Кількість абзаців - 305 Розмітка (ліва колонка)


Про внутрішні води, територіальне море та прилеглу зону України (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про внутрішні води, територіальне море  
3. та прилеглу зону України  
4. Відповідно до положень Конвенції ООН по морському праву 1982 року Україна приймає цей Закон, що встановлює статус і правовий режим внутрішніх вод, територіального моря та прилеглої зони України, включаючи права України в її внутрішніх водах, територіальному морі та прилеглій зоні, а також порядок їх здійснення згідно з Конституцією України, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, міжнародними договорами і законами України.  
5. Розділ І. Загальні положення  
6. Стаття 1. Внутрішні води України та їх межі  
7. 1. Внутрішні води є складовою частиною території України.  
8. 2. До внутрішніх вод України (далі - внутрішні води) належать:  
9. морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;  
10. води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;  
11. води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;  
12. води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні;  
13. обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водоймищ, береги яких належать Україні.  
14. Стаття 2. Територіальне море України та його межі  
15. 1. Територіальне море є складовою частиною території України.  
16. 2. До територіального моря України (далі - територіальне море) належать прибережні морські води в Чорному і Азовському морях завширшки 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки, а також води української частини Керченської протоки, за винятком вод, визначених статтею 1 цього Закону.  
17. В окремих випадках ширина територіального моря України може встановлюватися міжнародними договорами України.  
18. 3. Зовнішня межа територіального моря є державним кордоном України.  
19. Внутрішньою межею територіального моря є вихідні лінії, від яких відміряється ширина територіального моря.  
20. 4. На територіальне море, повітряний простір над ним, а також на дно територіального моря і його надра поширюється суверенітет України з визнанням права мирного проходження іноземних суден через територіальне море України.  
21. Стаття 3. Делімітація територіального моря  
22. Делімітація територіального моря між Україною і державами, узбережжя яких є суміжними з узбережжям України, здійснюється відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також міжнародних договорів України.  
23. Стаття 4. Вихідні лінії, від яких відміряється ширина територіального моря  
24. 1. Вихідними лініями, від яких відміряється ширина територіального моря, є:  
25. лінія найбільшого відпливу уздовж берега, яка нанесена на офіційно виданих в Україні морських картах;  
26. пряма вихідна лінія, що з'єднує найбільш віддалені у бік моря точки островів, рифів і скель у місцях, де берегова лінія глибоко порізана і хвиляста або де є уздовж берега та у безпосередній близькості до нього острови;  
27. пряма лінія, проведена поперек гирла ріки, яка безпосередньо впадає в море, між точками на її берегах, що максимально виступають у море під час найбільшого відпливу;  
28. пряма лінія, що не перевищує 24 морських миль та з'єднує точки найбільшого відпливу пунктів природного входження в затоку або в протоку між островами або між островом і материком, берега яких належать Україні;  
29. 2. Перелік географічних координат точок, що визначають положення вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря та прилеглої зони України, затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
30. 3. Межі територіального моря та вихідні лінії, від яких відміряється ширина територіального моря, наносяться на карти такого масштабу, який необхідний для точного встановлення їх положення.  
31. Стаття 5. Проходження через територіальне море України  
32. 1. Під проходженням через територіальне море слід розуміти плавання через територіальне море з метою:  
33. перетинання територіального моря без заходження у внутрішні води та без зупинки в них;  
34. заходження у внутрішні води або виходу з них чи зупинки на рейді або біля портової споруди.  
35. 2. Проходження через територіальне море повинне здійснюватись швидко, без зупинок і без проведення перевантажувальних робіт. Зупинки і стоянки на якорі можливі лише за умови, що вони пов'язані із звичайним плаванням або надзвичайними ситуаціями (внаслідок непереборної сили або стихійного лиха), чи з метою надання допомоги особам, суднам чи літальним апаратам, які перебувають у небезпеці чи зазнали лиха.  
36. Стаття 6. Мирне проходження через територіальне море  
37. 1. Проходження вважається мирним, якщо при цьому не порушується мир, а також правопорядок або безпека України.  
38. 2. Проходження через територіальне море іноземного судна, іноземного військового корабля або іншого державного судна вважається таким, що порушує мир, правопорядок або безпеку України, якщо в територіальному морі зазначене судно:  
39. створює загрозу силою або погрожує застосуванням сили проти суверенітету, територіальної цілісності чи незалежності України або у будь-який інший спосіб порушує принципи міжнародного права, викладені у Статуті Організації Об'єднаних Націй;  
40. проводить будь-які маневри або навчання із зброєю будь-якого виду;  
41. здійснює будь-який акт, спрямований на збір інформації, що завдає шкоди обороні або безпеці України, будь-який акт пропаганди, що загрожує обороні або безпеці України;  
42. здійснює підняття у повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого літального апарата, підняття у повітря, посадку або прийняття на борт будь-якого військового пристрою;  
43. завантажує чи розвантажує будь-який товар, валюту або відходи, здійснює посадку або висадку будь-якої особи всупереч прикордонним, митним, податковим (фіскальним), санітарним, екологічним, імміграційним, ветеринарним, фітосанітарним, навігаційним, іншим правилам, встановленим законами та нормативно-правовими актами України;  
44. забруднює у будь-який спосіб довкілля всупереч вимогам законодавства України і нормам міжнародного права;  
45. провадить рибопромислову, дослідницьку або гідрографічну діяльність;  
46. здійснює будь-які перешкоди функціонуванню систем зв'язку або інших споруд чи установок України;  
47. провадить будь-яку іншу діяльність, що не стосується проходження через територіальне море, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.  
48. Стаття 7. Прилегла зона України, її межі та делімітація  
49. 1. Прилегла зона України (далі - прилегла зона) - це морський пояс, розташований за межами територіального моря і прилягає до нього. Зовнішня межа прилеглої зони знаходиться на відстані 24 морських миль, які відміряються від вихідних ліній, призначених для відліку ширини територіального моря України.  
50. 2. Делімітація прилеглої зони між Україною і державами, узбережжя яких протилежні узбережжю України або суміжні з ним, здійснюється відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також міжнародних договорів України.  
51. Стаття 8. Правовий режим морських портів України  
52. 1. Правовий режим торговельних, рибних та інших спеціалізованих морських портів (далі - морські порти) є єдиним для всіх портів, що знаходяться на території України.  
53. Правовий режим морських портів встановлюється цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України.  
54. 2. Морські порти оголошуються відкритими для заходження іноземних суден на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Перелік морських портів, відкритих для заходження іноземних суден, публікується в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
55. 3. Регулювання заходження суден у морський порт (виходу з морського порту) і забезпечення безпеки мореплавства в морському порту здійснює капітан морського порту, функції і повноваження якого визначаються законодавством України.  
56. 4. Посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади України, які знаходяться в морському порту, погоджують свої дії з капітаном морського порту лише у разі, коли такі дії зазначених посадових осіб стосуються компетенції капітана морського порту.  
57. 5. Усі українські та іноземні судна зобов'язані дотримуватись правового режиму морських портів.  
58. Стаття 9. Морські наукові дослідження  
59. Для цього Закону наукові дослідження у внутрішніх морських водах і в територіальному морі (далі - морські наукові дослідження) - це фундаментальні чи прикладні дослідження та проведені для цих досліджень експериментальні роботи, спрямовані на одержання знань з усіх аспектів природних процесів, що відбуваються на морському дні та у його надрах, у водній товщі чи атмосфері.  
60. Розділ ІІ. Правила плавання і перебування у територіальному морі, внутрішніх водах та прилеглій зоні України  
61. Стаття 10. Право мирного проходження через територіальне море України іноземних суден, іноземних військових кораблів та інших державних суден  
62. 1. Іноземні судна, іноземні військові кораблі та інші державні судна користуються правом мирного проходження через територіальне море згідно з цим Законом, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права та міжнародними договорами України.  
63. 2. З метою забезпечення безпеки України, а також для проведення навчань із зброєю будь-якого виду, Міністерство оборони України або центральний орган виконавчої влади з питань охорони державного кордону можуть тимчасово зупинити у визначених районах територіального моря здійснення права мирного проходження через територіальне море для іноземних суден, іноземних військових кораблів та інших суден. Рішення стосовно такого зупинення набирає чинності після опублікування інформації про це в бюлетені "Повідомлення мореплавцям" та підлягає оголошенню у навігаційних попередженнях.  
64. Стаття 11. Правила мирного проходження через територіальне море України іноземних суден, іноземних військових кораблів та інших державних суден  
65. 1. Іноземні судна, іноземні військові кораблі та інші державні судна, які використовують право мирного проходження через територіальне море, повинні дотримуватись законодавства України та правил, які стосуються мирного проходження через територіальне море, щодо:  
66. безпеки судноплавства і регулювання руху суден, включаючи користування морськими коридорами і схемами поділу руху;  
67. захисту навігаційних засобів і устаткування, а також інших споруд або установок;  
68. захисту підводних кабелів і трубопроводів;  
69. збереження живих ресурсів моря;  
70. запобігання порушенню законів і правил України з рибальства;  
71. збереження довкілля України і запобігання його забрудненню та засміченню;  
72. морських наукових досліджень і гідрографічних зйомок;  
73. прикордонних, митних, податкових (фіскальних), санітарних, екологічних, імміграційних, ветеринарних, фітосанітарних, навігаційних та інших правил, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України.  
74. 2. Одночасно проходити через територіальне море з метою заходження в морський порт України можуть не більше трьох військових кораблів та інших державних суден однієї іноземної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України.  
75. 3. Через територіальне море іноземні підводні човни та інші підводні транспортні засоби повинні проходити на поверхні та під своїм прапором.  
76. 4. Іноземні судна, іноземні військові кораблі та інші судна з ядерними двигунами, а також іноземні судна, що перевозять ядерні чи інші небезпечні або отруйні за своєю природою речовини, або матеріали, під час проходження через територіальне море повинні мати на борту необхідні документи, дотримуватись особливих запобіжних заходів, встановлених для таких суден, і проходити встановленими для них морськими коридорами і схемами поділу руху в територіальному морі.  
77. 5. Морські коридори і схеми поділу руху в територіальному морі розробляються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту, затверджуються Кабінетом Міністрів України та публікуються в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
78. 6. Іноземні судна, іноземні військові кораблі та інші державні судна обкладаються зборами на оплату за конкретні послуги, надані цьому судну.  
79. Стаття 12. Заходження іноземних суден у морські порти України  
80. 1. Усі іноземні судна, крім військових кораблів та інших державних суден, які використовуються у некомерційних цілях, незалежно від призначення і форми власності (далі - іноземні судна) можуть заходити в морські порти, відкриті для заходження іноземних суден.  
81. 2. Стосовно іноземних суден держав, у яких існують спеціальні обмеження щодо заходження в їх морські порти аналогічних суден України, Кабінетом Міністрів України можуть бути встановлені відповідні обмеження.  
82. 3. На іноземні судна, пасажирів і членів екіпажів, які знаходяться на їх борту під час перебування зазначених суден у морських портах, поширюється кримінальна, цивільна та адміністративна юрисдикція України.  
83. 4. Іноземні судна під час перебування у морських портах і виходу з них зобов'язані дотримуватись:  
84. законодавства України про: забезпечення безпеки судноплавства і регулювання руху суден, надання допомоги і рятування; використання радіозв'язку; захист навігаційних засобів, устаткування і споруджень, підводних кабелів і трубопроводів; проведення морських наукових досліджень; вивчення, використання та охорону водних об'єктів, надр, водних біологічних ресурсів та інших природних ресурсів у внутрішніх водах та територіальному морі України; охорону довкілля і забезпечення екологічної безпеки; охорону пам'яток історії і культури;  
85. прикордонних, митних, податкових, санітарних, екологічних імміграційних, ветеринарних, фітосанітарних, навігаційних та інших правил, що встановлені законами України та іншими нормативно-правовими актами України;  
86. правил, встановлених у морських портах;  
87. правил заходження в морські порти, перебування в них і виходу з них іноземців та осіб без громадянства, які діють на території України;  
88. інших правил, встановлених законодавством України, міжнародними договорами України, а також міжнародних норм і стандартів.  
89. 5. Вихід іноземного судна з морського порту здійснюється тільки з дозволу капітана морського порту за погодженням з посадовими особами спеціально уповноважених органів охорони державного кордону та митних органів, а у разі забруднення іноземним судном довкілля - за погодженням з посадовою особою спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.  
90. Стаття 13. Заходження і перебування іноземних військових кораблів та інших державних суден, які використовуються у некомерційних цілях, у внутрішні води, на рейди та в морські порти України  
91. 1. Іноземні військові кораблі та інші державні судна, які використовуються у некомерційних цілях (далі - іноземні військові кораблі та інші державні судна), можуть заходити у внутрішні води, на рейди та в морські порти України за попереднім дозволом центрального органу виконавчої влади з питань охорони державного кордону, якщо інший порядок не встановлено міжнародними договорами України.  
92. 2. Для отримання дозволу на заходження іноземного військового корабля або іншого державного судна у внутрішні води, на рейди та в морські порти України органи влади цієї держави не пізніш як за 30 діб до передбачуваного заходження, якщо міжнародним договором України не передбачено інший порядок, дипломатичними каналами надсилають до Міністерства закордонних справ України звернення, яке повинне містити інформацію про:  
93. державну належність, кількість, клас кораблів (суден);  
94. мету і характер заходження (офіційний візит, неофіційний візит, ділове заходження);  
95. назву порту, в який передбачається заходження;  
96. орієнтовну дату заходження і заплановану тривалість перебування;  
97. назву та основні розміри кораблів (водотоннажність, довжину, ширину, осадку);  
98. звання та прізвище командира загону і командира кожного корабля (капітана судна);  
99. загальну чисельність офіцерів, старшинського і рядового складу (окремо), список пасажирів на кожному кораблі;  
100. радіочастоти, якими кораблі будуть користуватися під час відвідування, а також дані про потужність радіопередавача.  
101. Копії звернення Міністерство закордонних справ України надсилає до центральних органів виконавчої влади з питань охорони державного кордону, з питань транспорту, Міністерства оборони України та Служби безпеки України.  
102. У разі відсутності заперечень з боку зазначених центральних органів виконавчої влади центральний орган виконавчої влади з питань охорони державного кордону приймає рішення про надання дозволу на заходження іноземного військового корабля або іншого державного судна у внутрішні води, на рейди та в морські порти України протягом 10 робочих днів після отримання копії звернення від Міністерства закордонних справ України.  
103. Про прийняте рішення центральний орган виконавчої влади з питань охорони державного кордону протягом трьох робочих днів після його прийняття інформує Міністерство закордонних справ України, Міністерство оборони України, Службу безпеки України, центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та з питань митної справи.  
104. 3. Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на:  
105. іноземні військові кораблі та інші державні судна, на борту яких перебувають глави держав або урядів, та на військові кораблі, що їх супроводжують;  
106. іноземні військові кораблі та інші державні судна, що здійснюють вимушене заходження.  
107. 4. Іноземні військові кораблі під час перебування у внутрішніх водах України зобов'язані дотримуватися природоохоронних правил та вимог, встановлених законодавством України.  
108. Стаття 14. Вимушене заходження іноземних суден, іноземних військових кораблів та інших державних суден у територіальне море, внутрішні води та морські порти України  
109. 1. Вимушене заходження іноземного військового корабля або іншого державного судна в територіальне море, внутрішні води та морські порти - це заходження, яке здійснено за таких надзвичайних обставин:  
110. аварія, стихійне лихо, сильний шторм, що загрожує безпеці іноземного судна, іноземного військового корабля та іншого державного судна;  
111. льодохід або льодові умови, що загрожують безпеці іноземного судна, іноземного військового корабля або іншого державного судна;  
112. буксирування ушкодженого іноземного судна, іноземного військового корабля або іншого державного судна;  
113. доставка врятованих людей;  
114. необхідність надання термінової медичної допомоги члену екіпажу або пасажиру, а також за інших надзвичайних обставин.  
115. 2. Правом вимушеного заходження у територіальне море, внутрішні води та морські порти користуються всі іноземні судна, іноземні військові кораблі та інші державні судна без будь-якої дискримінації відповідно до норм міжнародного права.  
116. 3. Капітан іноземного судна, командир іноземного військового корабля або іншого державного судна у разі вимушеного заходження у територіальне море, внутрішні води або в морський порт зобов'язаний негайно сповістити про це капітана найближчого морського порту та надалі діяти згідно з його вказівками або вказівкам командира військового корабля, капітана морського або річкового судна або командира літального апарата України, що прибули для надання допомоги або для з'ясування обставин вимушеного заходження.  
117. 4. Повідомлення про вимушене заходження повинне містити відомості про:  
118. назву іноземного судна, іноземного військового корабля або іншого державного судна;  
119. державу прапора;  
120. прізвище та ім'я капітана іноземного судна, командира іноземного військового корабля або іншого державного судна;  
121. тип силового агрегату (ядерний або звичайний);  
122. причину вимушеного заходження;  
123. наявність на борту ядерних або інших небезпечних або отруйних речовин або матеріалів;  
124. потребу у допомозі та її характер;  
125. передбачуваний час вимушеного заходження.  
126. 5. Аналіз причин вимушеного заходження й технічного стану (за необхідності) іноземного судна, іноземного військового корабля або іншого державного судна (без порушення імунітету іноземного військового корабля або іншого державного судна) здійснює посадова особа органу з питань охорони державного кордону самостійно або із залученням фахівців морського порту, військово-морської бази або пункту базування військових кораблів, які направлені посадовою особою, зазначеною в статтях 8 і 15 цього Закону.  
127. 6. Після закінчення дії обставин, що призвели до вимушеного заходження, іноземне судно, іноземний військовий корабель або інше державне судно зобов'язані залишити морський порт, внутрішні води та територіальне море після одержання дозволу на вихід у посадової особи, зазначеної в статтях 8 і 15 цього Закону, за узгодженням з посадовими особами спеціально уповноважених органів охорони державного кордону та митних органів.  
128. 7. У здійсненні права вимушеного заходження може бути відмовлено аварійним іноземним суднам, іноземним військовим кораблям та іншим державним суднам з ядерними двигунами або іноземним суднам, що перевозять ядерні та інші небезпечні або отруйні речовини або матеріали, які можуть завдати населенню Україні, її природним ресурсам і довкіллю більш значної шкоди ніж збиток, який загрожує такому аварійному іноземному судну, іноземному військовому кораблю або іншому державному судну.  
129. 8. Рішення про відмову у здійсненні права вимушеного заходження приймає посадова особа спеціально уповноваженого органу з питань охорони державного кордону самостійно або за узгодженням з посадовою особою морського порту, військово-морської бази або пункту базування військових кораблів.  
130. Стаття 15. Військово-морські бази і пункти базування військових кораблів України  
131. 1. Посадовою особою військово-морської бази або пункту базування військових кораблів, яка регулює порядок заходження усіх суден і військових кораблів України, іноземних суден, іноземних військових кораблів та інших державних суден, які використовуються у некомерційних цілях, на військово-морську базу або в пункт базування військових кораблів і вихід з військово-морської бази або пункту базування військових кораблів, а також особою, яка відповідає за безпеку мореплавства, є старший морський начальник військово-морської бази або пункту базування військових кораблів, з яким погоджують свої дії капітан морського порту, а також посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які знаходяться на військово-морській базі або у пункті базування військових кораблів.  
132. 2. У разі коли військово-морська база або пункт базування військових кораблів має суміжну з морським портом акваторію, порядок заходження в морський порт і виходу з морського порту всіх суден України, іноземних суден, іноземних військових кораблів та інших державних суден, які використовуються у некомерційних цілях, встановлюється старшим морським начальником військово-морської бази або пункту базування військових кораблів за погодженням з капітаном морського порту і посадовими особами спеціально уповноважених органів з питань охорони державного кордону та митних органів.  
133. 3. Правила плавання та перебування на військово-морських базах та пунктах базування військових кораблів за поданням Міністерства оборони України затверджуються Кабінетом Міністрів України і публікуються в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
134. 4. Перелік військово-морських баз та пунктів базування військових кораблів затверджується Кабінетом Міністрів України.  
135. Стаття 16. Райони заборонені для плавання та тимчасово небезпечні для плавання  
136. 1. З метою забезпечення безпеки судноплавства, охорони державних інтересів України та охорони довкілля у територіальному морі та внутрішніх водах можуть визначатися райони, в яких забороняється плавання і тимчасово небезпечні для плавання райони, в яких повністю забороняється або тимчасово обмежується плавання, постановка на якір, вилов морських ссавців, риби придонними знаряддями лову, підводні днопоглиблювальні роботи, вибір зразків ґрунту, підводні вибухи, плавання з витравленим якорем-ланцюгом, проліт, зависання і посадка (приводнення) літальних апаратів та інша діяльність.  
137. 2. У районах заборонених для плавання, забороняється плавання всіх суден, військових кораблів та інших засобів плавання. Рішення про визначення районів заборонених для плавання і про відкриття їх для плавання, а також правила плавання у них приймає Кабінет Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. Зазначені рішення набирають чинності після опублікування в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
138. 3. Рішення про встановлення тимчасово небезпечних для плавання районів, а також правил плавання у них приймає Міністерство оборони України, а у разі ліквідації надзвичайних ситуацій -центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Зазначені рішення набирають чинності після опублікування в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
139. 4. Межі заборонених для плавання районів позначаються у навігаційних картах, виданих центральним органом виконавчої влади з питань транспорту України. Зміни, що стосуються таких районів, публікуються в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
140. 5. Усі судна та військові кораблі України, іноземні судна, іноземні військові кораблі та інші державні судна, а також всі інші засоби плавання зобов'язані виконувати правила, встановлені для районів, заборонених для плавання, або тимчасово небезпечних для плавання. Посилання на незнання правил або меж заборонених для плавання чи тимчасово небезпечних для плавання районів не може бути підставою для заходження у такі райони та ухилення від відповідальності.  
141. Стаття 17. Дії спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади щодо іноземних військових кораблів, які порушують законодавство України у територіальному морі, внутрішніх водах та морських портах України  
142. 1. У разі коли будь-який іноземний військовий корабель не дотримується законодавства України щодо проходження через територіальне море або перебування у внутрішніх водах, морських портах та ігнорує звернення до нього з вимогою щодо його дотримання, посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони державного кордону, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів можуть вимагати від іноземного військового корабля негайно залишити територіальне море, внутрішні води і морський порт.  
143. 2. Усі спори між зазначеними в частині першій цієї статті посадовими особами органів виконавчої влади і командиром іноземного військового корабля в мирний час, які не можливо вирішити на місці, вирішуються виключно дипломатичним шляхом.  
144. 3. У разі застосування іноземним військовим кораблем зброї проти України, її кораблів, суден, літальних апаратів або громадян здійснюються відповідні заходи з метою відбиття нападу згідно із Законом України "Про державний кордон України" та Статутом Організації Об'єднаних Націй.  
145. Стаття 18. Цивільна юрисдикція України щодо іноземних суден  
146. 1. Посадові особи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади не можуть зупиняти іноземне судно, яке проходить через територіальне море, або змінювати його курс для здійснення цивільної юрисдикції України щодо особи, яка перебуває на борту іноземного судна.  
147. 2. Посадові особи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади застосовують щодо іноземного судна, зазначеного у частині першій цієї статті, заходи стягнення чи арешт у будь-якій цивільний справі тільки за зобов'язаннями або в силу відповідальності, взятої цим іноземним судном під час або для проходження його через територіальне море.  
148. 3. Положення частини другої цієї статті не обмежує прав посадових осіб спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади вживати відповідно до законів України заходів стягнення або арешту у цивільній справі щодо іноземного судна, що перебуває на стоянці в територіальному морі чи проходить через територіальне море після виходу з внутрішніх вод.  
149. Стаття 19. Кримінальна юрисдикція України на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море  
150. 1. Кримінальна юрисдикція України не здійснюється на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море, для арешту будь-якої особи чи проведення розслідування у зв'язку із злочином, скоєним на борту іноземного судна під час його проходження, за винятком якщо:  
151. наслідки злочину поширюються на територію України;  
152. злочин порушує спокій в Україні чи правопорядок у територіальному морі;  
153. капітан іноземного судна, дипломатичний агент або консульська посадова особа держави прапора звернеться до органів виконавчої влади з проханням про надання допомоги;  
154. такі заходи необхідні для припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами чи психотропними речовинами, а також інших злочинів міжнародного характеру, передбачених міжнародними договорами України.  
155. 2. Положення частини першої цієї статті не обмежують права України вживати будь-яких заходів відповідно до законів України для арешту чи проведення розслідування на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море після виходу його з внутрішніх вод.  
156. 3. У випадках, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, Україна на прохання капітана іноземного судна повідомляє дипломатичного агента чи консульську посадову особу держави прапора про вжиття будь-яких заходів і сприяє встановленню контакту між зазначеним агентом або посадовою особою та екіпажем іноземного судна.  
157. 4. За винятком випадків, що стосуються захисту та збереження морського середовища і порушень законів і правил, встановлених для виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу, Україна не здійснює на борту іноземного судна, що проходить через територіальне море, будь-яких заходів з метою арешту осіб чи проведення розслідування у зв'язку із злочином, скоєним до моменту заходження іноземного судна в територіальне море, якщо це судно, виходячи з іноземного порту, обмежується проходженням через територіальне море, не заходячи у внутрішні води.  
158. Стаття 20. Права України у прилеглій зоні  
159. 1. У прилеглій зоні Україна здійснює контроль, необхідний для:  
160. запобігання порушенням митних, фіскальних, імміграційних, санітарних, екологічних правил, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України;  
161. покарання за порушення зазначених законів і правил, здійснене на території України, включаючи територіальне море.  
162. 2. У прилеглій зоні Україна вживає заходів до запобігання порушенням, зазначеним у частині першій цієї статті, та затримання винних, включаючи переслідування, зупинення, огляд і затримання всіх іноземних суден-порушників (за винятком військових кораблів та інших державних суден, які використовуються у некомерційних цілях), відповідно до законодавства України і норм міжнародного права.  
163. 3. Положення частини першої та другої цієї статті не обмежують права України, визначені Законом України "Про виключну (морську) економічну зону України" та інших актів законодавства України, що регулюють питання, пов'язані з правовим режимом виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України.  
164. Стаття 21. Охорона внутрішніх вод, територіального моря, прилеглої зони України та їх природних ресурсів  
165. Охорона внутрішніх вод, територіального моря, прилеглої зони та їх природних ресурсів здійснюється відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у межах їх компетенції.  
166. Розділ ІІІ. Екологічна безпека, морські аварії та гідротехнічні роботи  
167. Стаття 22. Основні принципи економічних відносин під час користування природними ресурсами внутрішніх морських вод і територіального моря  
168. 1. Основними принципами економічних відносин під час користування природними ресурсами внутрішніх морських вод і територіального моря є:  
169. платність користування;  
170. відповідальність за порушення умов господарської діяльності;  
171. відшкодування збитків, завданих внутрішнім морським водам і територіальному морю, їх природним ресурсам, довкіллю, пам'яткам історії і культури;  
172. фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з відновленням і охороною природних ресурсів внутрішніх морських вод і територіального моря, навколишнього середовища, охороною пам'яток історії і культури.  
173. 2. Нормативи збору за користування природними ресурсами внутрішніх морських вод і територіального моря, а також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
174. Збори за користування природними ресурсами зараховуються до відповідних бюджетів згідно із законодавством.  
175. Стаття 23. Захист і збереження морського середовища та природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря  
176. Захист і збереження морського середовища та природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря здійснюються відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади.  
177. Стаття 24. Екологічна безпека морського середовища внутрішніх вод і територіального моря України  
178. 1. Для забезпечення екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки населення, захисту, збереження морського середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів для внутрішніх вод і територіального моря встановлюються нормативи якості морського середовища. Нормування якості морського середовища провадиться з метою встановлення гранично допустимих норм антропогенного впливу на морське середовище та природні ресурси внутрішніх вод і територіального моря. Підтримання екологічного стану морського середовища на відповідному рівні базується на дотриманні нормативів якості, інших вимог та заходів, встановлених природоохоронним законодавством України.  
179. 2. Для забезпечення задовільного екологічного стану морського середовища встановлюються нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин для внутрішніх вод і територіального моря та нормативи гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у морське середовище.  
180. 3. Порядок розроблення та встановлення нормативів гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин і нормативів гранично допустимих скидів для морського середовища внутрішніх вод і територіального моря встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
181. 4. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин і нормативи гранично допустимих скидів для морського середовища внутрішніх вод і територіального моря публікуються в бюлетені "Повідомлення мореплавцям".  
182. Стаття 25. Державна екологічна експертиза господарської та іншої діяльності у внутрішніх водах і територіальному морі України  
183. 1. Державна екологічна експертиза проектної документації щодо господарської та іншої діяльності у внутрішніх водах і територіальному морі (далі - державна екологічна експертиза) є обов'язковим заходом для захисту морського середовища та природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря, що організовується і проводиться центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів відповідно до законодавства.  
184. 2. Державній екологічній експертизі підлягає проектна документація на усі види господарської та іншої діяльності незалежно від кошторисної вартості, відомчої приналежності та форми власності.  
185. Усі види господарської та іншої діяльності у внутрішніх водах і територіальному морі можуть здійснюватися тільки за наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи проектної документації щодо її здійснення, проведеної за рахунок користувача природними ресурсами внутрішніх вод і територіального моря.  
186. 3. Предметом державної екологічної експертизи повинні бути також проекти державних програм і планів щодо розвідування, розробки (промислу) природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря, створення та використання штучних островів, установок і споруджень прокладки кабелів і трубопроводів, інших гідротехнічних робіт та поводження з відходами, а також документація, що підлягає вивченню.  
187. Стаття 26. Державний екологічний контроль у внутрішніх водах і територіальному морі  
188. 1. Державний екологічний контроль у внутрішніх водах і територіальному морі (далі - державний екологічний контроль) є системою заходів, спрямованих на попередження, виявлення, запобігання та усунення порушень законодавства України та міжнародних норм і стандартів щодо захисту морського середовища та природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря.  
189. 2. Державний екологічний контроль здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України за участю інших центральних органів виконавчої влади відповідно до законодавства України.  
190. Стаття 27. Державний екологічний моніторинг стану внутрішніх вод і територіального моря  
191. 1. Державний екологічний моніторинг стану внутрішніх вод і територіального моря (далі - державний моніторинг), що є складовою частиною єдиної державної системи екологічного моніторингу України, являє собою систему регулярних спостережень за станом морського середовища та донних відкладень за фізичними, хімічними, гідробіологічними і мікробіологічними показниками, оцінку та прогноз їх змін під впливом природних і антропогенних факторів.  
192. 2. Державний моніторинг здійснюється суб'єктами державного моніторингу вод відповідно до законодавства України.  
193. Стаття 28. Захоронення відходів та інших матеріалів і скидання забруднюючих речовин у внутрішніх водах і територіальному морі  
194. 1. Для цього Закону:  
195. захоронення відходів або інших матеріалів (далі - захоронення) - будь-яке навмисне скидання відходів та інших матеріалів із суден, літальних апаратів, штучних островів, установок і споруд, а також будь-яке навмисне знищення суден або інших плавучих засобів, літальних апаратів, штучних островів, установок і споруд.  
196. Захороненням не вважається скидання відходів або інших матеріалів, які є результатом нормальної експлуатації суден, літальних апаратів, штучних островів, установок і споруд та які не перевищують гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих шкідливих впливів на морське середовище і природні ресурси, крім відходів або інших матеріалів, що транспортуються суднами, літальними апаратами, установками та спорудами, які експлуатуються з метою вилучення зазначених відходів або інших матеріалів, або таких, що їх підвозять до таких суден, літальних апаратів, штучних островів, установок і споруд, а також крім тих, що є результатом обробки таких відходів або інших матеріалів на таких суднах, літальних апаратах, штучних островах, установках і спорудах, а також переміщення матеріалів для інших цілей, ніж просте їх вилучення, за умови, що це не суперечить цілям цього Закону та міжнародним договорам України;  
197. забруднююча речовина - це речовина, яка у разі потрапляння в морське середовище може створити небезпеку для здоров'я людей, завдати шкоди живим ресурсам, морській флорі та фауні, погіршити умови відпочинку, зашкодити іншим видам правомірного використання моря, а також речовина, що підлягає контролю відповідно до міжнародних договорів України;  
198. скидання забруднюючих речовин, стоків, що містять такі речовини (далі - скидання забруднюючих речовин), - будь-яке скидання із суден та інших плавучих засобів (далі - суден), літальних апаратів, штучних островів, установок і споруджень, якими б причинами воно не викликалося, включаючи будь-який витік, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнювання. Скидання забруднюючих речовин не включає викид забруднюючих речовин, що відбувається безпосередньо внаслідок розвідування, розробки та пов'язаних з ними процесів обробки у морі мінеральних ресурсів внутрішніх морських вод і територіального моря, а також скидання забруднюючих речовин для проведення правомірних морських наукових досліджень з метою боротьби із забрудненням або здійсненням контролю за ними.  
199. 2. Захоронення відходів та інших матеріалів, а також скидання забруднюючих речовин, за винятком ґрунтів днопоглиблення, у внутрішніх водах і в територіальному морі забороняються.  
200. 3. Особи, які причетні до аварій, що пов'язані з скиданням забруднюючих речовин у внутрішніх водах і в територіальному морі, а також обізнані посадові особи органів виконавчої влади України та органів місцевого самоврядування, повинні негайно інформувати про це центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.  
201. Стаття 29. Морські аварії  
202. У разі зіткнення суден, посадки судна на мілину чи іншої морської аварії, що відбулася у внутрішніх водах або територіальному морі, чи дії з ліквідації наслідків таких аварій призвели або можуть призвести до шкідливих наслідків, згідно з цим Законом, іншими законами та міжнародними договорами з метою захисту узбережжя України та пов'язаних з ним інтересів (включаючи рибальство) від забруднення або загрози забруднення вживаються необхідні заходи відповідно до розміру збитків.  
203. Стаття 30. Пошуково-рятувальні та суднопідйомні операції, ліквідація аварійних забруднень, створення штучних споруджень, прокладка підводних кабелів і трубопроводів, а також проведення інших гідротехнічних робіт у внутрішніх водах і в територіальному морі України  
204. 1. Пошуково-рятувальні та суднопідйомні операції, ліквідація аварійних забруднень у внутрішніх водах і в територіальному морі здійснюються пошуковими та аварійно-рятувальними силами і засобами України, дії яких координує центральний орган виконавчої влади України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.  
205. 2. Допуск рятувальних суден і засобів іноземних держав у внутрішні води і територіальне море та їх участь у пошуково-рятувальних і суднопідйомних операціях з метою пошуку та порятунку людей, порятунку та буксирування аварійних суден, підйому затонулих суден і вантажів здійснюються відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.  
206. 3. Створення, експлуатація і використання штучних островів, споруджень і установок, прокладення підводних кабелів і трубопроводів, а також проведення інших гідротехнічних робіт у внутрішніх водах і в територіальному морі здійснюються у порядку, визначеному законодавством України.  
207. 4. Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються на надання допомоги людям, суднам або літальним апаратам під час здійснення проходження через територіальне море.  
208. Розділ ІV. Морські наукові дослідження  
209. Стаття 31. Дослідження, розвідування, розробка (видобуток) та охорона водних біологічних ресурсів та інших природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря  
210. 1. Дослідження, розвідування, розробка (видобуток) та охорона водних біологічних ресурсів та інших природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря, а також забезпечення екологічної безпеки, діяльність на територіях, які особливо охороняються, та охорона пам'яток історії та культури провадяться відповідно до законодавства України.  
211. 2. Іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також об'єднання юридичних осіб іноземних держав і міжнародні організації, що не мають статусу юридичної особи, можуть проводити дослідження, розвідування і розробку (добування) водних біологічних ресурсів та інших природних ресурсів внутрішніх вод і територіального моря, а також іншу діяльність у внутрішніх морських водах і територіальному морі, у тому числі з борту літального апарата, у порядку, передбаченому цим Законом, іншими законами і міжнародними договорами України, що підлягають ратифікації.  
212. 3. Проведення морських наукових досліджень у внутрішніх морських водах і в територіальному морі здійснюється відповідно до положень цього Закону.  
213. Стаття 32. Подання та зміст запиту на проведення морських наукових досліджень у внутрішніх водах і в територіальному морі  
214. 1. Морські наукові дослідження у внутрішніх водах і в територіальному морі можуть проводитися органами виконавчої влади, громадянами України та українськими юридичними особами (далі - українські заявники) відповідно до щорічного плану проведення морських наукових досліджень, складеного центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України.  
215. 2. Українські заявники, які заінтересовані в проведенні морських наукових досліджень, подають запит до центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України не пізніше ніж за шість місяців до початку року проведення морських наукових досліджень.  
216. 3. Іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні організації, членом яких не є Україна, можуть проводити морські наукові дослідження у внутрішніх водах і в територіальному морі, у тому числі з борту літальних апаратів і за допомогою повітряних зондів, у порядку, передбаченому цим Законом, іншими законодавчими актами чи міжнародними договорами України, що підлягають ратифікації.  
217. 4. Іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, уповноважені державою - учасницею відповідного міжнародного договору з Україною, міжнародні організації, членом яких є Україна чи з якою укладений міжнародний договір (далі - іноземні заявники), які заінтересовані в проведенні морських наукових досліджень у внутрішніх водах чи у територіальному морі, для одержання дозволу на проведення зазначених досліджень направляють дипломатичними каналами не пізніше, ніж за шість місяців до передбачуваної дати початку проведення морських наукових досліджень запит до центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України.  
218. 5. Запит на проведення морських наукових досліджень (для іноземних заявників - українською мовою та мовою заявника) повинен містити відомості про:  
219. мету та завдання морських наукових досліджень;  
220. документ, згідно з яким планується проведення морських наукових досліджень;  
221. програму та план проведення морських наукових досліджень, їх основні наукові напрями та завдання;  
222. замовника, виконавця (співвиконавця), відповідальних за проведення морських наукових досліджень;  
223. методи проведення і засоби, що будуть використані під час проведення морських наукових досліджень (судна, підводні апарати (їх тип, клас, тоннаж та назву), літальні апарати, використання морських та інших тварин, опис наукового устаткування);  
224. джерела та обсяг фінансування;  
225. географічні координати районів, в яких планується проведення морських наукових досліджень, маршрути проходження до визначених районів та у зворотному напрямі, час і місце висадки на берег;  
226. дати першого прибуття та остаточного виходу з району проведення морських наукових досліджень;  
227. ліцензію на здійснення видів діяльності, передбачених програмою морських наукових досліджень;  
228. сферу реалізації результатів морських наукових досліджень;  
229. можливий вплив запланованих морських наукових досліджень на морське середовище, природні ресурси, функціонування промислово-транспортних прибережних об'єктів, а також на забезпечення безпеки морського судноплавства та польотів літальних апаратів.  
230. 6. Іноземні заявники у своєму запиті надають також інформацію про усі форми і про ступінь запланованої участі в морських наукових дослідженнях громадян України і українських юридичних осіб, а також зазначають, у рамках якого міжнародного договору України планується проведення морських наукових досліджень.  
231. 7. Українські заявники у своєму запиті надають також інформацію про усі форми і про ступінь запланованої участі в морських наукових дослідженнях іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб і міжнародних організацій.  
232. 8. Від заявників може вимагатись додаткова інформація щодо морських наукових досліджень, на проведення яких надається дозвіл. У цьому випадку термін розгляду запиту встановлюється з дня подання заявником додаткової інформації.  
233. 9. У разі коли район морських наукових досліджень хоча б частково знаходиться у внутрішніх водах або у територіальному морі, морські наукові дослідження проводяться відповідно до цього Закону у всьому районі морських наукових досліджень, у тому числі у тій частині, що перебуває за межами територіального моря.  
234. Стаття 33. Порядок розгляду запитів  
235. 1. Центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України:  
236. не пізніше ніж через десять днів з дня одержання запиту направляє заявнику повідомлення про одержання запиту;  
237. не пізніше ніж через чотири місяці з дня одержання запиту направляє заявнику дозвіл на проведення морських наукових досліджень або повідомлення:  
238. а) про відмову в дозволі на проведення запланованих морських наукових досліджень;  
239. б) про невідповідність інформації, наданої в запиті, характеру, цілям і методам проведення морських наукових досліджень;  
240. в) про необхідність надання додаткової інформації щодо запланованих морських наукових досліджень.  
241. 2. Дозвіл на проведення морських наукових досліджень чи повідомлення, передбачені в частині першій цієї статті, направляються іноземним заявникам лише за погодженням з Міністерством закордонних справ України.  
242. 3. Дозвіл на проведення морських наукових досліджень видається центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України за погодженням з:  
243. Національною академією наук України;  
244. центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;  
245. центральним органом виконавчої влади з питань транспорту;  
246. центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства;  
247. Міністерством оборони України;  
248. центральним органом виконавчої влади з питань охорони державного кордону;  
249. центральним органом виконавчої влади у митних справах;  
250. Службою безпеки України.  
251. Стаття 34. Підстави для відмови у дозволі на проведення морських наукових досліджень  
252. У дозволі на проведення морських наукових досліджень може бути відмовлено, якщо морське наукове дослідження:  
253. створює загрозу безпеці України;  
254. не відповідає вимогам захисту довкілля та природних ресурсів;  
255. включає бурові роботи на морському дні внутрішніх морських вод і територіального моря, використання вибухових речовин, пневмопристроїв або викиди забруднюючих речовин у морське середовище;  
256. включає будівництво, експлуатацію або використання штучних островів, естакад, установок і споруд, які перешкоджають судноплавству або ускладнюють його;  
257. включає використання наявних штучних островів, естакад, установок і споруд, про які не було згадано в запиті;  
258. створює перешкоди діяльності України у внутрішніх водах і територіальному морі.  
259. У дозволі на проведення морських наукових досліджень може бути відмовлено у разі, коли заявник має невиконані перед Україною зобов'язання, що випливають з раніше проведених морських наукових досліджень.  
260. Стаття 35. Обов'язки заявників, що проводять морські наукові дослідження  
261. 1. Українські та іноземні заявники, які одержали дозвіл на проведення морських наукових досліджень, зобов'язані:  
262. виконувати цей Закон, інші закони та міжнародні договори України;  
263. надавати центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів попередній звіт про проведені морські наукові дослідження, як тільки це стає практично можливим, а остаточний звіт - після завершення досліджень, але не пізніше ніж через три місяці з дня закінчення таких морських наукових досліджень. Зазначені матеріали надаються іноземними заявниками українською мовою та мовою заявника;  
264. надавати, як тільки це стає можливим, копії даних метеорологічних, гідрологічних, гідрохімічних і гідробіологічних спостережень, передбачених програмою морських наукових досліджень, центральному органу виконавчої влади з питань статистики України, адресу якого зазначають у дозволі на проведення морських наукових досліджень;  
265. не створювати перешкод діяльності, яка провадиться Україною у внутрішніх водах і територіальному морі;  
266. вилучати установки, спорудження та пристрої після завершення морських наукових досліджень, якщо немає домовленості про інше.  
267. 2. Українські заявники, якщо в їх морських наукових дослідженнях беруть участь іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи, а також іноземні заявники зобов'язані забезпечувати участь у морських наукових дослідженнях представників України, уповноважених центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України (присутність, розміщення та повне їх забезпечення на борту дослідницьких суден, літальних апаратів, установках, спорудженнях, у місцях дислокації експедиції на березі), нарівні з власним командним (керівним) складом, а також забезпечувати доступ зазначеним українським представникам до всіх даних і зразків, отриманих у процесі досліджень, передавати їм дані, з яких можна зробити копії та зразки, що можуть бути поділені без завдання шкоди їх науковій цінності.  
268. 3. Українські та іноземні судна, літальні апарати, установки та спорудження, а також експедиції, що базуються на березі і проводять морські наукові дослідження, зобов'язані:  
269. регулярно підтримувати зв'язок з береговими службами України;  
270. за наявності на дослідницьких суднах, літальних апаратах, установках і спорудженнях відповідного устаткування передавати в основні міжнародні синоптичні строки в найближчий радіометричний центр України оперативні дані метеорологічних, гідрологічних і аерологічних спостережень, якщо такі спостереження передбачені в дозволі на проведення морських наукових досліджень, відповідно до стандартних процедур Всесвітньої метеорологічної організації, а також повідомляти радіоцентри України, що передають інформацію з безпеки мореплавства про виявлені випадки забруднення морського середовища нафтою, отруйними рідкими речовинами, сміттям і стічними водами, та про нову навігаційну небезпеку.  
271. Стаття 36. Передача та опублікування результатів морських наукових досліджень  
272. 1. Усі дані, отримані в результаті морських наукових досліджень, після обробки та аналізу, включаючи остаточні результати та висновки після завершення досліджень, повинні бути передані в центральний орган виконавчої влади з питань статистики, адреса якого зазначається у дозволі на проведення морських наукових досліджень.  
273. 2. Усі зразки, отримані в результаті морських наукових досліджень і не передані раніше представнику центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України внаслідок неможливості поділу без збитку для їх наукової цінності, після обробки та аналізу, включаючи остаточні результати і висновки після завершення досліджень, повинні бути передані в центральний орган виконавчої влади з питань статистики, адреса якого зазначається у дозволі на проведення морських наукових досліджень.  
274. 3. Зазначені в частинах першій та другій цієї статті матеріали надаються іноземними заявниками українською мовою та мовою заявника.  
275. 4. Українські та іноземні заявники, які проводили морські наукові дослідження та виконали перед Україною зазначені в цій статті зобов'язання, можуть надати доступ до результатів досліджень третій стороні за згодою центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України, що запитується дипломатичними каналами.  
276. 5. Данні стосовно сфери охорони довкілля, отримані в результаті морських наукових досліджень українських та іноземних заявників, надаються центральними органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, а також з питань статистики центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на його запит.  
277. Стаття 37. Зміни програми морських наукових досліджень  
278. Програма морських наукових досліджень може бути змінена українськими та іноземними заявниками тільки у виняткових випадках і за узгодженням з центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів після одержання від нього письмового дозволу на таку зміну, погодженого з іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, зазначеними в частині третій статті 33 цього Закону.  
279. Стаття 38. Призупинення та припинення морських наукових досліджень  
280. 1. Морські наукові дослідження, проведені з порушеннями цього Закону, інших законів і міжнародних договорів України, можуть бути припинені за рішенням центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, інших спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади, зазначених в частині третій статті 33 цього Закону, що виявили такі порушення та діють у межах своїх повноважень.  
281. 2. Поновлення припинених морських наукових досліджень допускається після усунення у встановлений строк допущених порушень і надання гарантій щодо недопущення подібних порушень спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади, зазначеним у частині третій статті 33 цього Закону, які виявили такі порушення та прийняли рішення про призупинення морських наукових досліджень, а також центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.  
282. 3. Морські наукові дослідження підлягають негайному припиненню у разі, коли вони проводяться:  
283. без дозволу центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;  
284. з відхиленням, яке змінює проект морських наукових досліджень від відомостей, поданих у запиті, відповідно до статті 33 цього Закону;  
285. без дотримання українськими та іноземними заявниками своїх зобов'язань перед Україною.  
286. Розділ V. Відповідальність та врегулювання спорів. Міжнародне співробітництво  
287. Стаття 39. Відповідальність за порушення цього Закону  
288. 1. Посадові особи органів виконавчої влади України та органів місцевого самоврядування, винні в порушенні цього Закону, притягаються до відповідальності відповідно до законодавства України.  
289. 2. Винні у порушенні цього Закону громадяни України, іноземці та особи без громадянства, українські та іноземні юридичні особи притягаються до відповідальності відповідно до законодавства України.  
290. 3. Посадові особи органів виконавчої влади України органів місцевого самоврядування, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, українські та іноземні юридичні особи, притягнуті до відповідальності за порушення цього Закону, не звільняються від відшкодування завданих збитків.  
291. 4. Відшкодування збитків здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.  
292. Стаття 40. Розв'язання спорів  
293. 1. Спори між громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, українськими та іноземними юридичними особами з приводу реалізації їх прав і обов'язків у внутрішніх водах, територіальному морі та у прилеглій зоні розв'язуються відповідно до законодавства України.  
294. 2. Спори між Україною та іноземними державами з приводу реалізації їх прав і обов'язків у внутрішніх водах, територіальному морі та у прилеглій зоні розв'язуються мирним шляхом відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних договорів України.  
295. Стаття 41. Міжнародні договори  
296. Якщо чинними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародних договорів України.  
297. Розділ VІ. Прикінцеві положення  
298. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.  
299. 2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
300. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:  
301. підготувати та подати на розгляд Верховній Раді України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;  
302. забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації положень цього Закону;  
303. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
304. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.