Кількість абзаців - 224 Розмітка (ліва колонка)


Про внесення змін до Закону України ''Про дипломатичну службу" (Друге читання)

0. П р о е к т
 
1. вноситься народними депутатами України:
 
2. Б.І.Тарасюком
 
3. О.Г.Білорусом
 
4. Л.О.Кожарою
 
5. О.О.Зарубінським
 
6. З А К О Н У К Р А Ї Н И
 
7. Про внесення змін до Закону України
 
8. „Про дипломатичну службу"
 
9. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
10. І. Внести до Закону України "Про дипломатичну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29; 2003 р., № 4, ст. 30; 2005 р., № 2, ст. 32; 2006 р., № 35, ст.301) такі зміни:
 
11. 1. У преамбулі слова "державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі" замінити словами "працівників дипломатичної служби України".
 
12. 2. У статті 5 частину першу:
 
13. 1) після абзацу першого доповнити новими абзацами такого змісту:
 
14. „захист національних інтересів України, її громадян та юридичних осіб у сфері зовнішніх зносин;
 
15. забезпечення єдності зовнішньополітичного курсу держави;
 
16. використання переваг міжнародного спілкування для відтворення сприятливих умов внутрішнього розвитку України та зміцнення її національної безпеки та позицій у світі; ";
 
17. 2) після абзацу чотирнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
 
18. „забезпечення розвитку зв’язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері; ".
 
19. У зв’язку з цим абзаци другий - чотирнадцятий вважати відповідно абзацами п’ятим - сімнадцятим, а абзаци п’ятнадцятий - сімнадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятнадцятим - двадцять першим.
 
20. 3. Статтю 6 викласти у такій редакції:
 
21. "Стаття 6. Система органів дипломатичної служби
 
22. Систему органів дипломатичної служби складають: Міністерство закордонних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, закордонні дипломатичні установи України - дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном, постійні представництва України при міжнародних (міждержавних) організаціях, спеціальні місії України.
 
23. Міністерство закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин.
 
24. Статус, завдання та функції Міністерства закордонних справ України визначаються цим Законом, а також Положенням про Міністерство закордонних справ України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
25. Міністерство закордонних справ України здійснює свої повноваження безпосередньо та через інші органи дипломатичної служби.
 
26. Представництва Міністерства закордонних справ України на території України утворюються в регіонах, де є іноземні консульські установи чи представництва міжнародних (міждержавних) організацій.
 
27. Статус, завдання та функції представництва Міністерства закордонних справ на території України визначаються цим Законом та Положенням про Представництво Міністерства закордонних справ на території України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
28. Міністерство закордонних справ України здійснює керівництво системою органів дипломатичної служби України.
 
29. Дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном є постійно діючими установами України, основними завданнями яких є представництво України в державі перебування та підтримання офіційних міждержавних відносин, захист інтересів України, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном.
 
30. Постійні представництва України при міжнародних (міждержавних) організаціях є постійно діючими установами України за кордоном, основними завданнями яких є представництво України при міжнародних (міждержавних) організаціях, підтримання з такими міжнародними (міждержавними) організаціями офіційних відносин та захист інтересів України за кордоном.
 
31. Статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном, постійного представництва України при міжнародній (міждержавній) організації визначаються цим Законом, а також Положенням про дипломатичне представництво України в іншій державі, Положенням про постійне представництво України при міжнародній (міждержавній) організації, які затверджуються Президентом України.
 
32. Статус, завдання та функції консульської установи України за кордоном визначаються цим Законом та Консульським статутом, який затверджується Президентом України.
 
33. В системі органів дипломатичної служби України можуть утворюватися спеціальні місії, а також делегації на сесії міжнародних організацій, статус, завдання та функції яких, в залежності від рівня, визначаються Президентом України або Міністром закордонних справ України.
 
34. Безпосереднє керівництво органами дипломатичної служби здійснює Міністр закордонних справ України.".
 
35. 4. Статтю 7 викласти у такій редакції:
 
36. „Стаття 7. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення дипломатичної служби
 
37. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення дипломатичної служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.".
 
38. 5. У статті 9:
1) назву статті викласти у такій редакції: „Стаття 9. Критерії, порядок добору та прийняття на дипломатичну службу";
 
39. 2) частину другу після слів „громадяни України, які мають" доповнити словами „відповідну фахову освіту";
 
40. 3) у частині четвертій слово „Прийняття" замінити словом „Добір";
 
41. 4) частину п’яту викласти у такій редакції:
 
42. „Порядок проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу визначається Міністром закордонних справ України.";
 
43. 5) частину сьому викласти у такій редакції:
 
44. „Міністр закордонних справ України має право самостійно добирати та приймати осіб на посади для роботи в патронатній службі, яка забезпечує діяльність Міністра. Порядок проходження дипломатичної служби такими особами встановлюється Міністром закордонних справ України.".
 
45. 6. Статтю 11 викласти у такій редакції:
„Стаття 11. Випробувальний термін при прийнятті на дипломатичну службу
 
46. При прийнятті на дипломатичну службу для осіб може встановлюватися випробувальний термін (до шести місяців) для перевірки професійного рівня і ділових якостей. Особи, які не пройшли такої перевірки, звільняються з дипломатичної служби.
 
47. З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей осіб, які претендують на посаду у системі органів дипломатичної служби, може проводитися стажування терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.
 
48. Порядок проведення такого стажування встановлюється Міністерством закордонних справ України.".
 
49. 7. У статті 12:
 
50. 1) частину першу викласти у такій редакції:
 
51. „Дипломатичні працівники проходять дипломатичну службу на дипломатичних посадах системи органів дипломатичної служби. Дипломатичні працівники проходять дипломатичну службу також на відповідних посадах структурних підрозділів Секретаріату Президента України, що забезпечують здійснення Президентом України повноважень у зовнішньополітичній сфері, на відповідних посадах структурних підрозділів Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, що забезпечують представництво Голови Верховної Ради України та Прем’єр-міністра України у зносинах з органами влади інших держав та забезпечують здійснення заходів по міжнародному співробітництву Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.";
 
52. 2) у частині другій:
 
53. підпункт 1 доповнити словами „Представник України при міжнародній організації; ";
 
54. підпункт 2 доповнити словами „Радник-посланник; ";
 
55. підпункт 3 викласти у такій редакції:
 
56. „Заступник постійного представника, Заступник представника України при міжнародній організації; Генеральний консул - завідувач консульським відділом; ";
 
57. у підпункті 5 слово „України" виключити;
 
58. 3) у підпункті 3 частини третьої слова „ (строковий трудовий договір)" замінити словом „ (контракт)";
 
59. 4) частину четверту викласти у такій редакції:
 
60. „Працівники дипломатичної служби можуть бути, за їхньою згодою, переведені, тимчасово відряджені Міністром закордонних справ України до інших органів державної влади України для виконання дипломатичних функцій або направлені на навчання, стажування для підвищення професійної кваліфікації.";
 
61. 5) частину шосту викласти у такій редакції:
 
62. „Після закінчення терміну такого відрядження або переведення працівники дипломатичної служби призначаються на посаду не нижчу за ту, яку вони займали до відрядження, переведення, стажування, навчання.".
 
63. 8. Статтю 13 викласти у такій редакції:
 
64. „Стаття 13. Призначення на дипломатичні посади та звільнення з них
 
65. Міністр закордонних справ України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України та звільняється з посади Верховною Радою України.
 
66. Перший заступник Міністра закордонних справ України і Заступники Міністра закордонних справ України призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра закордонних справ України.
 
67. Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації, Представник України при міжнародній організації призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України. Укази Президента України з цих питань скріплюються підписами Прем’єр-міністра України та Міністра закордонних справ України.
 
68. Міністр закордонних справ України вносить Президенту України подання щодо кандидатур про призначення на посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації, Представника України при міжнародній організації після консультацій в Комітеті Верховної Ради України у закордонних справах щодо кандидатур на ці посади, а щодо кандидатур Представника при Європейському Союзі і НАТО - також після консультацій у Комітеті Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.
 
69. Міністр закордонних справ України проводить консультації щодо кандидатур на черговому засіданні Комітету Верховної Ради України у закордонних справах, а щодо кандидатур Представника при Європейському Союзі і НАТО - також на черговому засіданні Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.
 
70. Процедура консультацій щодо призначення затверджується спільним рішенням Комітету Верховної Ради України у закордонних справах та Колегії Міністерства закордонних справ України, а щодо кандидатур Представника при Європейському Союзі і НАТО - спільним рішенням Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції та Колегії Міністерства закордонних справ України.
 
71. Призначення на інші дипломатичні посади та звільнення з цих посад здійснюються відповідно до чинного законодавства Міністром закордонних справ України. Повноваження щодо призначення та звільнення таких осіб здійснюються Міністром закордонних справ України самостійно та не потребують погодження з посадовими особами та органами державної влади.".
 
72. 9. У частині другій статті 14 слова „Кабінетом Міністрів України" замінити словами „Президентом України".
 
73. 10. Статтю 15 викласти у такій редакції:
„ Стаття 15. Обслуговуючий персонал дипломатичної служби
 
74. Дипломатична служба має обслуговуючий персонал, який формується на контрактній основі із громадян України, а у разі необхідності - із іноземних громадян.
 
75. Права і обов’язки членів обслуговуючого персоналу визначаються Міністерством закордонних справ України відповідно до законодавства України з урахуванням специфіки функцій відповідних категорій такого персоналу.
 
76. Положення про обслуговуючий персонал та перелік посад, на які здійснюється добір працівників обслуговуючого персоналу в системі органів дипломатичної служби, затверджуються Міністром закордонних справ України.".
 
77. 11. Доповнити Закон новим розділом такого змісту:
 
78. „Розділ ІІІ
 
79. ДИПЛОМАТИЧНІ РАНГИ
 
80. Стаття 16. Дипломатичні ранги
 
81. Дипломатичний ранг - це спеціальне звання, яке відповідно до цього Закону присвоюється дипломатичним працівникам довічно.
 
82. В Україні встановлюються такі дипломатичні ранги:
 
83. Надзвичайний і Повноважний Посол;
 
84. Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу;
 
85. Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу;
 
86. радник першого класу;
 
87. радник другого класу;
 
88. перший секретар першого класу;
 
89. перший секретар другого класу;
 
90. другий секретар першого класу;
 
91. другий секретар другого класу;
 
92. третій секретар;
 
93. аташе.
 
94. Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Повноважного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців відповідно з першого до одинадцятого рангу:
 
95. Надзвичайний і Повноважний Посол - 1 ранг державного службовця,
 
96. Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу - 2 ранг державного службовця,
 
97. Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу - 3 ранг державного службовця,
 
98. радник першого класу - 4 ранг державного службовця,
 
99. радник другого класу - 5 ранг державного службовця,
 
100. перший секретар першого класу - 6 ранг державного службовця,
 
101. перший секретар другого класу - 7 ранг державного службовця,
 
102. другий секретар першого класу - 8 ранг державного службовця,
 
103. другий секретар другого класу - 9 ранг державного службовця,
 
104. третій секретар - 10 ранг державного службовця,
 
105. аташе - 11 ранг державного службовця.
 
106. Стаття 17. Порядок присвоєння та позбавлення дипломатичних рангів
 
107. Дипломатичним працівникам, які працюють у системі органів дипломатичної служби, дипломатичні ранги від аташе до радника першого класу присвоюються Міністром закордонних справ України.
 
108. Присвоєння дипломатичних рангів аташе, третього секретаря, другого секретаря другого класу, другого секретаря першого класу, першого секретаря другого класу, першого секретаря першого класу, радника другого класу та радника першого класу оформлюється наказом Міністра закордонних справ України.
 
109. Дипломатичним працівникам, які в порядку, встановленому цим Законом, переведені на роботу до Секретаріату Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, і фахова діяльність яких відповідає принципам, завданням та функціям дипломатичної служби в Україні, дипломатичний ранг присвоюється Міністром закордонних справ України за поданням керівників зазначених вище органів за умови, що на момент переведення на такі посади вони мали відповідний дипломатичний ранг.
 
110. Присвоєння дипломатичного рангу дипломатичному працівникові здійснюється в індивідуальному порядку, з урахуванням його кваліфікації і стажу роботи, а також з дотриманням строків перебування у дипломатичних рангах.
 
111. Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються дипломатичним працівникам Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.
 
112. Міністру закордонних справ України присвоюється у встановленому порядку ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.
 
113. Присвоєння дипломатичних рангів Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу оформлюється Указом Президента України.
 
114. Особам, яким присвоєно дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу, вручається відповідна Грамота за підписом Президента України. Положення про Грамоту та порядок її вручення затверджується Президентом України.
 
115. За особами, яким присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, а також за їх дружинами (чоловіками) та особами, яким присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу та Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу, зберігається право на користування дипломатичним паспортом довічно.
 
116. Особам, які вперше зараховані на конкурсній основі на дипломатичну службу, присвоюється, як правило, найнижчий ранг.
 
117. Особам, призначеним на дипломатичні посади з випробувальним терміном, ранги присвоюються за його результатами.
 
118. Наступне присвоєння дипломатичного рангу здійснюється з дотриманням строків перебування у дипломатичних рангах.
 
119. Черговий дипломатичний ранг не може бути присвоєний працівникові дипломатичної служби, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, заходи дисциплінарного впливу, а також у період проведення службового розслідування або перебування під слідством.
 
120. У разі призначення дипломатичного працівника на вищу посаду йому може бути присвоєно черговий дипломатичний ранг без урахування строків перебування у дипломатичних рангах, передбачених статтею 18 цього Закону.
 
121. В окремих випадках за успішне виконання особливо важливих завдань та особливі заслуги дипломатичним працівникам може бути присвоєно черговий дипломатичний ранг достроково до досягнення строків, передбачених статтею 18 цього Закону.
 
122. Не допускається дострокове присвоєння дипломатичного рангу два рази підряд.
 
123. Якщо дипломатичний працівник перейшов на нижчу посаду або залишив дипломатичну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний дипломатичний ранг.
 
124. Дипломатичні ранги, як правило, присвоюються особам до досягнення граничного віку перебування на дипломатичній службі. За сумлінну працю дипломатичному працівникові в разі виходу на пенсію або у відставку за станом здоров’я може бути присвоєно наступний дипломатичний ранг.
 
125. У трудовій книжці дипломатичного працівника робляться записи про присвоєння дипломатичних рангів та позбавлення дипломатичного рангу, а також про прирівнення їх до рангів державних службовців.
 
126. Зазначена інформація заноситься до особової справи дипломатичного працівника.
 
127. Особам, призначеним уперше на посади керівників закордонних дипломатичних установ України не з системи органів дипломатичної служби України, може бути присвоєний дипломатичний ранг не вище радника першого класу.
 
128. Працівникам інших органів державної влади, тимчасово відрядженим до органів дипломатичної служби для виконання службових обов’язків, а також працівникам, які займають штатні дипломатичні посади на визначений термін (контракт), дипломатичні ранги не присвоюються.
 
129. Такій категорії осіб присвоюється у встановленому порядку ранг державного службовця.
 
130. Дипломатичний працівник, якому присвоєно дипломатичний ранг, може бути позбавлений дипломатичного рангу лише за вироком суду у випадку скоєння ним тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також у разі припинення громадянства України.
 
131. Позбавлення дипломатичного працівника дипломатичного рангу означає позбавлення його всіх попередніх рангів.
 
132. Позбавлення дипломатичного рангу в разі припинення дипломатичним працівником громадянства України здійснюється органом чи посадовою особою, які його присвоїли.
 
133. Стаття 18. Строки перебування у дипломатичних рангах
 
134. Встановлюються такі строки перебування дипломатичних працівників у дипломатичних рангах:
 
135. аташе, третього секретаря, другого секретаря другого класу, другого секретаря першого класу, першого секретаря другого класу - два роки;
 
136. першого секретаря першого класу, радника другого класу - три роки.
 
137. Строки перебування в дипломатичних рангах радника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу не встановлюються.
 
138. Стаття 19. Ранги адміністративно-технічних працівників
 
139. Адміністративно-технічним працівникам дипломатичні ранги не присвоюються. Їм присвоюються ранги державних службовців у випадках, передбачених Законом України „Про державну службу".
 
140. Процедура присвоєння рангів державних службовців адміністративно-технічним працівникам та перелік відповідних посад, на яких вони проходять дипломатичну службу, затверджується Міністром закордонних справ України.".
 
141. 12. Статтю 20 викласти у такій редакції:
 
142. „Стаття 20. Загальний порядок проходження дипломатичної служби та ротація дипломатичних працівників
 
143. Дипломатичну службу її працівники проходять у Міністерстві закордонних справ України, представництвах Міністерства закордонних справ України на території України, закордонних дипломатичних установах України, а також у структурних підрозділах Секретаріату Президента України, що забезпечують здійснення Президентом України повноважень у зовнішньополітичній сфері, структурних підрозділах Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, що забезпечують представництво Голови Верховної Ради України та Прем’єр-міністра України у зносинах з органами влади інших держав та забезпечують здійснення заходів по міжнародному співробітництву Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.
 
144. В системі органів дипломатичної служби здійснюється щорічна ротація працівників дипломатичної служби.
 
145. Працівники дипломатичної служби підлягають обов’язковій ротації і направляються у довготермінове відрядження з урахуванням їхньої професійної підготовки, спеціалізації та досвіду роботи, а також службової необхідності.
 
146. Порядок ротації працівників дипломатичної служби в органах дипломатичної служби визначається Міністром закордонних справ України.
 
147. Перед направленням у довготермінове відрядження працівники дипломатичної служби проходять необхідне стажування.
 
148. Порядок проведення такого стажування визначається Міністром закордонних справ України.
 
149. Працівники дипломатичної служби після закінчення попереднього довготермінового відрядження направляються у наступне довготермінове відрядження, як правило, не раніше ніж через два роки.".
 
150. 13. У статті 21:
 
151. 1) після частини другої доповнити статтю двома новими частинами такого змісту:
 
152. „Після закінчення довготермінового відрядження працівники дипломатичної служби відкликаються наказом Міністра закордонних справ України.
 
153. У зв’язку із службовою необхідністю працівники дипломатичної служби можуть бути в окремих випадках переведені до інших закордонних дипломатичних установ України в порядку та на умовах, установлених наказом Міністра закордонних справ України.".
 
154. У зв’язку з цим частини третю та четверту вважати, відповідно, частинами п’ятою та шостою;
 
155. 2) частину четверту викласти у такій редакції:
 
156. „Після закінчення довготермінового відрядження працівникам дипломатичної служби надається попередня посада або посада не нижча від тієї, яку обіймав працівник у довготерміновому відрядженні, а в разі неможливості цього - рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної служби".
 
157. 14. Статтю 24 викласти у такій редакції:
 
158. „Стаття 24. Проходження дипломатичної служби працівниками інших органів державної влади
 
159. Працівники інших органів державної влади можуть бути тимчасово відряджені до органів дипломатичної служби для виконання службових обов’язків.
 
160. На час такого відрядження на них не поширюється дія розділу ІІІ цього Закону.
 
161. Після завершення тимчасового відрядження працівники інших органів державної влади направляються у розпорядження до органів, з яких були відряджені, для вирішення питання подальшого працевлаштування.
 
162. Проходження дипломатичної служби працівниками інших органів державної влади регулюються Положенням про особливості проходження дипломатичної служби працівниками інших органів державної влади, яке затверджується Президентом України.".
 
163. 15. У статті 26:
 
164. 1) частину другу викласти у такій редакції: „Особи, які на момент призначення на керівні, професорсько-викладацькі та адміністративні посади Дипломатичної академії мали відповідно дипломатичний ранг або ранг державного службовця, є працівниками дипломатичної служби.";
 
165. 2) після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
 
166. „Для належної організації роботи Дипломатичної академії, зміцнення її матеріально-технічної бази, ведення наукових досліджень можуть залучатися, крім коштів Державного бюджету України, кошти з інших надходжень, не заборонених законодавством".
 
167. 16. У статті 33:
 
168. 1) у частині другій:
 
169. у абзаці п’ятому слова „або позачергове" виключити;
 
170. 2) доповнити новим абзацом такого змісту:
 
171. „нагородження відзнаками Міністерства закордонних справ України.".
 
172. 17. Частину першу статті 34 викласти у такій редакції:
 
173. „На працівників дипломатичної служби покладається дисциплінарна відповідальність за невиконання або неналежне виконання службових обов’язків, невмотивовану відмову від довготермінового відрядження (ротації), перевищення службових повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з перебуванням на дипломатичній службі, а також за вчинки, що їх ганьблять та дискредитують орган, в якому вони працюють.".
 
174. 18. У статті 35:
 
175. 1) перед частиною першою доповнити новою частиною такого змісту:
 
176. „Оплата праці працівників дипломатичної служби повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню системи органів дипломатичної служби компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їхню сумлінну та ініціативну працю та не може бути нижчою за максимальну оплату праці держаних службовців відповідного рангу з урахуванням доплат і надбавок в інших міністерствах та відомствах.".
 
177. У зв’язку з цим частину першу вважати частиною другою;
 
178. 2) після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:
„Розміри надбавок за дипломатичні ранги дипломатичним працівникам встановлюються Кабінетом Міністрів України.".
 
179. У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною шостою;
 
180. 3) частину сьому викласти у такій редакції:
 
181. „Працівники дипломатичної служби, які направлені у довготермінове відрядження, крім заробітної плати, визначеної цією статтею, отримують компенсаційні виплати в іноземній валюті, що не підлягають оподаткуванню.";
 
182. 4) частину восьму після слів „на непрацюючих членів сім’ї" доповнити словами „та на навчання дітей працівника".
 
183. 19. У статті 37:
 
184. 1) частину восьму викласти у такій редакції:
 
185. „Час перебування за кордоном дружини (чоловіка) працівника дипломатичної служби за місцем проходження дипломатичної служби, відрядження до закордонної дипломатичної установи зараховується до страхового стажу, про що Міністерством закордонних справ України робиться запис у трудовій книжці вказаних осіб.";
 
186. 2) після частини восьмої доповнити новою частиною такого змісту:
 
187. „Порядок нарахування страхового стажу зазначеній категорії осіб встановлюється Кабінетом Міністрів України.".
 
188. У зв’язку з цим частину дев’яту вважати частиною десятою;
 
189. 3) після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту:
 
190. „На працівників дипломатичної служби, які направлялися Міністерством закордонних справ України у довготермінове відрядження до інших країн для виконання службових обов’язків в закордонних дипломатичних установах України в період ведення бойових дій на території цих країн, поширюється статус ветеранів війни. Такі особи мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.".
 
191. 20. Статтю 39 викласти у такій редакції:
 
192. „Стаття 39. Компенсаційні виплати в разі загибелі (смерті) або ушкодження здоров’я працівника дипломатичної служби
 
193. Життя і здоров’я працівників дипломатичної служби підлягають обов’язковому державному страхуванню в порядку, встановленому законодавством України.
 
194. У разі загибелі (смерті) працівника дипломатичної служби у зв’язку з виконанням покладених на нього службових обов’язків сім’ї загиблого здійснюються компенсаційні виплати в розмірі десятирічної заробітної плати за останньою посадою в Міністерстві закордонних справ України.
 
195. У разі загибелі (смерті) Надзвичайного і Повноважного Посла України або Постійного представника, Представника України при міжнародній організації витрати, пов’язані з організацією поховання і проведенням ритуалу, а також із спорудженням на могилі надгробку, здійснюються за рахунок держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
 
196. У разі заподіяння працівникові дипломатичної служби під час виконання ним службових обов’язків каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, що виключає можливість продовження ним професійної діяльності, йому здійснюються компенсаційні виплати в розмірі п’ятирічної заробітної плати за останньою посадою в Міністерстві закордонних справ України.
 
197. Крім того, йому щомісячно виплачується компенсація у розмірі різниці між втраченою заробітною платою і призначеною пенсією.".
 
198. 21. Статтю 40 після частини четвертої доповнити двома новими частинами такого змісту:
 
199. „Дипломатичним працівникам, яким присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу, і які мають стаж роботи на посадах в системі органів дипломатичної служби не менш як 20 років, виплачується за їх вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати за останньою посадою в Міністерстві закордонних справ України.
 
200. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посадах в системі органів дипломатичної служби розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку за останньою посадою в Міністерстві закордонних справ України.".
 
201. У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною сьомою.
 
202. 22. Частину другу статті 41 доповнити підпунктом такого змісту:
 
203. „8) завершення строку дії контракту або порушення умов контракту.".
 
204. 23. Статтю 42 викласти у такій редакції:
 
205. „Стаття 42. Граничний вік перебування на дипломатичній службі
 
206. Граничний вік перебування на дипломатичній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.
 
207. Дипломатичний працівник, призначений на посаду Міністром закордонних справ України, який досяг граничного віку перебування на дипломатичній службі, може за власною заявою залишатися на дипломатичній службі до досягнення 65-річного віку чоловіками і 60-річного віку жінками за рішенням Міністра закордонних справ України.
 
208. Працівник дипломатичної служби, призначений на дипломатичну посаду Президентом України, який досяг граничного віку перебування на дипломатичній службі, може залишатися на дипломатичній службі на займаній посаді до досягнення 65-річного віку чоловіками і 60-річного віку жінками на підставі подання Міністра закордонних справ України за рішенням Президента України.
 
209. По досягненні дипломатичним працівником, який перебуває на дипломатичній службі, 65-річного віку для чоловіків і 60-річного віку для жінок, такий працівник може бути залишений на дипломатичній службі лише на посаді радника або консультанта за рішенням Міністра закордонних справ України.
 
210. Особи, які обіймають дипломатичні посади відповідно до положень цього Закону та мають ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, можуть перебувати на посадах працівників дипломатичної служби і після досягнення граничного віку перебування на дипломатичній службі за рішенням органу чи посадової особи, які здійснюють призначення на відповідні дипломатичні посади.".
 
211. 24. Частину другу статті 43 доповнити новим абзацом такого змісту:
 
212. „досягнення граничного віку перебування на дипломатичній службі.".
 
213. ІІ. Прикінцеві положення
 
214. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, за винятком підпункту 3) пункту 19 розділу І, що набирає чинності з 1 січня 2010 року.
 
215. До приведення інших законів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
216. 2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України „Про дипломатичні ранги України" (Відомості Верховної Ради України, 2003, № 4, ст. 30).
 
217. 3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 
218. подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
 
219. привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
 
220. відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
 
221. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
 
222. Голова Верховної Ради
 
223. України