Кількість абзаців - 75 Таблиця поправок


Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ       
1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції Закон створює умови для ефективного функціонування механізмів державної підтримки виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції, з метою зростання прибутковості господарювання сільськогосподарських товаровиробників.   -1- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Назву Закону викласти у такій редакції: "Про державну фінансову та бюджету підримку агропромислової галузі України". Преамбулу виключити.  		Враховано   Закон України "Про державну фінансову та бюджетну підтримку агропромислової галузі України".  
2. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів. В цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: Стратегічно важливі види сільськогосподарської продукції і продовольства - це основні види продукції, що формують продовольчу безпеку країни. Перелік їх затверджується Кабінетом Міністрів України. Продовольча безпека - здатність держави гарантувати фізичний та економічний доступ населення до продуктів харчування, які забезпечують рівень здорової й активної життєдіяльності, формувати державні продовольчі резерви. Аграрний фонд - це структурний підрозділ в складі Центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України, який акумулює та забезпечує ефективне та цільове використання коштів для здійснення інтервенцій, заставних операцій, стимулювання залучення кредитів, здійснення страхування та інших заходів на ринку сільськогосподарської продукції визначених його Положенням яке затверджує Кабінет Міністрів України. Фінансові інтервенції на ринках сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів - це закупка цієї продукції уповноваженими агентами за рахунок коштів Аграрного фонду, яка застосовується при зниженні цін на внутрішньому біржовому ринку нижче мінімального рівня. Товарні інтервенції - це продаж сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів уповноваженими агентами при зростанні цін на внутрішньому біржовому ринку понад максимальний рівень. Заставні операції - це надання товаровиробникам грошових позичок під заставу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів на обумовлений договором термін. При цьому вартість застави визначається за мінімальним рівнем цін. Мінімальний рівень цін - встановлений Кабінетом Міністрів України рівень цін на сільськогосподарську продукцію та продовольчі товари, який визначається як 90 відсотків від середньої фактичної ціни за попередні три роки з урахуванням рівня інфляції. Максимальний рівень цін - встановлений Кабінетом Міністрів України рівень цін на сільськогосподарську продукцію та продовольчі товари, який визначається як 115 відсотків від середньої фактичної ціни за попередні три роки з урахуванням рівня інфляції. Місцеві потреби - потреби територіальної громади в обсягах продукції сільського господарства і продовольства для використання установами і організаціями, утримання яких здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Аграрна біржа - це юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", що здійснює біржові торги товарами, визначеними у групах 1-24 Гармонізованої номенклатури кодування та опису товарів, та в якої доходи від інших операцій не перевищують 20 відсотків від суми загальних доходів за результатами звітного року. Узгоджувальні комісії по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство - консультативно-дорадчі недержавні органи, що створюються для оперативного узагальнення цінової ситуації на ринках сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, підготовки узгоджених пропозицій суб'єктам ринку, центральним та місцевим органам влади. Моніторинг ринку сільськогосподарської продукції - відстеження ситуації на ринку шляхом збору, обробки, зберігання і поширення інформації про попит і пропозицію та ціни на сільськогосподарську продукцію, продовольство та матеріально-технічні ресурси для потреб сільського господарства, розробка відповідних прогнозів. Уповноважені агенти по здійсненню інтервенційних та заставних операцій із сільськогосподарською продукцією та продовольством - учасники ринку, визначені на конкурсних засадах центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики, яким надаються повноваження для виконання зазначених операцій. Професійна організація - об'єднання суб'єктів господарювання в межах кожної окремої галузі, а саме: сільськогосподарського виробництва, сфери зберігання, транспортування, переробки, реалізації одного виду продукції або групи споріднених видів продукції, інших видів господарської діяльності. Міжпрофесійні організації - це об'єднання суб'єктів господарювання, що охоплюють своєю діяльністю сільськогосподарське виробництво та сфери зберігання, транспортування, переробки і реалізації одного виду продукції або групи споріднених видів продукції.   -2- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Розділ І та статтю 1 викласти у такій редакції: "Розділ І. Загальні положення Стаття 1. Цілі та завдання Закону 1.1. Цей Закон установлює порядок фінансування суб"єктів агропромислового комплексу України за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, запроваджує правила державної підтримки мінімальних закупівельних цін на окремі види сільськогосподарської продукції та порядок встановлення максимальних продажних цін для них, визначає інші правила, які призводять до збільшення платоспроможного попиту населення на агропромислову продукцію першої необхідності, визначає засади створення і функціонування ринку сільськогосподарської продукції в Україні, а також принципи державної підтримки експорту окремих видів агропромислової продукції". 1.2. Цей Закон не регулює питання, визначені Земельним Кодексом України, а також податковим та митним законодавством.  		Враховано   Розділ І. Загальні положення Стаття 1. Цілі та завдання Закону 1.1. Цей Закон установлює порядок фінансування суб"єктів агропромислового комплексу України за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, запроваджує правила державної підтримки мінімальних закупівельних цін на окремі види сільськогосподарської продукції та порядок встановлення максимальних продажних цін для них, визначає інші правила, які призводять до збільшення платоспроможного попиту населення на агропромислову продукцію першої необхідності, визначає засади створення і функціонування ринку сільськогосподарської продукції в Україні, а також принципи державної підтримки експорту окремих видів агропромислової продукції. 1.2. Цей Закон не регулює питання, визначені Земельним Кодексом України, а також податковим та митним законодавством. Стаття 2. Визначення термінів Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: 2.1. Аграрний фонд - бюджетна установа, створена у визначеному цим Законом порядку. 2.2. Аграрна біржа - товарна біржа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", з урахуванням норм цього Закону, статутні документи якої передбачають здійснення біржової торгівлі виключно товарами, які підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТЗЕД (крім підакцизних товарів), а також товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними. 2.3. Біржовий збір - кошти, які сплачуються учасником біржових торгів визначеній цим Законом аграрій біржі у сумі, яка розраховується у сумі, достатньої для підтримання роботи такої біржи, а також оплати вартості страхових премій унаслідок страхування ризику загибелі врожаю при форвардних поставках. Біржовий збір не справляється при продажі або купівлі державним біржовим брокером товарів, визначених у пункті 3.3 статті 3 цього Закону на умовах споту або форварду, з метою підтримання мінімальної або максимальної закупівельної ціни. 2.4. Біржовий рахунок - пасивно-активний рахунок, відкритий у розрахунково-кліринговій системі біржі; 2.5. Експортна підтримка - надання дотацій для здешевлення вартості аграрної продукції, що експортується, або надання передекспортних та експортних кредитів експортерам сільськогосподарської продукції чи експортних премій у порядку, визначеному цим Законом. 2.6. Ліквідація товарного деривативу - операція з погашення зобов'язань з купівлі або продажу сільськогосподарської продукції, набутих у зв'язку із укладенням договорів на організованому аграрному ринку України. 2.7. Місцеві потреби - потреби територіальної громади в обсягах сільськогосподарської продукції для їх розподілення між бюджетними установами та організаціями, утримання яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. 2.8. Негайний продаж (спот) - продаж товару на організованому біржовому ринку на умовах негайної поставки такого товару покупцю. Негайною вважається поставка, яка передбачає надання у власність або у розпорядження покупця товару, протягом трьох робочих (банківських днів), наступних за днем укладення відповідного біржового контракту, за умови виконання покупцем умов такого біржового договору. 2.9. Обставини непереборної сили - обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативного характеру, обов'язкових для суб'єктів аграрного ринку згідно із законодавством, або ті, що виникли з-за стихійного лиха, пожеж, повені, граду, землетрусу, військових дій або суспільних збурень, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною договору (контракту), включаючи втрату врожаю або його частини внаслідок несприятливих погодних умов, раптове припинення поставки води, тепла, електроенергії чи газу. 2.10. Організований аграрний ринок України - сукупність товарних відносин між продавцями і покупцями сільськогосподарської продукції, здійснюваних згідно з стандартизованими правилами товарної біржі, створеної згідно з Законом України "Про товарну біржу", з урахуванням норм цього Закону. 2.11. Ризики організованого аграрного ринку - ризики невиконання умов біржових договорів, які поділяються на системні та стандартні: а) системний ризик - ризик невиконання умов біржових договорів, що виникає внаслідок дії обставин непереборної сили, та який неможливо забезпечити як біржовими гарантіями, такі і заходами державного цінового регулювання, визначеними цим Законом. Наявність системного ризику встановлюється та скасовується рішенням Кабінетом Міністрів України за поданням Аграрного фонду України у порядку, визначеному у статтях 7 та 8 цього Закону. б) стандартний ризик - ризик, що не є системним, та забезпечується виключно системою біржових гарантій. 2.12. Сільськогосподарська продукція - товари, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТНЗЕД. Норми цього Закону не поширюються на підакцизні товари. 2.13. Товарний дериватив - стандартний документ, що відповідає визначенням підпункту "в" підпункту 1.5.4 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". 2.14. Товарна інтервенція - продаж Аграрним фондом України окремого виду сільськогосподарської продукції на визначеній аграрній біржі або строкових договорів (товарних деривативів), укладених на такій біржі, при існуванні загрози перевищення спотової ціни на такий вид рівня максимальної закупівельної ціни. 2.15. Торгова (біржова) сесія - період часу, який розпочинається від часу відкриття біржових торгів, та закінчується часом їх закриття. 2.16. Торгова секція - частина біржі (біржового торгу), де об"єктом біржової торгівлі є товар, який не вважається стандартним або поставляється за нестандарними умовами. 2.17. Умови поставки - поставка товару на базисі, визначеному згідно з правилами ІНКОТЕРМС останньої редакції. Якщо товар продається або придбається на визначеній цим Законом біржі, то для визначення біржової ціни товару його базисом поставки ввавжається франко-склад за адресою будинку Головпоштамту України. 2.18. Фінансова інтервенція - придбання Аграрним фондом України окремого виду сільськогосподарської продукції на визначеній аграрній біржі або строкових договорів (товарних деривативів), укладених на такій біржі, при існуванні загрози падіння спотової ціни на такий вид нижче рівня мінімальної закупівельної ціни. 2.19. Форвард або ф"ючерс - різновиди біржового договору, де права і обов"язки його сторін визначаються згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та цивільного законодавства України. 2.20. Франшиза (страхова франшиза) - частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) власником застрахованої сільськогосподарської продукції за свій рахунок. 2.21. Ціна негайної поставки (спот-ціна) - ціна, яка встановлюється на підставі збалансування цін попиту та пропозиції на товар, який є у фізичній наявності та може бути переданим покупцю протягом п'яти робочих днів з моменту укладення договору купівлі-продажу на обумовлених біржовим договором умовах поставки. 2.22. Ціна пропозиції - ціна, офіційно заявлена продавцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію продати заявлений товар на умовах споту (негайної поставки) або на умовах форварду чи ф'ючерсу (з поставкою товару у майбутньому). 2.23. Ціна попиту - ціна, офіційно заявлена покупцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію придбати заявлений товар товар на умовах споту або на строкових умовах (форварду бао ф'ючерсу). 2.24. Ціна рівноваги (фіксінг) - ціна, яка встановлюється внаслідок досягнення рівноваги між ціною пропозиції та ціною попиту та зазначається у зареєстрованому біржовому договорі.  
    -3- Терещук С.М.
 статтю 1, частину 2 викласти в такій редакції: "Продовольча безпека - здатність держави формувати економічний доступ населення до продуктів харчування в обсягах, що забезпечують особистий рівень здорової і активної життєдіяльності"  		іднесено до розгляду у наступній статті   
    -4- Беспалий Б.Я.
 Стаття 1. Пункт 4 вилучити, бо утворення управлінь у складі міністерств є компетенцією Кабінету Міністрів  		Враховано по суті   
    -5- Кабінет Міністрів України
 До частини четвертої статті 1 проекту щодо визначення „Аграрного фонду" як структурного підрозділу в складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики не відповідає наступному. Пунктом 11.1 статті 1 проекту передбачено, що метою створення Аграрного фонду є акумуляція коштів Державного бюджету України для здійснення на зворотній та довготерміновій основі фінансових та товарних інтервенцій на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння залученню короткострокових та довгострокових кредитів комерційних банків, надання гарантій сільськогосподарським товаровиробникам для отримання кредитів на конкурсних засадах, здійснення заходів щодо державної підтримки страхування ризиків в сільському господарстві. Аграрний фонд є неприбутковою організацією. З огляду на зазначене, напрямами діяльності Аграрного фонду є надання фінансових послуг (пункт 5 частини першої статті 1, стаття 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). Проте, частиною першою статті 5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Разом з цим, за загальноприйнятим визначенням структурний підрозділ - це філіал, відокремлений структурний підрозділ, центр, цех, дільниця, відділ, служба та ін.  		Враховано по суті в подальших статтях   
    -6- Кабінет Міністрів України
 До частин п'ятої - дев'ятої статті 1 проекту слід зазначити, що у визначеннях „фінансові інтервенції", „товарні інтервенції", „заставні операції", „мінімальний рівень цін", „максимальний рівень цін" та в інших положеннях проекту слова „продовольчі товари" у відповідних відмінках пропонуємо виключити, що відповідатиме назві та преамбулі проекту.  		Враховано    
    -7- Терещук С.М.
 В статті 1, пункт 6, останнє речення викласти в такій редакціїї: "При цьому вартість застави визначається не нижче мінімального рівня цін"  		Відхилено у зв"язку виключенням зазначеного терміну   
    -8- Кабінет Міністрів України
 До частини сьомої статті 1 проекту стосовно визначення заставної операції слід зазначити, що законами України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 року" і „Про зерно та ринок зерна в Україні" заставна ціна (ціна підтримки) визначається як гарантована державою ціна продукції, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.  		икладено в іншій редакції   
    -9- Кабінет Міністрів України
 Частини восьма, дев'ята статті 1, проекту не відповідають статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення", згідно з якою державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: - державних фіксованих цін (тарифів); - граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.  		икладено в іншій редакції   
    -10- Терещук С.М.
 Частину 7 статті 1 (мінімальний рівень цін) сформулювати так: "Мінімальний рівень цін - встановлений Кабінетом Міністрів України рівень цін на стратегічно важливі види сільськогосподарської продукції і продовольства на основі середньогалузевих нормативних витрат на їх виробництво і забезпечує рівновеликий прибуток на авансований капітал, включаючи вартість земельних ресурсів."  		Враховано частково в іншій редакції   
    -11- Терещук С.М.
 Частину 8 статті 1 (максимальний рівень цін) виключити.  		Відхилено - суперечить політики захисту інтересів споживачів   
    -12- Ващук К.Т.
 В статті 1 після визначення "Максимальний рівень цін" додатково ввести наступні пункти: "Ціна підтримки на тваринницьку продукцію визначається як мінімальна ціна з урахуванням дотацій з Державного бюджету, яка забезпечує норму прибутку в розмірі не менше 5 відсотків по відношенню до середньогалузевих нормативних витрат, які затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України. Мінімальні та максимальні ціни в даному Законі застосовуються як орієнтири для запровадження заставних операцій, фінансових та товарних інтервенцій на ринках сільськогосподарської продукції, а ціна підтримки застосовується для визначення розмірів дотацій на тваринницьку продукцію";  		икладено в іншій редакції   
    -13- Терещук С.М.
 Частину 9 статті 1 (місцеві потреби) сформулювати таким чином: "Місцеві потреби - потреби територіальної громади в обсягах продукції сільського господарства і продовольства, що необхідні для забезпечення населення, яке проживає на підвідомчій території"  		Відхилено - місцеві потреби є потребами для виконання бюджету власних і делегованих повноважень територіальної громади   
    -14- Сятиня М.Л.
 У Законі "Про товарну біржу" поняття "Аграрна біржа" відсутнє, тому його слід виключити з даного проекту Закону.  		Відхилено - цей закон саме й визначає зазначений термін   
    -15- Ващук К.Т.
 В статті 1 визначення "Узгоджувальні комісії" викласти в редакції: "Узгоджувальні комісії по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство - консультативно-дорадчі недержавні органи, що створюються для оперативного узагальнення цінової ситуації на ринках сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів, підготовки узгоджених пропозицій щодо цін на сільськогосподарську продукцію суб'єктам ринку, центральним та місцевим органам влади";  		Відхилено у зв"язку із виключенням терміну з тексту закону   
    -16- Кабінет Міністрів України
 До частини чотирнадцятої статті 1 проекту щодо визначення уповноважених агентів по здійсненню інтервенційних та заставних операцій із сільськогосподарською продукцією та продовольством зазначаємо, що згідно із пунктами 3, 4 статті 1, статтями 48, 67 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" державні агенти із забезпечення заставних закупок зерна та із проведення інтервенційних операцій - це державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75 відсотків, яке визначено на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України на проведення зазначених операцій.  		Враховано по суті у наступних статтях   
    -17- Ващук К.Т.
 В статті 1 термін "Професійна організація" замінити терміном "Професійне об'єднання", а термін "Міжпрофесійна організація" терміном "Міжпрофесійне об'єднання";  		Відхилено у зв"зку із виключенням терміну з тексту закону   
    -18- Ващук К.Т.
 В статті 1 визначення "Міжпрофесійне об'єднання" після слів "сільськогосподарське виробництво та" доповнити словом "суміжні".  		Відхилено у зв"зку із виключенням терміну з тексту закону   
    -19- Кабінет Міністрів України
 Частини п'ятнадцята та шістнадцята статті 1 проекту щодо визначення професійної організації та міжпрофесійної організації потребують доопрацювання з метою уточнення правової природи цих об'єднань, враховуючи при цьому норми Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".  		Враховано    
    -20- Сятиня М.Л.
 Ст.1 Визначення термінів доповнити термінами: - Оферта - письмово оформлена пропозиція укласти юридичне зобов'язуючий договір з визначенням всіх його умов; - Ф'ючерсний контракт - стандартизований контракт, укладений на товарній біржі на поставку біржового товару визначеної якості та кількості за цінами на обусловлений момент часу з поставкою у майбутньому; - Критичний експорт - стратегічно важливі види сільсько-господарської продукції експорт якої регламентується рішенням Кабінету Міністрів; - Квота - об'єм стратегічно важливих видів продукції передбачений до експорту з визначеним терміном виконання.  		Враховано частково у наступній статті   
    -21- Борзих О.І.
 Статтю 1 доповнити таким терміном: -"Ринок сільськогосподарської продукції - сукупність товарних відносин між продавцями і покупцями сільськогосподарської продукції, здійснюваних згідно з стандартизованими правилами товарних бірж та відповідними нормативно-правовими актами України".  		Враховано частково    
    -22- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести статтю 2 такого змісту: "Стаття 2. Визначення термінів Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: 2.1. Аграрний фонд - бюджетна установа, створена у визначеному цим Законом порядку. 2.2. Аграрна біржа - товарна біржа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", з урахуванням норм цього Закону, статутні документи якої передбачають здійснення біржової торгівлі виключно товарами, які підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТЗЕД (крім підакцизних товарів), а також товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними. 2.3. Біржовий збір - кошти, які сплачуються учасником біржових торгів визначеній цим Законом аграрій біржі у сумі, яка розраховується у сумі, достатньої для підтримання роботи такої біржи, а також оплати вартості страхових премій унаслідок страхування ризику загибелі врожаю при форвардних поставках. Біржовий збір не справляється при продажі або купівлі державним біржовим брокером товарів, визначених у пункті 3.3 статті 3 цього Закону на умовах споту або форварду, з метою підтримання мінімальної або максимальної закупівельної ціни. 2.4. Біржовий рахунок - пасивно-активний рахунок, відкритий у розрахунково-кліринговій системі біржі; 2.5. Експортна підтримка - надання дотацій для здешевлення вартості аграрної продукції, що експортується, або надання передекспортних та експортних кредитів експортерам сільськогосподарської продукції чи експортних премій у порядку, визначеному цим Законом. 2.6. Ліквідація товарного деривативу - операція з погашення зобов'язань з купівлі або продажу сільськогосподарської продукції, набутих у зв'язку із укладенням договорів на організованому аграрному ринку України. 2.7. Місцеві потреби - потреби територіальної громади в обсягах сільськогосподарської продукції для їх розподілення між бюджетними установами та організаціями, утримання яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. 2.8. Негайний продаж (спот) - продаж товару на організованому біржовому ринку на умовах негайної поставки такого товару покупцю. Негайною вважається поставка, яка передбачає надання у власність або у розпорядження покупця товару, протягом трьох робочих (банківських днів), наступних за днем укладення відповідного біржового контракту, за умови виконання покупцем умов такого біржового договору. 2.9. Обставини непереборної сили - обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативного характеру, обов'язкових для суб'єктів аграрного ринку згідно із законодавством, або ті, що виникли з-за стихійного лиха, пожеж, повені, граду, землетрусу, військових дій або суспільних збурень, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною договору (контракту), включаючи втрату врожаю або його частини внаслідок несприятливих погодних умов, раптове припинення поставки води, тепла, електроенергії чи газу. 2.10. Організований аграрний ринок України - сукупність товарних відносин між продавцями і покупцями сільськогосподарської продукції, здійснюваних згідно з стандартизованими правилами товарної біржі, створеної згідно з Законом України "Про товарну біржу", з урахуванням норм цього Закону. 2.11. Ризики організованого аграрного ринку - ризики невиконання умов біржових договорів, які поділяються на системні та стандартні: а) системний ризик - ризик невиконання умов біржових договорів, що виникає внаслідок дії обставин непереборної сили, та який неможливо забезпечити як біржовими гарантіями, такі і заходами державного цінового регулювання, визначеними цим Законом. Наявність системного ризику встановлюється та скасовується рішенням Кабінетом Міністрів України за поданням Аграрного фонду України у порядку, визначеному у статтях 7 та 8 цього Закону. б) стандартний ризик - ризик, що не є системним, та забезпечується виключно системою біржових гарантій. 2.12. Сільськогосподарська продукція - товари, які підпадають під визначення 1-24 груп УКТНЗЕД. Норми цього Закону не поширюються на підакцизні товари. 2.13. Товарний дериватив - стандартний документ, що відповідає визначенням підпункту "в" підпункту 1.5.4 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". 2.14. Товарна інтервенція - продаж Аграрним фондом України окремого виду сільськогосподарської продукції на визначеній аграрній біржі або строкових договорів (товарних деривативів), укладених на такій біржі, при існуванні загрози перевищення спотової ціни на такий вид рівня максимальної закупівельної ціни. 2.15. Торгова (біржова) сесія - період часу, який розпочинається від часу відкриття біржових торгів, та закінчується часом їх закриття. 2.16. Торгова секція - частина біржі (біржового торгу), де об"єктом біржової торгівлі є товар, який не вважається стандартним або поставляється за нестандарними умовами. 2.17. Умови поставки - поставка товару на базисі, визначеному згідно з правилами ІНКОТЕРМС останньої редакції. Якщо товар продається або придбається на визначеній цим Законом біржі, то для визначення біржової ціни товару його базисом поставки ввавжається франко-склад за адресою будинку Головпоштамту України. 2.18. Фінансова інтервенція - придбання Аграрним фондом України окремого виду сільськогосподарської продукції на визначеній аграрній біржі або строкових договорів (товарних деривативів), укладених на такій біржі, при існуванні загрози падіння спотової ціни на такий вид нижче рівня мінімальної закупівельної ціни. 2.19. Форвард або ф"ючерс - різновиди біржового договору, де права і обов"язки його сторін визначаються згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та цивільного законодавства України. 2.20. Франшиза (страхова франшиза) - частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) власником застрахованої сільськогосподарської продукції за свій рахунок. 2.21. Ціна негайної поставки (спот-ціна) - ціна, яка встановлюється на підставі збалансування цін попиту та пропозиції на товар, який є у фізичній наявності та може бути переданим покупцю протягом п'яти робочих днів з моменту укладення договору купівлі-продажу на обумовлених біржовим договором умовах поставки. 2.22. Ціна пропозиції - ціна, офіційно заявлена продавцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію продати заявлений товар на умовах споту (негайної поставки) або на умовах форварду чи ф'ючерсу (з поставкою товару у майбутньому). 2.23. Ціна попиту - ціна, офіційно заявлена покупцем, яка зумовлює безвідкличну пропозицію придбати заявлений товар товар на умовах споту або на строкових умовах (форварду бао ф'ючерсу). 2.24. Ціна рівноваги (фіксінг) - ціна, яка встановлюється внаслідок досягнення рівноваги між ціною пропозиції та ціною попиту та зазначається у зареєстрованому біржовому договорі."  		Враховано    
3. Розділ П. ПІДТРИМКА ВИРОБНИЦТВА (СТИМУЛЮВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ) СІЛЬСЬКОГОСПО-ДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ   -23- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Назву розділу ІІ викласти у такій редакції: "Розділ ІІ. Державне регулювання цін в агропромисловій галузі України"  		Враховано   Розділ ІІ. Державне регулювання цін в агропромисловій галузі України  
4. Стаття 2. Механізми підтримки сільськогосподарського виробництва   -24- Волков О.М.
 Назву ст. 2 викласти у такій редакції "Стаття 2. Мета та механізми державної підтримки сільськогосподарського виробництва"  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції проекту  Стаття 3. Правила цінового регулювання та його об"єкт  
    -25- Волков О.М.
 статтю 2 доповнити частиною першою такого змісту: "Метою державної підтримки сільськогосподарського виробництва є стабілізація й розвиток виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення продовольчої безпеки України, поліпшення продовольчого забезпечення населення, підтримка економічного паритету між сільським господарством та іншими галузями економіки, зближення рівня доходів працівників сільського господарства та промисловості, захист вітчизняних товаровиробників у сфері агропромислового виробництва  		Враховано частково    
5. Держава здійснює підтримку виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства сільськогосподарськими товаровиробниками шляхом: 1. Регулювання виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції та продовольства через: а) фінансування за рахунок коштів Державного бюджету цільових програм виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції та розвитку окремих галузей сільського господарства; б) стимулювання розвитку прозорого ринку сільськогосподарської продукції і продовольства; в) закупівлю сільськогосподарської продукції і продовольства для державних резервів, державних та місцевих потреб, включаючи обсяги продукції, необхідні для забезпечення продуктами харчування малозахищене населення в межах мінімальних норм споживання за рахунок субсидій з державного бюджету (порядок застосування продуктових субсидій встановлюється Кабінетом Міністрів України); г) стимулювання виробництва якісної продукції, фінансової підтримки селекції, насінництва та рибництва (порядок і умови застосування встановлюється Кабінетом Міністрів України);   -26- Ващук К.Т.
Томич І.Ф.
 У статті 2 у частині 1 пункт а) викласти в такій редакції: "фінансування за рахунок коштів Державного бюджету цільових програм виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, розвитку окремих галузей сільського господарства та галузей, що його обслуговують";  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону  3.1. Держава здійснює регулювання гуртових цін на окремі види сільськогосподарської продукції (далі - цінове регулювання), встановлючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни, а також застосовуючи інші, визначені цим Законом заходи, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. Застосування мінімальних та максимальних закупівельних цін при експорті або імпорті такої продукції здійснюється у порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї статті.  
    -27- Ващук К.Т.
 У статті 2 у частині 1 пункт б) викласти в редакції: формування структур прозорого ринку сільськогосподарської продукції і продовольства;"  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону   
    -28- Терещук С.М.
 Підпункт "в" пункту 1 статті 2 сформулювати таким чином: "в) закупівлю сільськогосподарської продукції для державних та місцевих потреб за рахунок Державного та місцевих бюджетів;"  		Враховано в подальших статтях за змістом   
    -29- Ващук К.Т.
 У статті 2 у частині 1 пункт г) викласти в редакції: "стимулювання виробництва якісної продукції, фінансову підтримку селекції, насінництва та рибництва (порядок і умови встановлюються Кабінетом Міністрів України);"  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону   
    -30- Кабінет Міністрів України
 У підпункті „г" пункту 1 статті 2 проекту слова „селекції, насінництва та рибництва" пропонуємо замінити словами „селекції, тваринництва, насінництва і розсадництва".  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону   
    -31- Ващук К.Т.
Томич І.Ф.
 У статті 2 частину 1 доповнити підпунктом д) в такій редакції: "впровадження здешевлених тарифів на електроенергію, яка використовується для зрошення сільськогосподарських культур".  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону   
6. 2. Посилення антимонопольного контролю за цінами і тарифами на продукцію та послуги природних монополій, регулювання співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і ресурси які споживає сільське господарство;      3.2. Зміст цінового регулювання полягає у наданні державою в особі Аграрного фонду України пропозиції суб"єктам організованого аграрного ринку України продати або купити визначений вид сільськогосподарської продукції за ціною, яка дозволяє державі підтримати мінімальну або максимальну закупівельну ціну на такий вид на такому організованому ринку за цінами, що склалися на спотовому ринку.  
7. 3. Запровадження механізмів захисту внутрішнього продовольчого ринку та створення сприятливих умов для експорту сільськогосподарської продукції;      3.3. Об"єктом державного регулювання є ціни на такі товари: Код УКТНЗЕД Назва товару 10.01 Пшениця 10.02 Жито 10.03 Ячмінь 10.04 Овес 10.05 Кукурудза 11.01.00000 Борошно пшеничне або пшенично - житнє 12.06 Насіння соняшнику 17.01 Цукор тільки з цукрового буряку 17.03 Меляса, отримана в результаті екстракції або рафінування цукру тільки з цукрового буряку Мінімальні або максимальні закупівельні ціни встановлюються щодо товарів, визначених в окремих позиціях або субпозиціях груп або позиціях УКТНЗЕД, зазначених у цьому пункті. Кабінет Міністрів України щорічно встановлює повний перелік об"єктів державного цінового регулювання, який підлягає офіційному опублікуванню не пізніше ніж за 45 календарних днів до початку періоду такого цінового регулювання. Якщо такий перелік не встановлено чи офіційно не опубліковано у зазначений строк, діє перелік об"єктів державного цінового регулювання, встановлений для попереднього періоду цінового регулювання. Мінімальні або максимальні закупівельні ціни встановлюються для державного регулювання цін на організованому біржовому ринку.  
8. 4. Фінансування заходів по підтримці родючості ґрунтів за рахунок цільового використання 50 відсотків коштів податку плати за землю;   -32- Ващук К.Т.
 У статті 2 в частині 4 слова "50 відсотків" вилучити;  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону  3.4. При імпорті (ввезенні на митну територію України) товарів, які є об"єктами державного цінового регулювання згідно з пунктом 3.3 ціієї статті, їх митна вартість встановлюється за правилами, визначеними митним законодавством, з урахуванням того, що така митна вартість не може бути меншою за вартість, розраховану із застосуванням мінімальних закупівельних цін, діючих у період цінового регулювання, на який припадає такий імпорт (увезення на митну територію України). При експорті (вивезенні за межі митної території України) товарів, які є об"єктами державного цінового регулювання згідно з пунктом 3.3 ціієї статті, їх митна вартість встановлюється за правилами, визначеними митним законодавством, з урахуванням того, що така митна вартість не може бути меншою за вартість, розраховану із застосуванням максимальних закупівельних цін, діючих у період цінового регулювання, на який припадає такий експорт (вивезення за межі митної території України). Порядок ціноутворення на інші товари, які підпадають під визначення 1-24 групи УКТНЗЕД та ввозяться (імпортуються) на митну територію України чи експортуються (вивозяться) з її території, встановлюється з урахуванням норм Митного кодексу України, а також Закону України "Про митний тариф України" стосовно таких товарів.  
    -33- Кабінет Міністрів України
 Пункт 4 статті 2 законопроекту не відповідає статті 66 Бюджетного кодексу України, де передбачено, що для забезпечення реалізації спільних соціальне - економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансферів, формуються за рахунок, зокрема, 25 відсотків плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області, та 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань. Отже фінансування заходів по підтримці родючості ґрунтів за рахунок цільового використання 50 відсотків коштів від податку за землю суперечить зазначеній статті Бюджетного кодексу України.  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону   
    -34- Кабінет Міністрів України
 Пункт 4 статті 2 проекту щодо фінансування заходів по підтримці родючості грунтів за рахунок цільового використання 50 відсотків коштів податку плати за землю не відповідає наступному. Згідно з пунктом 2 частини першої та пунктом 2 частини другої статті 66, пунктом 2 статті 69 Бюджетного кодексу України до складу доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів віднесено, зокрема: - 25 відсотків плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області; - 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать 100 відсотків плати за землю -для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань. Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.  		Враховано    
9. 5. Зниження податкового навантаження шляхом застосування фіксованого сільськогосподарського податку та особливого порядку справляння податку на додану вартість, удосконалення системи оподаткування яка не збільшує податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників;   -35- Ващук К.Т.
 У статті 2 частину 5 викласти в редакції: "Удосконалення системи оподаткування, застосування фіксованого сільськогосподарського податку та особливого порядку справляння податку на додану вартість;"  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону  3.5. У випадках, визначених нормами статтей 7 - 8 цього Закону, Кабінет Міністрів України має право застосовувати заходи адміністративного регулювання цін на об"єкти державного цінового регулювання, визначені у пункті 3.3 цієї статті, які продаються або купуються поза організованим аграрним ринком України. Такі заходи застосовуються у виключних випадках до окремого об"єкту при наявності системного ризику організованого аграрного ринку (протягом строку його дії). Заходи адміністративного регулювання не можуть застосовуватися до окремих суб"єктів підприємницької діяльності України або окремих груп таких суб"єктів при їх незастосуванні до інших суб"єктів підприємницької діяльності України або їх груп. Кабінет Міністрів України має право застосовувати такі заходи адміністративного регулювання: а) обмеження рівня торгової націнки (знижки) на гуртовому або роздрібному ринку визначеного об"єкту цінового регулювання; б) установлення граничних рівнів рентабельності до витрат: - переробників сільськогосподарської продукції, якщо внаслідок такої переробки виробляється об"єкт державного цінового регулювання; - осіб, які надають послуги із зберігання (схову) об"єктів державного цінового регулювання; в) установлення нетарифних обмежень щодо імпорту або експорту окремого об"єкту державного цінового регулювання, з урахувань норм міжнародних договорів України, які набрали чинності.  
    -36- Кабінет Міністрів України
 Пункт 5 статті 2 проекту щодо зниження податкового навантаження шляхом застосування фіксованого сільськогосподарського податку та особливого порядку справляння податку на додану вартість, удосконалення системи оподаткування яка не збільшує податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників не відповідає статті 3 Закону України „Про систему оподаткування", відповідно до якої одним з принципів побудови системи оподаткування є принцип рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, який полягає у забезпеченні однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). З іншого боку, відповідно до цього Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.  		Враховано    
10. 6. Запровадження державної підтримки страхування ризиків сільськогосподарського виробництва;   -37- Ващук К.Т.
 У статті 2 частину 6 викласти в редакції: "Запровадження часткового відшкодування витрат сільськогосподарських товаровиробників на страхування ризиків;"  		Враховано в іншій редакції у подальших статтях (щодо СПАФу)  3.6. При здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах з об"єктами державного цінового регулювання, визначеними у пункті 3.3 цієї статті, застосовуються загальні правила оподаткування, у тому числі ввізним та вивізним митом, без застосування норм Закону України "Про здійснення операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності".  
    -38- Кабінет Міністрів України
 В пункті 6 статті 2 проекту не визначено в чому саме полягатиме запровадження державної підтримки страхування ризиків сільськогосподарського виробництва. При цьому, слід враховувати, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 7 Закону України „Про страхування" до обов'язкових видів страхування віднесено страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності  		Враховано в іншій редакції у подальших статтях (щодо СПАФу)   
11. 7. Підтримки розвитку особистих селянських та фермерських господарств;   -39- Ващук К.Т.
 У статті 2 частину 7 викласти в редакції: "Сприяння розвитку особистих селянських та фермерських господарств;"  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону   
12. 8. Запровадження сприятливої кредитної політики;   -40- Ващук К.Т.
 У статті 2 частину 8 викласти в редакції: "Запровадження сприятливих умов кредитування;"  		Відхилено у зв"язку зі зміною редакції тексту закону   
13. 9. Розвиток фінансового лізингу та здешевлення закупівлі складної сільськогосподарської техніки;       
14. 10. Підвищення рівня платоспроможного попиту населення на продовольчі товари.   -41- Ващук К.Т.
 У статті 2 частину 10 виключити.  		Враховано    
    -42- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Статтю 2 викласти у такій редакції: "Стаття 3. Правила цінового регулювання та його об"єкт 3.1. Держава здійснює регулювання гуртових цін на окремі види сільськогосподарської продукції (далі - цінове регулювання), встановлючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни, а також застосовуючи інші, визначені цим Законом заходи, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. Застосування мінімальних та максимальних закупівельних цін при експорті або імпорті такої продукції здійснюється у порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї статті. 3.2. Зміст цінового регулювання полягає у наданні державою в особі Аграрного фонду України пропозиції суб"єктам організованого аграрного ринку України продати або купити визначений вид сільськогосподарської продукції за ціною, яка дозволяє державі підтримати мінімальну або максимальну закупівельну ціну на такий вид на такому організованому ринку за цінами, що склалися на спотовому ринку. 3.3. Об"єктом державного регулювання є ціни на такі товари: Код УКТ НЗЕД Назва товару 10.01 Пшениця 10.02 Жито 10.03 Ячмінь 10.04 Овес 10.05 Кукурудза 11.01.00000 Борошно пшеничне або пшенично - житнє 12.06 Насіння соняшнику 17.01 Цукор тільки з цукрового Буряку 17.03 Меляса, отримана в результаті екстракції або рафінування цукру тільки з цукрового буряку Мінімальні або максимальні закупівельні ціни встановлюються щодо товарів, визначених в окремих позиціях або субпозиціях груп або позиціях УКТНЗЕД, зазначених у цьому пункті. Кабінет Міністрів України щорічно встановлює повний перелік об"єктів державного цінового регулювання, який підлягає офіційному опублікуванню не пізніше ніж за 45 календарних днів до початку періоду такого цінового регулювання. Якщо такий перелік не встановлено чи офіційно не опубліковано у зазначений строк, діє перелік об"єктів державного цінового регулювання, встановлений для попереднього періоду цінового регулювання. Мінімальні або максимальні закупівельні ціни встановлюються для державного регулювання цін на організованому біржовому ринку. 3.4. При імпорті (ввезенні на митну територію України) товарів, які є об"єктами державного цінового регулювання згідно з пунктом 3.3 ціієї статті, їх митна вартість встановлюється за правилами, визначеними митним законодавством, з урахуванням того, що така митна вартість не може бути меншою за вартість, розраховану із застосуванням мінімальних закупівельних цін, діючих у період цінового регулювання, на який припадає такий імпорт (увезення на митну територію України). При експорті (вивезенні за межі митної території України) товарів, які є об"єктами державного цінового регулювання згідно з пунктом 3.3 ціієї статті, їх митна вартість встановлюється за правилами, визначеними митним законодавством, з урахуванням того, що така митна вартість не може бути меншою за вартість, розраховану із застосуванням максимальних закупівельних цін, діючих у період цінового регулювання, на який припадає такий експорт (вивезення за межі митної території України). Порядок ціноутворення на інші товари, які підпадають під визначення 1-24 групи УКТНЗЕД та ввозяться (імпортуються) на митну територію України чи експортуються (вивозяться) з її території, встановлюється з урахуванням норм Митного кодексу України, а також Закону України "Про митний тариф України" стосовно таких товарів. 3.5. У випадках, визначених нормами статтей 7 - 8 цього Закону, Кабінет Міністрів України має право застосовувати заходи адміністративного регулювання цін на об"єкти державного цінового регулювання, визначені у пункті 3.3 цієї статті, які продаються або купуються поза організованим аграрним ринком України. Такі заходи застосовуються у виключних випадках до окремого об"єкту при наявності системного ризику організованого аграрного ринку (протягом строку його дії). Заходи адміністративного регулювання не можуть застосовуватися до окремих суб"єктів підприємницької діяльності України або окремих груп таких суб"єктів при їх незастосуванні до інших суб"єктів підприємницької діяльності України або їх груп. Кабінет Міністрів України має право застосовувати такі заходи адміністративного регулювання: а) обмеження рівня торгової націнки (знижки) на гуртовому або роздрібному ринку визначеного об"єкту цінового регулювання; б) установлення граничних рівнів рентабельності до витрат: - переробників сільськогосподарської продукції, якщо внаслідок такої переробки виробляється об"єкт державного цінового регулювання; - осіб, які надають послуги із зберігання (схову) об"єктів державного цінового регулювання; в) установлення нетарифних обмежень щодо імпорту або експорту окремого об"єкту державного цінового регулювання, з урахувань норм міжнародних договорів України, які набрали чинності. 3.6. При здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах з об"єктами державного цінового регулювання, визначеними у пункті 3.3 цієї статті, застосовуються загальні правила оподаткування, у тому числі ввізним та вивізним митом, без застосування норм Закону України "Про здійснення операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності".  		Враховано    
15. Стаття 3. Регулювання та підтримка виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції та продовольства 3.1. Потреба держави в стратегічно важливих видах сільськогосподарської продукції і продовольства визначається Кабінетом Міністрів України щорічно. 3.2. Стимулювання виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції та підтримка загальногалузевих програм у перші п'ять років дії даного Закону здійснюються шляхом застосування: 3.2.1. дотацій та мінімальних цін на реалізовані сільськогосподарськими товаровиробниками молоко, м'ясо великої рогатої худоби, свиней та птиці згідно обсягів, визначених для реґіонів України; 3.2.2. підтримки виробництва продукції дитячого харчування; 3.2.3. підтримки виробництва цукру шляхом запровадження мінімальних цін реалізації; 3.2.4. підтримки закладання і догляд за молодими садами, виноградниками, ягідниками та хмелем; 3.2.5. створення і забезпечення діяльності Державного страхового фонду елітного та гібридного насіння; 3.2.6. селекції в рослинництві; 3.2.7. селекції в тваринництві і птахівництві; 3.2.8. селекції в рибному господарстві; 3.2.9. докорінного поліпшення земель сільськогосподарського призначення; 3.2.10. агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; 3.2.11. заходів по боротьбі із шкідниками та хворобами сільськогосподарських тварин і рослин; 3.2.12. підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах. 3.3. Виходячи із потреби в стратегічно важливих видах сільськогосподарської продукції в Державному бюджеті щороку передбачаються кошти для підтримки їх виробництва у вигляді прямого фінансування чи виплати дотацій. 3.4. Кабінет Міністрів України може запроваджувати нові програми підтримки розвитку сільського господарства, шляхом внесення пропозицій до проектів Державного бюджету України.   -43- Ващук К.Т.
 Статтю 3 викласти в редакції: "3.1.Потреба держави в стратегічно важливих видах сільськогосподарської продукції і продовольства визначається Кабінетом Міністрів України щорічно. 3.2.Виходячи із потреби в стратегічно важливих видах сільськогосподарської продукції в Державному бюджеті щороку передбачаються кошти для стимулювання їх виробництва. 3.3.Стимулювання виробництва стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції здійснюються шляхом: 3.3.1.встановлення мінімального рівня цін та застосування дотацій на молоко, м'ясо великої рогатої худоби, свиней та птиці, інші види стратегічно важливої продукції; 3.3.2.встановлення доплат за виробництво продукції для дитячого харчування; 3.3.3.часткового відшкодування затрат на закладку садів, виноградників, ягідників, хмільників та догляд за ними; 3.3.4.відповідної діяльності Державного страхового насіннєвого фонду; 3.3.5.фінансової підтримки селекції в рослинництві, тваринництві, птахівництві та рибному господарстві; 3.3.6.фінансування докорінного поліпшення земель сільськогосподарського призначення; 3.3.7.фінансування агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; 3.3.8.фінансової підтримки заходів по боротьбі із шкідниками та хворобами сільськогосподарських тварин і рослин; 3.3.9.прямої фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах.  		Враховано частково в іншій редакції  Стаття 4. Мінімальна закупівельна ціна 4.1. Державна цінова підтримка українських виробників сільськогосподарської продукції здійснюється шляхом установлення мінімальних гуртових закупівельних цін на метричну одиницю окремого об"єкту державного цінового регулювання на рівні, що унеможливлює середньостатистичну збитковість виробництва такої метричної одиниці на всій території України протягом визначеного періоду цінового регулювання. 4.2. Мінімальні закупівельні ціни у розрізі окремого об"єкту державного цінового регулювання встановлюються на визначений період рішенням центрального органу державної виконавчої влади України, уповноваженого провадити державну політику у сфері сільського господарства, виходячи із статистичних показників цін продажу за відповідний період минулого року (минулих років), з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін року, на який припадає такий період. Методика визначення мінімальних закупівельних цін установлюється постановою Кабінету Міністрів України. Значення мінімальної закупівельної ціни окремого об"єкту державного цінового регулювання є єдиним протягом відповідного періоду цінового регулювання. 4.3. Мінімальна закупівельна ціна на окремий вид сільськогосподарської продукції є єдиною для будь-яких регіонів (місцевостей) України, включаючи територію будь-якої з вільних економічних зон, зон пріоритетного економічного розвитку, інших подібних територій, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального, а також території України, на якій розташовано Автономну Республіку Крим. 4.4. Для цілей цього пункту використовуються такі терміни: а) збитковість - від"ємне значення середньостатистичної рентабельності до витрат, понесених у зв"язку з виробництвом метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання; б) середньостатистична рентабельність до витрат - процентне відношення суми середньостатистичних доходів, отриманих від продажу метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання протягом визначеного періоду часу, до суми середньостатистичних витрат на його виробництво (включаючи відповідну частину амортизаційних відрахувань), визначених за правилами (стандартами) бухгалтерського обліку, встановленими законодавством; в) період цінового регулювання - період часу, який не може бути меншим за один календарний місяць, та не може бути більшим за один календарний рік (крім цінового регулювання окремих видів сільськогосподарської продукції, які мають період визрівання чи плодоношення більший ніж 12 поточних календарних місяців). Періоди цінового регулювання встановлюються у строки та за процедурою, визначеною цим Законом для визначення об"єктів державного цінового регулювання. Стаття 5. Максимальна закупівельна ціна 5.1. Державна підтримка попиту споживачів на окреми види сільськогосподарської продукції здійснюється шляхом недопущення підняття цін на них вище максимальної закупівельної ціни метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання. 5.2. Максимальна закупівельна ціна у розрізі окремого об"єкту державного цінового регулювання встановлюються на визначений період рішенням центрального органу державної виконавчої влади України, уповноваженого провадити державну політику у сфері сільського господарства, виходячи із статистичних показників цін продажу за відповідний період минулого року (минулих років), з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін року, на який припадає такий період. Методика визначення максимальних закупівельних цін установлюється постановою Кабінету Міністрів України. Значення максимальної закупівельної ціни окремого об"єкту державного цінового регулювання є єдиним протягом відповідного періоду цінового регулювання. 5.3. Максимальна закупівельна ціна окремого об"єкту державного цінового регулювання є єдиною для будь-яких регіонів (місцевостей) України, включаючи територію будь-якої з вільних економічних зон, зон пріоритетного економічного розвитку, інших подібних територій, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального, а також території України, на якій розташовано Автономну Республіку Крим. Стаття 6. Товарна інтервенція 6.1. Товарні інтервенції здійснюються Аграрним фондом України шляхом продажу окремого об"єкту державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку для досягнення спотової ціни такого об"єкту значення, що не є меншим за мінімальну закупівельну ціну, встановлену для визначеного періоду цінового регулювання. 6.2. Товарні інтервенції здійснюються у такому порядку: а) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії не перевищує рівень максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання або перевищує такий рівень не більше ніж на 10 відсотків від нього, товарна інтервенція не здійснюється; б) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії є більшим рівня максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання у розмірі від 10 до 50 відсотків від її значення, то Аграрний фонд України здійснює товарну інтервенцію до досягнення спотовою ціною рівня максимальної закупівельної ціни; в) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії перевищує рівень максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання більше ніж на 50 відсотків, Аграрний фонд України призупиняє торгівлю таким товаром та провадить консультації з учасниками біржового ринку у порядку, визначеному у пункті 6.3 цієї статті. 6.3. Консультації Аграрного фонду України щодо здійнюються у такому порядку: а) Якщо Аграрний фонд України призупиняє біржові торги окремим об"єктом державного цінового регулювання, то за місцем розташування біржової площадки провадяться консультації з продавцями такого об"єкту, які заявили про бажання продати його за ціною, що передувала зупинці торгів та була більшою за встановлену максимальну закупівельну ціну; б) якщо внаслідок проведення таких консультацій досягагається згода з учасниками біржового ринку стосовно зменшення ціни рівноваги до рівня максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання, то Аграрний фонд України надає дозвіл на продовження біржових торгів; в) якщо внаслідок проведення таких консультацій не досягається така згода, Аграрний фонд України звертається до Кабінету Міністрів України з поданням про доцільність введення адміністративного регулювання цін на такий товар відповідно до пункту 3.5 статті 3 цього Закону; г) якщо внаслідок проведення таких консультацій з"ясовується наявність змови між учасниками біржового ринку, спрямованої на узгоджене завищення цін пропозиції на визначений вид сільськогосподарської продукції, Аграрний фонд України зупиняє біржові торги визначеним товаром, а справа невідкладно передається на розгляд Антимонопольного комітету України. Стаття 7. Фінансова інтервенція 7.1. Фінансові інтервенції здійснюються Аграрним фондом України шляхом придбання об"єкту державного цінового регулювання у обсягах, достатніх для збалансування попиту і пропозиції на рівні установленої мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання. 7.2. Фінансові інтервенції провадяться у такому порядку: а) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії не є меншим за рівень мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання або є меншим ніж на 10 відсотків від нього, фінансова інтервенція не здійснюється; б) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії є меншим рівня мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання від 10 до 50 відсотків від її значення включно, то Аграрний фонд України здійснює фінансову інтервенцію до досягнення спотовою ціною рівня мінімальної закупівельної ціни; в) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії падає більш ніж на 50 відсотків від рівня мінімальної закупівельної ціни, то Аграрний фонд України призупиняє торгівлю таким товаром та провадить консультації з учасниками біржового ринку у порядку, визначеному пунктом 7.3 цієї статті. 7.3. Консультації Аграрного фонду України здійнюються у такому порядку: а) якщо Аграрний фонд України призупиняє біржові торги окремим об"єктом державного цінового регулювання, то за місцем розташування біржової площадки провадяться консультації з покупцями такого об"єкту, які заявили про бажання купити його за ціною, що передувала зупинці торгів та була меншою за встановлену мінімальну закупівельну ціну; б) якщо внаслідок проведення таких консультацій досягагається згода з учасниками біржового ринку стосовно збільшення ціни рівноваги до рівня мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання, то Аграрний фонд України надає дозвіл на продовження біржових торгів; в) якщо внаслідок проведення таких консультацій не досягається така згода, Аграрний фонд України звертається до Кабінету Міністрів України з поданням про доцільність введення адміністративного регулювання цін на такий товар відповідно до пункту 3.5 статті 3 цього Закону; г) якщо внаслідок проведення таких консультацій з"ясовується наявність змови між учасниками біржового ринку, спрямованої на узгоджене заниження цін попиту на визначений вид сільськогосподарської продукції, Аграрний фонд України зупиняє біржові торги визначеним товаром, а справа невідкладно передається на розгляд Антимонопольного комітету України. Стаття 8. Інші положення 8.1. При продажі окремих об"єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку біржа може встановлювати граничні розміри комісійної винагороди для брокерів або ділерів чи надавати преференції продавцям, які безпосередньо продають сільськогосподарську продукцію власного виробництва на умовах споту або форварду, а також Аграрному фонду України при здійсненні ним фінансових або товарних інтервенцій, шляхом зниження або скасування біржового збору (плати за біржові послуги). 8.2. Товарні та фінансові інтервенції здійснюються Аграрним фондом України на аграрній біржі, яка є резидентом України, та відповідає наступним умовам: а) Кабінет Міністрів України є співзасновником такої біржі; б) засновниками біржі є виключно резиденти; в) згідно із статутними документами біржа має право здійснювати торгівлю виключно товарами, які підпадають під визначення 1 - 24 групи УКТНЗЕД (крім підакцизних), а також товарними деривативами чи іпотечними сертифікатами (закладними); г) згідно з установчими документами біржі рішення Аграрного фонду, пов"язані з установленням та скасуванням мінімальних та максимальних закупівельних цін, є обов"язковими для суб"єктів біржової торгівлі; д) біржа не має простроченої або пролонгованої заборгованості за кредитами чи позиками, наданими Державним бюджетом України або гарантованими державою; е) вищим органом управління такої біржі є наглядова рада, яка створюється правилами, визначеними цим Законом;  
    -44- Кабінет Міністрів України
 До підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 проекту щодо створення Державного страхового фонду елітного і гібридного насіння зауважуємо, що відповідно до статті 12 Закону України „Про насіння і садивний матеріал" страхові насіннєві фонди оригінального, елітного і репродукційного насіння створюються відповідними суб'єктами насінництва в обсягах, передбачених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Статтею 13 цього Закону передбачено створення державного резервного насіннєвого фонду для забезпечення насінням районів, що не виробляють власного насіння або мають обмежені можливості його виробництва, надання допомоги у разі знищення або пошкодження насінницьких посівів внаслідок стихійного лиха, забезпечення сортовідновлення, сортозаміни та реалізації насіння за міжнародними договорами. Крім того, статтею 16 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено формування ресурсів державного насіннєвого страхового фонду.  		Враховано    
    -45- Кабінет Міністрів України
 З підпункту 3.2.7 пункту 3.2 слова „і птахівництві" та підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 проекту слід виключити, оскільки згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону України „Про ветеринарну медицину" тварини - це біологічні об'єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі, домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопряди тощо.  		Враховано    
    -46- Кабінет Міністрів України
 З пункту 3.3 статті 3 проекту є незрозумілим про яке „пряме" фінансування в ньому йдеться, оскільки відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Згідно з часиною першою статті 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.  		Враховано    
    -47- Терещук С.М.
 Виключити пункт 3.4 статті 3 тому, що це передбачено нормативами, що регулюють діяльність Кабінету Міністрів.  		Враховано    
    -48- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Статтю 3 викласти у такій редакції: "Стаття 4. Мінімальна закупівельна ціна 4.1. Державна цінова підтримка українських виробників сільськогосподарської продукції здійснюється шляхом установлення мінімальних гуртових закупівельних цін на метричну одиницю окремого об"єкту державного цінового регулювання на рівні, що унеможливлює середньостатистичну збитковість виробництва такої метричної одиниці на всій території України протягом визначеного періоду цінового регулювання. 4.2. Мінімальні закупівельні ціни у розрізі окремого об"єкту державного цінового регулювання встановлюються на визначений період рішенням центрального органу державної виконавчої влади України, уповноваженого провадити державну політику у сфері сільського господарства, виходячи із статистичних показників цін продажу за відповідний період минулого року (минулих років), з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін року, на який припадає такий період. Методика визначення мінімальних закупівельних цін установлюється постановою Кабінету Міністрів України. Значення мінімальної закупівельної ціни окремого об"єкту державного цінового регулювання є єдиним протягом відповідного періоду цінового регулювання. 4.3. Мінімальна закупівельна ціна на окремий вид сільськогосподарської продукції є єдиною для будь-яких регіонів (місцевостей) України, включаючи територію будь-якої з вільних економічних зон, зон пріоритетного економічного розвитку, інших подібних територій, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального, а також території України, на якій розташовано Автономну Республіку Крим. 4.4. Для цілей цього пункту використовуються такі терміни: а) збитковість - від"ємне значення середньостатистичної рентабельності до витрат, понесених у зв"язку з виробництвом метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання протягом визначеного періоду часу, до суми середньостатистичних витрат на його виробництво (включаючи відповідну частину амортизаційних відрахувань), визначених за правилами (стандартами) бухгалтерського обліку, встановленими законодавством; в) період цінового регулювання - період часу, який не може бути меншим за один календарний місяць, та не може бути більшим за один календарний рік (крім цінового регулювання окремих видів сільськогосподарської продукції, які мають період визрівання чи плодоношення більший ніж 12 поточних календарних місяців). Періоди цінового регулювання встановлюються у строки та за процедурою, визначеною цим Законом для визначення об"єктів державного цінового регулювання. Стаття 5. Максимальна закупівельна ціна 5.1. Державна підтримка попиту споживачів на окреми види сільськогосподарської продукції здійснюється шляхом недопущення підняття цін на них вище максимальної закупівельної ціни метричної одиниці окремого об"єкту державного цінового регулювання. 5.2. Максимальна закупівельна ціна у розрізі окремого об"єкту державного цінового регулювання встановлюються на визначений період рішенням центрального органу державної виконавчої влади України, уповноваженого провадити державну політику у сфері сільського господарства, виходячи із статистичних показників цін продажу за відповідний період минулого року (минулих років), з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін року, на який припадає такий період. Методика визначення максимальних закупівельних цін установлюється постановою Кабінету Міністрів України. Значення максимальної закупівельної ціни окремого об"єкту державного цінового регулювання є єдиним протягом відповідного періоду цінового регулювання. 5.3. Максимальна закупівельна ціна окремого об"єкту державного цінового регулювання є єдиною для будь-яких регіонів (місцевостей) України, включаючи територію будь-якої з вільних економічних зон, зон пріоритетного економічного розвитку, інших подібних територій, чий економічний або міграційний режим відрізняється від загального, а також території України, на якій розташовано Автономну Республіку Крим".  		Враховано    
    -49- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести статтІ 6- 8 такого змісту: Стаття 6. Товарна інтервенція 6.1. Товарні інтервенції здійснюються Аграрним фондом України шляхом продажу окремого об"єкту державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку для досягнення спотової ціни такого об"єкту значення, що не є меншим за мінімальну закупівельну ціну, встановлену для визначеного періоду цінового регулювання. 6.2. Товарні інтервенції здійснюються у такому порядку: а) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії не перевищує рівень максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання або перевищує такий рівень не більше ніж на 10 відсотків від нього, товарна інтервенція не здійснюється; б) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії є більшим рівня максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання у розмірі від 10 до 50 відсотків від її значення, то Аграрний фонд України здійснює товарну інтервенцію до досягнення спотовою ціною рівня максимальної закупівельної ціни; в) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії перевищує рівень максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання більше ніж на 50 відсотків, Аграрний фонд України призупиняє торгівлю таким товаром та провадить консультації з учасниками біржового ринку у порядку, визначеному у пункті 6.3 цієї статті. 6.3. Консультації Аграрного фонду України щодо здійнюються у такому порядку: а) Якщо Аграрний фонд України призупиняє біржові торги окремим об"єктом державного цінового регулювання, то за місцем розташування біржової площадки провадяться консультації з продавцями такого об"єкту, які заявили про бажання продати його за ціною, що передувала зупинці торгів та була більшою за встановлену максимальну закупівельну ціну; б) якщо внаслідок проведення таких консультацій досягагається згода з учасниками біржового ринку стосовно зменшення ціни рівноваги до рівня максимальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання, то Аграрний фонд України надає дозвіл на продовження біржових торгів; в) якщо внаслідок проведення таких консультацій не досягається така згода, Аграрний фонд України звертається до Кабінету Міністрів України з поданням про доцільність введення адміністративного регулювання цін на такий товар відповідно до пункту 3.5 статті 3 цього Закону; г) якщо внаслідок проведення таких консультацій з"ясовується наявність змови між учасниками біржового ринку, спрямованої на узгоджене завищення цін пропозиції на визначений вид сільськогосподарської продукції, Аграрний фонд України зупиняє біржові торги визначеним товаром, а справа невідкладно передається на розгляд Антимонопольного комітету України. Стаття 7. Фінансова інтервенція 7.1. Фінансові інтервенції здійснюються Аграрним фондом України шляхом придбання об"єкту державного цінового регулювання у обсягах, достатніх для збалансування попиту і пропозиції на рівні установленої мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання. 7.2. Фінансові інтервенції провадяться у такому порядку: а) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії не є меншим за рівень мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання або є меншим ніж на 10 відсотків від нього, фінансова інтервенція не здійснюється; б) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії є меншим рівня мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання від 10 до 50 відсотків від її значення включно, то Аграрний фонд України здійснює фінансову інтервенцію до досягнення спотовою ціною рівня мінімальної закупівельної ціни; в) якщо рівень спотової ціни на визначений об"єкт державного цінового регулювання протягом однієї торгової сесії падає більш ніж на 50 відсотків від рівня мінімальної закупівельної ціни, то Аграрний фонд України призупиняє торгівлю таким товаром та провадить консультації з учасниками біржового ринку у порядку, визначеному пунктом 7.3 цієї статті. 7.3. Консультації Аграрного фонду України здійнюються у такому порядку: а) якщо Аграрний фонд України призупиняє біржові торги окремим об"єктом державного цінового регулювання, то за місцем розташування біржової площадки провадяться консультації з покупцями такого об"єкту, які заявили про бажання купити його за ціною, що передувала зупинці торгів та була меншою за встановлену мінімальну закупівельну ціну; б) якщо внаслідок проведення таких консультацій досягагається згода з учасниками біржового ринку стосовно збільшення ціни рівноваги до рівня мінімальної закупівельної ціни відповідного періоду цінового регулювання, то Аграрний фонд України надає дозвіл на продовження біржових торгів; в) якщо внаслідок проведення таких консультацій не досягається така згода, Аграрний фонд України звертається до Кабінету Міністрів України з поданням про доцільність введення адміністративного регулювання цін на такий товар відповідно до пункту 3.5 статті 3 цього Закону; г) якщо внаслідок проведення таких консультацій з"ясовується наявність змови між учасниками біржового ринку, спрямованої на узгоджене заниження цін попиту на визначений вид сільськогосподарської продукції, Аграрний фонд України зупиняє біржові торги визначеним товаром, а справа невідкладно передається на розгляд Антимонопольного комітету України. Стаття 8. Інші положення 8.1. При продажі окремих об"єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку біржа може встановлювати граничні розміри комісійної винагороди для брокерів або ділерів чи надавати преференції продавцям, які безпосередньо продають сільськогосподарську продукцію власного виробництва на умовах споту або форварду, а також Аграрному фонду України при здійсненні ним фінансових або товарних інтервенцій, шляхом зниження або скасування біржового збору (плати за біржові послуги). 8.2. Товарні та фінансові інтервенції здійснюються Аграрним фондом України на аграрній біржі, яка є резидентом України, та відповідає наступним умовам: а) Кабінет Міністрів України є співзасновником такої біржі; б) засновниками біржі є виключно резиденти; в) згідно із статутними документами біржа має право здійснювати торгівлю виключно товарами, які підпадають під визначення 1 - 24 групи УКТНЗЕД (крім підакцизних), а також товарними деривативами чи іпотечними сертифікатами (закладними); г) згідно з установчими документами біржі рішення Аграрного фонду, пов"язані з установленням та скасуванням мінімальних та максимальних закупівельних цін, є обов"язковими для суб"єктів біржової торгівлі; д) біржа не має простроченої або пролонгованої заборгованості за кредитами чи позиками, наданими Державним бюджетом України або гарантованими державою; е) вищим органом управління такої біржі є наглядова рада, яка створюється правилами, визначеними цим Законом;  		Враховано    
16. Стаття 4. Дотації на підтримку виробництва окремих видів тваринницької продукції   -50- Кабінет Міністрів України
 У статті 4 проекту слова „тваринницька продукція" у відповідному відмінку слід замінити словами „продукція тваринного походження", що відповідатиме термінології законодавства, зокрема. Закону України „Про ветеринарну медицину".  		Враховано у Розділі VІ проекту.   
17. 4.1. Дотації на підтримку виробництва окремих видів тваринницької продукції запроваджуються з метою стимулювання виробництва молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней, птиці, інших видів сільськогосподарських тварин, стабілізації доходів вітчизняних виробників тваринницької продукції. Порядок і умови застосування дотацій визначаються Кабінетом Міністрів України.   -51- Терещук С.М.
 Стаття 4, пункт 4.1 викласти в такій редакції: "Дотації на підтримку виробництва окремих видів тваринницької продукції щорічно передбачаються Державним бюджетом України" і далі за текстом.  		еренесено на розгляд розділу VІ проекту   
18. 4.2. Обсяги дотацій на виробництво молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней та птиці в розрахунку на реалізовану одиницю продукції (або одну голову) визначаються Кабінетом Міністрів України щороку, виходячи із необхідності відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам витрат до рівня середньогалузевих нормативних витрат на їх виробництво.   -52- Ващук К.Т.
 У статті 4 частину 4.2 викласти в такій редакції. "Обсяги дотацій на підтримку виробництва молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней, овець та птиці в розрахунку на реалізовану одиницю продукції визначаються щороку Кабінетом Міністрів України, виходячи із необхідності застосування цін підтримки. Для депресивних територій Кабінет Міністрів України затверджує дотації в розрахунку на одну середньорічну голову великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз та інших домашніх тварин та птиці."  		еренесено на розгляд розділу VІ проекту   
    -53- Кабінет Міністрів України
 До пункту 4.2 статті 4 проекту щодо визначення Кабінетом Міністрів України обсягів дотацій на виробництво молока коров'ячого та вирощування худоби зазначаємо, що відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.  		еренесено на розгляд розділу VІ проекту   
19. 4.3. На вирощування великої рогатої худоби, свиней та птиці дотації вводяться поетапно протягом трьох років до рівня повного відшкодування середньогалузевих нормативних витрат для забезпечення беззбиткового виробництва.       
20. 4.4. Порядок визначення середньогалузевих нормативних витрат на виробництво молока, вирощування великої рогатої худоби, свиней та птиці встановлюється Кабінетом Міністрів України.   -54- Борзих О.І.
 Статтю 4 доповнити таким пунктом: "При вивезені продукції тваринництва на експорт, застосовуються режими кредитування експорту, експортних премій та дотацій виробникам продукції тваринництва"  		Враховано в VІІІ розділі цього проекту   
    -55- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Перенести до розділу VІІ Закону  		Враховано    
21. Розділ ІІІ. ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРОДОВОЛЬСТВА      Розділ ІІІ. Страхування  
22. Стаття 5. Основні засади підтримки розвитку ринку сільськогосподарської продукції та продовольства   -56- Терещук С.М.
 В статті 5 пункті 5.7 виключити підпункт "г" (носить декларативний характер)  		Враховано   Стаття 9. Обов"язкове страхування  
23. Підвищення ефективності функціонування вітчизняного ринку сільськогосподарської продукції та продовольства забезпечується шляхом: 5.1.збалансування попиту і пропозицій; 5.2.створення умов для сприятливої цінової політики на сільськогосподарську продукцію і продовольство, запровадження фінансових і товарних інтервенцій, заставних операцій та мінімальних цін на окремі види сільськогосподарської продукції і продовольство; 5.3.здійснення заходів по створенню та функціонуванню державної системи моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства; 5.4.стимулювання розвитку інфраструктури ринку; 5.5.забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції, створення гармонізованої до міжнародних вимог системи стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції і продовольства, ветеринарно-санітарних правил та карантину; 5.6.регулювання вартості послуг державних установ на ринку сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів; 5.7.запровадження механізмів державного регулювання ринку шляхом: а) удосконалення системи державного управління стосовно регулювання ринку, контроль за якістю сільськогосподарської продукції і продовольства; б) створення узгоджувальних комісій по цінах на рівні держави та реґіонів; в) вдосконалення діяльності державних інспекційних та контролюючих служб по контролю за цінами, якістю та безпекою сільськогосподарської продукції і продовольства; г) створення умов для підвищення ролі професійних і міжпрофесійних самоврядних організацій в формуванні ринку сільськогосподарської продукції і продовольства.   -57- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Викласти у такій редакції: "Розділ ІІІ. Страхування Стаття 9. Обов"язкове страхування 9.1. Суб"єкти обов"язкового страхування Обов'язкове страхування окремих ризиків втрати врожаю застосовується щодо осіб, які: а) є суб"єктами організованого аграрного ринку та продають об"єкт державного цінового регулювання на умовах форварду; б) отримують бюджетні субсидії, дотації або інші види відшкодувань, передбачених законом; в) отримують банківські кредити, проценти за якими повністю або частково сплачуються (дотуються) за рахунок бюджету; г) отримують кредити чи позики за рахунок Державного бюджету України чи гарантовані державою. 9.2. Комплексне страхування 9.2.1. Для суб"єктів, визначених у пункті 9.1 цієї статті, обов"язковому комплексному страхуванню підлягають ризики втрати врожаю внаслідок: а) заморозку, вимерзання; б) граду; в) удару блискавки; г) землетрусу; д) лавини, земельного зсуву, земельного або земельно-водного селю; е) пожежі; є) бурі, урагану, бурану, поводі; ж) зливи, поводі, паводку; з) посухи; і) перазитів та хвороб, які стали наслідком настання будь-якого з ризиків, визначених у підпунктах "а" - "з" цього пункту. 9.2.2 При комплексному страхуванні від ризиків, визначених цим пунктом, розмір франшизи не може перевищувати 30 відсотків, а розмір страхової премії при нульовій франшизі - ставки у 5 відсотків. 9.3. Індексне страхування 9.3.1. Для суб"єктів організованого аграрного ринку, які продають об"єкт державного цінового регулювання на форвардних умовах, може застосовуватися індексне страхування ризиків втрати врожаю, без застосування норм пункту 9.2 цієї статті. 9.3.2. Індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окремої сільськогосподарської культури відносно до усереднених показників її врожайності на усій території України за попередні п"ять вегетаційних періодів. Методика проведення індексного страхування визначається центральним органом державної виконавчої влади, уповноваженим здійснювати нагляд за небанківськими фінансовими установами. 9.3.3. Для розрахунку розміру страхового відшкодування за індексним страхуванням береться спотова ціна, діюча на організованому аграрному ринку України на момент виникнення страхового випадку. 9.3.4. При застосуванні індексного страхування наявність франшизи не передбачається, а страхова премія не може перевищувати ставки у 2 відсотка. 9.3.5. При індексному страхуванні: страховиком є окрема страхова компанія або пул страхових компаній, визначених аграрною біржею як страховий партнер; страхувальником є аграрна біржа; вигодонабувачем є покупець об"єкту державного цінового регулювання. Стаття 10. Добровільне страхування 10.1. Особа, що не підпадає під визначення статті 9 цього Закону, має право добровільно застрахувати будь-які з таких ризиків втрати врожаю внаслідок настання: а) заморозку, ожеледиці, вимерзання; б) граду або блискавки; в) бурі, урагану, бурану, тривалих (постійних) вітрів; г) зливи, поводі, тривалих дощів; д) паводку, надмірних снігопадів; е) землетрусу; є) лавини, обвалу, зсуву землі чи селю; ж) засухи чи знедводження на землях, що підлягають примусовому орошенню або заводненню; з) пожежі, крім лісових пожеж; і) епітофітотійного розвитку хвороб, розмоноження шкідників рослин, притаманних Україні; и) пошкодження врожаю комахами, гризунами чи птахами; ї) протиправних дій осіб, що виражаються у крадіжках, розбоях, хуліганських діях стосовно рослинних насаджень чи об"єктів тваринництва; й) зруйнуванні покриттів (несучих конструкції) теплиць, парників, оранжерей; к) інших видів ризиків, пов"язаних із проправними діями третіх осіб. 10.2. Додатково до ризиків, визначених пунктом 10.1 цієї статті, така особа може добровільно застрахувати будь-які інші ризики. Стаття 11. Страхова дотація 11.1. Якщо суб"єкти, визначені у підпунктах "б" - "г" пункту 9.1 статті 9 цього Закону здіснюють обов"язкове комплексне страхування, то при настанні страхового виападку держава компенсує страховику вартість страхової франшизи. Надання такої компенсації здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України. 11.2. У зонах ризикованого землеробства, які визначаються (у розбивці за окремими видами ризиків) центральним органом державної виконавчої влади України, уповноваженим провадити державну політику у сфері сільського господарства, при настанні страхового випадку внаслідок відповідного виду ризику держава компенсує страховику як вартість страхової франшизи, так і суму страхового внеску (страхової премії), фактично сплаченої за договорами обов"язкового страхування такого виду ризику. Стаття 12. Страховий підрозділ Аграрного фонду України 12.1. Визначення Страховий підрозділ Аграрного фонду України (далі - СПАФ) є державним страховим фондом у складі Аграрного фонду України, який створюється для надання фінансової допомоги виробникам об"єктів державного цінового регулювання, а також продукції тваринництва та птахівництва, які застрахували ризики втрати врожаю або іншої сільськогосподарської продукції (продуктів їх переробки) в обов"язковому порядку, або у добровільному порядку стосовно ризиків, визначених у пункті 10.1 статті 10 цього Закону. 12.2. Доходи СПАФу Доходи СПАФу формуються за рахунок: 12.2.1 відрахування страховиками частини страхових внесків (страхових премій), отриманих внслідок обов"язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції у таких розмірах: а) при отриманні страхових премій у межах обов"язкового страхування згідно зі статтею 9 цього Закону, - у розмірі 3 відсотків від суми таких страхових премій; б) при отриманні страхових премій у межах комплексного добровільного страхування згідно зі статтею 10 цього Закону, - у розмірі 5 відсотків від суми таких страхових премій; 12.2.2 державної щорічної субсидії, розмір якої має дорівнювати загальній сумі відрахувань від страхових внесків (страхових премій), отриманих страховиками протягом бюджетного року, попереднього бюджетному року надання такої державної субсидії. 12.3. Порядок відрахувань до СПАФу та їх стягнення 12.3.1. Сплата страховиками відрахувань до СПАФу здійснюється за правилами, встановленими законом для сплати податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду. 12.3.2. Якщо страховик не сплачує відрахування до СПАФу у зазначений підпунктом 12.3.1 цього пункту строк, то податковий орган має право стягнути таку суму у порядку, встановленому законом для стягнення не сплачених у строк податків та інших неподаткових платежів. 12.3.3. Надання державної субсидії на користь СПАФу здійснюється у строки, встановлені законом для надання квартальної субсидії. 12.4. Витрати СПАФу 12.4.1. СПАФ здійснює відшкодування сум збитків виробника сільськогосподарської продукції, пов"язаних з: а) недородом окремого виду сільськогосподарської продукції, які не покриваються страховими виплатами (страховим відшкодуванням) та іншими видами субсидій (дотацій), але не вище 65 відсотків від такої суми; б) утратою поголов"я стада, а також урожаю винограду, бобових та соняшникових культур внаслідок заморозків, граду чи бурі; в) зруйнуванням сільськогосподарських будівель та їх умісту, включаючи домашню худобу, а також сільськогосподарську продукцію, закладену на зберігання (схов). 12.4.2. Надання такого відшкодування СПАФом здійснюється виключно при наявності договору, укладеного отримувачем такої виплати, щодо страхування його нерухомого та нерухомого майна від ризику пожежі. 12.4.3. Зазначене відшкодування має бути наданим не пізніше 10 календарного дня місяця, наступного за останнім місяцем календарного кварталу, протягом якого виникло право на таке відшкодування. 12..5. Інші положення 12.5.1. Доходи та витрати СПАФу обліковуються на рахунках Державного бюджету України. 12.5.2. Порядок здійснення операцій з коштами СПАФу та їх обліку визначається постановою Кабінету Міністрів України. 12.5.3. Якщо СПАФ має невикористані доходи на кінець звітного бюджетного року, то їх сума враховується у зменшення суми державної субсидії наступного бюджетного року. 12.5.4. Кошторис СПАФу затверджується Кабінетом Міністрів України при складанні проекту Державного бюджету України на черговий бюджетний рік".  		Враховано   9.1. Суб"єкти обов"язкового страхування Обов'язкове страхування окремих ризиків втрати врожаю застосовується щодо осіб, які: а) є суб"єктами організованого аграрного ринку та продають об"єкт державного цінового регулювання на умовах форварду; б) отримують бюджетні субсидії, дотації або інші види відшкодувань, передбачених законом; в) отримують банківські кредити, проценти за якими повністю або частково сплачуються (дотуються) за рахунок бюджету; г) отримують кредити чи позики за рахунок Державного бюджету України чи гарантовані державою. 9.2. Комплексне страхування 9.2.1. Для суб"єктів, визначених у пункті 9.1 цієї статті, обов"язковому комплексному страхуванню підлягають ризики втрати врожаю внаслідок: а) заморозку, вимерзання; б) граду; в) удару блискавки; г) землетрусу; д) лавини, земельного зсуву, земельного або земельно-водного селю; е) пожежі; є) бурі, урагану, бурану, поводі; ж) зливи, поводі, паводку; з) посухи; і) перазитів та хвороб, які стали наслідком настання будь-якого з ризиків, визначених у підпунктах "а" - "з" цього пункту. 9.2.2 При комплексному страхуванні від ризиків, визначених цим пунктом, розмір франшизи не може перевищувати 30 відсотків, а розмір страхової премії при нульовій франшизі - ставки у 5 відсотків. 9.3. Індексне страхування 9.3.1. Для суб"єктів організованого аграрного ринку, які продають об"єкт державного цінового регулювання на форвардних умовах, може застосовуватися індексне страхування ризиків втрати врожаю, без застосування норм пункту 9.2 цієї статті. 9.3.2. Індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окремої сільськогосподарської культури відносно до усереднених показників її врожайності на усій території України за попередні п"ять вегетаційних періодів. Методика проведення індексного страхування визначається центральним органом державної виконавчої влади, уповноваженим здійснювати нагляд за небанківськими фінансовими установами. 9.3.3. Для розрахунку розміру страхового відшкодування за індексним страхуванням береться спотова ціна, діюча на організованому аграрному ринку України на момент виникнення страхового випадку. 9.3.4. При застосуванні індексного страхування наявність франшизи не передбачається, а страхова премія не може перевищувати ставки у 2 відсотка. 9.3.5. При індексному страхуванні: страховиком є окрема страхова компанія або пул страхових компаній, визначених аграрною біржею як страховий партнер; страхувальником є аграрна біржа; вигодонабувачем є покупець об"єкту державного цінового регулювання. Стаття 10. Добровільне страхування 10.1. Особа, що не підпадає під визначення статті 9 цього Закону, має право добровільно застрахувати будь-які з таких ризиків втрати врожаю внаслідок настання: а) заморозку, ожеледиці, вимерзання; б) граду або блискавки; в) бурі, урагану, бурану, тривалих (постійних) вітрів; г) зливи, поводі, тривалих дощів; д) паводку, надмірних снігопадів; е) землетрусу; є) лавини, обвалу, зсуву землі чи селю; ж) засухи чи знедводження на землях, що підлягають примусовому орошенню або заводненню; з) пожежі, крім лісових пожеж; і) епітофітотійного розвитку хвороб, розмоноження шкідників рослин, притаманних Україні; и) пошкодження врожаю комахами, гризунами чи птахами; ї) протиправних дій осіб, що виражаються у крадіжках, розбоях, хуліганських діях стосовно рослинних насаджень чи об"єктів тваринництва; й) зруйнуванні покриттів (несучих конструкції) теплиць, парників, оранжерей; к) інших видів ризиків, пов"язаних із проправними діями третіх осіб. 10.2. Додатково до ризиків, визначених пунктом 10.1 цієї статті, така особа може добровільно застрахувати будь-які інші ризики. Стаття 11. Страхова дотація 11.1. Якщо суб"єкти, визначені у підпунктах "б" - "г" пункту 9.1 статті 9 цього Закону здіснюють обов"язкове комплексне страхування, то при настанні страхового виападку держава компенсує страховику вартість страхової франшизи. Надання такої компенсації здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України. 11.2. У зонах ризикованого землеробства, які визначаються (у розбивці за окремими видами ризиків) центральним органом державної виконавчої влади України, уповноваженим провадити державну політику у сфері сільського господарства, при настанні страхового випадку внаслідок відповідного виду ризику держава компенсує страховику як вартість страхової франшизи, так і суму страхового внеску (страхової премії), фактично сплаченої за договорами обов"язкового страхування такого виду ризику. Стаття 12. Страховий підрозділ Аграрного фонду України 12.1. Визначення Страховий підрозділ Аграрного фонду України (далі - СПАФ) є державним страховим фондом у складі Аграрного фонду України, який створюється для надання фінансової допомоги виробникам об"єктів державного цінового регулювання, а також продукції тваринництва та птахівництва, які застрахували ризики втрати врожаю або іншої сільськогосподарської продукції (продуктів їх переробки) в обов"язковому порядку, або у добровільному порядку стосовно ризиків, визначених у пункті 10.1 статті 10 цього Закону. 12.2. Доходи СПАФу Доходи СПАФу формуються за рахунок: 12.2.1 відрахування страховиками частини страхових внесків (страхових премій), отриманих внслідок обов"язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції у таких розмірах: а) при отриманні страхових премій у межах обов"язкового страхування згідно зі статтею 9 цього Закону, - у розмірі 3 відсотків від суми таких страхових премій; б) при отриманні страхових премій у межах комплексного добровільного страхування згідно зі статтею 10 цього Закону, - у розмірі 5 відсотків від суми таких страхових премій; 12.2.2 державної щорічної субсидії, розмір якої має дорівнювати загальній сумі відрахувань від страхових внесків (страхових премій), отриманих страховиками протягом бюджетного року, попереднього бюджетному року надання такої державної субсидії. 12.3. Порядок відрахувань до СПАФу та їх стягнення 12.3.1. Сплата страховиками відрахувань до СПАФу здійснюється за правилами, встановленими законом для сплати податкових зобов"язань за наслідками податкового періоду. 12.3.2. Якщо страховик не сплачує відрахування до СПАФу у зазначений підпунктом 12.3.1 цього пункту строк, то податковий орган має право стягнути таку суму у порядку, встановленому законом для стягнення не сплачених у строк податків та інших неподаткових платежів. 12.3.3. Надання державної субсидії на користь СПАФу здійснюється у строки, встановлені законом для надання квартальної субсидії. 12.4. Витрати СПАФу 12.4.1. СПАФ здійснює відшкодування сум збитків виробника сільськогосподарської продукції, пов"язаних з: а) недородом окремого виду сільськогосподарської продукції, які не покриваються страховими виплатами (страховим відшкодуванням) та іншими видами субсидій (дотацій), але не вище 65 відсотків від такої суми; б) утратою поголов"я стада, а також урожаю винограду, бобових та соняшникових культур внаслідок заморозків, граду чи бурі; в) зруйнуванням сільськогосподарських будівель та їх умісту, включаючи домашню худобу, а також сільськогосподарську продукцію, закладену на зберігання (схов). 12.4.2. Надання такого відшкодування СПАФом здійснюється виключно при наявності договору, укладеного отримувачем такої виплати, щодо страхування його нерухомого та нерухомого майна від ризику пожежі. 12.4.3. Зазначене відшкодування має бути наданим не пізніше 10 календарного дня місяця, наступного за останнім місяцем календарного кварталу, протягом якого виникло право на таке відшкодування. 12..5. Інші положення 12.5.1. Доходи та витрати СПАФу обліковуються на рахунках Державного бюджету України. 12.5.2. Порядок здійснення операцій з коштами СПАФу та їх обліку визначається постановою Кабінету Міністрів України. 12.5.3. Якщо СПАФ має невикористані доходи на кінець звітного бюджетного року, то їх сума враховується у зменшення суми державної субсидії наступного бюджетного року. 12.5.4. Кошторис СПАФу затверджується Кабінетом Міністрів України при складанні проекту Державного бюджету України на черговий бюджетний рік.  
24. Стаття 6. Заходи для стабілізації цін на сільськогосподарську продукцію та продовольство.       
25. 6.1. Стабілізація цін на сільськогосподарську продукцію та продовольство здійснюється шляхом запровадження: а) фінансових та товарних інтервенцій щодо продовольчої пшениці, насіння соняшнику, ячменю, зерна кукурудзи, цукру, масла вершкового, згущеного та сухого молока; б) заставних операцій із продовольчою пшеницею, ячменем, зерном кукурудзи, насінням соняшнику, цукром; в) дотацій та мінімальних цін на окремі стратегічні види сільськогосподарської продукції і продовольства; г) фінансової підтримки окремих програм які мають стратегічне значення для гарантування продовольчої безпеки держави; 6.2. Перелік сільськогосподарської продукції і продовольства, на які поширюються зазначені форми стабілізації цін може уточнятися Кабінетом Міністрів України, але не раніше, ніж через три роки з часу вступу в дію цього Закону.   -58- Кабінет Міністрів України
 пункт 6.1 статті 6 проекту не відповідають статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення", згідно з якою державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: - державних фіксованих цін (тарифів); - граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.  		Відхилено - протирічить загальній концепції закону   
    -59- Кабінет Міністрів України
 Підпункти „а", „б" пункту 6.1 статті 6 проекту потребують уточнення, оскільки відповідно до термінології Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" під терміном „зерно" охоплюється як продовольче зерно, так і зерно технічного призначення, фуражне зерно, а продовольче зерно визначається як зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів.  		Враховано в інших статтях   
    -60- Терещук С.М.
 В статті 6 підпункт "в" пункту 6.1 доповнити словом: "формування" перед словом "мінімальних"  		Враховано по суті в іншій редакції   
    -61- Кабінет Міністрів України
 підлягає виключенню пункт 6.2 статті 6 цього проекту, оскільки згідно із статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.  		Враховано    
26. Стаття 7. Фінансові та товарні інтервенції. 7.1. Фінансові інтервенції. 7.1.1. Фінансові інтервенції щодо визначених в статті 6 цього Закону видів сільськогосподарської продукції і продовольства запроваджуються при зниженні цін на внутрішньому біржовому ринку нижче мінімального рівня, встановленого Кабінетом Міністрів України.       
27. 7.1.2. Мінімальний рівень цін встановлюється щорічно до початку бюджетного року і може уточнятися не пізніше 31 березня.   -62- Борзих О.І.
 До Статті 7. Пункт 7.1.2 доповнити таким підпунктом: "Мінімальні закупівельні ціни застосовуються виключно для регулювання цін на організованому ринку сільськогосподарської продукції. Держава не несе зобов'язань з підтримки цін реалізації сільськогосподарської продукції за договорами (контрактами), укладеними поза цим ринком"  		Враховано    
28. 7.1.3. На окремі види сільськогосподарської продукції та продовольства, визначені в статті 6 цього Закону, Кабінет Міністрів України може встановлювати сезонний рівень мінімальних цін в залежності від кон'юнктури ринку.   -63- Кабінет Міністрів України
 Підпункт 7.1.5 пункту 7.1 статті 7 проекту після слів „щорічно в" слід доповнити словом „проекті", що буде відповідати статті 32 Бюджетного кодексу України  		Враховано    
29. 7.1.4. Фінансові інтервенції здійснюються шляхом закупівлі уповноваженими агентами сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів виключно від сільськогосподарських товаровиробників та від переробних підприємств.       
30. 7.1.5. Кабінет Міністрів України щорічно в Державному бюджеті передбачає необхідні обсяги коштів для фінансових інтервенцій на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, в тому числі для використання їх на зворотній основі.       
31. 7.2. Товарні інтервенції. 7.2.1. При зростанні цін на внутрішньому біржовому ринку до рівня максимальних на визначені в статті 6 цього Закону види сільськогосподарської продукції і продовольства запроваджуються товарні інтервенції. 7.2.2. Кошти, отримані від реалізації продукції при товарних інтервенціях за мінусом витрат на її зберігання та реалізацію, використовуються для наступних фінансових інтервенцій або для погашення залучених на ці цілі кредитів. 7.2.3. У разі відсутності потреби в товарних інтервенціях на внутрішньому ринку, сільськогосподарська продукція і продовольство, закуплені уповноваженими агентами в результаті фінансових інтервенцій, за дозволом органа Центральної виконавчої влади з питань аграрної політики реалізуються на зовнішніх ринках. 7.3. Фінансові та товарні інтервенції на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства здійснюються виключно через біржовий ринок.   -64- Кабінет Міністрів України
 До пункту 7.2 статті 7 проекту щодо здійснення товарних інтервенцій зазначаємо, що відповідно до статті 66 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" кошти та ресурси зерна інтервенційного фонду, що залишилися на кінець поточного фінансового року від проведення інтервенційних операцій, переходять на наступний фінансовий рік. З метою регулювання рівня внутрішніх цін на продукти переробки зерна Державний агент із проведення інтервенційних операцій має право використати зерно інтервенційного фонду для виробництва продуктів переробки зерна.  		Враховано за змістом в інших статтях   
32. Стаття 8. Заставні операції (закупки) сільськогосподарської продукції та продовольства.       
33. 8.1. Заставні операції (закупки) сільськогосподарської продукції та продовольства запроваджуються з метою тимчасового надання сільськогосподарським товаровиробникам необхідних для виробництва фінансових ресурсів та стабілізації цін шляхом короткотермінового вилучення із ринку надлишкових пропозицій продукції.       
34. 8.2. Порядок (або його уточнення) щодо здійснення заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції та продовольства визначається Кабінетом Міністрів України щорічно не пізніше 31 березня.   -65- Кабінет Міністрів України
 До пункту 8.2 статті 8 проекту зазначаємо, що відповідно до статті 47 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні" відносини, що виникають при заставній закупівлі зерна, визначаються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги щодо визначення порядку здійснення цих операцій до 31 березня вказаний Закон не містить. Така вимога встановлена лише стосовно визначення заставних цін на зерно (стаття 52 Закону).  		Враховано частково - Закон "Про зерно та ринок зерна" є похідним від цього закону та портебує відповідних змін   
35. 8.3. Для фінансування заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції та продовольства Кабінет Міністрів України щорічно передбачає виділення з Державного бюджету на зворотній основі відповідні обсяги коштів. Для фінансування заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції та продовольства можуть також залучатися кредити комерційних банків, здешевлені за рахунок держбюджету.   -66- Кабінет Міністрів України
 Пункт 8.3 статті 8 проекту щодо передбачення Кабінетом Міністрів України виділення з Державного бюджету України коштів на фінансування заставних операцій (закупок) потребує доопрацювання з урахуванням частини першої статті 32 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.  		Враховано за текстом  Розділ ІV. Інші способи підтримки виробника сільськогосподарської продукції Стаття 13. Відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням права власників сільськогосподарської продукції на вільне розпорядження нею 12.1. Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, у тому числі місцевих державних адміністрацій, або органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів) щодо: а) обмеження прав власників сільськогосподарської продукції або ууповноважених ними осіб на вільне володіння, користування або розпорядження нею; б) уведення адміністративних, кількісних або тарифних (цінових) обмежень на безперешкодне переміщення сільськогосподарської продукції по усій території України; в) нав'язування конкретних покупців (посередників, переробників) чи запровадження обов'язкових регіональних цін реалізації (продажу), включаючи встановлення мінімальних або максимальних цін, обов'язкових для продавців чи покупців сільськогосподарської продукції, у тому числі індикативних, крім тих що визначаються цим Законом; г) прийняття рішення про заборону продажу або транспортування сільськогосподарської продукції з одного регіону України в інший або на експорт уважаються недійсними з моменту їх прийняття та не підлягають виконанню. Особи, які підписують такі рішення, вважаються такими що перешкоджають законній підприємницькій діяльності та умисно перевищують надані ним повноваження, що тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Органи прокуратури зобов"язані невідкладно реагувати на прийняття подібних рішень шляхом винесення прокурорського протесту та/або відкриття адміністративної чи кримінальної справи при наявності відповідних підстав для цього. 12.2. Збитки власників сільськогосподарської продукції або їх комісіонерів, консигнаторів, агентів, що виникли у зв'язку із неправомірним введенням обмежень, зазначених у пункті 12.1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рішенням суду з бюджету, за рахунок якого здійснюється утримання органу, що прийняв зазначене рішення, а при визнанні судом винуватим посадову особу такого органу, - за рахунок останнього.  
    -67- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Статті 6 - 8 виключити, як раніше враховані  		Враховано    
    -68- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести розділ та статтю такого змісту: "Розділ ІV. Інші способи підтримки виробника сільськогосподарської продукції Стаття 13. Відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням права власників сільськогосподарської продукції на вільне розпорядження нею 12.1. Рішення Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, у тому числі місцевих державних адміністрацій, або органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів) щодо: а) обмеження прав власників сільськогосподарської продукції або ууповноважених ними осіб на вільне володіння, користування або розпорядження нею; б) уведення адміністративних, кількісних або тарифних (цінових) обмежень на безперешкодне переміщення сільськогосподарської продукції по усій території України; в) нав'язування конкретних покупців (посередників, переробників) чи запровадження обов'язкових регіональних цін реалізації (продажу), включаючи встановлення мінімальних або максимальних цін, обов'язкових для продавців чи покупців сільськогосподарської продукції, у тому числі індикативних, крім тих що визначаються цим Законом; г) прийняття рішення про заборону продажу або транспортування сільськогосподарської продукції з одного регіону України в інший або на експорт уважаються недійсними з моменту їх прийняття та не підлягають виконанню. Особи, які підписують такі рішення, вважаються такими що перешкоджають законній підприємницькій діяльності та умисно перевищують надані ним повноваження, що тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Органи прокуратури зобов"язані невідкладно реагувати на прийняття подібних рішень шляхом винесення прокурорського протесту та відкриття адміністративної чи кримінальної справи при наявності відповідних підстав для цього. 12.2. Збитки власників сільськогосподарської продукції або комісіонерів, консигнаторів, агентів, що виникли у зв'язку із неправомірним введенням обмежень, зазначених у пункті 12.1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рішенням суду з бюджету, за рахунок якого здійснюється утримання органу, що прийняв зазначене рішення, а при визнанні судом винуватим посадову особу такого органу, - за рахунок останнього".  		Враховано    
36. Стаття 9. Реєстр.картка № ) 9.2. Кабінет Міністрів України щорічно не пізніше березня поточного року затверджує граничний розмір вартості послуг державних установ на ринку сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, який оприлюднюється в офіційному друкованому виданні протягом 10 днів після затвердження. 9.3. Кабінет Міністрів України здійснює заходи, пов'язані з мінімізацією вартості послуг державних установ для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та продовольства.   -69- Кабінет Міністрів України
 Окремі положення ст. 9 цього законопроекту щодо регулювання вартості послуг державних установ на ринку сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів потребують уточнення, зокрема, це стосується послуг хлібоприймальних підприємств щодо зберігання сільськогосподарської продукції та оформлення складських свідоцтв та квитанцій, а також транспортних послуг і послуг проведення фумігації. Якщо установи, що надають послуги ветеринарної медицини (проведення лабораторних досліджень, оформлення ветеринарного свідоцтва або сертифікату), установи Державної хлібної інспеції (огляд та оформлення сертифікату) та карантинної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів) відносяться до органів державної влади то регулювання вартості цих послуг не матиме дискримінаційного характеру. Що стосується послуг хлібоприймальних підприємств щодо зберігання сільськогосподарської продукції, оформлення складських свідоцтв, квитанцій, а також транспортних послуг і послуг з проведення фумігації то запровадження їх регулювання шляхом встановлення граничного розміру вартісних послуг може мати не тільки антиконкурентний ефект, але може створити загрозу продовольчій безпеці країні, оскільки такі послуги можуть надавати і не державні установи. При цьому фактичні витрати цих сільськогосподарських є різні за величиною, а тому затвердження граничного розміру вартості цих послуг може призвести до того, що хлібоприймальні підприємства можуть піти з ринку зберігання сільськогосподарської продукції, внаслідок чого виникне проблема щодо зберігання заставного зерна, а також зерна, закупленого для товарних інтервенцій. Це саме стосується і транспортних послуг і послуг з фумігації. У зв'язку з наведеним положення статті 9 зазначеного законопроекту потребують додаткового доопрацювання.  		Враховано у подальших статтях.  Стаття 14. Бюджетна підтримка 14.1. Аграрний фонд України самостійно визначає обсяги майбутнього врожаю, який закуповується на умовах повного кредитування, часткового кредитування або без кредитування. 14.2. Аграрний фонд України формує державний аграрний запас, який: а) у 2004 році не може складати менше ніж 25% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; б) у 2005 році не може складати менше ніж 40% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; в) у 2006 році не може складати менше ніж 60% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; г) у 2007 році не може складати менше ніж 80% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; д) у 2008 році не може складати менше ніж 100% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання. У наступних роках розмір державного аграрного запасу Аграрного фонду України визначається окремими рішеннями Кабінету Міністрів України або шляхом внесення доповнень до цього Закону. Державний аграрний запас Аграрного фонду України формується виключно для здійснення товарних інтервенцій з метою регулювання закупівельних гуртових цін на біржовому ринку України".  
    -70- Кабінет Міністрів України
 До пункту 9.1 статті 9 проекту слід зазначити наступне. Слова „на послуги ветеринарної медицини", „ветеринарного свідоцтва або сертифікату" слід замінити словами „ветеринарні послуги", „ветеринарних документів", що буде відповідати термінології Закону України „Про ветеринарну медицину". Крім того, що стосується послуг Державної хлібної інспекції зауважуємо, що на даний час така інспекція, як державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, ще не створена.. Щодо послуг карантинної інспекції зауважуємо, що державний контроль з карантину рослин, відповідно до Закону України „Про карантин рослин", здійснюється посадовими особами Державної служби з карантину рослин України, яка у свою чергу складається з Головної державної інспекції, Центральної науково-дослідно карантинної лабораторії і Центрального фумігаційного загону, державних інспекцій у регіонах тощо. Також, пропонуємо уточнити перелік послуг, що надаються державними установами ветеринарної медицини та державною службою з карантину рослин України, оскільки реально він є набагато вищим. Слова „послуги хлібоприймальних підприємств (зберігання сільськогосподарської продукції та оформлення складських свідоцтв і квитанцій)" пропонуємо замінити словами „послуги зернових складів (зберігання зерна та оформлення складських документів на зерно)", що буде відповідати термінології Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні".  		Враховано за змістом   
    -71- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Перенести до розділу VІІ цього Закону  		Враховано    
    -72- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести статтю такого змісту: "Стаття 14. Бюджетна підтримка 14.1. Аграрний фонд України самостійно визначає обсяги майбутнього врожаю, який закуповується на умовах повного кредитування, часткового кредитування або без кредитування. 14.2. Аграрний фонд України формує державний аграрний запас, який: а) у 2004 році не може складати менше ніж 25% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; б) у 2005 році не може складати менше ніж 40% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; в) у 2006 році не може складати менше ніж 60% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; г) у 2007 році не може складати менше ніж 80% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання; д) у 2008 році не може складати менше ніж 100% річного споживання об"єктів державного цінового регулювання. У наступних роках розмір державного аграрного запасу Аграрного фонду України визначається окремими рішеннями Кабінету Міністрів України або шляхом внесення доповнень до цього Закону. Державний аграрний запас Аграрного фонду України формується виключно для здійснення товарних інтервенцій з метою регулювання закупівельних гуртових цін на біржовому ринку України".  		Враховано    
37. Розділ ІV. КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА      Розділ V. Експорт сільськогосподарської продукції  
38. Стаття 10. Мета та механізми державної підтримки кредитування      Стаття 14. Валютне регулювання  
39. 10.1. Метою державної підтримки кредитування сільського господарства є створення умов для доступного і своєчасного забезпечення потреб товаровиробників в кредитних ресурсах.   -73- Терещук С.М.
 Стаття 10, пункт 10.1 викласти в такій редакції: "10.1. Метою державної підтримки довгострокового і короткотермінового" і далі за текстом  		Враховано в подальшій статті  14.1. З метою підтримки експорту сільськогосподарської продукції на умовах розстрочення платежу, експортери сільськогосподарської продукції звільняються від зобов'язань щодо обмежень у часі повернення валютної виручки з моменту митного оформлення експорту аграрної продукції, а також від будь-яких видів обов'язкового продажу валютних надходжень, або їх частини. 14.2. Державна податкова служба України має право отримувати повні відомості про покупця такої сільськогосподарської продукції, ціни зовнішньоекономічного договору, а також інші відомості, достатні для визначення податкових зобов"язань продавця-резидента України та визначення наявності або відсутності факту відмивання коштів.  
40. 10.2. Державна підтримка кредитування сільського господарства здійснюється шляхом: а) створення Аграрного фонду та надання йому зокрема функцій здійснення державної підтримки кредитування сільського господарства; б) часткової компенсації вартості кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України; в) запровадження стимулюючих умов для рефінансування Національним Банком комерційних банків, які кредитують сільське господарство; г) запровадженням Національним банком України порядку обов'язкового резервування коштів комерційними банками, які кредитують сільське господарство; д) запровадження державних гарантій при залученні кредитів для здійснення фінансових інтервенцій та заставних операцій (закупок) з сільськогосподарською продукцією, а також при кредитуванні проектів які мають загальнодержавне значення;   -74- Терещук С.М.
 підпункт "б" викласти в такій редакції: "часткової компенсації Аграрним фондом вартості платежів за користування кредитами за рахунок коштів Державного бюджету України;"  		Враховано у подальшій статті  Стаття 15. Передекспортний кредит 15.1. Державні передекспортні кредити надаються резидентам України для виробництва та закупівлі сільськогосподарської продукції, під умову її обов'язкової подальшої поставки на експорт. Державні передекспортні кредити надаються Аграрним фондом Украни за рахунок бюджетних коштів або коштів, отриманих від нерезидентів під державну гарантію. Для уникнення випадків непередбачуваних бюджетних втрат від неповернення основної суми передекспортного кредиту, його надання здійснюється виключно через банки, що надають повну та безвідкличну гарантію на користь Кабінету Міністрів України. Така гарантія може бути надана у виді векселя, виставленого позичальником на користь Кабінету Міністрів України та авальованого банком (без права відкликання авалю) або в іншому вигляді, який надає право Кабінету Міністрів України безспірно стягнути гарантовану суму. Форми і порядок надання таких гарантій установлюється спільною постановою Національного банку України та Кабінету Міністрів України. 15.2. Кошти державних перед-експортних кредитів використовуються для оплати рахунків, товаро-супроводжувальних та інших подібних документів, які засвідчують наявність боргових зобов'язань позичальника таких коштів перед постачальниками таких товарів (послуг), використовуваних для виробництва та закупівлі сільськогосподарської продукції, призначеної для подальшого експортування. 15.3. Державні передекспортні кредити надаються при наявності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених суб'єктами аграрного ринку - позичальниками або їх довіреними особами з нерезидентами щодо експорту продукції на майбутніх (строкових) умовах. 15.4. У разі коли передекспортні кредити, залучені (гарантовані) Кабінетом Міністрів України від нерезидентів, надаються у формі, іншій ніж грошовій, розподіл отриманих майнових або немайнових активів між суб'єктами аграрного ринку (їх довіреними особами) здійснюється під зустрічні гарантії банків з використанням процедур, встановлених цим пунктом. Стаття 16. Експортний кредит 16.1. Експортне кредитування сільськогосподарської продукції запроваджується для зменшення ризиків експортерів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань з боку покупців такої продукції, для збільшення конкурентоспроможності української сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках, зменшення часу відволікання обігових коштів експортерів. 16.2. Експортне кредитування сільськогосподарської продукції здійснюється у такому порядку: а) банк (банки), уповноважені Кабінетом Міністрів України, здійснюють оплату контрактної вартості сільськогосподарської продукції, що поставляється на експорт, шляхом переведення відповідної суми коштів на рахунки експортера. При цьому укладається кредитна угода за типовою формою, яка встановлюється спільним рішенням Національного банку України та Кабінету Міністрів України. Зазначена виплата здійснюється впродовж п'яти робочих днів з моменту надання банку-кредитору копії вивізної митної декларації та товаро-супроводжувальних документів, що підтверджують відвантаження на експорт зазначеної сільськогосподарської продукції; б) погашення основної суми кредиту здійснюється за рахунок виручки, що надходить на користь експортера від покупців-нерезидентів; в) Кабінет Міністрів України надає безвідкличну і безумовну гарантію на користь кредитора щодо погашення основної суми експортного кредиту при виникненні гарантійного випадку; г) проценти за користування експортним кредитом вираховуються з суми, що сплачується експортеру згідно з підпунктом "а" цього пункту. У разі коли кредитор отримує гарантію відповідно до підпункту "в" цього пункту, розмір процентів за гарантованими експортними кредитами підлягає державному регулюванню виходячи з поточної облікової ставки Національного банку України та середньої маржі, що склалася на ринку кредитних ресурсів України. Методика визначення рівня процентів за користування експортними кредитами, встановлюється спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України. 16.3. Державне гарантування експортних кредитів здійснюється при наявності зустрічної гарантії державних органів країни покупця (суверенної гарантії) або першокласного банку чи страхової компанії (комерційної забезпеченої гарантії), виставленої на користь експортера або уповноваженого банка - кредитора або Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює перелік банків та страхових компаній, гарантії (страхові поліси) яких приймаються у якості зустрічного забезпечення кредитних ризиків уповноважених банків, що надають експортне кредитування. 16.4. Державне гарантування експортних кредитів може здійснюватися при відсутності зустрічної гарантії державних органів країни покупця (суверенної гарантії) або першокласного банку чи страхової компанії (комерційної забезпеченої гарантії), виставленої на користь експортера або уповноваженого банкакредитора або Кабінету Міністрів України. У цьому випадку Кабінет Міністрів України визначає розмір плати за покриття кредитних ризиків позичальника, оцінюваних за методологією, що встановлюється Національним банком України, та/або відсоток покриття таких кредитних ризиків. 16.5. Державна експортна гарантія надається Кабінетом Міністрів України на користь банківської установи, що кредитує експортера сільськогосподарської продукції, стосовно погашення основної суми експортного кредиту або її частини при виникненні гарантійного випадку. 16.6. Державна гарантія є безвід-кличною та надається при дотриманні таких умов: банки - резиденти укладають кредитну угоду з експортером сільськогосподарської продукції за типовою формою, яка встановлюється спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України; типова угода має передбачати повну або часткову оплату контрактної вартості сільськогосподарської продукції, що поставляється на експорт, шляхом переведення відповідної суми коштів на рахунки експортера; зазначена оплата здійснюється впродовж п'яти робочих днів з моменту надання банку-кредитору копії вивізної митної декларації та товаро-супроводжувальних документів, що підтверджують відвантаження на експорт зазначеної продукції, а також копії зовнішньоекономічного контракту (договору); платіжні умови зовнішньоекономіч-ного контракту передбачають оплату сільськогосподарської продукції за цінами, що не є меншими мінімальних закупівельних цін, встановлених з урахуванням строків платежу та базису їх поставки; погашення основної суми кредиту здійснюється за рахунок виручки, що надходить на користь експортера в межах такого зовнішньоекономічного контракту (договору); проценти за користування експортним кредитом вираховуються під час оплати кредитором контрактної вартості експортної продукції за рахунок такої оплати. 16.7. Плата за надання державних експортних гарантій з українського експортера не справляється. 16.8. Порядок надання державної експортної гарантії встановлюється Кабінетом Міністрів України. 16.9. Експортні кредити, гарантовані державою, надаються при експортуванні сільськогосподарської продукції, щодо якої встановлюються мінімальні закупівельні ціни. Стаття 17. Експортна премія 17.4.1. У разі коли власник сільськогосподарської продукції щодо якої встановлюються мінімальні закупівельні ціни, поставляє її на експорт та отримує повну оплату за таку поставку, Кабінет Міністрів України виплачує експортну премію такому експортеру у визначеному Кабінетом Міністрів України розмірі. Зазначене правило діє при отриманні оплати за сільськогосподарську продукцію у розмірах, що є не меншими за розмір установлених мінімальних закупівельних цін у розрахунку на її одиницю. 17.4.2. Для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподар-ської продукції українського виробництва на зовнішніх ринках, її експорт звільняється від обов'язкової сертифікації, санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю, тарифних або нетарифних обмежень, якщо інше не встановлене нормами міжнародних договорів, які набрали чинності відповідно до положень Конституції України.  
    -75- Кабінет Міністрів України
 До підпункту "в" пункту 10.2 статті 10 проекту щодо здійснення рефінансування (кредитування) Національним банком України комерційних банків, які кредитують сільське господарство, зауважуємо, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України, як правило, є кредитор останньої інстанції до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний. надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи  		Враховано    
    -76- Кабінет Міністрів України
 До підпункту "г" пункту 10.2 статті 10 проекту щодо запровадження спеціального порядку резервування коштів комерційних банків слід зауважити, що відповідно до статті 26 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів. При цьому, норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті. Підпункт г) пункту 10.2 статті 10, пропонуємо виключити. Крім того, необхідно враховувати той факт, що норматив обов'язкового резервування є інструментом грошово - кредитної політики держави, який впливає на розмір грошової маси. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України'' визначення та проведення грошово - кредитної політики є функцією Національного банку.  		Враховано    
    -77- Кабінет Міністрів України
 До підпункту "д" пункту 10.2 статті 10, статті 13 та пункту 14.3 статті 15 проекту щодо запровадження державних гарантій при залученні кредитів зазначаємо, що відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України може надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених законом про Державний бюджет України.  		Враховано    
    -78- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Виключити та замінити таким розділом і статтями: "Розділ V. Експорт сільськогосподарської продукції Стаття 14. Валютне регулювання 14.1. З метою підтримки експорту сільськогосподарської продукції на умовах розстрочення платежу, експортери сільськогосподарської продукції звільняються від зобов'язань щодо обмежень у часі повернення валютної виручки з моменту митного оформлення експорту аграрної продукції, а також від будь-яких видів обов'язкового продажу валютних надходжень, або їх частини. 14.2. Державна податкова служба України має право отримувати повні відомості про покупця такої сільськогосподарської продукції, ціни зовнішньоекономічного договору, а також інші відомості, достатні для визначення податкових зобов"язань продавця-резидента України та визначення наявності або відсутності факту відмивання коштів. Стаття 15. Передекспортний кредит 15.1. Державні передекспортні кредити надаються резидентам України для виробництва та закупівлі сільськогосподарської продукції, під умову її обов'язкової подальшої поставки на експорт. Державні передекспортні кредити надаються Аграрним фондом Украни за рахунок бюджетних коштів або коштів, отриманих від нерезидентів під державну гарантію. Для уникнення випадків непередбачуваних бюджетних втрат від неповернення основної суми передекспортного кредиту, його надання здійснюється виключно через банки, що надають повну та безвідкличну гарантію на користь Кабінету Міністрів України. Така гарантія може бути надана у виді векселя, виставленого позичальником на користь Кабінету Міністрів України та авальованого банком (без права відкликання авалю) або в іншому вигляді, який надає право Кабінету Міністрів України безспірно стягнути гарантовану суму. Форми і порядок надання таких гарантій установлюється спільною постановою Національного банку України та Кабінету Міністрів України. 15.2. Кошти державних перед-експортних кредитів використовуються для оплати рахунків, товаро-супроводжувальних та інших подібних документів, які засвідчують наявність боргових зобов'язань позичальника таких коштів перед постачальниками таких товарів (послуг), використовуваних для виробництва та закупівлі сільськогосподарської продукції, призначеної для подальшого експортування. 15.3. Державні передекспортні кредити надаються при наявності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених суб'єктами аграрного ринку - позичальниками або їх довіреними особами з нерезидентами щодо експорту продукції на майбутніх (строкових) умовах. 15.4. У разі коли передекспортні кредити, залучені (гарантовані) Кабінетом Міністрів України від нерезидентів, надаються у формі, іншій ніж грошовій, розподіл отриманих майнових або немайнових активів між суб'єктами аграрного ринку (їх довіреними особами) здійснюється під зустрічні гарантії банків з використанням процедур, встановлених цим пунктом. Стаття 16. Експортний кредит 16.1. Експортне кредитування сільськогосподарської продукції запроваджується для зменшення ризиків експортерів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань з боку покупців такої продукції, для збільшення конкурентоспроможності української сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках, зменшення часу відволікання обігових коштів експортерів. 16.2. Експортне кредитування сільськогосподарської продукції здійснюється у такому порядку: а) банк (банки), уповноважені Кабінетом Міністрів України, здійснюють оплату контрактної вартості сільськогосподарської продукції, що поставляється на експорт, шляхом переведення відповідної суми коштів на рахунки експортера. При цьому укладається кредитна угода за типовою формою, яка встановлюється спільним рішенням Національного банку України та Кабінету Міністрів України. Зазначена виплата здійснюється впродовж п'яти робочих днів з моменту надання банку-кредитору копії вивізної митної декларації та товаро-супроводжувальних документів, що підтверджують відвантаження на експорт зазначеної сільськогосподарської продукції; б) погашення основної суми кредиту здійснюється за рахунок виручки, що надходить на користь експортера від покупців-нерезидентів; в) Кабінет Міністрів України надає безвідкличну і безумовну гарантію на користь кредитора щодо погашення основної суми експортного кредиту при виникненні гарантійного випадку; г) проценти за користування експортним кредитом вираховуються з суми, що сплачується експортеру згідно з підпунктом "а" цього пункту. У разі коли кредитор отримує гарантію відповідно до підпункту "в" цього пункту, розмір процентів за гарантованими експортними кредитами підлягає державному регулюванню виходячи з поточної облікової ставки Національного банку України та середньої маржі, що склалася на ринку кредитних ресурсів України. Методика визначення рівня процентів за користування експортними кредитами, встановлюється спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України. 16.3. Державне гарантування експортних кредитів здійснюється при наявності зустрічної гарантії державних органів країни покупця (суверенної гарантії) або першокласного банку чи страхової компанії (комерційної забезпеченої гарантії), виставленої на користь експортера або уповноваженого банка - кредитора або Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює перелік банків та страхових компаній, гарантії (страхові поліси) яких приймаються у якості зустрічного забезпечення кредитних ризиків уповноважених банків, що надають експортне кредитування. 16.4. Державне гарантування експортних кредитів може здійснюватися при відсутності зустрічної гарантії державних органів країни покупця (суверенної гарантії) або першокласного банку чи страхової компанії (комерційної забезпеченої гарантії), виставленої на користь експортера або уповноваженого банкакредитора або Кабінету Міністрів України. У цьому випадку Кабінет Міністрів України визначає розмір плати за покриття кредитних ризиків позичальника, оцінюваних за методологією, що встановлюється Національним банком України, та/або відсоток покриття таких кредитних ризиків. 16.5. Державна експортна гарантія надається Кабінетом Міністрів України на користь банківської установи, що кредитує експортера сільськогосподарської продукції, стосовно погашення основної суми експортного кредиту або її частини при виникненні гарантійного випадку. 16.6. Державна гарантія є безвід-кличною та надається при дотриманні таких умов: банки - резиденти укладають кредитну угоду з експортером сільськогосподарської продукції за типовою формою, яка встановлюється спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банку України; типова угода має передбачати повну або часткову оплату контрактної вартості сільськогосподарської продукції, що поставляється на експорт, шляхом переведення відповідної суми коштів на рахунки експортера; зазначена оплата здійснюється впродовж п'яти робочих днів з моменту надання банку-кредитору копії вивізної митної декларації та товаро-супроводжувальних документів, що підтверджують відвантаження на експорт зазначеної продукції, а також копії зовнішньоекономічного контракту (договору); платіжні умови зовнішньоекономіч-ного контракту передбачають оплату сільськогосподарської продукції за цінами, що не є меншими мінімальних закупівельних цін, встановлених з урахуванням строків платежу та базису їх поставки; погашення основної суми кредиту здійснюється за рахунок виручки, що надходить на користь експортера в межах такого зовнішньоекономічного контракту (договору); проценти за користування експортним кредитом вираховуються під час оплати кредитором контрактної вартості експортної продукції за рахунок такої оплати. 16.7. Плата за надання державних експортних гарантій з українського експортера не справляється. 16.8. Порядок надання державної експортної гарантії встановлюється Кабінетом Міністрів України. 16.9. Експортні кредити, гарантовані державою, надаються при експортуванні сільськогосподарської продукції, щодо якої встановлюються мінімальні закупівельні ціни. Стаття 17. Експортна премія 17.4.1. У разі коли власник сільськогосподарської продукції щодо якої встановлюються мінімальні закупівельні ціни, поставляє її на експорт та отримує повну оплату за таку поставку, Кабінет Міністрів України виплачує експортну премію такому експортеру у визначеному Кабінетом Міністрів України розмірі. Зазначене правило діє при отриманні оплати за сільськогосподарську продукцію у розмірах, що є не меншими за розмір установлених мінімальних закупівельних цін у розрахунку на її одиницю. 17.4.2. Для підвищення конкурентоспроможності сільськогосподар-ської продукції українського виробництва на зовнішніх ринках, її експорт звільняється від обов'язкової сертифікації, санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю, тарифних або нетарифних обмежень, якщо інше не встановлене нормами міжнародних договорів, які набрали чинності відповідно до положень Конституції України".  		Враховано    
41. Стаття 11. Аграрний фонд 11.1. Метою створення Аграрного фонду є акумуляція коштів Державного бюджету України для здійснення на зворотній та довготерміновій основі фінансових та товарних інтервенцій на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння залученню короткострокових та довгострокових кредитів комерційних банків, надання гарантій сільськогосподарським товаровиробникам для отримання кредитів на конкурсних засадах, здійснення заходів щодо державної підтримки страхування ризиків в сільському господарстві. Аграрний фонд є неприбутковою організацією. 11.2. Основними функціями Аграрного фонду є: а) акумуляція коштів для здійснення фінансових та товарних інтервенцій на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства; б) здешевлення довгострокових та короткострокових кредитів для сільського господарства; в) надання гарантій банкам при залученні кредитів сільськогосподарськими товаровиробниками; г) сприяння розвитку кредитних спілок в сільській місцевості; д) сприяння страхуванню ризиків в сільському господарстві. 11.3. Аграрний фонд створюється Кабінетом Міністрів України в складі Центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики, порядок використання коштів Фонду та надання гарантій регулюються Положенням про Аграрний фонд, який затверджується Кабінетом Міністрів України.   -79- Терещук С.М.
 стаття 11 виключити пункт 11.1 (повторює частину 3 статті 1). Крім того, структурний підрозділ центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики згідно з законом не може будувати діяльність на прибутковій основі.  		Враховано    
    -80- Ващук К.Т.
 У статті 11 в частині 11.1 слова "коштів Державного бюджету України" вилучити.  		Враховано за змістом   
    -81- Кабінет Міністрів України
 Пункт 11.1 пропонуємо доповнити абзацом наступного змісту: "Використання коштів Аграрного фонду є цільовим і залежить від конкретної суми, передбаченої на реалізацію кожної з його функцій",  		Враховано за змістом   
    -82- Кабінет Міністрів України
 В тексті проекту Закону України не передбачено, яким чином Аграрний фонд сприятиме розвитку кредитних спілок, тому підпункт г) пункту 11.2 пропонуємо виключити або доопрацювати законопроект відповідним чином.  		Враховано    
    -83- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Виключити у зв"язку з урегулюванням таких питань у попередніх статтях цього Закону.  		Враховано    
42. Стаття 12. Здешевлення довгострокових та короткострокових кредитів 12.1. Для часткового здешевлення кредитів для сільського господарства в Державному бюджеті України щорічно передбачаються відповідні кошти.       
43. 12.2. Кошти Державного бюджету передбачені на зазначені цілі спрямовуються головним розпорядником до Аграрного фонду.       
44. 12.3. Кошти Аграрного фонду використовуються для надання гарантій та часткового здешевлення довгострокових та короткострокових кредитів сільськогосподарським товаровиробникам і не обмежуються терміном використання.   -84- Кабінет Міністрів України
 Пункт 12.3 пропонуємо виключити, оскільки його положення дублюють положення підпункту в) пункту 11,2 статті 11 та не відносяться до предмету регулювання даної статті.  		Враховано    
45. 12.4. Часткова компенсація вартості кредитів здійснюється в розмірах не менше облікової ставки, встановленої Національним банком України.   -85- Кабінет Міністрів України
 В пункті 12.4 пропонуємо слово "менше" замінити словом "більше".  		Враховано за суттю   
46. 12.5. Надання часткової компенсації вартості кредитів сільськогосподарським товаровиробникам здійснюється за рішеннями конкурсних комісій, створених Аграрним фондом.   -86- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Виключити у зв"язку з урегулюванням таких питань в інших статтях цього Закону  		Враховано    
    -87- Кабінет Міністрів України
 В даній статті пропонуємо уточнити хто буде надавати гарантії банкам по кредитах Кабінет Міністрів України чи Аграрний фонд. При цьому пропонуємо взяти до уваги, що статтею 13 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2003 рік" встановлено, що у 2003 році надання державних гарантій, гарантій Ради міністрів Автономної Республіки Крим та гарантій органів місцевого самоврядування, крім гарантій за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом із міжнародними фінансовими організаціями, а також повернення яких передбачаеться здійснювати за рахунок коштів державного бюджету за погодженням з Верховною Радою України, не здійснюється  		Враховано    
47. Стаття 13. Надання державних гарантій 13.1. Кабінет Міністрів України надає гарантії банкам по кредитах, наданих уповноваженим агентам для здійснення фінансових інтервенцій та заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції, а також для кредитування інших проектів які мають загальнодержавне значення за поданням Центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.   -88- Терещук С.М.
 Стаття 13. Викласти в такій редакції: "Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики надає гарантії банкам по кредитах, виділених для виконання проектів, що мають загальнодержавне значення"  		Враховано за суттю (при дотриманні норм бюджет-ного законодав-ства та порядку обслуговування державного боргу).   
    -89- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Виключити у зв"язку з урегулюванням таких питань у Законі України "Про державний борг України".  		Враховано    
48. Стаття 14. Цільове кредитування та спеціальний порядок обов'язкового резервування коштів комерційних банків   -90- Кабінет Міністрів України
 слова "та спеціальний порядок обов'язкового резервування коштів" у назві статті 14 пропонуємо виключити.  		Враховано    
49. 14.1. Національний банк України першочергово надає кредити банкам, які приймають для кредитування інноваційно-інвестиційні проекти від сільськогосподарських підприємств, на строк не менше одного року. Порядок кредитування Національним банком України банківських установ, які здійснюють середньо та довгострокове кредитування сільськогосподарських підприємств за інноваційно-інвестиційними проектами, встановлюється Національним банком України.   -91- Терещук С.М.
 Стаття 14. В пункті 14.1 - виключити перше речення, тому що його зміст суперечить закону про Національний банк України, чинному законодавству щодо порядку надання ним кредитів комерційним банкам  		Враховано    
    -92- Кабінет Міністрів України
 До пункту 14.1 статті 14 проекту щодо здійснення рефінансування (кредитування) Національним банком України комерційних банків, які кредитують сільське господарство, зауважуємо, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України, як правило, є кредитор останньої інстанції до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний. надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.  		Враховано    
50. 14.2. Спеціальний порядок обов'язкового резервування коштів комерційними банками, які кредитують сільське господарство, враховує зниження ставок обов'язкового резервування для кредитів банків, які надаються сільськогосподарським підприємствам на термін не менше одного року. Порядок формування обов'язкових резервів банків України за кредитами, які надаються сільськогосподарським підприємствам на термін не менше року, затверджується Національним банком України.   -93- Кабінет Міністрів України
 До пункту 14.2 статті 14 проекту щодо запровадження спеціального порядку резервування коштів комерційних банків слід зауважити, що відповідно до статті 26 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів. При цьому, норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті. Пункт 14.2 статті 14 пропонуємо виключити. Крім того, необхідно враховувати той факт, що норматив обов'язкового резервування є інструментом грошово - кредитної політики держави, який впливає на розмір грошової маси. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України'' визначення та проведення грошово - кредитної політики є функцією Національного банку.  		Враховано    
51. 14.3. Для залучення довгострокових кредитів під інноваційно-інвестиційні проекти які мають загальнодержавне значення, зокрема для створення сучасних оптових продовольчих ринків, організації виробництва конкурентноздатних стратегічних видів сільськогосподарської продукції та продовольства Кабінету Міністрів України надається право виступати гарантом перед вітчизняними банками, консорціумами банків та іноземними банками.   -94- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Виключити у зв"язку з урегулюванням таких питань у Законах України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", а також "Про Державний борг України".  		Враховано    
52. Розділ V. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА СТРАХУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ       
53. Стаття 15. Механізми державної підтримки страхування ризиків       
54. 15.1. Державна підтримка страхування ризиків в сільському господарстві здійснюється шляхом: а); часткової компенсації страхових платежів за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських підприємств з коштів Державного бюджету; б) створення сільськогосподарського страхового резерву; в) підтримки захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників через товариства взаємного страхування.   -95- Кабінет Міністрів України
 До статті 15. Запровадження державної підтримки страхування ризиків в сільському господарстві шляхом часткової компенсації страхових платежів за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських підприємств за рахунок Державного бюджету у розмірі не менше 60 (55; 50) відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами, потребує щорічного передбачення у Державному бюджеті відповідних коштів. Враховуючи зазначене, до законопроекту необхідно надати обгрунтовані розрахунки відповідних сум коштів.  		Враховано при введенні альтернативного механізму відшкодування суми страхових премій   
    -96- Кабінет Міністрів України
 Підпункт "б" пункту 15.1 статті 15, стаття 16, пункт 17.1 статті 17 проекту стосовно формування страхового резерву слід доопрацювати враховуючи наступне. Згідно із статтею 30 Закону України "Про страхування" для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів. Відповідно до статті 31 Закону України "Про страхування" страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви). Крім того, відповідно до статті 32 цього Закону з метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть в ньому участь.  		Враховано за формою пропозиції   
    -97- Сятиня М.Л.
 Ст.15 Механізм державної підтримки страхування ризиків доповнити: п. "г": "Квоти оформлюються у виді Оферти, які продаються на аукціонах виключно на товарній біржі." Кошти від реалізації квот надходять до Аграрного Фонду. п. "д": "Запровадити порядок продажу ф'ючерсних контрактів на товарних біржах з метою страхування ризиків цінових коливань на сільськогосподарську продукцію".  		Відхилено - протирічить загальним принципам закону про страхування   
55. 15.2. Розміри часткової компенсації страхових платежів: а) при страховому покритті 50 відсотків розмір компенсації становить не менше 60 відсотків понесених витрат сільськогосподарським підприємством; б) при 60 відсотках страхового покриття сума компенсації складає не менше 55 відсотків витрат; в) при 70 відсотках страхового покриття розмір компенсації складає не менше 50 відсотків понесених витрат сільськогосподарським підприємством.       
56. 15.3. Порядок відшкодування страхових платежів встановлюється Кабінетом Міністрів України.       
57. 15.4. Для часткової компенсації страхових платежів за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських підприємств щорічно в Державному бюджеті передбачаються відповідні кошти.       
58. Стаття 16. Сільськогосподарський страховий резерв 16.1. З метою забезпечення майнового захисту сільськогосподарських товаровиробників від негативного впливу стихійних явищ страхові компанії, які займаються обов'язковими видами страхування в сільському господарстві, створюють сільськогосподарський страховий резерв. Він формується за рахунок відрахувань в розмірі 5 відсотків від загальної суми страхових внесків, які надійшли за договорами обов'язкових видів страхування. 16.2. Сільськогосподарський страховий резерв акумулюється у Аграрному фонді і використовується для: а) надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування страхових резервів товариствами взаємного страхування в сільській місцевості; б) надання фінансової допомоги на зворотній основі сільськогосподарським підприємствам, які постраждали від негативного впливу стихійних явищ; в) проведення протиепізоотичних та карантинних заходів; г) проведення інформаційно-консультативних заходів щодо забезпечення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників. 16.3 Порядок використання коштів сільськогосподарського страхового резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.   -98- Кабінет Міністрів України
 До статті 16. Що стосується створення сільськогосподарського страхового резерву за рахунок відрахувань в розмірі 5 відсотків від загальної суми страхових внесків, які надійшли за договорами обов'язкових видів страхування, то, на наш погляд, зазначені відрахування за своїм змістом є додатковим податком на страховиків. Вилучення цих коштів означатиме збільшення витрат страхових компаній, що вимагатиме підвищення ними страхових тарифів по видам обов'язкового страхування і в цілому може негатативно позначатися на страховій справі. Функцію проведення інформаційно - консультативних заходів щодо забезпечення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників мають здійснювати страхові компанії. Ураховуючи зазначене, пропонуємо статтю 16 виключити.  		Відхилено по суті - зазначені системи існують в усіх розвинених аграрних системах світу   
59. Стаття 17. Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості 17.1. З метою страхового захисту майнових інтересів сільськогосподарські товаровиробники можуть створювати товариства взаємного страхування та використовувати для формування страхових резервів таких товариств страхові платежі за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. 17.2. Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості здійснюється шляхом надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування або поповнення страхових резервів визначених у статті 15.2 цього Закону.   -99- Кабінет Міністрів України
 До статті 17. Порядок створення та діяльності товариств взаємного страхування визначений постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.97 №132 "Про затвердження Тимчасового положення про товариства взаємного страхування". Відповідно до пункту 7 цього Положення, правила страхування розробляються товариством взаємного страхування і включаються до договору, укладеного між членами товариства та товариством взаємного страхування. Товариство взаємного страхування формує загальні страхові резерви відповідно до статті 31 Закону України "Про внесення змін до Закон України "Про страхування" та пункту 8 вищезазначеного Положення. Ураховуючи зазначене, пропонуємо статтю 17 виключити, а розділ V доопрацювати з урахуванням вищезазначених зауважень.  		Враховано - економічна сутність запропонованої системи взаємного страхування є економічно та фінансово беззмістовною.   
    -100- Ващук К.Т.
 У статті 17 частину 17.2. викласти в наступній редакції: "Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості здійснюється шляхом надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування або поповнення страхових резервів, визначених у статті 16 цього Закону."  		Відхилено за наданими вище причинами.   
    -101- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Виключити у зв"язку з урегулюванням таких питань у розділі ІІІ цього Закону.  		Враховано    
60. Розділ VІ. ІНФРАСТРУКТУРА ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ ПО ДЕРЖАВНОМУ РЕГУЛЮВАННЮ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ І ПРОДОВОЛЬСТВА ТА ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Стаття 18. Органи виконавчої влади з державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 18.1. Функції з регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства покладаються на центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, який з цією метою створює спеціальні органи в своєму підпорядкуванні для забезпечення наступних функцій: а) щорічної підготовки балансів попиту і пропозиції сільськогосподарської продукції і продовольства; б) створення конкурсних комісій для визначення уповноважених агентів по здійсненню фінансових і товарних інтервенцій, заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції; в) здійснення контролю за діяльністю Аграрного фонду; г) здійснення управління сільськогосподарським страховим резервом; д) забезпечення організації державного моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства; е) створення представництв в реґіонах для підготовки пропозицій та організації роботи конкурсних комісій по визначенню уповноважених агентів, здійсненню контролю за їх діяльністю.   -102- Кабінет Міністрів України
  		Враховано .   
    -103- Кабінет Міністрів України
 До підпункту „в" пункту 18.1 статті 18 проекту щодо здійснення контролю за діяльністю Аграрного фонду слід зазначити наступне. Пунктом 12.2 статті 12 проекту передбачено, що кошти Аграрного фонду формуються за рахунок коштів Державного бюджету України. В зв'язку з цим, слід враховувати, що контроль за діяльністю вказаного фонду має здійснюватися з урахуванням глави 17 Бюджетного кодексу України, якою визначені повноваження органів державної влади за дотриманням бюджетного законодавства  		Враховано    
61. 18.2. Для уповноважених агентів по здійсненню фінансових інтервенцій та заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції і продовольства поширюється механізм часткової компенсації вартості кредитів за рахунок Державного бюджету у відповідності із ст.11 цього Закону.   -104- Кабінет Міністрів України
 До статті 18. Пункт 18.2 пропонуємо виключити, так як його положення не відносяться до предмету регулювання даної статті.  		Враховано    
62. Стаття 19. Узгоджувальні комісії по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство 19.1. На загальнодержавному рівні створюється Міжвідомча узгоджувальна комісія по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство. Міжвідомча узгоджувальна комісія складається із представників самоврядних професійних і міжпрофесійних організацій, центральних об'єднань профспілок, народних депутатів України, міністрів з питань аграрної політики, економіки, фінансів, праці і соціальної політики, голів Антимонопольного комітету, Держпідприємництва та голів реґіональних узгоджувальних комісій. Очолює комісію Прем'єр-міністр України.   -105- Терещук С.М.
 Викласти назву статті 19 у такій редакції: "Узгоджувальні комісії з питань формування цін на сільськогосподарську продукцію і продовольство"  		Відхилено у зв"язку із виключенням пункту.   
    -106- Терещук С.М.
 Внести у зв'язку зі зміною назви статті 19 редакційну правку до першого речення п.19.1. Пункт 19.1 доповнити реченням: "Узгоджувальні комісії створюються за ініціативою Кабінету Міністрів України і органів виконавчої влади на місцях"  		Відхилено у зв"язку із виключенням пункту.   
63. 19.2. Узгоджувальні комісії в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюються із довірених представників самоврядних професійних і міжпрофесійних організацій (спілок, союзів, асоціацій), профспілкових об'єднань, місцевих органів влади та самоврядування.       
64. 19.3. Реґіональні комісії узагальнюють цінову ситуацію на ринках сільськогосподарської продукції і продовольства в реґіонах та надають пропозиції відповідним органам виконавчої влади та Міжвідомчій узгоджувальній комісії для прийняття рішень в межах їх повноважень по стабілізації цін.       
65. 19.4. Рекомендації реґіональних комісій по цінах, прийнятих шляхом домовленостей, повідомляються всім учасникам ринку для застосування в торговельних відносинах.       
66. 19.5. Міжвідомча узгоджувальна комісія по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство надає пропозиції Кабінету Міністрів України по застосуванню фінансових та товарних інтервенцій, заставних операцій (закупок) сільськогосподарської продукції, надає рекомендації всім учасникам ринку для застосування їх в торговельних відносинах, а у разі необхідності пропонує реґіональним комісіям переглянути свої рішення.       
67. 19.6. Положення про Міжвідомчу узгоджувальну комісію по цінах на сільськогосподарську продукцію і продовольство затверджує Кабінет Міністрів України, а положення про реґіональні узгоджувальні комісії - Рада Міністрів Автономної республіки Крим та відповідні обласні державні адміністрації.       
68. 19.8. Узгоджувальні комісії проводять засідання за необхідністю, але не рідше одного разу за квартал. Рішення комісій приймаються на основі консенсусу.   -107- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Розділ VІ виключити у зв"язку з урегулюванням таких питань іншими законами України.  		Враховано    
69. Стаття 20. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 20.1. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства створюється для вивчення та безкоштовного розповсюдження оперативної інформації учасникам ринку та органом влади про ситуацію на внутрішньому та зовнішньому ринках. 20.2. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства створюється у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України та відповідно у складі Міністерства агропромислового комплексу АР Крим, управлінь сільського господарства і продовольства обласних та районних державних адміністрацій. 20.3. Фінансування заходів по створенню та функціонуванню державної системи моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства здійснюється за рахунок коштів, які щороку передбачаються в Державному бюджеті. 20.4. Державна система моніторингу ринку сільськогосподарської продукції і продовольства здійснює також моніторинг ринків сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та насіння.       
70. Стаття 21. Інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 21.1. Кабінет Міністрів України створює правові, фінансові та організаційні умови для розвитку конкурентного середовища, функціонування інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції і продовольства. 21.2. Основними напрямками вдосконалення та розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції і продовольства є: а) створення та запровадження державної програми розвитку оптових продовольчих ринків, біржового ринку та аукціонів живої худоби і птиці, торгових домів; б) державна підтримка реґіональних програм розвитку обслуговуючих кооперативів в сільській місцевості; в) сприяння розвитку виставкової діяльності, зміцненню матеріально-технічної бази виставкових комплексів для проведення загальнодержавних та реґіональних сільськогосподарських виставок; г) бюджетна підтримка участі українських товаровиробників в міжнародних сільськогосподарських виставках.       
71. Стаття 22. Державні інспекції і контролюючі органи (служби) на ринку сільськогосподарської продукції і продовольства 22.1. Державний контроль за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції під час їх виробництва, переробки, закупівлі, транспортування, зберігання, експортно-імпортних операцій, утилізації або знищення покладається на органи державного управління у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики України, які здійснюють свої повноваження у межах визначених цим Законом та у відповідності з положенням , затвердженим Кабінетом Міністрів України. 22.2. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики через органи державного управління по контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції здійснюють наступні основні функції: а) забезпечують виконання законодавчих і нормативних актів по контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції; б) координує діяльність відповідних установ по розробці та запровадженню стандартів та іншої нормативно-технічної документації на сільськогосподарську продукцію; в) забезпечує організацію та узагальнення інформації по декларуванню сільськогосподарської продукції відповідно діючого законодавства; г) здійснює сертифікацію складських приміщень (сховищ, споруд, холодильників, силосів і т. ін.) для зберігання сільськогосподарської продукції; 22.3. Орган державного управління по контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції, його територіальні підрозділи утримуються за рахунок державного бюджету України, працівники інспекційних служб є державними службовцями; 22.4. Державне регулювання і контроль якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюють ветеринарні, санітарні, карантинні та інші служби згідно діючого законодавства.   -108- Кабінет Міністрів України
 Пункт 22.1 статті 22 проекту слід узгодити із статтею 18 Закону України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", якою визначено органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини.  		Враховано   Стаття 18. Транспортні тарифи 18.1. Тарифи на транспортування експортної сільськогосподарської продукції 18.1.1. Тарифи на транспортування експортної сільськогосподарської продукції по території України, а також на її зберігання, навантаження, перевантаження, перевалку та інші послуги транспортних, припортових, портових та складських організацій (включаючи припортові елеватори та зерносховища), встановлюються для українських експортерів на рівні тарифів, що застосовуються при наданні таких послуг стосовно продукції українського виробництва, яка споживається на території України (звичайного тарифу). Установлення будь-яких надбавок, націнок або інших видів платежів, додаткових до звичайного тарифу, не припускається та розглядається як порушення норм антимонопольного законодавства. 18.1.2. Перевізники сільськогосподарської продукції не мають права обумовлювати надання своїх послуг вимогами щодо страхування транспортних та інших ризиків, обов'язковість якого не передбачена Законом України "Про страхування". У випадках порушення цього правила, відповідна страхова угода вважається недійсною, а перевізник і страховик та/ або їх посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством, у тому числі за перешкоджання здійсненню законної підприємницької діяльності. 18.1.3. У разі коли згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (договору) експортер сільськогосподарської продукції зобов'язаний застрахувати транспортні або інші ризики, пов'язані з її поставкою, такий експортер самостійно вибирає страхову компанію та визначає на договірних засадах умови такого страхування. Розділ VІ. Захист прав власності на сільськогосподарську продукцію та правила ціноутворення Стаття 19. Захист прав власності на сільськогосподарську продукцію 19.1. Переміщення сільськогосподарської продукції територією України 19.1.1. З метою запобігання створенню штучного дефіциту аграрної продукції в аграрноспоживаючих регіонах та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності на їх території, забороняється введення будь-яких адміністративних, цінових, тарифних або нетарифних обмежень при переміщенні аграрної продукції та продуктів її переробки по всій території України. 19.1.2. Будь-які рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), які суперечать вимогам цього підпункту, є недійсними з моменту їх прийняття і виконанню не підлягають. 19.1.3. Якщо внаслідок прийняття рішення, що суперечить нормам цієї статті, місцевий орган державної виконавчої влади доручає органам охорони правопорядку виконувати чи контролювати виконання такого незаконного рішення, то такі органи правопорядку повинні відмовитися від таких доручень та сповістити органи прокуратури про намагання порушити місцевим органом законодавство України. 19.2. Ціноутворення 19.2.1. Сільськогосподарська продукція вітчизняного виробництва продається на позабіржовому ринку України за вільними (договірними) цінами. 19.2.2. Кабінет Міністрів України щодо усієї території України чи орган місцевого самоврядування щодо своєї території можуть зменшувати ціни продажу окремих видів товарів першочергового споживання шляхом надання відповідних дотацій продавцям або покупцям таких товарів відповідно з державного, обласного, районного чи місцевого бюджетів у межах коштів, передбачених відповідним бюджетом на ці цілі. 19.3. Договірні відносини 19.3.1. Власники сільськогосподарської продукції будь-яких форм власності самостійно визначають постачальників товарів (робіт, послуг), переробників сільськогосподарської сировини та покупців. 19.3.2. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, а також їх посадові особи, не мають права обумовлювати надання згоди на укладення державних (регіональних) контрактів здійсненням власником сільськогосподарської продукції правових дій, прямо не пов'язаних з реалізацією такого державного (регіонального) контракту, включаючи висування вимог щодо обов'язкового продажу, закладення на зберігання або надання у переробку сільськогосподарської продукції, що залишається у власності виконавця, суб'єктам підприємницької діяльності, визначеним державним (регіональним) замовником; здійсненням страхування, банківського обслуговування у визначених суб"єктів, тощо. Зазначені обмеження також стосуються посадових осіб підприємств, визнаних згідно із законодавством такими, що займають монопольне становище на ринку окремого виду товарів (робіт, послуг). Стаття 20. Забезпечення прав власності 20.1. Заборона введення обмежень на реалізацію прав власності на сільськогосподарську продукцію 20.1.1. Вилучення сільськогосподарської продукції, без попереднього і повного відшкодування її вартості, не дозволяється. Будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо вилучення сільськогосподарської продукції або їх частини без повного попереднього відшкодування її вартості за спотовими біржовими цінами, але не нижче мінімальних, вважається таким, що суперечить статті 41 Конституції України, і виконанню не підлягають. 20.1.2. Обмеження власника або уповноваженої особи власника щодо вільного володіння, розпорядження чи користування сільськогосподарською продукцією, крім випадків, прямо передбаченими законами, не дозволяється. 8.4.3. Норми цього пункту не поширюються на сільськогосподарську продукцію, визначену як забезпечення боргових зобов'язань власника такої продукції перед кредиторами, або на випадки такого вилучення за рішенням суду (господарського суду) відповідно до законодавства. 20.2. Порядок розрахунків тарифів за зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції 20.2.1. Тарифи за надання послуг елеваторів та зерносховищ, що перебувають у державній власності, затверджуються Кабінетом Міністрів України на рівні, що не може перевищувати 20 відсоткового рівня рентабельності такого елеватора (зерносховища) до витрат, понесених у зв"язку із таким збаріганням. 20.2.2. Тарифи із зберігання об'єктів державного цінового регулювання в елеваторах (зерносховищах) будь-якої форми власності, установлюються на рівні, що не може перевищувати 0,5 відсотків до розміру мінімальної закупівельної ціни, у розрахунку за кожний повний календарний місяць такого зберігання. 20.2.3. Тарифи залізнодорожного, автомобільного, авіаційного та морського (включаючи річкове) транспортування сільськогосподарської продукції на експорт, установлюються на рівні, що: а) не перевищує тарифів, які застосовуються для імпорту або транзиту імпортних товарів, виходячи із найменшої величини; б) не перевищує тарифів, які застосовуються для транспортування подібних вантажів на митній території України.  
    -109- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести статтю18 такого змісту: "Стаття 18. Транспортні тарифи 18.1. Тарифи на транспортування експортної сільськогосподарської продукції 18.1.1. Тарифи на транспортування експортної сільськогосподарської продукції по території України, а також на її зберігання, навантаження, перевантаження, перевалку та інші послуги транспортних, припортових, портових та складських організацій (включаючи припортові елеватори та зерносховища), встановлюються для українських експортерів на рівні тарифів, що застосовуються при наданні таких послуг стосовно продукції українського виробництва, яка споживається на території України (звичайного тарифу). Установлення будь-яких надбавок, націнок або інших видів платежів, додаткових до звичайного тарифу, не припускається та розглядається як порушення норм антимонопольного законодавства. 18.1.2. Перевізники сільськогоспо-дарської продукції не мають права обумовлювати надання своїх послуг вимогами щодо страхування транспортних та інших ризиків, обов'язковість якого не передбачена Законом України "Про страхування". У випадках порушення цього правила, відповідна страхова угода вважається недійсною, а перевізник і страховик та/ або їх посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством, у тому числі за перешкоджання здійсненню законної підприємницької діяльності. 18.1.3. У разі коли згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту (договору) експортер сільськогосподарської продукції зобов'язаний застрахувати транспортні або інші ризики, пов'язані з її поставкою, такий експортер самостійно вибирає страхову компанію та визначає на договірних засадах умови такого страхування".  		Враховано    
    -110- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести Розділ VІ такого змісту: "Розділ VІ. Захист прав власності на сільськогосподарську продукцію та правила ціноутворення Стаття 19. Захист прав власності на сільськогосподарську продукцію 19.1. Переміщення сільськогосподарської продукції територією України 19.1.1. З метою запобігання створенню штучного дефіциту аграрної продукції в аграрноспоживаючих регіонах та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності на їх території, забороняється введення будь-яких адміністративних, цінових, тарифних або нетарифних обмежень при переміщенні аграрної продукції та продуктів її переробки по всій території України. 19.1.2. Будь-які рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (їх виконавчих органів), які суперечать вимогам цього підпункту, є недійсними з моменту їх прийняття і виконанню не підлягають. 19.1.3. Якщо внаслідок прийняття рішення, що суперечить нормам цієї статті, місцевий орган державної виконавчої влади доручає органам охорони правопорядку виконувати чи контролювати виконання такого незаконного рішення, то такі органи правопорядку повинні відмовитися від таких доручень та сповістити органи прокуратури про намагання порушити місцевим органом законодавство України. 19.2. Ціноутворення 19.2.1. Сільськогосподарська продукція вітчизняного виробництва продається на позабіржовому ринку України за вільними (договірними) цінами. 19.2.2. Кабінет Міністрів України щодо усієї території України чи орган місцевого самоврядування щодо своєї території можуть зменшувати ціни продажу окремих видів товарів першочергового споживання шляхом надання відповідних дотацій продавцям або покупцям таких товарів відповідно з державного, обласного, районного чи місцевого бюджетів у межах коштів, передбачених відповідним бюджетом на ці цілі. 19.3. Договірні відносини 19.3.1. Власники сільськогосподарської продукції будь-яких форм власності самостійно визначають постачальників товарів (робіт, послуг), переробників сільськогосподарської сировини та покупців. 19.3.2. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, а також їх посадові особи, не мають права обумовлювати надання згоди на укладення державних (регіональних) контрактів здійсненням власником сільськогосподарської продукції правових дій, прямо не пов'язаних з реалізацією такого державного (регіонального) контракту, включаючи висування вимог щодо обов'язкового продажу, закладення на зберігання або надання у переробку сільськогосподарської продукції, що залишається у власності виконавця, суб'єктам підприємницької діяльності, визначеним державним (регіональним) замовником; здійсненням страхування, банківського обслуговування у визначених суб"єктів, тощо. Зазначені обмеження також стосуються посадових осіб підприємств, визнаних згідно із законодавством такими, що займають монопольне становище на ринку окремого виду товарів (робіт, послуг). Стаття 20. Забезпечення прав власності 20.1. Заборона введення обмежень на реалізацію прав власності на сільськогосподарську продукцію 20.1.1. Вилучення сільськогосподарської продукції, без попереднього і повного відшкодування її вартості, не дозволяється. Будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо вилучення сільськогосподарської продукції або їх частини без повного попереднього відшкодування її вартості за спотовими біржовими цінами, але не нижче мінімальних, вважається таким, що суперечить статті 41 Конституції України, і виконанню не підлягають. 20.1.2. Обмеження власника або уповноваженої особи власника щодо вільного володіння, розпорядження чи користування сільськогосподарською продукцією, крім випадків, прямо передбаченими законами, не дозволяється. 20.1..3. Норми цього пункту не поширюються на сільськогосподарську продукцію, визначену як забезпечення боргових зобов'язань власника такої продукції перед кредиторами, або на випадки такого вилучення за рішенням суду (господарського суду) відповідно до законодавства. 20.2. Порядок розрахунків тарифів за зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції 20.2.1. Тарифи за надання послуг елеваторів та зерносховищ, що перебувають у державній власності, затверджуються Кабінетом Міністрів України на рівні, що не може перевищувати 20 відсоткового рівня рентабельності такого елеватора (зерносховища) до витрат, понесених у зв"язку із таким зберіганням. 20.2.2. Тарифи із зберігання об'єктів державного цінового регулювання в елеваторах (зерносховищах) будь-якої форми власності, установлюються на рівні, що не може перевищувати 0,5 відсотків до розміру мінімальної закупівельної ціни, у розрахунку за кожний повний календарний місяць такого зберігання. 20.2.3. Тарифи залізнодорожного, автомобільного, авіаційного та морського (включаючи річкове) транспортування сільськогосподарської продукції на експорт, установлюються на рівні, що: а) не перевищує тарифів, які застосовуються для імпорту або транзиту імпортних товарів, виходячи із найменшої величини; б) не перевищує тарифів, які застосовуються для транспортування подібних вантажів на митній території України".  		Враховано    
72. Розділ VІІ. ФІНАНСУВАННЯ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Стаття 23. Джерела фінансування підтримки розвитку сільського господарства Джерелами фінансування підтримки розвитку сільського господарства є: а) додаткові кошти сільськогосподарських товаровиробників, отримані за рахунок зниження податкового навантаження; б) видатки загального та спеціального фондів Державного бюджету; в) пільгові кредитні ресурси; г) видатки місцевих бюджетів спрямованих на підтримку розвитку сільського господарства; д) кошти від запровадження спеціальних зборів на окремі види діяльності та види продукції; е) кошти від запровадження спеціального збору на експортно-імпортні операції сільськогосподарською продукцією; є) додаткові кошти сільськогосподарських товаровиробників отримані в результаті запровадження механізмів регулювання внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції і продовольства.   -111- Терещук С.М.
 Статтю 23 "Джерела фінансування підтримки розвитку сільського господарства" сформулювати в такій редакції: Джерелами фінансування підтримки розвитку сільського господарства є: -власні кошти сільгоспвиробників; -видатки загального та спеціального фондів Державного бюджету; -кредитні ресурси Національного і комерційних банків України, що надаються на пільгових умовах; -видатки і позички місцевих бюджетів; кошти вітчизняних і іноземних інвесторів, що залучаються на основі взаємовигідних інвестиційних проектів."  		Враховано за суттю в окремих стаття закону   
    -112- Ващук К.Т.
 У статті 23 пункт а) викласти в такій редакції: "а)кошти, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників в результаті зниження податкового навантаження";  		Відхилено - стосується відповідно до Конституції України законів з питань оподаткування   
    -113- Ващук К.Т.
 У статті 23 пункти д) і е) - виключити.  		Враховано    
73. Стаття 24. Бюджетне фінансування підтримки аграрного ринку 24.1. Видатки Державного бюджету за рахунок загального фонду спрямовуються на фінансування державних цільових програм, які щорічно визначаються Кабінетом Міністрів України. Питома вага коштів, спрямованих на підтримку розвитку сільського господарства за рахунок загального фонду Державного бюджету, не повинна бути меншою 5 відсотків. 24.2. Кошти спеціального фонду Державного бюджету, які спрямовуються на підтримку розвитку сільського господарства, складаються із: а) повернених кредитів підприємствами аграрного сектору, отриманих під гарантії Уряду; 6) повернених лізингових платежів, які виділялись за рахунок Державного бюджету для закупівлі сільськогосподарської техніки; в) 1-відсоткового збору на розвиток садівництва, виноградарства та хмелярства; г) коштів податку на додану вартість переробних підприємств, які спрямовуються для нарахування дотацій на молоко і м'ясо; д) коштів податку на додану вартість на реалізовану сільськогосподарську продукцію сільськогосподарських товаровиробників, які їм залишаються для закупівлі матеріально-технічних ресурсів; ж) коштів, отриманих від сплати митних зборів при експорті та імпорті сільськогосподарської продукції гармонізованої групи товарів 1-24; з) коштів від введення спеціального збору для підтримки розвитку сільського господарства в розмірі одного відсотка доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без податку на додану вартість, суб'єктів підприємницької діяльності України. 24.3. Порядок справляння та використання коштів спеціального фонду Державного бюджету для підтримки розвитку сільського господарства визначається Кабінетом Міністрів України.   -114- Кабінет Міністрів України
 У ст 23 передбачено запровадження спеціальних зборів на окремі види діяльності та види продукції, на експортно-імпортні операції з сільськогосподарською продукцією (підпункти д), є) статті 23). Пункти "д", "е" та "є" статті 23 проекту слід виключити, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бтодже'пв та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Поряд з ним, введення спеціальних зборів для підтримки окремих галузей економіки створює диспропорції в податковій системі, нерівні конкурентні умови функціонування суб'єктів господарювання та перешкоди в реалізації обраного Україною курсу вступу до СОТ та входження до Європейського співтовариства.  		Враховано   Роділ VІІ. Тваринництво Стаття 21. Державна підтримка тваринництва 21.1. Функції Кабінету Міністрів України 21.1.1. Кабінет Міністрів України здійснює політику підтримки виробництва продукції тваринництва. З цією метою Кабінет Міністрів України щорічно приймає урядову програму розвитку вітчизняного тваринництва та оприлюднює її за два місяці до подання проекту Державного бюджету України на черговий рік. 21.1.2. Незалежно від переліку заходів підтримки виробництва продукції тваринництва, визначених відповідно до пункту 21.1.1 цього пункту, Кабінет Міністрів України при розробці проекту Державного бюджету України на черговий рік зобов'язаний відобразити в ньому: а) статтю видатків, пов'язаних із наданням дотацій вітчизняним виробникам продукції тваринництва у випадках, визначених цією статтею; б) статтю видатків, пов'язаних із наданням субсидій споживачам продукції тваринництва вітчизняного виробництва у випадках, визначених цією статтею. 21.1.3. При наданні звіту про наслідки виконання Державного бюджету України минулого року, а також про хід виконання державного бюджету поточного року згідно із Конституцією України, Кабінет Міністрів України зобов"язаний оприлюднити звіт про наслідки виконання програми розвитку вітчизняного тваринництва. 21.2. Дотації виробникам продукції тваринництва 21.2.1. Дотації вітчизняним виробникам продукції тваринництва надаються за рахунок коштів бюджетів органів місцевого самоврядування у межах делегованих повноважень. 21.2.2. Дотації надаються виробникам продукції тваринництва у твердій сумі у розрахунку на метричну одиницю проданої продукції. 21.2.3. Сума дотації на метричну одиницю проданої продукції визначається як різниця між середньостатистичною ціною продажу такої одиниці на споживчому ринку окремої області, на території якої розташована територіальна громада, та середньостатистичними витратами на виробництво такої метричної одиниці у такій області з урахуванням 5 відсоткової норми рентабельності до витрат. 21.3. Продуктові талони 21.3.1. Продуктові талони є замінником гривні та надають право їх отримувачам придбавати товари продукції тваринництва у визначених пунктах розрібного продажу. 21.3.2. Продажу за продуктові талони підлягає обмежений асортимент продукції тваринництва, установлюваний Кабінетом Міністрів України. 21.3.3. Продуктові талони пред"являються відповідному органу державної податкової служби, внаслідок чого їх інкасатор має право зменшити суму будь-якого податкового зобов"язання перед Державним бюджетом України. 21.3.4. Продуктові талони надаються особам, які є малозабепеченими чи безробітними (бездомними), та є суб"ктами отримання державної допомоги відповідно до закону. 21.2.5. Порядок уведення продуктових талонів в обіг визначається Кабінетом Міністрів України. 21.2.6. Торгові організації, які відмовляються приймати продуктові талони, позбавляються за поданням відповідних контролюючих органів права займатися роздрібною торговою діяльністю. Розділ VІІІ. Аграрний фонд України Стаття 22. Порядок утворення Аграрного фонду України 22.1. Для реалізації положень цього Закону Кабінет Міністрів України утворює Аграрний фонд України. 22.1.2. Аграрний фонд України є бюджетною організацію, яка має свій кошторис та здійснює неприбуткову діяльність. 22.1.3. Аграрний фонд України підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним органу центральної виконавчої влади, уповноваженому провадити політику у сільськогосподарській галузі. Аграрний фонд України не є органом державного управління і не може видавати акти нормативно-правового характеру. 22.1.4. Аграрний фонд України приймає рішення про здійснення фінансових чи товарних інвестицій, а також при необхідності виступає стороною біржових угод. 22.1.5. Керівним органом Аграрного фонду України є Наглядова Рада, яка складається з 7 осіб. Шість членів наглядової Ради Аграрного фонду України призначаються Кабінетом Міністрів України на строк у 4 роки із числа економістів, які мають досвід роботи у біржовій, фіскальній чи бюджетній галузях, не менший ніж за 5 років. Посаду голови Наглядової ради Аграрного фонду України займає за посадою керівник органу центральної виконавчої влади, уповноваженого провадити політику у сільськогосподарській галузі. Члени Наглядової Ради Аграрного фонду України провадять свою роботу на неоплачуваних засадах. Аграрний фонд України може компенсувати членам наглядової ради їх витрати із прибуття та перебування на засіданнях Наглядової ради. 22.1.6. Функціональні обов'язки, організаційна структура та штатний розклад апарату Аграрного фонду України визначаються постановою Кабінету Міністрів України. 22.1.7. Утримання персоналу Аграрного фонду України здійснюється за рахунок його кошторису, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 22.1.8. Аграрний фонд України не має права перекладати функції з укладення та виконання державних контрактів на інших осіб (у тому числі на умовах доручення, поруки, комісії та інших подібних угод). Стаття 23. Фінансування Аграрного фонду України 23.1. Держава відповідає за зобов'язаннями, набутими Аграрним фондом України від імені та за дорученням держави, відповідно до делегованих йому функцій. Обсяги зобов'язань, які може прийняти на себе Аграрний фонд України, включаються до загальних зобов'язань Кабінету Міністрів України з обслуговування внутрішнього державного боргу. 23.2. Кошти, які залишаються на рахунках Аграрного фонду України станом на кінець звітного бюджетного року, підлягають внесенню до Державного бюджету України або врахуванню в сумах бюджетних асигнувань, передбачених законом про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік для здійснення фінансових інтервенцій. Рішення про таке внесення чи врахування приймається Міністерством фінансів України при розробці проекту бюджету на наступний рік. 23.3. Аграрний фонд України не підлягає приватизації чи переданню в оренду або концесію. 23.4. Для реалізації повноважень, визначених цим розділом, Аграрний фонд України має право придбавати у державну власність та утримувати або орендувати елеватори, зерносховища, склади готової сільськогосподарської продукції; укладати договори схову, відповідального зберігання, страхування ризиків раптової загибелі врожаю, придбаного на строкових умовах; оплачувати вартість робіт з сертифікації сільськогосподарської продукції та її санітарно-епідеміологічного та ветеринарного контролю; вступати в інші цивільно-правові відносини для реалізації делегованих державою повноважень. 23.5. Повноваження Аграрного фонду України не можуть передаватися іншим органам виконавчої влади, за виключенням випадків, коли такі повноваження надаються їм законами, прийнятими після набрання чинності цим Законом. 23.6. Аграрний фонд України є товарним фондом і не входить до складу Державного бюджету України. Стаття 24. Контроль за діяльністю Аграрного фонду України 24.1. Контроль за діяльністю Аграрного фонду України здійснює: а) з боку Кабінету Міністрів України - контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів України; б) з боку Верховної Ради України - Рахункова палата Верховної Ради України, яка щорічно, до затвердження закону про державний бюджет на черговий рік, подає Верховній Раді України звіт про цільове використання коштів або майна Аграрного фонду України; в) з боку бюджету - Державне казначейство України; 24.2. Суспільний контроль за діяльністю Аграрного фонду України здійснюється її Наглядовою радою. Стаття 25. Взаємовідносини між Аграрним фондом України та Державним резервом України 25.1. При формуванні незнижувального запасу об"єктів державного цінового регулювання Державний резерв України придбає таку продукцію виключно через Аграрний фонд України. 25.2. Порядок бюджетних взаєморозрахунків між Аграрним фондом України та Державним резервом України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 26. Ціноутворення при придбанні продукції, яка не є біржовою, для державних потреб 26.1. Ціни на сільськогосподарські товари або продукти їх переробки, які не є об'єктами державного цінового регулювання згідно із цим Законом, визначаються на підставі договірних цін, визначених між замовником і виконавцем на умовах найкращої для державного замовника цінової пропозиції, умов поставки, платежу, якості та інших критеріїв, встановлених Кабінетом Міністрів України для укладення державних контрактів, а також норм відповідного закону. Положення цього пункту реалізуються шляхом проведення публічних торгів (відкритих тендерів) на закупівлю продуктів сільськогосподарської переробки, організовуваних до початку нового бюджетного року, що має передбачати: а) найкращі цінові умови; б) найкращі умови поставки; в) найкращі якісні показники продукції, що поставляється. 26.2. При рівних умовах поставки надається перевага постачальнику, який забезпечує безвідкличну банківську гарантію, яка покриває ризики невиконання або неналежного виконання його договірних зобов'язань. 26.3. Державні контракти, укладені бюджетними споживачами поза організованим ринком, набирають чинності після їх затвердження (надання акцепту) посадовою особою державного органу, уповноваженого здійснювати контроль за цільовим використанням та додержанням лімітів кошторисів на утримання таких бюджетних споживачів, а також правильністю укладення державних контрактів (надалі - казначейський орган). 26.4. Оплата зобов'язань за державними контрактами, укладеними на організованому ринку, здійснюється за правилами і в строки, встановлені відповідно до стандартних умов укладення спотових або строкових контрактів такого організованого ринку на підставі законодавства. 26.5. Оплата зобов'язань за державними контрактами, укладеними бюджетними споживачами поза організованим ринком, здійснюється казначейським органом безпосередньо на рахунки виконавця, на підставі акцептованих (прийнятих) таким казначейським органом рахунків, товаро-супроводжувальних або інших документів, що засвідчують передання державі (територіальній громаді) права власності на продукти сільськогосподарської переробки. Стаття 27. Операції Аграрного фонду України 27.1. Аграрний фонд України здійснює закупівлю або продаж сільськогосподарської продукції, використовуючи найкращу кон'юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду цінового регулювання. 27.2. Аграрний фонд України не може здійснювати арбітражні операції, придбавати та продавати ф'ючерси та опціони. Для цілей цього пункту під терміном арбітражні операції розуміються операції, які полягають у придбанні сільськогосподарської продукції з метою її подальшого продажу на біржовому ринку для отримання доходу у вигляді різниці між номінальною (балансовою) вартістю таких товарів та їх продажною (ринковою) вартістю, або у фінансовому хеджуванні (страхуванні) можливих збитків, яке здійснюється шляхом обміну права придбання менш ліквідної продукції на більш ліквідну. Розділ ІХ. Інші положення Стаття 28. Обмеження вартості окремих видів державних послуг 28.1. Кабінет Міністрів України щорічно оприлюднює граничний розмір вартості таких державних послуг: а) ветеринарної медицини (проведення лабораторних досліджень, оформлення ветеринарного сертифікату або свідоцтва); б) Державної хлібної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів); в) карантинної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів, проведення фумігації). 28.2. Кабінет Міністрів України має право також запроваджувати адміністративне регулювання цін на: транспортування, вивантаження, навантаження чи перевантаження сільськогосподарської продукції; транспортування сільськогосподарської продукції залізницею; транспортування сільськогосподарської продукції водним транспортом; схов або зберігання зерна хлібоприймальними підприємствами або оформлення ними складських розписок чи свідоцтв. 28.3. Граничні (регульовані) ціни мають бути офіційно опубліковані за 45 днів до початку їх застосування.  
    -115- Кабінет Міністрів України
 Пункт 24.1 статті 24 проекту щодо встановлення відсоткової величини коштів, які мають бути спрямовані на підтримку розвитку сільського господарства суперечить статті 95 Конституції України, відповідно до якої виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  		Враховано    
    -116- Кабінет Міністрів України
 До пунктів 24.2 та 24.3 статті 24 проекту слід зазначити наступне Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України, зокрема, включають доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі. Статями 13, 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що спеціальний фонд бюджету включає: 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України не встановлено інше. Враховуючи це, пункти 24.2 та 24.3 статті 24 проекту потребують виключення. Крім того, відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про. податок на додану вартість (із внесеними змінами та доповненнями) суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. З огляду на вказане, не можуть бути підтримані пропозиції щодо складу коштів спеціального фонду Державного бюджету в частині податку на додану вартість, які спрямовуються на підтримку розвитку сільського господарства, викладені в пункті 24.2 статті 24 вказаного законопроекту як такі, що не відповідають принципам зарахування податку на додану вартість до Державного бюджету. Вважаємо, що зарахування коштів податку на додану вартість, які надходять від сільськогосподарських товаровиробників, повинно проводитись до Загального фонду Державного бюджету на окремий код бюджетної класифікації, а підтримка сільськогосподарських товаровиробників повинна здійснюватись через видаткову частину Державного бюджету України.  		Враховано    
    -117- Ващук К.Т.
 У статті 24 в частині 24.2. пункти г), д), ж), з) - виключити.  		Враховано за змістом пропозиції   
    -118- Ващук К.Т.
 частину 24.3. викласти в такій редакції: "24.3 Кошти податку на додану вартість від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, які відповідно до законодавства залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, спрямовуються на: а)закупівлю матеріально-технічних ресурсів; б)виплату переробними підприємствами дотацій за реалізоване їм сільськогосподарськими товаровиробниками м'ясо у живій вазі та молоко."  		Відхилено - цей закон не регулює податкові питання   
    -119- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Виключити у зв"язку з урегулюванням зазначених питань іншими законами України та окремими статтями цього Закону.  		Враховано    
    -120- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести Розділ VІІ такого змісту: "Роділ VІІ. Тваринництво Стаття 21. Державна підтримка тваринництва 21.1. Функції Кабінету Міністрів України 21.1.1. Кабінет Міністрів України здійснює політику підтримки виробництва продукції тваринництва. З цією метою Кабінет Міністрів України щорічно приймає урядову програму розвитку вітчизняного тваринництва та оприлюднює її за два місяці до подання проекту Державного бюджету України на черговий рік. 21.1.2. Незалежно від переліку заходів підтримки виробництва продукції тваринництва, визначених відповідно до пункту 21.1.1 цього пункту, Кабінет Міністрів України при розробці проекту Державного бюджету України на черговий рік зобов'язаний відобразити в ньому: а) статтю видатків, пов'язаних із наданням дотацій вітчизняним виробникам продукції тваринництва у випадках, визначених цією статтею; б) статтю видатків, пов'язаних із наданням субсидій споживачам продукції тваринництва вітчизняного виробництва у випадках, визначених цією статтею. 21.1.3. При наданні звіту про наслідки виконання Державного бюджету України минулого року, а також про хід виконання державного бюджету поточного року згідно із Конституцією України, Кабінет Міністрів України зобов"язаний оприлюднити звіт про наслідки виконання програми розвитку вітчизняного тваринництва. 21.2. Дотації виробникам продукції тваринництва 21.2.1. Дотації вітчизняним виробникам продукції тваринництва надаються за рахунок коштів бюджетів органів місцевого самоврядування у межах делегованих повноважень. 21.2.2. Дотації надаються виробникам продукції тваринництва у твердій сумі у розрахунку на метричну одиницю проданої продукції. 21.2.3. Сума дотації на метричну одиницю проданої продукції визначається як різниця між середньостатистичною ціною продажу такої одиниці на споживчому ринку окремої області, на території якої розташована територіальна громада, та середньостатистичними витратами на виробництво такої метричної одиниці у такій області з урахуванням 5 відсоткової норми рентабельності до витрат. 21.3. Продуктові талони 21.3.1. Продуктові талони є замінником гривні та надають право їх отримувачам придбавати товари продукції тваринництва у визначених пунктах розрібного продажу. 21.3.2. Продажу за продуктові талони підлягає обмежений асортимент продукції тваринництва, установлюваний Кабінетом Міністрів України. 21.3.3. Продуктові талони пред"являються відповідному органу державної податкової служби, внаслідок чого їх інкасатор має право зменшити суму будь-якого податкового зобов"язання перед Державним бюджетом України. 21.3.4. Продуктові талони надаються особам, які є малозабепеченими чи безробітними (бездомними), та є суб"ктами отримання державної допомоги відповідно до закону. 21.2.5. Порядок уведення продуктових талонів в обіг визначається Кабінетом Міністрів України. 21.2.6. Торгові організації, які відмовляються приймати продуктові талони, позбавляються за поданням відповідних контролюючих органів права займатися роздрібною торговою діяльністю".  		Враховано    
    -121- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести Розділ VІІІ такого змісту: "Розділ VІІІ. Аграрний фонд України Стаття 22. Порядок утворення Аграрного фонду України 22.1. Для реалізації положень цього Закону Кабінет Міністрів України утворює Аграрний фонд України. 22.1.2. Аграрний фонд України є бюджетною організацію, яка має свій кошторис та здійснює неприбуткову діяльність. 22.1.3. Аграрний фонд України підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним органу центральної виконавчої влади, уповноваженому провадити політику у сільськогосподарській галузі. Аграрний фонд України не є органом державного управління і не може видавати акти нормативно-правового характеру. 22.1.4. Аграрний фонд України приймає рішення про здійснення фінансових чи товарних інвестицій, а також при необхідності виступає стороною біржових угод. 22.1.5. Керівним органом Аграрного фонду України є Наглядова Рада, яка складається з 7 осіб. Шість членів наглядової Ради Аграрного фонду України призначаються Кабінетом Міністрів України на строк у 4 роки із числа економістів, які мають досвід роботи у біржовій, фіскальній чи бюджетній галузях, не менший ніж за 5 років. Посаду голови Наглядової ради Аграрного фонду України займає за посадою керівник органу центральної виконавчої влади, уповноваженого провадити політику у сільськогосподарській галузі. Члени Наглядової Ради Аграрного фонду України провадять свою роботу на неоплачуваних засадах. Аграрний фонд України може компенсувати членам наглядової ради їх витрати із прибуття та перебування на засіданнях Наглядової ради. 22.1.6. Функціональні обов'язки, організаційна структура та штатний розклад апарату Аграрного фонду України визначаються постановою Кабінету Міністрів України. 22.1.7. Утримання персоналу Аграрного фонду України здійснюється за рахунок його кошторису, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 22.1.8. Аграрний фонд України не має права перекладати функції з укладення та виконання державних контрактів на інших осіб (у тому числі на умовах доручення, поруки, комісії та інших подібних угод). Стаття 23. Фінансування Аграрного фонду України 23.1. Держава відповідає за зобов'язаннями, набутими Аграрним фондом України від імені та за дорученням держави, відповідно до делегованих йому функцій. Обсяги зобов'язань, які може прийняти на себе Аграрний фонд України, включаються до загальних зобов'язань Кабінету Міністрів України з обслуговування внутрішнього державного боргу. 23.2. Кошти, які залишаються на рахунках Аграрного фонду України станом на кінець звітного бюджетного року, підлягають внесенню до Державного бюджету України або врахуванню в сумах бюджетних асигнувань, передбачених законом про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік для здійснення фінансових інтервенцій. Рішення про таке внесення чи врахування приймається Міністерством фінансів України при розробці проекту бюджету на наступний рік. 23.3. Аграрний фонд України не підлягає приватизації чи переданню в оренду або концесію. 23.4. Для реалізації повноважень, визначених цим розділом, Аграрний фонд України має право придбавати у державну власність та утримувати або орендувати елеватори, зерносховища, склади готової сільськогосподарської продукції; укладати договори схову, відповідального зберігання, страхування ризиків раптової загибелі врожаю, придбаного на строкових умовах; оплачувати вартість робіт з сертифікації сільськогосподарської продукції та її санітарно-епідеміологічного та ветеринарного контролю; вступати в інші цивільно-правові відносини для реалізації делегованих державою повноважень. 23.5. Повноваження Аграрного фонду України не можуть передаватися іншим органам виконавчої влади, за виключенням випадків, коли такі повноваження надаються їм законами, прийнятими після набрання чинності цим Законом. 23.6. Аграрний фонд України є товарним фондом і не входить до складу Державного бюджету України. Стаття 24. Контроль за діяльністю Аграрного фонду України 24.1. Контроль за діяльністю Аграрного фонду України здійснює: а) з боку Кабінету Міністрів України - контрольно-ревізійне управління Міністерства фінансів України; б) з боку Верховної Ради України - Рахункова палата Верховної Ради України, яка щорічно, до затвердження закону про державний бюджет на черговий рік, подає Верховній Раді України звіт про цільове використання коштів або майна Аграрного фонду України; в) з боку бюджету - Державне казначейство України; 24.2. Суспільний контроль за діяльністю Аграрного фонду України здійснюється її Наглядовою радою. Стаття 25. Взаємовідносини між Аграрним фондом України та Державним резервом України 25.1. При формуванні незнижувального запасу об"єктів державного цінового регулювання Державний резерв України придбає таку продукцію виключно через Аграрний фонд України. 25.2. Порядок бюджетних взаєморозрахунків між Аграрним фондом України та Державним резервом України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 26. Ціноутворення при придбанні продукції, яка не є біржовою, для державних потреб 26.1. Ціни на сільськогосподарські товари або продукти їх переробки, які не є об'єктами державного цінового регулювання згідно із цим Законом, визначаються на підставі договірних цін, визначених між замовником і виконавцем на умовах найкращої для державного замовника цінової пропозиції, умов поставки, платежу, якості та інших критеріїв, встановлених Кабінетом Міністрів України для укладення державних контрактів, а також норм відповідного закону. Положення цього пункту реалізуються шляхом проведення публічних торгів (відкритих тендерів) на закупівлю продуктів сільськогосподарської переробки, організовуваних до початку нового бюджетного року, що має передбачати: а) найкращі цінові умови; б) найкращі умови поставки; в) найкращі якісні показники продукції, що поставляється. 26.2. При рівних умовах поставки надається перевага постачальнику, який забезпечує безвідкличну банківську гарантію, яка покриває ризики невиконання або неналежного виконання його договірних зобов'язань. 26.3. Державні контракти, укладені бюджетними споживачами поза організованим ринком, набирають чинності після їх затвердження (надання акцепту) посадовою особою державного органу, уповноваженого здійснювати контроль за цільовим використанням та додержанням лімітів кошторисів на утримання таких бюджетних споживачів, а також правильністю укладення державних контрактів (надалі - казначейський орган). 26.4. Оплата зобов'язань за державними контрактами, укладеними на організованому ринку, здійснюється за правилами і в строки, встановлені відповідно до стандартних умов укладення спотових або строкових контрактів такого організованого ринку на підставі законодавства. 26.5. Оплата зобов'язань за державними контрактами, укладеними бюджетними споживачами поза організованим ринком, здійснюється казначейським органом безпосередньо на рахунки виконавця, на підставі акцептованих (прийнятих) таким казначейським органом рахунків, товаро-супроводжувальних або інших документів, що засвідчують передання державі (територіальній громаді) права власності на продукти сільськогосподарської переробки. Стаття 27. Операції Аграрного фонду України 27.1. Аграрний фонд України здійснює закупівлю або продаж сільськогосподарської продукції, використовуючи найкращу кон'юнктуру біржового ринку, що склалася протягом періоду цінового регулювання. 27.2. Аграрний фонд України не може здійснювати арбітражні операції, придбавати та продавати ф'ючерси та опціони. Для цілей цього пункту під терміном арбітражні операції розуміються операції, які полягають у придбанні сільськогосподарської продукції з метою її подальшого продажу на біржовому ринку для отримання доходу у вигляді різниці між номінальною (балансовою) вартістю таких товарів та їх продажною (ринковою) вартістю, або у фінансовому хеджуванні можливих збитків, яке здійснюється шляхом обміну менш ліквідної продукції на більш ліквідну".  		Враховано    
    -122- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Увести Розіл ХІ такого змісту: "Розділ ІХ. Інші положення Стаття 28. Обмеження вартості окремих видів державних послуг 28.1. Кабінет Міністрів України щорічно оприлюднює граничний розмір вартості таких державних послуг: а) ветеринарної медицини (проведення лабараторних досліджень, оформлення ветеринарного сертифікату або свідоцтва); б) Державної хлібної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів); в) карантинної інспекції (огляд та оформлення сертифікатів, проведення фумігації). 28.2. Кабінет Міністрів України має право також запроваджувати адміністративне регулювання цін на: транспортування, вивантаження, навантаження чи перевантаження сільськогосподарської продукції; транспортування сільськогосподарської продукції залізницею; транспортування сільськогосподарської продукції водним транспортом; схов або зберігання зерна хлібоприймальними підприємствами або оформлення ними складських розписок чи свідоцтв. 28.3. Граничні (регульовані) ціни мають бути опубліковані за 45 днів до початку їх застосування".  		Враховано    
74. Розділ VІІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 25. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року. Стаття 26. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, які виникли після набрання чинності цим Законом. 26.1. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: - підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до Законів України, що випливають із цього Закону; - привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; - забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; 26.2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня набуття чинності цим Законом: - внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про товариства взаємного страхування"; -разом із Національним банком України розробити проект Закону України про особливості кредитування сільського господарства.   -123- Кабінет Міністрів України
 Частину третю пункту 26.2 пропонуємо виключити, так як даний законопроект вже містить основні положення про особливості кредитування сільського господарства.  		Враховано   Стаття 29. Заключні положення 29.1. Цей Закон набирає чинності з моменту опублікування. 29.2. Інші законодавчі акти діють у частинах, що не суперечать нормам цього Закону. 29.3. Кабінет Міністрів України протягом двохмісячного періоду подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законів України, пов'язані із прийняттям цього Закону.  
    -124- Терьохін С.А.
Цушко В.П.
 Статті 25 - 26 викласти у такій редакції: " Стаття 29. Заключні положення 29.1. Цей Закон набирає чинності з моменту опублікування. 29.2. Інші законодавчі акти діють у частинах, що не суперечать нормам цього Закону. 29.3. Кабінет Міністрів України протягом двохмісячного періоду подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законів України, пов'язані із прийняттям цього Закону".  		Враховано