Кількість абзаців - 325 Розмітка (ліва колонка)


Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (Друге читання)

0. Проект  
1. З А К О Н У К Р А Ї Н И  
2. "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"  
3. Цей закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
4. Стаття 1. Визначення термінів і понять  
5. У цьому Законі наведені нижче терміни та поняття використовуються в такому значенні:  
6. діти - сироти - особи віком до 18 років, батьки яких або єдиний з них померли або загинули;  
7. діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти залишені батьками, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, інші діти, які за рішенням суду віднесені до такої категорії дітей;  
8. особи із числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких, коли вони перебували у віці до 18 років, померли єдиний або обидва батьки, або які були позбавленими батьківського піклування;  
9. форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, -усиновлення; передача під опіку і піклування (як правило в сім'ї родичів); прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу; заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;  
10. усиновлення - прийняття усиновлювачем дитини у свою сім'ю на правах доньки або сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлена особа не має статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;  
11. опіка та піклування - форма влаштування дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, як правило родичів та близьких для дитини людей, з метою їх утримання, виховання, а також для захисту їх прав та інтересів:  
12. а) опіка встановлюється щодо дітей, які не досягли 14 -річного віку;  
13. б) піклування встановлюється щодо дітей у віці від 14 до 18 років;  
14. патронат над дітьми - форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання в сім'ї громадян України до досягнення дитиною повноліття за плату;  
15. прийомна сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, і за договором про патронат добровільно взяла від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання за плату;  
16. дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, яка бере на виховання та спільне проживання за плату не менш як 5 і не більше 10 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;  
17. діти-вихованці - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до дитячого будинку сімейного типу;  
18. батьки-вихователі - подружжя або окрема особа, які взяли на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і за рішенням органів опіки та піклування їм надано статус батьків-вихователів;  
19. прийомні діти - діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім'ї;  
20. прийомні батьки - подружжя або окрема особа, які взяли на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;  
21. заклади для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - медичні, навчальні, виховні заклади, заклади соціального захисту в яких утримуються, навчаються та/або виховуються діти - сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;  
22. випускники закладів для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, що перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі в зв'язку із закінченням навчання;  
23. місце походження дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, визначається за місцем проживання її біологічних батьків на момент позбавлення їх батьківських прав. У випадку, якщо батьки та місце їх постійного проживання невідоме, місцем походження дитини визначається місце, де дитину знайшли або місце розташування медичного закладу, де дитину залишили;  
24. місцем проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, жиле приміщення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї, опікунів або піклувальників;  
25. соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - це гарантовані державою мінімальні норми забезпечення такої категорії дітей та осіб з їх числа;  
26. повне державне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - надання їм на час перебування в сім'ї опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, у відповідному державному або комунальному закладі матеріального забезпечення на харчування, придбання одягу, взуття, м'якого інвентарю, медикаментів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок, інвентарю та обладнання для культурно-масової роботи за нормами для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також на оплату комунальних послуг за нормами і тарифами, що діють у даній місцевості, пропорційно до кількості дітей, які перебувають на утриманні та вихованні;  
27. соціальний супровід - цілеспрямована діяльність центрів соціальних служб для молоді по створенню необхідних умов для утримання, виховання і розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
28. Стаття 2. Правовідносини, що регулюються цим Законом  
29. Цей Закон регулює правовідносини, що виникають в зв'язку із наданням і забезпеченням органами державної влади гарантій соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, забезпеченням їх прав та інтересів.  
30. Стаття 3. Законодавство України про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа  
31. Законодавство України про соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, складається з цього Закону та інших законодавчих актів, що регулюють правовідносини, пов'язані із наданням матеріальної, соціальної і правової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
32. Стаття 4. Засади державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
33. Основою державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є:  
34. - розширення соціально-правових гарантій;  
35. - захист майнових, житлових та інших прав та інтересів;  
36. - створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки цих дітей до самостійного життя;  
37. - створення належних умов для виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення;  
38. - формування належної системи соціальної адаптації;  
39. - створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги;  
40. - забезпечення пріоритету форм влаштування;  
41. - сприяння усиновленню (удочерінню) дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;  
42. - виховання та утримання дітей за принципом родинності;  
43. - реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - створення таких, що відповідають міжнародним стандартам;  
44. - забезпечення права на здоровий розвиток;  
45. - забезпечення вільним вибором сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам та бажанням особистості цих дітей та запитам ринку праці;  
46. - належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання таких дітей, сприяння в наданні реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, банківськими установами, культурно-освітніми, громадськими, спортивними та іншими організаціями.  
47. Стаття 5. Заходи соціального захисту  
48. Заходи соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.  
49. Держава встановлює мінімальні соціальні стандарти для дітей-сиріт та для дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні.  
50. Кабінет Міністрів України затверджує мінімальні соціальні стандарти для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:  
51. - мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;  
52. - мінімального житлового забезпечення;  
53. - мінімального житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла або мають житло з характеристиками нижчими за встановлені мінімальні соціальні стандарти;  
54. - мінімальний стандарт по забезпеченню гарантованого першого місця роботи, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця встановлюється грошова компенсація на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів Державного або місцевих бюджетів;  
55. - мінімальний стандарт компенсації роботодавцю, який забезпечує робочі місця для такої категорії дітей та осіб з їх числа протягом перших трьох років праці такої категорії осіб;  
56. - мінімальний стандарт разової грошової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;  
57. - мінімальний стандарт щомісячного утримання таких дітей та осіб з їх числа за умови навчання їх в учбових закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації до досягнення ними 23-річного віку;  
58. - мінімальний стандарт медичного обслуговування;  
59. - мінімальний стандарт щодо обов'язкового соціального страхування; -  
60. - мінімальний стандарт забезпечення таких дітей розвиваючими іграшками, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;  
61. - мінімальний стандарт забезпечення дитини до встановлення їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;  
62. - мінімальний стандарт грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.  
63. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання та нормативи забезпечення.  
64. Мінімальні соціальні стандарти забезпечуються Державним бюджетом України та місцевими бюджетами різних рівнів.  
65. Стаття 6. Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування  
66. За умови втрати дитиною батьківського піклування орган опіки і піклування зобов'язаний протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.  
67. У разі необхідності встановлення такого статусу дитини в судовому порядку, суди розглядають такі позови в термін не пізніше одного місяця з моменту подання заяви про розгляд такої справи.  
68. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається органами опіки і піклування або за рішенням суду.  
69. Стаття 7. Пріоритети влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
70. За умови втрати дитиною батьківського піклування, органи опіки та піклування вживають вичерпних заходів щодо влаштування дитини у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.  
71. До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми власності та підпорядкування, дитина може бути влаштована у разі, коли з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання у сім'ю.  
72. Влаштування дитини у заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не позбавляє органи опіки і піклування за місцем походження та за місцем перебування дитини від обов'язку продовжувати діяльність щодо реалізації права цієї дитини на сімейне виховання.  
73. Стаття 8. Розробка і виконання цільових програм з охорони та соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
74. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих, житлових і майнових прав та інтересів дітей та осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
75. Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи державної влади, органи місцевого самоврядування здійснюють в межах бюджетних асигнувань розробку і виконання цільових програм щодо поліпшення соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа.  
76. Стаття 9. Повне державне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
77. Держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
78. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.  
79. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання, до двадцяти трьох років.  
80. Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти, та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до 23 років, визначає Кабінет Міністрів України.  
81. Мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються Кабінетом Міністрів України один раз на два роки.  
82. Стаття 10. Фінансування заходів по забезпеченню соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
83. Витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім'ях опікунів, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим.  
84. При зміні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, дозволяються трансферти між бюджетами різних рівнів.  
85. Стаття 11. Розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади стосовно соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
86. Центральний орган виконавчої влади з питань сім'ї та молоді здійснює координацію діяльності Центральних органів виконавчої влади стосовно соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; методичне керівництво органами опіки і піклування та службами опіки і піклування, що утворюються при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, в обласних, районних, Київській і Севастопольській міських, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністраціях, виконавчих комітетах міських, районних у містах рад.  
87. Стаття 12. Органи опіки і піклування  
88. Органами опіки і піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі комітети міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад народних депутатів.  
89. Органи опіки і піклування забезпечують вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.  
90. Органи опіки і піклування мають право перевіряти умови утримання, виховання, навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в будь-яких формах влаштування дітей, можуть вилучати і переводити дітей, яким загрожує небезпека життю та здоров'ю (в тому числі психічному), або з якими поводяться ганебно, жорстоко або так, що принижується гідність дитини, до інших форм влаштування дітей.  
91. Органи опіки і піклування подають заяви, клопотання, позови до органів влади про захист прав дітей, розшуку батьків дітей; про встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, а також майнових та житлових прав таких дітей, в тому числі, дітей, від яких відмовились, або які покинуті (залишені) батьками, до суду; щодо притягнення до відповідальності осіб, які порушують права дитини; дають письмову згоду або заперечення проти відчуження житла, в якому проживають або зареєстровані діти, тощо.  
92. Присутність представника органів опіки і піклування на судових засіданнях обов'язкова в разі, коли вирішується справа стосовно дитини або з питань, що зачіпають права дитини, в тому числі дитини, залишеної або покинутої батьками в медичних закладах.  
93. Безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню покладається на Службу опіки та піклування - самостійних підрозділів відповідних органів опіки та піклування.  
94. Стаття 13. Служба опіки і піклування  
95. Служба опіки і піклування створюється як мережа спеціальних органів для надання соціального захисту особам, що потребують опіки і піклування відповідно до чинного законодавства, в тому числі, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, представлення та захисту їх інтересів.  
96. Служба опіки і піклування забезпечує захист прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснює моніторинг та контроль за цією діяльністю, порядком усиновлення, дає згоду на усиновлення, забезпечує пріоритетність форм влаштування дітей, несе відповідальність за ефективність цієї діяльності.  
97. Статус, повноваження Служби опіки і піклування, відносини з органами влади, іншими органами місцевого самоврядування, іншими органами, що опікуються проблемами дітей, соціальний захист працівників служби визначаються спеціальним Законом.  
98. До прийняття такого Закону Служба опіки і піклування діє на підставі Положення про Службу, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
99. Штатна чисельність працівників районних і міських служб опіки і піклування встановлюється залежно від кількості дітей, які проживають у районі, містах ( один працівник служби на 2-3 тис. дітей у районах та 5-6- тис. у містах і районах у містах).  
100. Перевага при працевлаштуванні в Служби опіки і піклування надається особам з педагогічною, медичною, юридичною освітою, що мають високі моральні якості та досвід роботи з дітьми або в інших соціальних закладах, установах та організаціях.  
101. Стаття 14. Банк даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
102. Служба органів опіки та піклування забезпечує створення і ведення банку даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
103. Ведення банку даних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється у відповідності із спеціальним Положенням про такий Банк, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.  
104. Основна мета створення і ведення Банку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - удосконалення захисту таких дітей, перш за все щодо процесу вилучення та влаштування таких дітей, підвищення ефективності діяльності органів опіки та піклування, удосконалення статистичного обліку таких дітей.  
105. Стаття 15. Банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів  
106. Органи опіки та піклування проводять роботу щодо виявлення громадян України, які згодні і можуть взяти на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і складають банк даних про таких громадян.  
107. Всі потенційні усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі зобов'язані пройти курс підготовки з проблем виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань сім'ї та молоді, до моменту передачі їм дітей на виховання та спільне проживання.  
108. Стаття 16. Соціальний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
109. Соціальний супровід здійснюється стосовно дітей, які перебувають на вихованні в сім'ях опікунів, піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу.  
110. Соціальний супровід може здійснюватись стосовно усиновленої дитини, якщо ця діяльність не порушує таємницю усиновлення і виконується за згодою або на прохання усиновлювача або дитини.  
111. Завдання соціального супроводу - сприяти адаптації дитини у новій сім'ї, створенню позитивного психологічного клімату у сім'ї, умов розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, забезпеченню оптимальних умов життя дитини та захисту її прав.  
112. Соціальний працівник здійснює соціальне обслуговування дитини та сім'ї, соціальну опіку, є посередником між усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями та державними структурами, на які покладено вирішення питань життєзабезпечення дітей і не є представником органів контролю.  
113. Соціальний супровід дитини здійснюється за спеціальним планом, який складається для кожної дитини і корегується раз на рік.  
114. Стаття 17. Індивідуальні інформаційні паспорти  
115. Кабінет Міністрів України розробляє та затверджує Положення про індивідуальні інформаційні паспорти дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в яких містяться дані про дитину, спадковість її здоров'я, місце походження, дані про батьків, братів, сестер і близьких родичів, дані про майно і житло, яке закріплено за дитиною, інформацію про заклади та сім'ї, де дитина перебувала на утриманні та вихованні, план та результати соціального супроводу дитини, інформацію про розвиток дитини, результати навчання тощо.  
116. Основна мета складання інформаційного паспорту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: систематизувати діяльність органів опіки і піклування в інтересах окремої (конкретної) дитини, підвищити ефективність заходів щодо захисту прав та інтересів дитини, надати дитині вичерпну інформацію про неї. Після досягнення дитиною повноліття, індивідуальний інформаційний паспорт видається їй на руки.  
117. Порядок захисту та доступу до інформації персонального характеру, що міститься в таких паспортах, визначається Кабінетом Міністрів України.  
118. Стаття 18. Центри соціальної та психологічної адаптації  
119. Центри соціальних служб для молоді надають дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, послуги щодо їх соціальної та психологічної адаптації, підготовки до самостійного життя. З цією метою розробляються комплексні програми індивідуальної психологічної, реабілітаційної та корекційної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям, які потрапили у скрутне становище та потребують такої допомоги.  
120. Розробку і впровадження комплексних програм психологічної, реабілітаційної та корекційної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, забезпечує центральний орган державної виконавчої влади у справах сім'ї та молоді.  
121. Центри соціальних служб для молоді створюють консультативні пункти з надання юридичної, психологічної та соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також їх біологічним батькам, усиновлювачам, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам, батькам-вихователям.  
122. Розробку і впровадження комплексних програм психологічної, реабілітаційної та корекційної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, забезпечує центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї та молоді разом із центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.  
123. Стаття 19. Громадські опікунські ради  
124. При органах опіки і піклування створюються громадські опікунські ради.  
125. Громадські опікунські ради є органом громадського контролю ефективності роботи місцевих органів виконавчої влади щодо виявлення, вилучення, влаштування та захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
126. Діяльність Громадських опікунських рад визначається Типовим Положенням про Громадські опікунські ради і затверджується Кабінетом Міністрів України.  
127. Громадські опікунські ради сприяють поліпшенню умов утримання, виховання, освіти, удосконаленню форм і методів індивідуальної виховної роботи з підготовки до самостійного та сімейного життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залученню інвестицій для розвитку пріоритетних форм влаштування дітей.  
128. Стаття 20. Створення і функціонування закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
129. На території України можуть створюватися і функціонувати заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, різних форм власності.  
130. З метою ліквідації дискримінації дітей за соціальним походженням в офіційних назвах таких закладів забороняється зазначати категорію осіб, які утримуються і виховуються в цих закладах.  
131. Гранична чисельність вихованців у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не може перевищувати 50 осіб.  
132. Положення про заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджує Кабінет Міністрів України.  
133. Умови утримання та виховання дітей в таких закладах не можуть бути нижчими за мінімальні соціальні стандарти, затверджені Кабінетом Міністрів України.  
134. Стаття 21. Реформування мережі державних й комунальних навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
135. З метою розвитку пріоритетних форм влаштування дітей, поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Кабінет Міністрів України забезпечує реформування мережі державних і комунальних навчально-виховних закладів та закладів охорони здоров'я для цієї категорії дітей.  
136. Відчуження, приватизація майна, будівель та споруд цих закладів без надання інших будівель та споруд, пристосованих функціонально до передбачених таким об'єктам цілей, забороняється.  
137. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на утриманні та вихованні у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, навчаються у загальноосвітніх школах в разі, якщо не існує медичних протипоказань проти такої форми навчання.  
138. Перепрофілювання закладів відбувається з дозволу Кабінету Міністрів України за клопотанням центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї та молоді.  
139. Контроль за дотриманням прав та інтересів дітей в таких закладах здійснюють органи опіки і піклування, а також Громадські опікунські ради тих органів місцевої виконавчої влади, які направили дітей на утримання та виховання, та на території яких ці заклади розташовані.  
140. Стаття 22. Фінансування капітального будівництва та реконструкції закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
141. Фінансування капітального будівництва та реконструкції будинків дитини, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інших закладів, призначених для таких дітей, а також осіб із їх числа, передбачається в проектах державних програм економічного та соціального розвитку окремим рядком і здійснюється з обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим.  
142. Стаття 23. Забезпечення навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
143. Кабінет Міністрів України через уповноважені ним органи забезпечує в першочерговому порядку медичні та навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, матеріально-технічними ресурсами, обладнанням, транспортними засобами, товарами культурно-побутового та спортивного призначення, господарського вжитку на рівні не нижчому за встановлені мінімальні соціальні стандарти.  
144. Стаття 24. Сприяння у створенні підсобних господарств і цехів  
145. Кабінет Міністрів України через уповноважені ним органи, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють створенню і розвитку при дитячих будинках і школах-інтернатах, інших формах влаштування дітей підсобних господарств і цехів.  
146. Стаття 25. Програми психологічної і практичної підготовки до праці та професійного самовизначення  
147. В закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, запроваджуються програми психологічної та практичної підготовки до праці, професійного самовизначення вихованців з урахуванням потреб реґіонів.  
148. Такі програми розробляються органами освіти спільно із службами зайнятості населення.  
149. Положення про типову програму психологічної та практичної підготовки до праці розробляє Центральний орган виконавчої влади з питань освіти та Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики України.  
150. Стаття 26. Виявлення обдарованих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
151. Місцеві державні адміністрації систематично забезпечують роботу по виявленню обдарованих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також сприяють їх подальшому безоплатному навчанню та працевлаштуванню відповідно до їх здібностей.  
152. Стаття 27. Бронювання робочих місць  
153. З метою реалізації права на працю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації визначають перелік постійних, тимчасових та оплачуваних громадських робіт, інших робіт, які вони можуть виконувати, та сприяють їх працевлаштуванню на відповідні робочі місця.  
154. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації забезпечують бронювання робочих місць для працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, забезпечують в першочерговому порядку їх працевлаштування на існуючі вакантні робочі місця.  
155. Відповідальність за працевлаштування вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на органи праці і соціальної політики та директора закладу, де перебувала дитина.  
156. Стаття 28. Захист прав безпритульних дітей серед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
157. Органи опіки і піклування спільно, перш за все служби у справах неповнолітніх, з відповідними органами внутрішніх справ несуть відповідальність за своєчасне виявлення, вилучення та влаштування безпритульних дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не навчаються і не працюють.  
158. Службами у справах неповнолітніх створюються Притулки для неповнолітніх для їх тимчасового розміщення. Служби опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх та адміністрація притулку для неповнолітніх з'ясовують особу дитини та її батьків, причини втрати батьківського піклування, забезпечують влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у сім'ї громадян України: на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. В разі потреби сприяють їх працевлаштуванню.  
159. Стаття 29. Заходи додаткового матеріального забезпечення  
160. З метою поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, митні органи зобов'язані безкоштовно передавати закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім'ям дитячі речі, м'який інвентар, транспортні засоби тощо, затримані митними органами і конфісковані в установленому порядку та ті, за якими не звернувся власник до закінчення терміну їх зберігання під митним контролем, в кількості, що не перевищує необхідних річних потреб відповідного закладу або сім'ї, за зверненням органу опіки та піклування.  
161. Стаття 30. Порядок відшкодування витрат на виплату щомісячної допомоги  
162. Порядок відшкодування витрат на виплату щомісячної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до закладу освіти у відповідності до норм забезпечення вихованців дитячих будинків, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до мінімальних соціальних стандартів  
163. Стаття 31. Оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих оздоровчих закладах та за кордоном  
164. Кабінет Міністрів України через уповноважені ним органи, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації разом із профспілковими об'єднаннями забезпечують щорічне безоплатне оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці до 14 років і оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування віком від 14 років, які перебувають на диспансерному обліку, в дитячих оздоровчих закладах, спортивних таборах, таборах праці та відпочинку, за кордоном тощо.  
165. Діти, які потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до санаторно-курортних закладів першочергово.  
166. Центральний орган державної влади з питань сім'ї та молоді систематично організовує для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, цільові зміни на базі Міжнародного дитячого центру "Артек".  
167. Кошти на оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виділяються із Державного та місцевих бюджетів.  
168. Стаття 32. Соціально-трудова реабілітація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що є інвалідами  
169. Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації:  
170. - забезпечують створення мережі спеціалізованих навчальних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що є інвалідами;  
171. - формують перелік спеціальностей, рекомендованих для здійснення їх освітньо-професійної підготовки;  
172. - розробляють додаткові заходи та гарантії медичної, трудової, соціальної реабілітації та адаптації дітей-інвалідів, дітей-жертв екологічних і техногенних катастроф.  
173. Стаття 33. Забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що є інвалідами, сучасними засобами реабілітації інвалідів  
174. Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації здійснюють заходи забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що є інвалідами, сучасними засобами реабілітації інвалідів, протезно-ортопедичним обслуговуванням.  
175. Стаття 34. Передача дітей на усиновлення  
176. Передача дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам здійснюється виключно в інтересах дитини.  
177. Кожна дитина має право знати своїх батьків.  
178. Кожна дитина, що передається на усиновлення, має право на збереження свого етнічного походження, релігійної і культурної належності, на рідну мову та на вільне їх використання.  
179. Підкинуті ( залишені) діти можуть бути передані на усиновлення у разі наявності відповідного акта, складеного органами внутрішніх справ або працівниками медичного закладу, де залишено дитину, у встановленому порядку.  
180. Діти-інваліди можуть бути усиновлені, якщо за характером (перебігом) захворювання вони не потребують постійного (довічного) утримання в спеціалізованих закладах.  
181. Усиновлення такої дитини-інваліда може бути проведено, якщо суд встановить, що усиновлення відповідає її інтересам.  
182. Стаття 35. Усиновлення дітей громадянами України та іноземними громадянами  
183. Порядок передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання в сім'ях усиновителів визначає Сімейний кодекс України Кабінет Міністрів України.  
184. Стаття 36. Вимоги щодо влаштування дітей, залишених батьками в пологовому будинку  
185. Діти, від яких відмовилися батьки, і щодо яких є письмова згода батьків на усиновлення, можуть бути усиновлені лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Такі діти можуть бути передані під опіку, в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу одразу після оформлення свідоцтва про народження та документів про відмову батьків.  
186. Протягом двомісячного терміну від народження дитини Центри соціальних служб для молоді проводять соціальне обслуговування (патронаж) батьків такої дитини або єдиного з них. Мета соціального обслуговування (патронажу) - допомогти батькам усвідомити правові наслідки рішення про залишення (відмову від) дитини, надати їм соціальну допомогу у кризовій ситуації.  
187. До набрання чинності рішення суду про усиновлення батьки мають право в будь-який час анулювати своє рішення про відмову від дитини та згоду на її усиновлення.  
188. Органи опіки та піклування в разі залишення дітей в пологовому будинку або в разі відмови батьків через два місяці після народження дитини або через два місяці після факту відмови (залишення) дитини подають заяву до суду щодо вирішення питання позбавлення батьків ( або єдиного з батьків) батьківських прав щодо цієї дитини, визначення статусу цієї дитини, її майнових та житлових прав тощо.  
189. Стаття 37. Влаштування дітей, залишених батьками в медичних закладах  
190. При відсутності відомостей про батька та родичів дитини, залишеної матір'ю у пологовому будинку чи іншому медичному закладі, адміністрацією медичного закладу складається відповідний акт, на підставі якого орган опіки і піклування за місцем знаходження медичного закладу приймає рішення про передачу її на усиновлення або влаштування під опіку, в прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  
191. Стаття 38. Тимчасове влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
192. Органи опіки і піклування у разі одержання відомостей про дитину, позбавлену батьківського піклування, зобов'язані негайно провести обстеження, і у разі встановлення факту відсутності піклування батьків забезпечити тимчасове влаштування її до вирішення питання про форму влаштування дитини, до призначення опікуна чи піклувальника.  
193. Тимчасово дитина може бути влаштованою у притулок для неповнолітніх, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тимчасове влаштування дитини не може перевищувати термін 90 днів. Якщо дитина була тимчасово влаштована у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу, після завершення періоду тимчасового перебування дитина за її згодою та згодою прийомних батьків або батьків-вихователів оформляється прийомною дитиною або дитиною-вихованцем у таку сім'ю.  
194. Стаття 39. Повідомлення Служби опіки і піклування про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
195. Керівник закладу, в якому перебуває дитина, зобов'язаний у тижневий термін з дня, коли йому стало відомо, що дитина залишилася без піклування батьків, повідомити про це Службу опіки і піклування та відділ освіти за місцем знаходження цього закладу.  
196. Органи опіки та піклування у тижневий термін після одержання відомостей про дитину, позбавлену батьківського піклування, зобов'язані провести обстеження та протягом трьох місяців вжити заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Встановивши факт виникнення підстав для усиновлення, реєструють її в книзі первинного обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і передають відомості про неї до банку даних для усиновлення, влаштування на виховання в сім'ї громадян України, встановлення щодо неї опіки чи піклування громадянами України.  
197. Стаття 40. Здійснення патронату  
198. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, передаються органами опіки і піклування на виховання та спільне проживання у сім'ї громадян України, або до окремих громадян на підставі договору про патронат.  
199. Патронат над дітьми здійснюється в Україні в двох формах: дитячий будинок сімейного типу і прийомна сім'я.  
200. Діти-вихованці та прийомні діти влаштовуються під патронат до досягнення повноліття або до моменту виникнення обставин, які дозволяють дітям повернутися до біологічних батьків.  
201. Дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім'я діють на підставі Положення про дитячий будинок сімейного типу, Положення про прийомну сім'ю, які затверджуються Кабінетом міністрів України і передбачають порядок створення дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, підготовку потенційних батьків-вихователів та прийомних батьків, влаштування дітей на виховання та спільне проживання до та дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, визначення умов їх утримання тощо.  
202. Стаття 41. Права і обов'язки батьків-вихователів та прийомних батьків  
203. Батьки-вихователі, прийомні батьки є особами, які заміняють батьків, законними представниками своїх вихованців і захищають їхні інтереси в усіх установах та організаціях, у тому числі судових, без спеціальних на те повноважень. Вони не можуть використовувати надані їм права всупереч інтересам дитини.  
204. Набуття статусу батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних батьків не може обмежувати громадянських прав цих осіб.  
205. Батьки-вихователі, прийомні батьки мають право:  
206. - захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник без спеціальних на те повноважень;  
207. - на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав батьків дітей-вихованців та прийомних дітей;  
208. - на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним щодо дітей, які проживали разом з ними та передані на усиновлення;  
209. - на усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні у їх сім'ях;  
210. - брати участь у вирішенні органом опіки і піклування питання про управління майном дитини;  
211. - вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;  
212. - вимагати надання їм органами опіки і піклування повної інформації про дитину та її батьків, стан її здоров'я, рівень та особливості розвитку дитини;  
213. - самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки і піклування.  
214. Батьки-вихователі, прийомні батьки зобов'язані:  
215. - захищати права та інтереси дітей, бути їхніми представниками в усіх установах і організаціях;  
216. - створити належні умови для всебічного гармонійного розвитку дітей;  
217. - піклуватися по здоров'я, фізичний, психічний та моральний розвиток, навчання дітей, готувати їх до праці;  
218. - проводити щорічно медичне обстеження дітей лікарями-спеціалістами та виконувати їх рекомендації;  
219. - забезпечити одержання дітьми освіти, стежити за навчанням і розвитком дітей у навчально-виховних закладах, підтримувати зв'язки з вчителями та вихователями;  
220. - займатися розвитком здібностей дітей, в тому числі залучати їх до занять у закладах позашкільної освіти;  
221. - не перешкоджати спілкуванню дитини з її рідними батьками та поверненню дитини у разі поновлення їх у батьківських правах, звільнення з місць позбавлення волі та інших випадках, якщо це не суперечить інтересам дитини і не заборонено рішенням суду;  
222. - співпрацювати із органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями та соціальними працівниками, залучати спеціалістів до вирішення проблемних питань;  
223. - повідомляти відповідну служби опіки і піклування у разі виникнення в дитячому будинку сімейного типу чи прийомній сім'ях несприятливих умов для утримання, виховання та навчання дітей.  
224. Батьки-вихователі, прийомні батьки виконують свої обов'язки стосовно дітей до досягнення ними 18 років або до закінчення ними навчання в відповідних закладах, навіть, у разі їх окремого проживання.  
225. Стаття 42. Створення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї  
226. Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї приймається виконавчим комітетом міської, районної у місті (у разі її створення) ради або районною, районною у містах Києві та Севастополі державною адміністрацією за поданням письмового висновку Служб опіки і піклування районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад на підставі заяви особи або осіб, які виявили бажання створити дитячий будинок сімейного типу або прийомну сім'ю.  
227. Між органом виконавчої влади, рішенням якого створюється дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім'я, та подружжям або особою, які беруть на себе зобов'язання про утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, укладається Угода, що визначає права і обов'язки кожної із сторін.  
228. У разі порушення і невиконання умов Угоди кожна із сторін має право звернутися до суду.  
229. Орган опіки і піклування, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї, видає батькам-вихователям, прийомним батькам посвідчення встановленого зразка. Зразок посвідчення та порядок його видачі і реєстрації затверджується центральним органом виконавчої влади з питань сім'ї та молоді  
230. Стаття 43. Забезпечення жилим приміщенням дитячих будинків  
231. сімейного типу  
232. При винесенні в установленому порядку рішення про утворення дитячого будинку сімейного типу особам, які призначені батьками-вихователями, для спільного проживання з дітьми, переданими їм на виховання, надається поза чергою індивідуальний жилий будинок або багатокімнатна квартира.  
233. Користування наданим жилим приміщенням здійснюється в порядку,  
234. встановленому законодавством для користування службовими жилими  
235. приміщеннями, якщо інше не передбачене рішенням про створення дитячого  
236. будинку сімейного типу.  
237. Прийомна сім'я бере дітей на власну житлову площу за наявності  
238. відповідних санітарно-побутових умов та реєструє їх на своїй житловій площі.  
239. Стаття 44. Влаштування дітей в дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім'ю  
240. Влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї відбувається тільки за згодою дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити.  
241. До дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від місця їх перебування до влаштування.  
242. Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми поступово, але не більше як протягом шести місяців з моменту прийняття рішення про його створення.  
243. Рішення про направлення дитини до дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї приймається органом опіки і піклування на кожну дитину окремо за поданням Служби опіки і піклування на підставі письмової заяви, батьків-вихователів, прийомних батьків.  
244. На кожну дитину, яка передається до дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї, органи опіки і піклування зобов'язані надати батькам-вихователям, прийомним батькам такі документи:  
245. - свідоцтво про народження дитини;  
246. - медичну довідку про стан здоров'я та/або витяг з історії розвитку дитини;  
247. - довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;  
248. - документи про батьків або осіб, які їх замінюють (копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність або неможливість виховання ними своїх дітей);  
249. - довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер та інших близьких родичів дитини;  
250. - опис належного дитині майна, житлової площі та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;  
251. - пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів тощо.  
252. Діти, які влаштовані на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім'ю, не втрачають статусу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і за ними зберігаються всі пільги, встановлені законодавством щодо цієї категорії дітей.  
253. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, під час утримання і виховання їх у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях перебувають на повному державному утриманні на рівні не нижчому за встановлені мінімальні соціальні стандарти.  
254. Стаття 45. Ліквідація дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї  
255. Ліквідація дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї проводиться органом, рішенням якого він був створений за умов:  
256. - зменшення кількості вихованців, вибуття прийомних дітей;  
257. - за заявою батьків-вихователів про ліквідацію будинку сімейного типу або повернення дітей;  
258. - грубого невиконання батьками-вихователями, прийомними батьками своїх обов'язків;  
259. - вчинення батьками-вихователями, прийомними батьками протиправних дій стосовно дітей або прав дітей;  
260. - виникнення обставин, за яких неможливо забезпечити достатні умови розвитку та життя дітей-вихованців та прийомних дітей;  
261. У разі зменшення кількості вихованців дитячого будинку сімейного типу до 3 осіб і неможливості поповнення кількості вихованців з поважних причин, дитячий будинок сімейного типу ліквідується, і така сім'я, за згодою батьків-вихователів, оформляється як прийомна сім'я на підставі рішення органу опіки і піклування з метою подальшого виховання дітей, які в ній перебувають.  
262. У разі спору між органом, рішенням якого було створено дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім'ю, та батьками-вихователями, прийомними батьками рішення про ліквідацію або збереження дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї приймається у судовому порядку.  
263. Стаття 46. Соціальний захист дітей-вихованців та прийомних дітей  
264. За дітьми, які виховуються у дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім'ях зберігаються державні гарантії та пільги, передбачені для дітей, які мають статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.  
265. Дитина, яка виховується в дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї має право підтримувати контакти з рідними батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить інтересам дитини, її нормальному розвитку і вихованню. Форми такого спілкування визначають органи опіки і піклування в кожному конкретному випадку окремо.  
266. Стаття 47. Додаткові соціальні гарантії забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
267. Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, в тому числі вихованцям дитячих будинків сімейного типу та прийомним дітям видається єдиний квиток, який дає право на безоплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд державної та комунальної форм власності. Порядок використання та зразок квитка встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
268. Стаття 48. Забезпечення дітей в прийомних сім'ях  
269. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні.  
270. Фінансування прийомної сім'ї та утримання прийомних дітей здійснюється за рахунок видатків з обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим.  
271. Прийомній сім'ї щомісяця виділяються кошти на харчування прийомних дітей, придбання для них одягу, взуття, м'якого інвентарю, лікарських засобів, предметів особистої гігієни, іграшок, книжок тощо відповідно до мінімальних соціальних стандартів.  
272. Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомних сім'ях, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім'ї.  
273. Прийомній сім'ї може надаватися матеріальна, фінансова та інша благодійна допомога підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями, благодійними фондами, фізичними особами.  
274. Стаття 49. Забезпечення дітей в дитячих будинках сімейного типу  
275. Дитячому будинку сімейного типу щомісяця виділяються кошти на утримання кожної дитини в межах мінімальних соціальних стандартів: на харчування, придбання одягу, взуття, м'якого інвентарю, предметів господарського вжитку, особистої гігієни, іграшок, книжок, інвентарю та обладнання на культурно-масову роботу, медикаментів.  
276. Для господарського обслуговування приміщень, опалення, освітлення, капітального та поточного ремонту житла, оплати побутових послуг і зв'язку дитячому будинку сімейного типу виділяються кошти за фактичними витратами пропорційно кількості дітей, взятих на виховання та спільне проживання.  
277. Кошти, які надаються місцевими органами влади батькам-вихователям на утримання дітей, перераховуються щомісячно не пізніше 20 числа попереднього місяця на особистий рахунок батьків-вихователів, відкритий в установі банку за місцем проживання.  
278. Кошти, що виділяються на утримання вихованців, не оподатковуються і мають виключно цільовий характер.  
279. Фінансування витрат на господарське обслуговування приміщень, опалення, освітлення, капітальний та поточний ремонт житла, оплату побутових послуг і зв'язку може здійснюватися і безпосередньо фінансовими органами по заяві батьків-вихователів, згідно рахунків, які вони подають та в межах встановлених норм.  
280. Обом батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошова винагорода (заробітна плата), розмір якої визначається відповідно до мінімальних соціальних стандартів. На період комплектування дитячого будинку сімейного типу та у разі збереження статусу дитячого будинку сімейного типу в результаті зменшення кількості дітей в ньому через вибуття їх за віком або з інших причин батькам-вихователям виплачується грошова винагорода (заробітна плата) у розмірі, не менше передбаченого на виховання п'яти дітей-сиріт.  
281. За виховання дитини віком до трьох років, дитини, яка має вади розумового або фізичного розвитку, за виховання кожної дитини понад п'яти вихованців грошова винагорода збільшується на 10% мінімального розміру грошової винагороди за кожну дитину.  
282. Батьки-вихователі продукти харчування, одяг, взуття, меблі, господарчі товари, м'який інвентар, предмети гігієни, іграшки придбають особисто.  
283. Облік витрат, здійснених за рахунок коштів, що перераховуються на особистий рахунок батьків-вихователів, ведеться ними у спрощеній формі в журналі у вигляді запису про надходження коштів та по їх витратах, форма якого встановлюється відповідними фінансовими органами. Звіт про проведення витрат подається щомісячно до фінансових органів, які здійснюють фінансування, за формою затвердженою Міністерством фінансів України.  
284. Дитячим будинкам сімейного типу може надаватися матеріальна, фінансова та інша благодійна допомога підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями, благодійними фондами, фізичними особами.  
285. Стаття 50. Контроль за належним використанням коштів та матеріальних цінностей  
286. Орган опіки і піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, яку влаштовано у дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім'ю.  
287. Державні органи, на які покладається контроль за умовами проживання і розвитку дітей у дитячих будинках сімейного типу, прийомній сім'ї, на підставі чинного законодавства здійснюють виконання своїх функцій у погодженні із Службою опіки і піклування.  
288. Контроль за належним використанням коштів та матеріальних цінностей у дитячому будинку сімейного типу, в прийомних сім'ях, інших формах влаштування дітей здійснюється державними фінансовими органами із залученням органів опіки і піклування та громадських опікунських рад.  
289. Стаття 51. Збереження права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на житло  
290. За дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними тощо до влаштування у відповідні заклади. У разі, якщо батьки відмовилися від виховання дитини в пологовому будинку (відділенні), під час розгляду в суді питання про позбавлення батьківських прав, за рішенням суду, за дитиною закріплюється частина житла батьків. Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за збереження зазначеного житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після випуску їх із відповідного дитячого закладу, дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім'ї.  
291. Житлові приміщення, в яких проживали діти-сиріти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх в сім'ї громадян України, заклади для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки і піклування і лише в разі гарантування збереження прав таких дітей.  
292. Стаття 52. Вимоги до житлових приміщень  
293. Жиле приміщення, що надається дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, або особам з їх числа для проживання, має відповідати встановленим санітарно-гігієнічним і технічним вимогам.  
294. Стаття 53. Забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, житлом  
295. Обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують за місцем походження дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, впорядкованим житлом в позачерговому порядку з характеристиками не нижчими за мінімальні соціальні стандарти.  
296. Стаття 54. Забезпечення медичного обслуговування  
297. Центральний орган державної влади у сфері охорони здоров'я забезпечує медичне обслуговування (у тому числі стоматологами-ортопедами) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в межах не нижчих за мінімальні соціальні стандарти.  
298. Обов'язкові медичні огляди всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюються щорічно.  
299. У разі потреби здійснюється взяття дітей на диспансерний облік, здійснюється постійний медичний нагляд за ними і своєчасне лікування.  
300. Забезпечується пріоритетне постачання навчально-виховним закладам необхідних медикаментів, медичної апаратури та обладнання, засобів корекції фізичного розвитку.  
301. Стаття 55. Здійснення обов'язкового особистого страхування  
302. Обов'язкове особисте страхування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється, починаючи з моменту отримання дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до повноліття органами опіки і піклування. Порядок обов'язкового особистого страхування таких дітей визначається спеціальним Законом.  
303. Стаття 56. Державна статистична звітність  
304. Центральний орган виконавчої влади з питань статистики здійснює систематичне ведення державної статистичної (не персоніфікованої) звітності про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка підлягає постійному оприлюдненню через відповідні друковані видання та ЗМІ.  
305. Стаття 57. Підготовка спеціалістів  
306. Центральний орган виконавчої влади з питань освіти забезпечує за спеціальними програмами підготовку спеціалістів-педагогів і вихователів для державних і недержавних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, для мережі Служб опіки і піклування.  
307. Стаття 58. Забезпечення виховання правової культури  
308. З метою набуття правових знань та навичок юридичного захисту, профілактики правопорушень серед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виховання у них правосвідомості в навчально-виховних закладах здійснюється викладання курсу "Правова культура". Розробка такого курсу покладається на центральний орган виконавчої влади з питань освіти.  
309. Стаття 59. Інформування громадськості про проблеми дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування  
310. З метою привернення уваги громадськості до проблем дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, центральний орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення за погодженням із органами опіки і піклування та громадськими опікунськими радами:  
311. - забезпечує систематичний випуск телепередач за спеціальними сюжетами для висвітлення в теле- і радіопередачах питання соціального та правового захисту, фінансової підтримки, працевлаштування та забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, висвітлення проблем, що стоять перед такими дітьми, закладами в яких вони перебувають на утриманні та вихованні;  
312. - сприяє поширенню реклами щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;  
313. - пропагує досвід щодо виконання регіональних програм надання практичної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування, запровадження шефства над ними з боку трудових колективів, громадських організацій, благодійних фондів тощо.  
314. Стаття 60. Організація благодійних акцій  
315. Органи опіки і піклування, центральний орган виконавчої влади з питань молоді, центральний орган виконавчої влади з питань інформації, центральний орган виконавчої влади з питань телебачення і радіомовлення, центральний орган виконавчої влади з питань культури, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації сприяють організації та проведенню благодійних акцій, кошти від яких спрямовуються на матеріальне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які потребують першочергової допомоги, зокрема на лікування, оздоровлення тощо.  
316. Стаття 61. Відповідальність за порушення законодавства  
317. Невиконання посадовими особами та іншими працівниками державної влади і органів місцевого самоврядування норм цього Закону, інших законодавчих актів, зазначених у ньому, тягне за собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або іншу відповідальність відповідно до законодавства України.  
318. Стаття 62. Прикінцеві положення  
319. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини третьої статті 20. Частина третя статті 20 Закону набирає чинності через три роки з дня його опублікування.  
320. 2. Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.  
321. 3. Кабінету Міністрів України:  
322. - привести протягом 6 місяців свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
323. - розробити протягом одного року нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;  
324. - забезпечити протягом 6 місяців перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.