Кількість абзаців - 76 Таблиця поправок


Про амністію (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. З А К О Н У К Р А Ї Н И      З А К О Н У К Р А Ї Н И  
1. Про амністію      Про амністію  
2. Керуючись принципом гуманізму та відповідно до статті 92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України "Про застосування амністії в Україні" Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:      Керуючись принципом гуманізму та відповідно до статті 92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України "Про застосування амністії в Україні" Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
3. Стаття 1. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості:   -1- Президент України
 Абзац перший статті 1 Закону викласти в такій редакції: "Стаття 1. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших порань‚ не пов'язаних із позбавленням волі‚ осіб‚ засуджених за умисні злочини‚ за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років‚ та за злочини‚ вчинені з необережності‚ за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років";  		Відхилено : Пропозиція Президента суперечить п."д" статті 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 19.12 1996 р. та статті 12 Кримінального кодексу України. Зазначені норми концептуально виключають запропонований Президентом підхід щодо застосування амністії за вчинення тяжких необережних злочинів.  Стаття 1. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості:  
4. а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;      а) осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;  
5. б) жінок і чоловіків, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів;      б) жінок і чоловіків, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів;  
6. в) вагітних жінок;      в) вагітних жінок;  
7. г) жінок віком понад 50 років та чоловіків віком понад 55 років;      г) жінок віком понад 50 років та чоловіків віком понад 55 років;  
8. ґ) жінок і чоловіків, які мають батьків віком понад 70 років, а також батьків інвалідів першої групи, які потребують стороннього догляду, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей;      ґ) жінок і чоловіків, які мають батьків віком понад 70 років, а також батьків інвалідів першої групи, які потребують стороннього догляду, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей;  
9. д) ветеранів війни;      д) ветеранів війни;  
10. е) інвалідів першої, другої та третьої груп, а також хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання (другої, третьої та четвертої клінічних груп) та інші тяжкі захворювання, що перешкоджають відбуванню покарання;      е) інвалідів першої, другої та третьої груп, а також хворих на туберкульоз, онкологічні захворювання (другої, третьої та четвертої клінічних груп) та інші тяжкі захворювання, що перешкоджають відбуванню покарання;  
11. є) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.      є) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.  
12. Стаття 2. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, осіб, перелічених у статті 1 цього Закону, які засуджені за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.   -2- Президент України
 Статтю 2 Закону викласти в такій редакції: "Стаття 2. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань‚ не пов'язаних із позбавленням волі‚ осіб‚ перелічених у статті 1 цього Закону‚ засуджених за умисні злочини‚ за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років‚ якщо на день набрання цим Законом чинності вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.  		Відхилено : Пропозиція суперечить концепції визначення тяжких злочинів за чинним КК України.  Стаття 2. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, осіб, перелічених у статті 1 цього Закону, які засуджені за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.  
13. Стаття 3. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, осіб, крім перелічених у статті 1 цього Закону, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше третини призначеного строку основного покарання.   -3- Президент України
 Статтю 3 Закону викласти в такій редакції: Стаття 3. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань‚ не пов'язаних із позбавленням волі‚ осіб‚ крім перелічених у статті 1 цього Закону‚ засуджених за умисні злочини‚ за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років‚ якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше третини призначеного строку основного покарання".  		Відхилено : Пропозиція суперечить концепції визначення тяжких злочинів за чинним КК України.  Стаття 3. Звільнити від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, осіб, крім перелічених у статті 1 цього Закону, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше третини призначеного строку основного покарання.  
14. Стаття 4. Звільнити від покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:      Стаття 4. Звільнити від покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців:  
15. а) осіб, засуджених вперше за злочини невеликої та середньої тяжкості;      а) осіб, засуджених вперше за злочини невеликої та середньої тяжкості;  
16. б) осіб, засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.      б) осіб, засуджених вперше за тяжкі злочини, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.  
17. Стаття 5. Скоротити наполовину невідбуту частину покарання особам, засудженим до обмеження волі та позбавлення волі на певний строк, які не підлягають звільненню від покарання на підставі статей 14 цього Закону:      Стаття 5. Скоротити наполовину невідбуту частину покарання особам, засудженим до обмеження волі та позбавлення волі на певний строк, які не підлягають звільненню від покарання на підставі статей 14 цього Закону:  
18. а) засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності;      а) засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності;  
19. б) засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;      б) засудженим, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;  
20. в) засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, та особам, які засуджені до покарання у виді обмеження волі, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше третини призначеного строку основного покарання;      в) засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, та особам, які засуджені до покарання у виді обмеження волі, якщо вони на день набрання цим Законом чинності відбули не менше третини призначеного строку основного покарання;  
21. г) засудженим за злочини невеликої та середньої тяжкості.   -4- Президент України
 Пункт "г" статті 5 викласти в такій редакції: "г) засудженим за умисні злочини‚ за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років‚ та за злочини‚ вчинені з необережності‚ за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років".  		Відхилено : Пропозиція Президента суперечить п.д. статті 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 19.12 1996 р. та статті 12 Кримінального кодексу України. Зазначені норми концептуально виключають запропонований Президентом підхід щодо застосування амністії за вчинення тяжких необережних злочинів.  г) засудженим за злочини невеликої та середньої тяжкості.  
22. Стаття 6. Звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності.      Стаття 6. Звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності.  
23. Звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, крім зазначених у статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим Законом чинності, якщо з моменту вчинення злочину минуло понад три роки і провадження по кримінальних справах чи розгляд їх у суді не було закінчено з причин, що не залежать від цих осіб.   -5- Президент України
 Виключити частину другу статті 6 Закону‚ оскільки її положення суперечать нормам Закону України "Про застосування амністії в України" та законодавству про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з давністю (стаття 49 КК України 2001 року). крім того‚ правова норма цієї частини за своєю сутністю фактично є не амністією‚ а звільненням від покарання за тяжкі і особливо тяжкі злочини.  		Враховано    
24. Стаття 7. Амністія не застосовується до осіб:      Стаття 7. Амністія не застосовується до осіб:  
25. а) яким у порядку помилування смертну кару замінено на позбавлення волі або довічне позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк;   -6- Президент України
 пункт "а" статті 7 Закону викласти в такій редакції: "а) які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі та яким у порядку помилування смертну кару чи довічне позбавлення волі замінено на позбавлення волі на певний строк;  		Враховано   а) які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі та яким у порядку помилування смертну кару чи довічне позбавлення волі замінено на позбавлення волі на певний строк;  
26. б) які мають дві та більше судимості за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів;   -7- Президент України
 пункт "б" статті 7 Закону викласти в такій редакції: б) які мають дві і більше судимості (в тому числі й ту, за якою особа відбуває покарання) за вчинення тяжких злочинів за Кримінальним кодексом України 1960 року та за вчинення тяжких та особливо тяжких умисних злочинів за Кримінальним кодексом України 2001 року;  		Відхилено Пропозиція суперечить концепції визначення тяжких злочинів за чинним КК України.  б) які мають дві та більше судимості за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів;  
27. в) яких засуджено за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та які відбули менше половини призначеного строку основного покарання;   -8- Президент України
 пункт "в" статті 7 Закону викласти в такій редакції: в) яких засуджено за Кримінальним кодексом України 1960 року за вчинення тяжкого злочину та яких засуджено за Кримінальним кодексом України 2001 року за вчинення тяжкогота особливо тяжкого умисного злочину, які відбули менше половини строку основного покарання;  		Відхилено Пропозиція суперечить концепції визначення тяжких злочинів за чинним КК України.  в) яких засуджено за вчинення тяжкого злочину та які відбули менше половини призначеного строку основного покарання;  
28. г) до яких застосовувалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку, відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років; звільнення від відбування покарання з випробуванням, звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру та які вчинили новий умисний злочин;   -9- Президент України
 пункт "г" статті 7 Закону викласти в такій редакції: г) до яких застосовувалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку чи відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам‚ які мають дітей віком до трьох років (стаття 45‚ 461‚ 462 Кримінального кодексу України 1960 року) та до яких застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (стаття 75‚ 79‚ 104 Кримінального кодексу України 2001 року) і які під час іспитового строку чи відстрочки виконання вироку знову вчинили новий умисний злочин);  		Враховано   г) до яких застосовувалися умовне засудження, відстрочка виконання вироку чи відстрочка відбування покарання вагітним жінкам і жінкам‚ які мають дітей віком до трьох років (стаття 45‚ 46-1‚ 46-2 Кримінального кодексу України 1960 року) та до яких застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75‚ 79‚ 104 Кримінального кодексу України 2001 року) і які під час іспитового строку чи відстрочки виконання вироку знову вчинили новий умисний злочин);  
29. ґ) які після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинили новий умисний злочин;      ґ) які після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинили новий умисний злочин;  
30. д) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання;      д) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання;  
31. е) які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;      е) які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;  
32. є) які мають батьків віком понад 70 років, а також батьків інвалідів першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;      є) які мають батьків віком понад 70 років, а також батьків інвалідів першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;  
33. ж) до яких протягом 19932003 років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин;      ж) до яких протягом 19932003 років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин;  
34. з) які вчинили злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;   -10- Президент України
 доповнити статтю 7 після пункту "з" новими пунктами такого змісту: "и) до осіб‚ яких засуджено за особливо тяжкі злочини; і) які злісно порушують режим у період відбування покарання";  		Враховано частково Запропонована редакція пункту "і" відкриває широкі можливості адміністрації установ виконання покарань для зловживань та порушень прав засуджених.  з) які вчинили злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб; "и) яких засуджено за вчинення особливо тяжкого злочину;  
35. и) яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109114; статті 5660, 62, 63 Кримінального кодексу України (далі - КК України), 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115; статті 93, 94 КК України, 1960 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (стаття 121 частина 2; стаття 101 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); захоплення заручників (стаття 147; стаття 1231 КК України, 1960 р.); зґвалтування при обтяжуючих обставинах (стаття 152 частини 3 і 4; стаття 117 частини 3 і 4 КК України, 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (стаття 186 частини 3, 4 і 5; стаття 141 частини 2, 3 і 4 КК України, 1960 р.); розбій (стаття 187; статті 86, 142 КК України, 1960 р.); вимагання при обтяжуючих обставинах (стаття 189 частини 2, 3 і 4; стаття 862 частини 2 і 3, стаття 144 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем при обтяжуючих обставинах (стаття 191 частини 4 і 5; стаття 84 частина 4 КК України, 1960 р.); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (стаття 199; стаття 79 КК України, 1960 р.); контрабанду при обтяжуючих обставинах (стаття 201 частина 2; стаття 70 частина 2 КК України, 1960 р.); протидію законній господарській діяльності при обтяжуючих обставинах (стаття 206 частини 2 і 3); бандитизм (стаття 257; стаття 69 КК України, 1960 р.); терористичний акт (стаття 258); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262; стаття 223 КК України, 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278; стаття 2172 КК України, 1960 р.); незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах (стаття 289 частини 2 і 3; стаття 2153 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 305; стаття 701 КК України, 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307; стаття 2291 КК України, 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 308; 2292 КК України, 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 312; стаття 22919 КК України, 1960 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348; стаття 1901 КК України, 1960 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349); зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (стаття 364 частини 2 і 3; стаття 165 частина 2 КК України, 1960 р.); перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих обставинах (стаття 365 частини 2 і 3; стаття 166 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379; стаття 1901 КК України, 1960 р.); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (стаття 392; стаття 691 КК України, 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393; стаття 183 КК України, 1960 р.), а також за злочини, передбачені частинами 2 і 4 статті 404 (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України, 1960 р.); частиною 2 статті 405 (пунктом "а" статті 236 КК України, 1960 р.); частиною 3 статті 406 (пунктом "в" статті 238 КК України, 1960 р.); частиною 2 статті 408 (пунктом "в" статті 241 КК України, 1960 р.); частиною 3 статті 420 (пунктом "г" статті 251 КК України, 1960 р.); частиною 3 статті 423 (пунктом "в" статті 254 КК України, 1960 р.); частинами 2 і 3 статті 424 (пунктами "б" і "в" статті 2542 КК України, 1960 р.); частиною 2 статті 426 (пунктом "б" статті 2543 КК України, 1960 р.); статтею 447 (статтею 631 КК України, 1960 р.).   -11- Президент України
 пункт "и" у прийнятій редакції Закону після цифр "86" доповнити цифрами "861" та включити‚ виходячи з особливої суспільної небезпеки‚ злочини: викрадення малолітнього (стаття 146 частина 2; стаття 124 КК України‚ 1960 р.); торгівля людьми (стаття 149; стаття 1241 КК України‚ 1960 р.); блокування транспортних комунікацій при обтяжуючих обставинах (стаття 279 частина 3; стаття 2173 частина 3 КК України‚ 1960 р.); умисне заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу або судді при обтяжуючих обставинах (стаття 345 частина 2‚ стаття 377 частина 2; стаття 1894 частина 2 КК України‚ 1960 р.); примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань при обтяжуючих обставинах (стаття 355 частина 3; стаття 1982 частина 3 КК України‚ 1960 р.); одержання хабара при обтяжуючих обставинах (стаття 368 частини 2 і 3; стаття 168 частини 2 і 3 КК України‚ 1960 р.).  		Відхилено Зазначена пропозиція містить внутрішні протиріччя і не виправданий суто суб'єктивний підхід щодо визначення суспільної небезпеки зазначених злочинів у порівняні з іншими злочинами, за вчиненням яких допускається застосування амністії.  і) яких притягнуто до кримінальної відповідальності чи засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109114; статті 5660, 62, 63 Кримінального кодексу України (далі - КК України), 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115; статті 93, 94 КК України, 1960 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (стаття 121 частина 2; стаття 101 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); захоплення заручників (стаття 147; стаття 123-1 КК України, 1960 р.); зґвалтування при обтяжуючих обставинах (стаття 152 частини 3 і 4; стаття 117 частини 3 і 4 КК України, 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (стаття 186 частини 3, 4 і 5; стаття 141 частини 2, 3 і 4 КК України, 1960 р.); розбій (стаття 187; статті 86, 142 КК України, 1960 р.); вимагання при обтяжуючих обставинах (стаття 189 частини 2, 3 і 4; стаття 86-2 частини 2 і 3, стаття 144 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем при обтяжуючих обставинах (стаття 191 частини 4 і 5; стаття 84 частина 4 КК України, 1960 р.); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (стаття 199; стаття 79 КК України, 1960 р.); контрабанду при обтяжуючих обставинах (стаття 201 частина 2; стаття 70 частина 2 КК України, 1960 р.); протидію законній господарській діяльності при обтяжуючих обставинах (стаття 206 частини 2 і 3); бандитизм (стаття 257; стаття 69 КК України, 1960 р.); терористичний акт (стаття 258); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262; стаття 223 КК України, 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278; стаття 217-2 КК України, 1960 р.); незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах (стаття 289 частини 2 і 3; стаття 215-3 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 305; стаття 70-1 КК України, 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307; стаття 229-1 КК України, 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 308; 229-2 КК України, 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 312; стаття 229-19 КК України, 1960 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348; стаття 190-1 КК України, 1960 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349); зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (стаття 364 частини 2 і 3; стаття 165 частина 2 КК України, 1960 р.); перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих обставинах (стаття 365 частини 2 і 3; стаття 166 частини 2 і 3 КК України, 1960 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379; стаття 190-1 КК України, 1960 р.); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (стаття 392; стаття 69-1 КК України, 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393; стаття 183 КК України, 1960 р.), а також за злочини, передбачені частинами 2 і 4 статті 404 (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України, 1960 р.); частиною 2 статті 405 (пунктом "а" статті 236 КК України, 1960 р.); частиною 3 статті 406 (пунктом "в" статті 238 КК України, 1960 р.); частиною 2 статті 408 (пунктом "в" статті 241 КК України, 1960 р.); частиною 3 статті 420 (пунктом "г" статті 251 КК України, 1960 р.); частиною 3 статті 423 (пунктом "в" статті 254 КК України, 1960 р.); частинами 2 і 3 статті 424 (пунктами "б" і "в" статті 254-2 КК України, 1960 р.); частиною 2 статті 426 (пунктом "б" статті 254-3 КК України, 1960 р.); статтею 447 (статтею 63-1 КК України, 1960 р.).  
36. Стаття 8. Цей Закон застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на території України, незалежно від місця відбування цими особами покарання.      Стаття 8. Цей Закон застосовується до осіб, засуджених судами України, а також судами колишнього СРСР на території України, незалежно від місця відбування цими особами покарання.  
37. Стаття 9. Виконання цього Закону покладається на суди.      Стаття 9. Виконання цього Закону покладається на суди.  
38. Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, за ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.      Питання про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, за ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.  
39. Застосування цього Закону здійснюється щодо:      Застосування цього Закону здійснюється щодо:  
40. осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, за поданням цих органів, погодженим з прокурором або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника;      осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, за поданням цих органів, погодженим з прокурором або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника;  
41. осіб, виконання вироків яким відстрочено в порядку, передбаченому законом, умовно засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням та яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, за поданням органу виконання покарань, погодженим з органом внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника;      осіб, виконання вироків яким відстрочено в порядку, передбаченому законом, умовно засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням та яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, за поданням органу виконання покарань, погодженим з органом внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою засудженого або за заявою самої особи, її захисника чи законного представника;  
42. засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі або відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі чи тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, за поданням начальника кримінально-виконавчої установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за заявою самого засудженого, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії.      засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі або відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі чи тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, за поданням начальника кримінально-виконавчої установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за заявою самого засудженого, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії.  
43. Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами України і які відбувають покарання на території іншої держави, вирішує суд, який постановив вирок.      Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами України і які відбувають покарання на території іншої держави, вирішує суд, який постановив вирок.  
44. Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.      Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою.  
45. Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, участь її законного представника в судовому засіданні є обов'язковою.      Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, участь її законного представника в судовому засіданні є обов'язковою.  
46. За наявності належним чином оформлених повноважень у судовому засіданні бере участь захисник.      За наявності належним чином оформлених повноважень у судовому засіданні бере участь захисник.  
47. Стаття 10. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений проти цього заперечує.      Стаття 10. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений проти цього заперечує.  
48. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, свою згоду подає до суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.      Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, свою згоду подає до суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.  
49. Стаття 11. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення.      Стаття 11. Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення.  
50. У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.      У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.  
51. Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги мають бути виконані негайно.      Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги мають бути виконані негайно.  
52. Стаття 12. Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання цим Законом чинності. Про дату закінчення відбування покарання засудженому сповіщається протягом місяця від дня опублікування цього Закону.      Стаття 12. Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання цим Законом чинності. Про дату закінчення відбування покарання засудженому сповіщається протягом місяця від дня опублікування цього Закону.  
53. Стаття 13. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.      Стаття 13. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.  
54. При вирішенні питання про застосування цього Закону до осіб, які вчинили злочини до 1 вересня 2001 року, слід керуватися статтею 12 Кримінального кодексу України щодо визначення тяжкості цих злочинів. У разі якщо злочин, вчинений особою до 1 вересня 2001 року, визнається чинним Кримінальним кодексом України тяжким або особливо тяжким, а згідно із статтею 71 Кримінального кодексу України 1960 року цей злочин не визнавався таким, положення статті 12 чинного Кримінального кодексу України не мають зворотної дії.   -12- Президент України
 Виключити частину другу статті 13 з метою уникнення необхідності узгодження положень КК України 1960 року і КК України 2001 року щодо класифікації злочинів залежно від їх тяжкості. Це сприятиме точному і правильному застосуванню даного Закону.  		Враховано    
55. Під дію статті 1 цього Закону підпадають:      Під дію статті 1 цього Закону підпадають:  
56. неповнолітні, яким на час вчинення злочину не виповнилося 18 років;      неповнолітні, яким на час вчинення злочину не виповнилося 18 років;  
57. не позбавлені батьківських прав чоловіки та жінки, що мають дітей, яким не виповнилося 18 років на день набрання цим Законом чинності, або дітей-інвалідів незалежно від їхнього віку;      не позбавлені батьківських прав чоловіки та жінки, що мають дітей, яким не виповнилося 18 років на день набрання цим Законом чинності, або дітей-інвалідів незалежно від їхнього віку;  
58. вагітні на день набрання цим Законом чинності жінки;      вагітні на день набрання цим Законом чинності жінки;  
59. чоловіки та жінки, які на день набрання цим Законом чинності досягли відповідно 50-річного або 55-річного віку;      чоловіки та жінки, які на день набрання цим Законом чинності досягли відповідно 50-річного або 55-річного віку;  
60. чоловіки та жінки, які мають одного чи обох батьків, якщо батьки досягли 70-річного віку на день набрання цим Законом чинності;      чоловіки та жінки, які мають одного чи обох батьків, якщо батьки досягли 70-річного віку на день набрання цим Законом чинності;  
61. чоловіки та жінки, які мають одного чи обох батьків, що визнані інвалідами першої групи до дня набрання цим Законом чинності;      чоловіки та жінки, які мають одного чи обох батьків, що визнані інвалідами першої групи до дня набрання цим Законом чинності;  
62. ветерани війни учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";      ветерани війни учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";  
63. особи, яких у встановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої груп до набрання цим Законом чинності;      особи, яких у встановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої груп до набрання цим Законом чинності;  
64. особи, яких до набрання цим Законом чинності чи в період його виконання відповідно до рішення медичної комісії визнано хворими на туберкульоз, онкологічні захворювання (друга, третя та четверта клінічні групи) та іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання та підпадає під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 3/6 від 18 січня 2000 року.      особи, яких до набрання цим Законом чинності чи в період його виконання відповідно до рішення медичної комісії визнано хворими на туберкульоз, онкологічні захворювання (друга, третя та четверта клінічні групи) та іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання та підпадає під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 3/6 від 18 січня 2000 року.  
65. До учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав республік колишнього СРСР.      До учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав республік колишнього СРСР.  
66. Під дію пунктів "а", "б", "в" статті 5 цього Закону підпадають особи, яким призначено відбування покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, яким призначено відбування покарання у виправно-трудових колоніях для осіб, які вчинили умисні злочини, або виправних центрах, та які засуджені до покарання у виді обмеження волі до набрання цим Законом чинності.      Під дію пунктів "а", "б", "в" статті 5 цього Закону підпадають особи, яким призначено відбування покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з необережності, яким призначено відбування покарання у виправно-трудових колоніях для осіб, які вчинили умисні злочини, або виправних центрах, та які засуджені до покарання у виді обмеження волі до набрання цим Законом чинності.  
67. Стаття 14. Під час застосування амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити із строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.      Стаття 14. Під час застосування амністії до осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку помилування або амністії, слід виходити із строку покарання, встановленого відповідно до цих актів.  
68. Стаття 15. Особи, які згідно з цим Законом звільняються повністю від покарання, звільняються як від основного, так і від додаткових покарань. Усі інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових мір покарання не звільняються.      Стаття 15. Особи, які згідно з цим Законом звільняються повністю від покарання, звільняються як від основного, так і від додаткових покарань. Усі інші засуджені, які підпадають під дію цього Закону, від додаткових мір покарання не звільняються.  
69. Амністія не звільняє від обов'язку відшкодовувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком або рішенням суду.      Амністія не звільняє від обов'язку відшкодовувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком або рішенням суду.  
70. Не підлягають звільненню від кримінальної відповідальності на підставі частини 1 статті 6 цього Закону особи, які не відшкодували заподіяну злочином шкоду.   -13- Президент України
 Виключити частину третю статті 15 у зв'язку з тим‚ що її положення не узгоджуються з частиною першою статті 62 Конституції України та з визначеним законами порядком відшкодування шкоди. Правових підстав же для встановлення у цьому Законі на порушення названих норм іншого порядку‚ згідно з яким амністія має застосовуватися залежно від відшкодування шкоди без установлення вини особи в її заподіянні і розмір якої не визначено судовим рішенням‚ немає.  		Враховано    
71. Стаття 16. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконкомам сільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити:      Стаття 16. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконкомам сільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити:  
72. а) організацію своєчасного обліку осіб, звільнених з місць позбавлення волі на підставі цього Закону, сприяння трудовому влаштуванню працездатних та контроль за поведінкою цих осіб;      а) організацію своєчасного обліку осіб, звільнених з місць позбавлення волі на підставі цього Закону, сприяння трудовому влаштуванню працездатних та контроль за поведінкою цих осіб;  
73. б) сприяння трудовому влаштуванню звільнених на підставі цього Закону неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, поміщення у необхідних випадках до дитячих виховних закладів; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними повторних злочинів;      б) сприяння трудовому влаштуванню звільнених на підставі цього Закону неповнолітніх або передачу їх під нагляд батьків, органів опіки та піклування, поміщення у необхідних випадках до дитячих виховних закладів; здійснення необхідних заходів, спрямованих на проведення серед цих осіб виховної роботи, недопущення вчинення ними повторних злочинів;  
74. в) поміщення до закладів соціального захисту населення звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.      в) поміщення до закладів соціального захисту населення звільнених інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання.  
75. Стаття 17. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.      Стаття 17. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування і підлягає виконанню протягом трьох місяців.