Кількість абзаців - 169 Таблиця поправок


Цивільний кодекс України (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ      ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ  
1. Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства      Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства  
2. 1. Загальними засадами цивільного законодавства є:      1. Загальними засадами цивільного законодавства є:  
3. 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;      1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;  
4. 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених законом;   -1- Президент України
 Пп.2 і 4 статті 3 Кодексу необхідно узгодити з нормами статей 41 і 42 Конституції України.  		Враховано   2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;  
5. 3) свобода договору;      3) свобода договору;  
6. 4) свобода підприємництва;      4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;  
7. 5) судовий захист цивільного права та інтересу;      5) судовий захист цивільного права та інтересу;  
8. 6) справедливість, добросовісність та розумність.      6) справедливість, добросовісність та розумність.  
9. Стаття 4. Акти цивільного законодавства України   -2- Президент України
 Статтю 4 доповнити частинами, передбачивши серед актів цивільного законодавства України: акти Президента України; відповідні нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим.  		Враховано   Стаття 4. Акти цивільного законодавства України  
10. 1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.      1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.  
11. 2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.      2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.  
12. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).      Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).  
13. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.      Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. 3. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.  
14. 3. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.      4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.  
15. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідно положення цього Кодексу або іншого закону.      Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому законові, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.  
16. 4. Інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом.      5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.  
17. 5. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.      6. Цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.  
18. Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України до регулювання відносин у сферах підприємництва, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин 1. Відносини у сфері підприємництва, що не врегульовані цим Кодексом, регулюються іншими актами законодавства. 2. Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.   -3- Президент України
 Цивільний та Господарський кодекси в частині певних відносин приватно-правового характеру мають спільний предмет правового регулювання. При цьому названі кодекси пропонують два кардинально протилежних підходи стосовно вирішення одних і тих самих питань.  		Враховано ст.9 узгоджена із ст.4 ГК  Стаття 9. Застосування Цивільного кодексу України до регулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин 1 Положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. 2. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.  
19. Стаття 10. Міжнародні договори      Стаття 10. Міжнародні договори  
20. 1. Міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.   -4- Президент України
 Частина перша статті 10 потребує приведення у безумовну відповідність зі статтею 9 Конституції України, яка відносить до національного законодавства України лише чинні міжнародні договори.  		Враховано   1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.  
21. 2. Якщо у міжнародному договорі України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені актами цивільного законодавства, застосовуються правила міжнародного договору.   -5- Президент України
 Частина друга статті 10 суперечить нормам міжнародного права.  		Враховано   2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.  
22. Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування   -6- Президент України
 Статтю доповнити положеннями щодо здійснення захисту цивільних прав та інтересів Президентом України.  		Враховано   Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування  
23. 1. У випадках, встановлених законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.      1. Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України. 2. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.  
24. 2. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені законом.      3. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.  
25. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.      Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.  
26. Стаття 27. Недійсність правочину, незаконність правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, якими обмежується можливість фізичної особи мати цивільні права та обов'язки      Стаття 27. Запобігання обмеження можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки  
27. 1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.      1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.  
28. 2. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, що обмежує можливість мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є незаконним.   -7- Президент України
 Частина друга статті 27 не відповідає Конституції України, а саме: пункту 16 статті 106, частині восьмій статті 118, статті 137, статті 144. До того ж вирішення питань, порушених у статті 27, є не можливим за відсутності винесеного в установленому порядку рішення про наявність обмежень, порушень відповідних прав.  		Враховано   2. Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.  
29. Стаття 29. Місце проживання фізичної особи      Стаття 29. Місце проживання фізичної особи  
30. 1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.      1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.  
31. 2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.   -8- Президент України
 Частина друга статті 29 не відповідає Конституції України, статтею 33 якої передбачено можливість установлення законом обмежень права вільного вибору місця проживання.  		Враховано   2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.  
32. 3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.      3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.  
33. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.      У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.  
34. 4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.      4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.  
35. 5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.      5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.  
36. 6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.      6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.  
37. Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності   -9- Президент України
 Стаття 50 не відповідає статті 42 Конституції України, яка передбачає можливість заборони законом видів підприємницької діяльності (частина перша), обмеження законом підприємницької діяльності для певних осіб - депутатів, посадових і службових осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина друга).  		Враховано   Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності  
38. 1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.      1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.  
39. 2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.      2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.  
40. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.      Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.  
41. 3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.      3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.  
42. Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків      Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків  
43. 1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника.   -10- Президент України
 Положення частини першої статті 78 не узгоджуються з пунктом 15 частини першої статті 106 Конституції України, яким вирішення питань про утворення та реорганізацію центральних органів виконавчої влади віднесено до виключної компетенції Президента України - а отже й питання про назву, статус центрального органу виконавчої влади, на який покладається реалізація державної політики у відповідній галузі, сфері, мають вирішуватися виключно Президентом України.  		Враховано   1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника.  
44. Помічником може бути дієздатна фізична особа.      Помічником може бути дієздатна фізична особа.  
45. За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється органом опіки та піклування, про що видається відповідний документ, зразок якого встановлює Міністерство юстиції України.      За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом.  
46. 2. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.      2. Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.  
47. 3. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.      3. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.  
48. 4. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.      4. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.  
49. Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.      Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.  
50. 5. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.      5. Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.  
51. 6. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.      6. Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.  
52. Стаття 81. Види юридичних осіб      Стаття 81. Види юридичних осіб  
53. 1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.      1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.  
54. 2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.      2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.  
55. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.      Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.  
56. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.   -11- Президент України
 Положення частини другої статті 81 викладено без урахування конституційного порядку утворення окремих юридичних осіб публічного права.  		Враховано   Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.  
57. 3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.   -12- Президент України
 В положенні частини третьої статті 81 відсутнє посилання на Конституцію України, оскільки правовий статус таких юридичних осіб публічного права, як ,наприклад, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, місцеві ради, визначено, в першу чергу, Конституцією України.  		Враховано   3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.  
58. Правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється законом.      Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. 4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.  
59. Стаття 104. Припинення юридичної особи 1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або в результаті ліквідації. 2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 3. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.   -13- Президент України
 За Цивільним кодексом України злиття, приєднання, поділ є припиненням юридичної особи (стаття 104). Перетворення не юридичної особи не має наслідком її припинення (частина друга статті 109). Що ж до Господарського кодексу України, то за ним перетворення є одним із шляхів припинення суб'єкта господарювання (стаття 59). Наслідком таких колізій може стати відмова компетентних органів у реєстрації факту створення, припинення діяльності суб'єкта, здійсненого за Цивільним кодексом України, з підстав невідповідності Господарському кодексу України, і навпаки що фактично позбавляє особу можливості реалізувати конституційне право на підприємницьку діяльність.  		Враховано ст.ст.104, 109, 110, 112, узгоджені із ст.ст. 59, 61 ГК  Стаття 104. Припинення юридичної особи 1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. 2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 3. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.  
60. Стаття 109. Перетворення юридичної особи 1. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. 2. Перетворення юридичної особи не має наслідком її припинення.      Стаття 109. Перетворення юридичної особи 1. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. 2. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.  
61. Стаття 110. Ліквідація юридичної особи 1. Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, або у зв'язку з визнанням судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду в разі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії) чи діяльності, забороненої законом, а також в інших випадках, встановлених законом. 2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи. 3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. 4. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.      Стаття 110. Ліквідація юридичної особи 1. Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. 2. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи. Рішенням суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи. 3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. 4. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.  
62. Стаття 112. Задоволення вимог кредиторів 1. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. 2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. 3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. 4. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.      Стаття 112. Задоволення вимог кредиторів 1. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. 2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. 3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. 4. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які незадоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується вважаються погашеними.  
63. Стаття 114. Учасники господарського товариства      Стаття 114. Учасники господарського товариства  
64. 1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.      1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.  
65. Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій фізичних осіб у господарських товариствах, крім акціонерних товариств.   -14- Президент України
 Положення частини першої статті 114 не відповідають Конституції України: частині другій статті 42, частині третій статті 22, частині першій статті 64. Не відповідає Конституції України підхід щодо можливості заборони чи обмеження законом участі окремих категорій фізичних осіб у господарських товариствах, крім акціонерних товариств.  		Враховано   Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.  
66. 2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.      2. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.  
67. Стаття 152. Поняття акціонерного товариства 1. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій. 2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів. 3. Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним. 4. Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом. 5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.      Стаття 152. Поняття акціонерного товариства 1. Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на певне число акцій. 2. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом. 3. Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним. 4. Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом. 5. Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.  
68. Стаття 153. Створення акціонерного товариства 1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними особами. Обмеження щодо участі у заснуванні акціонерних товариств можуть встановлюватися законом. 2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню. 3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства. Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. 4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. 5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом.      Стаття 153. Створення акціонерного товариства 1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами. 2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню. 3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства. Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. 4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. 5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом.  
69. Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу      Стаття 163. Поняття виробничого кооперативу  
70. 1. Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.   -15- Президент України
 Положення статей 163-166 щодо регулювання відносин, що виникають у зв'язку зі створенням та діяльністю виробничих кооперативів, передбачають субсидіарну відповідальність членів виробничого кооперативу за зобов'язаннями кооперативу, розподіл прибутку виробничого кооперативу відповідно до трудової участі членів. Враховуючи, що відповідно до чинного Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу тільки в межах пайового внеску, а прибуток розподіляється як на пай, так і за трудовою участю, зазначені положення Кодексу фактично звужують зміст та обсяг прав громадян, що не допускається при прийнятті нових законів згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України.  		Враховано   1. Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.  
71. 2. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.      2. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.  
72. 3. Найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова "виробничий кооператив".      3. Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова "виробничий кооператив".  
73. 4. Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом.      4. Правовий статус виробничих кооперативів, права та обов'язки їх членів встановлюються цим Кодексом та іншим законом. 5. Особливості створення і діяльності сільськогосподарських кооперативів можуть встановлюватися законом.  
74. Стаття 167. Правові форми участі держави у цивільних відносинах      Стаття 167. Правові форми участі держави у цивільних відносинах  
75. 1. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.      1. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.  
76. 2. Держава може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.   -16- Президент України
 Дивись зауваження до частини третьої статті 81.  		Враховано   2. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.  
77. 3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.      3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
78. Стаття 168. Правові форми участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах      Стаття 168. Правові форми участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах  
79. 1. Автономна Республіка Крим діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.      1. Автономна Республіка Крим діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.  
80. 2. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.   -17- Президент України
 Дивись зауваження до частини третьої статті 81.  		Враховано   2. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.  
81. 3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.      3. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
82. Стаття 169. Правові форми участі територіальних громад у цивільних відносинах      Стаття 169. Правові форми участі територіальних громад у цивільних відносинах  
83. 1. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.      1. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.  
84. 2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених законом.   -18- Президент України
 Дивись зауваження до частини третьої статті 81.  		Враховано   2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.  
85. 3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.      3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.  
86. Стаття 175. Відповідальність за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим       
87. 1. Автономна Республіка Крим відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.   -19- Президент України
 Статтю 175 узгодити з положеннями статті 138 Конституції України, у якій ідеться лише про майно, що належить Автономній Республіці Крим, а не про нову форму власності - власність Автономної Республіки Крим.  		Враховано   Статтю 175 виключити  
88. Стаття 179. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав      Стаття 179. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав  
89. 1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.      1. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної або юридичної особи.  
90. 2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.      2. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.  
91. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.      Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.  
92. 3. Земля та інші природні ресурси можуть відчужуватися або іншим чином переходити від однієї особи до іншої відповідно до закону.   -20- Президент України
 Положення частини третьої статті 179 не відповідають Конституції України: частини першої статті 13, пункту п'ятому частини першої статті 92 та не узгоджуються зі статтями 178, 182 цього Кодексу.  		Враховано    
93. Стаття 202. Особисті немайнові блага фізичної особи      Стаття 202. Особисті немайнові блага  
94. 1. Особистими немайновими благами фізичної особи є життя і здоров'я; честь, гідність і ділова репутація; ім'я; вільний розвиток своєї особистості; свобода та особиста недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; сім'я; недоторканність особистого і сімейного життя; таємниця свого особистого життя; вільний вибір роду занять; свобода пересування, вільний вибір місця проживання; інформація; свобода об'єднань; авторство; безпечне для життя і здоров'я довкілля; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом.   -21- Президент України
 У частині першій статті 202 частина з переліку особистих немайнових благ фізичної особи розглядається Конституцією України як права людини і громадянина, а не особисті немайнові блага, які є об'єктами цивільних прав.  		Враховано   1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.  
95. 2. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.      2. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.  
96. Стаття 274. Забезпечення здійснення особистих немайнових прав   -22- Президент України
 Щодо частин першої та третьої статті 274 дивись зауваження до статті 27.  		Враховано   Стаття 274. Забезпечення здійснення особистих немайнових прав  
97. 1. Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якими порушені особисті немайнові права фізичної особи, є незаконними.      1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав.  
98. 2. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.      2. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.  
99. 3. Діяльність юридичних осіб, якими порушуються особисті немайнові права, є неправомірною.      3. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.  
100. Стаття 285. Право на медичну допомогу      Стаття 285. Право на медичну допомогу  
101. 1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.      1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.  
102. 2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.      2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.  
103. 3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.      3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.  
104. 4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.      4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.  
105. 5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.      5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.  
106. 6. Відповідно до висновку уповноваженої лікарської комісії, за згодою батьків, інших членів сім'ї, опікуна чи піклувальника може бути припинене надання медичної допомоги у випадках, встановлених законом.   -23- Президент України
 Положення частини шостої статті 285 не відповідають загальним конституційним принципам щодо визнання людини, її життя і здоров'я найвищою соціальною цінністю, невід'ємності права кожної людини на життя, обов'язку держави захищати життя людини, що передбачено частиною першою статті 3 та частиною першою і другою статті 27 Основного Закону України. Водночас, зазначене питання не є предметом регулювання цього Кодексу.  		Враховано    
107. 7. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.      6. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.  
108. Стаття 289. Право на свободу      Стаття 289. Право на свободу  
109. 1. Фізична особа має право на свободу.      1. Фізична особа має право на свободу.  
110. 2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок.      2. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, що порушують право на свободу.  
111. 3. Забороняється тримання фізичної особи в неволі.   -24- Президент України
 Положення частини третьої статті 289 не відповідають статті 29 та 63 Конституції України та частинам четвертій та п'ятій цієї ж статті Кодексу. Водночас, зазначене питання не є предметом регулювання цього Кодексу.  		Враховано    
112. 4. Фізична особа може бути затримана лише у випадках і в порядку, встановлених законом.       
113. 5. Фізична особа не може бути заарештована або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і лише на підставах і в порядку, встановлених законом.       
114. Стаття 328. Право власності Автономної Республіки Крим   -25- Президент України
 Статтю 328 узгодити з положеннями статті 138 Конституції України, оскільки за умови відсутності в Конституції України такої форми власності, як власність Автономної Республіки Крим, зазначене положення Цивільного кодексу України порушує майнові права держави і відповідних територіальних громад.  		Враховано   Статтю 328 виключити.  
115. 1. У власності Автономної Республіки Крим є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить їй відповідно до закону.       
116. 2. Від імені та в інтересах Автономної Республіки Крим право власності здійснюють органи влади Автономної Республіки Крим.       
117. Стаття 637. Попередній договір 1. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок невстановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору невстановлена, - у письмовій формі. 2. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. 3. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. 4. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.   -26- Президент України
 Кодекси (Цивільний і Господарський) не узгоджуються між собою, одні й ті самі положення регулюються по-різному.  		Враховано ст.637 узгоджено із ст.182 ГК  Стаття 637. Попередній договір 1. Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), у який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок невстановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору невстановлена, - у письмовій формі. 2. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. 3. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. 4. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.  
118. Стаття 651. Вирішення переддоговірних спорів 1. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, вирішуються судом. 2. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.      Стаття 651. Вирішення переддоговірних спорів 1. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. 2. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.  
119. Стаття 714. Договір поставки 1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 3. Особливості регулювання відносин, що виникають у разі поставки товару для державних потреб, можуть регулюватися іншим законом.      Стаття 714. Договір поставки 1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 3. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для держаних потреб.  
120. Стаття 715. Строк договору поставки 1. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, встановлений договором. Якщо договором поставки не встановлено його строк, договір вважається укладеним на один рік. 2. Якщо довгостроковим договором кількість належного до поставки товару або інші умови договору визначені на рік або на менш тривалий період, у договорі встановлюється порядок погодження цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку договору. Якщо в договорі не встановлений такий порядок, договір вважається укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджено умови договору. 3. Якщо одна із сторін довгострокового договору відмовляється або ухиляється від погодження кількості належного до поставки товару або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому договором, друга сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товару на відповідні періоди або про розірвання договору.      Статті 715 - 728 виключити.  
121. Стаття 716. Періоди поставки 1. Договором поставки може бути передбачена поставка товару протягом строку договору окремими партіями. Якщо договором поставки не встановлені строки поставки окремих партій товару (періоди поставки), товар поставляється рівномірними партіями щомісячно, якщо інше не встановлено законом, не випливає із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. 2. Договором поставки може бути встановлено графік поставки товарів (декадний, добовий, погодинний тощо). 3. Дострокова поставка товару може здійснюватися за згодою покупця. Товар, поставлений достроково і прийнятий покупцем, зараховується до кількості товару, який належить до поставки в наступному періоді.       
122. Стаття 717. Порядок поставки товару 1. Поставка товару здійснюється постачальником шляхом відвантаження (передання) товару покупцеві або особі, встановленій у договорі (одержувачу). 2. Якщо договором встановлено право покупця давати постачальнику вказівки про відвантаження товару одержувачам (відвантажувальні рознарядки), відвантаження (передання) товару здійснюється постачальником на адресу одержувачів, указаних у відвантажувальній рознарядці. Зміст відвантажувальної рознарядки і строк її направлення покупцем постачальникові встановлюються договором. Якщо строк направлення відвантажувальної рознарядки не встановлено договором, рознарядка надсилається постачальникові не пізніше ніж за тридцять днів до настання періоду поставки. 3. Ненадання покупцем відвантажувальної рознарядки у встановлений строк дає постачальникові право відмовитися від договору поставки або вимагати від покупця оплати товару.       
123. Стаття 718. Доставка товару 1. Доставка товару здійснюється постачальником шляхом відвантаження його транспортом і на умовах, встановлених договором. 2. Якщо в договорі не встановлено, яким видом транспорту або на яких умовах здійснюється доставка товару, право вибору виду транспорту або визначення умов доставки товару належить постачальникові, якщо інше не встановлено законом, не випливає із звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання.       
124. Стаття 719. Поповнення недопоставки товару 1. Постачальник, який недопоставив товар в окремому періоді поставки, зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товару у наступному періоді (періодах) у межах строку договору, якщо інше не встановлено договором. 2. За довгостроковим договором кількість товару, недопоставлена постачальником в окремому періоді поставки, підлягає поповненню в наступному періоді (періодах) у межах того року, в якому допущена недопоставка товару, якщо інше не встановлено договором. 3. Якщо товар відвантажується постачальником кільком одержувачам, встановленим договором або вказаним покупцем у відвантажувальній рознарядці, товар, що поставлений одному одержувачеві понад кількість, встановлену договором або вказану у відвантажувальній рознарядці, не зараховується у рахунок недопоставленої кількості товару іншим одержувачам і підлягає поповненню постачальником, якщо інше не встановлено договором. 4. Покупець має право, повідомивши постачальника, відмовитися від прийняття товару, поставка якого прострочена, якщо інше не встановлено договором. Товар, поставлений постачальником до одержання повідомлення покупця про відмову від прийняття товару, покупець зобов'язаний прийняти та оплатити.       
125. Стаття 720. Асортимент товару при поповненні недопоставки 1. Асортимент товару, недопоставка якого підлягає поповненню, встановлюється договором поставки. Якщо договором поставки не встановлено асортимент товару, недопоставка якого підлягає поповненню, постачальник зобов'язаний поповнити недопоставлену кількість товару в асортименті, встановленому для того періоду поставки, в якому була допущена недопоставка. 2. Поставка товару одного найменування в більшій кількості, ніж встановлено договором поставки, не зараховується у рахунок недопоставленої кількості товару іншого найменування того ж асортименту і підлягає поповненню, крім випадків, коли така поставка здійснена за попередньою письмовою згодою покупця.       
126. Стаття 721. Прийняття товару покупцем 1. Покупець (одержувач) зобов'язаний вчинити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товару, поставленого відповідно до умов договору поставки. 2. Покупець (одержувач) зобов'язаний належним чином оглянути прийнятий товар у строк, встановлений договором, актами цивільного законодавства або звичаями ділового обороту. Покупець (одержувач) зобов'язаний у цей же строк перевірити кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару та додержання постачальником інших умов договору в порядку, встановленому договором, актами цивільного законодавства або звичаями ділового обороту, і про виявлені порушення негайно повідомити постачальника у письмовій формі. 3. У разі одержання поставленого товару від підприємства організації транспорту покупець (одержувач) зобов'язаний перевірити відповідність товару відомостям, указаним у транспортних і супровідних документах, а також прийняти ці товари від підприємства, організації транспорту з додержанням правил, встановлених нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.       
127. Стаття 722. Вибірка товару 1. Якщо договором поставки передбачено передання товару покупцеві (одержувачеві) у місцезнаходженні постачальника (вибірка товарів), покупець (одержувач) зобов'язаний оглянути товар, що йому передається, у місці його передання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання. У разі виявлення порушення договору поставки покупець (одержувач) має право відмовитися від прийняття товару. 2. Якщо покупець (одержувач) не здійснив вибірку товару у строк, встановлений договором поставки, а якщо строк невстановлений договором, - у розумний строк після одержання повідомлення постачальника про готовність товару до передання, постачальник має право відмовитися від договору або вимагати від покупця оплати товару.       
128. Стаття 723. Розрахунки за товар 1. Покупець оплачує товар, що поставляється, з додержанням порядку і форми розрахунків, встановлених договором поставки. Якщо договором не встановлені порядок і форма розрахунків, розрахунки здійснюються із застосуванням платіжного доручення. 2. Якщо договором поставки передбачена поставка товару окремими частинами, що входять до комплекту, оплата товару покупцем здійснюється після відвантаження (вибірки) останньої частини, що входить до комплекту, якщо інше не встановлено договором. 3. Якщо договором поставки передбачено, що оплата товару здійснюється одержувачем (платником), і він безпідставно відмовився від оплати або не здійснив оплату товару у встановлений договором строк, постачальник має право вимагати оплати поставленого товару від покупця.       
129. Стаття 724. Тара та упаковка за договором поставки 1. Покупець (одержувач) зобов'язаний повернути постачальникові багатооборотні тару та (або) упаковку, в яких надійшов товар, якщо інше не встановлено договором. Порядок і строки повернення багатооборотних тари та (або) упаковки встановлюються договором або актами цивільного законодавства. 2. Інші тара та (або) упаковка повертаються постачальникові лише у випадках, встановлених договором.       
130. Стаття 725. Правові наслідки поставки товару неналежної якості або некомплектного товару для продажу у роздрібній торгівлі 1. Покупець (одержувач), який здійснює продаж одержаного за договором поставки товару у роздрібній торгівлі, має право в розумний строк вимагати від постачальника заміни поверненого споживачем товару неналежної якості або некомплектного товару.       
131. Стаття 726. Права покупця у разі недопоставки товару, невиконання вимог про усунення недоліків або до укомплектування товару 1. Якщо постачальник не поставив передбачену договором кількість товару або не виконав вимог покупця про заміну товару неналежної якості або про доукомплектування товару у встановлений строк, покупець має право придбати недопоставлений товар у іншої особи. Покупець має право вимагати від постачальника відшкодування усіх необхідних і розумних витрат на придбання товару у іншої особи. 2. Покупець (одержувач) має право відмовитися від оплати товару неналежної якості або некомплектного товару, а якщо такий товар оплачений, - вимагати повернення сплачених грошових сум до усунення недоліків чи доукомплектування товару або його заміни.       
132. Стаття 727. Неустойка за недопоставку або прострочення поставки товару 1. Неустойка, встановлена договором або законом за недопоставку або прострочення поставки товару, стягується з постачальника до фактичного виконання зобов'язання у межах строку договору, якщо інший порядок стягнення неустойки не встановлений договором або законом.       
133. Стаття 728. Одностороння відмова від договору поставки 1. Одностороння відмова від договору поставки (частково або в повному обсязі) допускається у разі істотного порушення договору однією із сторін. 2. Порушення договору постачальником є істотним у разі: 1) поставки товару неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені у прийнятний для покупця строк; 2) неодноразового порушення строків поставки. 3. Порушення договору покупцем є істотним у разі: 1) неодноразового порушення строків оплати товару; 2) неодноразової невибірки товару. 4. Договором можуть бути встановлені інші підстави для односторонньої відмови від договору поставки або односторонньої зміни його умов. 5. Договір поставки вважається відповідно зміненим або розірваним з моменту одержання стороною повідомлення другої сторони про односторонню відмову від договору, якщо інший термін не встановлений у повідомленні або договором.       
134. Стаття 729. Договір контрактації сільськогосподарської продукції 1. За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. 2. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.      Стаття 729. Договір контрактації сільськогосподарської продукції 1. За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. 2. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. 3. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.  
135. Стаття 730. Обов'язки заготівельника 1. Заготівельник зобов'язаний прийняти сільськогосподарську продукцію у її місцезнаходженні і забезпечити її вивезення своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. 2. Якщо прийняття продукції здійснюється в місцезнаходженні заготівельника або іншому вказаному ним місці, заготівельник немає права відмовитися від прийняття сільськогосподарської продукції, яка відповідає умовам договору і передана заготівельникові в установлений договором строк. 3. Договором може бути передбачений обов'язок заготівельника, який здійснює переробку сільськогосподарської продукції, повертати виробникові на його вимогу продукти переробки або відходи від переробки продукції з оплатою їх за цінами, встановленими договором.      Статті 730, 731 виключити.  
136. Стаття 731. Обов'язки виробника сільськогосподарської продукції 1. Сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний передати заготівельнику вироблену сільськогосподарську продукцію у кількості та асортименті, встановлених договором.       
137. Стаття 732. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу 1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. 2. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.      Стаття 732. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу 1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. 2. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. 3. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.  
138. Стаття 733. Права та обов'язки сторін щодо додержання режиму споживання енергетичних та інших ресурсів 1. Постачальник повинен забезпечити подачу енергетичних та інших ресурсів у кількості, належної якості та в строки, що відповідають встановленим технічним вимогам та умовам договору. 2. Постачальник має право перевіряти систему обліку витрачання енергетичних та інших ресурсів споживачем, технічний стан його обладнання та установок для використання або переробки ресурсів, не втручаючись при цьому у господарську діяльність споживача. 3. Споживач зобов'язаний додержувати встановленого договором режиму споживання енергетичних та інших ресурсів.      Статтю 733 виключити.  
139. Стаття 734. Договір міни 1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. 2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. 3. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. 4. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. 5. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).      Стаття 734. Договір міни 1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. 2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. 3. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. 4. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. 5. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). 6. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.  
140. Стаття 778. Договір найму 1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.      Стаття 778. Договір найму 1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. 2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).  
141. Стаття 928. Договір перевезення вантажу 1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. 3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).      Стаття 928. Договір перевезення вантажу 1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. 3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). 4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.  
142. З А К О Н У К Р А Ї Н И       
143. "Про введення в дію Цивільного кодексу України"   -27- Президент України
 Верховною Радою України прийнято Закон "Про порядок введення в дію Цивільного кодексу України". Такий підхід не відповідає частині п'ятій статті 94 Основного Закону України, за якою Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, а не окремим актом. Пропонується Закон відхилити.  		Враховано   Прикінцеві та перехідні положення  
144. Стаття 1. Цивільний кодекс України вводиться в дію з 1 січня 2003 року, крім положень, для яких цим Законом встановлений інший термін введення в дію.      Стаття 1. Цивільний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року.  
145. Стаття 2. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2003 року:      Стаття 2. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року:  
146. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього;      Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього;  
147. Закон Української РСР "Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1963 р., №30, ст. 463)      Закон Української РСР "Про затвердження Цивільного кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1963 р., №30, ст. 463)  
148. статті 2 -7, 12, 13, 16 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 року "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1963 р., № 51, ст. 731; 1985 р., №23, ст. 542; Відомості Верховної Ради України, 1993р., №3, ст. 15)      статті 2 -7, 12, 13, 16 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 9 грудня 1963 року "Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР (Відомості Верховної Ради УРСР, 1963 р., № 51, ст. 731; 1985 р., №23, ст. 542; Відомості Верховної Ради України, 1993р., №3, ст. 15)  
149. Стаття 3. Кабінету Міністрів України до 1 квітня 2002 року підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України:      Стаття 3. Кабінету Міністрів України до 1 квітня 2003 року підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України:  
150. перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та перелік законодавчих актів, до яких слід внести зміни, у зв'язку з введенням в дію Цивільного кодексу України;      перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та перелік законодавчих актів, до яких слід внести зміни, у зв'язку з введенням в дію Цивільного кодексу України;  
151. проект закону про міжнародне приватне право та проекти інших законів, необхідність прийняття яких випливає із Цивільного кодексу України.      проект закону про міжнародне приватне право та проекти інших законів, необхідність прийняття яких випливає із Цивільного кодексу України.  
152. Стаття 4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після введення його в дію.      Стаття 4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  
153. Щодо цивільних відносин, які виникли до введення в дію Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після введення його в дію.      Щодо цивільних відносин, які виникли до введення в дію Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після введення його в дію.  
154. Стаття 5. Глави 7 та 8 Книги першої Цивільного кодексу України вводяться в дію з дня його опублікування.       
155. Правовий статус товариств та установ, які створюються після введення в дію Цивільного кодексу України, має відповідати положенням глав 7 та 8 Цивільного кодексу України       
156. З дня введення в дію глав 7 та 8 Цивільного кодексу України підприємницькі товариства можуть створюватись лише у організаційно - правових формах та порядку, встановлених Цивільним кодексом України.       
157. Підприємницькі товариства, створені до введення в дію глав 7 та 8 Цивільного кодексу України, зобов'язані до 1 березня 2003 року привести привести свою організаційно - правову форму та установчі документи у відповідність до положень глав 7 та 8 Цивільного кодексу України. Плата за державну реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану із приведенням організаційно - правової форми та установчих документів у відповідність із Цивільним кодексом України, не справляється.       
158. Підприємницькі товариства, що не привели до 1 березня 2003 року організаційно - правову форму у відповідність із Цивільним кодексом України підлягають ліквідації у судовому порядку за позовом органу, який здійснює державну реєстрацію юридичних осіб.       
159. Стаття 6. Книга шоста Цивільного кодексу України вводиться в дію з дня її опублікування.       
160. Правила Книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася , але не була прийнята ніким із спадкоємців до введення в дію Цивільного кодексу України.      Стаття 5. Правила Книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності Цивільним кодексом України.  
161. Правила статті 1518 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до введення Кодексу в дію сплило не менше одного року.      Правила статті (1518) Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом сплило не менше одного року.  
162. Стаття 7. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до введення в дію Цивільного кодексу України.      Стаття 6. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України.  
163. Стаття 8. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2003 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.      Стаття 7. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.  
164. Стаття 9. Правила статті 340 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється і на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до введення в дію Цивільного кодексу України.      Стаття 8. Правила статті (340) Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється і на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до набрання чинності Цивільним кодексом України.  
165. Стаття 10. До договорів, що були укладені до 1 січня 2003 року і продовжують діяти після введення в дію Цивільного кодексу України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.      Стаття 9. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.  
166. Стаття 11. Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору, застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після введення в дію Цивільного кодексу України, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 ____ 200_ року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.      Стаття 10. Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору, застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності Цивільним кодексом України, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.  
167. Стаття 12. Судові провадження у справах про припинення права власності на підставах, що не встановлені Цивільним кодексом України, підлягають припиненню.      Стаття 11. Судові провадження у справах про припинення права власності на підставах, що не встановлені Цивільним кодексом України, підлягають припиненню.  
168. Ухвалені, але не виконані судові рішення у таких справах примусовому виконанню не підлягають.      Ухвалені, але не виконані судові рішення у таких справах примусовому виконанню не підлягають.