Кількість абзаців - 496 Таблиця поправок


Про нормативно-правові акти (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЗАКОН УКРАЇНИ
 		    ЗАКОН УКРАЇНИ
 
1. Про нормативно-правові акти
 		    Про нормативно-правові акти
 
2. Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів та встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення.
 		    Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів та встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення.
 
3. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
4. Стаття 1. Визначення термінів
 		    Стаття 1. Визначення термінів
 
5. 1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:
 		    1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:
 
6. аналогія закону - застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;
 		    аналогія закону - застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;
 
7. аналогія права - застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права;
 		    аналогія права - застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права;
 
8. глава - структурна одиниця закону, що об’єднує статті, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
 		    глава - структурна одиниця закону, що об’єднує статті, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
 
9. дія нормативно-правового акта у часі - застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності;
 		    дія нормативно-правового акта у часі - застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності;
 
10. Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів;
 		    Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів;
 
11. закон - нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України, який регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;
 		 -1- Президент України
 За наведеним положенням ст.1 Закону термін "закон" є нормативно-правовим актом, що приймається Верховною Радою України. Таке визначення не відповідає ст.ст.5,69 Конституції України, адже народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення через референдум, може в порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України, приймати закони, вносити зміни до чинних законів, скасовувати їх, крім законів з питань податків, бюджету, амністії (Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008).
 		Відхилено . Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. П.3 ч.1 ст. 84 Конституції України прийняття законів належить до повноважень парламенту. Згідно з Рішенням КС від 03.10. 1997 року № 4-зп Конституція України як Основний Закон держави за своєю юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу. У ній закріплено принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), визначено засади організації встановлених влад, зокрема законодавчої. Прийняття Конституції України Верховною Радою України означало, що у даному випадку установча влада була здійснена парламентом. Вказаним Рішенням КС встановлено, що закони є актами встановленої Конституцією України законодавчої влади-Верховної Ради України.  закон - нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України, який регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;
 
12. законодавство України - утворена на ієрархічній основі система нормативно-правових актів та міжнародних договорів України;
 		    законодавство України - утворена на ієрархічній основі система нормативно-правових актів та міжнародних договорів України;
 
13. зворотна дія нормативно-правового акта у часі - застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій), правовідносин, що виникли до дня набрання ним чинності (введення в дію);
 		    зворотна дія нормативно-правового акта у часі - застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій), правовідносин, що виникли до дня набрання ним чинності (введення в дію);
 
14. інкорпорація - упорядкування нормативно-правових актів у збірники чи зібрання шляхом розташування їх у хронологічному порядку або за предметом регулювання;
 		    інкорпорація - упорядкування нормативно-правових актів у збірники чи зібрання шляхом розташування їх у хронологічному порядку або за предметом регулювання;
 
15. інструкція - акт, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;
 		    інструкція - акт, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;
 
16. книга - структурна одиниця кодексу, що об’єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання;
 		    книга - структурна одиниця кодексу, що об’єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання;
 
17. кодекс - закон, який об’єднує та систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері;
 		    кодекс - закон, який об’єднує та систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері;
 
18. кодифікація - процес зведення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом переробки їх змісту;
 		    кодифікація - процес зведення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом переробки їх змісту;
 
19. колізійна норма - норма права, яка визначає порядок врегулювання колізії між нормами кількох нормативно-правових актів, якщо вони по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини;
 		    колізійна норма - норма права, яка визначає порядок врегулювання колізії між нормами кількох нормативно-правових актів, якщо вони по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини;
 
20. консолідація - об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт кількох актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин, без зміни їх змісту;
 		    консолідація - об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт кількох актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин, без зміни їх змісту;
 
21. норма права - санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;
 		    норма права - санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;
 
22. нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування;
 		    нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування;
 
23. нормотворча діяльність - діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін, припиненням ним чинності;
 		    нормотворча діяльність - діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін, припиненням ним чинності;
 
24. нормотворча ініціатива - офіційне подання за встановленою процедурою суб’єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів;
 		    нормотворча ініціатива - офіційне подання за встановленою процедурою суб’єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів;
 
25. нормотворча пропозиція - вмотивоване подання, що вноситься уповноваженим суб’єктом, щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність;
 		    нормотворча пропозиція - вмотивоване подання, що вноситься уповноваженим суб’єктом, щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність;
 
26. нормотворчий процес - спеціальна організаційно-правова діяльність уповноважених суб’єктів, яка полягає в ініціюванні, підготовці, розгляді проектів нормативно-правових актів та прийнятті (виданні) цих актів і набранні ними чинності;
 		    нормотворчий процес - спеціальна організаційно-правова діяльність уповноважених суб’єктів, яка полягає в ініціюванні, підготовці, розгляді проектів нормативно-правових актів та прийнятті (виданні) цих актів і набранні ними чинності;
 
27. офіційне друковане видання - видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які не належать до засобів масової інформації та використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;
 		 -2- Президент України
 Не узгоджуються між собою положення ст.1, за якою офіційні друковані видання не належать до засобів масової інформації, і ст. 57 Закону, згідно з якою офіційними друкованими виданнями є, зокрема, газети "Голос України" та "Урядовий кур’єр".
 		Враховано   офіційне друковане видання - видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;
 
28. офіційне оприлюднення - доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;
 		    офіційне оприлюднення - доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;
 
29. офіційне опублікування - розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом;
 		    офіційне опублікування - розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом;
 
30. підзаконний нормативно-правовий акт - нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію;
 		    підзаконний нормативно-правовий акт - нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію;
 
31. правила - акт, який конкретизує норми права загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин у певних галузях законодавства і вирішує процедурні питання;
 		    правила - акт, який конкретизує норми права загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин у певних галузях законодавства і вирішує процедурні питання;
 
32. порядок - акт, що встановлює механізм реалізації прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності;
 		    порядок - акт, що встановлює механізм реалізації прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності;
 
33. преамбула - вступна частина нормативно-правового акта, яка стисло визначає предмет його регулювання;
 		 -3- Президент України
 Визначення терміна "преамбула" у ст. 1 дублюється положенням ч.1 ст. 15 Закону – вступна частина нормативного акта, яка стисло визначає предмет його регулювання.
 		Враховано у ст.15  преамбула - вступна частина нормативно-правового акта, яка стисло визначає предмет його регулювання;
 
34. регламент - акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що визначає порядок і процедуру діяльності відповідного органу та його структурних підрозділів;
 		    регламент - акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що визначає порядок і процедуру діяльності відповідного органу та його структурних підрозділів;
 
35. розділ - структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;
 		    розділ - структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-
правового акта;
 
36. система нормативно-правових актів - взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;
 		    система нормативно-правових актів - взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;
 
37. систематизація нормативно-правових актів - упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему уповноваженими на це суб’єктами нормотворення, що здійснюється у формі інкорпорації, консолідації та кодифікації;
 		    систематизація нормативно-правових актів - упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему уповноваженими на це суб’єктами нормотворення, що здійснюється у формі інкорпорації, консолідації та кодифікації;
 
38. статут, положення - акт, що визначає статус, обсяг повноважень центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування;
 		 -4- Президент України
 У ст.1 терміни "статут", "положення" визначено як акт, що визначає статус, обсяг повноважень лише центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Таким чином, у Законі ці терміни вживаються в іншому значенні, ніж це передбачено іншими чинними законодавчими актами України (закони України "Про об’єднання громадян", "Про політичні партії в Україні", "Про благодійництво та благодійні організації", "Про акціонерні товариства", Цивільний, Господарський кодекси України). До того ж слово "положення" у Законі вживається у двох значеннях – для позначення відповідних актів та одиниць змісту актів.
 		Враховано частково   статут, положення - акт, що визначає статус, обсяг повноважень органів виконавчої влади, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування, крім випадків коли ці терміни визначені законами по-іншому;
 
39. техніка нормопроектування - система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;
 		    техніка нормопроектування - система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;
 
40. юридична сила — властивість нормативно-правових актів, що визначає їх взаємну ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними в системі законодавства.
 		    юридична сила — властивість нормативно-правових актів, що визначає їх взаємну ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними в системі законодавства.
 
41. Стаття 2. Сфера застосування Закону
 		    Стаття 2. Сфера застосування Закону
 
42. 1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, за винятком Конституції України.
 		    1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, за винятком Конституції України.
 
43. 2. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права та індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.
 		    2. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права та індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.
 
44. Стаття 3. Суб’єкти нормотворення
 		    Стаття 3. Суб’єкти нормотворення
 
45. 1. Відповідно до Конституції та законів України суб’єктами нормотворення є:
 		    1. Відповідно до Конституції та законів України суб’єктами нормотворення є:
 
46. 1) громадяни України;
 		 -5- Президент України
 Виходячи із статей 5 і 69, згідно з якими народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні здійснює своє волевиявлення через референдум, Законом слід визначити суб’єктом нормотворення народ України, а не громадян.
 		Відхилено . Визначення громадян України суб’єктами нормотворення узгоджується з преамбулою Конституції України, за якою Український народ – громадяни України всіх національностей.  1) громадяни України;
 
47. 2) Верховна Рада України;
 		    2) Верховна Рада України;
 
48. 3) Президент України;
 		    3) Президент України;
 
49. 4) Кабінет Міністрів України;
 		    4) Кабінет Міністрів України;
 
50. 5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;
 		    5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;
 
51. 6) інші органи державної влади, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;
 		    6) інші органи державної влади, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;
 
52. 7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
 		    7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
 
53. 8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
 		    8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;
 
54. 9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 		    9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 
55. 10) голови місцевих державних адміністрацій;
 		    10) голови місцевих державних адміністрацій;
 
56. 11) органи місцевого самоврядування.
 		 -6- Президент України
 У ст.3 серед суб’єктів нормотворення не позначені територіальні громади (що відповідало б ст.140 Конституції України), у той час як у ст. 6 Закону окремою формою підзаконних актів визначено рішення місцевих референдумів.
 		Враховано   11) територіальні громади;
12) органи місцевого самоврядування.
 
57. Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень
 		    Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень
 
58. 1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законом.
 		    1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законом.
 
59. 2. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повноважень, якщо інше не передбачено законом, визначається:
 		    2. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повноважень, якщо інше не передбачено законом, визначається:
 
60. 1) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження та їх обсяг;
 		    1) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження та їх обсяг;
 
61. 2) строк делегування (у разі потреби);
 		    2) строк делегування (у разі потреби);
 
62. 3) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконанням делегованих повноважень;
 		    3) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконанням делегованих повноважень;
 
63. 4) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень (у разі потреби).
 		    4) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень (у разі потреби).
 
64. Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості
 		    Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості
 
65. 1. У разі припинення суб’єкта нормотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством.
 		 -7- Президент України
 Не узгоджуються між собою положення ст. 5 і ст.ст. 21 та 65, відповідно до яких внесення змін, визнання нечинним нормативно-правового акта здійснюється тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, іншим суб’єктом, уповноваженим на це Конституцією чи законом України.
 		Відхилено . Вказані статті Закону не суперечать одна одній та узгоджуються між собою. Так, ст.5 врегульовано питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта у випадку правонаступництва у нормотворчості. Положення ж ч.2 ст. 21 стосуються внесення змін до нормативно-правового акта як суб'єктом нормотворення, який його прийняв (видав), так і в інших випадках, передбачених Конституцією України чи законом, які включають в себе також випадки правонаступництва у нормотворчості. За ст.65 (перше речення) нормативно-правовий акт за наявності визначених цим Законом та іншими законами підстав може бути визнаний нечинним самим суб'єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами. В цьому випадку останнє положення є відсильним до Конституції України та інших законів України, в тому числі і до статті 5 Закону України "Про нормативно-правові акти", яка врегульовує правонаступництво у нормотворчості.  1. У разі припинення суб’єкта нормотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством.
 
66. Розділ ІІ. ВИДИ, ФОРМИ ТА ІЄРАРХІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		    Розділ ІІ. ВИДИ, ФОРМИ ТА ІЄРАРХІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
67. Стаття 6. Нормативно-правові акти, їх види та форми
 		    Стаття 6. Нормативно-правові акти, їх види та форми
 
68. 1. Видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.
 		    1. Видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти.
 
69. 2. Законами є:
 		    2. Законами є:
 
70. 1) Конституція України – Основний Закон України;
 		 -8- Президент України
 Закон відносить Конституцію України до законів нарівні з кодексами та законами. Між тим, Конституція України, як Основний Закон держави, за своєю юридичною природою є актом установчої влади, що належить народу, закони ж – актами встановленої Конституцією законодавчої влади – Верховної Ради України. Це зумовлює їх субординацію відносно Конституції України.
До того ж урегулювання Законом визначених питань не узгоджується зі ст. 2 цього Закону, якою визначено, що його дія поширюється на всі нормативно-правові акти, за винятком Конституції України.
 		Відхилено . В ієрархії законодавства України Конституція є першоосновою. Така ключова позиція відображена у п.2 ч.1 ст.7 Закону, а саме "закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати Конституції", що узгоджується з ч.2 її ст.8. Закон не регулює питання щодо Конституції України, а тільки деталізує вже закріплені в ній положення та встановлює ієрархію нормативно-правових актів, в т.ч. і щодо Конституція України  1) Конституція України – Основний Закон України;
 
71. 2) кодекси України;
 		    2) кодекси України;
 
72. 3) закони України.
 		 -9- Президент України
 Статтею 6 залишено поза правовим регулюванням таку форму законодавчих актів, як основи законодавства України.
 		Відхилено . Основи законодавства України широко застосовувались у колишньому Союзі РСР. Вони закріплювали в загальносоюзному масштабі обов’язкові для всіх союзних республік правила. Ці Основи були засобом загальносоюзної уніфікації законодавства, своєрідною моделлю для прийняття відповідних республіканських кодексів чи законів. Конституція України застосовує виключно термін "закон" (стаття 8 Конституції України).  3) закони України.
 
73. 3. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
 		    3. Підзаконними нормативно-правовими актами є:
 
74. 1) постанови Верховної Ради України;
 		    1) постанови Верховної Ради України;
 
75. 2) укази Президента України;
 		    2) укази Президента України;
 
76. 3) постанови Кабінету Міністрів України;
 		    3) постанови Кабінету Міністрів України;
 
77. 4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів;
 		 -10- Президент України
 Пункт 4 ч.3 ст.6, п. 4 ч.1 ст.7 не узгоджується з нормами Закону України "Про Кабінет Міністрів України", за яким саме міністр (а не міністерство) видає обов’язкові до виконання накази з питань, що належать до сфери діяльності міністерства та інших центральних органів виконавчої влади.
 		Відхилено . Вказані норми Закону України повністю узгоджуються з положеннями Конституції України, у ч.3 ст.117 якої йдеться про нормативно-правові акти саме міністерств, а не міністрів. Відповідно до ч.8 ст. 22 Закону "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині.  4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів;
 
78. 5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади, які відповідно до законодавства є суб’єктами нормотворення;
 		 -11- Президент України
 Пунктом 5 ч.3 ст.6, п. 4 ч.1 ст.7 передбачено існування в системі нормативно-правових актів наказів, постанов, розпоряджень "інших органів державної влади", що не узгоджується із положенням ст.6 Конституції України, що закріплює засади здійснення державної влади, а також беручи до уваги, що Закон охоплює регулюванням питання нормотворчості органів законодавчої та виконавчої влади.
 		Відхилено . У преамбулі Закону зазначено, що він регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів та встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення. Статтею 3 Закону визначено суб’єкти нормотворення, одним з яких є "інші органи державної влади, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення". Тобто, ті, здійснюють нормотворчі функції відповідно до законодавства України та видають власні нормативно-правові акти. Безпідставною є і позицією Президента України, що зазначений Закон охоплює регулюванням питання нормотворчості органів законодавчої та виконавчої влади. Зокрема він також поширюється на органи місцевого самоврядування, які здійснюють нормотворчі повноваження відповідно до Конституції та законів України.  5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади, які відповідно до законодавства є суб’єктами нормотворення;
 
79. 6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
 		    6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
 
80. 7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 		    7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 
81. 8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 		 -12- Президент України
 У п.п. 8,9 ч.3 ст.6 закріплено можливість видання управліннями, відділами, іншими структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, які не є суб’єктами нормотворення, наказів нормативно-правового характеру. Згідно з п.9 ч.3 нормативно-правовий характер надано лише розпорядженням голів місцевих державних адміністрацій.
 		Відхилено . Пропозиція не відповідає змісту норм Закону, на які зроблено посилання.Її 1 в пп.8,9 ст.7  8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим;
 
82. 9) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
 		    9) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
 
83. 10) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
 		    10) рішення місцевих референдумів;
 
84. 11) рішення місцевих референдумів;
 		    11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів;
 
85. 12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
 		    12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
 
86. 4. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
 		    4. Складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують.
 
87. Стаття 7. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів
 		    Стаття 7. Юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів
 
88. 1. В Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
 		 -13- Президент України
 Без урахування норм ч.3 ст. 106, ч.1 ст.117 Конституції України, якими встановлено обов’язковість до виконання на території України як указів, так і розпоряджень Президента України, як постанов, так і розпоряджень Кабінету Міністрів України, в Законі викладено положення, якими визначено, на основі та на виконання яких актів видаються підзаконні акти центральними та місцевими органами виконавчої влади, а при врегулюванні цих питань стосовно актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим проігноровано норму ч.2 ст. 135 Основного Закону держави, за якою нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити, зокрема, актам Президента України і Кабінету Міністрів України (ч.2 ст.135).
 		Відхилено . Згідно з абз. 18 ч.1 ст. 1 Закону нормативно-правовий акт- офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це субєктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування. Отже, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України носять нормативно-правовий характер та є підзаконними нормативно-правовими актами (абз. 26 ч. ст.1Закону). Що стосується розпоряджень глави держави та Уряду України, то, як відомо, хоч вони і є обов'язковими до виконання міністерствами та іншими органами виконавчої влади, однак не містять норм права, що не дозволяє віднести їх до підзаконних нормативно-правових актів. Зокрема, відповідно до ч.ч. 1-3 ст.52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" урян на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Питання видання актів органів державної влади, які не носять нормативного характеру, їх види та ієрархія тощо не є предметом цього Закону .  1. В Україні встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів:
 
89. 1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу. Закон про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності є невід’ємною частиною Конституції України;
 		 -14- Президент України
 Запровадження положення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону, унеможливлює оскарження конституційності закону про внесення змін до Конституції України до Конституційного Суду України, що суперечить статтям 147, 150 та 152 Конституції України, Рішенню КСУ від 26.06.2008 р. № 13-рп/2008.
 		Відхилено . Закон, яким вносяться зміни до Конституції України, відрізняється від звичайного закону, оскільки ухвалюється за спеціальною процедурою, встановленою Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави (ст.159) законопроект про внесення змін до Конституції України проходить процедуру надання КСУ висновку щодо його відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Лише за цієї умови він розглядається і ухвалюється парламентом. Таким чином, забезпечується так званий "попередній (превентивний) контроль" з боку КСУ з метою перевірки конституційності проектів законів про внесення змін до Конституції України.  1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу. Закон про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності є невід’ємною частиною Конституції України;
 
90. 2) закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати Конституції та чинним міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
 		 -15- Президент України
 Не можна погодитися із пропонованим Законом регулюванням місця міжнародних договорів України у системі законодавства України (статті 1, 7, 8). За Конституцією України (ч.1 ст.9) частиною національного законодавства України є лише чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Визначати місце інших міжнародних договорів України у системі нормативно-правових актів (відносячи тим самим міжнародні договори всупереч Конституції України до системи національного законодавства) є некоректним.
Крім того, Конституцією України (ст.18) встановлено, що зовнішньополітична діяльність України здійснюється шляхом підтримання співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Одним із таких принципів є принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань, який закріплено у Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (Україна є стороною з 1986 року). Цим актом встановлено, що кожен чинний договір є обов’язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись (ст.. 26).
 		Відхилено . Висновки, зроблені у пропозиціях Президента України щодо особливої природи міжнародних договорів, лише свідчать про неповноту врегулювання зазначеного питання у Конституції України. Зокрема, положення ч.1 її ст.9 визначає місце лише тих міжнародних договорів у системі національного законодавства України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Водночас неврегульованість зазначеного питання Конституцією України та Законом України "Про міжнародні договори України" не свідчить про наявність колізії між положеннями Закону України "Про нормативно-правові акти". Навпаки, цей Закон долає зазначену прогалину шляхом встановлення юридичної сили міжнародних договорів стосовно внутрішнього законодавства України.  2) закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати Конституції та чинним міжнародним договорам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
 
91. 3) постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -10 цієї статті;
 		 -16- Президент України
 Пункт 3 ч. 1 ст. 7 закріплює однакову юридичну силу постанов Верховної Ради України, указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає ч.3 ст. 113 Конституції України, за якою Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується як постановами парламенту, так і указами глави держави.
 		Відхилено . Вказаною нормою Закону закріплено вищу юридичну силу постанов Верховної Ради України, указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України по відношенню до нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 4-10 статті 7 (зокрема актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, Верховної Ради АР Крим, Ради Міністрів АР Крим, органів місцевого самоврядування). Зазначений пункт перелічує нормативно-правові акти за суб’єктами їх видання залежно від їх статусу. Крім того, Конституцією України ст. 6 закріплено принцип розподілу державної влади в Україні, яка здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Це положення встановлює не ієрархію влади, а рівність перелічених гілок влади, що унеможливлює їх підпорядкованість одна одній.  3) постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -11 цієї статті;
 
92. 4) накази, розпорядження, постанови, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та інших органів державної влади приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 -10 цієї статті;
 		    4) накази, розпорядження, постанови, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та інших органів державної влади приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 5 -11 цієї статті;
 
93. 5) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6 -8 цієї статті;
 		    5) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 6 -8 цієї статті;
 
94. 6) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
 		    6) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і мають на території Автономної Республіки Крим вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
 
95. 7) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
 		    7) накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади видаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
 
96. 8) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
 		 -17- Президент України
 У п.п. 8,9 ст.7 закріплено можливість видання управліннями, відділами, іншими структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, які не є суб’єктами нормотворення, наказів нормативно-правового характеру. Згідно з п.9 ч.3 нормативно-правовий характер надано лише розпорядженням голів місцевих державних адміністрацій.
 		Враховано   8) розпорядження голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 9 цієї статті;
 
97. 9) розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
 		    9) розпорядження голів районних державних адміністрацій приймаються (видаються) на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
 
98. 10) рішення місцевих рад нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів або відповідно розпорядження сільського, селищного, міського голови або голови районної у місті, районної, обласної ради.
 		 -18- Президент України
 У ст.7 відсутнє положення щодо місця рішень місцевих референдумів у системі нормативно-правових актів, у той час як п.11 ст. 6 їх віднесено до нормативно-правових актів.
 		Враховано . У зв’язку з врахуванням пропозиції Президента України змінюється нумерація пунктів у статті 7 та посилання на пункти статті 7 у статті 8 цього Закону.  10) рішення місцевих референдумів нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пункті 11 цієї статті;
11) рішення місцевих рад нормативного характеру приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України, міжнародних договорів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України і мають вищу юридичну силу, ніж акти їх виконавчих органів або відповідно розпорядження сільського, селищного, міського голови або голови районної у місті, районної, обласної ради;
 
99. Стаття 8. Юридична сила міжнародних договорів України
 		    Стаття 8. Юридична сила міжнародних договорів України
 
100. 1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2 -10 статті 7 цього Закону.
 		    1. Чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 2 -11 статті 7 цього Закону.
 
101. 2. Міжнародні договори України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3 -10 статті 7 цього Закону.
 		    2. Міжнародні договори України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3 -11 статті 7 цього Закону.
 
102. 3. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3 -10 статті 7 цього Закону.
 		    3. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі указу Президента України, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3 -11 статті 7 цього Закону.
 
103. 4. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -10 статті 7 цього Закону.
 		    4. Міжнародні договори України, що укладаються від імені Уряду України, затвердження чи прийняття яких або приєднання до яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -11 статті 7 цього Закону.
 
104. 5. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, затвердження яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -10 статті 7 цього Закону.
 		    5. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, затвердження яких відбулося у формі постанови Кабінету Міністрів України, мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -11 статті 7 цього Закону.
 
105. 6. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, прийняття яких чи приєднання до яких відбулося у формі нормативно-правового акта цих органів, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -10 статті 7 цього Закону.
 		    6. Міжвідомчі міжнародні договори, що укладаються від імені міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, прийняття яких чи приєднання до яких відбулося у формі нормативно-правового акта цих органів, мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4 -11 статті 7 цього Закону.
 
106. Розділ ІІІ. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ
 		    Розділ ІІІ. ТЕХНІКА НОРМОПРОЕКТУВАННЯ
 
107. Стаття 9. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги
 		    Стаття 9. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги
 
108. 1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.
 		    1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.
 
109. 2. Проект нормативно-правового акта повинен:
 		    2. Проект нормативно-правового акта повинен:
 
110. 1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
 		    1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
 
111. 2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;
 		    2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;
 
112. 3) не повторювати положень, які містяться в тексті цього проекту нормативно-правового акта;
 		    3) не повторювати положень, які містяться в тексті цього проекту нормативно-правового акта;
 
113. 4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;
 		    4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;
 
114. 5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру;
 		    5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру;
 
115. 6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим, компактним та послідовним.
 		    6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим, компактним та послідовним.
 
116. 3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку положення загального, а потім спеціального характеру.
 		    3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку положення загального, а потім спеціального характеру.
 
117. Стаття 10. Структура закону
 		 -19- Президент України
 Положення ст. 10 викладені у спосіб, що допускає можливість її невиконання, зокрема, з тексту ч.1 цієї статті випливає, що у законах може бути відсутньою, наприклад, назва. Аналогічне зауваження викликає і ст.12. До того ж не враховується усталена практика щодо указів Президента України, в яких первинною структурною складовою є стаття.
 		Відхилено . Закон встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки, а тому покликаний об’єднати в собі положення, які містяться в різних нормативно-правових актах та є усталеною практикою нормопроектування з метою забезпечення єдиного всеохоплюючого підходу до розуміння сутності нормативно-правових актів, їх структури тощо та врегулювання нормотворчої діяльності в цілому. Крім того, відповідно до ч.1 ст.14 Закону встановлено імперативну норму щодо наявності лаконічної назви нормативно-правового акта. Отже, спосіб викладення положень статей 12 та 13 Закону є найбільш прийнятним з точки зору можливих складових елементів законів та підзаконних нормативно-правових актів, оскільки як закони,так і підзаконні нормативно-правові акти у своїй структурі мають обов’язкові та додаткові елементи.  Стаття 10. Структура закону
 
118. 1. Закон може складатися з:
 		    1. Закон може складатися з:
 
119. 1) назви;
 		    1) назви;
 
120. 2) преамбули;
 		    2) преамбули;
 
121. 3) розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців;
 		    3) розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців;
 
122. 4) прикінцевих положень;
 		    4) прикінцевих положень;
 
123. 5) перехідних положень;
 		    5) перехідних положень;
 
124. 6) додатків;
 		    6) додатків;
 
125. 7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		    7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 
126. 8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору).
 		    8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору).
 
127. Стаття 11. Кодекс та особливості його структури
 		    Стаття 11. Кодекс та особливості його структури
 
128. 1. Кодекс складається з розділів і глав. Окремий кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.
 		    1. Кодекс складається з розділів і глав. Окремий кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.
 
129. 2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.
 		    2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.
 
130. 3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.
 		    3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.
 
131. 4. Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.
 		    4. Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.
 
132. Стаття 12. Структура підзаконного нормативно-правового акта
 		    Стаття 12. Структура підзаконного нормативно-правового акта
 
133. 1. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з:
 		    1. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з:
 
134. 1) назви;
 		    1) назви;
 
135. 2) преамбули;
 		    2) преамбули;
 
136. 3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців;
 		    3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців;
 
137. 4) додатків.
 		    4) додатків.
 
138. Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта
 		    Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта
 
139. 1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:
 		    1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:
 
140. 1) повну назву суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання);
 		    1) повну назву суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання);
 
141. 2) номер акта;
 		    2) номер акта;
 
142. 3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;
 		    3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;
 
143. 4) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка скріпила підписом нормативно-правовий акт у випадках, передбачених Конституцією України;
 		 -20- Президент України
 Положення п.4 ст.13 щодо включення до реквізитів нормативно-правових актів посади, прізвища та імені уповноваженої посадової особи, яка скріпила підписом нормативно-правовий акт, у випадках, передбачених Конституцією України, викривляє зміст ч.4 ст. 106 Конституції України, за якою скріпленню підписами Прем’єр-міністра України та відповідного міністра підлягають вже видані акти Президента України.
 		Відхилено . Пропозиція є суперечливою і потребує уточнення, яким чином положення зазначеного пункту викривляє зміст вказаної норми Конституції України, адже у ст. 13 Закону мова йде не про проекти нормативно-правових актів, а про нормативно-правові акти, які вже видані.  4) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка скріпила підписом нормативно-правовий акт у випадках, передбачених Конституцією України;
 
144. 5) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
 		    5) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
 
145. Стаття 14. Назва нормативно-правового акта
 		    Стаття 14. Назва нормативно-правового акта
 
146. 1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.
 		    1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.
 
147. 2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, однакову з назвою іншого чинного нормативно-правового акта.
 		 -21- Президент України
 З огляду на практику нормопроектування проблематичним є запровадження ч.2 ст.14 вимоги щодо неможливості позначення однаковими назвами нормативно-правових актів. Тим більше, що за ч.1 цієї ж статті у лаконічній назві нормативно-правового акта має зазначатися предмет його правового регулювання, а різні нормативно-правові акти можуть мати однаковий предмет правового регулювання.
 		Відхилено . Позиція Президента не конкретизована, не наведено випадки з практики нормопроектування, Водночас закріплення зазначеного положення у Законі є цілком обґрунтованим з точки зору усталеної практики нормопроектування.  2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, однакову з назвою іншого чинного нормативно-правового акта.
 
148. Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта
 		    Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта
 
149. 1. Нормативно-правовий акт може містити преамбулу - вступну частину, яка стисло визначає предмет його регулювання.
 		    1. Нормативно-правовий акт може містити преамбулу.
 
150. 2. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.
 		    2. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.
 
151. 3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.
 		    3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.
 
152. Стаття 16. Позначення складових частин тексту нормативно-правового акта
 		    Стаття 16. Позначення складових частин тексту нормативно-правового акта
 
153. 1. Книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
 		    1. Книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.
 
154. 2. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.
 		    2. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.
 
155. 3. Глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами.
 		    3. Глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами.
 
156. 4. Частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами.
 		    4. Частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами.
 
157. 5. Пункти статей позначаються арабськими цифрами з дужками.
 		    5. Пункти статей позначаються арабськими цифрами з дужками.
 
158. 6. Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужками.
 		    6. Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужками.
 
159. 7. Абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою.
 		    7. Абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою.
 
160. Стаття 17. Посилання на складові частини нормативно-правового акта
 		    Стаття 17. Посилання на складові частини нормативно-правового акта
 
161. 1. Посилання на книгу, розділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.
 		 -22- Президент України
 Передбачені ст. 17 правила щодо посилань на складові частини нормативно-правового акта не враховують специфіки посилань на підзаконні нормативно-правові акти та їх складові частини. Практика нормотворення свідчить на користь посилань на дату прийняття (видання) і номер підзаконного нормативно-правового акта, а не виключно на його назву.
 		Відхилено . Ст. 17 чітко визначає, що предметом її регулювання є порядок посилань на складові частини нормативно-правового акту, перелік яких передбачено статтями 10 та 12 Закону. Пропозиція не може бути підтримана, оскільки дата прийняття і номер такого акта є реквізитами нормативно-правового акту (стаття 13 Закону), а не його складовими частинами.  1. Посилання на книгу, розділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.
 
162. 2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.
 		    2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.
 
163. 3. У разі коли посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву.
 		    3. У разі коли посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву.
 
164. 4. Для письмового посилання назви складових частин нормативно-правового акта можуть скорочуватися:
 		    4. Для письмового посилання назви складових частин нормативно-правового акта можуть скорочуватися:
 
165. 1) книга — "кн.";
 		    1) книга — "кн.";
 
166. 2) розділ — "розд.";
 		    2) розділ — "розд.";
 
167. 3) глава — "гл.";
 		    3) глава — "гл.";
 
168. 4) стаття — "ст.";
 		    4) стаття — "ст.";
 
169. 5) частина — "ч.";
 		    5) частина — "ч.";
 
170. 6) пункт — "п.";
 		    6) пункт — "п.";
 
171. 7) підпункт — "пп.";
 		    7) підпункт — "пп.";
 
172. 8) абзац — "абз.".
 		    8) абзац — "абз.".
 
173. Стаття 18. Прикінцеві положення нормативно-правового акта
 		    Стаття 18. Прикінцеві положення нормативно-правового акта
 
174. 1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.
 		    1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.
 
175. Стаття 19. Перехідні положення нормативно-правового акта
 		    Стаття 19. Перехідні положення нормативно-правового акта
 
176. 1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:
 		    1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:
 
177. 1) акт має зворотну дію в часі;
 		    1) акт має зворотну дію в часі;
 
178. 2) акт виконуватиметься поетапно;
 		    2) акт виконуватиметься поетапно;
 
179. 3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;
 		    3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;
 
180. 4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;
 		    4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;
 
181. 5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.
 		    5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.
 
182. Стаття 20. Додатки до нормативно-правового акта
 		    Стаття 20. Додатки до нормативно-правового акта
 
183. 1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт.
 		    1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт.
 
184. 2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.
 		    2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.
 
185. 3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:
 		    3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:
 
186. 1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта;
 		    1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта;
 
187. 2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 		    2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 
188. 3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		    3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 
189. 4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 		    4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);
 
190. 5) інші відомості.
 		    5) інші відомості.
 
191. Стаття 21. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта
 		    Стаття 21. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта
 
192. 1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.
 		    1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.
 
193. 2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 		    2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, або його правонаступником, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 
194. 3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта такого самого виду і такої самої юридичної сили.
 		    3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта такого самого виду і такої самої юридичної сили.
 
195. 4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, коли:
 		    4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, коли:
 
196. 1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 		    1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 
197. 2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.
 		    2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.
 
198. 5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта.
 		    5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта.
 
199. 6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:
 		    6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:
 
200. 1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 		    1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;
 
201. 2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.
 		    2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.
 
202. Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта
 		    Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта
 
203. 1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено відповідно до цієї статті.
 		    1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено відповідно до цієї статті.
 
204. 2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, коли:
 		    2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, коли:
 
205. 1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);
 		    1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);
 
206. 2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося в термінології;
 		    2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося в термінології;
 
207. 3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;
 		    3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;
 
208. 4) спеціальний неюридичний термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.
 		    4) спеціальний неюридичний термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.
 
209. 3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, у якому розкрито значення такого терміна.
 		    3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, у якому розкрито значення такого терміна.
 
210. 4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
 		    4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
 
211. Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта
 		    Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта
 
212. 1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам державної мови.
 		    1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам державної мови.
 
213. 2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.
 		    2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.
 
214. 3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.
 		    3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.
 
215. 4. У тексті нормативно-правового акта не допускається:
 		    4. У тексті нормативно-правового акта не допускається:
 
216. 1) позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять;
 		    1) позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять;
 
217. 2) вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників;
 		    2) вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників;
 
218. 3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів.
 		    3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів.
 
219. Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта
 		    Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта
 
220. 1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.
 		    1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.
 
221. Розділ ІV. НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
 		    Розділ ІV. НОРМОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС
 
222. Стаття 25. Нормотворчий процес та його правове регулювання
 		    Стаття 25. Нормотворчий процес та його правове регулювання
 
223. 1. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
 		    1. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
 
224. Стаття 26. Стадії нормотворчого процесу
 		    Стаття 26. Стадії нормотворчого процесу
 
225. 1. Нормотворчий процес здійснюється за процедурою, що складається з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:
 		    1. Нормотворчий процес здійснюється за процедурою, що складається з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:
 
226. 1) планування нормотворчої діяльності;
 		    1) планування нормотворчої діяльності;
 
227. 2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;
 		 -23- Президент України
 Не можна погодитись із закріпленим п. 2 ч. 1 ст. 26 та ст.. 29 як обов’язкової стадії нормотворчого процесу положенням щодо "внесення нормотворчої пропозиції" фізичною та юридичною особами, оскільки такий підхід виключає можливість самостійного розроблення проекту нормативно-правового акта суб’єктами нормотворення.
 		Відхилено . Пропозиція необґрунтована і безпідставна. У вказаних статтях. Закону врегульовано питання забезпечення права фізичних та юридичних осіб брати учать в управлінні державою, яке закріплено Конституцією і законодавством України, зокрема і шляхом їх участі у нормотворчій діяльності. У ч. 2 ст. 29 імплементовано положення законодавства про звернення, яке. встановлює обов’язок такого суб’єкта дати відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції (особі, яка звернулась до суб’єкта нормотворення).  2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;
 
228. 3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;
 		    3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;
 
229. 4) внесення проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення;
 		    4) внесення проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення;
 
230. 5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб’єктом нормотворення;
 		    5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб’єктом нормотворення;
 
231. 6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;
 		    6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;
 
232. 7) набрання чинності нормативно-правовим актом;
 		    7) набрання чинності нормативно-правовим актом;
 
233. 8) введення нормативно-правового акта в дію.
 		    8) введення нормативно-правового акта в дію.
 
234. Стаття 27. Планування нормотворчої діяльності
 		    Стаття 27. Планування нормотворчої діяльності
 
235. 1. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.
 		    1. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.
 
236. 2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.
 		    2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.
 
237. 3. Перспективні програми нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин і складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення, як правило, строком на п’ять і більше років.
 		    3. Перспективні програми нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин і складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення, як правило, строком на п’ять і більше років.
 
238. 4. Нормотворчі органи складають короткострокові плани, в яких визначаються послідовність і строки прийняття (видання) нормативно-правових актів, проекти яких розроблено і внесено на розгляд.
 		    4. Нормотворчі органи складають короткострокові плани, в яких визначаються послідовність і строки прийняття (видання) нормативно-правових актів, проекти яких розроблено і внесено на розгляд.
 
239. Стаття 28. Суб’єкти нормотворчої ініціативи
 		    Стаття 28. Суб’єкти нормотворчої ініціативи
 
240. 1. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією України, законами України про статус відповідних органів.
 		    1. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією України, законами України про статус відповідних органів.
 
241. Стаття 29. Нормотворча пропозиція
 		    Стаття 29. Нормотворча пропозиція
 
242. 1. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб’єктів нормотворення або через суб’єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримкою.
 		    1. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб’єктів нормотворення або через суб’єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримкою.
 
243. 2. Безпосереднє звернення до суб’єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов’язок такого суб’єкта дати належну відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції.
 		    2. Безпосереднє звернення до суб’єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов’язок такого суб’єкта дати належну відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції.
 
244. Стаття 30. Підготовка проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 30. Підготовка проекту нормативно-правового акта
 
245. 1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, розробляється концепція проекту нормативно-правового акта, готуються текст проекту і пояснювальна записка до нього, здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення його підготовки.
 		    1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, розробляється концепція проекту нормативно-правового акта, готуються текст проекту і пояснювальна записка до нього, здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення його підготовки.
 
246. 2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні змін до чинного нормативно-правового акта одного з ним рівня або його скасуванні, одночасно готується проект відповідного нормативно-правового акта.
 		    2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні змін до чинного нормативно-правового акта одного з ним рівня або його скасуванні, одночасно готується проект відповідного нормативно-правового акта.
 
247. 3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб’єктом нормотворення на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов’язань України.
 		    3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб’єктом нормотворення на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов’язань України.
 
248. Стаття 31. Суб’єкти розроблення проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 31. Суб’єкти розроблення проекту нормативно-правового акта
 
249. 1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:
 		    1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:
 
250. 1) суб’єктами нормотворення та їх структурними підрозділами;
 		    1) суб’єктами нормотворення та їх структурними підрозділами;
 
251. 2) тимчасовими комісіями, робочими групами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення;
 		    2) тимчасовими комісіями, робочими групами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення;
 
252. 3) юридичними особами, об’єднаннями, що не мають статусу юридичної особи, та фізичними особами, в тому числі науковцями та іншими фахівцями, — з власної ініціативи, за дорученням суб’єктів нормотворення або за їх замовленням.
 		 -24- Президент України
 Викликає заперечення редакція п. 3 ст. 31 Закону, з якої випливає обов’язок фізичних та юридичних осіб, об’єднань, що не мають статусу юридичної особи, розробляти проекти нормативно-правових актів за дорученням суб’єктів нормотворення.
 		Відхилено . У цьому пункті визначається перелік суб’єктів розроблення проекту нормативно-правового акта (а не суб’єктів нормотворення). Вказане положення узгоджується зі ст. 38 Конституції України, за якою громадяни мають право брати участь у в управлінні державними справами, зокрема і шляхом участі у нормотворчій діяльності.  3) юридичними особами, об’єднаннями, що не мають статусу юридичної особи, та фізичними особами, в тому числі науковцями та іншими фахівцями, — з власної ініціативи, за дорученням суб’єктів нормотворення або за їх замовленням.
 
253. Стаття 32. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 32. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта
 
254. 1. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:
 		    1. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:
 
255. 1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;
 		    1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;
 
256. 2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;
 		    2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;
 
257. 3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;
 		    3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;
 
258. 4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;
 		    4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;
 
259. 5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;
 		    5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;
 
260. 6) визначаються сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 		    6) визначаються сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;
 
261. 7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.
 		    7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.
 
262. 2. Вимоги, зазначені у частині першій цієї статті, можуть не застосовуватися під час підготовки проекту нормативно-правового акта, що приймається на виконання нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а також нормативно-правового акта про внесення змін.
 		    2. Вимоги, зазначені у частині першій цієї статті, можуть не застосовуватися під час підготовки проекту нормативно-правового акта, що приймається на виконання нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а також нормативно-правового акта про внесення змін.
 
263. Стаття 33. Подання проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення
 		    Стаття 33. Подання проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення
 
264. 1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає в установленому порядку суб’єкту нормотворення проект нормативно-правового акта з концепцією, пояснювальною запискою, необхідними довідковими та аналітичними матеріалами, висновком обов’язкової, а також іншої експертизи, якщо така проводилася.
 		 -25- Президент України
 Засади, порядок та механізм проведення обов’язкової експертизи нормативно-правових актів, передбачені ч. 1 ст. 33, ст. 35, врегульовані нечітко.
 		Відхилено . Зауваження має загальний характер та не містить конкретики. Порядок та механізм проведення експертизи актів у Законі врегульовано чітко.  1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає в установленому порядку суб’єкту нормотворення проект нормативно-правового акта з концепцією, пояснювальною запискою, необхідними довідковими та аналітичними матеріалами, висновком обов’язкової, а також іншої експертизи, якщо така проводилася.
 
265. 2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.
 		    2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.
 
266. 3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.
 		    3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.
 
267. Стаття 34. Розгляд проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 34. Розгляд проекту нормативно-правового акта
 
268. 1. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний розглянути поданий у встановленому порядку суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта і прийняти рішення щодо нього.
 		    1. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний розглянути поданий у встановленому порядку суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта і прийняти рішення щодо нього.
 
269. 2. Проект нормативно-правового акта, поданий суб’єкту нормотворення, розглядається на предмет його економічної, юридичної, соціально-політичної доцільності.
 		    2. Проект нормативно-правового акта, поданий суб’єкту нормотворення, розглядається на предмет його економічної, юридичної, соціально-політичної доцільності.
 
270. Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта
 
271. 1. Проекти нормативно-правових актів підлягають обов’язковій експертизі, зокрема:
 		    1. Проекти нормативно-правових актів підлягають обов’язковій експертизі, зокрема:
 
272. 1) правовій — всі проекти нормативно-правових актів;
 		 -26- Президент України
 Запровадження ст.ст. 35, 37 обов’язкової правової експертизи Міністерством юстиції України проектів законів, указів Президента України обмежує конституційно визначені повноваження Верховної Ради України, народних депутатів України, Президента України як суб’єктів законодавчого процесу, оскільки ставить їх діяльність у залежність від одного з центральних органів виконавчої влади-Міністерства юстиції, яке до того ж визначатиме для себе методику проведення такої експертизи.
 		Відхилено . Таке ствердження є безпідставним. Законом не встановлено обов’язкового врахування результатів правової експертизи вказаними суб’єктами нормотворення.  1) правовій — всі проекти нормативно-правових актів;
 
273. 2) гендерно-правовій — проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства;
 		 -27- Президент України
 Не узгоджуються між собою ст. 35, яка визначає гендерно-правову експертизу як окремий вид експертизи, та ст. 37 Закону, яка визначає гендерно-правову експертизу складовою частиною правової експертизи.
 		Відхилено . Текст цієї статті не дає підстав стверджувати, що гендерно-правова експертиза є або самостійною або складовою частиною правової експертизи. Виокремлення перелічених видів експертиз обумовлено необхідністю чіткого встановлення тих проектів нормативно-правових актів, на які поширюється зазначена експертиза. Відповідні положення Закону повністю узгоджуються з законодавством України. П. 2 ч.1 ст.35 встановлено, що обов’язковій гендерно-правовій експертизі підлягають проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства. Згідно з ч.3 ст..37 складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза… Відповідні положення Закону повністю узгоджуються з законодавством України.  2) гендерно-правовій — проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства;
 
274. 3) науковій — всі проекти нормативно-правових актів;
 		    3) науковій — всі проекти нормативно-правових актів;
 
275. 4) фінансово-економічній — проекти нормативно-правових актів, які передбачають або зумовлюють додаткові прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів;
 		    4) фінансово-економічній — проекти нормативно-правових актів, які передбачають або зумовлюють додаткові прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів;
 
276. 5) екологічній — проекти нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища.
 		    5) екологічній — проекти нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища.
 
277. 2. У разі потреби щодо проекту нормативно-правового акта за рішенням суб’єкта нормотворення або за ініціативою його розробників може проводитися попередня, первинна, додаткова, повторна чи інша експертиза.
 		    2. У разі потреби щодо проекту нормативно-правового акта за рішенням суб’єкта нормотворення або за ініціативою його розробників може проводитися попередня, первинна, додаткова, повторна чи інша експертиза.
 
278. 3. У разі коли проект нормативно-правового акта має суспільне значення, може проводитися соціологічна експертиза.
 		    3. У разі коли проект нормативно-правового акта має суспільне значення, може проводитися соціологічна експертиза.
 
279. 4. У разі коли проекти нормативно-правових актів стосуються питань регулювання економічної, фінансово-банківської, страхової та іншої діяльності, яка може впливати на рівень криміналізації суспільства, проводиться кримінологічна експертиза.
 		    4. У разі коли проекти нормативно-правових актів стосуються питань регулювання економічної, фінансово-банківської, страхової та іншої діяльності, яка може впливати на рівень криміналізації суспільства, проводиться кримінологічна експертиза.
 
280. 5. Фінансування експертизи здійснюється відповідно до законодавства.
 		    5. Фінансування експертизи здійснюється відповідно до законодавства.
 
281. Стаття 36. Мета та завдання експертизи
 		    Стаття 36. Мета та завдання експертизи
 
282. 1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.
 		    1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.
 
283. 2. Основними завданнями експертизи проекту нормативно-правового акта є: його об’єктивний всебічний розгляд; перевірка відповідності проекту положенням законодавства України; оцінка відповідності проекту сучасному рівню наукових знань; аналіз рівня використання світового досвіду; прогнозування соціально-економічних, правових наслідків виконання нормативно-правового акта; перевірка дотримання вимог техніки нормопроектування.
 		    2. Основними завданнями експертизи проекту нормативно-правового акта є: його об’єктивний всебічний розгляд; перевірка відповідності проекту положенням законодавства України; оцінка відповідності проекту сучасному рівню наукових знань; аналіз рівня використання світового досвіду; прогнозування соціально-економічних, правових наслідків виконання нормативно-правового акта; перевірка дотримання вимог техніки нормопроектування.
 
284. Стаття 37. Проведення обов’язкової правової експертизи
 		    Стаття 37. Проведення обов’язкової правової експертизи
 
285. 1. Попередня правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
 		    1. Попередня правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.
 
286. 2. Міністерство юстиції України проводить правову експертизу проектів законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
 		    2. Міністерство юстиції України проводить правову експертизу проектів законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.
 
287. 3. Складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
 		    3. Складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе.
 
288. 4. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
 		    4. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
 
289. 5. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, подібні до правовідносин, урегульованих асquіs соmmunаutаіrе.
 		    5. Експертизі на предмет відповідності асquіs соmmunаutаіrе підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, подібні до правовідносин, урегульованих асquіs соmmunаutаіrе.
 
290. 6. Методика проведення правової експертизи затверджується Міністерством юстиції України.
 		    6. Методика проведення правової експертизи затверджується Міністерством юстиції України.
 
291. Стаття 38. Проведення наукової експертизи
 		    Стаття 38. Проведення наукової експертизи
 
292. 1. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають відповідну кваліфікацію та спеціальні знання у тій галузі науки, питання розвитку якої регулює проект нормативно-правового акта.
 		    1. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають відповідну кваліфікацію та спеціальні знання у тій галузі науки, питання розвитку якої регулює проект нормативно-правового акта.
 
293. 2. До проведення експертизи можуть залучатися міжнародні установи та організації, іноземні науковці та фахівці.
 		    2. До проведення експертизи можуть залучатися міжнародні установи та організації, іноземні науковці та фахівці.
 
294. 3. До проведення наукової експертизи не може залучатися суб’єкт, від якого надійшов проект нормативно-правового акта чи який брав участь у його розробленні.
 		    3. До проведення наукової експертизи не може залучатися суб’єкт, від якого надійшов проект нормативно-правового акта чи який брав участь у його розробленні.
 
295. 4. У разі наявності альтернативних проектів нормативно-правового акта наукова експертиза кожного з них проводиться тими самими експертами.
 		    4. У разі наявності альтернативних проектів нормативно-правового акта наукова експертиза кожного з них проводиться тими самими експертами.
 
296. Стаття 39. Проведення обов’язкової фінансово-економічної експертизи
 		    Стаття 39. Проведення обов’язкової фінансово-економічної експертизи
 
297. 1. Обов’язкова фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 		 -28- Президент України
 Викликає зауваження положення ст. 39 щодо запровадження обов’язкової фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів, що проводиться Міністерством фінансів України і Міністерством економіки України за ними ж визначеною методикою.
 		Відхилено . Чинне законодавство містить вимогу щодо обов’язкового подання суб’ктами нормотворення фінансово-економічного обґрунтування проектів з метою забезпечення збалансованості бюджету України.  1. Обов’язкова фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 
298. 2. Методика проведення фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 		    2. Методика проведення фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
 
299. Стаття 40. Незалежність експертів
 		    Стаття 40. Незалежність експертів
 
300. 1. Під час оцінки проекту нормативно-правового акта експерти є незалежними від позиції суб’єкта нормотворення, на запит якого проводиться експертиза, та будь-якого іншого впливу.
 		    1. Під час оцінки проекту нормативно-правового акта експерти є незалежними від позиції суб’єкта нормотворення, на запит якого проводиться експертиза, та будь-якого іншого впливу.
 
301. Стаття 41. Висновки експертизи
 		    Стаття 41. Висновки експертизи
 
302. 1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту нормотворення.
 		    1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту нормотворення.
 
303. 2. Висновок експертизи проекту нормативно-правового акта, який винесено на референдум або обговорення громадськості, публікується в офіційних виданнях або в друкованих засобах масової інформації.
 		    2. Висновок експертизи проекту нормативно-правового акта, який винесено на референдум або обговорення громадськості, публікується в офіційних виданнях або в друкованих засобах масової інформації.
 
304. 3. Суб’єкт проведення обов’язкової експертизи несе відповідальність у випадках, передбачених законом.
 		    3. Суб’єкт проведення обов’язкової експертизи несе відповідальність у випадках, передбачених законом.
 
305. Стаття 42. Врахування результатів наукової експертизи
 		    Стаття 42. Врахування результатів наукової експертизи
 
306. 1. Результати наукової експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи. Висновок експертизи не є обов’язковим для врахування суб’єктом нормотворення.
 		    1. Результати наукової експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи. Висновок експертизи не є обов’язковим для врахування суб’єктом нормотворення.
 
307. Стаття 43. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта
 		    Стаття 43. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта
 
308. 1. Суб’єкт нормотворення за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може:
 		    1. Суб’єкт нормотворення за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може:
 
309. 1) прийняти нормативно-правовий акт;
 		    1) прийняти нормативно-правовий акт;
 
310. 2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або конкретній особі для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;
 		    2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або конкретній особі для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;
 
311. 3) надіслати проект для проведення додаткової чи повторної експертизи;
 		    3) надіслати проект для проведення додаткової чи повторної експертизи;
 
312. 4) винести проект нормативно-правового акта на обговорення громадськості;
 		    4) винести проект нормативно-правового акта на обговорення громадськості;
 
313. 5) відхилити проект нормативно-правового акта.
 		    5) відхилити проект нормативно-правового акта.
 
314. Стаття 44. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
 		    Стаття 44. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості
 
315. 1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках органів державної влади або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
 		    1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках органів державної влади або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.
 
316. 2. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються його розробниками, органами, яким доручено доопрацювання проекту, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються нормотворчим органам для прийняття відповідного рішення.
 		    2. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються його розробниками, органами, яким доручено доопрацювання проекту, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються нормотворчим органам для прийняття відповідного рішення.
 
317. Стаття 45. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта
 		    Стаття 45. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта
 
318. 1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, відповідними законами України про їх статус чи іншими нормативно-правовими актами.
 		    1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, відповідними законами України про їх статус чи іншими нормативно-правовими актами.
 
319. 2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законом про референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.
 		    2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законом про референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.
 
320. Стаття 46. Підписання нормативно-правового акта
 		    Стаття 46. Підписання нормативно-правового акта
 
321. 1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.
 		 -29- Президент України
 Частина 1 ст. 46 передбачає "можливість" для Конституції України врегулювати ті чи інші питання в інший спосіб, ніж це передбачено Законом, що суперечить положенню ч.2 ст.8 Конституції, яка є основою для законів, а не навпаки. Будь-який закон не може визначати перелік питань, що можуть бути врегульовані Конституцією України.
 		Відхилено . Вказана норма не передбачає для Конституції України такої "можливісті". Ч.1 ст.46 складається з двох взаємопов’язаних речень. Перше відноситься до загального положення, яке закріплює правило підписання посадовою особою офіційного тексту прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта. Друге речення встановлює спеціальні випадки підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів. Закон не встановлює конкретні випадки підписання нормативно-правових актів для Конституції України, а лише констатує, що можуть встановлюватись інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів. Для того щоб Конституція України врегулювала ті чи інші питання в інший спосіб необхідно внести зміни до Конституції України.  1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.
 
322. 2. Нормативно-правовий акт, підписаний у порядку, встановленому частиною першою цієї статті, не підлягає погодженню, затвердженню чи підтвердженню його легітимності в інший спосіб, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 		    2. Нормативно-правовий акт, підписаний у порядку, встановленому частиною першою цієї статті, не підлягає погодженню, затвердженню чи підтвердженню його легітимності в інший спосіб, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.
 
323. 3. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом нормотворення.
 		    3. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом нормотворення.
 
324. Стаття 47. Особливості підписання законів України
 		    Стаття 47. Особливості підписання законів України
 
325. 1. Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
 		 -30- Президент України
 Стаття 47 містить положення, які віднесені до регулювання Конституцією України та Законом про регламент Верховної Ради України ( ч.5 ст. 83, п.21 ч.1 ст.92 Конституції).
 		Враховано   Особливості підписання законів України визначаються Конституцією України та Законом України "Про Регламент Верховної Ради України".
 
326. 2. Особливості підписання законів Президентом України визначаються Конституцією України.
 		       
327. Стаття 48. Номер нормативно-правового акта
 		    Стаття 48. Номер нормативно-правового акта
 
328. 1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення присвоює йому номер.
 		 -31- Президент України
 У Законі існує суттєва прогалина, яка виникла після виключення з його тексту заборони на видання спільних нормативно-правових актів кількома суб’єктами нормотворення, – в Законі не врегульовані питання, наприклад, присвоєння таким актам номерів, здійснення їх державної реєстрації (зокрема, не визначено, яким саме суб’єктом має подаватися копія відповідного акта на реєстрацію).
 		Відхилено . Кожний із суб’єктів нормотворення присвоює свій номер. Отже,такі нормативно-правові акти мають складений номер, залежно від кількості суб’єктів видання. Що ж до порядку реєстрації, то це не предмет цього Закону, оскільки ч.8 його ст.49 встановлено, що порядок проведення реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.  1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення присвоює йому номер.
 
329. 2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб’єкта нормотворення і в п’ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення державної реєстрації його копія, посвідчена в установленому порядку.
 		    2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб’єкта нормотворення і в п’ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення державної реєстрації його копія, посвідчена в установленому порядку.
 
330. Розділ V. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА ОФІЦІЙНЕ ОПРИЛЮДНЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		    Розділ V. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА ОФІЦІЙНЕ ОПРИЛЮДНЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
331. Стаття 49. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів
 		 -32- Президент України
 Не можна погодитись з концептуальними положеннями Закону, якими внормовується зміст, процедура, наслідки державної реєстрації нормативно-правових актів, включення їх до Єдиного державного реєстру.
Закон значно розширює порівняно із Законом № 615-ІV коло підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації. Зокрема, запроваджується реєстрація Мін’юстом, його територіальними органами постанов Верховної Ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішень місцевих рад та їх виконавчих органів. Законом уможливлюється скасування рішення про державну реєстрацію акта органом, який провів державну реєстрацію акта, що має наслідком нечинність акта. Отже, Мін’юст та його територіальні органи фактично уповноважуються втручатися під власним контролем у здійснення іншими міністерствами, центральними органами виконавчої влади, Верховною Радою АР Крим, органами самоврядування їх власних повноважень.
 		Враховано . Врахування пропозицій Президента України до ст. 49 тягне за собою зміни у ст.56 цього Закону у частині щодо залежності оприлюднення НПА від їх державної реєстрації та у ст. 59 в частині залежності набрання чинності НПА від їх реєстрації  Стаття 49. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів
 
332. 1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів - комплекс заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи:
 		    1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів - комплекс заходів, під час здійснення яких Міністерство юстиції України та його територіальні органи:
 
333. 1) проводять правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе;
 		    1) проводять правову експертизу підзаконного нормативно-правового акта на його відповідність Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе;
 
334. 2) приймають рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта або про відмову в такій реєстрації;
 		    2) приймають рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта або про відмову в такій реєстрації;
 
335. 3) присвоюють нормативно-правовому акту реєстраційний номер.
 		    3) присвоюють нормативно-правовому акту реєстраційний номер.
 
336. 2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-10 частини третьої статті 6 цього Закону, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України і Центральної виборчої комісії, підлягають державній реєстрації.
 		    2. Підзаконні нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4, 5, 8, 9 частини третьої статті 6 цього Закону, за винятком нормативно-правових актів Національного банку України і Центральної виборчої комісії, підлягають державній реєстрації.
 
337. 3. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 4 -7 частини третьої статті 6 цього Закону, за винятком наказів територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, здійснюється Міністерством юстиції України.
 		    3. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 4, 5 частини третьої статті 6 цього Закону, за винятком наказів територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, здійснюється Міністерством юстиції України.
 
338. 4. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 8 -10 частини третьої статті 6 цього Закону, і наказів територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюється відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України.
 		    4. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 8, 9 частини третьої статті 6 цього Закону, і наказів територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюється відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України.
 
339. 5. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акта є підставою для відмови в його державній реєстрації.
 		    5. Невідповідність підзаконного нормативно-правового акта Конституції і законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншим міжнародним договорам України, а також асquіs соmmunаutаіrе або у випадках, визначених законами України, процедурам прийняття чи схвалення такого акта є підставою для відмови в його державній реєстрації.
 
340. 6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України чи його територіальний орган надсилає суб’єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.
 		    6. У разі відмови в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта Міністерство юстиції України чи його територіальний орган надсилає суб’єкту нормотворення відповідне вмотивоване рішення.
 
341. 7. Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, за винятком рішень сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, обласних рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.
 		 -33- Президент України
 Не узгоджуються між собою ст. 49 Закону, з якої випливає чинність і можливість офіційного оприлюднення незареєстрованих рішень сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, обласних рад та їх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради, та ст. 57, відповідно до якої офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, а також ст. 59 Закону, за якою нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування оприлюднюються після їх державної реєстрації і набирають чинності не раніше ніж з дня їх державної реєстрації.
 		Відхилено . Розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних обласних рад (пункт 12 частини третьої статті 6 Закону) за змістом частини другої статті 49 Закону не підлягають державній реєстрації. .  7.Незареєстровані підзаконні нормативно-правові акти, які відповідно до частини другої цієї статті Закону підлягають державній реєстрації, є нечинними і не підлягають офіційному оприлюдненню.
 
342. 8. Порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    8. Порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
343. Стаття 50. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		    Стаття 50. Скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
344. 1. Рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта скасовується органом, що провів державну реєстрацію цього акта, у разі:
 		    1. Рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта скасовується органом, що провів державну реєстрацію цього акта, у разі:
 
345. 1) виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;
 		    1) виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації зазначеного акта;
 
346. 2) винесення судом рішення про визнання зазначеного акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;
 		    2) винесення судом рішення про визнання зазначеного акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;
 
347. 3) надходження повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики або його територіального органу про виявлення обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим, або повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики про зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень відповідно до закону;
 		    3) надходження повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики або його територіального органу про виявлення обставин, за наявності яких регуляторний акт не міг бути прийнятим чи схваленим, або повідомлення від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики про зупинення дії регуляторного акта або окремих його положень відповідно до закону;
 
348. 4) невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
 		    4) невідповідності підзаконного нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
 
349. 5) неприведення підзаконного нормативно-правового акта у відповідність із нормативно-правовим актом, на підставі якого він був прийнятий, у місячний строк, якщо інший строк не передбачено актом законодавства.
 		    5) неприведення підзаконного нормативно-правового акта у відповідність із нормативно-правовим актом, на підставі якого він був прийнятий, у місячний строк, якщо інший строк не передбачено актом законодавства.
 
350. 2. Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта можуть бути інші обставини, що виникли після реєстрації.
 		    2. Підставами для скасування рішення про державну реєстрацію підзаконного нормативно-правового акта можуть бути інші обставини, що виникли після реєстрації.
 
351. 3. Порядок скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    3. Порядок скасування рішення про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
352. Стаття 51. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		    Стаття 51. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
353. 1. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюють Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
 		    1. Контроль за дотриманням законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів здійснюють Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
 
354. Стаття 52. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 		    Стаття 52. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів
 
355. 1. Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.
 		    1. Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів, несуть дисциплінарну та адміністративну відповідальність згідно із законом.
 
356. Стаття 53. Систематизація нормативно-правових актів
 		    Стаття 53. Систематизація нормативно-правових актів
 
357. 1. Нормативно-правові акти класифікуються згідно з Класифікатором правових актів України, який ведеться Міністерством юстиції України.
 		    1. Нормативно-правові акти класифікуються згідно з Класифікатором правових актів України, який ведеться Міністерством юстиції України.
 
358. 2. Нормативно-правові акти підлягають обліку, підтриманню в контрольному стані та зберіганню.
 		    2. Нормативно-правові акти підлягають обліку, підтриманню в контрольному стані та зберіганню.
 
359. Стаття 54. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
 		    Стаття 54. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
 
360. 1. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, після їх підписання та присвоєння номера. Нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України чи його територіальних органах.
 		    1. До Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів включаються нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, після їх підписання та присвоєння номера. Нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України чи його територіальних органах.
 
361. 2. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, підтримання цих актів у контрольному стані та їх зберігання здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
 		    2. Включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, підтримання цих актів у контрольному стані та їх зберігання здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
 
362. 3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 		    3. Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
363. Стаття 55. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів
 		    Стаття 55. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів
 
364. 1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам.
 		 -34- Президент України
 У ст. 55 Закону не враховано, що законами України можуть установлюватись обмеження доступу до певних видів інформації. Такі обмеження встановлені, зокрема, Законом України "Про інформацію" та "Про державну таємницю".
 		Відхилено . Пропозиція не є предметом цього Закону.  1. Доступ до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам.
 
365. 2. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів отримується на паперових та електронних носіях або шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів через мережу Інтернет. Одержання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів шляхом доступу до мережі Інтернет є вільним, цілодобовим та безоплатним.
 		    2. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів отримується на паперових та електронних носіях або шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів через мережу Інтернет. Одержання інформації з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів шляхом доступу до мережі Інтернет є вільним, цілодобовим та безоплатним.
 
366. 3. За запитами юридичних та фізичних осіб з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів надаються офіційно засвідчені копії нормативно-правових актів або витягів з них. Розмір плати за отримання копій визначається Міністерством юстиції України.
 		    3. За запитами юридичних та фізичних осіб з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів надаються офіційно засвідчені копії нормативно-правових актів або витягів з них. Розмір плати за отримання копій визначається Міністерством юстиції України.
 
367. 4. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів використовується для офіційного видання збірників законодавства.
 		    4. Інформація з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів використовується для офіційного видання збірників законодавства.
 
368. Стаття 56. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
 		 -35- Президент України
 У ст.ст. 56, 57 нечітко регламентовано співвідношення офіційного оприлюднення та офіційного опублікування нормативно-правового акта (наприклад, у разі коли перше оприлюднення нормативно-правового акта відбувається в інший, ніж офіційне опублікування, спосіб), не визначено правові наслідки офіційного оприлюднення акта.
 		Відхилено . Механізм оприлюднення актів врегульовано з урахуванням вимог Конституції та законів України. Закон чітко розрізняє офіційне оприлюднення та офіційне опублікування.  Стаття 56. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів
 
369. 1. Нормативно-правові акти після їх прийняття (видання) повинні бути офіційно оприлюднені, якщо законом не встановлено інше.
 		    1. Нормативно-правові акти після їх прийняття (видання) повинні бути офіційно оприлюднені, якщо законом не встановлено інше.
 
370. 2. В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.
 		    2. В окремих випадках нормативно-правовий акт може бути офіційно оприлюднений шляхом оголошення через загальнонаціональні канали телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством.
 
371. 3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
 		    3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
 
372. 4. Закони України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття в установленому порядку та підписання Президентом України. У випадках, передбачених Конституцією України, закони офіційно оприлюднюються Президентом України протягом 10 днів після підписання, а в разі непідписання Президентом України — невідкладно Головою Верховної Ради України.
 		 -36- Президент України
 Пов’язування передбаченого ч.4 ст. 56 15-денного строку оприлюднення законів України Президентом України з датою їх прийняття парламентом не тільки не відповідає ст. 94 Конституції України, а й унеможливлює виконання зазначеного положення Закону, оскільки після прийняття закону відбувається процедура його підписання Головою Верховної Ради України, направлення закону Головою Верховної Ради України на підпис Президентові України. П’ятнадцятиденний же строк Конституцією України відведено Президентові України тільки на проведення експертизи закону, що надійшов на підпис, та підписання чи повернення закону для повторного розгляду Верховною Радою України.
 		Враховано   4. Закони України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання Президентом України. У випадках, передбачених Конституцією України, закони офіційно оприлюднюються Президентом України протягом 10 днів після підписання, а в разі непідписання Президентом України — невідкладно Головою Верховної Ради України.
 
373. 5. Нормативно-правові акти Президента України оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання.
 		    5. Нормативно-правові акти Президента України оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання.
 
374. 6. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття.
 		    6. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття.
 
375. 7. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інших державних органів офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 		    7. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших державних органів, міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 
376. 8. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 		    8. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх підписання.
 
377. 9. Нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх прийняття і підписання, а акти, що підлягають державній реєстрації, - протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 		 -37- Президент України
 Закон (ч. 9 ст.56, ч.3 ст. 57, ч.6 ст. 59) містить положення, в яких йдеться про нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій. У ст. 3 серед суб’єктів нормотворення визначено голів місцевих державних адміністрацій. Законом України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що актами місцевих державних адміністрацій визначено розпорядження їх голів, яким надано нормативно-правовий характер.
 		Відхилено . Між указаними нормами не має суперечностей. Відповідно до ст.6 вказаного Закону голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Проте таке розпорядження не є особистим актом голови, а видається на офіційному бланку місцевої державної адміністрації як місцевого органу виконавчої влади, а не від його імені Зокрема, це підтверджує і сама назва згаданої статті Закону "Акти місцевої державної адміністрації". Крім того, голова місцевої державної адміністрації не є самостійними суб’єктами державного управління, його компетенція є похідною від компетенції місцевих державних адміністрацій. Отже, вживання у зазначених статтях Закону терміну "нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій" є цілком правомірним.  9. Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій офіційно оприлюднюються протягом 15 днів після їх державної реєстрації.
 
378. Стаття 57. Офіційне опублікування нормативно-правових актів
 		    Стаття 57. Офіційне опублікування нормативно-правових актів
 
379. 1. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів є відповідно газети "Голос України" та "Урядовий кур’єр", "Офіційний вісник Президента України", "Офіційний вісник України", що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
 		    1. Офіційними друкованими виданнями для нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів є відповідно газети "Голос України" та "Урядовий кур’єр", "Офіційний вісник Президента України", "Офіційний вісник України", що видається Міністерством юстиції України, а також інші видання, визначені відповідно Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
 
380. 2. Офіційні друковані видання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.
 		    2. Офіційні друковані видання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначаються нормативно-правовими актами цих органів.
 
381. 3. Офіційні друковані видання для опублікування нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих державних адміністрацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
 		    3. Офіційні друковані видання для опублікування нормативно-правових актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих державних адміністрацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
 
382. 4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані російською мовою або іншою мовою національних меншин України.
 		    4. Нормативно-правові акти в офіційних друкованих виданнях публікуються державною мовою. У випадках, установлених законом, нормативно-правові акти можуть бути офіційно опубліковані російською мовою або іншою мовою національних меншин України.
 
383. 5. Офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.
 		 -38- Президент України
 Ураховуючи, що за ч. 5 ст. 57 офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів, не включення Міністерством юстиції України нормативно-правового акта, який за Законом не підлягає державній реєстрації, до зазначеного Реєстру унеможливить офіційне опублікування такого акта, а отже, й набрання ним чинності. Тож, Законом надається можливість Міністерству юстиції України фактично відтерміновувати набрання чинності виданими згідно з Конституцією та законами України актами, зокрема, Верховної Ради України та Президента України, що не відповідає Конституції України.
 		Відхилено . Законом закріплено існуючий порядок державної реєстрації нормативно-правових актів та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Логічно розмежовуються процедури включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, які не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції, та актів, які відповідно до законодавства мають бути зареєстровані. Так, ч.8 ст.49 визначено, що порядок проведення державної реєстрації підзаконних нормативно-правових актів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Щодо інших нормативно-правових актів, то ці питання, також чітко визначені в Законі. Так, ч.2 ст. 48 встановлено, що нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб'єкта нормотворення і в п'ятнадцятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Отже, і щодо першої, і щодо другої категорії нормативно-правових актів чітко встановлено порядок включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, присвоєння реєстраційного коду, і, як наслідок, набрання ними чинності. Тому підстав стверджувати, що Законом закладено можливість Міністерства юстиції на власний розсуд відтерміновувати державну реєстрацію та набрання чинності такими актами, немає.  5. Офіційне опублікування нормативно-правового акта здійснюється із зазначенням реєстраційного коду в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів.
 
384. 6. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ видання з повним текстом нормативно-правового акта.
 		    6. Нормативно-правовий акт вважається офіційно опублікованим у день виходу в світ видання з повним текстом нормативно-правового акта.
 
385. 7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.
 		    7. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в різні строки і в різних офіційних друкованих виданнях, днем його офіційного опублікування вважається день першого опублікування.
 
386. 8. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.
 		    8. Якщо офіційне опублікування нормативно-правового акта було здійснено в кількох номерах офіційного друкованого видання, днем його офіційного опублікування вважається день виходу останнього номера офіційного видання.
 
387. Стаття 58. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів
 		    Стаття 58. Неофіційне опублікування нормативно-правових актів
 
388. 1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригіналу після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням реєстраційного коду такого акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело його офіційного опублікування.
 		    1. Нормативно-правовий акт може бути опублікований в неофіційних друкованих виданнях із збереженням тексту оригіналу після його офіційного опублікування з обов’язковим зазначенням реєстраційного коду такого акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело його офіційного опублікування.
 
389. 2. Текст нормативно-правового акта, опублікований в неофіційних друкованих виданнях, має інформаційний характер.
 		    2. Текст нормативно-правового акта, опублікований в неофіційних друкованих виданнях, має інформаційний характер.
 
390. 3. У разі виявлення невідповідності тексту опублікованого нормативно-правового акта тексту його оригіналу такі невідповідності усуваються.
 		    3. У разі виявлення невідповідності тексту опублікованого нормативно-правового акта тексту його оригіналу такі невідповідності усуваються.
 
391. Стаття 59. Набрання чинності нормативно-правовими актами
 		    Стаття 59. Набрання чинності нормативно-правовими актами
 
392. 1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, що визначені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 		    1. Нормативно-правові акти набирають чинності у порядку і в строки, що визначені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 
393. 2. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		 -39- Президент України
 Положення ч.3 ст.59 щодо порядку набрання чинності актами Уряду України, за яким нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного опублікування, не відповідає нормі спеціального Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
 		Відхилено . Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Положення цих двох законів щодо строків офіційного опублікування актів уряду потрібно узгодити шляхом внесення змін до Закону України "Про Кабінет Міністрів України". Підпунктом 1 пункту 4 "Прикінцевих положень" Закону Кабінету Міністрів України доручається у двомісячний строк після набрання чинності цим Законом подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону.  2. Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 
394. 4. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України та його територіальних органах нормативно-правові акти набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 		    4. Зареєстровані в Міністерстві юстиції України та його територіальних органах нормативно-правові акти набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
 
395. 5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх державної реєстрації
 		 -40- Президент України
 Положення ч. 5 ст. 59, яким встановлено порядок набрання чинності нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, не відповідає Конституції Автономної Республіки Крим, яка відносить визначення порядку набрання чинності нормативно-правовими актами Верховної Ради АР Крим до відання цього органу .
 		Враховано . Врахування пропозицій Президента України до ст..49Закону тягне за собою запропоновані зміни до статті 59 Закону в частині залежності набрання чинності НПА від їх реєстрації  5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим набирають чинності у порядку, встановленому Конституцією Автономної Республіки Крим.
 
396. 6. Нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше ніж з дня їх офіційного опублікування.
 		    6. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування набирають чинності через 10 днів після їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами.
 
397. 7. Нормативно-правовий акт, який не був офіційно опублікований до зазначеного в ньому строку, набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
 		    7. Нормативно-правовий акт, який не був офіційно опублікований до зазначеного в ньому строку, набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
 
398. 8. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.
 		    8. У випадках, передбачених законом, нормативно-правовий акт або його окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають офіційному оприлюдненню і набирають чинності з дня прийняття, якщо ними не встановлено інший строк набрання чинності.
…
 
399. Стаття 60. Офіційне видання збірників законодавства
 		    Стаття 60. Офіційне видання збірників законодавства
 
400. 1. Офіційним видавцем збірників законодавства є Міністерство юстиції України.
 		    1. Офіційним видавцем збірників законодавства є Міністерство юстиції України.
 
401. 2. Для підготовки збірників законодавства використовуються тексти нормативно-правових актів у контрольному стані з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
 		    2. Для підготовки збірників законодавства використовуються тексти нормативно-правових актів у контрольному стані з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
 
402. 3. Нормативно-правові акти у збірниках законодавства публікуються із зазначенням реєстраційного коду акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело і дату офіційного оприлюднення.
 		    3. Нормативно-правові акти у збірниках законодавства публікуються із зазначенням реєстраційного коду акта в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів та інформації про джерело і дату офіційного оприлюднення.
 
403. Розділ VІ. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 		    Розділ VІ. РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
 
404. Стаття 61. Дія нормативно-правового акта у часі
 		    Стаття 61. Дія нормативно-правового акта у часі
 
405. 1. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.
 		 -41- Президент України
 Штучним виглядає виокремлення як самостійних, логічно завершених стадій нормотворчого процесу набрання чинності нормативно-правовим актом та введення його в дію. Так, за загальним правилом уведення в дію нормативно-правових актів, передбачених ч.1 ст.61, введення в дію нормативно-правового акта є моментом набрання ним чинності.
 		Відхилено . Зауваження має загальний, оціночний характер та не містить пропозицій по суті. Вказана норма повною мірою розкриває питання дії нормативно-правового акта у часі.  1. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.
 
406. 2. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.
 		    2. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.
 
407. 3. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.
 		    3. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.
 
408. 4. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.
 		    4. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.
 
409. 5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:
 		    5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:
 
410. 1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;
 		    1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;
 
411. 2) втрати ним чинності;
 		    2) втрати ним чинності;
 
412. 3) визнання його нечинним;
 		    3) визнання його нечинним;
 
413. 4) скасування.
 		    4) скасування.
 
414. 6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, або правонаступника такого суб’єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині.
 		    6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, або правонаступника такого суб’єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині.
 
415. 7. Суб’єкт нормотворення, що прийняв чи видав нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб’єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині, якщо таким суб’єктом встановлено, що:
 		 -42- Президент України
 Положення ч.7 ст.61 обмежують здійснення суб’єктами нормотворення повноважень щодо визнання власних актів такими, що втратили чинність, вичерпним переліком умов. Установлення таких обмежень не відповідає Конституції України, яка не містить жодних умов для реалізації відповідними суб’єктами нормотворення повноважень, наданих їм Основним Законом держави.
 		Відхилено . Прописане в Законі положення не суперечить Конституції України  7. Суб’єкт нормотворення, що прийняв чи видав нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб’єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині, якщо таким суб’єктом встановлено, що:
 
416. 1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;
 		    1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;
 
417. 2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;
 		    2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;
 
418. 3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;
 		    3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;
 
419. 4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;
 		    4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;
 
420. 5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
 		    5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.
 
421. 8. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України.
 		 -43- Президент України
 Положенням ч.8 ст.61 не узгоджується з нормами ст. 150 Конституції України, яка відносить до повноважень Конституційного Суду України лише вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) відповідних правових актів, частини другої статті 152 Конституції України, за якими закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
 		Відхилено . Вказане положення відповідає Конституції України.  8. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України.
 
422. Нормативно-правовий акт може бути визнаний Конституційним Судом України таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині.
 		    Нормативно-правовий акт може бути визнаний Конституційним Судом України таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині.
 
423. Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
 		    Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
 
424. Суб’єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.
 		    Суб’єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.
 
425. 9. Нормативно-правовий акт (крім Конституції і законів України) або окремі його частини визнаються нечинними відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
 		 -44- Президент України
 Частина 9 ст.61 та ч.4 ст. 65 не узгоджуються з Кодексом адміністративного судочинства України, який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції. Зокрема, цим Кодексом визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів (стаття 171), за якими суд може визнати нормативно-правовий акт лише незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині (ч. 8 ст.171).
 		Відхилено . Вказані норми Закону повністю узгоджуються як між собою, так і з відповідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Статтею 61 пропонується врегулювати питання дії нормативно-правового акта у часі, а ст.65-порядок припинення дії нормативно-правових актів. Оскільки ч.9 ст.61 регулюються питання дії нормативно-правових актів, то цілком логічним є використання у зазначеному положенні терміну "нечинний", який не суперечить ч.8 ст. 171 Кодексу, оскільки прийняття рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили тягне за собою припинення його дії, тобто визнання його нечинним. Таким чином, нечинність нормативно-правового акта є наслідком рішення суду про визнання його незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.  9. Нормативно-правовий акт (крім Конституції і законів України) або окремі його частини визнаються нечинними відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.
 
426. 10. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.
 		    10. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.
 
427. 11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:
 		    11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:
 
428. 1) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);
 		    1) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);
 
429. 2) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;
 		    2) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;
 
430. 3) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта законам України;
 		    3) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта законам України;
 
431. 4) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;
 		    4) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;
 
432. 5) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.
 		    5) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.
 
433. 12. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена, незалежно від чинності указу Президента України, яким дія такого акта була зупинена.
 		 -45- Президент України
 Частина 12 ст. 61 не відповідає п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України, за яким єдиною умовою реалізації Президентом України відповідного повноваження є невідповідність акта Уряду Конституції України.
Не можна погодитись із запропонованим цією ж частиною порядком, за яким нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена Президентом України, за наявності відповідного рішення Конституційного Суду України "вважається таким, дія якого не була зупинена, незалежно від чинності указу Президента України, яким дія такого акта була зупинена", оскільки це не відповідає загальновизнаним принципам дії у часі актів України.
 		Відхилено . Вказане положення, зокрема в частині слів "у випадках, передбачених Конституцією і законами України" є узагальнюючим і викладено з урахуванням правил техніки нормопроектування та уникнення дублювання окремих слів, оскільки в цій частині йдеться не лише про зупинення Президентом України дії нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, а й Верховної Ради України Автономної Республіки Крим. (ч. 2 ст. 137 Конституції України).  12. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена, незалежно від чинності указу Президента України, яким дія такого акта була зупинена.
 
434. 13. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті ради) може зупинити дію нормативно-правових актів відповідно сільської, селищної, міської ради або виконавчого комітету ради з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.
 		    13. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті ради) може зупинити дію нормативно-правових актів відповідно сільської, селищної, міської ради або виконавчого комітету ради з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.
 
435. 14. Законами України можуть бути передбачені й інші випадки зупинення дії нормативно-правових актів.
 		    14. Законами України можуть бути передбачені й інші випадки зупинення дії нормативно-правових актів.
 
436. 15. Спосіб дії нормативно-правового акта визначається самим нормативно-правовим актом.
 		    15. Спосіб дії нормативно-правового акта визначається самим нормативно-правовим актом.
 
437. Стаття 62. Дія нормативно-правового акта у просторі
 		    Стаття 62. Дія нормативно-правового акта у просторі
 
438. 1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.
 		    1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.
 
439. Стаття 63. Коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта
 		    Стаття 63. Коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта
 
440. 1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.
 		    1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.
 
441. Стаття 64. Зворотна дія нормативно-правового акта
 		    Стаття 64. Зворотна дія нормативно-правового акта
 
442. 1. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином поліпшують правовий статус фізичних та юридичних осіб.
 		 -46- Президент України
 Положення ч.1 ст. 64 щодо зворотної дії нормативно-правового акта викладено без урахування позиції Конституційного Суду України, висловленої у Рішенні від 09.02.1999р. № 1-рп/99, за якою норми частини першої статті 58 Конституції України поширюються на фізичних осіб.
 		Відхилено . В чинному законодавстві закріплені положення, що поширюють зворотну дію нормативно-правових актів і для юридичних осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків коли вона пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.Ч.1 ст.2 Кодексу під терміном "особи" визначає фізичних та юридичних осіб.  1. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином поліпшують правовий статус фізичних та юридичних осіб.
 
443. 2. Не допускається надання нормативно-правовому акту зворотної дії у часі для скасування або обмеження прав і свобод людини і громадянина.
 		 -47- Президент України
 Частина 2 ст.64, з якої випливає можливість прийняття нормативно-правових актів, що тягнуть за собою обмеження прав і свобод громадян, не відповідає ст.ст. 21 і 22 Конституції України, за якими права людини є непорушними, неможливо скасування конституційних прав і свобод, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів.
 		Відхилено казане положення Закону носить імперативний характер. Зокрема, передбачено, що не допускається надання нормативно-правовому акту зворотної дії у часі для скасування або обмеження прав і свобод людини і громадянина. Оскільки відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, то цей Закон вирішує питання зворотної дії нормативно-правових актів у часі з урахуванням цього положення.  2. Не допускається надання нормативно-правовому акту зворотної дії у часі для скасування або обмеження прав і свобод людини і громадянина.
 
444. Стаття 65. Порядок припинення дії нормативно-правових актів
 		    Стаття 65. Порядок припинення дії нормативно-правових актів
 
445. 1. Нормативно-правовий акт за наявності визначених цим Законом та іншими законами підстав може бути визнаний нечинним самим суб’єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним тільки актом такої самої або вищої юридичної сили.
 		    1. Нормативно-правовий акт за наявності визначених цим Законом та іншими законами підстав може бути визнаний нечинним самим суб’єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним тільки актом такої самої або вищої юридичної сили.
 
446. 2. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше від дня набрання ним чинності.
 		    2. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше від дня набрання ним чинності.
 
447. 3. У разі коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.
 		    3. У разі коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.
 
448. 4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.
 		    4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.
 
449. 5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.
 		    5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.
 
450. 6. Припинення чинності або зміна нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, або внесення до нього змін провадиться відповідним референдумом.
 		    6. Припинення чинності або зміна нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, або внесення до нього змін провадиться відповідним референдумом.
 
451. Стаття 66. Положення про зміну, скасування чи втрату чинності нормативно-правовим актом
 		    Стаття 66. Положення про зміну, скасування чи втрату чинності нормативно-правовим актом
 
452. 1. Положення, що містяться в тексті нормативно-правового акта про зміну, скасування чи втрату чинності іншим нормативно-правовим актом, викладаються з дотриманням вимог цього Закону.
 		    1. Положення, що містяться в тексті нормативно-правового акта про зміну, скасування чи втрату чинності іншим нормативно-правовим актом, викладаються з дотриманням вимог цього Закону.
 
453. Стаття 67. Усунення прогалин у нормативно-правовому акті
 		    Стаття 67. Усунення прогалин у нормативно-правовому акті
 
454. 1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини.
 		    1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини.
 
455. Стаття 68. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин
 		    Стаття 68. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин
 
456. 1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права лише у випадках, прямо передбачених законом.
 		 -48- Президент України
 Стаття 68 суперечить ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) і ч.9 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, якою забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
 		Відхилено . У вказаній статті чітко зазначено, що аналогія закону чи аналогія права може застосовуватись органами правозастосування, їх посадовими та службовими особами лише у випадках, прямо передбачених законом. Зазначена норма Закону жодним чином не суперечить Конвенції та ЦПК України, а лише відображає положення інших нормативно-правових актів.  1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права лише у випадках, прямо передбачених законом.
 
457. Стаття 69. Усунення суперечностей у нормативно-правовому акті
 		    Стаття 69. Усунення суперечностей у нормативно-правовому акті
 
458. 1. У разі виявлення суперечностей між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни з метою усунення колізії.
 		    1. У разі виявлення суперечностей між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни з метою усунення колізії.
 
459. Стаття 70. Усунення суперечностей між нормативно-правовими актами
 		    Стаття 70. Усунення суперечностей між нормативно-правовими актами
 
460. 1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями до таких актів вносяться зміни для забезпечення кореспондування їх норм у частині регулювання тих самих суспільних відносин.
 		    1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями до таких актів вносяться зміни для забезпечення кореспондування їх норм у частині регулювання тих самих суспільних відносин.
 
461. Стаття 71. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей
 		    Стаття 71. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей
 
462. 1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
 		    1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.
 
463. 2. У разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення.
 		    2. У разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення.
 
464. 3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.
 		    3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.
 
465. Стаття 72. Роз’яснення положень нормативно-правового акта
 		    Стаття 72. Роз’яснення положень нормативно-правового акта
 
466. 1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:
 		    1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:
 
467. 1) офіційне тлумачення;
 		    1) офіційне тлумачення;
 
468. 2) офіційне роз’яснення;
 		    2) офіційне роз’яснення;
 
469. 3) роз’яснення.
 		    3) роз’яснення.
 
470. 2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.
 		    2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.
 
471. 3. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм, крім норм Конституції України та законів України, здійснюється суб’єктом нормотворення щодо власних нормативно-правових актів, а в разі правонаступництва нормотворчих повноважень — відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.
 		    3. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм, крім норм Конституції України та законів України, здійснюється суб’єктом нормотворення щодо власних нормативно-правових актів, а в разі правонаступництва нормотворчих повноважень — відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.
 
472. 4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення положень нормативно-правового акта є обов’язковими під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз’яснення.
 		    4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення положень нормативно-правового акта є обов’язковими під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз’яснення.
 
473. 5. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити нових норм права.
 		    5. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити нових норм права.
 
474. 6. Роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм може здійснюватися органами або особами, які не є суб’єктами нормотворення щодо цього нормативно-правового акта. Роз’яснення не є вирішальними для суб’єктів застосування відповідних нормативно-правових актів.
 		    6. Роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм може здійснюватися органами або особами, які не є суб’єктами нормотворення щодо цього нормативно-правового акта. Роз’яснення не є вирішальними для суб’єктів застосування відповідних нормативно-правових актів.
 
475. Розділ VІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ VІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
476. 1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 		    1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 
477. 2. Визнати такими, що втратили чинність:
 		    2. Визнати такими, що втратили чинність:
 
478. 1) Закон України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 2, ст. 6, № 9, ст. 61);
 		    1) Закон України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 2, ст. 6, № 9, ст. 61);
 
479. 2) Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 621).
 		    2) Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 621).
 
480. 3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.
 		    3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.
 
481. 4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після набрання чинності цим Законом:
 		    4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після набрання чинності цим Законом:
 
482. 1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;
 		    1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;
 
483. 2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України;
 		    2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України;
 
484. 3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 		    3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
 
485. 4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
 		    4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
 
486. Розділ VІІІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 		    Розділ VІІІ. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
487. 1. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом провести інвентаризацію:
 		 -49- Президент України
 Не можна погодитися з положеннями розділу VІІІ "Перехідні положення" Закону щодо встановлення граничного терміну застосування актів законодавства колишнього Союзу РСР, Української РСР та декретів Кабінету Міністрів України (пункти 2 – 4). Хоча Кабінету Міністрів України доручено "провести інвентаризацію" таких актів та підготувати (забезпечити підготовку) актів, що мають замінити ці нормативно-правові акти, виконання такого завдання в установлений строк є практично неможливим. Ураховуючи наведене, припинення дії актів законодавства колишнього Союзу РСР, Української РСР та декретів Кабінету Міністрів України призведе до утворення численних прогалин у законодавстві, що негативно вплине на регулювання суспільних відносин, перешкоджатиме належній реалізації прав і свобод громадян.
 		Відхилено . Термін, встановлений для проведення інвентаризації актів законодавства колишнього Союзу РСР, Української РСР та декретів Кабінету Міністрів України, а також для розроблення необхідних актів, є достатнім.  1. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом провести інвентаризацію:
 
488. 1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України";
 		    1) законів Української РСР та інших актів, ухвалених Верховною Радою Української РСР, що діють на території України відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України";
 
489. 2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, які застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;
 		    2) нормативно-правових актів органів державної влади і державного управління Української РСР, які застосовуються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами, які стали правонаступниками органів, що видали ці акти;
 
490. 3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР";
 		    3) актів законодавства колишнього Союзу РСР, що застосовуються на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР";
 
491. 4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання";
 		    4) декретів Кабінету Міністрів України, виданих відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання";
 
492. 5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
 		    5) указів Президента України, виданих відповідно до пункту 4 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
 
493. 2. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України та центральними органами виконавчої влади і державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.
 		    2. Закони Української РСР та інші акти, прийняті Верховною Радою Української РСР, нормативно-правові акти органів державної влади і державного управління Української РСР діють на території України до прийняття відповідних нормативно-правових актів Верховною Радою України та центральними органами виконавчої влади і державними органами, що стали правонаступниками органів державної влади і державного управління Української РСР, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.
 
494. 3. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, які не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України не більше ніж протягом одного року з моменту набрання чинності цим Законом.
 		    3. Акти законодавства колишнього Союзу РСР з питань, які не врегульовані на момент набрання чинності цим Законом законодавством України, можуть застосовуватися на території України не більше ніж протягом одного року з моменту набрання чинності цим Законом.
 
495. 4. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", діють на території України до прийняття відповідних законів, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.

-50- Президент України
 Закон України "Про нормативно-правові акти" відхилити.
 		Рекомендувати Верховній Раді України не підтримувати пропозицію Президента України про відхилення Закону України "Про нормативно-правові акти" та повторно прийняти цей Закон в цілому (подолати вето) в редакції від 18 листопада 2009 року з урахуванням деяких зауважень і пропозицій Президента України.  4. Декрети Кабінету Міністрів України, видані відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", діють на території України до прийняття відповідних законів, але не більше ніж протягом двох років з моменту набрання чинності цим Законом.