної політики з розробки, проектування технічних систем та засобів охоронного призначення, їх промислового освоєння і виробництва, здійснення контролю за якістю цих технічних засобів та систем, їх впровадженням, тактикою використання та обслуговуванням;  
209. приймає участь у розробленні стандартів на засоби охоронної сигналізації з урахуванням міжнародних вимог і норм, розвиває міжнародне співробітництво у галузі стандартизації засобів охоронної сигналізації, а також співробітництво з вітчизняними та іноземними підприємствами та фірмами у галузі спільної розробки, виробництва, монтажу та обслуговування вказаних засобів;  
210. проектує та здійснює будівництво каналів зв'язку для організації централізованої охорони, у тому числі у межах лімітів капітальних вкладень і обсягів будівельно-монтажних робіт, які надаються для цього відповідними органами;  
211. здійснює особисте обов`язкове страхування персоналу охорони, страхування належного їй майна, цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією службових транспортних засобів, та комерційного ризику невиконання зобов'язань за укладеними цивільно-правовими угодами з віднесенням сум на валові витрати, а також може здійснювати особисте страхування спеціалістів, управлінського та обслуговуючого персоналу від нещасних випадків, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.  
212. Державна служба охорони має право в установленому порядку створювати підприємства, установи та організації, в тому числі спільні, діяльність яких пов'язана із забезпеченням та виконанням функцій охорони та соціальним захистом її працівників.  
213. Фінансування видатків Центрального агентства та його представництв, що є органами управління, діяльність яких не передбачає отримання прибутку, здійснюється за рахунок централізованих відрахувань з прибутку підпорядкованих підрозділів, підприємств і установ та інших надходжень, передбачених законодавством.  
214. Кошти податку на прибуток та податку на додану вартість послуг підрозділів, підприємств та установ Державної служби охорони щороку зараховуються на окремий субрахунок єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України і спрямовуються на фінансування потреб Міністерства внутрішніх справ.  
215. Стаття 36. Прийняття на роботу в Державну службу охорони  
216. На роботу до Державної служби охорони на контрактній основі приймаються громадяни України, які досягли вісімнадцятирічного віку, не були засуджені за вчинення злочину та за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я здатні виконувати обов'язки, покладені на працівників охорони.  
217. Перелік посад працівників Державної служби охорони, що підлягають заміщенню на контрактній основі, та форми трудових контрактів з ними визначаються Центральним агентством.  
218. Стаття 37.Формений одяг персоналу охорони Державної служби охорони  
219. Персонал охорони Державної служби охорони має формений одяг і знаки розрізнення, йому видається службове посвідчення, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
220. Незаконне використання форменого одягу, знаків розрізнення і службового посвідчення персоналу Державної служби охорони тягне за собою відповідальність, передбачену законом.  
221. Стаття 38. Об'єкти, що підлягають обов'язковій охороні суб'єктами державної охоронної діяльності  
222. Кабінет Міністрів України визначає:  
223. перелік об'єктів державної форми власності, що підлягає охороні виключно відомчою охороною державних організацій;  
224. перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні Державною службою охорони. Ціни на послуги з охорони цих об'єктів визначаються на підставі відповідної методики, що затверджується Міністерством економіки та європейської інтеграції України та Міністерством внутрішніх справ України за погодженням з Антимонопольним комітетом України.  
225. Р о з д і л V ЗДІЙСНЕННЯ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМИ УГОДАМИ  
226. Стаття 39.Здійснення охоронної діяльності за цивільно-правовими угодами  
227. Цивільно-правові угоди, що передбачають здійснення заходів охорони та безпеки, укладаються між замовниками послуг з охорони (безпеки) та суб'єктами охоронної діяльності в письмовій формі з дотриманням вимог типових угод, що затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
228. Заходи охорони та безпеки за цивільно-правовими угодами здійснюються безпосередньо щодо майна, особи замовника послуг з охорони. Такі заходи на користь визначеної замовником юридичної або фізичної особи можуть здійснюватися лише за їх письмовою згодою.  
229. Примірник угоди на здійснення заходів охорони та безпеки видається сторонам угоди. Режим доступу до інформації, що міститься в угоді, визначається сторонами відповідно до законодавства  
230. Стаття 40. Угоди на здійснення недержавної охоронної діяльності  
231. Суб (єкт підприємницької діяльності при наданні послуг, передбачених статтею 24 цього Закону, зобов'язаний укласти з кожним із своїх замовників угоду на виконання послуг, в якій повинні зазначатися відомості про сторони, що її укладають, номер і дата виданої йому ліцензії, умови угоди, у тому числі її ціну, дату укладання та терміни виконання, відповідальність сторін тощо.  
232. Стаття 41.Порядок укладення та виконання цивільно- правових угод про охорону  
233. Обов'язковою умовою укладення цивільно-правових угод про охорону а суб (єктами охоронної діяльності є досягнення сторонами домовленості з усіх умов договору.  
234. Замовник послуг з охорони майна зобов'язаний попередньо надати суб'єкту охоронної діяльності (його уповноваженому представнику) документи, що підтверджують його повноваження на право власності (володіння) об'єктом охорони, законність перевезення належного йому вантажу тощо.  
235. Суб'єкти охоронної діяльності на час дії цивільно-правових угод про охорону майна у володіння цим майном не вступають.  
236. Стаття 42. Обмеження щодо здійснення охоронної діяльності за цивільно - правовими угодами  
237. Забороняється укладення цивільно-правових угод про надання послуг з охорони та безпеки органам виконавчої влади та відомчій охороні державних організацій на охорону майна, що не належить відповідній державній організації, та щодо осіб, які не є службовими особами цих державних організацій, крім випадків, передбачених законодавством.  
238. Цивільно-правові угоди на здійснення заходів охорони та безпеки не укладаються, ці ж заходи за укладеними цивільно-правовими угодами не здійснюються, а укладенні цивільно-правові угоди негайно втрачають силу у разі отримання суб`єктом охоронної діяльності відомостей, що свідчать про залучення суб`єкта охоронної діяльності до заходів, що :  
239. 1) мають ознаки правопорушень проти життя та здоров`я громадян, громадської безпеки, особистих та майнових прав громадян і юридичних осіб;  
240. 2) спрямовані на створення перешкод щодо діяльності органів державної влади та управління, уповноважених ними організацій, правоохоронних органів;  
241. 3) мають здійснюватися на користь фізичної особи, щодо якої в установленому порядку отримана інформація про її протиправну поведінку, участь у діяльності злочинних угрупувань, а також особи, що перебуває під слідством або ж відбуває покарання за вчинення злочину без позбавлення волі.  
242. У разі залучення (спроби залучення) персоналу охорони до дій, передбачених частиною другою цієї статті, за умов приховування від суб`єкту охоронної діяльності інформації про їх фактичний зміст та особливості правового стану об`єкта охорони, старший наряду персоналу охорони у місці виконання охоронних функцій після встановлення вказаних обставин виконання охоронних функцій зобов`язаний негайно припинити їх здійснення із складенням відповідного акту. На вимогу замовника послуг охорони та безпеки суб`єкт охоронної діяльності зобов`язаний надати офіційне пояснення з приводу їх припинення.  
243. Р о з д і л VІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ, ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ СЛУЖБОВИХ СОБАК  
244. Стаття 43. Умови і межі застосування персоналом охорони заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак  
245. Під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони та безпеки персонал охорони має право застосовувати до правопорушників заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та службових собак, а персонал воєнізованої охорони та підрозділів воєнізованої охорони Державної служби охорони, крім того, вогнепальну зброю, у тому числі нарізну автоматичну та напівавтоматичну, у випадках і в порядку, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства.  
246. Застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та використовувати службових собак дозволяється тільки після попередження про намір їх застосування. Заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися без попередження лише у разі безпосередньої загрози життю або здоров'ю громадян чи персоналу охорони або раптового нападу із застосуванням зброї чи транспортних засобів. Вид спеціального засобу чи зброї, час початку та інтенсивності їх застосування визначаються з урахуванням ситуації, що склалась, характеру правопорушення і особи правопорушника.  
247. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю та використовувати службових собак проти жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю громадян, персоналу охорони, або збройного нападу чи збройного опору.  
248. У разі коли уникнути застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак неможливо, їх застосування не повинно перевищувати меж необхідної оборони і має обмежуватися заподіянням мінімальної шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. У разі заподіяння такої шкоди персонал охорони забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.  
249. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак працівник охорони в письмовій формі доповідає своєму безпосередньому керівнику, який в свою чергу повідомляє про це орган внутрішніх справ, орган управління, власника.  
250. Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та використання службових собак, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї працівник охорони зобов'язаний негайно і письмово доповісти своєму безпосередньому начальнику для сповіщення прокуророві.  
251. Перевищення меж необхідної оборони, вчинене внаслідок застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та використання службових собак тягне за собою відповідальність, передбачену законом.  
252. Стаття 44.ї Застосування заходів фізичного впливу  
253. Персонал охорони під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони та безпеки з метою самозахисту, захисту об'єктів, життя та здоров'я фізичних осіб від протиправних посягань, затримання правопорушників і припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам має право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, якщо інші способи цього не забезпечили.  
254. Стаття 45. Застосування спеціальних засобів  
255. Персонал охорони під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони та безпеки має право застосовувати спеціальні засоби - гумові кийки, газові пістолети і револьвери та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої або дратівної дії, пневматичну зброю, в разі :  
256. 1) захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їхньому життю або здоров'ю;  
257. 2) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, що охороняються.  
258. Крім спеціальних засобів, зазначених у частині першій цієї статті, персонал воєнізованої охорони та Державної служби охорони має право застосовувати наручники, засоби зв`язування, пристрої для примусової зупинки транспорту та електрошокові пристрої, в разі:  
259. 1) затримання і доставляння до службового приміщення органу внутрішніх справ, іншого правоохоронного органу, воєнізованої охорони чи Державної служби охорони осіб, які вчинили правопорушення проти майна та\або фізичних осіб, що охороняються, інші правопорушення, що загрожують (створюють загрозу) громадській безпеці, життю та здоров'ю громадян, якщо ці особи чинять опір законним діям персоналу охорони або є підстави вважати, що вони можуть зникнути з місця скоєння правопорушення чи заподіяти шкоду оточуючим або собі;  
260. 2) примусової зупинки транспортного засобу, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або персоналу охорони чи порушує встановлений режим на об'єкті, що охороняється, та\або спеціальної зони його охорони (безпеки).  
261. Перелік спеціальних засобів, які можуть застосовуватися персоналом охорони під час здійснення охорони майна і правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
262. Рівень підготовки персоналу охорони з питань застосування спеціальних засобів перевіряється в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.  
263. Стаття 46. Використання службових собак  
264. Персонал охорони під час та у місцях виконання заходів з охорони майна має право використовувати службових собак, що пройшли відповідне дресирування, лише для виявлення:  
265. 1) проникнень (спроб проникнень) на об'єкти, що охороняються;  
266. 2) осіб, які незаконно перебувають на об'єктах, що охороняються, у тому числі в час і в місцях, несанкціонованих їх власником (володільцем, користувачем);  
267. 3) вибухових пристроїв, вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.  
268. Стаття 47.Застосування вогнепальної зброї  
269. Персонал воєнізованої охорони та воєнізованої охорони Державної служби охорони під час та в місцях безпосереднього здійснення заходів охорони має право як крайній захід застосовувати вогнепальну зброю у разі:  
270. 1) відбиття нападу на об'єкти, що охороняються (приміщення підприємств, установ і організацій, житлові приміщення громадян і місця зберігання їх майна, транспортні засоби, в тому числі під час транспортування вантажів);  
271. 2) захисту громадян від нападу, що загрожує їхньому життю та здоров'ю;  
272. 3) відбиття нападу на працівників охорони, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;  
273. 4) затримання осіб, які чинять збройний опір, а також озброєних осіб, які погрожують застосуванням зброї, вибухових та інших пристроїв, якщо це загрожує життю і здоров'ю громадян або працівників охорони.  
274. Персонал охорони має право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або персоналу охорони.  
275. Персоналу охорони забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю в місцях значного скупчення людей, якщо це може призвести до заподіяння шкоди життю і здоров'ю сторонніх осіб.  
276. Рівень підготовки персоналу охорони з питань застосування вогнепальної зброї перевіряється в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.  
277. Стаття 48.Гарантії особистої безпеки озброєного працівника охорони  
278. На озброєного працівника охорони під час та в місцях безпосереднього виконання службових обов'язків поширюються гарантії особистої безпеки, встановлені для працівників міліції Законом України "Про міліцію".  
279. Р о з д і л VІІ ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНОГО І ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ОХОРОНИ  
280. Стаття 49. Соціальний захист персоналу охорони  
281. Персоналу охорони гарантується соціальний захист згідно із законодавством.  
282. Охоронна діяльність зараховується до загального трудового стажу і стажу для призначення допомоги за державним соціальним страхуванням, якщо інше не передбачене законодавством.  
283. Соціальний захист персоналу охорони суб`єктів охоронної діяльності, що утримуються не за рахунок Державного бюджету України, забезпечується за рахунок коштів, з яких формується джерело фінансування відповідних суб`єктів охоронної діяльності, що використовуються розпорядниками коштів для укладення договорів страхування їх працівників з обраними страховиками за правилами страхування, що відповідають умовам та правилам державного захисту працівників міліції  
284. Державна служба охорони відраховує на соціальний захист працівників охорони за переліком посад, який визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, кошти у розмірі не більшому, ніж передбачено Державним бюджетом України на поточний рік в розрахунку на чисельність працівників органів внутрішніх справ, затверджену в установленому порядку  
285. Державна служба охорони може мати службовий житловий фонд. Перелік посад працівників Державної служби охорони, які мають право на отримання службової житлової площі, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
286. Стаття 50. Правовий захист персоналу охорони  
287. Персонал охорони під час здійснення охорони майна керується вимогами законодавства, а також умовами угод, укладених із замовниками послуг з охорони майна. Ніхто, крім уповноважених законодавством посадових осіб, не вправі втручатися в законні дії персоналу охорони.  
288. Законні вимоги працівника охорони під час виконання ним службових обов'язків є обов'язковими для виконання усіма громадянами.  
289. Ніхто не має права примусити працівника охорони здійснювати заходи охорони, не передбачені цим та іншими законами України.  
290. Розділ VІІІ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ  
291. Стаття 51 Відповідальність за порушення законодавства про охоронну діяльність  
292. Службові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про охоронну діяльність, несуть відповідальність згідно із законодавством.  
293. Стаття 52. Відповідальність працівника охорони  
294. Працівник охорони в межах повноважень, наданих цим Законом, іншими актами законодавства та цивільно-правовою угодою, укладеною згідно із законодавством, під час здійснення охорони майна самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність відповідальність згідно із законодавством.  
295. У разі порушення працівником охорони під час виконання заходів охорони та безпеки прав і законних інтересів замовників охоронних послуг, суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний вжити заходів до відновлення цих прав та інтересів або відшкодування завданих матеріальних і моральних збитків, а також на вимогу потерпілого публічно вибачитися.  
296. Працівник охорони, який фактично продовжує виконувати охоронні функції після встановлення відсутності законних підстав для їх здійснення, за відсутності ознак іншого правопорушення несе відповідальність за самоуправство та/або порушення трудової дисципліни.  
297. Працівник охорони, який безпосередньо здійснює заходи охорони та безпеки відповідно до наданих законодавством повноважень та укладеної згідно із законодавством цивільно-правової угоди, не несе відповідальності за збитки, спричинені об`єкту охорони. Такі збитки відшкодовуються суб`єктом охоронної діяльності відповідно до умов угод на здійснення заходів охорони.  
298. Дії працівника охорони можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.  
299. Розділ ІХ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОННОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ  
300. Стаття 53.Контроль за охоронною діяльністю  
301. Контроль за охоронною діяльністю державних організацій на території України здійснюють у межах своєї компетенції центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.  
302. Уповноважені посадові особи органів виконавчої влади контролюють охоронну діяльність державних організацій, якість фахової підготовки персоналу охорони у закладах освіти та за місцем їх роботи (служби) і вправі вимагати від них у межах своєї компетенції надання відповідних документів та письмової чи усної інформації, необхідної для виконання контрольних функцій.  
303. Безпосередній контроль за охоронною діяльністю здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, яке роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про охоронну діяльність.  
304. Розділ Х ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
305. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.  
306. 2. Кабінету Міністрів України забезпечити прийняття нормативних актів, передбачених цим Законом.