Кількість абзаців - 645 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про автомобільний транспорт'' (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт"  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
2. Внести зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-ІІІ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 22, ст. 105), виклавши його в такій редакції:  
3. ЗАКОН УКРАЇНИ  
4. Про автомобільний транспорт  
5. Цей Закон визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.  
6. Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ  
7. Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ  
8. Стаття 1. Визначення основних термінів  
9. У цьому Законі наведені терміни вживають в такому значенні:  
10. автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;  
11. автомобіль - дорожній транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше 4 коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;  
12. автомобільний транспортний засіб - дорожній транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);  
13. автомобіль вантажний - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;  
14. автомобіль вантажний загального призначення - автомобіль вантажний з бортовою платформою відкритого або закритого типу, який не обладнаний засобами навантаження - розвантаження чи іншим спеціальним устаткуванням;  
15. автомобіль вантажний спеціалізований - автомобіль вантажний, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій;  
16. автомобіль легковий - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;  
17. автомобіль легковий загального призначення - автомобіль легковий, який не має спеціального обладнання;  
18. автомобіль легковий спеціалізований - автомобіль легковий, який має спеціальне обладнання (лічильник, пульт зв'язку, броню тощо);  
19. автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно;  
20. автобус загального призначення - автобус, за своєю конструкцією призначений для перевезення пасажирів незалежно від їхніх категорій або професій;  
21. автобус спеціалізований - автобус, за своєю конструкцією призначений для перевезення пасажирів певних категорій або певних професій (дітей, інвалідів, космонавтів тощо);  
22. автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів;  
23. автопавільйон - споруда на зупинці для короткочасного перебування пасажирів;  
24. автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами;  
25. автобусний маршрут міський - автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту;  
26. автобусний маршрут приміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км;  
27. автобусний маршрут міжміський - автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км;  
28. автобусний маршрут міжнародний - автобусний маршрут, який перетинає державний кордон України;  
29. автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні перевезення пасажирів;  
30. автобусний маршрут спеціальних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні спеціальні перевезення пасажирів;  
31. автобусний маршрут нерегулярних перевезень - автобусний маршрут, на якому здійснюють нерегулярні спеціальні перевезення;  
32. автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;  
33. вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;  
34. вантажна автомобільна станція - комплекс будівель, споруд, призначених для виконання вантажних, господарських робіт з вантажами та надання транспортно-експедиційних послуг перевізникам;  
35. вантажний термінал (автопорт)- комплекс будівель, споруд, обладнаних навантажувальними засобами, призначених для виконання вантажних, господарських робіт з вантажами, технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, транспортно-експедиційних та інших послуг перевізникам;  
36. великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, вагові параметри якого перевищують встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження транспортного засобу;  
37. великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, габаритні параметри якого перевищують встановлені на території України допустимі параметри;  
38. внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;  
39. водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;  
40. графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу;  
41. Договірні Сторони - держави, суб'єкти міжнародних правовідносин, що беруть участь у процесі міжнародних автомобільних перевезень, визначені законодавством;  
42. дозвіл - документ, що видається уповноваженими органами договірних сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію договірних сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством;  
43. дозвіл замовника пасажирських перевезень - документ, який надає право на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування;  
44. дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін, на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу чи при перевезенні небезпечного вантажу по території договірних сторін;  
45. дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу;  
46. замовник пасажирських перевезень - органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, які є власниками автобусних маршрутів загального користування відповідних сполучень, і які на конкурсній та договірній основах з автомобільними перевізниками забезпечують організацію перевезень пасажирів;  
47. замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;  
48. зупинка - спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів;  
49. каботажне автодорожнє перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території держави, транспортними засобами, що належать іншій державі;  
50. ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу;  
51. міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;  
52. міжнародні човникові (маятникові) перевезення - перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення;  
53. напівпричіп - причіп, який за своєю конструкцією призначений для використання з сідельним тягачем;  
54. напівпричіп загального призначення - напівпричіп з бортовою платформою закритого або відкритого типу, не обладнаний засобами навантаження - розвантаження чи іншим спеціальним устаткуванням;  
55. напівпричіп спеціалізований - напівпричіп, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій;  
56. небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин;  
57. нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають автобусний маршрут, умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;  
58. оборотний рейс - рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту і у зворотному напрямку до початкової зупинки;  
59. параметри комфортності автобуса - конструктивні параметри автобуса, які визначають для пасажира комфортність поїздки;  
60. пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;  
61. паспорт маршруту - реєстраційний документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці і відпочинку водіїв тощо;  
62. перевезення пасажирів у звичайному режимі руху - перевезення пасажирів автобусами на маршруті загального користування з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху;  
63. перевезення пасажирів в експресному режимі руху - перевезення пасажирів автобусами на маршруті загального користування, на якому є звичайний режим руху, з дотриманням зупинок, кількість яких за розкладом руху не перевищує 25 % кількості зупинок при звичайному режимі руху;  
64. перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;  
65. причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, який повністю опирається на дорогу колесами, призначений для перевезення вантажів і пристосований для буксирування автомобілем;  
66. причіп загального призначення - причіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, не обладнаний засобами навантаження - розвантаження чи іншим спеціальним устаткуванням;  
67. причіп спеціалізований - причіп, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій;  
68. регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником пасажирських перевезень або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;  
69. регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;  
70. рейс - рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту;  
71. розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом;  
72. стоянка таксі - місце для зупинки таксі та посадки пасажирів, визначене відповідними дорожніми знаками;  
73. таксі - спеціалізований легковий автомобіль, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;  
74. транспортно-експедиційні послуги - послуги, які надаються експедиторами і пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів;  
75. транспортний засіб спеціальний - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій;  
76. уповноважені органи Договірних Сторін - державні органи Договірних Сторін визначені законодавством для виконання його положень в галузі міжнародних автомобільних перевезень.  
77. Стаття 2. Законодавство про автомобільний транспорт  
78. Законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів.  
79. Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є:  
80. визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;  
81. установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки;  
82. визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.  
83. Стаття 3. Сфера дії цього Закону  
84. Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, замовниками пасажирських перевезень, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з підприємствами, установами, організаціями, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту.  
85. Стаття 4. Використання земель автомобільним транспортом  
86. Автомобільний транспорт використовує землі транспорту та інші землі відповідно до земельного законодавства.  
87. Глава 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ  
88. Стаття 5. Завдання та функції державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту  
89. Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.  
90. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на:  
91. забезпечення балансу інтересів держави, органів самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;  
92. забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту;  
93. розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту;  
94. визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту;  
95. визначення пріоритетних напрямків розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;  
96. захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;  
97. захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту;  
98. створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;  
99. забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці;  
100. раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів;  
101. охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.  
102. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації і сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту у паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.  
103. Стаття 6. Система органів державного регулювання та контролю  
104. Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.  
105. Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.  
106. Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та відповідні структурні підрозділи виконавчих органів обласних державних адміністрацій та міст.  
107. Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.  
108. Урядові органи державного управління на автомобільному транспорті забезпечують підготування пропозицій щодо вдосконалення законодавства про автомобільний транспорт, у встановленому порядку беруть участь у здійсненні стандартизації та сертифікації, формують пропозиції щодо тарифної політики, формують у міжнародному та міжміському і приміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які виходять за межі області, відповідно до законодавства забезпечують захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту, організовують наукове забезпечення щодо основних напрямків розвитку автомобільного транспорту, ефективної і безпечної його діяльності, визначення соціальних стандартів якості його роботи та їх реалізації, здійснюють на всій території України через свої територіальні органи державний контроль виконання транспортного законодавства автомобільними перевізниками та органами, що пов'язані з організацією та управлінням перевезеннями, ліцензування послуг з перевезення пасажирів та вантажів транспортними засобами.  
109. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації формують у приміському та міжміському сполученні мережу автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, та здійснюють контроль виконання транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.  
110. Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль виконання транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.  
111. Служба міжнародних автомобільних перевезень здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України, що стосується виконання міжнародних автомобільних перевезень.  
112. Державному контролю у пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України підлягають всі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, за виключенням легкових автомобілів.  
113. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспортні визначає Кабінет Міністрів України.  
114. Стаття 7. Замовник пасажирських перевезень  
115. Замовником пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування, що є його власністю, є:  
116. на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті;  
117. на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації;  
118. на міських автобусних маршрутах загального користування та таксі - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.  
119. Замовник пасажирських перевезень зобов'язаний:  
120. забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи її розвитку;  
121. утримувати у належному стані проїзну частину автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і у разі нанесення матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, внаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду, компенсувати йому збитки. Компенсація збитків вирішується у судовому порядку;  
122. забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме автостанціями, автопавільйонами, пунктами харчування, особистої гігієни та відпочинку водіїв, інформаційним забезпеченням пасажирів та підтримувати її у належному технічному та санітарному стані;  
123. забезпечувати облаштування автобусних маршрутів загального користування й таксомоторних стоянок засобами диспетчерського управління та контролю за рухом автобусів та таксі;  
124. забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху;  
125. проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;  
126. забезпечувати укладання договору із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу та забезпечувати контроль виконання ним умов договору;  
127. забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування й таксі;  
128. забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.  
129. Замовник пасажирських перевезень має право:  
130. передбачати у договорі з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу, який має власні транспортні засоби і згідно з сертифікатом відповідності на послуги має можливість виконувати регламентні роботи щодо забезпечення безпеки перевезень іншим автомобільним перевізникам, його право залучати для роботи на автобусних маршрутах загального користування (крім міжміських) інших автомобільних перевізників, якщо вони мають ліцензію на даний вид послуг та відповідні умовам конкурсу автобуси;  
131. достроково розірвати договір із автомобільним перевізником у разі порушення ним умов договору і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування (групі маршрутів) автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а у разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;  
132. у разі припинення автомобільним перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування призначати перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а у разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці;  
133. у разі відкриття автобусного маршруту, який не має паспорта, призначати один раз тимчасового автомобільного перевізника на термін до трьох місяців, після чого за результатами функціонування маршруту приймати рішення щодо доцільності відкриття маршруту та проведення конкурсу;  
134. укладати договір із автомобільним перевізником (на таксі) на право користування облаштованими таксомоторними стоянками та послугами диспетчерських станцій, якщо таксомоторні стоянки та диспетчерські станції є власністю замовника.  
135. Стаття 8. Стандартизація і сертифікація на автомобільному транспорті  
136. Система стандартизації на автомобільному транспорті забезпечує:  
137. реалізацію єдиної науково-технічної політики;  
138. підвищення надійності та комфортності транспортних засобів, якості робіт та послуг відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;  
139. захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров'я людей та майна осіб, охорони довкілля;  
140. взаємозамінність та сумісність транспортних засобів, робіт, послуг, їх уніфікацію;  
141. економію всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників діяльності;  
142. безпеку об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;  
143. обороноздатність та мобілізаційну готовність держави.  
144. Сертифікацію транспортних засобів, робіт, послуг на автомобільному транспорті здійснюють з метою:  
145. запобігання реалізації транспортних засобів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, їхнього майна та довкілля;  
146. сприяння споживачам у свідомому виборі транспортних засобів, робіт, послуг;  
147. створення умов для участі суб'єктів господарювання у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.  
148. Транспортні засоби, предмети обладнання, частини, послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, послуги автостанцій підлягають обов'язковій сертифікації.  
149. Стаття 9. Ліцензування на автомобільному транспорті  
150. Ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.  
151. Завданням ліцензування на автомобільному транспорті є:  
152. сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист від недобросовісних суб'єктів підприємницької діяльності та стимулювання впровадження нових видів послуг;  
153. створення конкурентного середовища;  
154. захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;  
155. забезпечення надання послуг за встановленими рівнями якості;  
156. забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;  
157. забезпечення доступності послуг;  
158. забезпечення допуску автомобільних перевізників до здійснення перевезень на підставі попередньої оцінки їх спроможності безпечно здійснювати перевезення, підтвердженням чого є сертифікат відповідності послуг.  
159. Відшкодування витрат, пов'язаних з видачею ліцензій та ліцензійних карток на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, пасажирів і багажу на таксі та з контролем виконання ліцензіатами ліцензійних умов, здійснюється відповідно до закону про Державний бюджет України за рахунок плати за ліцензії.  
160. Стаття 10. Тарифна політика на автомобільному транспорті  
161. Тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних зразків транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань:  
162. збільшення можливостей суб'єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи;  
163. стимулювання конкуренції і появи нових суб'єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту;  
164. забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;  
165. забезпечення стабільності, прозорості і прогнозованості тарифів.  
166. Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.  
167. Тарифи на внутрішні регулярні пасажирські перевезення, а також на перевезення пасажирів на таксі підлягають державному регулюванню у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України.  
168. Стаття 11. Надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту  
169. Надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.  
170. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.  
171. Стаття 12. Страхування на автомобільному транспорті  
172. Страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства  
173. Порядок і умови проведення обов'язкових видів страхування на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.  
174. Стаття 13. Забезпечення діяльності автомобільного транспорту  
175. Організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль на автомобільному транспорті фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та з інших джерел, не заборонених законодавством України.  
176. Глава 3. РОЗВИТОК АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ  
177. Стаття 14. Засади розвитку автомобільного транспорту  
178. Розвиток автомобільного транспорту здійснюється відповідно до загальнодержавної концепції розвитку і вдосконалення транспорту, яку готує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту і затверджує Кабінет Міністрів України.  
179. Відповідно до загальнодержавної концепції розвитку та вдосконалення транспорту Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні та Київська і Севастопольська міські ради затверджують регіональні програми розвитку автомобільного транспорту, які визначають розвиток мережі автобусних маршрутів загального користування на відповідній території та її інфраструктури, оновлення та поповнення парку автобусів, будівництво автомобільних доріг, перелік сільських населених пунктів, що будуть забезпечені автобусним сполученням з районними центрами, кошти на покриття збитків автомобільних перевізників, які обслуговують збиткові маршрути загального користування, а також заходи з безпеки перевезень.  
180. Сільські, селищні, міські ради повинні розробляти і затверджувати програми розвитку та вдосконалення автомобільного транспорту на відповідній території або мати розділи щодо питань автомобільного транспорту в інших регіональних програмах.  
181. Формування та ведення реєстру міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутів загального користування, які виходять за межі території області (міжобласних маршрутів) покладається на урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті, який затверджує мережу і паспорти міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутів, які виходять за межі території області (міжобласних маршрутів), а також погоджує розклад руху автобусів на міжміських автобусних маршрутах, які не виходять за межі території області.  
182. Формування та ведення реєстру міжміських та приміських автобусних маршрутів загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутів), покладається на Раду Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації, які затверджують мережу і паспорти міжміських та приміських автобусних маршрутів, які не виходять за межі території області (внутрішньообласних маршрутів).  
183. Формування та ведення реєстру міських автобусних маршрутів загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту, який затверджує мережу і паспорти міських автобусних маршрутів.  
184. Реєстр автобусних маршрутів загального користування ведеться у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
185. Стаття 15. Підтримка розвитку автомобільного транспорту та інвестиційна політика  
186. Розвиток автомобільного транспорту забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для:  
187. надання соціально значущих його послуг;  
188. придбання транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту;  
189. стимулювання розвитку ринку його послуг.  
190. Інвестиційну політику на автомобільному транспорті реалізують суб'єкти господарювання шляхом використання своїх внутрішніх ресурсів, зовнішніх інвестиційних ресурсів, а також позичкових та залучених коштів.  
191. Інвестиційні проекти на автомобільному транспорті, спрямовані на реалізацію положень загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм розвитку автомобільного транспорту, реалізують на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
192. Глава 4. ПЕРСОНАЛ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ  
193. Стаття 16. Статус персоналу автомобільного транспорту  
194. До персоналу автомобільного транспорту належать працівники, які безпосередньо здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов'язані з перевезеннями.  
195. Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.  
196. Стаття 17. Вимоги до персоналу автомобільного транспорту  
197. Персонал автомобільного транспорту повинен відповідати визначеним законодавством вимогам, зокрема:  
198. мати необхідний рівень професійної кваліфікації;  
199. забезпечувати безпечне перевезення пасажирів чи (та) вантажів;  
200. забезпечувати якісне надання послуг автомобільного транспорту з перевезення пасажирів чи вантажів;  
201. ввічливо та уважно реагувати на звернення споживачів послуг автомобільного транспорту.  
202. Підготовку, перепідготовку, атестацію та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюють у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
203. Стаття 18. Особливості організації праці та контролю за роботою водіїв транспортних засобів  
204. З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:  
205. організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці і відпочинку відповідно до вимог законодавства України;  
206. здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;  
207. забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;  
208. забезпечувати водіїв транспортних засобів санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.  
209. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці і відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.  
210. Положення щодо режимів праці і відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.  
211. Глава 5. ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ  
212. Стаття 19. Класифікація транспортних засобів Транспортні засоби виходячи з сфери використання поділяються на: 1. автомобілі вантажні; 2. автобуси; 3. автомобілі легкові; 4. причепи та напівпричепи. Транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: 1. загального призначення; 2. спеціалізовані; 3. спеціальні.  
213. Стаття 20. Вимоги до транспортних засобів та запасних частин до них  
214. Транспортні засоби мають відповідати таким вимогам:  
215. забезпечувати безпеку осіб, які ними користуються, та інших учасників руху;  
216. рівень шкідливих речовин, що виділяються ними, не повинен перевищувати встановлені законодавством значення;  
217. не спричиняти нищення та пошкодження доріг та їх облаштування;  
218. забезпечувати достатнє поле огляду водієві транспортного засобу, а також легке, зручне і повне користування засобами керування, гальмування, сигналізації та освітлення дороги;  
219. не спричиняти електромагнітних завад, надмірного шумовипромінювання та іншого негативного впливу на довкілля;  
220. відповідати іншим вимогам законодавства.  
221. Запасні частини повинні відповідати вимогам нормативної та конструкторської документації і мати маркування для їх ідентифікації. Обладнання та пристрої транспортних засобів, насамперед ті, що сприяють безпеці та охороні довкілля від негативних наслідків їх використання, повинні утримуватись у належному технічному стані, діяти надійно та ефективно.  
222. В якості таксі можуть використовуватись лекові автомобілі, термін експлуатації яких не перевищує десять років, обладнані розпізнавальним ліхтарем на даху автомобіля, таксометром та мають нанесення композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівої та правої сторони.  
223. Загальні вимоги до обладнання таксі визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
224. До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються транспортні засоби, на які є документи, що підтверджують їх відповідність вимогам щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження країн, на територію яких передбачено в'їзд, ліцензійна картка (тільки для транспортних засобів перевізників-резидентів), а також національні реєстраційні та розпізнавальні знаки.  
225. Причепи та напівпричепи, які використовуються для міжнародних перевезень вантажів, можуть мати реєстраційні та розпізнавальні знаки іншої держави, де вони зареєстровані.  
226. Конструкція та технічний стан транспортних засобів, які використовуються при виконанні міжнародних перевезень, мають відповідати вимогам законодавства України та іноземної держави, дозвіл на проїзд територією якої одержав власник транспортного засобу.  
227. В транспортному засобі, призначеному для міжнародних перевезень небезпечних вантажів, крім документів, що підтверджують їх відповідність вимогам, визначеним у абзаці 9 цієї статті, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів, які видаються у порядку, встановленому уповноваженим органом.  
228. В транспортному засобі, призначеному для міжнародних перевезень швидкопсувних вантажів, крім документів, що підтверджують їхню відповідність вимогам, визначеним у абзаці 9 цієї статті, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів, які видаються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
229. На території України повинні виконуватись вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які використовуються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.  
230. Перелік обов'язкових вимог до транспортних засобів, предметів обладнання, частин визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
231. Стаття 21. Захист транспортних засобів від використання без відома їхніх власників (користувачів)  
232. Власники (користувачі) здійснюють захист транспортних засобів від використання без їхнього відома шляхом зберігання цих засобів у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.  
233. Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення про організацію місць зберігання транспортних засобів на відповідній території та здійснюють контроль за їх діяльністю відповідно до законодавства.  
234. Стаття 22. Вимоги до технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів  
235. Технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їхніх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані і забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації..  
236. Виконавцем технічного обслуговування і ремонту є суб'єкт підприємницької діяльності, який повинен мати для цього:  
237. персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно видам робіт (виконуваним операціям);  
238. виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, відповідні встановленим законодавством вимогам.  
239. Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
240. Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
241. Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
242. Стаття 23. Державна реєстрація, облік та контроль технічного стану транспортних засобів  
243. Державна реєстрація та облік транспортних засобів покладаються на центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
244. Державний контроль технічного стану транспортних засобів здійснюється шляхом періодичного проведення технічних оглядів транспортних засобів.  
245. Контроль технічного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут та при повернені з маршруту здійснюється автомобільними перевізниками у порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
246. Порядок державної реєстрації, обліку та проведення періодичних технічних оглядів транспортних засобів визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
247. Стаття 24. Вимоги до автомобільного палива, мастильних матеріалів та до їх реалізації  
248. Автомобільне паливо та мастильні матеріали мають відповідати встановленим законодавством вимогам та технічним вимогам виробників транспортних засобів. Реалізацію автомобільного палива та мастильних матеріалів споживачу здійснюють за умови їхньої відповідності на місці реалізації встановленим вимогам, що підтверджує сертифікат відповідності. Реалізацію здійснюють лише у відведених для цього у встановленому порядку місцях.  
249. Відносини між продавцем і покупцем автомобільного палива та мастильних матеріалів визначає законодавство.  
250. Стаття 25. Особливості договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу  
251. Договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем у письмовій формі (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).  
252. Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є:  
253. найменування та місце розташування сторін за цим договором;  
254. перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання;  
255. вартість робіт та порядок розрахунків;  
256. перелік документів який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.  
257. Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.  
258. Стаття 26. Обов'язки та відповідальність виконавця за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів  
259. Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов'язаний:  
260. надавати можливість замовнику (уповноваженій ним особі) особисто спостерігати за виконанням договору;  
261. безплатно усувати недоліки, виявлені під час приймання виконаної згідно з договором роботи;  
262. безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням недоліків від неналежного виконання договору;  
263. гарантувати відповідність технічного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього транспортного засобу;  
264. підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи;  
265. виконувати гарантійні зобов'язання, надані ним замовнику.  
266. Виконавець за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору згідно з цим договором, якщо інше не передбачено законом.  
267. Стаття 27. Права замовника за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу  
268. Замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу має право:  
269. одержувати достовірну інформацію про предмет договору та його виконавця;  
270. спостерігати особисто (через уповноважену ним особу) за виконанням робіт за договором;  
271. на відшкодування збитків, завданих у результаті невиконання або неналежного виконання виконавцем договору, а також на безплатне усунення ним недоліків у період гарантійного терміну;  
272. отримувати від виконавця документальне підтвердження виду та обсягу виконаного технічного обслуговування чи ремонту транспортного засобу.  
273. Стаття 28. Вимоги до автостанцій та зупинок таксі  
274. На автостанціях забезпечується:  
275. прийом та відправлення автобусів і пасажирів;  
276. організація продажу квитків населенню;  
277. диспетчерське управління і регулювання руху автобусів;  
278. контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території;  
279. організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.  
280. У разі скорочення обсягів пасажирських перевезень задіяні для цього приміщення автостанцій тимчасово, до відновлення зазначених обсягів перевезень, відповідно до законодавства можуть використовуватися для надання пасажирам додаткових послуг.  
281. Перепрофілювання автостанцій може здійснюватися їх власниками лише при закритті усіх автобусних маршрутів загального користування, що пролягають через них, та за згодою органу місцевого самоврядування населеного пункту.  
282. Розміщення зупинок та стоянок таксі повинно забезпечувати:  
283. зручний і безпечний прохід до них;  
284. якнайменше зниження пропускної здатності дороги;  
285. відсутність перешкод іншим видам транспорту;  
286. зручну пересадку на інші види транспорту;  
287. безпеку дорожнього руху.  
288. Розміщення майданчиків для розвороту і відстою автобусів у початкових і кінцевих пунктах маршрутів повинно відповідати безпеці дорожнього руху.  
289. Глава 7. АВТОМОБІЛЬНИЙ ПЕРЕВІЗНИК  
290. Стаття 37. Засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах  
291. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажира транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах.  
292. До внутрішніх перевезень пасажирів, що здійснюються на договірних умовах, допускаються перевізники, які:  
293. не є банкрутами;  
294. не мають заборгованості перед бюджетом;  
295. не мають на протязі останнього року дорожньо - транспортних пригод, в яких загинули люди;  
296. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.  
297. Стаття 38. Основні права та обов'язки автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах  
298. Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, має право:  
299. відміняти рейси своїх транспортних засобів за обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти, повернувши пасажирам (або замовнику послуг) кошти, сплачені ними за перевезення;  
300. обмежувати або припиняти перевезення у разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;  
301. відміняти рух транспортних засобів у разі виникнення загрози життю пасажирів чи безпеці вантажів;  
302. зазначати у багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні пошкодження, або відмовитися від його перевезення у разі заперечення пасажира щодо такого зазначення.  
303. Автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний:  
304. забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;  
305. забезпечувати контроль технічного стану автобусів чи таксі перед початком роботи;  
306. забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів;  
307. забезпечувати водія необхідною документацією;  
308. утримувати транспортні засоби у належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення;  
309. забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки чи місця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність транспортного засобу.  
310. Стаття 39. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з замовником пасажирських перевезень  
311. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з замовником пасажирських перевезень визначаються договором про організацію перевезень пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому встановлюється: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання замовника щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.  
312. В договорі можуть бути включені інші питання за згодою сторін.  
313. Відносини автомобільного перевізника на таксі з замовником пасажирських перевезень визначаються договором на користування облаштованими таксомоторними стоянками та послугами диспетчерських станцій.  
314. Стаття 40. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій  
315. Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій визначають договором.  
316. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.  
317. Власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності у нього договору із замовником пасажирських перевезень про організацію перевезення на автобусному маршруті загального користування, що пролягає через цю автостанцію.  
318. Стаття 49. Засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах  
319. Автомобільний перевізник, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.  
320. До внутрішніх перевезень вантажів, що здійснюються на договірних умовах, допускаються перевізники, які:  
321. не є банкрутами;  
322. не мають заборгованості перед бюджетом;  
323. не мають на протязі останнього року дорожньо - транспортних пригод, в яких загинули люди.  
324. Стаття 41 Вимоги до автомобільного перевізника  
325. Автомобільний перевізник повинен:  
326. виконувати вимоги цього Закону та інших актів законодавства України;  
327. утримувати транспортні засоби у належному технічному стані та забезпечити їх зберігання на спеціальних стоянках із засобами охорони;  
328. забезпечувати контроль технічного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;  
329. забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв (періодичного, позачергового, щозмінного передрейсового та післярейсового);  
330. забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;  
331. забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв;  
332. забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.  
333. РОЗДІЛ ІІ ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ  
334. Глава 6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ  
335. Стаття 29. Послуги пасажирського автомобільного транспорту  
336. Послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезенням пасажирів автобусами та таксі.  
337. Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватись за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.  
338. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах з замовниками пасажирських перевезень.  
339. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах з замовниками транспортних послуг.  
340. Перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах з замовниками транспортних послуг.  
341. Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.  
342. Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень.  
343. На приміських та міських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, кількість яких визначається документами державної реєстрації автобуса.  
344. На міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється перевозити пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння.  
345. На автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км в рейс повинні направлятись два водія.  
346. Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватись у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.  
347. Вимоги щодо використання автобусів за видами сполучень, режимами руху та протяжністю маршрутів за параметрами пасажиромісткості, комфортності, технічних та екологічних показників встановлює центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
348. Послуги з перевезення таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усно, письмово чи за телефоном.  
349. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.  
350. Стаття 30. Послуги автостанцій  
351. Автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, -послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.  
352. До обов'язкових послуг, що повинні надаватись автостанціями пасажирам, відносяться:  
353. продаж квитків;  
354. користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння;  
355. можливість користування громадськими вбиральнями;  
356. інформація щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки.  
357. До обов'язкових послуг, що повинні надаватись автостанціями автомобільному перевізнику, відносяться:  
358. продаж квитків;  
359. організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ;  
360. інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті.  
361. За надання обов'язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка.  
362. Послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини, автомобільним перевізникам здійснюються за плату.  
363. Розмір автостанційного збору та вартість обов'язкових послуг автостанцій автомобільним перевізникам затверджується органами місцевого самоврядування, на території яких розташована автостанція.  
364. Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.  
365. Методику розрахунку граничної вартості послуг, що надають на автостанціях автомобільним перевізникам, а також граничні розміри автостанційного збору затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
366. Стаття 31. Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом  
367. Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.  
368. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.  
369. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно з законом.  
370. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, в якому визначають порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.  
371. Стаття 32. Вимоги до перевезення організованих груп дітей автобусами  
372. До перевезення організованих груп дітей (далі груп дітей) відноситься одночасне перевезення групи з 10 і більше дітей, для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний за супроводження їх під час поїздки, а на групу з тридцяти і більше дітей - призначається також медичний працівник.  
373. Перевезення груп дітей можна здійснювати в режимах як регулярних, так і нерегулярних пасажирських перевезень.  
374. Регулярні та нерегулярні перевезення груп дітей здійснюють за умови узгодження маршруту та розкладу руху з замовником та місцевими органами Державтоінспекції.  
375. Максимальна кількість дітей та супроводжуючих осіб при перевезенні автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння у ньому, згідно з паспортом заводу-виготовлювача або протоколом випробувань.  
376. Групи дітей повинні перевозити досвідчені водії транспортних засобів, які мають стаж керування автобусом не менше ніж п'ять років.  
377. Порядок організації перевезення організованих груп дітей визначається Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та іншими нормативно-правовими актами.  
378. Стаття 33. Документи, на підставі яких виконують пасажирські перевезення  
379. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконують пасажирські перевезення.  
380. Документи для регулярних пасажирських перевезень:  
381. для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником пасажирських перевезень, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;  
382. для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), дозвіл замовника пасажирських перевезень, інші документи, передбачені законодавством України;  
383. для пасажира - квиток на проїзд в автобусі і на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).  
384. Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:  
385. для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;  
386. для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.  
387. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:  
388. для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;  
389. для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.  
390. Документи для перевезення пасажирів таксі:  
391. для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;  
392. для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, дорожній лист, талон до договору із замовником пасажирських перевезень (в разі укладання договору), інші документи, передбачені законодавством України.  
393. Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:  
394. для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом керівника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України;  
395. для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.  
396. Стаття 34. Основні права та обов'язки водія автобуса, таксі при перевезенні пасажирів  
397. Водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом загального користування має право:  
398. вимагати від пасажирів виконання їх обов'язків;  
399. не допускати до поїздки пасажира, який не має квитка, порушує громадський порядок у салоні автобуса, забруднює його, пасажирів або їх речі;  
400. під час посадки в автобус пасажирів на приміському, міжміському або міжнародному маршруті перевіряти наявність квитків на проїзд та перевезення багажу;  
401. не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив квитка.  
402. Водій автобуса зобов'язаний:  
403. виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса;  
404. мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи на перевезення;  
405. дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;  
406. приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху;  
407. стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;  
408. оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;  
409. здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці у разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень;  
410. вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному переїзді;  
411. зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказівки та сприяти у здійсненні контролю.  
412. Водію автобуса забороняється:  
413. змінювати маршрут та розклад руху;  
414. продавати пасажирам квитки під час керування автобусом.  
415. Водій таксі має право відмовляти в наданні послуги пасажиру, якщо:  
416. пасажир має явні ознаки сп'яніння;  
417. кількість осіб, які потребують обслуговування, перевищує кількість місць у легковому автомобілі;  
418. багаж пасажира не може бути вільно розміщений у багажнику чи салоні легкового автомобіля або може забруднити чи пошкодити його.  
419. Водій таксі зобов'язаний:  
420. виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля;  
421. здійснювати посадку пасажирів на стоянці у порядку черги, а також надавати право позачергового користування таксі згідно із законодавством;  
422. відчиняти двері таксі і відкривати багажник та перевіряти їх закриття під час посадки пасажирів;  
423. називати пасажирам розмір оплати проїзду, показники таксометра на початку і в кінці поїздки та роз'яснювати порядок користування таксі;  
424. здійснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.  
425. Водію таксі забороняється:  
426. відмовляти пасажирам у перевезенні, крім випадків, обумовлених цією статтею;  
427. обирати пасажирів за вигідністю напрямків їх прямування;  
428. пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирів, які знаходяться в таксі;  
429. здійснювати перевезення пасажирів, якщо в таксі відсутній або не працює таксометр.  
430. Стаття 35. Основні права та обов'язки пасажира  
431. Пасажир має право:  
432. одержувати від перевізника, водія, на зупинках автобусних маршрутів загального користування, автостанціях та автовокзалах інформацію про послуги автомобільного транспорту загального користування;  
433. безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання їй окремого місця;  
434. безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу, а також відповідно до законодавства про захист прав споживачів і правил перевезень користуватися іншими правами.  
435. Пасажир зобов'язаний:  
436. мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення;  
437. виконувати вимоги правил користування автомобільним транспортом.  
438. Стаття 36. Договори щодо перевезення пасажирів  
439. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається між замовником пасажирських перевезень та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.  
440. Договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, -з моменту посадки в автобус.  
441. Договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.  
442. Договір перевезення пасажирів на таксі набуває чинності з моменту посадки пасажира і діє до моменту його висадки за пунктом призначення.  
443. Дія договору перевезення пасажира автомобільним транспортом може бути припинена за ініціативою автомобільного перевізника чи водія автомобільного транспортного засобу, якщо пасажир:  
444. перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;  
445. порушує громадський порядок;  
446. пред'являє заборонений до перевезення багаж або багаж, який за габаритами не відповідає встановленим нормам;  
447. порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.  
448. Стаття 42. Основні засади визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування  
449. Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування (крім міжнародних маршрутів) здійснюється виключно на конкурсних засадах.  
450. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).  
451. На конкурс виносяться маршрути з затвердженими паспортами.  
452. Визначення автомобільного перевізника на міжнародному автобусному маршруті загального користування здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
453. Стаття 43. Визначення умов перевезень та проведення конкурсу  
454. Проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладають на замовників пасажирських перевезень.  
455. До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать:  
456. визначена замовником пасажирських перевезень обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками;  
457. державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення.  
458. У разі відсутності у перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект - зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.  
459. У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентів, які пропонують використовувати на даному маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю, параметрами комфортності, з врахуванням поданих інвестиційних проектів - зобов'язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть повністю відповідати усім вимогам, в термін до п'яти років.  
460. Договір з переможцем конкурсу замовник пасажирських перевезень укладає на термін від трьох до п'яти років.  
461. Автомобільний перевізник - переможець конкурсу, який має власні транспортні засоби і згідно з сертифікатом відповідності на послуги має можливість виконувати передбачені законодавством регламентні роботи щодо забезпечення безпеки перевезень за договорами з для іншими автомобільними перевізниками, має право залучати для роботи на автобусних маршрутах загального користування (крім міжміських) інших автомобільних перевізників, якщо вони мають ліцензію на даний вид послуг та відповідні умовам конкурсу автобуси, якщо це передбачено у договорі із замовником пасажирських перевезень. В інших випадках автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення.  
462. Для підготування та проведення конкурсу замовник пасажирських перевезень утворює конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, транспортної інспекції, а також представники громадських організацій. До конкурсного комітету не може бути включено осіб, які самі або її родичі мають у власності автобуси.  
463. Для організації забезпечення і підготування матеріалів для проведення засідань конкурсного комітету замовник пасажирських перевезень на конкурсних умовах за договором залучає підприємство (організацію), що має фахівців та досвід не менше трьох років з питань організації пасажирських перевезень. Конкурс проводиться з залученням представників відповідних органів виконавчої влади, а також представників громадських організацій. Залучене для проведення засідань конкурсного комітету підприємство (організація) готує матеріали щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів, аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями конкурсу та інші матеріали.  
464. Порядок проведення конкурсів визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
465. Стаття 44 Вимоги до автомобільних перевізників, які допускаються до участі в конкурсі  
466. У конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 41 цього закону.  
467. До участі у конкурсі не допускаються перевізники, які:  
468. - визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання;  
469. - подали до участі у конкурсі документи, що містять недостовірну інформацію;  
470. - не відповідають вимогам, викладеним у статті 41 цього закону.  
471. Стаття 45. Проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування  
472. Для участі у конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи:  
473. заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент;  
474. нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів та копії ліцензійних карток на автобуси, які будуть використовуватись на автобусному маршруті;  
475. додаткові умови обслуговування маршруту;  
476. документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі;  
477. Фінансування проведення конкурсу здійснюється за рахунок плати претендентів за участь у конкурсі, а також за рахунок власних коштів. Якщо конкурс не відбувся або переможця не було визначено, претендентам повертають плату за участь у конкурсі, а витрати на підготування конкурсу відносять на рахунок замовника пасажирських перевезень.  
478. РОЗДІЛ ІІІ ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ  
479. Глава 8. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ  
480. Стаття 46. Внутрішні перевезення вантажів та правила їх надання  
481. Автомобільні перевізники надають послуги з перевезення вантажів у внутрішньому сполученні між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, а також комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями.  
482. До внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом належать технологічні перевезення вантажів, що здійснюють в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.  
483. Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
484. Стаття 47. Документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення  
485. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.  
486. Документами для вантажних перевезень, що здійснюють на договірних умовах, є:  
487. для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;  
488. для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.  
489. Документами на вантажних перевезеннях для власних потреб є:  
490. для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;  
491. для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.  
492. У разі перевезення небезпечних вантажів, які здійснюються на договірних умовах чи для власних потреб, додатковими документами для водія є: свідоцтва про допуск водія і транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу.  
493. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, які здійснюються на договірних умовах чи для власних потреб, обов'язковим документом є - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.  
494. Стаття 48. Основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні  
495. Водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право:  
496. відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;  
497. вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.  
498. Водій транспортного засобу зобов'язаний:  
499. мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, визначені цим Законом;  
500. перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;  
501. забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);  
502. дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку  
503. Основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
504. Стаття 50. Вимоги до автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів  
505. Автомобільний перевізник, що здійснює перевезення вантажів, повинен:  
506. виконувати вимоги цього Закону та інших актів законодавства України;  
507. забезпечувати контроль технічного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;  
508. здійснювати перевезення вантажу транспортними засобами відповідного типу і утримувати їх у належному технічному стані;  
509. забезпечувати проведення медичного огляду стану здоров'я водіїв (періодичного, позачергового, щозмінного передрейсового та післярейсового);  
510. забезпечувати дотримання встановлених законодавством умов праці та відпочинку водіїв;  
511. забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв;  
512. забезпечувати зберігання транспортних засобів у спеціальних приміщеннях, на стоянках із засобами охорони;  
513. забезпечувати водіїв документацією на перевезення вантажів.  
514. Стаття 51. Договір про перевезення вантажу  
515. Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:  
516. найменування та місцезнаходження сторін;  
517. найменування та кількість вантажу, його пакування;  
518. умови та термін перевезення;  
519. місце та час навантаження і розвантаження;  
520. вартість перевезення;  
521. інші умови, узгоджені сторонами.  
522. Стаття 52. Основні права та обов'язки замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом  
523. Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно з законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.  
524. Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:  
525. забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;  
526. утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;  
527. здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу;  
528. забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях.  
529. Стаття 53. Основні права та обов'язки виконавця за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом  
530. Автомобільний перевізник має право:  
531. відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;  
532. відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;  
533. одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.  
534. Автомобільний перевізник зобов'язаний:  
535. при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку;  
536. забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених законодавством та цим договором;  
537. забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;  
538. відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.  
539. Розділ ІV МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ І ВАНТАЖІВ  
540. Стаття 54. Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів  
541. Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.  
542. До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються резиденти України, які:  
543. не є банкрутами;  
544. не мають заборгованості перед бюджетом;  
545. мають ліквідні активи на кожен транспортний засіб за нормою, яку визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту;  
546. не мають на протязі останнього року дорожньо - транспортних пригод, в яких загинули люди;  
547. не мають судових вироків щодо порушення ними законодавства або договірних зобов'язань;  
548. мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.  
549. При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:  
550. дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватись перевезення;  
551. ліцензійну картку на транспортний засіб;  
552. дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;  
553. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;  
554. сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватись перевезення.  
555. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:  
556. дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватись перевезення;  
557. ліцензійну картку на транспортний засіб;  
558. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;  
559. сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватись перевезення;  
560. список пасажирів ( при нерегулярних та маятникових перевезеннях);  
561. білетно - облікову документацію;  
562. схему маршруту.  
563. При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати:  
564. дозвіл України;  
565. дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень;  
566. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;  
567. сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження.  
568. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати:  
569. дозвіл України;  
570. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;  
571. сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження.  
572. список пасажирів ( для нерегулярних та маятникових перевезень);  
573. білетно-облікову документацію.  
574. Правила міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом по території України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
575. Стаття 55. Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів  
576. Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів забезпечує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, який у межах повноважень:  
577. організовує контроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;  
578. розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;  
579. бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;  
580. бере участь у роботі міжнародних організацій автомобільного транспорту;  
581. забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів.  
582. Стаття 56. Дозволи на міжнародні автомобільні перевезення  
583. Види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватись перевезення.  
584. Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності у перевізника українського дозволу, або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України.  
585. Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
586. Дозвільні документи Європейської Конференції Міністрів Транспорту розподіляють на конкурсних засадах з урахуванням рівня безпеки руху й екологічної безпеки транспортних засобів, запроваджених в європейських країнах, ефективності їх використання.  
587. Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
588. Стаття 57. Регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення  
589. Регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення, що здійснюють перевізники України, повинні виконуватись автобусами, що відповідають умовам перевезень та параметрам комфортності і мають понад 20 місць для сидіння пасажирів.  
590. При здійсненні міжнародних нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень водії повинні мати списки пасажирів та інші документи, обумовлені законодавством України.  
591. Порядок організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів у міжнародному сполученні визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
592. Стаття 58. Каботажне автодорожнє перевезення  
593. Перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
594. Стаття 59. Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом  
595. Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України та у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України..  
596. Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.  
597. Функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є:  
598. контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;  
599. контроль технічного стану автомобільних транспортних засобів, що впливає на безпеку руху;  
600. перевірка вагових і габаритних параметрів автомобільних транспортних засобів, оформлення та видача дозволів на проїзд цих засобів по території України у разі перевищення ними встановлених законодавством вагових та габаритних параметрів, а також при перевезенні небезпечних вантажів;  
601. контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;  
602. облік автомобільних транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;  
603. перевірка транспортно-експедиційної документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.  
604. Стаття 60. Міжнародний автомобільний перевізник пасажирів і вантажів  
605. Резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, та (або) фахівці, призначені ними відповідальними за організацію та безпеку перевезень, повинні мати документ, що засвідчує їхню кваліфікацію, вимоги до якої та порядок її підтвердження визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
606. Вимоги до професійної кваліфікації за обсягами та рівнем підготовки мають передбачати володіння достатніми знаннями, для того щоб належним чином і ефективно займатись професійною діяльністю міжнародного автомобільного перевізника, зокрема знаннями наступних предметів: комерційне і фінансове управління підприємством; технічні стандарти і операції; безпека дорожнього руху; доступ до ринків; елементи торгового, соціального і трудового, цивільного і податкового законодавства.  
607. Вимоги до професійної кваліфікації мають бути підтверджені шляхом успішної здачі обов'язкового письмового екзамену, а за необхідності і усного, що проводиться органом, установою чи організацією, призначеною центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту.  
608. Резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством документацію та забезпечувати всі види обов'язкового страхування, передбачені законодавством України.  
609. Нерезиденти України, які здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) перевезення пасажирів в міжнародному сполученні по території України, повинні забезпечити необхідні режими праці і відпочинку водіїв, контроль стану їх здоров'я; зберігання, обслуговування, а також контроль технічного стану автобусу перед виїздом на маршрут.  
610. До міжнародних перевезень пасажирів та (чи) вантажів допускають резидентів України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.  
611. Право на здійснення транспортними засобами міжнародних перевезень пасажирів надається водіям, яким виповнилось 21 рік.  
612. Право на керування автобусами на міжнародних маршрутах мають водії, які останні три роки працюють водіями автобусів.  
613. Стаття 61. Відповідальність автомобільного перевізника  
614. За шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, автомобільний перевізник несе відповідальність:  
615. у разі втрати або нестачі багажу чи вантажу - в розмірі вартості багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає, якщо не буде доказано, що втрата чи нестача сталась не з його вини;  
616. у разі пошкодження (псування) багажу чи вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася вартість багажу чи вантажу;  
617. у разі втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, -в розмірі оголошеної цінності багажу чи вантажу.  
618. Якщо внаслідок пошкодження (псування) багажу чи вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, пасажир має право відмовитися від багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) -від вантажу і вимагати відшкодування завданих збитків.  
619. Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, пасажир має право вимагати видачі йому цього багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) -цього вантажу з урахуванням відшкодованих збитків.  
620. Вартість багажу чи вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або передбаченої в договорі про перевезення, а в разі відсутності цих документів - виходячи із середньої вартості такого самого товару в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно з договором перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом.  
621. За втрату, нестачу, пошкодження (псування) та прострочення доставки багажу чи вантажу під час міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобільний перевізник несе відповідальність згідно з міжнародними договорами України.  
622. За прострочення доставки вантажу до пункту призначення автомобільний перевізник зобов'язаний відшкодувати іншій стороні збитки, спричинені порушенням термінів перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором.  
623. Автомобільний перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що вона настала внаслідок обставин, незалежних від нього.  
624. Стаття 62. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт  
625. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:  
626. 1) безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
627. 2) виконання перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 33 та 47 цього закону, -у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
628. 3) виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 54 цього закону - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
629. 4) порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
630. 5) перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
631. 6) відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
632. 7) управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці і відпочинку - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
633. 8) здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;  
634. 9) невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
635. Випуск (впуск) з (на) територію України транспортного засобу, що виконує міжнародне перевезення, на якому здійснено порушення транспортного законодавства, здійснюється тільки після надання водієм документу щодо сплати штрафу чи виконання припису органу державного контролю, якщо скарга чи протест на постанову щодо накладання адміністративного стягнення залишились без задоволення.  
636. При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень фінансове стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.  
637. Стаття 63. Порядок введення Закону в дію  
638. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
639. 2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" закони та інші нормативно-правові акти застосовують в частині, що не суперечить цьому Закону.  
640. 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін від дня набуття чинності цим Законом:  
641. подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
642. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
643. забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;  
644. відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.