Кількість абзаців - 139 Розмітка (ліва колонка)


Про державну фінансову та бюджетну підтримку агропромислової галузі України (Третє читання)

0. Закон України  
1. "Про державну фінансову та бюджетну підтримку агропромислової галузі України".  
2. Розділ І. Загальні положення  
3. Стаття 1. Цілі та завдання Закону  
4. 1.1. Цей Закон установлює порядок фінансування суб"єктів агропромислового комплексу України за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, запроваджує правила державної підтримки мінімальних закупівельних цін на окремі види сільськогосподарської продукції та порядок встановлення максимальних продажних цін для них, визначає інші правила, які призводять до збільшення платоспроможного попиту населення на агропромислову продукцію першої необхідності, визначає засади створення і функціонування ринку сільськогосподарської продукції в Україні, а також принципи державної підтримки експорту окремих видів агропромислової продукції.  
5. 1.2. Цей Закон не регулює питання, визначені Земельним Кодексом України, а також податковим та митним законодавством.  
6. Стаття 2. Визначення термінів  
7. Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:  
8. 2.1. Аграрний фонд - бюджетна установа, створена у визначеному цим Законом порядку.  
9. 2.2. Аграрна біржа - товарна біржа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", з урахуванням норм цього Закону, статутні документи якої передбачають здійснення біржової торгівлі виключно товарами, які підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТЗЕД (крім підакцизних товарів), а також товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними.  
10. 2.3. Біржовий збір - кошти, які сплачуються учасником біржових торгів визначеній цим Законом аграрій біржі у сумі, яка розраховується у сумі, достатньої для підтримання роботи такої біржи, а також оплати вартості страхових премій унаслідок страхування ризику загибелі врожаю при форвардних поставках.  
11. Біржовий збір не справляється при продажі або купівлі державним біржовим брокером товарів, визначених у пункті 3.3 статті 3 цього Закону на умовах споту або форварду, з метою підтримання мінімальної або максимальної закупівельної ціни.  
12. 2.4. Біржовий рахунок - пасивно-активний рахунок, відкритий у розрахунково-кліринговій системі біржі;  
13. 2.5. Експортна підтримка - надання дотацій для здешевлення вартості аграрної продукції, що експортується, або надання передекспортних та експортних кредитів експортерам сільськогосподарської продукції чи експортних премій у порядку, визначеному цим Законом.  
14. 2.6. Ліквідація товарного деривативу - операція з погашення зобов'язань з купівлі або продажу сільськогосподарської продукції, набутих у зв'язку із укладенням договорів на організованому аграрному ринку України.  
15. 2.7. Місцеві потреби - потреби територіальної громади в обсягах сільськогосподарської продукції для їх розподілення між бюджетними установами та організаціями, утримання яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.  
16. 2.8. Негайний продаж (спот) - продаж товару на організованому біржовому ринку на умовах негайної поставки такого товару покупцю.  
17. Негайною вважається поставка, яка передбачає надання у власність або у розпорядження покупця товару, протягом трьох робочих (банківських днів), наступних за днем укладення відповідного біржового контракту, за умови виконання покупцем умов такого біржового договору.  
18. 2.9. Обставини непереборної сили - обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативного характеру, обов'язкових для суб'єктів аграрного ринку згідно із законодавством, або ті, що виникли з-за стихійного лиха, пожеж, повені, граду, землетрусу, військових дій або суспільних збурень, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною договору (контракту), включаючи втрату врожаю або його частини внаслідок несприятливих погодних умов, раптове припинення поставки води, тепла, електроенергії чи газу.  
19. 2.10. Організований аграрний ринок України - сукупність товарних відносин між продавцями і покупцями сільськогосподарської продукції, здійснюваних згідно з стандартизованими правилами товарної біржі, створеної згідно з Законом України "Про товарну біржу", з урахуванням норм цього Закону.  
20. 2.11. Ризики організованого аграрного ринку - ризики невиконання умов біржових договорів, які поділяються на системні та стандартні: а) системний ризик - ризик невиконання умов біржових договорів, що виникає внаслідок дії обставин непереборної сили, та який неможливо забезпечити як біржовими гарантіями, такі і заходами державного цінового регулювання, визначеними цим Законом. Наявність системного ризику встановлюється та скасовується рішенням Кабінетом Міністрів України за поданням Аграрного фонду України у порядку, визначеному у статтях 7 та 8 цього Закону. б) стандартний ризик - ризик, що не є системним, та забезпечується виключно системою біржових гарантій.  
21. 2.12. Сільськогосподарська продукція - товари, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТНЗЕД. Норми цього Закону не поширюються на підакцизні товари.  
22. 2.13. Товарний дериватив - стандартний документ, що відповідає визначенням підпункту "в" підпункту 1.5.4 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".  
23. 2.14. Товарна інтервенція - продаж Аграрним фондом України окремого виду сільськогосподарської продукції на визначеній аграрній біржі або строкових договорів (товарних деривативів), укладених на такій біржі, при існуванні загрози перевищення спотової ціни на такий вид рівня максимальної закупівельної ціни.  
24. 2.15. Торгова (біржова) сесія - період часу, який розпочинається від часу відкриття біржових торгів, та закінчується часом їх закриття.  
25. 2.16. Торгова секція - частина біржі (біржового торгу), де об"єктом біржової торгівлі є товар, який не вважається стандартним або поставляється за нестандарними умовами.  
26. 2.17. Умови поставки - поставка товару на базисі, визначеному згідно з правилами ІНКОТЕРМС останньої редакції.  
27. Якщо товар продається або придбається на визначеній цим Законом біржі, то для визначення біржової ціни товару його базисом поставки ввавжається франко-склад за адресою будинку Головпоштамту України.  
28. 2.18. Фінансова інтервенція - придбання Аграрним фондом України окремого виду сільськогосподарської продукції на визначеній аграрній біржі або строкових договорів (товарних деривативів), укладених на такій біржі, при існуванні загрози падіння спотової ціни на такий вид нижче рівня мінімальної закупівельної ціни.  
29. 2.19. Форвард або ф"ючерс - різновиди біржового договору, де права і обов"язки його сторін визначаються згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та цивільного законодавства України.  
30. 2.20. Франшиза (страхова франшиза) - частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) власником застрахованої сільськогосподарської продукції за свій рахунок.  
31. 2.21. Ціна негайної поставки (спот-ціна) - ціна, яка встановлюється на підставі збалансування цін попиту та пропозиції на товар, який є у фізичній наявності та може бути переданим покупцю протягом п'яти робочих днів з моменту укладення договору купівлі-продажу на обумовлених біржовим договором умовах поставки.  
32. 2.22. Ціна пропозиції - ціна, офіційно заявлена продавцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію продати заявлений товар на умовах споту (негайної поставки) або на умовах форварду чи ф'ючерсу (з поставкою товару у майбутньому).  
33. 2.23. Ціна попиту - ціна, офіційно заявлена покупцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію придбати заявлений товар товар на умовах споту або на строкових умовах (форварду бао ф'ючерсу).  
34. 2.24. Ціна рівноваги (фіксінг) - ціна, яка встановлюється внаслідок досягнення рівноваги між ціною пропозиції та ціною попиту та зазначається у зареєстрованому біржовому договорі.  
35. Розділ ІІ. Державне регулювання цін в агропромисловій галузі України  
36. Стаття 3. Правила цінового регулювання та його об'єкт  
37. 3.1. Держава здійснює регулювання гуртових цін на окремі види сільськогосподарської продукції (далі - цінове регулювання), встановлючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни, а також застосовуючи інші, визначені цим Законом заходи, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. Застосування мінімальних та максимальних закупівельних цін при експорті або імпорті такої продукції здійснюється у порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї статті.  
38. 3.2. Зміст цінового регулювання полягає у наданні державою в особі Аграрного фонду України пропозиції суб"єктам організованого аграрного ринку України продати або купити визначений вид сільськогосподарської продукції за ціною, яка дозволяє державі підтримати мінімальну або максимальну закупівельну ціну на такий вид на такому організованому ринку за цінами, що склалися на спотовому ринку.  
39. 3.3. Об'єктом державного регулювання є ціни на такі товари:  
40. Код УКТНЗЕД Назва товару  
41. 10.01 Пшениця  
42. 10.02 Жито  
43. 10.03 Ячмінь  
44. 10.04 Овес  
45. 10.05 Кукурудза  
46. 1101 00 Борошно пшеничне або пшенично - житнє  
47. 12.06 Насіння соняшнику  
48. 17.01 Цукор тільки з цукрового буряку  
49. 17.03 Меляса, отримана в результаті екстракції або рафінування цукру тільки з цукрового буряку  
50. Мінімальні або максимальні закупівельні ціни встановлюються щодо товарів, визначених в окремих позиціях або субпозиціях груп або позиціях УКТНЗЕД, зазначених у цьому пункті.  
51. Кабінет Міністрів України щорічно встановлює повний перелік об"єктів державного цінового регулювання, який підлягає офіційному опублікуванню не пізніше ніж за 45 календарних днів до початку періоду такого цінового регулювання. Якщо такий перелік не встановлено чи офіційно не опубліковано у зазначений строк, діє перелік об'єктів державного цінового регулювання, встановлений для попереднього періоду цінового регулювання. Мінімальні або максимальні закупівельні ціни встановлюються для державного регулювання цін на організованому біржовому ринку.  
52. 3.4. При імпорті (ввезенні на митну територію України) товарів, які є об"єктами державного цінового регулювання згідно з пунктом 3.3 ціієї статті, їх митна вартість встановлюється за правилами, визначеними митним законодавством, з урахуванням того, що така митна вартість не може бути меншою за вартість, розраховану із застосуванням мінімальних закупівельних цін, діючих у період цінового регулювання, на який припадає такий імпорт (увезення на митну територію України). При експорті (вивезенні за межі митної території України) товарів, які є об"єктами державного цінового регулювання згідно з пунктом 3.3 ціієї статті, їх митна вартість встановлюється за правилами, визначеними митним законодавством, з урахуванням того, що така митна вартість не може бути меншою за вартість, розраховану із застосуванням максимальних закупівельних цін, діючих у період цінового регулювання, на який припадає такий експорт (вивезення за межі митної території України). Порядок ціноутворення на інші товари, які підпадають під визначення 1-24 групи УКТНЗЕД та ввозяться (імпортуються) на митну територію України чи експортуються (вивозяться) з її території, встановлюється з урахуванням норм Митного кодексу України, а також Закону України "Про митний тариф України" стосовно таких товарів.  
53. 3.5. У випадках, визначених нормами статтей 7 - 8 цього Закону, Кабінет Міністрів України має право застосовувати заходи адміністративного регулювання цін на об"єкти державного цінового регулювання, визначені у пункті 3.3 цієї статті, які продаються або купуються поза організованим аграрним ринком України. Такі заходи застосовуються у виключних випадках до окремого об"єкту при наявності системного ризику організованого аграрного ринку (протягом строку його дії). Заходи адміністративного регулювання не можуть застосовуватися до окремих суб"єктів підприємницької діяльності України або окремих груп таких суб"єктів при їх незастосуванні до інших суб"єктів підприємницької діяльності України або їх груп.  
54. Кабінет Міністрів України має право застосовувати такі заходи адміністративного регулювання:  
55. а) обмеження рівня торгової націнки (знижки) на гуртовому або роздрібному ринку визначеного об'єкту цінового регулювання;  
56. б) установлення граничних рівнів рентабельності до витрат:  
57. - переробників сільськогосподарської продукції, якщо внаслідок такої переробки виробляється об"єкт державного цінового регулювання;  
58. - осіб, які надають послуги із зберігання (схову) об"єктів державного цінового регулювання;  
59. в) установлення нетарифних обмежень щодо імпорту або експорту окремого об"єкту державного цінового регулювання, з урахувань норм міжнародних договорів України, які набрали чинності.  
60. 3.6. При здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах з об"єктами державного цінового регулювання, визначеними у пункті 3.3 цієї статті, застосовуються загальні правила оподаткування, у тому числі ввізним та вивізним митом, без застосування норм Закону України "Про здійснення операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності".  
61. Стаття 4. Мінімальна закупівельна ціна  
62. 4.1. Державна цінова підтримка українських виробників сільськогосподарської продукції здійснюється шляхом установлення мінімальних гуртових закупівельних цін на метричну одиницю окремого об"єкту державного цінового регулювання на рівні, що унеможливлює середньостатистичну збитковість виробництва такої метричної одиниці на всій території України протягом визначеного періоду цінового регулювання.  
63. 4.2. Мінімальні закупівельні ціни у розрізі окремого об"єкту державного цінового регулювання встановлюються на визначений період рішенням центрального органу державної виконавчої влади України, уповноваженого провадити державну політику у сфері сільського господарства, виходячи із статистичних показників цін продажу за відповідний період минулого року (минулих років), з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін року, на який припадає такий період. Методика визначення мінімальних закупівельних цін установлюється постановою Кабінету Міністрів України.  
64. Значення мінімальної закупівельної ціни окремого об"єкту державного цінового регулювання є єдиним протягом відповідного періоду цінового регулювання.  
65. 4.3. Мінімальна закупівельна ціна на окремий вид сільськогосподарської продукції є єдиною для будь-яких регіонів (місцевостей) України, включаючи територію будь-якої з вільних економічних зон, зон пріоритетного економічного розвитку, інших подібних територій, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального, а також території України, на якій розташовано Автономну Республіку Крим. 4.4. Для цілей цього пункту використовуються такі терміни: а) збитковість - від"ємне значення середньостатистичної рентабельності до витрат, понесених у зв"язку з виробництвом метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання; б) середньостатистична рентабельність до витрат - процентне відношення суми середньостатистичних доходів, отриманих від продажу метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання протягом визначеного періоду часу, до суми середньостатистичних витрат на його виробництво (включаючи відповідну частину амортизаційних відрахувань), визначених за правилами (стандартами) бухгалтерського обліку, встановленими законодавством; в) період цінового регулювання - період часу, який не може бути меншим за один календарний місяць, та не може бути більшим за один календарний рік (крім цінового регулювання окремих видів сільськогосподарської продукції, які мають період визрівання чи плодоношення більший ніж 12 поточних календарних місяців). Періоди цінового регулювання встановлюються у строки та за процедурою, визначеною цим Законом для визначення об"єктів державного цінового регулювання.  
66. Стаття 5. Максимальна закупівельна ціна  
67. 5.1. Державна підтримка попиту споживачів на окреми види сільськогосподарської продукції здійснюється шляхом недопущення підняття цін на них вище максимальної закупівельної ціни метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання.  
68. 5.2. Максимальна закупівельна ціна у розрізі окремого об'єкту державного цінового регулювання встановлюються на визначений період рішенням центрального органу державної виконавчої влади України, уповноваженого провадити державну політику у сфері сільського господарства, виходячи із статистичних показників цін продажу за відповідний період минулого року (минулих років), з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін року, на який припадає такий період. Методика визначення максимальних закупівельних цін установлюється постановою Кабінету Міністрів України.  
69. Значення максимальної закупівельної ціни окремого об'єкту державного цінового регулювання є єдиним протягом відповідного періоду цінового регулювання.  
70. 5.3. Максимальна закупівельна ціна окремого об'єкту державного цінового регулювання є єдиною для будь-яких регіонів (місцевостей) України, включаючи територію будь-якої з вільних економічних зон, зон пріоритетного економічного розвитку, інших подібних територій, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального, а також території України, на якій розташовано Автономну Республіку Крим.  
71. Стаття 6. Товарна інтервенція  
72. 6.1. Товарні інтервенції здійснюються Аграрним фондом України шляхом продажу окремого об"єкту державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку для досягнення спотової ціни такого об"єкту значення, що не є меншим за мінімальну закупівельну ціну, встановлену для визначеного періоду цінового регулювання.  
73. 6.2. Товарні інтервенції здійснюються у такому порядку:  
74. а) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії не перевищує рівень максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання або перевищує такий рівень не більше ніж на 10 відсотків від нього, товарна інтервенція не здійснюється;  
75. б) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії є більшим рівня максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання у розмірі від 10 до 50 відсотків від її значення, то Аграрний фонд України здійснює товарну інтервенцію до досягнення спотовою ціною рівня максимальної закупівельної ціни;  
76. в) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії перевищує рівень максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання більше ніж на 50 відсотків, Аграрний фонд України призупиняє торгівлю таким товаром та провадить консультації з учасниками біржового ринку у порядку, визначеному у пункті 6.3 цієї статті.  
77. 6.3. Консультації Аграрного фонду України щодо здійнюються у такому порядку:  
78. а) Якщо Аграрний фонд України призупиняє біржові торги окремим об"єктом державного цінового регулювання, то за місцем розташування біржової площадки провадяться консультації з продавцями такого об"єкту, які заявили про бажання продати його за ціною, що передувала зупинці торгів та була більшою за встановлену максимальну закупівельну ціну;  
79. б) якщо внаслідок проведення таких консультацій досягагається згода з учасниками біржового ринку стосовно зменшення ціни рівноваги до рівня максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання, то Аграрний фонд України надає дозвіл на продовження біржових торгів;  
80. в) якщо внаслідок проведення таких консультацій не досягається така згода, Аграрний фонд України звертається до Кабінету Міністрів України з поданням про доцільність введення адміністративного регулювання цін на такий товар відповідно до пункту 3.5 статті 3 цього Закону;  
81. г) якщо внаслідок проведення таких консультацій з"ясовується наявність змови між учасниками біржового ринку, спрямованої на узгоджене завищення цін пропозиції на визначений вид сільськогосподарської продукції, Аграрний фонд України зупиняє біржові торги визначеним товаром, а справа невідкладно передається на розгляд Антимонопольного комітету України.  
82. Стаття 7. Фінансова інтервенція  
83. 7.1. Фінансові інтервенції здійснюються Аграрним фондом України шляхом придбання об"єкту державного цінового регулювання у обсягах, достатніх для збалансування попиту і пропозиції на рівні установленої мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання.  
84. 7.2. Фінансові інтервенції провадяться у такому порядку:  
85. а) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії не є меншим за рівень мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання або є меншим ніж на 10 відсотків від нього, фінансова інтервенція не здійснюється;  
86. б) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії є меншим рівня мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання від 10 до 50 відсотків від її значення включно, то Аграрний фонд України здійснює фінансову інтервенцію до досягнення спотовою ціною рівня мінімальної закупівельної ціни;  
87. в) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії падає більш ніж на 50 відсотків від рівня мінімальної закупівельної ціни, то Аграрний фонд України призупиняє торгівлю таким товаром та провадить консультації з учасниками біржового ринку у порядку, визначеному пунктом 7.3 цієї статті.  
88. 7.3. Консультації Аграрного фонду України здійнюються у такому порядку:  
89. а) якщо Аграрний фонд України призупиняє біржові торги окремим об"єктом державного цінового регулювання, то за місцем розташування біржової площадки провадяться консультації з покупцями такого об"єкту, які заявили про бажання купити його за ціною, що передувала зупинці торгів та була меншою за встановлену мінімальну закупівельну ціну;  
90. б) якщо внаслідок проведення таких консультацій досягагається згода з учасниками біржового ринку стосовно збільшення ціни рівноваги до рівня мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання, то Аграрний фонд України надає дозвіл на продовження біржових торгів;  
91. в) якщо внаслідок проведення таких консультацій не досягається така згода, Аграрний фонд України звертається до Кабінету Міністрів України з поданням про доцільність введення адміністративного регулювання цін на такий товар відповідно до пункту 3.5 статті 3 цього Закону;  
92. г) якщо внаслідок проведення таких консультацій з"ясовується наявність змови між учасниками біржового ринку, спрямованої на узгоджене заниження цін попиту на визначений вид сільськогосподарської продукції, Аграрний фонд України зупиняє біржові торги визначеним товаром, а справа невідкладно передається на розгляд Антимонопольного комітету України.  
93. Стаття 8. Інші положення  
94. 8.1. При продажі окремих об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку біржа може встановлювати граничні розміри комісійної винагороди для брокерів або ділерів чи надавати преференції продавцям, які безпосередньо продають сільськогосподарську продукцію власного виробництва на умовах споту або форварду, а також Аграрному фонду України при здійсненні ним фінансових або товарних інтервенцій, шляхом зниження або скасування біржового збору (плати за біржові послуги).  
95. 8.2. Товарні та фінансові інтервенції здійснюються Аграрним фондом України на аграрній біржі, яка є резидентом України, та відповідає наступним умовам:  
96. а) Кабінет Міністрів України є співзасновником такої біржі;  
97. б) засновниками біржі є виключно резиденти;  
98. в) згідно із статутними документами біржа має право здійснювати торгівлю виключно товарами, які підпадають під визначення 1 - 24 групи УКТНЗЕД (крім підакцизних), а також товарними деривативами чи іпотечними сертифікатами (закладними);  
99. г) згідно з установчими документами біржі рішення Аграрного фонду, пов"язані з установленням та скасуванням мінімальних та максимальних закупівельних цін, є обов"язковими для суб"єктів біржової торгівлі;  
100. ґ) біржа не має простроченої або пролонгованої заборгованості за кредитами чи позиками, наданими Державним бюджетом України або гарантованими державою;  
101. д) вищим органом управління такої біржі є наглядова рада, яка створюється правилами, визначеними цим Законом;  
102. Розділ ІІІ. Страхування  
103. Стаття 9. Обов"язкове страхування  
104. 9.1. Суб"єкти обов"язкового страхування Обов'язкове страхування окремих ризиків втрати врожаю застосовується щодо осіб, які: а) є суб"єктами організованого аграрного ринку та продають об"єкт державного цінового регулювання на умовах форварду; б) отримують бюджетні субсидії, дотації або інші види відшкодувань, передбачених законом; в) отримують банківські кредити, проценти за якими повністю або частково сплачуються (дотуються) за рахунок бюджету; г) отримують кредити чи позики за рахунок Державного бюджету України чи гарантовані державою.  
105. 9.2. Комплексне страхування 9.2.1. Для суб"єктів, визначених у пункті 9.1 цієї статті, обов"язковому комплексному страхуванню підлягають ризики втрати врожаю внаслідок: а) заморозку, вимерзання; б) граду; в) удару блискавки; г) землетрусу; д) лавини, земельного зсуву, земельного або земельно-водного селю; е) пожежі; є) бурі, урагану, бурану, поводі; ж) зливи, поводі, паводку; з) посухи; і) перазитів та хвороб, які стали наслідком настання будь-якого з ризиків, визначених у підпунктах "а" - "з" цього пункту. 9.2.2 При комплексному страхуванні від ризиків, визначених цим пунктом, розмір франшизи не може перевищувати 30 відсотків, а розмір страхової премії при нульовій франшизі - ставки у 5 відсотків.  
106. 9.3. Індексне страхування 9.3.1. Для суб"єктів організованого аграрного ринку, які продають об"єкт державного цінового регулювання на форвардних умовах, може застосовуватися індексне страхування ризиків втрати врожаю, без застосування норм пункту 9.2 цієї статті. 9.3.2. Індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окремої сільськогосподарської культури відносно до усереднених показників її врожайності на усій території України за попередні п"ять вегетаційних періодів. Методика проведення індексного страхування визначається центральним органом державної виконавчої влади, уповноваженим здійснювати нагляд за небанківськими фінансовими установами. 9.3.3. Для розрахунку розміру страхового відшкодування за індексним страхуванням береться спотова ціна, діюча на організованому аграрному ринку України на момент виникнення страхового випадку. 9.3.4. При застосуванні індексного страхування наявність франшизи не передбачається, а страхова премія не може перевищувати ставки у 2 відсотка. 9.3.5. При індексному страхуванні: страховиком є окрема страхова компанія або пул страхових компаній, визначених аграрною біржею як страховий партнер; страхувальником є аграрна біржа; вигодонабувачем є покупець об"єкту державного цінового регулювання.  
107. Стаття 10. Добровільне страхування 10.1. Особа, що не підпадає під визначення статті 9 цього Закону, має право добровільно застрахувати будь-які з таких ризиків втрати врожаю внаслідок настання: а) заморозку, ожеледиці, вимерзання; б) граду або блискавки; в) бурі, урагану, бурану, тривалих (постійних) вітрів; г) зливи, поводі, тривалих дощів; д) паводку, надмірних снігопадів; е) землетрусу; є) лавини, обвалу, зсуву землі чи селю; ж) засухи чи знедводження на землях, що підлягають примусовому орошенню або заводненню; з) пожежі, крім лісових пожеж; і) епітофітотійного розвитку хвороб, розмоноження шкідників рослин, притаманних Україні; и) пошкодження врожаю комахами, гризунами чи птахами; ї) протиправних дій осіб, що виражаються у крадіжках, розбоях, хуліганських діях стосовно рослинних насаджень чи об"єктів тваринництва; й) зруйнуванні покриттів (несучих конструкції) теплиць, парників, оранжерей; к) інших видів ризиків, пов"язаних із проправними діями третіх осіб. 10.2. Додатково до ризиків, визначених пунктом 10.1 цієї статті, така особа може добровільно застрахувати будь-які інші ризики.  
108. Стаття 11. Страхова дотація 11.1. Якщо суб"єкти, визначені у підпунктах "б" - "г" пункту 9.1 статті 9 цього Закону здіснюють обов"язкове комплексне страхування, то при настанні страхового виападку держава компенсує страховику вартість страхової франшизи. Надання такої компенсації здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України. 11.2. У зонах ризикованого землеробства, які визначаються (у розбивці за окремими видами ризиків) центральним органом державної виконавчої влади України, уповноваженим провадити державну політику у сфері сільського господарства, при настанні страхового випадку внаслідок відповідного виду ризику держава компенсує страховику як вартість страхової франшизи, так і суму страхового внеску (страхової премії), фактично сплаченої за договорами обов"язкового страхування такого виду ризику.  
109. Стаття 12. Страховий підрозділ Аграрного фонду України  
110. 12.1. Визначення Страховий підрозділ Аграрного фонду України (далі - СПАФ) є державним страховим фондом у складі Аграрного фонду України, який створюється для надання фінансової допомоги виробникам об"єктів державного цінового регулювання, а також продукції тваринництва та птахівництва, які застрахували ризики втрати врожаю або іншої сільськогосподарської продукції (продуктів їх переробки) в обов"язковому порядку, або у добровільному порядку стосовно ризиків, визначених у пункті 10.1 статті 10 цього Закону.  
111. 12.2. Доходи СПАФу  
112. Доходи СПАФу формуються за рахунок: 12.2.1 відрахування страховиками частини страхових внесків (страхових премій), отриманих внслідок обов"язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції у таких розмірах: а) при отриманні страхових премій у межах обов"язкового страхування згідно зі статтею 9 цього Закону, - у розмірі 3 відсотків від суми таких страхових премій; б) при отриманні страхових премій у межах комплексного добровільного страхування згідно зі статтею 10 цього Закону, - у розмірі 5 відсотків від суми таких страхових премій; 12.2.2 державної щорічної субсидії, розмір якої має дорівнювати загальній сумі відрахувань від страхових внесків (страхових премій), отриманих страховиками протягом бюджетного року, попереднього бюджетному року надання такої державної субсидії.  
113. 12.3. Порядок відрахувань до СПАФу та їх стягнення 12.3.1. Сплата страховиками відрахувань до СПАФу здійснюється за правилами, встановленими законом для сплати податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду. 12.3.2. Якщо страховик не сплачує відрахування до СПАФу у зазначений підпунктом 12.3.1 цього пункту строк, то податковий орган має право стягнути таку суму у порядку, встановленому законом для стягнення не сплачених у строк податків та інших неподаткових платежів. 12.3.3. Надання державної субсидії на користь СПАФу здійснюється у строки, встановлені законом для надання квартальної субсидії.  
114. 12.4. Витрати СПАФу 12.4.1. СПАФ здійснює відшкодування сум збитків виробника сільськогосподарської продукції, пов"язаних з: а) недородом окремого виду сільськогосподарської продукції, які не покриваються страховими виплатами (страховим відшкодуванням) та іншими видами субсидій (дотацій), але не вище 65 відсотків від такої суми; б) утратою поголов"я стада, а також урожаю винограду, бобових та соняшникових культур внаслідок заморозків, граду чи бурі; в) зруйнуванням сільськогосподарських будівель та їх умісту, включаючи домашню худобу, а також сільськогосподарську продукцію, закладену на зберігання (схов). 12.4.2. Надання такого відшкодування СПАФом здійснюється виключно при наявності договору, укладеного отримувачем такої виплати, щодо страхування його нерухомого та нерухомого майна від ризику пожежі. 12.4.3. Зазначене відшкодування має бути наданим не пізніше 10 календарного дня місяця, наступного за останнім місяцем календарного кварталу, протягом якого виникло право на таке відшкодування.  
115. 12..5. Інші положення 12.5.1. Доходи та витрати СПАФу обліковуються на рахунках Державного бюджету України. 12.5.2. Порядок здійснення операцій з коштами СПАФу та їх обліку визначається постановою Кабінету Міністрів України. 12.5.3. Якщо СПАФ має невикористані доходи на кінець звітного бюджетного року, то їх сума враховується у зменшення суми державної субсидії наступного бюджетного року. 12.5.4. Кошторис СПАФу затверджується Кабінетом Міністрів України при складанні проекту Державного бюджету України на черговий бюджетний рік.  
116. Розділ ІV. Інші способи підтримки виробника сільськогосподарської продукції  
117. Стаття 13. Відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням права власників сільськогосподарської продукції на вільне розпорядження нею 12.1. Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, у тому числі місцевих державних адміністрацій, або органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів) щодо: а) обмеження прав власників сільськогосподарської продукції або ууповноважених ними осіб на вільне володіння, користування або розпорядження нею; б) уведення адміністративних, кількісних або тарифних (цінових) обмежень на безперешкодне переміщення сільськогосподарської продукції по усій території України; в) нав'язування конкретних покупців (посередників, переробників) чи запровадження обов'язкових регіональних цін реалізації (продажу), включаючи встановлення мінімальних або максимальних цін, обов'язкових для продавців чи покупців сільськогосподарської продукції, у тому числі індикативних, крім тих що визначаються цим Законом; г) прийняття рішення про заборону продажу або транспортування сільськогосподарської продукції з одного регіону України в інший або на експорт уважаються недійсними з моменту їх прийняття та не підлягають виконанню. Особи, які підписують такі рішення, вважаються такими що перешкоджають законній підприємницькій діяльності та умисно перевищують надані ним повноваження, що тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Органи прокуратури зобов"язані невідкладно реагувати на прийняття подібних рішень шляхом винесення прокурорського протесту та/або відкриття адміністративної чи кримінальної справи при наявності відповідних підстав для цього. 12.2. Збитки власників сільськогосподарської продукції або їх комісіонерів, консигнаторів, агентів, що виникли у зв'язку із неправомірним введенням обмежень, зазначених у пункті 12.1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рішенням суду з бюджету, за рахунок якого здійснюється утримання органу, що прийняв зазначене рішення, а при визнанні судом винуватим посадову особу такого органу, - за рахунок останнього.  
118. Стаття 14. Бюджетна підтримка 14.1. Аграрний фонд України самостійно визначає обсяги майбутнього врожаю, який закуповується на умовах повного кредитування, часткового кредитування або без кредитування. 14.2. Аграрний фонд України формує державний аграрний запас, який: а) у 2004 році не може складати менше ніж 25% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; б) у 2005 році не може складати менше ніж 40% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; в) у 2006 році не може складати менше ніж 60% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; г) у 2007 році не може складати менше ніж 80% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; д) у 2008 році не може складати менше ніж 100% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання. У наступних роках розмір державного аграрного запасу Аграрного фонду України визначається окремими рішеннями Кабінету Міністрів України або шляхом внесення доповнень до цього Закону. Державний аграрний запас Аграрного фонду України формується виключно для здійснення товарних інтервенцій з метою регулювання закупівельних гуртових цін на біржовому ринку України".  
119. Розділ V. Експорт сільськогосподарської продукції  
120. Стаття 14. Валютне регулювання 14.1. З метою підтримки експорту сільськогосподарської продукції на умовах розстрочення платежу, експортери сільськогосподарської продукції звільняються від зобов'язань щодо обмежень у часі повернення валютної виручки з моменту митного оформлення експорту аграрної продукції, а також від будь-яких видів обов'язкового продажу валютних надходжень, або їх частини. 14.2. Державна податкова служба України має право отримувати повні відомості про покупця такої сільськогосподарської продукції, ціни зовнішньоекономічного договору, а також інші відомості, достатні для визначення податкових зобов"язань продавця-резидента України та визначення наявності або відсутності факту відмивання коштів.  
121. Стаття 15. Передекспортний кредит 15.1. Державні передекспортні кредити надаються резидентам України для виробництва та закупівлі сільськогосподарської продукції, під умову її обов'язкової подальшої поставки на експорт. Державні передекспортні кредити надаються Аграрним фондом Украни за рахунок бюджетних коштів або коштів, отриманих від нерезидентів під державну гарантію. Для уникнення випадків непередбачуваних бюджетних втрат від неповернення основної суми передекспортного кредиту, його надання здійснюється виключно через банки, що надають повну та безвідкличну гарантію на користь Кабінету Міністрів України. Така гарантія може бути надана у виді векселя, виставленого позичальником на користь Кабінету Міністрів України та авальованого банком (без права відкликання авалю) або в іншому вигляді, який надає право Кабінету Міністрів України безспірно стягнути гарантовану суму. Форми і порядок надання таких гарантій установлюється спільною постановою Національного банку України та Кабінету Міністрів України. 15.2. Кошти державних передекспортних кредитів використовуються для оплати рахунків, товаро-супроводжувальних та інших подібних документів, які засвідчують наявність боргових зобов'язань позичальника таких коштів перед постачальниками таких товарів (послуг), використовуваних для виробництва та закупівлі сільськогосподарської продукції, призначеної для подальшого експортування. 15.3. Державні передекспортні кредити надаються при наявності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених суб'єктами аграрного ринку - позичальниками або їх довіреними особами з нерезидентами щодо експорту продукції на майбутніх (строкових) умовах. 15.4. У разі коли передекспортні кредити, залучені (гарантовані) Кабінетом Міністрів України від нерезидентів, надаються у формі, іншій ніж грошовій, розподіл отриманих майнових або немайнових активів між суб'єктами аграрного ринку (їх довіреними особами) здійснюється під зустрічні гарантії банків з використанням процедур, встановлених цим пунктом.  
122. Стаття 16. Експортний кредит 16.1. Експортне кредитування сільськогосподарської продукції запроваджується для зменшення ризиків експортерів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань з боку покупців такої продукції, для збільшення конкурентоспроможності української сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках, зменшення часу відволікання обігових коштів експортерів. 16.2. Експортне кредитування сільськогосподарської продукції здійснюється у такому порядку: а) банк (банки), уповноважені Кабінетом Міністрів України, здійснюють оплату контрактної вартості сільськогосподарської продукції, що поставляється на експорт, шляхом переведення відповідної суми коштів на рахунки експортера. При цьому укладається кредитна угода за типовою формою, яка встановлюється спільним рішенням Національного банку України та Кабінету Міністрів України. Зазначена виплата здійснюється впродовж п'яти робочих днів з моменту надання банку-кредитору копії вивізної митної декларації та товаро-супроводжувальних документів, що підтверджують відвантаження на експорт зазначеної сільськогосподарської продукції; б) погашення основної суми кредиту здійснюється за рахунок виручки, що надходить на користь експортера від покупців-нерезидентів; в) Кабінет Міністрів України надає безвідкличну і безумовну гарантію на користь кредитора щодо погашення основної суми експортного кредиту при виникненні гарантійного випадку; г) проценти за користування експортним кредитом вираховуються з суми, що сплачується експортеру згідно з підпунктом "а" цього пункту. У разі коли кредитор отримує гарантію відповідно до підпункту "в" цього пункту, розмір процентів за гарантованими експортними кредитами підлягає державному регулюванню виходячи з поточної облікової ставки Національного банку України та середньої маржі, що склалася на ринку кредитних ресурсів України. Методика визначення рівня процентів за користування експортними кредитами, встановлюється спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України. 16.3. Державне гарантування експортних кредитів здійснюється при наявності зустрічної гарантії державних органів країни покупця (суверенної гарантії) або першокласного банку чи страхової компанії (комерційної забезпеченої гарантії), виставленої на користь експортера або уповноваженого банка - кредитора або Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює перелік банків та страхових компаній, гарантії (страхові поліси) яких приймаються у якості зустрічного забезпечення кредитних ризиків уповноважених банків, що надають експортне кредитування. 16.4. Державне гарантування експортних кредитів може здійснюватися при відсутності зустрічної гарантії державних органів країни покупця (суверенної гарантії) або першокласного банку чи страхової компанії (комерційної забезпеченої гарантії), виставленої на користь експортера або уповноваженого банкакредитора або Кабінету Міністрів України. У цьому випадку Кабінет Міністрів України визначає розмір плати за покриття кредитних ризиків позичальника, оцінюваних за методологією, що встановлюється Національним банком України, та/або відсоток покриття таких кредитних ризиків. 16.5. Державна експортна гарантія надається Кабінетом Міністрів України на користь банківської установи, що кредитує експортера сільськогосподарської продукції, стосовно погашення основної суми експортного кредиту або її частини при виникненні гарантійного випадку. 16.6. Державна гарантія є безвідкличною та надається при дотриманні таких умов: банки - резиденти укладають кредитну угоду з експортером сільськогосподарської продукції за типовою формою, яка встановлюється спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України; типова угода має передбачати повну або часткову оплату контрактної вартості сільськогосподарської продукції, що поставляється на експорт, шляхом переведення відповідної суми коштів на рахунки експортера; зазначена оплата здійснюється впродовж п'яти робочих днів з моменту надання банку-кредитору копії вивізної митної декларації та товаро-супроводжувальних документів, що підтверджують відвантаження на експорт зазначеної продукції, а також копії зовнішньоекономічного контракту (договору); платіжні умови зовнішньоекономіч-ного контракту передбачають оплату сільськогосподарської продукції за цінами, що не є меншими мінімальних закупівельних цін, встановлених з урахуванням строків платежу та базису їх поставки; погашення основної суми кредиту здійснюється за рахунок виручки, що надходить на користь експортера в межах такого зовнішньоекономічного контракту (договору); проценти за користування експортним кредитом вираховуються під час оплати кредитором контрактної вартості експортної продукції за рахунок такої оплати. 16.7. Плата за надання державних експортних гарантій з українського експортера не справляється. 16.8. Порядок надання державної експортної гарантії встановлюється Кабінетом Міністрів України. 16.9. Експортні кредити, гарантовані державою, надаються при експортуванні сільськогосподарської продукції, щодо якої встановлюються мінімальні закупівельні ціни.  
123. Стаття 17. Експортна премія 17.4.1. У разі коли власник сільськогосподарської продукції щодо якої встановлюються мінімальні закупівельні ціни, поставляє її на експорт та отримує повну оплату за таку поставку, Кабінет Міністрів України виплачує експортну премію такому експортеру у визначеному Кабінетом Міністрів України розмірі. Зазначене правило діє при отриманні оплати за сільськогосподарську продукцію у розмірах, що є не меншими за розмір установлених мінімальних закупівельних цін у розрахунку на її одиницю. 17.4.2. Для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподар-ської продукції українського виробництва на зовнішніх ринках, її експорт звільняється від обов'язкової сертифікації, санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю, тарифних або нетарифних обмежень, якщо інше не встановлене нормами міжнародних договорів, які набрали чинності відповідно до положень Конституції України.  
124. Стаття 18. Транспортні тарифи  
125. 18.1. Тарифи на транспортування експортної сільськогосподарської продукції 18.1.1. Тарифи на транспортування експортної сільськогосподарської продукції по території України, а також на її зберігання, навантаження, перевантаження, перевалку та інші послуги транспортних, припортових, портових та складських організацій (включаючи припортові елеватори та зерносховища), встановлюються для українських експортерів на рівні тарифів, що застосовуються при наданні таких послуг стосовно продукції українського виробництва, яка споживається на території України (звичайного тарифу). Установлення будь-яких надбавок, націнок або інших видів платежів, додаткових до звичайного тарифу, не припускається та розглядається як порушення норм антимонопольного законодавства. 18.1.2. Перевізники сільськогосподарської продукції не мають права обумовлювати надання своїх послуг вимогами щодо страхування транспортних та інших ризиків, обов'язковість якого не передбачена Законом України "Про страхування". У випадках порушення цього правила, відповідна страхова угода вважається недійсною, а перевізник і страховик та/ або їх посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством, у тому числі за перешкоджання здійсненню законної підприємницької діяльності. 18.1.3. У разі коли згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (договору) експортер сільськогосподарської продукції зобов'язаний застрахувати транспортні або інші ризики, пов'язані з її поставкою, такий експортер самостійно вибирає страхову компанію та визначає на договірних засадах умови такого страхування.  
126. Розділ VІ. Захист прав власності на сільськогосподарську продукцію та правила ціноутворення Стаття 19. Захист прав власності на сільськогосподарську продукцію 19.1. Переміщення сільськогосподарської продукції територією України 19.1.1. З метою запобігання створенню штучного дефіциту аграрної продукції в аграрноспоживаючих регіонах та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності на їх території, забороняється введення будь-яких адміністративних, цінових, тарифних або нетарифних обмежень при переміщенні аграрної продукції та продуктів її переробки по всій території України. 19.1.2. Будь-які рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), які суперечать вимогам цього підпункту, є недійсними з моменту їх прийняття і виконанню не підлягають. 19.1.3. Якщо внаслідок прийняття рішення, що суперечить нормам цієї статті, місцевий орган державної виконавчої влади доручає органам охорони правопорядку виконувати чи контролювати виконання такого незаконного рішення, то такі органи правопорядку повинні відмовитися від таких доручень та сповістити органи прокуратури про намагання порушити місцевим органом законодавство України. 19.2. Ціноутворення 19.2.1. Сільськогосподарська продукція вітчизняного виробництва продається на позабіржовому ринку України за вільними (договірними) цінами. 19.2.2. Кабінет Міністрів України щодо усієї території України чи орган місцевого самоврядування щодо своєї території можуть зменшувати ціни продажу окремих видів товарів першочергового споживання шляхом надання відповідних дотацій продавцям або покупцям таких товарів відповідно з державного, обласного, районного чи місцевого бюджетів у межах коштів, передбачених відповідним бюджетом на ці цілі. 19.3. Договірні відносини 19.3.1. Власники сільськогосподарської продукції будь-яких форм власності самостійно визначають постачальників товарів (робіт, послуг), переробників сільськогосподарської сировини та покупців. 19.3.2. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, а також їх посадові особи, не мають права обумовлювати надання згоди на укладення державних (регіональних) контрактів здійсненням власником сільськогосподарської продукції правових дій, прямо не пов'язаних з реалізацією такого державного (регіонального) контракту, включаючи висування вимог щодо обов'язкового продажу, закладення на зберігання або надання у переробку сільськогосподарської продукції, що залишається у власності виконавця, суб'єктам підприємницької діяльності, визначеним державним (регіональним) замовником; здійсненням страхування, банківського обслуговування у визначених суб"єктів, тощо. Зазначені обмеження також стосуються посадових осіб підприємств, визнаних згідно із законодавством такими, що займають монопольне становище на ринку окремого виду товарів (робіт, послуг). Стаття 20. Забезпечення прав власності 20.1. Заборона введення обмежень на реалізацію прав власності на сільськогосподарську продукцію 20.1.1. Вилучення сільськогосподарської продукції, без попереднього і повного відшкодування її вартості, не дозволяється. Будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо вилучення сільськогосподарської продукції або їх частини без повного попереднього відшкодування її вартості за спотовими біржовими цінами, але не нижче мінімальних, вважається таким, що суперечить статті 41 Конституції України, і виконанню не підлягають. 20.1.2. Обмеження власника або уповноваженої особи власника щодо вільного володіння, розпорядження чи користування сільськогосподарською продукцією, крім випадків, прямо передбаченими законами, не дозволяється. 20.1.3. Норми цього пункту не поширюються на сільськогосподарську продукцію, визначену як забезпечення боргових зобов'язань власника такої продукції перед кредиторами, або на випадки такого вилучення за рішенням суду (господарського суду) відповідно до законодавства. 20.2. Порядок розрахунків тарифів за зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції 20.2.1. Тарифи за надання послуг елеваторів та зерносховищ, що перебувають у державній власності, затверджуються Кабінетом Міністрів України на рівні, що не може перевищувати 20 відсоткового рівня рентабельності такого елеватора (зерносховища) до витрат, понесених у зв"язку із таким збаріганням. 20.2.2. Тарифи із зберігання об'єктів державного цінового регулювання в елеваторах (зерносховищах) будь-якої форми власності, установлюються на рівні, що не може перевищувати 0,5 відсотків до розміру мінімальної закупівельної ціни, у розрахунку за кожний повний календарний місяць такого зберігання. 20.2.3. Тарифи залізнодорожного, автомобільного, авіаційного та морського (включаючи річкове) транспортування сільськогосподарської продукції на експорт, установлюються на рівні, що: а) не перевищує тарифів, які застосовуються для імпорту або транзиту імпортних товарів, виходячи із найменшої величини; б) не перевищує тарифів, які застосовуються для транспортування подібних вантажів на митній території України.  
127. Роділ VІІ. Тваринництво Стаття 21. Державна підтримка тваринництва 21.1. Функції Кабінету Міністрів України 21.1.1. Кабінет Міністрів України здійснює політику підтримки виробництва продукції тваринництва. З цією метою Кабінет Міністрів України щорічно приймає урядову програму розвитку вітчизняного тваринництва та оприлюднює її за два місяці до подання проекту Державного бюджету України на черговий рік. 21.1.2. Незалежно від переліку заходів підтримки виробництва продукції тваринництва, визначених відповідно до пункту 21.1.1 цього пункту, Кабінет Міністрів України при розробці проекту Державного бюджету України на черговий рік зобов'язаний відобразити в ньому: а) статтю видатків, пов'язаних із наданням дотацій вітчизняним виробникам продукції тваринництва у випадках, визначених цією статтею; б) статтю видатків, пов'язаних із наданням субсидій споживачам продукції тваринництва вітчизняного виробництва у випадках, визначених цією статтею.  
128. 21.1.3. При наданні звіту про наслідки виконання Державного бюджету України минулого року, а також про хід виконання державного бюджету поточного року згідно із Конституцією України, Кабінет Міністрів України зобов"язаний оприлюднити звіт про наслідки виконання програми розвитку вітчизняного тваринництва. 21.2. Дотації виробникам продукції тваринництва 21.2.1. Дотації вітчизняним виробникам продукції тваринництва надаються за рахунок коштів бюджетів органів місцевого самоврядування у межах делегованих повноважень. 21.2.2. Дотації надаються виробникам продукції тваринництва у твердій сумі у розрахунку на метричну одиницю проданої продукції. 21.2.3. Сума дотації на метричну одиницю проданої продукції визначається як різниця між середньостатистичною ціною продажу такої одиниці на споживчому ринку окремої області, на території якої розташована територіальна громада, та середньостатистичними витратами на виробництво такої метричної одиниці у такій області з урахуванням 5 відсоткової норми рентабельності до витрат.  
129. 21.3. Продуктові талони 21.3.1. Продуктові талони є замінником гривні та надають право їх отримувачам придбавати товари продукції тваринництва у визначених пунктах розрібного продажу. 21.3.2. Продажу за продуктові талони підлягає обмежений асортимент продукції тваринництва, установлюваний Кабінетом Міністрів України. 21.3.3. Продуктові талони пред"являються відповідному органу державної податкової служби, внаслідок чого їх інкасатор має право зменшити суму будь-якого податкового зобов"язання перед Державним бюджетом України. 21.3.4. Продуктові талони надаються особам, які є малозабепеченими чи безробітними (бездомними), та є суб"ктами отримання державної допомоги відповідно до закону. 21.2.5. Порядок уведення продуктових талонів в обіг визначається Кабінетом Міністрів України. 21.2.6. Торгові організації, які відмовляються приймати продуктові талони, позбавляються за поданням відповідних контролюючих органів права займатися роздрібною торговою діяльністю.  
130. Розділ VІІІ. Аграрний фонд України Стаття 22. Порядок утворення Аграрного фонду України 22.1. Для реалізації положень цього Закону Кабінет Міністрів України утворює Аграрний фонд України. 22.1.2. Аграрний фонд України є бюджетною організацію, яка має свій кошторис та здійснює неприбуткову діяльність. 22.1.3. Аграрний фонд України підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним органу центральної виконавчої влади, уповноваженому провадити політику у сільськогосподарській галузі. Аграрний фонд України не є органом державного управління і не може видавати акти нормативно-правового характеру. 22.1.4. Аграрний фонд України приймає рішення про здійснення фінансових чи товарних інвестицій, а також при необхідності виступає стороною біржових угод. 22.1.5. Керівним органом Аграрного фонду України є Наглядова Рада, яка складається з 7 осіб. Шість членів наглядової Ради Аграрного фонду України призначаються Кабінетом Міністрів України на строк у 4 роки із числа економістів, які мають досвід роботи у біржовій, фіскальній чи бюджетній галузях, не менший ніж за 5 років. Посаду голови Наглядової ради Аграрного фонду України займає за посадою керівник органу центральної виконавчої влади, уповноваженого провадити політику у сільськогосподарській галузі. Члени Наглядової Ради Аграрного фонду України провадять свою роботу на неоплачуваних засадах. Аграрний фонд України може компенсувати членам наглядової ради їх витрати із прибуття та перебування на засіданнях Наглядової ради. 22.1.6. Функціональні обов'язки, організаційна структура та штатний розклад апарату Аграрного фонду України визначаються постановою Кабінету Міністрів України. 22.1.7. Утримання персоналу Аграрного фонду України здійснюється за рахунок його кошторису, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 22.1.8. Аграрний фонд України не має права перекладати функції з укладення та виконання державних контрактів на інших осіб (у тому числі на умовах доручення, поруки, комісії та інших подібних угод).  
131. Стаття 23. Фінансування Аграрного фонду України 23.1. Держава відповідає за зобов'язаннями, набутими Аграрним фондом України від імені та за дорученням держави, відповідно до делегованих йому функцій. Обсяги зобов'язань, які може прийняти на себе Аграрний фонд України, включаються до загальних зобов'язань Кабінету Міністрів України з обслуговування внутрішнього державного боргу. 23.2. Кошти, які залишаються на рахунках Аграрного фонду України станом на кінець звітного бюджетного року, підлягають внесенню до Державного бюджету України або врахуванню в сумах бюджетних асигнувань, передбачених законом про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік для здійснення фінансових інтервенцій. Рішення про таке внесення чи врахування приймається Міністерством фінансів України при розробці проекту бюджету на наступний рік. 23.3. Аграрний фонд України не підлягає приватизації чи переданню в оренду або концесію. 23.4. Для реалізації повноважень, визначених цим розділом, Аграрний фонд України має право придбавати у державну власність та утримувати або орендувати елеватори, зерносховища, склади готової сільськогосподарської продукції; укладати договори схову, відповідального зберігання, страхування ризиків раптової загибелі врожаю, придбаного на строкових умовах; оплачувати вартість робіт з сертифікації сільськогосподарської продукції та її санітарно-епідеміологічного та ветеринарного контролю; вступати в інші цивільно-правові відносини для реалізації делегованих державою повноважень. 23.5. Повноваження Аграрного фонду України не можуть передаватися іншим органам виконавчої влади, за виключенням випадків, коли такі повноваження надаються їм законами, прийнятими після набрання чинності цим Законом. 23.6. Аграрний фонд України є товарним фондом і не входить до складу Державного бюджету України.  
132. Стаття 24. Контроль за діяльністю Аграрного фонду України 24.1. Контроль за діяльністю Аграрного фонду України здійснює: а) з боку Кабінету Міністрів України - контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів України; б) з боку Верховної Ради України - Рахункова палата Верховної Ради України, яка щорічно, до затвердження закону про державний бюджет на черговий рік, подає Верховній Раді України звіт про цільове використання коштів або майна Аграрного фонду України; в) з боку бюджету - Державне казначейство України; 24.2. Суспільний контроль за діяльністю Аграрного фонду України здійснюється її Наглядовою радою.  
133. Стаття 25. Взаємовідносини між Аграрним фондом України та Державним резервом України 25.1. При формуванні незнижувального запасу об"єктів державного цінового регулювання Державний резерв України придбає таку продукцію виключно через Аграрний фонд України. 25.2. Порядок бюджетних взаєморозрахунків між Аграрним фондом України та Державним резервом України встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
134. Стаття 26. Ціноутворення при придбанні продукції, яка не є біржовою, для державних потреб 26.1. Ціни на сільськогосподарські товари або продукти їх переробки, які не є об'єктами державного цінового регулювання згідно із цим Законом, визначаються на підставі договірних цін, визначених між замовником і виконавцем на умовах найкращої для державного замовника цінової пропозиції, умов поставки, платежу, якості та інших критеріїв, встановлених Кабінетом Міністрів України для укладення державних контрактів, а також норм відповідного закону. Положення цього пункту реалізуються шляхом проведення публічних торгів (відкритих тендерів) на закупівлю продуктів сільськогосподарської переробки, організовуваних до початку нового бюджетного року, що має передбачати: а) найкращі цінові умови; б) найкращі умови поставки; в) найкращі якісні показники продукції, що поставляється. 26.2. При рівних умовах поставки надається перевага постачальнику, який забезпечує безвідкличну банківську гарантію, яка покриває ризики невиконання або неналежного виконання його договірних зобов'язань. 26.3. Державні контракти, укладені бюджетними споживачами поза організованим ринком, набирають чинності після їх затвердження (надання акцепту) посадовою особою державного органу, уповноваженого здійснювати контроль за цільовим використанням та додержанням лімітів кошторисів на утримання таких бюджетних споживачів, а також правильністю укладення державних контрактів (надалі - казначейський орган). 26.4. Оплата зобов'язань за державними контрактами, укладеними на організованому ринку, здійснюється за правилами і в строки, встановлені відповідно до стандартних умов укладення спотових або строкових контрактів такого організованого ринку на підставі законодавства. 26.5. Оплата зобов'язань за державними контрактами, укладеними бюджетними споживачами поза організованим ринком, здійснюється казначейським органом безпосередньо на рахунки виконавця, на підставі акцептованих (прийнятих) таким казначейським органом рахунків, товаро-супроводжувальних або інших документів, що засвідчують передання державі (територіальній громаді) права власності на продукти сільськогосподарської переробки.  
135. Стаття 27. Операції Аграрного фонду України 27.1. Аграрний фонд України здійснює закупівлю або продаж сільськогосподарської продукції, використовуючи найкращу кон'юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду цінового регулювання. 27.2. Аграрний фонд України не може здійснювати арбітражні операції, придбавати та продавати ф'ючерси та опціони. Для цілей цього пункту під терміном арбітражні операції розуміються операції, які полягають у придбанні сільськогосподарської продукції з метою її подальшого продажу на біржовому ринку для отримання доходу у вигляді різниці між номінальною (балансовою) вартістю таких товарів та їх продажною (ринковою) вартістю, або у фінансовому хеджуванні (страхуванні) можливих збитків, яке здійснюється шляхом обміну права придбання менш ліквідної продукції на більш ліквідну.  
136. Розділ ІХ. Інші положення  
137. Стаття 28. Обмеження вартості окремих видів державних послуг 28.1. Кабінет Міністрів України щорічно оприлюднює граничний розмір вартості таких державних послуг: а) ветеринарної медицини (проведення лабораторних досліджень, оформлення ветеринарного сертифікату або свідоцтва); б) Державної хлібної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів); в) карантинної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів, проведення фумігації). 28.2. Кабінет Міністрів України має право також запроваджувати адміністративне регулювання цін на: транспортування, вивантаження, навантаження чи перевантаження сільськогосподарської продукції; транспортування сільськогосподарської продукції залізницею; транспортування сільськогосподарської продукції водним транспортом; схов або зберігання зерна хлібоприймальними підприємствами або оформлення ними складських розписок чи свідоцтв. 28.3. Граничні (регульовані) ціни мають бути офіційно опубліковані за 45 днів до початку їх застосування.  
138. Стаття 29. Заключні положення 29.1. Цей Закон набирає чинності з моменту опублікування. 29.2. Інші законодавчі акти діють у частинах, що не суперечать нормам цього Закону. 29.3. Кабінет Міністрів України протягом двохмісячного періоду подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законів України, пов'язані із прийняттям цього Закону.