Кількість абзаців - 178 Розмітка (ліва колонка)


Про викуп та примусове відчуження земельних ділянок права приватної власності (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про викуп та примусове відчуження земельних ділянок права приватної власності  
3. Цей закон визначає правові, організаційні, фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають в процесі викупу та примусового відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб.  
4. Розділ 1. Загальні положення  
5. Стаття 1. Поняття, що вживаються у цьому законі  
6. Викуп земельних ділянок - закріплений в нормах чинного законодавства України комплекс організаційно-правових, фінансових та інших дій органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямованих на викуп земельних ділянок права приватної власності з метою наступного використання таких ділянок виключно для задоволення суспільних потреб.  
7. Примусове відчуження земельних ділянок - закріплений в нормах чинного законодавства України комплекс організаційно-правових, фінансових та інших дій органів державної влади та місцевого самоврядування спрямованих на примусове вилучення земельних ділянок без згоди власника з мотивів суспільної необхідності в разі запровадження правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.  
8. Суспільні потреби - передбачені у статті 146 Земельного кодексу України потреби у використанні земельних ділянок для задоволення суспільних інтересів на національному, регіональному та місцевому рівні.  
9. Суспільна необхідність - закріплена у чинному законодавстві України потреба держави у використанні земельних ділянок в разі запровадження у встановленому законом порядку правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.  
10. Викупна вартість - встановлена на основі грошової та експертної оцінки вартість земельної ділянки, що має бути відшкодована власнику земельної ділянки в разі викупу її для задоволення суспільних потреб чи примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності.  
11. Стаття 2. Сфера дії цього закону  
12. Цей закон поширюється на регулювання суспільних відносин, пов"язаних з примусовим викупом земельних ділянок права приватної власності для задоволення суспільних потреб у випадках, коли суспільні потреби не можуть бути забезпечені за рахунок інших земель державної чи комунальної власності.  
13. Дія цього закону поширюється також на випадки примусового вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в разі введення воєнного чи надзвичайного стану.  
14. Дія цього закону не поширюється на:  
15. а) регулювання суспільних відносин, що виникають в разі звернення в судовому порядку стягнення на земельні ділянки за невиконання боргових зобов"язань, забезпечених заставою земельної ділянки;  
16. б) на вилучення (викуп) земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності;  
17. в) регулювання суспільних відносин, пов"язаних з відшкодуванням втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва при викупі земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб.  
18. г) регулювання суспільних відносин, пов"язаних з купівлею-продажем земельних ділянок та укладенням інших цивільно-правових угод між власником земельної ділянки та іншими фізичними та юридичними особами з метою задоволення приватних інтересів.  
19. Стаття 3. Земельні ділянки як об"єкт викупу чи примусового відчуження  
20. Викупу чи примусовому відчуженню за цим законом може пілягати вся земельна ділянка або її частина, що належать на праві приватної власності громадянам та юридичним особам.  
21. Якщо в суспільних інтересах чи з мотивів суспільної необхідності має бути вилучена лише частина земельної ділянки, а решта площі цієї ділянки не відповідає потребам раціонального використання землі згідно з її цільовим призначенням, власник земельної ділянки може вимагати викупу всієї земельної ділянки.  
22. Стаття 4. Підстави та умови викупу та примусового відчуження земельних ділянок  
23. Громадяни та юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки.  
24. Викуп земельних ділянок права приватної власності може здійснюватись виключно для суспільних потреб, передбачених ст.146 Земельного кодексу України.  
25. Примусове відчуження земельних ділянок з приватної власності може здійснюватись виключно з мотивів суспільної необхідності в разі введення воєнного або надзвичайного стану.  
26. Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок права приватної власності допускається як виняток на підставі і в порядку, передбаченому цим законом.  
27. Викуп та примусове відчуження земельних ділянок з приватної власності можуть бути застосовані за умови обов"язкового і повного відшкодування вартості таких ділянок.  
28. Викуп земельних ділянок не може бути проведений без попередньої компенсації вартості такої ділянки.  
29. Примусове відчуження земельної ділянки здійснюється з обов"язковим наступним відшкодуванням вартості цих ділянок.  
30. Стаття 5. Способи викупу та примусового відчуження земельних ділянок права приватної власності  
31. Викуп та примусове відчуження земельних ділянок права приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування.  
32. В разі незгоди власника земельної ділянки з рішенням про викуп земельних ділянок права приватної власності або з викупною вартістю, це питання вирішується в судовому порядку.  
33. Розділ 2. Органи державної влади та місцевого самоврядування, що приймають рішення про викуп чи примусове відчуження земельних ділянок  
34. Стаття 6. Повноваження органів державної влади щодо викупу чи примусового відчуження земельних ділянок  
35. Кабінет Міністрів України, обласні, районні, Київська і Севастопольскі міські державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок для задоволення інтересів держави у використанні земельних ділянок для суспільних потреб на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні.  
36. Вказані у першій частині цієї статті органи державної влади вправі приймати рішення про викуп земельних ділянок для таких суспільних потреб:  
37. а) спорудження будівель та споруд органів державної влади;  
38. б) під будівлі, споруди та інші виробничі об"єкти державної власності;  
39. в) під загальнодержавні об"єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;  
40. г) для оборони та національної безпеки;  
41. д) під будівництво та обслуговування лінійних об"єктів та об"єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній еклектропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо загальнодержавного значення;  
42. е) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій.  
43. Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо викупу та примусового відчуження земельних ділянок  
44. Сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольскі міські ради виключно на пленарних засіданнях приймають рішення про викуп земельних ділянок для задоволення інтересів жителів села, селища, міста у використанні земельних ділянок для суспільних потреб в межах територіальної громади.  
45. Вказані у першій частині цієї статті органи державної влади вправі приймати рішення про викуп земельних ділянок для таких суспільних потреб територіальної громади:  
46. а) під будівлі і споруди органів місцевого самоврядування;  
47. б) під будівлі, споруди та інші виробничі об"єкти комунальної власності;  
48. в) під об"єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;  
49. г) під будівництво та обслуговування лінійних об"єктів та об"єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній еклектропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо місцевого значення;  
50. д) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об"єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.  
51. Органи місцевого самоврядування вправі приймати рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб загальнонаціонального значення в разі делегування органами державної влади, вказаними у статті 9 цього закону, повноважень щодо викупу земельних ділянок.  
52. Розділ 3. Порядок викупу земельних ділянок  
53. Стаття 8. Ініціювання викупу земельних ділянок  
54. Ініціатива у викупі земельної ділянки для суспільних потреб може належати лише органам державної влади та місцевого самоврядування.  
55. Ініціювання викупу земельної ділянки за погодженням з її власником передбачає інформування власника земельної ділянки про необхідність використання земельної ділянки чи її частини для суспільних потреб.  
56. Стаття 9. Проведення переговорів щодо викупу земельних ділянок  
57. Органи державної влади та місцевого самоврядування, які мають намір викупити земельну ділянку з з приватної власності зобов"язані наділсати власнику такої ділянки письмове повідомлення не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу.  
58. В повідомленні має бути вказана така інформація:  
59. а) Опис земельної ділянки та іншого нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці;  
60. б) У випадку, коли лише частина земельної ділянки підлягає викупу, опис цієї частини;  
61. в) Суспільну потребу, для якої передбачається використовувати земельну ділянку чи її частину;  
62. г) Конкретну мету, для якої буде використовуватись земельна ділянка;  
63. д) Звернення до власника дати згоду на початок переговорів щодо викупу земельної ділянки з метою укладення договору про викуп земельної ділянки на засадах справедливої компенсації викупної вартості земельної ділянки  
64. Не пізніше одного місяця після одержання повідомлення про необхідність примусового викупу земельної ділянки для суспільних потреб власник земельної ділянки має надіслати до відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування відповідь про згоду на проведення переговорів щодо умов відшкодування вартості земельної ділянки.  
65. В разі, коли переговори з власником земельної ділянки щодо викупу земельної не призводять до укладення цивільно-правового договору купівлі-продажу земельної ділянки, орган державної влади чи місцевого самоврядування мають право звернутись до суду з позовом про примусовий викуп земельної ділянки.  
66. Стаття 10. Рішення про примусовий викуп земельної ділянки  
67. У випадку, коли відповідні органи державної влади чи місцевого самоврядування не мають можливості викупити земельну ділянку або її частину за добровільної згоди власника ділянки відповідно до статті 9 цього закону, то вказані органи приймають рішення про примусовий викуп земельної ділянки для суспільних потреб.  
68. На момент прийняття рішення про примусовий викуп земельних ділянок права приватної власності органи державної влади чи місцевого самоврядування зобов'язані:  
69. а) вручити чи відправити поштою копію рішення про примусовий викуп приватної земельної ділянки землевласнику чи кожній фізичній або юридичній особі, що мають права на земельну ділянку, і одержати підтвердження, що такі особи повідомлені про прийняте рішення;  
70. б) розмістити копію рішення про примусовий викуп земельної ділянки у громадському місці у приміщенні сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована земельна ділянка;  
71. в) подати органам, які здійснюють державну реєстрацію землі та нерухомого майна, копію рішення про примусовий викуп.  
72. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування не може знайти власника земельної ділянки, то рішення про примусовий викуп земельної ділянки публікується у газеті, що найбільш поширена у місцевості, де розташована земельна ділянка. Таке повідомлення має бути публікуватись кожного місяця до моменту прийняття судом рішення про примусовий викуп земельної ділянки.  
73. Стаття 11. Зміст рішення про примусовий викуп земельної ділянки  
74. Рішення про примусовий викуп земельної ділянки має включати:  
75. а) опис земельної ділянки та іншого нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, включаючи адресу, кадастровий номер земельної ділянки (якщо такий є), площу земельної ділянки та площу будівель;  
76. б) у випадку, коли органи державної влади чи місцевого самоврядування пропонують купити лише частину земельної ділянки - опис такої частини, включаючи площу поверхні;  
77. в) особу землевласника та кожної фізичної чи юридичної особі, що має право на земельну ділянку;  
78. г) суспільну потребу, вказану у ст. 146 ЗК України, яка є підставою для примусового викупу земельної ділянки;  
79. д) конкретну мету, для якої органи державної влади чи місцевого самоврядування будуть використовувати земельну ділянку;  
80. е) опис способу, у який земля використовувалась протягом останніх п'яти років;  
81. є) пропоновану суму компенсації, яку передбачається сплатити землевласнику, яка повинна бути не меншою експертної грошової оцінки;  
82. ж) заяву про те, що власник земельної ділянки погодиться продати земельну ділянку за запропоновану компенсацію в будь-який час протягом 30 (тридцяти) днів після отримання землевласником рішення про примусовий викуп приватної ділянки;  
83. з) попередження про те, що в разі відмови власника земельної ділянки від запропонованого розміру компенсації, органи державної влади та місцевого самоврядування будуть звертатись з позовом до суду про примушення власника земельної ділянки продати земельну ділянку для суспільних потреб.  
84. Стаття 12. Згода власника земельної ділянки продати ділянку після прийняття рішення про примусовий викуп  
85. В разі, коли після прийняття рішення про примусовий викуп земельної ділянки власник погоджується продати земельну ділянку за ціну, що пропонується органами державної влади чи місцевого самоврядування, то між органом державної влади чи місцевого самоврядування і власником земельної ділянки укладається договір-купівлі-продажу земельної ділянки, у якому обов'язково вказуються умови продажу, передбачені у рішенні про примусовий викуп, а також викупна вартість та форми її реалізації.  
86. Стаття 13. Подання позову про примусовий викуп земельної ділянки  
87. Якщо протягом тридцяти (30) днів після отримання власником земельної ділянки рішення про примусовий викуп такої ділянки власник не погодився продати земельну ділянку, то органи державної влади чи місцевого самоврядування звертаються із заявою до суду про примусовий продаж земельної ділянки чи її частини для суспільних потреб.  
88. Якщо протягом шестидесяти (60) днів після отримання власником земельної ділянки рішення про примусовий викуп ділянки орган державної влади чи місцевого самоврядування не подав позову до суду, рішення про примусовий викуп земельних ділянки втрачає чинність і органи державної влади чи місцевого самоврядування позбавляються права на звернення до суду з позовом до власника земельної ділянки з вимогами примусового продажу ділянки для суспільних потреб.  
89. Стаття14. Документи, що подаються при зверненні з позовом до суду  
90. До позовної заяви додаються такі документи:  
91. а) рішення відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки;  
92. б) протокол проведених переговорів з власником землі;  
93. в) витяг з Книги реєстрації Державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування землею, оренду землі;  
94. г) обґрунтування необхідності викупу земельної ділянки для конкретного цільового призначення;  
95. д) обґрунтування суспільної потреби у використанні конкретної земельної ділянки чи її частини;  
96. е) площу даної земельної ділянки чи її частини;  
97. є) свідоцтво про право власності на будівлі і споруди, що розташовані на такій земельній ділянці чи її частині;  
98. ж) опис цих будівель і споруд, а також пропозиції щодо надання інших будівель і споруд замість тих, що підлягають вилученню.  
99. До заяви також мають бути додані:  
100. а) матеріали попереднього погодження з відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування, сусідніми землевласниками і землекористувачами місця розташування запропонованого проекту для суспільних потреб;  
101. б) планувальна документація з визначенням меж земельної ділянки чи її частини, що підлягають викупу;  
102. в) довідка з інформацією про наявні обмеження, обтяження, сервітути на земельну ділянку, накладений арешт на земельну ділянку;  
103. г) довідка про грошову та експертну оцінку земельної ділянки;  
104. д) інші документи.  
105. Стаття 15. Рішення суду про примусовий викуп земельної ділянки  
106. В разі, коли суд визначить, що конкретна суспільна потреба є обґрунтованою з боку органів державної влади чи місцевого самоврядування і відповідає вимогам викупу, суд приймає рішення про примусовий викуп земельної ділянки.  
107. Рішення суду про примусовий викуп земельної ділянки є підставою для припинення права власності на земельну ділянку або ж її частину у зв'язку з викупом її для суспільних потреб.  
108. В рішенні суду обов'язково має бути визначена сума викупної вартості земельної ділянки або її частини, яка має бути повністю виплачена власнику такої ділянки у строки, передбачені у судовому рішенні.  
109. Стаття 16. Передача викупленої земельної ділянки  
110. Викуплена на підставі судового рішення земельна ділянка може бути передана власником земельної органам державної влади чи місцевого самоврядування чи передана в порядку виконання судового рішення лише після того, коли власник земельної ділянки одержав всю суму викупної вартості або ж одержав передбачену цим законом іншу форму компенсації вартості земельної ділянки.  
111. Стаття 17. Використання примусово викупленої земельної ділянки  
112. Земельна ділянка, що примусово викуплена відповідно до цього закону, належить державі чи територіальній громаді на праві державної чи комунальної власності.  
113. Викуплена відповідно до цього закону земельна ділянка використовується виключно для задоволення суспільних потреб, передбачених цим законом.  
114. Використання земельної ділянки для суспільних потреб може здійснюватись на праві постійного користування чи на умовах оренди і не може відчужуватись у приватну власність іншим особам, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.  
115. Рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб приймають органи державної влади чи місцевого самоврядування, які здійснювали примусовий викуп такої земельної ділянки.  
116. Земельні ділянки, що примусово викуплені для суспільних потреб, передбачених в частині першій пункт один підпунктах п. п. (в), (г"), ст. 146 Земельного кодексу України можуть передаватися в оренду в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду землі". При цьому однією з істотних умов договору оренди землі має бути використання земельної ділянки виключно для суспільних потреб.  
117. У випадках, коли зникає потреба у використанні земельної ділянки чи її частини для суспільних потреб, органи державної влади чи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення про відчуження такої ділянки чи її частини у приватну власність для іншого цільового призначення.  
118. Розділ 4. Компенсація за викуп земельної ділянки  
119. Стаття 18. Форми компенсації за викуп земельної ділянки  
120. В разі викупу земельної ділянки або її частини для суспільних потреб забезпечується справедлива і повна компенсація в обмін на викуплену земельну ділянку чи її частину.  
121. Компенсація за викуп земельної ділянки для суспільних потреб може мати такі форми:  
122. грошова;  
123. надання іншої рівноцінної земельної ділянки;  
124. У випадках, передбачених цим законом, може бути застосована реституція (повернення земельної ділянки колишньому власнику).  
125. Фізичні та юридичні особи, власники суміжних земельних ділянок, які зазнали втрат через викуп землі, мають право вимагати компенсації.  
126. Стаття 19. Розрахунок викупної вартості земельної ділянки  
127. Викупна вартість земельної ділянки розраховується на підставі грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.  
128. Якщо суд визначить, що вказана у рішенні про примусовий викуп земельної ділянки викупна вартість земельної ділянки точно описує ринкову вартість земельної ділянки на час прийняття рішення про примусовий викуп такої ділянки і дорівнює або перевищує експертну грошову оцінку, суд постановляє рішення про примусовий продаж земельної ділянки органу державної влади чи місцевого самоврядування на основі випалти викупної ціни, що запропонована у рішення про примусовий викуп земельної ділянки.  
129. Якщо суд встановить, що запропонована органами державної влади чи місцевого самоврядування у рішенні про примусовий викуп земельної ділянки викупна ціна ділянки не повністю описує її ринкову вартість на час прийняття рішення про примусовий викуп земельної ділянки, суд виносить ухвалу про проведення нової експертної грошової оцінки та визначення викупної вартості земельної ділянки незалежним експертом-оцінювачем. При цьому нова експертна оцінка земельної ділянки не повинна бути нижчою ніж первісна експертна оцінка земельної ділянки.  
130. Сума компенсація не може бути меншою від ринкової вартості земельної ділянки, що викупляється для суспільних потреб.  
131. При визначенні викупної вартості за земельні ділянки сільськогосподарського призначення чи ділянки, зайняті лісом, мають бути враховані місцерозташування такої ділянки, якість грунтів або деревини, наявність виробничих потужностей для ведення сільськогосподарського виробництва і лісового господарства, проведенні меліоративні заходи.  
132. Компенсація за незібраний врожай розраховується відповідно до вартості оцікуваного врожаю за існуючими ринковими цінами з врахуванням зроблених потенційних вират власника земельної ділянки.  
133. Компенсація за викуп земельної ділякни під багаторічними насадженнями повинна включати інвестиційні витрати на посадку цих дерев і кущів, інвестиційні витрати на догляд за культурами до отримання першого врожаю, а також вартість передбачуваних надходжень до завершення періоду плодоношення багаторічних насаджень, які власник втратив через викуп земельної ділянки. Вказана компенсація має бути зменшена на суму загальних щорічних амортизаційних відрахувань впродовж усіх років обробки багаторічних насаджень, починаючи з першого року плодоношення до дати викупу земельної ділянки.  
134. Компенація за деревостій визначається відповідно до вартості деревини або відповідно до витрат власника на залісення та догляд за посадкою.  
135. Компенсація за постійні споруди та виробничі потужності, що пров"язані з землею, повинна надаватися відповідно до вартості їхньої відбудови за вирахуванням ступеня їхнього зношення на дату вилучення.  
136. Органи державної влади чи місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб може прийняти рішення про встановлення більш вигідних умов компенсації власнику земельної ділянки ніж ті, що визначені у цій статті закону.  
137. Стаття 20. Порядок відшкодування викупної вартості земельної ділянки  
138. В разі примусового викупу земельної ділянки повна сума викупної вартості земельної ділянки, що пропонується органами державної влади чи місцевого самоврядування як компенсація за земельну ділянку, перераховується на депозитний рахунок суду.  
139. У випадках визначення судом викупної вартості земельної ділянки у більшому розмірі, ніж запропонована органом державної влади чи місцевого самоврядування, останні зобов'язані не пізніше 15 днів з дати прийняття судом рішення додатково перерахувати на депозитний рахунок суду вказану в судовому рішенні. За попередньою письмовою згодою власника земельної ділянки перерахування суми викупної вартості може бути відстрочено не більше, ніж на три місяці з дати прийняття судом рішення про припинення права власності нна земельну ділянку у зв'язку з викупом земельної ділянки для суспільних потреб. При цьому сума викупної вартості земельної ділянки перераховується на депозитний рахунок суду з врахуванням офіційного встановленого індексу інфляції на момент здійснення платежу  
140. Не пізніше 3-х банківських днів з дати зарахування всієї суми компенсації на депозитний рахунок сума викупної вартості перераховується на рахунок власника земельної ділянки.  
141. Стаття 21. Компенсація у вигляді земельної ділянки  
142. Власник земельної ділянки, що викупляється для суспільних потреб, за власним бажанням може отримати в якості компенсації іншу земельну ділянку. При цьому вартість земельної ділянки, що надається як кмопенсація за викуплену земельну ділянку, має відповідати вартості викупленої земельної ділянки.  
143. Вартість земельної ділянки, що надається в якості компенсації, визначається на основі грошової та експертної оцінки відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики.  
144. Якщо викупна вартість земельної ділянки перевищує вартість земельної ділянки, що надається в якості компенсації, то різниця підлягає виплаті у грошовій формі в порядку, передбаченому цим законом.  
145. Стаття 22. Передача викуплених земель  
146. Право власності на викуплену земельну ділянку або її частину переходить до державної чи комунальної власності з моменту видачі судом наказу про припинення права приватної власності на земельну ділянку чи її частину.  
147. Наказ про припинення права власності на земельну ділянку видається лише після того, як власник земельної ділянки одержав повну компенсацію викупної вартості або після відведенння іншої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку у встановленому порядку.  
148. У випадках, коли викуплена земельна ділянка не буде використовуватись протягом певного часу для суспільних потреб, для яких вона була викуплена, то за клопотанням колишнього власника така земельна ділянка може використовуватись на умовах, передбачених договором оренди.  
149. В разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб припиняють дію всі обтяження і обмеження, що були встановлені для колишнього власника земельної ділянки. Відповідальність за відміну обтяжень і обмежень покладається на органи державної влди та місцевого самоврядування, які ініціюівали викуп земельної ділянки. Треті особи, на користь яких були встановлені обмеження і обтяження на земельну ділянку, що перебувала у колишнього власника, вправі вимагати у встановленому законом порядку компенсації або встановлення обмежень для нового власника викупленої земельної ділянки.  
150. Стаття 23. Зайняття та використання викупленої земельної ділянки  
151. Органи державної влади чи місцевого самоврядування мають право прийняти рішення про зайняття земельної ділянки для використання для суспільних потреб лише після одержання власником земельної ділянки повної компенсації викупної вартості земельної ділянки або реєстрації Державного акта на право власності на земельну ділянку на одержану в якості компенсації іншу земельну ділянку.  
152. У випадках, коли зволікання із зайняттям земельної ділянки для використання для суспільних потреб може заподіяти серйозну шкоду суспільним інтересам, суд до остаточного прийняття рішення може надати дозвіл органам державної влади чи місцевого самоврядування приступити до використання земельної ділянки для суспільних потреб.  
153. В разі, коли наказ суду про припинення права приватної власності було видано в період вирощування сільськогосподарської продукції і якщо до завершення сезону/збору врожаю залишилося не більше п"яти місяців, то така земельна ділянка залишається у колишнього власника до завершення збору урожаю, якщо немає негайної потреби у використанні викупленої земельної ділянки для суспільних потреб.  
154. Стаття 24. Реституція викуплених земель  
155. Викуплені у встановленому цим законом порядку земельні ділянки підлягають поверненню колишнім власникам або правонаступникам за їх клопотанням, якщо немає бульше потреби в такій земельній ділянці для тих цілей, для яких було проведено викуп земельної ділянки.  
156. Умови поверення земельної ділянки визначається в договорі, що укладається між органом державної влади чи місцевого самоврядування і колишнім власником або його правонаступниками.  
157. Порядок вирішення фінансових питань, пов"язаних з поверненням викуплених земельних ділянок, визначається Кабінетом Міністрів України.  
158. Розділ 5. Примусове відчуження земельних ділянок  
159. Стаття 25. Примусове відчуження земельної ділянки у разі запровадження правового режиму воєнного стану  
160. Примусове відчуження земельних ділянок як об'єктів права приватної власності юридичних і фізичних осіб у зв'язку із запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного чи надзвичайного стану підлягає наступному повному відшкодуванню їх вартості в порядку, визначеному цим законом.  
161. Стаття 26. Органи, що здійснюють примусове відчуження земельних ділянокв умовах воєнного чи надзвичайного стану  
162. В разі запровадження правового режиму воєнного чи надзвичайного стану примусове відчуження земельних ділянок як об"єктів права приватної власності громадян і юридичних осіб здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування.  
163. Вказані у цій статті органи державної влади та органи місцевого свамоврядування можуть приймати рішення про примусове вилучення земельних ділянок, якщо таке обмеження прав громадян і юридичних осіб передбачено у затвердженому законом України Указі Президента України про запровадження правового режиму воєнного стану.  
164. Право приватної власності на земельну ділянку або її частину припиняється з моменту прийняття відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування рішення про примусове відчуження земельної ділянки або її частини.  
165. Стаття 27. Строки примусового відчуження земельних ділянок в умовах надзвичайного стану.  
166. В разі запровадження правового режиму надзвичайного стану примусове відчуження земельної ділянки здійснюється на строк дії надзвичайного стану, передбаченого у відповідному Указі Президента України.  
167. Стаття 28. Реституція земельних ділянок  
168. Після закінчення дії обставин, у зв"язку з якими було введено воєнний чи надзвичайний стан і проведено примусове відчуження з приватної власності земельної ділянки громадян і юридичних осіб, колишній власник земельної ділянки має право вимагати від органів державної влади чи місцевого самоврядування повернення цієї ділянки у власність.  
169. У разі неможливості повернення примусово відчуженої земельної ділянки власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.  
170. Стаття 29 . Відшкодування вартості земельних ділянок  
171. Відшкодування вартості примусово відчужених земельних ділянок при запровадженні правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється в порядку і строки, визначені в Указі Президента України про припинення дії правового режиму воєнного стану.  
172. Прикінцеві положення  
173. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
174. 2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк:  
175. підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону;  
176. привести свої рішення у відповідність з цим Законом;  
177. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у відповідність з цим Законом їх нормативно-правових актів.