Кількість абзаців - 32 Таблиця поправок


Про соціальний діалог в Україні (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальний діалог в Україні
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальний діалог в Україні
 
1. .
;  		 -1- Хара В.Г.
 Преамбулу викласти у такій редакції: «Цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою регулювання трудових, соціально-економічних відносин, забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства».
 		Враховано   Цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою регулювання трудових, соціально-економічних відносин, забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства.
 
2. .
;  		 -2- Хара В.Г.
 Статтю 1 викласти у такій редакції:
«Стаття 1. Соціальний діалог
Соціальний діалог – це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин.»
 		Враховано   Стаття 1. Соціальний діалог
Соціальний діалог – це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин.
 
3. .
;  		 -3- Стоян О.М.
 Статтю 1 викласти у такій редакції:
«Стаття 1. Соціальний діалог.
Соціальний діалог – це система організаційно-правових заходів, що здійснюються уповноваженими суб’єктами сторін, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів державної влади й місцевого самоврядування, з метою визначення позицій, досягнення взаєморозуміння і компромісів та прийняття узгоджених рішень щодо напрямів формування й реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин.»
 		Враховано частково      
4. .
;  		 -4- Кінах А.К.
 Статтю 1. Соціальний діалог викласти в наступній редакції
«Соціальний діалог – це процес узгодження на різних рівнях між його сторонами напрямів розвитку економічної та соціальної політики держави, галузі, регіону або окремих підприємств, який включає комплекс їх діяльності при прийнятті рішень, встановленні стратегічних цілей і розробленні програм розвитку з урахуванням інтересів працівників, роботодавців та держави в цілому».
 		Враховано частково      
    -5- Червонописький С.В.
 Статтю 1 викласти у такій редакції:
Соціальний діалог – процес узгодження напрямків реалізації соціально-економічної політики у державі, на відповідній території, спрямований на вдосконалення трудових, соціально-економічних відносин шляхом проведення взаємних консультацій та переговорів між представниками професійних спілок та їх об’єднань, роботодавців та органів державної влади й місцевого самоврядування відповідно на національному та територіальному рівнях.
 		Враховано частково    
    -6- Кінах А.К.
 Доповнити законопроект статтею «Мета соціального діалогу» наступного змісту:
«Метою соціального діалогу є досягнення балансу трудових, соціально-економічних прав та інтересів його учасників, удосконалення механізму їх співробітництва як необхідної умови соціально-економічного розвитку, підвищення життєвого рівня населення та досягнення громадянської злагоди в суспільстві.»
 		Враховано частково у статті 1   
5. Стаття 2. Законодавство про соціальний діалог
 		    Стаття 2. Законодавство про соціальний діалог
 
6. Законодавство про соціальний діалог складається з Конституції України, Кодексу законів про працю України, цього Закону, Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», чинних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
 		 -7- Червонописький С.В.
 Статтю 2 викласти у такій редакції:
1. Законодавство про соціальний діалог складається з Конституції України, законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», трудового законодавства, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
2. У разі, коли міжнародними договорами або угодами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено більш високий рівень гарантій щодо здійснення соціального діалогу, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються норми міжнародних договорів або угод.
 		Враховано частково   1. Законодавство про соціальний діалог складається з Конституції України, законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», трудового законодавства, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються правила цього договору.
 
    -8- Кінах А.К.
 Статтю 2. доповнити частиною 2 наступного змісту:
«2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про соціальний діалог, застосовуються правила цього договору.»
 		Враховано    
7. Стаття 3. Основні принципи соціального діалогу
Соціальний діалог здійснюється на принципах:
законності;
повноважності й рівноправності сторін та їх представників;
конструктивності та взаємодії;
добровільності і прийняття реальних зобов’язань;
взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
 		 -9- Денісова Л.Л.
 Статтю 3. доповнити новими абзацами: «обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей» і «відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань».
 		Враховано   Стаття 3. Основні принципи соціального діалогу
Соціальний діалог здійснюється на принципах:
законності;
репрезентативності й повноважності сторін та їх представників;
незалежності та рівноправності сторін;
конструктивності та взаємодії;
добровільності та прийняття реальних зобов’язань;
взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
 
    -10- Бірюк Л.В.
 У частині третій статті 3 проекту після слів «повноважності та рівноправності» додати слова «та репрезентативності»
 		Враховано    
8. обов’язковості розгляду прийнятих рішень органами, організаціями, роботодавцями, яким вони адресовані.
 		 -11- Кінах А.К.
 Статтю 3 Основні принципи соціального діалогу доповнити наступними принципами:
паритетність, співробітництво, пріоритет узгоджувальних процедур, обов’язковість розгляду пропозицій при розробці та прийнятті законодавчих та нормативно-правових актів, дотримання досягнутих домовленостей.
 		Враховано частково   обов’язковості розгляду пропозицій сторін;
пріоритету узгоджувальних процедур;
відкритості та гласності;
обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей;
відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань.
 
    -12- Червонописький С.В.
 Статтю 3 викласти у такій редакції:
Соціальний діалог здійснюється на принципах законності, незалежності і рівноправності сторін, конструктивності, взаємодії та співробітництва, добровільності і реальності прийняття зобов’язань, взаємної поваги та пошуку компромісних рішень, обов’язковості розгляду пропозицій сторін та виконання досягнутих домовленостей.
 		Враховано частково    
9. Стаття 4. Сфера здійснення соціального діалогу
На національному, галузевому та територіальному рівнях соціальний діалог здійснюється на тристоронній основі, на виробничому рівні (на підприємстві, в установі, організації) - на двосторонній основі.
Сторонами соціального діалогу є:
на національному рівні - всеукраїнські об’єднання професійних спілок, всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців та Кабінет Міністрів України;
на галузевому рівні - галузеві об’єднання професійних спілок, всеукраїнські професійні спілки, галузеві організації роботодавців, галузеві об’єднання організацій роботодавців, центральні органи виконавчої влади;
на територіальному рівні - організації професійних спілок та їх об’єднання, професійні спілки відповідного рівня, обласні, місцеві організації роботодавців та їх об’єднання, місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування;
на виробничому рівні - первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники (представник) працівників та роботодавець
 		 -13- Хара В.Г.
 Статтю 4 викласти у такій редакції:
«Стаття 4. Рівні та сторони соціального діалогу
1. Соціальний діалог здійснюється на національному, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація, транснаціональна корпорація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
2. Сторонами соціального діалогу є:
на національному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання професійних спілок, а в межах певного виду економічної діяльності – всеукраїнські професійні спілки, створені за галузевою ознакою; сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців та їх об’єднання, що діють у кількох видах економічної діяльності, а в межах певного виду економічної діяльності – об’єднання організацій роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є Кабінет Міністрів України та/або центральні органи виконавчої влади;
на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є професійні спілки відповідного рівня та організації професійних спілок, їх об’єднань, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб’єктами якої є організації роботодавців та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
на локальному рівні – сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані представники (представник) працівників, та сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
3. Для здійснення соціального діалогу та участі в роботі органів соціального діалогу склад суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.
Загальними критеріями репрезентативності для профспілок та їх об’єднань є статус та чисельність членів цих організацій; для організацій роботодавців та їх об’єднань – статус та загальна чисельність працівників підприємств – членів відповідних організацій роботодавців.»
 		Враховано   Стаття 4. Рівні та сторони соціального діалогу
1. Соціальний діалог здійснюється на національному, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація, транснаціональна корпорація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
2. Сторонами соціального діалогу є:
на національному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання професійних спілок, а в межах певного виду економічної діяльності – всеукраїнські професійні спілки, створені за галузевою ознакою; сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців та їх об’єднання, що діють у кількох видах економічної діяльності, а в межах певного виду економічної діяльності – об’єднання організацій роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є Кабінет Міністрів України та/або центральні органи виконавчої влади;
на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є професійні спілки відповідного рівня та організації професійних спілок, їх об’єднань, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб’єктами якої є організації роботодавців та їх об’єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб’єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;
на локальному рівні – сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані представники (представник) працівників, та сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.
3. Для здійснення соціального діалогу та участі в роботі органів соціального діалогу склад суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності.
Загальними критеріями репрезентативності для профспілок та їх об’єднань є статус та чисельність членів цих організацій; для організацій роботодавців та їх об’єднань – статус та загальна чисельність працівників підприємств – членів відповідних організацій роботодавців.
 
    -14- Червонописький С.В.
 Статтю 4 та викласти у такій редакції:
«Стаття 4. Рівні та сторони соціального діалогу
1. Соціальний діалог може здійснюватись на національному та територіальному рівнях на тристоронній основі.
2. Сторонами соціального діалогу є:
на національному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є всеукраїнські професійні спілки та їх об’єднання; сторона роботодавців, суб’єктами якої є всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців; урядова сторона, суб’єктами якої є Кабінет Міністрів України та/або державні органи влади з відповідним статусом;
на територіальному рівні – профспілкова сторона, суб’єктами якої є організації професійних спілок та їх об’єднань, професійні спілки відповідного рівня; сторона роботодавців, суб’єктами якої є організації роботодавців та їх об’єднань, які діють на відповідній території; сторона органів влади, суб’єктами якої є місцеві органи виконавчої влади та/або органи місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, визначеної Конституцією України.»
 		Враховано частково    
    -15- Кінах А.К.
 В статті 4 назву «Сфера здійснення соціального діалогу» замінити на «Сторони та рівні соціального діалогу».
 		Враховано    
    -16- Бірюк Л.В.
 Абзац 2 частини другої статті 4 проекту після слів «Кабінет Міністрів України» доповнити наступними реченнями: «Для всеукраїнських об’єднань професійних спілок, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців встановлюються наступні критерії репрезентативності:
легалізація об’єднання спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в установленому законом порядку;
кількість працівників, що представляються всеукраїнським об’єднанням професійних спілок чи працюють на підприємствах, що входять до всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців, має становити не менше 250 тисяч осіб»
 		Враховано частково у ст. 6; 7   
    -17- Бірюк Л.В.
 Абзац 3 частини другої статті 4 проекту виключити.
 		Враховано    
    -18- Кінах А.К.
 Абзаци 3, 4 частини другої статті 4 викласти у наступній редакції:
на галузевому рівні - всеукраїнські професійні спілки, всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, органи державного управління, органи виконавчої влади, що діють у відповідній галузі або декількох галузях;
на територіальному рівні – організації всеукраїнських професійних спілок та їх об’єднань, професійні спілки відповідного рівня, організації роботодавців та їх об’єднання, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, визначеної Конституцією України.
 		Враховано частково    
    -19- Бірюк Л.В.
 В абзаці 4 частини 2 статті 4 проекту:
слово «або» замінити на слово «та»;
після слів «органи місцевого самоврядування» додати наступними реченнями: «Для організацій професійних спілок та їх об’єднань, професійних спілок відповідного рівня, обласних, місцевих організацій роботодавців та їх об’єднань встановлюються наступні критерії репрезентативності:
легалізація об’єднання територіальним підрозділом спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в установленому законом порядку;
кількість працівників, що представляються всеукраїнським об’єднанням професійних спілок чи працюють на підприємствах, що входять до всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців, має становити не менше 8 тисяч осіб».
 		Враховано частково    
10. Стаття 5. Форми здійснення соціального діалогу
Соціальний діалог здійснюється у формах консультацій та переговорів.
Сторони соціального діалогу з метою з'ясування своїх позицій та пошуку компромісних рішень проводять взаємні консультації та переговори з трудових та соціально-економічних питань.
Ініціатором проведення таких консультацій та переговорів може виступати будь-яка із сторін соціального діалогу. Сторона, яка одержала письмове повідомлення від іншої сторони соціального діалогу щодо необхідності проведення консультацій чи переговорів, зобов'язана протягом п’яти робочих днів узяти участь у таких консультаціях чи переговорах.
Порядок проведення консультацій та переговорів визначається сторонами соціального діалогу, якщо інше не встановлено законодавством.
За результатами переговорів сторони приймають відповідне рішення у формі протоколу, угоди чи договору. Якщо під час переговорів сторони не дійшли згоди з окремих питань, що розглядалися, ними складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення розбіжностей та прийняття компромісного рішення.
 		 -20- Стоян О.М.
 Статтю 5 викласти у такій редакції:
«Стаття 5. Форми здійснення соціального діалогу
1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах: обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
2. Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень щодо соціально-економічних і трудових питань.
Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
3. Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції.
Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов’язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.
4. Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час розроблення законодавчих та нормативно-правових актів.
Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається органами соціального діалогу відповідного рівня.
Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
5. Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних договорів і угод.
За результатами колективних переговорів укладаються: на національному рівні – національні угоди; на територіальному рівні – територіальні угоди; на локальному рівні – колективні договори.
Колективні договори і угоди після їх укладення є обов’язковими для виконання суб’єктами сторін соціального діалогу, які їх уклали.
Норми національних угод діють безпосередньо і є обов’язковими для застосування під час укладання колективних договорів на всіх підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері дії сторін.
У національних та територіальних угодах за домовленістю сторін можуть встановлюватися терміни та черговість укладення колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у сфері дії цих угод.
Порядок проведення колективних переговорів визначається окремим Законом.»
 		Враховано   Стаття 5. Форми здійснення соціального діалогу
1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах: обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
2. Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень щодо соціально-економічних і трудових питань.
Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
3. Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін при прийнятті ними рішень, що належать до їх компетенції.
Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію із зазначенням предмета консультації та терміну її проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов’язані взяти участь у консультації, спільно погодити порядок і строки її проведення та визначити склад учасників.
4. Узгоджувальні процедури здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень під час розроблення законодавчих та нормативно-правових актів.
Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається органами соціального діалогу відповідного рівня.
Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
5. Колективні переговори проводяться з метою укладення колективних договорів і угод.
За результатами колективних переговорів укладаються: на національному рівні – національні угоди; на територіальному рівні – територіальні угоди; на локальному рівні – колективні договори.
Колективні договори і угоди після їх укладення є обов’язковими для виконання суб’єктами сторін соціального діалогу, які їх уклали.
Норми національних угод діють безпосередньо і є обов’язковими для застосування під час укладання колективних договорів на всіх підприємствах, в установах та організаціях, які перебувають у сфері дії сторін.
У національних та територіальних угодах за домовленістю сторін можуть встановлюватися терміни та черговість укладення колективних договорів на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у сфері дії цих угод.
Порядок проведення колективних переговорів визначається окремим Законом.
 
    -21- Хара В.Г.
 Статтю 5 викласти у такій редакції:
«Соціальний діалог здійснюється у формах обміну інформацією, консультацій, переговорів та узгоджувальних процедур.
Обмін інформацією здійснюється сторонами соціального діалогу на відповідному рівні з метою з'ясування своїх позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень щодо трудових, соціально-економічних питань.
Порядок обміну такою інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін під час прийняття рішень стосовно трудових та соціально-економічних питань, що знаходяться в її компетенції.
Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов'язані взяти участь у консультаціях у терміни та у порядку, визначеними за домовленістю сторін.
Переговори проводяться з ініціативи будь-якої сторони соціального діалогу з метою досягнення домовленостей і прийняття узгоджених рішень щодо спільних дій з вирішення проблемних питань у трудовій та соціально-економічній сферах.
Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію з зазначенням предмету переговорів та термінів їх проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов’язані вступити в переговори, спільно погодити порядок їх проведення та визначити склад учасників.
За результатами переговорів сторони приймають спільне рішення щодо досягнутих домовленостей у формі протоколу, пакту чи меморандуму, які підписуються повноважними представниками сторін. У разі, коли сторони не дійшли згоди з окремих питань, ними складається протокол розбіжностей та визначаються і затверджуються заходи, необхідні для усунення розбіжностей та прийняття взаємоприйнятного рішення.
Прийняті рішення є обов’язковими для виконання сторонами і суб’єктами, що перебувають у сфері їх дії.
Контроль за виконанням досягнутих домовленостей здійснюють сторони соціального діалогу.
У разі порушення однією із сторін досягнутих домовленостей, інші сторони інформують про це громадськість, а також про свої подальші дії щодо їх виконання.
Колективні переговори з метою укладення колективних договорів і угод, не є предметом регулювання цього Закону.
Узгоджувальні процедури здійснюються сторонами соціального діалогу відповідного рівня з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень, запобігання виникненню конфліктів під час розроблення законодавчих та нормативно-правових актів.
Узгоджувальні процедури здійснюються згідно з порядком, затвердженим тристороннім органом соціального діалогу відповідного рівня.
Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботи органів соціального діалогу».
 		Враховано частково    
    -22- Беспалий Б.Я.
 В частині 4 статті 5 наприкінці слово «законодавством» замінити словом «законом».
 		Враховано у частині п’ятій статті 5   
    -23- Кінах А.К.
 Статтю 5 Форми здійснення соціального діалогу викласти в наступній редакції
Соціальний діалог здійснюється у формах обміну інформацією, консультацій, переговорів, узгоджувальних процедур, контролю за виконанням прийнятих рішень.
 		Враховано частково    
    -24- Кінах А.К.
 Доповнити законопроект статтею «Обмін інформацією» наступного змісту:
«Сторони соціального діалогу забезпечують надання одна одній на безоплатній основі інформації, необхідної для участі у формуванні та реалізації соціально-економічної політики.
Порядок обміну інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, якщо вона, відповідно до Закону, не належить до інформації з обмеженим доступом.»
 		Враховано частково у частині другій ст. 5   
    -25- Кінах А.К.
 Доповнити законопроект статтею «Консультації» наступного змісту:
«Кожна із сторін соціального діалогу при прийнятті рішень стосовно трудових та соціально-економічних питань, що знаходяться в її компетенції, має право звернутися до іншої сторони з пропозицією провести консультації з метою визначення та зближення позицій сторін.
Сторона, яка отримала таку пропозицію, зобов’язана протягом 5 календарних днів з дня одержання письмового повідомлення взяти участь у консультаціях. Порядок їх проведення визначається сторонами.»
 		Враховано частково у частині третій ст. 5   
    -26- Кінах А.К.
 Доповнити законопроект статтею «Переговори» наступного змісту:
«Сторони соціального діалогу з метою досягнення домовленостей і прийняття спільних рішень щодо трудових, соціально-економічних питань, та укладення колективних договорів і угод проводять переговори.
Переговори проводяться з ініціативи будь-якої сторони соціального діалогу. Сторона, яка одержала письмову пропозицію щодо проведення переговорів, зобов’язана протягом семи робочих днів розпочати переговори.
Порядок ведення переговорів з укладення колективних договорів і угод визначається Законом, з окремих питань регулювання соціально-економічної сфери – спільним рішенням сторін.
За результатами переговорів сторони приймають відповідне рішення, у формі протоколу, угоди чи договору, які підписуються повноважними представниками сторін. У разі коли сторони не дійшли згоди з окремих питань, ними складається протокол розбіжностей та визначаються заходи щодо прийняття компромісного рішення.
Прийняті рішення є обов’язковими для виконання сторонами.»
 		Враховано частково    
    -27- Кінах А.К.
 Доповнити законопроект статтею «Узгоджувальні процедури» наступного змісту:
«Проекти законодавчих та нормативно-правових актів, які стосуються економічних та соціально-трудових відносин, вносяться на розгляд та розглядаються Верховною Радою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням рішень органів соціального діалогу відповідного рівня або з висновками сторін.
Для запобігання виникненню конфліктів між сторонами соціального діалогу, пошуку компромісних рішень сторони здійснюють узгоджувальні процедури, створюють комісії, інші робочі органи. До участі у комісіях, інших робочих органах можуть залучатися відповідні експерти, фахівці.
Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається сторонами.
Недосягнення компромісу між сторонами не може бути підставою для перешкоджання роботи органів соціального діалогу.»
 		Враховано частково у частині четвертій статті 5   
    -28- Кінах А.К.
 Доповнити законопроект статтею «Контроль за виконанням прийнятих рішень» наступного змісту:
«Контроль за виконанням прийнятих рішень проводиться сторонами соціального діалогу.»
 		Враховано частково    
    -29- Червонописький С.В.
 Статтю 5 викласти у такій редакції:
1. Соціальний діалог здійснюється у формах: обмін інформацією, узгоджувальні процедури, консультації.
2. З метою з’ясування своїх позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень щодо трудових, соціально-економічних питань сторони соціального діалогу на відповідному рівні здійснюють обмін інформацією.
Порядок обміну інформацією та її об’єми визначаються сторонами соціального діалогу самостійно. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до законодавства України належить до інформації з обмеженим доступом.
3. З метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень, запобігання виникненню конфліктів під час розроблення законодавчих та нормативно-правових актів, сторони соціального діалогу відповідного рівня здійснюють узгоджувальні процедури.
Порядок проведення узгоджувальних процедур визначається сторонами соціального діалогу самостійно.
Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботі органів соціального діалогу.
4. Кожна із сторін соціального діалогу при прийнятті рішень стосовно трудових та соціально-економічних питань, що знаходяться в її компетенції, має право звернутися до іншої сторони з пропозицією провести консультації з метою визначення та зближення позицій сторін.
Сторона, яка одержала таку пропозицію, зобов'язана взяти участь у консультаціях у терміни та у порядку, визначені за домовленістю сторін.
За результатами консультацій сторони приймають відповідне рішення у формі протоколу. Якщо під час консультацій сторони не дійшли згоди з окремих питань, що розглядались, ними складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення розбіжностей та прийняття компромісного рішення.
 		Враховано частково    
    -30- Макієнко В.П.
 Статтю 5 викласти у такій редакції:
„1. Соціальний діалог здійснюється у формах обміну інформацією, консультацій, переговорів та узгоджувальних процедур.
2. Обмін інформацією здійснюється сторонами соціального діалогу на відповідному рівні з метою з'ясування своїх позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень щодо трудових, соціально-економічних питань.
Порядок обміну такою інформацією визначається сторонами. Жодна із сторін не може відмовити в наданні інформації, крім випадків, якщо така інформація відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом.
3. Консультації проводяться за пропозицією сторони соціального діалогу з метою визначення та зближення позицій сторін під час прийняття рішень стосовно трудових та соціально-економічних питань, що знаходяться в її компетенції.
Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов'язані взяти участь у консультаціях у терміни та у порядку, визначеними за домовленістю сторін.
4. Переговори проводяться з ініціативи будь-якої сторони соціального діалогу з метою досягнення домовленостей щодо спільних дій сторін з вирішення проблемних питань у соціально-економічній сфері, які становлять спільний інтерес.
Сторона-ініціатор направляє іншим сторонам письмову пропозицію з зазначенням предмету переговорів та термінів їх проведення. Сторони, які одержали таку пропозицію, зобов’язані вступити в переговори, спільно погодити порядок їх проведення та визначити склад учасників.
Спільні домовленості, досягнуті за результатами переговорів у формі протоколу, угоди, пакту чи меморандуму підписуються повноважними представниками сторін.
Сторони зобов’язані дотримуватися досягнутих домовленостей.
Контроль за виконанням досягнутих домовленостей здійснюють сторони соціального діалогу.
У разі порушення однією із сторін досягнутих домовленостей, інші сторони інформують про це громадськість, а також про свої подальші дії щодо їх реалізації.
Колективні переговори з метою укладення колективних договорів щодо визначення умов праці та зайнятості проводяться між роботодавцем або однією чи кількома організаціями роботодавців, з одного боку, та однією чи кількома організаціями профспілок з другого боку.
Порядок проведення таких колективних переговорів регулюється окремим Законом.
5. Узгоджувальні процедури здійснюються сторонами соціального діалогу відповідного рівня з метою врахування позицій сторін, вироблення компромісних узгоджених рішень, запобігання виникненню конфліктів під час розроблення законодавчих та нормативно-правових актів.
Узгоджувальні процедури здійснюються згідно з порядком, затвердженим тристороннім органом соціального діалогу відповідного рівня.
Недосягнення компромісу між сторонами за результатами узгоджувальних процедур не може бути підставою для перешкоджання роботи органів соціального діалогу.»
 		Враховано частково    
11. Стаття 6. Органи соціального діалогу та порядок їх створення
Для забезпечення здійснення соціального діалогу із представників сторін соціального діалогу утворюються органи соціального діалогу:
на національному рівні - Національна тристороння соціально-економічна рада;
на галузевому рівні - галузеві тристоронні соціально-економічні ради;
на територіальному рівні - територіальні тристоронні соціально-економічні ради.
Кожна із сторін соціального діалогу для участі в роботі органів соціального діалогу самостійно делегує своїх повноважних представників, які здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
Кожна із сторін соціального діалогу зобов’язана на вимогу іншої сторони надати документи, які підтверджують повноваження її представників.
Кожна із сторін соціального діалогу має право на письмовий запит іншої сторони безоплатно одержувати від неї інформацію, необхідну для здійснення соціального діалогу.
Повноваження та організація роботи органів соціального діалогу регулюються цим Законом та положенням про органи соціального діалогу, затвердженим у встановленому порядку.
Не є органами соціального діалогу в розумінні цього Закону координаційні комітети сприяння зайнятості, що створюються відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», керівні органи, наглядові ради суб’єктів господарювання, що створюються на тристоронній або двосторонній основі.
 		 -31- Хара В.Г.
 Статтю 6 викласти у такій редакції:
«Стаття 6. Органи соціального діалогу
1. Для ведення соціального діалогу на національному та територіальному рівнях із рівного числа представників сторін соціального діалогу відповідного рівня утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради.
За ініціативою сторін можуть утворюватися інші тристоронні органи соціального діалогу – комітети, комісії тощо.
2. Тристоронні органи соціального діалогу утворюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня. Ініціатором утворення може виступати будь-яка сторона.
3. Після прийняття рішення про утворення тристороннього органу та його кількісний склад кожна сторона соціального діалогу самостійно делегує для участі в його роботі своїх повноважних представників.
4. Представники сторони органів виконавчої влади в органи соціального діалогу на національному рівні призначаються Кабінетом Міністрів України, а в межах певного виду економічної діяльності – рішеннями центральних органів виконавчої влади; на територіальному рівні – рішеннями місцевих органів виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
5. Профспілкова сторона та сторона роботодавців визначає квоти представництва за критеріями репрезентативності та порядок делегування від профспілок і організацій роботодавців в органи соціального діалогу на спільних зібраннях повноважних представників організацій відповідного рівня:
на національному рівні – на спільних зібраннях повноважних представників всеукраїнських об’єднань професійних спілок, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють у кількох видах економічної діяльності; а в межах певного виду економічної діяльності – всеукраїнських професійних спілок, об’єднань організацій роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських;
на територіальному рівні – на спільних зібраннях повноважних представників професійних спілок та їх об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають відповідний статус.
6. Ініціатором проведення таких спільних зібрань може виступити будь-яка організація відповідного рівня, яка має надіслати повідомлення всім організаціям не пізніше ніж за один місяць до його проведення.
Спільне зібрання повноважних представників вважається правоможним, якщо в ньому взяли участь представники не менше половини організацій з відповідним статусом, які дали згоду на участь у зібранні.
Для участі у зібранні організації, які отримали повідомлення, подають його організаторам не пізніше як за 10 днів до дати його проведення такі довідки:
профспілки – про свій статус та загальну чисельність членів;
об’єднання профспілок – про свій статус, перелік своїх членських організацій та загальну чисельність членів;
організації роботодавців – про свій статус та загальну чисельність працівників, які працюють на підприємствах – членах відповідних організацій роботодавців;
об’єднання організацій роботодавців – про свій статус, перелік своїх членських організацій та загальну чисельність працівників, які працюють на підприємствах членів відповідних організацій роботодавців.
Дані в цій довідці визначаються на дату подання інформації.
Відповідно до затвердженого на спільних зібраннях повноважних представників квот професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання делегують до складу профспілкової сторони та сторони роботодавців в органи соціального діалогу своїх представників на основі рішень виборних органів, які діють у цих організаціях згідно з їх статутами.
У разі ротації у складі діючих тристоронніх органів соціального діалогу спільні зібрання повноважних представників організують відповідні сторони цих органів.
Дії організатора спільного зібрання повноважних представників, що порушують права суб’єктів сторін соціального діалогу, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
7. Повноваження та організація роботи тристоронніх органів соціального діалогу регулюються цим Законом, статутами, положеннями та регламентами, що затверджуються цими органами.
Рішення, прийняті тристоронніми органами соціального діалогу в межах їх повноважень є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, профспілками та організаціями роботодавців відповідного рівня.
Органи соціального діалогу інформують громадськість про свою діяльність та прийняті рішення.»
 		Враховано   Стаття 6. Органи соціального діалогу
1. Для ведення соціального діалогу на національному та територіальному рівнях із рівного числа представників сторін соціального діалогу відповідного рівня утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради.
За ініціативою сторін можуть утворюватися інші тристоронні органи соціального діалогу – комітети, комісії тощо.
2. Тристоронні органи соціального діалогу утворюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня. Ініціатором утворення може виступати будь-яка сторона.
3. Після прийняття рішення про утворення тристороннього органу та його кількісний склад кожна сторона соціального діалогу самостійно делегує для участі в його роботі своїх повноважних представників.
4. Представники сторони органів виконавчої влади в органи соціального діалогу на національному рівні призначаються Кабінетом Міністрів України, а в межах певного виду економічної діяльності – рішеннями центральних органів виконавчої влади; на територіальному рівні – рішеннями місцевих органів виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
5. Профспілкова сторона та сторона роботодавців визначає квоти представництва за критеріями репрезентативності та порядок делегування від профспілок і організацій роботодавців в органи соціального діалогу на спільних зібраннях повноважних представників організацій відповідного рівня:
на національному рівні – на спільних зібраннях повноважних представників всеукраїнських об’єднань професійних спілок, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють у кількох видах економічної діяльності; а в межах певного виду економічної діяльності – всеукраїнських професійних спілок, об’єднань організацій роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських;
на територіальному рівні – на спільних зібраннях повноважних представників професійних спілок та їх об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають відповідний статус.
6. Ініціатором проведення таких спільних зібрань може виступити будь-яка організація відповідного рівня, яка має надіслати повідомлення всім організаціям не пізніше ніж за один місяць до його проведення.
Спільне зібрання повноважних представників вважається правоможним, якщо в ньому взяли участь представники не менше половини організацій з відповідним статусом, які дали згоду на участь у зібранні.
Для участі у зібранні організації, які отримали повідомлення, подають його організаторам не пізніше як за 10 днів до дати його проведення такі довідки:
профспілки – про свій статус та загальну чисельність членів;
об’єднання профспілок – про свій статус, перелік своїх членських організацій та загальну чисельність членів;
організації роботодавців – про свій статус та загальну чисельність працівників, які працюють на підприємствах – членах відповідних організацій роботодавців;
об’єднання організацій роботодавців – про свій статус, перелік своїх членських організацій та загальну чисельність працівників, які працюють на підприємствах членів відповідних організацій роботодавців.
Дані в цій довідці визначаються на дату подання інформації.
Відповідно до затвердженого на спільних зібраннях повноважних представників квот професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання делегують до складу профспілкової сторони та сторони роботодавців в органи соціального діалогу своїх представників на основі рішень виборних органів, які діють у цих організаціях згідно з їх статутами.
У разі ротації у складі діючих тристоронніх органів соціального діалогу спільні зібрання повноважних представників організують відповідні сторони цих органів.
Дії організатора спільного зібрання повноважних представників, що порушують права суб’єктів сторін соціального діалогу, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
7. Повноваження та організація роботи тристоронніх органів соціального діалогу регулюються цим Законом, статутами, положеннями та регламентами, що затверджуються цими органами.
Рішення, прийняті тристоронніми органами соціального діалогу в межах їх повноважень є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, профспілками та організаціями роботодавців відповідного рівня.
Органи соціального діалогу інформують громадськість про свою діяльність та прийняті рішення.
 
    -32- Бондарчук І.М.
 У назві статті 6 слова «та порядок їх створення» вилучити.
 		Враховано    
    -33- Кінах А.К.
 Частину першу статті 6 викласти в наступній редакції:
«Для забезпечення здійснення всіх форм соціального діалогу у сфері економічної, соціальної політики та трудових відносин, утворюються тристоронні органи соціального діалогу з представників сторін відповідного рівня:»
 		Враховано частково    
    -34- Кінах А.К.
 В абзаці 2 частини першої статті 6 слова «галузеві тристоронні соціально-економічні ради» замінити словами «галузева тристороння соціально-економічна рада».
В абзаці 3 частини першої статті 6 слова «територіальні тристоронні соціально-економічні ради» замінити словами «територіальна тристороння соціально-економічна рада».
 		Враховано частково    
    -35- Кінах А.К.
 Статтю 6 доповнити частинами наступного змісту:
«Органи соціального діалогу очолюють три співголови, які визначаються самостійно сторонами відповідного рівня.
Діяльність тристоронніх органів у сфері зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюється відповідно до законів.»
 		Враховано частково    
    -36- Бірюк Л.В.
 Абзац 2 частини першої статті 6 проекту виключити.
 		Враховано    
    -37- Стоян О.М.
 Абзац 3 частини першої статті 6 виключити.
 		Враховано    
    -38- Беспалий Б.Я.
 Частину 5 статті 6 після слів «затвердженим у встановленому» доповнити словами «цим Законом».
 		Враховано    
    -39- Бондарчук І.М.
 Статтю 6 викласти в такій редакції:
«Для ведення соціального діалогу на національному та територіальному рівнях із рівної кількості представників сторін соціального діалогу відповідного рівня можуть утворюватися тристоронні органи соціального діалогу: ради, комітети, комісії.
Тристоронні органи соціального діалогу створюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня. Ініціатором створення може виступати будь-яка сторона.
Після прийняття рішення про створення тристороннього органу, кожна сторона соціального діалогу самостійно делегує для участі в його роботі своїх повноважних представників.
Представники від урядової сторони в органи соціального діалогу на національному рівні призначаються Кабінетом Міністрів України, а в межах певного виду економічної діяльності – органами державної влади з відповідним статусом; на територіальному рівні – місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, визначеної Конституцією України.
Представники профспілкової сторони в органи соціального діалогу обираються на форумах професійних спілок відповідно до встановлених і затверджених на цьому форумі критеріїв:
на національному рівні – на форумі професійних спілок, що мають статус всеукраїнських;
на територіальному рівні – на форумі професійних спілок, що діють на відповідній території і мають відповідний статус.
Представники сторони роботодавців в органи соціального діалогу обираються на форумах організацій роботодавців та їх об’єднань відповідно до встановлених і затверджених на цьому форумі критеріїв:
на національному рівні – на форумі об’єднань організацій роботодавців, що мають статус всеукраїнських;
на територіальному рівні – на форумі організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють на відповідній території і мають відповідний статус.
Для участі у форумах відповідного рівня професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання повинні підтвердити свій статус, який визначається легалізуючими органами Міністерства юстиції України.
Порядок делегування представників сторін у тристоронні органи, визначений частинами четвертою, п’ятою та шостою цієї статті поширюється на тристоронні органи, які діють відповідно до законодавства про зайнятість населення та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Повноваження та організація роботи тристоронніх органів соціального діалогу регулюється цим Законом, статутами та положеннями, що затверджуються цими органами.
Рішення, які приймаються тристоронніми органами соціального діалогу є обов’язковими для розгляду органами державної влади та місцевого самоврядування, організаціями профспілок та роботодавців.
Діяльність тристоронніх органів у сфері зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування регулюється відповідними Законами.»
 		Враховано частково    
    -40- Червонописький С.В.
 Статтю 6 викласти у такій редакції:
1. Для ведення соціального діалогу на національному та територіальному рівнях із представників сторін соціального діалогу можуть утворюватися тристоронні органи соціального діалогу: ради, комітети, комісії.
Тристоронні органи соціального діалогу створюються за спільним рішенням сторін відповідного рівня. Ініціатором його створення може виступати будь-яка сторона.
Після прийняття рішення про створення тристороннього органу, кожна сторона соціального діалогу самостійно делегує для участі в його роботі своїх повноважних представників.
2. Представники від урядової сторони в органи соціального діалогу призначаються:
- на національному рівні - Кабінетом Міністрів України;
- на територіальному рівні – місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, визначеної Конституцією України.
Представники профспілкової сторони в органи соціального діалогу обираються:
на національному рівні - виборними органами професійних спілок та їх об’єднань, що мають статус всеукраїнських, відповідно до їх Статутів;
на територіальному рівні - виборними органами організацій професійних спілок та їх об’єднань, професійних спілок, що діють на відповідній території і мають відповідний статус.
Представники сторони роботодавців в органи соціального діалогу обираються:
- на національному рівні - органами управління організацій роботодавців та їх об’єднань, що мають статус всеукраїнських;
- на територіальному рівні - органами управління організацій роботодавців та їх об’єднань, що діють на відповідній території і мають відповідний статус.
Для участі у органах соціального діалогу відповідного рівня професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання повинні підтвердити свій статус, який визначається органами Міністерства юстиції України, що проводять легалізацію.
 		Враховано частково    
12. Стаття 7. Національна тристороння соціально-економічна рада
Для сприяння узгодженню позицій сторін соціального діалогу щодо шляхів розвитку трудових, соціально-економічних відносин Президентом України утворюється Національна тристороння соціально-економічна рада.
До складу Національної тристоронньої соціально-економічної ради входять у рівній кількості представники Кабінету Міністрів України, всеукраїнських об’єднань професійних спілок та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, яких визначає та затверджує кожна із сторін самостійно.
Національну тристоронню соціально-економічну раду очолюють три співголови, яких визначають сторони.
Національна тристороння соціально-економічна рада забезпечує здійснення соціального діалогу, виробляє узгоджені пропозиції та приймає узгоджені рішення щодо:
формування та реалізації державної соціально-економічної політики, вирішення питань трудових і соціально-економічного відносин;
проектів загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм, законів, інших нормативно-правових актів з питань трудових і соціально-економічного відносин;
державних соціальних стандартів та рівня оплати праці в економіці, в тому числі у бюджетній сфері;
вирішення інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
Для здійснення організаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності Національної тристоронньої соціально-економічної ради утворюється секретаріат.
Секретаріат Національної тристоронньої соціально-економічної ради фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
 		 -41- Хара В.Г.
 Статтю 7 проекту викласти у такій редакції:
«Стаття 7. Порядок створення та склад Національної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі - Національна рада) – це самостійний постійно діючий орган, який створюється для ведення соціального діалогу на національному рівні.
Координацію організаційних заходів щодо створення Національної ради здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
2. Національна рада об'єднує 45 членів, які делегуються сторонами соціального діалогу:
15 членів – профспілковою стороною, які делегуються репрезентативними об'єднаннями професійних спілок. Репрезентативними вважаються об’єднання професійних спілок (федерації, конфедерації тощо), які мають статус всеукраїнських і налічують не менш як сто п’ятдесят тисяч членів.
15 членів – стороною роботодавців, які делегуються репрезентативними об'єднаннями організацій роботодавців. Репрезентативними вважаються всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців та їх об’єднання, на підприємствах членів яких працюють не менш як двісті тисяч працівників, зайнятих у кількох видах економічної діяльності;
15 членів – стороною органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
Делегування представників профспілкової сторони та сторони роботодавців здійснюється відповідно до частин п’ятої та шостої статті 6 цього Закону. При визначенні чисельності членів об’єднань профспілок та організацій роботодавців для підтвердження репрезентативності не допускається їх подвійний облік.
Про прийняті рішення щодо складу Національної ради сторони інформують одна одну.
3. Кожна сторона Національної ради із свого складу визначає співголову та його заступників.
Очолює Національну раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік.
4. Строк повноважень членів Національної ради становить три роки. Питання позбавлення повноважень у зв'язку з невиконанням обов’язків членів Національної ради або з інших причин належить до компетенції кожної із сторін. Про зміни в персональному складі сторони інформують Національну раду у письмовій формі.
Члени Національної ради, голова, співголови сторін та їх заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
5. Всеукраїнські об’єднання профспілок та організацій роботодавців, які не відповідають критеріям, визначеним абзацами другим та третім частини другої цієї статті, можуть за рішенням своїх виборних органів надавати повноваження репрезентативним об’єднанням, представленим у Національній раді, або подавати на розгляд відповідних сторін пропозиції з питань, що належать до компетенції Національної ради. Ці пропозиції є обов’язковими для розгляду сторонами під час формування узгодженої позиції та прийняття рішень.»
 		Враховано   Стаття 7. Порядок створення та склад Національної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі - Національна рада) – це самостійний постійно діючий орган, який створюється для ведення соціального діалогу на національному рівні.
Координацію організаційних заходів щодо створення Національної ради здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
2. Національна рада об'єднує 45 членів, які делегуються сторонами соціального діалогу:
15 членів – профспілковою стороною, які делегуються репрезентативними об'єднаннями професійних спілок. Репрезентативними вважаються об’єднання професійних спілок (федерації, конфедерації тощо), які мають статус всеукраїнських і налічують не менш як сто п’ятдесят тисяч членів.
15 членів – стороною роботодавців, які делегуються репрезентативними об'єднаннями організацій роботодавців. Репрезентативними вважаються всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців та їх об’єднання, на підприємствах членів яких працюють не менш як двісті тисяч працівників, зайнятих у кількох видах економічної діяльності;
15 членів – стороною органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України.
Делегування представників профспілкової сторони та сторони роботодавців здійснюється відповідно до частин п’ятої та шостої статті 6 цього Закону. При визначенні чисельності членів об’єднань профспілок та організацій роботодавців для підтвердження репрезентативності не допускається їх подвійний облік.
Про прийняті рішення щодо складу Національної ради сторони інформують одна одну.
3. Кожна сторона Національної ради із свого складу визначає співголову та його заступників.
Очолює Національну раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік.
4. Строк повноважень членів Національної ради становить три роки. Питання позбавлення повноважень у зв'язку з невиконанням обов’язків членів Національної ради або з інших причин належить до компетенції кожної із сторін. Про зміни в персональному складі сторони інформують Національну раду у письмовій формі.
Члени Національної ради, голова, співголови сторін та їх заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
5. Всеукраїнські об’єднання профспілок та організацій роботодавців, які не відповідають критеріям, визначеним абзацами другим та третім частини другої цієї статті, можуть за рішенням своїх виборних органів надавати повноваження репрезентативним об’єднанням, представленим у Національній раді, або подавати на розгляд відповідних сторін пропозиції з питань, що належать до компетенції Національної ради. Ці пропозиції є обов’язковими для розгляду сторонами під час формування узгодженої позиції та прийняття рішень.
 
    -42- Стоян О.М.
 Статтю 7 викласти у наступній редакції:
«Стаття 7. Склад та органи Національної тристоронньої соціально-економічної ради.
1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі - Національна рада) – спільний самостійний постійно діючий орган загальнонаціонального значення, який створюється за спільним рішення сторін соціального діалогу національного рівня з метою узгодження вирішення питань соціально-економічного розвитку держави, забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства та запобігання суспільним конфліктам в державі.
Національна тристороння соціально-економічна рада має тристоронню структуру, яка об'єднує 48 членів, призначених сторонами соціального діалогу у рівній кількості:
16 членів профспілкової сторони, призначених за взаємною згодою об'єднаннями (федераціями) профспілок, всеукраїнськими міжспілковими організаціями (конфедераціями), які об'єднують професійні спілки і мають статус всеукраїнських;
16 членів сторони роботодавців, призначених за взаємною згодою об'єднаннями організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських, діють у різних галузях національної економіки, є суб'єктами державної статистичної звітності;
16 членів урядової сторони, призначених Кабінетом Міністрів України.
Національну раду очолює Голова та два заступники, що обираються з числа членів Національної ради.
Повноваження представникам сторін щодо членства в Національній раді надаються терміном на три роки. Питання позбавлення повноважень у зв'язку з закінченням терміну або з інших причин знаходиться у компетенції кожної із сторін. Про зміни в персональному складі сторони інформують Національну раду у письмовій формі.
Члени Національної ради, а також обрані співголови та їх заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
Про прийняті рішення щодо створення та складу Національної ради, сторони інформують одна одну.
Координацію організаційних заходів щодо створення Національної ради здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
2. Національна рада має наступну структуру органів, що забезпечують виконання функцій і повноважень, визначених цим Законом:
пленарне засідання;
президія;
постійні комітети;
робочі та експертні групи;
секретаріат.
2.1. Вищим органом Національної ради є Пленарне засідання. На ньому обговорюються і приймають узгоджені рішення стосовно концепцій та найважливіших проектів Законів, основних тенденцій та напрямків соціально-економічного розвитку держави, врегульовуються проблеми, що загрожують соціальному миру.
2.2. Керівним органом Національної ради між Пленарними засіданням є Президія. Президія обговорює питання, які потребують оперативного вирішення, визначає шляхи і конкретні механізми реалізації рішень, що приймаються на пленарних засіданнях, приймає рішення про скликання пленарних засідань, проведення консультацій, утворення постійних комітетів.
До складу Президії Національної ради входять Голова Національної ради, його заступники, керівники постійних комітетів та керівник Секретаріату.
2.3. Експертно-аналітичними органами Національної ради є постійні комітети, утворені Президією з рівної кількості представників сторін – членів Національної ради .
Постійні комітети розглядають актуальні питання, віднесені до компетенції Національної ради ,готують та висловлюють експертну оцінку з матеріалів, що розглядаються Національною радою, беруть участь у підготовці пропозицій до законодавчих актів.
2.4. Інформаційно-аналітичне, організаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Національної ради здійснює її Секретаріат, персональний склад якого формується з висококваліфікованих працівників. Очолює Секретаріат керівник, який призначається Кабінетом Міністрів України за спільним поданням Голови Національної ради.
Процедурні умови діяльності органів Національної ради регулюються її Регламентом, який затверджується на пленарному засіданні.»
 		Враховано частково    
    -43- Кінах А.К.
 Статтю 7 Національна тристороння соціально-економічна рада викласти в наступній редакції
Національна тристороння соціально-економічна рада при Президентові України (далі - Національна рада) сформована на паритетних засадах сторонами соціального діалогу для досягнення згоди сторін соціального діалогу з важливих питань соціально-економічного розвитку держави, забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства та запобігання суспільним конфліктам.
До компетенції Національної ради належить проведення соціального діалогу та прийняття узгоджених рішень стосовно державних програм соціально-економічного розвитку, законопроектів з регулювання економічних і соціально-трудових відносин та законодавчих актів, які зачіпають інтереси сторін; встановлення державних соціально-трудових стандартів та рівня оплати праці у національній економіці, у тому числі у бюджетній сфері; створення сприятливого середовища для ефективної діяльності суб’єктів господарювання; визначення обсягів видатків на соціальні цілі під час формування державного бюджету України, інших питань, які сторони вважають значимими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
Рішення Національної ради, прийняті в межах її компетенції, є обов’язковими для розгляду органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, організаціями профспілок та роботодавців.
Проекти державних програм, законів, які стосуються соціально-економічних та трудових відносин подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України з урахуванням рішень Національної ради з цих питань.
Повноважні представники Національної ради мають право брати участь у розгляді органами законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, організаціями профспілок та роботодавців рішень Національної ради.
Діяльність Національної ради регулюється цим Законом, а також положенням, що затверджується Президентом України за поданням сторін.
Фінансове, організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної ради здійснюється її виконавчим органом – секретаріатом за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків і у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
 		Враховано частково у статтях 7-10   
    -44- Червонописький С.В.
 Статтю 7 викласти у такій редакції:
Стаття 7. Порядок створення та склад Національної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Національна тристороння соціально-економічна рада (далі – Національна рада) – це самостійний постійно діючий орган загальнонаціонального значення, який створюється за спільним рішенням сторін соціального діалогу національного рівня з метою узгодження вирішення питань трудових та соціально-економічних відносин, забезпечення соціальної стабільності та запобігання суспільним конфліктам в Україні.
2. Національна рада складається із 30 членів, призначених сторонами соціального діалогу у рівній кількості від кожної сторони:
10 членів профспілкової сторони, призначених за взаємною згодою репрезентативних професійних спілок та їх об’єднань, які відповідають критеріям, визначеним у частині п’ятій цієї статті;
10 членів сторони роботодавців, призначених за взаємною згодою репрезентативних організацій роботодавців та їх об’єднань, які відповідають критеріям, визначеним у частині шостій цієї статті;
10 членів урядової сторони, призначених Кабінетом Міністрів України.
3. До загального складу Національної ради входять голова Національної ради та два його заступники, які щорічно обираються на засіданні Національної ради за представленням сторін. Головування у Національній раді здійснюється почергово сторонами соціального діалогу.
4. Повноваження представникам сторін щодо членства в Національній раді надаються терміном на три роки. Питання позбавлення повноважень у зв’язку з закінченням терміну або з інших причин знаходиться у компетенції кожної із сторін. Про зміни в персональному складі сторони інформують Національну раду у письмовій формі.
Члени Національної ради, а також обрані голова та його заступники здійснюють свої повноваження на громадських засадах.
5. За репрезентативні організації профспілок визнаються профспілки та їх об’єднання (федерації, конфедерації тощо), що мають статус всеукраїнських, і до яких входить не менше 250000 зареєстрованих членів.
Профспілка або її об’єднання, які прагнуть отримати визнання репрезентативної профспілкової організації, при встановленні кількості працівників, зазначених у частині четвертій цієї статті, не враховує працівників, об’єднаних серед тих її членських організацій, які є або протягом року до подання заявки про ствердження репрезентативності були об’єднанні у репрезентативній профспілці, яка має представників у складі Національної ради.
6. За репрезентативні визнаються об’єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських, об’єднують роботодавців, у яких зайнятими є понад 500000 працівників, діють у різних галузях національної економіки, які є суб’єктами державної статистичної звітності.
Організація роботодавців, яка прагне отримати визнання її репрезентативною, при встановленні кількості працівників, зазначених у частині шостій цієї статті, не враховує працівників, зайнятих у об’єднаних роботодавці, які є або протягом року до подання заявки про ствердження репрезентативності були об’єднанні у репрезентативну організацію роботодавців, яка має представників у складі Національної ради.
7. Будь-яка організація, яка бажає взяти участь у діяльності Національної ради повинна надати свідчення органу, який проводить легалізацію про статус та кількість членів.
8. Про прийняті рішення щодо створення та склад Національної ради, сторони інформують одна одну.
Координацію організаційних заходів щодо створення Національної ради здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
 		Враховано частково    
13. Стаття 8. Галузеві тристоронні соціально-економічні ради
Для узгодженого вирішення питань, що виникають у сфері трудових, соціально-економічних відносин на галузевому рівні, а також щодо шляхів сталого соціально-економічного розвитку відповідної галузі чи кількох галузей із представників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, галузевих об’єднань професійних спілок, всеукраїнських професійних спілок, галузевих організацій роботодавців та галузевих об’єднань організацій роботодавців центральними органами виконавчої влади утворюються галузеві тристоронні соціально-економічні ради. До їх складу входять у рівній кількості представники сторін, яких визначає та затверджує кожна з них самостійно.
Галузеву тристоронню соціально-економічну раду очолюють три співголови, яких визначають сторони.
Галузеві тристоронні соціально-економічні ради забезпечують здійснення соціального діалогу та приймають узгоджені рішення щодо:
проектів державних програм, законів та інших нормативно-правових актів з питань регулювання трудових і соціально-економічних відносин у відповідній галузі;
питань оплати праці, забезпечення гідних умов праці;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств галузі;
інших питань, які сторони вважають значущими і які істотно впливають на розвиток галузі.
 		 -45- Стоян О.М.
 Статтю 8 викласти у такій редакції::
«Стаття 8. Функції та права Національної ради
1. Національна рада виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання трудових відносин;
проектів законодавчих та нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм;
державних соціальних стандартів та рівня оплати праці;
обсягів видатків на соціальні цілі у законопроекті про державний бюджет України на відповідний рік;
ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці;
створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, організацій профспілок та роботодавців;
впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;
інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
2. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах компетенції Національної ради та схвалені її рішенням, є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців, яким вони адресовані. При розгляді цих рішень можуть запрошуватися делеговані члени Національної ради.
3. Національна рада має право:
звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин у соціально-економічній та трудовій сферах, які схвалені її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань;
делегувати своїх представників для участі у розгляді органами виконавчої влади, професійними спілками, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями, міжнародними проектами та фондами, які діють в Україні.»
 		Враховано   Стаття 8. Функції та права Національної ради
1. Національна рада виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання трудових відносин;
проектів законодавчих та нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм;
державних соціальних стандартів та рівня оплати праці;
обсягів видатків на соціальні цілі у законопроекті про державний бюджет України на відповідний рік;
ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці;
створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, організацій профспілок та роботодавців;
впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;
інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
2. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах компетенції Національної ради та схвалені її рішенням, є обов’язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців, яким вони адресовані. При розгляді цих рішень можуть запрошуватися делеговані члени Національної ради.
3. Національна рада має право:
звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин у соціально-економічній та трудовій сферах, які схвалені її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань;
делегувати своїх представників для участі у розгляді органами виконавчої влади, професійними спілками, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх організацій та об’єднань, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;
співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями, міжнародними проектами та фондами, які діють в Україні.
Стаття 9. Організація діяльності Національної ради
1. Національна рада забезпечує виконання своїх функцій шляхом проведення засідань, консультацій, утворення комітетів, тимчасових робочих та експертних груп.
2. Основною організаційною формою діяльності Національної ради є засідання, яке проводиться не рідше ніж раз на три місяці відповідно до плану роботи. Позачергове засідання може скликатися головою, в тому числі на вимогу однієї із сторін.
Засідання вважається правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу кожної сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх від кожної сторони.
3. Координацію діяльності Національної ради здійснює її голова, який має такі повноваження:
скликати засідання, у тому числі позачергові, та головувати на них;
приймати рішення про проведення консультацій та узгоджувальних процедур;
скликати оперативні наради співголів та їх заступників;
приймати в межах повноважень Національної ради рішення щодо питань, які потребують оперативного вирішення;
представляти Національну раду у відносинах з державними органами влади, організаціями профспілок і роботодавців, міжнародними організаціями;
4. Співголови сторін одночасно є заступниками голови Національної ради і здійснюють координацію діяльності сторін шляхом:
проведення засідань сторони у разі необхідності узгодження спільної позиції та вирішення питань щодо змін у персональному складі;
представлення позиції відповідної сторони на засіданнях Національної ради, а також під час проведення на національному рівні консультацій та узгоджувальних процедур;
інформування членів Національної ради відповідної сторони про результати розгляду питань між засіданнями.
У разі тимчасової відсутності голови з поважних причин його обов’язки за домовленістю виконує один із співголів.
5. Для забезпечення діяльності Національної ради між засіданнями з рівного числа членів сторін утворюються комітети.
Комітети вивчають та розглядають актуальні питання, віднесені до компетенції Національної ради, готують висновки з питань, що розглядаються Національною радою, та пропозиції до проектів законодавчих і нормативно-правових актів.
Положення про комітети та їх персональний склад затверджуються рішенням Національної ради.
6. У разі потреби за рішенням комітетів можуть утворюватися тимчасові робочі та експертні групи. До складу зазначених груп можуть залучатися незалежні експерти та фахівці.
7. Процедурні умови діяльності Національної ради регулюються регламентом, який затверджується рішенням Національної ради.
Стаття 10. Секретаріат Національної ради
1. Для здійснення організаційно-інформаційного, методичного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення Національної ради утворюється секретаріат Національної ради (далі секретаріат) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. Секретаріат забезпечує проведення засідань Національної ради, комітетів, робочих і експертних груп, науково-практичних конференцій, семінарів з питань розвитку соціального діалогу на всіх рівнях. Здійснює підготовку аналітичних, довідкових та інших матеріалів з питань, що розглядаються Національною радою, надає консультаційну та організаційно-методичну допомогу територіальним тристороннім органам соціального діалогу.
3. Секретаріат очолює керівник, який має заступників. Керівник, його заступники та працівники секретаріату є державними службовцями.
Керівник секретаріату призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за спільним поданням співголів сторін Національної ради.
4. Фінансове забезпечення діяльності Національної ради, її секретаріату здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України за окремою бюджетною програмою.
Кошторис секретаріату після його розгляду на засіданні Національної ради затверджує керівник секретаріату в установленому законодавством порядку.
5. Секретаріат Національної ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням і діє відповідно до цього Закону та Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної ради.
 
    -46- Червонописький С.В.
 Статтю 8 викласти у такій редакції:
«Стаття 8. Функції та права Національної ради
1. Національна рада виконує дорадчі функції шляхом вироблення узгоджених пропозицій та рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
формування та реалізації державної соціально-економічної політики, шляхів соціально-економічного розвитку і регулювання трудових відносин;
проектів загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм, законів та нормативно-правових актів з питань соціально-економічного розвитку і трудових відносин;
встановлення державних соціально-трудових стандартів та рівня оплати праці у національній економіці, у тому числі у бюджетній сфері;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності суб’єктів господарювання;
визначення обсягів видатків на соціальні цілі під час формування державного бюджету України на відповідний рік;
поширення міжнародного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;
інших питань, які сторони вважають значимими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням Національної ради, є обов’язковими для розгляду органами державної влади, організаціями професійних спілок та роботодавців, яким вони адресовані.
3. Національна рада має право:
звертатись до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців та професійних спілок із пропозиціями щодо формування та реалізації державної соціально-економічної політики та політики у сфері трудових відносин;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами державної влади, організаціями професійних спілок та роботодавців рішень Національної ради;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань професійних спілок, роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;
співпрацювати з органами соціального діалогу інших держав, міжнародними організаціями, міжнародними проектами та фондами, які діють в Україні.»
 		Враховано частково    
    -47- Хара В.Г.
 Після статті 8 доповнити законопроект новою статтею у такій редакції:
«Стаття 9. Організація діяльності Національної ради
1. Національна рада забезпечує виконання своїх функцій шляхом проведення засідань, консультацій, утворення комітетів, тимчасових робочих та експертних груп.
2. Основною організаційною формою діяльності Національної ради є засідання, яке проводиться не рідше ніж раз на три місяці відповідно до плану роботи. Позачергове засідання може скликатися головою, в тому числі на вимогу однієї із сторін.
Засідання вважається правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин складу кожної сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх від кожної сторони.
3. Координацію діяльності Національної ради здійснює її голова, який має такі повноваження:
скликати засідання, у тому числі позачергові, та головувати на них;
приймати рішення про проведення консультацій та узгоджувальних процедур;
скликати оперативні наради співголів та їх заступників;
приймати в межах повноважень Національної ради рішення щодо питань, які потребують оперативного вирішення;
представляти Національну раду у відносинах з державними органами влади, організаціями профспілок і роботодавців, міжнародними організаціями;
4. Співголови сторін одночасно є заступниками голови Національної ради і здійснюють координацію діяльності сторін шляхом:
проведення засідань сторони у разі необхідності узгодження спільної позиції та вирішення питань щодо змін у персональному складі;
представлення позиції відповідної сторони на засіданнях Національної ради, а також під час проведення на національному рівні консультацій та узгоджувальних процедур;
інформування членів Національної ради відповідної сторони про результати розгляду питань між засіданнями.
У разі тимчасової відсутності голови з поважних причин його обов’язки за домовленістю виконує один із співголів.
5. Для забезпечення діяльності Національної ради між засіданнями з рівного числа членів сторін утворюються комітети.
Комітети вивчають та розглядають актуальні питання, віднесені до компетенції Національної ради, готують висновки з питань, що розглядаються Національною радою, та пропозиції до проектів законодавчих і нормативно-правових актів.
Положення про комітети та їх персональний склад затверджуються рішенням Національної ради.
6. У разі потреби за рішенням комітетів можуть утворюватися тимчасові робочі та експертні групи. До складу зазначених груп можуть залучатися незалежні експерти та фахівці.
7. Процедурні умови діяльності Національної ради регулюються регламентом, який затверджується рішенням Національної ради.»
 		Враховано    
    -48- Червонописький С.В.
 Доповнити законопроект новою статтею у такій редакції:
Стаття 9. Органи Національної ради
1. Національна рада має наступну структуру органів, що забезпечують виконання функцій і повноважень, визначених у статті 8 цього Закону:
пленарне засідання;
президія;
постійні комітети;
робочі та експертні групи;
секретаріат.
2. Вищим органом Національної ради є Пленарне засідання. На ньому обговорюються і приймають узгоджені рішення стосовно концепцій та найважливіших проектів Законів, основних тенденцій та напрямків соціально-економічного розвитку держави, врегульовуються проблеми, що загрожують соціальному миру.
3. Керівним органом Національної ради між Пленарними засіданнями є Президія. Президія обговорює питання, які потребують оперативного вирішення, визначає шляхи і конкретні механізми реалізації рішень, що приймаються на пленарних засіданнях, приймає рішення про скликання пленарних засідань, проведення консультацій, створення постійних комітетів.
До складу Президії Національної ради входять голова Національної ради та його заступники, керівники постійних комісій та керівник секретаріату Національної ради.
4. Експертно-аналітичними органами Національної ради є постійні комітети, утворені Президією із рівної кількості представників сторін – членів Національної ради.
Постійні комітети розглядають актуальні питання, віднесені до компетенції Національної ради, готують та висловлюють експертну оцінку з матеріалів, що розглядаються Національною радою, беруть участь у підготовці пропозицій до законодавчих актів.
5. У разі потреби, за рішенням постійних комітетів можуть утворюватися робочі та експертні групи як тимчасові допоміжні органи. До складу зазначених груп можуть залучатися незалежні експерти та фахівці.
6. Процедурні умови діяльності органів Національної ради регулюються Регламентом, який затверджується на її пленарному засіданні.
 		Враховано частково    
    -49- Макієнко В.П.
 Після статті «Організація діяльності Національної ради доповнити законопроект новою статтею «Секретаріат Національної ради» такого змісту:
«1. Для здійснення організаційно-інформаційного, методичного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення Національної ради утворюється секретаріат Національної ради (далі секретаріат) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. Секретаріат забезпечує проведення засідань Національної ради, комітетів, робочих і експертних груп, науково-практичних конференцій, семінарів з питань розвитку соціального діалогу на всіх рівнях. Здійснює підготовку аналітичних, довідкових та інших матеріалів з питань, що розглядаються Національною радою, надає консультаційну та організаційно-методичну допомогу територіальним тристороннім органам соціального діалогу.
3. Секретаріат очолює керівник, який має заступників. Керівник, його заступники та працівники секретаріату є державними службовцями.
Керівник секретаріату призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за спільним поданням співголів сторін Національної ради.
4. Фінансове забезпечення діяльності Національної ради, її секретаріату здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України за окремою бюджетною програмою.
Кошторис секретаріату після його розгляду на засіданні Національної ради затверджує керівник секретаріату в установленому законодавством порядку.
5. Секретаріат Національної ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням і діє відповідно до цього Закону та Положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної ради.»
 		Враховано    
    -50- Червонописький С.В.
 Доповнити законопроект новою статтею у такій редакції:
Стаття 10. Секретаріат Національної ради
1. Інформаційно-аналітичне, організаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Національної ради здійснює її секретаріат.
2. Персональний склад секретаріату Національної ради формується з висококваліфікованих працівників, які є державними службовцями.
Очолює секретаріат керівник, який призначається Кабінетом Міністрів України за спільним поданням сторін Національної ради.
3. Фінансування діяльності Національної ради здійснюється через її секретаріат за рахунок коштів Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою.
4. Секретаріат Національної ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
 		Враховано частково    
14. Стаття 9. Територіальна тристороння соціально-економічна рада
Для узгодженого вирішення питань, що виникають у сфері трудових і соціально-економічних відносин на територіальному рівні (на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці), із представників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, організацій професійних спілок та їх об’єднань, професійних спілок відповідного рівня, обласних, місцевих організацій роботодавців та їх об’єднань місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування утворюються територіальні тристоронні соціально-економічні ради. До їх складу входять у рівній кількості представники сторін, яких визначає та затверджує кожна з них самостійно.
Територіальну тристоронню соціально-економічну раду очолюють три співголови, яких визначають сторони.
Територіальні тристоронні соціально-економічні ради забезпечують здійснення соціального діалогу та приймають узгоджені рішення щодо:
проектів програм економічного та соціального розвитку відповідної території, нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових і соціально-економічних відносин суб’єктів соціального діалогу регіону;
питань оплати праці, забезпечення гідних умов праці та регулювання соціально-економічних питань у регіоні;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств, вирішення інших питань, які сторони вважають значущими і які істотно впливають на розвиток відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
 		 -51- Стоян О.М.
 Статтю 9 викласти у такій редакції:
«Стаття 11. Порядок створення та склад територіальної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Для ведення соціального діалогу на територіальному рівні (в Автономній Республіці Крим та областях, містах Києві та Севастополі) з рівної кількості представників сторін соціального діалогу відповідного рівня утворюються територіальні тристоронні соціально-економічні ради (далі - територіальні ради).
2. Рішення про утворення територіальної ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу та затверджується розпорядженням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Територіальна рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад територіальної ради визначає кожна сторона самостійно у порядку, встановленому частинами четвертою - шостою статті 6 цього Закону.
Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників.
Очолює територіальну раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік. Порядок та черговість ротації голови визначається положенням про територіальну раду.
4. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється сторонами у порядку, визначеному положенням про територіальну раду.
5. Територіальна рада діє відповідно до цього Закону та положення, яке затверджується рішенням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням сторін.»
 		Враховано   Стаття 11. Порядок створення та склад територіальної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Для ведення соціального діалогу на територіальному рівні (в Автономній Республіці Крим та областях, містах Києві та Севастополі) з рівної кількості представників сторін соціального діалогу відповідного рівня утворюються територіальні тристоронні соціально-економічні ради (далі - територіальні ради).
2. Рішення про утворення територіальної ради та кількість її членів приймається сторонами соціального діалогу та затверджується розпорядженням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Територіальна рада об'єднує представників сторін соціального діалогу в рівній кількості. Персональний склад територіальної ради визначає кожна сторона самостійно у порядку, встановленому частинами четвертою - шостою статті 6 цього Закону.
Кожна сторона із свого складу обирає співголову та його заступників.
Очолює територіальну раду голова, який обирається на першому засіданні із співголів сторін терміном на один рік. Порядок та черговість ротації голови визначається положенням про територіальну раду.
4. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється сторонами у порядку, визначеному положенням про територіальну раду.
5. Територіальна рада діє відповідно до цього Закону та положення, яке затверджується рішенням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за поданням сторін.
Стаття 12. Функції та права територіальної ради
1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
проектів територіальних програм економічного та соціального розвитку;
формування місцевого бюджету на відповідний рік;
нормативно-правових актів, які приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
оплати праці, забезпечення гідних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях, що розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств, організацій профспілок та роботодавців, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
інших питань, що належать до компетенції територіальної ради, які сторони вважають значущими.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов’язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, роботодавцями та їх організаціями, яким вони адресовані. При розгляді цих рішень можуть запрошуватися делеговані члени територіальної ради.
Пропозиції стосовно питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
3. Територіальна рада має право:
звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, організацій роботодавців та професійних спілок із пропозиціями, які схвалені рішенням територіальної ради;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціально-економічного розвитку;
одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
4. Організаційною формою діяльності територіальної ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом.
Для реалізації своїх функцій за рішенням територіальної ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, інші заходи.
 
    -52- Кінах А.К.
 Статтю 9 Територіальна тристороння соціально-економічна рада викласти в наступній редакції:
«Територіальна тристороння соціально-економічна рада при місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування (далі – Територіальна рада) сформована на паритетних засадах сторонами соціального діалогу, що діють на відповідній території для досягнення згоди сторін соціального діалогу щодо вироблення позицій стосовно стратегії розвиту соціально-економічної та трудової сфери у регіоні з урахуванням інтересів найманих працівників, роботодавців та держави.
До компетенції територіальної ради належать проведення соціального діалогу та прийняття узгоджених рішень щодо: програм економічного та соціального розвитку регіону, законодавчих та нормативно-правових актів, які стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу регіону; питань оплати праці, забезпечення гідних умов праці та регулювання соціально-економічних питань в регіоні; створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств регіону, інших питань які сторони вважають значимими і які істотно впливають на розвиток регіону.
Рішення територіальної ради, прийняті в межах її компетенції, є обов’язковими для розгляду місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями профспілок та роботодавців, що діють на відповідній території. Рішення які торкаються питань, що потребують врегулювання на національному та галузевому рівнях, подаються на розгляд Галузевої чи Національної тристоронньої соціально-економічної ради.
Проекти регіональних програм, законодавчих та нормативно-правових актів, розробляються, приймаються чи подаються місцевими органами виконавчої влади, органам місцевого самоврядування до Кабінету Міністрів України з урахуванням рішень територіальної ради з цих питань.
Повноважні представники територіальної ради мають право брати участь у розгляді місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, організаціями профспілок та роботодавців рішень територіальної ради.
Діяльність територіальної ради регулюється цим Законом та положенням, що затверджуються сторонами.
Фінансове, організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування, при якому вона створена.»
 		Враховано частково    
    -53- Червонописький С.В.
 Статтю 9 викласти у такій редакції:
Стаття 11. Порядок створення і склад територіальної тристоронньої соціально-економічної ради
1. Для узгодженого вирішення питань, що виникають у соціально-економічній та трудовій сфері на територіальному рівні (на території Автономної Республіки Крим та областей) з рівної кількості представників сторін соціального діалогу (місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; організацій професійних спілок та їх об’єднань, професійних спілок та їх об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, що мають відповідний статус) утворюються територіальні тристоронні соціально-економічні ради (далі – територіальні ради).
2. Рішення про створення територіальної ради та кількість членів приймається відповідно Головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, головою обласної державної адміністрації за узгодженою пропозицією сторін.
3. Територіальна рада має тристоронню структуру, яка об’єднує членів, призначених сторонами соціального діалогу у рівній кількості.
Персональний склад територіальної ради визначає та затверджує кожна сторона самостійно у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
До загального складу територіальної ради входять голова та його заступники, які обираються на засіданні територіальної ради за поданням сторін.
4. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності територіальної ради здійснюється її секретаріатом, який утворюється та фінансується за домовленістю сторін.
5. Територіальна рада діє відповідно до цього Закону та регламенту, який затверджується на її засіданні.
 		Враховано частково    
    -54- Денісова Л.Л.
 В абзаці першому статті 9 включити до переліку сторін соціального діалогу на територіальному рівні органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим і республіканські (Автономної Республіки Крим) організації роботодавців та їх об’єднання.
 		Враховано частково    
    -55- Бірюк Л.В.
 У частині 1 статті 9:
слово «або» замінити на слово «та»;
після слів «територіальні тристоронні соціально-економічні ради» додати наступне речення:
«Організації професійних спілок та їх об’єднання, професійні спілки відповідного рівня, обласні, місцеві організації роботодавців та їх об’єднання мають відповідати критеріям репрезентативності, що містяться в абзаці 4 частини 2 статті 4 цього закону».
 		Враховано    
    -56- Бірюк Л.В.
 Частину 2 статті 9 викласти у наступній редакції: «Кожна сторона територіальної тристоронньої соціально-економічної ради самостійно обирає співголову. Очолення територіальної тристоронньої соціально-економічної ради здійснюється шляхом щорічної ротації співголів. Перший співголова, що очолює територіальну тристоронню соціально-економічну раду обирається жеребкуванням. Порядок ротації співголів здійснюється шляхом жеребкування».
 		Враховано частково    
    -57- Хара В.Г.
 Після статті 11 «Територіальна тристороння соціально-економічна рада» доповнити законопроект статтею 12 у такій редакції:
«Стаття 12. Функції та права територіальної ради
1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
проектів територіальних програм економічного та соціального розвитку;
формування місцевого бюджету на відповідний рік;
нормативно-правових актів, які приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
оплати праці, забезпечення гідних умов праці на підприємствах, в установах і організаціях, що розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств, організацій профспілок та роботодавців, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
інших питань, що належать до компетенції територіальної ради, які сторони вважають значущими.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов’язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, роботодавцями та їх організаціями, яким вони адресовані. При розгляді цих рішень можуть запрошуватися делеговані члени територіальної ради.
Пропозиції стосовно питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
3. Територіальна рада має право:
звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, організацій роботодавців та професійних спілок із пропозиціями, які схвалені рішенням територіальної ради;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками та організаціями роботодавців питань соціально-економічного розвитку;
одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань.
4. Організаційною формою діяльності територіальної ради є засідання, періодичність проведення яких визначається регламентом.
Для реалізації своїх функцій за рішенням територіальної ради можуть утворюватися комісії, робочі групи, проводитися консультації, узгоджувальні процедури, інші заходи.»
 		Враховано    
    -58- Червонописький С.В.
 Доповнити законопроект новою статтею у такій редакції:
«Стаття 12. Функції та права територіальної ради
1. Територіальна рада здійснює дорадчі функції шляхом вироблення узгоджених пропозицій та рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
проектів програм економічного та соціального розвитку регіону, нормативно-правових актів, які стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу регіону;
питань оплати праці, забезпечення гідних умов праці та регулювання соціально-економічних питань в регіоні;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств регіону;
інших питань, які сторони вважають значимими і які істотно впливають на розвиток регіону.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов’язковими для розгляду органами державної влади, організаціями професійних спілок та роботодавців, яким вони адресовані.
Пропозиції стосовно питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
3. Територіальна рада має право:
звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій роботодавців та професійних спілок із пропозиціями щодо формування та реалізації програм економічного та соціального розвитку регіону, та з інших питань, зазначених у частині першій цієї статті;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні органами державної влади та місцевого самоврядування, організаціями професійних спілок та роботодавців рішень територіальної ради;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.»
 		Враховано частково    
15. Стаття 10. Права органів соціального діалогу
Органи соціального діалогу мають право:
звертатися до Президента України, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців та професійних спілок із пропозиціями щодо формування та реалізації державної соціально-економічної політики, регулювання відносин у цій сфері;
делегувати своїх представників для участі в обговоренні трудових та соціально-економічних питань органами виконавчої влади, організаціями професійних спілок та організаціями роботодавців, їх об’єднаннями для участі в консультаціях та переговорах;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, організацій професійних спілок та організацій роботодавців, їх об’єднань, підприємств, установ, організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань.
 		 -59- Бондарчук І.М.
 Статтю 10 законопроекту вилучити.
 		Враховано      
    -60- Червонописький С.В.
 Статтю 10 вилучити.
 		Враховано    
    -61- Беспалий Б.Я.
 У пункті 3 частини 1 статті 10 вилучити слова «в установленому порядку».
 		Враховано    
    -62- Стоян О.М.
 Доповнити законопроект статтею у такій редакції:
«Функції і права територіальної ради
1. Територіальна рада здійснює дорадчі функції шляхом вироблення узгоджених пропозицій та рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:
проектів програм економічного та соціального розвитку регіону, нормативно-правових актів, які стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб'єктів соціального діалогу регіону;
питань оплати праці, забезпечення гідних умов праці та регулювання соціально-економічних питань в регіоні;
створення сприятливого середовища для ефективної діяльності підприємств регіону, інших питань які сторони вважають значимими і які істотно впливають на розвиток регіону.
2. Пропозиції та рекомендації, схвалені рішенням територіальної ради, є обов'язковими для розгляду органами державної влади, організаціями професійних спілок та роботодавців, яким вони адресовані.
Пропозиції стосовно питань, що потребують врегулювання на національному рівні, подаються на розгляд Національної ради.
3.Територіальна рада має право:
звертатися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій роботодавців та професійних спілок із пропозиціями щодо формування та реалізації програм економічного та соціального розвитку регіону, та з інших питань, зазначених у частині першій цієї статті;
делегування своїх представників для участі в обговоренні органами державної влади та місцевого самоврядування, організаціями професійних спілок та роботодавців рішень територіальної ради;
одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців, підприємств, установ, організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.»
 		Враховано частково у статті 12   
16. Стаття 11. Організація роботи органів соціального діалогу
 		 -63- Бондарчук І.М.
 Статтю 11 законопроекту вилучити.
 		Враховано      
17. Організаційною формою роботи органів соціального діалогу є засідання.
 		 -64- Червонописький С.В.
 Статтю 11 вилучити.
 		Враховано      
18. Порядок проведення засідань, прийняття рішень органами соціального діалогу визначається регламентами, які затверджуються цими органами.
 		       
19. Рішення органів соціального діалогу оформляються протоколом, мають рекомендаційний характер і є обов’язковими для розгляду органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками та роботодавцями, яким вони адресовані.
 		 -65- Стоян О.М.
 Частину 3 статті 11 вилучити.
 		Враховано      
20. Стаття 12. Міжнародні зв’язки органів соціального діалогу
 		 -66- Бондарчук І.М.
 Статтю 12 законопроекту вилучити.
 		Враховано      
21. Органи соціального діалогу співпрацюють з відповідними тристоронніми органами інших держав, сприяють поширенню міжнародного досвіду з організації та ведення соціального діалогу.
 		       
22. Стаття 13. Відповідальність за порушення законодавства про соціальний діалог
 		 -67- Денісова Л.Л.
 Статтю 13 викласти у такій редакції:
«Стаття 13. Контроль та відповідальність
1. Контроль за виконанням прийнятих рішень та досягнутих домовленостей здійснюється безпосередньо сторонами соціального діалогу.
2. Особи, винні у порушенні законодавства про соціальний діалог, несуть відповідальність згідно із законодавством.»
 		Враховано   Стаття 13. Контроль та відповідальність
1. Контроль за виконанням прийнятих рішень та досягнутих домовленостей здійснюється безпосередньо сторонами соціального діалогу.
2. Особи, винні у порушенні законодавства про соціальний діалог, несуть відповідальність згідно із законодавством.
 
    -68- Кінах А.К.
 Статтю 13 Відповідальність за порушення законодавства про соціальний діалог викласти у наступній редакції:
«Особи, винні у невиконанні прийнятих рішень, які своїми діями або бездіяльністю перешкоджають реалізації норм цього Закону, порушують законодавство про основні засади соціального діалогу, несуть відповідальність згідно із законодавством України.»
 		Враховано частково    
23. Особи, винні у порушенні законодавства про соціальний діалог, несуть відповідальність згідно з законодавством.
 		 -69- Беспалий Б.Я.
 У статті 13 наприкінці слово «законодавством» замінити словом «законом».
 		Відхилено      
24. Стаття 14. Прикінцеві положення
 		 -70- Хара В.Г.
 Статтю 14 викласти у такій редакції:
«Стаття 14. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про колективні договори і угоди» (нова редакція) та пропозиції щодо приведення інших законів України у відповідність з цим Законом;
звернутися до Президента України щодо скасування рішень, які суперечать цьому Закону;
прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
3. Встановити, що порядок делегування представників сторін у тристоронні органи, визначений частинами четвертою – шостою статті 6 цього Закону, застосовується для визначення складу учасників органів, які утворюються на тристоронній основі відповідно до законодавства про зайнятість населення та загальнообов’язкового державного соціального страхування.
4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
5. Визначити секретаріат Національної ради правонаступником секретаріату Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України.»
 		Враховано   Стаття 14. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про колективні договори і угоди» (нова редакція) та пропозиції щодо приведення інших законів України у відповідність з цим Законом;
звернутися до Президента України щодо скасування рішень, які суперечать цьому Закону;
прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.
3. Встановити, що порядок делегування представників сторін у тристоронні органи, визначений частинами четвертою – шостою статті 6 цього Закону, застосовується для визначення складу учасників органів, які утворюються на тристоронній основі відповідно до законодавства про зайнятість населення та загальнообов’язкового державного соціального страхування.
4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
5. Визначити секретаріат Національної ради правонаступником секретаріату Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України.
 
25. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		       
26. 2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
 		       
27. внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
 		       
28. звернутись до Президента України щодо приведення актів Президента України у відповідність із цим Законом;
 		       
29. привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		       
30. забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
 		 -71- Беспалий Б.Я.
 Прикінцеві положення, пункт 2. Останній підпункт викласти у такій редакції: «забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність до цього закону».
 		Враховано      
31. 3. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

-72- Червонописький С.В.
 Доповнити статтю 14 частиною 4 у такій редакції:
4. Встановити, що до створення органів соціального діалогу відповідно до статей 7-12 цього закону продовжують діяти тристоронні соціально-економічні ради на національному та територіальному рівнях у частині, що не суперечать цьому Закону.
 		Враховано частково  
    -73- Кінах А.К.
 Статтю 14 Прикінцеві положення доповнити частиною 4 наступного змісту:
«Існуючі органи соціального діалогу продовжують здійснювати свої повноваження до формування їх персонального складу та затвердження положень відповідно до норм цього Закону.»
 		Враховано частково