Кількість абзаців - 1503 Розмітка (ліва колонка)


Адміністративного процесуального кодексу України (Друге читання)

0. Проект  
1. Адміністративний процесуальний кодекс України  
2. Розділ І. Загальні положення  
3. Стаття 1. Призначення Адміністративного процесуального кодексу України  
4. Адміністративний процесуальний кодекс України встановлює повноваження адміністративних судів щодо вирішення справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.  
5. Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства  
6. 1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які здійснюють владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень.  
7. 2. Адміністративні суди не перевіряють рішення (дії чи бездіяльність) органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які здійснюють владні управлінські функції, на предмет їхньої доцільності, якщо вони прийняті (вчинені) на власний розсуд в межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України, і у відповідності до цілей цих повноважень.  
8. Стаття 3. Визначення понять  
9. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:  
10. 1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень;  
11. 2) адміністративний суд - місцевий (окружний) адміністративний суд, апеляційний адміністративний суд, Вищий адміністративний суд України, а також місцевий загальний суд при вирішенні ним адміністративних справ та Верховний Суд України при перегляді судових рішень адміністративних судів в порядку повторної касації та при вирішенні ним адміністративних справ у випадках, передбачених цим Кодексом;  
12. 3) суд - суддя адміністративного суду, який розглядає адміністративну справу одноособово, колегія суддів адміністративного суду;  
13. 4) суб'єкт владних повноважень - орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень;  
14. 5) заявник - особа, на захист прав, свобод та законних інтересів якої подана заява до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана заява до адміністративного суду;  
15. 6) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у передбачених законом випадках й інші особи, до яких звернена вимога заявника;  
16. 7) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права і обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди;  
17. 8) адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у встановленому цим Кодексом порядку;  
18. 9) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в адміністративному суді будь-якої інстанції без виклику сторін і проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, передбачених цим Кодексом;  
19. 10) постанова - судове рішення адміністративного суду будь-якої інстанції, у якому вирішуються вимоги заявника по суті;  
20. 11) ухвала - письмове або усне судове рішення адміністративного суду будь-якої інстанції, яким вирішуються питання, пов'язані з рухом адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами є також письмові судові рішення апеляційної та касаційної інстанції, у яких вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.  
21. Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах  
22. 1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.  
23. 2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на усі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом передбачений інший порядок судового вирішення.  
24. Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство  
25. Законодавство про адміністративне судочинство засноване на Конституції України і складається з цього Кодексу, інших законів України та чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
26. Стаття 6. Чинність законодавства про адміністративне судочинство у часі та просторі  
27. 1. Адміністративне судочинство здійснюється із застосуванням адміністративного процесуального закону, чинного на час розгляду адміністративної справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання судового рішення.  
28. 2. Якщо новий закон скасовує чи обмежує процесуальні права учасників судового процесу, то ці права зберігаються за ними до закінчення провадження в адміністративній справі.  
29. 3. Адміністративне судочинство на території України здійснюється за правилами цього Кодексу.  
30. Стаття 7. Право на судовий захист  
31. 1. Кожному гарантується право на захист його прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.  
32. 2. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.  
33. 3. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції.  
34. 4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.  
35. Стаття 8. Принципи адміністративного судочинства  
36. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення адміністративного суду, обов'язковість рішень адміністративного суду.  
37. Стаття 9. Принцип верховенства права  
38. 1. Адміністративний суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  
39. 2. Звернення до адміністративного суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  
40. Стаття 10. Принцип законності  
41. 1. Адміністративний суд вирішує справи на підставі Конституції та інших законів України, а також чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
42. 2. Адміністративний суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті в порядку й у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України.  
43. 3. У випадку невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, чинному міжнародному договору України або іншому правовому акту вищої юридичної сили адміністративний суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  
44. 4. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.  
45. 5. У разі відсутності закону чи іншого нормативно-правового акту, що регулює відповідні правовідносини, адміністративний суд застосовує закон чи інший нормативно-правовий акт, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а при відсутності такого - адміністративний суд виходить із конституційних принципів права, загальних засад і духу законодавства (аналогія права).  
46. Стаття 11. Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом  
47. 1. Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.  
48. 2. Будь-яких обмежень прав учасників судового процесу, а також встановлення для них переваг чи привілеїв за ознаками раси, кольору шкіри, національності, статі, мови, походження, майнового і посадового стану, місця проживання, політичних, релігійних та інших переконань, а щодо юридичних осіб - залежно від форми власності, місця знаходження, підпорядкованості тощо не допускається.  
49. Стаття 12. Принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування усіх обставин справи  
50. 1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  
51. 2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі заявлених вимог. Суд може вийти за межі заявлених вимог тільки у разі, якщо це необхідно для більш повного захисту прав, свобод і законних інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  
52. 3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким правом користуються і особи (за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлені вимоги.  
53. 4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.  
54. 5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, надати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких на думку суду не вистачає.  
55. 6. У разі ігнорування особою, яка бере участь у справі, пропозиції суду про надання доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються, суд вирішує справу на основі наявних доказів.  
56. Стаття 13. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами  
57. 1. Кожен має право на отримання в адміністративному суді усної чи письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи.  
58. 2. Кожен має право знайомитися в установленому порядку з постановами будь-якої розглянутої у відкритому судовому засіданні справи, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону.  
59. 3. Розгляд справ у всіх судах відбувається відкрито. Суд може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої охоронюваної законом таємниці, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах неповнолітнього, а також в інших випадках, передбачених законом.  
60. 4. Розгляд справ у закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил адміністративного судочинства.  
61. 5. Суд під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечує повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувальної апаратури чи інших технічних засобів.  
62. 6. Офіційним записом судового процесу є лише технічний запис, зроблений судом.  
63. 7. Представники преси та інших засобів масової інформації, учасники судового процесу та інші особи, присутні у відкритому судовому засіданні, можуть робити письмові нотатки, здійснювати технічний запис судового процесу без застосування стаціонарної апаратури. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускається з дозволу суду.  
64. Стаття 14. Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення адміністративного суду  
65. Особам, які беруть участь у справі, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішення адміністративного суду у порядку, встановленому цим Кодексом.  
66. Стаття 15. Обов`язковість рішень адміністративного суду  
67. 1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.  
68. 2. Постанови та ухвали адміністративного суду, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб, підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності та громадян і підлягають виконанню на всій території України.  
69. 3. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.  
70. Стаття 16. Мова судочинства та діловодства в адміністративних судах  
71. 1. Судочинство та діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.  
72. 2. Учасники судового процесу, які не володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.  
73. 3. Судові документи виготовляються державною мовою і за клопотанням учасників судового процесу вручаються їм у перекладі на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють.  
74. 4. У випадках подання звернення до адміністративного суду, а також надання доказів, викладених не державною мовою, суд вимагає від осіб, які їх подали, у визначений ним строк офіційного перекладу на державну мову.  
75. Стаття 17. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді  
76. 1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді. Правова допомога надається в порядку, встановленому законом.  
77. 2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура, а у випадках, передбачених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями у галузі права. Порядок та умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь у адміністративному судочинстві і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.  
78. 3. Суд повинен звільнити особу від оплати правової допомоги і забезпечити надання правової допомоги, якщо дійде висновку, що особа внаслідок малозабезпеченості буде позбавлена судового захисту. Правова допомога надається безоплатно або за доступну плату також в інших випадках, передбачених законом.  
79. Стаття 18. Запобігання адміністративним судом заподіянню шкоди  
80. Суд повинен розглянути і вирішити справу у якомога коротший строк, якщо це зумовлено необхідністю запобігти заподіянню великої шкоди (збитків) або збільшенню наявної шкоди людині, суспільству, юридичним особам чи державі. Скорочення строків розгляду справи не має тягнути за собою порушення процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.  
81. Розділ ІІ. Організація діяльності адміністративних судів  
82. Глава 1. Юрисдикція адміністративних судів. Підсудність адміністративних справ  
83. Стаття 19. Юрисдикція адміністративних судів  
84. 1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на:  
85. 1) спори фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїм рішенням, дією чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи законні інтереси;  
86. 2) спори з приводу прийняття громадян на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, її проходження, звільнення з державної служби, служби в органі місцевого самоврядування;  
87. 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спорів, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;  
88. 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у передбачених законом випадках, за винятком звернень про накладення стягнень за адміністративні проступки;  
89. 5) інші публічно-правові спори, які не віднесені законом до юрисдикції інших судів.  
90. 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які нормативні чи індивідуальні правові акти суб'єктів владних повноважень з мотивів їх неконституційності, незаконності чи невідповідності правовому акту вищої юридичної сили, крім випадків, коли щодо таких актів Конституцією чи законами України передбачено інший порядок судового провадження.  
91. Стаття 20. Спори, що не належать до юрисдикції адміністративних судів  
92. 1. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на:  
93. 1) публічно-правові спори, вирішення яких Конституцією України віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України;  
94. 2) справи, які вирішуються в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення;  
95. 3) спори, які виникають з відносин, що відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутріорганізаційної діяльності або виключної компетенції.  
96. 2. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється також на спори суб'єктів підприємницької діяльності з органами державної податкової служби чи органами державної контрольно-ревізійної служби, їх посадовими та службовими особами. Такі справи вирішуються господарськими судами у порядку господарського судочинства.  
97. Стаття 21. Предметна підсудність адміністративних справ місцевим адміністративним судам  
98. 1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:  
99. 1 ( адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;  
100. 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  
101. 2. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, його посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.  
102. 3. Справи щодо оскарження дій чи бездіяльності посадових та службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом або окружним адміністративним судом за вибором заявника.  
103. 4. У разі невизначеності предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором заявника.  
104. Стаття 22. Предметна підсудність справ Верховному Суду України  
105. Верховному Суду України як суду першої інстанції підсудні справи за заявами:  
106. 1) про скасування реєстрації особи як кандидата в Президенти України;  
107. 2) щодо рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії або її членів;  
108. 3) в інших випадках, передбачених законом.  
109. Стаття 23. Територіальна підсудність адміністративних справ  
110. 1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцем знаходження відповідача.  
111. 2. Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних правових актів, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем знаходження заявника.  
112. 3. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативних актів Президента України, вищого чи центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, а також адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їх посадова чи службова особа, вирішуються Київським окружним адміністративним судом.  
113. 4. У разі невизначеності територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором заявника.  
114. Стаття 24. Інстанційна підсудність адміністративних справ  
115. 1. Місцеві адміністративні суди вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.  
116. 2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів, які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.  
117. 3. Вищий адміністративний суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.  
118. 4. Верховний Суд України вирішує адміністративні справи як суд першої інстанції у випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення будь-якого адміністративного суду в порядку повторної касації.  
119. Стаття 25. Підсудність кількох зв`язаних між собою вимог  
120. 1. Заявник може заявити кілька вимог в одній заяві, якщо вони заявляються до одного й того самого відповідача, пов`язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.  
121. 2. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному проваджені з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.  
122. 3. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено законом.  
123. Стаття 26. Зміна підсудності адміністративної справи  
124. 1.Підставами для зміни підсудності адміністративної справи є:  
125. 1) відвід усіх суддів адміністративного суду;  
126. 2) наявність інших підстав, які виключають участь суддів адміністративного суду у розгляді справи;  
127. 3) ліквідація адміністративного суду.  
128. 2. У разі наявності підстав для зміни підсудності адміністративна справа передається до адміністративного суду вищого рівня для визначення підсудності.  
129. 3. Питання про зміну підсудності адміністративної справи вирішується:  
130. 1) щодо місцевих адміністративних судів - ухвалою голови апеляційного суду або його заступника;  
131. 2) щодо апеляційних адміністративних судів - ухвалою Голови Вищого адміністративного суду України або його заступника.  
132. 4. Питання про зміну підсудності адміністративної справи розглядається головою відповідного суду або його заступником у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі. Проте їхнє нез'явлення не перешкоджає розгляду.  
133. 5. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого, у порядку, передбаченому цією статтею, розглядається судом, до якого вона надіслана.  
134. 6. Спори між судами щодо підсудності не допускаються.  
135. Глава 2. Склад суду, відводи  
136. Стаття 27. Здійснення адміністративного судочинства суддею одноособово  
137. Усі адміністративні справи у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово, який діє від імені суду і головує у судовому засіданні.  
138. Стаття 28. Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів  
139. 1. Колегією суддів у складі трьох суддів в окружному адміністративному суді розглядаються і вирішуються адміністративні справи, предметом оскарження у яких є нормативно-правові акти, рішення, дії чи бездіяльність Президента України, вищого чи центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, територіальної виборчої комісії, їх посадової чи службової особи.  
140. 2. Колегією суддів у складі трьох суддів в окружному адміністративному суді розглядаються і вирішуються також адміністративні справи за клопотанням однієї із сторін про колегіальний розгляд справи, а також адміністративні справи, передані суддею на колегіальний розгляд у разі їх особливої складності.  
141. 3. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному та касаційному порядку здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів.  
142. 4. Усі адміністративні справи, підсудні Верховному Суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією суддів у складі п'яти суддів Верховного Суду України, які входять до Судової палати в адміністративних справах.  
143. 5. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України в порядку повторної касації здійснюється колегією суддів у складі не менше двох третин Судової палати в адміністративних справах.  
144. 6. У складі колегії суддів головуючим є суддя, який має більший суддівський стаж, а суддею-доповідачем є суддя, який порушив провадження у справі.  
145. 7. Судді до складу колегій залучаються у порядку, затвердженому зборами суддів адміністративного суду (а у Верховному Суді України - Пленумом Верховного Суду України ( з урахуванням черговості, завантаженості, спеціалізації суддів. Судді, які мають іншу, ніж юридична, фахову підготовку з питань юрисдикції адміністративних суддів, здійснюють правосуддя у складі колегій суддів разом із суддями, які мають вищу юридичну освіту.  
146. Стаття 29. Порядок вирішення питань колегією суддів  
147. 1. Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю складу колегії суддів.  
148. 2. При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий в судовому засіданні голосує останнім.  
149. 3. Суддя, не згідний з рішенням більшості, може письмово викласти свою окрему думку.  
150. 4. Окрема думка судді приєднується до адміністративної справи і до відома осіб, які беруть участь у справі, не доводиться. Окрема думка судді розглядається судом лише при перегляді судового рішення. Окрема думка судді Верховного Суду України приєднується до судового рішення у відкритому вигляді, але в судовому засіданні не проголошується.  
151. Стаття 30. Підстави для відводу (самовідводу) судді  
152. 1. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):  
153. 1) якщо він брав участь у розгляді даної справи як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, прокурор, секретар судового засідання;  
154. 2) якщо він особисто, прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;  
155. 3) якщо він є близьким родичем чи свояком (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), усиновителем чи усиновленим, опікуном чи піклувальником сторони або іншої особи, яка бере участь у справі;  
156. 4) якщо він перебуває в особливих стосунках з особою, яка бере участь у справі;  
157. 5) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в неупередженості судді.  
158. 2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також при наявності обставин, передбачених статтею 31 цього Кодексу.  
159. Стаття 31. Недопустимість повторної участі судді у розгляді адміністративної справи  
160. 1. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в суді іншої інстанції, а так само у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.  
161. 2. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в суді іншої інстанції, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду.  
162. 3. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в суді іншої інстанції, а також у новому її перегляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду.  
163. 4. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в порядку повторної касації, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в суді іншої інстанції.  
164. Стаття 32. Підстави для відводу (самовідводу) секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача  
165. 1. Секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у судовому процесі та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у частині першій статті 30 цього Кодексу.  
166. 2. Експерт або спеціаліст, крім того, не може брати участь у судовому процесі, якщо він:  
167. 1) знаходився або знаходиться в службовій або в іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі;  
168. 2) проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються при розгляді даної справи;  
169. 3) виявився некомпетентним щодо з`ясування обставин, які мають значення для даної справи.  
170. 3. Участь секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача у судовому засіданні при попередньому розгляді даної справи відповідно як секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача не є підставою для їхнього відводу (самовідводу).  
171. Стаття 33. Заява про відвід (самовідвід)  
172. 1. При наявності підстав, зазначених у статтях 30-32 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, зобов`язані заявити самовідвід.  
173. 2. З цих же підстав їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у справі.  
174. 3. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду. Заявляти відвід (самовідвід) після цього можна лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку судового розгляду.  
175. Стаття 34. Порядок вирішення заявленого відводу (самовідводу)  
176. 1. У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід (самовідвід), якщо вона бажає дати пояснення, а також думку інших осіб, які беруть участь у справі та присутні у судовому засіданні.  
177. 2. Питання про відвід (самовідвід) вирішується ухвалою суду, прийнятою у нарадчій кімнаті.  
178. 3. Питання про відвід (самовідвід) судді вирішується іншими суддями колегії суддів без участі судді, якого відводять. Питання про відвід (самовідвід) двох і більше суддів, вирішується колегією суддів у повному складі простою більшістю голосів. При рівності голосів суддя вважається відведеним.  
179. 4. Питання про відвід (самовідвід) судді, який одноособово розглядає справу, вирішується ухвалою голови цього суду чи його заступником. Якщо відвід (самовідвід) заявлено голові суду, питання про відвід (самовідвід) вирішується ухвалою голови адміністративного суду вищого рівня чи його заступником.  
180. 5. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.  
181. Стаття 35. Наслідки задоволення заяви про відвід (самовідвід)  
182. 1. У разі відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, або всієї колегії суддів справа розглядається у тому ж адміністративному суді в іншому складі суддів.  
183. 2. У разі відводу (самовідводу) судді колегії суддів до розгляду справи в тому ж адміністративному суді залучається інший суддя.  
184. 3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів), неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд приймає ухвалу про направлення справи для зміни підсудності справи у порядку, встановленому статтею 26 цього Кодексу.  
185. Глава 3. Судові виклики і повідомлення  
186. Стаття 36. Судові виклики  
187. 1. Судові виклики до суду здійснюються шляхом надіслання рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром учасникам судового процесу повісток із зворотною розпискою за адресами, вказаними сторонами або іншими учасниками судового процесу.  
188. 2. У повістці зазначається:  
189. 1) назва і адреса адміністративного суду;  
190. 2) прізвище, ім'я, по батькові особи, яку викликають до суду, або назва органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається;  
191. 3) дата, час і місце судового засідання;  
192. 4) назва і номер адміністративної справи, прізвище та ініціали судді (суддів);  
193. 5) вказівка, як хто викликається дана особа (як заявник, відповідач, свідок тощо);  
194. 6) обов'язок повідомити про наявність поважних причин неможливості з'явитися до суду;  
195. 7) попередження про наслідки нез'явлення до суду.  
196. 3. Якщо фізична особа, яка бере участь у справі, діє через представника і суд не вважає її особисте з'явлення обов'язковим, він може направити повістку лише представнику.  
197. Стаття 37. Вручення повістки  
198. 1. Повістка надсилається поштою, доставляється кур'єром і вручається під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути в адміністративний суд розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.  
199. 2. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.  
200. 3. Повістка учасникам судового процесу повинна бути вручена не пізніше ніж за тиждень до судового засідання.  
201. 4. У разі тимчасової відсутності адресата, особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення.  
202. 5. Учаснику судового процесу, до якого застосовані заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи, повістка вручається адміністрацією установи, що ці заходи виконує, яка бере у нього розписку про одержання повістки та негайно надсилає до адміністративного суду.  
203. 6. Повістка вважається врученою також у випадках одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, а при відсутності такого - відповідною житлово-експлуатаційною організацією або виконавчим органом місцевого самоврядування. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресату.  
204. 7. Повістка вважається врученою юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до державного реєстру.  
205. 8. Повістка вважається врученою посадовій чи службовій особі, яка є учасником судового процесу, якщо вона доставлена за поштовою адресою її місця служби.  
206. 9. Розписка про одержання повістки (повістка у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата у її одержанні) підлягає поверненню до адміністративного суду протягом тижня з дня здачі повістки на пошту.  
207. Стаття 38. Час вручення повістки  
208. Часом вручення повістки вважається день заповнення розписки адресатом, повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, а при відсутності такого - службовою особою відповідної житлово-експлуатаційної організації або виконавчого органу місцевого самоврядування, службовою особою органу, підприємства, установи, організації.  
209. Стаття 39. Наслідки відмови від одержання повістки  
210. 1. У разі відмови адресата від одержання повістки, особа, яка її доставляла, робить відповідну відмітку на повістці і засвідчує її власним підписом.  
211. 2. Повістка з відміткою повертається до адміністративного суду. При цьому вважається, що повістка вручена адресату, поки він не доведе іншого.  
212. Стаття 40. Застосування виняткових засобів судового виклику  
213. 1. Як виняток, допускається виклик учасників судового процесу телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном, через офіційні друковані засоби масової інформації. Учасник судового процесу, який одержав виклик, повинен негайно таким же способом підтвердити одержання виклику. Факт одержання учасником судового процесу судового виклику телефоном може бути зафіксований технічними засобами.  
214. 2. Судовий виклик здійснений засобами, передбаченими цією статтею, повинен містити відомості, зазначені у частині другій статті 36 цього Кодексу.  
215. Стаття 41. Виклик учасника судового процесу, місце фактичного перебування якого невідоме  
216. 1. Якщо місце фактичного перебування учасника судового процесу невідоме, суд може провести його виклик через засоби масової інформації за останнім відомим місцем його перебування на території України.  
217. 2. Виклик публікується в офіційних друкованих засобах масової інформації за рахунок особи, яка заявила клопотання про такий виклик, не менше двох разів і не пізніше ніж за тиждень до дати призначеного судового розгляду справи.  
218. Стаття 42. Судові повідомлення  
219. 1. Про прийняття ухвали про порушення провадження в адміністративній справі та інших ухвал щодо руху справи суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, шляхом направлення їм копій відповідних документів.  
220. 2. У разі порушення провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акту суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, через яке був офіційно оприлюднений акт.  
221. 3. Оголошення повинно містити вимоги заявника щодо оскаржуваного акту, реквізити нормативно-правового акту, час і місце судового розгляду адміністративної справи, а також повідомлення про те, у справу можуть вступити особи, інтересів яких стосується дана справа.  
222. 4. Якщо оголошення опубліковано не менше як за тиждень до судового засідання у справі, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Особи, які не вступили у справу, не можуть оскаржувати судові рішення у даній справі.  
223. Стаття 43. Обов'язок повідомити про зміну адреси та причини нез'явлення у судове засідання  
224. 1. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну адреси проживання, місця роботи, служби, місця знаходження. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою, навіть тоді, коли адресат за цією адресою відсутній.  
225. 2. Учасники судового процесу, які не можуть з поважних причин з'явитися до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.  
226. Глава 4. Фіксування судового процесу  
227. Стаття 44. Ведення технічного запису судового процесу  
228. 1. Судовий розгляд справ проводиться з повним фіксуванням судового процесу технічними засобами.  
229. 2. Ведення технічного запису судового процесу здійснюється шляхом фіксації кожного судового засідання в повному обсязі технічними засобами (аудіозапис, відеозапис), що проводиться під контролем секретаря судового засідання.  
230. Стаття 45. Ведення журналу судового засідання та його зміст  
231. 1. Одночасно з проведенням технічного запису судового процесу секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання, зразок і порядок заповнення якого затверджується Державною судовою адміністрацією України.  
232. 2. У журналі судового засідання похвилинно зазначаються наступні відомості:  
233. 1) яка справа розглядається;  
234. 2) дата і місце, час початку судового засідання, назва та склад суду, який розглядає справу;  
235. 3) повна і точна назва осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників судового процесу;  
236. 4) відомості про вручення повісток і причини нез'явлення викликаних до суду учасників судового процесу;  
237. 5) роз`яснення процесуальних прав учасникам судового процесу;  
238. 6) розпорядження головуючого в судовому засіданні;  
239. 7) клопотання, заявлені особами, які беруть участь у розгляді справи, та прийняті судом без виходу до нарадчої кімнати ухвали про вирішення цих клопотань, а також відомості про проголошення ухвал, прийнятих у нарадчій кімнаті;  
240. 8) усі вчинені у судовому засіданні процесуальні дії у порядку, в якому вони відбувалися;  
241. 9) короткий зміст виступів учасників судового процесу, відповіді на питання, а якщо питання відхилено головуючим - його зміст;  
242. 10) про подані в судовому засіданні письмові і речові докази, хід дослідження доказів, а якщо ці докази не додаються до справи - номер, дата, зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових доказів, у тому числі носіїв інформації;  
243. 11) зміст судових дебатів;  
244. 12) про проголошення постанови чи ухвали суду за результатами судового розгляду;  
245. 13) про роз`яснення особам, які брали участь у справі, змісту постанови (ухвали), порядку і строку їх оскарження;  
246. 14) час закінчення судового розгляду справи.  
247. 3. Заповнений журнал судового засідання підписується секретарем судового засідання, додається до справи і зберігається в установленому порядку разом з її матеріалами.  
248. Стаття 46. Зауваження щодо технічного запису судового процесу  
249. 1. Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового процесу та протягом десяти днів з дня вирішення справи подати до суду письмові зауваження з приводу повноти його запису.  
250. 2. Зауваження щодо повноти фіксації судового процесу приєднуються до справи.  
251. Стаття 47. Роздрукування технічного запису судового процесу  
252. 1. Роздрукування технічного запису судового процесу здійснюється за розпорядженням головуючого в судовому засіданні для суду вищої інстанції за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи адміністративного суду вищої інстанції. Роздруківка технічного запису судового процесу приєднується до справи і зберігається разом з матеріалами адміністративної справи в установленому порядку.  
253. 2. Особи, які беруть участь у справі, мають право замовити та отримати на платній основі роздруківку технічного запису судового процесу чи його частини або отримати копію носія інформації, на який здійснювався технічний запис судового процесу.  
254. 3. Розмір плати за роздрукування технічного запису судового процесу та надання копії з носія інформації встановлюється Державною судовою адміністрацією України.  
255. Стаття 48. Порядок зберігання носія інформації  
256. Носій інформації (касета, дискета тощо) після закінчення судового засідання нумерується відповідно до номеру справи і передається в установленому порядку на зберігання в архів адміністративного суду.  
257. Розділ ІІІ. Учасники судового процесу  
258. Глава 1. Особи, які беруть участь у справі  
259. Стаття 49. Склад осіб, які беруть участь у справі  
260. Особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.  
261. Стаття 50. Адміністративна процесуальна право- і дієздатність  
262. 1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).  
263. 2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки та доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність) належить фізичним особам, які досягли шістнадцяти років і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.  
264. 3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки та доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність) належить державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).  
265. 4. Фізичні особи, визнані судом обмежено дієздатними, можуть особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки та доручати ведення справи представникові тільки у разі, якщо цього не роблять їхні законні представники.  
266. Стаття 51. Права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі  
267. 1. Особи, які беруть участь у справі, користуються в адміністративному суді рівними правами і мають рівні процесуальні обов`язки.  
268. 2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.  
269. 3. Особи, які беруть участь у справі, мають право знати про місце й час судового розгляду справи, про всі судові рішення, які приймаються у справі і стосуються їхніх інтересів, знайомитися з матеріалами справи, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, заявляти клопотання і відводи, подавати докази, брати участь в дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам судового процесу, висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду, подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитись із технічним записом судового процесу та подавати письмові зауваження до нього, робити із матеріалів справи виписки, знімати копії приєднаних до справи документів, одержувати копії судових рішень, оскаржувати судові рішення, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм законом.  
270. 4. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок замовити в канцелярії суду завірені копії документів і виписки з них. Проекти судових рішень в адміністративній справі та інших процесуальних документів в період їх підготовки не надаються ні в оригіналі, ні як копії.  
271. Стаття 52. Сторони  
272. 1. Сторонами в адміністративній справі є заявник та відповідач.  
273. 2. Заявниками в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи.  
274. 3. Відповідачами в адміністративній справі можуть бути державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи, а також держава.  
275. 4. Громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами в адміністративній справі лише за заявою суб'єкта владних повноважень про примусове відчуження об'єктів права власності, про заборону діяльності об'єднання громадян, про примусове видворення іноземця з України, про заборону проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій та в інших випадках, спеціально передбачених законом.  
276. Стаття 53. Права сторін  
277. 1. Заявник має право змінити підставу або предмет заявлених вимог, збільшити або зменшити розмір вимог або відмовитися від заявлених вимог у будь-який час до виходу суду до нарадчої кімнати для вирішення справи. Заявник має право відмовитися від заявлених вимог і у суді апеляційної чи касаційної інстанції до виходу суду до нарадчої кімнати для вирішення вимог апеляційної чи касаційної скарги.  
278. 2. Відповідач має право визнати вимоги заявника повністю або частково. Відповідач має право подавати заперечення проти заявлених вимог, а також звернутися до суду із зустрічною заявою.  
279. 3. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою у будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.  
280. 4. Суд не приймає відмови від заявлених вимог, визнання вимог заявника відповідачем і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи законні інтереси.  
281. Стаття 54. Заміна неналежної сторони  
282. 1. Суд першої інстанції, встановивши, що із заявою звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за заявленими вимогами, може за згодою заявника допустити заміну первісного заявника або відповідача належним заявником або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.  
283. 2. Якщо заявник не згоден на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.  
284. 3. Якщо заявник не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може притягти цю особу як другого відповідача. При відмові у задоволенні вимог заявника до такого відповідача понесені ним витрати не присуджуються із заявника, а відносяться на рахунок держави.  
285. 4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову, притягнення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.  
286. Стаття 55. Треті особи  
287. 1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття судового рішення у справі як заявники, заявивши вимоги до сторін. Задоволення вимог таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог заявника до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.  
288. 2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні заявника або відповідача до прийняття судового рішення у справі, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, законні інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.  
289. Стаття 56. Права третіх осіб  
290. 1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються процесуальними правами позивача.  
291. 2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами сторони, крім права на зміну підстави і предмета вимог заявника, збільшення чи зменшення розміру цих вимог, а також на відмову від заявлених вимог, визнання вимог заявника або укладення мирової угоди, вимоги виконання судового рішення.  
292. Стаття 57. Процесуальне правонаступництво  
293. У разі вибуття однієї із сторін чи третіх осіб зі спірних або встановлених судом правовідносин суд допускає на будь-якій стадії процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, в якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.  
294. Стаття 58. Представники  
295. 1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь у судовому процесі особисто і/або через представника.  
296. 2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 50 має адміністративну процесуальну дієздатність.  
297. 3. Представники беруть участь у судовому процесі на основі договору (у тому числі трудової угоди) або закону.  
298. 4. Права, свободи та законні інтереси неповнолітніх, які не досягли віку з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також фізичних осіб, визнаних судом недієздатними або обмежено дієздатними, захищають в суді їхні законні представники - батьки, усиновителі, опікуни чи піклувальники. Суд з метою захисту прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, які досягли віку з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність і беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників (батьків, усиновителів, опікунів чи піклувальників).  
299. 5. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.  
300. 6. Прокуратура може брати участь як законний представник державного органу або держави в порядку представництва інтересів держави в суді. У випадках, передбачених законом, прокуратура представляє в суді інтереси фізичних осіб.  
301. 7. У випадках, передбачених законом, інтереси фізичних осіб представляє в суді Уповноважений Верховної Ради України з прав людини особисто або через представника.  
302. Стаття 59. Особи, які не можуть бути представниками  
303. 1. Не можуть бути представниками в суді особи, які беруть участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок.  
304. 2. Судді, слідчі, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники.  
305. Стаття 60. Документи, що підтверджують повноваження представників  
306. 1. Повноваження представників, які беруть участь у судовому процесі на основі договору, на ведення справи в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. Оригінали довіреностей або копії з них приєднуються судом до справи.  
307. 2. Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних (опікунських тощо) стосунків з особою, інтереси якої вони представляють. Копії цих документів приєднуються до справи.  
308. 3. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою органу, підприємства, установи, організації.  
309. 4. Довіреність фізичної особи на ведення справи в суді громадян посвідчується нотаріально.  
310. 5. Фізичні особи можуть також посвідчити довіреність на ведення справи в суді в органі, на підприємстві, в установі, організації, де вони працюють або навчаються; військовослужбовці - у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів чи нотаріальних контор, - у виконавчому органі міської, селищної, сільської ради; особи, які перебувають на лікуванні, - у відповідному лікувальному закладі. Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками відповідних кримінально-виконавчих установ.  
311. 6. Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
312. Стаття 61. Повноваження представника в суді  
313. 1. Представник, який бере участь у судовому процесі на основі договору, має ті самі процесуальні права і обов`язки, що й сторона чи третя особа, інтереси якої він представляє. Розпорядження довірителя такому представникові щодо ведення справи є обов'язковими для нього.  
314. 2. Представник, який бере участь у судовому процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитись від заявлених вимог, визнати вимоги заявника, змінити заявлені вимоги, укласти мирову угоду, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.  
315. 3. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності. Повноваження представника можуть бути припинені достроково шляхом письмового повідомлення про це суд або внаслідок смерті особи, яка уповноважила представника.  
316. 4. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому він не може брати участь у справі як представник протилежної сторони.  
317. 5. Законний представник самостійно здійснює процесуальні права і обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.  
318. 6. Відмова прокурора від заявлених вимог чи визнання прокурором вимог заявника не позбавляють права підтримувати заявлені ним вимоги чи не визнавати вимоги заявника відповідною фізичною чи юридичною особою, органом, за захистом прав, свобод чи законних інтересів яких звернувся прокурор в порядку представництва прокуратурою інтересів громадянина та держави. Прокурор може укласти мирову угоду виключно тоді, коли він уповноважений на це фізичною особою, інтереси якої він представляє. Положення цієї частини поширюються на відносини представництва Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.  
319. Глава 2. Особи, які сприяють розгляду справи  
320. Стаття 62. Склад осіб, які сприяють розгляду справи  
321. Особами, які сприяють розгляду справи, є свідки, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання та судовий розпорядник.  
322. Стаття 63. Свідок  
323. 1. Як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом будь-яка особа, якій можуть бути відомі обставини, що підлягають з`ясуванню у даній справі.  
324. 2. Не підлягають допиту як свідки:  
325. 1) особи, не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати про них правильні свідчення;  
326. 2) представники у цивільній, кримінальній, господарській чи адміністративній справі, захисники у кримінальній справі, священнослужителі щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням їхніх функцій;  
327. 3) особи, які мають статус дипломатичної недоторканності, - без їхньої згоди.  
328. 3. Від давання свідчень мають право відмовитися:  
329. 1) фізична особа - проти самої себе;  
330. 2) подружжя, родичі прямої висхідної та низхідної лінії, повнорідні і неповнорідні брати й сестри, усиновителі та усиновлені, опікуни (піклувальники) та особи, над якими встановлена опіка (піклування), свояки, члени сім'ї - один проти одного.  
331. 4. Свідок викликається у судове засідання з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (роботи, служби) та обставини, що він може ствердити.  
332. 5. За викликом суду, свідок зобов`язаний з`явитися в зазначений час, повідомити відомі йому обставини у справі, дати відповідь на поставлені йому судом та особами, які беруть участь у справі, питання.  
333. 6. Завідомо неправдиве свідчення свідка, відмова свідка від давання свідчень тягнуть за собою кримінальну відповідальність, крім випадків відмови давати свідчення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, а також щодо обставин, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням функцій захисника, лікаря чи священнослужителя.  
334. Стаття 64. Експерт  
335. 1. Експертом може бути особа, яка має необхідні знання і якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається шляхом дослідження матеріальних об`єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи.  
336. 2. Доручення на проведення судової експертизи може направлятися як до установи, яка відповідно до закону має право здійснювати судову експертизу, так і конкретному експерту.  
337. 3. Експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, в необхідних випадках - з`явитися за викликом суду, роз`яснити свій висновок, забезпечити збереження об`єкта експертизи, а у випадку проведення досліджень, пов`язаних з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи або зміною його властивостей, - отримати на це відповідний дозвіл суду.  
338. 4. Експерт повинен повідомити суд про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань, або про неможливість проведення експертизи без залучення інших експертів, або про неможливість проведення експертизи в разі сумніву щодо змісту і обсягу доручення.  
339. 5. Експерт не має права передавати надане йому доручення іншій особі.  
340. 6. На вимогу суду експерт зобов`язаний негайно видати матеріали справи й інші документи, що використовувалися для експертизи, а також повідомити результати дослідження.  
341. 7. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмету судової експертизи; заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів; вказувати у висновку судової експертизи на виявлені в ході її проведення обставини, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; бути присутнім під час проведення процесуальних дій, що стосуються предмету експертизи; ставити питання учасникам судового процесу; а також право на винагороду за виконану роботу та на відшкодування витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду; користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".  
342. 8. Експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані йому матеріали недостатні або він не володіє достатніми знаннями для проведення експертизи.  
343. 9. Завідомо неправдивий висновок експерта, відмова без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків або неналежне виконання обов`язків експертом тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.  
344. Стаття 65. Спеціаліст  
345. 1. Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і залучена за її згодою до участі в судовому процесі за ухвалою суду для консультацій і надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для експертизи тощо) при проведенні процесуальних дій.  
346. 2. Спеціаліст зобов`язаний з`явитися за викликом суду, відповідати на поставлені судом питання, давати усні чи письмові консультації і пояснення, при необхідності надавати суду технічну допомогу, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів.  
347. 3. Допомога спеціаліста не може надаватися з правових питань.  
348. 4. Спеціаліст має право на винагороду за виконану роботу та на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом до суду.  
349. Стаття 66. Перекладач  
350. 1. Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою судочинства та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка розуміє знаки глухого чи німого.  
351. 2. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника судового процесу або призначається з ініціативи суду. Суд забезпечує особі перекладача, якщо дійде висновку, що особа внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде позбавлена судового захисту.  
352. 3. Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на винагороду за виконану роботу та на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом до суду.  
353. 4. Перекладач зобов`язаний з`являтися за викликом до суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом в журналі судового засідання, проведеного з його участю, і в процесуальних документах, що вручаються учасникам судового процесу в перекладі на їхню рідну мову або мову, якою вони володіють.  
354. 5. Завідомо неправильний переклад, відмова перекладача без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків чи неналежне виконання своїх обов'язків тягне за собою відповідальність, передбачену законом.  
355. Стаття 68. Секретар судового засідання  
356. Секретар судового засідання проводить судові виклики і повідомлення, забезпечує контроль за повним фіксуванням судового процесу технічними засобами, веде журнал судового засідання, оформляє матеріали адміністративної справи, виконує інші доручення головуючого, що стосуються провадження у справі.  
357. Стаття 69. Судовий розпорядник  
358. 1. До участі в судовому процесі головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник.  
359. 2. Судовий розпорядник:  
360. 1) забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників судового процесу;  
361. 2) оголошує про вхід і вихід суду;  
362. 3) надає відомості про з'явлення учасників судового процесу;  
363. 4) слідкує за дотриманням порядку присутніми у залі судового засідання;  
364. 5) приймає від учасників судового процесу та передає суду документи і матеріали під час судового засідання;  
365. 6) виконує вказівки головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;  
366. 7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконує вказівки головуючого про приведення їх до присяги;  
367. 8) виконує інші розпорядження головуючого, пов`язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду адміністративної справи.  
368. 3. Вимоги судового розпорядника, пов`язані із виконанням передбачених цією статтею обов`язків, є обов`язковими для учасників судового процесу та присутніх у залі судового засідання.  
369. 4. У разі відсутності у судовому засіданні розпорядника його функції виконує секретар судового засідання.  
370. Розділ ІV. Докази  
371. Стаття 70. Поняття доказів  
372. 1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом з пояснень сторін та третіх осіб, свідчень свідків, письмових і речових доказів та експертних висновків.  
373. 2. Докази, одержані із порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.  
374. 3. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати подати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.  
375. Стаття 71. Належність та допустимість доказів  
376. 1. Суд бере до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.  
377. 2. Обставини адміністративної справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.  
378. Стаття 72. Обов'язок доведення обставин  
379. 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  
380. 2. В адміністративних справах про неправомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти заявлених вимог.  
381. 3. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно подати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути подані, і повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє у реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  
382. 4. Суд може збирати докази з власної ініціативи.  
383. Стаття 73. Підстави для звільнення від доказування  
384. 1. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доводяться повторно при розгляді адміністративних справ.  
385. 2. Загальновідомі обставини не потребують доказування.  
386. 3. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.  
387. 4. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно даною особою.  
388. Стаття 74. Забезпечення доказів  
389. Особи, які беруть участь у справі і мають підстави побоюватись, що подання потрібних для них доказів стане згодом неможливим або утрудненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.  
390. Стаття 75. Способи забезпечення доказів  
391. Суд забезпечує докази зокрема: допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів.  
392. Стаття 76. Заява про забезпечення доказів та порядок її розгляду  
393. 1. У заяві про забезпечення доказів зазначається:  
394. 1) суть і форма потрібних доказів;  
395. 2) зазначення обставин, які підтверджуються цими доказами;  
396. 3) підставу, на якій просять забезпечити докази.  
397. 2. Заява розглядається і вирішується суддею, який порушив провадження у справі, або колегією суддів, яка розглядає справу, не пізніше наступного робочого дня після її надходження без виклику осіб, які беруть участь у справі.  
398. 3. Про забезпечення доказів або про відмову у забезпеченні доказів суд приймає ухвалу, в якій зазначає порядок і спосіб її виконання.  
399. 4. Ухвала про відмову у забезпеченні доказів може бути оскаржена у загальному порядку.  
400. 5. При забезпеченні доказів допитом свідків, оглядом письмових або речових доказів секретарем судового засідання складається протокол, який додається до матеріалів справи. Допит свідків, крім того, фіксується технічними засобами.  
401. Стаття 77. Пояснення сторін і третіх осіб  
402. 1. Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, що мають значення для справи, підлягають перевірці і оцінці поряд з іншими зібраними в справі доказами.  
403. 2. Визнання стороною на суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим.  
404. 3. Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам справи і не зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки або з метою приховати певні обставини.  
405. Стаття 78. Свідчення свідка  
406. 1. Свідок зобов'язаний особисто з'явитися до суду і дати правдиві свідчення про відомі йому обставини (факти), які мають значення для справи.  
407. 2. Не може визнаватися доказом свідчення свідка, який не може вказати джерела своєї обізнаності щодо обставин.  
408. Стаття 79. Допит свідка за місцем його проживання або у місці його перебування  
409. 1. Свідків, які проживають поза місцем знаходження адміністративного суду, що розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитись у судове засідання, може допитати суд за місцем їхнього проживання за дорученням суду, що розглядає справу.  
410. 2. Свідок може бути допитаний судом у місці його перебування, якщо він внаслідок хвороби, старості, інвалідності або інших поважних причин не може з'явитися за викликом суду.  
411. 3. Допит свідка за місцем його проживання або у місці його перебування провадиться з ініціативи суду, за клопотанням сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, чи самого свідка.  
412. 4. Про допит свідка за місцем його проживання або у місці його перебування секретарем судового засідання складається протокол, який підписується ним, суддею, який проводить допит, і самим свідком.  
413. Стаття 80. Письмові докази  
414. 1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, листування службового або особистого характеру, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи незалежно від носія, на якому вони зафіксовані.  
415. 2. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна докладно зазначити: який письмовий доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що письмовий доказ має інша особа, і обставини, які може підтвердити цей доказ.  
416. 3. Письмові докази, що їх витребовує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.  
417. 4. Оригінали письмових доказів, що є у справі, на прохання осіб, які подали їх, можна повернути після того, як постанова суду набере законної сили. Проте у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.  
418. Стаття 81. Речові докази  
419. 1. Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також носії інформації, які містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.  
420. 2. Витребування речових доказів проводиться у порядку, передбаченому для витребування письмових доказів.  
421. 3. Речові докази до набрання постановою суду законної сили зберігаються у справі, або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду.  
422. 4. Речові докази після набрання постановою суду законної сили повертаються їхнім володільцям.  
423. 5. Речові докази після огляду та дослідження їх судом можуть бути до закінчення справи повернуті особам, якщо це можливо без шкоди для розгляду адміністративної справи та можливого оскарження судового рішення.  
424. Стаття 82. Призначення судової експертизи  
425. 1. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки суд може призначити експертизу.  
426. 2. Експертизу проводять у суді або поза судом, коли це потрібно за характером дослідження або коли об'єкт дослідження неможливо доставити до суду.  
427. 3. Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід поставити перед експертами, суд враховує пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відхилення питань, запропонованих особами, які беруть участь у справі, суд повинен мотивувати.  
428. 4. В ухвалі про призначення експертизи належить зазначається, з яких питань потрібний експертний висновок і кому доручається провести експертизу.  
429. Стаття 83. Експертний висновок  
430. 1. Експертний висновок повинен містити в собі докладний опис проведених досліджень, зроблені в їх результаті висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.  
431. 2. Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він може свої міркування про ці обставини включити до свого висновку.  
432. 3. Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Експертний висновок приєднується до справи. Суд має право у судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку. Якщо експертиза проводиться у судовому засіданні, експерт може дати усний висновок. Усний висновок і пояснення експерта заноситься до журналу судового засідання і підписується експертом.  
433. 4. Експертний висновок для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з експертним висновком повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.  
434. Стаття 84. Оцінка доказів  
435. 1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні.  
436. 2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.  
437. 3. Консультації, роз'яснення і технічна допомога спеціалістів можуть використовуватися при дослідженні та оцінці доказів.  
438. Розділ V. Судові витрати  
439. Стаття 85. Види судових витрат  
440. 1. Судовими витратами є:  
441. 1) державне мито;  
442. 2) витрати, пов`язані з розглядом адміністративної справи.  
443. 2. Розмір державного мита, порядок сплати і звільнення від його сплати встановлюється законодавством України про державне мито.  
444. Стаття 86. Сплата і повернення державного мита  
445. 1. Особа, яка звертається до адміністративного суду із заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, заявою про перегляд за нововиявленими обставинами зобов`язана сплатити державне мито.  
446. 2. Державне мито, сплачене у більшому, ніж встановлено, розмірі, повертається за вимогою особи, яка його сплатила.  
447. 3. Державне мито повертається за ухвалою суду у разі залишення вимог заяви, апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд за нововиявленими обставинами без розгляду..  
448. Стаття 87. Витрати, пов`язані з розглядом адміністративної справи  
449. До витрат, пов`язаних з розглядом адміністративної справи, належать:  
450. 1) суми, що підлягають виплаті експертам, спеціалістам, перекладачам і свідкам (у тому числі витрати на проїзд, наймання житла, добові);  
451. 2) витрати, пов'язані із здійсненням огляду доказів на місці, допиту свідків у місці їх перебування, виконанням судових доручень;  
452. 3) витрати, пов`язані з наданням правової допомоги;  
453. 4) канцелярські витрати.  
454. Стаття 88. Виплата сум, належних експертам, спеціалістам, перекладачам, свідкам  
455. 1. Кошти на виплату сум, що підлягають виплаті експерту, спеціалісту, перекладачу і свідку, вносить наперед на визначений у встановленому порядку рахунок відповідної фінансової установи сторона, яка заявила клопотання про призначення експертизи, виклик спеціаліста, перекладача, свідка. Якщо клопотання заявили обидві сторони, кошти вносяться обома сторонами порівну.  
456. 2. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на випадки, якщо перекладач чи свідок, запрошені сторонами, з'явилися у судове засідання без попереднього судового виклику.  
457. 3. У разі неоплати у визначений строк витрат, пов'язаних із задоволенням клопотання про призначення експертизи, виклик спеціаліста, перекладача, свідка, клопотання вважається незаявленим.  
458. 4. Експертам, спеціалістам та перекладачам, викликаним за ініціативою суду або за клопотанням особи, яка звільнена від сплати судових витрат, за ухвалою суду з державного бюджету відповідним фінансовим органом виплачується винагорода за виконану роботу, витрати, пов'язані з переїздом, найманням житла, а також добові.  
459. 5. У такому ж порядку свідкам, викликаним з ініціативи суду або за клопотанням особи, яка звільнена від сплати судових витрат, виплачуються фактичні витрати, пов'язані з переїздом, найманням житла, добові, а також компенсація за відрив їх від роботи чи звичайних занять відповідно у розмірі втраченого середнього заробітку чи мінімальної заробітної плати пропорційно до затраченого часу на дорогу і участь у судовому розгляді.  
460. 6. Граничний розмір і порядок здійснення виплат, передбачених цією статтею, визначаються Кабінетом Міністрів України.  
461. Стаття 89. Відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги  
462. 1. Суд після закінчення розгляду справи стягує з іншої сторони витрати, пов`язані з наданням правової допомоги. Суд може зменшити розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, якщо визнає, що не всі вони були розумними.  
463. 2. Суд має право звільнити сторону від оплати надання їй правової допомоги, враховуючи її малозабезпеченість, і віднести ці витрати на рахунок державного бюджету.  
464. 3. Відповідна ухвала суду надсилається до колегії адвокатів чи адвокатського бюро для направлення адвоката, а також до Міністерства юстиції України для забезпечення оплати правової допомоги. Ставки гонорару, що виплачується адвокатам за рахунок державного бюджету, встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
465. Стаття 90. Відшкодування канцелярських витрат  
466. 1. До канцелярських витрат належать витрати, пов'язані з виготовленням судових рішень, виконавчих листів, інших матеріалів, а також витрати, пов'язані з виготовленням та посвідченням копій цих документів, поштовими послугами, фіксацією процесу технічними засобами, здійсненням судових викликів через засоби масової інформації.  
467. 2. Розмір канцелярських витрат і порядок їх відшкодування встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
468. Стаття 91. Звільнення судом від сплати судових витрат, відстрочення та розстрочення їх сплати  
469. 1. Суд, враховуючи майновий стан особи, має право повністю або частково звільнити її від сплати судових витрат або відстрочити чи розстрочити сплату судових витрат.  
470. 2. Про звільнення особи від сплати державного мита чи інших судових витрат, а також про відстрочення чи розстрочення їх сплати суд приймає відповідну ухвалу.  
471. Стаття 92. Розподіл судових витрат  
472. 1. Стороні, на користь якої прийняте рішення, суд присуджує з другої сторони всі здійснені нею судові витрати, у тому числі й у разі, коли остання звільнена від оплати судових витрат на користь держави.  
473. 2. Якщо вимоги заявника задоволено частково, судові витрати, здійснені заявником, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, в задоволенні яких заявнику відмовлено.  
474. 3. У справах, в яких заявником є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені заявником і судом, стягненню з відповідача не підлягають.  
475. 4. У разі відмови у задоволенні вимог заявника, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення заяви без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, відшкодовуються за рахунок держави.  
476. 5. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.  
477. Стаття 93. Відшкодування державі витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи, і стягнення державного мита  
478. 1. Витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, і державне мито, від сплати яких заявник був звільнений, стягуються із відповідача у дохід держави пропорційно задоволеній частині вимог.  
479. 2. Якщо відповідача звільнено від судових витрат, то при відмові заявника від заявлених вимог витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, стягуються із заявника у дохід держави.  
480. 3. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, то понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться на рахунок держави.  
481. Стаття 94. Розподіл витрат при відмові від заявлених вимог  
482. При відмові заявника від заявлених вимог понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із заявника, крім випадків, коли заявник звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо заявник відмовився своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після подання заяви, то суд за заявою заявника присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.  
483. Стаття 95. Судові витрати, пов`язані з укладенням мирової угоди  
484. Якщо спір вирішується мировою угодою і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат.  
485. Стаття 96. Визначення розміру судових витрат  
486. 1. Суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй відшкодовані.  
487. 2. Суд відповідної інстанції до закінчення розгляду справи проводить розрахунки фактичних судових витрат по справі, з яких суд виходить при вирішенні питання про їх розподіл.  
488. Стаття 97. Рішення щодо судових витрат  
489. 1. Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.  
490. 2. Учасники судового процесу можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.  
491. Розділ VІ. Строки  
492. Стаття 98. Строк звернення до адміністративного суду  
493. 1. Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом строк, в межах якого заявником подається заява до адміністративного суду.  
494. 2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і законних інтересів особи встановлюється трирічний строк, який, якщо не обумовлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і законних інтересів.  
495. 3. Цим Кодексом та іншими законами для захисту прав, свобод і законних інтересів особи можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не обумовлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і законних інтересів.  
496. 4. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і заявник скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли заявник дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.  
497. Стаття 99. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду  
498. 1. Заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до суду.  
499. 2. Закінчення строку звернення до моменту подання до адміністративного суду заяви є підставою для відмови у задоволенні заявлених у ній вимог.  
500. 3. Якщо суд визнає поважною причину пропущення строку звернення до суду, адміністративна справа підлягає розгляду і вирішенню у порядку, встановленому цим Кодексом, незважаючи на закінчення строку звернення до суду.  
501. Стаття 100. Процесуальні строки  
502. 1. Процесуальні строки - це встановлені законом або призначені судом строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії.  
503. 2. Процесуальні строки, як правило, обчислюються місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.  
504. Стаття 101. Поновлення та продовження процесуальних строків  
505. 1. Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, призначений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.  
506. 2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з викликом осіб, які беруть участь у справі. Нез'явлення осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду клопотання.  
507. 3. Ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі, в апеляційному порядку, а ухвала суду апеляційної інстанції - у касаційному порядку.  
508. Стаття 102. Обчислення процесуального строку  
509. 1. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.  
510. 2. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.  
511. 3. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.  
512. 4. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, починається наступного дня після настання події.  
513. 5. Останній день строку триває до двадцять четвертої години. Якщо кінець строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після нього робочий день.  
514. 6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, клопотання тощо або необхідні для суду документи здано на пошту, телеграф чи вони передані іншими відповідними засобами зв`язку.  
515. 7. Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг всіх процесуальних строків у даній адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.  
516. Розділ VІІ. Провадження в суді першої інстанції  
517. Глава 1. Звернення до адміністративного суду та порушення провадження в адміністративній справі  
518. Стаття 103. Право на звернення до адміністративного суду  
519. 1. До адміністративного суду має право звернутися із заявою особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених законом.  
520. 2. Один заявник може висунути кілька вимог в одній заяві, якщо вони спрямовані до одного й того самого відповідача, пов`язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.  
521. Стаття 104. Форма і зміст звернення до адміністративного суду  
522. 1. Формою звернення до адміністративного суду є письмова заява, яка подається до канцелярії адміністративного суду заявником особисто, представником, або надсилається поштою. Заява на прохання заявника складається працівником канцелярії цього суду з додержанням вимог статті 105 цього Кодексу, після чого підписується заявником. Заява реєструється в канцелярії адміністративного суду і передається судді у порядку черговості не пізніше наступного робочого дня після одержання заяви.  
523. 2. Заява може містити вимоги про:  
524. 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;  
525. 2) присудження відповідача до прийняття рішення - суб'єкта владних повноважень або вчинити певних дій;  
526. 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;  
527. 4) стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;  
528. 5) про виконання зупиненої чи не здійсненої дії;  
529. 6) про встановлення наявності чи відсутності публічно-правових відносин.  
530. 3. Заява може містити, крім передбачених частиною другою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.  
531. Стаття 105. Вимоги до заяви  
532. 1. У заяві зазначаються:  
533. 1) назва адміністративного суду, до якого подається заява;  
534. 2) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (точна назва і банківські реквізити органу, підприємства, установи, організації), поштова адреса, вид та номер засобу зв'язку заявника;  
535. 3) назва чи прізвище, ім'я та по батькові (або ініціали) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса;  
536. 4) обґрунтування з посиланням на обставини та зміст вимог заявника;  
537. 5) клопотання про забезпечення права на безоплатну правову допомогу, про призначення судової експертизи, про витребування доказів, про виклик свідків тощо (у разі необхідності);  
538. 6) перелік документів та матеріалів, що додаються.  
539. 2. До заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату державного мита, крім випадків, коли воно не підлягає сплаті.  
540. 3. Вимоги та клопотання заявника мають бути чітко сформульованими.  
541. 4. Заява підписується особою, яка її подає. Якщо заява подається представником, то у ній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника, його поштова адреса та номер засобу зв'язку, а також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження особи, яка подає заяву. Заява, що подається від імені органу, підприємства, установи, організації, підписується керівником або іншою уповноваженою на те особою.  
542. 5. На підтвердження доводів заявник наводить і подає докази, що стверджують його вимоги.  
543. Стаття 106. Порушення провадження в адміністративній справі  
544. 1. Суддя адміністративного суду після одержання заяви з'ясовує:  
545. 1) чи подана заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;  
546. 2) чи має представник належні повноваження (якщо заяву подано представником);  
547. 3) чи відповідає заява вимогам, передбаченим статтями 104 і 105 цього Кодексу;  
548. 4) чи підлягає заява розгляду у порядку адміністративного судочинства і чи підсудна заява даному адміністративному суду;  
549. 5) чи немає інших підстав для відмови у порушенні адміністративної справи, передбачених частиною першою статті 108 цього Кодексу.  
550. 2. Суддя порушує провадження в адміністративній справі не інакше як на підставі поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом, заяви за умови відсутності підстав для залишення заяви без розгляду чи відмови у порушенні провадження у справі.  
551. 3. Питання про порушення провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом десяти днів з дня надходження заяви до канцелярії адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви, у разі залишення заяви без руху.  
552. 4. Про порушення провадження в адміністративній справі суддя приймає ухвалу. В ухвалі суддя вирішує відповідно до статей 24 - 25 цього Кодексу питання про одноособовий чи колегіальний судовий розгляд справи, а також призначає дату у межах двадцяти одного дня з дня прийняття ухвали, час і місце судового розгляду.  
553. 5. Копія ухвали про порушення провадження в адміністративній справі протягом трьох днів надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з пам'яткою про їхні процесуальні права і обов'язки. Відповідачам надсилаються також копії заяви та доданих до неї документів.  
554. Стаття 107. Залишення заяви без розгляду  
555. 1. Суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, передбачених статтями 104 і 105 цього Кодексу, приймає ухвалу про залишення заяви без розгляду, про що повідомляє особу, яка подала заяву, і надає їй строк до п`ятнадцяти днів для виправлення недоліків. В ухвалі зазначаються недоліки заяви та спосіб їх усунення. Копія ухвали про залишення заяви без розгляду протягом трьох днів надсилається особі, що звернулася із заявою.  
556. 2. Якщо вказівки судді у встановлений строк будуть виконані, заява вважається поданою у день первісного її подання до адміністративного суду.  
557. 3. Якщо заяву до адміністративного суду подано недієздатною особою або від імені заявника особою, яка не має повноважень на представництво, суддя залишає заяву без розгляду у порядку, передбаченому цією статтею.  
558. 4. Ухвала про залишення заяви без розгляду протягом десяти днів з дня одержання її копії може бути оскаржена особою, яка подала заяву, в апеляційному порядку.  
559. 5. Залишення заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в установленому законом порядку.  
560. Стаття 108. Відмова у порушенні провадження в адміністративній справі  
561. 1. Суддя відмовляє у порушенні провадження в адміністративній справі лише у випадках, якщо:  
562. 1) звернення не підлягає розглядові у порядку адміністративного судочинства або справа за заявою не підсудна даному адміністративному суду;  
563. 2) є прийнята по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав постанова суду чи ухвала суду про відмову у порушенні провадження в адміністративній справі, про закриття провадження у такій справі у зв`язку з відмовою заявника від заявлених вимог або про затвердження мирової угоди сторін;  
564. 3) наступила смерть фізичної особи, а також у зв`язку з ліквідацією органу, підприємства, установи, організації, до яких заявлено вимоги, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;  
565. 4) у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, з того самого предмету і з тих самих підстав;  
566. 5) строк звернення до адміністративного суду пропущено і немає підстав для його поновлення.  
567. 2. Про відмову у порушенні провадження в адміністративній справі суддя приймає ухвалу.  
568. 3. Копія ухвали про відмову у порушенні провадження в адміністративній справі протягом трьох днів надсилається особі, яка подала заяву, разом із заявою й усіма доданими до неї матеріалами.  
569. 4. Ухвала про відмову у порушенні провадження в адміністративній справі протягом десяти днів з дня одержання її копії може бути оскаржена особою, яка подала заяву, в апеляційному порядку.  
570. 5. Відмова у порушенні провадження в адміністративній справі перешкоджає повторному зверненню тієї самої особи до того ж адміністративного суду з такою самою заявою.  
571. Стаття 109. Зустрічна заява  
572. 1. Відповідач у будь-який момент до прийняття остаточного судового рішення в адміністративній справі судом першої інстанції може подати до суду, який розглядає справу, зустрічну заяву, якщо зустрічна вимога пов'язана з висунутою у первісній заяві вимогою.  
573. 2. Зустрічна заява повинна відповідати вимогам статей 104 і 105 цього Кодексу, інакше зустрічна заява залишається без розгляду.  
574. 3. Подання зустрічної заяви не допускається у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.  
575. Глава 2. Підготовче провадження  
576. Стаття 110. Підготовка справи до розгляду  
577. 1. Підготовче провадження (підготовку справи до розгляду) здійснює суддя адміністративного суду, який порушив провадження в адміністративній справі, або за його дорученням помічник судді, який має вищу юридичну освіту. Помічник судді при виконанні доручення користується повноваженнями судді.  
578. 2. Суддя до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи, щоб розглянути і вирішити спір по можливості в одному судовому засіданні. Для цього суддя може до судового розгляду справи:  
579. 1) запросити обидві сторони для обговорення справи та можливостей щодо примирення сторін;  
580. 2) запропонувати сторонам доповнити чи пояснити наведені обставини чи подані матеріали, а також надати суду додаткові докази;  
581. 3) навести необхідні довідки;  
582. 4) прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду;  
583. 5) прийняти рішення про обов`язковість особистого з'явлення осіб, які беруть участь у справі, про залучення третіх осіб до справи;  
584. 6) викликати на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів.  
585. 3. Особи, які беруть участь у справі, повинні бути проінформовані про кожне розпорядження судді щодо підготовки справи до розгляду.  
586. 4. Суддя, готуючи справу до розгляду, може збирати необхідні докази.  
587. 5. Ухилення від надання документів, матеріалів, інформації або відмова від надання пояснень є неповагою до суду і тягне встановлену законом відповідальність.  
588. 6. Суд, який порушив провадження у справі, повинен передати її на розгляд іншого суду того ж рівня, якщо під час підготовки справи до розгляду виявилося, що заяву було прийнято із порушенням правил підсудності.  
589. 7. За обґрунтованим клопотанням заявника про прискорений розгляд справи суддя вживає заходи щодо якнайскорішого розгляду і вирішення справи, у зв'язку з чим виклик осіб, які беруть участь у справі, чи повідомлення про прийняті ним розпорядження чи ухвали суддя здійснює за допомогою кур'єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу.  
590. Стаття 111. Пропозиція суду про надання додаткових доказів та пояснень  
591. 1. Суддя може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у визначений суддею строк.  
592. 2. Питання про прийняття доказів, поданих з порушенням визначеного суддею строку, вирішується суддею з урахуванням поважності причин несвоєчасного надання доказів.  
593. Стаття 112. Судове доручення  
594. 1. Суд, у разі потреби збирання доказів в іншому районі чи місті України, доручає відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні дії.  
595. 2. В ухвалі про судове доручення коротко зазначається зміст справи, вказуються обставини, що належить з`ясувати, та докази, які слід зібрати суду, що виконує доручення. Ухвала про судове доручення негайно надсилається до суду, який буде її виконувати і є обов`язковою для нього.  
596. 3. Ухвала про судове доручення виконується протягом десяти днів у судовому засіданні за правилами адміністративного судочинства.  
597. 4. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання, однак їхнє нез'явлення не є перешкодою для виконання доручення.  
598. 5. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно надсилаються до суду, який розглядає справу.  
599. 6. Якщо учасники судового процесу, які дали пояснення або свідчення суду, який виконував окреме доручення, з'являться до суду, який розглядає справу, то вони дають пояснення і свідчення у загальному порядку.  
600. 7. Адміністративні суди України можуть звертатися з дорученням про проведення певних процесуальних дій до іноземних судів на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
601. Стаття 113. Складання протоколів  
602. 1. Про вчинення окремої процесуальної дії поза залом судових засідань, пов'язаної із збиранням доказів, секретарем судового засідання складається протокол.  
603. 2. Протокол після його складання і ознайомлення з ним усіх присутніх учасників судового процесу підписується секретарем судового засідання, суддею, який вчиняв процесуальну дію, і присутніми учасниками судового засідання. Внесення змін до протоколу у подальшому не допускається.  
604. Стаття 114. Зміст протоколу  
605. Протокол про вчинення процесуальної дії поза залом судових засідань, пов'язаної із збиранням доказів, повинен містити:  
606. 1) номер адміністративної справи;  
607. 2) прізвища та ініціали судді, який вчиняє процесуальну дію, а також секретаря судового засідання;  
608. 2) підставу, час і місце вчинення процесуальної дії;  
609. 3) прізвища, імена та по батькові присутніх учасників судового процесу;  
610. 4) опис ходу її проведення, у тому числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду, а також про інші істотні моменти вчинення процесуальної дії.  
611. Стаття 115. Об`єднання і роз`єднання справ  
612. Суддя, а також суд під час судового розгляду справи може своєю ухвалою об`єднати для спільного розгляду і вирішення кілька адміністративних справ за однорідними заявами одного й того самого заявника до того й самого відповідача чи до різних відповідачів або за заявами різних заявників до одного й того самого відповідача, а також роз'єднати одну чи декілька, поєднані в одне провадження заяви у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи.  
613. Стаття 116. Забезпечення вимог заявника  
614. 1. За клопотанням заявника суддя, а також суд під час судового розгляду справи може прийняти ухвалу про вжиття заходів щодо забезпечення вимог заявника, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та законним інтересам заявника до прийняття рішення в адміністративній справі або захист цих прав, свобод та законних інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.  
615. 2. Ухвалу про вжиття заходів щодо забезпечення вимог заявника приймає суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може прийняти суд апеляційної інстанції.  
616. 3. Подання заяви, а також порушення провадження в адміністративній справі не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення вимог заявника має право зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються, відповідною ухвалою. Дана ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що його прийняв, і/або виконавця рішення та є обов`язковою для виконання.  
617. 4. В адміністративному судочинстві, крім передбаченого частиною третьою цієї статті способу, вимоги заявника можуть бути забезпечені:  
618. 1) забороною проводити певні дії;  
619. 2) накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві або перебувають у його розпорядженні і знаходяться у нього або інших осіб.  
620. Стаття 117. Порядок забезпечення вимог заявника  
621. 1. Клопотання про забезпечення вимог заявника розглядається не пізніше наступного робочого дня після його одержання і у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача й інших осіб, які беруть участь у справі.  
622. 2. Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення вимог заявника іншим або скасування заходів щодо забезпечення вимог заявника. Таке клопотання розглядається не пізніше наступного робочого дня після його одержання і у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення заявника й інших осіб, які беруть участь у справі.  
623. 3. Питання про забезпечення вимог заявника, про заміну одного способу забезпечення вимог заявника іншим або про вжиття заходів щодо забезпечення вимог заявника, крім випадків, передбачених частинами першою-другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Нез'явлення цих осіб не перешкоджає розглядові цих питань.  
624. 4. Якщо у задоволенні вимог заявникові буде відмовлено, вжиті заходи щодо забезпечення вимог заявника зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього прийняти ухвалу про скасування заходів щодо забезпечення вимог заявника або заміну одного способу забезпечення вимог заявника іншим.  
625. 5. Виконання ухвал з питань забезпечення вимог заявника здійснюється негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.  
626. 6. Ухвала з питань забезпечення вимог заявника може бути оскаржена у загальному порядку. Відлік строку для оскарження ухвали про вжиття заходів щодо забезпечення вимог заявника, прийнятої у відсутності відповідача, починається з наступного дня після доведення ухвали до його відома. Оскарження ухвали з питань забезпечення вимог заявника не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.  
627. Стаття 118. Ознайомлення зі справою  
628. 1. Особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого провадження можуть знайомитися з матеріалами адміністративної справи.  
629. 2. Особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого провадження можуть за власний рахунок замовити в апарату суду завірені копії документів і виписки з них.  
630. 3. Проекти судових рішень в адміністративній справі для ознайомлення не пред'являються.  
631. Стаття 119. Особисте з'явлення  
632. 1. Суддя, а також суд під час судового розгляду справи може прийняти ухвалу про обов`язковість з'явлення сторін чи третіх осіб у судове засідання. На випадок нез'явлення він попереджає про наслідки нез'явлення. У разі нез'явлення суд може прийняти ухвалу про накладення штрафу.  
633. 2. Якщо особою, яка бере участь у справі, є орган, підприємство, установа, організація, то штраф накладається на уповноважену для участі в судовому розгляді справи фізичну особу.  
634. 3. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, рішення, дії або бездіяльність якого оскаржується, направити для участі у судовому засіданні особу, яка має належно оформлені повноваження на ведення справи та яка поінформована про обставини адміністративної справи. За нез'явлення до суду без поважних причин суд може накласти штраф на таку особу.  
635. 4. Суд у судовому засіданні скасовує ухвалу про накладення штрафу, якщо під час судового розгляду визнає поважними причини нез'явлення особи, участь якої визнана обов'язковою.  
636. Стаття 120. Ухвала судді за результатами підготовки справи до розгляду  
637. 1. Під час підготовки справи до розгляду суддя може прийняти ухвали про:  
638. 1) залишення заяви без розгляду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 157 цього Кодексу;  
639. 2) зупинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 158 цього Кодексу;  
640. 3) закриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 159 цього Кодексу;  
641. 4) об'єднання чи роз'єднання справ;  
642. 5) вжиття заходів щодо забезпечення вимог заявника;  
643. 6) про розмір державного мита;  
644. 7) про судові витрати;  
645. 8) про приєднання до справи нових документів та матеріалів;  
646. 9) про вжиття інших необхідних заходів для підготовки до судового розгляду справи.  
647. 2. Про закінчення підготовчого провадження і готовність справи до судового розгляду суддя, який здійснював підготовче провадження або за дорученням якого підготовче провадження здійснював помічник судді, приймає ухвалу.  
648. Глава 3. Судовий розгляд справи  
649. Стаття 121. Розгляд адміністративної справи у судовому засіданні  
650. 1. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.  
651. 2. Склад суду під час судового розгляду справи незмінний. У разі неможливості здійснення судового розгляду одним із суддів до судового розгляду залучається інший суддя і розгляд починається спочатку.  
652. 3. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.  
653. 4. Судовий розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні. Справу або її частину може бути розглянуто у закритому судовому засіданні, коли суд дійде висновку, що відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої охоронюваної законом таємниці.  
654. 5. Під час розгляду справи або її частини у закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.  
655. 6. Розгляд справи у закритому судовому засіданні провадиться з додержанням усіх правил адміністративного судочинства.  
656. 7. Про розгляд справи у закритому судовому засіданні адміністративний суд приймає ухвалу.  
657. 8. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Суд може проводити засідання також за межами приміщення суду, якщо це необхідно в інтересах справи.  
658. 9. Крім часу, відведеного для відпочинку, у судовому засіданні можуть бути й інші перерви, тривалість яких залежно від обставин розгляду справи визначається судом.  
659. 10. Суд безпосередньо досліджує докази у судовому засіданні. Суд заслуховує пояснення сторін у справі, третіх осіб, свідчення свідків, досліджує експертні висновки, письмові та речові докази, здійснює огляд на місці.  
660. Стаття 122. Головуючий у судовому засіданні  
661. 1. При розгляді справи судом першої інстанції головуючим у судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження, або старший за віком суддя, якщо справа розглядається колегією суддів.  
662. 2. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.  
663. 3. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення у судовому засіданні належного порядку.  
664. Стаття 123. Відкриття судового засідання  
665. У призначений для розгляду справи час головуючий в судовому засіданні відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядається.  
666. Стаття 124. Роз'яснення перекладачеві його прав та обов'язків, присяга перекладача  
667. 1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює перекладачеві його права і обов'язки, передбачені статтею 66 цього Кодексу, та попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за заздалегідь неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.  
668. 2. Головуючий приводить перекладача до такої присяги:  
669. "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), обіцяю чесно і сумлінно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи всі свої знання та можливості".  
670. 3. Присяга проголошується перекладачем усно, після чого він підписується під текстом присяги. Підписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.  
671. 4. Правила цієї статті поширюються також на особу, яка розуміє знаки німого та глухого і запрошена у зв'язку з цим до участі в розгляді справи.  
672. Стаття 125. Повідомлення про повне фіксування судового процесу технічними засобами  
673. Секретар судового засідання повідомляє суд про готовність технічного засобу до повного фіксування судового процесу, про модель, тип та серійний номер технічного засобу та відповідні характеристики носія інформації (касети, дискети, компакт-диску тощо), на яких ведеться запис судового процесу, а також про умови фіксування судового процесу (розташування мікрофонів та необхідність промовця говорити в мікрофон, недопустимість одночасних виступів учасників судового процесу, дотримання порядку та тиші в залі судового засідання).  
674. Стаття 126. Перевірка з'явлення учасників судового процесу  
675. 1. Судовий розпорядник, а у разі його відсутності у судовому засіданні - секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки тим, хто не з'явився, та які є відомості про причини їх нез'явлення.  
676. 2. Суд встановлює особу тих учасників, що з'явилися, а також перевіряє повноваження посадових, службових осіб і представників.  
677. Стаття 127. Оголошення складу суду і роз'яснення права відводу  
678. Головуючий у судовому засіданні оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання, їх право заявляти відводи.  
679. Стаття 128. Наслідки нез'явлення в судове засідання особи, яка бере участь у справі  
680. 1. Суд відкладає розгляд справи у разі:  
681. 1) нез'явлення у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені повістки;  
682. 2) нез'явлення у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини нез'явлення і причини їх нез'явлення визнані судом поважними;  
683. 3) якщо суд визнав обов'язковим з'явлення особи, яка бере участь у справі, а вона не з'явилася. Викликати сторони для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники.  
684. 2. Нез'явлення в судове засідання без поважних причин представника або неповідомлення ним про причини нез'явлення не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.  
685. 3. У разі нез'явлення заявника без поважних причин або неповідомлення ним про причини нез'явлення, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.  
686. 4. Якщо відомостей про причини нез'явлення відповідача немає або причини нез'явлення будуть визнані неповажними, справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.  
687. 5. Наслідки, передбачені частинами другою-четвертою цієї статті, застосовуються й у разі, якщо сторона покине судове засідання.  
688. Стаття 129. Наслідки нез'явлення в судове засідання свідків, експерта, спеціаліста  
689. Якщо у судове засідання не з'явилися свідок, експерт, спеціаліст суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи у відсутності свідка, експерта, спеціаліста, які не з'явилися, та приймає ухвалу про можливість судового розгляду або про відкладення розгляду справи, або оголошує перерву. Одночасно суд може вирішити питання про відповідальність свідка, експерта, спеціаліста, які не з'явилися, на підставі статей 272, 273 цього Кодексу.  
690. Стаття 130. Видалення свідків із залу судового засідання  
691. 1. Свідки видаляються із залу судового засідання у відведені для цього приміщення, щоб вони не могли спілкуватися між собою.  
692. 2. Судовий розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав.  
693. Стаття 131. Роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків  
694. 1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, передбачені статтями 51, 53, 56 і 61 цього Кодексу.  
695. 2. Роз'яснення прав та обов'язків особам, які беруть участь у справі, не проводиться, якщо їм вони були роз'яснені у попередньому судовому засіданні.  
696. Стаття 132. Роз'яснення прав і обов'язків експерта, присяга експерта  
697. 1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює експерту його права і обов'язки, передбачені статтею 64 цього Кодексу, та попереджає його під розписку про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків або за надання заздалегідь неправдивого висновку.  
698. 2. Головуючий приводить експерта до такої присяги:  
699. "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), обіцяю чесно і сумлінно виконати покладені на мене обов'язки експерта, використовуючи всі свої знання та можливості".  
700. 3. Присяга проголошується експертом усно, після чого він підписує текст присяги. Вона діє і щодо тих випадків, коли висновок був складений до приведення до присяги. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.  
701. 4. Якщо експертиза призначається під час судового розгляду, права, обов'язки експерта і його відповідальність роз'яснюється головуючим одразу після залучення його до участі у судовому процесі.  
702. Стаття 133. Роз'яснення спеціалісту його прав і обов'язків, присяга спеціаліста  
703. 1. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює спеціалісту його права та обов'язки, передбачені статтею 65 цього Кодексу, та приводить його до такої присяги:  
704. "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), обіцяю чесно та сумлінно виконати покладені на мене обов'язки спеціаліста, використовуючи всі свої знання та можливості".  
705. 2. Присяга проголошується спеціалістом усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний спеціалістом текст присяги приєднується до справи.  
706. Стаття 134. Вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі  
707. Клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухана думка решти присутніх осіб, які беруть участь у справі, про що приймається ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.  
708. Стаття 135. Обов`язки присутніх у залі судового засідання  
709. 1. Усі присутні у залі судового засідання при вході до нього суду повинні встати. Постанову суду присутні в залі заслуховують стоячи. Учасники судового процесу дають пояснення, свідчення, відповідають на запитання та ставлять запитання стоячи і лише після надання їм слова головуючим в судовому засіданні. Відступ від цих правил допускається з дозволу головуючого у судовому засіданні.  
710. 2. Учасники судового процесу, а також усі присутні в залі судового засідання зобов`язані додержуватись у судовому засіданні встановленого порядку і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.  
711. 3. Усі учасники судового процесу, звертаючись до судді, вживають слова "Ваша честь", а до інших учасників судового процесу - "Шановний".  
712. 4. Усі документи та інші матеріали передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника, а у разі його відсутності - через секретаря судового засідання.  
713. Стаття 136. Початок судового розгляду справи по суті  
714. 1. Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого у судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст заявлених вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує заявник свої вимоги, чи визнає їх відповідач та чи не бажають сторони укласти мирову угоду.  
715. 2. При розгляді справи у відсутності особи, яка бере участь у справі, головуючий в судовому засіданні чи суддя-доповідач доповідає про її позицію щодо заявлених вимог, викладену у письмових поясненнях.  
716. Стаття 137. Мирова угода в суді  
717. 1. З метою повного або часткового вирішення спору сторони можуть укласти мирову угоду, яка затверджується судом. Про затвердження мирової угоди суд приймає ухвалу, якою припиняє провадження у справі повністю або щодо частини вимог. В ухвалі повинні бути зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін або до неї приєднується текст підписаної сторонами мирової угоди.  
718. 2. Умови мирової угоди, укладеної в судовому засіданні, фіксуються у журналі судового засідання і підписуються обома сторонами.  
719. 3. Якщо мирова угода викладена в адресованих суду письмових зверненнях, ці заяви додаються до справи, про що зазначається в ухвалі суду.  
720. 4. Мирова угода не допускається щодо вимог з приводу оскарження нормативно-правових актів.  
721. Стаття 138. Відмова від заявлених вимог та визнання вимог заявника  
722. 1. Відмова заявника від своїх вимог, а також визнання відповідачем вимог заявника, заявлені в судовому засіданні, фіксуються у журналі судового засідання і підписуються відповідно заявником чи відповідачем.  
723. 2. Якщо заява заявника про відмову від заявлених вимог, а також заява відповідача про визнання вимог заявника викладені у письмовій формі і адресовані суду, то вони додаються до адміністративної справи, про що зазначається в ухвалі суду.  
724. 3. Про прийняття відмови заявника від заявлених вимог суд приймає ухвалу, якою закриває провадження у справі. При відмові заявника від частини вимог, суд з'ясовує, в якій саме частині заявник відмовляється від вимог, і приймає увалу, якою закриває провадження у справі щодо частини вимог.  
725. 4. При частковому визнанні вимог заявника відповідачем суд з'ясовує, в якій саме частині відповідач їх визнає. При частковому визнанні відповідачем заявлених вимог і прийнятті його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем вимог заявника відповідно до статті 167 цього Кодексу. При повному визнанні відповідачем вимог заявника і прийнятті його судом приймається постанова суду про задоволення вимог заявника.  
726. Стаття 139. Зміна заявлених вимог  
727. 1. Якщо заявник змінює свої вимоги, головуючий у судовому засіданні може запропонувати йому викласти ці зміни у письмовій формі або скріпити їх своїм підписом у журналі судового засідання.  
728. 2. Суд за клопотанням відповідача оголошує перерву у судовому засіданні і надає відповідачу строк, достатній для його підготовки до справи у зв'язку зі зміною заявником своїх вимог.  
729. Стаття 140. Встановлення порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів  
730. 1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.  
731. 2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від характеру спірних правовідносин і при необхідності може бути змінений.  
732. Стаття 141. Відмова від визнання обставин  
733. 1. Відмова від визнання у судовому засіданні чи у письмових поясненнях обставин приймається судом, якщо сторона у справі, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози або збігу тяжких обставин.  
734. 2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд приймає ухвалу.  
735. 3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться у загальному порядку.  
736. Стаття 142. Дослідження доказів  
737. 1. Під час судового розгляду предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду із заявою тощо) і підлягають встановленню при прийнятті судового рішення у справі.  
738. 2. Для встановлення зазначених в частині першій цієї статті обставин у судовому засіданні заслуховуються пояснення сторін і третіх осіб, свідчення свідків, досліджуються письмові та речові докази (у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією), експертні висновки.  
739. Стаття 143. Порядок допиту свідків  
740. 1. Свідки викликаються у судове засідання повістками. Кожний свідок допитується окремо.  
741. 2. Свідки, які ще не дали свідчень, не можуть знаходитись у судовому засіданні під час розгляду справи.  
742. 3. Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до даної справи і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і обов'язки, з'ясовує, чи не відмовляється він з передбачених законом підстав від давання свідчень, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за давання заздалегідь неправдивих свідчень і відмову без поважних причин від давання свідчень.  
743. 4. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до такої присяги:  
744. "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), обіцяю говорити правду, нічого не приховуючи, не додаючи і не змінюючи".  
745. 5. Присяга проголошується свідком усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.  
746. 6. Свідкам, які не досягли шістнадцяти років, головуючий у судовому засіданні роз'яснює обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо у справі, без попередження про відповідальність за відмову від давання свідчень і за давання заздалегідь неправдивих свідчень та не приводить до присяги.  
747. 7. Допит свідка починається з пропозиції головуючого у судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у даній справі, після чого першою йому ставить питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.  
748. 8. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть ставити свідкові питання в будь-який час його допиту.  
749. 9. Кожний допитаний свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити зал засідання суду до закінчення розгляду справи.  
750. 10. Свідок може бути допитаний повторно у тому ж або на наступному судовому засіданні за його власним клопотанням, за клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також суд.  
751. 11. Суд може призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з'ясування причин розбіжності у їхніх свідченнях.  
752. Стаття 144. Використання свідком письмових записів  
753. Свідок, даючи свідчення, може користуватись записами у разі, якщо його свідчення пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи показуються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.  
754. Стаття 145. Дослідження письмових доказів  
755. 1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються у судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а у разі необхідності - також свідкам, експертам чи спеціалістам. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів.  
756. 2. У разі, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.  
757. Стаття 146. Оголошення особистого листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції громадян  
758. 1. З метою охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції особисте листування, телефонні розмови, телеграфна та інша особиста кореспонденція громадян можуть бути оголошені у судовому засіданні лише за згодою осіб, між якими це листування, телефонні розмови та обмін іншою особистою кореспонденцією відбувалися.  
759. 2. Судом можуть бути встановленні винятки щодо забезпечення таємниці особистого листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції з метою запобігання злочинові чи з`ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо, а також в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно.  
760. Стаття 147. Оголошення висновків органів державної влади або органів місцевого самоврядування  
761. Висновки органів державної влади або органів місцевого самоврядування, залучених до справи, оголошуються у судовому засіданні, після чого суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання представникам цих органів з метою роз'яснення і доповнення висновку.  
762. Стаття 148. Дослідження речових доказів  
763. 1. Речові докази оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам і свідкам. Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, зв'язані з доказом та його оглядом.  
764. 2. Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку виконання судового доручення або за результатами огляду на місці, оголошуються у судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.  
765. Стаття 149. Оголошення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження як речових доказів  
766. 1. Під час оголошення звукозапису, демонстрації відеозапису особистого характеру, а також при їх дослідженні застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення і дослідження особистого листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції громадян.  
767. 2. Оголошення звукозапису і демонстрації відеозапису провадяться в залі судового засідання або в іншому спеціально підготовленому для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.  
768. 3. У разі необхідності оголошення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.  
769. 4. З метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко - і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.  
770. 5. Заява про фальшивість звуко - і відеозаписів вирішуються в порядку, передбаченому щодо заяв про фальшивість письмових доказів.  
771. Стаття 150. Огляд доказів на місці  
772. 1. Речові та письмові докази, яких не можна доставити до суду, оглядаються і досліджуються судом за місцем їх знаходження. Про проведення огляду на місці суд приймає ухвалу.  
773. 2. Огляд на місці проводить весь склад суду з повідомленням про це осіб, які беруть участь у справі, а у разі необхідності - з викликом експертів і свідків.  
774. 3. Про огляд на місці і проведені при огляді дії складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду плани, креслення, знімки тощо.  
775. 4. Особи, які беруть участь в огляді на місці, мають право подавати свої зауваження на протокол огляду.  
776. Стаття 151. Дослідження експертного висновку  
777. 1. Експертний висновок оголошується у судовому засіданні.  
778. 2. Для роз'яснення і доповнення експертного висновку експерту можуть бути задані питання.  
779. Стаття 152. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді  
780. 1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, а також при неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або притягнення до участі у справі інших осіб.  
781. 2. Крім часу, відведеного для відпочинку, у судовому розгляді можуть бути й інші перерви, тривалість яких у залежності від обставин розгляду справи визначається судом.  
782. 3. При неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього.  
783. 4. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву у її розгляді, призначає день і час нового судового засідання, про що оголошує під розписку учасникам судового процесу, які були присутніми в судовому засіданні. Тих учасників судового процесу, які не з'явилися або яких суд заново притягає до участі у процесі, викликають в судове засідання на призначений день повістками.  
784. 5. При відкладенні розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідків можна не допитувати і викликати знову.  
785. 6. При необхідності оголошення перерви у судовому розгляді для надання нових доказів з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, обговорює питання про можливість допитаним свідкам залишити зал судового засідання до закінчення розгляду справи.  
786. 7. Якщо розгляд справи було відкладено, новий її розгляд починається спочатку.  
787. Стаття 153. Закінчення розгляду справи по суті  
788. 1. Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази, якщо вони можуть чимось доповнити матеріали справи.  
789. 2. У зв'язку з додатковими поясненнями осіб, які беруть участь у справі, суд може ставити питання іншим учасникам судового процесу.  
790. 3. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд приймає ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.  
791. Стаття 154. Судові дебати  
792. 1. Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатись лише на обставини і докази, які досліджені у судовому засіданні.  
793. 2. У дебатах першому надається слово заявникові (його представнику).  
794. 3. Особи, які діють на захист прав, свобод та законних інтересів інших осіб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в інтересах яких порушено справу.  
795. 4. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, (її представник) виступає після сторін у справі.  
796. 5. Треті особи без самостійних вимог (їх представники) виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.  
797. 6. На прохання сторін чи третіх осіб у дебатах можуть виступати лише їхні представники.  
798. 7. Суд не вправі обмежувати тривалість дебатів певним часом. Головуючий в судовому засіданні може спинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається. З дозволу суду після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками.  
799. Стаття 155. Вихід суду для ухвалення рішення  
800. 1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально призначеного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.  
801. 2. Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд, відновлює судовий розгляд справи, про що приймає ухвалу.  
802. 3. Розгляд справи у цьому разі провадиться виключно у межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.  
803. 4. Після закінчення відновленого розгляду справи суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і йде до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, приймає ухвалу про відкладення розгляду справи або оголошує перерву.  
804. Стаття 156. Таємниця нарадчої кімнати  
805. 1. При ухваленні судового рішення ніхто не має права бути присутнім у нарадчій кімнаті, крім суддів, які вирішують справу.  
806. 2. Суд вправі перервати нараду лише для нічного відпочинку. Під час перерви судді не мають права спілкуватися з особами, які беруть участь у справі.  
807. 3. Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті.  
808. Глава 4. Залишення заяви без розгляду після порушення провадження у справі. Зупинення та закриття провадження у справі  
809. Стаття 157. Залишення заяви без розгляду після порушення провадження у справі  
810. 1. Суд своєю ухвалою залишає заяву без розгляду, якщо суд визнав з'явлення заявника у судове засідання обов'язковим і належним чином повідомив його про це, а він не з'явився у судове засідання без поважних причин або не повідомив суд про причини нез'явлення.  
811. 2. Якщо заявник не з'явився до суду з поважних причин, то він має право заявити клопотання про поновлення провадження у справі у тому ж суді протягом п'ятнадцяти днів після того, як відпаде ця причина. Суд своєю ухвалою поновлює провадження у справі, якщо визнає причини нез'явлення поважними.  
812. 3. Заява залишається без розгляду також у разі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа з такого самого спору між тими самими сторонами.  
813. 4. Ухвала суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду та про відмову у поновленні провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку, а ухвала суду апеляційної інстанції - у касаційному порядку.  
814. Стаття 158. Зупинення провадження у справі  
815. 1. Суд зупиняє провадження у справі у разі:  
816. 1) смерті заявника, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації органу, підприємства, установи, організації з визначенням правонаступництва - до встановлення правонаступника;  
817. 2) визнання заявника недієздатним - до призначення недієздатній особі опікуна;  
818. 3) неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої судової справи - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.  
819. 2. Суд має право зупиняти провадження у справі у разі:  
820. 1) хвороби особи, яка бере участь у справі, до її одужання;  
821. 2) знаходження особи, яка бере участь у справі, у відрядженні, якщо її з'явлення судом буде визнане обов'язковим - до повернення з відрядження;  
822. 3) звернення сторін до суду із клопотанням про зупинення провадження - до терміну, встановленого судом.  
823. 3. Провадження у справі зупиняється ухвалою суду. Ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку, а ухвала суду апеляційної інстанції - у касаційному порядку.  
824. 4. Провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження. Про поновлення провадження у справі суд приймає ухвалу. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено.  
825. Стаття 159. Закриття провадження у справі  
826. 1. Суд закриває провадження у справі:  
827. 1) якщо справа не підлягає розгляду в адміністративних судах;  
828. 2) якщо заявник відмовився від своїх вимог, і відмову прийнято судом;  
829. 3) якщо є рішення чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, що набрали законної сили;  
830. 5) у випадку смерті заявника чи відповідача, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації органу, підприємства, установи, організації без правонаступництва;  
831. 6) якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;  
832. 7) у разі відсутності предмету спору.  
833. 2. Суд закриває провадження у справі своєю ухвалою. У випадку закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою заявою не допускається.  
834. 3. Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку, а ухвала суду апеляційної інстанції - у касаційному порядку.  
835. Глава 5. Судові рішення  
836. Стаття 160. Види судових рішень  
837. 1. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, ухвалюється у формі постанови.  
838. 2. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань учасників судового процесу, приймається у формі ухвали.  
839. Стаття 161. Законність і обґрунтованість рішення  
840. 1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.  
841. 2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства, вирішив справу чи окреме питання відповідно до чинного законодавства.  
842. 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.  
843. Стаття 162. Порядок ухвалення судових рішень  
844. 1. Суд ухвалює судові рішення, якими закінчується судовий розгляд справи, ім'ям України.  
845. 2. Постанова виготовляється у письмовій формі в нарадчій кімнаті головуючим у судовому засіданні або одним із суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який розглядав дану справу.  
846. 3. Ухвали з питань: порушення провадження в адміністративній справі, забезпечення доказів, визначення розміру судових витрат, продовження та поновлення процесуальних строків, про зміну підсудності, забезпечення вимог заявника, виправлення описок і очевидних арифметичних помилок, відмови в ухвалені додаткового судового рішення, роз'яснення постанови, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду - приймаються у вигляді окремого процесуального документу у нарадчій кімнаті.  
847. 4. Ухвали приймаються у нарадчій кімнаті і підписуються суддею або усіма суддями колегії суддів, які розглядають справу, а з окремих нескладних питань можуть бути ухвалені безпосередньо під час розгляду справи в залі судового засідання.  
848. 5. Ухвали, прийняті без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у журнал про хід судового процесу.  
849. 6. Ухвали, прийняті у судовому засіданні, проголошуються негайно після їх прийняття.  
850. 7. Виправлення у судовому рішенні мають бути застережені перед підписом судді (підписами суддів).  
851. 8. Особам, які беруть участь у справі і не були присутні у судовому засіданні, направляються копії постанов та ухвал, прийнятих у вигляді окремого процесуального документу.  
852. Стаття 163. Питання, які вирішує суд при прийнятті постанови  
853. 1. При прийнятті постанови суд вирішує такі питання:  
854. 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;  
855. 2) чи є інші фактичні дані (пропуск строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;  
856. 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;  
857. 4) чи підлягають вимоги заявника задоволенню чи відмові у задоволенні;  
858. 5) як розподілити між сторонами судові витрати;  
859. 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови.  
860. 2. У разі необхідності при прийнятті постанови суд також приймає окрему ухвалу про вжиття заходів для притягнення до юридичної відповідальності, встановленої законом, осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються неправомірними.  
861. Стаття 164. Компетенція суду при вирішенні справи  
862. 1. Суд при вирішенні адміністративної справи не може виходити за межі вимог, заявлених у справі, але може не дотримуватись формулювань, вжитих у заяві. Суд може вийти за межі заявлених вимог тільки у разі, якщо це необхідно для більш повного захисту прав, свобод і законних інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  
863. 2. При ухваленні постанови суд оцінює докази, встановлює обставини, що мають значення для справи, визначає, який закон чи інший нормативно-правовий акт підлягає застосуванню в даній справі і чи підлягають вимоги заявника задоволенню.  
864. 3. При вирішенні вимог заявника по суті суд має право прийняти постанову про:  
865. 1) визнання неправомірними рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності, скасування або нечинність рішення чи його окремих положень і про поворот виконання рішення чи його окремих положень із вказівкою (якщо це можливо) способу його здійснення;  
866. 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;  
867. 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;  
868. 4) стягнення з відповідача коштів;  
869. 5) заборону діяльності об'єднання громадян;  
870. 6) примусове відчуження об'єкта права власності;  
871. 7) примусове видворення іноземного громадянина чи особи без громадянства;  
872. 8) визнання наявності чи відсутності публічно-правових відносин;  
873. 9) відмову у задоволенні вимоги заявника.  
874. 4. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини та громадянина, законних інтересів інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.  
875. Стаття 165. Зміст постанови  
876. 1. Постанова складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини.  
877. 2. У вступній частині постанови зазначається час та місце її прийняття, назва адміністративного суду, що прийняв постанову, номер адміністративної справи, прізвище та ініціали судді (суддів), прізвище та ініціали секретаря судового засідання, найменування сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  
878. 3. Описова частина постанови містить стислий виклад вимог заявника, відповідей на них відповідача, пояснень осіб, які беруть участь у справі, зазначення інших доказів, досліджених судом.  
879. 4. У мотивувальній частині постанови наводяться встановлені судом обставини (факти) та визначені відповідно до них правовідносини, правові підстави для задоволення вимог заявника чи відмови у цьому, норма права, згідно з якою вирішено справу, норми процесуального закону, якими керувався суд.  
880. 5. Резолютивна частина постанови повинна містити в собі висновок суду про задоволення заяви або про відмову у задоволенні повністю чи частково, висновок суду по суті вимог, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження постанови.  
881. Стаття 167. Постанова щодо частини вимог у справі  
882. 1. Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини вимог у справі за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину вимог заявника.  
883. 2. Постанова щодо частини вимог у справі набирає законної сили і може бути оскаржена у загальному порядку.  
884. Стаття 168. Зміст ухвали  
885. 1. В ухвалі, що приймається у вигляді окремого процесуального документа, зазначається:  
886. 1) час і місце її ухвалення;  
887. 2) назва адміністративного суду, номер адміністративної справи, прізвища та ініціали судді (суддів) та секретаря судового засідання;  
888. 3) суть клопотання і найменування особи, що її заявила, чи інше питання, що розв'язується ухвалою;  
889. 4) мотиви, з яких суд дійшов до своїх висновків, і закон, яким керувався суд, ухвалюючи ухвалу;  
890. 5) висновки суду;  
891. 6) строк і порядок оскарження ухвали.  
892. 2. Ухвала, яка приймається судом без виходу до нарадчої кімнати, повинна містити відомості, передбачені пунктами 4, 5 і 6 частини першої цієї статті.  
893. Стаття 169. Окремі ухвали суду  
894. 1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення законності та встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення може прийняти окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який прийняв окрему ухвалу.  
895. 2. Окрему ухвалу може бути оскаржено у загальному порядку.  
896. Стаття 170. Окрема думка судді  
897. 1. Суддя, який підписав постанову, ухвалу суду і не згодний з рішенням більшості, може письмово викласти свою окрему думку.  
898. 2. Окрема думка судді не проголошується і зберігається у справі у заклеєному конверті. Конверт може бути відкритий при перегляді судового рішення.  
899. Стаття 171. Порядок оприлюднення судового рішення  
900. 1. Ухвалене судове рішення оголошується прилюдно відразу після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.  
901. 2. Особи, які беруть участь у справі можуть отримати в канцелярії суду копію постанови чи ухвали суду.  
902. 3. Сторонам та третім особам, які не були присутніми під час розгляду справи, суд надсилає поштою копію ухваленого рішення не пізніше наступного дня після його проголошення.  
903. 4. Резолютивна частина постанови суду публікується в засобах масової інформації, якщо особу, яка мала брати участь у справі, було викликано до суду через оголошення в засобах масової інформації, але вона не з'явилася, і справу було розглянуто за її відсутності.  
904. Стаття 172. Набрання судовим рішенням законної сили  
905. 1. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, а постанову, щодо якої не повідомлено суд про намір подати апеляційну скаргу, - після закінчення строку на здійснення такого повідомлення.  
906. 2. Оскаржені в апеляційному порядку судові рішення набирають законної сили після прийняття судового рішення щодо них судом апеляційної інстанції, крім випадків, коли такі судові рішення скасовуються.  
907. 3. Якщо строк для подання апеляційної скарги буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрали законної сили.  
908. 4. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили негайно після проголошення.  
909. 5. Після набрання законної сили постановою або ухвалою суду, суддя-головуючий, який підписав рішення чи ухвалу, робить у них відмітку про набрання ними законної сили.  
910. 6. Ухвали суду набирають законної сили негайно після проголошення чи іншого доведення до відома адресата, якщо цим Кодексом не передбачено можливості їхнього оскарження.  
911. 7. Після набрання законної сили постановою або ухвалою особи, які беруть участь у справі, і їх правонаступники не вправі заявляти в адміністративному суді ті ж вимоги і на тих самих підставах.  
912. Стаття 173. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням  
913. 1. Постанова або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для усіх органів, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.  
914. 2. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій адміністративній справі за участю тих самих сторін.  
915. 3. Після набрання законної сили постановою або ухвалою особи, які беруть участь у справі, не вправі заявляти в суді ті самі вимоги і на тих самих підставах.  
916. Стаття 174. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судових рішеннях  
917. 1. Суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи, виправити допущені у судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.  
918. 2. Питання про внесення виправлень вирішується у судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання, проте їх нез'явлення не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.  
919. 3. Ухвала суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржена у загальному порядку.  
920. Стаття 175. Додаткове судове рішення  
921. 1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою сторони чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи додаткову ухвалу у випадках:  
922. 1) якщо щодо однієї із заявленої вимог чи одного з клопотань не ухвалено рішення;  
923. 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точно, які дії необхідно виконати;  
924. 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.  
925. 2. Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.  
926. 3. Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.  
927. 4. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд приймає ухвалу.  
928. 5. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені загальному порядку.  
929. Стаття 176. Роз'яснення судового рішення  
930. 1. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, на прохання осіб, які беруть участь у справі, а також державного виконавця, ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.  
931. 2. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.  
932. 3. Питання про роз'яснення судового рішення розглядається судом протягом десяти днів із викликом заявника та осіб, які беруть участь у справі, проте їх нез'явлення не перешкоджає розглядові питання про роз'яснення рішення.  
933. Глава 6. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ  
934. Стаття 177. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів  
935. 1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:  
936. 1) законності постанов Верховної Ради України, Указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;  
937. 2) конституційності, законності та відповідності правовим актам з вищою юридичною силою нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;  
938. 3) конституційності, законності та відповідності правовим актам з вищою юридичною силою нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим;  
939. 4) конституційності, законності та відповідності правовим актам з вищою юридичною силою нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій;  
940. 5) конституційності, законності та відповідності правовим актам з вищою юридичною силою нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування;  
941. 6) конституційності, законності та відповідності правовим актам з вищою юридичною силою нормативно-правових актів інших суб'єктів владних повноважень.  
942. 2. Заяву щодо оскарження нормативно-правових актів суд розглядає у двомісячний строк.  
943. 3. Суд може визнати неконституційним чи незаконним нормативно-правовий акт повністю або в окремій його частині.  
944. 4. У разі, якщо у процесі розгляду справи щодо конституційності чи законності нормативно-правового акта виявлено невідповідність Конституції України та законам України інших нормативно-правових актів (окремих їх положень), крім тих, щодо яких порушено провадження в адміністративній справі і які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти (їхні окремі положення) неконституційними чи незаконними.  
945. 5. Постанова суду у справах щодо оскарження нормативно-правових актів оскаржується у загальному порядку.  
946. Стаття 178. Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій  
947. 1. Заяви з приводу рішень виборчих комісій про реєстрацію кандидата або про відмову у реєстрації претендента на кандидата можуть бути подані до адміністративного суду протягом п'яти днів з моменту їх прийняття або з дня виявлення порушення вимог виборчого законодавства. Заяви з приводу інших рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій або комісій з референдуму можуть бути подані до суду протягом десяти днів з дня виявлення порушення вимог виборчого законодавства, якщо інше не передбачено законом.  
948. 2. Заяви з приводу неправильності у списках виборців чи в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі, подаються до суду за місцем розташування відповідної дільниці не пізніш як за п'ять днів до виборів або референдуму як особами, щодо яких допущена неправильність, так і особами, які стверджують, що до списку виборців, списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, неправильно включена та чи інша особа, яка не має виборчого права чи права брати участь у референдумі, або не включена особа, яка його має.  
949. 3. Адміністративні справи з приводу неправильності в списках виборців чи в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі, вирішуються судом не пізніше трьох днів, включаючи і день надходження заяви, якщо вона надійшла до суду не пізніше 12-ої години цього дня.  
950. 4. Інші адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій вирішуються судом протягом десяти днів, а в разі надходження заяви менш як за десять днів до виборів чи референдуму - негайно.  
951. 5. Заяви, подані з порушенням встановлених законом строків, а також заяви з приводу порушень, які мали місце до дня голосування, але були одержані судом після 24-ої години дня, що передує дню голосування, залишаються без розгляду.  
952. 6. Постанови суду у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій набирають законної сили негайно після проголошення і можуть бути оскаржені у касаційному порядку.  
953. 7. Постанови Верховного Суду України у спорах щодо рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії або її членів, а також за заявами про скасування реєстрації особи як кандидата в Президенти України набирають законної сили негайно після проголошення і можуть бути переглянуті Верховним Судом України тільки на підставі визнання їх міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.  
954. 8. Копії постанови суд негайно видає або надсилає сторонам та третім особам.  
955. Стаття 179. Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісності  
956. 1. Із заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання вимоги щодо несумісності звертається до адміністративного суду Голова Верховної Ради України.  
957. 2. Адміністративна справа за заявою про дострокове припинення повноважень народного депутата України вирішується у семиденний строк.  
958. 3. Постанова суду про дострокове припинення повноважень народного депутата України набирає законної сили негайно після проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку.  
959. 4. Копії постанови суд негайно видає або надсилає сторонам та третім особам.  
960. Стаття 180. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби  
961. 1. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи законні інтереси. З такою ж заявою може звернутися і прокурор, якщо виконавче провадження було порушене за його заявою.  
962. 2. Не можуть розглядатися у порядку адміністративного судочинства звернення про визнання недійсними публічних торгів (аукціону), проведених на виконання судових рішень. Такі звернення, в залежності від суб`єктів угоди, розглядаються цивільними або господарськими судами.  
963. 3. Заяву може бути подано до суду:  
964. - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів;  
965. - у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.  
966. 4. Про подання заяви суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби не пізніше, ніж наступного дня після прийняття її адміністративним судом.  
967. 5. Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби вирішуються судом у десятиденний строк.  
968. 6. При задоволенні вимог заявника суд може допустити негайне виконання постанови.  
969. Стаття 181. Особливості провадження у справах за заявами суб'єктів владних повноважень щодо обмеження права на мирні зібрання  
970. 1. Прокуратура, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, їх посадові особи звертаються до окружного адміністративного суду за місцем знаходження заявника із заявами про заборону проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо чи інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо ( негайно після одержання повідомлення про такі заходи.  
971. 2. Про прийняття заяви суд негайно повідомляє заявника та організатора (організаторів ( зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань і повідомляє про дату, час та місце розгляду справи.  
972. 3. Справи за заявами щодо обмеження права на мирні зібрання вирішуються судом у триденний строк з дня прийняття заяви, а у разі прийняття заяви менш як за три дні до проведення відповідних заходів - негайно.  
973. 4. Суд задовольняє вимоги заявника в інтересах національної безпеки та громадського порядку у разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження права на мирні зібрання.  
974. 5. Постанова суду у справах щодо обмеження права на мирні зібрання набирає законної сили негайно після проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку.  
975. 6. Копії постанови суд негайно видає або надсилає особам, які брали участь у справі.  
976. Розділ VІІІ. Перегляд судових рішень  
977. Глава 1. Апеляційне провадження  
978. Стаття 182. Адміністративний суд апеляційної інстанції  
979. 1. Адміністративними судами апеляційної інстанції є апеляційні адміністративні суди.  
980. 2. Адміністративні справи, розглянуті місцевими адміністративними судами як судами першої інстанції, переглядаються в апеляційному порядку апеляційними адміністративними судами, територіальна юрисдикція яких поширюється на відповідні області чи райони.  
981. Стаття 183. Підстави подання апеляційної скарги  
982. Судове рішення суду першої інстанції може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги з мотивів допущення судом помилок в оцінці доказів і встановленні фактів чи застосуванні норм матеріального та процесуального права. Шляхом подання апеляційної скарги може бути оскаржена також бездіяльність суду першої інстанції з мотивів порушення норм процесуального права.  
983. Стаття 184. Особи, які мають право на апеляційне оскарження  
984. Право подати апеляційну скаргу мають особи, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга може бути подана також іншою особою, якщо судове рішення або бездіяльність суду першої інстанції, на її думку, порушує її права, свободи та законні інтереси.  
985. Стаття 185. Предмет апеляційного оскарження  
986. 1. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені повністю або частково постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили.  
987. 2. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені повністю або частково ухвала суду першої інстанції, яка оформлена у вигляді окремого документа, якщо ухвала перешкоджає рухові справи або в інших випадках, передбачених цим Кодексом.  
988. 3. В апеляційному порядку може бути оскаржена також бездіяльність суду першої інстанції у випадках, коли він згідно з законом зобов'язаний вчинити певні дії.  
989. Стаття 186. Строки апеляційного оскарження  
990. 1. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, а також на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, подається протягом одного місяця з дня проголошення відповідного судового рішення.  
991. 2. Якщо у справі було прийнято додаткове судове рішення, то зазначений у частині першій цієї статті строк апеляційного оскарження обчислюється з дня його проголошення.  
992. 3. Апеляційна скарга на інші ухвали суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені, подається протягом десяти днів з дня їхнього проголошення. Якщо ухвалу було прийнято без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня вручення їй копії ухвали.  
993. 4. Апеляційна скарга на бездіяльність суду першої інстанції подається у будь-який час після закінчення строку, протягом якого суд зобов'язаний був вчинити певну дію, але до закінчення провадження у справі у цьому суді.  
994. 5. Апеляційна скарга на постанову суду чи на ухвалу, яка перешкоджає провадженню у справі, можуть подавати тільки особи, які своєчасно письмово повідомили суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, про намір подати апеляційну скаргу.  
995. 6. Пропущення строку на подання апеляційної скарги тягне за собою відмову у порушенні апеляційного провадження, якщо суд апеляційної інстанції за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, не визнає причину пропущення строку апеляційного оскарження поважною.  
996. Стаття 187. Повідомлення про апеляційну скаргу  
997. 1. Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу на постанову суду чи на ухвалу, яка перешкоджає провадженню у справі, письмово повідомляє про це суд, який ухвалив судове рішення, протягом п'яти днів з дня проголошення судового рішення.  
998. 2. Строк на подання повідомлення про апеляційну скаргу може бути поновлено судом першої інстанції, якщо причини його пропущення будуть визнані поважними.  
999. 3. Якщо особа, яка повідомила суд про апеляційну скаргу, не подала апеляційну скаргу протягом строку апеляційного оскарження, то вважається, що судове рішення не оскаржене.  
1000. Стаття 188. Вимоги до апеляційної скарги  
1001. 1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.  
1002. 2. В апеляційній скарзі зазначається:  
1003. 1) назва адміністративного суду апеляційної інстанції;  
1004. 2) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (точна повна назва і банківські реквізити юридичної особи), поштова адреса, вид та номер засобу зв'язку особи, яка подає апеляційну скаргу;  
1005. 3) реквізити судового рішення, яке оскаржується, і номер судової справи у суді першої інстанції або тільки номер судової справи у разі оскарження бездіяльності суду;  
1006. 4) у разі оскарження судового рішення - зазначення того, в якій частині воно оскаржується (повністю чи частково, з посиланням на оскаржувані частини);  
1007. 5) обґрунтування вимог особи, що подає апеляційну скаргу із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження і встановлення обставин у справі та/або застосування норм права;  
1008. 6) вимоги особи, що подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;  
1009. 7) клопотання особи, що подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо (у разі необхідності);  
1010. 8) перелік матеріалів, які додаються до апеляційної скарги.  
1011. 3. В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа брати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.  
1012. 4. Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані до суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.  
1013. 5. Апеляційна скарга підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в суді першої інстанції.  
1014. Стаття 189. Порядок подання апеляційної скарги  
1015. 1. Апеляційна скарга і додані матеріали подаються через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, з копіями апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.  
1016. 2. Одночасно з апеляційною скаргою подається документ про сплату державного мита.  
1017. 3. Апеляційна скарга реєструється у канцелярії адміністративного суду першої інстанції у день її надходження і передається до складу суду, який розглядає (розглянув) справу.  
1018. Стаття 190. Дії суду першої інстанції після одержання апеляційної скарги  
1019. 1. Суд першої інстанції через три дні після закінчення строку на апеляційне оскарження надсилає апеляційну скаргу на постанову суду або ухвалу, яка перешкоджає провадженню у справі, разом зі справою до адміністративного суду апеляційної інстанції. У разі одержання апеляційної скарги від усіх осіб, які подали повідомлення про апеляційну скаргу, апеляційні скарги разом зі справою надсилаються не пізніше наступного робочого дня після реєстрації останньої апеляційної скарги.  
1020. 2. Апеляційна скарга на ухвалу (крім ухвал, які перешкоджають провадженню у справі) або бездіяльність розглядається судом першої інстанції протягом трьох днів з дня її реєстрації без виклику осіб, які беруть участь у справі.  
1021. 3. За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу (крім ухвал, які перешкоджають подальшому провадженню у справі) суд першої інстанції може прийняти одну з таких ухвал:  
1022. 1) задовольнити апеляційну скаргу повністю і змінити або скасувати оскаржену ухвалу;  
1023. 2) задовольнити апеляційну скаргу частково і змінити оскаржену ухвалу, а апеляційну скаргу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду її у частині, що залишилася без задоволення;  
1024. 3) залишити апеляційну скаргу без задоволення і направити її до суду апеляційної інстанції.  
1025. 4. За наслідками розгляду апеляційної скарги на бездіяльність суд першої інстанції може прийняти одну з таких ухвал:  
1026. 1) задовольнити апеляційну скаргу і вчинити дію, яку він зобов'язаний був вчинити;  
1027. 2) залишити апеляційну скаргу без задоволення і направити її до суду апеляційної інстанції.  
1028. 5. У разі залишення апеляційної скарги на ухвалу або бездіяльність судом першої інстанції без задоволення провадження у справі у суді першої інстанції зупиняється до вирішення вимог апеляційної скарги, а апеляційна скарга направляється до суду апеляційної інстанції разом зі справою. Апеляційна скарга на ухвалу про застосування заходів процесуальної відповідальності не перешкоджає провадженню у справі в суді першої інстанції і надсилається до суду апеляційної інстанції з копіями матеріалів справи, які обґрунтовують цю ухвалу.  
1029. 6. Апеляційні скарги, що надійшли після направлення справи до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного робочого дня після реєстрації направляються до суду апеляційної інстанції.  
1030. Стаття 191. Порушення апеляційного провадження  
1031. 1. Апеляційна скарга реєструється у канцелярії адміністративного суду апеляційної інстанції у день її надходження і не пізніше наступного робочого дня передається у порядку черговості судді адміністративного суду апеляційної інстанції.  
1032. 2. Отримавши апеляційну скаргу, суддя суду апеляційної інстанції протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статей 188 і 189 цього Кодексу і у разі відсутності перешкод приймає ухвалу суду апеляційної інстанції про порушення апеляційного провадження, якою призначає час і місце судового розгляду апеляційної скарги у межах двомісячного строку з дня одержання апеляційної скарги.  
1033. 3. Копія ухвали про порушення апеляційного провадження надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з копіями апеляційної скарги, пам'яткою з переліком їхніх прав та обов'язків і пропозицією надати відповідь на апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали.  
1034. Стаття 192. Залишення апеляційної скарги без розгляду  
1035. 1. У разі невідповідності апеляційної скарги вимогам статей 188 і 189 цього Кодексу, суддя суду апеляційної інстанції повідомляє про це своєю ухвалою особу, яка подала апеляційну скаргу, і встановлює строк для усунення недоліків, який не може бути меншим десяти днів. Якщо недоліки будуть вчасно усунуті, суддя суду апеляційної інстанції приймає ухвалу про порушення апеляційного провадження.  
1036. 2. Якщо недоліки не будуть своєчасно усунуті суддя суду апеляційної інстанції приймає ухвалу про повернення апеляційної скарги і залишення її без розгляду, про що повідомляє всіх осіб, які беруть участь у справі.  
1037. 3. Якщо суддя визнає поважними причини пропущення строку для усунення недоліків апеляційної скарги, цей строк може бути продовжений ухвалою суду.  
1038. Стаття 193. Підготовка апеляційної скарги до судового розгляду  
1039. 1. Суддя суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів після порушення апеляційного провадження:  
1040. 1) з`ясовує склад учасників судового процесу;  
1041. 2) з'ясовує обставини (факти), на які посилаються учасники судового процесу як на підставу своїх вимог і заперечень;  
1042. 3) з`ясовує, які обставини (факти) визнаються і які заперечуються особами, які беруть участь у справі;  
1043. 4) пропонує особам, які беруть участь у справі, надати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, що подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;  
1044. 5) вирішує інші письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі;  
1045. 6) визначає розмір судових витрат та строки їх сплати;  
1046. 7) вирішує питання про можливість письмового провадження у суді апеляційної інстанції;  
1047. 8) вирішує питання про передачу апеляційної скарги на розгляд колегії суддів;  
1048. 9) вирішує питання про необхідність з'явлення в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, і проводить їхній виклик.  
1049. 2. Усі рішення, прийняті суддею суду апеляційної інстанції під час підготовки апеляційної скарги до судового розгляду, приймаються у формі ухвали суду апеляційної інстанції, про зміст якої повідомляються особи, які беруть участь у справі.  
1050. 3. Після проведення підготовчих дій суддя, який їх здійснював доповідає про них колегії суддів, яка приймає ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до розгляду.  
1051. Стаття 194. Відповідь на апеляційну скаргу  
1052. 1. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до суду апеляційної інстанції відповідь на апеляційну скаргу у письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.  
1053. 2. Відповідь на апеляційну скаргу містить:  
1054. 1) назву адміністративного суду апеляційної інстанції;  
1055. 2) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (точну повну назву органу, підприємства, установи, організації), поштову адресу, вид та номер засобу зв'язку особи, яка дає відповідь на апеляційну скаргу;  
1056. 3) номер адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, якщо він повідомлений судом апеляційної інстанції;  
1057. 4) зазначення та обґрунтування позиції щодо апеляційної скарги (підтримання чи заперечення);  
1058. 5) клопотання особи, яка дає відповідь на апеляційну скаргу (у разі необхідності);  
1059. 6) перелік матеріалів, які додаються до відповіді на апеляційну скаргу.  
1060. 3. У відповіді на апеляційну скаргу зазначається, чи бажає особа брати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.  
1061. 4. Відповідь на апеляційну скаргу підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в суді першої інстанції.  
1062. Стаття 195. Приєднання до апеляційної скарги  
1063. 1. Особи, які беруть участь у справі і не подали апеляційну скаргу, у будь-який час до закінчення апеляційного провадження мають право приєднатися до неї, підтримавши її вимоги.  
1064. 2. Приєднання до апеляційної скарги не оплачується державним митом.  
1065. Стаття 196. Відмова від апеляційної скарги, зміна апеляційної скарги  
1066. 1. Особа, що подала апеляційну скаргу, може відмовитися від апеляційної скарги до закінчення апеляційного провадження.  
1067. 2. Якщо постанова, ухвала або бездіяльність суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або у разі відсутності заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.  
1068. 3. Особа, що подала апеляційну скаргу, може змінити апеляційну скаргу до закінчення строку апеляційного оскарження, подавши зміни у порядку, встановленому для подання апеляційної скарги. Якщо заява про зміну апеляційної скарги подана після закінчення строку апеляційного оскарження, але до закінчення розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні, то суд апеляційної інстанції надає іншим особам, які беруть участь у справі, час, достатній для її вивчення і подання відповіді на апеляційну скаргу.  
1069. Стаття 197. Укладення мирової угоди під час апеляційного провадження  
1070. 1. Сторони можуть у будь-який час до закінчення апеляційного провадження укласти мирову угоду, виклавши її письмово або скріпивши свої усні заяви підписом у журналі про хід судового засідання.  
1071. 2. Умови мирової угоди затверджуються ухвалою суду, якою закривається провадження в адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції не затверджує мирову угоду, якщо вона суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб, про що приймається ухвала.  
1072. Стаття 198. Межі перегляду у суді апеляційної інстанції  
1073. 1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення та бездіяльність суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги у разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які привели до неправильного вирішення справи.  
1074. 2. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.  
1075. 3. Суд апеляційної інстанції не може розглядати вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.  
1076. Стаття 199. Розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні  
1077. 1. Проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції здійснюється за правилами, які регулюють провадження у суді першої інстанції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження.  
1078. 2. Головуючим у судовому засіданні є старший за віком суддя з колегії суддів.  
1079. 3. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя суду апеляційної інстанції, який здійснював підготовку апеляційної скарги до судового розгляду, доповідає про зміст апеляційної скарги та відповідей на неї.  
1080. 4. Для надання пояснень, а також у судових дебатах першій надається слово особі, що подала апеляційну скаргу. За нею слово надається особам, що приєдналися до апеляційної скарги, а потім - іншим особам, які беруть участь у справі. Особам, які заперечують проти вимог апеляційної скарги, надається слово останнім.  
1081. 5. Якщо суд апеляційної інстанції визнав необхідним з'явлення в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, і вони не з`явились без поважних причин, суд апеляційної інстанції може відкласти судовий розгляд апеляційної скарги або розглянути її за їх відсутності.  
1082. 6. Після закінчення судового розгляду апеляційної скарги колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.  
1083. Стаття 200. Розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження  
1084. 1. Суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження, якщо усі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.  
1085. 2. Суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження також у разі відсутності клопотань осіб, які беруть участь у справі, про вирішення справи з їхньою участю у судовому засіданні, якщо апеляційну скаргу подано виключно з мотивів неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.  
1086. 3. Письмове провадження здійснюється апеляційним судом шляхом розгляду апеляційної скарги без виклику осіб, які беруть участь у справі, і без проведення судового засідання на основі наявних матеріалів справи.  
1087. 4. Якщо під час здійснення письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, то він призначає її до розгляду у судовому засіданні.  
1088. 5. Проект судового рішення суду апеляційної інстанції готується суддею, який здійснював підготовку апеляційної скарги до судового розгляду, і погоджується з іншими суддями колегії суддів після вивчення ними матеріалів справи. Після урахування усіх зауважень і пропозицій судове рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги підписується усіма суддями колегії суддів.  
1089. 6. Якщо апеляційна скарга була розглянута в порядку письмового провадження, то копія рішення або ухвали суду апеляційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.  
1090. Стаття 201. Компетенція суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду  
1091. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право:  
1092. 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін;  
1093. 2) змінити або скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову суду або нову ухвалу, не передаючи справу на новий розгляд;  
1094. 3) скасувати постанову суду повністю чи в частині і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у випадках, передбачених статтею 204 цього Кодексу.  
1095. Стаття 202. Компетенція суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду  
1096. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право:  
1097. 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін;  
1098. 2) змінити або скасувати ухвалу суду та ухвалити нову ухвалу або постанову суду, не передаючи справу на розгляд суду першої інстанції;  
1099. 3) скасувати ухвалу суду повністю чи в частині і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у випадках, передбачених статтею 204 цього Кодексу;  
1100. 4) змінити або скасувати ухвалу суду і прийняти нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.  
1101. Стаття 203. Компетенція суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на бездіяльність суду  
1102. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на бездіяльність суду першої інстанції має право:  
1103. 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення;  
1104. 2) вчинити дію, яку згідно з законом повинен був вчинити суд першої інстанції, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.  
1105. Стаття 204. Направлення справи на новий розгляд  
1106. 1. Суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи ухвалу суду і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо:  
1107. 1) склад суду, який ухвалив судове рішення, не відповідає складу суду, передбаченому законом;  
1108. 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, який за законом не мав права здійснювати повноваження судді або якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів в неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;  
1109. 3) судове рішення не підписано суддею або підписано суддею, який не брав участі у розгляді справи.  
1110. Стаття 205. Судові рішення суду апеляційної інстанції  
1111. 1. Судове рішення суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги приймається у формі ухвали, якою суд задовольняє або не задовольняє вимоги особи, що подала апеляційну скаргу.  
1112. 2. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може ухвалити нову постанову суду, якою суд задовольняє або не задовольняє вимоги заявника, заявлені в суді першої інстанції.  
1113. 3. З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції приймає ухвали.  
1114. 4. Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються і проголошуються в порядку, передбаченому для ухвалення і проголошення судових рішень у суді першої інстанції.  
1115. 5. Суд апеляційної інстанції, закінчуючи судове засідання, повідомляє про час і місце проголошення судового рішення.  
1116. 6. У виняткових випадках залежно від складності справи виготовлення повного рішення може бути відкладене на строк не більше п'яти днів, але вступну та резолютивну частини постанови або ухвали суд повинен оголосити у тому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Одночасно суд оголошує коли особи, які беруть участь у справі можуть ознайомитися з повним рішенням або ухвалою. Оголошена вступна та резолютивна частини рішення повинні бути підписані всіма суддями і приєднані до справи.  
1117. Стаття 206. Ухвала суду апеляційної інстанції  
1118. Розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приймає ухвалу у разі:  
1119. 1) залишення апеляційної скарги без задоволення;  
1120. 2) скасування судового рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду;  
1121. 3) скасування судового рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі;  
1122. 4) зміни ухвали суду першої інстанції або прийняття нової ухвали;  
1123. 5) задоволення апеляційної скарги на бездіяльність суду першої інстанції.  
1124. Стаття 207. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції  
1125. 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:  
1126. 1) вступної частини із зазначенням:  
1127. часу і місця її прийняття;  
1128. назви адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;  
1129. найменувань осіб, які беруть участь у справі;  
1130. 2) описової частини із зазначенням:  
1131. короткого змісту вимог апеляційної скарги;  
1132. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;  
1133. узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;  
1134. встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази;  
1135. 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті ухвали, і положення закону, яким він керувався;  
1136. 4) резолютивної частини із зазначенням:  
1137. висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги;  
1138. розподілу судових витрат;  
1139. строку і порядку оскарження ухвали.  
1140. 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими конкретними обставинами (фактами) чи нормами права спростовуються її доводи.  
1141. 3. У разі скасування або зміни судового рішення суду першої інстанції в ухвалі зазначається, в чому полягала неправильність рішення.  
1142. Стаття 208. Зміст постанови суду апеляційної інстанції  
1143. Постанова суду апеляційної інстанції складається з:  
1144. 1) вступної частини із зазначенням:  
1145. часу і місця її прийняття;  
1146. назви адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;  
1147. найменувань осіб, які беруть участь у справі;  
1148. 2) описової частини із зазначенням:  
1149. короткого змісту вимог заявника і постанови суду першої інстанції;  
1150. короткого змісту вимог апеляційної скарги;  
1151. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;  
1152. узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;  
1153. встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази;  
1154. 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;  
1155. 4) резолютивної частини із зазначенням:  
1156. висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і вимог заявника;  
1157. розподілу судових витрат;  
1158. строку і порядку оскарження постанови.  
1159. Стаття 209. Повернення адміністративної справи  
1160. Після закінчення апеляційного провадження адміністративна справа повертається до адміністративного суду першої інстанції.  
1161. Глава 2. Касаційне провадження  
1162. Стаття 210. Адміністративний суд, який здійснює касаційне провадження  
1163. Адміністративним судом касаційної інстанції, який здійснює касаційне провадження, є Вищий адміністративний суд України.  
1164. Стаття 211. Підстави подання касаційної скарги  
1165. Судові рішення суду першої інстанції, після перегляду їх в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені шляхом подання касаційної скарги з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права. Шляхом подання касаційної скарги може бути оскаржена також бездіяльність суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм процесуального права.  
1166. Стаття 212. Особи, які мають право на касаційне оскарження  
1167. Право подати касаційну скаргу мають особи, які беруть участь у справі. Касаційна скарга може бути подана також іншою особою, якщо судове рішення або бездіяльність суду першої або апеляційної інстанції, на її думку, порушує її права, свободи та законні інтереси.  
1168. Стаття 213. Предмет касаційного оскарження  
1169. 1. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови і ухвали суду першої інстанції, після перегляду їх в апеляційному порядку, а також постанови і ухвали суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.  
1170. 2. У касаційному порядку може бути оскаржена також бездіяльність суду апеляційної інстанції у випадках, коли він згідно з законом зобов'язаний вчинити певні дії.  
1171. 3. Не можуть бути оскаржені окремо у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.  
1172. Стаття 214. Строки касаційного оскарження  
1173. 1. Касаційна скарга на судові рішення, подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції.  
1174. 2. Касаційна скарга на бездіяльність суду апеляційної інстанції подається у будь-який час після закінчення строку, протягом якого суд зобов'язаний був вчинити певну дію, але до закінчення провадження у справі у цьому суді.  
1175. 3. Пропущення строку на подання касаційної скарги тягне за собою відмову у порушенні касаційного провадження, якщо суд касаційної інстанції за клопотанням особи, яка подала касаційну скаргу, не визнає причину пропущення строку касаційного оскарження поважною.  
1176. Стаття 215. Вимоги до касаційної скарги  
1177. 1. Касаційна скарга подається у письмовій формі.  
1178. 2. У касаційної скарги зазначається:  
1179. 1) назва адміністративного суду касаційної інстанції;  
1180. 2) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (точна повна назва і банківські реквізити юридичної особи), поштова адреса, вид та номер засобу зв'язку особи, яка подає касаційну скаргу;  
1181. 3) реквізити судових рішень, які оскаржуються, і номери судової справи у судах першої і апеляційної інстанцій або тільки номери судової справи у разі оскарження бездіяльності суду апеляційної інстанції;  
1182. 4) у разі оскарження судового рішення - зазначення того, в якій частині воно оскаржується (повністю чи частково, з посиланням на оскаржувані частини);  
1183. 5) обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм права;  
1184. 6) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;  
1185. 7) клопотання особи, що подає касаційну скаргу (у разі необхідності);  
1186. 8) перелік матеріалів, які додаються до касаційної скарги.  
1187. 3. Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд скарги з її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду касаційної інстанції.  
1188. 4. Касаційна скарга підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цього не було зроблено у суді першої чи апеляційної інстанції.  
1189. Стаття 216. Порядок подання касаційної скарги  
1190. 1. Касаційна скарга подається через адміністративний суд, у якому зберігається судова справа, з копіями касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.  
1191. 2. Одночасно з касаційною скаргою подається документ про сплату державного мита.  
1192. 3. Касаційна скарга реєструється у канцелярії адміністративного суду у день її надходження і після закінчення строку касаційного оскарження надсилається до суду касаційної інстанції разом з відповідною судовою справою.  
1193. 4. Касаційні скарги, що надійшли після направлення справи до адміністративного суду касаційної інстанції, не пізніше наступного робочого дня після реєстрації направляються до адміністративного суду касаційної інстанції.  
1194. Стаття 217. Порушення касаційного провадження  
1195. 1. Касаційна скарга реєструється у канцелярії суду касаційної інстанції у день її надходження і не пізніше наступного робочого дня передається у порядку черговості судді адміністративного суду касаційної інстанції.  
1196. 2. Отримавши касаційну скаргу, суддя суду касаційної інстанції протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статей 215 і 216 цього Кодексу і у разі відсутності перешкод приймає ухвалу суду касаційної інстанції про порушення касаційного провадження, якою призначає час і місце судового розгляду касаційної скарги у межах двомісячного строку з дня одержання касаційної скарги.  
1197. 3. Копія ухвали про порушення касаційного провадження надсилається особам, які беруть участь у справі, разом з копіями касаційної скарги, пам'яткою з переліком їхніх прав та обов'язків і пропозицією надати відповідь на касаційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали.  
1198. Стаття 218. Залишення апеляційної скарги без розгляду  
1199. 1. У разі невідповідності касаційної скарги вимогам статей 215 і 216 цього Кодексу, суддя суду касаційної інстанції повідомляє про це своєю ухвалою особу, яка подала касаційну скаргу, і встановлює строк для усунення недоліків, який не може бути меншим десяти днів. Якщо недоліки будуть вчасно усунуті, суддя суду касаційної інстанції приймає ухвалу про порушення касаційного провадження.  
1200. 2. Якщо недоліки не будуть своєчасно усунуті суддя суду касаційної інстанції приймає ухвалу про повернення касаційної скарги і залишення її без розгляду, про що повідомляє всіх осіб, які беруть участь у справі.  
1201. 3. Якщо суддя визнає поважними причини пропущення строку для усунення недоліків апеляційної скарги, цей строк може бути продовжений ухвалою суду.  
1202. Стаття 219. Підготовка касаційної скарги до судового розгляду  
1203. 1. Порушивши касаційне провадження, суддя суду касаційної інстанції:  
1204. 1) вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі;  
1205. 2) вирішує питання про можливість письмового провадження у суді касаційної інстанції;  
1206. 3) вирішує питання про передачу касаційної скарги на розгляд колегії суддів.  
1207. 2. Рішення, прийняті суддею суду касаційної інстанції під час підготовки касаційної скарги до судового розгляду, приймаються у формі ухвали суду касаційної інстанції, про зміст якої повідомляються особи, які беруть участь у справі.  
1208. Стаття 220. Відповідь на касаційну скаргу  
1209. 1. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до суду касаційної інстанції відповідь на касаційну скаргу у письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.  
1210. 2. Відповідь на касаційну скаргу містить:  
1211. 1) назву адміністративного суду касаційної інстанції;  
1212. 2) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (точну повну назву органу, підприємства, установи, організації), поштову адресу, вид та номер засобу зв'язку особи, яка дає відповідь на касаційну скаргу;  
1213. 3) номер адміністративної справи в суді касаційної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;  
1214. 4) зазначення та обґрунтування позиції щодо касаційної скарги (підтримання чи заперечення);  
1215. 5) клопотання особи, яка дає відповідь на касаційну скаргу (у разі необхідності).  
1216. 3. Відповідь на касаційну скаргу може містити клопотання особи про розгляд скарги з її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду касаційної інстанції.  
1217. 4. Відповідь на касаційну скаргу підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в суді першої або апеляційної інстанції.  
1218. Стаття 221. Приєднання до касаційної скарги  
1219. 1. Особи, які беруть участь у справі і не подали касаційну скаргу, у будь-який час до закінчення касаційного провадження мають право приєднатися до неї, підтримавши її вимоги.  
1220. 2. Приєднання до касаційної скарги не оплачується державним митом.  
1221. Стаття 222. Відмова від касаційної скарги, зміна касаційної скарги  
1222. 1. Особа, що подала касаційну скаргу, може відмовитися від касаційної скарги до закінчення касаційного провадження.  
1223. 2. Якщо постанова, ухвала або бездіяльність суду не були оскаржені у касаційному порядку іншими особами або у разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, суд касаційної інстанції своєю ухвалою закриває касаційне провадження.  
1224. 3. Особа, що подала касаційну скаргу, може змінити касаційну скаргу до закінчення строку касаційного оскарження, подавши зміни у порядку, встановленому для подання касаційної скарги. Якщо заява про зміну касаційної скарги подана після закінчення строку касаційного оскарження, але до закінчення розгляду касаційної скарги в судовому засіданні, то суд касаційної інстанції надає іншим особам, які беруть участь у справі, час, достатній для її вивчення і подання відповіді на касаційну скаргу.  
1225. Стаття 223. Укладення мирової угоди під час касаційного провадження  
1226. 1. Сторони можуть у будь-який час до закінчення касаційного провадження укласти мирову угоду, виклавши її письмово або скріпивши свої усні заяви підписом у журналі про хід судового засідання.  
1227. 2. Умови мирової угоди затверджуються ухвалою суду, якою закривається провадження в адміністративній справі. Суд касаційної інстанції не затверджує мирову угоду, якщо вона суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб, про що приймається ухвала.  
1228. Стаття 224. Межі перегляду у суді касаційної інстанції  
1229. 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права і не встановлює та не визнає доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, не вирішує питання про достовірність того чи іншого доказу, але може перевірити правильність юридичної кваліфікації обставин.  
1230. 2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення та бездіяльність судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання у касаційної скарги.  
1231. 3. Суд касаційної інстанції не може розглядати вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.  
1232. Стаття 225. Розгляд касаційної скарги у судовому засіданні  
1233. 1. Проведення судового засідання у суді касаційної інстанції відбувається за правилами, які регулюють провадження у суді першої інстанції, з урахуванням особливостей касаційного провадження.  
1234. 2. Головуючим у судовому засіданні є старший за віком суддя з колегії суддів.  
1235. 3. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя суду касаційної інстанції, який здійснював підготовку касаційної скарги до судового розгляду, доповідає про зміст касаційної скарги та відповідей на неї.  
1236. 4. Для висловлення думки першій надається слово особі, що подала касаційну скаргу. За нею слово надається особам, що приєдналися до касаційної скарги, а потім - іншим особам, які беруть участь у справі. Особам, які заперечують проти вимог касаційної скарги, надається слово останнім.  
1237. 5. Нез'явлення особи, яка бере участь у справі, у судове засідання не є перешкодою для судового розгляду.  
1238. 6. Після закінчення судового розгляду касаційної скарги колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.  
1239. Стаття 226. Розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження  
1240. 1. Суд касаційної інстанції може розглянути касаційну скаргу у порядку письмового провадження, якщо жодна з осіб, які беруть участь у справі, не заявила клопотання про вирішення справи з їхньою участю у судовому засіданні.  
1241. 2. Письмове провадження здійснюється касаційним судом шляхом розгляду касаційної скарги без виклику осіб, які беруть участь у справі, і без проведення судового засідання на основі наявних матеріалів справи.  
1242. 3. Проект судового рішення суду касаційної інстанції готується суддею, який здійснював підготовку касаційної скарги до судового розгляду, і погоджується з іншими суддями колегії суддів після вивчення ними матеріалів справи. Після урахування усіх зауважень і пропозицій судове рішення за наслідками розгляду касаційної скарги підписується усіма суддями колегії суддів.  
1243. 4. Якщо касаційна скарга була розглянута у порядку письмового провадження, то копія постанови або ухвали суду касаційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду касаційної інстанції.  
1244. Стаття 227. Компетенція суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги  
1245. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:  
1246. 1) залишити касаційну скаргу без задоволення;  
1247. 2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;  
1248. 3) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;  
1249. 4) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;  
1250. 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;  
1251. 6) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення;  
1252. 7) зобов'язати суд апеляційної інстанції вчинити дію, яку згідно з законом він повинен був вчинити, і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.  
1253. 2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, якщо не виявить порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді і вирішенні судової справи у суді першої чи апеляційної інстанції, або якщо ці порушення не вплинули на правильність оскаржуваного судового рішення.  
1254. Стаття 228. Підстави для залишення касаційної скарги без задоволення  
1255. 1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої чи апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.  
1256. 2. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.  
1257. Стаття 229. Підстави для зміни судових рішень  
1258. Суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції, або змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини справи, а висновки судового рішення, яке змінюється, є помилковими тільки в частині.  
1259. Стаття 230. Підстави для скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що помилково скасоване або змінене  
1260. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.  
1261. Стаття 231. Підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду  
1262. 1. Підставою для скасування судових рішень суду першої і апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального і процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.  
1263. 2. Підставою для скасування судових рішень суду першої і апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального і процесуального права, які привели до неправильного вирішення питання при прийнятті ухвали, якою провадження у справі не закінчується.  
1264. 3. Судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:  
1265. 1) склад суду, який ухвалив судове рішення, не відповідає складу суду, передбаченому законом;  
1266. 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, який за законом не мав права здійснювати повноваження судді або якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів в неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою;  
1267. 3) судове рішення не підписано суддею або підписано суддею, який не брав участі у розгляді справи.  
1268. 4) справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання;  
1269. 5) суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу.  
1270. 4. Інші випадки порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.  
1271. 5. Справа направляється до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені лише ним. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.  
1272. 6. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.  
1273. Стаття 232. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення  
1274. Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, що привело до ухвалення незаконного судового рішення.  
1275. Стаття 233. Судові рішення суду касаційної інстанції  
1276. 1. Судове рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймається у формі ухвали, якою суд задовольняє або не задовольняє вимоги особи, що подала касаційну скаргу.  
1277. 2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги може ухвалити нову постанову суду, якою суд задовольняє або не задовольняє вимоги заявника, заявлені в суді першої інстанції.  
1278. 3. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції приймає ухвали.  
1279. 4. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються і проголошуються в порядку, передбаченому для ухвалення і проголошення судових рішень у суді першої інстанції.  
1280. 5. Суд касаційної інстанції, закінчуючи судове засідання, повідомляє про час і місце проголошення судового рішення.  
1281. 6. У виняткових випадках залежно від складності справи виготовлення повного рішення може бути відкладене на строк не більше п'яти днів, але вступну та резолютивну частини постанови або ухвали суд повинен оголосити у тому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Одночасно суд оголошує коли особи, які беруть участь у справі можуть ознайомитися з повним рішенням або ухвалою. Оголошена вступна та резолютивна частини рішення повинні бути підписані всіма суддями і приєднані до справи.  
1282. Стаття 234. Ухвала суду касаційної інстанції  
1283. Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції приймає ухвалу у разі:  
1284. 1) залишення касаційної скарги без задоволення;  
1285. 2) скасування судових рішень попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду;  
1286. 3) скасування судових рішень попередніх інстанцій із закриттям провадження у справі;  
1287. 4) зміни ухвали суду першої чи апеляційної інстанції або прийняття нової ухвали;  
1288. 5) задоволення касаційної скарги на бездіяльність суду апеляційної інстанції.  
1289. Стаття 235. Зміст ухвали суду касаційної інстанції  
1290. 1. Ухвала суду касаційної інстанції складається з:  
1291. 1) вступної частини із зазначенням:  
1292. Часу і місця її прийняття;  
1293. назви адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;  
1294. найменувань осіб, які беруть участь у справі;  
1295. 2) описової частини із зазначенням:  
1296. короткого змісту вимог касаційної скарги;  
1297. узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;  
1298. узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;  
1299. встановлених судами попередніх інстанцій обставин;  
1300. 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при прийнятті ухвали, і положення закону, яким він керувався;  
1301. 4) резолютивної частини із зазначенням:  
1302. висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги;  
1303. розподілу судових витрат;  
1304. строку і порядку оскарження ухвали.  
1305. 2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовуються її доводи.  
1306. 3. У разі скасування або зміни судових рішень судів попередніх інстанцій в ухвалі зазначається, в чому полягала їхня незаконність.  
1307. Стаття 236. Зміст постанови суду касаційної інстанції  
1308. Постанова суду касаційної інстанції складається з:  
1309. 1) вступної частини із зазначенням:  
1310. Часу і місця її прийняття;  
1311. назви адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;  
1312. найменувань осіб, які беруть участь у справі;  
1313. 2) описової частини із зазначенням:  
1314. короткого змісту вимог заявника і рішень судів попередніх інстанцій;  
1315. короткого змісту вимог касаційної скарги;  
1316. узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;  
1317. узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;  
1318. встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи;  
1319. 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;  
1320. 4) резолютивної частини із зазначенням:  
1321. висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і вимог заявника;  
1322. розподілу судових витрат;  
1323. строку і порядку оскарження постанови.  
1324. Стаття 237. Повернення адміністративної справи  
1325. Після закінчення касаційного провадження адміністративна справа повертається до адміністративного суду першої інстанції, який прийняв постанову по суті спору, якщо інше не випливає із судового рішення суду касаційної інстанції.  
1326. Глава 3. Провадження в порядку повторної касації  
1327. Стаття 238. Адміністративний суд, який здійснює провадження в порядку повторної касації  
1328. Адміністративним судом касаційної інстанції, який здійснює провадження в порядку повторної касації, є Верховний Суд України.  
1329. Стаття 239.- Підстави для провадження в порядку повторної касації  
1330. Судові рішення судів загальної юрисдикції можуть бути переглянуті Верховним Судом України в порядку повторної касації, якщо вони оскаржені з мотивів:  
1331. 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права;  
1332. 2) застосування судом загальної юрисдикції положення закону всупереч Конституції України;  
1333. 3) застосування судом загальної юрисдикції положення закону всупереч міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;  
1334. 4) застосування судом загальної юрисдикції норми права всупереч рішенню Верховного Суду України;  
1335. 5) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.  
1336. Стаття 240. Особи, які мають право ініціювати провадження в порядку повторної касації  
1337. 1. Право подати касаційну скаргу до Верховного Суду України мають особи, які мають право на касаційне оскарження.  
1338. 2. Право ініціювати провадження в порядку повторної касації на підставі визнання їх міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України, належить також судді Верховного Суду України.  
1339. Стаття 241. Предмет перегляду в порядку повторної касації  
1340. 1. В порядку повторної касації можуть бути оскаржені судові рішення будь-яких судів загальної юрисдикції (крім судових рішень Верховного Суду України) після перегляду їх у касаційному порядку, а також судові рішення суду касаційної інстанції.  
1341. 2. Не можуть бути окремо оскаржені в порядку повторної касації ухвали суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до касації на судове рішення, ухвалене за наслідками касаційного провадження.  
1342. 3. Верховний Суд України переглядає також ухвалені ним судові рішення, якщо вони оскаржені на підставі визнання їх міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.  
1343. Стаття 242. Строк оскарження в порядку повторної касації  
1344. 1. Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня настання обставин, які можуть бути підставою для провадження в порядку повторної касації.  
1345. 2. Пропущення строку оскарження в порядку повторної касації тягне за собою відмову у порушенні провадження в порядку повторної касації, якщо Верховний Суд України за клопотанням особи, яка подала касаційну скаргу, не визнає причину пропущення строку оскарження поважною.  
1346. Стаття 243. Порядок подання касаційної скарги до Верховного Суду України  
1347. 1. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України з копіями скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.  
1348. 2. Одночасно з касаційною скаргою подається документ про сплату державного мита.  
1349. 3. До змісту і форми касаційної скарги до Верховного Суду України застосовуються правила, передбачені цим Кодексом для касаційної скарги.  
1350. Стаття 244. Порядок провадження у Верховному Суді України за касаційною скаргою  
1351. 1. Касаційна скарга розглядається на предмет наявності підстав для провадження в порядку повторної касації колегією з трьох суддів, без виклику осіб, які беруть участь у справі протягом десяти днів після її надходження.  
1352. 2. Провадження у Верховному Суді України порушується, якщо висновку про наявність підстав для такого провадження дійшов хоча б один суддя колегії суддів і здійснюється протягом двох місяців з дня надходження касаційної скарги. Порушивши провадження за касаційною скаргою, Верховний Суд України витребовує адміністративну справу із суду, у якому вона знаходиться.  
1353. 3. Ухвала про відмову у порушенні провадження за касаційною скаргою приймається колегією суддів одностайно і повинна бути вмотивована.  
1354. 4. Касаційна скарга і оскаржені судові рішення переглядаються колегією суддів Верховного Суду України у складі не менше двох третин Судової палати в адміністративних справах.  
1355. 5. Провадження у Верховному Суді України відбувається за правилами, передбаченими цим Кодексом для касаційного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.  
1356. Стаття 245. Компетенція Верховного Суду України за наслідками провадження за касаційною скаргою  
1357. 1. За наслідками провадження за касаційною скаргою більшістю голосів колегії суддів приймається одна з таких постанов Верховного Суду України:  
1358. 1) про задоволення касаційної скарги;  
1359. 2) про відмову у задоволенні касаційної скарги.  
1360. 2. Судді Верховного Суду України, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, яка додається до постанови.  
1361. 3. Постанова Верховного Суду України є остаточною та оскарженню не підлягає, крім випадку, передбаченого частиною третьою статті 241 цього Кодексу.  
1362. Стаття 246. Постанова Верховного Суду України про задоволення касаційної скарги  
1363. 1. Верховний Суд України задовольняє касаційну скаргу у разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. Якщо Верховний Суд України встановить, що незаконним є оскаржене судове рішення, він скасовує його повністю або у частині і направляє справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив порушення норми права, яке привело до неправильного вирішення справи. Верховний Суд України може також скасувати судові рішення і залишити в силі помилково скасовані судові рішення.  
1364. 2. Верховний Суд України задовольняє касаційну скаргу у разі встановлення, що адміністративний суд застосував положення закону всупереч Конституції України, або всупереч міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або всупереч постанові Верховного Суду України. При цьому Верховний Суд України скасовує судове рішення повністю або у частині і направляє справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив неправильне застосування закону, яке привело до неправильного вирішення справи. Верховний Суд України може також скасувати судові рішення і залишити в силі помилково скасовані судові рішення або прийняти нову постанову по суті.  
1365. 3. Верховний Суд України задовольняє касаційну скаргу у разі визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України. При цьому Верховний Суд України скасовує його повністю або у частині і направляє справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив порушення міжнародних зобов'язань. Верховний Суд України може також скасувати судові рішення і прийняти нову постанову.  
1366. 4. Постанова Верховного Суду України про задоволення касаційної скарги повинна бути вмотивованою.  
1367. Стаття 247. Постанова Верховного Суду України про відмову у задоволенні касаційної скарги  
1368. 1. Верховний Суд України відмовляє у задоволенні касаційної скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження в порядку повторної касації, не підтвердилися.  
1369. 2. Якщо у разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права Верховний Суд України встановить, що оскаржене судове рішення є законним, він відмовляє у задоволенні касаційної скарги і констатує порушення, яке допущено в іншому судовому рішенні суду касаційної інстанції, яке не було оскаржене.  
1370. 3. Постанова Верховного Суду України про відмову у задоволенні касаційної скарги повинна бути вмотивованою.  
1371. Глава 4. Провадження за нововиявленими обставинами  
1372. Стаття 248. Підстава для провадження за нововиявленими обставинами  
1373. 1. Підставою для звернення до адміністративного суду щодо перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є виявлення обставин, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд, під час вирішення адміністративної справи.  
1374. 2. Нововиявленими можуть бути такі обставини:  
1375. 1) завідомо неправдиві свідчення свідка, завідомо неправильні експертні висновки, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собою ухвалення неправосудного судового рішення, якщо ці злочини встановлені вироком суду, який набрав законної сили;  
1376. 2) злочинні діяння сторін, інших осіб, які брали участь у справі, чи суддів, вчинені при розгляді даної справи, якщо вони позначилися на результатах розгляду справи і ці діяння встановлені вироком суду, що набрав законної сили;  
1377. 3) незалучення до участі у справі особи, на права чи обов'язки якої вплинуло судове рішення, що набрало законної сили (це може бути підставою для перегляду тільки за ініціативою цієї особи).  
1378. 4) інші обставини, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.  
1379. 3. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.  
1380. Стаття 249. Особи, які мають право подати заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами  
1381. Право подати заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами мають особи, які беруть участь у справі. Заява може бути подана також іншою особою, якщо судове рішення, на її думку, стосується її прав, свобод та законні інтересів.  
1382. Стаття 250. Предмет перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами  
1383. У провадженні за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті постанови і ухвали суду будь-якої інстанції, які набрали законної сили.  
1384. Стаття 251. Строк звернення про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами  
1385. Заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути подано не пізніше місяця після того, як особа, яка бажає звернутися до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.  
1386. Стаття 252. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами  
1387. 1. Заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами подається у письмовій формі.  
1388. 2. У заяві зазначається:  
1389. 1) назва адміністративного суду, до якого подається заява про перегляд;  
1390. 2) прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи (точна назва органу, підприємства, установи, організації), поштова адреса, вид та номер засобу зв'язку особи, яка подає заяву про перегляд;  
1391. 3) реквізити судового рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами просить особа, і номер судової справи;  
1392. 4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд, під час вирішення справи;  
1393. 5) обґрунтування та зміст вимог особи, яка подає заяву про перегляд, до суду;  
1394. 6) перелік документів та матеріалів, які додаються до заяви про перегляд.  
1395. 3. Заява підписується особою, від імені якої вона подається, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.  
1396. Стаття 253. Порядок подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами  
1397. 1. Заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини. У разі встановлення злочинних зловживань суддів заява подається до адміністративного суду тієї інстанції, суддями яких вони були.  
1398. 2. До заяви про перегляд додаються копії заяви відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, та документ про сплату державного мита.  
1399. 3. Особа, яка подає заяву про перегляд, може додати до неї документи або їх копії, що, на її думку, мають значення для правильного вирішення судової справи і не були відомі на час прийняття судового рішення у справі.  
1400. Стаття 254. Порушення провадження за нововиявленими обставинами  
1401. 1. Заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається у порядку черговості судді адміністративного суду. У розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.  
1402. 2. Одержавши заяву про перегляд, протягом трьох днів з дня надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статей 252, 253 цього Кодексу і на підставі доданих документів та інших матеріалів своєю ухвалою порушує провадження за нововиявленими обставинами або надає строк для усунення недоліків.  
1403. 3. Порушивши провадження за нововиявленими обставинами, суддя надсилає особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд і призначає дату та місце судового засідання, про що повідомляє осіб, які беруть участь у справі.  
1404. Стаття 255. Залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду  
1405. 1. Якщо заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає вимогам, зазначеним у статтях 252, 253 цього Кодексу, суддя призначає особі, яка звернулася із заявою, строк для усунення недоліків, але не більше одного місяця. Після усунення недоліків суддя своєю ухвалою порушує провадження за нововиявленими обставинами.  
1406. 2. Суддя повертає заяву про перегляд, залишаючи її своєю ухвалою без розгляду, якщо особа, яка звернулася із заявою про перегляд, не усунула недоліки або пропущено встановлений судом строк для усунення недоліків.  
1407. 3. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку для усунення недоліків заяви про перегляд, цей строк може бути продовжений ухвалою суду.  
1408. 4. Особа, якій повернуто заяву про перегляд без розгляду, не може повторно звертатися до суду із заявою про перегляд такого ж змісту на тих самих підставах.  
1409. Стаття 256. Відмова від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та її наслідки  
1410. 1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, може відмовитися від заяви до початку розгляду справи в судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд своєю ухвалою закриває провадження за нововиявленими обставинами.  
1411. 2. У разі прийняття відмови від заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати відшкодування особою, яка її подала, понесених ними судових витрат у зв'язку з провадженням за нововиявленими обставинами.  
1412. 3. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд, не може повторно звертатися до суду із заявою про перегляд такого ж змісту на тих самих підставах.  
1413. Стаття 257. Порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами  
1414. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців з дня її надходження за правилами, передбаченими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.  
1415. 2. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час та місце розгляду заяви, але їхнє нез'явлення не є перешкодою для розгляду заяви і перегляду судового рішення.  
1416. 3. Суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.  
1417. 4. Суд може не досліджувати докази щодо обставин, які встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони ніким не оспорюються.  
1418. Стаття 258. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами  
1419. 1. Суд може скасувати прийняту ним постанову чи ухвалу і прийняти нову постанову чи ухвалу у справі або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями відповідної інстанції.  
1420. 2. Судове рішення відповідного суду за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржене у порядку, передбаченому цим Кодексом, для оскарження судових рішень відповідної інстанції.  
1421. 3. У разі залишення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами без задоволення інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати відшкодування особою, яка її подала, понесених ними судових витрат у зв'язку з провадженням за нововиявленими обставинами.  
1422. Розділ ІХ. Звернення судових рішень до виконання  
1423. Стаття 259. Виконання постанови або ухвали суду  
1424. 1. Постанова або ухвала суду виконується після набрання ними законної сили на підставі виконавчого листа, виданого судом, який ухвалив судове рішення. Суд може призначити строк для виконання судового рішення, який обчислюється з дня набрання постановою чи ухвалою законної сили. Рішення або ухвала суду виконуються негайно в передбачених законом випадках або якщо суд у передбачених законом випадках звернув постанову чи ухвалу суду до негайного виконання.  
1425. 2. Постанова суду про скасування або нечинність акту, яка набрала законної сили, оприлюднюється відповідачем у порядку, у якому було офіційно оприлюднено даний акт.  
1426. 3. У випадках поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження, він своєю ухвалою зупиняє виконання постанови або ухвали.  
1427. 4. У разі втрати оригіналу виконавчого листа суд, який ухвалив рішення, може видати дублікат на підставі заяви про видачу дубліката.  
1428. Стаття 260. Строк для пред'явлення судового рішення до виконання  
1429. Судове рішення може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців з дня набрання рішенням законної сили або закінчення строку після прийняття ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення рішення до виконання. У цей строк не зараховується строк, на який виконання судового рішення було зупинено.  
1430. Стаття 261. Зміна способу та порядку виконання судового рішення  
1431. 1. При наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця або за своєю ініціативою суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, й у виняткових випадках, залежно від обставин справи може змінити спосіб та порядок їх виконання.  
1432. 2. Про зміну способу та порядку їх виконання приймається ухвала, яка може бути оскаржена у загальному порядку. У необхідних випадках ухвала надсилається державному виконавцю.  
1433. Стаття 262. Мирова угода в процесі виконання  
1434. 1. Мирова угода, укладена між сторонами в процесі виконання судового рішення, подається до суду в письмовій формі.  
1435. 2. Про затвердження мирової угоди суд виносить ухвалу відповідно до вимог статті 137 цього Кодексу.  
1436. Стаття 263. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення судових рішень до виконання  
1437. 1. Особа, яка пропустила строк пред'явлення судових рішень до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до відповідного адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.  
1438. 2. Суд розглядає таку заяву у десятиденний строк, якщо інше не встановлено законом.  
1439. Стаття 264. Постанови, які підлягають негайному виконанню  
1440. 1. Негайному виконанню підлягають постанови суду:  
1441. 1) про стягнення заробітної плати, але не більше як за два місяці;  
1442. 2) про поновлення державного службовця, службовця в органі місцевого самоврядування на державній службі, службі в органі місцевого самоврядування;  
1443. 3) про заборону проведення страйку, зборів, мітингу, походу, демонстрації;  
1444. 4) про припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;  
1445. 5) про заборону діяльності об'єднання громадян чи його окремих видів діяльності;  
1446. 6) в інших передбачених законом випадках.  
1447. 2. Суд за клопотанням осіб, які брали участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову суду:  
1448. 1) прийняту щодо вимог, які випливають із законів про державну службу, про службу в органах місцевого самоврядування;  
1449. 2) зволікання при виконанні якої може призвести до значної шкоди (збитків) для особи, на користь якої прийнята постанова суду;  
1450. 3) про визнання неправомірними рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, дій чи бездіяльності, про скасування або нечинність акту чи його окремих положень;  
1451. 4) про зобов'язання відповідача вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій;  
1452. 5) про примусове видворення іноземного громадянина чи особи без громадянства.  
1453. 3. Якщо питання про негайне виконання не було вирішено у постанові суду, то клопотання осіб, які беруть участь у справі, про негайне виконання постанови розглядається в судовому засіданні і вирішується ухвалою суду.  
1454. 4. Ухвала про негайне виконання постанови суду може бути оскаржена у порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рішень.  
1455. Стаття 265. Порядок виконання судових рішень  
1456. 1. Примусове виконання судових рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на органи державної виконавчої служби.  
1457. 2. Виконання судових рішень здійснюється згідно з Законом України "Про виконавче провадження".  
1458. Стаття 266. Видача дубліката виконавчого листа  
1459. Замість втраченого оригіналу виконавчого листа суд, який видав виконавчий лист, може видати його дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, проте їх нез'явлення не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.  
1460. Стаття 267. Поворот виконання судових рішень  
1461. 1. Питання про поворот виконання судових рішень вирішує адміністративний суд після перегляду судового рішення, якщо він, скасувавши його, закриває провадження у справі, залишає заяву без розгляду або, змінивши рішення або прийнявши нове, відмовляє у задоволенні вимог заявника повністю чи частково або задовольняє вимоги заявника у меншому розмірі.  
1462. 2. Якщо судове рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи у задоволенні вимог заявника відмовлено або вони задоволені в меншому розмірі, суд, приймаючи нове судове рішення, повинен зобов'язати заявника повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.  
1463. 3. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом, клопотання відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається адміністративним судом першої інстанції, в якому знаходиться справа. Клопотання про поворот виконання можна подати протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання без сплати державного мита.  
1464. 4. Суд розглядає таке клопотання в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, і приймає ухвалу, яку може бути оскаржено у загальному порядку.  
1465. Стаття 268. Виконання в Україні рішень іноземних судів  
1466. Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів визначається міжнародними договорами України про подання правової допомоги, іншими міжнародними двосторонніми або багатосторонніми договорами за участю України, згода на обов`язковість, яких надана Верховною Радою України, якими передбачається визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів, а також Законом України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів".  
1467. Розділ Х. Відповідальність учасників судового процесу  
1468. Стаття 269. Підстави і порядок застосування заходів процесуальної відповідальності  
1469. 1. Заходами процесуальної відповідальності є передбачені цим Кодексом стягнення та інші процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства.  
1470. 2. Заходи процесуальної відповідальності застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом прийняття ухвали.  
1471. Стаття 270. Види заходів процесуальної відповідальності  
1472. 1. Заходами процесуальної відповідальності є:  
1473. 1) попередження;  
1474. 2) видалення із залу судового засідання;  
1475. 3) штраф.  
1476. 2. До однієї особи не може бути застосовано декілька заходів процесуальної відповідальності за одне й те саме правопорушення.  
1477. 3. При визначенні виду і меж процесуальної відповідальності суд враховує ступінь тяжкості вчиненого порушення та їх достатність для примусу виконати певні процесуальні дії.  
1478. Стаття 271. Відповідальність осіб, які беруть участь у справі, за нез'явлення без поважних причин на виклик суду, неповідомлення причин нез'явлення або про зміну адреси  
1479. 1. За нез'явлення без поважних причин на виклик суду, неповідомлення причин нез'явлення, невиконання обов`язку повідомити суд про зміну своєї адреси під час провадження в справі, а так само повідомлення неправильної адреси суд має право накласти на осіб, які беруть участь у справі, штраф у розмірі до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  
1480. 2. За такі діяння, вчинені повторно, суд може накласти штраф до п`ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  
1481. 3. У разі нез'явлення в судове засідання без поважних причин осіб, які беруть участь у справі, відсутність яких потягла за собою відкладення розгляду справи, суд накладає на них, а також на посадову особу, з вини якої не було забезпечено з'явлення представника органу, підприємства, установи, організації в судове засідання, штраф до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та стягує з них в доход держави понесені у зв`язку з цим судові витрати.  
1482. Стаття 272. Відповідальність за невиконання вимог суду надати докази  
1483. 1. Особа, у якої знаходяться докази, витребувані судом, зобов`язана надати їх у встановлений судом строк.  
1484. 2. У разі невиконання без поважних причин цього обов`язку, а також неповідомлення про причини його невиконання суд має право накласти на винну особу штраф до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  
1485. Стаття 273. Відповідальність свідка за нез'явлення на виклик суду  
1486. Якщо викликаний свідок не з`явиться в судове засідання без поважних причин, його може бути оштрафовано до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або приводу через органи внутрішніх справ з відшкодуванням в доход держави витрат на його здійснення.  
1487. Стаття 274. Відповідальність за нез'явлення в судове засідання перекладача, експерта, спеціаліста  
1488. 1. Якщо викликаний перекладач, експерт, спеціаліст не з`явиться в судове засідання без поважних причин, його може бути оштрафовано до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  
1489. 2. Повторне вчинення зазначених у частині першій цієї статті дій тягне накладення штрафу до п`ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  
1490. Стаття 275. Заходи до порушників порядку в судовому засіданні  
1491. 1. Порушення присутніми порядку у судовому засіданні тягне попередження їх про те, що в разі повторного вчинення зазначених дій до них будуть застосовані інші заходи процесуальної відповідальності. При невиконанні розпоряджень головуючого чи при повторному порушенні порядку в судовому засіданні на цих осіб може бути накладено штраф до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або видалення із залу судового засідання.  
1492. 2. Порушення особою, яка бере участь у справі, перекладачем, спеціалістом, експертом порядку в судовому засіданні або невиконання ними розпоряджень головуючого, а так само вчинення під час судового засідання дій, які перешкоджають судочинству чи порушують встановлені в суді правила, тягне накладення штрафу до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  
1493. Стаття 276. Звільнення від процесуальної відповідальності або її пом`якшення  
1494. 1. Особа, до якої застосовано захід процесуальної відповідальності, має право протягом десяти днів після оголошення ухвали, а у випадку, коли вона була відсутня у судовому засіданні, - після одержання копії ухвали, просити суд, що застосував цей захід, про звільнення від відповідальності або її пом`якшення. Ця заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням цієї особи, проте її нез'явлення не є перешкодою для розгляду заяви. Про наслідки розгляду заяви суд приймає ухвалу.  
1495. 2. При вирішенні питання про поважність причин нез'явлення особи на виклик суду, невиконання його вимог про вчинення певних дій або неповідомлення письмово про неможливість виконання зазначених обов`язків суд враховує, що такими можуть бути обставини, які позбавили особу своєчасно їх виконати.  
1496. Прикінцеві та перехідні положення  
1497. 1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2005 року.  
1498. 2. З набранням чинності цим Кодексом суди загальної юрисдикції, які не є адміністративними, припиняють приймання заяв і скарг, розгляд яких віднесено законом до підсудності адміністративних судів, і завершують розгляд таких заяв і скарг у порядку, що був встановлений для їхнього розгляду до набрання чинності цим Кодексом. Оскарження судових рішень судів загальної юрисдикції, які не є адміністративними, за результатами розгляду цих справ здійснюється за вибором особи, що оскаржує рішення, до суду вищої інстанції у порядку, що був встановлений до набрання чинності цим Кодексом, або до відповідного адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом .  
1499. 3. До приведення у відповідність до цього Кодексу закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.  
1500. 4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців:  
1501. підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність до цього Кодексу.  
1502. прийняти акти, що випливають з цього Кодексу, привести у відповідність до цього Кодексу свої нормативно-правові акти.