Кількість абзаців - 812 Розмітка (ліва колонка)


Про нотаріат (Повторне друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про нотаріат  
3. Верховна Рада України постановляє:  
4. Внести зміни до Закону України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 39, ст. 383; 1998 р., N 35, ст. 241; 2000 р., N 32, ст. 257; 2000 р., N 50, ст. 436), виклавши його в такій редакції:  
5. "ЗАКОН УКРАЇНИ  
6. Про нотаріат  
7. Цей Закон визначає поняття нотаріату та принципи нотаріальної діяльності в Україні, порядок правового регулювання професійної діяльності та відповідальності нотаріусів, а також встановлює єдині правила вчинення нотаріальних дій.  
8. Розділ І. Загальні положення  
9. Стаття 1. Поняття нотаріату  
10. 1. Нотаріат в Україні - це публічно-правовий інститут, який покликаний забезпечувати позасудову охорону та захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави шляхом вчинення в межах безспірних правовідносин нотаріальних дій, передбачених цим Законом, і заснований на єдиних принципах, формах та методах організації та здійснення нотаріальної діяльності, а також державного регулювання цієї діяльності.  
11. 2. На нотаріат не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України та цим Законом.  
12. Стаття 2. Поняття нотаріальної діяльності  
13. 1. Нотаріальною діяльністю в Україні визнається незалежна професійна діяльність уповноваженої державою особи, на яку покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної достовірності.  
14. 2. Нотаріальна діяльність не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку.  
15. 3. Нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусами. Вчинення окремих видів нотаріальних дій, посвідчення заповітів і довіреностей, прирівняних до нотаріальних, може здійснюватись іншими органами та особами, зазначеними в статті 4 цього Закону, лише у випадках та в порядку, визначених цим Законом.  
16. Стаття 3. Правова основа нотаріальної діяльності  
17. 1. Нотаріуси у своїй діяльності керуються Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законами України та іншими законодавчими актами України.  
18. 2. Обсяг прав і обов'язків нотаріуса визначається виключно законами України.  
19. Стаття 4. Вчинення нотаріальних дій іншими органами та особами  
20. 1. Архіваріуси державних нотаріальних архівів мають право вчиняти нотаріальні дії, передбачені статтею 62 цього Закону, по справах, переданих на зберігання до державних нотаріальних архівів.  
21. 2. Вчинення нотаріальних дій, передбачених статтею 63 цього Закону, за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених законодавством, - на дипломатичні представництва України.  
22. 3. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи органів місцевого самоврядування мають право вчиняти нотаріальні дії, передбачені статтею 64 цього Закону.  
23. 4. Заповіти і довіреності, прирівняні до нотаріально посвідчених, посвідчуються особами, вказаними в статті 65 цього Закону.  
24. 5. Вчинення нотаріальних або прирівняних до них дій особами, передбаченими цією статтею, здійснюється з дотриманням вимог, встановлених цим Законом.  
25. Стаття 5. Принципи організації та здійснення нотаріальної діяльності  
26. Нотаріальна діяльність здійснюється на таких принципах:  
27. 1) законності;  
28. 2) незалежності та неупередженості нотаріуса;  
29. 3) дотримання нотаріальної таємниці;  
30. 4) організаційної та економічної самостійності;  
31. 5) оплатності нотаріальних дій;  
32. 6) повної майнової відповідальності нотаріуса за наслідки своєї нотаріальної діяльності;  
33. 7) державного регулювання здійснення нотаріальної діяльності;  
34. 8) самоврядування нотаріусів.  
35. Стаття 6. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій  
36. 1. Нотаріуси та особи, перелічені у статті 4 цього Закону, не вправі вчиняти нотаріальні дії та посвідчувати заповіти і довіреності, прирівняні до нотаріальних, на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, своїх та його чи її близьких родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), від імені чи на ім'я осіб, які знаходяться під їх опікою (піклуванням), а також від імені чи на ім'я осіб, які перебувають у трудових відносинах з нотаріусом.  
37. 2. У разі, якщо в нотаріальному окрузі тимчасово виконує свої обов'язки лише один нотаріус, за заявою зацікавлених осіб або нотаріуса вчинення нотаріальних дій, зазначених у частині першій цієї статті, наказом відповідного управління юстиції покладається на нотаріуса іншого нотаріального округу незалежно від підстав, з яких виникла зазначена ситуація.  
38. 3. Вчинення нотаріальних дій за кордоном у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може здійснюватись у порядку, передбаченому законодавством країни перебування, якщо це не суперечить законодавству України.  
39. Стаття 7. Нотаріальна таємниця  
40. 1. Нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.  
41. 2. Нотаріус та особи, зазначені у статтях 4, 65 та 72 цього Закону, а також помічник (стажист) нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правових послуг чи ознайомленням з документами, і нотаріальна дія не вчинялась.  
42. 3. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що складають предмет нотаріальної таємниці, в силу виконання ними службових обов'язків чи іншої роботи, у тому числі й осіб, які входять до складу органів управління нотаріального самоврядування.  
43. 4. Перелічені в цій статті особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.  
44. 5. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. В разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.  
45. 6. У зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться в провадженні суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства, на обгрунтовану письмову вимогу цих органів з обов'язковим зазначенням номеру справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, довідки про вчинені нотаріальні дії, витяги з інформаційних баз даних та інші документи надаються у десятиденний строк.  
46. 7. На обгрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби у десятиденний строк видаються необхідні довідки, виписки з документів нотаріального діловодства та надаються письмові пояснення, необхідні виключно для визначення правильності оподаткування.  
47. 8. Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.  
48. 9. На вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського управління юстиції, у зв'язку з забезпеченням державного контролю за законністю діяльності нотаріусів, видаються документи, копії та виписки з них, а також особисті пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами.  
49. 10. Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які складають нотаріальну таємницю.  
50. Стаття 8. Гарантії нотаріальної діяльності  
51. 1. Держава гарантує і забезпечує рівний доступ громадян до заняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності.  
52. 2. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема, з метою перешкодити виконанню ним професійних обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, в тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників нотаріального бюро (контори) відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.  
53. 3. Кримінальна справа щодо нотаріуса може бути порушена лише Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва чи Севастополя.  
54. 4. Проникнення до житла чи до нотаріального бюро (контори) нотаріуса, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук нотаріуса, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за мотивованою постановою судді.  
55. 5. Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані на вимогу суду тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.  
56. Стаття 9. Державне регулювання нотаріальної діяльності  
57. 1. Державне регулювання нотаріальної діяльності забезпечується встановленням єдиних правил допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, зупинення та припинення нотаріальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, визначенням суб'єктів, які вчиняють нотаріальні і прирівняні до них дії, органів, які здійснюють контроль за законністю нотаріальної діяльності, встановленням організаційно-правових форм такого контролю, а також шляхом встановлення мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій тощо.  
58. 2. Повноваження органів державної влади щодо регулювання нотаріальної діяльності визначаються цим Законом.  
59. Стаття 10. Фінансове забезпечення нотаріальної діяльності  
60. 1. Нотаріальна діяльність здійснюється на основі самофінансування та державного регулювання плати за вчинення нотаріальних дій з урахуванням їх складності, часу, необхідного на їх підготовку і вчинення, а також платоспроможності населення.  
61. 2. Самофінансування нотаріальної діяльності полягає в покладенні державою на нотаріуса обов'язку нести усі витрати, пов'язані з утриманням нотаріального бюро (контори) та організаційним і матеріально-технічним забезпеченням нотаріальної діяльності, наданням нотаріальних послуг окремим категоріям громадян, які мають пільги щодо оплати нотаріальних дій або які звільняються від оплати нотаріальних дій, страхуванням ризику нотаріальної діяльності, оплатою праці та соціальним забезпеченням помічника нотаріуса та інших осіб, які працюють в нотаріальному бюро (конторі), підвищенням кваліфікації, відшкодуванням заподіяної з вини нотаріуса шкоди, виконанням членських обов'язків в органах професійного самоврядування нотаріусів, тощо. Джерелом фінансування цих витрат є 90 відсотків від загальної суми коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру, які не є доходом (прибутком) нотаріуса. Ці витрати не потребують документарного підтвердження.  
62. 3. Грошові кошти та цінні папери, прийняті нотаріусом у депозит, не зараховуються до загальної суми коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій.  
63. Розділ ІІ. Статус нотаріуса і помічника (стажиста) нотаріуса. Організація нотаріальної діяльності.  
64. Глава 1. Нотаріус, помічник (стажист) нотаріуса.  
65. Стаття 11. Нотаріус  
66. 1. Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту та отримав освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, володіє державною мовою, має досвід роботи у сфері права не менше п'яти років, із них помічником нотаріуса (стажистом) не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, та перебуває у кадровому резерві нотаріусів України. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість або визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).  
67. 2. Нотаріус є неупередженим юридичним радником, який надає правову допомогу фізичним та юридичним особам і територіальним громадам, які звернулись до нього, в межах, що не суперечать цьому закону.  
68. 3. Нотаріус не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, перебувати у штаті державних органів влади або органів місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, окрім викладацької, наукової, творчої та роботи на виборних посадах в органах самоврядування нотаріусів.  
69. 4. Особова справа нотаріуса зберігається і ведеться у Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.  
70. Стаття 12. Права нотаріуса  
71. Нотаріус має право:  
72. 1) давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру;  
73. 2) одержувати плату за виконання своїх професійних обов'язків;  
74. 3) мати помічника (стажиста) та наймати інших працівників;  
75. 4) витребувати від юридичних і фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;  
76. 5) використовувати для розміщення нотаріального бюро (контори) належні йому на праві приватної власності або орендовані жилі і нежилі приміщення;  
77. 6) реалізовувати повноваження в системі професійного самоврядування нотаріусів, враховуючи участь у діяльності відповідних фондів;  
78. 7) укладати з громадянами та підприємствами, установами і організаціями трудові та цивільно-правові правочини, пов'язані з забезпеченням нотаріальної діяльності;  
79. 8) відкривати в кредитних та банківських установах поточні та інші рахунки;  
80. 9) мати інші права, передбачені законодавством.  
81. Стаття 13. Обов'язки нотаріуса  
82. Нотаріус при здійсненні нотаріальної діяльності повинен бути неупередженим і зобов'язаний:  
83. 1) складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них;  
84. 2) здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону та принесеної присяги;  
85. 3) сприяти фізичним та юридичним особам, територіальним громадам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій;  
86. 4) дотримуватись нотаріальної таємниці;  
87. 5) відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству;  
88. 6) дотримуватись правил професійної етики нотаріуса;  
89. 7) дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження та знищення;  
90. 8) пройти навчання по підвищенню кваліфікації при виявленні порушень, передбачених підпунктом третім пункту другого статті 37 цього Закону;  
91. 9) сплачувати у встановленому порядку внески на забезпечення професійного самоврядування нотаріусів;  
92. 10) виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом.  
93. Стаття 14. Відповідальність нотаріуса  
94. Нотаріус несе майнову, адміністративну, кримінальну відповідальність в порядку, передбаченому законодавством України, а також професійну відповідальність у випадках порушення ним своїх професійних обов'язків, передбачених цим Законом, правилами професійної етики та статутом відповідної нотаріальної палати.  
95. Стаття 15. Відшкодування заподіяної з вини нотаріуса шкоди  
96. 1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса, відшкодовується в повному обсязі.  
97. 2. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.  
98. 3. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок страхових сум. У разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої з вини нотаріуса шкоди, погашення заборгованості здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством.  
99. Стаття 16. Професійні стягнення  
100. 1. Внаслідок притягнення нотаріуса до професійної відповідальності до нього можуть застосовуватись такі професійні стягнення:  
101. 1) догана;  
102. 2) штраф (максимальний розмір штрафу не може перевищувати двадцяти п'яти мінімальних заробітних плат);  
103. 3) зупинення повноважень на строк до шести місяців з одночасним або наступним обов'язковим проходженням за власний рахунок підвищення професійної кваліфікації.  
104. 2. Професійні стягнення, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, накладаються рішеннями регіональних нотаріальних палат за поданням Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.  
105. 3. Зупинення нотаріальної діяльності у передбачених цим Законом випадках здійснюється за наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції за поданням відповідної регіональної нотаріальної палати.  
106. 4. Суми стягнутих штрафів направляються до Фонду відшкодування Палати нотаріусів України.  
107. Стаття 17. Помічник (стажист) нотаріуса  
108. 1. Помічником (стажистом) нотаріуса може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту та отримав освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра, володіє державною мовою.  
109. Не може бути помічником (стажистом) нотаріуса особа, яка має судимість, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).  
110. 2. Нотаріус може мати одночасно не більше одного помічника та одного стажиста.  
111. 3. Строк роботи помічником нотаріуса прирівнюється до стажування. Після закінчення строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, помічник нотаріуса вправі скласти кваліфікаційний іспит та отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.  
112. 4. Строк стажування стажиста нотаріуса складає два роки. Після закінчення цього строку нотаріус, який проводив стажування, готує відгук про проходження претендентом стажування і направляє його до регіональної кваліфікаційної комісії для вирішення питання про допуск до складання кваліфікаційного іспиту.  
113. 5. Права, обов'язки, відповідальність помічника (стажиста) нотаріуса визначаються цим Законом, трудовим контрактом та чинним законодавством.  
114. 6. Помічник (стажист) нотаріуса: бере участь у прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб, перевірці документів, поданих нотаріусу для вчинення нотаріальних дій, складанні статистичних звітів, проектів правочинів, заповітів, свідоцтв та інших документів; вносить записи до реєстрів нотаріальних дій за вказівкою нотаріуса, веде діловодство і архів нотаріуса, а також виконує іншу допоміжну і технічну роботу.  
115. 7. Помічник (стажист) нотаріуса не вправі підписувати за нотаріуса нотаріальні документи та прикладати особисту печатку нотаріуса.  
116. 8. Помічник (стажист) нотаріуса не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, перебувати в штаті державних органів влади або органів місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, окрім викладацької, наукової та творчої.  
117. 9. Добір і прийняття на роботу помічника (стажиста) нотаріуса є виключним правом нотаріуса. При цьому нотаріус зобов'язаний перевірити відповідність особи вимогам цієї статті. Помічник (стажист) нотаріуса працює за трудовим контрактом, укладеним з нотаріусом, і зараховується на роботу наказом нотаріуса. Копія цього наказу, копія диплому, копія трудового контракту, зареєстрованого у встановленому законом порядку, передається нотаріусом Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласному, Київському та Севастопольському міському управлінню юстиції для формування особової справи помічника (стажиста) нотаріуса.  
118. 10. Трудова книжка помічника (стажиста) нотаріуса зберігається і ведеться нотаріусом. При звільненні помічника (стажиста) нотаріуса копія наказу про звільнення передається нотаріусом до Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. 11. Умови та порядок проходження професійного стажування затверджуються Міністерством юстиції України з урахуванням пропозицій Палати нотаріусів України.  
119. Стаття 18. Соціальне та пенсійне забезпечення нотаріуса та помічника (стажиста) нотаріуса  
120. Нотаріус, чи помічник (стажист) нотаріуса у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, досягнення пенсійного віку та в інших випадках мають право на соціальне та пенсійне забезпечення в порядку, передбаченому чинним законодавством.  
121. Стаття 19. Печатка нотаріуса  
122. 1. Нотаріус має особисту печатку із зображенням Державного герба України, яка містить слово "нотаріус", його прізвище, ім'я та по батькові, назву нотаріального округу, в якому він здійснює нотаріальну діяльність.  
123. 2. Особиста печатка нотаріуса виготовляється за єдиним зразком та описом в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, за рахунок коштів нотаріуса.  
124. 3. Відбиток печатки та зразок підпису нотаріуса подається до Міністерства юстиції України для занесення до Єдиного реєстру нотаріусів України та до відповідного Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції - для приєднання до особової справи нотаріуса.  
125. Глава 2. Допуск до заняття нотаріальною діяльністю. Зупинення та припинення нотаріальної діяльності  
126. Стаття 20. Регіональні кваліфікаційні комісії нотаріату  
127. 1. Регіональні кваліфікаційні комісії нотаріату утворюються та діють при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції.  
128. 2. До складу регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату входять сім осіб (у тому числі голова, заступник голови та секретар), які призначаються наказом керівника відповідного Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, з яких п'ять осіб з числа висококваліфікованих нотаріусів (за їх попередньою згодою).  
129. 3. Строк повноважень регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня видання наказу про її утворення.  
130. 4. Утримання регіональних кваліфікаційних комісій нотаріату здійснюється за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на фінансування відповідних управлінь юстиції, а також за рахунок інших надходжень, не заборонених законом.  
131. 5. Підготовка матеріалів до розгляду регіональною кваліфікаційною комісією нотаріату, а також ведення діловодства покладається на секретаря регіональної кваліфікаційної комісії.  
132. 6. Регіональна кваліфікаційна комісія нотаріату користується штампом і печаткою відповідного Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.  
133. 7. Положення про регіональну кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Міністерством юстиції України.  
134. Стаття 21. Повноваження регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату та порядок її роботи  
135. 1. Регіональна кваліфікаційна комісія нотаріату:  
136. 1) розглядає заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, вирішує питання про допуск або відмову в допуску до складання такого іспиту;  
137. 2) приймає кваліфікаційні іспити;  
138. 3) розглядає скарги на дії нотаріусів.  
139. 2. Засідання регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як п'ять членів комісії. Засідання веде її голова або його заступник, а у разі їх відсутності - секретар.  
140. 3. На засіданні регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату в разі необхідності можуть бути присутні зацікавлені особи, які повідомляються про засідання комісії не пізніш як за 10 днів до розгляду матеріалів.  
141. 4. Рішення регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату приймається відкритим голосуванням не менш як чотирма голосами від числа присутніх на засіданні членів комісії.  
142. 5. Рішення викладається в письмовій формі, підписується головуючим на засіданні та членами комісії, які брали участь у засіданні, і у триденний строк направляється заявнику та передається до відповідного регіонального управління юстиції.  
143. 6. Рішення регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржене зацікавленою особою до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.  
144. Стаття 22. Порядок та умови складання кваліфікаційного іспиту  
145. 1. Особа, яка має намір отримати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, за умови, якщо вона відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 17 цього Закону і працює помічником нотаріуса (стажистом) не менше двох років, допускається до кваліфікаційного іспиту.  
146. 2. Кваліфікаційні іспити проводяться кваліфікаційними комісіями нотаріату в міру необхідності, але не частіше одного разу на квартал.  
147. 3. Кваліфікаційна комісія нотаріату попередньо розглядає матеріали особової справи заявника, сформованої відповідним регіональним управлінням юстиції, і вправі вимагати від особи, яка подала заяву про складання кваліфікаційного іспиту, надання додаткових документів.  
148. 4. Кваліфікаційний іспит проводиться з метою перевірки рівня теоретичних знань і практичних навичок особи, яка має намір отримати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, з питань організації нотаріальної діяльності та вчинення нотаріальних дій.  
149. 5. Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складання не раніше ніж через один рік.  
150. 6. Порядок складання кваліфікаційного іспиту встановлюється Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату.  
151. Стаття 23. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату  
152. 1. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату утворюється та діє при Міністерстві юстиції України.  
153. 2. До складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату входять одинадцять осіб, п'ять з яких призначаються Міністерством юстиції України, а шість обираються З'їздом нотаріусів України. В разі вибуття зі складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату члена комісії, обраного З'їздом, в період між з'їздами Рада Палати нотаріусів України обирає нового члена комісії на період до найближчого З'їзду нотаріусів. Склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.  
154. 3. Голова Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату призначається наказом Міністерства юстиції України.  
155. 4. Строк повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату становить п'ять років, починаючи з дня її першого засідання.  
156. 5. Утримання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату здійснюється за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на фінансування Міністерства юстиції України, а також за рахунок інших надходжень, не заборонених законом.  
157. 6. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Міністерством юстиції України.  
158. Стаття 24. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату  
159. 1. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату:  
160. 1) розглядає скарги на рішення регіональних кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску до нотаріальної діяльності та вирішує питання про можливість складання кваліфікаційного іспиту безпосередньо Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату;  
161. 2) приймає кваліфікаційні іспити;  
162. 3) розглядає скарги на рішення регіональних кваліфікаційних комісій нотаріату;  
163. 4) порушує справи про необхідність притягнення нотаріусів до професійної відповідальності, готує подання регіональній нотаріальній палаті про притягнення нотаріуса до професійної відповідальності;  
164. 5) оголошує та проводить конкурс на реєстрацію нотаріальної діяльності, визначає переможця конкурсу та готує відповідне подання Міністерству юстиції України.  
165. 2. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у випадках, передбачених пунктом п'ятим частини першої цієї статті, є підставою для видання наказу Міністерства юстиції України і може бути оскаржене до суду у встановленому законом порядку.  
166. Стаття 25. Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю  
167. 1. Особам, які склали кваліфікаційний іспит, Міністерством юстиції України за поданням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських управлінь юстиції, а також за поданням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 24 цього Закону, видається свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.  
168. 2. Посадовим особам Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які здійснюють контроль за діяльністю нотаріусів і працюють на цих посадах не менше двох років, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається без складання кваліфікаційного іспиту.  
169. 3. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається без обмеження строку дії і може бути скасоване Міністерством юстиції України у разі його видачі на підставі недостовірних даних, а також у випадках, передбачених пунктами третім, п'ятим, шостим, сьомим і одинадцятим статті 35 цього Закону.  
170. 4. Нотаріус може оскаржити до суду рішення про скасування свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю в порядку, встановленому чинним законодавством.  
171. Стаття 26. Кадровий резерв нотаріусів  
172. 1. Кадровий резерв нотаріусів формується в кожній області, в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі.  
173. Зведений кадровий резерв нотаріусів ведеться Міністерством юстиції України.  
174. 2. Право на зарахування до кадрового резерву нотаріусів мають особи, які отримали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.  
175. 3. Право на реєстрацію нотаріальної діяльності мають лише особи, зараховані до кадрового резерву нотаріусів.  
176. 4. Особи, зазначені в частині другій цієї статті, подають до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь заяву про зарахування до кадрового резерву нотаріусів.  
177. 5. По закінченні кварталу, в якому було подано заяву про зарахування до кадрового резерву нотаріусів, зазначеними управліннями юстиції видаються відповідні накази.  
178. Стаття 27. Проведення конкурсу на реєстрацію нотаріальної діяльності  
179. 1. Конкурс на реєстрацію нотаріальної діяльності оголошується та проводиться Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату окремо по кожному нотаріальному округу.  
180. 2. До участі в засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при проведенні конкурсу на реєстрацію нотаріальної діяльності залучаються по одному представнику від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, по нотаріальних округах якого проводиться конкурс, та від відповідної регіональної палати нотаріусів.  
181. 3. Учасником конкурсу може бути особа, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, зарахована до кадрового резерву нотаріусів і подала до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату заяву та інші документи в порядку, встановленому законодавством, та внесла плату за право брати участь у конкурсі.  
182. 4. За результатами проведення конкурсу на реєстрацію нотаріальної діяльності Вища кваліфікаційна комісія нотаріату визначає переможця конкурсу, що оформлюється її відповідним рішенням.  
183. 5. Нотаріус, який виявив намір змінити свій нотаріальний округ, має право на участь у конкурсі не раніше ніж через п'ять років з дня його попередньої реєстрації. При визначенні переможця конкурсу таким нотаріусам можуть бути надані переваги. У разі випадку перемоги нотаріуса у конкурсі його попередня реєстрація анулюється з моменту реєстрації його в новому нотаріальному окрузі.  
184. 6. При відмові переможця конкурсу виконувати обов'язки нотаріуса в окрузі, по якому проводився конкурс, без поважних причин, його реєстрація анулюється.  
185. 7. Порядок, умови проведення конкурсу та критерії визначення переможця, а також розмір плати за право брати участь у конкурсі встановлюються Міністерством юстиції України за погодженням з Палатою нотаріусів України.  
186. Стаття 28. Відрахування з кадрового резерву нотаріусів  
187. Відраховується з кадрового резерву нотаріусів в порядку, встановленому цим Законом, претендент, який:  
188. 1) припинив громадянство України;  
189. 2) помер;  
190. 3) подав заяву про відрахування з кадрового резерву нотаріусів;  
191. 4) щодо якого набрав законної сили обвинувальний вирок суду або який визнаний судом недієздатним (обмежено дієздатним).  
192. Стаття 29. Порядок реєстрації нотаріальної діяльності  
193. 1. Реєстрація нотаріальної діяльності здійснюється наказом Міністерства юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату в місячний строк з дня його винесення.  
194. 2. Особі, зареєстрованій нотаріусом, Міністерством юстиції України видається реєстраційне посвідчення, про що вноситься відповідний запис до Єдиного реєстру нотаріусів України.  
195. Стаття 30. Єдиний реєстр нотаріусів  
196. 1. Єдиний реєстр нотаріусів створюється і ведеться в цілому по Україні Міністерством юстиції України.  
197. 2. Нотаріус виключається з Єдиного реєстру нотаріусів у разі припинення ним нотаріальної діяльності.  
198. Стаття 31. Присяга нотаріуса  
199. 1. Особа, нотаріальна діяльність якої реєструється вперше, в урочистій обстановці складає присягу такого змісту:  
200. "Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно, сумлінно і неупереджено, у відповідності з законом і совістю, дотримуватись Правил професійної етики, у своїх діях керуватися принципами гуманізму і поваги до людини".  
201. 2. Присяга нотаріуса складається в приміщенні Міністерства юстиції України в присутності Міністра (заступника Міністра) та представника Палати нотаріусів України.  
202. 3. Підписана нотаріусом присяга зберігається в його особовій справі.  
203. Стаття 32. Початок нотаріальної діяльності  
204. 1. Після отримання реєстраційного посвідчення нотаріус включається до Єдиного реєстру нотаріусів України і зобов'язаний у двомісячний строк розпочати нотаріальну діяльність.  
205. 2. Про дату початку нотаріальної діяльності нотаріус інформує відповідне регіональне управління юстиції для внесення цієї інформації до Єдиного реєстру нотаріусів України.  
206. До дати початку нотаріальної діяльності, в межах строку, встановленого частиною першою цієї статті, нотаріус зобов'язаний подати до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції документи, що підтверджують страхування нотаріусом ризику нотаріальної діяльності та його права на приміщення нотаріального бюро (контори). Неподання без поважних причин до відповідного управління юстиції необхідних документів у зазначений строк тягне за собою скасування рішення про реєстрацію нотаріальної діяльності.  
207. 3. За наявності поважних причин, що мають бути документально підтверджені, строк початку нотаріальної діяльності може бути продовжений, але лише один раз і не більше ніж на три місяці.  
208. 4. Рішення про скасування реєстраційного посвідчення у випадках, передбачених частиною третьою статті 25 цього Закону, ухвалюється Міністерством юстиції України за поданням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського чи Севастопольського міських управлінь юстиції.  
209. 5. Рішення про скасування реєстраційного посвідчення може бути оскаржене особою, зареєстрованою нотаріусом, до суду.  
210. Стаття 33. Зупинення нотаріальної діяльності  
211. 1. Нотаріальна діяльність тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:  
212. 1) якщо нотаріус не має приміщення для розміщення нотаріального бюро (контори) або це приміщення не відповідає вимогам, встановленим цим Законом, - до усунення цих недоліків;  
213. 2) якщо нотаріус не уклав договір про страхування ризику нотаріальної відповідальності або розмір страхових сум не відповідає вимогам цього Закону - до усунення цих недоліків;  
214. 3) якщо нотаріус неодноразово порушив правила вчинення нотаріальних дій чи порядок ведення нотаріального діловодства - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не менше одного місяця);  
215. 4) якщо нотаріус оскаржив рішення про припинення нотаріальної діяльності у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 36 цього Закону, - до вирішення питання по суті;  
216. 5) у разі винесення судом рішення про визнання нотаріуса безвісно відсутнім;  
217. 6) у разі заміщення нотаріуса;  
218. 7) в інших випадках, передбачених законодавством.  
219. 2. Нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує трьох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, пологи, догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку тощо).  
220. Стаття 34. Порядок зупинення нотаріальної діяльності  
221. 1. Рішення про зупинення нотаріальної діяльності приймає начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції за наявності підстав, передбачених цим Законом. Копія наказу про зупинення нотаріальної діяльності надсилається до Міністерства юстиції України для внесення цих відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів.  
222. 2. Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міське управління юстиції зобов'язані негайно повідомити нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності і передати йому копію наказу.  
223. 3. Наказ про зупинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений нотаріусом до Міністерства юстиції України або до суду у місячний строк з дня його одержання.  
224. 4. Нотаріус зобов'язаний зупинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про зупинення його нотаріальної діяльності. Нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим нотаріусом, має право знімати заборону відчуження майна, видавати довідки, виписки, дублікати документів з архіву.  
225. Стаття 35. Підстави припинення нотаріальної діяльності  
226. 1. Підставами припинення нотаріальної діяльності є: 1) подання нотаріусом заяви про припинення нотаріальної діяльності за власним бажанням;  
227. 2) досягнення нотаріусом 70-ти річного віку;  
228. 3) смерть нотаріуса або оголошення його померлим в порядку, передбаченому чинним законодавством;  
229. 4) обрання або призначення нотаріуса на посаду, заняття якої несумісне зі здійсненням нотаріальної діяльності;  
230. 5) припинення громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання;  
231. 6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нотаріуса;  
232. 7) набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності нотаріуса або визнання його недієздатним чи про встановлення факту, що стан здоров'я нотаріуса перешкоджає йому здійснювати нотаріальну діяльність;  
233. 8) набрання законної сили рішенням про визнання недійсним рішення відповідного управління юстиції, яке порушує вимоги статті 38 цього Закону;  
234. 9) рішення Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського управлінь юстиції, якщо нотаріус після завершення року з дня зупинення його нотаріальної діяльності згідно з пунктами першим, другим або третім частини першої статті 33 цього Закону не усуне обставин, що були підставою для зупинення його нотаріальної діяльності;  
235. 10) перевищення нотаріусом строку, передбаченого частиною другою статті 33 цього Закону;  
236. 11) невиконання нотаріусом наказу Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Реєстр.картка №34) цього Закону.  
237. Стаття 36. Порядок припинення нотаріальної діяльності  
238. 1. Припинення нотаріальної діяльності здійснюється наказом Міністерства юстиції України за поданням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції і за наявності підстав, передбачених цим Законом.  
239. 2. Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міські управління юстиції зобов'язані негайно повідомити нотаріуса про припинення його нотаріальної діяльності і передати йому примірник наказу.  
240. 3. Нотаріус зобов'язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання наказу про припинення його нотаріальної діяльності.  
241. 4. Наказ про припинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений нотаріусом до суду протягом місяця з дня одержання ним копії наказу. Оскарження наказу зупиняє реалізацію положень, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї статті.  
242. 5. Особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов'язана протягом місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву усі документи нотаріального діловодства та архіву. У разі, якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського управлінь юстиції, але лише один раз і не більше ніж на місяць.  
243. 6. У разі неможливості або відмови нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву у встановлені строки, цей обов'язок покладається на Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, які при необхідності залучають до цього органи внутрішніх справ.  
244. 7. Порядок та умови здачі і знищення особистої печатки нотаріуса встановлюються і забезпечуються уповноваженими органами дозвільної системи України.  
245. 8. Припинення нотаріальної діяльності нотаріуса означає припинення дії реєстраційного посвідчення.  
246. Стаття 37. Заміщення нотаріуса іншим нотаріусом  
247. 1. Заміщення нотаріуса можливе у випадках зупинення або припинення його нотаріальної діяльності в порядку, визначеному цим Законом.  
248. 2. Нотаріус зобов'язаний повідомити про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське чи Севастопольське міське управління юстиції і може укласти договір про тимчасове заміщення нотаріуса з іншим нотаріусом.  
249. 3. У випадках, передбачених пунктами другим - четвертим і сьомим частини першої статті 33 цього Закону, питання про доцільність заміщення нотаріуса може вирішуватися Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласним, Київським чи Севастопольським міськими управліннями юстиції за зверненням нотаріуса, діяльність якого зупинена.  
250. 4. Відомості про заміщення нотаріуса направляються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласним, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції до Міністерства юстиції України для внесення до Єдиного реєстру нотаріусів.  
251. 5. Заміщення нотаріуса здійснюється до припинення обставин, з якими пов'язане заміщення.  
252. 6. Нотаріус, який заміщує іншого нотаріуса, здійснює нотаріальну діяльність від свого імені з моменту набуття чинності договору про тимчасове заміщення або прийняття рішення відповідним регіональним управлінням юстиції про тимчасове заміщення.  
253. 7. Нотаріус, якого заміщують, не вправі здійснювати нотаріальну діяльність під час цього заміщення. У разі дострокового повернення нотаріуса до виконання своїх професійних обов'язків, повноваження нотаріуса, який його заміщує, що виникли внаслідок такого заміщення, припиняються негайно.  
254. 8. Особливості вчинення нотаріальних дій нотаріусом, який заміщує відсутнього нотаріуса, встановлюються Міністерством юстиції України.  
255. Глава 3. Нотаріальні округи. Організаційні форми нотаріальної діяльності  
256. Стаття 38. Квоти нотаріусів  
257. 1. Кількість нотаріусів в кожному нотаріальному окрузі (квота) визначається за поданням відповідного регіонального управління юстиції з урахуванням чисельності населення, що мешкає в цьому окрузі, кількості вчинених нотаріальних дій, навантаження на кожного нотаріуса та соціально-економічного стану регіону. При цьому чисельність населення, яка обслуговується нотаріусом нотаріального округу, не може бути більшою, ніж 20 тисяч, та меншою, ніж 5 тисяч.  
258. 2. В межах квоти Міністерство юстиції України приймає рішення про конкретну кількість нотаріусів в кожному нотаріальному окрузі.  
259. 3. Зменшення кількості нотаріусів в нотаріальному окрузі можливе виключно при припиненні нотаріальної діяльності нотаріуса в цьому окрузі.  
260. 4. Рішення про збільшення (зменшення) чисельності нотаріусів в нотаріальному окрузі, прийняте з порушенням правил, встановлених цією статтею, підлягає скасуванню Міністерством юстиції України або судом. Скасування такого рішення тягне за собою припинення нотаріальної діяльності нотаріуса, якому було видане реєстраційне посвідчення на підставі цього рішення.  
261. Стаття 39. Нотаріальний округ  
262. 1. Нотаріальний округ - це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і має нотаріальне бюро (контору).  
263. 2. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. В містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування нотаріального бюро (контори) увійшло до іншого нотаріального округу, відповідні нотаріуси повинні бути зареєстровані як такі, що діють в іншому (новому) нотаріальному окрузі, поза квотою.  
264. 3. Міністерство юстиції України затверджує перелік нотаріальних округів, а також кількість нотаріусів у кожному нотаріальному окрузі. Кількість нотаріусів в одному нотаріальному окрузі не може бути менше двох.  
265. 4. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.  
266. Стаття 40. Обмін нотаріальними округами  
267. 1. Нотаріуси за взаємною згодою мають право укласти між собою договір про обмін нотаріальними округами.  
268. 2. Примірники договору і заяви нотаріусів про обмін нотаріальними округами подаються до Міністерства юстиції України.  
269. 3. Міністерство юстиції України скасовує реєстраційні посвідчення зазначених нотаріусів і видає їм нові реєстраційні посвідчення, про що інформує відповідні регіональні управління юстиції та вносить зміни до Єдиного реєстру нотаріусів.  
270. Стаття 41. Нотаріальне бюро та нотаріальна контора  
271. 1. Нотаріальне бюро - це організаційна форма індивідуальної діяльності нотаріуса без утворення юридичної особи, яка забезпечує виконання вимог цього Закону.  
272. 2. Нотаріальна контора - це організаційна форма здійснення нотаріальної діяльності двома і більше нотаріусами, зареєстрованими в одному нотаріальному окрузі, без утворення юридичної особи. Нотаріальна контора створюється на строк, встановлений нотаріусами, які входять до її складу.  
273. 3. Нотаріус може мати лише одне нотаріальне бюро. Нотаріус, який має нотаріальне бюро, не може одночасно входити до складу нотаріальної контори. Нотаріуси, які об'єдналися в нотаріальну контору, не можуть мати нотаріальних бюро чи входити до складу інших нотаріальних контор.  
274. 4. Створення нотаріусами нотаріальної контори не змінює і не припиняє встановлених цим Законом повноважень, прав та обов'язків кожного з нотаріусів. Використання одним нотаріусом нотаріальної контори та професійного статусу іншого нотаріуса не допускається.  
275. 5. Права та обов'язки нотаріусів, які входять до складу нотаріальної контори, щодо користування спільним майном, а також інші права та обов'язки нотаріального партнерства, за винятком встановлених цим Законом, визначаються укладеним між ними договором.  
276. Стаття 42. Приміщення нотаріального бюро (контори)  
277. 1. Приміщення нотаріального бюро (контори) має знаходитись в межах нотаріального округу, в якому нотаріус (нотаріуси) здійснює нотаріальну діяльність.  
278. 2. Приміщення нотаріального бюро (контори) має відповідати таким умовам:  
279. 1) складатися з двох чи більше кімнат;  
280. 2) повинно дозволяти кожному нотаріусу одночасно та незалежно від іншого нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність;  
281. 3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення;  
282. 4)бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, окремим приміщенням або металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса.  
283. 3. Кількість кімнат у приміщенні нотаріальної контори не може бути меншою, ніж кількість нотаріусів, які об'єднались у нотаріальну контору.  
284. 4. До початку нотаріальної діяльності, а також у разі зміни адреси розташування приміщення бюро (контори) нотаріуса Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласним, Київським та Севастопольським міськими управлінням юстиції проводиться перевірка відповідності приміщення нотаріального бюро (контори) вимогам законодавства (сертифікація). Результати проведення перевірки можуть бути протягом місяця з дня одержання акту оскаржені нотаріусом до Міністерства юстиції України або у судовому порядку.  
285. 5. Невідповідність приміщення нотаріального бюро (контори) встановленим до нього вимогам або відмова нотаріуса від проведення сертифікації є підставою для зупинення або припинення нотаріальної діяльності нотаріуса у порядку, визначеному цим Законом.  
286. 6. У разі припинення права власності або права користування приміщенням нотаріального бюро (контори), нотаріальна діяльність нотаріуса зупиняється.  
287. 7. Про зміну адреси розташування нотаріального бюро (контори) нотаріус зобов'язаний повідомити Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласне, Київське та Севастопольське міське управління юстиції.  
288. 8. Нотаріальна діяльність вважається відновленою з моменту складання акту про проведену сертифікацію нового місця розташування нотаріального бюро (контори).  
289. 9. Положення про порядок проведення сертифікації нотаріального бюро (контори) затверджується Міністерством юстиції України.  
290. Стаття 43. Страхування ризику нотаріальної діяльності  
291. 1. Обов'язкове страхування ризику нотаріальної діяльності здійснюється на строк не менше одного року і поширюється виключно на страхові випадки, що виникли внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса при здійсненні нотаріальної діяльності та поновлюється щорічно на весь період діяльності нотаріуса.  
292. 2. На кожен день здійснення нотаріальної діяльності нотаріус зобов'язаний мати діючий договір страхування відповідальності нотаріуса перед третіми особами.  
293. 3. Держава та її органи не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну особі внаслідок незаконних або недбалих дій нотаріуса. Нотаріус не відповідає по зобов'язаннях держави або її органів.  
294. 4. Мінімальний розмір страхової суми становить двісті мінімальних розмірів заробітної плати.  
295. 5. Інші питання, що стосуються страхування відповідальності нотаріуса перед третіми особами у зв'язку зі здійсненням нотаріальної діяльності, регулюються законодавством в галузі страхування.  
296. Стаття 44. Оплата вчинюваних нотаріальних дій  
297. 1. За вчинення нотаріальних дій нотаріуси стягують плату за єдиними тарифами.  
298. 2. Розмір тарифів та окремі категорії громадян, яким надаються пільги щодо оплати нотаріальних дій або які звільняються від оплати нотаріальних дій, визначаються Законом.  
299. 3. Сума плати, стягнутої нотаріусом за надані нотаріальні послуги зазначається в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у посвідчувальному написі на оформленому нотаріусом документі.  
300. Стаття 45. Оподаткування доходів нотаріусів  
301. 1. Порядок оподаткування доходів нотаріусів визначається законодавством України про оподаткування доходів фізичних осіб.  
302. 2. Дохід нотаріуса складається з сум, що надійшли за вчинення нотаріальних дій і надання додаткових послуг правового характеру, за винятком витрат, пов'язаних із самофінансуванням нотаріальної діяльності.  
303. Стаття 46. Особливості оподаткування нотаріусів  
304. 1. Порядок оподаткування доходів нотаріусів визначається податковим законодавством України.  
305. 2. Дохід нотаріуса складається з сум, що надійшли за вчинення нотаріальних дій і надання додаткових послуг правового характеру, за винятком витрат, пов'язаних із самофінансуванням нотаріальної діяльності.  
306. Стаття 47. Перевірки законності нотаріальної діяльності  
307. 1. Органи юстиції здійснюють перевірку законності нотаріальної діяльності нотаріусів за певний період. Попередні періоди, які раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок.  
308. 2. Перевірка законності нотаріальної діяльності нотаріуса здійснюються виключно у приміщенні нотаріального бюро (контори) відповідними підрозділами Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції. Нотаріус зобов'язаний надавати особам, які уповноважені проводити перевірку, відомості і документи щодо нотаріальної діяльності.  
309. 3. При виявленні порушень законності в діяльності нотаріуса орган юстиції, який здійснював перевірку, може зупинити діяльність нотаріуса у випадках і в порядку, встановлених цим Законом, або передати матеріали на розгляд регіональної нотаріальної палати для притягнення нотаріуса до професійної відповідальності. Про прийняте рішення регіональна нотаріальна палата повідомляє відповідний орган юстиції.  
310. 4. У разі виявлення під час перевірки законності нотаріальної діяльності ознак скоєння нотаріусом злочину, відповідний орган юстиції повідомляє про це осіб, зазначених у частині третій статті 8 цього Закону.  
311. Глава 4. Державні нотаріальні архіви. Нотаріальне діловодство  
312. Стаття 48. Державні нотаріальні архіви  
313. 1. Державні нотаріальні архіви створюються Міністерством юстиції України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і входять до складу системи архівних установ України.  
314. 2. Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку з зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.  
315. 3. Державні нотаріальні архіви забезпечують тимчасове (до 75 років) зберігання переданих їм у встановленому порядку документів нотаріального діловодства та архівів нотаріусів.  
316. 4. Питання організації діяльності, компетенції державних нотаріальних архівів, порядку та строків зберігання документів нотаріального діловодства та архівів нотаріусів визначаються Положенням про державний нотаріальний архів, що затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань архівів. У випадках та в порядку, передбачених законодавством, державні нотаріальні архіви ведуть єдині реєстри.  
317. 5. Фінансування державних нотаріальних архівів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і плати, що справляється за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг архіваріусами державних нотаріальних архівів.  
318. Стаття 49. Архіваріуси державних нотаріальних архівів  
319. 1. Питання організації діяльності архіваріуса державного нотаріального архіву регулюються цим Законом та Положенням про державний нотаріальний архів.  
320. 2. За вчинення архіваріусами державних нотаріальних архівів нотаріальних дій, надання додаткових послуг правового, а також технічного характеру справляється плата у розмірах, що встановлюються Міністерством юстиції України.  
321. Стаття 50. Нотаріальне діловодство і звітність  
322. 1. Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань архівів.  
323. 2. Нотаріуси ведуть і подають Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міському управлінням юстиції встановлену законодавством статистичну звітність.  
324. 3. Зведена статистична звітність подається Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції до Міністерства юстиції України.  
325. 4. Документи нотаріального діловодства та архіву нотаріуса є власністю держави і знаходяться у володінні та користуванні нотаріуса в силу виконання ним повноважень встановлених цим Законом.  
326. 5. Нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву протягом всього строку виконання ним професійних повноважень, встановлених цим Законом.  
327. 6. При припиненні нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства і архіву передаються до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.  
328. Стаття 51. Мова нотаріального діловодства  
329. 1. Мова нотаріального діловодства визначається законодавством про мови.  
330. 2. Тексти нотаріальних документів, посвідчувальних і засвідчувальних написів, печаток, штампів, а також вивісок на приміщеннях нотаріальних бюро (контор) мають бути виконані державною мовою.  
331. 3. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не володіє мовою, якою складено документ, тексти оформлених документів повинні бути перекладені йому нотаріусом чи перекладачем.  
332. Розділ ІV. Самоврядування нотаріусів  
333. Стаття 52. Форми самоврядування нотаріусів  
334. 1. Самоврядування нотаріусів - це колективне вирішення нотаріусами питань їх внутрішньої діяльності.  
335. 2. Нотаріуси мають право створювати громадські організації з міжнародним, всеукраїнським, регіональним чи місцевим статусом згідно з Конституцією та іншими законами України.  
336. 3. Професійне самоврядування нотаріусів здійснюється через регіональні нотаріальні палати в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, Нотаріальну Палату України у відповідності з принципами Міжнародного Союзу Латинського Нотаріату, Європейського Кодексу нотаріальної етики та Правил професійної етики нотаріусів України.  
337. Стаття 53. Завдання органів професійного самоврядування нотаріусів  
338. Завданнями органів професійного самоврядування нотаріусів є:  
339. 1) захист професійних інтересів та соціальних прав нотаріусів;  
340. 2) сприяння нотаріусам в організації і здійсненні нотаріальної діяльності;  
341. 3) надання нотаріусам методичної допомоги;  
342. 4) підвищення професійного рівня нотаріусів.  
343. Стаття 54. Регіональна нотаріальна палата  
344. 1. Регіональна нотаріальна палата - це некомерційна організація, що не має на меті отримання прибутку, є професійним об'єднанням, заснованим нотаріусами в Автономній Республіці Крим, кожній області, містах Києві та Севастополі. До складу нотаріальної палати входять усі нотаріуси, які здійснюють нотаріальну діяльність на відповідній території.  
345. 2. Регіональна нотаріальна палата є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до міжнародних договорів, законодавства України та згідно її статуту.  
346. 3. Статут регіональної нотаріальної палати затверджується загальними зборами нотаріусів регіональної нотаріальної палати і реєструється в порядку, встановленому законодавством.  
347. Стаття 55. Органи регіональної нотаріальної палати  
348. 1. Вищим органом регіональної нотаріальної палати є загальні збори нотаріусів.  
349. 2. Поточне керівництво діяльністю регіональної нотаріальної палати здійснюють виконавчі органи палати. Повноваження загальних зборів нотаріусів та виконавчих органів палати встановлюються її статутом.  
350. Стаття 56. Повноваження регіональної нотаріальної палати  
351. 1. Регіональна нотаріальна палата:  
352. 1) представляє професійні інтереси нотаріусів у державних органах влади, органах місцевого самоврядування та у відносинах з іншими юридичними і фізичними особам;  
353. 2) обговорює і вирішує питання, що виникли у нотаріальній практиці, надає нотаріусам методичну допомогу;  
354. 3) організовує підвищення професійного рівня нотаріусів;  
355. 4) розглядає питання правового захисту нотаріусів і приймає відповідні рішення;  
356. 5) обговорює і вирішує питання, що стосуються додержання нотаріусами правил професійної етики;  
357. 6) розглядає повідомлення органів юстиції про результати перевірки законності нотаріальної діяльності нотаріуса;  
358. 7) заохочує нотаріусів та притягає їх до професійної відповідальності з підстав та в порядку, передбачених її статутом;  
359. 8) реалізує інші повноваження, передбачені її статутом.  
360. 2. Регіональна нотаріальна палата виконує рішення органів Палати нотаріусів України.  
361. Стаття 57. Палата нотаріусів України  
362. 1. Палата нотаріусів України - це некомерційна організація, що не має на меті отримання прибутку, є професійним об'єднанням нотаріальних палат Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, заснованим на їхньому обов'язковому членстві.  
363. 2. Палата нотаріусів України є юридичною особою й організує свою діяльність на принципах самоврядування. Діяльність Палати нотаріусів України здійснюється відповідно до міжнародних договорів, законодавства України та її статуту.  
364. 3. Статут і символіка Палати нотаріусів України затверджуються з'їздом нотаріусів України і реєструються в порядку, встановленому для реєстрації громадських об'єднань.  
365. Стаття 58. Повноваження Палати нотаріусів України  
366. 1. Палата нотаріусів України:  
367. 1) здійснює координацію діяльності нотаріальних палат і захист корпоративних інтересів нотаріату;  
368. 2) представляє в цілому професію нотаріуса та інтереси нотаріальних палат в центральних органах державної влади і управління, в міжнародних організаціях;  
369. 3) затверджує Правила професійної етики нотаріусів України;  
370. 4) бере участь у проведенні експертиз проектів законів України з питань, пов'язаних з нотаріальною діяльністю;  
371. 5) затверджує примірний статут нотаріальної палати;  
372. 6) бере участь у роботі Міжнародного Союзу Латинського Нотаріату;  
373. 7) здійснює контроль за реалізацією системи соціальних гарантій і гарантій незалежності нотаріусів;  
374. 8) реалізує інші повноваження, передбачені її статутом.  
375. 2. Проекти законів, підзаконних нормативних актів, які стосуються організації та діяльності нотаріату попередньо узгоджуються з Палатою нотаріусів України.  
376. 3. При Палаті нотаріусів України та при регіональних нотаріальних палатах можуть бути створені недержавні пенсійні фонди, фонд відшкодування, а також інші фонди, необхідні для забезпечення професійної, благодійної та іншої, не забороненої законодавством та її статутом, діяльності Палати нотаріусів України.  
377. Стаття 59. Органи Палати нотаріусів України  
378. 1. Загальні збори нотаріусів регіональних нотаріальних палат в областях, Автономній Республіці Крим, місті Києві обирають по три делегата на з'їзд нотаріусів України від кожної області, Автономної Республіки Крим, міста Києва, а загальні збори нотаріусів регіональної нотаріальної палати м. Севастополя обирають одного делегата на з'їзд нотаріусів України.  
379. 2. Керівництво Палатою нотаріусів України здійснюють обрані з'їздом нотаріусів України органи управління Палати нотаріусів України.  
380. 3. Структура і повноваження органів управління Палати нотаріусів України регламентуються її статутом і цим Законом.  
381. Стаття 60. Фінансування професійного самоврядування нотаріусів  
382. 1. Фінансування професійного самоврядування нотаріусів здійснюється за рахунок коштів, отриманих від сплати внесків на забезпечення функціонування професійного самоврядування нотаріусів, благодійних пожертвувань, результатів діяльності юридичних осіб, створених Палатою нотаріусів України або за її участю, доходів, одержаних від реалізації чи оренди майна Палати нотаріусів України, а також з інших джерел, передбачених законом та Статутом Палати нотаріусів України.  
383. 2. Розмір, порядок сплати та використання внесків на забезпечення функціонування професійного самоврядування нотаріусів визначаються З'їздом нотаріусів України.  
384. 3. Внески на забезпечення функціонування професійного самоврядування нотаріусів надходять на рахунки відповідних регіональних палат нотаріусів і пропорційно розподіляються між регіональними палатами нотаріусів та Палатою нотаріусів України, відповідно до рішень З'їзду нотаріусів України.  
385. Розділ V. Повноваження по вчиненню нотаріальних дій та правила їх вчинення  
386. Глава 1. Повноваження по вчиненню нотаріальних дій  
387. Стаття 61. Нотаріальна дія  
388. 1.Нотаріальна дія - це посвідчення у встановленому цим Законом порядку безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, а також вчинення інших дій та здійснення інших заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав або виконання зобов'язань осіб, які звернулися до нотаріуса.  
389. 2. Вчинення нотаріальних дій нотаріусами здійснюється в порядку та з дотриманням правил, встановлених чинним законодавством.  
390. 3. Тексти правочинів та інших документів викладаються на папері встановленого формату за виключенням випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.  
391. 4. Правочини (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.), а також за бажанням особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - також інші нотаріальні дії вчиняються на спеціальних бланках. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів встановлюється Міністерством юстиції України.  
392. 5. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні нотаріального бюро (контори). За заявою заінтересованих осіб нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщенням, але в межах нотаріального округу, в якому нотаріуса зареєстровано. Про місце вчинення нотаріальної дії зазначається в тексті посвідчувального напису або на документі, що видається нотаріусом.  
393. 6. Складання текстів угод (правочинів) та інших документів в інтересах осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, належить до компетенції нотаріуса.  
394. 7. Вчинена нотаріальна дія є безспірним фактом, що не потребує додаткового доказу в суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, якщо рішенням суду, що вступило в законну силу, не було встановлено іншого.  
395. 8. Вчинена нотаріальна дія підлягає обов'язковій реєстрації в реєстрі нотаріальних дій. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту її реєстрації в реєстрі нотаріальних дій.  
396. Стаття 62. Види нотаріальних дій  
397. 1. Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:  
398. 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, шлюбні контракти та ін.);  
399. 2) вживають заходів до охорони спадкового майна;  
400. 3) видають свідоцтва про право на спадщину;  
401. 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;  
402. 5) видають свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);  
403. 6) видають свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;  
404. 7) видають дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріального бюро (контори);  
405. 8) накладають та знімають заборону відчуження рухомого, нерухомого майна та земельних ділянок;  
406. 9) засвідчують справжність копій (фотокопій) документів і виписок з них;  
407. 10) засвідчують справжність підпису на документах;  
408. 11) засвідчують справжність перекладу документів з однієї мови на іншу;  
409. 12) затверджують протоколи загальних зборів, конференцій, з'їздів;  
410. 13) посвідчують факт, що фізична чи юридчна особа є виконавцем заповіту;  
411. 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;  
412. 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;  
413. 16) посвідчують тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці;  
414. 17) посвідчують час пред'явлення документів;  
415. 18) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;  
416. 19) забезпечують докази;  
417. 20) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;  
418. 21) вчиняють виконавчі написи;  
419. 22) вчиняють протести векселів;  
420. 23) пред'являють чеки до платежу і посвідчують неоплату чеків;  
421. 24) вчиняють морські протести;  
422. 25) приймають на зберігання документи.  
423. 2. Законами України на нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.  
424. Стаття 63. Нотаріальні дії, що вчиняються архіваріусами державних нотаріальних архівів  
425. Архіваріуси державних нотаріальних архівів вчиняють такі нотаріальні дії:  
426. 1) видають дублікати документів, що зберігаються у справах державного нотаріального архіву;  
427. 2) засвідчують справжність копій (фотокопій) документів, що зберігаються у справах державного нотаріального архіву і виписок з них.  
428. Стаття 64. Нотаріальні дії, що вчиняються консульськими установами України  
429. 1. Консульські установи України вчиняють такі види нотаріальних дій:  
430. 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, доручення та ін.), крім договорів про відчуження та заставу нерухомого майна та земельних ділянок, що знаходяться в Україні;  
431. 2) вживають заходів до охорони спадкового майна;  
432. 3) засвідчують справжність копій (фотокопій) документів і виписок з них;  
433. 4) засвідчують справжність підпису на документах;  
434. 5) засвідчують справжність перекладу документів з однієї мови на іншу;  
435. 6) посвідчують факт, що фізична особа є живою;  
436. 7) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;  
437. 8) посвідчують тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці;  
438. 9) посвідчують час пред'явлення документів;  
439. 10) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;  
440. 11) вчиняють виконавчі написи;  
441. 12) вчиняють морські протести;  
442. 13) приймають на зберігання документи.  
443. 2. Законодавством України можуть бути передбачені й інші нотаріальні дії, що вчиняються консульськими установами України.  
444. Стаття 65. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органу місцевого самоврядування  
445. 1. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування мають право вчиняти такі нотаріальні дії:  
446. 1) вживають заходів до охорони спадкового майна;  
447. 2) посвідчують заповіти (крім секретного);  
448. 3) засвідчують справжність копій (фотокопій) документів і виписок з них;  
449. 4) засвідчують справжність підпису на документах;  
450. 5) посвідчують час пред'явлення документів;  
451. 6) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам.  
452. 2. Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для дії за кордоном.  
453. Стаття 66. Заповіти і доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених  
454. 1. До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:  
455. заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які проживають в будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів;  
456. заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;  
457. заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;  
458. заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, а також заповіти робітників, службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або закладів.  
459. заповіти осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі;  
460. заповіти осіб, які тримаються під вартою, посвідчені начальником слідчого ізолятора.  
461. 2. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:  
462. довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні у госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;  
463. довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників, службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або закладів.  
464. довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі (слідчому ізоляторі), посвідчені начальником місця позбавлення волі.  
465. 3. Посадові особи, перелічені в пункті першому цієї статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за постійним місцем проживання заповідача.  
466. 4. Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного направлення їх до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.  
467. 5. Державний нотаріальний архів залишає у себе одержаний ним примірник заповіту на зберігання з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт.  
468. 6. Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або коли місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється до державного нотаріального архіву міста Києва.  
469. 7.Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій статті, проводиться з дотриманням вимог законодавства в порядку, який визначається Міністерством юстиції України.  
470. Глава 2. Загальні правила вчинення нотаріальних дій  
471. Стаття 67. Строки вчинення нотаріальних дій  
472. 1. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.  
473. 2. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від громадян, посадових осіб підприємств, установ і організацій або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.  
474. 3. За обгрунтованою письмовою заявою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладене на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.  
475. 4. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви зацікавленої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом і набуття чинності рішення суду.  
476. 5. Законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.  
477. Стаття 68. Встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії  
478. 1. Не допускається вчинення нотаріальної дії у відсутності осіб - її учасників або їх повноважних представників.  
479. 2. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії.  
480. 3. Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.  
481. 4. У випадках, коли поданий нотаріусу документ не дає можливості зробити висновок щодо тотожності громадянина з особою, зображеною в цьому документі, громадянин, який звертається за вчиненням нотаріальної дії, має право запросити свідків. Залучення свідків провадиться в порядку, встановленому статтею 72 цього Закону.  
482. 5. При неможливості залучення свідків або у разі необхідності перевірки дійсності поданого документа, даних, що в ньому містяться, чи інших обставин нотаріус має право направити запит до відповідних уповноважених органів.  
483. Стаття 69. Перевірка цивільної дієздатності фізичних осіб  
484. 1. При посвідченні угод перевіряється цивільна дієздатність фізичних осіб, які є сторонами угоди.  
485. 2. З'ясування цивільної дієздатності фізичних осіб здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.  
486. 3. У разі виникнення у нотаріуса сумніву щодо відповідності обсягу цивільної дієздатності, здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав та самостійно їх здійснювати, а також здатності своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання фізичної особи, яка звертається за вчиненням нотаріальної дії, він має право залучити свідків для вчинення цієї нотаріальної дії. Залучення свідків провадиться в порядку, встановленому статтею 72 цього Закону.  
487. 4. При неможливості залучення свідків нотаріус відкладає вчинення нотаріальної дії відповідно до частини другої статті 66 цього Закону.  
488. Стаття 70. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи  
489. 1. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний ознайомитись з установчими або іншими документами (установчим договором, статутом, установчим актом, розпорядчим актом органу державної влади, місцевого самоврядування тощо) юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.  
490. 2. При наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від власника, органів, які здійснюють реєстрацію відповідних юридичних осіб, органів державної податкової служби, інших уповноважених органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи в порядку, визначеному частиною другою статті 66 цього Закону.  
491. Стаття 71. Встановлення повноважень представника фізичної або юридичної особи  
492. 1. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю представника перевіряє законність його повноважень.  
493. 2. Нотаріусом встановлюється особа представника, а також перевіряється дієздатність представника відповідно до вимог статті 68 цього Закону.  
494. 3. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності на право користування та розпорядження майном перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.  
495. 4. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.  
496. 5. За наявності сумнівів щодо особи чи органу, що виступають у якості представника, а також цивільної дієздатності та правоздатності особи чи органу, нотаріус має право зробити запит до уповноваженого органу, установи чи особи.  
497. Стаття 72. Встановлення дійсних намірів сторін на укладення правочину  
498. 1. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри сторін щодо укладення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з істотних правочину.  
499. 2. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної з сторін.  
500. 3. Встановлення дійсних намірів однієї з сторін угоди може бути здійснено нотаріусом при відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.  
501. 4. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки.  
502. Стаття 73. Порядок залучення свідків для вчинення нотаріальної дії  
503. 1. У випадках, встановлених законом, вчинення нотаріальної дії при свідках є обов'язковою.  
504. 2. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.  
505. 3. Не можуть бути залучені як свідки при вчиненні нотаріальної дії:  
506. 1) нотаріус або інша особа, яка вчиняє цю нотаріальну дію;  
507. 2) особи, на користь яких вчиняється нотаріальна дія;  
508. 3) особи, які є сторонами правочину, що укладається;  
509. 4) особи, які є членами сім'ї чи близькими родичами особи, якою або на користь якої вчиняється нотаріальна дія або є її опікунами (піклувальниками);  
510. 5) особи, які не можуть самостійно прочитати або підписати оформлюваний документ.  
511. 4. Особа, залучена у якості свідка, несе відповідальність за шкоду, заподіяну нею внаслідок розголошення відомостей, що стали їй відомі у зв'язку з її участю при вчиненні нотаріальної дії, в порядку, встановленому законодавством.  
512. Стаття 74. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів  
513. 1. При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.  
514. 2. Підписання правочинів, заяв та інших документів здійснюється в присутності нотаріуса.  
515. 3. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписатися то за його дорученням у його присутності та в присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за такого громадянина не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.  
516. 4. Нотаріус може не вимагати з'явлення кожного разу відомих йому посадових осіб юридичних осіб, якщо він має зразки підписів цих осіб, одержані при особистому зверненні, і справжність їх підпису не викликає сумніву.  
517. Стаття 75. Витребування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії  
518. 1. Нотаріуси витребують від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.  
519. 2. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.  
520. Стаття 76. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії  
521. 1. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, повинні бути скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.  
522. 2. Тексти нотаріально оформлюваних правочинів, копій документів і виписок з них, тексти перекладів тощо повинні бути написані ясно і чітко, числа і строки, що стосуються змісту посвідчувальних правочинів, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб - без скорочень і з зазначенням їх адрес. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб повинні бути написані повністю із зазначенням дати їх народження та місця проживання.  
523. 3. Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких викладені не чітко або їх неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи написані олівцем.  
524. Стаття 77. Порядок ведення спадкових справ  
525. 1. Оформлення спадкових справ здійснюється з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.  
526. 2. У випадку, коли спадщина відкривається в нотаріальному окрузі, де діють два чи більше нотаріусів, право вибору нотаріуса належить спадкоємцям, кредиторам та іншим особам, відповідні заяви яких є підставою для відкриття спадкової справи.  
527. 3. При відкритті спадкової справи нотаріус зобов'язаний подати відомості до Єдиного державного реєстру спадкових справ в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
528. Стаття 78. Вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв  
529. 1. При посвідченні правочинів, засвідченні справжності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, а також при посвідченні часу пред'явлення документа на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи.  
530. 2. На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на збереження документів, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) видаються відповідні свідоцтва.  
531. Стаття 79. Відмова у вчиненні нотаріальних дій  
532. 1. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:  
533. 1) вчинення такої дії суперечить законові;  
534. 2) не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;  
535. 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;  
536. 4) має сумнів у тому, що фізична особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, розуміє значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під примусом;  
537. 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень;  
538. 6) угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності.  
539. 2. Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність фізичної особи.  
540. 3. Нотаріус не має права на безпідставне відмовлення у вчиненні нотаріальної дії.  
541. 4. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Відмова у вчиненні нотаріальної дії оформлюється шляхом винесення у триденний строк відповідної постанови.  
542. Стаття 80. Оскарження нотаріальних та прирівняних до них дій або відмови у їх вчиненні  
543. 1. Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до місцевого суду за місцем знаходження нотаріального бюро (контори), державного нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради.  
544. 2. Скарги на неправильне вчинення нотаріальної дії або відмову у її вчиненні консульською установою України розглядаються в порядку, встановленому Консульським статутом України.  
545. 3. Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на відмову в їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у статті 65 цього Закону, подаються до суду за місцем знаходження лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця позбавлення волі.  
546. 4. Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту приписки судна.  
547. 5. Нотаріуси та посадові, службові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть брати участь у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні як заінтересовані особи. При цьому вони мають права і несуть обов'язки осіб, що беруть участь у справі, в тому числі мають право оскаржувати рішення та ухвали суду.  
548. 6. Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судами у порядку позовного провадження.  
549. Стаття 81. Заходи, що вживаються нотаріусами та посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні порушення закону  
550. 1. Нотаріуси та посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону фізичними або посадовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні державні органи та інші юридичні особи.  
551. 2. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріуси вправі затримати цей документ і направити його до експертної установи для проведення відповідного дослідження.  
552. Стаття 82. Реєстрація нотаріальних дій  
553. 1. Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи архіваріусами державних нотаріальних архівів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.  
554. 2. Відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій або виконання нотаріусом своїх обов'язків підлягають реєстрації в Єдиних реєстрах, перелік та порядок ведення яких, а також розмір плати та порядок її стягнення, встановлюються Міністерством юстиції України.  
555. 3. Порядок ведення реєстрів нотаріальних дій та форми нотаріальних свідоцтв і посвідчувальних написів встановлюються Міністерством юстиції України.  
556. 4. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в реєстрі нотаріальних дій.  
557. Стаття 83. Видача дубліката нотаріально оформленого документа  
558. 1. У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, визначених у пункті п'ятому статті 7 цього Закону, нотаріусом або архіваріусом державного нотаріального архіву видається дублікат втраченого документа у випадках та порядку, встановленому законодавством.  
559. 2. Видача дубліката втраченого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого (знищеного) документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем його зберігання.  
560. 3. Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових, службових осіб, зазначених у статті 65 цього Закону.  
561. Глава 3. Посвідчення правочинів  
562. Стаття 84. Правочини, що посвідчуються у нотаріальному порядку  
563. 1. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення, а також, за бажанням сторін, й інші правочини.  
564. Стаття 85. Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна  
565. 1. Правочини про відчуження та заставу майна (майнових прав), що підлягають реєстрації, посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно (майнові права), що відчужується або заставляється, та, у передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на це майно (майнові права).  
566. 2. При посвідченні правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна, а також рухомого майна у випадках, встановлених законодавством, перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.  
567. 3. Правочини про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави у випадках та в порядку, встановлених законодавством.  
568. 4. У разі наявності заборони правочин про відчуження або заставу майна, обтяженого боргом, посвідчується за умови отримання згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.  
569. 5. Посвідчення правочину про заставу майна (майнових прав), що перебувають у податковій заставі, не допускається.  
570. 6. Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцем знаходження такого майна.  
571. Стаття 86. Посвідчення заповітів  
572. 1. Нотаріуси посвідчують заповіти окремих дієздатних фізичних осіб або подружжя, складені відповідно до вимог законодавства, написані заповідачами власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та особисто подані нотаріусу.  
573. 2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.  
574. 3. Посвідчення заповіту через представника не допускається.  
575. 4. За бажанням заповідача, а також у разі, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати складений заповіт, посвідчення заповіту відбувається при свідках. Залучення свідків здійснюється в порядку, встановленому статтею 72 цього Закону.  
576. 5. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, що підтверджують його право на майно, що заповідається.  
577. 6. Нотаріуси за бажанням осіб посвідчують секретні заповіти без ознайомлення з їх змістом. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, в заклеєному конверті з особистим підписом заповідача.  
578. Посвідчення секретного заповіту здійснюється нотаріусом шляхом вчинення на конверті посвідчувального напису про прийняття його на зберігання, скріплення його печаткою, вміщення в присутності заповідача в інший конверт та опечатування.  
579. 7. Відомості про посвідчення заповіту підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
580. Стаття 87. Порядок оголошення, зміни і скасування заповітів  
581. 1. Нотаріус, у якого на зберіганні знаходиться секретний заповіт, у разі одержання повідомлення про відкриття спадщини та подання свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.  
582. Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, у якому відтворюється текст заповіту, який підписують нотаріус та свідки.  
583. На прохання спадкоємців нотаріус складає та видає їм свідоцтво про оголошення секретного заповіту.  
584. 2. Нотаріус, архіваріус державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у нотаріуса чи в державному нотаріальному архіві та в реєстрі нотаріальних дій.  
585. 3. Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту засвідчується нотаріусом.  
586. 4. Нотаріус, якому при посвідченні заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, в яких зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.  
587. 5. Відомості про зміну, скасування заповітів підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
588. Стаття 88. Посвідчення довіреностей. Припинення дії довіреностей  
589. 1. Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї або кількох осіб.  
590. 2. Строк, на який може бути видано довіреність, визначається цивільним законодавством.  
591. 3. Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основного документа, в якому передбачено право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основним дорученням примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала доручення.  
592. Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити у собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.  
593. 4. Припинення дії довіреності здійснюється у випадках та порядку, передбаченому законодавством.  
594. 5. Відомості щодо посвідчених нотаріусами довіреностей та припинення їх дії підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
595. Стаття 89. Кількість примірників документів, в яких викладено зміст правочину  
596. Документи, в яких викладено зміст правочину, що посвідчується в нотаріальному порядку, виготовляються або подаються нотаріусу не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса.  
597. Глава 4. Вжиття заходів до охорони спадкового майна  
598. Стаття 90. Охорона спадкового майна  
599. 1. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - посадові особи органів місцевого самоврядування за повідомленням юридичних чи фізичних осіб або з власної ініціативи вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це необхідно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів, територіальної громади або держави. Ці заходи вживаються ним безпосередньо або шляхом надання доручення нотаріусам за місцем знаходження майна.  
600. 2. Про вжиті нотаріусом або посадовою особою органів місцевого самоврядування заходи щодо охорони спадкового майна відповідно до отриманого доручення, повідомляється нотаріусу за місцем відкриття спадщини  
601. 3. За повідомленням юридичних та фізичних осіб заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися нотаріусами за місцем знаходження цього майна з обов'язковим повідомленням про вжиті заходи нотаріусу за місцем відкриття спадщини.  
602. 4. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, а у випадках неприйняття спадщини спадкоємцями - до визнання спадщини відумерлою.  
603. Стаття 91. Опис спадкового майна і передача його на зберігання  
604. 1. Охорона спадкового майна полягає в проведенні опису майна, призначенні охоронця і передачі майна йому на зберігання.  
605. 2. Охоронцем майна може бути призначено особу з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями. При наявності виконавця заповіту, він призначається охоронцем спадкового майна.  
606. 3. Охоронець має право користуватися спадковим майном, що передано на йому зберігання, якщо особливості цього майна у разі користування не призведуть до його знищення або зменшення цінності.  
607. 4. Охоронець, якому передано на зберігання спадкове майно, якщо він не є спадкоємцем, одержує від спадкоємців винагороду в розмірі п'яти відсотків вартості переданого на зберігання спадкового майна на місяць, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.  
608. 5. Охоронець спадкового майна попереджається про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про відповідальність за заподіяну шкоду.  
609. Стаття 92. Укладення договорів на управління спадщиною  
610. 1. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріусів - посадові особи органів місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, з метою збереження спадщини укладають договір на управління спадщиною з іншою зацікавленою особою. Договір на управління спадщиною укладається з дотриманням вимог частини другої статті 212 Цивільного кодексу України.  
611. 2. У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви спадкоємців про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, про вжиття заходів до охорони спадкового майна тощо нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною про припинення дії договору.  
612. 3. Особа, з якою укладено договір на управління спадщиною, має право на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна.  
613. Стаття 93. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини  
614. 1. У разі відсутності виконавця заповіту або його відмови від здійснення своїх повноважень, нотаріус за місцем відкриття спадщини, який одержав повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або місце роботи яких йому відоме.  
615. 2. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.  
616. Стаття 94. Видача грошових сум із спадкового майна  
617. 1. Нотаріус до закінчення строку для прийняття спадщини може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі) на покриття витрат:  
618. 1) по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;  
619. 2) на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;  
620. 3) витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини;  
621. 4) на охорону спадкового майна і управління ним, інших витрат, викликаних обставинами, які мають істотне значення.  
622. 2. За заявою родичів чи інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, а також за клопотанням юридичної особи за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, або відповідного органу місцевого самоврядування, про встановлення йому надгробка, нотаріус в разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає дозвіл банку (фінансовій установі) на переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок, його вартості.  
623. 3. У разі відсутності або недостатності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус дає розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій цієї статті.  
624. Стаття 95. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме  
625. 1. Нотаріус на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою за останнім місцем проживання такої особи здійснює опис належного їй майна, призначає опікуна майна та передає йому майно на зберігання.  
626. 2. Опіка над майном триває до скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або до оголошення такої особи померлою.  
627. 3. У разі оголошення фізичної особи померлою нотаріуси вживають заходів до охорони спадкового майна, в порядку передбаченому цивільним законодавством.  
628. 4. Нотаріус на підставі заяви заінтересованої особи або органу опіки та піклування до винесення судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою за останнім місцем проживання такої особи, може здійснити опис належного їй майна, призначити опікуна майна та передати йому майно на зберігання.  
629. 5. Опіка над майном триває до появи фізичної особи, місце перебування якої було невідоме або скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.  
630. Стаття 96. Накладання заборони відчуження майна  
631. 1. Нотаріус за місцем знаходження жилого будинку, споруди, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем реєстрації рухомого майна накладає заборону їх відчуження:  
632. 1) за повідомленням банківської чи кредитної установи, іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позички;  
633. 2) при посвідченні договору довічного утримання (догляду);  
634. 3) при посвідченні договору про заставу;  
635. 4) при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою;  
636. 5) при одержанні повідомлення про смерть особи, яка за життя склала спільний заповіт подружжя;  
637. 6) при одержанні повідомлення про набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;  
638. 7) при посвідченні спадкового договору;  
639. 8) при посвідченні договору ренти;  
640. 9) за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;  
641. 10) в усіх інших випадках, передбачених законодавством.  
642. 2. У разі, якщо позичка, зазначена в підпункті першому пункту першого цієї статті, видається для будівництва, капітального ремонту чи купівлі будинку (квартири), заборона накладається також за повідомленням органів опіки і піклування з метою захисту особистих та майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.  
643. 3. Відомості про накладенні заборони (арешту) підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
644. Стаття 97. Зняття заборони відчуження майна  
645. 1. Нотаріус знімає заборону відчуження при одержанні повідомлення:  
646. 1) банку, кредитної установи, іншої юридичної особи про погашення позички, а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 95 цього Закону, також за повідомленням органів опіки та піклування;  
647. 2) про припинення договору застави, про припинення чи розірвання договору довічного утримання (догляду), іншого правочину, на підставі якого накладено заборону;  
648. 3) про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення 5-річного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину особи, оголошеної померлою;  
649. 4) про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;  
650. 5) при скасуванні рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;  
651. 6) про смерть відчужувача за спадковим договором;  
652. 7) постанови державного виконавця про зняття арешту з майна боржника;  
653. 8) органу опіки та піклування про припинення опіки та піклування за договором довічного утримання;  
654. 9) в інших випадках, передбачених законом чи договором.  
655. 2. Відомості про зняття заборони (арешту) підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна в порядку, встановленому Міністерством юстиції.  
656. Глава 5. Видача свідоцтв  
657. Стаття 98. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі  
658. 1. На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.  
659. 2. Видача свідоцтва проводиться у строки, встановлені цивільним законодавством.  
660. 3. Відомості щодо видачі свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі спадкових справ в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
661. Стаття 99. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину  
662. 1. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.  
663. 2. Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину.  
664. 3. Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я неповнолітнього спадкоємця, спадкоємця, якого визнано недієздатним або обмежено дієздатним, нотаріус повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових прав та інтересів.  
665. 4. Нотаріус за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, або рішенням суду вносить зміни до свідоцтва про право на спадщину.  
666. Внесення до свідоцтва змін, що мають істотне значення, провадиться шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину.  
667. 5. У разі, якщо спадкоємцем є територіальна громада, свідоцтво про право на спадщину видається відповідному органу місцевого самоврядування.  
668. 6. При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається уповноваженому органу державної влади.  
669. Стаття 100. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом  
670. 1. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, наявність та чинність спадкового договору за даними Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ та склад спадкового майна. У разі наявності спадкового договору нотаріус вимагає подання йому примірника цього договору.  
671. 2. Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.  
672. Стаття 101. Видача свідоцтва виконавцю заповіту  
673. 1. За заявою особи, яка заповідачем або спадкоємцями заповідача призначена виконавцем заповіту, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво виконавця заповіту.  
674. 2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання, нотаріус призначає виконавця заповіту та видає йому свідоцтво.  
675. Стаття 102. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом  
676. 1. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту та спадкового договору, а також їх чинність за даними Єдиного реєстру заповітів, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.  
677. 2. Нотаріус зобов'язаний перевірити коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.  
678. 3. При наявності виконавця заповіту нотаріус перевіряє обсяг здійснених ним повноважень. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом здійснюється після припинення нотаріусом повноважень виконавця заповіту.  
679. Стаття 103. Видача свідоцтв на підставі спільної заяви  
680. 1. Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому ними за час шлюбу.  
681. 2. Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під час перебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу.  
682. 3. Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцем знаходження цього майна.  
683. Стаття 104. Видача свідоцтва в разі смерті одного з подружжя  
684. 1. Якщо подружжя за життя не уклало правочинів щодо майна, що перебуває у їх спільній власності, у разі смерті одного з них нотаріус на підставі письмової заяви другого з подружжя, що є живим, з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.  
685. 2. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.  
686. 3. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.  
687. 4. Відомості про видачу свідоцтв, зазначених у частині першій цієї статті, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі спадкових справ в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
688. Стаття 105. Видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону)  
689. 1. Придбання нерухомого майна з публічних торгів оформляється нотаріусом за місцезнаходженням цього майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.  
690. 2. Якщо торги не відбулися свідоцтво про придбання майна з публічних торгів видається стягувачеві. Такі свідоцтва видаються на підставі відповідно акта про продаж майна з прилюдних торгів чи акта про те, що нерухоме майно залишено за стягувачем у зв'язку з тим, що торги не відбулися.  
691. Глава 6. Засвідчення вірності копій документів та виписок з них, справжності підписів і вірності перекладу та посвідчення фактів  
692. Стаття 106. Засвідчення справжності копій (фотокопій) документів  
693. 1. Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих нотаріусами та юридичними особами за умови, що ці документи не суперечать закону і засвідчення вірності їх копій (фотокопій) не заборонено законом.  
694. 2. Вірність копії (фотокопії) документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.  
695. Стаття 107. Засвідчення справжності копії (фотокопії) з копії (фотокопії) документа  
696. Справжність копії (фотокопії) з копії (фотокопії) документа може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність копії (фотокопії) засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа. В останньому випадку копія документа повинна бути викладена на бланку даної юридичної особи з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться у даної юридичної особи.  
697. Стаття 108. Засвідчення справжності виписки з документа  
698. 1. Справжність виписки з документа може бути засвідчена лише у тому разі, коли її зроблено з документа, в якому міститься рішення кількох не зв'язаних між собою питань. Виписка повинна відтворювати повний текст частини документа з певного питання.  
699. 2. Засвідчення справжності виписки з документа здійснюється за правилами, передбаченими статтями 105, 106 цього Закону.  
700. Стаття 109. Засвідчення справжності підпису на документах  
701. 1. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові, і які не мають характеру правочину та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини, а також можуть за своїм змістом завдати шкоди інтересам України та її авторитету.  
702. 2. На правочині може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може підписувати особа, на користь або за участю якої її укладено.  
703. 3. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.  
704. Стаття 110. Засвідчення вірності перекладу  
705. 1. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він володіє відповідними мовами.  
706. 2. Якщо нотаріус не володіє відповідними мовами, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.  
707. Стаття 111. Посвідчення факту, що фізична особа є живою  
708. 1. Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є живою.  
709. 2. Посвідчення факту, що неповнолітній є живим, здійснюється на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).  
710. 3. На підтвердження факту нотаріус видає зацікавленим особам свідоцтво.  
711. Стаття 112. Посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці  
712. 1. Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт перебування її в певному місці.  
713. 2. Посвідчення факту перебування в певному місці неповнолітнього здійснюється на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).  
714. 3. На підтвердження факту нотаріус видає зацікавленим особам свідоцтво.  
715. Стаття 113. Посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці  
716. 1. Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує її тотожність з особою, зображеною на поданій нею фотокартці.  
717. 2. На підтвердження факту нотаріус видає цій фізичній особі свідоцтво.  
718. Стаття 114. Посвідчення часу пред'явлення документів  
719. Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документів. На підтвердження цього факту нотаріус робить посвідчувальний напис на документі з зазначенням особи, що його пред'явила.  
720. Стаття 115. Затвердження протоколів загальних зборів, конференцій, з'їздів  
721. 1. Нотаріус затверджує протокол загальних зборів або засідання іншого органу юридичної особи чи будь-якого іншого засідання за умови присутності на них і зазначає в протоколі місце і час його проведення. До протоколу учасниками зборів (засідання) можуть заноситися будь-які факти, що стосуються даних зборів (засідання).  
722. 2. Протокол підписується головою зборів (засідання) і затверджується нотаріусом.  
723. Стаття 116. Забезпечення доказів  
724. 1. Нотаріус за заявою зацікавлених осіб вживає заходів для забезпечення доказів, які матимуть значення для захисту прав та законних інтересів зазначених осіб на майбутнє, якщо є підстави вважати, що надання цих доказів згодом стане неможливим.  
725. 2. Доказами визнаються будь-які юридичні факти, пов'язані з виникнення, зміною або припиненням майнових та особистих немайнових прав.  
726. 3. Нотаріус не вживає заходів для забезпечення доказів у справах, що на момент звернення зацікавлених осіб знаходяться на розгляді в судах або органах державної влади чи місцевого самоврядування.  
727. 4. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про вжиття заходів для забезпечення доказів.  
728. Глава 7. Зберігання документів, передача заяв, прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів  
729. Стаття 117. Зберігання документів нотаріусами  
730. 1. Нотаріуси приймають на зберігання документи за описом. Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий видається особі, яка здала документи на зберігання.  
731. 2. На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка повинна бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання.  
732. 3. Особі, яка здала документи на зберігання, видається свідоцтво за встановленою формою.  
733. 4. Правила цієї статті не поширюються на випадки прийняття на зберігання секретних заповітів.  
734. Стаття 118. Повернення прийнятих на зберігання документів  
735. Прийняті на зберігання документи повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноваженої нею особи при пред'явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду.  
736. Стаття 119. Передача заяв фізичних та юридичних осіб  
737. 1. Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.  
738. 2. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.  
739. Стаття 120. Прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів  
740. 1. Нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору в рахунок виконання зобов'язання. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.  
741. 2. Нотаріус приймає в депозит грошові суми у випадках, коли подружжя домовилися про припинення права на аліментування. Нотаріус після посвідчення договору про припинення права на аліментування, передає грошові суми тому з подружжя, на користь якого зроблено внесок.  
742. 3. При посвідченні договору про заставу цінних паперів на вимогу сторін договору нотаріус приймає цінні папери в депозит на зберігання. У разі припинення договору застави нотаріус повертає цінні папери на вимогу заставодавця.  
743. Стаття 121. Повернення прийнятих у депозит грошових сум та цінних паперів  
744. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 119 цього Закону.  
745. Глава 8. Пред'явлення чеків, вчинення виконавчих написів, протестів  
746. Стаття 122. Прийняття чеків для пред'явлення до платежу і посвідчення неоплати чеків  
747. 1. Нотаріуси за місцем знаходження платника приймають для пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а іноземні чеки - після закінчення шести місяців з дня видачі чека, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.  
748. 2. У разі неоплати чека нотаріус посвідчує неоплату шляхом напису на ньому за встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Одночасно з написом на чеку нотаріус надсилає повідомлення чекодавцеві про неоплату його чека банком і вчинення напису на чеку.  
749. 3. На прохання чекоутримувача нотаріус у разі неоплати чека вчиняє виконавчий напис.  
750. Стаття 123. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом  
751. 1. Для стягнення грошових сум, передачі або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.  
752. 2. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
753. Стаття 124. Умови вчинення виконавчих написів  
754. 1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.  
755. 2. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.  
756. Стаття 125. Зміст виконавчого напису  
757. 1. Виконавчий напис повинен містити:  
758. 1) дату (рік, місяць, число) його вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;  
759. 2) найменування та адресу стягувача;  
760. 3) найменування, адресу, дату і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в банках (для юридичних осіб);  
761. 4) строк, за який провадиться стягнення;  
762. 5) суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеню, проценти, якщо такі належать до стягнення;  
763. 6) розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;  
764. 7) номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.  
765. 2. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.  
766. Стаття 126. Порядок стягнення за виконавчим написом  
767. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса проводиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".  
768. Стаття 127. Строк пред'явлення виконавчого напису  
769. 1. Виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є фізична особа, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків.  
770. 2. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".  
771. Стаття 128. Вчинення протестів векселів  
772. Протест векселів проводиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.  
773. Стаття 129. Заява про морський протест  
774. 1. Нотаріус приймає заяву капітана судна про морський протест, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що може стати підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог.  
775. 2. Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України в строки, встановлені законодавством.  
776. 3. На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, нотаріусу в межах строків, установлених законодавством, повинно бути подано на огляд судновий журнал і засвідчену капітаном виписку з суднового журналу.  
777. Стаття 130. Складання акту про морський протест  
778. 1. Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, в тому числі двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою.  
779. 2.Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі.  
780. Розділ VІ. Застосування іноземного та міжнародного права  
781. Стаття 131. Застосування іноземного права  
782. 1. Нотаріуси відповідно до законодавства України застосовують норми іноземного права.  
783. 2. Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.  
784. Стаття 132. Застосування права при охороні спадкового майна та при видачі свідоцтва про право на спадщину  
785. Дії, пов'язані з охороною майна, що залишилося після смерті іноземного громадянина на території України, або майна, яке належить одержати іноземному громадянину після смерті громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства України.  
786. Стаття 133. Прийняття нотаріусами документів, складених за кордоном  
787. Документи, які складено за кордоном, а також документи, які складені з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.  
788. Стаття 134. Зносини нотаріусів з іноземними органами юстиції  
789. Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами та установами юстиції визначається законодавством України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
790. Стаття 135. Забезпечення доказів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав  
791. 1. Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.  
792. 2. Дії для забезпечення доказів проводяться відповідно до норм цього Закону та норм цивільного процесуального законодавства України.  
793. Стаття 136. Нотаріальні дії, передбачені міжнародними договорами  
794. Якщо міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.  
795. Розділ VІІ. Прикінцеві та перехідні положення  
796. 1. Цей Закон набирає чинності через сім місяців з дня його офіційного опублікування.  
797. 2. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  
798. 3. Положення цього Закону, що визначають статус, порядок створення і функціонування, а також повноваження Палати нотаріусів України та регіональних нотаріальних палат набирають чинності з моменту реєстрації Міністерством юстиції статуту Палати нотаріусів України.  
799. 4. Наказ про ліквідацію державної нотаріальної контори видається Міністерством юстиції України на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції після завершення роботи ліквідаційних комісій та остаточної передачі документів нотаріального архіву до відповідного державного нотаріального архіву.  
800. 5. З моменту ліквідації державної нотаріальної контори особа, яка на момент прийняття цього Закону постійно працювала державним нотаріусом в цій конторі як постійний працівник, має право у порядку, встановленому частиною першою статті 29 цього Закону, отримати реєстраційне посвідчення поза встановленої цим Законом квотою та поза конкретною кількістю нотаріусів в тому нотаріальному окрузі де розташована ліквідована державна нотаріальна контора.  
801. 6. Особи, які на момент набрання чинності цим Законом займали посади державних нотаріусів, мають переважне право на оренду та приватизацію майна (у тому числі приміщень державних нотаріальних контор), що знаходиться на праві оренди чи оперативного управління в діючих установах державного нотаріату.  
802. 7. З метою забезпечення населення нотаріальними послугами органам місцевого самоврядування та їх виконавчим органам рекомендується сприяти органам державної влади та регіональним палатам нотаріусів у забезпеченні нотаріальних бюро (контор) приміщеннями.  
803. 8. Кабінету Міністрів України :подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;  
804. привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;  
805. забезпечити перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів і привести їх у відповідність з цим Законом;  
806. 9. Міністерству юстиції України:  
807. протягом трьох місяців з дня прийняття цього Закону забезпечити розробку та прийняття нормативних актів Міністерства, що випливають з положень цього Закону;  
808. забезпечити проведення організаційних заходів, спрямованих на реалізацію положень цього Закону;  
809. провести протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом загальні збори нотаріусів відповідних регіонів з метою створення регіональних нотаріальних палат, обрання керівних органів, передбачених цим Законом, та делегатів на з'їзд нотаріусів України;  
810. у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом разом з регіональними нотаріальними палатами організувати та провести перший з'їзд нотаріусів України;  
811. забезпечити разом з регіональними нотаріальними палатами розробку проекту статуту Палати нотаріусів України.