Кількість абзаців - 67 Таблиця поправок


Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. проект
 		    проект
 
1. ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
 
2. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження
 		 -1- Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 Назву проекту викласти у такій редакції: «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення порядку здійснення спеціального досудового розслідування)».
 		Відхилено   Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):
 		    І. Внести до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9 - 13, ст. 88) такі зміни:
 
5. 1. Частину другу статті 135 доповнити абзацом такого змісту:
 		 -2- Паламарчук М.П.
 За наслідками обговорення законопроекту на пленарному засіданні 23 лютого 2017 р. за пропозицією Генерального прокурора України Луценка Ю.В. пропоную частину другу статті 135 КПК залишити в чинній редакції.
 		Враховано      
    -3- Міщенко С.Г.
Писаренко В.В.
Яценко А.В.
Добродомов Д.Є.
Сироїд О.І.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
Алєксєєв С.О.
Романюк Р.С.
Пташник В.Ю.
Левченко Ю.В.
 Пункт 1 розділу 1 виключити.
Обгрунтування: Вручення повісток через офіційні друковані видання порушує право осіб бути вчасно повідомленим про обвинувачення. Також це порушує право на захист, закріплене у ст. 63 Конституції України.
Мільйони українців з об'єктивних і суб'єктивних причин проживають не за місцем своєї офіційної реєстрації. Тож кожен громадянин України, особа без громадянства чи іноземець, що проживає на території України, буде змушений щодня перевіряти інформацію в ЗМІ, щоб одного дня не виявитися заочно засудженим.
Також, 23 лютого 2017 року під час розгляду законопроекту у залі Парламенту, Генпрокурор Ю.Луценко під стенограму пообіцяв відмовитись від зазначеного положення ( - 10:44:20).
Обгрунтування: н.д.Сотник Запропонований механізм має унікальну процедуру виклику особи саме в рамках спеціального досудового розслідування. Вказана процедура виклику не має бути загальною, а лише для виключних випадків спеціального досудового розслідування. Сам інститут спеціального досудового розслідування є винятком у кримінальному процесі, який так чи інкаше обмежує права особи, щодо якої застосовується цей інститут. Але ці обмеження не знімають з держави її позитивного обов’язку гарантувати особі, щодо якої була застосована процедура іn аbsеntіа, права на безумовний перегляд справи за її присутності. Застосування ж «спеціального» порядку повідомлення до загальних випадків призводить до порушення права особи на захист, на справедливий судовий розгляд тощо, оскільки необхідність сповіщення є чи не найголовнішою ознакою законності кримінального процесу. І саме держава несе тягар доказування факту, що особі своєчасно передали повістку і надали інформацію про провадження. Самого припущення, що особа може бути проінформована, може знати про судовии? процес (у разі застосування процедури опублікування повістки у загальнодержавних ЗМІ), - недостатньо, а сам факт відсутності особи за місцем проживаня не є належним і достатнім доказом того, що особа знає і свідомо відмовляється від участі у процесі (Сейдовіч проти Італії). Прийняття запропонованих змін фактично зніме з органів досудового розслідування обов’язок належного повідомлення особи, який зведеться до формального опублікування інформації на веб-ресурсах. Більше того, особа, перебуваючи закордоном, може не мати доступу до офіційних друкованих видань, таких як «Голос України», «Урядовий кур’єр», чи до офіційних веб-сайтів (пр. територія РФ), і таким чином не матиме жодної можливості дізнатися про провадження щодо себе.
Обгрунтування Н.д.Пташник В.Ю. :
Видається, що подібна пропозиція може призвести до порушення права на захист, передбаченого ст. 63 Конституції України, а також права бути вчасно повідомленим про обвинувачення.
Так, пропонований механізм спеціального досудового розслідування (заочного провадження) розповсюджується на всі категорії справ. Відповідно, алгоритм дій щодо обвинувачення особи може бути таким: особа не проживає за місцем реєстрації (що є дуже поширеною практикою для України); уповноважені органи не виявили таку особу та не змогли передати повістку; після цього особу може бути оголошено в розшук та викликано через офіційні ЗМІ на допит; після таких дій може бути розпочати досудове розслідування, розгляд справи та заочне засудження особи.
Важливо зазначити, що наразі одним з принципів кримінального процесу є неможливість засудження особи без її, умовно кажучи, наявності. Більше того, особа повинна бути обізнана, що проти неї відкрито кримінальне провадження. Заочне засудження є винятковим інститутом і застосовується у певній категорії справ, однак поширювати його на усі провадження не тільки недоцільно, а й небезпечно. Адже подібна пропозиція створює підґрунтя для маніпуляцій з боку правоохоронних органів і може призвести до заочного засудження осіб, які можуть бути і не винними у вчиненні злочину, і, більше того, взагалі не знатимуть про відкрите провадження до моменту виконання вироку.
Очевидно, неприпустимо допускати настання подібних наслідків, у зв’язку з чим, пропонуємо виключити зміни до ст. 135 КПК.
 		Враховано    
6. «У разі наявності інформації про перебування особи за межами України повістка такій особі надсилається за останнім відомим місцем її проживання чи перебування та обов’язково публікується в офіційних друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр» та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування»;
 		 -4- Шпенов Д.Ю.
 В абзаці 2 частини 2 статті 135 КПК після слів «надсилається за» доповнити словами «місцем реєстрації, а також», а слова «та обов’язково публікується в офіційних друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр» та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування» виключити.
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням пункту 1 розділу І.     
    -5- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Частину другу статті 135 Кримінального процесуального кодексу України викласти в такій редакції:
«2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи."
 		Враховано , ч.2 ст.135 залишена в чинній редакції, як фактично пропонують автори поправки   
    -6- Помазанов А.В.
 В абзаці 2 частини 2 статті 135 КПК слова «в офіційних друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр» та» виключити.
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням пункту 1 розділу І.   
    -7- Луценко І.В.
 Абзац 2 частини 2 статті 135 викласти в такій редакції:
«У разі якщо кримінальне провадження стосується злочинів, вчинених в результаті діяльності особи, яка займає або займала відповідальне та особливо відповідальне становище, та наявності інформації про перебування такої особи за межами України повістка такій особі надсилається за останнім відомим місцем проживання чи перебування такої особи та обов’язково публікується в офіційних друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр» та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування.
Примітка. Під службовими особами, які займають або займали відповідальне та особливо відповідальне становище, в цьому Кодексі розуміються Президент України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу,
а також зазначені службові особи, повноваження яких припинено.
(Запропоноване авторами законопроекту формулювання порушить право дуже широкого кола осіб на захист та право бути вчасно повідомленим про обвинувачення.)
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням пункту 1 розділу І.   
7. 2. Частину першу статті 136 доповнити абзацом такого змісту:
 		 -8- Паламарчук М.П.
 За наслідками обговорення законопроекту на пленарному засіданні 23 лютого 2017 р. за пропозицією Генерального прокурора України Луценка Ю.В. пропоную частину першу статті 136 КПК залишити в чинній редакції.
 		Враховано      
8. «У випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 135 цього Кодексу, особа вважається належним чином ознайомлена зі змістом повістки про виклик з моменту її опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження»;
 		 -9- Шпенов Д.Ю.
Міщенко С.Г.
Писаренко В.В.
Яценко А.В.
Добродомов Д.Є.
Сироїд О.І.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
Алєксєєв С.О.
Романюк Р.С.
Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
Пташник В.Ю.
Левченко Ю.В.
 Запропоновані зміни до частини 1 статті 136 виключити.
Обгрунтування Н.д.Добродомова: Вручення повісток через з офіційні друковані видання порушує право осіб бути вчасно повідомленим про обвинувачення. Також це порушує право на захист, закріплене у ст. 63 Конституції України.
Мільйони українців з об'єктивних і суб'єктивних причин проживають не за місцем своєї офіційної реєстрації. Тож кожен громадянин України, особа без громадянства чи іноземець, що проживає на території України, буде змушений щодня перевіряти інформацію в ЗМІ, щоб одного дня не виявитися заочно засудженим.
Також, 23 лютого 2017 року під час розгляду законопроекту у залі Парламенту, Генпрокурор Ю.Луценко під стенограму пообіцяв відмовитись від зазначеного положення ( - 10:44:20).
Обгрунтування: н.д.Сотник Запропонований механізм має унікальну процедуру виклику особи саме в рамках спеціального досудового розслідування. Вказана процедура виклику не має бути загальною, а лише для виключних випадків спеціального досудового розслідування. Сам інститут спеціального досудового розслідування є винятком у кримінальному процесі, який так чи інакше обмежує права особи, щодо якої застосовується цей інститут. Але ці обмеження не знімають з держави її позитивного обов’язку гарантувати особі, щодо якої була застосована процедура іn аbsеntіа, права на безумовний перегляд справи за її присутності. Застосування ж «спеціального» порядку повідомлення до загальних випадків призводить до порушення права особи на захист, на справедливий судовий розгляд тощо, оскільки необхідність сповіщення є чи не найголовнішою ознакою законності кримінального процесу. І саме держава несе тягар доказування факту, що особі своєчасно передали повістку і надали інформацію про провадження. Самого припущення, що особа може бути проінформована, може знати про судовии? процес (у разі застосування процедури опублікування повістки у загальнодержавних ЗМІ), - недостатньо, а сам факт відсутності особи за місцем проживання не є належним і достатнім доказом того, що особа знає і свідомо відмовляється від участі у процесі (Сейдовіч проти Італії). Прийняття запропонованих змін фактично зніме з органів досудового розслідування обов’язок належного повідомлення особи, який зведеться до формального опублікування інформації на веб-ресурсах. Більше того, особа, перебуваючи закордоном, може не мати доступу до офіційних друкованих виданнях, таких як «Голос України», «Урядовий кур’єр», чи до офіційних веб-сайтів (пр. територія РФ), і таким чином не матиме жодної можливості дізнатися про провадження щодо себе.
Обгрунтування н.д.Пташник В.Ю. :
Ця пропозиція логічно пов’язана з попередньою. Відповідно, виключаючи зміни до ст. 135 КПК, необхідно виключити і дані зміни до ст. 136 КПК.
 		Враховано      
    -10- Помазанов А.В.
 Абзац 2 ч.1 ст.136 викласти в такій редакції:
«У випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 135 цього Кодексу, особа вважається належним чином ознайомлена зі змістом повістки про виклик з моменту її опублікування на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування.».
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням пункту 2 розділу І.   
    -11- Луценко І.В.
 Абзац другий частини 1 викласти в такій редакції:
У випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 135 цього Кодексу, особа, яка займає або займала відповідальне та особливо відповідальне становище, вважається належним чином ознайомлена зі змістом повістки про виклик з моменту її опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
(Запропоноване авторами законопроекту формулювання порушить право дуже широкого кола осіб на захист та право бути вчасно повідомленим про обвинувачення.)
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням пункту 2 розділу І.   
9. 3. Пункт 2 частини третьої статті 190 викласти у такій редакції:
 		 -12- Добродомов Д.Є.
Сироїд О.І.
 Пункт 2 ч.3 ст.190 залишити в чинній редакції.
Обгрунтування: Положення про безстрокову дію дозволу суду на затримання особи порушує принцип юридичної визначеності як складової верховенства права (ст. 8 Конституції України) та право людини на особисту свободу, передбачене ст. 29 Конституції України.
 		Враховано , пункт 2 залишено в чинній редакції, а замість цього стаття доповнена пунктом 2-1.  1. Частину третю статті 190 доповнити пунктом 2-1 такого змісту:
 
10. «2) добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора»;
 		 -13- Писаренко В.В.
Пташник В.Ю.
Левченко Ю.В.
 Пункт 3 розділу І проекту викласти в такій редакції:
«Частину третю статті 190 доповнити новим пунктом 2-1 такого змісту:
«2-1) добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора»
Обгрунтування Н.д.Пташник В.Ю. :
Редакція, прийнята у першому читанні, дозволяє тлумачити положення частини 3 ст. 190 КПК таким чином, що ухвала слідчого судді, суду на дозвіл з метою приводу буде зберігати свою чинність довічно, оскільки таку підставу для втрати нею сили як закінчення її строку дії виключають.
У зв’язку з цим, вважаємо за доцільне залишити чинний пункт 2) частини 3 статті 190 КПК і доповнити цю частину статті 190 новим пунктом 2-1) стосовно добровільності з’явлення підозрюваного.
 		Враховано   «2-1) добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора».
 
    -14- Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 Пункт 3 Розділу І викласти у такій редакції:
«пункт 3 частини третьої статті 190 викласти у такій редакції:
«3) добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;»
пункт третій частини третьої статті 190 чинної редакції вважати пунктом четвертим»
Обгрунтування:
Пропонуємо залишити положення щодо строку дії ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, оскільки безстроковість такого судового рішення може призвести до порушення прав людини. Більш того, необхідність у затриманні особи може відпасти, однак строк дії ухвали буде чинний, тому є великий ризик зловживання цим положенням із метою здійснення шантажу особи.
 		Враховано редакційно , пункт 2 залишено в чинній редакції, а замість цього стаття доповнена пунктом 2-1.   
    -15- Алєксєєв С.О.
Романюк Р.С.
 Пункт 2 частини 3 статті 190 викласти в такій редакції:
«2) добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду в судове засідання, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора»
 		Відхилено у зв’язку з врахуванням попередніх поправок, до того ж автори не навели жодного обгрунтування запропонованої зміни.   
    -16- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Пункт другий частини третьої статті 190 викласти в такій редакції:
«2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;».
 		Враховано , пункт 2 залишено в чинній редакції, а замість цього стаття доповнена пунктом 2-1.   
    -17- Луценко І.В.
 Частину 3 статті 190 викласти в наступній редакції:
3. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
3) добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
4) відкликання ухвали прокурором.
(Дія дозволу суду на затримання не має бути безстроковою (довічною), бо це порушує принцип юридичної визначеності та право на особисту свободу.)
 		Враховано редакційно , пункт 2 залишено в чинній редакції, а замість цього стаття доповнена пунктом 2-1.   
11. 4. Частину третю статті 197 доповнити пунктом 3 такого змісту:
 		 -18- Паламарчук М.П.
 За наслідками обговорення законопроекту на пленарному засіданні 23 лютого 2017 р. за пропозицією Генерального прокурора України Луценка Ю.В. пропоную частину третю статті 197 КПК залишити в чинній редакції.
 		Враховано      
12. «3) вісімнадцяти місяців - в особливо складному кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою чи терористичною організацією»;
 		 -19- Шпенов Д.Ю.
Міщенко С.Г.
Писаренко В.В.
Добродомов Д.Є.
Сироїд О.І.
Семенуха Р.С.
Сотник О.С.
Алєксєєв С.О.
Романюк Р.С.
Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
Пташник В.Ю.
Помазанов А.В.
Луценко І.В.
Левченко Ю.В.
 Пункт 3 частини 3 статті 197 виключити.
Обгрунтування: Порушується право на особисту свободу (стаття 29 Конституції України) через значне збільшення строків тримання під вартою – з 12 до 18 місяців.
Підозрювані особи, вина яких ще не доведена, будуть набагато довше триматися в СІЗО, часто в нелюдських умовах.
Це не відповідає ст. 22 Конституції України (у частині неможливості звуження гарантованих прав і свобод).
Це не відповідає і взятим на себе обов’язкам України в рамках роботи ПАРЄ. Реєстр.картка №) від 1.10.2015 р. «Зловживання триманням під вартою у державах – учасницях Європейської конвенції з прав людини», якою ПАРЄ навпаки закликає держави – учасниці КЗПЛ вжити заходів для скорочення термінів тримання під вартою, включаючи також і обмеження використання такого заходу як тримання під вартою з метою, іншою ніж здійснення правосуддя, і звільнення затриманих, які наразі знаходяться під вартою за принизливих умов (п. 12.1 Резолюції).
В Україні ж сторона обвинувачення постійно ігнорує вищевказані вимоги. В клопотанні слідчого (прокурора) та, як наслідок, в ухвалі слідчого судді про обрання міри запобіжного заходу, в обгрунтуванні необхідності застосування до особи тримання під вартою зазвичай вдаються лише до дослівного викладу статті 177 КПК України та слів «наявні достатні підстави». В цьому контексті слід нагадати, що у п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» наголошено, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5. Збільшення ж граничного строку тримання під вартою до 18 місяців лише сприятиме затягуванню процесу розслідування, зменшенню ефективності діяльності органів досудового розслідування і щонайважливіше – збільшенню випадків порушення прав і свобод шляхом погіршення становища підозрюваного (обвинуваченого).
Обгрунтування Н.д.Пташник В.Ю.
Вважаємо, що пропоновані зміни до частини 3 статті 197 КПК можуть мати наслідком порушення принципів розумності строків та правової визначеності.
Так, запропонований законодавцем підхід щодо збільшення граничного строку тримання особи під вартою суперечитиме принципу правової визначеності. Це пов’язується з тим, що за відсутності визначеного в законі поняття «особливе складне кримінальне провадження» запропонований виняток і встановлення строку тримання під вартою на рівні 18 місяців може стати загальним правилом, для застосування якого достатньо буде формально зазначити під час кваліфікації про те, що злочин вчинено організованою групою чи злочинною організацією.
Зважаючи на те, що однією з найбільших проблем правозастосовчої практики є надмірне тримання під вартою підозрюваних чи обвинувачуваних осіб, а також те, що подібні порушення є однією з найбільш поширених підстав звернення українських громадян до Європейського суду з прав людини, пропонуємо виключити це положення, аби не створювати нових можливостей для подібних порушень.
 		Враховано      
    -20- Тимошенко Ю.В.
 статтю 197 Кримінального процесуального кодексу України доповнити частиною четвертою в такій редакції:
«Для осіб, визначених абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підозрюються, обвинувачуються у вчиненні злочину в період та в зоні проведення антитерористичної операції, сукупний строк тримання під вартою під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців, незалежно від ступеня тяжкості та/або виду співучасті у такому злочині.».
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням змін до статті 197   
13. 5. У статті 219:
 		 -21- Тимошенко Ю.В.
 положення пункту 2 частини другої статті 219 Кримінального процесуального кодексу України викласти в наступній редакції:
«2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, а також з дня повідомлення особі, визначеній абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про підозру у вчиненні злочину, якщо такий злочин вчинено в період та в зоні проведення антитерористичної операції, незалежно від ступеня тяжкості такого злочину.».
 		Відхилено , суперечить статті 116 Регламенту, положення п.2 ч.2 ст.219 не були предметом розгляду в першому читанні.  2. У статті 219:
 
14. 1) частину другу доповнити пунктом 4 такого змісту:
 		 -22- Паламарчук М.П.
 З огляду на виключення змін до статті 197 необхідно виключити зміни до статті 219, зокрема підпункт 1 пункту 5 проекту.
 		Враховано      
15. «4) вісімнадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину або щодо якої здійснюється спеціальне досудове розслідування»;
 		 -23- Шпенов Д.Ю.
Міщенко С.Г.
Сироїд О.І.
Романюк Р.С.
Алєксєєв С.О.
Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
Пташник В.Ю.
Помазанов А.В.
 Підпункт 1 пункту 5 розділу І виключити.
Обгрунтування: В КПК з 2012 року суттєво змінився порядок обрахунку строків – вони починаються не з моменту початку провадження, а з повідомлення про підозру. Ці зміни непропорційно обмежують право на захист.
Обгрунтування Н.д.Пташник В.Ю.
Вважаємо, що пропоновані зміни до частини 3 статті 197 КПК можуть мати наслідком порушення принципів розумності строків та правової визначеності.
Так, запропонований законодавцем підхід щодо збільшення граничного строку тримання особи під вартою суперечитиме принципу правової визначеності. Це пов’язується з тим, що за відсутності визначеного в законі поняття «особливе складне кримінальне провадження» запропонований виняток і встановлення строку тримання під вартою на рівні 18 місяців може стати загальним правилом, для застосування якого достатньо буде формально зазначити під час кваліфікації про те, що злочин вчинено організованою групою чи злочинною організацією.
Зважаючи на те, що однією з найбільших проблем правозастосовчої практики є надмірне тримання під вартою підозрюваних чи обвинувачуваних осіб, а також те, що подібні порушення є однією з найбільш поширених підстав звернення українських громадян до Європейського суду з прав людини, пропонуємо виключити це положення, аби не створювати нових можливостей для подібних порушень.
 		Враховано      
    -24- Добродомов Д.Є.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 П. 4 ч. 2 ст. 219 викласти у такій редакції:
«4) вісімнадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру, щодо якої здійснюється спеціальне досудове розслідування».
Обгрунтування: Продовження строків досудового розслідування порушує принцип розумності строків та буде застосовуватись до усіх громадян. Це дозволить слідчим і прокурорам, замість того, щоб швидко і ефективно проводити розслідування, – тримати осіб у невизначеному статусі підозрюваних протягом кількох років.
Тож пропонується залишити 18-місячний строк виключно для процедури спеціального досудового розслідування.
Також, 23 лютого 2017 року під час розгляду законопроекту у залі Парламенту, Генпрокурор Ю.Луценко під стенограму пообіцяв відмовитись від зазначеного положення ( - 10:44:20).
 		Відхилено , у зв’язку з врахуванням пропозиції про виключення пункту   
16. 2) частину третю після слів «про відновлення кримінального провадження» доповнити словами «,а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу».
 		 -25- Міщенко С.Г.
Писаренко В.В.
Добродомов Д.Є.
Сироїд О.І.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 Підпункт 2 пункту 5 розділу І виключити, залишивши частину 3 статті 219 в чинній редакції
Обгрунтування: Зазначені зміни обмежують право особи на захист, оскільки стосуються абсолютно всіх категорій справ. Окрім того, створюється прогалина щодо визначення і обрахування строків у кримінальному провадженні.
Залишається неврегульованим питання строків перебування особи під арештом, арешту майна тощо. Як вони мають продовжуватись чи не продовжуватись.
Обгрунтування: Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є процесуальною дією в межах самої стадії досудового розслідування. Виокремлення стадії ознайомлення з матеріалами досудового розслідування із загального строку кримінального провадження створює ризик зловживання зі сторони обвинувачення цим положенням. Зокрема, з метою здійснення тиску на обвинуваченого прокурор може надавати по 1 тому на два місяці для ознайомлення. Фактично така дія може тривати роками: статус особи буде не змінюватись і вона буде позбавлена судового розгляду своєї справи.
 		Відхилено , Затягування строку ознайомлення з матеріалами справи це, як правило справа захисту, слідчий може звернутись до суду з клопотанням про обмеження строку ознайомлення з матеріалами справи з розрахунку 1 том – за 1 день. На ознайомлення справа видається повністю з реєстром томів.  1) частину третю після слів «про відновлення кримінального провадження» доповнити словами та цифрами «а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу»;
 
    -26- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 Частину третю статті 219 викласти в такій редакції: «3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею».
 		Відхилено    
17. 3) доповнити частинами четвертою та п’ятою такого змісту:
 		 -27- Добродомов Д.Є.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Підпункт 3 пункту 5 розділу І (Частини 4 та 5 статті 219) виключити.
Обгрунтування: Можуть бути порушені розумні строки кримінального провадження внаслідок пропонованого збільшення строків досудового розслідування з 12 до 18 місяців, поєднаного із запропонованим порядком обрахунку строків при об'єднанні проваджень.
На даний час КПК не передбачає правил обчислення строків досудового розслідування, в якому об'єднані декілька проваджень. Також КПК не містить правил обчислення строків досудового розслідування, яке виділено з об'єднаного провадження. Натомість, і запропонована редакція ч. 4 ст. 219 КПК не містить завершеного механізму регулювання зазначених правових ситуацій.
При цьому вказана редакція не відповідає принципу правової визначеності.
Так, правила, пропоновані у п. 1) та 2) ч. 4 ст. 219, не лише оперують новими поняттями, які у жоден спосіб не розкриваються, - вони загалом не відзначаються ясністю.
Наприклад, коли основне правило (ч. 1 та 2 ст. 219) за критерій поділу встановлює "тяжкість правопорушення", законопроект пропонує фактично альтернативний (у певних ситуаціях) критерій - "проміжок часу", який, своєю чергою, може бути "одним" або "різним".
Причини (підстави) такого підходу та поділу, також не випливають зі змісту пропонованої редакції.
Найбільша проблема міститься у п. 2) ч. 4 ст. 219: з обраного авторами законопроекту формулювання цього пункту взагалі неможливо зрозуміти, до яких правових ситуацій воно застосовується.
Редакція ч. 4 ст. 219 взагалі не врегульовує обчислення строків досудового розслідування, яке виділено з об'єднаного провадження.
 		Відхилено   2) доповнити частинами четвертою та п’ятою такого змісту:
 
18. «4. Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:
 		    «4. Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:
 
19. 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу - шляхом поглинання меншого строку більшим;
 		 -28- Пташник В.Ю.
 Абзаци 3 та 4 підпункту 3 пункту 5 розділу І викласти у такій редакції:
«1) при об'єднанні матеріалів строк досудового розслідування об'єднаного провадження визначається за тим, що має найбільш тривалий строк, шляхом поглинання меншого строку більшим.
Правило обчислення строку досудового розслідування при об’єднанні матеріалів кримінального провадження, передбачене у пункті 1 частини 4 цієї статті не поширюються на порядок обчислення строків тримання під вартою.»;
Обґрунтування:
У редакції, прийнятій у першому читанні, використовується термін «один проміжок часу», однак значення цього терміну не розкривається, що може створити проблеми при застосуванні цих положень КПК.
У зв’язку з цим, пропонуємо редакцію, яка відображає загальноприйнятий і наукового обґрунтований підхід до обчислення строків у разі об’єднання матеріалів кримінального провадження. При цьому проблем з застосуванням не виникає, оскільки строк кожного із них починає спливати з моменту повідомлення про підозру, а граничний строк встановлено статтею 294 КПК.
 		Відхилено   1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
 
20. 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
 		    2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
 
21. 5. Обрахований відповідно до частини четвертої цієї статті загальний строк досудового розслідування у об’єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним у частині четвертій статті 295 цього Кодексу, про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об’єднаному кримінального провадженні може бути вирішено питання його продовження».;
 		 -29- Сироїд О.І.
 У підпункті 3 пункту 5 Розділу І проекту закону слова «зазначеним у частині четвертій статті 295 цього Кодексу» виключити.
 		Відхилено   5. Обрахований відповідно до частини четвертої цієї статті загальний строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні визначається прокурором, зазначеним у частині четвертій статті 295 цього Кодексу, про що ним виноситься відповідна постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в об’єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його продовження».
 
22. 6. У статті 280:
 		 -30- Шпенов Д.Ю.
Міщенко С.Г.
Сироїд О.І.
 Зміни до статті 280 виключити.
Обгрунтування: Якщо осіб не зможуть оголосити в міжнародний чи міждержавний розшук через блокування Інтерполом і т.д, то формально не можуть зупинити строки розслідування. Чинна норма краще врегульовує питання.
 		Відхилено   3. У статті 280:
 
23. 1) пункт 2 частини першої викласти у такій редакції:
 		 -31- Добродомов Д.Є.
 Пункт 2 ч.1 ст.280 залишити в чинній редакції.
Обгрунтування: Зазначена поправка покликана усунути ризики, аналогічні яким виникли при врегулюванні процедури заочного провадження. Якщо особу не зможуть оголосити у міжнародний чи міждержавний розшук (наприклад, через політичні мотиви, шляхом блокування з боку Інтерполу тощо), то формально не буде причин для зупинення строків досудового розслідування.
 		Відхилено   1) пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:
 
24. «2) оголошено розшук підозрюваного»;
 		 -32- Алєксєєв С.О.
Романюк Р.С.
 пункт 2 частини першої викласти у такій редакції:
«2) оголошено в розшук підозрюваного»;
 		Враховано   «2) оголошено в розшук підозрюваного»;
 
    -33- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 Пункт 2 частини першої статті 280 викласти в наступній редакції: «2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;».
 		Відхилено , не наведено жодного обґрунтування   
25. 2) у частині другій слова «встановлення місцезнаходження особи» замінити словами «здійснення розшуку підозрюваного»;
 		 -34- Добродомов Д.Є.
 Частину 2 статті 280 залишити в чинній редакції.
Обгрунтування: Зазначена поправка покликана усунути ризики, аналогічні яким виникли при врегулюванні процедури заочного провадження. Якщо особу не зможуть оголосити у міжнародний чи міждержавний розшук (наприклад, через політичні мотиви, шляхом блокування з боку Інтерполу тощо), то формально не буде причин для зупинення строків досудового розслідування.
 		Відхилено   2) у частині другій слова «встановлення місцезнаходження особи» замінити словами «здійснення розшуку підозрюваного».
 
    -35- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 У частині другій статті 280 словосполучення «здійснення розшуку підозрюваного» замінити таким словосполученням «встановлення місцезнаходження особи».
 		Відхилено , не наведено жодного обґрунтування   
26. 7. Частину першу статті 281 викласти у такій редакції:
 		 -36- Паламарчук М.П.
 У зв’язку з виключенням змін до статті 136 КПК, необхідно виключити зміни до частини 1 статті 281.
 		Відхилено , зміни, запропоновані до статті 281 не мають стосунку до статті 136 КПК  4. Частину першу статті 281 викласти в такій редакції:
 
27. «1. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з’являється на виклик слідчого, за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук»;
 		 -37- Яценко А.В.
Сироїд О.І.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 Пункт 7 (Зміни до частини першої статті 281) Розділу І Законопроекту виключити.
Обгрунтування: Якщо осіб не зможуть оголосити в міжнародний чи міждержавний розшук через блокування Інтерполом і т.д., то формально не можуть зупинити строки розслідування. Чинна норма краще врегульовує питання.
Обгрунтування: З урахуванням запропонованих змін до загального порядку повідомлення особи про виклик (ст.ст.135,136 КК України), розширення підстав оголошення особи у розшук створює поле для зловживань з боку правоохоронних органів.
 		Відхилено   «1. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук».
 
    -38- Романюк Р.С.
Алєксєєв С.О.
 У частині 1 статті 281 після слів «на виклик слідчого» доповнити словом «прокурора».
 		Враховано    
    -39- Пташник В.Ю.
 Пункт 7 розділу І після слів «за межами України» доповнити словами «без поважних причин»:
Обґрунтування:
Стаття 138 КПК визначає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик. На нашу думку, доцільно зазначити посилання на перелік таких причин і в цьому випадку, що дозволить уникнути зловживань зі сторони правоохоронних органів.
 		Враховано частково    
    -40- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 Частину першу статті 281 викласти в новій редакції:
«1. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.».
 		Відхилено    
    -41- Помазанов А.В.
 Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або наявна інформація про перебування особи за межами України та вона не з’являється на виклик слідчого, за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук».
 		Відхилено , не наведено жодних обгрунтувань   
    -42- Левченко Ю.В.
 Пункт 7 розділу 1 Законопроекту викласти у наступній редакції:
«7. Статтю 281 викласти у такій редакції:
«1. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України, слідчий суддя за клопотанням слідчого, прокурора оголошує його у розшук.
У невідкладних випадках прокурор може самостійно оголосити в розшук підозрюваного з одночасним зверненням до слідчого судді з відповідним клопотанням.
2. Слідчий суддя розглядає клопотання слідчого, прокурора про оголошення підозрюваного в розшук протягом трьох днів з моменту його надходження.
3. Слідчий суддя під час прийняття рішення про оголошення підозрюваного в розшук з’ясовує чи вжито слідчим, прокурором усіх достатніх та вичерпних заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання, якщо прокурор, слідчий не доведе, що було вжито усіх достатніх та вичерпних заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного.
4. Ухвала про оголошення підозрюваного у розшук невідкладно публікується в офіційних друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр» та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування.
5. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.
6. Особа, якій стало відомо, що її оголошено в розшук, має право заявити клопотання про скасування ухвали про оголошення її в розшук.
Ухвала про оголошення в розшук може бути скасована, якщо буде доведено безпідставність оголошення особи в розшук або відсутність обставин, які б свідчили про переховування особи від органів досудового розслідування.
7. Розгляд клопотання про скасування ухвали про оголошення її в розшук здійснюється слідчим суддею протягом трьох днів з моменту його надходження виключно при особистій участі особи, яку було оголошено в розшук.
Якщо особа, яку було оголошено в розшук, не з’явилася на судове засідання, слідчий суддя залишає клопотання скасування ухвали про оголошення особи в розшук без розгляду».
Обгрунтування:
Пропозиція змін щодо процедури оголошення в розшук підозрюваного суттєво не покращує самої процедури. Крім того, у зв’язку з виключенням із законопроекту змін щодо того, що вважати належним повідомленням, дана норма потребує поправок.
Для вирішення проблеми щодо розшуку осіб доцільно використати досвід європейських країн, де це питання успішно врегульоване.
Так, відповідно до кримінального процесуального законодавства ФРН право оголошувати в розшук належить судді і лише у виключних випадках, коли мова йде про терміновість та неможливість судді швидко ухвалити рішення щодо оголошення в розшук, таким правом наділяється прокурор.
Крім того, доцільно на законодавчому рівні врегулювати питання щодо використання слідчими та прокурорами усіх засобів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного, оскільки станом на сьогодні слідчі як правило не користуються усіма ресурсами щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Також необхідним є передбачити право особи подавати клопотання про скасування ухвали про оголошення особи в розшук.
 		Відхилено , предметом розгляду в першому читанні була тільки ч.1 ст.281, а не вся стаття   
28. 8. У статті 294:
 		 -43- Шпенов Д.Ю.
Міщенко С.Г.
Писаренко В.В.
Сироїд О.І.
Помазанов А.В.
 Зміни до статті 294 виключити.
 		Враховано      
29. 1) у частині другій:
 		 -44- Пташник В.Ю.
 Підпункти 1 та 2 пункту 8 розділу І виключити.
Обґрунтування:
Вважаємо, що пропоновані зміни можуть мати наслідком порушення принципів розумності строків та правової визначеності.
Так, запропонований законодавцем підхід щодо збільшення граничного строку тримання особи під вартою суперечитиме принципу правової визначеності. Це пов’язується з тим, що за відсутності визначеного в законі поняття «особливе складне кримінальне провадження» запропонований виняток і встановлення строку тримання під вартою на рівні 18 місяців може стати загальним правилом, для застосування якого достатньо буде формально зазначити під час кваліфікації про те, що злочин вчинено організованою групою чи злочинною організацією.
Зважаючи на те, що однією з найбільших проблем правозастосовчої практики є надмірне тримання під вартою підозрюваних чи обвинувачуваних осіб, а також те, що подібні порушення є однією з найбільш поширених підстав звернення українських громадян до Європейського суду з прав людини, пропонуємо виключити це положення, аби не створювати нових можливостей для подібних порушень.
 		Враховано      
30. а) у абзаці першому слова та цифри «2 та 3» замінити словами та цифрами «2-4»;
 		 -45- Паламарчук М.П.
Алєксєєв С.О.
Романюк Р.С.
 За наслідками обговорення законопроекту на пленарному засіданні 23 лютого 2017 р., з огляду на пропозиції Генерального прокурора України Луценка Ю.В. пропоную зміни до частин 2, 3 та 4 статті 294 виключити.
 		Враховано      
31. б) доповнити пунктом 4 такого змісту:
 		 -46- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 Пункт четвертий частини другої статті 294 виключити.
 		Враховано      
32. «4) до вісімнадцяти місяців - Генеральним прокурором України»;
 		       
33. 2) частину третю доповнити словами «,до вісімнадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження та наявності виключних обставин.»;
 		 -47- Добродомов Д.Є.
 У ч. 3 ст. 294 слова «до вісімнадцяти місяців – внаслідок виняткової складності провадження та наявності виключних обставин.» виключити.
Обгрунтування: 23 лютого 2017 року під час розгляду законопроекту у залі Парламенту, Генпрокурор Ю.Луценко під стенограму пообіцяв відмовитись від зазначеного положення ( - 10:44:20).
Також, поняття "особливо складне кримінальне провадження" чітко не визначене, а тому слідчі чи прокурори зможуть визнавати провадження "особливо складним" на власний розсуд, що породжує значні корупційні ризики.
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням пункту 8     
    -48- Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 Підпункт 2 пункт 8 Розділу І викласти у такій редакції:
«2) частину третю доповнити словами «, до вісімнадцяти місяців – у випадку проведення розслідування кримінального провадження відносно особи, щодо якої здійснюється спеціальне досудове розслідування.»;
 		Відхилено , у зв’язку з виключенням пункту 8   
    -49- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 Частину третю статті 294 викласти в такій редакції: «Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження».
 		Враховано , На пропозицію авторів ч.3 ст.294 фактично залишена в чинній редакції   
34. 3) доповнити частиною четвертою такого змісту:
 		       
35. «4. До виключних обставин, зазначених у частині третій цієї статті, відносяться:
 		 -50- Добродомов Д.Є.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
Пташник В.Ю.
 Нову частину 4 статті 294 виключити.
Обгрунтування Н.д.Добродомова: 23 лютого 2017 року під час розгляду законопроекту у залі Парламенту, Генпрокурор Ю.Луценко під стенограму пообіцяв відмовитись від зазначеного положення ( - 10:44:20).
Також, поняття "особливо складне кримінальне провадження" чітко не визначене, а тому слідчі чи прокурори зможуть визнавати провадження "особливо складним" на власний розсуд, що породжує значні корупційні ризики.
Обгрунтування Н.д.Сотник О.С.: Збільшення строку досудового розслідування до 18 місяців суперечить одному із засадничих принципів кримінального провадження - принципу «розумних строків», визначеному КПК (критерії: складність кримінального провадження; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень ( статті 28 КПК). Введення оціночного поняття «виняткова складність» матиме наслідком зловживання Генеральною прокуратурою своїм правом на продовження строку досудового розслідування у конкретних провадженнях на власний розсуд.
Запропонована норма фактично дає можливість приховати неефективність здійснення слідчим, прокурором своїх повноважень шляхом порушення права особи на справедливий судовий розгляд справи.
Єдиний випадок, у якому таке продовження строку досудового розслідування може бути, на нашу думку, допустиме, – у разі здійснення спеціального досудового розслідування. Це зумовлене специфікою інституту іn аbsеntіа, та необхідністю забезпечення гарантій прав особи (спеціальний порядок повідомлення особи про виклик, надсилання процесуальних документів, складність у проведенні тих чи інших слідчих дій за умови відсутності підозрюваного тощо). Це дасть змогу вибудувати якісні позиціі? обвинувачення та захисту. Відповідна доказова база, включно з виправдувальними доказами (тобто доказами, які можуть допомогти стороні захисту), – запорука справедливого суду. Це особливо важливо з огляду на деякі рішення про скасування санкціи? ЄС проти колишніх високопосадовців. Складається ситуація, коли Украі?на не може надати належних доказів незаконності походження тих чи інших коштів у осіб, які переховуються закордоном. Позиція ж України переважно полягає в тому, що протягом обмеженого періоду одержати відповідні докази в повному обсязі складно. Це свідчить про наслідки браку часу на належне розслідування у разі здійснення спеціального досудового розслідування.
Обгрунтування Н.д.Пташник В.Ю.
По-перше, пропонованими змінами вводиться ще один оціночний термін, що може негативно вплинути на застосування цих положень.
По друге, за умови такого змістовного наповнення неможливе відмежування від понять «складне провадження», «особливо складне провадження», «винятково складне провадження», які вживаються у ч. 3 ст. 294 як підстави для продовження строку досудового розслідування до 3, 6 і 12 місяців відповідно.
Терміни «складність провадження», «особлива складність провадження», «виняткова складність провадження», як підстави для продовження строку досудового розслідування, є оціночними поняттями, які з'ясовуються в кожному конкретному кримінальному провадженні. Обставинами, які свідчать про їх наявність, може вважатись: багатоепізодність злочинної діяльності чи кілька підозрюваних, матеріали досудового розслідування щодо яких неможливо виділити в окреме провадження; необхідність проведення великої кількості чи особливо складних і тривалих слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій (наприклад, експертиз; слідчих експериментів тощо); необхідність провадження процесуальних дій в інших або декількох районах чи областях, отримання міжнародної правової допомоги тощо. Такими обставинами не можуть бути особливості суб'єкта, який здійснює досудове розслідування (наприклад, відпустка, хвороба, відрядження, зайнятість іншими провадженнями тощо).
У зв’язку з цим, пропонуємо виключити пропоновані зміни, аби уникнути необхідності використання подібної суб’єктивної оцінки.
 		Враховано      
36. 1) необхідність проведення складних комісійних або комплексних експертиз, допиту великої кількості свідків або потерпілих; проведення значної кількості інших слідчих (розшукових) дій для отримання доказів, що необхідні для правильної правової кваліфікації кримінального правопорушення та можуть бути використані під час судового розгляду;
 		       
37. 2) встановлення під час досудового розслідування інших злочинів, вчинених підозрюваним, щодо якого здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими підозрюваним, щодо якого здійснюється досудове розслідування, та виділення матеріалів досудового розслідування щодо яких в окреме провадження негативно вплине на правильність правової кваліфікації дій підозрюваного, повноту досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження;
 		       
38. 3) розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації або терористичної групи чи терористичної організації»;
 		       
39. 9. Абзац перший частини третьої статті 295 доповнити реченням такого змісту:
 		 -51- Шпенов Д.Ю.
Міщенко С.Г.
Писаренко В.В.
Сироїд О.І.
Романюк Р.С.
Алєксєєв С.О.
Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
Пташник В.Ю.
Помазанов А.В.
 Зміни до частини 3 статті 295 виключити.
Обгрунтування: Н.д.Пташник В.Ю.
Дана пропозиція є технічною і пов’язана з попередніми, зокрема, тими, що стосуються змін до ст. 219 КПК.
 		Враховано      
40. «У випадках, передбачених пунктом 4 частини другої статті 219 цього Кодексу, копія клопотання вручається одночасно із зверненням до прокурора про продовження строку досудового розслідування»;
 		 -52- Паламарчук М.П.
 За наслідками обговорення законопроекту на пленарному засіданні 23 лютого 2017 р. з огляду на пропозиції Генерального прокурора України Луценка Ю.В. пропоную зміни до частини 3 статті 295 виключити.
 		Враховано      
41. 10. У статті 297-1:
 		    5. У статті 297-1:
 
42. 1) у частині першій після слова «здійснюється» доповнити словами «стосовно одного чи декількох підозрюваних»;
 		 -53- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 У частині першій ст. 297-1 виключити словосполучення: «стосовно одного чи декількох підозрюваних».
 		Відхилено   1) частину першу після слова «здійснюється» доповнити словами «стосовно одного чи декількох підозрюваних»;
 
43. 2) у частині другій цифри «258» замінити цифрами «255-258»;
 		 -54- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 У частині другій ст. 297-1 цифри «255-258» замінити цифрами «258».
 		Відхилено   2) у частині другій цифри «258» замінити цифрами «255-258»;
 
44. 3) доповнити частиною третьою такого змісту:
 		 -55- Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 «3) доповнити частиною третьою такого змісту:
«3. У провадженні, у якому здійснюється спеціальне досудове розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею. Строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не може перевищувати шести місяців з дня надання матеріалів для ознайомлення .
Якщо у кримінальному провадженні повідомлено про підозру декільком особам, слідчий, прокурор вправі звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування лише стосовно тих підозрюваних, щодо яких наявні передбачені частиною другою цієї статті підстави, а стосовно інших підозрюваних подальше досудове розслідування у цьому ж кримінальному провадженні здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.»
Обгрунтування:
Інститут спеціального досудового розслідування є винятком у кримінальному процесі, який так чи інакше обмежує права особи, щодо якої застосовується цей інститут. Але ці обмеження не знімають з держави її позитивного обов’язку гарантувати особі, щодо якої була застосована процедура іn аbsеntіа, права на безумовний перегляд справи за її присутності. Зважаючи на аргументацію ініціаторів проекту щодо виокремлення процесуальної дії ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та з огляду на те, що така новація може потенційно порушувати принцип розумних строків у кримінальному провадженні, вважаємо, що таке виокремлення (а відтак, ризики, пов’язані з ним) може бути виправданим не інакше, ніж у разі здійснення спеціального досудового розслідування, яке повинне мати додаткові гарантії у разі з’явлення особи, але не в загальному порядку здійснення досудового розслідування.
 		Відхилено , Це штучне встановлення строку на ознайомлення з матеріалами справи, тим більше, що стаття 290 передбачає можливість звернутись до слідчого судді, який встановить граничний строк на ознайомлення, виходячи з конкретних обставин справи (кількості томів тощо)  3) доповнити частинами третьою такого змісту:
 
45. «3. Якщо у кримінальному провадженні повідомлено про підозру декільком особам, слідчий, прокурор вправі звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування лише стосовно тих підозрюваних, щодо яких наявні передбачені частиною другою цієї статті підстави, а стосовно інших підозрюваних подальше досудове розслідування у цьому ж кримінальному провадженні здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом»;
 		 -56- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Частину третю статті 297-1 виключити.
 		Відхилено   «3. Якщо у кримінальному провадженні повідомлено про підозру декільком особам, слідчий, прокурор вправі звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування лише стосовно тих підозрюваних, щодо яких наявні передбачені частиною другою цієї статті підстави, а стосовно інших підозрюваних подальше досудове розслідування у цьому самому кримінальному провадженні здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом».
 
    -57- Драюк С.Є.
Бабій Ю.Ю.
 Статтю 297-1 доповнити частиною четвертою такого змісту:
«Ухвала слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування може бути оскаржена в апеляційному порядку.
 		Відхилено , ст.309 КПК передбачає можливість оскаржити ухвалу про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування   
46. 11. У статті 297-4:
 		    6. У статті 297-4:
 
47. 1) у частині другій після слів «підозри особи» доповнити словами «, щодо якої подано клопотання»;
 		 -58- Мосійчук І.В.
Ляшко О.В.
 Частину другу статті 297-4 викласти в такій редакції «2.Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.».
 		Відхилено , редакція, прийнята в першому читанні більш вдала  частину другу після слів «підозри особи» доповнити словами «щодо якої подано клопотання»;
 
48. 2) частини п’яту та шосту викласти у такій редакції:
 		    2) частини п’яту та шосту викласти в такій редакції:
 
49. «5. Якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з’явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
 		 -59- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Частину п’яту статті 297-4 викласти в наступній редакції: «5. Якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестали існувати, подальше досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.»
 		Відхилено , автори пропонують залишити ч.5 ст.297-4 в чинній редакції, не наводячи жодних обгрунтувань  «5. Якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з’явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.
 
50. 6. Відомості щодо підозрюваних, стосовно яких слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань»;
 		 -60- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Частину шосту статті 297-4 викласти в такій редакції: «6. Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.».
 		Відхилено , автори пропонують залишити ч.6 ст.297-4 в чинній редакції, не наводячи жодних обгрунтувань  6. Відомості щодо підозрюваних, стосовно яких слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, невідкладно, але не пізніше 24 годин після постановлення ухвали, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань».
 
    -61- Пташник В.Ю.
 Абзац 3 підпункту 2 пункту 11 розділу І після слів «спеціального досудового розслідування,» доповнити словом «невідкладно»;
Обґрунтування:
Вимога щодо невідкладності внесення змін до Єдиного реєстру досудових розслідувань про проведення спеціального кримінального провадження, з одного боку направлена на забезпечення права на захист такої особи, а з іншого – забезпечує умови проведення ефективного спеціального досудового розслідування.
У зв’язку з цим, пропонуємо внести відповідні зміни до частини 6 статті 297-4.
 		Враховано редакційно , також доповнено словами «але не пізніше 24 годин після постановлення ухвали» з метою дотримання принципу юридичної визначеності. (дивись ч.1 ст.214 КПК)   
51. 12. Частину третю статті 323 доповнити абзацом такого змісту:
 		    7. Частину третю статті 323 доповнити абзацом шостим такого змісту:
 
52. «За наявності у такому провадженні інших обвинувачених за клопотанням прокурора судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні у одному кримінальному провадженні»;
 		 -62- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Другий абзац частини третьої статті 323 вилучити.
 		Відхилено , автори пропонують залишити ч.3 ст.323 в чинній редакції, не наводячи жодних обгрунтувань  «За наявності у такому провадженні інших обвинувачених за клопотанням прокурора судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні у одному кримінальному провадженні».
 
53. 13. У частині четвертій статті 469:
 		 -63- Яценко А.В.
Добродомов Д.Є.
Сироїд О.І.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
Пташник В.Ю.
 Пункт 13 (Зміни до частини четвертої статті 469) Розділу І законопроекту виключити, залишивши ч.4 ст.469 в чинній редакції.
Обгрунтування Н.д.Добродомова Д.: Можливість укладення угод з прокурором в справах про особливо тяжкі злочини обмежує права сторони захисту і стане причиною тиску прокурорів на обвинувачених осіб. У континентальній Європі не допускається укладення таких угод в таких категоріях справ.
Також укладення таких угод буде в наших умовах порушувати права потерпілих, зокрема на відшкодування завданих збитків.
Обгрунтування н.д.Сотник О.С.: чинна редакція КПК передбачає застосування інституту угоди про визнання винуватості тільки у разі вчинення особою проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості і за умови, що шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам ( за винятком особливо тяжких злочинів, підслідних НАБУ). Такі обмеження мають цілком логічне пояснення, оскільки корупційні злочини не є насильницькими за своїм характером. При цьому, має місце заборона укладення такої угоди у провадженні, де потерпілий бере участь, забезпечивши таким чином право потерпілого на справедливий судовий розгляд справи, про що йдеться, в т.ч., в Постанові Пленуму ВСС з цивільних та кримінальних справ . Запропоновані ж зміни можуть призвести до ситуації, коли органи досудового розслідування задля прискорення завершення кримінального провадження будуть умисно тиснути на особу у таких насильницьких злочинах як, наприклад, згвалтування, умисне вбивство тощо, примушуючи потерпілого дати згоду на укладення угоди між підозрюваним і прокурором і, таким чином, «добровільно» відмовитися від свого права на справедливий розгляд справи, окрім цього запропонована норма особливо критично відобразиться на провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованій території та непідконтрольних територіях Луганської та Донецької областей (у випадках вчинення злочинів проти національної безпеки, де шкода завдається суто державним інтересам), коли сторона обвинувачення на власний розсуд зможе вирішувати питання про укладення таких угод.
Обгрунтування Н.д.Пташник В.Ю.
На нашу думку, пропонованими змінами порушується сама ідея про визнання винуватості. Зокрема, для української правової системи важливим є, у першу чергу, відновлення порушених прав потерпілих та попередження вчинення інших злочинів.
Пропоновані зміни ж нівелюють таку мету і можуть призвести до не притягнення до відповідальності осіб, винних в особливо небезпечних для держави і суспільства злочинах. Зважаючи на викладене, пропонуємо виключити зміни до статті 469 КПК.
 		Відхилено , піти на угоду – це право прокурора, за умови нехватки доказів, остаточне рішення щодо можливості укладення угоди буде приймати суд  8. У частині четвертій статті 469:
 
54. 1) доповнити пунктом 3 такого змісту:
 		    1) доповнити пунктом 3 такого змісту:
 
55. «3) особливо тяжких злочинів, вчинених організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою чи терористичною організацією, за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами»;
 		 -64- Романюк Р.С.
Алєксєєв С.О.
 Пункт 3 ч.4 ст.469 викласти в такій редакції:
«3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою чи терористичною організацією, за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами»;
 		Враховано   «3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою чи терористичною організацією, за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами»;
 
    -65- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Пункт 3 частини четвертої статті 469 вилучити.
 		Відхилено , автори пропонують залишити ч.4 ст.469 в чинній редакції, не наводячи жодних обгрунтувань   
    -66- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Абзац другий пункту 3 частини четвертої статті 469 викласти в такій редакції: «Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.».
 		Відхилено , автори пропонують поправки, що виключають одна одну, в чинній редакції ч.4 ст.469 пункт 3 відсутній взагалі, а в редакції першого читання пункт 3 складається з одного абзацу   
56. 2) друге речення після слів «не допускається» доповнити словами «крім випадків надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладення ним угоди згідно пункту 3 частини четвертої цієї статті»;
 		 -67- Романюк Р.С.
Алєксєєв С.О.
 У другому реченні ч.4 ст.469 слова «в якому бере участь потерпілий, не допускається крім випадків надання потерпілим письмової згоди прокурору на укладення ним угоди згідно пункту 3 частини четвертої цієї статті» замінити словами «щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана як державним чи суспільним інтересам, так і правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ним угоди».
 		Враховано   2) у другому реченні абзацу четвертого слова «в якому бере участь потерпілий, не допускається» замінити словами «щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам, і правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди».
 
57. 14. У розділі ХІ «Перехідні положення»:
 		    9. У пункті 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення»:
 
58. 1) абзац другий пункту 1 виключити;
 		 -68- Паламарчук М.П.
Сироїд О.І.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 Зміни до абзацу другого пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» виключити. Залишивши положення п.1 розділу ХІ в чинній редакції.
Обгрунтування: Запропоновані до першого читання у законопроекті зміни передбачають роботу слідчих підрозділів прокуратури без обмежень. Це безпосередньо не пов’язано із метою законопроекту (врегулювання питання притягнення до відповідальності колишніх посадовців часів Януковича).
Слід залишити правила початку роботи ДБР, передбачені у чинній редакції п. 1 розділу ХІ.
Обгрунтування: Чинна редакція забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, оскільки передбачає порядок передання кримінальних проваджень Державному бюро розслідувань.
 		Враховано      
    -69- Міщенко С.Г.
 Підпункт 1 пункту 14 розділу І викласти в такій редакції:
«Абзац другий пункту 1 доповнити такими словами «Створити Державне бюро розслідувань до 31 грудня 2017 року».
 		Відхилено    
    -70- Яценко А.В.
 Пункт 14 (зміни до розділу ХІ «Перехідні положення») доповнити підпунктом 2) такого змісту:
«пункт 8 розділу ХІ «Перехідні положення» доповнити абзацом такого змісту:
«Факти та обставини, підтверджені доказами, зібраними до набуття чинності цим Кодексом, обов’язково повинні бути підтверджені доказами відповідно до вимог цього Кодексу. В разі невиконання цієї вимоги докази, зібрані до набуття чинності цим Кодексом, вважаються недопустимими і не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень (ухваленні судових рішень).».
В зв’язку з цим пункт 2) вважати пунктом 3).
 		Відхилено , зазначені зміни не були предметом розгляду в першому читанні, що суперечить ста.116 Регламенту ВРУ   
    -71- Романюк Р.С.
Алєксєєв С.О.
 Доповнити пункт 1 розділу ХІ «перехідні положення» абзацом другим в такій редакції:
«Після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань».
 		Враховано , фактично автори поправки пропонують залишити пункт 1 розділу ХІ «Перехідних положень» в чинній редакції, що ми і зробили, врахувавши попередню поправку № 68   
    -72- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 Частину першу Перехідних положень доповнити абзацом другим такого змісту: «Після введення в дію положень статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань.».
 		Враховано фактично автори поправки пропонують залишити пункт 1 розділу ХІ «Перехідних положень» в чинній редакції, що ми і зробили, врахувавши попередню поправку № 68,   
    -73- Помазанов А.В.
 Пункт 1 розділу ХІ «Перехідні положення» після абзацу першого доповнити абзацом наступного змісту:
«Після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань.»;
у зв’язку з цим абзаци 2-3 пункту 1вважати відповідно абзацами 3-4.
 		Враховано , фактично автор поправки пропонує залишити пункт 1 розділу ХІ «Перехідних положень» в чинній редакції, що ми і зробили, врахувавши попередню поправку № 68.   
    -74- Левченко Ю.В.
 Пункт 14 розділу 1 Законопроекту викласти у такій редакції:
«14. Абзац другий пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» викласти такій редакції:
«Після введення в дію положень статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань».
Обгрунтування:
Ключовим елементом реформи прокуратури є позбавлення її функцій проведення досудового розслідування.
Зважаючи на вищевикладене, вважаємо за доцільне після початку роботи органів Державного бюро розслідувань передати усі справи до вказаних органів.
 		Відхилено , у зв’язку із врахуванням попередніх поправок №№ 71,72,73   
59. 2) у пункті 20-1:
 		 -75- Міщенко С.Г.
 Абзац 2 підпункту 2 пункту 14 розділу І викласти в такій редакції:
«а) у абзаці першому слова та цифри «Тимчасово, до 15 квітня 2017 року» замінити словами та цифрами ««Тимчасово, до 15 квітня 2018 року».
 		Відхилено , у зв’язку з врахуванням попередніх поправок №№ 71,72,73     
60. а) у абзаці першому слова та цифри «Тимчасово, до 15 квітня 2017 року» замінити словами та цифрами «Тимчасово, але не довше двох років з дня введення в дію частини четвертої статті 216 цього Кодексу»;
 		 -76- Паламарчук М.П.
Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 За наслідками обговорення законопроекту на пленарному засіданні 23 лютого 2017 р. за пропозицією Генерального прокурора України Луценка Ю.В. пропоную у пункті 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» слова та цифри «Тимчасово, до 15 квітня 2017 року» замінити словами «Тимчасово, до створення Державного бюро розслідувань».
 		Враховано редакційно , адже поправка № 77 пропонує викласти абзац 1 пункту 20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» більш вдало  1) абзац перший викласти в такій редакції:
«20-1 Тимчасово, але не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідування (опублікування у газеті «Урядовий кур’єр» відповідного повідомлення його керівником)»;
 
    -77- Алєксєєв С.О.
Романюк Р.С.
 Абзац 1 пункту 20-1 розділу ХІ Перехідні положення викласти в такій редакції:
«тимчасово, але не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідування (опублікування в газеті «Урядовий кур’єр відповідного повідомлення його керівником).
 		Враховано    
    -78- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 У абзаці першому пункту 20-1 Перехідних положень слова «Тимчасово, але не довше двох років з дня введення в дію частини четвертої статті 216 цього Кодексу» замінити словами «Тимчасово, до 15 квітня 2017 року».
 		Відхилено , у зв’язку з врахуванням попередніх поправок №№ 71,72,73   
    -79- Левченко Ю.В.
 Підпункт а) підпункту 2 пункту 14 розділу 1 Законопроекту викласти у такій редакції:
«а) у абзаці першому слова та цифри «до 15 квітня 2017 року» замінити словами та цифрами «до 15 квітня 2019 року».
Обгрунтування:
Вважаємо за доцільне встановити чітку часові рамки щодо застосування особливостей спеціального досудового розслідування здійснюється замість прив’язки до події – початку роботи органів Державного бюро розслідувань з огляду на можливість затягування процесу формування Державного бюро розслідувань.
 		Відхилено , у зв’язку з врахуванням попередніх поправок №№ 71,72,73   
61. б) у абзаці другому цифри «258» замінити цифрами «255-258»;
 		 -80- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 У абзаці другому пункту 20-1 Перехідних положень цифри «255-258» замінити цифрами «258».
 		Відхилено   2) в абзаці другому цифри «258» замінити цифрами «255-258»;
 
62. в) доповнити абзацами шостим - восьмим у такій редакції:
 		 -81- Міщенко С.Г.
 В абзаці 4 підпункту 2 пункту 14 розділу І слово «восьмим» виключити.
 		Відхилено , суперечить загальній концепції проекту  3) доповнити абзацами шостим - восьмим такого змісту:
 
63. «Розгляд клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування, спеціальне судове провадження щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, здійснює суд за правилами підсудності, встановленими статтею 32-1 цього Кодексу.
 		 -82- Писаренко В.В.
 В абзаці 6 підпункту «в» пункту 14 розділу І цифри «32-1» замінити цифрами «32» у зв’язку з відсутністю статті 32-1 в КПК.
 		Враховано   «Розгляд клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування, спеціальне судове провадження щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, здійснює суд за правилами підсудності, встановленими статтею 32 цього Кодексу.
 
64. Вимоги щодо особливостей застосування глави 24-1 цього Кодексу, передбачені цим пунктом, поширюються на кримінальні провадження, у яких підозрюваний на момент звернення до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування або обвинувальним актом оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
 		 -83- Шпенов Д.Ю.
 У підпункті «в» підпункту 2 пункту 14 розділу 1 слова «та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» виключити.
 		Відхилено   Вимоги щодо особливостей застосування глави 24-1 цього Кодексу, передбачені цим пунктом, поширюються на кримінальні провадження, у яких підозрюваний, крім неповнолітнього, на момент звернення до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування або обвинувальним актом оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні відомості, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
 
    -84- Сотник О.С.
Семенуха Р.С.
 Абзац другий підпункту «в» підпункту 2 пункту 14 розділу І після слів «цим пунктом» доповнити словами «поширюються на кримінальні провадження, визначені абзацом другим цього пункту»
 		Відхилено , зазначені зміни вносяться до п.20-1 Перехідних положень КПК, а тому посилання на «цей пункт» в новому абз.7 є абсолютно логічним   
    -85- Романюк Р.С.
Алєксєєв С.О.
 Абзац 7 пункту 20-1 розділу ХІ Перехідні положення після слів у яких підозрюваний» доповнити словами «крім неповнолітнього»
 		Враховано    
65. Кримінальні провадження, у яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування щодо злочинів, передбачених цим пунктом, і обвинувальні акти направлені до суду до спливу строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, а так само кримінальні справи, які станом на цю дату перебувають на розгляді суду, розглядаються з урахуванням правил спеціального судового провадження та особливостей, визначених цим пунктом.».
 		 -86- Міщенко С.Г.
Писаренко В.В.
 Абзаци шостий-сьомий підпункту 2 пункту 14 розділу І виключити.
Обгрунтування: В другому реченні частини другої статті 297-1 КПК вже встановлено, що здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів, ніж передбачені в абзаці першому цієї статті, не допускається, крім випадків, коли такі злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, і розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Таким чином, законом визначений виключний перелік підстав для здійснення спеціального досудового розслідування і розширення його в Перехідних положеннях, які мають тимчасовий характер, є неприпустимим.
 		Відхилено , суперечить концепції проекту  Кримінальні провадження, у яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування щодо злочинів, передбачених цим пунктом, і обвинувальні акти направлені до суду до спливу строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, а так само кримінальні справи, які станом на цю дату перебувають на розгляді суду, розглядаються з урахуванням правил спеціального судового провадження та особливостей, визначених цим пунктом».
 
    -87- Ляшко О.В.
Мосійчук І.В.
 У пункті 20-1 Перехідних положень абзац шостий - восьмий виключити.
В обґрунтування своєї пропозиції хочу зауважити, що законопроект не відповідає принципу верховенства права та вимогам щодо правової визначеності законодавчих норм, оскільки низка його положень не ґрунтуються на нормах Конституції та законів України.
 		Відхилено    
    -88- Яценко А.В.
 Розділ І Законопроекту доповнити пунктами такого змісту:
«15. Частину першу статті 50 викласти в такій редакції:
«1. Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються ордером, а повноваження захисника, який надає безоплатну правову допомогу – дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.»
16. Частину третю статті 87 доповнити пунктами 3) - 6) такого змісту:
«3) з копій документів за відсутності їх оригіналів;
4) з копії документа, що міститься в електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, автентичність (цілісність, походження) якої неможливо підтвердити на первинному електронному носії, з якого здійснено копіювання;
5) з повідомлень засобів масової інформації, мережі Інтернет за відсутності підтвердження фактичних даних, що містяться у таких повідомленнях, оригіналами документів;
6) з показань та/або документів, не підтверджених висновком ревізії або актом перевірки, або висновком експерта у випадках їх обов’язкового проведення відповідно до вимог цього Кодексу».
17. У статті 95:
частину другу доповнити абзацом такого змісту:
«Показання підозрюваного чи обвинуваченого підлягають перевірці в тому числі, якщо між підозрюваним чи обвинуваченим та прокурором укладено угоду про визнання винуватості відповідно до розділу VІ цього Кодексу»;
частину шосту доповнити абзацом такого змісту:
«Не можуть визнаватися доказом показання особи, не підтверджені висновком ревізії або актом перевірки, або висновком експерта у випадках їх обов’язкового проведення відповідно до вимог цього Кодексу.».
18. У статті 99:
абзац шостий частини другої доповнити словами «лише у разі, якщо вони є оригіналами документів (в тому числі, але не виключно, оригіналами реєстраційних, облікових, звітних, фінансово-господарських, первинних документів, документів з персональними даними громадян та юридичних осіб, документів щодо відкриття банківських рахунків, в тому числі карток із зразками підписів, правочинів, на підставі яких проводилися банківські операції, правочинів щодо цінних паперів, інших документів, які містять інформацію про виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб)»;
частину другу доповнити абзацом сьомим такого змісту:
«Висновки ревізій, акти перевірок фінансово-господарської діяльності, фінансово-кредитних операцій, бухгалтерського та податкового обліку в кримінальному провадженні складаються обов’язково, за місцезнаходженням особи, діяльність якої перевіряється, виключно за оригіналами її документів та відповідно до строків давності, визначених Податковим кодексом України.»;
частину третю доповнити абзацом такого змісту:
«Не може бути використана як доказ копія документа у паперовій формі (крім копії, вірність якої засвідчено нотаріусом), автентичність якої, на вимогу учасника кримінального провадження, не підтверджено оригіналом. Копія документа, який міститься в електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, може бути використана як доказ за умови підтвердження її автентичності (цілісності, походження) на первинному електронному носії, з якого здійснено копіювання.»;
частину четверту викласти в такій редакції:
«4. Для ідентифікації засновників (учасників) та/або посадових осіб юридичної особи приватного права можуть використовуватися лише оригінали її установчих документів (рішень про обрання посадових осіб). Не можуть бути використані як доказ документи, що місять фактичні дані про засновників (учасників) та/або посадових осіб юридичної особи приватного права, не підтверджені оригіналами її установчих документів (рішень про обрання посадових осіб).»;
частину п’яту викласти в такій редакції:
«5. Не можуть бути використані як доказ повідомлення засобів масової інформації, мережі Інтернет за відсутності підтвердження фактичних даних, що містяться у таких повідомленнях, оригіналами документів.».
19. У частині десятій статті 101 слова «Висновок експерта» замінити словами «Якщо інше не передбачено цим Кодексом, висновок експерта».
20. Частину першу статті 159 доповнити абзацом такого змісту:
«Забороняється тимчасовий доступ, вилучення (здійснення виїмки) речей і документів, індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки, реквізити яких не зазначені в ухвалі слідчого судді, суду та які не відносяться до предметів, вилучених законом з обігу.».
21. Пункт 3) частини другої статті 160 викласти в такій редакції:
«3) індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки, реквізити документів і речей, тимчасовий доступ до яких планується отримати, а також їхній зв'язок із вчиненим кримінальним правопорушенням;».
22. Частину другу статті 168 викласти в такій редакції:
«2. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, окрім випадків, коли їх надання разом з інформацією, яка на них міститься, необхідно для проведення експертизи, яка вимагає дослідження фізичних властивостей вказаних пристроїв або їх частин, або такі об’єкти отримані в результаті вчинення злочину чи є засобом чи знаряддям його вчинення. В такому випадку тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, в якій зазначені їх індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки.
У разі необхідності слідчий чи прокурор із залученням спеціаліста здійснює копіювання інформації, що міститься в електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки яких зазначені в ухвалі слідчого судді, суду.
Під час обшуку, огляду забороняється тимчасово вилучати речі, документи, інше майно, індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки, реквізити яких не зазначені в ухвалі слідчого судді, суду та які не відносяться до предметів, вилучених законом з обігу.»;
23. У статті 170:
у частині четвертій:
у абзаці першому слова «або третьої особи» виключити, абзац перший доповнити словами «а щодо третьої особи – за наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, по кримінальному провадженню, в рамках якого застосовано спеціальну конфіскацію майна такої особи»;
у абзаці другому слова «якщо вона набула» замінити словами «якщо обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, буде встановлено, що вона набула»;
речення перше абзацу першого частини дев’ятої доповнити словами « (крім майна або коштів третіх осіб, щодо яких не набрав законної сили обвинувальний вирок суду, яким вирішено питання про спеціальну конфіскацію)»;
частину десяту доповнити абзацом такого змісту:
«Не може бути накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна третьої особи, щодо якої не набрав законної сили обвинувальний вирок суду, яким вирішено питання про спеціальну конфіскацію.»;
статтю 170 доповнити частиною тринадцятою такого змісту:
«13. Не допускається арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації в рамках кримінальних проваджень щодо злочинів, які були вчинені до запровадження в дію інституту спеціальної конфіскації.»;
24. У статті 171:
частину другу доповнити пунктом 5 такого змісту:
«5) дату набуття чинності обвинувальним вироком суду, яким вирішено питання про спеціальну конфіскацію майна третьої особи, у разі подання клопотання щодо арешту майна третьої особи відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу»;
абзац другий частини п’ятої виключити;
25. У статті 173:
у частині першій:
у абзаці першому слова «необхідність такого арешту» замінити словами «необхідність та наявність підстав для такого арешту»;
частину першу доповнити абзацом такого змісту:
«Не допускається арешт майна третьої особи з метою забезпечення спеціальної конфіскації, щодо якої не набрав законної сили обвинувальний вирок суду, яким вирішено питання про спеціальну конфіскацію.»;
пункт 3-1 частини другої викласти в такій редакції:
«3-1) можливість спеціальної конфіскації майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким вирішено питання про застосування спеціальної конфіскації майна третьої особи (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу)»;
26. Абзаци другий - четвертий частини восьмої статті 216 замінити абзацом другим такого змісту:
«Досудове розслідування у кримінальних провадженнях за статтею 209 Кримінального кодексу України розпочинається після того, як обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, буде встановлено факт вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, крім випадку, коли суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинено за межами України, а легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, - на території України.»;
27. Пункт 7 частини третьої статті 234 викласти в такій редакції:
«7) індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки речей, реквізити документів, відомості про осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв'язок із вчиненим кримінальним правопорушенням»;
28. Пункт 6 частини другої статті 235 викласти в такій редакції:
«6) індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки речей, реквізити документів, відомості про осіб, для виявлення яких проводиться обшук»;
29. У статті 236:
речення друге частини п’ятої викласти в такій редакції:
«За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки, реквізити яких зазначені в ухвалі про проведення обшуку.»;
у частині сьомій:
речення перше викласти в такій редакції:
«При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки, реквізити яких зазначені в ухвалі слідчого судді, суду.»;
речення третє викласти в такій редакції: «При обшуку забороняється вилучення речей та документів, індивідуальні (за їх відсутності у речі – родові) ознаки, реквізити яких не зазначені в ухвалі суду та які не відносяться до предметів, вилучених законом з обігу.»;
статтю 236 доповнити частиною десятою такого змісту:
«10. Забороняється проводити обшук приміщень, де здійснюється адвокатська діяльність, житла чи іншого володіння адвоката, який надає правову допомогу по кримінальному провадженню, в рамках якого проводиться обшук (крім випадків, коли адвокат є співучасником злочину).»;
30. У статті 242:
назву статті викласти в такій редакції:
«Стаття 242. Проведення експертизи»;
частину другу доповнити пунктом 7) такого змісту:
«7) визначення розмірів та/або тяжкості наслідків, неправомірної вигоди, заподіяних кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 190, 191, 192, 198, 205, 209, 209-1, 210, 211, 212, 212-1, 218-1, 219, 220-1, 220-2, 222, 222-1, 223-1, 223-2, 224, 227, 229, 231, 232, 232-1, 232-2, 233, 355, 357, 358, 359, 364, 364-1, 365, 365-2, 366, 366-1, 367, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2 Особливої частини Кримінального кодексу України»;
статтю 242 доповнити частиною четвертою такого змісту:
«4. Проведення економічної експертизи (фінансово-господарської діяльності, фінансово-кредитних операцій, бухгалтерського та податкового обліку) здійснюється за місцезнаходженням особи, діяльність якої є предметом експертного дослідження, виключно за оригіналами її документів та відповідно до строків давності, визначених Податковим кодексом України.
Проведення експертизи у випадках, передбачених пунктами 6, 7 частини другої цієї статті здійснюється виключно за оригіналами документів та відповідно до строків давності, визначених Податковим кодексом України».
 		Відхилено , Суперечить статті 116 Регламенту ВРУ (статті, до яких пропонує зміни автор, не були предметом розгляду в першому читанні).   
66. ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

   ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.