Кількість абзаців - 64 Таблиця поправок


Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Закон України
 
   Закон України
 
1. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні
 
   Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні
 
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
   Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
3. 1. Внести до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9-13, ст. 88) такі зміни:
 
-1- Ванат П.М.
Романовський О.В.
частину другу статті 168 після слів «може здійснюватись» доповнити словами «за ухвалою слідчого судді, а»;
 
Відхилено о-перше, не відповідає частині першій статті 116 Регламенту Верховної Ради, адже пропозиції та поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень). По-друге, по своїй суті є неприйнятними, адже тимчасове вилучення майна здійснюється, крім обшуку та огляду, під час затримання особи. Відтак цілком очевидно, що немає потреби в отриманні судового рішення для вилучення в затриманої особи, наприклад, зброї чи вибухівки  1. Внести до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9-13, ст. 88) такі зміни:
 
4.

 
-2- Ванат П.М.
Романовський О.В.
доповнити статтю 168 частиною 5 наступного змісту:
«5. Ухвала слідчого судді про тимчасове вилучення майна повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:
1) строк дії ухвали;
2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про тимчасове вилучення майна;
3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
4) майно, яке підлягає тимчасовому вилученню;
5) особу, якій належить майно, яке підлягає тимчасовому вилученню та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
6) умови, за яких тимчасово вилучене майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.».
Обґрунтування: З огляду на те, що у абзаці другому частини 5 ст. законопроекту є відсилання до статті 235 щодо ухвали слідчого судді з тимчасового вилучення майна, а статтею 235 не врегульовані відносини щодо видання слідчим суддею ухвали з тимчасового вилучення майна.
 
Відхилено причин наведених вище     
5. 1) статтю 170 викласти у такій редакції:
 
-3- Левченко Ю.В.
Пункт 1 частини 1 Законопроекту виключити.
Обґрунтування: Законопроектом передбачається введення можливості накладати арешт на будь-яке майно, яке належить будь-якій особі, якщо є достатні підстави вважати, що таке майно має відношення до вчинення кримінального правопорушення. Вказний підхід є неприпустимим, оскільки правоохоронні органи користуючись широкими формулюваннями викладеними в Криміналному процесуальному кодексі України, зможуть добиватися арешту майна, належного будь-яким особам, незалежно від того чи такі особи мають хоч найменше відношення до злочину. Статистика розгляду судами клопотань про арешт майна свідчить про майже стовідсоткове їх задоволення. Таким чином, розширення положень статті 170 Криміналного процесуального кодексу України відкриє щирокі можливості для масового порушення одного із базових прав людини – права власності.
Крім того, згідно усталених правил юридичної техніки терміни і поняття, які містить правовий акт (особливо кримінально-правові), повинні характеризуватися належною юридичною визначеністю, що виключало б їх довільне тлумачення. Натомість, вживане в законопроекті поняття «достатні підстави» є досить оціночним, що може призвести до порушень прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Отже, вживання у імперативній галузі права норм із диспозитивним формулюванням є неприпустими, адже це суперечить принципу правової визначеності.
Варто також звернути увагу, що у законопроекті пропонується внести зміни, згідно з якими арешт майна є тимчасовим позбавленням «права на відчуження, розпорядження та/або користування майном». Водночас чинна редакція статті 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачає арешт як заборону лише відчуження. Вказані зміни значно погіршують становище осіб, вина яких на момент такого арешту ще не є доведеною. Крім того, обмеження у володінні та користуванні не завжди є доцільним при арешті майна, а тому заборона відчуження майна є достатнім заходом.
Також, змінами до статті 170 Кримінального процесуального кодексу України розширюється перелік майна на яке може бути накладений арешт, а саме: вживаються терміни «інші права», «інші активи», що є неприпустимим оскільки допускає розширювальне тлумачення, що може призвести до зловживань та арештів майна, яке не може мати значення для справи.
Таким чином, запропоновані зміни до статті 170 Кримінального процесуального кодексу України містять чимало недоліків, а тому їх прийняття є недоцільним.
 
Відхилено Наявність недоліків у роботі правоохоронних органів не є підставою для відмови в удосконаленні чинних кримінальних процесуальних норм.  1) статтю 170 викласти у такій редакції:
 
6. «Стаття 170. Накладення арешту на майно
 
-4- Сотник О.С.
Слова «Стаття 170. Накладення арешту на майно» замінити на слова «Стаття 170. Арешт майна»;
 
Відхилено а усталеним правилом назви статей, глав, розділів законодавчих актів не повинні співпадати. Натомість глава 17 КПК, в якій міститься стаття 170, вже має назву «Арешт майна».  «Стаття 170. Накладення арешту на майно
 
7. 1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно пов’язане із кримінальним правопорушенням або особою, яка підозрюється, обвинувачується у його вчиненні, чи юридичною особою, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру.
 
-5- Ванат П.М.
Романовський О.В.
частину першу статті 170 викласти у редакції:
«1. Тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно, за ухвалою слідчого судді або суду (арешт майна), застосовується з метою попередження можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна чи настання інших наслідків відносно такого майна, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.»;
Обґрунтування: Запропонована редакція доповнює вже унормовані завдання з арешту, метою арешту майна. Доцільно поєднати два близькі поняття «завдання» та «мета» в одному визначенні та внести наступні зміни.
 
Відхилено е змінює суті положень частини першої, однак ускладнює сприйняття нормативного матеріалу  1. Арештом майна є тимчасове, у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення або обмеження за ухвалою слідчого судді або суду в обґрунтовано необхідних межах та спосіб, права особи на передачу, знищення, перетворення, відчуження, пересування майна, вступ у володіння, управління майном, щодо якого існує достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, які підтверджують, що воно є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або має бути конфісковане та застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
 
    -6- Власенко С.В.
у частині 1 статті 1:
слова «відчуження, розпорядження та/або користування майном» замінити словами «передачу, знищення, перетворення, відчуження, пересування майна, вступ у володіння, управління майном».
слова «існують достатні підстави» замінити словами «існує достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів».
слово «вважати» виключити.
слова «пов’язане із кримінальним правопорушенням або особою, яка підозрюється, обвинувачується у його вчиненні, чи» замінити словами: «є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або має бути конфісковане та застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб».
 
Враховано частково    
    -7- Шпенов Д.Ю.
Колєсніков Д.В.
Зміни до нового абзацу 1 частини 1 статті 170 виключити.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозицій №6, 15)   
    -8- Шпенов Д.Ю.
Колєсніков Д.В.
Частину 1 статті 170:
після слів «цим Кодексом порядку» доповнити словами «або втратою сили ухвали суду чи слідчого судді у зв’язку із закінченням визначеного у ній строку, який не може перевищувати строку проведення досудового розслідування».
після слів «щодо якого існують» доповнити словами «конкретні докази та».
перед словами «позбавлення за ухвалою слідчого судді» додати слово «обґрунтоване».
слова «або особою, яка підозрюється, обвинувачується у його вчиненні, чи юридичною особою, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру» виключити.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозицій № 6, 15)   
    -9- Сотник О.С.
Слова «достатні підстави вважати, що воно пов’язане із кримінальним правопорушенням» замінити словами «докази причинно-наслідкового зв’язку між вчиненим кримінальним правопорушенням та отриманням майна у результаті його вчинення, або воно пов’язане із вчиненням»;
 
Враховано редакційно    
    -10- Ковальчук Н.В.
у абзаці третьому пункту 1 Розділу І Проекту Закону:
слова «права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що» замінити словами «права на відчуження майна, якщо».
доповнити реченням такого змісту:
«Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для фізичної та/або юридичної особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися таким майном та використовувати його.».
 
Враховано частково редакційно   
    -11- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
Абзац третій пункту 1 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«Стаття 170
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права відчужувати та/або розпоряджатися будь-яким іншим чином та/або користуватися, майном підозрюваного, обвинуваченого, а у випадках, визначених цим Кодексом, інших фізичних та юридичних осіб».
Обґрунтування:
1) відповідно до редакції законопроекту, яка була прийнята в першому читанні, застосовувати арешт можна, навіть, щодо майна осіб, яким не оголошена підозра у вчиненні злочину. Такий підхід буде сприяти зловживанням, містить значні корупційні ризики, а тому не може бути підтриманий. Застосовувати арешт доцільно лише щодо майна особа, яка обвинувачується або підозрюється у вчиненні злочину.
2) Зважаючи на те, що основною метою застосування арешту має бути саме попередження можливості передання майна у власність третіх осіб, тому власне і можливості відчужувати його, особа має бути позбавлена в першу чергу. Натомість обмежувати правомочності розпоряджатися і користуватися майном не завжди доцільно застосовувати при арешті майна, оскільки це може спричинити до надмірного порушення права власності, а тому суд в кожному конкретному випадку має прийняти рішення щодо цього.
3) До того ж, поняття «розпоряджатися» є ширшим за поняття «відчужувати» і охоплює його, тому у тексті закону варто уточнити, що у разі застосування арешту особа може бути позбавлена права відчужувати та/або розпоряджатися своїм майно будь-яким іншим чином.
 
Відхилено а сьогодні положення КК та КПК вже передбачають можливість спеціальної конфіскації майна у третіх осіб, які недобросовісно набули права на нього.   
    -12- Попов І.В.
у абзаці четвертому частини першої, після слів «особою, до якої» прибрати слова «може бути», далі за текстом законопроекту.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозицій № 6, 15)   
    -13- Сажко С.М.
В абзаці третьому підпункту 1 пункту 1 законопроекту слова «розпорядження та/або користування майном, « виключити.
Обґрунтування: Арешт майна, що знаходиться у суб'єкта кримінального провадження на праві користування та розпорядження, та що належить особі, що не є суб'єктом кримінального провадження, порушує права третіх осіб. Зазначені зміни порушують право на власність, що гарантуються Конституцією. Запропоновані законотворцем зміни до діючого законодавства не можуть бути ухвалені.
 
Враховано редакційно    
    -14- Яценко А.В.
Абзац третій пункту 1 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«1. Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.»
Обґрунтування: Залишити в старій редакції враховуючи законодавчу невизначеність спецконфіскації.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозицій № 6, 15)   
    -15- Кожем'якін А.А.
абзац третій підпункту першого пункту 1 викласти в такій редакції:
«1. Арештом майна є тимчасове, у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення або обмеження за ухвалою слідчого судді або суду в обґрунтовано необхідних межах та спосіб, права особи на відчуження, розпорядження, користування майном, щодо якого існують конкретні факти і наявні докази, які підтверджують, що воно пов’язане із кримінальним правопорушенням або особою, яка підозрюється, обвинувачується у його вчиненні, чи юридичною особою, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.»
 
Враховано частково    
8. Завданням арешту майна є попередження можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
 
-16- Власенко С.В.
у частині 2 статті 1:
слова «попередження можливості» замінити словом «превенція».
слова «чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню» виключити.
 
Враховано частково , у частині слова «чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню» виключити.  Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
 
    -17- Сотник О.С.
Речення «Завданням арешту майна є попередження можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.» виключити;
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозицій № 16, 19)   
    -18- Сажко С.М.
В абзаці четвертому підпункту 1 пункту 1 законопроекту слова «приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, « виключити.
 
Відхилено ля завдань арешту майна необхідно визначити негативні наслідки від незастосування арешту майна   
    -19- Кожем'якін А.А.
в абзаці четвертому підпункту першого пункту 1 слово «попередження» замінити словом «запобігання».
 
Враховано    
9. 2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
 
-20- Ванат П.М.
Романовський О.В.
частини з другої по п’яту та частину сьому статті 170 виключити;
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №21)  2. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Треті особи, майно яких може бути арештовано, -особи, які, отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін, на суму значно нижчу ринкової вартості та знали чи повинні були знати, що мета такої передачі: отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
 
    -21- Власенко С.В.
статтю 2 викласти в наступній редакції:
«Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Треті особи, майно яких може бути арештовано, -особи, які, отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін, на суму значно нижчу ринкової вартості та знали чи повинні були знати, що мета такої передачі: отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатньості доказів.».
 
Враховано , з урахуванням положень проекту Закону реєстр. № 2541а, в редакції ухваленій Комітетом 04.11.2015 року   
10. 1) спеціальної конфіскації та/або вирішення судом питання про долю речових доказів;
 
      
11. 2) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
 
      
12. 3) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), а також відшкодування неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, відповідно до частини другої статті 96-6 Кримінального кодексу України.
 
-22- Сотник О.С.
Після слів «внаслідок кримінального правопорушення» слова « (цивільний позов)» виключити;
Після слів «неправомірної вигоди, яка отримана» слова «або могла бути отримана» виключити і так по всьому тексту законопроекту;
 
Враховано      
    -23- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
В абзаці восьмому пункту 1 розділу І законопроекту слова « (цивільний позов)» замінити словами «забезпечення виконання рішення суду про задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні».
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №21)   
    -24- Яценко А.В.
В абзаці восьмому пункту 1 законопроекту слова « (цивільний позов), « замінити словами «, виконання рішення суду про задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні».
 
Враховано частково частині виключення слів «цивільного позову».   
13. 3. Підставами для арешту майна у випадках, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, є достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, або воно може підлягати спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
 
-25- Ванат П.М.
Романовський О.В.
доповнити статтю 170 частинами третьою та четвертою наступного змісту:
«3. Стосовно осіб, зазначених у частині першій цієї статті, може бути накладено арешт на належні їм на правах власності: нерухоме та/або рухоме майно; майнові права інтелектуальної власності; корпоративні права; гроші у будь-якій валюті готівкою та/або у безготівковому вигляді; цінні папери.
4. Арешт може бути накладено на майно, зазначене у частині третій цієї статті, що перебуває у власності інших осіб, якщо є достатні докази вважати, що воно отримано в результаті вчинення злочину або суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину та/або використовувалося чи призначалося для використання в якості знаряддя чи засобу скоєння злочину та/або фінансування чи матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення.»;
 
Відхилено лочинно набуте майно або доходи від нього не завжди належить особі саме на праві власності. Наприклад, такі випадки стосуватимуться недобудов, не завершення оформлення права власності на майно і т.д.  3. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності доказів вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий лише у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні або є достатньо підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
 
    -26- Власенко С.В.
ч. 1 ст. 3 викласти в наступній редакції:
«Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності доказів вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий лише у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні або є достатньо підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням ч. 2 цієї статті.».
 
Враховано    
    -27- Алєксєєв С.О.
1. Частину третю статті 170 «Накладення арешту на майно» Кримінального процесуального кодексу України (з урахуванням змін, передбачених Законопроектом реєстр. № 2540а) викласти в такій редакції:
«3. Підставами для арешту майна у випадках, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, є достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, або воно може підлягати спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
У цьому випадку арештоване може бути майно, яким володіє, користується або розпоряджається будь-яка фізична або юридична особа.
При вирішенні питання про арешт майна із зазначених підстав слідчий, прокурор зобов’язаний довести суду, що майно, про яке йдеться, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, або щодо нього може бути застосована спеціальна конфіскація, а у випадку вирішення питання про арешт майна, яке знаходиться у володінні, користуванні, розпорядженні фізичної або юридичної особи, яка не є стороною кримінального провадження, також довести, що така особа знала або виходячи із обставин набуття майна повинна була знати, що таке майно:
1) одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2) призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3) було предметом злочину;
4) було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення злочину.».
 
Відхилено емає потреби в дублюванні норм, адже цілком достатньо вказати яким критеріям повинно відповідати майно, зробивши посилання на відповідні вже існуючі норми КПК   
14. У цьому випадку арештоване може бути майно, яким володіє, користується або розпоряджається будь-яка фізична або юридична особа.
 
-28- Власенко С.В.
ч.2 ст. 3 виключити.
 
Враховано      
    -29- Сотник О.С.
Речення «У цьому випадку арештоване може бути майно, яким володіє, користується або розпоряджається будь-яка фізична або юридична особа.» замінити на речення «У цьому випадку арештоване може бути майно, яке належить на праві власності фізичній або юридичній особі.»
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №28)   
    -30- Ковальчук Н.В.
у абзаці десятому пункту 1 Розділу І Проекту Закону слова «будь-яка фізична або юридична особа» замінити словами «особа, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, чи юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру».
 
Відхилено ожливість конфіскації, а відтак й арешту (заморожування) відповідає європейським стандартам, зокрема Директиві ЄС 2014/42/ЕU   
    -31- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
Абзац десятий пункту 1 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«У цьому випадку арештоване може бути майно, яке перебуває у власності підозрюваного чи обвинуваченого, або яке було передано підозрюваним, обвинуваченим іншій фізичній або юридичній особі, якщо вона знала або повинна була знати про те, що майно може бути визнано речовим доказом у кримінальному провадженні або може підлягати спеціальній конфіскації, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України».
Обґрунтування: Запропонований підхід надасть змогу забезпечити принцип непорушності права власності, так як не будь-яка особа може бути тимчасово позбавлена можливості володіти, користуватися, розпоряджатися майном, як в редакції закону, що був прийнятий за основу, а лише підозрюваний та обвинувачений, або ж особа, якій було передано майно підозрюваним (обвинуваченим), якщо вона знала або могла знати, що таке майно може бути визнано речовим доказом у кримінальному провадженні або воно може підлягати спеціальній конфіскації. Такий підхід відповідатиме практиці Європейського суду, з прав людини, який у своїх рішеннях вказував, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства).
Окрім цього, запропоноване формулювання ч.3 ст. 170 КПК України відповідає змісту ч.4 ст. 96-2 КК України, яка визначає порядок спеціальної конфіскації майна, що було передано третім особам.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №28)   
    -32- Сажко С.М.
В абзаці десятому підпункту 1 пункту 1 законопроекту слова «, користується або розпоряджається» виключити.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №28)   
    -33- Яценко А.В.
Абзац десятий пункту 1 законопроекту виключити.
 
Враховано    
15. При вирішенні питання про арешт майна із зазначених підстав слідчий, прокурор зобов’язаний довести суду, що майно, про яке йдеться, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, або щодо нього може бути застосована спеціальна конфіскація.
 
-34- Власенко С.В.
ч. 3 ст. 3 виключити.
 
Враховано      
    -35- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
В абзаці одинадцятому пункту 1 розділу І законопроекту після слів «може бути використане як» доповнити словом «речовий».
 
Відхилено    
16. 4. Підставами для арешту майна у випадках, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, є необхідність забезпечення конфіскації майна у разі призначення такого виду покарання судом, заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
 
-36- Власенко С.В.
ст. 4 виключити.
 
Враховано      
17. У цьому випадку арештоване може бути майно підозрюваного, обвинуваченого, а також юридичної особи у разі, коли до такої особи судом можуть бути застосовані (застосовані) заходи кримінально-правового характеру.
 
      
18. 5. Підставами для арешту майна у випадках, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, є необхідність забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та/або виконання рішення про задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні, яке прийнято або може бути прийнято судом, а так само стягнення у дохід держави неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.
 
-37- Власенко С.В.
ч. 1 ст. 5 виключити.
 
Враховано      
    -38- Сотник О.С.
Після слів «завданої кримінальним правопорушенням» слова «виконання рішення про задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні, яке прийнято або може бути прийнято судом, а так само» виключити;
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №37)   
19. У цьому випадку арештоване може бути майно підозрюваного, обвинуваченого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, особи, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, чи неосудної особи, а також юридичної особи, щодо якої судом прийнято або може бути прийнято рішення про стягнення у дохід держави неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.
 
-39- Власенко С.В.
ч. 2 ст. 5 виключити.
 
Враховано      
    -40- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
В абзаці п’ятнадцятому пункту 1 розділу І законопроекту після слів «неосудної особи» доповнити словами «яка вчинила суспільно небезпечне діяння».
Обґрунтування: Редакційна правка щодо уточнення переліку суб’єктів стосовно майна яких може бути застосовано арешт.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №39)   
20. Вартість майна, яке належить арештувати, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.
 
-41- Власенко С.В.
у ч. 3 ст. 5:
слова «бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням» замінити словами: «відповідати вартості доходів, отриманих злочинним шляхом».
після слова «вигода» додати: «що є економічною перевагою, отриманою прямо чи опосередковано злочинним шляхом, виражену у будь-якій формі і може включати в себе реінвестування, перетворення прямих доходів, будь-які цінні переваги».
 
Враховано частково   5. Вартість майна, яке належить арештувати, повинна відповідати вартості доходів, отриманих злочинним шляхом, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
 
    -42- Сотник О.С.
Після слів «розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням» слова «або зазначеної у цивільному позові» виключити;
 
Враховано редакційно    
    -43- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
В абзаці шістнадцятому пункту 1 розділу І законопроекту слова «або зазначеної у цивільному позові» виключити. Доповнити вказаний абзац новим реченням такого змісту: «Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням».
Обґрунтування: При поданні цивільного позову в межах кримінального провадження судовий збір не сплачується. З огляду на це, цивільний позивач може зазначити ціну позову, яка явно не відповідатиме дійсній шкоді, що була йому завдана внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тому, з метою недопущення надмірного порушення права власності особи, при накладення арешту для забезпечення цивільного позову суддя має врахувати чи дійсно ціна позову, яка у ньому вказана, є співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Це надасть змогу накласти арешт саме на той обсяг майна, який є достатнім для забезпечення можливого рішення про задоволення цивільного позову.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №41)   
    -44- Кожем'якін А.А.
абзац шістнадцятий підпункту першого пункту 1 викласти в такій редакції:
«Вартість майна, яке належить арештувати, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або доведеної у цивільному позові, доведеного розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою».
 
Враховано частково    
21. У разі задоволення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди з юридичної особи суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди з юридичної особи до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
 
-45- Кожем'якін А.А.
абзац сімнадцятий підпункту першого пункту 1 викласти в такій редакції:
«У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше».
 
Враховано   У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди, суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
 
22. 6. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженого прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
 
-46- Ванат П.М.
Романовський О.В.
змінити нумерацію частини шостої статті 170 на номер із «6» на «2»;
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №47)     
    -47- Власенко С.В.
ст. 6 виключити.
 
Враховано    
23. Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
 
      
24. 7. Арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, цінні папери, майнові, корпоративні та інші права, інші активи, які перебувають у володінні, користуванні чи розпорядженні особи.
 
-48- Власенко С.В.
у ст. 7:
після слова «формі» додати: «в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; видаткові операції».
після слова «розпорядженні» додати слова «підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна».
доповнити новою частиною:
«Арешт може бути накладений на будь-яке майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, що відповідає вартості доходів, отриманих злочинним шляхом, в разі, якщо місцезнаходження майна, отриманого злочинним шляхом.».
доповнити новою частиною:
«Не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.».
 
Враховано частково   6. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
 
    -49- Сотник О.С.
Після слів «майнові, корпоративні» слова «та інші» та «інші активи» виключити;
Обґрунтування: Положення статті 170 КПК України регламентують не тільки процедуру накладення арешту на майно, але також і визначення процедури «арешту майна», її мету та підстави, у зв’язку з чим пропонуємо надати загальну назву статті.
Пропонуємо деталізувати підстави за яких можливий арешт майна, зокрема чітко визначити, що повинні бути наявні докази причино-наслідкового зв’язку між вчиненим злочином та майном. Запровадження чіткої підстави арешту із необхідністю подання доказів унеможливить на практиці необґрунтоване обмеження права власності осіб. Більш того, вживане в законопроекті поняття «достатні підстави» є досить оціночним та може подвійно тлумачитись.
Пропонуємо виключити речення, яке визначає завдання арешту майна, оскільки в статті 170 КПК України визначається мета арешту і дане положення не потребує подвійного регламентування.
Вважаємо, що не є необхідністю подвійного дублювання термінів, оскільки відшкодування завданої шкоди і є процедура подання цивільного позову.
Вважаємо, що є юридично нелогічним арештовувати майно за вигоду, яку особа могла б отримати внаслідок вчинення злочину, оскільки сама подія отримання вигоди не настала, тоді не зрозуміло за що арештовується майно. Більш того, на практиці може виникнути багато питань щодо розрахунку вигоди, яку особа могла б отримати внаслідок вчинення злочину.
Переконані, що запровадження можливості накладення арешту на майно, яким особа не володіє, а лише користується є прямим порушенням права особи, оскільки не зрозуміло яким чином особа, яка не має права власності на майно, може відповідати цим майном.
У відповідності до концепції КПК України арешт майна може накладатись в рамках кримінального провадження. Цивільний позов про відшкодування шкоди може бути задоволений лише після розгляду кримінальної справи та винесення вироку, а тому є юридично нелогічним запровадження положення про те, що арешт майна може бути накладено в рамках кримінального провадження у зв’язку з прийняттям рішення про відшкодування шкоди, оскільки без вирішення питань по кримінальному провадженню, цивільний позов не може бути задоволений.
Переконані, що не є доцільним зазначення інформації про розмір позовних вимог та допустимість її впливу на обсяг арештованого майна. Адже ніхто не обмежує особу у визначенні розміру позовних вимог, і в той же час, ця інформація може обмежити права особи, майно якої буде арештовано.
Вважаємо, що розширення переліку майна, на яке може бути накладено арешт, зробивши його повністю відкритим, на практиці може призвести до порушення прав осіб, майно яких може бути арештовано та подвійно тлумачитись.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №48)   
    -50- Ковальчук Н.В.
у абзаці двадцятому пункту 1 Розділу І Проекту Закону після слів «корпоративні» слова «та інші» виключити та після слів «права, « слова «інші активи, « виключити.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №48)   
    -51- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
Абзац 20 пункту 1 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«7. Арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, майнові та корпоративні права, які знаходяться у власності підозрюваного або обвинуваченого, за винятком випадків передбачених цим Кодексом».
Обґрунтування:
1. Визначений у проекті закону, що був прийнятий за основу, перелік майна, на яке може бути накладено арешт в межах кримінального провадженні, не відповідає принципу визначеності законодавства, оскільки може допускати зловживання і неоднакове застосування.
2. Арешт доцільно застосовувати лише щодо майна, яке належить особі на праві приватної власності, а не передане їй, до прикладу на зберігання. В іншому випадку, такі норми можуть спричинити до того, що власник майна, який не має жодного відношення до кримінального провадження, розслідування якого здійснюється, буде неправомірно позбавлений можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №48)   
    -52- Сажко С.М.
В абзаці двадцятому підпункту 1 пункту 1 законопроекту слова «, користується або розпоряджається» виключити.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №48)   
    -53- Яценко А.В.
Абзац двадцятий пункту першого законопроекту викласти в новій редакції:
«7. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.»
Обґрунтування: Залишити в старій редакції враховуючи законодавчу невизначеність спецконфіскації.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №48)   
25. 8. Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
 
-54- Ванат П.М.
Романовський О.В.
змінити нумерацію частин восьмої та дев’ятої статті 170 із «8» та «9» відповідно на «5» та «6».
 
Відхилено   7. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
 
    -55- Власенко С.В.
у ст. 8:
слова «на використання майна, а також заборона користуватися таким майном» замінити «користування, розпорядження майном».
після слова «втрати» доповнити «знищення, перетворення, пересування, відчуження».
після слова «майна» поставити крапку.
 
Враховано    
    -56- Кожем'якін А.А.
абзац двадцять перший підпункту першого пункту 1 викласти в такій редакції:
«8. Заборона або обмеження використання майна, а також заборона або обмеження розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню».
 
Враховано частково    
26. 9. Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.»;
 
-57- Пташник В.Ю.
Пункт 1 статті 1 розділу І доповнити підпунктом 10 такого змісту:
"10. Суд приймає рішення про арешт майна, якщо такий захід:
а) є пропорційним обмеженням прав та інтересів власника чи законного володільця;
б) не призведе до одержання неправомірної вигоди слідчим, прокурором чи будь-якими третіми особами."
Обґрунтування: Доповнення прийнятої в першому читанні редакції ч. 1 ст. 170 КПК частиною 10 пояснюється необхідністю врахувати низку міжнародних стандартів щодо процедури арешту активів.
Зокрема, відповідно до Рекомендацій щодо управління арештованими активами, розробленими групою держав G8 («Велика вісімка»):
1) при застосуванні арешту майна мають бути враховані інтереси його власника чи законного володільця (положення КПК та законопроекту реєстр. 2540а від 28.08.2015 року не беруть до уваги цю обставину);
2) застосування арешту майна не повинно відбуватись тоді, коли метою цього заходу є одержання неправомірної вигоди якою-небудь особою (положення КПК та законопроекту реєстр. 2540а від 28.08.2015 року не беруть до уваги цю обставину);
3) використання арештованого майна органами державної влади за загальним правилом неможливе (така гарантія відповідала б і ст. 41 Конституції України, оскільки остання не допускає використання органами державної влади майна, що перебуває у приватній власності).
У зв’язку з цим статтю 170 Кримінального процесуального кодексу доцільно доповнити положеннями, які дозволять дотриматись принципу пропорційності в обмеженні прав та інтересів власника чи законного володільця, а також унеможливлять одержання неправомірної вигоди слідчим, прокурором чи будь-якими третіми особами.
 
Відхилено , Суд при прийнятті рішення про арешт майна не може передбачити чи призведе це до одержання неправомірної вигоди слідчим, прокурором чи ні.  8. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають в такому житловому приміщені, не допускається.
 
    -58- Пташник В.Ю.
Пункт 1 статті 1 розділу І доповнити підпунктом 11 такого змісту:
"11. Слідчий, прокурор, органи державної влади, їх службові чи посадові особи не можуть використовувати арештоване майно або розпоряджатись ним, за винятком випадків, коли використання здійснюється з метою проведення слідчих дій, а розпорядження - виключно з підстав та у порядку, передбачених цим Кодексом."
Обґрунтування: Доповнення прийнятої в першому читанні редакції ч. 1 ст. 170 КПК частиною 11 пояснюється необхідністю врахувати низку міжнародних стандартів щодо процедури арешту активів.
Зокрема, відповідно до Рекомендацій щодо управління арештованими активами, розробленими групою держав G8 («Велика вісімка»):
1) використання арештованого майна органами державної влади за загальним правилом неможливе (така гарантія відповідала б і ст. 41 Конституції України, оскільки остання не допускає використання органами державної влади майна, що перебуває у приватній власності);
2) таке використання можливе лише з непереборних підстав (наприклад, у зв'язку із необхідністю проведення слідчих дій).
Отже, вважаємо за доцільне доповнити статтю 170 КПК відповідними положеннями, які забезпечать належні гарантії прав власників та законних володільців арештованого майна, зокрема в питанні обмеження використання арештованого майна або розпорядження ним випадками, коли використання здійснюється з метою проведення слідчих дій, а розпорядження - виключно з підстав та у порядку, передбачених цим Кодексом.
 
Відхилено е узгоджується із необхідністю законопроекту «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (реєстр. № 3040)   
    -59- Пташник В.Ю.
Пункт 1 статті 1 розділу І доповнити підпунктом 12 такого змісту:
"12. У випадку небезпеки втрати арештованим майном його вартості слідчий суддя, суд може за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, дозволити відчуження арештованого майна на засадах аукціону та одночасно прийняти рішення про накладення арешту на грошові кошти чи інше майно, що будуть отримані від такої операції. За наявності тих самих обставин слідчий суддя, суд за поданням слідчого, прокурора чи цивільного позивача може зобов'язати власника чи законного володільця арештованого майна реалізувати його на засадах аукціону та одночасно прийняти рішення про накладення арешту на грошові кошти чи інше майно, що будуть отримані від такої операції. Порядок відчуження арештованого майна на засадах аукціону за клопотанням сторін кримінального провадження визначається постановою Кабінету Міністрів України. Дане положення не поширюється на майно, яке реалізується в порядку частини шостої статті 100 цього Кодексу."
Обґрунтування: Доповнення прийнятої в першому читанні редакції ч. 1 ст. 170 КПК частиною 12 пояснюється необхідністю врахувати низку міжнародних стандартів щодо процедури арешту активів.
Зокрема, відповідно до Рекомендацій щодо управління арештованими активами, розробленими групою держав G8 («Велика вісімка»):
1) при застосуванні арешту майна мають бути враховані інтереси його власника чи законного володільця (положення КПК та законопроекту реєстр. 2540а від 28.08.2015 року не беруть до уваги цю обставину);
2) розпорядження арештованим майном власником чи третіми особами в принципі можливе та має бути регламентовано національним законодавством (положення КПК та законопроекту реєстр. 2540а від 28.08.2015 року допускають можливість його досудового відчуження лише у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 100 КПК, який стосується досить обмеженого кола ситуацій - великих партій товарів, громіздких предметів, товарів, що швидко псуються; тобто дане положення неспроможне забезпечити інтереси сторін кримінального провадження в абсолютній більшості випадків);
Отже, доповнення ст. 170 КПК частиною 12 у пропонованій редакції забезпечить належні гарантії як прав власників та законних володільців арештованого майна, так і інтересів інших сторін кримінального провадження (останні зможуть клопотати про відчуження арештованого майна при небезпеці втрати ним вартості).
 
Відхилено причин наведених вище   
    -60- Яценко А.В.
Абзац 22 пункту першого законопроекту після слів «будь-які особи, « доповнити словами «нежитлового приміщення».
 
Відхилено    
    -61- Кожем'якін А.А.
абзац двадцять другий підпункту першого пункту 1 викласти в такій редакції:
«9. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах зареєстровані і проживають в такому житловому приміщені, не допускається».;
 
Враховано частково    
27. 2) у статті 171:
 
   2) у статті 171:
 
28. частину другу і третю викласти в такій редакції:
 
   частину другу і третю викласти в такій редакції:
 
29. «2. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
 
   «2. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
 
30. 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
 
-62- Власенко С.В.
у ч.2 ст. 9 п. 1 викласти в редакції:
«1) достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину».
 
Враховано   1) достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину;
 
    -63- Сотник О.С.
Слова «1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; « замінити на слова «1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, відповідне обґрунтування із посиланням на докази щодо необхідності арешту майна, також, у разі необхідності, причинно-наслідковий зв'язок між вчиненням кримінального правопорушення та отриманням майна у результаті його вчинення; 2) перелік, види та приблизну вартість майна, що належить арештувати; «
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №62)   
    -64- Левченко Ю.В.
В абзаці 4 пункту 2 частини 1 Законопроекту слова «і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу» виключити.
Обґрунтування: В зв’язку з виключенням із Законопроекту запропонованої ним нової редакції статті 170 Кримінального процесуального кодексу України потреба у зазначені мети арешту майна відпадає.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №62)   
31. 2) перелік і види майна, що належить арештувати;
 
   2) перелік і види майна, що належить арештувати;
 
32. 3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або інші відомості, які свідчать про наявність такого майна у володінні, користуванні чи розпорядженні особи;
 
-65- Ванат П.М.
Романовський О.В.
у пункті 3 частини другої статті 171 слово «відомості» замінити словом «документи».
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозицій № 67, 68, 71)  3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
 
    -66- Власенко С.В.
у ч. 2 ст. 9 п. 3 слово «особи» замінити «підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб».
 
Враховано    
    -67- Сотник О.С.
Після слів «належить арештувати» слова «або інші відомості, які свідчать про наявність такого майна у володінні, користуванні чи розпорядженні особи» виключити;
 
Враховано редакційно    
    -68- Ковальчук Н.В.
у абзаці шостому пункту 2 Розділу І Проекту Закону після слів «що належить арештувати» слова «, або інші відомості, які свідчать про наявність такого майна у володінні, користуванні чи розпорядженні особи» виключити.
 
Враховано редакційно    
    -69- Сажко С.М.
В абзаці шостому підпункту 2 пункту 1 законопроекту слова «, користуванні чи розпорядженні» виключити.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №71)   
    -70- Яценко А.В.
В абзаці шостому пункту другого слова «, або інші відомості, які свідчать про наявність такого майна у володінні, користуванні чи розпорядженні особи» виключити.
 
Враховано редакційно    
    -71- Кожем'якін А.А.
абзац шостий підпункту другого пункту 1 викласти в такій редакції:
«3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження особою таким майном»;
 
Враховано редакційно    
33. 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини п’ятої статті 170 цього Кодексу.
 
-72- Ванат П.М.
Романовський О.В.
пункт 4 частини другої статті 171 перед словом «розмір» доповнити словом «орієнтовний».
 
Відхилено поданні не може зазначатись орієнтовний розмір шкоди чи неправомірної вигоди.  4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини п’ятої статті 170 цього Кодексу.
 
    -73- Власенко С.В.
п. 4 ч. 2 ст. 9 виключити та зі збереженням нумерації додати новий пункт: «4) чи перебуває майно у власності добросовісного набувача».
 
Відхилено иглядає доцільним, що у випадку встановлення заборони щодо арешту майна добросовісного набувача, у слідчого/прокурора не буде взагалі підстав звертатись з клопотанням до суду.   
    -74- Шпенов Д.Ю.
Колєсніков Д.В.
Частину 2 статті 171:
доповнити новим пунктом 2 «конкретні докази, які подаються суду для обґрунтування необхідності накладення арешту».
доповнити новим пунктом такого змісту «ймовірні, наслідки, в тому числі негативні, від накладення арешту».
 
Відхилено кщо слідчий або прокурор не доведе необхідності арешту майна, а також наявність ризиків (знищення, приховування майна тощо), слідчий суддя, суд відмовлять у задоволенні клопотання.   
    -75- Левченко Ю.В.
Абзац 7 пункту 2 частини 1 Законопроекту виключити.
Обґрунтування: В зв’язку з виключенням із Законопроекту запропонованої ним нової редакції статті 170 Кримінального процесуального кодексу України потреба у зазначені розміру шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою відпадає.
 
Відхилено зв’язку з відхиленням правки № 3   
34. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
 
   До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
 
35. 3. У клопотанні цивільного позивача про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову або відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:
 
-76- Власенко С.В.
у п. 1 ч. 3 ст. 9:
після слова «позивача» доповнити словами: «у кримінальному провадженні».
слова «іншої особи» замінити на «третіх осіб».
після слова «позову» додати слова «у кримінальному провадженні».
 
Враховано редакційно   3. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:
 
    -77- Сотник О.С.
Після слів «іншої особи для забезпечення» слова «цивільного позову або» виключити;
 
Враховано редакційно    
36. 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та/або розмір позовних вимог;
 
-78- Сотник О.С.
Після слів «завданої кримінальним правопорушенням» слова «та/або розмір позовних вимог» виключити;
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №80)  1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;
 
    -79- Мельничук І.І.
У пункті 1 частини третьої статті 171 КПК (в редакції законопроекту) слова «та/або розмір позовних вимог» виключити.
Обґрунтування: Законопроектом передбачено, що: «у клопотанні цивільного позивача про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншої особи для забезпечення цивільного позову або відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та/або розмір позовних вимог».
Виникає сумнів у доцільності зазначення інформації про розмір позовних вимог та допустимість її впливу на обсяг арештованого майна. Адже ніхто не обмежує особу у визначенні розміру позовних вимог, і в той же час, ця інформація може обмежити права особи, майно якої буде арештовано.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозиції №80)   
    -80- Кожем'якін А.А.
абзац десятий підпункту другого пункту 1 викласти в наступній редакції:
«1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; «
 
Враховано    
37. 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.»;
 
   2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
 
38. частину четверту виключити;
 
-81- Власенко С.В.
у п.3 ч. 3 ст. 9 слова «частину четверту виключити» виключити.
 
Відхилено   частину четверту виключити;
 
    -82- Левченко Ю.В.
Абзац 12 пункту 2 частини 1 Законопроекту виключити.
Обґрунтування: Законопроектом пропонується виключити частину 4 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України, де йдеться про спів розмірність вартості арештованого майна із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Оскільки пропонується відхилити ініційовану Законопроектом зміну статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, то варто залишити нині чинні положення законодавства щодо вартості арештованого майна.
 
Відхилено    
    -83- Сажко С.М.
Абзац 12 підпункту 2 пункту 1 законопроекту виключити.
Обґрунтування: Запропонована зміна може призвести до зловживань з боку слідчого, прокурора та суду, пов'язаних з безпідставним арештом майна, що за своєю вартістю може в рази бути вищим за розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
 
Відхилено    
39. частину п’яту доповнити абзацом такого змісту:
 
   частину п’яту доповнити абзацом такого змісту:
 
40. «У разі тимчасового вилучення майна на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом п’яти робочих днів після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.»;
 
-84- Ванат П.М.
Романовський О.В.
В абзаці другому частини п’ятої статті 171 цифри «235» замінити на «168».
 
Відхилено нормі унормовується питання накладення арешту на майно, що було тимчасово вилучене під час обшуку, відтак посилання на статтю 235 «Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи» КПК є цілком вірним  У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено
 
    -85- Власенко С.В.
у п. 6 ч. 3 ст. 9:
«235» замінити на «236».
слова «п’яти» замінити «наступного дня».
 
Враховано частково , у частині заміни слів «п’яти» на слова «наступного дня»   
    -86- Шпенов Д.Ю.
Колєсніков Д.В.
У частині 5 статті 171 слова «протягом 5 робочих днів» замінити на слова «не пізніше наступного робочого дня».
 
Враховано редакційно    
    -87- Сотник О.С.
Речення «У випадку тимчасового вилучення майна на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом п’яти робочих днів після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.» виключити;
Обґрунтування: Вважаємо за необхідне деталізувати перелік умов, які повинні бути вказані у клопотання слідчого, прокурора з метою надання судді можливості об’єктивно підійти до розгляду питання про арешт майна, а також унеможливити випадки зловживання службовим становищем.
Вважаємо, що нечітке формулювання щодо можливості надання інших відомостей про майно на практиці може породжувати багато непорозумінь. Відсутність чітких критеріїв може призвести до непоодиноких випадків, коли слідчі (прокурори) будуть вирішувати вказане питання на власний розсуд. Тим самим, на наш погляд, створюються реальні передумови для значних службових зловживань з боку зазначених осіб.
У відповідності до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному проваджені подається з метою відшкодування шкоди завданої злочином, тобто цивільний позов і є відшкодуванням шкоди, а тому пропонуємо виключити подвоєння термінів в одному положенні.
Переконані, що не є доцільним зазначення інформації про розмір позовних вимог та допустимість її впливу на обсяг арештованого майна. Адже ніхто не обмежує особу у визначенні розміру позовних вимог, і в той же час, ця інформація може обмежити права особи, майно якої буде арештовано.
Вказане положення не відповідає чинним положенням КПК України. По-перше, тимчасове вилучення майна не здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. По-друге, стаття 235 КПК України не регулює питання тимчасово вилученого майна. По-третє, пропонується необґрунтовано великий час для обмеження прав осіб. Фактично, у випадку тимчасово вилученого майна, прокурор протягом п’яти днів має право на звернення з арештом, а особа позбавлена права користуватися своїм майном та не знає процесуального статусу свого майна. Для збільшення кількості днів на подачу клопотання, а також позбавлення можливості особи користуватися майном повинні бути ґрунтовні підстави, яких на сьогодні немає.
 
Відхилено    
    -88- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
Абзац чотирнадцятий пункту 2 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«У випадку тимчасового вилучення майна, клопотання про його арешт повинно бути подано слідчим, прокурором невідкладно, але не пізніше ніж протягом 24 годин після його вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.»
Обґрунтування:
1) стаття 235 КПК визначає порядок прийняття і зміст ухвали суду про дозвіл на обшук житла, тому посилання на неї, в контексті врегулювання питання тимчасового вилучення майна, є некоректним.
2) встановлений у проекті строк, на звернення до суду про застосування арешту до тимчасово вилученого в особи майна (5 днів), є занадто тривалим. Рішення про тимчасове позбавлення особи права власності має бути прийнято невідкладно після такого вилучення.
 
Враховано редакційно    
    -89- Попов І.В.
у абзаці тридцять сьомому частини першої законопроекту, слово «п'яти» замінити на слово «двох», далі за текстом.
 
Відхилено (у зв’язку з врахуванням пропозицій №85, 86, 88, 90)   
    -90- Яценко А.В.
У абзаці чотирнадцятому пункту другого законопроекту слова « протягом п'яти робочих днів» замінити словами « невідкладно, але не пізніше ніж протягом 24 годин».
Обґрунтування: Встановлений у проекті строк, на звернення до суду про застосування арешту до тимчасово вилученого в особи майна (5 днів), є занадто тривалим. Рішення про тимчасове позбавлення особи права власності має бути прийнято невідкладно після такого вилучення.
 
Враховано редакційно    
    -91- Кожем'якін А.А.
абзац чотирнадцятий підпункту другого пункту 1 викласти в наступній редакції:
«У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено».
 
Враховано    
41. 3) перше речення частини третьої статті 172 після слова «години» доповнити словами «або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк»;
 
-92- Власенко С.В.
у п. 6 ч. 3 ст. 9 слово «або» виключити, поставивши крапку з комою після «години».
 
Відхилено е відповідає правилам викладення норм КПК.  3) перше речення частини третьої статті 172 після слова «години» доповнити словами «або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк»;
 
    -93- Власенко С.В.
у п. 1 ч. 3 ст. 9 після крапки з комою замінити слова: «або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк» на «оцінивши необхідність задоволення клопотань слідчого, прокурора чи цивільного позивача у кримінальному провадженні, строк може бути зменшено, але не більше як на 24 години».
 
Відхилено цінка судом необхідності задоволення клопотання не може бути здійснена, адже саме клопотання подано без додержання вимог статті 171 КПК   
    -94- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
Пункт 3 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, постановляє ухвалу про повернення його прокуророві, цивільному позивачеві та встановлює строк, який не може перевищувати 72 годин, для усунення недоліків.»
Обґрунтування: Запропоноване формулювання надасть змогу врахувати всі обставини справи, а не лише думку прокурора чи цивільного позивача, при прийнятті судом рішення щодо тривалості строку для усунення недоліків клопотання про застосування арешту.
 
Відхилено о суті це діюча редакція першого речення частини третьої статті 172 КПК, яка не вирішує питання оперативності розгляду питання щодо арешту майна, коли виправлення недоліків можливо в менший строк, чим 72 години.   
    -95- Сажко С.М.
Підпункт 3 пункту 1 законопроекту виключити.
Обґрунтування: Запропоновані зміни можуть бути підставою для зловживань з боку органів міліції, прокуратури та цивільного позивача з метою позбавлення прокурора, цивільного позивача можливості усунення недоліків клопотання про арешт майна. Зазначені обставини порушують права учасників кримінального провадження, а тому не можуть бути прийняті.
 
Відхилено становлення можливості зменшення 72-годинного строку для усунення недоліків при поданні клопотання про арешт майна, дозволить питання про арешт майна вирішувати в найкоротшій строк, у тому числі якщо для арешту немає підстав щодо повернення майна власнику або законному володільцю   
    -96- Яценко А.В.
Пункт 3 розділу І законопроекту викласти в такій редакції:
«3. Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, постановляє ухвалу про повернення його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні».
 
Відхилено    
42. 4) у статті 173:
 
   4) у статті 173:
 
43. абзац перший частини першої після слова «арешту» доповнити словами «, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу»;
 
-97- Ванат П.М.
Романовський О.В.
у частині першій статті 173 вислів: «а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу» замінити на вислів: «як засобу досягнення мети відповідно до частини першої статті 170 цього Кодексу.».
 
Відхилено   абзац перший частини першої після слова «арешту» доповнити словами «, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу»;
 
    -98- Власенко С.В.
ч. 1 ст. 9 викласти в редакції: «Абзац перший частини першої після слова «арешту» доповнити словами «а також не надасть достатньо доказів, що майно є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину».
 
Відхилено икористовується усталена для положень КПК конструкції «наявність ризиків»   
    -99- Власенко С.В.
п. 1 ч. 5 ст. 9 слова «не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу» замінити словами «не надасть достатньо доказів, що майно є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення».
 
Відхилено икористовується усталена для положень КПК конструкції «наявність ризиків»   
    -100- Левченко Ю.В.
Абзаци 2-15 пункту 4 частини 1 Законопроекту виключити.
Обґрунтування: В зв’язку з виключенням із Законопроекту запропонованої ним нової редакції статті 170 Кримінального процесуального кодексу України потреба в узгоджені з нею інших статтей Кримінального процесуального кодексу України відпадає.
Водночас зміни до частини 7 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України узгоджуються з чинними положеннями законодавства та підвищать ефективність досудового розслідування, а тому їх доцільно залишити.
 
Відхилено зв’язку з відхиленням правки № 3   
44. частину другу викласти у такій редакції:
 
   частину другу викласти у такій редакції:
 
45. «2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
 
   «2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
 
46. 1) правову підставу для арешту майна;
 
   1) правову підставу для арешту майна;
 
47. 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
 
-101- Власенко С.В.
п. 3 ч. 5 ст. 9 слова: «2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу)» замінити: «достатність, належність, допустимість, достовірність сукупності доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення».
 
Враховано   2) достатність, належність, допустимість, достовірність сукупності доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення;
 
48. 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);
 
-102- Власенко С.В.
пп. 3 п. 2 ч. 5 ст. 9:
слова: «обґрунтованої підозри» замінити словами «достатності доказів». Після слова «відповідальність» поставити крапку.
після слова «правопорушення» поставити крапку.
 
Враховано частково , з урахуванням положень проекту Закону реєстр. № 2541а, в редакції ухваленій Комітетом 04.11.2015 року щодо виключення слів «суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння»  3) наявність достатності доказів у вчиненні особою кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
 
    -103- Попов І.В.
у абзаці сорок п'ятому частини першої законопроекту, слова «або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння» вилучити, далі за текстом.
 
Враховано урахуванням положень проекту Закону реєстр. № 2541а, в редакції ухваленій Комітетом 04.11.2015 року щодо виключення слів «суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння»   
49. 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою (у разі накладення арешту з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);
 
-104- Власенко С.В.
пп. 4 п. 2 ч. 5 ст. 9 виключити.
 
Відхилено   4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
 
    -105- Власенко С.В.
п. 2 ч. 5 ст. 9 доповнити пп.: «4) чи перебуває майно у власності добросовісного набувача».
 
Відхилено    
50. 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
 
   5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
 
51. 6) наслідки арешту майна для інших осіб.»;
 
-106- Власенко С.В.
пп. 6 п. 2 ч. 5 ст. 9 слова «інших осіб» замінити словами «підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб».
 
Враховано   6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.»;
 
52. у частині п’ятій:
 
   у частині п’ятій:
 
53. у пункті 1 слова «яке підлягає арешту» замінити словами «на яке накладено арешт»;
 
-107- Яценко А.В.
У абзаці дванадцятому пункту четвертого законопроекту після слів «на яке накладено арешт»доповнити словами «з зазначенням виду заборони - відчуження, користування, розпорядження».
 
Відхилено   у пункті 1 слова «яке підлягає арешту» замінити словами «на яке накладено арешт»;
 
54. пункт 3 після слів «, яке підлягає поверненню особі» доповнити словами «у разі прийняття такого рішення»;
 
   пункт 3 після слів «, яке підлягає поверненню особі» доповнити словами «у разі прийняття такого рішення»;
 
55. пункт 4 викласти у такій редакції:
 
   пункти 4, 5 викласти у такій редакції:
 
56. «4) перелік майна, до якого застосовується заборона розпоряджатися або користуватися, у разі арешту майна без його фактичного вилучення; «;
 
-108- Шпенов Д.Ю.
Колєсніков Д.В.
Частину 5 статті 173 доповнити новим пунктом «строк дії ухвали про накладення арешту».
 
Відхилено емає підстав для встановлення строковості ухвали про накладення арешту на майно. КПК й на сьогодні передбачає можливість зняття арешту на майно, коли у цьому заходів відпаде потреба.  «4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно»;
5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
 
    -109- Сотник О.С.
У п.п.4 п.1 законопроекту, де пропонується внести зміни до ст.173 КПК України, пропонуємо слова «4) перелік майна, до якого застосовується заборона розпоряджатися або користуватися, у разі арешту майна без його фактичного вилучення; « замінити на слова «4) перелік та приблизну вартість майна, до якого застосовується заборона розпоряджатися або користуватися, у разі арешту майна без його фактичного вилучення; «
Обґрунтування: Вважаємо за необхідно регламентувати положення, яке буде гарантувати зазначення приблизної вартості майна з метою уникнення випадків значного заниження його вартості та зловживання службовим становищем особами.
 
Відхилено судовому рішення не може зазначатись приблизний чи орієнтовний розмір вартості майна, тим більше, що оцінка такого майна могла ще не проводитись   
    -110- Ковальчук Н.В.
у абзаці п’ятнадцятому пункту 4 Розділу І Проекту Закону слова «у разі арешту майна без його фактичного вилучення» замінити словами «у разі передбачення такої заборони».
 
Враховано редакційно    
    -111- Кожем'якін А.А.
абзац п’ятнадцятий підпункту четвертого пункту 1 викласти в наступній редакції:
«4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно»;
 
Враховано    
    -112- Кожем'якін А.А.
у пункті п’ятому частини п’ятої статті 173 після слова «ухвали» доповнити словами «із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб».
 
Враховано    
57. частину сьому викласти у такій редакції:
 
   частину сьому викласти у такій редакції:
 
58. «7. Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, іншим заінтересованим особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.»;
 
-113- Власенко С.В.
п. 3 ч. 5 ст. 9 слова «іншим заінтересованим особам» замінити словами «підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третім особам».
 
Враховано   «7. Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третім особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна. «;
 
    -114- Власенко С.В.
п. 3 ч. 5 ст. 9 доповнити підпунктом: «Підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна».
 
Враховано    
    -115- Алєксєєв С.О.
3. Статтю 173 «Вирішення питання про арешт майна» Кримінального процесуального кодексу України (з урахуванням запропонованих Законопроектом реєстр. № 2540а змін) доповнити новою частиною такого змісту:
«Ухвала про арешт майна, про відмову у арешті майна може бути оскаржена сторонами кримінального провадження, фізичною або юридичною особою, стосовно майна якої така ухвала винесена, в порядку, передбаченому цим Кодексом.».
Обґрунтування: Запропоновані пропозиції та поправки спрямовані на встановлення додаткових процесуальних гарантій для осіб, на майно, гроші, цінні папери, майнові, корпоративні та інші права, інші активи яких, може бути накладено арешт. Зазначені гарантії стосуються третіх осіб, які безпосередньо не підозрюються та не обвинувачуються у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, проте отримали від підозрюваного (обвинуваченого) майно, гроші, інші активи тощо, у законності походження яких виникають сумніви.
Таким чином, на майно осіб, які не є сторонами провадження, може бути накладено арешт виключно у випадках, коли такі особи свідомо набували у власність майно одержане злочинним шляхом, фактично сприяючи його легалізації.
Крім того, пропонується прямо визначити гарантії реалізації зазначеними особами, сторонами кримінального провадження передбаченого пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України права на оскарження рішень суду.
 
Відхилено е предмет правового регулювання цієї статті Вказані особи вже наділені правом оскаржувати ухвалу про арешт майна (частина перша статті 174 КПК)   
59. 5) у статті 236:
 
-116- Сотник О.С.
У п.п.5 п.1 законопроекту, де пропонується внести зміни до ст.236 КПК України, пропонуємо дані пропозиції відхилити, а ст. 236 КПК України залишити в чинній редакції.
Обґрунтування: Вважаємо, що є юридично нелогічним диференціювати види доказів, які вилучені та повинні бути вказані в протоколі, оскільки повинно бути загальне положення - все вилучено майно (речі, документи) незалежно від їх процесуального статусу повинні бути вказані в протоколі.
 
Відхилено   5) у статті 236:
 
60. у першому реченні частини сьомої слова «речі і документи» замінити словами «документи, тимчасово вилучати речі»;
 
-117- Шпенов Д.Ю.
Колєсніков Д.В.
У частині 7 статті 236 речення «Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.» викласти у такій редакції:
«Індивідуально визначені вилучені речі та документи, які прямо не вказані в ухвалі про надання дозволу на обшук та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном».
 
Відхилено о суті не змінюють норми, але містять термін зміст якого є не чітким – «індивідуально визначені вилучені речі і документи».  у першому реченні частини сьомої слова «речі і документи» замінити словами «документи, тимчасово вилучати речі»;
 
    -118- Яценко А.В.
Абзац другий пункту п'ятого виключити.
Обґрунтування: Редакція прийнята у першому читанні дає можливість при обшуку одразу вилучати речі, а вже потім їх оглядати (наприклад, вилучити комп'ютер і т.д.), запропоновано залишити діючу редакцію КПК України.
 
Відхилено ілком зрозуміло, що слідчий, прокурор під час обшуку також наділений повноваженнями проведення вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, що дає змогу забезпечити можливість фіксації індивідуальних ознак тієї чи іншої речі.   
61. в абзаці першому частини дев’ятої слова «вилученого майна» замінити словами «вилучених документів та тимчасово вилученого майна»;
 
-119- Кожем'якін А.А.
абзац третій підпункту п’ятого пункту 1 слова «вилученого майна» замінити словами «вилучених речей».
 
Враховано   в абзаці першому частини дев’ятої слова «вилученого майна» замінити словами «вилучених документів та тимчасово вилучених речей»;
 
62. 6) частину другу статті 297-1 доповнити реченням такого змісту: «Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.».
 
-120- Ванат П.М.
Романовський О.В.
друге речення частини другої статті 297-1 після слів «у цій частині» доповнити висловом «та підозрювані, крім неповнолітніх, переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, «.
 
Відхилено   6) частину другу статті 297-1 доповнити реченням такого змісту: « Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, окрім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.».
 
    -121- Шпенов Д.Ю.
Колєсніков Д.В.
У частині 2 статті 297-1 після слів «коли вони розслідуються» додати слова «щодо тієї ж особи».
 
Відхилено    
    -122- Алєксєєв С.О.
2. Статтю 309 «Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування» Кримінального процесуального кодексу України пропонується доповнити новою частиною такого змісту:
«Ухвали, передбачені пунктом 9 частини першої цієї статті, можуть бути оскаржені сторонами кримінального провадження, а також фізичною або юридичною особою, стосовно майна якої такі ухвали винесені».
 
Відхилено е відповідає частині першій статті Реєстр.картка №174) КПК.   
    -123- Сотник О.С.
У п.п.6 п.1 законопроекту, де пропонується частину другу статті 297-1 КПК України доповнити реченням, пропонуємо дане речення викласти у наступній редакції:
«Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, окрім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.»
Обґрунтування: Переконані, що необхідно зазначити, що спеціальне досудове розслідування щодо інших злочинів можливо лише у випадку, коли особи переховуються від слідства та вчинили злочин, який пов'язаний зі злочином щодо кого здійснюється спеціальне досудове розслідування. Не внесення вказаного нормативного запобіжного механізму призводить до порушення прав осіб, які не переховувалися від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та не оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, але щодо яких проводять спеціальне досудове розслідування.
 
Враховано    
    -124- Ковальчук Н.В.
абзац другий пункту 6 Розділу І Проекту Закону викласти у такій редакції:
«Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, окрім випадків, коли вони вчинені однією особою, щодо якої є підстави здійснювати спеціальне досудове розслідування, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.».
 
Відхилено    
    -125- Левченко Ю.В.
Пункт 6 частини 1 Законопроекту виключити.
Обґрунтування: Законопроектом розширюється сфера застосування спеціального досудового розслідування. Водночас, ним не уточнюється як це поширюється на групу осіб, які вчинили злочин, який для однієї особи кваліфікуватиметься як такий, що підпадає під спеціальне досудове розслідування, а для інших не підпадає. З метою уникнення неоднакового застосування правових варто виключити положення Законопроекту про внесення змін до статті 297-1 Кримінального процесуального кодексу України.
 
Відхилено    
    -126- Бондар В.В.
Ільюк А.О.
У пункті 6 розділу І законопроекту після слів «із злочинами, зазначеними у цій частині» доповнити словами «і стосовно одного і того ж підозрюваного».
Обґрунтування: Запропоноване уточнення унеможливить застосування спеціального досудового розслідування, яке може мати наслідком заочне провадження, до інших осіб, якщо їм також оголошена підозра у вчиненні злочину, розслідування якого відбувається в одному кримінальному провадженні з розслідуванням злочинів, за скоєння яких може бути ухвалений судом заочний вирок.
 
Відхилено    
63. 2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

-127- Кожем'якін А.А.
пункт другий викласти у наступній редакції:
«ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Клопотання про арешт майна, які надійшли на розгляд слідчих суддів, судів та рішення за якими не було прийнято до набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом;
3. Речі, вилучені у ході обшуку житла чи іншого володіння особи на виконання відповідної ухвали слідчого судді, суду до набрання чинності цим Законом, мають правовий статус, визначений законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом.».
 
Враховано   ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Клопотання про арешт майна, що надійшли на розгляд слідчих суддів, судів та рішення за якими не прийнято до набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом;
3. Речі, вилучені в ході обшуку житла чи іншого володіння особи на виконання відповідної ухвали слідчого судді, суду до набрання чинності цим Законом, мають правовий статус, визначений законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.