Кількість абзаців - 476 Таблиця поправок


Про внесення змін до Закону України ''Про зайнятість населення'' (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект      Проект  
1. Закон України      Закон України  
2. Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення"      Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення"  
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:      Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:  
4. І. Внести зміни до Закону України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 170; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 169; 1993 р., № 2, ст. 3; 1994 р., № 45, ст. 408; 1996 р., № 3, ст. 11, № 9, ст. 42; 1997 р., № 8, ст. 62; 1998 р., № 11 - 12, ст. 44; 1999 р., № 1, ст. 6, № 4, ст. 33; 2000 р., № 3, ст. 22, № 38, ст. 318; 2001 р., № 9, ст. 38, № 27, ст. 133; 2002 р., № 29, ст. 194; 2003 р., № 27, ст. 209; 2005 р., № 13, ст. 233; 2006 р., № 1, ст. 18, № 22, ст. 184, № 32, ст. 271), виклавши його в такій редакції:   -1- Тихонов В.М.
 Підтримати законопроект у Верховній Раді України в редакції, яку запропонував Кабінет Міністрів України з метою збереження його основної концепції.  		Враховано   І. Внести зміни до Закону України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 170; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 169; 1993 р., № 2, ст. 3; 1994 р., № 45, ст. 408; 1996 р., № 3, ст. 11, № 9, ст. 42; 1997 р., № 8, ст. 62; 1998 р., № 11 - 12, ст. 44; 1999 р., № 1, ст. 6, № 4, ст. 33; 2000 р., № 3, ст. 22, № 38, ст. 318; 2001 р., № 9, ст. 38, № 27, ст. 133; 2002 р., № 29, ст. 194; 2003 р., № 27, ст. 209; 2005 р., № 13, ст. 233; 2006 р., № 1, ст. 18, № 22, ст. 184, № 32, ст. 271; 2007р., № 7-8, ст. 66), виклавши його в такій редакції:  
5. "Закон України Про зайнятість населення"      "Закон України Про зайнятість населення  
6. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики зайнятості, у тому числі гарантії держави щодо реалізації конституційного права населення на працю і соціальний захист від безробіття з урахуванням норм міжнародного права.   -2- Козаков І.В.
 У преамбулі слово "населення" замінити словами "особи і громадянина".  		Враховано   Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади державної політики зайнятості, у тому числі гарантії держави щодо реалізації конституційного права людини і громадянина на працю і соціальний захист від безробіття з урахуванням норм міжнародного права.  
7. Стаття 1. Визначення термінів      Стаття 1. Визначення термінів  
8. 1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:      1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
9. 1) державна політика зайнятості - забезпечення державою захисту прав і свобод людини, визначених Конституцією України щодо права на працю, права на соціальний захист від безробіття, права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, вільного розвитку особистості та обрання нею видів діяльності, професії та місця роботи, інтересів роботодавця щодо працівників необхідної професії і кваліфікації, спрямоване на досягнення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості;   -3- Козаков І.В.
 Визначення терміну "державна політика зайнятості" перенести в статтю "Державна політика зайнятості".  		Враховано    
10. 2) державне регулювання зайнятості - реалізація державної політики зайнятості за допомогою правового, організаційного та економічного механізму, що створює умови для забезпечення зайнятості населення та соціального захисту від безробіття;   -4- Козаков І.В.
 Пункт другий статті 1 викласти в такій редакції: "державне регулювання зайнятості - реалізація державної політики зайнятості за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів з метою сприяння зайнятості населення та забезпечення соціального захисту від безробіття;".  		Враховано   державне регулювання зайнятості - реалізація державної політики зайнятості за допомогою правового, організаційного та економічного механізмів з метою сприяння зайнятості населення та забезпечення соціального захисту від безробіття;  
11. 3) працездатні особи - особи віком від 16 років, що проживають на території України і за станом здоров'я (функціональним станом організму) здатні до активної діяльності у сфері праці;      працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров'я (функціональним станом організму) здатні до активної діяльності у сфері праці;  
12. 4) особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого законодавством пенсійного віку;   -5- Козаков І.В.
 Слово "законодавством" замінити на слово "законом".  		Враховано   особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого законом пенсійного віку;  
13. 5) економічна активність - прагнення працездатної особи застосувати на практиці знання і досвід за винагороду в грошовій або іншій формі;      економічна активність - прагнення працездатної особи застосувати здобуті знання і досвід за винагороду в грошовій або іншій формі;  
14. 6) економічно активне населення - особи, які відповідають вимогам щодо віднесення до числа зайнятих або безробітних;   -6- Козаков І.В.
 Пункт шостий статті 1 - виключити.  		Враховано    
15. 7) зайнятість населення - трудова діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих або суспільних потреб, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі;   -7- Шаманов В.В.
 Пункт 7 статті 1 викласти у наступній редакції: „7) зайнятість населення - діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих або суспільних потреб, що не суперечить законодавству України та, як правило, приносить їм заробіток (дохід) у грошовій або іншій формі;"  		Враховано   зайнятість населення - діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їхніх особистих або суспільних потреб, що не суперечить законодавству України та, як правило, приносить їм заробітну плату (дохід) у грошовій або іншій формі;  
16. 8) ринок праці - система соціально-економічних і правових відносин, пов'язаних з професійною підготовкою, купівлею, продажем та використанням робочої сили;   -8- Козаков І.В.
 Пункт восьмий статті 1 викласти в такій редакції: "ринок праці - система соціально-економічних і правових відносин, пов'язаних з професійною підготовкою, використанням та рухом робочої сили;".  		Враховано   ринок праці - система соціально-економічних і правових відносин, пов'язаних з професійною підготовкою, використанням та рухом робочої сили;  
17. 9) роботодавець - власник підприємства (об'єднання), установи, організації, кооперативу, фермерського господарства, іншої юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання або уповноважені ним особа чи орган, які використовують працю працівників; фізична особа, в тому числі фізична особа - підприємець, яка використовує працю працівників; власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;   -9- Червонописький С.В.
 Пункти 9 та 11 частини першої статті 1 вилучити.  		Враховано    
18. 10) посередник із працевлаштування, що діє на ринку праці (далі - посередник із працевлаштування) - Державна служба зайнятості, інші державні, а також недержавні підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні відповідно до законодавства;   -10- Козаков І.В.
 Пункт 10 статті 1 викласти у наступній редакції: "посередник із працевлаштування - державна служба зайнятості, суб'єкти господарювання (юридичні особи всіх форм власності та фізичні особи - підприємці), створені та зареєстровані в установленому законом порядку, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;".  		Враховано   посередник із працевлаштування - державна служба зайнятості, суб'єкти господарювання (юридичні особи всіх форм власності та фізичні особи - підприємці), створені та зареєстровані в установленому законом порядку, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні;  
19. 11) працівник - фізична особа, яка вступила у трудові відносини з роботодавцем за укладеним з ним відповідно до законодавства трудовим договором (або за усною домовленістю), в якому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін;       
20. 12) повна зайнятість - зайнятість працівника протягом повного робочого дня (тижня, року) за максимальною нормою робочого часу, що визначена законодавством, колективним або трудовим договором;      повна зайнятість - зайнятість працівника протягом повного робочого дня (тижня, року) за максимальною нормою робочого часу, що визначена законодавством, колективним або трудовим договором;  
21. 13) неповна зайнятість - зайнятість працівника протягом неповного робочого дня (тижня, року) за його згодою;   -11- Козаков І.В.
 Пункт 13 статті 1 - виключити.  		Враховано    
22. 14) вільно обрана зайнятість - виключне право громадян вільно обирати види діяльності, не заборонені законодавством, у тому числі не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей;   -12- Козаков І.В.
 Пункт 14 статті 1 викласти в такій редакції: "вільно обрана зайнятість - виключне право особи вільно обирати види діяльності, не заборонені законом, у тому числі не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей;".  		Враховано   вільно обрана зайнятість - виключне право особи вільно обирати види діяльності, не заборонені законом, у тому числі не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей;  
23. 15) продуктивна зайнятість - зайнятість, яка сприяє ефективній діяльності суб'єктів господарювання та підтриманню фізичних сил і здібностей працівника, в тому числі в результаті гарантування державою права на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;      продуктивна зайнятість - зайнятість, яка сприяє ефективній діяльності суб'єктів господарювання та підтриманню фізичних сил і здібностей працівника, у тому числі в результаті гарантування державою права на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;  
24. 16) зайняті підприємницькою діяльністю особи - особи, які провадять зареєстровану в установленому порядку трудову діяльність самостійно, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію (послуги);   -13- В'язівський В.М.
 Викласти пункт 16 частини 1 статті 1 у наступній редакції: „16) зайняті підприємницькою діяльністю особи це особи, які утворили (заснували) суб'єкт господарювання або зареєстровані як фізичні особи - підприємці, володіють засобами виробництва, провадять в установленому порядку діяльність і несуть відповідальність за вироблену продукцію (послуги);".  		Враховано частково в статті 3.   
    -14- Козаков І.В.
 Пункт 16 статті 1 викласти в такій редакції і перенести в статтю 3: "зайняті підприємницькою діяльністю особи - особи, які утворили суб'єкт господарювання або зареєстровані як фізичні особи - підприємці;".  		Враховано    
25. 17) самостійно зайняті особи - особи - платники податку з доходів фізичних осіб, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство" не відноситься до підприємницької діяльності;   -15- В'язівський В.М.
 Викласти пункт 17 частини першої статті 1 у наступній редакції: „17) самостійно зайняті особи це особи, які забезпечують себе роботою самостійно і здійснюють відповідно до законодавства діяльність, у тому числі адвокатську, нотаріальну, творчу чи іншу, на свій розсуд і ризик, та є платниками податку з доходів фізичних осіб, а також члени особистих селянських господарств;" .  		Враховано статті 3   
    -16- Козаков І.В.
 Пункт 17 статті 1 перенести в статтю 3.  		Враховано    
26. 18) безробіття - соціально-економічне явище, внаслідок наявності якого частина громадян не має змоги задовольнити потребу у праці;      безробіття - соціально-економічне явище, внаслідок наявності якого частина громадян не має змоги задовольнити потребу у праці;  
27. 19) часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру;      часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітної плати або скорочення її розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру;  
28. 20) робоче місце - місце застосування праці працівників у юридичних осіб відповідно до штатного розпису, фізичних осіб - підприємців та їх працівників, самостійно зайнятих осіб - платників податку з доходів фізичних осіб, яке відповідно до законодавства забезпечує зайнятість та одержання заробітної плати (доходу) працівником і, як правило, доходу роботодавцем;   -17- В'язівський В.М.
 Викласти пункт 20 частини першої статті 1 у наступній редакції: „20) робоче місце - місце застосування праці працівників у юридичних осіб відповідно до штатного розпису, фізичних осіб - підприємців та їх працівників, самостійно зайнятих осіб, яке відповідно до законодавства забезпечує зайнятість та одержання заробітної плати (доходу);".  		Враховано   робоче місце - місце застосування праці працівників у юридичних осіб згідно із штатним розписом, фізичних осіб - підприємців та найманих ними працівників, самостійно зайнятих осіб, яке відповідно до законодавства забезпечує зайнятість та одержання заробітної плати (доходу);  
29. 21) основна робота - місце застосування праці у роботодавця, де працівник відпрацьовує основну частину свого робочого часу з метою одержання заробітної плати (доходу);   -18- В'язівський В.М.
 Виключити пункти 21 та 22 частини першої статті 1.  		Враховано    
30. 22) додаткова робота (робота за сумісництвом) - місце застосування праці у роботодавця, де на доповнення до основної роботи працівник відпрацьовує додатковий робочий час з метою одержання додаткової заробітної плати (доходу);       
31. 23) квота робочих місць - встановлена норма робочих місць, у тому числі з гнучкою формою зайнятості (у відсотках їх загальної кількості) для обов'язкового працевлаштування осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;   -19- Козаков І.В.
 Перенести пункт 23 статті 1 в статтю 15.  		Враховано    
32. 24) професійна орієнтація - система форм, методів та засобів надання допомоги особі з метою її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик та потреб ринку праці;      професійна орієнтація - система форм, методів та засобів надання допомоги особі з метою її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик та потреб ринку праці;  
33. 25) професійна освіта - здобуття кваліфікації за відповідною професією (спеціальністю), що здійснюється у формі професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації в навчальних закладах та на виробництві;   -20- Козаков І.В.
 Пункт 25 статті 1 - вилучити  		Враховано   професійне навчання - здобуття кваліфікації та удосконалення професійних знань та умінь працівників з метою ефективного виконання виробничих функцій;  
    -21- Самойлик К.С.
 Доповнити статтю 1 після пункту 25 пунктом наступного змісту: „професійне навчання - здобуття кваліфікації та удосконалення професійних знань та умінь працівників з метою забезпечення ефективного виконання ними виробничих функцій."  		Враховано    
34. 26) трудова міграція - переміщення економічно активного населення в інші регіони країни та за її межі з метою зайнятості.   -22- Шаманов В.В.
 Статтю 1 доповнити наступним пунктом: "безробітні - працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах державної служби зайнятості в цілях пошуку відповідної роботи, шукають роботу і готові приступити до неї."  		Відхилено   трудова міграція - переміщення економічно активного населення в межах країни та за кордон з метою зайнятості. Стаття 2. Державна політика зайнятості 1. Державна політика зайнятості - забезпечення державою захисту прав і свобод людини щодо права на працю, права на соціальний захист від безробіття, права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, вільного розвитку особистості, обрання нею видів діяльності та місця роботи, інтересів роботодавців щодо залучення працівників необхідної професії і кваліфікації, з метою досягнення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості. 2. Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах: пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації соціально-економічної політики держави; відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення, створення конкурентних переваг національного ринку праці; забезпечення рівних можливостей громадянам України у реалізації їх конституційного права на працю; ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття; співробітництва органів виконавчої влади, організацій роботодавців, їх об'єднань та організацій профспілок і їх об'єднань на основі паритетності та рівності сторін соціального діалогу; пріоритетності норм міжнародних договорів України у сфері зайнятості населення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Метою державної політики зайнятості є створення умов для повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості громадян та зменшення безробіття. 4. Основними напрямами державної політики зайнятості є: сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективних та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності; сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці; підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва; сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійної освіти, забезпечення потреб працездатних осіб у професійній освіті і навчанні незалежно від віку з урахуванням вимог ринку праці; посилення мотивації до легальної (зареєстрованої) продуктивної зайнятості; координація та контроль за діяльністю посередників із працевлаштування; підтримка осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; соціальна підтримка зареєстрованих безробітних з метою повернення їх до продуктивної зайнятості; захист національного ринку праці; забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном; сприяння розвитку системи колективно-договірного забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.  
    -23- Козаков І.В.
 Пункт 26 статті 1 викласти в такій редакції: "трудова міграція - переміщення економічно активного населення в межах країни та за кордон з метою зайнятості.".  		Враховано    
35. Стаття 2. Зайнятість населення   -24- В'язівський В.М.
 Назву статті 2 викласти у такій редакції: "Стаття 2. Гарантії зайнятості населення". Текст статті 14 перенести у частину другу статті 2, виклавши її у наступній редакції: "2. Держава гарантує особам: добровільність праці, вибору або зміни професії та виду діяльності, одержання заробітної плати відповідно до законодавства; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення; професійну орієнтацію і професійну освіту відповідно до покликання, здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; безоплатне сприяння у виборі підходящої роботи, а також сприяння у збереженні роботи; соціальний захист від безробіття в установленому законодавством порядку". Статтю 14 виключити.  		Враховано   Стаття 3. Гарантії зайнятості населення  
36. 1. Зайнятість населення (зайнятість), що проживає на території України, забезпечується державою шляхом реалізації державної політики зайнятості.      1. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом реалізації державної політики зайнятості. 2. Держава гарантує у сфері зайнятості: добровільність праці, вибору або зміни професії та виду діяльності, одержання заробітної плати відповідно до законодавства; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення; професійну орієнтацію і професійну освіту відповідно до покликання, здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; безоплатне сприяння у виборі підходящої роботи, а також сприяння у збереженні роботи; соціальний захист від безробіття відповідно до законодавства.  
37. 2. Зайнятість реалізується в процесі здійснення трудових відносин, які регламентуються трудовими договорами, цивільно-правовими угодами (договорами), а також шляхом забезпечення громадянами себе роботою самостійно.   -25- Червонописький С.В.
 У частині другій статті 2 вилучити слово "трудових".  		Враховано   3. Зайнятість реалізується в процесі здійснення відносин, які регламентуються трудовими договорами, цивільно-правовими угодами (договорами), підприємницької діяльності, а також шляхом забезпечення громадянами себе роботою самостійно.  
    -26- Козаков І.В.
 У частині другій статті 2 після слова (договорами) доповнити словами "підприємницької діяльності".  		Враховано    
38. 3. Кожному громадянину належить виключне право вільно обирати види діяльності, не заборонені законодавством, у тому числі не пов'язані з виконанням роботи за винагороду, а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей.      4. Кожному громадянину належить виключне право вільно обирати види діяльності, не заборонені законодавством, у тому числі не пов'язані з виконанням роботи за винагороду, а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей.  
39. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється.   -27- Денісова Л.Л.
 У частині 3 статті 2 законопроекту передбачено, що примушування до праці в будь-якій формі забороняється. Проте, не варто забувати, що діючими нормами Кримінального кодексу України встановлений такий вид покарання як виправні роботи. Виходячи з викладеного, пропоную дану норму законопроекту викласти у наступній редакції: „Примушування до праці у будь-якій формі забороняється, за винятком випадків передбачених законодавством."  		Враховано   Примушування до праці у будь-якій формі забороняється, за винятком випадків, передбачених законом.  
40. Добровільна незайнятість осіб не може бути підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.   -28- Козаков І.В.
 З останнього абзацу частини четвертої статті 2 вилучити слова "адміністративної або кримінальної".  		Враховано   Добровільна незайнятість осіб не може бути підставою для притягнення їх до відповідальності.  
41. Стаття 3. Зайняте населення      Стаття 4. Зайняте населення  
42. 1. До категорії зайнятого населення належать особи, які на законних підставах проживають або перебувають на території України, зокрема:      До зайнятого населення належать громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах проживають або перебувають на території України, а саме:  
43. 1) особи, які працюють за трудовим договором на умовах повного або неповного робочого дня (тижня):   -29- Самойлик К.С.
 Пункт 1 частини першої статті 3 після слів: „робочого дня (тижня)" доповнити словами: „в тому числі особи, які поєднують навчання у навчальних закладах з роботою;".  		Враховано   1) особи, які працюють за трудовим договором на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), у тому числі особи, які поєднують навчання у навчальних закладах з роботою:  
44. на підприємствах (об'єднаннях), в установах, організаціях, кооперативах, фермерських господарствах, у інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання (далі - підприємства, установи та організації);      на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, фермерських господарствах, у інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання (далі - підприємства, установи та організації);  
45. у фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців;      у фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців;  
46. в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);      в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);  
47. 2) особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими угодами (договорами) на підприємствах, установах та організаціях, у фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців;      2) особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими угодами (договорами) на підприємствах, в установах та організаціях, у фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців;  
48. 3) члени колективних та орендних підприємств, кооперативів, фермерських господарств;      3) члени колективних та орендних підприємств, кооперативів, фермерських господарств;  
49. 4) особи, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці, а також особи, які провадять підприємницьку діяльність шляхом утворення (заснування) приватного підприємства;   -30- В'язівський В.М.
 Викласти пункти 4 та 5 частини першої статті 3 у наступній редакції: „4) особи, які зайняті підприємницькою діяльністю; 5) самостійно зайняті особи;".  		Враховано частково   4) зайняті підприємницькою діяльністю особи (особи, які утворили суб'єкт господарювання або зареєстровані як фізичні особи - підприємці);  
50. 5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно, включаючи членів особистих селянських господарств, провадять адвокатську, нотаріальну, творчу та іншу діяльність, пов'язану з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності;   -31- Кириленко В.А.
 З підпункту 5 пункту 1 статті 3 вилучити слова "включаючи членів особистих селянських господарств".  		Враховано   5) самостійно зайняті особи - особи, які забезпечують себе роботою самостійно і здійснюють відповідно до законодавства діяльність, у тому числі адвокатську, нотаріальну, творчу чи іншу, на свій розсуд і ризик, та є платниками податку з доходів фізичних осіб, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";  
    -32- Козаков І.В.
 Пункт 5 частини першої статті 3 викласти в такій редакції: "5) самостійно зайняті особи - особи, які забезпечують себе роботою самостійно і здійснюють відповідно до законодавства діяльність, у тому числі адвокатську, нотаріальну, творчу чи іншу, на свій розсуд і ризик, та є платниками податку з доходів фізичних осіб, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";".  		Враховано    
51. 6) особи, обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських організаціях, які одержують заробітну плату (винагороду) за роботу на таких посадах;      6) особи, обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, громадських організаціях, які одержують заробітну плату (винагороду) за роботу на таких посадах;  
52. 7) особи, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;      7) особи, які проходять військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;  
53. 8) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;      8) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;  
54. 9) громадяни України, які на законних підставах працюють за межами України;      9) громадяни України, які на законних підставах працюють за кордоном;  
55. 10) іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і на законних підставах працюють у роботодавця (але їх робота не пов'язана із забезпеченням діяльності посольств і місій) або самостійно забезпечують себе роботою відповідно до законодавства;   -33- Козаков І.В.
 Пункт 10 частини першої статті 3 викласти в такій редакції: "10) іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і на законних підставах працюють у роботодавця (крім забезпечення діяльності посольств і місій) або самостійно забезпечують себе роботою в Україні;".  		Враховано   10) іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України і на законних підставах працюють у роботодавця (крім забезпечення діяльності посольств і місій) або самостійно забезпечують себе роботою в Україні;  
56. 11) особи, які за направленням роботодавця навчаються на курсах з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства) і перебувають у трудових відносинах з таким роботодавцем.   -34- Бондарчук І.М.
 Статтю 3 доповнити пунктами 13 - 14 наступного змісту: "12) непрацюючі працездатні особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 13) непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом першої групи або за пристарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг восьмидесятирічного віку, та отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.";  		Враховано   11) особи, які за направленням роботодавця навчаються на курсах з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації з відривом від роботи (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства) і перебувають у трудових відносинах з таким роботодавцем; 12) непрацюючі працездатні особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 13) непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом 1 групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, та отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.  
    -35- Шаманов В.В.
 Статтю 3 доповнити пунктом 12 наступного змісту: "особи, які проходять очний курс навчання в загальноосвітніх установах, установах початкової професійної, середньо професійної і вищої професійної освіти і інших освітніх установах;"  		Відхилено    
    -36- Шаманов В.В.
 Статтю 3 доповнити пунктом 13 наступного змісту: "особи, які зайняти у домашньому господарстві, вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та літніми громадянами;"  		Враховано частково    
57. 2. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або з виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем - нерезидентом України, до зайнятого населення країни не належать.      2. До зайнятого населення України не належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України і зайнятість яких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або з виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем - нерезидентом України.  
58. Стаття 4. Законодавство про зайнятість населення      Стаття 5. Законодавство про зайнятість населення  
59. 1. Відносини у сфері зайнятості регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими нормативно-правовими актами.   -37- Козаков І.В.
 У статті 4 після слів "цим Законом" доповнити словами "Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України,", далі за текстом. Частину третю статті - виключити.  		Враховано   1. Відносини у сфері зайнятості регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими нормативно-правовими актами.  
60. 2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством про зайнятість населення, застосовуються норми міжнародних договорів.      2. Якщо міжнародним договорам, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством про зайнятість населення, застосовуються норми міжнародного договору.  
61. 3. Дія законодавства про зайнятість населення поширюється на роботодавців, які на законних підставах проживають або перебувають в Україні, якщо інше не передбачено законами чи міжнародними договорами.   -38- Довгий Т.О.
 У статті 4: Частину третю викласти в такій редакції: „3. Дія законодавства про зайнятість населення поширюється на роботодавців, які на законних підставах проживають (мають місце проживання) або перебувають в Україні, мають місцезнаходження на території України, а також на нерезидентів України, які знаходяться за її межами, але здійснюють на території України законну господарську (як комерційну, так і некомерційну) діяльність, якщо інше не передбачено законами України чи міжнародними договорами України".  		Відхилено    
62. Стаття 5. Право особи на вибір місця застосування праці, виду діяльності та працевлаштування      Стаття 6. Право особи на вільний вибір місця застосування праці, виду діяльності та працевлаштування  
63. 1. Кожен має право на вільний вибір місця застосування праці, виду діяльності та працевлаштування в Україні.      1. Кожен має право на вільний вибір місця застосування праці, виду діяльності та працевлаштування.  
64. Це право забезпечує держава, створюючи відповідні правові, організаційні, економічні умови для вільного вибору професії та зайнятості.      Це право забезпечує держава, створюючи відповідні правові, організаційні, економічні умови для вільного вибору професії та зайнятості.  
65. 2. Реалізація права на вибір місця застосування праці, виду діяльності та працевлаштування здійснюється шляхом самостійного забезпечення себе роботою відповідно до законодавства або безпосереднього звернення з метою працевлаштування до роботодавця чи посередника із працевлаштування відповідно до законодавства.   -39- В'язівський В.М.
 У частині другій статті 5 слово "безпосереднього" вилучити.  		Враховано   2. Реалізація права на вибір місця застосування праці, виду діяльності та працевлаштування здійснюється шляхом самостійного забезпечення себе роботою, організації підприємницької діяльності або звернення з метою працевлаштування до роботодавця чи посередника із працевлаштування відповідно до законодавства.  
    -40- Козаков І.В.
 У частині другій статті 5 після слова "роботою" доповнити словами "організації підприємницької діяльності"  		Враховано    
66. Стаття 6. Право особи на професійну орієнтацію та професійну освіту      Стаття 7. Право особи на професійну орієнтацію та професійну освіту  
67. 1. Кожен має право на професійну орієнтацію та професійну освіту.      1. Кожен має право на професійну орієнтацію та професійну освіту.  
68. 2. Держава забезпечує вільний доступ осіб до професійної освіти шляхом реалізації відповідної державної політики, створення економічних та організаційних умов для розвитку установ з професійної орієнтації, вищих та професійно-технічних навчальних закладів усіх форм власності.   -41- Бондарчук І.М.
 Частину другу статті 6 викласти в такій редакції: "2. Держава забезпечує вільний доступ осіб до професійної освіти шляхом створення економічних та організаційних умов для розвитку установ з професійної орієнтації, навчальних закладів усіх форм власності."  		Враховано   2. Держава забезпечує вільний доступ осіб до професійної освіти шляхом створення економічних та організаційних умов для розвитку установ з професійної орієнтації, навчальних закладів усіх форм власності.  
    -42- Довгий Т.О.
 У статті 6: Частину другу викласти в такій редакції: „2. Держава забезпечує вільний доступ осіб до професійної освіти шляхом реалізації відповідної державної політики, створення економічних та організаційних умов для розвитку установ з професійної орієнтації, вищих та середніх навчальних закладів усіх форм власності, що здійснюють професійну освіту."  		Враховано частково    
69. 3. Особи, які звернулися до Державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, мають право на безоплатні соціальні послуги з професійної орієнтації, консультації, одержання інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці, а також здобуття первинної професійної підготовки за робітничими професіями та післядипломної освіти у порядку, визначеному законодавством.      3. Особи, які звернулися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, мають право на безоплатні соціальні послуги з професійної орієнтації, консультації, одержання інформації з метою вибору виду діяльності, професії, місця роботи, режиму праці, а також здобуття первинної професійної підготовки за робітничими професіями та післядипломної освіти в порядку, визначеному законодавством.  
70. Стаття 7. Право особи на соціальний захист у сфері зайнятості   -43- В'язівський В.М.
 Викласти назву та текст статті 7 у наступній редакції: „Стаття 7. Право особи на соціальний захист від безробіття Кожен має право на соціальний захист від безробіття відповідно до законодавства. Реалізація права особи на захист від безробіття забезпечується шляхом: загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; добровільної участі громадян у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці; надання додаткових гарантій зайнятості для окремих категорій населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в тому числі сільського населення; надання додаткових гарантій зайнятості для інвалідів. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття відповідно до законодавства.".  		Враховано   Стаття 8. Право особи на соціальний захист від безробіття 1. Кожен має право на соціальний захист від безробіття відповідно до законодавства. 2. Реалізація права особи на захист від безробіття забезпечується шляхом: загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; добровільної участі громадян у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці; надання додаткових гарантій зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в тому числі сільському населенню; надання додаткових гарантій зайнятості інвалідам. 3. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття відповідно до закону.  
    -44- Козаков І.В.
 Перенести текст статті 37 в статтю 7, а статтю 37 вилучити.  		Враховано    
71. 1. Кожен має право на соціальний захист у сфері зайнятості відповідно до законодавства про зайнятість населення та законодавства про працю.   -45- Бірюк Л.В.
 пункт 1 статті 7 - визначити, яка робота є підходящою для осіб, зайнятих в особистому селянському господарстві понад 6 місяців.  		Враховано у статті 36   
72. 2. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".   -46- Козаков І.В.
 Частину другу статті 7 викласти в такій редакції: "3. Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття відповідно до закону.".  		Враховано    
73. Стаття 8. Право особи на захист від дискримінації у сфері зайнятості   -47- Козаков І.В.
 Статтю 10 перенести у статтю 8, виклавши її у наступній редакції: "Стаття 8. Право особи на захист від дискримінації у сфері зайнятості 1. Держава гарантує право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 2. Ніхто не може бути позбавлений права на використання своєї здатності до праці, професійних знань та кваліфікації за винятком випадків, встановлених законом. 3. Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя. 4. Додаткові заходи щодо сприяння зайнятості осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, не вважаються дискримінацією.".  		Враховано   Стаття 9. Право особи на захист від дискримінації у сфері зайнятості 1. Держава гарантує право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 2. Ніхто не може бути позбавлений права на використання своєї здатності до праці, професійних знань та кваліфікації, за винятком випадків, встановлених законом. 3. Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя. 4. Додаткові заходи щодо сприяння зайнятості осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, не вважаються дискримінацією.  
74. 1. Держава гарантує громадянам захист від дискримінації у сфері зайнятості за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об'єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.       
75. 2. За винятком випадків, встановлених законом України, ніхто не може бути позбавлений права на використання своєї здатності до праці, професійних знань та кваліфікації. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника встановлюються законодавством України.       
76. 3. Кожен має право на захист від будь-якого прояву дискримінації під час реалізації свого права на працю. Роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які працевлаштовуються, подання відомостей про їх особисте життя, інформування про плани щодо народження дітей.       
77. 4. Захист від дискримінації у сфері зайнятості здійснюється відповідно до Конституції України, цього Закону та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Для захисту осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці здійснюються додаткові заходи щодо сприяння їх зайнятості.       
78. Стаття 9. Право осіб на одержання інформації щодо зайнятості      Стаття 10. Право особи на одержання інформації щодо зайнятості  
79. 1. Кожен має право на запит інформації про вільні робочі місця, пропонування і попит на робочу силу, можливості та умови працевлаштування на території України і за кордоном, професійну орієнтацію, професійну освіту та інші послуги відповідно до законодавства.      1. Кожен має право на запит інформації про вільні робочі місця, пропонування і попит на робочу силу, можливості та умови працевлаштування на території України і за кордоном, професійну орієнтацію, професійну освіту та інші послуги, передбачені законодавством.  
80. 2. Держава забезпечує доступ до інформації щодо зайнятості через державні органи і засоби масової інформації, посередників із працевлаштування.      2. Держава забезпечує доступ до інформації щодо зайнятості через державні органи і засоби масової інформації, посередників із працевлаштування.  
81. 3. Держава постійно вдосконалює систему інформування населення щодо:      3. Держава постійно вдосконалює систему інформування населення щодо:  
82. поточного і перспективного попиту на ринку праці, в тому числі щодо професій, умов праці та її оплати, професійної орієнтації та професійної освіти;      поточного і перспективного попиту на ринку праці, в тому числі щодо професій, умов праці та її оплати, професійної орієнтації та професійної освіти;  
83. додержання сторонами умов генеральної, галузевих та регіональних угод, колективних договорів відповідно до законодавства.      додержання сторонами умов генеральної, галузевих та регіональних угод, колективних договорів.  
84. Стаття 10. Заборона оприлюднення оголошень (реклами) про роботу дискримінаційного характеру       
85. 1. Забороняється висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про їх громадянський (цивільний) стан, особисте життя чи сімейні плани.       
86. 2. Роботодавці або уповноважені ними особи, а також посередники із працевлаштування, винні у порушенні вимог частини першої цієї статті, сплачують до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виявлення порушення.       
87. Стаття 11. Право роботодавця на професійний і кваліфікаційний добір працівників 1. Роботодавець на свій розсуд визначає кількість робочих місць та посад за професіями (спеціальностями) і кваліфікацією, які необхідні для забезпечення виконання робіт. Не порушуючи вимог цього Закону та законодавства про працю щодо недопущення дискримінації, роботодавець вправі встановлювати інші критерії добору працівників, що відповідають характеру роботи або умовам її виконання, чи отримувати інформацію про них із джерел та у порядку, не заборонених законодавством.   -48- Козаков І.В.
 Статтю 11 вилучити, а її частини третю, четверту та п'яту перенести у статтю 26.  		Враховано    
88. 2. Роботодавець вправі приймати на роботу працівників, що звертаються до нього безпосередньо або через посередників із працевлаштування.       
89. 3. З метою визначення відповідності професійних, кваліфікаційних та інших здібностей особи встановленим вимогам роботодавець має право проводити тестування та співбесіди з претендентами на працевлаштування.       
90. 4. Забороняється проведення тестування, формулювання запитань на співбесідах, здійснення інших заходів, що є дискримінаційними за будь-якою ознакою, визначеною цим Законом. Під час співбесіди є неприпустимими запитання, які стосуються захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного стану, майбутньої чи теперішньої вагітності, перебування на утриманні дітей чи недієздатних родичів.       
91. 5. Витрати, пов'язані з проведенням роботодавцем або за його дорученням іншою особою тестування і співбесід з претендентами на працевлаштування, здійснюються за рахунок коштів роботодавця (крім випадків, коли тестування та співбесіди проводяться Державною службою зайнятості).       
92. Стаття 12. Право на трудову діяльність за межами країни      Стаття 11. Право на трудову діяльність за кордоном  
93. 1. Громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю під час перебування за кордоном, якщо ця трудова діяльність не суперечить законодавству України і країни перебування.      1. Громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю під час перебування за кордоном, якщо ця трудова діяльність не суперечить законодавству України та країни перебування.  
94. 2. Інтереси громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та країни перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.   -49- Шибко В.Я.
 У частині другій статті 12 слово "Інтереси" замінити на слово "Права".  		Враховано   2. Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та країни перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
95. Стаття 13. Право осіб на оскарження дій, пов'язаних з порушенням законодавства про зайнятість населення   -50- Козаков І.В.
 Назву статті 13 викласти в такій редакції: "Стаття 12. Право осіб на оскарження дій, що призвели до порушення прав особи на зайнятість".  		Враховано   Стаття 12. Право на оскарження дій, що призвели до порушення прав особи на зайнятість  
96. 1. Кожен має право на оскарження в органах виконавчої чи судової влади дій або бездіяльності органів виконавчої влади, роботодавців, посередників із працевлаштування, виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших організацій та їх посадових осіб, що призвели до порушення прав особи щодо її зайнятості.   -51- Бондарчук І.М.
 Частину першу статті 13 викласти в такій редакції: "1. Кожен має право на оскарження дій або бездіяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, роботодавців, посередників із працевлаштування, органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших юридичних та фізичних осіб, а також дій або бездіяльності посадових осіб, що призвели до порушення прав особи щодо її зайнятості, відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку."  		Враховано   1. Кожен має право на оскарження дій або бездіяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, роботодавців, посередників із працевлаштування, органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших юридичних та фізичних осіб, а також дій або бездіяльності посадових осіб, що призвели до порушення прав особи щодо її зайнятості, відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.  
    -52- Довгий Т.О.
 Статтю 13 пропонується викласти в такій редакції: „Стаття 13. Право на оскарження дій, пов'язаних з порушенням законодавства про зайнятість населення 1. Кожен має право на оскарження в адміністративному або судовому порядку дій або бездіяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, роботодавців, посередників із працевлаштування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та його територіальних підрозділів, інших юридичних та фізичних осіб, а також дій і бездіяльності будь-яких посадових осіб, що призвели до порушення прав особи щодо її зайнятості. 2. Спори з питань порушення законодавства про зайнятість населення, розглядаються в суді у порядку, встановленому законом."  		Враховано частково    
97. 2. Скарги, пов'язані з порушенням законодавства про зайнятість населення, розглядаються в суді у порядку, встановленому законодавством.      2. Спори з питань порушення законодавства про зайнятість населення розглядаються в суді у порядку, встановленому законом.  
98. Стаття 14. Гарантії щодо вибору професії та виду діяльності       
99. 1. Держава гарантує працездатним особам:       
100. добровільність праці, вибору або зміни професії та виду діяльності, одержання заробітної плати відповідно до законодавства;       
101. захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;       
102. безоплатне сприяння у виборі підходящої роботи;       
103. професійну орієнтацію і професійну освіту відповідно до покликання, здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;       
104. компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість відповідно до законодавства.       
105. Стаття 15. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій громадян      Стаття 13. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій громадян  
106. 1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій зайнятості для окремих категорій громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у разі їх звернення до Державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.      1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій зайнятості окремим категоріям громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у разі їх звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.  
107. До зазначених категорій громадян належать:      До зазначених категорій громадян належать:  
108. жінки, які мають дітей віком до 6 років;      жінки, які мають дітей віком до 6 років;  
109. батьки, які виховують без подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда або інваліда з дитинства (незалежно від віку);   -53- Козаков І.В.
 Абзац 4 частини першої статті 15 викласти в такій редакції: "мати (батько), яка виховує без подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; мати (батько), яка утримує без подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку);".  		Враховано   мати (батько), яка виховує без подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; мати (батько), яка утримує без подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку);  
110. молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, завершила професійну підготовку та перепідготовку, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;      молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, завершила професійну підготовку або перепідготовку, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;  
111. особи передпенсійного віку (чоловіки після 58 років, жінки - 53 років);      особи передпенсійного віку (чоловіки після 58 років, жінки після 53 років);  
112. особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;      особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;  
113. інваліди, які не досягли встановленого законодавством пенсійного віку.      інваліди, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.  
114. 2. Для працевлаштування осіб, зазначених у частині першій цієї статті (крім інвалідів, які не досягли встановленого законодавством пенсійного віку), виконавчі органи місцевих рад за поданням місцевих державних адміністрацій та органів Державної служби зайнятості після проведення консультацій з організаціями роботодавців та профспілок встановлюють квоту робочих місць для підприємств, установ та організацій у таких розмірах:   -54- Кириленко В.А.
 У пункті 2 статті 15 вилучити слова "місцевих державних адміністрацій та".  		Враховано   2. Для працевлаштування осіб, зазначених у частині першій цієї статті (крім інвалідів, які не досягли встановленого законом пенсійного віку), виконавчі органи сільських, селищних, міських рад за поданням державної служби зайнятості після проведення консультацій з організаціями роботодавців та профспілками встановлюють квоту робочих місць. Квота робочих місць - норма робочих місць, у тому числі з гнучкою формою зайнятості (у відсотках до їх загальної кількості) для обов'язкового працевлаштування осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці. Для підприємств, установ та організацій квота встановлюється в таких розмірах:  
    -55- В'язівський В.М.
 У абзаці першому частини другої статті 15 речення після слів " (крім інвалідів, які не досягли встановленого законодавством пенсійного віку)" доповнити словами наступного змісту "виконавчі органи сільських, селищних, міських рад за поданням органів Державної служби зайнятості". У абзаці четвертому частини другої статті 15 речення перше після слів "відповідним рішенням" доповнити словами "виконавчих органів сільських, селищних, міських рад" У абзаці четвертому частини другої речення третє після слів "відповідного рішення" доповнити словами "виконавчих органів сільських, селищних, міських рад".  		Враховано    
    -56- Козаков І.В.
 Частину другу статті 15 доповнити абзацами наступного змісту: "Квота робочих місць - норма робочих місць, у тому числі з гнучкою формою зайнятості (у відсотках до їх загальної кількості) для обов'язкового працевлаштування осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці. Для підприємств, установ та організацій квота встановлюється в таких розмірах:".  		Враховано    
115. для підприємств, установ та організацій з чисельністю працівників від 20 до 50 осіб - у кількості одного робочого місця;      для підприємств, установ та організацій з чисельністю працівників від 20 до 50 осіб - у кількості одного робочого місця;  
116. для підприємств, установ та організацій з чисельністю працівників понад 50 осіб - до 2 відсотків загальної кількості робочих місць.   -57- Бірюк Л.В.
 Пропозиція: п.2 ст. 15 викласти в такій редакції "для підприємств, установ та організацій з чисельністю працівників понад 50 осіб - до 4 відсотків від загальної кількості робочих місць";  		Враховано   для підприємств, установ та організацій з чисельністю працівників понад 50 осіб - до 4 відсотків загальної кількості робочих місць.  
117. Встановлення квоти робочих місць для підприємств, установ та організацій з метою працевлаштування згідно із цією статтею оформлюється відповідним рішенням місцевих рад. При встановленні квоти робочих місць враховується чисельність працівників підприємства, установи чи організації, що належать до категорії громадян, зазначених у частині першій цієї статті, специфіка виробництва, потреба у спеціалістах відповідної категорії та можливість організації гнучкої форми зайнятості. У разі відсутності відповідного рішення місцевої ради щодо встановлення квоти на підприємства, установи та організації не поширюється зобов'язання щодо реалізації додаткових гарантій, визначених цією статтею, і щодо них не можуть бути застосовані санкції, відповідно до частини третьої цієї статті.      Встановлення для підприємств, установ та організацій квоти робочих місць для працевлаштування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оформлюється відповідним рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При встановленні квоти робочих місць враховується чисельність працівників підприємства, установи чи організації, що належать до категорії громадян, зазначених у частині першій цієї статті, специфіка виробництва, потреба у спеціалістах відповідної професії (спеціальності) та можливість організації гнучкої форми зайнятості. У разі відсутності відповідного рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо встановлення квоти на підприємства, установи та організації не поширюється зобов'язання щодо реалізації додаткових гарантій, визначених цією статтею, і щодо них не можуть бути застосовані санкції відповідно до частини третьої цієї статті.  
118. Порядок направлення на працевлаштування в межах встановленої відповідно до цієї статті квоти органами Державної служби зайнятості безробітних з числа осіб, зазначених в частині першій цієї статті, встановлюється відповідно до цього Закону спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.   -58- Козаков І.В.
 В останньому абзаці частини 2 статті 15 вилучити слова "відповідно до цього Закону"  		Враховано   Порядок направлення на працевлаштування в межах встановленої відповідно до цієї статті квоти органами державної служби зайнятості безробітних з числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.  
119. 3. У разі необґрунтованої відмови у прийомі на роботу за направленням центру зайнятості на робоче місце в межах встановленої для підприємства, установи чи організації квоти робочих місць громадян із числа зазначених у частині першій цієї статті категорій (крім інвалідів, які не досягли встановленого законодавством пенсійного віку) Державна служба зайнятості стягує з підприємств, установ та організацій штраф за кожну таку відмову у розмірі двох встановлених законодавством мінімальних заробітних плат. Загальна сума штрафів у разі відмови у прийомі на окреме робоче місце в межах квоти протягом календарного року не може перевищувати десяти встановлених законодавством мінімальних заробітних плат.      3. У разі необґрунтованої відмови у прийомі на роботу за направленням державної служби зайнятості на робоче місце в межах встановленої для підприємства, установи чи організації квоти робочих місць для працевлаштування осіб, зазначених у частині першій цієї статті (крім інвалідів, які не досягли встановленого законом пенсійного віку), орган державної служби зайнятості стягує з підприємства, установи, організації штраф за кожну таку відмову в розмірі двох встановлених законом мінімальних заробітних плат. Загальна сума штрафів у разі відмови в прийомі на окреме робоче місце в межах квоти протягом календарного року не може перевищувати десяти встановлених законом мінімальних заробітних плат.  
120. У разі несплати (або відмови від сплати) підприємством, установою чи організацією протягом місячного строку у добровільному порядку передбаченого цією статтею штрафу його стягнення провадиться відповідним органом Державної служби зайнятості в установленому законодавством порядку.      У разі несплати (або відмови від сплати) підприємством, установою чи організацією протягом місяця у добровільному порядку передбаченого цією статтею штрафу його стягнення провадиться відповідним органом державної служби зайнятості в установленому законом порядку.  
121. 4. Законодавством можуть передбачатися за рахунок державного бюджету гарантії зайнятості для працівників, вивільнюваних з підприємств у зв'язку із здійсненням заходів з поліпшення екологічної обстановки або внаслідок стихійного лиха, в тому числі особам, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.   -59- Козаков І.В.
 Частину 4 статті 15 - виключити.  		Враховано    
122. Стаття 16. Гарантії зайнятості для інвалідів      Стаття 14. Гарантії зайнятості для інвалідів  
123. 1. Держава гарантує інвалідам створення необхідних умов для зайнятості згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.      1. Держава гарантує інвалідам створення необхідних умов для зайнятості згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.  
124. 2. Право на працю інваліди можуть реалізувати шляхом започаткування власної справи, звернення безпосередньо до роботодавця, Державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів та інших організацій, посередників із працевлаштування, які сприяють інвалідам у реалізації цього права з урахуванням їх побажань, професійних знань і навичок, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії.   -60- Козаков І.В.
 Частину другу статті 16 викласти в такій редакції: "2. Право на працю інваліди можуть реалізувати шляхом зайняття підприємницькою діяльністю, самозайнятості, звернення безпосередньо до роботодавця, державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів та інших організацій, посередників із працевлаштування, які сприяють інвалідам у реалізації цього права з урахуванням їх побажань, професійних знань і навичок, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії.".  		Враховано   2. Право на працю інваліди можуть реалізувати шляхом зайняття підприємницькою діяльністю, самозайнятості, звернення безпосередньо до роботодавця, державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів та інших організацій, посередників із працевлаштування, які сприяють інвалідам у реалізації цього права з урахуванням їх побажань, професійних знань і навичок, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії.  
125. 3. Держава забезпечує надання гарантій зайнятості для інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".   -61- В'язівський В.М.
 У частині третій статті 16 слова "Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" замінити словом „законів України".  		Враховано   3. Держава забезпечує реалізацію гарантій зайнятості інвалідам відповідно до закону.  
126. Чисельність працюючих інвалідів враховується як виконання роботодавцем нормативу робочих місць, встановленої відповідно до зазначеного Закону.   -62- Козаков І.В.
 Абзац другий частини третьої статті 16 - виключити.  		Враховано    
127. 4. Державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні інвалідам шляхом безоплатного надання їм інформаційних та консультаційних послуг, проведення профорієнтаційної роботи, направлення на робочі місця, визначені нормативом для працевлаштування інвалідів, в тому числі інші робочі місця, де може застосовуватися праця інвалідів, в тому числі робочі місця, створені за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.      4. Державна служба зайнятості сприяє інвалідам у працевлаштуванні шляхом безоплатного надання інформаційних та консультаційних послуг, проведення профорієнтаційної роботи, направлення на робочі місця, передбачені нормативом робочих місць для працевлаштування інвалідів, також на інші робочі місця, де може застосовуватися праця інвалідів, у тому числі робочі місця, створені за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.  
128. 5. У разі коли для забезпечення зайнятості інваліда потрібна професійна освіта, така особа за згодою направляється на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та цього Закону.   -63- В'язівський В.М.
 Доповнити проект Закону статтею наступного змісту: "Гарантії зайнятості для сільського населення 1. Держава гарантує створення необхідних умов для забезпечення зайнятості сільського населення працездатного віку з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів або засобів виробництва. 2. Зайнятість сільського населення забезпечується шляхом: - створення умов ефективного використання природоресурсного потенціалу села; - стимулювання розвитку підприємництва на селі, в першу чергу, сімейного та фермерського бізнесу; - сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва, у тому числі сільського зеленого туризму; - надання гарантій, пільг та переваг передбачених законодавством; - економічного стимулювання роботодавців, що створюють робочі місця на селі; - реалізації заходів активної політики зайнятості, зокрема, розширення масштабів оплачуваних громадських робіт; - підвищення рівня знань сільського населення та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення фермерських або особистих селянських господарств в умовах ринкової економіки. 3. Державна служба зайнятості забезпечує для сільського населення, в тому числі віднесеного до категорії зайнятого населення: - можливість участі осіб працездатного віку в оплачуваних громадських роботах; - сприяння у працевлаштуванні; - надання послуг із професійної орієнтації; - надання інформаційно-консультаційних послуг, в тому числі з питань започаткування власної справи. 4. Роботодавцям надаються переваги в отриманні дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних із числа сільського населення, у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. 5. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, забезпечують: - створення умов до продуктивної зайнятості на селі на основі підвищення ефективності використання природоресурсного потенціалу ; - проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо започаткування і ведення підприємницької діяльності; - фінансування розробки й реалізації програм розвитку зеленого туризму; - створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності.  		Враховано   5. У разі якщо для забезпечення зайнятості інваліда потрібна професійна освіта, така особа за її згодою направляється на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та цього Закону. Стаття 15. Гарантії зайнятості для сільського населення 1. Держава гарантує створення необхідних умов для забезпечення зайнятості сільського населення працездатного віку з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів або засобів виробництва. 2. Зайнятість сільського населення забезпечується шляхом: створення умов ефективного використання природоресурсного потенціалу села; стимулювання розвитку підприємництва на селі, в першу чергу, сімейного та фермерського бізнесу; сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва, у тому числі сільського, зеленого туризму; надання гарантій, пільг та переваг, передбачених законодавством; економічного стимулювання роботодавців, що створюють робочі місця в сільській місцевості; реалізації заходів активної політики зайнятості; підвищення рівня знань сільського населення та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення фермерських або особистих селянських господарств в умовах ринкової економіки. 3. Державна служба зайнятості забезпечує для сільського населення, в тому числі віднесеного до категорії зайнятого населення: можливість участі осіб працездатного віку в оплачуваних громадських роботах; сприяння у працевлаштуванні; надання послуг із професійної орієнтації; надання інформаційно-консультаційних послуг, у тому числі з питань організації підприємницької діяльності. 4. Роботодавцям надаються переваги в отриманні дотацій для працевлаштування безробітних із числа сільського населення в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. 5. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, забезпечують: створення умов для продуктивної зайнятості сільського населення на основі підвищення ефективності використання природоресурсного потенціалу; проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо організації підприємницької діяльності; фінансування розробки та реалізації програм розвитку зеленого туризму; створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності.  
129. Стаття 17. Державна політика зайнятості   -64- Козаков І.В.
 Статтю 17 викласти в такій редакції та перенести її після статті 1: "Стаття 2. Державна політика зайнятості 1. Державна політика зайнятості - забезпечення державою захисту прав і свобод людини щодо права на працю, права на соціальний захист від безробіття, права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, вільного розвитку особистості, обрання нею видів діяльності та місця роботи, інтересів роботодавців щодо залучення працівників необхідної професії і кваліфікації, з метою досягнення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості. 2. Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах: пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації соціально-економічної політики держави; відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення, створення конкурентних переваг національного ринку праці; забезпечення рівних можливостей громадянам України у реалізації їх конституційного права на працю; ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття; співробітництва органів виконавчої влади, організацій роботодавців, їх об'єднань, та організацій профспілок і їх об'єднань на основі паритетності та рівності сторін соціального діалогу; пріоритетності норм міжнародних договорів України у сфері зайнятості населення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Метою державної політики зайнятості є створення умов для повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості громадян та зменшення безробіття. 4. Основними напрямами державної політики зайнятості є: сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективних та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності; сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці; підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва; сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійної освіти, забезпечення потреб працездатних осіб у професійній освіті і навчанні незалежно від віку з урахуванням вимог праці; посилення мотивації до легальної (зареєстрованої) продуктивної зайнятості; координація та контроль за діяльністю посередників із працевлаштування; підтримка осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; соціальна підтримка зареєстрованих безробітних з метою повернення їх до продуктивної зайнятості; захист національного ринку праці; забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном; сприяння розвитку системи колективно-договірного забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.".  		Враховано    
130. 1. Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах:       
131. пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;       
132. відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;   -65- В'язівський В.М.
 У абзаці третьому частини першої статті 17 після слів „зайнятості населення" доповнити словами „створення конкурентних переваг національного ринку праці". У частині 3 статті 17 після абзацу дев'ятого доповнити абзацом десятим наступного змісту: „захист національного ринку праці;".  		Враховано в статті 2   
133. забезпечення рівних можливостей громадянам, які проживають на території України, у реалізації їх конституційного права на працю;       
134. ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття;       
135. співробітництва Кабінету Міністрів України, об'єднань організацій роботодавців та всеукраїнських організацій профспілок і їх об'єднань на основі паритетності та рівності сторін соціального діалогу;       
136. пріоритетності норм міжнародних договорів України у сфері зайнятості населення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.       
137. 2. Метою державної політики зайнятості є створення умов для повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості та зменшення безробіття.       
138. 3. Основними напрямами державної політики зайнятості є:       
139. сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективних та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;       
140. сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці;       
141. підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва;       
142. сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійної освіти особистості упродовж усього життя з урахуванням потреб ринку праці;       
143. посилення мотивації до легальної (зареєстрованої) продуктивної зайнятості;       
144. координація та спрямування діяльності посередників із працевлаштування;   -66- Шибко В.Я.
 Абзац 6 частини третьої статті 17 викласти у такій редакції: "координація та контроль за діяльністю посередників із працевлаштування".  		Враховано в статті 2   
145. підтримка осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;       
146. соціальна підтримка безробітних, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, з метою повернення їх до продуктивної зайнятості;   -67- В'язівський В.М.
 У частині 3 статті 17 після абзацу дев'ятого доповнити абзацом десятим наступного змісту: „захист національного ринку праці;".  		Враховано в статті 2   
147. забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;       
148. сприяння розвитку системи колективно-договірного забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.       
149. Стаття 18. Управління у сфері зайнятості      Стаття 16. Управління у сфері зайнятості  
150. 1. Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень:   -68- Козаков І.В.
 Частину першу статті 16 викласти в такій редакції: "1. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень: забезпечує проведення державної політики зайнятості, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки населення, регулює міграційні процеси; вирішує питання державного управління у сфері зайнятості; вносить до Верховної Ради України погоджені з соціальними партнерами пропозиції щодо вдосконалення засад регулювання зайнятості; приймає нормативно-правові акти з питань зайнятості населення; здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері зайнятості.".  		Враховано   1. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень:  
151. визначає стратегію забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації державної соціально-економічної політики;      забезпечує проведення державної політики зайнятості, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки населення, регулює міграційні процеси;  
152. реалізує державну політику зайнятості відповідно до принципів, установлених цим Законом;      вирішує питання державного управління у сфері зайнятості;  
153. вносить до Верховної Ради України погоджені із соціальними партнерами пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання ринку праці;      вносить до Верховної Ради України погоджені з соціальними партнерами пропозиції щодо вдосконалення засад регулювання зайнятості;  
154. приймає нормативно-правові акти з питань зайнятості населення;      приймає нормативно-правові акти з питань зайнятості населення;  
155. організовує розроблення програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу як складових програм економічного та соціального розвитку країни, інших програм, пов'язаних з цими питаннями;       
156. забезпечує контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення.      здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері зайнятості.  
157. 2. Державна політика зайнятості у межах наданих повноважень реалізується:      2. Державна політика зайнятості в межах наданих повноважень реалізується:  
158. спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;      центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики;  
159. іншими центральними органами виконавчої влади;      іншими центральними органами виконавчої влади;  
160. Державною службою зайнятості;      державною службою зайнятості;  
161. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;      Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;  
162. районними (районними у містах Києві та Севастополі) державними адміністраціями;      районними, районними в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями;  
163. органами місцевого самоврядування;      органами місцевого самоврядування;  
164. об'єднаннями організацій роботодавців;      об'єднаннями організацій роботодавців;  
165. всеукраїнськими організаціями профспілок і їх об'єднаннями;      всеукраїнськими організаціями профспілок і їх об'єднаннями;  
166. недержавними підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які надають послуги на ринку праці.   -69- Козаков І.В.
 Останній абзац частини 16 викласти в такій редакції: "недержавними підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, професійної орієнтації.".  		Враховано   недержавними підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, професійної орієнтації.  
167. Стаття 19. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, інших центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики зайнятості      Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, інших центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики зайнятості  
168. 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який займається формуванням та реалізацією державної політики зайнятості, трудової міграції і соціального захисту населення від безробіття.   -70- Козаков І.В.
 Текст статті 17 викласти в такій редакції: "1. Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення та реалізації державної політики в сфері зайнятості, трудової міграції і соціального захисту населення від безробіття. 2. Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики: бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення від безробіття; розробляє і здійснює заходи, спрямовані на сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, запобігання безробіттю та забезпечення соціального захисту громадян, які тимчасово не працюють; забезпечує регулювання ринку праці, складає за результатами вивчення стану економічної активності населення прогнози розвитку ринку праці; здійснює координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язану із забезпеченням розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць з належними умовами та гідною оплатою праці; вживає заходів для підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили, бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо приведення освітніх послуг у відповідність з потребами ринку праці; здійснює заходи щодо регулювання зовнішньої трудової міграції через укладення двосторонніх міжнародних договорів (угод) про взаємне працевлаштування та соціальний захист громадян, ліцензування господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном. 3. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують розширення сфери застосування праці, ефективне використання робочої сили, запобігання масовим звільненням, належний професійно-кваліфікаційний рівень працівників, стан професійної освіти.".  		Враховано   1. Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення та реалізації державної політики у сфері зайнятості, трудової міграції і соціального захисту населення від безробіття.  
169. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики:      2. Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики:  
170. реалізує державну політику зайнятості, пов'язану із забезпеченням ефективного функціонування ринку праці;      бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення від безробіття;  
171. здійснює контроль за реалізацією державної політики зайнятості, додержанням вимог нормативно-правових актів у сфері зайнятості населення центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, роботодавцями та працівниками;      розробляє і здійснює заходи, спрямовані на сприяння повній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, запобігання безробіттю та забезпечення соціального захисту громадян, які тимчасово не працюють;  
172. реалізує державну політику у сфері трудової міграції;      забезпечує регулювання ринку праці, складає за результатами вивчення стану економічної активності населення прогнози розвитку ринку праці;  
173. співпрацює з об'єднаннями організацій роботодавців та всеукраїнськими організаціями профспілок і їх об'єднаннями, посередниками із працевлаштування з метою досягнення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості.      здійснює координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної із забезпеченням розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць з належними умовами та гідною оплатою праці; вживає заходів для підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили, бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо приведення освітніх послуг у відповідність з потребами ринку праці; здійснює заходи щодо регулювання зовнішньої трудової міграції через укладення двосторонніх міжнародних договорів (угод) про взаємне працевлаштування та соціальний захист громадян, ліцензування господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном.  
174. 3. Основними функціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є:       
175. розроблення проектів законів та інших нормативно-правових актів у сфері зайнятості, трудової міграції та соціального захисту від безробіття;       
176. розроблення проектів програм, пов'язаних із регулюванням зайнятості населення, та узгодження основних параметрів ринку праці з відповідними показниками соціально-економічного розвитку України;   -71- Самойлик К.С.
 У абзаці 3 частини третьої статті 19 після слів „зайнятості населення" доповнити словами „розвитку трудового потенціалу".  		Відхилено    
177. організація виконання програм, пов'язаних із регулюванням зайнятості населення, та контроль за їх виконанням;       
178. методичне забезпечення розроблення проектів територіальних (місцевих) програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу;       
179. проведення аналізу і прогнозування розвитку ринку праці;       
180. розроблення проектів міждержавних (міжурядових) договорів у сфері трудової міграції та координація діяльності з їх виконання;       
181. ліцензування діяльності у сфері надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном;       
182. керівництво та координація діяльності Державної служби зайнятості;       
183. координація діяльності у сфері захисту законних прав та інтересів працівників, професійної освіти, трудової міграції, діяльності роботодавців щодо створення робочих місць.       
184. Положенням про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, затвердженим в установленому законодавством порядку, можуть передбачатися інші функції.       
185. 4. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень несуть відповідальність за розширення сфери застосування праці, ефективне використання робочої сили, запобігання масовим звільненням, належний професійно-кваліфікаційний рівень працюючих, стан професійної освіти.      3. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують розширення сфери застосування праці, ефективне використання робочої сили, запобігання масовим звільненням, належний професійно-кваліфікаційний рівень працівників, стан професійної освіти тощо.  
186. Стаття 20. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної політики зайнятості   -72- Козаков І.В.
 Статтю 20 викласти в такій редакції: "Стаття 18. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в забезпеченні реалізації державної політики зайнятості 1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції: розробляють та організовують виконання перспективних та поточних програм у сфері зайнятості, заходи щодо розширення сфери застосування праці в регіоні та соціальної захищеності населення від безробіття; забезпечують реалізацію державних гарантії у сфері зайнятості; здійснюють заходи щодо запобігання масовому безробіттю та регулювання трудової міграції, у тому числі визначають доцільність використання в регіоні іноземної робочої сили; забезпечують організацію проведення оплачуваних громадських робіт; інформують відповідні центральні органи виконавчої влади та населення про стан і розвиток регіонального ринку праці, а також про виконання програм у сфері зайнятості та заходи щодо соціального захисту населення від безробіття. 2. Координація заходів щодо реалізації державної політики зайнятості на відповідних територіях покладається на орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення обласних, Київської і Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування."  		Враховано   Стаття 18. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в забезпеченні реалізації державної політики зайнятості  
187. 1. Реалізацію державної політики зайнятості на місцях здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні (районні у містах Києві та Севастополі) державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції:   -73- Бірюк Л.В.
 Доповнити частину 1 статті 20 абзацами: "здійснюють контроль за діяльністю у сфері надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном"; "визначають доцільність використання в регіоні іноземної робочої сили та видають роботодавцям дозволи на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору";  		Враховано частково   1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції:  
188. розробляють, організовують і несуть відповідальність за виконання програм економічного та соціального розвитку, забезпечуючи пріоритетність розвитку сфери зайнятості;   -74- Самойлик К.С.
 Абзац 2 частини першої статті 20 після слова „розробляють" доповнити словом „затверджують", після слів „сфери зайнятості" доповнити словами „та трудового потенціалу;".  		Відхилено   розробляють та організовують виконання перспективних і поточних програм у сфері зайнятості, заходи щодо розширення сфери застосування праці в регіоні та соціальної захищеності населення від безробіття;  
    -75- Козаков І.В.
 Абзац 2 частини першої статті 20 викласти в такій редакції: "розробляють та організовують виконання перспективних та поточних програм у сфері зайнятості, заходи щодо розширення сфери застосування праці в регіоні та соціальної захищеності населення від безробіття;".  		Враховано    
189. забезпечують державні гарантії у сфері зайнятості;      забезпечують реалізацію державних гарантії у сфері зайнятості;  
190. здійснюють заходи щодо запобігання масовому безробіттю;   -76- Червонописький С.В.
 Абзац 3 частини першої статті 20 після слів „масовому безробіттю" доповнити словами „та регулювання трудової міграції, в тому числі визначають доцільність використання в регіоні іноземної робочої сили;".  		Враховано   здійснюють заходи щодо запобігання масовому безробіттю та регулювання трудової міграції, у тому числі визначають доцільність використання в регіоні іноземної робочої сили;  
    -77- Бірюк Л.В.
 Абзац 3 частини першої статті 20 викласти в такій редакції „здійснюють заходи щодо запобігання масовому безробіттю та регулювання трудової міграції, в тому числі визначають доцільність використання в регіоні іноземної робочої сили;"  		Враховано    
191. здійснюють заходи щодо розширення сфери застосування праці в регіоні;      забезпечують організацію проведення оплачуваних громадських робіт;  
192. інформують центральні органи виконавчої влади та населення про стан і розвиток регіонального ринку праці.      інформують відповідні центральні органи виконавчої влади та населення про стан і розвиток регіонального ринку праці, а також про виконання програм у сфері зайнятості та заходи щодо соціального захисту населення від безробіття.  
193. 2. Координація заходів щодо реалізації державної політики зайнятості на місцях покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення обласних, Київської і Севастопольської міських, районних (районних у містах Києві та Севастополі) державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.      2. Координація заходів щодо реалізації державної політики зайнятості на відповідних територіях покладається на орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення обласних, Київської і Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування.  
194. 3. З метою реалізації державної політики зайнятості на місцях Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими, районними (районними у містах Києві та Севастополі) державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування забезпечується розроблення та виконання територіальних (місцевих) програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу як складових програм економічного та соціального розвитку регіонів.       
195. Стаття 21. Державна служба зайнятості      Стаття 19. Державна служба зайнятості  
196. 1. Державна служба зайнятості (далі - Служба зайнятості) є урядовим органом державного управління, що діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики і підпорядковується йому.   -78- Бондарчук І.М.
 Пункт перший статті 21 викласти в наступній редакції: "1. Діяльність державної служби зайнятості спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики." По всьому тексту законопроекту слова "Служба зайнятості" замінити словами "державна служба зайнятості".  		Враховано   1. Діяльність державної служби зайнятості спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.  
197. 2. На Службу зайнятості та її територіальні підрозділи згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" покладаються функції відповідної виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.      2. На державну службу зайнятості та її територіальні підрозділи згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" покладаються функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочих органів.  
198. 3. Фінансування діяльності Служби зайнятості здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також за рахунок коштів Державного бюджету України - за виконання нею функції реєстрації трудових договорів, укладених між працівниками і фізичними особами відповідно до законодавства, та покладених на неї інших функцій, не передбачених цим Законом.   -79- Кириленко В.А.
 У пункті 3 статті 21 після слів "за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття" поставити крапку, вилучивши подальший текст від слів "а також за рахунок коштів Державного бюджету України" до кінця абзацу.  		Відхилено   3. Фінансування діяльності державної служби зайнятості здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також за рахунок коштів Державного бюджету України в частині виконання функції реєстрації трудових договорів, укладених між працівниками і фізичними особами, та покладених на неї інших функцій, не передбачених цим Законом.  
199. 4. Положення про Службу зайнятості затверджується в установленому порядку.   -80- Бірюк Л.В.
 Враховуючи важливу роль Державної служби зайнятості в реалізації державної політики зайнятості пропонуємо детальну регламентацію діяльності віднести до повноважень Кабінету Міністрів України. У зв'язку з цим, пропонуємо в пункті 4 статті 21 законопроекту передбачити, що положення про Державну службу зайнятості затверджується Кабінетом Міністрів України;викласти в такій редакції: „4. Положення про Службу зайнятості затверджується Кабінетом Міністрів України."  		Враховано   4. Положення про державну службу зайнятості затверджується Кабінетом Міністрів України.  
200. 5. Регулювання правового становища працівників Служби зайнятості здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу".      5. Регулювання правового становища працівників державної служби зайнятості здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу".  
201. Стаття 22. Завдання та функції Служби зайнятості   -81- Козаков І.В.
 Статтю 22 викласти в такій редакції: "Стаття 20. Завдання та функції державної служби зайнятості 1. Основними завданнями державної служби зайнятості є: здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості населення та підтримка тимчасово непрацюючих громадян; надання особам, які до неї звертаються, соціальних послуг та здійснення матеріального забезпечення відповідно до цього Закону і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; надання роботодавцям за їх заявами послуг щодо добору працівників, у тому числі шляхом направлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікацій громадян, які звернулися до державної служби зайнятості з метою їх подальшого працевлаштування; здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. 2. Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань: створює банк даних про вільні робочі місця (вакансії) на підставі інформації роботодавців та посередників з працевлаштування, з використанням інформаційно-аналітичної системи забезпечує вільний доступ до цієї інформації особам, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, та сприяє роботодавцям у доборі працівників; веде облік осіб, які до неї звертаються за сприянням у працевлаштуванні, реєструє їх у встановленому порядку як безробітних, веде облік наданих їм послуг; здійснює у порядку, встановленому законодавством, збирання та опрацювання адміністративних даних, ведення та опрацювання статистичної звітності, які відображають стан ринку праці та зайнятості населення; встановлює єдині для всіх посередників із працевлаштування правила та процедури обміну інформацією про вакансії; організує співпрацю з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць; видає роботодавцям дозволи на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору; здійснює реєстрацію укладеного у письмовій формі трудового договору між працівником і фізичною особою; застосовує в порядку, встановленому законодавством, фінансові санкції та адміністративні штрафи до роботодавців, які порушили вимоги цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". На державну службу зайнятості можуть покладатися інші обов'язки, встановлені законодавством. 3. Державна служба зайнятості забезпечує конфіденційність інформації, одержаної від осіб, які звертаються з метою працевлаштування, та конфіденційність інформації роботодавців. 4. Послуги, що надаються державною службою зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, є безоплатними.  		Враховано   Стаття 20. Завдання та функції державної служби зайнятості  
202. 1. Основними завданнями Служби зайнятості є:      1. Основними завданнями державної служби зайнятості є:  
203. надання особам, які до неї звертаються, соціальних послуг та здійснення матеріального забезпечення відповідно до цього Закону і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";      здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості та підтримка тимчасово непрацюючих громадян; надання особам, які до неї звертаються, соціальних послуг та здійснення матеріального забезпечення відповідно до цього Закону і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";  
204. надання роботодавцям за їх заявами послуг щодо добору працівників, у тому числі шляхом професійної освіти, з числа громадян, які звернулися до Служби зайнятості з метою їх подальшого працевлаштування;      надання роботодавцям за їх заявами послуг щодо добору працівників, у тому числі шляхом направлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікацій громадян, які звернулися до державної служби зайнятості з метою їх подальшого працевлаштування;  
205. здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.      здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.  
206. 2. Служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань:      2. Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань:  
207. інформує населення та органи виконавчої влади про послуги, що нею надаються, та результати її діяльності;       
208. створює банк даних щодо пропонування робочої сили, про вільні робочі місця та вакантні посади на підставі інформації роботодавців та посередників з працевлаштування;   -82- Шибко В.Я.
 У пункті 2 частини другої статті 22 після слів "посередників з працевлаштування" доповнити словами "в тому числі за кордоном відповідно до міжнародних договорів".  		Відхилено   створює банк даних про вільні робочі місця (вакансії) на підставі інформації роботодавців та посередників з працевлаштування, з використанням інформаційно-аналітичної системи забезпечує вільний доступ до цієї інформації особам, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, та сприяє роботодавцям у доборі працівників;  
209. забезпечує особам, які до неї звертаються, вільний доступ до інформації щодо пропонування робочої сили, про вільні робочі місця, вакантні посади, умови праці та її оплату, юридичну адресу роботодавців;       
210. надає особам, які до неї звертаються, інформаційні і консультаційні послуги з питань сприяння у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи;   -83- Самойлик К.С.
 Абзац 5 частини другої статті 22 після слів „власної справи" доповнити словами „а також послуги з профорієнтації".  		Відхилено    
211. веде облік осіб, які до неї звертаються, реєструє їх у встановленому порядку як безробітних, веде облік наданих послуг;      веде облік осіб, які до неї звертаються за сприянням у працевлаштуванні, реєструє їх у встановленому порядку як безробітних, веде облік наданих їм послуг;  
212. здійснює підбір підходящої роботи та сприяє зареєстрованим безробітним у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи, в тому числі шляхом первинної професійної підготовки за робітничими професіями та післядипломної освіти;   -84- Самойлик К.С.
 Абзац 7 частини другої статті 22 після слів „професійної підготовки" доповнити словами „перепідготовки та підвищення кваліфікації".  		Відхилено    
213. здійснює у порядку, встановленому законодавством, збирання та опрацювання адміністративних даних, ведення та опрацювання статистичної звітності, які відображають стан ринку праці та зайнятості населення;      здійснює у порядку, встановленому законодавством, збирання та опрацювання адміністративних даних, ведення та опрацювання статистичної звітності, які відображають стан ринку праці та зайнятості населення;  
214. розвиває інформаційно-аналітичну систему Служби зайнятості;   -85- Кириленко В.А.
 З пункту 2 статті 22 вилучити слова "розвиває інформаційно-аналітичну систему Служби зайнятості;".  		Враховано    
    -86- Шибко В.Я.
 Абзац 9 частини 2 статті 22 викласти у такій редакції: „забезпечує функціонування інформаційно-аналітичної системи Служби зайнятості;".  		Відхилено    
215. встановлює єдині для усіх посередників із працевлаштування правила та процедури обміну інформацією про вакансії;      встановлює єдині для всіх посередників із працевлаштування правила та процедури обміну інформацією про вакансії;  
216. бере участь у розробленні та виконанні програм, пов'язаних із регулюванням зайнятості населення, територіальних (місцевих) програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу, інших програм соціального та економічного спрямування в межах своїх повноважень;   -87- Самойлик К.С.
 Доповнити частину другу статті 22 законопроекту після абзацу 11, абзацем наступного змісту: „організовує співпрацю з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць".  		Враховано   організує співпрацю з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць;  
217. бере участь у реалізації державної політики у сфері трудової міграції;       
218. видає роботодавцям дозволи на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору;      видає роботодавцям дозволи на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору;  
219. здійснює реєстрацію укладеного у письмовій формі трудового договору між працівником і фізичною особою - підприємцем;      здійснює реєстрацію укладеного у письмовій формі трудового договору між працівником і фізичною особою;  
220. застосовує у порядку, встановленому законодавством, фінансові санкції та адміністративні штрафи до роботодавців, які порушили вимоги цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".      застосовує в порядку, встановленому законодавством, фінансові санкції та адміністративні штрафи до роботодавців, які порушили вимоги цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".  
221. На Службу зайнятості можуть покладатися інші обов'язки, встановлені законодавством.      На державну службу зайнятості можуть покладатися інші обов'язки, встановлені законодавством.  
222. 3. Служба зайнятості забезпечує конфіденційність інформації, одержаної від осіб, які звертаються з метою працевлаштування, та конфіденційність інформації роботодавців.      3. Державна служба зайнятості забезпечує конфіденційність інформації, одержаної від осіб, які звертаються з метою працевлаштування, та конфіденційність інформації роботодавців.  
223. 4. Послуги, що надаються Службою зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, є безоплатними.      4. Послуги, що надаються державною службою зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, є безоплатними.  
224. Стаття 23. Недержавні підприємства, установи, організації та фізичні особи, які надають послуги на ринку праці   -88- Довгий Т.О.
 Статтю 23 викласти в такій редакції: Стаття 23. 1. Діяльність суб'єктів господарювання будь-яких форм власності, яка пов'язана з наданням послуг на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, регулюється цим Законом та іншими законами України. 2. Суб'єкти господарювання будь-яких форм власності, які надають послуги на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, мають право: надавати послуги громадянам у підборі робочих місць; надавати послуги роботодавцям відповідно до їх замовлень у доборі працівників. 3. Суб'єкти господарювання будь-яких форм власності, які надають послуги на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, отримують плату за надані послуги на підставі укладених відповідно до законодавства договорів про надання послуг. 4. Суб'єкти господарювання будь-яких форм власності, які надають послуги на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, зобов'язані: надавати правдиву інформацію про заявлені роботодавцями робочі місця в засобах масової інформації, включаючи рекламу; співпрацювати з державними установами та організаціями, об'єднаннями організацій роботодавців і всеукраїнськими організаціями профспілок та їх об'єднаннями; забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та конфіденційність комерційної інформації роботодавців. 5. У встановлених законом випадках невиконання суб'єктами господарювання будь-яких форм власності, які надають послуги на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, вимог законодавства при наданні послуг на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, може бути підставою для припинення зазначеного виду діяльності, для анулювання ліцензії на зазначений вид діяльності, для притягнення посадових осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законодавством.  		Враховано частково   Стаття 21. Суб'єкти господарювання, які надають послуги на ринку праці  
    -89- Козаков І.В.
 Текст статті 23 викласти в такій редакції: 1. Господарська діяльність суб'єктів господарювання всіх форм власності, пов'язана з наданням послуг на ринку праці, у тому числі з посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, регулюється цим Законом та іншими законами України. 2. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, мають право: надавати послуги громадянам у підборі робочих місць; надавати послуги роботодавцям відповідно до їх замовлень у доборі працівників. 3. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, отримують плату за надані послуги відповідно до законодавства. 4. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, зобов'язані: надавати достовірну інформацію про заявлені роботодавцями робочі місця в засобах масової інформації та рекламі, поширеній в інший спосіб; забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та конфіденційність комерційної інформації роботодавців. 5. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, співпрацюють з установами та організаціями, об'єднаннями організацій роботодавців і всеукраїнськими організаціями профспілок та їх об'єднаннями.  		Враховано    
225. 1. Діяльність недержавних підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців, яка пов'язана з наданням послуг на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, регулюється цим Законом та іншими законами України.   -90- Шибко В.Я.
 У частині першій статті 23 перед словами „діяльність недержавних підприємств" доповнити словом „господарська".  		Враховано   1. Господарська діяльність суб'єктів господарювання всіх форм власності, пов'язана з наданням послуг на ринку праці, у тому числі з посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, регулюється цим Законом та іншими законами України.  
226. 2. Недержавні підприємства, установи, організації та фізичні особи - підприємці, які надають послуги на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, мають право:      2. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, мають право:  
227. надавати послуги громадянам у підборі робочих місць;      надавати послуги громадянам у підборі робочих місць;  
228. надавати послуги роботодавцям відповідно до їх замовлень у доборі працівників.      надавати послуги роботодавцям відповідно до їх замовлень у доборі працівників.  
229. 3. Недержавні підприємства, установи, організації та фізичні особи - підприємці, які надають послуги на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, отримують плату за надані послуги відповідно до законодавства.      3. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, отримують плату за надані послуги відповідно до законодавства.  
230. 4. Недержавні підприємства, установи, організації та фізичні особи - підприємці, які надають послуги на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, зобов'язані:      4. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, зобов'язані:  
231. надавати правдиву інформацію про заявлені роботодавцями робочі місця в засобах масової інформації, включаючи рекламу;   -91- Козаков І.В.
 Абзац 2 частини четвертої статті 23 викласти в такій редакції: "надавати достовірну інформацію про заявлені роботодавцями робочі місця в засобах масової інформації та рекламі, поширеній в інший спосіб;".  		Враховано   надавати достовірну інформацію про заявлені роботодавцями робочі місця в засобах масової інформації та рекламі, поширеній в інший спосіб;  
232. співпрацювати з державними установами та організаціями, об'єднаннями організацій роботодавців і всеукраїнськими організаціями профспілок та їх об'єднаннями;       
233. забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та конфіденційність комерційної інформації роботодавців.      забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та конфіденційність комерційної інформації роботодавців. 5. Суб'єкти господарювання, що надають послуги на ринку праці, співпрацюють з установами та організаціями, об'єднаннями організацій роботодавців і всеукраїнськими організаціями профспілок та їх об'єднаннями.  
234. 5. Невиконання недержавним підприємством, установою, організацією, фізичною особою - підприємцем вимог законодавства при наданні послуг на ринку праці, в тому числі із посередництва у працевлаштуванні громадян за кордоном, є підставою для припинення зазначеного виду діяльності та притягнення посадових осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законодавством.   -92- Бондарчук І.М.
 Пункт п'ятий статті 23 викласти в наступній редакції: "5. Невиконання суб'єктами господарювання, що надають послуги на ринку праці, вимог законодавства при наданні зазначених послуг, є підставою для припинення зазначеного виду діяльності, анулювання ліцензії на зазначений вид діяльності, притягнення посадових осіб до відповідальності згідно із законом."  		Враховано   6. Невиконання суб'єктами господарювання, що надають послуги на ринку праці, вимог законодавства при наданні зазначених послуг є підставою для припинення зазначеного виду діяльності, анулювання ліцензії на зазначений вид діяльності, притягнення посадових осіб до відповідальності згідно із законом.  
235. Стаття 24. Територіальні (місцеві) програми зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу      Стаття 22. Територіальні програми зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу  
236. 1. Територіальні (місцеві) програми зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу є механізмом реалізації державної політики зайнятості населення в регіонах і складовими програм їх соціально-економічного розвитку.      1. Територіальні програми зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу є механізмом реалізації державної політики зайнятості населення в регіонах і складовими програм їх соціально-економічного розвитку.  
237. 2. Забезпечення розроблення та виконання територіальних (місцевих) програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (районні у містах Києві та Севастополі) державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.      2. Забезпечення розроблення та виконання територіальних програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу покладається на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.  
238. 3. У територіальних (місцевих) програмах зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу визначаються основні показники ринку праці та заходи, спрямовані на розширення сфери застосування праці шляхом створення нових робочих місць з урахуванням пріоритетності розвитку галузей (секторів) економіки регіону, приведення професійної освіти у відповідність з потребами економіки та ринку праці, збалансування попиту і пропонування робочої сили на регіональному ринку праці, підвищення якості робочої сили, соціальний захист безробітних, забезпечення додаткових гарантій зайнятості для громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.   -93- Козаков І.В.
 В частині третій статті 24 слова "професійної освіти" замінити на слова "освітніх послуг".  		Враховано   3. У територіальних програмах зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу визначаються основні показники ринку праці та заходи, спрямовані на розширення сфери застосування праці шляхом створення нових робочих місць з урахуванням пріоритетності розвитку галузей (секторів) економіки регіону, приведення освітніх послуг у відповідність з потребами економіки та ринку праці, збалансування попиту і пропонування робочої сили на регіональному ринку праці, підвищення якості робочої сили, а також на соціальний захист безробітних, забезпечення додаткових гарантій зайнятості для громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.  
239. Стаття 25. Фінансування заходів щодо сприяння зайнятості населення      Стаття 23. Фінансування заходів із сприяння зайнятості  
240. 1. Фінансування заходів щодо сприяння зайнятості населення здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інших джерел відповідно до законодавства.      1. Фінансування заходів із сприяння зайнятості здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та інших джерел відповідно до законодавства.  
241. Стаття 26. Участь роботодавців, організацій роботодавців та їх об'єднань у реалізації державної політики зайнятості      Стаття 24. Участь роботодавців, організацій роботодавців та їх об'єднань у реалізації державної політики зайнятості  
242. 1. Роботодавці беруть участь у реалізації державної політики зайнятості шляхом:      1. Роботодавці беруть участь у реалізації державної політики зайнятості шляхом:  
243. створення умов для реалізації громадянами конституційного права на працю;      створення умов для реалізації громадянами конституційного права на працю;  
244. додержання вимог законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.      додержання вимог законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.  
245. 2. Роботодавці зобов'язані:      2. Роботодавці зобов'язані:  
246. використовувати працю працівників лише за умови оформлення відносин відповідно до законодавства про працю або законодавства, яке регулює цивільно-правові відносини;   -94- Червонописький С.В.
 У абзаці 1 частини другої статті 26 слова „або законодавства, яке регулює цивільно-правові відносини" виключити.  		Враховано   використовувати працю працівників лише за умови оформлення відносин відповідно до законодавства про працю;  
247. забезпечувати ефективне використання праці працівників, постійно підвищувати рівень їх професійної кваліфікації відповідно до законодавства, угод, укладених на загальнодержавному, галузевому, територіальному рівні, положень колективних договорів;   -95- Бондарчук І.М.
 По тексту законопроекту слова "угод, укладених на загальнодержавному, галузевому, територіальному рівні, положень колективних договорів" замінити на слова "колективних договорів, угод".  		Враховано   забезпечувати ефективне використання праці працівників, постійно підвищувати рівень їх професійної кваліфікації відповідно до законодавства, колективних договорів, угод;  
248. забезпечувати виплату заробітної плати працівникам відповідно до законодавства, угод, укладених на загальнодержавному, галузевому, територіальному рівні, положень колективних договорів;      забезпечувати виплату заробітної плати працівникам відповідно до законодавства, колективних договорів, угод;  
249. створювати працівникам належні умови праці відповідно до законодавства, угод, укладених на загальнодержавному, галузевому, територіальному рівні, положень колективних договорів;      створювати працівникам належні умови праці відповідно до законодавства, колективних договорів, угод;  
250. приймати за направленням Служби зайнятості на роботу громадян, які належать до категорій, визначених частиною першою статті 15 цього Закону, на робочі місця в межах квоти, встановленої відповідно до частини другої статті 15 цього Закону;      приймати на роботу за направленням державної служби зайнятості осіб, зазначених у частині першій статті 13 цього Закону, на робочі місця в межах квоти, встановленої для підприємств, установ, організацій відповідно до частини другої статті 13 цього Закону;  
251. здійснювати заходи, передбачені угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому, територіальному рівні, та колективними договорами.      здійснювати інші заходи із сприяння зайнятості, передбачені колективними договорами, угодами.  
252. 3. Роботодавці подають Службі зайнятості дані про:      3. Роботодавці подають державній службі зайнятості дані про:  
253. наявність вільних робочих місць (вакансій), кількість незайнятих робочих місць, на які можуть бути направлені для працевлаштування особи, зазначені в частині першій статті 15 цього Закону (з обов'язковим зазначенням ідентифікаційного коду для роботодавця - юридичної особи або ідентифікаційного номера для роботодавця - фізичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);   -96- Козаков І.В.
 Абзац 2 частини третьої статті 26 викласти в такій редакції: "наявність вільних робочих місць (вакансій), в тому числі робочих місць, на які можуть бути працевлаштовані особи, зазначені в частині першій статті 13 цього Закону;".  		Враховано   наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі робочих місць, на які можуть бути працевлаштовані особи, зазначені в частині першій статті 13 цього Закону;  
254. прийнятих на роботу працівників, у тому числі на тимчасову роботу та на роботу за цивільно-правовою угодою;   -97- Червонописький С.В.
 У абзаці 2 частини третьої статті 26 слова „та роботу за цивільно-правовою угодою" вилучити.  		Враховано   прийняття на роботу працівників, у тому числі за строковим трудовим договором;  
255. іноземців та осіб без громадянства, які працюють за трудовим договором або за цивільно-правовою угодою, а також тих, що направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на основі контрактів, укладених між українським та іноземним суб'єктами господарської діяльності;   -98- Червонописький С.В.
 У абзаці 3 частини третьої статті 26 слова „та на роботу за цивільно-правовою угодою" виключити.  		Враховано   іноземців та осіб без громадянства, які працюють за трудовим договором, а також тих, що направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на основі контрактів, укладених між українським та іноземним суб'єктами господарювання;  
256. чисельність працівників (частково безробітних), які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з припиненням виробництва з незалежних від них причин;   -99- Червонописький С.В.
 У абзаці 4 частини третьої статті 26 слова „або за цивільно-правовою угодою" виключити.  		Враховано   чисельність працівників, які опинилися у стані часткового безробіття; фізичних осіб, включаючи іноземців та осіб без громадянства, які залучені до виконання робіт або надання послуг на підставах цивільно-правових договорів;  
    -100- Червонописький С.В.
 Доповнити частину 3 статті 26 абзацом наступного змісту: "фізичних осіб, включаючи іноземців та осіб без громадянства, які залучені до виконання в інтересах роботодавця робіт або надання послуг на підставах цивільно-правових угод (договорів)".  		Враховано    
    -101- Бондарчук І.М.
 Абзац 5 частини третьої статті 26 викласти в такій редакції: "чисельність працівників, які опинились у стані часткового безробіття;".  		Враховано    
257. причини відмови у працевлаштуванні громадян, направлених Службою зайнятості;      причини відмови у працевлаштуванні осіб, направлених державною службою зайнятості;  
258. застосування до підприємства, установи чи організації процедури банкрутства;      застосування до підприємства, установи чи організації процедури банкрутства;  
259. заплановане та фактичне вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.      заплановане та фактичне вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.  
260. Порядок подання зазначених адміністративних даних встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.      Порядок подання зазначених адміністративних даних встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.  
261. У разі порушення роботодавцем установленого порядку подання даних про прийнятих на роботу працівників (у тому числі на роботу за строковим трудовим договором та на роботу за цивільно-правовою угодою) та заплановане вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників) або у разі недостовірності таких даних Служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожне таке порушення у розмірі встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законодавством порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.   -102- Червонописький С.В.
 У абзаці 9 частини третьої статті 26 слова „та на роботу за цивільно-правовою угодою" виключити  		Враховано   У разі порушення роботодавцем установленого порядку подання даних про прийнятих на роботу працівників (у тому числі на роботу за строковим трудовим договором) та заплановане вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників) або у разі недостовірності таких даних, державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожне таке порушення у розмірі встановленої законом мінімальної заробітної плати. У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Суми стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.  
262. 4. Роботодавці зобов'язані завчасно, але не пізніше ніж за три місяці, інформувати первинні профспілкові організації про плановане вивільнення із зазначенням причин, строки його проведення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, а також проводити консультації з профспілками з питань здійснення заходів щодо запобігання вивільненню, пом'якшення його наслідків, зменшення чисельності вивільнюваних працівників.      4. Роботодавці зобов'язані завчасно, але не пізніше ніж за три місяці, інформувати первинні профспілкові організації про плановане вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, строки його проведення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, а також проводити консультації з профспілками з питань здійснення заходів щодо запобігання вивільненню, пом'якшення його наслідків, зменшення чисельності вивільнюваних працівників.  
263. 5. Роботодавці мають право:      5. Роботодавці мають право:  
264. проводити набір робочої сили відповідно до потреб виробництва;   -103- Червонописький С.В.
 Абзац 2 частини п'ятої статті 26 після слів „до потреби виробництва" доповнити словами „безпосередньо або через посередників із працевлаштування;".  		Враховано   проводити добір працівників безпосередньо або через посередників із працевлаштування;  
265. здійснювати професійне навчання робочої сили на виробництві відповідно до власних потреб;      здійснювати професійне навчання працівників відповідно до власних потреб;  
266. брати участь через представницькі органи роботодавців в управлінні Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;      брати участь через представницькі органи роботодавців в управлінні Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;  
267. взаємодіяти із Службою зайнятості у створенні банку вакансій та вільних робочих місць, сприяння працевлаштуванню безробітних;      взаємодіяти з державною службою зайнятості у створенні банку вільних робочих місць (вакансій), сприянні працевлаштуванню безробітних;  
268. використовувати працю іноземців та осіб без громадянства у порядку, визначеному законодавством;      використовувати працю іноземців та осіб без громадянства в порядку, визначеному законом;  
269. одержувати від Служби зайнятості безоплатно інформацію про чисельність та кваліфікаційний склад осіб, які звернулися до неї з метою працевлаштування, та послуги щодо підбору та направлення на працевлаштування незайнятого населення та осіб, зазначених у частині першій статті 15 цього Закону;   -104- Козаков І.В.
 Абзац 7 частини п'ятої статті 26 викласти в такій редакції: "одержувати від державної служби зайнятості безоплатно інформацію щодо пропозиції робочої сили, та послуги щодо підбору та направлення на працевлаштування незайнятого населення та осіб, зазначених у частині першій статті 13 цього Закону, а також інших осіб, які шукають роботу;".  		Враховано   одержувати від державної служби зайнятості безоплатно інформацію щодо пропозиції робочої сили, послуги щодо підбору і направлення на працевлаштування незайнятого населення та осіб, зазначених у частині першій статті 13 цього Закону, а також інших осіб, які шукають роботу;  
270. оскаржувати дії Служби зайнятості у порядку, визначеному законодавством;   -105- Козаков І.В.
 В абзаці 8 та 10 частини п'ятої статті 26 виключити слова "у порядку, визначеному законодавством".  		Враховано   оскаржувати дії державної служби зайнятості;  
271. брати участь у фінансуванні заходів щодо сприяння зайнятості населення відповідно до законодавства;   -106- Денісова Л.Л.
 Частину 5 статті 26 "Участь роботодавців, організацій роботодавців та їх об'єднань у реалізації державної політики зайнятості" щодо прав роботодавців доповнити наступним абзацом: "одержувати від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття дотацію на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірах та у порядку, визначеному законодавством;".  		Враховано частково   брати участь у фінансуванні заходів щодо сприяння зайнятості населення відповідно до законодавства;  
272. брати участь в організації та проведенні оплачуваних громадських робіт відповідно до законодавства.   -107- Козаков І.В.
 Доповнити частину п'яту статті 26 абзацом наступного змісту: "З метою визначення відповідності професійних знань, вмінь та навичок особи встановленим вимогам, роботодавець має право проводити тестування та співбесіди з претендентами на працевлаштування. Витрати, пов'язані з проведенням роботодавцем або за його дорученням іншою особою тестування і співбесід з претендентами на працевлаштування, здійснюються за рахунок коштів роботодавця (крім випадків, коли тестування та співбесіди проводяться державною службою зайнятості)".  		Враховано   брати участь в організації та проведенні оплачуваних громадських робіт; одержувати від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття дотацію для працевлаштування безробітних у розмірах та в порядку, визначених законодавством. З метою визначення відповідності професійних знань, вмінь та навичок особи встановленим вимогам роботодавець має право проводити тестування та співбесіди з претендентами на працевлаштування. Витрати, пов'язані з проведенням роботодавцем або за його дорученням іншою особою тестування і співбесід з претендентами на працевлаштування, здійснюються за рахунок коштів роботодавця (крім випадків, коли тестування та співбесіди проводяться державною службою зайнятості). 6. Роботодавцям забороняється: висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя; проводити тестування, ставити запитання на співбесідах, здійснювати інші заходи, що є дискримінаційними за будь-якою ознакою, визначеною цим Законом. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я можуть встановлюватися лише законодавством. Роботодавці або уповноважені ними особи, винні у порушенні вимог, зазначених у цій частині, сплачують до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.  
    -108- Червонописький С.В.
 Статтю 26 після частини п'ятої доповнити частиною такого змісту: „6. Роботодавцям забороняється: висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про їх цивільний стан, особисте життя чи сімейні плани; проведення тестування, формулювання запитань на співбесідах, здійснення інших заходів, що є дискримінаційними за будь-якою ознакою, визначеною цим Законом. Під час співбесіди є неприпустимими запитання, які стосуються захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного стану, майбутньої чи теперішньої вагітності, перебування на утриманні дітей чи недієздатних родичів. Роботодавці або уповноважені ними особи, винні у порушенні вимог цієї статті, сплачують до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виявлення порушення.".  		Враховано частково    
    -109- Бондарчук І.М.
 Статтю 26 після частини п'ятої доповнити частиною такого змісту: "Роботодавцям забороняється: висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про їх особисте життя; проводити тестування, ставити запитання на співбесідах, здійснювати інші заходи, що є дискримінаційними за будь-якою ознакою, визначеною цим Законом. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я можуть встановлюватися лише законодавством. Роботодавці або уповноважені ними особи, винні у порушенні вимог зазначених у цій частині, сплачують до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.".  		Враховано    
273. 6. Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь:      7. Організації роботодавців та їх об'єднання беруть участь:  
274. у формуванні та реалізації державної політики зайнятості, розробленні і виконанні державних, галузевих, територіальних (місцевих) та інших програм, спрямованих на забезпечення зайнятості населення, та оцінці результатів;   -110- Козаков І.В.
 Абзац 2 частини шостої статті 26 викласти в такій редакції: "у реалізації державної політики зайнятості, розробленні і виконанні державних, галузевих, територіальних та інших програм, спрямованих на забезпечення зайнятості населення, та оцінці їх результатів;" В абзаці третьому виключити слова "відповідно до законів".  		Враховано   у реалізації державної політики зайнятості, розробленні і виконанні державних, галузевих, територіальних та інших програм, спрямованих на забезпечення зайнятості населення, та оцінці їх результатів;  
275. в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законів;      в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття;  
276. у створенні та провадженні діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.      у створенні та провадженні діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.  
277. 7. Організації роботодавців вносять органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо зайнятості населення, які є обов'язковими для розгляду.      8. Організації роботодавців вносять органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо зайнятості населення, які є обов'язковими для розгляду.  
278. Стаття 27. Участь профспілок та їх об'єднань у забезпеченні зайнятості населення      Стаття 25. Участь профспілок та їх об'єднань у забезпеченні зайнятості населення  
279. 1. Права і повноваження профспілок, їх об'єднань щодо забезпечення зайнятості населення, захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються цим Законом, Законом України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", іншими нормативно-правовими актами, угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому, регіональному рівні, та колективними договорами.      1. Права і повноваження профспілок, їх об'єднань щодо забезпечення зайнятості населення, захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються цим Законом, Законом України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", іншими нормативно-правовими актами, колективними договорами, угодами.  
280. 2. Професійні спілки та їх об'єднання:      2. Професійні спілки та їх об'єднання:  
281. беруть участь у розробленні державної політики зайнятості;      беруть участь у розробленні державної політики зайнятості;  
282. беруть участь у розробленні та контролі за виконанням державних, галузевих, територіальних (місцевих) та інших програм, спрямованих на забезпечення зайнятості населення, нормативно-правових актів з питань зайнятості населення та трудової міграції;      беруть участь у розробленні та контролі за виконанням державних, галузевих, територіальних та інших програм, спрямованих на забезпечення зайнятості населення, нормативно-правових актів з питань зайнятості населення та трудової міграції;  
283. проводять спільні з роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування консультації з питань зайнятості населення;      проводять спільні з роботодавцями, їх організаціями, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування консультації з питань зайнятості населення;  
284. беруть участь у розробленні заходів щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту працівників, які вивільняються з підприємств, установ та організацій з ініціативи роботодавців;      беруть участь у розробленні заходів щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту працівників, які вивільняються з підприємств, установ та організацій з ініціативи роботодавців;  
285. здійснюють громадський контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення;      здійснюють громадський контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення;  
286. беруть участь у створенні та провадженні діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.      беруть участь у створенні та провадженні діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.  
287. 3. Профспілки та їх об'єднання як представники застрахованих осіб беруть участь в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законів.      3. Профспілки та їх об'єднання як представники застрахованих осіб беруть участь в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до закону.  
288. 4. Профспілки та їх об'єднання мають право вносити органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям та їх об'єднанням пропозиції щодо забезпечення зайнятості населення, в тому числі перенесення строків тимчасового припинення або скасування заходів, пов'язаних з вивільненням працівників, які є обов'язковими для розгляду.      4. Профспілки та їх об'єднання мають право вносити органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, організаціям роботодавців, їх об'єднанням пропозиції щодо забезпечення зайнятості населення, у тому числі перенесення строків тимчасового припинення або скасування заходів, пов'язаних з вивільненням працівників, які є обов'язковими для розгляду.  
289. Стаття 28. Координаційні комітети сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу      Стаття 26. Координаційні комітети сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу  
290. 1. Для підготовки узгоджених рішень щодо реалізації державної політики зайнятості та розвитку трудового потенціалу утворюються Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу і відповідні координаційні комітети на регіональному рівні з представників органів виконавчої влади, роботодавців або уповноважених ними органів, профспілок.      1. Для підготовки узгоджених рішень щодо реалізації державної політики зайнятості та розвитку трудового потенціалу утворюються Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу і відповідні координаційні комітети на регіональному рівні з представників органів виконавчої влади, роботодавців або уповноважених ними органів, профспілок.  
291. 2. Порядок формування координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу на загальнодержавному і регіональному рівні та організації їх діяльності визначаються положеннями про ці комітети, які затверджуються представленими в них сторонами.      2. Порядок формування координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу на державному і регіональному рівнях та організації їх діяльності визначаються положеннями про ці комітети, які затверджуються представленими в них сторонами.  
292. 3. До компетенції Українського координаційного комітету сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу належить:      3. До компетенції Українського координаційного комітету сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу належить:  
293. внесення на розгляд Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України пропозицій щодо реалізації державної політики зайнятості та соціального захисту від безробіття;   -111- Шибко В.Я.
 Абзац 2 частини 3 статті 28 після слів "Кабінету Міністрів України" доповнити словами: „ центральних та місцевих органів виконавчої влади ", а після слів "політики зайнятості" доповнити словами "зокрема, щодо підготовки робочої сили відповідно до потреб ринку праці".  		Враховано   внесення на розгляд Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади пропозицій щодо реалізації державної політики зайнятості;  
294. подання пропозицій щодо внесення змін до законодавства про зайнятість населення;      подання пропозицій щодо вдосконалення законодавства про зайнятість населення;  
295. узгодження проектів нормативно-правових актів з питань зайнятості населення та соціального захисту від безробіття;      узгодження проектів нормативно-правових актів з питань зайнятості населення та соціального захисту від безробіття;  
296. розгляд стану додержання вимог законодавства про зайнятість населення.      розгляд стану додержання вимог законодавства про зайнятість населення.  
297. 4. До компетенції регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу належить:      4. До компетенції регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу належить:  
298. внесення на розгляд обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій пропозицій щодо вдосконалення механізму регулювання регіонального ринку праці, зокрема встановлення квот робочих місць;   -112- Бондарчук І.М.
 В абзаці 2 частини четвертої статті 28 слова "зокрема встановлення квот робочих місць" - вилучити.  		Враховано   внесення на розгляд обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій пропозицій щодо вдосконалення механізму регулювання регіонального ринку праці;  
299. узгодження проектів територіальних (місцевих) програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу, аналіз стану їх виконання;   -113- Козаков І.В.
 У абзаці 3 частини четвертої статті 28 перед словами „узгодження проектів" доповнити словами „розгляд та".  		Враховано   узгодження проектів територіальних програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу, аналіз стану їх виконання;  
300. розроблення заходів щодо запобігання масовому вивільненню працівників;      розроблення заходів щодо запобігання масовому вивільненню працівників;  
301. внесення на розгляд Українського координаційного комітету сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу пропозицій щодо удосконалення законодавства про зайнятість населення.      внесення на розгляд Українського координаційного комітету сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу пропозицій щодо вдосконалення законодавства про зайнятість населення.  
302. Стаття 29. Професійна орієнтація      Стаття 27. Професійна орієнтація  
303. 1. Держава розробляє і реалізує політику у сфері професійної орієнтації населення для задоволення потреб ринку праці у працівниках відповідної професії та кваліфікації.   -114- Бондарчук І.М.
 Частини 1-3 статті 29 об'єднати та викласти в такій редакції: "1. Держава розробляє і реалізує політику у сфері професійної орієнтації населення для задоволення потреб ринку праці у працівниках відповідних професій та кваліфікацій шляхом професійного інформування, професійного консультування, професійного відбору, професійної адаптації. Професійна орієнтація населення спрямована на забезпечення свідомого вибору чи зміни особою виду трудової діяльності, професії з урахуванням її індивідуальних потреб та потреб ринку праці.".  		Враховано   1. Держава розробляє і реалізує політику у сфері професійної орієнтації населення для задоволення потреб ринку праці у працівниках відповідних професій та кваліфікацій шляхом професійного інформування, професійного консультування, професійного відбору, професійної адаптації.  
304. 2. Професійна орієнтація населення спрямована на забезпечення свідомого вибору чи зміни особою виду трудової діяльності, професії з урахуванням її індивідуальних потреб та потреб ринку праці.      Професійна орієнтація населення спрямована на забезпечення свідомого вибору чи зміни особою виду трудової діяльності, професії з урахуванням її індивідуальних потреб та потреб ринку праці.  
305. 3. Професійна орієнтація включає професійне інформування, професійне консультування, професійний відбір, професійну адаптацію.       
306. 4. Професійна орієнтація здійснюється соціально-психологічною службою системи освіти і науки, відповідними структурними підрозділами Служби зайнятості, недержавними установами та організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають послуги із професійної орієнтації, соціальними службами підприємств, установ та організацій різних форм власності і господарювання, а для інвалідів також реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями відповідно до законодавства України.      2. Професійна орієнтація здійснюється соціально-психологічною службою системи освіти і науки, відповідними структурними підрозділами державної служби зайнятості, недержавними установами та організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають послуги з професійної орієнтації, соціальними службами підприємств, установ та організацій всіх форм власності і господарювання, а для інвалідів також реабілітаційними установами, медико-соціальними експертними комісіями.  
307. Стаття 30. Професійна освіта населення   -115- Самойлик К.С.
 Назву статті 30 викласти у редакції: „30. Професійна освіта та професійне навчання населення"  		Враховано   Стаття 28. Професійна освіта та професійне навчання населення  
308. 1. Державна політика у сфері професійної освіти реалізується шляхом створення правових, економічних, соціальних та організаційних засад для здобуття громадянами професійних знань, умінь та навичок відповідно до потреб особистості та потреб ринку праці.   -116- Козаков І.В.
 Частину першу статті 30 викласти в такій редакції: "1.Право на професійну освіту відповідно до потреб особистості громадяни реалізують з урахуванням потреб ринку праці шляхом допрофесійної підготовки, первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у вищих, професійно-технічних навчальних закладах, закладах післядипломної освіти та на виробництві."  		Враховано   1. Право на професійну освіту відповідно до потреб особистості громадяни реалізують з урахуванням потреб ринку праці шляхом допрофесійної підготовки, первинної професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у вищих, професійно-технічних навчальних закладах, закладах післядипломної освіти та на виробництві.  
309. 2. Професійна освіта здобувається у вищих, професійно-технічних навчальних закладах та безпосередньо на виробництві.   -117- Довгий Т.О.
 У статті 30: Частину другу викласти в такій редакції: „2. Професійна освіта здобувається у вищих та середніх навчальних закладах всіх форм власності та безпосередньо на виробництві."  		Враховано частково   2. Система професійної освіти охоплює: молодь, яка проходить первинну професійну підготовку в навчальних закладах та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців; працівників, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації в процесі трудової діяльності; громадян, які шукають роботу і потребують професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.  
    -118- Козаков І.В.
 Частину другу статті 30 викласти в такій редакції: "2. Система професійної освіти охоплює: молодь, яка проходить первинну професійну підготовку в навчальних закладах та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців; працівників, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації в процесі трудової діяльності; громадян, які шукають роботу і потребують професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.".  		Враховано    
310. 3. Система професійної освіти охоплює:   -119- Козаков І.В.
 Частину третю статті 30 викласти в такій редакції: "3. Державна політика щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців та кваліфікованих робітників у навчальних закладах всіх форм власності та підпорядкування здійснюється через державне замовлення, сформоване відповідно до потреб економіки та ринку праці, економічне стимулювання навчальних закладів, які здійснюють підготовку кваліфікованих кадрів відповідно до потреб ринку праці, економічне стимулювання роботодавців, які здійснюють професійне навчання працівників на виробництві, реалізацію державних гарантій права громадян на вибір професії та виду діяльності.".  		Враховано   3. Державна політика щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців та кваліфікованих робітників у навчальних закладах всіх форм власності та підпорядкування здійснюється через державне замовлення, сформоване відповідно до потреб економіки та ринку праці, економічне стимулювання навчальних закладів, що здійснюють підготовку кваліфікованих кадрів відповідно до потреб ринку праці, економічне стимулювання роботодавців, які здійснюють професійне навчання працівників на виробництві, реалізацію державних гарантій права громадян на вибір професії та виду діяльності.  
311. молодь, яка проходить первинну професійну підготовку у навчальних закладах та інших установах, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників і фахівців;       
312. працівників, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації в процесі трудової діяльності;       
313. громадян, які шукають роботу і потребують професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.       
314. 4. Реалізація державної політики щодо підготовки фахівців та кваліфікованих робітників у навчальних закладах різних форм власності та підпорядкування здійснюється через державне замовлення відповідно до потреб економіки та ринку праці, економічне стимулювання навчальних закладів, які здійснюють підготовку кваліфікованих кадрів відповідно до потреб ринку праці, економічне стимулювання роботодавців, які здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників на виробництві.   -120- Самойлик К.С.
 У частині четвертій статті 30 слова "Реалізація державної політики щодо підготовки фахівців та кваліфікованих робітників" замінити на слова "Державна політика щодо підготовки фахівців та робітничих кадрів".  		Враховано частково   4. Порядок формування державного замовлення на підготовку фахівців та кваліфікованих робітників, роль центральних та місцевих органів виконавчої влади, роботодавців та навчальних закладів у формуванні та розміщенні державного замовлення визначається Кабінетом Міністрів України.  
    -121- Козаков І.В.
 Частину четверту статті 30 викласти в такій редакції: "4. Порядок формування державного замовлення на підготовку фахівців та кваліфікованих робітників, роль центральних та місцевих органів виконавчої влади, роботодавців та навчальних закладів у формуванні та розміщенні державного замовлення визначається Кабінетом Міністрів України."  		Враховано    
315. 5. Державне замовлення на підготовку робітничих кадрів та фахівців з вищою освітою формується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики відповідно до потреб ринку праці на підставі подання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки (іншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади) і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.   -122- Королевська Н.Ю.
 Доповнити частину п'яту статті ЗО законопроекту абзацем такого змісту: „Роль центральних та місцевих органів виконавчої влади, роботодавців та навчальних закладів у формуванні та розміщенні держзамовлення визначається законодавством України."  		Відхилено   5. Професійне навчання (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації) здійснюється з метою здобуття особою кваліфікації або приведення її рівня у відповідність до вимог виробництва (роботодавця) для ефективного виконання виробничих функцій і завдань та забезпечення зайнятості населення.  
    -123- Шибко В.Я.
 Частину 5 статті 30 доповнити абзацами 1 та 3 такого змісту: Абзац перший: "Державне замовлення на підготовку фахівців та робітничих кадрів має бути зорієнтоване на формування інтелектуального потенціалу держави, задоволення поточної та перспективної потреби економіки у кваліфікованій робочій силі.". Абзац третій: "Роль центральних та місцевих органів виконавчої влади, роботодавців та навчальних закладів у формуванні та розміщенні державного замовлення визначається законодавством України."  		Враховано частково    
    -124- Козаков І.В.
 Частину п'яту статті 30 викласти в такій редакції: "5. Професійне навчання (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації) здійснюється з метою здобуття особою кваліфікації або приведення її рівня у відповідність до вимог виробництва (роботодавця) для ефективного виконання виробничих функцій і завдань та забезпечення зайнятості населення."  		Враховано    
316. 6. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників у процесі трудової діяльності здійснюється роботодавцем з метою постійного удосконалення їх професійних знань, умінь та навичок відповідно до вимог виробництва.   -125- Самойлик К.С.
 частину шосту означеної статті викласти у такій редакції: „Професійне навчання є складовою професійної освіти населення. Професійне навчання (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників у процесі діяльності) здійснюються з метою здобуття працівником кваліфікації та (або) приведення рівня кваліфікації працівника за певною професією у відповідність до вимог виробництва (роботодавця), а також постійного удосконалення працівником професійних знань, умінь та навичок."  		Враховано частково    
317. Стаття 31. Створення робочих місць      Стаття 29. Створення робочих місць  
318. 1. Створені робочі місця повинні задовольняти інтереси:      1. Створення робочих місць здійснюється з метою задоволення інтересів:  
319. працівників - стосовно можливості одержати роботу, заробітну плату, мати безпечні умови праці;      працівників - стосовно можливості одержати роботу, заробітну плату, мати безпечні умови праці;  
320. роботодавців - стосовно розвитку виробництва та одержання доходу;      роботодавців - стосовно розвитку виробництва продукції (послуг) та одержання доходу;  
321. держави - стосовно розв'язання соціальних проблем та забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.      держави - стосовно розв'язання соціальних завдань та забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.  
322. 2. Пріоритетні напрями створення робочих місць визначаються шляхом розроблення та виконання відповідних програм економічного та соціального розвитку, територіальних (місцевих) програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.      2. Пріоритетні напрями створення робочих місць визначаються шляхом розроблення та виконання відповідних програм економічного та соціального розвитку, територіальних програм зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу.  
323. 3. Заходи щодо створення робочих місць узгоджуються з бюджетною, інвестиційною, кредитно-фінансовою, податковою політикою держави і спрямовуються на стимулювання роботодавців та інших суб'єктів господарської діяльності до створення робочих місць.      3. Заходи щодо створення робочих місць узгоджуються з бюджетною, інвестиційною, кредитно-фінансовою, податковою політикою держави і спрямовуються на стимулювання роботодавців та інших суб'єктів господарювання до створення робочих місць.  
324. 4. Створення робочих місць здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів, інших джерел фінансування згідно із законодавством.   -126- Королевська Н.Ю.
 Доповнити частину четверту статті 31 законопроекту абзацем такого змісту: „Роботодавцям, які створюють місця у сільській місцевості, надаються переваги в отриманні дотацій на створення нових робочих місць для працевлаштування безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття."  		Враховано   4. Створення робочих місць здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів, інших джерел фінансування згідно із законодавством. Роботодавцям, які створюють робочі місця у сільській місцевості, надаються переваги в отриманні дотацій для працевлаштування безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.  
325. 5. Створення нових або адаптування (переобладнання) діючих робочих місць для осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та інвалідів здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів, коштів Фонду соціального захисту інвалідів, інших джерел фінансування згідно із законодавством.      5. Створення нових або адаптування (переобладнання) існуючих робочих місць для осіб, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та інвалідів здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів, коштів Фонду соціального захисту інвалідів, інших джерел фінансування згідно із законодавством.  
326. Стаття 32. Зайнятість за трудовим договором   -127- Бондарчук І.М.
 Статтю 32 виключити  		Враховано    
327. 1. Працівник реалізує право на працю шляхом укладення трудового договору з роботодавцем відповідно до Кодексу законів про працю України.       
328. 2. Умови використання праці працівників встановлюються у трудовому договорі з додержанням гарантій, визначених законодавством, угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому, регіональному рівні, та колективними договорами.       
329. 3. За порушення вимог законодавства роботодавці несуть відповідальність згідно із законом.   -128- Довгий Т.О.
 У статті 32: Частину третю викласти в такій редакції: „3. За порушення вимог законодавства про працю і умов трудового договору роботодавці і працівники несуть відповідальність згідно із законом".  		Відхилено    
330. Стаття 33. Зайняття підприємницькою діяльністю   -129- Бондарчук І.М.
 Статтю 33 виключити  		Враховано    
331. 1. Зайняття підприємницькою діяльністю є засобом реалізації права особи на працю шляхом самостійного забезпечення себе роботою.       
332. Відносини у сфері підприємницької діяльності регулюються Господарським та Цивільним кодексами України.       
333. 2. Особи, зайняті підприємницькою діяльністю відповідно до законодавства самостійно визначають умови праці та несуть відповідальність за її кінцеві результати.       
334. 3. Особи, зайняті підприємницькою діяльністю, мають право на добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття та соціальний захист від безробіття відповідно до закону за умови сплати страховику страхових внесків.   -130- Довгий Т.О.
 Статтю 33 викласти в такій редакції: „Стаття 33. Зайняття підприємницькою діяльністю фізичною особою-підприємцем 1. Зайняття підприємницькою діяльністю фізичною особою-підприємцем здійснюється після відповідної державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" і є засобом реалізації права особи на працю шляхом самостійного забезпечення себе роботою. 2. Фізичні особи-підприємці відповідно до законодавства самостійно визначають умови своєї власної праці та несуть відповідальність за її кінцеві результати. 3. Фізичні особи-підприємці мають право на добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття та соціальний захист від безробіття відповідно до закону за умови сплати страховику страхових внесків."  		Відхилено    
335. Стаття 34. Сприяння зайнятості та соціальний захист громадян України, які працюють за її межами   -131- Козаков І.В.
 Назву статті 34 викласти в такій редакції: "Стаття 30. Сприяння у працевлаштуванні за кордоном. Соціальний захист громадян України, які працюють за кордоном".  		Враховано   Стаття 30. Сприяння у працевлаштуванні за кордоном. Соціальний захист громадян України, які працюють за кордоном  
    -132- Червонописький С.В.
 По тексту статті 34 вилучити слово "платні".  		Враховано    
336. 1. Регулювання тимчасового перебування громадян України за її межами з метою зайняття трудовою діяльністю здійснюється відповідно до міжнародних договорів України, сторонами яких є Україна та країни, де провадять трудову діяльність громадяни України.   -133- Шибко В.Я.
 Частину 1 статті 34 викласти у наступній редакції: "1.Регулювання тимчасового перебування громадян України за її межами з метою зайняття трудовою діяльністю здійснюється відповідно до законодавства України та законодавства країни працевлаштування, міжнародних договорів, сторонами яких є Україна."  		Враховано   1. Регулювання тимчасового перебування громадян України за кордоном з метою зайняття трудовою діяльністю здійснюється відповідно до законодавства України та країни працевлаштування, міжнародних договорів, стороною яких є Україна.  
337. 2. Громадяни України з метою працевлаштування за її межами можуть звернутися до суб'єктів господарської діяльності, що надають платні послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Зазначені громадяни мають право на одержання послуг та соціальний захист відповідно до законодавства України.   -134- Козаков І.В.
 Частину другу та третю статті 34 викласти в такій редакції: "2. З метою працевлаштування за кордоном громадяни України можуть звернутися до суб'єктів господарювання, що надають послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном. Суб'єкти господарювання можуть надавати послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном лише на підставі ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики відповідно до закону. страхових випадків.". Послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном надаються відповідно до заявок іноземних роботодавців щодо вільних робочих місць (вакантних посад), можливостей та умов працевлаштування. 3. Громадяни України, які в період трудової діяльності за кордоном брали участь у соціальному страхуванні, в тому числі пенсійному, відповідно до законодавства України, мають право на соціальний захист у разі настання відповідних  		Враховано   2. З метою працевлаштування за кордоном громадяни України можуть звернутися до суб'єктів господарювання, що надають послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном.  
338. Суб'єкти господарської діяльності можуть надавати платні послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном лише на підставі ліцензії, виданої відповідно до законодавства спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.      Суб'єкти господарювання можуть надавати послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном лише на підставі ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики відповідно до закону.  
339. Платні послуги із посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном надаються відповідно до заявок іноземних роботодавців щодо вільних робочих місць, вакантних посад, можливостей та умов працевлаштування за межами України.      Послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном надаються відповідно до заявок іноземних роботодавців щодо вільних робочих місць (вакантних посад), можливостей та умов працевлаштування.  
340. 3. Громадяни України, які в період трудової діяльності за межами України брали участь у соціальному страхуванні, в тому числі пенсійному, відповідно до законодавства України, мають право на соціальний захист у разі настання відповідних страхових випадків та на пенсійне забезпечення.   -135- Шибко В.Я.
 Доповнити статтю 34 частинами такого змісту: "Відносини між суб'єктами господарювання - посередниками із працевлаштування за кордоном та іноземними роботодавцями оформлюються відповідною угодою (зовнішньоекономічними договорами, контрактами). Відносини між особою, яка звернулася за наданням послуг із посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктом господарювання регламентуються договором, в якому передбачаються права, обов'язки та відповідальність сторін. Суб'єкт господарювання не має права стягувати з клієнта будь-які види попередніх оплат до укладення клієнтом трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем. Посередник зобовязаний проінформувати клієнта про можливість та умови участі у соціальному, в тому числі пенсійному страхуванні, в період трудової діяльності за межами України.".  		Враховано частково   3. Відносини між суб'єктом господарювання, який надає в Україні послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном (далі - український посередник), та іноземним суб'єктом господарювання (роботодавцем або посередником із працевлаштування, які мають відповідно до законодавства країни місцезнаходження дозволи або ліцензії) оформлюються зовнішньоекономічним договором (контрактом) про надання посередницьких послуг відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". 4. Відносини між особою, яка з метою пошуку роботи за кордоном звернулася до українського посередника, регулюються договором про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, в якому передбачаються права, обов'язки та відповідальність сторін, у тому числі за достовірність наданої інформації. 5. Український посередник не має права стягувати будь-які види попередніх оплат до укладення клієнтом трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем. 6. Український посередник зобов'язаний у письмовій формі поінформувати особу про можливість та умови участі в соціальному, у тому числі пенсійному, страхуванні в період трудової діяльності за кордоном. 7. Громадяни України, які в період трудової діяльності за кордоном брали участь у соціальному страхуванні, у тому числі пенсійному, відповідно до законодавства України мають право на соціальний захист у разі настання відповідних страхових випадків.  
    -136- Козаков І.В.
 Доповнити статтю 34 частинами такого змісту: "4. Відносини між суб'єктом господарювання, який надає в Україні послуги із посередництва у працевлаштуванні за кордоном (далі - український посередник), та іноземним суб'єктом господарювання (роботодавцем або посередником із працевлаштування, які мають відповідно до законодавства країни місцезнаходження дозволи або ліцензії) оформлюються зовнішньоекономічним договором (контрактом) про надання посередницьких послуг відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". 5. Відносини між особою, яка з метою пошуку роботи за кордоном звернулася до українського посередника, регулюються договором про надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, в якому передбачаються права, обов'язки та відповідальність сторін, в тому числі за достовірність наданої інформації. 6. Український посередник не має права стягувати будь-які види попередніх оплат до укладення клієнтом трудового договору (контракту) з іноземним роботодавцем. 7. Український посередник зобов'язаний у письмовій формі проінформувати особу про можливість та умови участі у соціальному, в тому числі пенсійному, страхуванні в період трудової діяльності за кордоном."  		Враховано    
341. Стаття 35. Використання в Україні праці іноземців та осіб без громадянства      Стаття 31. Використання в Україні праці іноземців та осіб без громадянства  
342. 1. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні або яким надано статус біженця в Україні чи які одержали дозвіл на імміграцію і залишилися в Україні на постійне проживання, мають право на трудову діяльність на умовах трудового договору, іншу трудову діяльність на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. При цьому іноземці та особи без громадянства мають такі ж права та обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції, законів України чи міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.   -137- Козаков І.В.
 Статтю 35 викласти в такій редакції" "1. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні або яким надано статус біженця в Україні чи які одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на трудову діяльність на умовах трудового договору, іншу трудову діяльність на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.". 2. Роботодавці в Україні мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства (крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті) на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземця та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України. 4. У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. 5. Іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності відповідно до законодавства. 6. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язано з належністю до громадянства України.".  		Враховано   1. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні або яким надано статус біженця в Україні чи які одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на трудову діяльність на умовах трудового договору, іншу трудову діяльність на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.  
343. 2. Роботодавці в Україні мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства (крім категорій осіб, визначених частиною першою цієї статті) на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю в установленому порядку Службою зайнятості дозволу на працевлаштування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.      2. Роботодавці в Україні мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства (крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті) на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземця та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.  
344. Порядок видачі, продовження дії та анулювання Службою зайнятості дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору визначається Кабінетом Міністрів України.      3. Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.  
345. У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на працевлаштування або порушення роботодавцем встановленого порядку одержання дозволу Служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу або за кожне таке порушення у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.      4. У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.  
346. У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законодавством порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.      У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.  
347. 3. Іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні підприємницькою діяльністю, зокрема інвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими передбаченими законодавством її видами, лише за умови реєстрації в органах виконавчої влади відповідно до законодавства.      5. Іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності відповідно до законодавства.  
348. 4. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.      6. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язано з належністю до громадянства України.  
349. Стаття 36. Регулювання масового вивільнення з ініціативи роботодавця      Стаття 32. Регулювання масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця  
350. 1. Масовим (крім випадків ліквідації підприємств) вважається одноразове вивільнення з ініціативи роботодавця:   -138- Кириленко В.А.
 З пункту 1 статті 36 вилучити слова " (крім випадків ліквідації підприємств)".  		Враховано    
    -139- Козаков І.В.
 Частину першу та другу об'єднати і викласти в такій редакції: "1. Критерії, за якими вивільнення працівників вважається масовим, встановлюються угодами, укладеними на державному, галузевому та регіональному рівнях.".  		Враховано    
351. 10 і більше працівників на підприємствах, в установах та організаціях з чисельністю до 100 працівників включно;       
352. понад 10 відсотків працівників на підприємствах, в установах та організаціях з чисельністю від 101 до 300 працівників включно;       
353. 30 і більше працівників на підприємствах, в установах та організаціях з чисельністю понад 300 працівників;       
354. понад 30 відсотків працівників на підприємствах, в установах та організаціях з чисельністю від 500 працюючих.       
355. 2. Угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні, а також колективними договорами можуть встановлюватися інші (нижчі) критерії масового вивільнення.      1. Критерії, за якими вивільнення працівників вважається масовим, встановлюються угодами, укладеними на державному, галузевому та регіональному рівнях.  
356. 3. Розроблення заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу і роботодавців.      2. Розроблення заходів щодо забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за участю координаційних комітетів сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу і роботодавців.  
357. 4. У разі неможливості забезпечення зайнятості працівників, які підлягають вивільненню, координаційні комітети сприяння зайнятості населення та розвитку трудового потенціалу можуть звертатися до відповідних органів виконавчої влади з рекомендаціями щодо зупинення масових вивільнень.   -140- Королевська Н.Ю.
 Частину четверту статті 36 вилучити.  		Враховано    
358. 5. Масове вивільнення, яке може спричинити різке зростання рівня безробіття в регіоні чи на відповідній території, визнається кризовим. У цих випадках для вжиття запобіжних заходів утворюються спеціальні комісії, статус яких визначається Кабінетом Міністрів України.   -141- Козаков І.В.
 Частину п'яту статті 36 викласти в такій редакції: "Масове вивільнення працівників, яке може спричинити різке зростання рівня безробіття в регіоні чи на відповідній території, визнається кризовим. Для вжиття запобіжних заходів при кризовому вивільненні працівників можуть утворюватися спеціальні комісії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.".  		Враховано   3. Масове вивільнення працівників, яке може спричинити різке зростання рівня безробіття в регіоні чи на відповідній території, визнається кризовим. Для вжиття запобіжних заходів при кризовому вивільненні працівників можуть утворюватися спеціальні комісії у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
359. Стаття 37. Державні гарантії соціального захисту від безробіття       
360. 1. Реалізація державних гарантій соціального захисту від безробіття забезпечується шляхом:       
361. загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;       
362. добровільної участі громадян у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття;       
363. надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці;       
364. надання додаткових гарантій для окремих категорій населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;       
365. надання гарантій для інвалідів.       
366. Стаття 38. Порядок і умови визнання осіб безробітними      Стаття 33. Порядок і умови визнання осіб безробітними  
367. 1. Безробітні - це особи віком 15 - 70 років, які відповідають таким умовам визнання їх безробітними:   -142- Шаманов В.В.
 У частині 1 статті 38 слова "особи віком 15-70 років" замінити словами "працездатні особи віком 16-75 років зареєстровані і Службі зайнятості..." і далі за текстом  		Відхилено   1. Безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які відповідають таким умовам:  
368. не мають роботи (незайняті);      не мають роботи (незайняті);  
369. шукають роботу або прагнуть організувати власну справу;      шукають роботу або прагнуть займатися підприємницькою діяльністю;  
370. готові приступити до підходящої роботи.      готові приступити до підходящої роботи.  
371. 2. Зареєстровані безробітні - особи працездатного віку, які відповідають вимогам частини першої цієї статті, звернулися і зареєстровані у Службі зайнятості та визнані безробітними в установленому порядку. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли встановленого законодавством пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.   -143- Червонописький С.В.
 Абзац 1 частини другої статті 38 після слів „працездатного віку" доповнити словами „ (від 16 років і до досягнення встановленого законодавством пенсійного віку або до отримання право на пенсію, в тому числі на пільгових умовах)", після слів „відповідають вимогам" доповнити словами „абзаців 2-4".  		Враховано   2. Зареєстровані безробітні - особи працездатного віку (від 16 років і до досягнення встановленого законом пенсійного віку або до отримання права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах), які відповідають вимогам абзаців другого - четвертого частини першої цієї статті та зареєстровані безробітними у державній службі зайнятості в установленому порядку. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли встановленого законом пенсійного віку, не працюють та зареєстровані в державній службі зайнятості.  
    -144- Шаманов В.В.
 Частину 2 статті 38 доповнити наступним реченням: "Рішення про визнання особи, яка була зареєстрована як безробітна, приймається Службою зайнятості за місцем її проживання не пізніше 10 днів з моменту реєстрації."  		Відхилено    
    -145- Бондарчук І.М.
 В частині другій статті 38 слова "та зареєстровані як такі, що шукають роботу" замінити словами "та зареєстровані в державній службі зайнятості".  		Враховано    
372. Реєстрація особи безробітною здійснюється Службою зайнятості за місцем її проживання в день звернення за умови наявності паспорта, трудової книжки, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (для застрахованих осіб) або документів, що їх замінюють, а також документів, які підтверджують освіту, професійно-кваліфікаційний рівень, присвоєний ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, а у разі потреби - довідки встановленої форми про середню заробітну плату за визначений період. Особи, які раніше не працювали, реєструються без подання трудової книжки та свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Інваліди подають також рекомендації медико-соціальної експертної комісії.   -146- Шаманов В.В.
 Статтю 38 доповнити наступним реченням: "Особа, яка в установленому порядку не визнана безробітною, набуває права на повторне звернення до служби зайнятості для визнання такою за два тижні."  		Відхилено   Реєстрація особи безробітною здійснюється державною службою зайнятості за місцем проживання в день звернення за умови наявності паспорта, трудової книжки, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (для застрахованих осіб) або документів, що їх замінюють, довідки з ідентифікаційним номером, документів, які підтверджують професійно-кваліфікаційний рівень, а в разі потреби - довідки встановленого зразка про середню заробітну плату за визначений період. Особи, які раніше не працювали, реєструються без подання трудової книжки та свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Інваліди подають також рекомендації медико-соціальної експертної комісії.  
    -147- Шаманов В.В.
 Частину 2 пункту 2 статті 38 доповнити наступним реченням: "Особа визначається безробітною з дня пред'явлення вказаних документів."  		Відхилено    
    -148- Козаков І.В.
 Частину другу та четверту викласти в такій редакції, видаливши частину третю: "2. Зареєстровані безробітні - особи працездатного віку (від 16 років і до досягнення встановленого законом пенсійного віку або до отримання права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах), які відповідають вимогам абзаців другого - четвертого частини першої цієї статті, та зареєстровані у державній службі зайнятості безробітними в установленому порядку. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли встановленого законом пенсійного віку, не працюють та зареєстровані в державній службі зайнятості. Реєстрація особи безробітною здійснюється державною службою зайнятості за місцем проживання в день звернення за умови наявності паспорта, трудової книжки, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (для застрахованих осіб) або документів, що їх замінюють, довідки з ідентифікаційним номером, документів, які підтверджують професійно-кваліфікаційний рівень, а в разі потреби - довідки встановленого зразка про середню заробітну плату за визначений період. Особи, які раніше не працювали, реєструються без подання трудової книжки та свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Інваліди подають також рекомендації медико-соціальної експертної комісії. Особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, повинні пред'явити паспорт з відміткою про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. 3. Порядок реєстрації, перереєстрації, ведення обліку та зняття з обліку безробітних встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.".  		Враховано    
373. Особи, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, в установленому порядку повинні пред'явити паспорт з відміткою про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.      Особи, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, повинні пред'явити паспорт з відміткою про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.  
374. 3. Безробітні, в тому числі особи молодші та старші за працездатний вік, які шукають роботу самостійно, є незареєстрованими безробітними.       
375. 4. Порядок реєстрації, перереєстрації, ведення обліку та зняття з обліку безробітних встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.   -149- Шаманов В.В.
 Статтю 38 доповнити наступними пунктами: Не можуть бути визнані безробітними такі громадяни: - що відбувають покарання за вироком суду у вигляді виправних робіт, арешту, обмеження свободи, позбавлення волі або довічного ув'язнення; - що проходять примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії; - документи, що представили, свідомо містять помилкові відомості, про відсутність роботи і заробітку, а також інші достовірні дані, для реєстрації їх безробітними."  		Відхилено   3. Порядок реєстрації, перереєстрації, ведення обліку та зняття з обліку безробітних встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.  
376. Стаття 39. Права, обов'язки та відповідальність зареєстрованих безробітних      Стаття 34. Права, обов'язки та відповідальність зареєстрованих безробітних  
377. 1. Зареєстровані безробітні мають право на:   -150- Козаков І.В.
 Частину першу статті 39 викласти в такій редакції: "1. Зареєстровані безробітні мають право на: 1) одержання від державної служби зайнятості: інформації про свої права та обов'язки як безробітного, обов'язки державних органів, у тому числі державної служби зайнятості щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту від безробіття; консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою вибору виду діяльності (професії) та працевлаштування; відомостей, які містяться в банку даних зазначеної державної служби зайнятості про особу, та забезпечення їх конфіденційності; 2) участь в оплачуваних громадських роботах; 3) оскарження дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи, у тому числі до суду.".  		Враховано   1. Зареєстровані безробітні мають право на:  
378. 1) одержання від Служби зайнятості:      1) одержання від державної служби зайнятості:  
379. інформації про свої права та обов'язки як безробітного, обов'язки державних органів, у тому числі Служби зайнятості щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту від безробіття;      інформації про свої права та обов'язки як безробітного, обов'язки державних органів, у тому числі державної служби зайнятості щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту від безробіття;  
380. консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою вибору сфери діяльності (професії) та працевлаштування;      консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою вибору виду діяльності (професії) та працевлаштування;  
381. відомостей про себе, які містяться в банку даних зазначеної Служби, та забезпечення їх конфіденційності;      відомостей, які містяться в банку даних зазначеної державної служби зайнятості про особу, та забезпечення їх конфіденційності;  
382. консультаційної допомоги щодо самостійного пошуку роботи;       
383. послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;       
384. 2) участь в оплачуваних громадських роботах;      2) участь в оплачуваних громадських роботах;  
385. 3) оскарження дій або бездіяльності органів Служби зайнятості та їх посадових осіб, інших державних установ та організацій, у тому числі шляхом звернення до суду.      3) оскарження дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи, у тому числі до суду.  
386. 2. Зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".      2. Зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".  
387. 3. Зареєстровані безробітні зобов'язані:      3. Зареєстровані безробітні зобов'язані:  
388. 1) проходити перереєстрацію в Службі зайнятості один раз на тридцять календарних днів;      1) проходити перереєстрацію в державній службі зайнятості один раз на тридцять календарних днів;  
389. 2) інформувати Службу зайнятості про зміну обставин (тимчасову зайнятість, зміну місця проживання тощо), які впливають на прийняття рішення щодо надання соціальних послуг та призначення матеріального забезпечення;      2) інформувати державну службу зайнятості про зміну обставин (тимчасову зайнятість, зміну місця проживання тощо), які впливають на прийняття рішення щодо надання соціальних послуг та призначення матеріального забезпечення;  
390. 3) виконувати письмові рекомендації Служби зайнятості щодо засобів і методів пошуку роботи.      3) виконувати письмові рекомендації державної служби зайнятості щодо засобів і методів пошуку роботи.  
391. 4. Зареєстровані безробітні несуть відповідальність за достовірність поданих даних та документів, на підставі яких приймалися рішення щодо їх реєстрації та перереєстрації.      4. Зареєстровані безробітні несуть відповідальність за достовірність поданих даних та документів, на підставі яких приймалися рішення щодо їх реєстрації та перереєстрації.  
392. Стаття 40. Зняття зареєстрованих безробітних з обліку у Службі зайнятості      Стаття 35. Зняття зареєстрованих безробітних з обліку в державній службі зайнятості  
393. 1. Зареєстровані безробітні знімаються з обліку у Службі зайнятості у разі:   -151- Козаков І.В.
 Частину першу статті 40 викласти в такій редакції: "1. Зареєстровані безробітні знімаються з обліку в державній службі зайнятості у разі: 1) набуття статусу зайнятої особи відповідно до статті 4 цього Закону; 2) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від її послуг; 3) зміни місця реєстрації проживання; 4) відмови без поважних причин від двох пропозицій підходящої роботи, а для безробітних, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності), від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки (здобуття освіти) за направленням державної служби зайнятості; 5) відмови без поважних причин від підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням державної служби зайнятості; 6) припинення без поважних причин професійного навчання за направленням державної служби зайнятості; 7) невідвідування без поважних причин відповідного органу державної служби зайнятості впродовж трьох днів з дати призначення перереєстрації; 8) встановлення факту подання особою завідомо недостовірних даних та документів, на підставі яких приймалося рішення щодо її реєстрації та перереєстрації; 9) встановлення уповноваженими органами факту виконання безробітним оплачуваної роботи (послуг), у тому числі тимчасової, у юридичних чи фізичних осіб; 10) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення за рішення суду на примусове лікування до лікувально-трудового профілакторію; 11) вступу до навчального закладу на навчання за денною формою; 12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 13) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку або отримання права на пенсію; 14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шести років; 15) смерті безробітного.".  		Враховано   1. Зареєстровані безробітні знімаються з обліку в державній службі зайнятості у разі:  
394. 1) набуття статусу зайнятої особи відповідно до статті 3 цього Закону;      1) набуття статусу зайнятої особи відповідно до статті 4 цього Закону;  
395. 2) подання до Служби зайнятості письмової заяви про відмову від її послуг;      2) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від її послуг;  
396. 3) зміни місця проживання;      3) зміни реєстрації місця проживання;  
397. 4) дворазової відмови від підходящої роботи, а для безробітних, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності), - дворазової відмови від проходження (здобуття) професійної освіти за направленням Служби зайнятості;   -152- Кириленко В.А.
 У підпункті 4 пункту 1 статті 40 після слів "дворазової відмови" додати слова "без поважних причин".  		Враховано   4) відмови без поважних причин від двох пропозицій підходящої роботи, а для безробітних, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності), від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки (здобуття освіти) за направленням державної служби зайнятості;  
398. 5) відмови від підходящої роботи за професією (спеціальністю), здобутою за направленням Служби зайнятості;   -153- Кириленко В.А.
 У підпункті 5 пункту 1 статті 40 після слова "відмови" додати слова "без поважних причин".  		Враховано   5) відмови без поважних причин від підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням державної служби зайнятості;  
399. 6) переривання без поважних причин навчання за направленням Служби зайнятості;      6) припинення без поважних причин професійного навчання за направленням державної служби зайнятості;  
400. 7) невідвідування без поважних причин відповідного органу Служби зайнятості впродовж трьох днів з дати призначення перереєстрації;      7) невідвідування без поважних причин відповідного органу державної служби зайнятості впродовж трьох днів з дати призначення перереєстрації;  
401. 8) встановлення факту подання особою завідомо недостовірних даних та документів, на підставі яких приймалося рішення щодо її реєстрації та перереєстрації;      8) встановлення факту подання особою завідомо недостовірних даних та документів, на підставі яких приймалося рішення щодо її реєстрації та перереєстрації;  
402. 9) встановлення уповноваженими органами у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, факту виконання безробітним оплачуваної роботи (послуг), у тому числі тимчасової, у юридичних чи фізичних осіб;      9) встановлення уповноваженими органами факту виконання безробітним оплачуваної роботи (послуг), у тому числі тимчасової, у юридичних чи фізичних осіб;  
403. 10) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;      10) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення за рішенням суду на примусове лікування до лікувально-трудового профілакторію;  
404. 11) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;       
405. 12) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;      11) вступу до навчального закладу на навчання за денною формою;  
406. 13) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;      12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;  
407. 14) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку;      13) досягнення встановленого законом пенсійного віку або отримання права на пенсію;  
408. 15) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шести років;      14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шести років;  
409. 16) смерті безробітного.      15) смерті безробітного.  
410. 2. У разі зняття з обліку відповідно до пунктів 4 - 9 частини першої цієї статті зареєстрований безробітний має право на реєстрацію у Службі зайнятості як безробітний не раніше, ніж через 90 календарних днів з дати зняття з обліку.      2. У разі зняття з обліку відповідно до пунктів 4 - 9 частини першої цієї статті зареєстрований безробітний має право на реєстрацію у державній службі зайнятості як безробітний не раніше ніж через 90 календарних днів з дати зняття з обліку.  
411. 3. Зареєстровані безробітні, які письмово повідомили Службу зайнятості про оформлення тимчасової зайнятості тривалістю не більше одного місяця, з обліку не знімаються за умови виконання ними протягом цього періоду письмових рекомендацій Служби зайнятості щодо засобів і методів пошуку роботи.      3. Зареєстровані безробітні, які письмово повідомили державну службу зайнятості про тимчасову зайнятість тривалістю не більше одного місяця, з обліку не знімаються за умови виконання ними протягом цього періоду письмових рекомендацій державної служби зайнятості щодо засобів і методів пошуку роботи.  
412. Стаття 41. Підходяща робота      Стаття 36. Підходяща робота  
413. 1. Для осіб, які втратили роботу і заробіток (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає їх освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, з урахуванням її середнього рівня, що склався у відповідній сфері економічної діяльності у регіоні за минулий місяць.      1. Для осіб, які втратили роботу і заробітну плату (трудовий дохід), підходящою вважається робота, що відповідає їхній освіті, професії (спеціальності), кваліфікації, доступності послуг транспортного обслуговування, встановленій рішеннями місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який громадянин мав за попереднім місцем роботи, з урахуванням її середнього рівня, що склався у відповідній сфері економічної діяльності у регіоні за минулий місяць.  
414. 2. При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж особи за професією, її попередня діяльність, вік, досвід, а також стан ринку праці.   -154- --.д.ЧервонописькийС.В. (Реєстр.картка №401) У частині другій статті 41 слова „трудовий стаж особи за професією, її попередня діяльність" замінити словами „попередня діяльність особи, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація,".  Враховано   2. При пропонуванні підходящої роботи враховуються попередня діяльність особи, тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, вік, досвід, а також стан ринку праці.  
415. 3. Для осіб, які вперше шукають роботу і не мають професії, підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, у тому числі безпосередньо на робочому місці у роботодавця, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, - робота за професією, яку вони мали за останнім місцем роботи, або перепідготовка за новою професією (спеціальністю) за направленням Служби зайнятості.      3. Для осіб, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, у тому числі безпосередньо на робочому місці у роботодавця, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, - робота за професією, яку вони мали за останнім місцем роботи, або робота, що потребує попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням державної служби зайнятості.  
416. Для осіб віком до 18 років, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою є робота, виконання якої потребує попередньої професійної освіти за направленням Служби зайнятості.   -155- Козаков І.В.
 Абзац 2 частини третьої статті 41 - виключити.  		Враховано    
417. 4. Для осіб, які працювали не за основною професією понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці у цій професії.      4. Для осіб, які працювали не за основною професією понад 12 місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем роботи, а робота за основною професією може бути підходящою за умови попереднього підвищення кваліфікації з урахуванням потреби ринку праці у спеціалістах цієї професії.  
418. 5. У разі неможливості надання особі роботи за професією протягом шести місяців підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей, стану здоров'я громадянина і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці у цій професії.      5. У разі неможливості надання особі роботи за професією протягом шести місяців підходящою вважається робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для неї видів навчання та потреби ринку праці у спеціалістах цієї професії.  
419. 6. У разі зміни особою професії за направленням Служби зайнятості підходящою вважається робота як за новою, так і за попередньою професією за останнім місцем роботи.      6. У разі зміни особою професії за направленням державної служби зайнятості підходящою вважається робота і за новою, і за попередньою професією за останнім місцем роботи.  
420. 7. Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їх професійних навичок і знань та з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та побажань інваліда.   -156- Бондарчук І.М.
 Частину 7 статті 41 викласти в такій редакції: "7. Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.".  		Враховано   7. Підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.  
421. 8. Для осіб (крім осіб передпенсійного віку), які перебувають на обліку як безробітні понад 12 місяців, підходящою роботою вважається участь в оплачуваних громадських роботах за умови, що рівень оплати праці на запропонованій роботі не нижчий за встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати.   -157- Козаков І.В.
 Статтю 41 доповнити пунктом 9 такого змісту та виключити абзац другий частини третьої: "9. Для осіб, які до настання безробіття понад 6 місяців були зайняті в особистому селянському господарстві, підходящою вважається робота за наявною у них професією (професіями), в тому числі, якщо умовою їх працевлаштування є підвищення кваліфікації за цією професією. У разі неможливості надання такій особі роботи за наявною у неї професією, підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки з урахуванням потреб ринку праці. У разі відсутності у такої особи професії, підходящою роботою для неї вважається робота за аналогічним видом діяльності з урахуванням наявних навичок, знань та вмінь."  		Враховано   8. Для осіб (крім осіб передпенсійного віку), які перебувають на обліку як безробітні більш як 12 місяців, підходящою роботою вважається участь в оплачуваних громадських роботах за умови, що рівень оплати праці на запропонованій роботі не нижчий за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати. 9. Для осіб, які до настання безробіття понад 6 місяців були зайняті в особистому селянському господарстві, підходящою вважається робота за наявною у них професією (професіями), в тому числі якщо умовою їх працевлаштування є підвищення кваліфікації за цією професією. У разі неможливості надання такій особі роботи за наявною у неї професією, підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки з урахуванням потреб ринку праці. У разі відсутності у такої особи професії підходящою роботою для неї вважається робота за аналогічним видом діяльності з урахуванням наявних навичок, знань та умінь.  
422. 9. Підходящою не може вважатися робота, якщо:   -158- Шаманов В.В.
 Статтю 41 пункт 9 доповнити наступним реченням: "відмова від запропонованої роботи обґрунтована поважними особистими причинами або сімейними обставинами;"  		Відхилено   10. Підходящою не може вважатися робота, якщо:  
423. вона пов'язана із зміною місця проживання особи без її згоди;      вона пов'язана із зміною місця проживання особи без її згоди;  
424. місце роботи розташоване за межами доступності послуг транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради;      місце роботи розташоване за межами доступності послуг транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради;  
425. умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та про охорону праці;      умови праці не відповідають правилам і нормам, встановленим законодавством про працю та про охорону праці;  
426. на запропонованому місці роботи заробітна плата нижча за встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати або не забезпечуються гарантії щодо своєчасності її виплати;      на запропонованому місці роботи заробітна плата нижча за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати або не забезпечуються гарантії щодо своєчасності її виплати;  
427. умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я особи, підтвердженому довідкою медичної установи.      умови праці на запропонованому місці роботи не відповідають стану здоров'я особи, підтвердженому медичною довідкою.  
428. Стаття 42. Професійна орієнтація осіб, які звернулися до Служби зайнятості      Стаття 37. Професійна орієнтація осіб, які звернулися до державної служби зайнятості  
429. 1. Послуги з професійної орієнтації осіб, які звернулися до Служби зайнятості, включають професійне інформування, професійне консультування, професійний відбір і надаються на безоплатній основі.   -159- Козаков І.В.
 Статтю 42 викласти в такій редакції: "1. Послуги з професійної орієнтації осіб, які звернулися до державної служби зайнятості надаються на безоплатній основі. 2. Послуги з професійної орієнтації передбачають: - надання інформації про професії та спеціальності, що мають попит на ринку праці, зміст професій, можливості професійної освіти і навчання, працевлаштування, основні положення законодавства про зайнятість, види забезпечення і соціальні послуги, які надаються державною службою зайнятості, та умови їх надання; - надання допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності з урахуванням здібностей, професійної підготовки осіб та потреб ринку праці. Послуги з професійного інформування надаються шляхом забезпечення вільного доступу до джерел інформування та допомоги фахівців державної служби зайнятості. 3. Професійний відбір зареєстрованих безробітних здійснюється за їх згодою державною службою зайнятості на замовлення роботодавців для працевлаштування на вільні робочі місця (вакансії).".  		Враховано   1. Послуги з професійної орієнтації осіб, які звернулися до державної служби зайнятості надаються на безоплатній основі.  
430. 2. Професійне інформування передбачає надання відомостей про стан ринку праці, зміст професій, професійну освіту, перспективи у працевлаштуванні, основні положення законодавства про зайнятість, види забезпечення і соціальні послуги, які надаються Службою зайнятості, та умови їх надання. Послуги з професійного інформування надаються шляхом забезпечення вільного доступу до джерел інформування та допомоги фахівців Служби зайнятості.      Послуги з професійної орієнтації передбачають: - надання інформації про професії та спеціальності, що мають попит на ринку праці, зміст професій, можливості професійної освіти і навчання, працевлаштування, основні положення законодавства про зайнятість, види забезпечення і соціальні послуги, які надаються державною службою зайнятості, та умови їх надання; - надання допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності з урахуванням здібностей, професійної підготовки осіб та потреб ринку праці.  
431. 3. Професійне консультування проводиться з метою надання допомоги у виборі або зміні професії чи виду зайнятості з урахуванням здібностей, нахилів, професійної підготовки осіб та потреб ринку праці.      Послуги з професійного інформування надаються шляхом забезпечення вільного доступу до джерел інформування та допомоги фахівців державної служби зайнятості.  
432. 4. Професійний відбір зареєстрованих безробітних здійснюється за їх згодою Службою зайнятості на замовлення роботодавців для працевлаштування на вакантні посади та вільні робочі місця.      3. Професійний відбір зареєстрованих безробітних здійснюється за їх згодою державною службою зайнятості на замовлення роботодавців для працевлаштування на вільні робочі місця (вакансії).  
433. Стаття 43. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних   -160- Козаков І.В.
 Статтю 43 виключити.  		Враховано    
434. 1. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних є одним з видів соціальних послуг, орієнтованих на забезпечення зайнятості населення, що надаються за направленням Служби зайнятості.       
435. 2. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних здійснюється для підвищення рівня їх конкурентоспроможності з метою подальшого працевлаштування з урахуванням потреб регіонального ринку праці у працівниках певних професій (спеціальностей).       
436. 3. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних здійснюється у разі неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у особи необхідного рівня професійної кваліфікації; необхідності змінити професію у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професійним навичкам особи; втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією (спеціальністю); пошуку роботи вперше і відсутності професії; необхідності підібрати підходящу роботу інваліду відповідно до наявних у нього професійних знань і навичок, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням його побажань.       
437. 4. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних здійснюється у навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях згідно з укладеними договорами за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів роботодавців, інших джерел згідно із законодавством.       
438. Стаття 44. Оплачувані громадські роботи      Стаття 38. Оплачувані громадські роботи  
439. 1. Оплачувані громадські роботи - це загальнодоступні види робіт, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість, відповідати потребам громади та регіону і сприяти їх соціальному розвитку.   -161- Козаков І.В.
 Частину першу та другу статті 44 викласти в такій редакції: "1. Оплачувані громадські роботи - загальнодоступні види робіт, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу. 2. Оплачувані громадські роботи організовуються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевих рад, іншими замовниками цих робіт, визначеними на конкурсній основі, за участю державної служби зайнятості, виходячи із соціально-економічних пріоритетів, визначених державними та територіальними програмами зайнятості населення, іншими цільовими програмами та актами Кабінету Міністрів України. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість, відповідати потребам громади та регіону і сприяти їх соціальному розвитку.".  		Враховано   1. Оплачувані громадські роботи - загальнодоступні види робіт, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу.  
440. 2. Оплачувані громадські роботи організовуються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевих рад, іншими замовниками цих робіт, визначеними на конкурсній основі, за участю Служби зайнятості виходячи із соціально-економічних потреб розвитку регіону та держави в цілому та відповідно до пріоритетів, визначених державними та територіальними (місцевими) програмами зайнятості населення, іншими цільовими програмами та відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.      2. Оплачувані громадські роботи організовуються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевих рад, іншими замовниками цих робіт, визначеними на конкурсній основі, за участю державної служби зайнятості, виходячи з соціально-економічних пріоритетів, визначених державними та територіальними програмами зайнятості населення, іншими цільовими програмами та актами Кабінету Міністрів України. Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільно корисну спрямованість, відповідати потребам громади та регіону і сприяти їх соціальному розвитку.  
441. 3. Участь в оплачуваних громадських роботах є добровільною. З особами, які бажають брати участь у таких роботах, укладається трудовий договір строком до шести місяців з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання працевлаштування цих осіб на підходящу роботу. Переважне право на укладення трудового договору про участь в оплачуваних громадських роботах надається особам, які зареєстровані у Службі зайнятості як безробітні.      3. Участь в оплачуваних громадських роботах є добровільною. З особами, які бажають брати участь у таких роботах, укладається трудовий договір строком до шести місяців з правом його продовження за погодженням сторін до працевлаштування цих осіб на підходящу роботу. Переважне право на укладення трудового договору про участь в оплачуваних громадських роботах надається зареєстрованим безробітним.  
442. 4. Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу відповідно до тарифів на аналогічні види робіт і не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством.      4. Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу відповідно до тарифів на аналогічні види робіт і не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом.  
443. 5. На осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншими нормативно-правовими актами.      5. На осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю, про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, іншими нормативно-правовими актами.  
444. 6. Безробітним, зареєстрованим в Службі зайнятості, у період зайнятості на оплачуваних громадських роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законом.   -162- Королевська Н.Ю.
 Викласти частину шосту статті 44 у наступній редакції: „6. Безробітним, зареєстрованим в Службі зайнятості, у період зайнятості на оплачуваних громадських роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах, що складають 50 відсотків призначеної їм допомоги та у строки, встановлені законом."  		Відхилено   6. Зареєстрованим безробітним у період зайнятості на оплачуваних громадських роботах зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законом.  
445. 7. Фінансування оплачуваних громадських робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, роботодавців та інших джерел відповідно до законодавства.      7. Фінансування оплачуваних громадських робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, роботодавців та інших джерел відповідно до законодавства.  
446. 8. Положення про оплачувані громадські роботи затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.      8. Положення про оплачувані громадські роботи затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.  
447. Стаття 45. Статистична інформація та адміністративні дані щодо ринку праці      Стаття 39. Статистична інформація та адміністративні дані щодо ринку праці  
448. 1. Для оцінки стану ринку праці та його прогнозування розробляються дані щодо економічної активності населення, використання робочої сили, безробіття.      1. Для оцінки стану ринку праці та його прогнозування розробляються дані щодо економічної активності населення, використання робочої сили, безробіття.  
449. 2. Інформація про стан ринку праці формується на підставі даних:      2. Інформація про стан ринку праці формується на підставі даних:  
450. переписів населення;      переписів населення;  
451. вибіркових обстежень домашніх господарств з питань економічної активності населення;      вибіркових обстежень домашніх господарств з питань економічної активності населення;  
452. державних статистичних спостережень;      державних статистичних спостережень;  
453. адміністративних даних щодо зайнятості населення та безробіття.      адміністративних даних про зайнятість населення та безробіття.  
454. 3. Форми державної статистичної звітності та адміністративних даних, строки і порядок їх подання затверджуються в установленому законодавством порядку.      3. Форми державної статистичної звітності та адміністративних даних, строки і порядок їх подання затверджуються в установленому законодавством порядку.  
455. 4. Доступ до статистичної інформації та адміністративних даних про стан ринку праці, зайнятість і безробіття гарантується державою відповідно до законодавства.      4. Держава гарантує вільний доступ до статистичної інформації та адміністративних даних про стан ринку праці, зайнятість і безробіття відповідно до законодавства.  
456. Стаття 46. Державний і громадський контроль у сфері зайнятості та праці   -163- Козаков І.В.
 Назву та частину першу статті 46 викласти в такій редакції: "Стаття 41. Державний і громадський контроль за додержанням законодавства про зайнятість 1. Державний контроль за дотриманням законодавства про зайнятість покладається на центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики і державну службу зайнятості.".  		Враховано   Стаття 40. Державний і громадський контроль за додержанням законодавства про зайнятість  
457. 1. Державний контроль за дотриманням законодавства про зайнятість населення покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики і Службу зайнятості.      1. Державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість покладається на центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики і державну службу зайнятості.  
458. 2. Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю покладається на урядовий орган державного управління з нагляду за додержанням законодавства про працю спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.   -164- Кириленко В.А.
 Пункт 2 статті 46 виключити.  		Враховано    
459. 3. Громадський контроль у сфері зайнятості здійснюється профспілками та іншими представницькими організаціями працівників.   -165- Кириленко В.А.
 Пункт 3 статті 46 викласти в такій редакції: "3. Громадський контроль у сфері зайнятості здійснюється профспілками та іншими об'єднаннями громадян".  		Відхилено   2. Громадський контроль у сфері зайнятості здійснюється профспілками.  
    -166- Козаков І.В.
 У частині третій статті 46 слова "та іншими представницькими організаціями працівників" видалити.  		Враховано    
460. Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення      Стаття 41. Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість  
461. 1. Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.      1. Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про зайнятість, несуть відповідальність згідно із законом.  
462. 2. До роботодавців, які порушили вимоги цього Закону, Службою зайнятості застосовуються фінансові санкції відповідно до законодавства.   -167- Бірюк Л.В.
 Доповнити п. 2 ст. 47 реченням такого змісту: "Строки давності у разі стягнення фінансових санкцій не застосовуються".  		Враховано   2. До роботодавців, які порушили вимоги цього Закону, державною службою зайнятості застосовуються фінансові санкції відповідно до закону. Строки давності у разі стягнення фінансових санкцій не застосовуються.  
463. 3. Спори, які виникають у зв'язку із застосуванням цього Закону, розв'язуються судом у порядку, встановленому законом.".   -168- Кириленко В.А.
 Внести до тексту Закону текст пункту 1 статті 26 чинної редакції Закону України "Про зайнятість населення", а саме: "Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в томучислі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується: а)надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів працівнику не було запропоновано підходящої роботи; б)право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 процентів - протягом 90 календарних днів і 50 процентів - протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати; в)збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи; г)право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії. Витрати, пов'язані із достроковим виходом на пенсію, здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України з наступним відшкодуванням цих витрат із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства."  		Відхилено   3. Спори, які виникають у зв'язку із застосуванням цього Закону, вирішуються у суді в порядку, встановленому законом.  
464. ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ   -169- Кириленко В.А.
 Розділ ІІ "Прикінцеві положення" виключити.  		Відхилено   ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ  
465. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини третьої статті 21 щодо фінансування Служби зайнятості за рахунок коштів Державного бюджету України, яка набирає чинності з 1 січня 2008 року.      1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частини третьої статті 19 в частині фінансування державної служби зайнятості за рахунок коштів Державного бюджету України, яка набирає чинності з 1 січня 2008 року.  
466. 2. Внести до Закону України "Про особисте селянське господарство" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 29, ст. 232; 2006 р., № 1, ст. 18) такі зміни:   -170- Хара В.Г.
Козаков І.В.
 Частину другу Прикінцевих положень викласти у такій редакції: 2. Внести до Закону України "Про особисте селянське господарство" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 29, ст. 232) такі зміни:1) статтю 8 викласти в такій редакції: "Стаття 8. Зайнятість членів особистих селянських господарств Члени особистого селянського господарства є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення, за умови, якщо робота в цьому господарстві для них є основною"; 2) у статті 9: назву статті та частину першу викласти в такій редакції: "Стаття 9. Державне соціальне страхування членів особистих селянських господарств Члени особистих селянських господарств беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах у порядку, встановленому законодавством."; частину другу виключити.  		Враховано   2. Внести до Закону України "Про особисте селянське господарство" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 29, ст. 232) такі зміни:  
467. 1) статтю 1 доповнити після частини другої новою частиною такого змісту: "Члени особистого селянського господарства за своїм правовим статусом є особами, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються індивідуальною трудовою діяльністю) і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до категорії зайнятих осіб.".      1) статтю 8 викласти в такій редакції: "Стаття 8. Зайнятість членів особистих селянських господарств Члени особистого селянського господарства є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" належать до зайнятого населення, за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною";  
468. У зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;       
469. 2) статтю 8 виключити;      2) у статті 9:  
470. 3) у статті 9:       
471. назву статті та частину першу викласти в такій редакції:      назву та частину першу викласти в такій редакції: "Стаття 9. Державне соціальне страхування членів особистих селянських господарств  
472. "Стаття 9. Соціальний захист членів особистих селянських господарств      Члени особистих селянських господарств беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах у порядку, встановленому законодавством";  
473. Члени особистих селянських господарств беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах у порядку, встановленому законодавством.";      частину другу виключити.  
474. частину другу виключити.       
475. 3. До приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.   -171- Козаков І.В.
 Прикінцеві положення доповнити частиною четвертою такого змісту: "4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.".  		Враховано   3. До приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.