Кількість абзаців - 668 Розмітка (ліва колонка)


Житлового кодексу України (Повторне друге читання)

0. Проект  
1. ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ  
2. Цей Кодекс регулює правовідносини фізичних і юридичних осіб у житловій сфері.  
3. Розділ І  
4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Основні терміни, що використовуються у Кодексі  
6. Аварійний стан житла - це такий стан елементів будинку, квартири, за якого неможливе безпечне проживання.  
7. Багатоквартирний житловий будинок - житловий будинок з трьома і більше квартирами.  
8. Власник житла - фізична чи юридична особа, яка набула право власності на житло відповідно до законодавства України.  
9. Договір на утримання житлового будинку - угода, за якою власники квартир (будинків) беруть участь у відшкодуванні витрат на утримання будинку, прибудинкової території та сплачують вартість одержаних послуг.  
10. Договір найму (оренди) житла - договір, за яким одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.  
11. Договір найму соціального житла - угода, за якою житлове приміщення в державному чи комунальному житловому фонді надається у володіння та користування у межах норм надання житла громадянам, які потребують соціального захисту та поліпшення житлових умов.  
12. Допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.  
13. Експлуатаційні показники елементів будинку - це сукупність технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.  
14. Житло - житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.  
15. Житлова площа квартири - площа житлових приміщень квартири, в яких згідно з діючими нормами можливе обладнання спальних місць.  
16. Житлове приміщення - призначене для постійного і переважного проживання ізольоване приміщення (квартира, кімната, кімнати).  
17. Житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами вимог, і призначена для постійного в ній проживання.  
18. Житлово-будівельний кооператив - добровільне об'єднання громадян з метою задоволення житлових потреб шляхом об'єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і подальшої його (їх) експлуатації.  
19. Житловий кооператив - добровільне об'єднання громадян з метою задоволення житлових потреб шляхом об'єднання їх майнових пайових внесків для придбання житлового будинку (будинків) і подальшої його (їх) експлуатації.  
20. Житловий фонд - сукупність усіх видів житла усіх форм власності.  
21. Загальна площа квартири - площа житлових кімнат (кімнати) і підсобних приміщень квартири з урахуванням площі лоджій, балконів і терас, веранд та холодних комор за такими коефіцієнтами: для лоджій - 0,5, балконів і терас - 0,3, веранд та холодних комор - 1,0.  
22. Капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих чи огороджувальних конструкцій та інженерного обладнання без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.  
23. Квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене і придатне для постійного у ньому проживання.  
24. Кімната - житлове приміщення, обмежене стінами від підлоги до стелі, у житловому будинку, структурно відокремленій частині будинку, що побудоване, прибудоване або відокремлене для проживання громадян, має вихід у місця загального користування багатоквартирного чи індивідуального житлового будинку або будівлі.  
25. Комунальна квартира - квартира, заселена двома і більше наймачами чи власниками житлових приміщень (кімнат), що спільно використовують місця загального користування та інженерне обладнання в цих місцях.  
26. Молодіжний житловий комплекс (МЖК) - організація чи підприємство, утворені з метою будівництва та експлуатації об`єктів житлового і нежитлового призначення, створення належних умов життєдіяльності молодих сімей та одиноких молодих громадян на засадах самоорганізації та самоврядування.  
27. Нежитлове приміщення - приміщення в житловому будинку, яке не належить до житлового фонду і може бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.  
28. Об'єднання власників житла - юридична особа, створена власниками житлових будинків з метою сприяння використанню їх власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.  
29. Об'єднання забудовників житлових будинків - юридична особа, створена фізичними і юридичними особами з метою об'єднання власного майна та коштів для будівництва житлових будинків.  
30. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками майна, що перебуває у спільній власності.  
31. Підсобні приміщення квартири - приміщення кухні, ванної кімнати чи душової, санвузла, квартирного коридору чи передпокою, вбудованих комірчин чи шаф.  
32. Прибудинкова територія - встановлена згідно з проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд (територія під житловим будинком, проїзди та тротуари, озеленені території, ігрові майданчики, майданчики для занять фізичною культурою, для тимчасового зберігання автомобілів тощо).  
33. Реконструкція житлового будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників у відповідність з нормативно-технічними вимогами.  
34. Ремонт будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на відновлення будинку з можливим поліпшенням експлуатаційних показників його елементів.  
35. Санітарне обслуговування житлового будинку та прибудинкової території - комплекс робіт, спрямованих на додержання санітарно-гігієнічних вимог до житлових та нежитлових приміщень будинку та прибудинкової території.  
36. Соціальне житло - житло, що надається державою та органами місцевого самоврядування громадянам України, які потребують соціального захисту, безоплатно або за доступну для них плату відповідно до законодавства України.  
37. Технічне обслуговування житлового будинку та прибудинкової території - комплекс робіт, спрямованих на забезпечення належного технічного стану елементів будинку та параметрів і режиму роботи технічного обладнання та підтримання в належному стані прибудинкової території.  
38. Утримання житлового будинку - комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов проживання в житловому будинку та забезпечення його належної експлуатації (санітарне і технічне обслуговування та ремонт).  
39. Частина будинку - відповідний обсяг площі будинку, призначеної для виконання в ньому відповідних функцій, процесів (квартира, горище, сходова клітка, підвал тощо).  
40. Стаття 2. Право громадян України на житло  
41. 1. Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Це право забезпечується шляхом:  
42. створення умов для одержання кредитів на будівництво чи придбання житла громадянами, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, або для надання цільових житлових позик;  
43. надання державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату (у межах встановленої норми) соціального житла громадянам;  
44. надання житла громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов у випадках, визначених законом.  
45. 2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування сприяють громадянам у будівництві і придбанні житла.  
46. 3. Ніхто не може бути:  
47. обмежений у праві власності, а також у володінні та користуванні житловими приміщеннями інакше ніж на підставах і в порядку, визначених законодавством;  
48. виселений із житлового приміщення, яке він займає на законних підставах, або обмежений у праві користування житловими приміщеннями інакше ніж за рішенням суду на підставах і в порядку, визначених законом.  
49. Стаття 3. Участь громадян, органів самоорганізації населення, об'єднань власників житла та співвласників і забудовників багатоквартирних житлових будинків у використанні та збереженні житлового фонду  
50. Органи самоорганізації населення, об'єднання власників житла та співвласників і забудовників багатоквартирних житлових будинків відповідно до своїх статутів та громадяни беруть участь у:  
51. здійсненні заходів, спрямованих на поліпшення використання, утримання та збереження житлового фонду;  
52. захисті своїх економічних і соціальних прав та інтересів, пов'язаних з утриманням і збереженням житла;  
53. визначенні, в тому числі на конкурсній основі, підприємств та організацій для обслуговування, надання комунальних послуг і ремонту житла;  
54. здійсненні контролю за цільовими витратами на утримання житлових будинків і прибудинкових територій та на житлово-комунальні послуги;  
55. виконанні робіт щодо упорядкування та озеленення прибудинкових територій.  
56. Стаття 4. Житлове законодавство  
57. Житлове законодавство складається з цього Кодексу, а також інших законодавчих актів, що регулюють правовідносини у житловій сфері.  
58. Стаття 5. Відносини, що регулюються житловим законодавством  
59. 1. Житлове законодавство регулює відносини щодо:  
60. виникнення, здійснення і припинення права власності на житло (житлові будинки, квартири, а також кімнати у квартирах, їх частинах);  
61. обліку громадян, які потребують одержання житла або поліпшення житлових умов відповідно до законодавства;  
62. реалізації прав власників житла і користувачів житлом;  
63. забезпечення збереження, утримання, експлуатації і ремонту житлового фонду;  
64. надання, споживання, оплати житлово-комунальних послуг;  
65. здійснення місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян на житло, додержанням вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;  
66. бронювання житла, яке перебуває у державній та комунальній власності.  
67. 2. Відносини, пов'язані з відведенням земельних ділянок для житлового будівництва, будівництвом і реконструкцією житлових будинків, наданням кредитів, регулюються відповідним законодавством з урахуванням норм цього Кодексу.  
68. Стаття 6. Суб'єкти і об'єкти права власності на житло  
69. 1. Суб`єктами права власності на житло є громадяни, юридичні особи, держава.  
70. Усі суб`єкти права власності на житло мають рівні права щодо володіння, користування, розпорядження своєю власністю відповідно до законодавства.  
71. Суб`єктами права приватної власності на житло можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) і юридичні особи, в тому числі трудові колективи підприємств, установ та організацій, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства та об`єднання, професійні спілки, політичні партії, релігійні та інші організації.  
72. 2. Об`єктами права власності є житлові кімнати, належні до них допоміжні приміщення, квартири та житлові будинки.  
73. Стаття 7. Загальні права та обов`язки власників житла  
74. 1. Власник житла має право володіти, користуватися і розпоряджатися ним особисто або спільно з іншими громадянами.  
75. Власник житла має право розпоряджатися ним на свій розсуд, а саме:  
76. продавати, обмінювати, відчужувати іншим шляхом належне йому майно, здавати в найм, укладати інші угоди, не заборонені законом;  
77. використовувати належне йому майно для ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності;  
78. передавати належне йому майно у тимчасове користування іншим громадянам, юридичним особам;  
79. заповідати громадянам, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим юридичним особам відповідно до законодавства належне йому майно.  
80. 2. Власник житла зобов`язаний забезпечити належне утримання, ремонт та благоустрій житла, його безпечний технічний стан, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та інтереси інших громадян, юридичних осіб.  
81. Власник житла за своїми зобов'язаннями відповідає своїм майном згідно із законом.  
82. Стаття 8. Призначення, види та категорії житлового фонду  
83. 1. Житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян.  
84. Розміщення в житлових будинках промислового виробництва та зберігання небезпечних для здоров`я мешканців речовин не допускається.  
85. 2. За формою власності житловий фонд поділяється на такі види:  
86. 1) приватний житловий фонд.  
87. Суб'єктами права приватної власності на житло є особи, визначені абзацом 3 частини першої статті 6 цього Кодексу;  
88. 2) державний житловий фонд, який складається з об'єктів житлового фонду, що належать державним підприємствам, установам та організаціям на праві повного господарського відання або оперативного управління.  
89. Суб'єктом права власності на державний житловий фонд є держава;  
90. 3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст.  
91. Суб'єктами права власності на комунальний житловий фонд є зазначені територіальні громади;  
92. 4) житлові будинки, інші житлові приміщення що перебувають у спільній власності різних суб'єктів приватної, державної, комунальної форми власності.  
93. 3. Державна реєстрація права власності на житло здійснюється відповідно до законодавства.  
94. 4. За призначенням житловий фонд поділяється на такі категорії:  
95. 1) житловий фонд загального призначення (сукупність житла всіх форм власності, за винятком житлових фондів соціального та спеціального призначення);  
96. 2) житловий фонд соціального призначення (житло, яке надається громадянам, що потребують соціального захисту і поліпшення житлових умов, і може бути розміщене у житлових будинках незалежно від форми власності (за згодою власника);  
97. 3) житловий фонд спеціального призначення (житло, яке надається в користування працівникам підприємств, установ та організацій (службове житло, жило розташоване у військових містечках, гуртожитки, будинки-інтернати тощо) на відповідний строк або за певних умов, визначених договором. До фонду спеціального призначення належить також житло для тимчасового проживання переселених громадян (маневрений житловий фонд) та житло для безпритульних і вимушених переселенців (готелі-притулки).  
98. Стаття 9. Формування житлового фонду соціального, загального і спеціального призначення  
99. 1. Житловий фонд соціального, загального і спеціального призначення формується шляхом:  
100. 1) будівництва нового житла;  
101. 2) реконструкції існуючих житлових будинків, а також переобладнання нежитлових будинків у житлові;  
102. 3) передачі у державну та комунальну власність житла, вилученого на підставі судових рішень, що підлягають примусовому виконанню, добровільного дарування або визнаного в установленому порядку безгосподарним;  
103. 4) придбання житла;  
104. 2. Передача житла з фонду соціального призначення до фонду загального призначення допускається лише за умови відсутності в районних державних адміністраціях міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетах міських, селищних і сільських рад на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання їм соціального житла.  
105. Стаття 10. Переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові  
106. 1. Переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові здійснюється у разі:  
107. визнання в установленому порядку житлового будинку, житлового приміщення непридатним для проживання і таким, що підлягає переобладнанню для використання в інших цілях;  
108. зміни функціонального призначення житлового будинку, житлового приміщення.  
109. 2. Переведення придатних для проживання квартир у багатоквартирних житлових будинках і житлових кімнат у квартирах у нежитлові допускається у випадках, визначених законодавством. Переведені в нежитлові кімнати в квартирах підлягають використанню тільки для потреб осіб, що проживають у цих квартирах.  
110. 3. Переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові здійснюється на підставі пропозицій власників житлового фонду, підприємств, установ та організацій, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, за рішенням Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад.  
111. 4. Умови і порядок переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові і навпаки визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  
112. Стаття 11. Види діяльності, провадження яких дозволяється у нежитлових приміщеннях житлових будинків  
113. Перелік видів діяльності, провадження яких дозволяється у нежитлових приміщеннях житлових будинків, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
114. Стаття 12. Виключення житла із складу житлового фонду  
115. 1. Виключення житлових будинків із складу житлового фонду здійснюється на підставі рішення власника будинку, приватизованих чи викуплених одноквартирних будинків, квартир (їх частин) - за рішенням Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад на підставі заяви всіх повнолітніх співвласників та згоди органу опіки, якщо співвласниками житлових приміщень є неповнолітні особи, у разі:  
116. 1) визнання житла в установленому порядку непридатним для проживання;  
117. 2) знесення будинків з мотивів суспільної необхідності;  
118. 3) провадження не забороненої законом діяльності їх власником чи співвласниками. Виключення житла із складу житлового фонду не позбавляє власників чи співвласників права власності на нього.  
119. 2. Порядок обстеження житлових будинків, квартир (їх частин) з метою визнання непридатними для проживання, а також їх подальшого використання або знесення встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
120. Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України  
121. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію визначених Верховною Радою України основних напрямів державної житлової політики, зокрема:  
122. 1) затверджує Правила обліку та забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов;  
123. 2) виконує інші функції у житловій сфері, передбачені цим Кодексом та іншими актами законодавства.  
124. Стаття 14. Повноваження місцевих державних адміністрацій  
125. Місцеві державні адміністрації відповідно до законодавства:  
126. 1) забезпечують реалізацію державної житлової політики та затверджених державних програм розвитку житлової сфери;  
127. 2) регулюють діяльність природних монополій у сфері житлово-комунального господарства.  
128. Стаття 15. Повноваження органів місцевого самоврядування  
129. Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства:  
130. 1) сприяють розвитку житлового будівництва за рахунок усіх джерел фінансування, забезпечують комплексний розвиток житлово-комунального господарства і розвиток ринку житлово-комунальних послуг;  
131. 2) здійснюють управління житловим фондом, що перебуває у комунальній власності, організовують його належне обслуговування та ремонт, упорядкування та утримання прибудинкових територій;  
132. 3) здійснюють контроль за використанням житла за призначенням і вживають заходів до забезпечення збереження житлового фонду незалежно від форми власності;  
133. 4) встановлюють плату за житло, а також норми споживання комунальних послуг, здійснюють контроль за їх додержанням;  
134. 5) приймають рішення (за поданням власників житла) про зміну порядку використання житла, проведення його реконструкції, капітального ремонту та знесення непридатних для проживання житлових будинків;  
135. 6) ведуть облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, приймають рішення про надання цим громадянам житла з комунального житлового фонду на підставах і в порядку, визначених законом;  
136. 7) видають відповідно до законодавства охоронні свідоцтва (броню) на житло;  
137. 8) сприяють створенню об'єднань забудовників житлових будинків, об'єднань власників одноквартирних житлових будинків, об'єднань співвласників багатоквартирних житлових будинків;  
138. 9) організовують в установленому порядку продаж квартир, що перебувають у комунальній власності, у тому числі у будинках, збудованих та реконструйованих за рахунок коштів місцевого бюджету;  
139. 10) здійснюють формування житлового фонду соціального призначення та сприяють його збільшенню;  
140. 11) здійснюють виключення з житлового фонду будинків, квартир (їх частин);  
141. 12) сприяють створенню умов для забезпечення конкуренції підприємств, що надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій;  
142. 13) сприяють розвитку ринку житла.  
143. Розділ ІІ  
144. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО  
145. Глава 1. ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ЖИТЛО  
146. Стаття 16. Реалізація прав громадян на житло  
147. Громадяни мають право відповідно до своїх потреб і можливостей побудувати, придбати у власність або одержати житло в найм у порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства.  
148. Стаття 17. Віковий ценз на одержання житла в найм  
149. Громадяни України самостійно реалізують право на одержання житла в найм після досягнення віку дієздатності.  
150. Стаття 18. Підстави для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов  
151. Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважаються громадяни, які:  
152. 1) не мають житла (бездомні, безпритульні, постраждалі від стихійного лиха тощо);  
153. 2) забезпечені житловою площею нижче від норми, що встановлюється органами місцевого самоврядування;  
154. 3) мають важкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік таких захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;  
155. 4) проживають у гуртожитку або наймають житло у приватному житловому фонді;  
156. 5) працюють на підприємстві, в установі, організації і користуються службовим житлом не менше ніж 5 років;  
157. 6) проживають у ветхому і непридатному житлі та у квартирі, що не відповідає вимогам державних будівельних норм;  
158. 7) проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї (незалежно від родинних зв'язків), а також особи різної статі віком старше дев'яти років (крім подружжя).  
159. Стаття 19. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов  
160. 1. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, проводиться відповідно до Правил обліку та забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
161. 2. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, може здійснюватися підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, за рішенням їх органів управління.  
162. Умови взяття на облік громадян, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах та організаціях у зв`язку з виходом на пенсію або у разі захворювання, що перешкоджає подальшій роботі, визначаються колективним договором.  
163. Взяття на облік для поліпшення житлових умов може здійснюватися на підставах, передбачених статтею 18 цього Кодексу.  
164. Контроль за додержанням норм у наданні житла на підприємствах, в установах, організаціях здійснюється Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад за місцем знаходження підприємства, установи, організації.  
165. 3. У разі смерті громадянина, який перебував на обліку для поліпшення житлових умов, за членами його сім'ї, які перебували на обліку разом з ним, зберігається право подальшого перебування на цьому обліку у разі, коли сім'я потребує поліпшення житлових умов. Таке ж право зберігається за членами сім'ї громадянина, який перебував на обліку і був знятий з обліку на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої статті 21 цього Кодексу у разі, коли сім'я потребує поліпшення житлових умов.  
166. 4. Громадяни, які погіршили свої житлові умови внаслідок обміну, продажу або іншого відчуження займаного ними житла, навмисного його зіпсуття чи зруйнування, не беруться на облік для поліпшення житлових умов протягом п'яти років після такого погіршення житлових умов.  
167. Стаття 20. Черговість поліпшення житлових умов громадян  
168. 1. Надання громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, житла з фонду соціального та загального призначення здійснюється з урахуванням черговості в порядку, встановленому законодавством.  
169. 2. Поза чергою надається житло:  
170. 1) громадянам, житло яких унаслідок надзвичайної ситуації стало непридатним для проживання;  
171. 2) інвалідам війни та прирівняним до них іншим категоріям громадян;  
172. 3) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І і ІІ категорії;  
173. 4) особам, направленим на роботу за контрактом або переведеним на роботу з іншої місцевості;  
174. 5) особам, які повернулися з державного дитячого закладу, від опікуна чи піклувальника, громадянам, незаконно засудженим і згодом реабілітованим, при неможливості повернення займаного раніше житлового приміщення;  
175. 6) громадянам, житло яких підлягає знесенню.  
176. 3. У першу чергу надається житло:  
177. 1) учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, учасникам війни;  
178. 2) інвалідам І і ІІ групи (крім інвалідів війни);  
179. 3) громадянам з важкими формами деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я;  
180. 4) сім'ям та одиноким матерям і батькам, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;  
181. 5) сім'ям, які мають дитину-інваліда віком до 16 років або інваліда з дитинства І і ІІ групи;  
182. 6) молодим сім'ям, у яких вік кожного з подружжя не досягає 30 років;  
183. 7) звільненим у запас або у відставку офіцерам і військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі;  
184. 8) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, яких нагороджено орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині" трьох ступенів, чотирма і більше медалями "За відвагу";  
185. 9) сім'ям осіб, які загинули під час виконання службових або громадських обов'язків (у тому числі під час рятування життя людини) та на виробництві;  
186. 10) особам, що одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв'язку з яким не можуть проживати в одній кімнаті, гуртожитку з іншими особами. Питання про першочергове надання житла вирішується на підставі медичного висновку.  
187. 4. Громадяни, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, можуть одержати кредит для будівництва чи придбання житла.  
188. Поза чергою та у першу чергу кредит для будівництва чи придбання житла надається відповідно громадянам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті.  
189. Стаття 21. Зняття громадян з обліку для поліпшення житлових умов  
190. 1. Громадяни знімаються з обліку для поліпшення житлових умов у разі:  
191. 1) зміни житлових умов, унаслідок чого відпала потреба в одержанні іншого житла;  
192. 2) вибуття з населеного пункту (крім випадків, передбачених частиною третьою статті 19 цього Кодексу), якщо інше не встановлено законом;  
193. 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою та організацією особи, яка перебуває на обліку для поліпшення житлових умов за місцем роботи, відповідно до статті 19 цього Кодексу;  
194. 4) подання неправдивих відомостей, які стали підставою для взяття на облік для поліпшення житлових умов, або порушення законодавства під час вирішення питання про взяття на облік;  
195. 5) штучного погіршення житлових умов унаслідок дій, зазначених у частині четвертій статті 19 цього Кодексу.  
196. 2. Зняття з обліку для поліпшення житлових умов здійснюється органом, який взяв громадянина на облік.  
197. 3. Рішення про зняття з обліку для поліпшення житлових умов за місцем проживання і за місцем роботи приймається із зазначенням підстав зняття з обліку і видачею громадянину протягом 15 днів після прийняття копії рішення.  
198. Стаття 22. Норма загальної площі та розмір житлового приміщення, що надається громадянам у державному та комунальному житловому фонді  
199. 1. Житлове приміщення надається громадянам у державному та комунальному житловому фонді загального призначення у межах норми загальної площі, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
200. Житлове приміщення може бути надано з перевищенням норми загальної площі, якщо це однокімнатна квартира, а також особам, яким передбачено надання додаткової площі відповідно до законодавства.  
201. 2. Надання громадянам соціального житла провадиться за нормою, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
202. 3. Житло, що будується чи придбавається за власні кошти, за площею не обмежується.  
203. 4. Не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі віком старше дев'яти років (крім подружжя).  
204. 5. Особам похилого віку, а за висновками лікувально-профілактичного закладу також відповідним категоріям інвалідів і хворих житло надається на їх прохання на нижніх поверхах або в будинках, обладнаних ліфтами.  
205. Стаття 23. Органи, що надають житло  
206. 1. Житло у будинках комунального житлового фонду надається громадянам органом, уповноваженим на це міською, районною в місті, селищною, сільською радою.  
207. 2. Житло у будинках державного житлового фонду надається громадянам адміністрацією підприємства, установи, організації разом з громадською організацією, уповноваженою на це трудовим колективом, і їх рішення підлягає затвердженню Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад.  
208. 3. Житло в будинках приватного житлового фонду надається громадянам власниками цього житла або уповноваженими ними органами, рішення яких підлягає реєстрації Київською і Севастопольської міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад.  
209. Глава 2. УМОВИ БУДІВНИЦТВА ТА ПРИДБАННЯ ЖИТЛА  
210. Стаття 24. Строк розгляду заяв про будівництво житла  
211. 1. Заяви громадян, які виявили бажання побудувати житло, розглядаються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад у місячний строк.  
212. 2. Заяви юридичних осіб щодо будівництва житла розглядаються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад у двомісячний строк.  
213. Стаття 25. Одержання кредитів для будівництва житла чи придбання його у власність  
214. 1. Порядок надання кредитів для будівництва житла чи придбання його у власність визначається законодавством.  
215. 2. Підприємства, установи та організації (крім тих, що утримуються за рахунок бюджетних коштів) незалежно від форми власності можуть надавати за рахунок власних коштів кредити своїм працівникам, а також відшкодовувати частину їх витрат на будівництво чи придбання житла у власність.  
216. Розмір і умови надання кредитів за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, а також коштів створених для цього інвестиційних, благодійних та інших фондів визначаються цими підприємствами, установами та організаціями.  
217. Стаття 27. Право громадян України на приватизацію державного та комунального житла  
218. 1. Громадяни України, які користуються житлом у державному та комунальному житловому фонді загального призначення на умовах договору найму мають право на приватизацію займаного житла на підставах і в порядку, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".  
219. 2. Житло фонду соціального та спеціального призначення приватизації не підлягає.  
220. 3. Громадяни, які мають житло у власності і перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, у разі одержання державного або комунального житла на всіх членів сім'ї у межах норми зобов'язані передати безоплатно власне житло органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Одержане на цих умовах житло може бути об'єктом приватизації. Порядок передачі житла визначається Кабінетом Міністрів України.  
221. 4. Громадяни, які мають власне житло, право власності на яке набуто на законних підставах, вправі передати його безоплатно Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим комітетам міських, селищних і сільських рад, а також підприємствам, установам та організаціям (за їх згодою). У таких громадян залишається право володіння та користування житлом на умовах договору найму.  
222. Стаття 28. Реприватизація житла  
223. Громадянин, що проживає в житловому приміщенні, придбаному у власність у порядку приватизації, за умови, що це житло є в нього єдиним для проживання, вправі передати належне йому на праві власності і вільне від обтяжень та обмежень житлове приміщення власнику житлового фонду чи уповноваженій ним особі на умовах, встановлених відповідним договором, за згодою всіх повнолітніх членів родини, що проживають з ним, а власник житлового фонду чи уповноважена ним особа приймає (у разі відсутності спору) житло у власність і укладає із зазначеним громадянином договір найму в установленому порядку.  
224. Стаття 26. Діяльність житлово-будівельних (житлових) кооперативів та молодіжних житлових комплексів  
225. 1. Житлово-будівельні (житлові) кооперативи та молодіжні житлові комплекси реєструються за рішенням Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад для будівництва багатоквартирних житлових будинків чи одно-, двоквартирних житлових будинків садибного типу.  
226. 2. Ліквідація і перетворення житлово-будівельних (житлових) кооперативів та молодіжних житлових комплексів в об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирних будинків здійснюється на умовах, визначених законом.  
227. Розділ ІІІ  
228. КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ  
229. Глава 3. ЖИТЛОВИЙ ФОНД СОЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ  
230. Стаття 29. Порядок надання житла з фонду соціального призначення  
231. 1. Житло з фонду соціального призначення надається громадянам, які потребують соціального захисту з боку держави в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.  
232. 2. Надання громадянам житла з фонду соціального призначення здійснюється на підставі рішення органів місцевого самоврядування.  
233. 3. Підставою для заселення житла у фонді соціального призначення є договір найму соціального житла.  
234. Стаття 30. Договір найму житла у фонді соціального призначення  
235. 1. Договір найму житла у фонді соціального призначення укладається у письмовій формі між власником цього житла або уповноваженим ним органом і наймачем або уповноваженою ним особою.  
236. 2. Форма типового договору найму житла у фонді соціального призначення затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  
237. Стаття 31. Користування житлом у фонді соціального призначення  
238. 1. Соціальне житло використовується лише за призначенням відповідно до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій.  
239. 2. Передача житла у фонді соціального призначення в піднайом не допускається.  
240. 3. Наймач житла у фонді соціального призначення має право за письмовою згодою повнолітніх членів сім'ї, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного житла з іншим наймачем житла у фонді соціального призначення за згодою власника цього житла.  
241. 4. Житло у фонді соціального призначення не підлягає бронюванню, продажу, викупу.  
242. Стаття 32. Плата за житло у фонді соціального призначення  
243. Розмір плати за житло у фонді соціального призначення встановлюється відповідно до статті 70 цього Кодексу.  
244. Глава 4. ПОРЯДОК НАДАННЯ ЖИТЛА У ФОНДІ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. НАЙМ ТА БРОНЮВАННЯ ЖИТЛА  
245. Стаття 33. Порядок надання житла. Договір найму житла  
246. 1. Надання громадянам, які перебувають на обліку для поліпшення житлових умов, житла здійснюється на підставі рішення Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад.  
247. Підставою для заселення житла у фонді загального призначення є договір найму житла, укладений на строк, встановлений договором.  
248. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п'ять років.  
249. Власник державного та комунального житлового фонду надає наймачеві житло у строкове користування відповідно до договору найму житла, укладеного у письмовій формі.  
250. Укладення зазначеного договору є обов'язковим.  
251. 2. Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договір наймодавець може запропонувати наймачеві продовжити його на тих же умовах чи попередити наймача про відмову укласти з ним договір на новий строк.  
252. 3. У разі коли на день закінчення строку дії договору найму житла від сторін договору або однієї з них не надійшло пропозицій щодо його припинення, дія договору вважається продовженою на той же строк і на умовах, визначених попереднім договором.  
253. 4. У договорі найму житла визначаються права та обов'язки сторін і членів сім'ї наймача, включених до договору найму, умови володіння і користування наданим житлом та строк дії договору. Обов'язки з технічного обслуговування і ремонту найманого житла та санітарного обслуговування допоміжних приміщень будинку і прибудинкової території покладаються на наймодавця, якщо інше не передбачено договором найму.  
254. 5. Умови найму житла, визначені договором, можуть бути змінені за спільною письмовою згодою наймача, повнолітніх членів його сім'ї, включених до договору, та наймодавця. У разі відсутності спільної згоди умови договору може бути змінено в судовому порядку.  
255. 6. Повнолітній член сім'ї наймача, включений до договору найму житла, має право на укладення з ним окремого договору найму у разі, коли за спільною письмовою згодою решти повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним і яких включено до договору, може бути виділена окрема кімната, що припадає на цього члена сім'ї.  
256. У разі відсутності згоди членів сім'ї питання вирішується у судовому порядку.  
257. 7. Громадяни, які проживають у житловому будинку, квартирі (їх частині) і користуються житлом за окремими договорами найму, у разі об'єднання в одну сім'ю мають право вимагати від наймодавця укладення з ким-небудь з них спільного договору найму на все житло, яке вони займають.  
258. Відмову наймодавця в укладенні зазначеного договору може бути оскаржено в судовому порядку.  
259. 8. Договір найму житла укладається в письмовій формі. Недодержання цієї вимоги є підставою для визнання договору недійсним.  
260. 9. Форма типового договору найму житла затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  
261. Стаття 34. Обов'язки та права наймодавця  
262. 1. Наймодавець зобов'язаний утримувати житло у справному технічному стані, що забезпечує безпечні умови проживання в ньому, а також надання житлово-комунальних та інших послуг за встановленими нормами.  
263. У разі несвоєчасного виконання робіт, пов'язаних з утриманням житла або наданням послуг не в повному обсязі, наймодавець повинен зменшити розмір плати з урахуванням існуючих незручностей і відшкодувати заподіяні наймачу збитки відповідно до договору.  
264. 2. Наймодавець має право після письмового попередження наймача на вхід до займаного житла для огляду елементів житлового будинку, його обладнання та проведення необхідного ремонту, а у разі виникнення аварійної ситуації - негайно з моменту звернення.  
265. 3. Наймодавець може реконструювати належне йому житло і зобов'язаний здійснювати всі роботи, пов'язані із знесенням непридатного для проживання будинку.  
266. 4. Наймодавець має право розірвати договір найму житла у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї, письмово попередивши про це наймача за два місяці.  
267. 5. На вимогу наймодавця договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду за умов, встановлених законодавством.  
268. 6. Наймодавець зобов'язаний здійснювати капітальний ремонт житла, переданого у найм, якщо інше не встановлено договором.  
269. Стаття 35. Обов'язки та права наймача  
270. 1. Наймач зобов'язаний користуватися житлом відповідно до його призначення в порядку, встановленому договором, своєчасно вносити відповідну плату за житло.  
271. Якщо наймач, незважаючи на письмове попередження наймодавця (уповноваженої ним особи), використовує наймане житло не за призначенням і з порушенням умов договору та прав і інтересів сусідів, наймодавець має право вимагати в судовому порядку розірвання договору найму житла і відшкодування заподіяних йому збитків.  
272. 2. У разі проведення ремонту або реконструкції житлового будинку, в якому розташоване наймане житло, наймач і члени його сім'ї мають право одержати інше житло згідно із статтями 46 і 47 цього Кодексу, якщо інше не передбачено угодою сторін.  
273. 3. Наймач має право передати свої обов'язки та права щодо володіння і користування житлом повнолітньому члену сім'ї, включеному до договору найму житла, за згодою інших повнолітніх членів сім'ї. У такому випадку укладається новий договір найму житла.  
274. 4. У разі смерті або визнання наймача недієздатним його обов'язки та права переходять за згодою членів сім'ї до одного з включених до договору найму повнолітніх членів цієї сім'ї. Переважне право при цьому надається одному з подружжя, а у разі відмови дружини (чоловіка) від переоформлення на неї (нього) обов'язків та прав наймача - повнолітнім дітям (у тому числі усиновленим) у порядку старшинства, батькові (матері).  
275. У разі смерті одинокого наймача дія договору найму житла припиняється.  
276. 5. Наймач за згодою повнолітніх членів сім'ї, включених до договору найму житла, має право розірвати договір, письмово попередивши про це наймодавця. Наймач зобов'язаний повернути наймодавцю житло відповідно до вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій.  
277. Якщо наймач розриває договір найму житла без згоди повнолітніх членів сім'ї, права та обов'язки наймача переходять до одного з членів сім'ї, включених до договору. У такому разі передача обов'язків та прав щодо володіння і користування найманим житлом здійснюється у порядку, передбаченому частинами третьою та четвертою цієї статті.  
278. 6. За згодою наймодавця наймач має право передати надане йому в найм житло в піднайм в установленому порядку.  
279. 7. Наймач і члени його сім'ї зобов'язані забезпечувати збереження займаного ними житла, дбайливо поводитися з елементами будинку та об'єктами упорядження, додержуватись вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій та правил пожежної безпеки.  
280. 8. Наймач на умовах і в порядку, визначених Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій і договором найму житла, повинен за свій рахунок утримувати займане житло та здійснювати його поточний ремонт.  
281. 9. Наймач зобов'язаний після письмового попередження наймодавця, надати йому доступ до займаного житла для огляду елементів житлового будинку, його обладнання та проведення необхідного ремонту, а у разі виникнення аварійної ситуації - негайно з моменту звернення.  
282. 10. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.  
283. Стаття 36. Умови, за яких надання житла в найм у державному та комунальному житловому фонді не допускається  
284. Надання житла в найм у державному та комунальному житловому фонді не допускається у разі, коли:  
285. 1) внаслідок вселення наймача і членів його сім'ї, включених до договору найму, розмір житлової площі, що припадатиме на кожну особу, яка проживає разом з наймачем, буде меншим від встановленого Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад середнього рівня забезпеченості громадян житлом у даному населеному пункті, крім випадків, коли є письмова згода всіх дорослих членів сім'ї на одержання житла меншого розміру;  
286. 2) в одноквартирний будинок або квартиру, де проживають два або більше наймачів, вселяється особа з важкою формою хронічного захворювання за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.  
287. Стаття 37. Сім'я наймача, обов'язки та права членів сім'ї  
288. 1. До сім'ї наймача належать особи, що разом проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.  
289. 2. Члени сім'ї наймача, які постійно проживають разом з ним і вказані у договорі найму, набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом.  
290. Стаття 38. Право наймача на вселення в житло членів сім'ї  
291. та інших осіб  
292. 1. Вселення в наймане житло членів сім'ї наймача, не включених до договору найму житла, провадиться за згодою інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця з внесенням відповідних змін до договору найму житла.  
293. 2. На вселення неповнолітніх дітей в займане батьками житло та включення їх до договору найму згоди наймодавця, наймача та інших повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з наймачем, не потрібно.  
294. Особи, що вселилися в житло як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права на користування житлом, якщо під час вселення між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було укладено іншої письмової угоди про порядок користування житлом.  
295. 3. На вселення інших осіб, крім зазначених у частині першій цієї статті, в наймане житло необхідна письмова згода наймодавця, наймача, а також усіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з наймачем.  
296. Особи, що вселилися в житло наймача як опікуни або піклувальники, але не є членами сім'ї наймача, самостійного права на користування цим житлом не набувають.  
297. Стаття 39. Припинення дії договору найму житла  
298. Дія договору найму житла припиняється у таких випадках:  
299. 1) за згодою сторін і повнолітніх членів сім'ї наймача, включених до договору найму житла;  
300. 2) у разі приватизації наймачем займаного житла;  
301. 3) у разі викупу наймачем займаного житла;  
302. 4) у разі смерті одинокого наймача.  
303. Стаття 40. Право наймача на одержання житла меншого розміру замість займаного  
304. Наймач за письмовою згодою повнолітніх членів сім'ї, включених до договору найму житла, має право порушити клопотання перед наймодавцем житла про надання йому в установленому порядку житла за розміром, меншим від займаного та такого, що відповідає вимогам державних будівельних норм.  
305. Стаття 41. Піднайом житла  
306. 1. Наймач житла за згодою повнолітніх членів сім'ї, включених до договору найму, і за згодою наймодавця, має право здавати в піднайом, житло у порядку, встановленому цим Кодексом.  
307. 2. Наймач може здати в піднайом частину одноквартирного будинку, квартири, а у разі його тимчасового виїзду - весь будинок чи всю квартиру. Житло здається в піднайом в межах строку, визначеного договором найму.  
308. 3. Для здавання в піднайом одноквартирного будинку або квартири, де проживають два чи більше наймачів, потрібна також згода цих наймачів і повнолітніх членів сімей, включених до договору найму житла.  
309. Стаття 42. Договір піднайму житла. Права та обов'язки піднаймача житла  
310. 1. Договір піднайму житла укладається у письмовій формі відповідно до статей 33, 35 і 36 цього Кодексу. До договору піднайму не застосовується положення про переважне право на укладення договору на новий строк.  
311. 2. Піднаймач житла користується правами та виконує обов'язки, передбачені договором піднайму.  
312. 3. Умови договору піднайму, що обмежують права інших користувачів житла в будинку (квартирі), можуть бути визнані недійсними у судовому порядку.  
313. 4. Припинення дії договору піднайму житла і виселення піднаймача без його згоди провадиться в судовому порядку.  
314. Стаття 43. Надання житла для тимчасового проживання  
315. 1. Наймач житла і повнолітні члени сім'ї, включені до договору найму житла, можуть за взаємною письмовою згодою дозволити тимчасове проживання в будинку (квартирі) інших громадян (тимчасових мешканців) без стягнення плати за користування житлом. Наймач зобов'язаний повідомити наймодавця про кількість тимчасових мешканців та строк їх проживання.  
316. 2. Вселення тимчасових мешканців на строк, що перевищує півтора місяця, допускається за умови, якщо на кожного члена сім'ї, який проживає разом з наймачем, припадає житлова площа, не менша від встановленого Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад середнього рівня забезпеченості громадян житлом у даному населеному пункті.  
317. 3. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимог про звільнення помешкання. У разі відмови звільнити житло наймач або інший повнолітній член його сім'ї можуть вимагати в судовому порядку виселення тимчасових мешканців без надання їм іншого житла. Тимчасові мешканці підлягають виселенню без надання іншого житла у разі розірвання або припинення дії договору найму житла.  
318. Стаття 44. Переселення громадян з житла, перебування у якому загрожує їх здоров'ю або безпеці  
319. 1. У разі виникнення в будинку, квартирі (їх частині) обставин, що загрожують здоров'ю або безпеці громадян (розлиття ртуті, проникнення шкідливого газу, наявність поблизу або в будинку вибухонебезпечних предметів, аварійний стан житла тощо) власник житла на час ліквідації небезпеки повинен невідкладно за власні кошти переселити їх у житло у маневреному або іншому житловому фонді.  
320. 2. Після усунення небезпеки в будинку (квартирі) громадянам повертається житло, яке вони раніше займали.  
321. 3. Якщо внаслідок невиконання наймодавцем правил утримання житла виникли небезпечні обставини, які призвели до необхідності відселення, наймач має право на відшкодування заподіяних йому збитків.  
322. Стаття 45. Надання житла у зв'язку із знесенням житлового будинку або переобладнанням будинку, квартири (їх частини) для нежитлових потреб  
323. 1. Якщо будинок визнано непридатним для постійного проживання і таким, що підлягає знесенню або переобладнанню для використання з іншою, не забороненою законом метою, особам, включеним до договору найму житла, які з нього виселяються, надається в позачерговому порядку власником житла інше упоряджене житло відповідно до норм забезпечення.  
324. 2. Відведення земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок (будинки), що підлягає знесенню для державних, громадських потреб, здійснюється за умови підтвердження забудовником до знесення будинку (будинків) своєї фінансової спроможності чи наявності необхідного житла для надання мешканцям, які підлягають відселенню.  
325. Власники квартир (їх частин) у таких будинках та одноквартирних будинків мають право вимагати від забудовника надання рівноцінного за розміром та рівнем упорядження житла або викупити за ринковими цінами належні їм квартири, частини квартир чи одноквартирний будинок.  
326. Власникам окремо розташованих житлових будинків, що підлягають знесенню, забудовник також зобов'язаний виплатити грошову компенсацію за знесення господарських будівель та багаторічних насаджень у розмірі, що визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
327. Забудовник здійснює також відшкодування громадянам витрат, пов'язаних з переїздом на нове місце проживання.  
328. Ринкова вартість будинків, що підлягають знесенню, а також квартир (їх частин) у них визначається незалежним оцінювачем відповідно до законодавства.  
329. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі комітети міських, селищних і сільських рад надають забудовникові дозвіл на знесення будинку (будинків) та початок будівництва тільки після відселення всіх мешканців.  
330. 3. Спори, що виникають з питань, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, розв'язуються в судовому порядку.  
331. Стаття 46. Надання громадянам житла у зв'язку з ремонтом житлового будинку  
332. 1. У разі ремонту житлового будинку, який не може проводитися без відселення громадян, наймодавець зобов'язаний надати наймачу і членам його сім'ї на час проведення ремонту інше житло в маневреному житловому фонді, не розриваючи при цьому договору найму житла, що ремонтується.  
333. За пропозицією наймодавця та наявності письмової згоди наймача і повнолітніх членів його сім'ї для постійного проживання їм може бути надане в межах населеного пункту інше упоряджене житло.  
334. Власникам житла і членам їх сім'ї на період ремонту таких будинків надається житло в маневреному житловому фонді.  
335. Якщо власник квартири, наймач і члени їх сімей відмовляються від переселення, спір розв'язується в судовому порядку.  
336. 2. Після закінчення ремонту житлового будинку наймач та члени його сім'ї мають право вселитися у житло, яке вони займали раніше, а власник квартири та члени його сім'ї у квартиру, яку вони займали до ремонту.  
337. Стаття 47. Надання іншого житла у разі неможливості збереження житла (його частини) чи зміни його розмірів у результаті реконструкції житлового будинку  
338. У разі коли в результаті реконструкції житлового будинку квартира (її частина), яку займає наймач і члени його сім'ї, не може бути збережена чи площа її збільшується або зменшується, наймачу і членам його сім'ї до початку реконструкції надається наймодавцем інше упоряджене житло згідно з установленою нормою забезпечення.  
339. У разі коли в результаті реконструкції житлового будинку зменшується площа квартири власникам житла надається інше житло, яке за розміром не повинне бути меншим від займаного. У разі збільшення площі власник житла має право одержати інше житло, яке за розміром не повинне бути меншим від займаного, або викупити різницю площі за собівартістю.  
340. Стаття 48. Заселення звільненої частини квартири, в якій проживають два і більше наймачів і власник частини квартири, у державному та комунальному житловому фонді  
341. 1. У разі звільнення неізольованого житлового приміщення у квартирі, в якій проживають два або більше наймачів, це приміщення надається сім'ї наймача суміжного приміщення, який має переважне право на поліпшення житлових умов.  
342. У разі звільнення неізольованого житлового приміщення у квартирі, друга частина якої перебуває у власності, її власник викуповує за залишковою вартістю у власника житлового приміщення, що звільняється, звільнене житлове приміщення та частину загальної площі, якою користувався наймач. Якщо власник відмовляється викупити звільнене неізольоване житлове приміщення та частину загальної площі, йому може бути запропоноване інше житлове приміщення, площа якого відповідає розміру площі, займаної ним у квартирі.  
343. 2. Звільнена ізольована частина квартири, в якій проживають два і більше наймачів, надається сім'ї наймача, яка потребує поліпшення житлових умов. При цьому загальна площа не повинна перевищувати розміру згідно з нормами забезпечення житлом, за винятком випадків, коли наймач або члени його сім'ї мають право на користування додатковою площею.  
344. Якщо розмір звільненого житла менший від встановленого для надання одній особі, це житло в усіх випадках надається наймачам, які залишаються проживати у цій квартирі.  
345. 3. У разі відмови наймодавця в наданні житла, що звільнилося, наймачу або продажу власнику частини квартири другої її частини, чи відмови власника частини квартири викупити звільнене житлове приміщення та частину загальної площі в установленому цією статтею порядку спір розв'язується в судовому порядку.  
346. Стаття 49. Строк зберігання житла у державному та комунальному фонді за тимчасово відсутніми громадянами  
347. 1. У разі тимчасової відсутності з будь-якої причини наймача або членів його сім'ї, включених до договору найму житла, за ними зберігається житло протягом шести місяців, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.  
348. У разі відсутності наймача або членів його сім'ї з поважних причин понад шість місяців цей строк за їх заявою може бути продовжено наймодавцем. Спори з цього питання розв`язуються в судовому порядку.  
349. 2. За тимчасово відсутніми наймачем і членами його сім'ї житло зберігається понад шість місяців у разі:  
350. 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу і військову службу за контрактом - протягом усього часу проходження зазначеної служби; призову офіцерів із запасу на військову службу строком до трьох років - протягом усього часу проходження зазначеної служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців, які уклали контракт або перебування на кадровій військовій службі - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі;  
351. 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;  
352. 3) поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування у закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишились проживати інші члени сім'ї.  
353. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором найму іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;  
354. 4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника - протягом усього часу виконання цих обов'язків;  
355. 5) поміщення непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинкок-інтернат та іншу установу соціальної допомоги - протягом усього часу перебування у них;  
356. 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;  
357. 7) взяття під варту або засудження до позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї;  
358. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором найму в установленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання;  
359. 8) зникнення особи - до дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення громадянина безвісти відсутнім або померлим.  
360. 3. Право на користування житлом зберігається за відсутньою особою протягом наступних шести місяців від дня закінчення строків, зазначених у частині другій цієї статті.  
361. Стаття 50. Право тимчасово відсутніх громадян на одержання охоронного свідоцтва (броні)  
362. 1. Тимчасово відсутні громадяни (наймач, повнолітні члени його сім'ї), за якими зберігається право на користування житлом, що наймається у державному та комунальному житловому фонді, мають право на одержання охоронного свідоцтва (броні).  
363. Охоронне свідоцтво (броня) видається відповідно Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад.  
364. 2. Особам, стосовно яких заявлено вимогу про зміну або визнання договору найму житла недійсним, охоронне свідоцтво (броня) не видається до розв'язання спору в судовому порядку.  
365. 3. Охоронне свідоцтво (броня) є документом, що підтверджує збереження права на користування житлом за тимчасово відсутнім громадянином.  
366. Стаття 51. Заява про видачу охоронного свідоцтва (броні)  
367. 1. Громадяни для одержання охоронного свідоцтва (броні) подають до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідну заяву.  
368. Заява може бути подана як до виїзду з найманого житла, так і після виїзду в шестимісячний строк.  
369. 2. До заяви про видачу охоронного свідоцтва (броні) додаються:  
370. 1) копія договору найму житла, засвідчена уповноваженою на те посадовою особою місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;  
371. 2) довідка про кількість осіб, які проживають у найманому житловому приміщенні;  
372. 3) довідка про відсутність у наймача заборгованості з оплати за житло та одержані комунальні послуги;  
373. 4) документ, який підтверджує наявність обставин, що дають право на бронювання житла (стаття 49 цього Кодексу).  
374. 3. Заява вважається поданою від дня надходження всіх перелічених документів.  
375. Заяву про видачу охоронного свідоцтва (броні) підписують наймач та всі повнолітні члени сім'ї, за якими зберігається право на житло.  
376. Стаття 52. Видача охоронного свідоцтва (броні), строк його дії  
377. 1. Охоронне свідоцтво (броня) видається громадянину в одному примірнику протягом 10 діб від дня подання заяви та документів, зазначених у частині другій статті 51 цього Кодексу, на строк, установлений статтею 51 цього Кодексу,  
378. 2. Продовження строку дії охоронного свідоцтва (броні) провадиться на підставах і в порядку, передбачених статтями 49 і 51 цього Кодексу.  
379. Стаття 53. Порядок і умови бронювання житла  
380. Бронювання житла у будинках державного та комунального фонду провадиться на підставах і в порядку, передбачених статтями 49 - 51 цього Кодексу.  
381. У приватному житловому фонді правила бронювання визначаються договором найму.  
382. Стаття 54. Визнання охоронного свідоцтва (броні) недійсним  
383. Охоронне свідоцтво (броня) може бути визнано недійсним у судовому порядку у разі виявлення в поданих громадянином документах неправдивих відомостей про причину тимчасової його відсутності, а також неправомірних дій посадових осіб під час вирішення питання про видачу охоронного свідоцтва (броні).  
384. Стаття 55. Порядок визнання тимчасово відсутнього наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право на користування житлом  
385. Визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право на користування житлом у зв'язку з відсутністю понад строк, установлений статтею 49 цього Кодексу, провадиться в судовому порядку.  
386. Стаття 56. Обов'язки та права тимчасово відсутнього наймача і членів його сім'ї  
387. Обов'язки та права, передбачені договором найму житла, зберігаються за тимчасово відсутніми особами на строк, установлений статтею 49 цього Кодексу.  
388. Глава 5. ВОЛОДІННЯ, КОРИСТУВАННЯ І РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЖИТЛОМ, ЩО ПЕРЕБУВАЄ У ПРИВАТНІЙ ВЛАСНОСТІ  
389. Стаття 57. Обов'язки та права власника приватного житла  
390. 1. Кількість житлових будинків, квартир (їх частин), що може перебувати у приватній власності однієї фізичної чи юридичної особи, не обмежується.  
391. 2. Власник приватного житла зобов'язаний додержуватись вимог Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, не завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави.  
392. 3. Власник приватного житла не має права використовувати його для промислового виробництва.  
393. 4. Вимоги щодо обмеження чи припинення господарської або іншої не забороненої законом діяльності у житлі, що належить громадянам на праві приватної власності, можуть бути встановлені лише на підставі закону.  
394. 5. Власник приватного житла не може бути позбавлений права власності на своє житло, крім випадків, визначених законом.  
395. 6. Власники житла несуть відповідальність за належне його збереження.  
396. Невиконання власником передбачених договором найму обов'язків щодо утримання житла дає наймачу право вимагати у судовому порядку від власника житла виконання умов, передбачених договором.  
397. 7. Спори з питань порушення прав власника приватного житла щодо володіння, розпорядження і користування належним йому житлом розв`язуються у судовому порядку.  
398. 8. Власникам (наймачам) житла забороняється проводити будь-які ремонтні роботи у належному їм житлі, які порушують цілісність несучих стін чи іншим чином зменшують їх несучу спроможність, а також обмежувати передбачені проектом можливості огляду та доступу до загальнобудинкових чи підвідних мереж.  
399. Збитки, заподіяні власникам приватного житла внаслідок порушення їх прав, підлягають відшкодуванню відповідно до законодавства.  
400. Стаття 58. Користування приватним житлом членами сім'ї власника  
401. 1. Члени сім'ї власника приватного житла користуються будинком, квартирою (їх частиною) нарівні з ним, якщо інше не передбачено угодою між власником і членами його сім'ї.  
402. 2. За згодою власника приватного житла члени його сім'ї вправі вселяти у займане ними житло інших членів своєї сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згода власника не потрібна.  
403. 3. Повнолітні члени сім'ї власника приватного житла несуть однакову з власником майнову відповідальність за зобов'язаннями щодо користування житлом.  
404. 4. Члени сім'ї власника приватного житла зобов'язані додержуватись вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями та їх утримання. Повнолітні члени сім'ї власника приватного житла зобов'язані брати участь у спільних витратах на утримання житла, якщо інше не передбачено угодою між ними.  
405. Спори між власником приватного житла і повнолітніми членами його сім'ї щодо розміру частки у спільних витратах розв'язуються в судовому порядку.  
406. 5. Відчуження житла, в якому проживають неповнолітні члени сім'ї власника приватного житла, допускається лише за згодою органу опіки і піклування. Порушення цієї вимоги дає право органам опіки і піклування подати позов про визнання угоди про відчуження недійсною.  
407. 6. Відчуження власником приватного житла, в якому залишаються проживати члени його сім'ї, можливе лише в разі попереднього укладення договору найму житла між ними і наступним власником. Строк дії зазначеного договору найму приватного житла не може бути меншим ніж три роки, а якщо у членів сім'ї власника приватного житла є неповнолітні діти, то до досягнення ними повноліття або за згодою сторін договору може бути визначено інший строк.  
408. Стаття 59. Реалізація права власності на будинок, квартиру (їх частину)  
409. 1. Право власності на будинок, квартиру (їх частину) виникає з моменту державної реєстрації документів, що встановлюють це право.  
410. 2. Угода про відчуження (продаж, дарування тощо) будинку, квартири (їх частини) підлягає нотаріальному посвідченню та обов'язковій державній реєстрації відповідно до закону.  
411. 3. Особи, яким на праві власності належить частина будинку (квартири), можуть продати, подарувати чи укласти інші не заборонені законодавством угоди в разі, коли частина, що відчужується, може бути відокремлена від інших частин будинку (квартири).  
412. Переважне право на купівлю цієї частини будинку (квартири) мають особи, зазначені у частині п'ятій цієї статті.  
413. 4. У разі коли частина будинку (квартири) не може бути відокремлена, переважне право на купівлю цієї частини мають особи, зазначені у частині п`ятій цієї статті.  
414. 5. Переважне право на купівлю частини будинку (квартири) у випадках, передбачених частинами третьою і четвертою цієї статті, мають у порядку черговості:  
415. співвласники;  
416. члени сім'ї власника;  
417. члени сім'ї співвласників;  
418. колишні члени сім'ї власника;  
419. колишні члени сім'ї співвласників;  
420. наймачі частини будинку (квартири), що відчужується.  
421. 6. Якщо особи, зазначені в частині п'ятій цієї статті, не використали переважного права на купівлю частини будинку (квартири) протягом одного місяця з часу оголошення про її продаж, ця частина будинку (квартири) підлягає продажу на розсуд її власника.  
422. Стаття 60. Найм житла в приватному житловому фонді для використання його не за призначенням  
423. 1. Власник житла в приватному житловому фонді може здати в найм житлові приміщення для ведення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності після прийняття Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад рішення (а в будинках, де створено об'єднання співвласників, за згодою їх вищого органу управління) про переведення житлових приміщень на строк дії договору найму у нежитлові.  
424. 2. Предметом договору найму житлових приміщень для ведення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності можуть бути лише окремо розташований житловий будинок, квартира або їх частини, що розміщені на першому поверсі житлових багатоквартирних будинків і мають окремий вихід на вулицю.  
425. У договорі найму такого приміщення, що укладається в письмовій формі, обов'язково зазначаються предмет договору, мета використання приміщень, номер і дата видачі дозволу на ведення зазначеної діяльності, строк, на який укладається договір, обов'язки і права наймача та наймодавця, інші умови.  
426. 3. Не допускається передача в найм приватного житла для ведення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, якщо це буде обмежувати права інших власників (користувачів) і завдавати шкоди навколишньому природному середовищу. Спори щодо припинення (заборони) використання житла для зазначеної діяльності розглядаються судом за позовом особи, чиї права порушено.  
427. Власник і особа, якій передано житло для ведення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, несуть однакову відповідальність за заподіяні ними збитки. Власник має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі заподіяного збитку.  
428. Глава 6. ПОРЯДОК НАДАННЯ І КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОМ У ФОНДІ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ  
429. Стаття 61. Житловий фонд спеціального призначення  
430. 1. Житловий фонд спеціального призначення використовується для проживання окремих категорій громадян у порядку і на умовах, установлених цим Кодексом та іншими законами.  
431. 2. Житловий фонд спеціального призначення може створюватися в будинках державного, комунального та приватного житлового фонду.  
432. Стаття 62. Склад житлового фонду спеціального призначення  
433. До житлового фонду спеціального призначення належать:  
434. службове житло;  
435. гуртожитки;  
436. будинки маневреного житлового фонду;  
437. будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, одиноких громадян похилого віку тощо;  
438. готелі-притулки тощо.  
439. Стаття 63. Службове житло  
440. 1. Службове житло - це житло, що надається в користування працівникам підприємств, установ та організацій, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.  
441. Службовим житлом можуть користуватися громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які відповідно до законодавства мають право працювати або навчатися в Україні.  
442. 2. Службове житло формується у порядку, встановленому статтею 9 цього Кодексу, з використанням на договірних умовах державного, комунального, приватного житлового фонду.  
443. 3. У заселених будинках переведення житла до категорії службового допускається лише у тих випадках, коли це житло звільнено в установленому порядку.  
444. 4. Перелік категорій працівників, яким надається службове житло, затверджується Кабінетом Міністрів України.  
445. Стаття 64. Порядок надання службового житла  
446. 1. Службове житло надається:  
447. 1) у приватному житловому фонді - власником житла або уповноваженим ним органом на підставі договору найму службового житла;  
448. 2) у комунальному житловому фонді - на підставі рішення Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад та договору найму службового житла;  
449. 3) у державному житловому фонді - за наказом адміністрації підприємства, установи, організації та на підставі договору найму службового житла.  
450. 2. Типове положення про порядок надання та користування службовим житлом затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  
451. Стаття 65. Укладення договору найму службового житла  
452. 1. Підставою для користування службовим житлом є договір його найму.  
453. 2. Договір найму службового житла укладається власником або уповноваженою ним особою і громадянином, якому надається в користування службове житло.  
454. Стаття 66. Користування гуртожитками  
455. 1. Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян на період роботи або навчання створюються гуртожитки. Для гуртожитків виділяються спеціально споруджені або переобладнані з цією метою житлові будинки.  
456. Гуртожитками можуть користуватися громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства.  
457. 2. Типове положення про гуртожитки затверджується Кабінетом Міністрів України.  
458. 3. Громадяни, які припинили трудові відносини з підприємством, установою чи організацією, що надали їм житло для проживання в гуртожитку, а також студенти і учні, які закінчили навчання, підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого житла.  
459. Громадяни, зазначені у статті 100 цього Кодексу, які припинили трудові відносини з підприємством, установою чи організацією, що надали їм гуртожиток, можуть бути виселені з гуртожитку лише з наданням іншого житла.  
460. Стаття 67. Користування житлом у будинках маневреного житлового фонду  
461. 1. Маневрений житловий фонд формується власником житлового фонду. Маневрений житловий фонд призначається для тимчасового проживання громадян у зв'язку з ремонтом або реконструкцією житла громадян, які є власниками цього житла або займають його на підставі договору найму житла.  
462. 2. Маневрений житловий фонд повинен відповідати санітарним і технічним вимогам та знаходитися у межах одного й того ж населеного пункту.  
463. 3. Житло в маневреному житловому фонді надається громадянам за нормою не менш як 6 квадратних метрів житлової площі на одну особу.  
464. Громіздке майно громадян може розміщуватися і зберігатися в окремих приміщеннях, що надаються власником житла.  
465. 4. Витрати громадян, пов'язані з переселенням, відшкодовуються власником житла, яке підлягає ремонту або реконструкції.  
466. 5. У період проживання в будинках маневреного фонду громадяни вносять плату за одержані в ньому житлово-комунальні послуги.  
467. 6. Порядок надання житла у маневреному житловому фонді та умови користування ним встановлюються відповідно Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад.  
468. 7. Спори щодо відселення наймачів чи власників квартир із будинків, які підлягають ремонту або реконструкції, і надання їм житла у маневреному житловому фонді розв'язуються в судовому порядку.  
469. Стаття 68. Порядок надання житла у будинках-інтернатах для інвалідів, ветеранів, одиноких громадян похилого віку та умови користування ним  
470. 1. Житло в будинках-інтернатах для інвалідів, ветеранів, одиноких громадян похилого віку надається власником чи уповноваженим ним органом або установою, у віданні якої перебувають будинки-інтернати.  
471. 2. Порядок надання житла в будинках-інтернатах для інвалідів, ветеранів, одиноких громадян похилого віку та умови користування ним встановлюються власниками будинків-інтернатів за погодженням з Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад.  
472. 3. Виселення громадянина з будинку-інтернату з власної ініціативи громадянина провадиться за його письмовою заявою, а з ініціативи власника або установи, у віданні якої перебуває будинок-інтернат, у разі відсутності згоди на виселення - у судовому порядку з наданням іншого житла.  
473. Стаття 69. Користування житлом у готелях-притулках  
474. 1. Готелі-притулки призначені для тимчасового проживання громадян, які постраждали від стихійного лиха або внаслідок іншої екстремальної ситуації.  
475. 2. Готелі-притулки створюються у разі виникнення надзвичайної ситуації на базі існуючих готелів, гуртожитків, баз відпочинку, пансіонатів та інших приміщень, що можуть бути пристосовані для тимчасового проживання громадян, які постраждали від стихійного лиха або внаслідок іншої екстремальної ситуації.  
476. 3. Рішення про створення готелів-притулків та умови користування ними приймаються Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад на підставі Положення про готелі-притулки, затвердженого Кабінетом Міністрів України.  
477. 4. Громадяни, які постраждали від стихійного лиха або внаслідок іншої екстремальної ситуації, користуються готелями-притулками безоплатно. Витрати на утримання готелів-притулків здійснюються згідно із законодавством.  
478. 5. Після ліквідації стихійного лиха чи іншої екстремальної ситуації і розселення потерпілих осіб, які проживали в готелях-притулках, змінюється призначення цих приміщень.  
479. Громадяни, які не звільнили готель-притулок в установлений строк, підлягають виселенню в адміністративному порядку із санкції прокурора без надання іншого житла.  
480. Глава 7. ПЛАТА ЗА ЖИТЛО  
481. Стаття 70. Плата за житло  
482. 1. Плата за житло включає:  
483. плату за найм житла;  
484. плату за утримання житлових будинків та прибудинкових територій;  
485. плату за комунальні послуги (водопостачання, включаючи постачання привізною водою для господарсько-побутових потреб; централізоване гаряче водопостачання; централізоване теплопостачання; водовідведення; газопостачання; електропостачання, а також вивезення твердих та рідких побутових відходів від житлових будинків садибного типу);  
486. плату на капітальний ремонт.  
487. 2. Плата за найм житла - плата за право користування житлом в державному та комунальному житловому фонді.  
488. 3. Перелік платежів за житло визначається договором між наймачем і власником, а також між власником і надавачем послуг залежно від конкретних умов.  
489. 4. Складові витрат, пов'язаних з утриманням житлового будинку та прибудинкових територій, а також порядок та розмір плати на капітальний ремонт визначаються Кабінетом Міністрів України.  
490. Стаття 71. Виникнення зобов'язань щодо плати за житло  
491. 1. Обов'язковість вносити плату за найм житла, утримання житлових будинків та прибудинкових територій, за централізоване опалення і на капітальний ремонт у наймачів житлових приміщень та у власників житлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку виникає з моменту укладення відповідно договору найму або договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Наймачі, що проживають у будинках державного та комунального житлового фонду, зобов'язані вносити плату за житло з моменту введення в дію цього Кодексу.  
492. Обов'язковість вносити плату за комунальні послуги, крім централізованого опалення, виникає з моменту вселення в житлове приміщення в установленому порядку.  
493. 2. У разі незаселення житлового приміщення державного і комунального житлового фонду його власник несе усі витрати з утримання цього житла і оплати комунальних послуг протягом часу, коли житлове приміщення не було заселене.  
494. 3. У приватному житловому фонді плата за утримання будинку та прибудинкової території в обов`язковому порядку вноситься:  
495. власником з часу оформлення правовстановлювального документа у разі приватизації чи придбання квартири;  
496. спадкоємцем з часу відкриття спадщини.  
497. Стаття 72. Порядок визначення розміру плати за житло у державному та комунальному житловому фонді  
498. 1. Граничний розмір оплати населенням житла встановлюється Кабінетом Міністрів України залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї.  
499. Сім'ям, у яких плата за житло перевищує встановлений розмір витрат на їх оплату, надаються субсидії.  
500. 2. Громадяни, які надають житлові приміщення у піднайм чи найм, втрачають право на субсидію з оплати житла.  
501. 3. Розмір плати за найм житла у приватному житловому фонді встановлюється власником житла.  
502. 4. Порядок надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначається Кабінетом Міністрів України  
503. Стаття 73. Плата за житло у фонді спеціального призначення  
504. 1. Розмір плати за житло у фонді спеціального призначення встановлює власник житла за тарифами, які не перевищують тарифів у державному та комунальному житловому фонді з урахуванням якості та комфортності житла.  
505. 2. Розмір плати за проживання у гуртожитках сімей, яким надано у користування одну чи кілька кімнат, встановлюється з розрахунку за 1 квадратний метр загальної площі.  
506. Розмір плати одиноких громадян (сім'ї) за проживання у гуртожитку не повинен перевищувати граничного розміру витрат, передбаченого частиною першою статті 72 цього Кодексу. Різницю між фактичними витратами на утримання гуртожитку і платою за проживання у ньому відшкодовує підприємство, установа, організація, заклад освіти, де працює (навчається) мешканець гуртожитку.  
507. 3. Розмір плати за службове житло встановлюється з розрахунку за  
508. 1 квадратний метр загальної площі.  
509. На одиноких громадян (сім'ї), які користуються службовим житлом, поширюються вимоги, встановлені статтею 72 цього Кодексу.  
510. Стаття 74. Внесення плати за житло  
511. Наймач та власник житлових приміщень зобов'язані вносити плату за житло, передбачену статтею 70 цього Кодексу, щомісяця. У разі несвоєчасного внесення плати нараховується пеня, розмір якої не повинен перевищувати 0,1 відсотка суми заборгованості за кожен день прострочення.  
512. Стаття 75. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг  
513. 1. Порушення наймодавцем або підприємством, що надає комунальні послуги, передбачені договором найму, умов надання послуг або їх невідповідність встановленим державним нормам і стандартам дає наймачу, власнику приватного будинку, квартири (їх частини) право на зменшення розміру плати за відповідні послуги в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
514. 2. У разі ненадання життєво необхідних послуг (водопостачання, водовідведення, енергопостачання та теплопостачання в опалювальний період) понад установлений строк, постачальник відшкодовує наймачу збитки за кожний день ненадання послуг. Відшкодування може зараховуватись на поточний рахунок споживача або на відповідну суму знижується оплата у наступні місяці. Споживач інформується про відшкодування письмово.  
515. 3. Спори щодо плати за житло розв'язуються у судовому порядку.  
516. Глава 8. ОБМІН ЖИТЛА  
517. Стаття 76. Право на обмін житла  
518. 1. Обмін житла у фонді соціального призначення здійснюється відповідно до частини третьої статті 31 цього Кодексу.  
519. 2. Наймач житла у будинках житлового фонду загального призначення має право за письмовою згодою членів сім`ї, що проживають разом з ним, у тому числі тимчасово відсутніх, здійснити обмін займаного житла з іншим наймачем житла у фонді загального призначення або з власником приватного житла за письмовою згодою наймодавця.  
520. 3. Обмін житла здійснюється із взаємним передаванням прав та обов'язків наймачів і власників житла.  
521. 4. Обмін житла здійснюється без обмеження кількості його учасників.  
522. Стаття 77. Предмет обміну житла  
523. 1. Предметом обміну житла може бути:  
524. 1) одноквартирний житловий будинок;  
525. 2) квартира;  
526. 3) житло, що складається з однієї чи кількох кімнат у квартирі.  
527. 2. Обмін житла може здійснюватися між громадянами, які проживають в одному чи в різних населених пунктах України.  
528. Стаття 78. Примусовий обмін житла  
529. 1. У разі недосягнення згоди стосовно обміну житла будь-хто з громадян може вимагати здійснення обміну займаного житла в судовому порядку (примусовий обмін).  
530. 2. У разі прийняття рішення про примусовий обмін житла суд виходить з рівності часток житла кожного з учасників обміну, за винятком випадків, коли:  
531. 1) між учасниками обміну досягнуто згоди стосовно порядку користування житлом, який передбачає інший розподіл займаного ними житла;  
532. 2) за одним з учасників обміну судом визнано право на більшу (меншу) частку житла.  
533. Стаття 79. Умови, за яких обмін житла не допускається  
534. Обмін житла не допускається, якщо:  
535. 1) право володіння, користування чи розпорядження житлом, що підлягає обміну, оскаржується в судовому порядку;  
536. 2) житло є предметом застави;  
537. 3) на житло, що перебуває у приватній власності, накладено в установленому порядку арешт;  
538. 4) проти наймача учинено позов щодо розірвання чи зміни умов договору найму житла;  
539. 5) будинок, у якому знаходиться обмінюване житло, підлягає знесенню або будинок (його частину) включено до плану реконструкції в поточному році;  
540. 6) житло є службовим або один з учасників обміну проживає у гуртожитку;  
541. 7) у квартиру, в якій проживають два чи більше наймачів, після обміну вселяється особа з важкою формою хронічного захворювання, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, у зв'язку з чим ця особа не може проживати у такій квартирі;  
542. 8) внаслідок обміну розмір загальної площі, що припадатиме на кожну особу сім'ї наймача, буде меншим від середнього рівня забезпеченості громадян житлом у цьому населеному пункті.  
543. Стаття 80. Правила обміну житла  
544. Правила обміну житла затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
545. Стаття 81. Розв'язання спорів щодо обміну житла  
546. Спори щодо обміну житла розв'язуються в судовому порядку.  
547. Розділ ІV  
548. УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ФОНДОМ. УТРИМАННЯ ТА РЕКОНСТРУКЦІЯ ЖИТЛА.  
549. Глава 9. УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВИМ ФОНДОМ  
550. Стаття 82. Управління житловим фондом  
551. 1. Управління житловим фондом здійснюється безпосередньо власником, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків чи уповноваженим ними органом.  
552. 2. Управління житловим фондом здійснюється з метою забезпечення:  
553. належного використання, утримання і ремонту житлового фонду, нежитлових приміщень, інженерного обладнання, прибудинкових територій;  
554. збирання плати за житло, здійснення розрахунків з підрядними організаціями і постачальниками послуг;  
555. провадження іншої діяльності, що спрямована на створення необхідних умов для проживання фізичних осіб.  
556. 3. Власники чи уповноважені ними органи мають право укладати угоди на управління житловим фондом з відповідними організаціями будь-якої організаційно-правової форми або фізичними особами.  
557. 4. Визначення організації, яка управлятиме державним і комунальним житловим фондом, здійснюється на конкурсній основі. Витрати на послуги з управління житловим фондом включаються у вартість житлових послуг. Порядок проведення конкурсів визначає центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  
558. Стаття 83. Управляюча організація, управитель  
559. 1. Управляюча організація, управитель провадять свою діяльність на підставі договору про управління житловим фондом з власником житлового фонду або уповноважений ним орган.  
560. Спори щодо змісту конкретного договору розв`язуються за згодою сторін або у судовому порядку.  
561. 2. Управляюча організація, управитель відповідно до договору може виконувати функції замовника на виконання робіт з утримання і ремонту житлового фонду, забезпечення надання споживачам комунальних послуг, які визначені цим договором.  
562. 3. Форму типового договору про управління житловим фондом затверджує центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  
563. Стаття 84. Страхування житлового фонду  
564. З метою забезпечення фінансових гарантій відшкодування збитків, що завдані житловому фонду, може здійснюватися його страхування.  
565. Страхування житлового будинку і житлового приміщення здійснюється власником на підставі договору майнового страхування, що укладається власником із страховою організацією.  
566. Стаття 85. Угоди на обслуговування житлового фонду  
567. Власник житлового фонду, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, уповноважені ними органи або управляюча організація, управитель виконують функції замовника на виконання усіх видів робіт з утримання і ремонту державного, комунального і приватного житлового фонду, забезпечення надання споживачам комунальних послуг, які визначені договором про управління житловим фондом.  
568. Виконання робіт (послуг), передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за угодами, укладеними з організаціями - підрядниками  
569. будь-якої організаційно-правової форми.  
570. Виконання зазначених робіт у державному і комунальному житловому фонді здійснюється тільки на конкурсній основі.  
571. Глава 10. УТРИМАННЯ ЖИТЛА  
572. Стаття 86. Ремонт житлових будинків  
573. 1. У житлових будинках проводиться поточний і капітальний ремонт.  
574. Кошти на капітальний ремонт житлового фонду накопичуються на спеціальних рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.  
575. 2. Порядок проведення ремонту житлових будинків затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.  
576. Стаття 87. Реконструкція житлових будинків  
577. 1. Реконструкція житлових будинків проводиться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.  
578. 2. Реконструкція житлових будинків проводиться їх власниками з дозволу Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад.  
579. 3. Проектна документація на реконструкцію багатоквартирного будинку розроблюється, як правило, на конкурсній основі. У конкурсі можуть брати участь вітчизняні та іноземні організації.  
580. 4. Реконструкція, як правило, проводиться в житловому будинку, з якого мешканців відселено.  
581. В інших випадках реконструкція проводиться без відселення мешканців. Власник будинку зобов'язаний забезпечити їх безпечне проживання, передбачивши відповідні заходи в проектній документації.  
582. 5. Наймач або власник житла, який самовільно здійснив перепланування або переобладнання житла, зобов'язаний привести це житло у попередній стан за власні кошти.  
583. Розділ V  
584. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЖИТЛОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА  
585. Стаття 88. Відповідальність за порушення житлового законодавства  
586. До цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності притягаються відповідно до закону особи, винні у:  
587. 1) порушенні прав власника житла;  
588. 2) порушенні порядку взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зняття з обліку і надання громадянам житла та відведення земельних ділянок для житлового будівництва;  
589. 3) прийнятті рішень, які порушують встановлений порядок проведення реконструкції житлових будинків;  
590. 4) порушенні Правил утримання житлових будинків і прибудинкових територій;  
591. 5) несвоєчасному ремонті житлових будинків;  
592. 6) самовільному переобладнанні житлових будинків, квартир (їх частин) та використанні їх не за призначенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом;  
593. 7) безгосподарному утриманні житлових будинків, квартир (їх частин) і прибудинкових територій;  
594. 8) зіпсутті житлових будинків, квартир (їх частин), елементів будинків та об'єктів упорядження прибудинкових територій;  
595. 9) порушенні умов договору найму житла;  
596. 10) створенні несприятливих умов для сумісного проживання інших мешканців у житлових будинках, квартирах (їх частинах);  
597. 11) порушенні встановленого порядку оплати житла і комунальних послуг;  
598. 12) порушенні інших, передбачених законодавством прав та обов'язків, пов'язаних з житловими правовідносинами.  
599. Стаття 89. Відшкодування збитків, заподіяних житловому фонду  
600. 1. Підприємства, установи, організації, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а також громадяни, дії яких призвели до зіпсуття житлових будинків, квартир (їх частин), елементів будинків, об'єктів упорядження і зелених насаджень на прибудинкових територіях, зобов'язані відшкодувати власникам житла збитки.  
601. 2. Посадові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, установи, організації, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зазнали втрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків згідно з частиною першою цієї статті, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку.  
602. Розділ VІ  
603. РОЗВ'ЯЗАННЯ ЖИТЛОВИХ СПОРІВ  
604. Стаття 90. Порядок розв'язання житлових спорів  
605. Житлові спори розв`язуються відповідно до законодавства у судовому порядку.  
606. Стаття 91. Виселення сім'ї наймача з житла  
607. Виселення наймача і членів його сім'ї, а також інших осіб, які проживають разом з ним, із житлового будинку, квартири (їх частин) допускається лише в порядку, встановленому цим Кодексом. У разі відмови наймач і члени його сім'ї підлягають виселенню в судовому порядку.  
608. Стаття 92. Виселення піднаймача у разі припинення дії або розірвання договору найму житла  
609. 1. Піднаймач незалежно від строку проживання права на користування житлом не набуває.  
610. 2. У разі припинення дії або розірвання договору найму житла одночасно припиняється дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї зобов'язані негайно звільнити займане житло. У разі відмови піднаймач і члени його сім`ї підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла.  
611. Стаття 93. Виселення громадян, які самовільно зайняли житло  
612. Громадяни, які самовільно зайняли житло, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житла.  
613. Стаття 94. Виселення громадян із займаного житла  
614. 1. Якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують елементи будинку або об'єкти спільного користування чи використовують житло не за призначенням та своєю поведінкою створюють для інших мешканців неможливі умови проживання з ними в одному будинку, одній квартирі (їх частині), а попереджувальні заходи виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших осіб, чиї права порушуються такими діями, провадиться за рішенням суду без надання іншого житла.  
615. 2. Осіб, позбавлених батьківських прав, може бути виселено за рішенням суду без надання іншого житла, якщо спільне проживання цих осіб з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав, визнано неможливим.  
616. 3. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого житла через неможливість спільного з ними проживання, суд може зобов'язати здійснити обмін займаного житла на інше, запропоноване заінтересованою в обміні стороною.  
617. 4. За рішенням суду можуть бути виселені наймачі житла, які не вносять плату за житло за шість місяців, без надання іншого житла.  
618. 5. За наявності визначених у частинах першій і четвертій цієї статті умов за позовом об'єднання співвласників будинку та підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, суд може прийняти рішення про стягнення заборгованості з майна боржника, в тому числі шляхом примусового продажу належного йому житла та зарахування на його рахунок залишку після стягнення боргу та погашення судових витрат.  
619. Стаття 95. Виселення громадян у разі визнання договору найму житла недійсним  
620. У разі визнання в судовому порядку договору найму житла недійсним, наймач підлягає виселенню.  
621. Наймачу повинне бути повернене житло, яке він раніше займав, або надане інше рівноцінне раніше займаному за площею та рівнем упорядження житло в даному населеному пункті або будь-яке інше житло за згодою сторін.  
622. Стаття 96. Надання житла у зв'язку з виселенням з аварійних будинків, квартир  
623. У разі коли стан багатоквартирного будинку, квартири в ньому, приватного будинку садибного типу визнано аварійним, громадянам, які підлягають негайному виселенню з цього будинку чи квартири, інше упоряджене житло надається власником будинку, а в разі його відсутності та власникам аварійних приватних будинків садибного типу, органом місцевого самоврядування.  
624. Порядок визнання стану будинку чи квартири аварійним встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
625. Стаття 97. Виселення з житла, розташованого у закритих військових містечках, з наданням іншого упорядженого житла  
626. 1. Офіцери, прапорщики і мічмани, військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які працюють за контрактом або перебувають на кадровій службі, та прирівняні до них особи, звільнені з військової служби в запас або у відставку, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, можуть бути виселені з житла, розташованого у закритих військових містечках, з наданням органом, який їх виселяє, іншого упорядженого житла відповідно до норм забезпечення.  
627. У такому ж порядку підлягають виселенню з житла, розташованого у закритих військових містечках інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами України.  
628. 2. Забезпечення житлом осіб, виселених з житла, розташованого у закритих військових містечках, здійснюється у порядку і на умовах, визначених цим Кодексом і Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".  
629. До забезпечення житлом особи, зазначені у частині першій цієї статті, не підлягають виселенню.  
630. Стаття 98. Надання громадянам упорядженого житла у зв'язку з виселенням з державного та комунального житлового фонду  
631. 1. Надане громадянам у зв'язку з виселенням із житла, що належить до державного та комунального житлового фонду, крім випадків, передбачених статтею 95 цього Кодексу, інше упоряджене житло повинне знаходитись у межах даного населеного пункту та за розміром бути не меншим від раніше займаного.  
632. Наймачам, які займали окрему квартиру, надається окрема квартира. Якщо у квартирі, в якій проживало два і більше наймачів, наймач займав частину квартири, йому надається окрема квартира згідно з нормою надання загальної площі.  
633. Якщо наймач або член (члени) сім'ї, який (які) проживає разом з ним, має право і фактично користується додатковою площею квартири (її частини), йому надається житло з урахуванням права на додаткову площу.  
634. У разі виселення з житла, що за розміром менше, ніж це передбачено нормою надання загальної площі у даному населеному пункті, надається квартира чи одноквартирний будинок відповідно до норми статті 22 цього Кодексу.  
635. 2. Характеристика квартири (її частини), що надається наймачу, який виселяється за рішенням суду, повинна бути зазначена в цьому рішенні суду.  
636. Стаття 99. Виселення із службового житла без надання іншого житла  
637. Якщо після закінчення строку дії договору найму службового житла або припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією наймач або члени його сім'ї відмовляються його звільнити, виселення здійснюється в судовому порядку без надання іншого житла, за винятком випадків, передбачених статтею 100 цього Кодексу.  
638. Стаття 100. Виселення із службового житла з наданням іншого житла  
639. Не можуть бути виселеними із службового житла без надання іншого житла:  
640. 1) інваліди І і ІІ групи;  
641. 2) ветерани Великої Вітчизняної війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту";  
642. 3) батьки-вихователі у разі ліквідації сімейного дитячого будинку;  
643. 4) особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі чи організації, що надали їм це житло, не менш як десять років;  
644. 5) особи, звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надане службове житло, але які не припинили трудових відносин з підприємством, установою чи організацією, що надали їм це житло;  
645. 6) особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності чи штату працівників;  
646. 7) пенсіонери за віком;  
647. 8) члени сім'ї загиблого під час виконання службових обов'язків або померлого внаслідок професійного захворювання працівника, якому було надане службове житло;  
648. 9) одинокі особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними, до досягнення дітьми повноліття;  
649. 10) особи, які отримали каліцтво на виробництві;  
650. 11) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які прослужили за контрактом не менш як 10 років, звільнені у запас або у відставку, у разі відсутності у них або членів їх сімей іншого житла.  
651. Розділ VІІ  
652. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
653. 1. Ввести в дію Житловий кодекс України з 1 січня 2004 року, крім частини першої і другої статті 59, які вводяться в дію після прийняття Закону України "Про реєстрацію прав власності на нерухоме майно".  
654. 2. До приведення законодавства у відповідність із Житловим кодексом України акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.  
655. 3. Житловий кодекс України застосовується до житлових правовідносин, що виникли після введення його в дію, тобто з 1 січня 2004 року.  
656. У житлових правовідносинах, що виникли до введення в дію Житлового кодексу України, здійснення прав і обов'язків учасників цих правовідносин після 1 січня 2004 року регулюється відповідно до цього Кодексу.  
657. 4. Створені до введення в дію цього Кодексу житлово-будівельні (житлові) кооперативи та молодіжні житлові комплекси провадять свою діяльність відповідно до затверджених установчими зборами статутів без перереєстрації.  
658. 5. Встановити, що договори найму житлових приміщень, укладені до введення в дію цього Кодексу, зберігають чинність до зміни наймачів.  
659. 6. Кабінету Міністрів України:  
660. подати пропозиції про внесення до законодавчих актів змін, що випливають з цього Кодексу;  
661. привести власні рішення у відповідність із Житловим кодексом України;  
662. забезпечити приведення нормативних актів, виданих центральними і місцевими органами виконавчої влади, у відповідність із Житловим кодексом України.  
663. 7. Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим комітетам міських, селищних і сільських рад забезпечити згідно з цим Кодексом перегляд черги на житло протягом року після прийняття Житлового кодексу України.  
664. 8. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року:  
665. Житловий кодекс Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 573; 1985 р., № 11, ст. 205; 1986 р., № 21, ст. 414, № 27, ст. 539; 1988 р., № 45, ст. 1070; 1991 р., № 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 169; 1993 р., № 24, ст. 258; 1994 р., № 3, ст. 15; 1995 р., № 29, ст. 218; 2000 р., № 20, ст. 150);  
666. постанову Верховної Ради УРСР від 30 червня 1983 року № 5465-Х "Про введення в дію Житлового кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до № 28, ст. 574);  
667. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 21 грудня 1983 р. № 6236-Х "Про порядок введення в дію Житлового кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 1, ст.2).