Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (Друге читання)
0. | Проект |
1. | ЗАКОН УКРАЇНИ |
2. | "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" |
3. | Цей Закон регулює правовідносини, що виникають у зв'язку: з обов"язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини та основних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України. |
4. | Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ |
5. | Стаття 1. Визначення термінів |
6. | 1.1 Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: |
7. | Конвенція - Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; |
8. | Суд - Європейський суд з прав людини; |
9. | Комісія - Європейська комісія з прав людини; |
10. | практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини; |
11. | Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод; б) рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; |
12. | Стягувач - а) заявник до Європейського суду з прав людини у справі проти України, на користь якого постановлено рішенням Європейського суду з прав людини або з яким досягнуто дружнього врегулювання, чи його представник, чи його правонаступник; б) особа (група осіб), на користь якої рішенням Європейського суду з прав людини визначено обов'язок України в міждержавній справі; |
13. | відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 ; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини стосовно дружнього врегулювання сума грошової виплати на користь Стягувача; |
14. | виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування; б) вжиття заходів індивідуального характеру; в) вжиття заходів загального характеру; |
15. | орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини; |
16. | орган виконання - орган, відповідальний за виконання рішення Європейського суду з прав людини. |
17. | оригінальний текст - офіційний текст, виконаний офіційною мовою Ради Європи: а) Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року та протоколів до неї; б) рішення та ухвали Європейського суду з прав людини; в) ухвали Європейської комісії з прав людини. |
18. | Стаття 2. Виконання Рішення |
19. | 2.1 Рішення є обов'язковим для виконання на всій території України відповідно до статті 46 Конвенції. |
20. | 2.2 Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. |
21. | Стаття 3. Фінансування витрат на виконання Рішення |
22. | 3.1 Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України. |
23. | 3.2 Кошти на фінансування витрат на виконання Рішення визначаються окремою бюджетною програмою в Законі України про Державний бюджет на відповідний рік. |
24. | Глава 2. ДОСТУП ДО РІШЕННЯ |
25. | Стаття 4. Стислий виклад Рішення |
26. | 4.1 Протягом трьох днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" стислий виклад Рішення українською мовою (далі - "стислий виклад Рішення"), який має включати: |
27. | а) офіційну назву рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою; |
28. | б) номер заяви до Суду; |
29. | в) дату постановлення Рішення; |
30. | г) стислий виклад фактів у справі; |
31. | д) стислий виклад питань права; |
32. | е) переклад резолютивної частини рішення. |
33. | 4.2 Зазначені у пункті 4.1 видання публікують стислий виклад Рішення протягом семи днів від дня його одержання. |
34. | Стаття 5. Сповіщення про Рішення |
35. | 5.1 Протягом трьох днів орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, прямо причетним до справи, за якою постановлено Рішення, разом з копією оригінального тексту. |
36. | Стаття 6. Переклад та оприлюднення Рішення |
37. | 6.1 З метою виконання заходів загального характеру держава забезпечує переклад та опублікування повних текстів Рішень українською мовою спеціалізованим у питаннях практики Суду юридичним виданням, що має поширення у професійному середовищі правників. |
38. | 6.2 Автентичність перекладу повних текстів Рішень засвідчується органом представництва. |
39. | 6.3 Визначення видання, яке здійснюватиме переклад та опублікування повних текстів Рішень, а також замовлення необхідної кількості примірників видання з метою забезпечення судів, органів прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, служби безпеки, установ виконання покарань, інших зацікавлених суб'єктів, провадиться на конкурсній основі органом представництва. |
40. | 6.4.Забезпечення суддів перекладом повних текстів Рішень покладається на Державну судову адміністрацію України. |
41. | Глава 3. ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ |
42. | Стаття 7. Звернення Рішення до виконання в частині виплати відшкодування |
43. | 7.1 Протягом трьох днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва: |
44. | а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до Державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів; |
45. | б) надсилає до Державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини Рішення. Автентичність перекладу засвідчується органом представництва. |
46. | в) Державна виконавча служба упродовж трьох днів з дня надходження документів, зазначених у підпукті "б" пункту 7.1, відкриває виконавче провадження; |
47. | 7.2 Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення. |
48. | Стаття 8. Виплата відшкодування |
49. | 8.1 Виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного. |
50. | 8.2 У випадку порушення строку, зазначеного в пункті 8.1 цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. |
51. | 8.3 Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Державна виконавча служба надсилає до Державного казначейства України постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у підпункті "б" пункту 7.1 цього Закону. |
52. | 8.4 Державне казначейство України протягом 10 днів від дня надходження зазначених у пункті 8.3 цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок Державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку Державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження". |
53. | 8.5 Підтвердження списання, отримане від Державного казначейства, є для Державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. |
54. | 8.6 Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає органові виконання постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів. |
55. | Стаття 9. Окремі питання, пов'язані з виплатою відшкодування |
56. | 9.1 Якщо встановити місцеперебування (місцезнаходження) Стягувача - фізичної особи неможливо, а також у випадку смерті Стягувача - фізичної особи чи реорганізації або ліквідації Стягувача - юридичної особи сума відшкодування перераховується на депозитний рахунок Державної виконавчої служби. Аналогічна процедура застосовується у випадку, передбаченому пунктом 7.2 цього Закону. |
57. | 9.2 Сума відшкодування, яка перебуває на депозитному рахунку Державної виконавчої служби, перераховується: |
58. | а) на рахунок Стягувача після подання ним відповідної заяви; |
59. | б) на рахунки спадкоємців Стягувача - фізичної особи після подання ними належним чином оформлених документів, які надають їм право на отримання спадщини; |
60. | в) на рахунок правонаступника реорганізованого Стягувача - юридичної особи після подання ним належним чином оформлених документів, які підтверджують його правонаступництво; |
61. | г) на рахунки засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи після подання ними рішень суду, які підтверджують їхній статус засновників (учасників, акціонерів) ліквідованого Стягувача - юридичної особи на момент ліквідації та визначають частку відшкодування, що належить до виплати кожному із засновників (учасників, акціонерів); |
62. | 9.3 Інформацію про наявність на депозитному рахунку Державної виконавчої служби суми відшкодування Державна виконавча служба надсилає органові виконання для подальшого інформування ним Комітету міністрів Ради Європи. |
63. | 9.4 Кошти, виплачені як відшкодування, вважаються збитками Державного бюджету України. |
64. | 9.5 Позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає орган представництва, який зобов'язаний протягом трьох місяців з моменту, визначеному у пункті 8.4 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. |
65. | Стаття 10. Заходи індивідуального характеру |
66. | 10.1 Заходи індивідуального характеру вживаються додатково до виплати відшкодування з метою забезпечити відновлення порушених прав Стягувача. |
67. | 10.2 Заходами індивідуального характеру є: |
68. | а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (rеstіtutіо іn іntеgrum); |
69. | б) заходи, крім відшкодування, передбачені в рішенні Суду про дружнє врегулювання. |
70. | 10.3 Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: |
71. | а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; |
72. | б) повторного розгляду справи адміністративним органом. |
73. | Стаття 11. Дії органу представництва щодо вжиття заходів індивідуального характеру |
74. | 11.1 Протягом трьох днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва: |
75. | а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства; |
76. | б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у рішенні Суду про дружнє врегулювання заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад рішення про дружнє врегулювання, автентичність якого засвідчується органом представництва. |
77. | 11.2 Контроль за виконанням заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні Суду про дружнє врегулювання, покладається на орган представництва. |
78. | 11.3 Орган представництва в рамках здійснення передбаченого пунктом 11.2 цього Закону контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні Суду про дружнє врегулювання, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання заходів індивідуального характеру. |
79. | 11.4 Про виконання заходів індивідуального характеру орган представництва повідомляє орган виконання. |
80. | Стаття 12. Дії органів, які є відповідальними за виконання заходів індивідуального характеру |
81. | 12.1 Органи, відповідальні за виконання заходів індивідуального характеру, зобов'язані: |
82. | а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати заходи індивідуального характеру; |
83. | б) надавати інформацію на запити органу представництва про перебіг і наслідки виконання заходів індивідуального характеру; |
84. | в) дієво та без зволікань реагувати на подання органу представництва; |
85. | г) про виконання заходів індивідуального характеру повідомити про це орган представництва. |
86. | Стаття 13. Заходи загального характеру |
87. | 13.1 Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечити додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечити усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунути підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. |
88. | 13.2 Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: |
89. | а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; |
90. | б) внесення змін до адміністративної практики; |
91. | в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; |
92. | г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду, прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; |
93. | д) інші заходи, крім заходів індивідуального характеру, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення щодо вимог статті 46 Конвенції з метою забезпечити усунення недоліків системного характеру, припинити спричинені цими недоліками порушення Конвенції та забезпечити максимальне відшкодування наслідків цих порушень. |
94. | Стаття 14. Дії щодо органу представництва щодо вжиття заходів загального характеру |
95. | 14.1 Упродовж одного місяця з дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (далі - "подання"). |
96. | 14.2 Подання включає пропозиції щодо вирішення зазначеної в Рішенні системної проблеми та усунення її першопричини, зокрема: |
97. | а) аналіз обставин, що призвели до порушення Конвенції; |
98. | б) пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства ; |
99. | в) пропозиції щодо внесення змін до адміністративної практики; |
100. | г) пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів; |
101. | д) пропозиції щодо забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Європейського суду з прав людини для суддів, прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; |
102. | е) пропозиції щодо здійснення інших заходів загального характеру, спрямованих на усунення недоліків системного характеру, припинення спричиненого цими недоліками порушення Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень; |
103. | є) перелік центральних органів виконавчої влади, які є відповідальними за вжиття кожного з пропонованих у поданні заходів. |
104. | 14.3 Одночасно з поданням орган представництва готує аналітичний огляд для Верховного Суду України, який включає: |
105. | а) аналіз обставин, що спричинили порушення Конвенції; |
106. | б) пропозиції щодо приведення судової практики у відповідність з вимогами Конвенції. |
107. | 14.4 Одночасно з поданням орган представництва готує та надсилає до Апарату Верховної Ради України пропозиції для врахування під час підготовки законопроектів. |
108. | 14.5 Орган представництва повідомляє орган виконання про вжиття Україною заходів загального характеру. |
109. | Стаття 15. Дії Кабінету Міністрів України щодо вжиття заходів загального характеру |
110. | 15.1 Прем'єр-міністр України відповідно до подання, передбаченого у статті 14 цього Закону, визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. |
111. | 15.2 Керівник центрального органу виконавчої влади, визначений у дорученні Прем'єр-міністра України, у встановлений в дорученні строк: |
112. | а) забезпечує в межах своєї компетенції видання відомчих актів на виконання заходів загального характеру та особисто контролює їх виконання; |
113. | б) вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо прийняття нових, скасування чинних або внесення змін до чинних нормативно-правових актів. |
114. | 15.3 Кабінет Міністрів України: |
115. | а) видає в межах своєї компетенції акти на виконання заходів загального характеру; |
116. | б) вносить у порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України законопроекти щодо прийняття нових, скасування чинних законів або внесення до них змін. |
117. | 15.4 Відповідні акти мають бути видані та відповідний законопроект має бути внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України протягом трьох місяців від дня видання доручення Прем'єр-міністра України, передбаченого пунктом 15.1 цього Закону. |
118. | Стаття 16. Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання рішення |
119. | 16.1 У разі невиконання або неналежного виконання Рішення винні службові особи, до повноважень яких належить це виконання, несуть адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність, передбачену законами України. |
120. | Глава 4. ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ КОНВЕНЦІЇ ТА ПРАКТИКИ СУДУ |
121. | Стаття 17. Застосування судами |
122. | 17.1 Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. |
123. | Стаття 18. Порядок посилання |
124. | 18.1 Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою (далі - переклад). |
125. | 18.2 Для цілей посилання на рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. |
126. | 18.3 У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд користується оригінальним текстом. |
127. | 18.4 У разі виявлення мовної неузгодженості між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. |
128. | 18.5 У разі виявлення мовної неузгодженості між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту використовується відповідна практика Суду. |
129. | Стаття 19. Застосування у сфері законодавства та в адміністративній практиці |
130. | 19.1 Орган представництва здійснює юридичну експертизу всіх законопроектів, а також підзаконних нормативних актів, на які поширюється вимога державної реєстрації, на відповідність Конвенції, за результатами чого готує спеціальний висновок. |
131. | 19.2 Нездійснення передбаченої пунктом 19.1 цього Закону перевірки або наявність висновку про невідповідність законопроекту чи підзаконного акта вимогам Конвенції є підставою для зупинення подальшого розгляду відповідного законопроекту або для відмови в державній реєстрації відповідного підзаконного акта. |
132. | 19.3 Орган представництва забезпечує постійну та з розумною періодичністю перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Суду, передовсім у сферах, що стосуються діяльності правоохоронних органів, кримінального провадження, позбавлення свободи, прав іноземців. |
133. | 19.4 За результатами передбаченої у пункті 19.3 цього Закону перевірки орган представництва подає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до чинних законів та підзаконних актів з метою приведення їх у відповідність з вимогами Конвенції та відповідною практикою Суду. |
134. | 19.5 Міністерства та відомства забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду. |
135. | Стаття 20. Застосування в правничій освіті та професійній підготовці |
136. | 20.1 Вивчення Конвенції та практики Суду є обов'язковим елементом для: |
137. | а) одержання диплома про вищу освіту в галузі права, а в разі потреби - у політичній та управлінській галузях; |
138. | б) складання кваліфікаційних іспитів для суддів, адвокатів, нотаріусів; |
139. | г) програм первинної підготовки та підвищення кваліфікації суддів, прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; |
140. | 20.2 Держава забезпечує підготовку кваліфікованого викладацького персоналу у сфері вивчення Конвенції та практики Суду. |
141. | 20.3 Держава заохочує та підтримує ініціативи недержавного характеру зі сприяння розумінню та знанню системи Конвенції. |
142. | Глава 5. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ |
143. | 1. Закон набирає чинності з дня його опублікування. |
144. | 2. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом: |
145. | - привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти; |
146. | - забезпечити приведення у відповідність з цим Законом нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади. |
147. | 3. Кабінету Міністрів України щорічно передбачати в проекті Державного бюджету України окремою бюджетною програмою кошти на виконання рішень Європейського суду з прав людини. |