Кількість абзаців - 140 Розмітка (ліва колонка)


Про організаційно-правові засади вилучення (викупу) земель права приватної власності (Друге читання)

0. Проект  
1. ЗАКОН УКРАЇНИ  
2. Про організаційно-правові засади вилучення (викупу) земель права приватної власності  
3. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вилучення (викупу) земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності.  
4. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
5. Стаття 1. Основні терміни та їх визначення  
6. У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:  
7. викуп земельних ділянок для суспільних потреб - перехід земельної ділянки права приватної власності до державної чи комунальної за плату для задоволення державних чи комунальних потреб;  
8. викупна ціна земельної ділянки - ринкова вартість земельної ділянки, що викупляється і вартість нерухомого майна, що знаходиться на ній, а також збитки, заподіяні власникові вилученням земельної ділянки, включаючи збитки, які він понесе у зв'язку з достроковим припиненнями своїх зобов'язань перед третіми персонами, зокрема упущену вигоду;  
9. ринкова ціна земельної ділянки - найбільш вірогідна ціна вільної земельної ділянки, яку можна одержати при її продажі на конкурсі або відкритому аукціоні;  
10. суспільна потреба - це необхідність в земельних ділянках для забезпечення конкретних потреб та інтересів індивідуума чи суспільства в цілому;  
11. примусове відчуження земельних ділянок - комплекс організаційно-правових, фінансових та інших дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на примусове припинення права власності на земельні ділянки з мотивів суспільної необхідності в разі введення воєнного чи надзвичайного стану;  
12. суспільна необхідність - необхідність держави у земельних ділянках, що перебувають у приватній власності, в разі введення воєнного чи надзвичайного стану в установленому законом порядку.  
13. Стаття 2. Сфера дії цього Закону  
14. Дія цього Закону поширюється на регулювання суспільних відносин, пов'язаних із викупом земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для задоволення суспільних потреб та примусовим відчуженням земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності в разі введення воєнного чи надзвичайного стану у випадках, коли ці потреби не можуть бути забезпечені за рахунок земель державної чи комунальної власності.  
15. Дія цього Закону не поширюється на:  
16. регулювання суспільних відносин, що виникають у разі звернення стягнення на земельні ділянки за невиконання боргових зобов'язань, забезпечених заставою земельної ділянки;  
17. вилучення (викуп) земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності;  
18. регулювання суспільних відносин, пов'язаних з відшкодуванням втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва при викупі земельних ділянок, для суспільних потреб;  
19. регулювання суспільних відносин, пов'язаних із купівлею-продажем земельних ділянок та укладанням інших цивільно-правових угод між власником земельної ділянки та іншими фізичними або юридичними особами з метою задоволення приватних інтересів.  
20. Стаття 3. Земельна ділянка як об'єкт викупу  
21. Об'єктом викупу чи примусового відчуження за цим Законом може бути земельна ділянка чи її частина, житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження, що розташовані на ній і перебувають у власності громадян або юридичних осіб.  
22. Якщо власник земельної ділянки, що викуповується чи примусово відчужується, є також власником жилого будинку, інших будівель, споруд чи насаджень, що розміщені на ній, вимога про викуп чи примусове відчуження земельної ділянки розглядається разом із вимогою про припинення права власності на ці об'єкти.  
23. Якщо власник земельної ділянки, що викуповується чи примусово відчужується не є власником жилого будинку, інших будівель, споруд чи насаджень, що розміщені на ній, власник цих об'єктів залучається для участі у справі.  
24. Право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди чи насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, може бути припинено шляхом їх викупу і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі, відповідно до закону.  
25. У разі якщо викуповується чи примусово відчужується частина земельної ділянки, а решта площі цієї ділянки не може раціонально використовуватися за цільовим призначенням, власник земельної ділянки може вимагати від органу, який викуповує чи відчужує частину земельної ділянки, викупу всієї земельної ділянки.  
26. Стаття 4. Підстави та умови викупу і примусового відчуження земельних ділянок  
27. Громадяни та юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки.  
28. Викуп земельних ділянок здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки з дотриманням вимог екологічної безпеки та подальшого раціонального використання земельних ділянок.  
29. Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.  
30. Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб може бути застосований за умови обов'язкового і повного відшкодування вартості земельної ділянки і нерухомого майна, що на ній розміщене, та збитків, завданих власникові, відповідно до закону.  
31. Земельні ділянки, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб можуть викуплятись для державних чи комунальних потреб, у випадках, пов'язаних із виконанням Україною міжнародних обов'язків при відсутності інших варіантів можливого розміщення цих об'єктів, в інших випадках, встановлених Законом.  
32. Примусове відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, може здійснюватися, як виняток, з мотивів суспільної необхідності в разі введення воєнного або надзвичайного стану.  
33. Примусове відчуження земельних ділянок, а також жилих будинків, інших будівель, споруд чи насаджень, розташованих на них з мотивів суспільної необхідності здійснюється з обов'язковим наступним відшкодуванням їх вартості відповідно до закону.  
34. Розділ ІІ. ВИКУП ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ  
35. Стаття 5. Викуп земельної ділянки для суспільних потреб  
36. Викуп земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, проводяться за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом, або за рішенням суду.  
37. Рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів міст і інших населених пунктів та іншої, затвердженої в установленому порядку, містобудівної документації, документації із землеустрою.  
38. Викупна ціна, строки та інші умови викупу земельної ділянки визначаються за згодою з її власником, а в разі спору - судом.  
39. Стаття 6. Повноваження органів виконавчої влади щодо викупу земельних ділянок  
40. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок у порядку та відповідно до повноважень, визначених законом, для таких суспільних потреб:  
41. під будівлі та споруди органів державної влади;  
42. під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної власності;  
43. під та об'єкти, пов'язані з добуванням корисних копалин загальнодержавного значення;  
44. під загальнодержавні об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;  
45. для оборони та національної безпеки;  
46. під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо) загальнодержавного значення;  
47. під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій.  
48. Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо викупу земельних ділянок  
49. Сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради приймають рішення про викуп земельних ділянок у порядку та відповідно до повноважень, визначеному законом, для суспільних потреб, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади:  
50. під будівлі та споруди органів місцевого самоврядування;  
51. під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти комунальної власності;  
52. під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення;  
53. під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури місцевого значення;  
54. під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування.  
55. Стаття 8. Порядок викупу земельної ділянки для суспільних потреб  
56. Ініціатива у викупі земельної ділянки для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування.  
57. Викуп земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, для суспільних потреб здійснюється за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.  
58. Орган, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки, зобов'язаний письмово повідомити про це власника земельної ділянки не пізніше ніж за рік до викупу земельної ділянки.  
59. Даний термін попередження про майбутній викуп земельної ділянки поширюється і на тих осіб, які стануть її власниками протягом року з моменту вказаного попередження.  
60. Після отримання власником земельної ділянки і відшкодування вартості земельної ділянки договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.  
61. Викуп земельної ділянки протягом року з дня отримання письмового повідомлення власником земельної ділянки про її вилучення можливий лише за згодою власника земельної ділянки.  
62. Викуп земельної ділянки відбувається згідно договору купівлі-продажу, який нотаріально посвідчується.  
63. Якщо протягом трьох років з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб договір купівлі-продажу з власником земельної ділянки не укладений, таке рішення втрачає чинність.  
64. Рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб підлягає державній реєстрації в органі, що здійснює реєстрацію прав на земельні ділянки, відповідно до закону.  
65. Орган, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, одночасно вирішує питання щодо припинення права на нерухоме майно, яке на ній розміщено, в порядку, визначеному законом.  
66. Стаття 9. Фінансування викупу земельних ділянок для суспільних потреб  
67. Викуп земельних ділянок права приватної власності для суспільних потреб здійснюється за кошти державного та місцевого бюджетів та інших коштів, незаборонених законом.  
68. Стаття 10. Порядок і умови надання інформації  
69. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб протягом десяти днів з часу прийняття такого рішення, зобов'язаний письмово інформувати про це власника земельної ділянки.  
70. Інформація власнику земельної ділянки повинна бути направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення.  
71. Стаття 11. Вимоги до складу інформації, яка направляється власнику земельної ділянки при її викупі для суспільних потреб  
72. У письмовому повідомленні власника земельної ділянки, яка підлягає викупу для суспільних потреб, повинна міститися наступна інформація:  
73. 1)про земельну ділянку яка підлягає викупу:  
74. об'єкт викупу, місцезнаходження, кадастровій номер, площа, категорія земель;  
75. про мету викупу земельної ділянки; про державну реєстрацію рішення про викуп земельної ділянки в органі, що здійснює реєстрацію прав на земельну ділянку;  
76. 2)про умови викупу земельної ділянки: розмір викупної ціни, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, термін викупу, джерело фінансування витрат, пов'язаних з викупом, а також відомості про земельну ділянку, яка може бути надана взамін тої, що викупляється;  
77. 3) про права власника земельної ділянки, що виникли у зв'язку з її викупом.  
78. До інформації додається план земельної ділянки, що викупляється.  
79. Стаття 12. Права власника земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про її викуп для суспільних потреб  
80. Власник земельної ділянки, що викуповується для суспільних потреб, з дня отримання письмового повідомлення про її викуп до укладення угоди про перехід права власності на земельну ділянку та державної реєстрації права на викуплену земельну ділянку має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов'язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням тощо.  
81. Власник земельної ділянки, що викуповується для суспільних потреб, несе ризик віднесення на нього витрат та збитків, пов'язаних із новим будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом будівель і споруд, що знаходяться на земельній ділянці, або закладанням насаджень та проведенням інших заходів, що суттєво підвищують вартість земельної ділянки при визначенні її викупної ціни, за умови, що такі дії вчиняються в період після отримання її власником письмового повідомлення про викуп та до отримання ним викупної ціни земельної ділянки.  
82. Власник земельної ділянки, який письмово повідомлений про її викуп, у разі відчуження земельної ділянки на користь іншої особи зобов'язаний попередити цю особу, а також орган, що прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб. Незалежно від виконання власником його обов'язків рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб зберігає свою чинність для нового власника земельної ділянки.  
83. Стаття 13. Проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки  
84. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, зобов'язаний письмово повідомити про це власника земельної ділянки не пізніше ніж за один рік до майбутнього викупу.  
85. Протягом одного місяця з дня одержання повідомлення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб власник земельної ділянки письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про згоду на проведення переговорів щодо умов викупу земельної ділянки.  
86. Якщо на момент прийняття рішення про викуп земельна ділянка передана в оренду або власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником жилого будинку, інших будівель, споруд чи насаджень, що розміщені на ній, то до участі в переговорах залучаються їх власники та орендарі.  
87. У разі відмови власника земельної ділянки, що підлягає викупу, від проведення переговорів (ненадання в установлений цим Законом строк письмового повідомлення) або недосягнення згоди щодо викупної ціни чи інших умов викупу спір вирішується в судовому порядку.  
88. Стаття 14. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб за рішенням суду  
89. У разі якщо власник земельної ділянки незгоден із рішенням про її викуп для суспільних потреб або сторонами не досягнуто домовленості щодо викупної ціни або інших умов викупу земельної ділянки в установлений статтею 13 цього Закону строк, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування звертається із позовом до суду про викуп земельної ділянки  
90. У разі визнання судом, що конкретна суспільна потреба є обгрунтованою з боку органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування і відповідає вимогам викупу, а також законності застосування процедури примусового відчуження земельної ділянки, суд приймає рішення про її примусове відчуження.  
91. Якщо протягом шістдесяти днів з моменту закінчення установленого цим Законом строку орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не подав позову про викуп такої земельної ділянки до суду, рішення про викуп земельної ділянки втрачає чинність.  
92. Стаття 15. Викупна ціна земельної ділянки, що викуповується для суспільних потреб  
93. Викупна ціна включає вартість земельної ділянки, нерухомого майна, що на ній розміщене, збитки, завдані власнику земельної ділянки у зв'язку з викупом земельної ділянки (у тому числі упущену вигоду), у повному обсязі. У разі отримання власником іншої земельної ділянки взамін викупленої у викупну ціну включається вартість виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на отриману земельну ділянку та державну реєстрацію прав на неї.  
94. Визначення вартості земельної ділянки здійснюється відповідно до експертної грошової оцінки земельної ділянки, розрахованої за ринковою ціною, яка проводиться в порядку, визначеному законом, і не може бути нижчою за неї.  
95. Визначення вартості нерухомого майна, що розміщене на земельній ділянці, та збитків, завданих власнику у зв'язку з викупом земельної ділянки, здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.  
96. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, може прийняти рішення про встановлення більш вигідних умов відшкодування власнику земельної ділянки, ніж ті, що визначені у цій статті.  
97. Стаття 16. Форми відшкодування вартості земельної ділянки, що викуповується для суспільних потреб  
98. Викуп земельної ділянки або її частини для суспільних потреб здійснюється за умови попереднього та повного відшкодування вартості земельної ділянки чи її частини.  
99. Відшкодування вартості земельної ділянки в разі її викупу для суспільних потреб, за згодою власника, може мати такі форми:  
100. грошову;  
101. надання іншої земельної ділянки або майна, вартість яких враховується при визначенні викупної ціни земельної ділянки.  
102. Громадяни та юридичні особи, власники та користувачі суміжних земельних ділянок, які зазнали збитків у зв'язку з викупом земельної ділянки для суспільних потреб, мають право вимагати від органу, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, їх відшкодування, у тому числі в судовому порядку.  
103. Стаття 17. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене  
104. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене, здійснюється відповідно до закону.  
105. Стаття 18. Виникнення права розпорядження викупленою земельною ділянкою для суспільних потреб  
106. Органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування мають право розпоряджатися викупленою земельною ділянкою для суспільних потреб лише після сплати в повному обсязі викупної ціни власнику земельної ділянки та державної реєстрації права на цю земельну ділянку.  
107. У разі якщо власник земельної ділянки, яка підлягає викупу, отримує іншу земельну ділянку, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування мають право розпорядження викупленою земельною ділянкою після отримання власником в установленому порядку державного акта на право власності на отриману земельну ділянку та його державної реєстрації.  
108. У разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб припиняється дія всіх обтяжень і обмежень, що були встановлені для колишнього власника земельної ділянки. Відповідальність за скасування обтяжень і обмежень покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які ініціювали викуп земельної ділянки. Особи, на користь яких були встановлені обмеження і обтяження на викуплену земельну ділянку, вправі вимагати відшкодування або встановлення обмежень для нового користувача викупленої земельної ділянки в установленому законом порядку.  
109. Використання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб, здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України.  
110. Земельна ділянка викуплена для суспільних потреб за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування може бути передана в концесію чи оренду для задоволення суспільних потреб, в порядку визначеному законом.  
111. Стаття 19. Повернення викупленої земельної ділянки  
112. У випадку, якщо потреба у використанні земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб зникає, колишній власник цієї ділянки або її частини чи спадкоємець (правонаступник) має право на її повернення у власність.  
113. Викуплена за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування земельна ділянка або її частина може бути повернута колишньому власнику або спадкоємцю (правонаступнику) за його заявою (клопотанням) у порядку, встановленому законом.  
114. Якщо колишній власник чи спадкоємець (правонаступник) відмовляється від свого права на повернення земельної ділянки або її частини у власність, органи державної влади чи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення про відчуження такої ділянки чи її частини у приватну власність або про її передачу у користування.  
115. Умови повернення земельної ділянки, визначається в договорі, що укладається між органом державної влади чи місцевого самоврядування і колишнім власником або його правонаступниками.  
116. Розділ ІІІ. ПРИМУСОВЕ ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК З МОТИВІВ СУСПІЛЬНОЇ НЕОБХІДНОСТІ  
117. Стаття 20. Підстави примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності  
118. У разі введення в установленому законом порядку правового режиму воєнного чи надзвичайного стану земельні ділянки, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, можуть бути, як виняток, відчужені у примусовому порядку з мотивів суспільної необхідності.  
119. Введений відповідно до закону воєнний чи надзвичайний стан є підставою для прийняття органами державної влади, органами місцевого самоврядування рішення про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в разі, якщо це визначено указом Президента України.  
120. Стаття 21. Порядок здійснення примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності  
121. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану примусове відчуження земельних ділянок права власності громадян чи юридичних осіб здійснюється за рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом.  
122. Право власності на земельну ділянку або її частину припиняється з моменту прийняття відповідним органом рішення про примусове відчуження земельної ділянки або її частини.  
123. Стаття 22. Строки примусового відчуження земельних ділянок при введенні воєнного чи надзвичайного стану  
124. У разі запровадження правового режиму воєнного чи надзвичайного стану примусове відчуження земельних ділянок здійснюється на строк дії воєнного чи надзвичайного стану, передбаченого в указі Президента України.  
125. Стаття 23. Відшкодування викупної вартості земельних ділянок, що відчужуються з мотивів суспільної необхідності  
126. Відшкодування викупної вартості примусово відчуженої земельної ділянки при запровадженні правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється у строки, визначені в указі Президента України про припинення дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.  
127. Припинення права власності на земельні ділянки, що примусово відчужуються з мотивів суспільної необхідності в разі введення воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється з наступним повним відшкодуванням вартості таких земельних ділянок їх власникам у порядку, визначеному законом.  
128. У разі недосягнення сторонами згоди щодо відшкодування вартості примусово відчуженої земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності питання вирішується в судовому порядку.  
129. Стаття 24. Повернення примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки  
130. Після скасування воєнного чи надзвичайного стану колишній власник земельної ділянки має право вимагати від органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування повернення примусово відчуженої земельної ділянки.  
131. У разі неможливості повернення примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки її власнику, за його бажанням, надається інша земельна ділянка.  
132. Стаття 25. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з примусовим відчуженням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності  
133. Припинення права власності на жилий будинок, інші будівлі, споруди та насадження, що розміщені на земельній ділянці, яка примусово відчужується з мотивів суспільної необхідності, здійснюється в порядку, встановленому законом.  
134. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
135. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.  
136. 2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:  
137. підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають із цього Закону;  
138. привести свої рішення у відповідність із цим Законом;  
139. забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.