Кількість абзаців - 65 Таблиця поправок


Закон України ''Про амністію у 2015 році'' (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. проект
 		    проект
 
1. З А К О Н У У К Р А Ї Н И
 		    З А К О Н У К Р А Ї Н И
 
2. Про амністію у 2015 році
 		    Про амністію у 2015 році
 
3. Керуючись принципом гуманізму, відповідно до статті 92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України "Про застосування амністії в Україні"
 		    Керуючись принципом гуманізму, відповідно до статті 92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України "Про застосування амністії в Україні" Верховна Рада України постановляє:
 
4. Верховна Рада України постановляє:
 		       
5. Стаття 1. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України:
 		 -1- Пташник В.Ю.
 Статтю 1 доповнити словом «повністю» перед словами «звільнити від відбування покарання»;
Обґрунтування:
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування амністії в Україні « законом про амністію може бути передбачено лише повне або часткове звільнення відповідних осіб від відбування покарання. Положення законопроекту, прийняті в першому читанні, не в повній мірі узгоджуються з термінологією рамкових положень Закону України «Про застосування амністії в Україні».
 		Відхилено поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій. До того ж, звільненню за статтею 1 Закону можуть підлягати особи, які засуджені до конфіскації майна, але відповідно до статті 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні « особи можуть бути звільнені від основного і додаткового покарань, крім конфіскації майна  Стаття 1. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України:
 
6. а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;
 		    а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;
 
7. б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом;
 		    б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом;
 
8. в) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
 		    в) осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
 
9. г) осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (ІІІ, ІV стадії за міжнародною класифікацією ТNМ), СНІД (ІІІ, ІV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року № 3/6;
 		 -2- Кожем'якін А.А.
 Пункт "г" статті 1 викласти в такій редакції:
"г) осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (ІІІ, ІV стадії за міжнародною класифікацією ТNМ), СНІД (ІІІ, ІV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ)
та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572".
 		Враховано   г) осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (ІІІ, ІV стадії за міжнародною класифікацією ТNМ), СНІД (ІІІ, ІV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572;
 
10. ґ) осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";
 		    ґ) осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";
 
11. д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту");
 		 -3- Вінник І.Ю.
 Доповнити частину першу статті 1 законопроекту новим пунктом е) такого змісту:
«е) особи, щодо яких є підтвердження того, що вони захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення».
В зв’язку з чим пункти е), є) вважати пунктами є), ж) відповідно.
Обґрунтування
Таке доповнення переліку осіб, які підлягають звільненню від покарання (подальшого його відбування) зумовлене тим, що з тих чи інших причин до прийняття вказаного законопроекту не всі особи, які фактично захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій, однак, в зв’язку з їх роллю і вагомим внеском у захист інтересів України, заслуговують на не менш гуманне ставлення до них з боку держави.
 		Враховано редакційно у новій статті 2 законопроекту  д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту");
 
12. е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР;
 		    е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР;
 
13. є) осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
 		 -4- Кожем'якін А.А.
 З огляду на підпункт 1 пункту 4 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», уведеного в дію Указом Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014, яким Міністерству юстиції доручено внести пропозиції щодо амністії осіб, які відбувають покарання в цих установах і засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості пропоную доповнити статтю 1 новим пунктом «ж» такого змісту:
«ж) осіб, які на день набрання чинності цим Законом відбувають покарання на території Донецької та Луганської областей».
 		Враховано   є) осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови що в цих батьків немає інших працездатних дітей;
ж) осіб, які на день набрання чинності цим Законом відбувають покарання на території Донецької та Луганської областей.
Стаття 2. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов‘язаних з позбавленням волі, осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій, підозрюваних, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, що не є особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров‘я особи, та не є діяннями, передбаченими статтею 408 Кримінального кодексу України.
 
    -5- Вінник І.Ю.
 Доповнити статтю 1 законопроекту частинами другою та третьою такого змісту:
"Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі засуджених за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України) осіб, щодо яких є підтвердження того, що вони захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Для цілей цього Закону підтвердженням того, що особа захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, можуть бути:
документ, що посвідчує статус учасника бойових дій, або інваліда війни, або учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», або
документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення), або
інші документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або інваліда війни, або учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Обґрунтування
Більшість осіб, що повертаються з бойових дій, перебувають в складному психологічному становищі та досить часто забирають із собою зброю з єдиною метою – «про запас на випадок, якщо вороги просунуться далі лінії фронту, щоб було з чим ворога зустрічати», а також для необхідності психологічної адаптації у післявоєнний період (наприклад, не можуть спати, коли під рукою немає зброї, оскільки звикли до цього в бойовій обстановці). Такі особи є не стільки суспільно небезпечними, скільки такими, що потребують допомоги в психологічній реабілітації, і їх кримінальне переслідування швидше поглибить негативний психологічний стан, ніж виправить їх. Крім того, так як таких осіб уже засудили за вчинення цього злочину, то, очевидно, зброю у них вилучили в процесі розслідування.
 		Враховано редакційно у новій статті 2 законопроекту, якою пропонується звільнити від відбування покарання осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, засуджених за будь-які злочини, що не є особливо тяжкими.   
    -6- Луценко Ю.В.
 Після статті 1 доповнити статтею 2 такого змісту:
"2. Стаття 2. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов‘язаних із позбавленням волі, осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та отримали статус учасника бойових дій, підозрюваних, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, які не є особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров‘я особи, та діяннями, передбаченими статтею 408 "Дезертирство" Кримінального кодексу України".
У зв‘язку з цим статті 2-17 вважати відповідно статтями 3-18.
 		Враховано    
14. Стаття 2. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
 		 -7- Кожем'якін А.А.
 У статті 2 слова «засуджених за будь-які злочини» замінити словами «засуджених за злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими».
 		Враховано   Стаття 3. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за злочини, що не є тяжкими та особливо тяжкими, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
 
    -8- Пташник В.Ю.
 Статтю 2 викласти у наступній редакції:
"Стаття 2. Повністю звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб:
а) вперше засуджених за умисні тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї третини призначеного строку основного покарання;
б) інших осіб, засуджених за умисні тяжкі злочини, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;
в) засуджених за особливо тяжкі злочини, вчинені з необережності, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше однієї третини призначеного строку основного покарання»;
Обґрунтування:Положення ст.ст. 2- 4 законопроекту, прийняті в першому читанні, є суперечливим та неоднозначними:
а) ст. 2 проекту буквально може бути поширена на осіб, що вчинили злочини будь-якого ступеню тяжкості — у тому числі на осіб, які вчинили умисні особливо тяжкі злочини (наприклад, вимагання, вчинене організованою групою, за відсутності насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи). Це породжує суперечності між цим положенням та п. г) ст. 3 і ст. 7 проекту
б) положення п. в) ст. 4 проекту відрізняється від положення ст. 3 проекту лише спеціальної вказівкою на те, що перше положення поширюється виключно на жінок. Доцільність подібного «спеціального» положення, яке не відрізняється від «загального» ані за підставами застосування амністії, ані за наслідками для особи, видається нелогічною. Більше того, таке положення може призвести до непильного тлумачення норм у правозастосовній діяльності;
в) особи, на яких пропонується поширювати п. а) ст. 4 також підпадають під ст. 3 проекту. Окрім того, обидва ці положення містять вказівку на тотожні кримінально-правові наслідки. У зв'язку з цим незрозумілим є застосування п. а) ст. 4, яке обумовлюється тим, що до відповідної особи не було застосовано ст. 3 проекту. По суті, п. а) ст. 4 проекту є положенням, яке не може бути застосоване на практиці;
г) подібним положенням є п. б) ст. 4 проекту. Будь-які особи, «засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести років «є водночас особами» засудженими за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років « (ст. 3 проекту). З огляду на пріоритет ст. 3 проекту перед п. б) ст. 4 проекту, останнє не буде застосовуватись, оскільки не поширюється на ситуації, на які б не могла поширюватись ст. 3 проекту.
У зв'язку з цим пропонуємо сформулювати інші правила на заміну передбачених ст.ст. 2-4 проекту.
 		Відхилено у зв‘язку з врахуванням поправки № 7, відповідно до якої стаття 3 застосовується тільки до осіб, засуджених за злочини, які не є тяжкими та особливо тяжкими. Крім того, поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій   
15. Стаття 3. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
 		 -9- Пташник В.Ю.
 Статті 3 та 4 виключити, статті — 5-17 проекту вважати статтями 3-15.
Обґрунтування:
Положення ст.ст. 2- 4 законопроекту, прийняті в першому читанні, є суперечливим та неоднозначними:
а) ст. 2 проекту буквально може бути поширена на осіб, що вчинили злочини будь-якого ступеню тяжкості — у тому числі на осіб, які вчинили умисні особливо тяжкі злочини (наприклад, вимагання, вчинене організованою групою, за відсутності насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи). Це породжує суперечності між цим положенням та п. г) ст. 3 і ст. 7 проекту;
б) положення п. в) ст. 4 проекту відрізняється від положення ст. 3 проекту лише спеціальної вказівкою на те, що перше положення поширюється виключно на жінок. Доцільність подібного « спеціального « положення, яке не відрізняється від « загального « ані за підставами застосування амністії, ані за наслідками для особи, видається нелогічною. Більше того, таке положення може призвести до непильного тлумачення норм у правозастосовній діяльності;
в) особи, на яких пропонується поширювати п. а) ст. 4 також підпадають під ст. 3 проекту. Окрім того, обидва ці положення містять вказівку на тотожні кримінально-правові наслідки. У зв'язку з цим незрозумілим є застосування п. а) ст. 4, яке обумовлюється тим, що до відповідної особи не було застосовано ст. 3 проекту. По суті, п. а) ст. 4 проекту є положенням, яке не може бути застосоване на практиці;
г) подібним положенням є п. б) ст. 4 проекту. Будь-які особи, «засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести років» є водночас особами «засудженими за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років» (ст. 3 проекту). З огляду на пріоритет ст. 3 проекту перед п. б) ст. 4 проекту, останнє не буде застосовуватись, оскільки не поширюється на ситуації, на які б не могла поширюватись ст. 3 проекту.
У зв'язку з цим пропонуємо сформулювати інші правила на заміну передбачених ст.ст. 2-4 проекту.
 		Відхилено у статті 4 мова йде і про осіб, засуджених за умисні тяжкі злочини, які відбули не менше ? призначеного строку покарання, а у статті 1 – тільки про осіб, засуджених за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими, та необережні злочини, що не є особливо тяжкими. Крім того, поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій  Стаття 4. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
 
16. Стаття 4. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1, 2 і 3 цього Закону:
 		 -10- Пташник В.Ю.
 Статтю 4 виключити, обґрунтування у поправці № 9.
 		Враховано частково   Стаття 5. Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1, 2, 3, 4 цього Закону.
 
17. а) засуджених вперше за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;
 		       
18. б) засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше двох третин призначеного строку основного покарання;
 		       
19. в) жінок, засуджених за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;
 		       
20. г) засуджених за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
 		       
21. Стаття 5. Звільнити від відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:
 		 -11- Пташник В.Ю.
 Статтю 5 доповнити словом «повністю» перед словами «звільнити від відбування покарання»;
Обґрунтування: Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування амністії в Україні» законом про амністію може бути передбачено лише повне або часткове звільнення відповідних осіб від відбування покарання. Положення законопроекту, прийняті в першому читанні, не в повній мірі узгоджуються з термінологією рамкових положень Закону України «Про застосування амністії в Україні».
 		Відхилено поправка не несе жодного смислового навантаження, неможливо "звільнити з дисциплінарного батальйону частково" Крім того, поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій  Стаття 6. Звільнити від відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:
 
22. а) засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості;
 		    а) засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості;
 
23. б) засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
 		    б) засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
 
24. Стаття 6. Скоротити наполовину невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 цього Закону.
 		 -12- Кожем'якін А.А.
 У статті 6 після слів слова "інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі" доповнити словами "за злочини що не є особливо тяжкими".
 		Враховано   Стаття 7. Скоротити наполовину невідбуту частину покарання засудженим, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, за злочини, що не є особливо тяжкими, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-6 цього Закону.
 
    -13- Вінник І.Ю.
 Доповнити статтю 6 законопроекту частиною другою такого змісту:
"Скоротити втричі невідбуту частину покарання засудженим особам, щодо яких є підтвердження того, що вони захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 цього Закону".
 		Відхилено Новою статтею 2 законопроекту передбачено звільнити від відбування покарання осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, засуджених за будь-які злочини, що не є особливо тяжкими, незалежно від строку покарання, який вони відбули.   
    -14- Пташник В.Ю.
 Статтю 6 викласти у наступній редакції:
«Стаття 4. Частково звільнити від відбування покарання осіб, які не підлягають повному звільненню від відбування покарання на підставі 3 цього Закону, скоротивши наполовину невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, якщо вони характеризуються строком або розміром. «
Обґрунтування: Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування амністії в Україні» законом про амністію може бути передбачено лише повне або часткове звільнення відповідних осіб від відбування покарання. Положення законопроекту, прийняті в першому читанні, не в повній мірі узгоджуються з термінологією рамкових положень Закону України «Про застосування амністії в Україні».
 		Відхилено поправка не несе жодного смислового навантаження, скорочення наполовину невідбутої частини покарання – це і є часткове звільнення. Крім того, поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій.   
25. Стаття 7. Звільнити з місць позбавлення та обмеження волі засуджених, невідбута частина покарання у яких на день набрання чинності цим Законом становить менше одного року.
 		 -15- Пташник В.Ю.
 Статтю 7 викласти у наступній редакції:
«Стаття 5. Повністю звільнити від відбування покарання осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі на певний строк або обмеження волі, за умови, що на день набрання чинності цим Законом невідбута частина покарання становить менше одного року. «
Обґрунтування:Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування амністії в Україні « законом про амністію може бути передбачено лише повне або часткове звільнення відповідних осіб від відбування покарання. Положення законопроекту, прийняті в першому читанні, не в повній мірі узгоджуються з термінологією рамкових положень Закону України «Про застосування амністії в Україні».
 		Відхилено поправка не несе жодного смислового навантаження. Частково звільнити з місць позбавлення волі неможливо. Крім того, поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій.  Стаття 8. Звільнити з місць позбавлення та обмеження волі засуджених, невідбута частина покарання у яких на день набрання чинності цим Законом становить менше одного року.
 
26. Стаття 8. Амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до осіб:
 		 -16- Пташник В.Ю.
 Статтю 8 викласти у наступній редакції:
«Стаття 6. Амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до осіб:
а) які злісно порушують режим у період відбуття покарання;
б) до яких застосовувались положення Закону України « Про амністію у 2014 році «; Обґрунтування:Стаття 8 проекту в редакції, прийнятій у першому читанні, майже повністю, окрім пункту є), копіює положення ЗУ « Про застосування амністії в Україні «. З огляду на це відсилка до цього ж законодавчого акту виглядає алогічною.
Пропонується зберегти у статті окрему вказівку лише на обставини, передбачені в п. є) ст. 8 («які злісно порушують режим у період відбуття покарання»), а також доповнити проект вказівкою на те, що його положення не застосовуються до осіб, до яких було застосовано амністію в 2014 році, оскільки послідовне застосовування до особи амністії в 2014 році та в 2015 році (на підставі положень даного проекту та особливо в редакції, прийнятій у першому читанні) може створити невиправдано сприятливі умови, у тому числі до осіб, яких було засуджено за умисні особливо тяжкі злочини до 15 років позбавлення волі.
 		Відхилено Пункт щодо неможливості застосування амністії до осіб, що злісно порушують режим у період відбуття покарання, взагалі виключений із статті 9. До того ж, запропонована у проекті закону редакція статті 9 – це усталена практика, що дозволяє запобігти неточному або подвійному тлумаченню положень статті. Відповідно до ЗУ "Про застосування амністії" амністія не застосовується до осіб, до яких протягом останніх 10 років застосовувалась амністія і вони знову вчинили умисний злочин. Крім того, поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій.  Стаття 9. Амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до осіб:
 
27. а) які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин
 		    а) які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин;
 
28. б) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
 		    б) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
 
29. в) які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
 		    в) які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
 
30. г) які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;
 		    г) які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;
 
31. д) яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
 		    ґ) яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
 
32. е) які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років або визнаних інвалідами першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;
 		    д) які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років або визнаних інвалідами першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;
 
33. є) які злісно порушують режим у період відбуття покарання;
 		 -17- Кожем'якін А.А.
 Пункт "є" статті 8 виключити.
 		Враховано      
34. ж) яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-114-1 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі - КК України 2001 р.); статті 56-60, 62 і 63 Кримінального кодексу України 1960 р. (далі - КК України 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.); доведення до самогубства, вчинене щодо неповнолітнього (частина третя статті 120 КК України 2001 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.); катування (стаття 127 КК України 2001 р.); незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України 2001 р.); порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (частини четверта і п’ята статті 143 КК України 2001 р.); насильницьке донорство (стаття 144 КК України 2001 р.); незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті людині, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть (частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.; частина друга статті 123 КК України 1960 р.); захоплення заручників (стаття 147 КК України 2001 р.; стаття 123--1 КК України 1960 р.); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (стаття 149 КК України 2001 р.; стаття 124--1 КК України 1960 р.); злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (статті 152-156 КК України 2001 р.; статті 117-122 КК України 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя, четверта і п’ята статті 186 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.); розбій (стаття 187 КК України 2001 р.; статті 86, 86--1 і 142 КК України 1960 р.); вимагання (частини друга, третя і четверта статті 189 КК України 2001 р.; частини друга і третя статей 86--2 і 144 КК України 1960 р.); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (стаття 199 КК України 2001 р.; стаття 79 КК України 1960 р.); створення злочинної організації (стаття 255 КК України 2001 р.); бандитизм (стаття 257 КК України 2001 р.; стаття 69 КК України 1960 р.); терористичний акт (стаття 258 КК України 2001 р.); втягнення у вчинення терористичного акту (стаття 258-1 КК України 2001 р.); створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3 КК України 2001 р.); сприяння вчиненню терористичного акту (стаття 258-4 КК України 2001 р.); фінансування тероризму (стаття 258-5 КК України 2001 р.); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262 КК України 2001 р.; стаття 223 КК України 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 278 КК України 2001 р.; стаття 217--2 КК України 1960 р.); порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.); пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів (стаття 292 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 345 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 190--1 КК України 1960 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 КК України 2001 р.); стаття 168 КК України 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393 КК України 2001 р.; стаття 183 КК України 1960 р.); посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.); злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), передбачені частинами другою, третьою і четвертою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 408 КК України 2001 р. (пунктами "в" і "г" статті 241 КК України 1960 р.), статтею 410 КК України 2001 р., частиною другою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 426 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 254-3 КК України 1960 р.), статтею 433 КК України 2001 р. (статтею 261 КК України 1960 р.), а також за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачені статтями 437, 439, 442 і 443 КК України 2001 р. (статтею 59 КК України 1960 р.), статтями 446 і 447 КК України 2001 р. (статтею 63--1 КК України 1960 р.).
 		 -18- Кожем'якін А.А.
 З метою виключення можливості неоднозначного трактування окремих положень пункт "ж" статті 8 викласти в такій редакції:
"ж) яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-114-1 (далі - КК України 2001 р.); статті 56-60, 62 і 63 (далі - КК України 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.); доведення до самогубства, вчинене щодо неповнолітнього (частина третя статті 120 КК України 2001 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.); катування (стаття 127 КК України 2001 р.); незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України 2001 р.); порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини при обтяжуючих обставинах (частини четверта і п’ята статті 143 КК України 2001 р.); насильницьке донорство (стаття 144 КК України 2001 р.); незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.; частина друга статті 123 КК України 1960 р.); захоплення заручників (стаття 147 КК України 2001 р.; стаття 123--1 КК України 1960 р.); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (стаття 149 КК України 2001 р.; стаття 124--1 КК України 1960 р.); злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (статті 152-156 КК України 2001 р.; статті 117-122 КК України 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя, четверта і п’ята статті 186 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.); розбій (стаття 187 КК України 2001 р.; статті 86, 86--1 і 142 КК України 1960 р.); вимагання при обтяжуючих обставинах (частини друга, третя і четверта статті 189 КК України 2001 р.; частини друга і третя статей 86-2 і 144 КК України 1960 р.); шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою (частина четверта статті 190 КК України 2001 р.; частина третя статей 83 і 143 КК України 1960 р.); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою (частина п'ята статті 191 КК України 2001 року, стаття 86-1 КК України 1960 року); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (стаття 199 КК України 2001 р.; стаття 79 КК України 1960 р.); легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена організованою групою або в особливо великому розмірі (частина третя статті 209 КК України 2001 року); створення злочинної організації (стаття 255 КК України 2001 р.); бандитизм (стаття 257 КК України 2001 р.; стаття 69 ); терористичний акт (стаття 258 КК України 2001 р.); втягнення у вчинення терористичного акту (стаття 258-1 КК України 2001 р.); створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3 ); сприяння вчиненню терористичного акту (стаття 258-4 КК України 2001 р.); фінансування тероризму (стаття 258-5 КК України 2001 р.); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262 КК України 2001 р.; стаття 223 КК України 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 278 КК України 2001 р.; стаття 217--2 КК України 1960 р.); порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.); пошкодження об’єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів (стаття 292 КК України 2001 р.); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (стаття 305 КК України 2001 р.; стаття 70-1 КК України 1960 р.); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (стаття 306 КК України 2001 р.; стаття 229 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України 2001 р., стаття 229-1 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 345 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо журналіста (частини третя і четверта статті 345-1 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 190-1 КК України 1960 р.); посягання на життя журналіста (стаття 348-1 КК України 2001 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.; зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 364 КК України 2001 р.; частина друга статті 165 КК України 1960 р.); перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 365 КК України 2001 р., частини друга і третя статті 166 КК України 1960 р.); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 КК України 2001 р.); стаття 168 КК України 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393 ; ); погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (стаття 377 КК України 2001 р., стаття 189-4 КК України 1960 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 КК України 2001 р., стаття 190-1 КК України 1960 р.); посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.); злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), передбачені частинами другою, третьою, четвертою і п’ятою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 408 КК України 2001 р. (пунктами "в" і "г" статті 241 КК України 1960 р.), статтею 410 КК України 2001 р., частинами другою і третьою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 426 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 254-3 КК України 1960 р.), статтею 433 КК України 2001 р. (статтею 261 КК України 1960 р.), а також за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачені статтями 437, 439, 442 і 443 КК України 2001 р. (статтею 59 КК України 1960 р.), статтями 446 і 447 КК України 2001 р. (статтею 63--1 КК України 1960 р.)".
 		Враховано   є) яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-114-1 (далі - КК України 2001 р.); статті 56-60, 62 і 63 (далі - КК України 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.); доведення до самогубства, вчинене щодо неповнолітнього (частина третя статті 120 КК України 2001 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.); катування (стаття 127 КК України 2001 р.); незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України 2001 р.); порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини при обтяжуючих обставинах (частини четверта і п’ята статті 143 КК України 2001 р.); насильницьке донорство (стаття 144 КК України 2001 р.); незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.; частина друга статті 123 КК України 1960 р.); захоплення заручників (стаття 147 КК України 2001 р.; стаття 123-1 КК України 1960 р.); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (стаття 149 КК України 2001 р.; стаття 124-1 КК України 1960 р.); злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (статті 152-156 КК України 2001 р.; статті 117-122 КК України 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя, четверта і п’ята статті 186 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.); розбій (стаття 187 КК України 2001 р.; статті 86, 86-1 і 142 КК України 1960 р.); вимагання при обтяжуючих обставинах (частини друга, третя і четверта статті 189 КК України 2001 р.; частини друга і третя статей 86-2 і 144 КК України 1960 р.); шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою (частина четверта статті 190 КК України 2001 р.; частина третя статей 83 і 143 КК України 1960 р.); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою (частина п'ята статті 191 КК України 2001 р.; стаття 86-1 КК України 1960 р.); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання під час продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (стаття 199 КК України 2001 р.; стаття 79 КК України 1960 р.); легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинена організованою групою або в особливо великому розмірі (частина третя статті 209 КК України 2001 р.); створення злочинної організації (стаття 255 КК України 2001 р.); бандитизм (стаття 257 КК України 2001 р.; стаття 69 ); терористичний акт (стаття 258 КК України 2001 р.); втягнення у вчинення терористичного акту (стаття 258-1 КК України 2001 р.); створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3 ); сприяння вчиненню терористичного акту (стаття 258-4 КК України 2001 р.); фінансування тероризму (стаття 258-5 КК України 2001 р.); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262 КК України 2001 р.; стаття 223 КК України 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 278 КК України 2001 р.; стаття 217-2 КК України 1960 р.); порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.); пошкодження об’єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів (стаття 292 КК України 2001 р.); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (стаття 305 КК України 2001 р.; стаття 70-1 КК України 1960 р.); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (стаття 306 КК України 2001 р.; стаття 229 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України 2001 р.; стаття 229-1 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 345 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо журналіста при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 345-1 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 190-1 КК України 1960 р.); посягання на життя журналіста (стаття 348-1 КК України 2001 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.); зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 364 КК України 2001 р.; частина друга статті 165 КК України 1960 р.); перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 365 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 166 КК України 1960 р.); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 КК України 2001 р.; стаття 168 КК України 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393 ; ); погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (стаття 377 КК України 2001 р.; стаття 189-4 КК України 1960 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їхньою діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 КК України 2001 р., стаття 190-1 КК України 1960 р.); посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.); злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), передбачені частинами другою, третьою, четвертою і п’ятою статті 404 КК України 2001 р.; (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 405 КК України 2001 р.; статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р.; (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 408 КК України 2001 р.; (пунктами "в" і "г" статті 241 КК України 1960 р.), статтею 410 КК України 2001 р.; частинами третьою і четвертою статті 411 КК України 2001 р., частинами другою і третьою статті 420 КК України 2001 р.; (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 422 КК України 2001 р.; частинами другою, третьою і четвертою статті 426 КК України 2001 р.; (пунктами "б" і "в" статті 254-3 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою, четвертою і п’ятою статті 426-1 КК України 2001 р., статтею 433 КК України 2001 р.; (статтею 261 КК України 1960 р.), а також за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачені статтями 437, 439, 442 і 443 КК України 2001 р.; (статтею 59 КК України 1960 р.), статтями 446 і 447 КК України 2001 р.; (статтею 63-1 КК України 1960 р.)".
 
    -19- Вінник І.Ю.
 В пункті ж) частини першої статті 8 слова та цифри «злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), передбачені частинами другою, третьою і четвертою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 408 КК України 2001 р. (пунктами "в" і "г" статті 241 КК України 1960 р.), статтею 410 КК України 2001 р., частиною другою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.), частинами другою і третьою статті 426 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 254-3 КК України 1960 р.), статтею 433 КК України 2001 р. (статтею 261 КК України 1960 р.)» замінити словами та цифрами: «злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), передбачені частинами другою, третьою, четвертою і п’ятою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 408 КК України 2001 р. (пунктами "в" і "г" статті 241 КК України 1960 р.), частиною четвертою статті 410 КК України 2001 р., частинами другою, третьою і четвертою статті 411 КК України 2001 р., частинами другою і третьою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 422 КК України 2001 р., частинами другою, третьою і четвертою статті 426 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 254-3 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою, четвертою і п’ятою статті 426-1 КК України 2001 р., статтею 433 КК України 2001 р. (статтею 261 КК України 1960 р.)».
Обґрунтування
Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини» було внесено зміни до КК України 2001 р., якими окремі статті Розділу ХІХ Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) було доповнено новими складами злочинів, що не враховується в законопроекті.
 		Враховано    
35. Стаття 9. Виконання цього Закону покладається на суди.
 		    Стаття 10. Виконання цього Закону покладається на суди.
 
36. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
 		    Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.
 
37. Застосування цього Закону здійснюється щодо:
 		    Застосування цього Закону здійснюється щодо:
 
38. а) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
 		    а) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
 
39. б) осіб, яких засуджено до покарань у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
 		    б) осіб, яких засуджено до покарання у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
 
40. в) засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, - за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника, а щодо військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, - за поданням командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за клопотанням самого військовослужбовця, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;
 		    в) засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, - за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника, а щодо військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, - за поданням командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за клопотанням самого військовослужбовця, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;
 
41. г) осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
 		    г) осіб, стосовно яких судом ухвалені вироки, що не набрали законної сили, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
 
42. У разі якщо до особи може бути застосовано кілька підстав, передбачених цим Законом, застосовується підстава, яка найбільшим чином поліпшує становище особи.
 		    У разі якщо до особи може бути застосовано декілька підстав, передбачених цим Законом, застосовується підстава, яка найбільшим чином поліпшує становище особи.
 
43. Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, вирішують відповідні суди України з дотриманням вимог міжнародних договорів України.
 		    Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, вирішують відповідні суди України з дотриманням вимог міжнародних договорів України.
 
44. Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою.
 		    Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою.
 
45. Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, в судовому засіданні у передбачених законом випадках бере участь її законний представник.
 		    Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, в судовому засіданні у передбачених законом випадках бере участь її законний представник.
 
46. У судовому засіданні може брати участь захисник.
 		    У судовому засіданні може брати участь захисник.
 
47. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.
 		 -20- Кожем'якін А.А.
 Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 9 застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього, у зв'язку з чим особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, повинна дати на це свою згоду.
Натомість Закон України «Про застосування амністії в Україні» подібних положень не містить. Відповідно до частини 1 статті 1 цього Закону амністія є повним або частковим звільненням від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили.
Отже, стосовно особи, яка відповідно до вимог закону про амністію підлягає звільненню від відбування покарання, в обов'язковому порядку має бути ухвалений вирок суду. У разі незгоди з обвинувальним вироком така особа має можливість оскаржити його в установленому КПК України порядку, і за таких обставин заперечення проти застосування акта амністії не мають для неї правових наслідків.
Враховуючи наведене, пропоную частини восьму та дев'яту із ст. 9 виключити.
 		Враховано      
48. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.
 		       
49. Стаття 10. Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.
 		    Стаття 11. Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.
 
50. Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.
 		    Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.
 
51. У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.
 		    У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.
 
52. Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.
 		    Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.
 
53. Стаття 11. Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом.
 		    Стаття 12. Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом.
 
54. Про нове обчислення строку покарання і про дату закінчення відбування покарання засуджені повинні бути офіційно поінформовані протягом місяця після опублікування цього Закону.
 		    Про нове обчислення строку покарання і дату закінчення відбування покарання засуджені повинні бути офіційно поінформовані протягом місяця з дня опублікування цього Закону.
 
55. Стаття 12. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.
 		 -21- Пташник В.Ю.
 Статтю 10 викласти у наступній редакції:
«Стаття 10. Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців після опублікування цього Закону."
Обґрунтування:Частина перша цієї статті в редакції, прийнятій у першому читанні, дублює ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про застосування амністії в Україні». Пропонується її виключити.
 		Відхилено Запропонована редакція частини першої статті 13 це усталена практика. Крім того, поправку внесено після закінчення строку подання пропозицій.  Стаття 13. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.
 
56. Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців після опублікування цього Закону.
 		    Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону.
 
57. Стаття 13. До осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку амністії або які були частково звільнені від відбування основного покарання в порядку помилування, амністія застосовується виходячи із строку покарання, встановленого згідно з відповідними актами.
 		    Стаття 14. До осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку амністії або які були частково звільнені від відбування основного покарання в порядку помилування, амністія застосовується виходячи із строку покарання, встановленого згідно з відповідними актами.
 
58. Стаття 14. Особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного покарання, призначеного судом особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією, не повертається.
 		 -22- Кожем'якін А.А.
 Статтю 14 привести у відповідність із статтею 6 ЗУ "Про застосування амністії" та викласти її в такій редакції:
"Стаття 14. Особи, на яких поширюється дія закону про амністію,можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності
законом про амністію.
Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв'язку з
амністією, не повертається".
 		Враховано   Стаття 15. Особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим законом.
Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією, не повертається.
 
59. Стаття 15. З метою забезпечення своєчасного надання необхідної медичної допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, які хворіють на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання або СНІД, кримінально-виконавчі установи негайно повідомляють відповідним органам місцевого самоврядування та органам охорони здоров’я про звільнення зазначених осіб.
 		    Стаття 16. З метою забезпечення своєчасного надання необхідної медичної допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, які хворіють на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання або СНІД, кримінально-виконавчі установи негайно повідомляють відповідним органам місцевого самоврядування та органам охорони здоров’я про звільнення зазначених осіб.
 
60. Стаття 16. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити:
 		 -23- Кожем'якін А.А.
 Пропоную виключити із цієї статті посилання на Раду міністрів Автономної Республіки Крим та Севастопольську міську адміністрацію як на суб'єкти виконання визначених у ній вимог.
 		Враховано   Стаття 17. Кабінету Міністрів України, обласним, Київській міській, районним, районним у місті Києві державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити:
 
61. а) організацію своєчасного обліку звільнених відповідно до цього Закону осіб, здійснення стосовно них заходів соціального патронажу відповідно до Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", контроль за поведінкою цих осіб;
 		    а) організацію своєчасного обліку звільнених відповідно до цього Закону осіб, здійснення стосовно них заходів соціального патронажу відповідно до Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", контроль за поведінкою цих осіб;
 
62. б) передачу звільнених згідно з цим Законом неповнолітніх під нагляд батьків, влаштування у разі необхідності неповнолітніх, які позбавлені батьківського піклування, до інтернатних закладів, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу або встановлення над ними піклування;
 		    б) передачу звільнених згідно з цим Законом неповнолітніх під нагляд батьків, влаштування у разі необхідності неповнолітніх, позбавлених батьківського піклування, до інтернатних закладів, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу або встановлення над ними піклування;
 
63. в) направлення звільнених відповідно до цього Закону інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання, до спеціальних будинків-інтернатів.
 		    в) направлення звільнених відповідно до цього Закону інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання, до спеціальних будинків-інтернатів.
 
64. Стаття 17. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

   Стаття 18. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.