Про засади внутрішньої і зовнішньої політики (Друге читання)
0. |
Проект |
1. |
З А К О Н У К Р А Ї Н И |
2. |
Про засади внутрішньої і зовнішньої політики |
3. |
|
4. |
|
5. |
Цим Законом визначаються засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів, формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки і оборони, в економічній, соціальній і гуманітарній сферах, в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки, а також засади зовнішньої політики України. |
6. |
Стаття 1. Завдання засад внутрішньої і зовнішньої політики |
7. |
1. Засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах. |
8. |
Стаття 2. Основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики |
9. |
1. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки України та сталого соціально-економічного розвитку України, зміцнення демократичних засад суспільного і державного життя, забезпечення верховенства права, економічної і політичної незалежності держави, захисту її національних інтересів, утвердження України як повноправного і авторитетного члена світового співтовариства. |
10. |
2. Внутрішня політика грунтується на таких принципах: |
11. |
пріоритетність захисту національних інтересів; |
12. |
верховенство права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, повага до гідності кожної особи; |
13. |
рівність усіх суб'єктів права власності перед законом, захист конкуренції в сфері економічної діяльності; |
14. |
здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; |
15. |
відкритість та прозорість процесів підготовки і прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування; |
16. |
забезпечення сталого розвитку економіки на ринкових засадах та її соціальної спрямованості; |
17. |
забезпечення балансу загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів; |
18. |
свобода, соціальна справедливість та творча самореалізація, участь громадян в управлінні державними і суспільними справами; |
19. |
соціальне партнерство та громадянська солідарність. |
20. |
3. Зовнішня політика грунтується на таких принципах: |
21. |
суверенна рівність держав; |
22. |
утримання від загрози силою або її застосування як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої іноземної держави, так і будь-яким іншим чином; |
23. |
повага до територіальної цілісності іноземних держав та непорушності державних кордонів; |
24. |
вирішення міжнародних спорів мирними засобами; |
25. |
повага до прав людини та її основоположних свобод; |
26. |
невтручання у внутрішні справи держав; |
27. |
взаємовигідне співробітництво між державами; |
28. |
сумлінне виконання взятих на себе міжнародних зобов'язань; |
29. |
пріоритет загальновизнаних норм і принципів міжнародного права перед нормами і принципами національного права; |
30. |
застосування Збройних Сил України лише у випадках актів збройної агресії проти України, будь-яких інших збройних зазіхань на її територіальну цілісність і недоторканність державних кордонів, боротьби з міжнародним тероризмом та піратством або в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; |
31. |
застосування міжнародних санкцій, контрзаходів та заходів дипломатичного захисту відповідно до міжнародного права у випадках міжнародних протиправних діянь, які завдають шкоди Україні, її громадянам і юридичним особам; |
32. |
своєчасність та адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам Україні, її громадянам і юридичним особам. |
33. |
Стаття 3. Засади внутрішньої політики у сфері розбудови державності |
34. |
1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері розбудови державності є: |
35. |
розвиток демократії шляхом удосконалення механізму державного управління, здійснення парламентського контролю; |
36. |
вдосконалення системи проведення виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування; |
37. |
модернізація системи державної служби з урахуванням європейського досвіду на принципах професійності та політичної нейтральності; |
38. |
посилення відкритості та прозорості процесів підготовки і прийняття державних рішень та здійснення будь-яких дій, пов'язаних із формуванням і використанням бюджетних коштів, кадровими призначеннями на керівні посади в центральних органах виконавчої влади, судах, правоохоронних органах; |
39. |
забезпечення ефективного, справедливого і доступного судочинства; |
40. |
забезпечення дотримання міжнародних стандартів незалежності суддів; |
41. |
посилення протидії корупції та тіньовій економічній діяльності, забезпечення безумовного дотримання принципів законності насамперед вищими посадовими особами держави, політиками, суддями, керівниками правоохоронних органів і силових структур; |
42. |
боротьба зі злочинністю шляхом поліпшення координації роботи правоохоронних органів, оптимізації їх структури, належного забезпечення їх діяльності. |
43. |
Стаття 4. Засади внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів |
44. |
1. Основними засадами внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів є: |
45. |
утвердження місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя, розширення повноважень місцевих рад шляхом децентралізації функцій органів державної влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів; |
46. |
реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування, створення умов для розвитку економічної самостійності регіонів; |
47. |
удосконалення системи адміністративно-територіального устрою на принципах економічної самодостатності та доступності адміністративних (управлінських) і соціальних послуг споживачам цих послуг; |
48. |
зміцнення матеріальної бази органів місцевого самоврядування та підвищення рівня їх ресурсного забезпечення; |
49. |
посилення відповідальності представників органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів перед територіальними громадами, що їх обрали; |
50. |
розроблення та впровадження проектів міжрегіональних економічних зв'язків і транскордонного співробітництва, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку; |
51. |
зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці; |
52. |
створення ефективних механізмів забезпечення активної участі територіальних громад та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної регіональної політики; |
53. |
досягнення високої функціональної спроможності кадрового потенціалу регіонів, передусім через створення системи та технологій залучення інвестицій у підготовку високопрофесійних управлінських кадрів. |
54. |
Стаття 5. Засади внутрішньої політики у сфері формування інститутів громадянського суспільства |
55. |
1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері формування інститутів громадянського суспільства є: |
56. |
утвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави; |
57. |
завершення політичної реформи, посилення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян, запровадження громадського контролю над владою; |
58. |
забезпечення незалежної діяльності об'єднань громадян, посилення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень; |
59. |
підвищення ролі та відповідальності політичних партій, сприяння політичній структуризації суспільства на засадах багатопартійності, створення умов для забезпечення широкого представництва інтересів громадян у представницьких органах влади; |
60. |
проведення регулярних консультацій з громадськістю з важливих питань життя суспільства і держави. |
61. |
Стаття 6. Засади внутрішньої політики у сфері національної безпеки і оборони |
62. |
1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері національної безпеки і оборони є: |
63. |
забезпечення життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у зовнішньополітичній, оборонній, соціально-економічній, енергетичній, продовольчій, екологічній та інформаційній сферах; |
64. |
зміцнення обороноздатності держави; |
65. |
реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності оперативно реагувати на потенційні загрози Україні; |
66. |
забезпечення поступового переходу до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі; |
67. |
удосконалення системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами, забезпечення їх відповідності вимогам європейських інституцій; |
68. |
забезпечення реалізації гарантій соціального захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, працівників правоохоронних органів, інших прирівняних до них осіб та членів їх сімей. |
69. |
Стаття 7. Засади внутрішньої політики в економічній сфері |
70. |
1. Основними засадами внутрішньої політики в економічній сфері є: |
71. |
забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення високих темпів її зростання, забезпечення макроекономічної стабільності та низького рівня інфляції; |
72. |
розвиток внутрішнього ринку, підвищення ефективності його функціонування та вдосконалення механізмів державного регулювання, забезпечення збалансованості попиту та пропозиції на окремих ринках; |
73. |
проведення узгодженої антиінфляційної політики та забезпечення цінової і валютно-курсової стабільності; |
74. |
проведення стабільної, раціональної та справедливої податкової політики, яка передбачає зниження податкового тиску на економіку з розширенням бази оподаткування; |
75. |
проведення прозорої та виваженої бюджетної політики як дієвого інструменту соціально-економічного розвитку, захисту вразливих верств населення та інвестування в реальний сектор економіки для підтримки національного товаровиробника і збереження робочих місць; |
76. |
проведення ефективної політики управління державним боргом; |
77. |
підвищення результативності державних видатків, реалізація прозорої політики закупівель за державні кошти, яка гарантуватиме раціональне використання ресурсів; |
78. |
перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва - праці та капіталу - на споживання, насамперед шкідливої для здоров’я людей продукції, та ресурсні і екологічні платежі; |
79. |
розвиток і зміцнення банківської системи та небанківських фінансових установ; |
80. |
забезпечення інституційної та фінансової незалежності Національного банку України одночасно з посиленням прозорості його діяльності; |
81. |
підвищення рівня захисту прав вкладників; |
82. |
упровадження ринкових інструментів акумулювання і перерозподілу довгострокових фінансових ресурсів, у тому числі в рамках введення обов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення; |
83. |
розвиток ліквідного, прозорого та надійного фондового ринку, ефективне функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів; |
84. |
забезпечення економічної збалансованості розвитку регіонів, узгодженості напрямів їх розвитку із загальнонаціональними потребами; |
85. |
гарантування державою непорушності усіх форм власності як основи ринкової системи господарювання; |
86. |
створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, спрощення умов започаткування бізнесу та виходу з нього, зменшення втручання держави в економічну діяльність суб’єктів господарювання, спрощення системи отримання дозволів, зниження тиску на бізнес з боку контролюючих органів; |
87. |
перехід на європейську модель ринкового нагляду, якості та безпеки продукції; |
88. |
впровадження європейських підходів у сфері делегування функцій держави суб'єктам господарювання; |
89. |
розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях; |
90. |
детінізація економіки, створення сприятливих умов для діяльності економічних агентів у легальному правовому полі; |
91. |
інтенсифікація інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема, через заохочення коштів підприємств і населення, утвердження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків, стимулювання спрямування заощаджень громадян на інвестування економіки, забезпечення інноваційної складової інвестицій; |
92. |
запровадження економічних стимулів для заохочення модернізації національного виробництва, спрямування інвестицій у новітні технології, формування національної інноваційної інфраструктури та державних програм промислової модернізації; |
93. |
розвиток механізмів державно-приватного партнерства з метою залучення інвестицій у модернізацію промислової та соціальної інфраструктури; |
94. |
перехід від фіскальної до інвестиційно орієнтованої моделі приватизації, забезпечення прозорості прийняття рішень та взаємопов'язаності стратегії приватизації державного майна зі стратегією розвитку економіки України та її окремих галузей; |
95. |
забезпечення ефективного управління об'єктами державної власності, запровадження прозорого та ефективного механізму реалізації державою своїх прав власника; |
96. |
досягнення високого рівня енергетичної безпеки, диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, збільшення обсягів їх власного видобутку, підвищення ефективності використання енергоносіїв, упровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій; |
97. |
переведення українських газо-, нафтотранспортних і електричних мереж на умови функціонування, що діють у державах ЄС; |
98. |
створення умов для відродження українського села, ефективного використання земель сільськогосподарського призначення, формування конкурентоспроможного агропромислового комплексу, збільшення його експортного потенціалу, гарантування продовольчої безпеки держави; |
99. |
забезпечення високого рівня якості сільськогосподарської продукції та продовольства, формування прозорого ринку такої продукції; |
100. |
формування інфраструктури ринку земель, забезпечення оформлення правовстановлюючих документів на право власності на землю; |
101. |
розбудова транспортної інфраструктури, підвищення ефективності використання транзитного потенціалу держави, інтеграція транспортних мереж України у міжнародні транспортні коридори; |
102. |
реформування житлово-комунального господарства, забезпечення доступності комунальних послуг та підвищення їх якості, залучення мешканців до управління об'єктами житлово-комунального господарства. |
103. |
Стаття 8. Засади внутрішньої політики у соціальній сфері |
104. |
1. Основними засадами внутрішньої політики у соціальній сфері є: |
105. |
забезпечення гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян на основі впровадження європейських стандартів соціального захисту, підвищення якості соціальних послуг; |
106. |
надання громадянам упродовж усього життя соціальних гарантій на основі вдосконалення системи соціальних стандартів і пільг; |
107. |
досягнення ефективного демографічного розвитку; |
108. |
поліпшення соціального захисту дітей, утвердження духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої та соціально благополучної сім'ї; |
109. |
сприяння молоді в реалізації творчих можливостей та ініціатив, залучення її до активної участі в соціальному, економічному та гуманітарному розвитку держави; |
110. |
забезпечення доступним житлом громадян, насамперед малозабезпечених, з обмеженими фізичними можливостями, молоді, працівників бюджетної сфери, формування потужного державного замовлення на будівництво соціального житла, відродження доступного іпотечного кредитування; |
111. |
трансформація державної політики у сфері зайнятості та ринку праці, в тому числі шляхом розвитку партнерства між роботодавцями і найманими працівниками, власниками підприємств, установ, організацій та професійними спілками; |
112. |
подолання бідності і зменшення соціального розшарування, зокрема, шляхом сприяння самозайнятості населення, розвитку малого та середнього бізнесу, недопущення виникнення заборгованості із заробітної плати на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності; |
113. |
забезпечення державних гарантій щодо реалізації соціальних прав працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, забезпечення молоді першим робочим місцем; |
114. |
забезпечення захисту прав громадян України, які працюють за кордоном, та сприяння їх поверненню в Україну; |
115. |
поетапне погашення зобов'язань держави за знеціненими заощадженнями громадян; |
116. |
удосконалення системи пенсійного забезпечення, створення умов для гідного життя людей похилого віку, стимулювання розвитку недержавної системи пенсійного страхування; |
117. |
забезпечення розміру соціальних виплат, які є основним джерелом доходів, на рівні не нижчому за прожитковий мінімум, удосконалення системи підтримки соціально незахищених верств населення; |
118. |
подолання бездомності громадян, безпритульності та бездоглядності дітей. |
119. |
Стаття 9. Засади внутрішньої політики в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки |
120. |
Основними засадами внутрішньої політики в екологічні сфері та сфері техногенної безпеки є: |
121. |
забезпечення конституційних прав громадян на безпечне довкілля, створення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності населення, посилення просвітницької діяльності щодо інформування населення про екологічні норми і стандарти; |
122. |
збереження навколишнього природного середовища, вдосконалення національної екологічної політики, стимулювання розвитку екобезпечних технологій; |
123. |
забезпечення комплексного захисту населення та реабілітації території від негативного впливу наслідків Чорнобильської катастрофи, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи; |
124. |
здійснення заходів щодо безпечного поводження з радіоактивними відходами, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему; |
125. |
підвищення рівня цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; |
126. |
упровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів. |
127. |
Стаття 10. Засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері |
128. |
1. Основними засадами внутрішньої політики у гуманітарній сфері є: |
129. |
реалізація державної мовної політики на основі норм національного та міжнародного права, забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України; |
130. |
створення належних умов для нарощування освітнього потенціалу України, забезпечення рівного доступу громадян до здобуття якісної освіти незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей; |
131. |
удосконалення системи освіти, забезпечення якісної дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, підвищення престижу праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, підтримка обдарованої молоді; |
132. |
підвищення ролі вищої освіти і науки як основ становлення в Україні ефективної "економіки знань"; |
133. |
реформування та розвиток вітчизняної системи вищої освіти та науки, забезпечення їх інтеграції в європейський та світовий освітній та науковий простір, запровадження принципів та стандартів Болонського процесу у вищих навчальних закладах України; |
134. |
забезпечення ефективного захисту відповідно до міжнародних стандартів права інтелектуальної власності, в тому числі авторських і суміжних прав; |
135. |
сприяння культурному розвитку громадян України, створення умов для реалізації творчого потенціалу людини та суспільства, забезпечення для всіх громадян України рівних можливостей у задоволенні культурно-духовних потреб; |
136. |
відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини, підтримка розвитку культури і мистецтва, відродження та збереження культурної самобутності регіонів; |
137. |
захист, модернізація та розвиток національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво); |
138. |
створення умов для консолідації суспільства на основі національної системи духовних цінностей, в центрі якої людина, її розвиток, права і свободи, максимальне забезпечення її потреб; |
139. |
відновлення повноцінного діалогу між представниками різних соціальних та етнічних груп, культур та релігійних конфесій; |
140. |
забезпечення умов для формування толерантного суспільства, гарантування свободи совісті та віросповідання; |
141. |
забезпечення свободи засобів масової інформації та безперешкодного доступу громадян до інформації, створення умов для розвитку інформаційних технологій та інформаційного суспільства, широкої інтеграції і доступу громадян до світового інформаційного простору; |
142. |
створення суспільного мовлення та надання державної підтримки національному інформаційному продукту, здійснення заходів щодо захисту національного інформаційного простору; |
143. |
створення умов для максимальної реалізації здібностей талановитих спортсменів, стимулювання створення спортивної інфраструктури, сприяння участі українських спортсменів у міжнародних змаганнях, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі; |
144. |
реформування системи охорони здоров'я з метою забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, надання державою гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги, ефективної реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров'я і життя людини захворювань, раціонального державного контролю за якістю лікарських засобів і виробів медичного призначення; |
145. |
розвиток страхової медицини, зокрема, шляхом запровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування; |
146. |
запровадження пріоритетного розвитку та профілактичного спрямування первинної лікувально-профілактичної допомоги, розвиток інституту сімейного лікаря, забезпечення проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів (диспансеризації) з метою ранньої діагностики захворювань, створення єдиного простору доступних для всіх верств населення медичної допомоги; |
147. |
удосконалення державної політики у сфері фізичної культури і спорту, сприяння популяризації та поширенню здорового способу життя, організації змістовного дозвілля. |
148. |
Стаття 11. Засади зовнішньої політики |
149. |
1. Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур. |
150. |
2. Основними засадами зовнішньої політики є: |
151. |
забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; |
152. |
забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів України, її політичних, економічних, енергетичних та інших інтересів; |
153. |
використання міжнародного потенціалу для утвердження і розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її сталого економічного розвитку; |
154. |
створення сприятливих зовнішньополітичних умов для розвитку української нації, її економічного потенціалу, історичної свідомості, національної гідності українців, а також етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності громадян України усіх національностей; |
155. |
утвердження провідного місця України у системі міжнародних відносин, зміцнення міжнародного авторитету держави; |
156. |
сприяння міжнародному миру і безпеці у світі, участь у всеосяжному політичному діалозі для підвищення взаємної довіри держав, подолання традиційних і нових загроз безпеці; |
157. |
дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного співробітництва з НАТО та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес; |
158. |
підтримка зміцнення ролі міжнародного права у міжнародних відносинах, забезпечення добросовісного дотримання та виконання чинних, вироблення нових принципів і норм міжнародного права; |
159. |
запобігання конфліктам у регіонах, що межують з Україною, та врегулювання наявних конфліктів; |
160. |
забезпечення захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; |
161. |
створення сприятливих умов для задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, підтримання з ними сталих зв’язків; |
162. |
забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі; |
163. |
підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди; |
164. |
забезпечення з метою повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу інтеграції економіки України у світову економічну систему; |
165. |
розширення міжнародного співробітництва з метою залучення іноземних інвестицій, новітніх технологій та управлінського досвіду в національну економіку в інтересах її реформування, модернізації та інноваційного розвитку; |
166. |
підтримка інтеграції України у світовий інформаційний простір. |
167. |
Стаття 12. Визначення та реалізація засад внутрішньої і зовнішньої політики |
168. |
1. Визначення та реалізація засад внутрішньої і зовнішньої політики здійснюється на основі тісної взаємодії та координації зусиль Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади у цьому напрямі. |
169. |
2. Визначені цим Законом засади внутрішньої і зовнішньої політики мають ураховуватися під час розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів. |
170. |
3. Повноваження щодо визначення та реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики здійснюють: |
171. |
Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні - шляхом визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, внесення у разі потреби змін до цього Закону, законодавчого регулювання відносин, спрямованого на впровадження засад внутрішньої та зовнішньої політики у відповідних сферах, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією України, здійснення парламентського контролю; |
172. |
Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина - шляхом звернення із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, в яких пропонується визначення, коригування засад внутрішньої і зовнішньої політики з урахуванням внутрішнього і зовнішнього становища України, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави, керівництва у сферах національної безпеки і оборони держави, реалізації права законодавчої ініціативи, зокрема щодо внесення змін до цього Закону, застосування права вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів, у тому числі з підстав невідповідності їх визначеним цим Законом засадам внутрішньої і зовнішньої політики, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією України, видання на виконання Конституції і законів України указів та розпоряджень; |
173. |
Рада національної безпеки і оборони України як контролюючий та координуючий орган у сфері національної безпеки і оборони при Президентові України - шляхом розгляду на своїх засіданнях стратегічних питань забезпечення національної безпеки і оборони, здійснення координації та контролю діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони; |
174. |
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади - шляхом забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, спрямованої на реалізацію засад такої політики, забезпечення розроблення з метою реалізації цих засад у відповідній сфері проектів законів та інших нормативно-правових актів, проведення експертизи таких проектів на відповідність засадам, визначеним цим Законом, здійснення координації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та спрямування її на забезпечення реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією та законами України, реалізації права законодавчої ініціативи та видання в межах своєї компетенції постанов і розпоряджень; |
175. |
центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи - шляхом участі в межах своєї компетенції у формуванні та реалізації внутрішньої та зовнішньої політики у відповідній сфері, розроблення в межах наданих повноважень проектів законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію засад внутрішньої і зовнішньої політики, здійснення кадрової політики в межах, визначених законодавством України; |
176. |
органи місцевого самоврядування - шляхом вирішення в межах Конституції і законів України питань місцевого значення у відповідних сферах внутрішньої політики та у сфері зовнішньоекономічної діяльності. |
177. |
4. У реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики беруть участь політичні партії, громадські організації у порядку, передбаченому законами України. |
178. |
Стаття 13. Контроль за дотриманням засад внутрішньої і зовнішньої політики |
179. |
1. Контроль за дотриманням засад внутрішньої і зовнішньої політики здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади у межах їх повноважень, визначених Конституцією і законами України. |
180. |
Стаття 14. Прикінцеві та перехідні положення |
181. |
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. |
182. |
2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. |
183. |
3. Внести до Закону України "Про основи національної безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 39, ст.351) такі зміни: |
184. |
в абзаці одинадцятому статті 6 слова "та в євроатлантичний безпековий простір" виключити; |
185. |
в абзаці п'ятому частини другої статті 8 слова "та Організації Північноатлантичного договору" виключити. |
186. |
4. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 2 липня 1993 року № 3360-ХІІ "Про Основні напрями зовнішньої політики України" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 37, ст.379). |
187. |
5. Кабінету Міністрів України: |
188. |
забезпечити запровадження у місячний строк після опублікування цього Закону експертизи проектів законів та інших нормативно-правових актів на відповідність засадам внутрішньої і зовнішньої політики, визначеним цим Законом; |
189. |
підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; |
190. |
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; |
191. |
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, які суперечать цьому Закону. |