Кількість абзаців - 95 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість  
1. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
2. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  
3. 1. Внести до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 21, ст. 252 із змінами, внесеними згідно із Законами № 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.404; № 204/94-ВР від 14.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.406; № 481/96-ВР від 12.11.96, ВВР, 1996, № 52, ст.301; № 1926-ІІІ від 13.07.2000, ВВР, 2000, № 43, ст.363; № 2606-ІІІ від 05.07.2001, ВВР, 2001, № 45, ст.237; № 232-ІV від 21.11.2002, ВВР, 2002, № 52, ст.380) такі зміни:  
4. 1) у тексті Закону слова "Фонд України соціального захисту інвалідів" у всіх відмінках замінити словами "Фонд соціального захисту інвалідів";  
5. 2) у тексті Закону слова "республіканські органи влади" у всіх відмінках замінити словами "центральні органи виконавчої влади";  
6. 3) у тексті Закону слова "місцеві органи влади та управління" у всіх відмінках замінити словами "місцеві органи виконавчої влади";  
7. 4) у тексті Закону слова "місцеві Ради народних депутатів" у всіх відмінках замінити словами "місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування";  
8. 5) статтю 1 викласти в такій редакції:  
9. „Стаття 1. Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.  
10. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування (далі - відповідні органи), підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання), роботодавці з числа фізичних осіб, які використовують найману працю, а також іноземні підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародні), філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, (далі - підприємства) залучають представників громадських організацій інвалідів до підготовки рішень, що стосуються інтересів інвалідів.  
11. Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом.";  
12. 6) статтю 17 викласти у такій редакції:  
13. "Стаття 17. З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати у відповідних органах і на підприємствах, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.  
14. Відповідні органи і підприємства у разі необхідності створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього з урахуванням обмежених можливостей інваліда адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо.  
15. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.  
16. Інваліди, які не мають змоги працювати у відповідних органах і на підприємствах, мають право займатися працею вдома.  
17. Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт, за їх згодою.";  
18. 7) статтю 18 викласти у такій редакції:  
19. "Стаття 18. Інваліди мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до відповідного органу або підприємства чи при безплатному сприянні державної служби зайнятості.  
20. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.  
21. Відповідні органи, підприємства зобов'язані виділяти або створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, в межах нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначених згідно із цим Законом, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.";  
22. 8) доповнити статтею 18-? такого змісту:  
23. "Стаття 18-?. Безробітним визнається інвалід у працездатному віці, який бажає працювати і має рекомендацію МСЕК стосовно характеру і умов праці, не має роботи, зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу. Для прийняття рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування інвалід подає центру зайнятості за своїм місцем проживання рекомендацію МСЕК та інші документи, передбачені законодавством."  
24. 2. Внести до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 22, ст.171 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2213-ІІІ від 11.01.2001, ВВР, 2001, № 11, ст.47; № 2980-ІІІ від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.124) такі зміни:  
25. 1) абзац другий статті 5 викласти у такій редакції:  
26. "працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах та за вислугу років, а також особи пенсійного віку; "  
27. 2) статтю 29 доповнити частиною другою такого змісту:  
28. "Допомога на поховання у разі смерті безробітного інваліда виплачується у розмірах, передбачених цим Законом або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання виплати допомоги на поховання інваліда, за вибором особи, яка має право на виплату зазначеної допомоги.";  
29. 3) підпункт 7) пункту 1 статті 31 викласти у такій редакції:  
30. "7) отримання права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, за вислугу років, або досягнення пенсійного віку; ".  
31. 3. Внести до Закону України „Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 14, ст.170 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1993-ХІІ від 18.12.91, ВВР, 1992, № 12, ст.169; № 2787-ХІІ від 17.11.92, ВВР, 1993, № 2, ст. 3; № 206/94-ВР від 14.10.94, ВВР, 1994, № 45, ст.408; № 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, № 3, ст. 11; № 47/96-ВР від 14.02.96, ВВР, 1996, № 9, ст. 42; № 608/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, № 8, ст. 62; № 665/97-ВР від 21.11.97, ВВР, 1998, № 11-12, ст. 44; № 295-ХІV від 04.12.98, ВВР, 1999, № 1, ст. 6; № 309-ХІV від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст. 33; № 1310-ХІV від 17.12.99, ВВР, 2000, № 3, ст. 22; № 1807-ІІІ від 08.06.2000, ВВР, 2000, № 38, ст.318; № 2171-ІІІ від 21.12.2000, ВВР, 2001, № 9, ст. 38; № 2398-ІІІ від 26.04.2001, ВВР, 2001, № 27, ст.133; № 3047-ІІІ від 07.02.2002, ВВР, 2002, № 29, ст.194)такі зміни:  
32. 1) у тексті Закону слова "місцеві Ради народних депутатів" у всіх відмінках замінити словами "місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування";  
33. 2) у тексті Закону слова "підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності" у всіх відмінках замінити словами "підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання), роботодавці з числа фізичних осіб, які використовують найману працю, а також іноземні підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародні), філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, (далі - підприємства)";  
34. 3) у статті 2:  
35. у частині 1 слово "працездатні" виключити;  
36. підпункт г) частини третьої викласти у такій редакції: "г) які мають право на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, за вислугу років, або досягли пенсійного віку; "  
37. „Реєстрація інвалідів провадиться при поданні ними додатково рекомендацій МСЕК.";  
38. 4) у статті 4:  
39. в абзаці першому пункту 1 слово „працездатному" виключити;  
40. пункт 2 після слів „соціально-трудової реабілітації" доповнити словами „в тому числі інвалідів";  
41. 5) статтю 5 викласти у такій редакції:  
42. „Стаття 5. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення  
43. 1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:  
44. а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;  
45. б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;  
46. в) інвалідам, які не досягли пенсійного віку;  
47. г) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;  
48. д) оосягненні 58 роківсобам передпенсійного віку (чоловікам по д, жінкам - 53 років);  
49. е) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування.  
50. 2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 чоловік до 5 процентів загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.  
51. Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".  
52. У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств.  
53. 3. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) у межах установленої броні з підприємств державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.";  
54. 6) пункт 1 статті 7 доповнити частиною такого змісту:  
55. "Працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань та з урахуванням рекомендацій МСЕК.";  
56. 7) абзаци другий, третій, четвертий пункту 2 статті 19 викласти у такій редакції:  
57. „одержувати від підприємств адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;  
58. розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування;  
59. направляти для працевлаштування на підприємства при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, -з урахуванням їх побажань та рекомендацій МСЕК; "  
60. 8) статтю 20 викласти у такій редакції:  
61. „Стаття 20. Участь підприємств, установ і організацій у реалізації державної політики зайнятості  
62. 1. Підприємства, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі:  
63. додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;  
64. працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів в кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";  
65. організації професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва, у тому числі інвалідів;  
66. інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.  
67. 2. Підприємствам, що активно сприяють розв'язанню проблем зайнятості населення в регіоні (шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування чи організації оплачуваних громадських робіт або використання понад встановлену квоту праці осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, чи використання понад встановлені нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів), відповідно до законодавства України надаються пільги щодо податків та інших платежів до бюджету, які частково або повністю компенсують витрати, пов'язані з прийняттям на роботу додаткової кількості працівників.  
68. 3. Підприємства в разі відмови у прийнятті на роботу спеціалістів, які були раніше ними заявлені, відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов'язані з працевлаштуванням, професійною підготовкою, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення.  
69. 4. Підприємства реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.  
70. 5. При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в списках інвалідів.  
71. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до державного фонду сприяння зайнятості і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.  
72. 6. Порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств встановлюються законодавством України.";  
73. 9) пункт 1 статті 24 доповнити абзацом п'ятим такого змісту:  
74. "необхідності підібрати підходящу роботу інваліду відповідно до його побажань, наявних у нього професійних навичок і знань та з урахуванням рекомендацій МСЕК; "  
75. абзац шостий вважати абзацом сьомим;  
76. 10) у статті 30:  
77. підпункт є) пункту 1 викласти у такій редакції:  
78. "є) отримання права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та за вислугу років, або досягнення пенсійного віку; "  
79. підпункт а) пункту 2 викласти у такій редакції:  
80. „а) надання громадянину відповідно до діючого порядку вихідної допомоги та інших виплат при вивільнюванні з підприємств, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, допомоги, виплачуваної з громадських фондів, пенсій, призначених інвалідам у працездатному віці, допомоги, призначеної інвалідам у працездатному віці замість пенсії; "  
81. 11) пункт 2 статті 31 викласти у такій редакції:  
82. "2. У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім'ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується, за їх вибором, допомога на поховання одного з видів, передбачених нормативно-правовими актами України."  
83. 4. Внести зміни до Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 16, ст.167 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3928-ХІІ від 04.02.94, ВВР, 1994, № 23, ст.160; № 126/95-ВР від 06.04.95, ВВР, 1995, № 16, ст.111; № 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, № 16, ст. 71; № 655-ХІV від 13.05.99, ВВР, 1999, № 26, ст.220; № 696-ХІV від 21.05.99, ВВР, 1999, № 31, ст.247, в редакції Закону № 1613-ІІІ від 23.03.2000, ВВР, 2000, № 27, ст.211 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3109-ІІІ від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 32, ст.232; № 294-ІV від 28.11.2002, ВВР, 2003, № 4, ст. 33; № 380-ІV від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.86; № 429-ІV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 10-11, ст.87; № 581-ІV від 20.02.2003)такі зміни:  
84. 1) у тексті Закону слова "підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності" у всіх відмінках замінити словами "підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання), роботодавці з числа фізичних осіб, які використовують найману працю, а також іноземні підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародні), філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, (далі - підприємства)";  
85. 2) абзаци другий, третій статті 1 викласти у такій редакції:  
86. „молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 28 років, в тому числі з інвалідністю;  
87. неповнолітні - громадяни віком до 18 років, в тому числі з інвалідністю; "  
88. 3) в частинах першій та другій статті 7 виключити слово „працездатній".  
89. 4) частину п'яту статті 7 викласти у такій редакції:  
90. „Квота робочих місць для працевлаштування молоді визначається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах, встановлених Законом України "Про зайнятість населення". Працевлаштування молоді з інвалідністю здійснюється в межах нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, визначених згідно із Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";  
91. 5) у частині десятій статті 7 після слів „інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)" вставити слова „у тому числі призначених для працевлаштування молоді з інвалідністю".  
92. ІІ. Прикінцеві положення.  
93. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.  
94. 2. Кабінету Міністрів України забезпечити приведення законодавчих і нормативних актів у відповідність з цим Законом.