Кількість абзаців - 243 Розмітка (ліва колонка)


Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (Друге читання)

0. Проект Закон України  
1. Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"  
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
3. І. Внести зміни до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 553; 2005 р., № 10, ст. 194, № 32, ст. 421; 2006 р., № 13, ст. 110), виклавши його у такій редакції:  
4. "ЗАКОН УКРАЇНИ  
5. Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень  
6. Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.  
7. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  
8. Стаття 1. Сфера застосування Закону  
9. 1. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.  
10. 2. Дія цього Закону не поширюється на державну реєстрацію прав на повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні та інші об'єкти цивільних прав, на які поширено правовий режим нерухомої речі.  
11. Стаття 2. Визначення термінів  
12. 1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:  
13. 1) державна реєстрація прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, наявності, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно;  
14. 2) Державний реєстр прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;  
15. 3) обтяження - заборона розпоряджатися нерухомим майном, встановлена актами уповноважених на це органів державної влади або посадових осіб;  
16. 4) нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення;  
17. 5) реєстраційний округ - територія, в межах якої діє один місцевий орган державної реєстрації прав. Межі реєстраційних округів встановлює Кабінет Міністрів України;  
18. 6) технічна інвентаризація (опис нерухомого майна) - обстеження, обмірювання об'єкта нерухомого майна з визначенням його технічного стану та оформленням відповідних документів;  
19. 7) землевпорядні роботи - роботи з формування земельних ділянок як об'єктів прав на нерухоме майно, які пов'язані з проведенням геодезичного обстеження, обмірювання для визначення місця розташування та розмірів земельних ділянок, складенням документації із землеустрою, а також перенесенням на місцевість меж земельних ділянок та меж територій, щодо яких встановлені обмеження у користуванні земельними ділянками.  
20. Стаття 3. Засади державної реєстрації прав  
21. 1. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.  
22. 2. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.  
23. 3. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.  
24. 4. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.  
25. 5. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.  
26. 6. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах відповідного реєстраційного округу.  
27. 7. У разі розміщення об'єкта нерухомого майна на території двох чи більше реєстраційних округів державна реєстрація прав проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного округу, в якому розміщена більша частина об'єкта нерухомого майна.  
28. Стаття 4. Права та обтяження, які підлягають державній реєстрації  
29. 1. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, що розміщене на території України і належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:  
30. 1) право власності на нерухоме майно;  
31. 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); іпотека; довірче управління майном; право користування;  
32. 3) інші речові права відповідно до законодавства;  
33. 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження цих прав.  
34. 2. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.  
35. 3. Право власності на будівлю, споруду, квартиру може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, крім випадків, коли власником земельної ділянки та будівель, споруд, квартири, розташованих на ній, є та сама особа.  
36. Розділ ІІ. ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ  
37. Стаття 5. Система органів державної реєстрації прав  
38. 1. Систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, яке забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, утворена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.  
39. 2. Держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав.  
40. 3. Адміністратором Державного реєстру прав (далі - Адміністратор) є утворена при Міністерстві юстиції України державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом, яка здійснює ведення Реєстру.  
41. Стаття 6. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної реєстрації прав  
42. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав:  
43. 1) бере участь у формуванні державної політики у сфері реєстрації прав;  
44. 2) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав;  
45. 3) організовує роботу, пов'язану з утворенням та забезпеченням діяльності органів державної реєстрації прав;  
46. 4) здійснює координацію діяльності органів державної реєстрації прав та контроль за нею;  
47. 5) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів на нерухоме майно (далі - державний реєстратор);  
48. 6) забезпечує роботу кваліфікаційних комісій державних реєстраторів;  
49. 7) утворює державну госпрозрахункову юридичну особу з консолідованим балансом (призначає керівника, затверджує статут);  
50. 8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.  
51. Стаття 7. Компетенція місцевого органу державної реєстрації прав  
52. 1. Місцевий орган державної реєстрації прав:  
53. 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;  
54. 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;  
55. 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;  
56. 4) забезпечує облік безхазяйного майна;  
57. 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.  
58. Стаття 8. Державний реєстратор прав на нерухоме майно  
59. 1. На посаду державного реєстратора прав призначається особа з вищою юридичною освітою, яка пройшла стажування в місцевих органах державної реєстрації прав протягом шести місяців, склала кваліфікаційний іспит і якій Міністерством юстиції України видано свідоцтво державного реєстратора.  
60. Порядок складання кваліфікаційного іспиту та видачі свідоцтва державного реєстратора встановлює Міністерство юстиції України.  
61. 2. Державний реєстратор:  
62. 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомого майна, інших підстав для відмови в державній реєстрації прав або її зупинення;  
63. 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про анулювання запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав;  
64. 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;  
65. 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;  
66. 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;  
67. 6) видає свідоцтво про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно;  
68. 7) надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом;  
69. 8) у разі потреби вимагає подання додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;  
70. 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.  
71. 3. Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором місцевого органу державної реєстрації прав.  
72. 4. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.  
73. Стаття 9. Кваліфікаційна комісія державних реєстраторів  
74. 1. Для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір отримати свідоцтво державного реєстратора, та вирішення питання щодо анулювання свідоцтва при Міністерстві юстиції України утворюється кваліфікаційна комісія державних реєстраторів.  
75. 2. Положення про кваліфікаційну комісію державних реєстраторів затверджується Кабінетом Міністрів України.  
76. Розділ ІІІ. ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПРАВ  
77. Стаття 10. Державний реєстр прав  
78. 1. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.  
79. 2. Державний реєстр прав є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню.  
80. Знищення чи вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається, крім випадків, передбачених законом.  
81. 3. Місцеві органи державної реєстрації прав забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.  
82. Стаття 11. Структура Державного реєстру прав  
83. 1. Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього.  
84. 2. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про:  
85. нерухоме майно;  
86. право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права;  
87. інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав;  
88. обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.  
89. 3. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.  
90. Стаття 12. Картографічні (графічні) дані Державного реєстру прав  
91. 1. Картографічні (графічні) дані Державного реєстру прав включають індексні карти і плани земельних ділянок. Ці дані призначені для позначення меж реєстраційних округів, ідентифікації нерухомого майна, відображення взаєморозташування об'єктів нерухомого майна, організації управління інформацією та контролю за проведенням державної реєстрації прав.  
92. 2. Порядок складення та затвердження, вимоги до оформлення індексних карт і планів земельних ділянок встановлюються Кабінетом Міністрів України.  
93. Стаття 13. База даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав  
94. 1. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень, а також реєстрація запитів стосовно надання витягів з Державного реєстру прав проводиться в базі даних про реєстрацію заяв і запитів.  
95. 2. Заява і запит реєструються у базі даних Державного реєстру прав, якщо заявником додержані вимоги, установлені цією статтею та статтями 16 і 18 цього Закону.  
96. Стаття 14. Реєстраційна справа  
97. 1. Реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.  
98. 2. Документи розміщуються в реєстраційній справі в порядку їх надходження і нумеруються.  
99. 3. Реєстраційна справа підлягає довічному зберіганню в архіві, який створюється в місцевому органі державної реєстрації прав.  
100. 4. Порядок ведення архіву визначається Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі архівної справи.  
101. Розділ ІV. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ ТА ЇХ ОБТЯЖЕНЬ  
102. Стаття 15. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень  
103. 1. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:  
104. 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;  
105. 2) установлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;  
106. 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній;  
107. 4) внесення записів до Державного реєстру прав;  
108. 5) видача свідоцтва про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно;  
109. 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.  
110. 2. Державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації, та/або виконання землевпорядних робіт.  
111. 3. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.  
112. 4. Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, який не перевищує тридцяти днів (крім випадків, установлених у частині сьомій цієї статті) з моменту отримання місцевим органом державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та документів, необхідних для її проведення.  
113. 5. У разі коли під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав встановлено, що до місцевого органу державної реєстрації прав подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.  
114. 6. Розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться у дводенний строк після отримання місцевим органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.  
115. 7. У разі надходження до місцевого органу державної реєстрації прав заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки на майно, щодо якого у зазначеному органі вже зареєстровано заяву про державну реєстрацію права на це майно, державний реєстратор спочатку розглядає заяву про державну реєстрацію прав, а після цього заяву про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки. При цьому строк державної реєстрації прав та їх обтяжень становить десять днів після державної реєстрації заяви про державну реєстрацію обтяжень, іпотеки.  
116. 8. Державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, проводиться в спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав.  
117. 9. Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви в місцевому органі державної реєстрації прав.  
118. 10. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також надання витягів з Державного реєстру прав установлює Кабінет Міністрів України.  
119. Стаття 16. Подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень  
120. 1. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до місцевого органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша його частина.  
121. 2. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку їх надходження.  
122. 3. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.  
123. 4. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.  
124. 5. При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу подання.  
125. 6. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень може бути відкликана до прийняття рішення державним реєстратором.  
126. 7. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.  
127. 8. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою накладено заборону на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої накладено обтяження.  
128. 9. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У разі потреби представник іноземної особи пред'являє документи, легалізовані в установленому порядку.  
129. Стаття 17. Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень  
130. 1. Текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місцепроживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.  
131. 2. Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими, не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.  
132. 3. Документи, що встановлюють виникнення, наявність, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Законом та іншими актами законодавства.  
133. Стаття 18. Підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень  
134. 1. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, наявність, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою.  
135. 2. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:  
136. 1) ухвали суду про забезпечення позову;  
137. 2) рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно;  
138. 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;  
139. 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;  
140. 5) накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради у населених пунктах, в яких немає нотаріусів;  
141. 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законодавством.  
142. Стаття 19. Відкриття і закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи  
143. 1. У Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.  
144. 2. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі:  
145. 1) знищення об'єкта нерухомого майна;  
146. 2) поділу або об'єднання об'єкта нерухомого майна.  
147. 3. У разі прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації відкривається тільки реєстраційна справа, яка підлягає закриттю після включення до неї відповідних документів.  
148. 4. Закрита реєстраційна справа підлягає довічному зберіганню в архіві місцевого органу державної реєстрації прав.  
149. Стаття 20. Державна реєстрація прав у разі поділу або об'єднання об'єктів нерухомого майна  
150. 1. У разі поділу об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта анулюється. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.  
151. 2. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.  
152. 3. У разі об'єднання об'єктів нерухомого майна відповідні розділи Державного реєстру прав та реєстраційні справи закриваються, реєстраційні номери таких об'єктів анулюються. Водночас для новоствореного об'єкта нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, такому об'єкту присвоюється новий реєстраційний номер.  
153. 4. Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єктів, які об'єднуються, переносяться до розділу Державного реєстру прав, відкритого для новоствореного об'єкта, із зазначенням тієї його частини, щодо якої вони були зареєстровані.  
154. Стаття 21. Перебіг строку державної реєстрації прав та їх обтяжень  
155. 1. У разі коли документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, державний реєстратор у строк, встановлений частинами четвертою, шостою і сьомою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.  
156. 2. Якщо заявник протягом десяти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права поновлюється на відповідний строк.  
157. 3. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.  
158. Стаття 22. Відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень  
159. 1. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, коли:  
160. 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;  
161. 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщена в іншому реєстраційному окрузі;  
162. 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;  
163. 4) подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими актами законодавства, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;  
164. 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна;  
165. 6) заявлене право вже зареєстровано.  
166. 2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення за встановленим Міністерством юстиції України зразком.  
167. 3. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.  
168. Стаття 23. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна  
169. 1. Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному окремо визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта.  
170. 2. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни опису об'єкта нерухомого майна його реєстраційний номер залишається без змін.  
171. 3. Порядок присвоєння реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна встановлюється Міністерством юстиції України.  
172. Стаття 24. Внесення записів до Державного реєстру прав  
173. 1. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.  
174. 2. Записи анулюються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.  
175. 3. Записи про обтяження погашаються на підставі актів уповноважених на це органів або посадових осіб.  
176. Стаття 25. Виправлення технічних помилок у Державному реєстрі прав  
177. 1. У разі виявлення у свідоцтві про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення. Виправлення технічної помилки у записах Державного реєстру прав, що була допущена не з вини державного реєстратора, здійснюється за плату.  
178. 2. У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного реєстру прав, державний реєстратор у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.  
179. 3. Заінтересована особа протягом п'яти робочих днів з дня отримання від державного реєстратора повідомлення про допущення технічної помилки у записах Державного реєстру прав повинна звернутися до нього із заявою про виправлення такої помилки.  
180. 4. Виправлення технічної помилки здійснюється у разі, коли немає підстав вважати, що таке виправлення може заподіяти шкоду чи порушити права та законні інтереси правонабувачів або третіх осіб, які використовували відповідні реєстраційні записи.  
181. Стаття 26. Надання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень  
182. 1. Інформація про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру прав надається:  
183. 1) власнику (власникам) нерухомого майна, їх спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб), уповноваженій особі та іншим заінтересованим юридичним і фізичним особам;  
184. 2) суду, органам внутрішніх справ, органам прокуратури, органам державної податкової служби, органам Служби безпеки України та іншим органам державної влади (посадовим особам), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.  
185. 2. Місцевий орган державної реєстрації прав відмовляє в наданні інформації, якщо заявник відповідно до закону не має право на отримання такої інформації.  
186. 3. Місцевий орган державної реєстрації прав зобов'язаний за заявою власника або правоволодільця надавати йому інформацію про осіб, які отримали відомості про належний йому об'єкт нерухомого майна, права та їх обтяження.  
187. 4. Нотаріус при здійсненні нотаріальних дій користується інформацією з Державного реєстру прав, порядок доступу до якого встановлює Міністерство юстиції України.  
188. Стаття 27. Плата за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, надання витягів з Державного реєстру прав  
189. 1. За проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень справляється реєстраційний збір у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень реєстраційний збір не повертається.  
190. Кошти, одержані відповідно до цього Закону як реєстраційний збір, зараховуються до державного бюджету.  
191. 2. За надання витягів з Державного реєстру прав справляється плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
192. Кошти, одержані як плата за надання витягів з Державного реєстру прав, вносяться на рахунок Адміністратора і використовуються виключно для забезпечення функціонування Адміністратора, місцевих органів державної реєстрації прав та Державного реєстру прав, за винятком коштів гарантійного фонду, який створюється Адміністратором.  
193. Гарантійний фонд створюється для відшкодування шкоди, заподіяної з вини органів державної реєстрації прав. Розмір відрахувань до гарантійного фонду встановлюється Кабінетом Міністрів України.  
194. 3. У разі невикористання до кінця бюджетного року коштів гарантійного фонду, 50 відсотків цієї суми спрямовується на забезпечення функціонування Адміністратора, місцевих органів державної реєстрації прав та Державного реєстру прав.  
195. 4. Суд, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи) звільняються від плати за державну реєстрацію прав та їх обтяжень, отримання витягів про зареєстровані права і встановлені щодо них обтяження, якщо відповідні заяви подані у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законодавством.  
196. Стаття 28. Відповідальність у сфері державної реєстрації  
197. 1. Державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.  
198. 2. Дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до кваліфікаційної комісії державних реєстраторів та/або суду.  
199. 3. Шкода, заподіяна державним реєстратором фізичній чи юридичній особі під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню у порядку, встановленому законом".  
200. ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ  
201. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім абзацу другого частини першої статті 27, який набирає чинності після закінчення строку виконання зобов'язань за Угодою про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, ратифікованою Законом України від 15 червня 2004 року № 1776-ІV (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 37, ст. 456).  
202. До набрання чинності абзацом другим частини першої статті 27 цього Закону реєстраційний збір за державну реєстрацію прав та їх обтяжень зараховується до спеціального фонду державного бюджету та використовується для забезпечення функціонування Адміністратора, місцевих органів державної реєстрації прав та Державного реєстру прав і погашення Адміністратором зобов'язань за Угодою про позику, зазначеною в абзаці першому цього пункту.  
203. Абзаци четвертий - тринадцятий підпункту 1, підпункт 2 пункту 6 прикінцевих і перехідних положень, набирають чинності через рік з дня набрання чинності цим Законом.  
204. 2. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.  
205. 3. Установити, що протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом державний реєстратор призначається на посаду без проходження стажування, передбаченого статтею 8 цього Закону.  
206. 4. До створення системи державної реєстрації прав на нерухоме майно та введення в дію Державного реєстру прав реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, встановленому до набрання чинності цим Законом.  
207. 5. Створення системи державної реєстрації прав за цим Законом здійснюється протягом року на території відповідних областей, міст Києва та Севастополя поетапно у порядку черговості та у строки, затверджені Міністерством юстиції України.  
208. 6. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  
209. 1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27; 2005 р., № 9, ст. 96):  
210. у підпункті "г" статті 15 слова "в тому числі державної реєстрації земельних ділянок" виключити;  
211. у пункті "в" статті 21 слова "земельних ділянок" замінити словами "прав на земельні ділянки";  
212. частину четверту статті 86 виключити;  
213. статті 125 і 126 викласти у такій редакції:  
214. "Стаття 125. Виникнення прав на земельну ділянку  
215. 1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, право оренди земельної ділянки, а також право земельного сервітуту виникає з моменту державної реєстрації в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.  
216. 2. Використовувати земельну ділянку до державної реєстрації права на неї та встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) забороняється.  
217. Стаття 126. Визнання та підтвердження права на земельну ділянку  
218. 1. Право власності та інші права на земельну ділянку визнаються, якщо вони зареєстровані у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.  
219. 2. Наявність права власності на земельну ділянку підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а наявність інших прав на земельну ділянку - документом установленого зразка про державну реєстрацію інших речових прав та їх обтяжень";  
220. друге речення частини сьомої статті 128 виключити;  
221. друге речення частини другої статті 142 доповнити словами "в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень";  
222. частину першу статті 193 викласти у такій редакції: "1. Державний земельний кадастр є системою відомостей про кількість та якість земельних ділянок, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, за категоріями земель, їх функціональним призначенням (класифікацією), а також інших відомостей, необхідних для визначення економічної цінності земельних ресурсів, охорони та використання земель. Підставою для включення до Державного земельного кадастру відомостей про кількість земельних ділянок та розподіл їх серед власників та користувачів, у тому числі орендарів, є дані Державного реєстру прав на нерухоме майно";  
223. підпункт "д" статті 196 виключити;  
224. статтю 202 виключити;  
225. у пункті 6 розділу ІХ "Прикінцеві положення" слова та цифри "та запровадити державну реєстрацію прав на землю відповідно до статті 202 цього Кодексу" виключити;  
226. 2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356):  
227. у статті 182:  
228. у частині першій слово "обмеження" замінити словом "обтяження";  
229. у частині другій слова "і правочинів щодо нерухомості" виключити;  
230. у частині третій слова "або правочинів щодо нерухомості" виключити;  
231. у частині першій статті 206, у частині другій статті 363 та абзаці третьому частини другої статті 369 слова "та (або) державній реєстрації" виключити;  
232. статтю 210 виключити;  
233. частину четверту статті 334 виключити;  
234. частину другу статті 513 виключити;  
235. частину третю статті 640 викласти у такій редакції:  
236. "3. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту такого посвідчення";  
237. у статті 657 слова "та державній реєстрації" виключити;  
238. частину другу статті 732 викласти у такій редакції:  
239. "2. Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню";  
240. частину другу статті 745 та статтю 794 виключити;  
241. у частині другій статті 1031 слова "і державній реєстрації" виключити;  
242. 3) підпункт 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 2003 р., № 45, ст. 360) виключити.