Кількість абзаців - 178 Розмітка (ліва колонка)


Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (Друге читання)

0. Закон УкраЇни  
1. Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації  
2. Цей Закон спрямований на правове забезпечення рівних прав, свобод жінок і чоловіків та створення умов для їх реалізації в усіх сферах життя суспільства, ліквідацію всіх форм дискримінації за ознакою статі, а також утвердження державних гарантій щодо формування паритетних відносин між жінками і чоловіками як умови сталого розвитку громадянського суспільства.  
3. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
4. Стаття 1. Законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків  
5. Законодавство з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
6. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, застосовуються правила міжнародного договору.  
7. Стаття 2. Визначення термінів  
8. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
9. рівність прав жінок і чоловіків - відсутність привілеїв чи обмежень за ознакою статі;  
10. рівність можливостей жінок і чоловіків - створення однакових умов для реалізація рівних прав жінок і чоловіків у всіх сферах діяльності;  
11. дискримінація жінок або чоловіків - позбавлення чи обмеження прав або можливостей залежно від статі;  
12. гендерна рівність - рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей вільно розвивати свої потенційні здібності, вміння та навички в усіх сферах суспільного життя;  
13. гендерно-правова експертиза - моніторинг чинного законодавства, проектів законів, інших нормативно-правових актів з метою визначення їх відповідності принципу дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
14. Стаття 3. Основні засади державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків  
15. Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на реалізацію принципів:  
16. рівності незалежно від раси, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак;  
17. рівних прав і свобод та створення рівних можливостей для жінок і чоловіків;  
18. однакового правового та соціального захисту жінок і чоловіків.  
19. Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:  
20. створення умов для охорони праці та здоров'я жінок і чоловіків;  
21. правовий захист, матеріальну та моральну підтримку материнства, батьківства і дитинства.  
22. Стаття 4. Гендерно-правова експертиза проектів актів законодавства та інших нормативно-правових актів  
23. Розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов'язковим врахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
24. Проекти нормативно-правових актів підлягають експертизі з метою виявлення та усунення потенційної можливості дискримінації за ознакою статі та забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
25. Порядок проведення експертизи проектів актів законодавства визначає Кабінет Міністрів України.  
26. Стаття 5. Врахування показників становища жінок і чоловіків у державній статистиці  
27. Показники становища жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства підлягають відображенню у державній статистичній звітності.  
28. Ці показники визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань сім'ї та молоді.  
29. Центральний орган виконавчої влади в галузі статистики забезпечує збирання, обробку, аналіз та розповсюдження статистичних даних про участь жінок і чоловіків у державному та громадському житті.  
30. Стаття 6. Заборона дискримінації за ознакою статі  
31. Дискримінація за ознакою статі забороняється.  
32. Не вважаються дискримінаційними:  
33. спеціальний захист жінок під час вагітності, народження дитини та догляду за нею;  
34. обов'язкова військова служба для чоловіків, передбачена законодавством;  
35. різниця у пенсійному віці для жінок і чоловіків, установлена законодавством;  
36. особливі вимоги щодо охорони праці жінок, пов'язані із охороною їх здоров'я.  
37. Розділ ІІ. МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ  
38. Стаття 7. Консультативно-дорадчий орган з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків  
39. Для координації діяльності центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків при Кабінеті Міністрів України утворюється консультативно-дорадчий орган - Рада рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
40. Очолює Раду Віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань (Голова Ради). Персональний склад та положення про цей орган затверджує Кабінет Міністрів України.  
41. Рада рівних прав та можливостей жінок і чоловіків здійснює функції:  
42. бере участь у виробленні стратегій держави в сфері рівності прав жінок і чоловіків;  
43. розробляє необхідні заходи щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків, утвердження паритетної демократії в державі;  
44. сприяє поширенню інформації з питань, що стосуються забезпечення рівності прав жінок і чоловіків;  
45. ініціює наукові дослідження з питань, що стосуються соціального статусу жінок і чоловіків;  
46. аналізує проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, державних програм, комплексних планів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо дотримання принципу рівності прав жінок і чоловіків з метою вироблення рекомендацій та шляхів їх усунення;  
47. вивчає та узагальнює стан роботи в органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності з метою виявлення дискримінації та обмеження за ознакою статі;  
48. - налагоджує взаємодію органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за згодою) з питань підвищення соціального статусу жінки в державі;  
49. проводить координацію науково-методичної роботи, спрямованої на соціально-правовий захист жінок і чоловіків;  
50. здійснює контроль за процесом виконання органами виконавчої влади, керівниками підприємств і організацій нормативно-правових актів та цього Закону з питань дотримання рівності прав та можливостей жінок і чоловіків;  
51. схвалює та подає в установленому порядку, відповідно до статті 18 Конвенції ООН, на розгляд періодичну державну доповідь про виконання в Україні Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;  
52. співпрацює з міжнародними організаціями, відповідними органами зарубіжних країн з питань прав жінок та дотримання міжнародних стандартів рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у суспільстві.  
53. Стаття 8. Спеціально-уповноважений центральний орган виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків  
54. Організація забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у політичному, соціальному, економічному, культурному житті покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань сім'ї та молоді.  
55. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань сім'ї та молоді виконує такі функції:  
56. участь у формуванні та реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у політичному, соціальному, економічному і культурному житті, підготовка разом з іншими центральними органами виконавчої влади науково обґрунтованих пропозицій з цих питань;  
57. міжгалузева координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;  
58. внесення пропозицій стосовно приведення національного законодавства у відповідність з вимогами міжнародного права;  
59. організація наукових і експертних досліджень з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;  
60. проведення експертизи законодавства стосовно забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
61. Стаття 9. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади  
62. Центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції:  
63. забезпечують надання жінкам і чоловікам рівних прав та можливостей в усіх сферах діяльності;  
64. провадять просвітницьку діяльність щодо забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків та співробітництва з об'єднаннями громадян у цій сфері;  
65. подають пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків;  
66. сприяють науковим розробленням у сфері гендерних досліджень;  
67. передбачають покладання обов'язків щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків на одного із заступників міністра, керівника іншого центрального органа виконавчої влади;  
68. наділяють повноваженнями один з існуючих підрозділів галузі, розширяючи його компетенцію питаннями рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
69. Стаття 10. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування  
70. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:  
71. дотримуються принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності;  
72. здійснюють заходи щодо охорони праці і здоров'я жінок і чоловіків, створюють умови для надання можливості жінкам і чоловікам поєднувати професійну діяльність з материнством і батьківством, забезпечення правового захисту, матеріальної і моральної підтримки материнства, батьківства і дитинства;  
73. вживають відповідних заходів для ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі;  
74. забезпечують виконання регіональних програм, спрямованих на реалізацію прав жінок і чоловіків;  
75. передбачають покладання обов'язків щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків на одного із заступників керівників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;  
76. наділяють повноваженнями один з існуючих структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, розширяючи його компетенцію питаннями рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
77. Для координації діяльності структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків при місцевих органах виконавчої влади утворюються консультативно-дорадчі органи.  
78. Розділ ІІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ВИБОРЧИХ ПРАВ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ ТА РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ  
79. Стаття 11. Забезпечення рівних виборчих прав та можливостей жінок і чоловіків  
80. Рівні виборчі права жінок і чоловіків та рівні можливості їх реалізації забезпечуються виборчим законодавством України.  
81. Політичні партії, виборчі блоки під час висунення кандидатів у народні депутати України у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі передбачають представництво жінок у відповідних виборчих списках.  
82. Контроль за цією вимогою здійснюють виборчі комісії.  
83. У випадку невиконання цієї вимоги виборча комісія зобов'язана відмовити суб'єктам виборчого процесу у реєстрації кандидатів.  
84. Стаття 12. Дотримання рівного представництва жінок і чоловіків у складі виборчих комісій  
85. Склад Центральної, окружних, територіальних і дільничних виборчих комісій, комісій з проведення референдумів формується із забезпеченням представництва жінок.  
86. Розділ ІV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ  
87. Стаття 13. Забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування  
88. Для забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків під час призначення на посади керівних працівників у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування додержується збалансоване представництво кандидатур кожної статі з урахуванням складу працюючих у відповідних сферах управління.  
89. Обмеження або переваги будь-якої статі під час прийняття на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування та її проходження забороняються.  
90. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити рівний доступ громадян до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування відповідно до здібностей і професійної підготовки незалежно від статі претендента.  
91. Формування кадрового резерву для заміщення посад державних службовців та посад в органах місцевого самоврядування, просування їх по службі здійснюється із забезпеченням рівних можливостей для жінок і чоловіків.  
92. Стаття 14. Забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у здобутті освіти та професійній підготовці  
93. Держава забезпечує рівні можливості жінок і чоловіків у здобутті освіти.  
94. Навчальні заклади забезпечують рівні умови для жінок і чоловіків під час:  
95. вступу до навчальних закладів;  
96. оцінки знань;  
97. професійної орієнтації, тобто інформації про професії, які раніше розглядалися як суто жіночі або чоловічі;  
98. надання грантів;  
99. надання студентам позик;  
100. підготовки та видання підручників, навчальних посібників, що не мають дискримінаційного характеру щодо жінок і чоловіків.  
101. При прийомі до навчального закладу, наборі на курси, а також здійсненні інших заходів, спрямованих на залучення громадян до набуття певної спеціальності або професії, дозволяється у разі рівності інших умов надавати перевагу одній із статей, якщо в перспективі це сприятиме вирівнюванню співвідношення статей у відповідній спеціальності або професії.  
102. Учасникам навчально-виховного процесу обох статей створюються однакові умови для підготовки до активної участі у всіх сферах життєдіяльності.  
103. Навчання повинно бути вільне від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка, пропагувати рівний розподіл професійних і сімейних обов'язків.  
104. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки забезпечує проведення експертизи навчальних програм, підручників та навчальних посібників для навчальних закладів щодо відображення в них забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.  
105. До навчальних програм вищих навчальних закладів, курсів перепідготовки кадрів включаються дисципліни, які вивчають питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, та факультативне вивчення правових засад рівності жінок і чоловіків на основі гармонізації національного і міжнародного законодавства з гендерної проблематики.  
106. Стаття 15. Дискримінаційна поведінка посадових осіб навчальних закладів та наукових установ  
107. Дискримінація осіб за ознакою статі у сфері освіти забороняється.  
108. Поведінка посадових осіб навчальних закладів та наукових установ вважається дискримінаційною, якщо до особи за ознакою статі застосовуються різні вимоги під час прийому до навчальних закладів, вибору навчальних програм, обрання навчального курсу, оцінки знань або якщо особі за ознакою статі надаються переваги під час отримання позики, гранту, підготовки та видання підручників, навчальних посібників, що містять зміст, який дискримінує жінок або чоловіків, чи застосовуються різні можливості для вибору спеціального поля (меж) навчання.  
109. Стаття 16. Забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у праці та одержанні винагороди за неї  
110. Забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків у праці та в одержанні винагороди за неї здійснюється шляхом:  
111. 1) створення рівних умов для жінок і чоловіків у виборі професій, доступі до професійної діяльності, поліпшенні умов праці;  
112. 2) реалізації роботодавцями за участю профспілок принципу рівності жінок і чоловіків під час прийняття на роботу;  
113. 3) здійснення роботодавцем заходів, спрямованих на досягнення рівного співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників. У разі різного підходу до жінок і чоловіків роботодавець повинен довести, що це не зумовлено статтю працівника;  
114. 4) установлення режиму та умов праці, які відповідають вимогам законодавства щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;  
115. 5) встановлення порядку, при якому:  
116. у разі коли на посадах, робочих місцях або в одній сфері виробництва чи обслуговування переважають особи однієї статі, то при прийнятті на роботу надається перевага тій статі, особи якої представлені меншим числом, щоб їх кількість збільшувалася;  
117. під час скорочення працівників, що перебільшує третину загальної кількості працюючих на підприємстві, в установі та організації, число звільнених осіб однієї статі повинно бути пропорційне їх загальній кількості з урахуванням норм законодавства про працю;  
118. оплата праці жінок і чоловіків визначається незалежно від статі;  
119. якщо заробітна плата жінок і чоловіків, які виконують на підприємстві, в установі та організації рівноцінну роботу, є різною, роботодавець повинен довести, що це не зумовлено статтю працівника;  
120. жінки і чоловіки мають рівні можливості для отримання подальшої освіти та професійної підготовки;  
121. 6) створення роботодавцем рівних умов для жінок і чоловіків, які поєднують роботу з навчанням. У разі різного підходу до вирішення цього питання роботодавець повинен довести, що це не зумовлено статтю працівника;  
122. 7) покладення на керівника підприємства, установи та організації незалежно від форми власності обов'язку вживати заходів щодо створення умов праці безпечних для життя і здоров'я працюючих жінок та чоловіків.  
123. Стаття 17. Забезпечення рівних можливостей під час укладання колективних договорів та угод  
124. У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин (генеральна угода, регіональні та галузеві угоди, колективні договори) угоди (договори) мають включати положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків із зазначенням строків реалізації відповідних положень.  
125. При цьому колективні угоди (договори) мають передбачати:  
126. покладання обов'язків уповноваженого з гендерних питань - радника керівника підприємства установи та організації, їх структурних підрозділів на одного з працівників на громадських засадах;  
127. комплектування кадрами і просування працівників по службі виключно з дотриманням принципу надання переваги особі тієї статі, щодо якої в них існує дисбаланс;  
128. усунення нерівності при її наявності в оплаті праці жінок і чоловіків як у різних галузях господарства, так і в одній галузі на базі загального соціального нормативу оплати праці в бюджетній та інших сферах, а також на основі професійної підготовки (перепідготовки) кадрів.  
129. Стаття 18. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері підприємництва  
130. Держава забезпечує умови для розвитку жіночого підприємництва, малого та сімейного бізнесу шляхом надання пільгових кредитів, створення системи мікрокредитування, проведення бізнес-навчання.  
131. Держава надає підтримку і сприяє розвитку галузей з переважною зайнятістю жінок та збільшенню робочих місць у сфері соціальних послуг та обслуговування населення, в якій працюють переважно жінки.  
132. Стаття 19. Дискримінаційна поведінка роботодавця  
133. Поведінка роботодавця є дискримінаційною, якщо він надає працівникові перевагу за ознакою статі під час:  
134. прийому на роботу або призначення на посаду;  
135. визначення строку трудового договору (контракту);  
136. встановлення заробітної плати, додаткових виплат і будь-якої іншої винагороди за працю;  
137. забезпечення належних умов праці;  
138. накладення дисциплінарних стягнень;  
139. просування по службі;  
140. переведення на іншу роботу, звільнення з посади або розірвання контракту.  
141. Сексуальні домагання, які проявляють роботодавці або службові особи до підлеглого працівника в образливих зауваженнях та іншій поведінці, що принижує честь і гідність людини, вважаються також дискримінаційною поведінкою.  
142. Поведінка роботодавця або службової особи є неправомірною, якщо він переслідує працівника, який подав скаргу щодо дискримінаційного ставлення до нього.  
143. Не вважаються дискримінацією надання переваг та обмежень, зумовлених фізіологічними особливостями організму працівників та станом їх здоров'я.  
144. Стаття 20. Відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди  
145. Особа має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок порушення її прав на рівне ставлення незалежно від статі. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та не пов'язана з їх розміром.  
146. Порядок відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок порушення прав на рівне ставлення незалежно від статі, визначається законодавством.  
147. Розділ V. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ  
148. Стаття 21. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері соціального захисту  
149. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації рівною мірою враховують інтереси жінок і чоловіків під час здійснення заходів щодо їх соціального захисту.  
150. Погіршення становища осіб будь-якої статі у разі застосування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, адресної соціальної допомоги є неприпустимим.  
151. Стаття 22. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері соціальних послуг  
152. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з метою створення рівних умов для поєднання жінками і чоловіками професійних і сімейних обов'язків забезпечують доступні соціально-побутові послуги, включаючи догляд за малолітніми дітьми, організацію дошкільного виховання та забезпечення дитячого дозвілля.  
153. Стаття 23. Забезпечення рівних прав та можливостей в сімейних відносинах і вихованні дітей.  
154. Сім'я, материнство, батьківство та дитинство охороняються державою.  
155. Забороняються будь-які форми обмежень прав громадян при вступі у шлюб і в сімейних відносинах за соціальними, расовими, національними, мовними, релігійними або іншими ознаками.  
156. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, в сфері планування сім'ї, виховання дітей та питаннях володіння спільною сумісною власністю.  
157. Жінкам і чоловікам забезпечується рівна можливість для поєднання професійної діяльності та виховання дітей.  
158. Стаття 24. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в інформаційній сфері  
159. Засоби масової інформації забезпечують розповсюдження інформації про рівні права та можливості жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства.  
160. Забороняється в оголошеннях про роботу або в оголошеннях про освітні послуги та в рекламі висувати різні вимоги до жінок і чоловіків, надаючи перевагу одній із статей.  
161. Забороняються будь-які об'яви, які мають принизливий зміст, або зміст, що ображає як жінок, так і чоловіків та суперечать принципу рівноправності й рівного статусу жінок і чоловіків.  
162. Стаття 25. Об'єднання громадян  
163. Всі об'єднання громадян відкриті для жінок і чоловіків на рівних умовах.  
164. Можуть створюватися будь-які об'єднання громадян, в тому числі основною метою яких є захист особливих інтересів однієї із статей.  
165. Стаття 26. Нагляд і контроль  
166. Нагляд і контроль за забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, на якого покладений парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.  
167. Розділ VІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ ПРАВ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК І ЧОЛОВІКІВ  
168. Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків  
169. Особи, винні у порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.  
170. Особи будь-якої статі або групи осіб мають право надсилати повідомлення про порушення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок у разі, коли вичерпані внутрішні засоби правового захисту або коли застосування таких засобів захисту невиправдано затягується.  
171. Розділ VІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
172. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
173. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:  
174. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення до законів України змін, що випливають з цього Закону;  
175. привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
176. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;  
177. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що суперечать вимогам цього Закону.