Кількість абзаців - 46 Таблиця поправок


Про електронну комерцію (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про електронну комерцію
 		    Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про електронну комерцію
 
1. Цей Закон визначає організаційно-правові засади здійснення електронної комерції в Україні та регулює відносини, що виникають під час укладення й виконання правочинів, вчинених в електронній формі із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем.
 		 -1- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Преамбулу викласти у такій редакції:
«Цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.»;
 		Враховано   Цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
 
2. РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНИ
Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон діє на всій території України.
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
3. До послуг електронного банкінгу, обігу та емісії електронних грошей, електронного руху капіталу, страхування, та інших послуг щодо яких існує спеціальне законодавство цей Закон застосовується лише в частині правочинів вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству здійснення послуг банкінгу, електронних грошей, руху капіталу та страхування, а саме Закону України «Про електронні документи й електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Закону України «Про страхування».
4. Цей Закон не застосовується до наступних правочинів:
- для яких законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або які передбачають операції з товарами, обіг яких обмежено законом;
- суб’єктом яких є особа, яка не має жодної реєстрації на території України, крім випадків, коли сторони правочину прямо не домовились про застосування норм цього закону до їх правовідносин;
- які повинні укладатися за участю органів державної влади, коли такий орган реалізує владні (управлінські) функції, або укладення відповідного договору здійснюється за процедурами державних закупівель;
- які потребують нотаріального засвідчення або державної реєстрації, відповідно до чинного законодавства України;
- які укладаються в межах та з метою представництва;
- що відносяться до сфери регулювання сімейного права;
- які передбачають операції з грошовими ставками в азартних іграх, включаючи лотереї та угоди про парі.
 		 -2- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 1 викласти у такій редакції:
«Стаття 1. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
2. Дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо:
законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або предметом правочину є об'єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства;
однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину;
стороною правочину виступає орган державної влади або орган місцевого самоврядування в частині виконання ним функцій держави або місцевого самоврядування чи правочин вчиняється відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель»;
правочин підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації відповідно до законодавства;
вчинення правочину регулює сімейні правовідносини;
правочин стосується грального бізнесу, у тому числі парі, тоталізатори та інші азартні ігри, або проведення лотерей, крім не грошових лотерей відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та лотерей, визначених Законом України «Про рекламу»;
виконання зобов’язання забезпечується особою, яка уклала договір поруки або іншої форми майнового забезпечення, за умови що така особа діє в цілях, що виходять за межі її господарської діяльності чи незалежної професійної діяльності.
3. У разі якщо однією із сторін електронного правочину є іноземець, особа без громадянства або іноземна юридична особа, норми цього Закону застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право»;
 		Враховано   Розділ І
Загальні засади функціонування електронної комерції в України
Стаття 1. Сфера застосування цього Закону
1. Цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
2. Дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо:
законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або предметом правочину є об'єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства;
однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа-підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину;
стороною правочину є орган державної влади або орган місцевого самоврядування в частині виконання ним функцій держави або місцевого самоврядування чи правочин вчиняється відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель»;
правочин підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації відповідно до законодавства;
вчинення правочину регулює сімейні правовідносини;
правочин стосується грального бізнесу, у тому числі парі, тоталізатори та інші азартні ігри, або проведення лотерей, крім негрошових лотерей відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та лотерей, визначених Законом України «Про рекламу»;
виконання зобов’язання забезпечується особою, яка уклала договір поруки або іншої форми майнового забезпечення, за умови що така особа діє в цілях, що виходять за межі її господарської діяльності чи незалежної професійної діяльності.
3. У разі якщо однією із сторін електронного правочину є іноземець, особа без громадянства або іноземна юридична особа, норми цього Закону застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право».
 
3. Стаття 2. Правове регулювання відносин у сфері електронної комерції
Правовою основою регулювання відносин в сфері електронної комерції (торгівлі) є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про рекламу», Закон України «Про електронні документи й електронний документообіг», Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», Закон України «Про телекомунікації», Закон України «Про електронний цифровий підпис», Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закон України «Про страхування», цей Закон, а також інші нормативно-правові акти України, в тому числі прийняті на виконання цього Закону, а також міжнародні договори та міжнародні угоди України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 		 -3- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 2 викласти у такій редакції:
«Стаття 2. Законодавство у сфері електронної комерції
1. Законодавство у сфері електронної комерції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, Цивільним і Господарським кодексами України, законами України «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про телекомунікації», «Про електронний цифровий підпис», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних», міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
2. Порядок надання банківських послуг, випуск та обіг електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання цього Закону і регулюється спеціальним законодавством. До послуг систем дистанційного обслуговування, випуску та обігу електронних грошей, страхування, та інших послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема Закону України «Про електронні документи й електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про страхування».
3. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.»;
 		Враховано   Стаття 2. Законодавство України у сфері електронної комерції
1. Законодавство України у сфері електронної комерції ґрунтується на Конституції України і складається із Цивільного і Господарського кодексів України, законів України «Про захист прав споживачів», «Про рекламу», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про телекомунікації», «Про електронний цифровий підпис», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних», міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
2. Порядок надання банківських послуг, випуск та обіг електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання цього Закону і регулюється спеціальним законодавством. До послуг систем дистанційного обслуговування, випуску та обігу електронних грошей, страхування та інших послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема законам України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність» та «Про страхування».
3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
 
4. Стаття 3. Терміни й визначення
 		 -4- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 3 викласти у такій редакції:
«Стаття 3. Визначення термінів
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
1) електронна форма представлення інформації – спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
2) електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі;
3) електронна комерція – суспільні відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру;
4) суб’єкт електронної комерції – суб’єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, утворений відповідно до законодавства України, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину;
5) інформаційні електронні послуги – платні або безоплатні послуги щодо обробки та зберігання інформації, що надаються дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем за індивідуальним запитом їх одержувача;
6) електронне повідомлення – інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
7) комерційне електронне повідомлення – електронне повідомлення у будь-якій формі, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.
Не є комерційним електронним повідомленням:
інформація, що надає прямий доступ до діяльності особи, доменне ім'я або адреса електронної пошти;
повідомлення про товари, роботи чи послуги або ділову репутацію особи, розміщене не з метою їх просування;
8) електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
9) електронна торгівля – господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
10) інтернет-магазин – засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину;
11) електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
12) одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
13) послуга проміжного характеру в інформаційній сфері – послуга з передачі та / або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів.
Якщо послуга надається особою, яка є ініціатором передачі інформації, має змогу впливати на вибір одержувача інформації або може змінювати зміст інформації, що передається, така послуга не є послугою проміжного характеру в інформаційній сфері;
14) мережевий ідентифікатор - індивідуальний набір цифр та/або символів, присвоєний кінцевому обладнанню учасника відносин у сфері електронної комерції в інформаційно-телекомунікаційній мережі;
15) реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.
2. Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис».
3. Термін «електронний документ» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг».
 		Враховано   Стаття 3. Визначення термінів
1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
3) електронна форма представлення інформації – спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
5) електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі;
1) електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру;
15) суб’єкт електронної комерції – суб’єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, утворений відповідно до законодавства України, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину;
9) інформаційні електронні послуги – платні або безоплатні послуги щодо оброблення та зберігання інформації, що надаються дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем за індивідуальним запитом їх одержувача;
4) електронне повідомлення – інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
10) комерційне електронне повідомлення – електронне повідомлення у будь-якій формі, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт чи послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.
До комерційного електронного повідомлення не належить:
інформація, що надає прямий доступ до діяльності особи, доменне ім'я або адреса електронної пошти;
повідомлення про товари, роботи чи послуги або ділову репутацію особи, розміщене не з метою їх просування;
7) електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
2) електронна торгівля – господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
8) інтернет-магазин – засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину;
6) електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
12) одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
13) послуга проміжного характеру в інформаційній сфері – послуга з передачі та/або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів.
Якщо послуга надається особою, яка є ініціатором передачі інформації, має змогу впливати на вибір одержувача інформації або може змінювати зміст інформації, що передається, така послуга не є послугою проміжного характеру в інформаційній сфері;
11) мережевий ідентифікатор - індивідуальний набір цифр та/або символів, присвоєний кінцевому обладнанню учасника відносин у сфері електронної комерції в інформаційно-телекомунікаційній мережі;
14) реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.
2. Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис».
3. Термін «електронний документ» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг».
 
5. Для цілей цього Закону використовуються наступні терміни й визначення:
Електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається таке збереження чи передавання інформації, що дозволяє її відтворення у візуальну форму, придатну для сприйняття людиною.
 		 -5- Данченко О.І.
 Частину першу Статті 3 проекту Закону України викласти у наступній редакції:
«До послуг електронного банкінгу, обігу та емісії електронних грошей, страхування, та інших послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, цей Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг банкінгу, обіг та емісію електронних грошей і страхування, а саме Закону України «Про електронні документи й електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про страхування».
 		Враховано редакційно в частині другій статті 2     
6. Електронна комерція - суспільні відносини, що виникають при укладанні та/або виконанні правочину із постачання електронних товарів та/або продажу/постачання товарів, виконання робіт, надання послуг/електронних послуг та/або здійснення інших дій, спрямованих на отримання прибутку, створення зобов’язань з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, якщо в результаті вказаних дій у учасників таких відносин виникають зобов’язання майнового характеру.
 		 -6- Данченко О.І.
 У Статті 3 проекту Закону України визначення електронної комерційних викласти у наступній редакції:
«електронна комерція – суспільні відносини, що виникають під час здійснення суб’єктами господарювання підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом вчинення та/або забезпечення можливості вчинення електронних правочинів.»
 		Враховано редакційно у пункті 3 частини першої статті 3     
7. Інформаційні електронні послуги - це послуги, які надаються, як правило, за винагороду дистанційно та за індивідуальним запитом одержувача послуг за допомогою електронного обладнання та інформаційно-телекомунікаційних систем, які використовуються для переробки (включаючи цифрове стиснення) та зберігання інформації.
 		       
8. Електронне повідомлення - інформація, надана сторонами правочину через телекомунікаційні системи, яка може бути у будь-який спосіб відтворена або збережена ними в електронному вигляді.
 		       
9. Комерційне електронне повідомлення - будь-яка форма електронного повідомлення, спрямованого на прямі чи опосередковані пропозицію та просування товарів, послуг чи іміджу компанії, організації або особи, яка займається комерційною, промисловою або професійною діяльністю.
 		       
10. Електронний правочин - правочин, що вчиняється за допомогою електронної форми представлення інформації, і за умови відсутності законодавчих обмеження щодо вчинення його у такий спосіб.
 		       
11. Електронний товар - майно, майнові права, результати робіт, інформація, інші матеріальні і нематеріальні блага, а також права на їхнє одержання в майбутньому, які існують в електронній формі і можуть бути передані суб’єкту електронної комерції за допомогою програмно-апаратних комплексів або каналів зв’язку.
 		       
12. Електронна торгівля - це один з видів діяльності в сфері електронної комерції, який передбачає реалізацію товарів, робіт, послуг, спрямованих на отримання прибутку, шляхом укладення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
 		 -7- Данченко О.І.
 Виключити із Статті 3 проекту Закону України визначення «електронна торгівля» та «інтернет-магазин».
 		Відхилено Доцільно залишити зазначені терміни, оскільки вони широко використовуються в сфері електронної комерції.     
13. Інтернет-магазин - сайт (платформа) в мережі Інтернет, через який відбувається представлення товару та/або відбувається його реалізація, на визначених учасниками електронної комерції умовах.
 		       
14. Електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
 		       
15. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – долучання (приєднання) до електронного повідомлення від покупця (замовника) продавцю (виконавцю) алфавітно-цифрової послідовності, отриманої шляхом:
 		       
16. 1) реєстрації покупця/замовника товарів чи послуг у обліковій системі продавця або постачальника;
 		       
17. 2) формування продавцем або постачальником одноразового ідентифікатора та передача його покупцю/замовнику на мобільний телефон, електронну адресу або інший засіб зв’язку, вказаний при реєстрації, зазначеній у ч. 1 цього пункту;
 		       
18. Послуга проміжного характеру у інформаційній сфері - це послуга із передачі або зберігання інформації, у тому числі електронних повідомлень та присвоєння мережевих ідентифікаторів, якщо при постачанні цієї послуги постачальник забезпечує виключно передачу та / або зберігання інформації та при умові, що при виконанні цих послуг постачальник:
 		       
19. - не є ініціатором передачі інформації або електронного повідомлення;
 		       
20. -не обирає одержувача передачі;
 		       
21. -не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в передачі.
 		       
22. Мережеві ідентифікатори - числові або алфавітно-числові послідовності (адреси), що використовуються у інформаційній системі для ідентифікації пристроїв та/або місце знаходження пристроїв чи електронних повідомлень. Мережеві ідентифікатори генеруються та присвоюються постачальниками послуг проміжного характеру у інформаційній сфері та не є об’єктами права власності.
 		       
23. Організатор електронних торгів (конкурсів, аукціонів) - суб’єкт підприємницької діяльності, що організує електронний торгівельний майданчик, який дозволяє інтерактивно здійснювати торги, конкурси, аукціони, знаходити покупців або продавців й інші форми взаємодії суб'єктів електронної торгівлі.
 		       
24. Стаття 4. Інформаційні електронні послуги
1. Інформаційні електронні послуги можуть включати в себе:
- послуги учасників електронної комерції, які пропонують інтерактивну інформацію чи комерційні повідомлення або забезпечують механізми, що дозволяють пошук, доступ та отримання інформації;
- послуги, що складаються з передачі інформації через мережу зв'язку, надання доступу до мережі зв'язку чи послуги по розміщенню інформації, що надається одержувачем послуг;
- послуги, що передаються від одного місця до іншого за запитом або відправлення комерційних повідомлень за допомогою електронної пошти;
- інші види послуг, що надаються суб'єктами електронної комерції.
2. До інформаційних електронних послуг не відносяться:
- послуги, які надаються не через інформаційно-телекомунікаційні системи;
- послуги, надання яких за технологією потребує безпосередньої присутності замовника чи постачальника послуг, включаючи послуги, що надаються з використанням електронних пристроїв (медичні консультації, що потребують фізичного огляду пацієнтів, аудит діяльності компаній тощо);
- послуги з одночасною передачею даних невизначеному колу осіб (телевізійне мовлення, радіомовлення тощо).
 		 -8- Данченко О.І.
 Частину першу Статті 4 проекту Закону України пропоную викласти у наступній редакції:
«- послуги, що складаються з передачі інформації через мережі телекомунікацій, надання доступу до мережі зв'язку чи послуги по розміщенню інформації, що надається одержувачем послуг;
- послуги надаються за допомогою інформаційно-телекомунікаційні системи або відправлення комерційних повідомлень за допомогою електронної пошти;»
 		Враховано редакційно   Стаття 4. Інформаційні електронні послуги
1. Інформаційними електронними послугами вважаються послуги щодо:
розповсюдження реклами;
створення можливостей для пошуку інформації та доступу до неї;
передачі та зберігання інформації;
розміщення інформації на замовлення іншої особи;
передачі інформації за запитом особи або відправлення комерційних електронних повідомлень;
вчинення інших дій у сфері електронної комерції.
2. До інформаційних електронних послуг не належать послуги, якщо їх надання:
здійснюється без використання інформаційно-телекомунікаційних систем;
за технологією потребує безпосередньої присутності замовника чи постачальника послуг, включаючи послуги, що надаються з використанням електронних пристроїв (медична консультація з оглядом пацієнта, аудит діяльності суб’єкта господарювання тощо);
передбачає одночасну передачу інформації невизначеному колу осіб (телевізійне мовлення, радіомовлення тощо).
 
    -9- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 4 викласти у такій редакції:
«Стаття 4. Інформаційні електронні послуги
1. Інформаційними електронними послугами вважаються послуги щодо:
розповсюдження реклами;
створення можливостей для пошуку інформації та доступу до неї;
передачі та зберігання інформації;
розміщення інформації на замовлення іншої особи;
передачі інформації за запитом особи або відправлення комерційних електронних повідомлень;
вчинення інших дій у сфері електронної комерції.
2. До інформаційних електронних послуг не належать послуги, якщо їх надання:
здійснюється без використання інформаційно-телекомунікаційних систем;
за технологією потребує безпосередньої присутності замовника чи постачальника послуг, включаючи послуги, що надаються з використанням електронних пристроїв (медична консультація з оглядом пацієнта, аудит діяльності суб’єкта господарювання тощо);
передбачає одночасну передачу інформації невизначеному колу осіб (телевізійне мовлення, радіомовлення тощо).»;
 		Враховано    
25. Стаття 5. Основні принципи правового регулювання в сфері електронної комерції
1. Правове регулювання в сфері електронної комерції ґрунтується на принципах забезпечення рівності учасників, свободи договору, безперешкодного здійснення підприємницької діяльності, а також гарантій судового захисту прав суб'єктів електронної комерції.
2. Основними принципами електронної комерції є:
- забезпечення вільної можливості здійснення підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій;
- свобода вибору суб’єктами комерції електронних засобів для здійснення діяльності, як одного з можливих способів ведення комерції;
- свобода вибору контрагента, а також видів та форм діяльності, пов'язаних з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг в електронній комерції;
- свобода і забезпечення сумлінності конкуренції між суб'єктами електронної комерції;
- свобода здійснення електронних договорів;
- рівність і охорона прав учасників електронної комерції;
- суворе дотримання правових норм, які регламентують комерційну діяльність, ділової етики, а також прав та інтересів суб'єктів електронної комерції;
- забезпечення якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються, у рамках електронної комерції;
- рівність юридичної сили правочинів, укладених з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з правочинами укладеними у іншій передбаченій чинним законодавством формі.
- забезпечення доступу до інформації і комерційних повідомлень у рамках електронної комерції та можливості обмежити їх надходження.
3. Обмеження прав і обов'язків суб'єктів електронної комерції можуть бути встановлені виключно законом.
4. Правочини не можуть бути визнані недійсними виключно на тій підставі, що вони були укладені й здійснені за допомогою використання електронної форми представлення інформації, якщо інше не передбачено законом.
5. Права споживачів у рамках електронної торгівлі (комерції), а також механізм реалізації цих прав, регламентуються Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними актами щодо споживчої політики та захисту прав споживачів.
 		 -10- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 5 викласти у такій редакції:
«Стаття 5. Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції
1. Основними принципами електронної комерції є:
свобода здійснення підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності;
свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності;
свобода вчинення електронних правочинів;
рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції;
дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції;
забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються у сфері електронної комерції;
однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством;
забезпечення доступу до інформації щодо учасників відносин у сфері електронної комерції;
доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження.
2. Обмеження прав і свобод учасників відносин у сфері електронної комерції можуть встановлюватися виключно законом.
3. Правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням у електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
4. Якщо для провадження діяльності з розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг законом передбачено обов’язковість отримання ліцензії або дозвільного документа, суб’єкт електронної комерції може здійснювати реалізацію таких товарів, робіт, послуг виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.»;
 		Враховано   Стаття 5. Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції
1. Основними принципами у сфері електронної комерції є:
свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем;
свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності;
свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності;
свобода вчинення електронних правочинів;
рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції;
дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції;
забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг, що реалізуються у сфері електронної комерції;
однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством;
забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції;
доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження.
2. Обмеження прав і свобод учасників відносин у сфері електронної комерції можуть встановлюватися виключно законом.
3. Правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
4. Якщо для провадження діяльності з розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг законом передбачено обов’язковість отримання ліцензії або дозвільного документа, суб’єкт електронної комерції може здійснювати реалізацію таких товарів, робіт, послуг виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.
 
26. РОЗДІЛ ІІ Суб'єкти правовідносин у сфері електронної комерції
 		 -11- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 У назві Розділу ІІ слова «суб’єкти правовідносин» замінити словами «учасники відносин».
 		Враховано   РОЗДІЛ ІІ
Учасники відносин у сфері електронної комерції
 
27. Стаття 6. Суб’єкти у сфері електронної комерції
 		    Стаття 6. Учасники відносин у сфері електронної комерції
 
28. 1. Суб’єктами електронної комерції можуть бути будь-які особи, передбачені Цивільним та Господарським кодексом України, що володіють необхідним обсягом цивільної правоздатності і дієздатності, як суб’єкти господарювання, незалежно від форми здійснення підприємницької діяльності, так і фізичні особи, що пропонують до продажу товари, роботи, послуги без ознак підприємницької діяльності, споживачі та інші особи, що вчиняють електронний правочин в електронній комерції.
2. Суб’єкти електронної комерції поділяються на:
2.1. Сторін електронних правочинів:
- Продавці (постачальники) товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі, постачальники або виконавці інформаційних електронних послуг;
- Покупці або споживачі товарів, робіт, послуг електронної торгівлі та замовники інформаційних електронних послуг;
2.2. Постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, що забезпечують функціонування електронної комерції.
3. Постачальниками послуг проміжного характеру, що забезпечують функціонування електронної комерції є:
- оператори (провайдери) телекомунікацій;
- оператори послуг платіжної інфраструктури;
- реєстратори і адміністратори, що присвоюють мережеві ідентифікатори, зокрема ІР-адреси, доменні імена, адреси електронної пошти.
4. Перелік суб’єктів, що забезпечують функціонування електронної комерції, не є вичерпним і залежить від розвитку технологій укладення електронних правочинів.
 		 -12- Данченко О.І.
 Пункт 1 Статті 6 проекту Закону України викласти у наступній редакції:
«Учасниками відносин у сфері електронної комерції є: суб'єкти електронної комерції; постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері; особи, які придбавають, замовляють, використовують товари (роботи, послуги) в суб’єктів електронної комерції або замовляють, придбавають, пропонують реалізують товари (роботи, послуги) за сприянням (посередництвом, допомогою) суб’єктів електронної комерції; органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.»
 		Враховано частково   1. Учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб’єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.
2. Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб’єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
3. Учасники відносин у сфері електронної комерції можуть розробляти правила професійної етики у цій сфері. Ці правила можуть використовуватися під час вчинення електронних правочинів, підготовки установчих та інших документів.
 
29. Стаття 7. Правовий статус продавців (постачальників) товарів в електронній торгівлі або виконавців (постачальників) інформаційних електронних послуг
 		 -13- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 6 викласти у такій редакції:
«Стаття 6. Учасники відносин у сфері електронної комерції
1. Учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб’єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.
2. Постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є оператори (провайдери) телекомунікацій, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб’єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
3. Учасники відносин у сфері електронної комерції можуть розробляти правила професійної етики у цій сфері. Ці правила можуть використовуватися під час вчинення електронних правочинів, підготовки установчих та інших документів.»;
 		Враховано   Стаття 7. Правовий статус продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг в електронній комерції
 
30. 1. Електронна комерція може здійснюватися суб’єктами господарювання, передбаченими Цивільним та Господарським кодексом України, а саме юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності.
2. У випадках, коли для здійснення діяльності із розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг необхідно одержати ліцензію або дозвіл, електронна комерція, що передбачає реалізацію таких товарів, робіт, послуг може здійснюватись виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на здійснення відповідного виду діяльності.
3. Фізичні особи мають право реалізувати свої особисті майнові та пов’язані із ними немайнові права шляхом укладення електронних правочинів на основі власних оферт, якщо такі дії, не пов’язані із систематичною підприємницькою діяльністю.
4. Продавці (постачальники) товарів та виконавців (постачальники) інформаційних електронних послуг під час поширення комерційних електронних повідомлень та здійснення електронної комерції зобов’язані забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших суб’єктів електронної комерції та компетентних органів до такої інформації про себе:
- повне найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові (для фізичної особи);
- місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та фактичного проживання фізичної особи;
- адреса електронної пошти та/або адресу Інтернет-магазину;
- код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- номер свідоцтва про реєстрацію постачальника платником податку на додану вартість, якщо така реєстрація здійснена відповідно до вимог Податкового кодексу України;
- відомості про наявні діючі ліцензії, якщо здійснювана діяльність підлягає ліцензуванню;
- інші відомості, які відповідно до законодавства України є обов’язковими для оприлюднення по деяким видам правочинів.
5. Продавці (постачальники) товарів та виконавці (постачальники) інформаційних електронних послуг зобов’язані при укладенні електронного правочину забезпечити повну відповідність предмета договору заявленим в оферті кількісним та якісним вимогам.
Стаття 8. Правовий статус покупців товарів електронної торгівлі та замовників інформаційних електронних послуг в електронній комерції
1. Покупець/покупці товарів електронної торгівлі та замовники інформаційних електронних послуг у сфері електронної комерції користуються усіма правами, передбаченими Законом України «Про захист прав споживачів».
2. Покупець/покупці товарів електронної торгівлі та замовники інформаційних електронних послуг, які відправляють від свого імені акцепт або згоду з пропозицією оферента, за допомогою електронної форми представлення інформації зобов'язані повідомляти про себе наступні відомості:
- повне найменування суб’єкта господарювання, включаючи інформацію щодо організаційно-правової форми, або прізвище, ім’я фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності;
- у випадках, передбачених договором, точну адресу доставки товару чи надання послуги;
- в разі оплати платіжними інструментами - всі відомості, які дозволяють провести оплату продавцю (постачальнику) товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/постачальнику (виконавцю) інформаційних електронних послуг або вимагаються відповідними правилами платіжних систем;
- інші відомості, необхідні для здійснення електронного правочину або обов’язковість яких визначена законодавством.
1.2. Фізична особа - покупець надає інформацію про себе, необхідну для подальшого вчинення правочинів у сфері електронної комерції, у тому числі укладення договорів, створення електронного підпису, який використовуватиметься при придбанні товарів, послуг чи здійснення інших дій (вчиненні інших правочинів) в системі учасника електронної комерції, а також введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, які дозволять ідентифікуватися їй в обліковій системі продавця (постачальника) товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/постачальника (виконавця) інформаційних електронних послуг.
Перелік необхідної інформації визначається сторонами електронної комерції. Інформація про покупця/покупців в електронній комерції повинна містити тільки ті відомості, без яких продавець не зможе оформити правочин й виконати свої зобов'язання по його вчиненню.
 		 -14- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 7 викласти у такій редакції:
«Стаття 7. Правовий статус продавця (виконавця, постачальника) товарів, робіт, послуг в електронній комерції
1. Продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до таких відомостей:
повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи;
місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи;
адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті;
відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню;
інформація щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, – інформація про вартість доставки;
інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню.
2. Продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.
3. Якщо продавець (виконавець, постачальник) пропонує іншій стороні електронного договору надати йому відомості про платіжні інструменти для оплати вартості товару, роботи, послуги, він зобов’язаний забезпечити захист такої інформації відповідно до законів України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» і «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні.»
4. Продавець (виконавець, постачальник) має право вимагати від іншої сторони лише такі відомості, без яких укладення та виконання зобов’язань за електронним договором неможливе.»;
 		Враховано   1. Продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації:
повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи-підприємця;
місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи-підприємця;
адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи-підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи-підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті;
відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню;
щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги та, у разі доставки товару, – інформація про вартість доставки;
інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню.
2. Продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов’язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.
3. Якщо продавець (виконавець, постачальник) пропонує іншій стороні електронного договору надати йому відомості про платіжні інструменти для оплати вартості товару, роботи, послуги, він зобов’язаний забезпечити захист такої інформації відповідно до законів України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» і «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
4. Продавець (виконавець, постачальник) має право вимагати від іншої сторони лише такі відомості, без яких укладення та виконання зобов’язань за електронним договором неможливе.
Стаття 8. Правовий статус покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції.
1. Права та обов’язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».
Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
2. Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
3. У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством.
4. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
5. У випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач) повинен повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.
6. Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.
 
    -15- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 8 викласти у такій редакції:
«Стаття 8. Правовий статус покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції.
1. Права та обов’язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначені законодавством України, в тому числі Законом України «Про захист прав споживачів».
Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов’язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
2. Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
3. У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, які несуть відповідальність за їх збереження та використання в порядку передбаченому чинним законодавством.
4. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
5. У випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач) повинен повідомити точну адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.
6. Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.»;
 		Враховано    
31. Стаття 9. Правовий статус постачальників послуг проміжного характеру у інформаційній сфері
1. Сторони електронного правочину мають право звертатися до послуг постачальників послуг проміжного характеру для цілей обміну та зберігання електронних документів та повідомлень.
2. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері користуються правами й мають обов'язки, передбачені правочинами про надання таких послуг відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, положень цього Закону й законодавства України, що регулює відносини в сфері телекомунікацій та інформації.
3. Доступ до мережі Інтернет, інших відкритих і корпоративних мереж, що надається сторонам електронного правочину постачальником послуг проміжного характеру у інформаційній сфері, оформлюється окремими, в тому числі електронними, правочинами про надання таких послуг.
4. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину і не несе відповідальності за наслідки використання та/або не використання переданої/збереженої ним інформації при умові, що при виконанні цих послуг постачальник:
- не є ініціатором передачі електронного повідомлення;
- не обирає одержувача передачі;
- не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в передачі.
5. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, які надають послуги із забезпечення здійснення дій в електронній комерції при оформленні та виконанні електронного правочину (реєстрація доменних імен та ІР-адрес, присвоєння інших мережевих ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/надходження електронних повідомлень, з’єднання із Інтернетом та іншими мережами передачі даних, тощо) не є сторонами правочинів в електронній комерції і не несуть відповідальності за правопорушення, які вчинені з використанням/невикористанням наданих ними мережевих ідентифікаторів послуг.
6. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, які надають послуги із забезпечення здійснення дій в електронній комерції при оформленні та виконанні електронного правочину не зобов’язані контролювати і перевіряти законність електронних повідомлень, які вони передають та зберігають, за виключенням тих випадків, коли законодавство прямо вказує на такий обов’язок.
 		 -16- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 9 викласти у такій редакції:
«Стаття 9. Правовий статус постачальника послуг проміжного характеру у сфері електронної комерції
1. Сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
2. Права та обов’язки постачальника послуг проміжного характеру в інформаційній сфері визначаються договором про надання таких послуг, Цивільним та Господарським кодексами України, положеннями цього Закону та законодавством про телекомунікації.
3. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
4. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину, предметом якого виступають товари, роботи або послуги, інші ніж послуги проміжного характеру в інформаційній сфері (реєстрація доменних імен або ІР-адрес, присвоєння інших мережевих ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/надходження електронного повідомлення, надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем тощо), і не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що він не є ініціатором передачі такої інформації, не обирає її одержувача та не може змінити її зміст.
5. У разі якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є ініціатором передачі інформації, обирає її одержувача та може змінити її зміст, він зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до таких відомостей:
повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи;
місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи;
адреса електронної пошти;
ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи, або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті;
відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі); інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню.
Якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері зазначає вартість таких послуг, він зобов’язаний повідомити про включення податків у розрахунок їх вартості.»;
 		Враховано   Стаття 9. Правовий статус постачальника послуг проміжного характеру у сфері електронної комерції
1. Сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
2. Права та обов’язки постачальника послуг проміжного характеру в інформаційній сфері визначаються договором про надання таких послуг, Цивільним та Господарським кодексами України, положеннями цього Закону та законодавством про телекомунікації.
3. Надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем оформлюється окремим правочином або електронним правочином між стороною такого правочину та постачальником послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
4. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину, предметом якого виступають товари, роботи або послуги, інші ніж послуги проміжного характеру в інформаційній сфері (реєстрація доменних імен або ІР-адрес, присвоєння інших мережевих ідентифікаторів, фіксація часу відправлення/надходження електронного повідомлення, надання доступу до мережі Інтернет та інших інформаційно-телекомунікаційних систем тощо), і не несе відповідальності за зміст переданої чи отриманої інформації та за шкоду, завдану внаслідок використання результатів таких послуг, за умови що він не є ініціатором передачі такої інформації, не обирає її одержувача та не може змінити її зміст.
5. У разі якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є ініціатором передачі інформації, обирає її одержувача та може змінити її зміст, він зобов’язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до такої інформації:
повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи-підприємця;
місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи-підприємця;
адреса електронної пошти;
ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи-підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті;
відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі);
інші відомості, що відповідно до законодавства підлягають оприлюдненню.
Якщо постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері зазначає вартість таких послуг, він зобов’язаний повідомити про включення податків у розрахунок їх вартості.
 
32. РОЗДІЛ ІІІ Порядок вчинення правочинів та укладення договорів у сфері електронної комерції
 		 -17- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Назву Розділу ІІІ викласти у такій редакції: «Порядок вчинення електронних правочинів»
 		Враховано   РОЗДІЛ ІІІ
Порядок вчинення електронних правочинів
 
33. Стаття 10. Розповсюдження комерційної інформації у сфері електронної комерції
1. Правочини в електронній комерції здійснюються на основі відповідних оферт. Інформування потенційних покупців/замовників про товари та послуги, які пропонуються сторонами, може здійснюватись за допомогою комерційних електронних повідомлень.
2. Основною умовою поширення комерційних електронних повідомлень є згода споживача на їх отримання.
3. Комерційне електронне повідомлення може бути надіслане споживачу без його згоди лише за умови наявності в нього можливості відмови від подальшого отримання таких комерційних електронних повідомлень від такого продавця товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/постачальника (виконавця) інформаційних електронних послуг.
4. Процедура надання комерційної інформації повинна відповідати таким вимогам:
- комерційна інформація повинна чітко ідентифікуватися як така;
- особа, від імені якої надається комерційна інформація, повинна чітко ідентифікуватися відповідно до статті 5 цього Закону;
- пільгові пропозиції постачальника (знижки, премії, заохочувальні подарунки тощо) повинні чітко ідентифікуватися як такі, а умови їх отримання повинні бути легкодоступними, чітко і недвозначно викладеними;
- зазначені в комерційній інформації ціни повинні чітко та недвозначно вказувати на наявність або відсутність у їх складі податків та вартості доставки.
5. Отримання комерційної інформації електронними засобами зв’язку без згоди споживача на її отримання не може додатково збільшувати вартість інформаційних електронних послуг для споживача.
 		 -18- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 10 викласти у такій редакції:
«Стаття 10. Поширення комерційних електронних повідомлень у сфері електронної комерції
1. Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг проводиться відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.
2. Поширення комерційних електронних повідомлень може відбуватися лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані.
3. Комерційне електронне повідомлення може надсилатися особі без її згоди лише за умови створення можливості відмови від подальшого отримання таких повідомлень.
4. Комерційне електронне повідомлення має відповідати таким вимогам:
комерційне електронне повідомлення має чітко ідентифікуватися як таке;
особа, від імені якої надсилається комерційне електронне повідомлення, зобов’язана забезпечити прямий, простий доступ осіб, яким адресовано таке повідомлення, до відомостей, визначених статтею 7 цього Закону;
комерційні електронні повідомлення щодо знижок, премій, заохочувальних подарунків тощо мають чітко ідентифікуватися як такі, а умови їх отримання мають бути доступними та викладатися у спосіб, що унеможливлює двозначне розуміння, а також відповідати вимогам законодавства про рекламу;
інформація про вартість товару, роботи, послуги повинна містити відомості щодо включення податків у її розрахунок та, у разі доставки товару, - інформацію про вартість доставки.
5. Отримання особою комерційних електронних повідомлень без її згоди не може бути підставою для збільшення вартості наданих їй послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.»;
 		Враховано   Стаття 10. Поширення комерційних електронних повідомлень у сфері електронної комерції
1. Електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.
2. Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані.
3. Комерційне електронне повідомлення може надсилатися особі без її згоди лише за умови, що вона може відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень.
4. Комерційне електронне повідомлення має відповідати таким вимогам:
комерційне електронне повідомлення має чітко ідентифікуватися як таке;
особа, від імені якої надсилається комерційне електронне повідомлення, зобов’язана забезпечити прямий, простий доступ осіб, яким воно адресовано, до відомостей, визначених статтею 7 цього Закону;
комерційні електронні повідомлення щодо знижок, премій, заохочувальних подарунків тощо мають чітко ідентифікуватися як такі, а умови їх отримання мають бути доступними та викладатися у спосіб, що унеможливлює двозначне розуміння, а також відповідати вимогам законодавства про рекламу;
інформація про вартість товару, роботи, послуги повинна містити відомості щодо включення податків у її розрахунок та, у разі доставки товару, - інформацію про вартість доставки.
5. Отримання особою комерційних електронних повідомлень без її згоди не може бути підставою для збільшення вартості наданих їй послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
 
34. Стаття 11. Порядок укладення електронного правочину
 		    Стаття 11. Порядок укладення електронного договору
 
35. 1. Пропозиція укласти електронний правочин, в тому числі адресована невизначеному колу осіб, повинна включати всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України для відповідного виду договору, у відповідності до законодавства України, а також умови, погоджені сторонами правочину.
2. Договір в електронній комерції, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов, може містити наступні умови:
- технологію (процедуру) укладення договору;
- порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
- можливість та порядок внесення змін до умов договору;
- спосіб та порядок акцепту;
- порядок обміну електронними повідомленнями та документами між сторонами при виконанні ними своїх зобов’язань за договором;
- технічні засоби ідентифікації та порядок виправлення можливого помилкового акцепту;
- посилання на умови, що включаються до договору шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа та порядок технічного доступу до відповідного відсилання;
- спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень іншої електронної інформації і умов електронного доступу до них, а також умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
- мови, запропоновані для укладення договору.
3. Електронний правочин в електронній комерції укладається шляхом пропонування та акцептування оферти сторонами правочину.
4. В електронній комерції пропонування оферти може відбуватися за допомогою надсилання комерційного електронного повідомлення та/або розміщення оферти на сайтах в мережі Інтернет та в інших відкритих або корпоративних мережах.
5. В оферті та акцепті може бути передбачено, що деякі умови включаються у договір, оферту або акцепт, шляхом перенаправлення до іншого електронного документу. Вказані умови не можуть бути визнаними недійсними тільки тому, що вони встановлені шляхом перенаправлення.
6. Акцепт оферти може відбуватися:
- за допомогою надсилання електронного повідомлення або заповненням електронної форми, формуляра з відповідним їх направленням до сторони, яка запропонувала оферту;
- за допомогою здійснення дій, що становлять акцепт, якщо такі дії чітко роз’яснені на сайтах мережі Інтернет, інших відкритих або корпоративних мереж, де розміщена оферта і такі роз’яснення логічно пов’язані із офертою.
7. Порядок укладення електронних договорів повинен відповідати вимогам законодавства до оферти і акцепту. Всі умови оферти мають бути викладені чітко та однозначно у формі, яка є доступною для сприйняття учасниками, та передбачати для сторін правочину можливість отримати за вимогою оферту у формі, що дозволяє подальше її збереження в незмінному вигляді.
8. Якщо процедура підписання електронного правочину суб’єктом електронної комерції відбувається шляхом акцептування оферти в інформаційній системі оферента, то таке акцептування відбувається не менш ніж у два етапи, де першим етапом є ідентифікація особи суб’єкта електронної комерції в системі та створення електронного документу або повідомлення, яке підтверджує акцепт оферти. Інформаційна система сторони суб’єкта електронної комерції, що пропонує оферту, повинна передбачати можливість споживача повертатися до попереднього етапу, до моменту акцепту.
9. Місцем укладання договору в електронній комерції є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, які є продавцями товарів, робіт, послуг в електронній торгівлі/ постачальниками інформаційних електронних послуг.
10. Електронний правочин, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний за допомогою електронного підпису, електронного цифрового підпису, або іншим аналогом власноручного підпису за своїми правовими наслідками прирівнюється до укладеного у простій письмовій формі, визначеній Цивільним кодексом України.
11. Електронні повідомлення чи електронні документи, що становлять електронний правочин, можуть представлятися в якості судових доказів. Допустимість доказів не може заперечуватися виключно на тій підставі, що вони представлені у електронній формі або у формі паперових копій електронних повідомлень. Тягар доказування факту існування електронного правочину та цілісності і незмінності електронних повідомлень, що становлять зміст цього правочину, лежить на сторонах такого правочину.
 		 -19- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 11 викласти у такій редакції:
«Стаття 11. Порядок укладення електронного договору
1. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
2. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити відомості про:
технологію (процедуру) укладення договору;
порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
можливість та порядок внесення змін до умов договору;
спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;
технічні засоби ідентифікації сторони;
порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;
спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;
умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;
інші відомості.
3. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
4. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
5. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали можливість ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
6. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, у якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
7. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
8. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та повинен містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб’єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
9. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
10. Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов’язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов’язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.
Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов’язань між сторонами.
11. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:
умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
12. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеному статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
13. Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно з нормами статті 64 Цивільного процесуального кодексу України, статті 36 Господарського процесуального кодексу України та статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.»;
 		Враховано   1. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
2. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:
технологію (порядок) укладення договору;
порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;
можливість та порядок внесення змін до умов договору;
спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;
технічні засоби ідентифікації сторони;
порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);
посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;
спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;
умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;
можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;
інші відомості.
3. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
4. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
5. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
6. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
7. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов’язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
8. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб’єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
9. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
10. Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов’язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов’язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.
Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов’язань між сторонами.
11. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:
умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;
найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;
гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;
порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
12. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
13. Електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
 
36. Стаття 12. Підпис у сфері електронної комерції
1. Якщо у відповідності до законодавства України або угоди сторін документ має бути підписаний будь-якою особою, то цій вимозі відповідає використання одного з таких варіантів електронного підпису:
- електронний підпис відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»;
- електронний цифровий підпис відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інформаційні системи всіх сторін електронної комерції можуть його зчитувати.
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначений цим Законом;
- аналог власноручного підпису, який відповідає вимогам Цивільного кодексу України;
 		 -20- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 12 викласти у такій редакції:
«Стаття 12. Підпис у сфері електронної комерції
1. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеного цим Законом;
аналогу власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.»;
 		Враховано   Стаття 12. Підпис у сфері електронної комерції
1. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
 
37. Стаття 13. Розрахунки у сфері електронної комерції
1. Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються у будь-який спосіб, не заборонений законодавством України. Розрахунки з продавцями, постачальниками послуг за товари, роботи чи отримані послуги в електронній комерції можуть здійснюватись із застосуванням спеціальних платіжних засобів, електронних грошей, а також шляхом переказу коштів на користь продавця/ постачальника послуг через фінансові установи, а також готівкою із дотриманням відповідних вимог законодавства щодо оформлення готівкових розрахунків та у інші способи, передбачені чинним законодавством України.
2. Способи, строки та порядок розрахунків визначаються в договорі.
3. Безготівкові розрахунки в електронній комерції повинні здійснюються у відповідності до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
4. Акцепт оферти без оплати в строк та на умовах оферти не може вважатися виконаним зобов’язанням з боку покупця або отримувача послуг.
5. Оплата без належного виконання умов акцепту оферти або без надання усіх даних необхідних для акцепту не може вважатися виконанням зобов’язання з боку покупця або отримувача послуг.
 		 -21- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 13 викласти у такій редакції:
«Стаття 13. Розрахунки у сфері електронної комерції
1. Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
2. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
3. Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, який підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
4. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою.
5. Здійснення оплати відповідно до умов, зазначених у пропозиції укласти електронний договір, без виконання інших умов та/або без надання усіх відомостей, визначених у такій пропозиції, не вважається прийняттям пропозиції укласти договір (акцептом), а оплата вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила.»;
 		Враховано   Стаття 13. Розрахунки у сфері електронної комерції
1. Розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
2. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
3. Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
4. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою.
5. Здійснення оплати відповідно до умов, зазначених у пропозиції укласти електронний договір, без виконання інших умов та/або без надання усіх відомостей, визначених у такій пропозиції, не вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір (акцептом), а оплата вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила.
 
38. Стаття 14. Захист персональних даних
1. Суб’єкти електронної комерції, мають право вимагати від споживачів і інших фізичних осіб (суб’єктів електронної комерції) тільки ті персональні дані, без яких вони не зможуть укласти договір та/або виконати свої зобов'язання за електронним правочином.
2. Суб’єкти електронної комерції зобов'язані забезпечити захист електронних документів та/або повідомлень, що містять персональні дані суб’єктів електронної комерції та інших фізичних осіб, в тому числі від третіх осіб, що стали їм відомими з електронних документів та/або повідомлень, отриманих у ході оформлення і здійснення електронних правочинів, в порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».
3. Суб’єктам електронної комерції забороняється використовувати персональні дані сторони електронного правочину в будь-яких цілях, що виходять за рамки їх зобов'язань за договорами, якщо інше не передбачено сторонами в договорі.
4. Реєстрація в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції означає надання згоди суб’єктом електронної комерції на використання та обробку його персональних даних та вчинення інших дій, передбачених Законом України «Про захист персональних даних».
5. Ідентифікація особи в системі повинна здійснюватися при кожному вході з метою укладення договору чи вчинення інших правочинів за допомогою хоча б одного з варіантів електронного підпису, передбачених ст.11 цього Закону.
З метою недопущення несанкціонованого доступу, ідентифікації покупців або споживачів товарів електронної торгівлі та замовників інформаційно електронних послуг в електронній комерції, сторони можуть додатково передбачати надсилання (надання) унікального набору електронних даних, які використовуються додатково до введеного (створеного) особою спеціального набору електронних даних під час реєстрації.
 		 -22- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 14 викласти у такій редакції:
«Стаття 14. Захист персональних даних у сфері електронної комерції
1. Використання персональних даних у сфері електронної комерції може здійснюватися у разі створення суб’єктом електронної комерції умов для захисту таких даних.
Учасники відносин у сфері електронної комерції зобов'язані забезпечити захист персональних даних, що стали їм відомі з електронних документів (повідомлень) під час вчинення електронних правочинів, у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».
2. Забороняється використання та витребування персональних даних сторонами електронного правочину з іншою метою, ніж вчинення електронного правочину, якщо інше не встановлено законом або за домовленістю сторін.
3. Реєстрація фізичної особи в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції означає надання нею згоди на використання та обробку її персональних даних і вчинення інших дій, передбачених Законом України «Про захист персональних даних».
4. Ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб’єкта електронної комерції.
З метою недопущення несанкціонованого доступу до облікового запису особи в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції для ідентифікації такої особи може використовуватися додатковий унікальний набір електронних даних, що додаються (приєднуються) до спеціального набору електронних даних, який був введений (створений) такою особою під час реєстрації.»;
 		Враховано   Стаття 14. Захист персональних даних у сфері електронної комерції
1. Використання персональних даних у сфері електронної комерції може здійснюватися у разі створення суб’єктом електронної комерції умов для захисту таких даних.
Учасники відносин у сфері електронної комерції зобов'язані забезпечити захист персональних даних, що стали їм відомі з електронних документів (повідомлень) під час вчинення електронних правочинів, у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».
2. Забороняється використання та витребування персональних даних сторонами електронного правочину з іншою метою, ніж вчинення електронного правочину, якщо інше не встановлено законом або за домовленістю сторін.
3. Реєстрація фізичної особи в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції означає надання нею згоди на використання та обробку її персональних даних і вчинення інших дій, передбачених Законом України «Про захист персональних даних».
4. Ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб’єкта електронної комерції.
З метою недопущення несанкціонованого доступу до облікового запису особи в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції для ідентифікації такої особи може використовуватися додатковий унікальний набір електронних даних, що додаються (приєднуються) до спеціального набору електронних даних, який був введений (створений) такою особою під час реєстрації.
 
39. Стаття 15. Зберігання електронних документів
1. У випадку, якщо відповідно до законодавства або домовленості сторін потрібне архівне зберігання окремих видів документів, пов'язаних з укладенням електронних правочинів, кожна сторона правочину та інші суб'єкти, уповноважені сторонами, зобов'язані організувати архівне зберігання відповідних форм і форматів електронних документів (повідомлень), баз даних і забезпечити їх охорону, захист, необхідне резервне копіювання, цілісність і достовірність документованої інформації, а також апаратних і програмних засобів та устаткування, у яких розміщені, зберігаються електронні документи і за допомогою яких можна відобразити інформацію електронних документів для їх візуального сприйняття, копіювання та іншого використання.
2. Строки архівного зберігання електронних документів (повідомлень), а також апаратних і програмних засобів та устаткування, у яких вони розміщені та зберігаються, повинні відповідати строкам зберігання, встановленим чинним законодавством для відповідних видів документів на паперовому носії.
3. Зберігачем електронних документів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, одним із видів діяльності, якої є надання послуг із зберігання електронних документів (повідомлень) за допомогою програмно-апаратних засобів та забезпечення їх цілісності і незмінності. Право надавати вказані послуги виникає з моменту державної реєстрації і не потребує попереднього отримання спеціальних дозволів та ліцензій.
 		 -23- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 15 викласти у такій редакції:
«Стаття 15. Зберігання електронних документів
1. Якщо законом або договором між сторонами визначено строк зберігання окремих видів документів, пов'язаних з вчиненням електронного правочину, сторони зобов'язані забезпечити архівне зберігання таких електронних документів (повідомлень), програмних, апаратно-програмних, апаратних або інших засобів для їх зберігання, у яких вони зберігаються і за допомогою яких можна відобразити інформацію, що в них міститься.
2. Строки архівного зберігання електронних документів (повідомлень), програмних, апаратно-програмних, апаратних або інших засобів для їх зберігання повинні відповідати строкам зберігання інших видів архівних документів, визначених відповідно до законодавства, але не менше ніж строк позовної давності.
3. Зберігачем електронних документів може бути суб’єкт господарювання, який надає послуги із зберігання електронних документів (повідомлень) шляхом забезпечення їх цілісності та незмінності за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
Надання послуг зберігання електронних документів (повідомлень) є видом господарської діяльності, що не підлягає ліцензуванню та не потребує отримання будь-яких документів дозвільного характеру.»;
 		Враховано   Стаття 15. Зберігання електронних документів
1. Якщо законом або договором між сторонами визначено строк зберігання окремих видів документів, пов'язаних з вчиненням електронного правочину, сторони зобов'язані забезпечити архівне зберігання таких електронних документів (повідомлень), програмних, апаратно-програмних, апаратних або інших засобів для їх зберігання, в яких вони зберігаються і за допомогою яких можна відобразити інформацію, що в них міститься.
2. Строки архівного зберігання електронних документів (повідомлень), програмних, апаратно-програмних, апаратних або інших засобів для їх зберігання повинні відповідати строкам зберігання інших видів архівних документів, визначених відповідно до законодавства, але не менше ніж строк позовної давності.
3. Зберігачем електронних документів може бути суб’єкт господарювання, який надає послуги із зберігання електронних документів (повідомлень) шляхом забезпечення їх цілісності та незмінності за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
Надання послуг зберігання електронних документів (повідомлень) є видом господарської діяльності, що не підлягає ліцензуванню та не потребує отримання будь-яких документів дозвільного характеру.
 
40. Стаття 16. Час і місце відправки та отримання електронного повідомлення та/або документа
1. Якщо інше не передбачено договором між відправником та отримувачем, електронний документ чи повідомлення вважається відправленим в момент, коли він надходить до інформаційної системи, яка не знаходиться під контролем відправника або особи, яка відправляє електронний документ чи повідомлення від імені відправника.
2. Якщо інше не передбачено договором між відправником та отримувачем, час отримання електронного документа чи повідомлення визначається наступним чином:
- якщо отримувач вказує інформаційну систему для цілей отримання такого документа чи повідомлення, даних, то отримання здійснюється в момент коли електронний документ чи повідомлення потрапляє у вказану отримувачем інформаційну систему, або
- якщо електронний документ чи повідомлення відправлено в інформаційну систему, яке не є вказаною отримувачем інформаційною системою, в момент, коли електронний документ чи повідомлення отримано отримувачем, а саме: в момент надходження електронного документа в інформаційну систему отримувача.
3. Якщо відправник або отримувач не мають комерційної адреси підприємства, то місцем вчинення електронного правочину вважається місце їх проживання.
 		 -24- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 16 викласти у такій редакції:
«Стаття 16. Час відправлення та отримання електронного документа (повідомлення)
1. Якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається відправленим суб’єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) переданий за межі інформаційної системи суб’єкта або особи, уповноваженої на його відправлення.
2. Якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається отриманим суб’єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) отриманий інформаційно-телекомунікаційною системою суб’єкта.»;
 		Враховано   Стаття 16. Час відправлення та отримання електронного документа (повідомлення)
1. Якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається відправленим суб’єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) переданий за межі інформаційної системи суб’єкта або особи, уповноваженої на його відправлення.
2. Якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається отриманим суб’єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) отриманий інформаційно-телекомунікаційною системою суб’єкта.
 
41. РОЗДІЛ ІV Вирішення спорів та відповідальність у сфері електронної комерції
 		    РОЗДІЛ ІV
Вирішення спорів та відповідальність у сфері електронної комерції
 
42. Стаття 17. Відповідальність суб’єктів електронної комерції
1. Сторони електронних правочинів відповідають за виконання своїх зобов'язань, відповідно до норм встановлених законодавством та договором.
2. Постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері несуть відповідальність в межах, встановлених законодавством та відповідними договорами з постачання таких послуг.
2. Якщо суб’єкт, що забезпечує функціонування електронної комерції передає в інформаційну мережу інформацію, яку постачають інші учасники електронної комерції, або надає їм доступ до інформаційної мережі, він не несе відповідальності за автоматичне, проміжне і тимчасове зберігання цієї інформації, яке здійснюється лише з метою підвищення ефективності передавання інформації до інших отримувачів на їх запит, та не відповідає за інформацію, яка передається, якщо він:
- не ініціює передачу;
- не обирає отримувача передачі;
- не вибирає і не модифікує інформацію;
- не змінює інформації;
- виконує умови доступу до інформації;
- виконує правила щодо оновлення інформації, визначені широко відомим способом, який використовується в галузі;
- не перешкоджає законному використанню технологій, широко визнаних і прийнятих в галузі, для отримання даних щодо використання інформації;
- діє швидко, щоб відхилити або унеможливити доступ до інформації, яку він зберіг, якщо йому стає відомо, що інформація первинного джерела передачі була відхилена мережею або що доступ до неї був ушкоджений.
3. Суб’єкти, що забезпечують функціонування електронної комерції несуть відповідальність за виконання вимог безпеки, забезпечення охорони та достовірності документів, за втрату, перекручування та/або зміну документованої інформації, за перлюстрацію, підробку документів (повідомлень) і інше несанкціоноване втручання третіх осіб, відповідно до чинного законодавства України та у межах угоди сторін.
4. Постачальник проміжних інформаційних електронних послуг звільняється від відповідальності лише у тих випадках, коли діяльність такого постачальника обмежується технічним процесом експлуатації та надання доступу до інформаційної мережі, через яку інформація, надана третіми сторонами, передається або тимчасово зберігається.
 		 -25- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 17 викласти у такій редакції:
«Стаття 17. Відповідальність учасників відносин у сфері електронної комерції
1. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законодавством або договором.
2. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері несе відповідальність за невиконання своїх зобов’язань у порядку, визначеному законодавством або відповідним договором про надання таких послуг.
3. Постачальник послуг проміжного характеру несе відповідальність за забезпечення технічного захисту інформації та здійснення контролю за ним у порядку, визначеному законодавством або відповідним договором про надання таких послуг.»;
 		Враховано   Стаття 17. Відповідальність учасників відносин у сфері електронної комерції
1. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законом або договором.
2. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері несе відповідальність за невиконання своїх зобов’язань у порядку, визначеному законом або відповідним договором про надання таких послуг.
3. Постачальник послуг проміжного характеру несе відповідальність за забезпечення технічного захисту інформації та здійснення контролю за ним у порядку, визначеному законодавством або відповідним договором про надання таких послуг.
 
43. Стаття 18. Вирішення спорів між суб'єктами електронної комерції
Вирішення спорів між суб'єктами електронної комерції здійснюється в порядку, встановленому Законом.
 		 -26- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 18 викласти у такій редакції:
«Стаття 18. Вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції
1. Вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.»;
 		Враховано   Стаття 18. Вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції
1. Вирішення спорів між учасниками відносин у сфері електронної комерції здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
 
44. Стаття 19. Відповідальність за порушення законодавства у сфері електронної комерції
Особи, винні в порушенні законодавства про електронну комерцію та/або винні в порушенні договірних зобов’язань у сфері електронної комерції, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
 		 -27- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Статтю 19 викласти у такій редакції:
«Стаття 19. Відповідальність за порушення законодавства у сфері електронної комерції
1. Порушення законодавства у сфері електронної комерції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.»;
 		Враховано   Стаття 19. Відповідальність за порушення законодавства у сфері електронної комерції
1. Порушення законодавства у сфері електронної комерції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
 
45. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких Законів:
1) абзац п’ятий статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 34, ст. 481) доповнити новим реченням такого змісту:
«В сфері електронної комерції згода суб’єкта персональних даних може оформлюватись шляхом реєстрації в інформаційній системі учасника електронної комерції»;
2) частину другу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 40, ст.365) викласти у такій редакції:
«2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис, або аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»;
3) пункт тринадцятий статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 28, ст.205) викласти у такій редакції:
«13) при реалізації товарів дистанційним способом у рамках електронної комерції відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
4) У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№40 - 44, ст. 356):
1) пункт перший статті 205 викласти у такій редакції:
«Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення.
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (в тому числі у електронній формі). Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2) частину першу статті 207 викласти у такій редакції:
«Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину.
1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, електронних повідомленнях, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
3) частину другу статті 207 викласти у такій редакції:
«Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину.
2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою. Вимога щодо печатки не застосовується до правочинів, що укладаються відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
4) частину третю статті 207 викласти у такій редакції:
«Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якіи? мають міститися зразки відповідного аналога і?хніх власноручних підписів або процедурою отримання та використання електронного підпису».
5) частину третю статті 639 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Договір також вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо він укладається за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку".
5) статтю 7 Закону Україні «Про електронні документи та електронний документообіг», вид 22 травня 2003 року N 851-ІV викласти в наступній редакції:
«Стаття 7. Оригінал електронного документа
Оригіналом електронного документа вважається електронний
примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з
електронним підписом автора.»
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
- привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.
- забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
4. До приведення нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, вони застосовуються в частині, що йому не суперечить.

-28- Бєлькова О.В.
Різаненко П.О.
 Розділ V «Перехідні положення» викласти у такій редакції:
«1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) абзац четвертий статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481; 2013 р., № 51, ст. 715; 2014 р., № 14, ст. 252, № 27, ст. 914) доповнити другим реченням такого змісту: «У сфері електронної комерції згода суб’єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про те, що він надає дозвіл на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки»;
2) абзац сьомий частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 40, ст. 365) після слів «особистий підпис» доповнити словами «аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»;
3) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№40 - 44, ст. 356):
частину першу статті 205 після слова «письмовій» доповнити словом « (електронній)»;
у статті 207:
абзац перший частини першої після слова «документах» доповнити словами « (у тому числі електронних)»;
в абзаці другому частини другої слова «та скріплюється печаткою» виключити;
частину третю після слова «механічного» доповнити словом «електронного»;
частину другу статті 639 доповнити абзацом другим такого змісту:
«Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі»;
4) частину першу статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 275) викласти в такій редакції:
«Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»;
5) у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 8, ст. 90; № 20-21, ст. 712):
в абзаці п’ятому підпункту 6 пункту 5 розділу І цифри "2015" замінити цифрами "2016";
в абзаці другому та третьому пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» цифри "2015" замінити цифрами "2016".
6) у Законі України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84):
частину шосту статті 12 після слова «документ» у всіх відмінках доповнити словами « (електронний документ) у відповідному відмінку»;
пункт 7 частини першої статті 23 після слова «продукцію» доповнити словами «або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію")»;
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
розробити та затвердити ліцензійні умови провадження окремих видів господарської діяльності щодо реалізації товарів, виконання робіт чи надання послуг, що підлягають ліцензуванню, з урахуванням особливостей, пов’язаних з дистанційною формою провадження такої діяльності у сфері електронної комерції;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
4. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону».
 		Враховано   РОЗДІЛ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
5) абзац четвертий статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481; 2013 р., № 51, ст. 715; 2014 р., № 14, ст. 252, № 27, ст. 914) доповнити реченням такого змісту: «У сфері електронної комерції згода суб’єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки»;
2) абзац сьомий частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 40, ст. 365) після слів «особистий підпис» доповнити словами «аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»;
1) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40 - 44, ст. 356):
частину першу статті 205 після слова «письмовій» доповнити словом « (електронній)»;
у статті 207:
абзац перший частини першої після слова «документах» доповнити словами « (у тому числі електронних)»;
частину третю після слова «механічного» доповнити словом «електронного»;
частину другу статті 639 доповнити абзацом другим такого змісту:
«Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі»;
3) частину першу статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 275; 2014 р., № 24, ст.. 885) викласти в такій редакції:
«Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»;
4) у Законі України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84):
частину шосту статті 12 після слова «документ» у всіх відмінках доповнити словами « (електронний документ)» у відповідному відмінку;
пункт 7 частини першої статті 23 після слова «продукцію» доповнити словами «або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію")».
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
затвердити ліцензійні умови провадження окремих видів господарської діяльності щодо реалізації товарів, виконання робіт чи надання послуг, що підлягають ліцензуванню, з урахуванням особливостей, пов’язаних з дистанційною формою провадження такої діяльності у сфері електронної комерції;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.