Кількість абзаців - 60 Таблиця поправок


Про внесення змін і доповнень до Закону України ''Про туризм'' (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про туризм"   -1- Беспалий Б.Я.
 У назві Закону слова "і доповнень" виключити.  		Враховано   Проект Закон України Про внесення змін до Закону України "Про туризм"  
1. Верховна Рада України постановляє:      Верховна Рада України постановляє:  
2. Внести до Закону України "Про туризм" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 31, ст.241) такі зміни і доповнення:   -2- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Закон доповнити преамбулою такого змісту: "Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України."  		Враховано   І. Внести зміни до Закону України "Про туризм" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 31, ст.241; 2001 р., N 32, ст.172), виклавши його в такій редакції: "ЗАКОН УКРАЇНИ Про туризм Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здійсненням туризму на території України.  
3. 1. Статтю 1 викласти в такій редакції:       
4. "Стаття 1. Визначення термінів       
5. У цьому законі вживаються такі терміни:   -3- Беспалий Б.Я.
 Абзац перший частини першої статті 1 викласти в такій редакції: "У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: "  		Враховано    
6. туризм - тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року підряд, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування;   -4- Волков О.М.
 Абзац другий частини першої статті1 викласти в такій редакції: - "туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю; "  		Враховано    
    -5- Акопян В.Г.
 В абзаці другому частини першої статті 1 вилучити слова "професійно-діловою, релігійною".  		Враховано частково    
    -6- Шаров І.Ф.
 В абзаці другому частини першої статті 1 вилучити слова "з професійно-діловою", "постійного".  		Враховано частково    
    -7- Танюк Л.С.
 В абзаці другому частини першої статті 1 замість слова "підряд" записати слово "поспіль", слова "професійно-діловою", "іншою метою" вилучити..  		Враховано частково    
    -8- Миримський Л.Ю.
 В абзаці другому частини першої статті 1 замість слів "до одного року підряд" записати слова "до шести місяців".  		Враховано    
7. турист - особа, яка здійснює поїздку в місце, що знаходиться за межами її постійного місця проживання, з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною або іншою метою без зайняття оплачуваною діяльністю на термін від 24 годин до одного року підряд або здійснює не менш як одну ночівлю в країні (місці) відвідування;   -9- Акопян В.Г.
 В абзаці третьому частини першої статті 1 вилучити слова "професійно-діловою, релігійною".  		Враховано    
    -10- Шаров І.Ф.
 В абзаці третьому частини першої статті 1 вилучити слова "з професійно-діловою", "постійного".  		Враховано    
    -11- Танюк Л.С.
 В абзаці третьому частини першої статті 1 слова "професійно-діловою" вилучити, замість слова "підряд" записати слово "поспіль".  		Враховано    
    -12- Миримський Л.Ю.
 В абзаці третьому частини першої статті 1 замість слів "до одного року підряд" записати слова "до шести місяців".  		Відхилено    
8. туристична діяльність - соціально-економічна діяльність юридичних і фізичних осіб, що передбачає виробництво, просування та реалізацію туристичних послуг і товарів (турпродукту);   -13- Волков О.М.
 Абзац четвертий частини першої статті 1 викласти в такій редакції: - "туристична діяльність - економічна діяльність фізичних та юридичних осіб з надання туристичних послуг відповідно до вимог цього Закону та інших актів законодавства України; ".  		Враховано частково    
    -14- Беспалий Б.Я.
 В абзаці четвертому частини першої статті 1 і далі в усьому тексті Закону слова "соціально-економічна" і "турпродукт" у всіх відмінках замінити словами "економічна" і "туристичний продукт" у відповідних відмінках.  		Враховано частково    
9. екскурсія - колективне або індивідуальне відвідування в супроводі екскурсовода (гіда) об'єктів природи, культурної спадщини, соціально-економічної інфраструктури з освітньою, культурно-пізнавальною, виховною та іншою метою;   -15- Миримський Л.Ю.
 Абзац п'ятий частини першої статті 1 вилучити.  		Враховано    
10. екскурсійна діяльність - вид соціально-економічної діяльності по формуванню, просуванню та реалізації туристичного продукту, що не передбачає послуги по розміщенню, протягом періоду, що не перевищує 24 годин;   -16- Танюк Л.С.
 В абзаці п'ятому частини першої статті 1 замість слів " та іншою метою" дати визначення цієї мети  		Враховано редакційно    
11. екскурсант - учасник екскурсії або одноденний відвідувач, який не здійснює ночівлю у місці відвідування;   -17- Шаров І.Ф.
 В абзаці шостому частини першої статті 1: поняття "просування та реалізації туристичного продукту" визначити більш доступно.  		Враховано    
    -18- Беспалий Б.Я.
 В абзаці шостому частини першої статті 1 слово "соціально" вилучити.  		Враховано редакційно    
    -19- Миримський Л.Ю.
 В абзаці шостому частини першої статті 1 визначення терміну "екскурсійна діяльність" залишити в редакції чинного Закону".  		Враховано редакційно    
12. туристичні ресурси - сукупність природно-кліматичних, історико-культурних і соціально-економічних ресурсів, що використовуються для задоволення потреб туристів;   -20- Миримський Л.Ю.
 Абзац сьомий частини першої статті 1 вилучити.  		Відхилено    
13. рекреація - відновлення фізичних та духовних сил людини;   -21- Акопян В.Г.
Миримський Л.Ю.
 Абзац дев'ятий частини першої статті 1 вилучити.  		Враховано    
14. суб'єкт туристичної діяльності - юридична або фізична особа, суб'єкт підприємництва, що здійснює господарську діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг та має спеціальний дозвіл (ліцензію);   -22- Миримський Л.Ю.
 В абзаці десятому частини першої статті 1 слова "суб'єкт підприємства" вилучити і далі за текстом.  		Враховано редакційно    
15. туристична інфраструктура - сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів;   -23- Акопян В.Г.
 В абзаці одинадцятому частини першої статті 1 після слова "кемпінги" замість слів "мотелі, пансіонати" записати слова "котеджі, мотелі, пансіонати, санаторії" - далі за текстом.  		Враховано редакційно    
16. туристична послуга - оплачувана туристом послуга суб'єкта туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, екскурсійно-інформаційного та іншого обслуговування, спрямована на задоволення потреб туристів;   -24- Шаров І.Ф.
Миримський Л.Ю.
Зарубінський О.О.
 В абзаці дванадцятому частини першої статті 1 слова "оплачувана туристом" вилучити.  		Враховано    
    -25- Танюк Л.С.
 В абзаці дванадцятому частини першої статті 1 замість слів "та іншого обслуговування" визначити зміст терміну "обслуговування" і далі за текстом.  		Відхилено    
17. експорт туристичної послуги - надання туристичної послуги вітчизняними суб'єктами туристичної діяльності іноземним туристам (нерезидентам) на митній території України;   -26- Беспалий Б.Я.
 В абзаці тринадцятому частини першої статті 1 після слів "суб'єктами туристичної діяльності" записати слово "резидентами" - далі за текстом.  		Враховано редакційно    
18. імпорт туристичної послуги - надання туристичної послуги іноземними суб'єктами туристичної діяльності громадянам України (резидентам) за кордоном;   -27- Беспалий Б.Я.
 В абзаці чотирнадцятому частини першої статті 1 після слів "суб'єктами туристичної діяльності" записати слово "резидентами" - далі за текстом.  		Враховано редакційно    
19. туроператор - суб'єкт туристичної діяльності, що здійснює виробництво, просування та реалізацію власного туристичного продукту;   -28- Шаров І.Ф.
 В абзаці п'ятнадцятому частини першої статті 1 поняття "туроператор" розкрити більш доступною мовою.  		Враховано    
    -29- Миримський Л.Ю.
 Абзац п'ятнадцятий частини першої статті 1 вилучити.  		Відхилено    
20. турагент - суб'єкт туристичної діяльності, що на підставі договору (угоди) з туроператором здійснює просування та реалізацію туристичного продукту, створеного туроператором;   -30- Миримський Л.Ю.
 Абзац шістнадцятий частини першої статті 1 вилучити.  		Відхилено    
    -31- Шаров І.Ф.
 В абзаці шістнадцятому частини першої статті 1 поняття "турагент" розкрити більш доступною мовою.  		Враховано    
21. туризм внутрішній - вид туризму, що включає подорожі в межах України осіб, які постійно мешкають в Україні; туризм зарубіжний (виїзний) - вид туризму, що включає подорожі осіб, які постійно мешкають в Україні, до іншої країни;   -32- Акопян В.Г.
 В абзаці вісімнадцятому частини першої статті 1 замість слів "до іншої країни" записати слова "до інших країн".  		Враховано    
22. туризм іноземний (в'їзний) - вид туризму, що включає подорожі в межах України осіб, які постійно не мешкають в Україні; туристичний комплекс - сукупність об'єктів туристичної діяльності, що мають спільний характер організації туризму, єдину систему туристичного, культурно-розважального та побутового обслуговування;   -33- Миримський Л.Ю.
 В абзаці двадцятому частини першої статті 1 розглянути доцільність визначення терміну "туристичний комплекс".  		Враховано    
    -34- Миримський Л.Ю.
 Статтю 1 доповнити новим терміном "туризм зелений (сільський)".  		Враховано редакційно    
    -35- Матвієнко А.С.
 Статтю 1 доповнити новими абзацами такого змісту: "спортивний туризм - подорожі з активними формами пересування за маршрутами певної категорії складності, а також участь у змаганнях з техніки автомобільного, велосипедного, вітрильного, водного, гірського, лижного мотоциклетного, пішоходного та спелеологічного видів спортивного туризму; " "похід - проходження туристського маршруту певної складності за визначений час; " "змагання з техніки спортивного туризму - проходження визначених дистанцій з подоланням природних та штучних перешкод, а також виконанням спеціальних завдань із застосуванням туристського спорядження, що забезпечує безпеку учасників та виконання умов змагань за видами спортивного туризму; "  		Враховано частково    
23. заклади розміщення туристів - Колективні: готелі та аналогічні заклади; спеціалізовані (оздоровчі. громадські засоби транспорту, конгрес-центри); житло, призначене для відпочинку; площадки для кемпінгу. Індивідуальні: власне житло, орендовані кімнати у сімейних будинках, житло, орендоване у приватних осіб або агентств; розміщення у родичів, або знайомих, що надається безкоштовно; інше розміщення на колективній або індивідуальній основі;   -36- Беспалий Б.Я.
 В реченні першому абзацу двадцять першого частини першої статті 1 замість слів "площадки для кемпінгу" записати слова "кемпінги" - далі за текстом. В другому реченні абзацу двадцять першого частини першої статті 1 слова "орендовані кімнати у сімейних будинках" вилучити.  		Враховано редакційно    
    -37- Миримський Л.Ю.
 В абзаці двадцять першому частини першої статті 1 розглянути доцільність визначення терміну "заклади розміщення туристів".  		Враховано    
24. туристичний центр - місцевість (місто, об'єкт), що приваблює туристів наявністю специфічних природно-рекреаційних та історико-культурних ресурсів, географічним положенням, і, як правило, має зручне транспортне сполучення та комплекс туристично-екскурсійного обслуговування;   -38- Миримський Л.Ю.
 В абзаці двадцять другому частини першої статті 1 розглянути доцільність визначення терміну "туристичний центр".  		Враховано    
25. туристичний продукт - комплекс туристично-екскурсійних послуг і товарів, що має споживчу вартість і призначений для задоволення потреб туриста або екскурсанта під час подорожі;   -39- Танюк Л.С.
 Абзац двадцять третій частини першої статті 1 викласти в такій редакції: "туристичний продукт- комплекс туристично-екскурсійних послуг і товарів, що призначений для задоволення потреб туриста або екскурсанта під час подорожі; ".  		Враховано редакційно    
26. туристський ваучер (путівка) - документ встановленої форми, що видається туристові суб'єктом туристичної діяльності та підтверджує оплату туристом вартості турпродукту та право на отримання його у повному обсязі згідно з договірними умовами туру, а також підтверджує факт їх надання (ненадання);   -40- Миримський Л.Ю.
 В абзаці двадцять четвертому частини першої статті 1 визначення терміну "туристський ваучер (путівка) залишити в редакції чинного Закону".  		Враховано частково    
    -41- Зарубінський О.О.
 В абзаці двадцять четвертому частини першої статті 1 замість слів "туристський ваучер" записати слова "туристичний ваучер".  		Враховано редакційно    
27. тур - туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг, що складається з двох і більше компонентів турпродукту (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо); керівник туристської групи - особа, що є представником суб'єкта туристичної діяльності та виступає від його імені, супроводжує туристів, забезпечує виконання умов договору про надання туристичних послуг; послуги екскурсовода (гіда) - діяльність професійно підготовленої фізичної особи щодо ознайомлення туристів і екскурсантів з туристичними ресурсами країни (місця) тимчасового відвідування, що здійснюється на підставі спеціального дозволу (сертифікату або ліцензії);   -42- Миримський Л.Ю.
 В абзаці двадцять п'ятому частини першої статті 1 визначення терміну "тур" залишити в редакції чинного Закону".  		Враховано редакційно    
28. ліцензія на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг - документ державного зразка, що засвідчує право суб'єкта туристичної діяльності на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності в галузі туризму протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов; сертифікат відповідності - документ, що підтверджує якість туристичних послуг та їх відповідність конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.   -43- Миримський Л.Ю.
 В абзаці двадцять восьмому частини першої статті 1 визначення "ліцензія на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг" потребує редакційного доопрацювання.  		Враховано   Розділ І. Загальні положення Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо); супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам; характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам; просування туристичного продукту - комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів, тощо); місце продажу (реалізації) туристичних послуг - країна, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт; місце надання туристичних послуг - країна, на території якої безпосередньо надаються туристичні послуги. Стаття 2. Законодавство України про туризм Законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів , що видаються відповідно до них. Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 3. Туристичні ресурси України Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності. Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів України визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування у відповідності з програмами розвитку туризму. Класифікація та оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з обліком гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збереження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до закону. Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначаються їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та іншими умовами. Під час містобудівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях рекреаційних зон відповідні органи виконавчої влади, власники об'єктів містобудування повинні передбачати максимальну інтеграцію споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного й історико-культурного середовища. Стаття 4. Організаційні форми та види туризму Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни. Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території. Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму: дитячий; молодіжний; сімейний; для осіб похилого віку; інвалідів тощо; культурно-пізнавальний; лікувально-оздоровчий, спортивний; релігійний; екологічний (зелений); сільський; підводний; гірський; пригодницький; мисливський; автомобільний; самодіяльний тощо. Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законами України. Стаття 5. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі й інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг, і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність; інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг; гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, що проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом, і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування; фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо. Перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.  
    -44- Толочко П.П.
 Статтю 1 доповнити новим абзацем такого змісту: "туристична подорож (похід) -проходження групою туристів маршруту з метою виконання спортивних нормативів, навчально-пізнавальних, виховних та оздоровчих цілях. Туристські подорожі можуть бути організовані з таких видів туризму: пішоходного, лижного, водного, гірського, велосипедного, спелео, автомобільного, мотоциклетного, вітрильного".  		Враховано частково    
    -45- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Розділ І викласти в такій редакції: "Розділ І. Загальні положення Статтю1викласти в такій редакції: У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: Туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без зайняття оплачуваною діяльністю в місці перебування; Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін; Туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менш ніж дві такі послуги, що реалізуються або пропонуються для реалізації за єдиною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо); супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам; характерні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам; просування туристичного продукту - комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подорожей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів, мап тощо); місце продажу (реалізації) туристичних послуг - країна, в якій зареєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує туристичний продукт; місце надання туристичних послуг - країна, на території якої здійснюється безпосереднє споживання туристичних послуг. "  		Враховано    
    -46- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Розділ І доповнити новою статтею 2 наступного змісту: "Стаття 2. Законодавство України про туризм Законодавство України про туризм складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства України, що видаються відповідно до них. Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників регулюються Цивільним та Господарським кодексами України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору. "  		Враховано    
    -47- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Розділ І доповнити новими статтями 3 -5 такого змісту: "Стаття 3. Туристичні ресурси України Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності. Напрямки освоєння і розвитку туристичних ресурсів України визначаються органами державної влади, органами місцевого самоврядування у відповідності з програмами розвитку туризму. Класифікація та оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з обліком гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, збереження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх відновлення визначаються відповідно до закону. Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спроможністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та іншими умовами. Під час містобудівного планування, проектування, розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях рекреаційних зон відповідні органи влади, власники об'єктів містобудування повинні передбачати максимальну інтеграцію споруджуваних об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного й історико-культурного середовища." Стаття 4. Організаційні форми та види туризму Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни. Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території. Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак, туризм може бути дитячий молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, інвалідів тощо, культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний (зелений), сільський, підводний, гірський, пригодницький, мисливський, автомобільний, самодіяльний тощо. Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законами України. Стаття 5. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі й інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб'єкти туристичної діяльності) є: туристичні оператори (туроператори) - юридичні особи, створені за законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення здійснення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг, і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (турагенти) - юридичні особи, створені за законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг, і, які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність; інші суб'єкти підприємницької діяльності та фізичні особи, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг; гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, що провадять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом, і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування. Перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.  		Враховано    
29. 2. Частину першу статті 3 викласти в такій редакції: "1. Держава проголошує туризм однією з пріоритетних галузей економіки. Діяльність у сфері туризму спрямовується, насамперед, на формування конкурентоспроможного на світовому ринку національного туристичного продукту на основі ефективного використання природного, історичного, соціального та культурного потенціалу України, досягнення максимальної прибутковості галузі, забезпечення соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки держави."   -48- Танюк Л.С.
 Частину першу статті 3 викласти в такій редакції: "Держава проголошує туризм однією з пріоритетних галузей економіки і всіляко сприяє розвитку насамперед внутрішнього та іноземного в'їзного туризму".  		Враховано редакційно    
    -49- Толочко П.П.
 В реченні другому частини першої статті 3 після слів "насамперед, на" доповнити словами "розвиток внутрішнього туризму як базового для формування " - далі за текстом.  		Враховано редакційно    
    -50- Миримський Л.Ю.
 В реченні другому частини першої статті 3 після слів "інтересів і" записати слова "дотримання вимог" і далі за текстом.  		Враховано редакційно    
30. 3. В абзаці другому частини другої статті 3 слова "історико-культурною" замінити словами "історичною та культурною".       
31. 4. Частину другу статті 3 доповнити абзацом третім такого змісту:       
32. "створення розвинутої туристичної інфраструктури, облаштування національної мережі міжнародних транспортних коридорів об'єктами сервісу; ".       
33. у зв'язку з цим абзаци 3-17 вважати абзацами 4-18.       
34. в абзаці 9, 15 частини другої статті 3 слова "туристичної індустрії" замінити на слова "туристичної інфраструктури".   -51- Миримський Л.Ю.
 Розділ ІІ - назву викласти в наступній редакції: "Державне регулювання в галузі туризму"  		Враховано частково   Розділ ІІ. Державна політика та державне регулювання в галузі туризму Стаття 6. Основні способи та цілі державного регулювання в галузі туризму. Основні пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму Держава проголошує туризм одним з приорітетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності. Реалізація державної політики здійснюється шляхом: визначення і реалізації основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму; визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони; спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму; визначення основ безпеки туризму; нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного й іншого видів обслуговування громадян); ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу; встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу; організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму; визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму; участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму. Державне регулювання в галузі туризму здійснюється іншими способами, визначеними законом. Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є: забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав; безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд; збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності. Основними пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму є: удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму; забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць; розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, сільського, екологічного (зеленого) туризму; розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання; забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених прошарків населення шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб. Основні пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму визначаються у загальнодержавній програмі розвитку туризму в Україні на термін їх реалізації.  
    -52- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Закон доповнити статтею 6 наступного змісту: "Розділ ІІ. Державна політика та державне регулювання в галузі туризму Стаття 6. Основні способи та цілі державного регулювання в галузі туризму. Пріоритетні напрямки державної політики в галузі туризму Держава проголошує туризм одним з приорітетних напрямків розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності. Державне регулювання в галузі туризму здійснюється шляхом: визначення і реалізації основних напрямків державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямків розвитку туризму; визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони; спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму; визначення основ безпеки туризму; нормативного регулювання відносин в галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного й іншого видів обслуговування громадян); ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації туристичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу; встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу; організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму; визначення пріоритетних напрямків і координації наукових досліджень та підготовки кадрів в галузі туризму; участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму. Державне регулювання в галузі туризму здійснюється за допомогою інших способів, визначених законом. Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є: забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав; безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд; збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримка пріоритетних напрямків туристичної діяльності. Основними пріоритетними напрямками державної політики в галузі туризму є: удосконалення правових засад регулювання відносин в галузі туризму; забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць; розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, сільського зеленого туризму; розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання; забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених прошарків населення шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб; Пріоритетні напрямки державної політики в галузі туризму визначаються загальнодержавною програмою в галузі туризму на термін їх реалізації.."  		Враховано    
35. 5. У частині першій статті 4 абзаци перший, другий, шостий, дев'ятий та десятий викласти в такій редакції:       
36. "1. Державну політику в галузі туризму здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади, повноваження якого визначаються цим Законом та Положенням, що затверджується відповідно до чинного законодавства.   -53- Беспалий Б.Я.
 В абзаці першому частини першої статті 4 слово "уповноважений" виключити, після слів "орган виконавчої влади" записати слова "з питань туризму" - далі за текстом до слів "відповідно до чинного законодавства", замість яких записати слова "Кабінетом Міністрів України".  		Враховано    
    -54- Танюк Л.С.
 В абзаці першому частини першої статті 4 після слів "що затверджується" визначити орган або посадову особу, яким затверджується і далі за текстом.  		Враховано    
    -55- Миримський Л.Ю.
 В абзаці першому частини першої статті 4 і далі у всьому тексті законопроекту замість слів "уповноважений центральний орган виконавчої влади" записати слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади ".  		Враховано редакційно    
37. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань туризму на підставі цього Закону: "   -56- Беспалий Б.Я.
 В абзаці першому частини другої статті 4 слова "Уповноважений" і "на підставі цього Закону" вилучити.  		Враховано    
    -57- Миримський Л.Ю.
 Другу частину статті 4 привести у відповідність до Конституції України.  		Враховано    
38. "координує діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, туристичних, оздоровчих підприємств, інших закладів відпочинку щодо розвитку туристичної індустрії незалежно від форм власності та відомчої належності; "   -58- Танюк Л.С.
Зарубінський О.О.
 В абзаці другому частини другої статті 4 замість слів "туристичної індустрії" записати слова "туристичної інфраструктури" і далі за текстом.  		Враховано редакційно    
    -59- Зарубінський О.О.
 В абзаці другому частини другої статті 4 замість слів "туристичної індустрії" записати слова "туристичної інфраструктури".  		Враховано редакційно    
39. "здійснює ліцензування господарської діяльності в галузі туризму, контролює виконання суб'єктами туристичної діяльності ліцензійних умов, вимог інших нормативно-правових актів в галузі туризму, застосовує до них санкції за виявлені порушення, бере участь у встановленні державних стандартів у сфері туристичних послуг, сертифікації готельних послуг і послуг харчування; "   -60- Беспалий Б.Я.
 В абзаці третьому частини другої статті 4 після слів "застосовує до них" записати слова "передбачені законом", далі за текстом.  		Враховано редакційно    
    -61- Зарубінський О.О.
 В абзаці третьому частини другої статті 4 після слів "і послуг харчування" записати слова "що надаються суб'єктами туристичної інфраструктури".  		Враховано редакційно    
40. "координує роботу по підготовці фахівців з питань організації туристичної діяльності, встановлює кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які її здійснюють, проводить науково-дослідну роботу в галузі туризму; ".   -62- Миримський Л.Ю.
 Статтю 4 доповнити новою частиною такого змісту: "Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання в галузі туризму".  		Враховано    
41. 6. У тексті Закону слова "Державний комітет України по туризму" в усіх відмінках замінити словами "Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань туризму" у відповідних відмінках.   -63- Беспалий Б.Я.
 У тексті Закону слово "уповноважений" вилучити.  		Враховано   Стаття 7. Органи, що здійснюють регулювання в галузі туризму Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції. Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі туризму До виключних повноважень Верховної Ради України в галузі туризму належать: визначення основних напрямів державної політики в галузі туризму; затвердження загальнодержавних програм розвитку туризму; визначення правових засад регулювання відносин в галузі туризму, їх удосконалення та адаптація із загальновизнаними нормами міжнародного права; визначення в законі про Державний бюджет України обсягу фінансового забезпечення туристичної галузі. Верховна Рада України відповідно до Конституції України може брати до свого розгляду й інші питання, що стосуються туризму. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх повноважень: затверджують регіональні програми розвитку туризму, що фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку туризму; контролюють фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів. Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції та законів України здійснює інше нормативне регулювання з питань туризму, історико-культурних заповідників, музеїв, інших закладів культури, вирішує питання щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму тощо. Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень: затверджують місцеві програми розвитку туризму; визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету; вживають заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг. Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі туризму Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України: здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму; розробляє загальнодержавні програми розвитку туризму в Україні і фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства; приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галузі туристичної діяльності; забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і вжиття заходів для їх збереження; сприяє розвитку туристичної індустрії та створенню ефективної туристичної інфраструктури; вживає заходів щодо забезпечення безпеки туристів, захисту їх прав, інтересів і власності; організовує та забезпечує реалізацію державної інвестиційної політики в галузі туристичної діяльності; готує та подає на розгляд Верховної Ради України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки проектів і програм з розвитку туризму; інформує Верховну Раду України про виконання загальнодержавної програми розвитку туризму в Україні; визначає порядок організації рятувальних команд і порядок вжиття рятувальних заходів; створює державну систему наукового забезпечення в галузіі туристичної діяльності; здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму; вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень. Стаття 10. Повноваження центральних органів виконавчої влади в галузі туризму Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму : організує та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму, виконання цього Закону та інших нормативних актів; бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у галузі туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення; забезпечує реалізацію загальнодержавних програм розвитку туризму в Україні; організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону; бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері; організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг; реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері; бере участь в розробці програм облаштування транспортних магістралей об'єктами туристичної інфраструктури; бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень в галузі туризму та проведенні науково-дослідних робіт у цій галузі; проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інформацію про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та всередині держави; у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму; вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку; сприяє координації діяльності виконавчих органів, суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, що здійснюють діяльність в галузі туризму; надає суб'єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу; пропонує для спільного використання юридичними особами та громадянами-підприємцями, які надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг; поширює соціальну рекламу в галузі туризму; для забезпечення реалізації своїх повноважень, узгодження та врахування інтересів суб'єктів туристичної діяльності утворює координаційно-дорадчий орган. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму має інші повноваження, передбачені законом. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень: забезпечують реалізацію державної політики в галузі туризму; здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної політики в цій галузі; беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики; здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Стаття 11. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень: здійснюють виконавчі та інші організаційно-розпорядчі функції щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму; розробляють проекти регіональних програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам; вживають заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму; сприяють туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури; розробляють і впроваджують заходи для захисту місцевих туристичних ресурсів; видають дозволи на право здійснення туристичного супроводу; аналізують ринок туристичних послуг у межах адміністративно-територіальних одиниць, представ-ляють центральному органу виконавчої влади в галузі туризму необхідні відомості про розвиток туризму в адміністративно-територіальних одиницях; здійснюють соціальну рекламу туристичних ресурсів, утворюють відповідні інформаційні центри; сприяють дитячому та молодіжному туризму; беруть участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету; надають суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну допомогу щодо організації їх діяльності; залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах; подають центральному органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції стосовно включення заходів з регіональних програм розвитку туризму до загальнодержавних програм; вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції про анулювання відповідної ліцензії; здійснюють іншу діяльність в галузі розвитку туризму відповідно до законодавства України. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень: розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам; вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму; залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів; організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення; сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів; залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця; сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.  
    -64- Миримський Л.Ю.
 Доповнити ІІ розділ новою статтею щодо повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі туризму.  		Враховано    
    -65- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Розділ ІІ доповнити новими статтями 7-11 наступного змісту: "Стаття 7. Органи що здійснюють регулювання в галузі туризму Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань туризму, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції. Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі туризму До виключних повноважень Верховної Ради України в галузі туризму відповідно до Конституції України належать: визначення основних напрямів державної політики в галузі туризму; затвердження загальнодержавних програм розвитку туризму; визначення правових засад регулювання відносин в галузі туризму, їх удосконалення та адаптація із загальновизнаними нормами міжнародного права; визначення в законі про Державний бюджет України обсягу фінансового забезпечення туристичної галузі. Верховна Рада України відповідно до Конституції України може приймати до свого розгляду й інші питання, що стосуються туризму. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх повноважень: затверджують регіональні програми розвитку туризму, що фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку туризму; контролюють фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів. Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції та законів України здійснює інше нормативне регулювання з питань туризму, історико-культурних заповідників, музеїв, інших закладів культури, вирішує питання щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму тощо. Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх повноважень: затверджують місцеві програми розвитку туризму; визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм розвитку туризму; доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих програм розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету; вживають заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі туризму Кабінет Міністрів України на підставі Конституції та законів України: здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму; розробляє загальнодержавні програми розвитку туризму в Україні і фінансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства; приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галузі туристичної діяльності; забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і здійснення заходів для їх збереження; сприяє розвитку туристичної індустрії та створенню ефективної туристичної інфраструктури; здійснює заходи щодо забезпечення безпеки туристів, вживає заходів щодо захисту їх прав, інтересів і власності; організовує та забезпечує виконання державної інвестиційної політики в галузі туристичної діяльності; готує та подає Верховній Раді України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки проектів і програм з розвитку туризму; інформує Верховну Раду України про виконання загальнодержавної програми розвитку туризму; визначає порядок організації рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів; створює державну систему наукового забезпечення в області туристичної діяльності; здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму; вирішує інші питання, віднесені Конституцією та законами України до його повноважень Стаття 10. Повноваження центральних органів виконавчої влади в галузі туризму Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму в межах його повноважень: організує та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму, виконання цього Закону та інших нормативних актів;. бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів в галузі туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує нормативно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери вносить пропозиції щодо його удосконалення;забезпечує реалізацію загальнодержавних програм розвитку туризму в Україні; організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціональне використання та охорону; бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та сертифікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері; організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних послуг; реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курортно-рекреаційній сфері; бере участь в розробці програм облаштування транспортних магістралей об'єктами туристичної інфраструктури; бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямків наукових досліджень в галузі туризму та проведенні науково-дослідних робіт у цій галузі; проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інформацію про Україну і її туристичні можливості на міжнародному туристичному ринку та у середині держави; у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму; здійснює заходи щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку; сприяє координації діяльності виконавчих органів, суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, що здійснюють діяльність в галузі туризму; надає суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну та іншу допомогу; пропонує для спільного використання юридичними особами та громадянами-підприємцями, що надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг; поширює соціальну рекламу в галузі туризму; для забезпечення реалізації своїх повноважень, узгодження та врахування інтересів суб'єктів туристичної діяльності утворює координаційно-дорадчий орган. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму реалізує інші повноваження визначені законами України. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію державної політики в галузі туризму, здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної політики у цій галузі, беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики, а також здійснюють інші повноваження на виконання Конституції та законів України. Стаття 11. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень: здійснюють виконавчі та інші організаційно-розпорядчі функції щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму; розробляють проекти регіональних програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам; вживають заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму; сприяють туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури; розробляють і впроваджують заходи для захисту місцевих туристичних ресурсів; видають дозволи на право здійснення туристичного супроводу; аналізують ринок туристичних послуг в межах адміністративно-територіальних одиниць; аналізують і представляють центральному органу виконавчої влади в галузі туризму необхідні зведення про розвиток туризму в адміністративно-територіальних одиницях; здійснюють соціальну рекламу туристичних ресурсів, утворюють відповідні інформаційні центри; сприяють дитячому та молодіжному туризму; беруть участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів в галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок місцевого бюджету; надають суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну допомогу щодо організації їх діяльності; залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах; подають пропозиції центральному органу виконавчої влади в галузі туризму стосовно включення заходів з регіональних програм з розвитку туризму до загальнодержавних програм; вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції про анулювання відповідної ліцензії; здійснюють іншу діяльність в галузі розвитку туризму відповідно до законодавства України. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень: розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам; вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму; залучають підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів; організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення; сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів; залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця; сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.  		Враховано    
42. 7. У частині другій статті 10 друге речення викласти в такій редакції:       
43. "З метою збереження природного середовища та культурної спадщини цими суб'єктами може передаватися до місцевих бюджетів частина прибутків цільового використання."   -66- Танюк Л.С.
 Друге речення у частині другій статті 10 викласти у такій редакції: "З метою збереження природного середовища та культурної спадщини, суб'єкти туристичної діяльності передають до місцевих бюджетів для цільового використання на реставрацію пам'яток історії та культури 5% прибутків, отриманих від здійснення зарубіжного виїзного туризму".  		Відхилено   Стаття 12. Програми розвитку туризму в Україні Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються загальнодержавні, державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму. Загальнодержавні програми затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі. Відповідно до загальнодержавних програм розробляються регіональні та інші програми розвитку туризму. Загальнодержавні, державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму повинні передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузі туризму. Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних програм розвитку туризму, а також місцевих програм визначається відповідно до закону. Розділ ІІІ. Безпека туризму Стаття 13. Безпека в галузі туризму Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на: забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля, при здійсненні туристичних подорожей, захист і заступництво громадян України за її межами; забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, незавдання шкоди довкіллю; інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування; надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації; забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку; заборонення використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян; охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля; забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо. З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані: інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо); створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо; забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо); забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем; забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги; забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих; оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб. Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходів, щодо забезпечення мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати завдані їм при цьому збитки. Надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації в межах території України, здійснюється спеціалізованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до законодавства України. Організація рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів визначаються Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Стаття 14. Захист інтересів українських туристів за межами України Держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон. У разі виникнення надзвичайних ситуацій держава вживає заходів щодо захисту інтересів українських туристів за межами України, у тому числі заходів для їх евакуації з країни тимчасового перебування. Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та турагента З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язаний здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами. Туроператор для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат туриста з його повернення в місце постійного проживання (перебування), відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку. Турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в установленому порядку. Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20 000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10 000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2 000 євро. Будь-які суми, надання яких гарантується фінансовим забезпеченням цивільної відповідальності туроператора, використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на підставі та за наявності обставин, зазначених у цій статті. Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється відповідною кредитною установою на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконання туроператором (турагентом) договірних зобов'язань. Стаття 16. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування. Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування. Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування. Обов'язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі. За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування інших ризиків, пов'язаних зі здійсненням подорожі. За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця постійного проживання при настанні нещасного випадку або хвороби. Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, проводиться у встановленому порядку.  
    -67- Миримський Л.Ю.
 Друге речення у частині другій статті 10 викласти у такій редакції: "Звільняється від оподаткування частина доходу суб'єкта туристичної діяльності, що направляється на фінансування державних програм по збереженню природного середовища та культурної спадщини".  		Відхилено    
    -68- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Розділ ІІ доповнити новою статтею 12 такого змісту: "Стаття 12. Програми розвитку туризму в Україні Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються загальнодержавні, державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму. Загальнодержавні програми затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі. Відповідно до загальнодержавних програм розробляються регіональні та інші програми розвитку туризму. Загальнодержавні, державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму повинні передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузі туризму. Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних програм розвитку туризму, а також програм місцевого значення визначається відповідно до закону".  		Враховано    
    -69- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Закон доповнити новим розділ ІІІ. "Безпека туризму" такого змісту: "Розділ ІІІ. Безпека туризму Стаття 13. Безпека в галузі туризму Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень здійснюють заходи, спрямовані на: забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на свободу пересування, безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних та інших потреб при здійсненні туристичних подорожей, захист і заступництво громадян України за її межами; забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, не нанесення шкоди довкіллю; інформування суб'єктів туристичної діяльності про погрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування; надання необхідної допомоги туристам, що опинилися у надзвичайній ситуації; забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичного, правового й іншого видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку; попередження використання туризму в цілях незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян; охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля; забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо. З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності відповідно зобов'язані: інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо); створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо; забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо); забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем; забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги; забезпечувати надання оперативної допомоги особам, що постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих; оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб. Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зобов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та охорони культурної спадщини, а також здійснювати заходи, щодо забезпечення мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати нанесений їм збиток. Надання необхідної допомоги туристам, що опинилися у надзвичайній ситуації в межах території України, здійснюється спеціалізованими державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до законодавства України. Організація рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів визначаються Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних туристів відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Стаття 14. Захист інтересів українських туристів за межами України Держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон. У випадках виникнення надзвичайних ситуацій держава вживає заходів щодо захисту інтересів українських туристів за межами України, у тому числі заходів для їх евакуації з країни тимчасового перебування. Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності туроператора та турагента З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян - споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язаний здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної організації) перед туристами. Туроператор для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу у разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат туриста з його повернення в місце постійного проживання (перебування), відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором повинен надати фінансове забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом. Турагент, для покриття своєї відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні туристу у разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, які пов'язані з необхідністю відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати фінансове забезпечення своєї відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом. Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має складати суму, еквівалентну не менш ніж 20 000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму має складати суму, еквівалентну не менш ніж 10 000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має складати суму, еквівалентну не менш ніж 2 000 євро. Будь-які суми, надання яких гарантується фінансовим забезпеченням цивільної відповідальності туроператора використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на підставі та за наявності обставин, зазначених у цій статті. Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом здійснюються відповідною кредитною установою на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконання туроператором договірних зобов'язань. Стаття 16. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування. Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування. Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування. Обов'язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі. За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування інших ризиків, пов'язаних зі здійсненням подорожі. За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця постійного проживання при настанні нещасного випадку або хвороби. Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або його майну, провадиться у встановленому порядку.  		Враховано    
44. 8. Статтю 13 викласти в такій редакції: "Стаття 13. Ліцензування туристичної діяльності       
45. З метою забезпечення рівності прав суб'єктів туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, захисту прав, інтересів, життя та здоров`я громадян, збереження національного природного середовища, об'єктів культурної спадщини, забезпечення інтересів і безпеки держави, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування певних видів господарської діяльності в галузі туризму.   -70- Беспалий Б.Я.
 Статтю 13 викласти в такій редакції: "З метою забезпечення належного рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування певних видів господарської діяльності в галузі туризму. Види господарської діяльності в галузі туризму, що підлягають ліцензуванню визначаються законом. Порядок ліцензування здійснюється згідно з законодавством про ліцензування".  		Враховано редакційно    
    -71- Зарубінський О.О.
 Статтю 13 доповнити новою частиною другою такого змісту: "Ліцензії видаються Уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань туризму. Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань туризму може делегувати право видачі ліцензій місцевим органам державної виконавчої влади в галузі туризму". В зв'язку з чим частину другу запропонованого варіанту статті 13 вважати частиною третьою.  		Відхилено    
46. Визначення видів господарської діяльності в галузі туризму, що підлягають ліцензуванню, та самого порядку ліцензування здійснюється згідно з чинним законодавством, що регулює відносини у цій сфері."       
47. 9. Статтю 14 виключити.       
48. 10. Статтю 15 викласти в такій редакції:       
49. "Стаття 15. Сертифікація туристичних послуг.       
50. Послуги закладів розміщення, харчування, транспортні послуги та послуги екскурсоводів підлягають обов'язковій сертифікації."   -72- Миримський Л.Ю.
 Статтю 15 викласти в такій редакції: "Готельні, транспортні послуги, послуги закладів харчування, екскурсоводів, спортивних інструкторів підлягають обов'язковій сертифікації на їх відповідність вимогам нормативних документів".  		Враховано редакційно    
51. 11. Абзац третій статті 16 виключити.   -73- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Закон доповнити новим розділом ІV такого змісту: "Розділ ІV. Організація туристичної діяльності Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліценції на турагентську діяльність. Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності. Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи турагентську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру. Стаття 18. Сертифікація і стандартизація в сфері туристичної діяльності Державна система стандартизації в сфері туристичної діяльності спрямована на: захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля; класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів; забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; взаємозамінніість; відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю. Стаття 25. Права та обов'язки туристів та екскурсантів Туристи (екскурсанти) мають право на: реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності; необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятники природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища; інформацію про наявність ліцензії y суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність в галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством; отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором; на особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна; на одержання відповідної медичної допомоги; на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору; сприяння органів державної влади України в одержанні правових й інших видів допомоги, а громадяни України також і за її межами; реалізацію інших прав. Туристи (екскурсанти) зобов'язані: не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування; виконувати митні, прикордонні санітарні та інші правила; поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місця) перебування; зберігати довкілля, дбайливо відноситися до об'єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування; дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг; надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту; дотримуватися під час подорожі правила особистої безпеки. відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями. Виконувати інші обов'язки передбачені законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування."сть та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію; створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг. Сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою: запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна і довкілля; сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг; забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості і видів туристичних послуг. Перелік туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони навколишнього середовища, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Підтвердження відповідності туристичних послуг здійснюється в установленому порядку. Стаття 19. Встановлення категорій об'єктів туристичної інфраструктури З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної інфраструктури присвоюються категорії якості та рівня обслуговування. Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям та іншим подібним закладам, закладам харчування тощо) відповідної категорії здійснюється за заявою його власника. Види категорій об'єктів туристичної інфраструктури, порядок їх встановлення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України." Стаття 20. Договір на туристичне обслуговування За договором на туристичне обслуговування одна сторона за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за завданням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера. До укладання договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана наступна інформація про: 1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення; 2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці; 3) туроператора (турагента), його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів; 4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення. До початку надання туристичних послуг їх споживачу за його вимогою повинна бути надана наступна інформація: загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг (за його наявності); програма туристичного обслуговування; характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, у тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а також інша обов'язкова інформація, передбачена кодексами і правилами перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування); характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування, а також інша обов'язкова інформація, передбачена цим Законом, іншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування); про звичаї місцевого населення, пам'ятники природи, історії, культури та інших об'єктів туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну і епідеміологічну обстановку; про правила в'їзду до країни (місце) тимчасового перебування та перебування там; про види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки; про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок зустрічей і проводів, супроводу туристів; про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування, його тривалості; відомості про мінімальну кількість туристів у групі, терміни інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться через недобір групи; відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, зв'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати; про ціну туристичного обслуговування і порядку здійснення оплати; про місце перебування організації (організацій), уповноважених туроператором на прийняття претензій туристів, а також про адреси і телефони українських дипломатичних установ у країні тимчасового перебування, або місцевих службах, до яких можна звернутися у випадку виникнення труднощів під час туристичної поїздки; Кожна із сторін договору може вимагати зміни або розірвання договору в зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладанні договору. До істотних змін обставин належать: 1)погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі; 2)непередбачене збільшення транспортних тарифів; 3)введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов'язкових платежів; 4)різка зміна курсу національних валют; 5)інші підстави, обумовлені домовленістю сторін. Турист вправі відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ним витрат за послуги, зроблені до цього повідомлення. У випадку, коли невиконання договору на туристичне обслуговування зумовлене обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, турист відшкодовує туроператору (турагенту) фактично понесені витрати, якщо інше не передбачено законодавчими актами або договором. Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста. Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів. Зміна ціни туристичного продукту, погодженої сторонами, можлива лише у випадках, передбачених договором і тільки при істотній зміні обставин, передбачених цим Законом але не пізніше, ніж за 10 днів до початку туристичної подорожі у випадку, якщо її тривалість складає більш ніж 10 днів, за 5 днів до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість складає від 2 до 10 днів, за 48 годин до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість складає один день. При цьому ціна туристичного продукту не може перевищувати 5 відсотків від його первісної ціни. У разі перевищення ціни туристичного продукту вище 5 відсотків від первісної ціни, турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому всі раніше сплачені кошти. Туроператор (турагент) може в договорі з туристом обмежити свою відповідальність розміром подвійної плати вартості туристичного продукту (туристичних послуг), якщо туроператор (турагент) несе перед туристом одноособову відповідальність за шкоду, що виникла внаслідок дій (бездіяльності) одного з виконавців послуг, що обумовлені договором. Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну туриста визначається за правилами цивільного законодавства, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність туроператора. Стаття 21. Договір на екскурсійне обслуговування За договором на екскурсійне обслуговування одна сторона за встановлену договором плату зобов'язується надати за завданням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-перекладача), загальною тривалістю не більше 24 годин та не включають в себе послуги з розміщення. Договір на екскурсійне обслуговування укладається за правилами визначеними цивільним законодавством, в тому числі шляхом видачі ваучера. Загальні положення про договір на надання послуг застосовуються до договору на екскурсійне обслуговування, якщо інше не передбачене законом та не суперечить суті зобов'язання. Особа, що надає екскурсійні послуги зобов'язана до укладання договору на екскурсійне обслуговування надати екскурсанту необхідну і достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, їх види і особливості, кваліфікацію екскурсовода, про порядок і строки оплати екскурсійних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування. Відповідальність сторін за невиконання, неналежне виконання сторонами зобов'язань відповідно до договору на екскурсійне обслуговування, порядок припинення договору на екскурсійне обслуговування визначаються відповідно до цивільного законодавства та законодавства з питань захисту прав споживачів. Стаття 22. Договір на готельне обслуговування За договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному житловому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших, визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанному обслуговуванню), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю. До відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються цивільне законодавство, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші правові акти, прийняті відповідно до них. Цей Закон застосовується при наданні готельного обслуговування в мотелях, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, а також інших місцях, призначених для розміщення громадян. Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення зобов'язаний до укладання договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх видах і особливостях, про порядок і терміни оплати послуг готелю, та повідомити проживаючого на його прохання інші пов'язані із договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів. Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом складання письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, особу від якої надходить заявка. У випадку прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівкою можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю. Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором (турагентом) та готелем чи іншим суб'єктом, що надає послуги з розміщення, визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними та цим Законом. Стаття 23. Ваучер Ваучер - форма письмового договору на туристичне обслуговування або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися у випадках передбачених цим Законом. У договорі на туристичне обслуговування, укладеного шляхом видачі ваучера мають міститися наступні дані: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище, ім'я (по-батькові) туриста (при груповій поїздці прізвище, ім'я членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна ціна; назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорію, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучеру. Ваучер є документом суворого обліку. Порядок оформлення ваучера та його використання затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму. Стаття 24. Права та обов'язки суб'єктів туристичної діяльності Суб'єкти туристичної діяльності мають право: виробляти і реалізовувати туристичні послуги у відповідності з законодавством; вносити пропозиції щодо охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, порядку використання; вносити пропозиції щодо вдосконалення освітніх програм з професійного навчання в галузі туризму, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахівців в галузі туризму; на встановлення об'єкту туристичної інфраструктури (готелям іншим об'єктам призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо), власниками яких вони є, відповідної категорії; на отримання в установленому порядку інформації, необхідної для здійснення їх діяльності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; брати участь, в установленому порядку, в розробці програм розвитку туризму та курортно-рекреаційної сфери; визначати та оприлюднювати шляхом опублікування загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг; визначати мінімальну кількість туристів (екскурсантів) у групі; на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) органів влади, їх посадових осіб чи заподіяних суб'єктами туристичної діяльності. Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані: провадити діяльність в галузі туризму, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності ліцензій; надавати туристичні послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації, після проведення такої сертифікації в установленому порядку; залучати до надання туристичних послуг осіб, які відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам, а у випадках визначених цим Законом, також мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу; надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов'язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом; надавати туристичні послуги в обсягах та термінах, обумовлених договором; виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, охорони туристичних ресурсів України та довкілля; вести облікову та іншу визначену законодавством документацію, представляти в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітн  		Враховано   Розділ ІV. Організація туристичної діяльності Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності З метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліценції на турагентську діяльність. Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів. Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності. Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи турагентську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру. Стаття 18. Сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності Державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на: захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля; класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля; підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів; забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій; взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію; створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг. Сертифікація товарів, робіт, послуг у сфері туристичної діяльності здійснюється з метою: запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна і довкілля; сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг; забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості і видів туристичних послуг. Перелік туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони навколишнього середовища, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Підтвердження відповідності туристичних послуг здійснюється в установленому порядку.  
52. 12.Статтю 19 викласти в такій редакції:       
53. "Стаття 19. Підстава для отримання туристичних послуг       
54. Підставою для отримання туристом /групою туристів/ туристичних послуг є оплата їх вартості на основі договору між ним /ними/ та суб'єктом туристичної діяльності, підтверджену туристським ваучером."      Стаття 19. Встановлення категорій об'єктів туристичної інфраструктури З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристичної інфраструктури присвоюються категорії якості та рівня обслуговування. Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям та іншим подібним закладам, закладам харчування тощо) відповідної категорії здійснюється за заявою його власника. Види категорій об'єктів туристичної інфраструктури, порядок їх встановлення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України. Стаття 20. Договір на туристичне обслуговування За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація про: 1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення; 2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці; 3) туроператора (турагента), його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів; 4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення. До початку надання туристичних послуг споживачу за його вимогою повинна бути надана інформація: про загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг (за його наявності); програма туристичного обслуговування; характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, у тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а також інша обов'язкова інформація, передбачена кодексами і правилами перевезень (якщо перевезення входить до складу туристичного обслуговування); характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни (місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного обслуговування, а також інша обов'язкова інформація, передбачена цим Законом, іншими нормативно-правовими актами (якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного обслуговування); про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього природного середовища, санітарну і епідеміологічну обстановку; про правила в'їзду до країни (місце) тимчасового перебування та перебування там; про види і способи забезпечення харчування під час туристичної поїздки; про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок зустрічей і проводів, супроводу туристів; про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування, його тривалості; відомості про мінімальну кількість туристів у групі, терміни інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться через недобір групи; відомості про страхову організацію, що здійснює страхування ризиків, пов'язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати; про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення оплати; про місце перебування організації (організацій), уповноважених туроператором на прийняття претензій туристів, а також про адреси і телефони українських дипломатичних установ у країні тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної поїздки. Кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору. До істотних змін обставин належать: 1)погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі; 2)непередбачене збільшення транспортних тарифів; 3)введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов'язкових платежів; 4)різка зміна курсу національних валют; 5)інші підстави, за домовленістю сторін. Турист вправі відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення. У разі якщо невиконання договору на туристичне обслуговування зумовлене обставинами, за які жодна зі сторін не відповідає, турист відшкодовує туроператору (турагенту) фактично понесені витрати, якщо інше не передбачено законодавчими актами або договором. Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста. Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів. Зміна ціни туристичного продукту, погодженої сторонами, можлива лише у випадках, передбачених договором і тільки при істотній зміні обставин, передбачених частиною сьомою цієї статті, але не пізніше ніж за 10 днів до початку туристичної подорожі у випадку, якщо її тривалість становить більше ніж 10 днів, за 5 днів до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить від 2 до 10 днів, за 48 годин до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість складає один день. При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати 5 відсотків його первісної ціни. У разі перевищення ціни туристичного продукту більше ніж 5 відсотків первісної ціни турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (турагент) зобов'язаний повернути йому всі раніше сплачені кошти. Туроператор (турагент) може в договорі з туристом обмежити свою відповідальність розміром подвійної плати вартості туристичного продукту (туристичних послуг), якщо туроператор (турагент) несе перед туристом одноособову відповідальність за шкоду, що виникла внаслідок дій (бездіяльності) одного з виконавців послуг, обумовлених договором. Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну туриста визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на туристичне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність туроператора. Стаття 21. Договір на екскурсійне обслуговування За договором на екскурсійне обслуговування одна сторона (суб'кт, що здійснює туристичну діяльність) за встановлену договором плату зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (екскурсанта) обслуговування, істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-перекладача) загальною тривалістю не більше 24 годин, які не включають в себе послуги з розміщення. Договір на екскурсійне обслуговування укладається за правилами, визначеними цивільним законодавством, в тому числі шляхом видачі ваучера. Загальні положення про договір на надання послуг застосовуються до договору на екскурсійне обслуговування, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Особа, яка надає екскурсійні послуги, зобов'язана до укладення договору на екскурсійне обслуговування надати екскурсанту необхідну і достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, його видів і особливостей, кваліфікації екскурсовода, про порядок і строки оплати екскурсійних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування. Відповідальність сторін за невиконання, неналежне виконання сторонами зобов'язань відповідно до договору на екскурсійне обслуговування, порядок припинення договору на екскурсійне обслуговування визначаються відповідно до цивільного законодавства та законодавства з питань захисту прав споживачів. Стаття 22. Договір на готельне обслуговування За договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю. До відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються цивільне законодавство, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них. Цей Закон застосовується при наданні готельного обслуговування в мотелях, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, а також інших місцях, призначених для розміщення громадян. Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати необхідну і достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види і особливості, про порядок і терміни оплати послуг готелю та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані із договором і відповідним готельним обслуговуванням відомості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством про захист прав споживачів. Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом складання письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю. Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором (турагентом) та готелем чи іншим суб'єктом, що надає послуги з розміщення, визначаються загальними положеннями про агентський договір, якщо інше не передбачено договором між ними та цим Законом. Стаття 23. Ваучер Ваучер - форма письмового договору на туристичне обслуговування або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися у випадках, передбачених цим Законом. У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися наступні дані: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість; назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучера. Ваучер є документом суворого обліку. Порядок оформлення ваучера та його використання затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.  
55. 13. В абзаці другому та третьому пункту першого статті 20 слова "20 днів" замінити словами "10 днів".       
56. 14. Частину третю статті 20 викласти в такій редакції: "3. Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані надавати статистичну звітність відповідно до порядку та термінів, встановлених чинним законодавством України про державну статистику, підзаконними актами центральних органів виконавчої влади з питань туризму та статистики."       
57. 15. В абзаці сьомому статті 21 слова "культурні, археологічні, історичні, природні цінності" замінити словами "об'єкти природи та культурної спадщини".       
58. 16. В абзаці п'ятому статті 22 слова "історії та культури" замінити словами "культурної спадщини".   -74- Миримський Л.Ю.
 В статті 19 слова "оплата їх вартості" вилучити.  		Враховано   Стаття 24. Права та обов'язки суб'єктів туристичної діяльності Суб'єкти туристичної діяльності мають право: виробляти і реалізовувати туристичні послуги згідно із законодавством; вносити пропозиції щодо охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, порядку використання; вносити пропозиції щодо вдосконалення освітніх програм з професійного навчання в галузі туризму, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахівців у галузі туризму; на встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо), власниками яких вони є, відповідної категорії; на отримання в установленому порядку інформації, необхідної для здійснення їх діяльності, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; брати, в установленому порядку участь в розробці програм розвитку туризму та курортно-рекреаційної сфери; визначати та оприлюднювати шляхом опублікування загальні умови типового (публічного) договору на надання туристичних послуг; визначати мінімальну кількість туристів (екскурсантів) у групі; на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) органів влади, їх посадових осіб чи заподіяних суб'єктами туристичної діяльності. Суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані: проводити діяльність в галузі туризму, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності ліцензій; надавати туристичні послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації, після проведення такої сертифікації в установленому порядку; залучати до надання туристичних послуг осіб, які відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам, а у випадках, визначених цим Законом, також мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу; надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов'язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом; надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором; виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, охорони туристичних ресурсів України та довкілля; вести облікову та іншу визначену законодавством документацію, надавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність; відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю. Стаття 25. Права та обов'язки туристів та екскурсантів Туристи та екскурсанти мають право на: реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності; необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища; інформацію про наявність ліцензії y суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність в галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством; отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором; особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна; одержання відповідної медичної допомоги; відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору; сприяння з боку органів державної влади України в одержанні правових та інших видів допомоги, а громадяни України також і за її межами; реалізацію інших прав. Туристи та екскурсанти зобов'язані: не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування; виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила; поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місця) перебування; зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об'єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування; дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг; надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту; дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки; відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями. Виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування.  
    -75- Зарубінський О.О.
 Абзаци другий, третій частини першої статті 20 залишити в чинній редакції Закону.  		Враховано редакційно    
    -76- Зарубінський О.О.
 Статтю 20 доповнити частиною третьою такого змісту: "Суб'єкт туристичної діяльності не може збільшити загальну вартість туру більш як на 5 відсотків, якщо це не обумовлено договором (контрактом). Відповідно частину третю вважати частиною четвертою.  		Враховано    
    -77- Беспалий Б.Я.
 В статті 20 слова "чинним" і "підзаконними актами центральних органів виконавчої влади з питань туризму та статистики" вилучити.  		Враховано редакційно    
59. 17. В статті 29 слова "туристичної індустрії" замінити на слова "туристичної інфраструктури".   -78- Зарубінський О.О.
 В статті 29 замість слів "Державний Комітет по туризму" записати слова "Уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань туризму".  		Враховано   Розділ V. Професійна підготовка фахівціа та наукове забезпечення туризму. Об'єднання підприємств та неприбуткові організації в галузі туризму Стаття 26. Професійна підготовка фахівців у галузі туризму Професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів у галузі туризму здійснюються державними, комунальними та приватними навчальними закладами в порядку, визначеному законом. Підготовка окремих категорій фахівців туристичного супроводу (гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників тощо), які не потребують здобуття громадянами професійно-технічної або вищої освіти із здобуттям кваліфікації за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, може здійснюватися у встановленому порядку юридичними чи фізичними особами або шляхом самоосвіти. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму бере участь у підготовці навчальних планів і програм навчання фахівців у галузі туризму, їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації, затверджує перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу. Стаття 27. Наукові дослідження розвитку туризму Наукові дослідження розвитку туризму проводяться з метою наукового забезпечення державної політики в галузі туризму, прогнозування та визначення перспектив його розвитку; встановлення методик класифікації та оцінки туристичних ресурсів, режиму їх охорони, збереження та відновлення, порядку використання; обліку гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля; розробки пропозицій щодо проектів загальнодержавних, регіональних та місцевих програм розвитку туризму, а також щодо визначення ліцензійних умов та переліку посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційних вимог щодо них, удосконалення професійної підготовки фахівців у сфері туристичної діяльності тощо. Визначення пріоритетних напрямів, керівництво та координація наукових досліджень в галузі туризму належить до компетенції наукового центру розвитку туризму. Положення про науковий центр розвитку туризму затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму. Стаття 28. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності та неприбуткові організації в галузі туризму Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, - юридичні особи та громадяни, які надають туристичні послуги, залежно від мети можуть утворювати об'єднання підприємств, що є юридичними особами чи без створення юридичних осіб, або вступати в такі об'єднання в порядку, визначеному Господарським кодексом України та іншими законами. З метою реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів у галузі туризму суб'єкти туристичної діяльності можуть створювати неприбуткові організації у сфері туристичної діяльності в порядку, визначеному Цивільним кодексом України або Законом України "Про об'єднання громадян" чи іншими законами. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства з метою реалізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації туристичної спрямованості. Неприбуткові організації в галузі туризму можуть спрямовувати свою діяльність на: формування і поширення інформації про туристичні ресурси України; підготовку пропозицій щодо розвитку туризму, курортно-рекреаційної сфери, охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, порядку використання; популяризацію туризму і сприяння його розвиткові; розробку власних стандартів туристичного, готельного, екскурсійного, та іншого обслуговування, схвалення кодексів усталеної практики та правил професійної етики; впровадження власних систем контролю якості здійснення туристичної діяльності; пропонування для спільного використання юридичними особами та громадянами-підприємцями, що надають туристичні послуги, знаків для товарів і послуг; вдосконалення освітніх програм з професійного навчання в галузі туризму, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахівців у галузі туризму; саморегулювання в галузі туризму; реалізацію та захист спільних прав і інтересів учасників туристичної діяльності; вирішення інших завдань, що не суперечать законодавству України. Громадські організації туристичної спрямованості можуть відповідно до закону представляти інтереси громадян - споживачів туристичних послуг. Розділ VІ. Контроль за діяльністю в галузі туризму. Відповідальність за порушення законодавства України про туризм Стаття 29. Органи, уповноважені на здійснення контролю за діяльністю в галузі туризму Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у випадках і в порядку, визначених законом, здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства з питань туристичної діяльності, проводять перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг, додержання ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності та відповідно до закону накладають стягнення і вживають інших заходів за порушення законодавства в галузі туризму. Стаття 30. Відповідальність за порушення законодавства в галузі туризму Порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: здійснення туристичної діяльності без отримання відповідного дозволу (ліцензії) або недодержання ліцензійних умов з надання туристичних послуг; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам та не мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу у випадках, визначених цим Законом; надання туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, без проведення такої сертифікації в установленому порядку; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об'єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об'єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об'єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію. Законами України може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності. Стаття 31. Відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у галузі туристичної діяльності Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у галузі туристичної діяльності за порушення законодавства несуть відповідальність згідно із законом. Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом. Стаття 32. Цивільно-правова та інші види відповідальності суб'єктів туристичної діяльності За неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Всі спори майнового характеру між суб'єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Стаття 33. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у галузі туристичної діяльності Суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законами України. Суб'єктам туристичної діяльності, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними законодавства в галузі туризму, збитки відшкодовуються відповідно до законів України. Стаття 34. Порядок розгляду спорів з питань надання туристичних послуг Спори з питань надання туристичних послуг розглядаються у встановленому законом порядку третейськими судами та судами загальної юрисдикції. Розділ VІІ. Міжнародне співробітництво в галузі туризму Стаття 35. Міжнародні договори України в галузі туризму. Участь України в міжнародних туристичних організаціях Правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму складають міжнародні договори України, укладені відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України". Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму на принципах і нормах, розроблених Всесвітньою туристською організацією (ВТО). Органом державної влади, що забезпечує представництво і реалізацію інтересів України в галузі туризму у відносинах з іншими країнами та з міжнародними туристичними організаціями, є центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, який у встановленому порядку бере участь в укладенні міжнародних договорів з питань туризму. Україна бере участь у діяльності міжнародних туристичних організацій відповідно до міжнародно-правових зобов'язань України та статутних документів таких організацій. Стаття 36. Представництва України в галузі туризму за межами України З метою розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку та ефективного використання її туристичних ресурсів окремі повноваження з представництва інтересів України в галузі туризму за межами України покладаються на її торгові представництва. За поданням центрального органу виконавчої влади в галузі туризму Кабінет Міністрів України може відкривати за межами України туристичні представництва. Порядок створення, діяльності і ліквідації туристичних представництв визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України. Стаття 37. Особливості здійснення діяльності в Україні іноземними суб'єктами туристичної діяльності Юридичні особи, створені за законодавством інших держав, іноземці та особи без громадянства здійснюють туристичну діяльність на території України відповідно до міжнародних договорів України в порядку, визначеному законом. Іноземні юридичні та фізичні особи можуть здійснювати туроператорську та турагентську діяльність шляхом створення підприємств згідно із законодавством України та отримання в установленому порядку ліцензій на здійснення відповідної діяльності. Туристичний супровід, що здійснюється на території України, може надаватися фахівцями туристичного супроводу , громадянами України та особами, які постійно проживають на території України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб'єктами туристичної діяльності не допускається. Така діяльність може здійснюватися лише через туроператорів, зареєстрованих згідно із законодавством України. Угоди, укладені з порушенням вимог цієї статті, є недійсними. Розділ VІІІ. Прикінцеві та перехідні положення 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року. 2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Фізичні і юридичні особи, які отримали ліцензії на організацію іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійну діяльність до дня офіційного оприлюднення цього Закону, до 1 квітня 2004 року можуть безкоштовно отримати ліцензію на провадження туроператорської чи турагентської діяльності за умови виконання вимог цього Закону та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на термін дії ліцензії старого зразка. 4. Кабінету Міністрів України у місячний строк після набрання чинності цим Законом: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. 5. У Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2001 р., N 22, ст. 105,)пункт 50 статті 9 Закону України викласти в такій редакції: "50) туроператорська та турагентська діяльність".  
    -79- Матвієнко А.С.
 В статті 29 після слів "підприємств туристичної індустрії" доповнити словами "та кадрів спортивного туризму".  		Враховано редакційно    
    -80- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Закон доповнити новими розділами V-VІІ такого змісту: "Розділ V. Професійна підготовка та наукове забезпечення. Об'єднання підприємств та неприбуткові організації в галузі туризму Стаття 26. Професійна підготовка фахівців в галузі туризму Професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів в галузі туризму здійснюється державними, комунальними та приватними навчальними закладами в порядку, визначеному законом. Підготовка окремих категорій фахівців туристичного супроводу (гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників тощо), які не потребують здобуття громадянами професійно-технічної або вищої освіти із здобуттям кваліфікації за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем може здійснюватися у встановленому порядку юридичними чи фізичними особами або шляхом самоосвіти. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму бере участь у створенні навчальних планів і програм навчання фахівців в галузі туризму, їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації, затверджує перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу. Стаття 27. Наукові дослідження розвитку туризму Наукові дослідження розвитку туризму провадяться з метою наукового забезпечення державної політики в галузі туризму, прогнозування та визначення перспектив його розвитку; встановлення методик класифікації та оцінки туристичних ресурсів, режиму їх охорони, збереження та відновлення, порядку використання; обліку гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля; розробки пропозицій щодо проектів загальнодержавних, регіональних та місцевих програм розвитку туризму, а також щодо визначення ліцензійних умов та переліку посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційних вимог щодо них, вдосконалення професійної підготовки фахівців в сфері туристичної діяльності тощо. Визначення пріоритетних напрямків, керівництво та координація наукових досліджень в галузі туризму належить до компетенції наукового центру розвитку туризму. Положення про науковий центр розвитку туризму затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму. Стаття 28. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності та неприбуткові організації в галузі туризму Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, - юридичні особи та громадяни, які надають туристичні послуги, залежно від мети можуть утворювати об'єднання підприємств, що є юридичними особами чи без створення юридичних осіб або вступати в такі об'єднання в порядку визначеному Господарським кодексом України та іншими законами. Суб'єкти туристичної діяльності з метою реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів в галузі туризму можуть створювати неприбуткові організації в сфері туристичної діяльності в порядку визначеному Цивільним кодексом України або Законом України "Про об'єднання громадян" чи іншими законами. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства з метою реалізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації туристичної спрямованості. Неприбуткові організації в галузі туризму можуть спрямовувати свою діяльність на: - формування і поширення інформації про туристичні ресурси України; - підготовку пропозицій щодо розвитку туризму, курортно-рекреаційної сфери, охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, порядку використання; - популяризацію туризму і сприяння його розвиткові; - розробку власних стандартів туристичного, готельного, екскурсійного, та іншого обслуговування, схвалення кодексів усталеної практики та правил професійної етики; - впровадження власних систем контролю якості здійснення туристичної діяльності; - пропонування для спільного використання юридичними особами та громадянами підприємцями, що надають туристичні послуги, знаків для товарів і послуг; - вдосконалення освітніх програм з професійного навчання в галузі туризму, підвищення рівня професійної підготовки працівників і фахівців в галузі туризму; - саморегулювання в галузі туризму; - реалізацію та захист спільних прав і інтересів учасників туристичної діяльності; - вирішення інших завдань, що не суперечать законодавству України. Громадські організації туристичної спрямованості можуть відповідно до закону представляти інтереси громадян - споживачів туристичних послуг. Розділ VІ. Контроль в галузі туризму. Відповідальність за порушення законодавства України про туризм Стаття 29. Органи, уповноважені на здійснення контролю за діяльністю в галузі туризму Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у випадках і порядку, визначених законом, здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства з питань туристичної діяльності, проводять перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг, додержання ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності та відповідно до закону накладають стягнення і застосовують інші заходи за порушення законодавства в галузі туризму. Стаття 30. Відповідальність за порушення законодавства в галузі туризму Порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: здійснення туристичної діяльності без отримання відповідного дозволу (ліцензії) або недодержання ліцензійних умов з надання туристичних послуг; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не задовольняють встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам та не мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу у випадках, визначених цим Законом; надання туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, без проведення такої сертифікації в установленому порядку; навмисне приховування, незаконна відмова від надання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення вимог стандартів, норм і правил в галузі туризму; незаконне використання в господарському обігу категорії об'єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об'єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об'єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію. Законами України може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності. Стаття 31. Відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових та службових осіб в галузі туризму Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи за порушення законодавства у сфері туристичної діяльності несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна органами державної влади, їх посадовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом. Стаття 32. Цивільно-правова та інші види відповідальності суб'єктів туристичної діяльності За неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Всі спори майнового характеру між суб'єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують адміністративно-господарські санкції - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Стаття 33. Відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у сфері туристичної діяльності Суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туризму при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законами України. Суб'єктам туристичної діяльності, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними законодавства в галузі туризму, збитки відшкодовуються відповідно до законів України. Стаття 34. Порядок розгляду спорів з питань надання туристичних послуг Спори з питань надання законом порядку третейськими судами та судами загальної туристичних послуг розглядаються у встановленому юрисдикції." Розділ VІІ. Міжнародне співробітництво в галузі туризму Стаття 35. Міжнародні договори України в галузі туризму. Участь України в міжнародних туристичних організаціях Правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму складають міжнародні договори України, що укладаються відповідно до Закону України "Про міжнародні договори". Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму на принципах і нормах, розроблених Всесвітньою туристською організацією (ВТО). Органом державної влади, що забезпечує представництво і реалізацію інтересів України в галузі туризму у відносинах з іншими країнами та з міжнародними туристичними організаціями є центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, який у встановленому порядку бере участь в укладенні міжнародних договорів з питань туризму. Україна бере участь у діяльності міжнародних туристичних організацій відповідно до міжнародно-правових зобов'язань України та статутних документів таких організацій. Стаття 36. Представництва України в галузі туризму за межами України З метою розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку та ефективного використання її туристичних ресурсів, окремі повноваження з представництва інтересів України в галузі туризму за межами України покладаються на її торгові представництва. За поданням центрального органу виконавчої влади в галузі туризму Кабінет Міністрів України може відкривати за межами України туристичні представництва. Порядок створення, діяльності і ліквідації туристичних представництв визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України. Стаття 37. Особливості здійснення діяльності в Україні іноземними суб'єктами туристичної діяльності Юридичні особи створені за законодавством інших держав, іноземці та особи без громадянства здійснюють туристичну діяльність на території України відповідно до міжнародних договорів України в порядку, визначеному законом. Іноземні юридичні та фізичні особи можуть здійснювати туроператорську та турагентську діяльність шляхом створення підприємств за законодавством України та отримання в установленому порядку ліцензій на здійснення відповідної діяльності. Туристичний супровід, що здійснюється на території України, може надаватися фахівцями туристичного супроводу (гідами-перекладачами, екскурсоводами, спортивними інструкторами, рятувальниками тощо), громадянами України та особами, що постійно проживають на території України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб'єктами туристичної діяльності не допускається. Така діяльність може здійснюватися через тур операторів, зареєстрованих за законодавством України. Угоди, укладені на порушення цієї статті, є недійсними".  		Враховано    
    -81- Самойлик К.С.
Толстоухов А.В.
Кармазін Ю.А.
Кафарський В.І.
Полііт А.А.
Шкіря І.М.
Гадяцький Л.М.
 Доповнити Закон прикінцевими та перехілними положеннями такого змісту: "ІІ. Прикінцеві та перехідні положення 1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року. 2. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про туризм" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Фізичні і юридичні особи, які отримали ліцензії на організацію іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійну діяльність до дня офіційного оприлюднення цього Закону, до 1 січня 2004 року можуть безкоштовно отримати ліцензію на провадження туроператорської чи турагентської діяльності за умови виконання вимог цього Закону та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" на термін дії ліцензії старого зразка. 4. Кабінету Міністрів України у місячний строк після набрання чинності цим Законом: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. 5. У Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р., N 11, ст. 45, N 16, ст. 76, N 22, ст. 105, N 49, ст. 259; 2002 р., N 17, ст. 121; N 20, ст.134; N 31, ст.214; N 30, ст.207; 2003 р., N 10-11, ст.86; N 13, ст.92; N 23, ст.145) пункт 49 статті 9 викласти в такій редакції: "49) туроператорська та турагентська діяльність".  		Враховано