Кількість абзаців - 68 Таблиця поправок


Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою   -1- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням: статус депортованих осіб не може бути надано особам, які здійснили злочин проти миру, людства або інший навмисний злочин.  		Враховано частково   Проект ЗАКОН УКРАЇНИ Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою  
    -2- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням про врегулювання правового становища осіб, які прибули в Україну з метою отримання статусу депортованих.  		Відхилено    
    -3- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням: з моменту реєстрації заяви про визнання депортованою особа направляється на тимчасове поселення, їй забезпечується право проїзду, перевезення багажу. Малозабезпечені особи матимуть право на безкоштовний переїзд.  		Враховано частково    
    -4- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням про права та обов'язки особи, яка клопочеться про статус депортованої.  		Відхилено    
    -5- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням: передбачити можливість особи, яка бажає отримати статус депортованої, заздалегідь у країні постійного проживання, звернутися з клопотанням про отримання статусу депортованої безпосередньо у відповідний уповноважений орган або в дипломатичне, консульське представництво України в країні свого перебування.  		Відхилено    
    -6- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням щодо повідомлення заявника про відмову у наданні статусу депортованої особи (ст. 6).  		Враховано    
    -7- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням про можливість оскарження рішення про відмову у наданні статусу депортованої особи. До винесення рішення по скарзі, особа, що подала заяву, користується відповідними правилами.  		Враховано    
    -8- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням щодо врегулювання питання поселення депортованих осіб, права вибору ними постійного місця проживання на території України.  		Відхилено    
    -9- Шаров І.Ф.
 Законопроект доповнити положенням про випадки втрати та позбавлення статусу депортованої особи.  		Враховано частково    
    -10- Акопян В.Г.
 Законопроект доповнити положенням: статус депортованих осіб не може бути надано особам, які здійснили злочин проти миру, людства або інший навмисний злочин.  		Враховано частково    
    -11- Акопян В.Г.
 Законопроект доповнити положенням про врегулювання правового становища осіб, які прибули в Україну з метою отримання статусу депортованих.  		Враховано частково    
    -12- Акопян В.Г.
 Законопроект доповнити положенням: з моменту реєстрації заяви про визнання депортованою особа направляється на тимчасове поселення, їй забезпечується право проїзду, перевезення багажу. Малозабезпечені особи матимуть право на безкоштовний переїзд.  		Враховано частково    
    -13- Акопян В.Г.
 Законопроект доповнити положенням про права та обов'язки особи, яка клопочеться про статус депортованої.  		Відхилено    
    -14- Акопян В.Г.
 Законопроект доповнити положенням: передбачити можливість особи, яка бажає отримати статус депортованої, заздалегідь у країні постійного проживання, звернутися з клопотанням про отримання статусу депортованої безпосередньо у відповідний уповноважений орган або в дипломатичне, консульське представництво України в країні свого перебування.  		Відхилено    
    -15- Миримський Л.Ю.
 Назву Закону викласти у такій редакції: "Про забезпечення прав осіб, депортованих за національною ознакою з Криму в 1941 - 1944 роках".  		Відхилено    
1. Цей Закон визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.   -16- Миримський Л.Ю.
 Преамбулу доповнити новим реченням наступного змісту: "Визнати злочинними і такими, що суперечать загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, акти депортації за національною ознакою з Криму в 1941 -1944 роках вірмен, болгар, греків, кримських татар, німців".  		Враховано редакційно   Цей Закон визнає незаконними та злочинними репресивні акти проти народів, національних меншин і осіб, які зазнали насильницького переселення за національною ознакою з території України, та визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.  
2. Стаття 1. Визначення термінів   -17- Чубаров Р.А.
 Статтю 1. викласти у наступній редакції: Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: депортація - насильницьке переселення народів, національних меншин та осіб з місць постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР; особи, депортовані за національною ознакою (далі - депортовані особи): - особи (громадяни колишнього СРСР), які у період 1941-1944 років безпосередньо були переселені в примусовому порядку на спецпоселення за рішеннями державних органів Союзу РСР (або союзних республік) з місць постійного проживання, що нині є територією України; - особи (громадяни колишнього СРСР), які були примусово направлені у визначені місця проживання (на спецпоселення) до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо; - особи (громадяни колишнього СРСР), які на момент депортації 1941-1944 років перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження їх прав і свобод за національною ознакою, в тому числі заборона на повернення і проживання в місця колишнього проживання; - особи, які народились у сім'ях депортованих осіб; - до членів сімей депортованих осіб належать чоловік, дружина, батьки, дід, баба, діти, онуки, які ведуть спільне господарство, та/або знаходяться на утриманні депортованих осіб, або утримують таких осіб; відновлення прав - визначені цим Законом, іншими актами законодавства заходи органів державної влади та органів місцевого самоврядування для відновлення прав депортованих осіб; компенсація - засіб правового захисту, за допомогою якого депортовані особи отримують економічно-обгрунтоване відшкодування завданої порушенням прав шкоди; реабілітація - визнання депортованої особи, необґрунтовано притягнутої до юридичної відповідальності, невинною; сатисфакція - гарантії щодо неповторення порушень прав і свобод людини; територія України - територія, що визначена державним кордоном на час проголошення незалежності України.  		Враховано частково   Стаття 1. Визначення термінів  
    -18- Горбаль В.М.
 Статтю 1 доповнити абзацом 7 у наступній редакції: "- члени сімей депортованих осіб, до яких належать чоловік, дружина, батьки, дід, баба, діти, онуки, які ведуть спільне господарство, та/або знаходяться на утриманні депортованих осіб, або утримують таких осіб; "  		Враховано редакційно    
3. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:      У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
4. депортація - примусове переселення осіб з числа національних меншин з місць постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР;      депортація - насильницьке переселення народів, національних меншин та осіб з місць постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади СРСР;  
5. особи, депортовані за національною ознакою (далі - депортовані особи):      особи, депортовані за національною ознакою (далі - депортовані особи):  
6. особи (громадяни колишнього СРСР), які у період 1941 - 1944 років були переселені в примусовому порядку на спецпоселення за рішеннями органів державної влади колишнього СРСР (або союзних республік) з місць постійного проживання, що є територією України;   -19- Беспалий Б.Я.
 Стаття 1, частина 1, пункт 3. Текст " (або союзних республік)" замінити текстом "або союзних республік"  		Враховано   особи (громадяни колишнього СРСР), які в період 1941 - 1944 років були переселені у примусовому порядку на спецпоселення за рішеннями органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, що є територією України;  
    -20- Гайдош І.Ф.
 у частині 1 абзацу 3 статті 1 законопроекту цифри "1941-1944" замінити цифрами "1941-1945".  		Відхилено    
7. особи (громадяни колишнього СРСР), які після відбуття покарання, закінчення військової служби, примусових робіт, повернення з евакуації тощо були примусово направлені до місця проживання їх сімей (на спецпоселення);   -21- Шульга М.О.
Грач Л.І.
Мигович І.І.
 Стаття 1, частина 5 після слів "... які після відбуття покарання,..." додати "крім осуджених за військові злочини".  		Враховано редакційно   особи (громадяни колишнього СРСР), які були примусово направлені у визначені місця проживання (на спецпоселення) до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо; особи (громадяни колишнього СРСР), які на момент депортацій 1941-1944 років перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження їх прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;  
8. особи, які народилися в спецпоселеннях у сім'ях депортованих осіб;   -22- Миримський Л.Ю.
 У статті 1 частину 6 після слів: "депортованих осіб" доповнити словами: "до зняття режиму спец поселень Указами Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1956 року і від 28 квітня 1956 року".  		Відхилено   особи, які народилися в сім'ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання; компенсація - відшкодування депортованій особі матеріальної шкоди, завданої внаслідок депортації; члени сім'ї депортованої особи - чоловік, дружина, батьки, дід, баба, діти, онуки, які ведуть спільне господарство та/або знаходяться на утриманні депортованої особи або утримують таку особу; реабілітація - визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, національних меншин і осіб, які зазнали насильницького переселення за національною ознакою з території України; сатисфакція - державні гарантії щодо недопущення насильницьких переселень народів, національних меншин та осіб за національною ознакою з території України;  
9. територія України - територія, визначена державним кордоном на час проголошення незалежності України;      територія України - територія, визначена державним кордоном на час проголошення незалежності України; місце постійного проживання на момент депортації - адміністративно-територіальна одиниця - місто, село, селище, на території якої проживала особа на момент її депортації.  
10. уповноважений орган - місцевий орган виконавчої влади.       
11. Стаття 2. Законодавче забезпечення відновлення прав депортованих осіб   -23- Чубаров Р.А.
 Статтю 2. викласти у наступній редакції: Стаття 2. Законодавство України про відновлення прав депортованих осіб Законодавство у сфері відновлення прав депортованих осіб складається з Конституції України, цього Закону та інших законів, а також нормативно-правових актів, що приймаються на їх виконання, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.  		Враховано частково   Стаття 2. Законодавство України про відновлення прав депортованих осіб  
    -24- Горбаль В.М.
 Статтю 2 викласти у наступній редакції: "Стаття 2. Законодавство України про відновлення прав депортованих осіб Законодавство у сфері відновлення прав депортованих осіб складається з Конституції України, цього Закону та інших законів, а також нормативно-правових актів, що приймаються на їх виконання, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору."  		Враховано частково    
12. Питання депортованих осіб регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.      Законодавство у сфері відновлення прав депортованих осіб складається з Конституції України, цього Закону та інших законів, а також нормативно-правових актів, що приймаються на їх виконання, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
13. Стаття 3. Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб      Стаття 3. Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб  
14. Україна визнає відновлення прав депортованих осіб пріоритетною сферою соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства.   -25- Чубаров Р.А.
 Абзац 1 статті 3. викласти у наступній редакції: Україна визнає відновлення прав депортованих осіб пріоритетною сферою політичного, соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства.  		Враховано   Україна визнає відновлення прав депортованих осіб пріоритетною сферою політичного, соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства.  
15. Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування.      Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування.  
16. Держава гарантує депортованим особам, які добровільно повертаються в місця їх постійного проживання на момент депортації, рівні з громадянами України права згідно з Конституцією України та умови для облаштування, включаючи забезпечення житлом, працевлаштування, освіти, національного, культурного і духовного розвитку.   -26- Чубаров Р.А.
 Абзац 3 статті 3. викласти у наступній редакції: Держава гарантує депортованим особам, які добровільно повертаються в місця їх постійного проживання на момент депортації, рівні з громадянами України права згідно з Конституцією України та умови для облаштування, включаючи забезпечення землею, житлом, працевлаштування, а також освіти, національного, культурного і духовного розвитку.  		Враховано частково   Держава гарантує громадянам України із числа депортованих осіб, що повернулися в місця їх постійного проживання на момент депортації, права згідно з Конституцією України та створення умов для облаштування, забезпечення землею, житлом, працевлаштування, збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності.  
    -27- Шульга М.О.
Грач Л.І.
Мигович І.І.
 Стаття 2, частина 3 замість слів "... які добровільно повертаються в місця їх постійного проживання на момент депортації" записати "... які добровільно повертаються в адміністративно-територіальну одиницю (Автономна Республіка Крим, область), де вони постійно проживали на момент депортації ..."  		Враховано частково    
    -28- Миримський Л.Ю.
 У статті 3 у частині 3 після слів: "на момент депортації" вставити слова: "і стали громадянами України".  		Враховано редакційно    
    -29- Горбаль В.М.
 У частині 3 статті 3 слова "освіти, національного, культурного і духовного розвитку" замінити словами "освіту, національний, культурний і духовний розвиток".  		Враховано частково    
17. Держава створює умови для добровільного повернення в Україну, адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих осіб.      Держава створює умови для добровільного повернення в Україну, адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих осіб.  
18. Під час реалізації гарантій депортованим особам не повинні обмежуватися права і законні інтереси громадян, які проживають на відповідних територіях.   -30- Чубаров Р.А.
 Абзац 5 статті 3 виключити.  		Відхилено   Під час реалізації гарантій депортованим особам не повинні обмежуватися права і законні інтереси громадян, які проживають на відповідних територіях.  
    -31- Чубаров Р.А.
 Доповнити статтю 3 двома новими абзацами (відповідно №№ 4 і 5): Держава гарантує депортованим особам з числа національних меншин рівні права і умови з іншими національними меншинами України, передбачені Конституцією і законами України. Держава гарантує депортованим особам з числа депортованого кримськотатарському народу права і умови для збереження етнічної, культурної, мовної самобутності, гарантовані Конституцією України, Декларацією прав національностей України, іншими актами законодавства України.  		Враховано частково    
19. Стаття 4. Підтвердження факту депортації   -32- Чубаров Р.А.
 Перед статтею 4 записати: "Розділ ІІ. Порядок визначення статусу депортованих осіб"  		Відхилено   Стаття 4. Визнання статусу депортованих осіб Депортованими для дії цього Закону визнаються: - особи із числа депортованого кримськотатарського народу, який було піддано насильницькому переселенню, що передбачало депортацію всіх без винятку представників цього народу з місць їхнього постійного проживання; - особи із числа національних меншин, яких було піддано насильницькому переселенню з місць їхнього постійного проживання з всієї або частини території України; - окремі особи, які були насильницьки переселені з місць їхнього постійного проживання на підставі належності до певної національності. Окремими законами України може встановлюватися порядок відновлення прав інших категорій осіб, яких було піддано насильницькому переселенню з території України.  
    -33- Чубаров Р.А.
 Додати нову статтю у наступній редакції: Стаття 4. Визнання статусу депортованих осіб Депортованими для дій цього Закону визнаються: - особи з числа депортованого кримськотатарського народу, який було піддано повному насильницькому переселенню, що передбачало депортацію всіх без виключення представників цього народу з місць їхнього постійного проживання; - особи з числа національних меншин, яких було піддано насильницькому переселенню з місць постійного проживання з всієї /або частині території України; - окремі особи, які були насильницьке переселені з місць їхнього постійного проживання на підставі належності до певної національності. Окремими законами України може встановлюватись порядок відновлення прав інших категорій осіб, яких було піддано насильницькому переселенню з території України.  		Враховано    
    -34- Чубаров Р.А.
 Статтю 4 перейменувати у статтю 5 та викласти у наступній редакції: Стаття 5. Встановлення факту депортації Факт депортації встановлюється посвідченням про депортацію, яке видається уповноваженим органом в порядку, встановленому цим Законом. Зразок посвідчення та порядок його видачі затверджується Кабінетом Міністрів України.  		Відхилено    
20. Факт депортації особи підтверджується відповідною довідкою, або іншими документами, виданими компетентними органами України, інших держав - колишніх республік СРСР.   -35- Миримський Л.Ю.
 У статті 4: частину 1 після слів: "колишніх республік СРСР" доповнити словами: ''а також довідкою, виданою на підставі архівних даних уповноваженим органом, що підтверджує відсутність підстав, у зв'язку з якими особі може бути відмовлено у реабілітації і визнанні депортованою, перелічених у статті 6 цього Закону. Дану довідку не подають особи, які народилися в спецпоселеннях у сім'ях депортованих осіб";  		Відхилено   Стаття 5. Встановлення факту депортації Факт депортації особи підтверджується відповідною довідкою або іншими документами, виданими компетентними органами України, інших держав - колишніх республік СРСР. Форма довідки та данні, які обов'язково мають міститися у зазначених документах, затверджуються Кабінетом Міністрів України.  
    -36- Горбаль В.М.
 Частину 1 статті 4: "Факт депортації особи підтверджується відповідною довідкою, виданою компетентними органами України, або документами інших держав - колишніх республік СРСР. Форму довідки та порядок її видачі затверджується Кабінетом Міністрів України."  		Враховано    
21. За відсутності зазначених документів факт депортації особи встановлюється у судовому порядку.      За відсутності зазначених документів факт депортації особи встановлюється в судовому порядку.  
22. Суди розглядають справи, пов'язані з установленням факту депортації.   -37- Горбаль В.М.
 Частину 3 статті 4 виключити.  		Відхилено    
23. За видачу довідки, що підтверджує факт депортації, плата не справляється.   -38- Миримський Л.Ю.
 доповнити частиною 5 наступного змісту: "Видача довідки, що підтверджує статус депортації, здійснюється в порядку, обумовленому Кабінетом Міністрів України".  		Враховано редакційно    
24. Стаття 5. Підтвердження статусу депортованої особи   -39- Чубаров Р.А.
 Статтю 5 виключити, оскільки її положення запропоновано включити до статті 5 у новій редакції.  		Враховано    
25. Статус депортованої особи підтверджується посвідченням депортованого, яке видається уповноваженим органом у порядку, встановленому цим Законом.       
26. Стаття 6. Порядок надання статусу депортованої особи   -40- Чубаров Р.А.
 Статтю 6 викласти у наступній редакції: Стаття 6. Порядок вирішення питань з набуття статусу депортованих осіб Органами, уповноваженими вирішувати питання з визначення статусу депортованих осіб (далі - уповноважені органи), є сільські, селищні, міські, районні у містах (в разі їх створення) ради. Для безпосереднього розгляду справ у відповідних радах створюються комісії з питань депортованих осіб. Положення про комісії з питань депортованих осіб затверджується Кабінетом Міністрів України. Питання з набуття статусу депортованої особи вирішується на підставі заяви і копії паспорту, які подаються до уповноваженого органу особою, або в інтересах такої особи - будь-якою іншою особою, громадською організацією у порядку, визначеному законодавством України, за місцем проживання депортованої особи. Підготовка документів, необхідних для встановлення факту депортації особи, покладається на уповноважені органи. В разі наявності у особи необхідних документів для встановлення факту депортації, вона подає їх до уповноваженого органу разом із заявою. Термін розгляду заяви уповноваженим органом не може перевищувати трьох місяців. Рішення про відмову у видачі довідки може бути оскаржено у судовому порядку. За відсутності документальних відомостей факт депортації особи встановлюється в судовому порядку. Суди розглядають справи, пов'язані з встановленням факту депортації в місячний термін. Документи про встановлення факту депортації, видані уповноваженими органами держав - колишніх республік СРСР, є дійсними на території України. В разі необхідності, уповноважені органи України надсилають запит до відповідних органів держав - колишніх республік СРСР, які видали такі документи, для з'ясування підстав їх видачі. У разі прийняття рішення про надання заявнику статусу депортованої особи йому видається посвідчення. За видачу посвідчення та здійснення заходів для встановлення факту депортації плата з осіб не справляється.  		Враховано частково   Стаття 6. Порядок вирішення питань з набуття статусу депортованих осіб Органами, уповноваженими вирішувати питання з визначення статусу депортованих осіб (далі - уповноважені органи) в межах своїх повноважень, є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні державні адміністрації, в містах республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного підпорядкування - виконавчі органи міських рад. Питання з набуття статусу депортованої особи вирішується на підставі заяви і копії паспорта, які подаються до уповноваженого органу особою або в інтересах такої особи - будь-якою іншою особою, у порядку, визначеному законами України. Підготовка документів, необхідних для встановлення факту депортації особи, покладається на уповноважені органи. У разі наявності в особи необхідних документів для встановлення факту депортації вона подає їх до уповноваженого органу разом із заявою. Термін розгляду заяви уповноваженим органом не може перевищувати трьох місяців. Рішення про відмову у видачі довідки може бути оскаржено в судовому порядку. За відсутності документальних відомостей факт депортації особи встановлюється в судовому порядку. Документи про встановлення факту депортації, видані уповноваженими органами держав - колишніх республік СРСР, є дійсними на території України. У разі необхідності уповноважені органи України надсилають запит до відповідних органів держав - колишніх республік СРСР, які видали такі документи, для з'ясування підстав їх видачі. У разі прийняття рішення про надання заявнику статусу депортованої особи йому видається посвідчення. За видачу посвідчення та здійснення заходів для встановлення факту депортації плата з осіб не справляється. Статус депортованої особи не може бути наданий особі, щодо якої в матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість притягнення цієї особи до відповідальності за злочини проти людства і людяності, скоєні нею в період Другої світової війни. Особи, які свідомо надали недостовірну інформацію, можуть бути позбавлені статусу депортованих осіб і несуть за це відповідальність у встановленому законом порядку. У разі надання особі статусу депортованого визнаються недійсними пов'язані з депортацією рішення про позбавлення її державних нагород, вчених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав. За бажанням депортованої особи або її родичів (у разі смерті депортованої особи) повідомлення про визнання недійсними пов'язаних з депортацією рішень про позбавлення її державних нагород, вчених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав повинно бути безкоштовно опубліковане у пресі або в інший спосіб доведене до відома громадськості за місцем роботи або проживання депортованої особи. У разі прийняття рішення про відмову в наданні статусу депортованої особи уповноважений орган письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причини відмови.  
27. Статус депортованої особи надається на підставі заяви, яка подається уповноваженому органу депортованою особою або в інтересах такої особи будь-якою іншою особою, громадською організацією за місцем проживання депортованої особи.   -41- Миримський Л.Ю.
 У статті 6 з частини 1 виключити слова: "або в інтересах такої особи будь-якою іншою особою, громадською організацією за місцем проживання депортованої особи";  		Враховано частково    
    -42- Таран В.В.
 Статус депортованої особи надається на підставі заяви, яка подається уповноваженому органу депортованою особою або в інтересах такої особи у порядку, визначеному чинним законодавством України.  		Враховано    
28. До заяви додаються:       
29. довідка, що підтверджує факт депортації особи;   -43- Миримський Л.Ю.
 У статті 6 частину 2 після слів: "депортації особи" доповнити словами: "довідка, видана на підставі архівних даних уповноваженим органом, що підтверджує відсутність підстав, у зв'язку з яким особі може бути відмовлено в реабілітації і визнанні депортованою особою, перелічених у частині 1 цього Закону. Дану довідку не надають особи, які народилися в спец поселеннях у сім'ях депортованих осіб";  		Відхилено    
    -44- Таран В.В.
 Статус депортованої особи не може бути наданий особі, щодо якої у матеріалах кримінальних справ є сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість притягнення цієї особи до відповідальності за злочини проти людства і людяності, скоєні ним у період Другої світової війни  		Враховано    
30. копія паспорта.       
31. У разі потреби уповноважений орган надсилає запит до відповідних органів держав - колишніх республік СРСР, які видали документи, що підтверджують факт депортації особи, для з'ясування підстав їх видачі.   -45- Миримський Л.Ю.
 У статті 6 частину 3 після слів: "їх видачі" доповнити словами: "та інших держав";  		Відхилено    
    -46- Миримський Л.Ю.
 У статті 6 після частини 3 доповнити новою частиною 4 наступного змісту: "Не підлягають реабілітації і не можуть бути визнані депортованими особами особи: 1)щодо яких у матеріалах кримінальних справ е сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість притягнення їх до відповідальності за: зраду Батьківщини, шпигунство, диверсії, саботаж, терористичні акти; злочини проти людства і людяності, каральні акції щодо мирного населення, вбивства, катування громадян і пособництво в цьому окупантам у період Великої Вітчизняної війни; збройні вторгнення на територію України, організацію збройних формувань, які чинили вбивства, розбої, грабежі та інші насильницькі дії, і особисту участь у здійсненні цих злочинів; 2)засуджені за злочини проти правосуддя, пов'язані з застосуванням репресій, навіть, якщо вони самі згодом піддались репресіям";  		Враховано редакційно    
    -47- Миримський Л.Ю.
 доповнити новими частинами 12, 13 та 14 наступного змісту: "Особи, які свідомо надали недостовірну інформацію, можуть бути позбавлені статусу депортованих осіб і несуть за це відповідальність у встановленому законом порядку". "Визнати недійсними пов'язані з депортацією рішення про позбавлення державних нагород, вчених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав". "За бажанням реабілітованого або його родичів у разі смерті реабілітованого повідомлення про реабілітацію повинно бути безкоштовно опубліковане у пресі або іншим способом доведене до відома громадськості за місцем роботи або проживання реабілітованого".  		Враховано    
32. Строк розгляду заяви уповноваженим органом не повинен перевищувати трьох місяців.       
33. У разі прийняття рішення про надання заявнику статусу депортованої особи йому видається посвідчення.       
34. Зразок посвідчення депортованої особи затверджується Кабінетом Міністрів України.       
35. За видачу посвідчення плата не справляється.       
36. У разі прийняття рішення про відмову у наданні статусу депортованої особи уповноважений орган повідомляє про це заявника.   -48- Четверіков І.А.
 У частині 8 статті 6 після слів " уповноважений орган" доповнити словами:" письмово повідомляє про це заявника з вказанням причини відмови."  		Враховано    
    -49- Таран В.В.
 У разі прийняття рішення про відмову у наданні статусу депортованої особи уповноважений орган письмово повідомляє про це заявника з зазначенням причини відмови.  		Враховано    
37. Рішення про відмову у наданні статусу депортованої особи може бути оскаржено в судовому порядку.   -50- Четверіков І.А.
 У ч.9 статті 6 після слів " в судовому порядку " доповнити словами:" протягом трьох місяців."  		Відхилено    
    -51- Четверіков І.А.
 Статтю 6 доповнити частиною 10 наступного змісту: " До винесення кінцевого рішення суду по скарзі депортованої особа, вона користується правами громадянина України."  		Відхилено    
38. Стаття 7. Розселення та облаштування депортованих осіб   -52- Чубаров Р.А.
 Перед статтею 7 записати: Розділ ІІ. Гарантії держави щодо відновлення прав депортованих осіб  		Відхилено   Стаття 7. Порядок та умови реабілітації депортованих осіб Держава забезпечує реабілітацію депортованих осіб шляхом створення умов, направлених на усунення негативних наслідків, що виникли по відношенню до конкретної особи внаслідок депортації. Депортованим особам, що повертаються в Україну на проживання, гарантується за їх бажанням право на поселення в межах тих адміністративно-територіальних одиниць, де вони проживали на момент депортації. Депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, що визначається періодом з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень, їхній трудовий (страховий) стаж за період спецпоселення зараховується до стажу роботи (страхового стажу) для призначення трудових пенсій в потрійному розмірі. Депортовані особи, що знаходилися на спецпоселенні та які досягли пенсійного віку або є інвалідами отримують пільги на: - одержання путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку; - зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 відсотків у межах норм, передбачених чинним законодавством, а також вартості палива (у тому числі рідкого) в межах встановлених норм для осіб, що проживають в будинках без центрального опалення; - п'ятидесятипроцентну знижку вартості ліків за рецептом; - позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення. Депортовані особи мають право на безплатну консультацію з питань, пов'язаних із набуттям статусу депортованої особи, а також звільняються від сплати державного мита, у тому числі покриття судових витрат, під час звернення відповідно до державних органів, органів місцевого самоврядування та судів з питань застосування цього Закону, за винятком спорів між цими особами та їхніми спадкоємцями. Стаття 8. Порядок та умови компенсації Вилучені внаслідок депортації будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються депортованій особі або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з дня одержання особою статусу депортованої особи. Відшкодування вартості вилучених внаслідок депортації будівлі та іншого майна депортованій особі або її спадкоємцям здійснюється протягом п'яти років після прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, при цьому одноразово сплачується не менше п'ятої частини нарахованої суми. У разі смерті депортованої особи після прийняття відповідного рішення відшкодування вартості здійснюється спадкоємцям першої черги. Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості депортованим особам регулюється Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Депортованим особам із числа громадян України та членам їх сімей, які повертаються в Україну, у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, відшкодовується вартість проїзду і провозу багажу, надається одноразова матеріальна допомога, виділяються земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва і обслуговування жилого будинку. У місцях компактного поселення депортованих осіб за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах, споруджуються об'єкти комунального та соціально-культурного призначення відповідно до програм, затверджених в установленому порядку. Громадянам України із числа депортованих осіб, що поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача їм у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості. Стаття 9. Особливості компенсації депортованим особам, що отримали (частково отримали) її до набрання чинності цим Законом У разі отримання (часткового отримання) компенсації депортованою особою за рішеннями органів влади колишнього СРСР, Кабінету Міністрів України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відшкодування шкоди та виплата компенсації здійснюються з урахуванням цих виплат (компенсацій). Депортованим особам, яким при поверненні в місця постійного проживання було надане у власність житло, збудоване або придбане за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, житло, яке в нього було вилучено внаслідок депортації або його вартість, не відшкодовується. Стаття 10. Сатисфакція депортованих осіб Сатисфакція забезпечується шляхом встановлення державних гарантій щодо недопущення насильницьких переселень народів, національних меншин та осіб за національною ознакою з території України та проведенням заходів, спрямованих на публічне засудження таких акцій і вшанування жертв депортації. Стаття 11. Фінансування заходів щодо відновлення прав депортованих осіб Кошти на фінансування заходів, пов'язаних із поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб та членів їх сімей, щорічно передбачаються в Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та бюджетах органів місцевого самоврядування окремим рядком. Облаштування депортованих осіб та членів їх сімей, їх адаптація та інтеграція в українське суспільство здійснюються відповідно до загальнодержавних програм, які розробляються та здійснюються Кабінетом Міністрів України на виконання цього Закону.  
    -53- Чубаров Р.А.
 Додати нову статтю у наступній редакції: Стаття 7. Форми відновлення прав депортованих осіб Держава забезпечує відновлення прав депортованих осіб шляхом визначення механізмів та етапів реабілітації, компенсації та сатисфакції.  		Відхилено    
    -54- Чубаров Р.А.
 Додати нову статтю у наступній редакції: Стаття 8. Порядок та умови реабілітації депортованих осіб Держава забезпечує реабілітацію депортованих осіб шляхом створення умов, направлених на усунення негативних наслідків, що виникли по відношенню до конкретної особи внаслідок депортації. Депортованим особам, що повертаються в Україну на постійне проживання, гарантується за їх бажанням право на поселення в межах тих адміністративно-територіальних одиниць, на яких вони проживали на момент депортації. Депортованим особам час знаходження у місцях спецпоселень, що визначається періодом з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень, зараховується до стажу роботи для призначення трудових пенсій у потрійному розмірі. Депортовані особи, що знаходилися у місцях спецпоселень у період з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень, отримують пільги на : - одержання щорічних пільгових путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку; - безплатний проїзд (туди і назад) один раз на два роки залізничним, водним або міжміським автомобільним транспортом в межах України; - зниження оплати житлової площі та комунальних послуг на 50 відсотків у межах норм, передбачених чинним законодавством, а також вартості палива, що закуповується у межах норм, встановлених для продажу населенню, що проживає в будинках без центрального опалення (в тому числі рідкого); пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо надаються реабілітованим та членам їхніх родин, які проживають разом з ними; - позачергове надання медичної допомоги; - позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення. Права та пільги для депортованих осіб встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, нормативними актами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Депортовані особи мають право на безплатну консультацію з питань, пов'язаних з реабілітацією, а також звільняються від сплати державного мита, в тому числі покриття судових витрат, під час звернення відповідно до державних органів, органів місцевого самоврядування та судів з питань застосування цього Закону, за винятком спорів між цими особами та їхніми спадкоємцями.  		Враховано частково    
    -55- Чубаров Р.А.
 Додати нову статтю у наступній редакції: Стаття 9. Порядок та умови компенсації. Вилучені внаслідок депортації рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, що належали депортованим особам на правах особистої власності (далі - власність), за наявності відповідних документів, що підтверджують факт вилучення та право власності депортованої особи або його спадкоємців на них, повертаються їм натурою. Повернення права власності депортованої особи та його спадкоємцям на вилучені внаслідок депортації нежитлові будівлі можливе лише у випадку перебування їх у комунальній або державній власності зі збереженням за орендарем умов договорів оренди або найму до закінчення терміну дії цих договорів. Вилучені внаслідок депортації житлові будинки, що належали на правах власності депортованій особі або квартири у будинках, в яких на момент депортації проживали депортовані особи, не підлягають приватизації їхніми мешканцями. Незаконна приватизація цього житла, проведена після надходження до органу місцевої влади рішення про його повернення депортованій особі або його спадкоємцям першої черги, підлягає скасуванню. У випадку перебування вилучених внаслідок депортації власності у приватній власності інших фізичних осіб або на балансі юридичних осіб на законних підставах, депортованій особі чи його спадкоємцям відшкодовується проіндексована вартість власності згідно з довідками-характеристиками бюро технічної інвентаризації та інших компетентних установ, але не менше 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за майно без житлових будинків або не менше 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за все майно, включаючи житлові будинки. У такому же порядку і розмірах компенсується власність депортованої особи, що не збереглася. Відшкодування вартості вилучених внаслідок депортації рухомого і нерухомого майна, яке перебувало у власності депортованої особи, здійснюється протягом п'яти років після подання депортованою особою або його спадкоємцями першої черги документів, що підтверджують поновлення їхніх майнових прав, при цьому одноразово сплачується не менше чверті нарахованої суми. У випадку смерті депортованої особи після прийняття відповідного рішення про повернення власності, відшкодування його вартості або виплата грошових компенсацій здійснюється спадкоємцям першої черги. Депортовані особи мають право на отримання безпроцентної позики за рахунок кредитів, що надаються державою для будівництва житла з відстрочкою погашення на 5 років після закінчення будівництва. Депортованим особам та членам їх сімей, які повертаються в Україну, у порядку і розмірах визначених Кабінетом Міністрів України, відшкодовується вартість проїзду і провозу багажу, надається одноразова матеріальна допомога, виділяються земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва і обслуговування жилого будинку. В місцях компактного облаштування депортованих осіб за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах, споруджуються об'єкти комунального і соціально-культурного призначення. Депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне місце проживання і поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовне передача їм у власність землі сільскогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю), визначеного для даної місцевості.  		Враховано частково    
    -56- Чубаров Р.А.
 Додати нову статтю у наступній редакції: Стаття 10. Особливості компенсації депортованим особам, що її отримали (частково отримали) до набрання чинності цим Законом У разі отримання (часткового отримання) компенсації депортованою особою за рішеннями органів влади колишнього СРСР або Кабінету Міністрів України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відшкодування шкоди та виплата компенсації здійснюється з урахуванням цих виплат (компенсацій). Депортованим особам, яким при поверненні у місця постійного проживання було надане у власність житло, збудоване або придбане за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, житло, яке в нього було вилучено внаслідок депортації або його вартість, не відшкодовується.  		Враховано частково    
    -57- Чубаров Р.А.
 Додати нову статтю у наступній редакції: Стаття 11. Сатисфакція депортованих осіб Сатисфакція забезпечується шляхом встановлення гарантій для недопущення порушень прав і свобод людини, проведення заходів щодо вшанування жертв депортації, публічного засудження фактів порушень прав і свобод людини, забезпечення поширення об'єктивної інформації про події, пов'язані з причинами та наслідками депортації.  		Враховано частково    
    -58- Чубаров Р.А.
 Додати нову статтю у наступній редакції: Стаття 12. Фінансування заходів щодо відновлення прав депортованих осіб Кошти на фінансування заходів, пов'язаних з поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб та членів їх сімей, щорічно передбачаються у Державному бюджеті України, бюджетах Автономної Республіки Крим та бюджетах місцевого самоврядування окремим рядком. Облаштування депортованих осіб та членів їх сімей, їх адаптація і інтеграція в українське суспільство здійснюється відповідно до загальнодержавних програм, які розробляється та затверджуються Кабінетом Міністрів України на виконання та в розвиток цього Закону.  		Враховано    
39. Розселення та облаштування депортованих осіб здійснюється відповідно до державних програм у межах фінансових можливостей держави.   -59- Беспалий Б.Я.
 Стаття 7, частина 1. Текст "у межах фінансових можливостей держави" замінити текстом "Фінансування зазначених програм у повному обсязі щорічно передбачається у Державному бюджеті України окремим рядком".  		Враховано    
40. Депортованим особам, які повертаються в Україну на постійне проживання, відшкодовується вартість проїзду і перевезення майна, надається одноразова матеріальна допомога, будується житло або виділяються земельні ділянки для будівництва житлового будинку, споруджуються об'єкти комунального і соціально-культурного призначення в місцях їх компактного проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.   -60- Четверіков І.А.
 Статтю 7 доповнити абзацем наступного змісту:" Депортована особа мас право вибору постійного місця проживання на території України за власним бажанням."  		Відхилено    
    -61- Четверіков І.А.
 У абз.2 статті 7 після слів :" житлового будинку " доповнити словами " або надається інше житло."  		Відхилено    
    -62- Четверіков І.А.
 Статтю 7 доповнити наступним пунктом: " Депортовані особи та члени їх сімей, які в установленому порядку повертаються в Україну для постійного проживання, є громадянами України, або подали відповідні документи для набуття громадянства України, беруться на окремий квартирний облік місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, до компетенції яких належать питання облаштування депортованих, за місцем їх реєстрації. Рішення про взяття депортованої особи на квартирний облік приймається у місячний термін з дня відповідної заяви. До заяви про взяття на квартирний облік додаються: -довідка, яка підтверджує належність одного з членів сім'ї до числа депортованих; -довідка про склад сім'ї; -заява про згоду всіх повнолітніх членів сім'ї на одержання житла; -довідка про побутові умови у разі наявності у депортованого житла в Україні; У разі потреби місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть вимагати від заявника подання інших документів. Про згоду (незгоду) на поселення у запропонованому житлі депортовані особи мають повідомити письмово місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Якщо депортована особа безпідставно відмовилася від запропонованого їй житла, що відповідало встановленим нормам, її черга на одержання житла може бути перенесена. У разі смерті депортованої особи, яка перебувала на квартирному обліку, право перебування на квартирному обліку зберігається за членами її сім'ї.  		Відхилено    
    -63- Миримський Л.Ю.
 У статті 7 після частини 2 доповнити новими положеннями наступного змісту: "Встановити для осіб, які одержали статус депортованих осіб відповідно до норм цього Закону, грошову компенсацію (одноразову матеріальну допомогу) у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування в спец поселеннях, але не більше 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово, як грошову компенсацію, реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решту належної суми - протягом наступних п'яти років. При можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсацію було нараховано, але не отримано реабілітованим. Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглось) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям у натурі. За відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель і майна. Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, націоналізовані (муніципалізовані) на підставі відповідних нормативних актів. Заяви про компенсацію і повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набрання чинності цим Законом. Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості регулюється положенням, яке розробляється Кабінетом Міністрів України. Якщо реабілітована особа і така, що набула статусу депортованої відповідно до норм цього Закону, стала інвалідом в результаті перебуванні в спец поселенні, їй надається право на: одержання пільгових путівок для санаторно-курортного лікування і відпочинку; безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) і автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) у сільській місцевості в межах адміністративного району; зниження оплати житлової площі і комунальних послуг на 50 відсотків у межах норм, передбачених чинним законодавством; позачергове надання медичної допомоги 50% знижку вартості ліків за рецептом; переважне право на вступ до житлово-будівельних кооперативів та садових товариств; першочергове встановлення телефону.  		Враховано редакційно    
    -64- Горбаль В.М.
 Частину 2 статті 7 викласти у наступній редакції: "Депортованим особам, які повертаються в Україну на постійне проживання, відшкодовується вартість проїзду і перевезення майна, надається одноразова матеріальна допомога, у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, будується житло або виділяються земельні ділянки для будівництва житлового будинку, надається матеріальна допомога на будівництво індивідуального житла, споруджуються об'єкти комунального і соціально-культурного призначення в місцях їх компактного проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України."  		Враховано частково    
    -65- Горбаль В.М.
 Статтю 7 доповнити частиною 3 у наступній редакції: "Депортованим особам, що повертаються в Україну на постійне проживання, гарантується за їх бажанням право на поселення в межах тих адміністративно-територіальних одиниць, на яких вони проживали на момент депортації."  		Враховано    
    -66- Горбаль В.М.
 Проект закону доповнити статтею 8 у наступній редакції: "Стаття 8. Фінансування заходів щодо відновлення прав депортованих осіб Кошти на фінансування заходів, пов'язаних з поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб та членів їх сімей, щорічно передбачаються у Державному бюджеті України, бюджетах Автономної Республіки Крим та бюджетах місцевого самоврядування окремим рядком. Облаштування депортованих осіб та членів їх сімей, їх адаптація і інтеграція в українське суспільство здійснюється відповідно до загальнодержавних програм, які розробляється та затверджуються Кабінетом Міністрів України на виконання та в розвиток цього Закону." Далі по тексту змінити нумерацію статтей.  		Враховано    
    -67- Чубаров Р.А.
 Додати новий розділ: Розділ ІІІ. Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері відновлення прав депортованих осіб  		Відхилено    
41. Стаття 8. Повноваження Кабінету Міністрів України   -68- Чубаров Р.А.
Кабінет Міністрів України
 Статтю 8 перейменувати у статтю 13 та викласти у наступній редакції: Стаття 13 . Повноваження Кабінету Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб; затверджує порядок відшкодування вартості проїзду і провозу багажу до місця постійного проживання в Україні, порядок надання одноразової матеріальної допомоги; порядок пільгового надання житла та надання пільгових кредитів для будівництва або придбання житла, пільгового виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та сільськогосподарської діяльності, спорудження об'єктів комунального і соціально-культурного призначення в місцях компактного проживання депортованих; видає інші нормативно-правові акти на реалізацію цього та інших Законів для відновлення прав депортованих осіб.  		Враховано частково   Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України  
42. Кабінет Міністрів України:   -69- Горбаль В.М.
 Частину 1 статті 8 доповнити абзацом 2 у наступній редакції: "затверджує порядок відшкодування вартості проїзду і перевезення майна до місця постійного проживання в Україні, порядок надання одноразової матеріальної допомоги; спорудження об'єктів комунального і соціально-культурного призначення в місцях компактного проживання депортованих; "  		Враховано редакційно   Кабінет Міністрів України:  
43. забезпечує реалізацію державної політики щодо відновлення прав депортованих осіб;   -70- Беспалий Б.Я.
 Стаття 8. Частину 1 після пункту 1 доповнити таким новим пунктом: "затверджує державні програми на реалізацію державної політики щодо відновлення прав депортованих осіб".  		Враховано редакційно   забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб; розробляє і здійснює загальнодержавні програми щодо відновлення прав депортованих осіб, у тому числі щодо їх розселення та облаштування;  
44. затверджує порядок надання житла і матеріальної допомоги на будівництво індивідуального житла.   -71- Миримський Л.Ю.
 У статті 8 доповнити новою частиною 4 наступного змісту: "щороку у проекті Державного бюджету України передбачає кошти на фінансування програм розселення та облаштування депортованих громадян в Україні".  		Враховано редакційно   затверджує порядок відшкодування вартості проїзду і провозу багажу до місця проживання в Україні; затверджує порядок надання одноразової матеріальної допомоги; затверджує порядок забезпечення депортованих осіб та членів їх сімей житлом, збудованим або придбаним за рахунок бюджетних коштів; визначає в порядку і в межах повноважень, встановлених законами, порядок забезпечення земельними ділянками для індивідуального житлового будівництва та сільськогосподарської діяльності, спорудження об'єктів комунального і соціально-культурного призначення в місцях компактного проживання депортованих; видає інші нормативно-правові акти на реалізацію цього та інших законів для відновлення прав депортованих осіб; вживає заходів щодо забезпечення відновлення прав депортованих осіб.  
    -72- Горбаль В.М.
 Абзац 3 частини 1 статті 8 викласти у наступній редакції: "затверджує порядок надання житла або матеріальної допомоги на будівництво індивідуального житла; виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та сільськогосподарської діяльності."  		Враховано частково    
45. Стаття 9. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб   -73- Чубаров Р.А.
 Статтю 9 перейменувати у статтю 14 та викласти у наступній редакції: Стаття 14. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб: забезпечує проведення державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб; координує взаємодію інших органів виконавчої влади з питань, що стосуються депортованих осіб і членів їх сімей; здійснює координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері міжнародного співробітництва щодо розв'язання проблем депортованих осіб і членів їх сімей; забезпечує розробку проектів спеціальних державних програм і заходів, інших нормативно-правових актів, спрямованих на повернення, облаштування та відновлення прав депортованих осіб і членів їх сімей, їх адаптацію і інтеграцію в українське суспільство. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань депортованих визначаються в Положенні про нього, яке затверджується Президентом України.  		Враховано частково   Стаття 13. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб  
46. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб:      Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб:  
47. забезпечує проведення державної політики щодо відновлення прав депортованих осіб;      забезпечує проведення державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб;  
48. координує взаємодію інших органів виконавчої влади з питань відновлення прав депортованих осіб;      координує підготовку і здійснення центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення прав депортованих осіб;  
49. налагоджує міжнародне співробітництво з питань відновлення прав депортованих осіб;      сприяє діяльності органів виконавчої влади у сфері міжнародного співробітництва щодо розв'язання проблем депортованих осіб і членів їх сімей;  
50. вносить пропозиції щодо фінансування заходів, спрямованих на облаштування депортованих осіб, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство;      вносить пропозиції щодо фінансування заходів, спрямованих на облаштування депортованих осіб, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство;  
51. вносить пропозиції щодо порядку відшкодування вартості проїзду і перевезення майна до місця постійного проживання в Україні, надання одноразової матеріальної допомоги, житла і матеріальної допомоги на будівництво індивідуального житла, постачання питної води у місця компактного проживання депортованих осіб;   -74- Горбаль В.М.
 Абзац 5 частини 1 статті 9 після слів "проживання депортованих осіб" доповнити словами "та інших питань, пов'язаних із забезпеченням прав депортованих осіб".  		Враховано редакційно   вносить пропозиції щодо порядку відшкодування вартості проїзду і перевезення майна до місця постійного проживання в Україні, надання одноразової матеріальної допомоги, житла і матеріальної допомоги на будівництво індивідуального житла, постачання питної води в місця компактного проживання депортованих осіб тощо;  
52. розробляє проекти державних програм, спрямованих на облаштування, адаптацію та інтеграцію в українське суспільство депортованих осіб.      забезпечує розробку проектів державних програм і заходів, інших нормативно-правових актів, спрямованих на повернення, облаштування та відновлення прав депортованих осіб і членів їх сімей, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство.  
53. Стаття 10. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування   -75- Чубаров Р.А.
 Статтю 10 перейменувати у статтю 15 та викласти у наступній редакції: Стаття 15. Повноваження Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Верховна Рада Автономної Республіки Крим забезпечує реалізацію загальнодержавних програм з питань повернення та облаштування депортованих осіб, затверджує власні програми для забезпечення виконання державної політики у сфері депортованих осіб. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробці та виконанні державних і регіональних програм соціально-економічного та національно-культурного розвитку депортованих осіб.  		Враховано частково   Стаття 14. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування  
    -76- Миримський Л.Ю.
 У статті 10 у назві статті після слів: "Верховної Ради Автономної Республіки Крим" доповнити словами: "Ради міністрів Автономної республіки Крим".  		Враховано    
54. Верховна Рада Автономної Республіки Крим забезпечує виконання державних програм та затверджує республіканські та регіональні програми повернення та облаштування Депортованих осіб.      Верховна Рада Автономної Республіки Крим бере участь у розробці та реалізації загальнодержавних програм з питань повернення та облаштування депортованих осіб, затверджує власні програми для забезпечення виконання державної політики у сфері депортованих осіб.  
55. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробленні та виконанні державних, республіканських та регіональних програм повернення та облаштування депортованих осіб.      Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробці та виконанні державних і регіональних програм соціально-економічного та національно-культурного розвитку депортованих осіб.  
56. Стаття 11. Відповідальність за порушення цього Закону   -77- Чубаров Р.А.
 Статтю 11 перейменувати у статтю 16  		Враховано редакційно   Стаття 15. Відповідальність за порушення цього Закону Особи, які порушили вимоги цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.  
    -78- Горбаль В.М.
 Статтю 11 викласти у наступній редакції: "Стаття 11. Відповідальність за порушення цього Закону Органи та посадові особи, уповноважені щодо реалізації державної політики у сфері депортованих осіб, у разі порушення вимог цього Закону, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.  		Відхилено    
57. Особи, які порушили вимоги цього Закону, несуть відповідальність, згідно із законодавством.   -79- Беспалий Б.Я.
 Стаття 11. Наприкінці слово "законодавством" замінити словом "законом".  		Враховано    
    -80- Чубаров Р.А.
 Додати новий розділ: Розділ ІУ. Міжнародне співробітництво  		Відхилено    
58. Стаття 12. Міжнародне співробітництво з іншими країнами, іноземними організаціями і фондами   -81- Чубаров Р.А.
 Статтю 12 перейменувати у статтю 17 та викласти у наступній редакції: Стаття 17. Співробітництво з іншими державами, міжнародними організаціями та фондами Україна розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва, що не суперечать міжнародному праву і національному законодавству. Міжнародне співробітництво у розв'язанні проблем депортованих осіб здійснюється на основі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Залучення Кабінетом Міністрів України позабюджетних коштів для надання допомоги депортованим особам здійснюється на основі взаємних домовленостей між Україною та іншими країнами, міжнародними організаціями та фондами. Україна вживає заходів для укладення двосторонніх міжнародних угод щодо забезпечення відновлення прав депортованих осіб. Міжнародне співробітництво з країнами, в яких проживають чи проживали депортовані особи здійснюється на основі укладення двосторонніх угод із цими країнами про співробітництво в організації повернення та облаштування цієї категорії громадян.  		Враховано   Стаття 16. Співробітництво з іншими державами, міжнародними організаціями та фондами  
59. Україна розвиває і підтримує усі форми міжнародного співробітництва, які не суперечать міжнародному праву і законодавству України, з питань відновлення прав депортованих осіб.      Україна розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва, що не суперечать міжнародному праву та національному законодавству.  
60. Міжнародне співробітництво з питань облаштування депортованих осіб налагоджується на основі міжнародних договорів України.   -82- Беспалий Б.Я.
 Стаття 12. Частину 2 наприкінці доповнити текстом ", згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України"  		Враховано   Міжнародне співробітництво у вирішенні проблем депортованих осіб здійснюється на основі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Залучення Кабінетом Міністрів України позабюджетних коштів для надання допомоги депортованим особам здійснюється на основі взаємних домовленостей між Україною та іншими країнами, міжнародними організаціями та фондами. Україна вживає заходів для укладання двосторонніх міжнародних угод щодо забезпечення відновлення прав депортованих осіб.  
61. Співробітництво з країнами, в яких проживають чи проживали депортовані особи, налагоджується на основі угод про співробітництво з питань організації повернення та облаштування цієї категорії осіб.   -83- Беспалий Б.Я.
 Стаття 12, частина 3. Слово "угод" замінити словом "договорів".  		Враховано   Міжнародне співробітництво з країнами, в яких проживають чи проживали депортовані особи, здійснюється на основі укладання двосторонніх угод із цими країнами про співробітництво в організації повернення та облаштування цієї категорії громадян.  
62. Стаття 13. Прикінцеві положення   -84- Чубаров Р.А.
 Статтю 13 перейменувати у розділ: Розділ У. Прикінцеві положення та викласти у наступній редакції: Розділ У. Прикінцеві положення 1.Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. До приведення інших законів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону. 2. Особи, яким було надано статус депортованої особи в Україні до набрання чинності цим Законом, вважаються такими, яким надано статус депортованої особи. Зазначені особи користуються всіма правами і виконують всі обов'язки, які передбачені цим Законом, а також користуються іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України. 3.Запропонувати Президенту України привести свої акти у відповідність з цим Законом. 4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; у проекті Державного бюджету на 2005 рік та наступні роки передбачати кошти на виконання цього Закону; прийняти в межах компетенції нормативно-правові акти на забезпечення виконання цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.  		Враховано частково   Стаття 17. Прикінцеві положення  
63. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.      1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. До приведення інших законів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.  
64. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом:      2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; у проектах Державного бюджету України на 2005 рік та наступні роки передбачати кошти на виконання цього Закону;  
65. прийняти нормативно-правові акти на забезпечення виконання цього Закону;      прийняти в межах компетенції нормативно-правові акти на забезпечення виконання цього Закону;  
66. привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;      привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
67. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.   -85- Беспалий Б.Я.
 Стаття 13, частина 1, пункт 3. Текст "перегляд і скасування" замінити словом "їхніх", текст "що суперечить цьому" замінити текстом "у відповідність до цього"  		Враховано редакційно   забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.