Кількість абзаців - 1121 Розмітка (ліва колонка)


Проект Повітряного кодексу України (Друге читання)

0. Проект
 
1. Вноситься
 
2. Кабінетом Міністрів України
 
3. М. АЗАРОВ
 
4. ПОВІТРЯНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
 
5. Повітряний кодекс України встановлює правові основи загальної діяльності в авіації.
 
6. Державне регулювання діяльності авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави та національної безпеки, забезпечення потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
 
7. РозділІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
8. Стаття 1. Визначення термінів
 
9. 1. Для цілей цього Кодексу наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
10. аварія - авіаційна подія без людських жертв, що призвела до серйозного пошкодження чи руйнування повітряного судна або серйозного тілесного ушкодження пасажирів або членів екіпажу та третіх осіб;
 
11. авіаційна безпека - це захист цивільної авіації від актів незаконного втручання, який забезпечується комплексом заходів із залученням людських і матеріальних ресурсів;
 
12. авіаційна подія - подія, пов’язана з експлуатацією повітряного судна, яка відбувається у проміжок часу між посадкою будь-якої особи на борт повітряного судна з наміром здійснити політ, та часом, коли всі особи, що перебували на борту, залишили повітряне судно, і під час якої:
 
13. 1) будь-яка особа отримує тілесні ушкодження із смертельним наслідком або серйозні тілесні ушкодження в результаті:
 
14. перебування в повітряному судні; або
 
15. безпосереднього контакту з будь-якою частиною повітряного судна, у тому числі частинами, що відокремилися від повітряного судна; або
 
16. безпосереднього впливу струменя газів реактивного двигуна,
 
17. крім випадків, коли тілесні ушкодження отримані з природних причин, самоушкодження чи завдані іншими особами, що переховувалися поза зонами, до яких зазвичай мають доступ пасажири та екіпаж; або
 
18. 2) повітряне судно зазнає пошкодження або відбувається руйнування конструкції, в результаті чого:
 
19. порушується міцність конструкції, погіршуються технічні чи льотні характеристики повітряного судна, та
 
20. звичайно потребується значний ремонт або заміна пошкодженого компонента повітряного судна, за винятком відмови чи пошкодження двигуна, коли пошкоджено лише сам двигун, його капоти чи допоміжні агрегати; або коли пошкоджено лише повітряні гвинти, закінцівки крила, антени, пневматики, гальмівні пристрої, обтічники або коли в обшивці утворилися невеликі вм’ятини чи пробоїни; або
 
21. 3) повітряне судно зникає безвісти чи опиняється в недоступному місці;
 
22. аварійне обслуговування - обслуговування, що забезпечується шляхом оповіщення відповідних організацій про повітряні судна, яким потрібна пошуково-рятувальна допомога, та сприяння таким організаціям на їх запит;
 
23. авіаційні роботи - це польоти, під час здійснення яких повітряне судно використовується для забезпечення спеціалізованих видів обслуговування (авіаційно-хімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання тощо);
 
24. авіаційний перевізник (авіаперевізник) - суб’єкт господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом;
 
25. авіаційний персонал - особи, які мають спеціальну підготовку за професійною ознакою та відповідне свідоцтво і здійснюють льотну експлуатацію, технічне обслуговування повітряних суден, організацію повітряного руху, технічну експлуатацію наземних засобів зв’язку, навігації, спостереження;
 
26. авіаційний пошук і рятування - комплекс заходів, спрямованих на виявлення повітряних суден, які зазнали або зазнають лиха, та надання своєчасної допомоги потерпілим унаслідок авіаційної події;
 
27. авіаційна діяльність - діяльність фізичних та юридичних осіб у галузі цивільної авіації та/або організація повітряного руху України;
 
28. авіація загального призначення - авіація, що не використовується для здійснення комерційних повітряних перевезень і виконання авіаційних робіт;
 
29. аеродром - ділянка земної або водної поверхні (включаючи розміщені на ній будь-які будинки, споруди та обладнання), яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по цій поверхні повітряних суден;
 
30. аеродром цивільної авіації (далі цивільний аеродром) - аеродром, призначений для використання повітряними суднами цивільної авіації;
 
31. аеродром державної авіації - аеродром, призначений для використання державними повітряними суднами;
 
32. аеродром спільного використання - аеродром, який використовується для польотів повітряних суден цивільної та державної авіації;
 
33. аеронавігаційне обслуговування - обслуговування, що здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає організацію повітряного руху, зв’язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), пошук і рятування, надання аеронавігаційної та метеорологічної інформації;
 
34. аеропорт - земельна ділянка, на якій розміщені аеродром, аеровокзальний комплекс (пасажирські термінали, привокзальна площа) та інші споруди, призначені для прийняття і відправлення повітряних суден, наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажу, аеродромного обслуговування повітряного руху. Аеропорт може включати розташовані на його території об’єкти організації повітряного руху, зв’язку, навігації, спостереження (радіотехнічного забезпечення), метеорологічного забезпечення, вертольотні майданчики, під’їзні колії із смугами відведення, об’єкти соціальної сфери і інші споруди та об’єкти;
 
35. багаж - предмети, майно та інша особиста власність пасажира, що перевозяться на повітряному судні разом із пасажиром;
 
36. багажна квитанція - частина квитка, що засвідчує прийняття до перевезення зареєстрованого багажу;
 
37. безпека авіації - це стан галузі цивільної авіації, при якому ризик заподіяння збитків людям чи майну знижується до прийнятного рівня у результаті безперервного процесу визначення рівня небезпеки і керування ним та утримується на такому рівні, або знижується далі, в сферах безпеки польотів, авіаційної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, економічної безпеки та інформаційної безпеки;
 
38. безпека польотів - стан, за якого ризик шкоди чи ушкодження обмежений до прийнятного рівня;
 
39. безпілотне повітряне судно - повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здійснюється за допомогою спеціальної станції керування, що розташована поза повітряним судном;
 
40. вантаж - будь-яке майно, що перевозиться на борту повітряного судна, крім пошти, бортових припасів та супроводжуваного або засланого багажу;
 
41. використання повітряного простору - провадження діяльності, пов’язаної з польотами повітряних суден, а також з переміщенням (перебуванням) матеріальних об’єктів у повітряному просторі, вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів;
 
42. виріб авіаційної техніки - це повітряне судно, авіаційний двигун, повітряний гвинт та допоміжна силова установка;
 
43. виробник - юридична або фізична особа, що здійснює виробництво авіаційної техніки;
 
44. вертодром - це аеродром або майданчик на землі, воді або на споруді, призначений повністю або частково для прибуття, відправлення та руху вертольотів на їх поверхні;
 
45. державне повітряне судно - повітряне судно, що застосовується на військовій, митній та прикордонній службах, службі цивільного захисту, в органах внутрішніх справ;
 
46. державна авіація - авіація, що використовує повітряні судна з метою виконання функцій із забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи внутрішніх справ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту населення, охорони Державного кордону України, митної служби;
 
47. для цілей цього Кодексу під терміном «дозвіл» розуміється документ, що не є документом дозвільного характеру;
 
48. електронний квиток - електронний документ, який включає маршрут-квитанцію, видану авіаперевізником або від імені авіаперевізника, електронні купони та у разі використання документ для посадки;
 
49. електронний купон - частина електронного квитка, яка використовується для перевезення на відповідному рейсі, або інший документ, який його замінює, що зберігається у базі даних автоматизованої системи бронювання перевізника;
 
50. емісія авіаційного двигуна - виділення авіаційним двигуном таких шкідливих газоподібних речовин, як дим, незгорілі вуглеводні, окисли вуглецю і оксиди азоту;
 
51. експериментальне повітряне судно - прототип повітряного судна, модифіковане або нове повітряне судно, на якому проводяться випробування або дослідно-конструкторські, експериментальні та науково-дослідні роботи;
 
52. експлуатант аеродрому - юридична особа, яка здійснює експлуатацію аеродрому;
 
53. експлуатант аеропорту - юридична особа, утримувач сертифіката аеропорту, що провадить аеропортову діяльність, організацію та координацію робіт в аеропорту;
 
54. експлуатант - юридична чи фізична особа, яка експлуатує або пропонує послуги з експлуатації одного або більше повітряних суден;
 
55. заборона використання повітряного простору - обов’язкове для виконання рішення повноважного органу про заборону певним (окремим) користувачам провадити у визначеному районі діяльність, пов’язану з використанням повітряного простору;
 
56. загальний повітряний рух - польоти повітряних суден, що виконуються відповідно до Стандартів та Рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО);
 
57. зареєстрований багаж - багаж пасажира, який прийнято перевізником під свою відповідальність для перевезення та своєчасної доставки і на який перевізник оформив багажну квитанцію та видав багажну ідентифікаційну бирку;
 
58. засоби зв’язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення) - це радіоелектронні та технічні засоби (засоби електрозв’язку, радіонавігації та радіолокації, автоматизовані системи та їх робочі місця, апаратура відображення, антенно-фідерні пристрої, лінії управління електрозв’язку, автономні джерела електроживлення, електроустановки та електрообладнання), які призначені для забезпечення польотів повітряних суден, виконання відповідних функцій обслуговування повітряного руху та забезпечення виробничої діяльності підприємств цивільної авіації;
 
59. землі аеропортів (аеродромів) - це земельні ділянки, на яких розташовані будівлі і споруди, обладнання та земельні ділянки, необхідні для забезпечення роботи аеропорту (аеродрому);
 
60. злітно-посадковий майданчик - земельна (водна, льодова) ділянка або спеціально підготовлений майданчик, або підняті над земною, водною поверхнею конструкції, що придатні та використовуються для зльоту, посадки, руху та стоянки легких повітряних суден, що мають максимальну злітну масу не більше 5700 кілограмів. Злітно-посадкові майданчики поділяються на постійні та тимчасові;
 
61. інцидент - подія, крім авіаційної події, що пов’язана з експлуатацією повітряного судна і впливає або могла б вплинути на рівень безпеки його експлуатації;
 
62. інформація про безпеку польотів - інформація, що міститься у системах збору та обробки даних про безпеку польотів, які створені виключно з метою підвищення рівня безпеки польотів, та підлягає захисту;
 
63. катастрофа - авіаційна подія з людськими жертвами, що призвела до загибелі або зникнення безвісти когось із пасажирів, членів екіпажу або третіх осіб, а також у разі отримання ними тілесних ушкоджень із смертельним наслідком;
 
64. квиток (пасажирський квиток та багажна квитанція) - виданий перевізником (його агентом) документ, у тому числі електронний, який містить умови договору перевезення та повідомлення, разом з польотними та пасажирським купонами;
 
65. компоненти та обладнання - вимірювальний прилад, устаткування, механізм, деталь, вузол, агрегат, складова частина або допоміжний пристрій, включаючи апаратуру зв’язку, що використовуються або призначені для використання під час експлуатації повітряного судна або управління повітряним судном, і встановлені або приєднані до повітряного судна, в тому числі частини планера повітряного судна, двигуна або повітряного гвинта;
 
66. комерційна авіація - авіація, призначена для здійснення повітряних перевезень пасажирів, пошти, вантажу, виконання авіаційних робіт, навчання за плату або за наймом;
 
67. користувач аеропорту/аеродрому - юридична або фізична особа, що здійснює повітряні перевезення пасажирів, пошти, вантажу або виконує інші види польотів;
 
68. користувачі повітряного простору - фізичні та юридичні особи, яким, у встановленому порядку надане право на провадження діяльності з використання повітряного простору;
 
69. літальний апарат - пристрій для польотів в атмосфері чи космічному просторі;
 
70. лізинг з екіпажем (мокрий лізинг) - лізинг, коли повітряне судно знаходиться у сертифікаті експлуатанта лізингодавця, який несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів;
 
71. лізинг без екіпажу (сухий лізинг) - лізинг, коли повітряне судно знаходиться в сертифікаті експлуатанта лізингоодержувача, який несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів;
 
72. маршрут обслуговування повітряного руху - визначений маршрут, призначений для спрямування потоку руху з метою забезпечення обслуговування повітряного руху;
 
73. метеорологічне обслуговування - обслуговування метеорологічною інформацією суб’єктів авіаційної діяльності;
 
74. міжнародний аеропорт - визначений державою на її території аеропорт для приймання і відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення, в якому здійснюються митні, імміграційні, санітарні, карантинні (стосовно тварин і рослин) та інші процедури, передбачені законодавством;
 
75. надзвичайна подія - пов’язана з використанням повітряного судна подія, яка не відповідає визначенню авіаційної події, серйозного інциденту чи інциденту, пов’язана з технічним обслуговуванням, ремонтом, зберіганням, транспортуванням та під час якої настав один з таких наслідків:
 
76. загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане особою під час її перебування на борту повітряного судна внаслідок необережних або навмисних дій самого потерпілого чи інших осіб, що не пов’язані з порушенням функціонування повітряного судна та його систем;
 
77. загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане особою, яка без достатніх підстав або документів самовільно проникла за межі зон на повітряному судні, куди доступ пасажирам та членам екіпажу заборонений;
 
78. загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане особою, яка перебувала на борту повітряного судна, у результаті впливу зовнішнього середовища після вимушеної посадки повітряного судна за межами аеродрому;
 
79. загибель або серйозне тілесне ушкодження, отримане особою, яка перебувала поза межами повітряного судна, внаслідок безпосереднього контакту з повітряним судном або його елементами;
 
80. руйнування або серйозне пошкодження повітряного судна на землі, що призвело до порушення міцності його конструкції або погіршення льотно-технічних характеристик у результаті впливу зовнішнього середовища або порушення технології обслуговування, правил зберігання та транспортування;
 
81. захоплення повітряного судна, що перебувало на землі чи в польоті, або намагання захоплення такого судна та інші акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;
 
82. неналежне використання інформації про безпеку польотів - використання інформації з іншою метою ніж мета, з якою така інформація збиралася, а саме - використання інформації з метою дисциплінарного, цивільного, адміністративного та кримінального розслідування стосовно експлуатаційного персоналу чи надання гласності такій інформації;
 
83. наземне обслуговування - види послуг з наземного обслуговування повітряних суден, екіпажу, пасажирів, вантажу, багажу, пошти, що надаються користувачам аеропорту на території аеропорту/аеродрому або за його межами;
 
84. небезпечний вантаж - вироби або речовини, які можуть створювати загрозу для здоров’я, безпеки, майна або навколишнього природного середовища і зазначені в переліку небезпечних вантажів, визначеному авіаційними правилами України;
 
85. нерегулярне повітряне перевезення - повітряне перевезення, яке не підпадає під визначення регулярного повітряного перевезення;
 
86. несупроводжуваний багаж - багаж, який прийнято до перевезення окремо від пасажира і оформлено за авіаційною вантажною накладною;
 
87. об’єкти авіаційної діяльності - повітряні судна, їх компоненти та обладнання, авіаційна наземна техніка та аеродромне обладнання, інженерно-технічні споруди, рухоме та нерухоме майно, що використовуються для забезпечення авіаційної діяльності;
 
88. об’єднана цивільно-військова система організації повітряного руху - організаційне та функціональне об’єднання, повноваження та діяльність якого пов’язані з організацією використання повітряного простору, організацією повітряного руху та його обслуговуванням у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну;
 
89. обмеження використання повітряного простору - особливий порядок використання повітряного простору, що визначається комплексом заходів, спрямованих на убезпечення польотів та провадження іншої діяльності у повітряному просторі;
 
90. обслуговування повітряного руху - загальний термін, що означає у відповідних випадках польотно-інформаційне обслуговування, аварійне обслуговування, диспетчерське обслуговування повітряного руху (районне диспетчерське обслуговування, диспетчерське обслуговування підходу або аеродромне диспетчерське обслуговування);
 
91. організація повітряного руху - динамічний, інтегрований менеджмент повітряного руху та повітряного простору, що включає обслуговування повітряного руху, менеджмент повітряного простору та менеджмент потоків повітряного руху, що виконується безпечно, економічно та ефективно шляхом надання засобів та безперервного обслуговування у взаємодії з усіма сторонами та із залученням бортових та наземних функцій;
 
92. повітряний рух - усі повітряні судна, що перебувають у польоті або рухаються в зонах маневрування аеродромів;
 
93. повітряна лінія - маршрут польотів між погодженими пунктами для здійснення повітряних перевезень;
 
94. повітряне перевезення - перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, яке здійснюється повітряним судном на підставі відповідного договору повітряного перевезення;
 
95. повітряне судно - апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні;
 
96. повітряний простір України - частина повітряної сфери, що розташована над суходолом і водною територією України, в тому числі над її територіальними водами (територіальним морем), і обмежена вертикальною поверхнею, що проходить по лінії державного кордону;
 
97. протипожежне забезпечення польотів - комплекс заходів, спрямованих на гасіння пожеж повітряних суден, що виникли під час авіаційних подій чи надзвичайних ситуацій на територіях аеропортів (аеродромів) з метою створення умов для рятування людей, що перебувають на борту таких повітряних суден;
 
98. пошукове та аварійно-рятувальне забезпечення польотів - комплекс заходів, спрямованих на своєчасну підготовку, утримання на належному рівні готовності та залучення до дії сил і засобів реагування на надзвичайну подію з повітряним судном;
 
99. пошкодження повітряного судна на землі - подія, пов’язана з обслуговуванням, зберіганням та транспортуванням повітряного судна на землі, під час якої повітряне судно отримало пошкодження без втрати міцності його силових елементів та погіршення льотно-технічних характеристик, усунення яких можливе в експлуатаційних умовах;
 
100. планування та координація використання повітряного простору - розроблення і погодження порядку та умов використання повітряного простору, що проводиться органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України з відповідними органами обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом, державними органами, підприємствами, установами, організаціями в інтересах користувачів повітряного простору;
 
101. приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, для якого встановлені спеціальні вимоги до розташування різних об’єктів, а їх висотне положення контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден;
 
102. регулярне повітряне перевезення - повітряне перевезення, під час якого всі місця для перевезення пасажирів, багажу і пошти доступні для загального платного користування, а перевезення здійснюється між одними і тими самими пунктами відповідно до опублікованого розкладу чи в установлені проміжки часу, або з частотою, яка свідчить про регулярність польотів;
 
103. рейтинг - кваліфікаційна відмітка, яка є невід’ємною частиною свідоцтва авіаційного персоналу та встановлює особливі умови, права та обмеження щодо власника такого свідоцтва;
 
104. розслідування - процес, що здійснюється з метою запобігання авіаційній події, який включає збір і проведення аналізу інформації, підготовку висновків, встановлення причин і у разі потреби розроблення рекомендацій щодо забезпечення безпеки авіації;
 
105. розробник - організація, підприємство або інша юридична особа, що здійснює розробку авіаційної техніки або змін до неї;
 
106. ручна поклажа (незареєстрований багаж) - багаж пасажира, який під час перевезення перебуває в салоні повітряного судна за згодою перевізника і під контролем пасажира;
 
107. серйозний інцидент - інцидент, обставини якого свідчать про те, що ледь не сталася авіаційна подія;
 
108. сертифікат - документ (сертифікат, схвалення, схвальний лист тощо), який видається за результатами сертифікації і засвідчує відповідність суб’єкта або об’єкта авіаційної діяльності застосовним вимогам авіаційних правил України;
 
109. сертифікація (схвалення) - процес визнання того, що суб’єкт або об’єкт авіаційної діяльності відповідає вимогам авіаційних правил України, що застосовуються, з виданням відповідного сертифіката;
 
110. смуга повітряних підходів - ділянка приаеродромної території встановлених розмірів, прилегла до кінця злітно-посадкової смуги, над якою повітряні судна здійснюють початковий етап набирання висоти під час зльоту та кінцевий етап зниження під час заходу на посадку. Смуга повітряних підходів є проекцією на поверхню Землі обмежувальних поверхонь зльоту та заходу на посадку;
 
111. слот-регулювання - процедура розподілу та погодження часових інтервалів на приліт, виліт, обслуговування рейсів авіаперевізників;
 
112. суб’єкт авіаційної діяльності - фізичні та юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої належності, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації;
 
113. суспільно важливі аеропорти - аеропорти на яких здійснюються комерційні перевезення пасажирів, вантажів та пошти;
 
114. тариф - сума, встановлена перевізником за перевезення пасажира або одиниці маси, або обсягу багажу (вантажу) за відповідною повітряною лінією і відповідним класом обслуговування;
 
115. тілесне ушкодження із смертельним наслідком - ушкодження, якого зазнала особа під час авіаційної події і яке призвело до її смерті впродовж 30 днів з дня події;
 
116. транспортна накладна (або авіаційна вантажна накладна) - оформлений вантажовідправником чи від його імені документ, у тому числі його електронний аналог (у разі застосування), який є свідченням укладення договору про перевезення і прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у такому договорі;
 
117. цивільна авіація - авіація, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також виконання польотів у приватних цілях;
 
118. цивільне повітряне судно - повітряне судно, яке не належить до державних повітряних суден;
 
119. чартерне повітряне перевезення - нерегулярне повітряне перевезення, що здійснюється на підставі договору чартеру (фрахтування), за яким авіаперевізник надає фрахтівнику або фрахтівникам за плату визначену кількість місць або всю місткість повітряного судна на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, що зазначені фрахтівником.
 
120. 2. Інші терміни, що використовуються в цьому Кодексі, мають значення, наведені у стандартах Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та законодавчих актах.
 
121. Стаття 2. Суверенітет над повітряним простором України
 
122. Україні належить повний і виключний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною території України.
 
123. Стаття 3. Сфера дії Повітряного кодексу України
 
124. 1. Дія цього Кодексу поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої належності, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України, а саме:
 
125. 1) в Україні - на всіх юридичних та фізичних осіб незалежно від національної приналежності в частині, що їх стосується, крім суб’єктів державної авіації, на яких поширюються статті 4, 7 - 9, 23 - 33, 38, 45, 46, частина перша статті 61, частина друга статті 67, 69, 73, статті 109 - 115 і частина друга статті 118;
 
126. 2) за межами України - на авіаційний персонал і цивільні повітряні судна України, їх експлуатацію та технічне обслуговування.
 
127. 2. У разі коли міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші норми права, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються норми права міжнародного договору.
 
128. Розділ ІІ. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ АВІАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ
 
129. Стаття 4. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України
 
130. 1. Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 рік), несе відповідальність за виконання міжнародних зобов’язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності цивільної авіації та використання повітряного простору.
 
131. 2. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов’язкових авіаційних правил, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
 
132. 3. Державну політику і стратегію розвитку авіації України та використання повітряного простору України визначає Кабінет Міністрів України і здійснює їх через уповноважені органи виконавчої влади в галузі цивільної та державної авіації.
 
133. 4. Авіація поділяється на цивільну та державну авіацію.
 
134. Цивільна авіація задовольняє потреби держави і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах та виконанні польотів у приватних цілях і поділяється на комерційну авіацію та авіацію загального призначення.
 
135. Державна авіація використовує повітряні судна з метою забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи внутрішніх справ, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту населення, охорони Державного кордону України, митної служби.
 
136. 5. Уповноваженим органом в галузі цивільної авіації є орган виконавчої влади з питань цивільної авіації, який утворюється та статус якого визначається Кабінетом Міністрів України (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації).
 
137. 6. Уповноваженим органом виконавчої влади в галузі державної авіації є Міністерство оборони України.
 
138. 7. На уповноважений орган з питань цивільної авіації та Міністерство оборони України в межах їх повноважень покладаються питання регулювання використання повітряного простору України.
 
139. 8. Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами і порушення порядку використання повітряного простору України покладаються на Національну комісію з розслідування авіаційних подій.
 
140. 9. Польоти повітряних суден, визначені у пункті 8 статті 39 цього Кодексу, регулюються відповідними федераціями.
 
141. Стаття 5. Державне регулювання діяльності цивільної авіації
 
142. 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності цивільної авіації за такими напрямами:
 
143. 1) здійснення комплексних заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки;
 
144. 2) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення;
 
145. 3) організація використання повітряного простору;
 
146. 4) представництво України у міжнародних організаціях цивільної авіації та зовнішніх зносинах з питань цивільної авіації.
 
147. 2. Визначені у підпунктах 1 - 3 пункту першого цієї статті напрями реалізуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації шляхом:
 
148. 1) розроблення, прийняття та впровадження авіаційних правил;
 
149. 2) сертифікації суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності;
 
150. 3) видачі ліцензій на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та (або) вантажів повітряним транспортом та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам;
 
151. 4) здійснення постійного нагляду та інспектування дотримання встановлених законодавством та авіаційними правилами вимог.
 
152. 3. Уповноважений орган з питань цивільної авіації є повноважним органом щодо забезпечення використання повітряного простору суб’єктами авіаційної діяльності.
 
153. 4. З метою вжиття заходів до забезпечення безпеки авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації взаємодіє з правоохоронними органами та іншими органами виконавчої влади.
 
154. Стаття 6. Повноваження керівника уповноваженого органу з питань цивільної авіації
 
155. Керівникові уповноваженого органу з питань цивільної авіації надаються такі повноваження:
 
156. 1) здійснення заходів щодо безпеки авіації;
 
157. 2) організація розроблення проектів авіаційних правил України і подання їх для затвердження в установленому порядку;
 
158. 3) заборона, відміна, тимчасове припинення або зміна виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці польотів або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України;
 
159. 4) введення обмежень щодо строків експлуатації повітряних суден;
 
160. 5) регулювання використання повітряного простору та його розподілу в інтересах національної економіки та безпеки;
 
161. 6) регулювання питань аеронавігаційного обслуговування;
 
162. 7) забезпечення функціонування об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху та її розвитку;
 
163. 8) сертифікація та схвалення суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності з виданням відповідних сертифікатів;
 
164. 9) реєстрація та облік об’єктів авіаційної діяльності, ведення державних реєстрів цивільних повітряних суден та аеродромів;
 
165. 10) визначення вимог щодо надання метеорологічного обслуговування на аеродромах та маршрутах обслуговування повітряного руху;
 
166. 11) організація пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів цивільної авіації;
 
167. 12) проведення перевірки та інспектування суб’єктів і об’єктів авіаційної діяльності для визначення відповідності та здійснення контролю за дотриманням вимог авіаційних правил, розпорядчих документів та умов схвалення, включаючи перевірку повітряних суден іноземних держав під час виконання ними польотів на території України;
 
168. 13) забезпечення безпеки авіації шляхом захисту економічних інтересів України у частині регулювання ринку авіаперевезень;
 
169. 14) притягнення до адміністративної відповідальності шляхом накладення фінансових стягнень на суб’єктів авіаційної діяльності за порушення авіаційних правил України та розпорядчих документів відповідно до законодавства;
 
170. 15) видача ліцензій на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і (або) вантажів повітряним транспортом та надання прав на експлуатацію повітряних ліній і призначень авіаперевізникам;
 
171. 16) забезпечення та створення умов для провадження діяльності України в Міжнародній організації цивільної авіації, інших міжнародних організаціях і представлення в них інтересів держави, сприяння розвитку міжнародних зв’язків у сфері авіаційної діяльності, участь у міжнародних конференціях та заходах з питань діяльності цивільної авіації;
 
172. 17) розроблення проектів міжнародних договорів, підготовка пропозицій щодо їх укладення і денонсації;
 
173. 18) координація робіт, пов’язаних із забезпеченням єдності вимірювань і здійсненням метрологічного контролю і нагляду в галузі цивільної авіації України в єдиній системі метрологічного забезпечення України.
 
174. Стаття 7. Державне регулювання діяльності державної авіації
 
175. 1. Уповноваженим центральним органом виконавчої влади в діяльності державної авіації є Міністерство оборони України.
 
176. 2. Міністерство оборони України регулює питання державної авіації в частині реєстрації та допуску державних повітряних суден та літальних апаратів, аеродромів та злітно-посадкових майданчиків, підтримання льотної придатності державних повітряних суден, допуску авіаційного персоналу до виконання польотів та проведення робіт із забезпечення польотів, охорони повітряних суден, виконання та забезпечення польотів, пошуку та рятування, випробування та прийняття в експлуатацію нових типів повітряних суден, призначених для використання в державній авіації, та здійснює нормативно-правове регулювання зазначених питань за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, які експлуатують державні повітряні судна.
 
177. 3. Якщо розробник, виробник не виконує свої обов’язки із супроводження експлуатації виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, підтримання їх льотної придатності, Міністерство оборони України вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки польотів та підтримання льотної придатності відповідних повітряних суден шляхом:
 
178. 1) заборони експлуатації екземплярів або типу виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, або;
 
179. 2) прийняття відповідальності на себе за виконання вищезазначених функцій, або;
 
180. 3) визначення відповідальної організації за виконання таких функцій.
 
181. Стаття 8. Державне регулювання використання повітряного простору України
 
182. 1. Реалізацію державної політики у сфері використання повітряного простору України на підставі спільних рішень забезпечують уповноважений орган з питань цивільної авіації та Міністерство оборони України за такими напрямами:
 
183. 1) задоволення потреби у проведенні діяльності національними і міжнародними користувачами повітряного простору;
 
184. 2) впровадження державної політики щодо використання повітряного простору;
 
185. 3) розроблення правил і процедур цивільно-військової координації під час організації повітряного руху;
 
186. 4) здійснення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору;
 
187. 5) забезпечення діяльності та розвитку об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України;
 
188. 2. Реалізація державної політики з оборонних питань, що пов’язані з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави, належать до компетенції Міністерства оборони України.
 
189. Стаття 9. Розслідування авіаційних подій та інцидентів
 
190. 1. Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами і літальними апаратами України та іноземними цивільними повітряними суднами, які сталися на території України, та порушень використання повітряного простору України проводить Національна комісія з розслідування авіаційних подій.
 
191. 2. Положення про Національну комісію з розслідування авіаційних подій затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування діяльності Національної комісії з розслідування авіаційних подій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
 
192. 3. Розслідування авіаційних подій з державними повітряними суднами здійснюється центральними органами виконавчої влади, яким належать такі державні повітряні судна, у порядку, що визначається Міністерством оборони України разом з такими центральним органами виконавчої влади.
 
193. Розділ ІІІ. ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ
 
194. ІЗ УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ
 
195. Стаття 10. Забезпечення безпеки авіації
 
196. 1. Безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки.
 
197. 2. З метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій шляхом:
 
198. 1) встановлення критеріїв безпеки авіації;
 
199. 2) встановлення необхідного рівня безпеки авіації;
 
200. 3) проведення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки авіації;
 
201. 4) проведення планових та позапланових перевірок і інспекцій суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності.
 
202. 5) встановлення строків і здійснення контролю за проведенням коригуючих дій суб’єктами авіаційної діяльності;
 
203. 6) заборони, відміни, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам;
 
204. 7) анулювання, тимчасового припинення дії, обмеження прав, наданих сертифікатом або свідоцтвом, ліцензії, дозволу, скасування погодження кандидатур згідно з пунктом 8 цієї статті;
 
205. 8) накладення штрафів та інші заходи щодо забезпечення безпеки авіації.
 
206. 3. З метою забезпечення виконання стандартів та відповідності рекомендованій практиці Міжнародної організації цивільної авіації та забезпечення безпеки авіації та суспільства, захисту навколишнього природного середовища уповноважений орган з питань цивільної авіації може вводити обмеження на експлуатацію повітряних суден.
 
207. 4. З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства уповноважений орган з питань цивільної авіації може вводити обмеження або заборону на діяльність суб’єктів авіаційної діяльності відповідно до авіаційних правил України.
 
208. 5. З метою забезпечення безпеки польотів і надійності експлуатації повітряних суден та їх технічного обслуговування експлуатант повітряних суден та організації з технічного обслуговування повинні мати на постійній основі більше ніж 50 відсотків авіаційного персоналу для виконання льотної експлуатації повітряних суден та їх технічного обслуговування відповідно.
 
209. 6. З метою забезпечення безпеки польотів, надійності експлуатації повітряних суден та забезпечення безперебійної роботи транспортної системи України в частині транспортних повітряних перевезень експлуатант комерційної авіації повинен забезпечити належну фінансову спроможність та експлуатацію не менше ніж двох повітряних суден.
 
210. 7. З метою забезпечення безпеки авіації та суспільства уповноважений орган з питань цивільної авіації може вводити обмеження або заборону на польоти іноземних авіаперевізників на підставі результатів перевірок повітряних суден таких авіаперевізників щодо їх невідповідності стандартам Міжнародної організації цивільної авіації.
 
211. 8. Суб’єкти авіаційної діяльності безпосередньо здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки авіації та несуть за неї відповідальність.
 
212. 9. У разі коли розробник, виробник не виконує свої обов’язки із супроводження експлуатації виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, підтримання їх льотної придатності, уповноважений орган з питань цивільної авіації вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки польотів та льотної придатності відповідних повітряних суден шляхом:
 
213. 1) заборони експлуатації екземплярів або типу виробів авіаційної техніки, компонентів та обладнання, або;
 
214. 2) прийняття відповідальності на себе за виконання зазначених функцій, або;
 
215. 3) визначення відповідальної організації за виконання таких функцій.
 
216. 10. Уповноважений орган з питань цивільної авіації встановлює кваліфікаційні вимоги, проводить погодження та скасування погодження кандидатур керівників суб’єктів авіаційної діяльності та їх керівного складу, які несуть відповідальність за безпеку авіації, систему управління якістю згідно з авіаційними правилами України.
 
217. Погодження кандидатур керівників суб’єктів авіаційної діяльності, які не мають авіаційної освіти, проводиться після проходження ними підготовки відповідно до статті 52 цього Кодексу.
 
218. Стаття 11. Нормативно-правове регулювання
 
219. 1. Нормативно-правове регулювання цивільної авіації здійснюється шляхом прийняття в установленому порядку нормативно-правових актів та прийняття уповноваженим органом з питань цивільної авіації авіаційних правил України, що регламентують діяльність цивільної авіації та використання повітряного простору України.
 
220. 2. Авіаційні правила України підлягають обов’язковому виконанню всіма юридичними та фізичними особами на території України та суб’єктами авіаційної діяльності України за її межами.
 
221. 3. Авіаційні правила України розробляються відповідно до стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації, Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтролю), а також з урахуванням законодавства Європейського Союзу у сфері цивільної авіації та інших міжнародних авіаційних організацій.
 
222. 4. Всі технічні терміни і визначення, що використовуються в цьому Кодексі і в нормативно-правових актах, виданих на його основі, трактуються відповідно до визначень, що містяться в стандартах і рекомендованій практиці Міжнародної організації цивільної авіації, Європейської організації з безпеки аеронавігації та інших міжнародних авіаційних організацій, учасником яких є Україна, та/або нормативно-правових актах Європейського Союзу.
 
223. 5. Авіаційні правила України встановлюють:
 
224. види, форми сертифікатів та інших документів, що видаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації;
 
225. строки їх дії;
 
226. детально прописаний порядок та умови отримання, анулювання, припинення дії та відмови у їх видачі;
 
227. вимоги до суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності, вимоги до наявності у суб’єктів авіаційної діяльності систем управління безпекою польотів та систем управління якості;
 
228. правила та порядок виконання польотів;
 
229. правила та порядок аеронавігаційного обслуговування;
 
230. детально прописані правила, порядок, обсяг і критерії оцінки, проведення перевірок, інспектування та аудитів і їх види, прийнятні методи визначення відповідності та керівний матеріал.
 
231. 6. Керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації відповідно до авіаційних правил України може звільнити від виконання суб’єктом авіаційної діяльності окремих технічних або процедурних вимог авіаційних правил України, які не є нормативно-правовими актами, якщо буде визнано, що це необхідно в інтересах суспільства, якщо це не створює загрозу безпеці цивільної авіації.
 
232. 7. Авіаційні правила України можуть прийматися відповідно до структури документів Європейського Союзу.
 
233. Стаття 12. Фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність
 
234. 1. Порядок фінансового забезпечення загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів України.
 
235. 2. Загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність - це витрати, пов’язані із забезпеченням виконання основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, в тому числі державне регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики, з використання повітряного простору, з нормативно-правового забезпечення авіаційної діяльності, із забезпечення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації.
 
236. 3. Для фінансування реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та їх заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, який є у складі Державного бюджету України відповідно до закону України про Державний бюджет України.
 
237. 4. Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях створюється і діє за рахунок державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності:
 
238. 1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об’єктів та суб’єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;
 
239. 2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;
 
240. 3) зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;
 
241. 4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває;
 
242. 5) за вчинення офіційних дій, пов’язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, в тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів;
 
243. 6) державних зборів з авіаційної безпеки;
 
244. 7) з інших дозволених законодавством надходжень.
 
245. 5. Кошти Державного спеціального фонду загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях використовуються на утримання штату працівників та інших витрат уповноваженого органу з питань цивільної авіації, пов’язаних із забезпеченням виконання його функцій, фінансування витрат на участь та представництво України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходів, визначених законодавством.
 
246. 6. Забезпечення надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.
 
247. 7. Платежі, які підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов’язковими для всіх суб’єктів.
 
248. 8. Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначається Положенням, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
 
249. Стаття 13. Сертифікація, схвалення суб’єктів авіаційної діяльності
 
250. 1. Сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють:
 
251. 1) розроблення та виробництво цивільної авіаційної техніки для серійного виробництва і продажу та змін до неї;
 
252. 2) технічне обслуговування авіаційної техніки;
 
253. 3) управління підтриманням льотної придатності;
 
254. 4) експлуатацію повітряних суден;
 
255. 5) навчання авіаційного персоналу та персоналу, діяльність якого стосується забезпечення авіаційної безпеки, персоналу з наземного обслуговування;
 
256. 6) наземне обслуговування;
 
257. 7) надання послуг з аеронавігаційного обслуговування;
 
258. 8) захист цивільної авіації від актів незаконного втручання;
 
259. 9) інші види діяльності, якщо це встановлено законодавством України, авіаційними правилами.
 
260. 2. Сертифікат видається після здійснення процедури сертифікації, в ході якої перевіряється довгострокова здатність суб’єкта або об’єкта авіаційної діяльності до безпечного виконання дозволеного виду діяльності або функцій відповідно у сфері цивільної авіації.
 
261. 3. Розробники цивільної авіаційної техніки, змін до неї та її виробники, організації з технічного обслуговування які отримали відповідний сертифікат на визначений вид діяльності, мають право проводити випробувальні та виробничі польоти прототипів, нових та модифікованих цивільних повітряних суден, включаючи тренування екіпажів, без отримання сертифіката експлуатанта в порядку, визначеному авіаційними правилами України. Ця вимога стосується також навчальних закладів під час виконання навчально-тренувальних польотів.
 
262. 4. Надання повноважень з видачі дозволу на виконання польотів відповідно до пункту 2 статті 44 цього Кодексу розробникам цивільної авіаційної техніки, змін до неї та її виробникам, організаціям з технічного обслуговування, які отримали відповідний сертифікат на визначений вид діяльності, встановлюється авіаційними правилами України.
 
263. 5. Отримати сертифікат на право виробництва та/або ремонту і доробок типової конструкції авіаційної техніки мають право тільки ті особи, організації або підприємства, які уклали з розробником відповідну угоду.
 
264. Стаття 14. Визнання сертифікації суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності
 
265. 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може визнати сертифікат або аналогічний йому документ, виданий авіаційною владою інших країн або компетентною організацією, якщо це передбачено міжнародним договором та відповідними міжнародно-правовими актами, або якщо вимоги до його видачі були не нижчими ніж ті, що застосовуються в Україні.
 
266. 2. Порядок визнання сертифікатів та аналогічних їм документів, виданих авіаційними владами інших країн або іншими компетентними організаціями, визначається авіаційними правилами України з урахуванням відповідних міжнародно-правових актів і норм законодавства.
 
267. Стаття 15. Сертифікаційні перевірки та нагляд
 
268. 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить сертифікаційні перевірки на відповідність вимогам авіаційних правил України, інших нормативно-правових актів та нагляд, здійснюючи аудити і інспекції, за дотриманням вимог нормативно-правових актів та за виконанням рішень у галузі цивільної авіації.
 
269. Безпосередньо сертифікаційні перевірки, контроль та інспектування здійснюють державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок.
 
270. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить планові та позапланові перевірки з метою визначення відповідності утримувача сертифіката вимогам, які встановлені авіаційними правилами України або іншими нормативно-правовими актами. Необхідність проведення позапланової перевірки визначається уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
271. Окремі види перевірок, визначені авіаційними правилами України, проводяться без попереднього повідомлення.
 
272. Стаття 16. Державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок
 
273. 1. Державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно з пунктом 6 цієї статті, мають право:
 
274. 1) доступу до всіх приміщень і об’єктів, що стосуються мети перевірки, підприємства, організації чи установи, в якій проводиться перевірка;
 
275. 2) проводити перевірку будь-якого повітряного судна, аеропорту аеродрому чи обладнання, діяльності служб та організацій, що перебувають в межах аеродрому, аеропорту або використовуються для провадження діяльності у сфері цивільної авіації;
 
276. 3) доступу до матеріалів, документів і будь-якої іншої інформації, необхідної для проведення перевірки, а також знімати з матеріалів і документів копії, крім копій з інформації, що є конфіденційною або має статус комерційної таємниці згідно із законодавством України;
 
277. 4) вчиняти контрольно-вимірювальні дії, перевіряти повітряні судна чи обладнання, що використовуються для провадження авіаційної діяльності;
 
278. 5) на підставі письмового рішення (звіту про перевірку) не допускати до подальшої експлуатації будь-яке повітряне судно, технічний стан якого є незадовільним або не відповідає встановленим вимогам, а також під час користування повітряним судном особами без відповідних повноважень;
 
279. 6) не допускати до подальшої експлуатації або отримання на зберігання обладнання у незадовільному технічному стані, що призначене для провадження авіаційної діяльності чи використовується особами без відповідних повноважень;
 
280. 7) перебувати на борту повітряного судна під час виконання польотів згідно із завданням на перевірку.
 
281. 2. Державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, зобов’язані проводити сертифікацію, перевірки, державний нагляд і контроль з додержанням законодавства, інших нормативно-правових актів і авіаційних правил України та несуть персональну відповідальність за об’єктивність та неупередженість результатів перевірки.
 
282. 3. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може проводити перевірки та нагляд разом з іншими державними органами.
 
283. 4. Процедури перевірки, визначені уповноваженим органом з питань цивільної авіації, можуть проводитися дистанційно. Результати вимірювань, отриманих дистанційно, повинні включати дані, що дають можливість ідентифікувати використані інструменти вимірювання. Положення пункту 5 цієї статті не застосовуються до перевірок, які проводяться дистанційно.
 
284. 5. За результатами перевірки у випадках, які передбачені авіаційними правилами України, державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, складають звіт, який підписується керівником чи уповноваженою особою суб’єкта авіаційної діяльності або фізичною особою, стосовно якого проводилася перевірка. У разі відмови підписувати такий звіт уповноважений на перевірку представник уповноваженого органу з питань цивільної авіації робить у звіті про перевірку відповідну відмітку.
 
285. 6. Порядок проведення перевірок, процедури перевірки, умови, які суб’єкт авіаційної діяльності, що перевіряється, повинен забезпечити для державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок, визначаються авіаційними правилами України.
 
286. 7. Керівники експлуатантів України, які здійснюють повітряні перевезення, за запитом уповноваженого органу з питань цивільної авіації або Національної комісії з розслідування авіаційних подій, повинні забезпечити бронювання та виділення необхідної кількості місць на рейсах, які здійснює експлуатант, для працівників вищезазначених органів з метою забезпечення виконання покладених на них завдань.
 
287. Стаття 17. Захист державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок
 
288. 1. Держава гарантує захист державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок, від тиску з боку осіб, які перевіряються, в тому числі з боку керівництва уповноваженого органу з питань цивільної авіації, інших органів виконавчої влади з метою запобігання необ’єктивному висвітленню результатів перевірки.
 
289. 2. Умови оплати праці державних авіаційних інспекторів визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
290. 3. Держава гарантує захист життя, здоров’я, честі, гідності державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок, і членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків.
 
291. 4. За образу державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок, погрозу, насильство та за дії, які перешкоджають виконанню покладених на них обов’язків, винні особи притягаються до відповідальності згідно із законодавством.
 
292. Стаття 18. Обов’язки керівників суб’єктів авіаційної діяльності, що перевіряються
 
293. 1. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, в яких проводиться перевірка, зобов’язані забезпечити надання всієї необхідної інформації, що стосується мети перевірки, а також повинні забезпечити для державних інспекторів та осіб, уповноважених на проведення перевірок:
 
294. 1) умови для ефективного проведення перевірки;
 
295. 2) доступ до матеріалів, документів, даних та обладнання;
 
296. 3) доступ до об’єктів і приміщень, що перевіряються.
 
297. 2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до фізичних осіб, стосовно яких проводиться перевірка.
 
298. Стаття 19. Відносини уповноваженого органу з питань цивільної авіації з правоохоронними органами
 
299. 1. Працівники правоохоронних органів зобов’язані надавати допомогу державним інспекторам та особам, уповноваженим на проведення перевірок, у виконанні ними службових обов’язків щодо інспектування та перевірок та припиняти незаконні дії осіб, які перешкоджають виконанню цих обов’язків.
 
300. 2. Порядок взаємодії уповноваженого органу з питань цивільної авіації з правоохоронними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
301. 3. У разі виявлення державним інспектором та представником правоохоронних органів факту незаконного, несанкціонованого польоту польоти такого повітряного судна припиняються. Якщо повітряне судно, експлуатант якого допустив зазначені порушення, на момент перевірки перебуває поза межами місця базування або аеродрому, що охороняється, державний інспектор та представник правоохоронних органів вчиняють необхідні дії залежно від конструкції повітряного судна, щодо унеможливлення вильоту повітряного судна та складають відповідний акт про правопорушення.
 
302. Стаття 20. Розгляд скарг на рішення уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його посадових осіб
 
303. 1. Будь-який суб’єкт авіаційної діяльності, стосовно якого проводилася перевірка або прийнято відповідне рішення уповноваженого органу з питань цивільної авіації, має право оскаржити рішення, звіт про перевірку та дії посадових осіб за результатами перевірок шляхом звернення до керівника уповноваженого органу з питань цивільної авіації із обґрунтованими претензіями.
 
304. 2. Для розгляду скарги на звіт про перевірку та дії посадових осіб за результатами перевірки керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації утворює апеляційну комісію, повноваження та строки дії якої визначаються відповідним положенням.
 
305. 3. Скарга на рішення, звіт про перевірку та дії посадових осіб за результатами перевірок розглядаються апеляційною комісією в п’ятнадцятиденний строк з дня отримання скарги.
 
306. 4. Керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації може переглянути рішення з урахуванням висновків апеляційної комісії протягом десяти робочих днів.
 
307. 5. Рішення, звіт про перевірку та дії посадових осіб можуть бути оскаржені в установленому порядку до суду.
 
308. Стаття 21. Система добровільних сповіщень з безпеки цивільної авіації
 
309. 1. З метою забезпечення ефективності системи нагляду за безпекою авіації створюється та підтримується система добровільних сповіщень про події з безпеки у сфері цивільної авіації.
 
310. 2. Система добровільних сповіщень надає кожному громадянинові можливість інформувати відповідний повноважний орган про події негативного характеру, які були ним зафіксовані чи до яких заявник був причетний. Зазначена система створюється відповідно до принципів та процедур, що визначаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
311. 3. Громадянин, який сповіщає про події небезпечного характеру, що стосуються цивільної авіації, або передумови, які можуть створити загрозу для життя та здоров’я пасажирів, авіаційного персоналу та експлуатаційних служб, а також інших загроз у разі підтвердження такої інформації не може підлягати дискримінації, переслідуванням чи обмеженню його прав і свобод.
 
312. Стаття 22. Система обов’язкових сповіщень з безпеки цивільної авіації
 
313. 1. Система обов’язкових сповіщень про події з безпеки цивільної авіації спрямована на формування комплексу заходів для забезпечення управління безпекою авіації.
 
314. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації визначає перелік подій та обсяг інформації з безпеки в галузі цивільної авіації, які підлягають обов’язковій доповіді суб’єктами авіаційної діяльності, аналізу та (або) розслідуванням, а також встановлює порядок доповіді, розгляду отриманої інформації, її аналізу та вжиття відповідних заходів.
 
315. 3. Інформація про авіаційні події та інциденти, надана в рамках системи обов’язкових сповіщень вноситься до бази даних добровільних і обов’язкових сповіщень. До бази даних добровільних і обов’язкових сповіщень не вносяться жодні імена чи адреси осіб. Базою даних користуються уповноважені особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації та Національної комісії з розслідування авіаційних подій в межах своїх повноважень.
 
316. 4. Зібрана в базі даних інформація охороняється відповідно до положень Закону України «Про захист інформації в інформаційно-автоматизованих системах».
 
317. 5. Для забезпечення необхідної конфіденційності інформації, зазначеної в пункті 3 цієї статті, інформація розкривається заінтересованим особам відповідно до пункту 2 статті 121 цього Кодексу.
 
318. Розділ ІV. ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ
 
319. Стаття 23. Організація використання повітряного простору та відповідальність за порушення порядку його використання
 
320. 1. Організація використання повітряного простору - це комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, яка пов’язана з використанням повітряного простору. Положення про використання повітряного простору України затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
321. 2. Організація використання повітряного простору передбачає:
 
322. 1) визначення структури та класифікації повітряного простору;
 
323. 2) планування та координацію діяльності з використання повітряного простору відповідно до державних пріоритетів;
 
324. 3) забезпечення дозвільного порядку використання повітряного простору та (або) забезпечення інформацією, що стосується використання повітряного простору;
 
325. 4) організацію (менеджмент) повітряного руху, яка включає:
 
326. а) обслуговування повітряного руху;
 
327. б) управління використанням повітряного простору;
 
328. в) організацію потоків повітряного руху;
 
329. 5) забезпечення контролю за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору у визначених районах;
 
330. 6) обслуговування аеронавігаційною інформацією;
 
331. 7) аварійне сповіщення;
 
332. 8) метеорологічне забезпечення аеронавігації.
 
333. 3. Порушенням порядку використання повітряного простору вважаються дії або бездіяльність будь-яких юридичних чи фізичних осіб, що призвели до порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання повітряного простору.
 
334. 4. Перелік порушень порядку використання повітряного простору визначається Положенням про використання повітряного простору України.
 
335. Стаття 24. Державні пріоритети використання повітряного простору
 
336. 1. Повітряний простір України є єдиним без розподілу за відомчою належністю та доступним усім користувачам повітряного простору з рівними правами щодо його використання.
 
337. 2. У разі виникнення необхідності у використанні повітряного простору одночасно двома або більше користувачами першочергове право на його використання надається користувачам згідно з державними пріоритетами у такій послідовності:
 
338. 1) відбиття повітряного нападу на територію України або запобігання та припинення порушень державного кордону і суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
 
339. 2) припинення протиправних дій повітряного судна, яке може використовуватися для вчинення терористичних актів у повітряному просторі України;
 
340. 3) польоти повітряних суден для проведення всіх видів рятувальних робіт, спрямованих на збереження життя та здоров’я людей;
 
341. 4) надання допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
 
342. 5) запобігання та припинення порушень порядку та правил використання повітряного простору;
 
343. 6) польоти повітряних суден, які виконують польоти з метою перевезень вищих посадових осіб України та інших держав;
 
344. 7) польоти повітряних суден, які виконують спеціальні завдання в інтересах державної безпеки;
 
345. 8) польоти за договором з відкритого неба та інші польоти, які виконуються відповідно до міжнародних договорів;
 
346. 9) виконання регулярних повітряних перевезень пасажирів, вантажів та пошти;
 
347. 10) виконання нерегулярних повітряних перевезень пасажирів, вантажів та пошти;
 
348. 11) провадження спеціальної діяльності, пов’язаної із здійсненням активного впливу на атмосферні процеси (боротьба з градом тощо);
 
349. 12) виконання випробувальних польотів повітряних суден;
 
350. 13) виконання польотів державних повітряних суден за планами навчально-бойової підготовки;
 
351. 14) виконання польотів в інтересах національної економіки, проведення авіаційних робіт цивільними повітряними суднами;
 
352. 15) навчальні і тренувальні польоти цивільної авіації;
 
353. 16) навчальні стрільби та пуски ракет;
 
354. 17) проведення вибухових робіт;
 
355. 18) запуск метеорологічних радіозондів;
 
356. 19) провадження іншої діяльності, пов’язаної з використанням повітряного простору.
 
357. Стаття 25. Структура повітряного простору
 
358. 1. Структура повітряного простору України розробляється та затверджується уповноваженим органом з питань цивільної авіації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України, а у разі потреби - з відповідними державними органами, підприємствами, установами, організаціями відповідно до стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації, документів Євроконтролю та вимог авіаційних правил України.
 
359. 2. Зміни до структури повітряного простору вносяться на підставі пропозицій заінтересованих державних органів, підприємств, установ, організацій. Всі зміни затверджуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України, а у разі потреби - з відповідними державними органами, підприємствами, установами, організаціями та публікується в документах, що стосуються аеронавігаційної інформації.
 
360. Стаття 26. Класифікація повітряного простору
 
361. 1. Повітряний простір, доступний для виконання польотів загального повітряного руху, поділяється на:
 
362. 1) контрольований повітряний простір обслуговування повітряного руху, у межах якого можуть надаватися в установленому порядку всі види обслуговування повітряного руху (диспетчерське, польотно-інформаційне, аварійне);
 
363. 2) повітряний простір поза межами контрольованого повітряного простору обслуговування повітряного руху, де в установленому порядку забезпечується польотно-інформаційне та аварійне обслуговування.
 
364. 2. Класифікація повітряного простору обслуговування повітряного руху визначається уповноваженим органом з питань цивільної авіації виходячи з потреб користувачів повітряного простору, створення умов безпеки польотів, економічної ефективності та публікується в документах аеронавігаційної інформації.
 
365. Стаття 27. Використання міжнародного повітряного простору
 
366. 1. Використання повітряного простору над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну, здійснюється відповідно до норм міжнародного права.
 
367. Стаття 28. Об’єднана цивільно-військова система організації повітряного руху
 
368. 1. Об’єднана цивільно-військова система організації повітряного руху забезпечує виконання завдань щодо організації використання повітряного простору, безпечного і регулярного повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну.
 
369. 2. Структура, завдання та порядок функціонування об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
370. Стаття 29. Дозвільний порядок використання повітряного простору
 
371. 1. Використання повітряного простору здійснюється на підставі дозволів, наданих органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1-5 частини другої статті 24 цього Кодексу.
 
372. 2. У разі виконання польотів цивільних повітряних суден та літальних апаратів поза межами контрольованого повітряного простору заявка на використання повітряного простору не подається, за винятком випадків, зазначених у Положенні про порядок використання повітряного простору України.
 
373. 3. Вибуття повітряного судна чи літального апарата з території України (прибуття на територію України) дозволяється через міжнародні аеропорти, в яких розташовані митні органи та органи охорони державного кордону.
 
374. Вибуття повітряного судна чи літального апарата з території України (прибуття на територію України) через інші аеропорти та поза місцем розташування митних органів та органів охорони державного кордону допускається у виняткових випадках за дозволом Кабінету Міністрів України або в разі вимушеної посадки повітряного судна (літального апарата).
 
375. Стаття 30. Заборони та обмеження використання повітряного простору
 
376. 1. Використання повітряного простору або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
 
377. Стаття 31. Контроль за дотриманням порядку та правил використання повітряного простору
 
378. 1. Під час планування, координації та використання повітряного простору, обслуговування та управління повітряним рухом в районах польотної інформації, диспетчерських районах та зонах і на маршрутах обслуговування повітряного руху контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.
 
379. 2. Під час охорони державного кордону, управління польотами державних повітряних суден, контролю польотів повітряних суден та переміщення інших об’єктів, що перетинають державний кордон, виконують польоти в межах зон з особливим режимом використання та в спеціальних зонах повітряного простору контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється підрозділами Збройних Сил України та інших військових формувань та правоохоронних органів.
 
380. 3. Підрозділами обслуговування повітряного руху державних органів, органів місцевого самоврядування контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору здійснюється під час обслуговування повітряного руху в зонах їх відповідальності.
 
381. 4. Порядок взаємодії органів об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України, органів управління Повітряних Сил Збройних Сил України та інших органів обслуговування/управління повітряним рухом визначається Положенням про використання повітряного простору України.
 
382. Стаття 32. Перетинання повітряними суднами державного кордону
 
383. 1. Повітряні судна перетинають державний кордон згідно з порядком, встановленим Положенням про використання повітряного простору України, у спеціально виділених маршрутах обслуговування повітряного руху, відомості про які публікуються в документах аеронавігаційної інформації.
 
384. 2. Перелік маршрутів обслуговування повітряного руху для перетинання державного кордону затверджується уповноваженим органом з питань цивільної авіації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
 
385. 3. Перетинання державного кордону поза маршрутами обслуговування повітряного руху забороняється, якщо це не передбачено Положенням про використання повітряного простору України.
 
386. Стаття 33. Обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом
 
387. 1. Обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну (за винятком зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в установленому Положенням про використання повітряного простору України порядку.
 
388. 2. Управління повітряним рухом поза встановленими маршрутами обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну (за винятком зон та аеродромів, де управління повітряним рухом здійснюють органи управління повітряним рухом Збройних Сил України та інших військових формувань), організується та здійснюється відповідними підрозділами/органами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.
 
389. 3. Управління повітряним рухом у тимчасово зарезервованому повітряному просторі та на аеродромах державної авіації здійснюється органами управління повітряним рухом Збройних Сил України, правоохоронних органів та інших органів виконавчої влади, яким вони належать.
 
390. 4. Обслуговування повітряного руху на цивільних аеродромах, що належать державним органам, органам місцевого самоврядування, суб’єктам авіаційної діяльності, здійснюється відповідно до порядку, встановленого уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
391. 5. Обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом на аеродромах спільного використання або базування організується експлуатантами цього аеродрому відповідно до порядку, встановленого уповноваженим органом з питань цивільної авіації та Міністерством оборони України.
 
392. 6. З метою забезпечення координації організації повітряного руху відповідні підрозділи об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху укладають письмові угоди з відповідним органом обслуговування повітряного руху суміжної держави у порядку, визначеному уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
393. Стаття 34. Сертифікація аеронавігаційного обслуговування
 
394. Уповноважений орган з питань цивільної авіації:
 
395. 1) визначає вимоги щодо надання аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден;
 
396. 2) проводить сертифікацію наземних засобів та об’єктів зв’язку, навігації, спостереження згідно із законодавством України.
 
397. Стаття 35. Метеорологічне обслуговування
 
398. Уповноважений орган з питань цивільної авіації:
 
399. 1) розробляє і встановлює вимоги щодо метеорологічного обслуговування цивільної авіації;
 
400. 2) визначає вимоги щодо порядку метеорологічного обслуговування на аеродромах та маршрутах польотів;
 
401. 3) проводить сертифікацію аеродромного метеорологічного обладнання.
 
402. Стаття 36. Плата за аеронавігаційне обслуговування
 
403. 1. Аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється в установленому Положенням про використання повітряного простору України порядку на платній основі.
 
404. 2. Розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (плата за послуги з обслуговування на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для усіх користувачів повітряного простору і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації і документів Євроконтролю.
 
405. 3. Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється та використовується відповідно до міжнародних угод та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов’язань України згідно з міжнародними договорами.
 
406. 4. У разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з моменту отримання боржником відповідного попередження у письмовому вигляді, а також за відсутності обґрунтованих причин подовження строків сплати боргу.
 
407. Стаття 37. Обслуговування аеронавігаційною інформацією
 
408. 1. Порядок обслуговування аеронавігаційною інформацією/даними здійснюється згідно з авіаційними правилами відповідно до стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації та вимог Євроконтролю.
 
409. 2. Аеронавігаційна інформація публікується у вигляді об’єднаного пакета за формою, визначеною документами Міжнародної організації цивільної авіації та Євроконтролю, є доступною для всіх користувачів повітряного простору України та надається на договірній основі.
 
410. Розділ V. ПОВІТРЯНІ СУДНА ТА ЛЬОТНА ПРИДАТНІСТЬ
 
411. Стаття 38. Класифікація повітряних суден
 
412. 1. Повітряні судна поділяються на цивільні і державні.
 
413. 2. Цивільні повітряні судна поділяються на повітряні судна комерційної авіації та авіації загального призначення.
 
414. 3. Прототипом цивільного повітряного судна вважається повітряне судно нової конструкції, яке призначене для використання як цивільне повітряне судно і на якому проводяться випробування з метою сертифікації типової конструкції.
 
415. 4. Модифікованим цивільним повітряним судном вважається цивільне повітряне судно, на якому вперше встановлені нові компоненти або обладнання, що впливають на характеристики повітряного судна або призначені для розширення його експлуатаційних обмежень і на якому проводяться випробування з метою схвалення встановлення цих компонентів або обладнання. До модифікованого цивільного повітряного судна також належить цивільне повітряне судно, на якому проводяться випробування з метою розширення експлуатаційних обмежень без встановлення нових компонентів або обладнання.
 
416. 5. Новим цивільним повітряним судном вважається серійно виготовлене цивільне повітряне судно, на якому проводяться приймальні випробування з метою підтвердження його характеристик характеристикам схваленої типової конструкції.
 
417. Стаття 39. Реєстрація цивільних повітряних суден
 
418. 1. Цивільне повітряне судно може бути зареєстрованим лише в одному реєстрі.
 
419. 2. Внесення повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України визначає його національну належність до України.
 
420. Реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є свідченням права власності на повітряне судно будь-якої юридичної або фізичної особи.
 
421. Уповноважений орган з питань цивільної авіації несе відповідальність за контроль льотної придатності та за контроль експлуатації цього повітряного судна.
 
422. 3. Цивільному повітряному судну, внесеному до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, надаються державний та реєстраційний знаки та видається реєстраційне посвідчення згідно з авіаційними правилами України.
 
423. Повітряне судно може бути зареєстроване за умови, якщо воно:
 
424. а) є власністю юридичної або фізичної особи України, або;
 
425. б) орендується або береться в лізинг юридичною або фізичною особою України у власника іншої держави з метою експлуатації українським експлуатантом.
 
426. 4. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може відмовити в реєстрації цивільного повітряного судна в разі, якщо повітряне судно не відповідає встановленим вимогам щодо льотної придатності, охорони навколишнього природного середовища або інших обмежень, що встановлені уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
427. 5. З моменту внесення цивільного повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України всі записи, зроблені раніше стосовно цього судна у реєстрах повітряних суден інших держав, Україною не визнаються.
 
428. 6. Якщо повітряне судно не виключене з Державного реєстру цивільних повітряних суден України, внесення його до реєстру повітряних суден іншої держави Україною не визнається.
 
429. 7. Цивільні повітряні судна підлягають перереєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України у випадках, передбачених авіаційними правилами України.
 
430. 8. Не підлягають реєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України:
 
431. 1) повітряні судна, зліт яких здійснюється за допомогою ніг пілота (дельтаплани, параплани, мотопараплани тощо);
 
432. 2) метеорологічні радіозонди та кулі-пілоти, які використовуються виключно для метеорологічних потреб;
 
433. 3) безпілотні некеровані аеростати без корисного вантажу;
 
434. 4) безпілотні повітряні судна, максимальна злітна вага яких не перевищує 20 кілограмів і які використовуються для розваг та спортивної діяльності.
 
435. Ці повітряні судна підлягають обліку в організаціях відповідно до пункту 9 статті 4 цього Кодексу.
 
436. 9. Нові та модифіковані повітряні судна, які не внесені до Державного реєстру цивільних повітряних суден України і на яких проводяться приймальні випробування, та модифіковані повітряні судна іноземної реєстрації, на яких проводяться приймальні випробування в Україні, підлягають обліку з наданням тимчасових позначень та виданням тимчасового облікового посвідчення. Порядок обліку та форма тимчасового облікового посвідчення для таких повітряних суден визначаються авіаційними правилами України.
 
437. Стаття 40. Міжнародні угоди відповідно до статті 83 біс до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію
 
438. 1. Керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про введення нової статті 83 біс до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію» може укласти з авіаційною владою іншої країни угоду про прийняття на себе певних функцій та обов’язків держави реєстрації стосовно повітряного судна, що зареєстроване в цій країні, якщо експлуатантом цього повітряного судна є український експлуатант.
 
439. 2. Керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації може укласти угоду з авіаційною владою іншої країни про передачу цій державі певних функцій та обов’язків держави реєстрації стосовно повітряного судна, що зареєстроване в Україні.
 
440. 3. Про будь-яку угоду, яка укладена згідно з пунктами 1 і 2 цієї статті щодо обміну функцій та обов’язків держави реєстрації стосовно повітряного судна, керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації повідомляє Раду Міжнародної організації цивільної авіації.
 
441. Стаття 41. Виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден
 
442. 1. Повітряне судно виключається з Державного реєстру цивільних повітряних суден у разі:
 
443. 1) припинення експлуатації типу повітряного судна;
 
444. 2) подання власником повітряного судна або уповноваженою ним особою заявки на виключення повітряного судна з Державного реєстру повітряних суден України;
 
445. 3) непродовження дії сертифіката льотної придатності або дозволу на виконання польотів протягом 24 місяців.
 
446. 2. У разі виключення повітряного судна з Державного реєстру цивільних повітряних суден України реєстраційне посвідчення втрачає силу.
 
447. Стаття 42. Льотна придатність повітряних суден
 
448. 1. Льотна придатність повітряного судна встановлюється шляхом сертифікації типової конструкції виробу авіаційної техніки, що є первинним визначенням льотної придатності.
 
449. 2. Льотна придатність екземпляра повітряного судна забезпечується відповідністю його конструкції, компонентів та обладнання, що на ньому встановлені, схваленій типовій конструкції, виконанням заходів з підтримання льотної придатності та підтвердженням того, що воно перебуває у стані, придатному для виконання польоту.
 
450. 3. Система підтримання льотної придатності повітряних суден встановлюється авіаційними правилами України.
 
451. Стаття 43. Схвалення типової конструкції виробів авіаційної техніки, їх компонентів та обладнання
 
452. 1. Виріб авіаційної техніки серійного виробництва повинен мати сертифікат типу. Сертифікат типу і сертифікація змін до цього сертифіката типу, в тому числі додаткові сертифікати типу, видаються розробнику за його заявкою, якщо заявник довів, що виріб відповідає сертифікаційному базису для типової конструкції, встановленому для забезпечення відповідності вимогам льотної придатності та вимогам із захисту навколишнього природного середовища, що визначені авіаційними правилами України, і відсутні особливі риси або характеристики, що роблять його небезпечним під час експлуатації. Сертифікат типу охоплює виріб, в тому числі всі компоненти і обладнання, що на ньому встановлені.
 
453. 2. Основні компоненти і обладнання, що призначені для встановлення на виробах, повинні мати свідоцтво про схвалення або схвальний лист. Компоненти і обладнання, що підлягають схваленню окремо від схвалення типової конструкції виробу, визначаються авіаційними правилами України. Усі положення авіаційних правил України, які застосовуються до видання сертифікатів типу, також застосовуються до видання свідоцтв про схвалення або схвального листа для компонентів і обладнання, якщо не оговорено інше.
 
454. 3. Для повітряних суден одного типу, з урахуванням їх кількості, може бути виданий обмежений сертифікат типу. У цьому випадку встановлюється відповідний сертифікаційний базис, який гарантує, що незважаючи на відхилення від визначених авіаційними правилами України вимог з льотної придатності для відповідної категорії повітряних суден, забезпечується адекватний рівень безпеки з урахуванням мети використання. До видання обмежених сертифікатів типу діють положення, що застосовуються до видання сертифікатів типу.
 
455. Стаття 44. Льотна придатність екземпляра цивільного повітряного судна
 
456. 1. На кожне цивільне повітряне судно, що внесено до Державного реєстру цивільних повітряних суден Україні, видається відповідно до авіаційних правил України уповноваженим органом з питань цивільної авіації сертифікат льотної придатності відповідного зразка, який засвідчує відповідність його конструкції та експлуатаційної документації схваленій типовій конструкції, а також стан придатності повітряного судна до польотів.
 
457. 2. У разі невідповідності повітряного судна вимогам льотної придатності уповноважений орган з питань цивільної авіації замість сертифіката льотної придатності може видати дозвіл на виконання польотів, якщо встановлено, що повітряне судно здатне безпечно виконувати основний політ за умови дотримання встановлених обмежень.
 
458. Ці положення стосуються виконання польотів прототипів цивільних повітряних суден.
 
459. Перелік умов, за яких може бути видано дозвіл на виконання польотів, установлюється авіаційними правилами України. На таких повітряних суднах не дозволяється здійснювати комерційні перевезення багажу, вантажу, пошти та пасажирів і виконувати авіаційні роботи за плату, за наймом або за договором чартеру та проводити навчання.
 
460. На імпортоване в Україну повітряне судно, яке планується використовувати в авіації загального призначення, маса якого не перевищує 5700 кілограмів для літаків та 3180 кілограмів для гелікоптерів і типова конструкція якого сертифікована повноважним органом країни розробника або спеціалізованою установою, може бути виданий дозвіл на виконання польотів без схвалення його типової конструкції уповноваженим органом з питань цивільної авіації за умови позитивного висновку зазначеного органу про можливість та умови його експлуатації і подання уповноваженому органу з питань цивільної авіації необхідної інформації для видачі такого висновку та забезпечення нагляду.
 
461. 3. У разі виконання польоту у повітряному просторі інших держав експлуатант повітряного судна, на яке видано дозвіл на виконання польотів, повинен перед початком польоту отримати дозвіл відповідних уповноважених органів цих держав.
 
462. 4. Цивільне повітряне судно, в разі застосування до нього вимог, щодо шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів, повинно бути сертифіковане на відповідність авіаційних правил України.
 
463. 5. З метою встановлення відповідності повітряного судна нормативам у сфері захисту навколишнього природного середовища уповноважений орган з питань цивільної авіації видає сертифікат повітряного судна щодо шуму на місцевості.
 
464. Розділ VІ. ПОЛЬОТИ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН
 
465. Стаття 45. Організація польотів
 
466. 1. Правила та порядок організації польотів цивільних повітряних суден установлюються уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
467. 2. Правила та порядок організації польотів державних повітряних суден установлюються Міністерством оборони України.
 
468. Стаття 46. Польоти повітряних суден
 
469. 1. Авіаційними правилами України з урахуванням вимог міжнародних договорів установлюються класифікація видів польотів, визначаються детальні умови та правила здійснення польотів в межах України, польотів з/до України українських та іноземних цивільних повітряних суден у повітряному просторі України та поза межами України, здійснення випробувальних польотів для українських цивільних повітряних суден.
 
470. 2. Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі відповідних міжнародних договорів та авіаційних правил України, основні засади яких публікуються у збірнику аеронавігаційної інформації.
 
471. 3. Регулярні міжнародні польоти, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон більше ніж однієї країни, виконуються на підставі міжнародних договорів та домовленостей між авіаційними властями, уповноваженими на укладення цих домовленостей у встановленому законодавством порядку.
 
472. 4. Нерегулярні міжнародні польоти виконуються згідно з авіаційними правилами України.
 
473. 5. Забороняється виконання польотів цивільних повітряних суден на несертифіковані аеродроми та злітно-посадкові майданчики, на які не видано відповідного допуску.
 
474. Умови та правила здійснення посадок цивільних повітряних суден під час виконання авіаційних робіт або виконання приватних польотів в межах України встановлюються авіаційними правилами України.
 
475. 6. Випробувальні польоти повітряних суден цивільної авіації на території України виконуються лише з аеродромів або злітно-посадкових майданчиків, які сертифіковані або допущені до експлуатації згідно з авіаційними правилами України.
 
476. 7. Міжнародні польоти іноземних безпілотних цивільних повітряних суден виконуються на підставі спеціального дозволу уповноваженого органу з питань цивільної авіації, який видається за погодженням з Міністерством оборони України в порядку, встановленому авіаційними правилами України.
 
477. 8. Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України.
 
478. 9. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі, встановлюються авіаційними правилами України.
 
479. 10. Експлуатант зобов’язаний виконувати польоти лише на повітряному судні, яке перебуває у справному стані, підготовлене до польотів згідно з вимогами експлуатаційно-технічної документації.
 
480. Стаття 47. Бортова документація повітряного судна
 
481. На борту цивільного повітряного судна під час виконання польотів повинні бути:
 
482. 1) реєстраційне посвідчення;
 
483. 2) сертифікат льотної придатності або дозвіл на виконання польотів;
 
484. 3) повний перелік бортової документації, який визначається авіаційними правилами України.
 
485. Стаття 48. Зв’язок під час виконання польотів
 
486. 1. Екіпаж повітряного судна, обладнаного засобами радіозв’язку, повинен здійснювати безперервне прослуховування відповідних каналів радіозв’язку органу обслуговування повітряного руху.
 
487. 2. Порядок ведення зв’язку під час виконання польотів визначається авіаційними правилами України.
 
488. 3. Заборонено виконання польоту повітряного судна в контрольованому повітряному просторі без двостороннього радіозв’язку з органом обслуговування повітряного руху.
 
489. Розділ VІІ. АВІАЦІЙНИЙ ПЕРСОНАЛ
 
490. Стаття 49. Склад авіаційного персоналу
 
491. 1. Особа, яка належить до авіаційного персоналу, повинна відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, за станом здоров’я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України.
 
492. 2. Свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відмітки про право виконання деяких повноважень, передбачених іншими спеціальностями.
 
493. 3. Особа авіаційного персоналу зобов’язана мати при собі свідоцтво під час провадження професійної діяльності і провадити таку діяльність згідно з умовами та обмеженнями, передбаченими свідоцтвом.
 
494. 4. Наявність свідоцтва є необхідним для таких спеціальностей осіб авіаційного персоналу,
 
495. 1) пілот повітряного судна;
 
496. 2) диспетчер управління повітряним рухом (диспетчер служби руху);
 
497. 3) персонал з технічного обслуговування повітряних суден;
 
498. 4) члени екіпажу, наявність яких передбачено керівництвом з експлуатації повітряного судна;
 
499. 5) члени випробувального екіпажу;
 
500. 6) член екіпажу пасажирського салону (бортпровідник);
 
501. 7) диспетчер із забезпечення польотів;
 
502. 8) персонал з технічної експлуатації наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження.
 
503. 5. Для осіб авіаційного персоналу, що не зазначені в пункті 4 цієї статті та виконують певні функції у складі екіпажу повітряного судна або інші обов’язки з авіаційної діяльності, уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановити вимогу про необхідність наявності свідоцтв.
 
504. 6. Свідоцтво авіаційного персоналу може бути анульоване або дія його призупинена, або обмежені надані ним права у разі порушення вимог нормативно-правових актів, що регламентують льотну роботу, використання повітряного простору, організацію повітряного руху, технічне обслуговування авіаційної техніки, що безпосередньо впливають на безпеку польотів.
 
505. 7. Керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації може призупинити дію свідоцтва на період роботи Комісії з розслідування авіаційних подій.
 
506. Стаття 50. Заборони та обмеження до власника свідоцтва
 
507. 1. Власнику свідоцтва забороняється провадити професійну діяльність, що передбачена свідоцтвом та відповідними рейтингами, перебуваючи під впливом будь-якої психотропної речовини, що може призвести до нездатності належно здійснювати професійні функції з дотриманням встановлених вимог безпеки.
 
508. 2. Власник свідоцтва не повинен провадити діяльність, яка пов’язана з ризиком потрапляння під дію психотропних речовин. У разі встановлення факту вживання психотропних речовин, пов’язаного з ризиком, власник свідоцтва усувається від виконання своїх обов’язків.
 
509. 3. Пілоту комерційної авіації дозволяється виконувати функції командира повітряного судна:
 
510. під час здійснення польотів до досягнення 60 років;
 
511. під час здійснення польотів до досягнення 65 років у разі, коли польоти виконуються у складі екіпажу на повітряному судні, сертифікованому для виконання польотів більше ніж одним пілотом, і другий пілот молодший 60 років.
 
512. 4. Пілоту комерційної авіації, що виконує функції другого пілота дозволяється виконання своїх обов’язків під час здійснення польотів до досягнення 65 років.
 
513. 5. Пілот авіації загального призначення має право виконувати польоти за умови наявності чинного медичного сертифіката.
 
514. Стаття 51. Сертифікація і допуск авіаційного персоналу до авіаційної діяльності
 
515. 1. Кандидат на одержання свідоцтва повинен продемонструвати відповідність своїх знань та умінь вимогам для видачі відповідного свідоцтва. Порядок оцінки знань та умінь визначається авіаційними правилами України.
 
516. 2. Кандидат на одержання свідоцтва, рейтингу повинен мати відповідну професійну підготовку за затвердженою програмою у сертифікованому навчальному закладі, належний досвід та придатність за станом здоров’я, підтверджені в установленому порядку.
 
517. 3. Порядок сертифікації і допуску авіаційного персоналу до авіаційної діяльності встановлюється авіаційними правилами України.
 
518. 4. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може відмовити в видачі свідоцтва або анулювати його якщо його власник двічі притягувався до відповідальності за порушення статті 48, пункту 1 статті 52, підпункту 1 пункту 3 та пункту 4 статті 64 цього Кодексу.
 
519. Стаття 52. Підготовка, перепідготовка, підтвердження/відновлення та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу і персоналу з наземного обслуговування
 
520. 1. Підготовка, перепідготовка, підтвердження/відновлення та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу і персоналу з наземного обслуговування з видачею відповідного сертифіката/свідоцтва проводиться в авіаційних навчальних закладах, центрах перепідготовки і підвищення кваліфікації авіаційних спеціалістів та в інших закладах, у тому числі іноземних, що сертифіковані або визнані уповноваженим органом з питань цивільної авіації для проведення відповідної підготовки.
 
521. 2. Порядок проходження підготовки, перепідготовки, підтвердження/відновлення та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу встановлюється авіаційними правилами України.
 
522. 3. Перелік персоналу з наземного обслуговування, вимоги до його підготовки, перепідготовки підтвердження/відновлення та підвищення кваліфікації встановлюються авіаційними правилами України.
 
523. Дія цих положень поширюється на керівників суб’єктів авіаційної діяльності та їх керівний склад, які несуть відповідальність за безпеку авіації.
 
524. Стаття 53. Трудові відносини та соціальний захист працівників галузі цивільної авіації
 
525. 1. Прийняття на роботу осіб, що належать до авіаційного персоналу та державних авіаційних інспекторів, здійснюється за контрактною формою трудового договору.
 
526. Стаття 54. Медичний сертифікат
 
527. 1. Медичний сертифікат видається авіаційному персоналу на підставі заяви та результатів медичного обстеження, що підтверджують його фізичну та психічну придатності, і є необхідною умовою для прийняття рішення про видачу або поновлення дії свідоцтва особи авіаційного персоналу згідно з авіаційними правилами України.
 
528. 2. Медична сертифікація не застосовується до авіаційного персоналу з технічного обслуговування повітряних суден.
 
529. Стаття 55. Медичне обстеження авіаційного персоналу
 
530. 1. Особа авіаційного персоналу не має права виконувати польоти та професійні обов’язки, пов’язані з обслуговуванням виконання польотів, у випадку погіршення або втрати встановленої медичними правилами фізичної або психічної придатності.
 
531. 2. Особа авіаційного персоналу, якій відомо про погіршення або втрату нею фізичної або психічної придатності для виконання своїх професійних обов’язків, зобов’язана повідомити про це своєму керівництву, звернутися до медичного закладу, пройти медичне обстеження та лікування (для приватного пілота авіації загального призначення - медичне обстеження та лікування).
 
532. 3. Профілактичні медичні огляди (під час прийняття на роботу та протягом трудової діяльності) осіб авіаційного персоналу, що здійснюють технічне обслуговування повітряних суден та технічну експлуатацію наземних засобів зв’язку, навігації, спостереження, проводяться згідно з нормативними документами Міністерства охорони здоров’я України.
 
533. 4. Відповідальність за своєчасне проведення профілактичних медичних обстежень осіб авіаційного персоналу, що здійснюють технічне обслуговування повітряних суден та технічну експлуатацію наземних засобів зв’язку, навігації, спостереження несе керівник суб’єкта авіаційної діяльності.
 
534. Стаття 56. Медична сертифікація та нагляд у міжсертифікаційний період
 
535. 1. Медичне обстеження проводять і надають висновок про наявність або відсутність медичних протипоказань до виконання своїх обов’язків авіаційні медичні екзаменатори, які виконують свої функції на базі авіаційних медичних центрів.
 
536. 2. Авіаційні медичні центри та авіаційні медичні екзаменатори призначаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації з наданням їм повноважень на проведення відповідної медичної сертифікації.
 
537. 3. У міжсертифікаційний період медичне забезпечення авіаційної діяльності експлуатанта та органу з аеронавігаційного обслуговування, медичний нагляд за його авіаційним персоналом проводить та несе відповідальність лікар з авіаційної медицини (штатний або залучений на договірній основі).
 
538. 4. Лікар з авіаційної медицини є спеціалістом з вищою медичною освітою, який має відповідну клінічну спеціалізацію, пройшов підготовку з авіаційної медицини за програмою, затвердженою уповноваженим органом з питань цивільної авіації, у закладах освіти, які мають відповідну акредитацію центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.
 
539. Стаття 57. Оскарження медичного висновку
 
540. 1. Особа авіаційного персоналу, яка не згодна з висновком, виданим медичним екзаменатором, має право оскаржити його в уповноваженому органі з питань цивільної авіації упродовж п’яти днів з моменту видачі, або звернутися до суду в установленому законодавством порядку.
 
541. 2. Для професійного медичного розгляду скарги уповноважений орган з питань цивільної авіації утворює авіаційну медичну раду, до складу якої входять лікарі з авіаційної та клінічної медицини. Про свої висновки авіаційна медична рада інформує заявника.
 
542. 3. До складу авіаційної медичної ради не мають права входити фахові лікарі, що брали участь в обстеженні, за результатами якого виданий висновок, що оскаржується.
 
543. Стаття 58. Вимоги до авіаційних медичних екзаменаторів
 
544. 1. Авіаційним медичним екзаменатором може стати лікар, який відповідає таким вимогам:
 
545. 1) має вищу медичну освіту;
 
546. 2) має звання лікаря-спеціаліста з терапії, сімейної медицини, загальної практики, авіаційної медицини, організації охорони здоров’я та першу чи вищу кваліфікаційну категорію, досвід роботи в галузі;
 
547. 3) пройшов курс базової підготовки з авіаційної медицини;
 
548. 4) працює в медичному центрі, який має ліцензію на медичну практику Міністерства охорони здоров’я України та повноваження уповноваженого органу з питань цивільної авіації на проведення медичної сертифікації.
 
549. 2. Повноваження на проведення медичної сертифікації авіаційним медичним екзаменатором надається на три роки.
 
550. 3. Уповноважений орган з питань цивільної авіації в порядку встановленому авіаційними правилами України обмежує або припиняє повноваження авіаційного медичного екзаменатора у разі:
 
551. 1) виявлення порушень під час проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу за попередній рік щодо об’єму обстежень та прийняття рішень;
 
552. 2) проведення менше 10 медичних обстежень за попередній рік;
 
553. 3) позбавлення або призупинення його права провадити професійну діяльність;
 
554. 4) перевищення повноважень щодо видачі медичного висновку;
 
555. 5) закінчення строку дії посвідчення екзаменатора;
 
556. 6) досягнення 70 років.
 
557. Стаття 59. Центри авіаційної медицини
 
558. 1. Для проведення медичної сертифікації центр авіаційної медицини повинен відповідати таким вимогам:
 
559. 1) мати ліцензію Міністерства охорони здоров’я України на медичну практику та повноваження уповноваженого органу з питань цивільної авіації;
 
560. 2) до його штатного складу мають входити авіаційні лікарі, вимоги до яких визначені авіаційними правилами;
 
561. 3) надавати послуги у сфері клінічної авіаційної медицини.
 
562. 2. Основним завданням центру авіаційної медицини є проведення медичного обстеження і видача висновку про наявність або відсутність медичних протипоказань для отримання медичного сертифіката.
 
563. 3. Уповноважений орган з питань цивільної авіації в порядку встановленому авіаційними правилами України має право заборонити проведення медичної сертифікації у разі:
 
564. 1) відсутності або призупинення дії ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на медичну практику;
 
565. 2) відсутності достатньої кількості медичного обладнання для проведення необхідних медичних обстежень, виявлення порушень під час проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу, щодо якісного обстеження та діагностики професійних захворювань;
 
566. 3) відсутності в штатному розкладі медичного центру встановленої авіаційними правилами кількості авіаційних лікарів;
 
567. 4) надходження від медичного центру відповідної заяви щодо неможливості або незгоди проводити медичну сертифікацію авіаційного персоналу.
 
568. Стаття 60. Державне регулювання авіаційної медичної діяльності
 
569. 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації в процесі регулювання у сфері авіаційної медичної діяльності здійснює такі функції:
 
570. 1) надає повноваження авіаційного медичного екзаменатора на проведення медичної сертифікації;
 
571. 2) установлює вимоги до медичних центрів щодо дотримання міжнародних медичних стандартів та проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу;
 
572. 3) погоджує програми навчальних закладів на базі яких проводяться курси професійної підготовки для кандидатів на посаду авіаційного медичного екзаменатора.
 
573. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації авіаційними правилами України:
 
574. 1) установлює кваліфікаційні вимоги до авіаційного медичного екзаменатора;
 
575. 2) визначає умови і порядок:
 
576. проведення авіамедичного обстеження авіаційного персоналу;
 
577. видачі та зберігання медичних звітів про наявність або відсутність медичних протипоказань для видачі медичного сертифіката;
 
578. здійснення контролю за документальним оформленням та зберіганням результатів авіамедичного обстеження;
 
579. 3) установлює періодичність проведення медичної сертифікації;
 
580. 4) визначає порядок здійснення медичного нагляду за авіаційним персоналом у міжсертифікаційний період.
 
581. Розділ VІІІ. ЕКІПАЖ ПОВІТРЯНОГО СУДНА
 
582. Стаття 61. Екіпаж повітряного судна
 
583. 1. Екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належить особи льотного екіпажу та екіпажу салону (бортпровідники, льотні представники, бортові контролери, бортові оператори, бортові техніки), які постійно виконують під час польоту такі функції:
 
584. 1) керування повітряним судном;
 
585. 2) обслуговування двигунів, устатковання, механізмів та пристроїв, необхідних для польоту повітряного судна, обладнання, встановленого на повітряному судні та необхідного для виконання польотного завдання;
 
586. 3) забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна та їх обслуговування.
 
587. 2. Льотний склад відноситься до однієї з трьох категорій за виконанням функцій:
 
588. 1) випробування та приймання;
 
589. 2) повітряні перевезення;
 
590. 3) авіаційні роботи.
 
591. 3. Склад екіпажу визначається залежно від типу повітряного судна, характеристик та тривалості польоту і характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Склад випробувального екіпажу визначається відповідно до авіаційних правил України щодо проведення випробувальних польотів. Поіменний список членів екіпажу визначається експлуатантом перед кожним польотом.
 
592. 4. Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.
 
593. Стаття 62. Обов’язки та права членів екіпажу повітряного судна
 
594. 1. Член екіпажу відповідає за належне виконання своїх службових обов’язків, виконання обов’язків, пов’язаних з безпекою повітряного судна і його пасажирів.
 
595. 2. Член екіпажу повинен:
 
596. 1) доповідати командиру про будь-який випадок або помилку, відмову, збій чи дефект, що можуть вплинути на безпечну експлуатацію повітряного судна, включаючи його аварійні системи;
 
597. 2) використовувати операторські схеми доповіді про випадки загрози згідно з програмами техніки безпеки і заходів щодо безпеки польотів і подавати командиру відповідний рапорт.
 
598. 3. Членові екіпажу забороняється виконувати свої обов’язки на повітряному судні, якщо він:
 
599. 1) перебуває під дією будь-якого препарату або має ознаки захворювання, що впливають на його працездатність і загрожують безпеці польоту повітряного судна;
 
600. 2) не впевнений у можливості безпечно виконувати свої службові обов’язки, відчуваючи надмірну втому або інший стан.
 
601. 4. Членові екіпажу забороняється вживати алкоголь менше ніж за вісім годин до початку та під час виконання своїх службових обов’язків у польоті або оголошення режиму готовності. За наявності рівня алкоголю в крові, що перевищує 0, 2 проміле, член екіпажу відстороняється від виконання своїх обов’язків.
 
602. 5. Член екіпажу має право відмовитися від виконання польоту, якщо є аргументовані сумніви щодо належного виконання ним обов’язків через стан здоров’я та/або інші обставини.
 
603. 6. Членам екіпажу повітряного судна забороняється проносити з собою на борт повітряного судна заборонені предмети і речовини, перелік яких визначений уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
604. Стаття 63. Командир повітряного судна
 
605. 1. Командиром повітряного судна призначається пілот, що має відповідну кваліфікацію та досвід. Командира повітряного судна, із числа членів екіпажу, призначає експлуатант для виконання керівних функцій на повітряному судні.
 
606. 2. Власник, орендар або лізингоодержувач повітряного судна авіації загального призначення призначає пілота, на якого покладає виконання функцій командира повітряного судна та відповідальність за безпечне виконання польоту.
 
607. 3. Якщо до складу екіпажу повітряного судна входить лише одна особа, вона виконує обов’язки командира повітряного судна.
 
608. Стаття 64. Відповідальність та повноваження командира повітряного судна
 
609. 1. Командир повітряного судна несе персональну відповідальність за:
 
610. 1) безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту повітряного судна з моменту посадки на борт і до моменту, коли він залишає повітряне судно після польоту;
 
611. 2) експлуатацію і безпеку повітряного судна, починаючи з моменту запуску двигуна і готовності повітряного судна вирулити на злітну смугу для зльоту і до моменту посадки повітряного судна і заглушення двигуна (двигунів), що використовувались як основні силові установки.
 
612. 2. Командир повітряного судна є довіреною особою експлуатанта повітряного судна з правом укладення від його імені договорів і угод в інтересах виконання завдання на політ, забезпечення безпеки польоту, збереження повітряного судна, життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу.
 
613. 3. Командир повітряного судна забезпечує:
 
614. 1) проведення у повному обсязі передпольотної підготовки;
 
615. 2) наявність та відповідність польотної бортової документації повітряного судна Керівництву з льотної експлуатації повітряного судна та Керівництву з виконання польотів;
 
616. 3) інформованість усіх пасажирів про місцезнаходження аварійних виходів, розташування і використання відповідного аварійного і рятувального обладнання.
 
617. 4. Командир повітряного судна зобов’язаний у разі потенційної загрози безпеці повітряного судна, його екіпажу або пасажирів:
 
618. 1) здійснювати особистий контроль за безпекою пасажирів та екіпажу;
 
619. 2) висадити будь-яку особу (на землі) або вилучити будь-яку частину вантажу;
 
620. 3) відмовитись від транспортування небажаних пасажирів, якщо вони перебувають під небезпечним впливом алкоголю або медичних препаратів, а також депортованих осіб, якщо їх переміщення є небезпечним для повітряного судна або його пасажирів.
 
621. 5. Командир повітряного судна має право приймати остаточне рішення про:
 
622. 1) приймання чи неприймання повітряного судна з експлуатаційними недоліками, дозволеними експлуатаційною документацією;
 
623. 2) зліт, політ і посадку повітряного судна, зміну плану і режиму польоту;
 
624. 3) зливання в польоті пального, скидання багажу, вантажу і пошти, припинення польоту і посадку повітряного судна на запасному аеродромі або вимушену посадку поза аеродромом для рятування життя людей та збереження повітряного судна у разі виникнення загрози безпеці польоту;
 
625. 4) зміну повітряної лінії польоту, переліт державного кордону та/або посадку повітряного судна на аеродромі, не передбаченому завданням на політ, у разі виникнення загрози для життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу, пов’язаної з актом незаконного втручання в діяльність авіації.
 
626. 6. Командир повітряного судна має право:
 
627. 1) віддавати команди, які він вважає необхідними і такими, що гарантують безпеку повітряного судна, пасажирів та майна, які перевозиться на повітряному судні, обов’язкові для будь-якої особи, що перебуває на борту повітряного судна, та вимагати їх виконання;
 
628. 2) вживати заходів, у тому числі примусових, до осіб, які своїми діями створюють загрозу безпеці польоту і не виконують його розпоряджень;
 
629. 3) усувати від виконання завдання на політ та замінювати членів екіпажу повітряного судна, рівень підготовки або фізичний стан яких не відповідає завданню на політ, а дії загрожують безпеці польоту;
 
630. 4) у разі потреби зобов’язати інших членів екіпажу тимчасово виконувати на борту повітряного судна функції, які не відповідають їх прямим службовим обов’язкам.
 
631. 7. Експлуатант повітряного судна повинен вжити всіх можливих заходів щодо гарантій виконання особами, які перебувають на повітряному судні, всіх законних наказів командира повітряного судна з метою забезпечення безпеки літака, осіб та майна, що перебувають на ньому.
 
632. 8. Командир повітряного судна або пілот, якому було передано управління польотом, в екстремальній ситуації для врятування життя людей або в аварійній ситуації, що потребує невідкладного прийняття рішення, має право відступити від правил і вимог нормативних документів, що регламентують безпеку польоту, з негайним повідомленням про прийняте рішення органу управління повітряним рухом, з яким він здійснює зв’язок.
 
633. 9. Командир повітряного судна несе персональну відповідальність і зобов’язаний відстежувати постійну роботу відповідного устатковання і пристроїв та достовірність записаної інформації, зокрема:
 
634. 1) запису даних польоту, зберігання усіх його даних під час польоту та після його завершення;
 
635. 2) запису звукового сполучення (голосів, шумів, тону) у кабіні під час польоту.
 
636. 10. Командир повітряного судна, який отримав сигнал лиха від іншого повітряного судна або морського судна, помітив повітряне чи морське судно, що зазнало аварії чи якому загрожує небезпека, або помітив іншу катастрофу, стихійне лихо або людину в морі, для життя якої існує загроза, зобов’язаний надати допомогу постраждалим або особам, для життя яких існує загроза, в обсязі, що дозволяє йому надати таку допомогу без загрози безпеці повітряного судна, пасажирів, членів екіпажу або інших осіб, за яких він несе відповідальність.
 
637. Стаття 65. Робочий час члена екіпажу повітряного судна
 
638. Робочий час членів екіпажів цивільних повітряних суден визначається авіаційними правилами України.
 
639. Стаття 66. Додаткові спеціалісти на борту повітряного судна
 
640. 1. Для виконання певних функцій, крім функцій екіпажу, за рішенням експлуатанта на борту повітряного судна, можуть перебувати спеціалісти, які не входять до складу екіпажу і забезпечують виконання технологічних процесів перевезення та виконання видів польотів або видів авіаційних робіт, або технічне обслуговування повітряних суден в позабазових аеропортах.
 
641. 2. Умови перебування на борту повітряного судна додаткових спеціалістів визначаються експлуатантом і погоджуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
642. 3. Перевезення додаткових спеціалістів на борту повітряного судна оформляється записом у польотному завданні екіпажу.
 
643. Розділ ІХ. АЕРОДРОМИ І АЕРОПОРТИ
 
644. Стаття 67. Аеродроми (вертодроми)
 
645. 1. Аеродром (вертодром) включає такі елементи (аеродромні об’єкти): поверхні (штучні, ґрунтові або водні), які призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому, ґрунтові елементи аеродрому, об’єкти обслуговування повітряного руху, засоби зв’язку, навігації та спостереження, візуальні засоби забезпечення польотів, об’єкти та засоби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, забезпечення авіаційної безпеки, метеорологічного обслуговування, електрозабезпечення аеродрому, споруди та мережі інженерних комунікацій, які забезпечують роботу аеродромних об’єктів.
 
646. 2. Рішення про спільне використання аеродрому приймає орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить аеродром, або власник аеродрому та уповноважений орган з питань цивільної авіації.
 
647. Стаття 68. Державна реєстрація аеродромів
 
648. 1. Цивільні аеродроми підлягають обов’язковій державній реєстрації.
 
649. Державний реєстр цивільних аеродромів України веде уповноважений орган з питань цивільної авіації.
 
650. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може відмовити заявнику у виключенні з Державного реєстру аеродромів цивільної авіації України цивільного аеродрому в разі, коли аеродром є важливим для забезпечення інтересів держави щодо збереження транспортної системи у відповідному регіоні.
 
651. 3. Не підлягають реєстрації у Державному реєстрі аеродромів цивільної авіації України злітно-посадкові майданчики та тимчасові вертодроми.
 
652. Стаття 69. Сертифікація аеродрому
 
653. 1. Цивільні аеродроми України та аеродроми спільного використання підлягають сертифікації. Сертифікація аеродрому включає в себе оцінку всіх елементів та об’єктів аеродрому на відповідність нормам, установленим авіаційними правилами України.
 
654. 2. У разі подачі заявки на сертифікацію аеродрому спільного використання заявник повинен отримати згоду відповідного центрального органу виконавчої влади (якому підпорядкований аеродром), а також надати відповідний договір, у якому містяться умови надання аеродрому для потреб цивільної авіації.
 
655. 3. Якщо утримувачами сертифіката аеродрому та сертифіката наземного обслуговування є різні юридичні особи, між ними укладається угода з визначенням меж відповідальності, порядку взаємодії, прав та обов’язків стосовно забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки.
 
656. 4. Утримувачі сертифікатів аеродрому та наземного обслуговування несуть відповідальність за дотримання вимог, установлених авіаційними правилами України і безпосередньо забезпечують безпеку та регулярність польотів, безпечну експлуатацію аеродрому та аеропорту і захист інтересів споживачів аеропортових послуг.
 
657. Стаття 70. Експлуатант аеродрому
 
658. 1. Керівник експлуатанта аеродрому несе безпосередню відповідальність за забезпечення безпеки польотів, контроль за станом приаеродромної території, будівництвом об’єктів та діяльністю суб’єктів на аеродромі та на приаеродромній території, контроль за дотриманням вимог щодо встановлення і розміщення маркувальних знаків і радіотехнічних пристроїв, підтримання встановленого порядку виконання і забезпечення польотів на аеродромі та здійснює координацію діяльності на аеродромі підприємств і організацій.
 
659. 2. З метою забезпечення безпеки польотів керівник експлуатанта аеродрому є незалежним у прийнятті рішень щодо забезпечення безпеки авіації на аеродромі.
 
660. 3. Експлуатант аеродрому не має права вживати дискримінаційних заходів та обмежувати права користувачів аеропорту, суб’єктів з наземного обслуговування, крім випадків, коли такі обмеження стосуються забезпечення безпеки польотів і авіаційної безпеки.
 
661. 4. Експлуатант аеродрому несе відповідальність перед експлуатантом повітряного судна за шкоду завдану повітряному судну з вини експлуатанта аеродрому.
 
662. Стаття 71. Маркування аеродромів, злітно-посадкових майданчиків
 
663. 1. Аеродроми, злітно-посадкові майданчики і їх елементи повинні мати маркувальні знаки відповідно до вимог авіаційних правил України для аеродромів цивільної авіації.
 
664. 2. Встановлення і розміщення на приаеродромній території будь-яких знаків, пристроїв і позначень, подібних до маркувальних знаків, що використовуються для розпізнання аеродрому, злітно-посадкового майданчика та їх елементів, забороняється.
 
665. Стаття 72. Маркування об’єктів і перешкод
 
666. 1. Усі об’єкти і перешкоди, які розташовані на приаеродромній території і перетинають поверхні обмеження перешкод, повинні бути обладнані денними і нічними маркувальними знаками та пристроями згідно з вимогами авіаційних правил України для аеродромів цивільної авіації.
 
667. 2. Маркування об’єктів і перешкод денними та нічними маркувальними знаками та пристроями здійснюється власниками цих об’єктів за свій рахунок.
 
668. Стаття 73. Приаеродромна територія. Будівництво на приаеродромній території
 
669. 1. Будівлі і природні об’єкти, які розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.
 
670. 2. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок діяльності, яка може вплинути на безпеку польотів та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження. До цієї діяльності належить: будівництво, вибухові роботи; діяльність, що сприяє скупченню птахів; установлення радіовипромінювальних пристроїв; роботи, пов’язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; роботи, пов’язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів; діяльність, пов’язана з польотами літальних апаратів; з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; будівництво повітряних високовольтних ліній електропостачання, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.
 
671. 3. Визначення умов забудови, використання землі і споруд та діяльність, яка визначена пунктом 2 цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законодавством, за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
672. 4. Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою на те особою до відповідних органів місцевого самоврядування, підвідомча територія яких повністю чи частково підпадає під приаеродромну територію. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.
 
673. 5. Для запобігання порушенню умов погодження, неузгодженого будівництва експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.
 
674. 6. Експлуатант аеродрому та орган аеронавігаційного обслуговування за взаємною згодою та за згодою місцевих органів влади мають право встановлювати на приаеродромній території та за її межами наземні засоби зв’язку, навігації та спостереження, світлотехнічні засоби, прокладати інженерні мережі, користуватися правом доступу до такого обладнання.
 
675. 7. У смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об’єктів, у яких може одночасно перебувати значна кількість людей, а також об’єктів підвищеної небезпеки, обмежено розташування високовольтних повітряних ліній.
 
676. 8. Якщо дерева або гілки дерев становлять перешкоду для повітряного руху або розміщуються поблизу повітряних ліній електрозв’язку та електропостачання, антенно-фідерних пристроїв наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження, світлотехнічних засобів, які заважають їх установленню або роботі, експлуатант аеродрому має право вимагати усунення цих перешкод. Безпечні розміри та відстані до зазначених перешкод встановлюються авіаційними правилами України.
 
677. 9. На відстані до 15 кілометрів від меж аеродрому забороняється відкрите складування харчових відходів, розміщення звалищ, спорудження або розбудова споруд, які сприяють масовому скупченню птахів і можуть створювати загрозу для повітряного руху.
 
678. 10. Органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи, незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в пункті 2 цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов’язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність зазначену в пункті 2 цієї статті до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства України.
 
679. 11. Будь-яка шкода, завдана власникові або експлуатантові аеродрому, постійного злітно-посадкового майданчика чи аеропорту та споживачу їх послуг, у тому числі експлуатанту повітряного судна, внаслідок порушень, які пов’язані з фактом будівництва, реконструкції чи іншої діяльності на приаеродромній території, підлягає відшкодуванню відповідно до законодавства України.
 
680. Стаття 74. Аеропорти
 
681. Аеропорт як суб’єкт авіаційної діяльності забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, організацію наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти, має для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку, персонал і може включати розташовані на його території об’єкти системи організації повітряного руху, метеорологічного обслуговування, вертолітні майданчики, під’їзні колії із смугами відведення, об’єкти соціальної сфери та інші спорудження і об’єкти.
 
682. 1. У разі виконання міжнародних польотів в аеропорту повинні здійснюватись митний, прикордонний, санітарно-карантинний та інші види контролю, які передбачені законодавством України.
 
683. 2. Дозвіл аеропорту на обслуговування міжнародних польотів видається уповноваженим органом з питань цивільної авіації згідно з авіаційними правилами України.
 
684. 3. В аеропорту повинна бути створена система зворотного зв’язку пасажирів з його адміністрацією для своєчасного реагування на скарги пасажирів.
 
685. 4. З метою прискорення митного оформлення вантажів авіаперевізник або експлуатант аеропорту надсилає до митних органів України, які провадять діяльність у пунктах пропуску для повітряного сполучення, попередню інформацію про імпортні, експортні та транзитні вантажі, які перевозяться повітряними судами. Порядок, спосіб, форма та строки подання такої інформації спільно визначаються спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
686. Стаття 75. Координовані аеропорти
 
687. 1. У разі коли пропускна спроможність аеропорту задовольняє попит авіакомпаній та за умови забезпечення належного рівня обслуговування рейсів таких авіакомпаній, аеропорт визначається некоординованим. Слот-регулювання в некоординованому аеропорту здійснюється експлуатантом аеропорту.
 
688. 2. Якщо попит авіакомпаній на виконання польотів до/з аеропорту або на обслуговування рейсів в такому аеропорту перевищує його пропускну спроможність та/або виробничі можливості аеропорту, уповноважений орган з питань цивільної авіації визначає цей аеропорт координованим та призначає координатора аеропорту (групи аеропортів), який здійснює слот-регулювання.
 
689. Аеропорт може бути оголошено координованим на певний період часу, необхідний для приведення пропускної спроможності аеропорту у відповідність з навантаженням та попитом на його послуги.
 
690. 3. З метою належного представництва інтересів сторін та вирішення питань, пов’язаних з діяльністю координатора створюється координаційний комітет. Координаційний комітет може бути призначений для більше ніж одного аеропорту.
 
691. 4. Порядок і процедура визначення аеропорту координованим, вибору, призначення координатора, його діяльності, фінансування, процесу розподілу і виділення координатором слотів для авіаперевізників, нагляду за діяльністю координатора, дій у разі скасування координації в аеропорту, створення і роботи координаційного комітету встановлюється нормативно-правовими актами та авіаційними правилами України.
 
692. Стаття 76. Експлуатант аеропорту
 
693. 1. Експлуатант аеропорту несе відповідальність за організацію заходів щодо безпеки польотів, авіаційної безпеки, організацію наземного обслуговування, організацію і проведення пошукових, аварійно-рятувальних і протипожежних робіт у разі аварійних і надзвичайних подій з повітряними суднами на території аеропорту та у районі аеродрому, ефективне надання послуг користувачам аеропорту.
 
694. Експлуатант аеропорту (аеродрому), злітно-посадкового майданчика повинен вжити заходів для унеможливлення зльоту повітряного судна на підставі звіту державного інспектора про перевірку, складеного відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 16 цього Кодексу.
 
695. Експлуатант аеропорту може одночасно бути експлуатантом аеродрому.
 
696. Експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також може на договірних умовах передати права на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам.
 
697. 5. Експлуатант аеродрому зобов’язаний забезпечувати експлуатантів повітряних суден метеорологічною інформацією власними силами або на договірних умовах відповідно до авіаційних правил України.
 
698. 6. Керівник експлуатанта аеродрому, аеропорту має право відмовитися від виконання розпорядження, яке може призвести до виникнення порушень правил безпеки польотів або авіаційної безпеки. При цьому керівник експлуатанта аеродрому повинен повідомити про причину відмови органу, або керівнику, який видав таке розпорядження.
 
699. 7. Експлуатант аеропорту не має права запроваджувати дискримінаційні заходи та обмеження прав користувачів аеропорту та суб’єктів наземного обслуговування, крім випадків, коли такі обмеження стосуються забезпечення безпеки польотів або авіаційної безпеки.
 
700. 8. Експлуатант аеропорту забезпечує створення належних умов для обслуговування пасажирів з обмеженими фізичними можливостями.
 
701. Стаття 77. Управління аеропортами та цивільними аеродромами
 
702. 1. Якщо аеропорт або цивільний аеродром не використовується за цільовим призначенням, аеродром не сертифікується протягом більше трьох років держава, з метою збереження транспортної системи має право відповідно до законодавства вилучити та передати аеропорт, цивільний аеродром, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб, до державної власності або розірвати договір оренди, концесії, управління із зазначеними фізичними та юридичними особами.
 
703. 2. Збитки, заподіяні власнику в результаті повернення до державної власності аеропортів та цивільних аеродромів, у тому числі вартість нерухомого майна, відшкодовуються державою в порядку, встановленому законодавством України, при цьому з фізичних або юридичних осіб стягується відповідна компенсація, якщо інфраструктурі аеропорту, цивільного аеродрому була заподіяна шкода.
 
704. 3. Рішення про ліквідацію, зміну форми власності аеропортів, цивільних аеродромів у частині виконання вимог пункту 1 цієї статті приймається відповідно до законодавства України.
 
705. Стаття 78. Землі аеропортів (аеродромів)
 
706. 1. Землі аеропортів (аеродромів) мають суспільно важливе значення і за своїм цільовим призначенням є землями транспорту. Зміна цільового призначення земель аеропорту провадиться відповідно до Земельного кодексу України.
 
707. 2. Землі аеропортів (аеродромів), що перебувають у державній та комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу або оренду без згоди Кабінету Міністрів України.
 
708. 3. Земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності та необхідні для функціонування аеропортів (аеродромів), надаються в користування підприємствам, установам та організаціям, що провадять авіаційну та неавіаційну діяльність, відповідно до Земельного кодексу України.
 
709. 4. З метою забезпечення узгодженої роботи всіх суб’єктів авіаційної діяльності на території аеропорту встановлюються земельні сервітути. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
 
710. 5. Землі аеродрому можуть використовуватися тільки з метою забезпечення аеродромної діяльності. Можливе використання землі аеродромів для заходів тимчасового характеру за погодженням з власником аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
711. 6. Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади на підставі затверджених в установленому порядку генеральних планів розвитку населених пунктів на довгостроковий період зобов’язані визначити земельні ділянки, які необхідні для розвитку аеропортів (аеродромів).
 
712. Стаття 79. Особливості розпорядження майном аеропортів (аеродромів)
 
713. 1. Аеродроми та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів), що та перебувають у державній та комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу.
 
714. 2. Об’єкти інфраструктури, що призначені для наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, обробки багажу, пошти, вантажу, об’єкти неавіаційних видів діяльності можуть передаватися в концесію, оренду в установленому законодавством порядку за умови, що не буде змінено цільове призначення таких об’єктів.
 
715. Стаття 80. Будівництво, реконструкція і модернізація аеропортів (аеродромів)
 
716. 1. Будівництво та реконструкція аеропортів є суспільною потребою.
 
717. 2. З моменту початку процедури вибору майданчика і до ухвалення рішення про вибір майданчика для будівництва (розширення) аеропорту забороняється протягом одного року відведення земельних ділянок на майданчику, де передбачено будівництво, та видача дозволів на проектування і будівництво об’єктів і споруд, що ускладнюють будівельні роботи.
 
718. 3. Визначення місця розташування або розширення аеропорту (аеродрому) здійснюється місцевими органами виконавчої влади за погодженням з уповноваженим органом з питань цивільної авіації на основі розгляду матеріалів технічного, економічного та екологічного висновків з урахуванням соціальної ситуації в регіоні з представленням альтернативних варіантів.
 
719. 4. Будівництво і реконструкція аеропортів, цивільних аеродромів може здійснюватися в установленому порядку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, власних коштів авіапідприємств, а також інших коштів.
 
720. Стаття 81. Наземне обслуговування в аеропортах і на аеродромах
 
721. 1. Класифікація послуг з наземного обслуговування за їх видами, умови надання доступу до об’єктів та інфраструктури аеропорту, порядок взаємодії суб’єктів наземного обслуговування та обмеження щодо провадження такої діяльності визначаються авіаційними правилами України.
 
722. 2. Суб’єкти наземного обслуговування, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов’язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифікату, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
723. 3. Експлуатант аеропорту/аеродрому, суб’єкт наземного обслуговування несе відповідальність за збитки, завдані користувачам аеропорту/аеродрому, у зв’язку з необґрунтованою відмовою в обслуговуванні повітряного судна.
 
724. Стаття 82. Обмеження монополістичної діяльності в аеропортах. Вільна конкуренція та рівноправність
 
725. 1. Експлуатанти аеропорту (аеродрому) виходячи з технічних можливостей зобов’язані створити користувачам та суб’єктам, що провадять діяльність в аеропорту, рівні умови користування аеропортом та аеродромом, якщо інше не передбачено законодавством.
 
726. 2. Експлуатант аеропорту (аеродрому) зобов’язаний надавати можливість суб’єктам господарювання, якщо вони мають відповідний сертифікат і здійснюють наземне обслуговування інших користувачів, а також користувачам, які здійснюють обслуговування власних рейсів, агентам з наземного обслуговування, виконувати свою виробничу діяльність, вільно користуватися обладнанням і територією аеропорту (аеродрому), а також його централізованою інфраструктурою, на недискримінаційних умовах та у спосіб, який не порушує засад чесної конкуренції.
 
727. 3. З метою контролю державою за монополістичною діяльністю при наданні послуг в аеропорту встановлюється перелік спеціалізованих послуг, які відносяться до ринків, що перебувають у стані природних монополій та які можуть надаватися лише в аеропортах. Перелік таких спеціалізованих послуг встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
728. Стаття 83. Компетенція місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення діяльності аеропортів
 
729. 1. До компетенції місцевих органів виконавчої влади належить:
 
730. 1) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в аеропортах підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, зв’язку;
 
731. 2) дотримання вимог щодо використання приаеродромної території;
 
732. 3) забезпечення в межах своїх повноважень будівництва, реконструкції, благоустрою та експлуатації під’їзних доріг до аеропортів;
 
733. 4) організація благоустрою привокзальних площ аеропортів;
 
734. 5) організація регулярного руху громадського транспорту між аеропортами та населеними пунктами;
 
735. 6) забезпечення електрозв’язку між аеропортами і населеними пунктами;
 
736. 7) створення належних умов для паркування автотранспортних засобів та безперешкодного проїзду спеціальних автотранспортних засобів на території привокзальної площі аеропорту.
 
737. 2. Забезпечення громадського порядку в аеропортах здійснюється відповідними правоохоронними органами.
 
738. 3. Під час планування розвитку транспортної інфраструктури обслуговування пасажирів в аеропортах місцеві органи виконавчої влади здійснюють свою роботу у взаємодії з експлуатантами аеропортів.
 
739. Стаття 84. Забезпечення доступу і обмеження прав користування аеропортами та аеродромами
 
740. 1. Експлуатант аеродрому (аеропорту), який відкритий для прийому і відправлення повітряних суден, зобов’язаний надавати дозвіл на посадку повітряних суден в межах технічних можливостей аеродрому.
 
741. 2. Експлуатант аеропорту (аеродрому), до/з якого здійснюються пасажирські перевезення повинен забезпечувати максимально безперервну експлуатацію аеропорту (аеродрому) з метою забезпечення належного функціонування авіатранспортної системи України.
 
742. Проведення ремонтних, технологічних або інших робіт, які можуть перешкоджати виконанню польотів до/з цього аеропорту, здійснюється лише за погодженням з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
743. 3. Експлуатант аеропорту (аеродрому), до/з якого здійснюються пасажирські перевезення, повинен забезпечити безперервну експлуатацію аеродрому в зимових умовах та відновлення його експлуатації після закриття внаслідок метеорологічних умов у строк, визначений авіаційними правилами України.
 
744. 4. Користування аеропортами та цивільними аеродромами обмежується:
 
745. 1) в разі виникнення передумов для порушень правил з безпеки польотів, пов’язаних із функціонуванням аеродрому, у разі закриття аеродромів і аеропортів для прийому і відправлення повітряних суден у зв’язку з технічними чи метеорологічними умовами, у разі виникнення або загрози виникнення інфекційних захворювань;
 
746. 2) у частині доступу в контрольовані зони аеропортів (аеродромів) відповідно до вимог забезпечення авіаційної безпеки у порядку, встановленому авіаційними правилами України;
 
747. 3) у разі дії непереборної сили.
 
748. 5. Експлуатант аеродрому, який відкритий для прийому і відправлення повітряних суден, зобов’язаний надавати позачерговий дозвіл:
 
749. 1) на вимушену посадку будь-якому повітряному судну, яке зазнає аварії;
 
750. 2) будь-якому повітряному судну, яке здійснює політ з метою захисту життя та здоров’я людей або з метою ліквідації надзвичайних ситуацій;
 
751. 3) будь-якому повітряному судну, яке здійснює політ, безпосередньо пов’язаний із забезпеченням громадського правопорядку та інтересами національної безпеки;
 
752. 4) на посадку в разі використання аеродрому як запасного.
 
753. 6. У разі наявності заборгованості з оплати послуг з аеропортового обслуговування або з відшкодування завданих аеропорту збитків, експлуатант аеропорту (аеродрому) має право не обслуговувати повітряне судно до моменту ліквідації заборгованості після закінчення триденного строку з моменту отримання користувачем-боржником відповідного попередження у письмовому вигляді, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.
 
754. 7. З метою надання консультацій, координації дій суб’єктів авіаційної діяльності в аеропортах та належного представництва інтересів сторін щодо умов використання аеропортів, діяльності організацій з наземного обслуговування в аеропортах створюються аеропортові комітети під керівництвом експлуатанта аеропорту, до складу яких входять представники експлуатанта аеропорту, органів обслуговування повітряного руху, авіаційних перевізників для яких аеропорт є базовим або їх представницьких організацій, а також представники суб’єктів аеропортової діяльності. Уповноважений орган з питань цивільної авіації, може направити в разі потреби свого представника для участі в роботі зазначеного комітету.
 
755. Стаття 85. Плата за аеропортове обслуговування
 
756. 1. У разі надання в аеропортах та на аеродромах обслуговування із забезпеченню зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування у зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу у паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов’язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах стягується плата з метою відшкодування витрат експлуатанта аеропорту чи аеродрому, пов’язаних з наданням таких послуг, та з метою забезпечення ефективної роботи аеропорту чи аеродрому.
 
757. 2. Плата за надання послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та інших послуг, які надаються аеропортом (аеродромом), користувачам встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортові та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.
 
758. РозділХ. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
 
759. Стаття 86. Захист навколишнього природного середовища від шкідливого впливу польотів цивільних повітряних суден
 
760. 1. Суб’єкти авіаційної діяльності зобов’язані під час експлуатації повітряних суден на землі та в повітрі дотримуватися встановлених нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів і вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів (емісії) забруднюючих речовин і зменшення рівня шуму, електромагнітного та радіаційного випромінювання.
 
761. 2. Скидання з повітряних суден шкідливих для здоров’я людей та навколишнього природного середовища речовин, відходів і матеріалів забороняється, крім випадків аварійної ситуації та виконання авіаційних хімічних робіт. Винні у таких діях особи несуть відповідальність згідно із законодавством України.
 
762. Стаття 87. Захист населення від шкідливого впливу викидів (емісії) забруднюючих речовин, шуму, електромагнітного випромінювання під час експлуатації повітряних суден
 
763. 1. Максимально допустимий рівень шуму під час експлуатації повітряного судна, емісії авіаційних двигунів та електромагнітного випромінювання об’єктів авіаційної діяльності не повинен перевищувати гранично допустимий рівень, який встановлений авіаційними правилами України.
 
764. 2. Суб’єкти авіаційної діяльності зобов’язані відшкодовувати у встановленому законодавством порядку громадянам шкоду, завдану їх здоров’ю та майну внаслідок авіаційної діяльності.
 
765. 3. Якщо рівень шуму під час експлуатації цивільного повітряного судна перевищує встановлений рівень шуму, уповноважений орган з питань цивільної авіації має право обмежити або заборонити польоти такого повітряного судна.
 
766. 4. Обмеження та заборона встановлюються з урахуванням заходів, спрямованих на зменшення рівня шуму в аеропорту та поблизу нього, включаючи:
 
767. 1) технічне зниження рівня шуму від повітряних суден;
 
768. 2) просторове зонування території навколо аеропорту з урахуванням авіаційного шуму та інших несприятливих екологічних факторів, відповідне її планування і забудова;
 
769. 3) здійснення заходів, передбачених експлуатаційними процедурами під час зльоту і посадки повітряних суден, відповідної організації повітряного руху, з метою зменшення впливу авіаційного шуму та інших несприятливих екологічних факторів в аеропорту і біля нього;
 
770. 4) запровадження обмежень та заборони на польоти цивільних повітряних суден в даному аеропорту.
 
771. Стаття 88. Протипожежне забезпечення аеродромів та аеропортів
 
772. 1. Для вжиття заходів пожежної безпеки, протипожежного забезпечення польотів та участі в аварійно-рятувальних роботах в аеропортах (на аеродромах) створюються служби пожежної безпеки, які провадять свою діяльність у порядку, установленому законодавством України та авіаційними правилами України.
 
773. Розділ ХІ. ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ
 
774. ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ
 
775. Стаття 89. Організація забезпечення авіаційної безпеки
 
776. 1. Захист цивільної авіації від актів незаконного втручання забезпечується шляхом здійснення комплексу організаційних і практичних заходів, а також залучення людських та матеріальних ресурсів відповідно до Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації та нормативно-правових актів з питань забезпечення авіаційної безпеки.
 
777. 2. З метою удосконалення забезпечення координації та взаємодії на державному рівні всіх органів виконавчої влади щодо захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання утворюється національний комітет з авіаційної безпеки, який є дорадчим органом та положення про якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
778. 3. З метою здійснення контролю за виконанням вимог Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, оперативного та ефективного усунення виявлених недоліків, уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить на регулярній основі комплексні, сертифікаційні, планові, позапланові перевірки стану авіаційної безпеки, а також ситуаційні експерименти, випробування, огляди, спостереження.
 
779. 4. Уповноважений орган з питань цивільної авіації разом з іншими державними органами, задіяними в забезпеченні виконання Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, розробляє та реалізує Державну програму контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації.
 
780. 5. З метою здійснення заходів із забезпечення захисту, охорони та безпеки пасажирів, членів екіпажу, авіаційного персоналу, персоналу, задіяного в авіаційній діяльності, повітряних суден, об’єктів, суб’єктів авіаційної діяльності незалежно від форми власності та підпорядкованості у суб’єктах авіаційної діяльності утворюються служби авіаційної безпеки.
 
781. 6. Служби авіаційної безпеки підлягають обов’язковій сертифікації на право провадження конкретних видів діяльності із забезпечення авіаційної безпеки.
 
782. 7. В частині, що стосується забезпечення авіаційної безпеки, сертифікації підлягають такі суб’єкти авіаційної діяльності: експлуатанти, аеропорти, аеродроми, злітно-посадкові майданчики, навчальні заклади та організації з технічного обслуговування (у разі, коли вони мають повітряні судна або аеродроми), а також інші суб’єкти наземного обслуговування, що виконують окремі види наземного обслуговування.
 
783. 8. Авіаційний персонал та персонал, задіяний в авіаційній діяльності, робота якого безпосередньо пов’язана із забезпеченням авіаційної безпеки, можуть бути допущені до виконання такої роботи лише за наявності відповідних документів з авіаційної безпеки, виданих сертифікованими навчальними закладами.
 
784. 9. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу, залученого до забезпечення проведення заходів авіаційної безпеки, здійснюється відповідно до програми підготовки з авіаційної безпеки у навчальних закладах, в тому числі іноземних, що мають сертифікат, який видано або визнано уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
785. 10. Персонал служб авіаційної безпеки, а також персонал, який працює без супроводження у контрольованих зонах аеропорту або аеродрому, повинен пройти спеціальну перевірку правоохоронними органами до одержання права доступу до таких зон.
 
786. 11. Фізична особа - експлуатант повітряного судна повинен забезпечити авіаційну безпеку в місцях базування, стоянок та під час виконання польотів.
 
787. Стаття 90. Заходи щодо захисту від актів незаконного втручання
 
788. 1. Актом незаконного втручання в діяльність цивільної авіації є акт або спроба скоєння акта, що створює загрозу безпеці цивільної авіації як на землі, так і у повітрі, а саме:
 
789. 1) незаконне захоплення повітряного судна у повітрі;
 
790. 2) незаконне захоплення повітряного судна на землі;
 
791. 3) захоплення заручників на борту повітряного судна, аеродромі або аеропорту;
 
792. 4) незаконне проникнення на борт повітряного судна, в зону обмеженого доступу аеропорту (аеродрому) або на об’єкти обслуговування повітряного руху та радіотехнічного забезпечення польотів (зв’язку, навігації, спостереження);
 
793. 5) несанкціоноване пронесення на борт повітряного судна або в зону обмеженого доступу аеропорту (аеродрому), що охороняється, зброї, небезпечного пристрою або матеріалу, що може нести потенційну загрозу безпеці цивільної авіації;
 
794. 6) надання неправдивої інформації, яка ставить під загрозу безпеку пасажирів, членів екіпажу повітряного судна у повітрі або на землі, або безпеку осіб, персоналу в аеропорту, на аеродромі.
 
795. 2. Суб’єкти авіаційної діяльності на підставі Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації розробляють та на регулярній основі оновлюють власні програми авіаційної безпеки і здійснюють заходи щодо захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.
 
796. Стаття 91. Превентивні заходи безпеки
 
797. 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації постійно проводить оцінку ризиків та рівня загрози безпеці цивільної авіації з метою здійснення відповідних рівню загрози заходів безпеки.
 
798. 2. За результатами оцінки рівня загрози уповноважений орган з питань цивільної авіації може визначити всі або окремі рейси будь-якого експлуатанта як рейси „підвищеного ризику» із здійсненням посилених заходів безпеки в аеропортах України, а також включенням за окремим рішенням Кабінету Міністрів України до складу екіпажу повітряного судна озброєних спеціально підготовлених співробітників правоохоронних органів на невизначений або певний час залежно від рівня загрози.
 
799. 3. З урахуванням результатів оцінки рівня загрози уповноважений орган з питань цивільної авіації визначає перелік країн та аеропортів, до яких тимчасово заборонено чи обмежено польоти повітряних суден експлуатантів.
 
800. 4. З метою виключення пронесення на борт повітряного судна або в зону обмеженого доступу, що охороняються, зброї, вибухівки або інших небезпечних предметів, речовин тощо, які можуть бути використані для здійснення акта незаконного втручання і пронесення яких не санкціоновано, здійснюються такі заходи:
 
801. 1) забезпечення здійснення контролю за доступом осіб та транспортних засобів до контрольованих зон аеропортів, аеродромів та зон обмеженого доступу, що охороняються;
 
802. 2) здійснення контролю на безпеку персоналу, транспортних засобів, яким надається доступ до зон обмеженого доступу, що охороняються;
 
803. 3) забезпечення охорони, здійснення контролю доступу, передпольотного (післяпольотного) огляду (догляду) та спеціального догляду повітряного судна;
 
804. 4) здійснення контролю на безпеку членів екіпажу, пасажирів, ручної поклажі, багажу, вантажу, кур’єрських і поштових відправлень, бортових припасів, включаючи бортове харчування, тощо;
 
805. 5) забезпечення фізичного захисту периметру аеропорту/аеродрому та його патрулювання.
 
806. 5. Спеціальні заходи безпеки здійснюються під час перевезення потенційно небезпечних (проблемних) пасажирів, а саме:
 
807. а) осіб, які депортуються;
 
808. б) небажаних осіб;
 
809. в) осіб, що перебувають під вартою.
 
810. 6. Особа, яка відмовляється від здійснення контролю на безпеку або пред’явлення для здійснення такого контролю ручної поклажі, багажу, що їй належать, до перевезення повітряним судном не допускається.
 
811. 7. На повітряному судні, що перебуває в польоті, контроль на безпеку, у разі потреби, може бути здійснено за рішенням командира повітряного судна незалежно від згоди пасажира. Для зазначеної мети повітряне судно вважається таким, що перебуває у польоті, з часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до часу відкриття будь-яких з цих дверей для розвантаження.
 
812. 8. Жодна особа або транспортний засіб не може увійти або заїхати в зону обмеженого доступу, що охороняються, без перепустки та проходження контролю на безпеку.
 
813. 9. Правила охорони повітряних суден та інших важливих об’єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них визначаються законодавством та авіаційними правилами України.
 
814. 10. Технічні засоби захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання повинні мати сертифікат, виданий або визнаний уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
815. Стаття 92. Врегулювання кризових ситуацій
 
816. 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації в межах повноважень вживає необхідних заходів щодо забезпечення безпеки пасажирів та екіпажу повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, під час перебування їх на землі, до того часу, поки вони не будуть в змозі продовжити виконувати свій політ.
 
817. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації збирає всю необхідну інформацію про політ повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, та надає отриману інформацію всім іншим державам, у підпорядкуванні яких перебувають відповідні органи обслуговування повітряного руху, у тому числі органи в аеропорту відомого або ймовірного пункту призначення, для того, щоб своєчасно вжити необхідних заходів безпеки на повітряних лініях, а також у відомому або ймовірному пункті приземлення повітряного судна.
 
818. 3. Уповноважений орган з питань цивільної авіації у взаємодії з іншими органами виконавчої влади вживає можливих заходів для того, щоб повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання та здійснило посадку на території України, було затримано на землі, якщо виліт його не пов’язаний з першочерговою необхідністю забезпечення життя людей.
 
819. 4. Якщо іноземне повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання, здійснило посадку на території України, уповноважений орган з питань цивільної авіації ну якомога швидкий спосіб повідомляє державу, в якій зареєстровано дане повітряне судно, та державу, яка є експлуатантом, про його посадку та так само повідомляє всю іншу відповідну інформацію.
 
820. 5. При отриманні інформації про спробу скоєння або скоєння акта незаконного втручання терміново повідомляються відповідні правоохоронні органи.
 
821. 6. Заходи з повернення контролю над захопленим повітряним судном на території України здійснюються згідно з вимогами законодавства. Безпосередньо врегулювання кризової ситуації здійснює Служба безпеки України.
 
822. 7. Після врегулювання кризової ситуації уповноважений орган з питань цивільної авіації терміново надсилає відповідне повідомлення до Міжнародної організації цивільної авіації.
 
823. 8. У разі надання неправдивої інформації про спробу скоєння або скоєння акта незаконного втручання в діяльність цивільної авіації особа, яка надала таку інформацію, несе відповідальність згідно з законодавством.
 
824. Стаття 93. Предмети, що заборонені для пронесення в зони обмеженого доступу, що охороняються, або до перевезення на повітряних суднах
 
825. 1. Перелік предметів і речовин, заборонених для пронесення в зони обмеженого доступу аеропортів, що охороняються, та/або до перевезення на борту повітряного судна, визначається авіаційними правилами України.
 
826. 2. Уповноважені співробітники правоохоронних органів у передбачених законодавством України випадках мають право перебувати під час польоту на борту повітряного судна озброєними табельною вогнепальною зброєю у разі виконання ними спеціальних заходів щодо:
 
827. 1) охорони вищих посадових осіб держави відповідно до Закону України «Про Державну охорону органів державної влади та посадових осіб»;
 
828. 2) забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів;
 
829. 3) супроводження фельдпошти та спецвантажів, конвоювання арештованих.
 
830. Стаття 94. Підтримання встановленого порядку на борту повітряного судна
 
831. 1. У разі порушення будь-якими особами встановлених правил поведінки на борту повітряного судна, створення ними загрози безпечному виконанню польоту або відмови виконувати вимоги членів екіпажу до порушників можуть бути застосовані заходи стримування.
 
832. 2. Заходи стримування можуть бути вжиті стосовно осіб, які скоїли на борту повітряного судна, що перебуває у польоті, такі правопорушення, як:
 
833. 1) насильство, психологічний тиск або пряме залякування, загроза або умисне заподіяння шкоди, що загрожує життю або власності пасажирів;
 
834. 2) насильство, загроза або втручання в дії членів екіпажу під час виконання ними службових обов’язків, або дії, які можуть призвести до втрати екіпажем можливості їх виконання;
 
835. 3) свідомо вчинене пошкодження повітряного судна, обладнання;
 
836. 4) надання неправдивої інформації, яка може призвести до загрози безпеці повітряного судна;
 
837. 5) невиконання законних вказівок або інструкцій членів екіпажу, що віддавались в інтересах безпеки або підтримання порядку на борту повітряного судна.
 
838. 3. З метою забезпечення на належному рівні авіаційної безпеки та дотримання встановленого порядку на борту повітряного судна експлуатант має право включати до складу екіпажу повітряного судна підготовлених фахівців авіаційної безпеки.
 
839. Стаття 95. Здійснення заходів стримування
 
840. 1. Заходи стримування здійснюються у разі, коли інші методи відновлення порядку на борту повітряного судна виявилися недієвими, і полягають у тимчасовому обмеженні дій і свободи пересування порушника, унеможливленні проявів фізичного насильства або психологічного тиску з його боку стосовно інших осіб, які перебувають на борту повітряного судна під час виконання польоту.
 
841. 2. Процедури щодо здійснення заходів стримування визначаються у авіаційних правилах України.
 
842. 3. При здійсненні заходів стримування стосовно недисциплінованих осіб на борту повітряного судна під час польоту можуть використовуватись спеціальні засоби, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
843. 4. У разі, коли на борту повітряного судна недостатньо зазначених спеціальних засобів, а дії порушника/порушників становлять значну загрозу безпеці виконання польоту або особистій безпеці оточуючих, свобода порушника/порушників може бути обмежена за допомогою підручних засобів.
 
844. 5. У разі крайньої необхідності для забезпечення безпеки польоту та збереження дисципліни на борту командир повітряного судна може висадити пасажира (на території будь-якої держави, де повітряне судно здійснює посадку), який вчинив або має намір вчинити дії, які становлять загрозу безпеці повітряного судна, людей чи їх власності. Командир повітряного судна в установленому порядку може передати компетентним властям держави, на території якої повітряне судно здійснило посадку, будь-яку особу, що скоїла на борту акт, який є серйозним порушенням згідно із законодавством країни перевізника. Командир повітряного судна зобов’язаний подати інформацію та докази про такі порушення властям у пункті приземлення.
 
845. 6. Експлуатант може відмовити фізичній особі в подальших перевезеннях, якщо така особа, що була пасажиром його авіарейсу, вчинила дії, які були загрозою безпеці повітряного судна, або людей.
 
846. Розділ ХІІ ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
 
847. Стаття 96. Загальні умови ліцензування
 
848. 1. Авіаційний перевізник, який виконує перевезення пасажирів та (або) вантажу за плату та (або) по найму повинен мати ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів та (або) вантажів повітряним транспортом, яка видається уповноваженим органом з питань цивільної авіації згідно із законодавством України.
 
849. 2. Перевезення пасажирів, вантажу за плату та (або) по найму без наявності ліцензії забороняється.
 
850. 3. Наявність ліцензії не означає, що авіаційний перевізник має право доступу до конкретних повітряних ліній або ринків. З метою набуття права доступу до конкретних повітряних ліній або ринків авіаперевізник повинен отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації відповідний документ на право експлуатації конкретної повітряної лінії.
 
851. 4. Порядок проведення ліцензування визначається законодавством України.
 
852. Стаття 97. Забезпечення авіаційного перевізника
 
853. 1. Суб’єкти господарювання, що отримують ліцензію, та авіаперевізники, які мають ліцензію, повинні мати у своєму розпорядженні один чи більше повітряних суден у власності або у формі лізингу (крім лізингу з екіпажем).
 
854. 2. Повітряні судна, що належать та використовуються українськими авіаперевізниками, повинні бути зареєстровані в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у відповідному реєстрі іншої країни у разі, коли між Україною та цією країною укладені відповідні домовленості.
 
855. 3. Авіаперевізник, який використовує повітряне судно іншого авіаперевізника або передає його іншому авіаперевізнику на умовах лізингу, повинен отримати попереднє погодження з боку уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Умови такого погодження повинні бути частиною договору лізингу між сторонами. Порядок та правила використання авіаперевізником повітряних суден інших авіаперевізників встановлюються авіаційними правилами України.
 
856. 4. Авіаційний перевізник має право отримати ліцензію за умови, що Україна та/або громадяни України володіють більш як 50 відсотків статутного капіталу (пакету акцій) цього підприємства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.
 
857. Стаття 98. Умови виконання повітряних перевезень українським авіаперевізником
 
858. 1. Авіаперевізник зобов’язаний надавати послуги з повітряних перевезень в обсягах і на умовах, передбачених сертифікатом експлуатанта, ліцензією та наданими йому правами на експлуатацію повітряних ліній.
 
859. 2. Для виконання польотів з перевезення пасажирів, багажу та (або) вантажів, пошти за плату та (або) по найму авіаперевізник повинен мати відповідне право на експлуатацію визначеної повітряної лінії.
 
860. 3. Право на експлуатацію повітряної лінії надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою авіаперевізника щодо визначених повітряних ліній на виконання:
 
861. 1) регулярних повітряних перевезень в межах України;
 
862. 2) регулярних міжнародних повітряних перевезень з (до) України;
 
863. 3) чартерних міжнародних повітряних перевезень з (до) України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць;
 
864. 4) авіаційних перевезень в інших країнах.
 
865. 4. Порядок та процедура надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній та затвердження розкладу руху авіаперевізників встановлюються авіаційними правилами України.
 
866. 5. Якщо цього вимагають міжнародні договори або законодавство країни, до якої будуть здійснюватися повітряні перевезення, уповноважений орган з питань цивільної авіації додатково до наданого права на експлуатацію повітряної лінії письмово інформує про це компетентний орган цієї країни.
 
867. 6. Затвердження розкладів руху авіаперевізників та планів вильотів (прильотів) повітряних суден авіаперевізників для нерегулярних рейсів відбувається з урахуванням умов, визначених правами авіаперевізника на експлуатацію повітряних ліній.
 
868. 7. Під час надання права на експлуатацію повітряної лінії та призначення авіаперевізника враховуються суспільно важливі перевезення та потреби розвитку транспортної системи України.
 
869. 8. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право відмовити у наданні права на експлуатацію повітряної лінії та призначенні авіаперевізника або обмежити обсяг права на експлуатацію повітряної лінії у разі:
 
870. 1) наявності обмежень, передбачених міжнародними договорами або домовленостями між авіаційними властями, а також авіаційними правилами України;
 
871. 2) з метою запобігання обмеженню можливості українських авіаперевізників конкурувати з іноземними авіаперевізниками;
 
872. 3) потреби зробити рентабельними регулярні повітряні перевезення за повітряними лініями, які вже обслуговуються, за відсутності потреби у збільшенні запропонованої ємності перевезень;
 
873. 4) коли право на виконання регулярних польотів за даною повітряною лінією вже передано іншому авіаперевізнику в рамках виконання зобов’язань, що мають суспільно-важливий характер;
 
874. 5) авіаперевізник не задовольняє вимогам міжнародних угод та авіаційних правил України або не виконує їх.
 
875. 9. Авіаперевізник зобов’язаний поінформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про припинення регулярних повітряних перевезень на повітряній лінії, на яку він має право на експлуатацію та призначення, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин такого припинення.
 
876. Стаття 99. Умови здійснення повітряних перевезень іноземним авіаперевізником
 
877. 1. Для здійснення повітряних перевезень іноземний авіаперевізник повинен мати відповідну ліцензію та мати відповідний сертифікат відповідного державного органу країни, в якій він отримав ліцензію.
 
878. 2. Регулярні повітряні перевезення іноземним авіаперевізником повинні здійснюватися згідно з вимогами міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, авіаційних правил України та домовленостей між авіаційними властями. Чартерні або нерегулярні повітряні перевезення повинні здійснюватися іноземним авіаперевізником відповідно до авіаційних правил України.
 
879. 3. Іноземний авіаперевізник може здійснювати повітряні перевезення в Україну, з України, в межах території України, або повітряні перевезення, які передбачають посадку з комерційною метою на території України, виключно в обсягах і на умовах, що передбачені наданими правами на експлуатацію конкретних повітряних ліній уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
880. 4. Якщо цього вимагають міжнародні договори, учасником яких є Україна, іноземний авіаперевізник повинен бути призначеним для виконання польотів за конкретними повітряними лініями.
 
881. 5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право:
 
882. 1) визнати призначення державного органу країни іншої, ніж та, в якій було видано ліцензію;
 
883. 2) відмовити у визнанні призначення іноземного авіаперевізника, якщо його ефективний контроль здійснюється особою або особами іншої країни, ніж та, що його призначила;
 
884. 3) провести додаткову перевірку іноземного авіаперевізника на відповідність вимогам, установленим міжнародними угодами та авіаційними правилами України.
 
885. 6. Право на експлуатацію повітряної лінії надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою іноземного авіаперевізника щодо визначених повітряних ліній на здійснення:
 
886. 1) регулярних міжнародних повітряних перевезень до (з) України, у тому числі як уповноваженого авіаперевізника з боку України;
 
887. 2) регулярних повітряних перевезень в межах України;
 
888. 3) чартерних повітряних перевезень до (з) України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць.
 
889. 7. Якщо цього вимагають міжнародні договори, учасником яких є Україна або законодавством країни, до якої будуть здійснюватися повітряні перевезення, уповноважений орган з питань цивільної авіації додатково до наданого права на експлуатацію повітряної лінії письмово призначає іноземного авіаперевізника, уповноваженого здійснювати повітряні перевезення визначеними повітряними лініями до або між такими країнами, поінформувавши про це компетентний орган цієї країни (країн).
 
890. 8. Затвердження розкладів руху іноземних авіаперевізників та планів вильотів-прильотів повітряних суден іноземних авіаперевізників для нерегулярних рейсів здійснюється із застосуванням комунікаційних мереж.
 
891. 9. Право на експлуатацію повітряної лінії іноземному авіаперевізнику може бути надане, якщо:
 
892. 1) це відповідає законодавству;
 
893. 2) українські авіаперевізники користуються такими самими правами в країні реєстрації іноземного авіаперевізника або отримують інші вигоди на умовах взаємності;
 
894. 3) в українських аеропортах надається можливість обслуговування таких польотів та повітряних перевезень;
 
895. 4) у разі нерегулярних повітряних перевезень такі перевезення не можуть бути здійснені українськими авіаперевізниками або такі перевезення не можуть бути здійснені в рамках регулярних польотів між тими самими аеропортами.
 
896. 10. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право відмовити іноземному авіаперевізнику у наданні права на експлуатацію повітряної лінії, якщо це зумовлюється обмеженнями, що встановлені міжнародними договорами та домовленостями між авіаційними властями, або невідповідністю заявника їх умовам.
 
897. 11. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право анулювати або зупинити дію права на експлуатацію повітряної лінії у разі, якщо іноземний авіаперевізник не відповідає вимогам міжнародних договорів та авіаційних правил України або порушує умови чи обмеження, встановлені правом на експлуатацію повітряної лінії.
 
898. 12. Іноземний авіаперевізник зобов’язаний поінформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про припинення регулярних повітряних перевезень за повітряною лінією, на яку він має право на експлуатацію повітряної лінії та призначення, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин такого припинення.
 
899. 13. Умови, порядок та процедури надання, анулювання прав на експлуатацію повітряної лінії іноземним авіаперевізникам встановлюються авіаційними правилами України.
 
900. Стаття 100. Суспільно важливі повітряні перевезення
 
901. 1. Суспільно важливі повітряні перевезення забезпечуються авіаперевізником з метою надання послуг з повітряних перевезень із дотриманням встановлених вимог щодо тривалості, регулярності, місткості і тарифів, яких авіаперевізник не став би дотримуватись у разі, якби він керувався тільки власними комерційними інтересами.
 
902. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може прийняти рішення про обслуговування певної повітряної лінії з незначним повітряним рухом, який є важливим для міста або регіону, в рамках виконання зобов’язання, що має суспільно важливий характер, з дотриманням авіаперевізником встановлених вимог, зокрема щодо безперервності та регулярності повітряних перевезень, обсягу та рівня оплати за здійснення повітряних перевезень. Відповідне повідомлення з цього приводу публікується у друкованих офіційних виданнях.
 
903. 3. Якщо жоден із авіаперевізників не готовий на обслуговування такої повітряної лінії, уповноважений орган з питань цивільної авіації може оголосити відкритий конкурс для українських авіаперевізників, або для іноземних перевізників, якщо це передбачено міжнародними договорами, з метою обрання авіаперевізника або авіаперевізників, які готові виконувати зобов’язання, що мають суспільно важливий характер.
 
904. 4. Критерієм оцінки пропозицій, поданих на конкурс, є заявлені авіаперевізником форма або розмір винагороди чи інших пільг, що надаються в обмін на виконання зобов’язання, що мають суспільно важливий характер.
 
905. 5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може включити у зобов’язання, що має суспільно важливий характер, вимогу до авіаперевізника щодо гарантування обслуговування повітряної лінії протягом визначеного строку.
 
906. 6. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право обмежити доступ до повітряної лінії, яка обслуговується в рамках зобов’язання, що має суспільно важливий характер, тільки для одного авіаперевізника, цим забезпечивши його виключне право на обслуговування повітряної лінії на строк до трьох років.
 
907. Стаття 101. Повітряні перевезення небезпечних вантажів
 
908. 1. Умови повітряних перевезень та перелік небезпечних вантажів встановлюються авіаційними правилами України з урахуванням вимог Міжнародної організації цивільної авіації.
 
909. 2. Авіаперевізник має право здійснювати перевезення небезпечних вантажів в порядку, встановленому авіаційними правилами України.
 
910. 3. Суб’єкти, що провадять діяльність, пов’язану з наданням послуг із продажу повітряних перевезень вантажів, у тому числі небезпечних, повинні бути сертифіковані уповноваженим органом з питань цивільної авіації на відповідність вимогам авіаційних правил України.
 
911. 4. Суб’єкти авіаційної діяльності, які здійснюють наземне обслуговування, повинні мати персонал, який має відповідну підготовку з обробки небезпечних вантажів відповідно до авіаційних правил України.
 
912. 5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює сертифікацію навчальних закладів, які проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу та персоналу, який провадить авіаційну діяльність, з питань повітряних перевезень небезпечних вантажів.
 
913. Стаття 102. Продаж повітряних перевезень, договір повітряного перевезення
 
914. 1. Повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником.
 
915. 2. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізникам або уповноваженими ним організаціями (агентами).
 
916. 3. Документами на повітряне перевезення є:
 
917. 1) квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира;
 
918. 2) багажна квитанція (паперова або електронна) - при перевезенні речей як багажу пасажира;
 
919. 3) транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) у паперовому або електронному вигляді - при перевезенні вантажу.
 
920. 4. Авіаційний перевізник зобов’язаний відмовити пасажиру в міжнародному перевезенні у разі відсутності у нього документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України. За здійснення міжнародного перевезення пасажира без документів, необхідних для в’їзду на територію України чи для в’їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законодавством.
 
921. 5. Юридична особа, що провадить діяльність, пов’язану з продажем авіаційних перевезень (надає агентські послуги з продажу авіаційних перевезень), повинна бути сертифікована уповноваженим органом з питань цивільної авіації на відповідність вимогам авіаційних правил України.
 
922. Стаття 103. Тарифи на повітряні перевезення
 
923. 1. Тарифи на повітряні перевезення, що здійснюються на території України або починаються чи закінчуються на території України, які визначають обсяг оплати за як за повітряне перевезення так і за пов’язані з ним послуги, а також умови здійснення такої оплати, включаючи винагороду та умови, запропоновані агентам з продажу, визначаються авіаперевізниками в установленому порядку і оприлюднюються у формі, доступній користувачам.
 
924. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право анулювати надмірно високі тарифи, зокрема, у разі недостатнього рівня конкуренції, або зупинити дію надмірно низьких тарифів, зокрема, у разі зниження їх до рівня, нижчого за собівартість.
 
925. 3. У разі коли авіаперевізник не подав необхідну інформацію в установлений строк або подав інформацію в неповному обсязі, уповноважений орган з питань цивільної авіації має право своїм рішенням анулювати такий тариф та вилучити його із систем продажу і бронювання.
 
926. Стаття 104. Обов’язки та відповідальність авіаційного перевізника
 
927. 1. Правила авіаперевізника - правила, інструкції і технології, встановлені перевізником, які використовуються при повітряних перевезеннях пасажирів та/або багажу, вантажу, пошти, а також правила застосування тарифів, стандарти з обслуговування пасажирів і багажу, порядок розгляду претензій та позовів.
 
928. 2. Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб’єктами з наземного обслуговування, а також визначені нормативи якості такого обслуговування встановлюються уповноваженим органом з питань цивільної авіації авіаційними правилами України з урахуванням міжнародних договорів та законодавства України.
 
929. 3. Авіаперевізник зобов’язаний виконувати зазначені у пункті 2 цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативи якості обслуговування.
 
930. 4. Авіаперевізник на підставі зазначених у пункті 2 цієї статті правил повітряних перевезень повинен встановити та ввести в дію власні правила, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять нормативів якості обслуговування пасажирів, нижчих за рівень установлених вимог.
 
931. 5. Іноземний авіаперевізник, який провадить діяльність в Україні, зобов’язаний поінформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про власні правила та вимоги, якими визначаються умови здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу, пошти. Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право своїм рішенням вимагати від іноземного авіаперевізника привести такі правила і вимоги у відповідність з нормами законодавства та авіаційних правил України. У разі їх невідповідності законодавству такі правила і вимоги не є обов’язковими для контрагентів авіаперевізника.
 
932. 6. Авіаперевізник у своїх правилах повинен встановити та довести до відома пасажира порядок виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи тривалої затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб виплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та нормам, установленим міжнародними договорами, чинними для України, законодавству України та авіаційним правилам України.
 
933. 7. Авіаперевізник під час організації повітряних перевезень повинен вжити заходів щодо доведення до відома споживачів через інформаційно-рекламні засоби, у тому числі автоматизовані системи бронювання, інформації щодо повітряних ліній і розкладу польотів повітряних суден, тарифів на перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти повітряним транспортом, а також умови обслуговування пасажирів та обробки вантажу на землі перед польотом, після нього та на борту повітряного судна.
 
934. 8. Авіаперевізник зобов’язаний оприлюднити свій розклад регулярних рейсів.
 
935. 9. Авіаперевізник, що розміщує дані в автоматизованій системі бронювання, повинен гарантувати, що розміщена ним чи подана для розміщення в інших автоматизованих системах бронювання інформація є точною, достовірною та вичерпною.
 
936. 10. Авіаперевізник не повинен впливати на вибір автоматизованих систем бронювання суб’єктом, що надає послуги з продажу пасажирських повітряних перевезень.
 
937. 11. Авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, заподіяну під час перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і норм, передбачених міжнародними договорами, чинними для України, законодавством України та авіаційними правилами України.
 
938. 12. За переміщення через державний кордон України іноземців чи осіб без громадянства без документів для в’їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених законодавством, авіаперевізники несуть відповідальність, передбачену законодавством України. За здійснення міжнародного повітряного перевезення пасажира без документів, необхідних для в’їзду в Україну чи для в’їзду в іноземну країну з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законодавством.
 
939. 13. Авіаперевізник може відмовити пасажиру або вантажовідправнику в перевезенні у випадках, передбачених авіаційними правилами України.
 
940. 14. Пасажир має право на вільне ознайомлення з правилами повітряних перевезень авіаперевізника та на обслуговування згідно з класом придбаного квитка, а авіаперевізник повинен забезпечити реалізацію такого права.
 
941. 15. Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад гроші у порядку, встановленому авіаційними правилами України.
 
942. 16. Пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи тривалої затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажиру, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення в порядку, встановленому міжнародними договорами, чинними для України, законодавством України та авіаційними правилами України.
 
943. 17. Вимоги, передбачені цією статтею, застосовуються до авіаперевізника за шкоду, заподіяну під час міжнародного повітряного перевезення, яке починається або закінчується на території України або передбачає здійснення комерційної посадки на території України, а також до внутрішніх повітряних перевезень.
 
944. 18. До договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов’язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами, застосовуються положення Цивільного кодексу України.
 
945. Стаття 105. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень
 
946. 1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб’єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та їх відповідність вимогам та нормам, установленим міжнародними договорами, чинними для України, та авіаційними правилами України, зокрема, в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.
 
947. 2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації авіаційними правилами України встановлює порядок подання звернень пасажирів, вантажовідправників та вимог до авіаперевізника у разі заподіяння шкоди під час повітряних перевезень.
 
948. 3. У разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації приймає рішення щодо:
 
949. 1) відсутності факту порушення авіаперевізником норм законодавства та авіаційних правил України;
 
950. 2) наявності факту порушення авіаперевізником норм законодавства та авіаційних правил України із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої порушення слід усунути.
 
951. 4. До звернення, передбаченого пунктом 2 цієї статті, повинні додаватися такі документи:
 
952. 1) копія звернення на адресу авіаперевізника;
 
953. 2) відповідь авіаперевізника на звернення пасажира - у разі надання такої відповіді;
 
954. 3) підтвердження факту бронювання на даний політ, або здійснення польоту;
 
955. 4) будь-які інші документи, що підтверджують неналежне перевезення пасажира та/або багажу, вантажу.
 
956. 5. Авіаперевізник зобов’язаний довести факт відсутності порушення прав пасажира або вантажовідправника, якому відмовлено в авіаперевезенні, у тому числі в разі скасування чи затримки рейсу.
 
957. 6. Положення Закону «Про захист прав споживачів» застосовуються до повітряних перевезень, крім питань, які врегульовані цим Кодексом та міжнародними договорами, учасником яких є Україна.
 
958. Стаття 106. Обслуговування пасажирів з обмеженою рухливістю (інвалідів)
 
959. 1. Пасажирам з обмеженою рухливістю (інвалідам) повинна надаватись безкоштовна особлива допомога, яка гарантувала б отримання цією категорією пасажирів послуг, передбачених для всіх інших пасажирів. Така допомога включає надання інформації та вказівок які зрозумілі пасажирам з функціональними порушеннями органів відчуттів та сприймання.
 
960. 2. Авіаційні перевізники, експлуатанти аеропортів та інші суб`єкти авіаційної та аеропортової діяльності повинні вживати заходів з метою встановлення єдиних стандартів доступності транспортних послуг для інвалідів з моменту прибуття в аеропорт відправлення до моменту виходу з аеропорту призначення.
 
961. 3. Авіаційні перевізники, експлуатанти аеропортів та інші суб`єкти авіаційної та аеропортової діяльності повинні співпрацювати з метою розроблення та координації програм щодо підготовки кваліфікованого персоналу для здійснення допомоги інвалідам.
 
962. 4. Експлуатант аеропорту повинен вживати всіх необхідних заходів, щоб будівлі та служби в аеропортах відповідали потребам інвалідів.
 
963. З метою полегшення пересування інвалідів та осіб похилого віку між повітряним судном та аеровокзалом як після прибуття, так і під час вильоту в разі потреби слід забезпечити надання підйомних систем або інших пристроїв у разі відсутності телескопічних пасажирських трапів, вживати заходів для того, щоб пасажири, які мають дефекти слуху та зору, мали можливість отримувати інформацію про рейси.
 
964. 5. В аеропортах повинні бути створені необхідні умови для стоянок транспортних засобів осіб, які потребують допомоги під час руху, а також здійснюватися заходи для полегшення руху між стоянками повітряних суден та спорудою аеровокзалу.
 
965. 6. Авіаційний перевізник повинен вжити заходів для того, щоб повітряні судна, які вводяться в експлуатацію вперше або після значного переобладнання, відповідали єдиним стандартам доступності щодо обладнання на борту, зазначеним в частині 2 цієї статті.
 
966. 7. Інвалідні коляски, спеціальна апаратура та обладнання, якими користуються інваліди, повинні перевозитися безкоштовно у пасажирському салоні повітряного судна, якщо для цього є, на думку авіаційного перевізника, достатньо місця, та якщо це відповідає вимогам безпеки. Службові тварини, які супроводжують інваліда, також повинні перевозитись безкоштовно у пасажирському салоні повітряного судна за умови дотримання правил експлуатації повітряного судна.
 
967. 8. Авіаційний перевізник має право вимагати від інвалідів отримання медичного дозволу тільки у випадках, коли не можуть бути гарантовані безпека або здоров’я самих інвалідів або інших пасажирів.
 
968. 9. Авіаційний перевізник має право вимагати наявність супроводжуючої особи тільки у тих випадках, коли є очевидним, що інвалід не може без неї обійтись, і тому не можуть бути гарантовані безпека або здоров’я самого інваліда чи інших пасажирів. У випадках, коли наявність супроводжуючої особи є необхідною, авіаційний перевізник може надавати знижки для перевезення такої особи.
 
969. 10. Послуги особам з обмеженою рухливістю або інвалідам повинні надаватися на прозорій, недискримінаційній основі та підлягають аудитам і перевіркам уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
 
970. Розділ ХІІІ. АВІАЦІЙНІ РОБОТИ
 
971. Стаття 107. Умови виконання авіаційних робіт
 
972. 1. Перелік та умови виконання авіаційних робіт визначаються авіаційними правилами України.
 
973. 2. Суб’єкт господарювання повинен мати діючий сертифікат експлуатанта або інший документ, що підтверджує необхідну кваліфікацію провадити авіаційну діяльність відповідно до авіаційних правил України.
 
974. 3. Авіаційні роботи виконуються згідно з договором, укладеним із замовником на виконання авіаційної роботи, або разової заявки юридичної чи фізичної особи.
 
975. Стаття 108. Особливості виконання авіаційних робіт експлуатантами
 
976. 1. Авіаційні роботи можуть виконуватися на території України іноземними експлуатантами, які мають ліцензію або сертифікат, після отримання відповідного погодження уповноваженого органу з питань цивільної авіації.
 
977. 2. Авіаційні роботи можуть виконуватися на території іншої країни українськими експлуатантами відповідно до законодавства країни, на території якої виконуються авіаційні роботи.
 
978. Розділ ХІV. ПОШУК І РЯТУВАННЯ
 
979. Стаття 109. Повітряне судно, що зазнає або зазнало лиха
 
980. 1. Повітряне судно визнається таким, що зазнає лиха, якщо йому та/або особам, які перебувають на його борту, загрожує небезпека, що не може бути усунена за допомогою дій екіпажу, або з яким утрачено зв’язок і його місцезнаходження невідоме.
 
981. 2. Повітряне судно визнається таким, що зазнало лиха, якщо воно отримало пошкодження, не сумісні з подальшим безпечним польотом, або якщо воно повністю зруйновано, а також повітряне судно, що здійснило вимушену посадку за межами аеродрому.
 
982. Стаття 110. Сигнали лиха повітряного судна
 
983. Для своєчасного виявлення повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, та надання йому допомоги використовуються єдині міжнародні сигнали лиха, терміновості та попередження про небезпеку (в подальшому - сигнали лиха).
 
984. Екіпаж повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, повинен за можливості подати відповідні сигнали лиха.
 
985. Перелік технічних засобів для передачі сигналів лиха, встановлення яких на повітряних суднах є обов’язковим, визначаються авіаційними правилами України для цивільних повітряних суден та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України для державних повітряних суден.
 
986. Стаття 111. Повідомлення про повітряні судна, які зазнають або зазнали лиха
 
987. 1. Повідомлення про повітряні судна, які зазнають чи зазнали лиха, належать до повідомлень, що мають категорію абсолютного пріоритету.
 
988. 2. Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, що мають засоби зв’язку, зобов’язані надавати такі засоби для негайної передачі інформації про повітряні судна, що зазнають чи зазнали лиха.
 
989. 3. Центрами збору польотної інформації, яка стосується повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, і передачі такої інформації відповідному координаційному центру пошуку та рятування є органи обслуговування повітряного руху.
 
990. 4. Фізичні особи повідомляють про випадки лиха з повітряними суднами, які стали їм відомі, відповідній службі порятунку, органам державної влади чи найближчим підприємствам, установам та організаціям.
 
991. 5. Органи державної влади, підприємства, установи та організації у разі надходження інформації про лихо з повітряним судном зобов’язані негайно повідомити про це відповідній службі порятунку спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту населення.
 
992. Стаття 112. Організація та проведення пошуку і рятування
 
993. 1. Повітряне судно, що зазнає або зазнало лиха, та всі особи, які перебувають (перебували) на його борту незалежно від національної належності, статусу, обставин підлягають негайному пошуку та рятуванню.
 
994. 2. Авіаційний пошук і рятування в Україні здійснюється в межах Єдиної державної системи цивільного захисту, Національної системи пошуку і рятування на морі та регламентується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту населення.
 
995. 3. Організація пошуку і рятування повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха, покладається на уповноважений орган з питань авіаційного пошуку і рятування, який діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту населення.
 
996. 4. Оперативними органами управління, які несуть відповідальність за координацію дій сил і засобів державної та цивільної авіації під час проведення авіаційного пошуку та рятування, є відповідні координаційні центри пошуку та рятування. Зазначені координаційні центри функціонують цілодобово.
 
997. 5. Організація та проведення пошуку і рятування повітряних суден на аеродромі і в районі відповідальності аеродрому (злітно-посадкового майданчика) за пошук і рятування покладається на експлуатанта аеродрому (злітно-посадкового майданчика).
 
998. Стаття 113. Забезпечення проведення пошукових і рятувальних робіт
 
999. 1. Пошук і рятування пасажирів і членів екіпажу повітряних суден, що зазнають або зазнали лиха, здійснюються на безоплатній основі.
 
1000. 2. Порядок залучення сил і засобів підприємств, установ та організацій до проведення пошуково-рятувальних робіт, відшкодування витрат, пов’язаних з їх проведенням, установлюється Кабінетом Міністрів України.
 
1001. 3. Евакуація повітряного судна з місця події виконується за дозволом комісії з розслідування експлуатантом повітряного судна або експлуатантом аеродрому на договірних умовах з експлуатантом повітряного судна в разі, коли подія сталася на території аеродрому (аеропорту).
 
1002. Стаття 114. Пошук і рятування за межами території України
 
1003. 1. Пошук і рятування повітряних суден України, що зазнають або зазнали лиха за межами території України, здійснюються відповідно до правил виконання пошуково-рятувальних робіт держави, на території якої відбулася авіаційна подія, та на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.
 
1004. 2. Координацію дій із службами пошуку і рятування іноземних держав здійснює державний орган, на який покладено відповідні повноваження.
 
1005. Стаття 115. Завершення пошуку та рятування
 
1006. 1. Пошук та рятування повітряних суден, екіпажів, пасажирів та всіх осіб, які перебувають (перебували) на його борту, продовжується, якщо це практично можливо, доки всі, хто залишився живими, не будуть доставлені в безпечне місце або доки існує обґрунтована надія на врятування всіх, хто ще може залишитися живим.
 
1007. 2. У разі коли всі вжиті заходи для пошуку не дали позитивних результатів, рішення про припинення пошуку повітряного судна приймається уповноваженим державним органом, визначеним законодавством.
 
1008. 3. У разі надходження нової важливої інформації або відповідних ознак і факторів, а також за бажанням заінтересованих сторін розглядається питання про поновлення пошуку.
 
1009. Розділ ХV АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ
 
1010. Стаття 116. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації
 
1011. 1. В Україні здійснюється обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації.
 
1012. 2. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації.
 
1013. 3. Порядок і правила здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються законодавством України.
 
1014. Стаття 117. Обов’язки суб’єктів авіаційної діяльності з авіаційного страхування
 
1015. 1. Експлуатант цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати:
 
1016. 1) членів екіпажу повітряного судна та інший авіаційний персонал;
 
1017. 2) свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам;
 
1018. 3) осіб, що мають право перебувати на борту повітряного судна на законних підставах без придбання квитків.
 
1019. 2. Експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати повітряні судна.
 
1020. 3. Авіаперевізник зобов’язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу і пошті.
 
1021. 4. Замовник авіаційних робіт зобов’язаний страхувати своїх працівників або працівників інших організацій, пов’язаних з виконанням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.
 
1022. 5. Експлуатант або власник повітряних суден авіації загального призначення, в тому числі легких, надлегких, аеростатичних та аматорських, зобов’язаний страхувати відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
 
1023. 6. Аеропорт та сертифіковані суб’єкти з наземного обслуговування зобов’язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
 
1024. 7. Організації, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування, зобов’язані страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
 
1025. 8. Розробники, виробники цивільної авіаційної техніки, організації з технічного обслуговування, що мають право проводити випробувальні польоти без отримання сертифіката експлуатанта, зобов’язані страхувати повітряні судна, членів екіпажу та іншого авіаційного персоналу та свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.
 
1026. Це положення стосується і навчальних закладів під час виконання навчально-тренувальних польотів.
 
1027. Розділ ХVІ. РОЗСЛІДУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ ПОДІЙ
 
1028. Стаття 118. Організація розслідування авіаційних подій та інцидентів
 
1029. 1. Усі авіаційні події, серйозні інциденти, інциденти, надзвичайні події та пошкодження повітряних суден на землі, що сталися на території України, та порушення порядку використання повітряного простору України підлягають обов’язковому розслідуванню з єдиною метою встановлення їх причин і вжиття заходів щодо запобігання таким подіям у майбутньому і є технічним розслідуванням.
 
1030. 2. Технічні розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі проводяться згідно з правилами та порядком, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
1031. 3. Національна комісія з розслідування авіаційних подій видає висновки та рекомендації з метою запобігання авіаційним подіям, серйозним інцидентам, інцидентам, надзвичайним подіям та пошкодженням повітряних суден на землі. Національна комісія з розслідування авіаційних подій не приймає рішення щодо вини та відповідальності юридичних або фізичних осіб за результатами розслідування.
 
1032. Національна комісія з розслідування авіаційних подій може делегувати право проведення розслідування під її наглядом інцидентів та пошкоджень повітряних суден на землі залежно від серйозності та наслідків експлуатантам повітряних суден, аеродромів, аеропортів або органам об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху з аеронавігаційного обслуговування.
 
1033. 4. Будь-яке адміністративне, службове, прокурорське, судове розслідування, яке спрямоване на встановлення будь-чиєї вини або відповідальності, повинне проводитись окремо від технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі.
 
1034. 5. До матеріалів з технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі, які підлягають публікації або передачі, застосовується анонімність щодо особи, яка подала таку інформацію.
 
1035. Звіт та матеріали технічного розслідування не можуть використовуватися адміністративними, службовими, прокурорськими, судовими, страховими органами для встановлення будь-чиєї вини або відповідальності.
 
1036. 6. Якщо під час розслідування були виявлені злочинні дії чи бездіяльність окремих осіб чи організацій, працівники Національної комісії з розслідування авіаційних подій зобов’язані повідомити про це відповідні органи прокуратури України.
 
1037. 7. З метою забезпечення проведення розслідування Національна комісія з розслідування авіаційних подій взаємодіє з відповідними центральними органами виконавчої влади, уповноваженим органом з питань цивільної авіації, з органами місцевого самоврядування, Службою безпеки України, органами прокуратури та Міністерства внутрішніх справ України відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку.
 
1038. 8. Усі випадки порушення порядку використання повітряного простору розслідуються Національної комісією з розслідування авіаційних подій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України, з подальшим поданням матеріалів розслідування Міністерству оборони України.
 
1039. Стаття 119. Організація діяльності Національної комісії з розслідування авіаційних подій
 
1040. 1. До складу Національної комісії з розслідування авіаційних подій може входити особа, яка:
 
1041. а) є громадянином України,
 
1042. б) не мала судимості,
 
1043. в) має відповідну освіту, досвід та фахову кваліфікацію.
 
1044. 2. Національна комісія з розслідування авіаційних подій може залучати атестованих нею фахівців уповноваженого органу з питань цивільної авіації або інших фахівців, експертів. Підготовка фахівців з розслідування авіаційних подій здійснюється в навчальних закладах, які схвалені Національною комісією з розслідування авіаційних подій.
 
1045. Розшифровка бортових та наземних засобів об’єктивного контролю здійснюється в організації, якій надані повноваження Національною комісією з розслідування авіаційних подій.
 
1046. 3. Працівник Національної комісії з розслідування авіаційних подій на підставі пред’явленого службового посвідчення має право:
 
1047. 1) отримати доступ до місця авіаційної події чи інциденту, повітряного судна, його вмісту та уламків, у тому числі до будь-якої частини аеродрому, органів обслуговування та забезпечення польотів;
 
1048. 2) здійснювати складення списку доказів та нагляд за переміщенням уламків, частин, призначених для огляду та аналізу;
 
1049. 3) мати безпосередній доступ та використовувати бортові реєстратори, наземні та будь-які інші засоби документування;
 
1050. 4) мати доступ до результатів огляду тіл жертв або тестів, що були зроблені на пробах, взятих з тіл жертв;
 
1051. 5) мати безпосередній доступ до результатів огляду осіб, які здійснювали керування повітряним судном, обслуговування та забезпечення виконання польоту або тестів, що були зроблені на пробах, узятих у цих осіб;
 
1052. 6) оглядати жертви;
 
1053. 7) мати доступ до результатів перевірок, сертифікації, нагляду, які здійснювалися іншими органами, підприємствами, організаціями, установами;
 
1054. 8) мати вільний доступ до будь-якої інформації, що стосується розслідування, матеріалів, якими володіє експлуатант, власник чи виробник повітряного судна, орган з аеронавігаційного обслуговування, аеропорт та уповноважений орган з питань цивільної авіації;
 
1055. 9) залучати фахівців та суб’єктів авіаційної діяльності до проведення розслідування авіаційних подій;
 
1056. 10) опитувати свідків чи брати участь в опитуванні.
 
1057. 4. Працівники Національної комісії з розслідування авіаційних подій під час виконання своїх службових обов’язків перебувають під захистом держави відповідно до статті 17 цього Кодексу.
 
1058. 5. На працівників Національної комісії не поширюються вимоги статті 23 Закону України «Про державну службу».
 
1059. Стаття 120. Запобігання авіаційним подіям та інцидентам
 
1060. 1. Національна комісія з розслідування авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, надзвичайної події чи пошкодження повітряного судна на землі на підставі своїх висновків зобов’язана сформулювати рекомендації щодо усунення причин події, виявлених у процесі розслідування, і недопущення їх у майбутньому.
 
1061. 2. На підставі рекомендацій Національної комісії з розслідування авіаційних подій уповноважений орган з питань цивільної авіації або інші органи виконавчої влади зобов’язані розробити відповідні рекомендації і надіслати їх користувачам повітряного простору, експлуатантам повітряних суден та іншим юридичним особам для розроблення профілактичних заходів щодо запобігання авіаційним подіям.
 
1062. 3. Користувачі повітряного простору, експлуатанти повітряних суден та інші юридичні особи, яким надіслано рекомендації, зобов’язані розробити профілактичні заходи щодо запобігання авіаційним подіям, погодити їх з уповноваженим органом з питань цивільної авіації і забезпечити їх виконання в установлений строк.
 
1063. Стаття 121. Забезпечення захисту інформації з безпеки польотів
 
1064. 1. Національна комісія з розслідування авіаційних подій під час проведення розслідування авіаційних подій та інцидентів, повинна забезпечити захист та непоширення інформації, що стосується розслідування авіаційних подій та інцидентів і подає її в іншим органам тільки за рішенням суду.
 
1065. До такої інформації належать:
 
1066. а) всі заяви осіб, отримані Національною комісією з розслідування авіаційних подій під час розслідування;
 
1067. б) вся переписка між особами, що мають відношення до експлуатації повітряного судна, медичні чи конфіденційні дані, що стосуються осіб - учасників авіаційної події чи інциденту;
 
1068. в) записи бортових мовних реєстраторів та розшифровку таких записів;
 
1069. г) думки, що були висловлені під час проведення аналізу інформації, у тому числі записи бортових реєстраторів.
 
1070. 2. Інформація про безпеку польотів може бути розкрита лише в таких випадках:
 
1071. а) наявність доказів чи обставин, які обґрунтовано свідчать про те, що подія викликана діями, які згідно із законодавством вчинені з метою завдання збитків чи вчинені з усвідомленням імовірності нанесення збитків, що еквівалентно грубій недбалості, умисному проступку чи упередженому порушенню;
 
1072. б) розкриття інформації про безпеку польотів необхідне для належного вчинення правосуддя і важливість розкриття такої інформації перевищує ті негативні наслідки всередині країни і в міжнародному масштабі, які можуть мати місце.
 
1073. 3. Будь-яка юридична чи фізична особа, яка намагається розкрити інформацію про безпеку польотів, повинна обґрунтувати мотиви її розголошення.
 
1074. 4. У кожному випадку розкриття чи оприлюднення інформації з безпеки польотів здійснюється за умови дотримання таких вимог:
 
1075. а) розкриття інформації є необхідним для усунення умов, які негативно впливають на безпеку польотів, або з метою зміни вимог і правил;
 
1076. б) розкриття інформації з безпеки польотів не повинне перешкоджати її отриманню в майбутньому з метою підвищення рівня безпеки польотів;
 
1077. в) розкриття відповідних даних особистого характеру, що містяться в інформації про безпеку польотів, здійснюється відповідно до норм права, що гарантують недоторканність власного життя;
 
1078. г) розкриття інформації з безпеки польотів здійснюється у знеособленій, короткій чи зведеній формі.
 
1079. Стаття 122. Облік авіаційних подій
 
1080. 1. Національна комісія з розслідування авіаційних подій здійснює облік авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі, включаючи ті, що сталися з іноземними повітряними суднами на території України та українськими повітряними суднами за межами її території.
 
1081. 2. Відомості про стан безпеки цивільної авіації України, що отримані в результаті розслідування, Національна комісія з розслідування авіаційних подій зобов’язана подавати уповноваженому органу з питань цивільної авіації та Міжнародній організації цивільної авіації.
 
1082. Стаття 123. Робота на місці авіаційної події
 
1083. 1. Розслідування, що проводиться на місці авіаційної події, серйозного інциденту, надзвичайної події чи пошкодження повітряного судна на землі, належить до категорії робіт в особливих умовах, які прирівнюються до робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Спеціалісти, які працюють на місці авіаційної події та інциденту, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям, спеціальним спорядженням і захисними засобами, виходячи з конкретних умов роботи.
 
1084. 2. Органи виконавчої влади та місцеві органи влади, підприємства, установи та організації зобов’язані всебічно сприяти працівникам Національної комісії з розслідування авіаційних подій та комісії, що розслідує авіаційні події з державними повітряними суднами в пошуку елементів конструкції повітряного судна, забезпеченні транспортом, засобами зв’язку, приміщеннями для роботи і відпочинку, засобами для виконання такелажних і вантажних робіт, транспортування уламків, санітарної обробки місцевості, забезпечення безпечних умов роботи на місці події.
 
1085. Стаття 124. Фінансування робіт, пов’язаних з розслідуванням авіаційної події, і відшкодування витрат
 
1086. 1. Порядок фінансового забезпечення відповідних заходів з розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі визначається Кабінетом Міністрів України.
 
1087. 2. Дослідження і випробування, пов’язані з розслідуванням авіаційної події, серйозного інциденту, інциденту, які проводяться науково-дослідними і конструкторськими установами, ремонтними підприємствами і підприємствами авіаційної промисловості, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України з подальшим відшкодуванням витрат експлуатантом повітряного судна та страховими організаціями.
 
1088. 3. Міжнародні пересилання та перевезення матеріалів розслідування, уламки повітряного судна, бортові засоби та інші деталі, що належать до речових доказів розслідування, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України з подальшим відшкодуванням витрат експлуатантом повітряного судна.
 
1089. Розділ ХVІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ
 
1090. Стаття 125. Поширення відповідальності
 
1091. 1. За протиправні дії всі юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, провадженням господарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність згідно із законодавством.
 
1092. 2. Особа, яка під час перебування на борту повітряного судна в межах юрисдикції України перешкоджає виконанню членами екіпажу своїх професійних обов’язків несе відповідальність згідно із законодавством.
 
1093. Стаття 126. Відповідальність за захоплення чи викрадення повітряного судна або захоплення авіаційного об’єкта
1. Захоплення чи викрадення повітряного судна, як і захоплення чи викрадення авіаційного об’єкта, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 127. Відповідальність за блокування повітряного судна, авіаційного об’єкта, транспортних, інженерно-технічних та інших комунікацій
1. Блокування повітряного судна, авіаційного об’єкта, транспортних, інженерно-технічних та інших комунікацій, яке перешкоджає нормальній і безпечній діяльності авіації, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 128. Відповідальність за неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації
1. Неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації на борту повітряного судна або авіаційному об’єкті тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 129. Відповідальність за невиконання вимог контролю на авіаційну безпеку
1. Порушення, як і невиконання або неналежне виконання вимог правил і норм з реєстрації та огляду на безпеку пасажирів щодо здачі, приймання, зберігання і перевезення на повітряному судні ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти і бортового харчування тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
 
1094. Стаття 130. Штрафи
1. Правопорушення в галузі цивільної авіації, перелічені у цій статті, тягнуть за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом.
2. Уповноважений орган з питань цивільної авіації адміністративним рішенням відповідно до законодавства України залежно від того, чи порушення здійснено перший раз, чи порушення є повторним, чи юридична особа вже мала факт порушень, які підпадають під дію цього Кодексу, має право накласти штраф:
1) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від п’яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:
експлуатації повітряного судна без документів, що дають право виконувати польоти або з порушенням вимог та умов виданого експлуатанту документа з порушенням строків його дії та обмежень, що містяться в ньому або в експлуатаційній документації;
виконання польотів без діючих сертифікатів (полісів) обов’язкового авіаційного страхування в цивільній авіації або з такими, що втратили чинність;
порушення правил та порядку використання повітряного простору;
знищення бортових чи наземних засобів об’єктивного контролю та інших матеріалів або документів, причетних до авіаційної події чи інциденту;
виконання польотів на повітряних суднах з порушенням строків проведення технічного обслуговування;
використання аеродромів, які не відповідають типу літака або виконуваній операції для польотів повітряних суден;
провадження професійної діяльності авіаційним персоналом, що не має відповідного діючого свідоцтва та/або необхідних кваліфікаційних відміток;
приховування авіаційної події, інциденту та пошкоджень повітряного судна на землі (події) або фактів, що мають до них стосунок, а також за свідомо неправильну класифікацію події та визначення причин, руйнування або знищення бортових чи наземних засобів об’єктивного контролю та інших матеріалів, причетних до події;
надання недостовірної інформації до уповноваженого органу з питань цивільної авіації, яка визначена статтею 22 цього Кодексу;
фальсифікації результатів або подання недостовірної інформації з доведення відповідності вимогам льотної придатності;
фальсифікації документів або подання недостовірної інформації у заявці для отримання сертифікату, свідоцтва, дозволу, права на експлуатацію повітряної лінії, ліцензії;
використання обов’язкових у повітряному русі знаків і сигналів для цілей, не пов’язаних з повітряним рухом, або у спосіб, який може ввести в оману органи і служби повітряного руху або екіпажі повітряних суден;
користування засобами радіозв’язку на частотах, зарезервованих для здійснення радіозв’язку у повітрі, без відповідного дозволу;
завдання шкоди або виведення з ладу аеродрому або обладнання (що використовується для потреб повітряного руху), яке розміщене на аеродромі або за його межами;
надання послуг з перевезень пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом без відповідної ліцензії;
здійснення повітряних перевезень без відповідного права на експлуатацію повітряної лінії або порушення умов та/або обмежень, встановлених таким правом;
допуску авіаційного персоналу до роботи без відповідного свідоцтва або з порушенням обмежень, визначених свідоцтвом;
2) на фізичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 1 пункту 2 цієї статті — від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від двох до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:
виконання польотів на повітряному судні, що не пройшло необхідну підготовку і обслуговування перед польотом в частині забезпечення льотної придатності;
виконання польотів без обладнання повітряного судна комплектом необхідного аварійно-рятувального устаткування;
виконання технічного обслуговування несертифікованими організаціями;
виконання технічного обслуговування поза межами схвалення визначеного сертифікатом;
створення радіо- та оптичних завад електронним засобам, що забезпечують польоти у повітряному просторі;
порушення експлуатаційних обмежень завантаження та центрування;
вчинення або спроба вчинення дії, спрямованої на порушення діяльності органів та об’єктів аеронавігаційного обслуговування;
вчинення або спроба вчинення дії, спрямованої на порушення функціонування інформаційних або інформаційно-управляючих систем, в тому числі комп’ютерних, або втручання в дію зазначених систем;
недотримання під час льотних випробувань визначених уповноваженим органом з питань цивільної авіації заходів безпеки;
виготовлення виробів авіаційної техніки, їх компонентів та обладнання з відхиленнями від схваленої типової конструкції без узгодження з розробником та схвалення уповноваженим органом з питань цивільної авіації;
проведення льотних випробувань без наявності схвалених програм льотних випробувань уповноваженим органом з питань цивільної авіації;
проведення льотних випробувань за межами обмежень, визначених уповноваженим органом з питань цивільної авіації;
виконання польотів, що не входять до програми приймальних випробувань;
внесення в конструкцію виробу авіаційної техніки, засобів аеронавігаційного обслуговування, його компонентів та обладнання змін без узгодження з уповноваженим органом з питань цивільної авіації;
грубого порушення та ігнорування вимог керівництва з виконання польотів експлуатанта, що можуть призвести до загрози безпеки польотів;
надання неправдивої інформації, що може призвести до загрози безпеки польотів;
експлуатації повітряних суден, двигунів та гвинтів, ресурс яких закінчився або відсутнє документальне підтвердження наявності ресурсу;
використання під час експлуатації повітряного судна агрегатів та запасних частин, ресурс яких закінчився або відсутнє документальне підтвердження наявності ресурсу;
перешкоджання роботі комісії з розслідування авіаційної події, інцидентів та пошкоджень повітряного судна на землі в частині приховування інформації, перешкоджання проходу членів комісії на борт повітряного судна, до засобів аеронавігаційного обслуговування і забезпечення та їх будівель, в інші місця для з’ясування обставин події;
порушення вимог із забезпечення аварійно-рятувальних заходів та забезпечення протипожежної безпеки на аеродромах;
зведення перешкод для повітряного руху, надання дозволу на зведення таких перешкод або неповідомлення, неусунення чи немаркування таких перешкод;
порушення встановлених правил поведінки на борту повітряного судна, які створюють загрозу безпечного виконання польоту (накладення штрафу не звільняє від відшкодування збитків експлуатанту, які виникли у зв’язку з цим порушенням);
необґрунтованої відмови експлуатанта аеропорту в наданні дозволу на посадку повітряного судна;
необґрунтованої відмови в наземному обслуговуванні повітряного судна;
необґрунтованої відмови у видачі авіаперевізнику слотів на виконання польотів;
провадження персоналом з наземного обслуговування діяльності без відповідного сертифіката, передбаченого цим Кодексом;
4) на фізичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 3 пункту 2 цієї статті, — від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:
несвоєчасного внесення змін і поправок в організаційно-керівні та виробничі, експлуатаційні документи експлуатанта, розробника, виробника або організації з технічного обслуговування та непогодження або несвоєчасного погодження зазначених документів в уповноваженому органі з питань цивільної авіації;
порушення вимог уповноваженого органу з питань цивільної авіації до узгодження керівного складу експлуатанта;
порушення та/або неналежного виконання персоналом авіапідприємств вимог авіаційної безпеки;
порушення та/або неналежного виконання керівним складом авіапідприємств вимог авіаційної безпеки;
порушення та/або неналежного виконання персоналом суб’єктів авіаційної діяльності вимог авіаційної безпеки;
несвоєчасного подання до уповноваженого органу з питань цивільної авіації інформації про суттєві зміни в організації, що впливають на умови її схвалення та умови безпеки польотів;
перешкоджання щодо проведення уповноваженим органом з питань цивільної авіації перевірок суб’єктів та об’єктів авіаційної діяльності;
приховування та несвоєчасного подання до уповноваженого органу з питань цивільної авіації інформації про безпеку експлуатації авіаційної техніки;
провадження діяльності експлуатантом повітряного судна, аеродрому, аеропорту після закінчення строку дії договору, який необхідний для забезпечення такої діяльності та на умовах наявності якого був виданий відповідний сертифікат; провадження діяльності з аеронавігаційного обслуговування після закінчення строку дії відповідного договору;
використання для експлуатації, виробництва або технічного обслуговування, документації, рекомендацій та вказівок, що впливають на льотну придатність, без схвалення уповноваженим органом з питань цивільної авіації;
порушення встановлених вимог до оформлення перевізної документації для повітряних перевезень небезпечного вантажу;
6) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:
протидії уповноваженим на перевірку представникам уповноваженого органу з питань цивільної авіації або працівникам комісії щодо виконання ними посадових обов’язків або неподання необхідної інформації;
порушення правил безпеки під час заправлення, завантаження, буксування та обслуговування повітряного судна;
ненадання пасажирам інструктажу та карток з інструкціями, про заходи безпеки на борту повітряного судна;
недотримання норм робочого та льотного часу, а також часу відпочинку персоналу експлуатанта під час провадження льотної діяльності;
виконання польотів без урахування відповідної інформації, необхідної для виконання польотів і визначеної авіаційними правилами України;
порушення обліку часу напрацювання авіаційної техніки, що призвело до невиконання наступного технічного обслуговування;
використання аеронавігаційної інформації під час планування і виконання польотів без своєчасно внесених змін та поправок;
неподання документів на запит уповноваженого органу з питань цивільної авіації або ненадання особі, яка уповноважена уповноваженим органом з питань цивільної авіації, доступу до будь-яких документів і записів, що стосуються виконання польотів та технічного обслуговування повітряного судна, розробки та виробництва авіаційної техніки, доведення відповідності;
невідшкодування авіаперевізником збитків пасажиру, яки виникли з вини авіаперевізника;
невиконання авіаперевізником своїх обов’язків перед пасажиром у зв’язку із затримкою рейсу;
порушення правил контролю доступу в зону обмеженого доступу авіапідприємств;
порушення правил контролю за безпекою на авіапідприємствах;
порушення строків процедури, визначеної авіаційними правилами України;
невиконання або порушення правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також визначених нормативів якості такого обслуговування;
надання дозволу експлуатантом аеродрому (вертодрому, злітно-посадкового майданчика) на здійснення посадок і вильотів повітряних суден на аеродромі (вертодромі, злітно-посадковому майданчику), який не має сертифіката (посвідчення про допуск до експлуатації) або має сертифікат (посвідчення про допуск до експлуатації), строк дії якого закінчився;
невиконання наказів та інструкцій експлуатанта аеродрому, пов’язаних із забезпеченням безпеки польотів;
порушення норм і правил, які застосовуються під час експлуатації аеродрому;
ненадання пільг, встановлених законодавством України;
7) на фізичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 6 пункту 2 цієї статті, — від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
8) на юридичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності — від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:
незаповнення екіпажем звітної документації, зокрема бортового журналу в рейсі, або заповнення після виконання рейсу;
коли авіаперевізник не звернувся з проханням до пасажира про добровільну відмову від заброньованих квитків;
коли авіаперевізник не повернув пасажиру суму, належну до сплати;
коли авіаперевізник не повернув частину вартості квитка у разі, якщо пасажир подорожував нижчим класом;
коли авіаперевізник та/або суб’єкт, що здійснює продаж авіаційних перевезень не поінформував пасажирів про належні їм права;
порушення строків зберігання документації;
порушення строків проведення метрологічних перевірок обладнання, що використовується для технічного обслуговування;
порушення строків усунення недоліків за результатами проведених уповноваженим органом з питань цивільної авіації інспекторських перевірок, а також ненадання у визначений строк звіту про їх усунення;
порушення під час зберігання та ведення обліку запасних частин до повітряного судна;
несвоєчасного повідомлення про події, несанкціоноване поширення інформації про хід розслідування та ймовірні причини подій;
ненадання встановлених послуг пасажирам з обмеженою рухливістю (інвалідам);
9) на фізичну особу — суб’єкта авіаційної діяльності за скоєння порушень, які визначені в підпункті 8 пункту 2 цієї статті та невиконання встановлених вимог або інструкцій членів екіпажу в інтересах безпеки, підтримки порядку — від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може накласти штраф на фізичну особу:
1) від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі:
свідомого вчинення шкоди повітряному судну або його обладнанню;
порушення правил контролю доступу в зону обмеженого доступу авіапідприємств;
порушення правил контролю з безпеки на авіапідприємствах;
здійснення будівництва на приаеродромній території без погодження з експлуатантом аеродрому з порушенням вимог статті 73 цього Кодексу;
порушення правил перевезення небезпечного вантажу пасажирами повітряних суден.
4. У випадках, передбачених законодавством, матеріали про порушення вимог цього Кодексу та авіаційних правил України, повинні надсилатися правоохоронним органам.
 
1095. Стаття 131. Посадові особи, які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення
1. У справах про адміністративні правопорушення, які зазначені в статті 130 цього Кодексу, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати державні інспектори та уповноважені на те посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники, командири повітряних суден.
2. Особи, зазначені в пункті 1 цієї статті, мають право в межах своєї компетенції від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації накладати адміністративні стягнення за порушення, що визначені в пункті 3 статті 130.
 
1096. Стаття 132. Адміністративна комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації
1. Для реалізації механізму накладення адміністративних стягнень в уповноваженому органі з питань цивільної авіації створюється адміністративна комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації.
2. Адміністративна комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації створюється у складі голови, заступника голови, секретаря та п’яти членів комісії.
3. Адміністративна комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації має право розглядати справи про адміністративні правопорушення в присутності не менш ніж двох третин загального складу комісії.
4. Положення про адміністративну комісію уповноваженого органу з питань цивільної авіації затверджується керівником уповноваженого органу з питань цивільної авіації.
 
1097. Стаття 133. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення
1. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в
п’ятнадцятиденний строк з дня надходження до уповноваженого органу з питань цивільної авіації протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
 
1098. Стаття 134. Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення
1. Секретар адміністративної комісії уповноваженого органу з питань цивільної авіації під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до компетенції адміністративної комісії розгляд такої справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи
про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи,
про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
Стаття 135. Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення
1. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу уповноваженого органу з питань цивільної авіації, який розглядає таку справу.
2. Головуючий на засіданні адміністративної комісії уповноваженого органу з питань цивільної авіації, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
3. Справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем розташування уповноваженого органу з питань цивільної авіації.
Стаття 136. Обставини, що підлягають з’ясуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення
1.Адміністративна комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа яка притягається до адміністративної відповідальності в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи підлягають задоволенню клопотання такої особи, потерпілого, їх законних представників і адвоката, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 137. Протокол засідання адміністративної комісії уповноваженого органу з питань цивільної авіації у справі про адміністративне правопорушення
1.Під час розгляду адміністративною комісією уповноваженого органу з питань цивільної авіації справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються:
1) дата і місце засідання;
2) найменування і склад органу, який розглядає справу;
3) зміст справи, що розглядається;
4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;
5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх
клопотання і результати їх розгляду;
6) документи і речові докази, досліджені під час розгляду справи;
7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення
порядку та строків її оскарження.
2. Протокол засідання адміністративної комісії уповноваженого органу з питань цивільної авіації підписується головуючим на засіданні і секретарем.
Стаття 138. Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення
1. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, адміністративна комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації виносить постанову у справі.
2. Постанова повинна містити:
найменування органу, який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, щодо якої розглядається справа;
викладення обставин, установлених під час розгляду справи;
посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення;
прийняте по справі рішення.
3. Постанова адміністративної комісії уповноваженого органу з питань цивільної авіації приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні.
4. Постанова адміністративної комісії уповноваженого органу з питань цивільної авіації у справі про адміністративне правопорушення підписується головуючим на засіданні і секретарем.
Стаття 139. Види постанов у справі про адміністративне правопорушення
1. У справі про адміністративне правопорушення адміністративна комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься в разі передачі матеріалів прокурору, органу досудового слідства чи дізнання.
2. Постанови уповноваженого органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є обов’язковими для виконання юридичними та фізичними особами.
Стаття 140. Права осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності
1. Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в уповноваженому органі з питань цивільної авіації мають право ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що містяться у справі, бути присутніми під час розгляду справи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови уповноваженого органу з питань цивільної авіації, а також користуватися іншими правами, наданими їм законом.
 
1099. Стаття 141. Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення
1. Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
2. Скаргу на постанову уповноваженого органу з питань цивільної авіації у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин такий строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
 
1100. Стаття 142. Порядок виконання постанови уповноваженого органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу
1. Штраф сплачується особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, не пізніше п’ятнадцяти днів з дня вручення або отримання нею надісланої копії постанови уповноваженого органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурором - не пізніше п’ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення подання.
2. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, до Державного бюджету України у порядку, встановленому законодавством України.
 
1101. Стаття 143. Примусове виконання постанови уповноваженого органу з питань цивільної авіації про накладення штрафу
1. У разі коли штраф не сплачено у строки, встановлені статтею 142 цього Кодексу, постанова уповноваженого органу з питань цивільної авіації надсилається для примусового виконання до державної виконавчої служби.
 
1102. Розділ ХVІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
1103. 1. Повітряний кодекс України набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
 
1104. 2. З набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Повітряний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 25, ст. 274, із наступними змінами).
 
1105. 3. Дія статті 61 цього Кодексу поширюється на осіб, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Кодексом.
 
1106. 4. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.
 
1107. 5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
1108. 1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
статті 111—113 та 228 виключити;
частину третю статті 133 виключити;
у частині першій статті 218 слова «, частинами першою, третьою,
четвертою і п’ятою статті 111 (за порушення, вчинені на
аеродромах, не внесених до державного реєстру аеродромів України,
поза територією аеродромів та на посадкових майданчиках),» виключити;
у статті 222:
в абзаці першому та підпункті 1 цифри «111» виключити;
у підпункті 1 абзацу першого слова та цифри «частина третя статті 133» виключити;
в абзаці тридцятому слова та цифри «органів повітряного транспорту (частина друга статті 112, частина третя статті 133)» виключити;
у пункті 1 частини першої статті 255 абзац «органів повітряного транспорту (частина друга статті 112, частина третя статті 133)» виключити;
 
1109. 2) частину першу статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України після цифр «276» доповнити цифрами « 276-1, 276-2, 276-3»;
 
1110. 3) Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) доповнити статтями 276-1-276-3 такого змісту:
«Стаття 276-1. Намагання або керування повітряним судном членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху)
1. Намагання або провадження професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) в стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних або психотропних речовин - карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Провадження професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) в стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних або психотропних речовин, якщо вони спричинили потерпілому шкоду середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли значну матеріальну шкоду, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людини, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Стаття 276-2. Навмисне втручання у зв’язок екіпажа з диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху)
1. Втручання будь-якої особи у зв’язок екіпажу з диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) -
карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до одного року.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому шкоду середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли значну матеріальну шкоду, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Стаття 276-3. Порушення правил безпеки польотів пасажиром повітряного судна
1. Дії пасажира під час виконання польоту, які призвели до пошкоджень середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень інших пасажирів або членів екіпажу або заподіяли значну матеріальну шкоду, -
караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.».
 
1111. 4) пункт 2 частини п’ятої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р. № 35-37, ст. 446) після слів «або ліквідації банку» доповнити словами «уповноваженого органу з питань цивільної авіації щодо зупинення або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків»;
 
1112. 5) статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР 1991 р., № 21, ст. 252; 2006 р. № 2-3, ст. 35) після частини першої доповнити частиною другою такого змісту: «Для підприємств цивільної авіації, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за виключенням авіаційного персоналу.».
У зв’язку з цим частини другу-одинадцяту вважати відповідно частинами третьою-дванадцятою;
 
1113. 6) у Законі України «Про плату за землю» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 45, ст. 238; 2003 р. № 26, ст. 195; 2005 р. № 25, ст. 335):
 
1114. частину одинадцяту статті 7 після слова «залізниць, « доповнити словами «земель на яких розташовані аеродроми, «;
 
1115. у статті 8:
 
1116. частину третю після слів «надані для залізничного транспорту, « доповнити словами «земель на яких розташовані аеродроми, «;
 
1117. частину четверту після слів «у разі використання залізничним транспортом, « доповнити словом «аеродромами, «;
7) частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2008 р. № 5-8, ст. 78; із змінами, внесеними Законами України від 29 червня 2010 року № 2367-VІ та від 8 липня 2010 р. № 2467-VІ) після слів «радіаційної безпеки» доповнити словами «і державного контролю та нагляду в галузі цивільної авіації».
 
1118. 6. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення до законів України змін, що випливають із цього Кодексу.
 
1119. Голова
 
1120. Верховної Ради України