Кількість абзаців - 191 Розмітка (ліва колонка)


Про основні засади державної міграційної політики України (Друге читання)

0. ЗАКОН УКРАЇНИ Про основні засади державної міграційної політики України  
1. Цей Закон відповідно до Конституції України, виходячи із національних інтересів України в сфері міграції, враховуючи реалії соціально-економічного, політичного, етнокультурного, географічного становища держави, міграційну та демографічну ситуації в ній, політики Євросоюзу, держав-учасниць СНД, визначає мету, принципи, напрями, засоби і завдання щодо регулювання міграційних процесів в державі.  
2. Стаття 1. Визначення термінів  
3. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:  
4. державна міграційна політика України - діяльність державних органів, яка спрямована на забезпечення національних інтересів, засад національної безпеки України, усталеного соціально-економічного і демографічного розвитку, задоволення потреб народного господарства країни у трудових ресурсах, раціональне розміщення населення по території країни, реалізацію освітнього і кваліфікаційного потенціалу мігрантів, забезпечення прав і свобод людини і громадянина;  
5. міграція - пересування особи з метою зміни місця проживання/перебування, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць України (внутрішня міграція);  
6. тимчасова міграція - пересування особи з метою зміни місця проживання/перебування на строк менше шести місяців на рік;  
7. трудова міграція - пересування особи з метою тимчасового працевлаштування, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць України (внутрішня трудова міграція);  
8. імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;  
9. еміграція - вибуття громадян України у встановленому законодавством порядку на постійне проживання до іншої держави;  
10. незаконна міграція - порушення іноземцями та особами без громадянства правил в'їзду, виїзду, перебування або транзитного проїзду через територію України;  
11. притулок - це захист від застосування юрисдикції держави громадянства (підданства) або постійного проживання, що надається Україною на її території іноземцям чи особам без громадянства, які шукають захисту від переслідувань, що становлять загрозу їхньому життю або здоров'ю чи спрямовані на позбавлення волі в державі громадянства (підданства) або постійного проживання, за діяльність, що не суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй і спрямована на захист принципів демократії, прав і свобод людини;  
12. тимчасовий гуманітарний захист - право на тимчасове проживання в Україні, що надається іноземцям чи особам без громадянства, які не мають відповідно до законодавства права на набуття статусу біженця чи отримання притулку в Україні, і прибувають в Україну у зв'язку з неможливістю їх проживання/перебування на території країни громадянства (підданства) або постійного проживання, викликаною соціальними, політичними, екологічними, техногенними та іншими тимчасовими обставинами надзвичайного характеру;  
13. мігрант - особа, яка в результаті перетинання державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України змінила місце проживання/перебування;  
14. іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;  
15. емігрант - громадянин України, який постійно проживав на території України та вибув з неї у встановленому законодавством порядку на постійне проживання до іншої держави;  
16. трудовий мігрант - особа, яка в результаті перетинання державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць України змінила місце проживання/перебування з метою працевлаштування;  
17. шукач притулку - іноземець чи особа без громадянства, який в установленому законодавством порядку звернувся з клопотанням про надання йому статусу біженця чи тимчасового гуманітарного захисту чи притулку в Україні;  
18. біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;  
19. незаконний мігрант - іноземець чи особа без громадянства, який порушив правила в'їзду, виїзду, перебування або транзитного проїзду через територію України;  
20. міграційний контроль - діяльність уповноважених державних органів, спрямована на проведення державної міграційної політики, ефективне управління міграційними процесами, боротьбу з незаконною міграцією, злочинами, захист державної безпеки та національних інтересів України у цій сфері.  
21. Стаття 2. Правова основа державної міграційної політики України  
22. Правову основу державної міграційної політики України становлять Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, видані на виконання законів.  
23. Відповідно до цього Закону розробляється міграційне законодавство, вдосконалюється система органів виконавчої влади, що здійснюють управління міграційними процесами, формуються програмні документи, укладаються міжнародні договори.  
24. Стаття 3. Суб'єкти міграційних процесів  
25. Суб'єктами міграційних процесів є:  
26. громадяни України стосовно:  
27. еміграції з України;  
28. виїзду громадян України за кордон для тимчасового перебування з метою працевлаштування, навчання, здійснення підприємницької діяльності, лікування, відпочинку тощо;  
29. повернення в Україну громадян України;  
30. внутрішньої міграції;  
31. іноземці та особи без громадянства стосовно:  
32. імміграції в Україну;  
33. в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства для тимчасового перебування;  
34. виїзду іноземців та осіб без громадянства з України;  
35. незаконної міграції.  
36. Правовий статус суб'єктів міграційних процесів визначається Конституцією України та законами України.  
37. Стаття 4. Мета державної міграційної політики України  
38. Метою державної міграційної політики є забезпечення ефективного управління міграційними процесами, подолання негативних наслідків стихійних міграційних процесів, створення умов для сталого демографічного та соціально-економічного розвитку країни, належної реалізації прав, свобод і виконання обов'язків мігрантами, зміцнення національної безпеки України.  
39. Стаття 5. Принципи державної міграційної політики України  
40. Державна міграційна політика України основується на таких принципах:  
41. неприпустимості привілеїв чи обмежень стосовно мігрантів за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;  
42. забезпечення кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободи пересування, вибору місця проживання, права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законодавством, а також в'їжджати в Україну громадянам України;  
43. забезпечення умов для реалізації мігрантами своїх прав і свобод та виконання обов'язків, неприпустимість створення для іноземців і осіб без громадянства безпідставних пільг чи переваг, які б ставили їх у привілейоване становище порівняно з громадянами України;  
44. недопущення будь-яких проявів дискримінації та ксенофобії;  
45. забезпечення національної безпеки та загальнодержавних підходів у проведенні міграційної політики;  
46. врахування міграційних ситуацій в регіонах, стимулювання раціонального територіального розподілу мігрантів по території України;  
47. запобігання масовим стихійним та нерегульованим внутрішнім і зовнішнім міграціям населення;  
48. квотування імміграції;  
49. всебічного сприяння поверненню в Україну вихідців з її території;  
50. взаємодії та координації діяльності органів виконавчої влади і громадських організацій у сфері міграції на державному та міжнародному рівні;  
51. забезпечення національних інтересів України у співробітництві України в сфері міграції з міжнародними організаціями і іншими державами.  
52. Стаття 6. Основні напрями державної міграційної політики України  
53. Основними напрямами державної міграційної політики України є:  
54. створення в Україні сприятливої міграційної ситуації, як необхідної умови сталого соціально-економічного і культурно-освітнього розвитку країни;  
55. збереження трудового та інтелектуального потенціалу держави;  
56. забезпечення прав і свобод мігрантів в Україні у відповідності із загальновизнаними нормами і принципами міжнародного права;  
57. розвиток міграційного законодавства України, адаптація його до стандартів Євросоюзу та стандартів країн СНД;  
58. удосконалення міграційної статистики;  
59. розвиток науково-дослідницької діяльності в сфері міграції та утворення механізму використання результатів науково-дослідницької діяльності для реалізації державної міграційної політики;  
60. розгортання міжнародного співробітництва в сфері міграції.  
61. Основними напрямами державної міграційної політики України у питанні повернення в Україну громадян України є:  
62. створення сприятливих умов для повернення в Україну громадян України та їх інтеграції;  
63. активізація зовнішньополітичної діяльності з метою укладання міждержавних угод про регулювання процесу переселення і захист прав переселенців;  
64. утворення ефективних механізмів реалізації міждержавних угод про регулювання процесу переселення і захист прав переселенців.  
65. Основними напрямами державної міграційної політики України в сфері імміграції є:  
66. створення сприятливих умов для повернення в Україну та інтеграції вихідців з її території та їхніх нащадків;  
67. створення належних умов для повернення в Україну та інтеграції осіб, депортованих з її території за національною ознакою, та їхніх нащадків;  
68. створення соціально-економічних механізмів, які спроможні стимулювати імміграцію діячів науки та культури, висококваліфікованих спеціалістів і робітників, потребу в яких має держава.  
69. Основними напрямами державної міграційної політики України у питанні в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства для тимчасового перебування є:  
70. створення сприятливих умов для в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства з туристичними і підприємницькими та іншими, визначеними чинним законодавством України цілями;  
71. регулювання і контроль за в'їздом в Україну мігрантів з метою працевлаштування і навчання;  
72. забезпечення прав біженців та шукачів притулку у відповідності із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;  
73. підтримка добровільного повернення біженців та шукачів притулку до держав їх походження.  
74. Основними напрямами державної міграційної політики України в сфері еміграції є:  
75. створення в Україні сприятливих соціально-економічних умов для зменшення еміграції її населення і для його рееміграції;  
76. забезпечення піклування та захисту громадян України, які постійно проживають за її межами.  
77. Основними напрямами державної міграційної політики України у питанні виїзду громадян України за кордон для тимчасового перебування з метою працевлаштування, навчання, здійснення підприємницької діяльності, лікування, відпочинку є:  
78. створення умов для мінімізації стихійної зовнішньої трудової міграції громадян України;  
79. встановлення належного контролю за зовнішньою трудовою міграцією, припинення діяльності комерційних посередницьких структур, що незаконно займаються організацією зовнішньої трудової міграції;  
80. створення соціально-економічних умов для інвестицій в економіку держави коштів трудящих-мігрантів;  
81. забезпечення піклування та захисту громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном;  
82. досягнення домовленості з державами Євросоюзу щодо спрощення візового режиму для громадян України;  
83. досягнення домовленості з державами Євросоюзу щодо застосування спрощеного режиму перетину державного кордону для мешканців прикордонних регіонів України;  
84. досягнення домовленості з країнами СНД щодо збереження спрощеного порядку перетину кордонів країн СНД громадянами країн СНД.  
85. Основними напрямами державної міграційної політики України в сфері внутрішньої міграції є:  
86. створення сприятливих соціально-економічних умов для заохочення внутрішньої трудової міграції, як альтернативи зовнішній трудовій міграції;  
87. завершення заміни дозвільної системи прописки на повідомну систему реєстрації місця проживання фізичних осіб.  
88. Основними напрямами державної міграційної політики України в сфері незаконної міграції є:  
89. створення умов для недопущення на територію України незаконних мігрантів;  
90. покращення координації роботи державних органів щодо боротьби з незаконною міграцією;  
91. посилення відповідальності за правопорушення, пов'язані з незаконною міграцією;  
92. розгортання міжнародної співпраці для боротьби з незаконною міграцією, торгівлею людьми та іншими злочинами, пов'язаними з міграційними процесами;  
93. забезпечення захисту і піклування жертвам торгівлі людьми, особливо жінкам і дітям.  
94. Стаття 7. Засоби проведення державної міграційної політики України  
95. Засобами проведення державної міграційної політики України є:  
96. міграційне законодавство, приведене у відповідність із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права та адаптоване до міжнародних стандартів;  
97. державні та регіональні цільові програми у цій сфері;  
98. система державних органів, здатна забезпечити ефективну реалізацію державної міграційної політики;  
99. участь в реалізації державної міграційної політики громадських організацій;  
100. належне фінансування проведення державної міграційної політики;  
101. міжнародне співробітництво в сфері міграції з міжнародними організаціями та іншими державами;  
102. інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики.  
103. Стаття 8. Завдання державних органів України щодо реалізації засад державної міграційної політики України  
104. Реалізація Засад передбачає вирішення державними органами України таких загальних завдань:  
105. завершення формування міграційного законодавства у відповідності з Конституцією України, загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;  
106. приведення чинного міграційного законодавства у відповідність з положеннями Конституції України та міжнародних договорів України;  
107. приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на захист прав мігрантів;  
108. укладення двосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на захист прав мігрантів, у тому числі трудових мігрантів і боротьбу з незаконною міграцією;  
109. розробку загальнодержавних і регіональних міграційних програм, спрямованих на вирішення сформульованих у Засадах завдань;  
110. забезпечення врахування міграційної ситуації в загальнодержавних і регіональних програмах соціально-економічного розвитку;  
111. активне залучення мігрантів до здійснення заходів по їх адаптації та інтеграції в українське суспільство;  
112. концентрацію фінансових і матеріальних ресурсів на реалізації пріоритетних положеннях Засад з урахуванням використання коштів державного бюджету, регіональних бюджетів, залучення позабюджетних надходжень у тому числі і від міжнародних організацій;  
113. удосконалення системи органів виконавчої влади, що здійснюють управління в сфері міграції;  
114. координацію дій законодавчих і виконавчих органів, спрямованих на поліпшення міграційної ситуації;  
115. розроблення і запровадження єдиної автоматизованої інформаційної системи обліку та аналізу міграційних потоків;  
116. розгортання співпраці з іншими країнами, міжнародними та громадськими організаціями, які здійснюють свою діяльність у сфері міграції;  
117. попередження виникнення конфліктів у регіонах, де проживають іммігранти та мігранти;  
118. продовження переговорів з державами-членами Євросоюзу про спрощення візового режиму для громадян України;  
119. продовження переговорів з державами Євросоюзу щодо застосування спрощеного режиму перетину державного кордону для мешканців прикордонних регіонів України;  
120. активізація діяльності представників від України в робочих органах міжнародних організаціях, що займаються питаннями міграції, просування в рішення цих організацій положень, які відповідають національним інтересам України;  
121. розгортання співробітництва з міграційними службами інших держав;  
122. запровадження у вищих навчальних закладах спеціалізації з підготовки фахівців у сфері міграції;  
123. забезпечення проведення комплексних наукових досліджень міграційних процесів в Україні з визначенням їх тенденцій і наслідків для усіх сфер суспільного життя;  
124. інформування населення України через засоби масової інформації про специфіку психології мігрантів (особливо іммігрантів, біженців та осіб, що шукають притулку), мотивації та проблеми іммігрантів, труднощі їхньої адаптації, про необхідність формування гуманного та толерантного до них відношення;  
125. інформування населення України через засоби масової інформації щодо ситуації на ринках праці, законодавство інших країн, фактори ризику, з якими можуть зіткнутися потенційні мігранти;  
126. забезпечення видання масовими тиражами популярної літератури з різних аспектів міграційних проблем.  
127. Реалізація Засад у питанні повернення громадян України в Україну додатково передбачає:  
128. укладення міждержавних угод про регулювання процесу добровільної міграції і захист прав мігрантів;  
129. визначення порядку реалізації положень укладення міждержавних угод про регулювання процесу добровільної міграції і захист прав мігрантів;  
130. затвердження державних програм сприяння інтеграції громадян України, які повертаються на її територію.  
131. Реалізація засад в сфері імміграції додатково передбачає:  
132. внесення змін до Закону України "Про імміграцію", спрямованих на спрощення умов і порядку імміграції в Україну для вихідців з її території і їх нащадків;  
133. створення умов для належної реалізації Закону України "Про правовий статус закордонних українців";  
134. визначення потреби України в науковцях, висококваліфікованих спеціалістах і робітниках, інших категоріях працівників, які можуть задовольнятися за рахунок імміграції в Україну, затвердження урядових програм, спрямованих на стимулювання імміграції зазначених категорій осіб;  
135. визначення регіонів України, найбільш придатних для розселення іммігрантів, їх працевлаштування, культурної і мовної адаптації в українське суспільство і розробку заходів, спрямованих на стимулювання поселення іммігрантів в цих регіонах;  
136. укладення двосторонніх міжнародних договорів з державами, з яких повертаються в Україну на постійне проживання вихідці з її території, у тому числі особи, депортовані за національною ознакою, та їхні нащадки, про забезпечення прав переселенців і про спрощений порядок зміни громадянства;  
137. розробку державних програм щодо сприяння поверненню на територію України і інтеграції вихідців з її території, у тому числі осіб, депортованих за національною ознакою та їх нащадків, повного використання інтелектуального та професійного потенціалу зазначених осіб.  
138. Реалізація Засад щодо в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства для тимчасового перебування додатково передбачає:  
139. утворення механізму залучення інвесторів в сферу туризму, що включатиме довгострокові кредити, пільгове оподаткування, повернення ПДВ, звільнення від податку на землю, на додану вартість тощо;  
140. прийняття нормативно-правового акту про врегулювання трудової міграції та порядку використання в Україні іноземної робочої сили з метою захисту національного ринку праці;  
141. прийняття законів України про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства, про тимчасовий гуманітарний захист;  
142. розробку і запровадження єдиної автоматизованої інформаційної системи обліку та ідентифікації осіб, які шукають притулку в Україні, та біженців;  
143. розробку плану заходів щодо сприяння адаптації в Україні осіб, яким надано статус біженця чи притулок в Україні;  
144. сприяння добровільному поверненню біженців та шукачів притулку до держав їх походження.  
145. Реалізація Засад в сфері еміграції додатково передбачає:  
146. запобігання відтоку громадян України за кордон;  
147. приєднання до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення 1993 року;  
148. збільшення штатів консульських установ України у тих державах, де постійно проживає або тимчасово перебуває найбільша кількість громадян України, забезпечення комплектування консульських установ України за кордоном посадовими особами, які мають юридичну освіту;  
149. підвищення якості роботи консульських установ України за кордоном щодо забезпечення захисту прав громадян України, які постійно проживають за кордоном;  
150. розширення участі консульських посадових осіб України у судових засіданнях у справах за звинуваченнями громадян України, особливо у разі наявності доказів упередженого ставлення та дискримінації щодо них.  
151. Реалізації Засад щодо виїзду громадян України за кордон для тимчасового перебування з метою працевлаштування, навчання, здійснення підприємницької діяльності, лікування, відпочинку додатково передбачає:  
152. розробку проекту закону України про правове регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, в якому передбачити посилення соціального захисту громадян України, зокрема забезпечення гарантованого мінімального розміру заробітної плати, здійснення пенсійного та медичного страхування, страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, репатріації;  
153. посилення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які одержали ліцензію на надання послуг з посередництва у працевлаштуванні громадян України за кордоном, припинення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють незаконну діяльність в сфері зовнішньої трудової міграції;  
154. проведення моніторингу фактів порушення прав громадян України, які працюють на території інших держав, зокрема з використанням інформації, одержаної через закордонні дипломатичні установи України;  
155. розробку ефективної системи збору, обробки і аналізу статистичної та оперативної інформації, пов'язаної із зовнішньою трудовою міграцією;  
156. удосконалення системи обліку громадян України, які тимчасово виїжджають за кордон з метою працевлаштування;  
157. розроблення і затвердження комплексу заходів, спрямованих на всебічне роз'яснення громадянам України, які працюють на території інших держав, їх прав і свобод, специфіки законодавства країни перебування, включаючи положення відповідних міжнародних договорів;  
158. приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на захист прав трудящих-мігрантів: Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 року, Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1999 року, конвенцій Міжнародної організації праці № 97 про трудящих-мігрантів і № 143 про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящим-мігрантам рівних можливостей і рівного ставлення;  
159. укладення двосторонніх міжнародних договорів з державами, до яких виїжджають для працевлаштування громадяни України, про працевлаштування громадян, про соціальне забезпечення громадян, про підтримку в галузі медичного страхування;  
160. проведення постійного моніторингу виконання міжнародних договорів з питань працевлаштування і соціального захисту громадян України в інших країнах.  
161. Реалізація Засад у сфері внутрішньої міграції додатково передбачає:  
162. приведення законодавства України про свободу пересування і вільний вибір місця проживання у відповідність із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;  
163. внесення змін до законів України і підзаконних актів, що пов'язують реалізацію прав і свобод та виконання обов'язків з наявністю чи відсутністю прописки;  
164. розробку державної і регіональних програм заохочення внутрішньої трудової міграції, як альтернативи зовнішній трудовій міграції і еміграції.  
165. Реалізація засад у сфері незаконної міграції додатково передбачає:  
166. завершення юридичного оформлення, делімітації і демаркації державного кордону України;  
167. розробку нової редакції Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" з урахуванням в ньому положень міжнародних документів з питань боротьби з незаконною міграцією;  
168. внесення змін до Кримінального кодексу України і Кодексу про адміністративні порушення України щодо посилення відповідальності за злочини і правопорушення, пов'язані з незаконною міграцією;  
169. розробка програми заходів допомоги жертвам торгівлі людьми, особливо жінкам і дітям;  
170. утворення і забезпечення діяльності мережі пунктів утримання незаконних мігрантів;  
171. організація ефективного зовнішнього, прикордонного та внутрішнього міграційного контролю;  
172. продовження укладення двосторонніх міжнародних договорів про реадмісію з державами, з яких прибувають в Україну незаконні мігранти;  
173. залучення коштів міжнародних організацій для вирішення питань, пов'язаних з незаконною міграцією.  
174. Стаття 9. Повноваження органів державної влади у сфері міграційної політики України  
175. Відповідно до Конституції і законів України:  
176. Верховна Рада України в межах повноважень, визначених Конституцією України, визначає засади регулювання міграційних процесів, правовий режим державного кордону, формує законодавчу базу, здійснює парламентський контроль за належним виконанням законів, додержанням прав і свобод людини і громадянина в цій сфері;  
177. Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, здійснює загальне керівництво у сфері міграції;  
178. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує виконання положень Конституції і законів України з питань міграції, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, що здійснюють управління в сфері міграції;  
179. міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань в сфері міграції, здійснюють розробку і реалізацію програм з міграційних питань;  
180. місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері міграції, віднесених законодавством до їхньої компетенції;  
181. суди загальної юрисдикції здійснюють захист прав і свобод людини і громадянина та судочинство у справах про правопорушення в сфері міграції;  
182. Прокуратура України здійснює повноваження у сфері міграції відповідно до Конституції України та Закону України "Про прокуратуру України".  
183. Прикінцеві положення  
184. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
185. 2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:  
186. підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;  
187. привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
188. забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;  
189. вжити заходів щодо забезпечення виконання завдань, передбачених цим Законом.  
190. 3. Центральним і місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити в межах своєї компетенції реалізації завдань і положень цього Закону та керуватися його основними положеннями під час розроблення проектів нормативно-правових актів і проведення заходів в сфері міграції на державному, галузевому та регіональному рівнях.