Кількість абзаців - 191 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Кримінально-процесуального, Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про внесення змін до Кримінально-процесуального, Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. Статтю 156 Кримінально-процесуального кодексу України доповнити частинами такого змісту:
 
6. «Після направлення справи до суду строк тримання обвинуваченого або підсудного під вартою як запобіжного заходу, починаючи з дня надходження справи для судового розгляду і закінчуючи постановленням вироку, не може перевищувати:
 
7. трьох місяців - у справах про злочини невеликої тяжкості;
 
8. шести місяців - у справах про злочини середньої тяжкості;
 
9. дванадцяти місяців - у справах про тяжкі злочини;
 
10. вісімнадцяти місяців - у справах про особливо тяжкі злочини.
 
11. У зазначені строки не враховується строк перебування обвинуваченого або підсудного на лікуванні та строк, протягом якого він, його захисник чи законний представник умисно зволікав з розглядом справи судом чи перешкоджав її розгляду».
 
12. 2. В абзаці першому частини першої статті 390 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25 - 26, ст. 131) слова «або злісне ухилення від робіт» виключити.
 
13. 3. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 3 - 4, ст. 21; 2006 р., № 9 - 11, ст. 96, № 35, ст. 302):
 
14. 1) частину першу статті 1 викласти у такій редакції:
 
15. «1. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує діяльність органів та установ виконання покарань, порядок і умови виконання і відбування кримінальних покарань з метою застосування кари та створення умов для виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами»;
 
16. 2) статтю 5 після слів «перед законом» доповнити словами «поваги до прав і свобод людини»;
 
17. 3) статтю 6 викласти у такій редакції:
 
18. «Стаття 6. Виконання і відбування покарання
 
19. 1. Виконання покарання - врегульована нормами кримінально-виконавчого законодавства кримінально-виконавча діяльність адміністрації органів та установ виконання покарань, спрямована на реалізацію обмежень прав і свобод засуджених, передбачених Кримінальним кодексом України і встановлених вироком суду.
 
20. 2. Відбування покарання - правовий стан засуджених, що полягає у підпорядкуванні їх поведінки приписам кримінально-виконавчого законодавства.
 
21. 3. Метою виконання покарання є застосування кари та створення умов для виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами»;
 
22. 4) у статті 7:
 
23. у частині першій слова «і ресоціалізації» виключити;
 
24. частину другу викласти у такій редакції:
 
25. «2. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, передбачених Конституцією, цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду»;
 
26. доповнити статтю частиною такого змісту:
 
27. «5. Дискримінація засуджених за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігійних, політичних та інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, сімейного становища, соціального стану або за іншою ознакою забороняється»;
 
28. 5) друге речення частини другої статті 8 доповнити словами «або близьких родичів»;
 
29. 6) статтю 11 доповнити новою частиною шостою такого змісту:
 
30. «6. Для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки.
 
31. Для відбування покарання жінками, засудженими до довічного позбавлення волі, у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня безпеки».
 
32. У зв’язку з цим частини шосту і сьому вважати відповідно частинами сьомою і восьмою;
 
33. 7) у частині другій статті 18:
 
34. абзац третій доповнити словами «а у секторі середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до довічного позбавлення волі»;
 
35. абзац четвертий доповнити реченням такого змісту: «У секторі максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі»;
 
36. 8) у назві глави 4 слова «і ресоціалізації» виключити;
 
37. 9) частину першу статті 24 доповнити:
 
38. після абзацу четвертого новими абзацами такого змісту:
 
39. «Міністр юстиції України, а також за його дорученням посадові особи Міністерства юстиції України, його територіальних органів;
 
40. члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню».
 
41. У зв’язку з цим абзаци п’ятий - восьмий вважати відповідно абзацами сьомим - десятим;
 
42. після абзацу дев’ятого новим абзацом такого змісту:
 
43. «Голова спостережної комісії, а також за його дорученням члени цієї комісії, створеної у порядку, передбаченому законодавством України, для здійснення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань».
 
44. У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;
 
45. 10) статтю 25 викласти у такій редакції:
 
46. «Стаття 25. Участь громадськості у виправленні засуджених. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань
 
47. 1. Об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України, можуть надавати допомогу органам та установам виконання покарань у виправленні засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними.
 
48. 2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. У випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати об’єднання громадян»;
 
49. 11) у статті 59:
 
50. доповнити новою частиною першою такого змісту:
 
51. «1. Усі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються в окремих приміщеннях, де протягом чотирнадцяти діб піддаються медичному обстеженню для виявлення інфекційних та інших захворювань, а також первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню».
 
52. У зв’язку з цим частини першу - дев’яту вважати відповідно частинами другою - десятою;
 
53. частину третю доповнити абзацом такого змісту:
 
54. «Засуджені до обмеження волі мають право на щорічний короткочасний виїзд за межі виправного центру тривалістю чотирнадцять календарних днів»;
 
55. у другому реченні абзацу другого частини п’ятої слова «гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в доход держави» виключити;
 
56. абзац другий частини шостої після слова «засуджений» доповнити словами «із сім’єю»;
 
57. у частині восьмій слово «території» виключити;
 
58. частину дев’яту викласти у такій редакції:
 
59. «9. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, а також жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання»;
 
60. 12) у статті 68:
 
61. у частині першій:
 
62. абзац п’ятий виключити;
 
63. в абзаці сьомому слово «гуртожитку» замінити словами «виправного центру»;
 
64. у частині другій слова «або злісно ухиляється від робіт» виключити;
 
65. 13) частину п’яту статті 71 викласти у такій редакції:
 
66. «5. На засуджених військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, поширюються положення цього Кодексу щодо суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, громадського впливу. Із засудженими також проводяться військові навчання»;
 
67. 14) частину четверту статті 73 викласти у такій редакції:
 
68. «4. У порядку, встановленому командиром дисциплінарного батальйону, засуджені військовослужбовці можуть вести телефонні розмови без обмеження їх кількості»;
 
69. 15) у третьому реченні частини першої статті 79 слова «і сприяти їхній ресоціалізації» виключити;
 
70. 16) у частині першій статті 80 слова «і ресоціалізацію» виключити;
 
71. 17) в абзаці четвертому частини першої статті 81 слова «чи телефонної розмови на місяць» виключити;
 
72. 18) частину шосту статті 92 викласти у такій редакції:
 
73. «6. Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на будинки дитини при виправних колоніях, лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційно хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у будинках дитини, лікувальних закладах і колоніях визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань»;
 
74. 19) у статті 94:
 
75. абзаци перший - третій частини першої викласти у такій редакції:
 
76. «1. У виховних колоніях створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу, загального контролю, соціальної адаптації.
 
77. У виправних колоніях мінімального та середнього рівня безпеки створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу, загального контролю, посиленого контролю, соціальної реабілітації.
 
78. У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються дільниці карантину, діагностики і розподілу, загального контролю, посиленого контролю»;
 
79. у частинах третій та шостій слова «дільниці ресоціалізації» замінити словами «дільниці загального контролю»;
 
80. частину четверту доповнити абзацом такого змісту:
 
81. «У виправних колоніях для тримання засуджених жінок дільниця посиленого контролю не створюється»;
 
82. 20) статті 96 і 97 викласти у такій редакції:
 
83. «Стаття 96. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці загального контролю
 
84. Засуджені, які тримаються в дільниці загального контролю, розподіляються у відділення і розміщуються у жилих приміщеннях із сумісним проживанням членів відділення.
 
85. Стаття 97. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю
 
86. 1. У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки.
 
87. 2. У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу.
 
88. 3. На кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна програма, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.
 
89. 4. Після виконання зазначеної програми за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії засуджений переводиться до дільниці загального контролю.
 
90. 5. Строк тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю не може перевищувати трьох місяців»;
 
91. 21) у статті 99:
 
92. у частині першій слова «дільниці ресоціалізації» замінити словами «дільниці загального контролю»;
 
93. у частині другій виключити:
 
94. в абзаці другому слова «а на території житлової зони - під охороною»;
 
95. в абзаці сьомому слова «на території дільниці»;
 
96. 22) у статті 102:
 
97. частину третю викласти у такій редакції:
 
98. «3. Режим створює умови для суспільно корисної праці засуджених, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, соціально-виховної роботи та громадського впливу»;
 
99. у другому реченні абзацу другого частини сьомої слова та цифри «гроші, цінні папери і речі вилучаються і реалізовуються в порядку, встановленому частиною четвертою статті 59 цього Кодексу» замінити словами «гроші, цінності та інші речі за рішенням суду можуть бути передані в дохід держави. Про вилучення грошей, цінних паперів і речей посадовою особою колонії складається протокол»;
 
100. 23) у частині першій статті 107:
 
101. в абзаці десятому слова «і з питань, що стосуються їх особисто» виключити;
 
102. доповнити частину абзацом такого змісту:
 
103. «звертатися до адміністрації з проханням внести подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання чи до заміни невідбутої частини покарання більш м’яким»;
 
104. 24) у статті 110:
 
105. частину п’яту викласти у такій редакції:
 
106. «5. Засудженим надається право на телефонні розмови без обмежень їх кількості під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, що перебувають в місцях позбавлення волі, заборонені»;
 
107. у частині шостій слова «а також тривалі або короткострокові побачення - телефонними розмовами» виключити;
 
108. 25) частини третю і четверту статті 111 замінити частинами такого змісту:
 
109. «3. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як три доби).
 
110. 4. Засуджені, що працюють та перебувають у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання мають право на щорічний короткочасний виїзд за межі колонії тривалістю 14 календарних днів.
 
111. 5. Порядок короткочасних виїздів засуджених визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань»;
 
112. 26) у статті 112:
 
113. у частині першій слова «встановлюється цим Кодексом» замінити словами «не обмежується»;
 
114. частину третю виключити;
 
115. частину четверту викласти у такій редакції:
 
116. «4. Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їх лікування»;
 
117. 27) частину третю статті 113 викласти у такій редакції:
 
118. «3. Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду»;
 
119. 28) у статті 115:
 
120. у другому реченні частини першої слова «Норма жилої площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох квадратних метрів, у виховних колоніях і у виправних колоніях, призначених для тримання жінок, - чотирьох квадратних метрів» замінити словами «Засуджені тримаються, як правило, в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою, ніж чотири квадратні метри, а»;
 
121. у частині четвертій слова «Засудженим неповнолітнім» замінити словами «Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях»;
 
122. 29) у частині першій статті 118:
 
123. у першому реченні слово «повинні» замінити словами «мають право»;
 
124. доповнити частину абзацом такого змісту:
 
125. «Адміністрація зобов’язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею»;
 
126. 30) у частині третій статті 121 слова «злісно ухиляються від роботи» замінити словами та цифрами «не працюють (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 115 цього Кодексу)»;
 
127. 31) у частині четвертій статті 122 слова «після звільнення їх від покарання» виключити;
 
128. 32) в абзаці першому частини першої статті 123 слова «і ресоціалізації» виключити;
 
129. 33) у частині четвертій статті 125 слова «обов’язковою є підготовка» замінити словами «надається можливість підготовки»;
 
130. 34) частину третю статті 128 доповнити реченням такого змісту: «Адміністрація колонії не повинна виявляти своє ставлення до певної релігії чи конфесії»;
 
131. 35) абзаци шостий та восьмий частини першої статті 130 виключити;
 
132. 36) у частині четвертій статті 131 слова «дозволено одержувати додатково одну посилку чи передачу і» та «і одна телефонна розмова» виключити;
 
133. 37) у частині першій статті 132:
 
134. абзац п’ятий виключити;
 
135. абзац десятий після слова «колоніях» доповнити словами «крім виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання»;
 
136. 38) у статті 133 слова «необгрунтовано відмовляється від праці (не менш як три рази протягом року); припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів» виключити;
 
137. 39) у частині шостій статті 134 та в абзаці третьому частини третьої статті 135 слова «призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії» виключити;
 
138. 40) у статті 138:
 
139. абзац четвертий частини першої виключити;
 
140. у частині другій слова «дільниці ресоціалізації» замінити словами «дільниці загального контролю»;
 
141. 41) у статті 139:
 
142. абзац четвертий частини першої виключити;
 
143. у частині другій слова «дільниці ресоціалізації» замінити словами «дільниці загального контролю»;
 
144. 42) у статті 140:
 
145. абзац четвертий частини другої виключити;
 
146. у частині третій слова «дільниці ресоціалізації» замінити словами «дільниці загального контролю»;
 
147. 43) у статті 141:
 
148. частину першу викласти у такій редакції:
 
149. «1. При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право поміщати у будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини. Якщо жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини разом із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися із своєю дитиною без обмежень. Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у вільний від виконання покладених на неї обов’язків час»;
 
150. у частині другій слова «у кількості й асортименті, які визначаються» замінити словами «в асортименті, який визначається»;
 
151. доповнити статтю новою частиною третьою такого змісту:
 
152. «3. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років в будинку дитини, для чого адміністрацією виправної колонії створюються необхідні умови проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини».
 
153. У зв’язку з цим частини третю - п’яту вважати відповідно частинами четвертою - шостою;
 
154. 44) абзац четвертий частин першої та другої статті 143, абзац п’ятий статті 145 та абзац шостий статті 146 виключити;
 
155. 45) у статті 149:
 
156. у назві статті слова «і ресоціалізації» виключити;
 
157. частину першу після слів «бази колонії» доповнити словами «здійснення громадського контролю та оцінки рівня дотримання прав людини»;
 
158. 46) статтю 150 викласти у такій редакції:
 
159. «Стаття 150. Місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
 
160. 1. Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання:
 
161. чоловіки - у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки;
 
162. жінки - у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки.
 
163. 2. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених»;
 
164. 47) у статті 151:
 
165. у частині п’ятій:
 
166. в абзаці третьому слова «шість місяців» замінити словами «три місяці»;
 
167. абзац четвертий виключити;
 
168. частину шосту доповнити словами «а після відбуття п’ятнадцяти років строку покарання - брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру»;
 
169. 48) доповнити Кодекс статтями 151-1 і 151-2 такого змісту:
 
170. «Стаття 151-1. Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі
 
171. 1. Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється в порядку, визначеному статтею 100 цього Кодексу.
 
172. 2. Засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки можуть бути переведені:
 
173. з приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, до багатомісних приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру у порядку, встановленому законодавством - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п’ятнадцять років строку покарання;
 
174. з багатомісних приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менш як п’ять років строку покарання.
 
175. 3. Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до приміщень камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки.
 
176. 4. Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворі на венеричні захворювання, активну форму туберкульозу, психічні розлади.
 
177. Стаття 151-2. Особливості виконання та відбування покарання жінками, засудженими до покарання у виді довічного позбавлення волі
 
178. 1. Жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, розміщуються, як правило, у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
 
179. 2. Для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки»;
 
180. 49) у статті 154:
 
181. у частині п’ятій слова «медичної або лікарсько-трудової експертної комісії» замінити словами «спеціальної лікарської комісії»;
 
182. частину шосту викласти у такій редакції:
 
183. «6. Якщо особа, засуджена до громадських робіт або обмеження волі, визнається інвалідом першої чи другої групи або хворою на тяжку хворобу, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звільнення. Разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної або спеціальної лікарської комісії»;
 
184. 50) у частині першій статті 159 слова та цифру «пунктами «а», «б» і «г» статті 3» замінити словами та цифрою «пунктами «б» і «г» статті 3»;
 
185. 51) у частині першій статті 160 слова «і ресоціалізації» виключити;
 
186. 52) у тексті Кодексу слова «Державний департамент України з питань виконання покарань» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань» у відповідному відмінку.
 
187. ІІ. Прикінцеві положення
 
188. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
189. 2. Абзац шостий пункту 11 та абзац третій пункту 25 статті 3 розділу І набирають чинності з 1 січня 2007 року.
 
190. 3. Абзац другий пункту 28 статті 3 розділу І набирає чинності з1 січня 2008 року.