Кількість абзаців - 21 Таблиця поправок


Про внесення змін до Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. З А К О Н У К Р А Ї Н И
 		    З А К О Н У К Р А Ї Н И
 
1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
 		    Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
 
2. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
3. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		    І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
4. 1. У Законі України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 37, ст. 239, № 38, ст. 250, № 47, ст. 294, № 51, ст. 305, ст. 307; 1998 р., № 10, ст. 37, № 14, ст. 55, № 18, ст. 95, № 20, ст. 100, № 25, ст. 147, № 33, ст. 224, № 52, ст. 328; 1999 р., № 2-3, ст. 21, № 7, ст. 53, ст. 54, № 15, ст. 83, ст. 88, № 18, ст. 140, ст. 142, № 26, ст. 216, № 32, ст. 264, № 38, ст. 338, ст. 340, ст. 341, ст. 352, № 39, ст. 356, ст. 357, № 51, ст. 446; 2000 р., № 2, ст. 14, ст. 16, № 3, ст. 20, № 4, ст. 29, № 10, ст. 78, № 13, ст. 103, № 20, ст. 149, № 22, ст. 172, № 23, ст. 177, № 25, ст. 197, № 26, ст. 209, № 32, ст. 260, № 35, ст. 283, № 36, ст. 300, № 40, ст. 339, № 43, ст. 363, ст. 370, ст. 371, № 45, ст. 377, № 48, ст. 406; 2001 р., № 2-3, ст. 10, № 4, ст. 15, № 11, ст. 46, ст. 50, № 20, ст. 96, № 23, ст. 114, № 30, ст. 143, № 45, ст. 238, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 8, ст. 63, № 15, ст. 100, № 16, ст. 114, № 31, ст. 214, № 33, ст. 238, № 36, ст. 266; 2003 р., № 6, ст. 49, № 10-11, ст. 86, № 14, ст. 99, ст. 103, № 24, ст. 162, № 36, ст. 280, ст. 281):
 		    1. У Законі України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 37, ст. 239, № 38, ст. 250, № 47, ст. 294, № 51, ст. 305, ст. 307; 1998 р., № 10, ст. 37, № 14, ст. 55, № 18, ст. 95, № 20, ст. 100, № 25, ст. 147, № 33, ст. 224, № 52, ст. 328; 1999 р., № 2-3, ст. 21, № 7, ст. 53, ст. 54, № 15, ст. 83, ст. 88, № 18, ст. 140, ст. 142, № 26, ст. 216, № 32, ст. 264, № 38, ст. 338, ст. 340, ст. 341, ст. 352, № 39, ст. 356, ст. 357, № 51, ст. 446; 2000 р., № 2, ст. 14, ст. 16, № 3, ст. 20, № 4, ст. 29, № 10, ст. 78, № 13, ст. 103, № 20, ст. 149, № 22, ст. 172, № 23, ст. 177, № 25, ст. 197, № 26, ст. 209, № 32, ст. 260, № 35, ст. 283, № 36, ст. 300, № 40, ст. 339, № 43, ст. 363, ст. 370, ст. 371, № 45, ст. 377, № 48, ст. 406; 2001 р., № 2-3, ст. 10, № 4, ст. 15, № 11, ст. 46, ст. 50, № 20, ст. 96, № 23, ст. 114, № 30, ст. 143, № 45, ст. 238, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 8, ст. 63, № 15, ст. 100, № 16, ст. 114, № 31, ст. 214, № 33, ст. 238, № 36, ст. 266; 2003 р., № 6, ст. 49, № 10-11, ст. 86, № 14, ст. 99, ст. 103, № 24, ст. 162, № 36, ст. 280, ст. 281):
 
5. 1.13. Магазин безмитної торгівлі (безмитний магазин) - пункт роздрібної торгівлі товарами (супутніми послугами), які знаходяться під митним режимом, відповідно до якого товари (супутні послуги), не призначені для споживання на митній території України, ввозяться, знаходяться та поставляються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного сполучення (крім залізничних та пішохідних митних переходів), а також на авіаційному, морському (річковому) транспортному засобі, який виконує міжнародний рейс, інших зонах митного контролю, визначених митними органами згідно з Митним кодексом України, без справляння ввізного мита, цього податку, а також інших податків і зборів, базою оподаткування яких є вартість таких товарів (супутніх послуг), заходів нетарифного регулювання та ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі товарами (супутніми такому продажу послугами), у тому числі підакцизними".
 		 -1- Президент України
 Як і раніше, не враховано вимоги митного законодавства, зокрема Митного кодексу України, що набуває чинності з 1 січня 2004 року, в частині визначення таких понять, як "митна вартість" та "магазин безмитної торгівлі (безмитний магазин)".
 		Відхилено   1.13. Магазин безмитної торгівлі (безмитний магазин) - пункт роздрібної торгівлі товарами (супутніми послугами), які знаходяться під митним режимом, відповідно до якого товари (супутні послуги), не призначені для споживання на митній території України, ввозяться, знаходяться та поставляються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного сполучення (крім залізничних та пішохідних митних переходів), а також на авіаційному, морському (річковому) транспортному засобі, який виконує міжнародний рейс, інших зонах митного контролю, визначених митними органами згідно з Митним кодексом України, без справляння ввізного мита, цього податку, а також інших податків і зборів, базою оподаткування яких є вартість таких товарів (супутніх послуг), заходів нетарифного регулювання та ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі товарами (супутніми такому продажу послугами), у тому числі підакцизними".
 
6. Якщо оподатковувані операції особи та пов'язаної з нею особи (осіб) є тотожними повністю або переважно, для цілей розрахунку зазначеної граничної суми береться сукупна сума компенсацій, наданих усім таким особам. Оподатковувані операції вважаються переважно тотожними, якщо сума компенсацій, отриманих пов'язаними особами за тотожні оподатковувані операції, дорівнює або перевищує 50 відсотків загальної суми отриманих ними компенсацій протягом зазначеного дванадцятимісячного періоду.
 		 -2- Президент України
 Законом не дається також дефініція понять "тотожні операції", "зазначений обсяг", що використовуються в ньому.
 		Відхилено   Якщо оподатковувані операції особи та пов'язаної з нею особи (осіб) є тотожними повністю або переважно, для цілей розрахунку зазначеної граничної суми береться сукупна сума компенсацій, наданих усім таким особам. Оподатковувані операції вважаються переважно тотожними, якщо сума компенсацій, отриманих пов'язаними особами за тотожні оподатковувані операції, дорівнює або перевищує 50 відсотків загальної суми отриманих ними компенсацій протягом зазначеного дванадцятимісячного періоду.
 
7. 2.3. уповноважений державний орган, який здійснює продаж конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом іншої особи у встановленому законодавством порядку;
 		 -3- Президент України
 У Законі не враховані зауваження Президента України до абзацу сьомого пункту 2 статті 1 розділу І. Цим абзацом пропонується визначити платником податку на додану вартість уповноважений державний орган, який у встановленому законодавством порядку здійснює продаж конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом іншої особи.
Таке нововведення порушує порядок та черговість розподілу стягнутих з боржника грошових сум, установлений Законом України "Про виконавче провадження", який не передбачає перерахування державним виконавцем до бюджету податку на додану вартість. До того ж сума, яка залишилася після розподілу стягнутих з боржника грошових сум, повертається боржникові (частина друга статті 43 названого Закону). Відповідно до частини шостої статті 50 цього ж Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Запровадження зазначеної норми призведе до зменшення залишкової вартості суми, яка за рішенням суду підлягає поверненню боржникові, та унеможливить забезпечення виконання судового рішення.
Отже, пропонована норма не відповідає частині п'ятій статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання, та не узгоджується з вищезазначеними нормами Закону України "Про виконавче провадження".
 		Відхилено   2.3. уповноважений державний орган, який здійснює продаж конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом іншої особи у встановленому законодавством порядку;
 
8. у другому реченні слова "на момент виникнення податкових зобов'язань" замінити словами "на банківський день, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства. У такому ж порядку встановлюється валютний (обмінний) курс для нарахування інших податків (зборів), базою оподаткування яких є митна вартість таких товарів";
 		 -4- Президент України
 Як і раніше, не враховано вимоги митного законодавства, зокрема Митного кодексу України, що набуває чинності з 1 січня 2004 року, в частині визначення таких понять, як "митна вартість" та "магазин безмитної торгівлі (безмитний магазин)".
 		Відхилено   у другому реченні слова "на момент виникнення податкових зобов'язань" замінити словами "на банківський день, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства. У такому ж порядку встановлюється валютний (обмінний) курс для нарахування інших податків (зборів), базою оподаткування яких є митна вартість таких товарів";
 
9. доповнити абзац реченнями такого змісту: "Пунктом першого призначення на митній території України вважається місце вручення товару імпортеру або перевізнику (експедитору) - резиденту відповідно до базису поставки, визначеного у зовнішньоекономічному договорі, або місце, визначене у вантажній митній декларації. Якщо такою декларацією або договором пункт першого призначення не визначений, то з метою оподаткування пунктом першого призначення вважається місце першого фактичного вручення вантажу імпортеру на митній території України";
 		 -5- Президент України
 Крім того, у чинному законодавстві України з митної справи та зовнішньоекономічної діяльності таких понять, як "фактичне вручення вантажу імпортеру на митній території України" та "пункт першого призначення на митній території України", що пропонується використовувати в Законі України "Про податок на додану вартість" (зміни до пункту 4.3 статті 4), не існує. Запровадження такого поняття, як "фактичне вручення вантажу імпортеру на митній території України", позбавить імпортера-резидента права отримувати у власність товари, які передбачається імпортувати в Україну, поза межами її митної території.
 		Відхилено   доповнити абзац реченнями такого змісту: "Пунктом першого призначення на митній території України вважається місце вручення товару імпортеру або перевізнику (експедитору) - резиденту відповідно до базису поставки, визначеного у зовнішньоекономічному договорі, або місце, визначене у вантажній митній декларації. Якщо такою декларацією або договором пункт першого призначення не визначений, то з метою оподаткування пунктом першого призначення вважається місце першого фактичного вручення вантажу імпортеру на митній території України";
 
10. "5.1.7. поставки ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів, дозволених до продажу (обігу) на території України;
 		 -6- Президент України
 У Законі вживається термін "медичні пристосування та медичні засоби", який не вживається в чинному законодавстві України.
 		Відхилено   "5.1.7. поставки ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів, дозволених до продажу (обігу) на території України;
 
11. При проведенні документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з трьох найбільш поширених операційних комп'ютерних програм (систем) в Україні. Нав'язування операційних програм (систем) чи носіїв інформації з боку податкового органу або будь-якого іншого органу державної виконавчої влади платнику податку не допускається та вважається порушенням правил антимонопольного законодавства";
 		 -7- Президент України
 У Законі вживається термін "орган державної виконавчої влади", який не вживається в чинному законодавстві України.
 		Відхилено   При проведенні документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з трьох найбільш поширених операційних комп'ютерних програм (систем) в Україні. Нав'язування операційних програм (систем) чи носіїв інформації з боку податкового органу або будь-якого іншого органу державної виконавчої влади платнику податку не допускається та вважається порушенням правил антимонопольного законодавства";
 
12. 10.1. Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.2 статті 2 цього Закону;
10.5. Суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства). Це правило також поширюється на сплату інших податків (зборів), нарахованих на митну вартість товарів (супутніх послуг) при їх імпорті (ввезенні, пересиланні).
 		 -8- Президент України
 Законом пропонується визначити митні органи відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на додану вартість (абзац п'ятий пункту 9 статті 1 розділу І) у той час як обов'язок щодо зарахування сум цього податку, нарахованих митними органами, безпосередньо на рахунки державного бюджету покладається на платника такого податку (абзац одинадцятий пункту 9 статті 1 розділу І).
Пропоновані нововведення не відповідають положенням Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статтею 2 якого встановлено, що митний орган є контролюючим органом стосовно податку на додану вартість, який відповідно до закону справляється при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. До того ж такі зміни не узгоджуються з абзацом десятим пункту 9 статті 1 розділу І, відповідно до якого митні органи здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплатою (перерахуванням) цього податку до бюджету при імпорті товарів зі сплатою податку при його митному оформленні.
 		Відхилено   10.1. Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.2 статті 2 цього Закону;
10.5. Суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства). Це правило також поширюється на сплату інших податків (зборів), нарахованих на митну вартість товарів (супутніх послуг) при їх імпорті (ввезенні, пересиланні).
 
13. 10) у статті 11:
 		    10) у статті 11:
 
14. а) пункт 11.4 викласти у такій редакції:
 		    а) пункт 11.4 викласти у такій редакції:
 
15. "11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування.
 		 -9- Президент України
 Підпунктом "а" пункту 10 статті 1 розділу І Закону, що розглядається, пункт 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" пропонується викласти в новій редакції, передбачивши, що в разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування податком на додану вартість, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.
Пропоновані зміни порушують установлений статтею 19 Закону України "Про систему оподаткування" принцип пріоритетності дії міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, якими встановлюються інші правила, ніж ті, що містять закони України про оподаткування, і які відповідно до частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. До того ж ряд міжнародних договорів хоча і не ратифіковано Верховною Радою України, однак відповідно до статей 26, 27 та 46 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року вони є чинними на території України і відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про міжнародні договори України" підлягають неухильному дотриманню відповідно до норм міжнародного права.
 		Відхилено   "11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування.
 
16. 3. Частини шосту ( тринадцяту статті 3 і статтю 31 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82, № 44, ст. 214; 1998 р., № 30-31, ст. 193; 2000 р., № 21, ст. 157; 2001 р., № 30, ст. 143; 2003 р., № 7, ст. 69) виключити.
 		 -10- Президент України
 Спричинить виникнення соціальної напруги в суспільстві та поглине очікуваний ефект зростання податкових надходжень до державного бюджету запровадження положень статті 3 розділу І Закону, якими пропонується виключити частини шосту - тринадцяту статті 3 та статтю 3-1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", що визначають перелік видів товарів (робіт, послуг) вітчизняного виробництва, які використовуються суб'єктами господарювання при здійсненні торговельної діяльності без придбання торгового патенту і до яких належать такі товари першої необхідності, як хліб, хлібобулочні вироби, цукор, молоко, молочна продукція тощо.
 		Відхилено   3. Частини шосту ( тринадцяту статті 3 і статтю 31 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82, № 44, ст. 214; 1998 р., № 30-31, ст. 193; 2000 р., № 21, ст. 157; 2001 р., № 30, ст. 143; 2003 р., № 7, ст. 69) виключити.
 
17. ІІ. Прикінцеві положення
 		    ІІ. Прикінцеві положення
 
18. 1.Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
 		    1.Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
 
19. Підпункт 11 пункту 1 розділу І цього Закону щодо пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про податок на додану вартість" набирає чинності з дня опублікування цього Закону.
 		 -11- Президент України
 Датою набрання чинності Законом, про який ідеться, визначено 1 січня 2004 року (абзац перший пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві положення").
Це суперечить вимогам частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини шостої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", за якими закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджету, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджету, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.
 		Відхилено   Підпункт 11 пункту 1 розділу І цього Закону щодо пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про податок на додану вартість" набирає чинності з дня опублікування цього Закону.
 
20. 2. На період з 1 січня 2004 року до 1 січня 2006 року встановити ставку податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків до бази оподаткування.

-12- Президент України
 Не відповідають нормам Конституції та законів України й положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону, якими пропонується на період з 1 січня 2004 року до 1 січня 2006 року встановити ставку податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків до бази оподаткування. За даними Кабінету Міністрів України, таке зменшення ставки оподаткування спричинить втрати Державного бюджету України в сумі понад 2 млрд. грн. на рік.
До втрат Державного бюджету України в сумі 1,5 млрд. грн., за даними Міністерства фінансів України, призведе й підвищення до 300 000 грн. порога реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності як платників податку на додану вартість, як це передбачається пунктом 2 статті 1 розділу І Закону.
Запровадження механізму сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, у тому числі шляхом надання платником податку податкового векселя, який визнається заходом забезпечення доставки (перевезення) товарів до митниці призначення, спричинить несвоєчасність надходження коштів до Державного бюджету України.
 		Враховано   З 1 січня 2004 року до 1 січня 2005 року ставка податку становить 20 %, з 1 січня 2005 року до 1 січня 2006 року ставка податку становить 17 %, з 1 січня 2006 року ставка податку становить 15 %.