Кількість абзаців - 226 Розмітка (ліва колонка)


Про Державну кримінально-виконавчу службу України (Повторне друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про Державну кримінально-виконавчу службу України  
1. Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.  
2. Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
3. Стаття 1. Визначення основних термінів  
4. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:  
5. 1) кримінально-виконавча система - органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні заклади, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи і організації, які забезпечують виконання завдань, покладених на Державну кримінально-виконавчу службу України;  
6. 2) органи виконання покарань - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;  
7. 3) установи виконання покарань - установи, які виконують за вироком суду, що набрав законної сили, покарання у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;  
8. 4) підприємства установ виконання покарань - підприємства, створені в установах виконання покарань для залучення до праці та забезпечення професійно-технічного навчання засуджених.  
9. Стаття 2. Завдання Державної кримінально-виконавчої служби України  
10. 1. На Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.  
11. Стаття 3. Основні принципи діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України  
12. 1. Основними принципами діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є:  
13. 1) законність;  
14. 2) повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина;  
15. 3) гуманізм;  
16. 4) позапартійність;  
17. 5) єдиноначальність;  
18. 6) колегіальність при розробці важливих рішень;  
19. 7) взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;  
20. 8) відкритість для демократичного цивільного контролю.  
21. Стаття 4. Правова основа діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України  
22. 1. Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.  
23. Стаття 5. Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України і забезпечення прав людини  
24. 1. Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України провадиться на основі дотримання прав і свобод людини і громадянина. Органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язані поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення.  
25. 2. Неправомірне обмеження прав і свобод людини неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно із законом.  
26. Стаття 6. Відносини Державної кримінально-виконавчої служби України з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, органами іноземних держав та міжнародними організаціями  
27. 1. Державна кримінально-виконавча служба України взаємодіє з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями в порядку та на засадах, визначених законодавством.  
28. 2. Для організації міжнародного співробітництва у сфері виконання кримінальних покарань Державна кримінально-виконавча служба України взаємодіє з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями на основі міжнародних договорів.  
29. Розділ ІІ ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА, ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ  
30. Стаття 7. Структура та чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України  
31. 1. Державна кримінально-виконавча служба України є правоохоронним органом і складається із спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань, покладених на Державну кримінально-виконавчу службу України.  
32. 2. Загальна структура Державної кримінально-виконавчої служби України, а також чисельність її персоналу, що утримується за рахунок Державного бюджету України, визначаються Законом України "Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України".  
33. 3. Гранична чисельність працівників центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань визначається Кабінетом Міністрів України.  
34. 4. Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів та положення про них затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.  
35. 5. Штатна чисельність персоналу установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і кримінально-виконавчої інспекції, встановлена на рік, залишається незмінною протягом року незалежно від зміни чисельності осіб, які тримаються в цих установах або перебувають на обліку в зазначеній інспекції.  
36. 6. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи і організації, які забезпечують виконання завдань, покладених на Державну кримінально-виконавчу службу України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків, у тому числі в іноземній валюті.  
37. Стаття 8. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань  
38. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, має спеціальний статус та організовує, координує і контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України.  
39. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Державної кримінально-виконавчої служби України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президента України або Кабінету Міністрів України.  
40. 3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань є державним замовником з оборонного замовлення та на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг за державні кошти для задоволення потреб національної безпеки.  
41. 4. Положення про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань затверджується в установленому порядку.  
42. Стаття 9. Голова Державної кримінально-виконавчої служби України  
43. 1. Керівництво Державною кримінально-виконавчою службою України та діяльністю спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань здійснює Голова Державної кримінально-виконавчої служби України. Голова Державної кримінально-виконавчої служби України несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Державну кримінально-виконавчу службу України.  
44. 2. Голову Державної кримінально-виконавчої служби України призначає на посаду Президент України за поданням Прем'єр-міністра України та припиняє його повноваження на цій посаді. Голова Державної кримінально-виконавчої служби України має заступників, які призначаються Президентом України за поданням Голови Державної кримінально-виконавчої служби України.  
45. Стаття 10. Територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань  
46. 1. З метою ефективного виконання покладених на Державну кримінально-виконавчу службу України завдань спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань утворюються територіальні органи управління - управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі.  
47. 2. Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та виробничо-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ, безпосередньо розв'язують поставлені перед Державною кримінально-виконавчою службою України завдання щодо забезпечення виконання кримінальних покарань.  
48. 3. Положення про територіальні органи управління затверджуються Головою Державної кримінально-виконавчої служби України.  
49. Стаття 11. Кримінально-виконавча інспекція  
50. 1. Кримінально-виконавча інспекція - орган, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.  
51. 2. Положення про кримінально-виконавчу інспекцію затверджується Головою Державної кримінально-виконавчої служби України.  
52. Стаття 12. Установи виконання покарань та слідчі ізолятори  
53. 1. Установи виконання покарань та слідчі ізолятори утворюються і ліквідуються Головою Державної кримінально-виконавчої служби України. На територію цих установ встановлюється спеціальний режим доступу.  
54. Стаття 13. Воєнізовані формування  
55. 1. Воєнізовані формування - підрозділи, призначені для охорони органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та запобігання і припинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ.  
56. Стаття 14. Підприємства установ виконання покарань  
57. 1. Підприємства установ виконання покарань (далі - підприємства) є державними некомерційними підприємствами зі спеціальним режимом господарювання, мають права юридичних осіб та провадять свою діяльність з метою залучення до праці засуджених і забезпечення їх професійно-технічного навчання.  
58. 2. Засновником підприємств є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути, розроблені на підставі типового статуту підприємства установи виконання покарань, затвердженого цим органом.  
59. 3. Підприємства провадять свою діяльність відповідно до чинного законодавства з урахуванням таких особливостей:  
60. 1) створення, реорганізація і ліквідація підприємств, розпорядження їх майном здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;  
61. 2) підприємства визначають структуру управління і штати у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;  
62. 3) керівниками підприємств є начальники установ виконання покарань;  
63. 4) порядок призначення чи звільнення з посади, права, обов'язки та умови служби працівників підприємства, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;  
64. 5) трудові відносини інших працівників з підприємством визначаються Господарським кодексом України, законодавством про працю і нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань;  
65. 6) відносини підприємства із засудженими регламентуються кримінально-виконавчим законодавством України;  
66. 7) підприємства планують свою діяльність з урахуванням можливості організації професійно-технічного навчання, формування трудових навичок у засуджених;  
67. 8) підприємство залучає засуджених до праці з урахуванням наявних виробничих потужностей;  
68. 9) підприємства здійснюють обов'язкові відрахування до фондів, які ними створюються для надання фінансової допомоги окремим установам виконання покарань, підприємствам цих установ, слідчим ізоляторам та для фінансування програм розвитку кримінально-виконавчої системи, у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань;  
69. 10) підприємствам надається перевага у залученні до виконання окремих видів робіт, надання послуг і поставок товарів для державних потреб;  
70. 11) підприємства мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів з питань оподаткування;  
71. 12) підприємства не можуть бути віднесені до категорії малих підприємств, співзасновниками і учасниками фондових бірж України, а також ліквідовані у разі визнання їх банкрутами.  
72. Розділ ІІІ ПЕРСОНАЛ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ  
73. Стаття 15. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України  
74. 1. До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, а також працівники, які уклали трудовий договір з її структурними підрозділами згідно із законодавством про працю (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).  
75. 2. На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній і контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. При прийнятті на службу може бути встановлений строк випробування до шести місяців. Не можуть бути прийняті на службу особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину.  
76. 3. Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають Присягу такого змісту:  
77. 1) "Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну таємницю та інші відомості, що не підлягають розголошенню. Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини і громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку. Якщо я порушу цю Присягу, то готовий нести відповідальність, встановлену законом".  
78. 4. Особа рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби підписує текст Присяги, який зберігається в її особовій справі. Порядок складання Присяги визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.  
79. 5. Особам рядового і начальницького складу служби виконання покарань встановлюються такі спеціальні звання:  
80. 1) Рядовий склад:  
81. а). рядовий внутрішньої служби;  
82. 2) Молодший начальницький склад;  
83. а). молодший сержант внутрішньої служби;  
84. б). сержант внутрішньої служби;  
85. в). старший сержант внутрішньої служби;  
86. г). старшина внутрішньої служби;  
87. д). прапорщик внутрішньої служби;  
88. є). старший прапорщик внутрішньої служби;  
89. 3) Середній начальницький склад:  
90. а). молодший лейтенант внутрішньої служби;  
91. б). лейтенант внутрішньої служби;  
92. в). старший лейтенант внутрішньої служби;  
93. г). капітан внутрішньої служби;  
94. 4) Старший начальницький склад:  
95. а). майор внутрішньої служби;  
96. б). підполковник внутрішньої служби;  
97. в). полковник внутрішньої служби;  
98. 5) Вищий начальницький склад:  
99. а). генерал-майор внутрішньої служби;  
100. б). генерал-лейтенант внутрішньої служби;  
101. в). генерал-полковник внутрішньої служби;  
102. г). генерал внутрішньої служби України.  
103. 6. Граничний вік перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України встановлюється:  
104. 1). для осіб рядового і молодшого начальницького складу - до 45 років;  
105. 2). для осіб середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників внутрішньої служби - до 50 років;  
106. 3). для полковників внутрішньої служби - до 55 років;  
107. 4). для осіб вищого начальницького складу - до 60 років.  
108. 5). Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження служби, на їх прохання Головою Державної кримінально-виконавчої служби України можуть бути залишені на службі понад граничний вік до 5 років, а особи, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.  
109. 7. Присвоєння і позбавлення спеціальних звань, а також пониження і поновлення у спеціальному званні здійснюються у порядку і за правилами, встановленими законодавством.  
110. 8. Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).  
111. Стаття 16. Обмеження політичної діяльності в Державній кримінально-виконавчій службі України  
112. 1. Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби на період служби та роботи зупиняють членство в політичних партіях.  
113. 2. Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби можуть бути членами громадських організацій, статутні положення яких не суперечать засадам діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, і можуть брати участь у їх роботі у вільний від виконання службових обов'язків час.  
114. 3. Організація особами рядового і начальницького складу та працівниками кримінально-виконавчої служби страйків та участь у їх проведенні не допускаються.  
115. Стаття 17. Вимоги до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України і його відповідальність  
116. 1. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, взятих під варту. Несумісними зі службою, роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах є жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії.  
117. 2. Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, які виявили жорстоке ставлення до засуджених і осіб, взятих під варту, або вчинили дії, що принижують їх людську гідність, притягуються до відповідальності згідно із законом.  
118. 3. У разі вчинення дій, зазначених у частині другій цієї статті, особа рядового чи начальницького складу або працівник кримінально-виконавчої служби підлягає звільненню зі служби, роботи, якщо до нього постановлено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, або якщо протягом року за такі ж дії до нього вже було застосовано дисциплінарне стягнення.  
119. Стаття 18. Грошове і матеріальне забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби  
120. 1. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і повинні забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.  
121. Стаття 19. Підготовка кадрів для Державної кримінально-виконавчої служби України  
122. 1. Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавча служба України проводиться відповідно до законодавства про освіту. З цією метою Державна кримінально-виконавча служба України може створювати відповідні навчальні заклади, а також організовує підготовку фахівців в інших навчальних закладах на договірній основі.  
123. Розділ ІV ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ  
124. Стаття 20. Функції Державної кримінально-виконавчої служби України  
125. 1. Державна кримінально-виконавча служба України:  
126. 1) виконує покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства;  
127. 2) забезпечує дотримання прав людини, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, взятих під варту, додержання вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань;  
128. 3) виконує вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом порядку і в межах їх компетенції; тримає осіб, взятих під варту;  
129. 4) застосовує передбачені законом засоби виправлення і ресоціалізації засуджених; сприяє трудовому та побутовому влаштуванню осіб, звільнених від відбування покарання;  
130. 5) організовує виконання актів амністії та помилування;  
131. 6) забезпечує правопорядок, додержання вимог режиму на об'єктах установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і прилеглих до них територіях та вимагає від засуджених і осіб, взятих під варту, інших осіб виконання ними обов'язків, встановлених законодавством, і додержання правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, а в разі невиконання зазначених вимог застосовує передбачені законом заходи впливу;  
132. 7) проводить реєстрацію засуджених і осіб, взятих під варту, їх фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію та звукозапис їх показань;  
133. 8) забезпечує безпеку засуджених і осіб, взятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;  
134. 9) припиняє адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок і умови відбування кримінальних покарань, здійснює провадження у справах про них;  
135. 10) запобігає вчиненню злочинів та дисциплінарних проступків в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; приймає і реєструє заяви та повідомлення про злочини і події, своєчасно приймає щодо них рішення;  
136. 11) забезпечує охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, взятими під варту; здійснює заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;  
137. 12) виявляє, припиняє, розкриває злочини, вчинені в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах; провадить дізнання відповідно до кримінально-процесуального законодавства;  
138. 13) проводить оперативно-розшукову діяльність у порядку, визначеному законодавством;  
139. 14) бере участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції;  
140. 15) виявляє причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів і порушень режиму в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, а також вчиненню злочинів засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, вживає в межах своєї компетенції заходів до їх усунення;  
141. 16) забезпечує створення належних умов для тримання засуджених і осіб, взятих під варту, їх комунально-побутові потреби і медичне обслуговування;  
142. 17) організовує виробничо-господарську діяльність, забезпечує засуджених роботою, здійснює їх загальноосвітнє та професійно-технічне навчання;  
143. 18) володіє, користується і розпоряджається закріпленими майном та земельними ділянками у межах повноважень, визначених законом;  
144. 19) забезпечує в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах додержання правил пожежної безпеки;  
145. 20) здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;  
146. 21) забезпечує правовий і соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та членів їх сімей;  
147. 22) здійснює інші повноваження, передбачені законом.  
148. Стаття 21. Права Державної кримінально-виконавчої служби України  
149. 1. Органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, особи рядового і начальницького складу служби виконання покарань мають право:  
150. 1) вимагати від засуджених, осіб, взятих під варту, та інших осіб, які перебувають на території та в приміщеннях органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, додержання норм кримінально-виконавчого законодавства;  
151. 2) проводити огляд і обшук засуджених та осіб, взятих під варту, їх речей, огляд інших осіб, їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підприємств установ виконання покарань і на прилеглих до них територіях, на яких встановлені режимні вимоги, а також вилучати заборонені для використання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах речі та документи;  
152. 3) відповідно до законодавства тимчасово обмежувати або забороняти рух транспорту на прилеглих до установ виконання покарань та слідчих ізоляторів територіях, не допускати громадян на ці території або зобов'язувати їх там залишатися чи покинути ці території з метою додержання вимог режиму, захисту життя і здоров'я громадян;  
153. 4) у разі здійснення заходів щодо розшуку та затримання засуджених і осіб, взятих під варту, які вчинили втечу, або засуджених, які ухиляються від відбування покарання, у місцях, де імовірна їх поява:  
154. а). входити безперешкодно у будь який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, жилі та підсобні приміщення громадян і за згодою власників перебувати в них;  
155. б). зупиняти та проводити огляд транспортних засобів;  
156. в). перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;  
157. г). затримувати і доставляти до правоохоронних органів осіб, які розшукуються;  
158. д). проводити особистий огляд затриманих осіб та речей, що знаходяться при них;  
159. 5) одержувати безперешкодно і безоплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян відомості, матеріали та іншу допомогу необхідні для виконання покладених завдань;  
160. 6) запроваджувати у встановленому законом порядку режим особливих умов в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;  
161. 7) застосовувати і використовувати фізичну силу, спеціальні засоби і зброю на підставах і в порядку, передбачених Законом України "Про міліцію" та іншими актами законодавства;  
162. 8) здійснювати оперативно-розшукові заходи згідно із законами України;  
163. 9) складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати адміністративне затримання і застосовувати інші заходи, передбачені законодавством про адміністративні правопорушення;  
164. 10) проводити медичний огляд засуджених і осіб, взятих під варту, з метою виявлення фактів вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, призначати медичне обстеження засуджених;  
165. 11) використовувати засоби масової інформації для розшуку засуджених і осіб, взятих під варту, які вчинили втечу;  
166. 12) приймати згідно із законодавством у володіння і користування від установ, організацій і підприємств будь-яких організаційно-правових форм, а також громадян матеріально-технічні ресурси, кошти і майно;  
167. 13) користуватися безоплатно при виконанні службових обов'язків всіма видами міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі), залізничного і водного транспорту приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів;  
168. 14) у разі виїзду в службові відрядження позачергово придбавати квитки на всі види транспорту і розміщуватися в готелях за пред'явленням службового посвідчення та посвідчення про відрядження, а під час невідкладних виїздів у службові відрядження забезпечуватися квитками на проїзд незалежно від наявності місць;  
169. 15) здійснювати інші права, передбачені законом.  
170. Стаття 22. Застосування сили персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України  
171. 1. Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби під час виконання завдань з виконання кримінальних покарань в межах повноважень, визначених цим Законом, мають право в порядку і випадках, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про міліцію" та іншими нормативно-правовими актами, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів.  
172. Стаття 23. Сприяння органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян виконанню завдань Державною кримінально-виконавчою службою України  
173. 1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх службові і посадові особи та об'єднання громадян в межах своїх повноважень сприяють Державній кримінально-виконавчій службі України у виконанні кримінальних покарань.  
174. Розділ V ПРАВОВИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ  
175. Стаття 24. Правовий статус персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України  
176. 1. Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби видаються службові та спеціальні посвідчення, а також відповідні знаки (жетони).  
177. 2. Законні вимоги персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України обов'язкові для посадових осіб і громадян, які перебувають на території та в приміщеннях органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів. Невиконання законних вимог персоналу, а також дії посадових осіб і громадян, що перешкоджають виконанню персоналом своїх обов'язків, тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.  
178. 3. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов'язків керується тільки законами, діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто, крім випадків, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову діяльність персоналу.  
179. 4. Ніхто не має права покласти на персонал Державної кримінально-виконавчої служби України виконання завдань і обов'язків, не передбачених законами України.  
180. 5. Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.  
181. 6. Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.  
182. 7. Використання спеціальних звань, відзнак, форменого одягу, службових чи спеціальних посвідчень, знаків (жетонів) особою, яка не належить до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.  
183. Стаття 25. Правовий захист осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби  
184. 1. В інтересах забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та членів їх сімей не допускається розголошення в засобах масової інформації відомостей про місце проживання цих осіб.  
185. 2. Відомості про проходження служби особами рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби надаються з дозволу начальників органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України.  
186. 3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань забезпечує осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби зброєю і спеціальними засобами індивідуального захисту для постійного носіння і зберігання у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
187. Стаття 26. Соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України  
188. 1. Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.  
189. 2. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби проводиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". Пенсія осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, які звільнені зі служби і мають право на пенсію, обчислюється виходячи з розміру грошового забезпечення цих осіб на день звільнення. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ", цього Закону, інших актів законодавства.  
190. 3. Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - тридцять днів служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - тридцять днів служби за сорок п'ять днів, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - тридцять днів служби за шістдесят днів за переліком посад і в порядку, затверджуваних Головою Державної кримінально-виконавчої служби України.  
191. 4. На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу".  
192. 5. Соціальний захист працівників Державної кримінально-виконавчої служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.  
193. 6. Персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в лікувально-профілактичних закладах Державної кримінально-виконавчої служби України.  
194. Розділ VІ ФІНАНСУВАННЯ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ  
195. Стаття 27. Фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України  
196. 1. Фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством, а установ виконання покарань ( також за рахунок доходів від виробничої діяльності підприємств цих установ.  
197. 2. Доходи від виробничої діяльності підприємств установ виконання покарань використовуються для поліпшення умов тримання засуджених і осіб, взятих під варту, а також розвитку підприємств та соціальної сфери цих установ.  
198. 3. Виробнича діяльність підприємств установ виконання покарань проводиться відповідно до законодавства.  
199. Стаття 28. Забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України  
200. 1. Забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.  
201. 2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють Державній кримінально-виконавчій службі України у розв'язанні покладених на неї завдань, житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв'язком. Державна кримінально-виконавча служба України звільняється від передачі місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування частини житла, побудованого за рахунок цільових державних капітальних вкладень та інших коштів. Житло державного житлового фонду, що звільняється особами рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, передається у встановленому порядку її відповідним органам, установам, навчальним закладам, підприємствам і організаціям для його повторного заселення.  
202. 3. Державна кримінально-виконавча служба України має службові приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, службовий житловий фонд.  
203. Стаття 29. Майно Державної кримінально-виконавчої служби України  
204. 1. Майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності і використовується для виконання покладених на неї завдань.  
205. 2. Управління майном здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, які забезпечують виконання завдань, покладених на Державну кримінально-виконавчу службу України, забезпечує збереження та раціональне використання цього майна.  
206. 3. Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій Державної кримінально-виконавчої служби України належить їм на праві оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.  
207. 4. Підприємства, які створені для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, мають право використовувати майно для проведення підприємницької діяльності у порядку, передбаченому законодавством.  
208. 5. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів не допускається.  
209. Розділ VІІ КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ  
210. Стаття 30. Контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України  
211. 1. Контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини відповідно до повноважень, визначених Конституцією і законами України.  
212. 2. Безпосередній контроль за діяльністю органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління.  
213. Стаття 31. Контроль за господарською і фінансовою діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України  
214. 1. Контроль за господарською і фінансовою діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється в порядку, визначеному законами України.  
215. Стаття 32. Нагляд за дотриманням законності в діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України  
216. 1. Нагляд за додержанням законності в діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України.  
217. Розділ VІІІ ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
218. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
219. 2. Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.  
220. 3. На період до законодавчого врегулювання питань щодо лікування осіб, хворих на алкоголізм, в кримінально-виконавчій системі діють лікувально-трудові профілакторії та підприємства цих установ.  
221. 4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом:  
222. а). подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
223. б). привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
224. в). відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
225. г). забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.