Кількість абзаців - 255 Таблиця поправок


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини (Друге читання)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. Проект
 		    Проект
 
1. Закон України
 		    Закон України
 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини
 		    Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини
 
3. Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 		    Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
 
4. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 		    І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
5. 1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 		    1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
 
6. 1) у назві глави 7 слова «охорони пам’яток історії та культури» замінити словами «у сфері охорони культурної спадщини»;
 		 -1- Мойсик В.Р.
 Пункт 1 Закону викласти в такій редакції:
«1) назву глави 7 викласти в такій редакції:
«Глава 7
Адміністративні правопорушення в сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини».
 		Враховано   1) назву глави 7 викласти в такій редакції:
«Глава 7
Адміністративні правопорушення в сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини»;
 
7. 2) статтю 92 викласти в такій редакції:
 		    2) статтю 92 викласти в такій редакції:
 
8. «Стаття 92. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини
 		    «Стаття 92. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини
 
9. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини –
тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
 		 -2- Круць М.Ф.
 Диспозицію статті 92 викласти в такій редакції:
«Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини:
1) ухилення від підписання охоронних договорів на пам‘ятки культурної спадщини;
2) порушення режиму використання пам‘яток культурної спадщини;
3) порушення режиму, встановленого в істотко-культурному заповіднику та на історико-культурній заповідній території;
4) проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам‘ятці культурної спадщини, зміна призначення пам‘ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини;
5) ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов‘язаних з нерухомими об‘єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».
 		Враховано   Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини:
1) ухилення від підписання охоронних договорів на пам‘ятки культурної спадщини;
2) порушення режиму використання пам‘ятки культурної спадщини;
3) порушення режиму, встановленого в історико-культурному заповіднику чи на історико-культурній заповідній території;
4) проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам‘ятці культурної спадщини, зміна призначення пам‘ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини;
5) ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов‘язаних з нерухомими об‘єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п‘ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від ста до ста п‘ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
 
    -3- Мойсик В.Р.
 У зв‘язку із суттєвим збільшенням розміру штрафу виключити із санкції статті таке покарання як «попередження».
 		Враховано    
    -4- Кармазін Ю.А.
 Частину першу статті 92 викласти в такій редакції:
«Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини щодо зберігання, використання і охорони об‘єктів культурної спадщини (пам‘яток історії і культури) національного значення, їх територій і зон охорони, проведення земляних, будівельних і інших робіт без дозволу державного органу охорони об‘єктів культурної спадщини, ведення археологічних розвідок або розкопок без дозволу, незаконне відведення земляних ділянок на землях історико-культурного призначення, що особливо охороняються, ухилення від передачі виявлених археологічних польових робіт культурних цінностей на постійне зберігання до державної частини Музейного фонду України –
тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п‘ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб від ста до ста п‘ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
 		Враховано редакційно    
    -5- Круць М.Ф.
 В санкції статті 92 слова «і попередження» замінити словами «чи попередження».
 		Відхилено такий вид стягнення як «попередження» виключений із санкції статті.   
    -6- Мовчан П.М.
 Статтю 92 доповнити частиною другою такого змісту:
«Надання недостовірної інформації про стан та умови зберігання культурних цінностей чи необґрунтована відмова в наданні такої інформації –
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двадцяти п‘яти до п‘ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
 		Відхилено , в статті 44 ЗУ «Про охорону культурної спадщини передбачена відповідальність юридичних осіб за неподання інформації, до того ж в КУпАП є статті 212-3, якою передбачена відповідальність за ненадання інформації.   
10. 3) доповнити Кодекс статтею 188-27 такого змісту:
 		    3) доповнити статтею 188-32 такого змісту:
 
11. «Стаття 188-27. Невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини
 		 -7- Кармазін Ю.А.
Прокопчук Ю.В.
 Статтю 188-27 викласти в такій редакції:
«Стаття 188-27. Невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини
Невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності -
тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
тягнуть за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
 		Враховано   «Стаття 188-32. Невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини
 
12. Невиконання законних рішень, інших законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для діяльності таких органів -
 		    Невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності -
 
13. тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 		    тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
14. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
 		    Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
 
15. тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
 		    тягнуть за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
 
16. 4) доповнити статтю 221 і частину першу статті 294 після цифр «188-25, « цифрами «188-27, «;
 		 -8- Мойсик В.Р.
 Зміни до статті 294 КУпАП виключити, оскільки з 17.11.2008 р. стаття 294 викладена в новій редакції.
 		Враховано   4) статтю 221 після цифр «188-31» доповнити цифрами «188-32»;
 
17. 5) у пункті 1 частини першої статті 255:
 		    5) у пункті 1 частини першої статті 255:
 
18. абзац шостий викласти в такій редакції:
 		    абзац «органів охорони пам‘яток історії та культури (стаття 92)» викласти в такій редакції:
 
19. «органів охорони культурної спадщини (статті 92, 188-27); «;
 		    «органів охорони культурної спадщини (статті 92, 188-32) «;
 
20. доповнити пункт абзацом такого змісту:
 		    доповнити абзацом такого змісту:
 
21. «адміністрацій історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій (стаття 92).».
 		 -9- Круць М.Ф.
 Пропоную статтю 259 КУпАП доповнити частиною четвертою такого змісту:
«У разі вчинення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи органів охорони культурної спадщини, адміністрацій історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій можуть доставляти осіб, що вчинили такі правопорушення, до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення».
 		Враховано   «адміністрацій історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій (стаття 92)».
6) статтю 259 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
«У разі вчинення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, якщо особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи органів охорони культурної спадщини, адміністрацій історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій можуть доставляти осіб, що вчинили такі правопорушення, до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення.
У зв‘язку з цим частини четверту – дев‘яту вважати відповідно частинами п‘ятою – десятою.
 
22. 2. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
 		 -10- Кармазін Ю.А.
 Частину першу статті 193 викласти в такій редакції:
«1. Незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилось у неї, чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, -
караються штрафом від ста до ста п‘ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців».
 		Враховано   2. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):
1) в абзаці другому частини першої статті 193 слова «до п‘ятдесяти» замінити словами «від ста до ста п‘ятдесяти»;
 
23. 1) доповнити статтю 193 частинами такого змісту:
 		       
24. «2. Привласнення особою рухомих предметів, що походять з об’єкта археологічної спадщини, добутих такою особою шляхом проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних і підводних робіт на зазначеному об’єкті, -
 		 -11- Круць М.Ф.
 Запропоновані зміни щодо доповнення статті 193 КК України частинами другою та третьою виключити, оскільки ці склади злочинів охоплюються статтями 185, 186, 191 КК України.
 		Враховано      
25. карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
 		       
26. 3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені повторно чи групою осіб, -
 		       
27. караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої.»;
 		       
28. 2) статтю 298 викласти в такій редакції:
 		    2) статтю 298 викласти в такій редакції:
 
29. «Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження пам’яток - об’єктів культурної спадщини
 		 -12- Круць М.Ф.
 У назві статті 298 та в диспозиції частини другої слово «пам‘яток» виключити.
 		Враховано   «Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини
 
30. 1. Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних і підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини -
 		    1. Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини -
 
31. карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
 		 -13- Круць М.Ф.
 Санкцію частини першої статті 298 КК України доповнити словами:
«з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».
 		Враховано   караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
 
32. 2. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам’яток - об’єктів культурної спадщини -
 		 -14- Мойсик В.Р.
 Диспозицію частини другої статті 298 доповнити словами «чи їх частин».
 		Враховано   2. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин -
 
33. карається штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
 		 -15- Круць М.Ф.
 Санкцію частини другої статті 298 КК України доповнити словами:
«з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».
 		Враховано   караються штрафом до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
 
34. 3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо пам’яток національного значення, -
 		    3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо пам’яток національного значення, -
 
35. караються позбавленням волі на строк до п’яти років.
 		 -16- Круць М.Ф.
 Санкцію частини третьої статті 298 КК України доповнити словами:
«з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».
 		Враховано   караються позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
 
36. 4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять з об’єктів археологічної спадщини, -
 		    4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об’єктів археологічної спадщини, -
 
37. караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
 		 -17- Круць М.Ф.
 Санкцію частини четвертої статті 298 КК України доповнити словами:
«з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».
 		Враховано   караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
 
38. 5. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, -
 		    5. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, -
 
39. караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.».
 		 -18- Круць М.Ф.
 Санкцію частини п‘ятої статті 298 КК України доповнити словами:
«з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».
 		Враховано   караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».
 
40. 3. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
 		    3. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
 
41. 1) статтю 53 викласти в такій редакції:
 		    1) статтю 53 викласти в такій редакції:
 
42. «Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
 		    «Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
 
43. 1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:
 		 -19- Семинога А.І.
 Частину першу статті 53 викласти в такій редакції:
«1. До земель історико-культурного заповідного призначення належать землі, на яких розташовані».
 		Відхилено До земель історико-культурного призначення належать не тільки заповідні території, а й території, на яких розташовані окремі об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками, які не входять до складу історико-культурних заповідників, що витікає із Закону України «Про охорону культурної спадщини», і зазначено також у пункті «б» частини першої статті 53 ЗКУ. Тому території під окремими об’єктами культурної спадщини, їх комплексами (ансамблями), які не оголошені відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» історико-культурними заповідниками чи історико-культурними заповідними територіями, не можуть бути визнані заповідними.  1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам‘ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби»;
 
44. а) історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території;
 		 -20- Мойсик В.Р.
 Частину першу статті 53 викласти в такій редакції:
1. До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам‘ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби, охоронювані археологічні території».
 		Враховано      
45. б) об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками.»;
 		       
46. 2) частину другу статті 54 викласти в такій редакції:
 		    2) частину другу статті 54 викласти в такій редакції:
 
47. «2. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об’єктів культурної спадщини, що є пам’ятками, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам’яток із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
 		 -21- Мойсик В.Р.
 Частину другу статті 54 Земельного кодексу після слів «історико-культурних заповідників» доповнити словами «музеїв-заповідників, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб»
 		Враховано   «2. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам’яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам’яток із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель»;
.
 
    -22- Кармазін Ю.А.
 Частину другу статті 54 викласти в такій редакції:
«2. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об’єктів культурної спадщини, що є пам’ятками, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються зони охорони пам‘яток із забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель».
 		Відхилено відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зони охорони пам’яток встановлюються навколо окремих пам’яток, комплексів (ансамблів) з метою захисту традиційного характеру їх середовища. Поняттям «об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками» охоплюється уся видова і типологічна різноманітність об’єктів, які відповідно до зазначеного Закону беруться на облік як пам’ятки національного і місцевого значення, у тому числі меморіальні парки, давні поховання та архітектурні ансамблі і комплекси. Окреме згадування зазначених об’єктів у частині другій статті 54 ЗКУ дає підстави вважати, що зони охорони пам’яток можуть встановлюватися навколо меморіальних парків, давніх поховань та архітектурних ансамблів і комплексів, навіть якщо вони не є пам’ятками, що суперечить Закону України «Про охорону культурної спадщини».   
48. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам’яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.»;
 		 -23- Мойсик В.Р.
 Пропоную абзац другий частини другої статті 54 ЗК України виключити, оскільки ці положення детально прописані в Законі України «Про охорону культурної спадщини».
 		Враховано      
49. 3) доповнити статтю 141 пунктом «е» такого змісту:
 		    3) частину першу статті 141 доповнити пунктом «е» такого змісту:
 
50. «е) використання земельної ділянки способами, які суперечать вимогам охорони культурної спадщини.»;
 		    «е) використання земельної ділянки способами, що суперечать вимогам охорони культурної спадщини».
 
51. 4) доповнити частину першу статті 146 пунктом «є» такого змісту:
 		       
52. «є) для охорони розташованих на них пам’яток археології, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам’ятки археології - поля давніх битв, а також під історико-культурні заповідники.».
 		 -24- Швець В.Д.
 У зв‘язку з прийняттям Верховною Радою України 25.06.2009 р. Закону України «Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності», стаття 146 Земельного кодексу України викладена в новій редакції, а тому я пропоную виключити з законопроекту, положення, що стосуються внесення змін до частини першої статті 146 Земельного кодексу.
 		Враховано      
    -25- Кармазін Ю.А.
 Пункт «є» викласти в такій редакції:
«є) для охорони розташованих на них пам’яток археології, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам’ятки археології - поля давніх битв, а також під історико-культурні заповідники, випадках, якщо особи, які на той момент володіють цими ділянками (мають право на використання), не можуть і не бажають здійснювати таку охорону за власний кошт».
 		Відхилено така редакція не враховує необхідності встановлення на території історико-культурного заповідника особливого режиму охорони, дотримання якого можливо тільки за умови надання усіх без виключення земельних ділянок з розташованими на них пам’ятками адміністрації історико-культурного заповідника у постійне користування, що передбачає викуп зазначених земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб. Крім того, така редакція не узгоджується з частиною шостою статті 33-2, якою доповнюється Закон України «Про охорону культурної спадщини».   
53. 4. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356):
 		    4. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
 
54. 1) у частині восьмій статті 319 слова «національні, культурні та історичні» замінити словом «культурні»;
 		    1) у частині восьмій статті 319 слова «національні, культурні та історичні» замінити словом «культурні»;
 
55. 2) у частині четвертій статті 343:
 		    2) у частині четвертій статті 343:
 
56. в абзаці першому слова «є пам’яткою історії та культури» замінити словами «становить культурну цінність»;
 		    в абзаці першому слова «є пам’яткою історії та культури» замінити словами «становить культурну цінність відповідно до закону»;
 
57. в абзаці третьому слова «пам’ятка історії та культури була виявлена» замінити словами «скарб, що становить культурну цінність, був виявлений»;
 		    в абзаці третьому слова «пам’ятка історії та культури була виявлена» замінити словами «скарб, що становить культурну цінність, був виявлений»;
 
58. 3) у пункті 5 частини першої статті 346 слова «пам’яток історії та культури» замінити словами «пам’яток культурної спадщини»;
 		    3) у пункті 5 частини першої статті 346 слова «пам’яток історії та культури» замінити словами «пам’яток культурної спадщини»;
 
59. 4) у статті 352:
 		    4) у статті 352:
 
60. у назві і тексті статті слова «пам’ятка історії та культури» в усіх відмінках замінити словами «пам’ятка культурної спадщини» у відповідному відмінку;
 		    у назві і тексті слова «пам’ятка історії та культури» в усіх відмінках і числах замінити словами «пам’ятка культурної спадщини» у відповідному відмінку і числі;
 
61. у частинах першій і другій слова «державний орган з питань охорони пам’яток історії та культури» в усіх відмінках замінити словами «відповідний орган охорони культурної спадщини» у відповідному відмінку;
 		    у частинах першій і другій слова «державний орган з питань охорони пам’яток історії та культури» в усіх відмінках замінити словами «відповідний орган охорони культурної спадщини» у відповідному відмінку;
 
62. 5) у частині другій статті 417 слова «пам’ятки історії та культури» замінити словами «пам’ятки культурної спадщини»;
 		    5) у частині другій статті 417 слова «пам’ятки історії та культури» замінити словами «пам’ятки культурної спадщини»;
 
63. 6) частину четверту статті 576 викласти в такій редакції:
 		    6) частину четверту статті 576 викласти в такій редакції:
 
64. «4. Предметом застави не можуть бути:
 		    «4. Предметом застави не можуть бути:
 
65. культурні цінності, що є об’єктами права державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
 		 -26- Мовчан П.М.
 Частину четверту статті 576 викласти в такій редакції:
«Предметом застави не можуть бути об‘єкти права державної чи комунальної власності, які занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання».
 		Враховано   культурні цінності, що є об’єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
 
    -27- Кармазін Ю.А.
 Абзац другий частини четвертої статті 576 ЦК України викласти в такій редакції:
«Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній та комунальній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання».
 		Відхилено поправка не вносить ясності щодо цінностей, які не можуть бути предметом застави, і може викликати різнотлумачення цієї статті і ускладнити застосування закону. Відповідно до статті 16 Закону України «Про музеї та музейну справу» до Державного реєстру національного культурного надбання заносяться унікальні пам'ятки Музейного фонду України, а також ті, що мають виняткове художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від форм власності і місця зберігання. Крім того, термін «культурні цінності» вже існує у правовому полі України. Зокрема, у Митному кодексі України та Законі України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей».   
66. пам’ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.»;
 		 -28- Круць М.Ф.
 Абзац третій частини четвертої статті 576 ЦК України викласти в такій редакції:
«об‘єкти права державної та комунальної власності, які занесені або підлягають занесенню до державного реєстру національного надбання».
 		Відхилено Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами. Законом України від 23.09.08 № 574-VІ затверджено Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, і, відповідно не можуть бути предметом застави. Таким чином, редакцією, прийнятою у першому читанні, уточнюються назви реально існуючих переліків об’єктів, які відповідно до законодавства не можуть бути предметом застави.  пам’ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації»;
 
67. 7) у частині третій статті 727 слова «історичну, наукову, « виключити.
 		    7) у частині третій статті 727 слова «історичну, наукову « виключити.
 
68. 5. Доповнити частину другу статті 11 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646) після слова «культури, « словами «охорони культурної спадщини, «.
 		    5. Частину другу статті 11 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 47, ст. 646; 2002 р., № 36, ст. 266; 2003 р., № 10-11, ст. 86; 2004 р., № 17-18, ст. 250; 2005 р., № 7-8, ст. 162, №№ 17-19, ст. 267) після слова «культури» доповнити словами «охорони культурної спадщини «.
 
69. 6. У підпункті 5.2.13 пункту 5.2 статті 5 та в абзаці «б» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 10, ст. 35; 2000 р., № 39, ст. 333; 2002 р., № 10, ст. 78; 2003 р., № 12, ст. 88; 2004 р., № 6, ст. 38, № 52, ст. 563; 2005 р., № 5, ст. 114) слова «музеї-заповідники» в усіх відмінках виключити.
 		    9. У підпункті 5.2.13 пункту 5.2 статті 5 та в абзаці «б» підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст. 181; 1998 р., № 10, ст. 35; 1999 р., № 2-3, ст.21; 2000 р., № 39, ст. 333; 2001 р., №4, ст.17; 2003 р., № 12, ст. 88; 2004 р., № 52, ст. 563; 2005 р., № 5, ст. 114, №№ 17-19, ст. 267) слова «музеї-заповідники» в усіх відмінках замінити словом «музеї» у відповідному відмінку.
 
70. 7. У Законі України «Про музеї та музейну справу» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191; 1999 р., № 28, ст. 231):
 		 -29- Мойсик В.Р.
 Пропоную виключити зміни до статей 6 та 7 Закону «Про музеї та музейну справу», оскільки більш вдала редакція цих статей є в проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про музеї та музейну справу» (реєстр. № 3020), який теж поданий Кабінетом Міністрів України.
 		Враховано      
71. 1) частину другу статті 6 викласти в такій редакції:
 		       
72. «На основі комплексів об’єктів культурної спадщини та окремих пам’яток природи можуть створюватися музеї просто неба та меморіальні музеї-садиби.»;
 		       
73. 2) частину шосту статті 7 виключити.
 		 -30- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо додати:
«7. Абзац п’ятий частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна після слів «крім пам’яток культурної спадщини» доповнити словами «нерухомих об’єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників»«.
 		Враховано   8. Абзац п’ятий частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 15, ст.. 99; 1998 р., № 49, ст.. 301; 2004 р., № 50, ст.. 539; 2006 р., № 8, ст.. 89; 2009 р., № 8, ст.. 105) слова « (крім пам’яток культурної спадщини)» замінити словами « (крім пам’яток культурної спадщини, нерухомих об’єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників)».
7. Частину четверту статті 4 Закону України «Про заставу» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47, ст.642) викласти в такій редакції:
«Предметом застави не можуть бути:
культурні цінності, що є об‘єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
пам‘ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам‘яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації».
6. У пункті 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 524; 1994 р., N 24, ст. 182) слова «музеїв-заповідників» замінити словом «музеїв».
 
    -31- Мовчан П.М.
 Законопроект необхідно доповнити змінами до статті 4 Закону України «Про заставу», виклавши її в такій редакції:
«Стаття 4. Предмет застави
Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернуто стягнення.
Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.
Предметом застави не можуть бути об‘єкти права державної та комунальної власності, які занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.
Предметом застави не можуть бути об‘єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.
 		Враховано по суті   
    -32- Косів М.В.
 Необхідно внести зміни і в частину другу статті 2 Закону України ««Про приватизацію державного житлового фонду», а саме:
слова «музеїв-заповідників» замінити словом «музеїв».
 		Враховано    
74. 8. У Законі України «Про охорону культурної спадщини» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2005 р., № 5, ст. 114; 2007 р., № 33, ст. 440):
 		 -33- Кармазін Ю.А.
 Частину першу статі 1 Закону доповнити новими абзацами такого змісту:
«Культурні цінності – майнові цінності релігійного або світського характеру, що мають історичне, художнє, наукове або інше культурне значення : твору мистецтва, книги, рукописи, інкунабули, архівні матеріали, складові частини і фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам‘ятників, а також пам‘ятників монументального мистецтва й інші категорії предметів;
«Скарб – зариті в землі або сховані іншим способом цінності, а також валюта (вітчизняна й іноземна), власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право, які особа, що його виявила, повинна здати фінансовому органу для передачі у власність держави».
 		Відхилено азначені дефініції не належать до сфери регулювання Закону України «Про охорону культурної спадщини», який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою збереження, використання нерухомих об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища. Крім того, вичерпне поняття «культурні цінності» визначене у статті 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», а також у статті 1 Митного кодексу України, а поняття «скарб» - у частині першій статті 343 Цивільного кодексу України і не потребують дублювання в інших законодавчих актах.  10. У Законі України «Про охорону культурної спадщини» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2002 р., № 3-4, ст.27, № 16, ст.114; 2005 р., № 5, ст. 114; 2007 р., № 33, ст. 440; 2009 р., № 8, ст.105):
1) у частині другій статті 2:
абзац п’ятий замінити двома абзацами такого змісту:
«об’єкти архітектури – окремі будівлі, архітектурні споруди, які повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
об’єкти містобудування – історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) зі збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей».
У зв‘язку з цим абзаци шостий-восьмий вважати відповідно абзацами сьомим - дев‘ятим;
 
    -34- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо внести зміни до частини другої статті 2 Закону, а саме:
«об’єкти архітектури – окремі будівлі, архітектурні споруди, які повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;
об’єкти містобудування – історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) зі збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей».
 		Враховано    
    -35- Матвєєв В.Й.
 Абзац третій частини першої статті 3 Закону викласти в такій редакції:
#102082
Підпункти 1-11 вважати відповідно підпунктами 2-12.
 		Відхилено    
75. 1) абзац восьмий статті 4 викласти в такій редакції:
 		    2) абзац восьмий статті 4 викласти в такій редакції:
 
76. «оголошення комплексів (ансамблів) пам’яток державними історико-культурними заповідниками та територій історико-культурними заповідними територіями; «;
 		    «оголошення комплексів (ансамблів) пам’яток історико-культурними заповідниками державного значення та територій історико-культурними заповідними територіями «;
 
77. 2) у статті 5:
 		 -36- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо внести зміни до пункту 5 статті 5 Закону, а саме:
«виключити слова «ведення списків цих об’єктів».
 		Враховано   3) у статті 5:
у пункті 5 слова «ведення списків цих об’єктів» виключити;
 
78. доповнити пункт 19 після слів «їх територіях, « словами «в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, «;
 		    пункт 19 після слів «їх територіях» доповнити словами «в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях»;
 
79. пункт 26 викласти в такій редакції:
 		    пункт 26 викласти в такій редакції:
 
80. «26) здійснення відповідно до закону функцій управління державними історико-культурними заповідниками, що перебувають у державній власності; «;
 		    «26) управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного значення»;
 
81. у першому реченні пункту 28 слова «та надання» виключити;
 		    у першому реченні пункту 28 слова «та надання» виключити;
 
82. 3) у статті 6:
 		    4) у статті 6:
 
83. у частині першій:
 		    у частині першій:
 
84. у пункті 10 слова «та надання» виключити;
 		    у пункті 10 слова «та надання» виключити;
 
85. пункт 18 викласти в такій редакції:
 		    пункт 18 викласти в такій редакції:
 
86. «18) здійснення відповідно до закону функцій управління історико-культурними заповідниками, що перебувають відповідно у державній та комунальній власності»;
 		    «18) управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення»;
 
87. доповнити пункт 7 частини другої після слів «на пам’ятках місцевого значення, « словами «історико-культурних заповідних територіях»;
 		 -37- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо доповнити Закон статтею 6-1 такого змісту:
«Стаття 6-1. Порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини
Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.
Рішення про надання дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;
 		Враховано   пункт 7 частини другої після слів «на пам’ятках місцевого значення» доповнити словами «історико-культурних заповідних територіях»;
5) доповнити статтею 6-1 такого змісту:
«Стаття 6-1. Порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини
Дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.
Рішення про надання дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;
6) у статті 18:
абзац другий частини першої виключити;
частину другу доповнити словами «без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини»;
 
    -38- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо внести зміни в статтю 18 Закону, а саме:
«у статті 18:
абзац другий частини першої виключити;
частину другу доповнити словами «без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини»;
 		Враховано    
88. 4) у статті 21 слова «державний орган з питань охорони пам’яток історії та культури» в усіх відмінках замінити словами «відповідний орган охорони культурної спадщини» у відповідному відмінку;
 		 -39- Дем'янчук В.О.
Деревляний В.Т.
 Пропонуємо внести відповідні зміни в статтю 23 Закону, а саме:
«частину першу після слова «органи» доповнити словом і знаками « (особи)»;
статтю доповнити частиною другою такого змісту:
«При передачі пам’ятки чи її частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам’ятка чи її частина, збереження пам’ятки чи її частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини».
У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою.
 		Враховано   7) у частинах першій та другій статті 21 слова «державний орган з питань охорони пам’яток історії та культури» в усіх відмінках замінити словами «відповідний орган охорони культурної спадщини» у відповідному відмінку;
8) у статті 23:
частину першу після слова «органи» доповнити словом « (особи)»;
після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«При передачі пам’ятки чи її частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам’ятка чи її частина, збереження пам’ятки чи її частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини».
У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою.
 
89. 5) у частині першій статті 25 слова «відповідними органами охорони культурної спадщини на визначених ними умовах» замінити словами «з дотриманням встановлених цим Законом вимог»;
 		    9) у частині першій статті 25 слова «відповідними органами охорони культурної спадщини на визначених ними умовах» замінити словами «з дотриманням встановлених цим Законом вимог»;
 
90. 6) доповнити абзац перший частини першої статті 32 після слів «комплексів (ансамблів)» словами «історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій»;
 		    10) абзац перший частини першої статті 32 викласти в такій редакції:
«1. З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам’яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам’яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару»;
 
91. 7) статтю 33 викласти в такій редакції:
 		    11) статтю 33 викласти в такій редакції:
 
92. «Стаття 33. Історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території
 		    «Стаття 33. Історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території
 
93. 1. Історико-культурним заповідником оголошується комплекс (ансамбль) пам’яток з усією сукупністю компонентів, який становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами.
 		 -40- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Частину першу статті 33 пропонуємо викласти в такій редакції, а саме:
«1. Комплекс (ансамбль) пам’яток з усією сукупністю компонентів, який становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.
Історико-культурним заповідником державного значення оголошується комплекс (ансамбль) пам’яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо пов’язаний з видатними історичними подіями.
Історико-культурним заповідником місцевого значення оголошується комплекс (ансамбль) пам’яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту».
 		Враховано   1. Комплекс (ансамбль) пам’яток з усією сукупністю компонентів, який становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.
 
94. Комплекс (ансамбль) пам’яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо пов’язаний з видатними історичними подіями, оголошується державним історико-культурним заповідником.
 		    Історико-культурним заповідником державного значення оголошується комплекс (ансамбль) пам’яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо пов’язаний з видатними історичними подіями.
 
95. Комплекс (ансамбль) пам’яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту, оголошується історико-культурним заповідником місцевого значення.
 		    Історико-культурним заповідником місцевого значення оголошується комплекс (ансамбль) пам’яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту.
 
96. 2. Історико-культурною заповідною територією оголошується історично сформована територія, в межах якої збереглася значна кількість об’єктів культурної спадщини.
 		 -41- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо додати абзац такого змісту:
«Оголошення території історико-культурною заповідною територією провадиться без вилучення пам’яток, їх комплексів (ансамблів), земельних ділянок, розташованих у межах такої території, у їх власників або користувачів».
 		Враховано   2. Історико-культурною заповідною територією оголошується історично сформована територія, в межах якої збереглася значна кількість об’єктів культурної спадщини.
Оголошення території історико-культурною заповідною територією провадиться без вилучення пам’яток, їх комплексів (ансамблів), земельних ділянок, розташованих у межах такої території, у їх власників або користувачів.
 
97. 3. Залежно від домінуючого виду об’єктів культурної спадщини історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території поділяються на історико-архітектурні, архітектурно-історичні, історико-меморіальні, історико-археологічні, історико-етнографічні та інші групи.
 		    3. Залежно від домінуючого виду об’єктів культурної спадщини історико-культурні заповідники чи історико-культурні заповідні території можуть бути, зокрема, історико-архітектурними, архітектурно-історичними, історико-меморіальними, історико-археологічними, історико-етнографічними.
 
98. 4. У межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється:
 		 -42- Дем'янчук В.О.
Деревляний В.Т.
 Пропонуємо частину четверту викласти в такій редакції:
«У межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об’єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.
Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів здійснюються:
у межах історико-культурного заповідника – за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник;
у межах історико-культурної заповідної території – за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, на підставі висновку органу, який забезпечує дотримання режиму історико-культурної заповідної території».
 		Враховано   4. У межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об’єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.
 
99. будівництво і реконструкція будівель, споруд, шляхів та інших об’єктів, наслідком яких може бути зміна традиційного характеру середовища;
 		       
100. діяльність, що спричиняє забруднення навколишнього природного середовища, деструктивні процеси в ландшафтах, перевищення гранично допустимого рівня акустичного впливу на стан збереження об’єктів культурної спадщини;
 		       
101. організація масових і видовищних заходів без узгодження з адміністрацією історико-культурного заповідника або органом, який забезпечує дотримання режиму заповідної території;
 		       
102. інша діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об’єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.
 		       
103. Певні види робіт, які не впливають негативно на стан збереження об’єктів культурної спадщини, можуть проводитися:
 		    Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів здійснюються:
 
104. у межах державного історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території - за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або з органом охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у разі делегування йому таких повноважень;
 		    у межах історико-культурного заповідника – за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник;
 
105. у межах історико-культурного заповідника місцевого значення - за погодженням з органом охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації або з органом охорони культурної спадщини нижчого рівня у разі делегування йому таких повноважень.
 		    у межах історико-культурної заповідної території – за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, на підставі висновку органу, який забезпечує дотримання режиму історико-культурної заповідної території.
 
106. 5. Положення про історико-культурний заповідник та історико-культурну заповідну територію розробляється і затверджується в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
 		 -43- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо викласти в такій редакції:
«5. Положення про історико-культурний заповідник затверджується органом, до сфери управління якого він належить.
Положення про історико-культурну заповідну територію затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини».
 		Враховано   5. Положення про історико-культурний заповідник затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником.
Положення про історико-культурну заповідну територію затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
 
107. 6. Межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об’єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються у генеральному плані історико-культурного заповідника або історико-культурної заповідної території, який є складовою частиною генерального плану населеного пункту, або оформляється як окрема містобудівна документація. Генеральний план історико-культурного заповідника або історико-культурної заповідної території розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, і після погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується місцевою радою.»;
 		 -44- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо викласти в такій редакції:
«6. Межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об’єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються відповідно у плані організації території історико-культурного заповідника або плані організації історико-культурної заповідної території – науково-проектній документації, яка розробляється відповідно до закону у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
План організації території історико-культурного заповідника затверджується органом, до сфери управління якого він належить.
План організації історико-культурної заповідної території затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини».
 		Враховано   6. Межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об’єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об’єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються відповідно у плані організації території історико-культурного заповідника або плані організації історико-культурної заповідної території – науково-проектній документації, яка розробляється відповідно до закону у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
План організації території історико-культурного заповідника затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником.
План організації історико-культурної заповідної території затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини»;
 
108. 8) доповнити Закон статтями 33-1 і 33-2 такого змісту:
 		    12) доповнити статтями 33-1, 33-2 і 33-3 такого змісту:
 
109. «Стаття 33-1. Порядок оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією
 		    «Стаття 33-1. Порядок оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією
 
110. 1. Клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією можуть подавати Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, інші заінтересовані організації, установи, підприємства та громадяни.
 		 -45- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо нову статтю 33-1 викласти в такій редакції:
«1. Підготовку і подання клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією можуть здійснювати фізичні та/або юридичні особи.
У клопотанні, з урахуванням культурної, історичної та наукової цінності комплексу (ансамблю) пам’яток чи окремої території, обґрунтовується необхідність їх оголошення відповідно історико-культурним заповідником або історико-культурною заповідною територією.
До клопотання додаються документи, що підтверджують обґрунтування необхідності оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток чи окремої території відповідно історико-культурним заповідником або історико-культурною заповідною територією.
2. Клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією подається до органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації чи відповідного виконавчого органу місцевої ради за місцем розташування відповідних комплексу (ансамблю) пам’яток чи території. Клопотання розглядається у місячний строк з дня його отримання.
За наслідками розгляду клопотання орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська, Севастопольська міська державна адміністрація чи відповідний виконавчий орган місцевої ради подає висновок про доцільність створення історико-культурного заповідника або історико-культурної заповідної території разом з необхідними документами до відповідного органу, визначеного частиною третьою цієї статті.
Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією визначає Кабінет Міністрів України.
3. Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником державного значення або території історико-культурною заповідною територією приймає Кабінет Міністрів України.
Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником місцевого значення приймає відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міська рада».
 		Враховано   1. Підготовку і подання клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією можуть здійснювати фізичні та/або юридичні особи.
 
111. У клопотанні обґрунтовується необхідність оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток або окремої території чи водного об’єкта, інших природних, природно-антропогенних або створених людиною об’єктів історико-культурним заповідником або історико-культурною заповідною територією і подаються відомості, що підтверджують цінність таких об’єктів з культурного, історичного та наукового погляду.
 		    У клопотанні, з урахуванням культурної, історичної та наукової цінності комплексу (ансамблю) пам’яток чи окремої території, обґрунтовується необхідність їх оголошення відповідно історико-культурним заповідником або історико-культурною заповідною територією.
До клопотання додаються документи, що підтверджують обґрунтування необхідності оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток чи окремої території відповідно історико-культурним заповідником або історико-культурною заповідною територією.
 
112. 2. Клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією подається за місцем їх розташування до місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування для попереднього розгляду.
 		    2. Клопотання про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією подається до органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації чи відповідного виконавчого органу місцевої ради за місцем розташування відповідних комплексу (ансамблю) пам’яток чи території. Клопотання розглядається у місячний строк з дня його отримання.
 
113. Зазначене клопотання розглядається у місячний строк і в разі схвалення узгоджується з користувачами і власниками об’єктів культурної спадщини, а також з користувачами і власниками інших будівель, споруд і земельних ділянок, розташованих в межах створюваних історико-культурного заповідника або історико-культурної заповідної території.
 		       
114. За результатами погодження місцева державна адміністрація або орган місцевого самоврядування проводить підготовку документів згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що підтверджують необхідність оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією, і подає їх:
 		    За наслідками розгляду клопотання орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації чи відповідний виконавчий орган місцевої ради подає висновок про доцільність оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією разом з необхідними документами до відповідного органу, визначеного частиною третьою цієї статті.
 
115. щодо державного історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території - центральному органові виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
 		       
116. щодо історико-культурного заповідника місцевого значення - органові охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
 		    Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією визначає Кабінет Міністрів України.
 
117. 3. Орган охорони культурної спадщини, який отримав документи, що підтверджують необхідність оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією, розглядає їх у місячний строк і у разі схвалення вносить в установленому порядку органові, уповноваженому приймати рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником або території історико-культурною заповідною територією, зокрема:
 		    3. Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником державного значення або території історико-культурною заповідною територією приймає Кабінет Міністрів України.
Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам’яток історико-культурним заповідником місцевого значення приймає відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська, Севастопольська міська рада.
 
118. щодо державного історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території - Кабінету Міністрів України;
 		       
119. щодо історико-культурного заповідника місцевого значення - Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам.
 		       
120. Стаття 33-2. Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій
 		    Стаття 33-2. Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідників
 
121. 1. Безпосереднє управління історико-культурним заповідником здійснює його адміністрація - організація, що провадить діяльність у сфері культури, до складу якої входять апарат управління, відповідні наукові підрозділи, а також підрозділи господарського, туристського та іншого обслуговування.
 		 -46- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо частини 1-5 нової статті 33-2 викласти в такій редакції:
«1. З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника, визначеного у положенні про нього, орган, до сфери управління якого належить заповідник, утворює адміністрацію історико-культурного заповідника.
Адміністрація історико-культурного заповідника здійснює культурно-освітню, науково-дослідну діяльність у сфері охорони культурної спадщини та музейній справі, а також здійснює туристичну діяльність.
2. Завдання, напрями діяльності адміністрації історико-культурного заповідника, порядок управління історико-культурним заповідником визначаються у положенні про неї, що затверджується органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник.
Типове положення про адміністрацію історико-культурного заповідника затверджує Кабінет Міністрів України.
3. Адміністрація історико-культурного заповідника відповідно до закону:
проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації, складення облікової документації на об’єкти культурної спадщини, готує документацію для їх державної реєстрації;
інформує відповідний орган охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування об’єктів історико-культурного заповідника;
здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам’яток та інших робіт на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
надає висновки відповідному органу охорони культурної спадщини щодо можливості розміщення реклами на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
вживає заходів до запобігання і припинення порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а також до усунення негативних наслідків і компенсації шкоди, завданої такими порушеннями;
здійснює інші заходи щодо охорони та збереження об’єктів історико-культурного заповідника.
З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника його адміністрація відповідно до закону може забезпечувати охорону об’єктів і території заповідника.
4. Відповідно до завдань та основних напрямів діяльності адміністрація історико-культурного заповідника може надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
5. Майно історико-культурного заповідника, що перебуває у державній або комунальній власності, передається його адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає відчуженню».
 		Враховано   1. З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника, визначеного у положенні про нього, орган, до сфери управління якого належить заповідник, утворює адміністрацію історико-культурного заповідника.
 
122. Адміністрація історико-культурного заповідника утворюється органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник.
 		    Адміністрація історико-культурного заповідника здійснює культурно-освітню, науково-дослідну діяльність у сфері охорони культурної спадщини та музейній справі, а також здійснює туристичну діяльність.
 
123. 2. Завдання, основні напрями діяльності адміністрації історико-культурного заповідника, порядок управління історико-культурним заповідником визначаються у положенні про неї, що затверджується органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
 		    2. Завдання, напрями діяльності адміністрації історико-культурного заповідника, порядок управління історико-культурним заповідником визначаються у положенні про неї, що затверджується органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник.
Типове положення про адміністрацію історико-культурного заповідника затверджує Кабінет Міністрів України.
 
124. 3. З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника його адміністрація:
 		    3. Адміністрація історико-культурного заповідника відповідно до закону:
 
125. проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації, складення облікової документації на об’єкти культурної спадщини, готує документацію для їх державної реєстрації;
 		    1) проводить роботу з виявлення, фіксації, класифікації, складення облікової документації на об’єкти культурної спадщини, готує документацію для їх державної реєстрації;
 
126. інформує відповідний орган охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування об’єктів історико-культурного заповідника;
 		    2) інформує відповідний орган охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування об’єктів історико-культурного заповідника;
 
127. укладає охоронні договори на пам’ятки у разі їх передачі іншим особам у тимчасове користування;
 		       
128. здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам’яток та інших робіт на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
 		    3) здійснює науково-методичне керівництво проведенням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам’яток та інших робіт на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
 
129. видає висновки щодо можливості розміщення реклами на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
 		    4) надає висновки відповідному органу охорони культурної спадщини щодо можливості розміщення реклами на території історико-культурного заповідника та в зонах його охорони;
 
130. вживає заходів до запобігання і припинення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а також до усунення негативних наслідків і компенсації шкоди, завданої такими порушеннями;
 		    5) вживає заходів до запобігання і припинення порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а також до усунення негативних наслідків і компенсації шкоди, завданої такими порушеннями;
 
131. здійснює відповідно до законодавства інші заходи щодо охорони та збереження об’єктів історико-культурного заповідника.
 		    6) здійснює інші заходи щодо охорони та збереження об’єктів історико-культурного заповідника.
 
132. Для забезпечення ефективної комплексної охорони об’єктів і території історико-культурного заповідника у складі його адміністрації може утворюватися підрозділ відомчої охорони.
 		    З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника його адміністрація відповідно до закону може забезпечувати охорону об’єктів і території заповідника.
 
133. 4. Відповідно до завдань та основних напрямів діяльності адміністрація історико-культурного заповідника може надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
 		    4. Відповідно до завдань та напрямів діяльності адміністрація історико-культурного заповідника може надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
134. 5. Майно історико-культурного заповідника, що перебуває у державній або комунальній власності, передається його адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає відчуженню.
 		    5. Майно історико-культурного заповідника, що перебуває у державній або комунальній власності, передається його адміністрації на праві оперативного управління і не підлягає відчуженню.
 
135. 6. Земельні ділянки з розташованими на них пам’ятками, оголошеними відповідно до цього Закону історико-культурним заповідником, надаються в установленому законодавством порядку адміністрації історико-культурного заповідника у постійне користування.
 		 -47- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо викласти в такій редакції:
«6. Земельні ділянки в межах історико-культурного заповідника надаються в установленому законодавством порядку його адміністрації у постійне користування «.
 		Враховано   6. Земельні ділянки в межах історико-культурного заповідника надаються його адміністрації у користування відповідно до закону.
 
    -48- Кармазін Ю.А.
 Частину шосту статті 33-2 викласти в такій редакції:
«6. Земельні ділянки з розташованими на них пам’ятками, оголошеними відповідно до цього Закону історико-культурним заповідником, надаються в установленому законодавством порядку історико-культурному заповіднику в постійне користування».
 		Відхилено таттею 33-2 передбачається, що для здійснення безпосереднього управління заповідником передбачено створення юридичної особи – адміністрації заповідника, яка утворюється у формі культурно-освітньої установи. Законопроектом передбачається затвердження окремого положення про адміністрацію заповідника, в якому визначатимуться завдання, основні напрями її діяльності та порядок управління. Таким чином, через розмежування понять «заповідник» та «адміністрація заповідника» досягається чітке визначення об’єкта і суб’єкта охорони, якими є відповідно комплекс (ансамбль) пам’яток, оголошений заповідником, і адміністрація заповідника. Тобто поправки не враховують такого розмежування і передбачають надання земельних ділянок у постійне користування не юридичній особі, які здійснює безпосереднє управління заповідником, а власне комплексу (ансамблю) пам’яток, оголошеному відповідно до цього Закону історико-культурним заповідником.   
    -49- Круць М.Ф.
 У частині шостій статті 33-2 слова «адміністрації історико-культурного заповідника» замінити словами «історико-культурному заповіднику».
 		Відхилено Обґрунтування теж саме.   
136. 7. Історико-культурний заповідник може мати власну символіку у формі знака (позначення або будь-якої комбінації позначень, зокрема з використанням найменування та зображення об’єктів історико-культурного заповідника), що затверджується органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
 		 -50- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо частину 7 викласти в такій редакції:
«7. Історико-культурний заповідник може мати власну символіку».
 		Враховано   7. Історико-культурний заповідник може мати власну символіку.
 
137. 8. Забезпечення дотримання режиму охорони історико-культурної заповідної території з розташованими на ній об’єктами культурної спадщини здійснюється органом охорони культурної спадщини за місцезнаходженням такої території або адміністрацією історико-культурного заповідника, з яким зазначена територія пов’язана, у разі делегування їй відповідних функцій.
 		 -51- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо частину 8 виділити в окрему статтю і викласти в такій редакції:
«Стаття 33-3. Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідних територій
Забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної території з розташованими на ній об’єктами культурної спадщини, визначеного у положенні про неї, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України органом охорони культурної спадщини за місцезнаходженням такої території або адміністрацією історико-культурної заповідної території чи адміністрацією історико-культурного заповідника, з яким зазначена територія пов’язана.
У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної території її адміністрацією така адміністрація створюється Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної території її адміністрація виконує функції, передбачені частиною третьою статті 33-2 цього Закону.
Завдання та напрями діяльності адміністрації історико-культурної заповідної території визначаються в положенні про неї, яке затверджується Кабінетом Міністрів України».
 		Враховано   Стаття 33-3. Особливості управління та функціонування історико-культурних заповідних територій
Забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної території з розташованими на ній об’єктами культурної спадщини, визначеного у положенні про неї, здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України органом охорони культурної спадщини за місцезнаходженням такої території або адміністрацією історико-культурної заповідної території чи адміністрацією історико-культурного заповідника, з яким зазначена територія пов’язана.
 
138. У разі коли зазначені функції не можуть бути делеговані адміністрації історико-культурного заповідника, відповідною обласною держадміністрацією для забезпечення дотримання режиму охорони заповідної території може бути утворено адміністрацію історико-культурної заповідної території.
 		    У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної території її адміністрацією така адміністрація створюється Кабінетом Міністрів України.
 
139. Завдання та основні напрями діяльності адміністрації історико-культурної заповідної території визначаються в положенні про неї, яке затверджується відповідною обласною державною адміністрацією у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
 		    З метою забезпечення дотримання режиму історико-культурної заповідної території її адміністрація виконує функції, передбачені частиною третьою статті 33-2 цього Закону.
 
140. З метою забезпечення дотримання режиму охорони історико-культурної заповідної території її адміністрація виконує функції, передбачені частиною третьою цієї статті.
 		    Завдання та напрями діяльності адміністрації історико-культурної заповідної території визначаються в положенні про неї, яке затверджується Кабінетом Міністрів України»;
 
141. 9. Пам’ятки, їх комплекси, земельні ділянки, розташовані у межах історико-культурної заповідної території, не вилучаються у користувачів і власників, які забезпечують дотримання режиму, встановленого положенням про історико-культурну заповідну територію та охоронними договорами на пам’ятки.»;
 		 -52- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо частину 9 виключити, оскільки ці питання врегульовано у новій редакції статті 33 Закону.
 		Враховано      
142. 9) частину першу статті 34 викласти в такій редакції:
 		    13) частину першу статті 34 викласти в такій редакції:
 
143. «Землі, на яких розташовані об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками, історико-культурні заповідники та історико-культурні заповідні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.»;
 		 -53- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо додати пункт такого змісту:
«14) в абзаці шостому частини другої статті 35 вилучити слова і знаки «, а в разі потреби - взяти участь у підготовці зазначених об'єктів до експозиції, а пов'язаних з ними матеріалів - до проведення їх державної реєстрації як пам'яток».
 		Враховано   «Землі, на яких розташовані пам’ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації»;
14) в абзаці шостому частини другої статті 35 слова «а в разі потреби - взяти участь у підготовці зазначених об'єктів до експозиції, а пов'язаних з ними матеріалів - до проведення їх державної реєстрації як пам'яток» виключити;
 
144. 10) у частині третій статті 37 слово «надання» замінити словом «відведення»;
 		 -54- Мойсик В.Р.
 Необхідно внести відповідні зміни і в статтю 43 Закону, виклавши її в такій редакції:
«Стаття 43 Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових робіт на об‘єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об‘єктів культурної спадщини
За незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об‘єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об‘єктів культурної спадщини чи їх частин, винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону».
 		Враховано   15) у частині третій статті 37 слово «надання» замінити словом «відведення»;
16) статтю 43 викласти в такій редакції:
«Стаття 43. Кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових робіт на об‘єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об‘єктів культурної спадщини
За незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об‘єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об‘єктів культурної спадщини чи їх частин, винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону»;
17) частину першу статті 44 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
«за ухилення власника пам’ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору та/або за порушення ним режиму використання пам’ятки – у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
 
    -55- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо додати пункт такого змісту:
«16) частину першу статті 44 доповнити абзацом такого змісту:
«за ухилення власника пам’ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору та/або за порушення ним режиму використання пам’ятки – у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
 		Враховано    
145. 11) доповнити частину першу статті 46 після слів «охоронних договорів, « словами «порушення режиму, встановленого в історико-культурному заповіднику чи на історико-культурній заповідній території, «.
 		 -56- Прокопчук Ю.В.
 Необхідно привести статтю 46 Закону у відповідність з КУпАП для цього внести відповідні зміни в назву та частину першу статті, виклавши їх в такій редакції:
«Стаття 46. Адміністративна відповідальність за порушення вимог цього Закону та невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини
За ухилення від підписання охоронних договорів на пам‘ятку культурної спадщини, порушення режиму використання пам‘ятки культурної спадщини, порушення режиму, встановленого в історико-культурному заповіднику та на історико-культурній заповідній території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам‘ятці культурної спадщини, зміну призначення пам‘ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов‘язаних з нерухомими об‘єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, а також за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності, винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону».
 		Враховано   18) назву та частину першу статті 46 викласти в такій редакції:
«Стаття 46. Адміністративна відповідальність за порушення вимог цього Закону та невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини
За ухилення від підписання охоронних договорів на пам‘ятки, порушення режиму використання пам‘ятки, порушення режиму, встановленого в історико-культурному заповіднику та на історико-культурній заповідній території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам‘ятці, зміну призначення пам‘ятки, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов‘язаних з нерухомими об‘єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, а також за невиконання законних вимог посадових осіб органів охорони культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності, винні особи притягаються до адміністративної відповідальності відповідно до закону».
11. Частину третю статті 14 Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст.313) викласти в такій редакції:
«Предметом іпотеки не можуть бути пам‘ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам‘яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації».
 
    -57- Мойсик В.Р.
 Необхідно внести відповідні зміни до частини третьої статті 14 ЗУ «Про іпотеку», виклавши її в такій редакції:
«Предметом іпотеки не можуть бути пам‘ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам‘яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації».
 		Враховано    
146. 9. У Законі України «Про охорону археологічної спадщини» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 26, ст. 361):
 		    12. У Законі України «Про охорону археологічної спадщини» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 26, ст. 361):
 
147. 1) статтю 1 викласти в такій редакції:
 		    1) статтю 1 викласти в такій редакції:
 
148. «Стаття 1. Визначення термінів
 		    «Стаття 1. Визначення термінів
 
149. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 		    У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
 
150. археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність пам’яток археології, що перебувають під охороною держави, та пов’язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об’єктів археологічної спадщини;
 		    археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) – сукупність об‘єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов’язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об’єктів археологічної спадщини;
 
151. археологічна розвідка - вид наукового дослідження археологічної спадщини, не пов’язаний з руйнуванням культурного шару (крім обмеженого шурфування для визначення товщини культурного шару) об’єкта археологічної спадщини і спрямований на виявлення, локалізацію (картографування), інтерпретацію об’єктів археологічної спадщини, уточнення даних про вже відомі об’єкти археологічної спадщини;
 		    археологічна розвідка – вид наукового дослідження археологічної спадщини, не пов’язаний з руйнуванням культурного шару (крім обмеженого шурфування для визначення товщини культурного шару) об’єкта археологічної спадщини і спрямований на виявлення, локалізацію (картографування), інтерпретацію об’єктів археологічної спадщини, уточнення даних про вже відомі об’єкти археологічної спадщини;
 
152. археологічні розкопки - вид наукового дослідження археологічної спадщини, спрямований на пошук і вивчення археологічних залишків на території об’єкта археологічної спадщини, що проводиться шляхом систематичного обстеження земної чи підводної поверхні та включає, зокрема, земляні і підводні роботи, наслідком яких може бути часткове або повне руйнування досліджуваного об’єкта;
 		    археологічні розкопки – вид наукового дослідження археологічної спадщини, спрямований на пошук і вивчення археологічних залишків на території об’єкта археологічної спадщини, що проводиться шляхом систематичного обстеження земної чи підводної поверхні та включає, зокрема, земляні і підводні роботи, наслідком яких може бути часткове або повне руйнування досліджуваного об’єкта;
 
153. дозвіл - документ установленого зразка, який дає право на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою;
 		 -58- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо після слів «документ установленого зразка» додати слова:
«виданий центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини «.
 		Враховано   дозвіл - документ установленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, який дає право на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою;
 
154. дослідник археологічної спадщини (археолог) - вчений (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), який має відповідні фахову освіту і кваліфікацію, професійно проводить археологічні дослідження із складенням наукової звітності та публікацією наукових результатів;
 		    дослідник археологічної спадщини (археолог) – вчений (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), який має відповідні фахову освіту і кваліфікацію, професійно проводить археологічні дослідження із складенням наукової звітності та публікацією наукових результатів;
 
155. кваліфікаційний документ - посвідчення установленого зразка, яке визначає фаховий рівень дослідника;
 		    кваліфікаційний документ – посвідчення установленого зразка, яке визначає фаховий рівень дослідника;
 
156. наукова археологічна експертиза - діяльність, метою якої є наукове дослідження археологічної спадщини, що проводиться шляхом обстеження територій та водних об’єктів, аналізу програм і проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, інших проектів, згідно з якими передбачаються земляні і підводні роботи, виконання яких може позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини, а також підготовка науково обґрунтованих експертних висновків щодо наявності на обстежуваних територіях об’єктів археологічної спадщини та режимів їх використання, можливості та умов виконання зазначених програм і реалізації проектів;
 		    наукова археологічна експертиза – діяльність, метою якої є наукове дослідження археологічної спадщини, що проводиться шляхом обстеження територій та водних об’єктів, аналізу програм і проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, інших проектів, згідно з якими передбачаються земляні і підводні роботи, виконання яких може позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини, а також підготовка науково обґрунтованих експертних висновків щодо наявності на обстежуваних територіях об’єктів археологічної спадщини та режимів їх використання, можливості та умов виконання зазначених програм і реалізації проектів;
 
157. наукове дослідження археологічної спадщини - наукова діяльність, спрямована на здобуття нових знань про об’єкти археологічної спадщини, закономірності розвитку давнього суспільства і людини на основі результатів аналізу археологічних матеріалів і документованої інформації (публікацій, наукових звітів тощо) археологічного характеру;
 		    наукове дослідження археологічної спадщини (археологічне дослідження) – наукова діяльність, спрямована на здобуття нових знань про об’єкти археологічної спадщини, закономірності розвитку давнього суспільства і людини на основі результатів аналізу археологічних матеріалів і документованої інформації (публікацій, наукових звітів тощо) археологічного характеру;
 
158. об’єкт археологічної спадщини (археологічний об’єкт) - місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов’язані з ними території чи водні об’єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність;
 		    об’єкт археологічної спадщини (археологічний об’єкт) – місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов’язані з ними території чи водні об’єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність;
 
159. охорона археологічної спадщини - комплекс заходів, що здійснюється відповідно до законодавства органами влади, підприємствами, установами, організаціями, громадянами, спрямованих на ведення обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, картографування, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, реабілітацію та музеєфікацію об’єктів археологічної спадщини, а також поширення знань про археологічну спадщину;
 		    охорона археологічної спадщини - комплекс заходів, що здійснюються відповідно до законодавства органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, громадянами, спрямованих на ведення обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, картографування, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, реабілітацію та музеєфікацію об’єктів археологічної спадщини, а також поширення знань про археологічну спадщину;
 
160. пам’ятка археології (археологічна пам’ятка) - об’єкт археологічної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.»;
 		    пам’ятка археології (археологічна пам’ятка) – археологічний об’єкт національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України»;
 
161. 2) у статті 3:
 		    2) у статті 3:
 
162. абзаци п’ятий і восьмий викласти в такій редакції:
 		    абзаци п’ятий і восьмий викласти в такій редакції:
 
163. «визначення повноважень державних органів у сфері охорони археологічної спадщини; «;
 		    «визначення повноважень державних органів у сфері охорони археологічної спадщини»;
 
164. «визначення прав та обов’язків осіб, у користуванні або володінні яких перебувають археологічні об’єкти чи предмети; «;
 		    «визначення відповідних прав та обов’язків осіб, у користуванні або володінні яких перебувають археологічні об’єкти чи предмети»;
 
165. в абзаці одинадцятому слова «відкритих листів» замінити словами «кваліфікаційних документів», та доповнити після слів «населених місць» словами «, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею або під водою»;
 		    в абзаці одинадцятому слова «відкритих листів» замінити словами «кваліфікаційних документів», а після слів «населених місць» доповнити словами «а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею або під водою»;
 
166. 3) статті 4, 6 і 7 викласти в такій редакції:
 		    3) статті 4, 6 і 7 викласти в такій редакції:
 
167. «Стаття 4. Органи управління у сфері охорони археологічної спадщини
 		    «Стаття 4. Органи управління у сфері охорони археологічної спадщини
 
168. Державне управління у сфері охорони археологічної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
 		    Державне управління у сфері охорони археологічної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
 
169. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать:
 		    До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать:
 
170. центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
 		 -59- Матвєєв В.Й.
 Абзац п‘ятий викласти в такій редакції:
“центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини – Державний комітет України з питань охорони культурної спадщини”.
 		Відхилено   центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
 
171. орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 		    орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 
172. органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій;
 		    органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій;
 
173. органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.»;
 		    органи охорони культурної спадщини місцевих рад»;
 
174. «Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини
 		 -60- Кармазін Ю.А.
 Назву статті 6 викласти в такій редакції:
«Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері охорони архітектурної спадщини».
 		Відхилено згідно з класифікацією об’єктів культурної спадщини, визначеною статтею 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини", вирізняють декілька видів об'єктів культурної спадщини: археологічні, історичні, об'єкти монументального мистецтва, об'єкти архітектури та містобудування, об'єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об'єкти науки і техніки. Таким чином, археологічна спадщина є невід'ємною частиною культурної спадщини, про що, зокрема, йдеться і у преамбулі Закону України "Про охорону археологічної спадщини". Державне управління у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі археологічної спадщини, покладається на органи охорони культурної спадщини. З точки зору ефективності державної політики у сфері охорони культурної спадщини недоцільно виділяти органи державного управління по кожному виду пам'яток. Оскільки Закон України "Про охорону археологічної спадщини" є спеціальним відносно Закону України "Про охорону культурної спадщини", в ньому і зазначаються специфічні функції саме у сфері охорони археологічної спадщини. Закон України "Про охорону археологічної спадщини" регулює відносини саме у сфері охорони археологічної спадщини і, відповідно, цим Законом конкретизуються повноваження органів охорони культурної спадщини саме у сфері охорони археологічної спадщини. Тому внесення редакційної правки у назву статті 6 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" не є необхідним і, крім того, може бути неправильно розтлумачено як існування окремого центрального органу виконавчої влади, який здійснює державне управління у сфері охорони тільки археологічної спадщини та про відповідне розмежуванням його компетенції з компетенцією центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.  «Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини
 
175. До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належать:
 		    До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належать:
 
176. розроблення, затвердження та погодження нормативно-правових актів, що регулюють питання охорони археологічної спадщини;
 		    розроблення, затвердження та погодження нормативно-правових актів, що регулюють питання охорони археологічної спадщини;
 
177. ведення державного обліку об’єктів археологічної спадщини;
 		    ведення державного обліку об’єктів археологічної спадщини;
 
178. оголошення топографічно визначених територій чи водних об’єктів, в яких містяться об’єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;
 		    оголошення топографічно визначених територій чи водних об’єктів, в яких містяться об’єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями;
 
179. визначення меж територій археологічних пам’яток національного значення, затвердження зон їх охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць та встановлення режиму їх використання;
 		    визначення меж територій археологічних пам’яток національного значення, затвердження зон їх охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць та встановлення режиму їх використання;
 
180. здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування, музеєфікації та інших робіт на об’єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць. Зазначені повноваження можуть бути делеговані відповідно до закону іншим органам охорони культурної спадщини;
 		    здійснення нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування, музеєфікації та інших робіт на об’єктах археологічної спадщини і в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць відповідно до закону;
 
181. визначення необхідності проведення археологічних розвідок на земельних ділянках, згідно з проектами відведення яких передбачаються роботи, що можуть позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини;
 		    визначення необхідності проведення археологічних розвідок на земельних ділянках, згідно з проектами відведення яких передбачаються роботи, що можуть позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини;
 
182. погодження проектів відведення земельних ділянок для всіх потреб на території пам’яток та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;
 		    погодження відповідно до закону проектів відведення земельних ділянок на території пам’яток та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;
 
183. погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам’ятках національного значення та зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів;
 		 -61- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо слова «з урахуванням експертного висновку за результатами» замінити словами:
«та визначення необхідності».
 		Враховано   погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам’ятках національного значення та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць та визначення необхідності наукової археологічної експертизи зазначених проектів;
 
184. видача дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою;
 		    видача дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок на території пам’ятки, в зонах охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою;
 
185. заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об’єкту археологічної спадщини або порушує вимоги законодавства про охорону археологічної спадщини;
 		    заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об’єкту археологічної спадщини або порушує вимоги законодавства про охорону археологічної спадщини у порядку, встановленому законом;
 
186. видання розпоряджень та приписів щодо охорони археологічних пам’яток, припинення робіт на таких пам’ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо такі роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
 		    видання розпоряджень та приписів щодо охорони археологічних пам’яток, припинення робіт на таких пам’ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо такі роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
 
187. застосування фінансових санкцій за порушення вимог цього Закону;
 		    застосування фінансових санкцій за порушення вимог цього Закону;
 
188. науково-методичне керівництво з питань охорони і використання археологічної спадщини;
 		    науково-методичне керівництво з питань охорони і використання археологічної спадщини;
 
189. здійснення контролю за переміщенням археологічних предметів через державний кордон;
 		    здійснення контролю за переміщенням археологічних предметів через державний кордон;
 
190. здійснення інших повноважень відповідно до закону.
 		    здійснення інших повноважень відповідно до закону.
 
191. Стаття 7. Повноваження інших органів охорони культурної спадщини
 		    Стаття 7. Повноваження інших органів охорони культурної спадщини
 
192. До повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування належать:
 		    До повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та органів охорони культурної спадщини місцевих рад належать:
 
193. здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо охорони археологічної спадщини;
 		    здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо охорони археологічної спадщини;
 
194. визначення меж територій археологічних пам’яток місцевого значення, затвердження зон їх охорони;
 		    визначення меж територій археологічних пам’яток місцевого значення, затвердження зон їх охорони;
 
195. забезпечення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці належного захисту та утримання об’єктів археологічної спадщини;
 		    забезпечення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці належного захисту та утримання об’єктів археологічної спадщини;
 
196. здійснення нагляду за станом схоронності археологічних пам’яток;
 		    здійснення відповідно до закону нагляду за станом схоронності археологічних пам’яток;
 
197. визначення необхідності проведення археологічних розвідок на земельних ділянках, згідно з проектами відведення яких передбачаються роботи, що можуть позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини;
 		    визначення необхідності проведення археологічних розвідок на земельних ділянках, згідно з проектами відведення яких передбачаються роботи, що можуть позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини;
 
198. погодження проектів відведення земельних ділянок для всіх потреб в межах повноважень, делегованих центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
 		    погодження відповідно до закону проектів відведення земельних ділянок;
 
199. погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам’яток місцевого значення, їх територій і зон охорони, з урахуванням експертного висновку за результатами наукової археологічної експертизи зазначених проектів;
 		 -62- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо слова «з урахуванням експертного висновку за результатами» замінити словами:
«та визначення необхідності».
 		Враховано   погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам’яток місцевого значення, їх територій і зон охорони та визначення необхідності наукової археологічної експертизи зазначених проектів;
 
200. реєстрація кваліфікаційних документів та дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою;
 		    реєстрація кваліфікаційних документів та дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою;
 
201. видання розпоряджень і приписів щодо охорони пам’яток місцевого значення, припинення робіт на пам’ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо такі роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
 		    видання розпоряджень і приписів щодо охорони пам’яток місцевого значення, припинення робіт на пам’ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо такі роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;
 
202. здійснення інших повноважень відповідно до закону.»;
 		 -63- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо доповнити Закон статтею 7-1 такого змісту:
«Стаття 7-1. Порядок надання дозволів, погоджень органами охорони культурної спадщини
Дозволи і погодження, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.
Рішення про надання дозволу чи погодження приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;
 		Враховано   здійснення інших повноважень відповідно до закону»;
4) доповнити статтею 7-1 такого змісту:
«Стаття 7-1. Порядок надання дозволів, погоджень органами охорони культурної спадщини
Дозволи і погодження, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.
Рішення про надання дозволу чи погодження приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;
 
203. 5) у статті 8:
 		    5) у статті 8:
 
204. у частині другій слова «спеціально уповноваженим» виключити;
 		    у частині другій слова «спеціально уповноваженим» виключити;
 
205. у частині четвертій слова «Порядок проведення Державного» замінити словами «Порядок державного»;
 		    у частині четвертій слова «Порядок проведення Державного» замінити словами «Порядок ведення державного»;
 
206. 6) абзаци третій і четвертий частини першої статті 9 викласти в такій редакції:
 		    6) абзаци третій і четвертий частини першої статті 9 викласти в такій редакції:
 
207. «польові дослідження (археологічні розвідки, розкопки, інші земляні і підводні роботи);
 		    «польові дослідження (археологічні розвідки, розкопки, інші земляні і підводні роботи);
 
208. післяпольові дослідження (шифрування, реставрація, замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та інші види вивчення археологічних пам’яток і предметів, знайдених під час польових досліджень тощо).»;
 		    післяпольові дослідження (шифрування, реставрація, замальовування та фотографування знахідок, архівні, лабораторні та інші види вивчення археологічних пам’яток і предметів, знайдених під час польових досліджень тощо)»;
 
209. 7) у статті 10:
 		    7) у статті 10:
 
210. частину другу доповнити реченням такого змісту: «Порядок видачі дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України.»;
 		    частину другу доповнити реченням такого змісту: «Порядок видачі дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України»;
 
211. у частині третій:
 		       
212. слова «відкритого листа - кваліфікаційного документа, виданого Інститутом археології Національної академії наук України» замінити словами «кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою.»;
 		 -64- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо після слів «кваліфікаційною радою» доповнити словами:
«сформованою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно абзац п’ятий пункту 7) частини 11 розділу І законопроекту вилучити.
 		Враховано   у частині третій слова «відкритого листа - кваліфікаційного документа, виданого Інститутом археології Національної академії наук України» замінити словами «кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою, сформованою відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
 
213. доповнити частину реченням такого змісту: «Порядок формування та діяльності кваліфікаційної ради встановлюється Кабінетом Міністрів України.»;
 		       
214. частину четверту викласти в такій редакції:
 		    частину четверту викласти в такій редакції:
 
215. «Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних та підводних робіт для пошуку об’єктів археологічної спадщини або пов’язаних з ними рухомих предметів за відсутності передбаченого законом дозволу, зокрема на використання металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології, є незаконним.»;
 		    «Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних та підводних робіт для пошуку об’єктів археологічної спадщини або пов’язаних з ними рухомих предметів за відсутності передбаченого законом дозволу, зокрема на використання металошукачів, детекторів неоднорідності ґрунту чи будь-якого іншого пошукового обладнання або відповідної технології, є незаконним»;
 
216. 8) статті 11 і 12 викласти в такій редакції:
 		    8) статті 11 і 12 викласти в такій редакції:
 
217. «Стаття 11. Науковий звіт дослідника археологічної спадщини
 		    «Стаття 11. Науковий звіт дослідника археологічної спадщини
 
218. Археолог, що проводить археологічне дослідження на території України, зобов’язаний подати до початку наступного польового сезону науковий звіт про виконані у попередньому польовому сезоні археологічні роботи до органу, що видав дозвіл, а також до державної архівної установи (архівного підрозділу державної наукової установи), визначеної Кабінетом Міністрів України.
 		    Археолог, який проводить археологічне дослідження на території України, подає до початку наступного польового сезону науковий звіт про виконані у попередньому польовому сезоні археологічні роботи до органу, що видав дозвіл, та до визначених Кабінетом Міністрів України державної архівної установи чи архівного підрозділу державної наукової установи.
 
219. Науковий звіт підлягає довічному зберіганню.
 		       
220. Вимоги до складення та порядку подання наукового звіту затверджуються вченою радою Інституту археології Національної академії наук України.
 		    Вимоги до складення та порядку подання наукового звіту затверджуються вченою радою Інституту археології Національної академії наук України.
Наукові звіти підлягають довічному зберіганню.
 
221. Стаття 12. Інститут археології Національної академії наук України
 		    Стаття 12. Інститут археології Національної академії наук України
 
222. Інститут археології Національної академії наук України є державною науковою установою у сфері дослідження археологічної спадщини, яка відповідно до законодавства:
 		 -65- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо статтю 12 викласти в такій редакції:
«Інститут археології Національної академії наук України є державною науковою установою у сфері дослідження археологічної спадщини, яка відповідно до законодавства в установленому порядку може:
організовувати і проводити наукові, у тому числі охоронні, дослідження археологічних об’єктів;
розробляти, затверджувати та впроваджувати наукові методики дослідження археологічної спадщини;
здійснювати наукову археологічну експертизу програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може негативно позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини, їх територій та зон охорони;
вести науковий архів звітів про археологічні дослідження;
проводити наукову експертизу результатів дослідження археологічної спадщини «.
 		Враховано   Інститут археології Національної академії наук України є державною науковою установою у сфері дослідження археологічної спадщини, яка відповідно до законодавства в установленому порядку може:
 
223. організує і проводить наукові та науково-рятувальні дослідження археологічних об’єктів;
 		    організовувати і проводити наукові, у тому числі охоронні, дослідження археологічних об’єктів;
 
224. координує наукові дослідження, що проводяться на території України науковими установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування та форми власності;
 		       
225. розробляє, затверджує та впроваджує наукові методики дослідження археологічної спадщини;
 		    розробляти, затверджувати та впроваджувати наукові методики дослідження археологічної спадщини;
 
226. здійснює наукову археологічну експертизу програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам’ятках археології, в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;
 		    здійснювати наукову археологічну експертизу програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, виконання яких може негативно позначитися на стані об’єктів археологічної спадщини, їх територій та зон охорони;
 
227. веде науковий архів звітів про археологічні дослідження в Україні;
 		    вести науковий архів звітів про археологічні дослідження;
 
228. проводить наукову експертизу результатів дослідження археологічної спадщини та наукових звітів.»;
 		    проводити наукову експертизу результатів дослідження археологічної спадщини»;
 
229. 10) у статті 14:
 		    9) у статті 14:
 
230. у частині другій слова «відкритий лист» та «земляних» замінити відповідно словами «кваліфікаційний документ» та «відповідних»;
 		 -66- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо додати абзац такого змісту:
«у частині третій виключити слово «музеями-заповідниками».
 		Враховано   у частині другій слова «відкритий лист» та «земляних» замінити відповідно словами «кваліфікаційний документ» та «відповідних»;
у частині третій слова «музеями-заповідниками» виключити;
 
231. у частині четвертій слова «очолюються дослідником, який отримав відкритий лист, і» виключити;
 		    у частині четвертій слова «очолюються дослідником, який отримав відкритий лист, і» виключити;
 
232. 11) статтю 15 викласти в такій редакції:
 		    10) статтю 15 викласти в такій редакції:
 
233. «Стаття 15. Права та обов’язки дослідника археологічної спадщини
 		    «Стаття 15. Права та обов’язки дослідника археологічної спадщини
 
234. Дослідник археологічної спадщини (археолог) є вченим і має відповідні права, встановлені цим Законом і законами України «Про охорону культурної спадщини» та «Про наукову і науково-технічну діяльність».
 		 -67- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо виключити абзац як такий, що повторює положення статті 1 Закону у новій редакцій.
 		Враховано      
235. Дослідник археологічної спадщини має пріоритетне право:
 		    Дослідник археологічної спадщини має право на:
 
236. на поновлення наукових досліджень об’єкта археологічної спадщини, який він досліджував раніше, крім випадків організації на такому об’єкті охоронних досліджень;
 		    поновлення наукових досліджень об’єкта археологічної спадщини, який він досліджував раніше;
 
237. доступу до польової документації та наукових звітів, а також до археологічних предметів, виявлених ним під час археологічних досліджень.
 		    доступ до польової документації, наукових звітів та до археологічних предметів, виявлених ним під час археологічних досліджень.
 
238. Дослідник археологічної спадщини зобов’язаний:
 		    Дослідник археологічної спадщини зобов’язаний:
 
239. дотримуватися принципів наукового дослідження археологічної спадщини, визначених цим Законом;
 		    дотримуватися принципів наукового дослідження археологічної спадщини, визначених цим Законом;
 
240. проводити археологічні дослідження відповідно до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
 		    проводити археологічні дослідження відповідно до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;
 
241. передати всі виявлені під час досліджень рухомі предмети, пов’язані з нерухомими об’єктами культурної спадщини, після їх вивчення на постійне зберігання визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини Музейного фонду України;
 		 -68- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо викласти в такій редакції:
«передати всі виявлені під час досліджень археологічні предмети на постійне зберігання визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини Музейного фонду України».
 		Враховано   передати всі виявлені під час досліджень археологічні предмети на постійне зберігання визначеній у дозволі установі для занесення до державної частини Музейного фонду України;
 
242. передати польову документацію та науковий звіт про проведені роботи до державної архівної установи (архівного підрозділу державної наукової установи) у встановленому законодавством порядку для занесення до Національного архівного фонду;
 		 -69- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо викласти в такій редакції:
«передати польову документацію та науковий звіт про проведені роботи до органу, що видав дозвіл, та до визначених Кабінетом Міністрів України державної архівної установи чи архівного підрозділу державної наукової установи у встановленому законодавством порядку для занесення до Національного архівного фонду».
 		Враховано   передати польову документацію та науковий звіт про проведені роботи до органу, що видав дозвіл, та до визначених Кабінетом Міністрів України державної архівної установи чи архівного підрозділу державної наукової установи у встановленому законодавством порядку для занесення до Національного архівного фонду;
 
243. забезпечити належну консервацію об’єктів культурної спадщини, упорядження території після завершення робіт, а в разі потреби - взяти участь у підготовці зазначених об’єктів до експозиції, а пов’язаних з ними матеріалів - до проведення їх державної реєстрації як пам’яток.»;
 		 -70- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо викласти в такій редакції:
«забезпечити належну консервацію відповідних об’єктів культурної спадщини, упорядження території після завершення робіт».
 		Враховано   забезпечити належну консервацію відповідних об’єктів культурної спадщини, упорядження території після завершення робіт»;
 
244. 12) у статті 18:
 		    11) у статті 18:
 
245. у частині першій слова «та задокументовані» і «спеціально уповноваженим» виключити, а слова «методики, затвердженої» замінити словами «методик, затверджених»;
 		    у частині першій слова «та задокументовані» і «спеціально уповноваженим» виключити, а слова «методики, затвердженої» замінити словами «методик, затверджених»;
 
246. частину третю викласти в такій редакції:
 		    частину третю викласти в такій редакції:
 
247. «Знахідки підлягають передачі на зберігання до визначених у дозволі на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою, фондів музеїв, у яких зберігаються музейні колекції і предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.»;
 		    «Знахідки підлягають передачі на зберігання до визначених у дозволі на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт, а також на дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою, фондів музеїв, у яких зберігаються музейні колекції і предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України»;
 
248. 13) у статті 19:
 		    12) у статті 19:
 
249. у назві статті та абзаці першому слово «власності» замінити словом «володінні»;
 		    у назві та абзаці першому слово «власності» замінити словом «володінні»;
 
250. в абзаці другому слово «правил» замінити словами «вимог законодавства щодо»;
 		    в абзаці другому слово «правил» замінити словами «вимог законодавства щодо»;
 
251. 15) у частині другій статті 21 слово «власності» замінити словом «володіння».
 		    13) у частині другій статті 21 слово «власності» замінити словом «володіння».
 
252. ІІ. Прикінцеві положення
 		    ІІ. Прикінцеві положення
 
253. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		    1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
254. 2. Кабінету Міністрів України протягом року вирішити питання щодо віднесення історико- культурних заповідників та музеїв-заповідників до державних історико-культурних заповідників чи історико-культурних заповідників місцевого значення, історико-культурних заповідних територій або музеїв.

-71- Яворівський В.О.
Косів М.В.
 Пропонуємо викласти в такій редакції:
«2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових актів у зв’язку з прийняттям цього Закону».
 		Враховано   2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, які випливають із змісту цього Закону.

    -72- Матвєєв В.Й.
 Доповнити «Прикінцеві положення» новим пунктом 3 такого змісту:
“3. Кабінету Міністрів України, обласним державним адміністраціям до 1 жовтня 2009 року забезпечити утворення Державного комітету України з питань охорони культурної спадщини і окремих органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій в межах коштів Державного бюджету України, виділених на утримання Міністерства культури і туризму України, Міністерства регіонального розвитку і будівництва України, обласних державних адміністрацій”.
 		Відхилено