Кількість абзаців - 979 Розмітка (ліва колонка)


Про регулювання містобудівної діяльності (Друге читання)

0. Проект
 
1. Закон України
 
2. Про регулювання містобудівної діяльності
 
3. Цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних і громадських інтересів.
 
4. Розділ І
 
5. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
6. Стаття 1. Визначення термінів
 
7. 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
8. 1) Генеральна схема планування території України — містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;
 
9. 2) генеральний план населеного пункту — містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
 
10. 3) детальний план території — містобудівна документація, яка визначає планувальну організацію та розвиток території;
 
11. 4) замовник — фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (групи земельних ділянок або окремої земельної ділянки) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;
 
12. 5) зонінг — документація, яка визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб;
 
13. 6) інженерно-транспортна інфраструктура — комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій;
 
14. 7) лінії регулювання забудови — визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій;
 
15. 8) містобудівна документація — затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
 
16. 9) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі — містобудівні умови та обмеження) — документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об’єктів містобудування, встановлені законодавством та містобудівною документацією;
 
17. 10) проектна документація — затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів містобудування;
 
18. 11) територія — частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси;
 
19. 12) червоні лінії — визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
 
20. Стаття 2. Планування і забудова територій
 
21. 1. Планування і забудова територій — діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:
 
22. 1) прогнозування розвитку територій;
 
23. 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;
 
24. 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;
 
25. 4) взаємоузгодження державних, громадських інтересів під час планування і забудови територій;
 
26. 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об’єктів;
 
27. 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;
 
28. 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об’єктів містобудування;
 
29. 8) реконструкцію існуючої забудови та територій;
 
30. 9) збереження та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об’єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;
 
31. 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;
 
32. 11) проведення моніторингу забудови;
 
33. 12) ведення містобудівного кадастру;
 
34. 13) здійснення контролю у сфері містобудування.
 
35. 2. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівня.
 
36. Містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних в державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об’єктів містобудування для формування баз даних містобудівного кадастру.
 
37. Стаття 3. Законодавство у сфері містобудівної діяльності
 
38. 1. Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, цим Законом, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, Законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", іншими нормативно-правовими актами.
 
39. 2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.
 
40. Стаття 4. Об’єкти та суб’єкти містобудування
 
41. 1. Об’єкти містобудування — будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об’єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, об’єкти історичної та культурної спадщини, інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі ті, що перебувають на стадії будівництва.
 
42. 2. Суб’єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
 
43. Стаття 5. Обов’язковість дотримання вимог містобудівної документації
 
44. 1. Програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.
 
45. 2. Вимоги містобудівної документації є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами містобудування.
 
46. Розділ ІІ
 
47. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
48. Стаття 6. Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності
 
49. 1. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
 
50. Стаття 7. Зміст управління у сфері містобудівної діяльності
 
51. 1. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:
 
52. 1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівні;
 
53. 2) проведення моніторингу стану розроблення містобудівної документації на всіх рівнях;
 
54. 3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;
 
55. 4) проведення ліцензування і професійної атестації;
 
56. 5) розроблення і затвердження державних будівельних норм, стандартів і правил, запровадження паралельної дії міжнародних кодів та стандартів;
 
57. 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог державних будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування (далі — вихідні дані), проектної документації.
 
58. Стаття 8. Організація планування, забудови та іншого використання територій
 
59. 1. Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівні відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.
 
60. 2. Планування, забудова та інше використання територій здійснюється власниками чи користувачами земельних ділянок в установленому законодавством порядку.
 
61. 3. Рішення з питань забудови та іншого використання територій приймаються органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами, місцевими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
 
62. Стаття 9. Нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій
 
63. 1. Нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, державних та галузевих будівельних норм, стандартів і правил, імплементації міжнародних кодів та стандартів.
 
64. 2. Державні будівельні норми, стандарти і правила розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
65. Розділ ІІІ
 
66. ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ
 
67. Стаття 10. Фінансування робіт з планування територій
 
68. 1. Фінансування робіт з планування територій на державному рівні, розроблення нормативних документів з питань планування і забудови територій, проведення найважливіших науково-дослідних робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
 
69. 2. Фінансування робіт з планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів, населених пунктів, районів у містах, кварталів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів або інших джерел.
 
70. 3. Фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок, на яких їх власники або користувачі мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об’єктів містобудування (далі — будівництво), здійснюється за рахунок коштів таких осіб або інших джерел.
 
71. 4. Для розроблення зонінгу та детального плану території можуть залучатися кошти інвесторів за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.
 
72. Стаття 11. Планування територій на державному рівні
 
73. 1. Планування територій на державному рівні здійснюється шляхом розроблення відповідно до закону Генеральної схеми планування території України, схем планування окремих частин території України, а також внесення змін до них.
 
74. Стаття 12. Розроблення та затвердження схем планування окремих частин території України
 
75. 1. За рішенням Кабінету Міністрів України розробляються схеми планування окремих частин території України: кількох областей, узбережжя Чорного та Азовського морів, гірських територій Карпат, територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших територій з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій.
 
76. 2. Замовниками схем планування окремих частин території України є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради.
 
77. 3. Схеми планування окремих частин території України затверджуються рішенням замовників таких схем.
 
78. 4. Склад, зміст, порядок розроблення схем планування окремих частин території України визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
79. Стаття 13. Планування територій на регіональному рівні
 
80. 1. Планування територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.
 
81. Стаття 14. Розроблення та затвердження схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів
 
82. 1. Рішення про розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів або коригування окремих їх розділів приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна обласна або районна рада.
 
83. 2. Організація розроблення, коригування показників і затвердження схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та районними державними адміністраціями.
 
84. 3. Замовником схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні та районні ради.
 
85. 4. Схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів затверджуються рішенням відповідних рад та не підлягають експертизі.
 
86. 5. Склад, зміст, порядок розроблення містобудівної документації на регіональному рівні визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
87. Стаття 15. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів
 
88. 1. Реалізація схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів здійснюється шляхом розроблення, затвердження і виконання відповідних програм економічного і соціального розвитку.
 
89. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації забезпечують проведення моніторингу реалізації схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів.
 
90. 3. У разі зміни соціально-економічних показників, на основі яких розроблено схеми планування території Автономної Республіки Крим, області, району, або виникнення потреби у розміщенні об’єктів державного, регіонального значення Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна або районна рада приймають рішення про внесення змін до схеми планування відповідної території.
 
91. Стаття 16. Планування територій на місцевому рівні
 
92. 1. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення генеральних планів населених пунктів, зонінгу та детальних планів території.
 
93. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово-орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.
 
94. Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
95. 2. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
 
96. Оновлення містобудівної документації передбачає:
 
97. актуалізацію картографо-геодезичної основи;
 
98. перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму.
 
99. 3. Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
100. Стаття 17. Генеральний план населеного пункту
 
101. 1. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
 
102. У складі генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою населеного пункту.
 
103. 2. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних і громадських інтересів.
 
104. 3. Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об’єкти культурної спадщини.
 
105. 4. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
106. 5. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
 
107. 6. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
 
108. 7. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:
 
109. 1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;
 
110. 2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;
 
111. 3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Кабінету Міністрів України (для міст Києва і Севастополя) стосовно визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;
 
112. 4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк подання пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;
 
113. 5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;
 
114. 6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.
 
115. Приміська зона — прилегла до міста територія, яка перебуває у тісному функціонально-планувальному та економічному зв’язку з територією міста.
 
116. 8. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
 
117. 9. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше ніж один раз на п’ять років.
 
118. Рішення щодо доцільності внесення змін до генерального плану населеного пункту у зв’язку з державною необхідністю приймається Кабінетом Міністрів України.
 
119. 10. Генеральні плани населених пунктів розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на черговій сесії після їх подання.
 
120. 11. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці в приміщенні такого органу, крім частини, що є державною таємницею та належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може включатися до складу генерального плану населеного пункту як окремий розділ.
 
121. 12. Експертизі підлягають виключно генеральні плани міст.
 
122. Порядок проведення експертизи визначається Кабінетом Міністрів України.
 
123. Стаття 18. Зонінг
 
124. 1. Зонінг розробляється на основі генерального плану населеного пункту та містобудівного кадастру з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб.
 
125. Під час розроблення зонінгу в його складі розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів.
 
126. Зонінг розробляється з метою створення сприятливих умов життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об’єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, історико-культурних об’єктів, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.
 
127. 2. Зонінг встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації території.
 
128. 3. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
 
129. 1) узгодженість з попередніми рішеннями щодо планування і забудови території;
 
130. 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
 
131. 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
 
132. 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
 
133. 5) встановлення для кожної зони умов та обмежень з визначенням видів використання земельних ділянок та об’єктів нерухомості;
 
134. 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями.
 
135. 4. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах групи земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов’язковими для врахування під час зонування відповідної території.
 
136. Перелік зазначених параметрів визначає центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
137. 5. Внесення змін до зонінгу здійснюється за умови внесення відповідних змін до генерального плану населеного пункту.
 
138. 6. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження зонінгу визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
139. 7. За порушення положень, встановлених зонінгом, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
 
140. 8. Зонінг затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
 
141. Зонінг не підлягає експертизі.
 
142. 9. У разі відсутності зонінгу інвестор може звернутися до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з пропозицією щодо його розроблення з оплатою інвестором відповідних проектних робіт, що виконуються генеральним проектувальником, та збереженням функцій замовника за виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Відповідний інвестиційний договір укладається протягом десяти робочих днів з дати надходження звернення інвестора між виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, інвестором та генеральним проектувальником.
 
143. Стаття 19. Детальний план території
 
144. 1. Детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію та розвиток території.
 
145. 2. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території району з метою визначення їх функціонального призначення. У складі детального плану території розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб.
 
146. 3. Детальний план території визначає:
 
147. 1) принципи планувально-просторової організації забудови;
 
148. 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;
 
149. 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови земельних ділянок та їх груп, розподіл територій згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами;
 
150. 4) уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із зонінгом;
 
151. 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
 
152. 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
 
153. 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;
 
154. 8) систему інженерних мереж;
 
155. 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;
 
156. 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення.
 
157. 4. Детальний план території складається з графічних і текстових матеріалів.
 
158. 5. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
159. 6. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці в приміщенні такого органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства України. Зазначена частина може включатися до складу детального плану території як окремий розділ.
 
160. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради забезпечує оприлюднення детального плану території протягом десяти днів з дня його затвердження.
 
161. 7. Детальний план території розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
 
162. Детальний план території не підлягає експертизі.
 
163. 8. Перегляд положень детального плану території здійснюється в разі внесення змін до генерального плану та зонінгу.
 
164. Стаття 20. Архітектурно-містобудівні ради
 
165. 1. Для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.
 
166. Типове положення про архітектурно-містобудівні ради затверджується центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
167. 2. Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.
 
168. 3. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури, при якому функціонує архітектурно-містобудівна рада, надсилає за 20 робочих днів до засідання ради розділ проекту містобудівної документації (за відповідним напрямом), що планується для розгляду радою, органам земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, державної санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронному та іншим органам, які відповідно до закону мають повноваження щодо розгляду містобудівної документації, для отримання їх висновків.
 
169. У разі ненадання письмових висновків до проекту містобудівної документації протягом 20 днів з дня надходження розділу містобудівної документації такий проект вважається погодженим цими органами.
 
170. Після погодження зазначеними у цій частині органами проекту містобудівної документації такі органи та їх посадові особи не беруть участі у будь-який спосіб у проведенні земельних торгів, процедурі надання або продажу земельних ділянок або прав на них, розробленні та погодженні землевпорядної документації, не надають документів дозвільного характеру, крім випадків, передбачених законами.
 
171. 4. Архітектурно-містобудівні ради приймають рішення з питань планування, забудови та іншого використання територій у межах історичних ареалів населених місць і зон охорони пам’яток архітектури та містобудування з урахуванням рішень консультативних рад з питань охорони культурної спадщини.
 
172. 5. Архітектурно-містобудівна рада розглядає проекти будівництва об’єктів містобудування за зверненням замовників таких проектів.
 
173. Результати розгляду радою зазначених проектів мають виключно рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження та затвердження проекту будівництва.
 
174. Стаття 21. Громадське обговорення генеральних планів населених пунктів
 
175. 1. Громадському обговоренню підлягають розроблені та погоджені генеральні плани населених пунктів.
 
176. Організація та проведення громадського обговорення належить до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
 
177. 2. У разі потреби за результатами громадського обговорення вносяться зміни до відповідних проектів генеральних планів населених пунктів.
 
178. 3. Фінансування заходів з громадського обговорення генеральних планів населених пунктів здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.
 
179. 4. Порядок проведення громадського обговорення проекту генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України.
 
180. Стаття 22. Містобудівний кадастр
 
181. 1. Містобудівний кадастр — державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів, державних будівельних норм, стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.
 
182. Містобудівний кадастр ведеться з урахуванням даних державного земельного кадастру на державному рівні, рівні Автономної Республіки Крим, обласному та районному рівні, рівні обласних центрів та міст обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення.
 
183. 2. Містобудівний кадастр ведеться службами містобудівного кадастру, які діють у складі спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури.
 
184. Типове положення про службу містобудівного кадастру затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
185. 3. Формування містобудівного кадастру здійснюється з використанням таких джерел:
 
186. державні геоінформаційні ресурси;
 
187. цифрові масиви профільних геопросторових даних, які містяться у затвердженій містобудівній та проектній документації, матеріалах завершеного будівництва;
 
188. бази даних юридичних і фізичних осіб, порядок використання яких визначається законодавством.
 
189. 4. Профільні геопросторові дані не пізніше 30 робочих днів після затвердження містобудівної документації вносяться до містобудівного кадастру відповідного рівня.
 
190. 5. Дані містобудівного кадастру, необхідні для провадження містобудівної діяльності, проведення землевпорядних робіт, забезпечення роботи геоінформаційних систем, використовуються для задоволення інформаційних потреб державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
 
191. 6. Інформація, яка міститься у містобудівному кадастрі, є відкритою та загальнодоступною, крім відомостей, що належать до інформації з обмеженим доступом.
 
192. Захист інформації, яка міститься у містобудівному кадастрі, здійснюється відповідними суб’єктами інформаційних відносин відповідно до законодавства.
 
193. 7. Порядок ведення та структура містобудівного кадастру, порядок надання інформації з містобудівного кадастру визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
194. Стаття 23. Містобудівний моніторинг
 
195. 1. Містобудівний моніторинг — система спостережень, оцінки та прогнозу стану і змін об’єктів містобудування, які проводяться відповідно до вимог містобудівної документації та спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних і громадських інтересів.
 
196. 2. Результати містобудівного моніторингу постійно вносяться до містобудівного кадастру.
 
197. 3. Під час проведення містобудівного моніторингу використовуються аерокосмічні матеріали, просторово-орієнтовані дані наземного лазерного сканування, матеріали виконавчої зйомки результатів завершеного будівництва.
 
198. 4. Порядок проведення містобудівного моніторингу встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
199. Стаття 24. Земельні відносини у містобудуванні
 
200. 1. Землевпорядна документація розробляється з урахуванням обмежень, визначених зонінгом або детальним планом території.
 
201. 2. Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, що були відведені до встановлення нового функціонального призначення територій.
 
202. 3. У разі відсутності зонінгу або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, надання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність або користування фізичних та юридичних осіб для містобудівних потреб забороняється.
 
203. 4. Зміна цільового призначення земельної ділянки для містобудівних потреб здійснюється за умови внесення відповідних змін до зонінгу та/або детального плану території.
 
204. 5. Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці вільних земель, що можуть бути використані під забудову, обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному та державному земельному кадастрах.
 
205. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов’язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність вільних земельних ділянок.
 
206. 6. У разі наявності зонінгу або детального плану території, розроблених відповідно до вимог цього Закону, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб не розробляється.
 
207. Склад, зміст та порядок погодження містобудівної документації, до складу якої входить документація із землеустрою, визначаються центральним органом виконавчої влади з будівництва, містобудування та архітектури разом з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
 
208. 7. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування для містобудівних потреб здійснюється на підставі рішень виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або відповідного місцевого органу виконавчої влади.
 
209. Зазначені органи приймають рішення на підставі затвердженої в установленому порядку містобудівної документації.
 
210. Розділ ІV
 
211. РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЙ
 
212. Стаття 25. Режим забудови та іншого використання територій, визначених для містобудівних потреб
 
213. 1. Режим забудови та іншого використання територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, зонінгу та детальних планах територій.
 
214. 2. Режим забудови та іншого використання територій, визначених для містобудівних потреб, обов’язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
 
215. 3. Режим забудови та іншого використання територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями.
 
216. 4. Узгодження питань щодо забудови та іншого використання визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад, здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів.
 
217. 5. Встановлення режиму забудови та іншого використання територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
 
218. Стаття 26. Забудова територій
 
219. 1. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення та будівництва об’єктів містобудування.
 
220. 2. Суб’єкти містобудування зобов’язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об’єктів містобудування.
 
221. 3. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
 
222. 4. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
 
223. 5. Проектування та будівництво об’єктів містобудування здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
 
224. 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
 
225. 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
 
226. 3) затвердження проектної документації;
 
227. 4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
 
228. 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;
 
229. 6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування.
 
230. Стаття 27. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки
 
231. 1. Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок здійснюється на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі — будівельний паспорт).
 
232. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
 
233. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
 
234. У разі наявності зонінгу розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
 
235. 2. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
 
236. 3. Надання будівельного паспорта здійснюється спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
237. 4. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
238. Стаття 28. Малі архітектурні форми та тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності
 
239. 1. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
 
240. 2. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
241. Стаття 29. Вихідні дані
 
242. 1. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органу сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати вихідні дані для проектування об’єкта містобудування.
 
243. 2. Вихідні дані повинні міститися у повному обсязі в загальнодоступній містобудівній документації на місцевому рівні.
 
244. 3. Основними складовими вихідних даних є:
 
245. містобудівні умови та обмеження;
 
246. завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об’єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов.
 
247. 4. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
 
248. Перелік об’єктів містобудування, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
249. 5. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
 
250. 6. Розгляд заяви та надання вихідних даних або прийняття рішення про відмову у видачі вихідних даних здійснюється спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
 
251. Рішення про відмову у видачі вихідних даних приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
 
252. 7. У разі наявності зонінгу або детального плану території містобудівні умови та обмеження надаються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури лише за бажанням замовника, про що зазначається у поданій заяві.
 
253. 8. У містобудівних умовах та обмеженнях визначаються вимоги щодо пайової участі (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (далі — пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту).
 
254. 9. До містобудівних умов та обмежень не можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень об’єктів містобудування, крім об’єктів історико-культурної спадщини.
 
255. 10. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
256. 11. Вихідні дані є чинними до завершення будівництва об’єкта містобудування. Зміни до вихідних даних можуть вноситися тільки за згодою замовника.
 
257. Стаття 30. Технічні умови
 
258. 1. Технічні умови — комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об’єкта містобудування, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.
 
259. 2. Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов.
 
260. 3. Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об’єктів містобудування, а також відповідати намірам заявника щодо забудови земельної ділянки.
 
261. 4. У технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки.
 
262. 5. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об’єктів комунальної власності поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму пов’язаних з цим витрат.
 
263. Будівництво необхідних замовнику електричних та газових мереж поза межами його земельної ділянки здійснюється суб’єктами природної монополії за рахунок замовника відповідно до укладених договорів з оплатою у розмірі, що не перевищує розміру його пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
 
264. Побудовані замовником інженерні мережі та/або об’єкти передаються в установленому законодавством порядку підприємствам, що здійснюють управління ними.
 
265. 6. Склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначається відповідними центральними органами виконавчої влади.
 
266. 7. Замовник може особисто або через виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (Київську та Севастопольську міські державні адміністрації) звернутися до власників відповідних елементів інженерної інфраструктури або організацій, що їх експлуатують, для отримання технічних умов, які повинні бути видані протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.
 
267. У разі видачі замовнику технічних умов виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями) такі органи:
 
268. 1) вимагають від осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, надання у межах строку, встановленого абзацом першим цієї частини, технічних умов та інформації про наявні потужності з інженерного забезпечення об’єктів містобудування, а також про наявні інженерні мережі (споруди);
 
269. 2) перевіряють достовірність інформації, що міститься в технічних умовах, їх відповідність намірам заявника щодо забудови земельної ділянки;
 
270. 3) невідкладно інформують заявника про виявлені порушення під час надання технічних умов;
 
271. 4) у разі виявлення порушень під час надання технічних умов вимагають від осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, усунення таких порушень у встановлений ними строк, а в разі, коли такі порушення не будуть усунені, звертаються до органів, які регулюють діяльність у відповідній сфері, для вжиття передбачених законом заходів.
 
272. 8. Технічні умови є чинними до завершення будівництва об’єкта містобудування. Зміни до технічних умов можуть вноситися тільки за згодою замовника.
 
273. Стаття 31. Проектна документація на будівництво
 
274. 1. Проектна документація на будівництво об’єктів містобудування розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних з дотриманням вимог державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.
 
275. До проектної документації на будівництво об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також об’єктів, які підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, додаються оцінка існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища. Перелік таких об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
 
276. 2. Проектна документація на будівництво не потребує погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
 
277. 3. У випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті, розроблення проектної документації на будівництво завершується проведенням експертизи проекту будівництва, а її затвердження здійснюється після отримання позитивного висновку експертизи.
 
278. Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. При цьому до проведення експертизи залучаються (в тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
279. 4. Обов’язковій експертизі підлягають проекти будівництва об’єктів містобудування:
 
280. що належать до ІV і V категорії складності, — щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності;
 
281. що споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, — в частині міцності, надійності та довговічності;
 
282. що споруджуються із залученням бюджетних коштів, — щодо кошторисної частини проектної документації.
 
283. За рішенням замовника може проводитися також експертиза проектів будівництва інших об’єктів, ніж передбачені у цій частині.
 
284. 5. Встановлення випадків та порядку проведення експертизи проектів будівництва іншими законами не допускається.
 
285. Стаття 32. Місцеві правила забудови
 
286. 1. Місцеві правила забудови — нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік допустимих видів, умов і обмежень забудови, іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених зонінгом.
 
287. 2. Місцеві правила забудови можуть розроблятися для міст Києва та Севастополя, обласних центрів, міст обласного значення, республіканського Автономної Республіки Крим значення.
 
288. 3. Необхідність розроблення місцевих правил забудови визначається відповідною місцевою радою.
 
289. 4. Місцеві правила забудови розробляються виключно на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.
 
290. Стаття 33. Здійснення комплексної забудови території
 
291. 1. Комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об’єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об’єктів містобудування, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.
 
292. 2. Рішення щодо організації комплексної забудови території у визначених межах приймається відповідною місцевою радою на підставі техніко-економічних розрахунків.
 
293. 3. Функції замовника виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами) виконують безпосередньо або делегують їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством.
 
294. 4. Розміщення об’єктів містобудування на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради відповідно до її повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.
 
295. 5. Регулювання земельних відносин під час комплексної забудови території здійснюється відповідно до земельного законодавства.
 
296. Стаття 34. Право на виконання будівельних робіт
 
297. 1. Замовник має право виконувати будівельні роботи після:
 
298. надіслання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі — інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об’єкта містобудування — щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів містобудування, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
 
299. реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт — щодо об’єктів містобудування, що належать до І—ІІІ категорії складності;
 
300. видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт — щодо об’єктів містобудування, що належать до ІV і V категорії складності.
 
301. Віднесення об’єктів містобудування до І—ІІІ категорії складності здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань будівництва містобудування та архітектури відповідно до державних будівельних норм, стандартів і правил. Віднесення об’єктів містобудування до ІV і V категорії складності та їх перелік визначається Кабінетом Міністрів України.
 
302. 2. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
 
303. 3. Державна архітектурно-будівельна інспекція веде у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
 
304. Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт Державної архітектурно-будівельної інспекції.
 
305. 4. Реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій в межах земель їх розміщення може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
 
306. 5. Контроль за виконанням підготовчих робіт з винесення інженерних мереж, будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
 
307. Стаття 35. Виконання підготовчих робіт
 
308. 1. Після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені державними будівельними нормами, стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж, з повідомленням відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
 
309. 2. Підготовчі роботи з винесення інженерних мереж замовник здійснює на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.
 
310. Виконання підготовчих робіт, в тому числі з винесення інженерних мереж може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.
 
311. Виконання підготовчих робіт з винесення інженерних мереж без реєстрації зазначеної декларації або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.
 
312. 3. Зареєстрована декларація про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт.
 
313. 4. Реєстрацію декларації про початок виконання підготовчих робіт здійснюють відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня подання декларації.
 
314. За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт (надіслання повідомлення до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті) отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником інших документів дозвільного характеру для виконання підготовчих робіт у межах будівельного майданчика не вимагається.
 
315. 5. Форма декларації про початок виконання підготовчих робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
316. 6. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
 
317. Рішення про відмову в реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт приймається у строк, передбачений для реєстрації декларації.
 
318. 7. У разі коли інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не зареєструвала декларацію про початок виконання підготовчих робіт або не відмовила в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на виконання підготовчих робіт виникає на одинадцятий робочий день з дати, коли декларація повинна бути зареєстрована, а рішення про відмову — прийнято. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.
 
319. 8. У разі коли право на будівництво об’єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі, коли підготовчі роботи виконуються без залучення субпідрядників) або осіб, відповідальних за проведення авторського нагляду, або відповідальних виконавців робіт, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідній інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
 
320. Продовження виконання підготовчих робіт без такого повідомлення забороняється.
 
321. 9. Замовник зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня надіслання повідомлення до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті або реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт, або з дня набуття права на виконання підготовчих робіт відповідно до частини сьомої цієї статті письмово поінформувати місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об’єкта містобудування про початок виконання підготовчих робіт.
 
322. 10. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання підготовчих робіт, та виконання підготовчих робіт з порушенням вимог, визначених у цій статті.
 
323. Стаття 36. Декларація про початок виконання будівельних робіт
 
324. 1. Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно із повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах містобудування, що належать до І—ІІІ категорії складності, підключення об’єкта містобудування до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі, коли будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
 
325. 2. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п’яти робочих днів з дня надходження декларації.
 
326. Виконувати будівельні роботи, підключати об’єкт містобудування до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
 
327. За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі, коли будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт у межах будівельного майданчика не вимагається.
 
328. 3. Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
329. 4. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
 
330. Рішення про відмову в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт приймається у строк, передбачений для реєстрації декларації.
 
331. 5. У разі коли інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт або не прийняла рішення про відмову в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на виконання будівельних робіт виникає на одинадцятий робочий день з дати, коли декларація повинна бути зареєстрована, а рішення про відмову — прийнято. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.
 
332. 6. У разі коли право на будівництво об’єкта містобудування передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі, коли будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) або осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт.
 
333. 7. Замовник зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт відповідно до частини п’ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об’єкта містобудування про початок виконання будівельних робіт.
 
334. 8. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
 
335. Стаття 37. Дозвіл на виконання будівельних робіт
 
336. 1. Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах містобудування, що належать до ІV і V категорії складності, підключення об’єкта містобудування до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі, коли будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
 
337. 2. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
 
338. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі, коли будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт в межах будівельного майданчика не вимагається.
 
339. 3. Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
340. 4. Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.
 
341. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:
 
342. неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;
 
343. невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
 
344. виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
 
345. Відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду.
 
346. 5. У разі коли в установлений цією статтею строк інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю не видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, замовник звертається до центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури для вжиття протягом десяти робочих днів заходів, пов’язаних з видачею зазначеного дозволу або відмовою в його видачі. У разі коли протягом зазначеного строку не буде видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, право на виконання будівельних робіт виникає на десятий робочий день з дня реєстрації звернення до центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, а дозвіл вважається виданим.
 
347. 6. Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
 
348. подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;
 
349. наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою — підприємцем (замовником), смерті фізичної особи — замовника або визнання її безвісно відсутньою;
 
350. перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.
 
351. 7. У разі коли право на будівництво об’єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі, коли будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає переоформленню. Переоформлення дозволу не зупиняє процес виконання будівельних робіт.
 
352. У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл, про такі зміни протягом трьох днів з дня їх настання.
 
353. 8. Замовник зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини п’ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об’єкта містобудування про початок виконання будівельних робіт.
 
354. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцева державна адміністрація повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок виконання будівельних робіт на об’єктах містобудування, що належать до ІV і V категорії складності, на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
 
355. 9. Виконання будівельних робіт на об’єктах містобудування, що належать до ІV і V категорії складності, без дозволу на виконання будівельних робіт або його переоформлення, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
 
356. Стаття 38. Знесення самочинно збудованих об’єктів містобудування
 
357. 1. У разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта містобудування, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
 
358. У разі коли особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням.
 
359. 2. За рішенням суду самочинно збудований об’єкт містобудування підлягає знесенню з наступною компенсацією витрат, пов’язаних із знесенням об’єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
 
360. Замовником робіт із знесення зазначеного об’єкта є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якої було прийнято відповідне рішення суду.
 
361. Стаття 39. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів
 
362. 1. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів містобудування, що належать до І—ІІІ категорії складності, та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації.
 
363. Форма декларації про готовність об’єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
364. 2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів містобудування, що належать до ІV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
365. Форма акта готовності об’єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
366. Акт готовності об’єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі, коли будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховою компанією (у разі, коли об’єкт застрахований).
 
367. У разі наявності договорів страхування будівельно-монтажних робіт, відповідальності перед третіми особами за завдання шкоди майну або життю і здоров’ю людей, післяпускових гарантійних зобов’язань, укладених до початку будівельних робіт, прийняття об’єкта в експлуатацію може бути здійснено без подання акта готовності об’єкта до експлуатації за умови гарантування страховою компанією відповідності об’єкта проектній документації на будівництво, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
 
368. 3. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в разі необхідності під час розгляду питань, пов’язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.
 
369. Неподання таких висновків у визначений інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
 
370. 4. Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об’єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
 
371. 5. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
 
372. 6. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
 
373. 7. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у видачі сертифіката з таких підстав:
 
374. неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
 
375. виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
 
376. невідповідність об’єкта проектній документації на будівництво такого об’єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
 
377. Відмова у реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації та видачі сертифіката надається замовнику в письмовому вигляді у строк, передбачений для реєстрації декларації або видачі сертифіката.
 
378. 8. Експлуатація закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
 
379. 9. Зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів — води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
 
380. Підключення закінченого будівництвом об’єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.
 
381. 10. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об’єкта до експлуатації, та за експлуатацію об’єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
 
382. 11. Замовник зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об’єкта містобудування.
 
383. Стаття 40. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту
 
384. 1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
 
385. 2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
 
386. 3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником після прийняття об’єкта містобудування в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
 
387. 4. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:
 
388. об’єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
 
389. будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
 
390. будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
 
391. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських споруд площею до 300 квадратних метрів, розташованих на відповідних земельних ділянках;
 
392. об’єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів;
 
393. об’єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
 
394. об’єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів.
 
395. 5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
 
396. У разі коли загальна кошторисна вартість будівництва об’єкта містобудування не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
 
397. 6. Установлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
 
398. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
 
399. 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта містобудування — для нежитлових будівель та споруд;
 
400. 4 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта містобудування — для житлових будинків.
 
401. 7. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об’єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п’ятою статті 30 цього Закону.
 
402. 8. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.
 
403. 9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об’єкта містобудування в експлуатацію.
 
404. Істотними умовами договору є:
 
405. розмір пайової участі;
 
406. строк (графік) оплати пайової участі;
 
407. відповідальність сторін.
 
408. Невід’ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
 
409. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний строк сплати коштів не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об’єкта містобудування в експлуатацію.
 
410. 10. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
 
411. Стаття 41. Державний архітектурно-будівельний контроль
 
412. 1. Державний архітектурно-будівельний контроль — сукупність заходів, спрямованих на дотримання державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
 
413. 2. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
414. 3. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
 
415. 4. Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю мають право:
 
416. 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об’єктів, виробництва та виготовлення будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;
 
417. 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
 
418. 3) видавати обов’язкові для виконання приписи стосовно:
 
419. а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил;
 
420. б) надання інформації і документів, необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;
 
421. в) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються з порушенням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил, рішень, технічних умов, без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
 
422. г) зупинення виробництва, виготовлення і застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, технічним умовам;
 
423. ґ) заборони експлуатації закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих в експлуатацію;
 
424. д) зупинення надання послуг з водо-, тепло-, газо-, електропостачання на об’єкти, не прийняті в експлуатацію;
 
425. 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, виробництва та виготовлення будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;
 
426. 5) здійснювати контроль за додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури;
 
427. 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців науково-дослідних, дослідно-конструкторських, експертних та проектних установ;
 
428. 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;
 
429. 8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;
 
430. 9) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.
 
431. 5. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіють з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законодавством, а також з органами внутрішніх справ, прокуратури, державної статистики та іншими правоохоронними і контролюючими органами.
 
432. 6. Посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов’язані:
 
433. безоплатно надавати на запити посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю необхідні для виконання покладених на них завдань інформацію, документи та матеріали;
 
434. сприяти посадовим особам інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю у виконанні покладених на них завдань і функцій.
 
435. 7. Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю забезпечуються спеціальною технікою, обладнанням, форменим одягом, засобами зв’язку та індивідуального захисту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
436. 8. Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю підлягають обов’язковому державному страхуванню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 
437. Розділ V
 
438. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
439. 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім:
 
440. частини третьої статті 24, яка набирає чинності з 1 січня 2012 року;
 
441. частин третьої — п’ятої статті 31, підпункту 4, абзаців п’ятого — одинадцятого підпункту 5, абзаців другого — четвертого та дев’ятого — одинадцятого підпункту 8, абзаців другого — четвертого і восьмого підпункту 9, підпунктів 10, 12, 13, 20, абзаців другого — п’ятого підпункту 21, підпунктів 24, 25, 26 пункту 4 розділу V "Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності через два місяці з дня набрання чинності цим Законом;
 
442. абзаців тридцять восьмого — сорок першого підпункту 1 пункту 4 розділу V "Перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.
 
443. 2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
 
444. 3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про планування і забудову територій" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 31, ст. 250 із наступними змінами).
 
445. 4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
446. 1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 
447. статтю 79-1 виключити;
 
448. статті 96, 96-1 і 97 викласти у такій редакції:
 
449. "Стаття 96. Порушення вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва
 
450. Порушення вимог державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів чи споруд —
 
451. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
452. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, —
 
453. тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
454. Порушення встановлених законодавством строків видачі технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури —
 
455. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
456. Виконання підготовчих робіт з винесення інженерних мереж без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт —
 
457. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
458. Виконання будівельних робіт з будівництва автомобільних доріг, інженерних мереж, об’єктів промислового призначення, транспортної інфраструктури без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт —
 
459. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
460. Виконання будівельних робіт з будівництва об’єктів без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт:
 
461. на об’єктах І категорії складності —
 
462. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
463. на об’єктах ІІ категорії складності —
 
464. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
465. на об’єктах ІІІ категорії складності —
 
466. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
467. Виконання будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на їх виконання:
 
468. на об’єктах ІV категорії складності —
 
469. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
470. на об’єктах V категорії складності —
 
471. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
472. Експлуатація або використання об’єктів містобудування, які не прийняті в експлуатацію (крім об`єктів, визначених частинами дев’ятою — десятою цієї статті):
 
473. об’єктів І категорії складності —
 
474. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
475. об’єктів ІІ категорії складності —
 
476. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
477. об’єктів ІІІ категорії складності —
 
478. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
479. об’єктів ІV категорії складності —
 
480. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
481. об’єктів V категорії складності —
 
482. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
483. Експлуатація індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 100 квадратних метрів- включно, а також господарських будівель, не прийнятих в експлуатацію, —
 
484. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
485. Експлуатація індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею від 100 до 200 квадратних метрів- включно, не прийнятих в експлуатацію, —
 
486. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від двохсот до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
487. Незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов’язковим згідно з вимогами законодавства, —
 
488. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
489. Незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов’язковим згідно з вимогами законодавства, —
 
490. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
491. Стаття 96-1. Порушення законодавства під час планування і забудови територій
 
492. Порушення строків надання замовникові висновків комплексної експертизи проектної документації або обґрунтованої відмови щодо їх надання, подання відповідних висновків до складу комплексної експертизи, а також вимагання під час проведення експертизи документів, не передбачених законодавством, —
 
493. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
494. Порушення строків реєстрації (відмови в реєстрації) декларації про початок виконання підготовчих робіт та декларації про початок виконання будівельних робіт, видачі (відмови у видачі) дозволу на виконання будівельних робіт, реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації та видачі сертифіката, вимагання під час реєстрації таких декларацій та видачі (відмови у видачі) дозволів і сертифікатів документів, не передбачених законодавством, —
 
495. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
496. Здійснення авторського нагляду з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил —
 
497. тягне за собою накладення штрафу на головного архітектора проекту (архітектора) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
498. Здійснення технічного нагляду з порушенням законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і
 
499. правил —
 
500. тягне за собою накладення штрафу на особу, що здійснює технічний нагляд, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
501. Передача замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об’єкті містобудування, розробленої з порушенням вимог вихідних даних на проектування, державних будівельних норм, стандартів і правил, —
 
502. тягне за собою накладення штрафу на головного архітектора проекту (головного інженера проекту), сертифікованого експерта у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
503. Ведення виконавчої документації з порушенням державних будівельних норм, стандартів і правил —
 
504. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
505. Застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов’язковій сертифікації, але не пройшли її, —
 
506. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
507. Виготовлення будівельних матеріалів, виробів та конструкцій з порушенням вимог державних норм, стандартів (регламентних технічних умов), технічних умов під час виробництва будівельних матеріалів, виробів та конструкцій —
 
508. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
509. Виробництво та виготовлення будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які підлягають обов’язковій сертифікації або показники безпеки яких наводяться в нормативних документах і підлягають підтвердженню відповідності шляхом сертифікації або декларування, але не пройшли їх, —
 
510. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі трьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
511. Виробництво та виготовлення будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які не відповідають вимогам державних норм, стандартів (регламентних технічних умов) або технічним умовам, —
 
512. тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі семи тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
513. Дії, передбачені частинами першою — десятою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, —
 
514. тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у подвійному розмірі, визначеному у цій статті.
 
515. Стаття 97. Самочинне будівництво
 
516. Самочинне будівництво об’єктів загальною площею до 200 квадратних метрів, інженерних споруд заввишки або протяжністю до 30 метрів, а так само самовільна зміна архітектурного вигляду будинків або споруд під час експлуатації —
 
517. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
518. Самочинне будівництво інших об’єктів та інженерних споруд, крім тих, що зазначені у частині першій цієї статті, —
 
519. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";
 
520. доповнити Кодекс статтею 188-37 такого змісту:
 
521. "Стаття 188-37. Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб
 
522. Державної архітектурно-будівельної інспекції або її територіальних органів
 
523. Невиконання приписів посадових осіб Державної архітектурно-будівельної інспекції або її територіальних органів —
 
524. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від двохсот п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
525. Недопущення посадових осіб Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів на об’єкти містобудування —
 
526. тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від двохсот до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";
 
527. у статті 242-1:
 
528. у частині першій цифри "78-1 — 79-1" замінити цифрами і словом
 
529. "78-1 і 79";
 
530. у пункті першому частини другої цифри "78-1—79-1" замінити цифрами і словом "78-1 і 79";
 
531. частину першу статті 244-6 викласти у такій редакції:
 
532. "Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи (далі — інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об’єктів чи споруд, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1, 97, 188-37).";
 
533. 2) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3—4, ст. 27):
 
534. доповнити Кодекс статтею 12-1 такого змісту:
 
535. "Стаття 12-1. Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст Києва та Севастополя) рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі земельних відносин
 
536. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст Києва та Севастополя) рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі земельних відносин на території відповідних сіл, селищ, міст належить:
 
537. а) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності для містобудівних потреб, зокрема в разі їх безоплатної передачі громадянам, продажу ділянок або прав на них, надання їх в користування, в оренду, юридичним особам та громадянам, поновлення або продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок для містобудівних потреб;
 
538. б) затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для містобудівних потреб у випадках, коли розроблення таких проектів вимагається законом, або технічної документації із землеустрою, технічних паспортів земельних ділянок, необхідних для їх продажу на земельних торгах для містобудівних потреб;
 
539. в) вилучення в установленому цим Кодексом порядку земельних ділянок для містобудівних потреб;
 
540. г) організація в установленому законом порядку земельних торгів щодо земельних ділянок та прав на них для містобудівних потреб. ";
 
541. частину другу статті 92 доповнити пунктом "г" такого змісту:
 
542. "г) об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.";
 
543. у статті 118:
 
544. частину шосту викласти у такій редакції:
 
545. "6. Громадяни, заінтересовані в одержанні у межах норм безоплатної приватизації у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для:
 
546. ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки;
 
547. будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або виконавчого органу сільської, селищної, міської (крім міст Києва та Севастополя) ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
 
548. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).";
 
549. у частині сьомій:
 
550. у першому реченні абзацу першого слова "розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" замінити словами "з питань, зазначених в абзаці другому частини шостої цієї статті, або виконавчий орган сільської, селищної, міської (крім міст Києва та Севастополя) ради, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація з питань, зазначених в абзаці третьому частини шостої цієї статті, розглядає клопотання у тижневий строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі відсутності детального плану території або зонінгу)";
 
551. абзац другий після слів "що обумовлюються угодою сторін" доповнити словами ", але не можуть бути довшими ніж один місяць";
 
552. доповнити частину абзацом такого змісту:
 
553. "У разі затвердження детального плану території або зонінгу відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проект землеустрою не розробляється. Безоплатна передача земельної ділянки у такому разі здійснюється на підставі наявної містобудівної та землевпорядної документації.";
 
554. частини восьму — одинадцяту замінити частинами такого змісту:
 
555. "8. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою (далі — Комісія), у спосіб, що забезпечує документальне підтвердження дати його надходження до Комісії.
 
556. Комісія протягом двох тижнів з дня надходження проекту землеустрою надає відповідному органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування чи його виконавчому органу свій висновок щодо погодження проекту або відмови в його погодженні. У разі відмови в погодженні проект повертається заявнику в зазначений у цій частині строк.
 
557. Підставою для відмови в погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
 
558. У разі коли протягом зазначеного в абзаці другому цієї частини строку Комісія не надала свій висновок щодо погодження проекту землеустрою або про відмову в його погодженні, проект землеустрою вважається таким, що погоджений Комісією.
 
559. Якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно із законом підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для проведення такої експертизи.
 
560. 9. Сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради у тижневий строк з дня надходження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або закінчення строку, визначеного абзацом другим частини восьмої цієї статті, — у разі, коли висновок Комісією не надано, а в разі потреби у проведенні обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
 
561. 10. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, виконавчого органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, залишення клопотання без розгляду або порушення строків розгляду, визначених у цій статті, можуть бути оскаржені до суду.
 
562. Суд повинен зобов’язати відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган місцевого самоврядування передати земельну ділянку у власність громадянина в разі дотримання вимог, визначених частинами шостою і восьмою цієї статті, та відповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки нормативно-правовим актам та документації із землеустрою, зазначеним у частині сьомій цієї статті.";
 
563. статті 123 і 124 викласти в такій редакції:
 
564. "Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
 
565. 1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування для цілей, не пов’язаних з містобудуванням, здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а для містобудівних потреб — на підставі рішень виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст Києва та Севастополя) рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
 
566. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
 
567. зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;
 
568. надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені у натурі (на місцевості), у разі відсутності детального плану території чи зонінгу.
 
569. Надання у користування земельної ділянки для містобудівних потреб, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення або у разі наявності детального плану території чи зонінгу, до складу якого включено відповідну документацію із землеустрою, здійснюється на підставі наявної документації із землеустрою, якою встановлено в натурі (на місцевості) межі та цільове призначення земельної ділянки, без розроблення проекту землеустрою щодо її відведення. У такому разі відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради приймає рішення про надання земельної ділянки у користування у тижневий строк з дня подання зазначеної документації із землеустрою.
 
570. 2. Особа, заінтересована в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розроблення до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, а з питань відведення земельної ділянки для містобудівних потреб — до виконавчого органу сільської, селищної, міської (крім міст Києва та Севастополя) ради, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
 
571. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
 
572. 3. Відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або виконавчий орган сільської, селищної, міської ради в межах його повноважень у тижневий строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, розроблених відповідно до них детальних планів територій та зонінгу, до складу яких включено відповідну документацію із землеустрою, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
 
573. Забороняється відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об’єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування чи виконавчим органом сільської, селищної, міської ради згідно із статтею 151 цього Кодексу.
 
574. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем відповідних робіт згідно з типовим договором. Типовий договір і строки розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
575. 4. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії у спосіб, що забезпечує документальне підтвердження дати його надходження до Комісії.
 
576. Комісія протягом двох тижнів з дня надходження проекту землеустрою надає відповідному органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування чи виконавчому органу сільської, селищної, міської ради свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику в зазначений у цій частині строк.
 
577. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
 
578. У разі коли протягом зазначеного в абзаці другому цієї частини строку Комісія не надала свій висновок щодо погодження проекту землеустрою або про відмову в його погодженні проект землеустрою вважається таким, що погоджений Комісією.
 
579. Якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно із законом підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для проведення такої експертизи відповідно до закону.
 
580. 5. У разі коли місце розташування об’єкта, розміри і межі земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект погодженню не підлягає.
 
581. 6. Відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради у двотижневий строк з дня надходження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або закінчення строку, визначеного абзацом другим частини четвертої цієї статті, — у разі, коли висновок Комісією не надано, а в разі потреби у проведені обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
 
582. 7. Якщо земельна ділянка надається у користування Кабінетом Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають його і в двотижневий строк подають зазначений проект із своїми пропозиціями до Кабінету Міністрів України.
 
583. 8. Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в двотижневий строк подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
 
584. 9. За рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
 
585. затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі коли його розроблення є необхідним відповідно до цієї статті);
 
586. вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі потреби);
 
587. надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі потреби) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
 
588. 10. У разі коли проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджено Комісією відповідно до частини четвертої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради не має права відмовити у наданні земельної ділянки у користування.
 
589. 11. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у наданні земельної ділянки у користування, залишення клопотання без розгляду або порушення строків розгляду, визначених у цій статті, можуть бути оскаржені до суду.
 
590. Суд зобов’язує відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради надати земельну ділянку у користування в разі дотримання вимог, визначених цією статтею, та відповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки нормативно-правовим актам та документації із землеустрою, зазначеним в абзаці першому частини третьої цієї статті.
 
591. 12. У разі коли рішення про надання або про відмову у наданні земельної ділянки в користування для містобудівних потреб не прийнято протягом строку, зазначеного в частинах першій і третій цієї статті, заявник має право звернутися до відповідної місцевої державної адміністрації з клопотанням про надання земельної ділянки в користування в порядку, визначеному цим Кодексом.
 
592. У разі неприйняття відповідною місцевою державною адміністрацією рішення про надання або відмову у наданні земельної ділянки для містобудівних потреб заявник має право звернутися до місцевої державної адміністрації вищого рівня для прийняття нею рішення у визначений строк.
 
593. У такому разі надання (продаж) земельної ділянки державної власності здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу щодо надання (продажу) земельних ділянок або прав на них для містобудівних потреб. Кошти, отримані від продажу земельної ділянки чи прав на неї, перераховуються місцевою державною адміністрацією до державного бюджету.
 
594. Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
 
595. 1. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (для цілей, не пов’язаних з містобудуванням), рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської (крім міст Києва та Севастополя) рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації (для містобудівних потреб) чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
 
596. 2. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
 
597. 3. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
 
598. 4. У разі здійснення комплексної забудови територій орендарі земельних ділянок державної або комунальної власності мають право здійснити поділ орендованої земельної ділянки на частини на підставі технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, право користування земельною ділянкою, в разі поділу чи об’єднання земельних ділянок. На підставі зазначеної технічної документації, а також за погодженням з відповідним місцевим органом виконавчої влади чи виконавчим органом сільської, селищної, міської ради орендар може передати право на відповідну частину орендованої земельної ділянки іншій особі. Така передача здійснюється на підставі тристороннього договору за умови, що новий орендар здійснюватиме забудову відповідно до намірів щодо забудови попереднього орендаря.
 
599. 5. Орендарі земельних ділянок, наданих для потреб будівництва об’єктів комерційного призначення, зобов’язані розпочати та здійснювати будівництво на таких ділянках не пізніше ніж через п’ять років з дати укладення договору оренди землі. Невиконання цієї вимоги є підставою для дострокового припинення дії договору оренди землі.
 
600. 6. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
 
601. 7. Рішення про продовження або поновлення дії договорів оренди приймається місцевими органами виконавчої влади або виконавчими органами сільської, селищної, міської ради протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідної заяви орендаря.
 
602. Підстави для відмови у продовженні або поновленні дії договору оренди є систематичне невиконання орендарем своїх зобов’язань за відповідним договором оренди.
 
603. Про прийняте рішення орендодавець повідомляє орендаря протягом двох робочих днів з дня прийняття рішення письмово у спосіб, що дає змогу визначити дату відправлення повідомлення.
 
604. В разі неприйняття рішення про продовження або поновлення дії договору оренди землі або про відмову в такому продовженні або поновленні чи в разі неповідомлення орендарю про прийняте рішення у зазначений у цій частині строк договір оренди вважається таким, дію якого продовжено або поновлено на тих же умовах і на такий самий строк. При цьому відповідний орендодавець зобов’язаний протягом п’яти робочих днів видати орендарю документ, що підтверджує продовження або поновлення дії договору оренди землі.";
 
605. у частині першій статті 127 слова "та органи місцевого самоврядування" замінити словами ", органи місцевого самоврядування чи виконавчі органи сільської, селищної, міської ради";
 
606. у статті 128:
 
607. у частині першій:
 
608. абзац перший після слів "для потреб, визначених цим Кодексом" довонити словами " (крім містобудівних)";
 
609. доповнити частину абзацом такого змісту:
 
610. "Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для містобудівних потреб здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських (крім міст Києва та Севастополя) рад, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.";
 
611. перше речення абзацу першого частини другої після слів "або сільської, селищної, міської ради" доповнити словами ", виконавчого органу сільської, селищної, міської ради";
 
612. частину третю викласти у такій редакції:
 
613. "3. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради у тижневий строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажі із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
 
614. У разі наявності детального плану території чи зонінгу, до складу яких включено відповідну документацію із землеустрою, продаж земельної ділянки здійснюється на підставі такої документації у тижневий строк.";
 
615. в абзаці першому частини шостої слова "сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки" замінити словами "сільської, селищної, міської ради, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки, яке приймається у тижневий строк з дня надходження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки";
 
616. частину десяту викласти у такій редакції:
 
617. "10. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у продажі земельної ділянки, залишення клопотання без розгляду або порушення строків розгляду, визначених у цій статті, можуть бути оскаржені до суду.
 
618. Суд зобов’язує відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки у разі дотримання вимог, визначених у цій статті.";
 
619. доповнити статтю частиною дванадцятою такого змісту:
 
620. "12. У разі коли рішення про продаж або про відмову у продажі земельної ділянки для містобудівних потреб не прийнято протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, відповідний заявник має право звернутися до відповідної місцевої державної адміністрації з клопотанням про продаж земельної ділянки в порядку, визначеному цим Кодексом.
 
621. У разі неприйняття відповідною місцевою державною адміністрацією рішення про надання або відмову у наданні земельної ділянки для містобудівних потреб заявник має право звернутися до місцевої державної адміністрації вищого рівня для прийняття нею рішення у визначений строк.
 
622. У такому разі надання (продаж) земельної ділянки державної власності здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу щодо надання (продажу) земельних ділянок або прав на них для містобудівних потреб. Кошти, отримані від продажу земельної ділянки чи прав на неї, перераховуються місцевою державною адміністрацією до державного бюджету.";
 
623. у статті 129:
 
624. у частині п’ятій слова "або сільської, селищної, міської ради і" замінити словами ", сільської, селищної, міської ради (а у разі продажу для містобудівних потреб — до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради),";
 
625. абзац перший частини шостої після слів "сільськими, селищними, міськими радами" доповнити словами ", виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, органами виконавчої влади";
 
626. частину другу статті 134 після абзацу двадцять першого доповнити новими абзацами такого змісту:
 
627. "надання земельної ділянки для містобудівних потреб у разі, коли ця земельна ділянка виставлялася на земельні торги, які були визнані такими, що не відбулися, у зв’язку з наявністю лише одного покупця, такому покупцю;
 
628. переоформлення права постійного користування на право власності або користування земельною ділянкою за умови, що таке переоформлення здійснюється без зміни меж та цільового призначення.";
 
629. У зв’язку з цим абзац двадцять другий вважати абзацом двадцять четвертим;
 
630. у статті 136:
 
631. перше речення частини першої після слів "або органи місцевого самоврядування" доповнити словами ", чи виконавчі органи сільської, селищної, міської ради";
 
632. частину п’яту після слів "або органом місцевого самоврядування" доповнити словами ", чи виконавчим органом сільської, селищної, міської ради";
 
633. частину сьому після слів "або органів місцевого самоврядування" доповнити словами ", виконавчих органів сільської, селищної, міської ради";
 
634. частину третю статті 137 викласти у такій редакції:
 
635. "3. Організатором земельних торгів є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради чи державний орган приватизації, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу, або державний виконавець відповідно до рішення суду. Проведення земельних торгів здійснює юридична особа або фізична особа — ліцитатор на підставі договору з відповідним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради чи державним органом приватизації.
 
636. У договорі з юридичною особою, що проводить торги, та з ліцитатором обов’язково передбачається їх фінансова відповідальність у разі неналежного виконання ними своїх обов’язків.";
 
637. у статті 151:
 
638. у частині першій слова "або органами місцевого самоврядування" замінити словами ", органами місцевого самоврядування, виконавчими органами сільської, селищної, міської ради";
 
639. у частині третій слова "міськими, селищними, сільськими радами" замінити словами "сільськими, селищними, міськими радами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад";
 
640. у першому реченні частини п’ятої слова "до відповідної сільської, селищної, міської" замінити словами "до відповідної сільської, селищної, міської ради, виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради";
 
641. в абзаці першому частини восьмої і частині одинадцятій слова "або орган місцевого самоврядування" замінити словами ", орган місцевого самоврядування чи виконавчий орган сільської, селищної, міської ради";
 
642. частину третю статті 186-1 викласти у такій редакції:
 
643. "3. До складу Комісії входять керівники або уповноважені в установленому порядку на підписання необхідних документів та скріплення їх печаткою відповідного органу заступники керівників територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування та архітектури, природоохоронних органів, органів державної санітарно-епідеміологічної служби.
 
644. Керівники відповідних територіальних органів зобов’язані особисто брати участь у роботі Комісії або делегувати до складу Комісії свого заступника, уповноваженого на підписання відповідних документів. У разі невиконання керівником територіального органу цих вимог голова Комісії зобов’язаний, а заінтересована особа має право звернутися до державного органу вищого рівня з вимогою про притягнення керівника територіального органу до дисциплінарної відповідальності.
 
645. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов’язаних із розробкою корисних копалин, територій пам’яток культурної спадщини, зон їх охорони, археологічних територій, що охороняються, історичних ареалів населених місць, внесених до Списку історичних населених місць України, а також у разі надання земель історико-культурного призначення до складу Комісії залучається відповідно представник територіального органу лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду, органу охорони культурної спадщини.
 
646. На засіданні Комісії мають право бути присутніми заінтересована особа (її представник), якій надсилається або надається під підпис інформація про час і місце проведення засідання, землекористувачі та землевласники, представники органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації.";
 
647. перше речення частини другої статті 209 після слів "комунальної власності" доповнити словами "та для розроблення містобудівної документації, в тому числі зонінгу";
 
648. у пункті 12 розділу Х "Перехідні положення":
 
649. абзац перший викласти в такій редакції:
 
650. "12. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради (у разі розпорядження землями для містобудівних потреб — виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст Києва та Севастополя) рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації), а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.";
 
651. доповнити пункт абзацами такого змісту:
 
652. "До розмежування земель державної та комунальної власності:
виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад мають право делегувати функції з організації та проведення земельних торгів відповідним районним державним адміністраціям;
відповідні місцеві державні адміністрації мають право розпоряджатися земельними ділянками в межах населених пунктів для містобудівних потреб у випадках, визначених статтями 123 і 128 цього Кодексу;";
 
653. 3) частину п’яту статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40—42, ст. 492) доповнити абзацом такого змісту:
 
654. "Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких у випадках, встановлених законом, представництво інтересів держави в суді здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція або її територіальні органи.";
 
655. 4) у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 41, ст. 546; 1996 р., № 15, ст. 70; 1998 р., № 11—12, ст. 41, № 34, ст. 230; 2000 р., № 5, ст. 34, № 27, ст. 213; 2007 р., № 34, ст. 444; 2009 р., № 30, ст. 428):
 
656. пункт "є" статті 3 викласти у такій редакції:
 
657. "є) обов’язковість надання висновків державної екологічної експертизи;";
 
658. частину другу статті 26 виключити;
 
659. у частині першій статті 27:
 
660. у пункті "а" слова "та інша передпланова і передпроектна документація" виключити;
 
661. пункт "б" виключити;
 
662. у статті 28:
 
663. друге речення частини першої викласти в такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
664. пункт "б" частини другої виключити;
 
665. у підпункті "д" частини другої статті 68 слово ", будівництві" виключити;
 
666. 5) у Законі України "Про інвестиційну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646; 1998 р., № 33, ст. 226; 2002 р., № 15, ст. 100; 2004 р., № 13, ст. 181; 2006 р., № 22, ст. 184; 2007 р., № 34, ст. 444; 2009 р., № 19, ст. 257; 2010 р., № 34, ст. 486):
 
667. у частині першій статті 8:
 
668. абзаци третій і четвертий викласти в такій редакції:
 
669. "одержати дозвіл на виконання будівельних робіт у випадках та у порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності";
 
670. одержати позитивний висновок експертизи проекту будівництва у випадках та у порядку, встановлених статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";";
 
671. доповнити частину абзацом такого змісту:
 
672. "одержати позитивний висновок державної експертизи інвестиційної програми (проекту) у випадках та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.";
 
673. статтю 15 викласти в такій редакції:
 
674. "Стаття 15. Державна експертиза інвестиційних програм (проектів)
 
675. 1. Обов’язковій державній експертизі підлягають інвестиційні програми (проекти), що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії.
 
676. 2. Державна експертиза інвестиційних програм (проектів) проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.";
 
677. 6) у Законі України "Про основи містобудування" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 52, ст. 683; 2001 р., № 16, ст. 76; 2007 р., № 34, ст. 444; 2008 р., № 48, ст. 358):
 
678. статті 3, 4, 22 і 23 виключити;
 
679. статтю 12 викласти в такій редакції:
 
680. "Стаття 12. Компетенція сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у сфері містобудування
 
681. До компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на їх території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
 
682. Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, сільські, селищні, міські ради затверджують місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів, вносять зміни у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства. Місцева рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
 
683. Місцеві ради вирішують інші питання у сфері містобудування відповідно до закону, а також можуть делегувати вирішення питань, що належать до їх компетенції, своїм виконавчим органам або відповідним місцевим державним адміністраціям.
 
684. До компетенції виконавчих органів місцевих рад у сфері містобудування належить визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб, внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.";
 
685. у статті 13:
 
686. абзац п’ятий частини другої виключити;
 
687. частину третю викласти в такій редакції:
 
688. "До компетенції Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій належать також організація розроблення та проведення експертизи містобудівної документації, підготовка її до затвердження, крім випадків, передбачених законами, надання, продаж у встановленому законодавством порядку земель в межах міст Києва та Севастополя для містобудівних потреб.";
 
689. 7) пункт 42 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 
690. "42) Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи;";
 
691. 8) у Законі України "Про пожежну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 21; 2004 р., № 10, ст. 95; 2007 р.,
 
692. № 4, ст. 34, № 34, ст. 444; 2010 р., № 28, ст. 353):
 
693. в абзаці третьому частини п’ятої статті 7 слова ", а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила" виключити;
 
694. у статті 9:
 
695. у назві статті слова "і проектної документації" виключити;
 
696. друге речення частини першої виключити;
 
697. у статті 10:
 
698. у першому реченні частині другій слова "будівництво, реконструкція, технічне переоснащення приміщень, об’єктів виробничого та іншого призначення," виключити;
 
699. частини сьому і восьму викласти у такій редакції:
 
700. "Проектування, реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об’єктів іноземними юридичними особами здійснюється відповідно до вимог законодавства України.
 
701. Початок роботи новостворених підприємств, впровадження нових технологій, передача для виробництва зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устатковання та продукції, оренда будь-яких приміщень здійснюються після видачі відповідного дозволу органом державного пожежного нагляду, крім випадків вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.";
 
702. абзац другий частини одинадцятої викласти у такій редакції:
 
703. "у разі прийняття в експлуатацію об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту в установленому законодавством порядку;";
 
704. частину тринадцяту виключити;
 
705. у частині двадцятій слова "введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих об’єктів та об’єктів іншого призначення," виключити;
 
706. частини двадцять другу і двадцять третю викласти у такій редакції:
 
707. "Видача дозволів проводиться органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
 
708. Експертиза проектів будівництва на відповідність вимогам нормативних актів з питань пожежної безпеки проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
709. 9) у Законі України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р.,
 
710. № 27, ст. 218; 2002 р., № 29, ст. 190; 2006 р., № 5—6, ст. 74, № 22, ст. 199; 2007 р., № 34, ст. 444):
 
711. в абзаці шістнадцятому статті 1 слова "проекти будівництва," виключити;
 
712. абзац п’ятий статті 11 виключити;
 
713. друге речення частини першої статті 12 викласти у такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
714. частину третю статті 15 викласти в такій редакції:
 
715. "Затвердження норм проектування, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устатковання, інших засобів виробництва, впровадження нових технологій здійснюється за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.";
 
716. у пункті "д" частини першої статті 41 слова "забудову та інші види землекористування, " виключити;
 
717. у пункті "б" частини першої статті 42 слова "за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи, та" виключити;
 
718. 10) у Законі України "Про енергозбереження" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 30, ст. 283; 2006 р., № 15, ст. 126; 2007 р., № 34, ст. 444):
 
719. пункт "б" статті 22 після слів "умовне паливо" доповнити словами
 
720. "— за рішенням замовника у разі надання преференцій (субсидій, податкових або фінансово-кредитних пільг) за рахунок бюджетних коштів";
 
721. частину другу статті 23 викласти в такій редакції:
 
722. "Державна експертиза з енергозбереження проводиться уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
723. у частині другій статті 24 слова "не прийнятих в експлуатацію" виключити;
 
724. у пункті "д" частини другої статті 27 слово ", будівництві" виключити;
 
725. 11) Закон України "Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 411; 1997 р., № 6, ст. 49, № 34, ст. 214; 1998 р., № 10, ст. 36; 2000 р., № 46, ст. 398; 2003 р., № 30, ст. 247; 2006 р., № 22, ст. 184; 2007 р., № 34, ст. 444; 2008 р., № 48, ст. 358; 2010 р., № 5, ст. 41) викласти у такій редакції:
 
726. "ЗАКОН УКРАЇНИ
 
727. Про відповідальність за правопорушення у сфері
 
728. містобудівної діяльності
 
729. Цей Закон встановлює відповідальність фізичних та юридичних осіб (суб’єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
 
730. Стаття 1. Загальні положення
 
731. 1. Правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб’єктів містобудівної діяльності, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, державними будівельними нормами, стандартами і правилами, місцевими правилами забудови.
 
732. 2. Вчинення суб’єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами.
 
733. Стаття 2. Види відповідальності
 
734. 1. За вчинення правопорушень у сфері містобудівної діяльності застосовуються такі види відповідальності:
 
735. 1) фінансова;
 
736. 2) адміністративна;
 
737. 3) кримінальна;
 
738. 4) цивільно-правова.
 
739. 2. Фінансова відповідальність за вчинення правопорушень у сфері містобудівної діяльності встановлюється згідно з цим та іншими законами для юридичних осіб — суб’єктів містобудування.
 
740. 3. Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушень у сфері містобудівної діяльності встановлюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
 
741. 4. Кримінальна відповідальність за вчинення правопорушень у сфері містобудівної діяльності встановлюється відповідно до Кримінального кодексу України.
 
742. Стаття 3. Фінансова відповідальність
 
743. 1. Суб’єкти містобудування, які здійснюють проектування об’єктів містобудування, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
 
744. 1) передача замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об’єкті містобудування, розробленої з порушенням вимог вихідних даних на проектування, державних будівельних норм, стандартів і правил:
 
745. проектна організація — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
746. експертна організація, яка проводила експертизу проектної документації, — у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
747. 2) незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов’язковим згідно з вимогами законодавства, — у розмірі двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
748. 2. Суб’єкти містобудування, які є замовниками будівництва об’єктів містобудування (у разі провадження містобудівної діяльності), або такі, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
 
749. 1) виконання будівельних робіт без повідомлення про початок будівельних робіт — у розмірі двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
750. 2) виконання підготовчих робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
751. 3) виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання робіт з будівництва автомобільних доріг, інженерних мереж, об’єктів промислового призначення, транспортної інфраструктури — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
752. 4) виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт:
 
753. на об’єктах І категорії складності — у розмірі однієї тисячі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
754. на об’єктах ІІ категорії складності — у розмірі двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
755. на об’єктах ІІІ категорії складності — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
756. 5) виконання будівельних робіт без дозволу на їх виконання:
 
757. на об’єктах ІV категорії складності — у розмірі двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
758. на об’єктах V категорії складності — у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
759. 6) експлуатація або використання автомобільних доріг, інженерних мереж, об’єктів промислового призначення, транспортної інфраструктури, які не прийняті в експлуатацію, — у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
760. 7) експлуатація або використання об’єктів містобудування, які не прийняті в експлуатацію:
 
761. об’єктів І категорії складності — у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
762. об’єктів ІІ категорії складності — у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
763. об’єктів ІІІ категорії складності — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
764. об’єктів ІV категорії складності — у розмірі двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
765. об’єктів V категорії складності — у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
766. 8) незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов’язковим згідно з вимогами законодавства, — у розмірі двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
767. 3. Суб’єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
 
768. 1) виконання підготовчих робіт з винесення інженерних мереж без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт — у розмірі двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
769. 2) виконання будівельних робіт з будівництва автомобільних доріг, інженерних мереж, об’єктів промислового призначення, транспортної інфраструктури без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт — у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
770. 3) виконання будівельних робіт з будівництва об’єктів без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт:
 
771. на об’єктах І категорії складності — у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
772. на об’єктах ІІ категорії складності — у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
773. на об’єктах ІІІ категорії складності — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
774. 4) виконання будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на їх виконання:
 
775. на об’єктах ІV категорії складності — у розмірі двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
776. на об’єктах V категорії складності — у розмірі п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
777. 5) ведення виконавчої документації з порушенням державних будівельних норм, стандартів і правил — у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
778. 6) застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов’язковій сертифікації, але не пройшли її, — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
779. 7) виконання підрядною організацією будівельних робіт з порушенням вимог державних будівельних норм, стандартів і правил або затверджених проектних рішень — у розмірі двох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
780. 4. Суб’єкти містобудування, які виготовляють будівельні матеріали, вироби та конструкції, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
 
781. 1) порушення вимог державних норм, стандартів (регламентних технічних умов), технічних умов під час виробництва будівельних матеріалів, виробів та конструкцій — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
782. 2) виробництво та виготовлення будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які підлягають обов’язковій сертифікації або показники безпеки яких наводяться в нормативних документах і підлягають підтвердженню відповідності шляхом сертифікації або декларування, але не пройшли їх, — у розмірі трьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
783. 3) виробництво та виготовлення будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, які не відповідають вимогам державних норм, стандартів (регламентних технічних умов) або технічним умовам, — у розмірі семи тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
784. 5. Суб’єкти містобудування, які провадять пов’язану із створенням об’єктів архітектури господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, сертифікації, несуть відповідальність у вигляді штрафу за провадження такої діяльності без отримання в установленому порядку ліцензії чи сертифіката — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
785. 6. Суб’єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
 
786. 1) невиконання приписів Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів щодо:
 
787. а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності — у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
788. б) надання інформації і документів, необхідних для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, — у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
789. в) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, державних норм, стандартів і правил, архітектурним вимогам, рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, місцевим правилам забудови населених пунктів, здійснюються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, — у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
790. г) зупинення виготовлення і застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що виготовлені з порушенням державних стандартів, — у розмірі однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
791. ґ) заборони експлуатації закінчених будівництвом об’єктів, не прийнятих в експлуатацію в установленому законодавством порядку, — у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
792. д) зупинення надання послуг з водо-, газо- та теплопостачання, електрозабезпечення на об’єкти, не прийняті в експлуатацію, — у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
 
793. 2) недопущення посадових осіб Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів на об’єкти містобудування, підприємства будівельної галузі незалежно від форми власності для виконання покладених на них функцій — у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
794. 7. Підприємства, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування, несуть відповідальність у вигляді штрафу за подання недостовірної інформації у складі раніше наданих технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування, відмову у наданні технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування або порушення строку їх надання; неукладення договору про забезпечення об’єкта містобудування на підставі наданих технічних умов або непідключення об’єкта містобудування до інженерних мереж згідно з технічними умовами та укладеним договором про забезпечення об’єкта містобудування — у розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
795. 8. Притягнення винних осіб до фінансової відповідальності не звільняє їх від відшкодування заподіяної внаслідок правопорушення шкоди.
 
796. 9. Штраф може бути накладено на суб’єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
 
797. 10. У разі вчинення суб’єктами містобудування двох або більше правопорушень штрафи накладають за кожне вчинене правопорушення окремо.
 
798. Стаття 4. Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності
 
799. 1. Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.
 
800. Стаття 5. Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності
 
801. 1. Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.
 
802. 2. Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами Держаної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.
 
803. 3. Штраф підлягає сплаті у п’ятнадцятиденний строк з дня його накладення.
 
804. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу у повному обсязі, надсилається Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу, які його наклали.
 
805. У разі несплати штрафу у зазначений строк другий примірник постанови надсилається до органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.
 
806. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.
 
807. Стаття 6. Оскарження рішень у справах про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності
 
808. 1. Постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції або її територіального органу може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з моменту винесення.";
 
809. 12) у Законі України "Про екологічну експертизу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 8, ст. 54; 2007 р., № 34, ст. 444; 2009 р., № 30, ст. 428):
 
810. у пункті 3 статті 5 слова ", будівельних норм і правил" виключити;
 
811. у частині першій статті 7 слова "передпроектні, проектні матеріали," виключити;
 
812. друге речення частини першої статті 13 викласти в такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
813. у частині першій статті 14:
 
814. у пункті 2 слова ", схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація" виключити;
 
815. у пункті 3 слова "інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств;" виключити;
 
816. частину другу статті 37 викласти в такій редакції:
 
817. "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
818. 13) у статті 40 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 12, ст. 81):
 
819. у частині першій слова "Техніко-економічні обґрунтування і проекти будівництва, реконструкції, зняття з експлуатації, матеріали" замінити словом "Матеріали";
 
820. доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:
 
821. "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності.".
 
822. У зв’язку з цим частини третю — шосту вважати відповідно частинами четвертою — сьомою;
 
823. 14) у Законі України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; 2000 р., № 6—7 ст. 39; 2003 р., № 26, ст. 195; 2005 р., № 17—19, ст. 267, № 25, ст. 335; 2008 р., № 27—28, ст. 253, № 48, ст. 358):
 
824. у статті 6:
 
825. частину першу доповнити абзацом такого змісту:
 
826. "для земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками та прибудинковою територією, наданих в постійне користування об’єднанням та/або асоціаціям співвласників багатоквартирних житлових будинків, — 0,01.";
 
827. частину другу після слів "вони віднесені," доповнити словами "а також за земельні ділянки, надані в постійне користування об’єднанням та/або асоціаціям співвласників багатоповерхових будинків,";
 
828. у частині першій статті 7 слова "частині другій" замінити словами "частинах першій і другій";
 
829. 15) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):
 
830. у частині першій статті 26:
 
831. пункт 30 після слів "відчуження відповідно до закону комунального майна" доповнити словами ", крім земельних ділянок для містобудівних потреб";
 
832. пункт 34 після слів "земельних відносин" доповнити словами ", крім питань надання, продажу земельних ділянок або прав на них для містобудівних потреб";
 
833. у підпункті 1 пункту "б" частини першої статті 31 слова", встановленому законодавством" замінити словами "та у випадках, встановлених законом";
 
834. частину третю статті 51 доповнити реченням такого змісту: "Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.";
 
835. частину другу статті 52 доповнити пунктами 4—7 такого змісту:
 
836. "4) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності для містобудівних потреб, зокрема у разі їх безоплатної передачі громадянам, продажу ділянок або прав на них, надання їх в користування, оренду юридичним особам та громадянам, поновлення або продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок для містобудівних потреб;
 
837. 5) затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для містобудівних потреб у разі, коли розроблення таких проектів вимагається законом, або технічної документації із землеустрою, технічних паспортів земельних ділянок, необхідних для їх продажу на земельних торгах для містобудівних потреб;
 
838. 6) вилучення в установленому цим Кодексом порядку земельних ділянок для містобудівних потреб;
 
839. 7) організація в установленому законом порядку земельних торгів щодо земельних ділянок та прав на них для містобудівних потреб.";
 
840. 16) частину другу статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2006 р., № 35, ст. 296; 2007 р., № 16, ст. 216; 2009 р., № 30, ст. 421) доповнити пунктом 11 такого змісту:
 
841. "11) постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальних органів про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.";
 
842. 17) у Законі України "Про архітектурну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 31, ст. 246; 2006 р., № 22, ст. 184, № 39, ст. 342; 2008 р., № 48, ст. 358; 2009 р., № 19, ст. 257):
 
843. у статті 1:
 
844. абзац сьомий виключити;
 
845. доповнити статтю абзацом такого змісту:
 
846. "саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності — неприбуткові добровільні об’єднання фізичних та юридичних осіб за відповідним напрямом підприємницької чи професійної діяльності, які в установленому порядку набули відповідного статусу.";
 
847. у статті 3 слова "Про планування і забудову територій" замінити словами "Про регулювання містобудівної діяльності";
 
848. у статті 4:
 
849. абзац другий викласти в такій редакції:
 
850. "підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством;";
 
851. в абзаці четвертому слово ", погодження" виключити;
 
852. статтю 5 виключити;
 
853. статтю 7 викласти в такій редакції:
 
854. "Стаття 7. Розроблення та затвердження проекту об’єкта архітектури
 
855. Проект об’єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов’язковою участю архітектора, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
 
856. Проект об’єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат.
 
857. Проектна документація на будівництво об’єктів, розроблена відповідно до наданих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.
 
858. Перед затвердженням проектів у випадках, визначених статтею 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проводиться їх експертиза.
 
859. До проведення експертизи архітектурного рішення проекту об’єкта архітектури обов’язково залучається архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
 
860. Внесення змін до затвердженого проекту проводиться виключно за згодою архітектора — автора проекту, а в разі відхилення від технічних умов — за погодженням з підприємствами, установами та організаціями, які надали такі технічні умови, та замовником.
 
861. Внесення до затвердженого проекту змін, пов’язаних із зміною державних стандартів, норм і правил, здійснюється за згодою замовника, якщо інше не передбачено законом.
 
862. Особи, які беруть участь у розробленні проектів, не мають права проводити експертизу зазначених проектів, погоджувати їх або надавати дозвіл на проведення будівельних робіт за такими проектами.
 
863. Забороняється вимагати від замовників рішення архітектурно-містобудівної ради для подальшого розгляду і погодження проектної документації.";
 
864. частину першу статті 9 викласти в такій редакції:
 
865. "Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
866. статті 12 і 15 виключити;
 
867. доповнити Закон статтею 16-1 такого змісту:
 
868. "Стаття 16-1. Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності
 
869. В Україні можуть створюватися і діяти саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності.
 
870. Неприбуткові добровільні об’єднання фізичних та юридичних осіб, що провадять підприємницьку та професійну діяльність, набувають статусу саморегулівних організацій з дня їх реєстрації центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури та внесення відомостей про них до державного реєстру саморегулівних організацій у сфері архітектурної діяльності.
 
871. Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності визначають правила та стандарти підприємницької та професійної діяльності, обов’язкові для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачають механізм відшкодування збитків, завданих споживачам внаслідок надання членами саморегулівної організації товарів, робіт і послуг неналежної якості.
 
872. Саморегулівні організації у сфері архітектурної діяльності можуть на підставі делегованих повноважень проводити професійну атестацію виконавців робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, та залучатися до ліцензування господарської діяльності членів саморегулівної організації.
 
873. Центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури визначає порядок реєстрації таких організацій та здійснює контроль за їх діяльністю.";
 
874. статті 17 і 18 викласти у такій редакції:
 
875. "Стаття 17. Ліцензування та професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури
 
876. Господарська діяльність, пов’язана із створенням об’єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
 
877. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.
 
878. Органами ліцензування є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.
 
879. Відповідальні виконавці окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, проходять професійну атестацію. Перелік таких видів робіт (послуг) і порядок професійної атестації встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
880. Професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, проводиться центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Повноваження щодо проведення професійної атестації можуть бути делеговані саморегулівним організаціям у сфері архітектурної діяльності. При цьому саморегулівна організація набуває делегованих їй повноважень з дня опублікування центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури рішення про надання таких повноважень в офіційному виданні, визначеному таким органом.
 
881. До професійної атестації допускаються громадяни, які:
 
882. здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр за напрямом професійної атестації, мають стаж роботи за фахом не менш як три роки;
 
883. не здобули вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр за напрямом професійної атестації, але мають стаж роботи у сфері містобудування не менш як десять років.
 
884. Громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат.
 
885. Громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, можуть виконувати окремі види робіт (послуг), пов’язані із створенням об’єкта архітектури, без відповідної ліцензії, мають особисту печатку та несуть персональну відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом, та порушення вимог законодавства, у тому числі будівельних норм, державних стандартів і правил.
 
886. Відомості про особу, яка отримала кваліфікаційний сертифікат, вносяться до реєстру атестованих осіб.
 
887. Форма кваліфікаційного сертифіката, порядок внесення плати за проведення професійної атестації та її розміри затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
888. Стаття 18. Атестаційна архітектурно-будівельна комісія
 
889. Професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, здійснюється атестаційною архітектурно-будівельною комісією.
 
890. Атестаційна архітектурно-будівельна комісія:
 
891. визначає рівень кваліфікації і знань фахівців, їх спеціалізацію;
 
892. видає відповідні кваліфікаційні сертифікати, скасовує рішення
 
893. про їх видачу;
 
894. може утворювати секції за видами робіт (послуг) та професійної спеціалізації;
 
895. здійснює інші повноваження відповідно до Положення про Атестаційну архітектурно-будівельну комісію, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.";
 
896. у статті 22:
 
897. абзац третій викласти в такій редакції:
 
898. "за дорученням замовника одержувати в установленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки і технічні умови щодо інженерного забезпечення об’єкта архітектури;";
 
899. в абзаці п’ятому слова "вихідних даних на проектування" замінити словами "містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки";
 
900. у статті 23:
 
901. абзац третій викласти в такій редакції:
 
902. "затверджувати проект, якщо він не суперечить законодавству, містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки;";
 
903. в абзаці четвертому слова ", завдання на проектування" виключити;
 
904. в абзаці другому частини першої статті 26 слова "місцевих правил забудови населених пунктів," виключити;
 
905. частину другу статті 27 викласти у такій редакції:
 
906. "Замовники, крім виконання обов’язків, зазначених у частині першій цієї статті, також зобов’язані передавати один комплект проектної документації, за якою збудовано об’єкт архітектури, власникові такого об’єкта для постійного зберігання.";
 
907. в абзаці другому статті 28 слова "встановлених місцевими правилами забудови населених пунктів," виключити;
 
908. у тексті Закону слова "замовник (забудовник)" в усіх відмінках і формах числа замінити словом "замовник" у відповідному відмінку і числі;
 
909. 18) у Законі України "Про природні монополії" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 30, ст. 238; 2007 р., № 9, ст. 67; 2009 р., № 19, ст. 257; 2010 р., № 33, ст. 471):
 
910. статтю 7 доповнити частиною такого змісту:
 
911. "В умовах та правилах провадження підприємницької діяльності у сфері природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умовах) визначаються зобов’язання суб’єктів природних монополій з надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування згідно з вимогами законодавства.";
 
912. частину першу статті 10 після абзацу шостого доповнити новими абзацами такого змісту:
 
913. "надавати на вимогу органів місцевого самоврядування інформацію про наявні потужності із забезпечення об’єктів містобудування та інженерні мережі (споруди);
 
914. забезпечувати надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування у порядку та строки, встановлені законодавством;".
 
915. У зв’язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами дев’ятим і десятим;
 
916. частину першу статті 17 доповнити абзацом такого змісту:
 
917. "систематичне надання недостовірної інформації у складі технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування, або відмова у наданні технічних умов щодо інженерного забезпечення об’єкта містобудування, або порушення строку їх надання; неукладення договору про забезпечення об’єкта містобудування на підставі наданих технічних умов або непідключення об’єкта містобудування до інженерних мереж згідно з технічними умовами та укладеним договором про забезпечення об’єкта містобудування — у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.";
 
918. 19) у пункті 33 частини третьої статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299; із змінами, внесеними Законом України від 19 жовтня 2010 року № 2608-VІ) слова "та земельних торгів" виключити;
 
919. 20) у пункті 19 статті 5, пункті 9 частини першої та пункті 7 частини другої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2005 р., № 5, ст. 114; із змінами, внесеними Законом України від 9 вересня 2010 року № 2518-VІ) слово "будівельних," виключити;
 
920. 21) у статті 21 Закону України "Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 2, ст. 10; 2007 р., № 34, ст. 444; 2009 р., № 44, ст. 654; 2010 р., № 28, ст. 353, із змінами, внесеними Законом України від 23 вересня 2010 року № 2562-VІ):
 
921. у частині другій:
 
922. у другому реченні слова "будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного призначення," виключити;
 
923. останнє речення викласти у такій редакції: "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
924. у частині дев’ятій слова "Експертиза проектів" замінити словами "Експертиза проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження нових технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту", а слова ", прийняття їх в експлуатацію" виключити;
 
925. частину дванадцяту виключити;
 
926. 22) у Законі України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 52, ст. 377; 2006 р., № 13, ст. 110; 2009 р., № 17, ст. 236; 2010 р., № 34, ст. 486):
 
927. абзаци вісімнадцятий — двадцять третій статті 2 виключити;
 
928. частину третю статті 9 виключити;
 
929. у статті 11:
 
930. у частині третій та абзаці другому частини четвертої слова "та проектної декларації" і ", визначених у проектній декларації," виключити;
 
931. у частині першій статті 13:
 
932. абзаци третій і п’ятнадцятий виключити;
 
933. в абзаці вісімнадцятому слова "зазначених у проектній декларації," виключити;
 
934. у статті 14:
 
935. в абзаці дев’ятому частини п’ятої слова "відповідно до проектної декларації" виключити;
 
936. у частині сьомій:
 
937. абзац шостий після слова "робіт" доповнити словами "або реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт";
 
938. абзац восьмий виключити;
 
939. у статті 16:
 
940. у частині четвертій:
 
941. абзац шостий після слова "робіт" доповнити словами "або зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт";
 
942. абзац восьмий виключити;
 
943. частини п’яту і шосту виключити;
 
944. у частині десятій слова ", зазначених у проектній декларації," виключити;
 
945. у частині шостій статті 24:
 
946. абзац другий виключити;
 
947. в абзаці третьому слова "у відповідності з проектною декларацією" виключити;
 
948. 23) у Законі України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102):
 
949. частину другу статті 4 після слів "визначених законом" доповнити словами ", а для містобудівних потреб — виконавчі органи відповідних рад";
 
950. частину першу статті 19 доповнити реченнями такого змісту: "Строк дії договору оренди землі, наданої для потреб будівництва, не може бути меншим ніж 5 років. Після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об’єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк 50 років.";
 
951. 24) у частині першій статті 31 Закону України "Про телекомунікації" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 12, ст. 155) слова "у випадках і в порядку, встановлених законодавством" замінити словами "відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
 
952. 25) у Законі України "Про охорону археологічної спадщини" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 26, ст. 361; із змінами, внесеними Законом України від 9 вересня 2010 року № 2518-VІ):
 
953. в абзаці шостому статті 7 слова "відповідно до закону" замінити словами "у випадках, передбачених законом,";
 
954. статтю 9-1 виключити;
 
955. у тексті Закону слово "будівельних," виключити;
 
956. 26) у статті 38 Закону України "Про правові засади цивільного захисту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 39, ст. 488; 2009 р., № 15, ст. 188):
 
957. після слів "проектів і рішень" доповнити словами " (крім проектів будівництва)";
 
958. доповнити статтю частиною такого змісту:
 
959. "Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".";
 
960. 27) у Законі України "Про благоустрій населених пунктів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 49, ст. 517; 2008 р., № 48, ст. 358):
 
961. пункт 10 частини першої статті 10 викласти у такій редакції:
 
962. "10) визначення обсягів пайової участі власників будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об’єктів благоустрою;";
 
963. пункт 1 частини першої статті 16 викласти в такій редакції:
 
964. "1) виконувати роботи без дозволу в разі, коли обов’язковість його отримання передбачена законом";
 
965. статтю 27 виключити;
 
966. частину третю статті 34 доповнити абзацом такого змісту:
 
967. "Правила благоустрою території населеного пункту не можуть передбачати обов’язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.";
 
968. 28) у Законі України "Про будівельні норми" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 5, ст. 41):
 
969. частину п’яту статті 10 доповнити реченнями такого змісту: "Для забезпечення гармонізації нормативної бази з нормативною базою Європейського Союзу встановлюється період одночасної дії будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, гармонізованих з нормативними документами Європейського Союзу (або інших будівельних норм, кодів). Порядок застосування зазначених норм визначається Кабінетом Міністрів України. Обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, можуть бути погоджені суб’єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку.";
 
970. частину першу статті 11 доповнити реченням такого змісту: "Міжнародні, регіональні та національні будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.".
 
971. 5. Прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття в експлуатацію яких подаються до 31 грудня 2012 року, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об’єктів за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт. Порядок прийняття в експлуатацію таких об’єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
 
972. 6. Генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.
 
973. 7. Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом рішення щодо визначення та надання містобудівних умов та обмежень приймають спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.
 
974. 8. Дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об’єкта.
 
975. Дозволи на виконання підготовчих робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення їх виконання або до реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт чи отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
 
976. 9. Проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об’єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом.
 
977. Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.
 
978. 10. Вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об’єктів містобудування, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.