Кількість абзаців - 408 Таблиця поправок


Про національну безпеку України (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 		       
1. Вноситься Президентом України
 		       
2. З А К О Н У К Р А Ї Н И
 		    З А К О Н У К Р А Ї Н И
 
3. Цей Закон відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.
 		 -1- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Привести назву проекту у відповідність до пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України Конституції України, виклавши її в такій редакції:
«Про основи національної безпеки України».
 		Враховано редакційно   Про національну безпеку України
 
4.

 		 -2- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 Преамбулу до закону викласти в такій редакції:
"Цей Закон відповідно до статей 1, 2, 3, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.
Цим Законом визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сфері національної безпеки, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сфері національної безпеки та система демократичного цивільного контролю над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони.".
 		Враховано редакційно   Цей Закон відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.
 
    -3- Кишкар П.М.
 Абзац перший Преамбули викласти у наступній редакції:
Цей Закон відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть державі, суспільству і кожному громадянину захист від загроз.
 		Враховано    
    -4- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 З метою економії нормативного матеріалу пропонуємо преамбулу проекту викласти в такій редакції:
«Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантують суспільству і кожному громадянину захист від внутрішніх і зовнішніх загроз, державний суверенітет та територіальну цілісність України».
 		Враховано редакційно    
    -5- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці першому преамбули, Проекту Закону «Про національну безпеку України» № 8068 від 28.02.2018 року, речення «що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.» замінити на «що направлені на захист громадянина, суспільства і держави від реальних та потенційних загроз.»;
 		Враховано редакційно    
5. Цим Законом визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони.
 		 -6- Шкрум А.І.
 «Цим Законом визначаються засади забезпечення національної безпеки України у сферах воєнної, громадської, економічної, екологічної, інформаційної, кібернетичної, науково-технічної та інших видів безпеки, передбачених чинним законодавством, національні інтереси України та загрози національній безпеці, повноваження органів державної влади щодо управління сектором безпеки і оборони.»
 		Враховано редакційно   Цим Законом визначаються та розмежовуються повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, створюється основа для інтеграції політики та процедур органів державної влади, інших державних органів, функції яких стосуються національної безпеки і оборони, сил безпеки і сил оборони, визначається система командування, контролю та координації операцій сил безпеки і сил оборони, запроваджується всеосяжний підхід до планування у сферах національної безпеки і оборони, забезпечуючи у такий спосіб демократичний цивільний контроль над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони.
 
    -7- Тетерук А.А.
 Абзац другий Преамбули проекту Закону після слів «для інтеграції» доповнити словами «в єдину систему забезпечення національної безпеки»;
 		Відхилено    
6. Розділ І
 		    Розділ І
 
7. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		 -8- Ричкова Т.Б.
 В тексті законопроекту слова "оборонно-промисловий комплекс" в усіх відмінках замінити словами "військово-промисловий комплекс" у відповідних відмінках;
 		Відхилено   ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
8. Стаття 1. Визначення термінів
 		 -9- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 Статтю 1 "Визначення термінів» викласти в наступній редакції:
"Стаття 1. Визначення термінів
Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
воєнний конфлікт - форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуван-ням воєнної сили; основними видами воєн-ного конфлікту є війна та збройний конфлікт;
война - конфлікт між державами, який відбувається у формі воєнних дій між зброй-ними силами сторін;
збройний конфлікт - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між
ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт);
демократичний цивільний контроль - комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони й інших органів, діяльність яких пов'язана з обмежен-ням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України;
загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможлив-люють чи ускладнюють або можуть унемож-ливити чи ускладнити реалізацію національ-них інтересів та збереження національних цінностей України;
комплексний огляд сектору безпеки і оборони - процедура оцінювання стану і готовності складових сектору безпеки і оборони до виконання завдань за призначен-ням, за результатами якої розробляються та уточнюються концептуальні документи розвитку складових сектору безпеки і оборо-ни та визначаються заходи, спрямовані на досягнення ними необхідних спроможностей до виконання завдань за призначенням у поточних і прогнозованих умовах безпекового середовища;
національна безпека України – захище-ність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, держав-ного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз, основними складовими якої є політична, економічна, соціальна та духовно- моральна безпека;
політична безпека - одна з основ систе-ми національної безпеки, яка характеризує стан захищеності політичних інтересів осо-бистості, суспільства і держави від внутріш-ніх та зовнішніх загроз, та включає в себе воєнну, геополітичну і державну безпеку, та кібербезпеку як особливий напрямок державної безпеки;
воєнна безпека - складова системи національної безпеки, яка характеризує захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційноголаду та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз;
геополітична безпека - складова систе-ми національної безпеки, яка характеризує захищеность інтересів особистості, суспіль-ства і держави від негативних наслідків гло-бальних геополітичних викликів;
державна безпека - складова системи національної безпеки, яка характеризує захи-щеність державного суверенітету, територі-альної цілісності ідемократичного конститу-ційноголаду таіншихжиттєво важли-вих національних інтересів від реальних і потенціальних загроз невоєнного характеру;
економічна безпека - одна з основ системи національної безпеки, яка характе-ризує стан економічної системи, її стабіль-ність і стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз,научно-технологічну
конкурентоспроможність, здатність самос-тійно визначати напрями і форми свого розвитку, а також спроможність забезпечу-вати формування і функціонування інших елементів національної безпеки;
соціальна безпека - одна з основ системи національної безпеки, яка включає в себе громадську безпека і порядок, цивільний Захист населення, екологічну, техногенну, демографічну, медичну, міграційну безпеку та інші аспекти які характеризують стан захищеності особи та суспільства від загроз порушення їх життєво важливих інтересів, прав і свобод в соціальній сфері суспільного життя;
гуманітарна безпека - одна з основ системи національної безпеки, яка характеризує захищеність особистості і суспільства в контексті його культурної незалежності, здатності до культурного відтворення, збереження моральних цінностей, ідентичності та історичної пам'яті, та дозволяє суспільству зберегти свої життєво важливі параметри культурного, етичного та інтелектуального характеру;
національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян;
оборонний огляд - процедура оцінювання стану і готовності сил оборони до виконання завдань з оборони України, стану їх кадрового, фінансового, матеріально-технічного та інших видів забезпечення;
оборонне планування - складова частина системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку сил оборони, їх спроможностей, озброєння та військової техніки, інфраструктури, підготовки військ (сил), а також розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави;
оборонно-промисловий комплекс України - сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки усіх форм власності, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, виконують послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони, а також здійснюють постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами;
огляд оборонно-промислового комплексу України - процедура оцінювання стану і готовності оборонно-промислового комплексу стосовно задоволення потреби сектору безпеки і оборони в озброєнні, військовій та спеціальній техніці;
планування у сфері національної безпеки - фуйкція державного управління з визначення пріоритетів, завдань і заходів із забезпечення національної безпеки України, збалансованого розвитку складових сектору безпеки і оборони на основі оцінки безпекової обстановки та з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави;
сектор безпеки і оборони - охоплена єдиним керівництвом і координацією сукупність органів державної влади. Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки;
сили безпеки - правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України;
сили оборони - Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави;
Стратегія національної безпеки України - довгостроковий стратегічний план, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки;
Стратегія воєнної безпеки України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану, що визначає, у якому викладається система поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів;
Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану, що визначає пріоритетні напрями державної військово- промислової політики, цілі реформи оборонно-промислового комплексу та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно- політичних загроз і викликів;
Стратегія геополітичної безпеки України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану,що визначає цілі, завдання та механізми захисту інтересів особистості, суспільства і держави від негативних наслідків глобальних геополітичних викликів;
Стратегія державної безпеки України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану, що визначає цілі, завдання та механізми захисту державному суверенітету, територіальної цілісності і демократичному конституційному ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенціальних загроз невоєнного характеру, включаючи загрози кібербезпеці України;
Стратегія кібербезпеки України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану, що визначає загрози кібербезпеці України, пріоритети та напрями забезпечення кібербезпеки України з метою створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави;
Стратегія економічної безпеки України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану, що визначає актуальні загрози економічній безпеці України та відповідні цілі, завдання і механізми забезпечення її захисту, стабільності, стійкості до внутрішніхі зовнішніх загроз,научно-технологічної
конкурентоспроможності, здатності самостійно визначати напрями і форми свого розвитку та спроможності забезпечувати базу для формування і функціонування усіх елементів національної безпеки;
Стратегія соціальної безпеки України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану, що визначає актуальні загрози соціальній безпеці України та відповідні цілі, завдання и механізми захисту особи та суспільства від загроз порушення їх життєво важливих інтересів, прав і свобод в соціальній сфері суспільного життя;
Стратегія гуманітарної безпеки України - складова Стратегії національної безпеки України у вигляді довгострокового стратегічного плану, що визначає актуальні загрози духовно-моральної безпеці України та відповідні цілі, завдання и механізми захисту особистості і суспільства в контексті його культурної незалежності, здатності до культурного відтворення, збереження моральних цінностей, ідентичності та історичної пам'яті, які дозволяють суспільству зберегти свої життєво важливі параметри культурного, етичного та інтелектуального характеру;
Стратегічний оборонний бюлетень України - документ оборонного планування, що розробляється після затвердження Стратегії воєнної безпеки за результатами оборонного огляду та визначає основні напрями реалізації воєнної політики України, стратегічні цілі розвитку та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів;
Інші терміни у цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в інших законах України.".
 		Враховано редакційно   Стаття 1. Визначення термінів
 
    -10- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Перелік термінів, наведений у статті 1 проекту, викласти в алфавітному порядку, доповнивши його такими дефініціями та/або змінивши наведені у проекті визначення так:
«війна – вид воєнного конфлікту, що відбувається у формі будь-якого зіткнення між двома або більше державами із застосуванням їх збройних сил;
воєнна безпека – складова національної безпеки, яка визначає стан захищеності національних інтересів, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності держави від посягань із застосуванням воєнної сили;
воєнний конфлікт – форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили;
громадська безпека — це стан захищеності громадянського суспільства, що характеризується відсутністю небезпеки для життя та здоров'я людей, для їх спокою та майнових прав, для нормальної діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, для цілісності й збереження матеріальних цінностей;
громадський порядок - урегульована правовими нормами система суспільних відносин, що забезпечує належний стан громадського та особистого спокою громадян, повагу їх честі та гідності, додержання норм суспільної моралі;
демократичний цивільний контроль – це комплекс здійснюваних відповідно до Конституції та законів України наглядово-спостережних, правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості в діяльності органів сектору безпеки і оборони;
державна безпека – складова національної безпеки, що полягає в діяльності державних органів у сфері забезпечення суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності та обороноздатності держави;
збройний конфлікт – вид воєнного конфлікту, що відбувається як організоване збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт);
національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у різних сферах;
національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;».
 		Враховано редакційно    
9. Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 		 -11- Крулько І.І.
 У тексті законопроекту словосполучення «органи спеціального призначення із правоохоронними функціями» та «правоохоронні органи зі спеціальними повноваженнями» у всіх відмінках замінити словами «державний правоохоронний орган спеціального призначення» у відповідних відмінках;
 		Враховано частково   Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
 
    -12- Курячий М.П.
 Статтю 1 доповнити новим абзацем 2:
«аналіз ризиків - інформаційно-аналітична діяльність щодо оцінки загроз фінансової безпеки, її вразливості та рівня негатив-ного впливу на неї, дослідження результа-тів такої оцінки з метою розробки пропо-зицій (рекомендацій) з підвищення рівня безпеки»;
 		Відхилено    
10. воєнний конфлікт - форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили; основними видами воєнного конфлікту є війна та збройний конфлікт;
 		    воєнний конфлікт - форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили; основними видами воєнного конфлікту є війна та збройний конфлікт;
 
11. воєнна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз;
 		 -13- Тетерук А.А.
 Абзац третій статті 1 проекту Закону вилучити;
 		Відхилено   воєнна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз;
 
    -14- Чижмарь Ю.В.
 Статтю 1 доповнити термінами такого змісту:
«воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповід-ним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органаммісцевого самоврядування повно-важень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення на-ціональної безпеки, усунення загрози небез-пеки державній незалежності України, її те-риторіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конститу-ційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
надзвичайний стан - це особливий пра-вовий режим, який може тимчасово вводи-тися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призве-ли чи можуть призвести до людських і ма-
теріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплен-
ня державної влади чи зміни конституцій-ного ладу України шляхом насильства і пе-редбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуван-ню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобіліза-цію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і част-ково відбудовний період після закінчення воєнних дій;»
 		Відхилено    
12. громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини та громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
 		 -15- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзац четвертий частини першої статті 1 вилучити;
 		Відхилено   громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини та громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
 
    -16- Заліщук С.П.
 Абзац 3 виключити.
 		Відхилено    
    -17- Німченко В.І.
 Абзац четвертий частини першої статті 1 виключити;
 		Відхилено    
13. державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенціальних загроз невоєнного характеру;
 		 -18- Тетерук А.А.
 Абзац п’ятий статті 1 проекту Закону вилучити;
 		Відхилено   державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру;
 
14. демократичний цивільний контроль - комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони й інших органів, діяльність яких пов'язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України;
 		 -19- Єднак О.В.
 Статтю 1 доповнити абзацом сьомим наступного змісту:
«екологічна безпека - складова системи національної безпеки України, яка забезпечує захищеність життєво важливих інтересів суспільства, довкілля від реальних або потенційних загроз, що створюються антропогенними чи природними чинниками»;
 		Відхилено   демократичний цивільний контроль - комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони та інших органів, діяльність яких пов'язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України;
 
    -20- Рябчин О.М.
 Статтю 1 доповнити новими абзацами шість та сім такого змісту:
«енергетична безпека — це стан функціонування, паливно-енергетичного комплексу та національної економіки в цілому, за якого усі споживачі мають постійний безперебійний доступ до послуг енергозабезпечення у повному необхідному обсязі за прийнятних економічних, екологічних та соціальних умов, існують умови для запобігання та адаптації різким змінам цін на паливно-енергетичні ресурси та умов їх постачання, а інші країни або внутрішні сили не чинять політико-економічного та силового тиску на вибір та провадження енергетичної політики держави;
загрози енергетичній безпеці - це короткочасні або тривалі події, наявні або потенційно можливі явища або чинники, які можуть дестабілізувати роботу паливно-енергетичного комплексу країни, обмежити або порушити енергозабезпечення, призвести до аварій та інших негативних наслідків для паливно-енергетичного комплексу, економіки та суспільства;»
 		Відхилено    
15. загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
 		 -21- Тетерук А.А.
 Абзац сьомий статті 1 проекту Закону викласти в такій редакції:
«загрози національній безпеці України - явища та тенденції, що унеможливлюють чи ускладнюють реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України»;
 		Враховано редакційно   загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
 
    -22- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці сьомому статті 1 проекту Закону слово «цінностей» замінити словом «інтересів», та викласти абзац в такій редакції: «загрози національній безпеці України – явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних інтересів України;»;
 		Відхилено    
    -23- Шкрум А.І.
 Абзац шостий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
«загрози національній безпеці - потенційні або реально існуючі явища та чинники, що можуть становити або становлять загрозу національним інтересам України»
 		Враховано редакційно    
    -24- Німченко В.І.
 В абзаці сьомому статті 1 проекту Закону слово «національних» замінити словами «найвищих соціальних», та викласти абзац в такій редакції:
загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження найвищих соціальних цінностей України;
 		Відхилено    
16. збройний конфлікт - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт);
 		 -25- Тетерук А.А.
 Абзац восьмий статті 1 проекту Закону після слів «збройний конфлікт - « доповнити словами «тривале та інтенсивне»;
 		Відхилено   збройний конфлікт - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт);
 
17. комплексний огляд сектору безпеки і оборони - процедура оцінювання стану і готовності складових сектору безпеки і оборони до виконання завдань за призначенням, за результатами якої розробляються та уточнюються концептуальні документи розвитку складових сектору безпеки і оборони та визначаються заходи, спрямовані на досягнення ними необхідних спроможностей до виконання завдань за призначенням у поточних і прогнозованих умовах безпекового середовища;
 		 -26- Курячий М.П.
 Статтю 1 доповнити :
новим абзацем 10:
«кримінальний аналіз - дії, спрямовані на встановлення взаємозв’язків між даними про злочинну діяльність та іншими даними, потенційно з ними пов’язаними, їх оцінювання, інтерпретація та прогнозування розвитку досліджуваних подій з метою їх використання для забезпечення фінансової безпеки та виявлення, розкриття та розслідування злочинів»;
 		Відхилено   комплексний огляд сектору безпеки і оборони - процедура оцінювання стану і готовності складових сектору безпеки і оборони до виконання завдань за призначенням, за результатами якої розробляються та уточнюються концептуальні документи розвитку складових сектору безпеки і оборони та визначаються заходи, спрямовані на досягнення ними необхідних спроможностей до виконання завдань за призначенням у поточних і прогнозованих умовах безпекового середовища;
 
18. національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
 		 -27- Тетерук А.А.
 Абзац десятий статті 1 проекту Закону викласти в такій редакції: «національна безпека України - захищеність національних цінностей та національних інтересів України від реальних та потенційних загроз»;
 		Враховано редакційно   національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
 
    -28- Крулько І.І.
 У статті 1 абзац 10 доповнити та викласти у наступній редакції: «національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язкуу інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам;»;
 		Враховано редакційно    
    -29- Кожем'якін А.А.
 Абзац 10 частини першої статті 1 законопроекту викласти в такій редакції:
«національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу, життя, здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки людини та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз, у тому числі в сфері правоохоронної діяльності та боротьби з корупцією;»
 		Враховано редакційно    
    -30- Кишкар П.М.
 У статті 1 Визначення термінів, окремі пункти викласти у наступній
редакції:
національна безпека - рівень захищеності фундаментальних національних цінностей і реалізації національних інтересів, за якого забезпечується існування й розвиток українських громадян, суспільства та держави.
 		Враховано редакційно    
    -31- Шкрум А.І.
 Абзац дев’ятий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
«національна безпека - стан захищеності національних інтересів від загроз національній безпеці України»
 		Враховано редакційно    
    -32- Добродомов Д.Є.
 Абз. 10 ст. 1 після слів «потенційних загроз» доповнити словами «у тому числі в сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією».
 		Відхилено    
19. національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян;
 		 -33- Тетерук А.А.
 В абзаці одинадцятому статті 1 проекту Закону словосполучення «державний суверенітет України» вилучити;
 		Відхилено   національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян;
 
    -34- Чумак В.В.
 У статті 1:поняття «національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян» виключити,
 		Відхилено    
    -35- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзац одинадцятий частини першої статті 1 викласти в новій редакції:
"національні інтереси України - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України та її прогресивний демократичний розвиток;";
 		Враховано редакційно    
    -36- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 Абзац 11 частини 1 статті 1 розділу 1 Законопроекту викласти у наступній редакції:
«національні інтереси України - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;»
 		Враховано редакційно    
    -37- Заліщук С.П.
 Абзац 10 виключити.
 		Відхилено    
    -38- Шкрум А.І.
 Абзац десятий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
«національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет та територіальну цілісність України, її прогресивний розвиток і добробут її громадян;»
 		Враховано редакційно    
    -39- Німченко В.І.
 Абзац десятий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;
 		Враховано редакційно    
    -40- Тетерук А.А.
 Статтю 1 проекту Закону доповнити новим абзацом такого змісту «національні цінності України - державний суверенітет, державна незалежність, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад»;
 		Відхилено    
    -41- Мельник С.І.
 - Після частини одинадцятої статті 1 розділу І добавити частину такого змісту:
«національні цінності - це загальнолюдські принципи і норми життєдіяльності людини, суспільства й держави, які базуються на ідеї свободи та незалежності України, цілісності і недоторканості її кордонів та визнають найвищою соціальною цінністю в Україні людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку.»;
 		Відхилено    
20. оборонний огляд - процедура оцінювання стану і готовності сил оборони до виконання завдань з оборони України, стану їх кадрового, фінансового, матеріально-технічного та інших видів забезпечення;
 		 -42- Тетерук А.А.
 Абзац дванадцятий статті 1 проекту Закону вилучити;
 		Відхилено   оборонний огляд - процедура оцінювання стану і готовності сил оборони до виконання завдань з оборони України, стану їх кадрового, фінансового, матеріально-технічного та інших видів забезпечення;
 
21. оборонне планування - складова частина системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку сил оборони, їх спроможностей, озброєння та військової техніки, інфраструктури, підготовки військ (сил), а також розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави;
 		    оборонне планування - складова частина системи державного стратегічного планування, що здійснюється з метою забезпечення обороноздатності держави шляхом визначення пріоритетів і напрямів розвитку сил оборони, їх спроможностей, озброєння та військової техніки, інфраструктури, підготовки військ (сил), а також розроблення відповідних концепцій, програм і планів з урахуванням реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та фінансово-економічних можливостей держави;
 
22. оборонно-промисловий комплекс України - сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, виконують послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони, а також здійснюють постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами;
 		 -43- Мельник С.І.
 Частину чотирнадцяту статті 1 розділу І після слів «сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки» доповнити словами «незалежно від форми власності»;
 		Відхилено   оборонно-промисловий комплекс України - сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, надають послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони, а також здійснюють постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами;
 
    -44- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 У статті 1 визначення оборонно-промислового комплексу після слів «оборонно-промисловий комплекс України - сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки» доповнити словами «всіх форм власності» - далі за текстом.
 		Відхилено    
    -45- Чумак В.В.
 У статті 1 : поняття «оборонно-промисловий комплекс України» після слів «підприємств, установ і організацій промисловості та науки» доповнити
словами «усіх форм власності»;
 		Відхилено    
    -46- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 В абзаці чотирнадцятому частини першої статті 1 після слів "установ і організацій промисловості та науки" доповнити словами "усіх форм власності,";
 		Відхилено    
    -47- Крулько І.І.
 В абзаці чотирнадцятому частини першої статті 1 після слів «промисловості та науки» доповнити словами «усіх форм власності»;
 		Відхилено    
    -48- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 14 статті 1, розділу І, слово «оборонно-промисловий» замінити на «військово-промисловий»;
 		Відхилено    
    -49- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 В абзаці 14 частини 1 статті 1 розділу 1 Законопроекту після слів «підприємств, установ і організацій промисловості та науки» додати слова «усіх форм власності».
 		Відхилено    
    -50- Заліщук С.П.
 Доповнити абзац 13 статті словами: «усіх форм власності».
 		Відхилено    
    -51- Шкрум А.І.
 Абзац тринадцятий частини першої статті 1 після слів «підприємств, установ і організацій промисловості та науки» доповнити словами «усіх форм власності».
 		Відхилено    
    -52- Німченко В.І.
 В абзаці чотирнадцятому частини першої статті 1 після слів "установ і організацій промисловості та науки" доповнити словами "усіх форм власності,";
 		Відхилено    
    -53- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац 14, 15 статті 1, розділу І викласти в такій редакції:
військово-промисловий комплекс України - сукупність органів державного управління, державних і недержавних підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, виконують послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони, а також здійснюють постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами;
оглядвійськово-промислово-го комплексу України - процедура оцінювання стану і готовності військово-промислового комплексу стосовно задоволення потреби сектору безпеки і оборони в озброєнні, військовій та спеціальній техніці;
 		Враховано редакційно    
23. огляд оборонно-промислового комплексу України - процедура оцінювання стану і готовності оборонно-промислового комплексу стосовно задоволення потреби сектору безпеки і оборони в озброєнні, військовій та спеціальній техніці;
 		 -54- Тетерук А.А.
 Абзац п’ятнадцятий статті 1 проекту Закону вилучити;
 		Відхилено   огляд оборонно-промислового комплексу України - процедура оцінювання стану і готовності оборонно-промислового комплексу стосовно задоволення потреби сектору безпеки і оборони в озброєнні, військовій та спеціальній техніці;
 
    -55- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 15 статті 1, розділу І, слово «оборонно-промисловий» замінити на «військово-промисловий»;
 		Відхилено    
24. планування у сфері національної безпеки - функція державного управління з визначення пріоритетів, завдань і заходів із забезпечення національної безпеки України, збалансованого розвитку складових сектору безпеки і оборони на основі оцінки безпекової обстановки та з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави;
 		 -56- Кишкар П.М.
 У статті 1 Визначення термінів, окремі пункти викласти у наступній
редакції:
планування у сфері національної безпеки - функція державного управління з визначення пріоритетів, завдань і заходів із забезпечення національної безпеки України, збалансованого розвитку складових сектору безпеки і оборони на основі документів державного стратегічного планування, оцінки безпекової обстановки та з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави;
 		Враховано редакційно   планування у сфері національної безпеки - функція державного управління з визначення пріоритетів, завдань і заходів із забезпечення національної безпеки України, збалансованого розвитку складових сектору безпеки і оборони на основі оцінки безпекової обстановки та з урахуванням фінансово-економічних можливостей держави;
 
25. сектор безпеки і оборони - охоплена єдиним керівництвом і координацією сукупність органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки;
 		 -57- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 В абзаці сімнадцятому частини першої статті 1 вилучити словосполучення "діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем" після слів "оборонно-промислового комплексу України";
 		Відхилено   сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України;
 
    -58- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 17 статті 1, розділу І, після слів «інших утворених відповідно до законів України військових формувань,» додати «Служби безпеки України,»; слово «оборонно-промисловий» замінити на «військово-промисловий» та викласти в такій редакції: «сектор безпеки і оборони – охоплена єдиним керівництвом і координацією сукупність органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Служби безпеки України, правоохоронних та розвідувальних органів, сил цивільного захисту, військово-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки;»;
 		Відхилено    
    -59- Вінник І.Ю.
 Абзаці 17 статті 1, розділу І викласти в такій редакції:
сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки;
 		Враховано    
26. сили безпеки - правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України;
 		 -60- Заліщук С.П.
 У абзаці 17 та 18 статті 1 виключити словосполучення «органи спеціального призначення з правоохоронними функціями».
 		Відхилено   сили безпеки - правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України;
 
    -61- Вінник І.Ю.
 Абзаці 18 статті 1, розділу І викласти в такій редакції:
сили безпеки - правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України;
 		Враховано    
27. сили оборони - Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави;
 		    сили оборони - Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави;
 
28. Стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки;
 		 -62- Кишкар П.М.
 У статті 1 Визначення термінів, окремі пункти викласти у наступній
редакції:
стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних цінностей та реалізації національних інтересів України та є основою для планування та реалізації державної політики у сфері національної безпеки на середньострокову перспективу;
 		Враховано редакційно   Стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки;
 
29. Стратегія воєнної безпеки України - документ, у якому викладається система поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів;
 		    Стратегія воєнної безпеки України - документ, у якому викладається система поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів;
 
30. Стратегія кібербезпеки України - документ довгострокового планування, що визначає загрози кібербезпеці України, пріоритети та напрями забезпечення кібербезпеки України з метою створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави;
 		 -63- Курячий М.П.
 Статтю 1 доповнити: новим абзацем 22:
«Стратегія фінансової безпеки України — документ довгострокового планування, що визначає загрози фінансової безпеки, систему заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, запобігання, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави»;
 		Відхилено   Стратегія кібербезпеки України - документ довгострокового планування, що визначає загрози кібербезпеці України, пріоритети та напрями забезпечення кібербезпеки України з метою створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави;
 
31. Стратегічний оборонний бюлетень України - документ оборонного планування, що розробляється за результатами оборонного огляду та визначає основні напрями реалізації воєнної політики України, стратегічні цілі розвитку та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів;
 		    Стратегічний оборонний бюлетень України - документ оборонного планування, що розробляється за результатами оборонного огляду та визначає основні напрями реалізації воєнної політики України, стратегічні цілі розвитку та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів;
 
32. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України - документ довгострокового планування, що розробляється на основі Стратегії національної безпеки України за результатами огляду громадської безпеки та цивільного захисту і визначає напрями державної політики щодо гарантування захищеності життєво важливих для держави, суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини та громадянина, цілі та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних загроз;
 		    Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України - документ довгострокового планування, що розробляється на основі Стратегії національної безпеки України за результатами огляду громадської безпеки та цивільного захисту і визначає напрями державної політики щодо гарантування захищеності життєво важливих для держави, суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини та громадянина, цілі та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних загроз;
 
33. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України - документ, що розробляється за результатами огляду оборонно-промислового комплексу України та визначає пріоритетні напрями державної військово-промислової політики, цілі реформи оборонно-промислового комплексу та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів.
 		 -64- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 25 статті 1, розділу І, слово «оборонно-промислового» замінити на «військово-промислового» по всьому тексту абзацу та викласти в такій редакції:
«Стратегія розвитку військово-промислового комплексу України – документ, що розробляється за результатами огляду військово-промислового комплексу України та визначає пріоритетні напрями державної військово-промислової політики, цілі реформи військово-промислового комплексу та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів.»;
 		Відхилено   Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України - документ, що розробляється за результатами огляду оборонно-промислового комплексу України та визначає пріоритетні напрями державної військово-промислової політики, цілі реформи оборонно-промислового комплексу та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів.
 
    -65- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 В абзаці 25 статті 1, розділу І, слово «оборонно-промислового» замінити на «військово-промислового» по всьому тексту абзацу та викласти в такій редакції:
«Стратегія розвитку військово-промислового комплексу України – документ, що розробляється за результатами огляду військово-промислового комплексу України та визначає пріоритетні напрями державної військово-промислової політики, цілі реформи військово-промислового комплексу та очікувані результати їх досягнення з урахуванням актуальних воєнно-політичних загроз і викликів.»;
 		Відхилено    
    -66- Каплін С.М.
 Статтю 1 проекту Закону доповнити новим абзацом такого змісту: «Стратегія забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону - документ, що визначає питання захисту державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України, боротьби з тероризмом, забезпечення охорони державної таємниці, контр розвідувальний режим та контррозвідувальну діяльність, охорони і захисту державного кордону».
 		Відхилено    
    -67- Добродомов Д.Є.
 Ст. 1 після абзацу 25 доповнити абзацем такого змісту
«Правоохоронні органи – органи державної влади, на які законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.».
 		Відхилено    
34. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в інших законах України.
 		    Інші терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в інших законах України.
 
35. Розділ ІІ
 		    Розділ ІІ
 
36. ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
 		    ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
 
37. Стаття 2. Правова основа державної політики у сферах національної
 		 -68- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 Статтю 2 викласти в наступній редакції:
"Стаття 2. Правова основа державної політики у сфері національної безпеки
1.Правову основу державної політики у сфері національної безпеки становлять Конституція України, цей та інші закони України, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання Конституції та законів України інші нормативно-правові акти.".
 		Враховано редакційно   Стаття 2. Правова основа державної політики у сферах національної
 
    -69- Шкрум А.І.
 6.Статтю 2 проекту викласти в такій редакції:
«Стаття 2. Правова основа забезпечення національної безпеки
Правову основу забезпечення національної безпеки становлять Конституція України, цей та інші закони України, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання Конституції та законів України інші нормативно- правові акти.»
 		Враховано редакційно    
38. безпеки і оборони
 		    безпеки і оборони
 
39. 1. Правову основу державної політики у сферах національної безпеки і оборони становлять Конституція України, цей та інші закони України, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання Конституції та законів України інші нормативно-правові акти.
 		 -70- Чижмарь Ю.В.
 У частині першій статті 2 слова «,а також видані на виконання Конституції та законів України інші нормативно-правові акти» виключити.
 		Відхилено   1. Правову основу державної політики у сферах національної безпеки і оборони становлять Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання Конституції та законів України інші нормативно-правові акти.
 
40. Стаття 3. Принципи державної політики у сферах національної
 		 -71- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 Статтю 3 викласти в наступній редакції:
"Стаття 3. Принципи державної політики у сфері національної безпеки
1.Державна політика у сфері національної безпеки спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
2.Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сфері національної безпеки, є:
верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили;
єдине управління у сфері національної безпеки з метою забезпечення належного реагування на потреби Українського народу у сфері безпеки, ефективності виконання завдань, обов'язків та використання ресурсів;
дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки;
розвиток сектору безпеки і оборони як інструменту реалізації державної політики у сфері національної безпеки.
3.Фундаментальними національними інтересами України є:
державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;
сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;
інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
4.Державна політика у сфері національної безпеки спрямовується на забезпечення політичної безпеки та воєнної, геополітичної і державної безпеки, як її складових, а також економічної, соціальної та гуманітарної безпеки особистості, суспільства та держави;
5.Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сфері національної безпеки визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України, Стратегії геополітичної безпеки України, Стратегії державної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, Стратегія економічної безпеки #102633
 		Враховано редакційно   Стаття 3. Принципи державної політики у сферах національної
 
    -72- Шкрум А.І.
 7.Статтю 3 викласти в такій редакції:
«Стаття 3. Мета, основні завдання та принципи забезпечення національної безпеки
1.Метою забезпечення національної безпеки є досягнення та підтримання такого рівня захищеності особи, суспільства та держави від загроз національній безпеці, який гарантує сталий розвиток України та реалізацію її національних інтересів.
2.Основними завданнями забезпечення національної безпеки є:
формування та реалізація державної політики у сфері забезпечення національної безпеки;
забезпечення підтримки необхідного балансу інтересів особи, суспільства та держави;
нейтралізація загроз національній безпеці;
забезпечення реалізації національних інтересів;
створення системи забезпечення національної безпеки та її ефективного функціонування.
3.Основними принципами забезпечення національної безпеки є:
законність, дотримання та захист конституційних прав і свобод людини та громадянина;
верховенство права;
дотримання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність;
комплексний підхід до забезпечення національної безпеки;
прозорість та підзвітність в діяльності органів сектору безпеки та оборони;
розмежування сфер відповідальності та повноважень органів сектору безпеки та оборони у забезпеченні національної безпеки;
оперативність, своєчасність, превентивність та співрозмірність заходів із нейтралізації загроз національній безпеці;
дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили;
участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, в системах та механізмах міжнародної та регіональної колективної безпеки.»
 		Враховано редакційно    
41. безпеки і оборони
 		 -73- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 Розділ 2 Законопроекту доповнити новою статтею 3-1 наступного змісту:
«Стаття 3-1. Загрози національній безпеці України
1.Загрозами національній безпеці України є:
1) у сфері воєнної безпеки:
Викликані збройною агресією Російської Федерації:
збройна агресія Російської Федерації проти України, тимчасова окупація нею частини території України, нарощування Російською Федерацією військової присутності в прикордонних з Україною районах та на окупованих територіях, можливість розміщення на окупованій території зброї масового ураження;
анексія Російською Федерацією Автономної Реєстр.картка №
)
5) в економічній сфері:
зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень у стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;
відсутність системи захисту критичної інфраструктури;
відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам, зростання кредитних ризиків;
критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості;
критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;
нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;
велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;
небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;
відсутність реальної антимонопольної політики, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;
фактичний контроль української економіки приватними монополіями та олігополіями;
контроль низки природних монополій особами приватного права;
неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави, зношеність основних виробничих фондів атомних електростанцій;
будівництво магістральних газопроводів в обхід України, зокрема «Північного потоку-2» та «Блакитного потоку»;
"тінізація" національної економіки;
переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними.
6) у соціальній та гуманітарній сферах:
невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;
відсутність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;
криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення;
небезпечне погіршення стану здоров'я населення, поширення наркоманії, алкоголізму, та інших соціальних хвороб;
загострення демографічної кризи;
зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;
неефективність державної політики щодо підтримки сім’ї, дотримання і захисту прав дитини, внаслідок чого збільшується кількості сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які залишилися без батьківського піклування.
7) у науково-технологічній сфері:
збільшення науково-технологічного відставання України від розвинутих країн;
відсутність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;
низька конкурентоспроможність більшості продукції, виробленої в Україні;
нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;
зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;
еміграція вчених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України.
8) у сфері цивільного захисту:
невідповідність сучасним викликам стану єдиної державної системи цивільного захисту, сил цивільного захисту, їх технічного оснащення;
значне антропогенне і техногенне перевантаження території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
погіршення технічного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на річці Дніпро;
неналежний технічний стан ядерних об’єктів на території України;
небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму;
9) в екологічній сфері:
нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних, як невідновлюваних, так і відновлюваних, природних ресурсів;
негативні соціально-екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи;
погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;
неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;
неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;
застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів.
10) в інформаційній сфері:
втручання спеціальних служб іноземних держав в інформаційний простір України з метою впливу на внутрішню та зовнішню політику держави;
використання посадовими особами державних інформаційних інструментів як засобів політичної боротьби;
критично низька частка державної мови в інформаційному просторі;
прояви обмеження свободи слова та доступу до публічної інформації;
поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;
кіберзлочинність;
розголошення інформації, яка становить державну таємницю, або іншої інформації з обмеженим доступом, спрямованої на задоволення потреб і забезпечення захисту національних інтересів суспільства і держави;
намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації в соціальних мережах у мережі Інтернет.»
 		Відхилено   безпеки і оборони
 
    -74- Шкрум А.І.
 Доповнити проект статтею 3? такого змісту:
«Стаття 3?. Суб’єкти та об’єкти забезпечення національної безпеки
1.Суб’єктами забезпечення національної безпеки є:
держава, здійснюючи свої повноваження у сфері національної безпеки через органи законодавчої, виконавчої та судової влади;
громадські та інші організації, створені відповідно до чинного законодавства;
громадяни.
Суб’єкти забезпечення національної безпеки здійснюють узгоджену діяльність задля досягнення мети та виконання завдань забезпечення національної безпеки відповідно до їх правового статусу, визначеного чинним законодавством.
2.Об’єктами забезпечення національної безпеки є:
людина і громадянин - їх життя і гідність, конституційні права і свободи, безпечні умови життєдіяльності;
суспільство - його демократичні цінності, добробут та умови для сталого розвитку;
держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканість. «
 		Відхилено    
    -75- Шкрум А.І.
 Доповнити проект статтею 3? такого змісту:
«Стаття 3? . Національні інтереси України
1.Національні інтереси України виступають довгостроковими орієнтирами розвитку держави, взаємопов’язані та охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства.
2.Стратегічними національними інтересами України є: державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України, сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення.»
 		Відхилено    
    -76- Шкрум А.І.
 Доповнити проект статтею 3? такого змісту:
«Стаття 3?. Державна політика у сфері національної безпеки
Державна політика у сфері національної безпеки є сукупністю скоординованих та своєчасних заходів політичного, економічного, інформаційного, правового, воєнного, організаційного та іншого характеру.
Пріоритети державної політики у сфері національної безпеки та загрози національній безпеці визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших #102633
 		Відхилено    
42. 1. Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
 		 -77- Єднак О.В.
 У частині першій статті 3, слова «- від надзвичайних ситуацій» замінити словами «шляхом зменшення екологічних ризиків і підвищення опірності до екстремальних ситуацій природного та антропогенного походження.»;
 		Відхилено   1. Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
 
    -78- Крулько І.І.
 Частину першу статті 3 після слів «надзвичайних ситуацій» доповнити словами «техногенного та природного характеру»;
 		Відхилено    
    -79- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 1 статті 3 положенням «території України в межах державного кордону».
 		Відхилено    
    -80- Німченко В.І.
 Частину першу статті 3 після слів «цілісності та недоторканості; території» доповнити словами «України, навколишнього природного середовища яке знаходяться в межах території України –»
 		Відхилено    
    -81- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину першу статті 3 викласти в такій редакції:
1. Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх здоров’я, життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
 		Враховано редакційно    
43. 2. Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, є:
 		    2. Основними принципами, що визначають порядок формування державної політики у сферах національної безпеки і оборони, є:
 
44. верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили;
 		    верховенство права, підзвітність, законність, прозорість та дотримання засад демократичного цивільного контролю за функціонуванням сектору безпеки і оборони та застосуванням сили;
 
45. єдине управління у сферах національної безпеки і оборони з метою забезпечення належного реагування на потреби Українського народу у сфері безпеки, ефективності виконання завдань, обов'язків та використання ресурсів;
 		 -82- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 2 абзац 2 статті словами «забезпечення державної безпеки». Виключити положення частини 2 абзацу 2 статті: «забезпечення належного реагування на потреби Українського народу у сфері безпеки, ефективності виконання завдань, обов'язків та використання ресурсів».
 		Відхилено      
46. дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки;
 		    дотримання норм міжнародного права, участь в інтересах України у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки, міждержавних системах та механізмах міжнародної колективної безпеки;
 
47. розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони.
 		 -83- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Частину другу статті 3 доповнити новим абзацом такого змісту:
«рівні права та можливості для жінок і чоловіків у всіх сферах національної безпеки і оборони та #102628
 		Відхилено   розвиток сектору безпеки і оборони як основного інструменту реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони.
 
    -84- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Доповнити частину другу статті 3 проекту новим абзацом такого змісту:
«рівні права та можливості для жінок і чоловіків у всіх сферах національної безпеки і оборони та #102628
 		Відхилено    
    -85- Крулько І.І.
 Частину другу статті 3 доповнити новим абзацом такого змісту:
«пріоритет прав і свобод людини і громадянина»;
 		Відхилено    
    -86- Рябчин О.М.
 Частину другу статті 3 доповнити абзацами п’ять-сім такого змісту:
«своєчасність і достатність заходів забезпечення енергетичної безпеки;
незалежність України у визначенні її зовнішньої та внутрішньої політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки
протидія зміни клімату.»
 		Відхилено    
48. 3. Фундаментальними національними інтересами України є:
 		 -87- Тетерук А.А.
 Частину третю статті 3 проекту Закону викласти в такій редакції:
«3. Фундаментальними національними інтересами України в аспекті забезпечення національної безпеки є:
розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;
недопущення втручання у внутрішні справи України;
зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;
забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства;
інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі та в євроатлантичний безпековий простір з метою набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.»;
 		Враховано редакційно   3. Фундаментальними національними інтересами України є:
 
    -88- Крулько І.І.
 Частину третю статті 3 доповнити викласти в такій редакції:
«Фундаментальними національними інтересами України є: гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;
захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;
зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України;
створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;
збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;
забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів;
розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення, збереження та зміцнення інституту сім'ї;
створення умов для повноцінного життя і розвитку дитини, її безпеки, благополуччя, зростання у безпечному сімейному оточенні;
інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі та в євроатлантичний безпековий простір з метою набуття членства в Організації Північноатлантичного договору; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.»',
 		Враховано редакційно    
    -89- Кишкар П.М.
 Частину третю статті 3 проекту Закону викласти в такій редакції:
3. Фундаментальними національними інтересами України є:
державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад;
сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;
інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
 		Враховано редакційно    
    -90- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 Частину 3 статті 3 розділу 2 Законопроекту викласти у наступній редакції:
«3. Фундаментальними національними інтересами України є:
досягнення Збройними силами, іншими військовими формуваннями України можливостей, необхідних для відсічі збройній агресії Російської Федерації та звільнення окупованих нею територій України;
усунення фінансового, економічного, політичного та інформаційного впливу Російської Федерації та інших держав на внутрішню та зовнішню політику України;
звільнення окупованих Російською Федерацією територій, відновлення конституційного ладу та правопорядку на звільнених від окупації територіях. Притягнення Російської Федерації, її вищих посадових осіб, військового командування до відповідальності за розв’язання агресивної війни проти України, покарання винних у вчиненні злочинів проти людяності та воєнних злочинів;
набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;
відновлення ядерного статусу України;
підтримання партнерських відносин з державами-сусідами на засадах рівноправності, поваги до суверенітету та невтручання у внутрішні справи;
забезпечення прав і свобод людини та громадянина, формування в суспільстві поваги до конституційних обов’язків;
запровадження законодавчого регулювання порядку цивільного обігу зброї і боєприпасів до неї з метою надання кожному громадянину можливості здійснювати захист свого життя та здоров'я;
формування та розвиток сучасної моделі економіки. Створення конкурентоспроможної, соціально справедливої економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;
ліквідація існуючих та недопущення формування в майбутньому приватних монополій та олігополій в українській економіці;
забезпечення контролю держави над природними монополіями;
забезпечення розвитку і функціонування державної мови в усіх публічних сферах суспільного життя;
формування власного інформаційного простору;
забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності людини і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів.»
 		Враховано редакційно    
    -91- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину третю статті 3 викласти в такій редакції:
державнийсуверенітеті тери-торіальна цілісність, зокрема відновлення територіальної цілісності в межах кордонів, станом на 1 грудня 1991 року, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;
сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення та можливостей його саморозвитку, забезпечення умов для економічної, науково-технічної та гуманітарної експансії;
 		Враховано редакційно    
49. державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;
 		    державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України;
 
50. сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;
 		 -92- Єднак О.В.
 Абзац другий частини третьої статті 3 перед словами «сталий розвиток» доповнити словами «екологічна безпека,».
 		Відхилено   сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення;
 
51. інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
 		 -93- Тарута С.О.
 У абзаці третьому частини третьої статті 3 слова «набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору,» виключити;
 		Відхилено   інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами.
 
    -94- Німченко В.І.
 Абзац третій частини третьої статті 3 виключити.
 		Відхилено    
    -95- Рябчин О.М.
 Частину третю статті 3 доповнити новим пунктом такого змісту:
«недопущення втручання Російської Федерації у сфери національної безпеки і оборони та захист від російської агресії».
політико-економічна самостійність держави у визначенні та провадженні власної внутрішньої та зовнішньої політики у сфері енергетичної безпеки.»
 		Відхилено    
    -96- Добродомов Д.Є.
 Ч. 3 ст. 3 після абзацу третього доповнити абзацем такого змісту: «неприпустимість толерантності до будь-яких проявів корупції в органах державної влади і місцевого самоврядування;».
 		Відхилено    
    -97- Кишкар П.М.
 Статтю 3 доповнити новою частиною:
4.Національні цінності України - концептуальні, ідеологічні основи, консолі-дуючі чинники, життєві орієнтири що скла-дають основу безпеки та розвитку людини, суспільства та держави і здійснюють вплив на реалізацію національних інтересів та цілей.
У зв’язку із цим, частини 4 та 5 статті 3 вважати частинами 5 та 6
 		Відхилено    
52. 4. Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки та кібербезпеки України тощо.
 		 -98- Крулько І.І.
 Частину четверту статті 3 викласти у наступній редакції: : «Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, внутрішньополітичної, науково-технічної, екологічної безпеки та кібербезпеки України.»;
 		Враховано редакційно   4. Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо.
 
    -99- Рябчин О.М.
 Частину четверту статті 3 після слова «економічної» доповнити новим словом «енергетичної».
 		Відхилено    
53. 5. Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.
 		 -100- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 В частині 5 статті 3 розділу 2 Законопроекту слова «визначаються» замінити словами «деталізуються».
 		Відхилено   5. Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.
 
    -101- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину 5 статті 3 викласти в такій редакції:
5.Головнимизагрозами на-ціональній безпеці України є:
- спроби порушення державного суверенітету та територіальної цілісності України, в тому числі протизаконна анексіяРосійськоюФедерацією
тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та тимчасова окупація частини території України, під виглядом захопленняцихтериторій
терористичнимиформуваннями,
підтримуваними РФ;
спроби Російської Федерації
фінансового, економічного, політичного та інформаційного впливу на внутрішню
політику України та на політику інших держав щодо України, використання цього впливу проти національних інтересів України;
-регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України.
-розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб, насамперед спецслужб Російської федерації;
-загроза техногенних катастроф
внаслідокзношення об’єктів
інфраструктури та особливо критичної інфраструктури, терористичних актів на таких об’єктах чи природних катаклізмів;
-критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, висока ступень присутності іноземного капіталу, насамперед російського походження, в стратегічних галузях економіки та можливість використанняйого всупереч національним інтересам України, а також ведення економічних війн проти України та спроби монополізації окремих секторів економіки;
загроза демографічної кризи, зниження безпеки, умов та якості життя громадян, можливе зниження рівня здоров’я та освіти громадян.
Детальний перелік загроз національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії #102633
 		Відхилено    
    -102- Кожем'якін А.А.
 Розділ ІІ (Засади національної безпеки України) доповнити новою статтею такого змісту (у зв’язку з цим змінити подальшу нумерацію статей законопроекту):
«Стаття 4. Основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України.
у зовнішньополітичній сфері:
посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;
спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;
воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;
у сфері державної безпеки:
розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб;
загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний і оборонний потенціал України, права і свободи громадян;
поширення корупції в органах державної влади, зрощення бізнесу і політики, організованої злочинної діяльності;
злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму;
загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів на території України;
можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів;
спроби створення і функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань та намагання використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави;
прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України;
у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:
поширення зброї масового ураження і засобів її доставки;
недостатня ефективність існуючих структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності;
нелегальна міграція;
можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи у протистояння з іншими державами;
нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;
небезпечне зниження рівня забезпечення військовою та спеціальною технікою та озброєнням нового покоління Збройних Сил України, інших військових формувань, що загрожує зниженням їх боєздатності;
повільність у здійсненні та недостатнє фінансове забезпечення програм реформування Воєнної організації та оборонно-промислового комплексу України;
накопичення великої кількості застарілої та не потрібної для Збройних Сил України військової техніки, озброєння, вибухових речовин;
незавершеність договірно-правового оформлення і недостатнє облаштування державного кордону України;
незадовільний рівень соціального захисту військовослужбовців, громадян, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей;
зростання небезпеки для життя і здоров’я цивільного населення, насамперед дітей, внаслідок воєнних дій чи збройних конфліктів;
у внутрішньополітичній сфері:
порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконання законів України;
можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин та релігійних громад;
загроза проявів сепаратизму в окремих регіонах України;
структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність окремих її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці;
в економічній сфері:
істотне скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах інноваційного розвитку;
ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;
нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави; відсутність ефективної програми запобігання фінансовим кризам; зростання кредитних ризиків;
критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення;
недостатні темпи відтворювальних процесів та подолання структурної деформації в економіці;
критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;
нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості;
велика боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;
небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу у стратегічних галузях економіки;
неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;
критичний стан з продовольчим забезпеченням населення;
неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;
"тінізація" національної економіки;
переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними;
у соціальній та гуманітарній сферах:
невідповідність програм реформування економіки країни і результатів їх здійснення визначеним соціальним пріоритетам;
неефективність державної політики щодо підвищення трудових доходів громадян, подолання бідності та збалансування продуктивної зайнятості працездатного населення;
криза системи охорони здоров'я і соціального захисту населення і, як наслідок, небезпечне погіршення стану здоров'я населення; поширення наркоманії, алкоголізму, соціальних хвороб;
загострення демографічної кризи;
зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;
прояви моральної та духовної деградації суспільства;
неефективність державної політики щодо підтримки сім’ї та забезпечення, дотримання і захисту прав дитини, і як наслідок, збільшення кількості сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей- сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які залишилися без батьківського піклування;
у науково-технологічній сфері:
наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих
країн;
неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;
низька конкурентоспроможність продукції;
нерозвиненість внутрішнього ринку високотехнологічної продукції та відсутність його ефективного захисту від іноземної технічної і технологічної експансії;
зниження внутрішнього попиту на підготовку науково-технічних кадрів для наукових, конструкторських, технологічних установ та високотехнологічних підприємств, незадовільний рівень оплати науково-технічної праці, падіння її престижу, недосконалість механізмів захисту прав інтелектуальної власності;
відплив учених, фахівців, кваліфікованої робочої сили за межі України;
у сфері цивільного захисту:
невідповідність сучасним викликам стану єдиної державної системи цивільного захисту, сил цивільного захисту, їх технічного оснащення;
значне антропогенне і техногенне перевантаження території України, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
погіршення технічного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на річці Дніпро;
непідтримання в належному технічному стані ядерних об’єктів на території України;
небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного, тероризму;
в екологічній сфері:
нераціональне, виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних;
неподоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи;
погіршення екологічного стану водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води;
неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необгрунтоване використання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів;
неефективність заходів щодо подолання негативних наслідків військової та іншої екологічно небезпечної діяльності;
посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих організмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехнологій;
застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів;
в інформаційній сфері:
прояви обмеження свободи слова та доступу до публічної інформації;
поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;
комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм;
розголошення інформації, яка становить державну таємницю, або іншої інформації з обмеженим доступом, спрямованої на задоволення потреб і забезпечення захисту національних інтересів суспільства і держави;
намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.»
 		Відхилено    
54. Розділ ІІІ
 		 -103- Чумак В.В.
 Розділ ІІІ – виключити;
 		Відхилено   Розділ ІІІ
 
    -104- Шкрум А.І.
 Назву «Розділ ІІІ ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ» вилучити, відповідно змінити нумерацію наступних розділів.
 		Відхилено    
55. ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
 		    ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ
 
56. Стаття 4. Засади демократичного цивільного контролю
 		 -105- Шкрум А.І.
 Вилучити статті 4-10 проекту, відповідно змінити нумерацію наступних статтей.
 		Відхилено      
57. 1. У межах повноважень, наданих відповідно до Конституції України, сектор безпеки і оборони підлягає демократичному цивільному контролю (далі - цивільний контроль).
 		    1. У межах повноважень, наданих відповідно до Конституції України, сектор безпеки і оборони підлягає демократичному цивільному контролю (далі - цивільний контроль).
 
58. Система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України; контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України; контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю; громадського контролю.
 		    Система цивільного контролю складається з контролю, що здійснюється Президентом України; контролю, що здійснюється Верховною Радою України; контролю, що здійснюється Радою національної безпеки і оборони України; контролю, що здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; судового контролю; громадського контролю.
 
59. 2. Цивільний контроль здійснюється за принципами верховенства права, законності, підзвітності, прозорості, ефективності та результативності.
 		 -106- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 У частині другій статті 4 після слів «верховенства права» доповнити словами «забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина»;
 		Відхилено   2. Цивільний контроль здійснюється за принципами верховенства права, законності, підзвітності, прозорості, ефективності та результативності.
3. Прозорість передбачає повне розкриття фінансової інформації щодо функціонування сектору безпеки та оборони з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю».
 
    -107- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину другу статті 4 проекту викласти в такій редакції:
«2. Цивільний контроль здійснюється за принципами верховенства права, забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, законності, підзвітності, прозорості, ефективності та результативності».
 		Враховано редакційно    
    -108- Добродомов Д.Є.
 Ч. 2 ст. 4 викласти у такій редакції:
«2. Цивільний контроль здійснюється за принципами: верховенства права, неухильного дотримання вимог законодавства, яким регулюються цивільно-військові відносини, діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів;
розмежування функцій і повноважень політичного керівництва Воєнною організацією держави і правоохоронною діяльністю та професійного військового управління Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, унеможливлення дублювання їхніх функцій;
взаємодії й відповідальності органів державної влади та органів військового управління і правоохоронних органів у межах, визначених законодавством, за здійснення оборонної політики та політики у справі зміцнення законності й громадського порядку, за своєчасне і всебічне матеріально-фінансове забезпечення Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації, правоохоронних органів держави для виконання покладених на них функцій;
деполітизації та деідеологізації контролю. Службові (посадові) особи, здійснюючи згідно із цим Законом функції контролю у сфері оборони і безпеки держави та правоохоронної діяльності, не можуть бути зв'язані рішеннями політичних партій чи громадських організацій;
прозорості видатків на національну безпеку і оборону, правоохоронну діяльність, утилізацію та ліквідацію озброєнь,
попередження і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;
здійснення діяльності Збройних Сил України, інших військових формувань на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни;
відкритості для суспільства інформації про діяльність Збройних Сил України та інших складових частин Воєнної організації, правоохоронних органів держави, яка не становить державну таємницю, з урахуванням визначеної законами специфіки
державних правоохоронних органів;
відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається, та за реагування на звернення громадян, громадських організацій, виступи засобів масової інформації;
судового захисту прав суб'єктів цивільного контролю.».
 		Відхилено    
    -109- Вінник І.Ю.
 Доповнити статтю 4 новою частиною 3 такого змісту (у зв’язку з цим змінити подальшу нумерацію частин статті 4 законопроекту):
« 3.Прозорість передбачає повне розкриття фінансової інформації щодо функціонування сектору безпеки та оборони з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів з урахуванням вимог Закону України «Про державну таємницю».
 		Враховано    
60. 3. Предметом цивільного контролю є:
 		    3. Предметом цивільного контролю є:
 
61. дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина;
 		    дотримання вимог Конституції і законів України у діяльності органів сектору безпеки і оборони, недопущення їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини і громадянина;
 
62. зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, державних програм та планів у сферах національної безпеки і оборони;
 		    зміст і стан реалізації стратегій, доктрин, концепцій, державних програм та планів у сферах національної безпеки і оборони;
 
63. стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період;
 		    стан правопорядку в органах сектору безпеки і оборони, їх укомплектованість, оснащеність сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою, забезпеченість необхідними запасами матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням у мирний час та в особливий період;
 
64. ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки і оборони.
 		 -110- Добродомов Д.Є.
 Ч. 3 ст. 4 після абзацу п’ятого доповнити наступними абзацами:
«обґрунтованість рішень державних органів з військових питань та питань правоохоронної діяльності з точки зору відповідності їх засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним зобов'язанням України за укладеними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
формування і реалізація кадрової політики в цих сферах;
питання експорту та імпорту озброєнь та військової техніки;
дотримання вимог Конституції та законів України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, правоохоронних органах, стану правової і соціальної захищеності осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з військової служби та членів їхніх сімей;
формування, затвердження і використання визначених законом про Державний бюджет України видатків на потреби оборони, національної безпеки, правоохоронної діяльності;
участь підрозділів Збройних Сил України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, спільних військових навчаннях та інших акціях у рамках міжнародного військового та військово-технічного співробітництва;
дотримання законів України при вирішенні питань про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України та під час перебування їх на її території;
дотримання законності при розгляді органами державної влади, військовими посадовими особами звернень і скарг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.».
 		Відхилено   ефективність використання ресурсів, зокрема бюджетних коштів, органами сектору безпеки і оборони.
 
    -111- Рябчин О.М.
 Частину третю статті 4 доповнити абзацом п’ять:
«ефективність попередження і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз енергетичній безпеці, вдосконалення системи державного управління та регулювання у паливно-енергетичному комплексі, підтримання і розвитку взаємин з іншими країнами у енергетичній сфері, забезпечення узгодженості екологічної і енергетичної політик.»
 		Відхилено    
65. Стаття 5. Контроль, що здійснюється Президентом України
 		    Стаття 5. Контроль, що здійснюється Президентом України
 
66. 1. Відповідно до статей 106 і 107 Конституції України Президент України здійснює контроль за сектором безпеки і оборони як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
 		 -112- Рябчин О.М.
 У частині першій статті 5 слова «здійснює контроль за сектором безпеки і оборони» замінити словами «забезпечує національну безпеку».
 		Відхилено   1. Відповідно до статей 106 і 107 Конституції України Президент України здійснює контроль за сектором безпеки і оборони як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
 
67. 2. Рада національної безпеки і оборони України здійснює контроль за сектором безпеки і оборони на підставі статті 107 Конституції України у порядку і в межах компетенції, визначених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України".
 		 -113- Рябчин О.М.
 У частині другій статті 5 слова «сектором безпеки і оборони» замінити словами «діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони».
 		Відхилено   2. Рада національної безпеки і оборони України здійснює контроль за сектором безпеки і оборони на підставі статті 107 Конституції України у порядку і в межах компетенції, визначених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України".
 
68. Контроль за виконанням рішень Ради національної безпеки і оборони України здійснює Секретар Ради національної безпеки і оборони України.
 		    Контроль за виконанням рішень Ради національної безпеки і оборони України здійснює Секретар Ради національної безпеки і оборони України.
 
69. 3. Рада національної безпеки і оборони України інформує громадськість про свою діяльність через офіційний веб-сайт Ради національної безпеки і оборони України та через засоби масової інформації.
 		    3. Рада національної безпеки і оборони України інформує громадськість про свою діяльність через офіційний веб-сайт Ради національної безпеки і оборони України та через засоби масової інформації.
 
70. Стаття 6. Контроль, що здійснюється Верховною Радою України
 		    Стаття 6. Контроль, що здійснюється Верховною Радою України
 
71. 1. Верховна Рада України відповідно до статті 85 Конституції України здійснює парламентський контроль та приймає закони України, які визначають і регулюють діяльність органів сектору безпеки і оборони та їхні повноваження, а також затверджує відповідні бюджетні асигнування та приймає рішення щодо звіту про їх використання.
 		 -114- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину першу статті 6 проекту викласти в такій редакції:
«1. Верховна Рада України відповідно до пункту 33 частини першої статті 85 Конституції України здійснює парламентський контроль у сфері діяльності органів сектору безпеки і оборони».
 		Враховано редакційно   1. Верховна Рада України відповідно до статті 85 Конституції України здійснює парламентський контроль та приймає закони України, які визначають і регулюють діяльність органів сектору безпеки і оборони та їхні повноваження, а також затверджує відповідні бюджетні асигнування та приймає рішення щодо звіту про їх використання.
 
72. 2. Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України, до повноважень яких належить, зокрема, здійснення контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони.
 		 -115- Чижмарь Ю.В.
 Частину другу статті 6 виключити.
 		Відхилено   2.Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України, до повноважень яких належить, зокрема, забезпечення контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони.
 
    -116- Чумак В.В.
 Частину другу статті 6 виключити;
 		Відхилено    
    -117- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзац перший частини другої статті 6 викласти в новій редакції:
"Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України для здійснення парламентського контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони.
 		Враховано редакційно    
    -118- Вінник І.Ю.
 Абзац перший частини другої статті 6 викласти в новій редакції:
2.Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України, до повноважень яких належить, зокрема, забезпечення контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони.
 		Враховано    
    -119- Крулько І.І.
 Частину другу статті 6 доповнити та викласти у наступній редакції: «Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України, які сприяють їй у здійсненні повноважень щодо контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони.
З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання державними правоохоронними органами спеціального призначення та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, який сприяє їй у здійсненні повноважень щодо контролю за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.»;
 		Враховано редакційно    
    -120- Рябчин О.М.
 У частині другій статті 6 слова «контролю за діяльністю» замінити словами «контрольних функцій у сфері діяльності».
 		Відхилено    
    -121- Заліщук С.П.
 Доповнити абзац 1 частини 2 статті 6 Закону словом «сприяння».
 		Відхилено    
    -122- Німченко В.І.
 Частину другу статті 6 доповнити та викласти у наступній редакції:
Верховна Рада України відповідно до статті 89 Конституції України створює комітети Верховної Ради України, до повноважень яких належить, зокрема, сприяння Верховній Раді України у здійсненні контролю за діяльністю органів сектору безпеки і оборони.
3 метою гарантування неухильного і безумовного дотримання правоохо-ронними органами спеціального призначення та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, до повноважень якого належить здійснення контрольних функцій за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.
 		Враховано редакційно    
73. З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання правоохоронними органами зі спеціальними повноваженнями та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, до повноважень якого належить здійснення контрольних функцій за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.
 		 -123- Мельник С.І.
 В абзаці другому частини другої статті 6 розділу ІІІ слова «правоохоронними органами зі спеціальними повноваженнями» замінити словами «правоохоронними органами спеціального призначення»;
 		Враховано   З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронними органами, правоохоронними органами спеціального призначення та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, до повноважень якого належить забезпечення контрольних функцій Верховної Ради України за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.
 
    -124- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Абзац другий частини 2 статті 6 викласти в такій редакції:
«З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання правоохоронними органами спеціального призначення, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, який сприяє Верховній Раді України у здійсненні контрольних функцій за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом».
 		Враховано частково    
    -125- Фріз І.В.
Мамчур Ю.В.
 В частині другій статті 6 в абзаці другому виключити слова « та розвідувальними органами»;
 		Відхилено    
    -126- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзаци другий частини другої статті 6 викласти в новій редакції:
З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання правоохоронними органами спеціального призначення та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, який реалізує її контрольну функцію за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.";
 		Враховано редакційно    
    -127- Левус А.М.
Висоцький С.В.
 В частині другій статті 6 в абзаці другому після слів «органами зі спеціальними повноваженнями» додати « , державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями» ; після слів «Верховної Ради України» додати «з питань державної безпеки , « ; після слів «до повноваження якого» додати слово « , зокрема , « ; речення «Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.» - вилучити.
 		Враховано редакційно    
    -128- Вінник І.Ю.
 Абзац другий частини другої статті 6 викласти в такій редакції:
З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронними органами, правоохоронними органами спеціального призначення та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, до повноважень якого належить забезпечення контрольних функцій Верховної Ради України за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.
 		Враховано    
    -129- Левус А.М.
Висоцький С.В.
 Абзац другий частини другої статті 6 викласти в такій редакції:
«З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання правоохоронними органами зі спеціальними повноваженнями, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями та розвідувальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється Комітет Верховної Ради України з питань державної безпеки, до повноваження якого, зокрема, належить здійснення контрольних функцій за діяльністю цих органів.»;
 		Враховано редакційно    
    -130- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 В абзаці 2 частини 2 статті 6 розділу 3 Законопроекту слова «правоохоронними органами зі спеціальними» замінити словами «правоохоронними органами спеціального призначення».
 		Враховано    
    -131- Заліщук С.П.
 Виключити положення частини 2 абзацу 2 статті: «правоохоронними органами зі спеціальними повноваженнями». Доповнити частину 2 абзац 2 статті словами «Службою безпеки України, правоохоронними органами спеціального призначення».
 		Враховано редакційно    
    -132- Заліщук С.П.
 Доповнити абзац 2 частини 2 статті 6 Закону словами «та законів України».
 		Відхилено    
    -133- Заліщук С.П.
 Виключити положення частини 2 абзацу 2 статті: «до повноважень якого належить здійснення». Доповнити частину 2 абзац 2 статті словами «який сприяє Верховній Раді України у здійсненні».
 		Відхилено    
    -134- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац другий частини 2 статті 6 викласти в такій редакції:
З метою гарантування неухильного і безумовного дотримання правоохоронними органами зі спеціальними повноваженнями та розвідувальними та спеціальними органами вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки створюється комітет Верховної Ради України, до повноважень якого належить здійснення контрольних функцій за діяльністю цих органів. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.
Зметоюзабезпечення парла-ментського контролю над сектором оборони щодо забезпечення національної безпеки та оборони створюється комітет Верховної Ради України, до повноважень якого належить здійснення контрольних функцій за Міністерства оборони та інших органів сектору оборони. Завдання та повноваження цього комітету Верховної Ради України визначаються законом.
 		Враховано редакційно    
    -135- Фріз І.В.
Мамчур Ю.В.
 Частину другу статті 6 :
доповнти абзацом третім такого змісту :
«З метою забезпечення належного парламентського контролю за діяльністю розвідувальних органів України та інших суб’єктів, що можуть залучатися до виконання окремих розвідувальних завдань, створюється комітет Верховної Ради України, до предмета відання якого віднесено питання законодавчого забезпечення та контролю за здійсненням розвідувальної діяльності.»;
 		Відхилено    
    -136- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Абзац другий частини другої статті 6 доповнити новим речення другим такого змісту: «Формування складу цього комітету повинно відбуватися з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків». Відповідно речення друге вважати реченням третім;
 		Відхилено    
    -137- Рябчин О.М.
 У абзаці другому частини другої статті 6 слова «за діяльністю» замінити словами «у сфері діяльності».
 		Відхилено    
    -138- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 2 частини 2 статті 6 розділу ІІІ після слів «органами зі спеціальними повноваженнями» додати « , державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями»
 		Враховано    
    -139- Добродомов Д.Є.
 Ч. 2 ст. 6 доповнити абзацем 3 такого змісту:
«Особливості контролю інших правоохоронних органів передбачаються законами України.»
 		Відхилено    
74. 3. Для вивчення, підготовки і попереднього розгляду окремих питань у сферах національної безпеки і оборони, а також діяльності сектору безпеки і оборони Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії, а для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, - тимчасові слідчі комісії, які діють у порядку, встановленому законом.
 		 -140- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 частину третю статті 6 проекту вилучити.
 		Відхилено   3. Для вивчення, підготовки і попереднього розгляду окремих питань у сферах національної безпеки і оборони, а також діяльності сектору безпеки і оборони Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії, а для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, - тимчасові слідчі комісії, які діють у порядку, встановленому законом.
 
    -141- Добродомов Д.Є.
 Ч. 3 ст. 6 викласти у такій редакції:
«3. Комітети Верховної Ради України аналізують хід виконання ухвалених Верховною Радою України
законів і постанов у сфері національної безпеки і оборони, інформують з цих
питань та вносять у встановленому порядку на розгляд Верховної
Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вирішення наявних у цих сферах проблем та усунення причин, що їх породжують.
Для вивчення, підготовки і попереднього розгляду окремих питань у сферах національної безпеки і оборони, а також діяльності сектору безпеки і оборони Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії, а для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, – тимчасові слідчі комісії, які діють у порядку, встановленому законом.».
 		Враховано редакційно    
    -142- Рябчин О.М.
 У частині третій статті 6 слова «за діяльністю» замінити словами «у сфері діяльності».
 		Відхилено    
    -143- Добродомов Д.Є.
 Ст. 6 доповнити частиною 3-1 такого змісту:
«3-1. Народні депутати України відповідно до Конституції і законів України:
здійснюють право законодавчої ініціативи щодо правового регулювання проблем національної безпеки і оборони;
беруть участь в обговоренні законопроектів та інших питань, пов'язаних з обороною і національною безпекою держави, на засіданнях Верховної Ради України, "годинах запитань до Уряду", парламентських слуханнях, у парламентських комітетах і тимчасових слідчих і спеціальних комісіях;
#102633
 		Відхилено    
75. 4. Відповідно до статті 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, повноваження якого визначаються законом.
 		 -144- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 частину четверту статті 6 проекту вилучити.
 		Відхилено   4. Відповідно до статті 101 Конституції України парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, повноваження якого визначаються законом.
 
76. 5. Кабінетом Міністрів України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України подаються до Верховної Ради України щорічні письмові звіти про діяльність складових сектору безпеки і оборони.
 		 -145- Кожем'якін А.А.
 У статті 6 законопроекту частину п’яту виключити.
«5. Кабінетом Міністрів України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України подаються до Верховної Ради України щорічні письмові звіти про діяльність складових сектору безпеки і оборони».
 		Відхилено   5. Кабінетом Міністрів України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України подаються до Верховної Ради України щорічні письмові звіти про діяльність складових сектору безпеки і оборони.
 
    -146- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину 5 статті 6 законопроекту викласти в такій редакції:
5. Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, іншими державними органами, що входять до сектору безпеки та оборони, подаються до Верховної Ради України щорічні письмові звіти про діяльність складових сектору безпеки і оборони.
 		Враховано редакційно    
77. 6. У разі необхідності Верховна Рада України може проводити відповідно до Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", парламентські слухання з питань національної безпеки і оборони, що становлять суспільний інтерес і потребують законодавчого врегулювання.
 		 -147- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 У частині шостій статті 6 проекту слова «затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України» пропонуємо вилучити як надлишкові.
 		Відхилено   6. У разі необхідності Верховна Рада України може проводити відповідно до Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", парламентські слухання з питань національної безпеки і оборони, що становлять суспільний інтерес і потребують законодавчого врегулювання.
 
78. 7. Верховна Рада України відповідно до Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", може офіційно запросити або вимагати присутності на пленарному засіданні для заслуховування посадових чи службових осіб органів сектору безпеки і оборони.
 		 -148- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 У частині сьомій статті 6 проекту слова «затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України» пропонуємо вилучити як надлишкові.
 		Відхилено   7. Верховна Рада України відповідно до Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", може офіційно запросити або вимагати присутності на пленарному засіданні для заслуховування посадових чи службових осіб органів сектору безпеки і оборони.
 
    -149- Рябчин О.М.
 Статтю 6 доповнити частиною вісім наступного змісту:
«Верховна Рада України визначає основні загрози енергетичній безпеці України, національні інтереси в сфері енергетичної безпеки та засади внутрішньої та зовнішньої політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки України.»
 		Відхилено    
79. Стаття 7. Контроль, що здійснюється Кабінетом Міністрів України
 		    Стаття 7. Контроль, що здійснюється Кабінетом Міністрів України
 
80. 1. Кабінет Міністрів України відповідно до статей 113, 116, 117 Конституції і законів України здійснює контроль за дотриманням законодавства та реалізацією державної політики у сферах національної безпеки і оборони, звітує з цих питань перед Президентом України і Верховною Радою України.
 		 -150- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 В частині першій статті 7 вилучити слова «Президентом України і».
 		Відхилено   1. Кабінет Міністрів України відповідно до статей 113, 116, 117 Конституції і законів України здійснює контроль за дотриманням законодавства та реалізацією державної політики у сферах національної безпеки і оборони, звітує з цих питань перед Президентом України і Верховною Радою України.
 
    -151- Кожем'якін А.А.
 У частині 1 статті 7 слова «Президентом України і» виключити.
 		Відхилено    
    -152- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В частині 1 статті 7, розділу ІІІ після слів «безпеки і оборони,» додати «зокрема у державних підприємствах військово-промислового комплексу (як унітарних, так і корпоратизованих, якщо частка власності держави в корпоратизованих підприємствах становить більше 50 відсотків) та»; слова «Президентом України і» - вилучити.
 		Відхилено    
    -153- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 Частину 1 статті 7, розділу ІІІ викласти в такій редакції: «Кабінет Міністрів України відповідно до статей 113, 116, 117 Конституції і законів України здійснює контроль за дотриманням законодавства та реалізацією державної політики у сферах національної безпеки і оборони, зокрема у державних підприємствах військово-промислового комплексу (як унітарних, так і корпоратизованих, якщо частка власності держави в корпоратизованих підприємствах становить більше 50 відсотків) та звітує з цих питань перед Верховною Радою України.»;
 		Враховано редакційно    
81. 2. Кабінет Міністрів України забезпечує цивільний контроль за діяльністю Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної міграційної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших органів виконавчої влади, які входять до сектору безпеки і оборони України.
 		 -154- Мельник С.І.
 В частини другій статті 7 розділу ІІІ слово «інших» замінити словами «а також»;
 		Відхилено   2. Кабінет Міністрів України забезпечує цивільний контроль за діяльністю Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної міграційної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших органів виконавчої влади, які входять до сектору безпеки і оборони України.
 
    -155- Кожем'якін А.А.
 Частину другу статті 7 виключити.
«2. Кабінет Міністрів України забезпечує цивільний контроль за діяльністю Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної міграційної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших органів виконавчої влади, які входять до сектору безпеки і оборони України».
 		Відхилено    
    -156- Німченко В.І.
 В частині другій статті 7 слова «Збройних Сил України», Національної гвардії України», «Державної прикордонної служби України» виключити
 		Відхилено    
82. 3. Центральні органи виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, розвідувальні та правоохоронні органи:
 		    3. Центральні органи виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, розвідувальні та правоохоронні органи:
 
83. забезпечують цивільний контроль у межах своїх повноважень;
 		    забезпечують цивільний контроль у межах своїх повноважень;
 
84. створюють необхідні умови для здійснення іншими суб'єктами цивільного контролю передбачених законами повноважень;
 		    створюють необхідні умови для здійснення іншими суб'єктами цивільного контролю передбачених законами повноважень;
 
85. забезпечують об'єктивне і своєчасне інформування Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України про стан справ у підпорядкованих органах сектору безпеки і оборони;
 		 -157- Ричкова Т.Б.
 У частині третій статті 7 абзац четвертий викласти у такій редакції:
«забезпечують об'єктивне і своєчасне інформування Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України про стан справ у підпорядкованих органах сектору безпеки і оборони та у державних підприємствах військово-промислового комплексу (як унітарних, так і корпоратизованих, якщо частка власності держави в корпоратизованих підприємствах становить більше 50 відсотків)»;
 		Враховано редакційно   забезпечують об'єктивне і своєчасне інформування Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України про стан справ у підпорядкованих органах сектору безпеки і оборони;
 
86. інформують із цих питань громадськість у порядку, визначеному цим та іншими законами України.
 		    інформують із цих питань громадськість у порядку, визначеному цим та іншими законами України.
 
87. Стаття 8. Контроль Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
 		    Стаття 8. Контроль Верховної Ради Автономної Республіки Крим,
 
88. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів
 		    Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів
 
89. виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
 		    виконавчої влади та органів місцевого самоврядування
 
90. 1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної Республіки Крим забезпечують на території Автономної Республіки Крим здійснення цивільного контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, службовими (посадовими) особами і громадянами законів України, інших нормативно-правових актів з питань національної безпеки і оборони, інформують із цих питань громадськість у порядку, визначеному цим та іншими законами України.
 		    1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної Республіки Крим забезпечують на території Автономної Республіки Крим здійснення цивільного контролю за виконанням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, службовими (посадовими) особами і громадянами законів України, інших нормативно-правових актів з питань національної безпеки і оборони, інформують із цих питань громадськість у порядку, визначеному цим та іншими законами України.
 
91. 2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України:
 		 -158- Добродомов Д.Є.
 Ч. 2 ст. 8 викласти у такій редакції:
«2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України:
заслуховують, за потреби, доповіді посадових осіб правоохоронних органів, що знаходяться на відповідній території, про виконання вимог законодавства щодо забезпечення громадської безпеки та правопорядку;
контролюють стан допризовної підготовки і відбору громадян на військову службу, правового і соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас чи відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей;
мають право заслуховувати доповіді посадових осіб органів управління Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території регіону, про виконання вимог законодавства стосовно правового та соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас чи відставку, пенсіонерів та членів їхніх сімей;
здійснюють контроль за дотриманням у розташованих на території регіону військових частинах, органах та закладах Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органах земельного, #102634
взаємодіють з органами військового управління під час планування та проведення (в умовах присутності цивільного населення) потенційно небезпечних заходів за участю особового складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки з метою запобігання і недопущення надзвичайних ситуацій, а також ліквідації їх наслідків;
отримують від керівництва дислокованих на території регіону військових частин і підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань необхідну інформацію про загрозу або масштаби забруднення довкілля радіоактивними, отруйними та іншими небезпечними речовинами внаслідок аварій на військових об'єктах або з військовою технікою, а також щодо наявності і можливостей сил, засобів і ресурсів на підпорядкованій території для організації узгоджених дій у надзвичайних ситуаціях;
сприяють розташованим на відповідній території підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронним органам у виконанні покладених на них завдань;
інформують громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про свою діяльність у вирішенні завдань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони.».
 		Враховано редакційно   2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених Конституцією і законами України:
 
92. заслуховують, за потреби, доповіді посадових осіб правоохоронних органів, що знаходяться на відповідній території, про виконання вимог законодавства щодо забезпечення громадської безпеки та правопорядку;
 		    заслуховують, за потреби, доповіді посадових осіб правоохоронних органів, що знаходяться на відповідній території, про виконання вимог законодавства щодо забезпечення громадської безпеки та правопорядку;
 
93. контролюють стан допризовної підготовки і відбору громадян на військову службу, правового і соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас чи відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей;
 		    контролюють стан допризовної підготовки і відбору громадян на військову службу, правового і соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас чи відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей;
 
94. взаємодіють з органами військового управління під час планування та проведення (в умовах присутності цивільного населення) потенційно небезпечних заходів за участю особового складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки з метою запобігання і недопущення надзвичайних ситуацій, а також ліквідації їх наслідків;
 		    взаємодіють з органами військового управління під час планування та проведення (в умовах присутності цивільного населення) потенційно небезпечних заходів за участю особового складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки з метою запобігання і недопущення надзвичайних ситуацій, а також ліквідації їх наслідків;
 
95. інформують громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про свою діяльність у вирішенні завдань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони.
 		    інформують громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про свою діяльність у виконанні завдань, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони.
 
96. Для здійснення цивільного контролю органи місцевого самоврядування можуть утворювати депутатські комісії, а в місцевих органах виконавчої влади можуть створюватися відповідні підрозділи.
 		    Для здійснення цивільного контролю органи місцевого самоврядування можуть утворювати депутатські комісії, а в місцевих органах виконавчої влади можуть створюватися відповідні підрозділи.
 
97. Стаття 9. Судовий контроль
 		 -159- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Статтю 9 проекту, викласти в такій редакції:
«Стаття 9. Судовий контроль
1. Рішення, дії чи бездіяльність органів та сил сектору безпеки і оборони, їх посадових і службових осіб можуть бути оскаржені в суді в порядку, визначеному законом.
2. Контроль за виконанням судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюють суди в порядку, визначеному законом».
 		Враховано редакційно   Стаття 9. Судовий контроль
 
98. 1. Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб можуть бути оскаржені в суді.
 		 -160- Крулько І.І.
 Частину першу статті 9 після слів «державної влади» доповнити словами «органів місцевого самоврядування»;
 		Відхилено   1. Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб можуть бути оскаржені в суді.
 
99. 2. Контроль за виконанням судових рішень здійснюють суди.
 		    2. Контроль за виконанням судових рішень здійснюють суди.
 
100. Стаття 10. Громадський контроль
 		    Стаття 10. Громадський контроль
 
101. 1. Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю через громадські об'єднання, членами яких вони є, через депутатів місцевих рад, особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до державних органів у порядку, встановленому Конституцією України, Законом України "Про громадські об'єднання" та іншими законами України. Сфера громадського контролю може бути обмежена законом.
 		 -161- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 В частині першій статті 10 початок першого речення викласти в такій редакції;
«1. Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю самостійно, або через громадські об'єднання, членами яких вони є» - далі за текстом.
 		Враховано редакційно   1.Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю через громадські об'єднання, членами яких вони є, через депутатів місцевих рад, особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до державних органів у порядку, встановленому Конституцією України, Законом України "Про громадські об'єднання" та іншими законами України. Сфера громадського контролю може бути обмежена виключно Законом України «Про державну таємницю».
 
    -162- Рябчин О.М.
 У частині першій статті 10 речення «Сфера громадського контролю може бути обмежена законом.» виключити.
 		Відхилено    
    -163- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 У частині першій статті 10 проекту слова «Законом України "Про громадські об'єднання"« пропонуємо замінити словами «законами України «Про звернення громадян», «Про громадські об’єднання».
 		Відхилено    
    -164- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Друге речення частини першої статті 10 («Сфера громадського контролю може бути обмежена законом») пропонуємо вилучити.
 		Відхилено    
    -165- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В частині 1 статті 10, розділу ІІІ після слів «може бути обмежена законом» додати «Про державну таємницю»;
 		Враховано    
    -166- Вінник І.Ю.
 В частині 1 статті 10, розділу ІІІ після слів «може бути обмежена» додати : виключно законом України «Про державну таємницю»;
 		Враховано    
    -167- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 1 статті 10 словами «самостійно, або».
 		Відхилено    
    -168- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 1 статті 10 Законопроекту словами «Законом України «Про державну таємницю»« та вилучити слово «законом».
 		Враховано редакційно    
    -169- Добродомов Д.Є.
 Ч. 1 ст. 10 доповнити абзацем другим такого змісту:
«Особливості цивільного контролю окремих правоохоронних органів передбачаються законами України.».
 		Відхилено    
102. 2. Громадським об'єднанням, зареєстрованим у встановленому законом порядку, гарантується відповідно до Конституції і законів України, а також статутних положень можливість:
 		 -170- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 В частині другій статті 10 початок першого речення викласти в такій редакції:
«2.Громадянам України та гро-мадським об'єднанням» - далі за текстом.
 		Відхилено   2. Громадським об'єднанням, зареєстрованим у встановленому законом порядку, гарантується відповідно до Конституції і законів України, а також статутних положень можливість:
 
    -171- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Зміст частини другої статті 10 проекту пропонуємо уточнити, виклавши її в такій редакції:
«2. Громадським об'єднанням, зареєстрованим у встановленому законом порядку, гарантуються відповідно до Конституції і законів України, а також статутних положень такі права:
отримувати в установленому порядку від керівників складових сектору безпеки і оборони інформацію з питань діяльності складових сектору безпеки і оборони, крім інформації з обмеженим доступом;
#102633
здійснювати громадську експертизу проектів нормативно-правових актів у сфері національної безпеки і оборони, представляти свої висновки і пропозиції для розгляду відповідним державним органам;
брати участь у громадських дискусіях та парламентських слуханнях з питань діяльності і розвитку сектору безпеки і оборони, питань правового і соціального захисту військовослужбовців та працівників складових сектору безпеки і оборони, осіб, звільнених у запас чи відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей».
 		Враховано редакційно    
    -172- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 2 статті 10 словами «Громадянам України та».
 		Відхилено    
103. отримувати в установленому порядку від державних органів, зокрема від керівників складових сектору безпеки і оборони, інформацію з питань діяльності складових сектору безпеки і оборони, крім інформації з обмеженим доступом;
 		 -173- Німченко В.І.
 Абзац другий частини другої статті 10 викласти в такій редакції:
отримувати в установленому порядку від державних органів, зокрема від керівників складових сектору безпеки і оборони, інформацію з питань діяльності складових сектору безпеки і оборони, крім інформації, яка віднесена до державної таємниці;
 		Враховано редакційно   отримувати в установленому порядку від державних органів, зокрема від керівників складових сектору безпеки і оборони, інформацію з питань діяльності складових сектору безпеки і оборони, крім інформації з обмеженим доступом;
 
104. здійснювати дослідження з питань національної безпеки і оборони, публічно презентувати їх результати, створювати для цього громадські фонди, центри, колективи експертів тощо;
 		    здійснювати дослідження з питань національної безпеки і оборони, публічно презентувати їх результати, створювати для цього громадські фонди, центри, колективи експертів тощо;
 
105. проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм, представляти свої висновки і пропозиції для розгляду відповідним державним органам;
 		 -174- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац четвертий частини другої статті 10 викласти в такій редакції:
проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм, представляти свої висновки і пропозиції для розгляду відповідним державним органам та отримувати від них аргументовану відповідь щодо схвалення чи несхвалення зазначених пропозицій;
 		Враховано редакційно   проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм, представляти свої висновки і пропозиції для розгляду відповідним державним органам;
 
    -175- Чижмарь Ю.В.
 У статті 10:
частину другу доповнити абзацом четвертим такого змісту:
«здійснювати контроль за соціально-побутовими умовами утримання військовослужбовців та працівників розвідувальних та правоохоронних органів, та їх медичним забезпеченням;»
 		Відхилено    
106. брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських слуханнях з питань діяльності і розвитку сектору безпеки і оборони, питань правового і соціального захисту військовослужбовців та працівників розвідувальних та правоохоронних органів, зокрема звільнених у запас чи відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей.
 		 -176- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Частину другу статті 10 доповнити новим абзацом:
«брати участь в роботі громадських рад при органах державної влади, які входять до сектору безпеки і оборони».
 		Відхилено   брати участь у громадських дискусіях та відкритих парламентських слуханнях з питань діяльності і розвитку сектору безпеки і оборони, питань правового і соціального захисту військовослужбовців та працівників розвідувальних та правоохоронних органів, зокрема звільнених у запас чи відставку, учасників бойових дій та членів їх сімей.
 
    -177- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 2 статті 10 нормою: «брати участь в роботі громадських рад при органах державної влади, які входять до сектору безпеки і оборони».
 		Відхилено    
    -178- Чижмарь Ю.В.
 У статті 10: доповнити частиною третьою такого змісту:
«3. Громадським об’єднанням забороня-ється доступ до органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, а також здійснюють поста-чання товарів військового призначення та подвійного використання.»
 		Відхилено    
    -179- Ричкова Т.Б.
 Частину другу статті 10 доповнити абзацем наступного змісту:
«брати участь в роботі громадських рад при органах державної влади, які входять до сектору безпеки і оборони»;
 		Відхилено    
107. 3. Засоби масової інформації, висвітлюючи питання національної безпеки і оборони, інформують суспільство про стан захисту національних інтересів України.
 		    3. Засоби масової інформації, висвітлюючи питання національної безпеки і оборони, інформують суспільство про стан захисту національних інтересів України.
 
108. 4. З метою систематичного інформування суспільства про діяльність сектору безпеки і оборони України, забезпечення обґрунтованості рішень державних органів з питань національної безпеки і оборони, про стан виконання заходів розвитку сектору безпеки і оборони періодично, але не рідше ніж раз на три роки, органами сектору безпеки і оборони видаються "Білі книги" або інші аналітичні документи (огляди, національні доповіді тощо).
 		 -180- Крулько І.І.
 У частині четвертій статт1 10 словосполучення «ніж раз на три роки» замінити словами «одного разу на рік»;
 		Відхилено   4. З метою систематичного інформування суспільства про діяльність сектору безпеки і оборони України, забезпечення обґрунтованості рішень державних органів з питань національної безпеки і оборони, про стан виконання заходів розвитку сектору безпеки і оборони періодично, але не рідше ніж раз на три роки, органами сектору безпеки і оборони видаються "Білі книги" або інші аналітичні документи (огляди, національні доповіді тощо).
 
    -181- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Пропонуємо частину четверту статті 10 проекту вилучити.
 		Відхилено    
109. Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про
 		 -182- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Пропонуємо викласти статтю 11 наприкінці законопроекту, розмістивши її, зокрема, перед прикінцевими і перехідними положеннями та, відповідно, змінивши подальшу нумерацію статей проекту.
 		Відхилено   Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про
 
110. національну безпеку України
 		    національну безпеку України
 
111. 1. Посадові особи, винні в невиконанні або порушенні законодавства про національну безпеку України, несуть відповідальність згідно із законом.
 		 -183- Шкрум А.І.
 Частину 1 статті 11 проекту викласти в такій редакції:
«1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства та інших нормативно-правових актів у сфері національної безпеки України, несуть відповідальність згідно із законом. «
 		Враховано редакційно   1. Посадові особи, винні у невиконанні або порушенні законодавства про національну безпеку України, несуть відповідальність згідно із законом.
 
112. 2. Громадяни, які вважають, що їх права, свободи чи законні інтереси порушено рішеннями, діями, бездіяльністю складових сектору безпеки і оборони чи їх посадових осіб, мають право звертатися до суду, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, використовувати будь-які інші механізми захисту прав і свобод, передбачені законодавством України.
 		    2. Громадяни, які вважають, що їх права, свободи чи законні інтереси порушено рішеннями, діями, бездіяльністю складових сектору безпеки і оборони чи їх посадових осіб, мають право звертатися до суду, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, використовувати будь-які інші механізми захисту прав і свобод, передбачені законодавством України.
 
113. 3. Контроль за дотриманням законодавства під час цивільного контролю здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України.
 		    3. Контроль за дотриманням законодавства під час цивільного контролю здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України.
 
114. Розділ ІV
 		    Розділ ІV
 
115. СЕКТОР БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
 		    СЕКТОР БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
 
116. Стаття 12. Склад сектору безпеки і оборони
 		 -184- Шкрум А.І.
 Статтю 12 проекту викласти в такій редакції:
« Стаття 12. Склад сектору безпеки і оборони
1.До складу сектору безпеки і оборони належать органи управління сектором безпеки і оборони, сили безпеки та сили оборони.
2.До органів управління сектором безпеки і оборони належать: Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони, Міністерство оборони України та Міністерство внутрішніх справ.
3.До складу сил безпеки належать: Служба безпеки України; Державна прикордонна служба України в частині виконання функцій, визначених пп. 1, 3, 6, 7, 8 частини першої статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління державної охорони, розвідувальні органи України.»
4.До складу сил оборони належать: Збройні сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Головне управління розвідки Міністерства оборони України та Національна гвардія України в частині виконання функцій, визначених пунктами 1 та 9 частини першої статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України».
5.Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони.»
 		Враховано редакційно   Стаття 12. Склад сектору безпеки і оборони
 
117. 1. Сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.
 		 -185- Кожем'якін А.А.
 У частині першій статті 12 законопроекту слова «громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки» виключити.
 		Відхилено   1. Сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.
 
    -186- Рябчин О.М.
 У частині першій статті 12 слово «законодавством» замінити словом «законами».
 		Відхилено    
    -187- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Друге речення частини першої статті 12 проекту пропонуємо викласти в такій редакції:
«Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законами України».
 		Враховано редакційно    
118. 2. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
 		 -188- Кожем'якін А.А.
 Частину 2 статті 12 законопроекту після слів «розвідувальні органи України» доповнити словами «Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань».
 		Відхилено   2. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
 
    -189- Курячий М.П.
 Пункт 2 статті 12 після слів «...Служба безпеки України...» доповнити словами «державний орган, що забезпечує фінансову безпеку України», далі за текстом;
 		Відхилено    
    -190- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Вилучити з частини другої статті 12 проекту слова «Апарат Ради національної безпеки і оборони України»
 		Відхилено    
    -191- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Викласти частину другу статті 12 проекту в такій редакції:
«2. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику».
 		Враховано редакційно    
    -192- Добродомов Д.Є.
 Ч. 2 ст. 12 після слів « Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України» доповнити словами «Національне антикорупційне бюро України».
 		Відхилено    
    -193- Ричкова Т.Б.
 Абзац перший частини 2 статті 12 викласти у такій редакції:
«2. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державне агентство резерву України, Державна служба експортного контролю України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, органи управління територіальною обороною».
 		Враховано редакційно    
    -194- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Викласти частину другу статті 12 проекту в такій редакції:
2. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна службатранспорту, Міністерство внутріш-ніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні та спеціальні органи України, центральний орган виконавчої влади, який забезпечує економічну безпеку та захист економічних національних інтересів України та її громадян, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово- промислову політику.
Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони.
 		Враховано редакційно    
119. Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони.
 		    Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони.
 
120. Стаття 13. Керівництво у сферах національної безпеки і оборони
 		 -195- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Викласти статтю 13 проекту в такій редакції:
«Стаття 13. Керівництво у сферах національної безпеки і оборони
1.Керівництво у сферах національної безпеки і оборони здійснює Президент України, який відповідно до Конституції України здійснює повноваження, спрямовані на забезпечення державної незалежності та національної безпеки України».
 		Враховано редакційно   Стаття 13. Керівництво у сферах національної безпеки і оборони
 
    -196- Німченко В.І.
 Викласти статтю 13 проекту в такій редакції:
1. Керівництво у сферах національної безпеки і оборони відповідно до Конституції України здійснює Президент України.
2. Координацію у сферах національної безпеки і оборони здійснює Рада національної безпеки і оборони України відповідно до статті 107 Конституції України та Закону України ’’Про Раду національної безпеки і оборони України».
 		Враховано редакційно    
121. 1. Керівництво у сферах національної безпеки і оборони відповідно до Конституції України здійснює Президент України, який:
 		 -197- Заліщук С.П.
 Виключити всі положення, окрім першого абзацу частини 1 статті 13.
 		Відхилено   1. Керівництво у сферах національної безпеки і оборони відповідно до Конституції України здійснює Президент України, який:
 
122. забезпечує державну незалежність та національну безпеку;
 		    забезпечує державну незалежність та національну безпеку;
 
123. є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, як Верховний Головнокомандувач Президент України видає накази і директиви з питань оборони;
 		 -198- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 3 пункту 1 статті 13, розділу ІV слова « , як Верховний Головнокомандувач Президент України видає накази і директиви з питань оборони;» - виключити;
 		Відхилено   є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, як Верховний Головнокомандувач видає накази і директиви з питань оборони;
 
    -199- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 З абзацу 3 частини 1 статті 13 розділу 4 Законопроекту виключити слова «,як Верховний Головнокомандувач Президент України видає накази і директиви з питань оборони».
 		Відхилено    
    -200- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац 3 частини 1 статті 13 розділу 4 Законопроекту викласти в такій редакції:
є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, як Верховний Головнокомандувач Президент України видає накази і директиви з питань оборони відповіднодо конститу-ційних повноважень;
 		Враховано редакційно    
124. очолює Раду національної безпеки і оборони України, вводить у встановленому порядку в дію її рішення;
 		    очолює Раду національної безпеки і оборони України, вводить у встановленому порядку в дію її рішення;
 
125. видає укази і розпорядження з питань національної безпеки і оборони, які є обов'язковими до виконання на території України, зокрема указами Президента України затверджуються Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, інші стратегії, доктрини, концепції, якими визначаються актуальні загрози національній безпеці, основні напрями і завдання державної політики у сферах національної безпеки і оборони, розвитку сектору безпеки і оборони;
 		 -201- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 П'ятий абзац частини першої статті 13 викласти в такій редакції:
#102633
 		Враховано редакційно   видає укази і розпорядження з питань національної безпеки і оборони, які є обов'язковими до виконання на території України, зокрема указами Президента України затверджуються Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, інші стратегії, доктрини, концепції, якими визначаються актуальні загрози національній безпеці, основні напрями і завдання державної політики у сферах національної безпеки і оборони, розвитку сектору безпеки і оборони;
 
    -202- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 В абзаці 5 частини 1 статті 13 розділу 4 Законопроекту після слів «Стратегія національної безпеки України» доповнити словами «Воєнна доктрина, доктрина, Концепція розвитку сектору оборони, Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу,», а також виключити слово «доктрини».
 		Відхилено    
126. звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
 		    звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
 
127. реалізує право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України щодо законодавчого врегулювання питань національної безпеки і оборони;
 		    реалізує право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України щодо законодавчого врегулювання питань національної безпеки і оборони;
 
128. вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України;
 		 -203- Тетерук А.А.
 Абзац восьмий статті 13 проекту Закону після слів «про призначення» доповнити словами «на посаду та звільнення з посади»;
 		Відхилено   вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України;
 
129. вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
 		 -204- Курячий М.П.
 Пункт 1 статті 13 доповнити абзацем:
«призначає на посаду Керівника державного органу, що забезпечує фінансову безпеку України та на підставі звернення або за погодженням з Верховною Радою України звільняє його з посади;
 		Відхилено   вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
 
130. призначає на посади і звільняє з посад Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;
 		 -205- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац 10 частини 1 статті 13 розділу 4 Законопроекту викласти в такій редакції:
призначає на посади і звільняє з посади за погодженням з відповідним Комітетом Верховної Ради України голову Служби зовнішньої розвідки;
 		Відхилено   призначає на посади та звільняє з посад Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;
 
131. призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних Сил України за поданням Міністра оборони України, а також вище командування інших військових формувань за поданням керівників органів центральної виконавчої влади, яким підпорядковуються відповідні військові формування;
 		    призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України за поданням Міністра оборони України, а також вище командування інших військових формувань за поданням керівників органів центральної виконавчої влади, яким підпорядковуються відповідні військові формування;
 
132. здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України;
 		 -206- Фріз І.В.
Мамчур Ю.В.
 Абзац одинадцятий частини першої статті 13 викласти у такій редакції:
«здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України, призначає та звільняє з посад керівників цих органів та їх заступників»;
 		Враховано редакційно   здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України;
 
    -207- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац дванадцятий частини першої статті 13 викласти у такій редакції:
здійснює загальне керівництво розвідувальними та спеціальними органами України;
 		Враховано редакційно    
133. вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про застосування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
 		 -208- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 13 частини 1 статті 13, розділу ІV після слова «подання» додати слово «для» , після слова «оголошення» додати слова «Верховною Радою України», після слова «рішення» додати слова « , а Верховна Рада України в свою чергу його схвалює, « . Та викласти абзац в такій редакції: «вносить до Верховної Ради України подання для оголошення Верховною Радою України стану війни та в разі збройної агресії проти України приймає рішення, а Верховна Рада України в свою чергу його схвалює, про застосування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;»;
 		Відхилено   вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про застосування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
 
134. приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
 		    приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
 
135. приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
 		    приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
 
136. присвоює вищі військові звання та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
 		    присвоює вищі військові звання та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
 
137. здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
 		    здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
 
138. Стаття 14. Координація у сферах національної безпеки і оборони
 		 -209- Мельник С.І.
 Статтю 14 розділу ІV вилучити.
У зв’язку з цим статті 15-35 вважати відповідно статтями 14-34;
 		Відхилено   Стаття 14. Координація у сферах національної безпеки і оборони
 
    -210- Чумак В.В.
 Статтю 14 – виключити;
 		Відхилено    
    -211- Німченко В.І.
 Статтю 14 розділу ІV виключити.
У зв’язку з цим статті 15-35 вважати відповідно статтями 14-34;
 		Відхилено    
139. 1. Координацію у сферах національної безпеки і оборони здійснює Рада національної безпеки і оборони України відповідно до статті 107 Конституції України та Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України".
 		    1. Координацію у сферах національної безпеки і оборони здійснює Рада національної безпеки і оборони України відповідно до статті 107 Конституції України та Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України".
 
140. 2. В умовах воєнного або надзвичайного стану, в особливий період, а також у разі виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, Рада національної безпеки і оборони України координує діяльність органів виконавчої влади, розглядає пропозиції щодо застосування відповідно до закону спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.
 		 -212- Заліщук С.П.
 Виключити частину 2 статті 14.
 		Відхилено   2. В умовах воєнного або надзвичайного стану, в особливий період, а також у разі виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, Рада національної безпеки і оборони України координує діяльність органів виконавчої влади, розглядає пропозиції щодо застосування відповідно до закону спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.
 
141. 3. У випадках, передбачених законом, Рада національної безпеки і оборони України подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо утворення Ставки Верховного Головнокомандувача та її персонального складу.
 		 -213- Левус А.М.
Висоцький С.В.
 Частину 3 статті 14 вилучити.
 		Відхилено   3.У випадках, передбачених законом, Рада національної безпеки і оборони України подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо утворення вищого колегіального стратегічного органу воєнного керівництва обороною держави в особливий період. Пропозиції про утворення цього органу та його персональний склад затверджуються рішенням Ради національної безпеки і оборони України та вводяться в дію Указом Президента України.
 
    -214- Вінник І.Ю.
 Частину 3 статті 14 викласти в такій редакції:
3.У випадках, передбачених законом, Рада національної безпеки і оборони України подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо утворення вищого колегіального стратегічного органу воєнного керівництва обороною держави в особливий період. Пропозиції про утворення цього органу та його персональний склад затверджуються рішенням Ради національної безпеки і оборони України та вводяться в дію Указом Президента України.
Положення про вищий колегіальний стратегічний орган воєнного керівництва обороною держави в особливий період затверджує Президент України.
 		Враховано    
    -215- Заліщук С.П.
 Виключити частину 3 статті 14.
 		Відхилено    
142. Положення про Ставку Верховного Головнокомандувача затверджує Президент України.
 		    Положення про вищий колегіальний стратегічний орган воєнного керівництва обороною держави в особливий період затверджує Президент України.
 
143. Стаття 15. Міністерство оборони України
 		 -216- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Викласти статтю 15 проекту в такій редакції:
«Стаття 15. Міністерство оборони України
1. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, #102633
2. До повноважень Міністерства оборони України належить організація в силах оборони заходів оборонного планування, реалізація воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони, здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони.
3. У підпорядкуванні Міністерства оборони України перебувають Збройні Сили України та Державна спеціальна служба транспорту.
4. Міністерство оборони України очолює Міністр оборони України, який підпорядковується Президентові України як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України.
Міністр оборони України підзвітний Верховній Раді України.
5. Міністр оборони України відповідає за формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, військову кадрову політику, ефективне та належне використання оборонних ресурсів, всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвиток та застосування Збройних Сил України».
 		Враховано редакційно   Стаття 15. Міністерство оборони України
 
    -217- Німченко В.І.
 Статтю 15 розділу ІV виключити.
 		Відхилено    
144. 1. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
 		 -218- Заліщук С.П.
    		Відхилено   1. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
 
145. 2. До повноважень Міністерства оборони України належить організація в силах оборони заходів оборонного планування, визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони, здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони.
 		 -219- Мельник С.І.
 В частини другій статті 15 розділу ІV слова «визначення засад» замінити словами «забезпечення формування і реалізації»;
 		Відхилено   2. До повноважень Міністерства оборони України належать організація в силах оборони заходів оборонного планування, визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони, здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони.
 
    -220- Чумак В.В.
 У статті 15: у ч. 2 слова «визначення засад» замінити на слова «забезпечення
формування і реалізації»;
 		Відхилено    
    -221- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 У частині другій статті 15 словосполучення "визначення засад" замінити словосполученням "забезпечення формування і реалізації";
 		Відхилено    
    -222- Крулько І.І.
 У статті 15 у частині другій словосполучення «визначення засад» замінити словами «забезпечення формування і реалізація»;
/зважаючи на те, що визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики належить до повноважень Верховної Ради України/
 		Відхилено    
    -223- Рябчин О.М.
 У частині другій статті 15 слова «визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони» виключити.
 		Відхилено    
    -224- Заліщук С.П.
 У ч. 2 ст. 15 словосполучення «визначення засад» замінити словосполученням «забезпечення формування і реалізації».
 		Відхилено    
    -225- Шкрум А.І.
 У частині 2 статті 15 проекту слова «визначення засад» замінити словами «забезпечення формування і реалізації «.
 		Відхилено    
    -226- Добродомов Д.Є.
 У ч. 2 ст. 15 слова «визначення засад» замінити на «забезпечення формування і реалізації засад».
 		Відхилено    
146. 3. Положення про Міністерство оборони України затверджується Кабінетом Міністрів України.
 		    3. Положення про Міністерство оборони України затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
147. 4. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та Державна спеціальна служба транспорту.
 		    4. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та Державна спеціальна служба транспорту.
 
148. 5. Міністерство оборони України очолює Міністр оборони України, який є членом Кабінету Міністрів України.
 		    5. Міністерство оборони України очолює Міністр оборони України, який є членом Кабінету Міністрів України.
 
149. Міністр оборони України підпорядковується Президентові України як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України.
 		    Міністр оборони України підпорядковується Президентові України як Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України.
 
150. Міністр оборони України підзвітний Верховній Раді України.
 		 -227- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац третій частини 5 статті 15 викласти в такій редакції:
Міністр оборони України підзвітний Кабінету Міністрів України та Верховній Раді України.
 		Відхилено   Міністр оборони України підзвітний Верховній Раді України.
 
151. 6. Міністр оборони України за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України і відповідає за формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, військову кадрову політику, ефективне та належне використання оборонних ресурсів, всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвиток та застосування Збройних Сил України.
 		 -228- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 6 статті 15 словами «безпеки і».
 		Відхилено   6. Міністр оборони України за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України і відповідає за формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, військову кадрову політику, ефективне та належне використання оборонних ресурсів, всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвиток та застосування Збройних Сил України.
 
152. 7. Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України з числа цивільних осіб.
 		 -229- Тарута С.О.
 У частині сьомій слова «з числа цивільних осіб» виключити;
 		Відхилено   7. Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України з числа цивільних осіб.
 
    -230- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Частину сьому статті 15 викласти в такій редакції:
«7.Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України з числа цивільних осіб, які не перебували на військовій службі й не обіймали військових посад протягом п’яти років до моменту їх призначення».
 		Враховано редакційно    
    -231- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Частину сьому статті 15 після слів «з числа цивільних осіб» доповнити такими словами « з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено    
    -232- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В частині 7 статті 15, розділу ІV після слів «з числа цивільних осіб.» доповнити словами « , які не були на військовій службі, або на службі в інших складових системи національної безпеки протягом п’яти років до моменту їх призначення.» та викласти частину 7 статті 15, розділу ІV в такій редакції: «Перший заступник Міністра оборони України та заступники Міністра оборони України призначаються на посади з числа цивільних осіб які не були на військовій службі, або на службі в інших складових системи національної безпеки протягом п’яти років до моменту їх призначення.»;
 		Враховано редакційно    
    -233- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 7 статті 15 словами «які протягом п’яти років до моменту їх призначення не обіймали посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу.»
 		Відхилено    
    -234- Шкрум А.І.
 У частині 7 статті 15 проекту слова «Верховною Радою України за поданням Президента з числа цивільних осіб» замінити словами «в порядку, визначеному Конституцією України».
 		Відхилено    
    -235- Ричкова Т.Б.
 Частину 7 статті 15 викласти у такій редакції:
«7. Міністр оборони України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України з числа цивільних осіб, які не були на військовій службі або на службі в інших складових сектору безпеки і оборони протягом десяти років до моменту їх призначення»;
 		Враховано редакційно    
153. 8. Міністр оборони України здійснює керівництво Міністерством оборони України, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами України безпосередньо та через першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України, а також через Головнокомандувача Збройних Сил України.
 		    8. Міністр оборони України здійснює керівництво Міністерством оборони України, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами України безпосередньо та через першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України, а також через Головнокомандувача Збройних Сил України.
 
154. Перший заступник Міністра оборони України та заступники Міністра оборони України призначаються на посади з числа цивільних осіб.
 		 -236- Тарута С.О.
 Абзац другий частини восьмої виключити;
 		Відхилено   Перший заступник Міністра оборони України та заступники Міністра оборони України призначаються на посади з числа цивільних осіб.
 
    -237- Ричкова Т.Б.
 Абзац другий частини 8 статті 15 викласти у такій редакції:
«Перший заступник Міністра оборони України та заступники Міністра оборони України призначаються на посади з числа цивільних осіб, які не були на військовій службі або на службі в інших складових сектору безпеки і оборони протягом десяти років до моменту їх призначення»;
 		Враховано редакційно    
155. Стаття 16. Збройні Сили України
 		 -238- Німченко В.І.
 Статтю 16 розділу ІV виключити.
 		Відхилено   Стаття 16. Збройні Сили України
 
156. 1. Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
 		    1. Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
 
157. 2. Збройні Сили України забезпечують стримування та відсіч збройної агресії проти України, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України, у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
 		    2. Збройні Сили України забезпечують стримування та відсіч збройної агресії проти України, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України, у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
 
158. 3. Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
 		 -239- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 3 статті 16 словосполученням «за поданням Міністра оборони».
 		Відхилено      
159. Головнокомандувач Збройних Сил України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України. Головнокомандувач Збройних Сил України підпорядковується Президентові України та Міністру оборони України.
 		 -240- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 У статті 16 : друге речення частини третьої статті 16 після слів «з посади Президентом України» доповнити такими словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено   Головнокомандувач Збройних Сил України призначається на посаду за поданням Міністра оборони України та звільняється з посади Президентом України. Головнокомандувач Збройних Сил України підпорядковується Президентові України та Міністру оборони України.
 
    -241- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 Абзац другий частини третьої статті 16 викласти в такій редакції:
"Головнокомандувач Збройних Сил України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України. Головнокоманду-вач Збройних Сил України підпорядкову-ється Президентові України та Міністру оборони України.".
 		Враховано редакційно    
    -242- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці другому частини третьої статті 16 розділу ІV після слів «Президентом України» доповнити словами «за поданням Міністра оборони.» та викласти абзац другий частини третьої статті 16 в такій редакції «Головнокомандувач Збройних Сил України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра оборони. Головнокомандувач Збройних Сил України підпорядковується Президентові України та Міністру оборони України.»;
 		Враховано    
    -243- Вінник І.Ю.
 Абзац другий частини третьої статті 16 розділу ІV викласти в такій редакції:
Головнокомандувач Збройних Сил України призначається на посаду за поданням Міністра оборони України та звільняється з посади Президентом України. Головнокомандувач Збройних Сил України підпорядковується Президентові України та Міністру оборони України.
 		Враховано    
160. Головнокомандувач Збройних Сил України відповідає за готовність до виконання покладених завдань і за безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони. Головнокомандувач Збройних Сил України підзвітний Президенту України та Міністру оборони України з питань досягнення воєнно-стратегічних цілей у сфері оборони військовими силами і засобами, а також підтримання спроможностей цих сил і засобів до застосування.
 		    Головнокомандувач Збройних Сил України відповідає за готовність до виконання покладених завдань і за безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони. Головнокомандувач Збройних Сил України підзвітний Президенту України та Міністру оборони України з питань досягнення воєнно-стратегічних цілей у сфері оборони військовими силами і засобами, а також підтримання спроможностей цих сил і засобів до застосування.
 
161. Повноваження Головнокомандувача Збройних Сил України затверджуються Президентом України.
 		    Повноваження Головнокомандувача Збройних Сил України затверджуються Президентом України.
 
162. 4. Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
 		 -244- Заліщук С.П.
 Замінити положення абзацу 1 частини 4 статті 16 «стратегічного планування» словом «управління».
 		Відхилено   4. Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
 
    -245- Добродомов Д.Є.
 У абз. 2 ч. 4 ст. 16 після слів «виконує функції» доповнити словом «забезпечення».
 		Відхилено    
163. Генеральний штаб Збройних Сил України в особливий період виконує функції стратегічного керівництва Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони і є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача (у разі її створення).
 		 -246- Мельник С.І.
 Абзац другий частини четвертої статті 16 розділу ІV після слів «Генеральний штаб Збройних Сил України в особливий період виконує функції» доповнити словом «забезпечення»;
 		Відхилено   Генеральний штаб Збройних Сил України в особливий період виконує функції стратегічного керівництва Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони і є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача (у разі її створення).
 
    -247- Каплін С.М.
 В абзаці другому частини четвертої статті 16 проекту після слів: «Генеральний штаб Збройних Сил України в особливий період виконує функції» додати слово: «забезпечення».
 		Відхилено    
    -248- Чумак В.В.
 У статті 16:в абз. другому ч. 4 після слів «Генеральний штаб Збройних Сил України в особливий період виконує функції» додати слово «забезпечення»,
 		Відхилено    
    -249- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 У статті 16 абзац другий частини четвертої після слів «Міністра оборони України» доповнити такими словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено    
    -250- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 В абзаці другому частини четвертої статті 16 після слів "виконує функції" додати слово "забезпечення";
 		Відхилено    
    -251- Крулько І.І.
 У статті 16 абзац 2 частини четвертої після слів «виконує функції» доповнити словом «забезпечення»;
 		Відхилено    
    -252- Рябчин О.М.
 У абзаці другому частини четвертої статті 16 після слів «Генеральний штаб Збройних Сил України в особливий період виконує функції» додати слово «забезпечення».
 		Відхилено    
    -253- Левус А.М.
Висоцький С.В.
 У абзаці другому частини четвертої статті 16 слова «і є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача (у разі її створення).» - вилучити.
 		Відхилено    
    -254- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 Абзац 2 частини 4 статті 16 розділу 4 Законопроекту після слів «функції» доповнити словами «забезпечення».
 		Відхилено    
    -255- Заліщук С.П.
 Абзац 2 частини 4 статті 16 доповнити словом «забезпечення».
 		Відхилено    
164. Генеральний штаб Збройних Сил України з урахуванням пропозицій Командувача об'єднаних сил здійснює планування, координацію та контроль за підготовкою всіх складових сил оборони з метою набуття ними необхідних об'єднаних спроможностей.
 		 -256- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 Абзац 2 пункту 4 статті 16 слова «з урахуванням пропозицій Командувача об'єднаних сил» - вилучити;
 		Відхилено   Генеральний штаб Збройних Сил України з урахуванням пропозицій Командувача об'єднаних сил здійснює планування, координацію та контроль за підготовкою всіх складових сил оборони з метою набуття ними необхідних об'єднаних спроможностей
 
165. Генеральний штаб Збройних Сил України очолює начальник Генерального штабу Збройних Сил України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України.
 		    Генеральний штаб Збройних Сил України очолює начальник Генерального штабу Збройних Сил України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України.
 
166. Начальник Генерального штабу Збройних Сил України підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідає за виконання завдань і функцій, покладених на Генеральний штаб Збройних Сил України, зокрема щодо визначення вимог до спроможностей сил оборони, потреб у ресурсах, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та іншими складовими сил оборони, стратегічного планування застосування та розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення.
 		    Начальник Генерального штабу Збройних Сил України підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідає за виконання завдань і функцій, покладених на Генеральний штаб Збройних Сил України, зокрема щодо визначення вимог до спроможностей сил оборони, потреб у ресурсах, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та іншими складовими сил оборони, стратегічного планування застосування та розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення.
 
167. Повноваження начальника Генерального штабу Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування Генерального штабу Збройних Сил України визначаються в положенні, яке затверджується Президентом України.
 		    Повноваження начальника Генерального штабу Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування Генерального штабу Збройних Сил України визначаються в положенні, яке затверджується Президентом України.
 
168. 5. До складу Збройних Сил України входять види та окремі роди військ (сил).
 		    5. До складу Збройних Сил України входять види та окремі роди військ (сил).
 
169. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
 		    Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
 
170. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об'єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.
 		 -257- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 3 пункту 5 статті 16 розділу ІV слово «Головнокомандувачем» замінити словами «Генеральним штабом»;
 		Відхилено   Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об'єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.
 
171. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України можуть проводити операції із залученням сил і засобів відповідного виду або окремого роду військ (сил) та здійснювати управління силами і засобами в операціях, що проводяться в мирний час поза затвердженими Головнокомандувачем Збройних Сил України межами відповідальності Командувача об'єднаних сил.
 		    Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України можуть проводити операції із залученням сил і засобів відповідного виду або окремого роду військ (сил) та здійснювати управління силами і засобами в операціях, що проводяться в мирний час поза затвердженими Головнокомандувачем Збройних Сил України межами відповідальності Командувача об'єднаних сил.
 
172. У процесі організації підготовки підпорядкованих військ (сил) та забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально- технічними засобами командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України розробляють відповідні доктрини, настанови, бойові статути, оперативні і тактичні стандарти підготовки до застосування та ведення операцій (бойових дій).
 		    У процесі організації підготовки підпорядкованих військ (сил) та забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально- технічними засобами командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України розробляють відповідні доктрини, настанови, бойові статути, оперативні і тактичні стандарти підготовки до застосування та ведення операцій (бойових дій).
 
173. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданнями Міністра оборони України.
 		 -258- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 У статті 16 абзац шостий частини п’ятої після слів «за поданнями Міністра оборони України» доповнити такими словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено   Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України.
 
174. Повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування командувань видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України визначаються в положеннях, які затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
 		 -259- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 7 частини 5 статті 16 розділу ІV слова «Головнокомандувачем Збройних Сил» замінити словом «Президентом»;
 		Відхилено   Повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування командувань видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України визначаються в положеннях, які затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
 
175. 6. Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України є органом управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил).
 		    6. Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України є органом управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил).
 
176. Організація, підготовка та всебічне забезпечення Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України мають забезпечувати управління військами (силами) в операціях протягом тривалого часу.
 		    Організація, підготовка та всебічне забезпечення Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України мають забезпечувати управління військами (силами) в операціях протягом тривалого часу.
 
177. Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України підпорядковується Командувачу об'єднаних сил, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України. Президент України може призначати командувача (командувачів) об'єднаних сил для здійснення управління операціями на окремих напрямах.
 		    Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України підпорядковується Командувачу об'єднаних сил, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України. Президент України може призначати командувача (командувачів) об'єднаних сил для здійснення управління операціями на окремих напрямах.
 
178. Командувач об'єднаних сил підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та здійснює через Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об'єднаними силами і засобами Збройних Сил України, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
 		    Командувач об'єднаних сил підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та здійснює через Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об'єднаними силами і засобами Збройних Сил України, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
 
179. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (керівники) інших військових формувань, від яких визначений комплект сил і засобів переданий до складу об'єднаних сил, продовжують здійснювати їх укомплектування особовим складом, озброєнням, боєприпасами, військовою та спеціальною технікою, іншими матеріально-технічними засобами.
 		    Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (керівники) інших військових формувань, від яких визначений комплект сил і засобів переданий до складу об'єднаних сил, продовжують здійснювати їх укомплектування особовим складом, озброєнням, боєприпасами, військовою та спеціальною технікою, іншими матеріально-технічними засобами.
 
180. Командувач об'єднаних сил відповідає за набуття Об'єднаним оперативним штабом спроможностей з управління військами (силами), що необхідні для ефективного виконання об'єднаними силами завдань в операціях (бойових діях).
 		    Командувач об'єднаних сил відповідає за набуття Об'єднаним оперативним штабом спроможностей з управління військами (силами), що необхідні для ефективного виконання об'єднаними силами завдань в операціях (бойових діях).
 
181. Командувач об'єднаних сил у межах наданих йому повноважень бере участь у стратегічному плануванні застосування Збройних Сил України та інших складових сил оборони.
 		    Командувач об'єднаних сил у межах наданих йому повноважень бере участь у стратегічному плануванні застосування Збройних Сил України та інших складових сил оборони.
 
182. Командувач об'єднаних сил за погодженням з Міністром оборони України і Головнокомандувачем Збройних Сил України має право доповідати безпосередньо Президентові України про готовність та хід виконання завдань об'єднаними силами.
 		    Командувач об'єднаних сил за погодженням з Міністром оборони України і Головнокомандувачем Збройних Сил України має право доповідати безпосередньо Президентові України про готовність та хід виконання завдань об'єднаними силами.
 
183. Замисел застосування об'єднаних сил в операціях затверджується Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
 		 -260- Мельник С.І.
 Абзац дев’ятий частини шостої статті 16 розділу ІV вилучити.
У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом дев’ятим;
 		Відхилено   Замисел застосування об'єднаних сил в операціях затверджується Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
 
    -261- Чумак В.В.
 У статті 16 передостанній абз. ч. 6 - виключити;
 		Відхилено    
    -262- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзац дев'ятий частини шостої статті 16 вилучити;
 		Відхилено    
    -263- Заліщук С.П.
 Виключити передостанній абзац частини 6 статті 16.
 		Відхилено    
184. Повноваження Командувача об'єднаних сил, основні завдання та порядок функціонування Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України визначаються в положенні, яке затверджується Президентом України.
 		    Повноваження Командувача об'єднаних сил, основні завдання та порядок функціонування Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України визначаються в положенні, яке затверджується Президентом України.
 
185. 7. Функції Збройних Сил України, склад та правові засади організації їх діяльності, керівництва та управління ними визначаються законом.
 		    7. Функції Збройних Сил України, склад та правові засади організації їх діяльності, керівництва та управління ними визначаються законом.
 
186. Стаття 17. Державна спеціальна служба транспорту
 		 -264- Німченко В.І.
 Статтю 17 розділу ІV виключити.
 		Відхилено   Стаття 17. Державна спеціальна служба транспорту
 
187. 1. Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період, зокрема виконання завдань з технічного прикриття, відбудови, встановлення загороджень на об'єктах національної транспортної системи України з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
 		 -265- Чумак В.В.
 У статті 17 ч. 1 - виключити;
 		Відхилено   1. Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період, зокрема виконання завдань з технічного прикриття, відбудови, встановлення загороджень на об'єктах національної транспортної системи України з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
 
    -266- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В частині 1 статті 17 розділу ІV слова «Міністерства оборони України» замінити словами «Збройних Сил України»;
 		Відхилено    
188. 2. Із введенням воєнного стану Державна спеціальна служба транспорту приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
 		    2. Із введенням воєнного стану Державна спеціальна служба транспорту приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
 
189. 3. Керівництво Державною спеціальною службою транспорту здійснює керівник органу управління Державної спеціальної служби транспорту.
 		    3. Керівництво Державною спеціальною службою транспорту здійснює керівник органу управління Державної спеціальної служби транспорту.
 
190. Керівник органу управління Державною спеціальною службою транспорту та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України.
 		 -267- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Абзац другий частини третьої статті 17 після слів «за поданням Міністра оборони України» доповнити словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено   Керівник органу управління Державною спеціальною службою транспорту та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням Міністра оборони України.
 
    -268- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці другому частини третьої статті 17 розділу ІV слова «Президентом України за поданням Міністра оборони» замінити словами «Міністром оборони України за поданням Головнокомандувача Збройних Сил»;
 		Відхилено    
191. 4. Повноваження Державної спеціальної служби транспорту визначаються законодавством України.
 		 -269- Рябчин О.М.
 У частині четвертій статті 17 слово «законодавством» замінити словом «законами».
 		Відхилено   4. Повноваження Державної спеціальної служби транспорту визначаються законодавством України.
 
    -270- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину четверту статті 17 проекту пропонуємо викласти в такій редакції:
«4. Повноваження Державної спеціальної служби транспорту визначаються законами України».
 		Враховано редакційно    
192. Стаття 18. Міністерство внутрішніх справ України
 		 -271- Німченко В.І.
 Статтю 18 викласти в такій редакції:
У мирний час Національна гвардія України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває спроможності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони.
Із введенням воєнного стану на всій території України Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
У разі введення воєнного стану на окремих територіях України Головнокомандувачу Збройних Сил України підпорядкоуються лише окремі підрозділи Національної гвардії України.
 		Відхилено   Стаття 18. Міністерство внутрішніх справ України
 
193. 1. Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах:
 		    1. Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах:
 
194. забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки і правопорядку, а також надання поліцейських послуг;
 		    забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки і правопорядку, а також надання поліцейських послуг;
 
195. захисту державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
 		 -272- Чумак В.В.
 У статті 18 абз. третій ч. 1 - виключити,
 		Відхилено   захисту державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;
 
    -273- Шинькович А.В.
Юрчишин П.В.
Мацола Р.М.
Чекіта Г.Л.
Мельниченко В.В.
Немировський А.В.
Курило В.С.
Безбах Я.Я.
Данченко О.І.
Соболєв Є.В.
Мосійчук І.В.
Луценко І.В.
Курячий М.П.
Святаш Д.В.
 Абзац третій частини першої статті 18 виключити:
 		Відхилено    
196. цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
 		    цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
 
197. міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
 		    міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
 
198. 2. Міністерство внутрішніх справ України очолює Міністр внутрішніх справ України, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
 		 -274- Чумак В.В.
 У статті 18:ч. 2 - виключити,
 		Відхилено   2. Міністерство внутрішніх справ України очолює Міністр внутрішніх справ України, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
 
    -275- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Абзац перший частини другої статті 18 після слів «за поданням Прем'єр-міністра України» доповнити словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено    
    -276- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину другу статті 18 проекту в такій редакції:
«2. Міністерство внутрішніх справ України очолює Міністр внутрішніх справ України, який відповідає за формування державної політики у сферах, що належать до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, та здійснює повноваження, визначені законами України».
 		Відхилено    
199. Міністр внутрішніх справ України за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України.
 		    Міністр внутрішніх справ України за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України.
 
200. Міністр внутрішніх справ України відповідає за формування державної політики у сферах, що належать до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, здійснює повноваження, визначені законодавством України.
 		 -277- Рябчин О.М.
 У абзаці третьому частини другої статті 18 слово «законодавством» замінити словом «законами».
 		Відхилено   Міністр внутрішніх справ України відповідає за формування державної політики у сферах, що належать до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, здійснює повноваження, визначені законодавством України.
 
201. 3. Діяльність Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної міграційної служби України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
 		 -278- Фріз І.В.
 У частині третій статті 18 слова «Державної прикордонної служби України» замінити словами «Адміністрації Державної прикордонної служби України»;
«3. Діяльність Національної поліції України, Національної гвардії України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної міграційної служби України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.»
 		Відхилено   3. Діяльність Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної міграційної служби України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
 
    -279- Чумак В.В.
 У статті 18 у ч. З слова «Державної прикордонної служби України» - виключити,
 		Відхилено    
    -280- Шинькович А.В.
Юрчишин П.В.
Мацола Р.М.
Чекіта Г.Л.
Мельниченко В.В.
Немировський А.В.
Курило В.С.
Безбах Я.Я.
Данченко О.І.
Соболєв Є.В.
Мосійчук І.В.
Луценко І.В.
Курячий М.П.
Святаш Д.В.
 У частині третій статті 18 слова «Державної прикордонної служби України» виключити:
 		Відхилено    
202. 4. Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
 		 -281- Кожем'якін А.А.
 Частину 4 статті 18 законопроекту викласти в такій редакції:
«Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.»
 		Враховано редакційно   4. Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
 
203. 5. Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, призначеним для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з іншими органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону України, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань, організованих злочинних груп та організацій.
 		    5. Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, призначеним для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з іншими органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону України, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань, організованих злочинних груп та організацій.
 
204. У мирний час Національна гвардія України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває спроможності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони.
 		    У мирний час Національна гвардія України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні функції, а також розвиває спроможності, необхідні для виконання завдань у складі сил оборони.
 
205. Із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
 		 -282- Заліщук С.П.
 Доповнити абзац 3 частини 5 статті 18 словосполученням «на всій території України».
 		Відхилено   Із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони. Стратегічне керівництво Національною Гвардію України здійснює Президент України через Генеральний штаб Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
 
    -283- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Абзац 3 частини 5 статті 18 викласти в такій редакції:
Із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та може підпорядковуваться Г оловнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України, після затвердження його Верховною Радою України.
 		Враховано редакційно    
    -284- Вінник І.Ю.
 Абзац 3 частини 5 статті 18 викласти в такій редакції:
Із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони. Стратегічне керівництво Національною Гвардію України здійснює Президент України через Генеральний штаб Збройних Сил України через Генеральний штаб Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
 		Враховано    
206. 6. Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
 		 -285- Фріз І.В.
 Частину шосту статті 18 після слів «економічній зоні» доповнити словами «що підпорядковується Президентові України»;
«6. Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, що підпорядковується Президентові України.»
 		Відхилено   6. Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, що реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону України та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
 
    -286- Чумак В.В.
 У статті 18 ч.6 – виключити,
 		Відхилено    
    -287- Шинькович А.В.
Юрчишин П.В.
Мацола Р.М.
Чекіта Г.Л.
Мельниченко В.В.
Немировський А.В.
Курило В.С.
Безбах Я.Я.
Данченко О.І.
Соболєв Є.В.
Мосійчук І.В.
Луценко І.В.
Курячий М.П.
Святаш Д.В.
 Частину шосту статті 18 виключити.
У зв’язку з цим частини сьому – дев’яту вважати відповідно шостою – восьмою.
 		Відхилено    
207. 7. Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності.
 		    7. Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності.
 
208. 8. Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
 		    8. Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, зокрема біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
 
209. 9. Повноваження Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної міграційної служби України визначаються законодавством України.
 		 -288- Чумак В.В.
 У статті 18 в ч. 9 слова «Державної прикордонної служби України» - виключити;
 		Відхилено   9. Повноваження Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної міграційної служби України визначаються законодавством України.
 
    -289- Рябчин О.М.
 У частині дев’ятій статті 18 слово «законодавством» замінити словом «законами».
 		Відхилено    
    -290- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину дев’яту статті 18 проекту пропонуємо викласти в такій редакції:
«9. Повноваження Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, визначаються законами України».
 		Враховано редакційно    
    -291- Шинькович А.В.
Юрчишин П.В.
Мацола Р.М.
Чекіта Г.Л.
Мельниченко В.В.
Немировський А.В.
Курило В.С.
Безбах Я.Я.
Данченко О.І.
Соболєв Є.В.
Мосійчук І.В.
Луценко І.В.
Курячий М.П.
Святаш Д.В.
 У частині дев’ятій статті 18 слова «Державної прикордонної служби України» виключити:
 		Відхилено    
    -292- Чумак В.В.
 Доповнити проект Закону новою статтею такого змісту:
«Стаття 18і. Державна прикордонна служба України
Державна прикордонна служба України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує безпеку державного кордону України та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Державна прикордонна служба України, як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, підпорядкову-ється Президенту України та підконтрольна Верховній Раді України.
Керівництво Державною прикордонною службою України здійснює Голова Державної прикордонної служби України, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.
Голова Державної прикордонної служби України щорічно подає Верховній Раді України та Президентові України письмовий звіт про діяльність Державної прикордонної служби України.
У мирний час Державна прикордонна служба України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні та спеціальні функції.
Із введенням воєнного стану Державна прикордонна служба України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
Повноваження та гранична чисельність Державної прикордонної служби України визначаються законодавством України».
 		Відхилено    
    -293- Шинькович А.В.
Юрчишин П.В.
Мацола Р.М.
Чекіта Г.Л.
Мельниченко В.В.
Немировський А.В.
Курило В.С.
Безбах Я.Я.
Данченко О.І.
Соболєв Є.В.
Мосійчук І.В.
Луценко І.В.
Курячий М.П.
Святаш Д.В.
 Доповнити проект Закону новою статтею 18-1 такого змісту:
«Стаття 18-1. Державна прикордонна служба України
Державна прикордонна служба України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує безпеку державного кордону України та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Державна прикордонна служба України, як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, підпорядковується Президенту України та підконтрольна Верховній Раді України, а її повсякденна діяльність – спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Прем’єр-міністра України.
Керівництво Державною прикордонною службою України здійснює Голова Державної прикордонної служби України, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
Голова Державної прикордонної служби України щорічно подає Верховній Раді України та Президентові України письмовий звіт про діяльність Державної прикордонної служби України.
У мирний час Державна прикордонна служба України входить до складу сил безпеки і виконує правоохоронні та спеціальні функції.
Із введенням воєнного стану Державна прикордонна служба України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України.
Повноваження та гранична чисельність Державної прикордонної служби України визначаються законодавством України.
 		Відхилено    
210. Стаття 19. Служба безпеки України
 		 -294- Німченко В.І.
 Статтю 19 викласти в такій редакції:
Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку, зокрема здійснюючи протидію розвідувально-підривній діяльності проти України, боротьбу з тероризмом, контр-розвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібер-безпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, охорону державної таємниці з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина.
 		Враховано редакційно   Стаття 19. Служба безпеки України
 
211. 1. Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, зокрема здійснюючи протидію розвідувально-підривній діяльності проти України, боротьбу з тероризмом, контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, охорону державної таємниці з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина.
 		 -295- Гопко Г.М.
 В частині першій статті 19 вилучити слово «економічної».
 		Відхилено   1.Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:
протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;
боротьбу з тероризмом;
контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об’єктів критичної інфраструктури;
охорону державної таємниці.
 
    -296- Чумак В.В.
 У статті 19: у ч. 1 виключити слова «спеціального призначення з правоохоронними функціями»;
 		Відхилено    
    -297- Заліщук С.П.
 Виключити словосполучення «органом спеціального призначення з правоохоронними функціями». Доповнити частину 1 статті 19 словосполученням «правоохоронним органом спеціального призначення».
 		Відхилено    
    -298- Заліщук С.П.
 Виключити з частини 1 статті 19 слово «економічної».
 		Відхилено    
    -299- Вінник І.Ю.
 Частину першу статті 19 викласти в такій редакції:
1.Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина:
протидію розвідувально-підривній діяльності проти України;
боротьбу з тероризмом;
контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об’єктів критичної інфраструктури;
охорону державної таємниці.
 		Враховано    
212. 2. Служба безпеки України підпорядковується Президентові України.
 		 -300- Тарута С.О.
 Частину другу статті 19 після слів «Президентові України» доповнити словами «та звітує перед Верховною Радою України»;
 		Враховано редакційно   2.Служба безпеки України підпорядковується Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.
 
    -301- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Частину другу статті 19 викласти в такій редакції:
«2. Служба безпеки України підпо-рядковується Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України».
 		Враховано    
    -302- Крулько І.І.
 Частину другу статті 19 викласти в наступній редакції: «Цивільний контроль за діяльністю Служби безпеки України, дотриманням нею законодавства здійснюється Верховною Радою України.»;
 		Враховано редакційно    
    -303- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину другої статті 19 викласти в такій редакції:
2. Служба безпеки України підпорядкована Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України».
 		Враховано    
    -304- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 Пункт 2 статті 19 розділу ІV доповнити словами «та підконтрольна Верховній Раді України.» та викласти в такій редакції: «2. Служба безпеки України підпорядковується Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.»;
 		Враховано    
    -305- Вінник І.Ю.
 Пункт 2 статті 19 розділу ІV доповнити словами «та підконтрольна Верховній Раді України.» та викласти в такій редакції: «2. Служба безпеки України підпорядковується Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.»;
 		Враховано    
    -306- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 2 статті 19 словосполученням «та підконтрольна Верховній Раді України».
 		Враховано    
213. 3. Службу безпеки України очолює Голова Служби безпеки України, який призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України.
 		 -307- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Абзац перший частини третьої статті 19 після слів «за поданням Президента України» доповнити словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено   3. Службу безпеки України очолює Голова Служби безпеки України, який призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України.
 
    -308- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину третю статті 19 проекту викласти в такій редакції:
«3. Службу безпеки України очолює Голова Служби безпеки України, який щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність Служби безпеки України, та здійснює інші повноваження, визначені законами України».
 		Відхилено    
214. Голова Служби безпеки України за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України.
 		    Голова Служби безпеки України за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України.
 
215. Голова Служби безпеки України щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність Служби безпеки України.
 		    Голова Служби безпеки України щорічно подає Верховній Раді України звіт про діяльність Служби безпеки України.
 
216. 4. Повноваження Служби безпеки України визначаються законодавством України.
 		 -309- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину четвету статті 19 проекту викласти в такій редакції:
«4. Повноваження Служби безпеки України визначаються законами України».
 		Враховано редакційно   4. Повноваження Служби безпеки України визначаються законодавством України.
 
    -310- Курячий М.П.
 Доповнити статтею 20 Державний орган, що забезпечує фінансову безпеку України :
«Стаття 20. Державний орган, що забезпечує фінансову безпеку України
1. Державний орган, що забезпечує фінансову безпеку України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який на основі криміналь-ного аналізу та аналізу ризиків забезпечує усунення загроз фінансовій безпеці держа-ви, у тому числі шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття злочинів, віднесе-них до його підслідності, які прямо чи опосередковано завдають шкоди публічним фінансам, а також запобігання їх вчиненню у майбут-ньому.
2. Державний орган, що забезпечує фінансову безпеку України є підзвітним Верховній Раді України та Президенту України.
3. Державний орган, що забезпечує фінансову безпеку України очолює Керівник, який призначається та звільня-ється з посади Президентом України на підставі звернення або за погодженням з Верховною Радою України.
Керівник Державного органу, що забезпечує фінансову безпеку України за посадою входить до складу Ради націо-нальної безпеки і оборони України.
Керівник Державного органу, що забезпечує фінансову безпеку України щорічно звітує Верховній Раді України про власну діяльність.
4. Повноваження Державного органу, що забезпечує фінансову безпеку України визначаються законами України».
 		Відхилено    
    -311- Рябчин О.М.
 У частині четвертій статті 19 слово «законодавством» замінити словом «законами».
 		Відхилено    
217. Стаття 20. Розвідувальні органи України
 		 -312- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 Статтю 20 розділу ІV викласти в такій редакції:
«Стаття 20. Розвідувальні органи України
1. Розвідувальними органами України є: Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган Міністерства оборони України; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.
Розвідувальні органи як суб'єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у #102633
2. Розвідувальні органи України підпорядковані Президентові України та підконтрольні Верховній Раді України. Керівники розвідувальних органів України призначаються на посади та звільняються з посад згідно з чинним законодавством. Керівники розвідувальних органів України двічі на рік подають Верховній Раді України та Президентові України письмові звіти про діяльність відповідних підпорядкованих їм органів.
3. Повноваження розвідувальних органів України визначаються законодавством України.»
 		Враховано редакційно   Стаття 20. Розвідувальні органи України
 
    -313- Німченко В.І.
 Статтю 20 розділу ІV виключити.
 		Відхилено    
    -314- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Статтю 20 розділу ІV викласти в такій редакції:
Стаття 20. Розвідувальні та спеціальні органи України
1. Розвідувальними та спеціальними органами України є: Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган Міністерства оборони України; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, інші органи, що можуть бути утворені відповідно до Конституції та законодавства України.
Розвідувальні та спеціальні органи як суб'єкти забезпечення національної безпеки і оборони України #102633
2.Пріоритетні завдання розвіду-вальним та спеціальним органам визначаються Президентом України та в сфері економічної безпеки Кабінетом Міністрів України.
3.Президент України створює координаційний орган з питань розвідувальної діяльності відповідно до статті 106 Конституції України.
 		Враховано редакційно    
218. 1. Розвідувальними органами України є: Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган Міністерства оборони України; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.
 		 -315- Чумак В.В.
 У статті 20: абз. 1 ч. 1 - виключити;
 		Відхилено   1. Розвідувальні органи України – державні органи або структурні підрозділи у їх складі, уповноважені зввконом здійснювати розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересівУкраїни від зовнішніх загроз.
 
    -316- Вінник І.Ю.
 Абзац перший частини 1 статті 20 викласти в такій редакції:
«1.Розвідувальні органи України – державні органи або структурні підрозділи у їх складі, уповноважені зввконом здійснювати розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересівУкраїни від зовнішніх загроз.»
 		Враховано    
    -317- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину першу статті 20 проекту викласти в такій редакції:
«1. Розвідувальними органами України є: Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган Міністерства оборони України; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.
Розвідувальні органи як суб'єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у #102633
 		Враховано редакційно    
    -318- Заліщук С.П.
 Виключити положення частини 1 статті 20.
 		Відхилено    
219. Розвідувальні органи як суб'єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах. Повноваження розвідувальних органів визначаються законодавством України.
 		 -319- Фріз І.В.
 В абзаці першому частини першої статті 20 слова «спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України» замінити словами «Державної прикордонної служби України».
«Стаття 20. Розвідувальні органи України
1. Розвідувальними органами України є: Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган Міністерства оборони України; розвідувальний орган Державної прикордонної служби України.
 		Відхилено   Розвідувальні органи як суб'єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах. Повноваження розвідувальних органів визначаються законодавством України.
 
    -320- Рябчин О.М.
 У абзаці другому частини першої статті 20 слова «законодавством» замінити словами «законами».
 		Відхилено    
220. 2. Пріоритетні завдання розвідувальним органам визначаються Президентом України.
 		 -321- Тарута С.О.
 Частину другу статті 20 після слів «Президентом України» доповнити словами «та затверджуються Верховною Радою України»;
 		Відхилено   2. Пріоритетні завдання розвідувальним органам визначаються Президентом України.
 
    -322- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Частину другу статті 20 викласти в такій редакції:
«2. Розвідувальні органи України підпорядковані Президентові Украї-ни та підконтрольні Верховній Раді України.
Керівники розвідувальних органів України призначаються на посади та звільняються з посад згідно з чинним законодавством.
Керівники розвідувальних органів України щорічно подають Верховній Раді України та Президентові України письмові звіти про діяльність відповідних розвідуваль-них органів.
 		Відхилено    
    -323- Заліщук С.П.
 Частину 2 статті 20 Закону викласти у такій редакції:
Розвідувальні органи України підпорядковані Президентові України та підконтрольні Верховній Раді України.
Керівники розвідувальних органів України призначаються на посади та звільняються з посад згідно з чинним законодавством.
Керівники розвідувальних органів України двічі на рік подають Верховній Раді України та Президентові України письмові звіти про діяльність відповідних підпорядкованих їм органів.
 		Відхилено    
221. 3. Президент України може створювати координаційний орган з питань розвідувальної діяльності відповідно до статті 106 Конституції України.
 		 -324- Заліщук С.П.
 Частину 3 статті 20 Закону викласти у такій редакції:
Повноваження розвідувальних органів України визначаються законодавством України.
 		Відхилено   3. Президент України може створювати координаційний орган з питань розвідувальної діяльності відповідно до статті 106 Конституції України.
 
222. Стаття 21. Управління державної охорони України
 		 -325- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Викласти статтю 21 проекту в такій редакції:
«Стаття 21. Управління державної охорони України
1. Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України, що відповідно до закону здійснює державну охорону органів державної влади України, забезпечення безпеки посадових осіб та охорони об'єктів, визначених законом.
2.Повноваження Управління дер-жавної охорони України визначаються законами України».
 		Враховано редакційно   Стаття 21. Управління державної охорони України
 
    -326- Німченко В.І.
 Статтю 21 розділу ІV виключити.
 		Відхилено    
223. 1. Управління державної охорони України відповідно до закону здійснює державну охорону органів державної влади України, забезпечення безпеки посадових осіб та охорони об'єктів, визначених законом.
 		    1. Управління державної охорони України відповідно до закону здійснює державну охорону органів державної влади України, забезпечення безпеки посадових осіб та охорони об'єктів, визначених законом.
 
224. 2. Управління державної охорони України підпорядковане Президентові України та підконтрольне Верховній Раді України.
 		 -327- Заліщук С.П.
 Виключити частину 2 статті 21
 		Відхилено   2. Управління державної охорони України підпорядковане Президентові України та підконтрольне Верховній Раді України.
 
225. Начальник Управління державної охорони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.
 		 -328- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Абзац другий частини другої статті 21 після слів «з посади Президентом України» доповнити словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків»;
 		Відхилено   Начальник Управління державної охорони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.
 
226. Начальник Управління державної охорони України щорічно подає Верховній Раді України та Президентові України письмовий звіт про діяльність Управління державної охорони України.
 		    Начальник Управління державної охорони України щорічно подає Верховній Раді України та Президентові України письмовий звіт про діяльність Управління державної охорони України.
 
227. 3. Повноваження Управління державної охорони України визначаються законодавством України.
 		 -329- Рябчин О.М.
 У частині третій статті 21 слова «законодавством» замінити словами «законами».
 		Відхилено   3. Повноваження Управління державної охорони України визначаються законодавством України.
 
228. Стаття 22. Державна служба спеціального зв'язку та захисту
 		 -330- Німченко В.І.
 Статтю 23 розділу ІV виключити.
 		Відхилено   Стаття 22. Державна служба спеціального зв'язку та захисту
 
229. інформації України
 		    інформації України
 
230. 1. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, призначеним для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.
 		    1. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, призначеним для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.
 
231. 2. Керівництво Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснює Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
 		 -331- Фріз І.В.
Геращенко І.В.
Войцеховська С.М.
Іонова М.М.
 Абазац перший частини другої статті 22 після слів «за поданням Прем'єр-міністра України» доповнити словами «з обов’язковим дотриманням принципу рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків».
 		Відхилено   2. Керівництво Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснює Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
 
    -332- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину другу статті 22 проекту вилучити.
 		Відхилено    
    -333- Заліщук С.П.
 Виключити частину 2 статті 22.
 		Відхилено    
232. 3. Повноваження Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначаються законодавством України.
 		 -334- Рябчин О.М.
 У частині третій статті 22 слова «законодавством» замінити словами «законами».
 		Відхилено   3. Повноваження Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначаються законодавством України.
 
    -335- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину третю статті 22 проекту викласти в такій редакції:
«3. Повноваження Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначаються законами України».
 		Відхилено    
233. Стаття 23. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
 		 -336- Ричкова Т.Б.
 Статтю 23 викласти у такій редакції:
«1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який визначає пріоритетні напрями розвитку військово-промислового комплексу, забезпечує нормативно-правове регулювання у цій сфері, аналізує стан та тенденції розвитку військово-промислового комплексу України, розробляє та організовує виконання державних програм розвитку військово-промислового комплексу.
2. Головним завданням військово-промислового комплексу України є забезпечення оперативних спроможностей сил та засобів сектору безпеки і оборони шляхом постачання нових і модернізації наявних зразків озброєння, військової та спеціальної техніки задля підвищення обороноздатності та захисту суверенітету України у спосіб, що сприяє розвитку економіки держави».
 		Враховано редакційно   Стаття 23. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
 
    -337- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Викласти статтю 23 проекту в такій редакції:
Стаття 23. Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує економічну безпеку та захист економічних національних інтересів України та її громадян
1. Кабінет Міністрів України створює, чи покладає функції та повноваження на існуючий центральний орган виконавчої влади, щодо забезпечення економічної безпеку та захисту економічних національних інтересів України та її громадян.
2. Завданнями формування та реалізації державної політики щодо забезпечення економічної безпеку та захисту економічних національних інтересів України та її громадян полягають в протидії спробам підірвати економіку України, послабити позиції українськихпідприємствна
внутрішньому й зовнішніх ринках, збільшити залежність української економіки чи її окремих галузей від зовнішніх чинників, спроби монополізації секторів української економіки, тощо та у відповідному сприянні українській економічній експансії.
 		Відхилено    
234. формування та реалізує державну військово-промислову
 		    формування та реалізує державну військово-промислову
 
235. політику
 		    політику
 
236. 1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, разом з іншими органами сектору безпеки і оборони визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу, забезпечує нормативно-правове регулювання у цій сфері, аналізує стан та тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу України, розробляє та організовує виконання державних програм розвитку оборонно-промислового комплексу.
 		    1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, разом з іншими органами сектору безпеки і оборони визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу, забезпечує нормативно-правове регулювання у цій сфері, аналізує стан та тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу України, розробляє та організовує виконання державних програм розвитку оборонно-промислового комплексу.
 
237. 2. Головним завданням оборонно-промислового комплексу України є забезпечення оперативних спроможностей сил та засобів сектору безпеки і оборони шляхом постачання нових і модернізації наявних зразків озброєння, військової та спеціальної техніки.
 		 -338- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Доповнити проект Закону новою статтею 23-1 такого змісту:
Стаття 23-1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну військово-промислову політику
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, разом з іншими органами сектору безпеки і оборони визначає пріоритетні напрями розвитку військово-промислового комплексу та засади державно-приватного партнерства у оборонно-промисловому комплексі, забезпечує нормативно-правове регулювання у цій сфері, аналізує стан та тенденції розвитку військово-промислового комплексу України, розробляє та організовує виконання державних програм розвитку оборонно-промислового комплексу.
2. Головним завданням військово- промислового комплексу України є забезпечення оперативних спроможностей сил та засобів сектору безпеки і оборони шляхом постачання нових і модернізації та відновлюваного ремонту наявних зразків озброєння, військової та спеціальної техніки.
 		Відхилено   2. Головним завданням оборонно-промислового комплексу України є забезпечення оперативних спроможностей сил та засобів сектору безпеки і оборони шляхом постачання нових і модернізації наявних зразків озброєння, військової та спеціальної техніки.
 
238. Стаття 24. Міжнародне співробітництво з питань національної безпеки
 		    Стаття 24. Міжнародне співробітництво з питань національної безпеки
 
239. 1. Міжнародне співробітництво з питань національної безпеки є однією з форм реалізації державної політики у сфері національної безпеки і спрямовується на захист національних інтересів України.
 		    1. Міжнародне співробітництво з питань національної безпеки є однією з форм реалізації державної політики у сфері національної безпеки і спрямовується на захист національних інтересів України.
 
240. 2. Засади міжнародного військово-технічного співробітництва визначаються законодавством України.
 		 -339- Рябчин О.М.
 У частині другій статті 24 слова «законодавством» замінити словами «законами».
 		Відхилено   2. Засади міжнародного військово-технічного співробітництва визначаються законодавством України.
 
241. 3. Міжнародне співробітництво з питань національної безпеки здійснюється під загальним керівництвом Президента України.
 		 -340- Тарута С.О.
 Частину третю статті 24 після слів «Президента України» доповнити словами «та контролем Верховної Ради України».
 		Відхилено   3. Міжнародне співробітництво з питань національної безпеки здійснюється під загальним керівництвом Президента України.
 
242. Розділ V
 		    Розділ V
 
243. ПЛАНУВАННЯ У СФЕРАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
 		 -341- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 Назву Розділу V викласти в такій редакції: '' ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ".
 		Відхилено   ПЛАНУВАННЯ У СФЕРАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
 
    -342- Тимошенко Ю.В.
Соболєв С.В.
 Розділ V"ПЛАНУВАННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ»
викласти в такій редакції:
"Стаття 25. Мета, принципи і види планування у сфері національної безпеки
1.Метою планування у сфері національної безпеки є забезпечення реалізації державної політики у цій сфері шляхом розроблення стратегій, концепцій, програм забезпечення національної безпеки, а також планів розвитку органів сектору безпеки і оборони, управління ресурсами та ефективного їх розподілу.
2.Планування у сфері національної безпеки здійснюється відповідно до таких принципів:
дотримання національного законодавства і міжнародних зобов'язань України;
демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони, відкритість інформації про державну політику, стратегічні документи, цілі, пріоритети і завдання планування, прозорість та підзвітність використання ресурсів;
цілісність, узгодженість, системність планування у сфері національної безпекі, зокрема в секторі безпеки і оборони, врахування пріоритетів і обмежень, встановлених державними програмами, планами та прогнозними документами;
своєчасність та відповідність прийнятим рішенням щодо захисту національних інтересів України.
3.Планування у сфері національної безпеки поділяється на довгострокове (понад п'ять років), середньострокове (до п'яти років) та короткострокове (до трьох років).
Документами довгострокового планування є Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України, Стратегія геополітичної безпеки України, Стратегія державної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, Стратегія економічної безпеки України, Стратегія соціальної безпеки України, Стратегія гуманітарної безпеки України, Національна розвідувальна програма….
…4.Рада національної безпеки і оборони України розглядає проект закону про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних' із забезпеченням національної безпеки і оборони України, та вносить відповідні пропозиції.
5.Кабінет Міністрів України вносить на розгляд Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України, розроблений на плановий бюджетний період, з урахуванням вимог цього Закону та відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України.
6.Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за своєчасністю і повнотою фінансування складових сектору безпеки і оборони використанням.
5. Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України, що виділяються на потреби сектору безпеки і оборони.".
 		Відхилено    
244. Стаття 25. Мета, принципи і види планування у сферах національної
 		    Стаття 25. Мета, принципи і види планування у сферах національної
 
245. безпеки і оборони
 		    безпеки і оборони
 
246. 1. Метою планування у сферах національної безпеки і оборони є забезпечення реалізації державної політики у цих сферах шляхом розроблення стратегій, концепцій, програм, планів розвитку органів сектору безпеки і оборони, управління ресурсами та ефективного їх розподілу.
 		    1. Метою планування у сферах національної безпеки і оборони є забезпечення реалізації державної політики у цих сферах шляхом розроблення стратегій, концепцій, програм, планів розвитку органів сектору безпеки і оборони, управління ресурсами та ефективного їх розподілу.
 
247. 2. Планування у сферах національної безпеки і оборони здійснюється відповідно до таких принципів:
 		    2. Планування у сферах національної безпеки і оборони здійснюється відповідно до таких принципів:
 
248. дотримання національного законодавства і міжнародних зобов'язань України;
 		    дотримання національного законодавства і міжнародних зобов'язань України;
 
249. демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони, відкритість інформації про державну політику, стратегічні документи, цілі, пріоритети і завдання планування, прозорість та підзвітність використання ресурсів;
 		    демократичний цивільний контроль за сектором безпеки і оборони, відкритість інформації про державну політику, стратегічні документи, цілі, пріоритети і завдання планування, прозорість та підзвітність використання ресурсів;
 
250. цілісність, узгодженість, системність планування у секторі безпеки і оборони, врахування пріоритетів і обмежень, встановлених державними програмами, планами та прогнозними документами;
 		    цілісність, узгодженість, системність планування у секторі безпеки і оборони, врахування пріоритетів і обмежень, встановлених державними програмами, планами та прогнозними документами;
 
251. своєчасність та відповідність прийнятим рішенням щодо захисту національних інтересів України.
 		    своєчасність та відповідність прийнятим рішенням щодо захисту національних інтересів України.
 
252. 3. Планування у сферах національної безпеки і оборони поділяється на довгострокове (понад п'ять років), середньострокове (до п'яти років) та короткострокове (до трьох років).
 		    3. Планування у сферах національної безпеки і оборони поділяється на довгострокове (понад п'ять років), середньострокове (до п'яти років) та короткострокове (до трьох років).
 
253. Документами довгострокового планування є Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України, Стратегія розвитку оборонно- промислового комплексу України, Стратегія кібербезпеки України, Національна розвідувальна програма.
 		 -343- Каплін С.М.
 В абзаці другому частини третьої статті 25 після слів: «Стратегія кібербезпеки України» доповнити словами: «Стратегія забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону».
 		Відхилено   Документами довгострокового планування є Стратегія національної безпеки України, Стратегія воєнної безпеки України, Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України, Стратегія розвитку оборонно- промислового комплексу України, Стратегія кібербезпеки України, Національна розвідувальна програма.
 
    -344- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 В абзаці другому частини третьої статті 25 слова «оборонно-промислового» замінити на «військово-промислового».
 		Відхилено    
254. Документами середньострокового планування є інші стратегічні документи, програми щодо розвитку складових сектору безпеки і оборони, зокрема оснащення їх сучасним озброєнням і військовою технікою, створення необхідних запасів матеріально-технічних засобів та необхідних для цього потужностей оборонно-промислового комплексу, реалізація інших заходів з посилення обороноздатності держави.
 		 -345- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 В абзаці третьому частини третьої статті 25 слова «оборонно-промислового» замінити на «військово-промислового».
 		Відхилено   Документами середньострокового планування є інші стратегічні документи, програми щодо розвитку складових сектору безпеки і оборони, зокрема оснащення їх сучасним озброєнням і військовою технікою, створення необхідних запасів матеріально-технічних засобів та необхідних для цього потужностей оборонно-промислового комплексу, реалізація інших заходів з посилення обороноздатності держави.
 
255. Короткострокове планування передбачає щорічне розроблення планів утримання та розвитку (діяльності) складових сектору безпеки і оборони, основних показників державного оборонного замовлення (на трирічний період), у яких визначаються завдання щодо реалізації документів довгострокового і середньострокового планування.
 		    Короткострокове планування передбачає щорічне розроблення планів утримання та розвитку (діяльності) складових сектору безпеки і оборони, основних показників державного оборонного замовлення (на трирічний період), у яких визначаються завдання щодо реалізації документів довгострокового і середньострокового планування.
 
256. Рада національної безпеки і оборони України з урахуванням змін у безпековому середовищі визначає концептуальні підходи, напрями, заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, схвалює проекти стратегій, концепцій, державних програм та інших стратегічних документів, якими визначаються основні напрями і завдання державної політики у сферах національної безпеки і оборони, здійснює координацію і контроль за їх виконанням.
 		    Рада національної безпеки і оборони України з урахуванням змін у безпековому середовищі визначає концептуальні підходи, напрями, заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, схвалює проекти стратегій, концепцій, державних програм та інших стратегічних документів, якими визначаються основні напрями і завдання державної політики у сферах національної безпеки і оборони, здійснює координацію і контроль за їх виконанням.
 
257. Стаття 26. Стратегія національної безпеки України
 		 -346- Німченко В.І.
 Статтю 26 викласти в такій редакції:
1. Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування, яким визначаються основні напрями державної політики у сфері національної безпеки. ч
Стратегія національної безпеки України розробляється за дорученням Президента України протягом шести місяців після його вступу на пост.
Стратегія національної безпеки України схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України і затверджується указом Президента України.
Президент України у разі необхідності може вносити зміни до Стратегії національної безпеки України в установленому порядку.
До підготовки проекту Стратегії національної безпеки України залучаються Апарат Ради національної безпеки і оборони України, Національний інститут стратегічних досліджень, Національну академію наук України, Національну академію правових наук України, державні органи, інституції громадянського суспільства, а також можуть залучатися іноземні експерти.
 		Відхилено   Стаття 26. Стратегія національної безпеки України
 
258. 1. Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування, яким визначаються основні напрями державної політики у сфері національної безпеки.
 		 -347- Чумак В.В.
 У статті 26 : ч.І викласти у такій редакції:
«Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування, яким визначаються основні напрями державної політики у сфері національної безпеки.
Стратегія національної безпеки України розробляється за дорученням Президента України протягом шести місяців після його вступу на пост.
Стратегія національної безпеки України подається Президентом України на затвердження Верховною Радою України.
До підготовки проекту Стратегії національної безпеки України залучаються Апарат Ради національної безпеки і оборони України, Національний інститут стратегічних досліджень, державні органи, інституції громадянського суспільства, а також можуть залучатися іноземні експерти».
 		Відхилено   1. Стратегія національної безпеки України є основним документом довгострокового планування, яким визначаються основні напрями державної політики у сфері національної безпеки.
 
    -348- Шкрум А.І.
 Абзац перший частини 1 статті 26 проекту після слів «основні напрями державної політики у сфері національної безпеки» доповнити словами «, що узгоджуються із Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».
 		Відхилено    
259. Стратегія національної безпеки України розробляється за дорученням Президента України протягом шести місяців після його вступу на пост.
 		 -349- Крулько І.І.
 У статті 26 абзац 2 частини першої після слів «вступу на пост» доповнити словами «та затверджується законом України»;
 		Відхилено   Стратегія національної безпеки України розробляється за дорученням Президента України протягом шести місяців після його вступу на пост.
 
260. Стратегія національної безпеки України схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України і затверджується указом Президента України.
 		 -350- Каплін С.М.
 У абзаці третьому частини першої статті 26 слова: «указом Президента України» замінити словами: «затверджується законом України»
 		Відхилено   Стратегія національної безпеки України схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України і затверджується указом Президента України.
 
    -351- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзаци третій частини першої статті 26 викласти в такій редакції:
"Стратегія національної безпеки України схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України і вноситься Президентом України на розгляд до Верховної Ради України
 		Відхилено    
    -352- Крулько І.І.
 Абзац 3 частини першої статті 26 вилучити;
 		Відхилено    
    -353- Кожем'якін А.А.
 Абзац 3 частити першої статті 26 викласти в такій редакції:
«Стратегія національної безпеки України розробляється Радою національної безпеки і оборони України і затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України».
 		Відхилено    
    -354- Шкрум А.І.
 У абзаці третьому частини 1 статті 26 слова «указом Президента України» замінити словами «законом».
 		Відхилено    
261. Президент України у разі необхідності може вносити зміни до Стратегії національної безпеки України в установленому порядку.
 		 -355- Каплін С.М.
 Абзац четвертий частини першої статті 26 виключити.
 		Відхилено   Президент України у разі необхідності може вносити зміни до Стратегії національної безпеки України в установленому порядку.
 
    -356- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзаци четвертий частини першої статті 26 викласти в такій редакції:
У разі необхідності можуть вноситися зміни до Стратегії національної безпеки України в установленому порядку.";
 		Відхилено    
    -357- Крулько І.І.
 Абзац 4 частини першої статті 26 вилучити;
 		Відхилено    
    -358- Шкрум А.І.
 Абзац четвертий частини першої статті 26 викласти у такій редакції:
«У разі необхідності зміни до Стратегії національної безпеки України можуть вноситися в установленому законодавством порядку».
 		Відхилено    
262. До підготовки проекту Стратегії національної безпеки України залучаються Апарат Ради національної безпеки і оборони України, Національний інститут стратегічних досліджень, державні органи, інституції громадянського суспільства, а також можуть залучатися іноземні експерти.
 		 -359- Мельник С.І.
 Абзац п’ятий частини першої статті 26 розділу V після слів «Національний інститут стратегічних досліджень,» доповнити словами та знаками «Національна академія наук України, Національна академія правових наук України,»;
 		Відхилено   До підготовки проекту Стратегії національної безпеки України залучаються Апарат Ради національної безпеки і оборони України, Національний інститут стратегічних досліджень, державні органи, інституції громадянського суспільства, а також можуть залучатися іноземні експерти.
 
    -360- Каплін С.М.
 Абзац п’ятий частини першої статті 26 проекту після слів: «Національний інститут стратегічних досліджень» доповнити словами: «Національна академія наук України, Національна академія правових наук України».
 		Відхилено    
    -361- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 В абзаці четвертому частини першої статті 26 після слів "стратегічних досліджень" доповнити словами " Національна академія наук України і Національна академія правових наук України,";
 		Відхилено    
    -362- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Абзац п’ятий частини першої статті 26 проекту після слів «Національний інститут стратегічних досліджень» пропонуємо доповнити словами «Національна академія наук України і Національна академія правових наук України»,
 		Відхилено    
    -363- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 Абзац 5 частини 1 статті 26 розділу 5 Законопроекту після слів «Національний інститут стратегічних досліджень» доповнити словами «Національна академія наук України і Національна академія правових наук України».
 		Відхилено    
    -364- Заліщук С.П.
 Доповнити абзац 5 частини 1 статті 26 положенням «Національна академія наук України і Національна академія правових наук України».
 		Відхилено    
    -365- Шкрум А.І.
 Абзац п’ятий частини 1 статті 26 після слів «Національний інститут стратегічних досліджень» доповнити словами «Національна академія наук України і Національна академія правових наук України».
 		Відхилено    
    -366- Добродомов Д.Є.
 Абз. 5 ст. 26 після слів «Національний інститут стратегічних досліджень» доповнити словами «Національна академія наук України, Національна академія правових наук України».
 		Відхилено    
263. 2. Стратегія національної безпеки України визначає:
 		 -367- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину другу статті 26 проекту викласти так:
«2. Стратегія національної безпеки України визначає:
цілі забезпечення національної безпеки;
поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов;
напрями та заходи внутрішньополітичної і зовнішньополітичної діяльності держави для забезпечення національних інтересів і національної безпеки України;
напрями та завдання реформування й розвитку сектору безпеки і оборони України;
ресурси, необхідні для реалізації Стратегії національної безпеки України».
 		Враховано редакційно   2. Стратегія національної безпеки України визначає:
 
264. пріоритети національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, цілі, основні напрями державної політики у сфері національної безпеки;
 		    пріоритети національних інтересів України та забезпечення національної безпеки, цілі, основні напрями державної політики у сфері національної безпеки;
 
265. поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов;
 		    поточні та прогнозовані загрози національній безпеці та національним інтересам України з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов;
 
266. основні напрями зовнішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки;
 		    основні напрями зовнішньополітичної діяльності держави для забезпечення її національних інтересів і безпеки;
 
267. напрями та завдання реформування й розвитку сектору безпеки і оборони;
 		    напрями та завдання реформування й розвитку сектору безпеки і оборони;
 
268. ресурси, необхідні для її реалізації.
 		    ресурси, необхідні для її реалізації.
 
269. 3. Стратегія національної безпеки України є основою для підготовки всіх інших документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони.
 		    3. Стратегія національної безпеки України є основою для підготовки всіх інших документів щодо планування у сферах національної безпеки і оборони.
 
270. Реалізація Стратегії національної безпеки України здійснюється на основі національного оборонного, безпекового, економічного, інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно- приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
 		    Реалізація Стратегії національної безпеки України здійснюється на основі національного оборонного, безпекового, економічного, інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно- приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
 
271. 4. Стратегія національної безпеки України оприлюднюється в установленому законодавством порядку (крім положень, що містять інформацію з обмеженим доступом).
 		    4. Стратегія національної безпеки України оприлюднюється в установленому законодавством порядку (крім положень, що містять інформацію з обмеженим доступом).
 
272. Стаття 27. Комплексний огляд сектору безпеки і оборони
 		    Стаття 27. Комплексний огляд сектору безпеки і оборони
 
273. 1. Комплексний огляд сектору безпеки і оборони проводиться за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, яке вводиться в дію указом Президента України.
 		    1. Комплексний огляд сектору безпеки і оборони проводиться за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, яке вводиться в дію указом Президента України.
 
274. Комплексний огляд сектору безпеки і оборони включає проведення: оборонного огляду, огляду громадської безпеки та цивільного захисту, огляду оборонно-промислового комплексу, огляду розвідувальних органів України, огляду загальнодержавної системи боротьби з тероризмом, огляду стану кіберзахисту державних інформаційних ресурсів та критичної інформаційної інфраструктури.
 		 -368- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзац другий частини першої статті 27 після слів "інформаційної інфраструктури" доповнити словами ", системи охорони державної таємниці.»
 		Відхилено   Комплексний огляд сектору безпеки і оборони включає проведення: оборонного огляду, огляду громадської безпеки та цивільного захисту, огляду оборонно-промислового комплексу, огляду розвідувальних органів України, огляду загальнодержавної системи боротьби з тероризмом, огляду стану кіберзахисту державних інформаційних ресурсів та критичної інформаційної інфраструктури.
 
    -369- Кожем'якін А.А.
 В абзаці другому частини першої статті 27 законопроекту слова «огляду розвідувальних органів України» замінити словами «огляду розвідувальних та контррозві-дувальних органів України».
 		Відхилено    
    -370- Шкрум А.І.
 Абзац другий частини 1 статті 27 після слів «огляду загальнодержавної системи боротьби з тероризмом « доповнити словами «огляду системи охорони державної таємниці «.
 		Відхилено    
275. У разі необхідності Радою національної безпеки і оборони України може бути прийнято рішення про проведення окремих оглядів, що включені до комплексного огляду сектору безпеки і оборони, яке вводиться в дію указом Президента України.
 		    У разі необхідності Радою національної безпеки і оборони України може бути прийнято рішення про проведення окремих оглядів, що включені до комплексного огляду сектору безпеки і оборони, яке вводиться в дію указом Президента України.
 
276. Проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони здійснюється відповідно до Стратегії національної безпеки України та інших документів довгострокового планування.
 		    Проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони здійснюється відповідно до Стратегії національної безпеки України та інших документів довгострокового планування.
 
277. 2. Науково-методичне забезпечення проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони здійснює Національний інститут стратегічних досліджень.
 		    2. Науково-методичне забезпечення проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони здійснює Національний інститут стратегічних досліджень.
 
278. 3. Кабінет Міністрів України визначає порядок проведення:
 		    3. Кабінет Міністрів України визначає порядок проведення:
 
279. оборонного огляду - Міністерством оборони України;
 		    оборонного огляду - Міністерством оборони України;
 
280. огляду громадської безпеки та цивільного захисту - Міністерством внутрішніх справ України;
 		    огляду громадської безпеки та цивільного захисту - Міністерством внутрішніх справ України;
 
281. огляду оборонно-промислового комплексу - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику;
 		    огляду оборонно-промислового комплексу - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику;
 
282. огляду стану кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом - Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
 		    огляду стану кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури, державних інформаційних ресурсів та інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом - Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
 
283. Кабінет Міністрів України організовує, контролює та попередньо схвалює результати проведення зазначених оглядів.
 		    Кабінет Міністрів України організовує, контролює та попередньо схвалює результати проведення зазначених оглядів.
 
284. 4. Порядок проведення огляду розвідувальних органів України визначається Президентом України.
 		    4. Порядок проведення огляду розвідувальних органів України визначається Президентом України.
 
285. 5. Порядок проведення огляду загальнодержавної системи боротьби з тероризмом визначається Президентом України. Організація та контроль проведення такого огляду здійснюється Службою безпеки України.
 		    5. Порядок проведення огляду загальнодержавної системи боротьби з тероризмом визначається Президентом України. Організація та контроль проведення такого огляду здійснюється Службою безпеки України.
 
286. 6. За результатами оглядів формується перспективна модель сектору безпеки і оборони шляхом послідовного нарощування спроможностей його складових до виконання завдань за призначенням та формування на цій основі боєздатних, мобільних, підготовлених на належному рівні, всебічно забезпечених сил безпеки і сил оборони, здатних захистити національні інтереси України та брати активну участь у міжнародних заходах із підтримання миру і безпеки.
 		 -371- Мельник С.І.
 Абзац перший частини шостої статті 27 розділу V після слів «За результатами оглядів» доповнити словами та знаком «проводиться розробка звітних інформаційно-аналітичних матеріалів, програмних документів і результатів».
 		Відхилено   6. За результатами оглядів формується перспективна модель сектору безпеки і оборони шляхом послідовного нарощування спроможностей його складових до виконання завдань за призначенням та формування на цій основі боєздатних, мобільних, підготовлених на належному рівні, всебічно забезпечених сил безпеки і сил оборони, здатних захистити національні інтереси України та брати активну участь у міжнародних заходах із підтримання миру і безпеки.
 
    -372- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Абзац перший частини шостої статті 27 після слова "оглядів" доповнити словосполученням "розробляються звітні інформаційно- аналітичні матеріали і програмні документи, на основі яких";
 		Відхилено    
    -373- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 6 статті 27 положеннями «здійснюється розроблення звітних інформаційно-аналітичних матеріалів та програмних документів, на основі яких».
 		Відхилено    
    -374- Шкрум А.І.
 Частину 6 статті 27 після слів «За результатами оглядів» доповнити словами «розроблення звітних інформаційно-аналітичних матеріалів, а в подальшому і програмних документів».
 		Відхилено    
287. Основними критеріями для зміни чисельності складових сектору безпеки і оборони є зміни безпекового середовища та реальні економічні і фінансові можливості держави.
 		    Основними критеріями для зміни чисельності складових сектору безпеки і оборони є зміни безпекового середовища та реальні економічні і фінансові можливості держави.
 
288. 7. Звіти про результати проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони та окремих оглядів надаються органами, зазначеними в абзацах другому - п'ятому частини третьої, частинах четвертій та п'ятій цієї статті, у встановленому порядку на розгляд і затвердження Радою національної безпеки і оборони України.
 		 -375- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 7 статті 27 словами «системи охорони державної таємниці».
 		Відхилено   7. Звіти про результати проведення комплексного огляду сектору безпеки і оборони та окремих оглядів надаються органами, зазначеними в абзацах другому - п'ятому частини третьої, частинах четвертій та п'ятій цієї статті, у встановленому порядку на розгляд і затвердження Радою національної безпеки і оборони України.
 
289. Стаття 28. Стратегія воєнної безпеки України
 		    Стаття 28. Стратегія воєнної безпеки України
 
290. 1. Стратегія воєнної безпеки України розробляється Міністерством оборони України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України, після затвердження Стратегії національної безпеки України та за результатами оборонного огляду.
 		    1. Стратегія воєнної безпеки України розробляється Міністерством оборони України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України, після затвердження Стратегії національної безпеки України та за результатами оборонного огляду.
 
291. Міністр оборони України вносить узгоджену в установленому порядку Стратегію воєнної безпеки України на розгляд Кабінету Міністрів України.
 		    Міністр оборони України вносить узгоджену в установленому порядку Стратегію воєнної безпеки України на розгляд Кабінету Міністрів України.
 
292. Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію воєнної безпеки України до Ради національної безпеки і оборони України для схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 		    Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію воєнної безпеки України до Ради національної безпеки і оборони України для схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 
293. Зміни до Стратегії воєнної безпеки України розробляються Міністерством оборони України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України, після затвердження змін до Стратегії національної безпеки України.
 		    Зміни до Стратегії воєнної безпеки України розробляються Міністерством оборони України відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію указом Президента України, після затвердження змін до Стратегії національної безпеки України.
 
294. 2. Стратегія воєнної безпеки України визначає шляхи досягнення цілей і реалізації пріоритетів державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва, зокрема:
 		    2. Стратегія воєнної безпеки України визначає шляхи досягнення цілей і реалізації пріоритетів державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва, зокрема:
 
295. безпекове середовище (глобальні, регіональні та національні аспекти) у контексті воєнної безпеки;
 		    безпекове середовище (глобальні, регіональні та національні аспекти) у контексті воєнної безпеки;
 
296. цілі, пріоритети та завдання державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва;
 		    цілі, пріоритети та завдання державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва;
 
297. соціально-політичні, економічні та інші умови реалізації державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва, а також воєнно-політичні та воєнно-стратегічні обмеження;
 		    соціально-політичні, економічні та інші умови реалізації державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва, а також воєнно-політичні та воєнно-стратегічні обмеження;
 
298. шляхи досягнення цілей державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва;
 		    шляхи досягнення цілей державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва;
 
299. ресурсне забезпечення потреб оборони;
 		    ресурсне забезпечення потреб оборони;
 
300. перспективну модель організації оборони, Збройних Сил України та інших складових сил оборони в частині визначених завдань з оборони держави, стратегію та критерії досягнення спільних оборонних спроможностей;
 		    перспективну модель організації оборони, Збройних Сил України та інших складових сил оборони в частині визначених завдань з оборони держави, стратегію та критерії досягнення спільних оборонних спроможностей;
 
301. імовірні сценарії застосування сил безпеки і сил оборони до виконання завдань з оборони держави із розподілом відповідальності складових сектору безпеки і оборони за організацію оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;
 		    імовірні сценарії застосування сил безпеки і сил оборони до виконання завдань з оборони держави із розподілом відповідальності складових сектору безпеки і оборони за організацію оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;
 
302. управління ризиками у сфері воєнної безпеки.
 		    управління ризиками у сфері воєнної безпеки.
 
303. 3. Стратегія воєнної безпеки України є основою для розроблення Стратегічного оборонного бюлетеня України, програмних документів з питань оборони та розвитку сил оборони, розвитку озброєння та військової техніки, оперативних планів і планів застосування сил та засобів оборони.
 		    3. Стратегія воєнної безпеки України є основою для розроблення Стратегічного оборонного бюлетеня України, програмних документів з питань оборони та розвитку сил оборони, розвитку озброєння та військової техніки, оперативних планів і планів застосування сил та засобів оборони.
 
304. 4. Стратегічний оборонний бюлетень України розробляється Міністерством оборони України після затвердження Стратегії воєнної безпеки України та за результатами оборонного огляду.
 		    4. Стратегічний оборонний бюлетень України розробляється Міністерством оборони України після затвердження Стратегії воєнної безпеки України та за результатами оборонного огляду.
 
305. Міністр оборони України вносить узгоджений в установленому порядку Стратегічний оборонний бюлетень України на розгляд Кабінету Міністрів України.
 		    Міністр оборони України вносить узгоджений в установленому порядку Стратегічний оборонний бюлетень України на розгляд Кабінету Міністрів України.
 
306. Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегічний оборонний бюлетень України до Ради національної безпеки і оборони України для схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 		 -376- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 Частину 4 статті 28 розділу 5 Законопроекту доповнити новим абзацом наступного змісту:
«Щороку міністр оборони проводить звітування перед Верховною Радою України про рівень виконання Стратегічного оборонного бюлетеня.»
 		Відхилено   Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегічний оборонний бюлетень України до Ради національної безпеки і оборони України для схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 
307. Стаття 29. Стратегія громадської безпеки та цивільного
 		    Стаття 29. Стратегія громадської безпеки та цивільного
 
308. захисту України
 		    захисту України
 
309. 1. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України розробляється Міністерством внутрішніх справ України за рішенням Міністра внутрішніх справ України після затвердження Стратегії національної безпеки України та вноситься на розгляд Кабінету Міністрів України.
 		    1. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України розробляється Міністерством внутрішніх справ України за рішенням Міністра внутрішніх справ України після затвердження Стратегії національної безпеки України та вноситься на розгляд Кабінету Міністрів України.
 
310. Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію громадської безпеки та цивільного захисту України до Ради національної безпеки і оборони України для схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 		    Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію громадської безпеки та цивільного захисту України до Ради національної безпеки і оборони України для схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 
311. Для забезпечення підготовки проекту Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України залучаються державні органи, які входять до системи Міністерства внутрішніх справ України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, наукові, аналітичні та експертні установи України, інститути громадянського суспільства, а також можуть бути залучені іноземні експерти.
 		    Для забезпечення підготовки проекту Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України залучаються державні органи, які входять до системи Міністерства внутрішніх справ України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, наукові, аналітичні та експертні установи України, інститути громадянського суспільства, а також можуть бути залучені іноземні експерти.
 
312. 2. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України визначає загрози національній безпеці у сферах громадської безпеки та цивільного захисту та шляхи досягнення цілей і реалізації пріоритетів державної політики у цих сферах, зокрема:
 		    2. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України визначає загрози національній безпеці у сферах громадської безпеки та цивільного захисту та шляхи досягнення цілей і реалізації пріоритетів державної політики у цих сферах, зокрема:
 
313. готовність сил та засобів виконувати завдання за призначенням, інфраструктуру, напрями розвитку, інші показники, необхідні для планування діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій;
 		    готовність сил та засобів виконувати завдання за призначенням, інфраструктуру, напрями розвитку, інші показники, необхідні для планування діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій;
 
314. потреби бюджетного фінансування, достатні для досягнення визначених цілей і виконання передбачених завдань, та основні напрями використання фінансових ресурсів;
 		    потреби бюджетного фінансування, достатні для досягнення визначених цілей і виконання передбачених завдань, та основні напрями використання фінансових ресурсів;
 
315. державні програми, галузеві стратегії та програми, які мають бути спрямовані на реалізацію Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, їхні цілі, відповідальних за розроблення документів, моніторинг їх виконання та оцінки.
 		    державні програми, галузеві стратегії та програми, які мають бути спрямовані на реалізацію Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, їхні цілі, відповідальних за розроблення документів, моніторинг їх виконання та оцінки.
 
316. 3. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України є основою для розроблення галузевих стратегій і концепцій, державних цільових програм у сферах громадської безпеки, захисту та охорони державного кордону України, цивільного захисту та міграційної політики, а також для розроблення оперативних планів та планів застосування сил і засобів у кризових ситуаціях.
 		    3. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України є основою для розроблення галузевих стратегій і концепцій, державних цільових програм у сферах громадської безпеки, захисту та охорони державного кордону України, цивільного захисту та міграційної політики, а також для розроблення оперативних планів та планів застосування сил і засобів у кризових ситуаціях.
 
317. 4. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України оприлюднюється в установленому законодавством порядку (крім положень, які містять інформацію з обмеженим доступом).
 		    4. Стратегія громадської безпеки та цивільного захисту України оприлюднюється в установленому законодавством порядку (крім положень, які містять інформацію з обмеженим доступом).
 
318. 5. Міністерство внутрішніх справ України готує щорічний звіт про стан виконання Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, який підлягає оприлюдненню.
 		    5. Міністерство внутрішніх справ України готує щорічний звіт про стан виконання Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України, який підлягає оприлюдненню.
 
319. Стаття 30. Стратегія розвитку оборонно-промислового
 		 -377- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Статтю 30 проекту Закону викласти в такій редакції:
Стаття 30.Стратегія розвитку
військово-промислового комплексу України
1.Стратегія розвитку військово-
промисловогокомплексу України
розробляється за дорученням Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади,що забезпечує
формування та реалізує державну військово- промислову політику, після затвердження Стратегії національної безпеки України.
Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію розвиткувійськово-промислового комплексу України до Ради національної безпеки і оборони України для її схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
2.Стратегіярозвитку оборонно-промислового комплексу України визначає:
цілі, основні напрями, завдання державної військово-промислової політики;
поточні та прогнозовані чинники, що впливають на розвиток військово- промислового комплексу, з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов;
пріоритети розвиткуоборонно-
промислового комплексу на довгостроковий період;
основні напрями діяльності державних органів щодопідтримки
розвиткуоборонно-промислового
комплексу;
напрями та завдання реформування й розвиткуоборонно-промислового
комплексу.
3. Стратегія розвиткувійськово-
промислового комплексу України є основою для підготовки державних програм, що стосуютьсявійськово-промислового комплексу України.
Реалізація Стратегіїрозвитку
військово-промислового комплексу
України здійснюється на основі національногоекономічного,
інтелектуальногопотенціалу з
використанням механізмів державно- приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
 		Відхилено   Стаття 30. Стратегія розвитку оборонно-промислового
 
320. комплексу України
 		    комплексу України
 
321. 1. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України розробляється за дорученням Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, після затвердження Стратегії національної безпеки України.
 		    1. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України розробляється за дорученням Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, після затвердження Стратегії національної безпеки України.
 
322. Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України до Ради національної безпеки і оборони України для її схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 		    Кабінет Міністрів України за результатами розгляду вносить Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України до Ради національної безпеки і оборони України для її схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
 
323. 2. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України визначає:
 		    2. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України визначає:
 
324. цілі, основні напрями, завдання державної військово-промислової політики;
 		    цілі, основні напрями, завдання державної військово-промислової політики;
 
325. поточні та прогнозовані чинники, що впливають на розвиток оборонно- промислового комплексу, з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов;
 		    поточні та прогнозовані чинники, що впливають на розвиток оборонно- промислового комплексу, з урахуванням зовнішньополітичних та внутрішніх умов;
 
326. пріоритети розвитку оборонно-промислового комплексу на довгостроковий період;
 		    пріоритети розвитку оборонно-промислового комплексу на довгостроковий період;
 
327. основні напрями діяльності державних органів щодо підтримки розвитку оборонно-промислового комплексу;
 		    основні напрями діяльності державних органів щодо підтримки розвитку оборонно-промислового комплексу;
 
328. напрями та завдання реформування й розвитку оборонно-промислового комплексу.
 		    напрями та завдання реформування й розвитку оборонно-промислового комплексу.
 
329. 3. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України є основою для підготовки державних програм, що стосуються оборонно- промислового комплексу України.
 		    3. Стратегія розвитку оборонно-промислового комплексу України є основою для підготовки державних програм, що стосуються оборонно- промислового комплексу України.
 
330. Реалізація Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України здійснюється на основі національного економічного, інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно- приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
 		    Реалізація Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України здійснюється на основі національного економічного, інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно- приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
 
331. Стаття 31. Стратегія кібербезпеки України
 		    Стаття 31. Стратегія кібербезпеки України
 
332. 1. Стратегія кібербезпеки України є документом довгострокового планування, в якому визначаються пріоритети національних інтересів України у сфері кібербезпеки, наявні та потенційно можливі кіберзагрози життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства та держави в кіберпросторі, пріоритетні напрями, концептуальні підходи до формування та реалізації державної політики щодо безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави, підвищення ефективності основних суб'єктів забезпечення кібербезпеки, насамперед суб'єктів сектору безпеки і оборони, щодо виконання завдань у кіберпросторі, а також потреби бюджетного фінансування, достатні для досягнення визначених цілей і виконання передбачених завдань, та основні напрями використання фінансових ресурсів.
 		    1. Стратегія кібербезпеки України є документом довгострокового планування, в якому визначаються пріоритети національних інтересів України у сфері кібербезпеки, наявні та потенційно можливі кіберзагрози життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства та держави в кіберпросторі, пріоритетні напрями, концептуальні підходи до формування та реалізації державної політики щодо безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави, підвищення ефективності основних суб'єктів забезпечення кібербезпеки, насамперед суб'єктів сектору безпеки і оборони, щодо виконання завдань у кіберпросторі, а також потреби бюджетного фінансування, достатні для досягнення визначених цілей і виконання передбачених завдань, та основні напрями використання фінансових ресурсів.
 
333. 2. Організація підготовки Стратегії кібербезпеки України здійснюється за дорученням Президента України Національним координаційним центром кібербезпеки після затвердження Стратегії національної безпеки України.
 		    2. Організація підготовки Стратегії кібербезпеки України здійснюється за дорученням Президента України Національним координаційним центром кібербезпеки після затвердження Стратегії національної безпеки України.
 
334. Стратегія кібербезпеки України схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України та затверджується указом Президента України.
 		    Стратегія кібербезпеки України схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України та затверджується указом Президента України.
 
335. 3. Стратегія кібербезпеки України є основою для підготовки державних програм та нормативно-правових актів, що стосуються забезпечення кібербезпеки України.
 		    3. Стратегія кібербезпеки України є основою для підготовки державних програм та нормативно-правових актів, що стосуються забезпечення кібербезпеки України.
 
336. Реалізація Стратегії кібербезпеки України здійснюється на основі національного оборонного, безпекового, економічного, інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно-приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
 		 -378- Курячий М.П.
 Доповнити статтею 32 Стратегія фінансової безпеки України:
«Стаття 32. Стратегія фінансової безпеки України
1. Стратегія фінансової безпеки України розробляється Державним органом, що забезпечує фінансову безпеку України після затвердження Стратегії національної безпеки України.
Директор Державного органу, що забезпечує фінансову безпеку України вносить Стратегію фінансової безпеки України на Раду національної безпеки і оборони України для схвалення та подальшого затвердження указом Президента України.
2. Стратегія фінансової безпеки України визначає шляхи побудови та дієвого функціонування системи своєчасного виявлення та усунення системних загроз у сфері публічних фінансів, запобігання їх виникненню в майбутньому, зокрема шляхом:
-збирання та систематизації інформації у сфері публічних фінансів;
-аналізу зон ризиків у сфері публічних фінансів та оцінки ризиків і загроз фінансовій безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення;
-складання прогнозів розвитку кримінальних тенденцій в економіці в цілому й у сфері публічних фінансів зокрема та розроблення комплексу заходів по запобіганню їх виникненню в майбутньому;
-опису та аналізу злочинних технологій, схем і механізмів злочинної діяльності у сфері публічних фінансів та закономірностей їх функціонування, їх розкриття та розслідування;
-оцінки чинного законодавства щодо наявності передумов створення схем злочинної діяльності у сфері публічних фінансів, зокрема, у сфері оподаткування, розробки рекомен-дацій щодо внесення змін до законодавства;
- превенції та боротьби зі злочинністю у сфері публічних фінансів, зокрема податковій, митній та бюджетній сферах».
 		Відхилено   Реалізація Стратегії кібербезпеки України здійснюється на основі національного оборонного, безпекового, економічного, інтелектуального потенціалу з використанням механізмів державно-приватного партнерства, а також із залученням міжнародної консультативної, фінансової, матеріально-технічної допомоги.
 
337. Стаття 32. Національна розвідувальна програма
 		 -379- Добродомов Д.Є.
 Законопроект доповнити ст. 32-1 такого змісту:
«Стаття 32-1. Національна програма боротьби з корупцією
1. Національна програма боротьби з корупцією є документом довгострокового планування, в якому визначаються основні пріоритети антикорупційної діяльності, комплекс завдань і заходів, спрямованих на підвищення ефективності правоохоронних органів, на які покладається виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень та інших суб’єктів, що можуть залучатись до виконання цієї програми, а також потреби бюджетного фінансування, достатні для досягнення визначених цілей і виконання передбачених завдань, та основні напрями використання фінансових ресурсів.
2. Національна програма боротьби з корупцією розробляється Національним антикорупційним бюро України за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України після затвердження Стратегії національної безпеки України.
Національна програма боротьби з корупцією схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України та затверджується указом Президента України.
3. Національна програма боротьби з корупцією є основою для розроблення нормативно-правових актів з питань антикорупційної діяльності, а також для визначення потреб щорічного фінансового та іншого ресурсного забезпечення розвідувальних органів.
4. Національна програма боротьби з корупцією оприлюднюється в установленому законодавством порядку (крім положень, які містять інформацію з обмеженим доступом).»
 		Відхилено   Стаття 32. Національна розвідувальна програма
 
338. 1. Національна розвідувальна програма є документом довгострокового планування, в якому визначаються основні напрями розвідувальної діяльності, пріоритети реформування та розвитку зовнішньої розвідки, комплекс завдань і заходів, спрямованих на підвищення ефективності розвідувальних органів та інших суб'єктів, що можуть залучатися до виконання окремих розвідувальних завдань, посилення розвідувальних спроможностей держави, а також потреби бюджетного фінансування, достатні для досягнення визначених цілей і виконання передбачених завдань, та основні напрями використання фінансових ресурсів.
 		 -380- Фріз І.В.
Мамчур Ю.В.
 У статті 32 у частині першій слова «зовнішньої розвідки» замінити словами «розвідувальних органів України»;
 		Відхилено   1. Національна розвідувальна програма є документом довгострокового планування, в якому визначаються основні напрями розвідувальної діяльності, пріоритети реформування та розвитку зовнішньої розвідки, комплекс завдань і заходів, спрямованих на підвищення ефективності розвідувальних органів та інших суб'єктів, що можуть залучатися до виконання окремих розвідувальних завдань, посилення розвідувальних спроможностей держави, а також потреби бюджетного фінансування, достатні для досягнення визначених цілей і виконання передбачених завдань, та основні напрями використання фінансових ресурсів.
 
    -381- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину 1 статті 32 після слів «розвідувальної діяльності» доповнити словами « та проведення спеціальних операцій за кордоном»
 		Відхилено    
339. 2. Національна розвідувальна програма розробляється за дорученням Президента України визначеним ним координаційним органом з питань розвідувальної діяльності після затвердження Стратегії національної безпеки України.
 		 -382- Фріз І.В.
Мамчур Ю.В.
 У статті 32: у частині другій слова «координаційним органом з питань розвідувальної діяльності» замінити словами «органом сектору безпеки і оборони»;
 		Відхилено   2. Національна розвідувальна програма розробляється за дорученням Президента України визначеним ним координаційним органом з питань розвідувальної діяльності після затвердження Стратегії національної безпеки України.
 
340. Національна розвідувальна програма схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України та затверджується указом Президента України.
 		    Національна розвідувальна програма схвалюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України та затверджується указом Президента України.
 
341. 3. Національна розвідувальна програма є основою для розроблення державних програм та нормативно-правових актів з питань розвідувальної діяльності, визначення чисельності і структури сил та засобів розвідувальних органів відповідно до пріоритетних завдань, а також для визначення потреб щорічного фінансового та іншого ресурсного забезпечення розвідувальних органів.
 		 -383- Фріз І.В.
Мамчур Ю.В.
 У статті 32: у частині третій статті слова «визначення чисельності» замінити словами «внесення пропозицій щодо оптимізації чисельнсті».
 		Відхилено   3. Національна розвідувальна програма є основою для розроблення державних програм та нормативно-правових актів з питань розвідувальної діяльності, визначення чисельності і структури сил та засобів розвідувальних органів відповідно до пріоритетних завдань, а також для визначення потреб щорічного фінансового та іншого ресурсного забезпечення розвідувальних органів.
 
    -384- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину третю статті 32 після слів « ресурсного забезпечення розвідувальних та» доповнити словом «спеціальних»;
 		Відхилено    
342. Стаття 33. Державні програми у сферах національної безпеки і оборони
 		    Стаття 33. Державні програми у сферах національної безпеки і оборони
 
343. 1. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють державні цільові програми та інші програми на основі галузевих стратегій реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони у встановленому законом порядку.
 		    1. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють державні цільові програми та інші програми на основі галузевих стратегій реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони у встановленому законом порядку.
 
344. 2. Міністр оборони України несе відповідальність за підготовку та подання програм, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони, які розробляються на основі документів довгострокового планування у сферах національної безпеки і оборони з метою посилення обороноздатності держави.
 		    2. Міністр оборони України несе відповідальність за підготовку та подання програм, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони, які розробляються на основі документів довгострокового планування у сферах національної безпеки і оборони з метою посилення обороноздатності держави.
 
345. 3. Міністр внутрішніх справ України несе відповідальність за підготовку та подання державних цільових програм, інших програм, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сферах громадської безпеки та цивільного захисту, підтримання постійної готовності сил і засобів до виконання завдань за призначенням.
 		    3. Міністр внутрішніх справ України несе відповідальність за підготовку та подання державних цільових програм, інших програм, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сферах громадської безпеки та цивільного захисту, підтримання постійної готовності сил і засобів до виконання завдань за призначенням.
 
346. 4. Керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, відповідає за підготовку і подання державної цільової програми розвитку оборонно- промислового комплексу України.
 		 -385- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину 4 статті 33 після слів «програми розвитку» доповнити словом «військово-»;
 		Відхилено   4. Керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, відповідає за підготовку і подання державної цільової програми розвитку оборонно- промислового комплексу України.
 
347. 5. Державні органи, відповідальні за формування і реалізацію державної політики у сферах національної безпеки і оборони:
 		    5. Державні органи, відповідальні за формування і реалізацію державної політики у сферах національної безпеки і оборони:
 
348. вносять у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України та Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо стратегічних документів у сферах національної безпеки і оборони, а також із коригування державних цільових оборонних (правоохоронних, розвідувальних та інших) програм;
 		    вносять у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України та Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо стратегічних документів у сферах національної безпеки і оборони, а також із коригування державних цільових оборонних (правоохоронних, розвідувальних та інших) програм;
 
349. розробляють плани утримання та розвитку відповідних органів сектору безпеки і оборони, бюджетні запити та сукупність документів державного оборонного замовлення на плановий бюджетний період, а також пропозиції до прогнозних показників видатків Державного бюджету України та проекту основних показників державного оборонного замовлення на наступні за плановим два бюджетні періоди;
 		    розробляють плани утримання та розвитку відповідних органів сектору безпеки і оборони, бюджетні запити та сукупність документів державного оборонного замовлення на плановий бюджетний період, а також пропозиції до прогнозних показників видатків Державного бюджету України та проекту основних показників державного оборонного замовлення на наступні за плановим два бюджетні періоди;
 
350. забезпечують в установленому порядку оприлюднення відповідних проектів документів у сферах національної безпеки і оборони на офіційних веб-сайтах державних органів та проведення їх обговорення з інституціями громадянського суспільства.
 		    забезпечують в установленому порядку оприлюднення відповідних проектів документів у сферах національної безпеки і оборони на офіційних веб-сайтах державних органів та проведення їх обговорення з інституціями громадянського суспільства.
 
351. Стаття 34. Державне оборонне замовлення
 		    Стаття 34. Державне оборонне замовлення
 
352. 1. Для реалізації державних програм, спрямованих на підвищення обороноздатності держави та розв'язання проблем у сферах безпеки і оборони держави, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, здійснює координацію діяльності з реалізації державного оборонного замовлення, готує проект основних показників державного оборонного замовлення.
 		    1. Для реалізації державних програм, спрямованих на підвищення обороноздатності держави та розв'язання проблем у сферах безпеки і оборони держави, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, здійснює координацію діяльності з реалізації державного оборонного замовлення, готує проект основних показників державного оборонного замовлення.
 
353. 2. Основні показники державного оборонного замовлення схвалюються рішенням Ради національної безпеки і оборони України.
 		    2. Основні показники державного оборонного замовлення схвалюються рішенням Ради національної безпеки і оборони України.
 
354. 3. Кабінет Міністрів України визначає та затверджує у порядку, визначеному Законом України "Про державне оборонне замовлення", схвалені рішенням Ради національної безпеки і оборони України основні показники державного оборонного замовлення на плановий бюджетний період та орієнтовні показники обсягів державного оборонного замовлення на наступні за плановим два бюджетні періоди.
 		    3. Кабінет Міністрів України визначає та затверджує у порядку, визначеному Законом України "Про державне оборонне замовлення", схвалені рішенням Ради національної безпеки і оборони України основні показники державного оборонного замовлення на плановий бюджетний період та орієнтовні показники обсягів державного оборонного замовлення на наступні за плановим два бюджетні періоди.
 
355. Стаття 35. Фінансове забезпечення сектору безпеки і оборони
 		 -386- Німченко В.І.
 Статтю 35 проекту Закону викласти в такій редакції:
Фінансування складових сектору безпеки і оборони здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також з інших не заборонених законодавством джерел.
 		Враховано редакційно   Стаття 35. Фінансове забезпечення сектору безпеки і оборони
 
356. 1. Фінансування складових сектору безпеки і оборони здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також з інших не заборонених законодавством джерел.
 		    1. Фінансування складових сектору безпеки і оборони здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також з інших не заборонених законодавством джерел.
 
357. Обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше п'яти відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше трьох відсотків - на фінансування сил оборони.
 		 -387- Кожем'якін А.А.
 В абзаці другому частини першої статті 35 законопроекту слова «на фінансування сил оборони» замінити словами «на фінансування Збройних Сил України».
 		Відхилено   Обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше п'яти відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше трьох відсотків - на фінансування сил оборони.
 
    -388- Левченко Ю.В.
Іллєнко А.Ю.
Головко М.Й.
Осуховський О.І.
Марченко О.О.
 В абзаці 2 частини 1 статті 35 розділу 5 Законопроекту слова «п'яти», «трьох» замінити відповідно на слова «семи», «п’яти».
 		Відхилено    
    -389- Шкрум А.І.
 Абзац другий частини 1 статті 35 після слів «фінансування сектору безпеки і оборони» доповнити словами «із Державного бюджету на відповідний рік та інших не заборонених законодавством джерел».
 		Відхилено    
358. 2. Рада національної безпеки і оборони України розглядає проект закону про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України, та вносить відповідні пропозиції.
 		 -390- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Частину 2 статті 35 вилучити.
 		Відхилено   2. Рада національної безпеки і оборони України розглядає проект закону про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України, та вносить відповідні пропозиції.
 
    -391- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину 2 статті 35 вилучити.
 		Відхилено    
    -392- Заліщук С.П.
 Виключити частини 2-4 статті 35.
 		Відхилено    
    -393- Шкрум А.І.
 Вилучити частини 2-4 статті 35 проекту Закону.
 		Відхилено    
359. 3. Кабінет Міністрів України вносить на розгляд Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України, розроблений на плановий бюджетний період, з урахуванням відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України.
 		 -394- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Частину 3 статті 35 вилучити.
 		Відхилено   3. Кабінет Міністрів України вносить на розгляд Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України, розроблений на плановий бюджетний період, з урахуванням відповідного рішення Ради національної безпеки і оборони України.
 
360. 4. Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, а центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України, що виділяються на потреби сектору безпеки і оборони, та за іншими об'єктами контролю відповідно до закону.
 		 -395- Лубінець Д.В.
Валентиров С.В.
Пономарьов О.С.
 Частину 4 статті 35 вилучити.
 		Відхилено   4. Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, а центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України, що виділяються на потреби сектору безпеки і оборони, та за іншими об'єктами контролю відповідно до закону.
 
    -396- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Частину 4 статті 35 вилучити.
 		Відхилено    
361. Розділ VІ
 		    Розділ VІ
 
362. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
363. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
 		    1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
 
364. положень частини сьомої та абзацу другого частини восьмої статті 15 цього Закону (щодо призначення Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України на посади з числа цивільних осіб), які набирають чинності з 1 січня 2019 року;
 		 -397- Німченко В.І.
 Абзац 2 пункту 1 прикінцевих та перехідних положень Розділу VІ виключити.
 		Відхилено   положень частини сьомої та абзацу другого частини восьмої статті 15 цього Закону (щодо призначення Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України на посади з числа цивільних осіб), які набирають чинності з 1 січня 2019 року;
 
365. положень частин третьої - шостої статті 16 цього Закону (щодо Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів і окремих родів військ (сил), які набирають чинності з 1 січня 2021 року;
 		 -398- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 В абзаці 3 пункту 1 прикінцевих та перехідних положень Розділу VІ, дату «1 січня 2021 року;» замінити на дату: «1 січня 2019 року;»
 		Відхилено   положень частин третьої - шостої статті 16 цього Закону (щодо Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів і окремих родів військ (сил), які набирають чинності з 1 січня 2021 року;
 
    -399- Німченко В.І.
 Абзац 3 пункту 1 прикінцевих та перехідних положень Розділу VІ виключити.
 		Відхилено    
366. підпункту 3, підпунктів "б" та "в" підпункту 4, підпунктів 5 та 7 пункту 4 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2021 року.
 		    підпункту 3, підпунктів "б" та "в" підпункту 4, підпунктів 5 та 7 пункту 4 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2021 року.
 
367. 2. Визначити, що до затвердження відповідно до цього Закону Стратегії воєнної безпеки України діє Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України".
 		    2. Визначити, що до затвердження відповідно до цього Закону Стратегії воєнної безпеки України діє Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України".
 
368. 3. Визнати такими, що втратили чинність:
 		    3. Визнати такими, що втратили чинність:
 
369. Закон України "Про основи національної безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 2003р., № 39, ст. 351 із наступними змінами);
 		    Закон України "Про основи національної безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 2003р., № 39, ст. 351 із наступними змінами);
 
370. Закон України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" (Відомості Верховної Ради України, 2003р., № 46, ст. 366 із наступними змінами);
 		 -400- Шкрум А.І.
 Абзац другий частини 3 Розділу VІ Прикінцевих та перехідних положень вилучити.
 		Відхилено   Закон України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" (Відомості Верховної Ради України, 2003р., № 46, ст. 366 із наступними змінами);
 
371. Закон України "Про організацію оборонного планування" (Відомості Верховної Ради України, 2005р., № 4, ст. 97).
 		 -401- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частину 3 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ доповнити новим абзацем:
Закон України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 4, ст.23)
 		Відхилено   Закон України "Про організацію оборонного планування" (Відомості Верховної Ради України, 2005р., № 4, ст. 97).
 
372. 4. Внести зміни до таких законів України:
 		    4. Внести зміни до таких законів України:
 
373. 1) частину першу статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 		 -402- Гопко Г.М.
 Початок підпункту 1 пункту 4 прикінцевих та перехідних положень викласти в такій редакції:
«1) в законі України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами):
а) частину першу статті 1 викласти в такій редакції: "Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України";».
 		Враховано редакційно   1) частину першу статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 
    -403- Заліщук С.П.
 Виключити пункт 1 частини 4 Розділу VІ Законопроекту.
 		Відхилено    
    -404- Німченко В.І.
 Виключити пункт 1 частини 4 Розділу VІ Законопроекту.
 		Відхилено    
374. "Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України";
 		 -405- Заліщук С.П.
 Доповнити частини 4 Розділу VІ Законопроекту таким положенням: «статтю 2 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
«На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України»«.
 		Відхилено   "Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України";
 
    -406- Заліщук С.П.
 Доповнити частини 4 Розділу VІ Законопроекту таким положенням: «статтю 10 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
«Центральне управління Служби безпеки України відповідає за стан державної безпеки, координує і контролює діяльність інших органів Служби безпеки України. До його складу входять апарат Голови Служби безпеки України та функціональні підрозділи: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, інформаційно-аналітичний, оперативно-технічний, оперативного документування, слідчий, зв'язку, по роботі з особовим складом, адміністративно-господарський, фінансовий, військово-медичний та інші згідно з організаційною структурою Служби безпеки України»«.
 		Відхилено    
    -407- Заліщук С.П.
 Доповнити частини 4 Розділу VІ Законопроекту таким положенням: «статтю 15 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
«Начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки України: контррозвідки, військової контррозвідки, контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, захисту національної державності, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, по роботі з особовим складом, інших підрозділів, визначених Президентом України, а також начальники регіональних органів - обласних управлінь Служби безпеки України призначаються на посади за поданням Голови Служби безпеки України та звільняються з посад Президентом України»«.
 		Відхилено    
    -408- Заліщук С.П.
 Доповнити частини 4 Розділу VІ Законопроекту таким положенням: «статтю 24 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
«Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань
зобов'язана:
2) здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;»«.
 		Відхилено    
    -409- Заліщук С.П.
 Доповнити частини 4 Розділу VІ Законопроекту таким положенням: «статтю 25 Закону України "Про Службу безпеки України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
«Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право:
11) направляти військовослужбовців Служби безпеки України для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах і організаціях на час виконання конкретних завдань в інтересах контррозвідки; в окремих випадках у порядку, визначеному колегією Служби безпеки України, допускається направлення на роботу таких військовослужбовців в установи, підприємства і організації за ініціативою їх керівників;»«.
 		Відхилено    
    -410- Гопко Г.М.
 Доповнити підпункт 1) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень:
«б) у статті 2 вилучити слово «економічного» та слова «корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій».
 		Відхилено    
    -411- Гопко Г.М.
 Доповнити підпункт 1) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень:
«в) у статті 10 вилучити слова «боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю».
 		Відхилено    
    -412- Гопко Г.М.
 Доповнити підпункт 1) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень:
«г) у статті 15 вилучити слова «боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю».
 		Відхилено    
    -413- Гопко Г.М.
 Доповнити підпункт 1) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень:
«ґ) у пункті 2 частини першої статті 24 вилучити слова «та зовнішньоекономічної»
 		Відхилено    
    -414- Гопко Г.М.
 Доповнити підпункт 1) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень:
«д) у пункті 11 частини першої статті 25 вилучити слова «боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю».
 		Відхилено    
375. 2) пункт 8 частини першої статті 13 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1998р., № 35, ст. 237; 2015р., № 4, ст. 14) викласти в такій редакції:
 		    2) пункт 8 частини першої статті 13 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (Відомості Верховної Ради України, 1998р., № 35, ст. 237; 2015р., № 4, ст. 14) викласти в такій редакції:
 
376. "8) здійснює у період між засіданнями Ради національної безпеки і оборони України координацію і контроль за виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, військовими формуваннями рішень Ради національної безпеки і оборони України, уведених в дію указами Президента України";
 		    "8) здійснює у період між засіданнями Ради національної безпеки і оборони України координацію і контроль за виконанням центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, військовими формуваннями рішень Ради національної безпеки і оборони України, уведених в дію указами Президента України";
 
377. 3) статтю 8 Закону України "Про Збройні Сили України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 48, ст. 410 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 		 -415- Німченко В.І.
 Пункт 3 частини 4 Розділу VІ Законопроекту виключити.
 		Відхилено   3) статтю 8 Закону України "Про Збройні Сили України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 48, ст. 410 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 
378. "Стаття 8. Керівництво Збройними Силами України
 		    "Стаття 8. Керівництво Збройними Силами України
 
379. Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
 		    Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
 
380. Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України.
 		    Військово-політичне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України.
 
381. Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони.
 		    Адміністративне керівництво Збройними Силами України - діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони.
 
382. Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
 		    Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
 
383. Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.
 		    Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.
 
384. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
 		    Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
 
385. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
 		    Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
 
386. У процесі організації підготовки підпорядкованих військ (сил) та забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально- технічними засобами командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України розробляють відповідні доктрини, настанови, бойові статути, оперативні і тактичні стандарти підготовки до застосування та ведення операцій (бойових дій).
 		    У процесі організації підготовки підпорядкованих військ (сил) та забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, іншими матеріально- технічними засобами командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України розробляють відповідні доктрини, настанови, бойові статути, оперативні і тактичні стандарти підготовки до застосування та ведення операцій (бойових дій).
 
387. Повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування командувань видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України визначаються в положеннях, які затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
 		    Повноваження командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, основні завдання та порядок функціонування командувань видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України визначаються в положеннях, які затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.
 
388. Командувач об'єднаних сил підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та здійснює через Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об'єднаними силами і засобами Збройних Сил України, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
 		    Командувач об'єднаних сил підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України та здійснює через Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей, планування застосування та безпосереднє управління об'єднаними силами і засобами Збройних Сил України, інших складових сил оборони, які передані у його підпорядкування, а також національним контингентом і національним персоналом, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
 
389. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об'єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.
 		    Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об'єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.
 
390. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (керівники) інших військових формувань, від яких визначений комплект сил і засобів переданий до складу об'єднаних сил, продовжують здійснювати їх укомплектування особовим складом, озброєнням, боєприпасами, військовою та спеціальною технікою, іншими матеріально-технічними засобами.
 		    Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (керівники) інших військових формувань, від яких визначений комплект сил і засобів переданий до складу об'єднаних сил, продовжують здійснювати їх укомплектування особовим складом, озброєнням, боєприпасами, військовою та спеціальною технікою, іншими матеріально-технічними засобами.
 
391. Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України можуть проводити операції із залученням сил і засобів відповідного виду або окремого роду військ (сил) та здійснювати управління силами і засобами в операціях, що проводяться в мирний час поза затвердженими Головнокомандувачем Збройних Сил України межами відповідальності Командувача об'єднаних сил";
 		 -416- Чижмарь Ю.В.
 Частину 4 розділу VІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» доповнити пунктом 4) такого змісту:
«4) Статтю 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (Відомості Верховної Ради, 2015, № 28, ст.250 із наступними змінами) доповнити частиною сьомою такого змісту:
«7. У разі, якщо воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях введений більше, ніж на один рік, Президент України кожні три місяці з дня введення, до закінчення строку, на який було введено воєнний стан, звітує перед Верховної Радою України про стан його виконання.
За підсумками звіту Верховна Рада України може прийняти рішення про дострокове скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що Президент України видає відповідний Указ.»
У зв’язку з цим, пункти 4)-7) вважати відповідно пунктами 5)-8).
 		Відхилено   Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України можуть проводити операції із залученням сил і засобів відповідного виду або окремого роду військ (сил) та здійснювати управління силами і засобами в операціях, що проводяться в мирний час поза затвердженими Головнокомандувачем Збройних Сил України межами відповідальності Командувача об'єднаних сил";
 
392. 4) у Законі України "Про оборону України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 49 із наступними змінами):
 		    4) у Законі України "Про оборону України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 49 із наступними змінами):
 
393. а) у частині першій статті 2 слова "ланок воєнної організації України" замінити словами "складових сектору безпеки і оборони України";
 		    а) у частині першій статті 2 слова "ланок воєнної організації України" замінити словами "складових сектору безпеки і оборони України";
 
394. б) частину першу статті 11 викласти в такій редакції:
 		 -417- Німченко В.І.
 Підпункти б), в), пункту 4 частини 4 Розділу VІ Законопроекту виключити.
 		Відхилено   б) частину першу статті 11 викласти в такій редакції:
 
395. "Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України";
 		    "Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України";
 
396. в) у частині третій статті 18 слова "начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України" замінити словами "Головнокомандувач Збройних Сил України";
 		    в) у частині третій статті 18 слова "начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України" замінити словами "Головнокомандувач Збройних Сил України";
 
397. 5) частину другу статті 10 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 19, ст. 269 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 		 -418- Німченко В.І.
 Пункти 5-7 частини 4 Розділу VІ Законопроекту виключити.
 		Відхилено   5) частину другу статті 10 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 19, ст. 269 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 
398. "Із введенням воєнного стану Державна спеціальна служба транспорту приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України";
 		    "Із введенням воєнного стану Державна спеціальна служба транспорту приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України";
 
399. 6) частину другу статті 1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14 - 17, ст. 133 із наступними змінами) доповнити реченням такого змісту: "Особливості здійснення контрольних функцій Верховної Ради у сферах національної безпеки і оборони визначаються Законом України "Про національну безпеку України";
 		 -419- Котвіцький І.О.
 Підпункт 6 частини 4 розділу VІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» викласти в такій редакції:
6) частину другу статті 1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14 - 17, ст. 133 із наступними змінами) доповнити реченням такого змісту: "Особливості здійснення контрольних функцій Верховної Ради у сферах національної безпеки і оборони визначаються Конституцією України та Законом України "Про національну безпеку України";
 		Відхилено   6) частину другу статті 1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14 - 17, ст. 133 із наступними змінами) доповнити реченням такого змісту: "Особливості здійснення контрольних функцій Верховної Ради у сферах національної безпеки і оборони визначаються Законом України "Про національну безпеку України";
 
    -420- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Підпункт 6 пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень проекту вилучити.
 		Відхилено    
400. 7) частину першу статті 6-1 Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 17, ст. 594 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 		 -421- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Підпункт 7 частини 4 розділу VІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» та викласти в такій редакції:
7) частину першу статті 6 і Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 17, ст. 594 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
"1. Із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та може підпорядковуваться Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який • затверджується Верховною Радою України, після затвердження його Верховною Радою України,".
 		Відхилено   7) частину першу статті 6-1 Закону України "Про Національну гвардію України" (Відомості Верховної Ради, 2014 р., № 17, ст. 594 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
 
    -422- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Частини 4 розділу VІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» доповнити новим підпунктом 8) та викласти в такій редакції:
8) частину другу статті 6 Закону України «Про Службу зовнішньої розвідки України» викласти в такій редакції:
«Безпосереднє керівництво Службою зовнішньої розвідки України здійснює її Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за погодженням з відповідним Комітетом Верховної Ради України.»
 		Відхилено    
401. "1. Із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України".
 		 -423- Крулько І.І.
 У розділі VІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» частину четверту доповнити пунктом 8) наступного змісту:
пункт 5) частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» викласти в такій редакції:
«5) у сфері національної безпеки та обороноздатності: здійснює заходи щодо охорони та захисту державного кордону України і території України;
здійснює заходи щодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань;
здійснює заходи щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України, визначає у межах бюджетних асигнувань на оборону чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу і навчальні збори;
вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України, оснащення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;
забезпечує цивільний контроль за діяльністю Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної міграційної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших органів виконавчої влади, які входять до сектору безпеки і оборони України;
забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей;
здійснює керівництво єдиною системою цивільного захисту України, мобілізаційною підготовкою національної економіки та переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи воєнного стану;
вирішує питання забезпечення участі військовослужбовців України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у порядку, визначеному законом;
визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу;».
 		Відхилено   "1. Із введенням воєнного стану Національна гвардія України приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням в умовах дії правового режиму воєнного стану, входить до складу сил оборони та підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, про що зазначається в указі Президента України про введення воєнного стану, який затверджується Верховною Радою України".
8) У Законі України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (Відомості Верховної Ради України, 2012 .,№5 ст. 28; 2015 р,, № 27, ст. 234) :
а) доповнити статтю 1 пунктом 5 такого змісту:
«5) єдина база абонентів - споживачів природного газу - це єдина база даних про споживачів природного газу, створена за допомогою автоматизованих комп’ютерних систем з метою досягнення повного комерційного (приладового) обліку обсягів природного газу а Україні, до якої з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних вноситься інформація про кожного такого споживача»;
б) доповнити Закон статтею 7-1 такого змісту:
«Стаття 7-1. Функціонування єдиної бази абонентів - споживачів
природного газу.
1.Адміністратором єдиної бази абонентів - споживачів природного газу, відповідальним за її ведення, є суб’єкт господарювання, що діє на підставі ліцензії на транспортування природного газу.
2.Повний перелік інформації про споживачів природного газу, підстави, порядок перевірки та внесення такої інформації, права та обов’язки, строки і порядок подання суб’єктами ринку природного газу інформації адміністратору єдиної бази абонентів - споживачів природного газу, процедура доступу до єдиної бази абонентів - споживачів природного газу визначаються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
3.Оператори газотранспортних систем, оператори газорозподільних систем зобов'язані подавати та оновлювати інформацію про всіх споживачів, приєднаних до газотранспортних та газорозподільних систем таких операторів, адміністратору єдиної бази абонентів споживачів природного газу».
 
    -424- Вінник І.Ю.
 Частину 4 розділу VІ «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» доповнити новим підпунктом 8) та викласти в такій редакції:
8) У Законі України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (Відомості Верховної Ради України, 2012 .,№5 ст. 28; 2015 р,, № 27, ст. 234) :
а) доповнити статтю 1 пунктом 5 такого змісту:
«5) єдина база абонентів - споживачів природного газу - це єдина база даних про споживачів природного газу, створена за допомогою автоматизованих комп’ютерних систем з метою досягнення повного комерційного (приладового) обліку обсягів природного газу а Україні, до якої з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних вноситься інформація про кожного такого споживача»;
б) доповнити Закон статтею 7-1 такого змісту:
«Стаття 7-1. Функціонування єдиної бази абонентів - споживачів
природного газу.
1.Адміністратором єдиної бази абонентів - споживачів природного газу, відповідальним за її ведення, є суб’єкт господарювання, що діє на підставі ліцензії на транспортування природного газу.
2.Повний перелік інформації про споживачів природного газу, підстави, порядок перевірки та внесення такої інформації, права та обов’язки, строки і порядок подання суб’єктами ринку природного газу інформації адміністратору єдиної бази абонентів - споживачів природного газу, процедура доступу до єдиної бази абонентів - споживачів природного газу визначаються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
3.Оператори газотранспортних систем, оператори газорозподільних систем зобов'язані подавати та оновлювати інформацію про всіх споживачів, приєднаних до газотранспортних та газорозподільних систем таких операторів, адміністратору єдиної бази абонентів споживачів природного газу».
 		Враховано    
402. 5. Кабінету Міністрів України:
 		 -425- Геращенко І.В.
Іонова М.М.
Фріз І.В.
Матузко О.О.
 Пункт 5 Прикінцевих і перехідних положень проекту викласти в такій редакції:
«5. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом».
 		Відхилено   5. Кабінету Міністрів України:
 
    -426- Левус А.М.
Висоцький С.В.
Опанасенко О.В.
Скрипник О.О.
Мірошніченко І.В.
Мушак О.П.
Єднак О.В.
Кишкар П.М.
Юринець О.В.
Медуниця О.В.
Бондар М.Л.
Тимошенко Ю.В.
Кремінь Т.Д.
Величкович М.Р.
Лапін І.О.
Денисенко А.С.
Матківський Б.М.
Соляр В.М.
 Пункт 5 Прикінцевих і перехідних положень проекту викласти в такій редакції:
«5. Кабінету Міністрів України:
у шести місячний термін з дати набуття чинності цього закону створити Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно - правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;»
 		Відхилено    
    -427- Заліщук С.П.
 Доповнити частину 6 Розділу VІ таким положенням:
у шестимісячний термін з дати набуття чинності цього закону забезпечити функціонування ЦОВВ, що забезпечує формування та реалізує державну оборонно-промислову політику;
у шестимісячний термін з дати набуття чинності цього закону розробити та внести до Верховної Ради України зміни до законодавства щодо розширення сфери публічних закупівель Міноборони до звичайних озброєнь та перегляду ролі Державного оборонного замовлення, а також перегляду переліку озброєння та військової техніки, що містять відомості, які становлять державну таємницю;
 		Відхилено    
403. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
404. забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно- правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
 		 -428- Вінник І.Ю.
 Доповнити п.5. прикінцевих та перехідних положень новим абзацом такого змісту :
у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом забезпечити розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроект про завдання та повноваження Комітету Верховної Ради, до повноважень якого належить забезпечення контрольних функцій Верховної Раду України за діяльністю державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки.
 		Враховано   забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно- правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом забезпечити розроблення та внесення на розгляд Верховної Ради України законопроект про завдання та повноваження Комітету Верховної Ради, до повноважень якого належить забезпечення контрольних функцій Верховної Раду України за діяльністю державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів вимог Конституції України щодо забезпечення національної безпеки.
 
    -429- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Доповнити п.5. прикінцевих та перехідних положень новим абзацом:
«у шестимісячний термін з дати набуття чинності цим законом покласти на визначений Кабінетом Міністрів центральний орган виконавчої влади повноваження з забезпечення формування та реалізації державної оборонно-промислової політики».
 		Відхилено    
    -430- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Доповнити п.5. прикінцевих та перехідних положень новим абзацом:
«у шестимісячний термін з дати набуття чинності набуття чинності цим законом розробити та внести до Верховної Ради України проекти Законів України щодо поширення сфери публічних закупівель Міноборони на звичайні озброєння, перегляду Державного оборонного замовлення, а також перегляду переліку озброєння та військової техніки, що містять відомості, які становлять державну таємницю».
 		Відхилено    
    -431- Ричкова Т.Б.
 Пункт п’ятий Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнити абзацами наступного змісту:
«створити у тримісячний термін строк із дня набрання чинності цим Законом центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику»;
розробити у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом законопроект про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю" та подати його в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України».
 		Відхилено    
    -432- Крулько І.І.
Євтушок С.М.
 Доповнити пункт 5 прикінцевих та перехідних положень новим абзацом:
Створити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику
 		Відхилено    
405. 6. Службі безпеки України розробити у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом законопроект про внесення змін до Закону України "Про Службу безпеки України" та подати його Президентові України для внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України.
 		 -433- Гопко Г.М.
Юринець О.В.
 Доповнити прикінцеві та перехідні положення новим пунктом:
«7. Раді Національної безпеки і оборони розробити у шестимісячний термін із дня набрання чинності цим Законом розробити проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю" та подати його Президентові України для внесення на розгляд Верховної Ради України».
 		Відхилено   6. Службі безпеки України розробити у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом законопроект про внесення змін до Закону України "Про Службу безпеки України" та подати його Президентові України для внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України.
 
    -434- Заліщук С.П.
 Доповнити Розділ VІ таким положенням:
Раді Національної безпеки і оборони розробити у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом законопроект про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю" та подати його Президентові України для внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України.
 		Відхилено    
406. Голова
 		       
407. Верховної Ради України