Кількість абзаців - 83 Розмітка (ліва колонка)


Про міжнародну технічну допомогу (Друге читання)

0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. Про міжнародну технічну допомогу
 
2. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із залученням і використанням міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна, а також наданням Україною міжнародної технічної допомоги.
 
3. Стаття 1. Визначення термінів
 
4. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 
5. бенефіціар міжнародної технічної допомоги (далі – бенефіціар) – орган державної влади, до компетенції якого належить проведення державної політики у відповідній галузі чи регіоні, в якому передбачається реалізація проекту (програми) міжнародної технічної допомоги;
 
6. виконавець проекту (програми) міжнародної технічної допомоги (далі – виконавець) – будь-яка особа (резидент або нерезидент), яка на підставі письмової угоди, укладеної між нею та донором або уповноваженою донором особою, забезпечує реалізацію проекту (програми) міжнародної технічної допомоги;
 
7. донор міжнародної технічної допомоги (далі – донор) – держава, уряд або уповноважений ним орган, муніципальний орган або міжнародна організація, що надають міжнародну технічну допомогу відповідно до міжнародних договорів України;
 
8. міжнародна технічна допомога – ресурси, у тому числі товари та фінансові ресурси, а також об’єкти права інтелектуальної власності, роботи і послуги, які відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній і безповоротній основі Україні або Україною іншим державам;
 
9. програма міжнародної технічної допомоги – проекти міжнародної технічної допомоги, об'єднані для досягнення спільної мети;
 
10. проект міжнародної технічної допомоги – документ, яким визначаються спільні дії учасників проекту (донорів, виконавців, бенефіціарів, реципієнтів), а також ресурси, необхідні для досягнення цілей надання міжнародної технічної допомоги протягом установленого строку;
 
11. проектна пропозиція – документ, в якому містяться аналіз проблеми, мета, завдання, перелік видів діяльності, стисла інформація про потенційного реципієнта, очікувана вартість проекту (програми) міжнародної технічної допомоги і строк його реалізації, очікувані результати його реалізації та вплив на розвиток відповідної галузі або регіону;
 
12. реципієнт міжнародної технічної допомоги (далі – реципієнт) – резидент (фізична або юридична особа), який безпосередньо отримує міжнародну технічну допомогу відповідно до проекту (програми) міжнародної технічної допомоги;
 
13. товари – будь-яке рухоме майно, в тому числі матеріали, обладнання, устаткування та транспортні засоби, призначені для реалізації проектів (програм) міжнародної технічної допомоги.
 
14. Стаття 2. Види міжнародної технічної допомоги
 
15. Міжнародна технічна допомога може залучатися у вигляді:
 
16. товарів, які ввозяться або придбаваються в Україні;
 
17. робіт і послуг, у тому числі консультацій та досліджень;
 
18. об’єктів права інтелектуальної власності;
 
19. фінансових ресурсів у національній чи іноземній валюті (у тому числі грантів (безповоротної фінансової допомоги), фінансування витрат на навчання, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів, навчання студентів, обмін спеціалістами);
 
20. інших ресурсів, використання яких не заборонено законодавством України.
 
21. Стаття 3. Нормативно-правове регулювання у сфері міжнародної технічної допомоги
 
22. Відносини, що виникають у процесі залучення, використання та надання міжнародної технічної допомоги, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, міжнародними договорами України.
 
23. Стаття 4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері міжнародної технічної допомоги
 
24. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна (далі – уповноважений орган), координує діяльність щодо залучення та використання міжнародної технічної допомоги.
 
25. 2. Уповноважений орган:
 
26. забезпечує виконання міжнародних зобов’язань України, передбачених міжнародними договорами України;
 
27. координує діяльність бенефіціарів та реципієнтів, потенційних отримувачів міжнародної технічної допомоги і представників урядів держав, міжнародних організацій щодо співробітництва у сфері міжнародної технічної допомоги, її залучення в Україну та ефективного використання, а також центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо розроблення та реалізації єдиної державної політики, стратегії, пріоритетів, планів дій, стратегічних і щорічних програм у сфері міжнародної технічної допомоги відповідно до пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України;
 
28. розробляє пропозиції стосовно формування і вдосконалення механізму проведення єдиної державної політики з питань співробітництва з донорами;
 
29. проводить експертну оцінку пропозицій та запитів щодо залучення і використання міжнародної технічної допомоги, сприяння погодженню технічних завдань її проектів (програм) відповідно до узгоджених з донорами процедур;
 
30. готує звернення до донорів стосовно залучення та використання міжнародної технічної допомоги.
 
31. 3. Уповноважений орган готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України Стратегію залучення міжнародної технічної допомоги, в якій визначаються пріоритетні напрями її реалізації.
 
32. Стаття 5. Державна реєстрація проектів (програм) міжнародної технічної допомоги
 
33. 1. Проекти (програми) міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна, підлягають обов'язковій державній реєстрації уповноваженим органом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
34. 2. Державна реєстрація проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна, є підставою для акредитації виконавців, а також надання підтвердження щодо наявності відповідних пільг, привілеїв та імунітетів, передбачених законодавством і міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
35. Стаття 6. Акредитація виконавців
 
36. 1. Акредитація виконавців – юридичних осіб-нерезидентів проводиться уповноваженим органом в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
37. 2. Акредитація є підтвердженням спеціального статусу виконавця – юридичної особи-нерезидента як такого, що забезпечує реалізацію проекту (програми) міжнародної технічної допомоги і має право на пільги, привілеї та імунітети, передбачені законодавством і міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
38. 3. Акредитований виконавець – юридична особа-нерезидент має право на відкриття в банках України відповідних рахунків у національній та іноземній валюті, що використовуються для реалізації проектів (програм) міжнародної технічної допомоги.
 
39. 4. Акредитація виконавців – фізичних осіб-нерезидентів здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.
 
40. Стаття 7. Оподаткування та митне оформлення
 
41. 1. Міжнародна технічна допомога, яку отримує Україна відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не оподатковується.
 
42. 2. Іноземні працівники виконавців, що перебувають в Україні у зв'язку з реалізацією проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, звільняються відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, від сплати податку з доходів фізичних осіб, відрахувань до соціальних фондів у межах сум, отриманих ними у зв'язку з реалізацією проектів (програм) міжнародної технічної допомоги.
 
43. 3. Товари, призначені для забезпечення реалізації проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, власником (розпорядником) яких протягом періоду реалізації такого проекту (програми) є донор, виконавець або інша особа, переміщуються через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення.
 
44. 4. Митне оформлення товарів, що надходять для реципієнта, а також переміщуються через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення, звільнення від оподаткування у рамках зареєстрованого проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, здійснюється за наявності відповідного підтвердження, яке видається у порядку, встановленому уповноваженим органом разом зі спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань податкової політики і митної справи.
 
45. 5. Після закінчення періоду реалізації проекту (програми) міжнародної технічної допомоги товари, що переміщувались через митний кордон України як міжнародна технічна допомога, можуть передаватися реципієнтам у власність, виконавцям інших діючих проектів (програм) міжнародної технічної допомоги для їх реалізації із звільненням від оподаткування, а також вивозитися за межі митної території України або знищуватися (за умови перебування у стані, що унеможливлює чи виключає їх подальше використання) відповідно до законодавства України.
 
46. 6. Особисте майно іноземних працівників виконавців ввозиться для використання такими особами чи членами їх сімей в Україну на період реалізації проекту (програми) міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України.
 
47. Стаття 8. Особливості регулювання трудових відносин у процесі реалізації проектів (програм) міжнародної технічної допомоги
 
48. 1. Право приймати на роботу осіб, які є громадянами України та постійно проживають на її території, виникає у виконавця, який не є резидентом, з дня його акредитації відповідно до статті 6 цього Закону. Працевлаштування громадян України здійснюється виконавцем відповідно до законодавства України.
 
49. 2. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих виконавцем, у межах і за посадами (спеціальністю), що визначені проектами (програмами) міжнародної технічної допомоги, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування, якщо це передбачено законодавством чи міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
 
50. Стаття 9. Використання міжнародної технічної допомоги
 
51. 1. Міжнародна технічна допомога використовується тільки для цілей, визначених відповідними проектами (програмами), і не може бути відчужена (у тому числі шляхом продажу, обміну), передана у заставу або в оренду протягом періоду реалізації таких проектів (програм), якщо інше не передбачено проектами (програмами) міжнародної технічної допомоги.
 
52. 2. Реципієнт несе відповідальність відповідно до законодавства України за цільове використання міжнародної технічної допомоги, яка є у його користуванні або набута ним у власність в результаті реалізації проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, дотримання обов'язкових вимог, правил, норм та стандартів, передбачених законодавством України.
 
53. Стаття 10. Державний нагляд за реалізацією проектів (програм) міжнародної технічної допомоги
 
54. 1. Державний нагляд за реалізацією проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, а також оцінка їх відповідності Стратегії залучення міжнародної технічної допомоги проводиться уповноваженим органом.
 
55. 2. У разі порушення виконавцями, реципієнтами або бенефіціарами законодавства і міжнародних договорів України, нецільового використання міжнародної технічної допомоги уповноважений орган зобов'язаний порушити перед донорами питання щодо зупинення реалізації відповідного проекту (програми) до усунення виконавцями, реципієнтами або бенефіціарами виявлених порушень, а в разі неусунення зазначених порушень – щодо її припинення.
 
56. Стаття 11. Надання Україною міжнародної технічної допомоги
 
57. 1. Україна може надавати міжнародну технічну допомогу іншим державам відповідно до укладених міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
 
58. 2. Порядок надання міжнародної технічної допомоги Україною іншим державам визначається Кабінетом Міністрів України.
 
59. 3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міжнародної технічної допомоги, яку надає Україна:
 
60. координує діяльність, пов’язану з наданням міжнародної технічної допомоги;
 
61. узагальнює практику застосування законодавства України з відповідних питань і розробляє пропозиції щодо його вдосконалення;
 
62. забезпечує формування державної політики у сфері надання міжнародної технічної допомоги;
 
63. готує та подає в установленому порядку пропозиції стосовно укладення міжнародних договорів України про надання міжнародної технічної допомоги та бере участь у підготовці їх проектів;
 
64. вживає заходів до розвитку співробітництва з міжнародними організаціями, відповідними установами та громадськими організаціями іноземних держав.
 
65. Стаття 12. Гарантії у разі зміни законодавства України
 
66. У разі зміни протягом періоду реалізації проекту (програми) міжнародної технічної допомоги законодавства України, яке впливає на умови реалізації зазначеного проекту (програми) міжнародної технічної допомоги, на письмову вимогу донора застосовується законодавство, що діяло на момент державної реєстрації відповідного проекту (програми), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
 
67. Стаття 13. Прикінцеві положення
 
68. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
69. 2. Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
70. 3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
71. 1) доповнити статтю 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, №19, ст.259; із змінами, внесеними згідно з Декретами Кабінету Міністрів України від 11.01.1993 №4-93, ВВР, 1993, №12, ст.107; від 23.04.1993 №36-93, ВВР, 1993, №24, ст.270; Законами України від 10.07.1996 №303/96-ВР, ВВР, 1996, №41, ст.192; від 03.04.1997 №170/97-ВР, ВВР, 1997, №20, ст.144; від 22.12.1998 №334-ХІV, ВВР, 1999, №7, ст.48; від 15.01.1999 №403-ХІV, ВВР, 1999, №15, ст.83; від 18.03.1999 №515-ХІV, ВВР, 1999, №18, ст.140; від 03.06.1999 №720-ХІV, ВВР, 1999, №31, ст.253; від 03.06.1999 №722-ХІV, ВВР, 1999, №32, ст.264; від 15.07.1999 №971-ХІV, ВВР, 1999, №38, ст.352; від 15.07.1999 №973-ХІV, ВВР, 1999, №39, ст.356; від 18.11.1999 №1242-ХІV, ВВР, 2000, №3, ст.20; від 03.12.1999 №1278-ХІV, ВВР, 2000, №2, ст.16; від 22.02.2000 №1480-ІІІ, ВВР, 2000, №13, ст.109; від 16.03.2000 №1562-ІІІ, ВВР, 2000, №21, ст.163; від 23.03.2000 №1606-ІІІ, ВВР, 2000, №25, ст.197; від 23.03.2000 №1608-ІІІ, ВВР, 2000, №26, ст.209; від 11.05.2000 №1715-ІІІ, ВВР, 2000, №32, ст.260; від 01.06.2000 №1749-ІІІ, ВВР, 2000, №35, ст.283; від 08.06.2000 №1807-ІІІ, ВВР, 2000, №38, ст.318; від 21.09.2000 №1991-ІІІ, ВВР, 2000, №48, ст.406; від 21.12.2000 №2199-ІІІ, ВВР, 2001, №7, ст.36; від 11.01.2001 №2211-ІІІ, ВВР, 2001, №11, ст.46; від 22.03.2001 №2323-ІІІ, ВВР, 2001, №20, ст.1996; від 05.04.2001 №2355-ІІІ, ВВР, 2001, №23, ст.114; від 17.05.2001 №2410-ІІІ, ВВР, 2001, №30, ст.143; від 12.07.2001 №2660-ІІІ, ВВР, 2001, №50, ст.261; від 04.10.2001 №2744-ІІІ, ВВР, 2002, №5, ст. 31; від 04.10.2001 №2751-ІІІ, ВВР, 2002, №5, ст. 34; від 13.12.2001 №2888-ІІІ, ВВР, 2002, №11, ст.81; від 07.03.2002 №3111-ІІІ, ВВР, 2002, №33, ст.236; від 07.03.2002 №3118-ІІІ, ВВР, 2002, №33, ст.238; від 04.07.2002 №40-ІV, ВВР, 2002, №36, ст.266; від 04.07.2002 №43-ІV, ВВР, 2002, №35, ст.259; від 24.12.2002 №347-ІV, ВВР, 2003, №6, ст. 50; від 16.01.2003 №440-ІV, ВВР, 2003, №14, ст.1999; від 06.03.2003 №601-ІV, ВВР, 2003, №24, ст.162; від 15.05.2003 №745-ІV, ВВР, 2003, №29, ст.235; від 20.11.2003 №1300-ІV, ВВР, 2004, №14, ст.195; від 27.11.2003 №1344-ІV, ВВР, 2004, №17-18, ст.250; від 04.03.2004 №1595-ІV, ВВР, 2004, №25, ст.346; від 18.03.2004 №1637-ІV, ВВР, 2004, №29, ст.368; від 15.06.2004 №1766-ІV, ВВР, 2005, №3, ст.77; від 23.12.2004 №2285-ІV, ВВР, 2005, №7-8, ст.162; від 25.03.2005 №2505-ІV, ВВР, 2005, №17, №18-19, ст.267; від 07.07.2005 №2775-ІV, ВВР, 2005, №46-47, ст.468; від 15.12.2005 №3200-ІV, ВВР, 2006, №14, ст.116; від 22.12.2005 №3269-ІV, ВВР, 2006, №15, ст.130; від 12.01.2006 №3333-ІV; від 17.01.2006 №3351-ІV) новим пунктом «ч» такого змісту:
 
72. «ч) товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України для забезпечення відповідно до міжнародних договорів України реалізації зареєстрованих в установленому порядку проектів (програм) міжнародної технічної допомоги.
 
73. У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів та інших предметів платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито в порядку і розмірах, установлених законом»;
 
74. 2) доповнити статтю 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, №21, ст.156; із змінами, внесеними згідно із Законами від 27.06.1997 №403/97-ВР, ВВР, 1997, №37, ст.239; від 16.07.1997 №460/97-ВР, ВВР, 1997, №38, ст.250; від 19.09.1997 №535/97-ВР, ВВР, 1997, №47, ст.294; від 26.09.1997 №550/97-ВР, ВВР, 1997, №51, ст.305; від 15.10.1997 №573/97-ВР, ВВР, 1997, №51, ст.307; від 19.11.1997 №644/97-ВР, ВВР, 1998, №10, ст. 37; від 05.12.1997 №698/97-ВР, ВВР, 1998, №14, ст. 55; від 23.12.1997 №770/97-ВР, ВВР, 1998, №17, ст. 83; від 30.12.1997 №794/97-ВР, ВВР, 1998, №18, ст. 95; від 30.12.1997 №799/97-ВР, ВВР, 1998, №20, ст.100; від 15.01.1998 №25/98-ВР, ВВР, 1998, №25, ст.147; від 04.03.1998 №169/98-ВР, ВВР, 1998, №33, ст.224; від 24.03.1998 №208/98-ВР, ВВР, 1998, №36-37, ст.244; від 06.10.1998 №163-ХІV, ВВР, 1998, №48, ст.292; від 20.11.1998 №277-ХІV, ВВР, 1998, №52, ст.328; від 01.12.1998 №285-ХІV, ВВР, 1999, №2-3, ст.21; від 11.12.1998 №309-ХІV, ВВР, 1999, №4, ст. 33; від 24.12.1998 №362-ХІV, ВВР, 1999, №7, ст. 53; від 25.12.1998 №368-ХІV, ВВР, 1999, №7, ст.54; від 15.01.1999 №403-ХІV, ВВР, 1999, №15, ст.83; від 18.02.1999 №442-ХІV, ВВР, 1999, №15, ст.88; від 18.03.1999 №515-ХІV, ВВР, 1999, №18, ст.140; від 19.03.1999 №522-ХІV, ВВР, 1999, №18, ст.142; від 06.05.1999 №624-ХІV, ВВР, 1999, №26, ст.214; від 13.05.1999 №645-ХІV, ВВР, 1999, №26, ст.216; від 02.06.1999 №714-ХІV, ВВР, 1999, №31, ст.250; від 03.06.1999 №722-ХІV, ВВР, 1999, №32, ст.264; від 07.07.1999 №854-ХІV, ВВР, 1999, №35, ст.302; від 14.07.1999 №932-ХІV, ВВР, 1999, №37, ст.334; від 14.07.1999 №942-ХІV, ВВР, 1999, №38, ст.340; від 14.07.1999 №943-ХІV, ВВР, 1999, №38, ст.341; від 15.07.1999 №946-ХІV, ВВР, 1999, №38, ст.343; від 15.07.1999 №971-ХІV, ВВР, 1999, №38, ст.352; від 15.07.1999 №973-ХІV, ВВР, 1999, №39, ст.356; від 15.07.1999 №977-ХІV, ВВР, 1999, №39, ст.357; від 20.10.1999 №1172-ХІV, ВВР, 1999, №51, ст.446; від 18.11.1999 №1242-ХІV, ВВР, 2000, №3, ст.20; від 03.12.1999 №1274-ХІV, ВВР, 2000, №2, ст.14; від 03.12.1999 №1278-ХІV, ВВР, 2000, №2, ст.16; від 14.12.1999 №1288-ХІV, ВВР, 2000, №5, ст.34; від 21.12.1999 №1330-ХІV, ВВР, 2000, №4, ст.29; від 13.01.2000 №1375-ХІV, ВВР, 2000, №10, ст.78; від 17.02.2000 №1460-ІІІ, ВВР, 2000, №13, ст.103; від 02.03.2000 №1523-ІІІ, ВВР, 2000, №20, ст.149; від 16.03.2000 №1559-ІІІ, ВВР, 2000, №22, ст.172; від 16.03.2000 №1561-ІІІ, ВВР, 2000, №23, ст.177; від 23.03.2000 №1606-ІІІ, ВВР, 2000, №25, ст.197; від 23.03.2000 №1608-ІІІ, ВВР, 2000, №26, ст.209; від 11.05.2000 №1712-ІІІ, ВВР, 2000, №32, ст.258; від 11.05.2000 №1715-ІІІ, ВВР, 2000, №32, ст.260; від 01.06.2000 №1749-ІІІ, ВВР, 2000, №35, ст.283; від 01.06.2000 №1783-ІІІ, ВВР, 2000, №36, ст.300; від 08.06.2000 №1807-ІІІ, ВВР, 2000, №38, ст.318; від 22.06.2000 №1841-ІІІ, ВВР, 2000, №46, ст.393; від 13.07.2000 №1874-ІІІ, ВВР, 2000, №40, ст.339; від 13.07.2000 №1926-ІІІ, ВВР, 2000, №43, ст.363; від 14.09.2000 №1954-ІІІ, ВВР, 2000, №43, ст.370; від 14.09.2000 №1955-ІІІ, ВВР, 2000, №43, ст.371; від 21.09.2000 №1969-ІІІ, ВВР, 2000, №45, ст.377; від 21.09.2000 №1991-ІІІ, ВВР, 2000, №48, ст.406; від 07.12.2000 №2120-ІІІ, ВВР, 2001, №2-3, ст.10; від 07.12.2000 №2133-ІІІ, ВВР, 2001, №4, ст.15; від 21.12.2000 №2181-ІІІ, ВВР, 2001, №10, ст.44; від 21.12.2000 №2199-ІІІ, ВВР, 2001, №7, ст.36; від 11.01.2001 №2211-ІІІ, ВВР, 2001, №11, ст.46; від 18.01.2001 №2233-ІІІ, ВВР, 2001, №11, ст.50; від 22.03.2001 №2323-ІІІ, ВВР, 2001, №20, ст.1996; від 05.04.2001 №2355-ІІІ, ВВР, 2001, №23, ст.114; від 17.05.2001 №2410-ІІІ, ВВР, 2001, №30, ст.143; від 11.07.2001 №2649-ІІІ, ВВР, 2001, №45, ст.238; від 12.07.2001 №2660-ІІІ, ВВР, 2001, №50, ст.261; від 04.10.2001 №2744-ІІІ, ВВР, 2002, №5, ст. 31; від 15.11.2001 №2779-ІІІ, ВВР, 2002, №9, ст. 68; від 29.11.2001 №2831-ІІІ, ВВР, 2002, №8, ст. 63; від 20.12.2001 №2899-ІІІ, ВВР, 2002, №15, ст.100; від 20.12.2001 №2905-ІІІ, ВВР, 2002, №12-13, ст.1992; від 10.01.2002 №2921-ІІІ, ВВР, 2002, №16, ст.114; від 07.02.2002 №3045-ІІІ, ВВР, 2002, №29, ст.192; від 07.03.2002 №3073-ІІІ, ВВР, 2002, №31, ст.214; від 07.03.2002 №3118-ІІІ, ВВР, 2002, №33, ст.238; від 04.07.2002 №40-ІV, ВВР, 2002, №36, ст.266; від 24.12.2002 №346-ІV, ВВР, 2003, №6, ст. 49; від 26.12.2002 №380-ІV, ВВР, 2003, №10-11, ст.86; від 16.01.2003 №440-ІV, ВВР, 2003, №14, ст.1999; від 16.01.2003 №469-ІV, ВВР, 2003, №14, ст.103; від 06.03.2003 №601-ІV, ВВР, 2003, №24, ст.162; від 22.05.2003 №856-ІV, ВВР, 2003, №36, ст.280; від 22.05.2003 №857-ІV, ВВР, 2003, №36, ст.281; від 09.07.2003 №1028-ІV, ВВР, 2004, №5, ст. 23; від 02.10.2003 №1218-ІV, ВВР, 2004, №10, ст.105; від 23.10.2003 №1240-ІV, ВВР, 2004, №10, ст.110; від 20.11.2003 №1300-ІV, ВВР, 2004, №14, ст.195; від 27.11.2003 №1344-ІV, ВВР, 2004, №17-18, ст.250; від 28.11.2003 №1352-ІV, ВВР, 2004, №15, ст.219; від 04.03.2004 №1595-ІV, ВВР, 2004, №25, ст.346; від 11.05.2004 №1701-ІV, ВВР, 2004, №35, ст.412; від 11.05.2004 №1702-ІV, ВВР, 2004, №32, ст.393; від 15.06.2004 №1766-ІV, ВВР, 2005, №3, ст.77; від 15.06.2004 №1779-ІV, ВВР, 2004, №37, ст.457; від 15.06.2004 №1782-ІV, ВВР, 2004, №37, ст.460; від 17.06.2004 №1801-ІV, ВВР, 2004, №43-44, ст.493; від 24.06.2004 №1878-ІV, ВВР, 2004, №49, ст.528; від 29.06.2004 №1924-ІV, ВВР, 2004, №51, ст.549; від 01.07.2004 №1965-ІV, ВВР, 2005, №1, ст.4; від 18.11.2004 №2188-ІV, ВВР, 2005, №5, ст.110; від 16.12.2004 №2264-ІV, ВВР, 2005, №5, ст.122; від 23.12.2004 №2285-ІV, ВВР, 2005, №7-8, ст.162; від 23.12.2004 №2287-ІV, ВВР, 2005, №6, ст.137; від 15.03.2005 №2470-ІV, ВВР, 2005, №14, ст.242; від 25.03.2005 №2505-ІV, ВВР, 2005, №17, №18-19, ст.267; від 03.06.2005 №2642-ІV, ВВР, 2005, №27, ст.363; від 23.06.2005 №2711-ІV, ВВР, 2005, №33, ст.430; від 07.07.2005 №2771-ІV, ВВР, 2005, №34, ст.441; від 07.07.2005 №2772-ІV, ВВР, 2005, №34, ст.442; від 06.10.2005 №2960-ІV, ВВР, 2006, №2-3, ст.35; від 18.10.2005 №2987-ІV, ВВР, 2006, №2-3, ст.38; від 12.01.2006 №3333-ІV; від 19.01.2006 №3370-ІV) пунктом 5.18 такого змісту:
 
75. «5.18. Звільняються від оподаткування операції, які здійснюються відповідно до міжнародних договорів України та зареєстрованих в установленому порядку проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, з:
 
76. імпорту товарів, призначених для забезпечення реалізації зареєстрованих в установленому порядку проектів (програм) міжнародної технічної допомоги;
 
77. поставки товарів (робіт, послуг) виконавцю проекту (програми) міжнародної технічної допомоги за кошти міжнародної технічної допомоги та/або реципієнту міжнародної технічної допомоги, який отримав право розпоряджатися коштами міжнародної технічної допомоги в порядку, передбаченому міжнародними договорами України.
 
78. У разі порушення вимог щодо цільового використання товарів (робіт, послуг) платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що повинна бути сплачена на момент імпорту товарів, поставки товарів (робіт, послуг) або нарахована на загальних підставах, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до закону».
 
79. 4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після опублікування цього Закону:
 
80. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
81. забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 
82. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.