Кількість абзаців - 508 Розмітка (ліва колонка)


Про основні засади цивільного захисту (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ "Про основні засади цивільного захисту"  
1. Цей Закон визначає засади формування і реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, здійснення заходів з безпеки та захисту населення і територій, об'єктів національної економіки, інших матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (далі - надзвичайні ситуації), мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших технологічних аварій, повноваження органів, які здійснюють зазначені заходи.  
2. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Визначення термінів  
4. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
5. зона можливого ураження - окрема територія або об'єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації виникає загроза життю та здоров'ю людей чи завдання матеріальних збитків;  
6. єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі - єдина система захисту) - сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів управління, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту;  
7. ліквідація наслідків надзвичайної ситуації - підготовка і здійснення комплексу правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на відновлення інфраструктури життєзабезпечення населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;  
8. несприятливі побутові або нестандартні ситуації - ситуації, що виникають у побуті, невиробничій сфері і являють собою загрозу життю та здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних збитків та не набули масштабу надзвичайної ситуації;  
9. оперативно-рятувальні роботи - роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (у тому числі подання їм невідкладної медичної допомоги), захист об'єктів національної економіки, інших матеріальних і культурних цінностей та довкілля під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, із залученням працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;  
10. першочергові заходи з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації - оперативне здійснення організаційно-технічних та інших невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення мінімальних норм життя населення, яке постраждало внаслідок надзвичайної ситуації;  
11. Служба цивільного захисту - сукупність органів управління, сил і засобів, призначених для розв'язання завдань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;  
12. сили і засоби Служби цивільного захисту - особовий склад і працівники, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежегасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;  
13. техногенна безпека - стан захищеності населення, території, об'єктів національної економіки від негативних наслідків надзвичайних ситуацій.  
14. цивільний захист - система загальнодержавних заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період.  
15. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України -"Про правовий режим надзвичайного стану", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про Цивільну оборону України".  
16. Стаття відсутня  
17. Стаття 2. Мета цивільного захисту  
18. Цивільний захист здійснюється з метою:  
19. забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, здійснення заходів з безпеки та захисту населення і територій, об'єктів національної економіки, інших матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;  
20. участі у подоланні наслідків глобальних техногенних, геофізичних, екологічних катастроф на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.  
21. Стаття 3. Принципи цивільного захисту  
22. Цивільний захист базується на таких основних принципах:  
23. гарантування державою громадянам права на захист життя та здоров'я, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;  
24. комплексний підхід до розв'язання завдань цивільного захисту, який базується на об'єктивній необхідності проведення єдиних заходів у сфері цивільного захисту, враховує можливий вплив чинників фізичного, хімічного, біологічного, морально-психологічного, а також засобів масового ураження;  
25. спрямування коштів на створення системи превентивної безпеки та підвищення оплати праці на небезпечних виробництвах, а також на виплати за ризик, що стимулюють проведення відповідних заходів у сфері цивільного захисту;  
26. територіальність та функціональність єдиної системи захисту;  
27. добровільність. Згідно з цим принципом ніхто не має права наражати людину на ризик без її згоди;  
28. дотримання фізичними і юридичними особами рівня побутової і виробничої культури, за якого мінімізується заподіяння шкоди довкіллю;  
29. свобода інформації у сфері цивільного захисту;  
30. раціональна безпека, за якої досягається максимально можливе економічно обґрунтоване зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і пом'якшення їх наслідків;  
31. превентивна безпека як максимально можливе застосування сил і засобів для зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій.  
32. Стаття 4. Завдання цивільного захисту  
33. Основними завданнями цивільного захисту є:  
34. розвиток національної економіки у напрямах, які виключають можливість виникнення надзвичайних ситуацій;  
35. збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;  
36. прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для їх запобігання та ліквідації;  
37. проведення державної експертизи, здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;  
38. розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;  
39. розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;  
40. створення, збереження і раціональне використання фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;  
41. розроблення та виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, несприятливим побутовим або нестандартним ситуаціям і на забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також об'єктів виробничого і соціального призначення, що їм належать;  
42. оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації і своєчасне та достовірне інформування про обстановку, яка складається, і вжиті заходи;  
43. організація захисту населення і територій, подання психологічної та медичної допомоги потерпілим від надзвичайних ситуацій;  
44. проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;  
45. забезпечення готовності Служби цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них;  
46. забезпечення соціального захисту постраждалого населення;  
47. подання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню у разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;  
48. навчання населення способам захисту у разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;  
49. координація діяльності функціональних і територіальних підсистем єдиної системи захисту;  
50. міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.  
51. Стаття 5. Правова основа цивільного захисту  
52. Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, цей Закон, інші акти законодавства України у сфері цивільного захисту та міжнародні договори України.  
53. Розділ ІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ  
54. Стаття 6. Основні заходи у сфері цивільного захисту  
55. З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та заподіяння шкоди об'єктам національної економіки, іншим матеріальним і культурним цінностям та довкіллю у разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні формування здійснюють спеціальні заходи, які включають оповіщення та інформування, спостереження і контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.  
56. Стаття 7. Оповіщення та інформування  
57. Оповіщення та інформування включає:  
58. доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій через загальнодержавні територіальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;  
59. організаційно-технічне з'єднання територіальних і локальних систем централізованого оповіщення;  
60. завчасне створення і організаційно-технічне з'єднання із спеціальними системами спостереження і контролю постійно діючих спеціальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого ураження;  
61. централізоване використання загальнодержавних і відомчих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передачі інформації.  
62. Стаття 8. Спостереження і контроль  
63. Спостереження і контроль включають:  
64. створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної та територіальних систем спостереження і контролю;  
65. організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами;  
66. надання населенню можливості придбати найпростіші засоби радіаційного контролю в особисте користування.  
67. Стаття 9. Укриття у захисних спорудах  
68. 1. Для забезпечення укриття населення у містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд.  
69. 2. Фонд захисних споруд створюється шляхом:  
70. комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення, а також укриття населення в умовах надзвичайних ситуацій;  
71. обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, підземних споруд населених пунктів, гірничих виробок і природних порожнин;  
72. дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;  
73. будівництва заглиблених споруд, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;  
74. масового будівництва в період загрози найпростіших сховищ та укриттів;  
75. завчасного будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.  
76. 3. Фонд захисних споруд у мирний час може використовуватися для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
77. Стаття 10. Здійснення заходів з евакуації населення  
78. 1. В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, у яких розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період як основний спосіб захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.  
79. 2. Евакуації у зони, безпечні для проживання, підлягає населення міст, сіл, селищ, розташованих у зонах можливого ураження, в районах виникнення збройних конфліктів.  
80. 3. У мирний час евакуація населення здійснюється у разі виникнення загальної аварії на атомній електростанції, усіх видів аварій з викидом небезпечних хімічних речовин, загрози катастрофічного затоплення місцевості, великих лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.  
81. Стаття 11. Проведення загальної або часткової евакуації населення  
82. 1. Залежно від обставин надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.  
83. 2. Загальна евакуація населення в особливий період проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України в окремих регіонах у разі:  
84. небезпеки радіоактивного забруднення навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає у зоні ураження);  
85. загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі;  
86. виникнення збройного конфлікту.  
87. 3. Часткова евакуація населення проводиться, як правило, за рішенням Кабінету Міністрів України у разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території.  
88. 4. Під час проведення часткової евакуації не зайняте у виробництві і сфері обслуговування населення, а саме студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, евакуюється у першу чергу.  
89. 5. Евакуація населення проводиться комбінованим способом, який передбачає вихід населення з небезпечних районів пішки та вивезення основної його частини наявним транспортом.  
90. 6. З метою запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей під час евакуації забезпечується:  
91. планування евакуації населення;  
92. визначення зон, що придатні для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;  
93. організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації;  
94. управління проведенням евакуації;  
95. життєдіяльність евакуйованого населення;  
96. навчання населення необхідним діям у разі проведення евакуації.  
97. Стаття 12. Інженерний захист території  
98. З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:  
99. урахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування підвищеного ризику виникнення надзвичайних ситуацій на окремих територіях та у регіонах;  
100. здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків для безпеки населення і довкілля у разі виникнення надзвичайних ситуацій;  
101. будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;  
102. розроблення і запровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;  
103. створення комплексних схем захисту населених пунктів та об'єктів національної економіки від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протипаводкових, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення  
104. Стаття 13. Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій  
105. Заходами, спрямованими на запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасне подання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій, є:  
106. планування і використання існуючих сил і засобів медичних закладів незалежно від їх відомчої належності;  
107. розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості медичних закладів;  
108. своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів;  
109. здійснення контролю за продуктами харчування, питною водою і джерелами водопостачання;  
110. завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;  
111. накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;  
112. здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною обстановкою;  
113. підготовка медичного персоналу і навчання населення способам подання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;  
114. забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та внаслідок надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;  
115. санітарна охорона територій та об'єктів національної економіки із спеціальним режимом функціонування.  
116. Стаття 14. Психологічний захист  
117. 1. Психологічний захист населення в районах надзвичайних ситуацій забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
118. 2. Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне подання ефективної психологічної допомоги забезпечується шляхом здійснення таких заходів:  
119. планування діяльності і використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту;  
120. своєчасне застосування психопрофілактичних методів;  
121. виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;  
122. використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.  
123. Стаття 15. Біологічний захист  
124. Захист від біологічного зараження включає:  
125. виявлення осередку біологічного зараження  
126. прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;  
127. використання колективних та індивідуальних засобів захисту;  
128. введення режимів карантину та обсервації;  
129. знезаражування осередку біологічного зараження;  
130. здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики;  
131. дотримання протиепідемічного режиму суб'єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.  
132. Стаття 16. Екологічний захист  
133. Екологічний захист включає здійснення природоохоронних заходів із:  
134. захисту родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових тощо) від пожеж, затоплень і обвалів;  
135. ліквідації лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків;  
136. гасіння пожеж породних відвалів.  
137. Стаття 17. Радіаційний і хімічний захист  
138. 1. Радіаційний і хімічний захист включає виявлення та проведення оцінки радіаційного та хімічного забруднення, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної обробки.  
139. 2. Ефективність радіаційного і хімічного захисту досягається:  
140. завчасним накопиченням і підтриманням у готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;  
141. своєчасним впровадженням засобів, способів і методів виявлення і оцінки масштабів і наслідків аварій (руйнувань) на радіаційно- та хімічно небезпечних об'єктах національної економіки, у тому числі з використанням літаків (вертольотів) цивільної авіації для ведення повітряної радіаційної розвідки місцевості;  
142. створенням уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;  
143. наданням населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;  
144. розробленням типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів національної економіки в умовах радіоактивного забруднення місцевості;  
145. завчасним обладнанням об'єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної та спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів;  
146. розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.  
147. Стаття 18. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій  
148. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій включає здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій, організацію і подання допомоги населенню, розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій, проведення спеціальних оперативно-рятувальних робіт.  
149. Стаття 19. Керівництво та організація здійснення заходів у сфері цивільного захисту  
150. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту, а також функціональні і територіальні підсистеми єдиної системи захисту здійснюють відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів керівництво заходами у сфері цивільного захисту.  
151. 2. Здійснення заходів у сфері цивільного захисту організовують Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.  
152. Розділ ІІІ. ЄДИНА СИСТЕМА ЗАХИСТУ  
153. Стаття 20. Структура єдиної системи захисту  
154. 1. Структуру єдиної системи захисту становлять спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту, а також її функціональні і територіальні підсистеми. 2. Засади створення та функціонування єдиної системи захисту визначаються цим Законом та іншими актами законодавства.  
155. Стаття 21. Функціональні підсистеми єдиної системи захисту та їх статус 1. Функціональні підсистеми єдиної системи захисту створюються центральними органами виконавчої влади на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків. 2. У разі виникнення надзвичайних ситуацій органи управління, сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної системи захисту. 3. Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем єдиної системи захисту визначаються положеннями, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту. 4. Перелік функціональних підсистем єдиної системи захисту визначається Кабінетом Міністрів України.  
156. Стаття 22. Територіальні підсистеми єдиної системи захисту  
157. 1. Територіальні підсистеми єдиної системи захисту включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту та комісії з надзвичайних ситуацій.  
158. 2. Територіальні підсистеми єдиної системи захисту створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків.  
159. 3. Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи захисту визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.  
160. Стаття 23. Основні завдання єдиної системи захисту  
161. Основними завданнями єдиної системи захисту є:  
162. реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;  
163. забезпечення ефективного цивільного захисту;  
164. своєчасне запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування об'єктів національної економіки у разі їх виникнення;  
165. завчасна підготовка, оперативне реагування та ефективне управління під час надзвичайних ситуацій, своєчасне відновлення життєдіяльності населення;  
166. застосування ефективних підготовчих заходів у сфері цивільного захисту в мирний час і в особливий період.  
167. Стаття 24. Режими функціонування єдиної системи захисту  
168. 1. Єдина система захисту може функціонувати у режимі повсякденної діяльності, підвищеної готовності та режимі надзвичайної ситуації або надзвичайного стану.  
169. 2. Режим функціонування єдиної системи захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.  
170. Стаття 25. Режим повсякденної діяльності  
171. 1. У режимі повсякденної діяльності єдина система захисту функціонує за наявності нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної, екологічної, гідрометеорологічної обстановки, а також у разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій, за відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотій.  
172. 2. У режимі повсякденної діяльності органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:  
173. забезпечують спостереження і контроль за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;  
174. розробляють і виконують цільові та науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення можливих втрат;  
175. здійснюють заходи для забезпечення безпеки і захисту населення, сталого функціонування об'єктів національної економіки під час надзвичайних ситуацій;  
176. удосконалюють підготовку органів управління до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях, організовують навчання населення з поводження із засобами захисту у таких ситуаціях;  
177. створюють і поновлюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;  
178. проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.  
179. Стаття 26. Режим підвищеної готовності  
180. 1. Режим підвищеної готовності єдиної системи захисту встановлюється у разі істотного погіршення радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної, екологічної, гідрометеорологічної обстановки, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій, загрози виникнення надзвичайних ситуацій.  
181. 2. У режимі підвищеної готовності органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:  
182. здійснюють заходи, передбачені для режиму повсякденної діяльності, та подають оперативну допомогу в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;  
183. формують оперативні групи для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, готують пропозиції щодо її нормалізації;  
184. активізують роботу чергово-диспетчерської служби;  
185. посилюють спостереження і контроль за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;  
186. розробляють заходи із захисту населення, територій і довкілля, забезпечення сталого функціонування об'єктів національної економіки;  
187. приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій і направляють їх у разі потреби у район розвитку надзвичайної ситуації;  
188. здійснюють заходи із запобігання виникненню надзвичайної ситуації;  
189. вводять цілодобове чергування членів комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.  
190. Стаття 27.Режим надзвичайної ситуації  
191. 1. Режим надзвичайної ситуації єдиної системи захисту встановлюється у разі виникнення або реальної загрози виникнення надзвичайної ситуації.  
192. 2. У режимі надзвичайної ситуації органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:  
193. визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;  
194. організовують захист населення і територій;  
195. направляють оперативні групи у район надзвичайної ситуації;  
196. організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, залучають необхідні сили і засоби;  
197. організовують роботи із забезпечення сталого функціонування об'єктів національної економіки, оперативно усувають несприятливі побутові або нестандартні ситуації;  
198. здійснюють безперервний контроль за станом довкілля в районі надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;  
199. доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайної ситуації та оповіщають населення.  
200. 3. Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій беруть на себе безпосереднє керівництво функціонуванням підсистем єдиної системи захисту у режимі надзвичайної ситуації.  
201. Стаття 28. Режим надзвичайного стану  
202. 1. Режим надзвичайного стану єдиної системи захисту встановлюється відповідно до Закону України "Про надзвичайний стан" .  
203. 2. В режимі надзвичайного стану органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту  
204. утворюють тимчасові органи управління з питань організації цивільного захисту у межах території надзвичайного стану;  
205. забезпечують функціонування єдиної системи захисту;  
206. проводять термінову евакуацію населення з особливо небезпечних територій;  
207. організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;  
208. забезпечують стале функціонування об'єктів національної економіки, організацію життєдіяльності постраждалого населення, яке залишилося проживати на території, де запроваджено надзвичайний стан;  
209. здійснюють безперервний контроль за станом довкілля, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;  
210. доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайного стану та оповіщають населення.  
211. Розділ ІV. ОРГАНИ УПРАВЛІНЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ  
212. Стаття 29. Система органів управлінь цивільного захисту  
213. 1. Органи управління цивільного захисту становлять систему, головним органом управління якої є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
214. 2. Система органів управління цивільного захисту включає підсистеми:  
215. органів державного нагляду у сфері цивільного захисту, у тому числі пожежної та техногенної безпеки;  
216. органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту;  
217. органів мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій.  
218. Стаття 30. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту  
219. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту є головним органом єдиної системи цивільного захисту, який створюється і функціонує відповідно до законодавства та Положення про цей орган, що затверджується Президентом України.  
220. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту в межах своєї компетенції здійснює такі повноваження:  
221. контролює організацію виконання заходів, спрямованих на цивільний захист населення і територій від пожеж, аварій і надзвичайних ситуацій, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними формуваннями;  
222. перевіряє стан готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій в умовах надзвичайних ситуацій;  
223. забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту;  
224. контролює накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними формуваннями;  
225. перевіряє планування та стан готовності до здійснення заходів з евакуації населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;  
226. забезпечує перевірку наявності та утримання у готовності на потенційно-небезпечних об'єктах локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальних систем оповіщення населення, зокрема того, що проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цих об'єктів;  
227. перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням у разі виникнення надзвичайної ситуації засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна Служби цивільного захисту, їх утримання та облік;  
228. проводить вибіркові перевірки підготовки до дій в умовах надзвичайних ситуацій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;  
229. бере участь у з'ясуванні причин виникнення надзвичайних ситуацій, невиконання заходів із запобігання пожежам, аваріям, катастрофам, проведенні оцінки дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту під час виконання рятувальних та інших невідкладних робіт  
230. бере участь, у перевірках забезпечення умов зберігання, транспортування, знешкодження, утилізації і поховання небезпечних речовин та виробів, що містять такі речовини разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері;  
231. здійснює інші заходи, передбачені законодавством.  
232. Стаття 31. Права та обов'язки, відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту  
233. 1. Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту мають право:  
234. пред'являти громадянам, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності, іноземним фізичним і юридичним особам вимоги щодо здійснення відповідних заходів у сфері цивільного захисту, давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх компетенції;  
235. вносити в установленому порядку пропозиції щодо зупинення дії виданих дозволів на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки у разі недотримання умов цих дозволів або порушення законодавства у сфері цивільного захисту, з внесенням обов'язкових для виконання приписів щодо приведення їх у відповідність з актами законодавства;  
236. залучати до перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських та проектних установ;  
237. отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;  
238. здійснювати звукозапис, кіно- і відеознімання як допоміжний засіб для запобігання і розкриття правопорушень у сфері цивільного захисту;  
239. скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх компетенції.  
240. Права посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту з питань державного нагляду за дотриманням вимог пожежної безпеки визначаються Законом України "Про пожежну безпеку".  
241. 2. Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту зобов'язані:  
242. вносити обов'язкові для виконання подання про припинення фінансування робіт з будівництва, реконструкції, розширення потенційно небезпечних об'єктів у разі виконання зазначених робіт з порушенням законодавства у сфері цивільного захисту;  
243. складати акти перевірок, приписи і протоколи у разі невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту;  
244. направляти в установленому порядку матеріали про порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності;  
245. обмежувати, зупиняти в установленому порядку роботи з будівництва, реконструкції, розширення об'єктів, що проводяться з порушенням законодавства у сфері цивільного захисту;  
246. перевіряти стан готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.  
247. 3. Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків згідно із законодавством.  
248. 4. Завдані фізичним або юридичним особам збитки внаслідок правомірного застосування посадовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту повноважень, передбачених цією статтею, відшкодуванню не підлягають.  
249. Стаття 32. Підсистема органів державного нагляду у сфері цивільного захисту  
250. 1. Підсистему органів державного нагляду у сфері цивільного захисту становлять центральний, територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту.  
251. 2. Центральним органом державного нагляду у сфері цивільного захисту є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
252. 3. Керівництво центральним органом державного нагляду у сфері цивільного захисту здійснює керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, який є головним державним інспектором України з нагляду у сфері цивільного захисту.  
253. 4. Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст, районів у містах підпорядковуються центральному органу державного нагляду у сфері цивільного захисту.  
254. 5. Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя очолюють головні державні інспектори з нагляду у сфері цивільного захисту відповідно Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.  
255. 6. Місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту районів, міст та районів у містах підпорядковані обласним органам державного нагляду у сфері цивільного захисту.  
256. 7. Місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту районів, міст та районів у містах очолюють державні інспектори районів, міст та районів у містах.  
257. 8. Органи державного нагляду у сфері цивільного захисту здійснюють нагляд та контроль за повнотою і якістю заходів із запобігання надзвичайним ситуаціям, готовністю органів управління, сил і засобів єдиної системи захисту, посадових осіб до дій у разі виникнення зазначених ситуацій.  
258. 9. Діяльність підсистеми органів державного нагляду у сфері цивільного захисту регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.  
259. Стаття 33. Підсистема органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту  
260. 1. Підсистему органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту становлять органи управління, сили і засоби оперативного реагування на надзвичайні ситуації у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, органи управління, сили і засоби цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах та районах у містах.  
261. 2. На органи управління підсистеми органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації покладається:  
262. забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації;  
263. здійснення комплексу заходів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків;  
264. управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями;  
265. координація дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на надзвичайні ситуації;  
266. здійснення контролю за проведенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій.  
267. 3. На сили оперативного реагування на надзвичайні ситуації покладаються функції з їх локалізації та ліквідації.  
268. Стаття 34. Права, обов'язки та відповідальність посадових осіб органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту  
269. 1. Посадові особи органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту мають право:  
270. безперешкодно отримувати інформацію про території та об'єкти, на яких проводяться пожежно-рятувальні та інші невідкладні роботи, необхідну для виконання своїх обов'язків;  
271. вимагати від посадових осіб здійснення заходів із гасіння пожеж, ліквідації надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, припиняти дії, що перешкоджають підрозділам реагування на надзвичайні ситуації виконувати поставлені завдання;  
272. залучати у разі потреби безплатно спеціальну та інженерну техніку підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, користуватися в установленому порядку їх засобами зв'язку.  
273. 2. Посадові особи органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту зобов'язані:  
274. проводити під час гасіння пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеознімання, фотографування та звукозапис;  
275. забезпечувати оточення (блокування) окремих територій, будівель, споруд і об'єктів під час аварій, катастроф, стихійного лиха та пожеж;  
276. тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон пожеж і надзвичайних ситуацій, а також доступ громадян на окремі об'єкти та території, зобов'язувати їх залишати такі об`єкти та території.  
277. 3. Місцеві органи виконавчої влади, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності під час проведення пожежно-рятувальних та інших невідкладних робіт, що тривають понад три години, надають особовому складу підрозділів реагування на надзвичайні ситуації та іншим залученим особам приміщення для відпочинку і реабілітації, організовують їх харчування.  
278. 4. Завдані майну фізичних або юридичних осіб під час правомірних дій сил оперативного реагування у зв`язку з гасінням пожеж, ліквідацією надзвичайних ситуацій матеріальні збитки відшкодуванню не підлягають.  
279. Стаття 35. Підсистема органів мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій  
280. 1. Підсистему органів мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій становлять спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту, структурні підрозділи цивільного захисту та сили оперативного реагування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах та районах у містах. 2. На органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи покладаються функції з ліквідації зазначених наслідків у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.  
281. Стаття 36. Органи управління та сил цивільного захисту, що виконують загальнодержавні завдання  
282. До органів управління та сил цивільного захисту, що виконують загальнодержавні завдання, належать:  
283. органи управління державних спеціальних і спеціалізованих аварійно-рятувальних служб;  
284. аварійно-рятувальні формування;  
285. формування особливого періоду;  
286. навчальні заклади, науково-дослідні установи, підрозділи перепідготовки;  
287. підрозділи сертифікації, стандартизації та ліцензування;  
288. підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.  
289. Стаття 37. Регіональні і місцеві органи управління та сили цивільного захисту  
290. До регіональних і місцевих органів управління та сил цивільного захисту належать:  
291. аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;  
292. підрозділи технічної служби;  
293. підрозділи державних спеціальних і спеціалізованих аварійно-рятувальних служб;  
294. підрозділи забезпечення.  
295. Стаття 38. Взаємодія органів управління та сил цивільного захисту і місцевих органів виконавчої влади  
296. 1. Органи управління та сили цивільного захисту самостійно здійснюють свої повноваження у режимі повсякденної діяльності та підвищеної готовності.  
297. 2. У режимі надзвичайної ситуації та в умовах надзвичайного стану органи управління та сили цивільного захисту функціонують під керівництвом Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій або відповідних місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.  
298. 3. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту є першим заступником голови Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.  
299. 4. Керівники регіональних і місцевих органів цивільного захисту є заступниками голів комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст та районів у містах.  
300. Стаття 39. Загальне керівництво органами управління, силами і засобами цивільного захисту  
301. 1. Загальне керівництво органами управління, силами і засобами цивільного захисту здійснює керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту. Безпосереднє керівництво підсистемами здійснюють керівники цих підсистем.  
302. 2. До підсистеми органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації належать створені відповідно до Закону України "Про аварійно-рятувальні служби" професійні аварійно-рятувальні служби і формування та органи управління ними.  
303. 3. Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту:  
304. здійснює керівництво органами управління, силами і засобами цивільного захисту, несе відповідальність за їх діяльність;  
305. видає накази з питань організації діяльності органів управління та сил цивільного захисту;  
306. призначає керівників структурних підрозділів і територіальних органів управління та сил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, керівників інших підрозділів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту;  
307. затверджує штати структурних підрозділів та територіальних органів управління цивільного захисту, територіальних підрозділів оперативного реагування та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;  
308. присвоює особам рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту спеціальні звання до полковника внутрішньої служби включно, вносить подання про присвоєння вищих спеціальних звань згідно із законодавством;  
309. є розпорядником бюджетних коштів.  
310. Стаття 40. Взаємодія органів управління та сил цивільного захисту  
311. Органи управління та сили спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту взаємодіють із спеціалізованими професійними та спеціальними органами управління та силами інших центральних органів виконавчої влади у разі виникнення надзвичайних ситуацій в порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
312. Розділ V. КООРДИНАЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ І МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ІНШИХ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ  
313. Стаття 41. Координація центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів управління у сфері цивільного захисту  
314. 1. Координацію у сфері цивільного захисту здійснюють:  
315. на державному рівні - Рада національної безпеки і оборони України, Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. У разі необхідності для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів України може утворюватися спеціальна комісія;  
316. на регіональному рівні - постійно діючі комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;  
317. на місцевому рівні - постійно діючі комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад;  
318. на рівні окремих об'єктів - комісії з питань надзвичайних ситуацій.  
319. 2. Рада національної безпеки і оборони України та Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій забезпечують безпосереднє керівництво органами управління, силами і засобами цивільного захисту під час реагування на надзвичайні ситуації або у разі загрози їх виникнення. Порядок утворення і діяльності цих органів визначається законодавством  
320. Стаття 42. Забезпечення діяльності комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій  
321. 1. Організаційне забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
322. 2. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим здійснює секретаріат комісії, який входить до складу Ради міністрів Автономної Республіки Крим.  
323. 3. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст та районів у містах здійснюють секретаріати комісій, які входять до складу обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій або відповідного органу місцевого самоврядування міста.  
324. Стаття 43. Система повсякденного управління цивільним захистом  
325. Систему повсякденного управління цивільним захистом становлять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, проведення аналізу і передачі інформації центри управління у кризових ситуаціях, служби оперативного реагування для подання невідкладної допомоги населенню у разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій, оперативно-чергові та чергово-диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, діяльність яких координують відповідні органи управління та сили спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
326. Розділ VІ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД, СТАНДАРТИЗАЦІЯ, АКРЕДИТАЦІЯ, ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ТА ЕКСПЕРТИЗА У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ  
327. Стаття 44. Державний нагляд у сфері цивільного захисту  
328. 1. Державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
329. 2. Діяльність органів державного нагляду у сфері цивільного захисту регулюється цим Законом, Законами України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій", "Про цивільну оборону", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства.  
330. 3. Державний нагляд у сфері цивільного захисту сприяє забезпеченню:  
331. безаварійного функціонування об'єктів національної економіки, зменшення масштабів можливих збитків у разі виникнення надзвичайних ситуацій;  
332. готовності органів управління та сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, їх спеціалізованих аварійно-рятувальних формувань до виконання поставлених завдань;  
333. охорони довкілля та збереження природних ресурсів, дотримання порядку і умов користування надрами з метою запобігання небезпечним екологічним і геологічним процесам;  
334. готовності технічних засобів та інженерних споруд цивільного захисту до застосування у разі виникнення лісових, торф'яних та інших пожеж, повеней і підтоплень;  
335. фінансових гарантій відшкодування збитків, захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб від збитків, спричинених надзвичайними ситуаціями.  
336. Стаття 45. Державна стандартизація, акредитація та підтвердження відповідності у сфері цивільного захисту  
337. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту провадить свою діяльність із стандартизації, акредитації та підтвердження відповідності згідно із законодавством.  
338. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту  
339. а) з питань стандартизації  
340. розробляє програму робіт із стандартизації та координує її виконання  
341. приймає рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів у сфері цивільного захисту, визначає їх повноваження та порядок діяльності;  
342. бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;  
343. б) з питань акредитації:  
344. бере участь у роботі ради з акредитації національного органу з акредитації України;  
345. бере участь у роботі технічних комітетів з акредитації національного органу з акредитації;  
346. в) з питань підтвердження відповідності  
347. бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів підтвердження відповідності та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;  
348. готує пропозиції щодо уповноваження органів із сертифікації на проведення робіт з підтвердження відповідності у сфері цивільного захисту;  
349. організовує підготовку та підвищення кваліфікації фахівців з підтвердження відповідності.  
350. Стаття 46. Державна експертиза у сфері цивільного захисту  
351. Державна експертиза проектів і рішень щодо об'єктів виробничого та соціального призначення, окремих технологічних процесів, які можуть викликати надзвичайні ситуації та вплинути на стан захисту населення і територій, організовується і проводиться центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.  
352. У разі потреби така експертиза може проводитись об'єднаннями громадян, незалежними експертами та спеціалістами міжнародних експертних організацій відповідно до законодавства  
353. Стаття 47. Ліцензування окремих видів господарської діяльності у сфері цивільного захисту  
354. Ліцензування окремих видів господарської діяльності у сфері цивільного захисту здійснюється відповідно до законодавства з метою забезпечення життєво важливих інтересів громадян, суспільства, держави.  
355. Розділ VІІ. СЛУЖБА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ  
356. Стаття 48. Організаційна структура Служби цивільного захисту  
357. 1. До складу Служби цивільного захисту входять органи управління, сили, засоби та підрозділи (далі - органи і підрозділи).  
358. 2. Організаційна структура Служби цивільного захисту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
359. 3. В особливий період або на випадок цільової мобілізації для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями, проведенням відновних робіт, утворюються спеціалізовані формування Служби, порядок утворення та підготовки до розгортання яких визначається Кабінетом Міністрів України.  
360. Стаття 49. Комплектування Служби цивільного захисту  
361. 1. Особовий склад Служби цивільного захисту становлять особи рядового і начальницького складу, слухачі і курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
362. 2. Окремі посади в органах і підрозділах Служби цивільного захисту можуть заміщуватися на умовах трудового договору працівниками.  
363. 3. Трудові відносини працівників Служби цивільного захисту регулюються законодавством про працю.  
364. Стаття 50. Проходження служби особовим складом  
365. 1. Проходження служби в органах і підрозділах Служби цивільного захисту носить особливий характер і полягає у професійній діяльності придатних до неї громадян України, пов'язане із забезпеченням безпеки та захисту населення і територій, об`єктів національної економіки, інших матеріальних і культурних цінностей та довкілля у разі виникнення надзвичайних ситуацій.  
366. 2. Порядок проходження служби особовим складом, його права та обов'язки визначаються цим Законом і Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом Служби цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
367. 3. Період проходження служби в органах і підрозділах Служби цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.  
368. 4. Особи, прийняті на службу в органи і підрозділи Служби цивільного захисту, в тому числі слухачі і курсанти навчальних закладів, які перебувають на військовому обліку, на час проходження служби знімаються з військового обліку і перебувають на обліку в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
369. 5. На особовий склад і працівників органів і підрозділів Служби цивільного захисту не може покладатися виконання завдань і обов'язків, не передбачених законодавством.  
370. Стаття 51. Службові посвідчення особового складу і працівників Служби цивільного захисту  
371. Особовому складу і працівникам Служби цивільного захисту видаються службові посвідчення. Зразки службових посвідчень та порядок їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
372. Стаття 52. Формений одяг і знаки розрізнення особового складу  
373. 1. Особовий склад Служби цивільного захисту забезпечується за рахунок держави форменим одягом і знаками розрізнення.  
374. 2. Опис та зразки форменого одягу і знаків розрізнення особового складу Служби цивільного захисту та норми забезпечення ними затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
375. 3. Використання форменого одягу і знаків розрізнення особового складу Служби цивільного захисту сторонніми особами тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.  
376. Стаття 53. Забезпечення особового складу Служби цивільного захисту спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту  
377. Особовий склад Служби цивільного захисту для проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій забезпечується спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту.  
378. Стаття 54. Спеціальні звання рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту  
379. Особам, які перебувають на службі в органах і підрозділах Служби цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання:  
380. рядовий склад - рядовий внутрішньої служби;  
381. молодший начальницький склад - молодший сержант внутрішньої служби, сержант внутрішньої служби, старший сержант внутрішньої служби, старшина внутрішньої служби, прапорщик внутрішньої служби, старший прапорщик внутрішньої служби;  
382. середній начальницький склад - молодший лейтенант внутрішньої служби, лейтенант внутрішньої служби, старший лейтенант внутрішньої служби, капітан внутрішньої служби;  
383. старший начальницький склад - майор внутрішньої служби, підполковник внутрішньої служби, полковник внутрішньої служби;  
384. вищий начальницький склад - генерал-майор внутрішньої служби, генерал-лейтенант внутрішньої служби, генерал-полковник внутрішньої служби, генерал внутрішньої служби України.  
385. Стаття 55. Види проходження служби  
386. Установлюються такі види проходження служби:  
387. служба за контрактом осіб рядового і молодшого начальницького складу;  
388. служба за контрактом осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу;  
389. служба (навчання) за контрактом слухачів і курсантів вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту;  
390. кадрова служба осіб рядового і начальницького складу, зарахованих на службу до запровадження служби за контрактом.  
391. Стаття 56. Прийняття на службу до органів і підрозділів Служби цивільного захисту  
392. 1. До органів і підрозділів Служби цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України, які досягли 19-річного віку та спроможні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.  
393. 2. Кваліфікаційні вимоги до осіб, які приймаються на службу до органів і підрозділів Служби цивільного захисту, затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.  
394. 3. Під час прийняття на службу встановлюється випробувальний строк - від одного до трьох місяців.  
395. 4. Не можуть бути прийняті на службу особи, які підлягають призову на строкову військову службу до Збройних Сил України та інших військових формувань, а також особи, які раніше засуджувались за вчинення умисного злочину.  
396. Стаття 57. Присяга особового складу Служби цивільного захисту  
397. Громадяни України, які вперше призначаються на посади рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту та пройшли встановлений строк випробування, складають Присягу такого змісту:  
398. "Я, громадянин України (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та всіляко сприяти зміцненню авторитету служби цивільного захисту. Клянуся мужньо і рішуче захищати життя та здоров'я громадян, національне багатство і довкілля від пожеж, аварій, катастроф, стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій. Якщо я порушу цю Присягу, то готовий нести відповідальність згідно із законом".  
399. Стаття 58. Граничний вік перебування на службі в органах і підрозділах Служби цивільного захисту  
400. 1. Граничний вік перебування на службі в органах і підрозділах Служби цивільного захисту встановлюється:  
401. для осіб рядового і молодшого начальницького складу - до 45 років;  
402. для осіб середнього начальницького складу - до 45 років;  
403. для осіб старшого начальницького складу:  
404. майора внутрішньої служби і підполковника внутрішньої служби - до 50 років;  
405. полковника внутрішньої служби - до 55 років;  
406. для осіб вищого начальницького складу:  
407. генерал-майора внутрішньої служби, генерал-лейтенанта внутрішньої служби, генерал-полковника внутрішньої служби та генерала внутрішньої служби - до 60 років.  
408. 2. У разі необхідності особи рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров'я для проходження служби, можуть бути залишені на їх прохання на службі понад граничний вік до 5 років начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.  
409. Стаття 59. Звільнення із служби  
410. 1. Звільнення із служби осіб рядового і начальницького складу проводиться:  
411. а) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають спеціальні звання, і за станом здоров'я придатні до військової служби;  
412. б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають спеціальні звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.  
413. 2. Звільнення із служби проводиться:  
414. а) осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті;  
415. б) осіб рядового і начальницького складу, які проходять кадрову службу, - на підставах, передбачених частиною четвертою цієї статті.  
416. 3. Контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу, які проходять службу за контрактом, звільняються із служби:  
417. а) після закінчення строку контракту;  
418. б) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі;  
419. в) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до служби;  
420. г) у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;  
421. ґ) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;  
422. е) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;  
423. є) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом;  
424. ж) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.  
425. 4. Особи середнього, старшого та вищого начальницького складу, які проходять кадрову службу, звільняються із служби:  
426. а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі;  
427. б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до служби;  
428. в) у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;  
429. г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;  
430. ґ) за власним бажанням - особи середнього, старшого і вищого начальницького складу у разі наявності в них вислуги не менш як 5 років у календарному обчисленні;  
431. д) за службовою невідповідністю;  
432. е) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.  
433. 5. Звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби з підстав, передбачених у пункті "ж" частини третьої та пункті "е" частини четвертої цієї статті, здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом Служби цивільного захисту.  
434. Стаття 60. Професійна підготовка кадрів для Служби цивільного захисту  
435. Особи, які приймаються на посади рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту, проходять перед призначенням первинну професійну підготовку у навчальних закладах і центрах цієї Служби.  
436. Стаття 61. Підготовка осіб для заміщення посад середнього, старшого та вищого начальницького складу Служби цивільного захисту  
437. Підготовка осіб для заміщення посад середнього, старшого та вищого начальницького складу Служби цивільного захисту здійснюється, як правило, у вищих навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
438. Стаття 62. Підвищення кваліфікації та перепідготовка, членство у громадських організаціях і політичних партіях, заборона страйків  
439. 1. З метою систематичного набуття навичок до виконання додаткових завдань і обов'язків у межах спеціальності, а також отримання нової спеціальності або професійних знань і вмінь, необхідних для виконання посадових обов'язків у разі переведення особи на іншу роботу, на основі освітньо-кваліфікаційного рівня, практичного досвіду, вдосконалення професійної майстерності особи рядового і начальницького складу і працівники органів і підрозділів Служби цивільного захисту підвищують кваліфікацію та проходять перепідготовку у навчальних закладах. Порядок і строки підвищення кваліфікації та перепідготовки визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
440. 2. Особи рядового і начальницького складу та працівники Служби цивільного захисту можуть бути членами громадських організацій, положення статутів яких не суперечать засадам діяльності Служби цивільного захисту, і брати участь в їх роботі у вільний від виконання службових обов'язків час.  
441. 3. Особи рядового і начальницького складу та працівники Служби цивільного захисту на період проходження служби та роботи зупиняють членство у політичних партіях.  
442. 4. Організація особами рядового і начальницького складу та працівниками Служби цивільного захисту страйків та участь у їх проведенні не допускаються.  
443. Розділ VІІІ. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ ТА ПРАЦІВНИКІВ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ  
444. Стаття 63. Соціальний захист осіб рядового і начальницького складу та працівників Служби цивільного захисту  
445. 1. Держава забезпечує соціальний захист осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту та членів їх сімей відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.  
446. 2. Соціальний захист працівників Служби цивільного захисту забезпечується на загальних підставах відповідно до цього закону та законодавства про працю.  
447. 3. Особи рядового і начальницького складу та працівники Служби цивільного захисту мають право на підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок, професійної майстерності у робочий час.  
448. Стаття 64. Робочий час у Службі цивільного захисту  
449. Для осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні і святкові дні.  
450. Стаття 65. Медичне та санаторно-курортне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту та членів їх сімей  
451. 1. Особам рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту створюються необхідні санітарно-гігієнічні та соціально-психологічні умови. Зазначені особи забезпечуються безоплатною кваліфікованою медичною допомогою у медичних закладах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України за рахунок асигнувань, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, після укладення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту із зазначеними міністерствами відповідних угод. У разі відсутності за місцем служби чи проживання осіб рядового та начальницького складу медичних закладів Міністерства оборони України чи Міністерства внутрішніх справ України медична допомога їм подається відповідно до законодавства в інших державних або комунальних медичних закладах, а також у медичних закладах, які працюють на засадах госпрозрахунку (у разі обслуговування за медичними показниками). При цьому витрати на лікування осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту здійснюються за рахунок асигнувань, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту.  
452. 2. Медична допомога працівникам і членам сімей рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту подається на загальних підставах.  
453. 3. Особам рядового і начальницького складу та працівникам Служби цивільного захисту, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога подається відповідно до законодавства.  
454. 4. Особи рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту та члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування та організований відпочинок у відповідних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, а також в санаторно-курортних закладах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України за рахунок асигнувань, передбачених на утримання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту, після укладення ним відповідних угод згідно із законодавством.  
455. 5. Особи рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту - жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Зазначені пільги поширюються також на батьків з числа осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).  
456. Стаття 66. Державне страхування і компенсація шкоди у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання  
457. 1. Особи рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок загибелі (смерті) під час проходження служби на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку вони займали, а також у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманих під час проходження служби, у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі (смерті). Умови страхування і порядок виплат страхових сум встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
458. 2. Сплата страхових внесків проводиться за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на утримання Служби цивільного захисту, а також за рахунок коштів відповідних підприємств, установ та організацій.  
459. Стаття 67. Проїзд осіб рядового і начальницького складу та працівників Служби цивільного захисту  
460. У разі службових відряджень особи рядового і начальницького складу та працівники Служби цивільного захисту мають право на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення про відрядження. Під час невідкладних службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від наявності вільних місць.  
461. Стаття 68. Забезпечення житлом  
462. 1. Житлова площа особам рядового та начальницького складу Служби цивільного захисту надається центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у першочерговому порядку.  
463. 2. До одержання постійного житлового приміщення особам рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту надаються службові житлові приміщення.  
464. 3. Особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які не мають жилого приміщення для постійного проживання, мають право на одержання кредиту банку на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво або придбання індивідуального житлового будинку на строк до 20 років з погашенням за рахунок спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту: для тих, хто має загальний строк служби, в тому числі військової або служби в органах внутрішніх справ, більше 15 років - 50 відсотків, більше 20 років - 75 відсотків, більше 25 років - 100 відсотків кредиту банку.  
465. 4. Сім'ї загиблих під час проходження служби осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту мають право на отримання службового житла у приватну власність протягом трьох місяців з дня загибелі цих осіб.  
466. 5. Працівники Служби цивільного захисту забезпечуються житлом на загальних підставах відповідно до законодавства.  
467. Стаття 69. Оплата комунальних послуг  
468. Особам рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається 50-відсоткова знижка з оплати житлової площі, комунальних послуг, електроенергії, а також палива за рахунок асигнувань, передбачених на утримання відповідного органу Служби цивільного захисту.  
469. Стаття 70. Встановлення квартирних телефонів  
470. Особам рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту квартирні телефони та індивідуальна охоронна сигналізація встановлюються в першочерговому порядку.  
471. Стаття 71. Соціальні гарантії особам рядового і начальницького складу працівникам Служби цивільного захисту, які виконують службові обов'язки в особливих умовах  
472. Особи рядового і начальницького складу та працівники Служби цивільного захисту, які обслуговують об'єкти із шкідливими та небезпечними умовами праці, користуються правом громадян на охорону праці, передбаченим законодавством про охорону праці для працівників цих об'єктів.  
473. Стаття 72. Додаткові гарантії соціального захисту  
474. Місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування можуть додатково встановлювати інші, не передбачені цим Законом, гарантії соціального захисту особовому складу та працівникам Служби цивільного захисту за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.  
475. Стаття 73. Соціальний захист членів сімей осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту  
476. Діти загиблих під час проходження служби осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту мають право вступу до навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту поза конкурсом.  
477. Розділ ІХ. ФІНАНСОВЕ І МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  
478. Стаття 74. Фінансування у сфері цивільного захисту  
479. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту, у тому числі цільових програм, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснюється з державного та місцевих бюджетів, інших джерел відповідно до законодавства.  
480. Стаття 75. Використання спеціальних фінансових та матеріальних резервів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій  
481. Під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту та за рішенням Кабінету Міністрів України, відповідного центрального та місцевого органу виконавчої влади використовуються залежно від рівня надзвичайної ситуації кошти резервного фонду державного бюджету (резервного фонду відповідного місцевого бюджету), запаси державного матеріального резерву, регіональних, місцевих, відомчих та об'єктових резервів, а також власні кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, що потерпіли від надзвичайної ситуації.  
482. Стаття 76. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту  
483. Особи рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту отримують грошове забезпечення, розмір і порядок виплати якого визначається Кабінетом Міністрів України.  
484. Розділ Х. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ  
485. Стаття 77. Дотримання норм міжнародного права у сфері цивільного захисту  
486. Органи і підрозділи Служби цивільного захисту здійснюють необхідні заходи для інтеграції України до світової системи запобігання надзвичайним ситуаціям, цивільного захисту населення, використовуючи для цього наявний науково-технічний потенціал.  
487. Стаття 78. Представництво у міжнародних організаціях  
488. Представництво України у міжнародних організаціях з питань цивільного захисту, проведення аварійно-рятувальних робіт, а також робіт із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.  
489. Стаття 79. Подання допомоги іноземним державам з питань цивільного захисту  
490. 1. Умови подання іноземним державам допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій визначаються міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України.  
491. 2. Порядок залучення органів і підрозділів Служби цивільного захисту до подання допомоги іноземним державам з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій визначається законодавством України та міжнародними договорами.  
492. Стаття 80. Отримання Україною допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій.  
493. Умови отримання Україною допомоги для ліквідації надзвичайних ситуацій визначаються законодавством України та міжнародними договорами.  
494. Розділ ХІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ  
495. Стаття 81. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту  
496. За порушення законодавства у сфері цивільного захисту, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду у сфері цивільного захисту винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.  
497. Розділ ХІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ  
498. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
499. 2. Установити, що органи і підрозділи цивільного захисту є правонаступниками органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України і створюються на їх базі.  
500. 3. Реформування органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України здійснюється поетапно відповідно до Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року, затвердженої Указом Президента України від 19 грудня 2003 року № 1467.  
501. 4. Визнати такими, що втрачають чинність з 1 липня 2006 року:  
502. Закон України "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст. 40).  
503. Закон України "Про війська Цивільної оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 19, ст. 172).  
504. 5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:  
505. підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;  
506. привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
507. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.