Кількість абзаців - 106 Розмітка (ліва колонка)


Про реабілітацію осіб, які постраждали внаслідок терористичного акту (Друге читання)

0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про реабілітацію осіб, які постраждали від терористичного акту  
1. Цей Закон визначає загальні засади державної політики у сфері медичної, психологічної, соціальної та професійної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту.  
2. Метою Закону є створення умов для всебічного сприяння держави, її органів та установ у ліквідації фізичних та моральних наслідків терористичного акту для осіб, що постраждали від нього, медична та соціальна реабілітація таких осіб, повернення їх до звичного способу життя, праці та відпочинку.  
3. Розділ І. Загальні положення  
4. Стаття 1. Визначення термінів  
5. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
6. медична реабілітація - комплекс заходів медичного чи профілактичного характеру, спрямованих на відновлення здоров'я особи, яка постраждала від терористичного акту, зокрема надання їй своєчасної медичної допомоги, лікування, забезпечення необхідними ліками, медичними засобами, проведення медичних оглядів, обстежень, операцій;  
7. особа, що загинула внаслідок терористичного акту - особа, яка загинула під час вчинення терористичного акту, під час проведення антитерористичної операції, або померла від травм (ран, опіків), отриманих внаслідок терористичного акту чи під час проведення антитерористичної операції;  
8. прожитковий мінімум - законодавчо встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність;  
9. професійна реабілітація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення у особи, яка постраждала від терористичного акту, фізіологічних та фізичних можливостей до праці, у тому числі можливості працювати на посаді, на якій така особа працювала до здійснення терористичного акту чи на рівноцінній за статусом та рівнем матеріального забезпечення посаді;  
10. психологічна реабілітація - комплекс заходів психологічного чи психіатричного характеру, спрямованих на відновлення порушеного психологічного стану, психічного здоров'я особи, яка постраждала від терористичного акту;  
11. реабілітація - комплекс заходів медичного, психологічного та соціального характеру, спрямованих на подолання наслідків терористичного акту, повернення особи, що постраждала від терористичного акту, до звичного способу життя, праці та відпочинку, який вона вела раніше;  
12. соціальна реабілітація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення соціального статусу особи, яка постраждала від терористичного акту, що включає в себе відновлення втраченого чи пошкодженого майна, або виплату компенсації за нього, виплату компенсації за моральні та фізичні страждання, виплату соціальної пенсії та інші заходи;  
13. Терміни "антитерористична операція", "терористичний акт", "район проведення антитерористичної операції" необхідно трактувати відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом".  
14. Стаття 2. Законодавство України у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту  
15. Законодавство України у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, складається з Конституції України, цього Закону, Закону України "Про боротьбу з тероризмом", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів, що стосуються питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту.  
16. Стаття 3. Сфера дії Закону  
17. Дія цього Закону поширюється на громадян України, громадян інших держав та осіб без громадянства, які постраждали безпосередньо внаслідок терористичного акту чи внаслідок проведення антитерористичної операції.  
18. Дія цього Закону поширюється також на громадян України, які постраждали від терористичного акту за межами території України.  
19. Дія цього Закону не поширюється:  
20. на осіб, які відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" беруть участь у боротьбі з тероризмом;  
21. на осіб, які співробітничали з терористами, сприяли терористам чи добровільно (без примусу, чому є беззаперечні підтвердження) надавали їм будь-яку допомогу;  
22. на осіб, які свідомо перешкоджали проведенню антитерористичної операції чи грубо, з власної волі та без належних на те підстав, порушували режим у районі проведення антитерористичної операції.  
23. Реабілітація та соціальний захист осіб, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, регулюються Законом України "Про боротьбу з тероризмом".  
24. Стаття 4. Основні принципи державної політики у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту  
25. Державна політика у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, ґрунтується на наступних принципах:  
26. усвідомлення відповідальності держави за безпеку своїх громадян, громадян інших держав та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України;  
27. відповідальність за наслідки вчинення терористичного акту;  
28. всебічне сприяння особам, які постраждали від терористичного акту, у компенсації матеріальних та моральних збитків, забезпеченні їх повноцінного лікування та повернення до звичного способу життя;  
29. забезпечення соціального захисту осіб, які внаслідок терористичного акту, з незалежних від них причин, не можуть повернутися до звичного способу життя;  
30. забезпечення соціального захисту сімей осіб, які загинули від терористичного акту, внаслідок проведення антитерористичної операції чи померли від травм (ран, опіків), отриманих від терористичного акту чи внаслідок проведення антитерористичної операції.  
31. Стаття 5. Органи, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту  
32. Головним органом, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, координацію дій інших органів виконавчої влади у цій сфері, є Кабінет Міністрів України.  
33. Центральні органи виконавчої влади, інші установи та організації беруть участь у реалізації державної політики у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, у межах своєї компетенції, визначеної цим Законом, іншими законами України та виданими на їх основі нормативно-правовими актами.  
34. Медична та психологічна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я населення.  
35. Соціальна та професійна реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення.  
36. Для безпосередньої реалізації заходів у сфері реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, Кабінетом Міністрів України утворюється Комісія з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту.  
37. Положення про Комісію з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, затверджується Кабінетом Міністрів України.  
38. У разі необхідності, до заходів по реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, можуть залучатися інші органи виконавчої влади, установи, підприємства та організації державної форми власності та на договірних засадах установи, підприємства та організації інших форм власності.  
39. Розділ ІІ. Реабілітація осіб, які постраждали від терористичного акту  
40. Стаття 6. Державні гарантії реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту  
41. Особам, які постраждали від терористичного акту та на яких поширюється частини перша і друга статті 3 цього Закону, за рахунок держави гарантується надання медичної, психологічної, соціальної, професійної реабілітації у обсязі, що забезпечує такій особі, повне або максимально можливе повернення до звичного для неї способу життя.  
42. У разі неможливості повернення особи, яка постраждала від терористичного акту, до звичного способу життя держава здійснює додатковий соціальний захист такої особи.  
43. У разі смерті особи, яка постраждала від терористичного акту, держава здійснює соціальний захист сім'ї загиблого.  
44. У разі, якщо внаслідок терористичного акту чи проведення антитерористичної операції було втрачене чи пошкоджене рухоме чи нерухоме майно, держава гарантує заміну його рівноцінним майном або виплату грошової компенсації за нього в повному обсязі.  
45. Гарантії, надані цим Законом, не є вичерпними. Органи центральної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, установи, підприємства та організації різних форм власності можуть з власної ініціативи, за рахунок власних коштів, встановлювати додаткові соціальні гарантії для осіб, які постраждали від терористичного акту, проводити заходи по реабілітації таких осіб чи здійснювати фінансування цих заходів.  
46. Стаття 7. Особи, що підлягають реабілітації  
47. Реабілітації, відповідно до норм цього Закону, підлягають особи, які постраждали від вчинення терористичного акту чи постраждали в результаті проведення антитерористичної операції та отримали каліцтво, поранення, травму, інші ушкодження, отримали психологічну травму (пережили психологічний стрес), або якщо у них розвинулося захворювання, причиною якого є дія факторів терористичного акту.  
48. Підтвердженням факту вчинення терористичного акту є постанова органу дізнання, слідчого, прокурора або ухвала суду про відкриття кримінальної справи по статті 258 Кримінального кодексу України.  
49. Підтвердженням факту отримання каліцтва, поранення, ушкоджень, травми (в тому числі психологічної травми), виникнення іншого захворювання є висновок медичної установи.  
50. Стаття 8. Порядок визнання особи такою, що підлягає реабілітації  
51. Місцева державна адміністрація, на території підвідомчості якої було вчинено терористичний акт, терміново (протягом 12 годин з часу здійснення терористичного акту) утворює комісію з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту.  
52. Органи, що беруть участь у ліквідації наслідків терористичного акту та наданні допомоги постраждалим від нього, у терміновому порядку подають списки осіб, які постраждали від терористичного акту, до Комісії з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту.  
53. Рішення про визнання особи такою, що потребує реабілітації також може бути прийняте за особистим зверненням такої особи.  
54. Для визнання особи такою, що підлягає реабілітації відповідно до цього Закону, особа, яка постраждала від терористичного акту, звертається із відповідною заявою до Комісії з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, утвореної при місцевій державній адміністрації.  
55. Рішення про визнання особи постраждалою від терористичного акту чи відмова у такому визнанні приймаються протягом двох тижнів з моменту звернення. Рішення Комісії з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, утвореної при місцевій державній адміністрації, про відмову у визнанні особи такою, що підлягає реабілітації, у тримісячний термін може бути оскаржене до Комісії з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, утвореної при Кабінеті Міністрів України або до суду.  
56. Особам, які визнані постраждалими від терористичного акту, видається відповідна довідка за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.  
57. З метою з'ясування, якого виду реабілітації та у якому об'ємі, потребує особа, яка постраждала від терористичного акту, проводиться комплексне обстеження таких осіб у спеціалізованих медичних закладах із залученням необхідних спеціалістів.  
58. Стаття 9. Медична реабілітація  
59. Особам, які внаслідок терористичного акту отримали травму та потребують медичної реабілітації, забезпечується:  
60. безкоштовне обстеження та лікування у медичних закладах державної форми власності;  
61. безкоштовне отримання ліків за рецептами лікарів, забезпечення протезами, інвалідними колясками та іншими медичними засобами;  
62. безкоштовне оздоровлення у санаторно-лікувальних закладах відповідного профілю.  
63. У разі відсутності умов для обстеження, лікування чи оздоровлення осіб, які постраждали від терористичного акту, в медичних закладах державної форми власності, заходи з реабілітації, передбачені частиною першою цієї статті, проводяться у медичних закладах іншої форми власності з наступним відшкодуванням державою цим закладам понесених витрат.  
64. У разі, якщо особа, яка потребує медичної реабілітації, за рецептом лікаря за власні кошти придбавала необхідні їй ліки чи медичні засоби, держава відшкодовує такій особі їх вартість.  
65. Стаття 10. Психологічна реабілітація  
66. Усім особам, які постраждали від терористичного акту, надається невідкладна психологічна допомога.  
67. У разі отримання особою, яка постраждала від терористичного акту, психологічної травми, їй забезпечується постійний нагляд психолога та призначається необхідне лікування.  
68. Психологічна допомога надається також членам родини особи, яка загинула від терористичного акту.  
69. Стаття 11. Соціальна реабілітація  
70. Особам, які постраждали від терористичного акту, в залежності від ступеню важкості отриманих ними травм (ран, тілесних ушкоджень) забезпечується:  
71. у разі, якщо внаслідок терористичного акту особа отримала легкі тілесні ушкодження, незначні опіки чи травми, а період її медичної реабілітації, відповідно до цього Закону, не перевищує двох місяців - виплата одноразової грошової допомоги у розмірі від п'яти і більше прожиткових мінімумів;  
72. у разі, якщо внаслідок терористичного акту особа отримала тілесні ушкодження, опіки чи травми середньої тяжкості, а період її медичної реабілітації, відповідно до цього Закону, склав від одного до трьох місяців - виплата одноразової грошової допомоги у розмірі від десяти і більше прожиткових мінімумів та виплата щомісячної грошової компенсації протягом шести місяців у розмірі одного прожиткового мінімуму;  
73. у разі, якщо внаслідок терористичного акту особа отримала тілесні ушкодження, опіки чи травми середньої тяжкості, їй встановлено інвалідність ІІІ групи, а період її медичної реабілітації, відповідно до цього Закону, склав від трьох до шести місяців - виплата одноразової грошової допомоги у розмірі від двадцяти і більше прожиткових мінімумів та виплата щомісячної грошової компенсації протягом одного року у розмірі одного прожиткового мінімуму, а у разі встановлення інвалідності ІІІ групи виплата довічної грошової компенсації у розмірі 0, 5 прожиткових мінімумів;  
74. у разі, якщо внаслідок терористичного акту особа отримала тяжкі ушкодження, опіки чи травми, їй встановлено інвалідність І або ІІ групи, а період її медичної реабілітації, відповідно до цього Закону, перевищує шість місяців - виплата одноразової грошової допомоги у розмірі від п'ятидесяти і більше прожиткових мінімумів та виплата довічної щомісячної грошової компенсації у розмірі одного прожиткового мінімуму.  
75. Особи, які внаслідок терористичного акту втратили житло, за рахунок держави забезпечуються житлом (загальною житловою площею не меншою за втрачену) у першочерговому порядку.  
76. Стаття 12. Професійна реабілітація  
77. У разі, якщо особа, яка постраждала від терористичного акту, є частково працездатною, однак за станом здоров'я не може працювати на посаді, на якій працювала раніше, їй гарантується працевлаштування на іншій посаді не нижчій за рівнем оплати.  
78. За особою, яка проходить курс реабілітації, протягом одного року зберігається попереднє місце роботи (незалежно від форми власності підприємства чи установи на якому працювала така особа).  
79. У разі, якщо особа, яка постраждала від терористичного акту, за станом здоров'я не може працювати за своїм фахом, за рахунок держави їй забезпечується можливість навчання іншій професії (за вибором такої особи), у тому числі навчання у спеціальних середніх та вищих навчальних закладах.  
80. Стаття 13. Реабілітація членів сім'ї осіб, які загинули від терористичного акту  
81. У разі, якщо під час вчинення терористичного акту, внаслідок проведення антитерористичної операції чи від отриманих ран або травм особа загинула, членам сім'ї загиблого забезпечується:  
82. виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 500 прожиткових мінімумів;  
83. відшкодування витрат на поховання особи, яка загинула від терористичного акту.  
84. Неповнолітнім дітям особи, яка загинула від терористичного акту, до досягнення ними повноліття забезпечується:  
85. щорічне безкоштовне оздоровлення у санаторно-курортних закладах;  
86. виплата щомісячної пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів на кожну дитину (до досягнення повноліття);  
87. Крім зазначеного у частині другій цієї статті, дітям особи, яка загинула від терористичного акту, надається право позаконкурсного вступу до вищих та середньо-спеціальних навчальних закладів державної форми власності та до закінчення навчання виплачується щомісячна стипендія у розмірі двох прожиткових мінімумів.  
88. Стаття 14. Фінансування заходів, пов'язаних з реабілітацією осіб, які постраждали від терористичного акту  
89. Фінансування заходів, пов'язаних з реабілітацією осіб, які постраждали від терористичного акту, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Необхідні кошти передбачаються у Державному бюджеті за поданням центральних органів виконавчої влади у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.  
90. У випадку, якщо у Державному бюджеті на відповідний рік кошти на фінансування реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, не передбачені, першочергові заходи реабілітації фінансуються за рахунок коштів резервного фонду бюджету.  
91. У разі прийняття судом рішення про визнання особи чи групи осіб винними у вчиненні терористичного акту, зазначені особі в установленому законом порядку відшкодовують державі витрати на реабілітацію осіб, які постраждали від терористичного акту.  
92. Стаття 15. Вирішення спорів  
93. Рішення територіальних відділень Комісії з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту при Кабінеті Міністрів України може бути оскаржене до Комісії з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, утвореної при Кабінеті Міністрів України або до суду.  
94. Рішення інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій щодо реалізації норм цього Закону можуть бути оскаржені до вищестоящого органу або до суду.  
95. Стаття 16. Відповідальність за порушення Закону  
96. У разі порушення норм цього Закону, посадові особи, які вчинили такі порушення, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.  
97. У разі, якщо дії чи бездіяльність посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, установ та органів призвели до погіршення стану особи, яка постраждала, чи її смерті, зазначені посадові особи несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законом.  
98. Розділ ІІІ. Прикінцеві положення  
99. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
100. 2. Кабінету Міністрів України:  
101. у тримісячний термін з дня набрання Законом чинності:  
102. розробити та затвердити нормативно-правові акти, які випливають з цього Закону;  
103. внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до законодавства України у зв'язку з набранням чинності цього Закону;  
104. у місячний термін з дня набрання Законом чинності утворити Комісію з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту при Кабінеті Міністрів України;  
105. 3. Дія цього Закону поширюється також на осіб, які постраждали від терористичного акту до набрання чинності цим Законом, у разі якщо на момент набрання Законом чинності вони підлягають реабілітації відповідно до цього Закону та протягом року з дня набрання Законом чинності звернулися до Комісії з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту утвореної при Кабінеті Міністрів України.