Кількість абзаців - 576 Таблиця поправок


Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
 
   Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин
 
-1- Бакуменко О.Б.
в назві і по всьому тексту слова «про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин», або «про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин», або «у сфер і безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин», або «про харчові продукти» замінити словами «про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин».
 
Враховано редакційно      
2.

 
-2- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
1. Назву законопроекту викласти у такій редакції:
«Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»
 
Враховано   Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин
 
3. Цей Закон встановлює правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин.
 
-3- Бакуменко О.Б.
в преамбулі слова «безпечність та якість харчових продуктів і кормів» замінити словами «харчові продукти та корми, побічні продукти тваринного походження, непризначені для споживання людиною».
 
Враховано редакційно   Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.
 
4.

 
-4- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
2. Преамбулу законопроекту викласти у такій редакції:
Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.
 
Враховано      
5. Розділ І
 
-5- Левченко Ю.В.
По тексту Законопроекту слова в усіх часах та відмітках «уповноважені лабораторії», «уповноважені акредитовані лабораторії», «уповноважений ветеринар» виключити.
 
Відхилено скільки поправка призведе до державної монополії у сфері діяльності лабораторій та ветеринарії, крім того, вона суперечить Регламенту ЄС 882, 854, Закону №771, які передбачають механізм уповноваження лабораторій і ветеринарів.     
6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
-6- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
3. Назву розділу І викласти у наступній редакції
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
Враховано   Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
    -7- Нестеренко В.Г.
В ст. 1 підпункти 6), 9), 17), 23), 27) та 28) -вилучити.
 
Враховано частково ст.1 1 щодо визначення ветеринарного інспектора, корегувальних дій, тварин, товарів Не 1 щодо державного ветеринарного інспектора та помічника державного ветеринарного інспектора, тому що вони передбачені Регламентами ЄС 854, 882.   
7. Стаття 1. Визначення основних термінів
 
-8- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
4. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що розташована в Україні або іншій країні, акредитована на відповідність вимогам стандарту ІSО/ІЕС 17025 (ДСТУ ІSО/ІЕС 17025) Національним органом України з акредитації, іноземним органом з акредитації, який є повним членом ІLАС (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій), або іншим іноземним органом з акредитації, діяльність якого відповідає вимогам стандарту ІSО/ІЕС 17011 (ДСТУ ІSО/ІЕС 17011);
2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) -лабораторне дослідження (випробування), що проводиться референс-лабораторією з використанням підтверджувальних (референс) методів на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування);
3) аудит - систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати запланованим заходам і чи такі заходи впроваджені результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;
4) валідація - перевірка і забезпечення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений нормативним актом, стандартом, методом (методикою) проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;
5) вантаж - певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (в межах однієї товарної позиції згідно з УКТЗЕД), яка супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом), перевозиться одним видом транспортних засобів та надходить з однієї країни або її окремої території (зони або компартмента);
6) відбір зразків - форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин, з метою перевірки за допомогою лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
8) державний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних, та/або ветеринарно-санітарних заходів та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю;
9) державний ветеринарний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження, кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, сіна, соломи, здоров’я та благополуччя тварин;
10) державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державних інспекторів та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України;
11) державний моніторинг - форма державного контролю, що полягає у здійсненні послідовних спостережень та/або вимірювань відповідно до плану державного моніторингу з наступним їх аналізом та узагальненням з метою отримання загального уявлення про стан справ щодо дотримання законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
12) документальна перевірка на державному кордоні (документальна перевірка) -форма державного контролю на державному кордоні України вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, яка полягає у здійсненні перевірки міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, та/або інших документів, які вимагаються згідно із митними правилами та містять інформацію щодо відповідності вантажу законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження;
13) загальний ветеринарний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з продуктами, який підлягає ввезенню (пересиланню) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій частині державний ветеринарний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу;
14) загальний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження або кормами нетваринного походження, які при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій державний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу у призначеному пункті пропуску на державному кордоні України;
15) законодавство про харчові продукти - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до харчових продуктів на будь-яких стадіях їх виробництва та обігу;
16) законодавство про корми - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до кормів на будь-яких стадіях їх виробництва, обігу та використання;
17) законодавство про здоров’я та благополуччя тварин - закони та інші нормативно-правові акти, які стосуються попередження поширення захворювань тварин та умов, в яких перебуває тварина, включаючи наявність систематичного догляду, належного годування, належних приміщень для утримання тварин, попередження хвороб, гуманне поводження із тваринами, у тому числі під час забою;
18) затримання - процедура, за допомогою якої виключається переміщення або зміна стану вантажу до винесення рішення щодо його місця призначення. Затримання може включати зберігання вантажу оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, відповідно до вказівок державного інспектора (державного ветеринарного інспектора);
19) інспектування - форма державного контролю, яка полягає у здійсненні перевірки аспектів здоров’я та благополуччя тварин, виробництва та обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
20) еквівалентність - здатність різних систем або заходів державного контролю забезпечувати досягнення однакових цілей;
21) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини. Термін «компетентний орган» для іншої країни означає відповідний орган цієї країни, якому надано повноваження організовувати та здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;
22) композитний продукт - харчовий продукт, що містить у своєму складі одночасно перероблені харчові продукти тваринного походження та харчові продукти рослинного походження, включаючи такі, в яких переробка первинної продукції є невід’ємною частиною виробництва кінцевого харчового продукту;
23) міжнародний сертифікат - сертифікат здоров'я, міжнародний ветеринарний сертифікат або інший документ, який видається компетентним органом країни походження або країни-експортера і засвідчує здоров’я тварини та/або безпечність харчового продукту, корму, сіна, соломи або побічного продукту тваринного походження;
24) невідповідність - порушення оператором ринку вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
25) оператор ринку - оператор ринку харчових продуктів, оператор ринку кормів, оператор потужностей. Для цілей розділу VІІ цього Закону до операторів ринку також належить оператор ринку у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження;
26) особа, відповідальна за вантаж (для цілей розділу VІІ цього Закону) -будь-яка фізична або юридична особа, яка відповідно до вимог митного законодавства несе відповідальність за вантаж під час його переміщення через митний кордон України, та/або її представник, який несе таку відповідальність;
27) офіційний ветеринарний лікар - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим статтею 13 цього Закону кваліфікаційним вимогам та якому компетентним органом надано повноваження для виконання окремих заходів державного контролю на визначеній потужності (господарстві);
28) оцінка ризику - науково обґрунтований процес, що включає ідентифікацію небезпечного фактора, характеристику небезпечного фактора, оцінку його впливу, характеристику ризику;
29) перевірка відповідності на державному кордоні (перевірка відповідності) -форма державного контролю на державному кордоні України, яка полягає у візуальному огляді та проводиться з метою перевірки, чи міжнародний сертифікат (сертифікати) та/або документи, які супроводжують вантаж, відповідають маркуванню та вмісту вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;
30) побічні продукти тваринного походження - побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, та продукти їх оброблення і переробки, визначені Законом України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»;
31) позначка придатності - позначка, яка застосовується згідно з цим Законом для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;
32) помічник державного ветеринарного інспектора - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим цим Законом вимогам та працює в системі компетентного органу під керівництвом державного ветеринарного інспектора;
33) продукти (для цілей розділу VІІ цього Закону) -харчові продукти тваринного походження (у тому числі композитні продукти), корми тваринного походження, сіно, солома, побічні продукти тваринного походження;
34) референс-лабораторія - акредитована лабораторія, якій згідно з вимогами цього Закону надано повноваження щодо проведення робіт, визначених цим Законом;
35) уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія, якій компетентним органом надано повноваження проводити для цілей державного контролю лабораторні дослідження (випробування) відібраних зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження таречовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин;
36) уповноважені особи - офіційний ветеринарний лікар, уповноважений ветеринар, працівник бійні, уповноважений на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, уповноважена лабораторія, яким компетентним органом згідно з цим Законом надано повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю;
37) уповноважений ветеринар - спеціаліст ветеринарної медицини, якому компетентним органом надано повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю господарств;
38) фізична перевірка на державному кордоні (фізична перевірка) -форма державного контролю на державному кордоні України, яка може включати перевірку транспортних засобів, упаковки, маркування, температури, відбір зразків, лабораторні дослідження (випробування), органолептичні, прості фізичні та хімічні дослідження, які здійснюються з метою перевірки відповідності вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження.
2. Інші терміни вживаються в значеннях, визначених законами України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» і «Про ветеринарну медицину». Термін «господарство» вживається в значенні, визначеному Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин». Термін «знищення» вживається в значенні, визначеному Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». Термін «ризиковий матеріал» вживається в значенні, визначеному Законом України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною».
 
Враховано частково   Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що розташована в Україні або іншій країні, акредитована на відповідність вимогам стандарту ІSО/ІЕС 17025 (ДСТУ ІSО/ІЕС 17025) Національним органом України з акредитації, іноземним органом з акредитації, який є повним членом ІLАС (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій), або іншим іноземним органом з акредитації, діяльність якого відповідає вимогам стандарту ІSО/ІЕС 17011 (ДСТУ ІSО/ІЕС 17011);
2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) - лабораторне дослідження (випробування), що проводиться акредитованою лабораторією з використанням підтверджувальних (референс) методів на вимогу особи, яка оскаржує результати основного лабораторного дослідження (випробування);
3) аудит - систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати запланованим заходам і чи такі заходи впроваджені результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;
4) валідація - перевірка і забезпечення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений нормативно-правовим актом, нормативним актом, стандартом, методом (методикою) проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;
5) вантаж - певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (в межах однієї товарної позиції згідно з УКТЗЕД), яка супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом), перевозиться одним транспортним засобом та надходить з однієї країни або її окремої території (зони або компартмента);
6) відбір зразків - форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин, з метою перевірки шляхом проведення простих або лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
7) державний ветеринарний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження, кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, сіна, соломи, здоров’я та благополуччя тварин;
8) державний інспектор - особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід роботи не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних, та/або ветеринарно-санітарних заходів та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю;
9) державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України;
10) державний моніторинг - здійснення в межах заходів державного контролю послідовних
спостережень та/або вимірювань відповідно до плану державного моніторингу з наступним їх аналізом та узагальненням з метою отримання загального уявлення про стан справ щодо дотримання законодавства про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин;
11) документальна перевірка на державному кордоні (документальна перевірка) - форма державного контролю на державному кордоні України вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, яка полягає у здійсненні перевірки міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, та/або інших документів, які вимагаються згідно з митними правилами та містять інформацію щодо відповідності вантажу законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження;
12) еквівалентність - здатність різних систем або заходів державного контролю забезпечувати досягнення однакових цілей;
13) загальний ветеринарний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з продуктами, який підлягає ввезенню (пересиланню) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій частині державний ветеринарний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу;
14) загальний документ на ввезення - документ встановленої форми, що складається з двох частин, у першій з яких оператор ринку зазначає (декларує) інформацію про вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження або кормами нетваринного походження, які у разі ввезення (пересилання) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, у тому числі про вид, країну і потужність походження, місце призначення вантажу, а у другій державний інспектор зазначає інформацію про результати державного контролю такого вантажу у призначеному пункті пропуску на державному кордоні України;
15) законодавство про здоров’я та благополуччя тварин - закони та інші нормативно-правові акти, які спрямовані на запобігання поширенню захворювань тварин, а також визначають умови утримання тварин, включаючи систематичний догляд, належне годування, належні приміщення для утримання тварин, запобігання хворобам, гуманне поводження з тваринами, у тому числі під час забою;
16) законодавство про корми - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до кормів на будь-яких стадіях їх виробництва,
обігу та використання;
17) законодавство про харчові продукти - закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до харчових продуктів на будь-яких стадіях їх виробництва та обігу;
18) затримання - процедура, за допомогою якої виключається переміщення або зміна стану вантажу до винесення рішення щодо його місця призначення. Затримання може включати зберігання вантажу оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, відповідно до вказівок державного інспектора (державного ветеринарного інспектора);
19) інспектування - форма державного контролю, яка полягає у здійсненні перевірки стану здоров’я та благополуччя тварин, виробництва та обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення відповідності законодавству про харчові продукти, корми, здоров’я та благополуччя тварин;
20) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини. Термін «компетентний орган» для іншої країни означає відповідний орган цієї країни, якому надано повноваження щодо організації та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;
21) композитний продукт - харчовий продукт, що одночасно містить у своєму складі перероблені харчові продукти тваринного походження та харчові продукти рослинного походження, включаючи такі, в яких переробка первинної продукції є невід’ємною частиною виробництва кінцевого харчового продукту;
22) міжнародний сертифікат - сертифікат здоров'я, міжнародний ветеринарний сертифікат або інший документ, що видається компетентним органом країни походження або країни-експортера і засвідчує здоров’я тварини та/або безпечність харчового продукту, корму, сіна, соломи або побічного продукту тваринного походження;
23) невідповідність - порушення оператором ринку вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
24) оператор ринку - оператор ринку харчових продуктів, оператор ринку кормів, оператор потужностей. Для цілей розділу VІІ цього Закону до операторів ринку також належить оператор ринку у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження;
25) особа, відповідальна за вантаж (для цілей розділу VІІ цього Закону) – власник вантажу або його представник;
26) офіційний ветеринарний лікар - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим статтею 13 цього Закону кваліфікаційним вимогам, має досвід роботи за фахом не менше двох років та якому компетентним органом надано повноваження для виконання окремих заходів державного контролю на визначеній потужності (господарстві);
27) оцінка ризику - науково обґрунтований процес, що включає ідентифікацію небезпечного фактора, характеристику небезпечного фактора, оцінку його впливу, характеристику ризику;
28) перевірка відповідності на державному кордоні (далі - перевірка відповідності) - форма державного контролю на державному кордоні України, що полягає у візуальному огляді та проводиться з метою перевірки, чи міжнародний сертифікат (сертифікати) та/або документи, які супроводжують вантаж, відповідають маркуванню та вмісту вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;
29) побічні продукти тваринного походження - побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, та продукти їх оброблення і переробки, визначені Законом України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»;
30) позначка придатності - позначка, яка застосовується згідно з цим Законом для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;
31) помічник державного ветеринарного інспектора - спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим цим Законом вимогам та працює в системі компетентного органу під керівництвом державного ветеринарного інспектора;
32) продукти (для цілей розділу VІІ цього Закону) -харчові продукти тваринного походження (у тому числі композитні продукти), корми тваринного походження, сіно, солома, побічні продукти тваринного походження;
33) прості дослідження (випробування) – органолептичні дослідження (на запах, колір, консистенцію, смак), прості фізичні та хімічні дослідження (розрізання, розморожування, нагрівання тощо), дослідження (випробування) за допомогою методів експрес-діагностики, що не потребують направлення відібраних зразків до лабораторії та проводяться у визначених цим Законом випадках за місцем проведення заходів державного контролю;
34) референс-лабораторія - акредитована лабораторія, якій згідно з вимогами цього Закону надано повноваження щодо виконання визначених цим Законом функцій;
35) система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (Наzаrd Аnаlysіs аnd Сrіtісаl Соntrоl Роіnts - НАССР) - система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів;
36) уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія, якій компетентним органом надано повноваження проводити для цілей державного контролю лабораторні дослідження (випробування) відібраних зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження та речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин;
37) уповноважена особа - офіційний ветеринарний лікар, уповноважений ветеринар, працівник бійні, уповноважений на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, уповноважена лабораторія, яким компетентним органом відповідно до цього Закону надано повноваження щодо здійснення визначених цим Законом окремих заходів державного контролю;
38) уповноважений ветеринар - спеціаліст ветеринарної медицини, який має досвід роботи за фахом не менше одного року та якому компетентним органом надано повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю господарств;
39) фізична перевірка на державному кордоні (далі - фізична перевірка) - форма державного контролю на державному кордоні України, що може включати перевірку транспортних засобів, упаковки, маркування, температури, відбір зразків, проведення простих та/або лабораторних досліджень (випробувань)
з метою перевірки відповідності вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження.
2. Інші терміни, наведені у цьому Законі, вживаються у значеннях, визначених законами України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» і «Про ветеринарну медицину». Термін «господарство» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин». Термін «знищення» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». Термін «ризиковий матеріал» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною».
 
8. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
      
9. 1)акредитована лабораторія — лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національною агенцією з акредитації України та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ІLАС — Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандарту ІSО/ІЕС 17025, ДСТУ ІSО 17025 або інших стандартів, якими їх замінено;
 
-9- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
у пункті 1) статті 1 слова «Національною агенцією з акредитації України» замінити словами «Національний орган України з акредитації».
 
Враховано      
    -10- Бакуменко О.Б.
пункт 1) статті 1 викласти в такій редакції:
«1)акредитована лабораторія — лабораторія будь-якої форми власності, що знаходиться в Україні або іншій країні, акредитована Національним органом України з акредитації та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ІLАС (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій) відповідно до стандартів ІSО/ІЕС 17025 (ДСТУ ІSО/ІЕС 17025) та ІSО/ІЕС 17011 (ДСТУ ІSО/ІЕС 17011) або інших стандартів, якими їх замінено;».
 
Враховано редакційно    
10. 2)арбітражне дослідження (випробування) — лабораторні дослідження (випробування), що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування);
 
-11- Бакуменко О.Б.
в пункті 2) статті 1 слова «проводяться на вимогу» замінити словами «проводиться референс-лабораторією на вимогу».
 
Відхилено      
    -12- Продан О.П.
Підпункт 2 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:
2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) – лабораторне дослідження (випробування), що проводиться акредитованою лабораторією з використанням підтверджувальних (референс) методів на вимогу особи, яка оскаржує результати основного лабораторного дослідження (випробування);
 
Враховано    
    -13- Левченко Ю.В.
Пункт 2 частини 1 статті 1 розділу 1 Законопроекту:
«2) арбітражне лабораторне дослідження (випробування) -лабораторне дослідження (випробування), що проводиться акредитованою лабораторією на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування); «
 
Враховано редакційно    
11. 3)аудит — систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати запланованим заходам і чи запроваджені такі заходи результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;
 
      
12. 4)валідація — перевірка і представлення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений законодавчим актом, стандартом, методикою проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;
 
-14- Продан О.П.
Підпункт 4 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:
4) валідація – перевірка і забезпечення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений нормативно-правовим актом, нормативним актом, стандартом, методом (методикою) проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;
 
Враховано      
13. 5)вантаж (вантажна партія) —певна кількість товару або тварин одного виду, класу або з однаковим описом, яка супроводжується одним сертифікатом чи іншими документом та перевозиться одним видом транспортних засобів;
 
-15- Бакуменко О.Б.
Пункт 5) статті 1 викласти у такій редакції:
«5) вантаж — певна кількість харчових продуктів або кормів, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, одного виду, яка супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається законодавством), перевозиться одним транспортним засобом, та походить з однієї країни або її частини;».
 
Враховано      
    -16- Продан О.П.
Підпункт 5 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:
5) вантаж — певна кількість харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження одного виду (в межах однієї товарної позиції згідно з УКТЗЕД), яка супроводжується одним міжнародним сертифікатом (якщо його наявність вимагається згідно із законом) чи іншим документом, надходить з однієї країни, та перевозиться одним видом транспортних засобів;
 
Враховано частково    
14. 6)ветеринарний інспектор — уповноважена особа, ветеринар, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, та якій компетентним органом делеговано здійснення окремих видів державного контролю відповідно до вимог, встановлених цим Законом;
 
-17- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
у пункті 6) статті 1 слова «ветеринар, кваліфікація якої» замінити словом «яка».
 
Враховано      
    -18- Бакуменко О.Б.
пункт 6) статті 1 виключити
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних пунктів.
 
Враховано    
    -19- Кужель О.В.
У статті 1 законопроекту:
Пункт 6) – виключити;
 
Враховано В остаточній редакції не використовується такий вид уповноваженої особи, як ветеринарний інспектор.   
15. 7)відбір зразків— відбір харчових продуктів та/або кормів, або будь-якої іншої речовини (включаючи з довкілля), які мають відношення до виробництва, переробки та розповсюдження харчових продуктів та/або кормів, або для здоров’я та благополуччя тварин, з метою перевірки за допомогою досліджень (випробувань) відповідності законодавству про безпечність харчових продуктів та якість та кормів, або законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;
 
-20- Бакуменко О.Б.
Пункт 7) статті 1 викласти в такій редакції:
«7)відбір зразків – форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, або будь-яких інших речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом, переробкою або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин, з метою перевірки за допомогою лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних пунктів.
 
Враховано редакційно      
    -21- Продан О.П.
Підпункт 7 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:
7) відбір зразків – форма державного контролю, що полягає у здійсненні відбору зразків харчових продуктів, кормів, сіна, соломи, побічних продуктів тваринного походження або будь-яких речовин (у тому числі з довкілля), які пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів або кормів, здоров’ям та благополуччям тварин, з метою перевірки за допомогою досліджень (випробувань) в місті проведення державного контролю або лабораторних досліджень (випробувань) відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
 
Враховано редакційно    
16. 8)державний інспектор — посадова особа компетентного органу, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, та яка виконує державний контроль відповідно до встановлених цим Законом вимог. Термін державний інспектор включає термін державний ветеринарний інспектор;
 
-22- Бакуменко О.Б.
Пункт 8) статті 1 викласти у такій редакції:
«8) державний інспектор – посадова особа компетентного органу, яка має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра) та досвід не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних та/або ветеринарно-санітарних заходів, до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю;».
 
Враховано      
    -23- Продан О.П.
Підпункт 8 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:
8) державний інспектор – посадова особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних заходів та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю;
 
Враховано частково ст.1 В остаточній редакції особа, яка претендує на зайняття посади державного інспектора, може мати досвід здійснення не тільки санітарних та фітосанітарних, але і ветеринарно-санітарних заходів. Повне врахування поправки призведе до зменшення відповідного кадрового резерву.   
    -24- Кужель О.В.
У статті 1 законопроекту:
Пункт 8) викласти у наступній редакції:
«8) державний інспектор –особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту (ступінь не нижче спеціаліста/магістра), досвід не менше одного року у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних, та/або ветеринарно-санітарних заходів та до службових
Пункт 9) викласти у наступній редакції:
«державний ветеринарний інспектор – особа, яка працює в системі компетентного органу, має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини, має досвід роботи у якості помічника ветеринарного інспектора не менше року та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження, кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, сіна, соломи, здоров’я та благополуччя тварин;»;
 
Враховано частково ст.1, крім вимоги щодо досвіду роботи помічником державного ветеринарного інспектора, оскільки законодавство ЄС не встановлює для державного ветеринарного інспектора обов'язковості попереднього досвіду роботи помічником. Якщо повністю 1 цю поправку, то в Україні не буде жодного державного ветеринарного інспектора, оскільки посада помічника державного ветеринарного інспектора запроваджується вперше, тому ніхто в Україні не має досвіду роботи таким помічником.   
17. 9)державний ветеринарний інспектор — посадова особа компетентного органу, ветеринар, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, та яка виконує державний контроль відповідно до встановлених цим Законом вимог;
 
-25- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
у пункті 9) статті 1 слово «ветеринар» виключити;
 
Враховано      
    -26- Бакуменко О.Б.
Пункт 9) статті 1 викласти у такій редакції:
«9) державний ветеринарний інспектор – особа, яка працює в системі компетентного органу, відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та до службових обов'язків якої належить здійснення заходів державного контролю харчових продуктів та кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, здоров’я та благополуччя тварин;».
 
Враховано редакційно    
18. 10)державний контроль — діяльність, що здійснюється з метою перевірки виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин. До видів державного контролю, зокрема, належать: інспекція, аудит, моніторинг, відбір зразків та їх дослідження (випробування). Проведення аудиту діяльності уповноважених осіб також є видом державного контролю.
 
-27- Бакуменко О.Б.
Пункт 10) статті 1 викласти у такій редакції:
«10) державний контроль – діяльність компетентного органу або інших осіб, уповноважених відповідно до цього Закону, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;».
 
Враховано редакційно      
    -28- Івченко В.Є.
У розділі І:
У статті 1: пункт 10 частини першої викласти у такій редакції:
«10) державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог; «;
 
Враховано редакційно    
    -29- Кужель О.В.
З пункт 10 слово: «моніторинг» та останнє речення - виключити та доповнити пункт 10) новим реченням наступного змісту: «Державний моніторинг здійснюється в межах заходів державного контролю.»;
 
Враховано у п.11 ст.1   
    -30- Левченко Ю.В.
В пункті 10 частини 1 статті 1 розділу 1 Законопроекту виключити слова «уповноважених осіб та інших осіб, «
 
Враховано частково "Інших осіб" вилучено   
19. 11)державний моніторинг — здійснення послідовності спостережень та/або досліджень (випробувань) відповідно до плану з метою отримання загального уявлення про стан справ стосовно виконання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин. На відміну від інших видів державного контролю державний моніторинг не має за головну мету перевірку виконання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів окремими операторами ринку; Одним з основних завдань державного моніторингу є збір даних про загальнонаціональний стан справ щодо вмісту забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів в об`єктах санітарних заходів для прийняття на їх основі рішень та вжиття заходів з метою підвищення рівня захисту здоров`я споживачів;
 
-31- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
пункт 11) статті 1 викласти в такій редакції:
«11) державний моніторинг — здійснення послідовних спостережень та/або досліджень (випробувань) відповідно до заздалегідь узгодженого плану з метою отримання відомостей щодо стану виконання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров’я і благополуччя тварин».
 
Враховано редакційно      
20. 12)довгостроковий національний план державного контролю — план, складений компетентним органом, що містить загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, управління якою здійснюється цим органом;
 
-32- Бакуменко О.Б.
пункт 12) статті 1 замінити новими пунктами такого змісту:
«12) документальна перевірка на державному кордоні (документальна перевірка) – форма державного контролю, яка полягає у здійсненні на державному кордоні України перевірки документів, які супроводжують вантаж, зокрема міжнародного сертифікату (сертифікатів) та/або інших документів, які вимагаються згідно з законодавством про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
13) затримання — процедура, за допомогою якої компетентний орган гарантує, що продукт не буде переміщуватися або піддаватися зміні стану до винесення рішення щодо його місця призначення. Затримання включає зберігання таких продуктів оператором ринку харчових продуктів і кормів відповідно до вказівок компетентного органа;
14) законодавство про харчові продукти – закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до харчових продуктів на будь-яких стадіях їх виробництв та обігу;»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних пунктів.
 
Враховано редакційно      
21. 13)законодавство про здоров’я та благополуччя тварин — закони України та інші нормативно-правові акти, які стосуються здоров’я та благополуччя тварин;
 
-33- Бакуменко О.Б.
пункт 13) статті 1 викласти в такій редакції:
«13) законодавство про корми – закони та інші нормативно-правові акти, якими встановлюються вимоги до кормів на будь-яких стадіях їх виробництва, обігу та використання;».
 
Враховано      
    -34- Продан О.П.
Після підпункту 12 частини 1 статті 1 законопроекту доповнити новим підпунктом такого змісту:
13) дослідження (випробування) на місці – оперативні дослідження (випробування) зразків, що проводяться під час проведення державного контролю на місці його проведення і можуть включати органолептичні дослідження, виміри температури, вологи та інші дослідження (випробування), які не потребують відправлення зразків в лабораторію;
 
Враховано частково шляхом доповнення статті 1 новим пунктом 34, у якому дається визначення "простих досліджень (випробувань)"   
22. 14)законодавство про безпечність та якість кормів —закони України та інші нормативно-правові акти, які стосуються безпечності та якості кормів на будь-яких стадіях їх виробництва та обігу;
 
-35- Бакуменко О.Б.
пункт 14) статті 1 викласти в такій редакції:
«14) законодавство про здоров’я та благополуччя тварин – закони та інші нормативно-правові акти, які стосуються попередження поширення захворювань тварин та умов, в яких перебуває тварина, включаючи наявність систематичного догляду, належного годування, належних приміщень для утримання тварин, попередження хвороб, гуманне поводження із тваринами, в тому числі, під час забою;».
 
Враховано      
23. 15)інспекція — перевірка будь-якого аспекту здоров’я та благополуччя тварин, виробництва і обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення їх відповідності вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин;
 
-36- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
пункт 15) статті 1 викласти в такій редакції:
«15) інспектування – перевірка, що здійснюється уповноваженими особами з метою встановлення дотримання суб’єктами, щодо яких вона проводиться, вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, а також здоров`я і благополуччя тварин».
 
Враховано редакційно      
    -37- Бакуменко О.Б.
пункт 15) статті 1 замінити новими пунктами такого змісту:
«15) інспектування – форма державного контролю, яка полягає у здійсненні перевірки аспектів здоров’я та благополуччя тварин, виробництва та обігу харчових продуктів та кормів з метою встановлення відповідності вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
16) еквівалентність — здатність різних систем або заходів контролю забезпечувати досягнення однакових цілей;».
 
Враховано    
24. 16)компетентний орган — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та якості харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин, відповідає вимогам, встановленим цим Законом і уповноважений планувати, організовувати здійснення і здійснювати державний контроль. Термін «компетентний орган» для іншої країни означає орган цієї країни, якому згідно законодавства цієї країни надані повноваження організовувати та здійснювати державний (офіційний) контроль;
 
-38- Бакуменко О.Б.
пункт 16) статті 1 викласти в такій редакції:
«16)компетентний орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини. Термін «компетентний орган» для країни, що здійснює ввезення (експорт) до України, означає відповідний орган цієї країни, якому надано повноваження організовувати та здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;».
 
Враховано      
25. 17)корегувальні дії — дії, які визначаються оператором ринку та застосовуються для усунення причини виявлених невідповідностей установленим вимогам;
 
      
26. 18)корекція — дії, направлені на усунення виявленої невідповідності. До корекції, зокрема, належать дії з поводження з небезпечними харчовими продуктами, метою яких є недопущення споживання цих продуктів;
 
-39- Бакуменко О.Б.
пункт 18) викласти в такій редакції:
«18) міжнародний сертифікат – документ, форма і зміст якого відповідають рекомендаціям відповідних міжнародних організацій, який видається компетентним органом країни походження або відправлення і засвідчує здоров’я тварин та/або безпечність харчового продукту та/або корму та/або побічного продукту тваринного походження, не призначеного для споживання людиною;».
 
Враховано редакційно      
27. 19)невідповідність — невідповідність одній або декільком встановленим вимогам, в тому числі – вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
-40- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
доповнити статтю 1 пунктом 19) такого змісту:
«19) НАССР – система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації та контролю небезпечних чинників».
У зв`язку із цим пункти 19-31 вважати відповідно пунктами 20-32.
 
Враховано редакційно у ст.1     
    -41- Бакуменко О.Б.
пункт 19) викласти в такій редакції:
«19) невідповідність – порушення оператором ринку вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, здоров’я та благополуччя тварин;».
 
Враховано    
    -42- Продан О.П.
Після підпункту 19 частини 1 статті 1 законопроекту доповнити новими підпунктами такого змісту:
20) особа, відповідальна за вантаж (для цілей розділу VІІ цього Закону), – власник вантажу або його представник згідно з документами, які супроводжують вантаж;
 
Враховано редакційно    
    -43- Нестеренко В.Г.
В підпункті 19) слова „невідповідність одній або декільком встановленим вимогам, в тому числі - вимогам законодавства» замінити словами „виявлене в результаті державного контролю невиконання вимог законодавства».
 
Враховано редакційно За остаточною редакцією ст.1 невідповідність – це порушення законодавства, що включає в себе його невиконання   
28. 20)оператор ринку харчових продуктів, кормів, тварин (далі – оператор ринку) — юридична або фізична особа-підприємець, що здійснює діяльність з метою або без мети отримання прибутку, та під управлінням якої знаходяться потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів, кормів, і яка відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, законодавства про здоров’я та благополуччя тварин. До операторів ринку відносяться фізичні особи, якщо вони здійснюють діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються первинним виробництвом, виробництвом та введенням в обіг та/або обігом харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів, або кормів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок;
 
-44- Бакуменко О.Б.
пункт 20 замінити новими пунктами такого змісту:
«20)оператор ринку – оператор ринку харчових продуктів та/або оператор ринку кормів та/або оператор потужностей. Для цілей розділу VІІ до операторів ринку також відноситься оператор ринку побічних продуктів, не призначених для споживання людиною;
21)особа, відповідальна за вантаж (для цілей розділу VІІ) – будь-яка фізична або юридична особа, яка відповідно до вимог митного законодавства, несе відповідальність за вантаж під час переміщення товарів через митний кордон України, та/або уповноважена особа (представник), яка несе таку відповідальність;
22)оцінка ризику – науково обґрунтований процес, який включає ідентифікацію небезпечного фактора, характеристику небезпечного фактора, оцінку його впливу, характеристику ризику;»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних пунктів.
 
Враховано частково      
    -45- Продан О.П.
Після підпункту 19 частини 1 статті 1 законопроекту доповнити новими підпунктами такого змісту:
21) офіційний ветеринарний лікар – лікар або фельдшер ветеринарної медицини, який має відповідний диплом та здійснює діяльність з профілактики, оздоровлення, діагностики і лікування тварин або іншу ветеринарну діяльність, і відповідає встановленим статтею 13 цього Закону кваліфікаційним вимогам та якому компетентним органом надано повноваження для виконання окремих заходів державного контролю на визначених потужностях;
 
Враховано редакційно    
29. 21)перевірка відповідності на державному кордоні (перевірка відповідності) — форма державного контролю, яка проводиться з метою візуальної перевірки відповідності сертифікатів та/або інших документів, які супроводжують вантаж, маркуванню та вмісту вантажу;
 
-46- Бакуменко О.Б.
пункт 21) статті 1 викласти в такій редакції:
«21) перевірка відповідності на державному кордоні (перевірка відповідності) – форма державного контролю на державному кордоні України, яка полягає у візуальному огляді та проводиться з метою перевірки, чи міжнародний сертифікат (сертифікати) та/або документи, які супроводжують вантаж, відповідають маркуванню та вмісту вантажу;».
 
Враховано редакційно      
    -47- Кужель О.В.
Після пункту 20) доповнити новим пунктом 21) наступного змісту:
21) офіційний ветеринарний лікар – спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим статтею 8 цього Закону кваліфікаційним вимогам та якому компетентним органом надано повноваження для виконання окремих заходів державного контролю на визначеній потужності (господарстві);» змінивши відповідно нумерацію пунктів з 21 – 31 на 22 – 32.
 
Враховано редакційно у п.27 ст.1 (замість ст.8 зроблена посилання на ст.13, яка в остаточній редакції визначає відповідні вимоги)   
30. 22)позначка придатності — позначка, яка застосовується згідно з положеннями цього Закону для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження;
 
-48- Бакуменко О.Б.
пункт 22) статті 1 викласти в такій редакції:
«22)позначка придатності — позначка, яка застосовується згідно з положеннями цього Закону для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;».
 
Враховано      
31. 23)помічник ветеринарного інспектора — особа, кваліфікація якої відповідає встановленим цим Законом вимогам, призначена компетентним органом, та яка працює у підпорядкуванні і за яку несе відповідальність державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор;
 
-49- Бакуменко О.Б.
пункт 23) статті 1 викласти в такій редакції:
«23) помічник державного ветеринарного інспектора – особа, яка відповідає встановленим цим Законом кваліфікаційним вимогам та працює в системі компетентного органу під керівництвом державного ветеринарного інспектора і за яку він несе відповідальність;».
 
Враховано редакційно      
    -50- Кужель О.В.
Пункті 23 після слів: «та яка працює» доповнити словами: «у системі компетентного органу».
 
Враховано у п.32 ст.1   
32. 24)прикордонний інспекційний пост — об’єкт, розташований у пункті пропуску через державний кордон, включаючи пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, який призначений та затверджений відповідно до вимог цього Закону для здійснення державного контролю на кордоні;
 
-51- Бакуменко О.Б.
пункт 24) статті 1 викласти в такій редакції:
«24) продукти (для цілей розділу VІІ цього Закону) – харчові продукти та/або корми тваринного походження, та/або побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, та/або продукти рослинного походження, які можуть спричинити ризик розповсюдження інфекційних або заразних хвороб тварин;».
 
Враховано редакційно      
33. 25)референс-лабораторія — акредитована лабораторія, уповноважена компетентним органом згідно з вимогами цього Закону для проведення робіт, визначених цим Законом;
 
      
34. 26)система державного контролю — система, що включає компетентний орган та інші органи виконавчої влади, що згадані в статті 4 цього Закону, уповноважені особи, ресурси, структури, заходи і процедури, що визначені/засновані/встановлені з метою забезпечення виконання вимог цього Закону стосовно планування організації та проведення державного контролю;
 
-52- Бакуменко О.Б.
Пункт 26-28 статті 1 виключити.
 
Враховано      
35. 27)тварини — тварини, що використовуються для виробництва харчових продуктів;
 
      
36. 28)товари — харчові продукти, продукти тваринного походження, які не призначені для споживання людиною, корми та інші об`єкти санітарних заходів окрім тварин та рослин до збору врожаю;
 
      
37. 29)уповноважена лабораторія — акредитована лабораторія, якій компетентний орган надав право досліджувати (випробовувати) об’єкти санітарних заходів для цілей державного контролю;
 
-53- Бакуменко О.Б.
у визначенні терміну «уповноважена лабораторія» слова «об’єкти санітарних заходів» замітити словами «товари або тварини».
 
Враховано редакційно      
    -54- Бакуменко О.Б.
пункт 29 замінити пунктами такого змісту:
«29) фізична перевірка на державному кордоні (фізична перевірка) – форма державного контролю на державному кордоні України, яка може включати перевірку транспортних засобів, упаковки, маркування, температури, відбір зразків, лабораторні дослідження (випробування);
30) уповноважена лабораторія – акредитована лабораторія, якій компетентний орган надав право досліджувати (випробувати) харчові продукти, корми та інші об’єкти санітарних заходів для цілей державного контролю;».
 
Враховано редакційно    
38. 30)уповноважена особа — особа, якій компетентним органом делеговано здійснення окремих видів державного контролю від імені компетентного органувідповідно до вимог, встановлених цим Законом. Уповноваженою особою може бути як юридична, так і фізична особа;
 
-55- Бакуменко О.Б.
Пункт 30) статті 1 викласти у такій редакції:
«30) уповноважена установа – юридична особа, якій компетентний орган делегував повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю відповідно до вимог, встановлених цим Законом;».
 
Враховано частково      
    -56- Івченко В.Є.
У статті 1: пункт 30 частини першої викласти у такій редакції:
«30) уповноважена особа - фізична або юридична особа, якій відповідно до цього закону надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю; «;
 
Враховано частково у ст.1 У визначенні уповноважених осіб наведено вичерпний перелік фізичних і юридичних осіб, яким можуть бути надані повноваження на здійснення окремих заходів державного контролю – офіційні ветеринарні лікарі, уповноважені лабораторії та ін.   
    -57- Продан О.П.
Підпункт 30 частини 1 статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:
30) уповноважена особа – особа, якій компетентним органом у відповідності до цього Закону надано повноваження щодо здійснення визначених цим Законом заходів державного контролю;
 
Враховано частково    
    -58- Кужель О.В.
Пункт 30 змінити новими пунктами наступного змісту:
«31) уповноважена особа - офіційний ветеринарний лікар, уповноважений ветеринар, уповноважені лабораторії, у тому числі референс-лабораторії, яким компетентним органом згідно з цим Законом надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю;
32) уповноважений ветеринар – спеціаліст ветеринарної медицини, який відповідає встановленим статтею 8 цього Закону кваліфікаційним вимогам та якому компетентним органом надано повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю господарств;»;
 
Враховано частково у п.38 та 39 ст.1 В остаточній редакції до визначення уповноваженої особи додано також працівників бійні, уповноважених на виконання обов'язків помічника держветінспектора, оскільки на цьому наполягають представники бізнесу. Механізм уповноваження працівників бізнесу додає гнучкості системі держконтролю та прямо передбачений законодавством ЄС. В остаточній редакції визначення уповноваженого ветеринара не містить вимог щодо його відповідності кваліфікаційним вимогам (додатково до вимоги мати ветеринарну освіту), оскільки повноваження, які можуть бути надані уповноваженому ветеринару є досить вузькими, стосуються лише господарств (потужностей, на яких утримуються живі тварини) і, знову ж таки, є інструментом, який вигідний в першу чергу самому бізнесу.   
39. 31)фізична перевірка — перевірка безпосередньо харчових продуктів та/або кормів, тварин. Фізична перевірка, зокрема, може включати перевірку транспортних засобів, упаковки, маркування, температури, відбір зразків для аналізу та лабораторні дослідження (випробування), а також інші види перевірок, необхідні для встановлення відповідності із законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
-59- Бакуменко О.Б.
Пункт 31) статті 1 викласти у такій редакції:
«31)уповноважений ветеринар – спеціаліст ветеринарної медицини, якому компетентним органом надано повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю господарств.».
 
Враховано      
    -60- Кужель О.В.
у зв’язку із вищенаведеною зміною нумерації, пункт 31) вважати пунктом 33) та замінити у ньому слова:», а також інші види перевірок,» словами: «органолептичні, прості фізичні та хімічні дослідження,».
 
Враховано редакційно у п. 40 ст.1 В остаточній редакції запроваджено новий термін "прості дослідження (випробування)" – п.34 ст.1, які включають в себе органолептичні, прості фізичні та хімічні дослідження.   
40. Інші терміни вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених в Законах України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та "Про ветеринарну медицину", Митному кодексі України.
 
-61- Бакуменко О.Б.
частину другу статті 1 викласти у такій редакції:
«Інші терміни вживаються в значеннях, визначених Законами України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про ветеринарну медицину», «Про безпечність та гігієну кормів». Термін «знищення» вживається в значенні, визначеному Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». Терміни «побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» та «ризиковий матеріал» вживаються в значеннях, визначених Законом України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». Термін «оператор потужностей» вживається в значенні Закону України «Про ветеринарну медицину».».
 
Враховано редакційно      
    -62- Левченко Ю.В.
Пункти 34, 35, 36, 37 частини 1 статті 1 розділу 1 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Виключення із законопроекту референс-лабораторій, уповноважених лабораторій, уповноважених ветеринарів суперечить Регламентам 882, 854 та Закону 771, а також не відповідає політиці підвищення конкурентності та зниження рівня державного монополізму   
41. Стаття 2. Законодавство про державний контроль
 
-63- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
5. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 2. Законодавство про державний контроль
1. Законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
 
Враховано   Стаття 2. Законодавство про державний контроль
1. Законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та інших виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
 
42. 1. Законодавство про державний контроль складається з Конституції України, цього Закону, Митного кодексу України, законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та «Про ветеринарну медицину», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», інших нормативно-правових актів, що видаються відповідно до них та не є законами.
 
-64- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
у частині 1 статті 2 слова «що видаються відповідно до них та не є законами» виключити.
 
Враховано      
    -65- Бакуменко О.Б.
в частині першій статті 2 слова «Про безпечність та якість харчових продуктів» замінити словами «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
 
Враховано    
    -66- Нестеренко В.Г.
В ч. 1 ст. 2 слова „та не є законами» вилучити.
 
Враховано    
43. 2. Інші акти законодавства про державний контроль застосовуються лише в частинах, що не суперечать цьому Закону.
 
-67- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
частину 2 статті 2 виключити.
У зв’язку із цим вважати частину 3 частиною 2.
 
Враховано      
    -68- Бакуменко О.Б.
частину другу статті 2 виключити.
 
Враховано    
    -69- Нестеренко В.Г.
В ч. 2 ст. 2 на початку речення додати слова „Положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та».
 
Враховано частково Перехідних і прикінцевих положенях через зміни до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», де вказаний вичерпний перелік статтей зазначеного Закону, які підлягають виконанню компетентним органом.   
44. 3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
 
      
45. Стаття 3. Сфера дії Закону
 
-70- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
6. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 3. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об'єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження.
2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини щодо:
захисту життя та здоров'я рослин;
харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, призначених (вироблених) для власного споживання (користування);
ввезення на митну територію України тварин, крім тих, які призначені для споживання людиною живими.
 
Враховано   Стаття 3. Сфера дії Закону
1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об'єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження.
2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини щодо:
1) захисту життя та здоров'я рослин;
2) харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, призначених (вироблених) для власного споживання (користування);
3) ввезення на митну територію України тварин, крім тих, що призначені для споживання людиною живими.
 
46. 1. Дія цього Закону поширюється на:
 
-71- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
частину 1 статті 3 викласти в такій редакції:
«1. Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та обіг, ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів, кормів, інших об’єктів санітарних заходів, та побічних продуктів тваринного походження, непризначених для споживання людиною, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.».
 
Враховано редакційно      
47. 1) корми, тварини, харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів окрім рослин до збору врожаю;
 
      
48. 2) операторів ринку;
 
      
49. 3) систему державного контролю і державний контроль.
 
      
50. 2. Дія цього Закону не поширюється на виробництво та/або зберігання товарів,призначених (вироблених) для особистого споживання.
 
-72- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
частину 2 статті 3 викласти в такій редакції:
«Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, об’єктами яких є харчові продукти, побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, корми, призначені (вироблені) для власного споживання (користування).».
 
Враховано редакційно      
51. Розділ ІІ
 
      
52. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
-73- Бакуменко О.Б.
Назву Розділу ІІ викласти в наступній редакції:
«СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇВЛАДИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ.».
 
Враховано редакційно   Розділ ІІ
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ
 
    -74- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
7. Назву розділу ІІ викласти у наступній редакції
Розділ ІІ
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ
 
Враховано    
53. Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері державного контролю
 
-75- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
8. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері здійснення державного контролю
1. До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:
#-10027
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано редакційно   Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері здійснення державного контролю
1. До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:
1) Кабінет Міністрів України;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;
3) компетентний орган.
 
54. 1. До органів виконавчої влади у сфері державного контролю належать:
 
      
55. Кабінет Міністрів України;
 
      
56. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави;
 
-76- Бакуменко О.Б.
в абзаці 2 пункту 1 статті 4 слова «реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави» замінити на слова «реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини».
 
Враховано      
    -77- Нестеренко В.Г.
В абзаці третьому ч. 1 ст. 4 слова „політику з питань продовольчої безпеки держави» замінити словами „аграрну політику».
 
Враховано редакційно    
57. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
 
      
58. центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та якості харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин (компетентний орган).
 
-78- Бакуменко О.Б.
абзац 4 пункту 1 статті 4 викласти в такій редакції:
«центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.».
 
Враховано редакційно      
    -79- Нестеренко В.Г.
Абзац п’ятій ч.1 ст. 4 вкласти в редакції „компетентний орган».
 
Враховано    
59. 2. Інші органи виконавчої влади не мають права встановлювати вимоги до чи будь-яким іншим чином здійснювати державний контроль, якщо це не передбачено цим Законом.
 
-80- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
частини 2 та 3 статті 4 виключити
 
Враховано      
60. 3. Нормативно-правові та інші акти, що встановлюють чи будь-яким іншим чином здійснюють регулювання державного контролю та видані органами виконавчої влади, що не зазначені в частині першій цієї статті, не підлягають застосуванню.
 
-81- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
9. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю належить:
1) забезпечення здійснення державної політики у сфері державного контролю;
2) спрямування та координація роботи органів виконавчої влади у сфері державного контролю;
3) затвердження переліку призначених прикордонних інспекційних постів;
4) затвердження переліку призначених пунктів пропуску на державному кордоні України;
5) затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, та порядку визначення періодичності здійснення планових заходів державного контролю потужностей;
6) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
 
Враховано частково   Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю належить:
1) забезпечення здійснення державної політики у сфері державного контролю;
2) спрямування та координація роботи органів виконавчої влади у сфері державного контролю;
3) затвердження переліку призначених прикордонних інспекційних постів;
4) затвердження переліку призначених пунктів пропуску на державному кордоні України;
5) затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, та порядку визначення періодичності здійснення планових заходів державного контролю потужностей;
6) затвердження порядку та критеріїв уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій, порядку перевірки компетентним органом дотримання ними відповідних критеріїв уповноваження та позбавлення такого уповноваження;
7) затвердження порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю;
8) затвердження порядку проведення аудиту компетентного органу та його територіальних органів;
9) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
 
    -82- Продан О.П.
Статтю 5 законопроекту замінити статтями такого змісту:
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю належить:
1) забезпечення здійснення державної політики у сфері державного контролю;
2) спрямування та координація роботи органів виконавчої влади у сфері державного контролю;
3) затвердження порядку проведення зовнішнього аудиту компетентного органу та довгострокового плану проведення зовнішніх аудитів компетентного органу;
4) затвердження переліку призначених прикордонних інспекційних постів;
5) затвердження переліку призначених пунктів пропуску на державному кордоні України;
6) затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, та порядку визначення періодичності (частоти) здійснення планових заходів державного контролю потужностей;
7) порядок проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю.
8) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
 
Враховано частково    
61. Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави в сфері державного контролю
 
-83- Бакуменко О.Б.
Статтю 5 Розділу Ізамінити новими статтями такого змісту:
«Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю
1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері державного контролю належить:
1)забезпечення здійснення державної політики у сфері державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
2)спрямування та координація роботи органів виконавчої влади у сфері державного контролю;
3)затвердження порядку проведення аудиту компетентного органу;
4)затвердження переліку призначених прикордонних інспекційних постів;
5)затвердження переліку призначених пунктів пропуску на державному кордоні;
6)затвердження граничних норм (обсягів) і порядку відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;
7)затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності, та порядок визначення періодичності проведення планових заходів державного контролю потужностей;
8)здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.
Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:
форми документів, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час здійснення державного контролю;
довгостроковий план державного контролю;
методи контролю зоонозів;
порядок та критерії уповноваження акредитованих лабораторій, в тому числі референс-лабораторій;
порядок встановлення та застосування періодичності фізичних перевірок вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
перелік харчових продуктів та кормів нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю у призначених пунктах пропуску на державному кордоні України.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано частково      
    -84- Нестеренко В.Г.
В тесті та назві ст. 5 слова „політику з питань продовольчої безпеки держави» замінити словами „аграрну політику»
 
Враховано редакційно    
62. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави затверджує переліки референс-лабораторій, уповноважених акредитованих лабораторій, здійснює інші повноваження, що передбачені цим Законом.
 
-85- Продан О.П.
Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:
1) форми актів державного контролю, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час інспектування та аудиту, а також форми актів відбору зразків;
2) довгостроковий план державного контролю;
3) методи контролю зоонозів;
4) вимоги щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки;
5) порядок затвердження та застосування частоти документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок (включно досліджень (випробувань) на місці та лабораторних досліджень (випробувань) вантажів з продуктами, частоти документальних перевірок, перевірок відповідності і фізичних перевірок (включно досліджень (випробувань) на місці та лабораторних досліджень (випробувань) вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
6) граничні норми (обсяги) відбору зразків;
7) порядок відбору зразків для досліджень (випробувань) на місці або в уповноважених лабораторіях та їх перевезення (пересилання) до цих лабораторій. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
Враховано частково ст.6 Не 1 в частині затвердження окремої частоти проведення так званих «досліджень на місті», оскільки це не передбачено законодавством ЄС.  Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:
1) форми актів державного контролю, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час інспектування та аудиту, а також форми актів відбору зразків;
2) довгостроковий план державного контролю;
3) методи контролю зоонозів;
4) вимоги щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки;
5) порядок визначення та застосування періодичності документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України відповідно до вимог розділу VІІ цього Закону;
6) граничні норми (обсяги) відбору зразків;
7) порядок відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
    -86- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
10. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:
форми актів державного контролю, що застосовуються державними інспекторами та державними ветеринарними інспекторами під час інспектування та аудиту, а також форми актів відбору зразків;
довгостроковий план державного контролю;
методи контролю зоонозів;
порядок та критерії уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій, порядок перевірки компетентним органом дотримання ними відповідних критеріїв уповноваження та позбавлення такого уповноваження;
вимоги щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки;
порядок визначення та застосування періодичності заходів державного контролю на кордоні щодо вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України відповідно до вимог Розділу VІІ цього Закону;
граничні норми (обсяги) відбору зразків;
порядок відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
Враховано частково    
    -87- Продан О.П.
Статтю 6 законопроекту доповнити новими абзацами такого змісту:
Стаття 6. Повноваження компетентного органу
Компетентний орган планує, організовує здійснення та здійснює державний контроль, зокрема:
розробляє, затверджує, впроваджує довгостроковий національний план державного контролю і звітує про стан його виконання;
затверджує та організовує виконання загальнодержавних програм державного моніторингу;
затверджує програму щорічного державного контролю харчових продуктів та кормів відповідно до оцінки ризику для кожної потужності з виробництва харчових продуктів та кормів;
затверджує у щорічному плані державного контролю частоту документальних перевірок, перевірок відповідності і фізичних перевірок (включно досліджень (випробувань) на місці та лабораторних досліджень (випробувань) вантажів з продуктами, частоту документальних перевірок, перевірок відповідності і фізичних перевірок вантажів (включно досліджень (випробувань) на місці та лабораторних досліджень (випробувань) з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
затверджує у щорічному плані державного контролю параметри, відповідно до яких проводяться дослідження (випробування) на місці та лабораторні дослідження (випробування) зразків з вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, а також відібрані з об’єктів санітарних заходів на митній території України;
надає повноваження щодо здійснення заходів державного контролю, контролює їх діяльність та позбавляє таких повноважень, а також веде Державний реєстр уповноважених осіб;
контролює результативність виконання своїх обов'язків посадовими особами компетентного органу, його територіальних органів, державного контролю, що здійснюється уповноваженими особами, зокрема встановлює критерії оцінювання діяльності таких осіб та періодично проводить оцінювання їх діяльності за відповідними щорічними планами. Результати зазначеного контролю за минулий рік оприлюднюються не пізніше першого квітня наступного за звітним року;
видає документи дозвільного характеру, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
уповноважує акредитовані лабораторії та референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю та інших цілей, встановлених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
встановлює на підставі аналізу ризиків періодичність проведення державного контролю кожної потужності у випадках, передбачених законом;
у разі необхідності, залучає до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
Враховано частково    
    -88- Левченко Ю.В.
Пункт 4 частини 1 статті 6 розділу 2 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Уповноваження лабораторій на здійснення лаб досліджень – це вимога законодавства ЄС.   
63. Стаття 6. Повноваження компетентного органу
 
-89- Бакуменко О.Б.
статтю 6 викласти в такій редакції:
«Стаття 6. Система та повноваження компетентного органу у сфері державного контролю
1. Компетентний орган у сфері державного контролю:
організовує та здійснює державний контроль, в тому числі на кордоні;
розробляє та впроваджує довгостроковий план державного контролю і щорічно звітує Кабінету Міністрів України про стан його виконання;
розробляє та впроваджує план дій за надзвичайних обставин;
затверджує щорічні плани державного контролю та плани державного моніторингу;
забезпечує проведення передзабійного та післязабійного огляду тварин на відповідних потужностях, а також післязабійного огляду тварин, забитих на полюванні;
здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (в англійській транскрипції НаzаrdАnаlysіsаndСrіtісаlСоntrоlРоіnt – НАССР);
делегує повноваження із здійснення окремих заходів державного контролю у встановлених цим Законом випадках;
контролює ефективність виконання делегованих повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю;
встановлює у щорічному плані державного контролю періодичність проведення заходів державного контролю щодо кожної потужності з виробництва та обігу харчових продуктів та/або кормів;
уповноважує акредитовані лабораторії на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;
залучає у разі необхідності до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;
вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
2.Систему компетентного органу складають компетентний орган, його територіальні органи, а також державні установи, підпорядковані компетентному органу.
3. Територіальні органи виконують повноваження компетентного органу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Територіальні органи компетентного органу очолюють головні державні інспектори.»
 
Враховано редакційно      
64. Компетентний орган планує, організовує здійснення та здійснює державний контроль, зокрема:
 
-90- Левченко Ю.В.
Пункт 8 частини 1 статті 6 розділу 2 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Оскільки окремі пов'язані з відбором зразків питання технічного характеру мають бути врегульовані на підзаконному рівні     
65. розробляє, затверджує, впроваджує довгостроковий національний план державного контролю і звітує про стан його виконання;
 
      
66. затверджує та організовує виконання загальнодержавних програм державного моніторингу;
 
      
67. затверджує програму щорічного державного контролю харчових продуктів та кормів відповідно до оцінки ризику для кожної потужності з виробництва харчових продуктів та кормів;
 
-91- Кужель О.В.
У частині 1 статті 6 абзац 4 замінити на абзаци такого змісту: «безумовно надає особам, визначеним цим Законом, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, у разі їх відповідності вимогам встановленим цим Законом, контролює їх діяльність, позбавляє їх таких повноважень за наявності підстав, визначених цим законом, а також веде облік та оприлюднює відомості про уповноважених осіб на офіційному веб-сайті;
забезпечує правомірність та ефективність діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та їх посадових осіб;».
 
Враховано частково ч.1 ст.7, фактично остаточна редакція відрізняється від запропонованої лише відсутністю слова "безумовно" [надає особам повноваження], оскільки здійснення державного контролю не є звичайним видом господарської діяльності, до якого запрошуються усі бажаючі. Згідно з вимогами законодавства ЄС компетентний орган самостійно вирішує, чи необхідно та доцільно залучати уповноважених осіб до здійснення державного контролю чи ефективніше здійснювати відповідну діяльність силами державних службовців.     
68. делегує уповноваженим особам окремі функції із здійснення державного контролю у встановлених законом про державний контроль випадках;
 
      
69. видає документи дозвільного характеру, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
 
      
70. уповноважує акредитовані лабораторії та референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю та інших цілей, встановлених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
      
71. встановлює на підставі аналізу ризиків періодичність проведення державного контролю кожної потужності у випадках, передбачених законом;
 
      
72. у разі необхідності, залучає до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;
 
      
73. здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
 
-92- Кужель О.В.
У статті 7:
Назву статті 7 викласти у наступній редакції:
«Стаття 7. Система компетентного органу та вимоги до нього»
 
Враховано частково стаття 7 має назву "Система та повноваження компетентного органу у сфері державного контролю", а ст.8 – "Основні засади діяльності компетентного органу у сфері державного контролю" (в ній викладено і вимоги до компетентного органу)     
74. Стаття 7. Вимоги до компетентного органу
 
-93- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
назву статті 7 викласти в такій редакції:
«Стаття 7. Основні засади діяльності компетентного органу у сфері державного контролю»
 
Відхилено   Стаття 7. Система та повноваження компетентного органу у сфері державного контролю
1. Компетентний орган у сфері державного контролю:
1) організовує та здійснює державний контроль, у тому числі на державному кордоні України;
2) розробляє та виконує довгостроковий план державного контролю, щороку звітує Кабінету Міністрів України про стан його виконання;
3) розробляє та виконує план дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин);
4) затверджує щорічний план державного контролю та щорічний план державного моніторингу;
5) забезпечує проведення передзабійного та післязабійного огляду тварин на відповідних потужностях, а також післязабійного огляду тварин, забитих на полюванні;
6) здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
7) надає особам, визначеним цим Законом,
повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, контролює правомірність та ефективність їхньої діяльності, позбавляє таких повноважень за наявності підстав, визначених законодавством, а також веде облік та оприлюднює відомості про уповноважених осіб на офіційному веб-сайті;
8) забезпечує правомірність та ефективність діяльності своїх структурних підрозділів, територіальних органів та їх посадових осіб;
9) встановлює у щорічному плані державного контролю періодичність інспектування, аудиту, відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань) щодо кожної потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
10) затверджує в порядку, визначеному законодавством, періодичність документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
11) залучає у разі необхідності до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;
12) вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, а також для притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом;
13) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
2. Систему компетентного органу складають компетентний орган, його територіальні органи, а також державні установи, підприємства та організації, підпорядковані компетентному органу.
3. Територіальні органи виконують повноваження компетентного органу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Керівник компетентного органу покладає виконання повноважень головного державного інспектора та головного державного ветеринарного інспектора на керівника територіального органу або його заступників, за умови їх відповідності вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора.
4. Керівник компетентного органу виконує повноваження Головного державного інспектора України та Головного державного ветеринарного інспектора України, за умови відповідності його вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора. У разі невідповідності керівника компетентного органу зазначеним вимогам він покладає виконання повноважень Головного державного інспектора України та Головного державного ветеринарного інспектора України на своїх заступників або керівників структурних підрозділів компетентного органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора.
 
    -94- Левченко Ю.В.
Пункт 7 частини 1 статті 7 розділу 2 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Оскільки делегування недержавним установам визначених повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю є практикою ЄС та інших цивілізованих країн, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню загальних витрат держави на здійснення контролю   
    -95- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
11. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 7. Система та повноваження компетентного органу у сфері державного контролю
1. Компетентний орган у сфері державного контролю:
організовує та здійснює державний контроль, у тому числі на державному кордоні України;
розробляє та впроваджує довгостроковий план державного контролю і щорічно звітує Кабінету Міністрів України про стан його виконання;
розробляє та впроваджує план дій за надзвичайних обставин;
затверджує щорічні плани державного контролю та плани державного моніторингу;
забезпечує проведення передзабійного та післязабійного огляду тварин на відповідних потужностях, а також післязабійного огляду тварин, забитих на полюванні;
здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (в англійській транскрипції Наzаrd Аnаlysіs аnd Сrіtісаl Соntrоl Роіnt - НАССР);
надає особам, визначеним цим Законом, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, контролює правомірність та ефективність їх діяльності, позбавляє таких повноважень за наявності підстав, визначених законодавством, а також веде облік та оприлюднює відомості про уповноважених осіб на офіційному веб-сайті;
проводить аудит діяльності своїх структурних підрозділів та територіальних органів;
встановлює у щорічному плані державного контролю періодичність інспектування, аудиту, відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань) щодо кожної потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
затверджує в порядку, визначеному законодавством, періодичність заходів державного контролю на кордоні щодо вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
залучає у разі необхідності до здійснення державного контролю правоохоронні органи в рамках наданих їм законом повноважень;
вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, а також притягнення винних осіб до відповідальності, встановленої законом;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
2. Систему компетентного органу складають компетентний орган, його територіальні органи, а також державні установи, підприємства та організації, підпорядковані компетентному органу.
3. Територіальні органи виконують повноваження компетентного органу в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Керівник компетентного органу покладає виконання повноважень головного державного інспектора та головного державного ветеринарного інспектора на керівника територіального органу або його заступників за умови їх відповідності вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора.
4. Керівник компетентного органу виконує повноваження головного державного інспектора України та головного державного ветеринарного інспектора України, якщо він відповідає вимогам, встановленим цим Законом відповідно до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора. У разі невідповідності керівника компетентного органу зазначеним вимогам, він покладає виконання повноважень головного державного інспектора України та державного ветеринарного інспектора України на своїх заступників або керівників структурних підрозділів компетентного органу, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом до державного інспектора та державного ветеринарного інспектора.
 
Враховано редакційно    
75. 1. Компетентний орган повинен забезпечити:
 
-96- Бакуменко О.Б.
пункт 1 статті 7 викласти в такій редакції:
«1. Компетентний орган у сфері державного контролю повинен забезпечити:».
 
Враховано редакційно      
76. 1) ефективність і результативність державного контролю на усіх стадіях виробництва та обігу;
 
-97- Бакуменко О.Б.
підпункт 1) пункту1 статті 7 доповнити наступними підпунктами:
«1) ефективність державного контролю на усіх стадіях виробництва та обігу живих тварин, харчових продуктів та кормів, а також на стадії використання кормів;
2) відсутність будь-якого конфлікту інтересів у осіб, які здійснюють заходи державного контролю;»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних підпунктів.
 
Враховано редакційно      
77. 2) наявність у своєму розпорядженні, або доступ до відповідних лабораторій для проведення досліджень (випробувань), а також наявність або доступ до достатньої кількості належним чином кваліфікованого і досвідченого персоналу для результативного та ефективного виконання заходів державного контролю;
 
-98- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
у підпункті 2) пункту 1 статті 7 після слова «досліджень (випробувань)» замінити словами «лабораторних досліджень (випробувань)».
 
Враховано      
78. 3) наявність відповідних засобів для забезпечення результативного виконання персоналом компетентного органу та уповноваженими особами заходів державного контролю;
 
-99- Бакуменко О.Б.
підпункт 3) пункту 1 статті 7 викласти в такій редакції:
«3)наявність і належний стан відповідних засобів (потужностей та обладнання) для забезпечення ефективного здійснення персоналом заходів державного контролю;»
 
Враховано редакційно      
79. 4) наявність розроблених планів дій за надзвичайних обставин, та готовність діяти згідно цих планів у випадку настання таких надзвичайних обставин;
 
-100- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
пункт 4) частини 1 статті 7 викласти в такій редакції
«4) розроблення планів дій за надзвичайних обставин».
 
Враховано      
80. 5) навчання державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів відповідно до сфери їх повноважень;
 
-101- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
підпункт 5) пункту 1 статті 7 викласти в наступній редакції:
«5) покладення на операторів ринку харчових продуктів і кормів обов’язку проходити будь-які форми державного контролю, що здійснюються відповідно до цього Закону, а також сприяти персоналу компетентного органа у виконанні ним своїх завдань;».
 
Враховано частково      
    -102- Бакуменко О.Б.
в підпункт 5) пункту 1 статті 7 слова «та державних ветеринарних інспекторів» виключити;
 
Враховано редакційно    
    -103- Кужель О.В.
У частині 1 (редакції першого читання) пункт 5) – виключити;
 
Враховано у ч.1 ст.8, в якій відсутня вимога щодо забезпечення навчання держінспекторів та держветінспекторів.   
81. 6) неупередженість та відповідність заходів державного контролю поставленим цілям;
 
-104- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
підпункти 6) та 7) пункту 1 статті 7 викласти в наступній редакції:
«7) якість та відповідність заходів державного контролю поставленим цілям;
8)прозорість, неупередженість та узгодженість дій під час здійснення заходів державного контролю на всіх рівнях;».
 
Враховано      
82. 7) високий рівень прозорості, неупередженості та узгодженості дій під час здійснення заходів державного контролю на всіх рівнях;
 
      
83. 8) здійснення державного контролю відповідно до встановлених законодавством вимог.
 
      
84. 2. Компетентний орган під час здійснення заходів державного контролю повинен забезпечення дотримання вимог щодо конфіденційності інформації, встановлених операторами ринку, якщо це не суперечить законодавству України і не створює перешкод для проведення державного контролю.
 
-105- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
частину 2 статті 7 виключити
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних пунктів.
 
Враховано      
85. 3. Компетентний орган щорічно проводить внутрішній аудит своєї діяльності та вживає належних заходів в світлі отриманих результатів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону. Результати аудитів повинні оприлюднюватися на офіційному сайті компетентного органу не пізніше першого квітня наступного за звітним року.
 
-106- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
частину 3 статті 7 викласти в наступній редакції:
«3.Компетентний орган зобов’язаний проводити внутрішній аудит своєї діяльності. Кабінет Міністрів України або уповноважена ним особа не рідше одного разу на рік проводить зовнішній аудит компетентного органу на основі принципів незалежності, прозорості та залучення представників громадськості. За результатами аудиту компетентний орган вживає необхідних заходів відповідно до результатів такого аудиту з метою забезпечення виконання вимог цього Закону. Порядок та періодичність проведення аудиту компетентного органу затверджується Кабінетом Міністрів України.».
 
Враховано редакційно      
    -107- Продан О.П.
Частину 3 статті 7 законопроекту викласти в такій редакції:
3. Компетентний орган зобов’язаний регулярно, але не рідше одного разу на календарний рік проводити внутрішній аудит своєї діяльності за встановленим цим органом довгостроковим планом внутрішніх аудитів, який оприлюднюється на його офіційному веб-сайті. Кабінет Міністрів України або уповноважена ним особа/особи не рідше одного разу на календарний рік проводять зовнішній аудит компетентного органу за затвердженим Кабінетом Міністрів України порядком та багаторічним планом проведення зовнішніх аудитів компетентного органу на основі принципів незалежності, прозорості та залучення представників громадськості. Результати внутрішнього і зовнішнього аудиту компетентного органу оприлюднюються на його офіційному веб-сайті до 01 квітня року, наступного за звітним. За результатами зовнішнього і внутрішнього аудиту компетентний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону і оприлюднює відповідні звіти на своєму офіційному веб-сайті.
Доповнити статтю 7 законопроекту новими частинами:
«6. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи компетентного органу або його територіального органу, відшкодовується за рахунок коштів бюджету, передбаченого для фінансування компетентного органу та його територіальних органів, незалежно від вини такої посадової особи.
7. Посадова особа компетентного органу або його територіального органу несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв’язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової особи.».
 
Враховано частково    
    -108- Кужель О.В.
Частину третю (редакції першого читання) викласти у наступній редакції: «Щороку проводиться незалежний аналіз (оцінку) ефективності діяльності компетентного органу, його територіальних органів, їх операційної та інституційної незалежності, у тому числі шляхом вибіркового аналізу матеріалів здійснених контрольних заходів та їх результатів, виконання наданих законом повноважень їх посадовими особами, результатів розгляду скарг на дії та/або бездіяльність та/або рішення посадових осіб компетентного органу його територіальних органів.
Зазначений аналіз (оцінку) проводить комісія зовнішнього контролю у складі десяти членів, які публічно делегуються громадськими об’єднаннями, що здійснюють свою діяльність у відповідних напрямках (галузях) економіки та підприємництва та мають значний досвід роботи, володіють необхідними знаннями та навичками для проведення такої аналізу (оцінки), а також мають бездоганну ділову репутацію. Члени комісії зовнішнього контролю діють незалежно та не повинні виконувати будь-які доручення, вказівки, надані будь-якою особою.
Для проведення аналізу (оцінки) члени комісії зовнішнього контролю мають право:
1) доступу до усіх документів, матеріалів, офіційного листування, іншої інформації (документів), які є у володінні компетентного органу, його територіальних органів;
2) проводити конфіденційні інтерв’ю з працівниками компетентного органу, його територіальних органів, а також іншими особами, які володіють інформацією (документами), необхідними для проведення аналізу (оцінки).
Члени комісії зовнішнього контролю не можуть втручатися у здійснення наданих законом повноважень посадовими особами компетентного органу та його територіальних органів.
Висновок незалежного зовнішнього аналізу (оцінки) діяльності компетентного органу оприлюднюється на його офіційному веб-сайті та скеровується разом із щорічним звітом до Кабінету Міністрів України.»
 
Враховано частково ч.2 ст.8 Сама ідея зовнішнього контролю за діяльністю компетентного органу через механізм проведення зовнішнього аудиту. Однак дослівно поправку 1 неможливо через необхідність її узгодження з пропозиціями О.Продан. Передбачається, що порядок здійснення зовнішнього аудиту визначатиметься КМУ.   
86. 4. Компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно з затвердженими процедурами, які містять інформацію та інструкції посадовим особам компетентного органу та уповноваженим особам, зокрема, щодо:
 
-109- Бакуменко О.Б.
частину 4 статті 7 викласти в наступній редакції:
«4. Компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно із встановленими законодавством вимогами, які містять інформацію та інструкції особам, що здійснюють державний контроль, зокрема щодо:
структури компетентного органу та відносин між компетентним органом та уповноваженими установами та порядку їх взаємодії;
завдань державного контролю, включаючи довгострокові та короткострокові;
завдань та повноважень посадових осіб компетентного органу та уповноважених установ;
процедур відбору зразків, методик лабораторних досліджень (випробувань), інтерпретації результатів цих досліджень (випробувань) та прийняття подальших рішень;
планів моніторингу та нагляду;
дій, які мають бути вжиті оператором ринку за результатами заходів державного контролю;
перевірки ефективності методик відбору зразків, методик досліджень (випробувань);
будь-якої іншої діяльності, необхідної для ефективного здійснення заходів державного контролю.».
 
Враховано частково      
87. 1) структури компетентного органу;
 
-110- Левченко Ю.В.
Пункт 1 частини 3 статті 8 розділу 2 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Оскільки делегування недержавним установам визначених повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю є практикою ЄС та інших цивілізованих країн, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню загальних витрат держави на здійснення контролю     
88. 2) відносин між компетентним органом та уповноваженими особами, зокрема права кожної із сторін процедур державного контролю та порядок взаємодії;
 
      
89. 3) завдань державного контролю, включаючи довгострокові та короткострокові;
 
      
90. 4) завдань, повноважень та обов‘язків посадових осіб компетентного органу і уповноважених осіб;
 
      
91. 5) процедур відбору зразків, методів досліджень (випробувань), інтерпретацію їх результатів;
 
      
92. 6) програм моніторингу;
 
      
93. 7) дій, які необхідно вжиті за результатами заходів державного контролю;
 
      
94. 8) іншої діяльності та/або інформації, необхідної для ефективного та результативного здійснення заходів державного контролю.
 
-111- Кужель О.В.
Частину п’яту (редакції першого читання) – виключити.
У зв’язку із вказаним змінити нумерацію частин з 1-4 на 3-6 відповідно.
 
Враховано Остаточна редакція законопроекту не передбачає права компетентного органу приймати нормативно-правові акти.     
95. 5. На виконання положень цієї статті компетентний орган затверджує відповідні нормативно-правові акти.
 
-112- Бакуменко О.Б.
частину 5 статті 7 викласти в наступній редакції:
«5. У разі виникнення підстав для підозри, що харчові продукти та/або корми можуть становити ризик для здоров’я людей чи тварин в залежності від характеру та ступеня цього ризику, компетентний орган, враховуючи положення законодавства щодо правового режиму інформації з обмеженим доступом, зобов'язаний вжити необхідних заходів для невідкладного інформування населення про:
1) походження та характер ризику для здоров'я людей та/або тварин з визначенням ризикових харчових продуктів чи кормів або їх категорію; та
2) заходи, які здійснено або будуть здійснені для попередження, зниження чи усунення цього ризику.»
 
Враховано редакційно   Стаття 8. Основні засади діяльності компетентного органу у сфері державного контролю
1. Компетентний орган у сфері державного контролю повинен забезпечити:
1) ефективність державного контролю під час виробництва та обігу живих тварин, харчових продуктів та кормів, а також на стадії використання кормів;
2) відсутність будь-якого конфлікту інтересів у осіб, які здійснюють заходи державного контролю;
3) наявність у своєму розпорядженні або доступ до уповноважених лабораторій для проведення лабораторних досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості кваліфікованого та досвідченого персоналу для ефективного виконання заходів державного контролю;
4) наявність і належний стан відповідних засобів (інструментів, обладнання тощо) для забезпечення ефективного здійснення персоналом заходів державного контролю;
5) наявність плану дій за надзвичайних обставин та готовність діяти згідно з цим планом у разі виникнення таких обставин;
6) якість та відповідність заходів державного контролю поставленим цілям;
7) прозорість, неупередженість та узгодженість дій під час здійснення заходів державного контролю на всіх рівнях;
8) здійснення державного контролю відповідно до встановлених законодавством вимог.
2. Зовнішній аудит компетентного органу та його територіальних органів проводиться щороку за рішенням Кабінету Міністрів України на основі принципів незалежності і прозорості та за участю представників громадськості. Представниками громадськості, які беруть участь у проведенні зовнішнього аудиту компетентного органу та його територіальних органів, можуть бути фізичні особи, які мають значний досвід роботи, володіють необхідними знаннями і навичками та публічно делегуються громадськими об'єднаннями, що здійснюють свою діяльність у сфері захисту прав та інтересів споживачів харчових продуктів або операторів ринку. Внутрішній аудит діяльності компетентного органу та його територіальних органів проводиться не рідше одного разу на рік. Результати аудитів оприлюднюються на офіційному веб-сайті компетентного органу та направляються до Кабінету Міністрів України до 1 квітня року, наступного за звітним. За результатами кожного аудиту компетентний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону та оприлюднює інформацію про їх виконання на своєму офіційному веб-сайті. Порядок проведення аудиту компетентного органу та його територіальних органів затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно із встановленими законодавством вимогами, зокрема щодо:
1) структури компетентного органу та порядку його взаємодії з уповноваженими особами;
2) завдань державного контролю, включаючи довгострокові та короткострокові;
3) завдань та повноважень посадових осіб компетентного органу, його територіальних органів та уповноважених осіб;
4) порядку відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), інтерпретації результатів цих досліджень (випробувань) та прийняття подальших рішень;
5) планів державного моніторингу;
6) дій, які вживаються оператором ринку на виконання приписів, розпоряджень та рішень, виданих за результатами заходів державного контролю;
7) перевірки результативності методів (методик) відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань).
4. Компетентний орган затверджує і запроваджує постійно діючі процедури (однією з форм яких є аудит), необхідні для перевірки результативності заходів державного контролю, що здійснюються силами компетентного органу та/або уповноваженими особами.
5. Компетентний орган повинен забезпечити проведення коригувальних дій, якщо результати передбачених частиною четвертою цієї статті перевірок вказують на недотримання порядку проведення заходів державного державного контролю.
 
    -113- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
12. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 8. Основні засади діяльності компетентного органу у сфері державного контролю
1. Компетентний орган у сфері державного контролю повинен забезпечити:
1) ефективність державного контролю на під час виробництва та обігу живих тварин, харчових продуктів та кормів, а також на стадії використання кормів;
2) відсутність будь-якого конфлікту інтересів у осіб, які здійснюють заходи державного контролю;
3) наявність у своєму розпорядженні або доступ до уповноважених лабораторій для проведення лабораторних досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості кваліфікованого та досвідченого персоналу для ефективного виконання заходів державного контролю;
4) наявність і належний стан відповідних засобів (інструментів, обладнання тощо) для забезпечення ефективного здійснення персоналом заходів державного контролю;
5) наявність планів дій за надзвичайних обставин та готовність діяти згідно з цими планами у випадку настання таких обставин;
6) якість та відповідність заходів державного контролю поставленим цілям;
7) прозорість, неупередженість та узгодженість дій під час здійснення заходів державного контролю на всіх рівнях;
8) здійснення державного контролю відповідно до встановлених законодавством вимог.
2. Компетентний орган проводить аудит діяльності своїх структурних підрозділів та діяльності його територіальних органів. Результати аудиту компетентного органу та його територіальних органів оприлюднюються на його офіційному веб-сайті. За результатами аудиту компетентний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення виконання вимог цього Закону.
3. Компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно із встановленими законодавством вимогами, зокрема щодо:
1) структури компетентного органу та порядку його взаємодії з уповноваженими особами;
2) завдань державного контролю, включаючи довгострокові та короткострокові;
3) завдань та повноважень посадових осіб компетентного органу, його територіальних органів та уповноважених осіб;
4) порядку відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), інтерпретації результатів цих досліджень (випробувань) та прийняття подальших рішень;
5) планів державного моніторингу;
6) дій, які вживаються оператором ринку на виконання приписів, розпоряджень та рішень, виданих за результатами заходів державного контролю;
7) перевірки результативності методів (методик) відбору зразків, методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань).
 
Враховано частково    
    -114- Кужель О.В.
Доповнити статтю 7 новими частинами наступного змісту:
«1. Систему компетентного органу складають:
компетентний орган;
його територіальні органи;
державні установи, підприємства та організації, підпорядковані компетентному органу.
2. Керівником компетентного органу призначається особа, яка відповідає одній з таких вимог:
1) має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра та має досвід роботи у сфері застосування (здійснення) санітарних та/або фітосанітарних та/або ветеринарно-санітарних заходів не менше п’яти років;
або
2) має вищу освіту не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини та досвід роботи у сфері здійснення заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження, кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, сіна, соломи, здоров’я та благополуччя тварин не менше п’яти років.
За умови відповідності особи, яка призначається керівником вимогам пункту першого частини четвертої цієї статті, керівник компетентного органу призначається головним державним інспектором України, а за умови відповідності вимогам пункту другого частини третьої цієї статті, керівник компетентного органу призначається головним державним ветеринарним інспектором України.»
 
Враховано частково ст.7 щодо системи компетентного органу Не 1 щодо вимог до керівника компетентного органу. Діяльність компетентного органу (Держпродспоживслужби) дуже різнопланова і включає, крім ветеринарного і фітосанітарного напрямів, багато інших, наприклад, захист прав споживачів, контроль цін тощо. Бути одночасно дипломованим спеціалістом з усіх цих напрямів неможливо. З іншого боку, виділяти з них один чи два напрями як важливіші за інші теж невиправдано. Тим більше мова йде про керівника компетентного органу, основне завдання якого – це загальне керівництво його роботою, а не вирішення вузькопрофільних питань. Тому подібні вимоги пред’являються до керівників відповідних структурних підрозділів. Нарешті, питання кваліфікаційних вимог до керівників ЦОВВ врегульовано ЗУ "Про державну службу".   
    -115- Кужель О.В.
У статті 8:
Назву статті викласти у наступній редакції:
«Стаття 8. Порядок та основні засади надання повноважень уповноваженим особам»
 
Враховано редакційно у ст.9, оскільки згідно з буквальним підходом повноваження надаються особам, які формально ще не є уповноваженими. Іншими словами, статус уповноваженої особи – це результат надання повноважень відповідній особі.   
96. Стаття 8. Делегування окремих повноважень щодо державного контролю
 
-116- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
статтю 8 викласти у такій редакції:
«Стаття 8. Надання повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю
Надання повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю
Компетентний орган має право делегувати у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю юридичним особам, які відповідають таким вимогам:
наявність деталізованого опису окремих заходів державного контролю, які може здійснювати уповноважена установа, та умов, за яких вони мають здійснюватися;
наявність в уповноваженої установи належного досвіду, обладнання та інфраструктури, необхідних для здійснення делегованих повноважень щодо державного контролю;
наявність в уповноваженої установи належної кількості кваліфікованого та досвідченого персоналу;
неупередженість та відсутність конфлікту інтересів в уповноваженої установи стосовно здійснення заходів державного контролю;
встановлення випадків, коли делеговані повноваження щодо державного контролю можуть бути відкликані;
відповідність уповноваженої установи критеріям, необхідним для здійснення заходів державного контролю, які їй делегуються. Зазначені критерії розробляються та встановлюються компетентним органом;
акредитація уповноваженої установи відповідно до стандарту ІSО/ІЕС 17020 «Загальні критерії для функціонування різних видів органів, які виконують інспектування» або відповідно іншого стандарту, якщо він більше відповідає делегованому повноваженню щодо державного контролю;
наявність ефективної координації дій між компетентним органом, який делегує повноваження, та уповноваженою установою;
повідомлення уповноваженою установою про результати здійснення заходів державного контролю компетентному органу регулярно або за запитом компетентного органу. Якщо результати державного контролю вказують на невідповідність або вірогідність невідповідності, уповноважена установа має негайно інформувати про це компетентний орган.
Компетентний орган у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік проводить перевірки уповноважених установ у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо внаслідок перевірки виявляється, що такі установи не виконують належним чином делеговані їм повноваження, компетентний орган відкликає делеговані їй повноваження.
Компетентний орган оприлюднює на власному офіційному веб-сайті рішення про делегування повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю не пізніше наступного робочого дня після його прийняття. Компетентний орган веде реєстр уповноважених установ та забезпечує вільний доступ до нього на своєму офіційному веб-сайті.
Компетентний орган у жодному випадку не може делегувати наступні повноваження:
оформляти протоколи про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин та перевіряти стан їх виконання операторами ринку;
встановлювати обмеження або заборону виробництва, обігу, ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення харчових продуктів, кормів, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною або тварин;
здійснювати державний моніторинг та приймати рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів та/або кормів;
вирішувати питання використання харчових продуктів або кормів для цілей, інших, ніж ті, для яких вони призначалися;
приймати рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
видавати, тимчасово припиняти, анулювати, поновлювати та переоформляти експлуатаційний дозвіл на потужність та вживати інших заходів, визначених законодавством, стосовно потужностей, які не відповідають вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
вживати заходи поводження із вантажами, ввезеними (пересланими) на митну територію України, які не відповідають вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.
5. Кабінет Міністрів України може затвердити перелік інших повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю, які не можуть бути делеговані.
6. Компетентний орган може уповноважити спеціаліста ветеринарної медицини виконувати окремі заходи державного контролю господарств, які згідно з цим Законом належать до компетенції уповноваженого ветеринара.».
 
Враховано частково у ст.9     
97. 1. Компетентний орган може делегувати окремі повноваження з державного контролю лише за умови виконання наступних вимог:
 
-117- Івченко В.Є.
У статті 8:
Доповнити статтю новою частиною першою у такій редакції з відповідною зміною нумерації частин статті:
«1. Уповноваженими особами, яким відповідно до цього Закону компетентний орган може надати повноваження щодо здійснення заходів державного контролю, є:
акредитовані лабораторії, у тому числі референс-лабораторії;
ветеринарні лікарі та ветеринари, які відповідають встановленим цим Законом кваліфікаційним та іншим вимогам;
особи, уповноважені на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора; «;
 
Враховано частково      
98. 1) визначення строку делегування повноважень;
 
      
99. 2) наявність деталізованого опису окремих заходів державного контролю, які може здійснювати уповноважена особа, та умов, за яких вони мають здійснюватися;
 
      
100. 3) наявність у уповноваженій особі належного досвіду, персоналу, обладнання та інфраструктури, необхідних для здійснення делегованих повноважень;
 
      
101. 4) неупередженість та відсутність конфлікту інтересів у уповноваженій особі стосовно заходів державного контролю, які їй делеговані;
 
      
102. 5) критерії, за якими делеговані заходи державного контролю можуть бути відкликані;
 
      
103. 6) наявність опису координації дій між компетентним органом та уповноваженою особою;
 
      
104. 7) відсутність дублювання делегованих повноважень ані стосовно окремих операторів, ані окремих видів товарів і тварин на визначеній території.
 
      
105. 2. Уповноважена особа повідомляє про результати державного контролю компетентному органу регулярно або за запитом компетентного органу. Якщо результати державного контролю вказують на невідповідність або вірогідність такої невідповідності, уповноважена особа має негайно інформувати про це компетентний орган.
 
-118- Продан О.П.
Після частини 1 статтю 8 законопроекту доповнити новою частиною такого змісту:
«2. Для цілей цього Закону уповноваженими особами є:
1) офіційні ветеринарні лікарі, що можуть здійснювати повноваження державного ветеринарного інспектора стосовно заходів державного контролю, що визначені розділом VІ цього Закону;
2) працівники бійнь, уповноважені на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, що можуть здійснювати заходи державного контролю відповідно до розділу VІ цього Закону;
3) уповноважені лабораторії, у тому числі референс-лабораторії, що можуть здійснювати відбір зразків, випробування на місці та лабораторні дослідження (випробування), а також виконувати інші функції, передбачені Розділом ІV цього Закону;
4) державні установи, підприємства та організації, підпорядковані компетентному органу, що можуть здійснювати заходи державного контролю відповідно до розділів VІ, VІІ, аудит та інспектування потужностей, що виробляють (здійснюють обіг) харчові продукти, корми, органічну продукцію, а також здійснювати відбір зразків, дослідження (випробування) на місці харчових продуктів та кормів, органічної продукції;
5) інші, ніж зазначені в пунктах 1 і 2 цієї частини, фізичні особи, що можуть здійснювати такі види державного контролю (окрім тих, які передбачені розділами VІ і VІІ цього Закону): інспектування, аудит потужностей, що виробляють (здійснюють обіг) харчові продукти або корми нетваринного походження, органічну продукцію, а також відбір зразків, дослідження (випробування) на місці;
6) інші, ніж зазначені в пунктах 3 і 4 цієї частини юридичні особи, що можуть здійснювати інспектування, аудит потужностей, що виробляють (здійснюють обіг) харчові продукти, корми, органічну продукцію, а також здійснювати відбір зразків, дослідження (випробування) на місці харчових продуктів та кормів, органічної продукції.»;
 
Враховано частково      
106. 3. Компетентний орган проводить аудит діяльності уповноважених осіб зі встановленою періодичністю. Якщо внаслідок аудиту виявляється, що уповноважена особа не здатна належним чином виконувати делеговані їй повноваження, компетентний орган попереджає про відкликання делегування повноважень. Якщо уповноважена особа не вживає заходів по виправленню ситуації протягом узгодженого строку, компетентний орган відкликає таке делегування.
 
-119- Бакуменко О.Б.
в статті 8:
в частині третій слово «періодичністю» замінити словом «частотою».
 
Відхилено      
    -120- Кужель О.В.
Частину 3- 4 замінити новими частинами 3 - 7 наступного змісту:
«3. Компетентний орган безумовно надає повноваження щодо здійснення заходів державного контролю офіційним ветеринарним лікарям та уповноваженим ветеринарам за їх письмовою заявою у разу їх відповідності наступним вимогам:
– для офіційного ветеринарного лікаря - вища освіта за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини, для уповноваженого ветеринара – відповідний диплом достатній для роботи спеціалістом ветеринарної медицини;
-для уповноваженого ветеринара - досвід роботи лікарем ветеринарної медицині не менше двох років, для уповноваженого ветеринара – досвід роботи не менше одного року;
- відсутність скарг (оскаржень дій та/або бездіяльності) пов’язаних з виконанням професійних обов’язків осіб, що претендують на уповноваження, скеровуваних до компетентних органів державної влади.
4. Компетентний орган безумовно надає 200повноваження щодо здійснення заходів державного контролю для акредитованих лабораторії, у тому числі акредитованих референс-лабораторій за їх письмовою заявою, у разу доведення ними їх відповідності затвердженим Кабінетом Міністрів України критеріям уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій.
5. Рішення компетентного органу про надання статусу уповноваженої особи має містити деталізований опис заходу державного контролю, повноваження щодо здійснення якого надається відповідній особі, та умов, за яких він має здійснюватися.
6. Офіційні ветеринарні лікарі та уповноважені ветеринари здійснюють свою діяльність у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
7. Компетентний орган проводить перевірки уповноважених осіб за наявності обставин, що можуть засвідчувати невиконання або неналежне виконання уповноваженою особою наданих їй повноважень. Компетентний орган позбавляє статусу уповноваженої особи (повністю або в частині окремих повноважень), якщо за результатами проведеної ним перевірки підтверджується невиконання або неналежне виконання уповноваженою особою наданих їй повноважень, а також невідповідність затвердженим Кабінетом Міністрів критеріям уповноваження.
Уповноважені особи та їх співробітники за свої протиправні дії, рішення чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність».
 
Враховано частково итання відповідальності уповноважених осіб врегульовано у ч.7 ст.9 остаточної редакції. 2 в частині "безумовного" надання повноважень, оскільки згідно з Регламентом ЄС 882/2004 компетентний орган самостійно визначає необхідність і доцільність залучення до здійснення державного контролю уповноважених осіб. Тобто, запропонований підхід передбачає, що компетентний роль втрачає головну роль у забезпеченні належного функціонування системи контролю і позбавляється інструментів, необхідних для досягнення поставленої мети. 2 в частині вимоги про відсутність скарг, оскільки у разі врахування цієї поправки навіть необгрунтована скарга або скарга, обгрунтована недостовірними обставинами, блокуватиме можливість надання відповідній особі статусу уповноваженої.   
107. 4. Якщо компетентний орган делегує окремі повноваження щодо здійснення державного контролю, він повинен оприлюднити протягом тридцяти календарних днів цю інформацію на власному офіційному сайті зазначивши повноваження, які делеговані, та уповноважену особу, якій такі повноваження делегуються.
 
      
108. 5. Компетентний орган не може делегувати наступні повноваження:
 
-121- Кужель О.В.
У зв’язку із чим, частину 5 вважати частиною 8, у якій у пункті 4) слова: «визначені законодавством» замінити словами: «законом».
 
Враховано у п.7 ч.4 ст.9     
109. 1) видача приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
-122- Бакуменко О.Б.
пункт 1) частини п`ятої викласти в такій редакції:
«1) видача приписів, розпоряджень та інших подібних за суттю документів щодо усунення порушень вимог законодавства про корми, здоров`я та благополуччя тварин, безпечність та окремі показники якості харчових продуктів».
 
Враховано редакційно      
110. 2) встановлення обмеження або заборони обігу, ввезення (пересилання) на митну територію України/вивезення харчових продуктів, кормів або тварин;
 
-123- Бакуменко О.Б.
в пункті 2) частини п`ятої слова «обмеження або заборони обігу, ввезення (пересилання)» замінити на слова «заборону виробництва, обігу, ввезення (пересилання)»
 
Враховано редакційно      
111. 3) прийняття рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів або кормів;
 
-124- Бакуменко О.Б.
в пункті 3) частини п`ятої викласти в такій редакції:
«3) здійснювати державний моніторинг та приймати рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів та/або кормів;»
 
Враховано частково      
112. 4) вжиття заходів, що визначені законодавством стосовно потужностей, які не відповідають вимогам законодавства, в тому числі - призупинення або анулювання експлуатаційного дозволу;
 
-125- Івченко В.Є.
Частину п’яту статті 8 доповнити новим підпунктом такого змісту:
«5) ухвалювати рішення про призупинення обігу харчових продуктів та/або кормів та їх виробництва; «;
 
Враховано редакційно      
    -126- Кужель О.В.
у пункті 4) слова: «визначені законодавством» замінити словами: «законом».
 
Враховано у п.7 ч.4 ст.9   
113. Повноваження не можуть делегуватися оператору ринку.
 
-127- Бакуменко О.Б.
додати частину шосту такого змісту:
«6. У разі необхідності Кабінет Міністрів України затверджує додаткові та/або деталізовані вимоги стосовно делегування повноважень щодо державного контролю».
 
Враховано частково      
    -128- Продан О.П.
Після частини 5 статтю 8 законопроекту доповнити новими частинами такого змісту:
6. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті рішення про надання, призупинення та позбавлення статусу уповноваженої особи не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття. Компетентний орган веде у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, Державний реєстр уповноважених осіб та забезпечує вільний доступ до нього на своєму офіційному веб-сайті.
7. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю уповноваженої особи або її працівника у зв'язку із здійсненням державного контролю, відшкодовується уповноваженою особою незалежно від вини такої особи або її працівника.
 
Враховано частково з метою узгодження з відповідними поправками О.Кужель   
    -129- Кужель О.В.
Статтю 9 викласти у новій редакції наступного змісту:
«Стаття 9. Правовий статус, професійне навчання та відповідальність посадових осіб компетентного органу та його територіальних підрозділів
1. Посадові особи компетентного органу та його територіальних підрозділів є державними службовцями, користуються правами та мають обов’язки державних службовців.
2. Підвищення рівня професійної компетентності, підвищення кваліфікації та професійне навчання державних службовців здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
3. Посадові особи компетентного органу та його територіальних підрозділів самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень. Вони зобов’язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом.
4. Посадові особи компетентного органу та його територіальних підрозділів за свої протиправні дії, рішення чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
5. У разі порушення посадовою особою під час виконання нею своїх посадових обов’язків прав чи свобод особи компетентний орган або його територіальні підрозділи відповідно до місця роботи посадової особи, вживають в межах своєї компетенції заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої майнової (матеріальної) і моральної шкоди, притягнення винних до юридичної відповідальності.».
 
Враховано редакційно у ст.12 По суті, остаточна редакція відрізняється від запропонованої лише тим, що у ній для узгодження з вимогами законодавства ЄС окреслено предмет підвищення кваліфікації, що проводиться у порядку, встановленому законодавством про державну службу.   
114. Стаття 9. Кваліфікаційні вимоги до персоналу компетентного органу та уповноважених осіб
 
-130- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
Статті 9,10,11,12 Розділу Ізамінити на статтю наступного змісту:
«Стаття 9. Обов’язки державних інспекторів (державних ветеринарних інспекторів).
1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;
2) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, одержану під час здійснення заходів державного контролю, за винятком випадків, передбачених законом;
3) пред’являти документи, що засвідчують особу державного інспектора або державного ветеринарного інспектора та його повноваження на здійснення заходів державного контролю, а також надавати і оформляти документи, що стосуються здійснення заходів державного контролю;
4) виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно   Стаття 9. Надання повноважень на здійснення окремих заходів державного контролю
1. Компетентний орган має право надавати особам, визначеним частиною другою цієї статті, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю, за умови їх відповідності вимогам, встановленим законодавством. Рішення компетентного органу про надання статусу уповноваженої особи має містити деталізований опис заходу державного контролю, повноваження щодо здійснення якого надається відповідній особі, та умов, за яких він має здійснюватися.
2. Для цілей цього Закону уповноваженими особами є:
1) офіційні ветеринарні лікарі – мають право здійснювати на визначених компетентним органом потужностях (господарствах) повноваження державного ветеринарного інспектора у межах передбачених цим Законом заходів державного контролю харчових продуктів тваринного походження та живих тварин;
2) уповноважені ветеринари – мають право здійснювати у визначених компетентним органом господарствах передбачені цим Законом заходи державного контролю живих тварин;
3) працівники бійні, уповноважені на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора, – мають право виконувати обов'язки помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м'яса птиці та зайцеподібних у разі виконання умов, визначених розділом VІ цього Закону, та лише в частині технічної допомоги, необхідної для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;
4) уповноважені лабораторії, у тому числі референс-лабораторії – мають право проводити лабораторні дослідження (випробування), а також здійснювати відбір зразків та виконувати інші функції у випадках, визначених цим Законом.
3. Офіційні ветеринарні лікарі та уповноважені ветеринари отримують відповідний статус та здійснюють свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
4. Компетентний орган не має права надавати особам, зазначеним у частині другій цієї статті, такі повноваження щодо здійснення заходів державного контролю:
1) оформляти протоколи про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
2) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також перевіряти стан їх виконання операторами ринку;
3) встановлювати обмеження або заборону ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення з цієї території вантажів;
4) приймати рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів та/або кормів, а також контролювати виконання таких рішень;
5) вирішувати питання використання харчових продуктів та/або кормів для цілей інших, ніж ті, для яких вони призначалися (зміни призначеного використання);
6) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
7) видавати, тимчасово припиняти, анулювати, поновлювати та переоформляти експлуатаційний дозвіл на потужність та вживати інших визначених законом заходів щодо потужностей, які не відповідають законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
8) вживати заходів поводження з вантажами, ввезеними (пересланими) на митну територію України, які не відповідають законодавству;
9) інші повноваження щодо здійснення заходів державного контролю, які додатково визначені Кабінетом Міністрів України.
5. Компетентний орган проводить перевірки уповноважених осіб у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. Компетентний орган позбавляє статусу уповноваженої особи (повністю або в частині окремих повноважень), якщо за результатами проведеної ним перевірки виявлено факт невиконання або неналежного виконання уповноваженою особою наданих їй повноважень.
6. Компетентний орган веде облік уповноважених осіб та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті рішення про надання та позбавлення статусу уповноваженої особи не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття.
7. Уповноважені особи та їх працівники за свої протиправні дії, рішення чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.
8. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю уповноваженої особи або її працівника у зв'язку із здійсненням державного контролю, відшкодовується уповноваженою особою незалежно від вини такої особи або її працівника.
 
    -131- Левченко Ю.В.
Статтю 9 розділу 2 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Оскільки делегування недержавним установам визначених повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю є практикою ЄС та інших цивілізованих країн, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню загальних витрат держави на здійснення контролю   
    -132- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
13. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 9. Уповноважені особи
1. Компетентний орган має право надавати особам, визначеним частиною другою цієї статті, повноваження щодо здійснення окремих заходів державного контролю за умови їх відповідності вимогам, встановленим законодавством. Рішення компетентного органу про надання статусу уповноваженої особи має містити деталізований опис заходу державного контролю, повноваження щодо здійснення якого надається відповідній особі, та умов, за яких він має здійснюватися.
2. Для цілей цього Закону уповноваженими особами є:
1) офіційні ветеринарні лікарі;
2) уповноважені ветеринари;
3) працівники бійні, уповноважені на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора;
4) уповноважені лабораторії, у тому числі референс-лабораторії;
3. Офіційні ветеринарні лікарі та уповноважені ветеринари отримують відповідний статус та здійснюють свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
4. Компетентний орган не має права надавати особам, зазначеним у частині другій цієї статті, такі повноваження щодо здійснення заходів державного контролю:
1) оформляти протоколи про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
2) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також перевіряти стан їх виконання операторами ринку;
3) встановлювати обмеження або заборону ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення з цієї території вантажів;
4) приймати рішення про відкликання, вилучення або знищення харчових продуктів та/або кормів, а також контролювати виконання таких рішень;
5) вирішувати питання використання харчових продуктів та/або кормів для цілей інших, ніж ті, для яких вони призначалися (зміни призначеного використання);
6) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
7) видавати, тимчасово припиняти, анулювати, поновлювати та переоформляти експлуатаційний дозвіл на потужність та вживати інших визначених законодавством заходів стосовно потужностей, які не відповідають законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
8) вживати заходів поводження із вантажами, ввезеними (пересланими) на митну територію України, які не відповідають законодавству;
9) інші повноваження щодо здійснення заходів державного контролю, які додатково визначені Кабінетом Міністрів України.
5. Компетентний орган проводить перевірки уповноважених осіб у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. Компетентний орган позбавляє статусу уповноваженої особи (повністю або в частині окремих повноважень), якщо за результатами проведеної ним перевірки виявляється невиконання або неналежне виконання уповноваженою особою наданих їй повноважень.
6. Компетентний орган веде облік уповноважених осіб та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті рішення про надання та позбавлення статусу уповноваженої особи не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття.
 
Враховано частково    
115. 1. Компетентний орган повинен забезпечити наявність та постійне оновлення знань персоналу, що забезпечує організацію, планування та здійснення державного контролю, стосовно цих питань, і зокрема, в таких сферах:
 
      
116. методи контролю, зокрема, аудит, відбір зразків та інспекція;
 
      
117. законодавство про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
      
118. етапи виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров’я людини та, якщо доцільно, для здоров’я тварин;
 
      
119. аудит постійно діючих процедур, що основані на принципах НАССР;
 
      
120. системи управління, що застосовуються операторами ринку, якщо застосування таких систем вимагається законодавством про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
      
121. процедури сертифікації, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів, кормів, здоровья та благополуччя тварин;
 
      
122. заходи в умовах надзвичайних ситуацій;
 
      
123. наслідки заходів державного контролю та судочинство з цих питань;
 
      
124. перевірка записів, документів включаючи ті, що стосуються участі в програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику, що можуть бути значимими для оцінки відповідності вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів;
 
      
125. інші питання, включаючи здоров’я та благополуччя тварин, які є необхідними для забезпечення проведення державного контролю у відповідності із вимогами цього Закону.
 
      
126. 2. Персонал компетентного органу та уповноважених осіб повинен регулярно оновлювати свої знання. Компетентний орган кожний календарний рік затверджує план підвищення кваліфікації відповідного персоналу компетентного органу включаючи державних інспекторів і не пізніше першого квітня наступного року готує та оприлюднює звіт про його виконання на власному офіційному веб-сайті.
 
      
127. Стаття 10. Кваліфікаційні вимоги до державних ветеринарних інспекторів та ветеринарних інспекторів
 
-133- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
14. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 10. Обов’язки державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів
1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори зобов’язані:
1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;
2) об'єктивно та неупереджено здійснювати заходи державного контролю у межах повноважень, передбачених законом;
3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах з операторами ринку, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства, а також від неправомірного та необґрунтованого притягнення операторів ринку до відповідальності та застосування до них примусових заходів;
4) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, одержану під час здійснення заходів державного контролю, крім випадків, передбачених законом;
5) пред’являти документи, що посвідчують особу державного інспектора або державного ветеринарного інспектора та підтверджують його повноваження на здійснення заходів державного контролю, а також оформляти і надавати документи, пов'язані із здійсненням заходів державного контролю.
 
Враховано   Стаття 10. Обов’язки державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів
1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори зобов’язані:
1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин;
2) об'єктивно та неупереджено здійснювати заходи державного контролю у межах повноважень, передбачених законом;
3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах з операторами ринку, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства, а також від неправомірного та необґрунтованого притягнення операторів ринку до відповідальності та застосування до них примусових заходів;
4) не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, одержану під час здійснення заходів державного контролю, крім випадків, передбачених законом;
5) пред’являти документи, що посвідчують особу державного інспектора або державного ветеринарного інспектора та підтверджують його повноваження на здійснення заходів державного контролю, а також оформляти і надавати документи, пов'язані із здійсненням заходів державного контролю.
 
    -134- Продан О.П.
Статтю 10 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 10. Вимоги до державного ветеринарного інспектора
1. Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини, відповідає вимогам Закону України «Про державну службу» та має досвід здійснення заходів державного контролю свіжого м'яса не менше одного року.
2. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому Законом України «Про ветеринарну медицину» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
 
Враховано частково в ст. 13   
    -135- Кужель О.В.
Статтю 10 – виключити, у зв’язку з чим статті 11 – 41 вважати відповідно статтями 10 – 40 відповідно.
 
Враховано частково у ст.13 1 в частині пропозицій про скасування іспитів та проходження курсів з підвищення кваліфікації як умови призначення на посаду держветінспектора. В частині підвищення кваліфікації та практичної підготовки держветінспектора відповідні положення викладено з метою узгодження з аналогічними вимогами законодавства ЄС.   
    -136- Нестеренко В.Г.
В назві та частинах 1, 3 та 4 ст. 10 слова „державних ветеринарних інспекторів та ветеринарних інспекторів» замінити словами „державних інспекторів та уповноважених осіб-інспекторів» у відповідних відмінках.
 
Відхилено Суперечить Регламентам ЄС 882, 854. За текстом законопроекту немає уповноважених осіб-інспекторів   
128. 1. Державним ветеринарним інспектором або ветеринарним інспектором може бути особа, яка відповідає усім критеріям, що зазначені нижче:
 
      
129. 1) закінчила учбовий заклад третього/четвертого рівня акредитації і має ступінь не нижче бакалавра;
 
      
130. 2) закінчила курси з підвищення кваліфікації стосовно предмету інспекції;
 
      
131. 3) має досвід роботи у якості помічника ветеринарного інспектора протягом дванадцяти місяців, та взяла участь у проведенні, як мінімум, 40 інспекцій протягом цього періоду;
 
-137- Бакуменко О.Б.
в статті 10:
в пункті 3) частини першої після слова «помічника» додати слова «державного ветеринарного інспектора або»
 
Враховано редакційно      
132. 4) отримала відповідне для сфери її діяльності навчання та здала іспити, що охоплюють наступні напрямки:
 
      
133. 2. Компетентний орган визначає деталізовані питання та вимоги до іспитів, метою яких є перевірка знань в таких сферах:
 
      
134. 1) національне та міжнародне законодавство щодо безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин, благополуччя тварин та фармацевтичних речовин;
 
      
135. 2) принципи загальної сільськогосподарської політики, ринкові заходи, відшкодування експорту та виявлення підробки (включаючи глобальний контекст: СОТ, СФЗ, Кодекс Аліментаріус, МЕБ);
 
      
136. 3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;
 
      
137. 4) програми-передумови, принципи та методи управління якістю;
 
      
138. 5) сприяння поширенню та дотриманню гігієни харчових продуктів та безпечності харчових продуктів (належна практика гігієни);
 
      
139. 6) принципи та методи аналізу ризику;
 
      
140. 7) принципи та методи НАССР, використання НАССР для всього харчового ланцюга;
 
      
141. 8) попередження та контроль небезпечних факторів, що пов’язані із харчовими продуктами;
 
      
142. 9) динаміка інфекції та інтоксикації;
 
      
143. 10) діагностична епідеміологія;
 
      
144. 11) системи моніторингу та спостереження;
 
      
145. 12) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;
 
      
146. 13) принципи та застосування для діагностики сучасних методів проведення досліджень (випробувань);
 
      
147. 14) інформаційні технології та технології повідомлення, що пов’язані з захистом здоров’я людини та тварини;
 
      
148. 15) обробка статистичних даних, пов’язаних із діяльністю державного ветеринарного інспектора;
 
      
149. 16) розслідування спалахів хвороб людей, що пов’язані із харчовими продуктами;
 
      
150. 17) трансмісивна губчата енцефалопатія;
 
      
151. 18) благополуччя тварин під час розведення, транспортування та забою;
 
      
152. 19) питання захисту довкілля, що пов’язані з виробництвом харчових продуктів (включаючи управління відходами);
 
      
153. 20) принцип застороги.
 
      
154. 3. Кандидати на посаду державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора можуть набути знання в зазначених в частині другій цієї статті сферах в рамках своєї базової ветеринарної освіти та/або набутого професійного досвіду після отримання диплому ветеринара. Якщо компетентний орган пересвідчується в тому, що кандидат набув всі необхідні знання в рамках освіти та/або післядипломної подальшої освіти, здача додаткових іспитів непотрібна.
 
-138- Нестеренко В.Г.
В ч. 3 ст. 10 слово „ветеринара» вилучити.
 
Враховано редакційно      
155. 4. Кожний ветеринар повинен пройти практичну підготовку впродовж випробувального періоду принаймні у 200 годин до початку самостійної роботи в якості державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора. Впродовж цього періоду кандидат повинен працювати під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, пунктах інспекції свіжого м’яса та інших відповідних потужностях. Ця підготовка, зокрема, має стосуватись аудиту систем управління безпечністю харчових продуктів.
 
-139- Нестеренко В.Г.
В ч. 4 ст. 10 в першому реченні слово „ветеринар» замінити словом „кандидат»; в другому реченні слово „ветеринарного» вилучити.
 
Враховано частково Згідно з Регламентом ЄС 854 вимоги щодо проходження практичної підготовки на бійнях поширюються саме на державних ветеринарних інспекторів     
    -140- Продан О.П.
Статтю 11 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 11. Вимоги до помічника державного ветеринарного інспектора та його повноваження
1. Помічником державного ветеринарного інспектора може бути призначена лише особа, яка має освіту у галузі ветеринарної медицини
2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:
під час аудиту – збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин – проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;
здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.
3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов'язану з післязабійним оглядом туш тварин. Помічник державного ветеринарного інспектора не має права здійснювати післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні.
 
Враховано у ст.14   
    -141- Кужель О.В.
Статтю 11 викласти у наступній редакції:
«1. Помічник державного ветеринарного інспектора - особа, яка працює в системі компетентного органу, має освіту у галузі ветеринарної медицини та досвід роботи у ветеринарній медицині не менше шести місяців.
2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:
під час аудиту – збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР);
під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин – проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;
здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.
3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов'язану з післязабійним оглядом туш тварин.».
 
Враховано частково п.32 ст.1 та ст.14 2 лише в частині пропозиції про запровадження обов'язковості досвіду роботи у сфері ветеринарної медицини як умови зайняття посади помічника держветінспектора.   
156. Стаття 11. Кваліфікаційні вимоги до помічників ветеринарних інспекторів та їх повноваження
 
-142- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
15. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 11. Права державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів
1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори мають право:
1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи;
2) здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів;
3) здійснювати відбір зразків з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
4) проводити аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, за умови наявності відповідної підготовки;
5) перевіряти документи щодо дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;
6) здійснювати інтерпретацію результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків;
7) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
8) збирати докази, які підтверджують порушення операторами ринку цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, у тому числі здійснювати відбір зразків;
9) здійснювати позапланові інспектування потужностей з метою перевірки виконання операторами ринку приписів, розпоряджень та рішень, прийнятих за результатами проведення попередніх заходів державного контролю;
10) за зверненням оператора ринку видавати (заповнювати) міжнародні сертифікати, які підтверджують відповідність вантажів з харчовими продуктами або кормами, що експортуються з України, вимогам країни призначення або вимогам законодавства України. Міжнародний сертифікат, який підтверджує відповідність вантажу, що експортується з України, вимогам законодавства України, видається за відповідним зверненням оператора ринку, лише якщо компетентними органами України та країни призначення не погоджено форму міжнародного сертифіката і законодавство країни призначення не передбачає обов'язковості супроводження такого вантажу міжнародним сертифікатом встановленої форми.
2. Виключно державний ветеринарний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) має право здійснювати керівництво призначеним прикордонним інспекційним постом. Повноваження щодо державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження та живих тварин здійснюються виключно державним ветеринарним інспектором (головним державним ветеринарним інспектором), якщо інше не передбачено цим Законом. Повноваження державного ветеринарного інспектора щодо здійснення заходів державного контролю, що визначені розділом VІ цього Закону, можуть виконуватися офіційним ветеринарним лікарем, якщо він є незалежним від оператора ринку, який експлуатує відповідну потужність (господарство), та здійснює свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
3. Під час проведення державного контролю на кордоні вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, державні інспектори заповнюють відповідну частину загального документа на ввезення, а державні ветеринарні інспектори - відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення.
4. Головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори (у тому числі головний державний інспектор України та головний державний ветеринарний інспектор України) мають права, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, а також право в порядку, визначеному законом:
1) приймати рішення про виправлення маркування харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів та кормів;
2) приймати рішення про знищення, відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів та/або кормів, що не відповідають законодавству про харчові продукти та корми і становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини;
3) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини;
4) видавати, переоформляти, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;
5) залучати до здійснення заходів державного контролю представників правоохоронних органів відповідно до їх повноважень, визначених законом.
 
Враховано редакційно   Стаття 11. Права державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів
1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори та державні ветеринарні інспектори мають право:
1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи;
2) здійснювати інспектування потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів;
3) здійснювати відбір зразків з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
4) проводити аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, за умови наявності відповідної підготовки;
5) перевіряти документи щодо дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;
6) здійснювати інтерпретацію результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків;
7) видавати приписи щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
8) збирати докази, які підтверджують порушення операторами ринку цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, у тому числі здійснювати відбір зразків;
9) здійснювати позапланові інспектування потужностей з метою перевірки виконання операторами ринку приписів, розпоряджень та рішень, прийнятих за результатами здійснення попередніх заходів державного контролю;
10) за зверненням оператора ринку видавати (заповнювати) міжнародні сертифікати, які підтверджують відповідність вантажів з харчовими продуктами або кормами, що експортуються з України, вимогам країни призначення або вимогам законодавства України. Міжнародний сертифікат, який підтверджує відповідність вантажу, що експортується з України, вимогам законодавства України, видається за відповідним зверненням оператора ринку, лише якщо компетентними органами України та країни призначення не погоджено форму міжнародного сертифіката і законодавство країни призначення не передбачає обов'язковості супроводження такого вантажу міжнародним сертифікатом встановленої форми.
2. Виключно державний ветеринарний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) має право здійснювати керівництво призначеним прикордонним інспекційним постом. Повноваження щодо державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження та живих тварин здійснюються виключно державним ветеринарним інспектором (головним державним ветеринарним інспектором), якщо інше не передбачено цим Законом. Повноваження державного ветеринарного інспектора щодо здійснення заходів державного контролю, визначені розділом VІ цього Закону, можуть виконуватися офіційним ветеринарним лікарем, якщо він є незалежним від оператора ринку, який експлуатує відповідну потужність (господарство), та здійснює свою діяльність у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
3. Під час здійснення державного контролю на кордоні вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, державні інспектори заповнюють відповідну частину загального документа на ввезення, а державні ветеринарні інспектори - відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення.
4. Головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори (у тому числі Головний державний інспектор України та Головний державний ветеринарний інспектор України) мають права, передбачені частинами першою і третьою цієї статті, а також у порядку, визначеному законом, право:
1) приймати рішення про виправлення маркування харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів та кормів;
2) приймати рішення про знищення, відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів та/або кормів, що не відповідають законодавству про харчові продукти та корми і становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини;
3) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини;
4) з підстав, визначених законом, видавати, переоформляти, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;
5) залучати до здійснення заходів державного контролю представників правоохоронних органів відповідно до їх повноважень, визначених законом.
 
    -143- Нестеренко В.Г.
Ст. 11 - вилучити.
 
Відхилено Суперечить Регламенту ЄС 854   
157. 1. Компетентний орган призначає на посади помічників ветеринарних інспекторів лише осіб, які пройшли підготовку та склали іспити відповідно до вимог частин другої - п’ятої цієї статті.
 
      
158. 2. З метою отримати дозвіл на участь у іспитах кандидати мають довести, що вони отримали:
 
      
159. 1) щонайменше 500 годин теоретичної підготовки та принаймні 400 годин практичної підготовки, що охоплюють сфери, визначені у частині п`ятій цієї статті;
 
      
160. 2) необхідну додаткову підготовку, що дозволить помічникам ветеринарних інспекторів компетентно виконувати свої обв’язки.
 
      
161. 3. Практична підготовка, що зазначена у пункті 1) частини другої, має відбуватись на бійні та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, під наглядом державного ветеринарного інспектора, та на потужностях, де здійснюється первинне виробництво.
 
      
162. 4. Підготовка та іспити повинні в основному стосуватись м’яса свійських тварин та м’яса птиці. Особи, які пройшли одну з цих двох підготовок та склали іспити, повинні лише пройти скорочений курс підготовки для складання додаткових іспитів. Додаткова підготовка та іспити повинні стосуватися м’яса диких тварин, диких тварин, вирощених на фермі, та зайцеподібних, за необхідності.
 
      
163. 5. Підготовка помічників ветеринарних інспекторів має охоплювати, а іспити повинні підтвердити знання у наступних сферах:
 
      
164. 1) стосовно потужностей, на яких здійснюється первинне виробництво:
 
      
165. теоретична частина: знання сільськогосподарського сектору (структура, методи виробництва, міжнародна торгівля, тощо); належної практики тваринництва; базові знання стосовно хвороб, особливо зоонозів (віруси, бактерії, паразити, тощо); моніторинг хвороб, застосування ветеринарних препаратів, вакцин та дослідження (випробування) їх залишків; інспекція з гігієни та здоров’я тварин; благополуччя тварин на господарстві та під час транспортування; вимоги щодо стану довкілля (у приміщеннях, на потужностях в цілому); знання відповідного законодавства;
 
      
166. практична частина: відвідування потужностей різних видів, що використовують різні методи розведення; відвідування потужностей, де здійснюється переробка харчових продуктів; спостереження за завантаженням а розвантаження тварин; демонстрації у лабораторії; ветеринарні перевірки; документація;
 
      
167. 2) стосовно боєнь та потужностей з розбирання та обвалювання м’яса:
 
      
168. теоретична частина: знання м’ясної промисловості (структура, методи виробництва, міжнародна торгівля технології забою та розбирання і обвалювання м’яса); базові знання стосовно гігієни та належної практики гігієни та, зокрема, гігієни на виробництві, гігієни забою, гігієни розбирання і обвалювання та зберігання, гігієни праці; НАССР та аудит процедур, що засновані на принципах НАССР; благополуччя тварин під час розвантаження після транспортування та на бійні; базові знання анатомії та фізіології забитих тварин; базові знання патології забитих тварин; базові знання патологічної анатомії забитих тварин; належні знання стосовно трансмісивної губчатої енцефалопатії та інших зоонозів та їх збудників; знання методів та процедур забою, інспекції, підготовки, поміщення у первинну упаковку, пакування та транспортування свіжого м’яса; базові знання мікробіології; перед забійного та післязабійного огляду; перевірки на трихінельоз; адміністративні завдання; знання відповідного законодавства; процедури відбору зразків; аспекти, що пов’язані з підробкою.
 
      
169. практична частина: ідентифікація тварин; перевірка віку тварин; інспекція та оцінка забитих тварин; післязабійний огляд на бійні; перевірка на трихінельоз; ідентифікація видів тварин шляхом вивчення типових частин тварини; виявлення частин забитих тварин, в яких відбулись зміни, та надання коментарів щодо цього; контроль гігієни, включаючи аудит належної практики гігієни та процедур, що ґрунтуються на принципах НАССР; ведення реєстру результатів передзабійного огляду; відбір зразків; простежуваність м’яса; документація;
 
      
170. 6. Помічники ветеринарних інспекторів повинні регулярно не рідше одного разу на три роки оновлювати свої знання.
 
      
171. 7. Особи, які вже призначені на посаду помічників ветеринарних інспекторів повинні мати достатні знання у сферах, що перелічені у частині п`ятій цієї статті. За необхідності, вони повинні набути цих знань шляхом подальшої освіти. Компетентний орган затверджує і з періодичністю один раз на п`ять років переглядає курс підготовки помічників ветеринарних інспекторів, за виключенням випадків, коли перегляд повинен бути здійснений негайно внаслідок появи нових обставин, що створюють необхідність у наданні нових знань цим особам.
 
-144- Івченко В.Є.
У частині сьомій статті 11:
речення «За необхідності, вони повинні набути цих знань шляхом подальшої освіти.» вилучити.
 
Враховано      
172. 8. Якщо помічники ветеринарних інспекторів проводять відбір зразків та дослідження (випробування), пов’язані з перевіркою на трихінельоз, компетентний орган має забезпечити отримання підготовки цими особами, що є необхідною для виконання таких завдань.
 
      
173. 9. Помічники ветеринарних інспекторів, під час здійснення аудиту офіційним ветеринарним інспектором або ветеринарним інспектором, можуть лише збирати інформацію стосовно програм-передумов та процедур, що основані на принципах НАССР.
 
      
174. 10. Помічники ветеринарних інспекторів можуть проводити лише первинний огляд тварин під час проведення передзабійного огляду за виключенням випадків, передбачених цим Законом.
 
-145- Продан О.П.
Після статті 11 доповнити новими статтями такого змісту:
Стаття 12. Права операторів ринку
1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:
1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);
3) одержувати копії направлення на проведення інспектування, аудиту, відбору зразків та проведення досліджень (випробувань) на місці;
4) не допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб до здійснення інспектування, аудиту відбору зразків та проведення досліджень (випробувань) на місці, якщо:
а) вони здійснюються з порушенням вимог щодо частоти інспектування відбору зразків та проведення досліджень (випробувань) на місці або лабораторних досліджень (випробувань), встановленої щорічним планом державного контролю;
б) державний інспектор, державний ветеринарний інспектор, уповноважена особа не надала копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
в) державний інспектор, державний ветеринарний інспектор, уповноважена особа не внесла запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);
5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати під час здійснення таких заходів юридичних та фізичних осіб, якщо останні не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;
6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;
7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків;
8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків;
9) під час відбору зразків одержувати додаткові зразки для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);
10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;
11) оскаржувати в установленому законом порядку рішення, дії або бездіяльність посадових осіб компетентного органу та уповноважених осіб;
12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.
 
Враховано частково ст.15, 2 в частині запровадження частоти так званих "досліджень (випробувань) на місці", оскільки це не передбачено законодавством ЄС     
    -146- Кужель О.В.
У статтях 12, 13 слова: «Уповноважених осіб –інспекторів» - виключити.
 
Враховано В остаточній редакції законопроекту взагалі не використовується термін "уповноважені особи – інспектори".   
175. Стаття 12. Обов’язки державних інспекторів та уповноважених осіб - інспекторів
 
-147- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
16. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 12. Вимоги до посадових осіб компетентного органу та його територіальних органів
1. Компетентний орган зобов’язаний гарантувати, що посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю:
1) отримують належну підготовку відповідно до сфери своєї компетенції з таких питань:
заходи державного контролю, зокрема інспектування, аудит та відбір зразків, а також порядок їх здійснення;
законодавство про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин;
стадії виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров’я людини, тварин, рослин та довкілля;
невідповідність та обґрунтована підозра щодо невідповідності;
небезпечні фактори при виробництві кормів і харчових продуктів;
аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
системи управління, що використовуються операторами ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, та оцінка відповідності таких систем законодавству про харчові продукти та корми;
правила видачі (заповнення) міжнародних сертифікатів;
заходи за надзвичайних обставин;
правові наслідки заходів державного контролю та порядок притягнення операторів ринку до відповідальності;
перевірка записів, документів, включаючи ті, що стосуються участі у програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику;
здоров’я та благополуччя тварин;
інші питання, які є необхідними для здійснення державного контролю відповідно до вимог цього Закону.
2) стежать за нововведеннями у сфері своєї компетенції та, за необхідності, регулярно отримують додаткову підготовку.
2. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані регулярно підвищувати свою кваліфікацію. Компетентний орган затверджує щорічний план підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють заходи державного контролю, і не пізніше 1 квітня наступного року готує та оприлюднює звіт про його виконання на своєму офіційному веб-сайті.
 
Враховано частково   Стаття 12. Вимоги до посадових осіб компетентного органу та його територіальних органів
1. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів є державними службовцями та користуються правами і виконують обов’язки державних службовців.
2. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані регулярно підвищувати кваліфікацію в порядку, визначеному Законом України «Про державну службу». Компетентний орган затверджує щорічний план підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють заходи державного контролю, і не пізніше 1 квітня наступного року готує та оприлюднює звіт про його виконання на своєму офіційному веб-сайті.
3. Компетентний орган зобов’язаний гарантувати, що посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю:
1) проходять підвищення кваліфікації, передбачене частиною другою цієї статті, відповідно до сфери своєї компетенції з таких питань:
а) заходи державного контролю, зокрема інспектування, аудит та відбір зразків, та порядок їх здійснення;
б) законодавство про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин;
в) стадії виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров’я людини, тварин, рослин та довкілля;
г) невідповідність та обґрунтована підозра щодо невідповідності;
ґ) небезпечні фактори при виробництві кормів і харчових продуктів;
д) аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
е) системи управління, що використовуються операторами ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, та оцінка відповідності таких систем законодавству про харчові продукти та корми;
є) правила видачі (заповнення) міжнародних сертифікатів;
ж) заходи за надзвичайних обставин;
з) правові наслідки заходів державного контролю та порядок притягнення операторів ринку до відповідальності;
и) перевірка записів, документів, включаючи ті, що стосуються участі у програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику;
і) здоров’я та благополуччя тварин;
ї) з інших питань, необхідних для здійснення державного контролю відповідно до вимог цього Закону;
2) стежать за нововведеннями у сфері своєї компетенції;
3) відповідають вимогам Закону України «Про державну службу».
4. Посадові особи компетентного органу та його територіальних підрозділів самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень та зобов’язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом.
5. За протиправні рішення, дії та бездіяльність посадові особи компетентного органу та його територіальних органів несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільну-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
6. У разі порушення посадовою особою під час виконання нею своїх посадових обов’язків прав чи свобод особи компетентний орган або його територіальні підрозділи відповідно до місця роботи посадової особи вживають у межах своєї компетенції заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої майнової (матеріальної) і моральної шкоди, притягнення винних до юридичної відповідальності.
7. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи компетентного органу або його територіального органу, відшкодовується за рахунок коштів бюджету, передбачених для фінансування компетентного органу та його територіальних органів, незалежно від вини такої посадової особи.
8. Посадова особа компетентного органу або його територіального органу несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв’язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової особи.
 
176. Під час проведення державного контролю державні інспектори та уповноважені особи - інспектори повинні:
 
      
177. 1) дотримуватися вимог цього Закону, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, законодавства про здоров'я та благополуччя тварин і інших відповідних нормативно-правових актів;
 
      
178. 2) забезпечувати конфіденційність інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законодавством України;
 
      
179. 3) пред’являти посадовим особам оператора ринку документи, що засвідчують особу державного інспектора або уповноваженої особи - інспектора та повноваження на здійснення державного контролю, включаючи перелік об’єктів державного контролю, а також оформляти документи, що стосуються здійснення державного контролю, і надавати оператору ринку не пізніше трьох робочих днів після закінчення державного контролю засвідчені підписом їх копії.
 
-148- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
17. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 13. Вимоги до державного ветеринарного інспектора
1. Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка відповідає таким кваліфікаційним вимогам:
1) має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини;
2) успішно склала іспити, що відповідають вимогам частини другої цієї статті.
2. Компетентний орган визначає питання до іспитів з метою перевірки знань у таких сферах:
1) законодавство України та міжнародно-правові акти про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також про фармацевтичні речовини;
2) принципи аграрної політики, ринкові заходи, умови експорту та виявлення шахрайства (включаючи глобальний контекст: Світова організація торгівлі (СОТ), Кодекс Аліментаріус, Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ);
3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;
4) принципи та методи належної практики виробництва та управління якістю;
5) належна практика вирощування рослин;
6) належна практика гігієни;
7) принципи та методи аналізу ризиків;
8) принципи та методи НАССР, використання НАССР протягом усього харчового ланцюга;
9) попередження та контроль небезпечних факторів, що пов’язані із харчовими продуктами;
10) динаміка інфекції та інтоксикації;
11) діагностична епідеміологія;
12) системи моніторингу та спостереження;
13) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;
14) принципи та застосування для діагностики сучасних методів (методик) проведення досліджень (випробувань);
15) інформаційно-телекомунікаційні технології, пов’язані із захистом здоров’я людини та тварини;
16) обробка статистичних даних, пов’язаних із професійною діяльністю державного ветеринарного інспектора;
17) розслідування спалахів хвороб людини, пов’язаних із харчовими продуктами;
18) трансмісивна губкоподібна енцефалопатія;
19) благополуччя тварин під час розведення і транспортування, а також гуманне поводження під час забою;
20) захист довкілля у зв'язку з виробництвом харчових продуктів, кормів та утриманням тварин (включаючи управління відходами та побічними продуктами тваринного походження);
21) корекція, коригувальні дії та запобіжні заходи.
3. Державний ветеринарний інспектор до початку виконання обов'язків із здійснення державного контролю на бійнях, потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, у господарствах повинен пройти практичну підготовку в обсязі, що залежить від його попереднього досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м'яса. Для особи, яка не має досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м'яса, обсяг практичної підготовки не може бути меншим ніж 200 годин. Практична підготовка повинна охоплювати у тому числі правила проведення аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, і здійснюватися під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужності з розбирання та обвалювання м’яса або у господарстві. Порядок проведення зазначеної практичної підготовки та визначення її обсягу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
4. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний поглиблювати свої знання шляхом проходження курсів підвищення кваліфікації, які проводяться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано частково   Стаття 13. Вимоги до державного ветеринарного інспектора
1. Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини.
Особа, яка обіймає посаду державного ветеринарного інспектора в компетентному органі або його територіальних органах, повинна також відповідати вимогам Закону України «Про державну службу».
2. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому Законом України «Про ветеринарну медицину» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
3. Підвищення кваліфікації, визначене частиною другою цієї статті, передбачає набуття знань у таких сферах:
1) законодавство України та міжнародно-правові акти про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також про фармацевтичні речовини;
2) принципи аграрної політики, ринкові заходи, умови експорту та виявлення шахрайства (включаючи глобальний контекст: Світова організація торгівлі (СОТ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ);
3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;
4) принципи та методи належної практики виробництва та управління якістю;
5) належна практика вирощування рослин;
6) належна практика гігієни;
7) принципи та методи аналізу ризиків;
8) принципи та методи НАССР, використання НАССР протягом усього харчового ланцюга;
9) запобігання та контроль небезпечних факторів, пов’язаних із харчовими продуктами;
10) динаміка інфекції та інтоксикації;
11) діагностична епідеміологія;
12) системи моніторингу та спостереження;
13) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;
14) принципи та застосування для діагностики сучасних методів (методик) проведення досліджень (випробувань);
15) інформаційно-телекомунікаційні технології, пов’язані із захистом здоров’я людини та тварини;
16) обробка статистичних даних, пов’язаних із професійною діяльністю державного ветеринарного інспектора;
17) розслідування спалахів хвороб людини, пов’язаних із харчовими продуктами;
18) трансмісивна губкоподібна енцефалопатія;
19) благополуччя тварин під час розведення і транспортування, а також гуманне поводження під час забою;
20) захист довкілля у зв'язку з виробництвом харчових продуктів, кормів та утриманням тварин (включаючи управління відходами та побічними продуктами тваринного походження);
21) корекція, коригувальні дії та запобіжні заходи.
4. Державний ветеринарний інспектор до початку виконання обов'язків із здійснення державного контролю на бійнях, потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, у господарствах повинен пройти практичну підготовку в обсязі, що залежить від його попереднього досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м'яса. Для особи, яка не має досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м'яса, обсяг практичної підготовки не може бути меншим ніж 200 годин. Практична підготовка повинна охоплювати, у тому числі, правила проведення аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, і здійснюватися під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужності з розбирання та обвалювання м’яса або у господарстві. Порядок проведення зазначеної практичної підготовки та визначення її обсягу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
    -149- Продан О.П.
Після статті 11 доповнити новими статтями такого змісту:
Стаття 13. Обов'язки операторів ринку
1. Оператор ринку зобов'язаний:
1) допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та уповноважених осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим та іншими законами України;
2) усувати виявлені невідповідності шляхом проведення корекцій та корегувальних заходів;
3) надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що містяться в направленні на проведення інспектування, аудиту, відбору зразків та проведення досліджень (випробувань) на місці;
4) забезпечувати умови для відбору зразків;
5) одержувати примірник припису, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю;
6) дотримуватися інших вимог закону.
 
Враховано редакційно у ст.16   
    -150- Кужель О.В.
У статтях 12, 13 слова: «Уповноважених осіб –інспекторів» - виключити.
 
Враховано В остаточній редакції законопроекту взагалі не використовується термін "уповноважені особи – інспектори".   
180. Стаття 13. Повноваження державних інспекторів та уповноважених осіб-інспекторів
 
-151- Бакуменко О.Б.
Статті 13,14Розділу Ізамінити на статті наступного змісту:
«Стаття 13. Права державних інспекторів (державних ветеринарних інспекторів)
1. Під час здійснення заходів державного контролю державні інспектори (державні ветеринарні інспектори) мають право:
1)безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час їх роботи;
2)здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і пов'язані з виробництвом та/або обігом харчових продуктів та/або кормів;
3)здійснювати інспектування і відбирати зразки з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
4)проводити аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, за умови наявності відповідної підготовки;
5)перевіряти документи щодо виконання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;
6)проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків;
7)видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
8)збирати докази, які необхідні для обґрунтування порушення вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, у тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують такі порушення;
9)приймати рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу життю та/або здоров’ю людей та/або тварин;
10)здійснювати позапланові інспектування потужностей з метою перевірки виконання операторами ринку приписів щодо усунення порушень вимог законодавства та інших рішень, прийнятих за результатами проведення попередніх заходів державного контролю.
11)інші права, передбачені цим Законом.
2. Виключно державний ветеринарний інспектор здійснює керівництво призначеним прикордонним інспекційним постом, а також виконує повноваження щодо державного контролю харчових продуктів та кормів тваринного походження, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, та живих тварин, закріплені за ним цим Законом.
3.Під час проведення прикордонного державного контролю державні інспектори (державні ветеринарні інспектори) мають право:
1)здійснювати заходи державного контролю щодо вантажів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
2) заповнювати відповідну частину загального документа на ввезення (загального ветеринарного документа на ввезення), які супроводжують вантажі.
4. Головні державні інспектори мають права, передбачені частиною першої цієї статті, а також право:
1)видавати розпорядження про виправлення маркування харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів та кормів;
2)видавати розпорядження про відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів та/або кормів, що не відповідають вимогам законодавства про харчові продукти та корми, створюючи загрозу життю та/або здоров’ю людей та/або тварин;
3)видавати розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу життю та/або здоров’ю людей та/або тварин;
4)видавати, переоформляти, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;
5)залучати до здійснення заходів державного контролю представників правоохоронних органів відповідно до їх повноважень, визначених законом.
5. За рішенням компетентного органу виконання повноважень головних державних інспекторів може покладатися на керівників департаментів та/або управлінь компетентного органу, на керівників його територіальних органів, а також на їх заступників. У разі необхідності керівник відповідного департаменту, управління або територіального органу компетентного органу може доручити на постійні або тимчасовій основі виконання повноважень головного державного інспектора своєму заступнику.
Стаття 14. Вимоги до посадових осіб компетентного органу
1. Компетентний орган зобов’язаний гарантувати, що всі посадові особи, які здійснюють заходи державного контролю:
1)отримують належну підготовку відповідно до сфери своєї компетенції з наступних питань:
заходи державного контролю, зокрема, аудит, відбір зразків та інспектування, а також порядок їх здійснення;
законодавство про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин;
етапи виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров’я людини, тварин, рослин та довкілля;
оцінювання невідповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
небезпечні фактори при виробництві кормів і харчових продуктів;
аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
системи управління, використовувані операторами ринку, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами і кормами, та оцінка їх відповідності залежно від того, наскільки вони відповідають вимогам законодавства про харчові продукти та корми;
порядок видачі міжнародних сертифікатів;
заходи за надзвичайних обставин;
правові наслідки заходів державного контролю та порядок притягнення операторів ринку до відповідальності;
перевірка записів, документів, включаючи ті, що стосуються участі в програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику;
інші питання, включаючи здоров’я та благополуччя тварин, які є необхідними для забезпечення проведення державного контролю відповідно до вимог цього Закону.
2)стежить за нововведеннями у сфері своєї компетенції та, у разі необхідності, регулярно отримує додаткову підготовку.
2. Посадові особи компетентного органу, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані регулярно підвищувати свою кваліфікацію. Компетентний орган кожний календарний рік затверджує план підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють заходи державного контролю, і, не пізніше першого квітня наступного року, готує та оприлюднює звіт про його виконання на своєму офіційному веб-сайті.
Стаття 15. Вимоги до державного ветеринарного інспектора
1.Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка відповідає усім наступним критеріям:
1) закінчила вищий навчальний заклад третього/четвертого рівня акредитації і має ступінь не нижче спеціаліста/магістра у відповідній галузі знань;
2) пройшла практичну підготовку в обсязі щонайменше 200 годин, яка проводиться в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;
3) успішно склала іспити, що відповідають вимогам частини другої цієї статті.
2. Компетентний орган визначає деталізовані питання та вимоги до іспитів, метою яких є перевірка знань в таких сферах:
1) законодавство України та міжнародно-правові акти про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також про фармацевтичні речовини;
2) принципи аграрної політики, ринкові заходи, умови експорту та виявлення підробки (включаючи глобальний контекст: СОТ, СФЗ, Кодекс Аліментаріус, МЕБ);
3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;
4) принципи та методи належної практики виробництва та управління якістю;
5) управління якістю до збирання врожаю рослин (належна практика вирощування);
6) сприяння поширенню та дотриманню гігієни харчових продуктів та безпечності харчових продуктів (належна практика гігієни);
7) принципи та методи аналізу ризиків;
8) принципи та методи НАССР, використання НАССР під час всього харчового ланцюга;
9) попередження та контроль небезпечних факторів, що пов’язані із харчовими продуктами, які стосуються здоров’я людини;
10) динаміка інфекції та інтоксикації;
11) діагностична епідеміологія;
12) системи моніторингу та спостереження;
13) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;
14) принципи та застосування для діагностики сучасних методик проведення досліджень (випробувань);
15) інформаційні технології та технології повідомлення, що пов’язані з захистом здоров’я людини та тварини;
16) обробка статистичних даних, пов’язаних із професійною діяльністю державного ветеринарного інспектора;
17) розслідування спалахів хвороб людей, пов’язаних із харчовими продуктами;
18) знання стосовно трансмісивної губкоподібної енцефалопатії;
19) благополуччя тварин під час розведення, транспортування та забою;
20) питання захисту довкілля, пов’язані з виробництвом харчових продуктів, кормів та утриманням тварин (включаючи управління відходами);
21) принцип запобігання.
3. Практична підготовка, зазначена у пункті 2 частини першої цієї статті здійснюється під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, пунктах інспектування свіжого м’яса та у господарствах. Ця підготовка, зокрема повинна стосуватись аудиту систем управління безпечністю харчових продуктів та кормів.
4. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний поглиблювати свої знання шляхом проходження курсів підвищення кваліфікації в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 16. Вимоги до помічника державного ветеринарного інспектора та його повноваження
1. На посаду помічника державного ветеринарного інспектора може бути призначена лише особа, яка має ветеринарну освіту, пройшла підготовку та успішно склала кваліфікаційні іспити відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
2. Помічник державного ветеринарного інспектора має наступні повноваження:
під час аудиту – збирати інформацію стосовно належної практики гігієни, програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин – проводити лише первинний огляд тварин крім випадків, передбачених цим Законом;
3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний проводити перевірку роботи помічника державного ветеринарного інспектора щодо післязабійного огляду туш тварин. Післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні, проводиться виключно державним ветеринарним інспектором.
Стаття 17. Права операторів ринку
1.Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:
1)вимагати від державних інспекторів (державних ветеринарних інспекторів) додержання вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
2)перевіряти наявність у державних інспекторів (державних ветеринарних інспекторів) службового посвідчення;
3)одержувати копії направлення на проведення інспектування або аудиту;
4)не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення заходів державного контролю, якщо:
а) вони здійснюються з порушенням вимог щодо періодичності проведення державного контролю, передбаченої довгостроковим планом державного контролю;
б) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
5)бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю;
6)вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;
7)надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю компетентному органу;
8)одержувати під час відбору зразків достатню кількість зразків для отримання додаткового експертного висновку;
9)оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії та бездіяльність компетентного органу, державних інспекторів (державних ветеринарних інспекторів) та уповноважених установ;
10)на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) незаконними діями посадових осіб компетентного органу.
Стаття 18. Обов'язки операторів ринку
1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю зобов'язаний:
1)допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення заходів державного контролю за умови дотримання порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом;
2)виконувати вимоги державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та компетентного органу щодо усунення виявлених порушень законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
3)надавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення заходів державного контролю, відповідно до закону;
4)забезпечувати умови для відбору зразків;
5)одержувати примірник припису, розпорядження, акта або іншого документа, складеного за результатами проведеного заходу державного контролю;
6)дотримуватись вимог щодо інших процедур відповідно до цього Закону.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно      
181. 1. Під час здійснення державного контролю у відповідності до закону державні інспектори та уповноважені особи-інспектори мають право:
 
      
182. 1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час роботи таких потужностей;
 
      
183. 2) здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу товарів та тварин;
 
-152- Кужель О.В.
У статті 13:
У пункті 2) частини 1 слова «будь-яких», «інших» - виключити.
 
Враховано у п.2 ч.1 ст.11     
184. 3) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР;
 
-153- Кужель О.В.
У пункті 3) частини 1 та у всьому тексті законопроекту слова «НАССР» замінити словами: «система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР)» у відповідних відмінках;
 
Враховано у п.36 ст.1, в якому надано визначення системи НАССР     
185. 4) інспектувати і відбирати зразки товарів та тварин;
 
      
186. 5) перевіряти документи щодо виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин і отримувати їх копії;
 
      
187. 6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань), що здійснюються для цілей державного контролю;
 
      
188. 7) збирати докази, необхідні для обґрунтування наявності порушення санітарних вимог, у тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які свідчать про невідповідність;
 
      
189. 8) наносити позначку придатності на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки з непереробленими харчовими продуктами тваринного походження;
 
      
190. 9) заповнювати відповідну частину міжнародного сертифікату для вивезення (пересилання) вантажів харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів з території України.
 
      
191. 2. Під час здійснення прикордонного державного контролю державні інспектори мають право:
 
      
192. 1) перевіряти вантажі харчових продуктів та/або інші об’єкти санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї;
 
      
193. 2) заповнювати міжнародні сертифікати при ввезенні (пересиланні) на митну територію України вантажів харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів.
 
      
194. 3. Під час здійснення державного контролю державні інспектори мають право:
 
      
195. 1) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, в тому числі, видавати постанови про виправлення маркування товарів;
 
      
196. 2) видавати розпорядження, накази про тимчасову заборону обігу товарів та тварин, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів, якщо існує безпосередня загроза життю людей. Тимчасова заборона обігу товарів та тварин може діяти, а виробництво може бути зупинено строком не більш як на 10 календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення;
 
-154- Кужель О.В.
У пункті 2) частини 3 слова: «з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення» - виключити.
 
Враховано ч.1 ст.67     
197. 3) видавати постанови про відкликання та/або вилучення з обігу товарів та тварин, що не відповідають вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, створюючи безпосередню загрозу здоров`ю споживачам та/або тваринам;
 
      
198. 4) видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;
 
-155- Кужель О.В.
пункт 4) частини 3 доповнити словами: «з підстав визначених законом», з яких розпочати вказаний пункт.
 
Враховано у п.4 ч.4 ст.11     
199. 5) залучати представників підрозділів правоохоронних органів у відповідності до їхніх повноважень, визначених законом.
 
      
200. Стаття 14.Уповноважені лабораторії, референс-лабораторії, що проводять дослідження (випробування) для цілей державного контролю, методики досліджень (випробувань) включаючи арбітражні дослідження
 
-156- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
18. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 14. Вимоги до помічника державного ветеринарного інспектора та його повноваження
1. Помічником державного ветеринарного інспектора може бути спеціаліст ветеринарної медицини, який пройшов підготовку та успішно склав кваліфікаційні іспити відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:
під час аудиту - збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин - проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;
здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.
3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов'язану з післязабійним оглядом туш тварин. Помічник державного ветеринарного інспектора не має права здійснювати післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні.
 
Враховано частково   Стаття 14. Вимоги до помічника державного ветеринарного інспектора та його повноваження
1. Помічником державного ветеринарного інспектора може бути спеціаліст ветеринарної медицини, який пройшов підготовку відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:
під час аудиту - збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин - проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;
здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.
3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов'язану з післязабійним оглядом туш тварин. Помічник державного ветеринарного інспектора не має права здійснювати післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні.
 
201. 1. Дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводиться уповноваженими акредитованими лабораторіями.
 
      
202. 2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави затверджує порядок та критерії уповноваження лабораторій, в тому числі референс-лабораторій.
 
-157- Кужель О.В.
У статті 14:
У частині 2 слова: «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави» замінити словами: «Кабінет Міністрів України»;
 
Враховано у п.6 ст.5     
203. 3. Функції референс- абораторій здійснюють:
 
      
204. акредитовані лабораторії, уповноважені на це компетентним органом;
 
      
205. референс-лабораторії, які визнані такими відповідно до вимог міжнародних організацій та/або Європейського Союзу.
 
      
206. 4. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:
 
      
207. 1) бути акредитованою на проведення досліджень (випробувань) з використанням референс-методик;
 
      
208. 2) мати персонал з досвідом роботи у розробці методик досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;
 
      
209. 3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності об’єктів санітарних заходів та їх досліджень (випробувань) в межах повноважень.
 
      
210. 5. Основними функціями референс-лабораторій є:
 
      
211. 1) розроблення методик досліджень (випробувань);
 
      
212. 2) організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;
 
-158- Кужель О.В.
У частині 5 пункт 2) – виключити.
 
Враховано у ч.3 ст.23, яка не містить такої функції референс-лабораторії як організація навчальних курсів для персоналу лабораторій.     
213. 3) управління програмами професійного тестування лабораторій;
 
      
214. 4) участь у розробленні нормативно-правових актів та нормативних документів;
 
      
215. 5) здійснення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;
 
      
216. 6) здійснення арбітражних досліджень.
 
      
217. 6. Реєстр уповноважених та референс-лабораторій веде компетентний орган. Реєстр таких лабораторій підлягає оприлюдненню на офіційному сайті компетентного органу.
 
      
218. 7. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені національними стандартами України. У випадку обґрунтування неможливості застосування таких стандартів або їх відсутності, застосовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом.
 
      
219. У випадку відсутності зазначених методик, використовуються інші методики, що придатні для визначеної цілі, та розроблені і валідовані відповідно до вимог національних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій або Європейського Союзу.
 
      
220. 8. Переліки методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватись в арбітражних дослідженнях (референс-методики), затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики, застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі.
 
      
221. 9. Для методик досліджень (випробувань) в харчових продуктах речовин, наявність яких не допускається, нормативно-правовими актами встановлюються мінімально необхідні рівні визначення. Якщо результат досліджень (випробувань) з використанням такої методики не вказує на наявність відповідної речовини, вона вважається відсутньою в харчовому продукті. Якщо мінімально необхідний рівень визначення речовини, наявність якої в харчових продуктах не допускається, не встановлений в нормативно-правовому акті, вона вважається відсутньою в харчовому продукті у випадку невизначення її за допомогою методики, яка включена в галузь акредитації (атестації) лабораторії, що проводить дослідження (випробування). Під час внесення методики в галузь акредитації перевіряється можливість її застосування для проведення випробувань (досліджень) за встановленими в нормативно-правових актах параметричними значеннями забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів.
 
      
222. 10. Референс-методики та методики досліджень (випробувань), що використовуються для цілей державного контролю, повинні, зокрема, визначатися такими критеріями:
 
      
223. а) правильність;
 
      
224. б) придатність до застосування (матриця та інтервал концентрації);
 
      
225. в) межа детектування;
 
      
226. г) межа виміру;
 
      
227. д) точність;
 
      
228. е) повторюваність;
 
      
229. є) відтворюваність;
 
      
230. ж) повернення;
 
      
231. з) вибірковість;
 
      
232. і) чутливість;
 
      
233. ї) лінійність;
 
      
234. к) невизначеність вимірювання.
 
      
235. 11. Арбітражне дослідження (випробування) проводиться акредитованою лабораторією, яка застосовує методики, зазначені в частині восьмій цієї статті, та яка не пов’язана та/або незалежна від оператора ринку, який замовляє таке дослідження (випробування).
 
      
236. Результати арбітражних досліджень у цьому разі не можуть визнаватися недійсними судом, органами виконавчої влади, будь-якою особою та/або не братися до уваги на тій підставі, що вони:
 
-159- Кужель О.В.
У частині 11 останній абзац (починається зі слів: «Результати арбітражних досліджень…» - виключити.
 
Враховано у ст.21, яка не містить відповідних положень.     
237. 1) замовлені оператором ринку;
 
      
238. 2) проведені лабораторією, яка була обрана оператором ринку відповідно до критеріїв, установлених частиною дев`ятою цієї статті;
 
      
239. 3) проведені лабораторією, яка відповідає критеріям, установленим частиною дев`ятою цієї статті, але є відмінною від лабораторії, що обрана компетентним органом;
 
      
240. та інших схожих за суттю підстав.
 
-160- Кужель О.В.
Доповнити статтею 14-1 такого змісту:
Стаття 14-1. Права та обов’язки операторів ринку
1.Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:
1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);
3) одержувати копії направлення на проведення інспектування або аудиту;
4) не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо:
а) вони здійснюються з порушенням вимог щодо періодичності інспектування та аудиту, встановленої щорічним планом державного контролю або з порушенням інших підстав визначених цим законом;
б) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
в) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не вніс запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);
5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати під час здійснення таких заходів юридичних та фізичних осіб, якщо останні не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;
6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;
7) одержувати та ознайомлюватися з актами заходів державного контролю, актами відбору зразків, розпорядженнями, приписами, рішеннями;
8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків протягом 5 робочих днів з дня їх отримання оператором ринку;
9) під час відбору зразків одержувати один зразок для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);
10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;
11) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії або бездіяльність посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю;
12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.
2. Оператор ринку зобов'язаний:
1)допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом;
2)виконувати законні вимоги державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб щодо усунення виявлених невідповідностей, а також сприяти зазначеним особам у виконанні їхніх завдань щодо здійснення державного контролю;
3)надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що виникають у зв'язку із здійсненням заходів державного контролю;
4)забезпечувати умови для відбору зразків;
5)одержувати примірник припису, розпорядження рішення, акту або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю;».
 
Враховано редакційно у ст.ст. 15, 16, незначні редакційні відмінності порівняно з остаточною редакцією пояснюються необхідністю 1 поправки інших депутатів.     
241. Розділ ІІІ
 
      
242. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
-161- Бакуменко О.Б.
назву розділу ІІІ викласти в такій редакції:
«ПРИНЦИПИ ТА ВИМОГИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ».
 
Враховано   Стаття 15. Права операторів ринку
1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:
1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);
3) одержувати копії направлення на проведення інспектування або аудиту;
4) не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо:
а) інспектування або аудит здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності інспектування та аудиту, встановленої щорічним планом державного контролю, та за відсутності підстав для проведення позапланових заходів державного контролю;
б) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
в) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не вніс запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);
5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;
6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;
7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків, розпорядженнями, приписами, рішенями;
8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків протягом п’яти робочих днів з дня отримання таких актів оператором ринку;
9) під час відбору зразків одержувати додаткові зразки для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);
10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;
11) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю;
12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.
 
    -162- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
19. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 15. Права операторів ринку
1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:
1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);
3) одержувати копії направлення на проведення інспектування або аудиту;
4) не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо:
а) вони здійснюються з порушенням вимог щодо періодичності інспектування та аудиту, встановленої щорічним планом державного контролю, та за відсутності підстав для проведення позапланових заходів державного контролю;
б) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
в) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не вніс запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);
5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати під час здійснення таких заходів юридичних та фізичних осіб, якщо останні не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;
6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;
7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків;
8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків;
9) під час відбору зразків одержувати один зразок для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);
10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;
11) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю;
12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.
 
Враховано редакційно    
    -163- Продан О.П.
Статтю 15 законопроекту доповнити новою частиною такого змісту:
«1. Державний контроль здійснюється за принципами:
1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності;
2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;
3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;
4) об'єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;
5) законності;
6) відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю;
7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами;
8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акту допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль;
9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;
10) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів;
11) оцінки ризиків та доцільності;
12) дотримання умов міжнародних договорів України.».
 
Враховано редакційно    
243. Стаття 15. Загальні вимоги до державного контролю
 
-164- Бакуменко О.Б.
Статтю 15 Розділу Ізамінити на статті наступного змісту:
«Стаття 15. Принципи здійснення державного контролю
1.Державний контроль здійснюється за принципами:
пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;
рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;
гарантування прав операторів ринку;
об'єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;
законності;
відкритості, прозорості, плановості й системності державного контролю;
неприпустимості дублювання повноважень між органами виконавчої влади;
дотримання умов міжнародних договорів України.
Стаття 16. Вимоги до процедур державного контролю
1.Державний контроль здійснюється компетентним органом, крім випадків, встановлених цим Законом.
2.Державний контроль має бути ризик-орієнтованим та здійснюватися із належною періодичністю, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.
3.Заходи державного контролю здійснюються без попередження оператора ринку, крім випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю.
4.Заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у випадку виявлення невідповідності або появи обгрунтованої підозри щодо невідповідності діяльності оператора ринку законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, а також в інших встановлених законом випадках.
5.Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та обігу харчових продуктів та кормів. Періодичність проведення державного контролю кожної потужності визначається на підставі ризик-орієнтованого підходу та має враховувати:
1)встановлені ризики, пов'язані з тваринами, харчовими продуктами, кормами, операторами ринку, використанням харчових продуктів або кормів, процесів, матеріалів, речовин, діяльності або операцій, які можуть вплинути на безпечність харчових продуктів та/або кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
2)інформацію про результати здійснення попередніх заходів державного контролю;
3)ефективність та достовірність процедур, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
4)інформацію, яка може свідчити про існування невідповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.
6.Заходи державного контролю повинні бути еквівалентними як до харчових продуктів та кормів, призначених для внутрішнього ринку, так і для харчових продуктів та кормів, призначених для експорту або імпорту.
7.Державний контроль здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Кожне питання, що стосується перевірки, повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).
8.Перелік питань для перевірки, що включені до актів державного контролю, є вичерпним.
9. Під час здійснення заходів державного контролю забороняється перевіряти питання, які:
1)відсутні в акті державного контролю;
2)не містять посилань на вимогу законодавства України (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).
10.Здійснення державного контролю без застосування акта державного контролю заборонено.
11.Форми актів державного контролю затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно      
244. 1. Державний контроль повинен бути ризик-орієнтованим, проводиться регулярно із належною частотою, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.
 
-165- Продан О.П.
Частину 1 статті 15 законопроекту викласти в такій редакції:
«2. Державний контроль повинен бути ризик-орієнтованим та здійснюватися із частотою, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.».
 
Враховано редакційно      
245. 2. Державний контроль здійснюється виключно компетентним органом або уповноваженими ним особами.
 
      
246. 3. Заходи державного контролю повинні відповідати міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та проводитися у порядку, визначеному цим Законом, нормативно-правовими актами, що затверджуються на виконання його положень;
 
-166- Продан О.П.
Частину 3 статті 15 законопроекту доповнити новим абзацом такого змісту:
"Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення результативності державного контролю. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, проводиться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти за відповідною адресою оператора ринку, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку."
Частину одинадцяту статті 15 законопроекту доповнити новим реченням такого змісту:
«Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства.».
 
Враховано редакційно в ст. 18     
247. 4. Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та/або обігу харчових продуктів, кормів та тварин.
 
      
248. 5. Методи (заходи), які використовуються при здійсненні державного контролю, повинні бути адекватними поставленим цілям.
 
      
249. 6. Державний контроль здійснюється без попередження оператора ринку, під час роботи потужності. Винятком є випадки, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю, зокрема у разі планування проведення аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР. Державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах НАССР, проводиться за умови письмового повідомлення оператору ринку не пізніше ніж за три робочих дня до здійснення такого заходу.
 
-167- Мірошніченко І.В.
у розділі ІІІ законопроекту частину 6 статті 15 викласти в такій редакції:
«6. Державний контроль здійснюється без попередження оператора ринку, під час роботи потужності. Винятком є випадки, в тому числі такі як аудит, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю.».
 
Враховано редакційно      
250. 7. Періодичність проведення державного контролю ґрунтується на ризик орієнтованому підході та повинна, зокрема, відповідати:
 
      
251. 1) ризикам, пов’язаним з об’єктом державного контролю;
 
      
252. 2) результатам попереднього державного контролю об’єкту контролю;
 
      
253. 3) результативності заходів, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
      
254. 4) інформація, яка може свідчити про існування невідповідності.
 
      
255. 8. Державний контроль може проводитися позапланово у випадку виявлення невідповідності.
 
      
256. 9. Заходи державного контролю повинні бути еквівалентними як до харчових продуктів/кормів, тварин, призначених для внутрішнього ринку, так і для харчових продуктів/кормів, тварин, призначених для експорту/імпорту.
 
      
257. 10. Заходи державного контролю повинні виконуватися в межах строків, встановлених нормативно-правовими актами. Перед початком проведення державного контролю оператор ринку письмово повідомляється про час завершення заходів державного контролю.
 
      
258. 11. Державний контроль здійснюється на підставі форм актів державного контролю, що затверджуються компетентним органом. Форма акту державного контролю повинна містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин. Кожне питання, що стосується перевірки, повинно мати посилання на вимогу нормативно-правового акту (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню). Перелік питань для перевірки, що включені до форм актів державного контролю, є вичерпними.
 
      
259. 12. Під час проведення державного контролю забороняється перевіряти питання, які:
 
      
260. 1)відсутні в формі акта державного контролю;
 
      
261. 2)не містять посилань на вимогу законодавства України (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню);
 
      
262. 3)мають посилання на вимоги законодавства, які не є загальнодоступними (відсутні у відкритому та безоплатному доступі для широкого загалу).
 
      
263. 13. Здійснення державного контролю без застосування форми акта державного контролю заборонено.
 
      
264. 14. Відбір зразків під час проведення заходів обмежується обсягами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами, та здійснюється шляхом відбору двох юридично і аналітично ідентичних екземплярів, один з яких залишається у оператора ринку.
 
      
265. 15. Оператор ринку повідомляється про результати здійснення державного контролю у строк не більше трьох робочих днів після закінчення кожного заходу державного контролю у письмовій формі.
 
      
266. 16. Заходи державного контролю мають однаковий розмір плати, що стягується за проведення державного контролю, для однакових/аналогічних об’єктів державного контролю як іноземного, так і вітчизняного походження.
 
      
267. 17. Повинна бути забезпечена конфіденційність інформації, що отримується під час проведення державного контролю з урахуванням положень інших законів.
 
-168- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
20. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 16. Обов'язки операторів ринку
1. Оператор ринку зобов'язаний:
1) допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом;
2) виконувати вимоги державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб щодо усунення виявлених невідповідностей, а також сприяти зазначеним особам у виконанні їх завдань щодо здійснення державного контролю;
3) надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що виникають у зв'язку із здійсненням заходів державного контролю;
4) забезпечувати умови для відбору зразків;
5) одержувати примірник припису, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю;
6) дотримуватися інших вимог законодавства.
 
Враховано редакційно   Стаття 16. Обов'язки операторів ринку
1. Оператор ринку зобов'язаний:
1) допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом;
2) усувати виявлені невідповідності шляхом здійснення корекцій та коригувальних дій;
3) надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що виникають у зв'язку із здійсненням заходів державного контролю;
4) забезпечувати умови для відбору зразків;
5) одержувати примірник припису, розпорядження, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю.
 
268. Стаття 16. Заходи державного контролю
 
-169- Бакуменко О.Б.
Статтю 16 Розділу ІІІ замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 16. Заходи державного контролю
1.Заходи державного контролю здійснюється в таких формах, як державний моніторинг, аудит, інспектування, передзабійний та післязабійний огляд, відбір зразків, проведення лабораторних досліджень (випробувань), документальна перевірка, перевірка відповідності, фізична перевірка.
2.Державний моніторинг проводиться компетентним органом з метою визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин, а також для розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів. Одним з основних завдань державного моніторингу є збір даних про загальнонаціональний стан справ щодо вмісту забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів у харчових продуктах та кормах для прийняття на їх основі рішень та вжиття заходів з метою підвищення рівня захисту здоров’я людини та тварин.
Державний моніторинг передбачає збір, системний аналіз та оцінку:
інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема інформації щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, а також формування відповідних баз даних;
звернень фізичних та юридичних осіб про порушення вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
щорічних звітів щодо виконання довгострокового плану державного контролю;
іншої необхідної інформації.
3.Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, гігієнічних вимог повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі:
документації;
ведення записів;
процесів, що впливають на безпечність харчових продуктів та/або кормів;
системи внутрішнього контролю оператора ринку;
корегувальних дій, вжитих оператором ринку внаслідок аналізу виявлених невідповідностей;
кваліфікації персоналу.
Результати аудиту обов’язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора (потужності) та періодичності здійснення заходів державного контролю.
Одна і та сама особа не має права здійснювати аудит на потужності, якщо протягом 3 років, які передують аудиту, вона здійснювала будь-який захід державного контролю на такій потужності.
4.Інспектування операторів ринку передбачає перевірку дотримання ними вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо:
гігієни;
плану корегувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;
інцидентів з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.
Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання та догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами.
5. Порядок здійснення інспектування, аудиту, державного контролю на кордоні та інших форм державного контролю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 17. Прозорість і конфіденційність
1.Компетентний орган зобов’язаний забезпечити прозорість заходів, які він здійснює у рамках державного контролю.
2.З метою забезпечення принципу прозорості компетентний орган вживає наступні заходи:
1)оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію, що стосується змісту та результатів заходів державного контролю;
2)у разі існування обґрунтованої підозри щодо небезпечності харчових продуктів та кормів негайно інформує населення про ступінь та характер їх ризику для здоров’я людей і тварин із зазначенням видів і назв таких харчових продуктів та кормів, а також про вжиті чи заплановані заходи запобігання, зменшення та усунення такого ризику. Відповідна інформація має бути негайно розміщена на офіційному веб-сайті компетентного органу.
3.Компетентний орган та інші особи, які уповноважені здійснювати заходи державного контролю, зобов’язані вживати заходів для забезпечення нерозголошення інформації з обмеженим доступом, отриманої ними у зв'язку із здійсненням державного контролю. Захист інформації з обмеженим доступом не може перешкоджати розповсюдженню компетентним органам інформації, зазначеної у пункті 2 частини другої цієї статті.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно      
    -170- Кужель О.В.
Частину 11 статті 15 доповнити реченням наступного змісту: «Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом 3 робочих днів з дня його складання.».
У частині 1 статті 16:
Слова: «моніторинг» та «тощо» - виключити. Доповнити частину 1 новим реченням такого змісту: «У межах загальних заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.»
 
Враховано у ч.7 ст.18 і ч.1 ст.19.   
269. 1. Державний контроль здійснюється за допомогою таких загальних заходів як моніторинг, перевірка, аудит, інспекція, попередня документальна перевірка, перевірка на відповідність, фізична перевірка, відбір зразків та дослідження (випробування) тощо.
 
-171- Продан О.П.
Частину 1 статті 16 законопроекту викласти в такій редакції:
1. Заходи державного контролю здійснюються в таких формах: державний моніторинг, аудит, інспектування, передзабійний та післязабійний огляд, відбір зразків, дослідження (випробування) на місці, лабораторне дослідження (випробування), документальна перевірка, перевірка відповідності, фізична перевірка.
 
Враховано частково в частині додавання нової форми державного контролю – "дослідження (випробування) на місці", оскільки така не передбачена законодавством ЄС. Запроваджені в остаточній редакції "прості дослідження (випробування)" будуть здійснюватися в межах інспектування, аудиту та фізичних перевірок на кордоні     
270. 2. До спеціальних заходів державного контролю, зокрема, відноситься:
 
      
271. 1) аудит системи управління безпечності та/або якості харчових продуктів, яка діє у оператора ринку і має відношення до виконання вимог законодавства щодо безпечності та якості харчових продуктів, кормів, здоров`я та благополуччя тварин, в тому числі - аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
 
      
272. 2) проведення інспекції потужностей, їх оточення, приміщень потужностей, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки та інших продуктів, які використовуються для виробництва харчових продуктів та кормів; напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання та догляду; маркування, представлення та реклами;
 
      
273. 3) інспекція виконання гігієнічних вимог на потужностях;
 
      
274. 4) вивчення документів та записів, які мають відношення до оцінки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів;
 
      
275. 5) вивчення даних, записаних вимірювальними приладами потужностей, та/або персоналом потужностей;
 
      
276. 6) вимірювання, виконані власними приладами компетентного органу, з метою перевірки вимірювань, що здійснюється на обладнанні потужностей;
 
-172- Продан О.П.
Статтю 16 законопроекту доповнити новими частинами такого змісту:
3. Компетентний орган затверджує і запроваджує постійно діючі процедури (однією з форм яких є аудит), що необхідні для перевірки результативності заходів державного контролю, які проводяться силами компетентного органу та/або уповноваженими особами.
4. Компетентний орган повинен забезпечити проведення корегувальних дій, якщо вказані в частині шостій цієї статті перевірки вказують на невідповідність порядку проведення зазначених в частині п’ятій цієї статті форм державного контролю.
5. Особа, яка здійснює інспектування або аудит, має право проводити дослідження (випробування) на місці у разі появи у неї обґрунтованої підозри щодо невідповідності або якщо такі дослідження передбачені щорічним планом державного контролю.
 
Враховано редакційно в ст. 8 та в ст. 19     
277. 7) відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування).
 
-173- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
21. Назву розділу ІІІ викласти у наступній редакції
Розділ ІІІ
ПРИНЦИПИ ТА ВИМОГИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
Враховано   Розділ ІІІ
ПРИНЦИПИ ТА ВИМОГИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
Статтю 17. Принципи здійснення державного контролю.
1. Державний контроль здійснюється за принципами:
1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності;
2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;
3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;
4) об'єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;
5) законності;
6) відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю;
7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами;
8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акта допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль;
9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;
10) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів;
11) оцінки ризиків та доцільності;
12) дотримання умов міжнародних договорів України.
Стаття 18. Вимоги до заходів державного контролю
1. Державний контроль здійснюється компетентним органом, крім випадків, встановлених цим Законом.
2. Державний контроль має бути ризик-орієнтованим та здійснюватися з періодичністю, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.
3. Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, проводиться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти на відповідну адресу оператора ринку, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку.
4. Заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.
5. Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та обігу харчових продуктів та кормів. Періодичність здійснення планових заходів державного контролю кожної потужності визначається на підставі ризик-орієнтованого підходу та має враховувати:
1) визначені ризики, пов'язані з тваринами, харчовими продуктами, кормами, операторами ринку, використанням харчових продуктів або кормів, процесів, матеріалів, речовин, здійсненням діяльності або операцій, які можуть справити негативний вплив на безпечність харчових продуктів та/або кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
2) результати здійснення попередніх заходів державного контролю;
3) ефективність процедур, які застосовуються оператором ринку з метою дотримання законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
4) інформацію, яка може свідчити про невідповідність.
6. Державний контроль харчових продуктів та кормів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, має бути еквівалентним державному контролю харчових продуктів та кормів, виробництво та/або обіг яких здійснюється на митній території України.
7. Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.
8. Під час здійснення інспектування та аудиту забороняється перевіряти питання, які:
відсутні в акті державного контролю;
не містять посилань на вимогу законодавства України (у тому числі на відповідну статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку.
9. Здійснення інспектування та аудиту без застосування акта державного контролю, а відбору зразків - без застосування акта відбору зразків забороняється.
10. Державні інспектори, державні ветеринарні інспектори, інші особи, що здійснюють заходи державного контролю, а також оператори ринку мають право фіксувати процес здійснення державного контролю засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню відповідних заходів.
Стаття 19. Заходи державного контролю
1. Заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.
2. Державний моніторинг проводиться компетентним органом з метою:
1) визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин;
2) розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів;
3) визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами.
Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку:
інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, а також формування відповідних баз даних;
звернень фізичних та юридичних осіб щодо порушень законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
іншої необхідної інформації.
Щорічний план державного моніторингу повинен ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками відповідно до методик, встановлених довгостроковим планом державного контролю.
3. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, та постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі:
1) документації;
2) ведення записів;
3) процесів, що впливають на безпечність харчових продуктів та/або кормів;
4) системи внутрішнього контролю оператора ринку;
5) коригувальних дій, вжитих оператором ринку внаслідок аналізу виявлених невідповідностей;
6) кваліфікації персоналу.
Результати аудиту обов’язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора ринку (потужності) та періодичності здійснення планових заходів державного контролю.
Одна й та сама особа не має права двічі поспіль здійснювати аудит на одній і тій самій потужності.
4. Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо:
1) гігієни;
2) плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;
3) інцидентів, пов’язаних з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.
Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами.
5. Особа, яка здійснює інспектування або аудит, має право проводити прості дослідження (випробування) у разі появи у неї обгрунтованої підозри щодо невідповідності або якщо такі дослідження передбачені щорічним планом державного контролю.
Стаття 20. Прозорість і конфіденційність
1. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити прозорість заходів, які він здійснює у рамках державного контролю.
2. З метою забезпечення прозорості компетентний орган вживає таких заходів:
1) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті узагальнену інформацію, що стосується змісту та результатів заходів державного контролю;
2) у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо небезпечності харчових продуктів та/або кормів негайно оприлюднює, у тому числі на своєму офіційному веб-сайті, інформацію про вид, назву, передбачувану територію обігу харчових продуктів та/або кормів, які становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати такі харчові продукти та/або корми та встановити походження, ступінь і характер відповідної загрози. Компетентний орган також оприлюднює інформацію про вжиті та заплановані ним заходи щодо запобігання, зменшення та усунення такого ризику.
3. Компетентний орган, його територіальні органи, а також особи, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані забезпечувати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, отриманої ними у зв'язку із здійсненням державного контролю. Захист інформації з обмеженим доступом не може перешкоджати розповсюдженню компетентним органом інформації, зазначеної у пункті 2 частини другої цієї статті.
 
    -174- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
22. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 17. Принципи здійснення державного контролю
1. Державний контроль здійснюється за принципами:
пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності;
рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;
гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;
об'єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;
законності;
відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю;
неприпустимості дублювання повноважень органів виконавчої влади;
презумпції правомірності діяльності оператора ринку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль;
орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;
недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів;
оцінки ризиків та доцільності;
дотримання умов міжнародних договорів України.
 
Враховано редакційно    
    -175- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
23. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 18. Вимоги до заходів державного контролю
1. Державний контроль здійснюється компетентним органом, крім випадків, встановлених цим Законом.
2. Державний контроль має бути ризик-орієнтованим та здійснюватися із належною періодичністю, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.
3. Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, проводиться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти за відповідною адресою оператора ринку, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку.
4. Заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у випадку виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.
5. Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та обігу харчових продуктів та кормів. Періодичність здійснення планових заходів державного контролю кожної потужності визначається на підставі ризик-орієнтованого підходу та має враховувати:
визначені ризики, пов'язані з тваринами, харчовими продуктами, кормами, операторами ринку, використанням харчових продуктів або кормів, процесів, матеріалів, речовин, здійсненням діяльності або операцій, які можуть вплинути на безпечність харчових продуктів та/або кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
результати здійснення попередніх заходів державного контролю;
ефективність процедур, які застосовуються оператором ринку з метою дотримання законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
інформацію, яка може свідчити про невідповідність.
6. Державний контроль харчових продуктів та кормів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, має бути еквівалентним державному контролю харчових продуктів та кормів, виробництво та/або обіг яких здійснюється на митній території України.
7. Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку.
8. Під час здійснення інспектування та аудиту забороняється перевіряти питання, які:
відсутні в акті державного контролю;
не містять посилань на вимогу законодавства України (у тому числі на відповідну статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку.
9. Здійснення інспектування та аудиту без застосування акта державного контролю, а відбору зразків - без застосування акта відбору зразків забороняється.
10. Державні інспектори, державні ветеринарні інспектори, інші особи, що здійснюють заходи державного контролю, а також оператори ринку мають право фіксувати процес здійснення державного контролю засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню відповідних заходів.
 
Враховано редакційно    
    -176- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
24. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 19. Заходи державного контролю
1. Заходи державного контролю здійснюються в таких формах: державний моніторинг, аудит, інспектування, передзабійний та післязабійний огляд, відбір зразків, лабораторне дослідження (випробування), документальна перевірка, перевірка відповідності, фізична перевірка.
2. Державний моніторинг проводиться компетентним органом з метою:
1) визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров'я та благополуччя тварин;
2) розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів;
3) визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами.
Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку:
інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, а також формування відповідних баз даних;
звернень фізичних та юридичних осіб щодо порушень законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
іншої необхідної інформації.
Щорічний план державного моніторингу повинен ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками відповідно до методик, встановлених у довгостроковому плані державного контролю.
3. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, та постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі:
документації;
ведення записів;
процесів, що впливають на безпечність харчових продуктів та/або кормів;
системи внутрішнього контролю оператора ринку;
коригувальних дій, вжитих оператором ринку внаслідок аналізу виявлених невідповідностей;
кваліфікації персоналу.
Результати аудиту обов’язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора (потужності) та періодичності здійснення планових заходів державного контролю.
Одна і та сама особа не має права здійснювати аудит на потужності, на якій протягом двох років, що передують аудиту, вона здійснювала аудит або інспектування.
4. Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо:
гігієни;
плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;
інцидентів з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.
Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання та догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами.
5. Порядок здійснення інспектування, аудиту, державного контролю на кордоні та інших форм державного контролю затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано частково    
    -177- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
25. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 20. Прозорість і конфіденційність
1. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити прозорість заходів, які він здійснює у рамках державного контролю.
2. З метою забезпечення прозорості компетентний орган вживає таких заходів:
1) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті узагальнену інформацію, що стосується змісту та результатів заходів державного контролю;
2) у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо небезпечності харчових продуктів та/або кормів негайно оприлюднює, у тому числі на своєму офіційному веб-сайті, інформацію про вид, назву, передбачувану територію обігу харчових продуктів та/або кормів, які становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, а також інші відомості, що дозволяють ідентифікувати такі харчові продукти та/або корми та встановити походження, ступінь і характер відповідної загрози. Компетентний орган також оприлюднює інформацію про вжиті та заплановані ним заходи щодо запобігання, зменшення та усунення такого ризику.
3. Компетентний орган, його територіальні органи, а також особи, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані забезпечувати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, отриманої ними у зв'язку із здійсненням державного контролю. Захист інформації з обмеженим доступом не може перешкоджати розповсюдженню компетентним органом інформації, зазначеної у пункті 2 частини другої цієї статті.
 
Враховано    
    -178- Бакуменко О.Б.
Після статті 16 додати Розділ ІV та викласти назву в такій редакції:
«ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ (ВИПРОБУВАННЯ). ВИМОГИ ДО РЕФЕРЕНС-ЛАБОРАТОРІЙ».
 
Враховано редакційно в Розділі ІV   
    -179- Продан О.П.
Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:
Стаття 17. Методики відбору зразків, методи та методики лабораторних досліджень (випробувань), досліджень (випробувань) на місці. Альтернативні та арбітражні лабораторні дослідження (випробування)
1. Для цілей державного контролю, проведення альтернативних та арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) використовуються методики відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також досліджень (випробувань) на місці, що встановлені нормативно-правовими актами, а у разі їх відсутності – національними стандартами України. У випадку відсутності нормативно-правових актів, обґрунтування неможливості застосування національних стандартів України або їх відсутності застосовуються методики, що встановлені відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом або, якщо всі вищезазначені у цій частині документи відсутні, застосовуються методики, що валідовані (підтверджені) референс-лабораторіями.
2. У разі неможливості застосування методик, зазначених в частині першій цієї статті, акредитована лабораторія може застосовувати інші методики, але ці методики повинні бути валідовані (підтверджені). Допускається валідація (підтвердження) методики в межах однієї лабораторії відповідно до нормативно-правових актів України, національних стандартів України, документів відповідних міжнародних організацій, законодавчих актів ЄС у цьому порядку пріоритету.
3. Методики лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за такими критеріями:
а) правильність;
б) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);
в) межа виявлення;
г) межа виміру;
ґ) точність;
д) повторюваність;
е) відтворюваність;
є) відновлення;
ж) вибірковість;
з) чутливість;
и) лінійність;
і) похибка вимірювання;
ї) інші критерії, які можуть бути визначені як обов’язкові центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання на основі документів відповідних міжнародних організацій або законодавства ЄС, або шляхом посилання на відповідні національні або міжнародні стандарти, законодавчі акти ЄС.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує:
1) порядок визначення параметрів безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, відповідно до яких проводяться дослідження (випробування) на місці та лабораторні дослідження (випробування) зразків з вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, а також відібраних з об’єктів санітарних заходів на митній території України;
2) у випадку отримання нової інформації або наукових висновків – параметри безпечності та окремі показники якості харчових продуктів, які раніше не застосовувалися, але повинні негайно стати об`єктами державного контролю.
5. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері технічного регулювання, затверджує:
1) зазначені в частині третій цієї статті критерії на основі документів відповідних міжнародних організацій або законодавства ЄС. Якщо ці критерії не затверджені, застосовуються критерії, встановлені в документах відповідних міжнародних організацій або законодавстві ЄС;
2) правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань), що проводяться для цілей державного контролю та альтернативних і арбітражних досліджень (випробувань). Якщо ці правила відсутні, застосовуються правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань), встановлені законодавством ЄС;
3) перелік референс (підтверджуючих) методик та методів, які застосовуються для цілей державного контролю, проведення альтернативних і арбітражних досліджень (випробувань). В зазначений перелік включаються референс (підтверджуючі) методики та методи, що затверджені нормативно-правовими актами України, національними стандартами України, документами відповідних міжнародних організацій, законодавчими актами ЄС у цьому порядку пріоритету. Якщо зазначений перелік не затверджений або в ньому відсутня методика (метод) для визначення певної речовини або мікроорганізму, застосовується референс або підтверджуюча методика, що затверджена нормативно-правовим актом України, національним стандартом України, документом відповідної міжнародної організації, законодавчим актом ЄС у цьому порядку пріоритету.
6. Відбір зразків для цілей державного контролю обмежується обсягами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами, а у разі їх відсутності – національними стандартами. Якщо зазначені в першому реченні цієї частини нормативно-правові акти або національні стандарти відсутні, застосовуються документи відповідних міжнародних організацій, а у разі їх відсутності – законодавчі акти ЄС.
7. Відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). На вимогу та за рахунок оператора ринку здійснюється відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних зразків, які передаються оператору ринку та можуть бути використані ним для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань).
8. Компетентний орган або уповноважена особа складає Акт відбору зразків в двох екземплярах, один з яких надається оператору ринку. В Акті відбору зразків, зокрема, зазначаються:
1) методика проведення відбору зразків (назва, номер), а у разі її відсутності – міститься опис дій з відбору зразків та застосованих інструментів (обладнання);
2) перелік показників, за якими повинно бути проведено лабораторне дослідження (випробування) відповідного зразка.
9. Поводження з відібраними зразками повинно забезпечувати їх юридичну та аналітичну ідентичність.
10. Оператор ринку зобов'язаний забезпечити зберігання зразка, наданого йому на випадок арбітражного лабораторного дослідження (випробування), та поводження з ним у спосіб, що гарантує його юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У разі втрати (знищення) зазначеного зразка або відмови оператора ринку від направлення його у встановленому цим Законом порядку до визначеної акредитованої лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) результати основного лабораторного дослідження (випробування) вважаються остаточними.
11. Оператор ринку повідомляється про результати основного лабораторного дослідження (випробування) не пізніше 2 робочих днів з дня їх отримання компетентним органом.
12. Оператор ринку, який не погоджується з результатами основного лабораторного дослідження (випробування), має право подати до компетентного органу заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У заяві про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) оператор ринку зазначає акредитовану лабораторію, що використовує підтверджувальні (референс) методи (методики) та розташована в Україні, в якій він просить провести арбітражне лабораторне дослідження (випробування). Арбітражне лабораторне дослідження (випробування) не може проводитися в акредитованій лабораторії, яка проводила основне лабораторне дослідження (випробування). Якщо протягом 5 робочих днів з дня отримання оператором ринку повідомлення про результати основного лабораторного дослідження (випробування) така заява не подана оператором ринку, результати основного лабораторного дослідження (випробування), які свідчать про невідповідність, вважаються остаточними.
13. Протягом 2 робочих днів після отримання заяви про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) компетентний орган приймає одне з таких рішень:
про погодження обраної оператором ринку акредитованої лабораторії, або
про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) в акредитованій лабораторії, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно з законодавством такої країни.
Компетентний орган повідомляє оператора ринку про прийняте ним рішення та про акредитовану лабораторію, яка буде проводити арбітражне лабораторне дослідження (випробування), не пізніше 3 робочих днів з дня прийняття рішення.
14. Оператор ринку зобов'язаний направити відповідний зразок для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) до вказаної в повідомленні компетентного органу акредитованої лабораторії протягом 2 робочих днів з дня отримання такого повідомлення.
15. Витрати, пов'язані з проведенням арбітражного лабораторного дослідження (випробування), несе оператор ринку. Якщо результати основного лабораторного дослідження (випробування), які свідчать про невідповідність, за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування) не було підтверджено, компетентний орган відшкодовує оператору ринку вартість такого арбітражного лабораторного дослідження (випробування).
16. Компетентний орган невідкладно призначає позапланову перевірку уповноваженої лабораторії, якщо результати проведеного нею основного лабораторного дослідження (випробування) не було підтверджено за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування). До завершення такої перевірки уповноважена лабораторія не має права проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю.
17. Кабінет Міністрів України затверджує:
1) критерії юридичної і аналітичної ідентичності зразків;
2) порядок виконання положень частин восьмої-дев’ятої цієї статті;
3) порядок прийняття рішень компетентним органом на основі результатів альтернативних лабораторних досліджень (випробувань) і арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);
4) порядок оскарження оператором ринку рішень компетентного органу, що були прийняті на основі результатів альтернативних або арбітражних досліджень (випробувань).
18. Результати альтернативних та арбітражних лабораторних досліджень (випробувань), а також прийняті на їх основі рішення компетентного органу можуть бути оскаржені в адміністративному суді відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
 
Враховано частково ст. 21.   
278. Стаття 17. Довгостроковий національний план державного контролю
 
-180- Бакуменко О.Б.
Статтю 17 Розділу ІІІ замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 17. Методики відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань)
1.Для цілей державного контролю використовуються методи відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), що встановлені національними стандартами або законодавством України. У випадку обґрунтування неможливості застосування таких стандартів або їх відсутності, застосовуються методи відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна.
2.У разі неможливості застосування положень частини першої цієї статті, підтвердження (валідація) методу може здійснюватися в межах окремої лабораторії відповідно до міжнародно визнаного протоколу.
3.Методи лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за наступними критеріями:
а) правильність;
б) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);
в) межа виявлення;
г) межа виміру;
д) точність;
е) повторюваність;
є) відтворюваність;
ж) відновлення;
з) вибірковість;
і) чутливість;
ї) лінійність;
к) похибка вимірювання;
л) інші критерії, які можуть бути визначені, як обов‘язкові.
4.Методики відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), критерії ефективності та параметри таких досліджень (випробувань), похибки вимірювань, процедури підтвердження (валідації) методик, правила інтерпретації результатів відповідних досліджень (випробувань), а також порядок здійснення порівняльних та арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів під час здійснення державного контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
5.Компетентний орган зобов’язаний забезпечити операторам ринку право на проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).
6.Компетентний орган зобов’язаний забезпечити відбір зразків та їх зберігання у спосіб, що забезпечує можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування), крім випадків, коли це неможливо у зв'язку з недостатньою кількістю відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними.
7.Відбір зразків обмежується обсягами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами (у разі їх наявності), та здійснюється шляхом відбору, як правило, двох юридично та аналітично ідентичних зразків, один з яких залишається у оператора ринку.
8.Поводження зі зразками та їх маркування мають здійснюватися таким чином, щоб гарантувати їх юридичну та аналітичну ідентичність.
Стаття 18. Уповноважені лабораторії, що проводять лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю
1.Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, які уповноважені компетентним органом. Якщо умови, зазначені в частині третій цієї статті, не виконуються, компетентний орган може відкликати уповноваження.
2.Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує порядок та критерії уповноваження лабораторій, у тому числі референс – лабораторій, а також процедуру відкликання такого уповноваження.
3.Уповноваженими можуть бути тільки ті лабораторії, які здійснюють свою діяльність, пройшли оцінку та отримали акредитацію відповідно до таких стандартів:
а) ДСТУ ІSО/ІЕС 17025 або ІSО/ІЕС 17025 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій;
б) ДСТУ ІSО/ІЕС 17011 або ІSО/ІЕС 17011 «Загальні вимоги до органів акредитації, що акредитують органи з оцінки відповідності».
4. Акредитація та оцінка відповідності лабораторій вимогам, зазначеним у частині третій цієї статті, може стосуватися окремих випробувань або груп випробувань.
Стаття 19. Вимоги до референс-лабораторій
1.Референс-лабораторіями можуть бути:
акредитовані лабораторії, які розташовані в Україні та яким компетентним органом надано статус референс-лабораторії;
референс-лабораторії, які розташовані в іншій країні та визнані такими відповідно до вимог відповідних міжнародних організацій та/або законодавства Європейського Союзу.
Референс-лабораторії діють виключно в межах наданих їм повноважень.
2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:
1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням референс-методик;
2) мати персонал з досвідом роботи у розробці методик лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;
3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).
3. Основними функціями референс-лабораторій є:
1)розроблення методик лабораторних досліджень (випробувань), включаючи референс-методики;
2)організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;
3)управління програмами професійного тестування лабораторій;
4)участь у розробленні проектів нормативних документів;
5)координація, у межах своєї компетенції, діяльності уповноважених лабораторій, що проводять лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю;
6)у разі необхідності, організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями, що проводять лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю та забезпечення вжиття відповідних заходів за результатами таких порівняльних випробувань;
7)надання компетентному органу науково-технічної підтримки під час виконання довгострокового плану державного контролю, затвердженого відповідно до статті 24 цього Закону;
8)здійснення арбітражних досліджень (випробувань);
9)співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.
4.Компетентний орган веде реєстр уповноважених лабораторій, у тому числі референс-лабораторій, та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано частково      
279. 1. Довгостроковий національний план державного контролю затверджується компетентним органом, який відповідає за його впровадження. Впровадження довгострокового національного плану державного контролю здійснюється шляхом складання, затвердження та реалізації річних програм державного контролю, оцінки їх виконання та шляхом планування заходів з метою вирішення виявлених проблем.
 
-181- Кулініч О.І.
Мушак О.П.
у частині 1 статті 17 після слів «Довгостроковий національний план державного контролю» доповнити словами «розробляється строком на п’ять років та»
 
Відхилено      
280. 2. Довгостроковий національний план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема:
 
      
281. 1) стратегічні цілі цього плану та опис того, яким чином зазначені цілі враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;
 
      
282. 2) поділ діяльності операторів ринків на категорії відповідно до ризиків;
 
      
283. 3) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих потужностей;
 
      
284. 4) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координація діяльності між різними структурними підрозділами компетентного органу, відповідальними за здійснення державного контролю;
 
-182- Бакуменко О.Б.
Після статті 17 додати РозділV та викласти назву в такій редакції:
«ПЛАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ».
 
Враховано      
285. 5) делегування заходів державного контролю у встановлених законом випадках;
 
      
286. 6) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;
 
      
287. 7) процедури, необхідні для здійснення державного контролю, які мають включати структуру компетентного органу та відносини між компетентним органом та органами, яким він делегував певні заходи державного контролю; цілі, які мають бути досягнуті; завдання, повноваження та обов‘язки персоналу; процедури відбору зразків; види контролю; тлумачення результатів та подальші заходи; програми моніторингу та нагляду; дії, які мають бути вжиті після заходів державного контролю; співпраця з іншими службами, які можуть мати відповідні повноваження; перевірка придатності методів відбору зразків, методів дослідження; будь-яка інша діяльність або інформація, необхідна для ефективного функціонування заходів державного контролю;
 
      
288. 8) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів або кормів, та інших ризиків для здоров’я людини;
 
      
289. 9) механізми координації діяльності між компетентним органом та уповноваженими особами, якщо такі є.
 
      
290. 3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:
 
      
291. 1) зміни законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
 
      
292. 2) виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров’я;
 
      
293. 3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;
 
      
294. 4) коли за результатами виконання річної програми державного контролю виявлено необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;
 
      
295. 5) отримання нових наукових або інших даних, що свідчать про необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;
 
-183- Нестеренко В.Г.
В підпункті 5) ч. 3 ст. 17 доповнити словами „в тому числі рекомендацій відповідних міжнародних організацій».
 
Враховано      
296. 6) за результатами аудиту системи державного контролю, проведеного представниками інших держав.
 
      
297. Перегляд та внесення змін до довгострокового національного плану контролю відбуваються не пізніше 60 календарних днів із моменту виникнення обставин, зазначених у цій частині.
 
      
298. 4. Компетентний орган розробляє до першого грудня поточного року та затверджує річну програму державного контролю на наступний рік.
 
      
299. 5. Компетентний орган звітує щороку Кабінету Міністрів України про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.
 
-184- Продан О.П.
Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:
Стаття 18. Уповноважені лабораторії
1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, які уповноважені компетентним органом. Компетентний орган позбавляє лабораторію уповноваження, якщо вона не забезпечує дотримання встановлених законодавством критеріїв уповноваження.
2. Акредитована лабораторія може бути уповноважена на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю за одним або кількома напрямами лабораторних досліджень (випробувань).
3. Уповноважена лабораторія негайно повідомляє компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю, які свідчать про невідповідність законодавству, а також про зміни та доповнення до результатів лабораторних досліджень (випробувань), інформацію про які було надано компетентному органу раніше.
 
Враховано редакційно      
300. Стаття 18. Звіти стосовно виконання довгострокового національного плану державного контролю
 
-185- Бакуменко О.Б.
Статтю 18 Розділу ІІІ замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 18. Довгостроковий план державного контролю
1.Компетентний орган розробляє та організує виконання довгострокового плану державного контролю. Впровадження довгострокового плану державного контролю здійснюється шляхом складання, затвердження та реалізації щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання та шляхом планування заходів з метою вирішення виявлених проблем.
2.Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:
1)стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином зазначені цілі враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;
2)загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;
3)системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади у встановлених законом випадках;
4)делегування повноважень державного контролю у встановлених законом випадках;
5)навчання персоналу, який здійснює державний контроль;
6)процедури, необхідні для здійснення державного контролю;
7)організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров’я людини;
8)організацію взаємодії між компетентним органом, уповноваженими установами та іншими особами, яким надано повноваження здійснювати окремі заходи державного контролю.
3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:
1)зміни законодавства про харчові продукти та корми, законодавства про здоров’я та благополуччя тварин;
2)виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров’я;
3)змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;
4)якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю виявлено необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;
5)отримання нових наукових або інших даних, що свідчать про необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;
6)отримання результатів перевірки системи державного контролю України, проведеного представниками інших держав.
4.Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю відбуваються не пізніше 60 днів із моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.
Стаття 19. Щорічний план державного контролю
1.Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.
2.Щорічний план державного контролю розробляється та затверджується компетентним органом до першого грудня поточного року на наступний рік.
3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю.
4.Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.
Стаття 20. Щорічний звіт щодо виконання довгострокового плану державного контролю
1.Компетентний орган звітує щороку Кабінету Міністрів України про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.
2. Щорічний звіт повинен містити таку інформацію:
1) зміни, що були внесені в довгостроковий план державного контролю за звітний рік, а також перелік всіх обставин, що спричинили перегляд плану, і обґрунтування внесених змін;
2) загальний аналіз результатів державного контролю та аудиту компетентного органу, проведеного за попередній рік;
3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
4) заходи, вжиті для забезпечення ефективного впровадження довгострокового плану державного контролю, включаючи примусові заходи та їх результати;
5) заходи, вжиті у разі підозри або виявлення невідповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано частково      
301. 1. Компетентний орган щорічно не пізніше 1 квітня поточного року звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового національного плану державного контролю за попередній рік та здійснює його оприлюднення шляхом розміщення на власному офіційному веб-сайті.
 
      
302. 2. Цей звіт повинен містити таку інформацію:
 
      
303. 1) зміни, що були внесені в довгостроковий національний план державного контролю за звітний рік, а також перелік всіх обставин, що спричинили перегляд плану, і обґрунтування внесених змін;
 
      
304. 2) загальний аналіз результатів державного контролю, проведеного за попередній рік;
 
      
305. 3) типи та кількість встановлених випадків невідповідності;
 
      
306. 4) заходи, вжиті у випадках виявлення невідповідності, в тому числі ті, що вжиті або заплановані до впровадження на загальнодержавному рівні.
 
      
307. Стаття 19. Моніторинг
 
-186- Бакуменко О.Б.
Статті 19,20,21,22 Розділу ІІІ замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 19. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами
1.План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі – план дій), затверджується Кабінетом Міністрів України та має містити заходи, що підлягають невідкладному впровадженню у випадку, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять серйозну небезпеку або ризик для здоров’я людей або тварин, яким не можна запобігти, і які не можуть бути усунені або зменшені до прийнятного рівня звичайними заходами.
2.План дій за надзвичайних обставин має містити:
1)назви органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які повинні бути задіяні за таких обставин;
2)завдання та повноваження цих органів за надзвичайних обставин;
3)процедури взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.
3.План дій за надзвичайних обставин має переглядатися у випадку необхідності, зокрема, у випадку змін у структурі компетентного органу.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно      
    -187- Продан О.П.
Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:
Стаття 19. Референс-лабораторії
1. Референс-лабораторіями можуть бути акредитовані лабораторії, які уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії.
2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:
1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;
3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).
3. Основними функціями референс-лабораторій є:
1) розроблення та валідація методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) організація навчальних курсів для персоналу лабораторій;
3) управління програмами професійного тестування лабораторій;
4) участь у розробленні проектів нормативних документів;
5) координація діяльності уповноважених лабораторій;
6) організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями та забезпечення вжиття за їх результатами відповідних заходів;
7) надання компетентному органу науково-технічної підтримки для виконання ним довгострокового плану державного контролю;
8) проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);
9) співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.
4. Арбітражні лабораторні дослідження (випробування) можуть проводитися також акредитованими лабораторіями, які розташовані в інших країнах та мають статус референс-лабораторії згідно з законодавством таких країн.
 
Враховано редакційно    
308. 1. Компетентний орган затверджує і забезпечує реалізацію щорічних програм моніторингу за окремими видами забруднюючих речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів, інших показників, що впливають на безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
      
309. 2. Моніторинг здійснюється, в тому числі, шляхом:
 
      
310. збору даних та інформації щодо безпечності та якості харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, формування відповідних інформаційних фондів;
 
      
311. проведення низки досліджень (випробувань) з метою виявлення залишкових кількостей ветеринарних препаратів та пестицидів, вмісту забруднюючих речовин, інших показників що впливають на безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.;
 
      
312. обліку звернень фізичних та юридичних осіб про порушення вимог законодавства у сфер і безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин;
 
      
313. аналізу звітів про виконання річного плану (квартальних планів) державного контролю;
 
      
314. системного аналізу і оцінки даних, що отримуються.
 
      
315. 3. Під час здійснення моніторингу компетентний орган взаємодіє та обмінюється інформацією з центральними органами виконавчої влади, громадськими організаціями споживачів (об’єднаннями споживачів) та об’єднаннями операторів ринку.
 
      
316. 4. Компетентний орган готує і оприлюднює на власному веб-сайті звіт за результатами виконання щорічної програми моніторингу не пізніше 1 квітня наступного за звітним року.
 
      
317. Стаття 20. Дії у випадках існування підозри невідповідності та невідповідності
 
-188- Продан О.П.
Статтю 17 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 20. Довгостроковий план державного контролю
1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Впровадження довгострокового плану державного контролю здійснюється шляхом складання, затвердження та реалізації щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання, а також шляхом планування і виконання заходів з усунення виявлених недоліків.
2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:
1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином вони враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;
2) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;
3) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, підприємств та організацій, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади у встановлених законом випадках;
4) здійснення заходів державного контролю уповноваженими особами;
5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;
6) методику визначення показників, за якими здійснюються лабораторні дослідження (випробування) у разі планового та позапланового відбору зразків, методику визначення кількості планових відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також інші процедури, необхідні для здійснення державного контролю;
7) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних із хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров’я людини;
8) організацію взаємодії між компетентним органом, його територіальними органами, уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю;
9) методи/механізми забезпечення відповідності всім вимогам, що зазначені в статті 8 цього Закону.
3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:
1) зміни законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
2) появи нової хвороби або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини;
3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;
4) якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю, перевірки системи державного контролю України представниками інших держав, отримання нових наукових або інших даних виявляється необхідність внесення відповідних змін.
4. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю відбуваються не пізніше 60 днів із моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.
 
Враховано редакційно у ст. 24     
318. 1. Якщо під час проведення державного контролю за оцінкою державного інспектора існує підозра, що харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним, державний інспектор відбирає зразок такого об’єкта та видає розпорядження про тимчасову заборону обігу харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів строком не більш як на 10 робочих днів, про що негайно інформує компетентний орган, а також оператора ринку, під управлінням якого знаходиться такий об`єкт. Згаданий зразок повинен бути відібраний в двох юридично та аналітично однакових екземплярах, один з який повинен бути негайно відправлений в уповноважену лабораторію для проведення досліджень (випробувань), а другий – залишається у оператора ринку.
 
      
319. 2. Зразки об’єктів санітарних заходів, відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, негайно направляються до уповноваженої лабораторії для проведення досліджень (випробувань). Уповноважена лабораторія після проведення досліджень (випробувань) негайно надає звіт про результати дослідження (випробування) компетентному органу для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об’єктом санітарних заходів.
 
      
320. 3. У разі, якщо в результаті дослідження (випробування), проведеного уповноваженою лабораторією, підозра щодо небезпечності харчового продукту або іншого об’єкту санітарних заходів не підтвердилась, компетентний орган негайно видає розпорядження про скасування раніше виданого розпорядження про тимчасову заборону обігу харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів, про що також інформує впродовж одного календарного дня оператора ринку, під управлінням якого знаходиться такий об`єкт.
 
      
321. 4. У разі, якщо в результаті дослідження (випробування), проведеного уповноваженою лабораторією, підозра щодо існування невідповідності підтвердилась, компетентний орган приймає рішення щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до частин п`ятої - дев`ятої цієї статті.
 
      
322. 5. Якщо за результатами досліджень (випробувань) харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів виявлено порушення положень цього Закону, компетентний орган повинен вжити таких заходів:
 
      
323. 1) у разі невідповідності маркування вимогам законодавства — видати постанову про виправлення маркування. Спосіб виправлення маркування визначається оператором ринку;
 
      
324. 2) у разі непридатності до споживання:
 
      
325. якщо харчовий продукт не є таким, що створює загрозу здоров’ю людини, або інший об’єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання, — видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання) у погоджений з оператором спосіб та строк;
 
      
326. якщо харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання, — видати постанову про його вилучення та/або відкликання погодженого з оператором ринку строку та заборону використання за призначенням.
 
      
327. 6. Якщо результати лабораторного дослідження (випробування) підтверджують, що харчовий продукт та/або інший об’єкт санітарних заходів є таким, що створює загрозу здоров’ю людини, та для іншого використання, компетентний орган видає постанову про вилучення та/або відкликання і зобов’язує його власника знищити цей об’єкт під наглядом державного інспектора.
 
      
328. 7. Рішення разом з результатами лабораторного дослідження (випробування) щодо подальшого поводження з харчовим продуктом та/або іншим об’єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома оператора ринку протягом одного робочого дня після отримання державним інспектором або компетентним органом результатів лабораторного дослідження (випробування.
 
      
329. 8. Якщо під час здійснення державного контролю буде виявлено порушення вимог законодавства про харчові продукти, які не створюють безпосередню загрозу здоров`ю споживачу, державний інспектор обмежується винесенням попередження оператору ринку про необхідність усунення виявлених порушень у погоджений з оператором ринку термін, про що робить відповідний запис у акті державного контролю без оформлення протоколу про порушення. У разі неусунення оператором ринку виявлених порушень, що зазначені у акті державного контролю, державний інспектор складає протокол про правопорушення відповідно до статті 41 цього Закону.
 
      
330. 9. Компетентний орган надає оператору ринку інформацію про право на оскарження рішень, що згадані у цій статті, в день їх затвердження, а також про процедури, які застосовуються при цьому, та кінцеві строки для оскарження.
 
      
331. Стаття 21. Спірні питання, що виникають внаслідок досліджень (випробувань)
 
-189- Продан О.П.
Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:
Стаття 21. Щорічний план державного контролю
1. Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.
2. Щорічний план державного контролю розробляється та затверджується компетентним органом на наступний рік до 1 грудня поточного року.
3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю, ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками.
4. Щорічний план державного контролю може включати щорічний план державного моніторингу.
5. Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.
 
Враховано у ст.25     
332. 1. У випадку відбору зразків для цілей державного контролю інспектор зобов`язаний відібрати і здійснити відповідне маркування і пломбування щонайменше двох зразків один з яких має залишитися у оператора ринку. Оператор ринку має право провести дослідження (випробування) цього зразку у будь-якій акредитованій лабораторії, в тому числі, у випадку виникнення спірної ситуації. Якщо за замовленням контролюючого органу результат випробувань стосовно безпечності для здоров`я людей або тварин перевищує для даної речовини встановлений законодавчими або нормативними документами максимальний рівень з урахуванням похибки вимірювань, а результати випробувань в лабораторії за замовленням оператора не перевищують цей рівень, санкції до оператора застосовуються тільки за наявністю хоча б одного з таких фактів:
 
      
333. 1) встановлений причинно-наслідковий зв`язок між отруєнням споживача або споживачів та вживанням ним/ними харчових продуктів, що належали до партії, з якої були відібрані дані зразки;
 
      
334. 2) проведені після повторного відбору зразків з цієї ж партії товарів дослідження (випробування) цих зразків в тих самих лабораторіях показали в обох випадках перевищення встановленого нормативно-правовими актами максимально допустимої концентрації небезпечного фактору;
 
      
335. 3) після проведеного внутрішнього розслідування в лабораторії, що здійснювала дослідження (випробування) за замовленням оператора, було виявлено помилку/ки, що спричинила/ли отримання некоректного результату.
 
      
336. 2. Якщо за замовленням компетентного органу або уповноваженої особи результат досліджень (випробувань) стосовно окремих показників, що не відносяться до показників безпечності, не відповідає встановленому для даної речовини законодавчими або нормативними документами рівню з урахуванням похибки вимірювань, а результати випробувань в лабораторії за замовленням оператора ринку відповідають цьому рівню, санкції до оператора ринку застосовуються тільки за наявністю хоча б одного з таких фактів:
 
-190- Левченко Ю.В.
Частину 2 статті 21 розділу 4 Законопроекту виключити.
 
Відхилено      
337. 1) встановлений причинно-наслідковий зв`язок між шкідливим впливом на здоров`я споживача або споживачів та вживанням ним/ними харчових продуктів, що належала до партії, з якої були відібрані дані зразки;
 
      
338. 2) проведені після повторного відбору зразків з цієї ж партії продукції дослідження (випробування) цих зразків в тих самих лабораторіях показали в обох випадках невідповідність встановленого нормативно-правовими актами рівня з урахуванням похибки вимірювань;
 
      
339. 3) після проведеного внутрішнього розслідування в лабораторії, що здійснювала дослідження (випробування) за замовленням оператора, було виявлено помилку/ки, що спричинила/ли отримання некоректного результату.
 
-191- Левченко Ю.В.
Частину 6 статті 21 розділу 4 Законопроекту викласти у наступній редакції:
«Відбір зразків полягає у відборі трьох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), два із яких вручаються компетентного органу та оператору ринку, які направляються до будь-якої акредитованої лабораторії.
Третій зберігається компетентним органом для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування), якщо основне та альтернативне лабораторні дослідження (випробування) показали протилежні результати.»
 
Враховано частково      
340. Стаття 22. План реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров’я людини
 
-192- Продан О.П.
Статтю 18 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 22. Щорічний звіт про виконання довгострокового плану державного контролю
1. Компетентний орган щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 липня наступного за звітним року.
2. Щорічний звіт повинен містити таку інформацію:
1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;
2) загальний аналіз результатів державного контролю та внутрішнього аудиту компетентного органу, проведеного протягом звітного року;
3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності;
4) заходи, включаючи примусові, вжиті для виконання довгострокового плану державного контролю, та їх результати;
5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, щодо потужності якого було прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, оприлюднюється не раніше закінчення строку на оскарження відповідної постанови (рішення), а у разі оскарження – не раніше остаточного вирішення відповідного спору судом.
 
Враховано редакційно      
    -193- Левченко Ю.В.
Статтю 22 розділу 4 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Оскільки делегування недержавним установам визначених повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю є практикою ЄС та інших цивілізованих країн, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню загальних витрат держави на здійснення контролю   
341. 1. План реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів та іншими ризиками для здоров’я людини (план реагування на надзвичайні ситуації) затверджується Кабінетом Міністрів України і повинен містити перелік ситуацій, у яких існує прямий або непрямий ризик для здоров’я людини, який походить від харчових продуктів та/або кормів для тварин, якому не можна запобігти та який не може бути усунений чи зменшений до прийнятного рівня звичайними заходами.
 
      
342. 2. План реагування на надзвичайні ситуації повинен містити:
 
      
343. найменування органів та осіб, які повинні бути задіяні для його реалізації;
 
      
344. повноваження та обов’язки цих органів та осіб;
 
      
345. перелік скоординованих дій підрозділів єдиної державної системи цивільного захисту відповідно до виду та рівня надзвичайної ситуації;
 
      
346. процедуру обміну інформацією між задіяними органами та особами.
 
      
347. 3. План реагування на надзвичайні ситуації переглядається, зокрема, у разі зміни структури компетентного органу та після моделювання можливого виникнення таких ситуацій.
 
-194- Продан О.П.
Статтю 22 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 23. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами
1. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі – план дій за надзвичайних обставин), затверджується Кабінетом Міністрів України та містить заходи, що підлягають невідкладному впровадженню у разі, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, яким не можна запобігти та які не можуть бути усунені або зменшені до прийнятного рівня звичайними заходами.
2. У плані дій за надзвичайних обставин визначаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які залучаються за таких обставин, їх завдання та повноваження, пов'язані з ліквідацією відповідних загроз, а також порядок взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.
3. План дій за надзвичайних обставин має переглядатися у разі необхідності, зокрема у випадку внесення змін до структури компетентного органу.
 
Враховано      
348. РОЗДІЛ ІV
 
-195- Бакуменко О.Б.
Розділ ІV,V замінити на Розділ VІ та викласти назву розділу в наступній редакції:
«ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ЖИВИХ ТВАРИН»
 
Враховано в Розділі VІ  Розділ ІV
ВІДБІР ЗРАЗКІВ ТА ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ (ВИПРОБУВАННЯ)
Стаття 21. Методи (методики) відбору зразків та їх простих і лабораторних досліджень (випробувань), а також види лабораторних досліджень (випробувань)
1. Для цілей державного контролю використовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності – національними стандартами України. За їх відсутності застосовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або Європейським Союзом.
2. У разі неможливості застосування положень частини першої цієї статті дозволяється використовувати методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань), валідовані уповноваженою лабораторією.
3. Методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за такими критеріями:
1) правильність;
2) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);
3) межа виявлення;
4) межа виміру;
5) точність;
6) повторюваність;
7) відтворюваність;
8) відновлення;
9) вибірковість;
10) чутливість;
11) лінійність;
12) похибка вимірювання;
13) інші критерії, які можуть бути визначені як обов'язкові центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, затверджує:
критерії ефективності та параметри лабораторних досліджень (випробувань), похибки відповідних вимірювань;
процедури валідації методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань);
правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань).
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує методи (методики) відбору зразків.
5. Відбір зразків здійснюється у порядку:
1) планового відбору - для виконання щорічного плану державного контролю та/або щорічного плану державного моніторингу;
2) позапланового відбору - якщо під час здійснення державного контролю виникла обґрунтована підозра щодо невідповідності або існують інші підстави для відбору зразків, встановлені цим Законом.
6. Відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). На вимогу та за рахунок оператора ринку здійснюється відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних
зразків, які передаються оператору ринку та можуть бути використані ним для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань).
7. Відбір зразків здійснюється в межах граничних норм, встановлених відповідними нормативно-правовими актами або національними стандартами. Вартість зразків, відібраних для здійснення державного контролю, державою не відшкодовується, крім вартості одного зразка, який відбирається для здійснення державного моніторингу. Розмір відшкодування державою вартості відібраного зразка визначається на основі його ринкової вартості у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
8. Відбір зразків здійснюється на підставі акта відбору зразків, що складається у двох примірниках, один з яких видається оператору ринку. В акті відбору зразків зазначається перелік показників, за якими має бути проведено відповідне лабораторне дослідження (випробування), а також застосований метод (методика) відбору зразків (за наявності). У разі відбору зразків в межах фізичної перевірки вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, в акті відбору зразків зазначається відповідний пункт частини першої статті 45 цього Закону, який є підставою для здійснення такого відбору.
9. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити відбір зразків, їх маркування, опломбування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).
10. Оператор ринку зобов'язаний забезпечити зберігання зразка, наданого йому на випадок арбітражного лабораторного дослідження (випробування), та поводження з ним у спосіб, що гарантує його юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У разі втрати (знищення) зазначеного зразка або відмови оператора ринку від направлення його в установленому цим Законом порядку до визначеної акредитованої лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) результати основного лабораторного дослідження (випробування) вважаються остаточними.
11. Оператор ринку повідомляється про результати основного лабораторного дослідження (випробування) не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання компетентним органом.
12. Оператор ринку, який не погоджується з
результатами основного лабораторного дослідження (випробування), має право подати до компетентного органу заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У заяві про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) оператор ринку зазначає акредитовану лабораторію, що використовує підтверджувальні (референс) методи (методики) та розташована в Україні, в якій він просить провести арбітражне лабораторне дослідження (випробування). Арбітражне лабораторне дослідження (випробування) не може проводитися в акредитованій лабораторії, яка проводила основне лабораторне дослідження (випробування). Якщо протягом п’яти робочих днів з дня отримання оператором ринку повідомлення про результати основного лабораторного дослідження (випробування) така заява не подана оператором ринку, результати основного лабораторного дослідження (випробування), які свідчать про невідповідність, вважаються остаточними.
13. Протягом двох робочих днів після отримання заяви про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) компетентний орган приймає одне з таких рішень:
про погодження обраної оператором ринку акредитованої лабораторії:
про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) в акредитованій лабораторії, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.
Компетентний орган повідомляє оператора ринку про прийняте ним рішення та про акредитовану лабораторію, яка буде проводити арбітражне лабораторне дослідження (випробування), не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття рішення.
14. Оператор ринку зобов'язаний направити відповідний зразок для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) до зазначеної в повідомленні компетентного органу акредитованої лабораторії протягом двох робочих днів з дня отримання такого повідомлення.
15. Витрати, пов'язані з проведенням арбітражного лабораторного дослідження (випробування), несе оператор ринку. Якщо результати основного лабораторного дослідження (випробування), що свідчать про невідповідність, за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування) не підтверджені, компетентний орган відшкодовує оператору ринку вартість такого арбітражного лабораторного дослідження (випробування).
16. Результати арбітражного лабораторного дослідження (випробування) є остаточними.
17. Компетентний орган невідкладно призначає позапланову перевірку уповноваженої лабораторії, якщо результати проведеного нею основного лабораторного дослідження (випробування) не підтверджені за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування). До завершення такої перевірки уповноважена лабораторія не має права проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю.
Стаття 22. Уповноважені лабораторії
1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, уповноваженими компетентним органом. Компетентний орган позбавляє лабораторію уповноваження, якщо вона не забезпечує дотримання встановлених законодавством критеріїв уповноваження.
2. Акредитована лабораторія може бути уповноважена на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю за одним або кількома напрямами лабораторних досліджень (випробувань).
3. Уповноважена лабораторія негайно повідомляє компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю, які свідчать про невідповідність, а також про зміни та доповнення до результатів лабораторних досліджень (випробувань), про які компетентний орган було поінформовано раніше.
4. Посадові особи уповноважених лабораторій здійснюють відбір зразків, якщо це передбачено відповідним рішенням державного інспектора або державного ветеринарного інспектора про відбір зразків.
5. Уповноважена лабораторія несе відповідальність за достовірність результатів проведених нею лабораторних досліджень (випробувань) відповідно до закону.
Стаття 23. Референс-лабораторії
1. Референс-лабораторіями можуть бути акредитовані лабораторії, уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії.
2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:
1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом навчання персоналу інших лабораторій;
3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).
3. Основними функціями референс-лабораторій є:
1) розроблення та валідація методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) управління програмами професійного тестування уповноважених лабораторій;
3) участь у розробленні проектів нормативних документів;
4) координація діяльності уповноважених лабораторій;
5) організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями та забезпечення вжиття за їх результатами відповідних заходів;
6) надання компетентному органу науково-технічної підтримки для виконання ним довгострокового плану державного контролю;
7) проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);
8) співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.
4. Арбітражні лабораторні дослідження (випробування) можуть проводитися також акредитованою лабораторією, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.
 
    -196- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
26. Назву розділу ІV викласти у наступній редакції
Розділ ІV
ВІДБІР ЗРАЗКІВ ТА ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ (ВИПРОБУВАННЯ)
 
Враховано    
    -197- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
27. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 21. Методи (методики) відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також види лабораторних досліджень (випробувань)
1. Для цілей державного контролю використовуються методи (методики) відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), що встановлені законодавством України. За їх відсутності застосовуються методи (методики) відбору зразків та їх лабораторних досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або Європейським Союзом.
2. У разі неможливості застосування положень частини першої цієї статті дозволяється використовувати методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань), валідовані уповноваженою лабораторією.
3. Методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за такими критеріями:
а) правильність;
б) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);
в) межа виявлення;
г) межа виміру;
ґ) точність;
д) повторюваність;
е) відтворюваність;
є) відновлення;
ж) вибірковість;
з) чутливість;
и) лінійність;
і) похибка вимірювання;
ї) інші критерії, які можуть бути визначені як обов'язкові в порядку, визначеному законодавством.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:
методи (методики) відбору зразків;
критерії ефективності та параметри лабораторних досліджень (випробувань), похибки відповідних вимірювань;
процедури валідації методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань);
правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань);
порядок проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю.
5. Відбір зразків здійснюється у порядку:
1) планового відбору - для виконання щорічного плану державного контролю та/або щорічного плану державного моніторингу;
2) позапланового відбору - якщо під час державного контролю виникла обґрунтована підозра щодо невідповідності або існують інші підстави для відбору зразків, встановлені цим Законом.
6. Відбір зразків полягає у відборі трьох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), другий вручається оператору ринку і може бути направлений останнім до будь-якої акредитованої лабораторії, що застосовує підтверджуючі (референс) методи (методики), для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування), третій зберігається компетентним органом та направляється до референс-лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування), якщо основне та альтернативне лабораторні дослідження (випробування) показали протилежні результати.
7. Відбір зразків здійснюється в межах граничних норм, які встановлені відповідними нормативно-правовими актами. Вартість зразків, відібраних для цілей державного контролю, державою не відшкодовується, крім вартості одного зразка, який відбирається для здійснення державного моніторингу. Розмір відшкодування державою вартості відібраного зразка визначається на основі його ринкової вартості у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
8. Відбір зразків здійснюється на підставі акта відбору зразків, що складається у двох екземплярах, один з яких видається оператору ринку. В акті відбору зразків зазначається перелік показників, за якими має бути проведено лабораторне дослідження (випробування) відповідного зразка, а також застосований метод (методика) відбору зразків (за наявності). У разі відбору зразків в межах фізичної перевірки вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, в акті відбору зразків зазначається відповідний пункт частини першої статті 45 цього Закону, який є підставою для такого відбору.
9. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити відбір зразків, їх зберігання, маркування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). Результати арбітражного лабораторного дослідження (випробування) є остаточними.
10. Для методик лабораторних досліджень (випробувань) у харчових продуктах речовин, наявність яких не допускається, нормативно-правовими актами встановлюються мінімально необхідні рівні визначення. Якщо результат лабораторних досліджень (випробувань) з використанням такої методики не вказує на наявність відповідної речовини, вона вважається відсутньою в харчовому продукті. Якщо мінімально необхідний рівень визначення речовини, наявність якої в харчових продуктах не допускається, не встановлений в нормативно-правовому акті, вона вважається відсутньою в харчовому продукті у разі невизначення її за допомогою методики, яка включена до галузі (сфери) акредитації лабораторії, що проводить лабораторне дослідження (випробування).
 
Враховано частково    
    -198- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
28. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 22. Уповноважені лабораторії
1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, які уповноважені компетентним органом. Компетентний орган позбавляє лабораторію уповноваження, якщо вона не забезпечує дотримання встановлених законодавством критеріїв уповноваження.
2. Акредитована лабораторія може бути уповноважена на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю за одним або кількома напрямками лабораторних досліджень (випробувань).
3. Уповноважена лабораторія негайно повідомляє компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю, які свідчать про невідповідність законодавству, а також про зміни та доповнення до результатів лабораторних досліджень (випробувань), інформацію про які було надано компетентному органу раніше.
4. Працівники уповноважених лабораторій здійснюють відбір зразків для їх лабораторних досліджень (випробувань) за дорученням державного інспектора або державного ветеринарного інспектора під час здійснення ними заходів державного контролю.
5. Уповноважена лабораторія несе відповідальність за достовірність результатів проведених нею лабораторних досліджень (випробувань) відповідно до закону.
 
Враховано редакційно    
    -199- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
29. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 23. Референс-лабораторії
1. Референс-лабораторіями можуть бути акредитовані лабораторії, які уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії.
2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:
1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) мати персонал з досвідом роботи у розробці методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;
3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).
3. Основними функціями референс-лабораторій є:
1) розроблення та валідація методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) організація навчальних курсів для персоналу уповноважених лабораторій;
3) управління програмами професійного тестування уповноважених лабораторій;
4) участь у розробленні проектів нормативних документів;
5) координація діяльності уповноважених лабораторій;
6) організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями та забезпечення вжиття за їх результатами відповідних заходів;
7) надання компетентному органу науково-технічної підтримки для виконання ним довгострокового плану державного контролю;
8) проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);
9) співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.
4. Арбітражні лабораторні дослідження (випробування) можуть проводитися також акредитованими лабораторіями, які розташовані в інших країнах та мають статус референс-лабораторії згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій та/або законодавства Європейського Союзу.
 
Враховано редакційно    
    -200- Продан О.П.
Назву розділу ІV законопроекту викласти в такій редакції:
«Державний контроль харчових продуктів тваринного походження та живих тварин»
 
Враховано в розділі VІ   
349. СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ
 
      
350. Стаття 23. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження
 
-201- Бакуменко О.Б.
Статтю 23 Розділу ІV замінити на статтю наступного змісту:
«Стаття 23. Загальні принципи здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.
2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, внаслідок яких свіже м’ясо може бути визнане непридатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.
3. За результатами державного контролю свіжого м'яса державний ветеринарний інспектор:
1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;
2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34-37 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини затверджує:
1) вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні;
2) форми і порядок видачі сертифікатів здоров’я тварин та інших документів, що супроводжують тварин, у тому числі вимушено забитих за межами бійні та впольованих.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно у ст.28     
    -202- Продан О.П.
Статтю 23 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 24. Загальні принципи здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль свіжого м’яса на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.
2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, через які свіже м’ясо визнається непридатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.
3. За результатами державного контролю свіжого м'яса державний ветеринарний інспектор:
1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;
2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34-37 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин.
 
Враховано редакційно у ст.28   
    -203- Левченко Ю.В.
Статтю 23 розділу 4 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Оскільки делегування недержавним установам визначених повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю є практикою ЄС та інших цивілізованих країн, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню загальних витрат держави на здійснення контролю   
    -204- Нестеренко В.Г.
В ст. 23 слова „спільним наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. В зазначеному наказі також встановлюються вимоги щодо передзабійної та післязабійної інспекції тварин.» замінити словами „ПостановоюКабінету Міністрів України».
 
Відхилено скільки затвердження правил передзабійного та післязабійного огляду має бути прерогативою Мінагрополітики як органу, відповідального за сферу ветеринарної медицини. Саме це і закріплено у ч.4 ст.28 законопроекту.   
351. 1. Компетентний орган забезпечує здійснення державного контролю тварин, в тому числі тих, що споживаються живими, та харчових продуктів тваринного походження відповідно до затвердженого спільним наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. В зазначеному наказі також встановлюються вимоги щодо передзабійної та післязабійної інспекції тварин.
 
      
352. 2. Державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор проводить інспекцію на бійнях, підприємствах з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса.
 
-205- Нестеренко В.Г.
В ч. 2 та 3 ст. 23 слова „державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор» замінити словами „державний інспектор або уповноважена особа-інспектор».
 
Відхилено Оскільки законодавство ЄС висуває різні вимоги до держінспектора і до держветінспектора. Відповідно, вони мають різні повноваження, зокрема лише держветінспектор має право здійснювати контроль продуктів тваринного походження.     
353. 3. Нанесення позначки придатності здійснюються на бійні та потужностях з переробки диких тварин відповідно до вимог статті 25 цього Закону. Позначку придатності наносить державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор.
 
      
354. 4. Помічник ветеринарного інспектора може допомагати державному ветеринарному інспектору або ветеринарному інспектору під час здійснення державного контролю.
 
-206- Левченко Ю.В.
Пункт 4 частини 2 статті 23 розділу 5 Законопроекту виключити.
 
Відхилено оскільки делегування недержавним установам визначених повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю є практикою ЄС та інших цивілізованих країн, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню загальних витрат держави на здійснення контролю     
    -207- Левченко Ю.В.
З пункту 8 частини 2 статті 23 розділу 5 Законопроекту виключити слова «уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю.»
 
Відхилено Оскільки делегування недержавним установам визначених повноважень щодо здійснення окремих заходів державного контролю є практикою ЄС та інших цивілізованих країн, що сприяє розвитку конкуренції та зниженню загальних витрат держави на здійснення контролю   
    -208- Нестеренко В.Г.
Ч.4 ст. 23 - вилучити.
 
Враховано    
    -209- Нестеренко В.Г.
В назві ст. 24 слова „державних ветеринарних інспекторів та ветеринарних інспекторів» замінити словами „державного інспектора або уповноваженої особи-інспектора».
 
Відхилено Окільки законодавство ЄС висуває різні вимоги до держінспектора і до держветінспектора. Відповідно, вони мають різні повноваження, зокрема лише держветінспектор має право здійснювати контроль продуктів тваринного походження.   
355. Стаття 24. Присутність державних ветеринарних інспекторів та ветеринарних інспекторів на бійнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса
 
-210- Бакуменко О.Б.
Статтю 24 Розділу ІV замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 24. Особливості здійснення державного контролю на бійнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса
1. Компетентний орган забезпечує присутність принаймні одного державного ветеринарного інспектора:
1) на бійні під час передзабійного та післязабійного огляду;
2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду.
2. Компетентний орган на підставі аналізу ризиків може визначити бійні та потужності з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, у разі виконання таких вимог:
1) під час передзабійного огляду на бійні:
державний ветеринарний інспектор або уповноважений ветеринар здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні;
помічник державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів і що загальний стан тварин відповідає вимогам законодавства про здоров’я та благополуччя тварин;
державний ветеринарний інспектор регулярно пересвідчується в тому, що помічник державного ветеринарного інспектора виконує свої обов'язки належним чином.
2) під час післязабійного огляду:
помічник державного ветеринарного інспектора оглядає та відокремлює м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, від усього іншого м’яса оглянутої тварини. Зазначене м’ясо зберігається окремо від м’яса, одержаного з інших тварин;
державний ветеринарний інспектор оглядає відокремлене м'ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, та все інше м’ясо отримане з такої тварини протягом дванадцяти годин після забою;
помічник державного ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури та отримані результати у спосіб, що дозволяє державному ветеринарному інспектору упевнитись в дотриманні встановлених законодавством вимог.
У випадку відокремлення помічником державного ветеринарного інспектора м’яса птиці та зайцеподібних, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, державний ветеринарний інспектор періодично здійснює огляд такого м’яса.
3. Вимоги частини другої цієї статті не застосовуються:
1) до тварин, вимушено забитих за межами бійні;
2) до тварин, стосовно яких існує підозра щодо наявності будь-якого захворювання чи патологічного стану, що може негативно вплинути на здоров’я людини;
3) до великої рогатої худоби, яка походить зі стад, неблагополучних щодо туберкульозу відповідно до вимог законодавства;
4) до великої рогатої худоби, овець та кіз, які походять зі стад, неблагополучних щодо бруцельозу відповідно до вимог законодавства;
5) у випадку спалаху захворювань, що внесені до списку хвороб, затвердженого Міжнародним епізоотичним бюро.
4. На потужностях з розбирання та обвалювання м’яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або помічника державного ветеринарного інспектора під час розбирання та обвалювання м’яса з періодичністю, що гарантує безпечність м'яса.
5. Порядок визначення боєнь та потужностей з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 25. Завдання державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор в межах аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, перевіряє також ефективність процедур, розроблених оператором ринку для виконання таких вимог:
1) відсутність у свіжому м’ясі будь-якого забруднення та ознак патофізіологічних аномалій або змін;
2) відсутність у свіжому м’ясі ризикового матеріалу, за винятком випадків, передбачених законодавством;
3) виробництво свіжого м’яса із дотриманням вимог законодавства щодо трансмісивної губкоподібної енцефалопатії.
Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор в межах аудиту гігієнічних вимог перевіряє також безперервність дотримання оператором ринку його власних процедур стосовно практики збирання, транспортування, зберігання, поводження, переробки, використання та знищення побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, включаючи ризиковий матеріал.
2. Державний контроль на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса може включати в себе:
1) перевірку інформації про харчовий ланцюг щодо тварин, призначених для забою;
2) передзабійний огляд;
3) перевірку дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин під час забою та транспортування;
4) післязабійний огляд;
5) перевірку процедур, що забезпечують уникнення забруднення м’яса ризиковим матеріалом;
6) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань).
3. Перевірка державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг включає в себе аналіз наступних видів інформації:
1) інформації, отриманої з господарства походження стосовно тварини, призначеної для забою, у тому числі щодо стану її здоров’я, лікування та застосування ветеринарних препаратів;
2) інформації, що міститься в сертифікатах здоров'я та інших документах, що супроводжують тварину.
4. Державний ветеринарний інспектор здійснює передзабійний огляд тварини протягом 24 годин після її прибуття на бійню (крім визначених у встановленому законодавством порядку боєнь, на яких не вимагається присутність державного ветеринарного інспектора). Державний ветеринарний інспектор має право у будь-який час провести повторний передзабійний огляд тварини.
Забій тварини повинен бути здійснений протягом 24 годин після її передзабійного огляду на бійні або протягом 72 годин після її передзабійного огляду в господарстві походження. Якшо тварина, яка пройшла передзабійний огляд в господарстві походження, не була забита протягом 72 годин, вона підлягає повторному передзабійному огляду.
5. Безпосередньо після забою державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд усіх зовнішніх поверхонь туші та нутрощів з цієї туші, звертаючи особливу увагу на виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі виникнення підозри на наявність ознак інфекційних захворювань або інших ознак, що свідчать про невідповідність законодавству про харчові продукти, державний ветеринарний інспектор здійснює заходи з метою встановлення (перевірки):
1) остаточного діагнозу;
2) наявності захворювань, до яких є сприйнятливими відповідні види тварин;
3) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;
4) відповідності мікробіологічним критеріям;
5) наявності інших факторів, у зв’язку з якими м’ясо може бути визнано непридатним для споживання людиною або можуть застосовуватись обмеження щодо його використання.
6. Державний ветеринарний інспектор під час здійснення державного контролю свіжого м'яса зобов’язаний перевірити наявність та ефективність виконання процедур, що забезпечують уникнення забруднення м’яса ризиковим матеріалом, видалення такого матеріалу та побічних продуктів, не призначених для споживання людиною, а також, за необхідності, їх маркування.
7. Державний ветеринарний інспектор, з урахуванням передбачених цим Законом загальних принципів здійснення державного контролю та вимог до лабораторних досліджень (випробувань), повинен забезпечити відбір, маркування та відправку зразків до лабораторії з метою:
виконання плану державного моніторингу та контролю зоонозів та їх збудників;
виявлення трансмісивної губкоподібної енцефалопатії;
виявлення речовин чи продуктів, що заборонені законодавством, та/або контролю за речовинами в рамках виконання плану державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, а також у харчових продуктах;
виявлення захворювань, до яких є сприйнятливими відповідні види тварин.
Стаття 26. Особливості залучення помічника державного ветеринарного інспектора та працівників боєнь до здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Помічник державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса може допомагати державному ветеринарному інспектору у виконанні всіх його завдань з урахуванням таких обмежень:
1) під час проведення аудиту помічник державного ветеринарного інспектора може здійснювати лише збір інформації щодо дотримання гігієнічних вимог, а також постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
2) під час здійснення передзабійного огляду та перевірок дотримання вимог законодавства про благополуччя тварин помічник державного ветеринарного інспектора надає виключно технічну допомогу, необхідну для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;
3) державний ветеринарний інспектор регулярно перевіряє роботу свого помічника.
2. Компетентний орган на основі проведеного ним аналізу ризиків, що враховує, зокрема, результати попередніх заходів державного контролю та інформацію щодо виконання персоналом бійні своїх професійних обов’язків, може уповноважити працівників бійні на виконання обов’язків помічників державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м’яса птиці та зайцеподібних за таких умов:
1) на потужності протягом щонайменше 12 останніх місяців дотримуються гігієнічні вимоги та ефективно застосовуються постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР;
2) працівники бійні отримали підготовку та склали кваліфікаційні іспити, що є обов'язковими для помічника державного ветеринарного інспектора в частині функцій, які виконуватимуть такі працівники;
3) під час здійснення функцій помічника державного ветеринарного інспектора працівники бійні знаходяться під наглядом, керівництвом та відповідальністю державного ветеринарного інспектора, який повинен проводити періодичні перевірки дотримання законодавства такими працівниками, у тому числі під час передзабійних та післязабійних оглядів, а також документувати результати зазначених перевірок;
4) працівники бійні, що виконують функції помічника державного ветеринарного інспектора, є незалежними від працівників, відповідальних за процес виробництва, для уникнення конфлікту інтересів на відповідній потужності;
5) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань) здійснюється лише працівниками бійні, які пройшли спеціальну практичну підготовку під наглядом державного ветеринарного інспектора.
3. У разі неналежного виконання уповноваженими працівниками бійні функцій помічника державного ветеринарного інспектора компетентний орган відкликає уповноваження таких працівників.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно у ст. ст. 29, 30, 31     
    -211- Нестеренко В.Г.
В тексті ст. 24 слова „державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора» замінити словами „державного інспектора з ветеринарною освітою або уповноважену особу-інспектора з ветеринарною освітою» у відповідних відмінках.
 
Відхилено Оскільки запропонований підхід невиправдано ускладнює термінологію законопроекту і при цьому не враховує, що для здійснення державного контролю харчових продуктів тваринного походження наявність ветеринарної освіти є лише однією із кількох обов'язкових вимог.   
356. 1. Компетентний орган забезпечує присутність принаймні одного державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора:
 
-212- Кужель О.В.
У статті 24:
У частині 1 слово: «принаймні» - виключити;
 
Враховано у ч.1 ст.29     
357. 1) на бійні, під час передзабійного та післязабійного огляду;
 
      
358. 2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду;
 
      
359. 3) на потужностях з розбирання та обвалювання м’яса.
 
      
360. 2. Компетентний орган може забезпечувати державний контроль у інший ніж зазначений у частині першій цієї статті спосіб на певних бійнях та потужностях з розбирання диких тварин на підставі аналізу ризику та умовах, передбачених законодавством, у таких випадках:
 
-213- Продан О.П.
Абзац перший частини 2 статті 24 законопроекту викласти в такій редакції:
2. Компетентний орган на підставі аналізу ризиків зобов’язаний визначити бійні та потужності з переробки диких тварин такими, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, у разі виконання ними таких вимог:
 
Враховано редакційно у ст.29     
    -214- Кужель О.В.
Частини 2-6 – виключити.
 
Відхилено , оскільки представники бізнесу наполягають на тому, щоб до категорії уповноважених осіб належали працівники бійні, уповноважені на виконання обов'язків помічника держветінспектора. Це вигідно, перш за все, українським суб'єктам господарювання. Механізм уповноваження працівників бізнесу додає гнучкості системі держконтролю та прямо передбачений законодавством ЄС. Крім того, таке уповноваження повністю відповідає Регламенту ЄС 854, який передбачає можливість визначення компетентним органом потужностей на яких постійна присутність державного ветеринарного інспектора не є обов’язковою, а також можливість уповноваження працівників бійні на виконання окремих функцій помічника державного ветеринарного інспектора   
    -215- Нестеренко В.Г.
В ч. 2 ст. 24 слова „у таких випадках: « та підпункти 1) та 2) вилучити.
 
Відхилено Окільки умови, за яких присутність держветінспектора на бійні не вимагається, повинні бути прописані в законі.   
361. 1) присутність державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора не потрібна протягом передзабійного огляду на бійні, якщо: державний ветеринарний інспектор або ветеринар інспектор здійснив передзабійний огляд на потужності, з якої походить тварина, перевірив інформацію щодо харчового ланцюга та повідомив результати перевірки помічнику ветеринарного інспектора, що присутній на бійні; помічник ветеринарного інспектора, що присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація стосовно харчового ланцюга не вказує на будь-яку можливу проблему щодо безпечності харчових продуктів та загального стан здоров’я тварин, а положення щодо благополуччя тварин виконуються; державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор регулярно переконується в тому, що помічник ветеринарного інспектора проводить перевірки належним чином;
 
-216- Продан О.П.
Підпункт 1 частини 2 статті 24 законопроекту викласти в такій редакції:
1) під час передзабійного огляду на бійні:
державний ветеринарний інспектор або офіційний ветеринарний інспектор здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні;
помічник державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів, і що загальний стан тварин відповідає законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;
державний ветеринарний інспектор перевіряє згідно розробленого ним щорічного плану виконання помічником державного ветеринарного інспектора своїх обов'язків та звітує за результатами цієї перевірки до головного державного ветеринарного інспектора не пізніше 1 лютого наступного за звітним року;
 
Враховано частково Законодавство ЄС не містить вимог щодо щорічного плану діяльності помічника державного ветеринарного інспектора та щорічних звітів про його роботу. Це лише зайва бюрократія.     
362. 2) присутність державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора не потрібна впродовж всіх післязабійних оглядів, якщо: помічник ветеринарного інспектора проводить післязабійний огляд та відсторонює м’ясо з невідповідністю та все інше м’ясо від цієї ж тварини, а державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор потім оглядає все це м’ясо; помічник ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури, що дозволяє державному ветеринарному інспектору або ветеринарному інспектору упевнитись в дотриманні встановлених вимог.
 
      
363. 3. Положення, зазначені у частині другої цієї статті, не застосовуються:
 
      
364. а) до тварин, що були вимушено забиті;
 
      
365. б) до тварин, стосовно яких існує підозра у хворобі або стані, що може негативно вплинути на здоров’я людини;
 
      
366. в) до великої рогатої худоби, які походять зі стад, які не були офіційно визнані вільними від туберкульозу;
 
      
367. г) до великої рогатої худоби та кіз, які походять зі стад, які не були офіційно визнані вільними від бруцельозу;
 
      
368. д) у випадку спалаху хвороб, визначених у списках МЕБ.
 
      
369. 4. На потужностях з розбирання та обвалювання м’яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора під час переробки та обвалювання м’яса з частотою, що є необхідною для виконання вимог законодавства.
 
      
370. 5. Компетентний орган може дозволити персоналу бійні виконувати обов’язкі помічників ветеринарних інспекторів щодо контролю під час виробництва м’яса птиці та зайцеподібних за таких умов:
 
-217- Нестеренко В.Г.
Ч. 5 ст. 24 - вилучити.
 
Відхилено Регламент ЄС 854 передбачає механізм уповноваження працівників бійні на виконання функцій помічника державного ветеринарного інспектора за умови додержання низки вимог, визначених законом.     
371. 1) підприємство застосовує програми-передумови та постійно діючі процедури, що засновані на принципах НАССР, протягом принаймні дванадцяти останніх місяців; персонал потужності був підготовлений за програмою підготовки помічників ветеринарних інспекторів та здав відповідний іспит і знаходитися під наглядом та керівництвом державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора. Державний ветеринарний інспектор або ветеринарний інспектор присутні під час передзабійних та післязабійних інспекцій, здійснюють періодичні перевірки персоналу на професійну придатність виконувати функції помічників ветеринарних інспекторів та документують результати цих перевірок. Якщо рівень гігієни на потужності знижується внаслідок операцій контролю, що виконує персонал потужностей, цей персонал має бути замінено помічниками ветеринарного інспектора. Правила щодо проведення навчання включаючи його програму та іспитів на професійну придатність персоналу потужностей, який виконує функції помічників ветеринарних інспекторів, затверджуються компетентним органом;
 
      
372. 2) компетентний орган вирішує питання дозволу впровадження правил, зазначених у пункті 1) частини п`ятої цієї статті. Запровадження цих правил здійснюється тільки у випадку, коли компетентний орган має підстави вважати, що на потужності не існує проблем із виконанням законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
      
373. 6. Персонал бійні, що отримав особливу підготовку під наглядом державного ветеринарного інспектора або ветеринарного інспектора, може, за відповідальності та під наглядом останніх, виконувати завдання щодо відбору зразків для досліджень (випробувань) щодо тварин усіх видів.
 
      
374. Стаття 25. Вимоги до позначки придатності
 
-218- Бакуменко О.Б.
Статтю 25 Розділу ІV замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 25. Позначка придатності та ідентифікаційна позначка
1.Позначка придатності наноситься лише на туші свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, та великих диких тварин, а також на напівтуші, четвертини та шматки, що отримані шляхом розроблення напівтуш на три шматки, та лише якщо в результаті передзабійного та післязабійного огляду встановлено відсутність причин, через які це м’ясо може бути визнане непридатним для споживання людиною. Нанесення позначки придатності здійснюється на бійні або на потужності з переробки диких тварин, якщо інше не передбачене законом. Обіг зазначених туш тварин та їх частин без нанесеної на них позначки придатності забороняється, якщо інше не передбачено законодавством.
Забороняється видалення позначки придатності, якщо цього не вимагає поводження з харчовим продуктом на наступних стадіях виробництва.
2.Ідентифікаційна позначка, яка містить реєстраційний номер потужності, наноситься з метою забезпечення простежуваності на харчові продукти тваринного походження, щодо яких цим Законом не передбачене нанесення позначки придатності та які вироблені на потужностях, на які видано експлуатаційний дозвіл. Ідентифікаційна позначка наноситься операторами ринку, які здійснюють виробництво чи первинне пакування та/або пакування відповідних продуктів, до моменту їх вивезення з потужності. У випадку наступної переробки або повторного пакування на іншій потужності наноситься нова ідентифікаційна позначка. Обіг зазначених харчових продуктів тваринного походження без ідентифікаційної позначки забороняється.
3.Вимоги до позначки придатності, ідентифікаційної позначки та порядок їх нанесення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 26. Порядок обміну інформацією про результати державного контролю свіжого м’яса
1. Результати державного контролю свіжого м’яса вносяться державним ветеринарним інспектором до журналів обліку та інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
2. Якщо у результаті державного контролю свіжого м'яса встановлено наявність ознак будь-якого захворювання або патологічного стану, що може вплинути на здоров’я людини або тварин або становить загрозу для благополуччя тварин (небезпечний фактор) державний ветеринарний інспектор повідомляє про це оператора ринку.
Якщо виявлений небезпечний фактор виник під час первинного виробництва, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це ветеринара, що надає послуги господарству походження тварини, та відповідного оператора ринку.
Якщо тварини були вирощеними на території іншої країни, компетентний орган зобов’язаний повідомити про виявлення зазначеного небезпечного фактору компетентний орган країни походження цих тварин.
3. Якщо в результаті державного контролю свіжого м'яса з'являється підозра щодо присутності збудників інфекційних захворювань, державний ветеринарний інспектор зобов’язаний негайно повідомити про це компетентний орган. У такому разі державний ветеринарний інспектор та компетентний орган зобов’язані вжити усіх передбачених законодавством заходів, необхідних для попередження поширення збудників відповідних інфекційних захворювань.
Стаття 27. Рішення державного ветеринарного інспектора, що приймаються на підставі інформації про харчовий ланцюг
1. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за господарство походження тварини, за 24 години до відправки тварини на бійню надає інформацію про харчовий ланцюг оператору, відповідальному за бійню, який повинен її перевірити. Вимоги до змісту, форми та порядку надання інформації про харчовий ланцюг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за бійню, зобов’язаний надати державному ветеринарному інспектору інформацію про харчовий ланцюг невідкладно після її отримання від господарства походження тварини, але у будь-якому разі не пізніше ніж за 24 години до прибуття тварини на бійню. Державний ветеринарний інспектор не може дозволити забій тварини без перевірки ним інформації про харчовий ланцюг, крім випадків, передбачених цим Законом.
3. Якщо з технічних або інших поважних причин інформація про харчовий ланцюг не може бути надана вчасно, державний ветеринарний інспектор має право дозволити забій тварини за відсутності такої інформації. У цьому разі відповідна туша зберігається окремо від іншого м'яса та може бути визнана придатною для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг тварини. Запис про надання дозволу на забій тварини за відсутності інформації про харчовий ланцюг вноситься державним ветеринарним інспектором до відповідного журналу обліку та/або інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. У разі ненадання інформації про харчовий ланцюг протягом 24 годин з моменту прибуття тварини на бійню, все м’ясо, отримане з цієї тварини відповідно до частини третьої цієї статті має бути визнане непридатним для споживання людиною. Якщо тварина протягом зазначеного періоду не була забита, її забивають окремо від інших тварин, а отримане м’ясо визнається непридатним для споживання людиною.
5. Правила забою тварин, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, повинні передбачати окремий порядок прийняття на бійню та забою тварин, щодо яких є інформація про те, що:
1) вони походять з господарства або території, де заборонено переміщення тварин або існують інші обмеження, пов’язані із захистом здоров’я людини або тварин;
2) не дотримано вимог законодавства щодо застосування ветеринарних препаратів;
3) мають місце будь-які ризики, пов’язані із здоров’ям людини чи тварин.
6. Компетентний орган здійснює позапланові заходи державного контролю щодо оператора ринку, відповідального за господарство походження, якщо встановлено, що інформація про тварину, яка походить з такого господарства, є недостовірною. Компетентний орган в межах своєї компетенції також вживає інших заходів, передбачених чинним законодавством, щодо будь-якої особи, відповідальної за надання зазначеної недостовірної інформації.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно у ст. 32, 33, 34     
375. 1. Позначка придатності наноситься лише на туши або частини туш тварин (свійських копитних тварин, диких ссавців, відмінних від зайцеподібних, вирощених на фермі, та великих диких тварин), які були піддані перед та післязабійному огляду відповідно до вимог законодавства, та за відсутності причини, через які це м’ясо може визнатися непридатним для споживання людиною.
 
      
376. 2. Позначка придатності наноситься на зовнішню поверхню туші шляхом нанесення позначки чорнилом або гарячим клеймуванням. Якщо тушу розділяють на напівтуші чи четвертини, або напівтуші розділяють на три частини, на кожну з цих частин наноситься позначка придатності.
 
      
377. 3. Позначка придатності повинна мати овальну форму завширшки принаймні 6,5 см і заввишки 4,5 см та містити наступну інформацію чітко розбірливими символами: назву країни, яка може бути написана повністю великими літерами або зазначена як код з двох літер, згідно із відповідним стандартом Міжнародної організації зі стандартизації ІSО; реєстраційний номер затвердженої бійні або, якщо тварини не підлягають забою на бойні, персональний номер лабораторії або інших потужностей (об'єкта), де державний інспектор наносить позначку придатності.
 
      
378. Літери мають бути заввишки принаймні 0,8 см, а цифри принаймні 1 см. Розміри та символи позначки можуть бути зменшені для позначки придатності овець, кіз та поросят. Барвники, що використовуються для нанесення позначки придатності, повинні бути дозволеними до використання у харчових продуктах.
 
      
379. 4. М’ясо тварин, що були вимушено забиті за межами бійні, повинні мати особливу позначку придатності, яку не можливо сплутати із зазначеною в частині четвертій цієї статті стандартною позначкою придатності.
 
      
380. 5. Позначка придатності не наноситься на м’ясо диких тварин, з яких не було знято шкіру. Якщо з туші дикої тварини шкіру було знято на потужностях з переробки диких тварин, що мають експлуатаційний дозвіл, та після проходження післязабійного огляду тушу було визнано придатною до споживання людиною, на неї наноситься позначка придатності.
 
      
381. Розділ V
 
-219- Продан О.П.
Назву розділу V законопроекту викласти в такій редакції:
«Здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, та в країнах-експортерах».
 
Враховано частково у назві розділу VІІ     
382. ВИМОГИ ДО ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПІД ЧАС ВВЕЗЕННЯ (ПЕРЕСИЛАННЯ) НА МИТНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ ТОВАРІВ ТА/АБО ТВАРИН
 
-220- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
30. Назву розділу V викласти у наступній редакції
Розділ V
ПЛАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
Враховано   Розділ V
ПЛАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
383. 9) методи/механізми забезпечення відповідності всім вимогам, що зазначені в статті 8 цього Закону.
 
-221- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
31. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 24. Довгостроковий план державного контролю
1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Впровадження довгострокового плану державного контролю здійснюється шляхом складання, затвердження та реалізації щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання, а також шляхом планування і виконання заходів з усунення виявлених недоліків.
2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:
1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином вони враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;
2) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;
3) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, підприємств та організацій, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади у встановлених законом випадках;
4) здійснення заходів державного контролю уповноваженими особами;
5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;
6) методику визначення показників, за якими здійснюються лабораторні дослідження (випробування) у разі планового та позапланового відбору зразків, методику визначення кількості планових відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також інші процедури, необхідні для здійснення державного контролю;
7) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних із хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров’я людини;
8) організацію взаємодії між компетентним органом, його територіальними органами, уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю.
3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:
1) зміни законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
2) появи нової хвороби або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини;
3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;
4) якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю, перевірки системи державного контролю України представниками інших держав, отримання нових наукових або інших даних виявляється необхідність внесення відповідних змін.
4. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю відбуваються не пізніше 60 днів із моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.
 
Враховано редакційно   Стаття 24. Довгостроковий план державного контролю
1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Виконання довгострокового плану державного контролю забезпечується шляхом складання, затвердження та виконання щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання, а також шляхом планування і здійснення заходів з усунення виявлених недоліків.
2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:
1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином вони враховані під час визначення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;
2) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;
3) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, підприємств та організацій, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади в установлених законом випадках;
4) здійснення заходів державного контролю уповноваженими особами;
5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;
6) методику визначення показників, за якими проводяться лабораторні дослідження (випробування) у разі планового та позапланового відбору зразків, методику визначення кількості планових відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також інші процедури, необхідні для здійснення державного контролю;
7) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних із хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров’я людини;
8) організацію взаємодії між компетентним органом, його територіальними органами, уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю;
9) способи забезпечення відповідності всім передбаченим статтею 8 цього Закону вимогам.
3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:
1) зміни законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
2) появи нової хвороби або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини;
3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;
4) якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю, перевірки системи державного контролю України представниками інших держав, отримання нових наукових або інших даних, в тому числі рекомендацій міжнародних організацій, виявляється необхідність внесення відповідних змін.
4. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю здійснюються не пізніше 60 днів з моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.
Стаття 25. Щорічний план державного контролю
1. Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.
2. Щорічний план державного контролю на наступний рік розробляється та затверджується компетентним органом до 1 грудня поточного року.
3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю, ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками.
4. Щорічний план державного контролю може включати щорічний план державного моніторингу.
5. Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.
 
    -222- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
32. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 25. Щорічний план державного контролю
1. Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.
2. Щорічний план державного контролю розробляється та затверджується компетентним органом на наступний рік до 1 грудня поточного року.
3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю, ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками.
4. Щорічний план державного контролю може включати в себе щорічний план державного моніторингу.
5. Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.
 
Враховано    
384. Стаття 26. Інформація, що надається компетентними органами інших країн
 
-223- Бакуменко О.Б.
Статтю 26 Розділу V замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 26. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо живих тварин під час здійснення державного контролю
1. Державний ветеринарний інспектор перевіряє виконання оператором ринку наступних вимог:
1) тварини, що підлягають забою для споживання людиною, повинні бути ідентифікованими відповідно до вимог законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;
2) забій тварин, що не ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, а також зберігання відповідного м'яса здійснюються окремо від інших тварин;
3) тварини, стан шкіри або шерсті яких становить ризик зараження м’яса під час забою, забиваються лише після проведення попереднього очищення їх шкіри та шерсті, крім випадків, коли відповідне м'ясо не призначається для споживання людиною.
2. Державний ветеринарний інспектор може прийняти рішення про забій коней на бійні за відсутності інформації щодо їх ідентифікації, яка вимагається законодавством, якщо це необхідно для забезпечення благополуччя цих тварин. У цьому випадку туші коней зберігаються окремо від іншого м'яса та можуть бути визнані придатними для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації щодо ідентифікації тварин.
3. Забій тварин із ознаками виснаження, захворювань або перебування у стані, що може негативно вплинути на здоров'я тварини чи людини, а також зберігання відповідного м'яса повинні здійснюватись окремо від інших тварин та/або м’яса та з дотриманням умов, що унеможливлюють їх зараження.
4. Державний ветеринарний інспектор здійснює безпосередній нагляд за поводженням із тваринами в рамках заходів з ліквідації та контролю туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу та інших зоонозів.
5. Тварини, що доставлені на бійню для забою, мають бути забиті на цій же бійні. Якщо з технічних або інших поважних причин забій на такій бійні неможливий, державний ветеринарний інспектор має право дозволити пряме перевезення відповідних тварин для забою на іншу бійню.
Стаття 27. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо благополуччя тварин під час здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. У разі виявлення ознак порушення оператором ринку вимог законодавства про благополуччя тварин під час забою, державний ветеринарний інспектор здійснює перевірку застосування таким оператором ринку коригувальних дій та превентивних заходів.
2. Якщо державний ветеринарний інспектор встановлює порушення вимог законодавства про благополуччя тварин під час транспортування, він зобов’язаний вжити необхідних заходів, встановлених законодавством.
3. У разі виявлення помічником державного ветеринарного інспектора ознак порушення оператором ринку вимог законодавства про благополуччя тварин, він зобов’язаний негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора, та у випадку необхідності вжити відповідних заходів, визначених частиною першою та другою цієї статті, до прибуття державного ветеринарного інспектора.
Стаття 28. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо свіжого м’яса під час здійснення державного контролю
1. Державний ветеринарний інспектор визнає м’ясо непридатним для споживання людиною, якщо воно:
1) отримане із тварин, що не були піддані передзабійному огляду, за винятком диких тварин, які були забиті на полюванні;
2) отримане із тварин, нутрощі яких не були піддані післязабійному огляду, якщо інше прямо не передбачено цим Законом або законодавством про харчові продукти;
3) отримане із тварин, які вже були мертвими до забою, народжені мертвими, померли в утробі або забиті у віці до семи днів;
4) отримане внаслідок вирізання з туші точок забою;
5) отримане із тварин, заражених хворобою/хворобами, що підлягають повідомленню згідно із законодавством;
6) отримане із тварин, заражених генералізованою хворобою, такою як генералізований сепсис, піемія, токсемія або віремія;
7) не відповідає мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством;
8) має ознаки паразитичної інвазії, якщо інше не встановлено законодавством;
9) містить залишки та/або забруднюючі речовини у кількостях, що перевищують встановлені чинним законодавством допустимі рівні;
10) отримане із тварин або туш, що містять залишки речовин, використання яких у годуванні та/або лікуванні тварин забороняється законодавством;
11) піддане знезараженню методами, що заборонені законодавством;
12) оброблене іонізуючим та/або ультрафіолетовим випромінюванням, якщо така обробка заборонена законодавством;
13) містить сторонні предмети (за винятком матеріалу в диких тваринах, що використовується для полювання на них);
14) перевищує встановлений законодавством максимально допустимий рівень радіоактивності;
15) свідчить про патофізіологічні зміни, аномалії у консистенції, недостатній крововилив (крім диких тварин) або органолептичні патологічні зміни, зокрема чіткий статевий запах;
16) отримане із тварин, що мали ознаки виснаження;
17) містить ризиковий матеріал, якщо інше не передбачено законодавством;
18) має ознаки забруднення землею або іншого забруднення;
19) містить кров, що становить ризик для здоров’я людини або тварин внаслідок стану тварини, з якої отримано це м’ясо, та/або забруднюючі речовини, що потрапили в це м'ясо під час забою;
20) отримане із тварини, що не ідентифікована відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;
21) з будь-яких інших причин становить ризик для здоров’я людини або тварини.
Стаття 29. Вимоги до здійснення державного контролю живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих
1. Компетентний орган встановлює місцезнаходження та кордони територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків.
2. Вимоги до виробництва та обігу живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно      
385. 1. Компетентний орган може вимагати від компетентних органів країн, з території яких планується ввозити (пересилати) товари та/або тварини на митну територію України, надавати наступну інформацію щодо організації та управління системою державного контролю, зокрема:
 
      
386. 1) законодавство про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин , яке діє на території держави-експортера;
 
      
387. 2) організація та процедури державного (офіційного) контролю, виробництва та обігу товарів і тварин;
 
      
388. 3) процедури аналізу ризику, фактори, які беруться до уваги для такого аналізу, а також визначення належного рівня захисту здоров`я населення;
 
      
389. 4) результати заходів державного (офіційного) контролю країни-експортера щодо товарів та тварин, які планується ввезти (переслати) на митну територію України;
 
      
390. 5) суттєві зміни у структурі та функціонуванні системи державного (офіційного) контролю, що сталися після отримання попередньої інформації.
 
      
391. 2. Якщо країна не надає зазначену вище інформацію, або, якщо така інформація не є належною, компетентний орган може встановити особливі вимоги щодо ввезення (пересилання) товарів та тварин з цієї країни на митну територію України для кожного окремого випадку та виключно на тимчасовій основі після консультації із цією країною.
 
-224- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
33. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 26. Щорічний звіт про виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю
1. Компетентний орган щорічно звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.
2. Щорічний звіт повинен містити таку інформацію:
1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;
2) загальний аналіз результатів державного контролю та внутрішнього аудиту компетентного органу, проведеного протягом звітного року;
3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності;
4) заходи, включаючи примусові, вжиті для виконання довгострокового плану державного контролю, та їх результати;
5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, якого було притягнуто до відповідальності за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, або щодо потужності якого було прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, оприлюднюється не раніше закінчення строку на оскарження відповідної постанови (рішення), а у разі оскарження - не раніше остаточного вирішення відповідного спору компетентним органом або судом.
 
Враховано   Стаття 26. Щорічний звіт про виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю
1. Компетентний орган щороку звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.
2. Щорічний звіт повинен містити таку інформацію:
1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;
2) загальний аналіз результатів державного контролю та внутрішнього аудиту компетентного органу, проведених протягом звітного року;
3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності;
4) заходи, у тому числі примусові, вжиті для виконання довгострокового плану державного контролю, та їх результати;
5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, притягнутого до відповідальності за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, або щодо потужності якого було прийнято рішення про тимчасове припинення, виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, оприлюднюється не раніше закінчення строку оскарження відповідної постанови (рішення), а в разі оскарження - не раніше остаточного вирішення відповідного спору компетентним органом або судом.
Стаття 27. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами
1. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин), затверджується Кабінетом Міністрів України та містить заходи, що підлягають невідкладному здійсненню у разі, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини і такій загрозі неможливо запобігти або яку не можна усунути або зменшити до прийнятного рівня шляхом здійснення звичайних заходів.
2. У плані дій за надзвичайних обставин визначаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які залучаються за таких обставин, їхні завдання та повноваження, пов'язані з ліквідацією відповідних загроз, а також порядок взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.
3. План дій за надзвичайних обставин переглядається за потребою, зокрема у разі внесення змін до структури компетентного органу.
 
    -225- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
34. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 27. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами
1. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та/або кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин), затверджується Кабінетом Міністрів України та містить заходи, що підлягають невідкладному впровадженню у разі, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, яким не можна запобігти та які не можуть бути усунені або зменшені до прийнятного рівня звичайними заходами.
2. У плані дій за надзвичайних обставин визначаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які залучаються за таких обставин, їх завдання та повноваження, пов'язані з ліквідацією відповідних загроз, а також порядок взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.
3. План дій за надзвичайних обставин має переглядатися у разі необхідності, зокрема у випадку внесення змін до структури компетентного органу.
 
Враховано    
    -226- Продан О.П.
Статтю 27 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 27. Вимоги щодо ввезення (пересилання) вантажів із продуктами на митну територію України
1. Здійснення державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, забезпечується компетентним органом відповідно до законодавства.
2. Якщо інше не передбачено законодавством, вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають заходам державного контролю, що здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.
3. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами тощо) та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), які підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.
5. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів із продуктами, включених до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку, дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости.
6. Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала щонайменше за один робочий день на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост повідомлення в електронному або письмовому вигляді про його надходження, що містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копії міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.
7. Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, повинен супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, а також оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний ветеринарний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, зазначення яких українською мовою не є обов'язковим. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів (крім загального ветеринарного документа на ввезення), які вимагаються згідно із законом, залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.
8. Вимоги частин першої – сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:
1) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, ввезення з якої не заборонено, і загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
2) походять з країни, ввезення з якої не заборонено, та пересилаються фізичним особам, за умови, що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
3) знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом і пасажирами, за умови, що вони не ввозяться на митну територію України. Такі продукти або отримані з них у процесі приготування харчових продуктів відходи повинні бути знищені при розвантаженні, крім випадків їх перевантаження безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому самому порту та під тим самим митним наглядом;
4) пройшли термічну обробку у герметично закритому контейнері до значення F0 не нижче 3,00, загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:
а) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;
б) пересилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;
5) ввозяться (пересилаються) як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень за умови попереднього надання компетентному органу інформації про такі продукти та отримання дозволу компетентного органу на відповідне ввезення (пересилання) у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
9. Продукти, ввезені (переслані) на митну територію України згідно з пунктом 5 частини восьмої цієї статті, після їх використання за призначенням повинні бути знищені або вивезені (переслані) за межі України у спосіб, що унеможливлює заподіяння шкоди здоров'ю людини та/або тварини. Правила поводження з продуктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
10. Композитні продукти, які не включені до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, контролюються у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
11. Не підлягають включенню до переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, композитні продукти, які відповідають одночасно таким умовам:
1) не містять у своєму складі м'ясних продуктів,
2) складаються менше ніж наполовину:
з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або
з переробленого рибного чи яєчного продукту;
3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;
4) містять маркування українською мовою та або супроводжуються документом, що в сукупності забезпечує надання інформації про категорію/вид композитного харчового продукту, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг і кількість упаковок композитного харчового продукту.
 
Враховано у ст.41   
392. Стаття 27. Заходи державного контролю товарів та тварин, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
 
-227- Бакуменко О.Б.
Статтю 27 Розділу V замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 27. Вимоги до здійснення державного контролю рибних продуктів
1. Держаний контроль за виробництвом та/або обігом рибних продуктів включає:
1) регулярні перевірки гігієнічних умов розвантаження рибних продуктів та введення їх в обіг;
2) інспектування суден та наземних потужностей, включаючи рибні аукціони та оптові ринки, з метою перевірки:
наявності експлуатаційного дозволу, якщо такий вимагається законодавством про харчові продукти;
належного поводження із рибою та рибними продуктами;
дотримання гігієнічних вимог та температурних режимів, встановлених законодавством;
чистоти потужностей, включаючи судна, їх обладнання та приміщення, а також гігієни персоналу;
3) перевірки умов зберігання та транспортування рибних продуктів.
2. Державний контроль суден може бути здійснено, коли судно заходить у порт на території України. Такий контроль стосується всіх суден, що розвантажують рибні продукти у портах України, незалежно від прапора судна.
3. Для цілей державного контролю за виробництвом та/або обігом рибних продуктів:
1) на всіх стадіях виробництва, переробки та реалізації рибні продукти підлягають вибірковим органолептичним перевіркам на предмет відповідності показникам свіжості, що встановлені законодавством. Якщо за результатами органолептичної перевірки виявлені достатні підстави вважати, що рибні продукти не відповідають показникам свіжості, відібрані зразки рибних продуктів підлягають лабораторним дослідженням (випробовуванням) на предмет встановлення рівнів загальних азотлетких основ, триметиламіназоту. Якщо в результаті органолептичної перевірки виникає підозра щодо наявності інших факторів, які можуть вплинути на здоров’я людини, зразки мають бути відібрані з метою відповідної перевірки;
2) проводяться вибіркові аналізи на гістамін з метою перевірки відповідності дозволеним рівням, встановленим законодавством;
3) проводяться перевірки рівнів залишків та забруднюючих речовин відповідно до законодавства;
4) за необхідності, здійснюються мікробіологічні перевірки відповідно до законодавства;
5) проводяться вибіркові дослідження (випробування) з метою перевірки дотримання законодавства щодо паразитів;
6) проводяться перевірки з метою недопущення обігу рибних продуктів, що отримані із отруйних риб родин Теtrаоdоntіdае, Моlіdае, Dіоdоntіdае та Саnthіgаstеrіdае. Свіжі, приготовані, заморожені чи перероблені рибні продукти, отримані із водних тварин, що належать до родини Gеmрylіdае, зокрема Ruvеttusрrеtіоsus та Lеріdосybіumflаvоbrunnеum, можуть бути введеними в обіг лише запакованими та за наявності маркування, що містить інформацію для споживача щодо способів приготування таких рибних продуктів та щодо ризику, пов’язаного із вмістом речовин, що мають потенційно шкідливі гастроентерологічні наслідки. Звичайна назва рибних продуктів на етикетці повинна супроводжуватись їх науковою назвою;
7) заборонено обіг рибних продуктів, що містять біотоксини, такі як Сіguаtеrа, або інші види токсинів, які є небезпечними для здоров’я людини, за винятком рибних продуктів, що отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, якщо такі продукти вироблені з дотриманням гігієнічних вимог, встановлених законодавством для цих видів продуктів.
4. Рибні продукти визнаються непридатними для споживання людиною, якщо:
1) за результатами органолептичних, хімічних, фізичних або мікробіологічних перевірок або перевірок на наявність паразитів встановлено невідповідність рибних продуктів вимогам законодавства;
2) у їстівних частинах рибних продуктів містяться забруднюючі речовини або залишки у кількостях, що перевищують рівні, встановлені законодавством, або на таких рівнях, що їх розрахункове вживання в їжу перевищує допустимі щоденні чи щотижневі рівні споживання для людини;
3) рибні продукти не відповідають вимогам пункту 6 частини третьої цієї статті;
4) рибні продукти, що отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, рівень вмісту біодіоксинів у яких перевищує рівні, що встановлені законодавством;
5) компетентний орган має достатні підстави вважати, що з будь-яких інших причин рибні продукти становлять ризик для здоров’я людини чи тварин.
Стаття 28. Вимоги до здійснення державного контролю сирого молока, молочних продуктів, молозива та продуктів на основі молозива
1.Тварини, що утримуються в господарствах з виробництва молока та/або молозива, підлягають державному контролю, що здійснюється державним ветеринарним інспектором або у визначених компетентним органом випадках уповноваженим ветеринаром з метою перевірки дотримання ветеринарно-санітарних вимог до виробництва молока та/або молозива, стану здоров’я тварин та використання ветеринарних препаратів.
2. Господарства з виробництва та збирання молока та/або молозива підлягають державному контролю з метою перевірки дотримання ними гігієнічних вимог, встановлених законодавством про харчові продукти. У разі виявлення невідповідності гігієнічним вимогам, компетентний орган вживає заходів, спрямованих на впровадження оператором ринку корегувальних дій з метою виправлення ситуації.
3. Під час державного контролю здійснюється аналіз результатів досліджень (випробувань) показників безпечності молока та/або молозива, які проводяться оператором ринку.
4. Відправлення молока з господарств, які не дотримуються вимог щодо загального бактеріологічного забруднення та/або кількості соматичних клітин, забороняється, якщо оператор ринку не усунув невідповідність впродовж трьох місяців від дати першого повідомлення компетентним органом про недотримання цих критеріїв. Така заборона застосовується до моменту надання оператором ринку компетентному органу підтвердження усунення невідповідності.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно в ст.39     
393. 1. Компетентний орган здійснює державний контроль товарів та тварин, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Зазначений контроль виконується відповідно до довгострокового національного плану державного контролю та щорічних планів державного контролюабо позапланово у випадках, визначених законодавством про державний контроль. Заходи державного контролю товарів та тварин, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
      
394. 2. Ввезення (пересилання) в Україну та вивезення (пересилання) з України харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів дозволяється тільки через прикордонні інспекційні пости, які призначені для цього і перелік яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
      
395. 3. Заходи, державного контролю в прикордонних інспекційних постах включають попередній документальний контроль, перевірки на відповідність та фізичні перевірки.
 
      
396. 4. Якщо у результаті планової перевірки вантажу виникають підстави вважати, що існує невідповідність, до такого вантажу застосовуються положення, встановлені в статті 20 цього Закону.
 
      
397. 5. Вантаж із товарами або тваринами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, має супроводжуватися оригіналом міжнародного сертифіката або оригіналами інших відповідних документів, які вимагаються згідно з законодавством. Оригінал сертифіката або інших документів залишається на прикордонному інспекційному посту. Зазначені в цій частині документи можуть бути подані в електронному вигляді. Кабінет Міністрів України встановлює правила застосування документів в електронному вигляді в Порядку проведення державного контролю товарів та тварин, ввозяться (пересилаються) на митну територію України або окремим документом.
 
-228- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
35. Назву розділу VІ викласти у наступній редакції
Розділ VІ
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ЖИВИХ ТВАРИН
 
Враховано   Розділ VІ
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ЖИВИХ ТВАРИН
Стаття 28. Загальні принципи здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль свіжого м’яса на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.
2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, через які свіже м’ясо визнається непридатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.
3. За результатами державного контролю свіжого м'яса державний ветеринарний інспектор:
1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;
2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34-37 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні.
 
    -229- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
36. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 28. Загальні принципи здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль свіжого м’яса на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.
2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, через які свіже м’ясо визнається непридатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.
3. За результатами державного контролю свіжого м'яса державний ветеринарний інспектор:
1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;
2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34-37 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні.
 
Враховано    
    -230- Продан О.П.
Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:
«Стаття 28. Фізична перевірка вантажів із продуктами
1. Фізична перевірка вантажів із продуктами здійснюється з метою з'ясування відповідності стану продуктів їх характеристикам, зазначеним у міжнародному сертифікаті та інших документах, що вимагаються згідно із законом, а також визначення відповідності таких продуктів іншим вимогам законодавства.
Фізична перевірка може включати такі види досліджень (випробувань):
1) дослідження (випробування) на місці;
3) лабораторні дослідження (випробування).
2. Незалежно від виду продукту його фізична перевірка має включати такі дії:
1) перевірка умов перевезення та транспортних засобів для визначення, зокрема, переривання ланцюга холодного зберігання або будь-якої іншої невідповідності;
2) зважування вантажу і порівняння фактичної ваги вантажу та ваги, зазначеної у міжнародному сертифікаті та в іншому документі, що супроводжує продукт (за необхідності);
3) перевірка пакувальних матеріалів та маркування на упаковці на їх відповідність законодавству;
4) перевірка температури, що вимагається законодавством, на предмет її дотримання під час перевезення продуктів;
5) перед проведенням органолептичних досліджень, простих фізичних і хімічних досліджень та лабораторних досліджень (випробувань) огляд 1 відсотка предметів/упаковок у вантажі, але не менше двох та не більше десяти предметів/упаковок, а у разі насипних продуктів – щонайменше п‘яти зразків, відібраних з різних частин вантажу. Вантаж може бути частково розвантажений для забезпечення доступу до всіх його частин, якщо це необхідно для доступу до відповідних предметів/упаковок або відбору зразків.
3. Якщо результати лабораторних досліджень (випробувань), які здійснюються в межах фізичної перевірки вантажу з продуктами, не можуть бути отримані негайно, але в результаті документальної перевірки і перевірки відповідності не виявлено загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту дозволяє випуск вантажу у вільний обіг. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту повідомляє про відправлення такого вантажу державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
У разі отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань), які свідчать про небезпечність вантажу, відповідні продукти відкликаються з обігу оператором ринку за його рахунок.
Якщо лабораторні дослідження (випробування) здійснюються у випадках, визначених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 45 цього Закону, випуск вантажу з продуктами у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань) забороняється.
4. Під час проведення фізичної перевірки транспортні засоби з вантажами з продуктами повинні повністю розвантажуватися виключно у разі, якщо:
1) вантаж із продуктами завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до усього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;
2) під час органолептичних або простих фізичних та хімічних досліджень зразків було виявлено їх невідповідність;
3) щодо попереднього вантажу цього оператора ринку було встановлено невідповідність;
4) існує обґрунтована підозра щодо невідповідності.
5. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, підтверджує завершення фізичної перевірки шляхом закриття та офіційного засвідчення печаткою усіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування усіх контейнерів із занесенням номера пломби у товарно-транспортну накладну.
6. Якщо результати перевірки вантажів з продуктами підтверджують грубе або систематичне порушення законодавства, компетентний орган вживає таких заходів:
1) повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости про відповідні вантажі, у тому числі про походження і характеристики небезпечних продуктів;
2) забезпечує фізичну перевірку, у тому числі відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування), наступних десяти вантажів із продуктами того самого походження. Якщо такі перевірки підтверджують невідповідність, до вантажу із продуктами або його частини застосовуються положення статті 54 цього Закону;
3) здійснює дії для визначення причин виявлених порушень.».
 
Враховано редакційно    
398. Стаття 28. Прикордонні інспекційні пости
 
-231- Бакуменко О.Б.
Статтю 28 Розділу V замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 28. Вимоги щодо ввезення (пересилання) вантажів із продуктами на митну територію України
1. Державний контроль продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, здійснюється компетентним органом відповідно до законодавства.
2.Вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України підлягають обов’язковим заходам державного контролю, які здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.
3.Заходи державного контролю харчових продуктів та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності продуктів, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, тощо), та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.
4.Ввезення (пересилання) в Україну вантажів із продуктами дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости, якщо інше не передбачено цим Законом.
5.Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.
6.Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала щонайменше за один робочий день на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост попереднє повідомлення в електронному або письмовому вигляді про його надходження, що містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копію міжнародного сертифікату або інших документів, які вимагаються згідно з законодавством, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.
7.Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, повинен супроводжуватися оригіналом міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно з законодавством, а також загальним ветеринарним документом на ввезення, який заповнюється українською мовою та форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно з законодавством (крім загального ветеринарного документа на ввезення), залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.
8.Вимоги частин першої – сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:
1)складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, імпорт з якої не заборонено і загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищують граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
2)походять з країни, імпорт з якої не заборонено, та надсилаються фізичним особам, за умови, що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищують граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
3)знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом та пасажирами, за умови, що вони не ввозяться на територію України. У разі, якщо такі продукти або отримані з них в процесі приготування їжі відходи, розвантажуються, вони повинні бути знищені, крім випадків, коли це пов'язано з їх перевантаженням безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому ж самому порту та під тим самим митним наглядом;
4)пройшли термічну обробку у герметично зачиненому контейнері до значення F0, що дорівнює 3,00 або вище, загальна маса/кількість яких у розрахунку на одну особу не перевищують граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:
а) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;
б) надсилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;
5) надсилаються як торговельні або виставкові зразки за умови, що вони не призначаються для випуску у вільний обіг на території України та були заздалегідь дозволені для цієї мети компетентним органом;
6) призначаються виключно для наукових досліджень та після їх завершення підлягають знищенню або пересиланню у спосіб, який унеможливлює заподіяння шкоди здоров'ю людини або тварини.
Стаття 29. Перевірка вантажів із продуктами на призначеному прикордонному інспекційному посту
1. Державний ветеринарний інспектор, який знаходиться на призначеному прикордонному інспекційному посту, здійснює наступні перевірки вантажів з продуктами:
1)документальну перевірку кожного вантажу;
2)перевірку відповідності кожного вантажу, щоб встановити, що продукти відповідають інформації, яка зазначена у міжнародних сертифікатах або інших документах, що супроводжують вантаж. Така перевірка включає:
а) у випадку ввезення у контейнерах харчових продуктів та/або кормів тваринного походження та/або побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною: перевірку неушкодженості опломбування, здійсненого представником компетентного органу, якщо це вимагається законодавством, та що інформація, яка міститься на них, відповідає тій, що міститься у міжнародному сертифікаті або іншому документі, який супроводжує вантаж;
б) в усіх інших випадках – перевірку наявності печаток, офіційних позначок та позначки придатності, які вказують країну та потужність походження цих продуктів, на предмет того, чи відповідають вони печаткам та позначкам, що містяться на міжнародному сертифікаті або на іншому документі, що супроводжує вантаж. У випадку первинно запакованих або запакованих продуктів – додаткову перевірку спеціального маркування, передбаченого законодавством про харчові продукти та корми;
3)фізичну перевірку кожного вантажу, крім випадків застосування зменшеної періодичності фізичних перевірок, встановленої відповідно до цього Закону.
2. Документальні перевірки проводяться з урахуванням наступних правил:
1) для кожного вантажу державний ветеринарний інспектор має встановити режим поводження або використання, відповідно до якого відбуватиметься відповідний контроль;
2)кожен міжнародний сертифікат або інший документ, що супроводжує вантаж з продуктами та походить з країни-експортера, має бути перевірений з метою підтвердження, що такий сертифікат або інший документ:
а) є оригіналом міжнародного сертифіката або іншого документа, що вимагається законодавством для відповідного продукту;
б) виданий компетентним органом країни, якій дозволено експорт до України (для міжнародного сертифіката);
в) має зовнішній вигляд та зміст, що відповідають формі сертифіката або іншого документа, затвердженої для відповідного виду продукту;
г) виданий згідно із загальними принципами видачі міжнародних сертифікатів (для міжнародного сертифіката);
ґ) повністю і правильно заповнений;
д) стосується потужності, затвердженої для експорту до України;
е) підписаний державним ветеринарним інспектором або іншим уповноваженим представником компетентного органу відповідної іноземної країни (для міжнародного сертифіката).
3) має бути підтверджено, що відповідна частина загального ветеринарного документу на ввезення правильно заповнена, і що інформація у ній відповідає інформації, яка міститься в інших відповідних документах, що супроводжують вантаж.
3. Після завершення необхідних перевірок державний ветеринарний інспектор:
1)заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;
2)підписує та засвідчує печаткою копію цього документа та повертає його оригінал операторові ринку;
3)надає митному органу інформацію, необхідну для митного оформлення та митного контролю вантажу, або вносить її до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. Митне оформлення вантажів із продуктами завершується лише після надання митному органу оригіналу загального ветеринарного документа на ввезення або внесення державним ветеринарним інспектором інформації, необхідної для митного оформлення та митного контролю вантажу, до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 43 цього Закону.
5. Продукти, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, можуть бути випущені у вільний обіг, лише якщо результати документальної перевірки, перевірки відповідності, а також фізичної перевірки (коли така є необхідною) підтверджують їх відповідність законодавству про харчові продукти та корми.
6. Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту оригіналу міжнародного сертифікату та інших документів, що супроводжують вантаж, а також копії загального ветеринарного документа на ввезення протягом щонайменше трьох років.
7. Вантаж повинен супроводжуватись оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення протягом усього періоду, коли він перебуває під митним контролем та/або прямує до вказаного в такому документі місця призначення.
8. У випадку поділу вантажу на частини, до кожної з них застосовуються положення частин третьої – сьомої цієї статті.
Стаття 30. Фізична перевірка вантажів із продуктами
1. Фізична перевірка вантажів із продуктами здійснюється з метою визначення відповідності продуктів вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також з метою з'ясування відповідності стану таких продуктів їх характеристикам, зазначеним у міжнародному сертифікаті або іншому документі, що супроводжує вантаж. Фізична перевірка може включати проведення одного або декількох із таких видів досліджень (випробувань):
1) органолептичних досліджень (на запах, колір, консистенцію, смак);
2) простих фізичних та хімічних досліджень (розрізання, розморожування, нагрівання тощо);
3) лабораторних досліджень (випробувань) для перевірки наявності залишків, патогенів, забруднюючих речовин, інших небезпечних факторів відповідно до статті 45 цього Закону.
2. Незалежно від виду продукту його фізична перевірка має включати наступні дії:
1) перевірка умов та засобів перевезення для визначення, зокрема, будь-яких недоліків або переривання ланцюга холодного зберігання;
2) порівняння фактичної ваги вантажу та ваги, зазначеної у міжнародному сертифікаті або в іншому документі, що супроводжує продукт, та зважування усього вантажу (за необхідності);
3) перевірка пакувальних матеріалів та маркування на упаковці на їх відповідність законодавству;
4) перевірка температури, що вимагається законодавством, на предмет її дотримання під час перевезення продуктів;
 
Враховано редакційно      
    -232- Бакуменко О.Б.
5) проведення органолептичних досліджень та простих фізичних і хімічних досліджень одного відсотка предметів/упаковок у вантажі, але не менше двох та не більше десяти предметів/упаковок, а у випадку насипних продуктів – щонайменше п‘яти зразків, відібраних з різних частин вантажу. Вантаж може бути частково розвантажений для забезпечення доступу до всіх його частин, якщо це необхідно для доступу до відповідних предметів/упаковок або відбору зразків.
3. Якщо результати лабораторних досліджень (випробувань) вантажу, які здійснюються в межах щорічного плану державного моніторингу, не можуть бути отримані негайно, та якщо у результаті документальної перевірки і перевірки відповідності вантажу не виявлено загрози здоров’ю людини або тварини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту може дозволити подальше переміщення вантажу до потужності призначення без права його випуску у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань), які підтверджують відповідність вантажу вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту вживає заходів, щоб до моменту надходження результатів фізичних перевірок вантаж не міг бути підданий жодним діям, які не схвалені державним інспектором (державним ветеринарним інспектором). Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту повідомляє про відправлення такого вантажу державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу. У цьому випадку державний ветеринарний інспектор засвідчує дві копії загального ветеринарного документа на ввезення, одна з яких має супроводжувати вантаж до місця його призначення, а друга є підставою для здійснення митного оформлення вантажу.
4. Державний ветеринарний інспектор, відповідальний за потужність призначення вантажу, після отримання оригіналу загального ветеринарного документа на ввезення, яким підтверджується відповідність вантажу вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, оглядає вантаж після його прибуття на таку потужність, та повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного посту, через який вантаж було ввезено, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу. Поводження з вантажами, які за результатами лабораторного дослідження (випробування) визнані таким, що не відповідають вимогам законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону
5. Під час проведення фізичної перевірки транспортні засоби з вантажами з продуктами повинні повністю розвантажуватися тільки якщо:
1) вантаж із продуктами завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до усього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;
2) під час дослідження зразків було виявлено невідповідність законодавству;
3) попередній вантаж цього оператора ринку був визнаний таким, що не відповідає законодавству;
4) існує обґрунтована підозра про наявність порушення законодавства.
6. Державний ветеринарний інспектор, який знаходиться на призначеному прикордонному інспекційному посту, підтверджує завершення проведення фізичної перевірки шляхом закриття та офіційного засвідчення печаткою усіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування усіх контейнерів із занесенням номеру пломби у товарно-транспортну накладну.
7. Коли перевірки, передбачені цим розділом, дають підстави вважати, що вимоги, встановлені відповідним законодавством грубо або систематично порушувалися, компетентний орган вживає наступних заходів щодо таких продуктів:
1)повідомляє про походження та характеристики таких продуктів та про відповідні вантажі інші призначені прикордонні інспекційні пости;
2)наступні 10 вантажів із продуктами того ж походження повинні бути затримані на призначеному прикордонному інспекційному посту з метою фізичної перевірки, включаючи відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування). У випадку, коли такі перевірки підтверджують невідповідність законодавству, до вантажу із продуктами або його частини застосовуються положення статті 54 цього Закону;
3)здійснює усі інші заходи, необхідні для визначення причин виявлених порушень.
Стаття 31. Зменшення періодичності фізичних перевірок
1. Компетентний орган може встановити меншу, ніж 100 %, періодичність фізичних перевірок вантажів із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, якщо вони відповідають усім наступним вимогам:
1) походять з країни, що внесена до реєстру країн та потужностей, з яких може здійснюватися ввезення (пересилання) на митну територію України продуктів;
2) походять із потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких може здійснюватися ввезення (пересилання) на митну територію України продуктів;
3) супроводжуються міжнародним сертифікатом або іншим документом, який вимагається законодавством для продуктів.
2. Компетентний орган перед прийняттям рішення про зменшення періодичності фізичних перевірок повинен врахувати наступне:
1) гарантії, що надаються країною щодо всієї території або її частини стосовно відповідності вимогам законодавства України, включаючи ті, що стосуються залишків;
2) стан здоров’я тварин у відповідній країні;
3) загальний стан здоров’я у країні;
4) заходи, що застосовуються у країні в сферах державного моніторингу та боротьби з хворобами;
5) структура, професійні навички, незалежність та кваліфікація персоналу компетентного органу країни походження вантажу;
6) відповідність мінімальним вимогам щодо гігієни виробництва;
7) категорія продукту та його потенційний ризик для здоров’я;
8) результати державного контролю, проведеного компетентним органом у відповідній країні;
9) результати здійснених перевірок при ввезенні (пересиланні) продуктів на митну територію України;
10) аналіз ризику, який здійснюється щодо відповідних продуктів.
3. Зменшення періодичності фізичних перевірок також здійснюється в рамках угоди про еквівалентність, що укладається між компетентним органом та компетентним органом відповідної країни.
4. Компетентний орган забезпечує проведення фізичних перевірок вантажів зі зменшеною періодичністю у спосіб, що не дозволяє оператору ринку передбачити, який вантаж буде підданий таким перевіркам.
Стаття 32. Лабораторні дослідження (випробування)
1.Лабораторні дослідження (випробування) проводяться виключно у таких випадках:
1) наявність результатів останнього лабораторного дослідження (випробування), яке свідчить про небезпечність вантажу, що походить з тієї самої потужності;
2) наявність інформації про небезпечні фактори, пов’язані з вантажем, що ввозиться (пересилається) на митну територію України з певної країни;
3) лабораторне дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного контролю, а для продуктів – щорічним планом державного моніторингу;
4) отримання за результатами документальної перевірки та/або перевірки відповідності вантажу даних, що свідчать про можливість порушення вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
5) спеціальні умови імпорту передбачають фізичну перевірку вантажу на наявність небезпечного фактору, який може бути виявлений лише за допомогою лабораторного дослідження.
Стаття 33. Призначені прикордонні інспекційні пости
1. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням інформації про їх місцезнаходження та види продуктів, які переміщуються через такі пости, затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Для затвердження призначений прикордонний інспекційний пост повинен відповідати наступним вимогам:
1)розташування у безпосередній близькості від пунктів пропуску через державний кордон України у місці, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У випадку географічних обмежувальних чинників (наприклад, розвантажувальна пристань або гірський перевал) можливе розташування призначеного прикордонного інспекційного посту на певній відстані від пункту пропуску через державний кордон України, а у випадку із залізничним транспортом – на першій станції, визначеній компетентним органом;
2)перебування під керівництвом державного ветеринарного інспектора, який знаходиться на цьому посту та є відповідальним за проведення державного контролю на кордоні;
3)наявність персоналу, необхідного для перевірки документів, що супроводжують вантаж із продуктами;
4)наявність державних ветеринарних інспекторів та кваліфікованого допоміжного персоналу, кількість якого є достатньою для здійснення документальної перевірки, перевірок відповідності та фізичних перевірок вантажів із продуктами;
5)наявність персоналу, достатнього для відбору зразків, необхідних для проведення досліджень (випробувань);
6)наявність достатньо великих приміщень у розпорядженні персоналу, відповідального за здійснення перевірок;
7)наявність обладнання для розвантажування та для проведення відбору зразків для досліджень (випробувань);
8)наявність приміщень та обладнання, які відповідають вимогам гігієни, для проведення поточних досліджень (випробувань) та відбору зразків відповідно до законодавства;
9)доступ до послуг уповноваженої лабораторії для проведення лабораторних досліджень (випробувань) зразків, відібраних на цьому призначеному прикордонному інспекційному посту;
10)наявність приміщень та холодильних камер для зберігання зразків продуктів, відібраних для досліджень (випробувань), та/або продуктів, які не було дозволено для випуску у вільний обіг державним ветеринарним інспектором цього призначеного прикордонного інспекційного посту;
11)наявність відповідного обладнання для швидкого обміну інформацією, зокрема, з іншими призначеними прикордонними інспекційними постами через інформаційно-телекомунікаційну систему компетентного органу;
12)наявність доступу до потужностей, на яких здійснюється знищення та переробка продуктів.
3. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів може змінюватися або доповнюватися:
1)шляхом додання будь-яких нових призначених прикордонних інспекційних постів, які були перевірені компетентним органом на відповідність вимогам частини другої цієї статті;
2)шляхом вилучення призначеного прикордонного інспекційного посту із переліку у випадку, коли було виявлено, що він не відповідає вимогам частини другої цієї статті під час перевірки, здійсненої компетентним органом, особливо у випадках, коли перевірка виявила серйозний ризик для здоров’я людини.
4. Компетентний орган оприлюднює на власному веб-сайті перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням інформації про їх місцезнаходження та види продуктів, що можуть переміщуватися через ці призначені прикордонні інспекційні пости, та оновлює зазначену інформацію не пізніше трьох робочих днів у разі її зміни.
5. У випадку встановлення компетентним органом невідповідності призначеного прикордонного інспекційного посту вимогам, визначеним цим Законом, Кабінет Міністрів України за поданням компетентного органу вилучає такий пост з відповідного переліку.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно    
399. 1. Прикордонні інспекційні пости утворюються рішенням Кабінету Міністрів України. На території прикордонного інспекційного поста встановлюється зона митного контролю.
 
      
400. 2. Прикордонні інспекційні пости повинні:
 
      
401. 1) бути розташовані у пунктах пропуску на державному кордоні України та у зоні, яка погоджена з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної митної політики. У випадку географічних обмежувальних обставин, можливе розташування прикордонного інспекційного посту на певній відстані від пункту пропуску на державному кордоні, а у випадку із залізничним транспортом – на першій станції, визначеній компетентним органом;
 
      
402. 2) перебувати під управлінням державного інспектора, який є відповідальним за проведення державного контролю;
 
      
403. 3) мати приміщення та обладнання, які забезпечують адекватні умови для проведення державного контролю;
 
      
404. 4) мати власну лабораторію та/або доступ до послуг лабораторії, здатної здійснювати дослідження (випробування) зразків, відібраних на прикордонному інспекційному посту;
 
      
405. 5) мати приміщення та, у разі необхідності, холодильні камери для зберігання вантажу, з якого були відібрані зразки для досліджень (випробувань), та/або товарів, яку не було дозволено ввести в обіг державним інспектором;
 
      
406. 6) мати відповідне обладнання для швидкого обміну інформацією, зокрема, з іншими прикордонними інспекційними постами;
 
      
407. 7) мати доступ до послуг потужностей, що здійснюють знищення та/або переробку відходів тваринного походження.
 
      
408. 3. Компетентний орган складає та оприлюднює на власному сайті в мережі Інтернет перелік прикордонних інспекційних постів із зазначенням інформації про адреси, види товарів та тварин, що можуть переміщуватися через ці прикордонні інспекційні пости, і оновлює перелік на пізніше трьох робочих днів у разі зміни цієї інформації.
 
-233- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
37. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 29. Особливості здійснення державного контролю на бійнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса
1. Компетентний орган забезпечує присутність принаймні одного державного ветеринарного інспектора:
1) на бійні під час передзабійного та післязабійного огляду;
2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду.
2. Компетентний орган на підставі аналізу ризиків має право визначити бійні та потужності з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, у разі виконання таких вимог:
1) під час передзабійного огляду на бійні:
державний ветеринарний інспектор або уповноважений ветеринар здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні;
помічник державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів, і що загальний стан тварин відповідає законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;
державний ветеринарний інспектор регулярно пересвідчується в належному виконанні помічником державного ветеринарного інспектора своїх обов'язків;
2) під час післязабійного огляду:
помічник державного ветеринарного інспектора оглядає та відокремлює м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, від усього іншого м’яса оглянутої тварини. Зазначене м’ясо зберігається окремо від м’яса, одержаного з інших тварин;
державний ветеринарний інспектор оглядає відокремлене м'ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, та все інше м’ясо, отримане з такої тварини, протягом 12 годин після забою. Відокремлене помічником державного ветеринарного інспектора м’ясо птиці та зайцеподібних, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, підлягає вибірковому огляду державним ветеринарним інспектором;
помічник державного ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури та отримані результати у спосіб, що дозволяє державному ветеринарному інспектору упевнитися в дотриманні встановлених законодавством вимог.
3. Вимоги частини другої цієї статті не застосовуються:
1) до тварин, вимушено забитих за межами бійні;
2) до тварин, стосовно яких існує підозра щодо наявності будь-якого захворювання чи патологічного стану, що становить загрозу для здоров’я людини;
3) до великої рогатої худоби, яка походить зі стад, неблагополучних щодо туберкульозу;
4) до великої рогатої худоби, овець та кіз, які походять зі стад, неблагополучних щодо бруцельозу;
5) у випадку спалаху захворювань, що внесені до списку хвороб, затвердженого МЕБ.
4. На потужностях з розбирання та обвалювання м’яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або помічника державного ветеринарного інспектора під час розбирання та обвалювання м’яса з періодичністю, що гарантує безпечність м'яса.
5. Порядок визначення боєнь та потужностей з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано редакційно   Стаття 29. Особливості здійснення державного контролю на бійнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса
1. Компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора:
1) на бійні під час передзабійного та післязабійного огляду;
2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду.
2. Компетентний орган визначає бійні та потужності з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, якщо за результатами проведеного компетентним органом аналізу ризиків підтверджено здатність відповідної бійні та потужності забезпечити безпечність м'яса за умови, що:
1) під час передзабійного огляду на бійні:
а) державний ветеринарний інспектор або уповноважений ветеринар здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, що присутній на бійні;
б) помічник державного ветеринарного інспектора, присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів, і що загальний стан тварин відповідає законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;
в) державний ветеринарний інспектор регулярно пересвідчується в належному виконанні помічником державного ветеринарного інспектора своїх обов'язків;
2) під час післязабійного огляду:
а) помічник державного ветеринарного інспектора оглядає та відокремлює м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, від усього іншого м’яса оглянутої тварини. Зазначене м’ясо зберігається окремо від м’яса, одержаного з інших тварин;
б) державний ветеринарний інспектор оглядає відокремлене м'ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, та все інше м’ясо, отримане з такої тварини, протягом 12 годин після забою. Відокремлене помічником державного ветеринарного інспектора м’ясо птиці та зайцеподібних, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, підлягає вибірковому огляду державним ветеринарним інспектором;
в) помічник державного ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури та отримані результати у спосіб, що дозволяє державному ветеринарному інспектору упевнитися в дотриманні встановлених законодавством вимог.
3. Вимоги частини другої цієї статті не застосовуються:
1) до тварин, вимушено забитих за межами бійні;
2) до тварин, стосовно яких існує підозра щодо наявності будь-якого захворювання чи патологічного стану, що становить загрозу для здоров’я людини;
3) до великої рогатої худоби, яка походить зі стад, неблагополучних щодо туберкульозу;
4) до великої рогатої худоби, овець та кіз, які походять зі стад, неблагополучних щодо бруцельозу;
5) у разі спалаху захворювань, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ.
4. На потужностях з розбирання та обвалювання м’яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або помічника державного ветеринарного інспектора під час розбирання та обвалювання м’яса з періодичністю, що гарантує безпечність м'яса.
5. Порядок визначення боєнь та потужностей з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
409. Стаття 29. Державний контроль товарів та тварин на прикордонних інспекційних постах
 
-234- Бакуменко О.Б.
Статтю 29 Розділу V замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 29. Інформаційне забезпечення здійснення державного контролю на кордоні
1.Компетентний орган забезпечує доступ призначених прикордонних інспекційних постів та призначених пунктів пропуску до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, яка повинна забезпечувати обмін інформацією з інформаційно-телекомунікаційною системою митного органу.
2.Відомості про результати здійснення державного контролю вантажів із продуктами на призначених прикордонних інспекційних постах та призначених пунктах пропуску вносяться до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
3.Доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу повинен бути також забезпечений для державного ветеринарного інспектора, що перебуває на митному складі, затвердженому для зберігання продуктів, що не відповідають вимогам законодавства про харчові продукти та корми, державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) у пункті призначення вантажу у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 51 цього Закону, а також для інших осіб, якщо це необхідно для виконання вимог цього Закону.
4. Інформаційно-телекомунікаційна система компетентного органу та її програмне забезпечення є об'єктом права державної власності.
Стаття 30. Вимоги до транзиту (переміщення) вантажів із продуктами через територію України
1.Компетентний орган дозволяє переміщення вантажів із продуктами через територію України лише за наступних умов:
1)вантаж із продуктами надходить із країни, продукти з якої не заборонені до ввезення на територію України та призначаються для третьої країни. Ця вимога не застосовується до перевантаження вантажу із продуктами з одного літака на інший, або з одного судна на інше в межах митної зони одного й того ж самого порту або аеропорту з метою подальшого переміщення без зупинок на території України;
2) державним ветеринарним інспектором призначеного прикордонного інспекційного посту оформлено відповідні документи на транзит (переміщення) вантажу із продуктами через територію України;
3)оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж із продуктами, заздалегідь гарантує наступне:
країна призначення вантажу дозволить ввезення зазначеного вантажу із продуктами на свою територію; або
повернення вантажу до країни, з якої надійшов вантаж із продуктами, якщо у ввезенні зазначених продуктів буде відмовлено країною призначення.
2.Рішення щодо переміщення, зазначене у частині першій цієї статті, приймається за умови відповідності наступним вимогам:
1)вантаж із продуктами, що надходить на призначений прикордонний інспекційний пост, супроводжується оригіналом міжнародного сертифіката або оригіналами інших документів, які вимагаються законодавством на ці продукти, складеними державною мовою країни, в якій їх видано, та українською мовою (крім комерційного найменування, торговельної марки та назви (опису) товару, які можуть зазначатися англійською мовою);
2)вантаж із продуктами на призначеному прикордонному інспекційному посту надається для документальної перевірки та перевірки відповідності. У разі виникнення ризику для здоров’я людини або тварин чи встановлення факту невідповідності законодавству проводяться фізичні перевірки.
людських ресурсів та засобів логістики для розвантажування вантажу з метою здійснення заходів державного контролю;
2) наявність належного обладнання для відбору зразків необхідних для досліджень (випробувань), певного транспорту та/або пакувальних форм, якщо відбір зразків із цього вантажу не може бути здійснено за допомогою звичайного обладнання для відбору зразків.
11.Усі витрати, пов’язані із проведенням посиленого державного контролю, несуть оператори ринку або особи, відповідальні за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
12.Поводження із вантажами, які не відповідають встановленим вимогам, здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно у ст.ст. 47- 57     
410. 1. Державний контроль здійснюється на прикордонних інспекційних постах та передбачає перевірку документів (можуть бути надані в електронному вигляді), що супроводжують вантаж, перевірку відповідності, та, у передбачених законодавством випадках, фізичну перевірку вантажу. Періодичність проведення фізичної перевірки та лабораторних досліджень, що проводяться в рамках такої перевірки, залежить від ризику, який становить вантаж для здоров’я людини, та затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.
 
      
411. 2. Під час проведення фізичної перевірки вантажу, обов’язково перевіряється:
 
      
412. 1) умови та засоби перевезення з метою визначення чи були дотримані вимоги до температурного режиму, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, встановлені законодавством про харчові продукти або оператором ринку;
 
      
413. 2) відповідність фактичної ваги вантажу тій вазі, що зазначена у документі, який супроводжує вантаж;
 
      
414. 3) пакування та маркування на відповідність законодавству про харчові продукти.
 
      
415. 3. У випадку проведення органолептичних досліджень, простих фізичних, хімічних та лабораторних досліджень, попередньо повинен бути проведений огляд відібраної частини вантажу, а у випадку насипного вантажу – огляд зразків такого вантажу, відібраних для проведення фізичної перевірки. Випробування повинні здійснюватися по відношенню до усіх зразків, відібраних з вантажу, який може бути частково розвантажений, якщо це необхідно, для забезпечення доступу до всіх його частин. Огляд повинен охоплювати 1% товарів або упаковок вантажу, мінімальна кількість яких має складати два товарів/упаковки, максимальна кількість – десять товарів/упаковок. У випадку насипного вантажу, відбирається п‘ять зразків з різних частин вантажу.
 
      
416. 4. Транспортні засоби повністю розвантажуються тільки якщо:
 
      
417. 1) вантаж завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до усього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;
 
      
418. 2) під час перевірки зразків було виявлено невідповідність;
 
      
419. 3) у попередніх вантажах були виявлені невідповідності;
 
      
420. 4) існує обґрунтована підозра про наявність невідповідності.
 
      
421. У разі прийняття рішення щодо повного розвантаження на призначених прикордонних інспекційних постах мають бути створені умови, що забезпечують дотримання температурного режиму, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів, та захисту харчових продуктів від забруднення.
 
      
422. 5.Проведення фізичної перевірки вантажу може включати проведення:
 
      
423. 1) органолептичних досліджень, та\або
 
      
424. 2) простих фізичних та хімічних досліджень (розморожування, нагрівання, розрізання), які здійнюються в місці проведення державного контролю під час його здійснення; та\або
 
      
425. 3) досліджень (випробувань) з метою виявлення забруднюючих речовин та за іншими показниками, встановленими законодавством про безпечність та якість харчових продуктів, кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
      
426. 6. Проведення дослідження (випробування) є обов’язковим тільки у таких випадках:
 
      
427. 1) за наявності результатів останнього попереднього дослідження, яке свідчить про небезпечність вантажу, що походить з тієї ж самої потужності;
 
      
428. 2) за наявності інформації про небезпечні фактори, пов’язані с товаром або тваринами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України з певної країни;
 
      
429. 3) якщо таке дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного контролю;
 
      
430. 4) якщо за результатами перевірки документів, що супроводжують вантаж з об’єктами санітарних заходів та/або перевірки відповідності, отримані дані, що свідчать про можливість порушення вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, кормів, здоров`я та благополуччя тварин.
 
      
431. 7. У випадку, коли під час здійснення фізичної перевірки вантажу результати лабораторних досліджень не можуть бути отримані негайно, але відсутні факти про наявність безпосередньої загрози здоров‘ю людей або тварин, такий вантаж може бути випущено в обіг. У випадку отримання лабораторних досліджень, які свідчать про небезпечність вантажу, такий вантаж відкликається з обігу оператором ринку за його рахунок.
 
      
432. У разі, коли лабораторні дослідження (випробування) здійснюються за наявності даних про порушення вимог законодавства про харчові продукти та/або за наявності попередніх результатів, які свідчать про небезпечність вантажу, забороняється випуск вантажу у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань).
 
      
433. Поводження із вантажами, щодо яких лабораторне дослідження (випробування) показало наявність невідповідності, що створює загрозу здоров`ю людей та/або тварин, здійснюється відповідно до положень статті 37 цього Закону.
 
      
434. 8. Після закінчення фізичної перевірки, компетентний орган підтверджує завершення її проведення шляхом закриття усіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування усіх контейнерів із занесенням номеру пломби у товаро-транспортний документ.
 
      
435. 9. Після проходження усіх необхідних перевірок державний інспектор видає на вантаж відповідний документ встановленого зразку із зазначенням результатів перевірки.
 
      
436. 10. Відомості про результати здійснення державного контролю товарів або тварин на прикордонних інспекційних постах вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу «єдиного вікна», і є підставою для прийняття рішення посадовою особою митного органу щодо завершення митного оформлення таких товарів або тварин.
 
      
437. 11. Порядок проведення державного контролю товарів та тварин, ввозяться (пересилаються) на митну територію України, в тому числі – порядок взаємодії компетентного органу та митного органу, затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
-235- Продан О.П.
Доповнити законопроект новою статтею такого змісту:
«Стаття 30. Дослідження (випробування) на місці і лабораторні дослідження (випробування)
Відбір зразків та їх дослідження (випробування) на місці і/або лабораторні дослідження (випробування) в межах фізичної перевірки вантажу проводяться виключно у таких випадках:
1) останній попередній вантаж, що походить з тієї самої потужності, за результатами лабораторного дослідження (випробування) визнано небезпечним;
2) отримання компетентним органом офіційної інформації, у тому числі через Систему швидкого повідомлення про загрози, пов'язані з харчовими продуктами та кормами (Тhе Rаріd АlеrtSystеmfоr Fооdаnd Fееd–RАSFF), про появу (наявність)в країні-експортері небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;
3) лабораторне дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного контролю або окремим планом держаного моніторингу, якщо він не розрахований на один рік і не включений в щорічний план державного контролю, або рішенням компетентного органу про затвердження періодичності лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
4) поява за результатами документальної перевірки або перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності;
5) спеціальні умови імпорту передбачають лабораторне дослідження (випробування) відповідних вантажів.».
 
Враховано частково у ст.45     
438. Стаття 30. Зменшення частоти перевірок відповідності та фізичних перевірок
 
-236- Бакуменко О.Б.
Статті 30-37 Розділу V замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 30. Вимоги до призначених пунктів пропуску
1.Призначені пункти пропуску, зазначені у частині першій статті 57 цього Закону, повинні відповідати наступним вимогам:
1) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу для здійснення відповідних перевірок вантажів;
2) наявність достатньої кількості приміщень для здійснення необхідних перевірок;
3) наявність детальних інструкцій щодо відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;
4) наявність потужностей для зберігання вантажів (вантажів у контейнерах) в належних умовах під час їх затримання та/або очікування результатів досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості приміщень для зберігання, включаючи зберігання в охолодженому (замороженому) стані;
5) наявність обладнання для розвантажування та проведення відбору зразків для досліджень (випробувань);
6) можливість здійснювати розвантажування та відбір зразків у захищеному місці (за необхідності);
7) наявність доступу до послуг уповноваженої лабораторії, місце розташування якої забезпечує можливість своєчасної доставки до неї зразків, відібраних на цьому пункті пропуску.
 
Враховано редакційно у ст.ст. 58-62     
439. 1. Компетентний орган встановлює зменшену частоту перевірок відповідності та фізичних перевірок вантажів із товарами або тваринами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, беручи до уваги результати попередніх перевірок вантажів, які відповідають наступним вимогам:
 
-237- Мірошніченко І.В.
у розділі V законопроекту частину 1статті 30 викласти в такій редакції:
«1. Під час здійснення фізичних перевірок товарів компетентний орган використовує частоту перевірок, яка передбачена для цих товарів законодавством ЄС.».
 
Відхилено аконодавство ЄС не визначає конкретну частоту фізичних перевірок. Воно визначає алгоритм визначення періодичності таких перевірок, що базується на ризик-орієнтованому підході. Саме цей алгоритм відображено в законопроекті.     
440. 1) походять з країн, що надають відповідні гарантії здоров’я та благополуччя тварин, безпечності та якості харчових продуктів, кормів;
 
      
441. 2) походять із потужностей, які входять до реєстру потужностей для ввезення (пересилання) в Україну товарів або тварин;
 
      
442. 3) присутній міжнародний сертифікат або інший аналогічний документ.
 
      
443. 2. Компетентний орган перед прийняттям рішення щодо зменшення частоти перевірок відповідності та фізичних перевірок повинен оцінити наступне:
 
      
444. 1) гарантії, що надаються країною щодо всієї території або її частини по відношенню до відповідності встановленим вимогам, включаючи ті, що стосуються залишків;
 
      
445. 2) стан здоров’я тварин у відповідній країні;
 
      
446. 3) загальний стан здоров’я у країні;
 
      
447. 4) заходи, що застосовуються у країні в сфері моніторингу та боротьби з хворобами;
 
      
448. 5) структура, професійні навички, незалежність та кваліфікація персоналу ветеринарної служби та інших компетентних служб;
 
      
449. 6) відповідність вимогам щодо гігієни харчових продуктів або кормів;
 
      
450. 7) тип товару та його потенційний ризик для здоров’я;
 
      
451. 8) результати інспекцій компетентного органу, проведених на цих потужностях у країні або відповідного компетентного органу країни;
 
      
452. 9) результати здійснених перевірок при ввезенні (пересиланні) продуктів на митну територію України;
 
      
453. 10) аналіз ризику, який здійснюється по відношенню до товарів або тварин.
 
      
454. 3. Зменшення частоти перевірок відповідності та фізичних перевірок також здійснюється в рамках угоди про еквівалентність санітарних заходів, що укладається між компетентним органом та компетентним органом відповідної країни.
 
-238- Левченко Ю.В.
З абзацу 1 частини 7 статті 30 розділу 6 Законопроекту виключити слово «уповноваженої»
 
Відхилено Оскільки суперечить Регламенту ЄС 882, який передбачає механізм уповноваження лабораторій для цілей державного контролю     
455. Стаття 31. Вимоги до транзиту (переміщення) вантажів із товарами або тваринами через територію України
 
      
456. 1. Компетентний орган дозволяє переміщення вантажів із товарами або тваринами через територію України лише за таких умов:
 
      
457. 1) вантаж з товарами або тваринами надходить з країни, з якої вони не заборонені до ввезення на територію України та призначаються для іншої третьої країни.
 
      
458. Дія цього пункту не поширюється на вантажі з товарами або тваринами у разі їх перевантаження з одного літака на інший або з одного судна на інше в межах митної зони одного і того самого порту чи аеропорту з метою подальшого переміщення без зупинок територією України;
 
      
459. 2) державним інспектором прикордонного інспекційного поста оформлено відповідні документи на транзит (переміщення) вантажу через територію України;
 
      
460. 3) вантаж, що надходить на прикордонний інспекційний пост, супроводжується міжнародним сертифікатом або іншими документом разом із завіреними перекладами таких документів;
 
      
461. 4) особа, відповідальна за вантаж, заздалегідь гарантує повернення вантажу, якщо у ввезенні вантажу буде відмовлено.
 
      
462. 2. Вантаж з продуктами на прикордонному інспекційному посту надається для перевірки відповідності. У разі виникнення ризику для здоров’я людини або тварин чи встановлення факту невідповідності законодавству проводяться додаткові фізичні перевірки.
 
      
463. 3. За рішенням компетентного органу може не проводитися перевірка документів, перевірка відповідності і фізична перевірка для морських та повітряних перевезень, якщо:
 
      
464. 1) вантаж з продуктами не розвантажується, а перевірка документів полягає у вивченні товарно-транспортних документів;
 
      
465. 2) вантаж перевантажується з одного літака на інший або з одного судна на інше у межах зони митного контролю одного і того самого порту чи аеропорту.
 
      
466. 4. У разі надходження вантажу на територію України автошляхами, залізницею або водними шляхами зазначений вантаж повинен:
 
      
467. 1) переміщуватися під митним контролем відповідно до встановлених процедур;
 
      
468. 2) переміщуватися без розвантаження вантажу або його поділу після того, як цей вантаж залишає прикордонний інспекційний пост, через який його було ввезено. Транспортні засоби або контейнери повинні бути опломбовані відповідним уповноваженим органом країни походження;
 
      
469. 3) залишити територію України через прикордонний інспекційний пост у строки, передбачені законодавством України.
 
      
470. 5. Державний інспектор, який здійснює оформлення відповідних документів на переміщення вантажу, надає інформацію про таке переміщення державному інспектору прикордонного інспекційного поста.
 
      
471. 6. Державний інспектор прикордонного інспекційного поста засвідчує у супровідному документі те, що зазначений вантаж залишив територію України, та надсилає копію цього документа до прикордонного інспекційного поста, через який ввезено вантаж з продуктами.
 
      
472. 7. Якщо державному інспектору прикордонного інспекційного поста, через який було ввезено вантаж, не повідомлено про залишення території України цим вантажем у передбачений законодавством строк, він передає відповідну інформацію для розгляду митному органу.
 
      
473. 8. Витрати, пов’язані з транзитом (переміщенням) вантажів, покладаються на особу, відповідальну за вантаж.
 
      
474. Стаття 32. Вантажі, що призначаються до переміщення на митні склади
 
      
475. 1. Вантажі, що надходять з іноземної держави та призначаються для оформлення в режим митного складу, приймаються до державного контролю, якщо особа, відповідальна за вантаж, надіслала попереднє повідомлення відповідному прикордонному інспекційному посту.
 
      
476. 2. На прикордонному інспекційному посту кожен вантаж з продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає перевірці, зокрема проводиться перевірка оригіналу міжнародного сертифіката або оригіналів відповідних документів, перевірка відповідності.
 
      
477. Фізична перевірка проводиться у разі виникнення підозри наявності ризику для здоров’я людини та/або тварин.
 
      
478. Якщо у результаті державного контролю встановлено відповідність товарів вимогам законодавства, державний інспектор прикордонного інспекційного поста видає відповідний ветеринарний документ, на підставі якого митний орган дозволяє ввезення продукту на митну територію України.
 
      
479. 3. Витрати, пов’язані з оформленням товарів в режим митного складу, покладаються на оператора ринку без подальшої компенсації з боку держави.
 
      
480. 4. Компетентний орган складає та оприлюднює перелік затверджених митних складів.
 
      
481. 5. На виконання положень цієї статті Кабінетом Міністрів України встановлюється порядок державного контролю при надходженні вантажів на митні склади, перевезення вантажів між такими складами та дозволене поводження з вантажами на складах.
 
      
482. Стаття 33. Вимоги до митних складів, на яких зберігаються товари оформлені в режим митного складу
 
      
483. Митні склади, на яких зберігаються товари, оформлені в режим митного складу, повинні відповідати таким вимогам:
 
      
484. 1) дотримання умов зберігання товарів, передбачених їх маркуванням;
 
      
485. 2) відповідність вимогам законодавства щодо митних складів.
 
      
486. Стаття 34. Реімпорт вантажів із товарами
 
      
487. 1. Компетентний орган дозволяє реімпорт вантажів з товарами, які походять з України, та яким було відмовлено у ввезенні іншою країною, якщо:
 
      
488. 1) товари супроводжуються оригіналом міжнародного сертифікату, або іншого документу, або відповідною копією, завіреною компетентним органом, який видав цей документ, що супроводжує товари, а також документом, в якому зазначаються підстави відмови у ввезенні та гарантується, що вимоги зберігання та перевезення товарів були дотримані, та що зазначені продукти не підлягали жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню із ними; у випадку з опломбованими контейнерами, необхідна наявність документа перевізника, в якому зазначається, що вміст контейнеру не підлягав жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню або розвантаженню;
 
      
489. 2) зазначені товари проходять перевірку документів та перевірку відповідності;
 
      
490. 3) вантаж повертається безпосередньо до потужності походження, якщо вантаж під час перевезення перебуває під наглядом компетентного органу у закритих транспортних засобах або контейнерах, опломбованих компетентним органом. Державний інспектор прикордонного інспекційного посту через який ввозиться вантаж, повідомляє відповідного державного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу.
 
      
491. 2. Вантаж із продуктами, які дозволені до реімпорту, перевозяться до потужності походження у закритих транспортних засобах або контейнерах, опломбованих компетентним органом у такий спосіб, щоб пломба була пошкоджена при відчиненні вантажної частини транспортного засобу. Державний інспектор прикордонного інспекційного посту, через який ввозиться вантаж, повідомляє відповідного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу.
 
      
492. 3. Державний інспектор, який дозволяє перевезення, повідомляє компетентний орган місця призначення вантажу.
 
      
493. 4. Усі витрати, які виникають згідно цієї статті, включаючи вартість державного контролю, відшкодовуються за рахунок особи, відповідальної за вантаж.
 
      
494. Стаття 35. Вантажі з неприйнятними міжнародними сертифікатами або з неправильно маркованими товарами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
 
      
495. 1. Якщо під час проведення державного контролю з`ясовується, що міжнародний сертифікат або інший подібний за суттю документ, який супроводжує вантаж з товарами або тваринами, є неприйнятним та/або товари або тварини у вантажі не є тими, що вказані у супровідному міжнародному сертифікаті або іншому документі такий вантаж зберігається на призначеному прикордонному інспекційному посту, з дотриманням вимог до зберігання такого товару або умов утримання тварин.
 
      
496. 2. Компетентний орган протягом одного робочого дня повідомляє особу, що відповідальна за вантаж, про те, що міжнародний сертифікат або інший подібний документ, є неприйнятним та\або товари, тварини не є тими, що вказані у документі, та встановлює зв’язок з компетентним органом країни експортера, який видав документ, про необхідність проведення консультацій щодо подальших дій із зазначеним вантажем.
 
      
497. 3. Якщо під час консультацій з компетентним органом країни експортера було встановлено що міжнародний сертифікат або інший подібний документ є дійсним, за вимогою особи, відповідальної за вантаж, цей вантаж може піддаватися фізичній перевірці для визначення його придатності та можливості його подальшого імпорту.
 
      
498. 4. Якщо під час консультацій з компетентним органом країни експортера було встановлено, що міжнародний сертифікат є недійсним, такому вантажу відмовляється у ввезенні. Подальше поводження з таким вантажем здійснюється відповідно до статті 37 цього Закону.
 
      
499. 5. Вантажі, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України та марковані з порушенням вимог законодавства, можуть бути випущені в обіг без права їх пропонування кінцевому споживачу під зобов’язання оператора ринку про виправлення маркування відповідно до вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів.
 
      
500. 6. Якщо оператор ринку не заявляє про свою готовність здійснити зміну маркування харчового продукту з метою приведення його у відповідність з вимогами законодавства про харчові продукти, вантаж підпадає під дію положень статті 37 цього Закону.
 
      
501. Стаття 36. Обмеження ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження у зв’язку із хворобами списку Міжнародного епізоотичного бюро
 
      
502. 1. Компетентний орган, якщо це рекомендується відповідними міжнародними організаціями або відповідно до аналізу ризику є необхідним для досягнення належного рівня захисту здоров’я людей та тварин, може обмежити або заборонити ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження з певних країн чи зон у межах певних країн у разі підтвердження спалаху хвороб списку МЕБ, які можуть зробити харчові продукти тваринного походження небезпечними. Ці обмеження та заборона скасовуються після підтвердження закінчення спалаху хвороби та підтвердження безпечності харчових продуктів тваринного походження.
 
      
503. 2. У разі обмеження або заборони ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження згідно з частиною першою цієї статті, така заборона або обмеження стосується усіх вантажів, що вже виїхали з країни походження, якщо дата виїзду з указаної країни припадає на інкубаційний період для хвороб списку МЕБ, який визначається від дати підтвердження спалаху такої хвороби.
 
      
504. Стаття 37. Поводження з вантажами, яким відмовлено у ввезенні
 
      
505. 1. Якщо у результаті проведення державного контролю виявляється, що товари або тварини не відповідають вимогам законодавства, компетентний орган, після консультацій з оператором ринку, відповідальним за вантаж, приймає рішення:
 
      
506. 1) про вивезення вантажу за межі території України з прикордонного інспекційного посту до місця, погодженого з оператором ринку, відповідального за вантаж, з використанням того ж або іншого транспортного засобу (якщо перевантаження в інший транспортний засіб не становить загрози проникнення або поширення шкідливих організмів на територію України, або не становить загрози здоров’ю людей та тварин) у строк, що не перевищує 60 діб. При цьому документи, що супроводжують вантаж, визнаються недійсними, для того, щоб унеможливити повторне ввезення цього вантажу через інший прикордонний інспекційний пост; або
 
      
507. 2) про знищення вантажу відповідно до законодавства, якщо його вивезення є неможливим, або якщо 60-денний строк, зазначений у пункті 1 цієї частини закінчився, або за згодою на таке знищення; або
 
      
508. 3) про зміну призначеного використання вантажу під наглядом компетентного органу, у випадку якщо така зміна використання не спричиняє шкідливого впливу на здоров’я людей, тварин або рослин.
 
      
509. 2. Під час очікування на вивезення або знищення, або зміну призначеного використання вантажу, зазначеного у частині першій цієї статті, або підтвердження причин для відмови у його ввезенні, вантаж знаходиться під наглядом компетентного органу.
 
      
510. 3. У випадку зміни призначеного використання, харчові продукти, які виключено з категорії харчових продуктів для споживання людиною, маркуються на кожній упаковці добре видимим попередженням "Не для споживання людиною", а в разі відсутності упаковок маркуються або пакуються таким чином, щоб проставити на упаковці попередження "Не для споживання людиною".
 
-239- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
38. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 30. Завдання державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, перевіряє також ефективність процедур, розроблених оператором ринку для дотримання таких вимог:
1) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі будь-якого забруднення та ознак патофізіологічних аномалій або змін;
2) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі ризикового матеріалу, крім випадків, передбачених законодавством;
3) виробництво свіжого м’яса із дотриманням законодавства щодо трансмісивної губкоподібної енцефалопатії.
Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, перевіряє також безперервність дотримання оператором ринку його власних процедур стосовно практики збирання, транспортування, зберігання, поводження, переробки, використання та знищення побічних продуктів тваринного походження, включаючи ризиковий матеріал.
2. Державний контроль на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса може включати в себе:
1) перевірку інформації про харчовий ланцюг щодо тварин, призначених для забою;
2) передзабійний огляд;
3) перевірку дотримання законодавства про благополуччя тварин під час їх транспортування та забою;
4) післязабійний огляд;
5) перевірку процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом;
6) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань).
3. Перевірка державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг включає в себе аналіз:
1) інформації, отриманої з господарства походження, стосовно тварини, призначеної для забою, у тому числі щодо стану її здоров’я, лікування та застосування ветеринарних препаратів;
2) інформації, що міститься у ветеринарних та інших документах, що супроводжують тварину.
4. Державний ветеринарний інспектор здійснює передзабійний огляд птиці протягом 12 годин, а інших тварин - протягом 24 годин після їх прибуття на бійню (крім визначених у встановленому законодавством порядку боєнь, на яких не вимагається присутність державного ветеринарного інспектора). Державний ветеринарний інспектор має право у будь-який час провести повторний передзабійний огляд тварини.
Забій тварини повинен бути здійснений протягом 24 годин після її передзабійного огляду на бійні або протягом 72 годин після її передзабійного огляду в господарстві походження. Якщо тварина, яка пройшла передзабійний огляд в господарстві походження, не була забита протягом 72 годин, вона підлягає повторному передзабійному огляду.
5. Безпосередньо після забою державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд усіх зовнішніх поверхонь туші та нутрощів з цієї туші, звертаючи особливу увагу на виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності державний ветеринарний інспектор здійснює заходи з метою встановлення (перевірки):
1) остаточного діагнозу;
2) наявності інфекційних захворювань;
3) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;
4) відповідності мікробіологічним критеріям;
5) наявності інших факторів, через які м’ясо визнається непридатним для споживання людиною або підлягає використанню з відповідними обмеженнями.
6. Державний ветеринарний інспектор під час здійснення державного контролю свіжого м'яса зобов’язаний перевірити наявність та ефективність виконання процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом, видалення такого матеріалу та побічних продуктів тваринного походження, а також, за необхідності, їх маркування.
7. Державний ветеринарний інспектор з урахуванням передбачених цим Законом загальних принципів здійснення державного контролю та вимог до лабораторних досліджень (випробувань) повинен забезпечити відбір зразків, їх маркування та відправлення до уповноваженої лабораторії з метою:
виконання щорічного плану державного моніторингу та/або щорічного плану державного контролю;
виявлення трансмісивної губкоподібної енцефалопатії;
виявлення заборонених законодавством речовин та/або контролю за речовинами в рамках виконання щорічного плану державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, кормах та харчових продуктах;
виявлення інфекційних захворювань, контролю зоонозів та їх збудників.
 
Враховано   Стаття 30. Завдання державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, перевіряє також ефективність процедур, розроблених оператором ринку для дотримання вимог щодо:
1) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі будь-якого забруднення та ознак патофізіологічних аномалій або змін;
2) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі ризикового матеріалу, крім випадків, передбачених законодавством;
3) виробництва свіжого м’яса з дотриманням законодавства щодо трансмісивної губкоподібної енцефалопатії.
Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, перевіряє також безперервність дотримання оператором ринку його власних процедур у частині практики збирання, транспортування, зберігання, поводження, переробки, використання та знищення побічних продуктів тваринного походження, у тому числі ризикового матеріалу.
2. Державний контроль на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м'яса може включати:
1) перевірку інформації про харчовий ланцюг щодо тварин, призначених для забою;
2) передзабійний огляд;
3) перевірку дотримання законодавства про благополуччя тварин під час їх транспортування та забою;
4) післязабійний огляд;
5) перевірку процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом;
6) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань).
3. Перевірка державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг включає в себе аналіз:
1) інформації, отриманої з господарства походження, про тварину, призначену для забою, у тому числі про стан її здоров’я, лікування та застосування ветеринарних препаратів;
2) інформації, що міститься у ветеринарних та інших документах, які супроводжують тварину.
4. Державний ветеринарний інспектор здійснює передзабійний огляд птиці протягом 12 годин, а інших тварин - протягом 24 годин після їх прибуття на бійню (крім визначених у встановленому законодавством порядку боєнь, на яких не вимагається присутність державного ветеринарного інспектора). Державний ветеринарний інспектор має право у будь-який час провести повторний передзабійний огляд тварини.
Забій тварини повинен бути здійснений протягом 24 годин після її передзабійного огляду на бійні або протягом 72 годин після її передзабійного огляду в господарстві походження. Якщо тварина, яка пройшла передзабійний огляд в господарстві походження, не була забита протягом 72 годин, вона підлягає повторному передзабійному огляду.
5. Безпосередньо після забою державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд усіх зовнішніх поверхонь туші та нутрощів з цієї туші, звертаючи особливу увагу на виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності державний ветеринарний інспектор здійснює заходи з метою встановлення (перевірки):
1) остаточного діагнозу;
2) наявності інфекційних захворювань;
3) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;
4) відповідності мікробіологічним критеріям;
5) наявності інших факторів, через які м’ясо визнається непридатним для споживання людиною або підлягає використанню з відповідними обмеженнями.
6. Державний ветеринарний інспектор під час здійснення державного контролю свіжого м'яса зобов’язаний перевірити наявність та ефективність виконання процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом, чи видалено такий матеріал та побічні продукти тваринного походження, а також за потреби перевірити їх маркування.
7. Державний ветеринарний інспектор з урахуванням передбачених цим Законом загальних принципів здійснення державного контролю та вимог до лабораторних досліджень (випробувань) повинен забезпечити відбір зразків, їх маркування та відправлення до уповноваженої лабораторії з метою:
1) виконання щорічного плану державного моніторингу та/або щорічного плану державного контролю;
2) виявлення трансмісивної губкоподібної енцефалопатії;
3) виявлення заборонених законодавством речовин та/або контролю за речовинами в рамках виконання щорічного плану державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, кормах та харчових продуктах;
4) виявлення інфекційних захворювань, контролю зоонозів та їх збудників.
Стаття 31. Особливості залучення помічника державного ветеринарного інспектора та працівників боєнь до здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Помічник державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса допомагає державному ветеринарному інспектору у виконанні всіх його завдань з урахуванням таких обмежень (умов):
1) під час проведення аудиту помічник державного ветеринарного інспектора здійснює лише збір інформації щодо дотримання гігієнічних вимог, а також постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
2) під час здійснення передзабійного огляду та перевірки дотримання законодавства про благополуччя тварин помічник державного ветеринарного інспектора надає виключно технічну допомогу, необхідну для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;
3) державний ветеринарний інспектор регулярно перевіряє роботу свого помічника.
2. Компетентний орган на основі проведеного ним аналізу ризиків, що враховує, зокрема, результати попередніх заходів державного контролю та інформацію щодо виконання персоналом бійні своїх професійних обов’язків, має право у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, уповноважити працівників бійні на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м’яса птиці та зайцеподібних, за таких умов:
1) на потужності протягом щонайменше 12 останніх місяців дотримуються гігієнічні вимоги та ефективно застосовуються постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР;
2) працівники бійні пройшли підготовку та склали кваліфікаційні іспити, що є обов'язковими для помічника державного ветеринарного інспектора в частині функцій, які виконуватимуть такі працівники;
3) під час здійснення функцій помічника державного ветеринарного інспектора працівники бійні перебувають під наглядом, керівництвом та відповідальністю державного ветеринарного інспектора, який періодично проводить перевірку дотримання законодавства такими працівниками, зокрема під час передзабійних та післязабійних оглядів, та документує результати відповідних перевірок;
4) працівники бійні, що виконують функції помічника державного ветеринарного інспектора, є незалежними від працівників, відповідальних за процес виробництва на відповідній потужності, для уникнення конфлікту інтересів;
5) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань) здійснюється лише працівниками бійні, які пройшли спеціальну практичну підготовку під наглядом державного ветеринарного інспектора.
3. У разі невиконання уповноваженими працівниками бійні функцій помічника державного ветеринарного інспектора компетентний орган позбавляє уповноваження таких працівників у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 32. Позначка придатності та ідентифікаційна позначка
1. Позначка придатності наноситься лише на туші свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, та великих диких тварин, а також на напівтуші, четвертини та шматки, що отримані шляхом розроблення напівтуш на три шматки, та лише якщо в результаті передзабійного та післязабійного огляду встановлено відсутність причин, через які це м’ясо визнається непридатним для споживання людиною. Нанесення позначки придатності здійснюється на бійні або на потужності з переробки диких тварин, якщо інше не передбачено законом. Обіг зазначених туш тварин та їх частин без нанесеної на них позначки придатності забороняється, якщо інше не передбачено законодавством.
Забороняється видалення позначки придатності, якщо цього не вимагає поводження з харчовим продуктом на наступних стадіях виробництва.
2. Ідентифікаційна позначка, яка містить реєстраційний номер потужності, наноситься з метою забезпечення простежуваності на харчові продукти тваринного походження, щодо яких цим Законом не передбачене нанесення позначки придатності та які вироблені на потужностях, на які видано експлуатаційний дозвіл. Ідентифікаційна позначка наноситься операторами ринку, які здійснюють виробництво чи первинне пакування та/або пакування відповідних продуктів, до моменту їх вивезення з потужності. У разі подальшої переробки або повторного пакування на іншій потужності наноситься нова ідентифікаційна позначка. Обіг зазначених харчових продуктів тваринного походження без ідентифікаційної позначки забороняється.
3. Вимоги до позначки придатності, ідентифікаційної позначки та порядок їх нанесення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 33. Порядок обміну інформацією про результати державного контролю свіжого м’яса
1. Результати державного контролю свіжого м’яса вносяться державним ветеринарним інспектором до журналів обліку та/або інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
2. Якщо за результатами державного контролю свіжого м'яса встановлено наявність ознак будь-якого захворювання або патологічного стану, що становить загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини або загрозу для благополуччя тварин (небезпечний фактор), державний ветеринарний інспектор повідомляє про це оператора ринку.
Якщо виявлений небезпечний фактор виник під час первинного виробництва, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це ветеринара, який надає послуги господарству походження тварини, та відповідного оператора ринку.
Якщо тварини були вирощені на території іншої країни, компетентний орган зобов’язаний повідомити про виявлення небезпечного фактора компетентний орган країни походження цих тварин.
3. Якщо в результаті державного контролю свіжого м'яса з'являється обґрунтована підозра щодо наявності збудників інфекційних захворювань, державний ветеринарний інспектор зобов’язаний негайно повідомити про це компетентний орган. У такому разі державний ветеринарний інспектор та компетентний орган зобов’язані вжити усіх передбачених законодавством заходів, що запобігають поширенню збудників відповідних інфекційних захворювань.
Стаття 34. Рішення державного ветеринарного інспектора, що приймаються на підставі інформації про харчовий ланцюг
1. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за господарство походження тварини, за 24 години до відправлення тварини на бійню надає інформацію про харчовий ланцюг оператору, відповідальному за бійню, який повинен її перевірити. Вимоги до змісту, форми та порядку надання інформації про харчовий ланцюг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за бійню, зобов’язаний надати державному ветеринарному інспектору інформацію про харчовий ланцюг невідкладно після її отримання від господарства походження тварини, але у будь-якому разі не пізніше ніж за 24 години до прибуття тварини на бійню. Державний ветеринарний інспектор не має права дозволяти забій тварини без перевірки ним інформації про харчовий ланцюг, крім випадків, передбачених цим Законом.
3. Якщо інформація про харчовий ланцюг не надана вчасно з технічних або інших поважних причин, державний ветеринарний інспектор має право дозволити забій тварини за відсутності такої інформації. У такому разі відповідна туша зберігається окремо від іншого м'яса та може бути визнана придатною для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг тварини. Запис про надання дозволу на забій тварини за відсутності інформації про харчовий ланцюг вноситься державним ветеринарним інспектором до відповідного журналу обліку та/або інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. У разі ненадання інформації про харчовий ланцюг протягом 24 годин з моменту прибуття тварини на бійню, все м’ясо, отримане з цієї тварини відповідно до частини третьої цієї статті, визнається непридатним для споживання людиною. Якщо тварина протягом зазначеного періоду не була забита, її забивають окремо від інших тварин, а отримане м’ясо визнається непридатним для споживання людиною.
5. Правила забою тварин, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, повинні передбачати окремий порядок прийняття на бійню та забою тварин, щодо яких є інформація про:
1) їх походження з господарства або території, де заборонено переміщення тварин або діють інші обмеження, пов’язані із захистом здоров’я людини та/або тварини;
2) порушення законодавства щодо застосування ветеринарних препаратів;
3) наявність загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини.
6. Компетентний орган здійснює позапланові заходи державного контролю щодо оператора ринку, відповідального за господарство походження, якщо встановлено недостовірність інформації про тварину, яка походить з такого господарства. Компетентний орган у межах своїх повноважень вживає також інших заходів, передбачених законом, стосовно будь-якої особи, відповідальної за надання зазначеної недостовірної інформації.
Стаття 35. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо живих тварин під час здійснення державного контролю
1. Державний ветеринарний інспектор перевіряє дотримання оператором ринку таких вимог:
1) тварини, що підлягають забою для споживання людиною, повинні бути ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;
2) забій тварин, що не ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, а також зберігання відповідного м'яса здійснюються окремо від інших тварин;
3) тварини, стан шкіри або шерсті яких загрожує забрудненням м’яса під час забою, забиваються лише після очищення їх шкіри та шерсті, крім випадків, коли відповідне м'ясо не призначається для споживання людиною.
2. Державний ветеринарний інспектор має право прийняти рішення про забій коней на бійні за відсутності інформації щодо їх ідентифікації, яка вимагається законодавством, якщо цього вимагає гуманне поводження з тваринами. У такому разі туші коней зберігаються окремо від іншого м'яса та можуть бути визнані придатними для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації щодо ідентифікації тварин.
3. Забій тварин із ознаками виснаження, захворювань або перебування у стані, що становить загрозу для здоров'я людини та/або тварини, а також зберігання відповідного м'яса повинні здійснюватися окремо від інших тварин та/або м’яса та з дотриманням умов, що унеможливлюють їх зараження.
4. Державний ветеринарний інспектор здійснює безпосередній нагляд за поводженням із тваринами в рамках заходів з ліквідації та контролю туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу та інших зоонозів.
5. Тварини, доставлені на бійню для забою, мають бути забиті на цій бійні. Якщо з технічних або інших поважних причин забій на такій бійні неможливий, державний ветеринарний інспектор має право дозволити пряме перевезення відповідних тварин для забою на іншу бійню.
Стаття 36. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо благополуччя тварин під час здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Державний ветеринарний інспектор, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров'я та благополуччя тварин під час забою, перевіряє застосування таким оператором ринку коригувальних дій та запобіжних заходів.
2. Державний ветеринарний інспектор, який виявив порушення законодавства про здоров'я та благополуччя тварин під час транспортування, зобов’язаний вжити необхідних заходів, встановлених законом.
3. Помічник державного ветеринарного інспектора, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров'я та благополуччя тварин, зобов’язаний негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора та в разі необхідності до його прибуття вжити відповідних заходів, визначених частинами першою і другою цієї статті.
Стаття 37. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо свіжого м’яса під час здійснення державного контролю
1. Державний ветеринарний інспектор визнає м’ясо непридатним для споживання людиною, якщо воно:
1) отримане із тварин, що не були піддані передзабійному огляду, крім диких тварин, які були забиті на полюванні;
2) отримане із тварин, нутрощі яких не були піддані післязабійному огляду, якщо інше прямо не передбачено цим Законом або законодавством про харчові продукти;
3) отримане із тварин, які померли до забою або в утробі, були народжені мертвими або забиті у віці до семи днів;
4) отримане внаслідок вирізання з туші точок забою;
5) отримане із тварин, заражених хворобою, що підлягає повідомленню згідно із законодавством;
6) отримане із тварин, заражених генералізованою хворобою, такою як генералізований сепсис, піемія, токсемія або віремія;
7) не відповідає мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством;
8) має ознаки паразитичної інвазії, якщо інше не встановлено законодавством;
9) містить залишки та/або забруднюючі речовини у кількостях, що перевищують встановлені законодавством допустимі рівні;
10) отримане із тварин або туш, що містять залишки речовин, використання яких у годуванні та/або лікуванні тварин забороняється законодавством;
11) піддане знезараженню методами, забороненими законодавством;
12) оброблене іонізуючим та/або ультрафіолетовим випромінюванням, якщо така обробка заборонена законодавством;
13) містить сторонні предмети (крім матеріалу в диких тваринах, що використовується для полювання на них);
14) перевищує встановлений законодавством максимально допустимий рівень радіоактивності;
15) свідчить про патофізіологічні зміни, аномалії у консистенції, недостатній крововилив (крім диких тварин) або органолептичні патологічні зміни, зокрема чіткий статевий запах;
16) отримане із тварин, що мали ознаки виснаження;
17) містить ризиковий матеріал, якщо інше не передбачено законодавством;
18) має ознаки забруднення землею або іншого забруднення;
19) містить кров, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини внаслідок стану тварини, з якої отримано це м’ясо, та/або забруднюючі речовини, що потрапили в це м'ясо під час забою;
20) отримане із тварини, що не ідентифікована відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;
21) з будь-яких інших причин становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини.
Стаття 38. Державний контроль живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих
1. Компетентний орган встановлює місцезнаходження та кордони територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків.
2. Вимоги до виробництва та обігу живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 39. Державний контроль рибних продуктів
1. Державний контроль за виробництвом та обігом рибних продуктів включає планові та позапланові інспектування суден та інших потужностей щодо дотримання оператором ринку гігієнічних та інших встановлених законодавством вимог до виробництва та обігу рибних продуктів, у тому числі до їх розвантаження, зберігання, транспортування та реалізації.
2. Державний контроль судна під прапором України, на якому здійснюється виробництво та/або обіг рибних продуктів, може здійснюватися у будь-якому місці його знаходження. Державний контроль судна, з якого розвантажуються рибні продукти та яке перебуває в порту України, може здійснюватися незалежно від прапора, під яким воно плаває.
3. Система заходів державного контролю виробництва та обігу рибних продуктів має забезпечувати:
1) інспектування на предмет відповідності рибних продуктів показникам свіжості, встановленим законодавством. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо невідповідності рибних продуктів показникам свіжості здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) для визначення рівня вмісту загальних азотлетких основ та триметиламіназоту. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо наявності в рибних продуктах інших небезпечних факторів здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) на предмет наявності таких факторів;
2) моніторинг рибних продуктів для визначення рівня вмісту гістаміну, залишків та забруднюючих речовин, а також наявності паразитів;
3) інспектування та інші заходи державного контролю з метою недопущення обігу рибних продуктів, отриманих із отруйних риб родин Теtrаоdоntіdае, Моlіdае, Dіоdоntіdае та Саnthіgаstеrіdае. Свіжі, приготовані, заморожені чи перероблені рибні продукти, отримані із водних тварин, що належать до родини Gеmрylіdае, зокрема Ruvеttus рrеtіоsus та Lеріdосybіum flаvоbrunnеum, можуть реалізовуватися та перебувати в обігу лише запакованими та за наявності маркування, яке містить інформацію для споживача про способи приготування таких рибних продуктів та про ризик, пов’язаний із вмістом речовин, що мають потенційно шкідливі гастроентерологічні наслідки. Звичайна назва рибних продуктів на етикетці повинна супроводжуватися їх науковою назвою. Забороняється обіг рибних продуктів, що містять біотоксини, такі як Сіguаtеrа, або інші види токсинів, які становлять загрозу для здоров’я людини, крім рибних продуктів, отриманих із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, якщо такі продукти вироблені з дотриманням гігієнічних вимог, встановлених законодавством для цих видів продуктів.
4. Рибні продукти визнаються непридатними для споживання людиною, якщо:
1) за результатами органолептичних досліджень, лабораторних досліджень (випробувань) на наявність паразитів встановлено невідповідність рибних продуктів законодавству;
2) у їстівних частинах рибних продуктів містяться забруднюючі речовини або залишки у кількості, що перевищує рівень, встановлений законодавством або розрахований на підставі обсягу очікуваного (допустимого) щоденного (щотижневого) споживання людиною таких продуктів;
3) рибні продукти не відповідають вимогам пункту 3 частини третьої цієї статті;
4) рибні продукти отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, вміст біотоксинів у яких перевищує рівень, встановлений законодавством;
5) державний ветеринарний інспектор має достатні підстави вважати, що з будь-яких інших причин рибні продукти становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини.
Стаття 40. Державний контроль сирого молока та молозива
1. Тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю, що здійснюється державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром з метою перевірки дотримання законодавства щодо виробництва сирого молока та/або молозива, стану здоров’я тварин та використання ветеринарних препаратів.
2. Господарства, де утримуються тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю з метою перевірки дотримання операторами ринку гігієнічних вимог, встановлених законодавством про харчові продукти. У разі виявлення порушення гігієнічних вимог державний ветеринарний інспектор вживає заходів, спрямованих на впровадження оператором ринку коригувальних дій.
3. Під час державного контролю беруться до уваги результати лабораторних досліджень (випробувань) показників безпечності сирого молока та/або молозива, проведених оператором ринку або на його замовлення.
4. Оператор ринку зобов'язаний розробити та впровадити процедури періодичної перевірки сирого молока для визначення рівня загального бактеріологічного забруднення та/або кількості соматичних клітин. Якщо за результатами такої перевірки виявляється невідповідність, оператор ринку має негайно повідомити про це компетентний орган. Якщо протягом трьох місяців з дати такого повідомлення вказану невідповідність не усунуто, відправлення сирого молока з відповідного господарства забороняється. Така заборона застосовується до моменту надання оператором ринку компетентному органу підтвердження усунення невідповідності.
 
    -240- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
39. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 31. Особливості залучення помічника державного ветеринарного інспектора та працівників боєнь до здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Помічник державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса може допомагати державному ветеринарному інспектору у виконанні всіх його завдань з урахуванням таких обмежень (умов):
1) під час проведення аудиту помічник державного ветеринарного інспектора здійснює лише збір інформації щодо дотримання гігієнічних вимог, а також постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
2) під час здійснення передзабійного огляду та перевірок дотримання законодавства про благополуччя тварин помічник державного ветеринарного інспектора надає виключно технічну допомогу, необхідну для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;
3) державний ветеринарний інспектор регулярно перевіряє роботу свого помічника.
2. Компетентний орган на основі проведеного ним аналізу ризиків, що враховує, зокрема, результати попередніх заходів державного контролю та інформацію щодо виконання персоналом бійні своїх професійних обов’язків, має право у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, уповноважити працівників бійні на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м’яса птиці та зайцеподібних, якщо виконуються такі умови:
1) на потужності протягом щонайменше 12 останніх місяців дотримуються гігієнічні вимоги та ефективно застосовуються постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР;
2) працівники бійні отримали підготовку та склали кваліфікаційні іспити, що є обов'язковими для помічника державного ветеринарного інспектора в частині функцій, які виконуватимуть такі працівники;
3) під час здійснення функцій помічника державного ветеринарного інспектора працівники бійні перебувають під наглядом, керівництвом та відповідальністю державного ветеринарного інспектора, який періодично перевіряє дотримання законодавства такими працівниками, у тому числі під час передзабійних та післязабійних оглядів, та документує результати відповідних перевірок;
4) працівники бійні, що виконують функції помічника державного ветеринарного інспектора, є незалежними від працівників, відповідальних за процес виробництва на відповідній потужності, для уникнення конфлікту інтересів;
5) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань) здійснюється лише працівниками бійні, які пройшли спеціальну практичну підготовку під наглядом державного ветеринарного інспектора.
3. У разі невиконання уповноваженими працівниками бійні функцій помічника державного ветеринарного інспектора компетентний орган позбавляє уповноваження таких працівників у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано    
    -241- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
40. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 32. Позначка придатності та ідентифікаційна позначка
1. Позначка придатності наноситься лише на туші свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, та великих диких тварин, а також на напівтуші, четвертини та шматки, що отримані шляхом розроблення напівтуш на три шматки, та лише якщо в результаті передзабійного та післязабійного огляду встановлено відсутність причин, через які це м’ясо визнається непридатним для споживання людиною. Нанесення позначки придатності здійснюється на бійні або на потужності з переробки диких тварин, якщо інше не передбачено законом. Обіг зазначених туш тварин та їх частин без нанесеної на них позначки придатності забороняється, якщо інше не передбачено законодавством.
Забороняється видалення позначки придатності, якщо цього не вимагає поводження з харчовим продуктом на наступних стадіях виробництва.
2. Ідентифікаційна позначка, яка містить реєстраційний номер потужності, наноситься з метою забезпечення простежуваності на харчові продукти тваринного походження, щодо яких цим Законом не передбачене нанесення позначки придатності та які вироблені на потужностях, на які видано експлуатаційний дозвіл. Ідентифікаційна позначка наноситься операторами ринку, які здійснюють виробництво чи первинне пакування та/або пакування відповідних продуктів, до моменту їх вивезення з потужності. У випадку наступної переробки або повторного пакування на іншій потужності наноситься нова ідентифікаційна позначка. Обіг зазначених харчових продуктів тваринного походження без ідентифікаційної позначки забороняється.
3. Вимоги до позначки придатності, ідентифікаційної позначки та порядок їх нанесення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано    
    -242- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
41. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 33. Порядок обміну інформацією про результати державного контролю свіжого м’яса
1. Результати державного контролю свіжого м’яса вносяться державним ветеринарним інспектором до журналів обліку та/або інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
2. Якщо за результатами державного контролю свіжого м'яса встановлено наявність ознак будь-якого захворювання або патологічного стану, що становить загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини або загрозу для благополуччя тварин (небезпечний фактор), державний ветеринарний інспектор повідомляє про це оператора ринку.
Якщо виявлений небезпечний фактор виник під час первинного виробництва, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це ветеринара, який надає послуги господарству походження тварини, та відповідного оператора ринку.
Якщо тварини були вирощеними на території іншої країни, компетентний орган зобов’язаний повідомити про виявлення небезпечного фактора компетентний орган країни походження цих тварин.
3. Якщо в результаті державного контролю свіжого м'яса з'являється обґрунтована підозра щодо наявності збудників інфекційних захворювань, державний ветеринарний інспектор зобов’язаний негайно повідомити про це компетентний орган. У такому разі державний ветеринарний інспектор та компетентний орган зобов’язані вжити усіх передбачених законодавством заходів, що запобігають поширенню збудників відповідних інфекційних захворювань.
 
Враховано    
    -243- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
42. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 34. Рішення державного ветеринарного інспектора, що приймаються на підставі інформації про харчовий ланцюг
1. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за господарство походження тварини, за 24 години до відправлення тварини на бійню надає інформацію про харчовий ланцюг оператору, відповідальному за бійню, який повинен її перевірити. Вимоги до змісту, форми та порядку надання інформації про харчовий ланцюг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за бійню, зобов’язаний надати державному ветеринарному інспектору інформацію про харчовий ланцюг невідкладно після її отримання від господарства походження тварини, але у будь-якому разі не пізніше ніж за 24 години до прибуття тварини на бійню. Державний ветеринарний інспектор не має права дозволяти забій тварини без перевірки ним інформації про харчовий ланцюг, крім випадків, передбачених цим Законом.
3. Якщо інформація про харчовий ланцюг не надана вчасно з технічних або інших поважних причин, державний ветеринарний інспектор має право дозволити забій тварини за відсутності такої інформації. У цьому разі відповідна туша зберігається окремо від іншого м'яса та може бути визнана придатною для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг тварини. Запис про надання дозволу на забій тварини за відсутності інформації про харчовий ланцюг вноситься державним ветеринарним інспектором до відповідного журналу обліку та/або інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. У разі ненадання інформації про харчовий ланцюг протягом 24 годин з моменту прибуття тварини на бійню, все м’ясо, отримане з цієї тварини відповідно до частини третьої цієї статті, визнається непридатним для споживання людиною. Якщо тварина протягом зазначеного періоду не була забита, її забивають окремо від інших тварин, а отримане м’ясо визнається непридатним для споживання людиною.
5. Правила забою тварин, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, повинні передбачати окремий порядок прийняття на бійню та забою тварин, щодо яких є інформація про:
1) їх походження з господарства або території, де заборонено переміщення тварин або діють інші обмеження, пов’язані із захистом здоров’я людини та/або тварини;
2) порушення законодавства щодо застосування ветеринарних препаратів;
3) наявність загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини.
6. Компетентний орган здійснює позапланові заходи державного контролю щодо оператора ринку, відповідального за господарство походження, якщо встановлено недостовірність інформації про тварину, яка походить з такого господарства. Компетентний орган у межах своїх повноважень вживає також інших заходів, передбачених законом, щодо будь-якої особи, відповідальної за надання зазначеної недостовірної інформації.
 
Враховано    
    -244- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
43. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 35. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо живих тварин під час здійснення державного контролю
1. Державний ветеринарний інспектор перевіряє дотримання оператором ринку таких вимог:
1) тварини, що підлягають забою для споживання людиною, повинні бути ідентифікованими відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;
2) забій тварин, що не ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, а також зберігання відповідного м'яса здійснюються окремо від інших тварин;
3) тварини, стан шкіри або шерсті яких загрожує забрудненням м’яса під час забою, забиваються лише після очищення їх шкіри та шерсті, крім випадків, коли відповідне м'ясо не призначається для споживання людиною.
2. Державний ветеринарний інспектор має право прийняти рішення про забій коней на бійні за відсутності інформації щодо їх ідентифікації, яка вимагається законодавством, якщо цього вимагає гуманне поводження з тваринами. У такому випадку туші коней зберігаються окремо від іншого м'яса та можуть бути визнані придатними для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації щодо ідентифікації тварин.
3. Забій тварин із ознаками виснаження, захворювань або перебування у стані, що становить загрозу для здоров'я людини та/або тварини, а також зберігання відповідного м'яса повинні здійснюватися окремо від інших тварин та/або м’яса та з дотриманням умов, що унеможливлюють їх зараження.
4. Державний ветеринарний інспектор здійснює безпосередній нагляд за поводженням із тваринами в рамках заходів з ліквідації та контролю туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу та інших зоонозів.
5. Тварини, що доставлені на бійню для забою, мають бути забиті на цій бійні. Якщо з технічних або інших поважних причин забій на такій бійні неможливий, державний ветеринарний інспектор має право дозволити пряме перевезення відповідних тварин для забою на іншу бійню.
 
Враховано    
    -245- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
44. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 36. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо благополуччя тварин під час здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Державний ветеринарний інспектор, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров'я та благополуччя тварин під час забою, перевіряє застосування таким оператором ринку коригувальних дій та запобіжних заходів.
2. Державний ветеринарний інспектор, який виявив порушення законодавства про здоров'я та благополуччя тварин під час транспортування, зобов’язаний вжити необхідних заходів, встановлених законом.
3. Помічник державного ветеринарного інспектора, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров'я та благополуччя тварин, зобов’язаний негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора та у випадку необхідності вжити до прибуття останнього відповідних заходів, визначених частинами першою і другою цієї статті.
 
Враховано    
    -246- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
45. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 37. Рішення державного ветеринарного інспектора щодо свіжого м’яса під час здійснення державного контролю
1. Державний ветеринарний інспектор визнає м’ясо непридатним для споживання людиною, якщо воно:
1) отримане із тварин, що не були піддані передзабійному огляду, за винятком диких тварин, які були забиті на полюванні;
2) отримане із тварин, нутрощі яких не були піддані післязабійному огляду, якщо інше прямо не передбачено цим Законом або законодавством про харчові продукти;
3) отримане із тварин, які померли до забою або в утробі, були народжені мертвими або забиті у віці до семи днів;
4) отримане внаслідок вирізання з туші точок забою;
5) отримане із тварин, заражених хворобою, що підлягає повідомленню згідно із законодавством;
6) отримане із тварин, заражених генералізованою хворобою, такою як генералізований сепсис, піемія, токсемія або віремія;
7) не відповідає мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством;
8) має ознаки паразитичної інвазії, якщо інше не встановлено законодавством;
9) містить залишки та/або забруднюючі речовини у кількостях, що перевищують встановлені законодавством допустимі рівні;
10) отримане із тварин або туш, що містять залишки речовин, використання яких у годуванні та/або лікуванні тварин забороняється законодавством;
11) піддане знезараженню методами, що заборонені законодавством;
12) оброблене іонізуючим та/або ультрафіолетовим випромінюванням, якщо така обробка заборонена законодавством;
13) містить сторонні предмети (крім матеріалу в диких тваринах, що використовується для полювання на них);
14) перевищує встановлений законодавством максимально допустимий рівень радіоактивності;
15) свідчить про патофізіологічні зміни, аномалії у консистенції, недостатній крововилив (крім диких тварин) або органолептичні патологічні зміни, зокрема чіткий статевий запах;
16) отримане із тварин, що мали ознаки виснаження;
17) містить ризиковий матеріал, якщо інше не передбачено законодавством;
18) має ознаки забруднення землею або іншого забруднення;
19) містить кров, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини внаслідок стану тварини, з якої отримано це м’ясо, та/або забруднюючі речовини, що потрапили в це м'ясо під час забою;
20) отримане із тварини, що не ідентифікована відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;
21) з будь-яких інших причин становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини.
 
Враховано    
    -247- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
46. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 38. Державний контроль живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих
1. Компетентний орган встановлює місцезнаходження та кордони територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків.
2. Вимоги до виробництва та обігу живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано    
    -248- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
47. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 39. Державний контроль рибних продуктів
1. Державний контроль за виробництвом та обігом рибних продуктів включає планові та позапланові інспектування суден та інших потужностей щодо дотримання оператором ринку гігієнічних та інших встановлених законодавством вимог до виробництва та обігу рибних продуктів, у тому числі до їх розвантаження, зберігання, транспортування та реалізації.
2. Державний контроль судна під прапором України, на якому здійснюється виробництво та/або обіг рибних продуктів, може здійснюватися у будь-якому місці його знаходження. Державний контроль судна, з якого розвантажуються рибні продукти та яке перебуває в порту України, може здійснюватися незалежно від прапора, під яким воно плаває.
3. Система заходів державного контролю виробництва та обігу рибних продуктів має забезпечувати:
1) інспектування на предмет відповідності рибних продуктів показникам свіжості, що встановлені законодавством. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо невідповідності рибних продуктів показникам свіжості здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) для визначення рівня вмісту загальних азотлетких основ та триметиламіназоту. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо наявності в рибних продуктах інших небезпечних факторів здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) на предмет наявності таких факторів;
2) моніторинг рибних продуктів для визначення рівня вмісту гістаміну, залишків та забруднюючих речовин, а також наявності паразитів;
3) інспектування та інші заходи державного контролю з метою недопущення обігу рибних продуктів, що отримані із отруйних риб родин Теtrаоdоntіdае, Моlіdае, Dіоdоntіdае та Саnthіgаstеrіdае. Свіжі, приготовані, заморожені чи перероблені рибні продукти, отримані із водних тварин, що належать до родини Gеmрylіdае, зокрема Ruvеttus рrеtіоsus та Lеріdосybіum flаvоbrunnеum, можуть реалізовуватися та перебувати в обігу лише запакованими та за наявності маркування, яке містить інформацію для споживача щодо способів приготування таких рибних продуктів та щодо ризику, пов’язаного із вмістом речовин, що мають потенційно шкідливі гастроентерологічні наслідки. Звичайна назва рибних продуктів на етикетці повинна супроводжуватися їх науковою назвою. Забороняється обіг рибних продуктів, що містять біотоксини, такі як Сіguаtеrа, або інші види токсинів, які становлять загрозу для здоров’я людини, за винятком рибних продуктів, що отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, якщо такі продукти вироблені з дотриманням гігієнічних вимог, встановлених законодавством для цих видів продуктів.
4. Рибні продукти визнаються непридатними для споживання людиною, якщо:
1) за результатами органолептичних досліджень, лабораторних досліджень (випробувань) на наявність паразитів встановлено невідповідність рибних продуктів законодавству;
2) у їстівних частинах рибних продуктів містяться забруднюючі речовини або залишки у кількості, що перевищує рівень, встановлений законодавством або розрахований на підставі обсягу очікуваного (допустимого) щоденного (щотижневого) споживання людиною таких продуктів;
3) рибні продукти не відповідають вимогам пункту 3 частини третьої цієї статті;
4) рибні продукти отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, вміст біотоксинів у яких перевищує рівень, встановлений законодавством;
5) державний ветеринарний інспектор має достатні підстави вважати, що з будь-яких інших причин рибні продукти становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини.
 
Враховано    
    -249- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
48. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 40. Державний контроль сирого молока та молозива
1. Тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю, що здійснюється державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром з метою перевірки дотримання законодавства щодо виробництва сирого молока та/або молозива, стану здоров’я тварин та використання ветеринарних препаратів.
2. Господарства, де утримуються тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю з метою перевірки дотримання операторами ринку гігієнічних вимог, встановлених законодавством про харчові продукти. У разі виявлення порушення гігієнічних вимог державний ветеринарний інспектор вживає заходів, спрямованих на впровадження оператором ринку коригувальних дій.
3. Під час державного контролю беруться до уваги результати лабораторних досліджень (випробувань) показників безпечності сирого молока та/або молозива, проведених оператором ринку або на його замовлення.
4. Оператор ринку зобов'язаний розробити та впровадити процедури періодичної перевірки сирого молока для визначення рівня загального бактеріологічного забруднення та/або кількості соматичних клітин. Якщо за результатами такої перевірки виявляється невідповідність, оператор ринку має негайно повідомити про це компетентний орган. Якщо протягом трьох місяців з дати такого повідомлення вказану невідповідність не усунуто, відправлення сирого молока з відповідного господарства забороняється. Така заборона застосовується до моменту надання оператором ринку компетентному органу підтвердження усунення невідповідності.
 
Враховано    
511. 4. Особа, відповідальна за вантаж, відшкодовує витрати, що пов’язані з вивезенням вантажу, його знищенням або зміною призначеного використання.
 
-250- Бакуменко О.Б.
Після статті 27 додати РозділVІІ та викласти назву в такій редакції:
«ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ НА КОРДОНІ»
 
Враховано редакційно у Розділі VІІ  Розділ VІІ
ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ НА КОРДОНІ ТА В КРАЇНАХ-ЕКСПОРТЕРАХ
Стаття 41. Вимоги щодо ввезення (пересилання) вантажів із продуктами на митну територію України
1. Здійснення державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, забезпечується компетентним органом відповідно до законодавства.
2. Якщо інше не передбачено законодавством, вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають заходам державного контролю, що здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.
3. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами тощо) та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), які підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.
5. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів із продуктами, включених до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку, дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости.
6. Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала щонайменше за один робочий день на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост повідомлення в електронному або письмовому вигляді про його надходження, що містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копії міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.
7. Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, повинен супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, а також оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний ветеринарний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, зазначення яких українською мовою не є обов'язковим. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів (крім загального ветеринарного документа на ввезення), які вимагаються згідно із законом, залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.
8. Вимоги частин першої - сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:
1) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, ввезення з якої не заборонено, і загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
2) походять з країни, ввезення з якої не заборонено, та пересилаються фізичним особам, за умови що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
3) знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом і пасажирами, за умови що вони не ввозяться на митну територію України. Такі продукти або отримані з них у процесі приготування харчових продуктів відходи повинні бути знищені при розвантаженні, крім випадків їх перевантаження безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому самому порту та під тим самим митним наглядом;
4) пройшли термічну обробку у герметично закритому контейнері до значення F0 не нижче 3,00, загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:
а) становлять частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;
б) пересилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;
5) ввозяться (пересилаються) як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень за умови попереднього надання компетентному органу інформації про такі продукти та отримання дозволу компетентного органу на відповідне ввезення (пересилання) у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
9. Продукти, ввезені (переслані) на митну територію України згідно з пунктом 5 частини восьмої цієї статті, після їх використання за призначенням повинні бути знищені або вивезені (переслані) за межі України у спосіб, що унеможливлює заподіяння шкоди здоров'ю людини та/або тварини. Правила поводження з продуктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
10. Композитні продукти, не включені до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, контролюються у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
11. Не підлягають включенню до переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, композитні продукти, які відповідають одночасно таким умовам:
1) не містять у своєму складі м'ясних продуктів;
2) складаються менше ніж наполовину з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або з переробленого рибного чи яєчного продукту;
3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;
4) містять маркування українською мовою та супроводжуються документом, що в сукупності забезпечує надання інформації про категорію/вид композитного харчового продукту, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг і кількість упаковок композитного харчового продукту.
Стаття 42. Перевірка вантажів із продуктами на призначеному прикордонному інспекційному посту
1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, здійснює такі перевірки вантажів з продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України:
1) документальну перевірку кожного вантажу;
2) перевірку відповідності кожного вантажу, яка включає:
а) у разі ввезення продуктів у контейнерах: перевірку неушкодженості опломбування, здійсненого представником компетентного органу країни-експортера, якщо це вимагається законодавством, та відповідності нанесеної на контейнерах інформації тій, що вказана у міжнародному сертифікаті та інших документах, які вимагаються згідно із законом;
б) в усіх інших випадках - перевірку наявності печаток, офіційних позначок та позначки придатності, які вказують країну та потужність походження цих продуктів, а також їх відповідності печаткам та позначкам, що містяться на міжнародному сертифікаті та на інших документах, які вимагаються згідно із законом. Щодо первинно запакованих або запакованих продуктів здійснюється перевірка спеціального маркування, передбаченого законодавством;
3) фізичну перевірку кожного вантажу, крім випадків застосування зменшеної періодичності фізичних перевірок, затвердженої відповідно до цього Закону. Незалежно від затвердженої періодичності, фізична перевірка вантажу обов'язково проводиться у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
2. Документальні перевірки вантажів з продуктами проводяться відповідно до таких правил:
1) для кожного вантажу державний ветеринарний інспектор встановлює режим поводження, відповідно до якого відбуватиметься відповідний контроль;
2) кожен міжнародний сертифікат та інший документ, що вимагається згідно із законом, перевіряється з метою підтвердження, що такий сертифікат та інший документ:
а) є оригіналом відповідно міжнародного сертифіката та іншого документа, що вимагається згідно із законом;
б) виданий компетентним органом країни, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України (для міжнародного сертифіката);
в) має зовнішній вигляд та зміст, що відповідають формі, яка затверджена (узгоджена) для відповідного виду продукту;
г) правильно заповнений;
ґ) виданий на продукт, що походить з потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;
д) підписаний представником компетентного органу країни походження або країни-експортера (для міжнародного сертифіката);
3) перевіряється, чи правильно заповнена відповідна частина загального ветеринарного документа на ввезення і чи вказана у ній інформація відповідає інформації, зазначеній в інших документах, що супроводжують вантаж.
3. Після завершення необхідних перевірок вантажу з продуктами державний ветеринарний інспектор:
1) заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;
2) підписує та засвідчує печаткою копію цього документа та повертає його оригінал операторові ринку;
3) надає митному органу інформацію, необхідну для митного оформлення та митного контролю вантажу, або вносить її до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. Митне оформлення вантажів із продуктами завершується лише після пред'явлення митному органу оригіналу загального ветеринарного документа на ввезення або внесення державним ветеринарним інспектором інформації, необхідної для митного оформлення та митного контролю вантажу, до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 43 цього Закону.
5. Якщо інше не передбачено цим Законом, продукти, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України через призначені прикордонні інспекційні пости, можуть бути випущені в обіг, лише якщо результати документальної перевірки, перевірки відповідності, а також фізичної перевірки (якщо така є необхідною) підтверджують їх відповідність законодавству.
6. Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту оригіналів міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, а також копії загального ветеринарного документа на ввезення протягом щонайменше трьох років.
7. Вантаж з продуктами повинен супроводжуватися оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення протягом усього періоду, коли він перебуває під митним контролем та/або прямує до вказаного в такому документі місця призначення на митній території України.
8. У разі поділу вантажу з продуктами на частини до кожної з них застосовуються положення частин третьої - сьомої цієї статті.
Стаття 43. Фізична перевірка вантажів із продуктами
1. Фізична перевірка вантажів із продуктами здійснюється з метою з'ясування відповідності стану продуктів їх характеристикам, зазначеним у міжнародному сертифікаті та інших документах, що вимагаються згідно із законом, а також визначення відповідності таких продуктів іншим вимогам законодавства.
Фізична перевірка може включати такі види досліджень (випробувань):
1) прості дослідження (випробування); та/або
2) лабораторні дослідження (випробування).
2. Незалежно від виду продукту його фізична перевірка має включати такі дії:
1) перевірка умов перевезення та транспортних засобів для визначення, зокрема переривання ланцюга холодного зберігання або будь-якої іншої невідповідності;
2) зважування вантажу і порівняння фактичної ваги вантажу та ваги, зазначеної у міжнародному сертифікаті та в іншому документі, що супроводжує продукт (за необхідності);
3) перевірка пакувальних матеріалів та маркування на упаковці на їх відповідність законодавству;
4) перевірка температури, що вимагається законодавством, на предмет її дотримання під час перевезення продуктів;
5) перед проведенням органолептичних досліджень, простих фізичних і хімічних досліджень та лабораторних досліджень (випробувань) огляд 1 відсотка предметів/упаковок у вантажі, але не менше двох та не більше десяти предметів/упаковок, а у разі насипних продуктів - щонайменше п‘яти зразків, відібраних з різних частин вантажу. Вантаж може бути частково розвантажений для забезпечення доступу до всіх його частин, якщо це необхідно для доступу до відповідних предметів/упаковок або відбору зразків.
3. Якщо результати лабораторних досліджень (випробувань), які здійснюються в межах фізичної перевірки вантажу з продуктами, не можуть бути отримані негайно, але в результаті документальної перевірки і перевірки відповідності не виявлено загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту дозволяє випуск вантажу у вільний обіг. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту повідомляє про відправлення такого вантажу державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
У разі отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань), які свідчать про небезпечність вантажу, відповідні продукти відкликаються з обігу оператором ринку за його рахунок.
Якщо лабораторні дослідження (випробування) здійснюються у випадках, визначених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 45 цього Закону, випуск вантажу з продуктами у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань) забороняється.
4. Під час проведення фізичної перевірки транспортні засоби з вантажами з продуктами повинні повністю розвантажуватися виключно у разі, якщо:
1) вантаж із продуктами завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до всього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;
2) під час органолептичних або простих фізичних та хімічних досліджень зразків було виявлено їх невідповідність;
3) щодо попереднього вантажу цього оператора ринку було встановлено невідповідність;
4) існує обґрунтована підозра щодо невідповідності.
5. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, підтверджує завершення фізичної перевірки шляхом закриття та офіційного засвідчення печаткою всіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування всіх контейнерів із занесенням номера пломби до товарно-транспортної накладної.
6. Якщо результати перевірки вантажів з продуктами підтверджують грубе або систематичне порушення законодавства, компетентний орган вживає таких заходів:
1) повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости про відповідні вантажі, у тому числі про походження і характеристики небезпечних продуктів;
2) забезпечує фізичну перевірку, у тому числі відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування), наступних 10 вантажів з продуктами того самого походження. Якщо такі перевірки підтверджують невідповідність, до вантажу з продуктами або його частини застосовуються положення статті 54 цього Закону;
3) вживає заходів для визначення причин виявлених порушень.
Стаття 44. Зменшення періодичності фізичних перевірок вантажів з продуктами
1. Компетентний орган встановлює меншу, ніж 100 відсотків періодичність фізичних перевірок вантажів із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, якщо вони відповідають таким вимогам:
1) походять з країни, що внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;
2) походять із потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;
3) супроводжуються оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом.
2. Компетентний орган перед прийняттям рішення про зменшення періодичності фізичних перевірок повинен врахувати:
1) гарантії, надані країною-експортером щодо її всієї чи окремої території (зони або компартмента) стосовно відповідності вимогам законодавства України, включаючи ті, що стосуються залишків;
2) стан здоров’я тварин та загальний стан здоров'я в країні-експортері;
3) заходи, що застосовуються в країні-експортері у сферах державного моніторингу та боротьби з хворобами;
4) структуру, професійні навички, незалежність та кваліфікацію персоналу компетентного органу країни-експортера;
5) відповідність мінімальним вимогам до гігієни виробництва;
6) вид продукту та його потенційний ризик для здоров’я;
7) результати державного контролю, проведеного компетентним органом у країні-експортері;
8) результати здійснених перевірок при ввезенні (пересиланні) продуктів з країни-експортера на митну територію України;
9) проведений щодо відповідних продуктів аналіз ризику.
3. Зменшення періодичності фізичних перевірок також здійснюється відповідно до угоди про еквівалентність, укладеної між компетентним органом та компетентним органом країни-експортера.
4. Компетентний орган забезпечує проведення фізичних перевірок зі зменшеною періодичністю у спосіб, що не дозволяє оператору ринку передбачити, який вантаж буде підданий таким перевіркам.
Стаття 45. Лабораторні дослідження (випробування)
1. Лабораторні дослідження (випробування) зразків, відібраних під час фізичної перевірки вантажу, проводяться виключно у разі, якщо:
1) останній попередній вантаж, що походить з тієї самої потужності, за результатами лабораторного дослідження (випробування) визнано небезпечним;
2) компетентним органом отримано офіційну інформацію, у тому числі через Систему швидкого повідомлення про загрози, пов'язані з харчовими продуктами та кормами (Тhе Rаріd Аlеrt Systеm fоr Fооd аnd Fееd - RАSFF), про появу (наявність) в країні-експортері небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;
3) лабораторне дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного моніторингу, щорічним планом державного контролю або рішенням компетентного органу про затвердження періодичності лабораторних досліджень (випробувань) вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України;
4) за результатами огляду, органолептичних досліджень або простих фізичних та хімічних досліджень вантажу зявилася обґрунтована підозра щодо невідповідності;
5) спеціальні умови імпорту передбачають лабораторні дослідження (випробування) відповідних вантажів.
Стаття 46. Призначені прикордонні інспекційні пости
1. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням їх місцезнаходження та видів продуктів, які переміщуються через такі пости, затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Для затвердження призначений прикордонний інспекційний пост повинен відповідати таким вимогам:
1) розташування у пункті пропуску через державний кордон України. У разі географічних обмежувальних чинників (розвантажувальна пристань, гірський перевал тощо) можливим є розташування призначеного прикордонного інспекційного поста на певній відстані від пункту пропуску через державний кордон України, а на залізничному транспорті - на першій станції, визначеній Кабінетом Міністрів України;
2) перебування під керівництвом державного ветеринарного інспектора, який працює на цьому посту та є відповідальним за проведення державного контролю на кордоні;
3) наявність персоналу, необхідного для перевірки документів, що супроводжують вантаж із продуктами;
4) наявність державних ветеринарних інспекторів та кваліфікованого допоміжного персоналу, кількість якого є достатньою для здійснення документальної перевірки, перевірок відповідності та фізичних перевірок вантажів із продуктами;
5) наявність персоналу, достатнього для відбору зразків, необхідних для проведення досліджень (випробувань);
6) наявність достатньо великих приміщень у розпорядженні персоналу, відповідального за здійснення перевірок;
7) наявність обладнання для розвантажування, відбору зразків та проведення досліджень (випробувань);
8) наявність приміщень та обладнання, що відповідають вимогам гігієни, для відбору зразків та проведення досліджень (випробувань) відповідно до законодавства;
9) наявність доступу до послуг уповноваженої лабораторії для проведення лабораторних досліджень (випробувань) зразків, відібраних на цьому призначеному прикордонному інспекційному посту;
10) наявність приміщень та холодильних камер для зберігання зразків продуктів, відібраних для досліджень (випробувань), та/або продуктів, які не було дозволено для випуску у вільний обіг державним ветеринарним інспектором цього призначеного прикордонного інспекційного поста;
11) наявність обладнання для швидкого обміну інформацією, зокрема з іншими призначеними прикордонними інспекційними постами, через інформаційно-телекомунікаційну систему компетентного органу;
12) наявність доступу до потужностей, на яких здійснюється знищення та переробка продуктів.
3. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів може змінюватися:
1) шляхом додавання будь-яких нових призначених прикордонних інспекційних постів, які були перевірені компетентним органом та визнані такими, що відповідають вимогам частини другої цієї статті;
2) шляхом вилучення призначеного прикордонного інспекційного поста, який було перевірено компетентним органом та визнано таким, що становить загрозу для здоров’я людини або не відповідає іншим вимогам частини другої цієї статті.
4. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням їх місцезнаходження та видів продуктів, що переміщуються через такі пости, та оновлює зазначену інформацію у разі її зміни протягом трьох робочих днів.
5. У разі встановлення компетентним органом невідповідності призначеного прикордонного інспекційного поста визначеним цим Законом вимогам Кабінет Міністрів України за поданням компетентного органу вилучає такий пост із відповідного переліку.
Стаття 47. Інформаційне забезпечення здійснення державного контролю на кордоні
1. Компетентний орган забезпечує доступ призначених прикордонних інспекційних постів та призначених пунктів пропуску до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, яка забезпечує обмін інформацією з інформаційно-телекомунікаційною системою митного органу.
2. Відомості про результати здійснення державного контролю на призначених прикордонних інспекційних постах та призначених пунктах пропуску вносяться до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
3. Доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу також забезпечується для державного ветеринарного інспектора на митному складі, затвердженому для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, державного ветеринарного інспектора у пункті призначення вантажу у випадках, передбачених частиною третьою статті 51 цього Закону, а також для інших осіб, якщо це необхідно для виконання вимог цього Закону.
4. Інформаційно-телекомунікаційна система компетентного органу та відповідне програмне забезпечення є об'єктами права державної власності.
Стаття 48. Вимоги до транзиту (переміщення) вантажів із продуктами через територію України
1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, дозволяє транзит (переміщення) вантажу з продуктами, призначеними для третьої країни, через територію України лише за таких умов:
1) продукти надходять з країни, ввезення з якої на територію України не заборонено, крім випадків перевантаження вантажу з продуктами з одного літака на інший або з одного судна на інше в межах митної зони одного й того самого аеропорту або порту з метою подальшого переміщення без зупинок територією України;
2) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, гарантує шляхом надання загального ветеринарного документа на ввезення, що країна призначення вантажу з продуктами дозволить його ввезення на свою територію, а у разі відмови у такому ввезенні - вантаж буде повернуто до країни, з якої він надійшов в Україну;
3) вантаж з продуктами супроводжується оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом;
4) результати документальної перевірки, перевірки відповідності та за необхідності фізичної перевірки вантажу з продуктами підтверджують його відповідність законодавству. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
2. Документальна перевірка та перевірка відповідності вантажу з продуктами, що ввозиться на територію України морським або повітряним транспортом, не здійснюється, якщо:
1) вантаж з продуктами не розвантажується, а перевірка товарно-транспортних документів не дає підстав для підозри щодо невідповідності, або
2) вантаж з продуктами перевантажується з одного літака на інший або з одного судна на інше у межах зони митного контролю одного й того самого аеропорту або порту.
3. Вантаж з продуктами, що ввозиться на територію України автомобільним, залізничним або водним транспортом, повинен:
1) переміщуватися під митним наглядом відповідно до встановлених процедур до призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж з продуктами буде вивезено за межі України, та супроводжуватися документами, зазначеними у пункті 3 частини першої цієї статті;
2) після залишення призначеного прикордонного інспекційного посту, через який його було ввезено на територію Україну, переміщуватися без розвантаження або поділу в транспортних засобах або контейнерах, опломбованих компетентним органом країни-експортера. Під час переміщення не дозволяється жодних дій з вантажем із продуктами, крім випадків виходу з ладу транспортного засобу або неможливості його використання з інших поважних причин, що зумовлює необхідність перевантаження продуктів на інший транспортний засіб. Таке перевантаження здійснюється під наглядом державного ветеринарного інспектора у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;
3) залишити територію України через зазначений у загальному ветеринарному документі на ввезення призначений прикордонний інспекційний пост протягом 30 днів з моменту ввезення на територію України.
4. Державний ветеринарний інспектор, який дозволяє транзит (переміщення) вантажу з продуктами через територію України, повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж має залишити територію України, шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту копій міжнародного сертифіката, загального ветеринарного документа на ввезення та інших документів, що вимагаються згідно із законом, якими супроводжувався вантаж з продуктами, протягом щонайменше трьох років.
5. Державний ветеринарний інспектор прикордонного інспекційного посту, через який вантаж із продуктами залишає територію України, ставить на загальному ветеринарному документі на ввезення відмітку про вивезення зазначеного вантажу за межі України та надсилає копію цього документа до призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж було ввезено.
6. Якщо державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж із продуктами було ввезено на територію України, не було повідомлено про його вивезення за межі України у строк, зазначений у пункті 3 частини третьої цієї статті, він передає питання на розгляд митного органу, що здійснює необхідне розслідування для визначення місцезнаходження вантажу.
7. Витрати, пов’язані з транзитом (переміщенням) вантажів з продуктами, покладаються на особу, відповідальну за вантаж.
8. Між призначеними прикордонними інспекційними постами, через які вантаж із продуктами ввозиться на територію України та вивозиться за її межі, забезпечується належний обмін інформацією, у тому числі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
Стаття 49. Вантажі з продуктами, що призначаються для оформлення в режимі митного складу, вільної митної зони
1. Вантажі з продуктами, що ввозяться (пересилаються) з іншої країни та призначаються для оформлення в режимі митного складу, вільної митної зони, приймаються до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала повідомлення про його надходження на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост. Зазначені вантажі мають супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом.
2. Вантажі з продуктами, зазначеними у частині першій цієї статті, підлягають документальній перевірці та перевірці відповідності. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
3. Якщо за результатами перевірок, зазначених у частині другій цієї статті, встановлено відповідність вантажу з продуктами законодавству, державний ветеринарний інспектор заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення.
4. Якщо за результатами перевірок, зазначених у частині другій цієї статті, встановлено невідповідність вантажу з продуктами законодавству, державний ветеринарний інспектор заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення із зазначенням у ньому виявленої невідповідності та проставленням відмітки про заборону переміщення зазначеного вантажу до митних складів, вільних митних зон або відмітки про дозвіл на таке переміщення.
Державний ветеринарний інспектор має право дозволити переміщення вантажу з продуктами, щодо якого встановлено невідповідність, до митного складу, вільної митної зони, лише якщо:
1) продукти не походять із країни, ввезення з якої цих продуктів заборонено;
2) митні склади та склади у вільних митних зонах затверджені компетентним органом для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству.
Вантажі з продуктами, переміщення яких до митних складів, вільних митних зон заборонено державним ветеринарним інспектором, підлягають поверненню до країни-експортера, знищенню, переробці або іншому поводженню відповідно до законодавства.
5. Компетентний орган забезпечує, щоб зазначені у частині четвертій цієї статті вантажі з продуктами, які ввозяться на митний склад, зберігаються на ньому та вивозяться з нього, перебували під його постійним наглядом з метою недопущення їх неконтрольованого вивезення, будь-якої підміни або заміни, зміни у пакуванні, підготовки до в ипуску у вільний обіг або переробки.
6. Усі витрати, які виникають згідно з цією статтею, у тому числі пов'язані із здійсненням заходів державного контролю, покладаються на оператора ринку або особу, відповідальну за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
7. Компетентний орган затверджує митні склади, склади у вільних митних зонах, призначені для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, та веде їх реєстр у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію
державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
8. Порядок проведення перевірок, які здійснюються при надходженні та відправленні вантажів із продуктами, які не відповідають законодавству, до митних складів, вільних митних зон, порядок перевезення та знищення таких вантажів, умови зберігання та поводження з ними затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 50. Вимоги до митних складів, складів у вільних митних зонах, призначених для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству
1. Митні склади, склади у вільних митних зонах, призначені для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, мають відповідати таким вимогам:
1) становити собою закритий простір з пунктами входу та виходу, що перебувають під постійним контролем керівництва складу. Якщо склад розташовано у вільній митній зоні, вся зона має бути закритою та перебувати під постійним митним контролем;
2) перебувати під постійним контролем компетентного органу;
3) забезпечувати щоденний облік зберігання вантажів з продуктами, що ввозяться на склад та вивозяться з нього, із зазначенням відомостей про вид та кількість продуктів у вантажі, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та адресу одержувача. Такі відомості мають зберігатися принаймні три роки;
4) мати складські та/або холодильні приміщення, в яких забезпечується зберігання продуктів, що не відповідають законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, окремо від інших продуктів;
5) мати приміщення для персоналу, який здійснює перевірки;
6) мати засоби зв'язку та забезпечувати їх доступність для державного ветеринарного інспектора;
7) мати статус «митний склад», отриманий у порядку, встановленому митним законодавством.
2. У разі невідповідності вимогам, передбаченим частиною першою цієї статті, компетентний орган виключає митний склад, склад у вільній митній зоні з відповідного реєстру.
Стаття 51. Реімпорт вантажів із продуктами
1. Державний ветеринарний інспектор дозволяє реімпорт вантажів із продуктами, які вивезені (переслані) за межі митної території України та яким було відмовлено у ввезенні іншою країною, якщо:
1) продукти супроводжуються оригіналом міжнародного сертифіката або його копією, засвідченою компетентним органом України або іншої країни, та іншими документами, які вимагаються згідно із законом, а також документом, заповненим та підписаним оператором ринку, в якому зазначаються підстави відмови у ввезенні та гарантується, що вимоги зберігання та перевезення продуктів були дотримані та що зазначені продукти не підлягали жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню з ними, крім розвантаження та іншого поводження, пов'язаного із здійсненням державного контролю вантажу компетентним органом країни призначення; опломбовані контейнери супроводжуються документом перевізника, яким гарантується, що вміст контейнера не підлягав жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню, крім розвантаження та іншого поводження, пов'язаного із здійсненням державного контролю вантажу компетентним органом країни призначення;
2) документальна перевірка, перевірка відповідності та за необхідності фізична перевірка вантажу з продуктами підтверджують його відповідність законодавству. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності;
3) вантаж повертається безпосередньо до потужності походження вантажу;
4) вантаж із продуктами перевозиться у герметичних транспортних засобах (контейнерах), опломбованих державним ветеринарним інспектором у спосіб, що забезпечує можливість встановлення факту відчинення опломбованої частини транспортного засобу особою, яка не має для цього необхідних повноважень.
2. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста, через який ввозиться вантаж з продуктами, повідомляє про відправлення такого вантажу державного ветеринарного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
3. Державний ветеринарний інспектор, відповідальний за потужність походження вантажу з продуктами, знімає пломбу з вантажу після його прибуття на таку потужність та повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж було ввезено, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. Усі витрати, які виникають згідно із цією статтею, включаючи вартість державного контролю, покладаються на оператора ринку або на особу, відповідальну за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
Стаття 52. Вантажі з неприйнятними міжнародними сертифікатами
1. Якщо під час проведення державного контролю вантажу з продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, з'являється обґрунтована підозра щодо невідповідності міжнародного сертифіката вимогам, установленим пунктом 2 частини другої статті 42, статтею 55 цього Закону (неприйнятний міжнародний сертифікат), та/або встановлюється невідповідність продуктів у вантажі тим, що зазначені у міжнародному сертифікаті, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це компетентний орган та забезпечує контроль за зберіганням такого вантажу на призначеному прикордонному інспекційному посту.
2. Компетентний орган протягом 24 годин повідомляє оператора ринку (імпортера) або особу, відповідальну за вантаж, про появу обставин, визначених у частині першій цієї статті, а також встановлює зв’язок з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, з метою проведення консультацій щодо подальших дій із таким вантажем.
3. Якщо компетентний орган, який видав міжнародний сертифікат, підтверджує його прийнятність, відповідний вантаж підлягає фізичній перевірці.
4. Якщо за результатами консультацій з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, встановлено, що останній є неприйнятним, особі, відповідальній за вантаж, відмовляється у його ввезенні (пересиланні) на митну територію України, а подальше поводження з таким вантажем здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.
Стаття 53. Обмеження ввезення (пересилання) вантажів з продуктами на митну територію України
1. У разі спалаху на території іншої країни хвороб, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ, чи інших хвороб, які становлять загрозу для здоров'я людини та/або тварини, або у разі виявлення таких хвороб у вантажі з продуктами компетентний орган має право залежно від рівня загрози вжити один із таких заходів:
1) заборонити ввезення (пересилання) вантажів із продуктами з усієї території зазначеної країни або її окремої частини (зони або компартмента) та, за необхідності, з країни транзиту;
2) встановити спеціальні умови щодо вантажів з продуктами, які надходять з цієї країни або її окремої території (зони або компартмента).
2. Якщо за результатами державного контролю встановлено, що вантаж з продуктами становить загрозу для здоров’я людини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста негайно вживає таких заходів:
1) затримує вантаж з продуктами та приймає рішення про поводження з ним;
2) негайно повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости та компетентний орган про такий вантаж, у тому числі про його походження та загрозу, яку він становить для здоров'я людини.
Стаття 54. Поводження з вантажами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, які не відповідають законодавству
1. Якщо за результатами заходів державного контролю вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, виявляється його невідповідність законодавству, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) вносить відповідну інформацію до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, а також заповнює відповідну частину загального документа на ввезення (загального ветеринарного документа на ввезення) та/або вживає заходів, передбачених частинами другою-дванадцятою цієї статті.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) проводить затримання вантажів, які не відповідають законодавству, та після консультацій з оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, вживає таких заходів:
1) перевіряє, чи вантаж не становить загрози для здоров’я людини та/або тварини;
2) приймає рішення про знищення чи зміну призначеного використання відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження або кормів нетваринного походження, застосування у разі необхідності особливого поводження відповідно до частини сьомої цієї статті або повернення (вивезення) вантажу до країни-експортера (іншої країни).
3. Якщо вантаж, який не відповідає законодавству, було випущено у вільний обіг, державний інспектор
(державний ветеринарний інспектор) повідомляє компетентний орган про необхідність здійснення державного моніторингу відповідних видів продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження або, за необхідності, приймає рішення про їх відкликання для вжиття одного із заходів, зазначених у пункті 2 частини другої цієї статті.
4. Якщо за результатами державного контролю встановлено, що вантаж становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) здійснює затримання вантажу для його знищення або вжиття будь-якого іншого передбаченого законодавством заходу, необхідного для захисту здоров’я людини та/або тварини.
5. Якщо харчові продукти нетваринного походження та корми нетваринного походження, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, не були надані для здійснення державного контролю, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) негайно після виявлення цього факту приймає рішення про їх відкликання та затримання, а в подальшому - про їх знищення або про повернення (вивезення) до країни-експортера (іншої країни) відповідно до частини одинадцятої цієї статті.
6. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження (крім тих, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю) та вантажі з композитними продуктами (крім тих, що включені до переліку, затвердженого відповідно до частини четвертої статті 41 цього Закону), маркування яких не відповідає законодавству, випускаються у вільний обіг, за умови надання оператором ринку власного письмового зобов'язання привести маркування у відповідність із законодавством до моменту реалізації (пропонування до реалізації) ним відповідних харчових продуктів та кормів.
7. Вантажі з продуктами, а також вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, які не марковані українською мовою, випускаються у вільний обіг у разі виконання таких вимог:
1) державний інспектор (державний ветеринарний інспектор), що здійснює перевірку вантажу, володіє мовою, якою виконано маркування, або
оператор ринку надав письмовий переклад маркування українською мовою, засвідчений підписами оператора ринку та перекладача, який має документ, що підтверджує його кваліфікацію (засвідчена підписом перекладача копія такого документа додається до перекладу). Такий переклад оформляється у дві колонки (ліворуч - оригінальний текст маркування, праворуч - текст українською мовою, який буде використовуватися для приведення маркування у відповідність з вимогами законодавства), або
оператор ринку за власний рахунок забезпечує при здійсненні відповідної перевірки вантажу усний переклад маркування перекладачем, який має документ, що підтверджує його кваліфікацію;
2) оператор ринку надав державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) власне письмове зобов'язання привести маркування у відповідність із законодавством до моменту реалізації (пропонування до реалізації) ним відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження, кормів нетваринного походження.
8. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор), який не дозволяє випуск вантажу у вільний обіг, повідомляє митний орган про своє рішення щодо подальшого поводження з таким вантажем.
9. Особливе поводження з вантажем, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, який не відповідає законодавству, може включати такі заходи під контролем державного інспектора (державного ветеринарного інспектора):
1) обробку або переробку, включаючи знезараження, продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження для приведення їх у відповідність із законодавством України або вимогами країни-експортера;
2) переробку харчових продуктів або кормів у будь-який прийнятний спосіб для іншої цілі, ніж споживання людиною або твариною.
10. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) дозволяє повернення (вивезення) вантажу, що не відповідає законодавству України, до країни-експортера або до іншої країни, лише якщо виконуються такі умови:
1) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надали державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) інформацію про пункт призначення вантажу в країні-експортері або іншій країні;
2) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, завчасно поінформували компетентний орган країни-експортера або іншої країни, до якої планується вивезти вантаж, про причини повернення (вивезення) вантажу;
3) компетентний орган країни, яка не є країною-експортером і до якої планується вивезти вантаж, повідомив компетентний орган України про свою готовність прийняти такий вантаж.
11. Вантаж має бути повернуто (вивезено) до країни-експортера або іншої країни протягом 60 днів з дня винесення рішення державним інспектором (державним ветеринарним інспектором). Вантаж, який не було повернуто (вивезено) протягом зазначеного строку, підлягає знищенню, крім випадків, коли порушення строку пов'язано з оскарженням відповідного рішення або дією інших поважних причин і при цьому вантаж не становить загрози для здоров'я людини та/або тварини.
12. Вантаж, щодо якого прийнято рішення про затримання, перебуває під наглядом державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) до моменту його повернення (вивезення), знищення або отримання дозволу на випуск у вільний обіг.
13. Оператор ринку (особа, відповідальна за вантаж) зобов'язаний оплатити витрати, пов’язані з поверненням (вивезенням) вантажу, його знищенням, особливим поводженням або зміною призначеного використання.
14. Порядок знищення, особливого поводження та зміни призначеного використання вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, які не відповідають законодавству, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 55. Вимоги до міжнародного сертифіката, яким супроводжується вантаж із продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України
1. Міжнародний сертифікат (кожен його аркуш), яким супроводжується вантаж із продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, має бути підписаний та засвідчений печаткою компетентного органу країни-експортера або країни походження. Компетентний орган може уповноважити капітана або іншого офіцера рибопереробного судна на підписання міжнародного сертифіката.
2. Міжнародний сертифікат має бути складений (заповнений) англійською мовою або іншою мовою, узгодженою компетентними органами України та країни-експортера (країни походження), а також українською мовою, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, якщо ці відомості зазначено англійською мовою.
3. Міжнародний сертифікат має складатися одним із таких способів:
1) на одному аркуші паперу;
2) на двох або більше сторінках, що є частиною єдиного та неподільного документа;
3) на двох або більше сторінках, нумерація яких відображає їх належність до певної послідовності (наприклад, сторінка 2 із 4 сторінок).
4. Міжнародний сертифікат повинен мати унікальний ідентифікаційний номер. Якщо сертифікат складається з двох або більше сторінок, які не є частиною єдиного та неподільного документа, унікальний ідентифікаційний номер зазначається на кожній з цих сторінок.
5. Міжнародний сертифікат має бути виданий не пізніше моменту перетину відповідним вантажем з продуктами державного кордону країни-експортера.
6. Форми міжнародних сертифікатів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, або узгоджуються компетентним органом України з відповідним органом країни-експортера (країни походження).
Стаття 56. Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
1. Компетентний орган забезпечує здійснення регулярних заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Зазначені заходи здійснюються на основі ризик-орієнтованого підходу відповідно до щорічного плану державного контролю або позапланово у випадках, визначених законодавством про державний контроль. Система заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження має охоплювати всі аспекти законодавства про харчові продукти та корми.
2. Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження може здійснюватися у будь-якому пункті пропуску на державному кордоні України або в зоні митного контролю на митній території України, якщо інше не передбачено цим Законом.
3. Заходи державного контролю, зазначені у частині першій цієї статті, включають документальну перевірку, перевірку відповідності та фізичну перевірку, що здійснюються з періодичністю, затвердженою компетентним органом.
4. Компетентний орган затверджує періодичність проведення документальних перевірок, перевірок відповідності, фізичних перевірок, лабораторних досліджень (випробувань) вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження з урахуванням:
1) ризиків, пов’язаних з різними видами харчових продуктів та кормів;
2) ризиків, що враховують історію ввезення (пересилання) відповідних вантажів в Україну, у тому числі інформацію про кількість виявлених вантажів, які не відповідають законодавству про харчові продукти та корми, у розрізі країн і потужностей, з яких походять такі вантажі, та операторів ринку, які їх ввозять (пересилають);
3) заходів контролю, що здійснюються оператором ринку, який ввозить (пересилає) харчові продукти та/або корми на митну територію України;
4) гарантій, наданих компетентним органом країни-експортера (країни походження).
Стаття 57. Основні принципи здійснення посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
1. Компетентний орган забезпечує здійснення у призначених пунктах пропуску на державному кордоні України посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що входять до переліку, затвердженого відповідно до частини другої цієї статті.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю. Перелік оновлюється регулярно, але не рідше ніж двічі на рік. Під час розроблення та оновлення переліку враховуються, зокрема, ризики та інші фактори, зазначені у частині четвертій статті 56 цього Закону, відповідна інформація, отримана від інших країн, а також результати наукових досліджень.
3. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного
походження, які підлягають посиленому державному контролю, дозволяється лише через призначені пункти пропуску. Оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, повинна надати повідомлення про вид вантажу, очікувану дату і час надходження вантажу на відповідний призначений пункт пропуску щонайменше за один робочий день до надходження такого вантажу. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, повинні супроводжуватися загальним документом на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) вмісту вантажу, зазначення яких українською мовою не є обов'язковим.
4. Державний інспектор під час посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження здійснює такі дії:
1) проводить документальну перевірку не пізніше двох робочих днів з моменту надходження вантажу на призначений пункт пропуску;
2) проводить перевірку відповідності та фізичну перевірку із затвердженою згідно із законодавством періодичністю у спосіб, що не дозволяє передбачити, який вантаж буде піддано цим перевіркам. Лабораторні дослідження (випробування) у межах фізичних перевірок проводяться за наявності підстав, визначених у статті 45 цього Закону.
5. Після завершення перевірок, зазначених у частині четвертій цієї статті, державний інспектор:
1) заповнює відповідну частину загального документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;
2) створює та зберігає підписану і засвідчену печаткою копію цього документа та повертає його оригінал оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж;
3) надає митному органу інформацію, необхідну для митного оформлення та митного контролю вантажу, або вносить її до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, яка забезпечує обмін інформацією з відповідною системою митного органу.
6. Митне оформлення вантажів із харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що підлягають посиленому державному контролю, завершується лише після пред'явлення митному органу оригіналу загального документа на ввезення або внесення компетентним органом інформації, необхідної для митного оформлення та митного контролю вантажу, до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
7. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, можуть бути випущені у вільний обіг, за умови що результати документальної перевірки, а також перевірки відповідності та фізичної перевірки (якщо вони необхідні згідно із законодавством) підтверджують їх відповідність законодавству про харчові продукти та корми. Вантаж повинен супроводжуватися оригіналом загального документа на ввезення до вказаного в ньому місця призначення на території України, крім випадку, визначеного у частині восьмій цієї статті.
8. Якщо за результатами документальної перевірки та перевірки відповідності вантажу з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження порушень законодавства не виявлено, державний інспектор може дозволити його подальше переміщення, не очікуючи надходження результатів фізичної перевірки. У такому разі державний інспектор призначеного пункту пропуску інформує державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, про відправлення вантажу. Державний інспектор призначеного пункту пропуску вживає заходів, щоб до моменту надходження результатів фізичної перевірки вантаж не міг бути підданий жодним діям, не схваленим державним інспектором. У такому разі державний інспектор засвідчує дві копії загального документа на ввезення, одна з яких має супроводжувати вантаж до місця його призначення на території України, а друга є підставою для його митного оформлення.
9. Вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження не може бути розділено до моменту завершення всіх заходів посиленого державного контролю та заповнення державним інспектором загального документа на ввезення. Кожна частина розділеного вантажу має супроводжуватися засвідченою державним інспектором або митним органом копією загального документа на ввезення до вказаного у ньому місця призначення.
10. Якщо вантаж, який підлягає посиленому державному контролю, містить швидкопсувні харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження, є негабаритним або вимагає додаткових заходів для його розвантаження, пакування, іншого поводження, особа, відповідальна за вантаж, повинна забезпечити наявність:
1) людських ресурсів та засобів логістики, достатніх для розвантажування, пакування чи іншого поводження з вантажем з метою здійснення заходів державного контролю;
2) належного обладнання, відповідного транспорту та/або пакувальних форм, якщо відбір зразків із цього вантажу не може бути здійснено за допомогою звичайного обладнання (засобів).
11. Усі витрати, пов’язані з проведенням посиленого державного контролю, несуть оператори ринку або особи, відповідальні за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
12. Поводження з вантажами, які не відповідають законодавству, здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.
Стаття 58. Вимоги до призначених пунктів пропуску на державному кордоні України
1. Призначені пункти пропуску на державному кордоні України, зазначені у частині першій статті 57 цього Закону, повинні відповідати таким вимогам:
1) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу для здійснення відповідних перевірок вантажів;
2) наявність достатньої кількості приміщень для здійснення необхідних перевірок;
3) наявність детальних інструкцій щодо відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;
4) наявність потужностей для зберігання вантажів (вантажів у контейнерах) у належних умовах під час їх затримання та/або очікування результатів досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості приміщень для зберігання, у тому числі в охолодженому (замороженому) стані;
5) наявність обладнання для розвантаження та відбору зразків;
6) забезпечення можливості розвантаження та відбору зразків у захищеному місці (за необхідності);
7) забезпечення своєчасної доставки відібраних зразків до уповноваженої лабораторії.
Стаття 59. Державний контроль країни-експортера
1. Компетентний орган здійснює державний контроль у країнах, які планують ввозити (пересилати) продукти, харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження на митну територію України, з метою перевірки на основі інформації, визначеної частиною третьою цієї статті, відповідності (еквівалентності) системи державного контролю країни-експортера законодавству України.
2. Державний контроль країни-експортера передбачає оцінку:
1) законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, яке діє на території країни-експортера;
2) організаційної структури компетентного органу країни-експортера, його незалежності та компетенції, у тому числі його повноважень, необхідних для ефективного забезпечення дотримання законодавства на території країни-експортера, а також системи нагляду за його діяльністю;
3) рівня підготовки персоналу компетентного органу країни-експортера у сфері здійснення державного контролю;
4) ресурсів компетентного органу країни-експортера, у тому числі засобів діагностики;
5) наявності та використання документованих систем та процедур державного контролю;
6) ситуації, пов’язаної із здоров’ям тварин, зоонозами та здоров’ям рослин, а також процедур повідомлення відповідних міжнародних організацій про спалахи хвороб тварин і рослин;
7) обсягу та порядку здійснення країною-експортером державного контролю тварин, рослин і продуктів з них, що ввозяться (пересилаються) на її територію;
8) гарантій, наданих країною-експортером щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.
3. Для забезпечення ефективності заходів державного контролю у країні-експортері компетентний орган має право до початку здійснення таких заходів вимагати від країни-експортера надання достовірної та актуальної інформації щодо загальної організації та управління системою державного контролю, яка охоплює:
1) законодавство у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, що діє на території цієї країни;
2) інформацію про процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів та процедури реєстрації харчових/кормових добавок;
3) процедури оцінки ризику, фактори, що беруться до уваги при визначенні належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;
4) результати заходів державного контролю, що здійснюються компетентним органом країни-експортера щодо продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, які планується експортувати до України;
5) істотні зміни у структурі та функціонуванні системи державного контролю країни-експортера, що сталися після попереднього отримання відповідної інформації.
4. Періодичність державного контролю країни-експортера компетентним органом України визначається на основі:
1) оцінки ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами, які планується ввозити (пересилати) на митну територію України;
2) положень законодавства країни-експортера;
3) обсягів і характеру імпорту з країни-експортера;
4) результатів заходів державного контролю, здійснених компетентним органом України в країні-експортері;
5) результатів заходів державного контролю під час імпорту з країни-експортера та інших заходів державного контролю вантажів, що походять (надходять) з країни-експортера;
6) інформації, отриманої від міжнародних організацій (Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, МЕБ) або з інших джерел;
7) інформації про появу хвороб або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини внаслідок імпорту відповідних видів продуктів з країни-експортера;
8) необхідності перевірки або реагування на надзвичайні обставини в окремих країнах-експортерах.
5. Порядок здійснення державного контролю в країнах-експортерах затверджується Кабінетом Міністрів України і має передбачати процедури здійснення заходів державного контролю у країнах-експортерах, з якими укладено угоди про еквівалентність, а також в інших країнах-експортерах.
Стаття 60. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів
1. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються на основі оцінки ризику, якою підтверджується наявність відповідної загрози для здоров'я людини та/або тварини, та можуть включати:
1) затвердження переліку країн-експортерів, з яких дозволяється ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів;
2) затвердження спеціальних форм міжнародних сертифікатів, якими повинні супроводжуватися вантажі з окремими видами харчових продуктів та кормів;
3) особливі умови імпорту вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів.
2. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються з урахуванням інформації, наданої компетентним органом країни-експортера відповідно до частини третьої статті 59 цього Закону та результатів державного контролю, здійсненого компетентним органом України у відповідній країні-експортері.
3. Країна-експортер (її окрема територія) вноситься до переліку, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, у разі надання компетентним органом країни-експортера належних гарантій щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного
контролю законодавству України.
4. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів можуть бути встановлені для одного виду харчового продукту або корму чи для групи харчових продуктів або кормів. Вони можуть запроваджуватися щодо країни, її окремої території (зони або компартмента) або групи країн.
5. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 61. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України
1. Продукти можуть ввозитися на митну територію України, якщо вони походять з країни або її окремої території (зони або компартмента), яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України.
2. Країна-експортер вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, якщо з нею укладено угоду про еквівалентність або якщо результати державного контролю, проведеного компетентним органом відповідно до статті 59 цього Закону, підтверджують відповідність (еквівалентність) системи державного контролю країни-експортера законодавству України. Якщо результати вказаного державного контролю підтверджують, що система державного контролю країни-експортера відповідає
законодавству України лише на окремій її території, до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, вноситься відповідна окрема територія.
3. Потужність, розташована в країні-експортері, вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, якщо:
1) результати державного контролю такої потужності, проведеного компетентним органом України у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, підтверджують її відповідність законодавству України, або
2) країною-експортером надано письмові гарантії щодо забезпечення нею регулярного та ефективного контролю такої потужності з метою забезпечення відповідності законодавству України продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, або
3) така потужність внесена до реєстру затверджених потужностей, що ведеться країною-експортером, і її автоматичне внесення до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, передбачено рішенням компетентного органу про визнання еквівалентності системи державного контролю зазначеної країни-експортера відповідно до частини першої статті 62 цього Закону.
4. Ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України продуктів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства України, забороняється.
5. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, ведеться, регулярно оновлюється та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 62. Еквівалентність систем державного контролю
1. У разі належного виконання угоди про еквівалентність та/або отримання задовільних результатів державного контролю країни-експортера, проведеного відповідно до статті 59 цього Закону, компетентний орган має право прийняти рішення про визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера (окремої частини такої системи) та системи державного контролю України.
2. У рішенні, визначеному в частині першій цієї статті, зазначаються умови імпорту з відповідної країни-експортера або її окремої території (зони або компартмента). Такі умови можуть передбачати застосування загальних заходів державного контролю або спеціальних заходів, передбачених частиною першою статті 60 цього Закону.
3. Рішення, зазначене в частині першій цієї статті, невідкладно скасовується у разі невиконання будь-якої з передбачених ним умов визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера.
4. Порядок визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
    -251- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
49. Назву розділу VІІ викласти у наступній редакції
Розділ VІІ
ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ НА КОРДОНІ ТА В КРАЇНАХ-ЕКСПОРТЕРАХ
 
Враховано    
    -252- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
50. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 41. Вимоги щодо ввезення (пересилання) вантажів із продуктами на митну територію України
1. Здійснення державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, забезпечується компетентним органом відповідно до законодавства.
2. Якщо інше не передбачено законодавством, вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають заходам державного контролю, що здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.
3. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами тощо) та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), які підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.
5. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів із продуктами, включених до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку, дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости.
6. Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала щонайменше за один робочий день на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост повідомлення в електронному або письмовому вигляді про його надходження, що містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копії міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.
7. Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, повинен супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, а також оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний ветеринарний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, зазначення яких українською мовою не є обов'язковим. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів (крім загального ветеринарного документа на ввезення), які вимагаються згідно із законом, залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.
8. Вимоги частин першої - сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:
1) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, ввезення з якої не заборонено, і загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
2) походять з країни, ввезення з якої не заборонено, та пересилаються фізичним особам, за умови, що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;
3) знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом і пасажирами, за умови, що вони не ввозяться на митну територію України. Такі продукти або отримані з них у процесі приготування харчових продуктів відходи повинні бути знищені при розвантаженні, крім випадків їх перевантаження безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому самому порту та під тим самим митним наглядом;
4) пройшли термічну обробку у герметично закритому контейнері до значення F0 не нижче 3, 00, загальна маса/кількість таких продуктів у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:
а) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;
б) пересилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;
5) ввозяться (пересилаються) як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень за умови попереднього надання компетентному органу інформації про такі продукти та отримання дозволу компетентного органу на відповідне ввезення (пересилання) у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
9. Продукти, ввезені (переслані) на митну територію України згідно з пунктом 5 частини восьмої цієї статті, після їх використання за призначенням повинні бути знищені або вивезені (переслані) за межі України у спосіб, що унеможливлює заподіяння шкоди здоров'ю людини та/або тварини. Правила поводження з продуктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
10. Композитні продукти, які не включені до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, контролюються у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
11. Не підлягають включенню до переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, композитні продукти, які відповідають одночасно таким умовам:
1) не містять у своєму складі м'ясних продуктів,
2) складаються менше ніж наполовину:
з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або
з переробленого рибного чи яєчного продукту;
3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;
4) супроводжуються комерційним документом та мають маркування українською мовою, що в сукупності забезпечує надання інформації, яка вимагається згідно із законом для харчового продукту, у тому числі про вид, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг композитного продукту в одній упаковці та кількість упаковок.
 
Враховано редакційно    
    -253- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
51. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 42. Перевірка вантажів із продуктами на призначеному прикордонному інспекційному посту
1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, здійснює такі перевірки вантажів з продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України:
1) документальну перевірку кожного вантажу;
2) перевірку відповідності кожного вантажу, яка включає:
а) у випадку ввезення продуктів у контейнерах: перевірку неушкодженості опломбування, здійсненого представником компетентного органу країни-експортера, якщо це вимагається законодавством, та відповідності нанесеної на контейнерах інформації тій, що вказана у міжнародному сертифікаті та інших документах, які вимагаються згідно із законом;
б) в усіх інших випадках - перевірку наявності печаток, офіційних позначок та позначки придатності, які вказують країну та потужність походження цих продуктів, а також їх відповідності печаткам та позначкам, що містяться на міжнародному сертифікаті та на інших документах, які вимагаються згідно із законом. У випадку первинно запакованих або запакованих продуктів здійснюється перевірка спеціального маркування, передбаченого законодавством;
3) фізичну перевірку кожного вантажу, крім випадків застосування зменшеної періодичності фізичних перевірок, затвердженої відповідно до цього Закону. Незалежно від затвердженої періодичності, фізична перевірка вантажу обов'язково проводиться у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
2. Документальні перевірки вантажів з продуктами проводяться відповідно до таких правил:
1) для кожного вантажу державний ветеринарний інспектор встановлює режим поводження, відповідно до якого відбуватиметься відповідний контроль;
2) кожен міжнародний сертифікат та інший документ, що вимагається згідно із законом, перевіряється з метою підтвердження, що такий сертифікат та інший документ:
а) є відповідно оригіналом міжнародного сертифіката та іншого документа, що вимагається згідно із законом;
б) виданий компетентним органом країни, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України (для міжнародного сертифіката);
в) має зовнішній вигляд та зміст, що відповідають формі, яка затверджена (узгоджена) для відповідного виду продукту;
г) правильно заповнений;
ґ) виданий на продукт, що походить з потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;
д) підписаний представником компетентного органу країни походження або країни-експортера (для міжнародного сертифіката);
3) перевіряється, чи відповідна частина загального ветеринарного документа на ввезення правильно заповнена, і чи вказана у ній інформація відповідає інформації, зазначеній в інших документах, що супроводжують вантаж.
3. Після завершення необхідних перевірок вантажу з продуктами державний ветеринарний інспектор:
1) заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;
2) підписує та засвідчує печаткою копію цього документа та повертає його оригінал операторові ринку;
3) надає митному органу інформацію, необхідну для митного оформлення та митного контролю вантажу, або вносить її до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. Митне оформлення вантажів із продуктами завершується лише після пред'явлення митному органу оригіналу загального ветеринарного документа на ввезення або внесення державним ветеринарним інспектором інформації, необхідної для митного оформлення та митного контролю вантажу, до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 43 цього Закону.
5. Якщо інше не передбачено цим Законом, продукти, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України через призначені прикордонні інспекційні пости, можуть бути випущені в обіг, лише якщо результати документальної перевірки, перевірки відповідності, а також фізичної перевірки (коли така є необхідною) підтверджують їх відповідність законодавству.
6. Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту оригіналів міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, а також копії загального ветеринарного документа на ввезення протягом щонайменше трьох років.
7. Вантаж з продуктами повинен супроводжуватися оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення протягом усього періоду, коли він перебуває під митним контролем та/або прямує до вказаного в такому документі місця призначення на митній території України.
8. У випадку поділу вантажу з продуктами на частини до кожної з них застосовуються положення частин третьої - сьомої цієї статті.
 
Враховано    
    -254- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
52. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 43. Фізична перевірка вантажів із продуктами
1. Фізична перевірка вантажів із продуктами здійснюється з метою з'ясування відповідності стану продуктів їх характеристикам, зазначеним у міжнародному сертифікаті та інших документах, що вимагаються згідно із законом, а також визначення відповідності таких продуктів іншим вимогам законодавства.
Фізична перевірка може включати такі види досліджень (випробувань):
1) органолептичні дослідження (на запах, колір, консистенцію, смак);
2) прості фізичні та хімічні дослідження (розрізання, розморожування, нагрівання тощо);
3) лабораторні дослідження (випробування) для перевірки наявності залишків, патогенів, забруднюючих речовин, інших небезпечних факторів відповідно до статті 45 цього Закону.
2. Незалежно від виду продукту його фізична перевірка має включати такі дії:
1) перевірка умов перевезення та транспортних засобів для визначення, зокрема, переривання ланцюга холодного зберігання або будь-якої іншої невідповідності;
2) зважування вантажу і порівняння фактичної ваги вантажу та ваги, зазначеної у міжнародному сертифікаті та в іншому документі, що супроводжує продукт (за необхідності);
3) перевірка пакувальних матеріалів та маркування на упаковці на їх відповідність законодавству;
4) перевірка температури, що вимагається законодавством, на предмет її дотримання під час перевезення продуктів;
5) перед проведенням органолептичних досліджень, простих фізичних і хімічних досліджень та лабораторних досліджень (випробувань) огляд 1 відсотка предметів/упаковок у вантажі, але не менше двох та не більше десяти предметів/упаковок, а у разі насипних продуктів - щонайменше п‘яти зразків, відібраних з різних частин вантажу. Вантаж може бути частково розвантажений для забезпечення доступу до всіх його частин, якщо це необхідно для доступу до відповідних предметів/упаковок або відбору зразків.
3. Якщо результати лабораторних досліджень (випробувань), які здійснюються в межах фізичної перевірки вантажу з продуктами, не можуть бути отримані негайно, але в результаті документальної перевірки і перевірки відповідності не виявлено загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту дозволяє випуск вантажу у вільний обіг. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного посту повідомляє про відправлення такого вантажу державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
У разі отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань), які свідчать про небезпечність вантажу, відповідні продукти відкликаються з обігу оператором ринку за його рахунок.
Якщо лабораторні дослідження (випробування) здійснюються у випадках, визначених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 45 цього Закону, випуск вантажу з продуктами у вільний обіг до отримання результатів лабораторних досліджень (випробувань) забороняється.
4. Під час проведення фізичної перевірки транспортні засоби з вантажами з продуктами повинні повністю розвантажуватися виключно у разі, якщо:
1) вантаж із продуктами завантажено у такий спосіб, що одержати доступ до усього вантажу за допомогою лише одного часткового розвантаження неможливо;
2) під час органолептичних або простих фізичних та хімічних досліджень зразків було виявлено їх невідповідність;
3) щодо попереднього вантажу цього оператора ринку було встановлено невідповідність;
4) існує обґрунтована підозра щодо невідповідності.
5. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, підтверджує завершення фізичної перевірки шляхом закриття та офіційного засвідчення печаткою усіх відкритих упаковок та шляхом повторного опломбування усіх контейнерів із занесенням номера пломби у товарно-транспортну накладну.
6. Якщо результати перевірки вантажів з продуктами підтверджують грубе або систематичне порушення законодавства, компетентний орган вживає таких заходів:
1) повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости про відповідні вантажі, у тому числі про походження і характеристики небезпечних продуктів;
2) забезпечує фізичну перевірку, у тому числі відбір зразків та лабораторні дослідження (випробування), наступних десяти вантажів із продуктами того самого походження. Якщо такі перевірки підтверджують невідповідність, до вантажу із продуктами або його частини застосовуються положення статті 54 цього Закону;
3) здійснює дії для визначення причин виявлених порушень.
 
Враховано редакційно    
    -255- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
53. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 44. Зменшення періодичності фізичних перевірок вантажів з продуктами
1. Компетентний орган встановлює меншу, ніж 100 відсотків періодичність фізичних перевірок вантажів із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, якщо вони відповідають таким вимогам:
1) походять з країни, що внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;
2) походять із потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;
3) супроводжуються оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом.
2. Компетентний орган перед прийняттям рішення про зменшення періодичності фізичних перевірок повинен врахувати:
1) гарантії, що надаються країною-експортером щодо її усієї чи окремої території (зони або компартмента) стосовно відповідності вимогам законодавства України, включаючи ті, що стосуються залишків;
2) стан здоров’я тварин та загальний стан здоров'я в країні-експортері;
3) заходи, що застосовуються в країні-експортері у сферах державного моніторингу та боротьби з хворобами;
4) структуру, професійні навички, незалежність та кваліфікацію персоналу компетентного органу країни-експортера;
5) відповідність мінімальним вимогам щодо гігієни виробництва;
6) вид продукту та його потенційний ризик для здоров’я;
7) результати державного контролю, проведеного компетентним органом у країні-експортері;
8) результати здійснених перевірок при ввезенні (пересиланні) продуктів з країни-експортера на митну територію України;
9) проведений щодо відповідних продуктів аналіз ризику.
3. Зменшення періодичності фізичних перевірок також здійснюється відповідно до угоди про еквівалентність, укладеної між компетентним органом та компетентним органом країни-експортера.
4. Компетентний орган забезпечує проведення фізичних перевірок зі зменшеною періодичністю у спосіб, що не дозволяє оператору ринку передбачити, який вантаж буде підданий таким перевіркам.
 
Враховано    
    -256- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
54. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 45. Лабораторні дослідження (випробування)
1. Відбір зразків та їх лабораторні дослідження (випробування) в межах фізичної перевірки вантажу проводяться виключно у таких випадках:
1) останній попередній вантаж, що походить з тієї самої потужності, за результатами лабораторного дослідження (випробування) визнано небезпечним;
2) отримання компетентним органом офіційної інформації, у тому числі через Систему швидкого повідомлення про загрози, пов'язані з харчовими продуктами та кормами (в англійській транскрипції Тhе Rаріd Аlеrt Systеm fоr Fооd аnd Fееd - RАSFF), про появу (наявність) в країні-експортері небезпечного фактора, який може бути присутнім у вантажі, що ввозиться (пересилається) на митну територію України;
3) лабораторне дослідження (випробування) передбачено щорічним планом державного моніторингу або щорічним планом державного контролю;
4) поява за результатами огляду, органолептичних досліджень або простих фізичних та хімічних досліджень вантажу обґрунтованої підозри щодо невідповідності;
5) спеціальні умови імпорту або рішення компетентного органу про затвердження періодичності фізичних перевірок вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, передбачають фізичну перевірку вантажу на наявність небезпечного фактора, який може бути виявлено лише за допомогою лабораторного дослідження (випробування).
 
Враховано редакційно    
    -257- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
55. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 46. Призначені прикордонні інспекційні пости
1. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням їх місцезнаходження та видів продуктів, які переміщуються через такі пости, затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. Для затвердження призначений прикордонний інспекційний пост повинен відповідати таким вимогам:
1) розташування у пункті пропуску через державний кордон України. У разі географічних обмежувальних чинників (розвантажувальна пристань, гірський перевал тощо) можливим є розташування призначеного прикордонного інспекційного поста на певній відстані від пункту пропуску через державний кордон України, а на залізничному транспорті - на першій станції, визначеній Кабінетом Міністрів України;
2) перебування під керівництвом державного ветеринарного інспектора, який працює на цьому посту та є відповідальним за проведення державного контролю на кордоні;
3) наявність персоналу, необхідного для перевірки документів, що супроводжують вантаж із продуктами;
4) наявність державних ветеринарних інспекторів та кваліфікованого допоміжного персоналу, кількість якого є достатньою для здійснення документальної перевірки, перевірок відповідності та фізичних перевірок вантажів із продуктами;
5) наявність персоналу, достатнього для відбору зразків, необхідних для проведення досліджень (випробувань);
6) наявність достатньо великих приміщень у розпорядженні персоналу, відповідального за здійснення перевірок;
7) наявність обладнання для розвантажування, відбору зразків та проведення досліджень (випробувань);
8) наявність приміщень та обладнання, що відповідають вимогам гігієни, для відбору зразків та проведення досліджень (випробувань) відповідно до законодавства;
9) наявність доступу до послуг уповноваженої лабораторії для проведення лабораторних досліджень (випробувань) зразків, відібраних на цьому призначеному прикордонному інспекційному посту;
10) наявність приміщень та холодильних камер для зберігання зразків продуктів, відібраних для досліджень (випробувань), та/або продуктів, які не було дозволено для випуску у вільний обіг державним ветеринарним інспектором цього призначеного прикордонного інспекційного поста;
11) наявність обладнання для швидкого обміну інформацією, зокрема з іншими призначеними прикордонними інспекційними постами, через інформаційно-телекомунікаційну систему компетентного органу;
12) наявність доступу до потужностей, на яких здійснюється знищення та переробка продуктів.
3. Перелік призначених прикордонних інспекційних постів може змінюватися:
1) шляхом додавання будь-яких нових призначених прикордонних інспекційних постів, які були перевірені компетентним органом та визнані такими, що відповідають вимогам частини другої цієї статті;
2) шляхом вилучення призначеного прикордонного інспекційного поста, який було перевірено компетентним органом та визнано таким, що становить загрозу для здоров’я людини або не відповідає іншим вимогам частини другої цієї статті.
4. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті перелік призначених прикордонних інспекційних постів із зазначенням їх місцезнаходження та видів продуктів, що переміщуються через такі пости, та оновлює зазначену інформацію у разі її зміни протягом трьох робочих днів.
5. У разі встановлення компетентним органом невідповідності призначеного прикордонного інспекційного поста визначеним цим Законом вимогам, Кабінет Міністрів України за поданням компетентного органу вилучає такий пост із відповідного переліку.
 
Враховано    
    -258- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
56. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 47. Інформаційне забезпечення здійснення державного контролю на кордоні
1. Компетентний орган забезпечує доступ призначених прикордонних інспекційних постів та призначених пунктів пропуску до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, яка забезпечує обмін інформацією з інформаційно-телекомунікаційною системою митного органу.
2. Відомості про результати здійснення державного контролю на призначених прикордонних інспекційних постах та призначених пунктах пропуску вносяться до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
3. Доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу також забезпечується для державного ветеринарного інспектора на митному складі, затвердженому для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, державного ветеринарного інспектора у пункті призначення вантажу у випадках, передбачених частиною третьою статті 51 цього Закону, а також для інших осіб, якщо це необхідно для виконання вимог цього Закону.
4. Інформаційно-телекомунікаційна система компетентного органу та відповідне програмне забезпечення є об'єктами права державної власності.
 
Враховано    
    -259- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
57. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 48. Вимоги до транзиту (переміщення) вантажів із продуктами через територію України
1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, дозволяє транзит (переміщення) вантажу з продуктами, призначеними для третьої країни, через територію України лише за таких умов:
1) продукти надходять з країни, ввезення з якої на територію України не заборонено, крім випадків перевантаження вантажу з продуктами з одного літака на інший або з одного судна на інше в межах митної зони одного й того самого аеропорту або порту з метою подальшого переміщення без зупинок територією України;
2) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, гарантує шляхом надання загального ветеринарного документа на ввезення, що країна призначення вантажу з продуктами дозволить його ввезення на свою територію, а у разі відмови у такому ввезенні - вантаж буде повернуто до країни, з якої він надійшов в Україну;
3) вантаж з продуктами супроводжується оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом;
4) результати документальної перевірки, перевірки відповідності та за необхідності фізичної перевірки вантажу з продуктами підтверджують його відповідність законодавству. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
2. Документальна перевірка та перевірка відповідності вантажу з продуктами, що ввозиться на територію України морським або повітряним транспортом, не здійснюється, якщо:
1) вантаж з продуктами не розвантажується, а перевірка товарно-транспортних документів не дає підстав для підозри щодо невідповідності, або
2) вантаж з продуктами перевантажується із одного літака на інший або з одного судна на інше у межах зони митного контролю одного й того самого аеропорту або порту.
3. Вантаж з продуктами, що ввозиться на територію України автомобільним, залізничним або водним транспортом, повинен:
1) переміщуватися під митним наглядом відповідно до встановлених процедур до призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж з продуктами буде вивезено за межі України, та супроводжуватися документами, зазначеними у пункті 3 частини першої цієї статті;
2) після залишення призначеного прикордонного інспекційного посту, через який його було ввезено на територію Україну, переміщуватися без розвантаження або поділу в транспортних засобах або контейнерах, опломбованих компетентним органом країни-експортера. Під час переміщення не дозволяється жодних дій з вантажем із продуктами, крім випадків виходу з ладу транспортного засобу або неможливості його використання з інших поважних причин, що зумовлює необхідність перевантаження продуктів на інший транспортний засіб. Таке перевантаження здійснюється під наглядом державного ветеринарного інспектора у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини;
3) залишити територію України через зазначений у загальному ветеринарному документі на ввезення призначений прикордонний інспекційний пост протягом тридцяти днів з моменту ввезення на територію України.
4. Державний ветеринарний інспектор, який дозволяє транзит (переміщення) вантажу з продуктами через територію України, повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж має залишити територію України, шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту копій міжнародного сертифіката, загального ветеринарного документа на ввезення та інших документів, що вимагаються згідно із законом, якими супроводжувався вантаж з продуктами, протягом щонайменше трьох років.
5. Державний ветеринарний інспектор прикордонного інспекційного посту, через який вантаж із продуктами залишає територію України, ставить на загальному ветеринарному документі на ввезення відмітку про вивезення зазначеного вантажу за межі України та надсилає копію цього документа до призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж було ввезено.
6. Якщо державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж із продуктами було ввезено на територію України, не було повідомлено про його вивезення за межі України у строк, зазначений у пункті 3 частини третьої цієї статті, він передає питання на розгляд митного органу, що здійснює необхідне розслідування для визначення місцезнаходження вантажу.
7. Витрати, пов’язані з транзитом (переміщенням) вантажів з продуктами, покладаються на особу, відповідальну за вантаж.
8. Між призначеними прикордонними інспекційними постами, через які вантаж із продуктами ввозиться на територію України та вивозиться за її межі, забезпечується належний обмін інформацією, у тому числі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
 
Враховано    
    -260- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
58. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 49. Вантажі з продуктами, що призначаються для оформлення в режимі митного складу, вільної митної зони
1. Вантажі з продуктами, що ввозяться (пересилаються) з іншої країни та призначаються для оформлення в режимі митного складу, вільної митної зони, приймаються до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала повідомлення про його надходження на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост. Зазначені вантажі мають супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом.
2. Вантажі з продуктами, зазначеними у частині першій цієї статті, підлягають документальній перевірці та перевірці відповідності. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
3. Якщо за результатами перевірок, зазначених у частині другій цієї статті, встановлено відповідність вантажу з продуктами законодавству, державний ветеринарний інспектор заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення.
4. Якщо за результатами перевірок, зазначених у частині другій цієї статті, встановлено невідповідність вантажу з продуктами законодавству, державний ветеринарний інспектор заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення із зазначенням у ньому виявленої невідповідності та проставленням відмітки про заборону переміщення зазначеного вантажу до митних складів, вільних митних зон або відмітки про дозвіл на таке переміщення.
Державний ветеринарний інспектор має право дозволити переміщення вантажу з продуктами, щодо якого встановлено невідповідність, до митного складу, вільної митної зони, лише якщо:
1) продукти не походять із країни, ввезення з якої цих продуктів заборонено;
2) митні склади та склади у вільних митних зонах затверджені компетентним органом для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству.
Вантажі з продуктами, переміщення яких до митних складів, вільних митних зон заборонено державним ветеринарним інспектором, підлягають поверненню до країни-експортера, знищенню, переробці або іншому поводженню відповідно до законодавства.
5. Компетентний орган забезпечує, щоб зазначені у частині четвертій цієї статті вантажі з продуктами, які ввозяться на митний склад, зберігаються на ньому та вивозяться з нього, перебували під його постійним наглядом з метою недопущення їх неконтрольованого вивезення, будь-якої підміни або заміни, зміни у пакуванні, підготовки до випуску у вільний обіг або переробки.
6. Усі витрати, які виникають згідно з цією статтею, у тому числі пов'язані із здійсненням заходів державного контролю, покладаються на оператора ринку або особу, відповідальну за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
7. Компетентний орган затверджує митні склади, склади у вільних митних зонах, призначені для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, та веде їх реєстр у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
8. Порядок проведення перевірок, які здійснюються при надходженні та відправленні вантажів із продуктами, які не відповідають законодавству, до митних складів, вільних митних зон, порядок перевезення та знищення таких вантажів, умови зберігання та поводження з ними затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
 
Враховано    
    -261- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
59. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 50. Вимоги до митних складів, складів у вільних митних зонах, призначених для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству
1. Митні склади, склади у вільних митних зонах, призначені для зберігання продуктів, які не відповідають законодавству, мають відповідати таким вимогам:
1) становити собою закритий простір з пунктами входу та виходу, що перебувають під постійним контролем керівництва складу. Якщо склад розташовано у вільній митній зоні, уся зона має бути закритою та перебувати під постійним митним контролем;
2) перебувати під постійним контролем компетентного органу;
3) забезпечувати щоденний облік зберігання вантажів з продуктами, що ввозяться на склад та вивозяться з нього, із зазначенням відомостей про вид та кількість продуктів у вантажі, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та адресу одержувача. Такі відомості мають зберігатися принаймні три роки;
4) мати складські та/або холодильні приміщення, в яких забезпечується зберігання продуктів, що не відповідають законодавству про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, окремо від інших продуктів;
5) мати приміщення для персоналу, який здійснює перевірки;
6) мати засоби зв'язку та забезпечувати їх доступність для державного ветеринарного інспектора;
7) мати статус «митний склад», отриманий у порядку, встановленому митним законодавством.
2. У разі невідповідності вимогам, передбаченим частиною першою цієї статті, компетентний орган виключає митний склад, склад у вільній митній зоні з відповідного реєстру.
 
Враховано    
    -262- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
60. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 51. Реімпорт вантажів із продуктами
1. Державний ветеринарний інспектор дозволяє реімпорт вантажів із продуктами, які вивезені (переслані) за межі митної території України, та яким було відмовлено у ввезенні іншою країною, якщо:
1) продукти супроводжуються оригіналом міжнародного сертифіката або його копією, засвідченою компетентним органом України або іншої країни, та іншими документами, які вимагаються згідно із законом, а також документом, заповненим та підписаним оператором ринку, в якому зазначаються підстави відмови у ввезенні та гарантується, що вимоги зберігання та перевезення продуктів були дотримані та що зазначені продукти не підлягали жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню із ними, крім розвантаження та іншого поводження, пов'язаного із здійсненням державного контролю вантажу компетентним органом країни призначення; опломбовані контейнери супроводжуються документом перевізника, яким гарантується, що вміст контейнера не підлягав жодній переробці, обробці, зміні стану та іншому поводженню, крім розвантаження та іншого поводження, пов'язаного із здійсненням державного контролю вантажу компетентним органом країни призначення;
2) документальна перевірка, перевірка відповідності та за необхідності фізична перевірка вантажу з продуктами підтверджують його відповідність законодавству. Фізична перевірка вантажу з продуктами проводиться лише у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності;
3) вантаж повертається безпосередньо до потужності походження вантажу;
4) вантаж із продуктами перевозиться у герметичних транспортних засобах (контейнерах), опломбованих державним ветеринарним інспектором у спосіб, що забезпечує можливість встановлення факту відчинення опломбованої частини транспортного засобу особою, яка не має для цього необхідних повноважень.
2. Державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста, через який ввозиться вантаж з продуктами, повідомляє про відправлення такого вантажу державного ветеринарного інспектора, відповідального за потужність походження вантажу, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
3. Державний ветеринарний інспектор, відповідальний за потужність походження вантажу з продуктами, знімає пломбу з вантажу після його прибуття на таку потужність та повідомляє про це державного ветеринарного інспектора призначеного прикордонного інспекційного поста, через який вантаж було ввезено, із внесенням відповідної інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
4. Усі витрати, які виникають згідно із цією статтею, включаючи вартість державного контролю, покладаються на оператора ринку або особу, відповідальну за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
 
Враховано    
    -263- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
61. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 52. Вантажі з неприйнятними міжнародними сертифікатами
1. Якщо під час проведення державного контролю вантажу з продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, з'являється обґрунтована підозра щодо невідповідності міжнародного сертифіката вимогам, установленим пунктом 2 частини другої статті 42, статтею 55 цього Закону (неприйнятний міжнародний сертифікат), та/або встановлюється невідповідність продуктів у вантажі тим, що зазначені у міжнародному сертифікаті, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це компетентний орган та забезпечує контроль за зберіганням такого вантажу на призначеному прикордонному інспекційному посту.
2. Компетентний орган протягом 24 годин повідомляє оператора ринку (імпортера) або особу, відповідальну за вантаж, про появу обставин, визначених у частині першій цієї статті, а також встановлює зв’язок з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, з метою проведення консультацій щодо подальших дій із таким вантажем.
3. Якщо компетентний орган, який видав міжнародний сертифікат, підтверджує його прийнятність, відповідний вантаж підлягає фізичній перевірці.
4. Якщо за результатами консультацій з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, встановлено, що останній є неприйнятним, особі, відповідальній за вантаж, відмовляється у його ввезенні (пересиланні) на митну територію України, а подальше поводження з таким вантажем здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.
 
Враховано    
    -264- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
62. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 53. Обмеження ввезення (пересилання) вантажів з продуктами на митну територію України
1. У разі спалаху на території іншої країни хвороб, що входять до списку МЕБ, чи інших хвороб, які становлять загрозу для здоров'я людини та/або тварини, або у разі виявлення таких хвороб у вантажі з продуктами компетентний орган має право залежно від рівня загрози вжити один із таких заходів:
1) заборонити ввезення (пересилання) вантажів із продуктами з усієї території зазначеної країни або її окремої частини (зони або компартмента), та, за необхідності, з країни транзиту;
2) встановити спеціальні умови щодо вантажів з продуктами, які надходять з цієї країни або її окремої території (зони або компартмента).
2. Якщо за результатами державного контролю встановлено, що вантаж з продуктами становить загрозу для здоров’я людини, державний ветеринарний інспектор призначеного прикордонного інспекційного поста негайно вживає таких заходів:
1) затримує вантаж з продуктами та приймає рішення про поводження з ним;
2) негайно повідомляє інші призначені прикордонні інспекційні пости та компетентний орган про такий вантаж, у тому числі про його походження та загрозу, яку він становить для здоров'я людини.
 
Враховано    
    -265- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
63. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 54. Поводження з вантажами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, які не відповідають законодавству
1. Якщо за результатами заходів державного контролю вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, виявляється його невідповідність законодавству, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) вносить відповідну інформацію до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, а також заповнює відповідну частину загального документа на ввезення (загального ветеринарного документа на ввезення) та/або вживає заходів, передбачених частинами другою-дванадцятою цієї статті.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) проводить затримання вантажів, які не відповідають законодавству, та після консультацій з оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж, вживає таких заходів:
1) перевіряє чи вантаж не становить загрози для здоров’я людини та/або тварини;
2) приймає рішення про знищення чи зміну призначеного використання відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження або кормів нетваринного походження, застосування у разі необхідності особливого поводження відповідно до частини сьомої цієї статті або повернення (вивезення) вантажу до країни-експортера (іншої країни).
3. Якщо вантаж, який не відповідає законодавству, було випущено у вільний обіг, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) повідомляє компетентний орган про необхідність здійснення державного моніторингу відповідних видів продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження або, за необхідності, приймає рішення про їх відкликання для вжиття одного із заходів, зазначених у пункті 2 частини другої цієї статті.
4. Якщо за результатами державного контролю встановлено, що вантаж становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) здійснює затримання вантажу для його знищення або здійснення будь-якого іншого передбаченого законодавством заходу, необхідного для захисту здоров’я людини та/або тварини.
5. Якщо харчові продукти нетваринного походження та корми нетваринного походження, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, не були надані для здійснення державного контролю, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) негайно після виявлення цього факту приймає рішення про їх відкликання та затримання, а в подальшому - про їх знищення або про повернення (вивезення) до країни-експортера (іншої країни) відповідно до частини одинадцятої цієї статті.
6. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження (крім тих, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю) та вантажі з композитними продуктами (крім тих, що включені до переліку, затвердженого відповідно до частини четвертої статті 41 цього Закону), маркування яких не відповідає законодавству, випускаються у вільний обіг, за умови надання оператором ринку власного письмового зобов'язання привести маркування у відповідність із законодавством до моменту реалізації (пропонування до реалізації) ним відповідних харчових продуктів та кормів.
7. Вантажі з продуктами, а також вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, які не марковані українською мовою, випускаються у вільний обіг у разі виконання таких вимог:
1) державний інспектор (державний ветеринарний інспектор), що здійснює перевірку вантажу, володіє мовою, якою виконано маркування, або
оператор ринку надав письмовий переклад маркування українською мовою, засвідчений підписами оператора ринку та перекладача, який має документ, що підтверджує його кваліфікацію (засвідчена підписом перекладача копія такого документа додається до перекладу). Такий переклад оформляється у дві колонки (ліворуч - оригінальний текст маркування, праворуч - текст українською, який буде використовуватись для приведення маркування у відповідність з вимогами законодавства), або
оператор ринку за власний рахунок забезпечує при здійсненні відповідної перевірки вантажу усний переклад маркування перекладачем, який має документ, що підтверджує його кваліфікацію;
2) оператор ринку надав державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) власне письмове зобов'язання привести маркування у відповідність із законодавством до моменту реалізації (пропонування до реалізації) ним відповідних продуктів, харчових продуктів нетваринного походження, кормів нетваринного походження.
8. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор), який не дозволяє випуск вантажу у вільний обіг, повідомляє митний орган про своє рішення щодо подальшого поводження з таким вантажем.
9. Особливе поводження з вантажем, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, який не відповідає законодавству, може включати такі заходи під контролем державного інспектора (державного ветеринарного інспектора):
1) обробку або переробку, включаючи знезараження, продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження для приведення їх у відповідність із законодавством України або вимогами країни-експортера;
2) переробку харчових продуктів або кормів у будь-який прийнятний спосіб для іншої цілі, ніж споживання людиною або твариною.
10. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) дозволяє повернення (вивезення) вантажу, що не відповідає законодавству України, до країни-експортера або до іншої країни, лише якщо виконуються такі умови:
1) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надали державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) інформацію про пункт призначення вантажу в країні-експортері або іншій країні;
2) оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, завчасно поінформували компетентний орган країни-експортера або іншої країни, до якої планується вивезти вантаж, про причини повернення (вивезення) вантажу;
3) компетентний орган країни, яка не є країною-експортером і до якої планується вивезти вантаж, повідомив компетентний орган України про свою готовність прийняти такий вантаж.
11. Вантаж має бути повернуто (вивезено) до країни-експортера або іншої країни протягом 60 днів з дня винесення рішення державним інспектором (державним ветеринарним інспектором). Вантаж, який не було повернуто (вивезено) протягом зазначеного строку, підлягає знищенню, крім випадків, коли порушення строку пов'язано з оскарженням відповідного рішення або дією інших поважних причин і при цьому вантаж не становить загрози для здоров'я людини та/або тварини.
12. Вантаж, щодо якого прийнято рішення про затримання, перебуває під наглядом державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) до моменту його повернення (вивезення), знищення або отримання дозволу на випуск у вільний обіг.
13. Оператор ринку (особа, відповідальна за вантаж) зобов'язаний оплатити витрати, пов’язані з поверненням (вивезенням) вантажу, його знищенням, особливим поводженням або зміною призначеного використання.
14. Порядок знищення, особливого поводження та зміни призначеного використання вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, які не відповідають законодавству, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано    
    -266- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
64. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 55. Вимоги до міжнародного сертифіката, яким супроводжується вантаж із продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України
1. Міжнародний сертифікат (кожен його аркуш), яким супроводжується вантаж із продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, має бути підписаний та засвідчений печаткою компетентного органу країни-експортера або країни походження. Компетентний орган може уповноважити капітана або іншого офіцера рибопереробного судна на підписання міжнародного сертифіката.
2. Міжнародний сертифікат має бути складений (заповнений) англійською мовою або іншою мовою, узгодженою компетентними органами України та країни-експортера (країни походження), а також українською мовою, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) продукту, якщо ці відомості зазначено англійською мовою.
3. Міжнародний сертифікат має складатися одним із таких способів:
1) на одному аркуші паперу;
2) на двох або більше сторінках, що є частиною єдиного та неподільного документа;
3) на двох або більше сторінках, нумерація яких відображає їх належність до певної послідовності (наприклад, сторінка 2 із 4 сторінок).
4. Міжнародний сертифікат повинен мати унікальний ідентифікаційний номер. Якщо сертифікат складається з двох або більше сторінок, які не є частиною єдиного та неподільного документа, унікальний ідентифікаційний номер зазначається на кожній з цих сторінок.
5. Міжнародний сертифікат має бути виданий не пізніше моменту перетину відповідним вантажем з продуктами державного кордону країни-експортера.
6. Форми міжнародних сертифікатів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, або узгоджуються компетентним органом України з відповідним органом країни-експортера (країни походження).
 
Враховано    
    -267- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
65. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 56. Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
1. Компетентний орган забезпечує здійснення регулярних заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Зазначені заходи здійснюються на основі ризик-орієнтованого підходу відповідно до щорічного плану державного контролю або позапланово у випадках, визначених законодавством про державний контроль. Система заходів державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження має охоплювати всі аспекти законодавства про харчові продукти та корми.
2. Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження може здійснюватися у будь-якому пункті пропуску на державному кордоні України або зоні митного контролю на митній території України, якщо інше не передбачено цим Законом.
3. Заходи державного контролю, зазначені у частині першій цієї статті, включають документальну перевірку, а також перевірку відповідності та фізичну перевірку, що здійснюються з періодичністю, затвердженою компетентним органом.
4. Компетентний орган затверджує періодичність проведення перевірок відповідності та фізичних перевірок вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження з урахуванням:
1) ризиків, пов’язаних з різними видами харчових продуктів та кормів;
2) ризиків, що враховують історію ввезення (пересилання) відповідних вантажів в Україну, у тому числі інформацію про кількість виявлених вантажів, які не відповідають законодавству про харчові продукти та корми, у розрізі країн і потужностей, з яких походять такі вантажі, та операторів ринку, які їх ввозять (пересилають);
3) заходів контролю, що здійснюються оператором ринку, який ввозить (пересилає) харчові продукти та/або корми на митну територію України;
4) гарантій, наданих компетентним органом країни-експортера (країни походження).
 
Враховано редакційно    
    -268- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
66. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 57. Основні принципи здійснення посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України
1. Компетентний орган забезпечує здійснення у призначених пунктах пропуску на державному кордоні України посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що входять до переліку, затвердженого відповідно до частини другої цієї статті.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю. Перелік оновлюється регулярно, але не рідше ніж двічі на рік. Під час розроблення та оновлення переліку враховуються, зокрема, ризики та інші фактори, зазначені у частині четвертій статті 56 цього Закону, відповідна інформація, отримана від інших країн, а також результати наукових досліджень.
3. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, дозволяється лише через призначені пункти пропуску. Оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, повинен надати повідомлення про вид вантажу, очікувану дату і час надходження вантажу на відповідний призначений пункт пропуску щонайменше за один робочий день до надходження такого вантажу. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які підлягають посиленому державному контролю, повинні супроводжуватися загальним документом на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхньої адреси, торговельної марки та назви (опису) вмісту вантажу, зазначення яких українською мовою не є обов'язковим.
4. Державний інспектор під час посиленого державного контролю вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження здійснює такі дії:
1) проводить документальну перевірку не пізніше двох робочих днів з моменту надходження вантажу на призначений пункт пропуску;
2) проводить перевірку відповідності та фізичну перевірку із затвердженою згідно із законодавством періодичністю у спосіб, що не дозволяє передбачити, який вантаж буде піддано цим перевіркам. Лабораторні дослідження (випробування) у межах фізичних перевірок проводяться за наявності підстав, визначених у статті 45 цього Закону.
5. Після завершення перевірок, зазначених у частині четвертій цієї статті, державний інспектор:
1) заповнює відповідну частину загального документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;
2) створює та зберігає підписану і засвідчену печаткою копію цього документа та повертає його оригінал оператору ринку або особі, відповідальній за вантаж;
3) надає митному органу інформацію, необхідну для митного оформлення та митного контролю вантажу, або вносить її до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу, яка забезпечує обмін інформацією з відповідною системою митного органу.
6. Митне оформлення вантажів із харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, що підлягають посиленому державному контролю, завершується лише після пред'явлення митному органу оригіналу загального документа на ввезення або внесення компетентним органом інформації, необхідної для митного оформлення та митного контролю вантажу, до інформаційно-телекомунікаційної системи компетентного органу.
7. Вантажі з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які при ввезенні (пересиланні) на митну територію України підлягають посиленому державному контролю, можуть бути випущені у вільний обіг, за умови що результати документальної перевірки, а також перевірки відповідності та фізичної перевірки (якщо вони необхідні згідно із законодавством) підтверджують їх відповідність законодавству про харчові продукти та корми. Вантаж повинен супроводжуватися оригіналом загального документа на ввезення до вказаного в ньому місця призначення на території України, крім випадку, визначеного у частині восьмій цієї статті.
8. Якщо за результатами документальної перевірки та перевірки відповідності вантажу з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження порушень законодавства не виявлено, державний інспектор може дозволити його подальше переміщення, не очікуючи надходження результатів фізичної перевірки. У такому разі державний інспектор призначеного пункта пропуску інформує державного інспектора, відповідального за потужність призначення вантажу, про відправлення останнього. Державний інспектор призначеного пункта пропуску вживає заходів, щоб до моменту надходження результатів фізичної перевірки вантаж не міг бути підданий жодним діям, не схваленим державним інспектором. У такому разі державний інспектор засвідчує дві копії загального документа на ввезення, одна з яких має супроводжувати вантаж до місця його призначення на території України, а друга є підставою для його митного оформлення.
9. Вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження не може бути розділено до моменту завершення усіх заходів посиленого державного контролю та заповнення державним інспектором загального документа на ввезення. Кожна частина розділеного вантажу має супроводжуватися засвідченою державним інспектором або митним органом копією загального документа на ввезення до вказаного у ньому місця призначення.
10. Якщо вантаж, який підлягає посиленому державному контролю, містить швидкопсувні харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження, є негабаритним або вимагає додаткових заходів для його розвантаження, пакування, іншого поводження, особа, відповідальна за вантаж, повинна забезпечити наявність:
1) людських ресурсів та засобів логістики, достатніх для розвантажування, пакування чи іншого поводження з вантажем з метою здійснення заходів державного контролю;
2) належного обладнання, відповідного транспорту та/або пакувальних форм, якщо відбір зразків із цього вантажу не може бути здійснено за допомогою звичайного обладнання (засобів).
11. Усі витрати, пов’язані з проведенням посиленого державного контролю, несуть оператори ринку або особи, відповідальні за вантаж, без подальшої компенсації з боку держави.
12. Поводження з вантажами, які не відповідають законодавству, здійснюється відповідно до статті 54 цього Закону.
 
Враховано    
    -269- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
67. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 58. Вимоги до призначених пунктів пропуску на державному кордоні України
1. Призначені пункти пропуску на державному кордоні України, зазначені у частині першій статті 57 цього Закону, повинні відповідати таким вимогам:
1) наявність достатньої кількості кваліфікованого персоналу для здійснення відповідних перевірок вантажів;
2) наявність достатньої кількості приміщень для здійснення необхідних перевірок;
3) наявність детальних інструкцій щодо відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю;
4) наявність потужностей для зберігання вантажів (вантажів у контейнерах) у належних умовах під час їх затримання та/або очікування результатів досліджень (випробувань), а також наявність достатньої кількості приміщень для зберігання, у тому числі в охолодженому (замороженому) стані;
5) наявність обладнання для розвантаження та відбору зразків;
6) забезпечення можливості розвантаження та відбору зразків у захищеному місці (за необхідності);
7) забезпечення своєчасної доставки відібраних зразків до уповноваженої лабораторії.
 
Враховано    
    -270- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
68. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 59. Державний контроль країни-експортера
1. Компетентний орган здійснює державний контроль у країнах, які планують ввозити (пересилати) продукти, харчові продукти нетваринного походження або корми нетваринного походження на митну територію України, з метою перевірки на основі інформації, визначеної частиною третьою цієї статті, відповідності (еквівалентності) системи державного контролю країни-експортера законодавству України.
2. Державний контроль країни-експортера передбачає оцінку:
1) законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, яке діє на території країни-експортера;
2) організаційної структури компетентного органу країни-експортера, його незалежності та компетенції, в тому числі його повноважень, необхідних для ефективного забезпечення дотримання чинного на території країни-експортера законодавства, а також системи нагляду за його діяльністю;
3) рівня підготовки персоналу компетентного органу країни-експортера у сфері здійснення державного контролю;
4) ресурсів компетентного органу країни-експортера, у тому числі засобів діагностики;
5) наявності та використання документованих систем та процедур державного контролю;
6) ситуації, пов’язаної із здоров’ям тварин, зоонозами та здоров’ям рослин, а також процедур повідомлення відповідних міжнародних організацій про спалахи хвороб тварин і рослин;
7) обсягу та порядку здійснення країною-експортером державного контролю тварин, рослин і продуктів з них, що ввозяться (пересилаються) на її територію;
8) гарантій, наданих країною-експортером щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин.
3. Для забезпечення ефективності заходів державного контролю у країні-експортері компетентний орган має право до початку здійснення таких заходів вимагати від країни-експортера надання достовірної та актуальної інформації щодо загальної організації та управління системою державного контролю, яка охоплює:
1) законодавство у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, що діє на території цієї країни;
2) інформацію про процедури контролю, виробництва та карантинної обробки, допустимого рівня пестицидів та процедури реєстрації харчових/кормових добавок;
3) процедури оцінки ризику, фактори, що беруться до уваги при визначенні належного рівня санітарного або фітосанітарного захисту;
4) результати заходів державного контролю, що здійснюються компетентним органом країни-експортера стосовно продуктів, харчових продуктів нетваринного походження та кормів нетваринного походження, які планується експортувати до України;
5) істотні зміни у структурі та функціонуванні системи державного контролю країни-експортера, що сталися після попереднього отримання відповідної інформації.
4. Періодичність державного контролю країни-експортера компетентним органом України визначається на основі:
1) оцінки ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами, які планується ввозити (пересилати) на митну територію України;
2) положень законодавства країни-експортера;
3) обсягів і характеру імпорту з країни-експортера;
4) результатів заходів державного контролю, здійснених компетентним органом України в країні-експортері;
5) результатів заходів державного контролю під час імпорту з країни-експортера та інших заходів державного контролю вантажів, що походять (надходять) з країни-експортера;
6) інформації, отриманої від міжнародних організацій (Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, МЕБ) або з інших джерел;
7) інформації про появу хвороб або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини внаслідок імпорту відповідних видів продуктів з країни-експортера;
8) необхідності перевірки або реагування на надзвичайні обставини в окремих країнах-експортерах.
5. Порядок здійснення державного контролю в країнах-експортерах затверджується Кабінетом Міністрів України і має передбачати процедури здійснення заходів державного контролю у країнах-експортерах, з якими укладено угоди про еквівалентність, а також в інших країнах-експортерах.
 
Враховано    
    -271- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
69. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 60. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів
1. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються на основі оцінки ризику, якою підтверджується наявність відповідної загрози для здоров'я людини та/або тварини, та можуть включати:
1) затвердження переліку країн-експортерів, з яких дозволяється ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів;
2) затвердження спеціальних форм міжнародних сертифікатів, якими повинні супроводжуватися вантажі з окремими видами харчових продуктів та кормів;
3) особливі умови імпорту вантажів з окремими видами харчових продуктів та кормів.
2. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються з урахуванням інформації, наданої компетентним органом країни-експортера відповідно до частини третьої статті 59 цього Закону та результатів державного контролю, здійсненого компетентним органом України у відповідній країні-експортері.
3. Країна-експортер (її окрема територія) вноситься до переліку, зазначеного у пункті 1 частини першої цієї статті, у разі надання компетентним органом країни-експортера належних гарантій щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України.
4. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів можуть бути встановлені для одного виду харчового продукту або корму чи для групи харчових продуктів або кормів. Вони можуть запроваджуватися щодо країни, її окремої території (зони або компартмента) або групи країн.
5. Спеціальні умови імпорту харчових продуктів та кормів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
 
Враховано    
    -272- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
70. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 61. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України
1. Продукти можуть ввозитися на митну територію України, якщо вони походять з країни або її окремої території (зони або компартмента), яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України.
2. Країна-експортер вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, якщо з нею укладено угоду про еквівалентність або якщо результати державного контролю, проведеного компетентним органом відповідно до статті 59 цього Закону, підтверджують відповідність (еквівалентність) системи державного контролю країни-експортера законодавству України. Якщо результати вказаного державного контролю підтверджують, що система державного контролю країни-експортера відповідає законодавству України лише на окремій її території, до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, вноситься відповідна окрема територія.
3. Потужність, розташована в країні-експортері, вноситься до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, якщо:
1) результати державного контролю такої потужності, проведеного компетентним органом України у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, підтверджують її відповідність законодавству України, або
2) країною-експортером надано письмові гарантії щодо забезпечення нею регулярного та ефективного контролю такої потужності з метою забезпечення відповідності законодавству України продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, або
3) така потужність внесена до реєстру затверджених потужностей, що ведеться країною-експортером, і її автоматичне внесення до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, передбачено рішенням компетентного органу про визнання еквівалентності системи державного контролю зазначеної країни-експортера відповідно до частини першої статті 62 цього Закону.
4. Ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України продуктів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства України, забороняється.
5. Реєстр країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, ведеться, регулярно оновлюється та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано    
    -273- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
71. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 62. Еквівалентність систем державного контролю
1. У разі належного виконання угоди про еквівалентність та/або отримання задовільних результатів державного контролю країни-експортера, проведеного відповідно до статті 59 цього Закону, компетентний орган має право прийняти рішення про визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера (окремої частини такої системи) та системи державного контролю України.
2. У рішенні, визначеному в частині першій цієї статті, зазначаються умови імпорту з відповідної країни-експортера або її окремої території (зони або компартмента). Такі умови можуть передбачати застосування загальних заходів державного контролю або спеціальних заходів, передбачених частиною першою статті 60 цього Закону.
3. Рішення, зазначене в частині першій цієї статті, невідкладно скасовується у разі невиконання будь-якої з передбачених ним умов визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера.
4. Порядок визнання еквівалентності системи державного контролю країни-експортера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
 
Враховано    
512. Розділ VІІ
 
-274- Бакуменко О.Б.
Розділ VІІ замінити на Розділ VІІІ та викласти назву розділу в наступній редакції:
«ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ»
 
Враховано   Розділ VІІІ
ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
    -275- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
72. Назву розділу VІІІ викласти у наступній редакції
Розділ VІІІ
ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
Враховано    
513. ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
 
      
514. Стаття 38. Загальні питання фінансування державного контролю
 
-276- Бакуменко О.Б.
Статтю 38 Розділу VІІ замінити на статтю наступного змісту:
«Стаття 38. Принципи фінансування державного контролю
1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків передбачених статтею 64 цього Закону.
2.Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати його фактичної собівартості.
3.Розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та у сфері ветеринарної медицини, щорічно оприлюднює на власному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку в якості плати за здійснення державного контролю.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано редакційно      
    -277- Продан О.П.
Статтю 38 законопроекту викласти в такій редакції:
Стаття 38. Принципи фінансування державного контролю
1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, передбачених статтею 64 цього Закону.
2. Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати розміру витрат на:
оплату праці працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль, а також пов'язаних з ними витрат на сплату податків та інших платежів, які є обов'язковими згідно із законом;
утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, що необхідні для здійснення державного контролю;
канцелярські товари, що використовуються під час здійснення державного контролю;
службові відрядження працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль;
відбір зразків та проведення простих і лабораторних досліджень (випробувань).
3. Розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та у сфері ветеринарної медицини, щорічно оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку як плата за здійснення державного контролю.
 
Враховано редакційно .   
515. 1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету за виключенням випадків, вказаних в статті 39 цього Закону.
 
      
516. 2. Вартість окремих, передбачених в статті 39 цього Закону видів контролю, повинна відповідати їх фактичній собівартості, що підтверджується відповідною калькуляцією, яка надається оператору ринку.
 
-278- Нестеренко В.Г.
В ч.2 ст. 38 після слова „надається» додати слова „на вимогу».
 
Враховано редакційно      
517. 3. Вартість для визначених цим Законом окремих видів державного контролю встановлюється за методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
 
-279- Нестеренко В.Г.
В ч. 3 ст 38 після слова „понижуючі» додати слова „або підвищуючі».
 
Відхилено , оскільки прив'язка до фактичних витрат на здійснення державного контролю не залишає місця для понижуючих чи підвищуючих коефіцієнтів.     
518. Методики повинні базуватися на розмірі встановленого законом рівня прожиткового мінімуму, бути диференційованими у залежності від кількості тварин та/або об’ємів товарів, а також встановлювати понижуючі коефіцієнти вартості адміністративних послуг і окремих видів державного контролю у залежності від результативності заходів з управління небезпечними факторами, що здійснюються на потужностях.
 
-280- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
73. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 63. Принципи фінансування державного контролю
1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, передбачених статтею 64 цього Закону.
2. Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати його фактичної собівартості, що включає виключно такі витрати:
на оплату праці осіб, які здійснюють державний контроль, у тому числі на службові відрядження, а також пов'язані з ними витрати на сплату податків та інших обов'язкових платежів;
на підвищення кваліфікації (навчання) осіб, які здійснюють державний контроль;
на утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, що необхідні для здійснення державного контролю, а також накладні та інші пов’язані витрати;
на здійснення відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань).
3. Розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та у сфері ветеринарної медицини, щорічно оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку як плата за здійснення державного контролю.
 
Враховано частково   Стаття 63. Принципи фінансування державного контролю
1. Фінансування державного контролю здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, передбачених цим Законом.
2. Вартість державного контролю, що фінансується за рахунок операторів ринку, не може перевищувати розміру витрат на:
оплату праці працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль, а також пов'язаних з ними витрат на сплату податків та інших платежів, які є обов'язковими згідно із законом;
утримання (експлуатацію) приміщень, інструментів, обладнання, необхідних для здійснення державного контролю;
канцелярські товари, що використовуються під час здійснення державного контролю;
службові відрядження працівників компетентного органу та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль;
відбір зразків та проведення простих і лабораторних досліджень (випробувань).
3. Розмір плати за здійснення державного контролю, що фінансується операторами ринку, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, щороку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті калькуляцію розміру плати за здійснення державного контролю, а також звіт про використання коштів, отриманих від операторів ринку як плата за здійснення державного контролю.
 
519. Стаття 39. Види державного контролю, що фінансуються за рахунок операторів ринку
 
-281- Бакуменко О.Б.
Статтю 39 Розділу VІІ замінити на статтю наступного змісту:
«Стаття 39. Державний контроль, що фінансується за рахунок операторів ринку
1. Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку виключно у таких випадках:
1) здійснення державного контролю харчових продуктів та кормів, а також побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;
2)здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;
3)здійснення позапланових заходів державного контролю, крім:
позапланових заходів, які проводяться за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо в результаті здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;
позапланових заходів, які проводяться на підставі обгрунтованої підозри щодо невідповідності діяльності оператора ринку законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, якщо в результаті здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано частково у ст.64  Стаття 64. Державний контроль, що фінансується за рахунок операторів ринку
1. Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку або уповноважених ними осіб у таких випадках:
1) здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;
2) здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;
3) здійснення позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що проводяться:
за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за результатами здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;
на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, якщо за результатами здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.
 
    -282- Продан О.П.
Статтю 39 законопроекту викласти в такій редакції:
«Стаття 39. Державний контроль, що фінансується за рахунок операторів ринку
1. Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку або уповноважених ними осіб виключно у таких випадках:
1) здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;
2) здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;
3) здійснення позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що проводяться:
за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за результатами здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;
на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, якщо за результатами здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.».
 
Враховано частково    
    -283- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
74. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 64. Державний контроль, що фінансується за рахунок операторів ринку
1. Державний контроль фінансується за рахунок операторів ринку виключно у таких випадках:
1) здійснення державного контролю вантажів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, у тому числі з метою транзиту, чи вивозяться (пересилаються) з неї, крім державного контролю, що здійснюється в межах щорічного плану державного моніторингу;
2) здійснення передзабійного та післязабійного огляду відповідно до законодавства;
3) здійснення позапланових заходів державного контролю, крім позапланових заходів, що проводяться:
за зверненням фізичної особи про порушення оператором ринку її законних прав, якщо за результатами здійснення цих заходів такі порушення не було підтверджено;
на підставі обґрунтованої підозри щодо невідповідності, якщо за результатами здійснення цих заходів така невідповідність не була підтверджена.
 
Враховано частково    
520. 1. Видами державного контролю, що фінансуються за рахунок тих операторів ринку, до яких застосовується ці види контролю, є такі:
 
      
521. 1) проведення державного контролю товарів та тварин, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України або вивозяться (пересилаються) з неї;
 
      
522. 2) проведення дозабійної і післязабійної інспекції тварин з наданням відповідних ветеринарних документів, якщо обов’язковість проведення таких інспекцій встановлена законом;
 
      
523. 3) проведення після виявлення невідповідності повторних заходів з державного контролю з метою оцінки результатів заходів, що були проведені операторами ринку для усунення цих порушень, або у випадку підозри щодо невідповідності подальших заходів контролю для спростування або підтвердження цієї невідповідності.
 
      
524. 2. Наведений в частині 1 цієї статті перелік заходів з державного контролю цього Закону, за проведення яких стягується плата з тих операторів ринку, до яких застосовується ці види контролю, є вичерпним. Стягування плати (в тому числі через третіх осіб або шляхом покриття витрат на заробітну платню посадових осіб, закупка або дарування основних засобів або витратних матеріалів тощо) за будь - які інші дії в рамках державного контролю забороняється.
 
      
525. Розділ VІІІ
 
-284- Бакуменко О.Б.
Розділ VІІІ замінити на Розділ ІХ та викласти назву розділу в наступній редакції:
«ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ ТА ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ ТА КОРМИ, ЗДОРОВ’Я ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН»
 
Враховано редакційно в Розділі ІХ     
526. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЦЬОГО ЗАКОНУ ТА ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО БЕЗПЕЧНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І КОРМІВ, ЗДОРОВ’Я ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН
 
-285- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
75. Назву розділу ІХ викласти у наступній редакції
Розділ ІХ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ, ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ ТА КОРМИ
 
Враховано   Розділ ІХ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ, ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ ТА КОРМИ
Стаття 65. Відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми
1. Оператори ринку несуть відповідальність за такі правопорушення:
1) порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини,
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі шести мінімальних заробітних плат;
2) виробництво та/або обіг харчових продуктів або кормів з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов'язковість її державної реєстрації встановлена законом, -
тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі одинадцяти мінімальних заробітних плат;
3) виробництво, зберігання харчових продуктів або кормів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;
4) невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п'ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
5) реалізацію харчових продуктів або кормів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
6) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти та корми, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;
7) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів або кормів -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;
8) використання, реалізацію незареєстрованих об'єктів санітарних заходів або кормових добавок, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат;
9) пропонування до реалізації або реалізацію непридатних харчових продуктів або кормів -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат;
10) пропонування до реалізації або реалізацію харчових продуктів або кормів, які є шкідливими для здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі сорока мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
11) пропонування до реалізації або реалізацію швидкопсувних харчових продуктів або кормів, строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі восьми мінімальних заробітних плат;
12) пропонування до реалізації або реалізацію харчових продуктів або кормів, що не є швидкопсувними, мінімальні строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
13) порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів або кормів, встановлених законодавством про харчові продукти та корми, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
14) невиконання рішення посадової особи компетентного органу, його територіального органу про знищення небезпечного харчового продукту, допоміжних матеріалів для переробки, небезпечних кормів або кормових добавок -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
15) реалізацію продуктів, які ввезені (переслані) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 41 цього Закону, порушення вимог щодо їх знищення або вивезення (пересилання) за межі України або інших встановлених законодавством правил поводження з ними -
тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
16) ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадової особи компетентного органу або його територіального органу -
тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
17) відмову в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі семи мінімальних заробітних плат;
18) невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі п’ятдесяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі сорока мінімальних заробітних плат;
19) невиконання, несвоєчасне виконання законних вимог (приписів) посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
2. У разі вчинення оператором ринку будь-якого з правопорушень, передбачених пунктами 2-4, 6, 8, 9, 11, 12 частини першої цієї статті, вперше протягом останніх трьох років, що передують вчиненню такого правопорушення, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми без оформлення відповідного протоколу.
 
    -286- Продан О.П.
Назву розділу VІІІ законопроекту викласти в такій редакції:
«Відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми».
 
Враховано у Розділі ІХ   
    -287- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
76. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 65. Відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми
1. Оператори ринку несуть відповідальність за такі правопорушення:
1) порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
2) виробництво та/або обіг харчових продуктів або кормів з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов'язковість її державної реєстрації встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
3) виробництво, зберігання харчових продуктів або кормів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;
4) невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від п'ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат;
5) реалізацію харчових продуктів або кормів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
6) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти та корми, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п'яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від трьох до п'яти мінімальних заробітних плат;
7) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів або кормів -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;
8) використання, реалізацію незареєстрованих об'єктів санітарних заходів або кормових добавок, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;
9) пропонування до реалізації або реалізацію непридатних харчових продуктів або кормів -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від двадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти мінімальних заробітних плат;
10) пропонування до реалізації або реалізацію харчових продуктів або кормів, які є шкідливими для здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від тридцяти до шістдесяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від п’ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат;
11) пропонування до реалізації або реалізацію швидкопсувних харчових продуктів або кормів, строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від десяти до п'ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від п'яти до десяти мінімальних заробітних плат;
12) пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів або кормів, що не є швидкопсувними, мінімальні строки зберігання яких закінчилися, якщо внаслідок цього харчові продукти або корми не стали шкідливими для здоров'я людини або тварини, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від трьох до п'яти мінімальних заробітних плат;
13) порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів або кормів, встановлених законодавством про харчові продукти та корми, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;
14) невиконання законних вимог посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо знищення небезпечного харчового продукту, допоміжних матеріалів для переробки, небезпечних кормів або кормових добавок -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п'ятнадцяти до двадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від десяти до п'ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
15) реалізацію продуктів, які ввезені (переслані) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об'єкти наукових досліджень відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 41 цього Закону, порушення вимог щодо їх знищення або вивезення (пересилання) за межі України або інших встановлених законодавством правил поводження з ними -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від двадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти мінімальних заробітних плат;
16) ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадової особи компетентного органу або його територіального органу -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
17) відмову в допуску посадової особи компетентного органу або його територіального органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, або інше перешкоджання її законній діяльності -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від дванадцяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;
18) невиконання, несвоєчасне виконання рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від вісімдесяти до ста мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від шістдесяти до вісімдесяти мінімальних заробітних плат;
19) невиконання, несвоєчасне виконання законних вимог (приписів) посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат.
2. Якщо виявлене правопорушення є малозначним та було усунуто до завершення відповідного заходу державного контролю, оператор ринку звільняється від відповідальності.
3. У разі вчинення оператором ринку будь-якого з правопорушень, передбачених пунктами 2-4 частини першої цієї статті, вперше протягом останніх трьох років, що передують вчиненню такого правопорушення, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми без оформлення відповідного протоколу.
4. У разі вчинення оператором ринку будь-якого з правопорушень, передбачених пунктами 6, 8, 9, 12 частини першої цієї статті, вперше протягом останніх трьох років, що передують вчиненню такого правопорушення, оператору ринку виноситься попередження.
5. Під час визначення розміру штрафу враховуються:
кількість порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, вчинених оператором ринку протягом останніх трьох років, що передують вчиненню відповідного правопорушення;
наявність та кількість потерпілих, яким правопорушенням заподіяно шкоду, її розмір;
визнання оператором ринку факту вчинення ним правопорушення.
 
Враховано частково    
    -288- Продан О.П.
Статтю 40 законопроекту викласти в такій редакції:
«Стаття 40. Відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми
1. Оператори ринку несуть відповідальність за такі правопорушення:
1) невідповідність вимогам законодавства про харчові продукти та корми щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів та/або кормів на будь-якій стадії виробництва та обігу, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами та/або кормами, якщо така невідповідність не створила умови для шкідливого впливу харчового продукту або корму на здоров’я людей та/або тварин, якщо така невідповідність виявлена не вперше протягом календарного року до моменту виявлення;
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі шість мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат;
2) невідповідність вимогам законодавства про харчові продукти та корми щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів та/або кормів на будь-якій стадії виробництва та обігу, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами та/або кормами, якщо така невідповідність створила умови для шкідливого впливу харчового продукту або корму на здоров’я людей та/або тварин, якщо така невідповідність виявлена не вперше протягом календарного року до моменту виявлення;
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі десять мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі шість мінімальних заробітних плат;
3) виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів не для власного споживання з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов'язковість її державної реєстрації встановлена законом, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі двадцять мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі одинадцять мінімальних заробітних плат;
4) виробництво, зберігання харчових продуктів та/або кормів не для власного споживання без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;
5) невиконання визначеного законом обов’язку щодо впровадження на потужності постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі сімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі дванадцять мінімальних заробітних плат;
6) реалізація харчового продукту або корму, маркування якого не відповідає вимогам законодавства про харчові продукти або корми, якщо це не може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини та/або тварини та якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
7) реалізація харчового продукту або корму, маркування якого не відповідає вимогам законодавства про харчові продукти та корми, і якщо це може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини та/або тварини (окрім випадків, передбачених пунктом 9 цієї частини) та якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
8) реалізація харчового продукту або корму, мінімальний строк придатності якого минув, –
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі пяти мінімальних заробітних плат; на фізичних осіб - підприємців – у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
9) реалізація швидкопсувного харчового продукту або корму, кінцева дата споживання якого минула, –
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі пяти мінімальних заробітних плат; на фізичних осіб - підприємців – у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
10) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти та корми, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;
11) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу харчового продукту або корму, стосовно якого доведено, що цей харчовий продукт або корм спричинив шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини, або спричинить шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини у разі споживання -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат;
12) використання у виробництві, обіг незареєстрованого об'єкту санітарних заходів, якщо обов’язковість його державної реєстрації встановлена законом і це не спричинило шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі дванадцяти мінімальних заробітних плат;
13) використання у виробництві, обіг незареєстрованого об'єкту санітарних заходів, якщо обов’язковість його державної реєстрації встановлена законом та за умови наявності факту спричинення шкідливого впливу цього об`єкту на здоров’я людей та/або тварин, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі в двадцяти мінімальних заробітних плат;
14) пропонування до реалізації або реалізація непридатного харчового продукту або корму, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі ста відсотків від вартості усієї партії цього продукту або корму, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі ста відсотків від вартості усієї партії цього продукту або корму;
15) реалізація харчового продукту або корму стосовно якого доведено, що цей харчовий продукт або корм спричинив шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини, або спричинить шкідливий вплив на здоров’я людини або тварини у разі споживання -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат;
16) невідповідність значення параметру безпечності об’єкту санітарних заходів, встановленого законодавством про харчові продукти та корми, якщо така невідповідність не спричинила шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин та якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення –
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат;
17) невідповідність значення параметру безпечності об’єкту санітарних заходів, встановленого законодавством про харчові продукти та корми, якщо така невідповідність спричинила шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин –
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі двадцяти п’яти мінімальних заробітних плат;
18) невідповідність значення параметру окремого показника якості харчового продукту або корму, встановленого законодавством про харчові продукти або корми, якщо це виявлено не вперше протягом календарного року до моменту виявлення –
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі в п’яти мінімальних заробітних плат;
19) невиконання рішення державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) про знищення харчового продукту та/або допоміжного матеріалу для переробки, що є шкідливими для здоров’я людей, або корму та/або допоміжного матеріалу для переробки, що є шкідливим для здоров’я тварин -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;
20) ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадових осіб компетентного органу -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;
21) відмова з підстав, не передбачених законом, у допуску осіб до здійснення державного контролю, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі семи мінімальних заробітних плат;
22) невиконання у встановлений строк наданого у відповідності до закону припису посадової особи компетентного органу щодо усунення порушення законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, відповідальність за вчинення якого передбачена пунктами 1, 3, 5, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20 частини першої цієї статті, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі пятнадцять мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців – у розмірі десять мінімальних заробітних плат;
23) невиконання прийнятого та наданого у відповідності до закону оператору рішення або розпорядження про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних та/або фізичних осіб – у розмірі п’ятидесяти мінімальних заробітних плат;
2. В разі усунення правопорушення під час відповідного заходу державного контролю, протокол щодо нього не складається.
3. Якщо протягом проведення планового або позапланового заходу державного контролю (за виключенням випадків, передбачених частинами вісім – десять цієї статті) виявлене одне або декілька правопорушень, відповідальність за які встановлено пунктами 1, 3, 5, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20 частини першої цієї статті, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень вимог законодавства без оформлення відповідного протоколу.
4. У приписі зазначаються ті ж самі відомості, що передбачені для протоколу частиною п`ятою статті 66 цього Закону, та строк, який визначений державним інспектором (державним ветеринарним інспектором) для усунення виявленого правопорушення, і який не може бути меншим за чотирнадцять календарних днів, та пропозиції державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) щодо механізму/механізмів усунення виявленого правопорушення. Оператор ринку має право обрати інші, ніж запропоновані державним інспектором (державним ветеринарним інспектором), механізми усунення виявленого правопорушення.
5. Оператор ринку має право надати державному інспектору (державному ветеринарному інспектору) пропозицію щодо строку усунення виявленого правопорушення з відповідним обґрунтуванням, які зазначаються у приписі. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) повинен розглянути цю пропозицію та обґрунтування і встановити строк усунення виявленого правопорушення з їх врахуванням. Якщо строк усунення виявленого правопорушення, встановлений державним інспектором (державним ветеринарним інспектором), менше на п’ять і більше календарних днів ніж строк, запропонований оператором ринку, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) зазначає в приписі причини такої різниці в строках.
6. Форма припису затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
7. Державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) повинен перевірити виконання оператором ринку припису, який був виписаний цим інспектором, після настання дати усунення виявленого правопорушення, але не пізніше двадцяти одного календарного дня з цієї дати. У виключних випадках, зокрема, у разі хвороби, звільнення державного інспектора (державного ветеринарного інспектора), перевірку виконання оператором ринку припису може здійснювати інший інспектор.
8. Якщо за результатами перевірки, зазначеної в частині восьмій цієї статті, встановлено, що виявлене під час проведення попереднього заходу державного контролю правопорушення усунуте, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) робить відповідний запис в акті державного контролю.
9. Якщо за результатами перевірки, зазначеної в частині восьмій цієї статті, встановлено, що правопорушення не усунуте, застосовуються положення статті 66 цього Закону.».
 
Враховано частково    
527. Стаття 40. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
 
-289- Бакуменко О.Б.
Статтю 40 Розділу VІІІ замінити на статтю наступного змісту:
«Стаття 40. Відповідальність за порушення вимог цього Закону та законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин
1. Оператори ринку в разі порушення ними вимог цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин несуть відповідальність за:
1) недотримання вимог законодавства про харчові продукти та корми щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів та/або кормів на будь-якій стадії виробництва та обігу, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами та/або кормами, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
2) виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів з використанням незареєстрованої потужності, якщо обов'язковість її державної реєстрації встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;
3) виробництво, зберігання харчових продуктів та/або кормів без отримання експлуатаційного дозволу на відповідну потужність, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;
4) невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від п'ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат;
5) реалізація харчових продуктів та/або кормів, маркування яких не відповідає вимогам законодавства, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
6) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, передбачених законодавством про харчові продукти та корми, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п'яти до восьми мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від трьох до п'яти мінімальних заробітних плат;
7) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу небезпечних харчових продуктів та/або кормів, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;
8) використання, реалізація незареєстрованих об'єктів санітарних заходів та/або кормових добавок, якщо обов’язковість їх державної реєстрації встановлена законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;
9) пропонування до реалізації або реалізація небезпечних харчових продуктів та кормів, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до шістдесяти мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від п’ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат;
10) пропонування до реалізації або реалізація харчових продуктів та/або кормів, строки (терміни) придатності (зберігання) яких минули, –
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних;
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від трьох до п'яти мінімальних заробітних плат;
9)порушення значень параметрів безпечності об’єктів санітарних заходів та/або кормів, встановлених законодавством про харчові продукти та корми, –
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;
12) невиконання рішення державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) про знищення небезпечного харчового продукту та/або допоміжних матеріалів для переробки, та/або небезпечних кормів та/або кормових добавок -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;
13) ненадання, несвоєчасне надання, надання недостовірної інформації на вимогу посадових осіб компетентного органу -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
14) відмова у допуску посадових осіб компетентного органу до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених законом, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб - у розмірі від дванадцяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат.
15) невиконання у встановлений строк припису посадової особи компетентного органу щодо усунення порушення законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, відповідальність за вчинення якого не передбачена пунктами 1-14 частини першої цієї статті або від якої його було звільнено у порядку частини третьої цієї статті, -
тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат,
на фізичних осіб - підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат.
2.Під час визначення розміру штрафу враховується: кількість правопорушень, вчинених оператором ринку за останні 3 роки; наявність та кількість потерпілих, яким правопорушенням заподіяно шкоду, її розмір; визнання оператором ринку факту вчинення ним правопорушення.
3.Якщо оператор ринку вчинив одне із правопорушень, відповідальність за які встановлено пунктами 2 – 6, 8 частини першої цієї статті, вперше за останні 3 роки, державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) видає оператору ринку припис щодо усунення порушень вимог законодавства без оформлення відповідного протоколу.
4.При малозначності вчиненого правопорушення, відповідальність за яке встановлено пунктами 2 і 5 частини першої цієї статті, оператор може бути звільнений від відповідальності у разі визнання ним своєї вини та усунення наслідків правопорушення.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей.
 
Враховано частково      
528. За порушення вимог цього Закону винні особи несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність, передбачену законом.
 
      
529. Стаття 41. Провадження у справах про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин
 
-290- Бакуменко О.Б.
Статтю 41 Розділу VІІІ замінити на статті наступного змісту:
«Стаття 41. Провадження у справах про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин
1.Провадження у справах про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин стосовно операторів ринку – юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців здійснюється відповідно до положень цієї статті.
2.Штрафи за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, можуть бути накладені на операторів ринку не пізніше одного року з дня його вчинення.
3.Протокол про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин (далі – протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні інспектори та державні ветеринарні інспектори.
4.Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, а другий — зберігається у компетентному органі. У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності або її представника від отримання примірника протоколу, він надсилається цій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня після його складення.
5.У протоколі зазначаються:
1) дата і місце його складення;
2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
3) відомості про оператора ринку, щодо якого складається протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання фізичної особи – підприємця, адреса відповідної потужності, контактні дані);
4) місце, час вчинення і суть порушення законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті (пункту), її частини чи абзацу), який було порушено оператором ринку;
6) прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання, контактні дані свідків та/або потерпілих та їх пояснення (за наявності);
7) пояснення особи, щодо якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснень;
8) інші відомості, які сприяють всебічному та об'єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).
6.Форма протоколу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
7.Особа, щодо якої складено протокол, або її представник мають право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, свої пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши їх своїм підписом. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від надання таких пояснень, у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, пояснення свідків та/або потерпілих посвідчуються їх підписами.
8.Протокол підписується особою, що його склала, у двох примірниках, один з яких вручається під підпис особі, щодо якої складено протокол, або її представникові. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу, останній повинен бути надісланий такій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня після його складання.
9.Розгляд справи про порушення законодавства про харчові продукти та корми, здоров`я та благополуччя тварин (далі – справа) здійснюється головним державним інспектором не пізніше п’ятнадцяти днів з моменту отримання ним протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням оператора ринку строк розгляду справи може бути відкладено не більше ніж на п'ятнадцять днів для подання ним додаткових матеріалів або з інших поважних причин.
10. Час і місце розгляду справи повідомляється особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за три доби до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається оператору ринку під розписку або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за адресою місцезнаходження (місця проживання) оператора ринку, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання таким оператором ринку.
11.Справа може бути розглянута за відсутності оператора ринку, якщо є відомості про його належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12. Особа, щодо якої складено протокол, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, оскаржувати постанову у справі.
13.Справа не може бути розпочата, а розпочата справа підлягає закриттю у разі:
1)відсутності події або складу порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;
2)втрати чинності положенням закону, яким встановлено відповідальність за порушення законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин;
3)закінчення визначеного законом строку, протягом якого може бути накладено штраф;
4)наявності за тим самим фактом вчинення порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин постанови про накладення штрафу або нескасованої постанови про закриття справи, винесеної щодо того самого оператора ринку;
5)державної реєстрації припинення у результаті ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол;
6)смерті фізичної особи-підприємця, щодо якої складено протокол.
14. За результатами розгляду справи головний державний інспектор виносить постанову про накладення штрафу або постанову про закриття справи. Постанова повинна містити прізвище, ім’я, по-батькові посадової особи, яка винесла постанову, дату розгляду справи, відомості про оператора ринку, щодо якого розглядається справа, опис обставин, встановлених під час розгляду справи, посилання на положення законодавства, які були порушені, та/або зазначення підстав для закриття справи, положення законодавства, які передбачають відповідальність за відповідне порушення, прийняте у справі рішення. Постанова про накладення штрафу повинна також містити відомості, які мають бути зазначені у виконавчому документі відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Постанова у справі вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі під розписку або надсилається рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення протягом трьох робочих днів з дати її винесення.
15. Потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) або судовому порядку протягом 10 днів з дати її винесення. У разі якщо останній день строку подання скарги припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день. Орган (посадова особа), уповноважений на розгляд скарги, може за заявою скаржника поновити цей строк, якщо причини його пропущення будуть визнані поважними. Оскарження постанови у справі в адміністративному порядку здійснюється шляхом подання через орган, який її виніс, скарги до вищестоящого головного державного інспектора. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб передається (надсилається) разом зі справою до вищестоящого головного державного інспектора. Скарга на постанову у справі розглядається в адміністративному порядку протягом десяти днів з дати її надходження. За результатами розгляду скарги на постанову у справі в адміністративному порядку може бути прийнято одне з таких рішень: 1) про залишення постанови без змін, а скарги – без задоволення; 2) про скасування постанови і закриття справи; 3) про скасування постанови та прийняття нової постанови. Порядок адміністративного (досудового) оскарження постанови у справі визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.Оскарження постанови у справі в судовому порядку здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова у справі, оскаржена в судовому порядку, не підлягає оскарженню в адміністративному порядку.
16. Постанова у справі набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги в адміністративному порядку – після залишення скарги без задоволення. У разі оскарження постанови у справі в судовому порядку вона набуває законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
17.Штраф підлягає сплаті оператором ринку протягом п’ятнадцяти днів після набрання законної сили постановою про накладення штрафу. Сплата штрафу не звільняє оператора ринку від обов’язку щодо усунення допущеного порушення законодавства, а також від відшкодування заподіяної внаслідок такого порушення шкоди (завданих збитків).
18.Постанова про накладення штрафу підлягає примусовому виконанню після спливу строку, визначеного частиною сімнадцятою цієї статті. Примусове виконання постанови про накладення штрафу покладається на державну виконавчу службу та здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Стаття 42. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів
1.Не пізніше наступного робочого дня з дати виявлення порушення законодавства про харчові продукти та/або корми державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо таке виробництво та/або обіг становлять загрозу життю та/або здоров’ю людей та/або тварин. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для ліквідації загрози для здоров'я та/або життя людей та/або тварин, та повинно містити вказівку, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини), підлягає зупиненню.
2.Рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності у день його вручення операторові ринку чи оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше 10 робочих днів. За одним і тим самим фактом порушення законодавства про харчові продукти та/або корми може бути прийнято лише одне рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів.
3.Якщо для усунення оператором ринку порушень законодавства про харчові продукти та/або корми необхідним є припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів понад строк, вказаний у частині другій цієї статті, головний державний інспектор видає розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів на відповідний строк, після чого звертається до адміністративного суду з позовом про підтвердження обґрунтованості вжиття відповідного заходу реагування. Розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів може бути прийнято не пізніше спливу строку дії рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів.
4.Розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності одночасно з набранням законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття відповідного заходу реагування. Строк, на який згідно з відповідним розпорядженням має бути припинено виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, відраховується з дня набрання законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття заходу реагування.
5.Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, якщо:
1) закінчився строк тимчасового припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, визначений у рішенні державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) або розпорядженні головного державного інспектора;
2) суд скасував рішення державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
3) суд, який ухвалив постанову про підтвердження обґрунтованості розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, постановив ухвалу про задоволення заяви оператора ринку про скасування вказаного розпорядження на підставі усунення або припинення існування обставини, які стали підставою для його прийняття.
4) головний державний інспектор в результаті розгляду скарги оператора ринку скасував рішення державного інспектора (державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
5) державний інспектор (державний ветеринарний інспектор) або головний державний інспектор скасував винесене ним рішення (розпорядження) про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів у разі підтвердження за результатами перевірки усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для його винесення.»
У зв’язку з цим змінити нумерацію наступних статей
 
Враховано частково   Стаття 66. Провадження у справах про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми
1. Провадження у справах про порушення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми здійснюється відповідно до положень цієї статті.
2. Штраф за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
3. Протокол про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні інспектори та державні ветеринарні інспектори.
4. У протоколі зазначаються:
1) дата і місце його складення;
2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
3) відомості про особу, щодо якої складено протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання фізичної особи - підприємця, адреса відповідної потужності, контактні дані);
4) місце, час вчинення і суть вчиненого порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті (пункту), її частини чи абзацу), яке було порушено особою, щодо якої складено протокол;
6) посилання на акт державного контролю та інші докази, якими підтверджується вчинення порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми особою, щодо якої складено протокол;
7) прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання, контактні дані свідків та/або потерпілих та їхні пояснення (за наявності);
8) пояснення особи, щодо якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснень;
9) інші відомості, що сприяють всебічному та об'єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).
5. Форма протоколу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
6. Особа, щодо якої складено протокол, або її представник має право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, своє пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши їх особистим підписом. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від надання таких пояснень у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, пояснення свідків та/або потерпілих засвідчуються їхніми підписами.
7. Протокол складається у двох примірниках та підписується особою, яка його склала. Один примірник протоколу вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол, або її представникові, а другий - зберігається у компетентному органі або його територіальному органі. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу в ньому робиться відповідний запис, і не пізніше наступного робочого дня після складення протокол надсилається такій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У разі ненадання особою, щодо якої складено протокол, інформації про її місцезнаходження (місце проживання) протокол надсилається за відповідною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
8. Справа про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - справа) розглядається компетентним органом або його територіальними органами. Від імені зазначених органів розглядати справи мають право головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори.
9. Справа розглядається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання відповідною посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням особи, щодо якої складено протокол, розгляд справи відкладається, але не більше ніж на десять робочих днів, для подання нею додаткових матеріалів або з інших поважних причин.
10. Час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
11. Справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12. Особа, щодо якої складено протокол, має право ознайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, оскаржувати постанову у справі.
13. Справа не може бути розпочата, а розпочата справа підлягає закриттю у разі:
1) відсутності події або складу порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
2) втрати чинності положенням закону, яким встановлено відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
3) закінчення визначеного законом строку, протягом якого може бути накладено штраф;
4) наявності за тим самим фактом порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми постанови про накладення штрафу або нескасованої постанови про закриття справи, винесеної щодо тієї самої особи;
5) державної реєстрації припинення у результаті ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол;
6) смерті фізичної особи - підприємця, щодо якої складено протокол.
14. За результатами розгляду справи головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення штрафу;
2) про закриття справи.
15. Постанова у справі має містити:
1) прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка винесла постанову;
2) дату і місце розгляду справи;
3) відомості про особу, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого (за наявності);
4) опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують;
5) посилання на положення законодавства, які були порушені, та/або зазначення підстав для закриття справи;
6) посилання на положення закону, які передбачають відповідальність за правопорушення;
7) прийняте у справі рішення.
Постанова про накладення штрафу має відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».
16. Постанова у справі вручається особі, щодо якої її винесено, або її представникові під розписку або надсилається рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
17. Потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення. Скарга на постанову у справі, подана в адміністративному (досудовому) порядку, залишається без розгляду у разі оскарження цієї постанови до суду.
18. Якщо останній день строку подання скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день. За відповідною заявою скаржника орган (посадова особа), уповноважений на розгляд скарги, поновлює цей строк у разі визнання причин його пропущення поважними.
19. Оскарження постанови у справі в адміністративному (досудовому) порядку здійснюється шляхом подання через орган, який її виніс, скарги до територіального органу компетентного органу вищого рівня або компетентного органу. Скарга, що надійшла, протягом трьох робочих днів передається (надсилається) разом із справою до територіального органу компетентного органу вищого рівня або компетентного органу та розглядається відповідним головним державним інспектором (головним державним ветеринарним інспектором) протягом десяти робочих днів з дня її отримання останнім.
20. За результатами розгляду скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку може бути прийнято одне з таких рішень:
1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;
2) про скасування постанови і закриття справи;
3) про скасування постанови та прийняття нової постанови.
21. Порядок адміністративного (досудового) оскарження постанови у справі затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
22. Постанова у справі, яку не було оскаржено у встановлений законом строк, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова у справі, оскаржена в адміністративному (досудовому) порядку, набирає законної сили після закінчення одного місяця з дня залишення відповідної скарги без задоволення. Постанова у справі, оскаржена до суду, набирає законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
23. Штраф підлягає сплаті протягом п’ятнадцяти днів після набрання законної сили постановою про накладення штрафу. Сплата штрафу не звільняє особу, щодо якої винесено постанову у справі, від обов’язку усунення допущеного правопорушення, а також від обов'язку відшкодування пов'язаної з ним шкоди (завданих збитків).
24. Якщо штраф не сплачено у строк, встановлений частиною двадцять третьою цієї статті, примусове виконання постанови про накладення штрафу здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.
Стаття 67. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів
1. Не пізніше наступного дня з дня виявлення порушення законодавства про харчові продукти та корми головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) приймає рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо таке виробництво та/або обіг становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров'я людини та/або тварини, та має визначати, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.
2. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності з моменту його вручення операторові ринку і оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше 10 робочих днів.
3. Якщо для усунення оператором ринку порушення законодавства про харчові продукти та/або корми необхідно припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів на час, що перевищує граничний строк, встановлений частиною другою цієї статті, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) звертається в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, до суду з позовом про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів. Позов про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів має бути подано до суду не пізніше закінчення строку дії рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів.
4. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, якщо:
1) відсутня постанова суду, що набрала законної сили, про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів та закінчився строк тимчасового припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, визначений у рішенні головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора);
2) суд скасував рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
3) суд, який ухвалив постанову про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, постановив ухвалу про її скасування на підставі усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для її прийняття;
4) головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) скасував винесене ним рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів на підставі усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для його винесення.
 
    -291- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
77. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 66. Провадження у справах про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми
1. Провадження у справах про порушення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми здійснюється відповідно до положень цієї статті.
2. Штраф за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
3. Протокол про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - протокол) за результатами здійснення заходів державного контролю мають право складати державні інспектори та державні ветеринарні інспектори.
4. У протоколі зазначаються:
1) дата і місце його складення;
2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
3) відомості про особу, щодо якої складено протокол (найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання фізичної особи - підприємця, адреса відповідної потужності, контактні дані);
4) місце, час вчинення і суть вчиненого порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті (пункту), її частини чи абзацу), яке було порушено особою, щодо якої складено протокол;
6) посилання на докази, якими підтверджується вчинення порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми особою, щодо якої складено протокол;
7) прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання, контактні дані свідків та/або потерпілих та їхні пояснення (за наявності);
8) пояснення особи, щодо якої складено протокол, або її представника чи запис про відмову від надання пояснень;
9) інші відомості, що сприяють всебічному та об'єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).
5. Форма протоколу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
6. Особа, щодо якої складено протокол, або її представник мають право викласти у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, свої пояснення щодо змісту протоколу, засвідчивши їх особистим підписом. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від надання таких пояснень у протоколі робиться відповідний запис. Викладені у протоколі або на окремому аркуші, що додається до нього, пояснення свідків та/або потерпілих засвідчуються їхніми підписами.
7. Протокол складається у двох примірниках та підписується особою, яка його склала. Один примірник протоколу вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол, або її представникові, а другий - зберігається у компетентному органі або його територіальному органі. У разі відмови особи, щодо якої складено протокол, або її представника від отримання примірника протоколу, в ньому робиться відповідний запис, і не пізніше наступного робочого дня після складення протокол надсилається такій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. У разі ненадання особою, щодо якої складено протокол, інформації про її місцезнаходження (місце проживання), протокол надсилається за відповідною адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
8. Справа про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - справа) розглядається компетентним органом або його територіальними органами. Від імені зазначених органів розглядати справи мають право головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори.
9. Справа розглядається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання відповідною посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням особи, щодо якої складено протокол, розгляд справи відкладається, але не більше ніж на десять робочих днів, для подання нею додаткових матеріалів або з інших поважних причин.
10. Час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.
11. Справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12. Особа, щодо якої складено протокол, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, оскаржувати постанову у справі.
13. Справа не може бути розпочата, а розпочата справа підлягає закриттю у разі:
1) відсутності події або складу порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
2) втрати чинності положенням закону, яким встановлено відповідальність за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми;
3) закінчення визначеного законом строку, протягом якого може бути накладено штраф;
4) наявності за тим самим фактом порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми постанови про накладення штрафу або нескасованої постанови про закриття справи, винесеної щодо тієї самої особи;
5) державної реєстрації припинення у результаті ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол;
6) смерті фізичної особи - підприємця, щодо якої складено протокол.
Справа закривається також у разі звільнення особи, щодо якої складено протокол, від відповідальності на підставі частини другої статті 65 цього Закону.
14. За результатами розгляду справи головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення штрафу;
2) про винесення попередження;
3) про закриття справи.
15. Постанова у справі має містити:
1) прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, яка винесла постанову;
2) дату і місце розгляду справи;
3) відомості про особу, щодо якої винесено постанову, а також потерпілого (за наявності);
4) опис обставин, встановлених під час розгляду справи, та доказів, що їх підтверджують;
5) посилання на положення законодавства, які були порушені, та/або зазначення підстав для закриття справи;
6) посилання на положення закону, які передбачають відповідальність за правопорушення;
7) прийняте у справі рішення.
Постанова про накладення штрафу має відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».
16. Постанова у справі вручається особі, щодо якої її винесено, або її представникові під розписку або надсилається рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
17. Потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення. Скарга на постанову у справі, подана в адміністративному (досудовому) порядку, залишається без розгляду у разі оскарження цієї постанови до суду.
18. Якщо останній день строку подання скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день. За відповідною заявою скаржника орган (посадова особа), уповноважений на розгляд скарги, поновлює цей строк у разі визнання причин його пропущення поважними.
19. Оскарження постанови у справі в адміністративному (досудовому) порядку здійснюється шляхом подання через орган, який її виніс, скарги до територіального органу компетентного органу вищого рівня або компетентного органу. Скарга, що надійшла, протягом трьох робочих днів передається (надсилається) разом із справою до територіального органу компетентного органу вищого рівня або компетентного органу та розглядається відповідним головним державним інспектором (головним державним ветеринарним інспектором) протягом десяти робочих днів з дня її отримання останнім.
20. За результатами розгляду скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку може бути прийнято одне з таких рішень:
1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення;
2) про скасування постанови і закриття справи;
3) про скасування постанови та прийняття нової постанови.
21. Порядок адміністративного (досудового) оскарження постанови у справі затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
22. Постанова у справі, яку не було оскаржено у встановлений законом строк, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова у справі, оскаржена в адміністративному (досудовому) порядку, набирає законної сили після закінчення одного місяця з дня залишення відповідної скарги без задоволення. Постанова у справі, оскаржена до суду, набирає законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
23. Штраф підлягає сплаті протягом п’ятнадцяти днів після набрання законної сили постановою про накладення штрафу. Сплата штрафу не звільняє особу, щодо якої винесено постанову у справі, від обов’язку усунення допущеного правопорушення, а також від обов'язку відшкодування пов'язаної з ним шкоди (завданих збитків).
24. Якщо штраф не сплачено у строк, встановлений частиною двадцять третьою цієї статті, примусове виконання постанови про накладення штрафу здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.
 
Враховано редакційно    
    -292- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
78. Доповнити статтею наступного змісту:
Стаття 67. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів
1. Не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення порушення законодавства про харчові продукти та корми головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо таке виробництво та/або обіг становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров'я людини та/або тварини, та має містити вказівку, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.
2. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності у день його вручення операторові ринку чи оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше десяти робочих днів.
3. Якщо для усунення оператором ринку порушення законодавства про харчові продукти та/або корми необхідним є припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів на час, що перевищує граничний строк, встановлений частиною другою цієї статті, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) звертається в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, до суду з позовом про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів. Позов про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів має бути подано до суду не пізніше закінчення строку дії рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів.
4. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, якщо:
1) відсутня така, що набула законної сили, постанова суду про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів та закінчився строк тимчасового припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, визначений у рішенні головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора);
2) суд скасував рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
3) суд, який ухвалив постанову про зобов'язання оператора ринку тимчасово припинити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, постановив ухвалу про її скасування на підставі усунення або припинення існування обставини, які стали підставою для її прийняття;
4) головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) скасував винесене ним рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів на підставі усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для його винесення.
 
Враховано частково    
530. 1. Провадження у справах про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин стосовно юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців здійснюється відповідно до вимог цієї статті.
 
      
531. 2. Протокол про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати державні інспектори.
 
      
532. 3. Протокол про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий — зберігається у компетентному органі.
 
      
533. 4. Форма протоколу про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань продовольчої безпеки держави.
 
      
534. 5. У протоколі про правопорушення, передбачені законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, зазначаються:
 
      
535. 1) дата і місце його складення;
 
      
536. 2) посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
 
      
537. 3) відомості про оператора ринку;
 
      
538. 4) прізвище, ім’я, по батькові особи, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів;
 
      
539. 5) місце, час вчинення і суть правопорушення;
 
      
540. 6) нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність;
 
      
541. 7) місцезнаходження свідків і потерпілих, якщо вони є;
 
      
542. 8) пояснення особи, яка притягається до відповідальності;
 
      
543. 9) інші відомості, необхідні для вирішення справи.
 
      
544. 6. Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичної особи — уповноваженою ним особою. За наявності свідків і потерпілих протокол підписується такими особами.
 
      
545. 7. У разі відмови від підписання протоколу фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичною особою — уповноваженою ним особою в протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначають мотиви своєї відмови від його підписання.
 
      
546. 8. Розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.
 
      
547. 9. Заява про правопорушення, законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у п’ятнадцятиденний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.
 
      
548. 10. Сплата штрафу не звільняє оператора ринку харчових продуктів від обов’язку щодо усунення допущеного правопорушення, а також від відшкодування заподіяної внаслідок такого правопорушення шкоди (завданих збитків).
 
      
549. 11. У випадках, законодавством про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров`я та благополуччя тварин, компетентний орган має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, що несуть загрозу для здоров’я та/або життя людей, строком не більш як на 10 робочих календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.
 
-293- Кужель О.В.
У статті 41 частини 11 – 13 викласти у наступній редакції:
«11.Не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення порушення законодавства про харчові продукти та корми головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо таке виробництво та/або обіг становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров'я людини та/або тварини, та має містити вказівку, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.
12. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає законної сили у день його вручення операторові ринку та оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше десяти робочих днів. За одним і тим самим фактом порушення законодавства про харчові продукти та/або корми може бути прийнято лише одне рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів.
13.Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, якщо:
1) суд скасував (визнав протиправним) рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
2) головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор)
на протязі одного робочого дня після отримання інформації про усунення та/або припинення існування обставин, які стали підставою для винесення рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів скасував таке рішення.».
 
Враховано частково у ст.67 з огляду на потребу досягнення компромісу з відповідними правками О.Продан, яка пропонує, щоб рішення про тимчасове припинення роботи потужності на строк понад 10 робочих днів приймалось судом.     
550. 12. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів понад строк, зазначений у частині одинадцятій цієї статті, можливе виключно за рішенням суду на строк, необхідний для усунення виявлених порушень, погоджений з оператором ринку.
 
      
551. 13. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів, якщо:
 
      
552. 1) компетентний орган не подав до суду заяви про тимчасове припинення виробництва та/або обігу товарів та/або тварин у визначений частиною одинадцятою цієї статті строк;
 
      
553. 2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного у рішенні компетентного органу;
 
      
554. 3) суд прийняв рішення на користь оператора ринку;
 
      
555. 4) компетентний орган відкликав заяву до суду або скасував рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу товарів та/або тварин;
 
-294- Продан О.П.
Після статті 41 законопроекту доповнити новою статтею такого змісту:
«Стаття 42. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів
1. Якщо встановлено факт того, що виробництво та/або обіг харчового продукту або корму спричинило та буде спричиняти шкідливий вплив на здоров’я людей та/або тварин у разі продовження виробництва та/або обігу харчового продукту або корму, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) зобов’язаний прийняти з урахуванням положень частини другої цієї статті рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу зазначеного харчового продукту або корму не пізніше наступного календарного дня з дати встановлення такого факту та в цей день вручити його операторові. Одночасно подається позов до відповідного суду з метою підтвердження обґрунтованості вжиття цього заходу реагування, де цей позов повинен бути розглянутий не пізніше двох робочих днів з дня, наступного за днем його отримання.
2. Рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчового продукту або корму приймається, якщо не існує інших засобів уникнути та/або попередити шкідливий вплив цього харчового продукту або корму на здоров’я людей та/або тварин. Разом з рішенням складається протокол.
3. Рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров'я людини та/або тварини, та має містити вказівку, який конкретний вид діяльності та з використанням якої потужності (її частини) підлягає тимчасовому припиненню.
4. Рішення про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності з моменту його вручення операторові ринку і оприлюднення на офіційному веб-сайті компетентного органу та діє протягом визначеного таким рішенням строку, але не більше десяти робочих днів.
5. Якщо у головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) є підстави вважати, що для усунення оператором ринку порушень законодавства про харчові продукти та/або корми необхідним є тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів понад строк, вказаний у частині четвертій цієї статті, головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) в день прийняття рішення видає розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів або кормів на відповідний строк та в той же день звертається до відповідного суду з позовом про підтвердження обґрунтованості вжиття цього заходу реагування.
4. Розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів набирає чинності одночасно з набранням законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття відповідного заходу реагування. Строк, на який згідно з відповідним розпорядженням має бути припинено виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, відраховується з дня набрання законної сили постановою адміністративного суду про підтвердження обґрунтованості вжиття заходу реагування.
5. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, якщо виконана хоча б одна з нижченаведених умов:
1) закінчився строк тимчасового припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, визначений у рішенні/розпорядженні головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора);
2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного у рішенні/розпорядженні компетентного органу;
3) суд скасував рішення головного державного інспектора (головного державного ветеринарного інспектора) про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів;
4) суд, який ухвалив постанову про підтвердження обґрунтованості розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, постановив ухвалу про задоволення заяви оператора ринку про скасування вказаного розпорядження на підставі усунення або припинення існування обставини, які стали підставою для його прийняття; Ухвала суду про задоволення або відхилення зазначеної в цьому пункті заяви оператора повинна бути прийнята протягом не більше трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання від оператора ринку цієї заяви;
5) головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) скасував винесене ним рішення/розпорядження про тимчасове припинення виробництва (його окремих процесів) та/або обігу харчових продуктів та/або кормів у разі підтвердження за результатами перевірки усунення або припинення існування обставин, які стали підставою для його винесення.».
 
Враховано частково у ст.67, оскільки судову процедуру підтвердження відповідності рішень суб’єктів владних повноважень було вилучено з Кодексу адміністративного судочинства України в листопаді 2016 року. Тому в цій частині 1 відповідні пропозиції неможливо. Крім того, припинення роботи потужності не інакше як через судову процедуру (навіть на короткий строк) не відповідає законодавству ЄС.     
    -295- Левченко Ю.В.
Пункт 9 частини 2 статті 46 розділу 6 Законопроекту виключити.
 
Відхилено Суперечить вимогам Регламенту ЄС 882, який вимагає наявність доступу призначених прикордонних інспекційних постів до послуг уповноважених лабораторій для здійснення досліджень зразків, відібраних на цих постах.   
    -296- Левченко Ю.В.
З пункту 3, 7 частини 1 статті 58 розділу 7 Законопроекту виключити слова «уповноважених».
 
Відхилено Законодавство ЄС, а саме Регламент ЄС 882 вимагає уповноваження лабораторій для цілей здійснення державного контролю.   
556. 5) за результатами перевірки компетентним органом встановлений факт усунення порушень, які стали причиною тимчасового припинення виробництва та/або обігу товарів та/або тварин відповідно до частин одинадцять та дванадцять цієї статті.
 
      
557. Розділ ІХ
 
-297- Бакуменко О.Б.
Розділ ІХ «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» замінити на Розділ Х»ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» та викласти в такій редакції:
«1.Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:
1)пункту 2 частини другої статті 31 цього Закону, який набирає чинності через три роки з дня опублікування цього Закону;
2)частини третьої статті 32 цього Закону, яка набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;
3)частин першої – четвертої статті 34, частини першої статті 61 цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня опублікування цього Закону;
4)пункту 17 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Протягом двох років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю можуть проводитися атестованими центральними органами виконавчої влади лабораторіями, перелік яких затверджується та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті.
3. Протягом трьох років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, повноваження державного ветеринарного інспектора, за винятком повноважень щодо проведення аудиту, може виконувати особа, яка працює в системі компетентного органу та має ветеринарну освіту, у тому числі особа, яка не відповідає вимогам, що встановлені статтею 13 цього Закону.
4. Протягом трьох років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, повноваження помічника державного ветеринарного інспектора може виконувати особа, яка працює в системі компетентного органу та має ветеринарну освіту, у тому числі особа, яка не відповідає вимогам, що встановлені статтею 14 цього Закону.
5. Протягом п'яти років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:
1)Призначеними прикордонними інспекційними постами або призначеними пунктами пропуску на державному кордоні України для цілей цього Закону вважаються будь-які пункти пропуску на державному кордоні України та інші зони митного контролю на митній території України, визначені відповідно до митного законодавства.
2)Вантажі із харчовими продуктами, кормами, побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною, підлягають документальним перевіркам, перевіркам відповідності та фізичним перевіркам у митницях призначення відповідно до вимог, встановлених Розділом VІІ цього Закону.
3)Попередні повідомлення про надходження вантажів, зазначені у частині шостій статті 41 та частині третій статті 57 цього Закону, надсилаються електронною поштою до територіального органу компетентного органу, що відповідальний за здійснення документальних перевірок, перевірок відповідності та фізичних перевірок у митниці призначення, на яку оператор ринку планує відправити вантаж.
6. Протягом п'яти років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, харчові продукти та корми тваринного походження, що не відповідають вимогам законодавства про харчові продукти та корми, а також побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною, дозволяється зберігати на митних складах у приміщеннях, в яких одночасно зберігаються інші харчові продукти, за умови, що відповідні частини приміщення чітко позначені та розділені (огороджені), а утримувач митного складу вживає заходів, щоб не допустити контакту (змішування) відповідних харчових продуктів.
7. Протягом п'яти років з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, міжнародні сертифікати на вантажі, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, можуть заповнюватися державною мовою країни, в якій їх видано, та/або англійською мовою та повинні супроводжуватися перекладом на українську мову, який засвідчується оператором ринку.
7. Внести до Митного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552 із наступними змінами) такі зміни:
7.1 У статті 4:
1) термін «попередній документальний контроль» викласти в наступній редакції:
«попередній документальний контроль – контрольні заходи, які полягають у перевірці документів та відомостей, необхідних для здійснення державних санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного, екологічного контролю, та здійснюються органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України»;
2) додати новий термін наступного змісту:
«державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин – документальна перевірка, перевірка відповідності та фізична перевірка, які проводяться відповідно до Закону України "Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин".
7.2 у статті 319:
1) частину першу викласти у такій редакції:
«1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю, а також державному контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. У пунктах пропуску через державний кордон України зазначені види державного контролю (крім радіологічного та державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин) здійснюються органами доходів і зборів у формі попереднього документального контролю на підставі інформації, отриманої від державних органів, уповноважених на здійснення цих видів контролю, з використанням засобів інформаційних технологій. Органи доходів і зборів взаємодіють з державними органами, уповноваженими на здійснення зазначених видів контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України».
2) додати частину п’яту наступного змісту:
«5. У пунктах пропуску через державний кордон України державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, проводиться органом, уповноваженим на здійснення зазначеного виду державного контролю».
Частини п’яту-восьму вважати частинами шостою-дев’ятою відповідно.
3) частину дев’яту викласти у такій редакції:
«9. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершуються тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій та п’ятій цієї статті. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів».
8. У Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 41-42, ст.2024; 2015 р., № 4, ст.19):
8.1. абзац п'ятий частини першої статті 3 виключити;
8.2. у статті 1:
1) термін «об’єкти санітарних заходів» викласти у наступній редакції:
«об’єкти санітарних заходів - харчові продукти, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами»;
терміни «акредитована лабораторія», «арбітражне дослідження», «аудит», «валідація», «державний інспектор», «державний контроль», «державний моніторинг», «корегувальні дії», «міжнародний сертифікат», «неприйнятний міжнародний сертифікат», «перевірка відповідності на державному кордоні (перевірка відповідності)», «позначка придатності», «попередня документальна перевірка на державному кордоні (документальна перевірка)», «прикордонний інспекційний пост», «референс-лабораторія», «уповноважена особа», «уповноважена лабораторія», «фізична перевірка на державному кордоні (фізична перевірка)» виключити;
2) доповнити частиною другою такого змісту:
«2. Інші терміни вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених в Законі України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин.»;
8.3. абзац шостий частини першої статті 5 виключити;
8.4. абзац четвертий частини другої статті 6 виключити;
8.5. статтю 7 викласти в такій редакції:
«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів
1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, затверджує:
правила забою тварин.
Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом»;
8.6.статті 8-14, 28, 35, 53-59, 63-65, частину другу статті 66 виключити;
8.7. частину другу статті 23 викласти в наступній редакції:
«2. Зазначений обов’язок не поширюється на:
операторів ринку, які провадять діяльність, пов’язану з первинним виробництвом та/або транспортуванням харчових продуктів;
операторів ринку, які провадять діяльність, пов’язану із зберіганням та/або продажем харчових продуктів, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 °С, залишаючись придатними для споживання людиною;
заклади громадського харчування;
потужності, які здійснюють виробництво харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження;
заклади роздрібної торгівлі, які відповідають вимогам, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. До моменту встановлення таких вимог цей виняток поширюється на всі заклади роздрібної торгівлі.»;
8.8. у статті 34:
1) частину другу викласти у такій редакції:
"2. Забороняється здійснювати забій свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, а також забій свійської птиці та кролів не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл. Ця норма не стосується забою зазначених тварин в обсягах, що не перевищують трьох голів свійських парнокопитних тварин та інших копитних тварин на тиждень за умови проведення передзабійного та післязабійного огляду державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, а також п’яти голів свійської птиці, кролів на день.";
Із 1 січня 2025 року продукти, отримані в результаті забою не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл, можуть використовуватися виключно для власного споживання або прямого постачання в межах 100 кілометрів від місця забою кінцевому споживачу або місцевим закладам роздрібної торгівлі, які постачають ці продукти кінцевому споживачу, або місцевим закладам громадського харчування, а також для реалізації на агропромисловому ринку кінцевому споживачу в межах 50 кілометрів від місця забою або в області, в якій він здійснений»;
2)частини з третьої по одинадцяту виключити;
8.9. частину сьому статті 37 викласти в такій редакції:
"7. Якщо інше не передбачене законом, єдиним документом, яким повинні супроводжуватись об’єкти санітарних заходів під час їх перевезення (пересилання), не пов'язаного із здійсненням експортних або імпортних операцій, є товарно-транспортна накладна.";
8.10. Назву Розділу Хвикласти в такій редакції:
«АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ».
8.11.у статті 62:
1)назву статті викласти в такій редакції «Перелік адміністративних послуг та розмір плати за їх надання»;
2)частину першу виключити, а частини з другої по четверту вважати частинами першою, другою та третьою;
3)пункти 3 і 4 частини першої виключити.
8.12. статтю 60 доповнити частинами другою – четвертою такого змісту:
"2. Міжнародні сертифікати заповнюються українською і англійською мовами та/або мовою країни призначення. Міжнародні сертифікати на вантажі з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження видаються за формою, погодженою компетентним органом України та компетентним органом країни призначення, або за формою, встановленою країною призначення. Компетентний орган розробляє, затверджує та оприлюднює на своєму веб-сайті методичні вказівки щодо здійснення експорту вантажів з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження та порядку оформлення (заповнення) відповідних міжнародних сертифікатів.
3. Якщо інше не встановлено законодавством, розмір плати, яка стягується з оператора ринку на користь компетентного органу за видачу міжнародного сертифіката на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження, складає 0,07 від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату відповідного звернення оператора ринку.
4. Якщо інше не встановлено законодавством, міжнародний сертифікат на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження видається державним інспектором не пізніше 5 робочих днів з дати звернення оператора ринку до територіального органу компетентного органу за умови, що в результаті перевірки вантажу встановлено його відповідність вимогам країни призначення".
9.пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради, 2014, № 41-42, ст.2024).
10.Статтю 2 Закону України «Про ветеринарну медицину» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5—6, ст. 53; 2009 р., № 6, ст. 22; 2010 р., № 34, ст. 486; 2011 р., № 33, ст. 326, № 39, ст. 387; 2012 р., № 4, ст. 17; 2014 р., № 20—21, ст. 712, № 23, ст. 873, 2015., N 2-3, ст.12, N 21, ст.133, N 21, ст.134) доповнити частиною другою такого змісту:
«Цей Закон діє з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин».
11. У Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389 з наступними змінами):
11.1.статтю 2 доповнити частиною четвертою такого змісту:
«Контроль за додержанням операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин».
11.2. у статті 4 частину п’яту доповнити абзацом третім такого змісту:
«Положення цієї частини не застосовуються до державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин»
11.3. статтю 5 доповнити частиною шостою такого змісту:
«6. Положення частин першої-четвертої цієї статті не застосовуються до державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин».
11.4. пункт 3 статті 22 доповнити абзацом такого змісту:
«Положення цього пункту не застосовуються до державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин».
12. Статтю 2 Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 49, ст.558) доповнити частиною другою такого змісту:
«2. Дія цього Закону не поширюється на державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин».
13. У Законі України «Про адміністративні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 32, ст.409 з наступними змінами):
частину другу статті 2 доповнити пунктом 2 такого змісту:
«2) державного контролю, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин»;
Пункти 2-13 вважати відповідно пунктами 3-14.
14. Перше речення абзацу першого пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., №№7–9, ст. 55) викласти в такій редакції:
"3. Установити, що у 2016 році перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України".
15. Частину четверту статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 48, ст. 483, з наступними змінами) доповнити абзацом третім такого змісту:
«Положення цієї частини не застосовуються у разі надання у тимчасове користування потужностей (у тому числі їх частини), на які видано експлуатаційний дозвіл відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів.".
16. До приведення законодавства у відповідність із Законом України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин» закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
17. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити набрання чинності всіх згаданих у цьому підпункті нормативно-правових актів одночасно з набранням чинності цим Законом.
18. Якщо на момент набрання чинності цим Законом центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, не затверджено форм актів та/або переліку питань державного контролю для певних харчових продуктів та кормів, державний контроль здійснюється без застосування таких актів та/або переліку питань на підставі законодавства, яке застосовувалося до державного контролю таких харчових продуктів та кормів до набрання чинності цим Законом. Ця частина втрачає чинність 1 січня 2018 року.»
 
Враховано частково      
558. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
-298- Бакуменко О.Б.
Негой Ф.Ф.
Люшняк М.В.
79. Назву розділу Х викласти у наступній редакції
Розділ Х
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
80 Зміст розділу Х викласти у такій редакції:
1. Цей Закон набирає чинності через дев'ять місяців з дня його опублікування, крім:
частини другої статті 32 цього Закону, яка набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;
пункту 2 частини другої статті 31, частин першої - четвертої статті 34, частини першої статті 61 цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня опублікування цього Закону;
підпунктів «ґ», «д», «з» підпункту 2, абзаців першого і другого підпункту 3, підпункту «в», абзаців першого і четвертого підпункту «ґ», підпунктів «е», «з», «и», «і» «к» підпункту 4, підпункту 8, абзаців першого, четвертого і п'ятого підпункту 9 пункту 5, пункту 7 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Протягом трьох років з дня опублікування цього Закону:
1) лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю можуть проводитися державними лабораторіями, перелік яких затверджується та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті;
2) компетентний орган має право надавати повноваження державного ветеринарного інспектора, крім повноважень щодо проведення аудиту, особі, яка працює в системі компетентного органу та має освіту у галузі ветеринарної медицини або охорони здоров'я, у тому числі якщо вона не відповідає вимогам, передбаченим статтею 13 цього Закону;
3) компетентний орган має право надавати повноваження офіційного ветеринарного лікаря спеціалісту ветеринарної медицини, у тому числі якщо він не відповідає кваліфікаційним вимогам, передбаченим статтею 13 цього Закону;
4) компетентний орган має право надавати повноваження помічника державного ветеринарного інспектора особі, яка працює в системі компетентного органу та має освіту у галузі ветеринарної медицини або охорони здоров'я, у тому числі якщо вона не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону.
3. Протягом п'яти років з дня опублікування цього Закону:
1) призначеними прикордонними інспекційними постами та призначеними пунктами пропуску на державному кордоні України для цілей цього Закону вважаються всі пункти пропуску на державному кордоні України та зони митного контролю на митній території України, визначені відповідно до митного законодавства, у тому числі якщо вони не відповідають вимогам цього Закону;
2) вантажі, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають документальним перевіркам, перевіркам відповідності та фізичним перевіркам у пунктах пропуску через державний кордон України або зонах митного контролю на митній території України відповідно до вимог, встановлених розділом VІІ цього Закону;
3) повідомлення про надходження вантажів, зазначені у частині шостій статті 41 та частині третій статті 57 цього Закону, надсилаються електронною поштою до територіального органу компетентного органу або регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, що відповідальні за здійснення документальних перевірок, перевірок відповідності та фізичних перевірок у відповідному пункті пропуску через державний кордон України або зоні митного контролю на митній території України, на яку відправляється вантаж;
4) міжнародні сертифікати на вантажі, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, можуть заповнюватися державною мовою країни, в якій їх видано, та/або англійською мовою та повинні супроводжуватися перекладом на українську мову, який засвідчується оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж.
4. До 1 січня 2021 року компетентний орган має право уповноважувати на проведення лабораторних досліджень (випробувань) на трихінельоз для цілей державного контролю лабораторії, які не є акредитованими лабораторіями та розташовані на бійнях або потужностях з розбирання диких тварин, якщо результати проведеної компетентним органом перевірки підтверджують спроможність таких лабораторій забезпечувати належну якість відповідних досліджень.
5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552):
а) у частині першій статті 4:
доповнити пунктом 91 такого змісту:
«91) державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин - документальна перевірка, перевірка відповідності та фізична перевірка, які здійснюються відповідно до Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;
пункт 42 викласти в такій редакції:
«42) попередній документальний контроль - контрольні заходи, які полягають у перевірці документів та відомостей, необхідних для здійснення державних санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю, та здійснюються органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України»;
б) у статті 319:
частину першу викласти в такій редакції:
«1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю, а також державному контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин. У пунктах пропуску через державний кордон України зазначені види державного контролю (крім радіологічного та державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин) здійснюються органами доходів і зборів у формі попереднього документального контролю на підставі інформації, отриманої від державних органів, уповноважених на здійснення цих видів контролю, з використанням засобів інформаційних технологій. Органи доходів і зборів взаємодіють з державними органами, уповноваженими на здійснення зазначених видів контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та законами України»;
після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:
«5. У пунктах пропуску через державний кордон України державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин здійснюється органом, уповноваженим на здійснення зазначеного виду державного контролю».
У зв'язку з цим частини п’яту - восьму вважати відповідно частинами шостою - дев’ятою;
частину дев’яту викласти в такій редакції:
«9. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершуються тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю, зазначених у частинах першій та п’ятій цієї статті. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів»;
2) у Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024; 2015 р., № 4, ст.19; 2016 р., № 4, ст. 40):
а) у статті 1:
у частині першій:
пункти 2, 4, 6, 8, 17-19, 40, 45, 61, 67, 68, 71, 76, 87, 89 і 90 виключити;
пункти 33, 34, 50 викласти в такій редакції:
«33) коригувальна дія - дія, що визначається та здійснюється з метою усунення причини виявленої невідповідності;
34) корекція - дія, яка визначається та здійснюється з метою усунення виявленої невідповідності, у тому числі поводження з небезпечними харчовими продуктами, спрямоване на недопущення їх споживання людиною;
50) об’єкти санітарних заходів - харчові продукти, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами»;
абзац четвертий пункту 92 викласти в такій редакції:
«тварин, які не призначені для споживання людиною живими»;
доповнити частиною другою такого змісту:
«2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин»;
б) абзац п'ятий частини першої статті 3, абзац шостий частини першої статті 5, абзац четвертий частини другої статті 6, статті 8-14, 28, 35, 53-59, 63-65, частину другу статті 66 виключити;
в) в абзаці другому частини другої статті 6 слова «гігієнічні вимоги до об'єктів санітарних заходів» виключити;
г) статтю 7 викласти в такій редакції:
«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів
1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, затверджує:
гігієнічні вимоги до виробництва та обігу харчових продуктів;
порядок затвердження експортних потужностей, ведення їх реєстру та внесення змін до нього;
правила забою тварин.
Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом»;
ґ) частину другу статті 23 викласти в такій редакції:
«2. Обов’язок отримання експлуатаційного дозволу не поширюється в частині відповідної діяльності на операторів ринку, які здійснюють:
первинне виробництво харчових продуктів тваринного походження;
транспортування харчових продуктів тваринного походження, у тому числі тих, які потребують дотримання температурного режиму та не можуть зберігатися при температурі вище 10 °С, залишаючись придатними для споживання людиною;
зберігання харчових продуктів тваринного походження, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 °С, залишаючись придатними для споживання людиною;
виробництво та/або зберігання харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження;
експлуатацію закладів громадського харчування та закладів роздрібної торгівлі, що відповідають вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України. До моменту встановлення таких вимог цей виняток поширюється на всі заклади громадського харчування та заклади роздрібної торгівлі»;
д) частину першу статті 25 викласти в такій редакції:
«1. Державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.
Не підлягає державній реєстрації як окрема потужність транспортний засіб, що використовується оператором ринку у зв'язку з експлуатацією іншої належної йому зареєстрованої потужності або потужності, на яку видано експлуатаційний дозвіл. Транспортні засоби, що використовуються оператором ринку виключно для перевезення харчових продуктів, яке не пов'язане з експлуатацією належної йому зареєстрованої потужності або потужності, на яку видано експлуатаційний дозвіл, підлягають кумулятивній державній реєстрації, для якої подається одна заява (незалежно від кількості відповідних транспортних засобів) та за результатами якої присвоюється один особистий реєстраційний номер. Транспортний засіб, що використовується як потужність з реалізації харчових продуктів кінцевим споживачам, підлягає державній реєстрації як окрема потужність»;
е) частини першу і другу статті 26 викласти в такій редакції:
«1. Потужності з виробництва харчових продуктів, призначених для експорту з України (далі - експортні потужності), затверджуються компетентним органом, якщо це вимагається країною призначення.
2. Компетентний орган здійснює інспектування експортної потужності на відповідність вимогам країни призначення виключно за запитом оператора ринку, який має намір експортувати харчові продукти до країни призначення, що вимагає затвердження експортної потужності компетентним органом. Компетентний орган затверджує експортну потужність, якщо за результатами інспектування підтверджено її відповідність вимогам країни призначення»;
є) у статті 34:
абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
«2. Забороняється здійснювати забій свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, а також забій свійської птиці та кролів не на бійні, що має експлуатаційний дозвіл. Ця норма не стосується забою зазначених тварин в обсягах, що не перевищують трьох голів свійських парнокопитних тварин та інших копитних тварин на тиждень за умови проведення передзабійного та післязабійного огляду державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, а також п’яти голів свійської птиці, кролів на день.»;
частини третю - одинадцяту виключити;
ж) частину сьому статті 37 викласти в такій редакції:
«7. Якщо інше не передбачене законом, єдиним документом, яким мають супроводжуватися об’єкти санітарних заходів під час їх перевезення (пересилання), не пов'язаного із здійсненням експортних або імпортних операцій, є товарно-транспортна накладна»;
з) статтю 53 викласти в такій редакції:
«Стаття 53. Вантажі, які при ввезенні (пересиланні) на митну територію України супроводжуються міжнародним сертифікатом
1. При ввезенні (пересиланні) на митну територію України міжнародними сертифікатами повинні супроводжуватися вантажі з:
1) харчовими продуктами тваринного походження;
2) композитними продуктами (харчовими продуктами, що містять у своєму складі одночасно перероблені харчові продукти тваринного походження та харчові продукти рослинного походження, включаючи такі, в яких переробка первинної продукції є невід'ємною частиною виробництва кінцевого продукту), крім визначених у частині другій цієї статті.
2. До композитних продуктів, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України не повинні супроводжуватися міжнародними сертифікатами, належать композитні продукти, що відповідають одночасно таким умовам:
1) не містять у своєму складі м'ясних продуктів;
2) складаються менше ніж наполовину:
з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або
з переробленого рибного чи яєчного продукту;
3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;
4) супроводжуються комерційним документом та мають маркування українською мовою, що в сукупності забезпечує надання інформації, яка вимагається законом для харчового продукту, у тому числі про вид, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг композитного продукту в одній упаковці та кількість упаковок.
3. Для цілей державного контролю вантажів з іншими об'єктами санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, від оператора ринку можуть вимагатися виключно документи, що є обов'язковими згідно із законодавством для проведення митного контролю та містять інформацію про безпечність або окремі показники якості таких об'єктів санітарних заходів»;
и) статтю 60 доповнити частинами другою - четвертою такого змісту:
«2. Міжнародні сертифікати видаються виключно за зверненням оператора ринку і заповнюються українською мовою та/або англійською мовою або мовою країни призначення. Міжнародні сертифікати на вантажі з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження видаються за формою, погодженою компетентним органом України та компетентним органом країни призначення, або за формою, встановленою країною призначення. Компетентний орган розробляє, затверджує та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті методичні вказівки щодо здійснення експорту вантажів з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження та порядку оформлення (заповнення) відповідних міжнародних сертифікатів.
3. Якщо інше не встановлено законом, розмір плати, яка стягується з оператора ринку на користь компетентного органу за видачу міжнародного сертифіката на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження, становить 0, 05 місячного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату відповідного звернення оператора ринку.
4. Якщо інше не встановлено законом, міжнародний сертифікат на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження видається державним інспектором не пізніше одного робочого дня з дати звернення оператора ринку до територіального органу компетентного органу (без урахування часу, необхідного для проведення лабораторних досліджень (випробувань), якщо такі вимагаються країною призначення), за умови що в результаті перевірки вантажу встановлено його відповідність вимогам країни призначення»;
 
Враховано редакційно   Розділ Х
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через дев'ять місяців з дня його опублікування, крім:
частини другої статті 32 цього Закону, яка набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону;
пункту 2 частини другої статті 31, частин першої - четвертої статті 34, частини першої статті 61 цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня опублікування цього Закону;
підпунктів «ґ», «д», «з» підпункту 2, абзаців першого і другого підпункту 3, підпункту «в», абзаців першого і четвертого підпункту «ґ», підпунктів «е»,
«з», «и», «й» підпункту 4, підпункту 8, абзаців першого, четвертого і п'ятого підпункту 9 пункту 5, пункту 7 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Установити, що протягом трьох років з дня опублікування цього Закону:
1) лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю можуть проводитися державними лабораторіями, перелік яких затверджується та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті;
2) компетентний орган має право надавати повноваження державного ветеринарного інспектора, крім повноважень щодо проведення аудиту, особі, яка працює в системі компетентного органу та має освіту у галузі ветеринарної медицини або охорони здоров'я, у тому числі якщо вона не відповідає вимогам, передбаченим статтею 13 цього Закону;
3) компетентний орган має право надавати повноваження офіційного ветеринарного лікаря спеціалісту ветеринарної медицини, у тому числі якщо він не відповідає вимогам, передбаченим статтею 13 цього Закону;
4) компетентний орган має право надавати повноваження помічника державного ветеринарного інспектора особі, яка працює в системі компетентного органу та має освіту у галузі ветеринарної медицини або охорони здоров'я, у тому числі якщо вона не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону.
3. Установити, що протягом п'яти років з дня опублікування цього Закону:
1) призначеними прикордонними інспекційними постами та призначеними пунктами пропуску на державному кордоні України для цілей цього Закону вважаються всі пункти пропуску на державному кордоні України та зони митного контролю на митній території України, визначені відповідно до митного законодавства, у тому числі якщо вони не відповідають вимогам цього Закону;
2) вантажі, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають документальним перевіркам, перевіркам відповідності та фізичним перевіркам у пунктах пропуску через державний кордон України або зонах митного контролю на митній території України відповідно до вимог, встановлених розділом VІІ цього Закону;
3) повідомлення про надходження вантажів, зазначені у частині шостій статті 41 та частині третій статті 57 цього Закону, надсилаються електронною поштою до територіального органу компетентного органу, відповідального за здійснення документальних перевірок, перевірок відповідності та фізичних перевірок у відповідному пункті пропуску через державний кордон України або зоні митного контролю на митній території України, на яку відправляється вантаж;
4) міжнародні сертифікати на вантажі, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, можуть заповнюватися державною мовою країни, в якій їх видано, та/або англійською мовою та повинні супроводжуватися перекладом на українську мову, який засвідчується оператором ринку або особою, відповідальною за вантаж.
4. До 1 січня 2021 року компетентний орган має право уповноважувати на проведення лабораторних досліджень (випробувань) на трихінельоз для цілей державного контролю лабораторії, які не є акредитованими лабораторіями та розташовані на бійнях або потужностях з розбирання диких тварин, якщо результати проведеної компетентним органом перевірки підтверджують здатність таких лабораторій забезпечувати належну якість відповідних досліджень.
5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №№ 44-48, ст. 552):
а) у частині першій статті 4:
доповнити пунктом 9-1 такого змісту:
«9-1) державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин - документальна перевірка, перевірка відповідності та фізична перевірка, які здійснюються відповідно до Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;
пункт 42 викласти в такій редакції:
«42) попередній документальний контроль - контрольні заходи, які полягають у перевірці документів та відомостей, необхідних для здійснення державних санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю, та здійснюються органами доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України»;
б) у статті 319:
частину першу викласти в такій редакції:
«1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю, а також державному контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин. У пунктах пропуску через державний кордон України зазначені види державного контролю (крім радіологічного та державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин) здійснюються органами доходів і зборів у формі попереднього документального контролю на підставі інформації, отриманої від державних органів, уповноважених на здійснення цих видів контролю, з використанням засобів інформаційних технологій. Органи доходів і зборів взаємодіють з державними органами, уповноваженими на здійснення зазначених видів контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та законами України»;
після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:
«5. У пунктах пропуску через державний кордон України державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин здійснюється органом, уповноваженим на здійснення зазначеного виду державного контролю».
У зв'язку з цим частини п’яту - восьму вважати відповідно частинами шостою - дев’ятою;
частину дев’яту викласти в такій редакції:
«9. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершуються тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю, зазначених у частинах першій та п’ятій цієї статті. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів»;
2) у Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024; 2015 р., № 4, ст.19; 2016 р., № 4, ст. 40):
а) у статті 1:
у частині першій:
пункти 2, 4, 6, 8, 17-19, 40, 45, 61, 67, 68, 71, 76, 87, 89 і 90 виключити;
пункти 33, 34, 50 викласти в такій редакції:
«33) коригувальна дія - дія, що визначається та здійснюється з метою усунення причини виявленої невідповідності;
34) корекція - дія, яка визначається та здійснюється з метою усунення виявленої невідповідності, у тому числі поводження з небезпечними харчовими продуктами, спрямоване на недопущення їх споживання людиною»;
«50) об’єкти санітарних заходів - харчові продукти, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами»;
абзац четвертий пункту 92 викласти в такій редакції:
«тварин, які не призначені для споживання людиною живими»;
доповнити частиною другою такого змісту:
«2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин»;
б) абзац п'ятий частини першої статті 3, абзац шостий частини першої статті 5, абзац четвертий частини другої статті 6, статті 8-14, 28, 35, 53-59, 63-65, частину другу статті 66 виключити;
в) в абзаці другому частини другої статті 6 слова «гігієнічні вимоги до об'єктів санітарних заходів» виключити;
г) статтю 7 викласти в такій редакції:
«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів
1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, затверджує:
гігієнічні вимоги до виробництва та обігу харчових продуктів;
порядок затвердження експортних потужностей, ведення їх реєстру та внесення змін до нього;
правила забою тварин.
Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом»;
ґ) частину другу статті 23 викласти в такій редакції:
«2. Обов’язок отримання експлуатаційного дозволу не поширюється в частині відповідної діяльності на операторів ринку, які здійснюють:
первинне виробництво харчових продуктів тваринного походження, а також пов’язану з ним діяльність, зокрема зберігання та поводження з первинною продукцією в місці первинного виробництва, за умови що при цьому істотно не змінюється стан такої продукції;
транспортування харчових продуктів тваринного походження, у тому числі тих, які потребують дотримання температурного режиму та не можуть зберігатися при температурі вище 10 °С, залишаючись придатними для споживання людиною;
зберігання харчових продуктів тваринного походження, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 °С, залишаючись придатними для споживання людиною;
виробництво та/або зберігання харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження;
експлуатацію закладів громадського харчування та закладів роздрібної торгівлі, що відповідають вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України. До моменту встановлення таких вимог цей виняток поширюється на всі заклади громадського харчування та заклади роздрібної торгівлі»;
д) частину першу статті 25 викласти в такій редакції:
«1. Державній реєстрації підлягають потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, на які не вимагається отримання експлуатаційного дозволу.
Не підлягає державній реєстрації як окрема потужність транспортний засіб, що використовується оператором ринку у зв'язку з експлуатацією іншої належної йому зареєстрованої потужності або потужності, на яку видано експлуатаційний дозвіл. Транспортні засоби, що використовуються оператором ринку виключно для перевезення харчових продуктів, яке не пов'язане з експлуатацією належної йому зареєстрованої потужності або потужності, на яку видано експлуатаційний дозвіл, підлягають кумулятивній державній реєстрації, для якої подається одна заява (незалежно від кількості відповідних транспортних засобів) та за результатами якої присвоюється один особистий реєстраційний номер. Транспортний засіб, що використовується як потужність з реалізації харчових продуктів кінцевим споживачам, підлягає державній реєстрації як окрема потужність»;
е) частини першу і другу статті 26 викласти в такій редакції:
«1. Потужності з виробництва харчових продуктів, призначених для експорту з України (далі - експортні потужності), затверджуються компетентним органом, якщо це вимагається країною призначення.
2. Компетентний орган здійснює інспектування експортної потужності на відповідність вимогам країни призначення виключно за запитом оператора ринку, який має намір експортувати харчові продукти до країни призначення, що вимагає затвердження експортної потужності компетентним органом. Компетентний орган затверджує експортну потужність, якщо за результатами інспектування підтверджено її відповідність вимогам країни призначення»;
є) у статті 34:
абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
«2. Забороняється здійснювати забій свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, а також забій свійської птиці та кролів не на бійні, що має експлуатаційний дозвіл. Ця норма не стосується забою зазначених тварин в обсязі, що не перевищує трьох голів свійських парнокопитних тварин або інших копитних тварин на тиждень, за умови проведення передзабійного та післязабійного огляду державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, а також п’яти голів свійської птиці, кролів на день»;
частини третю - одинадцяту виключити;
ж) частину сьому статті 37 викласти в такій редакції:
«7. Якщо інше не передбачене законом, єдиним документом, яким мають супроводжуватися об’єкти санітарних заходів під час їх перевезення (пересилання), не пов'язаного із здійсненням експортних або імпортних операцій, є товарно-транспортна накладна»;
з) статтю 53 викласти в такій редакції:
«Стаття 53. Вантажі, які при ввезенні (пересиланні) на митну територію України супроводжуються міжнародним сертифікатом
1. При ввезенні (пересиланні) на митну територію України міжнародними сертифікатами повинні супроводжуватися вантажі з:
1) харчовими продуктами тваринного походження;
2) композитними продуктами (харчовими продуктами, що містять у своєму складі одночасно перероблені харчові продукти тваринного походження та харчові продукти рослинного походження, включаючи такі, в яких переробка первинної продукції є невід'ємною частиною виробництва кінцевого продукту), крім визначених у частині другій цієї статті.
2. До композитних продуктів, вантажі з якими при ввезенні (пересиланні) на митну територію України не повинні супроводжуватися міжнародними сертифікатами, належать композитні продукти, що відповідають одночасно таким умовам:
1) не містять у своєму складі м'ясних продуктів;
2) складаються менше ніж наполовину:
з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або
з переробленого рибного чи яєчного продукту;
3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;
4) супроводжуються комерційним документом та мають маркування українською мовою, що в сукупності забезпечує надання інформації, яка вимагається законом для харчового продукту, у тому числі про вид, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг композитного продукту в одній упаковці та кількість упаковок.
3. Для цілей державного контролю вантажів з іншими об'єктами санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, від оператора ринку можуть вимагатися виключно документи, що є обов'язковими згідно із законодавством для проведення митного контролю та містять інформацію про безпечність або окремі показники якості таких об'єктів санітарних заходів»;
и) статтю 60 доповнити частинами другою - четвертою такого змісту:
«2. Міжнародні сертифікати видаються виключно за зверненням оператора ринку і заповнюються українською мовою та/або англійською мовою або мовою країни призначення. Міжнародні сертифікати на вантажі з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження видаються за формою, погодженою компетентним органом України та компетентним органом країни призначення, або за формою, встановленою країною призначення. Компетентний орган розробляє, затверджує та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті методичні рекомендації щодо здійснення експорту вантажів з окремими видами харчових продуктів нетваринного походження та порядку оформлення (заповнення) відповідних міжнародних сертифікатів.
3. Якщо інше не встановлено законом, розмір плати, яка стягується з оператора ринку на користь компетентного органу за видачу міжнародного сертифіката на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження, становить 0,05 місячного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату відповідного звернення оператора ринку.
4. Якщо інше не встановлено законом, міжнародний сертифікат на вантаж з харчовими продуктами нетваринного походження видається державним інспектором не пізніше одного робочого дня з дати звернення оператора ринку до територіального органу компетентного органу (без урахування часу, необхідного для проведення лабораторних досліджень (випробувань), якщо такі вимагаються країною призначення), за умови що в результаті перевірки вантажу встановлено його відповідність вимогам країни призначення»;
і) назву розділу Хвикласти в такій редакції:
«Розділ Х
АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ»;
ї) у статті 62:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 62. Перелік адміністративних послуг та розмір плати за їх надання»;
частину першу та пункти 3 і 4 частини другої виключити;
3) у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024):
в абзацах другому і третьому підпункту 1 пункту 1 слово «необроблені» замінити словом «неперероблені»;
пункт 2 виключити;
4) у Законі України «Про ветеринарну медицину» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5 - 6, ст. 53 із наступними змінами):
а) у статті 1:
терміни «загальнодержавна програма контролю», «зона, вільна від хвороби тварин, що підлягає повідомленню», «зона з незначною присутністю хвороби, що підлягає повідомленню» викласти в такій редакції:
«загальнодержавна програма контролю - програма, що розробляється Департаментом та виконується державною службою ветеринарної медицини, або у разі якщо це стосується іноземної країни, - її ветеринарною адміністрацією, з метою контролю (у тому числі локалізації та/або ліквідації) хвороби тварин та/або забруднюючих речовин і залишкових кількостей ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження і кормах шляхом здійснення спеціальних заходів, що застосовуються на всій території країни або в окремій зоні (зонах) та/або окремому компартменті (компартментах) на її території»;
«зона або компартмент, вільні від хвороби тварин, що підлягає повідомленню - зона або компартмент, в яких відсутність певної хвороби тварин підтверджується виконанням вимог щодо вільного статусу, встановлених відповідними міжнародними організаціями. Всередині зони або компартмента повинні ефективно проводитися відповідні заходи контролю (локалізації) стосовно товарів та інших об'єктів, які можуть переносити відповідні хвороби тварин, включаючи транспортні засоби»;
«зона або компартмент з незначною присутністю хвороби, що підлягає повідомленню – зона або компартмент всієї країни, її частини, декількох країн або їх частин, де за визначенням адміністрації ветеринарної медицини хвороба тварин присутня на низькому рівні і в якій вживаються ефективні заходи обстеження, контролю (локалізації) або ліквідації»;
доповнити з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:
«компартмент - тваринна субпопуляція одного або декількох господарств з єдиною системою управління біологічною безпекою, що має окремий ветеринарно-санітарний статус щодо однієї або кількох хвороб, стосовно яких запроваджено заходи нагляду, контролю та біологічної безпеки»;
б) статтю 2 доповнити частиною третьою такого змісту:
«Цей Закон діє з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;
в) в абзаці чотирнадцятому статті 3 слова «виконання загальнодержавної програми» виключити;
г) статтю 6 після абзацу четвертого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
«затверджує вимоги щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу;
затверджує порядок визначення ветеринарно-санітарного статусу країн-експортерів та їх окремих територій (зони/компартмента)».
У зв'язку з цим абзац п'ятий вважати абзацом сьомим;
ґ) у статті 7:
пункт 8 частини сьомої викласти в такій редакції:
«8) визначення ветеринарно-санітарного статусу України, окремих зон та компартментів у межах її території, ветеринарно-санітарного стану потужностей (об'єктів) в Україні»;
у пункті 5 частини восьмої слова «загальнодержавної програми здійснення» замінити словом «планів»;
д) пункт 3 частини першої статті 13 доповнити словами «та/або відповідного компартмента»;
е) у частині четвертій статті 17 слова «загальнодержавну програму здійснення» замінити словом «плани»;
є) у пункті 1 частини першої статті 22 слова «зон, вільних від хвороб тварин, або зон з незначною присутністю хвороб тварин» замінити словами «зон або компартментів, вільних від хвороб тварин, зон або компартментів із незначною присутністю хвороб тварин»;
ж) підпункт «в» пункту 9 частини першої статті 29 після слова «зонування» доповнити словами «та/або компартменталізації»;
з) у пункті 4 частини третьої статті 61 слова «щорічний план» замінити словами «щорічні плани»;
и) у статті 78:
у назві слово «Програма» замінити словом «План»;
у частині першій слова «державної програми» замінити словом «плану», а слово «розроблена» - словом «розроблений»;
і) у пункті 4 частини першої статті 85 слова «зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню» замінити словами «зон або компартментів, вільних від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, - із зон або компартментів з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню»;
ї) у пункті 1 частини першої статті 91 слова «в країні походження або в зоні, з якої походять тварини» замінити словами «в країні, зоні або компартменті походження тварин»;
й) у статті 98:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 98. Фінансування протиепізоотичних заходів та планів моніторингу»;
слова «загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини, у тому числі загальнодержавної програми здійснення» замінити словом «планів»;
к) у тексті Закону:
слова "Головний державний інспектор ветеринарної медицини України" в усіх відмінках та числах замінити словами "Головний державний ветеринарний інспектор України" у відповідному відмінку та числі;
слова "головний державний інспектор ветеринарної медицини" в усіх відмінках та числах замінити словами "головний державний ветеринарний інспектор" у відповідному відмінку та числі;
слова "державний інспектор ветеринарної медицини" в усіх відмінках та числах замінити словами "державний ветеринарний інспектор" у відповідному відмінку та числі;
слова "уповноважений (офіційний) лікар ветеринарної медицини", «уповноважений лікар ветеринарної медицини» в усіх відмінках та числах замінити словами "офіційний ветеринарний лікар" у відповідному відмінку та числі;
5) статтю 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389 із наступними змінами) доповнити частиною шостою такого змісту:
«Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов'язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю, або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13 - 18, 20, 21 цього Закону»;
6) статтю 2 Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 49, ст.558) доповнити частиною другою такого змісту:
«2. Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини, пов'язані з державним контролем за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;
7) пункт 1 частини другої статті 2 Закону України «Про адміністративні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст. 409; 2016 р., № 51,ст. 833) викласти в такій редакції:
«1) здійснення державного нагляду (контролю), у тому числі державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;
8) частину першу статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 23, ст. 158; 2016 р., № 4, ст. 40, № 51, ст. 833) доповнити пунктом 33 такого змісту:
«33) виробництво ветеринарних препаратів»;
9) у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 48, ст. 483 із наступними змінами):
частину другу статті 2 доповнити абзацом другим такого змісту:
«Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані із загальним документом на ввезення та загальним ветеринарним документом на ввезення, які передбачені Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;
частину четверту статті 4-1 доповнити абзацом третім такого змісту:
«Положення цієї частини не застосовуються у разі надання в тимчасове користування потужностей, у тому числі їх частин, на які видано експлуатаційний дозвіл відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
6. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
7. Кабінету Міністрів України протягом дев'яти місяців з дня опублікування цього Закону:
затвердити план заходів із створення та облаштування призначених прикордонних інспекційних постів та призначених пунктів пропуску на державному кордоні України;
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом з урахуванням вимог законодавства Європейського Союзу щодо діяльності уповноважених осіб та забезпечення благополуччя тварин відповідно до напрямів, визначених в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;
забезпечити набрання чинності всіма зазначеними у цьому пункті нормативно-правовими актами одночасно з набранням чинності цим Законом.
8. До моменту затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, форм актів державного контролю, але не пізніше 1 січня 2018 року, інспектування та аудит можуть здійснюватися із застосуванням уніфікованих форм актів перевірки, затверджених відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
9. Країни, з яких продукти ввозилися (пересилалися) на митну територію України протягом п'яти років до дня набрання чинності цим Законом, вносяться компетентним органом до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) відповідних продуктів на митну територію України, без проведення передбаченого цим Законом державного контролю країн-експортерів. Потужності, з яких відповідні продукти ввозилися (пересилалися) на митну територію України протягом п'яти років до дня набрання чинності цим Законом, вносяться компетентним органом до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України, без проведення передбаченого цим Законом державного контролю потужностей, розташованих у країнах-експортерах, за умови що протягом зазначеного періоду уповноваженим органом України, не приймалися рішення про заборону ввезення продуктів, які походять з такої потужності.
 
    -299- Бакуменко О.Б.
Люшняк М.В.
і) назву розділу Хвикласти в такій редакції:
«Розділ Х
АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ»;
ї) у статті 62:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 62. Перелік адміністративних послуг та розмір плати за їх надання»;
частину першу та пункти 3 і 4 частини другої виключити;
3) у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024):
в абзацах другому і третьому підпункту 1 пункту 1 слово «необроблені» замінити словом «неперероблені»;
пункт 2 виключити;
4) у Законі України «Про ветеринарну медицину» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5 - 6, ст. 53 із наступними змінами):
а) у статті 1:
визначення термінів «загальнодержавна програма контролю», «зона, вільна від хвороби тварин, що підлягає повідомленню», «зона з незначною присутністю хвороби, що підлягає повідомленню» викласти в такій редакції:
«загальнодержавна програма контролю - програма, що розробляється Департаментом та виконується державною службою ветеринарної медицини, або у разі якщо це стосується іноземної країни, -її ветеринарною адміністрацією, з метою контролю (у тому числі локалізації та/або ліквідації) хвороби тварин та/або забруднюючих речовин і залишкових кількостей ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження і кормах шляхом здійснення спеціальних заходів, що застосовуються на всій території країни або в окремій зоні (зонах) та/або окремому компартменті (компартментах) на її території»;
«зона або компартмент, вільні від хвороби тварин, що підлягає повідомленню, -зона або компартмент, в яких відсутність певної хвороби тварин підтверджується виконанням вимог щодо вільного статусу, встановлених відповідними міжнародними організаціями. Всередині зони або компартмента повинні ефективно проводитися відповідні заходи контролю (локалізації) стосовно товарів та інших об'єктів, які можуть переносити відповідні хвороби тварин, включаючи транспортні засоби»;
«зона або компартмент з незначною присутністю хвороби, що підлягає повідомленню, -зона або компартмент всієї країни, її частини, декількох країн або їх частин, де за визначенням адміністрації ветеринарної медицини хвороба тварин присутня на низькому рівні і в якій вживаються ефективні заходи обстеження, контролю (локалізації) або ліквідації»;
доповнити з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:
«компартмент - тваринна субпопуляція одного або декількох господарств з єдиною системою управління біологічною безпекою, що має окремий ветеринарно-санітарний статус щодо однієї або кількох хвороб, стосовно яких запроваджено заходи нагляду, контролю та біологічної безпеки»;
б) статтю 2 доповнити частиною третьою такого змісту:
«Цей Закон діє з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»;
в) в абзаці чотирнадцятому статті 3 слова «виконання загальнодержавної програми» виключити;
г) статтю 6 після абзацу четвертого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
«затверджує вимоги щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу;
затверджує порядок визначення ветеринарно-санітарного статусу країн-експортерів та їх окремих територій (зони/компартмента)».
У зв'язку з цим абзац п'ятий вважати абзацом сьомим;
ґ) у статті 7:
пункт 8 частини сьомої викласти в такій редакції:
«8) визначення ветеринарно-санітарного статусу України, окремих зон та компартментів у межах її території, ветеринарно-санітарного стану потужностей (об'єктів) в Україні»;
у пункті 5 частини восьмої слова «загальнодержавної програми здійснення» замінити словом «планів»;
д) пункт 3 частини першої статті 13 доповнити словами «та/або відповідного компартмента»;
е) у частині четвертій статті 17 слова «загальнодержавну програму здійснення» замінити словом «плани»;
є) у пункті 1 частини першої статті 22 слова «зон, вільних від хвороб тварин, або зон з незначною присутністю хвороб тварин» замінити словами «зон або компартментів, вільних від хвороб тварин, зон або компартментів із незначною присутністю хвороб тварин»;
ж) підпункт «в» пункту 9 частини першої статті 29 після слова «зонування» доповнити словами «та/або компартменталізації»;
з) у статті 50:
частину першу доповнити пунктом 5 такого змісту:
«5) потужностях (об'єктах) з виробництва ветеринарних препаратів»;
частини другу та третю викласти в такій редакції:
«2. Для отримання експлуатаційного дозволу подається заява, в якій заявником декларується здатність провадити відповідну діяльність та зазначається інформація про наявність кваліфікованого персоналу, технологічного обладнання, а також у разі провадження діяльності з:
переробки неїстівних продуктів тваринного походження - перелік таких продуктів;
виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів - перелік таких добавок, преміксів і кормів;
потужностей (об'єктів) з виробництва ветеринарних препаратів - перелік ветеринарних препаратів.
Експлуатаційний дозвіл видається, якщо за результатами інспектування потужності (об'єкта) встановлено її відповідність вимогам законодавства. Експлуатаційний дозвіл має необмежений строк дії.
3. Порядок видачі, призупинення, скасування та поновлення, форма та умови отримання експлуатаційного дозволу встановлюються Кабінетом Міністрів України»;
и) у пункті 4 частини третьої статті 61 слова «щорічний план» замінити словами «щорічні плани»;
і) у статті 78:
у назві слово «Програма» замінити словом «План»;
у частині першій слова «державної програми» замінити словом «плану», а слово «розроблена» - словом «розроблений»;
ї) у пункті 4 частини першої статті 85 слова «зон, які є вільними від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, -із зон з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню» замінити словами «зон або компартментів, вільних від хвороб, що підлягають повідомленню, або у випадках, рекомендованих МЕБ, -із зон або компартментів з низьким рівнем присутності хвороби, що підлягає повідомленню»;
й) у пункті 1 частини першої статті 91 слова «в країні походження або в зоні, з якої походять тварини» замінити словами «в країні, зоні або компартменті походження тварин»;
к) у статті 98:
назву викласти в такій редакції:
«Стаття 98. Фінансування протиепізоотичних заходів та планів моніторингу»;
слова «загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини, у тому числі загальнодержавної програми здійснення» замінити словом «планів»;
л) у тексті Закону:
слова "державний інспектор ветеринарної медицини" в усіх відмінках та числах замінити словами "державний ветеринарний інспектор" у відпо