Кількість абзаців - 5 Таблиця поправок


Про дипломатичну службу (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. З А К О Н У К Р А Ї Н И
 		       
1. Про дипломатичну службу
 		       
2. Стаття 14. Порядок призначення на посади дипломатичної служби та звільнення з таких посад
 		    Стаття 14. Порядок призначення на посади дипломатичної служби та звільнення з таких посад
 
3. 3. Надзвичайний і Повноважний Посол України, Надзвичайний і Повноважний Посол України з резиденцією в Києві, Постійний представник України при міжнародній організації, Представник України при міжнародній організації, Глава Місії України при міжнародній організації призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.
Міністр закордонних справ України вносить Президентові України подання про призначення Надзвичайного і Повноважного Посла України, Надзвичайного і Повноважного Посла України з резиденцією в Києві, Постійного представника України при міжнародній організації, Представника України при міжнародній організації, Глави Місії України при міжнародній організації після проведення консультацій у комітеті Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання дипломатичної служби. Це положення не застосовується у разі призначень на посаду за сумісництвом.
 		 -1- Президент України
 Абзац другий частини третьої статті 14 виключити.
Статтею 14 Закону, що надійшов на підпис, передбачається обов'язкове проведення консультацій у комітеті Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання дипломатичної служби, для внесення Міністром закордонних справ України подання Президентові України про призначення Надзвичайного і Повноважного Посла України, Надзвичайного і Повноважного Посла України з резиденцією в Києві, Постійного представника України при міжнародній організації, Представника України при міжнародній організації, Глави Місії України при міжнародній організації (крім призначення на посаду за сумісництвом) (абзац другий частини третьої).
Це не відповідає конституційно визначеним статусу та повноваженням комітетів Верховної Ради України.
Конституцією України установлено, що комітети Верховної Ради України створюються Верховною Радою України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України (частина перша статті 89).
Комітети Верховної Ради України є органами Верховної Ради України, відповідальними перед нею і підзвітними їй (стаття 1 Закону України "Про комітети Верховної Ради України"). На цьому неодноразово наголошував і Конституційний Суд України, констатуючи, що за своїм конституційним статусом комітети є органами, які забезпечують здійснення парламентом його повноважень, діяльність комітетів пов'язана з вирішенням питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України (рішення Конституційного Суду України від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003, від 10 червня 2010 року № 16-рп/2010).
Саме тому Законом України "Про комітети Верховної Ради України", який відповідно до Конституції України встановив організацію і порядок діяльності комітетів парламенту, для комітетів Верховної Ради України передбачено попереднє обговорення відповідно до предметів їх відання кандидатур лише тих посадових осіб, яких Верховна Рада України обирає, призначає, затверджує або надає згоду на їхнє призначення згідно з (стаття 13).
Як відомо, Конституція України, що вичерпно визначила повноваження Верховної Ради України (частина друга статті 85), не передбачає для парламенту жодних повноважень з обрання, призначення, затвердження або надання згоди на призначення на посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, Надзвичайного і Повноважного Посла України з резиденцією в Києві, Постійного представника України при міжнародній організації, Представника України при міжнародній організації, Глави Місії України при міжнародній організації, а визначення Верховною Радою України власних повноважень шляхом прийняття законів є неможливим, оскільки (як наголошував Конституційний Суд України у висновках від 30 жовтня 2003 року 1-в/2003, 12 жовтня 2004 року № 2-в/2004) це не відповідатиме закріпленому в частині першій статті 6 Конституції України принципу поділу влади.
За таких обставин вищенаведене положення Закону, що розглядається, не відповідає Конституції України, не узгоджується із Законом України "Про комітети Верховної Ради України", не враховує правові позиції Конституційного Суду України. Тому пропоную абзац другий частини третьої статті 14 із нового Закону України "Про дипломатичну службу", що надійшов на підпис, виключити.
 		Відхилено   3. Надзвичайний і Повноважний Посол України, Надзвичайний і Повноважний Посол України з резиденцією в Києві, Постійний представник України при міжнародній організації, Представник України при міжнародній організації, Глава Місії України при міжнародній організації призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.
Міністр закордонних справ України вносить Президентові України подання про призначення Надзвичайного і Повноважного Посла України, Надзвичайного і Повноважного Посла України з резиденцією в Києві, Постійного представника України при міжнародній організації, Представника України при міжнародній організації, Глави Місії України при міжнародній організації після проведення консультацій у комітеті Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання дипломатичної служби. Це положення не застосовується у разі призначень на посаду за сумісництвом.
 
4. Стаття 5. Система органів дипломатичної служби
5. У системі органів дипломатичної служби можуть утворюватися спеціальні місії, а також делегації на сесії статутних органів міжнародних організацій, статус, завдання та функції яких залежно від рівня місії визначаються відповідно Президентом України, Кабінетом Міністрів України або Міністром закордонних справ України.

-2- Президент України
 В абзаці першому частини п’ятої статі 5 слова "Кабінетом Міністрів України" виключити.
Частиною п'ятою статті 5 Закону, який надійшов на підпис, передбачено визначення спеціальних місій як тимчасових місій, що за своїм характером представляють Україну і направляються Україною до іншої держави. Водночас для Кабінету Міністрів України передбачається повноваження з визначення статусу, завдань та функцій спеціальних місій.
З цього приводу слід зауважити, що здійснення керівництва зовнішньо-політичною діяльністю держави Конституцією України покладено на Президента України (пункт 3 частини першої статті 106), а Кабінет Міністрів України згідно з Основним Законом України забезпечує здійснення зовнішньої політики держави, спрямовує і координує діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади (пункти 1, 9 статті 116).
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 січня 2009 року № 2-рп/2009 зазначив, що Президент України та Кабінет Міністрів України мають окремі конституційні повноваження у сфері зовнішньополітичної діяльності, але лише Президент України як глава держави наділений повноваженням здійснювати керівництво цією діяльністю; глава
держави не тільки здійснює загальне спрямування зовнішньополітичного курсу держави згідно з визначеними Верховною Радою України засадами зовнішньої політики України, але й застосовує відповідні засоби впливу на діяльність суб'єктів зовнішньополітичної діяльності з метою забезпечення національних інтересів і безпеки України; здійснюючи керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, Президент України впливає на діяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України через відповідні укази, розпорядження.
Тож для приведення положення частини п'ятої статті 5 Закону, що надійшов на підпис, у відповідність із наведеними нормами Конституції України пропонується в абзаці першому названої частини слова "Кабінетом Міністрів України" виключити.
 		Відхилено   Стаття 5. Система органів дипломатичної служби
5. У системі органів дипломатичної служби можуть утворюватися спеціальні місії, а також делегації на сесії статутних органів міжнародних організацій, статус, завдання та функції яких залежно від рівня місії визначаються відповідно Президентом України, Кабінетом Міністрів України або Міністром закордонних справ України.